ДИПЛОМНА РОБОТА
тема: «ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ: БЮДЖЕТНА ТА РЕГУЛЮЮЧА РОЛЬ»
Вступ
Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою. Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід’ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.
Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що важлива роль у формуванні ефективної податкової політики належить обґрунтуванню оптимальних принципів оподаткування. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків.
Предмет досліджень дипломної роботи: податок з доходів фізичних осіб.
Об’єкт досліджень роботи: податкові відносини, що виникають в процесі регулювання податків з доходів фізичних осіб, основні тенденцій розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні.
Мета досліджень роботи: дослідження впливу законодавчих норм на рівень податків з фізичних осіб, виявлення основних закономірностей механізмів стягнення податків, аналіз шляхів удосконалення механізму нарахування та сплати податків.
Задачі досліджень роботи:
аналіз становлення та розвитку системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні у 1994–2008 роках;
аналіз сучасної системи оподаткування фізичних осіб в Україні та порівняння її з аналогами в розвинутих ринкових країнах світу;
дослідження організації адміністрування податку з доходів фізичних осіб на рівні районної державної податкової інспекції;
аналіз структури надходження податку з доходів фізичних осіб у розрізі основних видів оподатковуємих доходів;
аналіз впливу законодавчих норм нового Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» (діє з 01.01.2004 року) на рівень податкового навантаження на доходи населення та рівень наповнення місцевих бюджетів у 2005–2007 роках;
Інформаційне забезпечення: статистичні дані доходної частини місцевих бюджетів по Київській області та ДПІ у Яготинському районі Київської області за 2005–2007 роки.
Методологічне забезпечення: структурування податкових надходжень за реєстрами бюджетної класифікації, ретроспективний аналіз показників податкової звітності, аналітична обробка та групування показників в динаміці.
Питання теорії і практики податкових відносин, зокрема системи прямого оподаткування фізичних осіб, знайшли своє відображення у працях українських та зарубіжних вчених: В. Андрущенко, О. Василик, А. Гальчинський, П. Гензель, А. Гропеллі, А. Даниленка, О. Данілов, Т. Єфіменко, В. Загорський, В. Зимовець, А. Ісаєв, Дж. Кейнс, А. Крисоватий, І. Кулішер, Ф. Лассаль, А. Лаффер, І. Лукінов, І. Луніна, К. Макконел, В. Мельник, П. Мельник, Ф. Меньков, Н. Мікеладзе, М. Мітіліно, В. Найдьонов, Є. Нікбахт, С. Огородник, І. Озеров, В. Опарін, А. Пігу, А. Поддєрьогін, Г. П’ятаченко, Д. Рікардо, Д. Робінсон, П. Самуельсон, А. Соколовська, М. Сивульський, А. Сміт, М. Соболев, А. Соколов, В. Степаненко, А. Столерю, В. Суторміна, Л. Тарангул, Л. Шаблиста, В. Федосов, Н. Фліссак, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер, С. Юргелевич, С. Юрій, Л. Яснопольський та ін.
При написанні дипломної роботи були використані як сучасні наукові роботи загального характеру – Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. «Податкова система», Олійник О.В., Філон І.В. «Податкова система», Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. «Податкова система», Золотько І.А. «Податкова система», Соколовська А.М. «Податкова система держави: теорія і практика становлення», в монографіях яких досліджуються методологічні основи становлення податкової системи, історична еволюція оподаткування у взаємозв’язку з еволюцією державного устрою, форм правління, зміною основ економічного життя, закономірності функціонування та розвитку податкових систем у промислово розвинутих країнах, особливості становлення податкових систем постсоціалістичних країн, так і більш спеціалізовані видання Державного Університету Податкової служби України (м.Ірпень), а саме: учбові посібники Мельника П.В. «Розвиток податкової системи в перехідній економіці», Азарова М.Я. «Податкове законодавство України «в яких дається загальна характеристика механізму реформування прямого податку з доходів фізичних осіб, внесені пропозиції щодо удосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб з урахуванням досвіду США, де він є основним бюджетоутворюючим податком.
Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні доцільності реформування податку з доходів фізичних осіб в Податковому Кодексі України в наступних напрямках:
Стратегічним напрямом у формуванні державної політики прямого оподаткування фізичних осіб повинно стати забезпечення переходу від переважно фіскальних до регулюючих і стимулюючих функцій податків. Реалізація такого напряму спроможна забезпечити зниження рівня тіньової економічної діяльності, що в кінцевій формі створює можливості для розширення бази оподаткування.
Реформування системи прямого оподаткування в напрямах посилення регулюючих і стимулюючих функцій прямих податків повинно здійснюватись в контексті зменшення податкового навантаження на економіку, удосконалення способів адміністрування податків, оптимізації структури податків, усунення причин зростання податкової заборгованості.
Для посилення впливу регулюючих і стимулюючих функцій прямого оподаткування на забезпечення сталого розвитку національної економіки
необхідно:
відмінити збори в Пенсійний та соціальні фонди нарахуванням на фонд заробітної плати (37 – 40%), замінивши їх перерозподілом суми податку з доходів фізичних осіб (13 -15%);
для компенсації відміни зборів нарахування з підприємств в Пенсійний та соціальний фонди запровадити законодавчий рівень мінімальної заробітної плати в 5 разів вище, ніж запроваджена на 2008 рік, що практично виведе рівень заробітної плати в Україні на європейський рівень та дозволить утримувати Пенсійний та соціальні фонди за рахунок власне працюючих;
перейти від податку з доходів фізичних осіб до оподаткування доходів сім’ї;
забезпечити достовірний облік нерухомості та ввести податок на майно фізичних осіб, виходячи із його ринкової вартості, а не тільки податок з повторних продаж нерухомості на протязі року;
Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – ___ сторінок комп’ютерного тексту. Основний текст – ___ сторінок, містить __ таблиць і __ рисунків, __ додатків на ___ сторінках. Список літератури включає ___ найменувань.
1. Теоретичні засади оподаткування доходів фізичних осіб
1.1 Сутність регулюючої та стимулюючої функцій податку з доходів фізичних осіб
Суспільне призначення податків проявляється в їх функціях. Їх дві – «фіскальна» й «економічна» [21].
Фіскальна полягає в формуванні грошових доходів держави. Економічна функція податків полягає у впливі через податки на суспільне відтворення, тобто охоплює будь-які процеси в економіці країни, а також соціально-економічні процеси в суспільстві. Податки в цій функції можуть відігравати стимулюючу, обмежуючу і контролюючу роль.
Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загальнодержавні потреби. Сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності з боку держави [23].
Оскільки податки мають ознаки фінансових відносин (перерозподіл коштів та формування фондів), можна розрізнити такі основні функції податків як категорії фінансів [28]:
1. Фіскальна – основне призначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів в державних фондах.
2. Розподільча (соціальна) – одним із призначень податків є розподіл суспільних доходів з боку більш сплатоспроможних верств населення та суб’єктів господарювання на користь малозабезпечених; за рахунок виробничих галузей національної економіки на користь суб’єктів невиробничої сфери тощо.
Завдяки цій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відносна рівномірність доходів різних верств громадян.
3. Регулююча функція – податки як інструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити про стимулюючу роль податків, негативний – про дестимулюючу роль оподаткування.
4. Контрольна функція – допоміжна функція, яка полягає в контролі за допомогою податків за джерелами і обсягами доходів суспільства та напрямками їх використання.
Характер і цілі податкової системи визначає податкова політика, яка являє собою цілеспрямовану діяльність держави у сфері встановлення і справляння податків. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечувати виконання базової функції податків – фіскальної (наповнення бюджету фінансовими ресурсами, необхідними для виконання державою її функцій), а з іншого – сприяти реалізації регулюючої функції податків із метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення.
При введенні податки наділяються певними функціями або призначенням. Кожний податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. Однак таке спрощене усвідомлення ролі податків не має достатніх підстав, бо запровадження будь-якого податку потребує чіткого визначення об’єкта та суб’єкта оподаткування, строків сплати, переліку пільг, що надаються при оподаткуванні тощо.
При визначенні цих параметрів податку закладається його стимулюючий вплив на економічні процеси, що цей податок зумовлюють. Тому є всі підстави стверджувати, що податки виконують стимулюючу функцію. Майже не буває податків, які б цих функцій не виконували. Все залежить від того, який закладено механізм їхньої реалізації. Надмірне перевантаження податку пільговим оподаткуванням із метою стимулювання тих чи інших видів виробництв або споживання товарів, виконання робіт, надання послуг часто, замість стимулювання, призводить до протилежного – до зростання тінізації економіки.
Надання податкам стимулюючих функцій – досить складне та в економічному сенсі відповідальне завдання. Воно потребує глибоких наукових досліджень і всебічного обґрунтування. Суть питання в тому, що стимулюючі функції можуть бути закладені завдяки зміні або диференціації ставок податків, або ж повному звільненню від їх сплати. У цьому разі здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.
Отже, цей перерозподіл має не лише економічний, а й соціальний характер. Він може призвести до порушень важливих економічних пропорцій у виробництві та споживанні матеріальних благ і послуг. Усе це пов’язано з правами та свободами людини, її економічним і соціальним становищем. Як підтверджує світовий досвід, надання податкам стимуляційних і регуляційних функцій потребує тривалого опрацювання порядку їх обчислення, сплати, надання пільг.
З точки зору джерела сплачення податку – податок на доходи фізичних осіб відноситься до прямих податків, тобто податків, стягуємих залежно від розміру отриманих доходів.
Наявність прямих та непрямих податків є характерною рисою податкових систем всіх сучасних держав. Відмінність полягає у їх співвідношенні. Світовий досвід використання прямого та непрямого оподаткування доводить до висновку про недопустимість їх протиставлення без ґрунтовного дослідження об’єктивно притаманних цим податкам функціональних рис, соціально-економічних умов, що склалися в країні, етапів історичного розвитку, які пройшла в ній податкова система, зокрема такі її складові, як податковий контроль та податкова свідомість переважної частини населення [27].
До переліку найвагоміших особливостей непрямих податків слід віднести те, що вони виконують переважно фіскальні функції. Непрямі податки відіграють незначну регулюючу роль, проте вони надійно формують доходи бюджету, надають йому стабільності. Вони менш чутливі до ключових макроекономічних показників. Мобілізація цих податків у значній мірі виключає приховування доходів від оподаткування. Непрямі податки є по своїй суті податками на споживання. При зростанні ролі державного регулювання економіки непрямі податки менш придатні для вказаної мети.
На відміну від них прямі податки об’єктивно, більшою мірою, володіють регулюючими можливостями щодо розвитку підприємництва. В прямих податках об’єктивно закладені суттєві стимулюючі можливості, які пояснюють широке використання та постійне вдосконалення їх механізму в країнах, що поставили за мету досягнення високого рівня економічного розвитку на базі розширення та підвищення ефективності суспільного виробництва [29].
В системі прямих податків, які сплачують фізичні особи, провідне місце займає прибутковий податок. Його вагомість зростає саме при переході до ринку, коли створюються передумови збільшення особистих доходів громадян. Тому в Україні, як і в деяких інших країнах СНД у 1992–2003 роках застосовувалось прогресивне оподаткування, яке дозволяє по мірі зростання доходів стягувати з них грошові кошти в більших розмірах. Але відсутність в Україні середнього класу, велике явне і приховане безробіття привели до того, що доля податку на прибуток громадян в дохідній частині бюджету України у 1992–2001 роках була нижче долі податку на прибуток підприємств. Це не відповідає світовій практиці, але є об’єктивною особливістю саме України в перехідний період. Поступова зміна функціонального розподілу доходів в економіці в напрямку підвищення ролі доходів населення може забезпечити вдосконалення структури податкової системи. Вирішення цих питань може відбуватися тільки в умовах економічного зростання, при перегляді усієї соціальної політики, зокрема політики в сфері заробітної плати і доходів населення. Тільки в цьому випадку в перспективі можливо буде підвищити роль податку з доходів фізичних осіб в доходах бюджету [30].
З огляду на особливості сучасного етапу розвитку оподаткування, коли з розмірами податкової ставки пов’язуються в основному масштаби податкового тягаря і, природно, напрями подальшого реформування податкової системи, слід зупинитися ще на деяких закономірностях визначення і функціонування такого важливого компоненту оподаткування, як податкова ставка.
Необхідно визначення граничної податкової ставки, яка являє собою податок, що сплачується з додаткового доходу. Гранична податкова ставка – це приріст сплачених податків, розділених на приріст доходу. Разом з тим, ця ставка деякою мірою перевищує розмір особистого прибуткового доходу, оскільки підвищення ставки застосовується лише до доходу, що знаходиться в рамках кожної податкової групи.
Більш повне уявлення про податковий тягар дає середня податкова ставка. Це загальний податок, розділений на величину доходу, що оподатковується. Визначення середньої податкової ставки безпосередньо лежить в основі розподілу податків на прогресивні чи пропорційні та регресивні. В дослідженні проблем оподаткування та його регулюючої ролі в розвитку економіки цей розподіл виявляється дуже важливим. Податок вважається прогресивним, якщо його середня ставка підвищується по мірі росту доходу. Він зумовлює не тільки більшу абсолютну суму, але й більш значну долю доходу, що оподатковується, по мірі росту доходів в цілому. Податок визначається як регресивний в тому випадку, коли середня ставка якого понижується по мірі росту податків. Цей податок може приносити більшу абсолютну суму, а може й не призводити до росту абсолютної величини податку при підвищенні доходів. Фактично непрямі податки в доходах менш забезпечених груп населення мають регресивний характер, їх частка вища, ніж у більш забезпечених. Податок визначається пропорційним в тому випадку, коли середня податкова ставка залишається незмінною, незалежно від розмірів доходу [33].
Прогресивність чи регресивність кожного окремого податку і податкової системи в цілому є важливим свідченням ефективності її фіскальної функції. Одночасно, це має велике значення при аналізі ролі оподаткування у державному регулюванні економіки, у вирішенні питань соціально-економічного розвитку будь-якої держави. З часів А. Сміта теорія податків містить положення про неможливість дійсно пропорційного оподаткування, тому, що податок, наприклад, в розмірі 10% може бути для бідного незмірно важчим, ніж для заможної людини. В реальному плані податки можуть бути прогресивними, коли їх тягар зростає для великих доходів, або регресивними, що більше їх відчувають в своїх доходах бідні прошарки населення. Необхідно враховувати, що відзначений характер податків не залишається незмінним. Регресивність окремих податків по мірі зростання добробуту суспільства може поступово пом’якшуватись.
Підвищення ефективності систем оподаткування і позитивної ролі в процесах державного регулювання вимагає підсилення її регулюючої функції. Ця теза в світовій практиці відноситеся до загальноприйнятих. Одні носять цілком самостійний характер (А.М. Брячихін, М.А. Сажіна), а в інших входить до складу економічної (Б.Г. Болдирєв) або до розподільчої (Д.Г. Чернік). В умовах перехідної економіки простежується аналогічний підхід і при визначенні стимулюючої функції податків. Отже, А.М. Брячихін вважає, що вона включає в себе дві складові: розподільчу та перерозподільчу. Саме податки приймають участь в процесах перерозподілу ресурсів та багатства, це явище об’єктивне, відбувається незалежно від волі держави і свідчить саме про регулюючу функцію податків. Реалізуючи цю функцію, держава регулює процеси соціально-економічного розвитку, стимулюючи чи дестимулюючи окремі його напрями.
Тобто, певною мірою, особливо в умовах економічної кризи, у регулюючої та стимулюючої функцій одна мета – забезпечення економічної стабілізації, підтримки вітчизняного виробника, стійкого і збалансованого розвитку суспільства. В той же час між регулюючою і стимулюючою функцією є й певні розбіжності. Регулююча функція більшою мірою орієнтована на макроекономічні процеси і пропорції, а стимулююча – націлена на мікроекономіку та відображає конкретну мотивацію економічного зростання на рівні фірм, підприємств тощо. Але ці розбіжності лише підкреслюють, що стимулююча та регулююча складові дуже взаємопов’язані ефективність їх реалізації залежить значною мірою від конкретної податкової політики не тільки на макро – але й на мікрорівні організації виробництва. А значить при виконанні цих функцій значну роль відіграє суб’єктивний фактор [32].
Так як регулююча функція з тим чи іншим знаком («+», «–»), накладається практично на всю базу оподаткування, саме вона і визначає ефективність системи оподаткування як важливого важеля державного регулювання економіки, тобто виступає важливою складовою економічною функцією. Це випливає і із визначення, яке пропонує Б.Г. Болдирєв для економічної функції. Він вважає, що, реалізація «економічної функції означає, що податки, як активний учасник перерозподільчих процесів, здійснюють серйозний вплив на відтворення виробництва, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи і нагромадження капіталу, розширюючи чи звужуючи платоспроможний попит населення» [38]. Економічна функція реалізується через систему санкцій, виключень, податкових кредитів. Вона проявляється в зміні об’єкту оподаткування, розмірів і ставок податків та інших параметри які пов’язані з розподільчими відносинами.
Вилучення частини доходу економічних суб’єктів є прямим, але не єдиним способом впливу податкової системи на національну економіку. В економічній теорії, окрім безпосередньо фіскальної, прийнято виділяти регуляторну та стимулюючу функції податків [39].
Регуляторна функція полягає у впливі на господарську кон’юнктуру через маніпулювання рівнем податкових ставок, надання податкових преференцій, режими податкового адміністрування тощо. За допомогою зазначених інструментів може забезпечуватись прискорення чи гальмування економічного розвитку в окремих галузях, на окремих територіях чи щодо окремих видів економічної діяльності, перерозподіл коштів між галузями та секторами економіки. Як правило, реалізація регуляторної функції оподаткування забезпечується прямими податками, які сплачуються при здійсненні виробничого процесу (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств тощо), в той час як непрямі податки (ПДВ, податок з обороту, акциз) здебільшого виконують фіскальну функцію. Між тим, як буде показано нижче, в перехідній економіці така закономірність може бути суттєво порушеною.
Стимулююча функція є функцією більш високого порядку, яка випливає з регуляторної. Окремий податок як такий за своєю суттю не може мати стимулюючої функції, бо він є вилученням коштів у економічного суб’єкта. Стимулюючу роль може виконувати цілісна система оподаткування. З огляду на її всезагальність, податкові преференції, які надаються, виглядають як прямий перерозподіл коштів на користь суб’єктів, які цими преференціями користуються. Відтак відповідне поєднання важелів податкового регулювання може стимулювати економічне зростання чи необхідні структурні зрушення. Стимулююча функція податкової системи належить до складових економічної стратегії держави, оскільки потребує комплексного, послідовного, узгодженого та тривалого застосування інструментів економічної політики.
Податок з доходів фізичних осіб – це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок з 1 січня 2004 року згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» [9].
Платниками податку з фізичних осіб є [9]:
– резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
– нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Об’єктом оподаткування резидента є [9]:
– Загальний місячний оподатковуваний дохід;
– Чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
– Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
– Іноземні доходи.
Об’єктом оподаткування нерезидента є:
– Загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
– Загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
– Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Дохід – це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:
а) доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;
б) доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі – роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;
в) сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами Закону [9, с. 25];
г) сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою – резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь;
д) сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування, у випадках та розмірах, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону [9, с. 45];
е) частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 – 12 Закону [9, с. 49];
ж) дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 Закону [9, с. 46];
з) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;
и) дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:
– вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;
– вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
– вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув’язненими.
– суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов’язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;
– суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства;
– вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).
к) дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:
– сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;
– процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов’язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором;
– пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування;
– сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом.
л) сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов’язкових платежів) та погашення податкового боргу;
м) дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи;
н) інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;
о) дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 Закону [9];
п) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;
р) кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання.
До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації):
а) сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно):
– сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) або померли внаслідок виконання ними службових обов’язків;
– сума державних премій України або державних стипендій України, визначених законом, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, відмінним від таких нагород, сума Нобелівської премії та Абелівської премії;
– сума допомоги, яка виплачується (надається) жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також особам, які мають звання «Праведник Миру»;
– сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям, з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
– сума пенсій, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.
б) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт;
в) сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;
д) сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;
е) суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються:
– професійними та творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом;
– Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону;
– іншими неприбутковими організаціями та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов’язаним з ними фізичним особам;
ж) сума внесків на обов’язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
з) сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом;
и) кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв’язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін, з урахуванням норм Сімейного кодексу України;
к) аліменти, що виплачуються платнику податку:
– згідно з рішенням суду;
– за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно з нормами Сімейного кодексу України, за винятком виплати аліментів нерезидентом, незалежно від їх розмірів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
л) кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), які отримують платники податку як подарунок;
м) кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину в порядку, передбаченому законодавством;
н) вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості таких товарів, надана платнику податку у разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ціни придбання таких товарів;
о) кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчужених державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у формі, відмінній від грошової;
п) вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, який надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання, що щорічно встановлюються Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття відповідної постанови до подання проекту Державного бюджету України на наступний рік.
р) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також:
– непрацюючому пенсіонеру, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або не менш ніж 20 років на поверхні;
– особі, яка отримала інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання під час роботи на такому підприємстві;
– члену сім’ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.
с) сума надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) з бюджетів або державних цільових страхових фондів згідно із законом, а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит, що повертається платнику податку;
т) дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;
ф) сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства;
х) прибуток від операцій з майном або інвестиційними активами, який не підлягає оподаткуванню згідно з відповідними положеннями Закону;
ц) сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку – найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.
ч) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:
– будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією;
– працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [9, с. 31].
ш) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів;
щ) основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося;
є) вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку – члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування;
ю) дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону;
я) сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону [9, с. 32]. Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону [9, с. 39];
а1) вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків (у тому числі випускникам професійних освітньо-виховних закладів і вищих освітніх закладів I і II рівня акредитації), у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України;
б1) сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;
в1) сума, одержувана платником податку за здавання ним крові, грудного жіночого молока, інших видів донорства, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;
г1) вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) відповідно до закону.
д1) сума, одержувана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи, за винятком брухту чорних або кольорових металів.
е1) сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне страхування, при виконанні таких умов:
– при страхуванні життя або здоров’я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику має бути належним чином підтверджений. Якщо страхувальник помирає, сума страхової виплати оподатковується у складі спадщини;
– при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення;
– при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодонабувачу (бенефіціару), яка оцінюється за звичайними цінами на дату такої страхової виплати;
ж1) сума страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, отримувана платником податку за договором довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування;
з1) інші доходи, які відповідно до норм Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав;
и1) доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої): на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); на земельних ділянках, наданих для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках); на земельних ділянках, наданих для ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
Податковий кредит – сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом [9, с. 51].
Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.
Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:
а) у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку;
На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:
– у 2004 році – у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги;
– у 2005 році – у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги;
– у 2006 році – у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги;
– у 2007 році – у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги.
б) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми соціальної пільги – для платника податку, який:
– є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
– утримує дитину – інваліда I або II групи – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
– має троє чи більше дітей віком до 18 років – у розрахунку на кожну таку дитину;
– є вдівцем або вдовою;
– є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
– є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом, військовослужбовцем строкової служби;
– є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;
– є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
в) у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми соціальної пільги – для платника податку, який є:
– особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
– учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;
– колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
– особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
– особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.
г) Вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги:
– Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).
– Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.
д) Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:
– плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування;
– стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад’юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;
– заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;
– заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;
– заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;
– доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Перерахунок та обмеження
1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Ставка податку на чистий оподатковуємий дохід [9]:
1. Ставка податку становить 15 відсотків від об’єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 – 7.3 цієї статті (Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 відсотків від об’єкта оподаткування [9, с. 68]).
2. Ставка податку становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:
– процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);
– процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
– процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;
– інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;
дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;
– дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;
дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва;
– дохід учасника фонду банківського управління;
– в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.
3. Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об’єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів – фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.
4. Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону.
Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом:
1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону [9, с. 35].
2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
3. Якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
4. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом:
1. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності.
Регулюючі та стимулюючі функції податку з доходів фізичних осіб найкраще характеризує ставка податку з різних видів доходів фізичних осіб та звільнення від оподаткування, наведена в табл. 1.1
Таблиця 1.1. Ставка податку з деяких доходів фізичних осіб залежно від отриманого доходу у 2008 році [9]
| № з/п
| Вид доходу
| Ставки податку
| Норма Закону №889-IV, що регулює порядок оподаткування |
| 1.
| Дохід у вигляді заробітної плати, додаткових благ від працедавців, виплат чи винагород за цивільно-правовими договорами
| 15%
| Підпункт 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 та п. 7.1 ст. 7 |
| 2.
| Допомога на поховання, яка надходить від працедавця та перевищує подвійний розмір доходу, що дає право на отримання соціальної пільги відповідно до п.п. 6.5.1. п. 6.5 ст. 6 Закону №889-IV
| 15% (від суми перевищення)
| Підпункт 4.3.21 п. 4.3 ст. 4 та п. 7.1 ст. 7 |
| 3.
| Стипендія, виплачена з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту, що перевищує суму доходу що дає право на отримання соціальної пільги відповідно до п.п. 6.5.1. п. 6.5 ст. 6 Закону №889-IV
| 15% (від суми перевищення)
| Підпункт 4.3.26 п. 4.3 ст. 4 та п. 7.1 ст. 7 |
| 4.
| Проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад в небанківські фінансові установи, проценти з депозитного сертифікату
| 0% до 01.01.2010
| Підпункт 2 2.1.4 п. 22.1 ст. 22, п. 7.2 ст. 7 та п.п. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 |
| 5.
| Проценти (дисконтні доході), отримані від боржника внаслідок прострочення ним виконання грошового зобов’язання, визначені цивільним законодавством
| 15%
| Підпункт 9.2.3 ст. 9 та п. 7.1 ст. 7 |
| 6.
| Доходи від надання нерухомості в оренду(суборенду), житловий найм
| 15%
| Пункт 9.1 ст. 9 |
| 7.
| Інвестиційний прибуток
| 15%
| Пункт 9.6 ст. 9 |
| 8.
| Доходи від довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування
| 15%
| Пункт 9.8 ст. 9 |
| 9.
| Роялті
| 15%
| Пункт 9.4 ст. 9 |
| 10.
| Дохід за іпотечним сертифікатом, за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю
| 5%
| П. 7.2 ст. 7 |
| 11.
| Дохід від продажу нерухомого майна частіше 1 разу на рік
| 1%
| Підпункт 11.1.1 п 11.1 ст. 11 |
1.2 Становлення та розвиток системи оподаткування доходів з фізичних осіб
Прибутковий податок з громадян – резидентів України у 1992–2003 роках стягувався згідно законодавчим нормам Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» [11, c. 4].
Відповідно до Декрету оподаткування прибутковим податком доходів громадян здійснювалось за групами або за категоріями платників та залежно від характеру отриманого доходу.
За категоріями платники прибуткового податку розподілялись за наступними ознаками:
– робітники та службовці (наймані працівники);
– фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність;
– громадяни, які отримують інші доходи.
По характеру доходів платники податків розподіляються на:
– доходи, отримані за основним місцем роботи;
– доходи, отримані не за місцем основної роботи;
– доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності або
незалежної професійної діяльності;
– інші доходи громадян;
– пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті).
Платниками прибуткового податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального і майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.
Доходи за місцем основної роботи – це сукупність доходів, отриманих фізичною особою від юридичних осіб усіх форм власності, з якими громадянин має трудові відносини, з обов’язковим веденням трудової книжки.
Окрім доходів за виконання трудових обов’язків, до сукупного оподатковуваного доходу працівників включаються і інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів цих юридичних осіб своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі, зокрема, вартість квартир, рухомого і нерухомого майна, у вигляді подарунків, оплата юридичною особою вартості лікування та утримання працівників у лікувальних закладах тощо.
Доходи, одержані громадянами не за місцем основної роботи, – це доходи від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності за виконання разових та інших робіт, здійснюваних за договорами цивільно-правового характеру, доходи фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Оподаткуванню також підлягають доходи громадян від здійснення незалежної професійної діяльності (від приватної нотаріальної та адвокатської діяльності).
Інші доходи від регулярної діяльності – це доходи від:
здавання в оренду або в найм рухомого і нерухомого майна;
збір та/або заготівля і продаж продукції флори і фауни;
Порядок обчислення і сплати прибуткового податку з громадян встановлено Декретом [11, c. 13].
Платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше 183 днів у календарному році.
Об’єктом оподаткування прибутковим податком у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаних з різних джерел в Україні. Об’єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.
Прибутковий податок з громадян відноситься до прямого виду податку, у результаті чого обкладається податком безпосередньо дохід самого платника. В той же час, у разі отримання платником доходу від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, обов’язки по нарахуванню, утриманню, повноті і своєчасності перерахування прибуткового податку з громадян до бюджету покладено на юридичних та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які виплачують доходи працівникам.
Проте, якщо з метою отримання доходу громадяни самостійно, від свого імені здійснюють діяльність, то обов’язки щодо своєчасного і повного нарахування прибуткового податку та перерахування його до бюджету покладено саме на таких громадян.
До цієї категорії громадян відносяться фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність, здавачі в найм нерухомості тощо.
Таблиця 1.3. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1994–1997 роки (введення національної валюти гривні) [11]
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри податку |
| До 17 грн. (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму)
| Не оподатковується |
| 18 грн. – 170 грн. (від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів)
| 10% суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму |
| 171 грн. – 340 грн. (від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів)
| 15 грн. 30 коп. + 20% з суми, що перевищує 170 грн. |
| 341 грн. – 510 грн. (від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів)
| 49 грн. 30 коп. + 35% з суми, що перевищує 340 грн. |
| 510 і вище (понад 30 неоподатковуваних мінімумів)
| 108 грн. 80 коп. + 50% з суми, що перевищує 510 грн. |
|
Із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується за ставкою 20%.
Таблиця 1.4. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998–2003 роки [11]
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри податку |
| До 17 грн. (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму)
| Не оподатковується |
| 18 грн. – 85 грн. (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів)
| 10% суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму |
| 86 грн. – 170 грн. (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)
| 6 грн. 80 коп. + 15% з суми, що перевищує 85 грн. |
| 171 грн. – 1020 грн. (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)
| 19 грн. 55 коп. + 20% з суми, що перевищує 170 грн. |
| 1021 грн. – 1700 грн. (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)
| 189 грн. 55 коп. + 30% з суми, що перевищує 1020 грн. |
| 1701 і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів)
| 393 грн. 55 коп. + 40% з суми, що перевищує 1700 грн. |
В цілому, прибутковий податок з громадян (ППГ), регульований у 1992–2003 роках декретом КМУ №13–92 від 26.12.1992 р. [] мав яскраво виражену фіскальну спрямованість та не забезпечував досягнення цілей соціальної справедливості та стимулювання економічного зростання. Шкала доходів та ставки ППГ не переглядалися із 1995 р. (гранична ставка у 40% застосовувались для доходів, що перевищують 1701 грн.). На фоні стрімкого зростання середньої реальної заробітної плати протягом 2001–2002 років (+19,3% у 2001 р., +18,2% у 2002 р.), це призвело до суттєвого посилення податкового навантаження на реальні доходи населення та втрат у прогресивності оподаткування. У період з 1997 по 2001 рр. гранична ставка оподаткування доходів на рівні середньої заробітної плати (включаючи внески громадян до фондів соціального страхування) зросла з 16,5 до 23%, а ефективна – з 13,4 до 18,2%. У 2001 р. за середнього рівня податкового навантаження на грошові доходи громадян у розмірі 6,6%, доходи найбідніших верств населення (до 167 грн.) фактично оподатковувались за ставкою 9,1%. Тоді як прибутковий податок з громадян у доходах найбільш багатих верств населення (сукупний місячний дохід понад 8 334 грн.) склав лише 3,8%. При цьому податкове навантаження на доходи платників податків, яких можна умовно віднести до так званого «середнього класу», дорівнювало 10,1%.
Починаючи із 1997 р., частка ППГ у податкових доходах зростала, збільшившись із 15,1% у 1997 р. до 23,9% у 2002 р. Зростання надходжень від ППГ стало особливо помітним після 2000 р., що пов’язувалось насамперед із суттєвим скороченням заборгованості по заробітній платі та стипендіях, а також із поліпшенням процедури адміністрування ППГ після закріплення його у повному обсязі за місцевими бюджетами. Зокрема, за 2002 р. надходження від ППГ номінально збільшились на 2 049 млн грн. У 2003 р. зростання обсягів ППГ становило майже на 16,4% порівняно із фактичним рівнем у 2002 році, або на 1 660 млн. грн. Водночас, темпи зростання надходжень від ППГ у 2003 р. виявилися навіть більшими, оскільки уряд та ВРУ відшукав додаткові кошти на компенсацію підвищення мінімальної зарплати до 237 грн. з 1 липня 2003 року.
Застосування варіанту ППГ прогресивного алгоритму ставки оподаткування, призвело після 2000 року до суттєвих викривлень в економічній діяльності в Україні. По-перше, зросла вартість робочої сили, що є особливо помітним у трудомістких галузях. По-друге, послабилась схильність населення до заощаджень, які мали б бути важливим інвестиційним ресурсом. По-третє, створюються стимули для ухилення від сплати податку та розширення «тіньової» діяльності. Звичайно, окрім високих граничних ставок по ППГ, на «тінізацію» доходів впливають й інші фактори, зокрема, високий процент (близько 38% фонду заробітної плати) відрахувань до соцфондів, що їх здійснює роботодавець.
Спроби реформування ППГ прогресивного алгоритму ставок у 2002 році не мали успіху. З чотирьох зареєстрованих законопроектів у першому читанні був прийнятий законопроект, розроблений народним депутатом України
С. Терьохіним. З одного боку, проект спрямований на суттєве зменшення податкового навантаження на осіб із середнім та високим рівнем доходів, з іншого, прогресивність оподаткування підтримується за рахунок підвищення рівня неоподаткованого мінімуму та оподаткування операцій з приросту ринкової вартості капіталу. Зокрема, законопроектом передбачалося запровадити прогресивно-регресивну шкалу оподаткування доходів фізичних осіб: до 7200 грн. на рік – 10%, від 7201 до 72000 грн. – 15%, від 72001 до 720000 грн. – 20%. Доходи понад 720000 гривень на рік пропонувалося оподатковувати за ставкою 13%. Проектом закону також передбачалося введення механізму податкового кредиту (зменшення сукупного доходу громадян на певну суму витрат, пов’язаних із оплатою навчання у середніх та вищих навчальних закладах, придбанням медикаментів та лікуванням, сплатою процентів за користування іпотечними кредитами тощо), а також розширення бази оподаткування (зокрема, за рахунок оподаткування дивідендів за банківськими депозитами, операцій з продажу нерухомості). Проте, з огляду на значні втрати для бюджету у короткостроковій перспективі (за різними підрахунками це близько 5 млрд. грн.), а також на існування принципових відмінностей порівняно із проектом закону, розробленим Мінфіном, зокрема, щодо неоподаткованого мінімуму (24 грн. – урядовий проект, 120 грн. – депутатський), ВРУ не підтримала законопроект у другому читанні.
Податок з доходів громадян – резидентів України у 2004–2006 роках стягується гідно Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» [9, c. 3] з пропорційною постійною ставкою оподаткування 13% (15%).
Враховуючи алгоритм нарахування податкової соціальної пільги по Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» [9, c. 45] та рівні мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, встановлені у 2004–2008 роках Законами України «Про державний бюджет України» [4], [5], [6], [7], в табл. 2.3 – 2.5 розраховані ставки податків у вигляді порівняння з табл. 2.2.
Таблиця 1.5. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2004 році
| Мінімальна заробітна плата в місяць [7]
| 237 грн. |
| Прожитковий мінімум на місяць [7]
| 365 грн. |
| Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
| 511 грн. |
| Рівень соціальної пільги (15 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного року, – для будь-якого платника податку)
| 35,55 грн. |
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри податку |
| До 511 грн.
| 13% від різниці суми доходу та соціальної пільги (– 35,55 грн.) |
| Більше 511 грн./місяць
| 13% від суми доходу |
Таблиця 1.6. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2005 році
| Мінімальна заробітна плата в місяць [6]
| 350 грн. |
| Прожитковий мінімум на місяць [6]
| 453 грн. |
| Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
| 634 грн. |
| Рівень соціальної пільги (25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку)
| 87,50 грн. |
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри податку |
| До 634 грн.
| 13% від різниці суми доходу та соціальної пільги (– 87,50 грн.) |
| Більше 634 грн./місяць
| 13% від суми доходу |
Таблиця 1.7. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2006 році
| Мінімальна заробітна плата в місяць (на 1 січня 2006 року) [5]
| 350 грн. |
| Прожитковий мінімум на місяць (на 1 січня 2006 року)
| 485 грн. |
| Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
| 680 грн. |
| Рівень соціальної пільги (25 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку з 07.07.2005);
| 87,50 грн. |
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри податку |
| До 680 грн.
| 13% від різниці суми доходу та соціальної пільги (– 87,50 грн.) |
| Більше 680 грн./місяць
| 13% від суми доходу |
Таблиця 1.8. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2007 році
| Мінімальна заробітна плата в місяць (на 1 січня 2007 року) [4]
| 400 грн. |
| Прожитковий мінімум на місяць (на 1 січня 2007 року)
| 492 грн. |
| Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
| 690 грн. |
| Рівень соціальної пільги (50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку з 07.07.2005);
| 200,00 грн. |
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри податку |
| До 690 грн.
| 15% від різниці суми доходу та соціальної пільги (– 200,00 грн.) |
| Більше 690 грн./місяць
| 15% від суми доходу |
Таблиця 1.9. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2008 році
| Мінімальна заробітна плата в місяць (на 1 січня 2008 року)
| 515 грн. |
| Прожитковий мінімум на місяць (на 1 січня 2008 року)
| 592 грн. |
| Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
| 830 грн. |
| Рівень соціальної пільги (50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку з 07.07.2005);
| 267,50 грн. |
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри податку |
| До 830 грн.
| 15% від різниці суми доходу та соціальної пільги (– 267,50 грн.) |
| Більше 830 грн./місяць
| 15% від суми доходу |
Регулююча роль нового закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [] з пропорційною ставкою податку полягає в наступному:
зняття фіскального тиску прогресивної шкали оподаткування на підняття рівня заробітної плати;
розширення податкової бази за рахунок поступового введення оподаткування до 56 видів доходів громадян.
Стимулююча роль нового закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [] з пропорційною ставкою податку полягає в наступному:
різкому підвищенні та плаваючому рівні податкової пільги (бувший – неоподатковуваний мінімум), яка застосовується тільки для низькооплачуваної категорії працівників;
введенні податкового кредиту, тобто спеціальних сум витрат громадянина, на які зменшується сума сукупного доходу та, відповідно, податку.
Аналіз податкових моделей регулювання доходів фізичних осіб у більшості розвинутих країн показав, що прибутковий податок з громадян зарекомендував себе як інструмент виходу з кризової ситуації, стабілізації економіки та її динамічного розвитку. Податок з доходів фізичних осіб безпосередньо регулює ціну робочої сили, впливає на трудові зусилля працівників, структуру споживання і розвиток виробництва. У результаті аналізу методик оподаткування доходів фізичних осіб в Україні (що діяла до 01.01.2004 р. та існуючої) виявлені основні їх недоліки. Прогресивна шкала, що діяла до 01.01.2004 р., не відповідала реальному розмежуванню доходів громадян. Шкала мала п’ять інтервалів з незначним розривом у доходах. На момент відміни, серед п’яті інтервалів три фактично не використовувалися, тому що були нижче за законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати (їх застосовували лише у випадках неповної зайнятості). Майже 80% доходів, що отримували громадяни України, оподатковувалися за однією ставкою (20%), інші два інтервали застосовувалися лише для 8% працюючих. Доходи переважної більшості населення були зосереджені в одному інтервалі і податок сплачувався майже за однаковою ставкою, тобто система прибуткового оподаткування громадян в Україні практично була пропорційною. Чинний до 01.01.2004 р. механізм прибуткового податку в Україні не виконував функції регулювання доходів фізичних осіб. Такий інструмент, як мінімальна заробітна плата, для регулювання доходів фізичних осіб державою використовувався обмежено, у зв’язку з неможливістю відповідного підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери.
Можна також вказати на недолік у використанні одного з найважливіших інструментів регулювання – неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його розмір протягом останніх 14-ти років змінювався, спочатку перевищуючи розмір мінімальної заробітної плати (до 28 разів), а потім став менше за нього (навіть у 11 разів). При цьому мінімальна заробітна плата була нижча за законодавчо встановлений прожитковий мінімум, тобто прибутковий податок стягувався з мінімальної заробітної плати, у результаті чого працівник фактично отримував меншу суму, ніж йому потрібна для простого задоволення мінімально необхідних життєвих потреб. Впроваджена зараз в Україні податкова соціальна пільга передбачає справляння податку з доходів, які перевищують 40 центів на день або близько 140 доларів на рік. Тобто неоподатковуваний мінімум доходів громадян остаточно втратив будь-які ознаки як економічної категорії, так і соціального нормативу, а з січня 2004 р. змінив назву і набув дискримінаційного характеру.
Необхідність реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб з метою ефективного виконання фіскальної і регулюючої функції податкових важелів зумовлена тим, що розмір середньої заробітної плати більшою мірою визначає динаміку надходжень прибуткового податку до бюджету.
Отже, порівняно з більшістю зарубіжних країн, в Україні склався надмірно високий рівень оподаткування громадян, доходи яких не перевищують подвійного розміру прожиткового мінімуму. Це стимулює ухилення від оподаткування доходу, підриває стимули до додаткової трудової активності, зменшує платоспроможний попит, що впливає на темпи розвитку виробництва. Тому в умовах перехідного періоду необхідне подальше удосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб з урахуванням надбань світової економічної думки і досвіду:
– у першу чергу звільнити від оподаткування доходи, які необхідні для забезпечення прожиткового мінімуму, тобто простого відновлення спроможності до праці;
– виконувати принцип податкоспроможності (прогресивне оподаткування);
– підтримувати ставки на рівні, що забезпечує основу для легального одержання доходів.
1.3 Роль податків з доходів фізичних осіб у формуванні доходів місцевих бюджетів
Згідно з Бюджетним Кодексом України [1, c. 32] – податок з доходів фізичних осіб закріплений в розмірі 100% за місцевими бюджетами.
В табл. Б.1 – Б.2 додатку Б наведені динаміка та структура податків в місцеві бюджети по Київські області в 2005–2007 роках [79], [78].
Як показує аналіз даних табл. Б.1 – Б.2 Додатку Б:
– базовий темп росту обсягів власних податкових та неподаткових надходжень місцевих бюджетів Київської області за 2006–2007 роки становить +170,71% у 2007 році відносно рівня 2005 року;
– базовий темп росту обсягів податку з доходів фізичних осіб в складі місцевих бюджетів Київської області за 2006–2007 роки становить +197,97% у 2007 році відносно рівня 2005 року;
– ланцюгові темпи приросту обсягів власних податкових та неподаткових надходжень місцевих бюджетів Київської області за 2006–2007 роки становлять +22,3% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +39,51% у 2007 році відносно рівня 2006 року;
– ланцюгові темпи приросту обсягів податку з доходів фізичних осіб в місцевих бюджетах Київської області за 2006–2007 роки становлять +31,26% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +50,82% у 2007 році відносно рівня 2006 року;
Як показує спільний аналіз табл. Б.1 – Б.3 Додатку Б та графіків рис. 1.1 – 1.3 найбільш вагомі податки в структурі місцевих бюджетів характеризуються наступними рівнями:
– середня структурна частка податку з доходів фізичних осіб в місцевих бюджетах поступово зросла з рівня 64,4% у 2005 році до рівня 74,5% у 2007 році;
– середня структурна частка земельного податку з юридичних осіб в місцевих бюджетах знизилась практично в 2 рази з рівня 12,72% у 2005 році до рівня 5,94% у 2007 році;
– середня структурна частка орендної плати (за оренду державної землі та майнових комплексів) з юридичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 5,40% у 2005 році до рівня 4,71% у 2007 році;
– середня структурна частка земельного податку з фізичних осіб в місцевих бюджетах залишилась практично на одному рівні 0,36% у 2005 році та 0,37% у 2007 році;
– середня структурна частка орендної плати (за оренду державної землі та майнових комплексів) з фізичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 0,75% у 2005 році до рівня 0,65% у 2007 році;
– середня структурна частка податку на транспортні засоби з юридичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 1,6% у 2005 році до рівня 1,15% у 2007 році;
– середня структурна частка податку на транспортні засоби з фізичних осіб в місцевих бюджетах зросла з рівня 1,25% у 2005 році до рівня 1,57% у 2007 році;
– середня структурна частка єдиного податку з юридичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 1,76% у 2005 році до рівня 1,11% у 2007 році;
– середня структурна частка єдиного податку з фізичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 2,18% у 2005 році до рівня 1,57% у 2007 році;
– середня структурна частка місцевих податків в місцевих бюджетах знизилась з рівня 1,72% у 2005 році до рівня 1,27% у 2007 році;
Таким чином, в Україні в структурі бюджетів місцевих рад питома вага податку з доходів фізичних осіб складає основну частку власних податкових доходів і зросла у 2005–2007 роках з рівня 64,4% до рівня 74,5%. Тобто податок з доходів фізичних осіб (без врахування дотацій та субвенцій в місцеві бюджети з боку державного бюджету України) визначально впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.
2. Аналіз адміністрування податку з доходів фізичних осіб на рівні ДПІ в Яготинському районі Київської області
2.1 Функціональні задачі підрозділів адміністрування податку з доходів фізичних осіб на рівні районної податкової інспекції
Згідно з Указом Президента України «Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України » на рівень районної державної податкової адміністрації делеговані наступні права (повноваження):
– здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі – податки, інші платежі);
– здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;
– здійснення в межах своїх повноважень контролю за обліком, зберіганням, оцінкою та реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна;
– прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
– формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;
– роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, інших платежів;
– запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
– запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;
– забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків;
– розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;
– ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
– розподіл спирту між суб’єктами підприємницької діяльності – резидентами України в установленому порядку з оформленням нарядів на одержання спирту та здійснення контролю за його цільовим використанням.
В табл. В.1 Додатку В згідно з наказом ДПА України від 25.12.2004 №722 наведені основні функції (задачі згідно делегованим повноваженням), які виконує районна державна податкова адміністрація.
Наведені, основні функції мають деталізацію для внесення в основні організаційні документи:
положення про управління (відділи) ДПІ;
посадові інструкції працівників відділів;
Відповідно до функцій табл. В.1 Додатку В типова функціонально-бюрократична структура міжрайонних державних податкових інспекцій наведена в табл. В.2 Додатку В.
Згідно з структурою табл. В.2, стягнення податків з фізичних осіб в районній податкові інспекції виконує структурний підрозділ – відділ оподаткування фізичних осіб (в МДПІ у Яготинському районі – 9 осіб, розбиті на 2 сектори), який виконує дві основні функції [30]:
1.31. Функція «Контрольно-перевірочна робота із оподаткування фізичних осіб»
Містить такі процедури:
1.31.1. надання пропозицій та вжиття заходів щодо розширення бази оподаткування та кола платників податків шляхом здійснення контрольно-перевірочної роботи;
1.31.2. вивчення та практичне впровадження нових інструкцій, методичних рекомендацій та інших нормативно-правових актів з питань адміністрування та здійснення контрольно-перевірочної роботи по податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел;
1.31.3. виявлення схем ухилень від оподаткування, вжиття заходів щодо їх руйнування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та надання пропозицій з метою удосконалення податкового законодавства;
1.31.4. розробка планів-графіків документальних перевірок суб‘єктів господарської діяльності;
1.31.5. відбір платників податків для документальних перевірок (засобами системи АОД та інформаційно-аналітичної системи податкової служби) за такими критеріями:
тип суб’єкта господарської діяльності (малий, середній, великий);
вид діяльності (промисловість, торгівля і т.інш.);
форма власності, організаційно-правова форма, географічне положення;
тип перевірки (планова, позапланова), визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами;
група податкового ризику;
1.31.6. використання допоміжної зовнішньої інформації;
1.31.7. оцінка комп’ютерного переліку порушників податкового законодавства для остаточного визначення списку для планування документальної перевірки;
1.31.8. повідомлення платників податків про документальні перевірки (не проводиться при проведенні позапланових перевірок);
1.31.9. здійснення документальної перевірки;
1.31.10. оформлення результатів документальних перевірок (акти, довідки, протоколи, проекти рішень і постанов, інші документи), їх передача для введення в систему АОД та до відповідних структурних підрозділів про виявлені об’єкти оподаткування;
1.31.11. застосування фінансових санкцій і адміністративних стягнень до порушників податкового законодавства;
1.31.12. підбір та комплектування вилучених первинних документів до акта документальної перевірки;
1.31.13. розгляд зауважень платника податків щодо результатів перевірки та /або прийнятих рішень;
1.31.14. здійснення повторних перевірок, контроль за ходом їх проведення;
1.31.15. моніторинг виконання плану-графіка документальних перевірок, аналіз результатів та надання пропозицій щодо його удосконалення;
1.31.16. аналіз причин і оцінка фактів (випадків) порушень законодавства про податки, виявлених у ході документальних перевірок;
1.31.17. надання пропозицій щодо змін об‘єктів перевірки чи перенесення термінів з метою коригування плану-графіка документальних перевірок;
1.31.18. відбір актів документальних перевірок з ознаками кримінальних порушень і передача їх до підрозділів податкової міліції;
1.31.19. передача відповідним правоохоронним органам матеріалів за фактами порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо її розслідування не належить до компетенції податкової міліції;
1.31.20. підготовка матеріалів, які розглядаються у судах (господарських судах) щодо визнання угод недійсними або отримання коштів без установлених законом підстав, та участь у судових засіданнях;
1.31.21. складання звітності за документальними перевірками, аналіз результативності контрольно-перевірочної роботи працівників відповідного структурного підрозділу ДПІ;
1.31.22. звернення (за необхідністю) до визначених державою структур за здійсненням бухгалтерської експертизи документів платника;
1.31.23. обмін інформацією із відповідними структурними підрозділами ДПІ;
1.31.24. взяття на облік бланків суворої звітності, контроль за їх використанням, підготовка даних щодо додаткової потреби у них;
1.31.25. надання відповідей на скарги платників податків;
1.31.26. взаємодія відповідних структурних підрозділів ДПІ та інших контролюючих органів з питань проведення документальних перевірок фізичних осіб;
1.31.27. узгодження плану-графіка проведення документальних перевірок фізичних осіб з іншими контролюючими органами;
1.31.28. проведення роботи з державними установами та іноземними представництвами щодо залучення до сплати податків юридичних і фізичних осіб – резидентів і нерезидентів;
1.31.29. здійснення податкового контролю та визначення податкових зобов’язань непрямими методами;
1.31.30. опрацювання та узагальнення матеріалів щодо виявлених схем, способів ухилення від сплати податків та зборів платниками податків – фізичними особами;
1.31.31. підготовка податкових повідомлень – рішень за несвоєчасну сплату платниками узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних термінів;
1.31.32. використання даних інформаційно-пошукових систем (картка платника податку та картка суб‘єкта ЗЕД) при проведенні документальних перевірок;
1.31.33. подання звітності про виконання плану-графіка документальних перевірок суб‘єктів господарської діяльності;
1.31.34. проведення роботи щодо виявлення сумнівних фінансових операцій та надання інформації підрозділам боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;
1.31.35. обстеження території, що відноситься до відповідної податкової інспекції, з метою виявлення та забезпечення повного обліку самозайнятих фізичних осіб та їх об’єктів, виробництв, складів тощо, які не перебувають на обліку в органах державної податкової служби та/або не враховуються при визначенні бази оподаткування фізичних осіб.
1.44. Функція «Справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел»
Містить такі процедури:
1.44.1. організація та контроль за правильністю нарахувань податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого з фізичних осіб та податку на промисел;
1.44.2. здійснення заходів щодо забезпечення надходжень податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел у цілому та по місцевих територіальних радах;
1.44.3. надання відповідей на звернення платників податків, узагальнення звернень та пропозицій з метою підвищення рівня обслуговування платників податків, надання відповідних пропозицій податковому органу вищого рівня;
1.44.4. участь у формуванні прогнозних показників податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, єдиного та фіксованого з фізичних осіб та податку на промисел;
1.44.5. участь у формуванні планово-нормативної бази по податках, що сплачують фізичні особи, та визначення бази оподаткування;
1.44.6. підготовка пропозицій та вжиття заходів щодо розширення бази оподаткування та кола платників податку;
1.44.7. системний аналіз результатів роботи державної податкової інспекції у розрізі:
платників;
оцінки надходжень за шляхами сплати;
динаміки новоствореного податкового боргу;
рівня використання бази оподаткування;
видів та сум пільг, кількості пільг та пільговиків;
моніторинг по податках та кодах бюджетної класифікації та підготовка пропозицій керівництву;
1.44.8. формування аналітичної інформації для передачі податковому органу вищого рівня;
1.44.9. виявлення проблемних питань, які зумовлюють незадовільний стан надходжень податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, єдиного та фіксованого податку на промисел та надання пропозицій щодо шляхів їх вирішення, аналіз причин (випадків) порушення податкового законодавства, надання податковому органу вищого рівня пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
1.44.10. впровадження інструкцій, методичних рекомендацій та інших нормативно-правових актів та контроль за їх правильним застосуванням платниками податків;
1.44.11. взаємодія з місцевими органами влади, іншими організаціями з питань повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел;
1.44.12. взаємодія із місцевими органами влади, іншими організаціями з питань погашення заборгованості по заробітній платі;
1.44.13. вивчення та аналіз діяльності юридичних та фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності, грошових потоків, схем ухилення від сплати до бюджету закріплених податків і зборів та формування відповідної інформації для передачі до податкового органу вищого рівня;
1.44.14. проведення звірок щодо зареєстрованих власників транспортних засобів з відповідними органами, на які покладено їх реєстрацію;
1.44.15. здійснення аналізу неплатників податків, результатів їх фінансово-господарської діяльності та причин неперерахування ними податків;
1.44.16. вжиття заходів до платників, що не надали податкову звітність;
1.44.17. аналіз податкової звітності і податкової інформації щодо податків з фізичних осіб після приймання такої звітності та звірка даних:
за сумами податку з доходів фізичних осіб (форми №1 ДФ з даними форми №15);
про доходи, зазначені у деклараціях про доходи фізичних осіб, з даними форми №7ДР та наявною інформацією про доходи, отримані за кордоном, тощо;
відомості земельно-кадастрової документації з даними АРМу «ТАХ Земля» про земельні ділянки у власності (користуванні) громадян;
відомості про земельні ділянки, зазначені у деклараціях про доходи фізичних осіб, з даними АРМу «ТАХ Земля»;
відомості про транспортні засоби, зазначені в деклараціях про доходи фізичних осіб, з отриманою від органів ДАІ МВС України обліковою інформацією про транспортні засоби і їх власників;
декларацій і звітності суб’єктів господарської діяльності з даними банківських установ щодо відкриття (закриття) рахунків і проведених операцій;
декларацій і звітності суб’єктів господарської діяльності з даними Державної митної служби України щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності;
1.44.18. формування показників зведеної та звітної інформації на базі наявного інформаційного фонду;
1.44.19. накопичення відомостей про доходи фізичних осіб і проведення перерахунків на підставі декларацій;
1.44.20. підготовка пропозицій щодо використання наявних ресурсів інформаційних баз даних;
1.44.21. повідомлення платників про заборгованість по податках та надання додаткових податкових документів;
1.44.22. формування пропозицій щодо автоматизації процесів адміністрування податків і зборів, забезпечення процесу декларування, інтеграції наявних інформаційних систем для надання податковим органам вищого рівня;
1.44.23. оформлення та видача одноразових патентів і патентів фіксованої сплати прибуткового податку;
1.44.24. підготовка постанов про застосування адміністративних штрафів за несвоєчасне подання форми №1 ДФ (довідки ф. №8ДР);
1.44.25. взяття на облік бланків суворої звітності, контроль за їх використанням, підготовка даних щодо додаткової потреби у них;
1.44.26. видача та облік свідоцтв про сплату єдиного податку, видача довідок про трудові відносини найманої особи з платником єдиного податку, реєстрація книг обліку доходів і витрат;
1.44.27. формування пропозицій щодо удосконалення методології проведення кампаній декларування отриманих громадянами доходів та надання інформації податковим органам вищого рівня;
1.44.28. участь у проведенні комплексних документальних перевірок юридичних осіб;
1.44.29. участь у тематичних і документальних перевірках; контроль за повнотою та своєчасністю перерахування податку до бюджету;
1.44.30. проведення, у разі необхідності, позапланових документальних перевірок юридичних осіб по податку з власників транспортних засобів;
1.44.31. приймання та обробка річних (податкових) декларацій від громадян, які зобов‘язані або мають право подавати такі декларації згідно із законодавством;
1.44.32. визначення податкового зобов’язання платника податку при проведенні попередніх (камеральних) перевірок розрахунків податку з власників транспортних засобів, застосуванні непрямих методів;
1.44.33. взаємодія з структурними підрозділами контрольно-перевірочної роботи, забезпечення податкових зобов’язань, податкової міліції, обліку платників податків з питань адміністрування та забезпечення надходжень до бюджету податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб і податку на промисел;
передача матеріалів за встановленими фактами податкових порушень для подальшої реалізації;
1.44.34. здійснення заходів щодо упередження зростання податкового боргу податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел, контроль за погашенням податкового боргу;
1.44.35. надання безоплатних послуг щодо заповнення річної податкової декларації платникам податків відповідно до запиту платника податку (заявника) у письмовій формі;
1.44.36. перевірка умов правомірності використання платниками пільг по податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел;
1.44.37. аналіз динаміки та структури податкового боргу в розрізі податків та платників;
1.44.38. контроль за правильністю проведення річних перерахунків податку з доходів фізичних осіб, за своєчасністю подання, наявністю та повнотою заповнення реквізитів податкових документів платниками;
1.44.39. рознесення податкових документів по особових справах фізичних осіб, вручення платникам податків – фізичним особам платіжних повідомлень щодо сплати податків;
1.44.40. здійснення контролю за дотриманням виконавчими комітетами місцевих територіальних рад порядку прийняття та обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю та повнотою перерахування цих сум до бюджету;
1.44.41. видача довідок громадянам та різним організаціям (відділ субсидій, пенсійний фонд);
1.44.42. підготовка рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату платниками узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних термінів;
1.44.43. організація та проведення підготовчих заходів щодо зняття з обліку платників податків – фізичних осіб;
1.44.44. проведення роботи з державними установами та іноземними представництвами щодо залучення до сплати податків юридичних і фізичних осіб резидентів і нерезидентів;
1.44.45. підготовка податкових повідомлень – рішень за несвоєчасну сплату платниками узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних термінів, підготовка повідомлень про надання додаткових податкових документів;
1.44.46. виявлення у процесі здійснення своєї діяльності і передача у встановленому порядку до податкових органів вищого рівня відомостей про сумнівні фінансові операції;
1.44.47. надання інформації податковому органу вищого рівня у разі визнання судом (господарським судом) рішення контролюючого органу або органу стягнення недійсним, а також оскарження такого рішення;
1.44.48. проведення роботи з виявлення сумнівних фінансових операцій та надання інформації підрозділам боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;
1.44.49. обстеження території, що відноситься до відповідної податкової інспекції у цілому та по місцевих територіальних радах, з метою виявлення та забезпечення повного обліку платників податків податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита та податку на промисел.
Адміністрування податку з доходів фізичних осібв районній податковій адміністрації виконується на основі наступних документів:
1) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. №1ДФ (Додаток Д), який сплачують, заповнюють та подають податкові агенти – тобто особи, які сплачують фізичним особам-платникам податків відповідні доходи, утримуючи при цьому податок з наданих доходів [16];
2) Щорічної декларації фізичної особи-платника податків, яку він подає особисто на початку року, наступного за звітним, у випадку отримання ним неоподаткованих доходів, які не враховані податковими агентами – резидентами, та у випадку претендування на пільги з податку на доходи та проведення перерахунку річної суми сплаченого податку (Додаток Е) [12], [19];
3) Актів документальних перевірок податкових агентів та податкових розрахунків по сумам додаткових нарахувань податку з доходів фізичних осіб, виконаних інспекторами ДПІ при перевірках та погоджених платниками податків як додаткові податкові зобов’язання [13], [3].
Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. №1ДФ регулює заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі – податковий розрахунок).
Дія цього Порядку поширюється на юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), фізичних осіб, нерезидентів або їх представництв, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, та є податковими агентами відповідно до норм Закону [9].
Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день терміну подання податкового розрахунку припадає на вихідний чи святковий день, то останнім днем терміну вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Якщо до закінчення терміну подання податкового розрахунку податковий агент виявляє помилки в раніше поданому за поточний звітний період податковому розрахунку, він зобов’язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи не застосовуються, а раніше поданий податковий розрахунок скасовується.
У разі коли податковий агент протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається по тих платниках податку, яким нараховані (сплачені) доходи.
Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента – юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи – податкового агента (далі – органи державної податкової служби).
Податковий розрахунок готується у двох примірниках. Один примірник подається до органу державної податкової служби. Другий – з підписом особи, відповідальної за приймання розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов’язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби, – повертається податковому агенту.
Реквізити податкового розрахунку, що заповнюються:
1. Навпроти напису «Стор.» податковим агентом проставляється номер сторінки податкового розрахунку.
2. Відмічається відповідна клітинка «Звітний», «Новий звітний» чи «Уточнюючий» залежно від того, який податковий розрахунок подається.
3. Навпроти напису «Порція» працівником органу державної податкової служби, відповідальним за приймання розрахунку, проставляється номер порції при обов’язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби.
4. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, реєстраційний (обліковий) номер платника податків (юридичної особи) або десятирозрядний ідентифікаційний номер фізичної особи – податкового агента, який подає розрахунок. Заповнення клітинок проводиться зліва направо (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8).
5. Відмічається відповідна клітинка «Юридична особа» або «Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності».
6. «Працювало у штаті» – проставляється найбільша з місячних за звітний період (на перше число місяця) облікових чисельностей штатних працівників облікового складу юридичної особи чи фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.
7. «Працювало за сумісництвом» – кількість працівників за сумісництвом (крім внутрішніх сумісників) та за договорами цивільно-правового характеру в звітному періоді;
8. Назва юридичної особи чи прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, що подає розрахунок.
9. Ідентифікаційний код органу державної податкової служби, куди подається розрахунок, за ЄДРПОУ.
10. Назва органу державної податкової служби, куди подається розрахунок.
11. «Звітний період» – відображається арабськими цифрами порядковий номер звітного кварталу і рік.
12. У графі 1 «N з/п» відображається порядковий номер кожного рядка, що заповнюється.
13. У графі 2 «Ідентифікаційний номер» відображається десятирозрядний ідентифікаційний номер фізичної особи, про яку надається інформація в розрахунку.
14. У графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі, відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу, його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
15. Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку з доходів фізичних осіб, збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
16. У графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом. Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни в наступному місяці, повинна бути відображена в податковому розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітна плата була нарахована.
17. Сума нарахованого доходу у графі 3а, сума виплаченого доходу у графі 3, сума нарахованого прибуткового податку в графі 4а та сума перерахованого до бюджету прибуткового податку в графі 4 відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками), незалежно від того, у якій формі або у якій валюті здійснювалося нарахування та виплата доходу.
18. У графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно з чинним законодавством.
19. У графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.
20. У графі 5 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у табл. Г.1 Додатку Г. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.
21. Про кожну фізичну особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має. Про кожну ознаку доходу фізичної особи потрібно заповнювати тільки один рядок з обов’язковими заповненнями графи 2 «Ідентифікаційний номер».
22. Графа 6 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді. Графа 7 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді. Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 6 та 7 не заповнюються. У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу і її звільнення з роботи у звітному кварталі про таку особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному кварталі.
23. У графі 6 «Дата прийняття на роботу» відображається дата (число, порядковий номер місяця, рік) прийняття фізичної особи на роботу.
24. У графі 7 «Дата звільнення з роботи» відображається дата звільнення фізичної особи з роботи.
25. У графі 8 «Ознака податкової соціальної пільги» відображається ознака податкової соціальної пільги згідно з довідником ознак податкових соціальних пільг, наведеним у табл. Г.2 Додатку Г.
26. У графі 9 «Ознака (0, 1)» відображається ознака «0», якщо рядок потрібно ввести, чи ознака «1», якщо рядок потрібно вилучити. Графа 9 заповнюється тільки для нового звітного та уточнюючого податкових розрахунків.
27. У останньому рядку розрахунку вказуються загальні суми нарахованого доходу за графою 3а, виплаченого доходу за графою 3, нарахованого податку за графою 4а та перерахованого податку за графою 4.
28. У кінці податкового розрахунку проставляються: кількість заповнених рядків, кількість фізичних осіб, на яких подано інформацію, та кількість аркушів у розрахунку. При визначенні кількості заповнених рядків підсумковий рядок відповідно до підпункту 3.11 не враховується;
2.2 Структура та динаміка податків з доходів фізичних осіб в МДПІ у Яготинському районі Київської області за 2005–2007 роки
Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [9] та класифікаційній таблиці Г.1 Додатку Г «Довідник ознак доходів» станом на 01.01.2008 року існує 43 види оподатковуємих доходів фізичних осіб, які податкова адміністрація враховує та адмініструє згідно казначейському розподілу отриманих коштів податку з доходів фізичних осіб.
На рис. 2.1 – 2.3 наведені основні види податку з доходів фізичних осіб в Яготинському районі Київської області за результатами 2005–2007 років. Як показує аналіз графіків рис. 2.1 – 2.3 в Яготинському районі сплачуються 5 видів податків (в сумі від 8,07 млн. грн. (2005) до 13,85 млн. (2007) – рис. 2.5, 2.6):
– податок з доходів найманих працівників, структурна частка від 96,15% у 2005 році до 95,37% у 2007 році;
– фіксований податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, структурна частка від 3,38% у 2005 році до 2,31% у 2007 році;
– податок з доходiв фiзичних осiб – суб»єктiв підприємницької дiяльностi i незалежної професійної діяльності, структурна частка від 0,16% у 2005 році до 0,18% у 2007 році;
– податок з доходiв фiзичних осiб вiд iнших видiв дiяльностi, структурна частка від 0,18% у 2005 році до 0,32% у 2007 році;
– податок з доходів військовослужбовців та працівників МВС, податкової міліції (з 2006 року), структурна частка від 1,01% у 2006 році до 1,33% у 2007 році;
У 2007 році в незначних сумах (315 – 525 грн.) в Яготинському районі отримані податки від доходів фізичних осіб:
від продажу нерухомого майна та надання нерухомого майна в оренду;
від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду;
від отриманого доходу у вигляді спадщини.
2.3 Структурна частка податку з доходів фізичних осіб в податковому наповненні місцевого бюджету Яготинського району Київської області за 2005–2007 роки
Яготинський район Київської області – район сільського господарства та невеликих селищ міського типу. В табл. Ж.1 – Ж.4 додатку Ж наведені динаміка та структура податків в місцевий бюджет Яготинського району Київської області в 2005–2007 роках. Як показує аналіз даних табл. Ж.1 – Ж.4 Додатку Ж та графіків рис. 2.7 –2.10:
– базовий темп росту обсягів власних податкових та неподаткових надходжень бюджету Яготинського району за 2006–2007 роки становить +157,0% у 2007 році відносно рівня 2005 року;
– базовий темп росту обсягів податку з доходів фізичних осіб в складі бюджету Яготинського району за 2006–2007 роки становить +171,72% у 2007 році відносно рівня 2005 року;
– ланцюгові темпи приросту обсягів власних податкових та неподаткових надходжень бюджету Яготинського району за 2006–2007 роки становлять +12,43% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +39,68% у 2007 році відносно рівня 2006 року;
– ланцюгові темпи приросту обсягів податку з доходів фізичних осіб в бюджеті Яготинського району за 2006–2007 роки становлять +15,87% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +48,2% у 2007 році відносно рівня 2006 року;
Як показує спільний аналіз табл. Ж.1 – Ж.4 Додатку Ж та графіків рис. 2.7 – 2.10 найбільш вагомі податки в структурі місцевого бюджету Яготинського району Київської області характеризуються наступними рівнями:
– структурна частка податку з доходів фізичних осіб в бюджеті поступово зросла з рівня 72,21% у 2005 році до рівня 78,9% у 2007 році;
– структурна частка фіксованого сільськогосподарського податку з юридичних осіб в бюджеті знизилась більш, ніж в 2 рази з рівня 5,73% у 2005 році до рівня 2,72% у 2007 році;
– структурна частка земельного податку з юридичних осіб в бюджеті знизилась в 1,8 рази з рівня 2,67% у 2005 році до рівня 1,49% у 2007 році;
– структурна частка орендної плати (за оренду державної землі та майнових комплексів) з юридичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 2,39% у 2005 році до рівня 2,01% у 2007 році;
– структурна частка земельного податку з фізичних осіб в бюджеті знизиласьз рівня рівні 1,24% у 2005 році та до рівня 0,89% у 2007 році;
– структурна частка орендної плати (за оренду державної землі та майнових комплексів) з фізичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 1,37% у 2005 році до рівня 1,31% у 2007 році;
– структурна частка податку на транспортні засоби з юридичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 1,8% у 2005 році до рівня 1,52% у 2007 році;
– структурна частка податку на транспортні засоби з фізичних осіб в бюджеті зросла з рівня 2,36% у 2005 році до рівня 2,62% у 2007 році;
– структурна частка єдиного податку з юридичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 0,9% у 2005 році до рівня 0,68% у 2007 році;
– структурна частка єдиного податку з фізичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 1,79% у 2005 році до рівня 1,51% у 2007 році;
– структурна частка місцевих податків в бюджеті знизилась з рівня 4,0% у 2005 році до рівня 2,98% у 2007 році;
Порівняння темпів росту обсягів місцевого бюджету в Яготинському районі Киїівської області та обсягів зведеного місцевого бюджету Київської області за результатами 2005–2007 років (рис. 2.10) показує, що обсяги місцевого бюджету у Яготинському районі зростають набагато менше ніж загальний обсяг місцевих бюджетів в Київській області.
Основним бюджетоутворюючим податком в місцевому бюджеті є податок з доходів фізичних осіб – 78,9%. Інші податки в сумарній частині 21,1% місцевого бюджету в частинах від 1,0% до 3% – це земельний та орендно-земельний податки, фіксований сільськогосподарський податок, єдині податки по спрощеній системі, місцеві податки, збори за ліцензії та торгові патенти.
2.4 Основні показники регулюючої ролі податку з доходів фізичних осіб, виявлені при аналізі на рівні ДПІ у Яготинському районі Київської області
Регуляторна функція податку на доходи фізичних осіб полягає у впливі на господарську кон’юнктуру через маніпулювання рівнем податкових ставок, надання податкових преференцій, режими податкового адміністрування тощо. Як правило, реалізація регуляторної функції оподаткування забезпечується прямими податками, які сплачуються при здійсненні виробничого процесу (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств тощо), в той час як непрямі податки (ПДВ, податок з обороту, акциз) здебільшого виконують фіскальну функцію.
Основною проблемою впливу регуляторної в адмініструванні податку з доходів фізичних осіб є планування обсягів податків, оскільки від збору цього податку, як показали результати розділів 2.2 – 2.3, залежить наповнення місцевого бюджету та фінансова діяльність органів місцевої влади.
Прогнозування зборів основної статті податку з доходів фізичних осіб – податку з доходів найманих працівників – цілком залежить від середніх рівнів сплачуємої заробітної плати та шкали податкових ставок і податкових пільг не оподаткування певного рівня доходів громадян. При цьому ідентифікатором прогнозу зростання може бути [42]:
– плановий рівень зростання законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати (песимістичний варіант прогнозу);
– фактичний рівень зростання середньої заробітної плати по Україні та прогноз його росту (оптимістичний варіант прогнозу);
– фактичний рівень зростання заробітної плати у сільському господарстві України (для Яготинського району) та прогноз його зростання (реальний варіант прогнозу).
В табл. 2.1 наведені показники вищенаведених видів заробітних плат та рівні зібраних податків з доходів фізичних осіб у Яготинському районі Київської області у 2005–2007 роках. На рис. 2.11 наведені графіки темпів росту рівнів заробітної плати та обсягів збору податку з доходів фізичних осіб у 2006–2007 роках, як базові показники відносно рівня 2005 року.
Як показує аналіз графіків рис. 2.11:
– у 2006 році песимістичний прогноз зростання рівня податку з доходів фізичних осіб по зростанню рівня мінімальної заробітної плати був найбільш точний для Яготинського району;
– у 2007 році різке підняття темпу зростання заробітної плати в сільському господарстві України стало для Яготинського сільского району визначальним.
На рис. 2.12 -2.14 наведені результати кореляційно-регресійного аналізу регуляторного впливу податкових ставок на дохід фізичних осіб в 2002–2003 роках (прогресивна система ставок) та в 2004–2007 роках (лінійно-пропорціональна система ставок):
– Кореляційно-регресійний аналіз впливу ланцюгових щорічних темпів росту мінімальної заробітної плати на ланцюгові щорічні темпи обсягів збору податку з доходів фізичних осіб у 2002–2007 роках в Яготинському районі Київської області (лінійна модель та нелінійна модель);
– Кореляційно-регресійний аналіз впливу ланцюгових щорічних темпів росту середньої заробітної плати в сільському господарстві на ланцюгові щорічні темпи обсягів збору податку з доходів фізичних осіб у 2002–2007 роках в Яготинському районі Київської області (лінійна модель);
Як показує аналіз результатів, отриманих для Яготинського сільського району Київської області:
найбільш стійка кореляційно – регресійна модель отримана для взаємозв’язку темпів росту рівня середньої заробітної плати у сільському господарстві та обсягами податків з доходів фізичних осіб;
у 2002–2003 роках середній рівень заробітної плати у сільському господарстві знаходився між ставками прогресивної шкали 10% та 15%, тому перехід на лінійну шкалу ставок 13% (з 2004 року) та 15% (з 2007 року) практично для Яготинського сільського району грає другорядну роль.
Таблиця 2.1. Вихідні дані для оцінки регулюючої ролі ставки з податку з доходів фізичних осіб на обсяги податку у Яготинському районі Київської області у 2002–2007 роках
Рис. 2.11. – Ланцюгові темпи росту рівнів заробітної плати та обсягів збору податку з доходів фізичних осіб у 2002–2007 роках
Рис. 2.12. – Кореляційно-регресійний аналіз впливу ланцюгових щорічних темпів росту мінімальної заробітної плати на ланцюгові щорічні темпи обсягів збору податку з доходів фізичних осіб у 2002–2007 роках в Яготинському районі Київської області (лінійна модель)
Рис. 2.13. – Кореляційно-регресійний аналіз впливу ланцюгових щорічних темпів росту мінімальної заробітної плати на ланцюгові щорічні темпи обсягів збору податку з доходів фізичних осіб у 2002–2007 роках в Яготинському районі Київської області (нелінійна модель)
Рис. 2.14. – Кореляційно-регресійний аналіз впливу ланцюгових щорічних темпів росту середньої заробітної плати в сільському господарстві на ланцюгові щорічні темпи обсягів збору податку з доходів фізичних осіб у 2002–2007 роках в Яготинському районі Київської області (лінійна модель)
Аналіз матеріалів оподаткування доходів фізичних осіб у 2007 році виявив ряд основних проблем в адмініструванні додаткових видів податку з 1 січня 2007 року, які у Яготинському районі були зібрані в мізерній кількості, оскільки виник цілий ряд питань по організації процесу оподаткування, пов’язаного з взаємодією податкової адміністрації та нотаріату:
1. Актуальні питання щодо оподаткування продажу нерухомості у 2007 році
Питання 1. З продажу якої нерухомості слід сплачувати податок: тільки квартир чи якоїсь ще?
З 1 січня 2007 року Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» [9] запроваджено оподаткування доходів, одержаних громадянами від продажу власної нерухомості.
Цим Законом встановлено, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб нерухоме майно (нерухомість) – це об’єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: будівлі та споруди, зокрема, до будівель відносяться приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об’єкти власності, функціонально пов’язані з такими приміщеннями, включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об’єкти туристичної інфраструктури, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об’єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі. Споруди – це об’єкти нерухомості, відмінні від будівель. Земля, як нерухомість, є самостійним об’єктом оподаткування.
Тобто, доходи, одержані громадянами від продажу всієї зазначеної вище нерухомості підлягають оподаткуванню.
Питання 2. Чи існують якісь пільги в оподаткуванні нерухомості?
Слід відмітити, що Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон) запроваджено досить ліберальний порядок оподаткування доходів від продажу житла.
Так, якщо громадянин один раз протягом календарного року продає квартиру, або її частку, кімнату, житловий або садовий будинок (включаючи землю під ними), загальна площа яких не перевищує 100 м.кв., то податок від такого продажу взагалі не буде сплачуватись.
Якщо ж площа житлової нерухомості перевищуватиме 100 м.кв., то податок за ставкою 1% слід сплатити тільки з частини її вартості, яка пропорційна саме перевищенню. Тобто при продажу будинку загальною площею 150 м. кв. оподаткуванню підлягатиме лише вартість 50-ти «зайвих» метрів.
Оскільки, як свідчить статистика, понад 90% житлового фонду в Україні за своєю площею, в середньому менше 100 м. кв., то на практиці це означатиме, що переважна більшість громадян, які продаватимуть свої одно-дво-трикімнатні «панельки» чи «хрущевки» податок не будуть сплачувати. Проте, сплата податку буде невідворотною для власників просторих апартаментів в елітних новобудовах.
Питання 3. Який розмір податку потрібно буде сплатити якщо однією особою продаватиметься дві і більше квартири протягом року, або якщо продаватиметься не житлова нерухомість?
Пільгове оподаткування застосовується до першого протягом року продажу житла. Якщо протягом року громадянин продаватиме житло (квартиру, кімнату або частину квартири, житловий чи дачний будинок) удруге та більше разів, то з кожного такого продажу вже треба буде сплачувати податок за ставкою 5% з усієї (без пільгових 100 м. кв.) вартості житлового об’єкту.
Щодо продажу іншої (не житлової) нерухомості, наприклад, гаражів, магазинів, складських приміщень тощо, що належать громадянам на праві власності, то оподаткуванню за ставкою 5% підлягає вся вартість таких об’єктів, незважаючи на кількість продаж таких об’єктів у календарному році.
Щодо оподаткування продажу землі, то згідно із Законом взагалі не підлягають оподаткуванню доходи, одержані від продажу земельних паїв і земель сільськогосподарського призначення, одержаних у власність в процесі приватизації. Продаж земель іншого призначення підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.
Питання 4. А якщо протягом року громадянин продає у першу чергу гараж, потім дачну ділянку з будинком, а потім квартиру, то як у такому випадку оподатковуватимуться одержані від таких продаж доходи?
Вартість гаража буде підлягати оподаткуванню за ставкою 5%, як не житлова нерухомість, незважаючи на те, що це перший протягом року продаж. З вартості дачної ділянки податок сплачуватиметься з врахуванням площі будиночку з застосуванням пільгових 100 м. кв. і ставки податку 1%. З вартості ж квартири, яка у такому випадку розглядається як друга (після садового будиночку) протягом року продаж житлової нерухомості, податок буде утримуватись з всієї суми доходу, одержаної від її продажу за ставкою 5%, без врахування пільгових 100 м. кв.
Питання 5. Хто визначатиме черговість продаж протягом року: нотаріуси, самі продавці, податківці?
Відповідальним за правильність сплати податку Законом визначено самого платника податку. Тобто, сам громадянин при нотаріальному посвідченні угод купівлі-продажу нерухомості має повідомити, яка за рахунком це продаж.
Черговість продаж неважко встановити по даті нотаріального посвідчення угоди. Якщо ж одного і того ж дня посвідчуватимуться кілька угод продажу нерухомості, то черговість також легко встановити по номерах реєстрації таких угод нотаріусом. Якщо кілька таких угод здійснюється в один день, але у різних нотаріусів, то сам громадянин, як законослухняний платник податку, має повідомити нотаріуса про їх кількість. Водночас, слід відмітити, що існує Державний реєстр нерухомого майна, до якого нотаріус обов’язково звертається при оформленні угоди, з метою перевірки черговості продаж. Тому хотілось би порадити громадянам, при продажу нерухомості не вдаватися до умисного перекручення інформації щодо кількості таких угод, оскільки нотаріус повідомляє про всі укладені угоди податковому органу, а податківці відслідковують і аналізують цю інформацію, і по кінці календарного року все рівно притягнуть до сплати податку тих, хто навмисно намагався зменшити своє податкове навантаження протягом року.
Питання 6. Хто саме має розраховувати суму податку: сам продавець нерухомості чи нотаріус?
Законом встановлено простий і доступний для всіх порядок розрахунку податку з доходів, одержаних від продажу нерухомості. Тому, продавець нерухомості перед оформленням у нотаріуса цієї угоди має вже знати, як суму одержуваного доходу, так і суму податку, яку йому слід сплатити до бюджету. Сам продавець і сплачує через установи банків суму податку до бюджету перед нотаріальним посвідченням угоди. Нотаріус лише перевіряє факт уплати податку згідно відповідного платіжного документу, який йому надасть платник податку, і повідомляє про це податковий орган.
Питання 7. Яка вартість нерухомості є базою для визначення суми податку?
Нотаріус не засвідчить угоду купівлі-продажу нерухомості без довідки про її оцінку. Законом встановлено, що податок розраховується виходячи з ціни, зазначеної в угоді купівлі-продажу, але не нижче оцінки, встановленої уповноваженим органом. Таким органом на даний час є БТІ. Але в довідках БТІ має вказувати не залишкову вартість нерухомості, а реальну – наближену до ринковій вартість житла, що склалась на момент продажу у даному регіоні.
2. Оподаткування рухомого майна у 2007 р.
Питання 8. Чи сталися якісь зміни у 2007 році в оподаткуванні доходів громадян, які вони одержують від продажу власного рухомого майна?
З 1 січня 2007 року в оподаткуванні доходів фізичних осіб сталися значні зміни, яки торкнулися і оподаткування доходів, одержаних громадянами від продажу власного рухомого майна.
Згідно із Законом України від 22.05.03 р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон) рухоме майно – це все майно, відмінне від нерухомого. Порядок його оподаткування регламентується статтєю 12 Закону.
Слід відмітити, що з метою оподаткування доходів від продажу майна в Законі до рухомого майна відносяться, в тому числі, автотранспортні засоби та приладдя до них, антикваріат, витвори мистецтва такі як картини, скульптури тощо, ювелірні вироби та дорогоцінне каміння, побутова техніка, меблі, одяг, книги і таке інше.
Якщо зміни в оподаткуванні таких доходів як спадщина і подарунки значно зменшили з 2007 року податковий тягар на їх одержувачів, то в оподаткуванні рухомого майна, навпаки, запроваджено оподаткування автотранспортних засобів.
Згідно із змінами, внесеними до Закону, з 1 січня 2007 року при продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об’єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.
Тобто в цьому році крім плати за нотаріальне посвідчення договору купівлі – продажу зазначеного транспорту слід сплатити ще й 1% податку. Це при першому продажу. А при другому та кожному з наступних продаж одного з зазначених транспортних засобів слід платити вже 15% від їх вартості.
Наприклад, якщо протягом цього року одна і та ж людина продасть з нотаріальним посвідченням власні автомобіль, мотоцикл та човен, то з вартості автомобіля (перший продаж) вона сплатить 1% податку, а вже з вартості мотоцикла та човна – по 15%.
Питання 2. Для порівняння: який порядок оподаткування продажу рухомого майна був до цього (у 2004–2006 роках)?
З 1 січня 2004 року і до 1 січня 2007 року Згідно із ст..12 Закону при продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року продавець звільнявся від сплати цього податку, за умови сплати (перерахування) ним суми відповідного державного мита до бюджету до або під час такого продажу.
Тобто при умові сплати державного мита, з вартості проданого 1 раз на рік автотранспортного засобу податок сплачувати було не потрібно. При другому та наступних продажах вказаних об’єктів рухомого майна вже слід було сплачувати 13% з вартості проданого автомобіля.
Питання 3. Якщо продається інше рухоме майно (не автотранспорт), то як воно оподатковується? Чи враховуються витрати на його попереднє придбання?
Дохід платника податку від продажу будь-якого іншого рухомого майна (крім зазначених видів транспортних засобів), таких як, наприклад, побутова техніка, одяг, книги, посуд, меблі тощо протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (у 2006 році – 13%, у 2007 році – 15%).
При цьому слід відзначити, що Законом не передбачено зменшення перед оподаткуванням одержаного від продажу доходу на суму витрат, пов’язаних з попереднім придбанням рухомого майна, в т.ч. транспортних засобів. Оподатковується вся сума одержаного доходу.
Питання 4. Хто, де і яким чином має сплачувати податок з такого доходу: сам громадянин чи нотаріус?
Якщо угода купівлі-продажу рухомого майна посвідчується нотаріально, то Законом визначено, що в такому випадку податковим агентом є нотаріус. Але обов’язки нотаріуса при цьому зводяться до перевірки факту уплати громадянином-продавцем об’єктів рухомого майна податку з доходу, що ним отримується. Особою, відповідальною за сплату податку (правильність його визначення та сплату до бюджету) згідно із ст. 17 Закону є сам громадянин. Сам же продавець має вказати нотаріусу (зазначити це письмово) який за черговістю протягом поточного року в нього це продаж транспортного засобу. Надавати свідомо неправдиву інформацію не має сенсу, оскільки інформація про кожен продаж надходить до податкового органу і по кінцю року податківці все рівно встановлять істину і притягнуть до оподаткування несумлінних платників податку.
Для оформлення договору платник податку зобов’язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об’єктів рухомого майна, а нотаріус – дії щодо подання інформації податковому органу.
Якщо ж об’єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Тобто, такими податковими агентами є всі юридичні особи, включаючи біржі, комісійні магазини, авторинки тощо.
Слід зазначити, що при укладанні угод купівлі-продажу рухомого майна на біржі, функції податкового агента біржа виконує тільки в частині перевірки факту сплати податку та повідомлення про це податковим органам (так як і нотаріуси), а відповідає за сплату податку сам громадянин.
Якщо громадянин продає належне йому рухоме майно юридичній особі, то вона є податковим агентом щодо виплачуваних такому громадянину доходів, тобто повинна нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок за ставкою 15%, а також направити про це податковому органу інформацію за формою №1ДФ.
В разі продажу рухомого майна одним громадянином іншому, який згідно із Законом не є податковим агентом (не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності), то відповідно до пп. 8.2.1 Закону власник майна, який одержав дохід від його продажу, зобов’язаний включити суму такого доходу до річної податкової декларації та сплатити з нього податок.
Питання 5. Яка вартість проданого майна береться за базу при оподаткуванні?
В статті 12 Закону чітко визначено, що об’єктом оподаткування є вартість майна, яке відчужується, розрахована за звичайними цінами. Порядок визначення звичайної ціни встановлено п. 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».
При продажу транспортних засобів, як правило, використовується його експертна оцінка, яка потім застосовується і органами ДАІ при постановці такого транспортного засобу на облік. Таку оцінку провадять професійні оцінники, які мають відповідні дозволи Фонду держмайна України.
Питання 6. А якщо один об’єкт рухомого майна обмінюється на інше рухоме майно, то як в такому випадку слід сплатити податок і кому?
Якщо один об’єкт рухомого майна обмінюється на інший об’єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається з вартості майна, яке відчужується кожною з сторін, розрахованої за звичайними цінами.
3. Оподаткування спадщини і подарунків з 2007 рок.
Згідно із Законом [] оподаткування спадщини і подарунків провадиться у однаковому порядку і за однаковими ставками.
Оподаткування спадщини регулюється ст. 13, а подарунків – ст. 14 Закону, до яких Законом України від 19.01.06 р. №3378 «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування спадщини» внесено зміни, які набувають чинності з 1 січня 2007 року.
Так, починаючи з 1 січня 2007 року при одержанні свідоцтв про право на спадщину або нотаріальному посвідченні договорів дарування спадкоємцями (обдарованими), що є членами сім’ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування буде здійснюватися за нульовою ставкою податку до будь-якого об’єкта спадщини (подарунку), тобто взагалі не буде оподатковуватися. До членів сім» ї першого ступеня споріднення згідно із ст. 1 Закону відносяться подружжя, їх діти та батьки.
При отриманні спадщини (подарунку) спадкоємцями (обдарованими), що не є членами сім’ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення оподаткування провадитиметься за ставкою податку, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону (5%), до будь-якого об’єкта спадщини (подарунку).
При одержанні спадщини (подарунку) від іноземця (нерезидента), застосовуватиметься ставка оподаткування, визначена п. 7.1 ст. 7 Закону, тобто 15%.
При отриманні спадщини (подарунку) у вигляді власності, визначеної в підпунктах «а», «б», «д» пункту 13.1 ст. 13 (нерухоме та рухоме майно, кошти) особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, застосовуватиметься нульова ставка оподаткування до вартості такої власності.
Поряд з внесеними змінами, у 2007 році залишиться чинною норма стосовно того, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (подарунок). Тобто, особи, які одержать у 2007 році спадщину чи подарунок зобов’язані будуть до 1 квітня 2008 року подати до податкового органу за місцем своєї податкової адреси річну податкову декларацію та сплатити податок з такого доходу. Не підлягатимуть оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності, а також батьками дітям, у тому числі зачатим за життя та народженим після, і дітьми батькам, у межах їх частини спільної часткової власності згідно із законом».
Крім того, нотаріус продовжує бути зобов’язаним надсилати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу за формою №1ДФ (ознаки доходу 56–66).
Висновки
Податок з доходів фізичних осіб стягується в Україні згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з 43 видів доходів фізичних осіб та повністю направляється в доходи місцевих бюджетів.
Адміністрування стягнення податків з фізичних осіб в районній податковій інспекції виконує структурний підрозділ – відділ оподаткування фізичних осіб (в досліджуємій МДПІ у Яготинському районі – 9 осіб, розбиті на 2 сектори), який виконує дві основні функції:
– функція «Контрольно-перевірочна робота із оподаткування фізичних осіб»;
– функція «Справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел».
Адміністрування податку з доходів фізичних осіб в районній податковій адміністрації виконується на основі наступних документів:
1) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. №1ДФ, який сплачують, заповнюють та подають податкові агенти – тобто особи, які сплачують фізичним особам-платникам податків відповідні доходи, утримуючи при цьому податок з наданих доходів;
2) Щорічної декларації фізичної особи-платника податків, яку він подає особисто на початку року, наступного за звітним, у випадку отримання ним неоподаткованих доходів, які не враховані податковими агентами – резидентами, та у випадку претендування на пільги з податку на доходи та проведення перерахунку річної суми сплаченого податку;
3) Актів документальних перевірок податкових агентів та податкових розрахунків по сумам додаткових нарахувань податку з доходів фізичних осіб, виконаних інспекторами ДПІ при перевірках та погоджених платниками податків як додаткові податкові зобов’язання.
Проведений в дипломному дослідженні аналіз динаміки та структури податків в зведених місцевих бюджетах по Київські області в 2005–2007 роках показав:
– базовий темп росту обсягів власних податкових та неподаткових надходжень місцевих бюджетів Київської області за 2006–2007 роки становить +170,71% у 2007 році відносно рівня 2005 року;
– базовий темп росту обсягів податку з доходів фізичних осіб в складі місцевих бюджетів Київської області за 2006–2007 роки є вищим та становить +197,97% у 2007 році відносно рівня 2005 року;
– ланцюгові темпи приросту обсягів власних податкових та неподаткових надходжень місцевих бюджетів Київської області за 2006–2007 роки становлять +22,3% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +39,51% у 2007 році відносно рівня 2006 року;
– ланцюгові темпи приросту обсягів податку з доходів фізичних осіб в місцевих бюджетах Київської області за 2006–2007 роки є вищими та становлять +31,26% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +50,82% у 2007 році відносно рівня 2006 року.
Частки найбільш вагомих податків в структурі зведених місцевих бюджетів по Київській області характеризуються наступними рівнями:
– середня структурна частка податку з доходів фізичних осіб в місцевих бюджетах поступово зросла з рівня 64,4% у 2005 році до рівня 74,5% у 2007 році;
– середня структурна частка земельного податку з юридичних осіб в місцевих бюджетах знизилась практично в 2 рази з рівня 12,72% у 2005 році до рівня 5,94% у 2007 році;
– середня структурна частка орендної плати (за оренду державної землі та майнових комплексів) з юридичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 5,40% у 2005 році до рівня 4,71% у 2007 році;
– середня структурна частка земельного податку з фізичних осіб в місцевих бюджетах залишилась практично на одному рівні 0,36% у 2005 році та 0,37% у 2007 році;
– середня структурна частка орендної плати (за оренду державної землі та майнових комплексів) з фізичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 0,75% у 2005 році до рівня 0,65% у 2007 році;
– середня структурна частка податку на транспортні засоби з юридичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 1,6% у 2005 році до рівня 1,15% у 2007 році;
– середня структурна частка податку на транспортні засоби з фізичних осіб в місцевих бюджетах зросла з рівня 1,25% у 2005 році до рівня 1,57% у 2007 році;
– середня структурна частка єдиного податку з юридичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 1,76% у 2005 році до рівня 1,11% у 2007 році;
– середня структурна частка єдиного податку з фізичних осіб в місцевих бюджетах знизилась з рівня 2,18% у 2005 році до рівня 1,57% у 2007 році;
– середня структурна частка місцевих податків в місцевих бюджетах знизилась з рівня 1,72% у 2005 році до рівня 1,27% у 2007 році;
Таким чином, в Україні в структурі бюджетів місцевих рад питома вага податку з доходів фізичних осіб складає основну частку власних податкових доходів і зросла у 2005–2007 роках з рівня 64,4% до рівня 74,5%. Тобто податок з доходів фізичних осіб (без врахування дотацій та субвенцій в місцеві бюджети з боку державного бюджету України) визначально впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.
В дипломній роботі детально досліджувався стан оподаткування доходів фізичних осіб у Яготинському районі Київської області, який є район сільського господарства та невеликих селищ міського типу. Проведений аналіз динаміки та структура податків в місцевому бюджеті Яготинського району Київської області в 2005–2007 роках показав:
– базовий темп росту обсягів власних податкових та неподаткових надходжень бюджету Яготинського району за 2006–2007 роки становить +157,0% у 2007 році відносно рівня 2005 року;
– базовий темп росту обсягів податку з доходів фізичних осіб в складі бюджету Яготинського району за 2006–2007 роки є вищим та становить +171,72% у 2007 році відносно рівня 2005 року;
– ланцюгові темпи приросту обсягів власних податкових та неподаткових надходжень бюджету Яготинського району за 2006–2007 роки становлять +12,43% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +39,68% у 2007 році відносно рівня 2006 року;
– ланцюгові темпи приросту обсягів податку з доходів фізичних осіб в бюджеті Яготинського району за 2006–2007 роки є вищими та становлять +15,87% у 2006 році відносно рівня 2005 року та +48,2% у 2007 році відносно рівня 2006 року;
Питома вага найбільш вагомих податків в структурі місцевого бюджету Яготинського району Київської області характеризуються наступними рівнями:
– структурна частка податку з доходів фізичних осіб в бюджеті поступово зросла з рівня 72,21% у 2005 році до рівня 78,9% у 2007 році;
– структурна частка фіксованого сільськогосподарського податку з юридичних осіб в бюджеті знизилась більш, ніж в 2 рази з рівня 5,73% у 2005 році до рівня 2,72% у 2007 році;
– структурна частка земельного податку з юридичних осіб в бюджеті знизилась в 1,8 рази з рівня 2,67% у 2005 році до рівня 1,49% у 2007 році;
– структурна частка орендної плати (за оренду державної землі та майнових комплексів) з юридичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 2,39% у 2005 році до рівня 2,01% у 2007 році;
– структурна частка земельного податку з фізичних осіб в бюджеті знизиласьз рівня рівні 1,24% у 2005 році та до рівня 0,89% у 2007 році;
– структурна частка орендної плати (за оренду державної землі та майнових комплексів) з фізичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 1,37% у 2005 році до рівня 1,31% у 2007 році;
– структурна частка податку на транспортні засоби з юридичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 1,8% у 2005 році до рівня 1,52% у 2007 році;
– структурна частка податку на транспортні засоби з фізичних осіб в бюджеті зросла з рівня 2,36% у 2005 році до рівня 2,62% у 2007 році;
– структурна частка єдиного податку з юридичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 0,9% у 2005 році до рівня 0,68% у 2007 році;
– структурна частка єдиного податку з фізичних осіб в бюджеті знизилась з рівня 1,79% у 2005 році до рівня 1,51% у 2007 році;
– структурна частка місцевих податків в бюджеті знизилась з рівня 4,0% у 2005 році до рівня 2,98% у 2007 році;
Порівняння темпів росту обсягів місцевого бюджету в Яготинському районі Киїівської області та обсягів зведеного місцевого бюджету Київської області за результатами 2005–2007 років показує, що темп зростання обсягів місцевого бюджету у Яготинському районі є набагато меншим ніж темп зростання обсягу зведених місцевих бюджетів в Київській області.
Основним бюджетоутворюючим податком в Яготинському районному місцевому бюджеті є податок з доходів фізичних осіб, питома вага якого складає 78,9%, що є вищим ніж питома вага цього податку в зведеному місцевому бюджеті Київської області (74,5%). Інші податки в сумарній частині 21,1% Яготинського місцевого бюджету в частинах від 1,0% до 3% – це земельний та орендно-земельний податки, фіксований сільськогосподарський податок, єдині податки по спрощеній системі, місцеві податки, збори за ліцензії та торгові патенти.
Проведений аналіз показав, що в Яготинському районі Київської області за результатами 2005–2007 років податок з доходів фізичних осіб сплачуються з 5 видів доходів (в сумі від 8,07 млн. грн. (2005) до 13,85 млн. (2007)):
– податок з доходів найманих працівників, структурна частка від 96,15% у 2005 році до 95,37% у 2007 році;
– фіксований податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, структурна частка від 3,38% у 2005 році до 2,31% у 2007 році;
– податок з доходiв фiзичних осiб – суб»єктiв пiдприємницької дiяльностi i незалежної професiйної дiяльності, структурна частка від 0,16% у 2005 році до 0,18% у 2007 році;
– податок з доходiв фiзичних осiб вiд iнших видiв дiяльностi, структурна частка від 0,18% у 2005 році до 0,32% у 2007 році;
– податок з доходів військовослужбовців та працівників МВС, податкової міліції (з 2006 року), структурна частка від 1,01% у 2006 році до 1,33% у 2007 році;
У 2007 році в незначних сумах (315 – 525 грн.) в Яготинському районі отримані податки від наступних видів доходів фізичних осіб:
від продажу нерухомого майна та надання нерухомого майна в оренду;
від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду;
від отриманого доходу у вигляді спадщини.
Основними проблемами адміністрування цього виду податку є питання оціночного визначення ринкових цін продажу нерухомого та рухомого майна, ринкових рівнів плати за оренду рухомого та нерухомого майна, а також встановлення системи обов’язкового автоматизованого обміну інформацією між нотаріатом, який реєструє акти продажу майна, та податковими інспекціями.
В дипломній роботі проведена оцінка регулюючої ролі змін ставки податку на доходи з фізичних осіб з прогресивної системи (до 2003 року) та лінійно-пропорциональної системи (з 2004 року) на обсяги доходів з фізичних осіб та запропонований підхід до прогнозування обсягів податку на доходи фізичних осіб в Яготинському районі Київської області, який оснований на комплексному дослідженні динаміки темпів росту:
рівня мінімальної заробітної плати в Україні;
рівня середньої заробітної плати по сільському господарству для Яготинського сільського району.
Як показав проведений аналіз:
– у 2006 році песимістичний прогноз зростання рівня податку з доходів фізичних осіб по зростанню рівня мінімальної заробітної плати був найбільш точний для Яготинського району;
– у 2007 році різке підняття темпу зростання заробітної плати в сільському господарстві України стало для Яготинського сільского району визначальним.
Результати кореляційно-регресійного аналізу регуляторного впливу податкових ставок на дохід фізичних осіб в 2002–2003 роках (прогресивна система ставок) та в 2004–2007 роках (лінійно-пропорціональна система ставок), отримані для Яготинського сільського району Київської області, показали:
найбільш стійка кореляційно – регресійна модель отримана для взаємозв’язку темпів росту рівня середньої заробітної плати у сільському господарстві та обсягами податків з доходів фізичних осіб;
у 2002–2003 роках середній рівень заробітної плати у сільському господарстві знаходився між ставками прогресивної шкали 10% та 15%, тому перехід на лінійну шкалу ставок 13% (з 2004 року) та 15% (з 2007 року) практично для Яготинського сільського району грає другорядну роль.
Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні доцільності реформування податку з доходів фізичних осіб в Податковому Кодек-сі України в наступних напрямках:
Стратегічним напрямом у формуванні державної політики прямого оподаткування фізичних осіб повинно стати забезпечення переходу від переважно фіскальних до регулюючих і стимулюючих функцій податків. Реалізація такого напряму спроможна забезпечити зниження рівня тіньової економічної діяльності, що в кінцевій формі створює можливості для розширення бази оподаткування.
Реформування системи прямого оподаткування в напрямах посилення регулюючих і стимулюючих функцій прямих податків повинно здійснюватись в контексті зменшення податкового навантаження на економіку, удосконалення способів адміністрування податків, оптимізації структури податків, усунення причин зростання податкової заборгованості.
Для посилення впливу регулюючих і стимулюючих функцій прямого оподаткування на забезпечення сталого розвитку національної економіки
необхідно:
відмінити збори в Пенсійний та соціальні фонди нарахуванням на фонд заробітної плати (37 – 40%), замінивши їх перерозподілом суми податку з доходів фізичних осіб (13 -15%);
для компенсації відміни зборів нарахування з підприємств в Пенсійний та соціальний фонди запровадити законодавчий рівень мінімальної заробітної плати в 5 разів вище, ніж запроваджена на 2008 рік, що практично виведе рівень заробітної плати в Україні на європейський рівень та дозволить утримувати Пенсійний та соціальні фонди за рахунок власне працюючих;
перейти від податку з доходів фізичних осіб до оподаткування доходів сім’ї;
забезпечити достовірний облік нерухомості та ввести податок на майно фізичних осіб, виходячи із його ринкової вартості;
Список використаної літератури
1. Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 року №2542-III // Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 19 грудня 2006 року №489-V
2. Закон України «Про систему оподаткування в Україні» // від 25.06.1991 №1251-XII (із змінами станом на 5 червня 2003 р. №906-IV)
3. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами // Закон України від 21.12.2000 №2181-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 червня 2005 р. №2711-IV)
4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V
5. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від20 грудня 2005 року №3235-IV
6. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 25 березня 2005 року №2505-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України станом від 7 липня 2005 року №2771-IV
7. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» // від 27 листопада 2003 р. №1344-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 червня 2004 р. №1801-IV)
8. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2003 рік» // від 26 грудня 2002 р. №380-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 2003 р. №1397-IV)
9. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про податок з доходів фізичних осіб» // від 22 травня 2003 р. №889-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від від 28 грудня 2007 року №107-VI)
10. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів» // 22 грудня 1994 року №320/94-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 20 лютого 2003 року №551-IV)
11. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про прибутковий податок з громадян» // від 26 грудня 1992 року №13–92 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 22 травня 2003 року №889-IV)
12. ІНСТРУКЦІЯ про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб / Наказ Державної
податкової адміністрації України 22.09.2003 №442
13. Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби // Наказ Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року №110 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України станом на 11 квітня 2003 року №174)
14. ІНСТРУКЦІЯ про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів // (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3.09.2001 №342)
15. Про затвердження Податкового роз’яснення щодо порядку сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету // ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ від 22 квітня 2004 року №232
16. Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими аген – тами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку // Наказ Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року №451 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України станом від 9 лютого 2005 року №67)
17. Про затвердження форми податкового розрахунку резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб // Наказ Державної податкової адміністрації України від 4 грудня 2003 року №586
18. Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визна – чення суми загального річного оподатковуваного доходу // Наказ Державної податкової адміністрації України від 16 жовтня 2003 року №490
19. Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку // Наказ Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2003 року №461
20. Організаційно-функціональна структура органів ДПС України // Наказ ДПА України №722 від 25.12.04 (із змінами та доповненнями)
21. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с.
22. Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. –
М.: Бератор-Пресс, 2002. – 390 с.
23. Апель А. Основи податкового права. Курс лекцій – Санкт-Петербург, Питер, 2001. – 248 с.
24. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Підручник/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. – 3-тє вид., випр. – К.: Знання, 2006. – 623 с
26. Бюлетень статистики податкових надходжень по Київській області у 2003–2007 роках // ДПА у Київській області, 2007. – http:// www.dpa.dp.ua, 2007
27. Буряк П.Ю., Беркита К.Ф., Ярема Б П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання. – Київ Видавництво: Вид. дім «Професіонал», 2004. – 224 с.
28. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафо-нова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.
29. Василик О.Д. Податкова система України. Навч. посібник. – Київ, Видавництво: Поліграф книга, 2004. – 478 с.
30. Ватуля І.Д. Податки, збори, платежі: Навч. посібник/ І.Д. Ватуля, М.І. Ватуля, Л.В. Рибалко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 352 с
31. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз. Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ. 2007. – 191 с.
32. Глухов В.В., Дольдэ И.В., Некрасова Т.П. Налоги: теория и практика: учебник. 2-е изд., испр., и доп. – СПб.: Издательство «Лань», 2002. – 448 с.
33. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. Навч.посібник. – Київ Видавництво: Парлементське вид-во, 2001. – 216 с.
34. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / За ред. Ю. Немеца, Г. Райта. – К.: Основи, 1998. – 542 с.
35. Державна політика, державне управління (1991–2004) // Уклад.: Е.А. Афонін, О.О. Погребна, Л.І. Янкович. — Київ Видавництво: Вид-во НАДУ, 2005. – 83 с.
36. Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз // Мат. наук.-практич. конференції за міжнар. участю (29 травня 2002 р.), Рiк видання: 2002 Мiсце видання: Київ Видавництво: Вид-во УАДУ, 2002. -360 с.
37. Державне управління перехідних суспільств в умовах глобалізації // Матеріали засід. міжнар. круглого столу, організ. Фондом інтелект. співпраці «Укр. – ХХІ ст.», Київ Видавництво: Українські пропілеї, 2001. – 32 с.
38. Загорський В.С. Бюджетно-податкова система України: теорія і практика. Монографія. – Ірпінь, Видавництво: НАДПСУ, 2006. – 304 с.
39. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібник/ А.О. Задоя. – 5-те вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 211 с
40. Захаров А.С. Налоговое право Европейского союза: действующие директивы ЕС в сфере прямого налогообложения/ А.С. Захаров. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 119 с
41. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика. Навч.посібник. – Київ, Видавництво: Центр навч. л-ри, 2006. – 468 с.
42. Золотько І.А. Податкова система. Навч.посібник. – Київ, Видавницт-во: КНЕУ, 2005. – 204 с.
43. Катеринчук М.Д… Лановий В.Т., Бичков С.А., Ляпіна К.М., Королевська Н.Ю., Зозуля Р.П. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (Проект –2007) // Інтернет-сайт групи «Европейський рух» – http://eurorykh.org.ua
44. Кокшарова С.М. Податки в Україні: Навч. посіб. // Підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. – К.: СІРА, 2005. – 334 с.
45. Концепція реформування податкової системи України (Підготовлено робочою групою Секретаріату Президента України у складі: В. Ланового, І. Акі-мової, М. Альперовича, Д. Боярчука, І. Голоднюк, Дубровського, М. Катеринчука, С. Кисельова, С. Ковалюка, Ляпіної, О. Пасхавера, М. Полудьоного, О. Рогозинсь-кого, А. Федоренка) Київ, вересень, 2005 р.
46. Кравчук Ірина Вікторівна Механізми державного управління процесом адаптації національного права до права ЄС: порівняльний аналіз. Автореферат. – Київ Видавництво: Нац. академія держ. упр. при Президентові України, 2006. – 20 с.
47. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Посібник. – Тернопіль, Видавництво: Карт-бланш, 2004, – 331 с.
48. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2001. – 362 с.
49. Налоговые системы зарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника – 2-е изд., перераб. и допол. – М.: Закон и право, 1997.
50. Нідзельська О. Система оподаткування у Франції // «Вісник податко-вої служби України «№33. вересень 1999 року, с. 66 – 69
51. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система. Навч.посібник. – Київ, Видавництво: Центр навчальної л-ри, 2006. – 456 с.
52. Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система. Під-ручник. – Львів, Видавництво: Магнолія Плюс, видавець В.М.Піча, 2006. – 336 с.
53. Податкове законодавство України (у 5-ти томах зі змінами), під загальною редакцією М.Я. Азарова – Київ, Ін Юре, 1998
54. Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту 2000 р.) // «Вісник податкової служби України», серпень 2000 р., №30, с. 31.
55. Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту 2006 р.) // Державна податкова служба України, травень 2006, http://www.sta.gov.ua.
56. Проект Податкового Кодексу України -2007 (розробки Міністерства фінансів України – проект Азарова-2007) //www.minfin.gov.ua
57. Податкова система // За заг. ред. С.М. Онисько, Львів, Видавницт-во: Магнолія Плюс, 2004. – 332 с.
58. Податкова система України // Упоряд. М.П. Кучерявенко, В.В. Мартиновський, Тернопіль Видавництво: Торсінг, 2000. – 464 с.
59. Податкове право: Навч. посібник/ Ред. М.П. Кучерявенко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 400 с
60. Податкова система України / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П’ятаченко та ін. / За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2004. – 464 с.
61. Про затвердження Концепції реформування податкової системи України (довідкові матеріали 2006 р.) / Проект Постанови Кабінету Міністрів України, http://www.mfin.gov.ua
62. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 192 с.
63. Рудый К.В. Финансово-кредитные системы зарубежных стран: Учебное пособие. – М.:Новое знание. 2003. – 468 с.
64. Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Капіца В.А. та ін. Фінансово-правовий механізм формування дохідної частини бюджетів: Курс лекцій / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. – Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. – 356 с.
65. Соколов А.А. Теория налогов. – М.: ЮрИнфоР-Пресс, 2003. – 512 с.
66. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. – Київ, Видавництво: Знання-Прес, 2004. – 454 с.
67. Стратегія податкової реформи (розроблена у відповідності з Дорученням Президента України, рішеннями РНБОУ, громадського форуму «Бізнес і влада» (січень 2006)) // Оргкомітет Національної комісії України по податковій реформі, http://www.rada.gov.ua
68. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.М. Федосов та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
69. Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К».2002. – 574 c.
70. Федосов В.М., Кондратюк С.Я., Сафонова Л.Д. та ін. Бюджетний менеджмент. Практикум: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2005. – 420 с.
71. Черник Д.Г., Л.П. Павлова, А.З. Дадашев, Князев В.Г., Морозов В.П. Налоги и налогообложение: Учебник – М.:ИНФРА-М, 2003. – 328 с.
72. Шабліста Л.М. Податки як засіб структурної перебудови економіки: Монографія. – К.: Інститут економіки НАН України, 2000. – 217 с.
73. Шмиголь Н.С. Финансовые системы зарубежных стран. Учебное пособие. – М.: МФА, 2003. – 732 с.
74. http://www.irf.kiev.ua – Довідник з європейської інтеграції
75. http://www.ueplac.kiev.ua/ – Офіційний сайт УКРАЇНСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОРАДЧОГО ЦЕНТРУ З ПИТАНЬ ЗАКОНОДАВСТВА
76. http://epp.eurostat.cec.eu.int/ – Офіційний сайт Європейського комітета статистики
77. http://www.minfin.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства фінансів України
78. http://www.sta.gov.ua – Офіційний сайт державної податкової адміністрації України
79. http://kyivodpa.sta.gov.ua – Офіційний сайт державної податкової адміністрації України у Київській області
80. http://www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт державного комітету статистики України
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України” станом змін від 18 червня 2003 року N 533/2003
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ, НАКАЗ « 25 » грудня 2004 р. № 722 „Про організаційну структуру органів державної податкової служби”(зі змінами наказу ДПА України № 263 від 13.07.2005)
;
;
,
(k ≠ i),
,
,
,
,
при 
< 
,
при 
> 5.
;
,
при 
;
при 
;
; 
.
при 
;
при 
,
,
;
,
— k
n + 
(
)2 *(0,6 – 
)+ +
* (
— 2,5 
) (0,08 — 
)
,
;
.
,
,
, при 
,
, при 
,
при 
;
при 
.
,
.
,
).
.
, 
, 
.
,
,
.
,
.
,
, где a и b – ширина и толщина секции.
,
«1,
,
,
;
;
; μr > 1;
; μr » 1;
; μr→ ∞,
,
сравнивается с табличным значением 
Уровни значимости берут в пределах 0,1 – 0,01. Если 
В зарубежной и отечественной политологии основные схемы объяснения политического поведения базируются на психологических концепциях. На первый план в 20-е годы XX в. на Западе в политологических исследованиях выдвигается бихевиоризм (от англ. behaviorism — поведение), рассматривающий политическое поведение как систему ответных реакций на политические стимулы среды. Сторонники так называемого «поведенческого подхода к политике*, соединяющего психологические и политические знания, предложили выявить специфику политического поведения индивида, социальных групп, движений эмпирическим путем, количественными методами, совмещая в анализе приемы эмпирической социологии и социальной психологии. 
Сторонники бихевиоризма исследовали зависимость политического поведения от политических потребностей, чувств, влечений. В качестве основных факторов, стимулирующих политическое поведение, обычно называют политико-экономическую систему общества, социальную структуру общества, национальные отношения, политическую культуру, формальные и неформальные общности и т.д. Ответами на воздействие этих стимулов служат политические контакты и дискуссии, голосование и выборы, мнения о политике и участие в других формах, актах политической деятельности.
В современной политологической литературе выдвигаются концепции, придающие большое значение политическим ценностям, культурным аспектам социальной действительности и необходимости их учета. Определяющее значение в выборе и самостоятельности принятии политического решения отводится также мировоззрению человека, от характера которого зависит направленность его политического поведения.
Таким образом, политические действия и поступки зависят и от социально-психологической настроенности человека (людей), его культуры, образованности, воспитанности, личностного восприятия окружающей среды, уровня сознания и самосознания [4,с.332-333].
Политическое поведение является одним из составных элементов социального поведения индивидов. Специфика политического’ поведения, т.е. его отличие от других видов общественного поведения, состоит в том, что оно определяется политическими интересами личности. Их основным объектом выступает политическая власть, ее организация и использование. Целью политических действий и поступков, т.е. политического поведения, в конечном счете является политическая власть и в первую очередь ее государственная форма.
О политическом поведении личности можно говорить как в связи с ее индивидуальной политической деятельностью, так и с составом различных социальных групп и политических организаций. В каждом из этих случаев политическое поведение личности приобретает свои особенности, которые чаще всего зависят от преследуемых целей, политических установок, ориентации личности, применяемых методов и средств борьбы и т.д. Вместе с тем характер политического поведения зависит не только от интереса и той мотивации, которая возникает на его основе, но и от внешних регуляторов (оснований). Индивиды, предпочитающие использование в политической борьбе определенных ее методов и средств, как правило, являются членами таких политических организаций (партий, движений, объединений и т.п.), которые считают и провозглашают приемлемыми для себя именно эти политические действия и акции.
Политическое поведение личности испытывает на себе влияние широкого круга социальных и политических факторов. К ним относятся такие, как политический режим общества, его правовая система, уровень культуры, социально-классовая, национальная, идеологическая, социально-демографическая, профессиональная принадлежность личности, ее место жительства (город или село). На политическом поведении личности, его особенностях непосредственно сказываются и социально-психологические факторы: интересы, установки, ценности, убеждения, настроения, эмоции личности и др. Огромной силой воздействия на выбор той или иной формы политического поведения обладает семья, ближайшее окружение индивида. Влияние названных факторов на политическое поведение личности далеко не одинаково. Одни из них воздействуют постоянно, с большой силой и непосредственно, другие обладают меньшей силой и непосредственностью влияния [5,c 223].
Касаясь конкретных форм участия в политической жизни, следует отметить такие, как участие граждан в организованных формах политической жизни, т.е. их принадлежность к партиям и политическим организациям, деятельность в выборных органах государственной власти, в особенности на разных уровнях местной власти, их участие в политических собраниях, а также в выборах. Массовым участием в политической жизни можно считать чтение периодической печати и ознакомление с политическими передачами радио и телевидения, хотя последнее — это уже другая, пассивная форма участия в политической жизни. Наконец, особой формой политического поведения является обращение к органам власти, а также в редакции газет, журналов, на радио и телевидение с предложениями об улучшении существующего положения, в том числе если такие обращения выходят за рамки личных проблем и носят характер действий, затрагивающих общественные интересы.
.
(рис. 1, точка А). В соответствии с законом Вина, длина волны фотонов, формирующих эту температуру, равна
, доказывает корректность использования формулы Вина для анализа спектра излучения Вселенной.
.
соответствует энергии связи электрона с протоном в момент пребывания его на энергетическом уровне Она равна энергии фотона, излучённого электроном в момент установления контакта с протоном и начала формирования атома водорода.
. Длина волны фотонов, формирующих эту температуру, равна
.
соответствует точке N. Это – предел возможностей экспериментаторов измерять зависимость интенсивности излучения с большей длиной волны. В интервале от точки N до точки 
у авторов нет экспериментальных данных (но они показали их), так как для их получения необходимо охлаждать болометры до температуры, меньшей 0,10К. Например, чтобы зафиксировать зависимость плотности излучения при длине волны 
(рис. 1), необходимо охладить болометр до температуры
.
(рис. 1) потребуется охлаждение болометра до температуры
.
/ град. К
. В соответствии с законом Вина, длина волны фотонов, формирующих эту температуру, равна 
.
будет равна
.
. Это означает, что точка L на рис. 1 близка к пределу существующих возможностей измерения максимальной длины волны реликтового излучения.
, чтобы зафиксировать плотность реликтового излучения при длине его волны более 0,056 м (рис. 1). Мы уже отмечали в прежних публикациях, что уточнение закономерности изменения плотности реликтового излучения с длиной волны более 0,05 м должно быть главной целью будущих экспериментов.
и длиной волны 
, что соответствует интервалу между точками 1 и 2 на рис. 1. При переходе электрона с 15 энергетического уровня на 14 он излучит фотон с энергией 
и длиной волны 
, что соответствует точке 1 на рис. 1, которая отстоит от соответствующей теоретической точки тонкой кривой на много порядков. Это вызывает серьёзные сомнения в корректности заключения о том, что формула Планка описывает всю форму экспериментальной зависимости реликтового излучения.
и длиной волны, соответствующей световому диапазону
.
. Длины волн фотонов, излучаемых электронами атомов водорода при формировании его молекулы, будут изменяться в интервале
;
.
. Поэтому есть основания полагать, что должен существовать ещё один максимум излучения Вселенной, соответствующий этой температуре. Длина волны фотонов, формирующих этот максимум, равна
.
на рис. 1.
до 
. Длина волны максимума излучения Вселенной, как мы уже показали, около миллиметра. Оно соответствует температуре, близкой к абсолютному нулю и называется реликтовым излучением (рис. 1).
световых лет, то значимость этого факта возрастает. Расстояние 
. Величина окошка на поверхности сферы с таким радиусом, равная 0,001% её поверхности, составляет 
квадратных километра. Так что есть смысл задуматься над физическим смыслом 0,001% анизотропии реликтового излучения. Он означает отсутствие химических элементов за пределами указанных окошек, так как они – единственные источники излучения фотонов. Из этого следует, что анизотропия реликтового излучения, равная 0,001%, – следствие ограниченности в пространстве материального мира. Равномерность этой анизотропии – следствие сферичности области пространства, в которой находятся источники этого излучения – галактики. Этот же факт можно интерпретировать, как расположение приёмника этого излучения (нашей Земли) вблизи центра материального мира Вселенной.
) имеет сплошной тор протона. Плотность всего ядра меньше и составляет, примерно, 
. Разница эта естественна, так как ядро – не сплошное образование, а состоит из протонов и нейтронов, между которыми есть пустоты.
. Есть основания полагать, что существуют условия, когда высота цилиндрической части этого вихря ограничивается формированием второго вращения относительно кольцевой оси вихря. В результате образуется тор.
.
. Это уже не мало. Физический смысл этой температуры означает, что она соответствует началу формирования атома гелия.
. Это фотоны вблизи границы ультрафиолетового и рентгеновского диапазонов.
(для реакции D-T)
— плотность высокотемпературной плазмы, 
— время удержания плазмы в системе.
, где p — протон
Рис. 1. НЕУСТОЙЧИВЫЙ ПЛАЗМЕННЫЙ ШНУР, неустойчивость изгиба. Силовые линии магнитного поля сгущаются с вогнутой стороны, усиливая изгиб.
Рис. 4. В ЛАЗЕРНОМ РЕАКТОРЕ УТС маленький шарик, содержащий дейтерий и тритий, облучается со всех сторон несколькими лазерными пучками одновременно.
Bq) возможность возникновения винтовой неустойчивости сильно уменьшается. Это позволяет эффективно использовать выделяемое током тепло для нагревания плазмы. В результате многолетних исследований характеристики токамаков существенно улучшились, в частности за счет повышения однородности поля и эффективной очистки вакуумной камеры.
дж 
(2.3)
, (2.4)
, (2.5)
, (2.6)
чи 
, (2.7)
(2.8)
(2.9)
(2.10)
(2.11)
(2.12)
(2.13)
(2.14)
Типовая структура договора купли-продажи
