Автор: admin

Оглавление

Введение

Глава I: Сущность финансовых ресурсов и капитала органиазции

1.1 Финансовые ресурсы, капитал и его состав

1.1.1 Понятие финансовых ресурсов организации

1.1.2.Классификация финансовых ресурсов

1.1.3 Понятие и состав капитала организации

1.2 Источники финансовых ресурсов

1.3 Инвестирование капитала

Глава II: Практические аспекты финансового планирования на предприятии

2.1 Характеристика производственной деятельности ООО “Планета”

2.2 Анализ показателей производства

2.3 Выводы и предложения по улучшению финансового состояния предприятия

Заключение

Список литературы

Приложения

Введение

Финансы занимают особое место в экономических отношениях. Их специфика проявляется в том, что они всегда выступают в денежной форме, имеют распределительный характер и отражают формирование и использование различных видов доходов и накоплений субъектов хозяйственной деятельности сферы материального производства, государства и участников непроизводственной сферы.

Научное понятие категории «финансовые ресурсы» тесно связано с сущностью экономической категории «финансы». Качество, структура и порядок использования финансовых ресурсов определяют всю специфику финансово-хозяйственной деятельности любой организации. В этом проявляется актуальность изучения вопроса сущности финансовых ресурсов и капитала организаций.

Предмет исследования является система экономических показателей ООО “Планета”

Объектом исследования настоящей работы является хозяйствующий субъект – предприятие ООО “Планета”

Целью написания данной курсовой работы является систематизация и закрепление теоретических знаний по предмету «Финансы организаций».

Задачи, решение которых обеспечивает достижение поставленной цели, заключаются в следующем:

— изучение теоретической аспектов, раскрывающих сущность экономической категории финансов организации;

— рассмотрение источников формирования финансовых ресурсов;

— изучение вопроса инвестирования капитала.

Курсовая работа состоит из двух разделов.

В первой главе исследуются теоретические положения характеризующие сущность финансовых ресурсов

Вторая глава посвящена основам проведения практического финансового исследования хозяйственной деятельности конкретной организации.

Глава I: Сущность финансовых ресурсов и капитала организации

Финансовые ресурсы, капитал и его состав

Понятие финансовых ресурсов организации

Распределение и перераспределение стоимости при помощи финансов обязательно сопровождается движением денежных средств, принимающих специфическую форму финансовых ресурсов. Они формируются у субъектов хозяйствования и государства за счет различных видов денежных доходов и поступлений и используются на расширение воспроизводства, материальное стимулирование работников, удовлетворение социальных и других потребностей общества. Таким образом, финансовые ресурсы выступают материальными носителями финансовых отношений.

Принадлежность финансовых ресурсов тому или иному хозяйствующему субъекту, государству, их формирование и использование являются практическим воплощением денежных отношений, возникающих в процессе распределения и перераспределения стоимости ВОП и части национального богатства.

Понятие финансовых ресурсов в современной экономической литературе используется в различных смыслах, и авторы вкладывают в этот термин различное содержание.

Понятие финансовых ресурсов впервые было употреблено при составлении первого пятилетнего плана развития страны и в состав входил баланс финансовых ресурсов. Тогда финансовые ресурсы понимались как денежные средства, находящиеся в распоряжении государства, предприятий, учреждений, используемые для покрытия затрат и образования различных фондов и резервов.

В современной экономической литературе распространены два понятия.

Часто финансовые ресурсы отождествляют в денежными средствами.

Финансовые ресурсы предприятия – это денежные средства, находящиеся в его распоряжении [2, стр.117].

Финансовые ресурсы направляются на развитие производства, производственно-торгового процесса, содержание и развитие объектов непроизводственной сферы, потребление, а также могут оставаться в резерве.

Финансовые ресурсы – это денежные средства в особой форме, поступающие в распоряжение хозяйствующего субъекта в результате реализации распределительной функции финансов [5, с. 84] .

На основе данных понятий можно сформулировать иное, лучше отражающее экономическую характеристику категории финансовые ресурсы.

Финансовые ресурсы – это денежные доходы, накопления и поступления, формируемые в руках субъектов хозяйствования и государства и предназначенные на цели расширенного воспроизводства, материального стимулирования работников, удовлетворение социальных потребностей, государственное управление.

Денежные средства предприятия – это все денежные средства, поступающие на расчетный счет предприятия в процессе его деятельности.

Категория финансовых ресурсов тесно связана с сущностью экономической категории «финансы», которая проявляется через функции финансов предприятия.

В результате этого финансовые ресурсы представляют собой часть денежных средств предприятия, остающуюся в распоряжении предприятия в результате процессов распределения, т.е. после покрытия материальных затрат, выплаты зарплаты работникам предприятия, уплаты налогов, выплат процентов за кредит и т.д.

Финансовые ресурсы – это денежные средства, поступающие в распоряжение хозяйствующего субъекта в результате реализации распределительной функции финансов.

Таким образом, финансовые ресурсы образуются у предприятия после процессов распределения. Денежные средства образуются до процессов распределения.

Формирование и использование финансовых ресурсов может осуществляться в двух формах:

— фондовой;

— нефондовой.

Например, на общегосударственном уровне финансовые ресурсы образуются только в фондовой форме: Пенсионный фонд, внебюджетные фонды, проч.

На уровне предприятия финансовые ресурсы использоваться как в фондовой, так и в нефондовой формах. И здесь проявляется различие между финансовыми ресурсами и денежными средствами.

Часть финансовых ресурсов используется на образование фондов целевого назначения – фонд оплаты труда, фонд развития производства, фонд материальных поощрений и т.п. Использование финансовых ресурсов на выполнение различного рода платежных обязательств осуществляется в нефондовой форме.

Структура финансовых ресурсов предприятия определяется их экономической природой и источниками, из которых данные ресурсы поступают в распоряжение предприятия.

Прежде всего, финансовые ресурсы выступают средством обеспечения производственной деятельности предприятия, фактором его производства или источником воспроизводственного процесса. Данное положение основано на том, что основная цель предприятия – производство материальных благ для удовлетворения общественных подробностей. Поэтому основной функцией финансовых ресурсов, реализующей их назначение на предприятии является производственная. Целесообразным является оптимальное обеспечение финансовыми ресурсами всех стадий воспроизводственного процесса, и здесь речь идет о всевозможных финансовых ресурсах. Именно за счет финансовых ресурсов на предприятии образуется имущество, обновляются основные фонды, пополняются оборотные средства. Приоритетность данной функции обусловлена тем, что от эффективности и непрерывности производственной деятельности предприятия во многом зависит поступление собственных финансовых ресурсов, являющихся основой его деятельности, а, значит, темпы экономического развития хозяйствующего субъекта и социальное благополучие работающих.

Вместе с этим, вполне очевидно, что не все финансовые ресурсы обслуживают производственную сферу предприятия. И это вполне очевидно, ведь коль речь идет о воспроизводственном процессе (длящемся во времени), то у предприятия возникают определенные обязательства перед финансово-кредитной системой, работниками. Поэтому часть ресурсов отвлекается в непроизводственную сферу предприятия и выполняет непроизводственную функцию: резервный капитал, фонд накопления, потребления и т.д. Возникновение этой функции обусловлено обязательствами предприятия, необходимостью расширения своей деятельности. Роль этой функции не менее важна, так как от того, насколько своевременно и в полном объеме будут выполняться обязательства предприятия, зависит и его производственная деятельность.

Развитие рыночных отношений привело к тому, что сегодня любой хозяйствующий субъект заинтересован в прибыльном использовании имеющихся ресурсов. Поэтому часть финансовых ресурсов, обслуживающих непроизводственную сферу предприятия направляют на расширенное воспроизводство, т.е. выполняют инвестиционную функцию, которая реализуется посредством прибыльных краткосрочных и долгосрочных финансовых вложений. Стремление субъектов хозяйствования к реализации этой функции подчеркивает ранее обоснованную капиталистическую природу финансовых ресурсов. Данная функция не обязательно связана с созданием новой стоимости, а вполне может быть реализована на финансовых рынках посредством спекулятивных операций.

Естественно, часть финансовых ресурсов предприятие для обеспечения ликвидности должно держать в налично-денежной форме или же в фондах и резервах, не приносящих дохода. Эта часть ресурсов выполняет потребительную функцию. Эта функция, в отличие от инвестиционной, не создает прибавочную стоимость.

Необходимо подчеркнуть важность оптимального соотношения ресурсов, находящихся в производственной и непроизводственной сферах, приносящих доход или потребляемых. Это позволит, с одной стороны, обеспечить непрерывность процесса производства и выполнения производственной программы, а с другой – в полном объеме выполнять внешние и внутренние обязательства, не забывая о ликвидности и прибыльном использовании имеющихся ресурсов. Следует отметить, что чем больше ресурсов участвует в прибыльном обороте, тем эффективнее вся производственно-хозяйственная деятельность предприятия, а, следовательно, реализуется механизм воспроизводства экономического роста.

Классификация финансовых ресурсов

Для наиболее полного рассмотрения вопроса сущности финансовых ресурсов проанализируем существующие классификации видов данной экономической категории.

Обычно выделяют две основные классификации финансовых ресурсов:

— по источникам формирования;

— по экономической природе.

Распределение финансовых ресурсов по источникам формирования рассмотрим во втором пункте первой главы данной курсовой работы.

По экономической природе финансовые ресурсы можно разделить на доходы и поступления.

Рассмотрим другие дополнительные виды классификаций, предложенные различными авторами

При выделении элементов будем исходить из определения финансовых ресурсов, основанного на сущности финансов. В этом случае вполне логично выделять элементы по степени абсолютной ресурсности (многие авторы называют это ликвидностью). Именно таким образом они представлены в активе предприятия.

А1 (денежные средства и краткосрочные финансовые вложения) — активы, имеющие практически абсолютную ресурсность. Могут быть сразу использованы как знаки стоимости.

А2 — (дебиторская задолженность сроком погашения до 12 месяцев и прочие оборотные активы) – активы, имеющие некоторую ограниченность при использовании в качестве знаков стоимости. Развитие рыночных институтов (например, факторинговых компаний) и отношений расширяет возможности по использованию в качестве ресурсов этих активов.

А3 — (сырье, материалы, незавершенное производство, готовая продукция, долгосрочные финансовые вложения и др.). Могут быть приняты в качестве знаков стоимости в единичных случаях, либо при достаточно высокой степени их ликвидности и востребованности на рынке. Их реализация и превращение в денежную форму длительно по времени и часто сопровождается значительной скидкой.

А4 (основные средства, нематериальные активы, незавершенное строительство) – используются в исключительных случаях (как правило, при несостоятельности плательщика), либо при создании и образовании нового предприятия. При переводе в денежную форму считаются трудно реализуемыми. Это не относится к уникальному оборудованию, известным торговым маркам, перспективным «ноу-хау».

Соотношение соответствующих групп активов и пассивов предприятия характеризует его ликвидность. Следует отметить, что практически только ресурсы группы А1 могут быть трансформированы в кратчайшие сроки и без потерь в любую другую необходимую форму. Особая роль этой группы объясняется еще и тем, что деньги, обладая (как правило) абсолютной ликвидностью, показывают потенциальные возможности по маневрированию ресурсами при принятии выгодных управленческих решений. В этом случае внешние требования рынка к моментальной оплате всеобщим эквивалентом (деньгами) подтверждаются и соответствующей структурой финансовых ресурсов предприятия и его возможностями. Различные варианты формирования ресурсов и возможности их использования предопределяют ликвидность, платежеспособность и финансовую устойчивость субъекта хозяйствования.

Другим критерием выделения элементов финансовых ресурсов является право собственности. В этом случае элементами являются: собственные ресурсы, заемные ресурсы, временно привлеченные (используемые) ресурсы [3, стр. 219].

Собственные финансовые ресурсы принадлежат самому хозяйствующему субъекту, и их использование не влечет за собой возможности утери контроля над деятельностью предприятия. В практике хозяйствования эти ресурсы используются главным образом для финансирования основных фондов, долгосрочных инвестиций и частично для формирования оборотных средств. К ним относятся: прибыль от различных видов деятельности, амортизационные начисления. Прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия после уплаты налогов, распределяется на накопление и потребление. Прибыль, направляемая на накопление, используется на развитие производства и способствует росту имущества предприятия. Прибыль, направляемая на потребление, используется для решения социальных задач. Амортизационные отчисления — это денежное выражение стоимости износа основных фондов и нематериальных активов. Они имеют двойственный характер, т.к. включаются в себестоимость продукции и в составе выручки от реализации возвращаются на расчетный счет, становясь внутренним источником финансирования.

Заемные ресурсы не являются собственность данного предприятия и их использование чревато для него потерей независимости. Заемные средства предоставляются на условиях срочности, платности, возвратности. К заемным средствам относятся разнообразные виды кредитов, привлекаемые от других звеньев кредитной системы (банков, инвестиционных институтов, государства, предприятий, домохозяйств).

Привлеченные ресурсы – средства, не принадлежащие предприятию, но временно находящиеся в его обороте. Данные средства до возникновения санкций (штрафов или других обязательств перед владельцами) могут быть использованы по усмотрению хозяйствующего субъекта. Это, прежде всего, устойчивые пассивы — задолженность по оплате труда работникам, задолженность в бюджет и внебюджетные фонды, средства кредиторов поступающие в виде предоплаты и др.

Соотношение между данными элементами финансовых ресурсов определяет финансовую устойчивость субъекта хозяйствования.

Следующим признаком выделения элементов финансовых ресурсов является срочность использования. Как правило, ресурсы классифицируются на краткосрочные, среднесрочные, долгосрочные. Временной горизонт каждой группы может быть установлен индивидуально.

Ресурсы краткосрочного назначения – срок их действия – до года. Предназначены для финансирования текущей деятельности предприятия: формирование оборотных средств, краткосрочных финансовых вложений, расчетов с дебиторами.

Ресурсы среднесрочного назначения – от года до 3 лет – используются для замены отдельных элементов основных фондов, их реконструкции и перевооружения. В этом случае, как правило, не преследуется цель смены технологии или полной замены оборудования.

Ресурсы долгосрочного назначения – привлекаются, как правило, на срок от 3 до 5 лет и используются для финансирования основных фондов, долгосрочных финансовых вложений, венчурного (рискового) финансирования. Минимальная временная граница (3-5 лет) этих средств обусловлена сроком действия основных фондов. Именно столько времени, в среднем, эксплуатируются машины и оборудование в экономически развитых странах. Коль скоро, нижняя временная граница использования этих ресурсов обусловлена функционированием машин и оборудования, то логично здесь выделить еще одну группу ресурсов – для финансирования объектов сверх долгосрочного назначения, т.е. зданий, сооружений. Временная граница может составить 10-15 и более лет. Именно на такие сроки возможно получение ипотечного кредита.

Итак, это основные подходы к элементному разложению системы финансовых ресурсов. Вполне очевидно, что межэлементные связи, соотношение используемых видов финансовых ресурсов, определяя структуру системы, определяют и ее устойчивость. Именно в сопоставлении с общепринятыми критериями и финансовыми показателями, предъявляемыми внешней средой, определяется тип финансовой устойчивости, ликвидность предприятия и другие характеристики, отражающие эффективность интеграции с другими системами финансовых ресурсов. Поэлементное распределение ресурсов отражается в балансе предприятия: в активе – действие ресурсов (их размещение), в пассиве – восприятие (источники формирования).

Особую важность для системы финансовых ресурсов предприятия в рыночных условиях приобретает принцип синергии, заключающийся в том, что эффект от совокупного действия элементов выше, чем просто их суммарный эффект. Данный принцип реализует финансовый менеджер, как обладатель предпринимательских способностей. В этой связи, может быть предложена следующая классификация систем финансовых ресурсов:

— синергетическая (эффект от совокупного действия элементов выше, чем их суммарный эффект);

— с нулевым синергетическим эффектом (эффективность системы равноценна суммарной эффективности элементов);

— деструктивная (общая эффективность системы меньше суммарной эффективности элементов, т.е. последние отрицательно влияют друг на друга). Этот тип характеризуется тем, что система отдает ресурсы во вне, т.е. в ней происходят процессы деструкции (разложения), либо она вступила в фазу упадка.

Вместе с тем, поскольку ресурсы предприятия должны приносить прибыль, то очевидна необходимость измерения общей эффективности функционирования системы финансовых ресурсов. Это может быть установлено посредством сопоставления затрат связанных с использованием всей совокупности системы финансовых ресурсов и полученной прибыли.

Понятие и состав капитала организации

Капитал — это совокупность отношений и предметов, выраженных в виде стоимости, способной приносить прибавочную стоимость или убыток [8, стр108].

Не следует отождествлять капитал и любое средство труда, которое рассматривается зачастую как физический капитал.

Формирование фондов предприятия начинается с момента организации хозяйствующего субъекта.

Предприятие в соответствии с законодательством формирует уставный капитал — основной первоначальный источник собственных средств предприятия, который в виде основного и оборотного капитала направляется на приобретение фондов предприятия.

К числу фондов относится добавочный капитал — создается за счет: прироста стоимости имущества в результате переоценки основных фондов, эмиссионного дохода (за счет превышения продажной цены акций над номинальной), безвозмездно полученных ценностей на производственные цели. Он может быть использован на погашение сумм снижения стоимости имущества, выявившихся по результатам его переоценки, на погашение убытков, возникших в результате безвозмездной передачи имущества другим предприятиям и лицам, на увеличение уставного капитала, на погашение убытка по результатам работы предприятия за отчетный год.

В процессе производственной деятельности доходы от реализации произведенной продукции в форме выручки от реализации поступают на расчетный или валютный (если предприятие экспортирует продукцию) счет. Выручка же является источником возмещения затрат на производство, на продвижение продукции на рынок, на реализацию товаров (работ, услуг). Амортизация, таким образом, поступает в составе выручки от реализации в амортизационный фонд предназначенный для обеспечения воспроизводства основных фондов.

Результатом деятельности предприятия является прибыль. После налоговых выплат образуется чистая прибыль, которая расходуется в соответствии с уставными документами и по усмотрению хозяйствующего субъекта. Из нее формируются: резервный капитал и другие аналогичные резервы, фонд накопления, фонд потребления.

Резервные капитал – фонд, который образуется в соответствии с законодательством РФ и учредительными документами. Предназначен для покрытия убытков отчетного периода, выплаты дивидендов при недостаточности или отсутствии прибыли. Наличие фонда является важнейшим условием обеспечения устойчивого финансового состояния предприятия. К числу резервных фондов относятся также резервы под обесценение вложений в ценные бумаги, выкупной фонд, отложенный фонд и др., создаваемые в АО соответственно для погашения облигаций и выкупа акций.

Фонд накопления — средства, предназначенные для развития производства. Их использование связано с увеличением имущества предприятия и финансовыми вложениями для извлечения прибыли.

Фонд потребления — средства, направляемые на социальные нужды, финансирование объектов непроизводственной сферы, единовременное поощрение работников, выплаты компенсационного характера и т.д.

Остаток прибыли — нераспределенная прибыль также характеризует финансовую устойчивость и может использоваться для последующего развития предприятия.

Целевое финансирование и поступления — средства предназначенные для строительства и содержания социальных объектов, а также поступления на эти цели от юридических и физических лиц. Средства предприятиям могут также выделяться из бюджета, отраслевых и межотраслевых фондов.

Если предприятие занимается внешнеэкономической деятельностью, оно образует валютный фонд за счет поступающей валютной выручки.

Для оперативного управления финансовыми ресурсами могут создаваться и другие оперативные фонды: для выплаты заработной платы, для платежей в бюджет и др.

Источники финансовых ресурсов

Дополнением к рассмотренным выше классификациям финансовых ресурсов является их распределение по источникам, из которых данные ресурсы поступают в распоряжение предприятия (см. Приложение 1).

Собственные средства и приравненные к ним средства, поступающие с финансового рынка и поступающие из финансово-банковской системы в порядке распределения и перераспределения.

От денежных средств и финансовых ресурсов необходимо отличать источники формирования финансовых ресурсов и источники получения денежных средств. Структура финансовых ресурсов определяется источниками их поступления.

Источниками формирования финансовых ресурсов и денежных средств предприятия является часть стоимости ВНП, поступающая в процессе распределения и перераспределения в распоряжение основных субъектов экономических отношений.

Основными источниками собственных средств предприятия являются:

УК (складочный капитал и имущество, закрепляемое учредителями за предприятием)

Прибыль от реализации произведенных предприятием материальных благ и услуг, а также имущество предприятия

Амортизационный фонд

Средства, зачисляемые в ремонтный и иные аналогичные по назначению фонды.

Наряду с названными источниками среди собственных источников предприятия называют приравненные к ним (устойчивые пассивы) Это денежные средства, принадлежащие иным субъектам, но постоянно находящиеся в распоряжении данного предприятия.

Источники заемных средств

Заемные средства привлекаются предприятиями с финансового рынка, таким образом, источником заемных средств является часть стоимости продукта, созданного на других предприятиях и временно на условиях кредита, поступающего в распоряжение какого-либо конкретного предприятия. Кредит, займ – тоже финансовый ресурс.

Финансовый рынок выступает институтом, обеспечивающим стоимость продукта одних предприятий в распоряжение других.

Источники заемных средств подразделяют в зависимости от:

инструмента, с помощью которого происходит привлечение заемных средств предприятия

в зависимости от срока, на который привлекаются денежные средства на условиях кредита

(1): источники делятся на 2 группы:

источники, привлекаемые на рынке банковских ссуд

источники, привлекаемые на рынке ценных бумаг

(2): источники:

краткосрочные (до 1 года)

долгосрочные (свыше 1 года)

Имеет важное значение классификация по срочности, разные варианты вложения средств: краткосрочные – для формирования ОБС, долгосрочные – на срок более 1 года для реальных инвестиций.

Среди денежных средств, привлекаемых на рынке ценных бумаг в качестве заемных, рассматриваются только те денежные средства, которые привлекаются с помощью долговых инструментов.

Денежные средства, привлекаемые с помощью акций, включаются в состав собственных.

Необходимо отличать привлеченные денежные средства от заемных. Привлеченные средства больше заемных, т.к. в состав привлекаемых кроме заемных включаются денежные средства, полученные на основе выпуска акций, а также на основе использования различных вариантов бюджетного финансирования.

Источники денежных средств, поступающих на предприятие в порядке перераспределения.

Эта группа источников охватывает всю совокупность различных вариантов использования системы отношений перераспределения для привлечения денежных средств на предприятие.

К числу таких источников относятся:

страховые возмещения, получаемые предприятием из средств страхования

денежные средства, поступающие из госбюджета, а также из бюджетов субъектов Рфи субъектов местного самоуправления в порядке целевого финансирования, а также финансовой помощи, предоставляемой предприятиями на различных условиях

денежные средства, поступающие на предприятие по договорам о совместной деятельности (ГК, часть 2)

денежные средства, поступающие от участия в различных объединениях предприятий

денежные средства, поступающие в виде %, дивидендов и иных доходов от участия в УК других предприятий.

Традиционное представление о финансах как о денежных отношениях исходит из соответствия стоимости созданного на предприятии и продукта и объема денежных средств, представляющих эту стоимость. В условиях кризиса финансов п/п такое соответствие нарушается и формирование и и движение финансовых ресурсов предприятия осуществляется в разрыве от движения необходимых для обслуживания денежных средств: происходит демонетизация хозяйственного оборота. В этих условиях финансовые ресурсы предприятия формируются и используются через систему бартерных сделок и различных схем взаимозачетов. При этом финансы используются как идеальные деньги, как инструмент стоимостной оценки обменивающихся эквивалентов. В таких условиях очень ярко проявляются различия между понятиями финансовые ресурсы денежные средства п/п (т.о. предприятие может обладать значительными финансовыми ресурсами, но не иметь денежных средств.

Особое внимание среди источников средств предприятия заслуживает собственный капитал – суммарная оценка УК, нераспределенной прибыли, резервов, а также добавочного капитала (т.е. суммарная оценка собственных источников собственных ресурсов). Одной из главных задач управления финансами п/п является определение правильного соотношения между объемами СК и ЗК.

В практике управления финансами предприятия денежные средства предприятия и источники их формирования отражаются в основном финансовом документе предприятия, характеризующем финансовое положение предприятия – в бухгалтерском балансе, при этом перечень источников приводится в правой части баланса (в пассиве), а перечень денежных средств различного назначения приводится в левой части – активе баланса.

Группировка источников в пассиве баланса отражает не только принадлежность их к самому предприятию, иным экономическим субъектам, но и другие важные для управления источниками – сведения: сроки, на которые привлечены те или иные заемные средства, а также инструменты, с помощью которых они привлечены.

В активе баланса денежные средства составляют лишь незначительную часть имущества, отраженного в этом разделе баланса, кроме денежных средств в активе баланса отражаются еще и производственные запасы, рабочие машины, оборудование и т.п. Это явно указывает на различия, как по величине, так и по экономическому содержанию понятий источники и денежные средства предприятия.

Инвестирование капитала

Инвестиция — одно из наиболее часто используемых понятий в экономике, в особенности, если она находится в процессе трансформации или испытывает подъем. Термин «инвестиция» подразумевает долгосрочное вложение капитала в экономику [3, стр. 285]

Инвестиционная деятельность имеет исключительно важное ‘значение, поскольку создает основы для стабильного развития экономики в целом, отдельных ее отраслей, хозяйствующих субъектов.

Известны различные определения ключевых понятий инвестиционного процесса. В частности, согласно Федеральному закону от 25 февраля 1999 г. № 39-ФЗ [1] под инвестицией понимаются «денежные средства, ценные бумаги, иное имущество, в том числе имущественные права, иные права, имеющие денежную оценку, вкладываемые в объекты предпринимательской и (или) иной деятельности в целях получения прибыли и (или) достижения иного полезного эффекта», а инвестиционная деятельность есть «вложение инвестиций и осуществление практических действий в целях получения прибыли и (или) достижения иного полезного эффекта». На практике нередко термин «инвестиция» понимается в обобщенном смысле как вкладываемые активы и (или) как процесс вложения.

Финансовый актив, как и любой товар, продающийся на рынке, имеет несколько характеристик, определяющих целесообразность операций купли/продажи с этим специфическим товаром. В отличие от обычных потребительских товаров финансовые активы приобретаются не с целью их фактического потребления, а с намерением в дальнейшем получить либо регулярный доход, генерируемый данным активом (например, проценты, дивиденды), либо спекулятивный доход (доход от операций купли/продажи). Поэтому наибольший интерес представляют такие характеристики финансового актива, как стоимость, цена, доходность, риск.

Инвестор, принимая решение о целесообразности приобретения того или иного финансового актива, пытается оценить экономическую эффективность планируемой операции. Совершенно очевидно, что он может при этом ориентироваться либо на абсолютные, либо на относительные показатели. В первом случае речь может идти о цене и (или) стоимости актива, во втором — о его доходности.

Традиционно различают два вида инвестиций — финансовые и реальные. Первые представляют собой вложение капитала в долгосрочные финансовые активы — паи, акции, облигации; вторые — в развитие материально-технической базы предприятий производственной и непроизводственной сфер.

Инвестиции бывают рисковые (венчурные), прямые, портфельные, аннуитет.

Различают инвестиции валовые и чистые [8, стр.111].

Валовые инвестиции — это общий объем инвестирования за определенный период, которое направлено на новое строительство, приобретение средств производства и прирост товарно-материальних средств.

Чистые инвестиции — это сумма валовых инвестиций без суммы амортизационных отчислений в определенном периоде.

Динамика чистых инвестиций характеризует экономическое развитие предприятия, области, государства. Если сумма чистых инвестиций отрицательная, т.е. объем валовых инвестиций меньше суммы амортизационных отчислений, это свидетельствует об уменьшении объема выпуска продукции. Если сумма чистых инвестиций равняется нулю, это означает отсутствие экономического роста, а если сумма валовых инвестиций превышает сумму амортизационных отчислений, то это означает, что экономика развивается

Венчурный капитал – это термин, применяемый для обозначения рискованного капиталовложения. Венчурный капитал представляет собой инвестиции в форме выпуска новых акций, производимые в новые сферы деятельности, связанных с большим риском. Венчурный капитал инвестируется в не связанные между собой проекты в расчете на быструю окупаемость вложенных средств. Капиталовложения, как правило, осуществляются путем приобретения части акций предприятия-клиента или предоставления ему ссуд, в том числе с правом конверсии этих ссуд в акции. Рисковое вложение капитала обусловлено необходимостью финансирования мелких инновационных фирм в областях новых технологий. Рисковый капитал сочетает в себе различные формы приложения капитала: ссудного, акционерного, предпринимательского. Он выступает посредником в учредительстве стартовых наукоемких фирм, называемых венчуром.

Прямые инвестиции – вложения в уставный капитал хозяйствующего субъекта с целью извлечения дохода и получения прав на участие в управлении данным хозяйствующим субъектом.

Портфельные инвестиции связаны с формированием портфеля и представляют собой приобретение ценных бумаг и других активов. Портфель – совокупность собранных воедино различных инвестиционных ценностей, служащих инструментом для достижения конкретной инвестиционной цели вкладчика. В портфель могут входить ценные бумаги одного типа (акции) или различные инвестиционные ценности (акции, облигации, сберегательные и депозитные сертификаты, залоговые свидетельства, страховой полис и др.).

Принципами формирования инвестиционного портфеля являются безопасность и доходность вложений, их рост, ликвидность вложений. Под безопасностью понимается неуязвимость инвестиций от потрясений на рынке инвестиционного капитала и стабильность получения дохода. Безопасность обычно достигается в ущерб доходности и росту вложений. Наращивать вложения могут только держатели акций. Под ликвидностью любого финансового ресурса понимается способность его участвовать в немедленном приобретении товара (работ, услуг). Так, наличные деньги обладают большей ликвидностью, чем безналичные.

Главная цель при формировании портфеля состоит в достижении наиболее оптимального сочетания между риском и доходом для инвестора. Иными словами, соответствующий набор инвестиционных инструментов призван снизить риск вкладчика до минимума и одновременно увеличить его доход до максимума.

Глава II: Практические аспекты финансового планирования на предприятии

2.1 Характеристика производственной деятельности ООО “Планета”

Анализ деятельности организации ООО “Планета” следует начать с рассмотрения стоимости и состава ОПФ

Таблица 1 Стоимость основных производственных фондов ООО «Планета»

Наименование	Количество	Цена за ед., тыс.руб.	Всего, тыс.руб
	Штук
1. Печь муфельная	4	43,5	174
2. Шаровая мельница	2	10	20
3. Сушильный барабан	2	8,2	16,4
4. Весовой питатель	2	12,1	24,2
5. Смеситель СМК-125	2	6,3	12,6
6. Сушилка НЦ-12	1	13,2	13,2
7.Центробежный распылитель глазури	1	32,1	32,1
8. Штампы, прессформы	8	21,3	170,4
9. Автомобиль УАЗ-3303 (200 л.с.)	1	30	30
10.Строительно-монтажные работы			125,3
Итого:			618,2

Рассмотрим удельный вес каждой категории ОПФ в общей совокупности:

Таблица 2 Структура основных производственных фондов ООО «Планета»

Наименование	Количество,	Всего, тыс.руб	Удельный вес, %
	Штук
1. Печь муфельная	4	174,00	28,15
2. Шаровая мельница	2	20,00	3,24
3. Сушильный барабан	2	16,40	2,65
4. Весовой питатель	2	24,20	3,91
5. Смеситель СМК-125	2	12,60	2,04
6. Сушилка НЦ-12	1	13,20	2,14
7. Центробежный распылитель глазури	1	32,10	5,19
8. Штампы, прессформы	8	170,40	27,56
9. Автомобиль УАЗ-3303 (200 л.с.)	1	30,00
10. Строительно-монтажные работы		125,30
Итого:		618,20

Порядок заполнения Таблицы 3:

Используя данные по ценам реализации продукции, рассчитаем объем выручки:

Количество * Цену за ед. продукции = Объем производтсва

Чистый вес продукции определим как:

Количество*Вес ед. изделия

Необходимость сырья рассчитаем с использованием коэффициента = 1,4, путем перемножения чистого веса продукции на данный показатель.

Просуммируем показатели каждой группы произведенной продукции

Таблица 3 Производство продукции за 2006 год

Наименование	Кол-во, штук	Цена за ед, руб	Всего, тыс.руб	Вес ед.из- делия, кг	Чистый вес, кг	Необ. сырья, кг (к=1,4)
1. Плитка каминная	2880	262,2	755,136	5	14400	20160
2.Монеты сувенирные	14000	27	378,000	0,2	2800	3920
3.Кувшин фарфоровый	120	1772,1	212,652	1,2	144	201,6
4.Амфора керамическая	1000	109,4	109,400	0,9	900	1260
5.Полотно керамическое	75	6105	457,875	38	2850	3990
6. Часы солнечные	120	6921,1	830,532	33,75	4050	5670
7. Фонтан офисный	10	15970	159,700	160	1600	2240
Итого:		31166,8	2903,295		26744	37441,6

Для производства указанной выше продукции необходим определенный набор сырьевых запасов. Ниже рассчитаем их объем.

Таблица 4 Потребность в сырье и материалах для производства продукции в 2006 году

Наименование	Кол-во,кг	Цена, тыс.руб.	Сумма, тыс.руб
1. Каолин, ГОСТ21286-82	11276	0,0031	34,9556
2. Глина веселовская, ВГО, ТУ-21-25-203-81	7393	0,0007	5,1751
3. Песок кварцевый, ГОСТ 7031-75	6800	0,0015	10,2
4. Полевой шпат, ГОСТ15045-78	6300	0,0012	7,56
5. Бой обожженный	2250	—	—
6. Жидкое стекло, ГОСТ 13078-81	378	0,0201	7,5978
7. Сода, ГОСТ 5100-85	372	0,0035	1,302
8. Глазурь-фитта, 21а, В1С ДМ-2, ЛГ-19 В9	750	0,0803	60,225
9. Пигменты-красители	126	0,0907	11,4282
Всего основных материалов	35645		138,444
1. Масло трансформаторное	1200	0,0273	32,76
2. Гипс	902	0,0018	1,6236
Всего вспомогательных материалов	2102		34,3836
Итого:	37747		172,827

На сумму затрат производства продукции оказывает и размер ФОТ, формируемый путем суммирования показателей заработной платы для существующих на предприятии профессий с учетом их количества их единиц (для управленческого персонала и рабочих основного производства) за 12 месяцев.

Таблица 5 Численность производственного персонала и фонд оплаты труда на 2006 год

Профессия	Численность работающих, чел.	ФОТ за месяц, тыс.руб.	ФОТ за год, тыс. руб
1. Дизайнер-стилист	1	8,00	96,00
2. Художник-оформитель	1	9,00	108,00
3. Слесарь-наладчик	1	7,00	84,00
4. Технолог	1	8,00	96,00
5. Разнорабочий	1	5,00	60,00
Итого	5	37,00	444,00

Таблица 6 Численность руководителей и других категорий работников и ФОТ на 2006год

Занимаемая должность	Численность работающих, чел.	Месячный ФОТ, тыс.руб.	Годовой ФОТ, тыс.руб
1.Директор	1	10,00	120,00
2. Главный бухгалтер	1	7,00	84,00
3. Водитель	1	6,00	72,00
4. Уборщица	1	3,00	36,00
5. Сторож	1	3,00	36,00
Итого:	5	29,00	348,00

По данным таблицы 7 рассчитаем величину амортизационных отчислений основных производственных фондов за год.

Таблица 7 Абсолютная величина амортизационных отчислений основных производственных фондов за год

Наименование	Стоимость ОФ, тыс.руб	Норма амортизации, %	Сумма аморт., тыс.руб
1. Печь муфельная	174	12,50	2,175
2. Шаровая мельница	20	20,00	0,400
3. Сушильный барабан	16,4	10,00	0,164
4. Весовой питатель	24,2	10,00	0,242
5. Смеситель СМК-125	12,6	10,00	0,126
6. Сушилка НЦ-12	13,2	12,50	0,165
7. Центробежный распылитель глазури	32,1	20,00	0,642
8. Штампы, прессформы	170,4	14,30	2,437
9. Автомобиль УАЗ-3303	30	10,00	0,300
10. Строительно-монтажные работы	125,3	5,00	0,627
Итого:	618,2		7,277

Рассчитанные данные сведем в таблицу:

Таблица 8 Полная себестоимость продукции на 2006 год

Наименование элементов затрат	Сумма затрат, тыс.руб	Удельный вес затрат,%
1. Сырье и основные материалы	138,444	7,09
2. Вода на технологические цели	17,94	0,92
3. Вспомогательные материалы	34,384	1,76
4. Топливо на технологические цели	53,641	2,75
5. Энергия на технологические цели	84,24	4,31
6. Коммунальные услуги:		0,00
6.1 Отопление помещений	40,864	2,09
6.2 Освещение помещений	14,231	0,73
7. Горючее для автомобиля	187,2	9,59
Всего материальных затрат	570,944	29,25
1.Заработная плата производственного персонала	444	22,74
2.Заработная плата руководителей и др. категорий работников	348	17,83
3. Отчисления на социальные нужды	190,08	9,74
Всего затрат на оплату труда	982,08	50,30
1. Затраты на амортизацию ОФ	7,277	0,37
2. Арендная плата	186,12	9,53
3. Страховые взносы	2,87	0,15
4. Реклама	21,975	1,13
5. Канцтовары	10	0,51
6. Процент за кредит	168	8,61
7. Транспортный налог	3	0,15
Всего	1952,266	100,00

Вода на технологические цели и прием сточных вод:

Зв = М Ч О Ч Р,

где: Зв – затраты на воду, руб.;

М – количество месяцев;

О – объем потребления за месяц, куб. м, равен –230;

Р – расценка на 1 куб.м воды, руб., равна –6,5.

Зв=12 Ч 230 Ч 6,5 = 17940

Затраты на энергию для технологических целей составят:

Эст = О Ч Т,

Где:

Эст – стоимость потребляемой оборудованием электроэнергии;

О – количество потребляемой оборудованием электроэнергии в месяц, равно 5400 кВт-час;

Т – тарифная ставка за один кВт-час электроэнергии, руб., равна –1,3.

Эст = 5400 Ч 1,3 = 7020 рублей в месяц

Эст год = 7020*12 месяцев = 84240 рублей

Затраты на отопление производственного помещения составят:

Зот = М Ч Ц Ч О,

Где: Зот – стоимость затрат на отопление, руб.;

М – отапливаемый период, месяцев, равен 6;

Ц – цена 1 Гкал тепловой энергии, руб., равна 235,5;

О – количество потребленной тепловой энергии, Гкал, равно 28,92.

Зот=6 Ч 235,5 Ч 28,92 = 40863,96

Затраты на освещение составят:

Зосв = О х Т,

Где: О – количество потребленной энергии за год, кВт-час, равно 10947.

Зосв=10947 Ч 1,3 = 14231,1

Затраты на бензин для автомобиля равны:

Зб = Пд х Д х Нр х Ц,

Затраты на бензин для автомобиля равны:

Зб = Пд Ч Д Ч Нр Ч Ц,

Где: Зб – затраты на бензин, руб.;

Пд – среднедневной пробег автомобиля, км, равен 200;

Д – количество дней эксплуатации в год, равно 312;

Нр – норма расхода бензина на 1 км пути, составляет 0,15 литра;

Ц – цена 1 литра бензина, 20 руб

Зб = 200 Ч 312 Ч 0,15 Ч 20=187200,00

Итого коммунальные услуги = затраты на отопление + затраты на освещение=40863,96+14231,1=55095,06

Ставка ЕСН в год – 24%

Отчисления = (444000+348000)*0,24=190080,00 рублей

Апл = Змин Ч Кпр Ч Кразн Ч К бл Ч Ктер Ч П,

где: Апл – арендная плата в месяц, руб.,

Змин – МРОТ в РФ, руб. на 01.11.2008 —

Кпр – коэффициент приведения, равен 0,041;

Кразм – коэффициент размещения (этажность), для первого этажа равен 1,2;

Кбл – коэффициент благоустройства, равен 1,4;

Ктер – коэффициент территориальности (коммуникационность района), равен 1;

П – арендуемая площадь, кв.м, равна 60.

Апл. производственного помещения =

2300*0,041*1,2*1,4*1*60=9505,44 рублей

А по офиса (по условиям задачи) = 6000 рублей в месяц

Итого: (9,51+6,00)*12=186,12 тысяч рублей

Страховые взносы составят:

Остр = П Ч Сим / 100,

Где: П – годовой процент на сумму свыше 40 тыс.руб., равен 0,5;

Сим – стоимость застрахованного имущества.

Сим = (Сн.г. + Ск.г) /2 =(618,8+(618,2-7,277))/2

Остр = 0,5 Ч (614,76-40)/100 = 2,87тыс. рублей

Затраты на телевизионную рекламу составят:

Ртел = К Ч Р Ч О + К Ч Р Ч О Ч П,

Где: Ртел – стоимость телерекламы, руб.;

К – количество слов в рекламе, равно 69;

Р – расценка за одно слово, руб., равна 50 ;

О – общее количество запусков рекламы, равно 5;

П – процент за срочность, равен 10 (0,1 в долях единицы).

Стоимость 1/32 полосы рекламы в газете «Наше время» составляет 3000руб.

Ртел=69 Ч 50 Ч 5 Ч 1,1 = 18975,00 рублей

Ритоговая =18975,00+3000,00=21975,00 рублей

Сумму процентов за пользование кредитом рассчитайте, исходя их 24% годовых, суммы кредита 700 тыс.руб. и периода погашения 3 года.

Пкр = Скр Ч Ст. реф.Ч1,1

Где: Скр — сумма процентов за кредит, тыс. руб.;

Ст.реф. – ставка рефинансирования,%.

Скр=700000(1+0,24)=168000 рублей

Ставка рефинансирования на 12.11.2008 – 12%

Транспортный налог (для Челябинской области) равен 15 руб./л.с.*200=3000,00 рублей

Оборотные средства предприятия определяются по формуле:

Соб = Зтек + Зстр + Н,

Где: Соб – оборотные средства, руб.;

Зтек – текущий запас сырья и материалов, руб.;

Зстр – страховой запас сырья и материалов, руб.;

Н – незавершенное производство, руб.;

Соб=7200,83+3600,41+37968,2 =48769,03 руб

Зтек = Д Х Т,

Где: Д – среднедневной расход материалов, руб.;

Т – время между двумя поставками, дней;

Д = Рм / п,

где: Рм – расход материалов на выпуск всей продукции, руб.;

п – число дней выпуска, равно 290;

Д=172827/290=595,96 руб

Т = Г/Дн,

Где: Г- грузоподъемность автомобиля, кг, равна 1560;

Дн = Ом /п,

Где: Ом – количество потребляемых в год сырья и материалов, кг

Дн – среднедневной расход материалов в натуральном выражении, кг.

Дн=37441,6/290=129,11 кг

Т=1560/129,11=12 дней

Зтек=595,96*12=7200,83 руб

Зстр = 0,5 х Зтек;

Зстр=7200,83*0,5=3600,41 руб

Н = Сср.дн. х Тц х Кгот,

Где: Н –норматив незавершенного производства, руб.,

Сср.дн. – среднедневная себестоимость выпуска продукции, руб.;

Тц – длительность производственного цикла, дней, равна 6;

Кгот – коэффициент готовности.

Сср.дн. = Спр/п,

Где: Спр – полная себестоимость выпуска продукции;

Сср.дн.= 1952266/290=6731,95 руб

Кгот = (Уп +0,5 х Упер) /100,

Где: Уп – удельный вес условно-постоянных затрат в полной себестоимости продукции, %; Упер- удельный вес переменных затрат, %;

Кгот=(88,86+0,5*11,14)/100=0,94

Н=6731,95*6*0,94=37968,2 руб

Общая сумма производственных фондов:

Спф =Сосн + Соб,

Где: Спф –стоимость всех производственных фондов;

Сосн – стоимость основных производственных фондов;

Соб – стоимость оборотных фондов.

Спф=618200+48769,03 =666969 руб

Из этого следует, что суммы кредита в 700000 рублей достаточно для организации производства и выпуска первой партии продукции.

2.2 Анализ показателей производства

Основные показатели предприятия по итогам года:

Валовую прибыль предприятия:

Пвал = Пр. + Дпр — Рпр

где: Пвал – валовая прибыль предприятия;

Пр – прибыль (убыток) от реализации продукции, руб.;

Д пр.оп. – доходы от прочих операций, руб;

Р пр.оп. – расходы от прочих операций, руб.

Р пр.оп. = сумме погашения кредита (по 230 тыс.руб. в первый и второй годы, 240 тыс.руб. в третий год)

Пр = Рп – Спр,

Где: Рп – стоимость реализованной продукции, руб;

Спр – полная себестоимость реализованной продукции, руб.

Пр=2903,295-1952,266=951,029 тыс. рублей

Доходов от прочих реализаций в периоде не было

Пвал=951,029 -230,00=721,029 рублей

Рентабельность продукции

Рпр = Пвал / Спр х 100%

Рпр=721,029 /951,029 *100%=75,82%

Рентабельность производства

Ро = Пвал/ Спф

Ро=721,029 /673,077=107,12%

Чистая прибыль

Пчист = Пвал – Налоги – Проценты за кредит (свыше ставки рефинансирования, умноженной на 1,1)

Пчист=721029-(173046,96+13524,72+260269,99) -84000=358187,33 руб

Сумма налога на прибыль общая = 24%=54489,90 руб.

Налог на имущество согласно Гл.30НК РФ равен 2,2%* Среднегодовую стоимость имущества

Среднегодовую стоимость имущества рассчитать ориентировочно по формуле:

Сим = (Сн.г. + Ск.г) /2 ,

Где Сн.г. – стоимость имущества на начало года, тыс.руб.;

Ск.г. – стоимость имущества на конец года, тыс.руб.;

Ск.г. = Сн.г. – А,

Где: А – сумма амортизации за год, тыс.руб.

Сим = (Сн.г. + Ск.г) /2 =(618,8+(618,2-7,277))/2=614,76

Налог на имущество=614760*2,2%=13524,72 руб

НДС = ДС * Ст,

Где: Ст – ставка налога (см. гл.21НК РФ);

ДС – добавленная стоимость, тыс.руб.

ДС = Зот + А + Пвал,

Где: Зот – затраты на оплату труда, тыс.руб.;

ДС=997920+30748+417276,4=1445944,40 руб.

НДС=1445944,4*0,18=260269,99 руб.

2.3 Выводы и предложения по улучшению финансового состояния предприятия

Рассчитанные показатели рентабельности производства свидетельствуют об эффективной деятельности ООО Планета.

Рассмотрим подробнее возможные варианты финансирования проекта

1 Вариант Расчет чистого дисконтированного дохода (ЧДД) и чистой текущей стоимости (ЧТС) для проекта при снижении объема продаж в первый год на 10%

Год	Кап. Затраты	Прибыль с учетом амортизации	Коэф. дисконти- рования	Дисконти- рованные кап. затраты	Дисконти- Рованная Прибыль	ЧДД	ЧТС
0	700,00
1	230,00	492,78	0,24	55,2	118,2672	118,27	63,07
2	230,00	443,50	0,06	13,248	25,5457152	143,81	130,56
3	240,00	443,50	0,01	3,31776	6,130944	149,94	146,63

2 Вариант Расчет чистого дисконтированного дохода (ЧДД)и чистой текущей стоимости (ЧТС) для проекта при ежегодном снижении объема продаж на 10%

Год	Кап. затраты	Прибыль с учетом амортизации	Коэф. дисконти- рования	Дисконти- рованные кап. затраты	Дисконти- Рованная Прибыль	ЧДД	ЧТС
0	700,00
1	230,00	492,78	0,24	55,2	118,2672	118,27	63,07
2	230,00	443,50	0,06	13,248	25,5457152	143,81	130,56
3	240,00	399,15	0,01	3,31776	5,517874483	149,33	146,01

Срок окупаемости и в первом и во втором варианте менее года.

Составим прогнозный финансовый план доходов и расходов на три года, который показывает предполагаемый уровень развития предприятия во времени.

В соответствии с прогнозом тенденций развития отрасли в течение 2007-2008 годов предприятие, несмотря на рост издержек (на 3,5% в год), будет получать устойчивую валовую прибыль (рост на 25% в год).

Таблица 11 План доходов и расходов ООО «Планета», тыс.руб.

Наименование	2006г	2007г	2008г
1. Доходы от реализации	2903,30	3209,38	3577,30
2. Себестоимость	1952,27	2020,60	2091,32
3. Валовая прибыль	951,03	1188,79	1485,98
4. Налоги и возврат кредита	458,25	515,31	596,64
5. Чистая прибыль	492,78	673,48	889,35

Таким образом, инвестиционный проект следует принять в реализации.

Заключение

Рыночная экономика требует повышения высокой эффективности производства, конкурентоспособности продукции и услуг на основе внедрения достижений научно-технического прогресса, эффективных форм хозяйствования и управления, проявления инициативы и т.д.

Важная роль в реализации этих задач отводится управлению финансовыми ресурсами субъектов хозяйствования. С его помощью достигается основная цель деятельности предприятия – максимизация прибыли.

Управление финансами невозможно без проведения анализа финансово-хозяйственной деятельности.

В данной курсовой работе рассматривается анализ деятельности на примере конкретного предприятия ООО “Планета”.

Анализ финансово-хозяйственной деятельности дает возможность оценить:

имущественное состояние предприятия;

степень предпринимательского риска, в частности возможность погашения обязательств перед третьими лицами;

достаточность капитала для текущей деятельности и долгосрочных инвестиций;

потребность в дополнительных источниках финансирования;

способность к наращению капитала; рациональность привлечения заемных средств.

Управление финансовыми ресурсами является одной из ключевых подсистем общей системы управления предприятием. Успешная деятельность предприятия не возможна без разумного управления финансовыми ресурсами, которое осуществляется на базе анализа финансового состояния. К наиболее часто применяемым инструментам, с помощью которых оцениваются финансовые ресурсы предприятия, относятся:

— анализ платежеспособности;

— анализ оборачиваемости активов;

— анализ рентабельности;

— анализ финансовой устойчивости;

— анализ источников формирования актива;

— другие инструменты оценки эффективности.

Данные инструменты и порядок их применения также рассмотрены на примере анализа хозяйственной деятельности конкретного предприятия ООО “Планета”.

Эффективность использования финансовых ресурсов характеризуется оборачиваемостью активов и показателями рентабельности.

Существует три способа повышения оборачиваемости активов: совершенствование управления запасами, уменьшение счетов дебиторов, улучшение использовании наличных денег. В работе установлено, что методологии оценки финансовой устойчивости предприятия по абсолютным и относительным показателям существенно различаются. В первом случае оценка производится только в сравнении запасов с возможными источниками их образования, во втором — только СОС сравниваются с запасами и оборотными активами; дополнительно используется соотношение собственных и заемных средств.

Данное обстоятельство делает фактически невозможным формулирование определения финансовой устойчивости, удовлетворяющее обоим подходам. Анализ финансовой устойчивости при помощи абсолютных показателей сводится к анализу обеспеченности запасов источниками их финансирования.

На основе представленного в работе материала, можно сделать вывод о том, что задачи, поставленные в начале исследования, выполнены.

Список литературы

Об инвестиционной деятельности в Российской Федерации, осуществляемой в форме капитальных вложений: Федеральный закон от 25 февраля 1999 г. № 39-ФЗ

Климович В.П. Финансы. Денежное обращение. Кредит.– М.: Инфра-М, 2005.

Ковалев В.В. Финансы предприятий. Учебник. – М.: Проспект, 2003

Крутякова Ю.А. Денежное обращение. Финансы. Кредит. – М.: Приор-издат, 2004.

Носова С.С. Экономика. Энциклопедический словарь. – М.: Гелиос АРВ, 2003. –512с.

Родионова Л.Р. Финансы. Денежное обращение. Кредит.- М.: «Финансы и статистика», 2005.

Финансы. Денежное обращение. Кредит. Учебник/Под редакцией М.В.Романовского — М.: «Перспектива», 2004

Финансы. Учебное пособие/ под ред. Проф. Никольского П.С.- М.: Издательский Дом «Социальные отношения», 2003

Финансы. Денежное обращение. Кредит. Под редакцией академика Поляка Г.Б. Учебник для ВУЗов. — М.: «ЮНИТИ». 2004.

Финансы. Деньги. Кредит. / Под ред. Е.Г.Черновой. – М.: Проспект, 2004

Финансы организаций (предприятий)/Под ред. проф. Колчиной Н.В.Учебник для ВУЗов. М.: «ЮНИТИ», 2004.

Финансово-кредитный энциклопедический словарь/Под ред. Проф. А.Г.Грязновой.- М.: Финансы и статистика, 2002.

Финансы. Учебник/Под ред. Проф. В.В.Ковалева.- М., ПБОЮЛ М.А.Захаров, 2001.

Шуляк П.Н. Финансы предприятия. Учебник.- М.: «Дашков и К», 2003

Приложения

Приложение 1

Таблица 1 Структура источников финансовых ресурсов [3, стр. 117]

Источники финансовых ресурсов
Собственные и приравненные к ним	Привлекаемые с финансового рынка	Поступающие в порядке перераспределения
Доходы: Прибыль от основной деятельности Прибыль от внереализационных операций (реализация имущества)	Поступления: — привлекаемые на рынке банковских ссуд (краткосрочные, долгосрочные) — привлекаемые на рынке ценных бумаг (краткосрочные, долгосрочные)	Доходы Денежные средства, поступающие от участия в различных объединениях п/п Денежные средства, поступающие в виде %, дивидендов и иных доходов от участия в УК других п/п
Поступления: Амортизационные отчисления Ремонтные и аналогичные по назначению фонды (фонды на проведение подготовительных работ, сезонных работ) Устойчивые пассивы
		Поступления Страховые возмещения Средства бюджетов Средства по договорам совместной деятельности

РЕФЕРАТ

Назва теми «Фінансове планування — основний елемент управління фінансами підприємства на базі Херсонського обласного управління по будівництву, ремонту й утриманню автомобільних доріг», обсяг роботи 86 сторінок, таблиць 7, малюнків 3, додатків 5, джерела 51. У даній дипломній роботі пропонується теоретико-методичні основи фінансового планування на підприємстві. Детально розглядаються прийоми аналізу фінансового стану підприємства та методи складання бізнес-плану державного підприємства та чітко сформульований фінансовий план, створений на законодавчій базі про джерела фінансування, за допомогою котрого можна реально визначити обґрунтовану програму виробничо-господарської діяльності шляхової організації.

Третій розділ дипломної роботи — шляхи вдосконалення фінансового планування на підприємстві. В цій частині диплому розглядається фінансова стратегія підприємства, оперативне фінансове планування, інформатизація управління ринковою економікою.

Четвертий розділ — охорона праці та п’ятий розділ — прикладна комп’ютерна програма.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи планування фінансової діяльності підприємства

1.1 Необхідність фінансового планування на підприємстві

1.2. Джерела фінансового планування

РОЗДІЛ 2. Методологічні основи аналітичної роботи з планування, розглянуті на базі Херсонського обласного управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг

2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.2. Фінансове планування на підприємстві

2.3. Планування та формування фінансових результатів діяльності підприємства

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення фінансового планування на підприємстві

3.1. Фінансова стратегія підприємства

3.2. Оперативне фінансове планування

3.3. Інформатизація управління ринковою економікою

РОЗДІЛ 4. Охорона праці

РОЗДІЛ 5. Прикладна комп’ютерна програма

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Фінансове планування охоплює найважливіші сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови зміцнення фінансового стана підприємства.

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення.

Актуальність теми полягає в тому що фінансове планування допомагає підприємству досягти високого рівня управління виробничо-господарської діяльності, яке забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу.

Задача фінансового планування:

1 .Забезпечення фінансовими ресурсами і коштами виробничо-господарської діяльності;

2.Збільшення прибули за рахунок зниження собівартості, підвищення якості продукції і росту рентабельності виробництва;

3.Визначення фінансових взаємовідносин із бюджетами і банками;

4.Забезпечення реальної збалансованості планованих витрат і прибутків підприємства на принципах самооплатності і самофінансування;

5.Контроль за фінансовим станом платоспроможністю підприємства.

Метою фінансового планування є планування подальшого розвитку для стабільності підприємства.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Необхідність фінансового планування на підприємстві

Фінансове планування — це процес визначення обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді. Мета фінансового планування — забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких відповідно до тенденції зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку подій і фінансового стану підприємства. Тобто при прогнозуванні оцінюються можливі майбутні фінансові наслідки рішень, що приймаються, а при плануванні фіксуються фінансові показники, які підприємство намагається отримати в майбутньому.

У свою чергу, бюджетування є складовою фінансового планування, тобто процесу визначення майбутніх дій щодо формування та використання фінансових ресурсів, і тільки-но робиться фінансовий план на майбутнє, він обов’язково підкріплюється розрахунками й складанням бюджетів.

Для визначення сутності й місця бюджетування в системі прийняття рішень розглянемо саме процес планування й контролю на підприємстві з урахуванням існуючих тенденцій щодо інтеграції оперативного й стратегічного планування. Такий підхід стосовно планування й контролю базується на: існуючому механізмі планування просторів бізнесу;

— глибокодиференційованому коротко- й середньостроковому плануванні (операційному плануванні).

Тобто довгострокове цільове планування й реалізація цілей в операційній перспективі поєднані в єдиному процесі бізнес-планування (рис. 1).

Бізнес — планування пов’язує стратегічне планування сегментів бізнесу з плануванням відповідних заходів, економічних показників й супроводжує середньострокове планування за періодами з меншим числом ключових показників. Ключові показники бізнес — планування на перший рік, що йде за поточним роком, утворюють бюджетні рамки (контрольні цифри), які є основою для детального планування бюджету і зв’язком між бізнес-плануванням і бюджетним плануванням. Причому бюджетне планування спрямоване на поетапну трансформацію стратегічних цілей в оперативному просторі. Для цього детально визначаються обсяги очікуваних оборотів, доходів і необхідний виробничий потенціал в короткостроковому періоді, детально плануються матеріально-речові результати виробництва й пов’язані з цим витрати.

Метод бюджетного планування заснований на концепції грошових потоків і зводиться, по суті, до розрахунку фінансової частини бізнес-плану. Розробка фінансових планів базується на складанні бюджетів, що забезпечують взаємозв’язок доходів і видатків на основі взаємозалежності показників розвитку підприємства з його фінансовими ресурсами.

Бюджет — це кількісне втілення плану, що характеризує доходи та видатки за певний період, і капітал, який необхідно залучити для досягнення планованих цілей. Дані бюджету демонструють майбутні фінансові операції, тобто бюджет створюється до виконання запланованих дій. Це і визначає роль бюджету як основи для контролю й оцінки ефективності діяльності підприємства.

Під бюджетуванням (butgeting) розуміють процес розрахунку, погодження й узагальнення фінансових показників, що деталізують фінансові плани підприємств у грошовому й натуральному виразі на конкретний період часу, та роботу з управління й контролю за виконанням узгоджених бюджетних показників.

Рис. 1. Взаємозв’язок стратегічного й оперативного планування

Роль і місце бюджетування в загальній системі фінансового управління досить повно розкриваються при розгляді його функцій:

— планування (складання бюджету ґрунтується на уточненні та деталізації стратегічних планів на бюджетний період, визначенні ефективності планованих заходів і відповідності планованим витратам й доступним ресурсам),

— координація (комунікація та координація різних підрозділів підприємства і видів діяльності, що передбачають узгодження інтересів окремих робітників і груп у цілому по підприємству, для досягнення поставлених стратегічних цілей. Бюджетування сприяє виявленню слабких ланок в організаційній структурі, розв’язанню проблем комунікації та розподілу відповідальності між виконавцями),

— контроль (контроль поточної діяльності на основі бюджетних даних, забезпечення планової дисципліни).

Бюджетування включає процес постійного аналізу та внесення коректив до бюджетів залежно від зміни зовнішніх і внутрішніх економічних обставин з метою максимізації прибутку чи мінімізації збитків. Тому обов’язковими етапами в бюджету ванні є:

— визначення точності бюджету (точність підготовки бюджету визначається шляхом порівняння фактичних значень із запланованими, що виражені або в грошових одиницях, або в одиницях виміру продукції. Чим менша розбіжність значень, тим вища точність бюджету);

— коригування бюджету (бюджет може не відповідати реальності, тому перестає бути інструментом ефективного управління, отже, його необхідно змінити. Бюджет переглядається, коли відбуваються важливі зміни у витратах чи доходах, з’являються або нові можливості, або певні ускладнення у подальшій роботі (зміна заробітної плати, поява нових конкурентів). Наприклад, якщо прогнозний обсяг продажу відрізняється від реалій, необхідно змінювати всі бюджети. Бюджети повинні постійно переглядатися й коригуватися у міру необхідності для того, щоб зберегти їх координуюче значення);

— контроль і аналіз (для підтримки діяльності підприємства на досить високому рівні ефективності дуже важливо здійснювати функціонально-вартісний аналіз. У результаті аналізу визначається, для якого елемента виробництва (торгівлі) можуть бути знижені витрати так, щоб збільшити дохід при одночасному збереженні якості й обсягу товарів і послуг. Розраховані показники зіставляються між собою й перевіряються, наскільки допустимі отримані співвідношення, наприклад, між витратами з бюджету та запланованим обсягом виробництва).

Процес бюджетування допомагає керівництву підприємства координувати зусилля з огляду на взаємодію між підрозділами. Саме бюджетний процес дає змогу виявити можливі конфлікти та неефективне використання ресурсів. Розроблені бюджети розглядаються як орієнтири, з якими порівнюються реальні результати. Відстеження різниці у фактичних і бюджетних даних дає можливість своєчасно вжити заходів чи здійснити коригування бюджету й змінити тактичні завдання всіх підрозділів.

Метою бюджетного планування є забезпечення процесу відтворення відповідними за обсягом і структурою фінансовими ресурсами. У процесі досягнення цієї мети вирізняють такі основні завдання бюджетування:

— конкретизація загальних цілей і визначення завдань для підрозділів;

— визначення об’єкта бюджетування;

— оцінка ефективності об’єкта бюджетування;

— розрахунок обсягу фінансових ресурсів;

— розрахунок обсягу та динаміки грошових потоків:

— визначення структури внутрішнього і зовнішнього фінансування;

— визначення резервів і обсягів додаткового фінансування.

У фінансовому плануванні можна виділити оперативні, фінансові та капітальні бюджети (рис. 2).

Оперативними бюджетами називають розроблену велику кількість показників, яка відображає поточну (оперативну) діяльність, перш за все отриманні реалізаційного доходу та здійснені поточні витрати. Оперативні бюджети підприємство розробляє на короткий термін, як правило, до одного року, й відображає в них операційні надходження та витрати підприємства. Оперативними бюджетами є бюджети реалізації, бюджет виробництва, бюджет комерційних витрат тощо.

Фінансові бюджети показують, як на виробничу діяльність підприємства впливають фінансові та інвестиційні рішення. Основними фінансовими бюджетами є:

— бюджет коштів (cash budget);

— прогнозний баланс і звіт про фінансові результати з урахуванням можливих змін фінансових та господарських умов функціонування. Капітальний бюджет, або бюджет капіталовкладень (capital budget),

відображає заплановані інвестиційні витрати за проектами, що приймаються. Як правило, такі бюджетні витрати збільшують обсяг позаоборотних активів, які після введення в дію можуть суттєво вплинути на обсяги реалізації й поточні витрати на майбутні періоди, а це призведе до змін у перспективному операційному та фінансовому бюджетах.

Кожен із бюджетів повинен бути детальним, досяжним і змінюваним, що, в свою чергу, надає всьому процесові бюджетування гнучкості й здатності пристосовуватися до випадковостей. Процес бюджетування має бути стандартизованим за допомогою бюджетних форм, інструкцій і процедур.

Не применшуючи важливості кожного етапу бюджетування та доцільності складання оперативного бюджету на підприємстві, особливу увагу слід приділяти бюджетуванню капіталовкладень.

Протягом свого життєвого циклу підприємство приймає різні проектні пропозиції, кожна з яких потребує розробки бюджету. Ці пропозиції можна класифікувати такими чином:

Рис. 2. Взаємозв’язок бюджетів на підприємстві

— капіталовкладення, що зменшують витрати на виробництво продукції (зниження собівартості);

— капіталовкладення, що розширюють обсяги виробництва існуючої продукції чи сприяють впровадженню нової;

— капіталовкладення, що пов’язані із заміною обладнання;

— капіталовкладення, що надають переваги чи додаткові вигоди, які складно оцінити щодо кількості.

Капіталовкладення як на практиці, так і в теорії, становлять ядро будь-якого бізнесу. Приріст обсягів виробництва та підвищення продуктивності залежать безпосередньо від ефективності нових капіталовкладень. В основу концепції доцільності бюджетування капіталовкладень покладено припущення про те, що ця стаття витрат відкриває необмежені можливості для витрачання коштів. Побутує думка, що підприємство, яке не має бюджету з капіталовкладень, нераціонально використовує кошти через вкладання їх у всі можливі справи або ж через імовірність неправильного вибору менеджерів — фінансування мало перспективних проектів і відкладання на потім програм із високим потенціалом.

Таким чином, можна стверджувати, що поняття бюджетування — це не тільки планомірний процес складання, розгляду, затвердження бюджетів, а й ефективна система регулювання та контролю механізму досягнення поставлених завдань. Бюджетування охоплює всі сфери фінансово-господарської діяльності підприємства: виробництво, реалізацію продукції, діяльність допоміжних підрозділів, управління фінансовими потоками тощо.

Створити ефективну систему бюджетування досить складно. Потрібен час для накопичення належного досвіду. Ефективно налагоджена система бюджетування на підприємстві дасть змогу не тільки складати ефективні плани, а й постійно відстежувати їх виконання, якісно прогнозувати фінансово-економічну ситуацію на майбутнє, додасть впевненості в майбутньому.

Фінансове планування охоплює найважливіші сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови зміцнення фінансового стана підприємства.

Фінансове планування на підприємстві взаємозалежне з плануванням господарської діяльності і будується на основі показників виробничого плану (обсягу виробництва, реалізації, кошториси витрат на виробництво, плану капітальних вкладень і ін.). Проте стан фінансового плану не є простим арифметичним перерахунком показників виробничого плану у фінансові показники. У процесі стану проекту фінансового плану здійснюється критичний підхід до показників виробничого плану, виявляються використовуються невраховані в них внутрішньогосподарські резерви в шляху більш ефективного використання виробничої потужності, більш раціональної витрати матеріальних і грошових ресурсів, підвищення якості продукції, розширення асортименту й ін. [1]

У процесі розробки проекту фінансового плану визначається: витрата на реалізовану продукцію, виторг від реалізації продукції, обсяг і джерела фінансування що намічаються на планований рік інвестицій, грошові накопичення, амортизаційний фонд; потреба в оборотних коштах і джерела її покриття; розподіл і використання прибули; взаємовідносини з бюджетом і банками; платежі у федеральний і територіальний дорожні фонди й ін.

Задача фінансового планування:

— забезпечення фінансовими ресурсами і коштами виробничо-господарської діяльності;

— збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості, підвищення якості продукції і росту рентабельності виробництва;

— визначення фінансових взаємовідносин із бюджетами і банками;

— забезпечення реальної збалансованості планованих витрат і прибутків

підприємства на принципах самооплатності самофінансування;

— контроль за фінансовим станом і платоспроможністю підприємства. [3]

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення. [5]

Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, дотриманню режиму економії. Це виявляється в тому, що воно, по-перше, націнює на найефективніше використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку й інших фінансових показників (наприклад, розміру амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів) можливе за умови дотримання планових норм затрат праці та матеріальних ресурсів; по-третє, обсяг фінансових ресурсів, визначений планом, не дає змоги підприємству створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, роботи позапланові капітальні вкладення.

В процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Об’єктами планування є: доход підприємства, включаючи нагромадження (прибуток та ін.), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інші форми інвестування фінансових ресурсів (зокрема через операції на ринку цінних паперів), обсяг довгострокових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерела її покриття. [6]

Головним інструментом фінансового планування в сучасних умовах є фінансовий план підприємства (баланс доходів і витрат).

Взаємозв’язок фінансового і виробничого планування зумовлює необхідність розробки на підприємстві єдиного виробничо-фінансового плану -техпромфінплану. Його складовою є «баланс доходів і видатків» — фінансовий план підприємства на поточний рік, квартал або місяць, в якому підприємства, що надходять до нього і витрачаються ним у відповідних напрямках. [7]

До початку 90-х років за умов директивно-планової економіки кожне підприємство розробляло фінансовий план у вигляді балансу доходів і видатків за єдиною, встановленою в центральному порядку формою. Він обов’язково затверджувався вищестоящими органами управління (в останні роки затверджувалися лише головні показники фінансового плану). [9]

Тепер такий порядок скасовано, баланс доходів і видатків кожне підприємство розробляє самостійно.

Фінансове планування — це також діяльність по формуванню й використанню цільових централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, які спрямовують на розширене відтворення та на задоволення насущних потреб держави. Централізована частина фінансових ресурсів у процесі планування видатків бюджету і фондів спрямовується насамперед на забезпечення соціально-культурної сфери, вирішення проблеми ліквідації монополізму в виробництві товарів для народу, на розвиток малого бізнесу і ринкових структур. При цьому при плануванні використання централізованої, частини фінансових ресурсів в умовах глибокої економічної кризи необхідно дотримуватися найжорсткішого режиму економії коштів і вишукувати можливості скорочення дефіциту бюджету. [10]

Вплив фінансового планування на економіку стає максимально ефективним за умови, що таке планування забезпечує відповідність грошових і матеріальних ресурсів.

Основними завданнями фінансового планування є:

— визначення джерел і обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, і їх розподіл між виробничими й невиробничими сферами;

— зосередження в руках держави централізованого фонду грошових засобів, необхідних для успішного виконання державних функцій;

— забезпечення необхідних пропорцій в розподілі і використанні грошових ресурсів;

— стимулювання найбільш ефективного використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, зниження собівартості продукції й виявлення внутрішньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань реалізується через:

— основний фінансовий план держави — Державний бюджет і бюджети усіх рівнів;

— кредитний і касовий план національного банку і комерційних банків;

— баланси й звіти державних підприємств і організацій та колективних власників;

— фінансові плани асоціацій, фірм, кооперативів і т. п.;

— кошториси установ, які фінансуються із бюджету.

Формування фінансових планів і прогнозів базується на принципі наукової обґрунтованості і предметно-цільовому підході. [11]

Наукова обґрунтованість планування передбачає економічну обґрунтованість фінансових показників, відображення реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованість фінансових ресурсів.

Особливого значення принцип наукової обґрунтованості набуває в період суспільних трансформацій. В цих умовах конче необхідні такі методи і засоби складання фінансових планів, а також такі системи вартісних показників, які відображають реальні процеси економічного і соціального розвитку. [13]

Предметно-цільовий підхід передбачає конкретно цільове призначення фінансування (заробітна плата, харчування, медикаменти, будівництво конкретних об’єктів або їх капітальний ремонт і т. п.).

При плануванні використовуються спеціальні методи, серед яких: метод коефіцієнтів, нормативний, балансовий.

Метод коефіцієнтів базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів щодо результатів певного проміжку часу: рік, квартал, місяць. Наприклад, індексація заробітної плати проводиться із застосуванням коефіцієнтів, які визначаються статистичними органами за індексом підвищення цін.

Головним недоліком методу коефіцієнтів є те, що він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів.

Нормативний метод ґрунтується на використанні прогресивних норм і нормативів, при цьому враховуються особливості галузей виробничої і невиробничої сфер, і також відповідні зміна в попередньому періоді. [14]

Цей метод дає можливість об’єктивно оцінити погреби галузей у фінансових ресурсах, створити реальні умови зацікавленості і відповідальності в ощадливому й ефективному використанні фінансових ресурсів. Зазначимо, що в умовах переходу до ринкової економіки цей метод має особливе значення, саме нормативний метод панування фінансових ресурсів дозволяє передбачити стратегічні потреби у фінансових ресурсах. [12]

Проте нормативний метод планування не є панацеєю, його ефективність залежить від:

— узгодженості методик визначення норм і нормативів на всіх рівнях у різні роки;

— комплексності планування по всіх розділах, параграфах і статтях бюджетної класифікації й по галузях народного господарства;

— своєчасного коригування норм і нормативів (наприклад, при лібералізації цін), обґрунтованості методів їх розрахунку;

— ефективності формування й використання норм і нормативів.

Поряд з нормативним методом в умовах переходу до ринкової економіки важливе значення має балансовий метод, який допомагає збалансувати джерела ресурсів із запланованими видатками, встановити взаємозв’язок виробничих і фінансових показників, створювати фінансові резерви. [2]

Для наших умов найбільш оптимальним є поєднання нормативного і балансового методів.

Практично вся система фінансового планування будується за балансовим методом. Кожен фінансовий план складається у вигляді балансу доходів і видатків. Тобто пропорції визначаються через зіставлення і ув’язки потреб у фінансових ресурсах із джерелами їх формування. При цьому обов’язковою умовою є збалансування фінансових резервів.

Так, основний фінансовий план держави — Державний бюджет — має дохідну частину, або джерела формування (податки, збори й інші надходження), і видаткову частину, або направлення коштів (фінансування державних капітальних вкладень, народного господарства, соціально-культурної сфери і т. п.).

Фінансовий прогноз промислового підприємства встановлює зв’язок витрат підприємства з доходами і найважливішими виробничими показниками, а також відображає рух грошових коштів від моменту придбання матеріалів, сировини, устаткування до одержання виручки від реалізації продукції. Це потребує чіткого обґрунтування складеного балансу доходів і видатків, а також організації контролю за його виконанням, що в кінцевому підсумку має оптимізувати використання грошових коштів. [4]

Виконання фінансових прогнозів — обов’язкова умова роботи усіх підприємств і установ. Виконання таких прогнозів значно залежить від рівня організації виробництва і управління.

Незважаючи на гадану самостійність окремих фінансових планів і рухів фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання, всі вони взаємозв’язані, бо є узагальненнями різних сторін створення, розподілу і використання частини вартості сукупного внутрішнього продукту.

Головне завдання фінансового планування полягає в забезпеченні оптимального співвідношення між централізованими і децентралізованими фондами грошових коштів. [12]

Сучасна економіка потребує удосконалення й рогового планування на всіх рівнях, посилення ініціативи і відповідальності усіх ланок державного фінансового апарату в складанні і виконанні фінансових перечить висновкам окремих науковців про відмирання інституту планування. Відмова від планування також в зв’язку з необхідністю приборкання інфляції.

Розбудова фінансової системи з різними її ланками обумовлює існування спеціального державного апарату фінансово-кредитних установ, котрі покликані за продовжувати в життя фінансово-кредитну політику.

Основою фінансово планування на підприємстві є бізнес-план

Бізнес-план являється основним засобом менеджменту. У ньому визначаються цілі діяльності підприємства і шляхи їх досягнення. Основними цілями розробки бізнес-плану є:

— приватизація об’єктів державної і майнової власності; здійснення інвестиційних проектів;

— реалізація окремих комерційних операцій;

— емісія цінних паперів;

— визначення перспектив розвитку фірми;

— проведення реорганізації заходів, застосовуваних для неспроможних підприємств (банкрутів);

— фінансове оздоровлення і вихід із тимчасово економічної кризи. Бізнес-план також є перевіреним інструментом підвищення прибутковості підприємств в умовах конкуренції і вільного підприємництва. Він дає необхідну інформацію для аналізу й оцінки підприємництва з погляду його розумності, реалістичності, перспективності і результативності. [1]

Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругоберту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове вшанування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:

— які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

— які джерела їх надходження;

— чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

— яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

— як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

— як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб’єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• мінімум поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв’язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

1.2. Джерела фінансового планування

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Такого роду аналіз може виконуватися як управлінським персоналом даного підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки в основному базується на загальнодоступній інформації. Проте ухвалене виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз здійснює робітниками підприємства. Інформаційна база такого аналізу набагато ширше і включає будь-яку інформацію, що циркулює внутрішній. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Зовнішній фінансовий аналіз проводиться аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства і тому немаючі доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Зовнішній аналіз менше деталізований і більш формалізований. У процесі фінансового аналізу застосовуються різноманітні прийоми, методи і моделі. [1]

Аналіз фінансового стана проводять за допомогою наступних основних прийомів: порівняння й групування, ланцюгових підстановок, різниць. В окремих випадках можуть бути використані методи економіко-математичного моделювання (регресивний аналіз, кореляційний аналіз). [2]

Прийом порівняння міститься в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння дали правильні виводи аналізу, необхідно забезпечити однорідність і однокачественість. Порівнянність аналітичних показників пов’язана з порівнянністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів і т.д.

Прийом зведення і групування містить в об’єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Це дає можливість зробити необхідні зіставлення і висновки. Аналітичного групування дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв’язок різноманітних економічних явищ і показників; визначити вплив найбільше суттєвих факторів і виявити ті або інші закономірності і тенденції в розвитку фінансових процесів.

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливи на рівень сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв’язок між показниками можна висловити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок складається в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли усі фактори рівні базисному показнику, тому загальне число розрахунків завжди на одиницю більше кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора встановлюється шляхом послідовного вирахування з другого розрахунку відраховується перший, із третього-другий і т.д.

Застосування прийому ланцюгових підстановок потребує суворої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність полягає у тому, що в першу чергу визначається ступінь впливу кількісних показників, що характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, і затрат, у другу чергу — якісних показників, що характеризують рівень прибутків і затрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

Прийом різниць складається в тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця по досліджуваних факторах і сукупному фінансовому показнику. Потім це ухилення по кожному фактору множиться на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченні впливи на сукупний показник двох факторів ухвалене відхилення по кількісному факторі множити на базисний якісний фактор, а ухилення по якісному факторі — на звітний кількісний фактор.

Прийом ланцюгових підстановок і прийом різниць є різновидом прийому, що одержав назву «елімінірування». Елімінірування — логічний прийом, використовуваний при вивченні функціонального зв’язку, при котрому послідовно виділяється вплив одного фактора і виключається вплив всіх інших.

Предмет фінансового аналізу, тобто те, що вивчається в рамках даної науки, — фінансові ресурси і їхні потоки. Утримання й основна цільова настанова фінансового аналізу — оцінка фінансового стана і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб’єкта, що господарює, за допомогою раціонального фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній науці методу. Метод фінансового аналізу — це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб’єктів господарювання, тобто тріада:

М=(ДО,І,Р),

де ДО — система категорій;

І — науковий інструментарій;

Р — система регулятивних принципів.

Перші два елементи характеризують статистичну компоненту методу, • останній елемент — його динаміку.

Категорія фінансового аналізу — це найбільше загальні, ключові поняття даної науки. У їхньому числі: фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверидж, і ін. Науковий апарат фінансового аналізу — це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових засобів дослідження фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, регулярність, наступність, об’єктивність і ін.

У фінансовому аналізі і управлінні можуть застосовуватися різноманітні методи, розроблені споконвічне в рамках тієї або іншої економічної науки. Існують різноманітні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані методи аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на суворих аналітичних залежностях. До них відносяться методи: експертних оцінок, порівняння, побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.д. Застосування цих методів характеризується певним суб’єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід, і знання аналітика.

До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать достатньо суворі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони укладають другий рівень класифікації. Перерахуємо деякі з них.

Класичні методи аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу: ланцюгових підставок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дісконтірованя. Основні типи моделей, використовувані у фінансовому аналізі.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різноманітного типу моделей, що дозволяють структурувати і ідентифіцірувати взаємозв’язку між основними показниками. Можна виділити трьох основних типу моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стана підприємства. До них відносять: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різноманітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

У основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності — у вигляді відносних величин, що характеризують структуру підсумкових показників, що узагальнюють. Обов’язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерела їхній покриття.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У основі цього аналізу лежить числення базисних темпів зростання балансових статей або статей звіту про прибутки і збитки.

Система аналітичних коефіцієнтів — ведучий елемент аналізу фінансового стана, застосовуваний різноманітними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори і т.д. Відомі десятки цих показників, тому для зручності вони підрозділяються на декілька груп. Частіше усього виділяють п’ять груп проаналізувати здібність підприємства відповідати по своїх поточних зобов’язаннях. У основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів із короткостроковою кредиторською заборгованістю. У результаті показників по наступних напрямках фінансового аналізу.

1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і розрахунку встановлюється, у чи достатньому ступені забезпечене підприємство оборотними коштами, необхідними для розрахунків із кредиторами по поточних операціях. Оскільки різноманітні види оборотних коштів мають різноманітний ступінь ліквідності розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності.

2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безупинної трансформації одних видів активів в інші:

… ДС → СС → НП → ГП → СР → ДС → …

де ДС — кошти;

СС — сировина на складі;

НП — незавершене виробництво;

ГП — готова продукція;

СР — кошти в розрахунках.

Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена протягом операційного циклу, що залежить від обігу коштів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: виробка, фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.

1. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюються состав джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз ґрунтується на тому, що джерела коштів розрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику і т.д.

2. Аналіз рентабельності. Показники цей групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у дане підприємство. На відміну від показників другої групи тут абстрагуються від конкретних видів активів, а аналізують рентабельність капіталу в цілому. Основними показниками тому є рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.

3. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У рамках зіставлення показників, що характеризують положення цього аналізу виконуються просторово-тимчасові підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний вихід, прибуток на акцію, цінність акції й ін. Цей фрагмент аналізу виконується головним чином у компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів і реалізуючих там свої акції. Будь-яке підприємство, що має тимчасово вільні грошові кошти і бажаюче вкласти їх у цінні папери, також орієнтуються на показники даної групи.

Предикативні моделі — це моделі передбачуваного, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування прибутків підприємства і його майбутнього фінансового стана. Найбільше поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розраховані по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня сутність зводиться в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах, видам виробів, центрам відповідальності т.п. і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз у значної ступені базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ З

ПЛАНУВАННЯ, РОЗГЛЯНУТІ НА БАЗІ ХЕРСОНСЬКОГО

ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ ПО БУДІВНИЦТВУ, РЕМОНТУ І

ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ

2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

Державне підприємство — Херсонське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг (надалі — ОАД) засноване на загальнодержавній власності, входить в систему Міністерства транспорту України і до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг «Укравтодор» надалі — орган управління майном.

Метою підприємства є створення умов для безперервного і безпечного руху транспорту по автодорогах загального користування, задоволення потреб народного господарства і населення України в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої мережі, що обслуговується.

Основними напрямками діяльності підприємства є:

1. Комплекс робіт по будівництву, реконструкції і ремонту автомобільних доріг і дорожніх споруд в Херсонський області.

2. Експлуатаційне утримання автомобільних доріг і дорожніх споруд, а також створення і розвиток закладів дорожнього сервісу.

3. Збір коштів для фінансування дорожнього господарства по Херсонській області у відповідальності з чинним законодавством України і забезпечення їх ефективного використання.

4. Здійснення функцій замовника по будівництву, ремонту і експлуатації вільних доріг загального користування.

5. Розвиток промисловості будівельних заходів, спрямованих на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на природне середовище, здоров’я і майно людей.

6. Контроль якості матеріалів, виробів та конструкції в лабораторіях.

7. Торговельна , закупівельна, посередницька та інші види діяльності, що не заперечують діючому законодавству при наявності ліцензії на види, які цього потребують.

8. Інші види діяльності у відповідальності до основних завдань підприємства, які не заборонені законом.

Юридичний статус підприємства:

1. Підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

2. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів корпорації «Укравтодор» та цього статуту, який затверджується органом управління майном за участю трудового колективу.

3. Участь підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об’єднаннях здійснюється на добровільних засадах, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству та іншим актам України.

4. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.

5. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.

6. Підприємство не несе відповідальність за зобов’язаннями держави та органу управління майном.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, а також є загальнодержавною власністю і закріпляється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, цьому Статусу та направлені на задоволення потреб трудового колективу.

Автомобільні дороги загального користування, закріплені за підприємством, знаходяться на його балансі, враховуються й відображаються окремо.

Право повного господарського відання автомобільними дорогами загального користування України належить органу управління майном.

Кошти, що надходять до облавтодорів та корпорації «Укравтодор», враховується в складі доходів та видатків державного та відповідних бюджетів.

Відповідно до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» та вищезгаданих постанов Кабінету Міністрів всі суб’єкти підприємницької діяльності повинні проводити такі обов’язкові платежі на рахунки облавтодорів та корпорації «Укравтодор», що залишились незмінним.

Відрахування коштів підприємствами і господарськими організаціями.

Законодавством встановлені норми відрахувань у таких розмірах: від 0,4 до 1,2 відсотка фактичного обсягу виробництва продукції, виконуваних робіт (послуг) — промисловим, транспортним, будівельним та іншим підприємством, кооперативам і господарським організаціям; суми валового доходу фондовим і товарним біржам, страховикам, інвестиційним фондам і компаніям, комерційним банкам та іншим кредитним установам, а також підприємствам, які займаються посередницькою діяльністю, та підприємствам з іноземними інвестиціями (а підприємствам енергетичного комплексу, колективним сільськогосподарським підприємствам, радгоспам від обсягів реалізованої продукції).

Відрахування коштів на дорожні роботи потрібно проводити незалежно від результатів господарської діяльності не пізніше 15 числа кожного місяця в розмірі 1/3 запланованого на квартал платежу.

Рис. 2.1 Схематичний план Херсонського обласного управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг

Остаточний розрахунок згідно з даними статистичних та бухгалтерських звітів за квартал потрібно проводити до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця, виходячи з фактичних обсягів виробництва продукції (робіт, послуг), обороту відповідно затвердженим нормам відрахувань.

Відрахування підприємств і господарських організацій на будівництво та ремонт автомобільних доріг включається до складу витрат на виробництво продукції.

Збір від продажу пально-мастильних матеріалів сплачують на дорожні підприємства, об’єднання, організації, а також підприємці незалежно від форм власності, що реалізують споживачам та населенню автомобільний бензин, дизельне пальне, автомобільні та дизельні мастила, зріджений та стиснений газ для заправки транспортних засобів у розмірі 7 відсотків від вартості реалізованих нафтопродуктів без податку на подану вартість.

Збір від продажу дизельного пального і мастил сільськогосподарським підприємствам і селянським господарствам не справляється і відпускні ціни при цьому на суму збору не збільшуються.

Відрахування коштів від продажу пально-мастильних матеріалів слід здійснювати щомісячно 20 числа, наступного за звітним місяця.

Усі підприємства і господарські організації, незалежно від форм повинні щоквартально подавати облавтодорам державну статистичну звітність за формою №10-Д (звіт про нарахування коштів на дорожні роботи).

Контроль за правильністю обчислення та своєчасністю сплати відрахувань і будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування здійснюються державними податковими органами.

Для аналізу фінансового стану підприємства та необхідних висновків з цього, зокрема, щодо його фінансового положення, застосовується наступна група коефіцієнтів, які порівнюються з нормативними та й динаміці:

1 .Оцінка ліквідності підприємства

Платоспроможністю (ліквідністю підприємства) називається його спроможність здійснювати платежі наявними засобами, або такими, котрі безперервно поповнюються за рахунок його діяльності. Платоспроможність (ліквідність) характеризує життєздатність, стійкість підприємства.

Показники ліквідності розраховуються як відношення суми короткострокових зобов’язань.

Для обчислення показників ліквідності необхідно всі активи балансу розділити на групи по ступеням їх ліквідності.

Перша група ліквідних засобів — грошові засоби в касі, на розрахунковому рахунку, валютному та інших рахунках, а також короткострокові фінансові вкладення.

Друга група ліквідних засобів — зобов’язання, які легко перетворюються в грошові засоби (дебіторська заборгованість).

Третя група ліквідних засобів — товарно-матеріальні запаси, готова продукція, незавершене виробництво.

Для оцінки ліквідності використовується такі показники:

1. Коефіцієнт покриття (Кп), розраховується як відношення до поточних величин, поточних активів до поточних зобов’язань (ф.1)

(2.1)

(2.2)

(2.3)

Цей коефіцієнт показує, скільки одиниць оборотних засобів припадає на одиницю короткострокових зобов’язань.

Оптимальне значення даного коефіцієнту має бути 2-2,5.

Висновок: покриття на початок року складає 1,36, а на кінець року 1,69, отже збільшився на 0,33 за рахунок оборотних коштів.

2. Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л.) розраховується як відношення величини грошових засобів короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокових зобов’язань (ф.1)

(2.4)

(2.5)

(2.6)

Чим більше значення коефіцієнта загальної ліквідності, тим більша імовірність погашення короткострокових зобов’язань. Вважається, що значення даного коефіцієнта має бути Кз.л. > 1.

Висновок: Коефіцієнт загальної ліквідності на початок року складає 0,32, а на кінець року 0,39, отже коефіцієнт загальної ліквідності на кінець року збільшилося на 0,7 за рахунок оборотних коштів, та товарно-матеріальних запасів.

З. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л.) розраховується як відношення величини грошових засобів до величини поточних зобов’язань (ф.1)

Грошові кошти і короткочасні вкладення

Ка.п. — короткострокові зобов’язання

(2.7)

(2.8)

Цей коефіцієнт показує, яку частку короткострокових зобов’язань підприємство повинно негайно виплатити. Цей коефіцієнт теоретично має лежати в рамках 0,25 < Ка.п. < 0.3.

Висновок: Коефіцієнт абсолютної ліквідності складає на початок року 0,0191, а на кінець року 0,059, отже коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець року збільшився на 0,040 за рахунок грошових коштів і короткочасних вкладень.

4. Величина власних оборотних засобів визначається: власний капітал (+) довгострокові зобов’язання (-) основні засоби та вкладення (ф.1).

(на початок року) = 185914,2 + 58,1-183759,9-186,9 = 2025,9 (2.9)

(на кінець року) = 205965,6 + 51,9 — 202347,4 — 81,6 -159,5 = 3429,0 (2.10)

або: поточні активи — поточні зобов’язання (ф.1)

(на початок року) = 4492,0 + 4320,0-6599,6 = 2212,4 (2.11)

(на конец року) = 5415,7 + 3566,3 — 5311,9 = 3670,1 (2.12)

Висновок: Обсяг власних оборотних засобів на кінець року збільшився на 1457,7 за рахунок поточних активів та поточних зобов’язань.

5. Доля оборотних засобів в активах знаходиться до суми господарських засобів (ф.1).

(2.13)

(2.14)

Висновок: Доля оборотних засобів в активах зменшився на 0,003 за рахунок зменшення поточних затрат до суми господарських засобів.

6. Доля виробничих запасів в поточних активах знаходиться як відношення розміру запасів та затрат до величини поточних активів (ф.1)

(2.14)

(2.15)

Висновок: Доля виробничих запасів в поточних активах збільшилася на 0,1 запаси та затрати в загальному об’ємі поточних активів.

Оцінка фінансової стійкості (тривалості)

Фінансова стійкість підприємства оцінюється таким чином.

Розраховуються:

1. (2.16)

(2.17)

(2.18)

Висновок: Коефіцієнт фінансової залежності на початок року складає 1,04, а на кінець року 1,03, отже коефіцієнт фінансової залежності зменшився на 0,01 за рахунок величини за рахунок величини загальної суми господарських запасів.

2. Коефіцієнт фінансової автономії (Кф.а.) розраховується як відношення величини власного капіталу до величини загальної суми господарських засобів

(2.19)

(2.20)

Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства. Якщо даний коефіцієнт має значення >= 0.5, то фінансування за рахунок одержаних засобів здійснюється в межах норми.

Висновок: Коефіцієнт фінансової автономії на початок року складає 0,10, а на кінець року 0,11. Фінансовий стан підприємства відповідає нормі.

Оцінка ліквідності

Управляння ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко і тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому та оперативному плануванні та координації виплат по боргових зобов’язаннях з грошовими надходженнями на рахунок підприємства.

Таблиця 2.1

Оцінка ліквідності підприємств (коефіцієнт абсолютної ліквідності — Ка.л.)

Найменування підприємства	На початок року			На кінець звітного періоду
	Розрахунки та інші пасиви-всього (коротко­строкової)	Грошові кошти підприєм­ства	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л.) гр.2: гр.1	Розрахунки та інші пасиви-всього (коротко­строкової)	Грошові кошти підприєм­ства	Коеф. абсол. ліквідності (Ка.л.) гр.2: гр.1
Херсонський «Облавтодор»	6599,6	4320,0	0,65	5311,9	3566,3	0,67

З таблиці 2.1. коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився на 0,02.

Коефіцієнт оборотності (Ко)

Для забезпечення нормальних умов своєї діяльності підприємства змушено тримати певні запаси, що, звичайно, виключає частину капіталу з обігу і зменшує прибутковість.

Для визначення тенденцій оборотності обігових коштів розраховується коефіцієнт оборотності як відношення виручки від реалізації продукції до суми оборотних засобів підприємства.

Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періоду та порівняння з коефіцієнтом, розрахованим на початок звітного періоду, свідчить про уповільнення оборотних коштів.

(2.21)

(2.22)

Висновок: Коефіцієнт оборотності збільшився на кінець року на 170,0 за рахунок виручки від реалізації.

Аналіз дебіторської заборгованості Велика увага при аналізі поточних активів має бути приділена дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складністю збуту продукції підприємства продають її, використовуючи форми послідовної оплати. Через це дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотних засобів.

Таблиця 2.2

Наявність запасів, затрат та стан дебіторської заборгованості

Назва підприємства	Запаси та затрати ф.1 ряд. 150		Відхилення, (+.-) гр.2-гр.1	Дебіторська заборгованість ф.1 ряд.(170+180+190+ 210+220+230+240+250)		Відхилення, (+.-) гр.5 — гр.4
	на початок року	не кінець року		на початок року	не кінець року
Херсонський «Облавтодор»	4492,0	5415,7	923,7	5751,6	2792,8	-2958,8

Таблиця 2.3

Наявність власних оборотних коштів підприємства

(коефіцієнт забезпечення власними коштами — Кз.к.)

Назва підприємства	На початок року							На кінець звітного періоду
	запаси та затрати: всього, (ф.1,ряд.1 50)	грошові кошти, розрахунки та інші активи, (ф.1,ряд.З 20)	всього поточних активів підприємства, (гр.1+гр.2 )	джерела власних та прирівняних до них коштів: всього,(ф.1, ряд.495)	основні засоби та поза оборотні активи: всього, (ф.1,ряд.070 )	різниця, (гр.4- гр.5)	коефіцієнт забезпечення власними коштами, Кз.к., (гр.6: гр.З)	запаси та затрати: всього, (ф.1,ряд.1 50)	грошові кошти, розрахунки та інші активи, (ф.1,ряд.З 20)	всього поточних активів підприємства, (гр..8+гр.. 9)	джерела власних та прирівняних до них коштів: всього,(ф.1, ряд.495)	основні засоби та поза оборотні активи: всього, (ф.1,ряд.О 70)	різниця, (гр.П- гр.12)	коефіцієнт забезпечення власними коштами, Кз.к., (гр.13: гр.Ю)
А	1	2	і	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
Херсонський «Облавтодор»	4492,0	4320,0	8812,0	185914,2	183759,9	2154,3	0,24	5415,7	3566,3	8982,0	205965,6	202347,4	3618,2	0,41

Таблиця 2.4

Стан кредиторської заборгованості

Назва підприємства	Кредити банків		Відхилення (+,- )гр.2- гр.1	По оплаті праці		Відхилення гр.5- гр.4	По бюджету		Відхилення (+,- ) гр.8- гр.7	Позабюджетні платежі		Відхилення (+,-)гр.11- гр.Ю	Всього кредиторської заборгованості		Відхилення (+,-) гр.14- гр.13
	на почато к року	на кінець звітного періоду		на почато кроку	на кінець звітного періоду		на почато кроку	на кінець звітного періоду		на почато кроку	на кінець звітного періоду		на почато кроку	на кінець звітного періоду
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
Херсонський «Облавтодор»
	—	—	—	204,0	255,4	51,4	212,7	260,9	48,2	36,8	8,7	-27,4	6599,6	5311,9	-1287,7

З таблиці 2.2. дебіторська заборгованість на початок року складає 5751,6, а на кінець року 2792,8.

Відхилення складає — 2958,8.

2.2 Фінансове планування на підприємстві

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа — бізнес-плану.

Бізнес-план має:

• давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;

• містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;

• розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

• обов’язково містити програму управління фінансами, що без неї неможливо розпочати будь-яку справу та забезпечити ефективність її виконання;

• показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам. Процесом складання бізнес-плану керують такі стимулюючі мотиви:

1) подати інформацію про підприємство та про наміри власників;

2) викласти стратегію та тактику підприємства та показати, як взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;

3) висвітлити фінансові цілі та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;

4) переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.

Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

— вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, загальної неплатоспроможності суб’єктів;

— підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;

— складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;

— залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;

— обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.

За умов економічної кризи перехідного періоду бізнес-план підприємства має передовсім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв’язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.

Фінансовий план — це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ . бізнес-плану включає такі складові:

— прогноз обсягів реалізації;

— баланс грошових надходжень та витрат;

— таблицю доходів та витрат;

— прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

— розрахунок точки беззбитковості.

Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною. Найпоширенішою формою фінансового плану є баланс доходів та видатків. У табл. 2.5 запропоновано одну з можливих форм балансу доходів та витрат. Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи: 1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сума перевищення може направлятися в резервний фонд.

Таблиця 2.5

Баланс доходів і видатків (фінансовий план) підприємства

№ п/п	Статті балансу	Код	Сума
	1. Доходи і надходження коштів		тис. грн..
1	Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг — усього У тім числі: а) податок на додану вартість б) акцизний збір в) амортизаційні відрахування г) збори в цільові державні фонди д) інші обов’язкові платежі є) кошти на сплату відсотків за кредити ж) прибуток від реалізації	01 02 03 04 05 06 07	22123,1 4744,7 1501,5 1332,4 3,4 1,7 3191,6
2	Прибуток від іншої реалізації	08	2540,9
3	Прибутки від позареалізаційних операцій	09	117,6
4	Довгострокові кредити	10	188,6
5	Довгострокові позики	11	—
6	Доходи від первинного випуску акцій	12	—
7	Цільове фінансування і надходження з бюджету	13	22,0
8	Цільове фінансування і надходження з позабюджетних фондів	14	—
9	Безповоротна фінансова допомога	15	—
10	Інші надходження	16	—
	Усього доходів і надходжень	17	24992,2
	II. Видатки і відрахування коштів	18

Продовження таблиці 2.5

1	Витрати на реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги		16570,9
2	Податок на додану вартість, сплачений за товари (роботи, послуги)	19	4620,1
3	Довгострокові фінансові інвестиції	20	—
4	Капітальні вкладення	21	—
5	Поповнення оборотних коштів	22	316,2
6	Орендна плата	23	0,3
7	Відрахування в резервний фонд	24	3,2
8	Відрахування з прибутку в інші фонди, що їх створює підприємство	25	998,7
9	Сплачені дивіденди	26	—
10	Відрахування на благодійні цілі	27	—
11	Погашення довгострокових кредитів	28	40,8
12	Погашення довгострокових позик	29	—
13	Податок на додану вартість, що перераховується в бюджет	30	50,0
14	Акцизний збір	31	—
15	Податок з прибутку	32	1100,7
16	Податок на землю	33	1,2
17	Податок із власників транспортних засобів	34	1,5
18	Інші обов’язкові платежі в бюджет	35	0,3
19	Збори в цільові державні фонди	36	1286,5
20	Сплата відсотків за кредити	37	1,8
21	Залишок коштів, призначених на інвестиції	38
22	Інші видатки й підрахування	39
	Усього видатків і відрахувань	40	24992,2

Коли витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує. Додаткові фінансові ресурси можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо. Якщо джерело додаткових фінансових ресурсів уже відоме, то ці кошти включаються в дохідну частину, а сума погашення заборгованості в плановому періоді — у витратну частину фінансового плану.

Фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах. Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.

Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у «Прогнозі обсягів реалізації» та в «Таблиці доходів та витрат».

У процесі складання балансу доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі балансу доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі балансу доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору). Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, годі прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з’являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.

Якщо у відповідному році капітальні вкладення не плануються або їх розмір є меншим за передбачені в першому розділі балансу доходи та суми амортизаційних відрахувань, то вільний залишок коштів, не використаний за прямим призначенням, показують у другому розділі балансу в статті «Залишок коштів, призначених для інвестицій».

Після визначення всіх статей балансу доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу балансу доходів та витрат. Ці підсумки мають бути однаковими. Якщо це не так, то необхідно переглянути витрати та відрахування в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів.

Наказом Міністерства економіки України, номера №277 від 25.12.2000 року було затверджено Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством.

Фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою за формулою, що наведена у додатку А.

Фінансовий план відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у планованому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, уключаючи зобов’язання щодо сплати податків та обов’язкових платежів.

Фінансовий план складається з таких розділів:

• джерела формування та надходження коштів;

• приріст активів підприємства;

• повернення залучених коштів;

• витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

• покриття збитків минулих періодів.

Якщо фінансовим планом не передбачається отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у планованому періоді (розділ 1 фінансового плану, код рядка — 010), то до фінансового плану додатково включається розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році згідно з додатком 2.

Керівник підприємства подає проект фінансового плану на затвердження органу, який уповноважений управляти відповідним державним майном (далі -орган управління) до 1 травня року, що передує планованому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування, виходячи з аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, визначених з урахуванням примірного переліку, наведеного у додатку 3.

Орган управління в місячний термін розглядає проект фінансового плану підприємства та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У разі відхилення проекту орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.

У разі відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів доопрацьовує його відповідно до висловлених органом управління зауважень та повторно подає на затвердження.

Зміни до затвердженого фінансового плану державного підприємства можуть вноситись не більше двох разів протягом планованого року з дозволу органу управління, що затвердив фінансовий план.

Проект змін до фінансового плану подається підприємством органу управління підприємством після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Орган управління в десятиденний термін розглядає запропоновані зміни та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. У разі відхилення змін орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.

Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.

Показники фінансового плану державного підприємства відображають обсяги надходжень (формування) та спрямування коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, виконання його зобов’язань, уключаючи зобов’язання щодо сплати податків та обов’язкових платежів.

Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з урахуванням діючих стандартів бухгалтерського обліку.

Ставки податків, зборів, обов’язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, діючі ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників

фінансового плану, визначаються відповідно до рівня, існуючого на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.

Окремі показники фінансового плану:

1. Показники розділу І фінансового плану «Джерела формування та надходження коштів» відображають суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у планованому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов’язань у планованому році.

Показники «Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування» та «Амортизаційні відрахування» визначаються з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 № 87 (зі змінами, унесеними наказами Мінфіну від 24.02.2000 № 37 та від 14.06.2000 №131).

Інші показники розділу визначаються з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (розділ «Пасив»), затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 № 87 (зі змінами, унесеними наказом Мінфіну від 14.06.2000 № 131).

Показник «Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу» відображає приріст кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що стримуються підприємством для здійснення діяльності у планованому році на умовах відстрочки платежу.

2. Показники розділу II фінансового плану «Приріст активів підприємства» відображають суми витрат у планованому році, пов’язаних із придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (розділ «Актив»).

Показник «Капітальні інвестиції» відображає суму витрат придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, які обліковуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 №291, та відповідних субрахунках.

Показник «Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання реконструкція) основних засобів» відображає суму витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних фондів, які відображаються на рахунку 10 «Основні засоби» Плану рахунків бухгалтерського обліку.

3. Розділ III «Повернення залучених коштів» відображає повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, уключаючи кошти, залучені у попередні періоди.

4. Розділ IV «Витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів» відображає суму витрат підприємства на виконання зобов’язань перед бюджетом, уключаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктурировано! заборгованості зі сплати податків та обов’язкових платежів.

5. Розділ V «Покриття збитків минулих періодів» відображає спрямування коштів на покриття збитків, які виникли у підприємств у минулі періоди.

2.3. Планування та формування фінансових результатів діяльності підприємства

Розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у 2000 році було затверджено Положенням про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством , який наведено у додатку Б.

Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році згідно з додатком 2 до Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством, затвердженого цим наказ, здійснюється з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.

Перелік основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, які враховуються при обґрунтуванні фінансового плану, визначається підприємством за погодженням з органом, що затверджує фінансовий план, з урахуванням основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства, визначених у додатку 3 до Положення про складання фінансового плану державним підприємством, затвердженого цим наказом.

Розрахунок планового прибутку

1. Обсяг капітальних вкладень за планом робіт на 2000 рік по варіантах фінансового плану:

1 варіант — 26057 тис. грн.

2 варіант — 19433 тис. грн.

У розрахунок приймається коефіцієнт подорожчання вартості робіт рівний 3,5 з урахуванням інфляції (довідково: затверджений корпорацією «Укравтодор» на 2000 рік).

2. Базовий обсяг будівельно-монтажних робіт, що підлягає виконанню в . 2000 році:

1 варіант — 26057 : 3,5 = 7445 тис. грн.

2 варіант — 19433 : 3,5 = 5552 тис. грн.

3. З загального обсягу будівельно-монтажних робіт підлягає виконанню власними силами:

4. 1 варіант — 7445 * 0,9 = 6700 тис. грн.

2 варіант — 5552 * 0.9 = 4997 тис. грн.

Довідково: 10% обсягу будівельно-монтажних робіт підлягає виконанню субпідрядними організаціями.

5. Обсяг робіт із договірної ціни власними силами:

1. варіант-6700 * 3,5 : 1,21 = 19380 тис. грн. 2 варіант — 4997 * 3,5 : 1,21 = 14454 тис. грн., де: 20% — податок із додаткової вартості;

1 % — інноваційний податок.

6. Планова розрахункова рентабельність від основної діяльності — 15%; Довідково: 1998 рік — 15,7%;

1999 рік-3,2%;

9-ть місяців 2000 року — 21,4%).

7. Прибуток від основної діяльності:

1 варіант -1,15 *(19380 — 2216) = 2575 тис. грн., де

2216 — обсяг планових нагромаджень у складі договірної ціни;

(19380 — 2216) — кошторисна собівартість робіт;

0,15 — (15%>) — планована рентабельність від основної діяльності.

2 варіант — 0,15 * (14454 — 1652) = 1920 тис. грн.

8. З розрахункового прибутку від основної діяльності за рахування 1 варіант:

— планових нагромаджень у складі договірної цін власними силами

6700 * 0,2308 + 6700 * ОД = 2216 тис. грн., де 6700 — базовий обсяг БМР власними силами;

23.08%) — удільна вага планових накоплень у базовому об’ємі СМР (матеріали по роз’ясненню пристосування ДБН — 4 — 16 — 96);

0,1- коефіцієнт, враховуючий додаткові планові накопичування — додаткового прибутку від зниження кошторисної собівартості робіт із прямих витрат (здешевлення вартості робіт), накладним витратам — 359 тис. грн.

2 варіант:

— планових нагромаджень у складі договірної ціни власними силами:

4997 * 0,2308 + 4997 * 0,1 = 1652 тис. грн.

— додаткового прибутку від зниження кошторисної собівартості робіт із прямих витрат (зменшення вартості робіт), накладним затратам 268 тис. грн.;

Плановий прибуток від іншої реалізації — 300 тис. грн.

Довідково: 1998 рік — 365,7 тис. грн.; 1999 рік — 548.6 тис. грн.; 9-ть місяців 2000 року — 247,7 тис. грн.

9. Планований прибуток від виробничо-господарської діяльності організації:

1 варіант — 2575 + 300 = 2875 тис. грн.

2 варіант — 1920 + 300 = 2220 тис. грн.

10. Планова рентабельність:

1 варіант-2875 (19380-2216)* 100=16,7%

2 варіант-2220 (14454- 1652)* 100=17,3%

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1. Фінансова стратегія підприємства

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, ‘ пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію . підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об’єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та .забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:

— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

— визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

— визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

— вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

— розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших не передбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

— прогноз звіту про прибутки та збитки;

— прогноз руху грошових коштів;

— прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

3.2. Оперативне фінансове планування

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням виручки на поточний рахунок та витрачанням готівкових грошових коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового і плану. Це пов’язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених засобів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Фінансовий план (баланс доходів та видатків) показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році. Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень (табл.3.2). Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, — забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (табл. 3.3).

У платіжному календарі фіксується всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання рахункових та платіжних зобов’язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства.

Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб’єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці.

При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

• який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

• імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

• питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених засобів займає важливе місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв’язків з іншими господарськими суб’єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб’єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на . підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в понаднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану — балансу доходів і .видатків підприємства.

Таблиця 3.2

Баланс надходження коштів (оперативний фінансовий план) на 2000 р.

Місяць	Надходження		Витрати		Чисті грошові надходження (сальдо) (1)-(2)		Залишок на початок місяця		Залишок на кінець місяця (3)+(4)		Резерв		Надлишок або дефіцит (5)+(6)
	1		2		3		4		5		6		7
	План	Факти­чно	План	Факти­чно	План	Факти­чно	План	Факти­чно	План	Факти­чно	План	Факти­чно	План	Факти­чно
Січень	2090,0	2082,1	2000,0	1996,5	+90	+85,6	30,6	30,6	+ 120,6	+116,2	11,0	10,6	131,6	126,8
Лютий	1800,0	1806,3	1780,0	1786,2	+20	20,1	131,6	126,8	151,6	146,9	9,8	9,7	161,4	156,6

Таблиця 3.3

Платіжний календар за 2000 рок

№ п/п	Статті	План	Факт	Відхилення
1	Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг від основної діяльності	22200	22123,1	-76,9
2	Виручка від реалізації основних фондів, нематеріальних активів, непотрібних і зайвих залишків сировини і матеріалів	400,0	402,3	+2,3
3	Штрафи, пені та інші надходження від застосування економічних санкцій	125,0	136,8	+11,8
4	Надходження від реалізації цінних паперів і валюти	—	—	—
5	Дивіденди, відсотки, прибутки від цінних паперів та депозитів	—	—	—
6	Надходження від погашення дебіторської заборгованості	1958,1	1939,5	-18,6
7	Кредити отримані	187,5	188,6	+1.1
8	Аванси від покупців і замовників	76,2	74,3	-1,9
9	Надходження орендної плати	—	—	—
10	Отримана безповоротна фінансова допомога	—	—	—
11	Цільові надходження	22,0	22,0	—
12	Кошти, що надходять для формування статутного фонду	106	105,6	-0,4
13	Інші надходження	—	—	—
	Усього надходжень	5094,8	24992,2	106,2
	Видатки	—	—	—
1	Платежі, пов’язані із задоволенням негайних потреб	—	—	—
2	Заробітна плата і прирівняні до неї платежі	3240	320,2	+0,2
3	За платежі в бюджет усього	6860,8	6860,8	—

Продовження таблиці 3.3

	у тім числі:
	акцизний збір	—	—	—
	податок на додану вартість	4520,1	4620,1	+100
	податок на прибуток	1100,7	1100,7	—
	податок на землю податок із власників транспортних	1,2	ІД	—
	засобів	1,3	1,5	+2
	інші податки і збори	1136,2	1137,3	+ 1,1
4	Внески в Пенсійний фонд	1084,5	1084,5	—
5	Внески на обов’язкове соціальне
	страхування і страхування на випадок безробіття	185,2	185,2	~
6	Інші відрахування в позабюджетні фонди	192,2	192,4	+2
7	Оплата за товарно-матеріальні цінності	9357,1	9369,0	11,9
8	Оплата рахунків за отримані
	послуги підрядчиків за виконання капітальних робіт
9	Погашення кредиторської заборгованості	3943,2	3943,2	—
10	Погашення термінових позичок
	банку
11	Погашення прострочених позичок банку	—	—	—
12	Погашення довгострокових позичок банку	41,7	40,8	-0,5
13	Сплата відсотків за кредит	1,8	1,8	—
14	Авансові платежі	73,1	74,3	1,2
15	Орендна плата	—	—	—
16	Платежі за векселями	—	—	—
17	Виплата дивідендів	—	—	—
18	Інші видатки	—	—	—
	Усього видатки	31739,1	24992,2	117,9
	Перевищення надходжень над видатками	—	—	—
	Перевищення видатків над надходженнями	—	—	—
	Залишок коштів на початок року	—	—	—
	Залишок коштів на кінець року	—	—	—

3.3. Інформатизація управління ринковою економікою

У зв’язку з переходом до ринкової економіки господарською науковою громадськістю обговорюється безліч різноманітних і складних проблем, у тому числі і стосовні до організації сучасного управління виробництвом. Але треба визнати, що є серед них і такі, що, головним чином, лише називаються, до розроблення ж їхня справа майже не доходить. У цьому ряду і проблеми інформаційного забезпечення управління, у важливості котрих навряд чи можливі сумніви. Адже без інформатизації не може скластися скільки-небудь діюча ринкова інфраструктура. Недостатня увага до інформатизації — ситуація не нова, вона має у нас , на жаль, дуже стійкі традиції. Інформаційне забезпечення управління економікою вже тривалий час є»вузьким місцем» в організації і веденні усієї виробничої діяльності, налагодження внутрішніх господарських зв’язків. Результати такого становища аж ніяк не зводяться лише до зниження ефективності управлінського апарата при збільшенні витрат на його утримання. Ще більш дошкульні, що Л виникають в значному ступені з цієї причини різноманітні порушення в розвитку і функціонуванні виробництва, різноманітні диспропорції, а також омертвляння ресурсів у вигляді по суті зайвих запасів матеріальних цінностей і не встановленого устаткування. Інакше кажучи, відставання в інформатизації служить немаловажним джерелом неминучості дефіциту, численних збоїв у коопераційних зв’язках між виробничими осередками.

Не слід очікувати, що ринкові відносини приведуть до зменшення обсягу інформаційних робіт в управлінні. Актуальність останніх ще більш посилиться, вони придбають у великій мірі інші «звучання» і якість. Кардинальні зміни структури органів управління виробничою діяльністю, складу й утримання виконуваних ними функцій обумовлять управління економікою різко змінюються і номенклатура, і утримання планово-економічних задач, ростуть вимоги до якості і режиму їх вирішення. І багато чого в подоланні цих проблем є зв’язок з реалізацією процесів збору виробничо-фінансових зведень.

У теж час ринкові відносини потребують формування адекватної інфраструктури. Самостійність підприємства викликає перенос переважної маси управлінських рішень на рівень основної ланки, а виходить, і систему пов’язаних із цим наслідків у формуванні і прямуванні інформаційних потоків.

Радикальне перетворення інформаційного забезпечення в ринкових умовах зіткнеться із серйозними утрудненнями. Для їхнього подолання будуть потрібні урахування впливу ринкових відносин на всі процеси інформаційного забезпечення як у фінансових так і у виробничих масштабах , проведення цілісного комплексу організаційних заходів, необхідних досліджень і розроблень. До того ж варто враховувати, що розвиток усіх цих процесів, буде носити суперечливий, що часом взаємовиключний характер.

З одного боку, підприємство приведе до збагачення їхніх управлінських функцій. Інтенсифікація горизонтальних зв’язків між виробничими осередками й обумовлені цим серйозні зміни в напрямках потоків різноманітних зведень . посилюють вимоги на підприємстві, відповідно збільшуючи обсяг інформаційних робіт. У нових умовах виробничої діяльності виникає гостра необхідність прискорення обсягу зведеннями фінансовими осередками, розширюється номенклатура, але і всякого договірні й інші зведення. Стає потреба належного порядку в нормативно-довідковій базі управління, приведення її у відповідність із сучасними умовами внутрішнього фінансового планування й економічного розрахунку, реалізації

З іншого боку, перенесення переважної маси планово-фінансових рішень на рівень основних ланок буде сприяти збіднінню вертикальних потоків інформації і їхніх процесів, що забезпечують. Підприємство значною мірою звільняться від підготовки різноманітної документації для вищих органів управління. Істотно меншої стане номенклатура фінансової звітності. Водночас у діяльності цього підприємства безумовно зростає обсяг інформаційно-аналітичної роботи, потрібної для стратегічного планування, аналізу тенденцій розвитку виробничих комплексів. Посилиться потреба у використанні більш точних і складних моделей рішення планово-аналітичних завдань.

Зазначені корінні перетворення не можна зводити лише до яким-небудь адміністративних рішень, простій зміні документообігу, установленню нових форм документів і їхній розсилання. Має бути корінна модернізація технічної бази управління з переходом до безбумажної технології в рішенні багатьох завдань. Варто враховувати, що в деяких областях управлінської, фінансової і планово-економічної діяльності підприємства обов’язкове ходіння одержують машинні носії інформації. У випадку ж уявлення звичайного документа необхідно покривати витрати партнерів по переносі зведень на машинні носії. Словом, стоїть завдання практичного освоєння нових інформаційних технологій. Для цього потрібно кваліфікований персонал, електронна обчислювальна техніка, економічне обґрунтування ефективних напрямків її використання, проведення трудомістких розроблень.

Першочерговим завданням у встановленні актуальних напрямків інформатизації управління сьогодні слідує, очевидно, вважати визначення того комплексу планово-фінансових завдань, що висувається вимогами, грає вирішальну роль у твердженні нових методів діяльності підприємства. Важливе значення тут набуває розподіл цих завдань по рівнях управління як у рамках, ■ структур основної ланки, так і в його різноманітній взаємодії зі структурами інших організацій. Особливості фінансово-виробничої діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання, логіка перебудови управління дозволяють уже сьогодні достатньо повно виявити ситуацію, що укладається, в організації рішення таких завдань, установити вимоги до програмних засобів їхній виконання за допомогою обчислювальної техніки. Це, відповідно, повинно визначати основні контури організації інформаційно-технічного забезпечення.

Зрозуміло, і в нових системах управління виробництвом збережуться у своїй основі узвичаєних функції, арсенал методів рішення фінансових і планово-економічних завдань, використовуваних у регулюванні виробничої діяльності підприємства. їхньому апарату управління неминуче прийдеться виконувати, як і в минулому, великий обсяг інформаційних робіт, але адекватний новому утриманню цих функцій. Важливе, принципове значення тут набувають інформаційного забезпечення і використання нових інформаційних технологій для рішення завдань, висунутих умовами ринкової економіки.

Серед широкого спектра нових планово-фінансових завдань рекомендується необхідним виділити насамперед завдання стратегічного планування діяльності підприємства, формування напрямків їхнього довгострокового розвитку з урахуванням усіх досягнень НТП. Досвіду виконання подібної функції в практику управління підприємством у минулому не було і поки накопичено ще дуже мало. До того ж підприємство пропонує застосовує побудова моделей розвитку конкурентного виробництва з урахуванням потреб і можливостей нерідко всієї економіки в цілому.

Особо актуальне значення в нових умовах діяльності підприємства одержує ціла група фінансових і планово-економічних завдань, пов’язані з повномасштабним, кількісним і якісним визначенням суспільних потреб у виробленій продукції (послуги). Власне кажучи, на порядку денному стоїть питання розгортання завдань, спрямованих на реалізацію концепції маркетингу, рішення усього властивого йому набору специфічних питань. Тут виникає необхідність визначення не тільки власних можливостей об’єднання в організації виробництва нової продукції (послуги) , але й оцінки напрямку діяльності аналогічних по профілі підприємств. Словом, мова йде про достатньо складні завдання, що раніше не вирішувалися на підприємстві.

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

У Херсонському облавтодорі нараховується 22 виробничих підрозділи, із них 13 районних дорожніх ділянок — Бериславска райДД, В. Олександрівська райДД, В. Лепетихська райДД, В. Рогачицька райДД, Високопольска райДД, Горностаївска райДД, Івановська райДД, Н. Воронцовська райДД, Н. Серогозька райДД, Новотроїцька райДД, Скадовська райДД, Цюрупинська райДД, Чаплинська райДД; 4 — районних дорожньо-будівельних управління — Білозерське райДРБУ, Генічеське райДРБУ, Голопристанське райДРБУ, Каховське райДРБУ; 3 міжрайонних дорожньо-будівельних управління — . В. Олександрівське МДРБУ, Каланчацьке МДРБУ і Цюрупинське МДРБУ; пансіонат відпочинку «Вікторія» і Херсонське бюро комплексного проектування.

У виробничих підрозділах є 11 асфальті бетонних заводів (АБЗ). Всі ці підрозділи займаються будівництвом, ремонтом і утриманням автодоріг. На обслуговуванні Херсонського облавтодора нараховується 5118,5 км, із них 407,8 км державного значення і 4710,7 км місцевого значення.

Облавтодор розміщається в 3-х поверховому будинку (корпус №1), із правої сторони якого знаходяться 11 гаражів з обладнаннями, оглядовими ямами для автомашин і майстерні для слюсаря-сантехника.

На першому поверсі в лівому крилі знаходиться лабораторна служба, по правому крилу знаходиться профком, служба постачання й архів. На 2 поверсі по лівому крилу знаходиться виробничий відділ, відділ головного механіка, бухгалтерія. По правому крилу знаходиться приймальня, відділ кадрів і кабінети заступників начальника облавтодора. На 3 поверсі знаходиться дирекція автодоріг, плановий відділ, ОЦ, 00ДД і вузол зв’язку.

Перед тим, як приступити до роботи необхідно старанно оглянути своє робоче місце, переконатися в справності приладів, пристосувань, канцелярських принад, столів, стільців, електроприладів т.д. Прибрати з робочого місця всі зайві і непотрібні речі. При виявленні несправностей доповісти своєму безпосередньому начальнику і надалі виконувати його вказівки.

При роботі з ріжучим інструментом дотримувати обережності, не лишати їх на робочому місці.

Леза, ножі, інші гострі предмети під час перерви і після закінчення роботи повинні прибиратися з робочого місця.

При роботі з електроприладами, електромашинками — включати тільки справні розетки, сполучні вилки мережних проводів повинні бути в справному станів сполучні проводи не повинні перегинатися, бути затиснені і мати справну ізоляцію.

Знаходячись у відрядженні необхідно строго додержуватися правила охорони праці і трудового розпорядку виробничих одиниць, не дозволяється знаходитися в небезпечних зонах виробництва робіт. Забороняється знаходитися в місцях ремонту техніки й електроустаткування. Про всі зауваження, порушеннях правил ведення робіт і вимог охорони праці у виробничих одиницях доповідати начальнику і керівнику облавтодора. Бути уважним до всіх попереджуючим про небезпеку плакатам, сигналам і написам. При огляді дороги потрібно рухатися транспорту, що назустріч рухається, йти по лівому узбіччю або лівої половині проїзної частини. Знаходячись поблизу місця, де проводяться електрозварювальні роботи, не можна дивитися на полум’я вольтової дуги.

При прийманні на роботу в Херсонський облавтодор робітник ознайомлюється з умовами праці на виробництві, наявністю небезпечних і шкідливих умов на робочому місці, його правами на пільги і компенсації під розпис.

Робочий день починається з 8-00, закінчується в 17-00. Обідня перерва з 12-00 до 12-45. У п’ятницю робочий день закінчується в 15-45. Вихідні дні -субота і неділя.

На робочому місці поводитися культурно і коректно, не відволікати співробітників сторонніми розмовами. По коридорах і сходових площадках пересуватися спокійно, без метушні, притримуючись правої сторони. Курити в помешканнях облавтодора забороняється.

За порушення правил внутрішнього розпорядку підприємства ІТП і службовці залучаються до адміністративної і дисциплінарної відповідальності.

У облавтодорі створена служба охорони праці, призначений керівник цієї служби. Служба охорони праці безпосередньо підпорядковується начальнику облавтодора. Державний контроль ведеться інспекцією Держнадзорохоронпраці. Суспільний контроль за станом служби охорони праці ведеться профспілковою організацією й уповноваженим із питань охорони праці.

Керівник зобов’язаний забезпечити безпеку на робочих місцях з питань охорони праці, спецодягом, засобами індивідуального захисту і спецхарчуванням працюючих відповідно до норм законодавства.

Робітник зобов’язаний строго виконувати вимоги правил охорони праці. При порушенні адміністрацією умов по охороні праці, робітник має право не приступати до роботи і для подальшого рішення питань звернутися в комісію з трудових суперечок.

За порушення вимог Правил охорони праці робітник залучається до адміністративної і кримінальної відповідальності.

При надходженні на роботу кожний робітник проходить попередній медогляд. У процесі роботи робітники, що працюють із шкідливими умовами праці, щорічно проходять медогляд за рахунок підприємства в медичній установі.

У облавтодорі кожний робітник застрахований від несчасних випадків і профзахворювань.

Один раз в три роки ІТП і службовці облавтодора проходять навчання і перевірку знань із питань охорони праці в корпорації «Укравтодор» у м. Києві і Херсонському облавтодорі.

Порушення вимог і норм правил охорони праці, виробничої санітарії і Правил пожежної безпеки веде до важких наслідків на виробництві.

Якщо відбувся нещасний випадок на підприємстві, робітники зобов’язані зробити першу допомогу постраждалому, викликати швидку допомогу, повідомити начальника відділу або управління і залишити без зміни місце нещасного випадку.

У випадку виникнення пожежі, негайно викликати пожежну частину по телефоні 01, повідомити адресу і місце пожежі, поверх, наявність людей, своє прізвище і негайно приступити до гасіння пожежі наявними засобами. Членам ДПД негайно прибути до місця пожежі і приступити до своїх обов’язків відповідно до бойового розрахунку. Особо пожаронебезпечними місцями є: гаражі корпуса №1 і корпуса №2, лабораторія.

Загальну відповідальність за протипожежний стан у відділах несуть керівники цих відділів. За допущені порушення Правил пожежної безпеки ІТП і службовці залучаються до адміністративної відповідальності відповідно до Законодавства про охорону праці.

РОЗДІЛ 5

ПРИКЛАДНА КОМПЬЮТЕРНА ПРОГРАМА ХЕРСОНСЬКОГО ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ, ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА

ОБОРУДОВАНИЮ АВТОДОРІГ

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ПРИ ВИКОНАННІ РОЗРАХУНКІВ ФАКТИЧНОЇ

ВАРТОСТІ ВИКОНАНИХ РОБІТ (є обов’язковими для всіх дорожніх і

бруківських робіт, включаючи поточний ремонт)

ІНВЕСТОРСЬКА КОШТОРИСНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

Кошторисна вартість будівництва і ремонтів, обумовлена в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, проведення тендерів (пункт 3.1.2 ДКН Д. 1.1 -1 -2000).

Якщо фактична вартість перевищує інвесторську, то кошторис необхідно перескласти і перезатвердити у встановленому порядку.

Інвесторська кошторисна документація, до складу якої входять локальні кошториси, починаючи з 1 січня 2001 року повинна розроблятися по кошторисних нормативах відповідно до пункту 1.2.6.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 і ВБН-відомчих норм і відповідним поточним цінам цих ресурсів.

До складу робіт локального кошторису включаються роботи з готуванню матеріалів (бітуму, дьогтю й інших в’язких, сумішей асфальтобетонних, чернощебеночных, бетонів і розчинів) і в кількості (обсяг робіт) проставляється сума матеріалу, що наготовлюється, вхідного в усі види робіт у кошторисі. Якщо в складі робіт у ресурсних нормативах є бітум (наприклад, якщо просочення, поверхнева обробка), то необхідно з цих видів робіт вибрати кількість бітуму на кошторисний обсяг цих робіт і ця кількість включити в кошторисну норму по готуванню бітуму, а вартість бітуму в роботи з просочення, поверхневій обробці не включати.

На конструкції і роботи (а також при зміні технології, типу машин і механізмів, матеріалів), передбачені в проекті, при відсутності для них нормативів у діючих збірниках ресурсних елементних кошторисних норм організація, що складає інвесторську кошторисну документацію, розробляє відповідні індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми, що затверджуються в складі проекту, за формою, приведеної в додатку до ДБН Д. 1.1-1-2000 (пункт 2.4.4) і застосовуються тільки для будівництва по даному проекті (пункт 1.2.5).

При необхідності розробки ресурсних елементних кошторисних норм заявки повинні бути подані в Укрдортехнологию.

Поточні ціни на трудові і матеріально-технічні ресурси в інвесторському кошторису приймаються по вихідним даним чи замовника, з його доручення, з інших джерел.

Заробітна плата (основна і додаткова) у прямих витратах визначається на підставі трудозатрат окремо для робітників-будівельників і для робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів і вартості людино-години, що відповідає середньому розряду робіт для ланки робітників-будівельників і робітників, зайнятих на «керуванні» і обслуговуванні будівельних машин і механізмів.

Вартість людино-години, що відповідає середньому розряду 3.8 (лист Госстроя від 20.03.2000 № 7/7-258, збірник № 3 стор. 19) визначається виходячи з установленою корпорацією середньомісячної зарплати — 330 грн. і середньомісячної норми тривалості робочого часу в годинник (на 2001 рік відповідно до листа № 13 — 4796 від 20.11.2000 Міністерства праці і соціальної політики України встановлено 166.8 години на місяць) і складає 1,978 грн/година. Перерахунок зі ставки середнього розряду 3.8 у будь-який іншій здійснюється в такому порядку: поділяємо 1.978 на 2.41 вартість чол/години в розряду 3.8 з таблиці Додатка 1 ДБН Д.1.1-1-2000 і множимо на 2.84 вартість проти потрібного розряду 5.0 і одержуємо 2.331.

Вартість матеріалів у прямих витратах визначається на підставі нормативної потреби в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт, і відповідних поточних цін. Ціни приймаються на рівні сформованому в регіоні за цінами виробників. Транспортні схеми постачання всіх матеріалів повинні обов’язково відповідати фактичним. Від точності відповідності цін і транспортних схем залежить перерахування і перезатвердження документації. Транспортна складова повинна враховувати залізничного перевезення, автотранспортні: транспортом загального користування і власним транспортом дорожні організації. Вартість перевезень по залізниці розраховується по вартості аналогічних постачань за попередній період. Вартість перевезення транспортом загального користування визначається по тарифах прейскуранта № 13-01-02 1990 року помноженого на коефіцієнт подорожчання з акта -розрахунку автопідприємства (із указівкою статей подорожчання, у т.ч. ПДВ). Вартість перевезення автотранспортом дорожніх організацій розраховується з використанням ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин і механізмів (РСНЭМ) (ДБН Д.2.7-2000) і нижче приведеної методики розрахунку вартості машино-часа експлуатації машин і механізмів.

Кошторисна вартість експлуатації машин і механізмів у прямих витратах визначається виходячи з нормативного часу їхньої роботи, необхідного для виконання встановленого обсягу робіт, і вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їхнього застосування (машино-час) у поточних цінах. Вартість машино-часа розраховується по наступним статтях:

1. Амортизаційні відрахування — розподілом балансової вартості на річний нормативний термін експлуатації машин і механізмів, обумовлений по середньорічному наробітку видів машин і транспортних засобів, приведеної в додатку 13 ДБН В.8-3-95 «Технічна експлуатація будівельних машин» (далі іменується «нормативний термін») і множенням на норму амортизаційних відрахувань;

2. Заробітна плата — сума нормативних трудозатрат по РСНЭМ (включаючи ремонти і перебазування), помножена на вартість людино-години (визначення вартості людино-години приведено вище);

3. Бистрозношувальні запчастини — фактична вартість їх по бухгал­терським даним за минулий рік поділяється на нормативний термін;

4. Вартість енергоносіїв — множенням норми енергоносіїв по РСНЭМ па фактичну вартість з урахуванням транспортних витрат;

5. Вартість стиснутого повітря — мастильних матеріалів, гідрорідини визначається так само як і енергоносіїв;

6. Витрати на технічне обслуговування і ремонт будівельних машин і механізмів — розподілом фактичної вартості їх (без заробітної плати) по бухгалтерським даним за минулий рік на нормативний термін;

7. Витрати на перебазування — визначається так само як і витрати на технічне обслуговування і ремонт будівельних машин і механізмів;

8. Податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів — розподілом суми податку за рік на нормативний термін.

При розрахунку автотранспорту для обчислення ресурсної норми на перевезення 1 тонни вантажу поділяється сума подвоєної відстані за транспортною схемою з відстанню нульового пробігу (подача до місця роботи) пропорційно одній їздці на середню експлуатаційну швидкість (14,6 км/год -приклад розрахунку перевезень будівельних вантажів власним автомобільним транспортом будівельних організацій, стор. 200 «Реформування ціноутворення і взаємин у будівництві») і вантажопідйомність. Ця норма збільшується на вартість машино-часа автосамоскида й одержуємо вартість перевезення 1 тонни вантажу на зазначену відстань.

Накладні витрати розраховуються відповідно до пункту 4.2.1.6 глави 4 ДБН Д. 1.1-1-2000 і додатково можуть включатися витрати як різниця між фактичними і розрахунковими тільки при готуванні матеріалів і перевезенню вантажів транспортом дорожніх організацій. Розрахунок здійснюється по трьох блоках:

1. Заробітна плата працівників, що передбачається в накладних витратах — сума нормативних трудозатрат у прямих, включаючи готування матеріалів, витратах робітників-будівельників, робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів, водіїв власного автомобільного транспорту дорожньої організації збільшується

на усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткості робіт, до трудозатратам працівників, заробітна плата яких передбачається в накладних витратах і множенням вартості людини-години в розмірі рекомендованому Госстроем для будівництва, по п’ятому нормативному розряді (пункт 4.2.1.1 ДБН Д. 1.1-1-2000);

2. Збір на обов’язкове соціальне страхування, збір на обов’язкове пенсійне страхування і внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення -сума зарплати в прямих витратах і накладних витратах збільшується на 0,375 (пункт 4.2.1.2 і Додаток З ДБН Д.1.1-1-2000);

3. Інші статті накладних витрат — сума нормативних трудозатрат у прямих витратах робітників-будівельників, робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів, водіїв власного автомобільного транспорту дорожньої організації збільшується на показник для визначення засобів на покриття інших статей накладних витрат (пункт 4.2.1.3 і Додаток З ДБН Д. 1.1-1-2000).

ЗВЕДЕНИЙ КОШТОРИС

Тимчасові будинки і спорудження підрозділяються на титульні і не титульні. Витрати по титульним, визначаються згідно переліку їх або калькуляційним методом за даними проекту організації будівництва, або по усереднених процентних показниках, наданим Госстроем.

Додаткові витрати на виконання будівельно-монтажних робіт у зимовий період включається за усередненими показниками, розрахованим по видах будівництва у відсотках від вартості будівельно-монтажних робіт з підсумку глав 1-8 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва.

Засобу на відшкодування інших витрат стосовних, головним чином, до діяльності підрядних організацій, включаються в главу 9 РСР «Інші роботи і витрати». Витрати по перевезенню працівників автомобільним транспортом розраховуються або калькуляційним методом за даними проекту організації будівництва і діючим тарифам, або як ліміт засобів але усередненому процентному показнику, що складає 1,5% від кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт.

Визначення розміру супутніх витрат встановлюється окремими діючими нормативами документами.

Засобу на покриття витрат на зміст замовника визначається враховуються в розмірі 2,5%(лист Госстроя від 04,10.2000 №7 7-1010).

Після підсумку включаються:

— кошторисний прибуток;

— засобу на покриття ризику всіх учасників будівництва;

— засобу на покриття додаткових витрат, зв’язаних з інфляційними процесами;

— засобу на страхування ризику.

Розмір кошторисного прибутку приймається в межах рекомендованих Госстроем за узгодженням Мінекономіки усереднених показників, виражених у відсотках від підсумку: по будівельних роботах (графа 4); по монтажних роботах (графа 5).

Розмір засобів на покриття ризику всіх учасників будівництва залежить від стадії проектування, виду будівництва і складності будівництва, узгоджується замовником і визначається відсотком.

Засобу на покриття додаткових витрат, зв’язаних з інфляційними процесами визначаються згідно листа Госстроя від 23.10.2000 № 7/7-1083 і Міністерства економіки України від 24.10.2000 №64-28/900 (стор. 46 збірника № 11 Ціноутворення в будівництві).

Установлені чинним законодавством податки, збори, обов’язкові платежі включаються окремими рядками в графи 7, 8 РСР.

ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТИЧНОЇ ВАРТОСТІ ВИКОНАНИХ

ДОРОЖНІХ РОБІТ

Фактична вартість прямих витрат визначається в тім же порядку, як і в локальному кошторисі. При розрахунку фактичної вартості матеріалів застосовуються поточні ціни з накладних виробників по бухгалтерським даної (але не з УПТК чи будь-якої іншої організації посередника). Транспортні витрати повинні бути визначені по транспортних схемах прикладеним до кошторисів і при невідповідності їхній з інвесторськими, необхідно внести зміни в неї. Якщо вартість матеріалів із транспортуванням викликає перевищення кошторисного ліміту, то необхідно перезатвердити документацію без зміни накладних витрат і кошторисного прибутку (перевищення кошторисного прибутку не може бути через ріст вартості матеріалів і енергоносіїв у розрахунку фактичної вартості)

Механізми і власний автотранспорт при прийманні виконаних робіт розраховується так само як і в інвесторському кошторису, але по вартості енергоносіїв з накладних по бухгалтерським даним, без перепродажів (УПТК і інших) і без права збільшення кошторисних накладних витрат і кошторисного прибутку. При відсутності в підрядчика яких-небудь видів машин, передбачених ресурсними елементними кошторисними нормами, можлива заміна номенклатури машин, але таким чином, щоб отримана вартість не перевищувала вартості експлуатації машин, розрахованої на підставі нормативного часу роботи машин, зазначених у ресурсних елементних кошторисних нормах, і відповідної вартості машино-часа, прийнятої за даними Госстроя. Якщо фактична вартість матеріалів-енергоносіїв вище среднерегіональної чи граничної, то придбання їхній підрядчик повинний погодити письмово з замовником, у противному випадку різницю замовник не компенсує. Крім того, повинні бути витримані умови відповідно до листа Госстроя від 14.12.2000 №7/7-1247 (Збірник № 12 Ціноутворення в будівництві стор. 46).

Заробітна плата робітників визначається як у інвесторському локальному кошторису, але з обліком встановленої Укравтодором середньомісячної зарплати і без права збільшення кошторисних накладних витрат і кошторисного прибутку, якщо зарплати вище прийнятої в інвесторському кошторису. Крім того, повинні бути витримані умови відповідно до розділу 4 Збірника № 12 Ціноутворення в будівництві.

Витрати на тимчасові будинки і спорудження визначаються на підставі виконавчого кошторису, погодженої з замовником, і фактично побудованих будинків і споруджень з урахуванням рішень проекту організації будівництва.

При взаєморозрахунках за виконані обсяги робіт у зимовий період, можливе включення витрат на подорожчання будівельно-монтажних робіт, зазначені витрати розраховуються або калькуляційним методом, або на підставі усереднених показників, наданих Госстроем.

Вартість інших робіт і засобів на покриття інших витрат, що плануються на об’єкті замовлення, визначаються на підставі положень діючого законодавства, даних проекту, вихідних даних замовника по здійсненню будівництва, умов виконання будівельно-монтажних робіт, розташування будівельної організації щодо будівельного майданчика і т.п.

Розмір прибутку але об’єктам, будівництво яких здійснюється з залученням бюджетних чи засобів підприємств, установ і організацій державної власності, приймається в межах усереднених показників, рекомендованих Госстроем за узгодженням з Мінекономіки (розмір не може бути збільшений у порівнянні з інвесторським кошторисом, якщо фактичні витрати вище). Крім того, повинні бути витримані умови відповідно до листа Госстроя від 19.12.2000 № 7/7-1254 — (Збірник № 12 Ціноутворення в будівництва стор. 47) і розділу 2 стор.53.

Засобу на покриття ризику і додаткових витрат, зв’язаних з інфляційними процесами можуть витрачатися тільки цілеспрямовано (не по відсотку). При повному використанні їх потрібно перезатвердження кошторисної документації.

Установлені чинним законодавством податки, збори, обов’язкові платежі включаються окремими рядками відповідно до розрахунків.

Під час підписання контрактів використовується динамічна домовлена ціна, розрахована по кошторисній вартості, а вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів (РЭСН) (ДБН Д.2.2-99), (РСНЭМ) (ДБН Д.2.7-2000), (ВБН — відомчі норми), виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт, цін і тарифів передбачених у договірній ціні, якщо вартісні показники відповідно не уточнювалися, а інше не обумовлено контрактом. При цьому аналіз зміни й уточнення вартості матеріально-технічних ресурсів по загальному рішенню замовника і підрядчика може вироблятися тільки по їхніх окремих видах і в межах засобів на ризик і витрат зв’язаних з інфляційними процесами.

У накладних повинна бути зазначена відпускна вартість чи матеріалів енергоносіїв і виділений ПДВ, і вони повинні бути первинними, а не від посередників (УГТГК, АБЗ чи іншої організації вхідної в систему корпорації), це ж стосується і матеріалів, що наготовлюються, і сумішей (бітум, асфальт, бетон і т.д.) — до них представляються первинні документи по вартості складових матеріалів (пісок, відсівання, щебінь, бітум і ін.). Для обліку витрат по перевезенню вантажів транспортом загального користування повинні бути представлені акти — розрахунки від автопідприємств із указівкою статей подорожчання, в т ч. ПДВ і коефіцієнта до тарифу по прейскуранті № 13-01-02 1990 року.

Усі первинні документи замовник зобов’язаний погодити і вказати на них назва об’єкта і місяць виконання робіт.

Якщо фактично виконані види робіт не відповідають проектним, то розрахунки виконуються тільки після внесення відповідних змін у проектно-кошторисну документацію у встановленому порядку (ця ж вимога стосується і транспортних схем).

Листом Госстроя України від 02.06.99 № 7/501 дозволено застосовувати при розрахунках фактичної вартості асфальтобетону норми витрати матеріалів згідно підбора (за ДСТ, визначеному по проекті і відповідними техумовами).

Фактична вартість матеріалів і виробів, що наготовлюються підрядними організаціями (бітум, асфальтобетон, цеменобетон, розчин, бетон, залізобетон і металеві конструкції, і т.п.) повинна визначатися за методикою затвердженій

Укравтодором (листа №6-4/196 від 23.06.99 і №6а-3/142 від 07.07.98) як для внутрібудівельних умов, а у випадках придбання їх в інших організаціях системи Укравтодор (УПТК, філії і т.п.) розрахунок їхньої вартості здійснюється так само по вартості складових матеріалів, але відпускна ціна встановлюється за узгодженням між організаціями випускаючими продукцію і, що використовують її при, виконанні робіт у межах між фактичною вартістю прямих витрат і загальною вартістю. Такий же порядок поширюється й у випадках передачі цих виробів і матеріалів (виготовляти тільки) між підвідомчими підрядчику організаціями (від Рай ДУ — Райду; від УПТК — Райду; від ДСУ -ДСУ і т.п.).

Госстроем дозволено включати в локальний кошторис роботи з готування матеріалів, як вид робіт. Якщо готування матеріалів виконується іншою організацією вхідної до складу Укравтодору, то ці роботи оформляються як субпідрядні.

ПОЧАТОК РОБОТИ

Уключивши мікропроцесор, дисплей і, якщо потрібно принтер, очікуємо поки система MS DOS перевірить комп’ютер і виведе на екран прямокутник USER PASSWORD, у якому з клавіатури необхідно набрати пароль (якщо вхід у систему закодований) і натиснути клавішу ENTER, а в інших випадках з’являються дві панелі з переліком каталогів і файлів; унизу під ними розташована командний рядок С:> і ще нижче — головне меню операційної оболонки VOLCOV.

У командному рядку С:>, набираючи з клавіатури визначені команди, можна виконувати відповідні операції.

Запис програми з дискети на твердий диск при роботі в DOS:

Прикладна програма записана в стиснутій формі RAR під ім’ям stexerar.exe. Уставивши дискету в гніздо комп’ютера, викликаємо на лівій панелі клавішами Alt+Fl прямокутник з переліком дисків (букв) і вибираємо клавішами зі стрільцями чи уліво вправо потрібну букву, установивши на неї засвітку і натискаємо клавішу ENTER. На правій панелі вибираємо диск (букву

Е) куди будемо переписувати зазначений файл, у такому ж порядку тільки -Alt+F2. Переходимо, якщо необхідно клавішею ТАВ у ліву панель (дискету) і клавішами зі стрільцями нагору, униз, вправо, уліво встановлюємо засвітку на файлі з ім’ям stexerar.exe і натискаємо клавішу ENTER для його виділення, потім натискаємо клавішу F5 і ENTER. Точно також можливо переписати й інші файли. Завершивши роботу з дискетою, на лівій панелі вибираємо диск Е и забираємо з гнізда дискету. Перемішаємо засвітку на файл stexerar.exe і натискаємо клавішу ENTER. Цей файл розпаковується в каталог STOIM01.

ЗАПИС ПРОГРАМИ З ДИСКЕТИ НА ТВЕРДИЙ ДИСК ПРИ РОБОТІ В WINDOWS.

За допомогою провідника, записуємо з дискети аналогічно попередньому абзацу програму і розпаковуємо неї.

ВИСНОВОК

Державне підприємство Херсонське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг засноване весною 1944 року на загальнодержавній власності, входить в систему Міністерства транспорту України і до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг «УкрАвтодор».

Метою підприємства є створення умов для безперервного і безпечного руху транспорту по автодорогах загального користування, задоволення потреб народного господарства України в удосконаленні і раціональну розвитку дорожньої мережі, що обслуговується.

Фінансовий стан підприємства дає можливість розглянути фінансове планування на даний момент і обґрунтувати реальні можливості досягнення його цілей.

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньо фірмового документа — бізнес-плану.

Складений бізнес-плану:

1. дає конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство яке місце воно займає на ринку;

2. містить всі виробничі характеристики підприємства, детально описує схему функціонування;

3. розкриває принципи та методи керівництва підприємством;

4. містить програму управління фінансами без якої неможливо проводити справу та забезпечувати ефективність її виконання;

5. показує перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам; Наказом Міністерства економіки України, за номером №277 від 25,12,2000 року було затверджено Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством.

Фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою, також відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, уключаючи зобов’язання щодо сплати податків та обов’язкових платежів.

Фінансовий план на 2001 рік складається з таких розділів:

1 розділ — джерела формування та надходжень коштів заплановані в сумі 70468,5 тис. грн.

2 розділ — приріст активів підприємства, запланований в сумі 8270,7 тис. грн.

3 розділ — повернення залучених коштів в сумі 40,8 тис. грн.

4 розділ — витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів в сумі 18462,4 тис. грн.

5 розділ — покриття збитків минулих періодів, запланованих в сумі 159,5 тис. грн.

Фінансовим планом передбачається отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у плановому періоді (розділ 1 фінансового плану, код рядка-010), в сумі 1503,1тис.грн.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства -К.:»Либідь» 1995. -68 с

2. Бабич В., Герасимович А. Коментарій до рекомендацій та інструкціям по фінансовому аналізу валових доходів та валових витрат, податку на добавлену вартість і інструкції по бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондів Міністерства фінансів України // Фінанси України. -1987., №№11.12-54 с

3. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. -3-е вид., -М.: Фінанси і статистика, 1996. -288 с

4. Збірник інструкцій з охорони праці Херсонського облавтодору. Затверджено 1 липня 1999 р.

5. Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачення коштів державного, галузевих, регіональних фондів охорони праці та фондів охорони праці підприємства.

6. Карлін Т.Р. Аналіз фінансових звітів: Підручник — М.:ІНФРА — М., 1998. -74 с.

7. Лисенко Г.В. Організація безпеки праці на виробництві. Київ, Техніка, 1997 р. -13 с

8. Михайлов Ю. Комп’ютеризація фінансової діяльності. //Фінанси.-1998. — 223 с.

9. Найково-практичний коментар до Закону У крани «Про охорону праці». Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Київ, 1996 р. [53]

10.Палян З.О. Теорія маркетингу: Практикум. — К.: Товариство «Знання», 1997. -325 с [10]

11.Положення про службу охорони праці Херсонського облавтодору. Затверджено 5 січня 1994 р.

12.Положення про комісію з питань охорони праці Херсонського облавтодору. Затверджено 5 січня 1994 р.

13.Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємства. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 1993 р. №838.

14.Тарасова О.Р.: Матеріали на допомогу користувачам прикладними програмами //Інформатика: -1997. -№12. -8 с

15.Петрович Н.А. Фінансовий план підприємства — М.: 1995. — 101 с

16.Дробозина Л.А. и др. Общая теория финансов — М.: 1995. — 74 с.

17.Ридионов В.М. и др. Финансы М.: 1995. — 224 с.

18.Балабанов И.Т. «Игровой практикум по финансам» М.: «Финансы и статистика». 1997. — 112 с.

19.Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. — М., 1997. — 58 с.

20.3авгородній В.П., Савченко В.Я. Державний контроль підприємств. — К.: Бліцінформ, 1998. — 124 с.

21.Ковтун Г.В., Столяров Г.С. Основи банківського діла. — К.: Вища школа, 1997.-431 с.

22.Московський В.П. Шляхи фінансового прогнозування в Україні //Фінанси України.: — 1997 — №3. — С. 15-16

23.Марченко В.Т., Ликова З.В. Основи менеджменту: — К.: Вища школа, 1989. — 223 с.

24.Пархоменко В.О. Менеджмент в сучасних умовах // Фінанси України. — 1999.-№10-С. 2-6

25.Талян З.О. Теорія маркетингу. — К.: Товариство «Знання», 1997. — 335 с

26.Петрова Е.В., Румянцев В.М. Загальна теорія маркетингу: Підручник — М.: ІНФРА-М, 1998.-416 с

27.Кузьминський А.Н., Бонєв Ж.Б. Господарчий облік на базі мікро ЕВМ / під редакцією Кузьминського А.Н., — Н.: Фінанси і статистика, 1989. — 255 с

28.Декларація про планово-фінансовий стан: //Баланс. — 1997. — №40 (44) – С 12-17

29.Чуприн В.М. Податкова система України // Під ред. В.М. Федосова. — К.: Либідь, 1998.-124 с.

30.Закон України «Про підприємства на Україні».

31.Бзюбик С.Д. Основи реформи ринкових відносин; Підручник. — 2 — є вид., — К.: Фінанси і статистика, 1999. — 54 с III розділ.

32.Корольов І.В.: Шляхи економії бітуму в дорожньому будівництві: — К.: 1999. 12 с.

33.Черкащина О.І.: Спеціальний випуск нормативних матеріалів для визначення вартості будівництва ремонту і реставрації в 1998 році; випуск 32: Центр «ІНФРО ЕКТ». — К: — 1998. — 347 с

34.Анхаров Б.А. Аналіз господарської діяльності в промисловості України: підручник; під ред. В.И. Стражева, — 2-е вид. — М.И.: вища школа, 1996. – 136 с

35.Балабанов М.Т. Анализ и планирование финансов хозяйственного субъекта. -М: 1994.-63 с.

36.Прокопенко АЛ. Розрахунок прибутку в державних підприємствах // Фінанси. — 1999. — №2 — С. 12-16

37.Савицька Г.В. Аналіз господарчої діяльності підприємства. — М.н: ІП «Екоерспектива», 1998. — 458 с

38.Ковальова АЛ., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. — М: Центр економіки та маркетингу, 1997. — 212 с

39. Кармін Т.Р. Аналіз фінансових звітів: Підручник — М.: ІНФРА — М., 1998. — 74 с.

40.Кузьминський А.Н. та інші. Економічний аналіз на мікра ЕВМ. — М.: Фінанси і статиста, 1991. — 160 с 41.БілураН.Т. Посібник.-К.: Вища школа, 1994.-386 с

42.Крилова Т.Б. Вибір партнера: Аналіз звітів капіталістичного підприємства. — М.: Фінанси та статистика, 1998. — 144 с

43.Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. — М.: Фінанси і статистика, 1998. — 432 с

44.Фінанси України. 2000 №17 — 54 с 45. Економіка України.

ДОДАТКИ

Додаток А

Фінансовий план державного підприємства

на 2001 рік

Показники	Код рядка	Плановий рік, усього	У тому числі за кварталами
			І	II	III	IV
1. Джерела формування та надходження коштів Прибуток від звичайної діяльності до оподатку-вання Нерозподілений прибуток минулих періодів Амортизаційні відраху-вання Довгострокові кредити банків Інші довгострокові фінан-сові зобов’язання Інші довгострокові зобо-в’язання Короткострокові кредити банків	010 020 030 040 50 060 070	1503,1 159,5 1901,3 188,6 — — —	375,75 29,0 500,3 50,0 — — —	300,60 34,7 451,0 40,4 — — —	400,15 40,2 350,0 48,0 — — —	426,6 55,6 600,0 50,2 — — —
Суми авансів, одержаних
від поставок продукції,
виконання робіт (послуг)	080	755,6	400	200,1	100,2

Продовження додатку А

Векселі видані Товари, роботи, послуги отримані на умовах відстрочки платежу Цільове фінансування і цільові надходження, усього у тому числі: субсидії, асигнування з бюджету (розшифрувати види бюджетних асигнувань) кошти спеціальних цільових фондів (роз-шифрувати) Інші джерела (роз-шифрувати)	090 100 110 111 112 120	— — 20484,1 20484,1 24992,2	— — 4805,41 4805,41 12496,1	— — 5424,47 5424,47 —	— — 5860,33 5860,33 12496,1	— — 4393,8 4393,8 —
II. Приріст активів підприємства Капітальні інвестиції, усього у тому числі: капітальне будівництво придбання (виготовлення) основних засобів	130 131	6119,5	2053,5	2005,5	2060,5	—

придбання (виготовлення) інших необоротних активів придбання (створення) нематеріальних активів Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів Довгострокові фінансові інвестиції Приріст оборотних акти вів підприємства	132 133 134 140 150 160	6103,7 15,8 — — — —	2056,2 4,3 — — — —	— 4,1 — — — —	2022,1 3,2 — — — —	2025,4 4,2 — — — —
Поточні фінансові інвестиції Інші витрати (розшифрувати)	170 180
ПІ. Повернення залучених коштів, усього у тому числі: довгострокові кредити банків інші довгострокові фінансові зобов’язання інші довгострокові	190 191	40,8	10,1	10,2	10,1	10,4
зобов’язання	192	—	—	—	—	—
короткострокові кредити
банків	193	—	—	—	—	—
повернення позик,
кредитів та іншіх коштів,	194	—	—	—	—	—
отриманих на зворотній
основі з бюджету
відшкодування витрат
бюджету, пов’язаних з
виконанням гарантійних	195	—	—	—	—	—
зобов’язань
	196	—	—	—	—	—
IV. Витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів
Сплата поточних податків
та обов’язкових платежів
до бюджету, усього	200	7961,5	2700,3	3453,6	—	1807,6
у тому числі:
податок на прибуток	201	1100,7	1000,2	—	50,3	50,2
інші податки та
обов’язкові платежі	202	6860,8	3040,1	2415,3	—	1405,4
Внески до державних
цільових фондів, усього
у тому числі:	210	1269,7	1000,5	—	269,2	—
внески на
загальнообов’язкове
(державне) пенсійне
страхування
	211	1084,5	1000		«	84,5
внески на соціальне
страхування	212	125,7	31,3	29,8	28,2	36,4
внески на страхування на
випадок безробіття
Погашення податкової	213	59,5	22,2	15,1	20,2	—
заборгованості, яка
виникла на початок
планового періоду, у тому
числі реструктурирован!
та відстрочені суми, що
підлягають сплаті в
плановому році
Інші обов’язкові платежі
(розшифрувати)
V. Покриття збитків	214
минулих періодів	220
	230	159,5	52,1	53,2	—	54,2

Додаток Б

Розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у 2001 році

Показники		Код рядка		Плановий рік, усього		У тому чіслі за					кварталами
						І		II			III	IV
одержані гранти та
субсидії		321		469,5		123,1		122,2			113,1	121,1
Адміністративні витрати				0,7		0,2		0,2			0,3	—
Витрати на збут		322		—		—		—			—	—
Інші операційні витрати		330
Фінансові результати від		340		—		—		—			—	—
операційної діяльності:		350		62,9		21,2		20,3			—	21,4
прибуток
збиток		360
Дохід від участі в капіталі		361
Інщі фінансові доходи		362
Інші доходи, усього		370
у тому числі:		380
дохід від реалізації		390
необоротних активів		391 392
дохід від реалізації		393
майнових комплексів
дохід від безоплатно		394
одержаних активів		400
Фінансові витрати		410
Інші витрати
Фінансові результати від
І. Фінансові результати				22123,1		707,9		654,4			760,8	—
Дохід (виручка) від
реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг)
Податок на додану
вартість		240		3673,1		1020,4		2110,7			—	540
Акцизний збір		250		—		—		—			—	—
Інші вирахування з		260		—		—		—			—	—
доходу
Чистий дохід (виручка)
від реалізації продукції		270		18450,0		4210,0		6800,0			2650,0	4790,0
(товарів, робіт, послуг)
Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт,		280		15909,1		3889,0		4987,3			4556,4	2477,4
послуг)
Валовий:		290		254,0 9
прибуток
збиток		300		533,1		200,1		130,0			—	203,0
Інші операційні доходи,		310
усього
у тому числі:
дохід від операційної		320		533,1		103,1		200,0			230,0	—
оренди активів
звичайної діяльності до
оподаткування		420
	прибуток
	збиток Податок на прибуток від звичайної діяльності		421 422		2603,8		1000,3		603,2				1000,3
	Чистий: прибуток		430 440		1100,7		1000,5		—	100,2			—
	збиток II. Елементи операційних витрат Матеріальні затрати		441 442		1503,1		3757,5		300,6	400,15			426,6
	Витрати наоплату праці		450		9369,0		3000,0		330,0	—			3069,0
	Відрахування на соціальні заходи Амортизація		460		2778,9		1050,4		1405,3	323,2
	Інші операційні витрати		470		1501,5		500,0		500,2	501,3			—
	Разом		480		1394,7		400,1		—	394,1			600,5
			490		15909,1		3889,0		4987,3	4555,4			2477,4