Міністерство освіти і науки України
Національний університет кораблебудування
імені адмірала Макарова
кафедра фінансів
„Затверджую”
Завідуючий кафедрою
________________Рогов Г.К.
«___» _____________200__ р.
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
“методика оцінки кредитоспроможності позичальників”
Робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста
за спеціальністю 7.050104 „Фінанси”
за кваліфікацією „спеціаліст з фінансів”
Науковий керівник Рогов Г.К.
Здобувач-студент Костирко Г.М.
Миколаїв – 2007
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ
ІМЕНІ АДМ. МАКАРОВА
“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Завідуючий кафедрою фінансів
Рогов Г.К.__________________
„___”________________200_р.
ЗАВДАННЯ
НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ
Студент_____гр.___________________________________________________
Тема роботи __________________________________________________________________
Початкові данні по роботі __________________________________________________________________
Перелік питань, що належать до розробки __________________________________________________________________
Перелік графічного матеріалу __________________________________________________________________
Розділ “Охорона праці та екологія” __________________________________________________________________
Консультант _______________________________/_________________________________/
(підпис) (ПІБ)
Дата видачі завдання Дата представлення проекту на кафедру
«_____»_________200_ р. «_____»__________200_ р.
Науковий керівник
_______________________________/_________________________________/
(підпис) (ПІБ)
Студент
_______________________________/_________________________________/
(підпис) (ПІБ)
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………… ……………
1. Сутність і методи оцінки кредитоспроможності позичальника…………………
Порівняльний аналіз визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника…………………………………………………………………..
Кредитоспроможність позичальника, як економічне явище……………….
Методи оцінки кредитоспроможності позичальника………………………
Аналіз методичного апарату ПриватБанку за оцінкою
кредитоспроможності позичальника………………………………………….
2.1. Приватбанк – лідер банківського ринку України…………………………….
2.2. Методика оцінки кредитоспроможності позичальника,
використовувана ПриватБанком…………………………………………….
2.3. Аналіз фінансового стану позичальників ……………………………………… 2.4. Аналіз кредитних ризиків……………………………………….……………….
3.Вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності
3.1.Вдосконалення кредитної політики банків України
3.2.Рекомендації щодо покращення Методики оцінки
кредитоспроможності ПриватБанку
3.3.Вдосконалення роботи з проблемними кредитами
3.4.Світовий досвід в мікрокредитуванні
4.Охорона праці
4.1.Аналіз небезпечних та шкідливих факторів, характерних для
відділення “Міське” МРУ ПриватБанку
4.2.Розробка заходів по забезпеченню сприятливих умов роботи
4.3.Розрахунок системи штучного освітлення
5.Охорона навколишнього середовища
5.1.Загальні положення про всі забруднюючі речовини, які виділяються
відділенням “Міське” МРУ ПриватБанк
5.2.Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища
Висновки……………………………………………………………….
Список використаної літератури…………………………………….. Додатки…………………………………………………………………
ВСТУП
Зміни, що відбуваються в економіці України, припускають істотні зміни у взаємовідносинах між комерційними банками і суб’єктами господарювання. Висока ризикована банківської діяльності головним чином пов’язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів.
Аналіз структури активів банківської системи України свідчить про те, що більш третини з них доводиться на кредитний портфель. Кредитні операції банку є ведучими серед інших як по прибутковості, так і по масштабності розміщення засобів.
У нинішніх умовах господарювання, українські комерційні банки вимушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері.
Початковим моментом в оцінці можливостей потенційного клієнта, охочого одержати кредит, є визначення банком можливості позичальника повернути основну суму кредиту в обумовлений час і сплатити відсотки за користування ним.
Один з основних способів уникнення неповернення позики є ретельний і кваліфікований відбір потенційних позичальників. Головним засобом такого відбору є економічний аналіз діяльності клієнта з позиції його кредитоспроможності. Під кредитоспроможністю розуміється такий фінансовий стан підприємства – позичальника, яке дає упевненість в ефективному використовуванні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитної угоди.
Існує безліч методик оцінки якості позичальників – методик аналізу фінансового положення клієнта і його надійності з погляду своєчасного погашення кредиту. Вживані в даний час і рекомендовані способи оцінки кредитоспроможності позичальника спираються, головним чином, на аналіз його діяльності в попередньому періоді і орієнтовані, в основному, на рішенні розрахункових задач. При всьому значенні таких оцінок, вони не можуть вичерпно характеризувати кредитоспроможність потенційного позичальника в прогнозі.
Економічний аналіз діяльності клієнта повинен здійснюватися банком постійно, починаючи з першого етапу — підготовки до укладення договору на обслуговування клієнта. Особливо глибоким повинен бути економічний аналіз при укладенні кредитних договорів. Це дозволить запобігти невиправданим з погляду грошового обігу і народного господарства кредитним вкладенням, їх структурним зрушенням, забезпечити своєчасне і повне повернення позик, що має важливе значення для підвищення ефективності використовування матеріальних і грошових ресурсів.
Мета даної курсової роботи – розкриття поняття кредитоспроможність, розгляд методик оцінки якості потенційних позичальників, вживані комерційним банками в процесі кредитного аналізу. В ході аналізу виявити переваги і недоліки, властиві оцінці якості позичальників, що проводиться по цих методиках. Також розробка пропозицій по удосконаленню процесу оцінки і відбору потенційних позичальників для підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків і підвищення, тим самим, якості портфеля банківських позик.
Виходячи з мети даної роботи основними її задачами є наступні:
вибір найбільш оптимальної і ефективної методики оцінки кредитоспроможності позичальника;
виробити глибокий аналіз одержаних матеріалів, а також на його основі сформулювати висновок і рекомендації по удосконаленню процесу оцінки кредитоспроможності позичальника;
вивчення зарубіжного досвіду .
При написанні даної курсової роботи використовувалися законодавчі акти, звітність банку, а також нормативні документи.
РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ І МЕТОДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ
1.1. Порівняльний аналіз визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника.
Процес кредитування пов’язаний з дією численних і багатоманітних чинників ризику, здатних спричинити за собою непогашення позики в обумовлений термін. Зміни в споживацькому попиті або в технології виробництва можуть вирішальним чином вплинути на справи фірми і перетворити колись процвітаючого Позичальника на збиткове підприємство. Тривалий страйк, різке зниження цін в результаті конкуренції або відхід з роботи провідних фахівців — все це здатний відобразитися на погашенні боргу позичальником. Надаючи позики, комерційний банк повинен вивчати чинники, які можуть спричинити за собою їх непогашення. Таке вивчення іменують аналізом кредитоспроможності (credit analysis).
Основна мета такого аналізу визначити здатність і готовність позичальника повернути запрошувану позику відповідно до умов кредитного договору. Банк повинен у кожному випадку визначити ступінь ризику, який він готовий узяти на себе, і розмір кредиту, який може бути наданий в даних обставинах.
Розглядаючи кредитну заявку, службовці банку враховують багато чинників. Впродовж багатьох років службовці банку, відповідальні за видачу позик виходили з наступних моментів: дієздатності позичальника, його репутації, здібності одержувати дохід, володіння активами, стани економічної кон’юнктури.
Банки розвинених капіталістичних країн застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована залежно від характеру Позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності), а також може ґрунтуватися як на сальдових, так і оборотних показниках звітності клієнтів.
1. 2. Кредитоспроможність позичальника як економічне поняття.
Кредитоспроможність клієнта (позичальника) — одне з тих нових понять, яке буквально внесла в наше життя нова економічна епоха. Не дивлячись на це, сьогодні, вже можна з упевненістю сказати, що воно зайняло в ній своє місце міцно і назавжди.
Існує безліч визначень кредитоспроможності клієнта (позичальника). Найпоширенішим з них є наступне: здатність особи повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями, що робить невідмітним його від іншого терміну – “платоспроможність”.
У зв’язку з цим, розглянемо відмінності понять кредитоспроможності і платоспроможності:
|
Кредитоспроможність
| Платоспроможність |
| 11.
| Поняття вужче у відмінності від платоспроможності
| Поняття, що вміщає в себе поняття кредитоспроможності |
| 22.
| Прогнозує платоспроможність підприємства на термін кредиту. (11.-с.144)
| Фіксує неплатежі за минулий період або яку-небудь іншу дату. |
| 33.
| Характеризує можливість погашення частини загальної заборгованості, а саме позикової заборгованості.
| Характеризує здатність і можливість погасити всі види заборгованості. |
| 44.
| Джерела погашення:
| |
|
виручка від реалізації продукції,
виручка від реалізації майна, прийнятого банком в заставу по позиці,
гарантія іншого банку або підприємства,
страхове відшкодування.
|
— виручка від реалізації продукції, — виручка від реалізації майна підприємства. |
Існує безліч доповнень, уточненні, і навіть інших трактувань нашого шуканого поняття, більшість яких можна стисло звести до наступних визначень.
Кредитоспроможність як:
— необхідна передумова або умова отримання кредиту;
— готовність і здатність повернути борг;
— можливість правильно використовувати кредит;
— можливість своєчасно погасити позику (реальне повернення кредиту).
У працях економістів 20-х років, де проблеми кредитування завжди були актуальні і широко освітлені, кредитоспроможність розуміли як:
з погляду позичальника: здібність до здійснення кредитної операції і можливості своєчасно повернути позику;
з погляду банку: правильне визначення розміру допустимості кредиту(17.-с. 49).
Сучасні умови — перебудова кредитної системи країни, утворення комерційних банків і перехід до дворівневої структури банківської системи, орієнтація на ринковий характер економіки зажадали розробку глибших підходів до проблеми оцінки банками кредитоспроможності позичальників.
Найзмістовніше визначення кредитоспроможності було запропоноване М.О. Сахарової, яка вважає, що кредитоспроможність банківських клієнтів є “таким фінансово-господарським станом підприємства або організації, який дає упевненість в ефективності використовуванні позикових засобів, здатності н готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору” (32.-с. 20).
Інші дослідники заперечують з приводу ухвалення за основу такого визначення при розгляді методики оцінки кредитоспроможності ,стверджуючи, що якщо під ефективністю використовування позикових засобів розуміти отримання доходу від заходу, що кредитується, то банк не має права пред’являти такі вимоги до позичальника. Крім того, визначення кредитоспроможності, що приводяться, не враховують найважливішу умову кредитної операції, як правоздатність позичальника.
На думку цих авторів, суттю категорії «кредитоспроможність» є “ правове і господарське положення позичальника, що реально склалося, і, виходячи з оцінки якого банк ухвалює рішення про початок (розвитку) або припинення кредитних відносин з позичальником” (23. -с. 32).
Це визначення ми і приймемо за основу в даній дослідницькій роботі.
При визначенні банком кредитоспроможності, як правило, беруться до уваги наступні чинники:
— діє- і правоздатність позичальника для здійснення кредитної операції;
— його моральний вигляд, репутація;
— наявність забезпечувального матеріалу позики;
— здатність позичальника одержувати дохід.
Правоздатність — це визнана державою здатність юридичних осіб мати права і нести обов’язки, що передбачені і допускаються законом (23.-с. 33).
Дієздатність — це правомочність позичальника до отримання кредиту. Мається на увазі не тільки наявність Статуту, Свідоцтва про реєстрацію підприємства, ліцензії на той або інший вид діяльності, згода членів партнерства або засновницький договір, і інші документи, але і характеризується відсутністю яких-небудь обмежень і заборон на самостійність підприємства як юридичної особи (30.-с. 236).
Моральному вигляду клієнта в Україні особливо велика увага надавалася в літературі дореволюційного періоду. На думку І. Ададурова, «першою і найважливішою умовою кредиту є необхідність, щоб особа, що шукає у нас можливості кредитування, по своїх етичних якостях не вселяла недовір’я» . При цьому моральну основу кредитної операції (чесність і порядність) напряму пов’язували з чинником управління справами, компетентністю, умінням керівників господарств передбачати зміни економічної кон’юнктури і користуватися ними, своєчасно перебудовувати виробництво і т.д. Складність складає вимірювання і оцінка подібних чинників, бо представити їх значення в цифрах неможливо.
Природно, до числа найважливіших аспектів кредитоспроможності відносилася наявність матеріального забезпечення позики. Окремі фахівці навіть надавали цьому чиннику вирішальне значення. Н.Бунге пов’язував вищу кредитоспроможність з найбільшою нерухомістю капіталу, вкладеного в нерухоме майно. Він писав, що «майно нерухоме розглядається як найкраща гарантія» .
Найважливішим чинником більшість економістів того часу при розгляді питання про видачу кредиту вважала можливість отримання позичальником доходу. Той же І.Ададуров зв’язував можливість кредитування конкретного господарства » з його вищою доцільністю, стійкістю і прибутковістю» (13. -с. 59). На цьому і робився акцент в дослідженнях 20-х років. Здатність позичальника погасити позикову заборгованість має значення для кредитора лише в тому випадку, якщо вона відноситься до майбутнього періоду (є прогнозом такої здатності, причому прогнозом достатньо обгрунтованим і правдоподібним). Тим часом всі показники кредитоспроможності, вживані на практиці, обернуті в минуле, оскільки розраховуються за даними за минулий період або періоди, до того ж звично дані про залишки («запасах») на звітну дату, а не точніші дані про обороти («потоках») за певний період. Тут – обмежувальне значення показників кредитоспроможності. Складнощі, породжувані інфляцією, спотворюють показники, що характеризують можливість погашення позикової заборгованості (це відноситься, наприклад, до показників оборотності капіталу і окремих його частин (активів, основного капіталу, запасів), і неоднаковою динамікою об’єму обороту через випереджаюче зростання цін на реалізовувану продукцію) і оцінкою залишків (основних засобів, запасів).
На закінчення відзначимо, що в сучасних умовах пов’язувати кредитоспроможність з одним з вищеперелічених чинників, як це роблять нині в ринково розвинених країнах не доводиться, також, як одержати єдину, синтетичну оцінку кредитоспроможності позичальника з узагальненням цифрових і нецифрових даних.
По-перше, тому що, розглядаючи будь-який чинник, стикаєшся з проблемою його визначення.
По-друге, свій внесок в об’єктивні труднощі вносить суб’єктивний чинник — кризові українські умови, які не дозволяють говорити про загальну високу кредитоспроможність суб’єктів економіки, і будь-який з чинників при їх комплексному розгляді може виявитися вирішальним. Це означає, що для обгрунтованої оцінки кредитоспроможності крім інформації в цифрових величинах потрібна експертна оцінка кваліфікованих аналітиків.
1.3. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника.
Різноманітність визначень кредитоспроможності позичальника і складність самої її оцінки обумовлюють застосування безліч підходів до рішення даної проблеми.
Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен їх їх взаємно доповнює один одного. Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій.
Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування і т.п.
Розглянемо детальніше деякі з них.
Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються по балансових формах.
У світовій практиці застосовуються 5 груп таких коефіцієнтів:
1) коефіцієнти ліквідності;
2) коефіцієнти ефективності;
3) коефіцієнти фінансового левериджа;
4) коефіцієнти прибутковості;
5) коефіцієнти обслуговування довга.
Цей метод, по суті, тільки різною мірою вибірковості фінансових коефіцієнтів використовує, напевно, будь-яка сучасна методика оцінки кредитоспроможності позичальника. У подальшому викладі докладніші зупинимося на окремих її моментах при тій, що проводиться оцінки кредитоспроможності позичальників одним з сучасних банків, а тут лише скажемо, що безліч коефіцієнтів цього методу дозволяють оцінити поточний стан справ позичальника на основі порівняння їх з нормативними критеріями. Позичальники підрозділяються на декілька груп і кредитуються банком з урахуванням номера групи позичальника і специфіки галузі.
Розрахунок таких коефіцієнтів в динаміці може дати комплексне віддзеркалення стану справ позичальника, але оскільки при оцінці кредитоспроможності передбачається посилання відповідних показників в майбутнє, то у зв’язку з цим метод доцільно доповнювати прогнозними оцінками фахівців.
У зарубіжній практиці комерційні банки вибирають коефіцієнти для практичного використовування, вирішують питання про особливості методології їх розрахунку. Далі коефіцієнти включаються в стандартні бланки звітності клієнтів, тобто розраховуються клієнтами. Працівники банку своїми методами перевіряють «логіку звіту», правильність розрахованих коефіцієнтів.
Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів
На відміну від попереднього даний метод орієнтує банк розглядати не процес здійснення діяльності, а лише фінансовий результат, бо зрештою важливе реальне повернення кредиту. Схемно даний метод можна представити таким чином:
| Аналітичний рахунок результатів
| Метод визначення |
|
1. Виручка від реалізації (В від РП).
2. Валовий комерційний дохід (маржа) (ВКД).
3. Додана вартість (ДС)
4. Валовий експлуатаційний дохід. (ВЕД)
5. Валовий експлуатаційний результат (ВЕР)
6. Прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства (РП)
7. Чистий прибуток (ЧП)
|
(стор. 010 ф. Ф2)
В від РП — Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей і готової продукції
 ВКД — Експлуатаційні витрати
ДС — Витрати на — Податки на — Оплата
зарплату зарплату відпусток
ВЕД- Сплата + Дохід від вкл – Відрахування
відсотків засобів до фонду
за кредит в інші ризику
ВЕР — Прибуток, розподілюваний – Податок на
між працівниками прибуток
РП + Випадкові доходи — Амортизація
(витрати) нерухомості
|
Таким чином, орієнтуючись на те, щоб побачити результат фінансово-господарської діяльності позичальника, банк тим самим стимулює його на зростання таких показників як валовий комерційний дохід або чистий прибуток. Не можна не побачити, що абсолютні показники є інформацією не тільки про масштаби прибутку, але і про розмір основних невиробничих фондів (амортизація нерухомості), кількість акціонерів (прибуток розподілюваний між працівниками), розмір ризику (відрахування до фонду ризику), загальної величини позикових засобів (сплата відсотків за кредит), а розрахунок відносних показників здатний навіть поглибити даний аналіз і здійснити міжгосподарські порівняння.
Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків.
Недоліки вищезгаданих способів в деякій мірі можуть бути подолані, якщо визначати коефіцієнти виходячи з даних про обороти ліквідних засобів, запаси і короткострокові боргові зобов’язання. При правильній ув’язці відповідних оборотів оцінки кредитоспроможності стануть надійнішими. Реалізований такий підхід, може бути через аналіз грошових потоків клієнта, а саме через визначення чистого сальдо різних його надходжень і витрат за певний період (складання притоку і відтоку засобів). Таким чином, грошовий потік визначає здатність підприємства покривати свої витрати і погашати заборгованість своїми власними ресурсами.
| Показники
| Притік (надходження)
| Відтік (витрачання) |
|
 засоби на рахунку активів:
зобов’язання:
власні засоби:
|
Зменшення
збільшення
збільшення
|
Збільшення
зменшення
зменшення
|
Різниця між притоком і відтоком засобів визначає величину загального грошового потоку (ЗГП).
Для аналізу грошового потоку беруться, як правило, дані як мінімум за 3 останніх роки. Якщо клієнт мав стійке перевищення притоку над відтоком, то це свідчить про його фінансову стійкість — кредитоспроможність. Коливання величини ЗГП (короткочасні перевищення відтоку над притоком) говорить про нижчий рейтинг клієнта. Систематичне перевищення відтоку над притоком засобів характеризує клієнта як некредитоспроможного. Позитивна середня величина ЗГП (перевищення притоку над відтоком), що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобто вона показує, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов’язання.
На підставі співвідношення величини ЗГП і розміру боргових зобов’язань клієнта визначається його клас кредитоспроможності. Нормативні співвідношення такі:
I клас -0,75; II клас -0,30; III клас -0,25;
IV,V клас -0,2; VI клас — 0,15.
Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі сторони управління підприємством. Наприклад, відтік засобів може бути пов’язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, дивіденди). Виявлені результати аналізу використовуються для розробки умов кредитування.
Для вирішення питання про доцільність видачі і розмірі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, але і прогнозних даних на планований період.
Перші використовуються для оцінки других (у основі прогнозу величин окремих елементів притоки і відтоку засобів лежать їх фактичні значення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації).
Описаний метод аналізу грошового потоку називається непрямим. Разом з тим існує і прямий метод, зміст якого може бути зведене до наступного:
|
Збільшення (зменшення) грош. коштів ЗГП= в результаті виробництв. господарств. діяльності
|
Збільшення (зменшення) +грошових коштів
— результат інвестиційної
|
Збільшення (зменшення)
+ грош. коштів в результаті
— фінансової діяльності
|
Розрахунок доданків здійснюється таким чином:
Перше: Виручка від реалізації — Платежі постачальникам і персоналу + Відсотки одержані — Відсотки сплачені — Податки.
Друге: Надходження від продажу основних активів — Кап. вкладення.
Третє: Кредити одержані — Погашення боргових зобов’язань + Емісія облігацій + Емісія акцій — Виплата дивідендів.
Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику.
Діловий ризик пов’язаний з переривчастою кругообігу фондів, можливістю не завершити ефективно цей кругообіг. Аналіз такого ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності ‘ клієнтів банку.
Чинники ділового ризику пов’язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:
1. Надійність постачальників.
2. Диверсифікованість постачальників.
3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировини і матеріалів (чи є товар швидкопсувним).
4. Наявність складських приміщень і необхідності в них.
5.Порядок придбання сировини і матеріалів (у виробника або через посередника).
6. Чинники екології.
7. Мода на сировину і матеріали.
8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).
9. Відповідність транспортування характеру вантажу.
10.Ризик введення обмежень на вивіз і ввезення імпортної сировини і матеріалів.
Діловий ризик пов’язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в цілому, схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т.д.
Більшість перерахованих чинників може бути формалізоване, тобто для них можуть бути розроблені бальні оцінки.
Залежно від кількості врахованих чинників і прийнятої шкали розробляється таблиця визначення класу кредитоспроможності позичальника на основі ділового ризику:
| Вірогідність ризику
| Бали
| Клас кредитоспроможності |
|
1.Неризикова операція
2.Мінімальний ризик
3.Середній ризик
4.Високий ризик
5.Повний ризик
|
більше 100
80-100
50-79
30-49
0-29
|
I
II
III
IV
V
|
Прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.
Більшість використовуваних методів оцінки кредитоспроможності обернута на аналіз минулого стану позичальника. Проте, при визначенні кредитоспроможності часто говорять не про поточну, а про майбутню платоспроможність підприємства.
Як додаткові методи оцінки кредитоспроможності можна використовувати різні методи прогнозування можливого банкрутства підприємств. Для експрес-аналізу потреба в застосуванні різноманітних прийомів і методів прогнозування відпадає, тому зупинимося на 3 основних:
— розрахунок індексу кредитоспроможності;
— використовування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;
— прогнозування показників платоспроможності. Розглянемо їх докладніше.
Запропонований ще в 1968 році індекс кредитоспроможності відомим західним економістом Е. Альтманом був побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінатного аналізу, що дозволяє йому в першому наближенні розділити всі господарюючі суб’єкти на потенційних не- або банкротів (21.-с.138-139). Загалом,індекс кредитоспроможності (Z) має вигляд:
Z=3. 3*К1 + 1.0*К2 + 0.6*КЗ + 1. 4*К4 + 1. 2*К5 , де показники К1,К2,КЗ,К4,К5 розраховуються по наступних алгоритмах:
Прибуток до виплати відсотків, податків Виручка від реалізації К1= ——————————————————; К2= ——————————-;
Всього активів Всього активів
Власний капітал (ринкова оцінка) Реінвестований прибуток
К3= ———————————————; К3= —————————————
Привернутий капітал Всього активів
Власні оборотні кошти
К5= ———————————- .
Всього активів
Критичне значення індексу Z складає 2,675. Це дозволяє провести межу між підприємствами і виказати думку про можливості в недалекому майбутньому (2-3 роки) банкрутства одних ( Z<2. 675) і досить стійкий фінансовий стан інших ( Z>2. 675).
Відомі і інші подібні критерії, зокрема, британські учені Тафлер і Тішоу запропонували в 1977 році прогнозну чотирьохфакторну модель .
Приведена методика має один, але вельми серйозний недолік : істоті її можна розглядати лише відносно крупних компаній, котируючих свої акції на біржах. Проте, є досвід розрахунку індексу 2 для вітчизняних компаній нафтогазового комплексу (26.-с.10).
Будь-яке прогнозне рішення є суб’єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздуму. Рішення в однокритерійній задачі простіше, ніж в багатокритерійній, але і там і тут є свої плюси і мінуси. Використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв дозволяє врахувати не тільки дані бухгалтерського обліку, звітності, але і додаткову інформацію (наприклад, стійко низькі коефіцієнти ліквідності, погіршення відносин з установами банківської сфери, недостатня диверсифікація діяльності або втрата ключових контрактів, інші).
Інші методи оцінки кредитоспроможності. Якщо розглянуті нами методи в тому або іншому ступені застосовуються в українській банківській практиці, то за кордоном оцінка надійності здійснюється, як правило, за допомогою декількох ключових позицій.
У США застосовується правило п’яти «сі» (ключові слова починаються на «сі»):
— характер (character) — особа позичальника, його репутація в діловому світі, відповідальність, і готовність виконати узяті зобов’язання;
— фінансові можливості (сарасity) — здатність погасити узяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або від продажу активів;
— майно (сарital) — величина і структура акціонерного капіталу підприємства;
— забезпечення (соllаtеrаl ) — види і вартість активів, пропонованих як застава при отриманні кредиту;
— загальні умови (conditions) — стан економічної кон’юнктури і інші зовнішні чинники, здатні зробити вплив на положення позичальника(наприклад, зміна податкового законодавства і т.п. ) (23.-с. 5).
Легко помітити, що і «5 з» не позбавлені недоліків. Названі показники, за деяким винятком, не можуть бути виражені безпосередньо в цифрових величинах; Значить, і тут виникають проблеми надійності аргументування на користь того або іншого висновку. Багато показників розраховуються виходячи з даних про залишки, а не обороти.
У Англії ключовим словом, в якому зосереджені вимоги при видачі позик позичальникам, є термін «PARTS», що включає:
purpose — призначення, мета;
amount — сума, розмір;
repayment — оплата, повернення довга і відсотків;
term — термін;
security — забезпечення, застава.
Тут розраховуються, наприклад, такі показники:
Середня сума Дебіторської заборгованості
Середня сума = —————————————————————- * 365
погашення кредиту Об’єм продажів
Середня вартість запасів
Оборот запасів = ————————————————— * 365
Вартість проданих товарів
Середня сума Середня сума Кредиторської заборгованості
отриманого = ———————————————————————— *365
кредиту Вартість проданих товарів оцінених по собівартості
Існують і деякі інші методи оцінки кредитоспроможності, які по своїй специфіці небагато відрізняються від вищеперелічених.
Так, фінансове положення підприємства-позичальника в економічному житті Німеччини визначають по рівню рентабельності і частці забезпеченості власними засобами.
Відповідно до цього виділяють три основні групи підприємств з різним ступенем ризику:
1)бездоганний фінансовий стан, тобто солідну базу власних засобів і високу норму рентабельності;
2)задовільний фінансовий стан;
3)незадовільний фінансовий стан , тобто низьку частку власних засобів і низький рівень рентабельності.
Все це дозволяє виділити підприємства працюючі з вищою, ніж міжгалузева рентабельність; працюючі на міжгалузевому рівні і з показниками на рівні нижче галузевих. Практика видачі кредиту банком така, що його одержують вільно підприємства мають або бездоганне фінансове положення незалежно від якості забезпечення кредиту, або з бездоганним забезпеченням, незалежно від фінансового положення підприємства.
У Японії, окрім загальноприйнятих застосовують і коефіцієнти власності (відношення власного капіталу до підсумку балансу, співвідношення позикового і власного капіталу, відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу, відношення іммобілізованного капіталу до суми власного капіталу і довгострокової заборгованості і ін.). Ці показники, що характеризують стійкість фінансового положення, одержують при аналізі горизонтальної і вертикальної будови балансу (12.-с. 58-64).
Окрім самих методів оцінки кредитоспроможності у величезній кількості пропонуються різними авторами модифіковані коефіцієнти, які також повніше або вже здатні охарактеризувати окремі сторони фінансового або господарського стану підприємства. Наприклад, показник «стану здоров’я» підприємства — його рентабельність, ROE (Return on equity: не невідомий показник) розраховується як відношення Чистого прибутку до Середнього власного капіталу за період. Указуючи на ступінь відшкодування основного капіталу, він відображає здатність підприємства відшкодовувати по підсумках, окрім всіх інших виробничих чинників, також чинник капіталу (25.-с.13)
Таким чином, стисло розглянувши деякі з існуючих методів оцінки кредитоспроможності відзначимо, що причиною недоліків будь-якого з них є їх вузька цілеспрямованість. Якщо неможливо врахувати всі чинники, що впливають на оцінку кредитоспроможності, то,как правило, їх групують і розглядають при аналізі окремо, або вдаються до середніх значень і т п.
Тому, в сучасних умовах будь-яка методика повинна бути орієнтована на синтез основних і додаткових методів, або застосовувати пов’язану систему, побудовану на декількох методах.
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ ПРИВАТБАНКУ ЗА ОЦІНКОЮ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА.
2.1.ПриватБанк – лідер банківського ринку України
Одним з банків України, що найдинамічніше розвиваються, і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни є ПриватБанк, який був заснований в 1992 році. За станом на 1 січня 2007 року розмір чистих активів ПриватБанку складає 33,777 млрд. грн. Статутний фонд банку складає 2,082 млрд. грн., власний капітал — 3,288 млрд. грн. Кредитний портфель банку складає 28,768 млрд. грн., зокрема кредити фізичним особам — 11,564 млрд грн. Фінансовий результат ПриватБанку за підсумками 2006 року склав 506,208 млн. грн.
У 2007-у році Global Finance також четвертий рік підряд визнає ПриватБанк за кращий банк в Україні по рейтингу World’s Best Foreign Exchange Banks 2007. В кінці 2005 року в рамках рейтингу Best Bank Award журналу Global Finance ПриватБанк третій рік поспіль визнаний «Кращим банком в Україні». Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал «The Banker» за наслідками проведеного в 2000 і 2002 роках дослідження, привласнив ПриватБанку звання «The Bank of Year». Інший впливовий журнал — «Euromoney» в течію п’ять років — в 1999, 2000, 2001, 2002 і 2005 роках визнає ПриватБанк за кращий банк України. В ході дослідження ринку банківських послуг, проведеного компанією GFK Ukraine, 23,3% опитаних жителів України назвали ПриватБанк найпривабливішим для себе українським банком. ПриватБанк також має найвищий рівень впізнанності серед населення без підказки: 64%. ПриватБанк також є лідером серед українських комерційних банків по кількості клієнтів: його послугами користується понад 23% населення України.
Володіючи генеральною ліцензією Національного Банку України на проведення банківських операцій, ПриватБанк здійснює весь спектр банківських послуг, що є на вітчизняному ринку, з обслуговування корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. Довгостроковий інтерес клієнта — головний пріоритет в роботі банку. З клієнтами працює висококваліфікована команда фахівців і персональні менеджери, які несуть відповідальність за забезпечення якісного обслуговування, оперативне і точне задоволення потреб клієнта. Упроваджуючи нові види банківських послуг і постійно удосконалюючи комплекс банківського обслуговування, на сьогоднішній день банк обслуговує 241 тисяча корпоративних клієнтів, приватних підприємців — 209 тисяч і понад 12,5 мільйони рахунків фізичних осіб. Об’єм привернутих банком засобів юридичних осіб на 1 січня 2007 року складає 8,5 млрд. грн, зокрема депозитний портфель юр. осіб — 2,5 млрд.грн. Об’єм засобів фізичних осіб, залучених ПриватБанком на 1 січня 2007 року складає 15,188 млрд. грн. (найбільший показник серед всіх українських банків),зокрема депозитний портфель фіз.осіб-11,201 млрд. грн.
Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку і вдосконалення якості обслуговування, ПриватБанк вважає одним з пріоритетних напрямів своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більше 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживацького кредитування, здійснювані у партнерстві з провідними вітчизняними торговими, ріелторськими компаніями і автовиробниками. ПриватБанк є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію і соціальні виплати в Приватбанку одержують понад 1,2 мільйони чоловік. Більше 44% клієнтів банків, що оформляють кредити на покупку споживацьких товарів, користуються кредитними програмами Приватбанку. Також послугами Приватбанку користуються 28% всіх клієнтів депозитних програм, більше 33% клієнтів, що виробляють обмін валюти. Близько 35% клієнтів українських банків вибирають Приватбанк при відкритті поточного рахунку і понад 28% користуються послугами банку при здійсненні грошових переказів.
Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку і вдосконалення якості обслуговування, Приватбанк вважає одним з пріоритетних напрямів своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більше 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживацького кредитування, здійснювані у партнерстві з провідними вітчизняними торговими, ріелторськими компаніями і автовиробниками. ПриватБанк є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію і соціальні виплати в ПриватБанку одержують понад 1,2 мільйони чоловік. Більше 44% клієнтів банків, що оформляють кредити на покупку споживчих товарів, користуються кредитними програмами ПриватБанку. Також послугами ПриватБанку користуються 28% всіх клієнтів депозитних програм, більше 33% клієнтів, що виробляють обмін валюти. Близько 35% клієнтів українських банків вибирають ПриватБанк при відкритті поточного рахунку і понад 28% користуються послугами банку при здійсненні грошових переказів.
ПриватБанк є визнаним лідером вітчизняного ринку платіжних карт. На сьогоднішній день банком випущено більше 11,9 млн. пластикових карт (39% від загальної кількості карт, емітованих українськими банками). У мережі обслуговування пластикових карт банку працює 3 439 банкомату, пластикові карти банку приймають до оплати понад 25 тисячі торгово-сервісних крапок по всій Україні. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє ПриватБанку активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної платні з використанням пластикових карт. Інноваційна політика ПриватБанку орієнтована на впровадження на українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які надають клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. ПриватБанк першим в Україні запропонував своїм клієнтам послуги інтернет-банкинга «Приват24» і GSM-банкинга, а також послуги з продажу через мережу своїх банкоматів і POS-терминалов електронних ваучерів провідних операторів мобільного зв’язку і IP-телефонии.
2.2.Методика оцінки кредитоспроможності позичальника,
використовувана Приватбанком
Основну частину в структурі кредитного портфеля складаю мікрокредити. «Мікрокредитування» — продукт, розроблений для фінансування малого (середнього) бізнесу і приватних підприємців, чия офіційна звітність не дозволяє скласти об’єктивну думку про поточне положення діяльності клієнта, або зовсім відсутній (наприклад, приватні підприємці, що працюють по єдиному податку), а, отже, не дає їм можливості одержати звичний банківський кредит.
Мікрокредити надаються суб’єктам господарської діяльності на комерційній, договірній основі, за умови дотримання принципів забезпеченості, поворотності, терміновості, платності, цільовій спрямованості. Паралельно з цим, позичальник повинен бути резидентом України . Термін роботи позичальника в бізнесі (не залежно від дати офіційної реєстрації) повинен складати для торгівлі — не менше 3 місяців, для виробництва і послуг — не менше 6 місяців.
Головними відмітними особливостями мікрокредитування є однорівнева система організації кредитного процесу, а також специфіка методики оцінки фінансово — економічного стану потенційних позичальників, заснована на використовуванні технології, вживаної в зарубіжній банківській практиці.
Однорівнева система організації процесу — здійснення експертом функцій трьох рівнів кредитної роботи: залучення і первинний контакт з клієнтом, фінансово — економічний аналіз, оцінка забезпечення, оформлення видачі, адміністрування і моніторинг кредиту, а також робота з простроченою заборгованістю. Зрештою, така організації процесу сприятливо позначається на взаємостосунках Банку і Позичальника, оскільки по-перше, клієнт знає, що його обслуговує одна людина впродовж всього кредитного циклу, а головне — позичальнику не доводиться самостійно проходити багато служб банку, що беруть участь в процесі отримання (оформлення) кредиту, це входить в обов’язку кредитного експерта.
Основним принципом технології мікрокредитування є доскональний аналіз поточної діяльності потенційного клієнта, і об’єктивна оцінка його реального фінансово-економічного стану, з метою чіткого встановлення здатності позичальника виробляти погашення кредиту відповідно до графіка — щомісячно рівними частками. Вказаний комплекс заходів і є першорядним (найважливішим) чинником, що визначає величину видаваного кредиту зокрема, і доцільність надання позики в цілому (застава є другорядною — психологічним чинником!).
Застосування технології мікрокредитування недоцільне при розгляді проектів, коли позичальник є крупним промисловим підприємством та/або інсайдером крупного, або державного підприємства.
У випадку якщо кредит використовується для придбання основних засобів, що вимагають додаткового часу для замовлення, доставки, монтажу і введення їх в експлуатацію, можливе відстрочення сплати першого внеску по «тілу» кредиту (відсотки погашаються щомісячно), але не більш два місяці, при обґрунтуванні необхідності, а в подальшому здійсненні жорсткого моніторингу проекту.
У виняткових випадках, клієнтам, що мають 100% позитивну кредитну історію в Приватбанку і відмінний фінансово-економічний стан, можливе встановлення індивідуального графіка погашення кредиту. При цьому, відхилення від стандартної схеми сплати щомісячних внесків (складання спеціального графіка, надання відстрочення), повинно бути у обов’язковому порядку узгоджено з Департаментом мікрокредитування ОБКК ГБ, шляхом напряму відповідного обґрунтування – Резюме по кредиту, в якому повинна бути чітко позначена необхідність зміни механізму (періодичності) погашення позикової заборгованості. У регіонах, де реалізація мікрокредитування здійснюється спільно з IPC, узгодження вказаних змін здійснюють її представники – консультанти IPC, закріплені за РП.
При мікрокредитуванні юридичних осіб кредити можуть видаватися в національній валюті України; у іноземній валюті без конвертації для оплати контрактів з нерезидентами; у іноземній валюті, з конвертацією в гривну, у вигляді:
· кредитної угоди / лінії (відновлюваної / невідновлюваної);
· термінового кредиту;
· кредитного ліміту на корпоративну пластикову карту.
При мікрокредитуванні приватних підприємців і фізичних осіб (керівників, власників / засновників фірм) кредити можуть видаватися в наявній і безготівковій формі на поточний рахунок:
· у національній валюті України, в т.ч. споживчого у вигляді:
— кредитної угоди / лінії (відновлюваної / невідновлюваної);
— термінового кредиту;
— кредитного ліміту на пластикову карту.
· у іноземній валюті у вигляді:
— споживчого: термінового кредиту / кредитної угоди / лінії (відновлюваної / невідновлюваної);
— кредитного ліміту на пластикову карту.
При цьому, кредити в іноземній валюті можуть видаватися, як з конвертацією в національну валюту, так і без конвертації, відповідно до чинного законодавства України.
Кредитний цикл за Програмою мікрокредитування починається із залучення клієнтів, консультації потенційного позичальника і закінчується повним погашенням кредитної заборгованості позичальника перед Банком і складається з 6 основних етапів:
1 етап – Залучення клієнтів
2 етап – Консультація потенційних клієнтів
3 етап – Підготовка пропозицій по кредиту
4 етап – Затвердження кредиту
5 етап – Видача кредиту
6 етап – Моніторинг і погашення кредиту
рис.2.1.Процедура отримання кредиту
1 етап. Залучення клієнтів
Пошук і залучення нових клієнтів для видачі мікрокредитів виробляється:
1. Співробітниками Програми мікрокредитування в рамках звичної роботи за Програмою мікрокредитування і розглядається як основний спосіб залучення клієнтів.
КЕ повинні особисто контактувати (пряме рекламування) з потенційними клієнтами, надаючи потенційним позичальникам повну інформацію про умови кредитування в рамках Програми мікрокредитування Банку, надаючи підвищену увагу акціям, що проводяться Банком в рамках Програми мікрокредитування.
Для залучення потенційних позичальників доцільно проводити зустрічі з керівниками фірм-клієнтів Банку, а також потенційно цікавих для Банку клієнтів, відвідувати наради і семінари, що проводяться місцевими держ. адміністраціями, бізнес-центрами, аудиторськими фірмами, відвідувати різні виставки з метою інформування клієнтів про послуги Банку і надання їм рекламної продукції Банку. Для залучення ЧП, які, як правило, не мають рахунків в Банках і практично не користуються банківськими послугами, можна використовувати такий спосіб залучення клієнтів, як оголошення по радіо на крупних ринках, плакати в торгових центрах і крупних магазинах.
2. Банком шляхом проведення рекламної кампанії Програми мікрокредитування в засобах масової інформації (далі ЗМІ) і по інших рекламних каналах.
З цією метою щокварталу складається і затверджується план і бюджет проведення рекламної кампанії Програми мікрокредитування на наступний квартал.
2 етап. Консультація потенційних клієнтів
Первинний контакт з клієнтом проводить КЕ.
Перший контакт є визначаючим для встановлення довгострокових взаємостосунків між Банком і потенційним клієнтом. Під час першого контакту у клієнтів складається думка про те, чи пропонує КЕ необхідні їм послуги. Перше спілкування дозволяє КЕ оцінити потенційних клієнтів, тобто щонайшвидше визначити, чи відповідає клієнт критеріям прийнятності для фінансування в рамках Програми мікрокредитування (це економить дорогий час, який інакше витрачається на непотрібні виїзди до клієнтів).
Бесіду про деталі конкретного кредиту проводить КЕ. У розмові по телефону або в підрозділі мікрокредитування, КЕ повинен пояснити потенційним позичальникам , що зацікавилися, основні умови кредитування, вимоги Банку до повного пакету документів і описати процедури подачі заявки, твердження, видачі і погашення кредиту. Перше інтерв’ю повинне проводитися в дружній манері, так, щоб клієнти не переживали почуття, що їх допитують.
Бажаний комплект документів, що надається клієнтом для першої розмови з КЕ в Банку (після якого ухвалюється рішення про доцільність виїзду до клієнта), включає:
1.Для юридичної особи:
Копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи
Статут і засновницький договір
Баланс і Звіт про прибутки і збитки за останній звітний період (якщо клієнт не знаходиться на спрощеній системі оподаткування)
2.Для ЧП:
Паспорт
Свідоцтво про внесення запису в ЕДРПОУ
3.Для фізичної особи:
Паспорт
Під час першої бесіди КЕ повинен зібрати наступну інформацію із слів клієнта:
джерело отримання інформації про Програму мікрокредитування Банку;
підтвердження тому, що клієнт відповідає основним критеріям на отримання кредиту;
бажаний розмір, термін і мета кредиту;
форма власності і вид діяльності підприємства;
місцепроживання клієнта і дислокація його бізнесу;
основні фінансові показники;
досвід в бізнесі потенційного позичальника;
технічна і управлінська компетенція;
загальна економічна і соціальна ситуація на підприємстві;
перспективи розвитку даного бізнесу;
пропоноване забезпечення;
визначити дату і час проведення виїзду до клієнта;
контактна інформація клієнта (телефони, адреси).
В ході бесіди КЕ уточнює вигляд і суму запрошуваного кредиту. У разі невідповідності умов запиту клієнта можливостям Банку, КЕ повинен з’ясувати можливість коректування даних умов і пояснити їх клієнту.
КЕ необхідно з’ясувати загальні деталі про поточне фінансове положення, про ділові якості потенційного позичальника, про поточну ситуацію в тому секторі ринку, в якому діє підприємство клієнта. Доцільно з’ясувати, яка структура бізнесу клієнта. Тому необхідно дізнатись:
— хто здійснює реальне керівництво підприємством (фірмою) (директор, власник або один із засновників);
— скільки структурних підрозділів (відділів, ділянок) включає підприємство, роль і підлеглість кожного з них;
— чи є дочірні або “зв’язані” структури;
— яка форма поточної звітності усередині підприємства;
— хто володіє всією фінансовою інформацією на підприємстві (директор, засновник, головний бухгалтер, головний технолог або інженер).
Крім того, необхідно взнати основних конкурентів, а також переваги даного підприємства перед ними.
Технічні і соціально-економічні чинники, які можуть негативно впливати на здатність клієнта погашати кредит, повинні бути наперед зафіксовані КЕ, щоб перевірити їх при подальших відвідинах місця бізнесу і місцепроживання клієнта (особливо це торкається ЧП). Швидкий аналіз одержаної інформації дозволить КЕ ухвалити рішення про доцільність подачі клієнтом заявки на отримання кредиту. У будь-якому випадку, КЕ повинен проінформувати клієнта про своє рішення негайно.
Перший контакт є першим «фільтром» в кредитному процесі.
Інформацію, одержану при першому контакті, згодом порівнюють з інформацією, одержаною при відвідинах місця бізнесу і місцепроживання клієнта. Це допомагає правильно оцінити клієнта:
Чи має клієнт реальне уявлення про власний бізнес або він переоцінює (недооцінює) його;
Чи надає клієнт повну і правдиву інформацію або намагається щось приховати;
Чи не суперечлива інформація, яку надає клієнт.
Якщо КЕ вирішить, що клієнту недоцільно подавати заявку, а клієнт не задоволений поясненнями КЕ, йому повинна бути надана можливість проконсультуватися з Керівником підрозділу мікрокредитування. Керівник підрозділу мікрокредитування разом з КЕ ухвалюють остаточне рішення про те, наскільки можливо проводити роботу по оформленню кредиту з ЧП, отже, про доцільність подачі заявки клієнту на отримання кредиту.
Якщо клієнта задовольняють умови кредитування і клієнт, з свого боку, відповідає всім вимогам кредитування за Програмою мікрокредитування, то КЕ видає клієнту Заявку і Перелік документів, необхідних для отримання кредиту.
Після надання клієнтом заповненої заявки і повного пакету документів, КЕ призначає дату і час проведення відвідин місця бізнесу і місцепроживання клієнта в прийнятний для обох сторін час.
Дата отримання від клієнта заповненої заявки і повного пакету документів, вважається датою офіційного обігу клієнта за кредитом.
3 етап. Підготовка пропозицій по кредиту
При розгляді кредитної заявки, розмір ліміту кредитування розглядається як сума запитаного кредиту плюс сума поточної заборгованості даного Позичальника / його поручителів / зв’язаних осіб в Банку.
Виїзд до клієнта виробляється після отримання від клієнта заявки на отримання кредиту і пакету документів. КЕ повинен щонайшвидше відвідати клієнта, забезпечуючи швидкість і ефективність надання Банком кредитної послуги.
По кредитах в розмірі до 7 000 доларів США в еквіваленті з метою максимально привернути клієнта на кредитування в Банк, виїзд до клієнта необхідно проводити відразу після проведення першої бесіди з клієнтом при дотриманні наступних умов:
1. Клієнт відповідає критеріям прийнятності для фінансування в рамках Програми мікрокредитування Банку і виявив бажання одержати кредит.
2. Заповнити заявку на кредит і зібрати необхідний пакет документів можливо в процесі відвідин місця бізнесу і місцепроживання клієнта
3. У КЕ не заплановані відвідини іншого клієнта на цей же час.
Важливо, щоб в цьому випадку, КЕ повернувся з відвідин клієнта із заповненою заявкою і повним пакетом необхідних документів.
Під час виїзду до клієнта, КЕ повинні бути проаналізовані наступні аспекти:
Загальна інформація про клієнта: рівень менеджменту, ділові якості позичальника, ринкове положення і т.д.;
Фінансовий стан;
Забезпечення кредиту;
Соціально економічний стан клієнта.
Виїзд до клієнта виробляється КЕ спільно з Керівником підрозділу мікрокредитування, або іншим КЕ (але не більш трьох чоловік), або самостійно.
Технологія мікрокредитування передбачає не оцінку активів клієнта, а його здатність погашати кредит на момент відвідин місця бізнесу і місцепроживання (особливо це торкається ЧП). Тому, всі аспекти діяльності підприємства і соціально-економічне оточення повинні бути проаналізовані. Як правило, у сфері мікрокредитування відношення між сім’єю і бізнесом дуже значущі. У міру збільшення розміру кредиту і ступеня формалізованості бізнесу, зростає значення фінансових аспектів, включаючи аналіз проекту.
При кредитуванні до 7 000 дол. США в еквіваленті особлива увага фокусується на взаємостосунках сім’ї і бізнесу, а також на розвитку бізнесу до моменту відвідин клієнта. Це передбачає детальну оцінку відносин між сім’єю і бізнесом, а також аналіз потоку грошових коштів сім’ї і бізнесу, як економічної одиниці в цілому. Цей аналіз повинен визначити, чи дає що є прибуток клієнту можливість погашати внесок по кредиту за аналогічний період.
КЕ повинен прикласти максимум зусиль для того, щоб одержати найнадійнішу інформацію, як основу для свого аналізу. При проведенні аналізу КЕ використовує наступні джерела інформації:
— Бесіда з підприємцем або керівником, а також з головним бухгалтером і технологом підприємства. Правдивість одержаної інформації і достовірність наданих документів повинна бути перевірена ще раз з використанням інших джерел (включаючи бесіди з персоналом, членами сім’ї і ін.).
— У обов’язковому порядку відвідини і вивчення всіх місць діючого бізнесу клієнта з метою отримання якісного враження – наприклад, чи відповідальний потенційний позичальник які його підприємницькі здібності, професійний рівень його співробітників і т.д.
— Відвідини складських приміщень і перевірка пакету документів по обліку на складі.
— Частка ринку і його конкурентоспроможність, валютний ризик і т.д.
— Інформація про інші бізнеси позичальника.
— Відвідини місцепроживання потенційного клієнта – здійснюються, щоб скласти уявлення про його соціально-економічне положення. Відвідини місцепроживання клієнтів, що здійснюють свою підприємницьку діяльність як ІП, є обов’язковими. У решті випадків остаточно доцільність відвідин місцепроживання визначає Керівник підрозділу мікрокредитування або Голова МКК, на якому розглядається можливість видачі кредиту.
При спілкуванні з клієнтом КЕ повинен діяти професіонально: зібрати достовірну інформацію швидко і коректно, не принижуючи гідності клієнта і не порушуючи позитивного іміджу Банку.
КЕ зобов’язаний підготувати проведення виїзду до клієнта, а саме:
1. В день відвідин місця бізнесу клієнта повинні бути присутнім:
— Особа, що повною мірою володіє всією інформацією про стан подій на підприємстві (директор, власник, засновник).
— Головний бухгалтер, або особа, що виконує ці функції.
— У разі багатопрофільності підприємства, менеджери, що ведуть на підприємстві окремі напрями діяльності.
2. Повинна бути вироблена попередня оцінка наданих клієнтом документів .
Перша частина відвідин місця бізнесу клієнта / його поручителів складається з якісної оцінки бізнесу. Оцінка якості проводиться по двох об’ємних напрямах: оцінка чинника менеджменту і оцінка чинника ринку. Чинник менеджменту включає оцінку рівня менеджменту, ступені довіри до одержаної інформації, кредитну історію і готовність нести особисту відповідальність за кредит. Аналіз ринку включає оцінку привабливості вироблюваного продукту, чинників виробництва, структуру клієнтів, структуру постачальників, конкуренцію, тривалість діяльності і будь-який інший чинник, який може впливати на ділову активність підприємства.
Під час відвідин місця бізнесу клієнта / його поручителів, КЕ одержує інформацію, необхідну для оцінки і визначення кредитоспроможності потенційного позичальника і його фінансового стану згідно Положення по формуванню резервів на можливі втрати по позиках, позиковій і прирівняній до неї заборгованості за системою Москоприватбанку (Програма мікрокредитування), затверджуваній Наказом по Банку.
Оцінка кредитоспроможності позичальників здійснюється за наступною схемою:
Паралель з відвідинами місця бізнесу потенційного позичальника / його поручителів, правовою експертизою документів, проведенням відповідної перевірки СБ здійснюється оцінка забезпечення.
Як забезпечення кредитів за Програмою мікрокредитування розглядається як все рухоме і нерухоме майно юридичної особи, так і особисте майно керівників фірм-позичальників/ ЧП, третіх осіб (без обмежень, зокрема по терміну експлуатації майна). Майно може розглядатися як забезпечення кредитів за Програмою мікрокредитування як в заставу, так і в заставу.
Психологічна цінність повинна виконувати значну роль при виборі пропонованої застави.
Як застава можуть бути розглянуті наступні варіанти майна:
— квартири, приватні будинки, магазини, земельні ділянки і інші об’єкти нерухомого майна;
— автотранспорт;
— товари в обороті, сировина, готова продукція (але не більш 30% від суми кредиту);
— товари в обороті, сировині, готова продукція (але не більш 50% від суми кредиту) для клієнтів з позитивною кредитною історією (погашені кредити) в Банку і інших кредитних організаціях;
— аудіо-відео, побутова техніка, меблі і інше особисте майно;
— вироби з дорогоцінних металів;
— холодильне і виробниче устаткування, орг. техніка, офісне устаткування ;
— об’єкти кредитування;
— інше майно.
Все майно, що розглядається як застава, оцінюється КЕ.
Оцінка застави повинна бути описана відповідним чином в Акті оцінки застави і виробляється без додаткової оплати з боку Позичальника, без залучення незалежних оцінювачів, виходячи з існуючої ринкової (а не балансової) вартості на конкретний вид застави.
У виняткових випадках майно може бути оцінене спільно КЕ і фахівцем із заставних операцій Банку. Рішення про необхідність запрошувати фахівця із заставних операцій Банку ухвалює Керівник підрозділу мікрокредитування.
При розгляді питання необхідної суми застави Малий Кредитний Комітет повинен керуватися тим, що для покриття ризиків, зв’язаних з неповернення кредиту, необхідно, щоб сума застави за оцінюваною вартістю покривала суму кредиту.
Остаточну форму і вид забезпечення, а також його оцінну вартість затверджує МКК.
Служба безпеки (далі СБ) проводить перевірку потенційного позичальника, його заставників і поручителів на предмет наявності інформації, перешкоджаючій видачі кредиту.
СБ у обов’язковому порядку проводить перевірку клієнтів для кредитів в розмірі, що перевищує еквівалент 10 000 доларів США.
У разі повторного обігу Позичальника за кредитом, незалежно від суми кредиту, якщо з моменту попередньої перевірки цього Позичальника, його заставників і поручителів до моменту видачі нового кредиту пройшло не більш 7 (семи) місяців, доцільність перевірки клієнта СБ визначає Керівник підрозділу мікрокредитування або Голова МКК, на якому розглядається можливість видачі кредиту.
По кредитах в розмірі до 10 000 доларів США включно доцільність перевірки клієнта СБ визначає Керівник підрозділу мікрокредитування в рамках своїх лімітів повноважень.
Відсутність заявки в СБ на перевірку клієнтів вважається відсутністю доцільності перевірки клієнта.
СБ проводить свою роботу паралельно з роботою служб і відділів Банку, пов’язаних з перевіркою заявки клієнта.
З цією метою КЕ:
Оформляє службову записку-запит на ім’я керівника, у разі відсутності такого – на співробітника підрозділу СБ за підписом Керівника підрозділу мікрокредитування про перевірку клієнта на предмет наявності інформації, перешкоджаючу видачу кредиту.
Службова записка відправляється по електронній пошті або передається безпосередньо працівнику СБ.
У СБ із службовою запискою надається наступний пакет документів:
1. Копія заяви на отримання кредиту.
2. Копія загальногромадянського паспорта громадянина директора і головного бухгалтера (для фізичних осіб, ІП – копія цивільного паспорта).
3. За наявності засновників/ партнерів по бізнесу/ поручителів/ заставників — копії їх паспортів.
4. Копію Свідоцтва про державну реєстрацію.
СБ приймає службові записки-запити на проведення перевірки від підрозділу мікрокредитування протягом всього робочого дня.
З клієнтами Програми мікрокредитування СБ не зустрічається.
При перевірці клієнтів за Програмою мікрокредитування у функції СБ не входять виїзд до клієнта, телефонний контакт з клієнтом, його застоводавцями/ поручителями і оцінка їх фінансового стану, огляд, перевірка і експертна оцінка вартості заставного майна.
Питання про доцільність зустрічі представників СБ з клієнтом для уточнення наявної негативної інформації вирішує Малий Кредитний Комітет.
СБ перевіряє наступне:
Настановні відомості на Позичальника, його заставників і поручителів, керівників /засновників /партнерів по бізнесу;
Наявність негативної інформації на Позичальника, його заставників і поручителів, керівників /засновників /партнерів по бізнесу;
Мінімум наявність поточних кредитів Позичальника, його заставників і поручителів, керівників /засновників /партнерів по бізнесу в банках, найактивніше кредитуючих мікроклієнтів. Список таких банків узгоджується в кожному РП окремо з Керівником підрозділу мікрокредитування і СБ;
Інші відомості, перешкоджаючі кредитуванню.
За результатами перевірки СБ надає письмову відповідь — висновок в підрозділ мікрокредитування на ім’я Керівника підрозділу мікрокредитування. Службова записка-висновок за результатами перевірки передається Керівнику або співробітнику підрозділу мікрокредитування.
Висновок Служби безпеки носить рекомендаційний характер. У разі винесення висновку, що не рекомендує видачу кредиту, ця інформація повинна усно обговорюватися з Керівником підрозділу мікрокредитування. При негативному висновку СБ про можливість наданні кредиту, рішення про його видачу приймає Малий Кредитний Комітет.
З метою підвищення ефективності діяльності за підрозділом мікрокредитування закріплюється працівник СБ, пріоритетом в роботі якого буде розгляд заявок підрозділу мікрокредитування.
Паралель з проведенням відвідин місця бізнесу і місцепроживання потенційного позичальника, оглядом і оцінкою забезпечення, проведенням відповідної перевірки СБ здійснюється правова експертиза документів, представлених потенційним позичальником, його заставниками і поручителями.
Попередня перевірка представлених позичальником документів виробляється КЕ.
До МКК перевіряється наявність всіх документів, підтверджуючих правоздатність клієнта, його заставників і поручителів, а також встановлюючих право і правопідтримуючих документів на заставу .
Копії документів, що надаються юридичними особами, завіряються підписом керівника юридичної особи і його друком з позначкою «Копія вірна» (перша і остання сторінка документа) і лише підписом керівника або друком (решта сторінок).
Копії документів, що надаються ЧП / фізичними особами, завіряються підписом ЧП / фізичної особи з позначкою «Копія вірна» (перша і остання сторінка документа) і лише підписом (решта сторінок).
Допускається можливість виготовлення копій з наданих оригіналів документів безпосередньо співробітником підрозділу мікрокредитування. В цьому випадку копії документів повинні бути завірені підписом співробітника з позначкою «Копія вірна» (перша і остання сторінка документа) і лише підписом (решта сторінок).
Перевірка документів клієнтів підрозділу мікрокредитування до МКК здійснюється юридичним підрозділом у обов’язковому порядку в наступних випадках:
Якщо у складі забезпечення присутнє нерухоме майно;
Якщо сума кредиту перевищує еквівалент більше 10 000 доларів США і Позичальник, або один із Заставників / Поручителів є юридичними особами.
У решті випадків остаточно доцільність перевірки документів клієнта юридичним підрозділом визначає Керівник підрозділу мікрокредитування або Голова МКК, на якому розглядається можливість видачі кредиту.
Відсутність заявки в юридичний підрозділ на перевірку документів вважається відсутністю необхідності перевірки документів юридичним підрозділом. При цьому відповідальність за юридичну перевірку документів клієнтів несе КЕ.
Юридичний висновок по кредиту складає:
Юридичний підрозділ – у разі напряму заявки на перевірку документів з боку підрозділу мікрокредитування
КЕ – у разі відсутності доцільності перевірки документів клієнта юридичним підрозділом. КЕ складає юридичний висновок .
З метою проведення юридичної експертизи юридичним підрозділом (якщо така необхідність визначена Керівником підрозділу мікрокредитування або Головою МКК, на якому розглядається можливість видачі кредиту) КЕ:
1. Оформляє запит на проведення юридичної експертизи документів позичальника із списком передаваних на розгляд документів і своїм попереднім висновком.
2. На вимогу юридичного підрозділу надає документи згідно .
3. Запит на проведення юридичної експертизи і пакет документів передає в юридичний підрозділ в електронному або в паперовому вигляді.
Юридичний підрозділ приймає службові запити на проведення юридичної експертизи від підрозділу мікрокредитування протягом всього робочого дня.
Висновок юридичного підрозділу за результатами перевірки, оформлене з візою співробітника юридичного підрозділу, передається безпосередньо КЕ в підрозділ мікрокредитування (у електронному або в паперовому вигляді).
При розгляді наданого пакету документів співробітник юридичного підрозділу може додатково зажадати надання інших документів, необхідних йому для проведення правової експертизи і підготовки висновку.
В ув’язненні описуються виявлені недоліки, які необхідно виправити до видачі кредиту.
Термін для проведення перевірки, підготовки і передачі письмового висновку – протягом 2 робочих днів з дня надання в юридичний підрозділ заявки на перевірку документів.
Відсутність у клієнта діючих господарських договорів і договорів, на оплату яких запрошуються кредитні засоби, не є причиною для відмови МКК в розгляді питання про кредитування позичальника, або для відмови в підготовці висновку юридичним підрозділом . У разі відсутності договорів, на оплату яких запрошуються кредитні засоби, необхідно звернути увагу на наявність опису мети кредиту в заявці клієнта.
З метою підвищення ефективності діяльності за підрозділом мікрокредитування закріплюється співробітник юридичного підрозділу, пріоритетом в роботі якого буде розгляд заявок підрозділу мікрокредитування.
4 етап – Затвердження кредиту
З метою підвищення якості роботи КЕ, навчання нових КЕ і ефективного проведення МКК всі кредитні проекти за Програмою мікрокредитування рекомендується заздалегідь розглядати на Внутрішньому Кредитному Комітеті (далі ВКК).
Рішення про доцільність проведення ВКК ухвалює Керівник підрозділу мікрокредитування в рамках своїх лімітів повноважень.
ВКК може проводитися як після першої бесіди КЕ з клієнтом з метою ухвалення рішення про доцільність виїзду до клієнта, так і після виїзду до клієнта з метою ухвалення попереднього рішення про можливість і умови видачі кредиту.
ВКК збирається в міру необхідності. Склади ВКК не затверджуються наказами по Банку.
У повноваження ВКК входить право заздалегідь ухвалювати рішення згідно умов Програми мікрокредитування.
Рішення ВКК носить рекомендаційний, неформалізований характер, приймається усно і не фіксується в документарному вигляді.
Остаточне рішення про видачу кредиту приймає Малий Кредитний Комітет з Програми мікрокредитування (МКК).
Для розгляду проектів за Програмою мікрокредитування створюється Малий Кредитний Комітет (МКК).
Максимальний період розгляду кредитної заявки (від виїзду до клієнта до захисту проекту на МКК) складає 5 робочих днів. У виняткових випадках (складний фінансовий аналіз, застава нерухомості), за рішенням керівника підрозділу мікрокредитування цей період може бути збільшений до 10 робочих днів.
Оцінка фінансового стану з Актом оцінки застави, необхідними висновками СБ і юридичним висновком виносяться на МКК для ухвалення остаточного рішення про можливість і умови видачі кредиту (після розгляду на ВКК).
Склади МКК затверджуються відповідними Наказами по Банку.
При створенні наказу про склад МКК в кожному РП необхідно виходити з основного принципу формування складу МКК– можливість заміни кожного учасника МКК у разі його відсутності з метою оперативності в ухваленні рішень (склад Малого Кредитного Комітету повинен складатися із співробітників, які можуть зібратися для ухвалення рішення по кредиту у будь-який час робочого дня).
Кредит вважається затвердженим, якщо рішення ухвалене більшістю голосів.
Голова МКК і Керівник/Заступник Керівника Департаменту мікрокредитування ГО мають право вето.
Члени МКК знайомляться з Оцінкою фінансового стану, Актом оцінки застави, юридичним висновком, а також, якщо необхідно, з висновком СБ.
У повноваження МКК (в межах лімітів згідно Наказу про склад МКК РП) входить право ухвалювати рішення згідно умов справжньої КПМ, а саме:
1- Ухвалювати рішення на видачу кредитів за Програмою мікрокредитування згідно умов п. 1 розділу I КПМ;
2- Ухвалювати рішення на видачу чергового кредиту (транша) в рамках відновлюваної кредитної лінії (з лімітом заборгованості) за Програмою мікрокредитування, згідно умов п. 1 розділу I КПМ;
3- Змінювати наступні умови по діючих кредитних договорах/угодах клієнтів Програми мікрокредитування:
Склад і вартість забезпечення;
Зміна процентних ставок в рамках затвердженої прибутковості ;
Зміна ліміту заборгованості по відновлюваній кредитній лінії;
Інші умови.
4- Ухвалювати рішення на встановлення кредитного ліміту на пластикову картку у валюті або рублях клієнтам Програми мікрокредитування;
5- Ухвалювати рішення по видачі кредитів .
6- Ухвалювати рішення про необхідність, суму і види страхування застави.
7- Ухвалювати рішення про необхідність нотаріального завірення договорів застави.
8- Ухвалювати рішення про відстрочення надання Заставником ПТС на зберігання в Банк.
9- Ухвалювати рішення про видачу Заставнику ПТС в тимчасове користування на строк до 5 календарних днів .
10- Розглядати питання по прострочених кредитах і ухвалювати рішення про першочергові заходи, які будуть прийняті для повернення кредиту. Всі відповідні відділи негайно повинні провести заходи, які допоможуть в рішенні питання повернення кредиту згідно з рішенням МКК.
11- Розглядати питання про необхідність зустрічі співробітника СБ з клієнтом.
12- Розглядати питання про видачу паралельного кредиту клієнту Програми мікрокредитування по класичному або споживацькому кредитуванню в Банку (заперечення або відсутність таких).
Рішення МКК фіксується в “Протоколі засідання Малого Кредитного Комітету з Програми мікрокредитування” , яке містить остаточне рішення про умови видачі кредиту (транша). Кожен учасник МКК підтверджує своє рішення підписом.
Співробітник підрозділу мікрокредитування, який виносив кредитний проект на розгляд МКК зобов’язаний негайно проінформувати клієнта про рішення МКК.
У разі ухвалення позитивного рішення на певних умовах, КЕ приступає до збору документів, що вимагаються для оформлення видачі кредиту і підготовці договорів.
Якщо сума затвердженого мікрокредиту перевищує ліміт самостійності РП, рішення про видачу мікрокредиту необхідне погоджувати на Малому Кредитному Комітеті з Програми мікрокредитування (по понадлімітних заявках філіалів/відділень) в ГО Банка (далі МКК ГО).
Максимальне число учасників МКК ГО – 3 люди.
Учасниками МКК ГО можуть бути (в рамках складу):
Заст. Голови Правління Банку по корпоративному бізнесу;
Керівник Департаменту мікрокредитування;
Заст. Керівника Департаменту мікрокредитування;
Склади МКК ГО затверджуються відповідними Наказами по Банку.
Для розгляду питання про кредитування на МКК ГО підрозділ мікрокредитування РП повинне надати наступний пакет документів:
Рішення МКК РП;
Оцінка фінансового стану;
Акт оцінки застави
Висновок СБ (за наявності);
Висновок про проведення юридичної експертизи.
МКК ГО повинен зібратися і розглянути наданий пакет документів філіалу протягом 2 робочих днів після отримання пакету документів. Рішення МКК ГО ухвалюється на підставі наданого пакету документів.
Рішення, прийняте МКК ГО фіксується “Протоколом засідання Малого Кредитного Комітету з Програми мікрокредитування” і прямує в підрозділ мікрокредитування РП.
У разі ухвалення позитивного рішення, КЕ підрозділи мікрокредитування РП починає збір всіх документів, необхідних для видачі кредиту.
На Малому Кредитному Комітеті може розглядатися питання про видачу кредиту зокрема за наявності зауважень юриста. У разі позитивного рішення про видачу кредиту, в рішенні МКК указуються умови видачі кредиту, включаючи виправлення зауважень юридичного підрозділу, якщо видача кредиту можлива тільки після їх усунення.
Рішення Малих Кредитних Комітетів втрачає свою силу після закінчення 30 днів з дня виїзду співробітника підрозділу мікрокредитування до клієнта, у випадку, якщо кредит не був виданий за цей період. Дата виїзду указується в Заявці на отримання кредиту , в графі «Відвідини».
Питання про доцільність, суму і види страхування застави приймає МКК. Оплата страхового внеску здійснюється за рахунок позичальника або власника майна.
Страхування заставного майна може вироблятися в страхових компаніях, з якими Банк підписав відповідні договори про співпрацю.
За наявності у позичальника раніше оформленого страхового поліса в іншій платоспроможній страховій компанії (список таких страхових компаній затверджується рішенням Кредитного Комітету ГО), перестраховка при видачі кредиту не виробляється. При цьому вносяться відповідні зміни в страховий поліс, згідно якого одержувачем страхового відшкодування є Банк.
Оформлене і знаходиться в заставі майно (на відповідальному зберіганні в Банку) з боку заставника страхуванню не підлягає. За бажанням Банку закладене майно в заставі може бути застраховане за рахунок Банку.
5 етап. Видача кредиту
Після ухвалення рішення МКК, виконавець (БО або КЕ) оформляє проекти всіх документів, необхідних для видачі кредиту і підписання кредитного договору/угоди, договорів застави і поручительства.
Всі необхідні договори для кредитування оформляються відповідно до затверджених в Банку типових форм договорів.
Договори і супутні документи для видачі кредиту
Відповідно до рішення МКК, виконавець (БО або КЕ) оформляє:
· кредитний договір/угода;
· договори поручительства;
· договори застави;
· акти прийому-передачі ПТС від клієнта Банку (у разі передачі як запорука транспортного засобу) .
На останній сторінці в тексті договорів повинна бути позначка:
«Виконавець: __________ (Ф.И.О.)
Перевірив: __________ (підпис, Ф.И.О.)»
Якщо ніяких змін в порівнянні із затвердженими типовими формами не вносилося, виконавець передає тексти договорів (без передачі їх на експертизу в юридичний підрозділ) на перевірку .
В тому випадку, якщо при підготовці текстів договорів, виконавець вніс в них зміни в порівнянні із затвердженими типовими формами, оформлені проекти кредитного договору, договори поручительства і договори застави прямують в юридичний підрозділ для проведення їх правової експертизи. Юридичний підрозділ здійснює експертизу тільки даних пунктів договору на предмет можливості внесення пропонованих змін. Термін проведення правової експертизи договорів – не більш 2 (двох) години з моменту надходження повного комплекту документів в підрозділ.
Кредитний договір, договори застави, договори поручительства, що не вимагають нотаріального посвідчення, оформляються в двох екземплярах.
Договори застави нерухомого майна і застави земельної ділянки, що підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оформляються в чотирьох екземплярах. Необхідність нотаріального завірення визначає МКК.
Перевірка документів перед видачею кредиту
Контроль правильності оформлення і наявності всіх необхідних документів проводить КЕ спільно з Керівником підрозділу мікрокредитування/ іншим КЕ. Для цього КЕ надає пакет документів:
Рішення МКК;
Кредитний договір/угода (проект);
Договори застави, поручительства (проект);
Документи, підтверджуючі право власності на заставне майно;
Договір страхування застави (при відповідному рішенні МКК).
На цьому етапі Керівник підрозділу мікрокредитування/ іншій КЕ перевіряє правильність оформлення і наявність всіх необхідних документів, після чого візує всі договори.
У випадку, якщо наданих документів недостатньо для видачі кредиту, перевіряючий має право витребувати у КЕ бракуючі документи.
Вся операція здійснюється протягом 2-го годинника при повному об’ємі інформації, після надання бракуючих документів.
Черговість візування проектів договорів:
Перед підписанням договорів з боку клієнта і Банку, 1 пакет проектів договорів повинно бути завізовано перевіряючим — співробітником підрозділу мікрокредитування, який перевірив проекти договорів в графі:
«Перевірив: __________ (підпис, Ф.И.О.)»
Якщо перевіряючий уповноважений з боку Банку підписувати договори, у вказаній графі достатньо указувати Ф.И.О. перевіряючого (можливе заповнення в друкарському вигляді на стадії оформлення проекту договорів).
Пакет договорів, який завізований перевіряючими, після підписання сторонами залишається на зберіганні в Банку. Другий екземпляр договорів передається іншій стороні.
Підписання документів
Завізовані перевіряючим, а також співробітником юридичного підрозділу (у разі внесення змін в типові форми договорів, затверджених Банком) кредитний договір, договори застави і договори поручительства підписуються в першу чергу позичальником, заставником, поручителем (його керівником або уповноваженим їм особою і головним бухгалтером), далі ставиться друк позичальника (заставника, поручителя), а тільки потім ці документи підписуються Керівником Банку (або уповноваженою особою), головним бухгалтером (або уповноваженою особою), підписи яких скріпляються друком Банку.
Підписання договорів з боку позичальника, його заставників і поручителів повинне вироблятися тільки у присутності співробітника Банку. При цьому, співробітник Банку завіряє останні листи договорів, всі додатки і додаткові угоди до договорів, що залишаються в Банку, позначкою: «Цей договір (приложение/ угода) підписаний у моїй присутності. Особа підписали засвідчена. /Дата/» і підписом.
Для прискорення процесу оформлення кредитних і заставних договорів право підпису договорів з боку Банку може бути делеговане Керівнику підрозділу мікрокредитування, КЕ і БО шляхом видачі відповідної довіреності або підписання наказу.
У випадку, якщо забезпеченням по кредиту виступає застава транспортного засобу, одночасно з підписанням договору застави повинна вироблятися передача Паспорта технічного засобу (ПТС) згідно Акту прийому-передачі ПТС . З боку Банку Акт підписує співробітник підрозділу мікрокредитування.
При необхідності матеріально відповідальна особа Банку приймає майно в заставу з складанням передавального акту.
6 етап. Моніторинг і погашення кредиту
Під моніторингом мається на увазі відстежування поточного фінансового стану клієнта з отриманням необхідних фінансових і інших даних, які можуть вплинути на погашення кредиту, перевірка наявності і стани застави і контроль за погашенням кредиту. Моніторинг поточного кредиту проводиться у обов’язковому порядку на території заемщика/ його поручителів і його/ їх бізнесу (КЕ особисто відвідує місце бізнесу).
Моніторинг потрібен для перевірки того, наскільки добре клієнт виконує умови наданого йому кредиту, даючи можливість КЕ виявити можливі проблеми, і, отже, вжити швидким заходам по їх усуненню. Одержані дані після моніторингу також дають цінну інформацію для оцінки ситуації в цілому (тобто аналіз ситуації на певному ринку).
Особлива увага повинна надаватися новим позичальникам і довгостроковим кредитам, а також клієнтам, одержуючим третій кредит.
Мета моніторингу полягає в:
перевірці поточного фінансового стану Заемщика/ його поручителів / його зв’язаних компаній,
перевірці наявності і стану застави.
Періодичність проведення моніторингу:
1.Плановий моніторинг – проводиться не рідше, ніж один раз в 3 місяці.
— З метою перевірки наявності і стану застави.
— З метою перевірки поточного фінансового стану Заемщика/ його поручителів / його зв’язаних компаній. У разі погіршення фінансових показників — один раз в місяць.
Щомісячно, не пізніше за останній день поточного місяця КЕ складає Звіт про планові моніторинги, вироблені протягом місяця, в якому зокрема відображається наявність і стан забезпечення. Звіти про планові моніторинги передаються на зберігання Керівнику підрозділу мікрокредитування.
2.Телефонний моніторинг – за 2-3 дні до погашення кредиту КЕ проводить бесіду з клієнтом по телефону з метою:
нагадування про майбутнє погашення кредиту;
опиту по стану / змінам в бізнесі;
підтримка психологічного контакту з Позичальником.
3.Перевірка цільового використовування кредитів, виданих юридичним особам / ЧП на розрахунковий рахунок:
Для підтвердження цільового використовування позичальник (юридичних особа або ЧП) повинен надати:
договори (контракти) на поставку/покупку основних засобів, товарів, матеріалів або сировини;
платіжні доручення (чеки, квитанції про оплату), підтверджуючі факт оплати;
накладні, підтверджуючі факт отримання.
За даними перевірки цільового використовування кредитів, виданих юридичним особам / ЧП на розрахунковий рахунок, не пізніше за 2 місяці з дати видачі кредитних засобів КЕ складає Акт перевірки цільового використовування кредитних засобів .
4.Екстрений моніторинг – додатковий моніторинг, який проводиться негайно в наступних випадках:
1) З’являється тривожна інформація про бізнес, така як:
позичальник втратив важливого покупця або постачальника;
на підприємстві відбувся випадок, який спричинив за собою перерву в роботі (наприклад, пожежа);
відбулися зміни в керівному складі, або клієнт зробив негативну заяву у зв’язку з погашенням кредиту;
підприємство змінило адресу;
відбулися істотні зміни в ціновій структурі, наприклад, через збільшення вартості сировини або збільшення яких-небудь інших витрат;
відбулися зміни в умовах оплати, які позичальник пропонує своїм покупцям, наприклад, у випадку, якщо товари були обмінені по бартеру на інші товари, а не продані за готівку (як завжди) і т.д.
відбулися значні зміни кон’юнктури ринку (конкуренція, націнка, поставщики/ споживачі)
2) Виникло прострочення по погашенню кредиту.
Протягом першого дня виникнення прострочення КЕ, який несе відповідальність за супровід даного кредиту, зобов’язаний негайно зв’язатися з клієнтом по телефону або ж особисто відвідати його бізнес або будинок.
КЕ повинен добитися пояснення причини затримки платежу, і разом з клієнтом призначити нову дату погашення на найближчі дні.
У випадку, якщо прострочена заборгованість по кредиту не погашена протягом 3 днів, КЕ зобов’язаний відвідати місце ведення бізнесу і провести:
— аналіз психологічного настрою клієнта в роботі з Банком
— аналіз поточного фінансового стану,
— порівняння з даними попередніх відвідин
— перевірку наявності/збереження / стани застави
Якщо на місці ведення бізнесу боржник відсутня/деятельность припинена, обов’язкові відвідини місця мешкання і прописки.
Інформацію, зібрану при проведенні екстреного моніторингу КЕ виносить на розгляд МКК РП не пізніше 5 днів з дати виникнення прострочення з метою ухвалення рішення по проведенню подальших заходів для погашення прострочення і недопущенню її в майбутньому.
Рішення МКК фіксується в «Протоколі засідання Малого Кредитного Комітету з Програми мікрокредитування» (у вільній формі).
Підключення АЛЕ до спілкування з клієнтом рекомендується тільки після ухвалення рішення на МКК (психологічний чинник).
КЕ сумісне з керівником підрозділу мікрокредитування, або самостійне, зобов’язаний настирливо відвідувати позичальника, його родичів і гарантів, щоб забезпечити погашення.
Заходи щодо погашення простроченої заборгованості включають застосування всіх законних способів для того, щоб забезпечити погашення кредиту. Допущення прострочень і несплат неможливе, повне погашення кредиту завжди необхідне, оскільки це надає дію і на інших позичальників.
Рекомендовані заходи щодо погашення простроченої заборгованості застосовуються в тій або іншій ситуації залежно від того, наскільки клієнт готовий співробітничати з Банком і чи носять його проблеми тимчасовий характер:
1) Робота з клієнтами, які згодні співробітничати з Банком і проблеми яких носять тимчасовий характер:
Реструктуризація заборгованості – тільки за рішенням вищестоящого Кредитного Комітету згідно п.6 «Особливі операції» Розділу III КПМ.
Продаж активів Позичальника / заставодавця/ поручителів
Добровільна реалізація застави або іншого майна Позичальника / поручителів
Зміцнення застави, додаткові гарантії, поручительство
У ряді випадків, на даному етапі, можливий вивіз заставного майна для зберігання його на території Банку (переклад в заставу).
2) Робота з клієнтами, що відмовляються від співпраці з Банком и/ або і проблеми яких не носять тимчасовий характер:
виробляється передача кредитної справи в діловодство Юридичного підрозділу з метою подачі позовної заяви до судових органів.
паралельно виробляється передача кредитної справи в СБ для пошуку нових методів дії на позичальника
Робота по погашенню простроченої заборгованості повинна проводитися підрозділами мікрокредитування в тісній співпраці з юридичним підрозділом і СБ.
У разі порушення Позичальником умов погашення по кредиту, Керівник підрозділу мікрокредитування /кредитний експерт повинен керуватися затвердженими по Банку процедурами «Про передачу простроченої заборгованості в юридичний підрозділ (Правовий Департамент) і СБ».
Передача справи в Юридичний підрозділ з метою подачі позовної заяви до судових органів і в Службу безпеки може вироблятися у будь-який момент за рішенням МКК, але не пізніше, ніж після закінчення 30 (тридцяти) днів з дня виникнення просрочки.ти у віданні господарської діяльності позичальника, можливе застосування спеціального графіка погашення – зменшення суми погашення «тіла» кредиту, в розмірі не більш 40% від повної суми щомісячного внеску (залежно від сезонних коливань виручки). У випадку якщо кредит використовується для придбання основних засобів, що вимагають додаткового часу для замовлення, доставки, монтажу і введення їх в експлуатацію, можливе відстрочення сплати першого внеску по «тілу» кредиту (відсотки погашаються щомісячно), але не більш два місяці, при обґрунтуванні необхідності, а в подальшому здійсненні жорсткого моніторингу проекту. У виняткових випадках, клієнтам, що мають 100% позитивну кредитну історію в ПриватБанку і відмінний фінансово-економічний стан, можливе встановлення індивідуального графіка погашення кредиту. При цьому, відхилення від стандартної схеми сплати щомісячних внесків (складання спеціального графіка, надання відстрочення), повинно бути у обов’язковому порядку узгоджено з Департаментом мікрокредитування ОБКК ГБ, шляхом напряму відповідного обґрунтування – Резюме по кредиту, в якому повинна бути чітко позначена необхідність зміни механізму (періодичності) погашення позикової заборгованості. У регіонах, де реалізація мікрокредитування здійснюється спільно з IPC, узгодження вказаних змін здійснюють її представники – консультанти IPC, закріплені за РП.
2.3. Аналіз фінансового стану позичальників
При проведенні аналізу фінансового стану індивідуального підприємця без утворення юридичної особи беруться до уваги і враховуються, як правило, наступні обставини:
— спрощена система реєстрації
— відсутність офіційної бухгалтерської звітності, накладних, квитанцій і т.д.
Річ у тому, що в основному, ця група клієнтів працює тільки з готівкою (індивідуальний підприємець не зобов’язаний відкривати рахунок в банку)
— складські приміщення, офіс часто знаходяться в квартирі
— бізнес, як правило, тісно пов’язаний з домашнім бюджетом (практично неможливо розділити грошові потоки в бізнесі і домашньому господарстві підприємця)
Таким чином, для отримання реальної картини доцільно проводити аналіз платоспроможності підприємця не тільки на основі документально підтверджених відомостей про доходи (декларація про доходи, свідоцтво про сплату єдиного податку на поставлений дохід, касова книга), так і на основі додаткової інформації, одержаної від клієнта. Це пов’язано з тим, що часто у більшості індивідуальних підприємців офіційні доходи не відповідають реальному фінансовому стану.
Кредитному експерту при проведенні аналізу необхідно здійснювати виїзди на місцезнаходження бізнесу підприємця (склад, торгові крапки, офісне приміщення). Інформація, яку клієнт, в основному, надає усно, повинна бути добре перевірена і консервативно оцінена. У загальному випадку, основними джерелами інформації для проведення аналізу платоспроможності підприємця є наступні:
— розмова з підприємцем, співробітниками
— інформація, одержана від третіх осіб
— документи (договори оренди складських, офісних приміщень, торгових крапок, договори поставки продукції і накладні на товар, ліцензії і патенти на діяльність, касова книга, завірена податковим органом, квитанції про сплату податків, документи, підтверджуючі право власності на майно, що є у власності, і т.д.)
додаткова інформація з особистих відомостей підприємця.
Одним з найважливіших додаткових джерел є анкета-заява (Додаток 1 і 2), яку позичальник заповнює власноруч.
Аналіз концентрується на грошових потоках, доходах і витратах підприємця у минулому. Ефективність кредиту в майбутньому не враховується. Такий підхід в аналізі знижує до мінімуму ризик можливого нецільового використовування і не повернення одержаного кредиту.
На основі одержаних від клієнта даних кредитним експертом здійснює обробку заявки. ПриватБанк використовує власну форму обробки заявки (Додаток А і Б), яка складається з 3 розділів:
1. Загальні дані
2. Фінансові показники
3. Характеристика кредиту
Найбільш важливим розділом є другий розділ, так як він характеризує платоспроможність і кредитоспроможність позичальника. Питома вага розділу в загальній сумі складає 50 %. 30 % в загальній сумі складає третій розділ, в якому аналізується мета і строк кредитування, забезпечення, а також наявність поручителів. І 20 % складає перший розділ, який включає загальні дані про позичальника ( вік, час проживання в даній місцевості, освіта, місце роботи, посада, стаж роботи на підприємстві, а також сімейний стан).
Загалом, обробка заяви полягає у наступному: кожному параметру надається бальна оцінка, відповідно до показників, зазначених у анкеті, після чого результат обробки заяви помножується на вагу параметра і таким шляхом отримуємо результат по кожному параметру. За кожним розділом визначаємо суму балів. Якщо результат перевищує 20% максимально необхідної суми розділу, то присвоюємо логічній змінній значення рівне “1”, у зворотному випадку присвоюємо “0”.
Відповідно до загального результату (сума балів за всіма розділами) позичальники поділяються на 5 класів:
| Клас позичальника
| Кількість балів
| Характеристика |
| Клас А
| більше 60
| фінансовий стан не викликає сумнівів |
| Клас Б
| від 45 до60
| фінансовий стан гарний, видача кредиту можлива |
| Клас В
| від 30 до 45
| фінансовий стан задовільний, необхідна детальна обробка |
| Клас Г
| від 15 до 30
| фінансовий стан поганий, видавати кредит недоцільно |
| Клас Д
| менше 15
| видача кредиту заборонена |
Наведені критерії для прийняття рішення дійсні лише при значенні логічної змінної “1” для всіх розділів, якщо значення однієї з логічних змінних “0”,то автоматично встановлюється клас “Д”.
Розглянемо на прикладах двох підприємців дію обробки заявки на отримання кредиту.
Демченко Юрій Володимирович, який має вищу освіту, проживає в даній місцевості з 5 років (40 років), одружений, має доньку 20 років, працює на посаді директора в ДП “Мехком” просить надати йому кредит у сумі 5628,00 $ на 60 місяців(5 років) при середньому сукупному щомісячному доході 380,00 $, з яких 200,00 $ витрачається на комунальні послуги та ведення господарства. Метою кредитування є придбання нерухомості ,яка коштує 20 000,00 $. Раніше позичальник користувався кредитом у сумі менше 50 % запрошуваного кредиту, прострочок не було, кредит на даний момент часу повністю погашений. У власності позичальника є автомобіль вартістю 2 000,00 $ і квартира, якою він володіє разом з дружиною вартістю 40 000,00 $.
Таким чином, проаналізувавши анкету та іншу інформацію можемо стверджувати, що фінансовий стан позичальника гарний, видача кредиту можлива.
Кондратенко Сергій Григорович має середню освіту, проживає в даній місцевості 25 років, одружений, але дітей не має, протягом 3 років займається перевезенням пасажирів на міському маршруті і просить надати кредит у сумі 16000,00 $ на 84 місяця (7 років) з метою використання їх на розвиток власної справи (придбання нового автомобіля). Раніше Кондратенко С.Г. не користувався кредитом. У власності позичальника є нерухомість вартістю 30 000,00 $, якою він володіє разом з дружиною. Сукупний дохід сім’ї складає 450,00 дол.США.
Зробивши обробку заявки Кондратенко С.Г. на отримання кредиту, отримали клас “В”, тобто фінансовий стан позичальника задовільний, необхідно детально обробляти заявку на отримання кредиту.
Таким чином, позичальник з меншим сукупним доходом (380,00 дол.США) в результаті обробки заявки отримав клас “Б”, а позичальнику з доходом в 450,00 дол.США присвоєний клас “В”. Тобто, за Методикою ПриватБанку фінансовий стан позичальника не є основним критерієм при прийнятті рішення про надання кредиту.
2.3.Аналіз кредитних ризиків
Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банків, і здійснюється вона для фінансування споживчих та інших інвестиційних цілей підприємницьких фірм, фізичних осіб і державних організацій від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки Банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність.
Процес формування ринкових відносин в економіці України об’єктивно обумовлює необхідність підвищення ролі банківського кредиту.
Кредитний портфель, з одного боку, є “класичним” об’єктом активних операцій комерційних банків, який традиційно забезпечую найвагомішу частину доходів. Водночас у нестабільних макроекономічних умовах кредитні операції — це один із найризикованіших шляхів отримання прибутку.
Кредитний портфель — це сукупність усіх позик, наданих банком із метою отримання доходу. “Левову” частку у структурі кредитного портфелю займають кредити на нерухоме майно та автомобілі.
У останні 5 років в Україні спостерігається таке явище, як «кредитний бум». Основними його причинами є сприятлива кон’юнктура нафтогазового ринку, політична і економічна стабільність держави, зміцнення гривни і зростання реальних доходів населення. У свою чергу, зростання споживацького попиту забезпечує економічне зростання України. Проте ринок споживчого кредитування на сьогоднішній день далекий від досконалості. Однією з головних проблем для банків є ризик неповернення кредитів.
Для уникнення кредитних ризиків необхідно вивчити і проаналізувати тенденції на ринках нерухомості, автомобілів і т.д.
Щоб спрогнозувати поведінку ринку нерухомості в Україні, потрібно уважно подивитися як на загальні світові тенденції, так і на ситуацію в країнах СНД і в першу чергу — в Росії. Останніми роками нерухомість росте в ціні практично у всіх столицях і крупних ділових адміністративних фінансових центрах всіх країн світу. До того ж існує чітка градація ринків нерухомості по районах і регіонах в межах однієї країни і навіть одного міста. Наприклад, є так звані «депресивні райони», в яких житло в ціні звичайно не росте: навпаки, часто бувають ситуації, коли сучасне і комфортабельне житло тут просто закидається. Така картина спостерігається не тільки в Росії, але і в індустріальних державах Європи і Америки. У тих же Сполучених Штатах є цілі райони із старою промисловістю, де порожні житлові будинки.
Вже сьогодні в Росії, в першу чергу в Москві, значна частина квартир в знов побудованих будинках не заселена, проте це не значить, що вони не мають попиту. Багато хто з них вже перепродує по кілька разів. Оскільки ціни на житлі ростуть, квартири просто купують, чекають, поки вони подорожчають, а потім продають. Оподаткування в операціях з нерухомістю (як це не дивно звучить) навряд приведе до зростання вартості житла. Можливо, ціни на житлі навіть знизяться, оскільки спекуляції стануть справою невигідною. Проблема лише у тому, що офіційно вартість об’єктів нерухомості по документах поки занижується, і тому знайти механізм відходу від податків неважко.
У Росії ще більше, ніж в Україні, позначилася диспропорція цін на житлі в благополучних містах і депресивних регіонах. Багато міст, розташованих в несприятливих кліматичних умовах, практично вимирають. Крім того, процес зпустошення сіл в нечорноземній зоні Росії почався набагато раніше, ніж в Україні. У таких областях, як Новгородська, Костромська, Вологодська, Псков, Тверськая і Ярославська, більше половини населених пунктів, що існували у середині 50-х років, до теперішнього часу або повністю покинуте, або взагалі зникли з лиця землі. Вже в десяти-двадцяти кілометрах від крупних обласних центрів і Росії, і України звичайно починається смуга покинутих сіл, де нерухомість не використовується навіть під дачі.
Проблеми кинутих населених пунктів, актуальні для Росії і України, абсолютно не характерні для держав Центральної Азії і Закавказзі, де сільське населення продовжує рости, багато в чому завдяки високій народжуваності, що зберігається. Наприклад, в Узбекистані, Туркменістані, Таджикистані і Киргизії гостро стоїть проблема виділення нових земель під житлове будівництво в селах, що все більш розростаються. Навпаки, села, залишені жителями через етнічні конфлікти, з швидкістю блискавки заселяються представниками титульних національностей. Крім того, в містах цих республік спостерігається підвищений попит на квартири з великим метражем. Це пояснюється просто: сім’ї у городян тут теж великі. Вони складаються як мінімум з п’яти-шести чоловік, і тому одно-, двокімнатна квартира як постійне житло просто не сприймається.
Виникає парадокс: у республіках Центральної Азії і, у меншій мірі, Закавказзі виникненню попиту на житлі і, відповідно, зростанню цін сприяє не збільшення доходів населення, а перманентний демографічний вибух. А також той факт, що будівельний бум тут ще не починався, а старий житловий фонд поступово зношується.
Не можна не враховувати ще один чинник — населення? України, на жаль, старіє. Тому молоді люди, які мають сьогодні, скажімо, по дві батьківські квартири на одну сім’ю разом з живими батьками, через якийсь час матимуть ті ж дві батьківські квартири, але вже без батьків. А якщо вони купили в кредит квартиру ще і для себе, то теоретично може вийти, що через деякий час власником трьох квартир буде одна сім’я. Оскільки сучасна молодь не поспішає обзаводитися численним потомством, квартири пішов в світ іншої старшого покоління також виставлятимуться на продаж, що знову ж таки вплине на ціни на рухомість. Слід помітити, що поки падінню цін на нерухомість в крупних містах перешкоджає притока грантів з провінції. Проте міграційний резерв не безмежний. Крім того, в деяких регіонах намітилася тенденція до підвищення рівня життя — і люди вже не шукають щастя в столиці. Інше міграційне джерело — реемігранти (особливо з Ізраїлю), які після 11 вересня 2001 р. і посилення терористичної активності палестинців-смертників стали масово повертатися до України, створюючи попит на житлі, — також вичерпується. По-перше, він обмежений, а по-друге, серед мігрантів немало осіб пенсійного віку, яким двічі зніматися з місця не хочеться.
Ще один чинник — в будівництві вигідно легалізувати «брудні» гроші. В рамках реалізації Україною нових 40 рекомендацій FATF відмивати гроші через будівництво стане складніше, відповідно, в будівництво вкладатимуть менше. У крупних містах за ринок будівництва житла розвернулася запекла боротьба, оскільки монопольне положення тут займають державні «горстрої». Вони і сьогодні одержують під будівництво кращі ділянки землі. У решти забудовників регулярно виникають проблеми із землевідведенням, тому вони борються за те, щоб всі гравці на ринку були рівноправні ж. До чого це може привести, неважко здогадатися: спершу міста-мільйонники будуть забудовані житловими багатоповерховими коробками, а потім ціни на житлі різко вкачаються через надлишок пропозиції. Тому, як ні парадоксально, тільки монополізм колишніх державних будівельних організацій поки зволікає момент обвалу цін на первинному ринку житла. Проте у тому, що рано чи пізно це відбудеться, сумніватися не доводиться. Хоча б тому, що корпорації, які сьогодні на хвилі економічного зростання активно вкладають гроші в нерухомість, з початком економічного спаду будуть її реалізовувати. А в період економічного спаду доходи у населення знижуються.
Потрібно відзначити, що іноземні інвестори віддають перевагу одному з двох шляхів виходу на український ринок. Перший – це придбання вже готових об’єктів з орендарями. Другий – це загальне створення проекту, в якому бере участь українська сторона.
Рівень прибутковості інвестицій в комерційні об’єкти в Україні складає 12-15% в рік. Тоді як, ринки комерційної нерухомості в центральноєвропейських державах – Угорщини, Чехії і Польщі вже знаходяться на етапі насичення і демонструють миттєве зниження прибутковості комерційних об’єктів – до 6% в рік.
Тому недивно, що іноземців Україна «інтригує» вигідними, порівняно з іншими країнами, умовами для примноження капіталу: термін окупності торгової нерухомості – 3-5 років, офісної – 5-8 років, а в Європі термін окупності торгової і офісної нерухомості – 10-15 років і 12-15 років відповідно.
Структура ринку офісної нерухомості поки що не відрізняється кількісною досконалістю: наприклад, в Києві загальна площа професійних офісних центрів складає – 539, 000 квартир м. (9-10% ринку), а непрофесійних, часто адаптованих під офіси житлових квартир або колишніх науково-дослідних інститутів досягає – 4,6 млн. квартири м. (90% ринку). Це найнижчий показник в регіоні Центральної Європи: у Варшаві об’єм професійної офісної нерухомості складає близько 2,4 млн. квартири м., в Празі – 1,9 млн. квартири м. і в Будапешті – 1,6 млн. квартири м. На думку генерального директора консалтингової компанії «Colliers International Ukraine» Сергія Сергиенка, в столиці не вистачає 4,5 млн. квартири м. офісних приміщень. За умови щорічного будівництва 300, 000 – 400, 000 квартир м. офісів, дисбаланс між попитом і пропозицією вдасться скоротити в 2025 році до 1,5-2 млн. квартири м.
Марта Костюк – аналітик девелоперської компанії «DTZ Zadelhoff Tie Leung — Kyiv» вважає, що дефіцит офісної нерухомості є основним двигуном стрімкого підвищення цін і орендних ставок. У 2005 році орендні ставки на київські офісні приміщення класу «А» збільшилися на 5-10%, класів «В+», «В» і «С» – на 10-12%. Це набагато вище за середньоєвропейський рівень. На початку червня 2006 року, орендна ставка (без урахування ПДВ і операційних витрат) на столичні офіси класу «А» склала $ 30-55/кв. м., класу «В+» — $ 28-40/кв. м., класу «В» — $ 20-30/кв. м. і класу «С» — $ 15-20/кв. м. А ось ціни на офісні приміщення в Києві наступні: клас «А» — $ 2500-6000/кв. м., клас «В+» — $ 2000-2800/кв. м., клас «В» — $ 1800-2000/кв. м. і клас «С» — $ 850-1000/кв. м.
Це зовсім не відлякує іноземних інвесторів. Впродовж останніх чотирьох років, вони виявляють величезну цікавість до офісної нерухомості. Перша операція по перепродажу відбулася в кінці вересня 2003 року: група іноземних інвесторів викупила у американського інвестиційного фонду – київський бізнес-центр «Артем» площею 10,000 квартири м. за $ 15-17 млн. Операція по купівлі-продажу київського бізнес-центру «Леонардо» стала найдорожчій в історії ринку комерційній нерухомості. У квітні 2006 року акціонери банку «Форум» продали діловий центр «Леонардо» площею 13, 000 квартир м. і з щонайвищими в столиці орендними ставками — $ 58-70/кв. м. – ірландській інвестиційно-будівельній компанії Quinn Group приблизно за $ 80-100 млн. Цього року очікується продаж офісних центрів класу «А» – «Айсберг», «Домінант» і «Podil Plaza» площею 19,000 квартири м. за орієнтовною ціною – $ 50 млн.. Інвестором і забудовником центру була турецька девелоперськая компанія Demir Eurasian Investments Ltd.
Тенденція дефіциту якісних площ, зростання орендних ставок (на 15%) і небувалої інвестиційної активності спостерігається і в сегменті торгової нерухомості. За інформацією заступника директора «Української Торгової Гільдії» Віталія Бойко, після Києва, рейтинг потенційної привабливості обласних центрів для ухвалення рішень про інвестування в об’єкти торгової нерухомості виглядає таким чином:
Дніпропетровськ
Донецьк
Харків
Запоріжжя
Одеса
На шляху інвестиційної діяльності відомих іноземних рітейлерів зустрічаються – інституційні ризики, складна система оформлення прав на землю, бюрократизація місцевих органів влади і невизначеність регуляторних процедур. У німецької мережі Metro Cash&Carry постійно були проблеми з регіональною владою, які доводилося вирішувати навіть на президентському рівні.
Іноземні рітейлори – представники непродовольчої і змішаної групи товарів можуть розраховувати на успіх. У них на руках такі козирі, як великі знижки, досвід роботи за новими торговими технологіями і уміння організувати ефективну сервісну підтримку. Найбільша європейська мережа з продажу будматеріалів Praktiker AG, який є підрозділом німецької Metro, вже заявила про наміри до 2008г. створити в Україні 7 магазинів, будівництво яких варто — $ 100-140 млн.
Вітчизняні рітейлори з побоюванням жорсткої конкуренції чекають анонсований вихід на ринок інших іноземних мереж: німецьких – Media Markt, KarstadtQuelle AG, Kaufhoff і OBI; американського Wall Mart, іспанської ZARA, французьких – Carrefour, Tati і Auchan; шведських ІКЕА і H&M норвезької Dressman і інших. Британська Dixons Group вже підписала договір про придбання до 2011г. контрольного пакету акцій російської компанії «Ельдорадо» (яка контролює 18,3% київського ринку електроніки і побутової техніки). Могутня австрійська компанія Immoeast Immobilien Anlagen AG (яка володіє 102 комерційними об’єктами в Східній Європі загальною площею 1,3 млн. квартири м.) з метою виходу на український ринок планує провести рекордну для Віденської біржі емісію акцій на суму – 3 млрд. євро. А йорданська компанія Universal Star Co два місяці тому продала київський торговий центр «Піраміда» площею 16,700 квартири м. лондонським інвестиційним компаніям 1849 PLC і Real Estate Advisors за $ 25 млн.
Миколаївська обласна асоціація фахівців з нерухомості (МОАФН), яку очолює директор агентства нерухомості «Чумацький Шлях» П. Мойсол, провела чергове засідання. Учасники засідання обговорили питання, які цікавлять як ріелторов, так і рядових городян. Один з них – перспективи ринку нерухомості міста Миколаєва.
Слід відзначити, що в даний час в місті діють 50-60 агентств нерухомості, які надають послуги в покупці-продажу житла і інших об’єктів.
Із зростанням конкуренції однозначно ставиться питання про вироблення цивілізованих правил взаємостосунків в цій сфері. На сьогоднішній день ріелторськая діяльність в Україні не регламентується ніякими законами. Плани по законодавчому врегулюванню діяльності агентств нерухомості існують з початку 90-х років. У 1999 році був виданий Указ президента України про ріелторськой діяльність, що передбачає врегулювання відносин у сфері здійснення операцій з нерухомістю. Але проект закону про ріелторськой діяльність, поданий на розгляд Верховної Ради президентом, парламент відхилював.
Ріелтори не обійшли увагою і питання, яке цікавить миколаївців: чи може змінитися вартість житла? Ця тема в грудні минулого року обговорювалася на засіданні прес-клубу реформ. Тому миколаївцям вже знайома точка зору одного з учасників круглого столу, керівника агентства нерухомості «Номінал» і члена МОАФН І. Руденко. Кожен учасник засідання висказав свою точку зору. Але всі вважають, що в Миколаєві сьогодні немає підстав говорити про зниження вартості житла. У 2006 році міська інспекція ГАСКа прийняла 29 житлових об’єктів загальною площею 79 812 квартир м. З них 11 багатоповерхових будинків. Для півмільйонного міста це показники невисокі, хоча миколаївські будівники за підсумками 2006 року і піднялися на 12 місце по Україні. У місті продовжується будівництво перспективних житлових районів — «Сонячний» і «Волосіні 2». Цей процес розрахований не на один рік.
Тому говорити про те, що миколаївський ринок нерухомості перегрітий, передчасно. І. Руденко відзначила: «Можливо, ринок нерухомості і перегрітий, але ще немає того, хто зможе його остудити».
Голова МОАФН П. Мойсол вважає, що зростання вартості квадратних метрів житла взаємозв’язане з рівнем інфляції в Україні і до даного показника слід додати ще 5-10%. Тенденції на ринку нерухомості повинна показати весна, що наближається.
На думку директора УТБ «Миколаївська нерухомість 2000» І.Біоносенко, зростанню цін сприяє іпотечне кредитування, яке активізується з приходом нових філіалів банків до р. Миколаєва. Банки не можуть допустити зниження цін на нерухомість, під яку вони видають кредити. У Миколаєві вже більш півсотні філіалів банків, а в місто «рвуться» і інші.
Не дивлячись на уповільнення зростання середнього класу, в місті не зменшується число осіб, охочих відкрити свій бізнес. А це збільшує число потенційних позичальників банків на придбання нерухомості.
У поточному році «вимальовуються» перспективи роботи з Державною іпотечною установою. Хоча і більш жорстко, але продовжує працювати програма по забезпеченню молоді кредитами. Питання про введення податку на нерухомість також залишається дискусійним. Можна припустити, що даний податок дозволить стимулювати процес ефективнішого використовування об’єктів нерухомості. Проте розраховувати на його введення в 2007 році і навіть в 2008 році проблематично.
На думку ріелторів, збільшення вартості комунальних послуг лише сприятиме зростанню цін на квартири, особливо на їх оренду. Якщо раніше припускали, що самотні люди, пенсіонери позбавлятимуться від зайвої площі, тобто продаватимуть великі квартири, те рішення судів про заборону виселяти квартиронаймачів за несплату комунальних послуг припинить цей процес. Принаймні, масового продажу трикімнатних квартир в Миколаєві сьогодні не спостерігається. Січень, званий ріелторами за уповільнені операції «п’яним місяцем», на відміну від минулих років, виявився на превеликий подив активним для ринку нерухомості. Як то кажуть, все тече, все міняється. Істинне положення справ з вартістю житла покаже час.
Ще один з найпопулярніших видів споживчих кредитів — кредит на купівлю автомобиля — є певним балансом інтересів кредитора і позичальника. Банки захищені від ризику неповернення наявністю автомобіля як ліквідної застави. Проте висока конкуренція вимагає від банкірів все далі йти назустріч клієнту, покращуючи умови кредитів. А значить, ризикувати.
Один з прикладів такого ризику — експрес-кредитування. Рішення по такому кредиту ухвалюється протягом однієї години, а з документів необхідні тільки паспорт і права. Проте, деякі банки «страхуються» наданням такого кредиту тільки на покупку автомобіля вітчизняного виробництва. Це один з найбільш ризикових на справжнім момент кредитів, вільно поширених в автосалонах, що продають вітчизняні автомобілі. Простота оформлення, пакет документів, що складається з одного-двох документів, швидкість оформлення привертають недбайливих позичальників, не дивлячись на високі ставки по цьому виду автокредитування, оскільки несумлінний позичальник у принципі віддавати кредит не збирається. Зростанню неповернень, на жаль, багато в чому сприяють неохайні менеджери ділерів, одержуючі відсотки від реалізації автомобілів, яких не турбує, чи буде повернений банку кредит чи ні.
Ризик неповернення автокредитів більшість банкірів оцінює спокійно — 1-2%. Зрозуміло, зберегти таку оцінку дозволить зміцнення інфрастуктури цього ринку. Позитивну роль зіграє упровадження супутніх структур у вигляді кредитних бюро і колекторних агентств, сприяючих зниженню ризиків при видачі кредитів і роботі з проблемною заборгованістю.
Отже, якщо банкіри відчувають себе в секторі автокредитування досить безпечно, то чого слід чекати їх клієнтам? Самі представники банків упевнені, що до насичення ринку ще далеке. Беручи до уваги темпи зростання продажів автомобілів на українському ринку минулого року, можна сміливо говорити те тому, що бум автокредитування продовжиться. Про це свідчать те, що у більшості українців, що мають середній достаток, з’явилася можливість придбати автомобілі в кредит. За прогнозами, в кредит продаватиметься не 20-30% нових машин як зараз, а 60-80%.
Найближчими роками об’єм кредитування швидко ростиме. Ставки по автокредитах знижуватимуться через реальне зниження вартості ресурсів. Крім цього банки оптимізуватимуть і інші умови видачі кредитів, наприклад, розмір первинного внеску зменшуватиметься. Таким чином, узяти автомобіль в кредит буде простіше.
Проте більшість банкірів зниження ставок не обіцяють, рахуючи рівень 9% річних у валюті пороговим. Потрібно сказати, що вже зараз багато банків дісталися до якоїсь межі, нижче за яке ставки найближчим часом не опустяться, — це 9% річних. Крім того, термін п’ять років також зараз є максимальним. На більший термін банки поки не готові видавати автокредити.
Що стосується якостей процедури видачі кредитів, то багато претендентів нового автомобіля стикаються із специфічним «пакетом» послуг: автомобіль певної марки в певному салоні можна купити на кредит в певному банку і з обслуговуванням у встановленій страховій компанії. Деколи у клієнта створюється враження, що частина послуг йому нав’язується, причому по досить високій ціні. Проте банкіри упевнені, що чекати «розформовування» цього «пакету» не доводиться, — для самих банків подібні пропозиції є ще однією страховкою. Пакетні продукти є компромісом інтересів автосалону, банку, страховика і в більшості випадків вигідні для позичальника.
Банкіри вважають, що давати кредити на покупку уживаних автомобілів дуже ризиковано. Тому вартість таких позик вища, ніж на нові машини, а процедура їх оформлення складніша.
Основний ризик при видачі кредитів на придбання автомобілів полягає у тому, що застава недостатньо ліквідна. Тобто у разі неповернення позики у банку немає гарантії, що забезпечення (уживану машину) можна буде вдало продати.
Тому, згідно умовам більшості фінустанов, перший внесок по кредиту на покупку автомобіля, що був в експлуатації, досягає 25-30%. Це на 5-10% більше, ніж при видачі позики на придбання нової машини.
Середні ж ставки по позиках на придбання уживаного автомобіля і нового, як правило, не відрізняються. Але комісії і витрати на оцінку уживаної машини додатково «накидають» 1-1,5% до її вартості. Крім того, за умов більшості банків, на момент закінчення кредитного договору вік автомобіля не повинен перевищувати семи-восьми років.
Особливо фінустанови неохоче дають гроші на покупку уживаних машин вітчизняного виробництва і країн СНД. Більшість банків не надає таких кредитів, побоюючись швидкого зносу цих автомобілів і втрати їх вартості. Якщо позика все ж таки видається, первинний внесок може вирости до 30% (в порівнянні з 20-25% на іномарки). Термін, на який надається позика, у випадку з вітчизняними засобами пересування знижується до трьох років (на іномарки звичні п’ять-шість років).
Процедура оформлення документів на кредит відрізняється, залежно від того, де ви купуєте автомобіль — в салоні, що працює за програмою Тrade-in (обмін старих машин на нові), або у фізичної особи.
У салонах продаються тільки 2-3% всіх уживаних автомобілів, і їх вартість тут на 1-5% дорожча. У більшості салонів укладені генеральні угоди з банками, у тому числі і про кредитування на покупку автомобілів, що були в експлуатації. Ви приходите і вибираєте машину, яка вам подобається. Після цього наші фахівці відділу продажів уживаних автомобілів готують необхідну для фінустанови документацію. Як правило, вони роблять власну характеристику автомобіля з вказівкою його ринкової вартості. Але деякі банки присилають своїх представників, щоб ті підтвердили оцінку.
Зі всіма документами покупець йде в банк. Там їх уважно вивчають, і у разі позитивної відповіді видають позичальнику на руки гарантійний лист. З ним він приходить в салон і робить передоплату. У різних банках вона складає 20-30% від вартості машини. Потім в салоні виписують рахунок, надають договір і інші документи для реєстрації автомобіля на покупця.
Після того, як банк упевниться у наявності свідоцтва про реєстрацію, він оплачує залишок суми, і покупець може забрати машину. Між продавцем і покупцем повинен бути присутнім елемент довіри. Спочатку машина оформляється на покупця, потім банк може укласти з ним договір про надання кредиту і лише після цього видати гроші. Діє принцип «вранці стільці — увечері гроші».
Більшість же операцій по покупці уживаних автомобілів полягає між фізичними особами. І вітчизняне законодавство вимушує здійснювати їх, в основному, по «сірих» схемах. Якщо врахувати, що продавець машини повинен заплатити 13% підхідного податку від його вартості, а також 3% перерахувати до Пенсійного фонду, то стає зрозумілим, чому в більшості випадків ціна автомобіля при оцінці співробітниками ДАІ істотно занижується (природно, по проханню покупця).
Це є каменем спотикання для банків, які надають кредити на покупку уживаних машин. Більшість з них ставить умову, щоб в договорі купівлі-продажу або довідці-рахунку указувалася реальна вартість автомобіля. Але знайти людей, готових добровільно віддати 16% до бюджету, не так вже легко.
Втім, деякі фінустанови вже зуміли знайти вихід з цієї ситуації. Вони розробили програму кредитування, при якій сума видаваної позики не залежить від ціни автомобіля, вказаної в договорі купівлі-продажу або довідці-рахунку. Вартість, яка фігуруватиме в договорі, для нас не принципова, навіть якщо ціна операції буде 1 грн. Весь пакет документів оформляється в банку, оцінка машини робиться силами управління споживчого кредитування . Потім їх фахівець разом з учасниками операції виїжджає до нотаріуса, укладає необхідні договори, супроводжує, при необхідності, до органів ДАІ. У його присутності продавець одержує гроші і пише необхідну розписку про те, що вони одержані в повному об’ємі, і розрахунок вироблений.
Таким чином, щоб уникнути кредитних ризиків необхідно диверсифікувати кредитний портфель банку та обмежити кількість кредитів на нерухомість та автомобілі.
РОЗДІЛ ІІІ. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ
3.1.Вдосконалення кредитної політики банків в Україні.
Беззаперечним є твердження, що правильна організація процесу кредитування, розробка ефективної і гнучкої системи управління кредитними операціями виступає основою фінансової стабільності і стійкості комерційних банків. У сучасних умовах з метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну кредитну політику і застосовують практичні механізми її реалізації.
Кредитна політика комерційного банку є системою грошово-кредитних заходів, що проводяться банком для досягнення певних фінансових результатів, і є одним з елементів банківської політики. Кредитна політика банку визначає завдання і пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, принципи і порядок організації процесу кредитування.
Кредитна політика розробляється з урахуванням стратегії і тактики банку у сфері управління активними операціями і визначає основні напрями кредитної діяльності:
— стандарти і критерії діяльності банківських працівників, що відповідають за видачу кредитів;
— основні дії менеджерів, які ухвалюють стратегічні рішення про кредитування;
— принципи оцінки і контролю за якістю управління кредитною діяльністю в банку.
У загальному вигляді кредитна політика повинна відображати такі ключові моменти:
— організація кредитної діяльності;
— управління кредитним портфелем;
— контроль за кредитним процесом;
— ліміти по окремих видах кредитування;
— механізм супроводу кредитного договору (кредитний моніторинг);
— формування резерву для відшкодування втрат по кредитних операціях.
Найважливішою задачею кредитної політики є ефективна оцінка кредитоспроможності позичальника. Вибір методу оцінки кредитоспроможності позичальника вимагає ретельного розгляду. Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення і методики аналізу кредитоспроможності позичальників, в основу яких встановлені методичні рекомендації Національного банку України відносно оцінки комерційними банками кредитоспроможності і фінансової стабільності позичальника.
Практика роботи з Положенням «Про порядок формування і використовування резерву для відшкодування можливих втрат по кредитних операціях банків» свідчить про наступний:
самостійно розроблені банками критерії оцінки кредитоспроможності позичальників часто завищують їх клас, що приводить до штучного поліпшення реального фінансового стану позичальника і зменшення суми розрахунку резерву;
— класифікація одного і того ж позичальника в різних банках істотно відрізняється.
Головною проблемою при складанні методик оцінки якості потенційних позичальників в Україні, по-перше, є якісний підбір показників, необхідних для проведення об’єктивної оцінки потенційних позичальників, оскільки саме від них залежить результат аналізу фінансової звітності підприємства, а, отже, і група ризику, до якої будуть надалі віднесені позичальники. По-друге, інформація, на підставі якої проводиться аналіз позичальників, представлена в Україні формою 1 «Баланс підприємства» і формою 2 «Звіт про фінансові результати і їх використовування», які надаються за певний звітний період (квартал, півріччя, 9 місяців і рік), як правило, передуючий аналізу і складаються на певну дату. Таким чином, дані носять статичний характер і при першому обігу позичальника в банк визначити тенденції поліпшення або погіршення в його діяльності практично неможливо. По-третє, коефіцієнти, використовувані для аналізу, не завжди можуть дати об’єктивну характеристику фінансового стану позичальника у зв’язку з інфляцією, особливостями перехідного стану в економіці України, специфікою діяльності позичальника залежно від галузевої приналежності, що вимагає порівняння з середньогалузевими показниками за відсутності необхідної для порівняння інформації. Крім того, бухгалтерська звітність дуже часто не підтверджена аудиторською перевіркою і може містити явно спотворену інформацію, внаслідок чого її достовірність ставиться під сумнів.
В цілому, методика визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальника не завжди дає можливість зробити однозначний висновок про кредитоспроможність, оскільки різні показники можуть відповідати різним класам і достатньо розпливчатими є критерії їх оцінки. Через ці недоліки слідством застосування вказаних методик на практиці є високий рівень помилковості фінансових рішень. Підтвердженням цього є значна кількість проблемних кредитів в кредитному портфелі банку. Зрозуміло, по кожній позиці існує ризик неповернення кредиту через непередбачені події. Банк може проводити політику видачі кредитів тільки надійним позичальникам, але тоді він упустить багато прибуткових можливостей. В той же час, якщо виникнуть труднощі з погашенням кредиту, це обійдеться банку дуже дорого. Тому розумна кредитна політика направлена на забезпечення балансу між обережністю і максимальним використовуванням всіх потенційних можливостей прибуткового розміщення ресурсів.
Всі ці аспекти ретельніше враховані і зважені банками зарубіжних країн, де використовуються сучасніші підходи в оцінці кредитоспроможності позичальників, які базуються на використовуванні MDA – моделі прогнозування банкрутств ; і моделі комплексного аналізу (на основі експертних оцінок аналізу економічної доцільності надання кредиту: “правила шести Сі” , “CAMPARI”, “PARTS”, “PARSER” і ін.)
Крім того, з метою удосконалення управління кредитними ризиками при оцінці кредитоспроможності позичальника українським банкам, необхідно врахувати і розробку нових підходів вивчення людського чинника, який є однією з серйозних перешкод. Співробітники банку, відповідальні за конкретний кредит, можуть не докладати про тривожні сигнали, через страх бути покараним за те, що вони створили для банку складну ситуацію. Більш того, практика показує, що дуже часто кредитні ризики, навіть після того, як вони були виявлені і привели до появи проблемних кредитів, виявляються більш негативними, чим вважали співробітники кредитного відділу. Таким чином, витрачається дорогоцінний час. Але ситуація може виявитися ще гірше, якщо керівництво банку, знаючи про виникнення проблеми, приховує їх і одночасно намагається компенсувати втрати шляхом видачі нових ризикованих (проблемних) кредитів.
Крім вищенаведеного (людського) чинника, який необхідно враховувати при управлінні кредитними ризиками і в методиках оцінки кредитоспроможності позичальника за фінансовими показниками, також необхідно відстежувати і нефінансові тривожні сигнали виникнення проблемних кредитів. Слід звернути увагу на наступні нефінансові сигнали:
припинення контактів позичальника з працівниками банку, а також необгрунтовані затримки, в отриманні фінансової звітності особливе тоді, коли кредитний договір містить умову, яка вимагає надання інформації впродовж певного періоду часу.
різкі зміни в планах діяльності позичальника, несподівана радикальна зміна в керівництві компанії або несприятливі умови на ринку позичальника.
Саме такий круг позначених напрямів повинен стати предметом досліджень подальшого удосконалення методик оцінки потенційного позичальника українськими банками, та і кредитної політики в цілому.
3.2.Рекомендації щодо покращення Методики оцінки
кредитоспроможності ПриватБанку
Відомий ланцюжок зв’язаних подій: чим менше ризикує банк при наданні кредиту, тим менше відсоткова ставка, пропонована цим банком; чим менше відсоткова ставка, тим більше клієнтів звернеться саме в цей банк; чим більше клієнтів звернеться в банк, тим більший прибуток він одержить. І це — одна з основних ідей комерційної діяльності. Ризик, пов’язаний з неповерненням суми основного боргу і відсотків, можна значно знизити, маючи інформацію про те, чи виплатить позичальник гроші чи ні. Тому один з ключових моментів в кредитуванні — визначення кредитоспроможності потенційного позичальника. Рішення про надання кредиту повинне бути результатом обґрунтованого аналізу і оцінки. Реальні висновки і пропозиції за наслідками оцінки кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути в процесі банківської діяльності невиправданих ризиків при здійсненні кредитних операцій.
Найефективнішої з погляду відбору і подальшого «відсіву» неблагонадійних позичальників, повернення якими одержаного кредиту викликає сумніви у банку, а також зниження кредитного ризику кредитного портфеля і, отже, комерційного банку в цілому, є методика «Визначення кредитного рейтингу позичальників», яка застосовується ПриватБанком.
Оцінка кредитоспроможності рейтинговим способом дозволяє кількісно виразити вплив кожного чинника і з достатнім ступенем точності визначити клас клієнта. Кожному чиннику в системі оцінки кредитоспроможності привласнюється певний бал (вага), який виражає значущість його в цій системі в цілому і щодо інших чинників. Оцінка кожного показника визначається шляхом множення показника на його рівень. А сукупна характеристика кредитоспроможності одержує кількісний вираз у вигляді суми оцінок всіх показників. На основі цього кількісного виразу визначається клас позичальника.
У той же час методика оцінки кредитоспроможності позичальника ПриватБанку має ряд недоліків. Зокрема до них відносяться:
незначна кількість балів, яка нараховується за показниками, характеризуючими кінцеві результати господарської діяльності і ефективність використовування фінансових ресурсів;
по використовуваній методиці ПриватБанку, за якісні показники нараховується 20-30% від загальної суми кількості балів. Тому, можна зробити висновок, що ПриватБанк недостатньо надає увагу кінцевим показникам роботи позичальників;
дана методика включає значну частину загальних показників, таких як термін проживання в данній місцевості позичальника; освіта; кредитна історія ; структура доходів і інші показники загального характеру;
значне ранжирування позичальників по класах кредитоспроможності (5 класів: “А”, “Б”, “В”, “Г”, “Д”). Крім того, позичальників класів “Г” і “Д” недоцільно розглядати на предмет видачі кредиту. Їх слід об’єднати в один клас. Таким чином досить чотирьох класів кредитоспроможності “А”, “Б”, “В”, “Г”.
по деяких фінансових коефіцієнтів бали завищені у зв’язку з тим, що шкала нарахування балів спрощена, причому різниця балів максимальна — 25, мінімальна — 0.
При оцінці кредитоспроможності позичальника необхідно збільшити кількість фінансових коефіцієнтів, які комплексно характеризують фінансове положення . До них необхідно віднести показники, які характеризують фінансовою стійкість позичальника, його платоспроможність, ефективність використовування власних засобів, рентабельність або прибутковість. Запропонована методика оцінки кредитоспроможності є ранжируванням позичальників по чотирьох класах “А”, “Б”, “В”, “Г” з такими балами:
клас “А” — 60 балів і більше;
клас “Б” — від 45 до 60 балів;
клас “В” — від 30 до 45 балів;
клас “Г” — менше 30 балів.
Дана методика оцінки кредитоспроможності позичальника, звичайно ж, не може повністю виключити кредитний ризик, але все таки дає можливість глибше і всебічно вивчити потенційного позичальника, є оптимальним, і значення фінансових коефіцієнтів об’єктивніше характеризують фінансовий стан клієнтів.
Не дивлячись на всі недоліки, цей спосіб є жорсткішим при проведенні оцінки фінансового стану позичальників, а, отже, і ефективнішим, оскільки шляхом ретельного відбору потенційних клієнтів знижує, тим самим, ступінь ризику, властивого кредитній діяльності банку.
Подальший розвиток ПриватБанку у сфері кредитування базується на продуманій стратегії. Серед її основних напрямів:
подальші удосконалення всіх аспектів кредитної діяльності і оптимізації організаційної структури з метою забезпечення якісно нової системи управління банком;
використовування комплексного програмно-цільового підходу до планування діяльності банківської установи;
оптимізація кредитних вкладень по рівню галузевого ризику з урахуванням потенційної ефективності;
збільшення об’єму і видів кредитування з метою успішної реалізації концепції банку;
поліпшення маркетингової діяльності (перш за все шляхом встановлення оптимальних кредитних ставок і залучення нових позичальників).
3.3. Оптимізація роботи з проблемними кредитами
Особлива увага в процесі кредитування надається своєчасності сплати позичальником чергових внесків в погашення позики і відсотків по ній. Оскільки по кожній позиці існує ризик непогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредити найнадійнішим клієнтам. Проте він не повинен упускати можливостей розвивати свої позикові операції і за рахунок надання кредитів, пов’язаних з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять вищий дохід. Враховуючи назад пропорційну залежність між рівнями ризику і прибутковості позикових операцій, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністю і ризиком. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикована створює загрозу втрати не тільки доходу від відсотків, але і позичених засобів.
В той же час неприйняття своєчасних заходів до недопущення фінансових проблем у позичальника приводить не тільки до несплати позики і відсотків. Збиток в цьому випадку для банку значно більше. По-перше, підривається репутація банку, оскільки велика кількість прострочених кредитів може привести до падіння довіри вкладників і інвесторів і до загрози неплатоспроможності банку. По-друге, втрати від позикових операцій підвищують загрозу відходу з банку кваліфікованих працівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання. По-третє, банк вимушений виробляти додаткові витрати, пов’язані із стягненням проблемної позики. По-четверте, певна частина позикового банківського капіталу заморожується в непродуктивних активах. Названі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.
Труднощі з погашенням позик можуть виникати з різних причин, найпоширенішими з яких є: помилки і упущення самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і подальшому контролі; неефективна робота клієнта, що одержав позику; чинники, які не знаходяться під контролем банку.
Серед причин непогашення позик, залежних від самого банку, слід зазначити: необгрунтовано ліберальне відношення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника; погана структуризація позики; помилки в оцінці забезпеченості позики; неповне віддзеркалення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником в період погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення і ін.).
Основні причини виникнення проблемних позик (позик, по яких виникають труднощі з їх погашенням і сплатою відсотків), залежні від клієнта, пов’язані із слабким керівництвом , погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринків збуту, із слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляється в зростанні дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат і ін.
До чинників виникнення труднощів з погашенням кредиту, які не знаходяться під контролем банку, відносяться: погіршення економічної кон’юнктури, зміна політичної ситуації і законодавства і т.д.
Якнайкращою мірою є розробка спільно з позичальником плану заходів для відновлення стабільності позичальника і усунення недоліків в його роботі. Якщо цей захід не дасть необхідних результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси, зажадавши платіж по позиці, продажі забезпечення, пред’явлення претензій до гаранта і т.п. Самий крайній захід — постановка питання про оголошення позичальника банкротом, але це якнайменше бажаний шлях як для банку, так і для клієнта.
У роботі по стягненню проблемних позик банк повинен діяти швидко, без зволікання, оскільки якщо позичальник затримає розрахунки за своїми зобов’язаннями перед іншими організаціями і підприємствами (постачальники, податкова служба, страхова організація) раніше, ніж виникне вимога банку, останньому доведеться перебувати в довгій черзі кредиторів, що вимагають відшкодування довга.
Залежно від форми забезпечення кредиту банк застосовує різні способи примусового стягнення боргу і відсотків але йому у разі відсутності у позичальника найближчим часом реальні перспектив розрахуватися з ним.
Якщо позика видана під заставу майна, банк одержує задоволення своїх вимог до позичальника з вартості закладеного майна в порядку, визначеному в договорі застави. Звичайно це здійснюється шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на позиковий рахунок позичальника, минувши його розрахунковий рахунок, до повного погашення позикової заборгованості. Проте загальна сума прямих зарахувань на позиковий рахунок виручки від реалізації продукції не повинна перевищувати суми, вказаної в договорі застави.
При видачі позики під гарантію (поручительство) банк пред’являє до стягнення суму боргу своїм розпорядженням (вимогою) в безперечному порядку з рахунку гаранта.
У випадку, якщо забезпеченням позики є страхове свідоцтво (поліс), банк одержує страхове відшкодування від органів страхування (державних або акціонерних) в межах термінів, визначених правилами страхування.
Якщо забезпеченням позики служить переуступка вимог, банк пред’являє до оплати вимоги і рахунки позичальника третій особі і поступаючі засоби направляє на погашення кредиту.
Як вже було відмічено, кожен банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, яка складається під впливом поточних і перспективних задач банку, а також економічної кон’юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується виробленої політики і тому періодично аналізує склад і структуру виданих позик або кредитний портфель. Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірі залежать його стійкість, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідно ретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи крупних кредитні проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від напряму кредитної політики. Банківські працівники, що займаються позиковими операціями, зобов’язані направляти свої зусилля на виявлення у складі кредитного портфеля крупних і особливо крупних кредитів, а також проблемних позик, що вимагають підвищеної уваги.
Контроль за крупними, особливо крупними і проблемними позиками може полягати в повторному аналізі бухгалтерських балансів і фінансових звітів, перевірці документації, якості забезпечення і т.д. При контрольній перевірці знов розглядається питання про відповідність даної позики цілям і установкам кредитної політики банку, оцінюються кредитоспроможність і фінансовий стан позичальника.
Таким чином, робота в даному напрямі дозволяє своєчасно виявляти проблемні позики, що сприяє зниженню кредитного ризику.
3.4.Світовий досвід в мікрокредитуванні
В даний час в українській економіці спостерігається стабілізація, поступове збільшення життєвого рівня населення. Це сприяє оптимістичнішому погляду на майбутнє. Ситуація, що складається, є однією з основних причин розвитку ринку кредитування приватних осіб: видачі споживчих кредитів, автокредитування, іпотечного кредитування, освітнього кредитування, кредитування за допомогою пластикових карт. При цьому потрібно брати до уваги, що кредитування завжди пов’язане з ризиком.
На фоні правової невизначеності питань, пов’язаних з кредитуванням, перед банками виник цілий ряд проблем зниження ризиків і усунення випадків шахрайства. У даному розділі перераховані основні проблеми кредитування фізичних осіб, а також способи їх рішення. Для ПриватБанку це питання є дуже актуальним, так як «левову» частку у структурі кредитного портфелю займають саме споживчі кредити.
У світовій практиці існує ряд напрямів кредитування фізичних осіб. Розглянемо короткий опис проблем, пов’язаних з їх реалізацією в Україні.
Поза сумнівом, найперспективнішим є ринок іпотечного кредитування. У більшості банків вже є свої власні напрацювання в даній області, виражені у вигляді програм іпотечного кредитування. Але прибутковість тут невелика, оскільки кредитування не має масовий характер. Діяльність в даній області пов’язана з великою кількістю ризиків, що стосуються в основному тривалості періоду кредитування. Тому вартість кредитної послуги дуже велика. Для залучення клієнтів необхідно, в першу чергу, знижувати процентні ставки за рахунок виключення з них ризику неплатежу. Для цього банки повинні відсіяти ‘поганих’ позичальників і попередити випадки неповернення і , відповідно, додаткові витрати з цим пов’язані.
Найменше розвинений ринок освітнього кредитування. Основна його ідея полягає в розриві замкненого кола: відсутність необхідної освіти – низький заробіток – відсутність коштів на освіту – відсутність необхідної освіти. Особливості ж освітнього кредиту полягають в низькій процентній ставці (максимально наближена до ставки рефінансування) і великим терміном повернення кредиту (до 10 років).
Виходячи із зарубіжного досвіду в даній області, можна сказати, що для розвитку цього вигляду кредитування необхідні:
Законодавча база надання фінансової допомоги для всіх охочих і здатних отримати освіту.
Гарантія повернення кредиту державою, дозволяюча йому узяти значну частину ризиків на себе. Тим самим забезпечуються сприятливі умови кредитування.
На сьогоднішній день дані умови не забезпечені, тому банки вимушені завищувати вартість кредиту, тобто банкам для зниження ризиків і тут необхідна достовірна система класифікації позичальників.
Автокредитування по прибутковості стоїть на перших позиціях даного ринку. В даний час в Україні 15 – 20% всіх автомобілів реалізується за допомогою кредитів, а в деяких автосалонах в кредит продається до 70% автомобілів. Як правило, автомобіль ще і використовують як застава. Але навіть в такій ситуації несумлінний позичальник, зважаючи на відсутність реєстрації застави – рухомого майна, цілком може повторно закласти або продати автомобіль.
Кредитування товарів тривалого користування бере своєю масовістю. Більшість кредитів даної області не перевищує 2000 грн. У разі ж шахрайства або дефолта позичальника банк повинен нести витрати сумірні з сумою кредиту. Дана проблема виникла на початку 2004 р. на Україні, де частка проблемних позик досягла 25% в портфелях споживчого кредитування. Практика перекладання ризиків на позичальників в даному випадку може допомогти тільки на перших кроках. В умовах конкуренції виграє той, хто мінімізує ризики, знову ж таки достовірно визначивши, який клієнт ‘гарний’, а який ‘поганий’ і запропонує позичальникам вигідніші умови.
До області споживчого кредитування відноситься і застосування кредитних карт. Даний напрям поки що не має широкого розповсюдження. Вартість послуги дуже висока. Вона залежить від часу, який проходить з моменту отримання грошей позичальником до погашення ним заборгованості. Основною проблемою на шляху стабільного розвитку ринку кредитних карток (зважаючи на його майбутню масовість) також є питання достовірної класифікації потенційних позичальників.
В рамках майбутнього Інтернет кредитування питання оцінки постає ще гостріше, оскільки дана послуга має на увазі оформлення, отримання і погашення кредиту за допомогою дистанційного доступу без особистої появи в банку. Також перед банками стоїть проблема гарантій збереження даних, а також проблема оформлення документів, які повинні мати доказову силу в суді при виникненні несприятливих ситуацій.
Таким чином, базовим питанням кредитування фізичних осіб є достовірна класифікація потенційних позичальників на ‘гарних’ і ‘поганих’. Розглянемо використовувану в світі практику такої оцінки, а також проблеми на шляху її застосування в нашій країні.
Найбільше поширення в світі набула скорінгова система класифікації.
Як народився скорінг? До створення скорінгових систем тягар рішення питань кредитування лежав тільки на експертах в цій області, послугами яких користувався кожен банк. Але друга світова війна привела до того, що у банків виникла проблема: як в умовах відсутності експертів вирішувати дані питання? Тому було ухвалене рішення: попросити їх описати правила, по яких вони ухвалюють рішення, щоб надалі слідувати їм. Так і з’явилися бальні оцінки. Зазначу, що в основі скорінга лежить принцип формалізації знань експертів певним способом. На той момент нічого краще, ймовірно, не було. Консервативність же банкірів донесла даний принцип оцінки до наших днів. Зараз існують більш прогресивні способи отримання і формалізації знань (Data Mining). Навіть якщо самого експерта немає, то, ґрунтуючись не на досвіді, а на статистичних даних, ним стане, наприклад, дерево рішень, що буде наочно показане далі.
Дані ж для побудови моделей класифікації беруться з величезних баз даних по позичальниках. Світові кредитні агентства надають централізовану інформацію про кожного позичальника. Очевидна необхідність створення подібних організацій і у нас, але зараз це неможливо, оскільки згідно українського законодавства існує положення про банківську таємницю. Також найкрупніші банки не захочуть ділитися інформацією через наступні причини:
Крупний банк і так володіє величезними об’ємами інформації.
Інформація, що оповістить, про ‘гарних’ позичальників приведе до їх переманювання.
Інформація, що оповістить, про ‘поганих’ позичальників не дасть їм запозичити грошей в іншому банку, щоб розрахуватися з першочерговим кредитором.
Підсумуємо проблеми у області кредитування фізичних осіб, що стоять перед банками на сьогоднішній день:
Відсутність спеціального законодавства, регулюючого відносини у області споживчого кредитування. Відносини в даній сфері регулюються законом «Про банки і банківську діяльність» і законом «Про захист прав споживачів».
Відсутність кредитної історії. Це дає масу можливостей несумлінним позичальникам, які можуть одержати декілька кредитів в різних банках без будь-якої перевірки їх попередніх кредитних ‘подвигів’.
Використовувані зарплатні схеми підприємств. Працедавці часто віддають перевагу ‘сірим’ схемам виплати винагороди своїм працівникам. Позичальник не може офіційно підтвердити рівень доходів, а банк позбавляється платоспроможного клієнта.
Немає простого механізму повернення грошей інвестору у разі неспроможності позичальника. Вартість таких помилок дуже велика: втрата основної суми боргу, судові витрати, адміністративні витрати, втрачений час і т.д.
Проблеми класифікації. Необхідна достовірна оцінка потенційного позичальника, відсікання ‘поганих’ позичальників. Невірна класифікація породжує проблему забезпечення повернення засобів позичальником в примусовому порядку.
Проблема застави. Механізм реалізації застави – незручне і дороге заняття. Відсутність реєстрації застави рухомого майна дозволяє продати або повторно закласти несумлінним позичальником закладене майно.
Проблема оцінки реальних можливостей поручителів. Не секрет, що більшість українських банків вирішує питання зниження своїх кредитних ризиків шляхом простого перенесення їх на поручителів позичальника. При цьому нерідко поручителями, особливо при крупних розмірах кредиту, є різні юридичні особи (як крупні, так і середні і малі підприємства). У контексті майбутніх пластикових кредитів така практика застосовуватиметься всюди, оскільки зручно видати позичальнику пластикову картку, а у разі будь-яких затруднень з поверненням кредиту вимагати його з поручителя – підприємства, на якому він працює. На перший погляд це повинно розв’язати проблему, але якщо ширше розглянути питання, то дана кредитна політика не гарантує успіху в тому ступені, на який покладаються банки. Розглянемо загальні положення, якими керується кредитор. Вважатимемо, що поручительство має певну вартість. Для простоти рахуватимемо вартість поручительства рівну ринковій вартості підприємства (або ринковій вартості матеріальних цінностей і їх ліквідність поручителя – фізичної особи). Але річ у тому, що ринкова вартість як підприємства, так і майна є величиною непостійною. Вона, в основному, залежить від динаміки економіки, тобто на фазі економічного підйому ринкова вартість збільшується, а на стадії економічного спаду стрімко зменшується, тобто при оцінці необхідно враховувати майбутню динаміку. Виникає необхідність залучення експертів для прогнозування макроекономічної ситуації. Тільки таким чином можна адекватно оцінити майбутню ‘вартість’ поручительства на момент погашення кредиту.
Взагалі кажучи, вплив макроекономіки рідко враховується при оцінці кредитного ризику. Дослідження впливу макроекономічних показників на ризик неплатежу за допомогою засобів Data Mining показало, що, наприклад, збільшення ВВП на 1% зменшує на 1% кредитний ризик, збільшення рівня безробіття на 1% збільшує на 0.7% кредитний ризик. Тим або іншим чином кредитний ризик залежить і від інших економічних показників (індекси ділової активності, курс гривні, рівень продажів товарів тривалого користування…).
Таким чином, на даний момент банки знаходяться в невигідному положенні. З одного боку, необхідно освоювати ринок споживчого кредитування, а з другого боку, з цим процесом пов’язані дуже високі ризики, які часто перекладаються на позичальників, що явно не сприяє стимулюванню попиту на кредити. Також не відомо, коли освітлені тут проблеми будуть належним чином врегульовані з правової точки зору.
У такій ситуації банки, ті, що зважилися на освоєння даного ринку повинні мати декілька речей:
Консолідовану інформацію про клієнтів, представлену в уніфікованому вигляді. Інформація повинна періодично поповнюватися даними зі всіх філіалів банку. Таке сховище виконуватиме функцію кредитного бюро.
Достовірний спосіб класифікації (достовірність повинна бути більше 90%) потенційних позичальників і відсікання ‘неблагонадійних’. Цей спосіб дозволить понизити ризики неповернення до мінімуму, що дозволить видавати дешевші кредити і, відповідно, приверне більше позичальників. При цьому значно збільшиться прибуток від кредитування фізичних осіб.
Модель класифікації позичальників повинна мати властивості тиражування і адаптації до стану рику, до кожного філіалу банку, тобто побудована модель, ґрунтуючись на загальних закономірностях, повинна коректуватися під приватні, властиві кожному філіалу особливості. Це дозволить врахувати місцеві особливості, що ще більше сприятиме зниженню ризику.
Модель класифікації повинна періодично перебудовуватися, враховуючи нові тенденції ринку. Цим досягається її актуальність. Адже не може ж використовуватися один і той же підхід протягом 5 років по сьогоднішній день.
На даний момент банки в тому або іншому ступені мають напрацювання по кожному з цих пунктів, але методики, закладені в їх основі або дуже інертні, щоб адекватно реагувати на динаміку ринку, або дуже дорогі (пропоновані зарубіжні рішення зпівставлені з доходами від споживчого кредитування в сьогоднішньому вигляді). Саме тому такі дорогі кредити і не так великий попит на них. Збільшення ж достовірності і зниження вартості дозволять відмовитися від практики перенесення ризиків і витрат на позичальників. Тоді у виграші опиняться всі: банки, зберігаючи питому прибутковість на колишньому рівні, і позичальники, привернуті вигіднішими умовами. Все це стає актуальнішим з причини майбутнього бурхливого зростання ринку споживчого кредитування і майбутньої конкуренції.
Для досягнення цих цілей банки привертають високооплачуваних експертів. Але їх мало і їм інколи фізично не вистачає часу встигати скрізь. Тому також актуальним є питання формалізації знань експертів і їх тиражування. Це дозволить ‘віртуальному експерту’ працювати одночасно у всіх філіалах банку.
Задачі подібного роду легко розв’язуються на базі платформи Deductor. Механізми Deductor дозволяють як створити консолідоване сховище інформації про позичальників, забезпечуючи до того ж і несуперечність інформації, що зберігається, так і формалізувати знання експертів, створивши моделі класифікації позичальників з достовірністю більше 90%, причому модель дозволить ухвалити рішення про видачу кредиту або відмову практично миттєво. Так можна поставити споживче кредитування на потік. Це тим більше актуально зважаючи на майбутній он-лайн кредитування і масового використовування кредитних карт.
Більшість банків вже має досить статистики по кредитуванню фізичних осіб. Для побудови достовірної моделі досить інформації за 3 – 4 роки. Тим більше, моделі мають нагоду періодично перебудовуватися, враховуючи динаміку ринку (нові дані).
Підсумовуючи все сказане вище, можна з упевненістю говорити про готовність банків до використовування передових методик оцінки кредитоспроможності фізичних осіб. Залишилося лише консолідувати накопичені дані і формалізувати досвід експертів в рамках єдиної архітектури. Це з успіхом дозволяє зробити аналітична платформа Deductor.
Зважаючи на це цікаво буде розглянути основні принципи формування такої системи на одному з прикладів оцінки кредитоспроможності фізичних осіб. У ньому будуть видні переваги закладених в платформі методик щодо використовуваних зараз (скорінг, експертні оцінки і т.п.).
Перш ніж приступити до опису рішення необхідно освітити деякі аспекти методики аналізу з використанням механізмів Data Mining.
Каменем спотикання методики є якість початкових даних. Від нього напряму залежить якість побудованої моделі. Щоб забезпечити його, необхідно дотримуватися наступного алгоритму:
Висунення гіпотези – припущенні про вплив тих або інших чинників на досліджувану задачу. Дану задачу вирішують експерти, покладаючись на свій досвід і знання. Результатом на даному етапі є список всіх чинників.
Збір і систематизація даних – н даних у формалізованому вигляді, підготовка даних в певному вигляді (наприклад, дотримання впорядкованості за часом).
Підбір моделі і тестування – комбінування різних механізмів аналізу, оцінка експертами адекватності одержаної моделі. Повернення на попередні кроки при неможливості отримання прийнятних результатів (наприклад, перевірка чергової гіпотези).
Використовування прийнятної моделі і її вдосконалення.
Саме за допомогою такого підходу складені анкети – заявки на отримання кредиту. Експертами в даній області були виявлені чинники, що впливають на результат. Цю інформацію і заповнюють в анкетах потенційні позичальники.
Помітимо, що допомога в перевірці гіпотез може надати реалізований в Deductor аналіз чинника. Даний інструмент виявляє значущість тих або інших чинників.
Отже, задача полягає в побудові моделі оцінки (класифікації) потенційних позичальників. Рішення задачі також повинне володіти великою достовірністю класифікації, можливістю адаптації до будь-яких умов, простотою використовування моделі.
Користуючись приведеною вище методикою, була запропонована гіпотеза про те, які чинники впливають на кредитоспроможність людини. На думку експертів по цих чинниках можна врахувати сумарний ризик. Тим самим повинне досягатися і віднесення потенційного позичальника до здатних повернути кредит або не здатним.
Запропоновані чинники представлені в таблиці 1.
Табл..3.1. Чинники, що впливають на кредитоспроможність.
| Категорія
| Деякі чинники категорії |
| Базова персональна інформація
| Стать, вік, освіта… |
| Інформація про сімейний стан
| Стан в шлюбі, кількість дітей… |
| Реєстраційна інформація
| Прописка, термін проживання за даною адресою… |
| Інформація про зайнятість
| Спеціальність, сфера діяльності підприємства… |
| Інформація про фінансовий стан
| Зарплата, інші нарахування і утримання |
| Інформація по забезпеченості
| Майно, цінні папери… |
| Інформація про кредитну історію
| Кількість минулих кредитів, поточні зобов’язання |
Згідно запропонованій гіпотезі дані чинники були зібрані і консолідовані в сховищі даних Deductor Warehouse. Методологія сховища така, що інформація зберігається в процесах, кожен процес має певний набір вимірювань і фактів, тобто процес реалізований по стандартній схемі “Зірка”, в центрі якої зберігаються факти, а вимірювання є промінями.
В даному випадку процес відображає видачу кредиту позичальнику. Найціннішою інформацією процесу є статус кредиту. Хороший кредит – той, який позичальник повернув в строк і в повному об’ємі, поганий – зворотна ситуація.
При побудові моделі оцінки кредитоспроможності величезну допомоги експерту надасть різноманітна аналітична звітність. Оскільки дані в сховищі представлені в багатовимірному вигляді, то, поза сумнівом, найбільш зручно одержувати звітність у вигляді набору зрізів даних – крос – таблиць.
Наприклад, на рис. 3.1 видно розподіл сум кредитів по віку позичальників. Також інформація відображається в розрізі як ‘хороших’, так і ‘поганих’ кредитів.
Рис.3.1. Суми, які одержали позичальники (або вимагали потенційні позичальники).
На малюнку наочно видно, що в основному беруть кредит особи до 30 років, від 30 до 50 менш активно, від 50 до 70 практично не беруть. Мабуть, умови кредитування не влаштовує осіб старше 30 років в більшості випадків. Банку для залучення даної категорії осіб доведеться змінювати умови кредитування (наприклад, зменшити платню за кредит).
Якщо аналізувати причину такої кількості відмов у видачі кредитів, то з’ясується, що потенційні позичальники неадекватно оцінювали свої можливості по погашенню кредиту .
У першій частині розділу зачіпалися питання популярності тих або інших послуг кредитування, питання динаміки попиту на послуги. Покажемо, що можна сказати із цього приводу, виходячи з наявних даних.
На рис.3.2. добре видно, що кількість звернулися за кредитом на покупку товарів тривалого користування складає більше 40% від загальної кількості позичальників.
Рис.3.2. Переваги позичальників.
Подивившися динаміку попиту на даний вид послуги (рис.3.3), можна побачити певні періоди активності і спаду (позначається вплив загальної економічної ситуації в регіоні). Це також необхідно враховувати при формуванні кредитного портфеля.
Рис.3.3. Динаміка попиту на окремий вид кредиту.
Кожен позичальник володіє певним набором атрибутів (чинників). Для аналізу ринку необхідно в першу чергу зрозуміти загальну картину: хто бере кредити, навіщо, які існують причини відмов у видачі кредитів або причини неспроможності.
Для цього необхідне наочне представлення всіх наявних даних. Таку задачу можна вирішити за допомогою побудови карт, що самоорганізовуються. На рис. 3.4 представлені деякі з таких карт, показуючі розподіл позичальників по характеристиках ‘Сума кредиту’, ‘Термін кредиту’, ‘Мета кредитування’, ‘Середньомісячний дохід’, ‘Кількість утриманців’ і ‘Вік’. Проведемо аналіз представлених даних.
Рис.3.4. Карти Кохонена.
Спочатку дамо аналіз по кожній характеристиці окремо, а потім вже оцінимо їх загальний зв’язок.
Отже, які суми кредитів хочуть брати позичальники? На карті видно рівну кількість як охочих узяти невеликі суми (до 2000 грн), так і достатньо вагомі (до 80000 грн). Причому, виходячи з даних карти середньомісячного доходу, практично всі позичальники мають однаковий дохід (2 – 3 тис. грн), з якого виходить схожість карт Суми кредиту і терміну кредиту (з одним і тим же дохом великі суми беруться на більший період). По карті “Вік” можна судити про популярність кредитів серед молоді (половина кредитів беруть позичальники молодше 30 років). По сукупності карт ‘Кількість утриманців’ і ‘Середньомісячний дохід’ можна судити про питому прибутковість на кожного члена сім’ї позичальника. Зрозуміло, що при однакових доходах до позичальників з меншою кількістю утриманців довіра більше.
Даний приклад показав, як можна легко аналізувати наявні дані, використовуючи карти Кохонена. Такий аналіз є всього лише частиною задачі, вирішуваної за допомогою карт, що самоорганізовуються. Карти Кохонена вирішують задачу кластеризації. Як видно на рис.3.5, всі позичальники розбиті на декілька сегментів. Опишемо кожний з представлених сегментів.
Рис.3.5. Виявлені сегменти позичальників.
Отже, 0 сегмент – найбільший, представляє всіх позичальників старше 30 років. Це найконсервативніша частина всіх позичальників, тому їм властиві схожі риси і, отже, необхідний однаковий підхід при наданні ним послуг кредитування, а також їх класифікації. Позичальники ж молодше 30 років діляться ще на 4 сегменти:
1 сегмент – спроможніші молоді сім’ї, охочі облаштувати своє житло. Причому верхня частина сегменту – проблемні позичальники, що неадекватно оцінюють свої можливості.
2 сегмент – працюючі студенти.
3 сегмент – Позичальники, що придбавають в кредит дешеві товари.
4 сегмент – група позичальників, що бере кредит на ремонт.
5 сегмент – Позичальники, одержуючі в кредит освіта і різні послуги.
Кластеризація показала, що на ринку кредитування фізичних осіб існують не тільки різні напрями (кредитування товарів, освітні кредити), але і різні сегменти позичальників, що користуються одним і тим же видом послуг. Отже, для кожної такої групи необхідний свій спосіб класифікації на ‘гарних’ і ‘поганих’ позичальників.
Очевидно, що, навіть аналізуючи окремий сегмент ринку, домінують ті або інші чинники залежно від ситуації. У моделі, що розглядається далі, буде показано, що за певних умов велику роль виконує наявність власності у кредитора, при інших його освіта або термін роботи на підприємстві, тобто модель класифікації виходить вельми гнучка. Проте, існують такі чинники, вплив яких на ухвалення рішення про видачу кредиту мало міняється від решти умов. Це сума кредиту, термін кредиту, середньомісячний дохід і середньомісячна витрата (що теж буде показане далі).
Виходячи з даних попереднього аналізу, можна виділити декілька груп позичальників, що беруть в кредит товари тривалого користування: кредити на невеликі суми, середні і значні, і проаналізувати деякі з них.
Виділимо з одержаних сегментів групу позичальників, що беруть невеликі кредити на придбання товарів. Побудуємо для цієї групи дерево рішень. Вхідними параметрами будуть чинники, що впливають на кредитоспроможність згідно висунутій гіпотезі. Виходом же дерева буде рішення про видачу кредиту або відмову.
Побудована модель класифікації представлена у вигляді дерева правил на рис.3.6.
Рис.3.6. Дерево рішень для невеликих кредитів.
Помітимо, що дерево саме відсікло незначущі і мало впливаючі на результат чинники, залишивши середньомісячний дохід, витрату і термін кредиту. Це можна врахувати при експрес кредитуванні найдешевших товарів.
У інших же групах позичальників для достовірного визначення кредитоспроможності модель враховує і ряд інших чинників. Так група позичальників, що беруть в кредит дорожчі товари тривалого користування, визначається великим рядом чинників (рис.3.7).
Рис.3.7. Дерево рішень для кредитування дорожчих товарів.
Для інших груп класифікація ще складніша.
Розглянуті раніше методи класифікації давали набір правил, згідно яким потенційний позичальник виявляється ‘поганим’ або ‘гарними’. Для деяких груп потенційних позичальників необхідно дати нечітку оцінку його кредитоспроможності, наприклад, ввівши поняття вірогідності повернення кредиту повністю і в строк. Це необхідно, якщо керівництво банку висловить бажання пом’якшити або, навпаки, посилити вимоги до потенційних позичальників. Для побудови такої моделі необхідно уявити рішення про видачу кредиту в числовому вигляді: 0 – ‘поганий кредит’, 1 – ‘хороший кредит’. Тоді після побудови моделі на виході якраз і вийде вірогідність повернення. Керівнику ж залишається лише задати порогове значення вірогідності, і якщо результат вищий за нього, то ухвалювати рішення про видачу кредиту, якщо нижче, то відмовляти. Одержана модель дає можливість напряму управляти рівнем ризику. Можна звести ризик до мінімуму, вказавши як поріг 1 або підвищити його при менших значеннях порогу (але і, згідно практиці, що застосовується в банках, перекласти його на позичальників). Це дозволить залишатися у виграшному положенні перед конкурентами: понизити вартість певних послуг до рівня конкурентів, але також при цьому збільшити поріг, понизивши ризик.
Одержану модель експерт може аналізувати, виявляючи її придатність. Це здійснюється за допомогою діаграми ‘Якщо’. У ній можна побачити вплив на результат всього ряду значень будь-якого чинника при решті незмінних чинників і оцінити вірність даної залежності. Якщо модель поводиться неадекватно, то, можливо, що не враховані якісь чинники або недосить даних.
Приведемо приклад таких залежностей оцінки кредитоспроможності від освіти позичальника (рис.3.8) і наявності у нього автомобіля (рис.3.9).
Рис.3.8. Аналіз одержаної моделі, залежність від освіти
Рис.3.9. Аналіз одержаної моделі, залежність від наявності автомобіля.
У даному прикладі залежності цілком відповідаю реальності: довіра до позичальника зростає при зменшенні його ‘освіти’ – особи з середньою освітою більш схильні до повернення кредиту. Також більше довіри до позичальника, що має автомобіль.
Перейдемо безпосередньо до класифікації потенційних позичальників за допомогою однієї з побудованих моделей. Для цього використовується інструмент ‘Якщо’.
У ньому кінцевий користувач задає вхідні чинники – анкетні дані, а результатом є оцінка його кредитоспроможності (0 – позичальник напевно не поверне кредит, 1 – напевно поверне). Оцінка представлена на рис.3.10.
Рис.3.10. Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника.
Продуктивнішим буде груповий аналіз даних про потенційних позичальників. Принцип його проведення такий: з сховища витягуються дані про осіб, що звернулися за кредитом останнім часом. Згідно цим даним для кожного клієнта автоматично підбирається одна з побудованих моделей оцінки кредитоспроможності. Через моделі проганяються всі дані. Потім результати аналізу експортуються на сторону у вигляді звіту, тобто система регулярно сама видає оцінку потенційних позичальників.
Таким чином, основними перевагами системи є:
Гнучка інтеграція з будь-якими стороннімі системами, тобто отримання інформації для аналізу і перенесення результатів не викликає проблем.
Консолідація інформації про позичальників в спеціальному сховищі даних, тобто забезпечення централізованого зберігання даних, несуперечності, а також забезпечення всієї необхідної підтримки процесу аналізу даних, оптимізованого доступу, автоматичного оновлення даних, використовування при роботі термінів предметної області, а не таблиць баз даних.
Широкий спектр інструментів аналізу, тобто забезпечення можливості експерту вибрати найбільш відповідний метод на кожному кроці обробки. Це дозволить найточніше формалізувати його знання в даній наочній області.
Підтримка процесу тиражування знань, тобто забезпечення можливості співробітникам, що не розбираються в методиках аналізу і способах отримання того або іншого результату одержувати відповідь на основі моделей, підготовлених експертом. Так співробітник, що оформляє кредити, повинен ввести дані по споживачу і система автоматично видасть рішення про видачі кредиту або про відмову.
Підтримка групової обробки інформації, тобто забезпечення можливості дати рішення за списком потенційних позичальників. З сховища автоматично вибираються дані по особах, що заповнили анкету вчора (або за який завгодно буферний період), ці дані проганяються через побудовану модель, а результат експортується у вигляді звіту (наприклад, у вигляді excel файлу), або експортується в систему автоматичного формування договорів кредитування або листів з відмовою в кредиті. Це дозволить заощадити час і гроші.
Підтримка актуальності побудованої моделі, тобто забезпечення можливості експерту оцінити адекватність поточної моделі і, у разі яких або відхилень, перебудувати її, використовуючи нові дані.
Отже, для ефективного формування кредитного портфеля банкам необхідно узяти на озброєння передові технології здобуття знань і застосувати їх для оцінки потенційних позичальників. Завдяки цьому можна буде не боятися майбутньої конкуренції на цьому ринку. Підготовка рішення даного питання зараз дозволить обкачати саму процедуру і надалі уникнути помилок і витрат у зв’язку з масовим застосуванням таких підходів надалі.
Розділ IV. Охорона праці
4.1.Аналіз небезпечних та шкідливих факторів, характерних для праці в відділенні „Міське” МРУ ПриватБанку
В останні роки значно погіршився стан навколишнього середовища. Це викликано “брудним“ виробництвом, безвідповідальністю керівників різного рівня, та не останню роль зіграла катастрофа на Чорнобильській АЕС. У зв’язку з цим необхідно набагато більше приділяти увагу стану здоров’я працівників усіх без виключення професій, тому що це відбивається на працездатності.
Крім цього, постійний вплив шкідливих та небезпечних факторів на перших стадіях приводить до перевтомлення, а потім до появи різних професійних хвороб або до погіршення загального фізичного стану.
Загальна характеристика потенційно шкідливих і небезпечних факторів наведена нижче.
Вентиляція. Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря подати чисте свіже повітря.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
— за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);
— за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна;
— за місцем дії – загально-обмінна, місцева, комбінована;
— за призначенням — робоча, аварійна.
Природна вентиляція може бути неорганізованою та організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об’єми повітря, що надходять та
вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях тощо та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та квартирок.
Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря.
У виробничих приміщеннях внаслідок надходження тепла від устаткування, нагрітих матеріалів та речовин, людей температура повітря як в теплий, так і в холодний періоди року, зазвичай, вище температури зовнішнього повітря. Середній тиск повітря в приміщенні практично дорівнює тиску зовнішнього повітря, однак рівність тисків спостерігається в певній горизонтальній площині, що знаходиться приблизно посередині висоти приміщення і називається площиною рівних тисків.
Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.
Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, зволожувати тощо), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону.
При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється внаслідок різниці тисків, що створюються вентилятором. Вона застосовується в тих випадках, коли тепловиділення у виробничому приміщенні недостатні для постійного (протягом року) використання аерації, або коли кількість чи токсичність шкідливих речовин, які виділяються у повітря приміщення є такою, що виникає
необхідність постійного повітрообміну незалежно від метеорологічних умов навколишнього середовища.
Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною. Остання повинна передбачатися у приміщеннях, де можливе раптове надходження у повітря значної кількості шкідливих речовин. Аварійна вентиляція повинна вмикатись автоматично при досягненні граничної концентрації небезпечних виділень і забезпечувати швидке їх вилучення із приміщення. Як правило, аварійна вентиляція повинна забезпечувати 8-12-кратний повітрообмін за годину в приміщенні.
Робоча вентиляція може бути загально обмінною, місцевою чи комбінованою.
Використання механічної вентиляції є більш доцільнішим.
Припливна вентиляція слугує для подачі повітря ззовні у приміщення. При витяжній вентиляції повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій. Припливно-витяжна вентиляція поєднує першу й другу.
Загально-обмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об’ємі робочої зони. За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення. Комбінована вентиляція поєднує загально-обмінну та місцеву.
Опалення. Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодний період року. До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади (радіатори).
Системи опалення поділяють на місцеві та центральні.
До місцевого належать пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Місцеве опалення застосовується, як правило, в житлових та побутових приміщеннях, а також у невеликих виробничих приміщеннях малих підприємств.
До систем центрального опалення належать: водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване.
Водяна та парова системи опалення в залежності від тиску пари чи температури води можуть бути низького тиску (тиск пари до 70 кПа чи температура води до 100 С) та високого тиску (тиск пари більше 70 кПа чи температура води понад 100 С).
Водяне опалення низького тиску відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних галузей промисловості. Основні переваги цієї системи: рівномірне нагрівання приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води); відсутність запаху гару; підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується); виключення опіків від нагрівальних приладів; пожежна безпека.
Основний недолік системи водяного опалення — можливість її замерзання при вимиканні в зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні.
Парове опалення має низку санітарно-гігієнічних недоліків. Зокрема, внаслідок перегрівання повітря знижується його відносна вологість, а органічний пил. що осідає на нагрівальних приладах, підгоряє і створює запах гару. Окрім того, існує небезпека пожеж та опіків. Враховуючи вищевказані недоліки не допускається застосування парового опалення в пожежонебезпечних приміщеннях та приміщеннях зі значним виділенням органічного пилу.
З економічної точки зору систему парового опалення ефективно влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельня забезпечує необхідний нагрів приміщень усіх корпусів та будівель.
Панельне опалення доцільно застосовувати в адміністративно-побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади. До переваг цієї системи опалення належать: рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні; можливість використання в літній період для охолодження приміщень, пропускаючи холодну воду через систему. Основні недоліки-відносно високі початкові витрати при встановленні та важкість ремонту при експлуатації.
Повітряне опалення може бути центральним (з подачею нагрітого повітря від єдиного джерела тепла) та місцевим (з подачею теплого повітря від місцевих нагрівальних приладів). Основні переваги цієї системи опалення: швидкий тепловий ефект в приміщенні при вмиканні системи; відсутність у приміщенні нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження та вентиляції приміщень; економічність.
При виборі системи опалення підприємств, що проектуються чи реконструюються необхідно враховувати санітарно-гігієнічні, виробничі, експлуатаційні та економічні чинники. Слід зазначити, що досить ефективною є комбінована система опалення.
Пожежна небезпека. Пожежна небезпека — можливість виникнення та розвитку пожежі в будь-якому процесі. Потрібно відмітити, що небезпечних пожеж не буває. Якщо вони не створюють прямої загрози життю та здоров’ю людини, то приносять матеріальний збиток.
Токсичні продукти горіння представляють найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежі в приміщенні.
Вогонь — надзвичайно шкідливий фактор пожежі, проте випадки його прямого впливу на людей досить рідкі. Під час пожежі температура полум’я може досягти 1200-1400 °С і у людей, що знаходяться в зоні пожежі можуть бути опіки та відчуття болю.
Дим представляє собою велику кількість найбільш маленьких частинок продуктів, що не згоріли, що знаходяться в повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизистої оболонки. Крім того, в задимлених приміщеннях внаслідок погіршення видимості уповільнюється евакуація людей, а інколи провести її зовсім неможливо.
Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При цьому люди можуть отримувати значні механічні травми, опинитись під завалами будівлі.
В залежності від характеру пожежної небезпеки технологічних процесів всі виробництва ділять на п’ять категорій:
І категорія А- горючі та легкозаймисті рідини; продукти, які можуть вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря та один з одним;
II категорія Б- пил, волокна; горюча рідина, яка утворює з пилом та паром вибухонебезпечні суміші;
III категорія В- горючі та важко горючі рідини; тверді горючі речовини та матеріали;
IV категорія Г- негорючі речовини та матеріали в розплавленому чи розжареному стані;
V категорія Д- негорючі речовини та матеріали в холодному стані.
Способи ліквідації пожежі:
1. Охолодження зони горіння чи реагуючих речовин;
2. Ізоляція речовини із зони горіння;
3. Розбавлення повітря чи горючих речовин негорючими;
4. Придушення горіння за допомогою вибуху.
До вогнегасних речовин відносяться: вода; піна; інертні та негорючі гази; вогнегасні порошки; пісок.
Освітлення. Природне освітлення — це освітлення приміщень світлом неба, що проникає крізь світлові порізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях.
Штучне освітлення — освітлення приміщень штучним світлом за допомогою електричних ламп (газорозрядні лампи і лампи розжарювання).
Лампи розжарювання належать до джерел світла теплового випромінювання. Газорозрядні лампи — це лампа, у якій оптичне випромінювання виникає в результаті електричного розряду в газах, парах чи їхніх сумішах.
За конструктивним виконанням штучне освітлення може бути трьох систем — загальне, місцеве і комбіноване.
Загальне — освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно (загальне рівномірне освітлення), або до розташування устаткування (загальне локалізоване освітлення).
Місцеве — освітлення, додаткове до загального, створюване світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.
Комбіноване — освітлення, при якому до загального освітлення додається місцеве.
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють на наступні види: робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне.
Робоче — освітлення приміщень будинків, а також ділянок відкритих просторів, призначених для роботи, проходу людей і руху транспорту.
Чергове — освітлення в неробочий час.
Аварійне — освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення.
Евакуаційне — освітлення для евакуації людей із приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення.
Охоронне — освітлення удовж границь територій, які охороняються у нічний час.
Небезпечні фактори присутні не тільки на робочому місці сталевара, слюсаря та будівельника, але й у робітників, займаються інтелектуальною працею.
Охорона праці – це система законодавчих, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, яка забезпечує безпеку, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці (ДОСТ 12.0.002-80).
Складність завдань, які стоять перед системою охорони праці, потребує використання досліджень та висновків багатьох наукових дисциплін, пов’язаних з завданнями створення здорових та безпечних умов праці.
До таких умов відносяться:
— санітарно-гігієнічні умови, які визначають зовнішнє виробниче середовище на робочих місцях (стан повітря, освітлення , шуму та вібрацій, різних видів випромінювань і т.п.), а також санітарно-побутове обслуговування;
— естетичні, які забезпечують формування позитивних емоцій у працівників (інтер’єр виробничих приміщень, і т.п.);
— ергономічні, які встановлюють відповідність параметрів устаткування і оснащення робочих місць антропологічним та психічним можливостям працюючих.
Для забезпечення нормальних умов праці всі фактори виробничої сфери повинні систематично контролюватися. Основними директивними документами, які регламентують умови праці, є: санітарні норми проектування промислових підприємств; будівельні норми та правила; ДОСТи; санітарні норми гігієни та охорони праці.
Небезпечним може називатися виробничий фактор, вплив якого на працівника в певних умовах приводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров’я. Якщо виробничий фактор приводить до захворювання або зниження працездатності, його вважають шкідливим (ДОСТ 12.0.002-80).
В залежності від рівня та тривалості впливу шкідливий фактор може стати небезпечним. У ДОСТі 12.0001-74 “СЕБТ. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація” приводиться класифікація елементів умов праці. Вони підрозділяються на 3 групи: фізичні, хімічні та психофізичні.
Праця у офісі супроводжується впливом ряду шкідливих та небезпечних факторів:
— фізичні – підвищення рівня статичної електрики, електромагнітного випромінювання, підвищена напруженість електричного, магнітного полів, недостатнє освітлення робочого місця або підвищена яскравість світла;
— психофізичні – фізична (статична) та нервово-психічна перевантаженість, монотонність праці, емоціональна перевантаженість [ , с.210].
Небезпечні фактори, які впливають на умови праці робітників приведені у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Небезпечні фактори, які впливають на умови праці працівників
| Елементи умов праці
| Характеристика умов |
| Склад повітря
| Запилення |
| Ступень повітряного середовища
| Шум |
| Метеорологічні умови (мікроклімат)
|
Температура повітря
Вологість повітря
Швидкість руху повітря
|
| Освітленість
|
Природна освітленість
Штучна освітленість
|
| Санітарно-гігієнічні фактори
|
Забезпечення нормальних гігієнічних умов
Забезпечення виробничої площиною
|
| Психофізичні фактори
|
Режим праці та відпочинку
Монотонність праці
|
| Естетичні фактори
| Естетичне оформлення робочих місць |
Проведений аналіз є доказом того, що умови праці у фінансово-економічному відділі відповідають нормальним та санітарно-гігієнічним вимогам. Це відображено у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2
Умови праці
| Фактори навколишнього середовища
| Фактичне значення
| Нормативне значення |
| 1
| 2
| 3 |
|
Температура повітря ,°С
В холодний період
У теплий період
|
20
23
|
17-22
|
|
Відносна вологість , %
В холодний період
У теплий період
|
75
50
|
75
до 55
|
| Концентрація пилу у повітрі, мг/м3
| 7
| 10 |
|
Освітленість, лк
Загальні
Комбіновані
|
200
300
|
200
300
|
Комфортні умови праці на виробництві є важливими умовами високопродуктивної праці й профілактиці захворювань. Якщо не дотримуватися гігієнічних норм мікроклімату, знижується працездатність людини, зростає ризик появлення травм і захворювань, в тому числі й професійних.
Норми виробничого мікроклімату встановлюються ДОСТом 121.005-88.
Норми температури, відносної вологості й швидкості руху повітря встановлені для робітничої зони. Нормується температура, відносна вологість та швидкість руху повітря у вигляді оптимальних і відносних величин. Оптимальними вважаються такі співвідношення мікроклімату, які забезпечують збереження нормального стану організму, створюють відчуття комфорту і підвищують працездатність. Дозволені мікрокліматичні умови – це сполучення параметрів мікроклімату, які можуть викликати зміни стану організму, які не виходять за межи фізіологічних пристосованих здібностей. При цьому не виникає порушення стану здоров’я, але можливо відчуття дискомфорту, погіршення самовідчуття та зниження працездатності.
Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення обумовлені психологічними властивостями сприйняття і впливу світла. По-перше, спектральний склад повинен наближуватися до сонячного. По-друге, рівень освітлення повинен бути достатнім й відповідати гігієнічним вимогам, котрі враховують точність та інші умови здорової праці. По-третє, необхідним є рівень рівномірного освітлення у приміщенні.
Виробничий пил може викликати захворювання дихальних шляхів, шкіри й слизистих оболонок. Крім того, виділення пилу має інші непомітні сторони: прискорює знос обладнання, погіршує загально-санітарний стан виробничого середовища, а саме зменшує рівень освітлення через забруднення вікон й освітлення обладнання.
Для зменшення впливу небезпечних факторів на умови праці робітників в офісі відділення „Міське” НРУ ПриватБанку вживаються наступні заходи:
для зменшення запилення повітря двічі на день проводиться вологе прибирання працівниками загального відділу.
для зменшення впливу зовнішнього шуму на вікно встановлені метало-пластікові вікна, які поглинають його.
регулювання параметрів мікроклімату приміщення здійснюється за допомогою спеціально вбудованої системи, яка забезпечує необхідні рівні температури, вологості та швидкості повітря, також регулювання мікроклімату відбувається за допомогою кондиціонерів.
необхідний рівень освітленості забезпечується штучним та природним освітленням. В приміщенні встановлені світильники з люмінесцентними лампами. А великі за розміром вікна забезпечують необхідний рівень світлового потоку.
санітарно-гігієнічні фактори контролюються і регулюються Загальним відділом: забезпечують нормальні гігієнічні умови та нормальний стан виробничого приміщення.
психофізичні фактори забезпечуються відповідним режимом праці, а саме: тривалість робочого дня складає 8 годин з обов’язковою перервою для перерви на обід, що відповідає встановленим нормам.
естетичне оформлення робочих місць має важливий вплив на працівників відділення „Міське” це пов’язано перш за все зі специфікою роботи: на робочому місці завжди повинен бути порядок і комфорт для забезпечення необхідного рівня продуктивності праці.
4.2. Розробка заходів по забезпеченню сприятливих умов праці при роботі з персональним комп’ютером
Улаштування робочого місця. Сьогодні фахівці в області ергономіки вже зрозуміли, що неможливо знайти ідеального положення, в якому можливо перебувати і працювати впродовж усього робочого дня. Для більшості людей комфортабельним робочим місцем повинно бути таке, яке можливо пристосувати не менш ніж по двох позиціях, при цьому положення крісла, монітору повинні кожен раз відповідати роботі, що виконується, та звичкам. Багато людей вважають, що для парці на комп’ютері більш всього підходить вертикальне і трішки нахилене положення. Можливо, щоб крісло було трошки нахилене вперед.
Дисплей. Положення тіла звичайно відповідає направленню зору. Дисплей, розташований дуже низько чи під неправильним кутом, являється основною причиною сутулості. Відстань від дисплею до очей може змінюватись в залежності від характеру роботи, що виконується: 40 – 70 см. При роботі з текстом відстань від екрана до очей повинна не набагато перевищувати відстань між книгою і очима і становити 40 – 45 см. Рекомендується встановлювати на екран монітору спеціальні скляні поляризаційні фільтри із заземленням. Необхідно уникати того, щоб термінал був обернений екраном в бік вікна, оскільки інтенсивне освітлення поля зору може затопити струмами світла очі і розмити зображення на сітчатці. Якщо приходиться сидіти коло вікна, треба розташувати монітор під прямим кутом до нього, при цьому екран дисплею повинен бути перпендикулярним віконному склу – цим виключають бліці на екрані.
Крісло. Форма стінки крісла повинна повторювати форму спини працюючого. Крісло необхідно встановити на такій висоті, щоб не відчувався тиск на хребет (крісло розташовано дуже низько) або на стегна (крісло розташовано дуже високо). Спеціалісти по ергономіці вважали, що кут між стегнами і хребтом повинен бути 900, однак недавно проведені експерименти показали, що більшість людей віддають перевагу сидіти тільки відхилившись назад .
Клавіатура. Руки повинні розташовуватись так, щоб вони знаходились на відстані 8 – 12 см від тіла. Крісло та клавіатуру необхідно поставити так, щоб не треба було далеко тягтись. При зміні положення тіла (наприклад, з вертикального в нахильне) обов’язково треба переміняти положення клавіатури і дисплея. Може з’явитись корисною підставка клавіатури, що регулюється, дякуючи якій можливо без всякої напруги працювати із маніпулятором “миша”. Також можливо розташувати клавіатуру на коліна.
Робочій стіл. Зручна висота стола особливо важлива в тому випадку, коли на йому розташована клавіатура. Якщо у клавіатури відсутня підставка, а висоту стола не можна змінити (або він дуже високий), то треба більше підняти крісло, а під ноги класти підставну лавку або щось інше. Якщо стіл дуже маленький, необхідно підкласти щось під його ніжки.
Оригіналотримач. Якщо при праці часто дивитись на документи, треба встановити підставку з оригіналом документу в одній площині і на одному рівні з екраном. Якщо треба частіше дивитись на оригінал, ніж на екран, необхідно повернути крісло та екран таким чином, щоб оригінал розташовувався прямо перед очима, а комп’ютер трохи збоку.
Користувач. Кожну годину необхідно робити перерву в роботі. Весь час треба рухатись – рух стимулює кровообіг.
Багато часу, проведеного перед дисплеєм ПК, викликає головні болі та болі в очах, може викликати дерматит. Вже після двох годин у оператора ПК збільшуються симптоми: головна біль, головна біль у м’язах спини, шиї, біль в хребці, загальна втома.
Вчені визначили синдром стресу оператора ЕОМ – головна біль, біль в очах, алергія, астма, придавленість, роздратованість, депресія.
Існує два види випромінювання:
— електростатичне – виникає в результаті опромінення екрана струмом заряджених часток. Це призводить до накопичення пилу на електростатичних заряджених електронах, яка летить на користувача під час праці монітора. Це може викликати роздратування шкіри, змарніти контактні лінзи.
— електромагнітне – створюється електромагнітними котушками відхиляючими системи дисплея, знаходяться біля цокольної частини електро–випромінювальної трубки.
Для усунення впливу перерахованих чинників необхідно прийняти таки організаційні заходи:
— обмежити час роботи з ЕОМ впродовж дня;
— ввести регулярні перерви кожну годину по 10 — 15 хвилин;
— при праці на ЕОМ знаходитись від дисплею на відстані не менш 700 – 900 мм;
— необхідно прибирати приміщення два рази в день (вранці та в обід), щоб врятуватись від пилу;
Необхідно також дотримуватись наступних технічних вимог:
— використовувати захисний екран та складові, які мають антібликовий ефект, поліпшують контрастність, знімають заряд статистичного електрики і захищають від шкідливого ультрафіолетового впливу (аналогічні екрани із оргскла, сітчасті екрани менш надійні);
— придбати монітори з високим дозволенням і антибликовим покриттям;
— при покупці нового монітору необхідно впевнитись в його збіганні за специфікацією, розробленою Шведською Національною Радою по Вимірам і Тестуванню MPR ІІ. Монітори, які відповідають цій специфікації, мають логотип LR (Low Radiation) і відрізняються низьким рівнем електромагнітного випромінювання;
— перевіряти збіг програми Energy Star, яка обмежує потребу не більш 30 Вт у режимі холостого ходу, не припускає використання токсичних матеріалів потребує 100% утилізації після закінчення строку служби.
Також, необхідно використовувати різні аксесуари і прилади, які полегшують працю – це утримувачі паперу, підставки під ноги, подушки під поперек.
Постійний прогрес в області виробництва оргтехніки висуває все більші вимоги і до ЕОМ. Так на зміну вищезгаданої специфікації MPR ІІ швидко прийде стандарт ТСО – 92, розроблений Шведською Конфедерацією Професійних службовців і Національною Радою Індустріального і Технічного Розвитку Швеції (NUTEK). В цьому стандарті зосереджені жорсткі вимоги насамперед таких показників, як поглинання енергії та електромагнітне випромінювання.
Ведучі виробники моніторів пропонують продукцію, що відповідає самим високим стандартам.
4.3. Розрахунок системи штучного освітлення
Сприятливі умови праці досягаються при правильно обраному освітленні. Для розрахунку освітлювальної установки при рівномірному розміщені освітлювачів загального освітлення та горизонтальній робочій поверхні основним є так званий метод коефіцієнту використання освітлювальної установки.
Зробимо розрахунок штучного освітлення приміщення кредитного відділу. Завдання розрахунку є визначення потужності електричної освітленості приладу, яка вимагається для створення в приміщенні заданого освітлення.
При проектуванні освітлювального приладу розв’язують слідуючи задачі:
вибирають тип джерела світла;
визначають систему освітлення;
розподіляють світильники і визначають їх кількість;
визначають норму освітлення.
Розрахунок ведеться для загального рівномірного коефіцієнта використання освітлення.
Основним методом розрахунку є метод світлового потоку. Світловий потік групи ламп освітлювачів (Фп) розраховується за формулою:
Фп = Ен х S x Z x Kj / N x n,
Ен – нормова освітленість (Лк);
S – площа освітлюваного приміщення (м2);
Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1.1 ….1.2);
Kj – коефіцієнт запасу, який залежить від виду тех. Процесу, типу застосованих джерел світла (Kj = 1.2….1.8);
N – кількість світильників у приміщенні;
n – коефіцієнт використання світлового потоку.
Норма освітлення для кабінетів типу аналізує мого Ен = 300Лк
Площа приміщення S = а х в = 5 х 9 = 45 ,
де, а – ширина, в – довжина.
Коефіцієнт Z та Kj приймаємо як 1.1 і 1.2.
Для освітлення будемо використовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ у світильниках ЛДОР, розташованих в двох рядах (Vp = 2)
Коефіцієнт відбиття стін і струму – індекс приміщення і:
І = А х В/Нр х (А + В),
де, А і В – ширина та довжина у плані, (м),
Нр – висота підвісу світильників над робочою поверхнею, (м): НР = 2м (при висоті приміщення 3м).
І = 5 х 9/2 х (5 + 9) = 1,7
При індексі і — 1,7 із таблиці (СН і П ІІ – 4 – 79 Природне та штучне освітлення, Норми проектування) знаходимо коефіцієнт використання світлового потоку:
η – 0,83.
Розрахуємо світловий потік (Фп) у кожному ряду:
Фн = 300 х 45 х 1.1 х 1.2/2 х 0,83 = 12313, 25 Лм
Якщо кожний світильник обладнати двома лампами ( n = 2) потужністю 40 Вт та світловим потоком Фп = 3000 Лм, то необхідна кількість світильників у ряду:
N = Фп / Фп х n = 12313,25 / 3000 х 2 = 2,03 = 2
Ми бачимо, що для приміщення бухгалтерії потрібно 4 світильника. Ця кількість світильників відповідає нормативу.
Розділ 5. Охорона навколишнього середовища.
5.1.Загальні положення про всі забруднюючі речовини, які виділяються відділенням „Міське” МРУ ПриватБанк
Забруднення атмосфери та гідросфери шкідливими речовинами створює велику загрозу здоров’я людей не тільки сьогоднішнього, але й майбутніх поколінь, завдає значні матеріальні збитки, порушує екологічну рівновагу, негативно впливає на зміну природних умов як окремих регіонів, так і планети в цілому.
Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, що зумовлена закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР. Довгі роки нарощування продуктивних сил здійснювалося практично без врахування екологічних наслідків. Допущені серйозні помилки в організації комплексного використання природних ресурсів, недостатня увага приділялася управління охороною природи та контролю якості природного навколишнього середовища.
Значне погіршення стану навколишнього середовища викликане аварією на Чорнобильскій АЕС, роботою потужних енергетичних, паливнодобувних, нафтохімічних, металургійних та інших підприємств, а також автотранспорт.
Одним із найдійовіших інструментів економічного механізму охорони довкілля є збір за забруднення навоклишнього природного середовища. Його правове регулювання здійснюється Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Постановою Кабінета Міністрів України № 303 від 01.03.99 і № 1261 від 11.08.2000, Інструкцією про порядок нарахування і сплати збору за забруднення.
Згідно вищевказаної Постанови, збір за забруднення навколишнього середовища справляється за:
викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі – викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
розміщення відходів.
У Законі акцентувалась увага на економічних методах вирішення екологічних проблем, а саме:
1) встановлення лімітів на використання природних ресурсів та викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів, встановлення обмежень на інші види шкідливого впливу;
2) встановлення нормативів плати та розмірів платежів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища;
3) надання підприємствам податкових і кредитних пільг при провадженні ними мало відхідних енерго і ресурсозберігаючих технологій та використання нетрадиціних видів енергії;
4) визначення джерел коштів та фінансування природоохоронних заходів;
5) відшкодування у встановленому порядку збитків, завданих порушенням норм законодавства про охорону навколишнього середовища.
Відділення „Міське” МРУ ПриватБанк має на балансі два автомобілі, тобто має пересувні джерела забруднення. Інших джерел забруднення, крім автомобілів (тобто пересувних джерел забруднення), немає.
Сума збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, обчислюється платниками самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично викоирстаного пального та його виду (табл.5.1.) і визначених за місцем реєстрації платників корегуючих коефіцієнтів (табл.5.2,5.3.)
Вищеназваним положенням встановлені нормативи збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (табл.5.1.)
Табл.5.1.
Нормативи збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.
| Вид пального
| Норматив збору, грн/тонну |
| Дизельне пальне
| 4,5 |
| Бензин
| |
| — етилований
| 6 |
| — не етилований
| 4,5 |
| Зріджений нафтовий газ
| 6 |
| Стисненй природний газ
| 3 |
Табл.5.2.
Коефіцієнт,який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту
| Чисельність населення, тис.чол
| Коефіцієнт |
| До 100
| 1 |
| Від 100,1 до 250
| 1,2 |
| Від 250,1 до 500
| 1,35 |
| Від 500,1 до 1000
| 1,55 |
| Понад 1000
| 1,8 |
Табл.5.3.
Коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту
| Тип населеного пункту
| Коефіцієнт |
|
Організаційно-господарські та культурно – побутові
Центри місцевого значення з перевагою аграрно-промислових функцій
|
1 |
| Багатофункціональні центри, центри з перевагою промислоивх і транспортних функцій
| 1,25 |
| Населені пункти,віднесені до курортних
| 1,65 |
5.2. Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища.
Порядок обчислення збору:
1. Збір за викиди стаціонарними джереалми забруднення (ЗВс) розраховується виходячи із обсягів викидів у межах ліміту (Млі) і обсягів понадлімітних викидів (Мпі) забруднюючих речовин в тоннах, нормативів збору (Ні), коефіцієнтів, що характеризують чисельність жителів населеного пункту (Кн) та його народногосподарське значення (Кз):
ЗВс = Σ(Млі·Ні·Кн·Кз+ Мпі·Ні·Кн·Кз·5)
2. Збір за викиди пересувними джерелами забруднення (ЗВп) враховує кількість викоирстаного пального в тоннах (Мі) і норматив збору:
ЗВп = Σ(Мі·Ні·Кн·Кз)
3. Збір за скиди обчислюється з врахуванням басейнового (моря і річки) коефіцієнту (Кб):
ЗВс = Σ(Млі·Ні·Кб+ Мпі·Ні·Кб·5)
4. Збір за розміщення відходів враховує розміщення звалища відносно до міської межи (Кр) та характер обладнання звалища (Кх):
ЗР = Σ(Млі·Ні·Кт·Кх+ Мпі·Ні·Кт·Кх·5).
Базвоий податковий (звітний) період збору за забруднення наколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.
Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному квараталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) квраталу, за місцем податкової реєстрації.
Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.
Збір сплачується платником протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.
Збір, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів в межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів – не включається до валових витрат платників збору.
За понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п’ятикратному розмірі.
Розрахунок здійснюємо за 2006 рік.
Відділення „Міське” МРУ ПриватБанку розташоване в м.Миколаєві. Це місто відноситься до багатофункціональних центрів та центрів з перевагою промислових і транспортних функцій, чисельність населення складає більше 500 тис. чоловік, тому для розрахунку збору будуть використані такі значення коефіцієнтів: залежно від народногосподарського значення населеного пункту – 1,25, залежно від чисельності жителів населеного пункут – 1,55.
Дані розрахунку збору представлені в таблиці 5.2.1.
Табл.5.2.1.
Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища за 2006 р.
| Назва забруднюючих речовин
| Фактичні обсяги викидів,т
| Нормативи збору за викиди, грн/т
| Коригуючі коефіцієнти
| Загальні суми збору, грн |
| Етилований бензин
| 9,0
| 6,0
| 1,55;1,25
| 104,63 |
| Дизельне паливо
| 7,2
| 4,5
| 1,55;1,25
| 62,78 |
ЗВеб = Σ(Мі · Ні · Кн · Кз) = 9,0 * 6,0 * 1,55 * 1,25 = 104,63 (грн.)
ЗВдп = Σ(Мі · Ні · Кн · Кз) = 7,2 * 4,5 * 1,55 * 1,25 = 62,78 (грн.)
Таким чином, відділення „Міське” маючи пересувні джерела забруднення (чотири автомобілі), сплачує за викиди в атмосферу 167,41 грн. на рік
ВИСНОВОК
В результаті проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:
На перших етапах становлення банківської системи для аналізу кредитоспроможності позичальників використовувався вельми обмежений набір інструментів, що було пов’язане з відсутністю досвіду такої роботи, недостатніми обчислювальними потужностями були у розпорядженні банків, недоліком необхідної інформації про позичальника. На сучасному етапі існують можливості для вирішення такого роду проблем, що сприяє успішній реалізації кредитної політики комерційного банку.
Для вирішення ключової задачі кредитної політики — поліпшення оцінки кредитоспроможності позичальника необхідно:
Використовувати розширений набір фінансових коефіцієнтів, оскільки застосування обмеженої їх кількості знижує якість аналізу, що проводиться;
Аналізувати динаміку зміни фінансового положення позичальника впродовж декількох звітних періодів, а не по останньому балансу;
Використовувати для аналізу кредитоспроможності, на додаток до аналізу на основі фінансових коефіцієнтів, аналіз грошового потоку клієнта;
Окрім традиційного аналізу фінансового положення позичальника необхідно аналізувати моральні якості клієнта і його здатність заробити гроші для погашення кредиту, оскільки від цього, як показує досвід, в значній мірі залежить своєчасність і повнота повернення позикових засобів;
Необхідно ретельно вивчати кредитну історію клієнта, для з’ясування попереднього досвіду його спілкування з іншими банками і фінансовими установами;
Для узагальнення і систематизації відомостей про позичальника, а також наочнішого їх уявлення, пропонується оформляти результати вивчення його кредитоспроможності у вигляді кредитної оцінки, включаючи в цей документ всі відомості необхідні кредитному комітету для ухвалення рішення про видачу кредиту.
З метою якнайповнішого збору інформації про позичальника і його репутацію банк використовує вивчення його фінансових звітів і документів, виїзди співробітників на місця для особистого інтерв’ю з клієнтом, запити в банки, підприємства, страхові компанії і інші установи про досвід їх спілкування з даним клієнтом, використовування можливостей міжбанківських структур (як приклад можна привести міжбанківську службу безпеки, яка займається збором, обробкою і наданням інформації про позичальників).
Вивчення кредитоспроможності клієнта є одним з найважливіших методів зниження кредитного ризику і успішної реалізації кредитної політики, оскільки дозволяє уникнути необґрунтованого ризику ще на етапі розгляду заявки на надання кредиту. Іншими методами зниження кредитного ризику є: диверсифікація кредитного портфеля, обмеження розміру кредиту видаваного одному позичальнику, страхування кредиту, залучення достатнього забезпечення.
Перші два методи дозволяють обмежити втрати банку від неповернення позикових засобів клієнтом. Страхування і залучення достатнього забезпечення дозволяють повернути позичені засоби і компенсувати збитки банку по відсотках за кредит шляхом страхового відшкодування від страхової компанії або реалізації забезпечення. Проте в умовах заплутаної і ускладненої процедури реалізації забезпечення переважнішим виглядає страхування кредитів в надійній страховій компанії, оскільки в цій ситуації проблемами застави, його наявності, збереження, реалізації у разі непогашення кредиту займається страхова компанія, а не банк, що, у свою чергу, економить засоби банку і робочий час співробітників кредитних підрозділів і служб безпеки.
Пропоновані рекомендації можуть бути використані фахівцями кредитних відділів і служб безпеки в роботі по підготовці матеріалів для ухвалення рішення про видачу кредиту, допоможуть своєчасно виявити проблемні кредити, не допустити збитки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Закон України “Про банки і банківську діяльність“ № 878-12 від 20 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 25.
Закон України “Про заставу“ № 2654-XII від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України 1992, № 48.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу“ № 636-12 від 27 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 26.
Закон України “Про інформацію“ № 2657 від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України 1992, № 48.
Закон України “Про власність“ № 697-12 від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України 1991, № 16.
Закон України “Про підприємства в Україні“ № 888-12 від 27 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України 1991, № 24.
Положення Національного банку України “Про кредитування“, затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р.
Положення «Про порядок формування і використовування резерву для відшкодування можливих збитків по кредитних операціях банків» затверджене ухвалою Правління НБУ від 06.07.2000 №279.
Рекомендації з приводу оцінки комерційними банками кредитоспроможності і фінансової стабільності позичальника. Національний банк України. № 23011/79 від 02.06.94 р.
Аналіз діяльності комерційного банку. Посібник./ За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця та проф. А.М.Герасимовича.- Житомир: ПП «Рута»,2001.
Банковское дело/под ред. Лаврушина О.И. – М.:Прогресс,1992
Батракова Л.Д. Економічний аналіз діяльності комерційного банку.Москва, «Логос», 1998.
Веселовській А. “Вдосконалення нагляду за діяльністю комерційних банків”: Вісник НБУ, лютий 1997 р.
Єпіфанов А.,Міщенко В. Проблеми кредитування та оцінки кредитоспроможності клієнтів банку//Банківська справа №5, 1997рік
Ильина Л.М.Показатели кредитоспособности предприятия и практика их применения//Деньги и кредит. – 1990. — №5
Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційного банку. Київ : Знання, 1996
Колесников В.И., Проливецкая Л.П., Александрова Н.Т. Банковское дело. Москва: Финансы и статистика, 1995
Кочетов В.М. Основи аналізу діяльності банку.- К.: КНЕУ, 2003.
Маркарьян Э.А., Герасименко Г.П. Финансовый анализ. — М.: «Приор», 1996 г.
Маркова О.М., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н.Коммерческие банки и их операции.Москва: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 1995
Масленченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке. Книга 2: Технологический уклад кредитования. 1996 г.
Мороз А. Основы банковского дела. Киев: УФШБ, 1994г
Мороз А.Н. Коммерческие банки: активные операции. Киев: УФШБ, 1996г
Мороз А.Н. Коммерческие банки: финансовая устойчивость коммерческого банка.Киев: УФШБ, 1996г
Пантелеєв В., Халява С.Фінансова стійкість комерційного банку: проблеми регулювання//Банківська справа №1, 1996р
Парасій-Вергуненко І.Л. Аналіз банківської діяльності.- К.: КНЕУ, 2003
Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика. Учебно-практическое пособие по курсу «Экономическая безопасность предпринимательства». Научно-издательский центр «Правовые источники». 1996 г.
Раєвський К. Особливості регулювання та аналіз діяльності комерційних банків// Банківська справа №2, 1997р
Сугоняко О. Роль комерційних банків у встановленні національної економіки //Закон і Бізнес №24, 1996р
Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: Управление и операции. — М.: ИПЦ «Вазар-Ферро», 1994.
Шевченко Р.И. Кредитование и контроль: Учеб. Пособие.- К.: КНЕУ, 2002.
Шульга Н.П.Оцінка кредитоспроможності клієнта: Рекомендації банкіру при видачі кредиту. – К.: КІБ»Україна»,1995
www.bank.gov.ua
www.rada.gov.ua
www.bankportal.com.ua
www.americanbank.com
www.bussines.com.ua
www.privatbank.ua
,
=1,2;
,
,
,
,
);
,
,
,
— продолжительность смены ремонтной службы, 7 часов;
— коэффициент сменности в ремонтной службе.
.
,
,
,
,
[кал. дней];
[дней];
[дней];
[дней];
[дней];
[дней];
[кал. дней];
[кал. дней];
[дней];
[дней];
[дней];
[дней];
[дня];
[кал. дней];
;
[м3];
;
[км];
[кал. дней];
[дня];
[дня];
[дней];
[дня];
[кал. дней];
[кал. дней];
[дней];
[дней];
[дней];
[дня];
[кал. день];
,
, g — объемный вес древесины, т/м3 (принимается 0,8)
, Nс — списочное количество машин.
,
,
,
,
,
,
,
,
,
,
[мото-часов];
[капитальных ремонта в год];
[капитальных ремонтов в год];
[капитальных ремонта в год];
[капитальных ремонтов в год];
[капитальных ремонтов в год].
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[человека на 18 трелевочных тракторов].
[мото-часов];
[капитальный ремонт в год];
[капитальных ремонтов в год];
[капитальных ремонтов в год];
[капитальных ремонтов в год];
[капитальных ремонтов в год].
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[человек на 6 челюстных погрузчика ПЛ-1].
[км];
[капитальных ремонтов в год];
[капитальных ремонта в год];
[капитальных ремонта в год];
[капитальных ремонтов в год].
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[человек на 20 лесовозных тягача марки МАЗ-509А].
[мото-часов];
[капитальный ремонт в год];
[капитальных ремонтов в год];
[капитальных ремонтов в год];
[капитальных ремонтов в год].
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[чел. -ч];
[человека на 6 раскряжевочные установки ЛО-15С].
[человека на 42 машины].
на лесосечных работах (валка, обрезка, трелевка):
= 0, 194 чел. -ч/м3;
= 0,412 чел. -ч/м3;
= 0,177 чел. -ч/м3 (см. табл.10), где 
; 
чел. -ч/м3;
м3/ чел. -дн.
,
,
, 
— норма выработки, достигнутая на предприятии и запланированная, м3/чел. -дн.;
.
.
.
р.
р.
[м3/чел. -дн.]. 
[м3/чел. -год].
,
= 55:
и удельным (единичным) расходом 
. Уравнение нейтральной линии тока (положение прямоугольных координат x, y на рис. 1):
): поскольку на бесконечности можно считать сохраняющимся естественный градиент 
, откуда 
.
(содержание любого нормируемого показателя качества), то целесообразно вначале оценить ПРЕДЕЛЬНОЕ ВОЗМОЖНОЕ ЗАГРЯЗНЕНИЕ, т.е. качество воды в наихудшем варианте, при полном попадании загрязнения в водозабор. 
(приемы расчетов элементов потока на гидродинамической сетке студентам известны еще из курса «Гидрогеология»). Солевой баланс для воды, извлекаемой водозабором:
где 
окажется заметно меньше ПДК, т.е. потенциально это загрязнение не опасно.
. Для коммунальных водозаборов нередко предполагается неограниченный срок эксплуатации — понятно, что тогда загрязнение рано или поздно, но обязательно попадёт в водозабор. Однако, даже и в этой ситуации расчет критического времени следует сделать — хотя бы для понимания перспективы и выработки альтернативных решений или мероприятий по защите водозабора. Возможные подходы к расчету критического времени поступления загрязнения в водозабор: 
,
— исходное расстояние (по кратчайшей линии тока) до контура загрязненных вод; 
действительная скорость перемещения фронта загрязнения: 
; 
— соответствующая скорость фильтрации; 
— эффективная пористость и коэффициент фильтрации водовмещающих пород; 
— градиент напора в загрязненной ленте тока.
расчет следует выполнять дискретно, по шагам 
, границы которых совмещаются с контурами зон неоднородности. 
, но и полное загрязнение наступит позже, чем 
,
— текущее (на момент
) значение концентрации воды в «грязной ленте» на стенке водозаборной скважины.
(нет загрязнения), 
(предельное загрязнение).
. Это делается либо аналитически (на основе подходящей миграционной схемы), либо (для реальных структур потоков) — моделированием миграции численными методами с использованием уравнений конвективно-диффузионного переноса. 
— расчетный (формальный) параметр емкости, учитывающий не только физическую емкость водовмещающей породы (активную пористость 
), но и физико-химические процессы, протекающие на границе раздела фаз (сорбция-десорбция, химические реакции, катионный обмен…). Этот параметр характеризует суммарную поглотительную способность водовмещающих пород при движении вещества в подземных водах. Своеобразный фильтр, «изымающий» вещество из раствора, тогда как растворитель продолжает двигаться дальше. За счет этого при данной скорости фильтрации истинные скорости движения чистой воды и растворенного в ней вещества оказываются различными:
— коэффициент распределения. 
, где 
— концентрация компонента в жидкой фазе (в «грязном» растворе), 
— то же для породы при равновесном состоянии системы. Чем больше 
— количественный параметр, характеризующий степень «размазывания» переходной зоны на фронте миграционного потока. Величина его зависит от природы процессов, вызывающих дисперсию:
объем перевозок в международном воздушном сообщении возрос более чем вдвое. Вместе с тем по себестоимости этот вид транспорта является одним из самых дорогостоящих. Поэтому его доля в общем объеме мировых грузоперевозок едва превышает 6%.
склоны оврагов или речных долин, особенно крутые и неровные, которые невозможно или трудно распахивать или косить с использованием техники; берега рек, прудов и водохранилищ (полосы вдоль них шириной до нескольких десятков метров); участки вокруг родников или других источников воды; заброшенные карьеры или отвалы; улицы и окраины сельских населенных пунктов. 
x,y = pop.cov(x,y) / pop.var(x)pop.var(y) = x,y / x2y2 var(y)
дного. Перед нами своеобразная, виртуозная вариация на тему кремлевской архитектуры. 