Міністерство освіти України

Київський державний торгівельно-економічний університет

Кафедра банківської справи

Дипломна робота

на тему:

“Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україні”

( на матеріалах Ощадного банку України )

Студента V курсу,

ФБС, денної форми навчання, спеціальності Кошки М.М.

7.050105

Науковий керівник: к.е.н. доц. Циганов С.А.

Науковий консультант: ст.викл. Кустова Н.П.

Київ 1999

Реферат

Студент Кошка Микола Миколайович виконав дипломну роботу по спеціальності №7.050105 (банківська справа) на тему «Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україні»

В роботі розглянуті сутність, класифікація, характеристика та порядок здійснення основних видів споживчого кредитування (кредит на нагальні потреби, кредит на споживчі цілі, кредит на капітальні затрати), наведено відомості про сучасний етап розвитку споживчого кредитування, надання кредитів клієнтам, розглянуті схеми іпотечного кредитування.

Проаналізовано динаміку та структуру в розрізі строків кредитування та регіональних управлінь, проведено оцінку тенденцій змін розміщення коштів банку, проведено порівняльний аналіз рейтингового методу оцінки кредитоспроможності позичальника — фізичної особи, що використовується при оцінці кредитоспроможності в Ощадбанку України, з методиками, якими користуються провідні світові банки при проведенні аналізу кредитоспроможності позичальника — фізичної особи, серед них провідні французькі та німецькі банки.

Розрахунки проведено на основі даних Державного спеціалізованого ощадного банку України.

На основі проведеного аналізу розробленні рекомендації щодо удосконалення роботи банку з іпотечного кредитування, запропоновані нові схеми житлового кредитування.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

Споживчий кредит, кредитоспроможність, іпотека, довгостроковий кредит, кредитний процес, короткостроковий кредит, система кредитного скорингу, ціна кредиту, застава, ломбардний кредит, кредитна картка.

РЕЦЕНЗІЯ на дипломну роботу студента 1 групи V курсу Факультета Банківської справи

Київського державного торгівельно-економічного університету

Кошки Миколи Миколайовича на тему:

“Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україні ”

Зважаючи на те, що на поточний момент нормативна та методологічна база щодо кредитування населення України є недосконалою та потребує значних зусиль щодо її подальшого удосконалення як з боку держави в частині нормативного регулювання кредитних операцій, так і з боку комерційних банків в частині розробки методик кредитування, покращання якості обслуговування клієнтів та створення нових банківських продуктів для населення дослідження споживчого кредитування населення та перспектив його розвитку в Україні, на наш погляд, є дуже актуальним.

В представленій дипломній роботі висвітлені основні напрямки та методи споживчого кредитування населення, що існують на даний момент у практиці роботи Ощадного банку України та проведено порівняльний аналіз методик кредитування населення, що застосовуються у практиці роботи
Ощадбанку, інших вітчизняних та іноземних банків, а також детально висвітлено процес кредитування фізичних осіб на всіх етапах його проведення, починаючи з розробки стратегії кредитування і закінчуючи контролем за погашенням кредиту, включаючи роботу з проблемними кредитами..

В роботі розглянуто такі специфічні форми аналізу кредитоспроможності позичальника-фізичної особи, як використання методу кредитного скорингу, який є досить новим для вітчизняної банківської системи, особливо при роботі з фізичними особами, докладно проаналізовано досвід провідних європейських банків в цьому напрямку.

Позитивним, на наш погляд, є також те, що автором опрацьовано нові схеми житлового кредитування, які використовуються, як за кордоном, так і ті, що використовуються банками СНГ. В роботі наведено ряд процедур, реалізація яких сприятиме розвитку житлового кредитування в Україні.

Разом з цим, на нашу думку, автору в дипломній роботі доцільно було б приділити більше уваги питанням створення нових кредитних послуг для населення.

В цілому робота носить науковий характер і заслуговує високої оцінки.

Враховуючи складність теми та високий рівень і якість її опрацювання, вважаю за необхідне рекомендувати роботу Кошки М.М. “Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україні” до захисту та з врахуванням результатів захисту оцінити за найвищим балом.

Рецензент
Заступник директора департаменту кредитно-інвестиційної діяльності
Ощадного банку України С.О. Подрезов

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1.Концептуальі інституціональні основи організації споживчого кредитування 9

1.1 Необхідність та сутність споживчого кредитування 9

1.2 Організаційно-економічні умови споживчого кредитування в сучасних умовах 25
Розділ 2.Механізм реалізації споживчого кредитування в Ощадному банку

України 46

2.1 Аналіз організації споживчого кредитування в Ощадбанку України 46

2.2 Аналіз кредитного портфелю 67

2.3 Аналіз кредитоспроможності позичальника 93
Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку споживчого кредитування на

Україні 104

3.1 Оцінка сучасного стану споживчого кредитування на Україні 104

3.2 Основні напрямки розвитку споживчого кредитування на Україні

108
Розділ 4. Комп’ютерна реалізація дипломного дослідження 140

4.1 Автоматизація банківської системи Ощадбанку України 140

4.2 Комп’ютерна реалізація комплексу задач “Аналіз фінансового стану позичальника – фізичної особи” 144

Висновки та пропозиції 151

Список літератури 160

Додатки 165

ВСТУП

Актуальність. В останній час споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов(зано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення).
Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для нормального проживання яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети розкошу, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств населення. Адже якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту країну, то це можливо лише при тій умові що кожен член нашого суспільства буде жити в добробуті та щасті. А цю проблему в деякій мірі можна вирішити за допомогою такого банківcького продукту — споживчий кредит. Адже квартиру, телевізор, меблі, холодильник та інші речі тривалого користування, які людині вкрай необхідні для нормального існування людини як члена нашого високо розвинутого суспільства.

З початку перебудовчих часів поступово стало не привабливим продуктом для більшості банків. Насамперед причинами цього стали високі темпи інфляції та, як правило, довгостроковий характер кредитування, тоді як банки надавали перевагу короткотерміновим кредитам під торгівельні операції.

Але з часом все змінюється, і ті тенденції які існують в усьому світі не залишилися поза нашою увагою ( так за статистичними даними у високо розвинутих[1] країнах близько третини обсягу всіх кредитних угод припадає на кредитування фізичних осіб, тобто на споживче кредитування). То ця тема стає все більш актуальною для нашої країни на даний час. Свідченням цього є як державні програми по житловому кредитуванню молодих сімей так і початок активізації роботи деяких банків на цьому сегменті ринку. Зрозуміло, що спочатку ці послуги орієнтовані на більш заможних громадян нашого суспільства але з часом рамки цих категорій розширюються і є надія що не за горами ті часи, коли цей банківський продукт буде доступний кожному законослухняному громадянину. Одним з найбільших комерційних банків в
Україні, який в даний момент займається споживчим кредитуванням, є Ощадний банк України.

Ступінь висвітлення. Свідченням того що дана тема набуває все більшої актуальності є й той факт, що в останній час починається друкуватися все більше і більше статей, книжок,[2] які в тій чи іншій мірі стосуються теми споживчого кредитування. Нещодавно у світ вийшла вітчизняна книжка
«Операції Ощадного банку України», але за своїм змістом вона споживчому кредитуванню майже не приділяє уваги.

В підсумок можна зауважити, що хоч ця тема в останній час стає все більш актуальною і має величезні перспективи для розвитку в банківській системі України, але в українських виданнях вона висвітлена не достатньо да й то переважно в періодичній літературі. По вище вказаним книжкам не тяжко помітити що більш глибокої розробки ця тема набула в російських виданнях.

На нашу думку, це свідчить про те, що впровадження такого банківського продукту як споживче кредитування в Росії назріло таким чином раніше на декілька років, ніж в Україні. Але це відставання не дуже значне, а його причинами, на мій погляд, є те що цією проблемою в Росії почали раніше займатися на рівні держави (в 1996 р. в Росії були прийняті програми президентом стосовно житлового кредитування населення, які передбачали деякі пільги для відповідних категорій населення.)

Мета. В результаті проведеної мною роботи були детально вивчені теоретичні та практичні аспекти, які стосуються як споживчого кредитування так і тих сфер з якими цей продукт стикається. Що стосується теоретичних аспектів, то вони розглянуті в першому розділі даної дипломної роботи і розкривають класифікаційні види споживчого кредиту (в залежності від цільового характеру, суб(єктів кредитних відносин, способів організації надання позичкових коштів, форм видачі кредиту, ступені покриття кредитом вартості споживчих товарів, строків надання кредиту) та детально описують всі елементи кредитного процесу з урахуванням тієї особливості, що позичальником, як правило, є фізична особа.

Методологічно – інформаційна база. Дипломна робота виконана на матеріалах Державного спеціалізованого Ощадного банку України. До розгляду приймалися дані за чотири квартали 1998 року та два місяці 1999 року.
Використовувалися відомості журнальних статей та статистичних збірників.
При написанні роботи також користувалися законами та нормативними актами , постановами та положеннями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів,
Національного банку України, підвідомчі акти Ощадного банку України, наукові монографії.

Об’єкт дослідження. Виходячи з вивчених мною теоретичних аспектів була досліджена робота такого суб(єкту банківської системи, як Державного комерційного спеціалізованого Ощадного банку України на ринку споживчого кредитування. Дослідження базувалося на основі даних Правління Ощадбанку
України по всіх регіональних управліннях України. В результаті цього дослідження було визначене теперішнє положення Ощадбанку України, вивчено з якими проблемами стикається банк на даному етапі своєї діяльності, процес споживчого кредитування та методи оцінки кредитоспроможності позичальників
– фізичних осіб, фактори які впливають на діяльність банку як в середині самого банку так і з зовні, проаналізована програма дій банку, перспективи розвитку на майбутнє та були мною розроблені рекомендації та нововедення, які були виконані нами під час передипломної практики в відділі методології департаменту кредитно-інвестиційної діяльності і конкретно вони стосувалися розробки положення про іпотечне кредитування.

Робота складається з чотирьох розділів, так в першому розділі розглядаються теоретичні основи споживчого кредитування населення, детально розглядаються види та етапи процесу кредитування. В другому розділі досліджується діяльність самого Ощадного банку України, а саме механізм споживчого кредитування в банку, проводиться порівняльний аналіз рейтингового методу оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи, та аналіз кредитного портфелю банку. В третьому розділі спочатку робиться оцінка сучасного стану ринку споживчого кредитування, а потім розглядаються основні напрямки розвитку споживчого кредитування в загалі на
Україні, та зокрема в Ощадному банку України, на ведені рекомендації банку, що до роботи із заставою нерухомого майна. В четвертому розділі спочатку описуються програмні продукти, що використовуються Ощадним банком України та перспективи розвитку в цьому напрямку, а потім описується безпосереднє використання програмних продуктів при проведенні аналізу та приведена схема інформаційних взаємозв’язків.

На нашу думку, споживче кредитування має величезні перспективи розвитку на Україні і, як визначилося, в процесі її вивчення та розробки дуже цікава. Для мене також ця тема є новим напрямком діяльності банківської системи України ( не дивлячись на ситуацію в західних країнах), свідченням цього також є й той факт що даним напрямком діяльності банку займається невелика кількість людей, але з кожним днем все більше і більше банків починають звертати увагу на даний банківський продукт, які бачать в ньому можливість розширення своєї діяльності. Як раз всі ці фактори й вплинули на мій вибір даної теми дипломної роботи.

Практична цінність. В результаті проведеного дослідження за даною темою на основі реальних даних Ощадного банку України. Враховуючи те, що даний напрямок кредитування для більшості банків є новим в їх діяльності, дуже велике значення має розробка методологічної бази по відповідному банківському продукту. Так нами були вироблені та запропоновані рекомендації по роботі банку із заставою нерухомого майна. Також були виявлені основні напрямки розвитку споживчого кредитування які, на нашу думку, будуть розвиватися в найближчому майбутньому найбільш динамічно, це стосується деяких видів як короткострокового так і довгострокового кредитування. Була запропонована концепція розвитку житлового кредитування населення з ціллю підвищення доступності житла всім категоріям населення.
Проведено детальний аналіз рейтингових методів оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, як тих що використовуються вітчизняними банками так і тих, якими користуються провідні європейські банки.

РОЗДІЛ 1

1 Концептуальні та інституціональні основи організації споживчого кредитування

1.1 Необхідність та сутність споживчого кредитування

Якщо з початку звернутися до історії споживчого кредитування ще в
Росії до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту в Росії були створені в 60 – х роках ХІХ ст. – позико – збережні товариства.
Вступний внесок в подібне об’єднання був встановлений на рівні 1 крб., а пайовий — 50 крб. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб. терміном на 6 місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути продовжена ще на три місяці. Позико – збережні товариства виручали селян, що не могли розплатитися з розтовщиками, допомагали знижувати та ліквідовувати недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села. При видачі кредиту в позико – збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його належність, нравові переваги і т. ін. В якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбанний інвертар, надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба.

До початку ХХ ст. в народному господарстві Росії (територія України входила до складу Росії) були створені умови для успішного розвитку кооперативної організації невеликих сум кредиту, але вже не у формі позико
— збережних товариств, що потребуваливідсвоїх членів пайові внески, а кредитних, що не потребують паїв. Підйом в розвитку кредитної кооперації, що почався після 1905 року досяг кульмінації до 1912 року.

Кредитні товариства видавали позики, як короткострокові — на один рік, так і довгострокові — терміном на п’ять років з 12% річних. Призначення позик, що видавалися кредитними товариствами, було сільськогосподарським: купівля землі, її оренда, обробіток та удобрення, купівля сільськогосподарських знарядь, худоби, насіння, кормів для худоби та т. ін.
Крім того, кредитні товариства могли видавати, так звані, кустарно — ремісницькі позики на купівлю знарядь кустарно — ремісницького виробництва; могли бути й «виробничі позики загального призначення»: найм робочої сили, здійснення господарських будівель, спорядження для промислів, які передбачали тимчасове залишення місцяпостійного проживання. Наглядно, що кредитні товариства ризиковали видавати й невиробничі позики: на купівлю товарів для продажу,сплати боргів, осбисті витрати та жилі будівлі. Тільки при повній наявності інформації про клієнта можна було дозволити собі кредитування такого великого кола інтересів позичальника.

Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що вимірювалася цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба, інвентар). Вдеяких господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4-5%.

Іпотечник кредит виник ще в рабовласницькому суспільстві, де він являв собою різновид ростовщицького капіталу, отримав розвиток при феодалізмі, але особливо розповсюдився при капіталізмі. Цей кредит дозволяє підприємцям збільшувати розмір виробничого використання вільного капіталу, землевласникам — фінансувати купівлю оддаткових ділянок землі,дає можливість придбати машини, обладнання та інші засоби виробництва, тобто сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Кредит видається, як правило, на термін більше п’яти років.

Для іпотечного кредиту, крім довгостроковості , характерно залишення заставленого майна в руках боржника,який продовжує його експлуатувати. В цьому випадку залогодержатель має право перевіряти за документами та фактичну наявність, розмір та умови зберігання заставленого майна.

Припускається повторна застава з отриманням додаткового кредиту, якщо цінність майна не вичерпувала попередніми заставами і якщо боржник має економічну можливість сплачувати відсотки та гасити основний борг по кредиту.

При заставі нерухомого майна боржник лише номінально зберігає право власника. Фактично в цьому випадку земельна рента, що виступає економічною формою реалізаціїземельної власності, присвоюється кредитором.

Надають іпотечний кредит, як правило, банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових кредитів під заставу нерухомості. До них відносяться також і земельні банки, що видабть довгострокові кредити в основному під заставу землі.

Історія створення земельних банків в Росії, де вони відігравали велику роль в розвитку кредитної системи, тісно пов’язана зі своїм соціально- економічним та політичним життям країни другої половини ХІХ — початку ХХ століть. На початку 70 — х років минулого століття були створені одинадцять акціонерних іпотечних (земельних) банків. Значну роль в проведенні аграрної політики в дореволюційній Росії грали державні банки: Державний селянський поземельний банк (заснований в 1882) та Державний дворянський земельний банк (1885 р.).

На державний селянський поземельний банк була покладена задача видавати коштисселянам на купівлюземлі поміщиків. Банк видав селянам довгострокові позики теміном на 34,5 року. За 1883 — 1895 р.р. банк видав
15 тис.грн. позик на загальну суму 82 млн.крб. За його участю було придбано та куплено 2,4 млн. десятин землі, головним чином поміщицької.

В наступні року маштаби придбаної банком землі, а також видачі позик, за рахунок яких селяни купували землю, значно виросли.

Задачею Державного дворянськог земельного банку поміщицького землеволодіння шляхом видачі дворянам іпотечних позик до 66 років в розмірі
60% вартості дворянських маєтків. Дворянський банк надав поміщикам велику фінансову підтримку — до кінця 1890 р. заборгованість позичальниківпо позикам складала 267 млн.крб.

Деякий застій поземельного кредиту був пов’язаний зі спадом економіки в 1905 — 1907 р.р.Відродив та прискорив розвиток цього кредиту еконгомічний підйом 1909 — 1913 р.р.Однак перша світова війна привела до скорочення діяльності іпотечних банків, а потім і її припинення.

Так як іпотечний кредит передбачає наявність приватної власності, перед усім на землю, то саме з причини її відміни на території Росії та
України після 1917 року іпотечні банки були закриті, оскільки не стало основи для здійснення операцій по заставі

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами . Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фіннансово–кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад.
Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати
(придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

Отже в загалі, для населення[3] споживчий кредит носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг ), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому — при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших.

Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно пов(заний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні величезні.

Споживчий кредит [4] — кредит ,який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку , якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Суб(єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники )
, а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).

Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.

Об(єктом кредитування є витрати, пов(язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит появ(я заний з потребами населення, рівнем його життя.

Враховуючи вивчений матеріал наведемо класифікацію[5] споживчих кредитів яка, на наш погляд, є найбільш повною та вдалою (див. Рис. 1.1):
1. цільовим характером;
2. суб(єктами кредитних відносин — на банківські та небанківські;
3. способом організації надання позичкових коштів — на позики організовані та неорганізовані, прямі та непрямі;
4. формами видачі — на товарні та грошові кредити;
5. ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг — на позики на повну вартість або на часткову їх оплату;
6. способом погашення кредиту — на ті що погашаються поступово (в розстрочку ) або разовим платежем;
7. строками надання — короткострокові, середньострокові та довгострокові.

В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:

8. інвестиційні;

9. для купівлі товарів та сплати послуг;

10. на розвиток підсобного господарства;

11. цільові кредити окремим соціальним групам;

12. на не цільові споживчі потреби;

13. чекові;

14. під банківські кредитні картки.

До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове будівництво та придбання індивідуальних житлових будинків, садових будиночків, благоустрій садових ділянок, реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, дач.

Гострота житлової проблеми розширює сферу застосування та зростання обсягів кредитів, що надаються на індивідуальне житлове будівництво, як одну з можливостей її вирішення. Значну роль в розширенні житлового будівництва та задоволенні зростаючих потреб населення в житлі відіграє житлова кооперація, членам якої може бути надано кредит для придбання кооперативної квартири.
Слідуюча група об(єднує позики для придбання окремих споживчих товарів або сплати послуг, розстрочку платежів за товари довгострокового користування, прокат деяких предметів споживання.

До кредитів на розвиток особистих підсобних господарств відносяться позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, купівлю посадкового матеріалу, фруктових дерев, добрив.

Не цільові споживчі кредити можуть надаватися населенню комерційними банками, ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги, господарськими організаціями без зазначення мети використання кредиту. Це може бути кредит на невідкладні потреби, здійснення затрат, що виникають в зв(язку з особливими або непередбачуваними обставинами ( лікування, нещасний випадок, туризм та інше ).

Новим в споживчому кредиті є чековий кредит та банківські кредитні картки. Мова йде про надання кредиту фізичним особам по їх запиту переважно на основні розстрочки платежу. Надання чекового[6] кредиту пов(язано з наявністю рахунку. Це може бути звичайний поточний рахунок в банку. Між кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів ( вкладів ) або спеціальними внесками позичальника. Можуть використовуватися картки гарантування чеків для ідентифікації клієнта. Інший вид чекового кредиту базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та спеціальних банківських чеків. Ці чеки можуть мати особливу форму та код, що забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку. Вкладник отримує позику як тільки чек надходить в банк для проведення по рахунку. Позичальник виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту. При прид(явленні чеку встановлена сума ліміту зменшується, коли ж на рахунок надходять кредитні платежі ліміт поновлюється. Чекове кредитування пов(язане з великими витратами і для банку і для споживача і легко піддається контролю.
Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в банк, котрий повинен оцінити кредитоспроможність заявника. Особливістю розвитку споживчого кредиту є зростання використання банківських кредитних карток.
Кредитні картки припускають участь трьох сторін — власника картки, банку та торгівельної організації. Пластикова картка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торгівельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки . Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних та позичкових операцій з банком задовільний. По кожній картці встановлюється ліміт, який може бути змінено в ту чи іншу сторону в залежності від режиму використання картки її власником. Кредитні картки застосовуються і при сплаті за послуги. Кредитні картки погано застосовувати при купівлі дорогих товарів, так як велика вартість поглинає практично всю величину ліміту картки. Використання кредитних карток поліпшує надання споживчих кредитів. Вони служать знаряддям обігу та скорочують потреби в готівкових грошах.

Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу.
Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.

Банки — кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам ( прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або побічні через посередників (торговельну організацію, ломбард, пункт прокату).

В зв(язку з тим, що торгівельні організації не завжди мають грошові кошти, щоб перекрити всю заборгованість по наданому ними кредиту покупцеві, вони самі звертаються в банки за позиками. Непряме кредитування дозволяє надавати кредити без значного збільшення операційних витрат банку.

Прикладом непрямого кредитування споживчих потреб є позики підприємствам прокату. Потреби підприємств по наданню послуг прокату в засобах покривається за рахунок залучення кредиту. В результаті одного акту надання речі в користування на обумовлений строк відшкодовується тільки невелика частина вартості товару. Щоб повністю отримати гроші за реалізований товар, необхідно здійснити велику кількість таких актів на протязі всього строку експлуатації предмету прокату. Нерівномірність платежів за предмет прокату, тривалість отримання виручки від їх реалізації, необхідність зберігання, упаковки, транспортування обумовлює великі потреби в кредитах підприємств прокату.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначається виходячи з вартості товарів і послуг, які є об`єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів.

Фізичні особи погашають кредит шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою
.
Отже споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Як зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи, а кредиторами – кредитні установи, а також підприємства і організації різних форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій так і в товарній формі.

В країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, грає велику роль в економіці країни. Тому він підвернутий активному регулюванню зі сторони держави. Регулювання здійснюється як на рівні видачі кредиту так і на рівні його використання і виражається або в заохоченні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первинну участь власними коштами в кредитній операції, або шляхом створення більш жорстокого режиму кредитування .

В різних країнах діють різні закони, що регулюють умови кредитування індивідуальних позичальників, однак їх об`єднує спільна мета: заради підвищення рівня життя споживчий кредит повинен бути доступний в необхідному об`ємі.

В нашій країні (ще за часів СРСР) аж до перебудовчих процесів в економіці (до 1987 р.) переважали два основні види споживчого кредиту: кредит на купівлю товарів тривалого користування та на житлове будівництво
(індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побічний характер, так як його надавали різні торгові організації при посередництві кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався безпосередньо кредитними установами (Держбанком та Будбанком ).

З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який супроводжувався падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, а також активним створенням в роздрібній торгівлі комерційних структур втратило своє практичне значення кредитування населення в формі придбання товарів в торгівлі з розстрочкою платежу. Кредитування житлового будівництва, а також надання деяких інших видів споживчого кредитування (на будівництво і благоустрій садових ділянок, будівництво, купівлю і ремонт будівель в сільській місцевості для сезонного проживання, на купівлю молодняку худоби та господарське обзаведення, на невідкладні споживчі потреби ) взяв на себе
Ощадний спеціалізований банк України .

Кредитування споживчих потреб населення здійснюється Ощадним банком
України при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості, платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність позичальника .

Взагалі всі принципи кредитування можна розділити на дві групи:

1) загальноекономічні принципи, які характерні всім економічним категоріям ( цілеспрямованість, диференційованість );

1) принципи, що відображають сутність та функції кредиту (терміновість, забезпеченість та платність ) .

Цілеспрямованість кредитування. Суть цього принципу заключається в тому, що суди повинні видаватися лише на конкретні цілі, а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальників в додаткових коштах. ( В цьому
– відмінність кредитування від фінансування. Фінансування таких жорстких цілей не має ). Якщо судами будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то видані кошти не повернуться до кредитора.
Кредитування перевтілюється в фінансування без повернення. На практиці цей принцип втілюється шляхом видачі суд на конкретні цілі (об`єкти). Об`єктами споживчого кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, потреба в коштах для поточних платежів при тимчасових фінансових труднощах і т. д.

Диференційованість кредитування. Вона заключається в наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, спрямування кредиту, кредитного ризику, терміну кредитування, своєчасності повернення та деяких інших обставин .

Терміновість кредитування. Цей принцип означає, що в кредитному договорі повинен встановлюватися термін кредитування і цього терміну повинен додержуватися позичальник. Конкретний термін повернення кредиту в кінцевому рахунку визначається швидкістю кругообігу коштів позичальника.

Забезпеченість кредиту. Згідно цьому принципу кредитами повинно обслуговуватися тільки рухом реально існуючої вартості чи створення нової.
Іншими словами, кожній гривні банківських коштів, що знаходяться в господарському оброті, повинна протистояти гривня відповідних матеріальних цінностей чи корисних затрат. Повернення суд повинно здійснюватися за рахунок завершення тих господарських операцій, для проведення яких вони були видані.

Платність кредиту. Принцип платності заключається в тому, що за користування позичковими коштами позичальник, як правило, виплачує кредитору судний відсоток.

Оскільки на Україні банком, який надає найширший спектр послуг в даний час із споживчого кредитування є Ощадбанк України. Тому на його прикладі розглянемо банківські продукти, які він надає на ринку споживчого кредитування. Це два види споживчих кредитів:

1) На поточні цілі ( так званий кредит на невідкладні потреби);

1) На витрати капітального характеру.

Кредит на нагальні потреби (короткостроковий кредит ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Нестабільна ситуація в нашій країні, що приводить до потужних інфляційних процесів, змушує Ощадбанк постійно змінювати відсоткову ставку за користування кредитом в зв`язку з зміною облікової ставки Національного банку України.
Цей кредит видається терміном до одного року під 50 % річних в розмірі до
2500 грн.

Слід відмітити, що вданий час різко збільшився об`єм просоченої заборгованості за даним кредитом. Причинами цього є по-перше, ріст безробіття, по-друге, збільшенням щомісячних платежів, по-третє, відмова бухгалтерських працівників підприємств перераховувати платежі в погашення кредитів. Це, в свою чергу приводить, до обмеження видачі Ощадбанком вказаних суд.

Кредит на споживчі цілі (короткостроковий кредит ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Нестабільна ситуація в нашій країні, що приводить до потужних інфляційних процесів, змушує Ощадбанк постійно змінювати відсоткову ставку за користування кредитом в зв`язку з зміною облікової ставки Національного банку України.
Цей кредит видається терміном до одного року під 50 % річних в розмірі до
10000 грн. Він видається під заставу цінностей або цінних паперів.

До кредитування нагальних потреб населення поступово приступають і комерційні банки. В основному це спосіб залучення коштів приватних вкладників для формування своїх кредитних ресурсів.

Інші комерційні банки пропонують своїм акціонерам кредити забезпечені акціями та іншими цінними паперами даного банку. Розмір кредиту встановлюється виходячи з ринкової вартості наявних акцій у власників на момент складання кредитного договору та терміну кредитування. Максимальний розмір кредиту складає 85 % ринкової вартості акцій.

Другий вид споживчого кредиту Ощадбанку – кредит на капітальні затрати ( довгостроковий ) – на відміну від кредиту на нагальні та поточні потреби потребує від населення надання звіту про його використання та документів про цільову направленість отриманих в банку сум.

В цілях надання допомоги громадянам в будівництві (реконструкції ) та придбання житла банками може видаватися три види житлових кредитів:

1) короткостроковий або довгостроковий на придбання та забудову землі під попереднє житлове будівництво;

1) короткостроковий кредит на будівництво ( реконструкцію ) житла, тобто безпосередньо для фінансування будівельних робіт (будівельний кредит);

1) довгостроковий кредит для придбання житла.

Кредитно-фінансова підтримка населення в вирішенні житлової проблеми здійснюється при використанні громадянами власних коштів, а також за рахунок державних субсидій, що отримуються на придбання житла.

Кредитування житлового будівництва виконується при умові відведення забудовнику у встановленому порядку земельної ділянки та наявності дозволів відповідних органів на будівництво житла. Відповідні документи про це повинні бути надані позичальником в банк разом з заявою на видачу суди.

Крім того, наданню в банк належить узгоджена й затверджена у встановленому порядку проектно-смітна документація, а також документи, що необхідні для визначення платоспроможності клієнта ( довідка з місця роботи
), та забезпечувальне зобов’язання.

В якості забезпечувальних зобов’язань громадяни можуть надавати договір застави нерухомого майна, поруку одного або більшої кількості громадян, страхової компанії чи інших юридичних осіб.

Підприємствам та організаціям різних форм власності рекомендовано в порядку надання допомоги своїм працівникам в покращанні житлових умов надавати гарантії на погашення житлових кредитів, що їм видані, а також частково або повністю здійснювати погашення цих кредитів за рахунок власних коштів.

Предметом застави можуть виступати: a) земельна ділянка під будівництво, яка є власністю позичальника чи інші майнові права на цю ділянку; a) готове житло чи об`єкти незавершеного будівництва; a) інші види майна та майнових прав, які у відповідності до чинного законодавства України можуть використовуватися в якості застави.

Заставлене майно підлягає страхуванню заставодавцем від ризику втрати та пошкодження.

До повного погашення суми основного боргу та процентів за кредитом позичальник права без письмової згоди банку продати або переуступити майнові права на нерухоме майно третій особі.

Житлове кредитування населення здійснюється банками при дотриманні основних принципів кредитування: цільового використання, забезпеченості, терміновості, платності та поверненості.

При виявленні не цільового використання кредитів отриманих на будівництво чи купівлю житла, банк має право достроково стягнути видані кредити, а у випадку неможливості повернення кредиту позичальником банк проводить звернення стягнення на заставлене майно чи на поручителя.

У відповідності з положенням про житлове кредитування сума кредиту, що видається банком не повинна перевищувати 70% вартості придбання чи облаштування землі, будівництва (реконструкції чи вартості житла що купується). В іншій частці ( в розмірі не менше 30%) позичальник повинен брати участь власними коштами в об`єкті що кредитується. Цей момент, а також інші конкретні умови житлового ( терміни, відсотки ) повинні обумовлюватися в кредитному договорі, що заключається між позичальником та банком.

Вданий момент Ощадним банком України здійснюються такі види довгострокового кредитування:

1) Кредит на індивідуальне житлове будівництво (на будівництво індивідуальних будинків з надвірними будівлями ) ( купівля житлових будинків ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням

Ощадбанку за місцем проживання. Цей кредит видається терміном до десяти років під 46 % річних в розмірі до 8000 грн. При цьому позичальник повинен приймати участь власними коштами в розмірі, що не менше 25% від загальної вартості будівництва;

1) Що стосовно кредиту на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, то він теж видається терміном до

10 років у межах оціночної вартості але не більше 8000 грн. Він може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів

(в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. При цьому процентна ставка складає на даний момент 46% річних, що стосовно кредиту на купівлю квартир, то умови його надання такі ж як і кредиту на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, тільки плата за кредит складає вже 48% тобто на 2% більша від плати за попередній кредит;

1) Кредит на реконструкцію, капітальний ремонт житлових будинків, будівництво надвірних будинків – він видається у розмірі наступних витрат, але не більше 5500 грн. та строком до5 років під 46% річних. Він може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням

Ощадбанку за місцем проживання;

1) Кредит на будівництво, купівлю будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок, будівництво, купівлю будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом .Даний кредит може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Цей кредит видається у розмірі наступних витрат але загальна сума яких не перевищує 5000 грн. терміном до 5 років під 48% річних;

1) Кредит на реконструкцію та капітальний ремон будинків дачного типу і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, будівництво гаражів, реконструкція та ремонт квартир ( які знаходяться у приватній власності з 1.10.96 ), купівля гаражів. Цей кредит видається в сумі до 3500 грн. терміном од трьох років з платою за кредит, що знаходиться на рівні 48%. Він як і попередні види кредитів може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням

Ощадбанку за місцем проживання.

ПРОДАЖ ТОВАРІВ В КРЕДИТ повинен проводитися підприємствами роздрібної торгівлі всіх форм власності за цінами, що діють на день продажу ( без перерахунку в зв`язку з зміною цін в майбутньому). За деякими даними до продажу рекомендовано 16 найменувань товарів автомобілі, меблі, холодильники, морозильні камери, аудіо-відео техніку та ін.

Перший внесок готівковими коштами покупця, що купує товари в кредит, а також термін розстрочки платежу за них ( термін кредиту) поставлені в залежність від вартості товару. Якщо ціна товару дозволеного до продажу в кредит не перевищує 12- кратний розмір мінімальної місячної заробітної плати, то покупець вносить відразу не менше 20% вартості цього товару і отримує відстрочку платежу на термін від 6 місяців до трьох років, а якщо ціна товару перевищує названу межу, то необхідно спочатку при покупці товару в кредит виплатити 40% його вартості, інша частина належить до погашення в термін до 5 років. Так в наш час можна придбати в розстрочку автомобілі компанії АВТОЗАЗ-DAEWO на термін від 6 місяців до 60 місяців ( 5 років ), сплативши відразу 40% від номінальної вартості автомобілів.
Платежі здійснюються щомісячно. За цією програмою можна придбати автомобіль будь-якої марки даного концерну. Також у розстрочку можна придбати автомобілі IVECO від компанії IVECO-КРАЗ попередньо сплативши від 15% до
30% початкової вартості і отримуєте розстрочку на 3 роки на мікроавтобуси та 4 роки — на тягачі. При цьому платежі потрібно здійснювати щоквартально з відсотковою ставкою – 15% — 16% річних у валюті.

Правилами продажу в кредит громадянам товарів довгострокового користування встановлені ліміти ( границі ) кредитування, які визначаються рівнем заробітної плати ( доходу ) громадян. Так при продажі товарів в розстрочку на 6 місяців сума кредиту що надається не повинна перевищувати 2- х місячної заробітної плати покупця товарів, на 24 місяці – 8-ми місячної зарплати, на 36 місяців – 12-ти місячної зарплати, на 48 місяців – 18-ти місячної зарплати і, на кінець, при терміні кредиту в 60 місяців гранична сума кредиту встановлена на рівні 24-місячної заробітної плати покупця.

У випадках коли вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різниця між вартістю товару та сумою кредиту повинна бути сплачена готівковими коштами або безготівковим шляхом.

З покупців на рахунок підприємств торгівлі беруть відсотки з суми кредиту, розмір яких встановлюється підприємством торгівлі з урахуванням діючих ставок на банківські кредити. Вартість товару в сумі наданого кредиту повинна погашатися покупцем рівними долями один раз в місяць.

Важливим джерелом кредитів фізичним особам, не призначених на житло, кошти переміщення та освіту, є БАНКІВСЬКІ КРЕДИТНІ КАРТКИ.
Банківські картки передбачують участь трьох сторін: банка – емітента кредитної картки, її власника та торгової організації, що приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен перерахувати в банк встановлену банком суму грошових коштів. Сплата товарів та послуг може бути проведена й без наявності коштів на рахунку клієнта, за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги стягує визначений відсоток від суми кожної операції.
Користувачі кредитної картки також повинні щорічно перераховувати визначену суму грошей за обслуговування картки та її щорічне оновлення.

Цей спосіб постійного надання споживчого кредиту набуває все більш широкого розповсюдження за кордоном. Такі міжнародні фінансові асоціації, як Visa, American Express, MasterCard, надають володарям їх пластикових карток практично будь-яку послугу в довільній сфері обслуговування.

Вданий момент вже багато банків працюють як з вище перерахованими картками так і з картками власних емісій. Однак слід відмітити що наша країна в даний момент ще не зовсім готова до втілення в широких масштабах кредитних карток ні технічно ні структурно, ні психологічно. Особливого розвитку вони набули в основному в найбільших містах України, а якщо розглядати більш детальніше в самих містах то здебільше це елітні магазини, бари та ресторани, банки та центральні поштові відділення.

До споживчого кредиту відноситься і кредит ЛОМБАРДІВ. Ломбарди надають населенню кредит під залог предметів особистого користування та домашнього споживання. Розмір суди залежить виду заставлених речей, їх ринкової вартості та встановленого ломбардом ліміту заставного забезпечення. В даний час все більш широкого розвитку набувають приватні ломбарди. Тому відсоткова ставка за ломбардними кредитами досить висока.
Вона не рідко перевищує банківську процентну ставку, що впливає на об`єми цього кредиту. В даний час ломбардні кредити видаються в переважній більшості під заставу виробів із дорогоцінних металів (золото, срібло, платина ) та камінців, нової аудіо-відео техніки, тобто під заставу майна, яке має високу ліквідність.

Альтернативою до банківського споживчого кредиту є кредити, що надаються кредитними союзами. На Україні вони хоч і існують, але великого розповсюдження не набули із-за недосконалого законодавства, що регулює їх діяльність.

Споживчий кредит, як будь — який інший кредит, відноситься до категорії кредиту, а отже йому притаманні всі відомі принципи кредитування.
Реалізація кредитних відносин відбувається шляхом кредитування, яке реалізується з допогою процесу кредитування.

Отже, як ми бачимо, на сьогоднішній день існує досить широкий спектр банківських продуктів з споживчого кредитування, як на світоввому ринку так і на ринку України. Особливо швидкими темпами розвиваються банківські продукти з використанням новітніх технологій, наприклад таких, як кредитні картки.

1.2 Організаційно-економічні умови споживчого кредитування в сучасних умовах

Процес кредитування як і будь-який процес містить у собі де – кілька етапів. Вданому випадку процес[7] кредитування можна розділити на декілька етапів, кожен з яких вносить свій внесок в якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

1) попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

1) розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв`ю з майбутнім позичальником;

1) оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов`язаного з видачею кредиту;

1) підготовка кредитного договору ( структурування кредиту ) та його підписання;

1) контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Кожен банк повинен мати чітку та детально пророблену програму розвитку кредитних операцій. Бажано сформувати цілі, принципи та умови видачі кредитів різним категоріям позичальників у спеціальному документі – меморандумі про кредитну політику, де вказані пріоритетні сфери кредитної діяльності банку на майбутній період і визначені такі важливі моменти кредитної роботи банку, як розподілення повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту, граничні розміри суди одному позичальнику, вимоги до забезпечення та погашення кредиту, порядок видачі кредитів працівникам та засновникам банку, комплекс мір з контролю за якістю кредитного портфелю і т. ін.

Підготовка такого документу дозволяє керівництву банка виявити сильні та слабкі сторони його діяльності, його позиції по відношенню до конкурентів, визначити загальну лінію поведінки та забезпечити однозначний підхід до клієнтів працівників різних ієрархічних рівнів банку.

За даними американських аналітиків, 35 – 40% виникає в результаті недостатньо глибокого аналізу фінансового стану позичальника на попередній стадії переговорів.

Клієнт, що звертається в банк за отриманням споживчого кредиту, повинен надати заяву, де містяться початкові дані про необхідний кредит: ціль, розмір кредиту, вид та строк кредиту, можливе забезпечення.

До заяви повинні додаватися документи, які є обгрунтуванням прохання про надання кредиту та поясненням причини звернення в банк. Ці документи — необхідна складова частина заяви. Їх детальний аналіз здійснюється на наступних етапах, після того, як представник банку проведе попереднє інтерв`ю з заявником та зробить висновок про перспективність угоди.

До складу пакета супроводжуючих документів, що надаються в банк разом з заявою, входять наступні:

1) Податкові декларації. Це важливе джерело додаткової інформації. Там можуть міститися відомості яких не має в інших документах. Крім того вони можуть характеризувати позичальника, якщо буде виявлено, що він ухиляється від сплати податків з частини прибутку.

1) довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві, розміри заробітної плати і утримань з неї ( виплати податків, погашення позичок (у тому числі за товари, придбані в розстрочку, утримання аліментів та інших стягнень);

3) книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

4) документів, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

5) інших документах, що підтверджують інші доходи та витрати позичальника та його сім’ї (розрахункові документи, що підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату за навчання ).

Заява надходить до відповідного кредитному працівнику, який після розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником – власником чи представником керівництва фірми, фізичної особи. Ця бесіда має дуже важливе значення для вирішення питання про майбутній кредит: вона дозволяє кредитному інспектору вияснити не тільки багато важливих деталей кредитної угоди, а й скласти психологічний портрет позичальника, виявити професійну підготовленість, реалістичність його оцінок положення та перспектив розвитку.

Під час бесіди інтерв’ю єру не слід намагатися вияснити аспекти роботи; він повинен сконцентрувати увагу на основних, базових питаннях, що являють найбільший інтерес для банку. Рекомендується розподілити питання на декілька груп (4 – 5 груп ). Приклади питань наведені нижче.

1. Питання пов`язані з погашенням кредиту :

• як клієнт збирається гасити кредит ; скільки грошової готівки він отримує в ході робочого місяця;

• чи має клієнт спеціальне джерело погашення кредиту;

• чи є особи, що готові дати гарантію та яке їх фінансове становище.
2. Питання стосовно забезпечення кредиту:

• яке забезпечення буде передано в заставу;

• хто власник забезпечення;

• де складовано забезпечення;

• чи знаходиться воно під контролем клієнта та чи може бути що потребується чий–небуть спеціальний дозвіл, щоб продати забезпечення;

• як була проведена оцінка майна, що пропонується в якості забезпечення;

• чи підлягає забезпечення псуванню;

• які витрати на зберігання забезпечення.
3. Питання про зв`язки клієнта з іншими банками:

• які банки використовуються в даний час клієнтом;

• чи звертався він до інших банків за споживчою позичкою;

• чуму клієнт прийшов саме в цей банк;

• чи має він непогашені позички та який їх характер.

При отриманні заявки на кредит, банк повинен вияснити не тільки різні аспекти кредитної угоди, але й дати оцінку персональних якостей позичальника, будь це приватна особа чи керівник фірми. Оцінюючи особу клієнта банк зосереджує увагу на наступних моментах:

• порядність та чесність;

• професійні здібності;

• вік та стан здоров`я;

• наявність наступника ( на випадок захворювання чи смерті );

• матеріальна забезпеченість.

Порядність та чесність. Це ключові якості клієнта, що мають для банка першочергове значення. Банк не повинен надавати кредит особі, якщо ця особа не заслуговує довіри, тобто якщо маються признаки, що позичальник не буде дуже точно притримуватися умов кредитної угоди.
Чесний клієнт прикладе максимум зусиль щоб погасити взяті забов`зання, в якому тяжкому стані він би не опинився. Ненадійний клієнт буде гасити борги банку, якщо у нього маються вільні грошові кошти. Коли ж виникають складнощі, то він припиняє сплату заборгованості і відсовує банк в кінець черги.

При оцінці позичальника банк приділяє більше уваги його особистому життю, особливостям його « життєвого стилю «. Банк надає перевагу мати справу з клієнтом, який має будинок та проживає в ньому на протязі декількох років; який рідко змінює місце працевлаштування, одружений, має сім`ю, дітей і т. ін. Це слугує, як правило, свідченням благонадійності та дає певну гарантію, що клієнт не припинить сплату боргу в неекстремальній ситуації. Не слід, однак, думати, що позичальник, який не вписується в цю картину, повинен автоматично відхилятися. Зовсім очевидно, що набагато простіше оцінити цей аспект кредитування, що стосується репутації клієнта.

При вирішенні питання про позичку для банку суттєво , чи має він справу з своїм попереднім клієнтом, для якого він відкрив рахунок і який вже отримував вже позичку в цьому банку, чи незнайома людина, що вперше звернулася до банку. Якщо клієнт вже отримував у банку позичку і в банку не було до нього претензій, то це суттєво підвищує його шанси на отримання нового кредиту. Якщо він не користувався кредитом, але має депозитний рахунок в цьому банку, то наявність солідного залишку на ньому та регулярне перерахування сум на цей рахунок теж може свідчить про його високу платоспроможність. При першому зверненні клієнта банк повинен провести детальне обстеження стану справ майбутнього позичальника та використовувати максимум інформації про його особисті якості та матеріальний стан.

Вік та стан здоров`я клієнта. Якщо позичальник — людина похилого віку, продуктивність якої понижена через вік або тяжке захворювання, то видача споживчого кредиту буде ризикованою. В останньому випадку важливо знати чи є правонаступник, який зможе на себе прийняти зобов`язання по позичці у випадку смерті клієнта або коли він відходить від своїх справ.

Матеріальний аспект платоспроможності характеризує спроможність клієнта погасити борг за рахунок власних коштів. Якщо мова йде про особисту позичку, то банк намагається оцінити розмір особистого майна клієнта. Особисте багатство позичальника складається з нерухомого та рухомого майна. Наявність солідної нерухомості ( земля будівлі ) є покращуючим фактором при отриманні позички. Відомості про нерухомість зберігаються в кадастрі, де вказаний вид майна, його статус, стан та місцезнаходження. При цьому банкір, звичайно, цікавить не номінальна вартість нерухомості, а її реальна цінність, бо продаж нерухомості у випадку банкрутства часто являє собою непросту задачу. Для оцінки майна банкір може звернутися до послуг спеціаліста.

Рухоме майно може включати вклади (термінові ) клієнта, цінні папери, благородні метали, дорогоцінності, картини і т. ін. Це майно теж потребує детальної оцінки.

Зрозуміло, що банк з більшим задоволенням видає кредит клієнту, який володіє солідним майном, має нерухомість та цінні папери, ніж особі яка не має майна і цілком покладається на поточні доходи.

Після бесіди кредитний інспектор повинен прийняти рішення: чи продовжити роботу з кредитною заявкою чи відповісти відмовою. Якщо пропозиція клієнта не збігається в якихось важливих аспектах з принципами та положеннями політики, яку проводить банк в напрямку кредитування, то заявку слід рішуче відвернути. При цьому слід роз`яснити замовнику причини, за якими кредит не може бути наданий. Якщо ж кредитний інспектор за підсумком попереднього інтерв`ю вирішує продовжити роботу з клієнтом, то він заповнює кредитне досьє та направляє його разом з заявкою та документами, які надав клієнт, у відділ по аналізу кредитоспроможності.
Там проводиться поглиблений і детальний аналіз фінансового стану фізичної особи — позичальника. При цьому кредитний інспектор повинен вияснити хто з працівників найбільш підходить для проведення експертизи. Наприклад, якщо мова йде про оцінку забезпечення, що надане клієнтом, то потрібен висновок досвідченого аналітика, так як оцінка майна являє собою складну процедуру. Якщо ж потрібно отримати відомості у кредитного агентства, то цим може зайнятись менш кваліфікований працівник. Ефективність кредитного інспектора полягає у вмінні давати доручення тим працівникам, які найкраще підходять для його виконання.

Кредитоспроможність[8] -наявність передумов для одержання позичок, спроможність повернути їх. Вона визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках по раніше одержаних кредитах, його поточне фінансове становище і перспективи змін, спроможність при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.
Кредитоспроможність розраховується комерційним банком по кожному позичальнику — фізичній особі. Кредитоспроможність це якісна оцінка позичальника, яка робиться банком до вирішення питання про можливість і можливості кредитування та дозволяє передбачити вірогідність своєчасного повернення суд та їх ефективного використання.

Фактори, що оцінюються при оцінці кредитоспроможності позичальника, дозволяють оцінити готовність позичальника повернути суду у визначений термін.

В вітчизняній банківській практиці готовність позичальника до виконання взятих на себе зобов’язань оцінюється через вивчення його дієздатності та репутації по відношенню до суд, здатності отримувати дохід, наявність капіталу, забезпечення суд. Зовнішнім фактором оцінки кредитоспроможності є стан кон`юнктури ринку.

Оцінка дієздатності позичальника включає вивчення відомостей про фізичну особу, а саме її дієздатності.

Оцінка дієздатності дозволяє визначити правомірність отримувача суди до угоди, міру відповідальності та правонаступництва фізичних осіб при порушенні умов кредитної угоди.

Під репутацією позичальника розуміється його готовність до погашення отримуваної суди.

Про репутацію позичальника можна скласти уяву на основі інформації про участь в судових процесах, арбітражах, про видвинуті проти неї звинувачування, наявності штрафів, відомостей про виконання платежів в минулому та на поточний момент.

Здатність фізичної особи отримувати дохід — це величина отримуваної заробітної плати. Економічна ситуація, що складується допомагає визначити який фактор, що враховується при оцінці кредитоспроможності, має вирішальне значення. Так, якщо в умовах підйому вирішальне значення має здатність отримувати дохід, то в умовах спаду — фактор забезпечення суд.

Однак, в любому випадку для банку залишаються важливими дієздатність та репутація позичальника.

Якщо більш детально поговорити про оцінку фінансового стану позичальника — фізичної особи, то тут рекомендується вивчити його місячні доходи та витрати.

Вивчення платоспроможності позичальника здійснюється на підставі таких документів:

-довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві, розміри заробітної плати і утримань з неї ( виплати податків, погашення позичок (у тому числі за товари, придбані в розстрочку, утримання аліментів та інших стягнень);

-книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

-документів, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

-інших документах, що підтверджують інші доходи та витрати позичальника та його сім’ї (розрахункові документи, що підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату за навчання ).

Один з основних показників, які підтверджують платоспроможність позичальника — фінансова та соціальна стабільність. При всіх рівних умовах перевага віддається клієнту, який має більш надійні доходи, тривалий час роботи на підприємстві і проживання у даній місцевості.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється за допомогою таких коефіцієнтів та факторів:

— коефіцієнт платоспроможності позичальника Кпп;

— коефіцієнт платоспроможності сім’ї Кпс;

— коефіцієнт забезпечення Кз;

— наявність власної нерухомості ВН;

— наявність постійної роботи ПР.

На підставі цих документів визначаються:

— середньомісячні доходи позичальника (МД) та його сім’ї (МДС) з урахуванням заробітної плати, відсотків по вкладах, облігаціях та інших цінних паперах, доходів від іншої діяльності

— середньомісячні витрати позичальника (МВ) та його сім’ї (МВС) з урахуванням розмірів сплачуваних податків, відрахувань від заробітної плати на сплату аліментів, погашення раніше одержаних позичок, страхових, комунальних та квартирних платежів та ін.

а)Коефіцієнт платоспроможності Кпп

Коефіцієнт платоспроможності позичальника розраховується як відношення середньомісячного доходу (МД) до суми середньомісячних витрат
(МВ) та місячних платежів по кредиту та відсотках .

МД

Кпп = ————————,(1.1)

МПП + МВ де Кпп — коефіцієнт платоспроможності;

МПП — місячні платежі по позичці включаючи відсотки (в розрахунок береться позичка, яку передбачає одержати позичальник).

Коефіцієнт платоспроможності характеризує здатність позичальника забезпечувати своєчасні розрахунки.
Теоретичне значення коефіцієнта платоспроможності Кпп — не менше 2.0

При визначенні коефіцієнта платоспроможності враховано, що відповідно до діючого порядку судові органи, як правило, виносять рішення про утримання за виконавчими листами суми з розрахунку, що загальна сума утримань з доходу позичальника не повинна перевищувати 50 відсотків його доходу.

Зважаючи на те, що реальні місячні доходи позичальника — це лише частина місячного доходу його сім’ї, а витрати, що враховуються при розрахунку платоспроможності, розподіляються на всіх членів сім’ї, то дохід на кожного працюючого члена сім’ї буде більший, а витрати — менші, ніж у наведеному вище розрахунку.

З іншого боку, витрати позичальника на будівництво, придбання чи ремонт житла та інших будов також не можна розглядати як його власні витрати, а тільки як загальносімейні.

Тому при оцінці фінансового стану позичальника використовується коефіцієнт платоспроможності сім’ї (Кпс). За сім’ю приймається тільки дві особи — чоловік та дружина. Цей показник враховується при наявності поручительства одного з них.

При такому підході один із членів сім’ї буде позичальником, а другий
— його поручителем. Обидва вони несуть солідарну відповідальність за своєчасне і повне повернення кредиту та сплати відсотків. а)Коефіцієнт платоспроможності сім’ї (Кпс)

Коефіцієнт платоспроможності сім’ї обчислюється із співвідношення місячного доходу сім’ї до всіх місячних витрат, включаючи витрати по позичці.

МДС

Кпс = ——————-, (1.2)

МВС + МПП де МДС — місячний дохід сім’ї;

МВС — місячні витрати сім’ї;

МПП — місячні витрати по позичці (у розрахунок приймається позичка, яку планує одержати позичальник).
Теоретичне значення Кпс повинно бути не менше 2,0

У разі, якщо позичальник не має сім’ї або відсутнє поручительство члена сім’ї, коефіцієнт Кпс не визначається. При оцінці фінансового стану позичальника Кап множиться на 2.

в)Коефіцієнт забезпеченості Кз
Одним із засобів забезпечення повернення кредиту є застава:

Вартість застави

Кз= ——————————— (1.3)

Сума кредиту і відсотків

Теоретичне значення Кз — не менше 1,5

Залежно від стану платоспроможності, фінансової стійкості, солідності та можливості виконувати свої зобов’язання перед банком фізична особа – позичальник повинна бути віднесена до одного з п`яти класів , які характеризують його надійність :

КЛАС А — фізична особа з дуже стійким фінансовим станом;

КЛАС Б — фізична особа зі стійким фінансовим станом;

КЛАС В — фізична особа має ознаки фінансового напруження;

КЛАС Г — фізична особа підвищеного ризику;

КЛАС Д — фізична особа з незадовільним фінансовим станом.

Для визначення класу позичальника визначається інтегрований показник його фінансового стану, який розраховується на підставі наведених вище коефіцієнтів, їх вагомих значень та вагомих коефіцієнтів аналітичних груп.
Тобто оцінка фінансового стану позичальника і віднесення його до відповідного класу надійності здійснюються після узагальнення визначених коефіцієнтів та розрахунку інтегрованого показника.

г) Наявність власної нерухомості ВН

ВН може набувати таких значень:

ВН = 1 при наявності власної нерухомості;

ВН = 0,5 — нерухомість знаходиться у власності іншого члена сім’ї;

ВН = 0 — не має власної нерухомості.

д) Наявність постійної роботи ПР

ПР може набувати таких значень:

ПР = 2 при стажі роботи на постійному місці понад 3 роки;

ПР = 1 при стажі роботи на постійному місці від 1 до 3 років;

ПР = 0 при стажі роботи менше 1 року.

Для визначення інтегрованого показника фінансового стану позичальника необхідно:

— розраховані за викладеною методикою показники занести до таблиці додатку 2.19;

— значення кожного показника помножити на вагоме значення;

— знайти суму всіх значень.

Після визначення інтегрованого показника визначається клас позичальника за рейтинговою шкалою таблиці додатку 2.20

Дана методика рейтингової оцінки кредитоспроможності фізичної особи – позичальника розроблена для умов нашого середовища і широко застосовується банками України.

Для оцінки надійності та фінансового стану майбутнього позичальника банк використовує всі доступні матеріали, як отриманні безпосередньо від клієнта, так і ті, що знаходяться в кредитному архіві або що надійшли із зовнішніх джерел ( від кредитних агентів, від ділових партнерів позичальника. Але особливо важливим є детальне вивчення фінансового стану та розрахунок коефіцієнтів, що використовуються в практиці кредитного аналізу. Існує багато розрахункових показників, причому кожен банк використовує свою методику їх розрахунку та оцінки.

Одним з можливих способів оцінки кредитоспроможності позичальника є так званий метод рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника, який дуже широко розповсюджений в західних банках. Але в останні часи його часто починають використовувати й українські банки. Тому має сенс розглянути більш детально даний метод оцінки кредитоспроможності позичальника — фізичної особи.

Рейтингова оцінка кредитоспроможності позичальника — це оцінка кредитного ризику надання короткострокових суд банка.

Методика рейтингової оцінки кредитоспроможності включає:
1. розробку системи оціночних показників кредитоспроможності;
2. визначення критеріальних границь оціночних показників;
3. ранжування оціночних показників;
4. оцінка сумарної кредитоспроможності.

При виборі показників оцінки кредитоспроможності виділяють традиційні коефіцієнти: ліквідності, прибутковості і т. ін. Поряд з цім пропонується використовувати ряд додаткових показників. Так в західних країнах, визначаючи кредитоспроможність клієнта, банк розглядає комплекс факторів.
Інформація [9] про позичальника займає інколи до 80% об`єму листа опитування. Питання ж обрані і сформульовані так, щоб не задіти гідність позичальника.

Крім того, існують методики застосування спеціальної шкали для виміру рейтингу позичальника по системі «кредит — скорингу», тобто нарахування балів клієнту в залежності від його рівня кредитоспроможності. Наприклад,
«скоринг — формуляр» німецького банку складається з 12 показників, по кожному з яких клієнту нараховуються бали. Чим більше балів набере клієнт в сумі, тим вища його кредитоспроможність. Максимальний бал таблиці -20.
Перші п`ять показників відносяться до фінансових можливостей клієнта.

Перший. Відсутність несприятливої інформації кредитно-довідкового бюро — 10 балів.

Другий. Здатність погасити заборгованість: до 60% — 0 балів, 61 — 80%
— 10 балів, 81 — 100% — 20балів.

Третій. Наявність забезпечення : 0 — 25% — 1 бал; 26 -50% — 4 бали;
51 — 75% — 7 балів; 76 — 100% — 12 балів, більше 100% — 20 балів.

Четвертий. Наявність майна — нерухомість, цінні папери, вклади в банки — 10 балів.

П`ятий. Кредити, отримані в банку раніше: не отримував раніше кредити
— 5 балів; своєчасно гасив раніше отримані кредити — 15 балів.

Шостий. Кваліфікація: нема кваліфікації — 0 балів; допоміжний персонал — 2 бали; спеціаліст — 7 балів; службовець — 9 балів; пенсіонер
— 13 балів; керівний працівник — 13 балів.

Сьомий. Трудова діяльність у останнього наймача: до 1 року — 0 балів; до 2 років — 3 бали; до 3 років — 5 балів; до 5 років — 8 балів; більше 5 років — 12 балів; пенсіонер — 0 балів.

Восьмий. Сфера діяльності: держслужба — 10 балів; інші сфери — 6 балів; пенсіонери — 0 балів.

Дев`ятий. Вік: до 20 років — 0 балів; 25 років — 2 бали; 30 — 4 бали; 35 — 8 балів; 50 — 9 балів; 60 — 11 балів; більше 60 — 16 балів.

Десятий. Сімейний стан: неодружений — 8 балів; одружений — 14 балів; розлучений — 8 балів; вдовець — 8 балів.

Одинадцятий. Спосіб найму житла : не має житла — 0 балів; за наймом —
5 балів; власне — 10 балів.

Дванадцятий. Кількість утриманців : 0 — 10 балів; 1 — 7 балів; 2 — 5 балів; 3 — 2 бали; більше 3 — 0 балів.

Таким чином при набраній сумі в 81 бал співробітник банку приймає позитивне рішення про кредитування самостійно, від 61 до 80 балів — потрібна згода вищестоящої особи. Коли рейтинг сягає нижче 60 балів, то в видачі суди клієнту відмовляють.

Для порівняння можна навести також скоринг — формуляри інших банків, наприклад Ощадбанку Російської Федерації. Цим[10] банком видаються кредити на будівництво в сумі, що не перевищує 60000 дол. та терміном до 10 років, та кредити на поточні потреби в сумі, що не перевищують 10000 дол. та терміном до трьох років. Платоспроможність позичальника в цьому банку визначають за слідуючою формулою:

Р = Дч * К * Т (1.4)

де, Р — платоспроможність;

Дч — середньомісячний доход за останні шість місяців, мінус всі обов(язкові платежі;

К — коефіцієнт, який змінюється в залежності від значення Дч:

К = 0,3 при Дч до 500 дол.

К = 0,4 при Дч від 501 до 1000 дол.

К = 0,5 при Дч від 1001 від 2000 дол.

К = 0,6 при Дч від 2001 дол.

Т — термін кредитування в місяцях.

Для визначення платоспроможності позичальника — підприємця замість довідки з місця роботи використовують декларацію про доходи завірену податковою інспекцією. Якщо в процесі аналізу платоспроможності позичальника виявляються об(єктивні передумови незбереження рівня доходів на протязі обумовленого терміну кредиту (Наприклад, при нестійкому положенні організації в якій працює позичальник, наявність в сумі доходу разових не гарантованих виплат і. т.п.), то величина кредиту корегується в меншу сторону.

А взагалі вперше техніка кредитного скорингу[11] була запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 40 — х рр. Для відбору позичальників по споживчому кредиту. Дюран зауважував, що виведена ним формула » може допомогти кредитному працівнику легко й бистро оцінити якість звичайного претендента на кредит, але в екстра ординарних випадках її прогнозні якості послаблюються «.

Дюран виявив групу факторів, що дозволяють, на його думку, з достатньою достовірністю визначити ступінь кредитного ризику при отриманні споживчого кредиту. Він використовував слідуючі коефіцієнти при нарахуванні балів:
1. Вік: 0,01 за кожен рік більше 20 років ( максимум 0,3)
2. Стать : жіноча — 0,4, чоловіча — 0;

3.Термін проживання : 0,042 за кожен рік проживання в даній місцевості

( максимум 0,42);

4.Професія: 0,55 за професію з низьким ризиком, 0 — за професію з високим ризиком, 0,16 — для других професій;

5.Робота в галузі: 0,21 — підприємства загального користування, державні установи, банки та брокерські фірми;

6.Зайнятість: 0,059 за кожен рік роботи на даному підприємстві

(максимум — 0,59);

7-9. Фінансові показники: 0,45 за наявність банківського рахунку, 0,35 за володіння нерухомістю, 0,19 при наявності полісу страхування життя.

Використовуючи ці коефіцієнти Дюран визначив границю, що розділяє
«гарних» та «поганих» позичальників — 1,25 бала. Клієнт, що набрав більше
1,25 бала, може бути віднесений до групи помірного ризику, а той що набрав менше 1,25 бала рахується не бажаним для банка.

Метод скорингу дозволяє провести експрес-аналіз заявки на кредит в присутності клієнта. У французьких банках клієнт, що попросив персональну суду та заповнив спеціальну анкету, може отримати відповідь про можливість надання споживчого кредиту на протязі декількох хвилин.

До спеціальної анкети великого французького банк «Креді агріколь», яку заповнюють індивідуальні позичальники, входять такі дані:
1. ціль кредиту (від 0 балів при грошовому кредиті до 100 балів при купівлі автомобіля);
2. Участь клієнта у фінансуванні угоди ( при сплаті готівкою менше 10% суми
— 0, від 10 до 45% — 30 балів, більше 45% — 50 балів);
3. сімейний стан (від 0 для розведених подружь до 60 з кількістю дітей менше трьох );
4. професія (від 0 балів для студентів до 100 для державних службовців);
5. вік (від 0 балів для осіб молодше 25 років, до 100 балів більше 65 років);
6. зайнятість (від 0 балів при терміні менше одного року до 100 — більше 4- х років);
7. чистий річний дохід (від 0 — при доході до 60 тис. франків до 100 — при доході більше 160 тис. фр.);
8. володіння нерухомістю (від 0 балів при наймі квартири до 80 при наявності власного будинку);
9. термін кредиту (від 140 балів при терміні менше 1-го року до 0 при терміні більше 2- х років — 4
10. сума на банківському рахунку (від 0 при залишку менше 5 тис. фр. До
150 при залишку більше 50 тис. фр. ).

Якщо позичальник набрав більше 510 балів, банк відразу дає згоду на видачу кредиту, при 380 — 509 балах проводиться додаткове вивчення умов ( сума, термін кредиту, гарантії), при набранні менше 380 балів слідує відмова від видачі споживчого кредиту.

Також для прикладу наведу рейтинг якості кредиту(по бальній системі), який рекомендується Світовим Банком[12] для використання (див додаток 1.1 та додаток 1.2).

Методи перевірки кредитоспроможності позичальників по бальній системі отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу, ні коштів на їх розробку.

Світова банківська практика аналізу клієнтської заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всестороннього вивчення зі сторони банків України.

У випадку позитивного заключення про кредитоспроможність потенційного позичальника банк приступає до розробки умов кредитного договору. Цей етап називається структуруванням суди. В процесі структурування визначає основні характеристики суди :
5. ціль кредиту;
6. суму;
7. порядок погашення;
8. строк;
9. забезпечення;
10. ціну кредиту;
11. інші умови.

Ціль кредиту. [13]Перше питання, що цікавить банк : «Для чого береться кредит?». Ціль кредиту залежить від категорії позичальника. Якщо це фізична особа, то за звичай, воно бере споживчу суду на купівлю нерухомості ( будинок, квартира ), товарів тривалого використання ( автомобіля, холодильника і т. ін. ) або ж персональний кредит для погашення боргів, сплату внесків за навчання , оплати поїздок за кордон і т. ін.

Ціль кредиту служить важливим індикатором ступеня ризику, пов`язаного з видачею споживчої суди. Банк, наприклад, уникає видачі суд для спекулятивних операцій, так як погашення залежить від результату сумнівних, а інколи й заборонених законом угод і, відповідно несе високий ризик. Видаючи кредит акціонерній компанії, банк повинен впевнитися, що кредит береться для виконання цілей, передбачених уставом фірми.

Ціль визначає і форму кредиту. Так, якщо позичальник з допомогою суди хоче подолати короткотерміновий розрив між надходженням коштів та платежам, то найбільш підійде така форма кредиту, як овердрафт.
Фінансування капітальних затрат потребує інших форм кредитування, наприклад термінової суди.

Сума кредиту. Банк повинен провірити обгрунтованість заявки по відношенню до суми кредиту. Важливо з самого початку правильно визначити суму кредиту, що потрібно, або в іншому випадку банк обов`язково зіткнеться з проханням про збільшення кредиту при настанні кризисної ситуації. Небезпека полягає в тому, що банку доведеться вибирати між двома однаково невтішливими альтернативами: надати додатковий кредит або ж втратити ті кошти, що вже були видані в кредит. Тому банк, отримавши розрахунки клієнта, повинен сам дати оцінку необхідній сумі кредиту і внести необхідні корективи. Так, наприклад, якщо клієнт просить видати
«проміжкову суду» для купівлі нового будинку і має наміри погасити її за рахунок виручки від продажу старого будинку, він може не врахувати всіх витрат, пов`язаних з цією операцією ( консультування, оформлення паперів, переїзд, посередницькі послуги і т. ін. ). Банк повинен поправити розрахунки клієнта, щоб огородити себе від майбутніх несподіванок.

Практика показує, що в основу заявки на кредит позичальник кладе найбільш оптимістичний варіант розрахунків і занижує суму кредиту, думаючи, що її легше буде отримати у банка. Так якщо клієнт банку просить кредит на купівлю нового автомобіля, він не обгрунтовано завищує ціну старого автомобіля, виручку від продажу якого він збирається внести в якості першого внеску автомобільному дилеру. Це може призвести до нездатності погасити суду. Інколи позичальник, навпаки, просить у банка завищену суму, розраховуючи, що якщо його прохання не буде задоволене, він в подальшому знизить суму заявки.

Банк зобов’язаний пересвідчитися, що в фінансуванні угоди, на яку піде кредит, приймають кошти самого клієнта. Бажано, щоб банк і клієнт приймали участь у фінансуванні угоди рівними долями, хоч, як правило, банк видає кредит на більшу суму. Так, при споживчому кредиті банк фінансує від 2/3 до 3/4 вартості речі, що купується. При кредитуванні ділових підприємств доля участі банку суттєво коливається в залежності від виду та терміну кредиту, отриманого банком забезпечення і т. ін.
Однак і тут участь коштів позичальника в фінансуванні угоди є обов`язковою умовою.

Погашення кредиту. Воно може проводитися одноразовим внеском по закінченню терміну або рівномірними внесками на протязі всього періоду дії кредиту. В останньому випадку розробляється графік платежів по погашенню в відповідності з термінами обіговості капіталу.

При видачі кредиту повинен бути чітко визначене джерело його погашення. Є два головних джерела — за рахунок надходження доходів або від продажу активів. Банк повинен провірити, чи відповідають умови, запропоновані клієнтом, його реальним можливостям.

В операціях банку з індивідуальними позичальниками здатність останнього погасити кредит частіше за все залежить від величини та регулярності отримуваного доходу. В якості гарантії своєчасного погашення суди банк може потребувати переводу заробітної плати позичальника на його поточний рахунок в цьому банку. Кредитоспроможність ділового підприємства, в свою чергу, залежить від величини та регулярності отримання прибутку. При цьому важливо встановити характер ділових зв`язків фірми. Якщо основний дохід надходить від одного — двох контрагентів чи пов`язаний з деякою однією великою угодою, ризик непогашення кредиту внаслідок ненадходження доходу суттєво зростає. Що стосується реалізації активів ( нерухомості, цінних паперів і т. ін. ) як метода погашення суди, то основна небезпека складається в тому, що виручка від продажу може бути значно меншою, ніж необхідна для погашення боргу. Банк завжди повинен враховувати можливі помилки та брати з клієнтів зобов’язання про погашення неповернутої частини боргу за рахунок власних коштів.

Строк кредиту. Чим більш великий термін суди, тим вище ризик, тим більше ймовірність того, що виникнуть непередбачені труднощі і клієнт не зможе погасити борг у відповідності з договором. Комерційний банк, виходячи з характеру залучених коштів, повинен обмежити свою кредитну діяльність у сфері середньо- та довгострокових операцій, щоб забезпечити необхідну ліквідність балансу та задовольнити вимоги вкладників. Тому кредити терміном до трьох років вважаються найбільш сприятливими для комерційного банка. Разом з тим, з ростом питомої ваги строкових вкладів та розвитком ринку міжбанківських кредитів банки все більш розвивають практику видачі середньо термінових кредитів діловим фірмам ( на термін до 6 — 7 років ) та довгострокового кредитування індивідуальних позичальників на купівлю або ремонт житлових будинків ( на термін 8 — 25 років ).

Забезпечення. Важливим елементом кредитної угоди є те, які активи позичальник зможе заставити в якості забезпечення кредиту. При цьому необхідно підкреслити, що кредит повинен видаватися на визначені цілі, для фінансування конкретної господарської операції, а не в обмін на забезпечення як таке. Забезпечення — це остання лінія оборони для банка і рішення надати споживчий кредит завжди повинно базуватися на перевагах самого проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення. Якщо сама основа кредитної угоди пов`язана з підвищеним ризиком, було б великою помилкою видати кредит під гарне забезпечення, використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення повинно вирішуватися вже після того, як кредитна угода вважається придатною для банка.

Без забезпечення кредит може надаватися лише в тих випадках, коли джерело погашення суди має дуже високу надійність.

Ціна кредиту. Винагорода банку за кредит складається із двох основних елементів: відсотку за кредит та комісії за відкриття кредиту.
Відсоток за кредитом, як правило, визначається шляхом нарахування надбавки до базової ставки. Базова встановлюється кожним банком індивідуально. Надбавка залежить від характеру споживчого кредиту та ступеня ризику, пов`язаного з нею.

Що стосується комісії, яку банк отримує при заключенні кредитного договору, то можливі варіанти: одноразова сплата фіксованої винагороди в відповідності з шкалою тарифів, що діє в даному банку або сплата комісії в розмірі 1 — 5 % від суми наданого кредиту.

Структурування може здійснити серйозний вплив на успіх кредитної угоди. Якщо банк визначив в договорі дуже короткі терміни погашення суди, то позичальник може залишитись без капіталу, необхідного для нормального функціонування. В результаті випуск продукції не буде рости згідно першопочатковим планам. Напроти, якщо банк надає дуже ліберальні умови сплати боргу ( скажемо, якщо грошові кошти для погашення напіврічної суди будуть отримані на протязі одного місяця ), то позичальник буде тривалий час безконтрольно використовувати отриманий кредит.

Невірне визначення суми кредиту може призвести до серйозних проблем. Якщо сума занижена ( наприклад, замість необхідних 300 тис. дол. отримано 100 тис. дол. ), то позичальнику незабаром потрібно буде ще 200 тис. дол. , першопочатковий кредит не буде погашений в термін. У зворотній ситуації (видали 200 тис. дол., коли необхідно 100 тис. дол. ) клієнт буде мати надлишкові суми та витратить їх на фінансування витрат, не передбачених кредитною угодою.

Прийнявши позитивне рішення про видачу кредиту та провівши структурування суди, банк проводить переговори з клієнтом та розробляє компромісний варіант угоди, що задовольняє обидві сторони. При цьому банк враховує ступінь фінансового обмеження позичальника, наявність у нього альтернативних джерел кредиту зі сторони конкуруючих кредитних установ.
Якщо поле маневрів клієнта обмежено, банк може наполягати на більш жорстоких умовах по відношенню до термінів погашення, забезпечення, вартості кредиту і т. ін.

Кредитний договір – це розвернутий документ, який підписують учасники кредитної угоди, та містить детальне описання всіх умов кредиту, що надається. При цьому банк повинен володіти письмовим рішенням ради директорів компанії, що підтверджує повноваження керівних осіб на підписання угоди .

1.2.8Контроль за погашенням кредиту.

Для контролю за ходом погашення суди банк формує спеціальне кредитне досьє, де знаходиться вся документація по кредитній угоді та всі необхідні відомості про позичальника. Документи групуються наступним способом:
12. матеріали по кредиту ( копії кредитного договору, боргових зобов’язань, гарантійних листів і т. ін.);
13. фінансово – економічна інформація (аналітичні таблиці, податкові декларації, бізнес-плани і т. ін.);
14. матеріали про кредитоздатність клієнта ( аналітичні звіти кредитних агентств, відомості, отримані від інших банків, телефонні запити і т. ін.);
15. документи по забезпеченню суди ( свідоцтво про заставу, документи про передачу прав по вкладам та цінним паперам, закладні і т. ін.);
16. листування по суді ( листування з клієнтом, записи телефонних розмов і т. ін.).

Банк повинен здійснювати постійний контроль за виконанням умов кредиту, обумовлених договором, або кредитний моніторинг. Кінцева ціль – забезпечити погашення в термін основного боргу та сплату процентів по суді.
Кредити, з якими виникають труднощі з погашенням, називаються проблемними кредитами. Поява проблемного кредиту, як правило, не є несподіванкою: досвідчений фінансист може виявити признаки небезпеки задовго до того, як неспроможність клієнта погасити суду стане явною. Детальний аналіз поточної фінансової звітності в спів вставленні з минулими звітами виявляє такі тривожні сигнали, як різке збільшення кредиторської заборгованості, зниження коефіцієнтів ліквідності, падіння об`ємів продажу, збитки від операційної діяльності і т. ін. Поганими симптомами є ненадання в термін запрошеної банком інформації або фінансових звітів, ухилення керівників фірми від телефонних та особистих контактів з банком, захоплення клієнта створенням нових підприємств або скупкою нерухомості, накопичення спекулятивних запасів, втрата клієнтів і т. ін. Багато можуть розповісти кредитному відділу поведінка ділових партнерів позичальника (запити про його кредитоспроможність постачальників, анулювання страховки страховою компанією ) або повідомлення інших відділів банку ( наприклад, поява сальдо на рахунку клієнта в цьому банку).

Якщо банк виявив несприятливу суду, що може призвести до неплатежів, він повинен діяти негайно. Найкращий вихід – обговорення справ з позичальником та розробка програми подолання кризової ситуації. Такий варіант найбільш сприятливий, ніж об`явлення позичальника банкрутом.
Судове переслідування позичальника може мати негативний ефект, якщо останній доведе, що дії банку нанесли йому ущерб і довели до банкрутства.

Якщо вдається переконати клієнта, що становище можна виправити, банк може запропонувати продати активи і т. ін.

Отже в кінці першого розділу можна підсумувати, що не дивлячись на те, що за кордоном обсяг кредитних операцій по споживчому кредитуванню складає одну третину від загального обсягу наданих кредитів, споживче кредитування в Україні ще не набуло великого розповсюдження серед банків, але є вже декілька банків які почали займатися кредитування населення. Що ж стосовно самого споживчого кредиту то існує декілька специфічних рис. По- перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати
(придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах. Одним з найбільших банків, який займається споживчим кредитуванням є Ощадний державний спеціалізований банк України, який на даний момент здійснює близько трьох видів короткострокових кредитів та чотирьох довгострокових видів кредитування.
Саме кредитування відбувається шляхом реалізації процесу кредитування, який в свою чергу включає наступні етапи, кожен з яких вносить свій внесок в якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

1) попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

1) розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв`ю з майбутнім позичальником;

1) оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов`язаного з видачею кредиту;

1) підготовка кредитного договору ( структурування кредиту ) та його підписання;

1) контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Особливо цікавими є методики оцінки кредитоспроможності позичальника за допомогою рейтингу. Раніше вони в основному використовувалися західними банками. До теперішнього часу розроблена значна кількість методик оцінки кредитоспроможності позичальника. Вони відрізняються по числу показників, що використовуються для оцінки кредитоспроможності, підходом до оцінки критеріальних меж оціночних показників, оцінкою значимості кожного із відібраних показників, методикою підрахунку сумарної кредитоспроможності.

Методи перевірки кредитоспроможності позичальників по бальній системі отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу, ні коштів на їх розробку.

Світова банківська практика аналізу клієнтської заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всестороннього вивчення зі сторони банків України і тому все більше і більше українських банків до розробки власних рейтингових систем оцінки кредитоспроможності позичальника — фізичної особи.

РОЗДІЛ 2

2.Механізм реалізації споживчого кредитування в Ощадбанку України

2.1Аналіз організації споживчого кредитування в Ощадбанку України

Ощадний банк України розпочав діяльність як самостійна установа в 1991 році в умовах, коли 84 млрд.крб., або 44,2% валюти балансу було вилучено
Держбанком СРСР. У Ощадбанку залишились зобов’язання перед вкладниками без відповідних ресурсів для їх виконання.

Приведення в аналітичному огляді порівняння Ощадбанку зі Ощадбанком
Росії не коректне з наступних причин: 1) з балансу банку не вилучались кошти; 2) банк обслуговує бюджетні і державні акціонерні установи в т.ч. —
РАО “ЄЕС”, Державтоінспекція та інші; 3)держава двічі компенсувала вклади громадян віком старше 80 років.

Ощадний банк є державним банком, має найбільш розгалужену мережу(625 відділень, 12000 філій та 300 окремих виносних філій), спеціалізується на проведенні розрахунково-касового обслуговування, але органи державної влади
– розпорядники бюджетних коштів та бюджетні організації обслуговуються в різних банках, часто втрачаючи кошти від їх ризикової політики та прямих зловживань.

В минулому році загроза фінансової кризи, інфляційні очікування призвели до відтоку вкладів.

Незважаючи на великий відтік вкладів населення, Ощадбанк України пішов на зустріч Уряду і одним з перших банків погодився на проведення конверсійних операцій з державними цінними паперами. Сума конверсійних цінних паперів склала 349,1млн.грн., або 90,8% портфелю цінних паперів
Ощадбанку. Протягом серпня – жовтня повинні були погаситись цінні папери на суму 135,0 млн.грн. з доходом 25,4 млн.грн., тобто на коррахунок банку протягом цього періоду було б зараховано 160,4 млн.грн. Фактично Ощадбанк отримав від Національного банку України кредитні ресурси в сумі 20 млн.грн. під 40% річних зі строком повернення їх в листопаді минулого року

Крім того, Урядом відвернуті з банку і не обслуговуються кредитні ресурси в сумі 133,7 млн.грн., враховуючи неотримані відсотки,
Казначейством не відшкодовані витрати Ощадного банку по пільговому кредитуванню громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 1,4 млн.грн. Залишились невиконаними зобов’язання
Держави щодо виплати компенсації громадянам України, передбачені захищеною статтею Закону “Про державний бюджет на 1998 рік” в сумі 100 млн.грн.

Це різко погіршило ліквідність Ощадбанку, особливо враховуючи різке посилення резервних вимог Національного банку України.

Що стосовно надання кредитів на споживчі цілі установами Ощадбанку, то вони регулюються внутрішніми положеннями банку, згідно з якими установи
Ощадного банку України надають кредити повнолітнім дієздатним громадянам
України, які мають постійне джерело доходу. При чому, при наданні кредиту перевага надається громадянам, які одержують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи Ощадбанку.

У межах основних напрямків кредитної та процентної політики, що визначається Ощадним банком України, встановлюються: об’єкти кредитування; максимальні розміри кредитів; мінімальні процентні ставки за кредитами; строки користування кредитом.

В окремих випадках Ощадбанк може вдаватись до впровадження особливих умов кредитування за деякими видами кредитів та категоріями позичальників.

Що стосовно видачі установами банку кредитів населенню, то вона здійснюється в межах кредитних ресурсів, які мобілізуються на місцях, а також купуються у інших установах Ощадбанку. Всі кредити громадянам надаються у національній валюті України.

Обов’язковою умовою надання кредиту є його забезпечення заставою
(закладом) майна. Застава (заклад) оформлюється договором застави (закладу) в письмовій формі. Заставодавцем може бути як сам позичальник, так і третя особа — майновий поручитель. Предметом застави (закладу) можуть бути цінності, ліквідне рухоме та нерухоме майно. Предмет застави (закладу) повинен належати на правах власності позичальнику або майновому поручителю і бути вільним від інших зобов’язань.

Майно, що є предметом застави і залишається у володінні заставодавця, має бути застрахованим. Банк може вимагати від заставодавця застрахувати майно на свою користь. Страхування майна здійснюється шляхом укладання
Договору страхування із страховою компанією за рахунок заставодавця на суму, не меншу від суми зобов’язань, що забезпечуються цим майном, з урахуванням можливих витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на заставлене майно та його реалізацією.

Страхування майна здійснюється за оцінкою його вартості, яка була узгоджена сторонами при прийманні майна під заставу.

У разі якщо предметом застави є нерухоме майно або транспортний засіб, договір застави повинен бути нотаріально засвідчений (нерухомість – за місцезнаходженням, транспортні засоби – за місцем реєстрації).

Накладання заборони на відчуження та повторну заставу нерухомого майна здійснюється державним нотаріусом за місцезнаходженням цього майна
(житлового будинку, квартири, садового будинку, гаражу та ін.), накладання заборони на відчуження та повторну заставу транспортних засобів здійснюється державним нотаріусом за місцем реєстрації транспортних засобів.

Прийняті під заклад цінності передаються банку на схов. Видача позичальнику із схову прийнятих від нього цінностей проводиться банком тільки після виконання всіх умов кредитного договору. За згодою банку заставодавець може зробити заміну предмета застави або закладу за умови, що ліквідність нового предмета застави (закладу) буде не меншою від попереднього предмета застави (закладу).

Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються рядом факторів:

1) граничними розмірами, встановленими Ощадним банком для конкретного виду кредитів;

1) платоспроможністю позичальника, його можливістю повністю та у встановлений строк повернути отриманий кредит. Кредити не надаються громадянам, з доходів яких здійснюються обов’язкові місячні платежі (комунальні платежі, оплата дитячого садку, аліменти, утримання по виконавчих документах тощо) у розмірі більше 50 відсотків сукупного доходу.

Розрахунок платоспроможності позичальника може бути здійснений за принципом «сімейного кредитування», тобто коефіцієнти платоспроможності визначаються, виходячи з розміру спільних доходів і витрат сім’ї.

Позичальник повинен надати установі банку письмовий розрахунок, вказавши в ньому реальні джерела погашення боргу, підтверджені відповідними документами;

3) вартістю заставленого майна, що може бути надане позичальником

(іншою особою) в забезпечення повернення кредиту з урахуванням виду застави.

Кредити під заклад, з урахуванням суми процентів за користування ними (не менше ніж за три місяці) та витрат на оформлення, видаються у розмірі не більше:

60 % оціночної вартості прийнятих під заклад нових товарів;

30 % оціночної вартості прийнятих під заклад товарів, що вже були в користуванні.

Що ж стосовно кредитів під заставу, з урахуванням суми процентів (не менше ніж за три місяці) за користування ними та витрат на оформлення, то вони видаються у розмірах, що обмежуються вартістю заставленого майна, яке може бути надане позичальником (іншою особою) Банку в забезпечення.

Кредит може бути наданий в сумі, яка не перевищує:

60% оціночної вартості житлових будинків та квартир;

40% оціночної вартості виробничих приміщень;

50% оціночної вартості товарів в обороті або переробці та легкових автомобілів;

30% оціночної вартості вантажних автомобілів та технологічного обладнання, яке було у використанні;

60-70% оціночної вартості нового технологічного обладнання;

90% суми на депозитному вкладі в установі Ощадного банку
України.

Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку за місцем проживання (за наявності постійної прописки), за винятком кредитів на будівництво або купівлю індивідуальних житлових будинків (квартир), які надаються за місцем забудови або знаходження індивідуального житлового будинку (квартири).

Кредит Ощадбанком надається переважно в безготівковій формі, а також шляхом видачі готівки, розрахункового чека.

Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших факторів з таким розрахунком, щоб сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для надання кредиту, витрати на ведення банківських справ і забезпечувала одержання прибутку. Розмір плати за користування кредитом повинен бути не нижче мінімального рівня, що встановлюється Ощадним банком України.

Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку та державних органів, в компетенцією яких входить вирішення цих питань, від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін додатковою угодою. Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в кредитному договорі.

У разі незгоди сплачувати змінену процентну ставку позичальник зобов’язаний після отримання повідомлення про зміну процентної ставки у 2- місячний строк по довгострокових кредитах та у місячний строк по короткострокових кредитах погасити заборгованість за одержаними кредитами.
Якщо у вказаний строк позичальник не повертає кредит, то заборгованість перераховується на рахунок прострочених позичок. В цьому випадку банк направляє позичальнику претензію і в разі, якщо вона не задовольняється в місячний строк, то передає справу до суду.

Для одержання кредиту позичальник укладає з банком кредитний договір
(додаток 2.1), в якому визначаються умови видачі та порядок погашення кредиту, права, обов’язки і відповідальність кожної із сторін. Одночасно укладається договір застави (закладу) (додатки 2.2,2.3,2.4,2.5) з позичальником або майновим поручителем — фізичною або юридичною особою.

В разі зміни процентної ставки за кредитом, пролонгації кредиту, зміни будь-якого пункту кредитного Договору або появи / ліквідації пунктів у кредитному договорі банк укладає додаткову угоду, що є невід’ємною частиною кредитного Договору.

Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установи банку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який враховує висновки з цього питання служби безпеки, юридичної служби та підрозділу по управлінню ресурсами.

Новий кредит надається лише за умови повної сплати заборгованості за раніше одержаними кредитами або при наявності додаткового ліквідного майна та реальних можливостей щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів.

Короткострокові кредити надаються громадянам на споживчі цілі
(придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів) та на нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо) строком до 1 року.

У кредитному договорі обов`язково вказується конкретна ціль кредиту.

Що стосовно довгострокових кредит установами Ощадбанку надаються громадянам на такі цілі: будівництво індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями; будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок; будівництво надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літньої кухні, теплиці, майстерні, навісу тощо; будівництво гаражів; купівля індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями; купівля квартир у багатоквартирних житлових будинках; купівля будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом; купівля гаражів; реконструкція та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку; реконструкція та ремонт квартир; реконструкція та капітальний ремонт будинків дачного типу і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом; поточні потреби (придбання товарів тривалого користування меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.).

Строк користування довгостроковим кредитом встановлюється залежно від об’єкта кредитування, розміру кредиту та фінансового стану позичальника. При цьому строк користування кредитом, одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 10 років, а за іншими видами кредитів – 5 років.

Довгострокові кредити на купівлю квартир, будинків, гаражів, товарів тривалого користування, обладнання для підприємницької діяльності і т.ін. надаються у розмірі до 70% від вартості об’єкта кредитування, але не більше граничних розмірів, визначених Правлінням Ощадбанку. Решта суми вноситься позичальником як аванс до початку кредитування. В разі якщо позичальник не може одноразово внести всю необхідну суму, банк пропонує йому відкрити накопичувальний депозитний рахунок на загальних підставах. Після накопичення необхідної суми позичальник може претендувати на отримання довгострокового кредиту.

Власні грошові кошти позичальника, що знаходяться на накопичувальному депозитному рахунку, будуть переведені на рахунок продавця разом з коштами, що знаходяться на позичковому рахунку.

Довгострокові кредити на будівництво об’єктів надаються у розмірі до
85% від вартості об`єкта кредитування, але не більше граничних розмірів, визначених Правлінням Ощадбанку. Обов`язковою умовою надання довгострокового кредиту на будівництво будинку є першочергове вкладання позичальником власних коштів у розмірі не

менше ніж 15% вартості об’єкта кредитування. Як авансовий платіж в цьому випадку можуть бути розглянуті вже здійснені капітальні вкладення позичальника у придбання земельної ділянки або в початкові етапи будівництва, які документально підтверджені як власні витрати позичальника та можуть бути оцінені представником банку при огляді об`єкта будівництва.

У разі будівництва згідно з вартістю закінчених етапів робіт в першу чергу підрядчику перераховуються грошові кошти з накопичувального депозитного рахунку, а потім з позичкового рахунку позичальника.

У разі якщо позичальник пред’являє документи, що підтверджують здійснення його власних витрат у розмірі не менше ніж 15% на капітальні вкладення у будівництво, то підрядчику перераховуються кошти з позичкового рахунку позичальника.

Відсоткова ставка за кредит визначається на загальних підставах

В окремих випадках установи банку можуть встановлювати порядок сплати відсотків з регресом платежу (тобто сума відсотків за користування кредитом розподіляється і сплачується рівними частинами протягом дії кредитного Договору).

Граничні строки освоєння кредитів:

1. на будівництво індивідуальних житлових будинків — не більше 2 років з дня отримання кредиту;

2. на будівництво садово-дачних будиночків та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом , — не більше 1 року з дня отримання кредиту;

3. — на реконструкцію та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, садових будиночків, будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, ремонт квартир, будівництво гаражів та надвірних будівель для утримання худоби і зберігання сільгосппродуктів — не більше 6 місяців з дня отримання кредиту;

4. — на купівлю індивідуального житлового будинку, квартири, садових будиночків та будинків у сільській місцевості , що не є основним житлом , гаражів — не більше 2 місяців з дня отримання кредиту.

Конкретний строк освоєння кредиту встановлюється у межах граничного і визначається залежно від об’єкта кредитування, суми та строку надання кредиту.

У випадках, якщо роботи (будівництво, реконструкція, ремонт і т.п.) не закінчені у встановлений строк, установа банку може за заявою позичальника при наявності звіту про використання коштів за попередній період надати відстрочку в освоєнні кредиту на строк до 6 місяців без зміни кінцевого строку користування кредитом, встановленого кредитним договором.

Обов`язковою умовою надання довгострокового кредиту є страхування об`єктів кредитування на користь Банку протягом усього періоду користування кредитом. Копія страхового Договору подається Банку позичальником у строки, передбачені кредитним договором.

Видача кредиту позичальникам здійснюється у безготівковій формі шляхом: оплати розрахункових документів на матеріали, конструкції, обладнання, надані послуги, виконані роботи; перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (у разі здійснення будівництва власними силами) на підставі розрахунку готовності об`єкта кредитування; перерахування коштів на поточний рахунок продавця квартири, житлового будинку чи гаражу.

У виняткових випадках установа банку може видавати кредит готівкою з правом контролю за цільовим використанням коштів.

Кредити на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків (приватних квартир), будівництво надвірних будівель, будівництво садово-дачних будиночків, гаражів, капітальний ремонт садових будиночків і будинків у сільській місцевості видаються частинами після обов’язкового одержання звіту про використання раніше одержаної суми.

Якщо продавцем будови виступає юридична особа, то перерахування здійснюється на підставі платіжного доручення відповідно до розділу II та додатка I 2 до інструкції НБУ N 7 від 02.08.96. Таким же чином здійснюються розрахунки, якщо будівлю продає фізична особа через посередницьку організацію.

У разі якщо продавцем будови виступає фізична особа без посередників, то у присутності відповідального працівника банку позичальник відкриває умовний вкладний рахунок на ім’я продавця будови, на який зараховується наданий кредит. Видача коштів з такого рахунку проводиться за умови надання продавцем та покупцем завіреної копії належно оформленого договору купівлі-продажу, дійсність якого перевіряє і візує працівник юридичної служби. Якщо угода між продавцем та покупцем не відбулася, то позичальник (особа, яка відкрила умовний рахунок) закриває рахунок, одночасно перераховуючи кошти на погашення кредиту.

Якщо кредит надається для придбання у власність або будівництва житлових будинків, квартир, гаражів, садово-дачних будиночків та ін., то його забезпеченням має бути договір застави іншого майна. Після набуття позичальником права власності (після закінчення будівництва) замість договору застави іншого майна або в додаток до нього на вимогу банку може укладатися договір застави придбаного (збудованого) об`єкта згідно із загальноприйнятою процедурою. Про наступну зміну форми забезпечення кредиту має бути вказано у кредитному договорі (після назви форми забезпечення додається: «Після набуття Позичальником права власності на
(вказується назва об’єкта) протягом не більше 10 робочих днів укладається договір застави названого об’єкта). В разі неоформлення у встановлений строк договору застави банк має право на дострокове розірвання кредитного договору» .

Для отримання кредиту та оформлення кредитного договору позичальник подає до установи банку наступні документи:

— заяву на одержання кредиту ;

— паспорт;

— довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

— анкету позичальника (додаток __2.6__);

-довідку з місця постійної роботи позичальника із зазначенням посади та отримуваного доходу (середньомісячного заробітку) і розміру відрахувань з нього (додаток _2.8__ ). Індивідуальний підприємець подає декларацію про доходи, завірену податковою адміністрацією. Пенсіонери подають до банку довідку про розмір пенсії з органу, що призначив пенсію;

— документи, що необхідні для визначення платоспроможності позичальника;

— документи, що підтверджують право власності на майно позичальника або майнового поручителя;

— копію довідки державної нотаріальної контори про те , що заставлене майно (нерухомість, транспортний засіб) позичальника або майнового поручителя є вільним від інших зобов’язань;

— письмове повідомлення відділення Ощадного банку за місцем проживання
(постійної прописки) позичальника про відсутність у нього заборгованості за раніше отриманими позичками (у випадку отримання позички не за місцем прописки) або при наявності регіональної автоматизованої бази даних позичальників, — підтвердження особи, яка відповідає за базу даних, про відсутність такого боргу у позичальника;

— письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обгрунтування).

В разі отримання довгострокового кредиту на нижчезазначені цілі позичальник, крім вищезазначених документів, додатково надає такі документи:

— на будівництво індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями — витяг з рішення місцевої Ради народних депутатів про виділення земельної ділянки під забудову будинку, акт про відведення земельної ділянки в натурі, узгоджений з архітектурою проект будівлі, кошторис, будівельний паспорт. Якщо виділення земельної ділянки відбулося 3 і більше років назад, необхідно вимагати надання письмового підтвердження дозволу на здійснення (продовження) будівництва;

— на будівництво надвірних будівель — довідку місцевої Ради народних депутатів про те, що позичальник є власником будинку і не має названих будівель, довідку про кошторисну вартість забудови, а також паспорт з постійною пропискою в цьому будинку;

— на реконструкцію та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, на придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку — документ, який засвідчує право власності на житловий будинок; перелік і вартість запланованих робіт, завірений органами місцевої влади;

— на купівлю індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями (будинок купується як основне житло) — довідку бюро технічної інвентаризації (БТІ) про балансову (залишкову) вартість будови, а при необхідності — довідку організації, яка має ліцензію на надання послуг з оцінки нерухомості; на купівлю квартир — довідку бюро технічної інвентаризації (БТІ) про балансову (залишкову) вартість квартири, а при необхідності довідку організації, яка має ліцензію на надання послуг з оцінки нерухомості; на реконструкцію та ремонт приватизованих квартир — документи, що посвідчують право власності позичальника на квартиру , та кошторис робіт;

— на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт садово-дачних будиночків та благоустрій садових ділянок — довідку Правління садівницького товариства ( із зазначенням номера та дати рішення виконкому і реєстрації статуту садівницького товариства) про те, що позичальник є членом садівницького товариства , з переліком вартості робіт, які належить виконати;

-на будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом , — довідку з виконкому місцевої Ради народних депутатів про виділення ділянки з переліком робіт на будівництво;

— на купівлю садово-дачних будиночків та будинків у сільській місцевості не для постійного проживання — довідку БТІ про балансову
(залишкову) вартість будови , або Акт про оціночну вартість будови , або інший документ, що підтверджує її вартість;

— на реконструкцію та капітальний ремонт будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом , — документ місцевого органу влади, який засвідчує право власності на цей будинок, з переліком та вартістю робіт, які належить виконати; на будівництво та купівлю гаражу — довідку гаражно-будівельного кооперативу або районної державної адміністрації із зазначенням кошторисної вартості робіт, що належить виконати; при купівлі приватизованого гаражу — довідку з БТІ про балансову (залишкову) вартість будови, а при необхідності — довідку організації, яка має ліцензію на проведення таких операцій; при купівлі гаража через торговельну мережу — рахунок-фактуру або інший документ, що підтверджує його вартість.

Позичальник подає оригінали та копії перелічених документів.
Кредитний працівник звіряє копії з оригіналом і робить на копії відмітку
«Копія вірна», ставить дату та свій підпис .

Рішення про видачу кредиту (надання відстрочки погашення платежів, пролонгацію строку дії кредитного договору, відстрочку освоєння кредиту, надання додаткової частини до максимально можливого кредиту), незалежно від його розміру, приймається колегіально на засіданні кредитного комітету, згідно з положенням про нього і оформлюється протоколом. Кредитний договір підписується керівником установи банку. Оформлення кредитного договору, договору застави (закладу) здійснюється кредитним працівником банку спільно з працівником юридичного відділу (при цьому кредитний договір візується начальниками кредитного та юридичного відділів, а при відсутності керівника
— кредитним працівником або працівником юридичного відділу). Працівник юридичного відділу забезпечує — посвідчення у нотаріуса договору застави.

Операції по видачі та погашенню кредиту здійснюються операційним відділом банку, а ведення позичкових особових рахунків позичальників — відповідальним працівником бухгалтерії.

Кредитний працівник, отримавши всі необхідні документи для розгляду на кредитному комітеті: а) переконується в особистості позичальника; б) перевіряє правильність оформлення всіх наданих довідок :і разом з представниками служби безпеки перевіряє достовірність даних, що наведені в анкеті позичальника; в) на підставі письмового повідомлення або витягу з автоматизованої бази даних переконується в тому , що позичальник не має заборгованості за іншими кредитами (не виступає поручителем за іншими зобов’язаннями) та не допускав порушень правил кредитування в минулому; г) якщо в установі банку немає служби безпеки, перевіряє правильність оформлення довідки з місця роботи про заробітну плату або інші документи, що підтверджують доходи, і робить про це відповідний напис на довідці, ставить свій підпис і дату; д) визначає фінансовий стан позичальника і оцінює його платоспроможність; е) разом з постійно діючою комісією з оцінки майна або з допомогою експерта бере участь у перевірці справжності, якості та визначенні реальної вартості майна, цінностей, що приймаються в заставу (заклад). При прийнятті в заставу автомобіля чи нерухомості перевіряє дійсність пред’явлених , в заставу страхових полісів (якщо майно вже застраховано позичальником) та документів, що посвідчують право власності. При видачі кредиту під заставу нерухомості перевіряє відсутність прописаних неповнолітніх дітей. Витрати, пов’язані з оцінкою застави (закладу) , експертом відшкодовуються за рахунок позичальника; є) на підставі даних, наведених в анкеті позичальника (додаток
_2.6__), аналізу фінансового стану та платоспроможності позичальника, джерел погашення боргу, ліквідності цінностей, що пропонуються у заставу
(заклад), робить висновки про надання кредиту (додаток _2.7_) і передає їх для подальшого розгляду юридичному відділу та службі безпеки, а при їх відсутності — відповідним службам регіонального управління Ощадбанку; ж) повний пакет документів разом з висновками, погодженими з юридичною службою і службою безпеки, передає на розгляд кредитного комітету.

За умови позитивного рішення Кредитного комітету щодо надання кредиту кредитний працівник:

— додатково може вимагати від позичальника оформлення договору страхування майна, яке надається у заставу, на користь банку на строк дії кредитної угоди та підтвердження державної нотаріальної контори про те , що заставлене майно (нерухомість або транспортний засіб) позичальника або майнового поручителя на момент укладення договору застави є вільним від інших зобов’язань;

— погоджує з позичальником порядок погашення кредиту та сплати процентів за ним, а також інші питання, пов’язані з виконанням умов кредитного договору;

— встановлює суму щомісячного внеску в рахунок погашення кредиту та сплати процентів за ним, робить розрахунок загальної суми за користування кредитом та ознайомлює з ним позичальника, інформує позичальника про відповідальність за невиконання взятих зобов’язань, що той бере на себе;

— оформлює разом з позичальником кредитний договір (у 2-х примірниках: по одному у сховище та позичальнику. Кредитний працівник працює з копією) та договір застави і закладу (у 3-х примірниках: один — у сховище, один — позичальнику, один – нотаріусу. Кредитний працівник працює з копією) . В разі необхідності кількість примірників договорів може бути збільшена ;

— приймає у позичальника відповідний страховий поліс або договір страхування заставленого майна на користь банку для зберігання його в установі банку;

— заповнює другу половину заяви — розпорядження на видачу кредиту
(додаток _2.11_), в якому вказує суму та спосіб видачі кредиту (в разі безготівкового перерахування вказує реквізити підприємства установи, організації, куди мають бути перераховані кошти);

— підписує розпорядження особисто , у керівника та головного бухгалтера банку;

— реєструє кредитний договір в журналі реєстрації та надає розпорядження бухгалтерії ( у 2-х примірниках ) взяти на облік всі документи, що підлягають внесенню у сховище. Про отримання документів відповідальний працівник бухгалтерії ставить свій підпис на одному примірнику розпорядження, який кредитний працівник залишає у себе;

— передає позичальнику, майновому поручителю належні їм примірники кредитного договору та застави (закладу) ;

— заповнює акт передачі майна у заклад (додаток 2.14) і передає на підпис позичальнику та керівнику установи банку .

Протягом дії кредитного Договору установи банку можуть надавати позичальнику відстрочку та/ або розстрочку погашення окремих (часткових) платежів по кредиту в межах строку користування кредитом, визначеного кредитним договором, а також пролонгацію строку погашення кредиту зі зміною кінцевого строку погашення .

При наявності у Позичальника тимчасових фінансових труднощів, що виникли з об’єктивних причин, та неможливості погашення заборгованості по кредиту у строк, встановлений кредитним договором, банк може в окремих випадках надати позичальнику відстрочку погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту за умови, що позичальник не має заборгованості за нарахованими процентами. Пролонгація строку погашення кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору. Питання про пролонгацію кредиту вирішується з урахуванням положення Національного банку України про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позичками комерційних банків. При цьому обов’язково враховуються наявність кредитних ресурсів, їх вартість, а також відповідність по строках повернення. Пролонгація строку погашення кредиту здійснюється на підставі клопотання позичальника.

Строк, на який може установа банку пролонгувати погашення кредиту, визначається установою банку, що надавала кредит , але не більше 6 місяців по довгострокових кредитах та не більше 3 місяців по короткострокових кредитах. Пролонгація кредиту на вказані строки повинна не відноситися всією сумою на кінець строку, а переважно розподілятися частинами протягом строку пролонгації.

Заборгованість за таким кредитом відноситься на окремий рахунок для обліку пролонгованої заборгованості за кредитами. Установа банку при вирішенні питання про пролонгацію може переглядати рівень процентної ставки за користування кредитом.

Регіональні управління Ощадбанку можуть визначати для окремих підвідомчих установ банку більш короткий строк, в межах якого вони можуть пролонгувати строки погашення кредиту, надавати відстрочку чи розстрочку окремих платежів по кредиту .

Клопотання щодо пролонгації понад строки,( вказані вище) до
Правління Ощадбанку не надсилаються. Пролонгація на строки , що перевищують встановлені , може бути здійснена у виняткових випадках з дозволу регіонального облуправління в межах розміру, що встановлюється Правлінням
Ощадбанку для кожного регіонального управління у процентному співвідношенні до кредитного портфеля регіонального управління по фізичних особах.

Рішення про пролонгацію строку погашення кредиту зі зміною кінцевого строку погашення, передбаченого кредитним договором, приймається кредитним комітетом установи банку, яка приймала рішення про надання кредиту, з урахуванням обмежень, вказаних раніше.

Пролонгація договорів, укладених у забезпечення кредитного договору, в разі необхідності проводиться у встановленому порядку одночасно з підписанням угоди про пролонгацію строку повернення кредиту , або до такого підписання.

Якщо позичальник здійснює платежі за короткостроковим кредитом у розстрочку і протягом дії кредитного договору у нього виникли тимчасові труднощі, внаслідок чого він не може погасити окремі (часткові) платежі по кредиту у строки, передбачені кредитним договором чи графіком, банк може перенести строки погашення окремих платежів, які не забезпечуються своєчасним поверненням , на більш пізній строк, але не пізніше кінцевого строку погашення боргу, передбаченого кредитним договором. Можлива розстрочка такого платежу в межах строку користування кредитом, передбаченого кредитним договором. При цьому сума платежу, яка не забезпечується поверненням у строк, розподіляється рівномірно на решту строків.

Відстрочка та розстрочка окремих платежів по довгостроковому кредиту можуть здійснюватися з погашенням відстроченої або розстроченої суми протягом 12 місяців з дня надання відстрочки або розстрочки, але не пізніше кінцевого строку, визначеного кредитним договором.

При наданні відстрочки або розстрочки окремих платежів по кредиту без зміни кінцевого строку повернення кредиту, передбаченого кредитним договором, установи банку повинні враховувати можливості клієнта мобілізувати кошти для погашення боргу в нові строки та у збільшених розмірах. Зміни строків та розмірів платежів не повинні спричинювати підвищення ступеня ризику неповернення боргу. Така заборгованість враховується на тих самих рахунках (не переноситься на окремі рахунки пролонгованих позичок).

Рішення про перенесення платежу на строк, що не перевищує кінцевий строк погашення кредиту, визначений кредитним договором, приймається кредитним комітетом установи банку, що надавала кредит.

Проценти нараховуються з дня виникнення заборгованості по кредиту і стягуються щомісячно у строки і в розмірах, що передбачені кредитним договором. Проценти нараховуються відповідальним працівником бухгалтерії, який веде особові рахунки.

Погашення кредиту здійснюється в строки, передбачені кредитним договором. Погашення основного боргу за короткостроковим кредитом здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами, починаючи з наступного місяця після його одержання, але не пізніше 30 днів з дня підписання кредитного договору.

Погашення довгострокового кредиту здійснюється щомісяця рівними частинами, починаючи з будь-якого дня першого місяця після закінчення встановленого строку освоєння кредиту.

Банк може встановити іншу періодичність сплати та розмір платежів по основному боргу. У випадках, коли погашення кредиту здійснюється нерівними частинами, то до кредитного договору складається графік погашення кредиту, який підписується позичальником і погоджується з банком. Графік є невід’ємною частиною кредитного договору.

Позичальник може здійснювати дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом або внесення окремих платежів у погашення заборгованості за кредитом наперед, попередивши про це банк за два тижні.

Погашення заборгованості за кредитами і сплата процентів за ними може здійснюватись позичальниками через установи банку готівкою, переказами через підприємства зв’язку або перерахуванням з вкладних рахунків, а також шляхом утримання коштів із заробітної плати, пенсії та перерахування їх у погашення боргу на підставі доручення позичальника бухгалтерії за місцем роботи або органу, що призначив пенсію. Але потенційний позичальник повинен знати, а кредитний працівник –роз`яснити, що строк внесення чергового платежу обчислюється з дня надходження останнього в касу установи банку, що надала кредит , або на її рахунок.

У разі вибору позичальником способу погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами шляхом утримання із заробітної плати
(пенсії) кредитний працівник направляє його заяву (додатки _2.12,2.13_) за місцем роботи чи до органу, що призначив пенсію, рекомендованою поштою.

Погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами шляхом списання суми внеску з вкладного рахунку відбувається на підставі разового доручення вкладника по ф.N 187 або його доручення на тривале перерахування платежів по ф. N 190.

У разі порушення строків платежів за кредитом чи процентів та виникнення простроченої заборгованості установа банку застосовує до позичальника санкції, обумовлені кредитним договором : нарахування пені, припинення кредитних відносин , пред`явлення всієї заборгованості до дострокового стягнення та ін. На час виникнення простроченої заборгованості банк нараховує пеню, розмір якої обумовлюється кредитним договором, але не вище встановленого Національним банком України. Стягнення простроченого боргу за кредитом, нарахованими процентами та пені з фізичних осіб здійснюється на підставі нотаріальних написів та виконавчих документів.

При ненадходженні платежів від позичальника у встановлений кредитним договором строк відповідальний працівник бухгалтерії на наступний день перераховує суми не погашених у строк платежів на рахунок прострочених кредитів чи прострочених нарахованих доходів та одночасно письмово повідомляє кредитного працівника для прийняття останнім відповідних заходів.

У разі прострочення позичальником платежу за нарахованими процентами кредитний комітет установи банку може визнати цю заборгованість сумнівною.
Облік цієї заборгованості та подальше нарахування процентів здійснюються на позабалансових рахунках. Рішення кредитного комітету про визнання заборгованості сумнівною оформляється протоколом.

Банк при зупиняє нарахування відсотків по прострочених кредитах відповідно до чинного законодавства у разі: рішення суду про примусове стягнення; вчинення нотаріального напису про примусове стягнення всієї суми боргу.

Після надання юридичною службою вищезазначених документів кредитний працівник надає розпорядження бухгалтеру, який веде особові позичкові рахунки клієнтів, про призупинення нарахування відсотків за кредитом.

Після сплати всього боргу за кредитом і запису в картці особового рахунку останнього платежу бухгалтер надає картки особових рахунків позичальника з поміткою «Кредит повернуто повністю з відсотками», ставить свій підпис і дату.

Кредитний працівник, перевіривши розрахунки , робить напис , «Вірно», ставить свій підпис, дату, візує у керуючого установою банку, одержує у сховищі кредитний договір, договір застави (закладу) і договір страхування та в кінці року передає на зберігання в поточний архів.

У процесі кредитування банк здійснює контроль за цільовим використанням наданих кредитів позичальниками шляхом перевірки документів, представлених для оформлення кредиту, звітів про використання коштів та інших документів, передбачених кредитним договором, а також шляхом перевірок на місцях у відповідних установах, організаціях, фірмах тощо.

Відповідно до строків, встановлених довгостроковими кредитними договорами, індивідуальні позичальники надають банку документи, що підтверджують витрати та цільове використання кредиту:

— по будівництву, а також капітальному ремонту і реконструкції індивідуальних житлових будинків та садових будиночків — акти приймальних комісій або довідки БТІ про реєстрацію будівель із зазначенням оціночної (кошторисної) вартості або звіт про використання коштів по кредиту з пред’явленням виправдних документів (рахунки, квитанції, чеки торговельних організацій і т.ін.). Акти складаються та підписуються: по індивідуальних будинках — представником місцевих органів влади та позичальником; по садово-дачних будиночках — головою садівницького товариства та позичальником. Крім того, по кредитах на будівництво
(купівлю) індивідуальних житлових будинків подається документ, який підтверджує постійну прописку у збудованому (придбаному) за участю банківського кредиту будинку;

— на купівлю об’єктів — договори купівлі-продажу та документи, що підтверджують право власності на придбаний об’єкт;

— по інших кредитах — документи, що підтверджують цільове використання кредиту.

За кредитами, наданими на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об’єктів, проводяться перевірки цільового використання на місцях силами кредитних працівників, а при необхідності — інших спеціалістів.
Перевіряються передбачена документація, відповідність будинків, що будуються, затвердженим проектам, наявність не вкладених у справу будівельних матеріалів, комплектів деталей стандартних будинків та причин їх нагромаджування, відповідність обсягу фактично виконаних робіт обсягу, який зазначено у звітах про використання коштів по позичці, і т.ін.

Кредитний працівник щоквартально складає план перевірки цільового використання наданих довгострокових кредитів. План складається з таким розрахунком, щоб кожний позичальник був охоплений перевіркою не менше одного разу на рік з дня оформлення кредитного договору.

Перевірка освоєння та цільового використання довгострокового кредиту оформлюється актом, який підписується комісією, що здійснює перевірку, (не менше 3 чоловік) та позичальником (в разі відмови позичальника підписати акт про нецільове використання кредиту або його частини акт підписується представником місцевого органу влади або садівничого товариства чи гаражного кооперативу).

У випадку нецільового використання кредиту акт перевірки або чеки, сплачені за товари, не пов’язані з прямим призначенням кредиту, є підставою для пред’явлення до позичальника позову про дострокове утримання виданих йому коштів, навіть якщо строк освоєння кредиту, визначений кредитним договором, ще не настав. При встановленні фактів пред’явлення фіктивних документів, які стали підставою для видачі коштів по кредиту, банк передає матеріали слідчим органам для притягнення винних до відповідальності.

При виникненні простроченої заборгованості за наданими кредитами установи банку зобов’язані без затримки вживати заходів щодо повного повернення боргів, у тому числі і з майнових поручителів.

Відповідальність за своєчасне вжиття заходів по поверненню боргів несуть керівники установ банку, які видали даний кредит.

Спори між банком і боржником – фізичною особою вирішуються шляхом учинення виконавчих написів та в судовому порядку.

Отримавши повідомлення від відповідального працівника бухгалтерії про ненадходження в строк чергових платежів від позичальника , кредитний працівник разом з працівником служби безпеки та працівником юридичного відділу мають вживати заходів впливу до боржника:

1) направити на наступний день рекомендованими листами претензії до позичальника та майнового поручителя про необхідність внесення ними відповідних платежів ;

2) звернутися за сприянням до адміністрації за місцем одержання заробітку (пенсії) позичальника.

Одночасно установа банку повинна негайно звернутися до нотаріуса для учинення виконавчого напису або до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

За прострочення сплати позичальником платежів за кредитом понад місяць установа банку має звернутися з позовом до суду про повернення всієї заборгованості за кредитом, що обліковується за цим позичальником, накладення арешту і звернення стягнення на його майно.

У цьому випадку установа банку повинна звернутися до суду з позовною заявою щодо задоволення вимоги про стягнення заборгованості за кредитом відносно позичальника і майнового поручителя одночасно. До позовної заяви додаються завірені копії кредитного Договору, виписки з особового рахунку позичальника та інші документи, що підтверджують позовну вимогу банку.

Оригінали документів можуть бути представлені суду за його вимогою лише для огляду.

Якщо у зв’язку з припиненням надходження коштів від позичальника в погашення кредиту буде встановлено, що позичальник вибув і нове місце його проживання невідомо, то при наявності рішення суду про стягнення заборгованості установі Ощадного банку необхідно негайно звернутися до суду за винесенням ухвали про розшук боржника через органи внутрішніх справ
(додаток _2.16_).

У разі смерті позичальника, незалежно від настання права вимоги, банк повинен протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред’явити свої претензії спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцю заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія повинна бути пред’явлена в той же строк до державної нотаріальної контори відповідно до ст. 557 ЦПК України.

Після смерті позичальника заборгованість по позичці може бути переоформлена на працездатного члена сім’ї за згодою останнього, а також на іншу працездатну особу за її особистою згодою.

За порушення строків для вчинення позову чи виконавчого напису для стягнення боргу за кредитом та неналежне оформлення документів, якщо це призвело до неможливості відшкодування збитку з боржника, винні в цьому працівники установи Ощадного банку несуть матеріальну відповідальність за завданий збиток у встановленому законом порядку.

За рухом справ, переданих судовим органам , органам арбітражу, прокуратури та внутрішніх справ, установи банку повинні здійснювати постійний нагляд, добиватися розшуку винних осіб, які переховуються, а також накладанням арешту на їх майно і забезпечення позову банку.

При розгляді справ у судах установи банку зобов’язані брати участь у засіданнях через своїх представників як позивачі. У випадках безпідставного відхилення судом поданих позовів установи банку зобов’язані оскаржити ці рішення в строки, передбачені чинним законодавством, а також надіслати вищестоящим установам банку копії всіх рішень по відхилених позовах.

Одержані установами банку виконавчі документи по стягненнях з фізичних осіб повинні невідкладно направлятися судовим виконавцям.

Для стеження (або нагляду) за ходом стягнення боргів з осіб, що відбувають покарання, виконавчі документи повинні направлятися для виконання утримань із заробітків боржників у місцях ув’язнення.

Виконавчі листи та виконавчі написи подаються до стягнення негайно. При цьому слід мати на увазі ,що згідно з чинним законодавством строк подання до стягнення виконавчих документів та виконавчих написів становить один рік.

Передача виконавчого листа судовому виконавцю для здійснення стягнення або в банк для списання присудженої суми з рахунку боржника перериває перебіг зазначених строків. У цих випадках дія строку виконавчих документів починається знову з моменту повернення їх стягувачу.

Якщо стягнення провадиться з громадян, то строк давності переривається також частковим виконанням рішення.

При відсутності відомостей про місце знаходження боржника або майна, що йому належить, виконавчий документ з метою переривання строку давності повинен направлятися судовому виконавцю за останньою відомою адресою боржника. Одночасно повинні бути вжиті всі можливі заходи щодо його розшуку.

Відповідальність за своєчасність вжиття заходів щодо стягнення боргів
(подання позовів, оскарження неправильних рішень судів, одержання виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям або в банк та ін.) несуть керівники установ банку , юрисконсульти та кредитні працівники.

Нагляд за станом цієї роботи в установах банку та надання консультацій з питань, пов’язаних із стягненням боргів, покладається на начальників та юрисконсультів регіональних управлінь банку.

При забезпеченні повернення кредиту заставою (закладом) банк звертається до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно або нотаріального органу згідно із Законом України «Про заставу». На підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріальної контори провадиться реалізація майна (цінностей), що прийняте в заставу (заклад).

Реалізація майна (цінностей), прийнятого під заставу (заклад) проводиться відповідно до чинного законодавства .

Із суми виручених коштів погашається борг за процентами та кредитом, а також відшкодовуються витрати по стягненню заборгованості та пеня.
Частина коштів, що залишилась, підлягає поверненню позичальнику.

Якщо вирученої від реалізації застави (цінностей) суми коштів недостатньо для погашення нарахованих процентів, пені та основного боргу, банк має право пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна боржника (або майнового поручителя), що необхідно зазначити в кредитному договорі та договорі застави (закладу).

Безнадійна до повернення заборгованість списується згідно з Положенням про порядок визнання і списання безнадійної до повернення кредитної заборгованості юридичних та фізичних осіб в установах Ощадбанку.

Отже, як ми бачимо, в Ощадному банку України механізм споживчого кредитування дуже детально врегульований внутрібанківськими положеннями, що є характерним для великих банків. Передбачені всі можливі ситуації, що можуть виникнути на будь-якому етапі споживчого кредитування та розроблені чіткі програми дій в даних ситуаціях, особливо це актуально при роботі з нестандартними кредитами, коли від кредитного працівника вимагають нестандартних рішень ситуації, що склалася. Такий високий рівень організації процесу кредитування дає підстави зробити висновок про високий рівень кредитних працівників банку та про величезний накоплений досвід на протязі всієї діяльності банку.

2.2. Аналіз кредитного портфелю банку

Аналіз кредитного портфелю доцільніше розпочати з аналізу загальної кредиторської заборгованості з метою виявлення загальних тенденцій. Тому звернувши увагу на таблицю 2.1 ( динаміка загальної заборгованості по кредитах банку) можна помітити, що в цілому за звітний період загальна заборгованість по кредитах зменшилася на 8,495 % з 502702 тис.грн. на
1,01,98 до 459996 тис.грн. на 1,03,99 року. З одного боку це гарно, бо така тенденція свідчить про те, що кредити у банку погашаються, а з іншого це погано, бо банк основний дохід отримує від кредитної діяльності, а зменшення обсягу виданих кредитів приводить до зменшення отримуваного доходу. Проте така тенденція спостерігалася не по всіх періодах. Так за перший квартал 1998 року обсяг кредитних вкладень зріс на 8,98 %, а за третій — 3,61% і становив 547851тис.грн. та 546979 тис.грн. відповідно.
Причинами цього росту в першому кварталі був ріст довгострокових кредитів на 23,34% з 72177 тис.грн. до 89025 тис.грн. відповідно на 1,01,98 та
1,04,98, ріст валютних кредитів на 101,4% з 22557тис.грн. до 45429 тис.грн. та ростом обсягу міжбанківських кредитів на 36,11 % з 89022 тис.грн. до 121168 тис.грн. На ріст же в третьому кварталі в основному вплинув ріст валютних кредитів на 230,99% з 23728 тис.грн. до 78537 тис.грн., причиною цього стало значне підвищення попиту на іноземну валюту у зв(язку з кризою, яка почалася на пригінці літа. Тому й за весь звітний період обсяг валютних кредитів збільшився на 194,07 % до 66334 тис.грн. на
1,03,99 з 22557 тис.грн. на 1,01,98. Оскільки для банку є більш переважне короткострокове кредитування, то розглянемо динаміку цієї статті більш детально. Так в другому кварталі обсяг цієї статті кредитів зріс на 1,36 % з 292229 тис.грн. до 296200 тис.грн., а з третього кварталу і до кінця звітного періоду спостерігалося стабільне падіння обсягів короткострокового кредитування. А саме в третьому кварталі падіння становило 8,395 %, в четвертому ж кварталі падіння вже становило 10,347%, а в загалі за аналізуємий період обсяг короткострокових кредитів зменшився на 26,585 % з
318946 тис.грн. на 1,01,98 до 234155 тис.грн. на 1,03,99. Причиною цього падіння обсягу кредитів була часткова заборона на видачу кредитів у зв(язку з не повним виконанням вимог НБУ по формуванню обов(язкових резервів.
. Що ж стосовно короткострокових да довгострокових кредитів в розрізі виданих фізичним особам, то маємо справу з аналогічною тенденцією. Так загальна сума кредитів виданих фізичним особам з 1,01,98 по 1,03,99 зменшилася на 25,687% з 101702 тис.грн. до 75578 тис.грн. На кожному з цих проміжків спостерігалося стійке падіння обсягу кредитів, тільки в першому кварталі спостерігався ріст на 0,68 %, який відбувся за рахунок збільшення обсягу довгострокових кредитів на 6,57%. Заборона на видачу кредитів дуже сильно вплинула на обсяг короткострокових кредитів, оскільки їх зменшення склало 52,013% з 40571 тис.грн. на 1,01,98 до 19469 тис.грн. на 1,03,99.
На довгострокових кредитах ці зміни позначилися не так сильно і зменшення становило лише 8,215 % з 61131тис.грн. до 56109 тис.грн.

Якщо розглянемо динаміку загальної заборгованості по кредитах в розрізі регіональних відділень (див. табл. 2.2), то тут до очей відразу кидається значне зростання заборгованості по Житомирській дирекції, воно становить 22,2 % з 6682 тис.грн. на1,01,98 до 8168 тис.грн. на 1,03,99,але якщо проаналізувати більш детальніше, то можна зробити висновок, що вище вказане збільшення було спричинене дуже сильним ростом заборгованості в першому кварталі на 32,3% з 6682 тис.грн. до 8842 тис.грн., у другому ж кварталі спостерігалося незначне збільшення в розмірі 3 %,а у всіх інших дуже повільне падіння. Що ж стосовно зростання в інших регіонах, то воно спостерігалося у Волинському відділенню в розмірі 8,2 % за весь звітний період. У Закарпацькому відділенні — 3,2 %, Львівському — 10,1 %. Ситуація у цих відділеннях аналогічна до Житомирського, а от у Одеському відділенні ситуація дещо відрізняється. Відміна полягає у тому постійно росли не великими темпами, крім четвертого кварталу, коли зменшення склало 12,4 % і весь ріст був спричинений ростом обсягів заборгованості у лютому 99 року на
7,9 %, причиною цього зростання є швидка реакція Одеського регіону на дозвіл по кредитуванню від НБУ. У багатьох відділеннях спостерігалася ситуація протилежна до тих, що ми тільки що аналізували., так у
Полтавському відділенні падіння обсягів заборгованості склало 42,4 %, якщо ще паралельно подивитися на таблицю 2.3 (динаміка заборгованості по прострочених кредитах, виданих установами банку), то не важко помітити, по
Полтавському регіону за весь звітний період спостерігається дуже велике зростання простроченої заборгованості — 890,2 % з 398 тис.грн. до
3941тис.грн. , тоді як по одеському регіону вона навіть зменшилась на 10,6
% при тому що обсяг кредиторської заборгованості зріс. Зменшення загальної заборгованості по кредитах також відбулося Тернопільському регіоні на 40,8% з 4195 тис.грн. до 2484 тис.грн. на протязі звітного періоду, по Сумському,
Донецькому та Чернівецькому відділенню зменшення становило відповідно
33,3 %, 32,8% та 33,8%. Приріст заборгованості по даним дирекціям спостерігався в таких розмірах: 84,8% , 15,5% та 171,2% відповідно.

Аналізуючи діяльність ГОУ у звітному періоді слід відмітити про збільшення заборгованості за звітний період на 3,2% з 198981тис.грн. до
205287 тис.грн., а проводячи дослідження більш детально слід відмітити, що першому та третьому кварталі спостерігався значний ріст відповідно 19,7% та
15,6% та в останньому місяці лютому 1,1% — обумовлений реакцією на скасування обмеження з кредитування, а в другому, четвертому кварталі та в січні спостерігалося скорочення загальної заборгованості по кредитах в розмірах відповідно рівних 9%, 15,8% та 3,7%. Тепер розглянемо стан загальної заборгованості фізичних осіб перед банком в розрізі регіонів, для цього скористаємося даними таблиці 2.4 (динаміка загальної заборгованості по кредитах, наданих фізичним особам установами банку) та 2.5
(заборгованість по кредитах наданих установами банку).

Відразу ж до уваги спадає ГОУ, яке збільшило свою заборгованість по кредитам фізичним особам на 518,2%, тобто в 6,18 рази з 516 тис.грн. на
1,01,98 до 3190 тис.грн. на 1,03,99 року. Аналогічна тенденція просліджується і в змінах структури, а саме маємо поступове збільшення питомої ваги заборгованості банку по кредитах наданих фізичним особам, причому спостерігалася тенденція до збільшення питомої ваги (див.табл. 2.5)- перший квартал — 0,26 % , в другому, третьому та четвертому по 0,61%, а на початок січня, лютого та березня 1,47% , 1,68% та 1,55% відповідно. Що ж стосовно темпів росту наданих кредитів на протязі звітного періоду (див. табл.2.4) то ніякої тенденції виявити не вдається. Так в першому кварталі обсяг наданих кредитів збільшився на 182,6%, в третьому та четвертому він збільшився на 16,7% та 101,8% відповідно, а за січень на 10,3%. Тоді як в другому кварталі заборгованість зменшилась на 9,9%, а за лютий на 6,5%.
Слід також відмітити темпи приросту заборгованості по м. Києву та Київській області, так за звітний період він становив 307,6%, тобто за п(ятнадцять місяців сума виданих фізичним особам кредитів збільшилася в 4 рази.
Причиною цього росту є дуже різке збільшення заборгованості в першому кварталі — на 445,1%, саме тоді й спостерігалася найбільша питома вага цих кредитів — 31,78% (див.табл. 2.11) далі питома вага почала падати і на
1,03,99 вже становила 26,34%. Що ж стосовно динаміки, то приріст в розмірі
1,3% ще спостерігався в другому кварталі , а в інших періодах спостерігалося падіння на 12,7%, 11,5%, 1,5% та 3% відповідно у третьому та четвертому кварталах та за січень і лютий. Абсолютне збільшення заборгованості в цьому регіоні становило 6247 тис.грн. з 2031тис.грн. на
1,01,98 до 8534 тис.грн. на 1,03,99. По іншим регіонам спостерігалася зовсім протилежна ситуація. Найкраще це просліджується на прикладі
Херсонської дирекції по якій за весь звітний період заборгованість зменшилася на 61% причиною цього зменшення є постійне зменшення обсягів кредитів на протязі всього звітного періоду при цьому прострочена заборгованість в звітному періоді в порівнянні з базисним зросла на 177,5%
(див. табл. 2.6). Що ж стосовно питомої ваги заборгованості по кредитах наданих фізичним особам в Херсонському відділенні, то вона зменшилася за звітний період з 20,19% на 1,01,98 до 12,12% на 1,03,99. На 49% зменшився обсяг заборгованості по кредитах наданих фізичним особам у Сумській дирекції на 48,5% — у Миколаївській дирекції. У цих двох дирекціях спостерігалися аналогічні ситуації — постійне зменшення заборгованості на протязі всього звітного періоду, так в Сумській дирекції зменшення обсягів заборгованості становило 1508 тис.грн. з 3079 тис.грн. на 1,01,98 до 1571 тис.грн. на 1,03,99, а в Миколаївській дирекції відповідно 1519 тис.грн. з
3280 тис.грн. до 1690 тис.грн. Що ж стосовно заборгованості по прострочених та сумнівних кредитах наданих фізичним особам установами цих регіонів, то ситуація краще виглядає в Сумській дирекції, де за звітний період відбулося зменшення вище вказаної заборгованості на 1,3% з374 тис.грн. на 1,01,98 до
369 тис.грн. на 1,03,99. По Миколаївській дирекції ж спостерігалося ж збільшення аналогічної заборгованості на 30,8% з 698 тис.грн. на 1,01,98 до
913 тис.грн. на 1,03,99. А от питома вага кредитів наданих фізичним особам у кредитному портфелі даних дирекцій зменшилася у Сумській на 7,87% з
33,45% до 25,58%, а в Миколаївській — на 7,77% 25,37% до 17,6% . У
Одеській дирекції хоч в цілому за звітний період заборгованість зменшилася на 11,5% , але за останній місяць (лютий) спостерігався ріст заборгованості по кредитах наданих фізичним особам на 17,4%, тоді як темпи приросту заборгованості по прострочених і сумнівних кредитах за останній місяць становили — -0,9%, тобто навіть зменшилися, а за весь звітний період темпи росту склали 2,5%, тобто можна зробити висновок, що таке зростання загальної заборгованості по кредитах наданих фізичним особам ні чим іншим, як реакцією на скасування заборони на кредитування. Помітне також збільшення питомої ваги кредитів, наданих фізичним особам, в структурі кредитного портфелю на 2,55% за лютий місяць.

Якщо звернутися до таблиці 2.7 (динаміка простроченої заборгованості по кредитах банку), то не важко помітити, що по банку в цілому за звітний період обсяг простроченої заборгованості збільшився на 37,32% з 125018 тис.грн. на 1,01,98 до 171677 тис.грн. на 1,03,99, причому найбільш високі темпи приросту спостерігалися в другому кварталі та січні місяці і становили 8,48% та 8,85% відповідно. Що ж стосовно питомої ваги простроченої заборгованості в структурі кредитного портфелю то вона збільшилася за звітний період майже вдвічі — з 15,09% на 1,01,98 до 29,31% на 1,03,99. В загалі ж цей ріст по банку був обумовлений в основному ростом простроченої заборгованості по валютним кредитам, який становив за звітний період 1416,57% , хоча якщо розглянути прострочену заборгованість по валютним кредитам більш детально, то можна помітити дуже активним був ріст у першому , третьому та четвертому кварталах і складав 221,1%, 144,9% та
54%, а в січні та лютому спостерігався спад росту заборгованості так в січні вона збільшилася на 9,36%, а в лютому навіть зменшилася на 0,52% тобто можна зробити висновок, що банк взяв ситуацію під контроль. На ріст простроченої заборгованості по банку в цілому також вплинули ріст заборгованості по довгостроковим та короткостроковим кредитам, який у звітному періоді становив 59,16% та 65,89% відповідно, майже по всім періодам спостерігався ріст простроченої заборгованості, крім другого кварталу (стосовно простроченої заборгованості по довгостроковим кредитам) в якому вона зменшилася на 2,76% .

Кращою ситуація виглядала в розрізі міжбанківських кредитів, по яким розмір простроченої заборгованості зменшився на 21,57% з 54317тис.грн. на
1,01,98 до 42600 тис.грн. на 1,03,99. Розглянувши ситуацію по простроченій заборгованості по кредитах стосовно фізичних осіб можна помітити, що основні тенденції збереглися. Так в цілому по фізичним особам розмір простроченої заборгованості збільшився на 46,77% за звітний період з
14412тис.грн. на 1,01,98 до 21152 тис.грн. на 1,03,99. Це відбулося за рахунок того, що ріст простроченої заборгованості за короткостроковими кредитами склав 40,42%, з 8253 тис.грн. до 11589 тис.грн., а по довгостроковим — 55,27%, з 6159 тис.грн. до 9563 тис.грн. Але в цілому можна сказати, що ситуація в останньому місяці нормалізувалася, так в цілому по банку темп росту простроченої заборгованості становив 0,84%. Цей приріст був обумовлений тільки ростом простроченої заборгованості по довгостроковим кредитам на 1,87%, бо по короткостроковим кредитам розмір простроченої заборгованості не змінився за місяць лютий.

Аналіз простроченої заборгованості в розрізі управлінь можна здійснити на основі даних наведених в таблиці 2.3 (динаміка заборгованості по прострочених кредитах, виданих установами банку). Позитивна ситуація спостерігається в ГОУ в якому за звітний період обсяг простроченої заборгованості зменшився на 12,4% з 56963 тис.грн. на 1,01,98 до 49884 тис.грн. на 1,03,99, а як прослідити зміни в структурі кредитного портфелю
ГОУ то можна відмітити (див. табл. 2.8), питома вага простроченої та сумнівної заборгованості за звітний період зменшилася на 4,33% з 28,63% до
24,3%. В загалі ж крім ГОУ зменшення простроченої заборгованості спостерігалося ще по двом управлінням, а саме по Кримському республіканському — обсяг простроченої заборгованості скоротився на 50,2% за звітний період з 1932 тис.грн. на 1,01,98 до 963 тис.грн. на 1,03,99, та по Одеському управлінню — обсяг простроченої заборгованості скоротився на 10,6% з 4961 тис.грн. на 1,01,98 до 4435 тис.грн. на 1,03,99. Якщо проаналізувати кредитні портфелі цих управлінь то можна помітити, що питома вага простроченої заборгованості по Кримському республіканському управлінню скоротилася на 15,1% з 47,83% на 1,01,98 до 32,73% на 1,03,99, по Одеському управлінню — на 8,44% з 48,24% на 1,01,98 до 39,80% на 1,03,99. В інших управліннях ситуація пов(язана з динамікою простроченої заборгованості по кредитах зовсім протилежна тій, що ми розглянули. Так найбільш негативно виглядала ситуація по Черкаському управлінню, темп приросту простроченої заборгованості за звітний період склав 1851,4%, тобто сума простроченої заборгованості збільшилася 280 тис.грн. на 1,01,98 до 54664 тис.грн. на
1,03,99. Високі темпи приросту спостерігалися в перших чотирьох кварталах, які становили 312,5%, 49,6%, 122,7% та 43,4% відповідно, а в останніх двох місяцях ситуація вже перебувала під контролем управлінь, так за січень приріст склав лише 2,3%, а в лютому спостерігалося навіть зменшення простроченої заборгованості на 3,2%. А в структурі кредитного портфелю спостерігалася стійка тенденція до збільшення питомої ваги прострочених кредитів, так за звітний період їх питома вага збільшилася на 50,73% з
1,74% на 1,01,98 до 52,47% на 1,03,99.

Дуже високі темпи приросту спостерігалися також в Полтавському,
Тернопільському та Рівненському управліннях, які відповідно склали 890,2%,
444%, та 335,5%. Причому ситуація була нормалізована тільки в Рівненському управлінні, де в січні та лютому прострочена заборгованість зросла вже тільки на 0,5% та 0,2% відповідно. А по Полтавському та Тернопільському управліннях високі темпи приросту заборгованості зберігалися на всіх звітних періодах. Всього ж обсяг простроченої заборгованості по
Полтавському управлінню збільшився на 3543 тис.грн. з 398 тис.грн. станом на 1,01,98 до 3941тис.грн. станом на 1,03,99, а по Тернопільському управлінню цей ріст склав 444 тис.грн. з 100 тис.грн. станом на 1,01,98 до
544тис.грн. станом на 1,03,99. Що ж стосовно їхніх кредитних портфелів
(див. табл. 2.8) , то по всім трьом управлінням спостерігалося збільшення питомої ваги прострочених кредитів у структурі кредитного портфелі. Так у
Полтавському управлінні питома вага простроченої заборгованості за звітний період збільшилася на 53,66% з 3,32% станом на 1,01,98 до 56,98% станом на
1,03,99, по Рівненському збільшення склало 37,22% з 7,26% станом на 1,01,98 до 44,48% станом на 1,03,99, по Тернопільському управлінню — 19,52%, з
2,38% до 21,90% відповідно.

По іншим управліннях теж спостерігався приріст простроченої заборгованості, але вже в менших темпах. Аналізуючи динаміку заборгованості по прострочених та сумнівних кредитах наданих фізичним особам в розрізі управлінь (див. табл. 2.6) відразу увагу привертає ситуація яка склалася в
ГОУ, на кінець звітного періоду ГОУ не мало простроченої заборгованості, на початок періоду (1,01,98) — 1 тис.грн., а питома вага простроченої заборгованості по кредитам наданим фізичним особам в ГОУ на 1,01,98 складала 0,19%, а на станом на 1,03,99 0%. По іншим управлінням ситуація дещо відрізнялася, так по Кримському республіканському управлінню прострочена заборгованість за кредитами наданими фізичним особам зменшилася на 46,2%, але й обсяг загальної заборгованості за звітний період зменшився на 45%, тому питома простроченої заборгованості за кредитами по фізичним особам зменшилася тільки на 0,61% з 27,88% станом на 1,01,98 до 27,27% станом на 1,03,99 (див. табл. 2.9). В Івано-Франківському управлінні обсяг простроченої заборгованості скоротився на 24,5% з 147 тис.грн. станом на
1,01,98 до 111 тис.грн. станом на 1,03,99. У Сумському управлінні обсяг простроченої заборгованості по кредитам фізичним особам скоротився на 1,3% з 374 тис.грн. станом на 1,01,98 до 369тис.грн. станом на 1,03,99. Якщо ж розглянути структури їх кредитних портфелів, то можна помітити, що в Івано-
Франківському управлінні питома вага простроченої заборгованості за кредитами виданими фізичним особам по відношенню до загальної заборгованості за кредитами фізичним особам збільшилася на 0,65% з 7,26% станом на 1,01,98 до 7,91% станом на 1,03,99, а по Сумському управлінні питома вага по аналогічному показнику збільшилася 11,34% з 12,15% станом на
1,01,98 до 23,49% станом на 1.03.99. По іншим управлінням ситуація дещо відрізняється від ситуації управлінь перелічених вище, так найбільші темпи приросту спостерігалися у Черкаському управлінні — 367,7% за звітний період з 127 тис.грн. станом на 1,01,98 до 594 тис.грн. станом на 1,03,99, до речі в останньому місяці вона зменшилася на 3,4%, хоч питома вага простроченої заборгованості по кредитам наданим фізичним особам за останній місяць
(лютий) зросла на 0,24% (див. табл. 2.9). Ще більші темпи приросту спостерігалися в Чернівецькому управлінні — 417,1% за звітний період з 117 тис.грн. станом на 1,01,98 до 605 тис.грн. станом на 1,03,99. Але в останній час темпи її приросту зменшувалися і в січні та лютому становили відповідно 4,8% та 2,5%. Що стосовно питомої ваги прострочених кредитів, наданих фізичним особам, то в Черкаському управлінні вона зросла на 14,11% з 1,93% станом на 1,01,98 до 16,04% станом на 1,03,99, а по Чернівецькому управлінню — на 36,4% з 6,21% до 42,61% відповідно. Високі темпи приросту також спостерігалися по Кіровоградському управлінню — 209,1% за звітний період з 154 тис.грн. станом на 1,01,98 до 476 тис.грн. станом на 1,03,99, а питома вага прострочених кредитів збільшилася на 11,97% з 4% до 15,97 за звітний період. По Львівському управлінню темпи приросту становили -141,9% з 155тис.грн. до 375 тис.грн. відповідно, зростання питомої ваги — 12,73% з
4,42% до 17,15% відповідно. Високими темпи приросту були також у
Чернігівському та Ровенському управліннях — 132,7% та 188,7% відповідно. По
Чернігівському управлінню сума простроченої заборгованості зросла з 49 тис.грн. до 114 тис.грн., тоді як питома вага цієї заборгованості зросла на
9,13% за звітний період з 0,46% станом на 1,01,98 до 10,09% станом на
1,03,99. По Рівненському ж управлінню сума простроченої заборгованості зросла з 115 тис.грн. станом на 1,01,98 до 332 тис.грн. станом на 1,03,99, тоді як питома вага простроченої заборгованості по кредитам наданим фізичним особам по відношенню до загальної заборгованості по кредитах наданих фізичним особам, зросла на 14,85% з 3,86% станом на 1,01,98 до
16,71% станом на 1,03,99. Але самі високі темпи приросту спостерігалися по
Тернопільському управлінню — 616,1% з 31 тис.грн. станом на 1,01,98 до
222тис.грн. станом на 1,03,99 і причому високі темпи приросту спостерігаються на протязі всіх періодів, а саме в перших чотирьох кварталах — 109,7%, 26,2%, 58,5% та 16,2% відповідно, а в січні та лютому відповідно 13,9% та 29,1%. Це при тій умові, що загальна заборгованість по кредитах наданих фізичним особам по Тернопільському управлінню за звітний період зменшилася на 32,5%. Питома вага ж простроченої заборгованості зросла на 13,16% з 1,37% станом на 1,01,98 до 14,53% станом на 1,03,99.

Щоб проаналізувати стан простроченої заборгованості по несплачених процентах за користування кредитами звернемося до таблиці 2.10 (динаміка заборгованості по несплачених процентах за користування кредитами банку).
Відразу ж можна помітити, що ситуація по банку в цілому не з кращих. Так за звітний період обсяг заборгованості по несплачених процентах за користування кредитами в цілому по банку зріс на 273,27% з 41122 тис.грн. станом на 1,01,98 до 153497тис.грн станом на 1,03,99. Такий ріст був спричинений двома факторами, по-перше ростом заборгованості по несплачених процентах за користування короткостроковими кредитами на 260,1% за звітний період з 37837тис.грн. станом на 1,01,98 до 136251 тис.грн. станом на
1,03,99, та по-друге ростом заборгованості по несплачених процентах за користування міжбанківськими кредитами на 852,37% з 1753тис.грн. до
16695тис.грн.відповідно на початок і кінець досліджуваного періоду. Хоча якщо проаналізувати по банку в цілому більш детально, то можна помітити, що в січні та лютому темпи приросту були вже незначними 4,96% та 3,25%. Якщо розглянути стан заборгованості по несплачених процентах в розрізі довгострокових та валютних кредитів, то можна помітити більш позитивні тенденції. Так за звітний період вище вказана заборгованість по довгостроковим кредитам зменшилася на 67,39% з 1337тис.грн. станом на
1,01,98 до 436 тис.грн станом на 1,03,99. А по валютним кредитам вказана заборгованість зменшилася за аналізуємий період на 41,03% з 195 тис.грн. станом на 1,01,98 до 115 тис.грн. станом на 1,03,99. Якщо ж аналізувати ситуацію по заборгованості з несплачених процентів за користування кредитами наданими фізичним особам в користування то в цілому ситуація позитивна за звітний період тобто обсяг заборгованості зменшився на 69,88% з 3367 тис.грн станом на 1,01,98 до 1014 тис.грн станом на 1,03,99. В цілому ж це зменшення відбулося за рахунок того, що заборгованість по несплачених процентах за користування короткостроковими кредитами наданими фізичним особам, зменшилася на 67,28% за звітний період з 1834 тис.грн. до
600 тис.грн. відповідно на початок і кінець аналізуємого періоду, хоча слід також зауважити, що зменшення загальної заборгованості по короткострокових кредитах банку наданих фізичним особам за звітний період зменшилася на
52,013% з 40571 тис.грн станом на 1,01,98 до 19469 тис.грн. станом на
1,03,99. Другим фактором, що вплинуло на зменшення заборгованості було зменшення заборгованості по несплачених процентах за користування довгостроковими кредитами на 72,99% за аналізуємий період з 1533 тис.грн станом на 1,01,98 до 414 тис.грн. станом на 1,03,99. Хоча за останній місяць ситуація погіршилася і ріст заборгованості за лютий склав 22,32% в цілому по фізичним особам.

Отже, незважаючи на дуже скрутне становище в країні, а саме несприятливу як економічну так і політичну ситуацію як в країні так і в банківській системі, кредитування фізичних осіб все ж таки проводиться, хоча й не рівномірно по всіх регіонах. Так найбільшими темпами розвивається споживче кредитування в центральних районах держави, а саме це ГОУ в якому з 1,01,98 по 1,03,99 (див. табл. 2.4) обсяг кредитів виданих фізичним особам збільшився більше, ніж в шість раз з 516 тис.грн. до 3190 тис.грн. та м. Київ та Київська область, де соціальний рівень доходів населення на порядок вищий, ніж по всій Україні в цілому, обсяг виданих кредитів фізичним особам за звітний період, з 1,01,98 по 1,03,99, збільшився майже в чотири рази, або на 6247 тис.грн. з 2031 тис.грн. до 8278 тис.грн. Причому слід відмітити той факт, що по ГОУ сума простроченої заборгованості по прострочених та сумнівних кредитах становила на 1,03,99 0 тис.грн., а по
Києву та Київській області обсяг заборгованості по прострочених та сумнівних кредитах наданих фізичним особам збільшився тільки на 9,3% (див. табл. 2.6) і становила 685 тис.грн. , тобто ріст простроченої заборгованості в даному регіоні йде темпами значно нижчими, чим приріст самого обсягу кредитів.

2.3. Аналіз кредитоспроможності позичальника

Для визначення фінансового стану позичальника рекомендується вивчити його місячні доходи і витрати.

Вивчення платоспроможності позичальника здійснюється на підставі таких документів:

1. довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві, розміри заробітної плати і утримань з неї ( виплати податків, погашення позичок (у тому числі за товари, придбані в розстрочку, утримання аліментів та інших стягнень). У приватного підприємця — декларації про доходи, що завірена податковою інспекцією (адміністрацією). У пенсіонерів – довідки про розмір пенсії з органу, що призначив пенсію;

2. книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

3. документів, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

4. інших документах, що підтверджують інші доходи та витрати позичальника та його сім’ї (довідка з місця постійної роботи чоловіка (дружини) із зазначенням отримуваного доходу

(середньомісячного заробітку) і розміру відрахувань з нього; розрахункові документи, що підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату за навчання ).

Один з основних показників, які підтверджують платоспроможність позичальника — фінансова та соціальна стабільність. При всіх рівних умовах перевага віддається клієнту, який має більш надійні доходи, тривалий час роботи на підприємстві і проживання у даній місцевості.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи мають бути враховані:

5. соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів, постійної роботи, сімейний стан, час проживання у даній місцевості;

6. вік та здоров’я клієнта;

7. загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

8. інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

9. зв’язки клієнта у діловому світі, тощо.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється за допомогою таких коефіцієнтів та факторів:

10. коефіцієнт платоспроможності позичальника Кпп;

11. коефіцієнт платоспроможності сім(ї Кпс;

12. вік позичальника;

13. наявність власної нерухомості ВН;

14. наявність постійної роботи ПР;

15. безперервний трудовий стаж;

16. погашення кредитів у минулому.

На підставі наданих документів визначаються:

— середньомісячні доходи позичальника (МД) та його сім(ї (МДС) з урахуванням заробітної плати, відсотків по вкладах, облігаціях та інших цінних паперах, доходів від іншої діяльності

— середньомісячні витрати позичальника (МВ) та його сім(ї (МВС) з урахуванням розмірів сплачуваних податків, відрахувань від заробітної плати на сплату аліментів, погашення раніше одержаних позичок, страхових, комунальних та квартирних платежів та ін.
Для зручності здійснення розрахунків платоспроможності (Кпп і Кпс) позичальника можна використати макет таблиці, що приведена в додатку 2.18:

Коефіцієнт платоспроможності (Кпп)

Коефіцієнт платоспроможності позичальника розраховується як відношення середньомісячного доходу (МД) до суми середньомісячних витрат
(МВ) та місячних платежів по кредиту та відсотках .

МД

Кпп = (2.1)

МПП + МВ де Кпп — коефіцієнт платоспроможності;

МПП — місячні платежі по позичці включаючи відсотки (в розрахунок береться позичка, яку передбачає одержати позичальник).

Коефіцієнт платоспроможності характеризує здатність позичальника забезпечувати своєчасні розрахунки.

Теоретичне значення коефіцієнта платоспроможності Кпп — не менше 1.3

При визначенні коефіцієнта платоспроможності враховано, що відповідно до діючого порядку судові органи, як правило, виносять рішення про утримання за виконавчими листами суми з розрахунку, що загальна сума утримань з доходу позичальника не повинна перевищувати 50 відсотків його доходу.

Зважаючи на те, що реальні місячні доходи позичальника — це лише частина місячного доходу його сім’ї, а витрати, що враховуються при розрахунку платоспроможності, розподіляються на всіх членів сім’ї, то дохід на кожного працюючого члена сім’ї буде більший, а витрати — менші, ніж у наведеному вище розрахунку.

З іншого боку, витрати позичальника на будівництво, придбання чи ремонт житла та інших будов також не можна розглядати як його власні витрати, а тільки як загальносімейні.

Тому при оцінці фінансового стану позичальника використовується коефіцієнт платоспроможності сім(ї (Кпс). За сім(ю приймається тільки дві особи — чоловік та дружина. Цей показник враховується при наявності поручительства одного з них.

При такому підході один із членів сім’ї буде позичальником, а другий
— його поручителем. Обидва вони несуть солідарну відповідальність за своєчасне і повне повернення кредиту та сплати відсотків.

Коефіцієнт платоспроможності сім(ї (Кпс)

Коефіцієнт платоспроможності сім(ї обчислюється із співвідношення місячного доходу сім(ї до всіх місячних витрат, включаючи витрати по позичці.

МДС

Кпс = (2.2)

МВС + МПП

де МДС — місячний дохід сім(ї;

МВС — місячні витрати сім(ї;

МПП — місячні витрати по позичці (у розрахунок приймається позичка, яку планує одержати позичальник).

Теоретичне значення Кпс повинно бути не менше 1,5

У разі, якщо позичальник не має сім(ї або відсутнє поручительство члена сім(ї, коефіцієнт Кпс не визначається. При оцінці фінансового стану позичальника Кпп множиться на 2.

Вік позичальника (ВП)

ВП може набувати таких значень:

ВП = 2 — якщо вік клієнта від 25 до 50 років;

ВП = 1 — якщо вік клієнта менше 25 років або більше 50 років.

Наявність власної нерухомості ВН

ВН може набувати таких значень:

ВН = 2 — при наявності власної нерухомості;

ВН = 1 — нерухомість знаходиться у власності іншого члена сім(ї;

ВН = 0 — не має власної нерухомості.

Наявність постійної роботи ПР

ПР може набувати таких значень:

ПР = 2 — при стажі роботи на постійному місці понад 3 роки;

ПР = 1 — при стажі роботи на постійному місці від 1 до 3 років;

ПР = 0 — при стажі роботи менше 1 року.

Безперервний стаж роботи (БС)

БС може набувати таких значень:

БС = 2 — при безперервному стажі роботи понад 10 років;

БС = 1 — при стажі роботи на постійному місці від 5 до 10 років;

БС = 0 — при стажі роботи менше 5 року.

Погашення кредитів у минулому (ПМ)

ПМ може набувати таких значень:

ПМ = 2 — при погашенні кредитів без проблем;

ПМ = 1 – при погашенні кредитів після відстрочки або позичальник не користувався кредитами у минулому;

ПМ = 0 — при простроченому кредиті або якщо позичальник ухиляється від відповідальності.

Для визначення узагальненого показника фінансового стану позичальника необхідно:

— розраховані за викладеною методикою показники занести до таблиці зображену в додатку 2.19;

— значення кожного показника помножити на вагоме значення;

— знайти суму всіх значень.

Після визначення узагальненого показника визначається клас позичальника за рейтинговою шкалою додатку 2.20.

Проаналізуємо кредитну заявку конкретного клієнта Сидоренка Віктора
Івановича, первинні дані про якого наведені нижче в табл. 2.11. Даний позичальник подав заяву на отримання кредиту на купівлю музичного центру в розмірі 1960 грн. терміном на 1 рік. На даний момент в банку рівень відсоткової ставки по таким кредитам знаходиться на рівні 50% річних. В якості застави клієнт надає свій валютний депозит. Оскільки 90% депозиту даного позичальника складають $ 1350 або 5292

Таблиця 2.11

Первинні дані позичальника — фізичної особи Сидоренка Віктора

Івановича

|№ |Показник |Значення |
|1 |Вік позичальника (роки) |31 |
|2 |Стаж роботи (роки) |8 |
|3 |Безперервний стаж роботи (роки) |8 |
|4 |Розмір заробітної плати (грн.) |900 |
|5 |Комунальні та квартирні витрати ( грн.) |156 |
|6 |Плата за користування автомайданчиком (грн.) |60 |
|7 |Плата за користування супутниковим телебаченням |10 |
| |(грн.) | |
|8 |Депозитний рахунок в Ощадбанку ($) |1500 |
|9 |Річна ставка по депозиту у валюті (%) |16 |
|10 |Сімейний стан |неодружений |
| | |дітей не має |
|11 |Наявність кредитної історії |відсутня |
|12 |Стаж роботи на постійному місці ( роки) |8 |
|13 |Наявність власної нерухомості |2-х кімнатна |
| | |квартира |

грн. ( за курсом НБУ (1=3,92грн.), тобто можна зробити висновок, що даний кредит буде забезпечений заставою в достатній кількості. Далі використовуючи рейтингову оцінку класу позичальника визначимо чи

Таблиця 2.12

Доходи та витрати позичальника (сім’ї)

|№ |Доходи |Пози-ч|Інший член|Витрати |Пози-чал|Інший |
|п/п | |аль-ни|сім’ї | |ьник |член |
| | |к |(поручи-те| | |сім’ї |
| | | |ль) | | |(пору-чи|
| | | | | | |тель) |
|1 | 2 |3 |4 | 5 |6 |7 |
|1 |Заробітна |900 | |Прибутковий |165,55 | |
| |плата | | |податок | | |
|2 |Доходи від |78,4 | |Аліменти | | |
| |заощаджень | | | | | |
| |та цінних | | | | | |
| |паперів | | | | | |
|3 |Інші доходи | | |Щомісячні | | |
| |(зазначити | | |платежі по | | |
| |конкретно) | | |раніше | | |
| | | | |одержаних | | |
| | | | |позичках | | |
|4 | | | |Платежі за | | |
| | | | |товари, | | |
| | | | |придбані в | | |
| | | | |розстрочку | | |
|5 | | | |Комунальні |156 | |
| | | | |платежі | | |
|6 | | | |Щомісячні | | |
| | | | |платежі по | | |
| | | | |страхуванню | | |
|7 | | | |Інші витрати |79 | |
| | | | |(плата за | | |
| | | | |навчання, | | |
| | | | |дит.садок та | | |
| | | | |ін.) | | |
|8 |Разом |978,4 | |Разом |400,55 | |
| |доходів | | |витрат | | |
|9* |Всього |978,4 |Всього витрат|400,55 |
| |доходів | | | |
| |(ряд.8 | |(ряд.8 кол | |
| |кол.3+4) | |6+7) | |

*) використовується при визначенні Кпс можна даному позичальнику надати кредит чи ні. Для цього заповнимо таблиці (див. додаток 2.18 та 2.19).

В результаті рейтингової оцінки позичальник, Сидоренко Віктор Іванович бал рівний 32,15, тобто він потрапив в категорію позичальників класу А, тобто ми маємо справу з фізичною особою з дуже стійким фінансовим станом, якій можна дозволити у видачі кредиту. Для порівняння розрахуємо інтегрований показник кредитоспроможності який використовується АКБ
«Україна» (він був описаний в першому розділі) див. табл. 2.13.
Розрахункове значення інтегрованого показника становить 50,35 (див. табл.
2.14), що теж нашого позичальника відносить до позичальників класу А, але коефіцієнт платоспроможності позичальника в даному випадку у нас становить
1,61, а методика розрахунку інтегрованого показника вимагає щоб його значення було не меншим за 2.Аналізуючи ж кредитоспроможність позичальника за скоринг — формуляром, який використовується в німецькому банку він отримав 112 балів, це свідчить про те, що кредитний працівник приймає самостійно позитивне рішення про видачу кредиту. Використовуючи ж методику оцінки кредитоспроможності одного з російських банків отримаємо наступний результат (див. табл. 2.15). А оскільки сума кредиту даного позичальника становить 1960 грн., а розрахункова — 2080,26 грн., то даному позичальнику можна надати кредит згідно з умов його заявки. Для більшої повноти скористаємося методикою скоринг — аналізу стану позичальника фізичної особи за моделлю запропонованою Дюраном (див. розділ 1). Розрахунки наведені в таблиці 2.16.

Отже, як ми бачимо, даний позичальник за цією методикою отримав 1,912 бали, а оскільки всі позичальники, які отримали сумарний бал, який перевищує 1,25 відноситься до групи помірного ризику, тобто такими позичальникам можна надати кредит.

Отже використавши рейтингову методику оцінки, що використовується
Ощадбанком, для оцінки кредитоспроможності позичальника — фізичної особи та рейтингові методики оцінки кредитоспроможності інших банків можна зробити висновок про те, методика оцінки кредитоспроможності в Ощадбанку України розроблена на високому рівні. Свідченням тому є аналогічні отримані результати з використанням інших методик провідних західних банків, які вдосконалювали свої методики протягом декількох десятиліть. Про це також свідчать нещодавні результати перевірки німецькими банкірами пакету кредитних документів, які було прийнято в банку. За підсумками яких методичну базу з кредитування було оцінено, як таку, яка написана на високому європейському рівні.

Таблиця 2.13

Визначення узагальненого показника фінансового стану позичальника

|№ |Назва показника |Ваго-мі|Розрахун-ко|Значення |
|п/п | |сть |ве значення|показника з |
| | | |показника |урахуванням |
| | | | |вагомості |
| | | | |(гр.4*гр3) |
|1 |2 |3 |4 |5 |
|1 |Коефіцієнт платоспромо-жності |8 |1,61 |12,88 |
| |позичальника (Кпп) | | | |
|2 |Коефіцієнт платоспромо-жності |7 |1,61 |11,27 |
| |сім(ї (Кпс) | | | |
|3 |Вік позичальника (ВП) |1 |2 |2 |
|4 |Наявність власної неру- |1 |2 |2 |
| |хомості (ВН) | | | |
|5 |Наявність постійної |1 |2 |2 |
| |роботи (ПР) | | | |
|6 |Безперервний стаж роботи (БС) |1 |1 |1 |
|7 |Погашення кредитів у минулому |1 |1 |1 |
| |(ПМ) | | | |

Таблиця 2.14

Визначення інтегрованого показника фінансового стану позичальника

|№ |Назва показника |Теоретич.|Вагомість|Розрахунк |Розрахунок|
|п/п| |значення |показника|значення |значення |
| | | | |показника |з урахув. |
| | | | | |Вагомості |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |
|1 |Коефіцієнт |Не менше | 8|1,61 |12,88 |
| |платоспромо-жності |2,0 | | | |
| |позичальника Кпп | | | | |
|2 |Коефіцієнт |Не менше | 7|1,61 |11,27 |
| |платоспромо-жності сім’ї|2,0 | | | |
| |Кпс | | | | |
|3 |Коефіцієнт забезпечення |Не менше | 10|2,12 |21,2 |
| |Кз |1,5 | | | |
|4 |Наявність власної неру- |1 | 3|1 |3 |
| |хомості ВН | | | | |
|5 |Наявність постійної | 2 | 1 |2 |2 |
| |роботи ПР | | | | |
|Всього |50,35 |

Таблиця 2.15

Оцінка кредитоспроможності за російською методикою

|№ |Показник |Значення |
|1 |середньомісячний доход за останні шість місяців, |577,85 |
| |мінус всі обов(язкові платежі (Дч) (грн.) | |
|2 |коефіцієнт, який змінюється в залежності від |0,3 |
| |значення Дч (К) | |
|3 |термін кредитування в місяцях (Т) |12 |
|4 |Платоспроможність (Р=Дч*К*Т) (грн.) |2080,26 |

Таблиця 2.16

Аналіз кредитоспроможності позичальника з використанням моделі Дюрана

(бали)
|№ |Показник |Оцінка |
|1 |Вік |0,11 |
|2 |Термін проживання в даній місцевості |0,42 |
|3 |Стать |0 |
|4 |Професія |0,16 |
|5 |Робота в галузі |0 |
|6 |Зайнятість |0,472 |
|7 |Наявність рахунку в банку |0,4 |
|8 |Володіння нерухомістю |0,35 |
|9 |Сумарний бал |1,912 |

Висновок. В кінці проведення аналізу можна сказати, що в цілому процес кредитування фізичних осіб в Ощадбанку України відповідає не тільки стандартам і нормативам встановленими НБУ та українським законодавством, а й навіть заслуговує високої оцінки зі сторони світової банківської еліти.
Свідченням цього також є результати дослідження проведені мною в цій частині. Коли брали до розгляду дані конкретного позичальника і аналізували їх різними методами та методиками різних банків, в тому числі й західних, на предмет кредитоспроможності, тобто можливості надання кредиту цьому конкретному позичальнику. І в результаті аналізу по всім методикам були отримані однакові результати. Тобто методика аналізу кредитоспроможності фізичної особи -позичальника, розроблена спеціалістами відділу методології
Ощадбанку України не гірша за ті, які використовують провідні банки світу.
Результати мого дослідження також підтверджують результати перевірки спеціалістів німецького ощадного банку, ціллю яких було перевірити стан методологічного забезпечення кредитної діяльності Ощадбанку України.

Проаналізувавши дані кредитного портфелю, я можу зробити висновок, що незважаючи на дуже скрутне становище в країні, а саме несприятливу економічну так і політичну ситуацію як в країні так і в банківській системі, кредитування фізичних осіб все ж таки проводиться, хоча й не рівномірно по всіх регіонах. Так найбільшими темпами розвивається споживче кредитування в центральних районах держави, а саме це ГОУ в якому з 1,01,98 по 1,03,99 (див. табл. 2.10) обсяг кредитів виданих фізичним особам збільшився більше, ніж в шість раз з 516 тис.грн. до 3190 тис.грн. та м.
Київ та Київська область, де соціальний рівень доходів населення на порядок вищий, ніж по всій Україні в цілому, обсяг виданих кредитів фізичним особам за звітний період, з 1,01,98 по 1,03,99, збільшився майже в чотири рази, або на 6247 тис.грн. з 2031 тис.грн. до 8278 тис.грн. Причому слід відмітити той факт, що по ГОУ сума простроченої заборгованості по прострочених та сумнівних кредитах становила на 1,03,99 0 тис.грн., а по
Києву та Київській області обсяг заборгованості по прострочених та сумнівних кредитах наданих фізичним особам збільшився тільки на 9,3% (див. табл. 2.12) і становила 685 тис.грн. , тобто ріст простроченої заборгованості в даному регіоні йде темпами значно нижчими, чим приріст самого обсягу кредитів. Отже це ще раз підтверджує те, що є перспективи для розвитку споживчого кредитування в Україні, тільки для цього прикласти зусилля не тільки самих банківських установ, а й збоку держави у вигляді певних пільг, як для самих банків так і для окремих верств населення.
Потрібне започаткування спеціальних програм з метою покращення соціального стану певних категорій населення на державному рівні із застосуванням механізмів споживчого кредитування.

РОЗДІЛ 3

3. Проблеми і перспективи розвитку ринку споживчого кредитування на Україні

3.1 Оцінка сучасного стану споживчого кредитування на Україні

Оцінюючи теперішній стан споживчого кредитування в нашій країні слід його порівнювати не тільки з станом споживчого кредитування не тільки у високо розвинутих західних країнах та перераховувати те чого у нас не має, але й потрібно вказати те, що з(явилося в Україні за останні роки в сфері споживчого кредитування. Так на даний час ми маємо можливість придбати сучасні автомобілі декількох провідних компаній світу. Таку можливість надають спеціалізовані лізингові компанії, які займаються продажем автомобілів у розстрочку, з відстрочкою передачі права власності, які працюють переважно з автотранспортом, одною з таких є лізингова компанія
«Хамса — лізинг», автосалон компанії «DAEWO MOTOR» та інші компанії, які дають можливість громадянам придбати автомобіль не маючи відразу повної суми необхідної для купівлі того чи іншого автомобіля, а сплативши тільки частину вартості автомобіля громадянин може отримати у своє користування автомобіль вже зараз. Починає розвиватися також житлове кредитування, так нещодавно на державному рівні була прийнята програма направлена на підтримку молодих сімей. Тільки в м. Києві було прокредитовано більше 120 молодих сімей на загальну суму більше 5 млн.грн. під 12% річних терміном на 10 років. Виконання цієї програми проходило через АКБ «АРКАДА», тобто
АКБ “АРКАДА” виконував роль посередника і на себе майже ніякого ризику не приймав. Кредитування відбувалося за слідуючою схемою: спочатку цей банк кредитував на термін до 1 року забудовника, потім ці квартири розподілялися серед фізичних осіб позичальників, причому обов’язковою умовою було те, що позичальник повинен відразу був сплатити не менше 50% від вартості квартири, що вже само по собі відкидало багатьох позичальників від можливості придбати в кредит квартиру. Стосовно всіх інших банків, то майже ніхто з них не практикує житлове кредитування на даний момент, бо по-перше, навіть така невелика відсоткова ставка, як 50% річних є досить високою для населення, тай терміни житлового кредитування, на мій погляд повинні сягати не менше десяти років. А щоб банк міг видати кошти на такий великий термін та ще й під невисоку процентну ставку, йому потрібно привернути до себе кошти на довгий термін, та ще й під невисокі відсоткові ставки. Але населення в даний момент не з великим заохоченням вкладає кошти в банк на тривалий термін. Тобто в даний момент ситуація з житловим кредитуванням в
Україні не з кращих. Що ж стосовно кредитів на невідкладні потреби, то тут ситуація виглядає значно краще. Так кредитуванням населення на невідкладні потреби займається майже кожен банк, який працює з фізичними особами. Але не всі банки надають умови, які б влаштовували середнього громадянина.
Причинами цього є те, що у більшості банків відсотки сягають розміру 80 –
90% річних, а термін від декількох місяців до півроку, максимум рік. Хоча є й винятки, наприклад, Ощадбанк видає кредити на невідкладні потреби під 50% річних на термін до двох років, але й такі майже пільгові на даний час умови, є недоступними до більшої маси населення. Тому оцінюючи теперішній стан споживчого кредитування, можна сказати, і це не буде помилкою, що він знаходиться в зародковому стані. Що правда, в кожному банку цей зародок знаходиться на певній стадії розвитку і, звичайно, найбільшого розвитку він набув саме в Ощадному банку України.

Незважаючи на всі проблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку житлового кредитування. Інтерес банків до початку цих операцій пояснюється, по-перше, існуючим вже сьогодні реальним платоспроможним попитом на житлові позички і, по-друге, передбаченням у майбутньому величезного ринку для іпотечних кредитів і усвідомленням того. що саме сьогодні можна зайняти на ньому гарну позицію.

Необхідно відмітити просування в розвитку системи житлового фінансування по таких напрямках:

• довгострокове житлове кредитування населення на придбання житла;

• залучення позабюджетних коштів у житлове будівництво через випуск спеціальних о6лігаційних позик (житлових сертифікатів);

• апробування схем сімейних житлових накопичувальних рахунків.

У Києві й стало цілком реальним одержання кредиту з прив’язкою до валюти на термін від декількох місяців до трьох років.

Набагато більш важливо, що деякі банки починають надавати кредити на період до десятьох років. Серед банків, що надають такі довгострокові кредити терміном до десятьох років, можна відзначити «Ощадний банк
України».

Банки намагаються знайти шляхи вирішення двох самих серйозних проблем — кредитного ризику і ризику процентної ставки. Припустимий рівень кредитного ризику досягається або через одержання гарантії від роботодавця позичальника, або на основі використання договору про оренду житла з правом його наступного викупу. Зрозуміло, що такий договір переслідує інтереси банку, а підписані контракти містять жорсткі умови у випадку невиконання позичальником зобов’язань і його виселення, наприклад, не повернення першого початкового внеску, зробленого позичальником за рахунок власних коштів. Проте, позичальники приймають ці умови. Звісно банки віддали б перевагу надавати «цивілізовані» іпотечні кредити і не перестають сподіватися, на прийняття найближчим часом розумного «Закону про іпотеку».

Що стосується ризику процентної ставки, то тут банки намагаються знизити цей ризик через використання перемінних ставок або індексованих кредитних інструментів. Зокрема, використовуються кредити з прив’язкою до курсу долара, кредити з подвійною процентною ставкою і відстрочкою платежів, що побудовані на використанні в якості індексу ставки по міжбанківських кредитах (ІРВП — інструмент із регульованою відстрочкою платежу), а також кредити з фіксованою ставкою відсотка з індексуванням суми заборгованості , що залишилася , відповідно до зміни мінімальної, зарплати.

Практика випуску житлових облігаційних позик може бути, мабуть, однією з перших чисто ринкових спроб залучення приватних інвестицій у житлове будівництво. До даного часу цей механізм пройшов декілька етапів свого розвитку і, незважаючи на явні вади, як наприклад, недовіра населення до наданих гарантій за даними видам цінних паперів, а також їхня територіальна обмеженість дозволила за рахунок коштів, отриманих від продажу таких цінних паперів, побудувати і заселити ряд житлових будинків.

Банки також намагаються залучити засоби населення у житлову сферу через пропозицію різноманітних схем житлових накопичувальних рахунків. Це форма цільового накопичення, пов’язаного з наступним наданням кредиту.

Застосування описаних механізмів на практиці наочно показує готовність і можливість населення вкладати власні кошти, коли мова йде про можливість вирішення житлової проблеми.

У цілому можна зробити висновок, що первинний ринок іпотечних кредитів розвивається дуже швидко, а банки виявляють значну винахідливість у своїй діяльності.

3.2 Основні напрямки розвитку споживчого кредитування на Україні

Проаналізувавши сучасний стан розвитку споживчого кредитування на ринку
України можна виділити основні напрямки розвитку споживчого кредитування населення України. Так розвивати потрібно насамперед короткострокове кредитування населення під купівлю товарів народного споживання довгострокового користування. Пов(язано це з тим, що при даному виді кредитування банк несе менший ризик, бо терміни кредитування невеликі (до року), а суми порівняно незначні. Таке споживче кредитування буде орієнтовано в основному на середній прошарок населення. Другим напрямком, на нашу думку, є розвиток довгострокового кредитування населення, а саме житлового кредитування фізичних осіб, оскільки розвиток саме таког кредитування є перспективним для банків, бо даний ринок на даний момент тільки починає розвиватися і має великі перспективи розвитку для банкі, як нового банківського продукту. Окрім цього для банків це ще одна нагода для розширення кола своїх клієнтів. Тому саме на другому напрямку розвитку споживчого кредитування ми зупинемося більш детально.

З метою забезпечення доступності житла для всіх категорій громадян необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:

• надання банками середньострокових кредитів (1-1,5 року) на будівництво житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);

• для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових сертифікатів). Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;

• надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і прилягаючих земельних ділянок. Розмір наданого кредиту не більш 70 відсотків ринкової вартості будинку, що одержується. Використовуваний кредитний інструмент — кредит із відстрочкою платежу: платіжна ставка 10-
20 відсотків, контрактна ставка змінюється відповідно до ринкової процентної ставки, різниця ставиться на збільшення основної суми боргу по кредиту. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30 відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім’ї);

• заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по кредитному зобов’язанню або забезпечення їм страхування життя позичальника;

• для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного житла при придбанні або будівництві нового банками даються короткострокові (3-6 місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;
• для оплати першого внеску при одержанні кредиту (не менше 30 відсотків від вартості що одержується житла) позичальник використовує кошти субсидій, а також власні кошти, у тому числі отримані від продажу наявного житла, навіть якщо воно отримано безплатно в процесі приватизації. Для накопичення власних коштів використовуються банківські житлові накопичувальні рахунки або придбання житлових сертифікатів;

• позичальникам, визнаним у встановленому порядку, що потребують допомоги в поліпшенні житлових умов, дається субсидія на будівництво або придбання житла в розмірі від 5 до 70 відсотків ринкової вартості житла по соціальній нормі в залежності від рівня прибутку, і часу чекання в черзі на поліпшення житлових умов. Субсидії даються за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, територіальних органів самоврядування і підприємств;

• субсидії за рахунок коштів місцевих бюджетів можуть частково покриватися за рахунок безкоштовного надання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво з необхідною інженерною інфраструктурою, оцінених по ринковій вартості;

• програма субсидій реалізується через банки, обрані на контрактній основі, виходячи з запропонованих ними умов захисту коштів субсидій від інфляції і надання кредитів на придбання житла;

• за участю держави і комерційних організацій створюється ОАО «Регіональне агентство по іпотечному житловому кредитуванню», що одержує в банків іпотечні кредити, видані відповідно до встановлюваних їм стандартів.
Стандарти забезпечують прибутковість кредитів для банків, доступність для позичальників і можливість формування єдиного вторинного ринку іпотечних кредитів. Агентство залучає ресурси інвесторів для банківського кредитування через випуск власних цінних паперів, забезпечених придбаними їм іпотечними кредитами і гарантіями держави;

• цінні папери Агентства купуються будь-якими довгостроковими інвесторами, включаючи фізичні особи. Заохочується придбання іпотечних цінних паперів
Державним пенсійним фондом, іншими позабюджетними фондами, страховими компаніями;

• для фінансування будівництва інженерної інфраструктури житлової забудови залучаються банківські кредитні засоби або муніципальні позики, забезпечені частиною майбутніх платежів за відповідні комунальні послуги;
• пропонується звільнити фізичні особи від сплати житлового податку з засобів, використовуваних на оплату житлового кредиту, на весь кредитний період, а також від сплати державного збору за реєстрацію договору застави житла, що одержується за допомогою кредиту.

У більшості країн світу придбання житла в кредит є не тільки основною формою вирішення житлової проблеми, але і базовою сферою економічної діяльності ключову роль у який грають банківські структури. Держава ж виконує допоміжну роль через установлення загальних правил, що забезпечують ефективність взаємодії всіх учасників процесу житлового кредитування, а також при необхідності прямою або непрямою уявою використовує бюджетні фінансові кошти для залучення додаткових приватних інвестицій у житлову сферу.

Важко переоцінити значення пошуку нових шляхів вирішення житлової проблеми для долі економічної реформи в Україні. По-перше, проблема забезпеченості житлом залишається найгострішою соціальною проблемою, по- друге, активізація житлового будівництва спроможна зробити серйозний макроекономічний ефект, забезпечити імпульс до загальноекономічного підйому.

Пожвавлення інвестиційного процесу, зв’язується з житловим сектором економіки. Це не дивно, оскільки житлове будівництво було чи ледве не єдиною галуззю господарства, де виробництво росло й у 1997 р., і в 1998 р.
При цьому основним джерелом фінансування будівництва були позабюджетні засоби. Так, за 1998 рік загальний обсяг житлового будівництва за рахунок усіх джерел фінансування збільшився на 9% у порівнянні з відповідним періодом 1997 року, а обсяг індивідуального житлового будівництва — на 52%.
Підтримати тенденцію , що намітилася , до росту можна тільки за рахунок створення механізму, активізації подальшого залучення позабюджетних засобів у житловий сектор. Система довгострокового іпотечного кредитування населення являє собою саме такий механізм. Іпотечне кредитування вирішує задачу формування стійкого платоспроможного попиту споживачів на продукцію будівельного комплексу, дозволяє сконцентрувати інвестиційні ресурси і заощадження в житловій сфері.
Становлення системи житлового кредитування, в Україні ускладнено декількома обставинами. Високі і нестабільні темпи інфляції визначають потенційно значний ризик процентних ставок при довгостроковому кредитуванні. Високий кредитний ризик, пов’язаний із можливістю офіційного використання житлової власності в якості застави, у зв’язку з недостатністю законодавчого визначення питання про обертання стягнення банком на заставлене майно, у випадку не повернення клієнтом кредиту. Високі процентні ставки обумовлюють низьку доступність придбання житла за допомогою кредитів для населення. І, нарешті, високий політико-економічний ризик, наслідком якого є практично повна відсутність можливості залучення довгострокових інвестицій в економіку.

Держава могла б стимулювати розвиток довгострокового кредитування придбання і будівництва житла через декілька різноманітних каналів.
Необхідно:

• створити правову основу для здійснення такого кредитування, включаючи прийняття законів «Про іпотеку (заставу нерухомості)», «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно й угод із ними», що визначають право і процедуру обертання стягнення на закладене майно, виселення позичальника, у випадку неповернення кредиту, порядок реєстрації іпотеки і вирішення інших подібних питань;

• здійснити ряд заходів для зниження ризиків, пов’язаних із довгостроковим кредитуванням, і тим самим підвищити прибутковість і привабливість подібного кредитування для банків;

• створити загальнонаціональну систему іпотечного кредитування, яка включала б функції вторинного ринку іпотечних позик, виданих приватними кредитними організаціями, для підтримки рівня ліквідності цих організацій, забезпечення й ефективного розподілу кредитних ресурсів;

• прийняти додаткові заходи по заохоченню участі банків в іпотечному кредитуванні, наприклад, залучення банків до управління коштами безоплатних субсидій, наданих громадянам на будівництво і придбання житла;

• заохочувати організації і підприємства, що мають довгострокові ресурси, наприклад, пенсійні фонди, вкладати свої кошти в цінні папери, забезпечені іпотечними кредитами;

• надавати допомогу сім’ям із середнім і низьким прибутком у придбанні житла за рахунок надання їм субсидій на оплату початкового внеску при використанні ними іпотечного кредиту на придбання житла.

В загалі ж, процес житлового фінансування можна розділити на дві частини: кредитування будівництва житла і довгострокове кредитування купівлі житла населенням. Звичайно ці два типи фінансування організовані окремо. Вони можуть бути об’єднані у випадку будівництва окремою сім’єю свого власного будинку. Проте в загальному випадку, із метою зниження ризику позичальника, пов’язаного з можливістю незавершення будівництва або затягування періоду будівництва понад установлений термін, що чревате для позичальника ростом витрат.

Кредити на будівництво житла є короткостроковими кредитами і надаються звичайними комерційними банками. Іпотечні кредити (надані позичальникам під заставу житла, що одержується) можуть також даватися комерційними банками або спеціалізованими інститутами в сфері житлового фінансування.

Сьогодні в Україні вже з’явилися або зароджуються різноманітні елементи іпотечного кредитування, що можна розглядати як частини майбутньої системи житлового фінансування в Україні. Будь-яка система житлового фінансування повинна виконувати три функції: 1) вона повинна забезпечувати мобілізацію коштів на фінансування житлових кредитів; 2) надавати й обслуговувати кредити; 3) здійснювати функцію інвестора. У залежності від того, як реалізуються ці три функції можна виділити дві моделі організації системи житлового кредитування, що широко подані в різноманітних країнах, і котрі вже сьогодні розвиваються в Україні (див. табл. 3.1).

Системи житлового іпотечного кредитування Таблиця 3.1
| |Джерела | Видача й | Інвестор |
| |коштів |обслуговування| |
| Ощадні банки | Внески; | Ощадні банки | Ощадні банки |
| |контрактні | | |
| |заощадження | | |
| Іпотечні | Акціонерний | Іпотечні | Покупці кредитів|
|компанії |капітал; |компанії |та цінних |
| |термінові | |паперів, |
| |позики | |забезпечених |
| | | |кредитами |

На основі узагальнення існуючого сьогодні міжнародного і українського досвіду в сфері житлового фінансування пропонується така загальна модель організації системи житлового фінансування, що вбирає в себе адаптовані до українських умов найбільш ефективні характеристики двох найбільше поширених у світовій економіці систем. Ці системи умовно можуть бути названі моделлю «ощадного банки» і моделлю «іпотечної компанії». Як і будь-які інші умовні моделі на практиці вони рідко реалізуються в чистому вигляді.

Перша модель — це модель «депозитного інституту» або «ощадного банки».
Ощадні банки акумулюють свої фонди головним чином через внески. Вони ж надають іпотечні позики й обслуговує їх, тобто збирають регулярні платежі в рахунок погашення кредиті ведуть бухгалтерський облік, працюють із боржниками і т.д. Ощадні банки є й інвесторами, тобто тримають видані кредити у своєму портфелі. Подібна модель звична для всіх країн колишнього
Радянського Союзу.

З метою залучення додаткових ресурсів деякі банки використовують механізми контрактних заощаджень на придбання житла, що припускають дві стадії: стадію накопичення коштів на придбання житла і стадію одержання та виплати кредиту на придбання житла.

В умовах відсутності сьогодні в Україні широко доступних кредитів на придбання житла така система дозволяє залучити додаткові кредитні ресурси.
Проте система житлових заощаджень, як єдина форма організації житлового фінансування, має істотну ваду. Вона обмежує розмір коштів, що залучаються тільки обсягами заощаджень вкладників, зацікавлених в одержанні житлових кредитів, і не захоплює заощадження іншої частини населення і вільні фінансові ресурси юридичних осіб.

Другий варіант організації системи житлового фінансування — модель
«іпотечної компанії» — працює інакше. Іпотечні компанії, у їх чистому модельному вигляді, не залучають внесків, початкові операції фінансуються за рахунок власного капіталу і термінових позик. Іпотечні компанії видають житлові іпотечні кредити й обслуговують їх. Але видавши таку позику, компанія, продає його третій особі — інвестору. Продає безпосередньо з метою формування кредитного портфеля інвестора або шляхом випуску цінних паперів, забезпечених пулом іпотечних кредитів. Виручені кошти іпотечні компанії знову пускають в обіг, видаючи нові позики. Їхній прибуток складається зі зборів за надання кредитів і платежів за їхнє обслуговування
– навіть коли іпотечні компанії продають інвесторам кредити, вони можуть зберегти відповідальність за їхнє обслуговування за певну плату. Розвиток даної моделі організації житлового фінансування припускає наявність вторинного іпотечного ринку, тобто ринку на якому продаються і купуються вже видані іпотечні кредити. Модель іпотечної компанії залучає багато банків, у зв’язку з тим, що дає принциповий підхід до вирішення проблеми дефіциту довгострокових фінансових ресурсів.

Рекомендується, що при наявності відповідних умов в Україні можуть одержати поширення обидві моделі житлового фінансування. При цьому вони не обов’язково повинні бути подані в чистому вигляді. Як показує практика західних країн, у тому числі США, один і той же фінансовий інститут
(комерційний банк) може тримати частину виданих іпотечних позик у своєму кредитному портфелі, частину продавати інвесторам, а також купувати кредити або цінні паперів, забезпечені кредитами, в інших суб’єктів іпотечного ринку. Важливо, що використовувана фінансовим інститутом модель житлового фінансування впливає на характер розподілу ризиків, властивих іпотечному кредитуванню.

Для фінансування будівельних робіт банком видається будівельний кредит.
Будівельний кредит видається забудовнику в момент, коли він вже володіє
(переважно, на правах власності або довгострокової оренди) відведеною ділянкою під будівництво житла, і компетентними місцевими органами влади надані необхідні дозволи на здійснення будівництва. Основна проблема для комерційного банку, що видає кредит, у даному випадку — точно оцінити можливість реалізації проекту, а саме, ступінь ризику завершення будівництва в термін і ступінь свого ризику, пов’язаного з можливістю наступного продажу будівельною організацією побудованого житлового будинку. Така можливість визначається особливими чинниками, що включають рівень попиту на даний тип побудованого житла, спроможність забудовника контролювати свої витрати в ході будівництва, щоб при його завершенні вийти на заплановані ціни і, таким чином, витримати запропоновані початкові умови продажу житла.

Ступінь цього ризику для банку значно знижується, якщо забудовник бере на себе значну частину, не менше 25%, фінансування розробки проекту забудови; частка вкладень забудовника може полягати в придбанні землі під забудову й інших необхідних початкових витратах[14]. Ризик може бути знижений також, якщо до початку будівництва існує попередня домовленість між забудовником і банком про можливість надання іпотечних кредитів потенційним покупцям для придбання побудованих будинків. Комерційні будівельні кредити видаються звичайно на 12-18 місяців на загальних ринкових умовах.

Будівельні кредити видаються частинами на оплату виконаних етапів робіт, при цьому банк здійснює суворий контроль за ходом будівництва і графіком фінансування. Такий же порядок фінансування застосовується, коли будівельний кредит видається індивідуальному забудовнику. Іноді умови по цих кредитах можуть бути менш сприятливими, чим по інших короткострокових позиках, тому що будівельні кредити часто більш ризиковані через більшу невизначеність у відношенні цін на кінцеву продукцію і можливі складнощі з продажем.

Іпотечне кредитування відрізняється трьома основними рисами. Перше, позики надаються на тривалий термін, звичайно на 10-25 років. Тривалий термін розтягує погашення кредиту в часі, зменшуючи в такий спосіб розмір щомісячних виплат. Друге, більшість позик даються на придбання житлових помешкань, у яких будуть мешкати їхні власники. Третє, куплене житло служить у якості забезпечення позики (застави) і у випадку несплати позики власність вилучається банком і продається, щоб цілком розплатитися за кредит.

На ринку іпотечних кредитів діють чотири суб’єкти: позичальник; кредитор, або банк; інвестор, що вкладає кошти в іпотечні кредити і може не збігатися з банком, що видає позички; уряд. Зауважимо, що внесок кожного учасника ринку іпотечних кредитів буде тим більше, чим наполегливо вони будуть переслідувати свої власні цілі.

Необхідно підкреслити, що ключовою задачею уряду є створення умов, що дозволили б банкам займатися іпотечним кредитуванням без невиправданого ризику. При цьому звичайно для створення таких умов не потрібно державних субсидії.

Незалежно від своєї діяльності по зниженню різноманітних ризиків банків, пов’язаних з іпотечним кредитуванням. Уряд може надавати визначені субсидії для надання підтримки сім’ям у придбанні житла. Подібні субсидії повинні мати строгу цільову спрямованість і даватися сім’ям з обмеженими прибутками, що потребує в поліпшенні житлових умові, при цьому головним чином тим із них, що ще не приватизували свої квартири і котрим, отже, держава ще не передала значну частину свого майна. Важливо, щоб діяльність уряду по підтримці розвитку системи житлового кредитування (наприклад, контроль за рівнем ризику кредитора) здійснювалася строго окремо від програм субсидування придбання житла.

У дійсний момент найбільше підходящими для України рекомендуються такі умови кредитування на придбання житла:

1. Частка кредиту від вартості житла: через крайню складність виселення при вилученні закладеного майна ця частка повинна бути достатньо скромної — не більш 70%. Чим більша частка вартості житла, що оплачується за рахунок власних коштів позичальника, тим сильніше в нього стимули до повернення кредиту. Досвід багатьох країн показує, що за інших рівних умов (прибуток сім’ї, частка щомісячних виплат за кредит у прибутку й ін.) вкладення власних коштів на 30% вартості житла, що одержується є достатнім, щоб значно зменшити можливість несплати по кредиту.

2. Частка платежів за кредит у прибутку позичальника: в умовах економічної невизначеності і можливості деякого зниження розміру реальних прибутків позичальника в найближчі 1-2 року ця частка в момент видачі позики також повинна бути достатньо невисокою — не більш 25% прибутку.

3. Тип кредиту: традиційний вид кредиту з фіксованою процентною ставкою
(кредит із фіксованим відсотком — КФВ), тобто з постійним розміром місячної виплати по позичці, не може використовуватися в умовах високої інфляції. У випадку, якщо банк припускає одержати з позичальника позитивний реальний відсоток за кредит, використовуючи КФВ, розмір кредиту, що зможе одержати позичальник буде дуже незначний.

У цій ситуації необхідно використовувати альтернативні кредитні інструменти, що припускають ту або іншу схему індексування.

Основним захистом від ризику процентної ставки є використання при іпотечному кредитуванні такої процентної ставки, що варіюється зі зміною вартості банківських фондів. Застосування подібних кредитних інструментів переносить ризик процентної ставки з банку на позичальника. Такі кредити з перемінною процентною ставкою можуть сполучитися з іншими засобами, зокрема з відстрочкою процентних платежів при високому поточному рівні ставки на більш пізній етап кредитного періоду, коли, мабуть, прибуток позичальника буде більше, а тому йому буде легше справлятися з більш високими платежами.
Подібними інструментами є: кредит із коригуванням на рівень цін
(застосовуваний у Колумбії й інших латиноамериканських країнах), кредит із подвійним індексом (застосовуваний у Мексиці, Туреччини, Польщі), кредит із відстрочкою платежу (застосовується в Угорщині й Австралії).

Схеми кредитів даних типів припускають достатньо низькі ставки відсотків
— від 5 до 20%. Це означає, що розмір кредиту, що може одержати позичальник, буде значно більше, ніж при використанні фіксованої або перемінної ставки, що включає в себе очікувану інфляцію. В Україні початкова ставка на сьогоднішній день по цих відсотках склала б не менше
100%.

У випадку ж використання видів кредитних інструментів, що індексуються, основна сума боргу індексується по вартості банківських фондів, по індексу цін або іншого індексу, що відображає ринкову процентну ставку, що змінюється. Щомісячні виплати позичальника в такому випадку зростають із часом, оскільки процентна ставка накладається на розмір основної заборгованості, що індексується. Хоча. якщо прибуток позичальника також змінюється у відповідно або майже відповідно до обраного індексу, частка прибутку, що йде на виплату житлового кредиту, не збільшується.

Спеціально був розроблений інструмент із регульованою відстрочкою платежів — ІРВП.

Використання ІРВП припускає застосування двох процентних ставок. Одна процентна ставка повинна забезпечити при6утковість кредитних операцій для банку, а інша — зробити кредит доступним для позичальника. Перша ставка, більш висока, називається «контрастною ставкою» і визначається на тому рівні, що зробить кредитування рентабельним для банку. Розмір цього відсотка регулярно розраховується на основі ставки відсотка на міжбанківському ринку кредитів плюс фіксована банківська надбавка. Але по даній ставці клієнт повинний був би в принципі виплачувати банку і, у кінцевому рахунку, виплатить банку.
Проте в дійсності регулярні щомісячні платежі по кредиту позичальник робить по достатньо низькій ставці, що називається «платіжною». Різниця між розміром, що клієнт повинний банку по контрактній ставці і тим, що він сплачує по платіжній ставці, щомісяця додається до суми основного боргу позичальника. Розмір щомісячного платежу позичальника перераховується кожні
3 місяця, виходячи зі збільшеної суми заборгованості, таким чином, щоб до кінця терміна клієнт погасив її цілком. Можна сказати, що платежі по повній

«контрактній» процентній ставці стягуються в більш пізній період, коли позичальнику буде легше їх здійснити, завдяки збільшенню його прибутків, хоча б і номінальних, у результаті інфляції.

Всі ці інструменти спрямовані на вирішення двох проблем: не тільки забезпечити прибутковість кредитних операцій і їхнього захисту від високого ризику швидко мінливої процентної ставки, але й підвищити доступність кредитів для позичальника.

4. Тривалість кредиту: в середньому 10-15 років, іноді до 25 років.
Звичайно, подовження кредитного періоду дозволяє підвищити доступність кредиту для позичальника. Проте, розрахунки показують, що подовження кредитного періоду за межі 15 років, підвищують доступність кредиту не настільки різко і значно.

Є дві основні стратегії залучення коштів для видачі іпотечних кредитів:

1. Депозити населення і підприємств. Ця ж стратегія включає використання схеми контрактних заощаджень, при якій покупець житла спочатку зобов’язується протягом декількох років зберігати кошти, після чого йому гарантується надання іпотечного кредиту тим же самим банком.

2. Одержання ресурсів із «оптових» джерела. Ці джерела включають:

• кредитні лінії або подібні домовленості з одним або декількома банками; такий тип залучення коштів може бути дуже поширеним для іпотечних банків, що створюються, як дочірні підприємства комерційних банків;

• позичкові кошти банків, підприємств або пенсійних і страхових фондів, надані на 5-10 років;

• продаж облігацій або цінних паперів, забезпечених іпотечними кредитами банкам, підприємствам, а також пенсійним фондам і страховим компаніям, фізичним особам. («Цінні папери, забезпечені іпотечними кредитами» дають їхньому власнику — інвестору — право на одержання основної суми боргу і відсотків по іпотечному кредиту за відрахуванням невеличкої суми, що залишається первинним кредиторам собі і йде на покриття витрат по обслуговуванню кредиту. З ряду причин внески населення є найменш бажаним джерелом, оскільки їх дорого залучати й обслуговувати й оскільки вони легко можуть бути переведені в інші банки або інвестиції в залежності від рівня прибутковості. Кращим джерелом є термінові позики і продаж іпотечних кредитів або забезпечених ними цінних паперів. Очевидно, що для того, щоб банк міг зацікавити інвесторів у термінових позиках або придбанні цінних паперів, забезпечених іпотечними кредитами, основним моментом повинна стати виплата конкурентної процентної ставки, що гарантовано буде змінюватися разом із ринковими процентними ставками, тобто захистить інвестора від ризику процентної ставки. Також очевидно, що банк повинен намагатися до використання довільної із цих наявних у нього можливостей.

Найбільш багатообіцяючим для мобілізації коштів є заключення угоди між банками і підприємствами на будівництво нового житла для робітників підприємства. Основними положеннями таких угод є:

• Побудоване житло купується робітниками. Таким чином, підприємство не тримає на своєму балансі житла і не несе відповідальності за його утримання.

• Будь-який робітник може подати заяву на придбання житла, проте банк приймає рішення про виділення кредиту відповідно до прийнятої їм практики проведення андерайтингу (оцінки можливості погашення кредиту).

• Банк надає й обслуговує кредит. Підприємство знижує кредитний ризик для кредитора, утримуючи платежі по іпотеці безпосередньо з заробітної плати робітника і приймаючи на себе визначену частку збитків при не поверненні кредиту.

• Банк використовує ІРВП або аналогічні іпотечні інструменти, що забезпечують найбільшу доступність кредиту для позичальників.

• Підприємство виділяє позику терміном на 10-15 років, розміщує в банку довгостроковий депозит або купує видані іпотечні кредити або забезпечені ними цінні папери. Сума коштів, наданих підприємством, складає предмет переговорів, проте банк повинен спробувати забезпечити наступним шляхом не менше 50% фінансування по кредитах.

Українським іпотечним інститутам варто використовувати усі з вище перерахованих джерел акумулювання коштів.

Залучення заощаджень населення для інвестування в житловий сектор і участь приватного сектора у фінансуванні розвитку житла можуть зіграти істотну роль у вирішенні житлової проблеми. Залучення позабюджетних коштів у житловий сектор може бути істотно полегшене шляхом створення системи іпотечного кредитування придбання, будівництва і реконструкції житла. Банки в Україні притримуються загальної думки, що розвиток іпотечного кредитування буде стримуватися обмеженістю кредитних ресурсів. Вони покладають великі надії на діяльність спеціальної структури, що допомагала б банкам вирішувати цю проблему ліквідності.

Становленню системи житлового іпотечного кредитування може сприяти діяльність Уряду України по створенню вторинного ринку іпотечних житлових кредитів, виданих приватними кредитними організаціями, забезпечуючи, таким чином, рефінансування їхньої кредитної діяльності, а також доступність і ефективний розподіл інвестиційних ресурсів у житловій сфері.

Істотну роль у створенні загальнонаціональної системи іпотечного кредитування, що включала б функції вторинного ринку іпотечних позик, могла б зіграти держава. На первинному ринку іпотечних кредитів кредитори (ощадні банки і комерційні банки) видають іпотечні кредити. Для забезпечення швидкого повернення кредитних ресурсів і вирішення в такий спосіб проблеми ліквідності, кредитори можуть продати видані ними іпотечні кредити на вторинному ринку — інвесторам. Виручені кошти банк знову пускає в обіг, видаючи нові позики. Розвиток даної моделі організації житлового фінансування припускає наявність вторинного іпотечного ринку, тобто ринку, на якому продаються уже видані іпотечні кредити. Необхідно нагадати, що до революції 1917 року в Росії існував розвитий вторинний ринок заставних.

В Україні створити Республіканське агентство по іпотечному житловому кредитуванню. Це Республіканське агентство могло б купувати в банків іпотечні кредити, при цьому стандарти і процедури, використовувані банками при видачі іпотечних кредитів, повинні чітко відповідати стандартам, установленим Республіканським агентством. Для мобілізації коштів на купівлю кредитів Республіканське агентство зможе випускати цінні папери для розміщення серед інвесторів, що насамперед мають довгострокові ресурси. Ці цінні папери були б забезпечені придбаними Республіканським агентством у банків іпотечними кредитами. При наявності гарантії з боку держави такі цінні папери зможуть стати дуже привабливими інструментами інвестування як для інституціональних інвесторів, так і для приватних осіб, тим більше, що кошти, вкладені в них, будуть в остаточному підсумку забезпечені реальною нерухомістю.

Передбачаються такі основні функції Республіканського агентства:

• розробка і впровадження в практику високоефективних надійних і безпечних стандартів і норм іпотечного кредитування, що рекомендуються банкам і іншим кредитним організаціям;
• формування ринку іпотечних кредитів і цінних паперів, забезпечених такими кредитами, для залучення інвестицій у сферу житлового кредитування і вирішення проблеми рівня ліквідності кредитних організацій, що надають іпотечні кредити;

• надання сприяння банкам, іншим кредитним організаціям у впровадженні раціональної практики проведення операції іпотечного кредитування і розробці типів кредитів, більш доступних для позичальників і менше ризикованих для кредиторів.

Найбільш ефективною формою Республіканського агентства рекомендується нова для України форма комерційної організації, створеної для виконання суспільно значимих соціально-економічних задач. Одночасна участь у такій організації державного і приватного капіталу дозволяє, з одного боку, витягти перевагу економічної діяльності на базі ринкових принципів, з іншого боку — забезпечити достатню міру контролю з боку держави.

Утворювана організація є новою не тільки по організаційній формі, але і по виду діяльності. Її операції потребують законодавчого і наступного нормативного забезпечення. Своє рішення повинні знайти також питання фінансування діяльності Республіканського агентства, оподатковування, випуску й обертання нової форми іпотечних цінних паперів.

Запропонований варіант передбачає створення Республіканського агентства по іпотечному кредитуванню у формі акціонерного товариства відкритого типу з контрольним пакетом акцій держави не менше 51%, як найбільше зручної для виконання поставлених перед Республіканським агентством задач.

Передбачається надання державних гарантій по іпотечних цінних паперах
Республіканського агентства, забезпечених житловими іпотечними кредитами, що їм купуються. З метою захисту інтересів держателів іпотечних цінних паперів і мінімізації ризику обертання до державних гарантій доцільно передбачити такі додаткові заходи державного контролю:

• участь у керуванні Республіканським агентством не тільки через контрольний пакет акцій, але і через призначення Міністерством фінансів
України, Міністерством будівництва України, Міністерством економіки України представників держави в органи управління агентством;

• обов’язкове узгодження з вищевказаними відомствами випуску іпотечних цінних паперів, забезпечених житловими кредитами, стандартів і норм, запропонованих Республіканським агентством до якості житлових іпотечних кредитів що їм купується.

Надання довгострокових іпотечних кредитів припускає ризики декількох видів. В Україні ці ризики посилюються внаслідок нестабільної економічної ситуації і проблем, пов’язаних із труднощами обертання стягнення на закладене майно у випадку не повернення кредиту і неможливості виселення.
Проте вони можуть бути істотно знижені, причому не дуже дорогою ціною, у результаті відповідних мір, насамперед із боку уряду.

Серед конкретних мір, що можуть бути прийняті урядом, можна вказати такі:

1. Заходи для зниження кредитного ризику, тобто ризику того, що позичальник не поверне кредит:

• Створення для кредитора реальної можливості обертання стягнення і вилучення закладеного майна; створення ефективної судової системи швидкого розгляду справ, пов’язаних з обертанням стягнення.

• Створення надійної системи реєстрації землі, нерухомого майна, іпотеки й інших прав, із метою зменшення ризику появи непередбачених прав для кредитора.

Очевидно, що необхідність забезпечення можливості вилучення закладеного майна у випадку не повернення позички і виселення позичальника має принципове значення для іпотечного кредитування. Особлива увага, що виявляється судами до цієї проблеми, дозволить зробити право вилучення майна реальністю.

Основну занепокоєність кредиторів викликає те, щоб покупець мав чистий титул власності на землю і майно, що він одержує, і щоб покупець не одержав вже іпотечного кредиту від іншого банку або не заклав іншим чином житло в забезпечення іншого кредиту. Таким ризиком можна управляти тільки при наявності суворої системи реєстрації прав власності.

Проте, реальну правову базу, що забезпечує значне зниження кредитного ризику може дати лише прийняття закону «Про іпотеку (заставу нерухомості)» і «Про реєстрацію прав на нерухоме майно й угод із ним»

На рівні суб’єктів України необхідно провести заходи щодо організації практики судового розгляду справ про обертання стягнення на побудоване або придбане за допомогою кредиту житло у випадку не повернення кредиту.
Обласна адміністрація разом із судовою системою могла б призначати визначених судів для заслуховування справ, пов’язаних із нерухомістю, і забезпечити пріоритетний розгляд таких справ.

2. Заходи для зниження ризику процентної ставки, тобто ризику того, що вартість використовуваних кредитором коштів зросте в більшому ступені, чим процентна ставка по виданих кредитах, приводячи в такий спосіб до втрат банку по цих позиках.

• Заохочення використання індексованих інструментів іпотечного кредитування, придатних для економік, схильних до інфляції, а також інструментів із відстрочкою платежів;

• Розробка надійних, що користуються довірою населення індексів для їхнього застосування в цих інструментах.

Для зниження ризику процентної ставки використовуються різноманітного види індексів, що дозволяють уникнути фіксованого відсотка по довгострокових кредитах. Ідеальним індексом, що цілком запобігає для банку даний вид ризику, є індекс вартості фондів даного конкретного банку. Однак, на практиці важко домогтися довіри позичальників до такого типу індексу, тому банки намагаються замінити його, по-перше, більш суспільно визнаними показниками, по-друге, що максимально відбивають динаміку ринкових процентних ставок. Відповідно до даної цілі показники зміни обмінного курсу долара США або мінімальної заробітної плати відповідають першому критерію, проте не відповідають другому.

Порівнянний аналіз динаміки в Україні ринкової процентної ставки
(наприклад, виміряної по ставці міжбанківських кредитів) і обмінного курсу долара США за останні 3 року наочно демонструє їхня невідповідність.
Аналогічний висновок можна зробити і щодо відповідності динаміки ринкової процентної ставки зміні ставки Національного банку й інфляція (рівня споживчих цін, наприклад).

Що стосується індексу мінімальної заробітної плати, то цей показник змінюється на основі політичних рішень, періодичність і розмір його змін мають дуже віддалений зв’язок із зміною ринкової процентної ставки.

Інструмент ІРВП, заснований на індексі ринкової процентної ставки, наприклад, міжбанківської процентної ставки, практично цілком дозволяє банку уникнути ризику процентної ставки. Проте його використання потребує наявності доступного і надійного показника ринкової процентної ставки, що вселяв би довіру і позичальнику, і кредитору.

Тому ключовим питанням є розробка і доведення до позичальників на держави системи надійних показників, що відбивають зміну ринкової процентної ставки, що використовувалися б банками в інструментах, що індексуються.

3. Заходи для зниження ризику посередника/ліквідності, тобто ризику того, що з банків, що надали довгострокові позики, почнеться відтік засобів, використаних для фінансування цих кредитів до настання терміна їхнього погашення або що при наданні позик типу ІРВП, що передбачають визначену відстрочку платежів, знижений процентний прибуток по таких кредитах на початковому етапі їхній погашення утруднить для банку виплату відсотків своїм вкладникам. З цією ціллю необхідно:

• заснувати на рівні держави спеціальний інститут (Республіканське агентство по іпотечному житловому кредитуванню) для допомоги в вирішенні проблеми ліквідності, кошти якого давалися б на ринкових умовах;

• створити систему заохочення використання банками найбільше доступних для позичальників кредитів із відстрочкою платежу шляхом придбання їх
Республіканським агентством;

• сформувати систему заохочення Державного Пенсійного Фонду й інших позабюджетних фондів до придбання по ринкових цінах цінних паперів, забезпечених іпотечними кредитами;
Особливістю позик, що індексуються, є перенос частини платежів по ним із раннього на більш пізній етап кредитного періоду, коли позичальнику, чий прибуток збільшиться, буде легше здійснювати великі платежі. Через відстрочку платежів баланс кредиту збільшується. Це призводить до того, що на початку кредитного періоду банк має менше коштів для виплати відсотків по депозитах і що вилучаються внесків. У результаті він може зіткнутися з проблемою ліквідності. Проте подібна проблема може виникнути лише в тому випадок, якщо банк буде тримати значну частину своїх активів (більш 30%) у формі кредитів аналізованого виду.

Пенсійні фонди і страхові компанії в перспективі повинні мати у своєму розпорядженні значні ресурси для інвестування. При цьому їхня потреба в ліквідних коштах може бути досить точно передбачена по роках. З цієї причини вони можуть мати порівняльні переваги в довгостроковому інвестуванні. Тому однієї з можливих сфер вкладення коштів цих інститутів можуть стати іпотечні кредити. При тому, що на українському фінансовому ринку гарних інвестиційних інструментів не багато, що індексуються, за рівнем цін або процентних ставок облігації або інші видів цінних паперів, забезпечені пулом іпотечних кредитів могли б стати дуже привабливим об’єктом для розміщення коштів. Розумним кроком для уряду могло б стати визначення для пенсійних фондів і страхових компанії цільових обсягів вкладень у цінні папери, забезпечені іпотечними кредитами. Наприклад, за 2-
3 року довести їхню частку до 5% інвестицій.

Новий інститут – Республіканське агентство по іпотечному житловому кредитуванню, буде розглядати прохання банків, що надають індексовані іпотечні кредити, про придбання цінних паперів, у забезпеченні яких будуть лежати подібні іпотечні кредити. У такий спосіб значні іпотечні кредитори одержують можливість вирішення проблеми ліквідності. Почасти рішення даного
Агентства про придбання запропонованих йому цінних паперів, забезпечених іпотекою, буде залежати від частки активів кредиторів, що складаються з індексованих кредитів.

Оскільки вище було переконливо доказано, що житлове кредитування є дуже важливим і перспективним напрямком для розвитку діяльності банку, то на нашу думку як раз доречно буде надати рекомендації банку стосовно роботи з іпотекою, яка є особливим видом застави.

Іпотека — це застава землі, нерухомого майна, безпосередньо пов`язаного із землею, при якій земля та (або) майно, що становлять предмет іпотеки, залишаються у заставодавця або третьої особи (майнового поручителя), а заставодержатель набуває права на задоволення забезпеченого іпотекою зобов`язання, що не виконано, за рахунок предмета іпотеки.

Третя особа (майновий поручитель) — особа, яка передає в іпотеку належне їй на праві власності майно або майно, яким вона вправі розпоряджатися та передавати в іпотеку, що посвідчено відповідними документами, забезпечення зобов`язань боржника перед банком.

Основне зобов`язання — зобов`язання по договору позички, забезпечене іпотекою однією зі сторін вказаних договорів або третьою особою (майновим поручителем) в інтересах другої сторони по зазначених договорах.

Передача майна в іпотеку (обтяження майна іпотекою) — застава індивідуально визначеного майна шляхом укладання договору іпотеки як забезпечення виконання основного зобов`язання.

Іпотека має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Порушення умов договору щодо основного зобов`язання, рівно як і умов договору іпотеки, надає Банку право звернення стягнення на предмет іпотеки.

.Предметом іпотеки може бути майно, пов`язане із землею , — будівлі, споруди, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, що вважається нерухомим згідно з чинним законодавством, і не є об`єктом застави за іншою угодою, а також земельні ділянки, що належать фізичним особам на праві приватної власності.

При передачі в іпотеку будівлі чи споруди предметом іпотеки разом з ними стає також право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані вказані об(єкти . Тому такі умови обов`язково треба зазначити в договорі іпотеки.

Предметом іпотеки може бути також нерухоме майно, яке стане власністю заставодавця після укладання договору іпотеки.

Майно, що перебуває в спільній власності, може бути передано в іпотеку лише за наявності нотаріально посвідченої письмової згоди всіх співвласників.

Договором іпотеки може бути передбачено, що передачі в іпотеку підлягає нерухоме майно разом з приладдям як єдине ціле. Якщо відокремлення приладдя від нерухомого майна призводить та/або може призвести до втрати господарського призначення такого майна, приладдя підлягає обов`язковій передачі в іпотеку.

Предметом іпотеки може бути тільки майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено та на яке може бути звернено стягнення.

Неподільне майно не підлягає передачі в іпотеку частинами.

Застава майнових прав щодо нерухомого майна здійснюється за правилами іпотеки.

Ризик випадкової загибелі предмета іпотеки несе заставодавець.

Договір про іпотеку має бути нотаріально посвідченим. Відсутність нотаріального посвідчення цього договору тягне за собою недійсність іпотеки. Нотаріальне посвідчення договору про іпотеку здійснюється за місце знаходженням майна.

Іпотекою забезпечується відшкодування Банку суми боргу за грошовим зобов`язанням повністю або в частині, передбаченій договором іпотеки. В договорі іпотеки слід передбачити також забезпечення за рахунок іпотеки вимог Банку щодо: а) відшкодування збитків (витрат, неотриманих прибутків тощо), спричинених внаслідок прострочення виконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання; б) покриття судових чи інших витрат (збитків), пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією ; в) відшкодування витрат, коли Банк відповідно до умов
Договору іпотеки або у зв’язку з необхідністю змушений нести витрати по утриманню і збереженню предмета іпотеки.

Земельні ділянки, які можуть бути предметом іпотеки: за договором іпотеки можуть бути заставлені земельні ділянки, що є власністю громадян і надані для ведення садівництва, тваринництва, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, присадибні земельні ділянки особистого підсобного господарства та земельні ділянки, зайняті будівлями та спорудами, у розмірі, необхідному для їх господарського обслуговування.

Іпотека земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди, що належать заставодавцю: якщо в договорі іпотеки не зазначене інше, то при іпотеці земельної ділянки право застави не поширюється на будівлі та споруди, що знаходяться на цій ділянці або вже будуються.

При зверненні стягнення на таку земельну ділянку заставодавець зберігає право на вказані будівлі та споруди і набуває право обмеженого користування (сервітут) тією частиною ділянки, яка необхідна для використання будівлі чи споруди згідно з їх призначенням.
Умови користування цією частиною ділянки мають визначатися угодою між заставодавцем та Банком, а при виникненні спору — судом. При відчуженні такої будівлі чи споруди іншій особі її права на земельну ділянку обмежуються умовами, наведеними в частині другій цієї статті.

В договорі іпотеки може бути передбачено, що заставодавець вправі будувати споруди та будівлі на заставленій ділянці, але в разі, якщо таке будівництво призводить або може призвести до погіршення земельної ділянки як наданого Банку забезпечення, останній зобов(язується вимагати зміни умов договору іпотеки, в тому числі й шляхом поширення права застави на побудовану будівлю чи споруду.

Для уникнення суперечок у договорі також треба передбачити, що в разі іпотеки земельної ділянки, на якій розташовані будівлі чи споруди, що належать третім особам, при зверненні стягнення на таку земельну ділянку та її реалізації до Банку перейдуть права і обов`язки, які по відношенню до власника будівлі чи споруди мав заставодавець.

Оцінка земельної ділянки має бути встановлена в договорі іпотеки відповідно до її нормативної ціни. До договору іпотеки земельної ділянки обов`язково повинна бути додана копія плану цієї ділянки, що видана відповідним комітетом по земельних ресурсах та землевпорядкуванню.

Іпотека житлових будинків і квартир, які не належать заставодавцю на праві власності, допускається при наявності нотаріально посвідченої письмової згоди власника.

При наданні позички для придбання будинку (квартири) предметом іпотеки може бути як наявне у заставодавця житло, так і будинок (квартира), який він має намір придбати, або інше майно, що є власністю заставодавця чи третьої особи (майнового поручителя).

Для запобігання проблемам , що можуть виникнути при зверненні стягнення на житловий будинок чи квартиру, щодо якого встановлена іпотека, з наступним виселенням власника та членів його сім`ї , кредитування таких осіб допускається лише за умови наявності у них іншого житла.

Перед складанням договору іпотеки житлового будинку або квартири необхідно пересвідчитись, що заставодавець та члени його сім`ї, які проживають разом з ним, до укладання договору іпотеки (якщо вони будуть вселені пізніше, то до вселення) дали нотаріально посвідчене зобов`язання звільнити житловий будинок (квартиру) у разі звернення на нього стягнення.

У договорі іпотеки необхідно вказати, що у разі звернення стягнення на житловий будинок чи квартиру і його реалізації заставодавець та члени його сім`ї, що проживають разом з ним, зобов`язані на вимогу власника протягом одного місяця звільнити займаний будинок чи квартиру.

Іпотека об`єктів, що будуються. Заставодавцем об`єкта, що будується, може виступати особа, власністю якої стане забудова після її завершення.

Предметом іпотеки в цьому випадку є земельна ділянка, що знаходиться у приватній власності громадянина, або право користування земельною ділянкою, відведеною під будівництво, незавершене будівництво, а також матеріали та обладнання, які використовуються для будівництва і є (або стануть) власністю заставодавця, знаходяться в його оперативному управлінні, чи надані у безстрокове користування.

У договорі про іпотеку необхідно зазначити, що після завершення будівництва об`єкт стає предметом іпотеки без внесення змін і доповнень в договір іпотеки щодо забудови. При зверненні стягнення на побудований об`єкт необхідно враховувати його дійсну вартість на час звернення стягнення, яка визначається за згодою сторін договору іпотеки, а в разі суперечки — у судовому порядку.

У договорі іпотеки необхідно зазначити, що майно, яке є предметом іпотеки, може бути відчужене заставодавцем шляхом продажу, дарування, міни, внесення його вкладу в господарське товариство або іншим способом тільки за попередньою згодою Банку. При відчуженні заставодавцем предмета іпотеки третю особу — набувача цього майна необхідно повідомити про обтяження майна іпотекою.

Без попередньої згоди Банку перехід майна, що є предметом іпотеки, від заставодавця до третьої особи допускається тільки в разі, якщо майно переходить за заповітом чи вилучається в установленому законом порядку. В цьому випадку необхідно подати відповідний позов до суду.

Отже в кінці підводячи підсумок аналізу ситуації споживчого кредитування в Україні, слід зазначити, що незважаючи на всі проблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку як житлового кредитування так і споживчого кредитування в цілому. Інтерес банків до початку цих операцій пояснюється, по-перше, існуючим вже сьогодні реальним платоспроможним попитом як на житлові позички так на інші види споживчого кредитування і, по-друге, передбаченням у майбутньому величезного ринку для іпотечних кредитів і усвідомленням того що саме сьогодні можна зайняти на ньому гарну позицію. Що ж стосовно перспектив розвитку споживчого кредитування то, на мою думку, саме в розвитку житлового кредитування українські банки знайдуть чималий потенціал для свого розвитку. Але для цього потрібні цілеспрямовані зусилля не тільки зі сторони банків, а й зі сторони держави, як у наданні певних пільг банкам, що займаються споживчим кредитування, так і в наданні субсидій певним категоріям населення для придбання житла у розстрочку, створенні відповідної нормативної бази, яка б обмежила ризики банків по цим операціям, створення Республіканського агентства, яка б займалося безпосередньо іпотечним кредитуванням і т.ін.

РОЗДІЛ 4

Комп’ютерна реалізація дипломного дослідження

4.1Автоматизація банківської системи Ощадбанку України

Комп(ютерізація банківської діяльності є показником світового рівня новітних інформаційних технологій.

Необхідність оперативного регулювання на кредитно – фінансові обставини зумовила значні зміни в банківській сфері. Банки України, повіривши в ідеї банківської інформації, очолили дослідницькі роботи з автоматизації банківської справи із використанням потенціалу наукових закладів, що мали досвід розробки та впровадження формалізованих комп(ютеризованих систем. Однак поряд із цими позитивними змінами в банківській сфері України, ще слабо розвинуте математичне й програмне забезпечення щодо прийняття банківських рішень із важливих операцій, а саме: кредитування, інвестування, лізингу, факторингу та інші. Не виняток становить і Ощадбанк України, хоча останнім часом він проводить грандіозну модернізацію робочих місць своїх працівників, як в плані технічного забезпечення, так і в плані програмного забезпечення. Відповідно до затвердженої Програми інтеграції інформаційних технологій та інженерної інфраструктури Ощадбанку України виконано значний обсяг робіт по інтеграції інформаційних технологій та інженерної інфраструктури банку, їх розвитку і забезпеченню якісного та надійного функціонування розгорнутих систем, мереж, засобів і обладнання.

З метою автоматизації процесів підготовки і прийняття управлінських рішень виконуються роботи по розвитку автоматизованої системи управління банком.

Підрозділами банку активізувалася робота по впровадженню системи
«Клієнт-Банк» у 1998 році було проведено сертифікацію цього програмного забезпечення в НБУ. До системи вже підключено велику кількість клієнтів.

У банку створено власну багатофункціональну систему технічного захисту інформації. Завершено роботу із сертифікацією системи захисту банку в цілому у Державному комітеті України з питань державних секторів та технічного захисту інформації.

Вся робота управління автоматизації направлена на підвищення ефективності роботи банку в якості обслуговування клієнтів, розширення переліку послуг, що надаються банком. Схеми автоматизованих банківських продуктів показані на рис.4.1,4.2.

Ощадбанк України збирається стати учасником міжнародної платіжної системи SWIFT та інформаційно-ділингової системи Reuters. Банк проводить роботу по впровадженню технологій обслуговування пластикових карток. Так вже всі працівники банку мають власні кредитні або дебетові картки і заробітну плату отримують на пластикових картках.

Для оперативного контролю за нормативами відкритої валютної позиції, розроблена програма, яка на основі балансових звітів філій та головного офісу банку проводить розрахунок консолідованої валютної позиції по всім видам валют. Окрема програма дозволяє дилерам контролювати обсяг позиції по укладеним угодам, щоб не допустити порушення економічних нормативів, що може призвести до суворих санкцій з боку НБУ.

При виборі між вкладенням коштів у різні види фінансових активів важливо мати оперативну інформацію про стан ринків України, Росії та міжнародних, процентні ставки, ціни на фінансові інструменти, курси валют.
Таку інформацію банк отримує в реальному часі через термінал інформаційної системи Reuters. Інформація про курси і ставки супроводжується потоком новин.

Оскільки ринки змінюються постійно, дуже важливо мати змогу швидко реагувати на зміни, укладаючи угоди в моменти найбільш сприятливої ситуації. Таку можливість надає система Reuters Dealing.

Для поточного управління ліквідністю використовується система
Microsoft Excel. Таблиця, складена в ній дозволяє, вводячи протягом дня інформацію про грошові потоки спрогнозувати залишок на кореспондентських рахунках банку на кінець дня. В окремі області робочої таблиці вводяться заплановані платежі клієнтів а також платежі банку за укладеними угодами, сплата податків тощо і фактично проведені платежі; розраховується також відхилення планових і фактичних показників. Інформація для вирішення цієї задачі надходить з усіх підрозділів банку і отримується за запитами з ОДБ.

Для формування звітів, що надсилаються в НБУ використовується програма Stat.

| | 1 | |
|Клієнт | |Банк |

3

2

1 — Розпорядження клієнта на перерахування коштів
2 — Відправка банком платежу за розпорядженням одержувачу
3 — Повідомлення клієнта про здійснення платежу

Рис.4.1 Схема роботи програми «Клієнт — Банк»

| |Операційний день | |
| |банку | |
| | | |
|Зовнішні | |Внутрішні |
|проводки | |проводки |

|Формування | |Відправка | |Отримання | |Балансові| |Позабаланс|
|платежів | |платежів | |коштів | | | |ові |

Рис. 4.2 Схема операційного дня банку.

4.2 Комп’ютерна реалізація комплексу задач «Аналіз фінансового стану позичальника — фізичної особи»

1. Економічна характеристика комплексу задач.

Аналіз фінансового стану позичальника потребує накопичення систематизованої обробки великого обсягу інформації, пов’язаної з надходженням і використанням коштів позичальника. Значний обсяг цієї роботи має бути доручено засобам обчислювальної техніки, які оснащені необхідним програмним забезпеченням.

Комплекс задач «Аналіз фінансового стану позичальника — фізичної особи» доцільно включити до складу автоматизованого включити до складу автоматизованого робочого місця банківського менеджера.

АРМ – являє собою проблемно-орієнтований комплекс програмних, технічних і комунікаційних засобів інформаційного і методичного забезпечення користувача для вирішення його задач в режимі діалогу з ЕОМ.

Технічною основою АРМ являється персональний комп’ютер, який знаходиться безпосередньо на робочому місці працівника кредитного відділу і надає користувачу можливість вести обробку інформації в електронному режимі, підготовлювати і передавати інформаційні документи, підтримувати інформаційний зв’язок з іншими працівниками і системами.

В дипломній роботі пропонуються методичні підходи до створення АРМ маркетолога банку і виконана їх реалізація на прикладі комплексу задач
«Аналіз фінансового стану позичальника».

В таблиці 4.1 характеризується комплекс задач «Аналіз фінансового стану позичальника — фізичної особи».

Загальна схема комплексу задач і їх ієрархія наведена на малюнку 4.3.

Попередня оцінка

Рис. 4.3. Схема інформаційних зв’язків комплексу задач

2. Інформаційне забезпечення задач, що входять до комплексу.

Створення інформаційного забезпечення полягає в пошуках джерел отримання інформації.

Для розв’язання задач, які входять до комплексу задач «Аналіз фінансового стану позичальника -фізичної особи», необхідна наступна інформація: довідка з місця роботи про стаж роботи; довідка з місця роботи про розмір заробітної плати та утримань з неї (у тому числі за товари придбані в розстрочку, та інші стягнення); приватний підприємець подає декларацію про доходи, що завірена податковою інспекцією; документи, що підтверджують прибутки по вкладам та цінним паперам; інші документи, що підтверджують інші доходи та витрати позичальника та його сім(Ї (довідка з місця постійної роботи чоловіка (дружини) із зазначенням отримуваного доходу (середньомісячного заробітку) і розміру відрахувань з нього; розрахункові документи, що підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату за навчання.

Схема інформаційних задач комплексу задач «Аналіз фінансового стану позичальника — фізичної особи» наведена на малюнку 4.4.

Алгоритм розрахунків табличних показників, що характеризують фінансовий стан позичальника — фізичної особи представлений в таблиці 4.2.

Крім розрахункових методів дослідження в роботі використовують і графічні методи, які ілюструють і доповнюють традиційні табличні форми відображення інформації.

Характеристика комплексу задач «Аналіз фінансового стану позичальника — фізичної особи».

Таблиця 4.1.
|№ |Назва задачі |Методи розв’язання |Аналітичні показники|
|1. |Загальна |Сформувати загальне |Доходи, витрати |
| |характеристика |уявлення про потенційного | |
| |клієнта |клієнта | |
|2. |Соціальний та |Визначити вік, кількість |Кількість років, в |
| |сімейний стан |років перебування у шлюбі, |тому числі |
| | |кількість дітей, з метою |одружений, кількість|
| | |вирішення ймовірності |дітей |
| | |погашення позики, | |
|3. |Наявність |Визначити здатність клієнта|Власна нерухомість |
| |нерухомості |забезпечити позику заставою|та інші предмети |
| | |на відповідному рівні |застави |
|4. |Професійні |Дослідити рівень |Стабільність |
| |здібності |кваліфікації та професійний|позичальника — |
| |позичальника |стаж в тому числі |фізичної особи |
| | |безперервний | |
|5. |Аналіз попередніх |Оцінити фінансову |Кредитна історія, |
| |відносин |порядність та |інформація |
| |позичальника з |пунктуальність при |незалежних кредитних|
| |банком |попередніх випадках |агентств та бюро, |
| | |користування позиками, |інших банків |
| | |своєчасність сплати | |
| | |відсотків та основного | |
| | |боргу | |
|6. |Загальні показники|Визначити співвідношення |Довгострокові |
| |платоспроможності |величини сумарних доходів |кредити банку, |
| | |до сумарних витрат |довгострокові |
| | | |позичкові кошти, |
| | | |сума джерел |
| | | |формування доходів |
| | | |та витрат |
|7. |Коефіцієнт |Визначити фінансовий стан |Власні фінансові, |
| |платоспроможності |клієнта, його незалежність |загальні фінансові |
| | |від позикових коштів |джерела |
|8. |Коефіцієнт плато- |Визначити залежність |Доходи та витрати |
| |спроможності сім(ї|позичальника разом з сім(єю|сім(ї |
| | |від позичкових коштів | |
|9. |Коефіцієнт |Дослідження забезпечення |Власна нерухомість, |
| |забезпечення суди |кредиту заставою |наявність |
| | | |депозитного рахунку |
| | | |в банку |
|10 |Аналіз фінансової |Оцінити здатність і |Коефіцієнт |
| |стабільності |ймовірність повернення |маневреності, |
| | |клієнтом взятих в борг |коефіцієнт покриття |
| | |коштів | |
|2 |Характеристика |Дослідження проекту, що |Об’єкт кредитування,|
| |проекту, що |кредитується |строк, суб’єкт |
| |кредитується | |кредитування, розмір|
| | | |кредиту, |
| | | |забезпечення |
|13 |Наявність |Дослідження предмету |Вартість заставного |
| |забезпечення |забезпечення на випадок, |майна сума процентів|
| | |якщо клієнт не зможе | |
| | |погасити кредит | |
|14 |Оцінка класу |Визначення результату |Рейтингова оцінка |
| |позичальника |кредитоздатності клієнта і | |
| | |рішення про видачу або не | |
| | |видачу позики | |

Алгоритм обчислення показників, що характеризують фінансовий стан позичальника.

Таблиця 4.2.
|№ |Назва показника |Алгоритм |Умовні позначення |
| | |розрахунків | |

Показники платоспроможності
|1. |Платоспромож-ність | МДП |МДП – місячний доход |
| |позичальника |Кпп= |позичальника |
| | |МПП+МВ |МПП – місячні витрати по |
| | | |позичці (у розрахунок |
| | | |приймається позичка, яку |
| | | |планує одержати позичальник). |
| | | |МВ — місячні витрати |
|2. |Коефіцієнт |Р=Дч*К*Т |Т — термін позики (в місяцях) |
| |платоспромож- | |Дч — середньомісячний доход за|
| |ності | |останні шість місяців, мінус |
| | | |всі обов(язкові платежі (Дч) |
| | | |К — коефіцієнт, який |
| | | |змінюється в залежності від |
| | | |значення Дч |
|3. |Платоспромож- | МДС|МДС — місячний доход сім(ї |
| |ність сім(ї | |МВС — місячні витрати сім(ї |
| | |Кпс= |МПП — місячні витрати по |
| | |МПП+МВС |позичці (у розрахунок |
| | | |приймається позичка, яку |
| | | |планує одержати позичальник). |

Показники платоспроможності
|4. |Коефіцієнт | ВР |ВР — вартість застави |
| |забезпеченості |Кз= |СК — сума кредиту |
| | |СК | |

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дослідження теми стосовно споживчого кредитування та перспектив його розвитку в Україні з теоретичної точки зору та практичного застосування, проведення детального аналізу операцій з споживчого кредитування комерційного банку на прикладі Державного спеціалізованого Ощадного банку
України приводить нас до ряду висновків.

Загалом банківська система України вже має законодавчу основу для свого функціонування на кредитних ринках. До основних нормативних документів, на яких базується банківська кредитна діяльність відносяться:
Закон «Про банки і банківську діяльність», Положення Національного банку
«Про кредитування, «Положення про порядок ліцензування банків в Україні» затверджене Постановою Правління Національного банку України, інструкції
Національного банку України та інші нормативні акти.

Але аналіз освітленості проблеми саме споживчого кредитування в комерційному банку свідчить про відсутність систематизованої інформації в літературних та періодичних виданнях, ця проблематика розглядається лише в загальному контексті кредитування. Слід відзначити, що такий підхід є не зовсім коректним, оскільки споживче кредитування має свої особливості. В даній роботі була зроблена спроба зібрати і об`єднати різні погляди вчених та досвід окремих банків по обраному питанню. Дослідження даної теми проводилося за наступними напрямками: це механізм кредитування; ситуація на кредитних ринках; основні напрямки розвитку споживчого кредитування на Україні; особливості здійснення споживчого кредитування в Ощадбанку;

Аналіз операцій по споживчому кредитуванню Ощадного банку України проводився відповідно до вищенаведених напрямків.
Отже в кінці першого розділу можна підсумувати, що не дивлячись на те, що за кордоном обсяг кредитних операцій по споживчому кредитуванню складає одну третину від загального обсягу наданих кредитів, споживче кредитування в Україні ще не набуло великого розповсюдження серед банків, але є вже декілька банків які почали займатися кредитування населення. Що ж стосується самого споживчого кредиту, то існує декілька специфічних рис. По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад.
Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати
(придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах. Одним з найбільших банків, який займається споживчим кредитуванням є Державний спеціалізований Ощадний банк України, який на даний момент здійснює близько трьох видів короткострокових кредитів та чотирьох довгострокових видів кредитування.

Саме кредитування відбувається шляхом реалізації наступних етапів, кожен з яких вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

1) попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

1) розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв`ю з майбутнім позичальником;

1) оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов`язаного з видачею кредиту;

1) підготовка кредитного договору (структурування кредиту) та його підписання;

1) контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Особливо цікавими є методики оцінки кредитоспроможності позичальника за допомогою рейтингу. Раніше вони в основному використовувалися західними банками. До теперішнього часу розроблена значна кількість методик оцінки кредитоспроможності позичальника. Вони відрізняються по числу показників, що використовуються для оцінки кредитоспроможності, підходом до оцінки критеріальних меж оціночних показників, оцінкою значимості кожного із відібраних показників, методикою підрахунку сумарної кредитоспроможності. Ощадний банк України був першим банком в
Україні, що почав використовувати рейтингову методику оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи.

Методи перевірки кредитоспроможності позичальників по бальній системі отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу, ні коштів на їх розробку.

Світова банківська практика аналізу клієнтської заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всестороннього вивчення зі сторони банків України, і тому все більше і більше українських банків приходять до розробки власних рейтингових систем оцінки кредитоспроможності позичальника — фізичної особи.

1998 рік для всієї української банківської системи , в тому числі і для банку Ощадного банку України, був достатньо складним, що пояснюється багатьма макроекономічними факторами: залежність від іноземних кредитів та міжнародних кредиторів; податковий тягар, що впливає як на банківську систему, так і на економіку в цілому; натиск з боку відповідних державних і владних структур на банківську систему у частині рішення фінансових проблем економіки «традиційними» – емісійними шляхами, а також посиленим кредитуванням; посилення регулятивних та контрольних функцій з боку Національного банку
України по відношенню до всіх банків, але особливо до великих, в тому числі і до Ощадного банку України; криза в банківській системі України; підвищення вимог Національного банку України до норм обов’язкових резервів, і як наслідок невиконання яких — заборона кредитування.

Ощадний банк України один з найпотужніших банків України, що проводить наступні операції з споживчого кредитування: будівництво індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями; будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок; будівництво надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літньої кухні, теплиці, майстерні, навісу тощо; будівництво гаражів; купівля індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями; купівля квартир у багатоквартирних житлових будинках; купівля будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом; купівля гаражів; реконструкція та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку; реконструкція та ремонт квартир; реконструкція та капітальний ремонт будинків дачного типу і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом; поточні потреби (придбання товарів тривалого користування меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.).

Як свідчать звітні дані, можна сказати, що в цілому процес кредитування фізичних осіб в Ощадбанку України відповідає не тільки стандартам і нормативам встановленим українським законодавством, а й заслуговує високої оцінки зі сторони світової банківської еліти. До таких же висновків приводять результати проведеного нами дослідження. Коли брались до розгляду дані конкретного позичальника і аналізувались методиками різних банків, в тому числі й західних, на предмет кредитоспроможності, тобто можливості надання кредиту цьому конкретному позичальнику, то в результаті аналізу по всім методикам були отримані однакові результати. Тобто методика аналізу кредитоспроможності фізичної особи — позичальника, розроблена спеціалістами відділу методології
Ощадбанку України не гірша за ті, які використовують провідні банки світу.
Результати нашого дослідження також підтверджуються висновками перевірки спеціалістів німецького ощадного банку, метою яких була перевірка стану методологічного забезпечення кредитної діяльності Ощадбанку України.

Проаналізувавши дані кредитного портфелю, можна зробити висновок, що незважаючи на дуже скрутне становище в країні, а саме несприятливу економічну та політичну ситуацію як в країні, так і в банківській системі, кредитування фізичних осіб все ж таки проводиться, хоча й не рівномірно у всіх регіональних центрах. Так найбільшими темпами розвивається споживче кредитування в установах банку центральних районів, а саме це ГОУ, в якому з 1.01.98 по 1.03.99 обсяг кредитів виданих фізичним особам збільшився більше, ніж в шість раз з 516 тис.грн. до 3190 тис.грн. та м. Київ та
Київська область, де рівень доходів населення на порядок вищий, ніж по всій
Україні в цілому, обсяг виданих кредитів фізичним особам за звітний період, з 1,01,98 по 1,03,99, збільшився майже в чотири рази, або на 6247 тис.грн. з 2031 тис.грн. до 8278 тис.грн. Причому слід відмітити той факт, що по ГОУ сума простроченої заборгованості по кредитах становила на 1,03,99 0 тис.грн., а по Києву та Київській області обсяг заборгованості по прострочених та сумнівних кредитах наданих фізичним особам збільшився тільки на 9,3% і становила 685 тис.грн. , тобто ріст простроченої заборгованості в даному регіоні йде темпами значно нижчими, чим приріст самого обсягу кредитів. Отже це ще раз підтверджує те, що є перспективи для розвитку споживчого кредитування в Україні, а саме в Ощадбанку тільки для цього необхідно прикласти зусилля не тільки самих банківських установ, а й держави у вигляді певних пільг, як для самих банків, так і для окремих верств населення. Потрібне започаткування спеціальних програм з метою покращення соціального стану певних категорій населення на державному рівні із застосуванням механізмів споживчого кредитування.

Проаналізувавши ситуацію з споживчого кредитування як в Україні в цілому, так і в Ощадному банку України зокрема , слід зазначити, що незважаючи на всі проблеми, досягнуто досить помітний прогрес у розвитку як житлового кредитування, так і споживчого кредитування в цілому. Інтерес банків до цих операцій пояснюється, по-перше, існуючим вже сьогодні реальним платоспроможним попитом як на житлові позички, так і на інші види споживчого кредитування і, по-друге, передбаченням у майбутньому величезного ринку для іпотечних кредитів і усвідомленням того, що саме сьогодні можна зайняти на ньому гарну позицію. Що ж стосовно перспектив розвитку споживчого кредитування то, на мою думку, саме в розвитку житлового кредитування Ощадний банк України знайде чималий потенціал для свого розвитку. Але для цього потрібні цілеспрямовані зусилля не тільки зі сторони банку, а й зі сторони держави. як у наданні певних пільг банкам, що займаються споживчим кредитування, так і в наданні субсидій певним категоріям населення для придбання житла у розстрочку, створенні відповідної нормативної бази, яка б обмежила ризики банків по цим операціям, створення Республіканського агентства, яка б займалося безпосередньо іпотечним кредитуванням і т.ін.

На основі проведеного аналізу і надання оцінки операціям з споживчого кредитування Ощадного банку України надано наступні пропозиції по вдосконаленню даних операцій: створення Республіканського агентства, яке б займалося безпосередньо іпотечним кредитуванням; створення відповідної нормативної бази, яка б обмежила ризики банків по цим операціям; надання субсидій певним категоріям населення для придбання житла у розстрочку; створення власної бази даних по виданим кредитам; створення відділу, який би на основі даних власної бази займався аналізом кредитів та позичальників; підключення до інформаційної бази по позичальникам на міжбанківському рівні; розробити внутрібанківське положення в Ощадбанку по іпотечному кредитуванню;

При написанні положення про іпотечне кредитування слід врахувати деякі специфічні моменти:
1. Предметом іпотеки може бути тільки майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено та на яке може бути звернено стягнення;
2. неподільне майно не підлягає передачі в іпотеку частинами;
3. застава майнових прав щодо нерухомого майна здійснюється за правилами іпотеки;
4. договір про іпотеку має бути нотаріально посвідченим;
5. для запобігання проблемам , що можуть виникнути при зверненні стягнення на житловий будинок чи квартиру, щодо якого встановлена іпотека, з наступним виселенням власника та членів його сім`ї , кредитування таких осіб допускається лише за умови наявності у них іншого житла.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України № 872-Х11 від 20.03.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -1991. -№ 25.
2. Про заставу: Закон України від 2.10.92 р. №2654 – 12 //Відомості

Верховної Ради України 1997 №47
3. “Про кредитування” Положення НБУ №246 від 28.09.95 www.liga.kiev.ua
4. “Рекомендації по визначенню фінансового стану позичальників” Постанова

НБУ №323 затверджене від 29.09.97 www.liga.kiev.ua
5. “Про кредитний моніторинг” Положення Ощадбанку України протокол №8 від

2.03.99
6. “Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитами” Положення Ощадбанку протокол №8 від 2.03.99
7. “Про споживче кредитування громадян України” Положення Ощадбанку протокол №8 від 2.03.99
8. Абрамова М.А., Александрова Л.С. Финансы, денежное обращение и кредит /

Учебное пособие. — М.: Институт международного права и экономики, 1996.-

136 с.
9. Адибеков М.Г. Кредитные операции: классификация, порядок привличения и учет / серия «Международный банковский бизнес».- М.:Изд. АО «

Консалтбанкир», 1995.-88с.
10. Анализ деятельности коммерческих банков / Под общей ред. С.И. Кушок ,-

М.: АОзТ «Вече» составлено АО «Московское финансовое объединение», 1994.-

400 с.
11. Андреев А.А., Морозов А.Г. Пластиковые карточки. Руководство для пользователей. -М.: Концерн «Банковский деловой центр», 1998.- 99 с.
12. Андреев А.А. Пластиковые карты 2-е изд. переработанное и дополненное,

-М.: Концерн «Банковский деловой центр», 1998.- 312 с.
13. Анкасов А.И. Активные операции коммерческих банков / серия

«Международный банковский бизнес». — М.: Издательство АО «Консалтбанкир»,

1994.- 80 с.
14. Антонов Н.Г. Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки .- М.: АО

«Финстатинформ», 1995.- 269 с.
15. Артеменко В.Г. Беллендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие ,- М.:

Издательство «ДИС», НГАЭиУ, 1997.- 128 с.
16. Банківська енциклопедія / Під редакцією д. ек. н. професора Мороза А.М.

— К.: «Слід», 1993.- 328 с.
17. Банковская система России . Настольная книга банкира. Кредитный процесс коммерческого банка. — М.: ТОО Инжиниринго-консалтинговая компания

«ДеКА», 1995.- 112 с.
18. Банковский кредит и способы его обеспечения / Под ред. А.А. Безуглова

, М.: «Интерпол — Москва» , 1994.- 80 с.
19. Банковский портфель – I / Книга банкира , Книга клиента, Книга инвестора – М.: СОМИНТЕК ,1994. – 752 с.
20. Банковский портфель – III / Книга менеджера по кредитам, Книга менеджера по трастовым операциям и фондам, Книга менеджера по расчетам,

Книга банковского бухгалтера и аудитора / Отв. редактор Ю. Коробов и др.

– М.: СОМИНТЕК ,1995. – 752 с. ( Портфель делового человека )
21. Банковское дело и финансирование инвестиций: т.1 теория и концепции / под ред. Н. Брука, — Вашингтон :Всемирный банк реконструкции и Развития ,

1997.- 548 с.
22. Банковское дело и финансирование инвестиций: т.2 политика и стратегия/ под ред. Н. Брука, — Вашингтон :Всемирный банк реконструкции и Развития ,

1997.- 648 с.
23. Банковское дело под редакцией О.И. Лаврушина – М.: «Росто», 1992. –

429с.
24. Банковское дело / Учебник для вузов – М.: Финансы и статистика , 1996.

– 480 с.
25. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка:

Учебник для вузов,- М.: Издательская корпорация «Логос», 1998.- 344 с.
26. Бергер Айке, Банковские операции для физических лиц,- К.:Укр. Финансово- банковская шк. в сотрудничестве с группой европейских сберегательных банков, 1997.- 135 с.
27. Брітхем, Евхен Основи фінансового менеджменту : Пер. з англ. /

Державний національний університет ім. Т. Шевченка – К.: « Молодь» ,

1997 – 1000 с.
28. Букато В.И., Львов Ю.И. Банки и банковские операции в России / Под ред.

Ланидуса. — М.: Финансы и статистика, 1996.- 336 с.
29. Вступ до банківської справи / Під ред. М.І. Савлука , — К.: Лібра ,

1998. – 344с.
30. Гамидов Г.М. Банковское и кредитное дело, — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ

,1994.- 94с.
31. Головач А.В., Захожай В.Б., Банківська статистика. -К.: Український фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998.- 192 с.
32. Горчикова И.Н. Финансовый менеджмент – М.: АО «Консалтбанкир», 1996. –

208 с.
33. Деньги, кредит, банки: Справочное пособие / Г.И. Кравцова, Б.С.

Войтешенко, Е.И. Кравцов и др. ;под общ. ред. Г.И. Кравцовой , — Мн.:

Меркаванне, 1994.- 270 с.
34. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/ под ред. Профессора Е. Ф.

Жукова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. — 622 с.
35. Діяльність банку в умовах ринкової економіки / Г.О. Швиданенко,

С.Г.Мішта, І.А.Колесникова, М.С.Рудь, — К.,1996.- 164 с.
36. Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках : навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей – К.: Знання , 1997. – 172 с.
37. Захарова Н.Н. Кредитный договор, -М.: Концерн «Банковский деловой центр», 1996.- 128 с.
Економічний словник-довідник: За ред. док. екон.наук, проф. С.В.
Мочерного — К.: Феміна, 1995.- 368 с. (Nota bene )
38. Инвестиционно — финансовый портфель : Книга инвестиционного менеджера,

Книга финансового менеджера, Книга финансового посредника – М.: СОМИНТЕК

, 1993. — 749
39. Ишринская Е.Б. Операции коммерческих банков : российский и зарубежный опыт. -М.: Финансы и статистика 1995.- 450 с.
40. Клаус Ультрих, Система Сберкасс Германии / пер. с нем. Корнелия Мюлгер,

-Бонн: Объединение сберегательных касс и Жироцентралей
41. Комаринський Ярослав. Фінансово – інвестиційний аналіз : Навч. посібник

— К.: Українська енциклопедія ім. Бажана 1996. – 239 с.
42. Кондраков Н.П. Основи фінансового аналізу.- М.: Главбух, 1998.- 112 с.
43. Корниенко Е.Б. Коммерческие банки их операции: Учебное пособие. —

Симферополь, 1995.- 270 с.
44. Кредиты. Инвестиции / Под ред. Куликова А.Г.,- М.: «ПРИОР» , 1995.-

144 с.
45. Кредитный процесс коммерческого банка / А.И. Абалкин : А.Г. Гряднова и др. (ред.) – М.: ДСКА, 1995. – 112 с.
46. Кредитование / Пер. с англ. Под. ред. М. А. Гольцберга — К.: Торгово- издательское бюро BHV , 1994. 384 с. (INKO)
47. Кудрявцев В.А., Кудрявцева Е.В. Основы организации ипотечного кредитования: Учебное пособие .- М.: Высшая шк. 1998.- 64 с.
48. Нуреев Р.М. Деньги , банки и денежно — кредитная политика: Учебное пособие .- М.: АО «Финстатинформ», 1995.- 128 с.
49. Новітні банківські продукти: Модуль 2. -К.: ДЕкУ Українська фінансово- банківська шк., 1997.- 39 с.
50. Лексис В. Кредит и банки . -М.: Перспектива, 1994.- 120 с.
51. Лексис В. Кредит и банки / Пер. с нем. Р. и Ф. Михалевских — М.:

Перспектива 1993. – 118 с.
52. Львов Ю.И. Банки и финансовый рынок Петроград – Санкт-Петербург. –

СПб.: РИЦ «культ информ пресс», 1995. – 528 с.
53. Маркова О.М., Сахорова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции: Учебное пособие. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.- 288 с.
54. Масляченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке :

Фундаментальный анализ — М.: Перспектива., 1996. – 160 с.
55. Маслеченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке Кн.№2 :

Технологический уклад кредитования М.: Перспектива , 1996. – 191 с.
56. Маслеченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке Кн.№3 :

Технология финансового менеджмента клиента, — М.: Перспектива — 1997. –

221 с.
57. Мелкумов Я.С. Теоретическое и практическое пособие по финансовым вычислениям — М.: ИНФРА — М , 1996. – 336 с.
58. Мирун.Н.И. Герасимович А.Л. Банковское обслуживание предприятий и населения, — К.: Национальная академия управления, 1996.- 278 с.
59. Мішта С.П. Пріорітетні напрямки кредитування Ощадним банком :

Автореферат к. ек. н. :08.04.01. КНЕУ – К.,1998. – 17 с.
60. Мішта С.П. Механізм формування та використання ощадних ресурсів –

К.,1998 – 23 с.
61. Основы банковского дела / под редакцией Мороза А.Н. – К.: «Либра»,

1994 – 330 с.
62. Панова Г. Банковское обслуживание частных лиц. – М.:АО ДИС, 1994. –

352с.
63. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка .- М.: ИКЦ «Дис»,

1997.- 464 с.
64. Пластиковые карточки в России. Сборник составленный А.А. Андреев, А.Г.

Морозов, Д.А.Равкин,- М.: Банкцентр, 1995.-
65. Планирование финансовой деятельности банка : необходимость, возможность, эффективность – М.: АСА, 1995. – 90 с.
66. Положення про оцінку фінансового стану позичальника . — К.: Банк

«Україна» , 1998. — 28 с.
67. Полфреман Д. Основы банковского дела /Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М, 1996.

– 624 с.
68. Руководство по кредитному менеджменту / Пер. с англ. Под ред. Б.

Эдвардса 3-е изд. – М.:ИНФРА-М ,1996. – 464 с.
69. Русак Н.А., Русак В.А. Основы финансового анализа, — Мн.: ООО

«Меркаванне», 1995.- 196 с.
70. Семенюта О.Г. Деньги, кредит, банки в Российской Федерации: Учебное пособие. -М.: — «Контур», 1998.- 304 с.
71. Сусіденко В.Т. Організація і методика управління кредитною діяльністю комерційного банку – В. Логос , 1997. –238 с.
72. Сусіденко В.Т. стратегія управління кредитною діяльністю комерційного банку –К.,1998. – 345 с.
73. Сусіденко В.Т. Теоретичні основи та практичні питання управління сучасною кредитною діяльністю комерційного банку, К., 1997. – 221 с.
74. .Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции —

М.: АОЗТ «АНТИДОР» совместно с «Торговым домом «Алеша», 1998.- 320 с.
75. Уткин Э.А. Финансовое управление / Ассоциация «Тандем» — М.,1997. –

208 с.
76. Финансы, денежное обращение и кредит:Учебник для вузов / Л.А.Дробозина,

Л.П.Окунева,Л.Д.Андросова и др.; Под ред. Проф. Л.А.Дробозиной.-

М.:Финансы,ЮНИТИ,1997.- 479 с.
77. Финансовый менеджмент : теория и практика / Е.С. Стоянова , И.Т.

Балабанов; Академия менеджмента и рынка , Институт финансового менеджмента — М.: Перспектива ,1997. – 574 с.
78. Финансовый менеджмент : Учебник для студентов экономических вузов/ Под ред. Г.Б. Поляк — М.: Финансы, ЮНИТИ 1997. – 518 с.
79. Шеремет А.Д.,Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. -М.: ИНФРА-М,

1995.- 176 с.
80. Шульга Н.П. Оценка кредитоспособности клиента : рекомендации банкиру при выдаче кредита – К., 1995. – 59 с.
81. Челноков В.А. Банки и банковские операции: Букварь кредитования.

Технология банковских ссуд. Околобанковское рыночное пространство:

Учебник для вузов — М.: Высшая школа, 1998.- 272 с.
82. Челноков В.А. Банки : букварь кредитования . Технология банковских ссуд. – М.: АО « Антидор» , 1996. – 368 с.
83. Черкасов В.Е., Платицина Л.А. Банковские операции: маркетинг, анализ, расчеты: Учебно-практическое пособие , -М.: Метаинформ, 1995.- 208 с
84. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке . -М.: ИНФРА-М,

1995.- 272 с.
85. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов – М.: Дело,

«Business Речь», 1995. – 320 с. ( 2-е изд.)

Додаток 1.1

Рейтинг оцінки якості кредиту

|кате-г|№ |Назва показнику |Бали |
|орія |п/п | | |
|А | |Призначення та сума кредиту | |
| |1 |Призначення розумне та сума повністю виправдана|20 |
| |2 |Призначення сумнівне, сума прийнятна |15 |
| |3 |Призначення непереконливе, сума проблематична |8 |
|В | |Фінансовий стан претендента на кредит | |
| |1 |Дуже гарний фінансовий стан , сильний та |40 |
| | |стабільний приток коштів | |
| |2 |Гарне фінансове становище, сильний грошовий |30 |
| | |потік | |
| |3 |Прийнятне фінансове положення, нестійкий |20 |
| | |грошовий потік | |
| |4 |Невисокий дохід в минулому, слабкий грошовий |10 |
| | |потік | |
| |5 |Нещодавно багато втратив, грошовий потік |4 |
| | |слабкий | |
|С | |Застава | |
| |1 |Не потрібна застава або надається обширна |30 |
| | |грошова застава | |
| |2 |Значна ліквідна застава |25 |
| |3 |Достатня застава прийнятної ліквідності |20 |
| |4 |Достатня застава, але обмеженої ліквідності |15 |
| |5 |Недостатня застава невисокої якості |8 |
| |6 |Нема прийнятної застави |2 |
|D | |Термін та схема погашення | |
| |1 |Короткотермінове, самоліквідуючеєся, гарне |30 |
| | |вторинне джерело | |
| |2 |Середньотерміновий, погашення частинами, |25 |
| | |потужний грошовий потік | |
| |3 |Середньотерміновий, з погашенням одним |20 |
| | |платежем, довгостроковий з середнім грошовим | |
| | |потоком | |
| |4 |Довготерміновий, погашаємий частинами, |12 |
| | |невпевненість в надходженнях | |
| |5 |Довготерміновий, призначення сумнівне, |5 |
| | |вторинних джерел не має | |
|E | |Кредитна інформація на позичальника | |
| |1 |Чудові відносини в минулому з позичальником |25 |
| |2 |Гарні кредитні відгуки з надійних джерел |20 |
| |3 |Обмежені відгуки, нема негативної інформації |15 |
| |4 |Нема відгуків |9 |
| |5 |Несприятливі відгуки |0 |
|F | |Взаємовідносини з позичальником | |
| |1 |Існують постійні вигідні відносини |10 |
| |2 |Існують посередні відносини або ніяких |4 |
| |3 |Банк несе втрати на відносинах з позичальником |2 |
|G | |Вартість кредиту | |
| |1 |Вище звичайного для такої якості кредиту |8 |
| |2 |відповідності до якості кредиту |5 |
| |3 |Нижче звичайного для такої якості кредиту |0 |

Додаток 1.2

Оцінка результатів рейтингу

|№ п/п|Рейтинг кредиту на основі загальної суми балів |Бали |
|I |Найкращий |163-140 |
|II |Високої якості |139-118 |
|III |Задовільний |117-85 |
|IV |Граничний |84-65 |
|V |Гірше граничного |64 та нижче|

Додаток 2.1

КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР N_________

“__” ________ м. ___________

Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України, ( у подальшому — «Банк» ) в особі___________________________________________________________

(посада, прізвище, ім`я та по батькові)
________________________________________________________________, який діє на підставі Положення та довіреності N___ від _________199__р., з однієї сторони, і _______________________________________
__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові) рік та місце народження ______________________________________________, працює_________________________________________________________,
( у подальшому — «Позичальник» ) , з іншої сторони , уклали між собою цей
Договір про наступне:

1. Предмет Договору

1.1. Банк надає Позичальнику з урахуванням його платоспроможності кредит у сумі _______________________________________________ гривень

(сума цифрами та літерами) на строк ________________ місяців (днів) до _____________________________
(зазначити кінцевий строк погашення кредиту) . на ________________________________________________________________
( вказати ціль кредиту)

1.2. За користування кредитом встановлюється плата в розмірі
______________ процентів річних.

2. Банк зобов’язується

2.1. Відкрити Позичальнику позичковий рахунок № ____________ відповідно до правил, що діють у Банку.

2.2. Кредит надавати з позичкового рахунку
_______________________________________________________________
(готівкою, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця чи позичальника)

2.3. Проводити нарахування процентів за користування кредитом:

-щомісячно, за поточний календарний місяць;

— останнє нарахування – на дату повного погашення кредиту.

2.4. Консультувати Позичальника з питань виконання цього кредитного
Договору

2.5. У разі зміни розміру процентної ставки за користування кредитом повідомити про це Позичальника рекомендованою поштою протягом 5 днів.

3. Позичальник зобов’язується

3.1. Забезпечити своєчасне та повне погашення кредиту та сплату процентів за користування ним у строки, передбачені пп.3.3, 3.4 кредитного Договору чи графіком, який є невід’ємною частиною кредитного
Договору.

3.2. З метою своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та сплати пені забезпечити виконання цих зобов’язань
__________________________________________________________________
(заставою, закладом, іншими зобов’язаннями, номер і дата поданого документа)

Документ, що встановлює забезпечення, є невід’ємним додатком до цього
Договору та подається Позичальником Банку одночасно з підписанням цього
Договору або протягом _____ днів після підписання Договору.

3.3. Погашення кредиту здійснювати щомісячно рівними частинами в сумі
______________________ гривень, починаючи з “__”_______ 199_р. ,

(сума цифрами та літерами) шляхом перерахування з рахунку № ______, відкритого в
___________________________________________________, МФО ________ ,
(найменування банку і його місцезнаходження , назва банку, установи банку) або внесення готівкою.

3.4. Щомісячно, не пізніше ______числа сплачувати Банку за користування кредитом проценти згідно з пунктом 1.2.

Сплату процентів за користування ним здійснювати
__________________________________________________________________
(шляхом утримання із заробітної плати на підставі заяви Позичальника, перерахування з особистого рахунку № _ або внесення готівкою).

3.5. В разі зміни розміру процентів за вкладами в установах Ощадбанку сплачувати за наданим кредитом змінену процентну ставку, про що укладається додаткова угода до цього Договору.

У разі незгоди сплачувати змінену процентну ставку у місячний строк з дня отримання повідомлення погасити достроково заборгованість за отриманим кредитом.

3.6. У випадку порушення строків платежів за кредитом і процентів за користування ним та виникнення простроченої заборгованості сплатити Банку пеню у розмірі ________ за кожний день прострочки платежу.

3.7. Повідомити Банк у 3-денний строк про зміни місця проживання, роботи, прізвища чи імені та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов’язань за цим Договором.

3.8. Заздалегідь Банк (за 10 днів) повідомляти про можливе недовикористання кредиту.

3.9. Відповідати власними коштами і майном по своїх зобов’язаннях, що випливають з умов цього Договору.

4. Банк має право

4.1. Контролювати виконання Позичальником взятих на себе зобов’язань на час всього періоду користування кредитом.

4.2. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлений термін суми непогашених платежів на наступний день перераховувати на рахунок прострочених позичок і звертатися до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно або до нотаріального органу відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про заставу».

4.3. Достроково стягувати кредит і реалізовувати заставне (закладне) право у разі наявності простроченої заборгованості за кредитами або нарахованими процентами понад місяць або незгоді Позичальника із змінами процентної ставки відповідно до умов, викладених у п. 3.5 цього Договору.

4.4. Якщо вирученої від реалізації заставленого майна суми коштів недостатньо для погашення боргу і процентів за кредитом , пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна боржника.

4.5. У разі встановлення в період дії цього Договору неплатоспроможності поручителів, що уклали договір поруки з Банком при видачі кредиту, вимагати від позичальника заміни поручителів та оформлення нових договорів поруки.

4.6. Змінювати у період користування кредитом процентну ставку по наданому кредиту залежно від умов кредитного ринку.

4.7. У разі виникнення не погашеної в строк заборгованості по кредиту і процентах за користування ним (включаючи підвищені) суми, що виплачуються
Позичальником у погашення зазначеної заборгованості, спрямовуються спочатку на погашення боргу по процентах, а потім по кредиту.

4.8. У встановленому законодавством порядку Банк може звернутися в суд із заявою про порушення справи проти Позичальника у зв’язку з невиконанням ним умов цього Договору.

5. Позичальник має право

5.1. Достроково погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, попередивши про це Банк за 5 днів , або вносити наперед платежі в погашення заборгованості за кредитом, при цьому проценти на залишок заборгованості за кредитом сплачуються щомісяця.

5.2. Достроково розірвати Договір з Банком за умови повного повернення одержаного кредиту і сплати процентів за користування ним , повідомивши про це Банк за 7 днів.

5.3. Порушувати перед Банком питання про перенесення строків платежу у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових або інших ускладнень з не залежних від нього причин.

6. Особливі умови

6.1. Строк дії Договору встановлюється з дня його укладання і до повного повернення кредиту, а також одержання Банком всіх належних йому процентів та штрафів.

6.2. Зміни до Договору оформлюються додатковими угодами сторін, що є невід’ємними частинами цього Договору.

6.3 Суперечки за Договором вирішуються у встановленому Законом порядку.

7. Юридичні адреси сторін

Поштова адреса, телефон, факс, Поштова адреса, телефон, факс реквізити Банку: банківські реквізити

Позичальника:

Про зміну зазначених реквізитів сторони повідомляють одна одну негайно.

За Банк

За Позичальника

___________________ _________________

(підпис)

(підпис)

М.п.

Підстава: рішення кредитного комітету ( протокол №______ від_____ ).

Додаток 2.2

(Складається, якщо Заставодавець (юридична особа — тільки як майновий поручитель або фізична особа – як позичальник або майновий поручитель) надає у заставу будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно, яке безпосередньо пов’язане із землею)

ДОГОВІР

ПРО ЗАСТАВУ НЕРУХОМОГО МАЙНА (ІПОТЕКУ) №__________

(зразок) м.___________________
«____»____________199__ р.

_________________________________________________________________

(найменування відділення Ощадного банку)
( в подальшому — «Заставодержатель») в особі
_________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім’я, по батькові)
_________________________________________________________________, який діє на підставі Статуту банку, Положення та довіреності N _____ від
«___»_________199__р., з однієї сторони, і

*(для фізичних осіб:

______________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові позичальника) який проживає за адресою
________________________________________________________,)

*(для юридичних осіб:

__________________________________________________________,

(найменування юридичної особи) в подальшому «Заставодавець» в особі ________________________________, який діє на підставі

(прізвище, ім’я, по батькові керівника)
_____________________________________________________________,
, з другої сторони, уклали цей Договір про наступне:

ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1. Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного
Договору № ______ від ___________________199__р., укладеного між
Заставодавцем та Заставодержателем, за умовами якого Заставодавець зобов(язаний Заставодержателю до «____»_______________199_____р. повернути кредит у розмірі
__________________________________________________________гривень, до
«____»___________________199__ р., сплатити _____________процентів річних за його користування ним , а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

ПРИКЛАД (в разі якщо Заставодавець — майновий поручитель):

Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного Договору № __________ від

________________199__р., укладеного між Заставодержателем та _________________________________________________, майновим поручителем якого є Заставодавець, за умовами якого _______________________________ зобов(язаний

Заставодержателю до «___»________________199__р. повернути кредит у розмірі

____________________________________гривень до

«____»__________________199__р., сплатити_________процентів річних за користування ним, а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

2. Предметом застави є: ______________________________ (в подальшому-
Майно)

(Цей пункт Договору включає опис, оцінку та місцезнаходження Майна, без зазначення яких Договір може бути визнано недійсним. Характеристика предмета застави здійснюється на підставі оціночного опису та Акта передачі

Майна у заставу ).

ПРИКЛАД:

Предметом іпотеки є нерухоме майно: двоповерховий будинок, який розташований й місті Києві по вулиці Кримська, 12.

На першому поверсі вказаний будинок має 5 приміщень загальною площею 250 (двісті п(ятдесят) квадратних метрів по 50 (п(ятдесят) квадратних метрів кожне та підсобне приміщення площею 10 (десять) квадратних метрів; на другому поверсі вказаний будинок має 1 (одну) трикімнатну квартиру загальною площею 240 (двісті сорок) квадратних метрів, з них 2 (дві) кімнати по 70 (сімдесят) квадратних метрів кожна, 1 (одна) кімната 30 (тридцять) квадратних метрів, кухня 10 (десять) квадратних метрів, хол 30 (тридцять) квадратних метрів, коридор 15

(п(ятнадцять ) квадратних метрів.

Інвентаризаційна оцінка будинку становить___________________гривень.

*Балансова ціна становить______________гривень , (додати для юридичних осіб)

Сторони цього Договору оцінюють майно у ___________________гривень.

Заставодержателем відкрито картку застави № _______________________

(Основні положення, які повинні знайти відображення при складанні цього пункту Договору: опис майна; оцінка майна; місцезнаходження майна; невіддільні плоди майна (застава майна може включати і відокремлені плоди
— у випадках, межах та порядку, передбачених законом чи договором.

3. Майно є власністю Заставодавця згідно з ____________________________
__________________________________________________________________

(вказуються документи, що засвідчують право власності на Майно, що передається у заставу)

ПРИКЛАД:

Будинок є власністю Заставодавця згідно з договором купівлі-продажу і актом передачі будинку, що зареєстрований у __________________________________ міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером ____________________ .

Якщо предметом іпотеки є також земельна ділянка, то правопостановчими документами є відповідні рішення та акти (договір оренди) на володіння землею, які видаються відповідними Радами народних депутатів. Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України «Про заставу» при іпотеці будівлі та споруди предметом застави разом з нею стає також право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані вказані об(єкти. У цих випадках при зверненні стягнення на предмет застави набувач будівлі, споруди має право на одержання земельної ділянки відповідно до законодавства України.

Тому при складанні пункту про предмет іпотеки слід описати у ньому відповідним чином і земельну ділянку.

*При вирішенні питання про забезпечення кредиту заставою

Майна (особливо нерухомого) юридичних осіб, крім вивчення відповідних документів і приєднання їх до кредитної справи слід , зробити відповідну юридичну експертизу

(отримати консультації) про правомочність відповідного підприємства (установи) передавати у заставу відповідне майно.

4. Заставодавець заявляє, що:
4.1. На підставах, передбачених законами України, він має право відчужувати
Майно.
4.2. На підставах, передбачених законодавчими актами України на майно може бути звернене стягнення.
4.3. Майно не підлягає вилученню і вільне від зобов`язань, крім тих, що передбачені цим Договором.
4. До Заставодавця не пред’явлені і не будуть пред’явлені майнові позови, пов(язані з вилученням Майна. Предмет застави не є суб’єктом судового спору.
4. До цього часу Майно нікому не продано, не подаровано (не здано в оренду), під забороною (арештом) не перебуває.
4. Майно не занесене і не підлягає занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.
4. На Майно не оформлено генеральне доручення третій особі щодо його володіння з правом продажу.
4.8. Майно не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм.

* ПРИКЛАД (для юридичних осіб):

Майно перебуває у спільній власності і передано в заставу за згодою всіх співвласників — цьому разі кожний із співвласників вказується при підписанні цього Договору.

5. На строк дії Договору заставлене Майно залишається у володінні
(користуванні) Заставодавця.

СТРОК ТА ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ЗАСТАВОЮ

6. Зобов’язання, що забезпечено заставою, вважається виконаним, якщо наявне погашення кредиту в сумі______________________________
______________________________________________________________,

(сума цифрами та літерами ) проценти та витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань кредитного
Договору N ______ від «_____» _____________199__р., сплачені.
7. Заставодержатель одержує право стягнення боргу за кредитним договором, зазначеним в п.1 цього Договору , за рахунок Майна у випадку, якщо зобов’язання за цим кредитним договором, що забезпечені заставою відповідно до цього Договору, не будуть виконані в строки, передбачені вищевказаним кредитним договором.
8. В разі часткового виконання зобов’язань Заставодавцем застава зберігається у початковому обсязі.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

9. Заставодержатель має право:
9.1. Без будь-яких обмежень з боку Заставодавця ( * для юридичних осіб можна додати: або третьої особи, у якої знаходиться Майно) перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан і умови збереження заставленого майна.
9.2. Вимагати від Заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження майна.
3. Придбавати заставлене Майно у власність.
4. Звернути стягнення на майно, що прийнято під заставу, до настання строку погашення кредиту в разі порушення Заставодавцем відповідних умов зберігання і експлуатації предмета застави.
5. Здійснити за рішенням судових чи нотарiальних органів реалізацію предмета застави у випадку не виконання позичальником в установлений строк умов кредитного Договору N _____ від «____ » __________199_р.

Реалізація предмета застави здійснюється в порядку , встановленому
Законом України «Про заставу» .
9.6. Розірвати в односторонньому порядку цей Договір в разі порушення
Заставодавцем умов його виконання. При цьому Заставодержатель повинен у
10-денний строк в письмовій формі повідомити про це Заставодавця і здійснити відповідно до встановленого законом порядку відчуження предмета застави.
7. Пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна
Заставодавця, якщо вирученої від реалізації предмета застави суми коштів недостатньо для погашення боргу і сплати процентів за кредитом.

10. Заставодавець має право:
10.1. Володіти та користуватися предметом застави відповідно до його призначення.
10.2. Лише при наявності письмової згоди Заставодержателя передавати майно в оренду.

11. Заставодавець зобов’язаний:
11.1. Сповіщати Заставодержателя про всі зміни, що відбулися стосовно обставин, визначених у п.п.2 та 3 цього Договору , не пізніше
______________ з часу, коли ці зміни сталися.
11.2. Вживати заходів, необхідних для збереження майна, включаючи проведення в разі необхідності поточного та капітального ремонту в такий термін: _____________________________________. ( * Залежно від предмета іпотеки та його цільового призначення і використання ці заходи встановлюються умовами Договору. Наприклад, встановлення засобів пожежної безпеки, забезпечення цілодобової охорони Майна, укладання договорів з відповідними організаціями) .
11.3. Здійснити страхування предмета застави за свій рахунок на суму не менше від суми одержаного кредиту з урахуванням процентів та витрат, пов’язаних із зверненням стягнення на заставлене Майно та його реалізацією.
Страхування предмета застави здійснюється за оцінкою його вартості, що була узгоджена сторонами при прийманні майна під заставу.
11.4. Здійснити заміну предмета застави протягом ___ днів у випадку, якщо заставлене майно було знищено або пошкоджено. За відсутності заміни
Заставодержатель задовольняє свої претензії за рахунок сум страхового відшкодування.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

12. У разі невиконання або неналежного виконання зобов(язань, передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані у зв(язку з цим збитки.
13. За невиконання чи неналежне виконання п.____, п. ____, …
Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф у розмірі
___________________________________________________

(Умова про неустойку (штраф, пеню) повинна бути включена до Договору. Розмір неустойки визначається сторонами

Договору).

СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

14. Цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
14. Цей Договір припиняє дію після повного виконання зобов(язань за кредитним договором, передбаченим п.1 цього Договору , і у випадках, передбачених статтями 28 та 29 Закону України «Про заставу».

ІНШІ УМОВИ

16. Одностороння відмова Заставодавця від умов цього Договору не дозволяється, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
17. На підставі нотаріального посвідчення Договору державна нотаріальна контора накладає заборону на відчуження предмета застави та його повторну заставу.
18. Суперечності, що виникають в процесі виконання Договору і не урегульовані цим Договором, розв’язуються відповідно до чинного законодавства України.
19. Додатки є невід’ємною частиною цього Договору:

20. Доповнення Договору та зміна окремих його положень здійснюються шляхом оформлення додаткових угод між Сторонами.
21. Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.
22. З усіх питань , що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватись чинним законодавством України.
23. Цей Договір складено у трьох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу , — по одному Заставодержателю та Заставодавцю, а третій залишається у справах нотаріальної контори.
24. Видатки по укладенню Договору сплачуються Заставодавцем.

ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Заставодержатель
Заставодавець

____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________

______________________________ ___________________________

( підпис )

( підпис )

М. п. * М.п.
(для юридичної особи)

Заставодержатель
Заставодавець

Додаток 2.3

(Складається, якщо Заставодавець — юридична особа (тільки як майновий поручитель) або фізична особа (позичальник або майновий поручитель) надає у заставу квартиру)

ДОГОВІР

ЗАСТАВИ КВАРТИРИ № ________

(зразок) м. _________________ «____»_______________199___р.

__________________________________________________________________

(найменування відділення Ощадного банку)
( в подальшому — «Заставодержатель») в особі __________________________
_________________________________________________________________,

(посада, прізвище, ім’я, по батькові) який діє на підставі Статуту банку, Положення та довіреності N _____ від
«___»_________199__р., з однієї сторони, і

* (для фізичних осіб:

______________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові позичальника) ( в подальшому — заставодавець ) який проживає за адресою_________________________________________
_________________________________________________________________,)

*(для юридичних осіб:
_________________________________________________________________,

(найменування юридичної особи) ( в подальшому — заставодавець )

в особі ________________________________, який діє на підставі ________

(прізвище, ім’я, по-батькові керівника)
_______________________________________________________________, з другої сторони, уклали цей Договір про наступне:

ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1. Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного
Договору № ______ від ___________________199__р., укладеного між
Заставодавцем та Заставодержателем, за умовами якого Заставодавець зобов(язаний Заставодержателю до «____»_______________199_____р. повернути кредит у розмірі
___________________________________________________________гривень, до
«____»___________________199__ р. сплатити _____________процентів річних за користування ним , а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

ПРИКЛАД (у разі якщо Заставодавець — майновий поручитель):

Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного Договору № __________ від

________________199__р., укладеного між Заставодержателем та _____________________________, майновим поручителем якого є Заставодавець, за умовами якого

_______________________________ зобов(язаний

Заставодержателю до «___»________________199__р. повернути кредит у розмірі

___________________________________ гривень до

«____»__________________199__р., сплатити_________процентів річних за користування ним, а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

2. Предметом застави є належна Заставодавцю на праві власності квартира №
______ , яка знаходиться в місті ________________ по вулиці
________________________________ в будинку № _______ (в подальшоиу- Майно)
.
Заставлена квартира загальною площею __________ кв.м , складається з _____ кімнат, жилою площею _______ кв.м, кухні площею ______кв.м, холу площею
______кв.м, ванної кімнати, туалету та інших підсобних приміщень.

(Цей пункт Договору включає опис, оцінку та місцезнаходження Майна, без зазначення яких договір може бути визнано недійсним. Характеристика предмета застави здійснюється на підставі оціночного опису та Акта передачі

Майна у заставу ).

Інвентаризаційна оцінка майна становить______________________ гривень,
* балансова ціна ________________________ гривень (додати для юридичних осіб) .
Сторони цього Договору оцінюють майно у ___________________гривень.
Заставодержателем відкрито картку застави № _______________________

(Основні положення, які повинні знайти відображення при складанні цього пункту Договору: опис майна; оцінка майна; місцезнаходження майна; невіддільні плоди майна (застава майна може включати і відокремлені плоди
— у випадках, межах та порядку, передбачених законом чи договором.

3. Майно є власністю Заставодавця згідно з
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

(вказуються документи, що засвідчують право власності на Майно, що передається у заставу)

ПРИКЛАД:

Квартира є власністю Заставодавця згідно з

__________________, що зареєстрований у

_______________________________________________ міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером ____________________ .

4. Заставодавець заявляє, що:
4.1. На підставах, передбачених законами України, він має право відчужувати
Майно.
2. На підставах, передбачених законодавчими актами України , на Майно може бути звернене стягнення.
2. На даний час Майно нікому не продано, не подаровано, не здано в оренду, під забороною (арештом) не перебуває.
3. Майно не підлягає вилученню і вільне від зобов`язань, крім тих, що передбачені цим Договором.
4. До Заставодавця не пред’явлені і не будуть пред’явлені майнові позови, пов(язані з вилученням Майна.
2. На Майно не оформлено генеральне доручення третій особі щодо його володіння з правом продажу.
5. Предмет застави не є суб’єктом судового спору.
6. Майно не занесене і не підлягає занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.
4.9. Майно не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм.

5. На строк дії Договору заставлене Майно залишається у володінні
(користуванні) Заставодавця.

СТРОК І ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ЗАСТАВОЮ

6. Зобов’язання, що забезпечено заставою, вважається виконаним, якщо наявне погашення кредиту в сумі_______________________________

_____________________________________________________________ ,

(сума цифрами та літерами) проценти та витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань кредитного
Договору N ______ від «_____» _____________199__р. , сплачені.
7. Заставодержатель одержує право стягнення боргу за кредитним договором, зазначеним в п.1 цього Договору , за рахунок Майна у випадку, якщо зобов’язання за цим кредитним договором , що забезпечені заставою відповідно до цього Договору, не будуть виконані в строки, передбачені вищевказаним кредитним договором.
8. У разі часткового виконання зобов’язань Заставодавцем застава зберігається у початковому обсязі.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

9. Заставодержатель має право:
9.1. Без будь-яких обмежень з боку Заставодавця перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан і умови збереження заставленого майна.
9.2. Вимагати від Заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження майна.
3. Придбавати заставлене Майно у власність.
4. Звернути стягнення на майно, що прийнято під заставу, до настання строку погашення кредиту в разі порушення Заставодавцем відповідних умов зберігання і експлуатації предмета застави.
5. Здійснити за рішенням судових чи нотарiальних органів реалізацію предмета застави у разі невиконання позичальником в установлений строк умов кредитного Договору N _____ від «____ » __________199_р.

Реалізація предмета застави здійснюється в порядку , встановленому
Законом України «Про заставу» .
9.6. Розірвати в односторонньому порядку цей Договір в разі порушення
Заставодавцем умов його виконання. При цьому Заставодержатель повинен у
10-денний строк в письмовій формі повідомити про це Заставодавця і здійснити відповідно до встановленого законом порядку відчуження предмета застави.
7. Пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна
Заставодавця, якщо вирученої від реалізації предмета застави суми коштів недостатньо для погашення боргу і сплати процентів за кредитом.

10. Заставодавець має право:
10.1. Володіти та користуватися предметом застави відповідно до його призначення.
10.2. Лише при наявності письмової згоди Заставодержателя передавати майно в оренду.

11. Заставодавець зобов’язаний:
11.1. Сповіщати Заставодержателя про всі зміни, що відбулися стосовно обставин, визначених у п.п.2 та 3 цього Договору не пізніше ______________ з часу, коли ці зміни сталися.
11.2. Вживати заходів, необхідних для збереження майна, включаючи проведення в разі необхідності поточного та капітального ремонту в термін:
_____________________________________ .
11.3. Здійснити страхування предмета застави за свій рахунок на суму не менше від суми одержаного кредиту з урахуванням процентів та витрат, пов’язаних із зверненням стягнення на заставлене Майно та його реалізацєю.
Страхування предмета застави здійснюється за оцінкою його вартості, що була узгоджена сторонами при прийманні майна під заставу.
11.4. Здійснити заміну предмета застави протягом ___ днів у випадку, якщо заставлене майно було знищене або пошкоджене. За відсутності заміни
Заставодержатель задовольняє свої претензії за рахунок сум страхового відшкодування.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

12. У разі невиконання або неналежного виконання зобов(язань, передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані у зв(язку з цим збитки.
13. За невиконання чи неналежне виконання п.____, п. ____, …
Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф у розмірі
_________________________________________________________________

(Умова про неустойку (штраф, пеню) повинна бути включена до Договору. Розмір неустойки визначається сторонами

Договору).

СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

14. Цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
14. Цей Договір припиніє дію після повного виконання зобов(язань за кредитним договором, передбаченим п.1 цього Договору, і у випадках, передбачених статтями 28 та 29 Закону України «Про заставу».

ІНШІ УМОВИ

16. Одностороння відмова Заставодавця від умов цього Договору не дозволяється, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
17. Заставодавцю не дозволяється перезастава Майна. На підставі нотаріального посвідчення Договору державна нотаріальна контора накладає заборону на відчуження предмета застави та його повторну заставу.
18. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування заставленого Майна несе його власник.
19. Суперечності, що виникають у процесі виконання Договору і не урегульовані цим Договором, розв’язуються відповідно до чинного законодавства України.
20. Додатки (_____) є невід’ємною частиною цього Договору:

21. Доповнення Договору та зміна окремих його положень здійснюються шляхом оформлення додаткових угод між Сторонами .
22. Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.
23. З усіх питаннях, що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватись чинним законодавством України.
24.Цей Договір складено у трьох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу , — по одному Заставодержателю та Заставодавцю, а третій залишається у справах нотаріальної контори.
25. Витрати, пов’язані з укладенням цього Договору, сплачуються
Заставодавцем.

ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Заставодержатель
Заставодавець

____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________

______________________________ ___________________________

( підпис )

( підпис )

М. п. * М.п.
(для юридичної особи)

Заставодержатель
Заставодавець

Додаток 2.4

(Складається, якщо Заставодавець — юридична особа (тільки як майновий поручитель) або фізична особа (позичальник або майновий поручитель) надає у заставу (заклад) транспортні засоби)

ДОГОВІР

ЗАСТАВИ (ЗАКЛАДУ) ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ № ________ (зразок)

м.____________ «_____
«______________199___р.

________________________________________________________________

(найменування відділення Ощадного банку)
( в подальшому — «Заставодержатель» ) в особі __________________________
________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім’я, по батькові)
_________________________________________________________________, який діє на підставі Статуту банку, Положення та довіреності N _____ від
«___»_________199__р., з однієї сторони, і

* (для фізичних осіб:

_________________________________________________________________ ,
(прізвище, ім’я, по батькові позичальника) (в подальшому – Заставодавець ) який проживає за адресою_______________________________________
_________________________________________________________________,)

* (для юридичних осіб:

_________________________________________________________________,

(найменування юридичної особи) ( в подальшому — «Заставодавець» ) в особі ________________________________, який діє на підставі ________

(прізвище, ім’я, по-батькові керівника)
________________________________________________________________ ), з другої сторони, уклали цей Договір про наступне:

ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1. Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного Договору № ______ від ___________________199__р., укладеного між
Заставодавцем та Заставодержателем, за умовами якого Заставодавець зобов(язаний Заставодержателю до «____»_______________199_____р. повернути кредит у розмірі
___________________________________________________________гривень, до
«____»___________________199__ р. сплатити _____________процентів річних за користування ним , а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

ПРИКЛАД (у разі, якщо Заставодавець — майновий поручитель):

Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного Договору № __________ від

________________199__р., укладеного між Заставодержателем та _____________________________, майновим поручителем якого є Заставодавець, за умовами якого

_______________________________ зобов(язаний

Заставодержателю до «___»________________199__р. повернути кредит у розмірі

__________________________________ гривень до

«____»__________________199__р., сплатити_________процентів річних за його користування ним , а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

2. Предметом застави (закладу) є належний Заставодавцю на праві власності автотранспортний засіб _______________________________(в подальшому —
Майно)

(Цей пункт Договору включає опис, оцінку та місцезнаходження Майна, без зазначення яких договір може бути визнано недійсним. Характеристика предмета застави здійснюється на підставі оціночного опису та Акту передачі

Майна у заставу ).

* Балансова ціна становить_________________ гривень (додати для юридичних осіб)
Сторони цього Договору оцінюють майно у________________________
__________________________________ гривень.
Заставодержателем відкрито картку застави № _______________________

(Основні положення, які повинні знайти відображення при складанні цього пункту Договору: опис майна; оцінка майна; місцезнаходження майна; невіддільні плоди майна (застава майна може включати і відокремлені плоди
— у випадках, межах та порядку, передбачених законом чи Договором.

3. Предмет застави є власністю Заставодавця згідно з
_________________________________________________________________
(вказуються документи, що підтверджують право власності на заставлене майно) .

4. Заставодавець заявляє, що:

1. На підставах, передбачених законами України, він має право відчужувати
Майно.
2. На підставах, передбачених законодавчими актами України , на Майно може бути звернене стягнення.
3. На даний час Майно нікому не продано, не подаровано, не здано в оренду, під забороною (арештом) не перебуває.
4. На Майно не оформлено генеральне доручення третій особі щодо його володіння з правом продажу.
5. Майно не підлягає вилученню і вільне від зобов`язань, крім тих, що передбачені цим Договором.
6. До Заставодавця не пред’явлені і не будуть пред’явлені майнові позови, пов(язані з вилученням Майна.
7. Майно не є суб’єктом судового спору.
8. Майно не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм.

5. На строк дії Договору заставлене Майно залишається у володінні
(користуванні) Заставодавця *(при закладі — у володінні (користуванні)
Заставодержателя)) за адресою: ___________________________________ .
_________________________________________________________________

СТРОК І ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ,

ЩО ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ЗАСТАВОЮ (ЗАКЛАДОМ)

6. Зобов’язання, що забезпечено заставою (закладом), вважається виконаним, якщо наявне погашення кредиту в сумі
_________________________________________________________________,

(сума цифрами та літерами ) проценти за користування ним та витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань кредитного Договору, вказаного в п.1 цього Договору, сплачені.

7. Заставодержатель одержує право стягнення боргу за кредитним договором, зазначеним в п.1 цього Договору , за рахунок Майна у випадку, якщо зобов’язання за цим кредитним договором, що забезпечені заставою
(закладом) відповідно до цього Договору, не будуть виконані в строки, передбачені вищевказаним кредитним договором.

8. В разі часткового виконання зобов’язань Заставодавцем застава (заклад) зберігається у початковому обсязі.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

9. Заставодержатель має право:

9.1. Перевіряти стан і умови зберігання заставленого Майна *(якщо Майно знаходиться у володінні (користуванні) Заставодавця).
9.2. Вимагати від Заставодавця вжиття заходів, необхідних для зберігання
Майна *(якщо Майно знаходиться у володінні (користуванні) Заставодавця)
9.3. Придбавати заставлене (закладене) Майно у власність.
9.4. Звернути стягнення на Майно, що прийнято під заставу, до настання строку погашення кредиту в разі порушення Заставодавцем відповідних умов зберігання і експлуатації предмета застави *(якщо Майно знаходиться у володінні (користуванні) Заставодавця) .
9.5. Здійснити за рішенням судових чи нотарiальних органів реалізацію предмета застави (закладу) у разі невиконання позичальником в установлений строк умов кредитного Договору, зазначеного в п.1 цього
Договору.

Реалізація предмета застави здійснюється в порядку, встановленому
Законом України «Про заставу» .
6. Розірвати в односторонньому порядку цей Договір у разі порушення
Заставодавцем умов його виконання. При цьому Заставодержатель повинен у

10-денний строк в письмовій формі повідомити про це Заставодавця і здійснити відповідно до встановленого законом порядку відчуження предмета застави (закладу).
6. Пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна
Заставодавця, якщо вирученої від реалізації предмета застави (закладу) суми коштів недостатньо для погашення боргу і сплати процентів за кредитом.
* (додати в разі укладання Договору закладу) . Якщо виникає загроза загибелі, пошкодження чи зменшення вартості предмета закладу не з вини
Заставодержателя, він має право вимагати заміни предмета закладу, а при відмові Заставодавця виконати цю вимогу, достроково звернувши стягнення на предмет закладу , або задовольнити свої претензії за рахунок сум страхового відшкодування.

* При закладі, коли Майно знаходиться у володінні (користуванні)
Заставодержателя, необхідно додати такі пункти:
Заставодержатель зобов’язаний:
— вживати заходів, необхідних для збереження Майна ;
— регулярно направляти Заставодавцю звіт про користування предметом закладу
(якщо умовами цього Договору допускається користування Заставодержателем предметом застави — п.5.цього Договору);
— належним чином зберігати предмет застави;
— терміново повідомляти Заставодавця про виникнення загрози втрати або пошкодження предмета застави
— повернути предмет застави Заставодавцю протягом _____ днів після виконання забезпеченого заставою зобов’язання.

10. Заставодавець зобов’язаний:
10.1. Сповіщати Заставодержателя про всі зміни, що відбулися стосовно обставин, визначених у п.п. 2 та 3 цього Договору , не пізніше _________з часу, коли ці зміни сталися * (якщо Майно знаходиться у володінні
(користуванні) Заставодавця) .
10.2. Вживати заходів , необхідних для збереження Майна * (якщо Майно знаходиться у володінні (користуванні) Заставодавця) .
10.3. Здійснити страхування предмета застави (закладу) на користь
Заставодержателя за свій рахунок на суму не менше від суми одержаного кредиту з урахуванням процентів та витрат, пов’язаних із зверненням стягнення на заставлене (закладене) майно та його реалізацєю.

Страхування предмета застави (закладу) здійснюється за оцінкою його вартості, що була узгоджена сторонами при прийманні майна під заставу
(заклад).
10.4. Здійснити заміну предмета застави протягом ________ днів у випадку, якщо його було знищено або пошкоджено. За відсутності заміни
Заставодержатель задовольняє свої претензії за рахунок сум страхового відшкодування *(якщо Майно знаходиться у володінні
(користуванні) Заставодавця) .
10.5. Сплачувати податки та збори, що пов’язані з володінням заставленим
Майном.

*Додати положення про заборону МРЄО знімати транспортні засоби з обліку.

*При закладі, коли Майно знаходиться у володінні (користуванні)
Заставодержателя, необхідно додати такі пункти:
Передати Заставодержателю такі документи: а) що підтверджують право власності на Майно, передбачене п.3 цього
Договору; б) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально посвідчені зразки своїх службових осіб (застосовується для майнових поручителів — юридичних осіб) ; в) договір страхування та копії інших документів, що посвідчують страхування закладеного Майна.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

11. У разі невиконання або неналежного виконання зобов(язань, передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані у зв(язку з цим збитки.
12. За невиконання чи неналежне виконання п.____, п. ____, …
Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф у розмірі
__________________________________________________________________

(Умова про неустойку (штраф, пеню) повинна бути включена до Договору. Розмір неустойки визначається сторонами

Договору).

СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

13. Цей Договір набирає чинності з моменту його нотарiального посвідчення.
14. Цей Договір припиняє дію після виконання умов кредитного Договору і у випадках, передбачених статтями 28 та 29 Закону України «Про заставу».

ІНШІ УМОВИ

15. Одностороння відмова Заставодавця від умов цього Договору не дозволяється, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
16. Заставодавцю не дозволяється перезастава Майна. На підставі нотаріального посвідчення Договору державна нотаріальна контора накладає заборону на відчуження предмета застави (закладу) та його повторну заставу.
17. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування заставленого Майна несе його власник * (якщо Майно знаходиться у володінні (користуванні)
Заставодавця).
18. Суперечності, що виникають у процесі виконання Договору і не урегульовані цим Договором, розв’язуються відповідно до чинного законодавства України.

19. Додатки (_____) є невід’ємною частиною цього Договору:

20. Доповнення Договору та зміна окремих його положень здійснюється шляхом оформлення додаткових угод між Сторонами.
21. Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.
22. З усіх питань, що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватись чинним законодавством України.
23. Цей Договір складено у трьох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу , — по одному Заставодержателю та Заставодавцю, а третій залишається у справах нотаріальної контори.
24. Витрати, пов’язані з укладанням цього Договору, сплачуються
Заставодавцем.

ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ (для юридичних осіб) СТОРІН

Заставодержатель
Заставодавець

____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________

( підпис )
( підпис )

М. п. * М.п.
(для юридичної особи)

Заставодержатель

Заставодавець

Додаток N 2.5

(Складається, якщо Заставодавець — юридична особа (тільки як майновий поручитель) або фізична особа (позичальник або майновий поручитель) надає у заклад будь-яке рухоме майно, крім транспортних засобів)

ДОГОВІР

ПРО ЗАКЛАД (ТВЕРДУ ЗАСТАВУ) № ________

(зразок)

м.____________ «___
«______________199___р.

_________________________________________________________________

(найменування відділення Ощадного банку)
( в подальшому — «Заставодержатель») в особі __________________________
__________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім’я, по батькові)

________________________________________________, який діє на підставі
Статуту банку, Положення та довіреності N _____ від «___»_________199__р., з однієї сторони, і

(для фізичних осіб:

_________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові позичальника)( в подальшому – “ заставодержатель”) який проживає за адресою_________________________________________
_________________________________________________________________),

* (для юридичних осіб:

_________________________________________________________________,

(найменування юридичної особи) (в подальшому «Заставодавець») в особі _________________________________________, який діє на підставі

(прізвище, ім’я, по батькові керівника)
______________________,) з другої сторони, уклали цей Договір про наступне:

ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1. Цей договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного
Договору № ______ від ___________________199__р., укладеного між
Заставодавцем та Заставодержателем, за умовами якого Заставодавець зобов(язаний Заставодержателю до «____»_______________199_____р. повернути кредит у розмірі
______________________________________________________________________гривен ь, до «____»___________________199__ р. сплатити _____________процентів річних за користування ним , а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

ПРИКЛАД (у разі, якщо Заставодавець — майновий поручитель):

Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного Договору № __________ від

________________199__р., укладеного між Заставодержателем та ________________________________________________, майновим поручителем якого є Заставодавець, за умовами якого _______________________________ зобов(язаний

Заставодержателю до «___»________________199__р. повернути кредит у розмірі

__________________________________ гривень, до

«____»__________________199__р., сплатити_________процентів річних за користування ним, а також неустойку в розмірі та у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

2. Предметом закладу є належне Заставодавцю на праві власності
__________________________________________________________________(в подальшому — Майно), що передається Заставодавцем у володіння
Заставодержателю.

(Цей пункт Договору включає опис, оцінку та місцезнаходження Майна, що передається у заставу і фактично передається Заставодержателю. Без зазначення цих умов договір може бути визнано недійсним. Характеристика предмета застави здійснюється на підставі оціночного опису та Акта передачі Майна у заставу ).

* Балансова ціна становить________________________ гривень. (додати для юридичних осіб)
Сторони цього Договору оцінюють Майно у_______________________
__________________________________ гривень.
Заставодержателем відкрито картку застави № _______________________

(Основні положення, які повинні знайти відображення при складанні цього пункту Договору: опис майна; оцінка майна; місцезнаходження майна; невіддільні плоди майна (застава майна може включати і відокремлені плоди
— у випадках, межах та порядку, передбачених законом чи договором.

3. * (Для юридичних осіб; для фізичних — якщо є можливість) . Предмет закладу є власністю Заставодавця згідно з _____________________________
_________________________________________________________________.
(вказуються документи, що підтверджують право власності на заставлене майно) .

4. Заставодавець заявляє, що:

1. * Предмет закладу є його власністю (для фізичних осіб).
2. На підставах, передбачених законами України, він має право відчужувати
Майно.
3. На підставах, передбачених законодавчими актами України на Майно може бути звернене стягнення.
4. На даний час Майно нікому не продано, не подаровано, не здано в оренду, під забороною (арештом) не перебуває.
5. Майно не підлягає вилученню і вільне від зобов`язань, крім тих, що передбачені цим Договором.
6. До Заставодавця не пред’явлені і не будуть пред’явлені майнові позови, пов(язані з вилученням Майна.
7. Майно не є суб’єктом судового спору.
8. Майно не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм.

5. На строк дії Договору заставлене Майно залишається у володінні
Заставодержателя) за адресою_____________________________________
_________________________________________________________________

СТРОК І ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ,

ЩО ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ЗАСТАВОЮ (ЗАКЛАДОМ)

6. Зобов’язання, що забезпечено закладом, вважається виконаним, якщо наявне погашення кредиту в сумі___________________________________
__________________________________________________________,

(сума цифрами та літерами) проценти за користування ним та витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань кредитного Договору N ______ від «____ «
_____________199__р., сплачені.

7. Заставодержатель одержує право стягнення боргу за кредитним договором, зазначеним в п.1 цього Договору , за рахунок Майна у випадку, якщо зобов’язання за цим кредитним договором , що забезпечені закладом відповідно до цього Договору, не будуть виконані в строки, передбачені вищевказаним кредитним договором.

8. В разі часткового виконання зобов’язань Заставодавцем заклад зберігається у початковому обсязі.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

9. Заставодержатель має право:

9.1. Придбавати закладене Майно у власність.
9.2. Здійснити за рішенням судових чи нотарiальних органів реалізацію предмета закладу у разі не виконання позичальником в установлений строк умов кредитного Договору N _____ від «____ » __________199__р.

Реалізація предмета застави здійснюється в порядку, встановленому
Законом України «Про заставу»;
9.3. Розірвати в односторонньому порядку цей договір в разі порушення
Заставодавцем умов його виконання. При цьому Заставодержатель повинен у
10-денний строк в письмовій формі повідомити про це Заставодавця і здійснити відповідно до встановленого законом порядку відчуження предмета застави.
4. Пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна
Заставодавця, якщо вирученої від реалізації предмета застави суми коштів недостатньо для погашення боргу і процентів за кредитом.
4. Якщо виникає загроза загибелі, пошкодження чи зменшення вартості предмета закладу не з вини Заставодержателя, він має право вимагати заміни предмета закладу, а при відмові Заставодавця виконати цю вимогу, достроково звернувши стягнення на предмет закладу , або задовольнити свої претензії за рахунок сум страхового відшкодування.

10. Заставодержатель зобов’язаний:
10.1. Вживати заходів, необхідних для збереження Майна.
10.2. Належним чином зберігати предмет застави.
10.4. Терміново повідомляти Заставодавця про виникнення загрози втрати або пошкодження предмета застави.
5. Повернути предмет закладу Заставодавцю протягом _____ днів після виконання забезпеченого закладом зобов’язання відповідно до п.1 цього
Договору.

11. Заставодавець зобов’язаний:
11.1. Здійснити страхування предмета застави за свій рахунок на суму не менше від суми одержаного кредиту з урахуванням процентів та витрат, пов’язаних із зверненням стягнення на заставлене майно та його реалізацєю.

Страхування предмета застави здійснюється за оцінкою його вартості, що була узгоджена сторонами при прийманні майна під заставу.
2. Сплачувати податки та збори, що пов’язані з володінням заставленого
Майна.
2. Замінити протягом ______ днів Майно, передане у заклад, у разі виникнення причин, зазначених в п.9.5 цього Договору.
3. Не розпоряджатись (не відчужувати, не заставляти) Майно, передане в заклад Заставодержателю.
4. Передати Заставодержателю такі документи: а) що підтверджують право власності на майно, передбачене п.3 цього
Договору;
* б) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально посвідчені примірники підписів своїх службових осіб (застосовується для майнових поручителів — юридичних осіб) ; в) договір страхування та копії інших документів, що посвідчують страхування закладеного Майна.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

12. У разі невиконання або неналежного виконання зобов(язань, передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані у зв(язку з цим збитки.
13. За невиконання чи неналежне виконання п._____, п._____, … цього
Договору Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф у розмірі
_______________________ .

СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

13. Цей Договір набирає чинності з дня передачі Майна Заставодержателю.
14. Цей Договір припиняє дію після виконання умов кредитного Договору і у випадках, передбачених статтями 28 та 29 Закону України «Про заставу».

ІНШІ УМОВИ

15. Одностороння відмова Заставодавця від умов цього Договору не дозволяється, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
16. Суперечки, що виникли в процесі виконання Договору і не урегульовані цим Договором, розв’язуються відповідно до чинного законодавства України.
19. Додатки (_____) є невід’ємною частиною цього Договору:

20. Доповнення Договору та зміна окремих його положень здійснюється шляхом укладання додаткових угод між сторонами.
21. Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.
22.З усіх питань , що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватись чинним законодавством України.
23. Цей Договір складено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу , — по одному Заставодержателю та Заставодавцю.

ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ (для юридичних осіб) СТОРІН

Заставодержатель

Заставодавець

____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________
____________________________ ______________________________

______________________________ ___________________________

( підпис )

( підпис )

М. п. * М.п.
(для юридичної особи)

Заставодержатель
Заставодавець

П Е Р Е Л І К можливих додатків до Договору застави

1. Копія кредитного Договору N_____від «____»________199__р. між
Заставодавцем та Заставодержателем.

2. Довідка відповідного органу державної влади про те, що предмет застави не внесено у Державний реєстр національної культурної спадщини.

3. Документ про вартісну оцінку предмета застави.

4. Копія страхового Договору на майно, що прийнято під заставу.

5. Копія документа, що підтверджує право власності Заставодавця на майно, прийняте під заставу (свідоцтво видане нотаріальною конторою, бюро технічної експертизи, договір купівлі-продажу майна та інші документи).

6. Довідка нотаріальної контори чи іншого органу про те, що предмет застави не знаходиться під арештом.

7. Опис майна, що передається в заставу.
Перелік може включати також і інші документи.

Додаток 2.6

Заповнюється

Позичальником

АНКЕТА індивідуального позичальника

Позичальник підтверджує достовірність усіх нижченаведених відомостей та відповідно до умов кредитного Договору та чинного законодавства
України несе відповідальність за їх достовірність.
1. Позичальник
________________________________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові)
________________________________________________________________

(рік і місце народження) який проживає за адресою _________________________________________ телефон N____________
2. Паспорт: серія ___________ номер ____________ виданий _____________
3. Ідентифікаційний код платника податку _______________________________
4. Місце роботи ___________________________________________________

(найменування підприємства)
__________________________________________________________________

(ким працює і з якого року)
__________________________________________________________________ службовий телефон N ____________
5.Найменування банку, в якому відкрито рахунок позичальника
__________________________________________________________________

(з якого місяця, року )
6. Хто (приватна особа, підприємство, організація, установа) може за
Вашим проханням підтвердити Ваш фінансовий стан та надати відповідні рекомендації щодо Вашої платоспроможності
____________________________________________________________________________
________________________________________________________
7. Відомості про близьких родичів
____________________________________________________________________________
________________________________________________________
8. На які цілі Ви одержуєте кредит ____________________________________
9. Строк кредиту __________________________________________________
10. Спосіб погашення кредиту_______________________________________
_______________________________________________________________
(готівкою, шляхом списання сум внеску з рахунку по вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту)

11. Забезпечення кредиту __________________________________________

(закладом, заставою)
12. Перелік нерухомого майна, яке є у вашій власності і вільне від інших зобов’язань _______________________________________________________
_________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
________________________________________________________
13. Чи маєте Ви на даний час заборгованість за кредитом? Якщо є , то вказати: а) установу банку, де Ви маєте заборгованість
_________________________________________________________________ б) суму боргу ___________________________________________________ в) строк дії Договору _____________________________________________ г) дату повного погашення боргу __________________________________

Дата ______________________ ____________________________________

(підпис позичальника)

_________________________
(підпис кредитного працівника, який прийняв анкету).
(Дата)

Додаток 2.7

ОБГРУНТУВАННЯ ВИДАЧІ КРЕДИТУ

Прізвище, ім’я та по батькові Позичальника ____________________________
__________________________________________________________________
Доходи від заробітної плати _________________________________________
Доходи від заощаджень та цінних паперів _______________________________
Інші доходи _______________________________________________________

|№ | ПИТАННЯ | ВІДПОВІДЬ |
|п/п | | |

|РОЗДІЛ 1 |
|ОБГРУНТУВАННЯ КРЕДИТНОЇ СЛУЖБИ |

Доходи та витрати позичальника (сім’ї)
|№ |Доходи |Пози-ч|Інший член|Витрати |Пози-чал|Інший |
|п/п | |аль-ни|сім’ї | |ьник |член |
| | |к | | | |сім’ї |
| | | | | | | |
|1 | 2 |3 |4 | 5 |6 |7 |
|1 |Заробітна | | |Прибутковий | | |
| |плата | | |податок | | |
|2 |Доходи від | | |Аліменти | | |
| |заощаджень | | | | | |
| |та цінних | | | | | |
| |паперів | | | | | |
|3 |Інші доходи | | |Щомісячні | | |
| |(зазначити | | |платежі по | | |
| |конкретно) | | |раніше | | |
| | | | |одержаних | | |
| | | | |позичках | | |
|4 | | | |Платежі за | | |
| | | | |товари, | | |
| | | | |придбані в | | |
| | | | |розстрочку | | |
|5 | | | |Комунальні | | |
| | | | |платежі | | |
|6 | | | |Щомісячні | | |
| | | | |платежі по | | |
| | | | |страхуванню | | |
|7 | | | |Інші витрати | | |
| | | | |(плата за | | |
| | | | |навчання, | | |
| | | | |дит.садок та | | |
| | | | |ін.) | | |
|8 |Разом | | |Разом | | |
| |доходів | | |витрат | | |
|9* |Всього | |Всього витрат| |
| |доходів | | | |
| |(ряд.8 графа| |(ряд.8 графа | |
| |3+4) | |6+7) | |

|1. |Чи має позичальник стабільний прибуток? | |
| |(Довідка про заробітну плату, інші | |
| |документи, що підтверджують доходи) | |
|2. |З якого часу працює на даному підприємстві? | |
|3. |З якого часу є клієнтом | |
| |Ощадного банку? | |
|4. |Коефіцієнт платоспроможності позичальника | |
| |Кпп розраховується як відношення сукупного | |
| |середньомісячного доходу (МД) до суми | |
| |середньомісячних витрат (МВ) та місячних | |
| |платежів по кредиту та відсотках (МПП): | |
| |МД | |
| |Кпп = ————————, | |
| |МПП + МВ | |
| |де МПП — місячні платежі по позичці , | |
| |включаючи відсотки (в розрахунок береться | |
| |позичка, яку передбачає одержати | |
| |позичальник). | |
| |Теоретичне значення коефіцієнта | |
| |платоспроможності Кпп — не менше 1.3 | |
|5. |Коефіцієнт платоспроможності сім(ї Кпс | |
| |обчислюється з відношення сукупного | |
| |місячного доходу сім(ї до всіх місячних | |
| |витрат, включаючи витрати по позичці : | |
| |МДС | |
| |Кпс = ——————-, | |
| |МВС + МПП | |
| |де МДС — місячний дохід сім(ї; | |
| |МВС — місячні витрати сім(ї . | |
| |Теоретичне значення Кпс повинно бути не | |
| |менше 1,5 | |
|7. |Наявність всіх необхідних документів для | |
| |одержання кредиту. | |
|8 |Реальність розрахунку позичальника по | |
| |обгрунтуванню фінансових можливостей | |
| |погашення боргу і сплати процентів за | |
| |кредитом: | |
| |-реальне; | |
| |-частково реальне; | |
| |-нереальне. | |
|9. |Ліквідність заставленого майна позичальника | |
| |або майнового поручителя: | |
| |-високоліквідне; | |
| |-ліквідне; | |
| |-неліквідне. | |
|10. |Кредитна історія позичальника, | |
| |наявність(випадків)кредитної заборгованості | |
| |по раніше отриманих кредитах та | |
| |взаємопоручительств. | |
|ВИСНОВОК |
| |
|Дата | |
|Підпис | |

| РОЗДІЛ 2 |
|ОБГРУНТУВАННЯ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ |
|1. |Правова оцінка кредитної | |
| |угоди, на підставі якої | |
| |надається кредит | |
|2. |Правова оцінка забезпечення: | |
| |-договір застави з позичальником| |
| | | |
| |-договір застави з майновим | |
| |поручителем | |
|3. |Наявність застрахованого майна ,| |
| |яке є заставою, його правовий | |
| |статус | |
|ВИСНОВОК: | |
| | |
|Дата | |
|Підпис | |

| РОЗДІЛ 3 |
|ОБГРУНТУВАННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ |
|1. |Чи відповідають дійсності дані, | |
| |що наведені в анкеті | |
| |позичальника | |
|2. |Надійність забезпечення | |
| |кредиту | |
|3. |Чи є реальним цільове | |
| |призначення кредиту ? | |
|ВИСНОВОК | |
| | |
| | |
|Дата | |
|Підпис | |

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК ПРО МОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ КРЕДИТУ:

_______________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
_____________________________________________

Дата________________________

Підпис начальника кредитної служби_________________________

Додаток 2.8

Штамп підприємства, установи, організації

Довідка дійсна протягом
» » ________________199 р. 15 днів
N_____________

Д О В І Д К А для одержання кредиту в установі

Ощадного банку

____________________________________________________________

( найменування району, міста )

Видана гр.__________________________________________________

( прізвище, ім’я та по батькові )
Що він (вона) постійно працює з «______»__________________199_р. на посаді
___________________________________________________ одержує пенсію довічно або строком до «___»_______________199_р.
____________________________________________________________(повне найменування підприємства, установи, організації органу, що призначив пенсію, і його поштова адреса)

і його (її) середньомісячний заробіток (пенсія) за останніх три місяці становить____________________________________________гривень.

(цифрами і літерами)

Зі вказаного заробітку (пенсії) робляться щомісячні утримання за виконавчими листами та іншими документами у розмірі ________процентів.

Табельний номер чи номер пенсійної книжки.

Керівник___________________________________

М.п.

Гол. бухгалтер _________ ____________________

Зворотний бік довідки

Довідка видається адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем роботи ( встановлення пенсії) одержувача позички в одному примірнику і надається останнім в установу Ощадного банку
України.

Підприємства, установи і організації можуть одноразово видавати лише по одній довідці про заробіток (пенсію).

Друга довідка може бути видана лише після погашення кредиту, виданого за першою довідкою. Для одержання другої довідки працівник
(пенсіонер) повинен пред’явити попередній кредитний договір з відміткою установи Ощадного банку про повне погашення позички.

Довідки не видаються особам, що підлягають звільненню з різних причин.

Прізвища керівника підприємства, установи, організації і головного бухгалтера вказуються повністю.

Довідка заповнюється одним кольором чорнила , або кульковою ручкою .
Виправлення не допускаються.

Керівники і головні бухгалтери підприємств, установ і організацій несуть персональну відповідальність за подання недостовірної інформації щодо доходів працівника.

Додаток 2.9

К А Р Т К А З А С Т А В И (ЗАКЛАДУ) N_________

(установа банку) до Договору застави _________________________

(N, дата) позичковий рахунок N_______________________

|№ п/п|Відмітки про |Наймену|Модель,.|Рік |Оціноч-н|Відмітки про |
| |приход об”єкта|- |тип, |виго-то|а |вибуття об`єк |
| |(бух. запис) |вання |марка |в-лення|вар-тіст|та (бух. |
| | |об`єкта| | |ь |запис) |
| |дата |номер | | | | |дата |номер|
| | | | | | | | | |

Картку заповнив «____»______________199_ р.

Керуючий відділенням банку _________________

Головний бухгалтер _________________________

Додаток 2.10

З А Я В А індивідуального позичальника на видачу кредиту

«______»______________199_ р.
Від ______________________________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові позичальника)
Адреса____________________________________________________________
__________________________________________________________________
Найменування установи банку _______________________________________
В рахунок дозволеного кредиту на____________________________________

(призначення кредиту) прошу видати мені _________________________________________________

(готівкою, чеком, перерахуванням)
___________________________________________________________гривень.

(сума цифрами і літерами)

Позичальник_______________________

(підпис)

Додаток 2.11

Розпорядження операційному управлінню (відділу)

«____»___________199__року
В рахунок дозволеного кредиту видати
__________________________________________________________________
(готівкою, чеком, перерахуванням з зазначенням реквізитів одержувача коштів)
_______________________________________________________________грн

(сума цифрами та літерами )

—
Керівник установи банку

(підпис)

Головний бухгалтер

(підпис)

Кредитний працівник

(підпис)

«_____»______________ 199_ р.

Додаток 2.12

З А Я В А

Прошу з належної мені суми заробітної плати (пенсії) утримувати і перераховувати суми внесків у погашення кредиту та сплати процентів за користування ним, одержаного мною в установі Ощадного банку N
_________________________________________________________________

(району, міста) на __________________________________________ , в сумах і строки,

(призначення кредиту)

вказані установою Ощадного банку України в супровідному листі на адресу
__________________________________________________________________
(найменування підприємства, установи, організації чи органу, що призначив заробітну плату (пенсію)

_________________________

(підпис)

«____»_____________199 р.

Додаток 2.13

С У П Р О В І Д Н И Й Л И С Т

При цьому направляється заява громадянина (громадянки)
__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові) який (яка) отримав (ла) в ___________________________________Ощадного

(назва установи) банку України N ______________________ кредит на__________________

_________________________________________________________________

(призначення кредиту ) на суму____________________________________________________гривень,

( цифрами і літерами ) про утримання із заробітної плати внесків, починаючи з «___» _______199 р. включно, щомісячно в сумі _______________________ гривень у погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування ним.

Утримання суми внесків у погашення кредиту та процентів за користування ним просимо перераховувати на кореспондентський рахунок N _______ установи
Ощадного банку України N________в_______________________________
_______________________________________________________з позначкою:

(найменування і місцезнаходження)
«В погашення заборгованості гр. ___________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові) за кредитом та процентів , особовий рахунок N ____________________ «

Керівник установи
_________________

Ощадного банку України (підпис)

Гол. бухгалтер
__________________

(підпис)

Додаток 2.14

А К Т передачі майна у заклад

«_____»____________ 199_р. м. ________________

Громадянин (громадянка )___________________________________________

(прізвище, ім`я, по батькові)
(* (для майнового поручителя-юридичної особи) Ми, що нижче підписалися, представник (в подальшому – Заставодавець),
____________________________________________________________________________
______

(найменування підприємства, установи і т.п.) в особі _____________________________________________________________ )

(посада, прізвище, ім’я, по батькові) з однієї сторони, і представник (в подальшому –
Заставодержатель),__________________________________________________________
________

(найменування установи банку) в особі ___________________________________________________________

(посада, прізвище, ім’я, по батькові) з другої сторони, склали цей акт про те, що згідно з укладеним договором про заставу від «__»______199_р. N ________ та оціночним описом заставодавець передає, а заставодержатель приймає у заклад наступне майно:

|п/п |Найменува-нн|Одиниця | Кількість |Характерис-ти|Примітка |
| |я майна |виміру | |ка | |
| | | | |(опис) | |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |

1
2
3

за оціночною вартістю ______________________________________ гривень.

( цифрами і літерами )

Майно передається Заставодавцем у володіння Заставодержателя
__________________________________________________________________

(вказати: для подальшої реалізації чи на відповідальне зберігання)

Заставодержатель
Заставодавець

_______________
_________________

(підпис)

(підпис)

Додаток 2.15

В І Д О М О С Т І з особового рахунку індивідуального позичальника

Позичальник_______________________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові)
Адреса____________________________________________________________

Найменування установи Ощадного банку N_____________________
__________________________________________________________________

За кредитним договором № _____від «____» _________ 199 р. підлягають стягненню на користь _______________________________________________

(найменування установи Ощадного банку та номер) прострочені платежі.

|Строк платежів| |Сума платежів | |Разом |
| |простроченого |проценти з |проценти за | |
| |боргу |основного |прострочені | |
| | |боргу |платежі | |
|1 |2 |3 |4 |5 |

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

( сума літерами ) з нарахуванням процентів з суми_____________________________ гривень. з_____________процентів за кожний день прострочки з ________________ по день сплати.

Головний бухгалтер

(підпис)

«____»_________________ 199 р.

`Додаток 2.16

З А Я В А (зразок) до народного суду про розшук позичальника

№_____________ «
«_____________ 199 р.

Найменування установи Ощадного банку____________________
____________________________________________________________________________
________________________________________________________

Місцезнаходження установи Ощадного банку____________________
____________________________________________________________________________
_______________________________________________________

Найменування суду ______________________________________________

на підставі статті 97 ЦПК України просить суд внести ухвалу про розшук громадянина (ки) ____________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові)

через органи внутрішніх справ, оскільки місце проживання боржника невідоме.

Громадянин(громадянка)____________________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові) зник (ла), не сплативши заборгованості за кредитом та процентами за користування ним , виданим Ощадним банком України на_____________
__________________________________________________________________

(призначення кредиту)

Загальна сума залишку заборгованості____________________________
_____________________________________________________________грн.

(сума цифрами і літерами)

На стягнення вказаної заборгованості є ____________________________

( рішення суду, виконавчий лист
___________________________________, виконавчий напис) виданий судом у справі N ________________________________________________________ нотаріальної контори, виконавчого комітету________________________
___________________________________________ Ради народних депутатів.

При цьому повідомляємо відомості про боржника:

|N | Перелік відомостей |На підставі яких документів чи |
|п|п | |джерел встановлені ці відомості. |
| | |При посиланні на паспорт вказати |
| | |серію, номер, ким і коли виданий, а|
| | |на інший документ — його номер, |
| | |дату, ким виданий |
| | | |

1. Прізвище

2. Ім’я

3. По-батькові

4. Рік народження

5. Місце народження

6. Адреса останнього місця проживання

7. Останнє місце роботи

8. Коли вибув (число, місяць, рік)

9. Інші відомості про розшукуваного (ну)

__________________________________________________________________

М. п.

Керівник установи

Ощадного банку України ___________________________

(підпис)

Примітка: по рядку 9 вказуються відомості, які можуть полегшити пошук, якщо вони відомі банку. Наприклад, відомості про родичів і знайомих розшукуваного, де і на яких видах обліку перебував розшукуваний (військовому, господарчому в органах соціального забезпечення, лікувальних закладах та ін.) , та інші відомості.

Додаток 2.17

ЖУРНАЛ реєстрації кредитних договорів

|№ |Дата |П.І.Б|Пред| Су- |Про- |Форма |Дата |Да-та|Фор- |При-м|
|п/п |та № |пози |-мет|ма |цент-|надан- |та і |погаш|ма |ітка |
| |Договору|чаль-|дого|дого |на |ня |строк|ен-ня|забезп| |
| | |ника |- |вору |став-|креди- |про-л|кре-д|ечення| |
| | | |вору| |ка |ту |он-га|и- |креди-| |
| | | |(на | | |(готів-|ції |ту |тного | |
| | | |які | | |кою, | | |зобов`| |
| | | |цілі| | |р/че-ко| | |-язанн| |
| | | |) | | |м, | | |я | |
| | | | | | |перера-| | | | |
| | | | | | |хуван-н| | | | |
| | | | | | |ям) , | | | | |
| | | | | | |дата | | | | |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 |10 |11 |
| | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | |

Додаток 2.18

Доходи та витрати позичальника (сім’ї)

|№ |Доходи |Пози-ч|Інший член|Витрати |Пози-чал|Інший |
|п/п | |аль-ни|сім’ї | |ьник |член |
| | |к |(поручи-те| | |сім’ї |
| | | |ль) | | |(пору-чи|
| | | | | | |тель) |
|1 | 2 |3 |4 | 5 |6 |7 |
|1 |Заробітна | | |Прибутковий | | |
| |плата | | |податок | | |
|2 |Доходи від | | |Аліменти | | |
| |заощаджень | | | | | |
| |та цінних | | | | | |
| |паперів | | | | | |
|3 |Інші доходи | | |Щомісячні | | |
| |(зазначити | | |платежі по | | |
| |конкретно) | | |раніше | | |
| | | | |одержаних | | |
| | | | |позичках | | |
|4 | | | |Платежі за | | |
| | | | |товари, | | |
| | | | |придбані в | | |
| | | | |розстрочку | | |
|5 | | | |Комунальні | | |
| | | | |платежі | | |
|6 | | | |Щомісячні | | |
| | | | |платежі по | | |
| | | | |страхуванню | | |
|7 | | | |Інші витрати | | |
| | | | |(плата за | | |
| | | | |навчання, | | |
| | | | |дит.садок та | | |
| | | | |ін.) | | |
|8 |Разом | | |Разом | | |
| |доходів | | |витрат | | |
|9* |Всього | |Всього витрат| |
| |доходів | | | |
| |(ряд.8 | |(ряд.8 кол | |
| |кол.3+4) | |6+7) | |

*) використовується при визначенні Кпс

Додаток 2.19

Визначення узагальненого показника фінансового стану позичальника.

|№ |Назва показника |Ваго-мі|Розрахун-ко|Значення |
|п/п | |сть |ве значення|показника з |
| | | |показника |урахуванням |
| | | | |вагомості |
| | | | |(гр.4*гр3) |
|1 |2 |3 |4 |5 |
|1 |Коефіцієнт платоспромо-жності |8 | | |
| |позичальника (Кпп) | | | |
|2 |Коефіцієнт платоспромо-жності |7 | | |
| |сім(ї (Кпс) | | | |
|3 |Вік позичальника (ВП) |1 | | |
|4 |Наявність власної неру- |1 | | |
| |хомості (ВН) | | | |
|5 |Наявність постійної |1 | | |
| |роботи (ПР) | | | |
|6 |Безперервний стаж роботи (БС) |1 | | |
|7 |Погашення кредитів у минулому |1 | | |
| |(ПМ) | | | |

Додаток 2.20

Рейтингова шкала для визначення класу позичальника

|Значення показника | Клас |
|Понад 30 | А |
|Від 25 до 30 | Б |
|Від 20 до 25 | В |
|Від 15 до 20 | Г |
|Менше 15 | Д |

————————
[1] Побединська Вікторія Проблеми споживчого кредитування в Україні
/Вісник НБУ №2 с.42-45
[2] Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка. — М.: ИКЦ «Дис»,
1997.- 464 с.
— Панова Г.С. Банковское обслуживание частных лиц. – М.:АО ДИС, 1994. –
352с.
Банковское дело / Учебник для вузов под редакцией Колестникова – М.:
Финансы и статистика , 1996. – 480 с.
— Полфреман Д. Основы банковского дела /Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М, 1996. –
624 с.
— Мирун Н.И. Герасимович А.Л. Банковское обслуживание предприятий и населения, — К.: Национальная академия управления, 1996.- 278 с.
— Банковский портфель – III / Книга менеджера по кредитам, Книга менеджера по трастовым операциям и фондам, Книга менеджера по расчетам, Книга банковского бухгалтера и аудитора / Отв. редактор Ю. Коробов и др. – М.:
СОМИНТЕК ,1995. – 752 с. (Портфель делового человека)

[3] Корниенко Е.Б. Коммерческие банки их операции: Учебное пособие. —
Симферополь, 1995.- 270 с.(с. 136)

[4] Економічний словник-довідник: За ред. док. екон. наук, проф. С.В.
Мочерного — К.: Феміна, 1995.- 368 с. (Nota bene ) (с. 306).
[5] Діяльність Ощадного банку України в ринкових умовах/ Під ред. Мішти
С.П. — К.: «ЛИБРА», 1996.- 160 с. (с. 108)
[6] Деньги, кредит, банки: Справочное пособие / Г.И. Кравцова,
Б.С.Войтешенко, Е.И. Кравцов и др. ;под общ. ред. Г.И. Кравцовой , —
Мн.: Меркаванне, 1994.- 270 с.( с. 142)

[7] Банковский портфель – III / Книга менеджера по кредитам, Книга менеджера по трастовым операциям и фондам, Книга менеджера по расчетам,
Книга банковского бухгалтера и аудитора / Отв. редактор Ю. Коробов и др. –
М.: СОМИНТЕК ,1995. – 752 с. ( Портфель делового человека ) ( с. 44)

[8] Банківська енциклопедія / Під редакцією д. ек. н. професора Мороза А.М.
— К.: «Слід», 1993.- 328 с. (с. 158 )

[9] Банковское дело /под редакцией Колесникова, — М.- 1995 г. — стр. № 318

[10] Деньги.Кредит.Банки:Учебник для вузов / под ред.проф.Е.Ф.Жукова —
М.: Банки и биржи , ЮНИТИ, 1999.- 622 с.(с. 363)
[11] Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции —
М.: АОЗТ «АНТИДОР» совместно с «Торговым домом «Алеша», 1998.- 320 с.( с.
306).

[12] Банковское дело и финансирование инвестиций: т.2 политика и стратегия/ под ред. Н. Брука, — Вашингтон :Всемирный банк реконструкции и
Развития , 1997.- 648 с.

[13] Полфреман Д. Основы банковского дела /Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М,
1996. – 624 с.(С. 488)

[14] Звичайно забудовник фінансує свою частину за рахунок коштів інших інвесторів. Було б, однак, в цьому випадку бажано, щоб він на свій страх і ризик вклав в справу частину власних коштів.

————————
Рис.1.1 Класифікація споживчих кредитів

Цільові кредити окремим цільовим групам

довгострокові

короткострокові

середньострокові

На повну вартість

На часткову оплату

За ступенем покриття кредитом вартості товару

неорганізовані

організовані

За строками надання

За способом організації надення

Разовим платежем

В розстрочку (поступово)

За суб(єктами кредитних відносин

небанківські

банківські

товарні

грошові

На нецільові споживчі потреби

Для купівлі товарів та сплати послуг

На розвиток підсобного господарства

Під банківські кредитні карточки

чекові

інвестиційні

За способом погашення

За формою видачі

За цільовим характером

Класифікація споживчих кредитів

Рис.2.1. Схема цілей на які надаються довгострокові споживчі кредити

Цілі на які надаються довгострокові споживчі кредити

будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок

надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літньої кухні, теплиці, майстерні, навісу тощо

гаражів

індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями

поточні потреби (придбання товарів тривалого користування меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.).

квартир

купівлю

реконструкцію та капітальний ремонт

індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку

гаражів

будинків дачного типу і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом

будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом

індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями

квартир у багатоквартирних житлових будинках

будівництво

Одержувач

Комплекс задач «Аналіз фінансового стану позичальника — фізичної особи

Підкомплекс «Аналіз фінансового стану класу позичальника»

Підкомплекс «визначення фінансового стану позичальника»

Рейтингова оцінка платоспроможності фізичної особи позичальника

Прийняття рішення про надання кредиту