Автор: admin

ВСТУП

Для повноцінного функціонування і виконання своїх завдань, державі необхідно для цього кошти. Як усім нам відомо, основним планом формування і використання таких коштів для кожної країни є бюджет.

У своїй роботі ми розглядатимемо таку важливу для нашої держави структуру як Державне казначейство України. Державне казначейство України – це самостійна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційну політику розвитку казначейської системи. Відповідно, казначейська система України має трирівневу структуру і складається з:

1) Державного казначейства України, яке розташоване у столиці країни;

2) управлінь Державного казначейства обласного значення;

3) районних управлінь Державного казначейства.

Ми вивчатимемо саме третій рівень – управління Державного казначейства у Великоберезнянському районі Закарпатської області.

На органи Державного казначейства загалом покладено відповідальність за оперативне управління бюджетними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби.

Управління наявними коштами Державного бюджету, організація його касового виконання, здійснення контролю над цим процесом – це лише невелика частина основних функцій, які повинні здійснювати органи Державного казначейства України.

Удосконалення системи управління наявними коштами актуальне у будь-якій країні. Актуальність проходження практики і полягає в тому, щоб вивчити всі завдання та функції, покладені на органи Державного казначейства України, недоліки в їх роботі. Адже від того, як правильно здійснюватиметься управління бюджетними коштами залежить подальше майбутнє нашої держави, її розвиток чи занепад.

Метою проходження практики в управлінні Державного казначейства є ознайомлення з діяльністю цієї установи, роботою його окремих відділів та обов’язками кожного з працівників.

Завдання практики полягає у тому, щоб якомога детальніше вивчити роботу здійснювану управлінням Державного казначейства України, його структурних підрозділів.

Вивчаючи теорію, ми можемо дізнатися в загальному про діяльність органів Державного казначейства України. Проте без практики, без конкретного прикладу, не знаючи «проблемні місця» та невирішені питання, не можна говорити про вдосконалення, покращення роботи цієї установи.

Об’єктами дослідження в даній роботі виступають взаємовідносини управління Державного казначейства України з розпорядниками бюджетних

коштів, установами банків, органами державної податкової служби, місцевими фінансовими управліннями, виконавчими органами, Національним банком України тощо.

Джерелом інформації виступають усі нормативно-правові документи, які надходять до управління Державного казначейства як вхідна документація: постанови, накази, закони, рішення, роз’яснення, листи і таке інше. А також технічно-інформаційна база, комп’ютерні програми.

Дана робота складається з трьох розділів.

У першому розділі ми ознайомлюємось з завданнями та функціями Головного управління Державного казначейства України, структурою його підрозділів, роботою окремих відділів та обов’язками працівників кожного з них. Вивчається робота управління Державного казначейства по забезпеченню контролю за надходженням і використанням коштів державного бюджету, прогнозуванням і касовим плануванням цих коштів. Також розглядається порядок ведення бухгалтерського обліку руху бюджетних коштів, порядок складання та подання органами Державного казначейства фінансової звітності про виконання державного бюджету.

Другий розділ передбачає ознайомлення з роботою Державного казначейства по касовому виконанню державного бюджету. Розглядається порядок оплати витрат, здійснюваних розпорядниками та одержувачами коштів державного бюджету. Також вивчається облік та звітність за операціями касового виконання бюджету, функції установ банків при казначейській формі виконання державного бюджету.

У третьому розділі поряд з органами Державного казначейства ми досліджуємо функції районного фінансового управління у забезпеченні бюджетного процесу, ознайомлюємось з його структурою та функціональними обов’язками працівників. Також вивчається робота фінансового управління по складанню проектів місцевих бюджетів, по забезпеченню перевірки правильності складання і затвердження кошторисів

бюджетних закладів; ведеться аналіз діючої системи оподаткування тощо.

РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ ТА ЙОГО УПРАВЛІНЬ У РАЙОНАХ, МІСТАХ, РАЙОНАХ МІСТ ПО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

1.1.Знайомство з роботою Головного управління Державного казначейства по керівництву територіальними органами Державного казначейства

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства Фінансів України і йому підпорядковується. Воно було створене на виконання Указу Президента України від 27 квітня 1995 р. № 335 «Про Державне казначейство України» Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31.07.1995р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1232 (Додаток 1) було затверджене Положення про Державне казначейство України. Згідно з цим положенням на Головне казначейство України покладаються такі завдання:

1)забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевого бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів за цими зобов’язаннями;

в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевого бюджетів;

2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевого бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського облік і звітності про виконання державного та місцевого бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

4. Державне казначейство України відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного Банку;

2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка;

3) відкриває, веде та затверджує рахунки в органах Державного казначейства України;

4) провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;

5) повертає кошти, помилково або надміру зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень;

6) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

7) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

8) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

9) веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

10) подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;

11) веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевого бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевого і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсягах та у строки, визначені бюджетним законодавством;

12) здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті;

13) у випадках передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;

14) забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів щодо захисту інформації;

15) у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов’язані із:

здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

відповідністю платежів узятих зобов’язанням та бюджетним асигнуванням;

витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки

відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Державного казначейства;

дотриманням порядку проведення державних лотерей з використанням електронних систем прийняття оплати за участю у лотереї в режимі реального часу;

дотримання єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;

здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

16) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу відповідно до законодавства;

17) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну;

18) виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов’язані із роботою його територіальних органів;

19) здійснює добір, розстановку та підвищення кваліфікації працівників Державного казначейства України;

20) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Кожний територіальний орган Державного казначейства України керується в своїй роботі окремим Положенням, затвердженим у відповідності до Наказу Міністерства Фінансів України від 04 квітня 2006р. № 332 (Додаток 2).

Так, Управління Державного казначейства у Великоберезнянському районі, яке ми будемо розглядати у своїй роботі, діє згідно « Положення про Управління Державного казначейства у Великоберезнянському районі Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській

області» (Додаток 3).

Відтак, відповідно до завдань та функції, які виконує управління

Державного казначейства у Великоберезнянському районі ми можемо виділити такі його структурні підрозділи:

Відділ обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів, оперативно-аналітичного обліку державних доходів;

— Відділ бухгалтерського обліку та звітності.

Оскільки в управлінні немає операційного відділу, функції, які він зазвичай виконує, покладені на відділ обліку лімітів видатків та контролю.

Кожен з відділів має окреме положення, згідно якого виконує свою роботу.

Відділ обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів, оперативно-аналітичного обліку державних доходів виконує такі функції:

1) забезпечує відповідно до встановлених розмірів асигнувань та касового плану цільове фінансування видатків бюджету;

2) веде облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з державного бюджету та державних позабюджетних фондів;

3) здійснює прогнозування та касове планування коштів державного бюджету;

4) проводить роботу, пов’язану із здійсненням контролю за дотриманням чинного законодавства України з питань виконання державного бюджету, надходження та використання коштів державних позабюджетних фондів;

5) приймає безпосередню участь у відкриті рахунків Держбюджету згідно бюджетної класифікації;

6) забезпечує за дорученням вищестоящих органів Державного казначейства виконання інших функцій в межах своїх повноважень;

7) здійснює постійний фінансовий контроль за обігом документів, особливо тих, що стосуються платіжно-розрахункових операцій, а також документів, що пов’язані з рухом грошових коштів в особливо великих розмірах;

8) здійснює постійний контроль за надходженням коштів до державного та місцевого бюджетів та своєчасне проведення висновків по зайво сплачених сумах та відшкодуваннях ПДВ;

9) здійснює контроль за залишками та оборотами на особових рахунках, річного та індивідуального помісячного розписів по установах;

10) перевіряє місячні та квартальні звіти від установ, що обслуговуються в управлінні в частині кошторисних призначень;

11) формує особові справи розпорядників коштів 3-го ступеня та одержувачів коштів;

12) здійснює облік зобов’язань розпорядників коштів по загальному фонду державного бюджету;

13) приймає та вносить реєстри зобов’язань та фінансових зобов’язань розпорядників коштів;

14) здійснює безспірне списання коштів з реєстраційних рахунків, спеціальних реєстраційних рахунків бюджетних установ і організацій та рахунків інших клієнтів;

15) обслуговує клієнтів по реєстраційних рахунках:

— перевірка платіжних доручень на предмет правильності заповнення реквізитів, відповідності зразків підписів і відбитків печатки, наявності коштів на рахунку;

— введення платіжних доручень в базу даних АС «Казна-Видатки» з подальшою пересилкою їх в «Клієнт-Банк» та передачею на підпис;

— перевірка заяви на видачу готівки на предмет наявності коштів;

Згідно штатного розпису у відділі обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів, оперативно-аналітичного обліку державних доходів працює троє чоловік: Рац М.І. – начальник відділу, Рунянин Г.А. – провідний казначей, Реблян Н.І. – провідний казначей.

Працівники відділу відповідають за приймання, оплачування, а також накладання особистого підпису та штампу «Підлягає оплаті на розрахунково-платіжних документах та передачу їх на оплату. Вони зобов’язані зберігати державну таємницю, не надавати інформацію про рух грошових коштів державного бюджету громадянам, котрі не мають доступу до таких даних, а також не розголошувати інформацію, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню.

До відділу бухгалтерського обліку та звітності входять: Шостак Г.М. — начальник відділу, головний бухгалтер і заступник начальника управління ДКУ у Великоберезнянському районі; Івановчик М.І. – провідний казначей відділу; Крив’яник О.П. – головний спеціаліст відділу; Герзанич М.В. – спеціаліст першої категорії.

Функції та завдання відділу бухгалтерського обліку та звітності наступні:

1) здійснює контроль за повним поступленням платежів до Державного бюджету, правильним розподілом платежів до бюджетів усіх рівнів;

2) приймає безпосередню участь у відкритті рахунків Державного бюджету згідно бюджетної класифікації;

3) приймає участь у перевірці правильності оплати за розрахунково-касове обслуговування органів державної влади підприємств та організацій, які використовують кошти Державного бюджету;

4) у своїй роботі керується розпорядженнями та вказівками своїх керівників та керівників органів виконавчої влади.

Працівники відділу зобов’язані зберігати державну таємницю, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи та підвищувати свій професійний рівень, сумлінно виконувати свої службові обов’язки.

У зв’язку з переходом єдиного казначейського рахунку по видатках Державного бюджету та рахунків по позабюджетних коштах на обслуговування в НБУ м. Ужгород по системі «Клієнт-Банк» на працівників відділу покладені ще й такі функції:

— забезпечення конфіденційності та зберігання інформації, що проводиться через систему «Клієнт-Банк» НБУ м. Ужгород;

здійснення постійного фінансового контролю за обігом документів,

особливо тих, що стосуються платіжно-розрахункових операцій, а також документів, що пов’язані з рухом грошових коштів в особливо великих розмірах (вище 10,0 тис.грн.);

— виконання всіх умов договору № 8 від 13 червня 2000р. «Про банківське обслуговування з використанням програмного забезпечення технічного комплексу «Клієнт-Банк».

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом начальника управління Державного казначейства України встановлені графіки документообігу, в яких зазначена дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача на опрацювання до архіву [11, ст. 38].

Графік документообігу в управлінні Державного казначейства забезпечує оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через яких проходить кожен первинний документ, визначається мінімальний термін його перебування в підрозділі, а також графік сприяє поліпшенню облікової роботи, посилює контрольні функції бухгалтерського обліку, підвищує рівень його автоматизації. Графік документообігу оформлений у вигляді переліку робіт зі створення, перевірки та опрацювання документів, що виконується кожним з відділів, а також усіма виконавцями із зазначенням їхнього взаємозв’язку і термінів виконання робіт.

Працівники кожного з відділів створюють і подають первинні документи, які належать до сфери їхньої діяльності, за графіком документообігу.

Так, графіком документообігу у відділі обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів, оперативно-аналітичного обліку державних доходів з початку року є план їхньої роботи на 1-й квартал 2007 року (Додаток 4).

1.2. Контроль Державного казначейства за надходженням і використанням коштів державного бюджету

У зв’язку з набуттям Державного казначейства України статусу учасника системи електронних платежів НБУ і розгортанням роботи розрахункових палат Державного казначейства, змінюються функції органів ДКУ і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету.

У процесі виконання державного бюджету за доходами органи Державного казначейства здійснюють таку функції:

— установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях ДКУ для зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

— ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету;

— здійснюють розподіл платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань;

— готують розрахункові документи і проводять повернення надміру або помилково сплачених платежів до бюджету та відшкодування ПДВ на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів тощо;

— складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів.

Платежі до бюджету, які відповідно до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік є доходами до загального фонду бюджету, зараховуються безпосередньо на аналітичні рахунки, відкриті в управлінні ДКУ за балансовим рахунком 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету» Плану рахунку бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Інформація щодо надходжень та повернення надміру або помилково сплачених платежів до бюджету одночасно відображається на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 6111 «Доходи загального фонду державного бюджету».

Кредитовий залишок за рахунком 6111 дає інформацію про надходження з урахуванням відшкодування ПДВ та повернення платежів до загального фонду державного бюджету з початку року.

Для щоденного перерахунку платежів, які надійшли до загального фонду державного бюджету з обласного управління до ДКУ, в обласному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3112

« Загальний фонд державного бюджету» відкриваються два рахунки.

В управлінні ДКУ відкриваються аналогічні рахунки за балансовим рахунком 3112.

Суми коштів, зарахованих на перший рахунок, відкритий за балансовим рахунком 3112, обласні управління Державного казначейства розподіляють за нормативами, встановленими законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, та цього самого дня у регламентований час перераховують суми дотацій на відповідні рахунки місцевих бюджетів. Дебетовий залишок за рахунком 8311 дає інформацію про перераховану з початку року суму дотацій місцевим бюджетам.

Облік розпорядників та одержувачів бюджетних коштів в управлінні Державного казначейства України у Великоберезнянському районі здійснюється за допомогою інформаційної системи АС «Казна». В цій програмі ведеться реєстр всіх існуючих розпорядників, відкриті рахунки по кожній установі та організації. Інформація про всіх клієнтів відображається у пункті меню «Мої клієнти». Реєстр розпорядників бюджетних коштів здійснюється після того, як остані заповнюють і передають до відділу обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів, оперативно-аналітичного обліку державних доходів реєстраційну картку (Додаток 5), в якій міститься вся необхідна інформація про них. Так формується мережа розпорядників коштів бюджету. Детальніше про порядок формування мережі розпорядників бюджетних коштів йтиметься в розділі 2.

Порядок відкриття рахунків регламентує взаємовідносини між органами ДКУ і клієнтами. Відкриваються тільки спеціальні реєстраційні рахунки з обліку коштів, які надійшли як за послуги, що надаються бюджетними установами згідно чинного законодавства [3,ст.2]. Для відкриття цих рахунків до управління Державного казначейства подаються такі документи:

а) заява про відкриття рахунків встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера або іншої посадової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (Додаток 6);

б) копія довідки про включення до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

в) копія належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчена нотаріально чи органом, який реєструє;

г) копія документа, що підтверджує взяття клієнта на податковий облік, засвідчена податковим органом, у випадках, передбачених чинним законодавством;

д) картка із зразками підписів і відбитка печатки (Додаток7), засвідчена нотаріально або підписом керівника установи/організації, до складу якої входить відокремлений підрозділ. До картки включаються зразки підписів уповноважених осіб підрозділу, яким згідно з чинним законодавством України і відповідними документами установи/організації надано право розпоряджатися рахунком та підписання розрахункових документів;

Якщо в картці зразок підпису першого керівника не наведено, то управління Державного казначейства має право витребувати письмове підтвердження про надання права іншим особам розпоряджатися рахунком, засвідчене підписом першого керівника та відбитком печатки клієнта.

Також між клієнтом та управлінням державного казначейства обов’язково укладається договір (Додаток 8);

е) дозвіл на відкриття рахунка від розпорядника бюджетних коштів із зазначенням його місцезнаходження та ідентифікаційного коду;

є) документ за формою кошторису про суми власних надходжень відокремленого підрозділу та напрямки його використання.

1.3. Прогнозування та касове планування коштів держбюджету

Під бюджетним прогнозуванням розуміють визначення основних показників бюджету на перспективу. У процесі цієї роботи управління Державного казначейства (відділ обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів) визначає концепцію, основну мету, головні напрямки розвитку й основні цілі, які мають бути досягнуті. Основними методами прогнозування є екстраполяція, моделювання та експертні оцінки.

Бюджетне планування являє собою комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. До методів бюджетного планування входять:

— метод коефіцієнтів, який базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів; за основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановому році;

— нормативний метод. За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховується економічний стан підприємств, організацій, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії;

— балансовий метод, за допомогою якого вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв’язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

— предметно-цільовий метод використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку, а також дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм. Цей метод використовується як основний при формуванні Державного і місцевих бюджетів.

Система бухгалтерського обліку повинна також надавати можливість прогнозування і визначення стратегії виконання бюджету шляхом порівняння показників балансу з показниками, затвердженими в бюджетах та аналізу їх динаміки тощо.

Управління Державного казначейства України, яке ми розглядаємо у своїй роботі здійснює відшкодування податку на додану вартість відповідно до Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. №209/72 зі змінами у реєстрації від 21.05.2001р. №200/86. Роботу по відшкодуванню ПДВ проводить начальник відділу лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів, оперативно-аналітичного обліку державних доходів.

Повернення надміру та/або помилково сплачених платежів до загального фонду державного бюджету здійснюється обласним управління Державного казначейства в місті Ужгороді на підставі висновків органів податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням і сплатою платежів. У разі надходження до управління Державного казначейства рішення судових органів копія рішення передається до Великоберезнянського відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому зареєстровані платники податків.

Відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції передає районному управлінню державного казначейства висновки на повернення надміру та/або помилково сплачених коштів. В свою чергу управління Державного казначейства готує Реєстр висновків про повернення надміру або помилково сплачених платежів до бюджету, про відшкодування ПДВ та щоденно засобами електронного зв’язку передає його до обласного управління Державного казначейства, яке платіжними дорученнями перераховує кошти із свого рахунку на поточні рахунки платників податків, відкриті в установах банку, в яких зазначені платники обслуговуються. Повернення платежів здійснюється в межах поточних надходжень за день. У разі недостатності абр відсутності коштів на відповідному аналітичному рахунку повернення здійснюється за рахунок поточних надходжень на балансовий рахунок 3111 за день. У разі якщо повернення здійснюється за такими видами доходів, від яких проводиться відрахування дотацій місцевим бюджетам, то сума, яка повертається не повинна перевищувати суми загальних надходжень за день за всіма аналітичними рахунками, з яких відраховується дотація.

У разі недостатності або відсутності коштів на аналітичних рахунках у цілому в області повернення надмірно або помилково сплачених платежів здійснюється на підставі рішення Державного казначейства України. У цьому разі з рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3112, розрахунковим документом Державного казначейства України кошти перераховуються на відповідний рахунок обласного управління, відкритий за балансовим рахунком 3112, з наступним зарахуванням на аналітичний рахунок, з якого здійснюється повернення .

1.4. Порядок ведення бухгалтерського обліку руху коштів державного бюджету за рахунками управлінь Державного казначейства

Бухгалтерський облік в органах Державного казначейства – це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення зберігання та обміну інформації про операції в органах та передачі її зовнішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Бухгалтерський облік виконання бюджетів є основою інформаційної системи органів Державного казначейства, за допомогою якого здійснені операції відображаються за відповідними рахунками в автоматичному режимі.

Активи і зобов’язання мають бути відображені таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу бюджету, на наступні звітні періоди. Активи і зобов’язання обліковуються за вартістю їх придбання чи виникнення.

Бухгалтерські операції можуть виконувати працівники будь-якого відділу управління Державного казначейства, якщо це не передбачено їх функціональними обов’язками. Бухгалтерський облік виконання бюджетів в управлінні Державного казначейства ведеться безперервно.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій по виконанню бюджетів в управлінні Державного казначейства є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операцій, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Списання коштів з рахунку клієнта за розпорядженням його власника здійснюється за дорученням клієнта протягом 10-ти календарних днів з дня його виписки. День заповнення не враховується.

Розрахункові документи, на підставі яких в управлінні Державного казначейства здійснюється перерахування коштів з одних рахунків на інші, повинні мати дату проведення та підписи посадових осіб управління ДКУ,

які оформили та перевірили документ; документи, що підлягають додатковому контролю – підпис виконавця, на якого покладено обов’язок здійснювати первинний контроль операцій.

На розрахунковому документі у день його отримання управлінням Державного казначейства і не прийнятого ним до виконання, на зворотній стороні документа робиться напис про причину повернення без виконання за підписами головного бухгалтера (його заступника) та виконавця з проставленням штампу управління Державного казначейства.

Прийом та оплата документів здійснюється за наступною схемою:

перевірка первинного документу на правильність складання;

повідомлення особи, що надала первинний документ про його прийом до виконання або відхилення;

— виконання дій, вказаних у первинному документі із записами в облікових регістрах;

складання звіту про виконання операцій;

отримання, при необхідності, повідомлення від ініціатора операції про прийом ним звіту (протокол підтвердження).

Якщо підписи, відбиток печатки на документі викликають сумнів, управління Державного казначейства не приймає до виконання платіжне доручення та не несе ніякої відповідальності за такий документ.

Орган Державного казначейства приймає документи від клієнтів протягом операційного дня, час якого регламентується режимом його роботи в договорі на розрахункове обслуговування. В управлінні Державного казначейства, яке ми розглядаємо в своїй роботі операційний час триває з 900 до 1500к.ч.

Загалом бухгалтерський облік повинен забезпечувати виконання таких основних функцій:

— запис інформації про операції по виконанню бюджетів, що здійснюються органами Державного казначейства та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналізу та управління;

— відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів з метою аналізу та контролю.

На підставі розглянутих інструктивних матеріалів, ми дійшли висновку, що основними нормативними документами, які регламентують ведення бухгалтерського обліку руху коштів державного бюджету є: нова редакція кодів економічної класифікації, затверджена наказом ДКУ від 08.12.2006р. №330; План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів, затверджений наказом ДКУ від 28.11.2000р. №119 зі змінами та доповненнями тощо.

Ведення агрегованого обліку забезпечується за допомогою синтетичного обліку з використанням балансових рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів. Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп та балансових рахунків четвертого порядку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджету та забезпечує отримання інформації про операції, які виконуються управлінням Державного казначейства і відображаються у фінансовій звітності.

План рахунків розроблено для забезпечення потреб бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевого бюджетів за касовим методом та складання фінансової звітності. План рахунків дає змогу здійснювати детальний і повний облік операцій, пов’язаних з виконанням бюджетів.

В своїй роботі відділ бухгалтерського обліку та звітності користується також Інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів.

1.5. Збирання, контроль, зведення та подання вищим органом Державного казначейства фінансової звітності про стан виконання показників державного бюджету регіонів

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період. Метою її складання є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан виконання бюджетів користувачам для прийняття економічних рішень.

Основними формами фінансової звітності є: баланс, звіт про виконання бюджету, звіт про рух грошових коштів і примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною [2, ст.49]. Місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку і має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів.

Форми фінансової звітності та інструкції щодо заповнення цих форм, періодичність, способи та порядок їх надання затверджуються Державним казначейством України з урахуванням вимог МФУ відповідно до особливостей процесу виконання бюджету у поточному бюджетному році.

Так у 2007р. управління Державного казначейства у Великоберезнянському районі складало на підставі наказу ДКУ від 15.01.2007р. №7 та згідно Інструкції про порядок заповнення форм річної звітності звіти в такому обсязі:

форма №1-1 «Сальдовий баланс рахунків»;

форма №2дб «Звіт про виконання державного бюджету України»;

форма №7дб «Звіт про бюджетну заборгованість»;

Звіт про використання коштів з резервного фонду Державного бюджету України за 2007 рік;

Довідка про перераховані кошти державного бюджету транзитивним управлінням Державного казначейства на здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів за 2007 рік;

Довідка установи банку, що підтверджує залишки коштів на рахунках, відкритих на ім’я органів Державного казначейства за 2007 рік;

Пояснювальна записка до річного звіту тощо.

Для виконання повноважень по контролю за дотриманням чинного законодавства Державне казначейство України: здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень і витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з питань та здійснює контроль за їх дотриманням; здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов’язанням та бюджетним асигнуванням [2, ст.93].

З метою дотримання чинного законодавства Головне управління Державного казначейства України здійснює перевірки територіальних органів Державного казначейства. В разі виявлення порушень Головне управління Державного казначейства України надсилає начальникам управлінь Державного казначейства роз’яснення в залежності від виду порушення. Так, в управлінні Державного казначейства у Великоберезнянському районі після проведеної перевірки було виявлено ряд порушень щодо «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». В результаті Державне казначейство України надіслало до управління Роз’яснення від 12.12.2007 №1.3.-07/519-12906, в якому пояснювався порядок приймання готівки в каси, порядок правильного заповнення прибуткових касових ордерів і квитанцій до них, а також висвітлювалися деякі інші проблемні питання.

Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в дохід державного та місцевих бюджетів з моменту зарахування їх на єдиний казначейський рахунок державного бюджету [2, ст.43]. Тобто інформацію про надходження до державного та місцевих бюджетів Державної податкової адміністрації та інші органи адміністрування податків і зборів у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів можуть отримати лише від органів ДКУ.

Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами затверджено спільним наказом ДКУ та ДПА від 25 квітня 2002 року за № 74/194 [12, ст. 172].

Для забезпечення повноти надходжень платежів до бюджетів відділення Ужгородської МДПІ до 1 грудня щороку подає управлінню Державного казначейства в електронному вигляді списки платників податків, які перебувають на податковому обліку у Великоберезнянському районі, за:

юридичними особами та їхніми філіями;

фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності.

Після прийняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, затвердження місцевих бюджетів та відкриття в установленому порядку рахунків з обліку доходів Державного та місцевих бюджетів управління Державного казначейства передає до відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Великому Березному інформацію про реквізити відкритих рахунків. Після того, відділення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції повідомляє реквізити аналітичних рахунків платникам.

Також управління Державного казначейства у Великоберезнянському районі щомісячно, не пізніше 4 числа місяця, наступного за звітним, проводить з відділенням Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції звірку доходів за всіма кодами бюджетної класифікації на підставі даних про надходження до державного та місцевих бюджетів і відомостей розподілу коштів станом на 1 число місяця, наступного за звітним. За результатами складаються акти звірки, які в подальшому передаються до органів вищого рівня.

Ми ознайомилися з порядком взаємодії управління Державного казначейства з органами державного податкової служби. Проте, у своїй роботі управління Державного казначейства співпрацює також з фінансовим відділом, Національним Банком України (СЕП НБУ), установами інших банків тощо. Детальніше порядок взаємодії управління Державного казначейства з цими органами ми розглядатимемо в наступних розділах.

РОЗДІЛ 2. КАСОВЕ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ВИДАТКАМИ

2.1. Організація роботи по виконанню державного бюджету за видатками

Організація роботи по виконанню державного бюджету за видатками розпочинається із формування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів. Наказом Державного казначейства України від 20.05.2004р. №89 визначено, що починаючи з 2007р. внесення мережі розпорядників коштів та змін до неї здійснюється на рівні управління Державного казначейства в Закарпатській області.

Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів за територіями чітко визначившись із статусом кожної установи, яка обслуговується в управлінні Державного казначейства. Установа не може бути одночасно розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем. До мережі розпорядників бюджетних коштів (Додаток 9) можуть бути включені установи чи їх відокремлені підрозділи які, розташовані на різних адміністративних територіях, включені до реєстраційної справи суб’єкта господарювання та занесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у порядку визначеному законодавством.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня подають на паперових і електронних носіях до управління Державного казначейства дані про розташування мережі установ та організацій, погоджені з фінансовим відділом.

Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання місцевих бюджетів, головні розпорядники коштів та розпорядники коштів нижчого рівня повідомляють про це на паперових та електронних носіях управління Державного казначейства тощо.

Міністерство Фінансів України у визначений законодавством термін направляє Державному казначейству на паперових та електронних носіях затверджений розпис асигнувань державного бюджету, помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету, річний розпис витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету.

Державне казначейство України реєструє дані зазначених документів, про що на оригіналі документів ставиться відбиток штампа. Дані річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячний розпис асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету Державне казначейство України протягом 3-х робочих днів після отримання від МФУ зазначених документів доводить до головних розпорядників коштів витяги з річного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, річного розпису витрат спеціального фонду державного бюджету, з розподілом за видами надходжень. Отримані головними розпорядниками від Державного казначейства витяги є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету, планів асигнувань спеціального фонду державного бюджету та планів використання бюджетних коштів одержувачів.

Головні розпорядники протягом 3-х робочих днів після отримання витягів з розписів бюджету подають управлінню ДКУ розподіл показників зведених кошторисів, розподіл показників зведених планів спеціального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників нижчого рівня і одержувачів за територіями відповідно до мережі та отриманого витягу на паперових та електронних носіях. Показники зведених кошторисів, зведених планів асигнувань, а також відповідні дані розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів обліковуються в управлінні Державного казначейства України на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку.

Розпорядники бюджетних коштів подають до управління Державного казначейства затверджені кошториси, плани асигнувань загального та спеціального фонду державного бюджету. Одержувачі бюджетних коштів подають до управління Державного казначейства плани використання бюджетних коштів. Зазначені документи звіряються з даними бухгалтерського обліку.

Унесення змін до розпису Державного бюджету України можливе у випадках та порядку, установлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та іншими нормативно – правовими актами.

Державне казначейство України отримує від МФУ в установленому порядку оригінал та одну копію довідок про зміни річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального та спеціального фонду державного бюджету. Зміни щодо зменшення планових показників можуть вноситися тільки в межах залишку невикористаних планових показників. Зміни до річного та помісячного розпису асигнувань оформлені іншими документами, ДКУ не приймає.

Державне казначейство України здійснює реєстрацію довідок та відображає інформацію про суми змін на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку в автоматизованому режимі, про що на оригіналі та копії довідки ставиться відбиток штампа. Копія довідки протягом одного робочого дня з моменту реєстрації надсилається головному розпоряднику і є підставою для внесення в установленому порядку змін до кошторисів, планів асигнувань, зведених кошторисів та зведених планів асигнувань, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Управління Державного казначейства щоденно формує базу даних уточнених показників річного розпису асигнувань державного бюджету , уточненого помісячного розпису асигнувань загального та спеціального фонду державного бюджету з урахуванням отриманих від Міністерства фінансів України довідок. Протягом 3-х робочих днів після отримання довідок головні розпорядники надають ДКУ реєстр змін розподілу показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань в розрізі розпорядників коштів на паперових та електронних носіях. Дані про зміни подаються управлінням Державного казначейства не пізніше ніж за 10 днів до закінчення звітного місяця. Подані реєстри змін Державне казначейство України протягом двох робочих днів перевіряє на відповідність даних позабалансового обліку та мережі. У разі зменшення або збільшення загальної суми плану використання бюджетних коштів одержувач бюджетних коштів подає в установленому порядку до управління Державного казначейства України інформацію щодо внесення змін до обліку зобов’язань.

2.2. Фінансування розпорядників коштів органами Державного казначейства

Відповідно до статей 73 та 74 Бюджетного кодексу України Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради АРК чи відповідної ради можуть отримувати короткострокові позички на покриття тимчасово касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів, та здійснювати запозичення до бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Короткострокові позички, отримані Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за рішеннями Верховної Ради АРК чи відповідної ради для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кредитів». У регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються

(списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевих бюджетів».

Запозичення, які здійснено за рішенням Верховної Ради АРК чи відповідної ради, до бюджету розвитку місцевих бюджетів зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів інших кредитів». У регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Повернення позичок, отриманих на покриття тимчасово касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів здійснюється управлінням Державного казначейства України з окремого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кредитів» за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету. Повернення ж запозичень до бюджету розвитку місцевих бюджетів здійснюється управлінням Державного казначейства України з окремого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів інших кредитів», за рахунок коштів спеціального фонду місцевого бюджету».

Що ж стосується розпорядників бюджетних коштів, то для фінансування їх органами Державного казначейства України затверджується спеціальний План фінансування на поточний рік. Цей План складається з урахуванням коштів, виділених у бюджеті в розрізі кварталів. Нажаль, у своїй роботі ми не маємо змоги розглянути порядок фінансування розпорядників бюджетних коштів органами ДКУ, оскільки управління Державного казначейства у Великоберезнянському районі не виконує такої функції. Фінансування розпорядників коштів проводиться на рівні Головного управління Державного казначейства у Закарпатській області.

2.3. Порядок оплати витрат розпорядників коштів

Оплата видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється управлінням Державного казначейства з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в управлінні Державного казначейства за групою рахунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів», шляхом проведення платежів з цих рахунків. Інформація щодо проведення видатків одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунками бюджетного обліку 7211 «Видатки загального фонду місцевих бюджетів» та 7221 «Видатки спеціального фонду місцевих бюджетів».

Оплата рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється лише за наявності в обліку управління Державного казначейства їх зобов’язань, фінансових зобов’язань та залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків, відповідно до Реєстру фінансових зобов’язань (Додаток 10) та Довідки про суми фінансових зобов’язань (Додаток 11). Підставою для здійснення видатків є платіжні доручення розпорядників та одержувачів коштів і зареєстровані в управлінні Державного казначейства зобов’язання та фінансові зобов’язання, які підтверджують цільове спрямування коштів. Управління Державного казначейства приймає платіжні доручення (Додаток 12) і підтвердні документи на здійснення видатків. Платіжні доручення подаються до управління Державного казначейства в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Строк дії платіжного доручення розпорядників бюджетних коштів, одержувачів та інших клієнтів встановлений у межах 10 календарних днів з дня його виписки. День оформлення не враховується.

На розрахунковому документі у день його отримання управлінням Державного казначейства, коли він не прийнятий до виконання, на зворотному боці документа працівники відділу обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів роблять напис про причину повернення без виконання з проставленням відбитка штампа управління Державного казначейства. Усі операції управління ДКУ оформляються відповідними документами, які містять інформацію про характер операції та є підставою для відображення в обліку. Управління казначейства перевіряють подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки відповідного зразка. У разі виявлення неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення воно повертається розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів з відміткою на зворотному боці про причину повернення, завіреного підписом казначея. Управління Державного казначейства при здійсненні видатків шляхом проведення платежів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів надає їм виписки з рахунку про здійсненні операції за результатами попереднього операційного дня.

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших готівкових коштів, що направляються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають до управління Державного казначейства заявку на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки (Додаток 13). Заявки подаються до управління Державного казначейства в двох примірниках, один з яких після видачі готівки повертається розпоряднику бюджетних коштів з відповідним відбитком штампа казначея та зберігається як обов’язковий документ і додається до бухгалтерських документів, що підтверджують обсяг та цільове направлення бюджетних коштів. Заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки виписуються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на осіб, з якими у них укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки вказуються суми податку з доходів фізичних осіб, суми нарахувань до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші обов’язкові платежі. У заявках на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки розпорядники та одержувачі бюджетних коштів відмічають наявність чи відсутність заборгованості із сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

На підставі перевіреної заяви та за умови наявності залишку на рахунках розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів управління Державного казначейства виписує на осіб указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки. На підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім’я управління Державного казначейства за балансовими рахунками групи 257 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.11.1997р. №388, зі змінами та доповненнями. Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів на їх рахунки. Повернення невикористаної готівки відбувається за рахунок розпорядника та/або одержувача. Проте управління Державного казначейства може за певних причин відмовити розпорядникам бюджетних коштів у здійсненні оплати, про що повідомляє у Відмові (Додаток14).

2.4. Облік і звітність за операціями касового виконання Державного бюджету

Говорячи про оплату витрат розпорядників бюджетних коштів, ми маємо на увазі, що останні беруть на себе певне бюджетне фінансове зобов’язання. Воно здійснюється відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто кредиторська заборгованість та / або попередня оплата, яка передбачена законодавством.

Фактичними витратами є справжні витрати бюджетних установ, оформлені відповідними документами, а також витрати з несплачених рахунків кредиторів, з нарахованої заробітної плати та стипендій. Облік видатків ведеться в розрізі кодів бюджетної класифікації.

Розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов’язання протягом 3-х робочих днів з дати його виникнення подають до управління Державного казначейства Реєстр зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових та електронних носіях і оригінал документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов’язання.

Особливості обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів місцевого самоврядування застосовуються при взятті бюджетних фінансових зобов’язань за такими кодами економічної класифікації видатків:

1111 «Заробітна плата», 1120 «Нарахування заробітної плати», 1138 «Послуги зв’язку», 1161 «Оплата теплопостачання», 1162 «Оплата водопостачання і водовідведення», 1163 «Оплата електроенергії», 1164 «Оплата природного газу», 1165 «Оплата інших комунальних послуг».

Бюджетні фінансові зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг за оплатою за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законодавством України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються управлінням Державного казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень і бюджетних асигнувань.

Для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ застосовують рахунки класу 8 «Витрати»:

80 «Видатки із загального фонду»;

81 «Видатки із спеціального фонду»;

82 «Виробничі витрати».

2.5. Функції установ банків при казначейській формі виконання державного бюджету за видатками

Для проведення операцій із застосування банківських платіжних карток бюджетним установам відкривається картковий рахунок. Карткові рахунки відкриваються в установах банків на умовах договору. У договорі повинні бути вказані довірені особи установи, перелік яких додається до заяви про відкриття карткових рахунків. Довірена особа може використовувати банківську платіжну картку, як для отримання готівки, так і для здійснення безготівкових розрахунків, пов’язаних з господарською діяльністю установи, у тому числі на представницькі потреби та витрати на відрядження.

Для проведення операцій із застосування банківських платіжних карток на картковий рахунок платіжним дорученням зараховуються кошти шляхом їх переказу з відповідних рахунків бюджетної установи.

Кошти, які зараховуються на картковий рахунок, є підзвітними коштами довіреної особи бюджетної установи. Оприбуткування отриманих коштів та включення їх до авансового звіту про їх використання проводяться довіреною особою на підставі виписки з карткового рахунку або, у разі отримання готівки у банкоматі, чека банкомату.

Відповідальність за здійснення усіх господарських операцій з використанням карткових рахунків покладається на керівництво бюджетних установ відповідно до чинного законодавства.

Також через установи банків сплачуються платежі до державного бюджету платниками податків, у яких останні обслуговуються. Банк платника перераховує кошти через Систему електронних платежів Національного банку України на рахунки, пов’язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік. Окремі видатки розпорядників коштів, яких відкриті в установах банків, подають Державному казначейству зведені кошториси, відповідно до яких Державне казначейство здійснює контроль за відповідністю вказаних сум у зазначених документах сумам, зазначеним у розписі видатків бюджету. Державне казначейство відповідно до затверджених у межах планових показників пропозицій відкриває асигнування на здійснення видатків та інформує відповідних розпорядників про відкриті асигнування у загальновстановленому порядку. На підставі отриманої інформації розпорядники формують та подають Державному казначейству розподіл відкритих асигнувань на паперових та електронних носіях. Державне казначейство відповідно до розпорядження перераховує бюджетні кошти з відповідних рахунків, відкритих у ДКУ на відповідні рахунки, відкриті в установах банків. Також банк надає розпоряднику бюджетних коштів виписки з їх рахунків (Додаток15,16).

Для обліку руху і наявності коштів, які перебувають на особових, реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках, відкритих в установах банків і використовуються у встановленому порядку, застосовується рахунок 31 «Рахунки в банках» з розподілом на субрахунки:

311 «Поточні рахунки на видатки установи»;

312 «Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам»;

313 «Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги»;

314 «Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень»;

315 «Поточні рахунки для обліку депозитних сум»;

316 «Поточні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду»;

318 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

319 «Інші поточні рахунки».

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ МІСЦЕВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

3.1. Організація роботи по складанню проектів місцевих бюджетів

У цьому розділі ми ознайомимось з роботою місцевого фінансового управління, його структурою, функціями, які на нього покладені тощо.

Фінансове управління райдержадміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові районної державної адміністрації, Головному фінансовому управлінню обласної державної адміністрації [5, ст.1]. Фінансове управління діє згідно з Положенням про фінансове управління Великоберезнянської районної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Великоберезнянської районної державної адміністрації (Додаток 17). Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах ДКУ, печатку тощо.

Основними завданнями управління є: а)забезпечення реалізації державної бюджетної політики на відповідній території; б) складання розрахунків до проекту місцевого бюджету і подання їх на розгляд відповідної місцевої держадміністрації; в) підготовка пропозиції щодо фінансового забезпечення заходів соціально – економічного розвитку району; г) розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат; д) здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів та коштів цільових фондів, утворених відповідною радою; е) здійснення загальної організації та управління за виконанням місцевого бюджету, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Фінансове управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів; 2) визначає порядок та терміни

розроблення бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів; 3) проводить на будь — якому етапі складання і розгляд проекту місцевого бюджету аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів; 4) бере участь у розробленні балансу фінансових ресурсів району, аналізує соціально-економічні показники розвитку району та враховує їх під час складання районного бюджету; 5) забезпечує протягом бюджетного періоду відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням; 6) складає розпис доходів і видатків районного бюджету;

7) перевіряє правильність складання і затвердження кошторисів та планів використання коштів установами та організаціями, які фінансуються з районного бюджету тощо.

Фінансове управління включає наступні відділи:

бюджетний відділ, де працюють:

начальник відділу – здійснює загальне керівництво цим відділом; організацію бюджетного планування і аналізу виконання бюджету; поточне фінансування видатків бюджету, планування і контроль видатків бюджетних установ, що фінансуються з Державного бюджету;

ревізор-інспектор по бюджету проводить планування і контроль видатків установ культури і управління; аналіз заборгованості бюджетних установ; контрольно-інспекторську роботу з питань бюджетної діяльності позабюджетних фондів;

ревізор-інспектор по соціальному захисту веде облік і обробку матеріалів по виплаті допомог сім’ям з дітьми, пільг інвалідів війни.

відділ доходів включає:

— начальника відділу, який проводить розробку дохідної частини районного, селищного та сільських бюджетів на основі аналізу фінансової діяльності підприємств, організацій, установ району; відповідно до рішень судових і адміністративних органів забезпечує повернення коштів громадянам за незаконно конфісковане майно та компенсацію втрат реабілітованим громадянам; бере участь у проведенні приватизації майна загальнодержавної та комунальної власності;

— економіста відділу, котрий веде облік та аналіз виконання дохідної частини бюджету; подання інформаційних матеріалів органам державної виконавчої влади, а також пропозиції про збільшення доходів бюджету; відповідно до поданих списків державної податкової інспекції проводить оформлення документів по поверненню прибуткового податку по перерахунку за попередній рік;

— економіста по фінансуванню народного господарства, що здійснює контроль за використанням та своєчасними розрахунками бюджетних установ та організацій за спожиті енергоносії; реєстрацію товарно-касових книг суб’єктів підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; контрольно-інспекторську роботу по видатках, пов’язаних з наданням населенню житлових субсидій і таке інше.

3) бухгалтерський відділ, до якого входять:

— головний бухгалтер, що здійснює методику керівництва бухгалтерським обліком і звітністю, контроль за дотриманням ведення і достовірності обліку; розробку планів роботи бухгалтерії; прийом та перевірку звітів бюджетних установ, звітів по виконанню бюджету селищної та сільських Рад народних депутатів, встановлення строків їх здачі;

— бухгалтер І категорії складає і представляє в установлені строки бухгалтерську звітність по виконанню кошторису на утримання апарату районного фінансового управління; проведення інвентаризації грошових коштів, нарахування та виплату у строк заробітної плати працівникам;

— бухгалтер ІІ категорії, який веде бухгалтерський облік по виконанню районного бюджету.

Також в управлінні працюють інженер-програміст, що несе відповідальність за експлуатацію вузла електронної пошти у фінансовому управлінні; секретар — друкарка, котра друкує інформації, запити, листи та здійснює доставку службової кореспонденції тощо.

Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний рік [2, ст.60].

Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною МФУ та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів фінансове управління розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання до фінансового управління в терміни та порядку, встановлені цим органом.

Фінансове управління на будь-якому етапі складання і розгляду проекту місцевих бюджетів проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу начальник фінансового управління приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд районній державній адміністрації.

Районна держадміністрація подає фінансовому управлінню пропозиції щодо показників проектів відповідного бюджету.

Районний бюджет виконується за розписом, який затверджується начальником фінансового управління. Останній протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису районного бюджету встановленим бюджетним призначенням. Розпис районного бюджету надсилається також до управління Державного казначейства.

3.2. Робота фінансового управління по забезпеченню перевірки правильності складання і затвердження кошторисів бюджетних закладів

Районне фінансове управління доводить до головних розпорядників бюджетних коштів відомості про граничні обсяги видатків та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту районного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов’язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись вказівками фінансового управління щодо складання проектів районного бюджету на наступний рік:

1) встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

2) розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні дотримуватись відповідно до законодавства, і які необхідні для правильного визначення видатків або надання кредитів з бюджету у проектах кошторисів;

3) забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми, що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються фінансовому управлінню для включення до проекту районного бюджету у встановленому ним порядку. Термін розгляду показників кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.

У разі обмеження терміну формування бюджетних запитів головними розпорядниками, фінансове управління надає дозвіл головним розпорядникам самостійно визначати порядок та обсяг одержання необхідних даних для забезпечення своєчасного формування і подання бюджетних запитів.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки та/або надання кредитів з бюджету. У частині надходжень проектів кошторисів зазначаються планові обсяги, які передбачається спрямувати на здійснення видатків або надання кредитів з бюджету із загального та спеціального фондів проекту районного бюджету.

Під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсяг виконуваної роботи, штатної чисельності тощо. Обов’язковими є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ.

Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбаченні законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Розпорядники бюджетних коштів складають такі звіти про виконання кошторису установи : Форма №2мд, Форма №4-1мд, №4-2мд (Додаток18,19,20).

Асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпорядниками, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.

У тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, Міністерству фінансів України, Міністерство фінансів АРК, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування, форму якої затверджує Мінфін [6, ст.8].

Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників бюджетних коштів, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду тощо.

Розпорядники свої витрати приводять і відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи (в нашому випадку – фінансове управління), що пропонується до затвердження за штатним розписом (Додаток 21), повинна бути приведена і відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати – у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

3.3. Аналіз діючої системи оподаткування підприємств, установ, організацій та фізичних осіб

Районне фінансове управління у процесі виконання районного бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки та збори (обов’язкові платежі):

1) податок з доходів фізичних осіб;

2) державне мито в частині, що належить відповідному бюджету;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, що справляється виконавчими органами;

4) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання патентів пунктами продажу нафтопродуктів);

5) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами або утвореними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Зазначені податки і збори (обов’язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Види доходів Зведеного бюджету України – податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження до Пенсійного фонду, податок з доходів фізичних осіб, плата за землю тощо.

Виконання державного бюджету аналізується обчисленням відносних величин виконання плану за доходами та видатками в цілому, а також за окремими їх видами і цільового призначення. Такий аналіз дає змогу не лише дістати сукупну оцінку виконання бюджету, а й охарактеризувати ступінь виконання плану за кожною групою доходів і видатків, докладно проаналізувати ту групу доходів або видатків, за якою виявлено істотні відхилення фактичних даних від запланованих, установити, чим було зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих.

Приріст суми податкових доходів можливий з двох причин: зростання податкової бази і зміни в оподаткуванні. Перший вид змін податкових доходів прийнято називати автоматичним ефектом, другий – дискреційним. Ці зміни пов’язані з видами фіскальної політики.

Дискреційна фіскальна політика – це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки.

За недискреційної (автоматичної) фіскальної політики дефіцит і бюджетний надлишок виникають автоматично внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.

Для аналізу динаміки основних показників державного бюджету може бути використана система індексів. Вона є прикладом для застосування кореляційно-регресійного аналізу. Методологій індексного аналізу податкових надходжень полягає у виявленні впливу приростів, середніх приростів і швидкості руху на всю сукупність податкових надходжень.

Надходження податкових платежів можна охарактеризувати за всіма структурними елементами системи показників: 1) річний приріст надходжень окремого виду податкових надходжень, що визначається як різниця між річними надходженнями; 2) середня сума надходжень податкових платежів за видами, що розраховується за середньою арифметичною;

Визначення впливу окремих факторів на зміну загальної суми кожного податку. До таких факторів можна віднести кількість платників податків (Q), податкову базу (В) та податкову ставку (t). Добуток трьох зазначених факторів означає суму сплаченого податку (Т): Т = Q * B * t

Розглядаючи випадки застосування індексних методик при аналізі податкових надходжень до бюджету, треба зазначити, що при визначенні динаміки деяких показників, нерідко виникає необхідність визначити і зміну їх середніх характеристик. Не всі фізичні та юридичні особи сплачують належні їм податки за юридично встановленими рівнями податкових ставок, що насамперед стосується практики надання державою податкових пільг. У таких випадках використовують середню ставку на податок, зміни якої характеризують за допомогою індексів середніх величин.

Суть економіко-математичного моделювання встановлених ставок податків полягає в розробці математичної моделі, яка враховує всі інтереси держави та платника податку і визначені фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку. Цей метод орієнтується головним чином на регулюючу функцію податків, бо критерієм оптимізації податкової ставки виступає саме найвищий рівень впливу податку на поведінку платника.

Для прогнозування податкових доходів державного бюджету можуть бути використані різноманітні методи, наприклад екстраполяції трендів. Проте ці методи, передбачаючи збереження минулої тенденції розвитку, не враховуючи змін у податковій базі, а також ставок податків. Через це їх застосування може призвести до помилок у прогнозах. Обґрунтованішою є побудова функції залежності податків від податкової бази.

За допомогою коефіцієнта еластичності обчислюють автоматичний ефект (збільшення надходжень до бюджету внаслідок зростання бази оподаткування). Коефіцієнт еластичності демонструє, на скільки відсотків збільшиться сума податкового доходу при рості валового внутрішнього продукту на 1%.

Важкодоступність інформації може іноді призвести до прогнозування податкових надходжень шляхом екстраполяції сучасних тенденцій. Однак такі оцінки не зовсім точні, оскільки передбачають, що майбутні доходи просто відтворюватимуть минулі, незалежно від змін податкової бази або податкової системи. Таким чином, для більшої надійності прогнозів треба застосовувати методи, які пов’язують доходи від податків з їх базою. Практичнішим є інший, так званий метод часткової рівноваги, що являє собою можливість розраховувати доходи на основі функції, побудованої для різних видів податків з використанням прогнозів для різних баз оподаткування.

Для елімінування дискреційного ефекту використовують метод пропорційного коригування, що базується на даних про фактичні податкові надходження і розрахункові рівні впливу дискреційних заходів. Метод пропорційного коригування дозволяє розрахувати величину скоригованих податкових надходжень, яка дорівнює кількості податків, що були б зібрані у попередніх роках, якщо б податкова система базового року діяла протягом усього цього періоду.

ВИСНОВКИ

Таким чином у свої роботи ми дізналися, що єдину централізовану систему, яка містить центральне управління Державного казначейства України та його територіальних управлінь на місцях, було створено з метою:

підвищення дієздатності державної бюджетної політики;

ефективного управління доходами та витратами у процесі виконання державного бюджету;

підвищення відповідальності учасників бюджетного процесу та забезпечення належної бюджетної звітності;

оперативності реалізації державних програм;

посилення контролю за надходженням, цільовим і ефективним використанням державних коштів.

У своєму розвитку Державне казначейство України пройшло кілька етапів, які супроводжувалися:

1) заснування організаційної структури органів Державного казначейства, функціональність яких у процесі розвитку змінювалася;

2) перерозподіл функцій і між банківською та фінансовою системою, галузевими міністерствами та відомствами, і між підрозділами центрального апарату Міністерства Фінансів України, його місцевими фінансовими органами та органами Державного казначейства:

3) запровадження казначейського обслуговування бюджетів, яке передбачало:

— оптимізацію процесу управління грошовими ресурсами, який ґрунтується на принципі функціонування єдиного казначейського рахунку;

— здійснення попереднього і поточного контролю первинних документів розпорядників бюджетних коштів;

4) входження усієї системи Державного казначейства України до системи електронних платежів Національного банку України.

Отже, ми бачимо, що Державне казначейство України досягло певного рівня розвитку. Але говорити про досконалість у роботі органів Державного казначейства ще зарано. На сьогодні склалася парадоксально ситуація: є необхідність у подальшому розвитку Державного казначейства і з огляду на його функціональне навантаження, і з огляду розширення охоплення казначейським обслуговуванням, виходячи з реальної ситуації, але немає для цього законодавчо закріплених актів. Законодавчо-нормативні документи про Державне казначейство застарілі і не відповідають реальності.

Також із Службового розпорядження Державного казначейства України № 48 від 29 вересня 2006 року ми дізналися, що за результатами перевірки складання та подання звітності про виконання бюджетів за 2005 рік і І півріччя 2006 року було засвідчено про недостатній рівень фахових знань керівників і спеціалістів бухгалтерських служб органів Державного казначейства та низьку якість складання і прийому фінансової звітності про виконання бюджетів. Недоліки було виявлено і в роботі управлінь Державного казначейства по касовому виконанню державного бюджету, обслуговуванню розпорядників бюджетних коштів.

Гостро стоїть і кадрове питання. Молоді, перспективні люди не мають бажання влаштовуватись на роботу до управління Державного казначейства через низький рівень заробітної плати. Отже, завданням Державного казначейства України є покращення роботи його територіальних управлінь.

Одним із нагальних питань, які потребують вирішення найближчим часом, є увідомлення до фактичної функціональності Державного казначейства законодавчо-нормативних актів, що обумовлюють створення його структури та функціонування. Це надасть можливість закріпити специфіку роботи Державного казначейства, наголосити на його відмінності від інших органів виконавчої влади, а також стане підставою для подальшого розвитку, вдосконалення та легітимності його діяльності.

Державне казначейство впродовж свого існування змушене було оперативно вирішувати проблемні питання, пов’язані і з охопленням у найкоротші терміни казначейським обслуговуванням якомога більше бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів, і з отриманням звітності, тобто створенням достовірної бази даних про виконання бюджету за допомогою різних механізмів з використанням сучасних технологій, у тому числі Національного банку України. Ці фактори зумовили фактично виконання ним нових функцій, не передбачених основоположними документами про його створення

Якщо підсумувати результати існування Державного казначейства України, то, незважаючи на те що на момент його створення не існувало теоретичного підґрунтя реалізації функцій, можна стверджувати про позитивні досягнення у здійсненні ним контрольних функцій, створенні передумов для поліпшення управління доходами та витратами бюджету. При цьому слід враховувати, що будь-яка стратегія розвитку, пов’язана з роботою державного органу виконавчої влади, повинна відповідати меті створення та її фактичним можливостям.

Подальший розвиток системи Державного казначейства передусім має бути пов’язаний із пошуком і створенням нових механізмів або подальшим їх вдосконаленням у напрямах:

1) зосередження фінансових ресурсів в єдиній структурі для успішної реалізації бюджетної політики держави. Саме через державний бюджет держава організовує перерозподіл фінансових ресурсів між виробничою та невиробничою сферами діяльності, між адміністративно-територіальними одиницями, галузями тощо;

2) посилення контролю функцій держави за своєчасним і повним надходженням до бюджету фінансових ресурсів та їх ефективним використанням.

Викладені перспективні напрямки передбачають, по суті, реформування й удосконалення управління бюджетними коштами та казначейської системи виконання бюджетів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України. Прийнята 28.06.1996р. – К.: Преса України, 1997р.

Бюджетний кодекс України. Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 104с.

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999р. №996 – ХVІ.

Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах ДКУ: затверджено наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119.

Положення про фінансове управління Великоберезнянської районної державної адміністрації: затверджене розпорядженням голови державної адміністрації від 26.05.2003 №105.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ: затверджено постановою КМУ від 28.02.2002 №228

Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів: затверджено наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205.

Порядок казначейського обслуговування Державного бюджету: затверджено наказом Державного казначейства України від 25.05.2004р. №89 зі змінами та доповненням.

Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства: затверджено наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 р. №221.

Інструкція про порядок заповнення органами Державного казначейства України форм річної звітності про виконання державного бюджету у 2006 році: затверджено заступником голови Державного казначейства України Чечуліною О.О. від 19.01.2007 р.

П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова,

К.М. Огродський, О.І. Назарчук, Н.І. Сушко. Казначейська справа.

У 2-х т. — Т.1. – Київ: НВП «АВТ», 2004. – 288с.

П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова, К.М. Огродський, О.І. Назарчук, Н.І. Сушко. Казначейська справа.

У 2-х т. – Т.2. – Київ: НВП «АВТ», 2004. – 496с.

13. В.Т. Александров, О.І. Ворона, П.К. Германчук, О.І. Назарчук, Н.І.Сушко, П.Г. Петрашко, І.Б. Стефаник, О.О. Чечуліна. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі. – Київ: НВП «АВТ», 2004. – 593с.

14. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч.

посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання – Прес, 2003. – 523.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Структура Новотроїцької районної державної адміністрації

1.1. Коротка характеристика

1.2. Структура даної організації

1.3. Опис структурного підрозділу

Розділ 2. Фінансове управління державної районної Новотроїцької адміністрації

2.1. Структура і завдання фінансового управління.

2.2. Посадові інструкції

Розділ 3 . Індивідуальне завдання

3.1. Аналіз районного бюджету за 2009 рік

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Виробнича практика студентів є складовою частиною учбового процесу університету. Її метою є поглиблення і закріплення теоретичних знань, які студентки одержали під час навчання і набуття ними практичних навиків роботи по спеціальності. Виробнича практика проходила з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року в Державній районній адміністрації.

Виробнича практика має своїм завданням поглиблення і закріплення теоретичних знань, а також вміння їх використовувати. Так, як я проходжу практику в державній районній адміністрації, то повинен ознайомитись з історією створення даної організації, організацією структури, спеціалізацією організації, обсяги надання послуг і робіт, а так само як складається бюджет району і підведення підсумків виконання цього бюджету за рік.

Також, в отриманій у навчальному закладі методичці, чітко зазначені завдання, які потрібно розглянути на практиці це вивчення структури, функцій і завданні наступних відділів в організації:

— Бюджетній відділ;

— Відділ планування та аналізу доходів;

— Відділ бухгалтерського обліку та звітності.

Розділ 1. Структура Новотроїцької районної державної адміністрації

1.1 Коротка характеристика

У лютому 2010 року я проходив практику в адміністрації Новотроїцького району. У цьому пункті я дам коротку характеристику цієї організації.

Районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, що в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території Новотроїцького району, а також реалізує повноваження, делеговані їй районною радою.

Районна державна адміністрація діє на підставі основного закону – Конституції України та Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.

Основними завданнями районної державної адміністрації є:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

2) забезпечення законності та правопорядку; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних, обласних та районних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовка та виконання районного бюджету;

5) звіт про виконання бюджету та відповідних програм;

6) взаємодія з органами місцевого самоврядування;

7) реалізація інших наданих державою, а також делегованих Новотроїцькою районною радою повноважень.

Нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції райдержадміністрації:

1. На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова районної державної адміністрації видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації – накази.

2. Розпорядження голови районної державної адміністрації, прийняті в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання на території району всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

3. Розпорядження голови районної державної адміністрації ненормативного характеру набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі – оприлюднюються.

4. Розпорядження голови районної державної адміністрації нормативно-правового характеру підлягають державній реєстрації в районному управлінні юстиції і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

5. Розпорядження, які стосуються прав та обов’язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

В своїй діяльності районна державна адміністрація керується слідуючими нормативно-правовими актами:

1. Конституція України.

2. Закон України “Про місцеві державні адміністрації”.

3. Закон України “Про державну Службу”.

4. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

5. Закон України “Про боротьбу з корупцією”.

6. Закон України “Про державну статистику”.

7. Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

8. Закони України “Про фізичну культуру і спорт”, “Про освіту”, “Про інформацію”, “Про пенсійне забезпечення”.

9 .Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

10. Закони України “Про оплату праці”, “Про відпустки”, “Про зайнятість населення”, “Про охорону праці”.

11. Закон України “Про бюджетну систему України”.

12. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

13. Земельний кодекс України.

14. Кодекс законів про працю.

Нормативно-правові засади діяльності

Організацію повноважень та порядок діяльності районної державної адміністрації визначають:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. (ст.118, 119):

Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

1.2 Структура даної організації

Керівництво районної державної адміністрації:

— Голова

— Перший заступник голови

— Заступники голови

— Керівник апарату

1. Апарат районної державної адміністрації:

— Відділ організаційно-кадрової роботи

— Сектор з питань внутрішньої політики, зв`язків з громадськими організаціями та засобами масової інформації

— Загальний відділ

— Відділ фінансово-господарського забезпечення

— Сектор юридичного забезпечення та взаємодії з правоохоронними органами

— Державний реєстратор

— Сектор контролю

— Головний спеціаліст з мобілізаційної роботи

Управління, відділи і служби

2. Управління агропромислового розвитку

3. Управління праці та соціального захисту населення

4. Фінансове управління

5. Управління економіки

6. Відділ у справах молоді та спорту

7. Відділ освіти

8. Відділ культури і туризму

9. Відділ з питань надзвичайних ситуацій

10. Служба у справах неповнолітніх

11. Архівний відділ

1.3 Опис структурного підрозділу

Я проходив практику в бюджетному відділі фінансового управління Новотроїцької районної державної адміністрації.

Положення про фінансове управління Новотроїцької районної державної адміністрації

Фінансове управління Новотроїцької районної державної адміністрації (далі управління) є структурним підрозділом районної державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові районної державної адміністрації І Головному фінансовому управлінню облдержадміністрації.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, розпорядженнями голови районної державної адміністрації, рішеннями районної ради, а також Положенням про фінансове управління.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Герба України і своїм найменуванням.

Юридична адреса: 75300, Херсонська обл.., с.м.т. Новотроїцьке, вул Леніна, 73.

Основними завданнями управління є:

забезпечення реалізації державної бюджетної політики в районі, складання розрахунків до проекту районного бюджету і подання на розгляд районної державної адміністрації;

підготовка пропозицій щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку району, розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат;

здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами і організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів та

коштів цільових фондів, утворених районною радою;

здійснення загальної організації та управління виконанням районного та місцевих бюджетів району, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

6. Управління відповідно до покладених на нього завдань:

6.1. Розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів районного бюджету інструкції з підготовки бюджетних запитів.

6.2. Визначає порядок та терміни розроблення бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів районного бюджету.

6.3. Проводить на будь-якому етапі складання і розгляду проекту районною бюджету аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, щодо відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів.

Приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту районного бюджету перед поданням його на розгляд районної державної адміністрації.

Бере участь у розробленні балансу фінансових ресурсів району, аналізує соціально-економічні показники розвитку району та враховує їх під час складання проекту районного бюджету

Організовує роботу, пов`язану із складанням проекту районного бюджету, за дорученням керівництва районної державної адміністрації визначає порядок і терміни подання структурними підрозділами районної державної адміністрації, виконавчими органами сільських (селищних) рад матеріалів для підготовки проектів районного бюджету і прогнозних розрахунків коштів, що передаються для відповідного розподілу між бюджетами сільських, селищних рад, складає проект районного бюджету; готує пропозиції щодо коштів, що передаються для розподілу між відповідними місцевими бюджетами або для виконання спільних проектів, та подає їх на розгляд керівництву районної державної адміністрації.

Забезпечує протягом бюджетного періоду відповідність розпису районного бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Здійснює у процесі виконання місцевих бюджетів за доходами прогнозування та проводить аналіз доходів місцевих бюджетів району.

Організовує виконання районного бюджету, а також разом з органами державної податкової служби, органом Державного казначейства, іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації забезпечує надходження доходів до районного бюджету та вживає заходів до ефективного витрачання бюджетних коштів.

Зводить показники бюджетів, що входять до бюджету району та подає їх в установлені терміни до Головного фінансового управління облдержадміністрації.

Забезпечує захист фінансових інтересів держави та здійснює у межах компетенції контроль за дотриманням бюджетного законодавства

Складає розпис доходів і видатків районного бюджету, забезпечує його виконання, готує пропозиції і щодо внесення змін до розпису у межах річних бюджетних призначень, здійснює у встановленому порядку взаємні розрахунки районного бюджету, з бюджетами сіл та селищ району.

Здійснює в установленому порядку організацію та управління виконанням районного бюджету, координує в межах своєї компетенції діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Проводить моніторинг змін, що вносяться до районного бюджету

Розглядає баланси і звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти, подані органу Державного казначейства в районі.

Інформує керівництво районної державної адміністрації про стан виконання районного бюджету за кожний звітний період і подає йому річний та квартальний звіти про виконання районного бюджету.

Розглядає звернення та готує пропозиції для прийняття рішень про виділення коштів з резервного фонду районного бюджету.

6.18. Проводить разом з органами державної податкової служби аналіз стану надходження доходів до відповідних бюджетів, готує пропозиції про доцільність запровадження місцевих податків, зборів, а також пільг.

6.19. Проводить на базі статистичної і фінансової звітності, прогнозних розрахунків аналіз економічного і фінансового стану галузей економіки району, тенденцій та динаміки розвитку різних форм власності, готує пропозиції щодо визначення додаткових джерел фінансових ресурсів.

6.20. Перевіряє правильність складання і затвердження кошторисів та планів використання коштів установами і організаціями, які фінансуються з районного бюджету.

6.21. Бере участь у розробленні пропозицій з удосконалення структури районної державної адміністрації, готує пропозиції щодо визначення чисельності працівників, фонду оплати їх праці, витрат на утримання державної адміністрації та здійснює контроль за витрачанням цих коштів.

6.22. Розглядає у межах своєї компетенції звернення громадян, підприємств, установ і організації.

Забезпечує створення належних виробничих та соціально-побутових умов для працівників управління.

Готує та подає районній раді офіційні висновки про перевиконання бюджету для прийняття рішення про внесення змін до цього бюджету.

Здійснює інші функції, пов`язані з виконанням покладених на нього завдань

7. Управління має право:

7.1. Одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, виконавчих органів сільських, селищних рад. органу Державного казначейства в районі, органу державної податкової служби. Інших державних органів, підприємств, установ та організацій всіх форм власності Інформацію, матеріали та інші документи, необхідні для складання проекту районного бюджету та аналізу його виконання.

В установленому порядку та у межах своєї компетенції призупиняти бюджетні асигнування відповідно до статті 117 Бюджетного кодексу України та вживати заходів до розпорядників і одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення, передбачені статтею 118 Бюджетного кодексу України.

Залучати фахівців структурних підрозділів районної державної адміністрації, підприємств, організацій та установ, об’єднань громадян {за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до його компетенції

Скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

Управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також органом державної податкової служби, органом державної контрольно-ревізійної служби та органом Державного казначейства у районі.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з Головним фінансовим управлінням облдержадміністрації.

Начальник має заступника, який за його поданням призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з Головним фінансовим управлінням облдержадміністрації.

10. Начальник управління:

здійснює керівництво діяльністю управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань, визначає ступінь відповідальності заступника начальника управління, керівників його структурних підрозділів;

затверджує положення про структурні підрозділи управління і функціональні обов’язки працівників управління;

розпоряджається коштами у межах затвердженого кошторису доходів і видатків на утримання управління;

затверджує розпис доходів і видатків районного бюджету на рік і тимчасовий розпис на відповідний період;

забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням;

призначає на посаду і звільняє з посади працівників управління, видає у межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання.

11. В управлінні для погодженого вирішення питань, що належать до його компетенції, може утворюватися колегія у складі начальника управління (голова колегії), заступника начальника управління, а також інших керівних працівників управління. До складу колегії можуть входити керівники Інших структурних підрозділів районної державної адміністрації.

Склад колегії затверджується головою районної державної адміністрації за поданням начальника управління.

Рішення колегії провадяться в життя наказами начальника управління.

Управління утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників управління в межах виділених асигнувань визначає голова районної державної адміністрації.

Кошторис та штатний розпис управління затверджує голова районної державної адміністрації.

Структура фінансового управління Новотроїцької районної державної адміністрації

Розділ 2. Фінансове управління державної районної Новотроїцької адміністрації

2.1 Структура і завдання фінансового управління

Всі функції і завдання фінансового управління, який включає в себе: бюджетний відділ, відділ бухгалтерського обліку та звітності, відділ планування та аналізу доходів в адміністрації здійснює начальник фінансового управління . До функцій начальника фінансового управління відносяться:

1.Складання планів і проектів бюджетних балансів, а також організовує їх виконання.

2. Складання кошторису витрат районного бюджету.

3. Зведення, місячної, квартальної і річної фінансової звітності виконання районного бюджету.

4. Виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом.

5. Контроль ефективності цільового розподілу і використання фінансових ресурсів бюджету.

Відділом планування та аналізу доходів фінансового управління Новотроїцької райдержадміністрації вживаються заходи по скороченню податкового боргу по всім видам платежів до бюджету, зокрема готуються матеріали для засідань робочої групи з координації дій місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення податкових та інших надходжень до бюджету (на протязі року відбулося 12 засідань). Спільно з податковою інспекцією ведеться робота по аналізу боржників, розробляються графіки сплати податкових зобов’язань установами та організаціями усіх форм власності. Особлива увага приділяється питанню сплати податку з доходів фізичних осіб сільгосптоваровиробниками району, узгоджуються графіки сплати. Проводяться виїзди до сільських рад з метою практичної та методичної допомоги по наповненню доходної частини бюджету, розглядаються проблемні питання по сплаті земельного податку з фізичних осіб, ведеться робота з платниками.

Бюджетним відділом фінансового управління райдержадміністрації проведені перевірки правильності затвердження сільських та селищних бюджетів на 2009 рік. На експертизу було надано 17 рішень сесії по сільських бюджетах та 2 рішення сесій по селищних бюджетах. Всі затверджені бюджети відповідають основним положенням Бюджетного кодексу України та Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ”.

Надано 18 фінансових висновків щодо збільшення обсягів видатків місцевих бюджетів району за рахунок вільного залишку, що склався на 01.01.09 р. на загальну суму 1022,9 тис грн. А також за підсумками виконання бюджетів за 6, 9 та 12 місяців фінансові висновки на збільшення обсягів доходів і видатків загального фонду у сумі 823,0 тис грн.

В цілому по зведеному бюджету району планові призначення по видатках загального фонду були збільшені на 7284376,18 грн. (пояснення до додатку 12 річного звіту), в тому числі:

— за рахунок збільшення обсягів власних та закріплених доходів місцевих бюджетів у сумі 822971,00 грн.;

— за рахунок трансфертів з державного бюджету у сумі 5120483,00 грн.;

— за рахунок вільного залишку, що склався станом на 1.01.2009 року у сумі 1022913,18 грн.;

— за рахунок інших джерел у сумі 318009,00 грн. (інша субвенція, що надається з районного бюджету).

Бюджетним відділом впродовж року здійснено 143 експертизи рішень сесій сільських, селищних рад по внесенню змін до відповідних бюджетів на 2009 рік, порушень бюджетного законодавства не встановлено. Крім того, проведено перевірку 248 кошторисів видатків на утримання бюджетних установ, що фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Систематично здійснюється перевірка правильності складання сільськими, селищними радами та районними установами штатних розписів відповідно до змін законодавства в частині умов оплати праці працівників бюджетних установ.

Бюджетним відділом у вересні звітного року проведена перевірка по відділу освіти з питання правильності комплектування шкільної мережі на 2009-2010 навчальний рік; навчальних планів по загальноосвітніх школах району. В результаті перевірки запропоновано скоротити години варіативної частини, що дозволило скоротити кількість педагогічних ставок на 24,0 одиниці.

На протязі 2009 року відділом бухгалтерського обліку та звітності надавалась практична та роз’яснювальна допомога розпорядникам бюджетних коштів з питань ведення бухгалтерського обліку та звітності .

Особливо нагальними були слідуючи питання:

правильність складання звітності;

проведення індексації заробітної плати;

проведення індексації основних засобів;

правильність та своєчасність оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли до установи;

порядок використання позабюджетних коштів та ін.

З метою запобігання корупційним діям для повного та своєчасного оприбуткування коштів спеціального фонду розпорядженням голови районної державної адміністрації від 09.02.2009р. №90 було створено комісію, яка повинна була здійснювати перевірки надходження, використання коштів районного бюджету. В склад комісії ввійшли і працівники фінансового управління.

Було створено графік проведення перевірок.

За період 2009р. перевірками було охвачено Новотроїцький МНВК, районний відділ освіти та Новотроїцьку ЗОШ №1 .

Під час здійснення перевірок установ виявлено недотримання ними вимог Законодавства, а саме :

п.6 ст.8, п. 1,8 ст.9,ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ІУ;

п 1.1, 3.16 та 3.17наказу МФУ та Головного УДКУ від 11.08.98р. №63 «Про затвердження Інструкції про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності про них».

наказу ДКУ від 17.07.2000р. №64 «Про затвердження Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ»,

наказу МФУ та Головного УДКУ від 10.08.2001р. №142/181 «Про затвердження Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ» (із змінами, внесеними згідно із Законами).

інструкції ДКУ від 08.12.2000р. № 125 «Інструкція з обліку запасів бюджетних установ»

наказу МФУ та Головного УДКУ від 10.12.1999 р. №114 Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ ( із змінами, внесеними згідно з наказами ДКУ).

наказу ДКУ від 30.10.1998 р. №90 «Про затвердження Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ»

Постанови КМУ від 17 травня 2002 р. № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання»

Наказу Головного контрольно-ревiзiйного управлiння України від 31.03.2006 № 115 « Про затвердження методичних рекомендацій по інспектуванню повноти надходження та правильності використання коштів спеціального фонду» .

Матеріали по проведеним перевіркам розглядались на засіданнях комісій. Свої пропозиції комісія надала на розгляд голові районної державної адміністрації. Районним відділом освіти було об’явлено дві догани посадовим особам, винним у допущених порушеннях.

Також на протязі року фінансовим управлінням райдержадміністрації проводились семінари-наради із участю голів сільських та селищних рад, спеціалістів по бухгалтерському обліку та звітності, керівниками і головними бухгалтерами установ, які фінансуються з районного бюджету:

Семінар-нарада з головними бухгалтерами сільських, селищних рад, бюджетних установ з питань погашення та зменшення заборгованості бюджетних установ району ( червень 2009р).

Семінар — навчання з головними бухгалтерами сільських, селищних рад, бюджетних установ з питань ведення бухгалтерського обліку та контролю за використанням бюджетних коштів ( серпень 2009р.)

Семінар-нарада з головними бухгалтерами сільських, селищних рад, бюджетних установ з питань проектів місцевих бюджетів установ району на 2010 рік та їх виконання за 2009р. ( жовтень 2009р.)

Семінар – навчання з головними бухгалтерами сільських, селищних рад, бюджетних установ з питань особливостей формування місцевих бюджетів на 2010 рік ( грудень 2009р.)

2.2 Посадові інструкції

Посадова інструкція заступника начальника, начальника бюджетного відділу фінансового управління райдержадміністрації

І. Загальна частина

Основним завданням заступника начальника, начальника бюджетного відділу фінансового управління райдержадміністрації є здійснення контролю в управлінні за виконанням основних вимог Бюджетного кодексу України, законів України, актів Президента України і Кабінету міністрів України, наказів Міністерства фінансів України, розпоряджень голови обласної, районної державних адміністрацій стосовно бюджетного законодавства та забезпечення реалізації бюджетної політики в районі.

Заступник начальника, начальник бюджетного відділу фінансового управління райдержадміністрації призначається на посаду та звільняється з неї розпорядженням голови районної державної адміністрації за поданням начальника фінансового управління та погодженням з відповідним заступником голови районної державної адміністрації, Головним фінансовим управлінням обласної державної адміністрації у порядку конкурсу, зарахування до кадрового резерву, стажування.

Підпорядковується безпосередньо начальнику фінансового управління.

У своїй практичній роботі керується та дотримується положень Конституції України, Бюджетного Кодексу України, актів законодавства, що стосуються державної служби та діяльності районної державної адміністрації, Указів Президента України, постанов та розпоряджень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання; контролює виконання місцевих бюджетів. Дотримується основ державного управління, економіки, фінансів, форм і методів роботи із засобами масової інформації, правил ділового етикету та мови, правил та форм охорони праці, протипожежного захисту, основних принципів роботи на комп’ютерній техніці.

На посаду заступника начальника управління, начальника бюджетного відділу можуть бути призначені особи, які мають:

— вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста;

— стаж роботи за фахом на державній службі не менше трьох років або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше п’яти років. Досвід роботи щодо управління персоналом.

На час відсутності у зв’язку з хворобою, відпусткою чи з інших причин начальника фінансового управління виконує його обов’язки ,

На час відсутності заступника начальника управління з вищезазначених причин, його обов’язки виконує головний спеціаліст бюджетного відділу.

II. Завдання, обов’язки та повноваження

Організовує та координує роботу по складанню та виконанню районного бюджету відповідно до вимог діючого законодавства, здійснює методичне керівництво в галузі середньострокового бюджетного планування, фінансування бюджетних установ і заходів.

Бере участь у розробці балансу фінансових ресурсів району, аналізує і визначає тенденцію розвитку фінансової бази та враховує їх при складанні районного бюджету.

Розробляє і доводить до головних розпорядників коштів Інструкції з підготовки бюджетних запитів, визначає порядок і терміни їх подання.

Організовує роботу, пов’язану із складанням проекту районного бюджету, обсягів міжбюджетних трансфертів, що передаються з районного бюджету.

Координує складання розпису доходів і видатків районного бюджету, забезпечує фінансування заходів, передбачених бюджетом, в установленому порядку готує пропозиції щодо внесення змін до розпису у межах річних бюджетних призначень та здійснює в установленому порядку взаємні розрахунки районного бюджету з бюджетами вищого та нижчих рівнів.

Надає методичні рекомендації щодо застосування розрахунків по галузях видатків по проекту районного бюджету з урахуванням рівня розвитку соціальної інфраструктури регіону.

Розглядає звіти та іншу інформацію про виконання доходів та видатків у бюджеті місцевого самоврядування, аналізує надані матеріали та готує доповідні керівництву щодо результатів.

Контролює дотримання фінансової дисципліни, цільове та економне використання бюджетних коштів.

Приймає участь у впровадженні комп’ютеризації робіт по складанню та виконанню бюджетів.

Готує пропозиції керівництву про видачу короткотермінових позичок для покриття тимчасових касових розривів для забезпечення своєчасної виплати заробітної плати і фінансування інших невідкладних видатків.

Проводить семінари та наради з працівниками відділів фінансового управління, бюджетних установ та організацій з питань складання та виконання бюджетів, надає практичну допомогу в проведенні цієї роботи, акумулює найбільш проблемні питання та подає їх на розгляд керівництву Головного фінансового управління.

Розглядає заяви, пропозиції, скарги фізичних та юридичних осіб та дає відповіді в межах своєї компетенції.

Веде ділове листування із структурними підрозділами райдержадміністрації та виконкомами органів місцевого самоврядування.

Виконує іншу роботу, передбачену розпорядженням голови районної державної адміністрації та начальником фінансового управління.

III. Права

За дорученням мас право представляти фінансове управління районної державної адміністрації в інших органах виконавчої влади з питань, що належать до компетенції фінансового управління.

Давати вказівки структурним підрозділам фінансового управління, бюджетним установам та організаціям з питань складання та виконання бюджету. Кошторисів доходів і видатків бюджетних установ.

Одержувати від структурних підрозділів фінансового управління, бюджетних установ та організацій, інших підпорядкованих органів розрахунки, довідкові та узагальнені матеріали та пояснення, необхідні для складання районного бюджету.

Вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи фінансового управління з питань складання та виконання бюджету.

ІV. Відповідальність

Заступник начальника, начальник бюджетного відділу фінансового управління несе відповідальність за дотримання положень Законів України. Про державну службу», „Про корупцію», „Про місцеві державні адміністрації» та Інших законодавчих актів, які регламентують діяльність державного службовця.

Несе відповідальність за неякісне та несвоєчасне виконання завдань та функцій, покладених на нього цією посадовою інструкцією, виконання доручень голови, заступників голови райдержадміністрації, начальника фінансового управління, бездіяльність або невиконання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки, ділового та службового етикету в стосунках з іншими посадовими особами органів виконавчої та законодавчої влади, підприємств та організацій, обмежень пов’язаних з проходженням державної служби.

Розділ 3 . Індивідуальне завдання

3.1 Аналіз районного бюджету за 2009 рік

До зведеного бюджету району за 2009 рік надійшло 53886,1 тис.грн., в тому числі доходів загального фонду в сумі 52137,9 тис.грн. і спеціального фонду — 1748,2 тис.грн.

До загального фонду місцевих бюджетів району мобілізовано 9825,5 тис.грн. власних та закріплених доходів, що становить 113,1 відсотка до планів, затверджених місцевими органами влади на вказаний період (8686,4 тис.грн.). Приріст фактичних надходжень доходів за 2009 рік в порівнянні з відповідним періодом минулого року складає 42,4 відсотка або 2924,2 тис.грн.

Усіма двадцятьма бюджетами району забезпечено виконання взятих на себе зобов’язань по наповненню доходної частини загального фонду власними та закріпленими доходами. Найбільші темпи зростання — по Сивашівській (62,4%), Громівській (51,8%), Горностаївській (50,6%), Зеленівській (43,9%), ФедорівськІй (27,1%), Василівській (24,8%) сільських радах. Слід зазначити, що бюджетом Сивашівської сільської ради за звітний період уже перевиконано уточнений річний план по власним та закріпленим доходам на 19,6 тис.грн.

Разом з тим, по ряду бюджетів темпи зростання нижчі від середньо районного показника (13,1%) — по Новотроїцькій селищній раді (3,6%), Олександрійській (2,8%), Подівській (0,4), В-Іллінській (0,2%) сільських радах.

По доходах, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів відсоток виконання склав 114,0 (заплановано 7228,7 тис.грн., надійшло 8242,5 тис.грн.). Отримано додатково 1013,8 тис.грн. в значній мірі за рахунок надходження податку з доходів фізичних осіб. У порівнянні з уточненими органами місцевого самоврядування річними показниками відсоток виконання становить 75,5; до розрахункових показників Міністерства фінансів України — 78,2%. Такий приріст фактичних надходжень свідчить про реальність сформованих показників, що, в свою чергу, дасть можливість стовідсотково профінансувати установи соціально-культурної сфери району.

Що стосується виконання доходів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, відсоток до уточненого річного плану склав 108,6. їх за поточний рік місцевими бюджетами отримано 1582,9 тис.грн. Відмічається ріст доходів у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 34,2% або 403,2 тис.грн., що пов’язано з укладенням нових договорів на оренду землі, проведенням інвентаризації існуючих договорів та із збільшенням орендної плати за землю. Це дає підстави очікувати виконання затверджених річних показників.

Основним бюджетоутворюючим джерелом місцевих бюджетів у звітному періоді 2009 року, як і в попередні роки, є податок з доходів фізичних осіб, який складає близько 85,8% загального обсягу доходів, що враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів. За звітний період бюджетами району отримано зазначеного податку 7068,6 тис.грн, що на 1304,0 тис. грн., або на 22,6 % більше проти звітного періоду минулого року. Значний ріст надходжень податку пов’язаний зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За рік з державного бюджету місцевими бюджетами району одержано 30315,1 тис.грн. дотації вирівнювання. Це складає 105,8 до плану, визначеного у розписі державного бюджету на січень-вересень 2008 року. Крім того, з державного бюджету одержано стовідсотково додаткові дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів у сумі 433,0 тис.грн. та на забезпечення видатків на оплату праці працівників бюджетних установ у зв’язку із наближенням запровадження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів у сумі 275,3 тис.грн.; субвенцію на здійснення виплат, визначених Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним працівникам» у сумі 804,7 тис.грн.

На здійснення програм соціального захисту населення з державного бюджету отримано субвенції в сумі 10435,4 тис грн., або 99,8% до планових надходжень (10460,7 тис грн.)

З метою забезпечення своєчасного фінансування першочергових витрат (виплати заробітної плати, придбання медикаментів та продуктів харчування, оплата енергоносіїв) місцевими бюджетами району з єдиного казначейського рахунку за 2009 рік отримано 5931,7 тис грн. позичок, яку станом на 1 жовтня повністю погашено.

Місцевими бюджетами району за звітний період використано коштів загального фонду в сумі 49300,2 тис грн., що становить 98,4 % до затверджених

місцевими радами обсягів видатків. У порівнянні з відповідним періодом минулого року спостерігається ріст видатків в середньому на 39,0 % (або на 13819,8 тис грн.).

Усіма бюджетами району за поточниц рік забезпечено своєчасну виплату заробітної плати працюючим в бюджетній сфері, стовідсоткові розрахунки за спожиті бюджетними установами енергоносії, заборгованість по яких відсутня. Всього на зазначені видатки місцевим бюджетами спрямовано 32474,3 тис грн..

За рахунок субвенції з державного бюджету профінансовані у повному обсязі до нарахованих виплат видатки:

— на утримання сімох дітей у п’яти прийомних сім’ях — 102,9 тис.грн.;

— на надання допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової допомоги дітям — 8104,5 тис. грн.

Крім того за рахунок цільових трансфертів з державного бюджету за дев’ять місяців поточного року профінансовані видатки :

— пільги населенню на придбання твердого палива та скрапленого газу в сумі 1161,9 тис грн.; на енергоносії та житлово-комунальні послуги — 346,2 тис грн.; послуги зв’язку — 74,0 тис грн.; інші — 19,4 тис грн.

— субсидії населенню на придбання твердого палива та скрапленого газу в сумі 421,3 тис грн.; на енергоносії та житлово-комунальні послуги — 71,9 тис грн.;

— на пільгове перевезення окремих категорій громадян — 133,2 тис грн.

Видатки спеціального фонду місцевих бюджетів району за 9 місяців поточного року склали 1389,0 тис грн., в тому числі — на освіту 407,6 тис грн., охорону здоров’я — 337,5 тис грн., внески органів місцевого самоврядування у статутні фонди — 188,3 тис грн., культуру і мистецтво — 84,5 тис грн.

За звітний період місцевими бюджетами району за рахунок коштів загального та спеціального фондів на реалізацію заходів програм, затверджених відповідними радами, спрямовано асигнувань у загальній сумі 1302,0 тис грн., а саме на:

районну цільову програму роботи з обдарованою молоддю — 11,3 тис грн.;

районну програму протидії захворюванню на туберкульоз — 21,7 тис грн.;

районна програма профілактики захворюванню на СНІД — 9,6 тис грн.;

— місцеві програми соціального захисту окремих категорій громадян — 58,1 тис грн.;

— місцеві програми «Ветеран» — 14,2 тис грн.;

районну програму соціального захисту громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи -15,0 тис грн.;

районну програму соціального захисту воїнів-інтернаціоналІстів, учасників бойових дій у Афганістані — 5,0 тис грн.;

районну програму подолання дитячої безпритульності і бездоглядності — 7,4 тис грн.

місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів — 336,2 тис грн.;

місцеві програми «Питна вода» — 148,3 тис грн.;

районну програму „Мала преса» — 80,7 тис. грн.;

цільову комплексну програму розвитку фізичної культури і спорту, фізкультурно-спортивного товариства „Колос» — 129,7 тис. грн. в тому числі на реконструкцію стадіону ім. Пуляєва та придбання основних засобів — 49,0 тис грн.;

районну програму розвитку фізичної культури і спорту в районі — 64,2 тис грн.;

— місцеві програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях сіл, селищ — 215,8 тис грн.;

місцеві програми охорони навколишнього природного середовища — 2,7 тис грн.;

— районну цільову програму „Призовна дільниця» — 13,3 тис грн.;

— місцеві програми охорони громадського правопорядку — 73,2 тис грн.;

— районну програму „Трудовий архів» — 27,6 тис грн.;

— районну програму „Власний дім» — 50,0 тис грн.;

— районну програму висвітлення діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування 10,0 тис грн.;

— районну програму запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха — 8,0 тис грн.

Дебіторська заборгованість по загальному фонду зведеного бюджету району станом на 31 грудня 2009 року становить 14,1 тис. грн. В порівнянні з початком року заборгованість збільшилась на 13,5 тис. грн. Значний ріст заборгованості склався по центральній районній лікарні (13,2 тис. грн. за рахунок проведення авансових виплат працівникам лікарні, відряджених на курси підвищення кваліфікації ).

Кредиторська заборгованість по загальному фонду зведеного бюджету району, в порівнянні з початком року, зменшилась на 48,3% та становить 781,5 тис грн., в тому числі заборгованість з виплат, визначених Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту» педагогічним працівникам» — 665,3 тис грн. та заборгованість з пільг та субсидій населенню, що фінансуються за рахунок субвенції з державного бюджету складає 116,2 тис грн., в тому числі:

— з послуг зв’язку пільговим категоріям громадян — 8,0 тис грн. (за серпень);

— з пільг та субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг — 55,9 тис. грн. (електроенергія — 25,3 тис грн., водопостачання і водовідведення — 28,0 тис. грн., квартплата — 2,6 тис грн.);

з пільг та субсидій населенню на придбання твердого палива — 27,8 тис. грн.;

за пільговий проїзд окремим категоріям громадян — 21,7 тис.грн.;

з інших пільг — 2,8 тис грн.

З районного бюджету стовідсотково надані дотація вирівнювання бюджетам сіл та селищ у сумі 4212,5 тис. грн. та інші субвенції у сумі 328,6 тис грн. Також, у повному обсязі до районного бюджету надійшли кошти з бюджету Новотроїцької селищної ради у сумі 140,7 тис.грн.

Висновок

В результаті проходження виробничої практики мене ознайомили з діяльністю та структурою організації, із заповненням та оформленням відповідних документів. За цей період оволодів основними знаннями щодо застосування положень Бюджетного кодексу України при складанні районного бюджету та проведення розрахункових показників до бюджетів міста, селищ та сіл. На практичному досвіді я засвоїв правильність виконання і укладання бюджету.

Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль та оцінка ефективності використання бюджетних коштів .

Під час проходження практики в Новотроїцькій районній адміністрації, я на підставі пред’явлених мені даних звітності підприємства проаналізував та впорядкував систему розподілення видатків бюджету по місцях призначення та засвоїв методику їх нарахування

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України “Про місцеві державні адміністрації”.

3. Закон України “Про державну Службу”.

4. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

5. Закон України “Про боротьбу з корупцією”.

6. Закон України “Про державну статистику”.

7. Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

8. Закони України “Про фізичну культуру і спорт”, “Про освіту”, “Про інформацію”, “Про пенсійне забезпечення”.

9 .Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

10. Закони України “Про оплату праці”, “Про відпустки”, “Про зайнятість населення”, “Про охорону праці”.

11. Закон України “Про бюджетну систему України”.

12. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

13. Земельний кодекс України.

14. Кодекс законів про працю.

Введение

Экономическая природа заработной платы

Трактовка заработной платы классической школы

Понимание заработной платы К. Маркса

Современные трактовки заработной платы

Глава II Формы и виды заработной платы

2.1 Повремённая и сдельная заработная плата

2.2 Виды заработной платы (повремённо премиальная, прямая сдельная, косвенно сдельная, сдельно премиальная, сдельно прогрессивная, аккордная, аккордно премиальная)

2.3 Тарифная система оплаты труда

Глава III Проблемы совершенствования заработной платы

3.1 Установление минимально оплаты труда

3.2 Соотношение между минимальной и максимальной заработной платы

3.3 Факторы, влияющие на величину заработной платы

Введение

Темой моей курсовой является заработная плата и ее стимулирующая функция. Как экономическое явление заработная плата возникла на определенной стадии развития человеческого общества, на том его этапе развития товарного производства, когда возник промышленный капитал, и в обществе появились наемные работники, с одной стороны, и предприниматели – с другой. Наемного работника от любого другого отличало то, что он, будучи свободным, не имел средств производства в собственности, но обладал способностью работать и мог эту способность предлагать на рынке труда в качестве товара. Предприниматель, имея в собственности все необходимое для производства и будучи свободным, в отличие от рабовладельца и помещика, не имел в собственности работников и предлагал работу на рынке труда, с тем чтобы, соединив в процессе производства наемных работников со средствами производства, произвести пользующийся спросом продукт и, продав его, получить прибыли. Наемный работник за свою работу на предприятии получал заработную плату.

Для того чтобы глубже понять всю сущность этого вопроса, необходимо различать понятия рабочая сила и труд. Труд – целесообразная деятельность, в которой люди с помощью созданных ими средств приспосабливают продукты природы для удовлетворения своих потребностей. Рабочая сила – способность человека к труду, совокупность физических и духовных сил, которыми он располагает и которые использует в производстве материальных благ и услуг. Она выступает в качестве личного фактора производства. Человек настолько развил свою рабочую силу, что способен создавать стоимость товаров, которая всё больше превышает сумму стоимости жизненных благ, идущих на восстановление затрат самой рабочей силы.

Заработная плата является одним из важнейших и, может быть, даже решающих элементов формирования хорошего климата на предприятии. Она является частью ВНП, которая отражается в себестоимости продукции и распределяется в рыночной экономике между отраслями народного хозяйства, предприятиями и отдельными работниками исходя из количества и качества затраченного труда, а также спроса и предложения товаров.

Каждый работник стоит оплаты за свой труд. Ведь от размеров заработной платы зависят его условия жизни, степень удовлетворения своих ежедневных потребностей, возможность сохранения работоспособности. В рыночной экономике заработная плата выражает главный и непосредственный интерес наёмных работников, работодателей и государства в целом. Нахождение взаимовыгодного механизма реализации и соблюдения интересов указанного трёхстороннего партнёрства является одним из главных условий развития производства и составляет предмет функции управления трудом и заработной платой.

Глава I Экономическая природа заработной платы

Трактовка заработной платы классической школы

Основой заработной платы является цена труда как фактора производства, которая сводится к его предельной производительности. Согласно этим положениям работник должен создать такую величину продукта по стоимости, которая позволит возместить ему заработную плату, затраты всех ресурсов и получить приращение стоимости в виде прибыли. Из приведенных рассуждений вытекает, что заработная плата находится в прямой зависимости от эффективности труда работника. В условиях развития рыночных отношений определенное внимание уделялось формированию механизма рыночного регулирования заработной платы, который должен включать в себя следующие звенья: многоуровневую коллективно-договорную систему, в которой должны быть отражены требования рынка труда к цене рабочей силы; налоговую систему регулирования доходов каждого работника, призванную обеспечить участие всех граждан в удовлетворении общегосударственных и региональных потребностей; систему минимальных государственных гарантии в области оплаты труда; информационную систему, дающую работникам и работодателям объективное и полное представление о цене рабочей силы по профессиям, разрядам, территориям, отраслям экономики и т. д.

Продолжается работа по созданию механизма регулирования заработной платы как цены рабочей силы, который должен обеспечить оптимальное сочетание интересов работодателей и работников при активной роли государства.

Роль и значение заработной платы, как социально-экономической категории, различны для работника и работодателя. Для работника заработная плата является основной статьей его дохода, средством повышения благосостояния как его самого, так и членов семьи. Из этого становится очевидным, что заработная плата выполняет стимулирующую роль в деле повышения результатов труда и обеспечения на этой основе роста получаемого вознаграждения. Для работодателя заработная плата работника представляет собой затраты на производство. Поэтому эти затраты работодатель стремится минимизировать, особенно в расчете на единицу изделия.

Рассматривая вопросы реформирования заработной платы, необходимо обратить внимание на ряд новых особенностей в ее характеристике как экономической категории. В ней находят отражение многие экономические отношения. В административно-командной экономике выделяли две функции заработной платы — воспроизводственную и стимулирующую. В условиях развития рыночных отношений выделяют еще одну функцию — регулирующую. Это вытекает из того, что на рынке труда спрос влияет на уровень заработной платы, а от последней зависят цены на товары и услуги. Однако анализ указанных отношений свидетельствует о том, что практически ни одна из указанных функций не выполняется и в связи с этим обоснованно можно сделать вывод о потере заработной платой своей роли как экономической категории. В настоящее время особое значение имеет возрождение (осуществление) всех трех функций. Это соответствует интересам всех трех субъектов, действующих в рыночной экономике — работники, работодатели и государство.

Анализ экономических отношений, которые выражает заработная плата, позволяет сделать вывод и о том, что носителем воспроизводственной функции выступает работник, стимулирующей — работодатель и регулирующей — государство. Осознанию этих положений на практике мешают старые подходы к организации заработной платы. Вряд ли следует отдельные элементы заработной платы увязывать с различными фондами и источниками их формирования, поскольку они тормозят развитие отношений между работниками, работодателями и государством. Между тем в рыночной экономике первичны условия оплаты — система ставок, окладов, норм трудовых затрат, формы и системы заработной платы, гарантийные и компенсационные выплаты, те или иные льготы. Именно эти элементы в совокупности составляют затраты работодателя на оплату тру­да. Поэтому представлять их в виде фонда зарплаты, фонда поощрения и т. п. нецелесообразно. Эти фонды искажают реально складывающиеся отношения.

От­раслевые тарифные соглашения в 2000 и 2001 гг. были зак­лючены и действуют более чем в пятидесяти отраслях эко­номики страны. Необходимо добиваться их заключения по всем отраслям. Исключительное значение имеет продление периода, на который распространяются договорные отно­шения, до двух-трех лет. Это поможет эффективнее ре­шать вопросы регулирования оплаты труда. Еще раз необ­ходимо подчеркнуть, что положения договоров и соглашений должны быть такими же обязательными, как и нормы КЗоТа. Обоснованно выдвигаются и предложения о предоставлении права Министерству труда и его местным органам распространять действия соглашений на предприятия, не заключившие коллективных договоров.

Требует решения целый ряд вопросов в области налоговой системы регулирования индивидуальных доходе). Так, в качестве критерия освобождения от уплаты подоходного налога должна выступать не минимальная заработная плата, а прожиточный минимум. Ученые и практики предлагают уменьшить также минимальную ставку подоходного налога до 8%. Сегодня налогообложение заработной платы в основном подчинено решению фискальных задач. Очевидна необходимость ориентации ее и на социальные цели путем увязки с числом иждивенцев, живущих на облагаемы логами доход.

В стране необходимо принять Закон об автоматической ежеквартальной индексации минимальной заработной платы при росте цен на потребительские товары и услуги более чем на 5% за квартал.

Первостепенное значение имеет обеспечение своевременной выплаты заработной платы. Для этого целесообразно определить нормы компенсации работодателем за каждый день задержки выплаты заработной платы. В случаях

ее задержки более чем на 5 дней, помимо компенсации потерь, нужна еще и индексация заработной платы в соответствии с ростом цен в период задержки. Только так можно восстановить функции этой важной категории. Размер заработной платы, ее структура и методы выплаты должны носить справедливый, с точки зрения работником, характер. Иначе имеется опасность, что весь процесс реформ работниками будет восприниматься отрицательно.

На международном симпозиуме по вопросам заработной платы было подчеркнуто, что реальная заработная плата стран Центральной и Восточной Европы (включая Россию) серьезно сократилась у всех трудящихся. Ее уровень сдерживает потребление и экономический прогресс. И очень важно такое утверждение: в странах региона главным источником инфляции является не заработная плата (она составляет лишь небольшую часть себестоимости продукции). Из-за недостаточно высокого уровня заработной платы быстро растет нефор­мальный сектор в торговле. И отрыв заработной платы от экономической эффективности мешает выходу из нынешнего кризиса предприятий производственного сектора. Выход из этого положения и достижение конкурентоспособности на международных рынках связаны с повышением произво­дительности труда и созданием дополнительных возможностей для обновления технологии. Другой путь, который для нас неприемлем — это удерживать заработную плату на сложившемся низком уровне.

Вполне очевидно, что низкий уровень заработной платы в России является тормозом на пути расширения плате­жеспособного спроса, сдерживающим развитие отечествен­ной экономики. В настоящее время наша промышленность более 85% продукции производит для внутреннего потреб­ления.

В развитых рыночных странах Европы и в США на про­тяжении XX в. заработная плата, как правило, росла более высокими темпами, чем производительность труда. Та­кое положение создавало возможности для расширения внутреннего рынка и снимало остроту проблемы реализации продукции на внутреннем рынке. Рост затрат компенси­ровался техническим прогрессом. Расширение производства не сопровождалось увеличением фондоемкости (она с 50-х гг. остается неизменной). Поэтому и в России стабилизация эко­номического роста не может обойтись без повышения ре­альной заработной платы и увеличения на этой основе внут­реннего рынка для продукции российской промышленности. Для того же, чтобы увеличение заработной платы и емкости рынка не сказалось на росте затрат и падении конку­рентоспособности продукции отечественной промышленности, необходимо последовательно решать вопросы повы­шения технического уровня производства.

Из всей совокупности вопросов в данном разделе необ­ходимо сжато рассмотреть вопросы информационного обес­печения реформирования заработной платы. Публикуемые данные становятся все более недоступными (тиражирование статистических сборников не финансируется государством) и не содержат необходимой информации. Очень важно перейти на международную систему учета затрат работодателей на рабочую силу и получение других данных статистической отчетности. Положительную роль имело бы проведение единовременного обследования заработной платы по профессиям, разрядам, формам и системам оплаты, условиям труда в промышленности и других отраслях экономики страны. Это послужило бы исходной основой по совершенствованию организации оплаты труда на предприятиях всех отраслей экономики.

Организация заработной платы на предприятиях строится на основе установления норм труда (норм времени, в выработки, численности персонала, обслуживания и др.), разработки тарифной системы, определения форм и тем оплаты труда, формирования фонда оплаты труда. Одновременно в этом процессе учитывают и такие факторы, как финансовое состояние и результаты хозяйственной деятельности, уровень безработицы в регионе среди работников данной специальности, государственное регулирование в области оплаты труда, сложившийся уровень зарплаты на предприятиях-конкурентах, влияние профсоюзов и др.

Понимание заработной платы К. Маркса

Суть теории К. Маркса о сущности заработной платы состоит в том, что в процессе производства происходит расходование физической и умственной энергии человека, для восстановления которой необходимы материальные и духовные блага. Стоимость этих благ, обеспечивающих жизнедеятельность рабочего и членов его семьи, и составляет стоимость рабочей силы, которая принимает форму заработной платы. Зарплата, по определению К. Маркса, есть превращенная форма стоимости и цены рабочей силы. Это превращение состоит в том, что на поверхности зарплата выступает как плата за труд, а на самом деле есть цена рабочей силы.

Маркс доказывает, что труд не может выступать в качестве объекта купли – продажи, так как не может быть товаром, имеющим стоимость. Как известно, стоимость любого товара определяется затратами труда на его производство. Если предположить, что труд является товаром и имеет стоимость, то возникает вопрос, чем ее выразить. Определение стоимости труда трудом – бессмыслица.

Рабочая же сила является товаром, который обладает стоимостью и потребительской стоимостью. Стоимость рабочей силы определяется физиологическим и социальным факторами, поскольку человек как существо не только живое, но и социальное должен удовлетворять не только материальные, но и духовные потребности. Так как носителем способностей к труду является рабочий, то для его воспроизводства необходимо содержать семью как минимум из 4 – х человек. Поэтому совокупная стоимость рабочей силы определяется совокупностью материальных и духовных благ, необходимых для воспроизводства не только самого рабочего, но и членов его семьи. Потребительная стоимость рабочей силы состоит в ее способности создавать для собственника средств производства прибавочную стоимость, которая в процессе реализации трансформируется в прибыль. Ради этого он и покупает рабочую силу, для чего должен возмещать рабочему ее стоимость, принимающую форму заработной платы.

Теория заработной платы, являющейся органической составной частью созданного К. Марксом учения о прибавочной стоимости, глубоко обоснована в «Капитале», где раскрыта тайна превращения стоимости и соответственно цены рабочей силы в заработную плату. Теория К. Маркса объясняет не только законы этого превращения, но и законы движения заработной платы, специфические функции, выполняемые ею а процессе капиталистического производства, ее роль как средства усиления эксплуатации рабочего класса и одновременно как средства маскировки этой эксплуатации.

Сущность заработной платы в капиталистическом обществе

Характер заработной платы при капитализме

Эксплуатация трудящихся господствующими классами в условиях рабовладельческого и феодального обществ носила неприкрытый характер. Присвоение рабовладельцем или феодалом продукта чужого труда осуществлялось в наиболее обнаженной форме — в форме прямого изъятия продукта у производителя. Иное дело капиталистическое общество. «На поверхности буржуазного общества, — писал К. Маркс, — заработная плата представляется в виде цены труда, в виде определенного количества денег, уплачиваемых за определенное количество труда. При этом говорят о стоимости труда и ее денежное выражение называют необходимой или естественной ценой труда. Но что такое стоимость товара? Предметная форма затраченного при его производстве общественного труда. А чем измеряем мы величину стоимости товара? Величиной содержащегося в нем труда».i Таким образом, на поверхности буржуазного общества заработная плата выступает в виде цены труда, то есть в виде определенного количества денег, уплачиваемых капиталистом рабочему за определенное количество его труда. «Но что такое стоимость товара? – писал К. Маркс, — Предметная форма затраченного при его производстве общественного труда. А чем измеряем мы величину стоимости товара? Величиной содержащегося в нем труда».

В действительности же труд по самой своей природе товаром быть не может и потому не может служить предметом купли – продажи. «Для того чтобы быть проданным на рынке в качестве товара, — говорил К. Маркс, — труд во всяком случае должен существовать до этой продажи. Но если бы рабочий имел возможность дать своему труду самостоятельное существование, он продавал бы созданный трудом товар, а не труд»ii. Далее, если бы труд был товаром, то он, как и всякий другой товар, должен был бы иметь стоимость. Но труд сам есть источник и мерило стоимостей. Именно поэтому он стоимости не имеет, подобно тому как, например, тяжесть, будучи свойством физических тел, не имеет собственного веса. «Но и независимо от этих противоречий прямой обмен денег, т.е. овеществленного труда, на живой труд уничтожил бы или закон стоимости, который свободно развивается как раз на основе капиталистического производства, или же самое капиталистическое производство, которое основывается как раз на наемном труде»iii.

Фактически на товарном рынке владельцу денег непосредственно противостоит не труд, а рабочий, лишенный средств производства. «То, что продает рабочий, есть его рабочая сила. Когда его труд действительно начинается, он перестает принадлежать ему и, следовательно, не может быть им продан. Труд есть субстанция и имманентная мера стоимостей, но сам он не имеет стоимости»iv.

Превращение стоимости и цены рабочей силы в заработную плату

Рабочий в процессе труда воспроизводит стоимость своей рабочей силы и, кроме того, создает прибавочную стоимость, которая безвозмездно присваивается капиталистом. В форме заработной платы капиталист возмещает лишь часть созданной рабочим стоимости, а именно ту часть, которая эквивалентна стоимости его рабочей силы. Остальная часть вновь созданной стоимости образует прибавочную стоимость. Следовательно, поскольку в форме заработной платы капиталист возмещает стоимость рабочей силы, израсходованной рабочим в процессе труда, заработная плата представляет собой иное воплощение, иную форму стоимости рабочей силы.

Стоимость рабочей силы, выраженная в деньгах, есть цена рабочей силы. Внешне она выступает в форме заработной платы, то есть как цена труда. Стало быть, цена труда, заработная плата при капитализме есть превращенная форма стоимости, а значит, и цены специфического товара рабочая сила.

Как уже говорилось, капиталист оплачивает рабочему стоимость его рабочей силы не до начала процесса труда, а после его осуществления. Тем самым рабочий своим трудом фактически авансирует капиталиста. Перед тем как получить в форме заработной платы стоимость своей рабочей силы, рабочий должен предоставить капиталисту известное количество труда, включая прибавочный труд. Затраты же труда измеряются, как уже известно, рабочим временем. Следовательно, определенное время производительного функционирования рабочей силы становится условием оплаты ее стоимости. Поэтому определенное время труда, выраженное в часах и соответствующее средней при данных условиях величине рабочего дня, фактически приравнивается к стоимости рабочей силы, функционирующей в течение этого времени. «Допустим, — писал К. Маркс, — что обычный рабочий день продолжается 12 часов и что дневная стоимость рабочей силы равна 3 шилл., представляющим денежное выражение стоимости, которая воплощает в себе 6 рабочих часов. Если рабочий получает 3 шилл., он получает стоимость своей рабочей силы, функционирующей в течение 12 часов. Выразив теперь эту дневную стоимость рабочей силы в виде стоимости дневного труда, мы получим формулу: двенадцатичасовой труд имеет стоимость в 3 шиллинга»v. Таким образом, стоимость и цена рабочей силы на поверхности явлений буржуазного общества принимают форму цены ее функции, что есть цены труда. А цена труда становится основой исчисления заработной платы. «Стоимость рабочей силы, — говорил К. Маркс, — определяет стоимость труда, или – в денежном выражении – его необходимую цену. Если же цена рабочей силы отклоняется от ее стоимости, то и цена труда отклоняется от его так называемой стоимости»vi.

Цена труда – такое же мнимое, иррациональное выражение, как и цена любого товара, не являющегося продуктом человеческого труда, например, цена земли. Цена, как известно, есть денежное выражение стоимости товара, а труд стоимости не имеет, следовательно, он не может иметь и цены. Но такие иррациональные категории, как цена труда, цена земли и т.п., вытекают, как отмечал К. Маркс, из самих производственных отношений буржуазного общества. То, что в действительности скрывается за иррациональной формой цены труда, есть стоимость и цена рабочей силы. Именно поэтому цена труда всегда меньше стоимости, созданной трудом рабочего. «В выражении «стоимость труда», — писал К. Маркс, — понятие стоимости не только совершенно исчезает, но и превращается в свою противоположность. Это такое же мнимое выражение, как, например, стоимость земли. Но такие мнимые выражения возникают из самих производственных отношений. Это – категории для форм проявления существенных отношений. Что вещи в своем проявлении часто представляются в извращенном виде, признано как – будто во всех науках, за исключением политической экономии»vii.

Для того, чтобы получить дневную стоимость своей рабочей силы, рабочий вынужден трудится полный рабочий день. Тем самым, форма заработной платы скрывает деление рабочего дня на необходимое и прибавочное время. Весь труд рабочего в течение рабочего дня, в том числе и в прибавочное время, выступает как оплаченный труд, а все время труда приобретает видимость необходимого рабочего времени. «Мы видим, что стоимость в 3 шилл., в которой выражается оплаченная часть рабочего дня, т.е. шестичасовой труд, выступает как стоимость, или цена, всего двенадцатичасового рабочего дня, включающего в себя шесть неоплаченных часов труда. Итак, форма заработной платы, — отмечал К. Маркс, — стирает всякие разделения рабочего дня на необходимый и прибавочный, на оплаченный и неоплаченный труд. Весь труд выступает как оплаченный труд»viii. Таким образом, форма заработной платы скрывает отношения эксплуатации класса рабочих классом капиталистов. Она порождает иллюзию равенства рабочего и капиталиста, маскирует экономическую зависимость наемных тружеников от владельцев средств производства, фактически принудительный характер труда при капитализме. «Понятно поэтому, — писал К. Маркс, — то решающее значение, какое имеет превращение стоимости и цены рабочей силы в форму заработной платы, т.е. в стоимость и цену самого труда. На этой форме проявления, скрывающей истинное отношение и создающей видимость отношения прямо противоположного, покоятся все правовые представления как рабочего, так и капиталиста, все мистификации капиталистического способа производства, все порождаемые им иллюзии свободы, все апологетические увертки вульгарной политической экономии»ix.

Современные трактовки заработной платы

Сущности заработной платы базируется современная западная экономическая наука. Представители этой точки зрения исходят из того, что многие процессы, которые происходят сегодня в экономике, отличны от тех процессов, которые были присущи ранним стадиям развития капитализма. Поэтому учесть их в то время было невозможно. В частности, исходя из теории К. Маркса, потребность в рабочей силе определяется затратами капитала. Другими словами, если поставить вопрос: «сколько должно привлечь предприятие (фирма) работников для своего производства?», то казалось бы, ответ простой: «столько, сколько надо производству». Однако в условиях рыночных отношений ответ будет более сложным. Как известно, в рыночной экономике каждое предприятие (фирма) функционирует ради получения максимальной прибыли. Поэтому дополнительные рабочие будут наниматься лишь в том случае, если их труд будет отвечать этому условию. Мерой максимального выигрыша от найма рабочей силы является предельный доход от продажи продукта, произведенного с ее помощью.

Для каждого определенного периода всегда существует максимальный объем выпуска продукции, которого можно достичь при данных затратах факторов производства. Эта взаимосвязь между выпуском продукции и затратами на ее производство выступает в качестве экономического закона, именуемого в экономической науке как «функция производства», или «производственная функция». Математически она выражается формулой:

П = F(X1;X2;X3),

где П – продукция,

Х1 – труд,

Х2 – земля,

Х3 – капитал.

Эта формула выражает количественную определенность замены одного фактора другим. Различные комбинации этих факторов производства дают различные количества продукции. Удачная их комбинация позволяет получать максимальный объем выпуска продукции. Добавочный продукт (объем производства), полученный в результате увеличения данного фактора производства на одну дополнительную единицу при неизменной величине остальных факторов, называется предельным продуктом того или иного фактора производства. Он выражается в физических единицах. В бизнесе же важен не физический объем «предельного продукта», а дополнительная сумма денег, которую приносят факторы производства, т.е. доход от «предельного продукта».

Доход от «предельного продукта труда» называют заработной платой, земли – рентой, капитала – прибылью, процентом.

Определение заработной платы как дохода от «предельного продукта» означает оценку труда работника при его общественно необходимых затратах. Однако на производство одного и того же товара разные работники затрачивают разное рабочее время, которое зависит от квалификации, опыта, знаний, применяемых орудий труда и технологий. Поэтому при определении заработка каждого работника должны быть учтены индивидуальные затраты. Для этого используются такие критерии оценки труда, как количество и качество труда. Количество труда – это его продолжительность в рамках общественно нормальной интенсивности. Качество труда – это совокупность параметров, характеризующих его сложность, тяжесть, вредность, значимость.

В условиях научно – технического прогресса, когда непосредственные производственные функции человек перекладывает на машины, очень сложно в объективной мере применить эти критерии.

В нашей стране основным инструментом дифференциации заработной платы в зависимости от качества труда выступает тарифная система. На этапе разработки тарифных условий устанавливается размер тарифной ставки 1 – го разряда, или исходного оклада, определяется число разрядов (должностных категорий), устанавливаются межразрядные коэффициенты, или схемы, должностных окладов. Затем предусматривается внутриотраслевая и территориальная дифференциация ставок и окладов, конструирование структуры, форм и систем зарплаты.

За рубежом применяются три основных типа организации заработной платы:

Американский тип организации заработной платы базируется на основе двух оценок: самой работы и исполнителя этой работы. Для этого первоначально используется тарифная ставка, а затеи производится корректировка ставок и должностных окладов в зависимости от фактических результатов и условий работы.

Японский тип организации заработной платы строится на базе анкетных данных работника, где учитываются его возраст, пол, образовательный уровень, стаж работы и формы найма рабочей силы.

Западноевропейский тип организации заработной платы использует элементы как американского, так и японского типов тарифных и надтарифных условий оплаты стоимости рабочей силы.

Глава II Формы и виды заработной платы

Заработная плата — это величина денежного вознаграждения, выплачиваемого наемному работнику за выполнение определенного задания, объема работ или исполнение своих служебных обязанностей в течение некоторого времени.

Существует две формы оплаты труда. Оплата устанавливается или в зависимости от времени, на протяжении которого предприятие использовало рабочую силу, либо в соответствии с объемом выполненных работ. В первом случае оплата называется повременной, во втором случае – сдельной.

2.1 Повремённая и сдельная заработная плата

Повременная форма оплаты труда применяется, если невозможно или трудно нормировать труд, при строго регламентированных, высокомеханизированных и автоматизированных производственных процессах, в производствах, требующих высокого качества и точности выполнения работ, и там, где нет надобности стимулировать интенсивность труда.

Главное преимущество для рабочего при повременной оплате труда состоит в том, что он имеет гарантированный ежемесячный заработок, не зависящий от возможного снижения уровня производства в данный период времени. Недостатком является то, что рабочий не имеет возможности повысить свой заработок путем увеличения личной доли участия в производственном процессе.

С точки зрения предприятия главный недостаток повременной оплаты в том, что она не стимулирует повышения выработки рабочих. При этом предприятие имеет относительную экономию на заработной плате при увеличении производства продукции.

Сдельная форма оплаты труда применяется там, где можно установить однозначную зависимость между объемом произведенной продукции и количеством затраченного труда каждого рабочего или группы рабочих.

С точки зрения рабочего сдельная форма оплаты труда имеет то преимущество, что дает возможность повышения заработка при увеличении интенсивности труда.

Для предприятия применение сдельной системы оплаты труда дает возможность стимулировать при необходимости выработку рабочих, а основным недостатком является возможное снижение качества при росте выработки.

1. Сдельная система

1.1 Прямая сдельная;

1.2 Сдельно-премиальная;

1.3 Сдельно-прогрессивная;

1.4 Косвенно-сдельная;

1.5 Аккордная;

1.6 Коллективно-сдельная система;

1.7 Система плавающих окладов.

2. Повременная

2.1 Простая повременная;

2.2 Повременно-премиальная.

2.2 Виды заработной платы (повремённо премиальная, прямая сдельная, косвенно сдельная, сдельно премиальная, сдельно прогрессивная, аккордная, аккордно премиальная)

Сдельная система оплаты труда.

Прямая сдельная

При прямой сдельной системе размер заработка рабочего определяется количеством выработанной им за определенный отрезок времени продукции или количеством выполненных операций. Вся выработка рабочего по этой системе оплачивается по одной постоянной сдельной расценке. Поэтому заработок рабочего увеличивается прямо пропорционально его выработке.

Зсд = Опрод * Р

Где:

Опрод – объем выполненной работы (продукции)

Р – расценка

Для определения расценки по этой системе дневная тарифная ставка, соответствующая разряду работы, делится на количество единиц продукта, произведенного за смену или норму выработки. Расценка может определяться и путем умножения часовой тарифной ставки, соответствующей разряду работы, на норму времени, выраженную в часах.

Р = Тд / Нвыр

Где:

Тд – дневная тарифная ставка, соответствующая разряду работы

Нвыр – норма выработки за день (смену)

Или:

Р = Тч * Нвр

Где:

Тч – часовая тарифная ставка, соответствующего разряда работы

Нвр – норма времени в часах

При прямой сдельной оплате труда заработная плата исчисляется исходя из сдельных расценок, установленных в организации, и количества продукции (работ, услуг), которую изготовил работник. Если рабоник выполняет несколько различных видов работ (операций), оплачивается каждый их вид по установленным на них расценкам.

Норма выработки — это то количество продукции (работ, услуг), которое работник должен произвести за единицу рабочего времени (например, 3 изделия за 2 часа).

Нормы выработки определяются администрацией организации. Размер часовой (дневной) ставки устанавливается в Положении об оплате труда и штатном расписании.

Пример:

Дневная тарифная ставка работника ЗАО «Инком» Степнов А.Н. — 600 руб.

Норма выработки составляет 16 деталей за день.

За декабрь 2006 года Степнов изготовил 335 деталей.

Сдельная расценка:

600 руб. : 16 шт. = 37,5 руб./шт.

Заработная плата Степнова за декабрь 2006 года составит:

37,5 руб. * 335 шт. = 12 562,5 руб.

Сдельно-премиальная

При сдельно-премиальной системе заработок зависит не только от оплаты по прямым сдельным расценкам, но и от выплачиваемой премии за выполнение и перевыполнение установленных количественных и качественных показателей

При сдельно-премиальной оплате труда работнику помимо заработной платы начисляются премии. Премии могут устанавливаться как в твердых суммах, так и в процентах от заработной платы по сдельным расценкам.

Заработная плата при сдельно-премиальной оплате труда рассчитывается так же, как и при простой сдельной системе оплаты труда. Сумма премии прибавляется к заработной плате работника и выплачивается вместе с заработной платой.

Пример:

Дневная тарифная ставка работника ЗАО «Инком» Поляков С.Н. — 600 руб.

Норма выработки составляет 16 деталей за день.

За декабрь 2006 года Поляков изготовил 347 деталей.

План изготовления на месяц 336 деталей.

Премия за перевыполнения плана 5% от заработной платы

Сдельная расценка: 600 руб. : 16 шт. = 37,5 руб./шт.

Заработная плата Полякова за декабрь 2006 года составит:

37,5 руб. * 347 шт. = 13 012,50 руб.

Премия: 13012,50 * 5% = 650,63 руб.

Итого: 13 012,50 + 650,63 = 13 663,13 руб.

Сдельно-прогрессивная

Сдельно-прогрессивная система в отличие от прямой сдельной характеризуется тем, что оплата труда рабочих по неизменным расценкам производится только в пределах установленной исходной нормы (базы), а вся выработка сверх этой базы оплачивается по расценкам прогрессивно нарастающим в зависимости от перевыполнения норм выработки.

Нарастание расценки, выраженное в процентах надбавки к основной расценке за единицу продукции, произведенной сверх нормы, устанавливается по определенной шкале, состоящей из нескольких ступеней. Число ступеней бывает разное, в зависимости от производственных условий.

Прогрессивное увеличение расценок за продукцию, изготовленную рабочим сверх нормы, должно строиться с таким расчетом, чтобы себестоимость работ в целом не повышалась, а, наоборот, систематически снижалась за счет сокращения доли других затрат, падающих на единицу продукции.

Применение сдельно- прогрессивной системы целесообразно только в случае острой необходимости увеличения производительности труда на участках, лимитирующих выпуск продукции по предприятию в целом, то есть на так называемых «узких местах» производства. При этом для правильного исчисления процента выполнения норм выработки, а, следовательно, и размера прогрессивных доплат необходимо точно учитывать рабочее время. При прогрессивной сдельной системе заработок рабочего растет быстрее, чем его выработка. Это обстоятельство исключало возможность ее массового и постоянного применения.

При системе сдельно-прогрессивной оплаты труда сдельные расценки зависят от количества произведенной продукции за тот или иной период времени (например, месяц). Чем больше работник изготовил продукции, тем больше сдельная расценка.

Пример

В ЗАО «Старт» установлены следующие сдельные расценки:

За декабрь 2006 года работник ЗАО «Инком» Горин Р.В. изготовил 110 изделий.

Заработная плата Горина за декабрь 2006 года составит:

(100 шт. * 120 руб.) + (10 шт. * 160 руб.) = 13600 руб.

Косвенно-сдельная

При косвенно сдельной системе заработок рабочего ставится в зависимость не от личной выработки, а от результатов труда обслуживаемых ими рабочих.

По этой системе может оплачиваться труд таких категорий вспомогательных рабочих как: ремонтники, наладчики оборудования, обслуживающие основное производство.

Расчет заработка рабочего при косвенно-сдельной оплате может производиться либо на основе косвенной расценки и количества изделий, изготовленных обслуживаемыми рабочими.

Для получения косвенной расценки дневная тарифная ставка рабочего, оплачиваемого по косвенной сдельной системе, делится на установленную ему норму обслуживания и норму дневной выработки обслуживаемых рабочих.

Косвенно-сдельная система оплаты труда применяется, как правило, для оплаты труда работников обслуживающих и вспомогательных производств.

При такой системе сумма заработной платы работников обслуживающих производств зависит от заработка работников основного производства, получающих зарплату по сдельной системе.

При косвенно-сдельной системе оплаты труда заработная плата работников обслуживающих производств устанавливается в процентах от общей суммы заработка работников того производства, которое они обслуживают:

Зкосв = Зосн * %косв

Где:

Зосн – заработок основного состава

%косв – процент вспомогательного работника

Пример

Работнику вспомогательного производства ЗАО «Инком» Майорову П.А. установлена косвенно-сдельная оплата труда. Майоров получает 5% от заработка работников основного производства.

В декабре 2006 года заработок работников основного производства составил 150 000 руб.

Заработная плата Майорова за август составит:

150 000 руб. * 5% = 7500 руб.

Аккордная

При аккордной системе размер оплаты устанавливается не на отдельную операцию, а на весь заранее установленный комплекс работ с определением срока его выполнения. Сумма оплаты труда за выполнение этого комплекса работ объявляется заранее, как и срок ее выполнения до начала работы. Если для выполнения аккордного задания требуется длительный срок, то производятся промежуточные выплаты за практически выполненные в данном расчетном (платежном) периоде работы, а окончательный расчет осуществляется после окончания и приемки всех работ по наряду. Практиковалась при дифференциации ставок по интенсивности труда для сдельщиков и повременщиков, при невыполнении в срок аккордной работы, ее оплата — не по ставкам сдельщиков, а по ставкам повременщиков. Обязательным условием аккордной оплаты было наличие норм на выполнение работы.

Аккордная система оплаты труда применяется при оплате труда бригады работников. Сумма вознаграждения делится между работниками бригады исходя из того, сколько времени отработал каждый член бригады. Расценки по каждому заданию определяются администрацией организации по согласованию с работниками бригады.

Зработ = Сработ / Вробщ * Врлич

Пример

В ЗАО «Инком» бригада в составе трех работников осуществила ремонт оборудования. За установленный срок сдачи работы 20 часов оплата составит 15 000 руб. За каждый процент сокращения срока выплачивается премия в размере 1% по аккордному наряду. Бригада выполнила работу за 18 часов. Работник Смирнов В.Н. отработал 6 часов, Виноградов А.А. 10 часов, а Михайлов С.И. — 7 часов.

Процент сокращения срока:

20 – 18 = 2

20 -100%, 2-Х

Х = 2 * 100 / 20 = 10 %

Премия за сокращение срока:

15 000 / 100 * 10 * 1 = 1 500 руб.

Общая заработная плата: 15 000 + 1 500 = 16 500 руб.

Суммарное время работы: 6 + 10 + 7 = 23 часа

Заработная плата Смирнова составит:

16 500 руб. / 23 ч * 6 ч = 4 304,35 руб.

Заработная плата Виноградова составит:

16 500 руб. / 23 ч * 10 ч = 7 173,91 руб.

Заработная плата Михайлова составит:

16 500 руб. / 23 ч * 7 ч = 5 021,74 руб.

Коллективно-сдельная система

Коллективно-сдельная система оплаты труда. При ней заработок каждого работника поставлен в зависимость от конечных результатов работы всей бригады, участка. Коллективная сдельная система позволяет производительно использовать рабочее время, широко внедрять совмещение профессий, улучшает использование оборудования, способствует развитию у работников чувства коллективизации, взаимопомощи, способствует укреплению трудовой дисциплины. Кроме того, создается коллективная ответственность за улучшение качества продукции.

С переходом на эту систему оплаты труда практически ликвидируется деление работ на «выгодные» и «невыгодные» так как каждый рабочий материально заинтересован в выполнении всех работы, порученной бригаде. Оплата труда рабочих при коллективной сдельной системе может производиться либо с применением индивидуальных сдельных расценок, либо на основе расценок, установленных для бригады в целом, т.е. коллективных расценок.

Индивидуальную сдельную расценку целесообразно устанавливать в том случае, если труда рабочих, выполняющих общее задание, строго разделен.. В этом случае заработная плата каждого рабочего определяется исходя из расценки на выполняемую им работу и количества выпущенной с конвейера годной продукции. При использовании коллективных сдельных расценок заработная плата рабочего зависит от выработки бригады, сложности работ, квалификации рабочих, количества отработанного каждым рабочим времени и принятого метода распределения коллективного заработка. Основная задача распределения заработка заключается в том, чтобы правильно учесть вклад каждого работника в общие результаты работы.

Применяются два основных метода распределения коллективного заработка между членами бригады.

Первый метод заключается в том, что заработок распределяется между членами коллектива пропорционально тарифным ставкам и отработанному времени.

Второй – с помощью “коэффициента трудового участия”, где сумма заработной платы одного работника может рассчитываться по такой схеме:

,

где КТУ – коэффициент трудового участия.

Фонд заработной платы определяется ежемесячно по результатам работы всего трудового коллектива.

Размер коэффициентов устанавливается на общем собрании работников и утверждается в Положении об оплате труда либо в приказе руководителя организации

Пример:

За декабрь 2006 года фонд заработной платы ООО «Колан» составил 65 000 руб. Рабочий коллектив ООО «Колан» состоит из трех работников: директора, сотрудника отдела закупок и менеджера по продажам. Коэффициенты трудового участия, утвержденные руководителем организации, составляют:

директор – 2,0;

руководитель отдела закупок — 1,4;

менеджер по продажам – 1,6.

Общая сумма коэффициентов составляет:

2,0 + 1,4 + 1,6 =5.

Заработная плата директора ООО «Колан» составит:

65 000 руб. : 5 x 2,0 = 26 000 руб.

Заработная плата сотрудника отдела закупок ООО «Колан» составит:

65 000 руб. : 5 x 1,4 = 18 200 руб.

Заработная плата менеджера по продажам ООО «Колан» составит:

65 000 руб. : 5 x 1,6 = 20 800 руб.

Анализ практики применения таких систем оплаты труда свидетельствует, что они наиболее эффективны в относительно небольших коллективах с устойчивым составом работников.

Повременная система оплаты труда.

При повременной системе оплаты труда работникам оплачивается то время, которое они фактически отработали.

При этом труд работников может оплачиваться:

по часовым тарифным ставкам;

по дневным тарифным ставкам;

исходя из установленного оклада.

Простая повременная система оплаты труда.

При простой повременной системе оплаты труда организация оплачивает работникам фактически отработанное время.

Если работнику установлена часовая ставка, то заработная плата начисляется за то количество часов, которое он фактически отработал в конкретном месяце:

Зпов = Тч * Кч

Где:

Тч- часовая тарифная ставка рабочего, руб.;
Кч — количество часов, отработанных рабочим, ч.

Пример:

Работнику ЗАО «Инком» Андреев В.Е. установлена часовая ставка заработной платы 60 руб./ч. В декабре 2006 года Андреев отработал 200 часов.

Заработная плата Андреева за декабрь 2006 года составит:

60 руб./ч * 200 ч = 12 000 руб.

Если работнику установлена дневная ставка, то заработная плата начисляется за то количество дней, которое он фактически отработал в конкретном месяце. Расчет идет аналогично почасовой тарификации.

Работнику может быть установлен месячный оклад. Если все дни в месяце отработаны работником полностью, размер его заработной платы не зависит от количества рабочих часов или дней в конкретном месяце. Оклад начисляется в полном размере:

Зпов = Мокл * Дфакт / Дмес,

Где:

Мокл — оклад рабочего в месяц, руб.;
Дфакт — количество рабочих дней, фактически отработанных рабочим;
Дмес — количество рабочих дней в месяц.

Пример:

Работнице ЗАО «Инком» Ждановой Е.В.. установлен месячный оклад в размере 9 000 руб.

Декабрь 2006 года Жданова отработала полностью (21 рабочий день). Заработная плата Ждановой за декабрь 2006 года составит:

9 000 * 21 / 21 = 9 000 руб.

Если работник отработал не весь месяц, то заработная плата начисляется только за те дни, которые фактически отработаны.

Повременно-премиальная система оплаты труда.

При повременно-премиальной оплате труда вместе с заработной платой могут начисляться премии. Премии могут устанавливаться как в твердых суммах, так и в процентах от оклада.

Заработная плата при повременно-премиальной оплате труда рассчитывается так же, как и при простой повременной оплате труда.

Сумма премии прибавляется к заработной плате работника и выплачивается вместе с заработной платой.

Рассчитать премию в процентах можно по следующей формуле:

П% = 3пов / 100 * Рп

Зпов — заработок работника по тарифной ставке или долж­ностному окладу за отработанное в расчетном периоде время, руб.

Рп — размер премии по действующему премиальному положению за данный расчетный период, в процентах к за­работку работника.

Пример:

Работнице отдела закупок ЗАО «Инком» Косаревой И.Б.. установлен месячный оклад в размере 10 000 руб. Положением о премировании ЗАО «Инком» установлено, что работникам отдела сбыта, добросовестно выполняющим служебные обязанности, выплачивается ежемесячная премия в размере 15% от оклада.

Премия Косаревой составит:

10 000 / 100 * 15 = 1 500 руб.

Заработная плата Косаревой составит:

10 000 + 1 500 = 11 500 руб.

2.3 Тарифная система оплаты труда

Тарифная система — это совокупность нормативов, при помощи которых осуществляется дифференциация и регулирование уровня заработной платы различных групп и категорий работников в зависимости от его сложности. К числу основных нормативов, включаемых в тарифную систему и являющихся, таким образом, ее основными элементами, относятся тарифные сетки и ставки, тарифно-квалификационные справочники.

Тарифная система позволяет качественно оценить труд, служит основой организации заработной платы рабочих, строится в зависимости от условий труда, квалификации рабочих и формы оплаты труда. Тарифная система включает:

тарифную ставку, определяющую размер оплаты труда в час или за день;

тарифную сетку, показывающую соотношение в оплате труда между различными разрядами работ и рабочих;

тарифно-квалификационные справочники, с помощью которых можно определить разряд работы и рабочих в соответствии с тарифной сеткой.

Тарифная ставка (оклад) – это фиксированный размер оплаты труда работника за выполнение нормы труда определенной сложности за единицу рабочего времени.

Тарифная сетка – это шкала соотношения разрядов и присвоенных им тарифных коэффициентов. Это сделано для того, чтобы работники, выполняющие единые работы и имеющие единые профессии получали равную оплату за свой труд. Тарифная сетка, введенная в действие с 1 января 2001 года в соответствии с постановлением Правительства РФ от 30 марта 2000 г.:

Глава III Проблемы совершенствования заработной платы

3.1 Установление минимально оплаты труда

В настоящее время во всех развитых странах устанавливается минимальная заработная плата. Она обычно составляет прожиточный минимум или чуть немного больше этого. Среди экономистов идет дискуссия о необходимости и эффективности этого ограничения как средства снижения уровня бедности. Чтобы ответить на поставленный вопрос нужно взвесить все «за» и «против», что мы попытаемся сделать.

Основной аргумент против минимальной заработной платы является положение на рынке, когда минимальная заработная плата будет выше конкурентной (равновесной). Вследствие этого рабочие, которые хотели бы работать за более низкую зарплату не будут получать вообще ничего, а фирмы которые хотели бы нанять этих рабочих будут закрыты.

На сторону поддерживаемых минимума заработной платы имеется положение когда при увеличение минимума может произойти даже увеличение рабочих мест благодаря тому, что у нанимателя исчезает стимул ограничивать занятость. А при конкурентном рынке повышение минимума заработной платы ведет к повышению производительности труда, при этом кривая спроса передвигается вправо и таким образом увеличивается количество рабочих мест. Почему? У фирм использующих низкооплачиваемых рабочих, может быть неэффективное применение труда, в связи с увеличением минимальной заработной платы они окажутся в положение, когда будут вынуждены использовать труд более эффективно, а в результате — повышение производительности труда. Кроме этого более высокая зарплата означает более высокий реальный доход, а это приводит к улучшению здоровья, мотивации рабочих и т.д., что делает их труд более продуктивным.

Итак, выслушав обе стороны, приходим к выводу о двойственности воздействия минимальной заработной платы. Рабочие, сохранившие работу, живут еще лучше, а те, которые потеряли ее, еще глубже погружаются в бедность.

3.2 Соотношение между минимальной и максимальной заработной

платы

Учет труда, заработной платы и расчетов с работниками пред­приятий ведется согласно ст. 129 ТК РФ на основе федеральных, региональных и отраслевых законодательных норм регулирования трудовых отношений работников и администрации предприятий.

С 1 января 2005 г. вступают в силу изменения и поправки, внесенные в ТК РФ Федеральным законом от 22.08.2004 № 122-ФЗ, предусматривающие, в частности:

отказ от установления для работодателей-организаций, нефинансируемых из федерального бюджета, минимальных раз­меров возмещения работникам расходов, связанных со служебными командировками (ст. 168 ТК РФ), с переездом на работу вдругую местность (ст. 169 ТК РФ);

восстановление права работников, освобождаемых от рабо­ты в связи со сдачей крови и ее компонентов, на сохранение за ними среднего заработка за этот период вне зависимости от того, была сдача крови и ее компонентов безвозмездной или нет (ст. 186ТК РФ);

уточнение порядка установления надбавок и дополнительных отпусков работникам, выполняющим работы вахтовым ме­тодом (ст.302 ТК РФ);

— передачу прав по установлению размеров районных коэффициентов и порядка их применения для расчета заработной ‘ платы работников организаций, расположенных в районах Край- него Севера и приравненных к ним местностях, а также размеров процентных надбавок к заработной плате за стаж работы в О данных районах или местностях Правительству РФ (ст.316, t- ст.317 ТК РФ);

— регламентацию порядка компенсации расходов на оплату j стоимости проезда и провоза багажа к месту использования от­пуска и обратно, а также расходов, связанных с переездом работ­ников организаций, расположенных в районах Крайнего Севера и приравненных к ним местностях, только для организаций, финансируемых из федерального бюджета (ст.325, ст.326 ТК РФ). С 1 января 2005 г. применяются новые ставки по ЕСН (ст.241 НК РФ) и изменились тарифы страховых взносов на обязатель­ное пенсионное страхование (ст.22 и ст.33 Федерального закона от 15.12.2001 № 167-ФЗ «Об обязательном пенсионном страхо­вании в РФ»).

При этом отменяется требование о подтверждении права на применение регрессивной шкалы налоговых и тарифных ставок. Расширяется право на применение льготы по ЕСН за счет предоставления работодателям права не облагать ЕСН выплаты в пределах 100 000 руб. за налоговый период, производимые по договорам гражданско-правового характера, заключенным с физическими лицами, являющимися инвалидами (подп.1 п.1 ст.239 НК РФ).

С 1 января 2005 г. изменился порядок предоставления иму­щественных вычетов при определении базы по НДФЛ (ст.220 НК РФ) и налоговые ставки, применяемые к доходам, получен­ным в виде:

— материальной выгоды от экономии на процентах при пользо­вании целевыми займами (кредитами);

— доходов от долевого участия в деятельности организаций, полученных в виде дивидендов;

— процентов по облигациям с ипотечным покрытием, а так­же по доходам учредителей доверительного управления ипотеч­ным покрытием.

Основными документами для начисления заработной платы являются: приказ руководителя учреждения о зачислении, уволь­нении и перемещении сотрудников в соответствии с утвержден­ными штатами и ставками заработной платы, табель учета ис­пользования рабочего времени и расчета заработной платы, дру­гие документы.

В соответствии с п.193 «Инструкции по бухгалтерскому уче­ту» начисление заработной платы и пособий производится один раз в месяц и отражается в учете в последний день месяца. Кол­лективными (индивидуальными) трудовыми договорами опре­деляется авансовый порядок выплаты. Авансы начисляются в твердой сумме (не более половины заработка, причитающегося работнику по итогам работы за месяц) без распределения по видам надбавок и доплат.

СОСТАВ ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ

В соответствии со ст. 129 ТК РФ под заработной платой пони­маются вознаграждение за труд в зависимости от квалифика­ции работника, сложности, количества, качества и условий вы­полняемой работы, а также выплаты компенсационного и сти­мулирующего характера.

Вся совокупность выплат в рамках заработной платы под­разделяется на основную и дополнительную заработную плату. При этом к основной заработной плате относятся выплаты за проработанное на производстве время, а к дополнительной — выплаты за не проработанное на производстве время.

К выплатам в рамках основной заработной платы относятся:

заработная плата, начисленная работникам по тарифным ставкам и окладам за отработанное время;

заработная плата, начисленная работникам за выполнен­ную работу по сдельным расценкам, в процентах от выручки от продажи продукции (выполнения работ и оказания услуг), в долях от прибыли;

денежное вознаграждение лиц, замещающих государствен­ные и муниципальные должности Российской Федерации;

стоимость товаров или продуктов, выданных работникам в порядке натуральной оплаты труда;

гонорар работникам, состоящим в списочном составе ра­ботников редакций газет, журналов и иных средств массовой информации;

оплата специальных перерывов в работе в соответствии с законодательством;

разница в окладах работникам, трудоустроенным из дру­гих организаций, с сохранением в течение определенного срока размеров должностного оклада по предыдущему месту работы;

разница в окладах при временном заместительстве;

суммы индексации (компенсации, пени) за несвоевременную выплату заработной платы и в связи с повышением стоимости жизни (выплачиваемые в том числе согласно положениям ТК РФ);

компенсационные выплаты, связанные с режимом работы и условиями труда: выплаты, обусловленные районным регули­рованием оплаты труда — по районным коэффициентам, по ко­эффициентам за работу в пустынных, безводных местностях и в высокогорных районах, по процентным надбавкам к заработной плате лицам, работающим в районах Крайнего Севера, прирав­ненных к ним местностях, в южных районах восточной Сибири и Дальнего Востока; доплаты за работу во вредных или опасных условиях и на тяжелых работах, за работу в ночное время, за многосменный режим работы; оплата работы в выходные и празд­ничные дни; оплата сверхурочной работы; оплата работникам за дни отдыха (отгулы), предоставленные в связи с работой сверх
нормальной продолжительности рабочего времени при вахтовом методе организации работ, и в других случаях, установленных законодательством; доплаты работникам, постоянно занятым на подземных работах, за нормативное время их передвижения в шахте (руднике) от ствола к месту работы и обратно; надбавки за вахтовый метод работы, выплаченные при выполнении работ вахтовым методом за каждый календарный день пребывания в местах производства работ в период вахты, а также за факти­ческие дни нахождения в пути от места расположения органи­зации (пункта сбора) к месту работы и обратно, предусмотрен­ные графиком работы; надбавки к заработной плате, выплачен­ные работникам в связи с подвижным (разъездным) характером работы; надбавки работникам, направленным для выполнения монтажных, наладочных и строительных работ, выплаченные за каждый календарный день пребывания на месте производ­ства работ; полевое довольствие;

Стимулирующее доплаты и надбавки к тарифным ставкам и окладам (за профессиональное мастерство, совмещение профессий и должностей, допуск к государственной тайне, знание иностранного языка, ученые степени, квалификационный раз­ряд, классный чин, дипломатический ранг, за особые условия государственной службы и т.п.);

ежемесячные или ежеквартальные вознаграждения (над­бавки) за выслугу лет, стаж работы;

премии и вознаграждения (включая стоимость натуральных премий), носящие систематический характер, независимо от источников их выплаты;

— оплата труда квалифицированных рабочих, руководителей, специалистов организаций, привлекаемых для подготовки, пе­реподготовки и повышения квалификации работников;

суммы, начисленные за выполненную работу лицам, привле­ченным для работы в данную организацию, согласно специальным договорам с государственными организациями на предоставление рабочей силы (военнослужащих, лиц, отбывающих наказание в виде лишения свободы), как выданные непосредственно этим лицам, так и перечисленные государственным организациям;

оплата труда лиц, принятых на работу по совместительству;

оплата труда (вознаграждение) работников несписочного со­става: вознаграждение лиц, не состоящих в списочном составе работников организации, за выполнение работ по договорам граж­данско-правового характера, предметом которых является выпол­нение работ и оказание услуг, если расчеты за выполненную работу производятся с физическими лицами (за исключением индиви­дуальных предпринимателей без образования юридического лица);

оплата труда (вознаграждение, гонорар) лиц несписочного состава: за переводы, публикацию статей, консультации, чте­ние лекций, выступление по радио и телевидению; членам сове­та акционерного общества, учредителям; освобожденным проф­союзным работникам и т. д.

В состав дополнительной заработной платы включаются вып­латы в виде:

— оплаты ежегодных и дополнительных отпусков (без денежной компенсации за неиспользованный отпуск);

оплаты дополнительных, сверх предусмотренных законодательством, отпусков, предоставленных работникам в соответствии с коллективным договором;

оплаты льготных часов подростков, инвалидов I и II группы, женщин, работающих в сельской местности, женщин, работающих в районах Крайнего Севера и приравненных к ним местностях;

оплаты учебных отпусков, предоставленных работникам, обучающимся в образовательных учреждениях;

оплаты на период обучения работников, направленных на профессиональную подготовку, повышение квалификации или обучение вторым профессиям;

— оплаты, сохраняемой по месту основной работы за работ­никами, привлекаемыми к выполнению государственных или общественных обязанностей (в настоящее время производится с учетом ст. 165 ТК РФ);

— оплаты, сохраняемой по месту основной работы за работ­никами, привлекаемыми на уборку сельскохозяйственных куль­тур и заготовку кормов;

оплаты работникам за дни медицинского осмотра (обследо­вания), сдачи крови и отдыха, предоставляемые после каждого дня сдачи крови (с принятием ТК РФ — только в случае, если кровь сдавалась бесплатно);

оплаты простоев не по вине работника;

оплаты за время вынужденного прогула;

оплаты дней невыхода по болезни за счет средств органи­зации (кроме пособий по временной нетрудоспособности);

сумм, выплачиваемых за счет средств организации, за нео­тработанное время работникам, вынужденно работавшим непол­ное рабочее время по инициативе администрации;

единовременных премий независимо от источников их вып­латы;

вознаграждений по итогам работы за год, годового вознаг­раждения за выслугу лет (стаж работы);

— денежной компенсации за неиспользованный отпуск;

материальной помощи, предоставляемой всем или боль­шинству работников;

дополнительных выплат при предоставлении ежегодного отпуска (сверх отпускных сумм в соответствии с законодательством);

стоимости бесплатно выдаваемых работникам в качестве поощрения акций;

других единовременных поощрительных выплат в связи с праздничными днями и юбилейными датами, стоимости подар­ков работникам и др.;

стоимости бесплатно предоставленных работникам отдель­ных отраслей экономики питания и продуктов (в соответствии с законодательством);

оплаты (полностью или частично) организацией питания работников в денежной или натуральной форме (сверх предус­мотренной законодательством), в том числе в столовых, буфе­тах, в виде талонов;

стоимости бесплатно предоставленных работникам отдель­ных отраслей экономики (в соответствии с законодательством) жилья и коммунальных услуг или суммы денежной компенса­ции за их непредоставление;

— сумм, уплаченных организацией в порядке возмещения расходов работников (сверх предусмотренных законодательством) по оплате жилого помещения (квартирной платы, места в обще­житии, найма) и коммунальных услуг;

— оплаты (полностью или частично) предоставленного работ­никам топлива.

РАБОЧЕЕ ВРЕМЯ

Согласно ст.91 ТК РФ рабочее время — это время, в течение которого работник в соответствии с правилами внутреннего тру­дового распорядка организации и условиями трудового догово­ра должен исполнять свои трудовые обязанности. Рабочим вре­менем также признаются иные периоды времени, которые в со­ответствии с действующим законодательством относятся к рабо­чему времени (обычно устанавливаются Минтрудом России в отношении отдельных категорий работников).

Границы рабочего времени определяются действующим за­конодательством и закрепляются правилами внутреннего тру­дового распорядка организации, трудовым договором, локаль­ными актами, принимаемыми на уровне организации (графики сменности и т. п.).

Как правило, в рабочее время включаются периоды выпол­нения основных и подготовительно-заключительных мероприя­тий (подготовка рабочего места, получение наряда, получение и подготовка материалов, инструментов, ознакомление с техни­ческой документацией, подготовка и уборка рабочего места, сдача готовой продукции и т. п.), предусмотренных технологией и орга­низацией труда. Такие периоды стороны вправе определять сами. В продолжительность рабочего времени не должно включаться время, которое затрачивается на дорогу от проходной до рабоче­го места, переодевание и умывание перед началом и после окон­чания рабочего дня, обеденный перерыв.

Режим рабочего времени регулируется сторонами самостоя­тельно с учетом норм, закрепленных трудовым законодательством.

3.3 Факторы, влияющие на величину заработной платы

Помочь нам разобраться в сути этой проблемы сможешь анализ спроса и предложения на труд. Конечно, при этом нужно учитывать, что в условиях разных рынков величина спроса и предложения будет разной. Поэтому мы будем рассматривать отдельно разные рынки.

Конкурентный рынок.

Начнем с рассмотрения чисто конкурентного рынка труда. Как и для любого другого конкурентного рынка, для него характерны большие количества независимых фирм, конкурирующих между собой при найме многочисленных рабочих, имеющих одинаковую (или почти) квалификацию, и при этом ни фирмы, ни рабочие не осуществляют контроль над рыночной ставкой заработной платы. А также, как и при любом другом конкурентном рынке, равновесная цена (в случае заработная плата) является точкой пересечения кривых спроса и предложения.

Из этого следует, что для выявления равновесной заработной платы нужно выяснить как формируеться кривые спроса и предложения на этом рынке.

Спрос на труд. Имея ввиду, что на рынке труда есть много фирм, предъявляющих спрос на конкретный вид квалифицированного труда, рыночный спрос на данный вид труда можно определить путем суммирования по горизонтали всех кривых спроса на труд.

Предложение. Рассматривая этот пункт, мы должны сказать, что анализируем рынок при который нет безработицы а также на предложение труда не оказывают влияния профсоюзы.

Kpивая предложения данного вида труда будет подниматься с увеличением количества нанимаемых рабочих учитывая то, что при отсутствии безработицы, нанимающие фирмы будут вынуждены увеличивать зарплату, чтобы получить больше рабочих. Иными словами, чем больше денег предлагает фирма, тем больше рабочие будут заинтересованы в том, чтобы работать на нее. Это связано в первую очередь с тем, что называют издержками упущенных возможностей.

Kpивая предложения туда является так же и кривой издержек упущенных возможностей потому, что ставка заработной платы всегда должна хотя бы покрывать (если не превышает) альтернативные заработки, которые рабочий мог бы зарабатывать на другой работе, либо в домашнем хозяйстве, либо на отдыхе.

Чтобы понять лучше равновесную цену мы покажем график кривых спроса и предложения на труд:

│

W │

│ D S

│

│

│

Wc┼—————-

│ | D = MRP

│ S |

│ |

─┼────────────────┼──────────────

0 Qc Q

Как видно на графике, количество нанятых рабочих — Qc,а равновесная заработная плата, или зарплата, при которой нанялись рабочие — Wc. На практике каждая фирма на рынке нанимает очень малое количество рабочих по сравнению с общим количеством нанятых рабочих, поэтому ни одна из фирм не может влиять на ставку заработной платы. Из этого следует, что кривая предложения для отдельной фирмы будет совершенно эластична:

│

W │a

│

│

│

│ b

Wc├─────────────── S = MRC

│ |

│ |

│ | d = mrp

─┼─────────────────────

0 qc Q

Поскольку для отдельной конкурентной фирмы задана ставка заработной платы, то предельные издержки на данный ресурс (MRC) будут постоянны и равны ставке заработной плате. Каждый дополнительный рабочий добавляет свою ставку заработной платы к общим издержкам фирмы на ресурс. Тогда фирма может максимизировать свою прибыль путем найма рабочих до точки, при которой MRC равны предельному продукту в денежном выражении (MRP).

Это и является правилом использования ресурсов, или MRP = MRC. На нашем графике самое прибыльное количество рабочих достигается в точке b и равно qc. Выяснив как на конкурентном рынке достигается равновесная ставка заработной платы, мы переходим к определению понятия монопсонии.

Заключение

Заработная плата — это основная часть средств, направляемых на потребление, представляющая собой долю дохода (чистую продукцию), зависящую от конечных результатов работы коллектива и распределяющуюся между работни­ками в соответствии с количеством и качеством затраченного труда, реальным тру­довым вкладом каждого и размером вложенного капитала.

В отношениях непосредственно оплаты труда стало играть главную роль возник­новение организованных форм рынка труда. Величина заработной платы определя­ется на основе затрат на воспроизводство рабочей силы с учетом спроса на нее, стоимости и цены на рынке труда.

Все вопросы оплаты труда теперь решаются на уровне предприятий. Государство устанавливает лишь минимальный уровень почасовой оплаты. С переходом к товар­ной форме рабочей силы восстанавливаются и значительно расширяются все функ­ции оплаты труда.

Заработная плата возрождает свою утерянную социальную функ­цию. Вместе с тем, она становится лишь одним из элементов возмещения стоимости товара «рабочая сила». Важную роль в общей сумме доходов в новых экономиче­ских условиях играют и резко возросшие многочисленные выплаты, доплаты пред­принимателей работникам на социальные цели. Главной является стимулирующая, а более точно, мотивационная функция зарплаты как трудовых доходов работников. Именно эта часть механизма заработной платы и со­циальных стимулов играет главную роль в интенсивном использовании живого труда, направляет его на реализацию целей управления.

Заработная плата как экономическая категория все менее выполняет свои основные функции воспроизводства рабочей силу и стимулирования труда. Она фактически превратилась в вариант социального пособия, которое практически не связано с результатами труда. Это привело к тому, что организация производства лишилось одного из мощных рычагов повышения эффективности и полноправности выхода на мировой рынок. Чтобы заработная плата выполняла свою стимулирующую функцию, должна существовать прямая связь между ее уровнем и квалификацией работника, сложностью выполняемой работы, степенью ответственности.

Труд работников оплачивается повременно, сдельно или по иным системам платы труда. Оплата может производиться за индивидуальные и коллективные результаты работы. В настоящее время традиционными формами оплаты труда являются повременная и сдельная, довольно широко используемые в практике предприятий. Вместе с тем, если раньше превалировала оплата по сдельными системам, то сейчас на частных (малых) предприятиях все больше используется повременная оплата (окладные системы). Повременной называется такая форма платы, когда основной заработок работника начисляется по установленной тарифной ставке или окладу за фактически отработанное время, т.е. основной заработок зависит от квалификационного уровня работника и отработанного времени. Применение повременной оплаты труда оправдано, когда рабочий не может повлиять на увеличение выпуска продукции из-за строгой регламентации производственных процессов, и его функции сводятся к наблюдению, отсутствуют количественные показатели выработки, организован и ведется строгий учет времени, правильно тарифицируется труд рабочих, а также используются нормы обслуживания и численности.

При сдельной оплате труда основной заработок работника зависит от расценки, установленной на единицу выполняемой работы или изготовленной продукции. Сдельная форма оплаты труда по методу начисления заработной платы может быть прямой сдельной, косвенной, сдельной аккордной, сдельно-прогрессивной. По объекту начисления она может быть индивидуальной и коллективной.

Список литературы

Конституция Российской Федерации от 12.12.1993 г. // Рос. газ. — 1993. — 25 дек. — № 237.

Трудовой кодекс Российской Федерации от 30.12.2001 г. № 197 — ФЗ // Собрание законодательства РФ. — 2002. — № 1 (ч. 1). — ст. 22.

Гражданский Кодекс Российской Федерации (ч.1) от 30.11.94 г. // Собрание законодательства. — 1994. — № 32. — ст. 420.

Бухгалтерский учет :Учебник/ П.П. Новиченко, Т.Н. Шеина, Ф.П. Васин и др.; Под. ред. П.П. Новиченко — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1996.

Бухгалтерский учет в АПК. – М.: «Дека», 1996.

Васькин Ф. И., Литвина Н. И. Документация по учету труда и его оплаты. / Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий, 1997, № 8.

Губанов С. Система организации и поощрения труда (опыт методической разра­ботки).//Экономист. 1996. — №3.

Кирьянова З.В. Теория бухгалтерского учета. – М.: ФиС, 1998. – 364 с.

i

ii

iii

iv

v

vi

vii

viii

ix