Автор: admin

Зміст

1. Передумови приватизації державних підприємств

2. Форми та шляхи роздержавлення власності

3. Особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі

4. Організація акціонерного товариства

5. Приватизація державного майна шляхом оренди

6. Роль приватизації у ринковій економіці

Список використаної літератури

1. Передумови приватизації державних підприємств

Програма переходу України до ринкової економіки передбачає роздержавлення та приватизацію майна, зміну форм власності державних підприємств агропромислового комплексу, які охоплюють широке коло різноманітних підприємств: радгоспи, рибгоспи, птахофабрики, підприємства й організації харчової та переробної промисловості, підприємства із заготівлі та зберігання сільськогосподарської продукції, підсобні господарства промислових підприємств, ремонтні підприємства, підприємства з матеріально – технічного та агрохімічного забезпечення, будівельні підприємства, торговельні та комунально – побутові, підприємства з виробництва тари і пакувальних матеріалів та ін. Основою їх приватизації є Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Роздержавлення майна не повинно носити всеохоплюючого характеру. У кожному окремому випадку питання повинно вирішуватися, виходячи з бажання держави передати (продати) майно колективу підприємства, а колективу – придбати його. Вірогідно, що власність деякої частини підприємств, особливо важливих об’єктів АПК, не буде роздержавлена. Приватизація окремих видів підприємств здійснюється за погодженням з Кабінетом міністрів України. До них відносять: елітно – насінницькі та насінницькі господарства; господарства з вирощування ефіроолійних та лікарських рослин; підприємства державної ветеринарної медицини і «Зооветпостачу»; дослідні господарства наукових установ; державні тваринницькі комплекси; племінні та кінні заводи; птахофабрики; селекційно – гібридні центри; плодорозсадники; організації системи сортовипробування і сорторайонування; підприємства цукрової і масложирової промисловості; хлібокомбінати; хлібозаводи; макаронні фабрики та державні комбікормові заводи; тютюново – ферментаційні підприємства.

2. Форми та шляхи роздержавлення власності

Форми та шляхи роздержавлення власності, перш за все радгоспів, можуть бути різними. Це залежить від прийнятного підходу (концепції) роздержавлення власності. Існує чотири концепції (підходу):

безкоштовна (повністю або часткова) передача державної власності трудовим колективам відповідних підприємств;

викуп її за реальними цінами, що склалися на момент приватизації, з урахуванням амортизації засобів виробництва;

номінальний випуск державної власності за пільговими цінами;

оренда з подальшим викупом орендованих засобів виробництва.

Можуть використовуватися всі підходи до роздержавлення власності, що залежатиме як від особливостей конкретних галузей і підприємств, так і від стану кожного підприємства (зокрема, рівня їх рентабельності та прибутковості, кредитної заборгованості тощо). Радгоспи як державні сільськогосподарські підприємства за своєю економічною суттю мало чим відрізняються від колгоспів. Були майже однаковими система планування, принципи оплати праці і матеріального стимулювання, система закупок продукції за надто низькими закупівельними цінами, матеріально – технічне забезпечення та інші взаємовідносини з державою. У постанові Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі майна, що перебуває в загальнодержавній та комунальній власності» передбачено перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств та організацій на колективні, а також порядок визначення частки майна, яка передається безкоштовно працівникам радгоспів та прирівняних до них осіб на принципах, близьких до паювання майна в колгоспах. На виконання даної постановки в господарстві одночасно з розробкою плану приватизації опрацьовується положення про створення з числа трудового колективу товариства покупців, проводяться установчі загальні збори, які вирішують питання створення колективного сільськогосподарського підприємства, розробляють та приймають статут, необхідні документи, після чого подають їх для реєстрації цього підприємства. Одночасно приймається рішення щодо порядку розподілу між членами трудового колективу безкоштовно переданого їм майна, яке провадять за методикою, що застосовується при паюванні майна в колгоспах, тобто з урахуванням трудового внеску кожного робітника радгоспу.

Безкоштовна частина майна радгоспу, що реформується в колективне сільськогосподарське підприємство, визначається комісією з приватизації. Вона використовує відомості про вартість майна, що припадає в середньому на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по області, в якій розташований радгосп. Ці дані комісії подає відповідний орган агропромислового комплексу області разом з органом статистики протягом 20 календарних днів з моменту повідомлення державним органам з приватизації про прийняте рішення щодо приватизації майна радгоспу.

Загальну вартість майна колективних сільськогосподарських підприємств, куди входять основні засоби виробництва, цінні папери, акції, грошові суми, відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств, визначають за даними бухгалтерської звітності станом на кінець року, що передує приватизації. На цю ж дату за даними бухгалтерської звітності та органів соціального забезпечення щодо колишніх колгоспників – пенсіонерів визначається чисельність членів колективних сільськогосподарських підприємств по області. Середню частку вартості майна,яка припадає на одного члена підприємства визначають діленням суми вартості майна всіх колективних підприємств області на кількість їх членів.

3. Особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі

Вартість соціально – побутової інфраструктури, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку радгоспу, передається на баланс сільськогосподарського підприємства, що створюється, безкоштовно.

Решта майна приватизується за плату. Ця сума визначається як різниця між загальною вартістю майна радгоспу та вартістю майна, що передається безкоштовно. Право на першочергове придбання цього майна мають члени зазначеного радгоспу та прирівняні до них особи. Не продане протягом шести місяців від дня початку реалізації за майнові сертифікати майно приватизується на загальних підставах.

Викуп решти майна здійснюється за кількома варіантами: за альтернативним планом приватизації; продажем з відстрочкою платежу; за конкурсом чи на аукціоні.

Для приватизації майна спочатку створюється товариство покупців, до складу якого повинно входити не менше трьох осіб. Воно здійснюється за ініціативою членів трудового колективу на добровільних засадах. Рішення приймається на загальних зборах, на яких присутні не менше 50% працівників підприємства. Рішення зборів оформляється протоколом, а також укладанням угоди про спільну діяльність. В угоді вказують: предмет та мету угоди, орган управління товариства, права та обов’язки учасників, відомості на учасників угоди, розмір грошових внесків, що спрямовуються учасниками товариства на придбання державного майна та відшкодування витрат на підготовку установчих документів, реєстрацію товариства і створення нового типу підприємства.

Угоду про спільну діяльність підписують всі члени трудового колективу, які виявили бажання створити товариства покупців. Їх підписи засвідчуються нотаріально та печаткою підприємства.

Протокол загальних зборів й угоду про спільну діяльність подають на реєстрацію у відповідний орган приватизації за місцем подання заяви на приватизацію. Реєстрація товариства покупців здійснюється органом приватизації в 10 – денний строк від дня подачі необхідних документів. Зареєстрованому товариству покупців видається свідоцтво про реєстрацію. Після його одержання товариство покупців набуває повноважень і вирішує такі питання: подання заяви на приватизацію, участі в аукціоні, конкурсі викупу підприємства, укладання договору купівлі – продажу, прийняття майна у власність, підготовку установчих документів та вирішення інших організаційних питань щодо створення на основі придбаного майна господарського товариства або іншого виду підприємства, банківських рахунків, воно може бути позивачем чи відповідачем в органах суду та арбітражному суді.

Товариство виступає як юридична особа, члени його мають право на частину придбаного майна, беруть участь в управлінні справами товариства, виконують рішення зборів і обов’язки, передбачені спільною угодою. Після створення та реєстрації приватизованого підприємства товариство покупців припиняє свою діяльність, про що у триденний строк повідомляється органу, який його зареєстрував.

Фонд державного майна протягом одного місяця створює комісію з приватизації, до складу якої входять: представники товариства покупців, представники державного органу приватизації, органу державного управління, місцевої ради, фінансових органів. Склад її та голова затверджується рішенням відповідного органу приватизації. До функції комісії входить: визначення початкової ціни об’єкта, розміру статутного фонду, платежів та квот, застосування приватизаційних майнових сертифікатів, пропозиції щодо приватизації об’єктів соціальної інфраструктури, здійснення контролю за проведенням інвентаризації майна та його переоцінки, розробка плану приватизації об’єкта та його затвердження. План складається з 11 розділів:

характеристика об’єкта;

землекористування;

оборотні кошти;

кадровий потенціал;

фінансовий стан;

виробничо – господарська діяльність;

становище на товарних ринках;

характеристика відносин власності;

структура підприємства;

об’єкти соціально – побутової інфраструктури;

оцінка вартості об’єкта приватизації.

Після затвердження плану приватизації рішенням органу приватизації діяльність комісії припиняється. Потім товариство покупців за встановленою формою укладає з Фондом державного майна договір викупу державного майна, розробляє установчий договір про заснування і діяльність створеного (акціонерного) чи іншого виду формування (об’єднання) та статут обраного виду підприємства, які подає при реєстрації приватизованого підприємства районній (міській) державній адміністрації. Статут охоплює всю організаційно – правову та економічну діяльність створеного нового підприємства.

4. Організація акціонерного товариства

У разі організації акціонерного товариства підприємство випускає акції (бланки, цінні папери випускаються Національним банком). Випуск акцій в обіг обов’язково реєструється у фінансових органах.

Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді, внесення коштів на цілі розвитку підприємства та підтверджує членство в акціонерному товаристві, дає право на участь в його управлінні, а також право на одержання прибутку у вигляді дивідендів, на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть виписуватися як іменні, так і на пред’явника. Акції трудового колективу можуть бути лише іменними, придбання їх членами трудового колективу обмежене. Обіг іменних акцій фіксується у книзі реєстрації, що ведеться товариством. До книги вносяться відомості про кожну акцію, її власника, час придбання, а також кількість таких акцій у кожного власника.

За порядком визначення дивідендів акції поділяють на прості (розмір дивідендів залежить від прибутку акціонерного товариства) і привілейовані (розмір дивідендів визначається попередньо зафіксованим процентом до їх номінальної вартості, їх кількість не може перевищувати 10% кількості акцій, випущених акціонерними товариствами, або до 10% статутного фонду акціонерного товариства). Загальна кількість акцій не може перевищувати розмір статутного фонду підприємства. Додатково вони можуть бути випущені після викупу всіх акцій, випущених на суму статутного фонду, як засіб мобілізації додаткових фінансових ресурсів. Додаткові акції мають ринкову ціну (вищу за їх номінальну вартість) і реалізуються на фондових біржах. Акції, підписані та оплачені колективом, належать до класу «А», акції ж, підписані і оплачені Фондом державного майна, — до класу «Б».

5. Приватизація державного майна шляхом оренди

Приватизація державного майна шляхом оренди з подальшим викупом орендованих засобів виробництва є одним з найбільш прийнятних шляхів на перехідному етапі до ринкових відносин. Це стосується тих підприємств, які залишилися державними.

Слід зазначити, що при оренді державна власність на засоби виробництва не роздержавлюється. Орендодавець завжди залишається власником переданих в оренду засобів виробництва. Однак при оренді орендодавець завжди передає орендатору право власності на продукцію, вироблену за допомогою орендованих засобів виробництва, а отже – і на отримані доходи (що дуже важливо). При передачі власності в оренду держгосп реформується у колективне господарство.

Засоби виробництва держгосп можливо викупити за рахунок нагромаджень трудового колективу, здійснюваних під час оренди, а також кредитів та особистих коштів членів трудового колективу. Якщо при цьому викуплена власність не приватизується (тобто в ній не визначається частка (пай) кожного члена колективу), то державне підприємство перетворюється у колективне господарство. При приватизації ж власності шляхом визначення частки (паю) кожного робітника колективне підприємство реформується у кооперативне господарство, а при викупі власності колективного підприємства за рахунок засобів, так і не членами трудового колективу, — в акціонерне.

Акціонерне підприємство відрізняється від кооперативного не тільки наявністю акцій. У кооперативному господарстві (підприємстві) всі його члени (за винятком тих, хто припинив трудову діяльність у зв’язку з виходом на пенсію чи хворобою) беруть участь у виробничих процесах, в обслуговуванні чи управлінні кооперативом. В ньому може виконуватися і праця не членів кооперативу, тобто найманих працівників.

Прийняття в члени кооперативу та виключення з нього здійснює колектив. В акціонерному підприємстві його акціонери не зобов’язані брати участь у виробничих процесах, обслуговуванні чи управлінні. Причому за кордоном у класичних формах акціонерних підприємств акціонери, як правило, не є членами їх виробничих колективів. Акції вільно купуються та продаються. Таким чином, процес формування членства в акціонерному підприємстві формально не регулюється.

Кооперативну та акціонерну форми власності не слід відносити до колективних. Колективна власність – це власність колективу, а кооперативна й акціонерна – це форми функціонування особистої власності, її різновиди.

6. Роль приватизації у ринковій економіці

Може виникнути питання: чи можлива ринкова економіка за умови існування однієї форми власності? Так це можливо не тільки при особистій власності в різних формах її функціонування, але й при колективній і державній формах власності. Але остання може ефективно функціонувати лише при широкому розвитку орендних відносин, коли право розпоряджатися виробленою продукцією держава передає орендатору (тобто безпосередньо виробнику), а він з нею вступає на ринку у конкурентну боротьбу, керуючись законами ринку. У переважній більшості розвинутих країн функціонують різні форми власності: приватна (з різновидами), державна і колективна. Причому в деяких з них питома вага державних підприємств достатньо висока – досягає в загальній сумі власності на виробництва декількох десятків процентів. Вони успішно конкурують з підприємствами особистої власності.

Таким чином, для успішної реалізації ринкової економіки, а також налагодження виробництва та збуту продукції сільського господарства, державі необхідно опрацьовувати та видавати нову законодавчу базу та шукати нові, найбільш вигідні ринки збуту продукції.

Список використаної літератури

Азізов С. П., Канінський П. К., Скупий В. М. організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах, — Київ;

Зрібняк Л. Я., Полозенко М. Г. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах, — К.: «Урожай» 2009;

Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. – 2-ге вид., перероблене та доповнене, — К.: КНЕУ 2008;

Ткаченко В. Г., Лук’янець А. М., Головін В. Т. та ін. Організація сільськогосподарського виробництва в умовах Донбасу. Навчально – методичний посібник за редакцією доктора економічних наук, професора, академіка АЕН України В. Г. Ткаченко, — Луганськ, 2007

Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2007.

смотреть на рефераты похожие на «Организация, нормирование и оплата труда на предприятии»

Министерство общего и профессионального образования

Сочинский государственный университет туризма и курортного дела

Институт экономики и права

Курсовая работа на тему:

Организация, нормирование и оплата труда на предприятии ООО

«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ».

Сочи 2000 г.

СОДЕРЖАНИЕ

Введение. 2

Общие сведения о предприятии. 3

Организация труда. 4

Содержание и принципы организации труда. 4
Показатели эффективности труда. 5
Разделение и кооперация труда. 7
Категории персонала. 11
Профессиональные и квалификационные показатели работников. 12
Нормативные правовые акты по труду. 12
Мероприятия по совершенствованию организации труда. 13

Нормирование труда. 14

Нормы труда, их функции и роль норм труда в управлении производством. 14
Пути совершенствования норм труда. 16

Оплата труда. 18

Общие положения. 18
Тарифная система и бестарифный подход. 18
Особенности оплаты труда различных категорий персонала. 20
Роль надбавок и доплат в стимулировании труда. 21
Премии, их сущность. Система премирования на предприятии. 22

Выводы. 23

Приложения. 25

Схема распределения валовой выручки на частном предприятии. 25

Используемая литература. 26

Введение.

Труд как понятие обозначает целесообразную деятельность человека по производству продукции или оказания услуг и всегда связывается с физическими и психологическими затратами энергии. Труд, являясь источником производимых продуктов, услуг сам является товаром, который продается на рынке труда. Следовательно, на рынке труда продается процесс соединения энергии человека (его способностей, умений и вещества природы, в том числе и имеющего духовное происхождение), а цена труда в этом случае выступает в виде денежного эквивалента – заработная плата.
Организация труда – составная часть экономики труда – это организация труда людей в процессе производства. Она способствует рациональному соединению техники и персонала, оптимизирует эффективное использование живого труда, обеспечивает сохранение здоровья работников и повышения удовлетворенности трудом за счет изменения его содержания. Под организацией труда понимают деятельность по внедрению рекомендаций науки с целью рационализации процесса труда.
Нормирование труда – это часть организации труда на предприятии. Под нормированием труда понимают процесс установления научно-обоснованных норм затрат труда на выполнение работ. Научно-обоснованные нормы предполагают учет технических и технологических возможностей производства, учет особенностей применяемых предметов труда, его физиологически оправданную интенсивность, нормальные условия труда.
Оплата труда или заработная плата – это часть фонда индивидуального потребления населения. Она распределяется между наемными работниками, участвующими в общественно полезном труде и управлении, по количеству и качеству их труда.
В данной работе рассматриваются основные принципы организации, нормирования и оплаты труда на конкретном предприятии, в качестве которого выступает ООО «Лесстройматериалы» (далее предприятие).

Общие сведения о предприятии.

Предприятие «Лесстройматериалы» расположено в Центральном районе города
Сочи. Это частное предприятие занимается продажей строительных материалов.
Учредитель – Кривошеев Е. А. — физическое лицо, которое выполняет обязанности директора фирмы.
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» имеет обособленное имущество, самостоятельный баланс, расчетный и иные счета в учреждениях банков, печать, штампы и бланки со своим наименованием.
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» в своей деятельности руководствуется Конституцией
Российской Федерации, законами и иными правовыми и нормативными актами.
Данная фирма является частной коммерческой организацией, несет ответственность за результаты своей финансово-хозяйственной деятельности, за выполнение обязательств перед поставщиками и другими сторонами по хозяйственным договорам, перед бюджетом и банками.
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» от своего имени приобретает имущественные и личные неимущественные права и несет обязанности, выступает истцом и ответчиком в суде.
Данное учреждение отвечает по своим обязательствам находящимися в его распоряжении денежными средствами и имуществом.
Юридический адрес «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ»: 354000, г. Сочи, ул. Конституции
40.
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» осуществляет коммерческую деятельность, то есть деятельность по продаже строительных материалов, на основе имеющейся лицензии.
Предметом деятельности предприятия «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» является:
— Продвижение и продажа различных строительных материалов.

Таблица №1.

Список сотрудников предприятия «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ».
|Таб. № |Ф.И.О. |Должность |Оклад|Стаж |Пер. |ЧТС |% от |
| | | | | |надбавка |(руб) |пр. |
|1 |Кривошеев |Директор |10000|3 |- |- |- |
| |Е.А. | | | | | | |
|2 |Тацкий Н.С. |Гл. бухгалтер|6400 |15 |900 |- |- |
|3 |Иванов А.Р. |Менеджер по |- |1 |- |- |1% |
| | |пр. | | | | | |
|7 |Лесняк Р.А. |Менеджер по |- |3 |- |- |1% |
| | |пр. | | | | | |

Организация труда.

Содержание и принципы организации труда.

Организация труда – это составная часть экономики труда. Под организацией труда понимают: функцию управления, установление трудового порядка, деятельность по устройству чего-либо, структуру, строение, расположение частей, налаживание трудового процесса. Практически это означает:
— установление цели деятельности;
— внедрение рациональных приемов, методов и дисциплины труда;
— определение норм труда и его оплаты;
— организацию обслуживания рабочих мест, планирование и учет труда, подбор и расстановку кадров;
— разделение работ между исполнителями;
— создание безопасных методов труда;
— определение последовательности технологических операций;
Основные задачи организации труда:
— ресурсосберегающая;
— оптимизирующая (функция установления полного соответствия организации труда уровню технологии и энерговооруженности предприятия);
— формирование эффективного работника;
— трудощадящая (охрана труда);
— воспитательная и активизирующая;
Организация труда в своей основе способствует наилучшему соединению техники и людей, обеспечивает наиболее эффективное использование живого труда и направлена на сохранение здоровья работников, повышение их удовлетворенности трудом за счет повышения его содержания.
Существует два аспекта понимания организации труда. Первое – это неотъемлемая часть системы «человек – машина» и вторая – система «человек – человек». В этом втором, функциональном смысле, под организацией труда понимают функцию управления и взаимоотношения людей в процессе производства.

Что касается предприятия «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ», то здесь соблюдаются все выше приведенные принципы и задачи эффективной организации труда. Говоря об организации труда как о функции управления, необходимо отметить, что на данном предприятии эта функция осуществляется на основе иерархической структуры, предусмотренной в Учредительных документах и закрепленной в должностных инструкциях работников.

Схема №1.

Структура подчинения и должностных взаимоотношений.

Директор

(учредитель)

Главный бухгалтер

Агенты по продажам

Показатели эффективности труда.

Эффективность труда определяется:
— себестоимостью (издержки производства);
— рыночной стоимостью товаров и услуг – это рентабельность и прибыльность труда;
Эффективность производства (труда) может быть измерена через фондоотдачу путем сопоставления объемов производства со стоимостью основных фондов предприятия.
Если общая себестоимость товаров и услуг меньше общей рыночной стоимости товаров и услуг после их реализации и предприятие получило прибыль, то производства, а, следовательно, и труд – рентабельны.
Если стоимость объемов производства достаточно велика с тем, чтобы окупить стоимость основных фондов до срока их морального старения, то рентабельность предприятия считается высокой.
К основным показателям эффективности труда относят:
— качество продукции;
— себестоимость продукции;
— рыночная стоимость продукции;
— прогрессивность продукции;
— новизна продукции;

Анализ этих показателей на основе данных полученных на предприятии
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» выглядит следующим образом:
Показатель чистой текущей стоимости (в отечественной литературе интегральный экономический эффект) – это разность совокупного дохода от реализации продукции, рассчитанного за период реализации проекта, и всех видов расходов, суммированных за тот же период с учетом фактора времени (с дисконтированием разновременных доходов и расходов). В нашем случае этот показатель можно рассчитать с нарастающим итогом, то есть следующим образом:
— определим доходы за первый год работы (поквартально);
— определим расходы (поквартально);
— исчислим их разность (поквартально);
Исчисление доходов за первый год работы будем производить на основе объёма производства и, рассчитанных выше, продажных цен. Данные представим в таблицах.

Таблица №2.

Доходы предприятия за первый год.

Период Апрель, Май Июнь 3 квартал 4 квартал
Статья (руб.) (руб.) (руб.) (руб.)

Товары 63 300 210 700 398 400 52 800

Таблица №3.

Расходы предприятия за первый год.

Период Апрель, Май Июнь 3 квартал 4 квартал
Статья (руб.) (руб.) (руб.) (руб.)
Кап.вложения 193 000 — — —
С/с товаров 112 000 98 480 147 440 21 560

Таблица №4.

Расчет чистой текущей стоимости.

Период Апрель, Май Июнь 3 квартал 4 квартал
Статья (руб.) (руб.) (руб.) (руб.)

Доходы 63 300 210 700 398 400 52 800

Расходы 305 000 98 480 147 440 21 560
Показатель — 241 700 + 112 220 + 250 960 + 31 240

Таким образом, мы исчислили показатель чистой текущей стоимости по нашему предприятию с поквартальной разбивкой. Анализ этого показателя доказывает, что предприятие полностью окупается и является рентабельным.
Рентабельность – исчисляется как отношение валовой выручки к валовым издержкам предприятия. Этот показатель рассчитывается для каждого года реализации предпринимательского проекта и как среднегодовая величина.

В нашем случае расчет рентабельности будет выглядеть следующим образом:

R =(выручка/издержки) = 725.200/572.480 = 1.267

Таким образом, рентабельность предприятия «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» составляет 26,7%.

Разделение и кооперация труда.

Важное направление организации труда – разделение труда, представляющее собой расстановку работников по рабочим местам и закрепление за ними определенных обязанностей по их специальностям и квалификации.
Специализация трудовой деятельности обусловлена значительным увеличением производительности труда за счет его разделения, расчленения на ряд частичных функций, операций в пределах производительных циклов.
Рассматривая разделение труда внутри предприятия, следует выделить следующие основные его виды: 1) функциональное разделение труда между различными категориями работников предприятия; 2) разделение труда между группами рабочих по признаку технологической однородности выполняемых ими работ — профессиональное разделение труда; 3) разделение труда между группами рабочих в зависимости от сложности выполняемых ими работ — квалификационное разделение труда.
Следует отметить, что разделение труда, означая одновременное

сосуществование различных видов трудовой деятельности, играет важную роль в

развитии организации производства и труда: во-первых, оно является необходимой

предпосылкой процесса производства и условием повышения производительности

труда; во-вторых, позволяет организовать последовательную и одновременную

обработку предмета труда во всех_фазах производства; в-третьих; способствует

специализации производственных процессов и совершенствованию трудовых

навыков участвующих в них работников. Но разделение труда как процесс

специализации работников нельзя рассматривать лишь как сужение сферы

деятельности человека путем выполнения все более ограниченных функций и

производственных операций. Разделение труда является многосторонним,

сложным процессом, который, меняя свои формы, отражает действие объективного

закона перемены труда. В то же время необходимо учитывать

существование границ целесообразности в процессе разделения труда,

игнорирование которых может отрицательно сказаться на организации и

результатах производства. В связи с этим особенно важное значение имеют

следующие требования: разделение труда не должно приводить к снижению

эффективности использования рабочего времени и оборудования; 2) оно не должно

сопровождаться обезличкой и безответственностью в организации производства;

3} разделение труда не должно быть чрезмерно дробным, чтобы не усложнять

проектирование и организацию Производственных процессов и нормирование

труда, а также не снижать квалификацию рабочих, не лишать труд

содержательности, не делать его монотонным и утомительным.
Другим направлением функционального разделения труда является разделение работников на основных и вспомогательных. Первые из них непосредственно участвуют в измерении формы и состояния обрабатываемых предметов труда, например, рабочие литейных, механических и сборочных цехов машиностроительных предприятий, занятые выполнением технологических операций по изготовлению основной продукции. Вторые непосредственного участия в осуществлении технологического процесса не принимают, но создают необходимые условия для бесперебойной и эффективной работы основных рабочих. Значение отделения вспомогательных работ от основных заключается в следующем. Это, во-первых, улучшает использование рабочего времени; во- вторых, повышает эффективность использования оборудования, позволяет лучше организовать уход за ним, ремонт и всякого рода обслуживание; в-третьих обеспечивает непрерывность работы и, наконец, снижает общие затраты труда на единицу продукции.

Различают следующие формы разделения труда на предприятиях:
— технологическое;
— функциональное;
— профессиональное;
— квалификационное;

На предприятии «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» применяются функциональная и профессиональная формы разделения труда.
Функциональное разделение труда осуществляется в зависимости от характера выполняемых работниками функций. По этому принципу на предприятии
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» произведено деление на управленческий персонал, в лице директора и главного бухгалтера, и на обслуживающий персонал, в лице менеджеров по продажам.
Профессиональное разделение труда осуществляется по специальностям и профессиям. На предприятии «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» это разделение произведено по следующим специальностям:
1. Менеджер;
2. Бухгалтер;
3. Реализатор;

Организация труда включает кооперацию труда, которая предполагает установление системы производственной взаимосвязи между работниками, обеспечивающей согласованность совместных действий работников в процессе производства. Существование разделенного труда (по функциональному, профессиональному и квалификационному признакам) объективно требует установления определенных соотношений и взаимодействия между видами труда.
Без этого производство невозможно. Между работниками и их отдельными группами, коллективами должно быть организовано взаимодействие, или осуществлена кооперация. То есть должна быть обеспечена планомерная деятельность многих участников производства для достижения определенного производственного эффекта. Эта деятельность должна быть согласована в пространстве, т.е. установлены необходимые производственные связи между работниками, коллективами бригад, участков, цехов и служб, и во времени, путем организации сменной работы (взаимодействие между сменами), осуществления работы по графику (часовому, сменно-суточному, недельному, декадному и т.п.) В конечном итоге должно быть обеспечено полное использование рабочей силы и средств труда, непрерывное течение производственных процессов, ритмичное выполнение работ, повышение производительности труда. В этом выражается эффективность кооперации труда
Следуем иметь в виду, что кооперация труда не означает лишь достижения рациональных пропорций в затратах труда различных видов, а предполагает установление социально-трудовых взаимоотношений между участниками производства согласование интересов людей и целей производства На ведущее место среди коллективных форм организации современного труда хозяйственная практика выдвинула производственные бригады, групповые формы организации труда. В общем виде бригада представляет собой группу работников совместно осуществляющих производственный процесс или отдельную его часть н коллективно отвечающих за результаты своей работы. Для создания бригад необходимо соответствующие материально-технические н организационные предпосылки, связанные либо с невозможностью распределения общей работы между отдельными исполнителями, либо необходимостью обеспечения четкого взаимодействия между основными и вспомогательными работниками для достижения более высокого результата в труде, либо с трудностью точного определения обязанностей и объема работы отдельных работников при отсутствии у них постоянных рабочих мест. Обязательными условиями бригадной организации труда являются наличие производственной связи между работниками в процессе труда и общей цели выполняемых работ. Основными видами бригадной организации труда являются специализированные и комплексные бригады,_
Специализированные бригады часто называют профессиональными, поскольку они, как правило, состоят из работников одной профессии и выполняют однородные технологические процессы. В отличие от них комплексные бригады включают работников разных профессий, выполняющих комплекс взаимосвязанных, технологически разнородных работ. Каждому члену такой группы поручается выполнение определенной работы, соответствующей его квалификации. Но строгого разделения труда здесь нет, работники могут привлекаться к выполнению других работ, входящих в общий комплекс производственного задания. Этим определяются особенности и преимущества комплексных бригад, заключающиеся в возможностях совмещения специальностей, освоения смежных работ, формирования работников.
При простой кооперации труда все работники выполняют однородную работу.
Сложная кооперация, основанная на разделении труда, обеспечивает более рациональное использование средств производства и рабочего времени, приводит к росту производительности труда.
Организация труда при осуществлении кооперации труда внутри предприятия включает несколько уровней:
— внутрибригадная кооперация – объединяет рабочих, совместно выполняющих единое для бригады производственное задание и несущих коллективную ответственность за результат работы бригады;
— внутрицеховая кооперация специализированных участков; ее цель – взаимоувязка их деятельности по выпуску продукции цеха;
— внутриучастковая кооперация отдельных работников или производственных бригад по выпуску, закрепленной за участком продукции;
— межцеховая кооперация специализированных цехов, направленная на обеспечение взаимодействия по выпуску конечной продукции;

Разделение и кооперация труда определяют социальную структуру коллектива, которая соответствует иерархической схеме подчиненности и предполагает разделение его на социальные группы в зависимости от профессий и квалификации.

Категории персонала.

Существуют следующие категории персонала:
— руководители – к ним относятся работники, занимающие должности руководителей предприятия (директора, главные специалисты);
— специалисты – ответственные работники, занимающие управленческие должности, осуществляющие контроль и учет работ на предприятии;
— служащие – работники, осуществляющие подготовку и оформление документов, хозяйственное обслуживание;
— работники – лица непосредственно участвующие в осуществлении производственного процесса;
Каждая категория персонала имеет свои права и обязанности, оговариваемые в должностных инструкциях и контрактах.

Рассматривая в качестве примера предприятие «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ», нужно отметить, что здесь осуществляют свою деятельность следующие категории персонала:
— руководитель – в лице директора предприятия;
— специалист – в лице главного бухгалтера;
— работники – в лице менеджеров по продажам;
В качестве примера рассмотрим должностную инструкцию на должность главного бухгалтера:

Должностная инструкция.
Общие положения:
— Главный бухгалтер обеспечивает ведение бухгалтерского учета хозяйственных операций на предприятии.
— Главный бухгалтер назначается и освобождается от должности директором предприятия.
— В своей деятельности главный бухгалтер подчиняется непосредственно директору предприятия.
— Главный бухгалтер должен иметь соответствующее экономическое образование.
— В своей деятельности главный бухгалтер руководствуется законодательством

РФ, Уставом предприятия, приказами и распоряжениями директора предприятия, настоящей должностной инструкцией.
Функции:
— Ведение и составление бухгалтерской отчетности на предприятии.
Должностные обязанности:
— Соответствующее выполнение своих функций.
— Выполнение распоряжений и приказов директора предприятия.
— Соблюдение трудовой дисциплины.
Права:
— Получать один раз в год оплачиваемый отпуск.
— Своевременно получать начисленную заработную плату.
Ответственность:
— Главный бухгалтер несет ответственность за четкое и своевременное выполнение должностных обязанностей, предусмотренных данной инструкцией.

Профессиональные и квалификационные показатели работников.

Профессиональные и квалификационные показатели работников предприятиеа
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» представим в таблице.

Таблица №5.

Профессиональные и квалификационные показатели работников ООО

«Лесстройматериалы».
|Ф.И.О. |Проф. Образование |Квалификация |Кт для БСОТ |
|Кривошеев Е.А. |Экономист – менеджер |Стаж 3 года | |
|Тацкий Н.С. |Бухгалтер |Стаж 15 лет | |
|Иванов А.Р. |Реализатор |Стаж 1 год | |
|Лесняк Р.А. |Реализатор |Стаж 3 года | |

Нормативные правовые акты по труду.

К нормативным правовым актам по труду относят:
— Кодекс законов о труде;
— Местные (краевые и городские) законы;
— Трудовые контракты;
— Национальные межпрофессиональные коллективные соглашения;
— Коллективные договоры между работодателем и работниками;
— Статистическая отчетность по труду;
Все вышеуказанные документы являются нормативно-правовыми актами, которые регулируют трудовые социально-экономические и профессиональные отношения между работодателем и работниками на предприятии, в учреждении, организации.

Предприятие «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» опирается в своей деятельности как на федеральные и местные законы о труде, так и на трудовые контракты, заключенные с каждым работником персонально.
В трудовых контрактах оговариваются сроки периода найма работника, норма рабочего времени, система и тарифы оплаты его труда, права и обязанности работника, меры его поощрения и наказания.

Мероприятия по совершенствованию организации труда.

Мероприятия по совершенствованию организации труда базируются на основе:
— Организации аттестации рабочих мест;
— Аудиторского анализа использования труда, цель которого – экономичное использование рабочей силы;
Рабочее место – первичное звено производства. Организация рабочего места
– это своевременное обеспечение рабочего места сырьем, энергией, инструментом, материалом, включает наладку и ремонт оборудования.
Организация рабочих мест, как вид деятельности по организации труда, требует систематического проведения аттестации рабочих мест, которая позволяет определить технологические отступления от нормативных требований.
Аттестация рабочих мест предполагает их полное описание и заключение о соответствии новым требованиям технологии производства и научной организации труда. По результатам аттестации даются предложения по рационализации рабочих мест. Малоэффективные рабочие места ликвидируются.

Что касается предприятия «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ», то здесь аттестация рабочих мест и аудиторский анализ использования труда не проводятся, так как это нецелесообразно.

Нормирование труда.

Нормы труда, их функции и роль норм труда в управлении производством.

Нормирование труда – это часть организации труда на предприятии, вид деятельности по управлению производством. Под нормированием понимают процесс установления научно-обоснованных норм затрат труда на выполнение работ. Нормирование труда многоаспектная деятельность, цель которой – определение необходимых затрат и результатов труда и соотношения между численностью персонала и количеством единиц оборудования. Научно- обоснованные нормы отражают технические и технологические возможности производства, учитывают особенности применяемых предметов труда, физиологически оправданную интенсивность труда и его нормальные условия.
Основные виды норм труда:
— Нормы времени (длительность и трудоемкость производственных операций);
— Норма выработки;
— Нормы обслуживания;
— Нормы численности;
— Нормы управляемости;
— Нормированные задания;
Для определения составных частей, из которых складываются различные нормы труда, необходимо изучить классификацию затрат рабочего времени, в соответствии с которой все рабочее время исполнителя или группы работников подразделяются на время работы и время перерывов.
Комплексное обоснование норм труда с учетом взаимосвязи технических, психофизиологических и социальных факторов следует рассматривать как поиск оптимального значения нормы и определяющих ее характеристик для технологического и трудового процессов.
Существуют два основных метода разработки норм труда:
— Опытно-статистический;
— Аналитический;
Опытно-статистический (суммарный) метод используется для разработки нормы без поэлементного анализа операций, то есть в целом на всю работу. Он основан на использовании и суммировании опыта нормировщика, и статистических данных о фактических затратах времени на аналогичную работу в прошлом. Метод оперативен и сравнительно дешев, он применяется для разработки первичных норм труда, которые не относятся к научно-обоснованным нормам.
Аналитический метод позволяет устанавливать научно-обоснованные нормы труда. Этому способствует поэлементное нормирование, расчленение нормируемой операции на составляющее ее элементы, выделение в процессе нормирования технических, организационных, экономических и социальных факторов. Это позволяет проектировать рациональный состав операции и наилучшее сочетание факторов и условий труда, влияющих на их продолжительность. Данный метод нормирования предполагает разработку организационно-технических мероприятий, обеспечивающих внедрение установленных норм.
В процессе нормирования труда используют следующие нормативы:
— Нормативы режимов работы оборудования;
— Нормативы времени;
— Нормативы численности;
— Типовые нормы;
Роль нормирования труда особенно важна при оценке и контроле издержек производства, в том числе, издержек на рабочую силу. Важнейшим показателем наряду с трудоемкостью является заработная плата в расчете на одну операцию.

На предприятии «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» также разрабатываются и устанавливаются нормы труда. В связи со спецификой данного предприятия, реально можно говорить только о норме времени, которая рассчитывается на основе нормативов времени.
Рассмотрим нормативный баланс рабочего времени одного среднесписочного работника младшего обслуживающего персонала предприятиеа
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ»:

Таблица №6.

Нормативный баланс рабочего времени среднесписочного работника
|№ п/п |Показатели |Июнь |Июль |Август |
|1 |Календарный фонд времени, дней |30 |31 |31 |
|2 |Праздничные дни |0 |0 |0 |
|3 |Выходные дни |4 |5 |5 |
|4 |Номинальный фонд, дней |26 |26 |26 |
|5 |Неявки на работу, дней |0 |0 |0 |
| | В том числе: | | | |
| |Невыходы по болезням |1 |1 |1 |
|6 |Явочный фонд, дней |25 |25 |25 |
|7 |Номинальная продолжительность рабочего дня, |10 |10 |10 |
| |часов | | | |
|8 |Потери рабочего времени в день за счет |0 |0 |0 |
| |простоев, часов | | | |
|9 |Реальная продолжительность рабочего дня, часов |10 |10 |10 |
|10 |Реальный фонд рабочего времени, часов в месяц |250 |250 |250 |

Выполнение или невыполнение данных нормативов влияет на размер оплаты труда работников: перевыполнение сулит материальное вознаграждение, недовыполнение – обратные меры.

Пути совершенствования норм труда.

Нормы должны в ногу с вводом нового и модернизированного оборудования, с внедрением прогрессивных технологий и материалов, с улучшением конструкций изделий, усовершенствованием оснастки, инструментов, с повышением уровня механизации и автоматизации, рационализацией рабочих мест, с внедрением рационализаторских предложений и, наконец, корреспондироваться с отраслевыми, межотраслевыми нормативами по труду.
Основанием для изменения норм труда является также истечение срока действия временных норм. В целях планомерной работы по снижению трудовых затрат и совершенствованию действующих норм на предприятии до начала года разрабатывается календарный план замены и пересмотра норм труда.
Внедрение и пересмотр норм труда происходит постоянно. Нормы не могут оставаться неизменными из-за постоянного снижения трудоемкости изготовления продукции. Поэтому на предприятиях осуществляется работа по использованию резервов роста производительности труда и установлению прогрессивных норм.
Эта работа ведется комплексно и включает: аттестацию рабочих мест, разработку и реализацию плана технического развития и совершенствования организации производства.
Чаще всего нормы труда пересматриваются в процессе аттестации рабочих мест, предусматривающей оценку качества действующих на данных рабочих местах норм труда как одного из важнейших показателей организационно- технического уровня производства.
Осуществляется и плановая аттестация норм труда, когда оценка качества действующих норм предполагает проверку каждой нормы на соответствие уровню производства и труда.
Аттестованными признаются технически обоснованные нормы, соответствующие достигнутому уровню техники и технологии, организации производства и труда.
Анализ нормирования труда проводится с целью проверки рациональности установленных норм и соответствия их общественно необходимым затратам труда. При этом проводится поиск сокращения затрат времени путем устранения отдельных элементов технологических операций, замены их более рациональными приемами труда. Главное – это перекрытие времени ручного труда временем работы машины. Изучение операционных затрат рабочего необходимо для совершенствования норм труда.

Оплата труда.

Общие положения.

Экономической основой доходов по труду, собственно заработной платы, является компенсация, получаемая работником за затраты его труда в процессе создания и реализации общественно необходимого продукта, признанного потребителем.
Заработная плата – это часть фонда потребления, которая поступает как вознаграждение работникам за результаты их труда, в соответствии с его количеством и качеством, получаемая в виде суммы денег от работодателей.
Размер заработной платы определяется количеством и качеством труда и его результативностью, а также договором о найме (контрактом), законами спроса и предложения.
Заработная плата выплачивается в виде премий, гонораров, месячных окладов и социальных выплат, вознаграждение рабочим, управляющим, служащим, всем тем, кто отдает свой труд частным, акционерным, кооперативным или государственным предприятиям, действующим на рынке как покупатели рабочей силы.
Организация оплаты труда на предприятии и в учреждении состоит из следующих последовательных действий:
— определение систем оплаты труда и способа учета при оплате в соответствии с результатами труда;
— определение трудовых обязанностей, норм трудовых затрат;
— определение условий оплаты труда, то есть оплату за норму труда;
— определение порядка изменений всех вышеназванных элементов и условий труда;

Тарифная система и бестарифный подход.

Тарифная система – это совокупность нормативов, с помощью которых дифференцируется заработная плата рабочих и служащих в зависимости от условий труда, его сложности.
Тарифная система оплаты труда включает тарифно-квалификационные справочники, тарифные сетки, тарифные ставки. Ее применение в рыночных условиях ничем не ограничено и прослеживается по степени применения ее отдельных элементов.
На основании тарифно-квалификационных справочников рабочим присваиваются тарифные разряды в соответствии с их знаниями, умениями и навыками. В едином тарифно-квалификационном справочнике (ЕТКС) определены все виды работ по профессиям, по степени их сложности.
Роль справочника в организации предприятия и его функциональной структуры велика в условиях рыночных отношений, поскольку он является нормативным документом, обеспечивающим рациональное разделение труда, правильный подбор, расстановку и использование кадров, единство в определении должностных обязанностей служащих и предъявляемых к ним квалификационных требований.
Тарифная сетка-шкала, применяемая для установления соотношения в оплате труда в зависимости от уровня квалификации, имеет вид таблицы тарифных разрядов и соответствующих им тарифных коэффициентов. Тарифный коэффициент рабочего первого разряда принимается за единицу. Необходимость тарифной сетки обусловлена установлением соотношения оплаты труда рабочих различных разрядов. Разряд рабочих обеспечивает дифференциацию оплаты труда и распределение работ по разрядам. Тарифная сетка позволяет с помощью тарифных коэффициентов соотнести почасовую оплату труда рабочих различных разрядов к первому разряду (минимальному уровню оплаты труда), то есть, необходима для определения почасовых ставок рабочим различных разрядов.

В условиях оплаты труда по тарифам и окладам достаточно трудно избавиться от уравниловки, преодолеть противоречие между интересами отдельного работника и всего коллектива. В качестве возможного варианта совершенствования организации труда часто применяют бестарифную систему оплаты труда, оправдавшую себя на многих предприятиях.
Бестарифный вариант организации заработной платы в основу оценки трудового вклада ставит квалификационный уровень работника, характеризуемый вполне определенным набором признаков, оговоренных между работником и работодателем. Предполагается, что этот квалификационный потенциал работника остается постоянно используемым и не очень колеблется, какими бы ни были конкретные производственные обстоятельства. Возникающие отклонения от средних условий использования квалификационного потенциала работника, сказывающиеся на общем результате труда при бестарифном варианте организации заработной платы, должны быть оценены с помощью специальных корректирующих коэффициентов. Введение коэффициентов, используемых при бестарифном варианте организации заработной платы, нередко сопровождаются отказом от поэлементного нормирования труда, выписывания нарядов на выполняемые работы и многих других привычных форм контроля за трудовым вкладом работников. Более того, дело оценки трудового вклада становится часто уже не функцией специалистов по труду, а функцией руководителей и самих работников.
В наиболее общем виде бестарифный вариант организации заработной платы можно было бы охарактеризовать следующими основными признаками:
— предопределенностью уровня оплаты труда работника от величины фонда заработной платы, начисленного по коллективным результатам работы;
— относительной степенью гарантированности оплаты, базирующейся на присвоении каждому работнику относительно постоянных коэффициентов трудового участия;
— постоянно осуществляемой «оценкой заслуг» работника в его трудовом коллективе;
При «бестарифной» модели организации заработной платы присвоение работнику определенного квалификационного уровня не сопровождается параллельным установлением ему соответствующей тарифной ставки оклада.
Поскольку «бестарифные» системы оплаты труда ставят заработок работника в полную зависимость от конечных результатов работы трудового коллектива, то применять их можно только там, где трудовой коллектив полностью несет ответственность за эти результаты.

Особенности оплаты труда различных категорий персонала.

На предприятии «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» используют следующие методы начисления заработной платы:
— штатно-окладная система;
— сдельно-премиальная система;
При начислении зарплаты работникам предприятиеа «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» тарифная сетка не используется в виду того, что все тарифы оплаты труда оговорены в трудовых контрактах работников и установлены индивидуально, в зависимости от условий найма на работу.

Таблица №7.

Формы и тарифы оплаты труда работников частного предприятия.
|Должность |Система оплаты труда |Оклад, руб |% от продаж |
|Директор |Штатно-окладная |10000 |— |
|Бухгалтер |Штатно-окладная |6400 |— |
|Реализатор |Простая сдельная |— |1% |
|Реализатор |Простая сдельная |— |1% |

Расчет месячной зарплаты работников частного предприятия производится следующим образом:
— штатно-окладный метод применяется для расчета зарплаты бухгалтера и директора предприятия, в его основу положен размер постоянного оклада, устанавливаемого персонально, который при расчете умножается на процент отработанных дней, который представляет собой отношение фактически отработанных дней к количеству рабочих дней в данном периоде;

З = Оклад * (Ко/Кр)
— простой сдельный метод используется при расчете заработка агентов по продажам, в его основе лежит процент от сделки, который получает в виде заработка каждый агент. Сумма заработка целиком и полностью зависит от объёма сделки за период;

З = С% * Vс
Для наглядности представим расчет основного заработка персонала частного предприятия за июнь месяц:

Таблица №8.

Расчет основного заработка работников ЧП.
| |Начислено |
|Таб.ном|Ф.И.О. |Должность |по |по % ставке |Всего |
|ер | | |осн.окладу | | |
|1 |Кривошеев |Директор |10000 |- |10000 |
| |Е.А. | | | | |
|2 |Тацкий Н.С. |Гл. бухгалтер|7300 |- |7300 |
|3 |Иванов А.Р. |Менеджер по |- |2 105,00р. |2 105,00р. |
| | |пр. | | | |
|4 |Лесняк Р.А. |Менеджер по |- |2 105,00р. |2 105,00р. |
| | |пр. | | | |

Роль надбавок и доплат в стимулировании труда.

Стимулирование труда – одна из важнейших форм повышения мотивации к труду и на трудовое поведение работника. Стимулирование может быть материальным и моральным. Стимулирование труда — процесс, требующий особенно тщательной подготовки. Если, например, доплаты не привели к ожидаемому повышению качества, производительности труда, или дисциплины труда, то назад доплаты забрать будет невозможно.
Денежное стимулирование оказывает наиболее мощное воздействие на мотивацию к труду. Однако, постоянное повышение уровня оплаты труда не способствует ни поддержанию трудовой активности, ни росту производительности труда. Происходит привыкание к этому виду воздействия.

Что касается предприятия «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ», то здесь роль надбавок и доплат в стимулировании труда работников невелика. Это объясняется тем, что уже в самих методах начисления зарплаты работникам предприятия
«ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» заложены факторы стимулирующие работника. Так, зарплата менеджеров по продажам напрямую зависит от объёма продаж, и чем он будет больше, тем большее вознаграждение получит работник.
Единственный вид надбавок к зарплате работникам ЧП является надбавка за выслугу лет. Она начисляется тем работникам предприятия, стаж которых составляет более 7 лет, и варьируется в диапазоне от 500 до 1000 рублей, в зависимости от выслуги лет работника.
Надбавку за выслугу лет в ЧП получают бухгалтер Тацкий Н. С. в размере
900 рублей, при этом его стаж составляет 15 лет.

Премии, их сущность. Система премирования на предприятии.

Премирование работников играет немаловажную роль на любом предприятии.
Оно является одним из самых эффективных способов трудового стимулирования работников предприятия.
Премии обычно начисляют при перевыполнении плана работником, то есть при условии максимальной трудовой отдаче работника.
Размер премий устанавливают заранее. Это необходимо для того, чтобы работник еще перед началом трудовой операции знал, что при более качественном ее выполнении его ждет гарантированная сумма определенных размеров.
На предприятии «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» планируется ввести систему премирования в форме сдельно-премиального метода оплаты труда. Так, за превышение объёма продаж, нежели предусмотрено по рабочему плану, заработок менеджера будет исчисляться на основе премиального коэффициента (Кп =
0,15).

Выводы.

В данной работе были рассмотрены основные принципы организации, нормирования и оплаты труда на предприятии «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ».
Говоря об организации труда как о функции управления, необходимо отметить, что на данном предприятии эта функция осуществляется на основе иерархической структуры, предусмотренной в Учредительных документах ЧП и закрепленной в должностных инструкциях работников.
Мы исчислили показатель чистой текущей стоимости по нашему предприятию с поквартальной разбивкой. Анализ этого показателя доказывает, что предприятие окупается и является рентабельным. Рентабельность составляет
26,7%. Но этот показатель не учитывает налогообложения, с учетом которого он составит меньший процент.
Разделение и кооперация труда определяют социальную структуру коллектива, которая соответствует иерархической схеме подчиненности и предполагает разделение его на социальные группы в зависимости от профессий и квалификации.
Нужно отметить, что здесь осуществляют свою деятельность следующие категории персонала:
— руководитель – в лице директора предприятия;
— специалист – в лице главного бухгалтера;
— работники – в лице менеджеров по продажам;
На предприятии «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» также разрабатываются и устанавливаются нормы труда. В связи со спецификой данного предприятия реально можно говорить только о норме времени, которая рассчитывается на основе нормативов времени.
При начислении зарплаты работникам предприятия «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» тарифная сетка не используется в виду того, что все тарифы оплаты труда оговорены в трудовых контрактах работников и установлены индивидуально, в зависимости от условий найма на работу.
Единственный вид надбавок к зарплате работникам ЧП является надбавка за выслугу лет. Она начисляется тем работникам предприятия, стаж которых составляет более 7 лет, и варьируется в диапазоне от 500 до 1000 рублей, в зависимости от выслуги лет работника.
На предприятии «ЛЕССТРОЙМАТЕРИАЛЫ» планируется ввести систему премирования в форме сдельно-премиального метода оплаты труда. Так, за превышение объёма продаж, нежели предусмотрено по рабочему плану, заработок менеджера будет исчисляться на основе премиального коэффициента.

Приложения.

Схема распределения валовой выручки на частном предприятии.

Следует отметить, что сумму предпринимательского дохода получает директор
ЧП Кривошеев Е. А., так как он является единственным учредителем предприятия.

Используемая литература.

1. Адамчук В.В. и др. Организация и нормирование труда. М. 1999.
2. Базаров Т.Ю., Еремин Б.Л. Управление персоналом. М. 1998
3. Генкин Б.М. Экономика и социология труда. М. 1998.
4. Грязное А.Я. Основы организации и оплаты труда. М. 1997.
5. Рофе А.И., Жуков А.Л. Теоретические основы экономики и социологии руда.

М. 1999.
7. Завельский М.Г. Экономика и социология труда. М. 1998.
8. Кулинцев И.И. Экономика и социология труда. М. 1999.
9. Колосницына М.Г. Экономика труда. М. 1998.
10. Костюков Н.И. и др. Организация, нормирование и оплата труда. Р.-на-Д.
1993.
11. Меликьян Г.Г. Экономика труда и социально-трудовые отношения. М. 1996.
12. Мондена Я. и др. Как работают японские предприятия. Пер. с англ. М.
1989г.
13. Охрана труда. Нормативные документы. М. 1999.
14. Погосян Г.В. Практикум по экономике, организации и нормированию труда.
М. 1991.
15. Рофе А.И., Жуков А.Л. Теоретические основы экономики и социологии руда.
М. 1999.
16. Рофе А.И. и др. научная организация труда. М. 1998.
17. Рофе А.И. и др. рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов для труда. М. 1997.
18. Рональд Дж. Эренберг, Роберт С. Смит. Современная экономика труда. Пер. с англ. М. 1996.
19. Слезингер Г.Э. Труд в условиях рыночной экономики. М. 1996.
20. Справочник директора предприятия. Под ред. Лапусты М.Г. М. 1998.
21. Сыроватская Л.А. Трудовое право. М., 1995.
22. Фильев В.И. Нормирование труда. М., 1997.
————————

Выполнил: студент группы 97-ЭУ-1

Кривошеев И.Е.

Проверил: к.т.н. Волков Г. Ф.

Прибыль от реализации

Чистая прибыль

Резервный фонд

Фонд воспроизводства (себестоимость услуг)

Балансовая прибыль

Сумма налогов и платежей

Предпринимательский доход

Міністерство аграрної політики України Уманський державний аграрний університет

Кафедра фінансів і кредиту

Курсова робота

з курсу «Податкова система»

Організація товарообмінних операцій на прикладі ДП ДАК «Хліб України» Крижопільський елеватор

Гончаренко Віталій Васильович

42-ПО ГРУПИ

Науковий керівник: професор Дем’яненко М.Я.

Умань – 2009

Вступ

1. Вплив світової фінансової кризи на зростання бартерних розрахунків підприємств АПК

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ДП ДАК «Хліб України» Крижопільський елеватор

2.1 Організаційно — економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

3. Стан та перспективи організації розрахунків на підприємствах агропромислового комплексу

3.1 Товарообмінні операції як система розрахунків підприємств

3.2 Теоретичні аспекти організації оподаткування бартерних операцій

3.3 Організація розрахунків на підприємстві як основна передумова мінімізації бартерних операцій

3.4 Шляхи мінімізації бартерних операцій

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Світова фінансова криза має негативний вплив на економіку України в цілому і на агропромисловий комплекс зокрема.

Особливість кругообігу коштів разом з їх авансуванням в оборот відмічається підприємств агропромислового комплексу, оскільки в першому півріччі, як правило здійснюється авансування затрат у виробництво , а в другому — навпаки вихід продукції.

Таке становище створює для підприємств АПК додаткові фінансові труднощі, що вимагає застосування таких неординарних видів розрахунків як товарообмінні. За такої ситуації порушуються принципи платіжного обігу. Як свідчить практика, за останні роки значно змінилася структура платіжного обігу. У ринковій економіці існує ряд підходів до вирішення питань мінімізації товарообмінних операцій.. Наприклад, крива Лаффера, діаграма Лоренца, коефіцієнт Джіні. Але використовувати їх теоретичні концепції в умовах затяжної фінансової кризи неможливо. Однією із складових реформувань і розвитку економіки України, забезпечення її фінансової стабільності є подальша розробка теоретичних основ організації платіжного обороту та мінімізації товарообмінних операцій.

За останні роки , підприємства АПК кардинально змінюють всі форми розрахунків Таке становище сприяло скороченню не тільки на рівні підприємств агропромислового комплексу , але і інших галузей економіки України бартерних операцій, що в свою чергу призвело до скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості .Але починаючи з четвертого кварталу 2008 року підприємства економіки України відчули всі негаразди світової фінансової кризи, що негативно вплинула на платіжний та постачальницький оборот. Це не сприяло нормалізації платіжного обігу, зменшення взаємної заборгованості підприємств і підвищення відповідальності суб’єктів господарювання за стан платіжної дисципліни. Важливу роль у вирішенні цього питання відіграють методи регулювання грошового руху. Ці методи є специфічними для сфер готівкового обігу. Організація безготівкового грошового обігу органічно пов’язана з організацією бухгалтерського обліку.

В сьогоднішніх умовах суттєво зростає значення й потреба в ефективних й надійних інструментах безготівкових розрахунків. Розбіжності в рівнях суспільно-економічного розвитку між окремими підприємствами, інколи — невпевненість в діловій репутації партнерів, відсутність багаторічних ділових відносин та багато інших моментів призводять до того, що розрахунки вимагають організації потоку товарів від продавця до покупця й побудови ланцюжків платежів, що їх пов’язуватимуть.

Все це в певній мірі стосується і підприємств аграрного сектору економіки як складової економіки України.

Актуальність обраної теми курсової роботи безспірна. Остання чверть сторіччя виявилась періодом глибоких змін в банківській справі, багато численних нововведень в організації, методах управління банків й формах обслуговування ділового сектору й різноманітних груп населення.

Разом з тим теоретичні, методичні, методологічні та практичні питання організації платіжного обігу, призводять до численного застосування бартерних операцій.

Таким чином виникає об’єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і методологічних розробок з метою вдосконалення процесів розрахунків підприємств АПК та мінімізації бартерних операцій.

Теоретичною основою написання роботи є діалектичний метод пізнання. При написанні роботи використані Закони України, Постанови, інструктивні матеріали міністерства фінансів, міністерства аграрної політики України, НБУ, праці вітчизняних та зарубіжних економістів з питання грошового обігу планові та фактичні дані досліджуваного підприємства..

При дослідженні використано балансовий, аналітико-конструктивний, графічний метод, метод середніх величин та інші методи

1. Вплив світової фінансової кризи на зростання бартерних розрахунків підприємств АПК

Механізм впливу організації бартерних розрахунків і платіжного обороту на ефективність виробництва є тривалим. Позитивні результати Україна, як засвідчує економіст В.Д. Семенов ( ЗО, с.7) отримає в перспективі.

Розглядаючи третю стадію кругообігу авансованої частини засобів праці економіст В.Н. Кравець ( 27, с.19) відмічає факт досить таки інтенсивної переходу виробленої продукції в грошову форму.

Гроші , на його думку ( 27, с.20) обслуговують товарний обмін між суб’єктами господарювання, вони є мірилом вартості продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Продукція вважається реалізованою, а послуги -наданими, якщо вони оплачені покупцем чи замовником, а грошові кошти надійшли на рахунок постачальника. Розрахунки здійснюються або як безготівкові, або з використанням готівкових коштів. Сукупність усіх грошових розрахунків, незалежно від способу та форми їх здійснення, є платіжним оборотом. Реалізація сучасної політики , особливо в сфері аграрного сектору

економіки , як відмічає економіст А.М. Кузьмінський ( 26, с.29) повинна

Пострадянські реформи в Україні здійснювались у руслі лібералізму монетаризму, про що неодноразово заявляли їхні ініціатори. При цьому варто нагадати, що монетаризму, як напрямку економічної думки представленому, насамперед, Чикагзькою школою на чолі з Фрідменом, який набув поширення з 70 рр., протистоїть кейнісіанство, основи якого ще в 30-х рр. заклав англійський економіст Дж.Кейнс. Тоді він і обґрунтував про неможливість подальшого розвитку капіталістичної економіки без посилення втручання в неї держави. Потім кейнсіанці теоретично підтвердили правомірність застосування тих методів державного регулювання економіки, що практикувалися багато десятиліть урядами розвинутих країн із часів нового курсу Ф.Рузвельта, який вивів США з великої депресії 30-х рр.

Готівковий обіг та розрахунки підприємств АПК за період становлення самостійності держави, як справедливо відмічає економіст С.Р.Івченко (24,7 с.27) зазнали великих змін. Це стосується і переробних підприємств , які зазнали величезних втрат від розбалансування платіжного обігу.

Стан економіки підприємств АПК, особливо переробної галузі , як справедливо відзначає економіст П.Д. Біленчук (20, с.74) в значній мірі залежить від використання діючих форм безготівкових розрахунків. Адже, чим більша їх частка в загальному товарообігу, тим міцніший стан грошового обігу в цілому в країні, і, зокрема, на окремо взятому підприємстві. Але, слід відмітити , що з переходом економіки на ринкові умови значно змінилися і система розрахунків.

При створенні підприємств корпоративного типу на основі приватної власності, шляхом внесення до статутних фондів належної працівникам частки приватизованого майна, землі та власних коштів на думку економіста О.Г. Левандівського( 28, с.40 ) слід дотримуватися вимог розрахунків, притаманних для корпорацій, виходячи з Закону України «Про господарські товариства» Отже, на думку автора , реформуючи власність підприємств, необхідно змінити і методологічні підходи в системі розрахунків, надати їм більше прав в організації платіжного обороту, вибору форм і методів розрахунків. Такої думки притримуються ряд економістів як теоретиків так і практиків. Зокрема, економіст Р.С.Тимохін (31,с.8 ) відмічає, що за останні часи у зв’язку з наданням підприємствам широких прав у використанні власних фінансових ресурсів вибір форми розрахунків знаходиться в прямій залежності від вибору форми безготівкових розрахунків. Аналогічної думки притримується економіст Н.М.Ткаченко (32,с.52), яка зазначає, що в даний час, час перевагу необхідно надавати розрахункам шляхом платіжних доручень. На її думку, ця форма розрахунків максимально забезпечить надходження коштів до продавця товару, робіт чи послуг.

На нашу думку, не має потреби акцентувати свою увагу на одній чи, принаймні, двох формах розрахунків. Чомусь в даний час поза увагою залишаються акредитивна форма розрахунків, яка себе виправдала в умовах директивної економіки.

Аналізуючи порядок розрахунків підприємств економіки України слід відмітити, що в цілому, з кінця 80-х років, організація платіжного обігу на Україні зазнала великих змін. Становлення банківської системи на Україні, впровадження нових форм грошової одиниці в певній мірі вплинуло на стан платіжного обігу на Україні.

За цей період розрахунки в системі народногосподарського комплексу України зазнали змін. Підприємства всіх форм власності мають право відкривати в любій установі банку на свій розсуд по декілька рахунків, що лишній раз підкреслює про великі права підприємства в здійсненні операцій з постачальниками та покупцями.

Неоднозначні вислови в економічній літературі є з приводу попередньої плати. З цього приводу є цікаве висловлювання економіста В.М. Фащевського (33, с.75). Попередня оплата, на його думку вимагає від підприємств вилучення значних коштів з обігу. В цей час, значні суми коштів по відвантаженій продукції не оплачуються покупцями. Як результат — підприємства не спроможні стягнути плату за відвантажені товари, роботи та послуги .

В цей час на Україні з розширенням прав власників коштів підприємства мають право значні кошти використовувати готівкою за придбані товари, роботи і послуги. Починаючи з 31 березня 2005 року відповідно до Змін до Державного бюджету України на 2005 рік за № 2505 розрахунки готівкою до 10 тис. гривень в день з одним постачальником можна здійснювати готівкою без виписки податкової накладної. Це досить вагомий шлях назустріч платникам податку , який обмежує кількість документів при здійснення операцій.

Ефективність платіжного механізму, як справедливо відмічає економіст В.Д. Семенов ( ЗО, с.7) значно зросла в умовах ринкової економіки. Можливість фінансового прогнозування на його думку, прискорює та посилює вплив заходів щодо грошово-кредитної політики на економіку. Банки, що обслуговують підприємства АПК на всіх етапах свого розвитку приділяють значну увагу розвитку платіжної системи, її удосконаленню за допомогою автоматизованих систем. Розрахунки в аграрному секторі економіки України за період становлення самостійності держави зазнали великих змін

Огляд наукової літератури з точки зору проблеми організації бартерних операцій як свідчить аналіз проведений економістом О.В. Корневою ( 25, с.48) показав, що основними задачами обліку бартерних операцій є такі:

контроль за додержанням розрахункової дисципліни

правильне і своєчасне оформлення всіх документів;

суворе дотримання чинного порядку застосування безготівкових розрахунків;

своєчасність розрахунків з усіма контрагентами та попередження прострочених сум дебіторської та кредиторської заборгованості;

своєчасність і точність відображення в облікових регістрах розрахунків з усіма господарюючими суб’єктами та фізичними особами.

На думку економіста П.Д. Біленчука (20, с.75) покращення організації безготівкових розрахунків повинно супроводжуватися зменшенням прозміру дебіторської і кредиторської заборгованості. Тому, в доповнення до Порядоку ведення касових операцій у національній валюті України, що затверджений постановою Правління НБУ від 02.02. 2002 р. №21, були внесені зміни, що набули чинності з 14 листопада 2002 року. Цими змінами передбачено, що підприємства та організації, установи повинні вимагати повного звітування підзвітних сум на протязі трьох днів після отримання, і не пізніше як за десять днів по сумах, що видані на придбання продукції, товарів, робіт і послуг. У випадку несвоєчасного звітування ці суми автоматично включаються в ліміт підприємства по готівці в касі, і за перевищення ліміту в касі застосовується штрафна санкція у встановленому порядку. З таким нововведенням значно змінився сам порядок витрачання отриманої готівки з каси підприємства.

Стосовно грошового обігу слід відмітити, що чинне законодавство передбачає здійснення суворого контролю за оприбуткуванням виручки готівкою в касу. За недотримання даного пункту цього Положення до підприємств застосовується штрафна санкція в п’ятикратному розмірі від суми не оприбуткованої готівки в касу.

Розглядаючи проблему платіжного обігу слід акцентувати свою увагу на системі безготівкових розрахунків підприємств економіки України. Керуючись Інструкцією №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», що затверджена постановою Правління Національного банку України від 02.08. 1997 р. № 204, застосовуються ті форми розрахунків, звичайно за вибором господарства, які зможуть дати підприємству найбільший ефект. Це такі розрахунки: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселі.

Підприємство, при укладанні з банком угоди про касове обслуговування, обумовило ті форми, які найбільш сприятливі для нього. Вибір форм і методів розрахунків ще не означає, що за їх допомогою вирішуються всі проблеми організації виробництва, реалізації продукції, організації бартерних операцій. Справа в системі, що передує їх застосуванню.

2. Аналіз фінансово — господарської діяльності ДП ДАК «Хліб України» Крижопільський елеватор

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України » «Крижопільський елеватор » знаходиться в місті Крижопіль Вінницької області.

Крижопільський елеватор утворився при об’єднані млина харчокомбінату і реалізаційної бази у 1939р. У 1969р. побудований кукурудзо калібрувальний завод виробничою потужністю 1500 тон в сезон, у 1969 р. введений в дію елеватор місткістю 59,4 тис. тонн. У 1980 р. побудований двохповерховий адміністративний корпус з лабораторією, ваговою, медпунктом, їдальнею на 50 посадочних місць і продуктовим магазином. Пізніше були побудовані механічні майстерні, цех по розфасовці крупи, який був переобладнаний під хлібопекарню.

Виробничі дільниці підприємства розташовані на трьох територіях, загальна площа складає — 14,2 га.

Підприємство здійснює промислову і заготівельну діяльність.

Заготівельна діяльність — приймання, сушіння, очищення від домішок з доведенням до відповідних кондицій, зберігання та відвантаження зерна споживачам.

Проведена газифікація зерно сушок ДСП — 32, СКП — 6,7, котельних і виробничої дільниці та личина.

Обробіток гібридного насіння кукурудзи проводиться на кукурудзо калібрувальному заводі потужністю 1500 т/сезон.

Підприємство займається промисловою переробкою зерна на борошно пшеничне, житнє — обдирне, крупи, кормо суміш, олію.

Для цього є промислові цеха:

млин завод двох сортового 75% помелу в т.ч. 1 ґатунку 55%, 2 ґатунку — 20%) та житнє -борошно — 87%>;

круп’яний цех по виробництву крупи ячмінної, перлової, пшеничної, горохової, пшона, потужністю 6 тонн переробки зерна на добу;

хлібопекарня по випічці хліба пшеничного, житнього та хлібобулочних виробів, потужністю 500 кг в зміну.

Продукція підприємства конкурентоспроможна по відпускним цінам і показникам якості.

Для зміцнення власної сировинної бази з метою більшої завантаженості виробничих потужностей ДП «Крижопільський елеватор » взяв в оренду 1968 га землі.

Для покращення соціально — побутових умов працюючих, їх захищеності, на підприємстві діє: фельдшерський пункт та стоматологічний кабінет;їдальня;

— продуктовий магазин;підсобне господарство.

Підприємство працює над розширенням асортименту продукції — борошно вищого ґатунку.

Перспектива розвитку підприємства:реконструкція млина із збільшенням виходу пшеничного борошна високих сортів;виробництво гречаної крупи;поглиблена кооперація з сільськогосподарськими товаровиробниками; збільшення обсягів заготівлі зерна за рахунок власних коштів, кредитів банків і переробки його на борошно і крупи; газифікація другої виробничої дільниці.

Ветеранам війни, праці, пенсіонерам надається матеріальна допомога до дня перемоги, дня людей похилого віку.

ДП ДАК «Хліб України » «Крижопільський елеватор » виробляє продукцію , що користується широким попитом у населення. Виробництво найважливіших видів продукції представлене в таблиці 2.1.

Виробництво борошна, в 2008 ріці зросло на 21,2 % в порівнянні з 2006 роком. Збільшилось виробництво борошна пшеничного першого ґатунку і другого ґатунку. На 5% зменшилось виробництво житнього борошна. На 18% збільшилось виробництво хліба і хлібобулочних виробів, на 47%) — виробництво кормо суміші.

Таблиця 2.1. Виробництво продукції ДП ДАК «Хліб України» «Крижопільський елеватор «, т

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємства є одним із основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від розв’язання цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби — це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду, для здійснення адміністративних і соціально — культурних функцій. До основних засобів відносять об’єкти виробничого і невиробничого призначення. До перших належать основні засоби промислового, будівельного та іншого виробничого призначення, автомобільного транспорту та інших видів діяльності. Невиробничі основні фонди призначені для обслуговування потреб житлово- комунального господарства, охорони здоров’я працівників підприємства, тощо.

До основних засобів належать також капітальні вкладення в орендовані будівлі, споруди, обладнання. За своєю натурально — речовою формою основні засоби поділяються на будинки, споруди, передавальні пристрої, машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, будівельний механізований інструмент та ін. На рис.2.1. наведено склад основних засобів підприємства відповідно до П(С)БО №7. Співвідношення окремих груп основних засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних засобів, передусім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшення грошових нагромаджень підприємства.

Розглянемо склад і структуру основних засобів ДП ДАК «Хліб України «Крижопільський елеватор» в таблиці 2.2.

ані таблиці свідчать, що основну питому вагу в структурі основних засобів підприємства складають будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання на другому місці. Це свідчить про добре забезпечення підприємства виробничими потужностями. Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування.

Таблиця 2.2.

Склад та структура основних засобів у ДП ДАК «Хліб України » Крижопільський елевато р «( на кінець року)

Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення і модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень, установлення додаткового устаткування, ліквідації зайвого і малоефективного устаткування.

Кожне підприємство як суб’єкт господарської діяльності бере участь у господарському обороті, створюється у певній організаційно — правовій формі та діє в рамках чинного законодавства. Що регулюють його ділові взаємовідносини з контрагентами і державою. Організаційно — правова форма підприємства визначає майнову і фінансову відповідальність та правомочність його засновників, структуру управління та способи формування капіталу . 2.2.Аналіз фінансового стану підприємства

ДП ДАК «Хліб України» «Крижопільський елеватор» сучасне підприємство, забезпечене всіма необхідними основними і оборотними коштами. Основними складовими аналізу фінансового стану підприємства є аналіз його майнового стану , аналіз фінансових результатів діяльності підприємства та аналіз рентабельності.

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, від слідкувати тенденції їх зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку чи збитку підприємства.

Аналіз рентабельності підприємства дає змогу визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їх використання.

Розглянемо деякі фінансові показники даного підприємства. В таблиці 2.3 проаналізуємо забезпеченість підприємства робочим капіталом.

Таблиця 2.3. Розрахунок величини робочого капіталу ДП ДАК «Хліб України «

За даними таблиці простежуємо ріст робочого капіталу підприємства. Збільшення робочого капіталу, викликане випереджаючими темпами росту оборотних активів порівняно з короткостроковими зобов’язаннями, як правило, супроводжується відтоком грошових коштів.

Проаналізуємо забезпеченість даного підприємства оборотними активами. Оборотний капітал підприємства — це грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються у грошові кошти протягом одного виробничого циклу, що забезпечують неперервність процесу виробництва і обігу та отримання прибутку.

Оборотний капітал становить значну частку в загальній сумі капіталу. Від раціональності його розміщення та ефективності використання значною мірою залежать фінансові результати діяльності підприємства. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити структуру оборотного капіталу, його розміщення у сфері виробництва й обігу, ефективність використання.

Найважливішою частиною обігового капіталу підприємств реального сектора економіки , яка безпосередньо пов’язана зі створенням матеріальних благ, є оборотні засоби.

Оборотні засоби — це грошові кошти, авансовані в обігові виробничі фонди та фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва і проведення розрахунків.

Оборотні засоби у буквальному розумінні не є матеріальними цінностями, з яких створюються матеріальні блага. Ці кошти у процесі кругообігу набирають форму обігових фондів і фондів обігу . оборотні засоби не витрачаються а, а авансуються і повертаються підприємством після закінчення одного кругообігу.

Оборотні засоби підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову.

Суть виробничої функції полягає у забезпеченні безперервності процесу виробництва. Оборотні засоби, авансовані в обігові виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на новостворений продукт. Після завершення виробництва оборотні засоби переходять у сферу обігу, де виконують другу функцію — розрахункову.

Суть розрахункової функції полягає в обслуговуванні завершення кругообігу коштів шляхом перетворення оборотних засобів з товарної форми у грошову.

Склад оборотних засобів — це сукупність елементів, що складають обігові виробничі фонди ( виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і фонди обігу (готова продукція і товари на складах, товари відвантажені, грошові кошти в розрахунках і на рахунках).

Структура оборотних засобів — це співвідношення між окремими елементами обігових виробничих фондів і фондів обігу, поділ коштів за місцем і значенням у процесі відтворення.

Управління оборотними засобами передбачає встановлення оптимальних запасів товарно — матеріальних цінностей, що забезпечують безперервність процесу виробництва.

Для нормального функціонування оборотних засобів суттєвим є дотримання оптимального рівня виробничих запасів та інших термальних цінностей, що дозволяє максимально скоротити затрати на їх формування та зберігання і забезпечити на достатньому рівні потреби виробництва.

Про поліпшення структури оборотного капіталу свідчить зменшення частки виробничих запасів і збільшення грошових коштів підприємства, що ми спостерігаємо із даних таблиці. Потрібно відмітити, що для стабільного, добре налагодженого виробництва і реалізації продукції характерна і стабільна структура оборотного капіталу. У ДП ДАК «Хліб України» «Крижопільський елеватор » вона за останні три роки практично не змінюється таблиця 2.4.).

За даними таблиці 2.4. маємо можливість проаналізувати дебіторську заборгованість підприємства. Дебіторська заборгованість — це своєрідна іммобілізація робочого капіталу, яка в будь — який час, а особливо в період інфляції , не вигідна підприємству. Дебіторська заборгованість пов’язана з порушенням строків оплати: за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги; за розрахунками з бюджетом або з працівниками підприємства, фактично дебіторську заборгованість можна розглядати як безвідсоткову позичку покупцям, тобто своєрідний спосіб інвестування оборотного капіталу.

Таблиця 2.4.

Аналіз наявності, складу і структури оборотного капіталу ДП ДАК «Хліб України » «Крижопільський елеватор «( на кінець року)

За нашими даними, найбільшу питому вагу становить дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, а також за виданими авансами. Існування дебіторської і кредиторської заборгованості це нормальне явище, але щоб вони не впливали на погіршення фінансового стану, цим процесом необхідно управляти. Для цього:

здійснювати постійний контроль за станом розрахунків з покупцями;

мати широке коло споживачів з метою уникнення ризику неоплати монопольним замовникам;

розширити систему авансових платежів;

надавати знижки при достроковій оплаті;

стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованостей;

використовувати досконаліші форми безготівкових розрахунків;

переглянути асортимент готової продукції, не виключаючи можливості переробки сировини на давальницьких умовах.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками, покупцями продукції, державними органами по сплаті податків, персоналом підприємства тощо. Всі ці грошові відносини складають зміст фінансової діяльності підприємства.

ДП ДАК «Хліб України» «Крижопільський елеватор» не має самостійного фінансового відділу, його функції виконує фінансовий сектор у складі бухгалтерії, відділу збуту та планово — економічного відділу.

Функціями фінансового сектора є :

здійснення необхідних розрахунків і внесення на їх основі пропозицій керівництву підприємства щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами та функціональними службами;

розробка перспективних і поточних фінансових планів, в яких узагальнюються доходи і видатки за певний період;

здійснення контролю за виконанням показників фінансового плану підрозділами і підприємством в цілому, а також за недопущенням використання фінансових ресурсів на не продуктивні витрати;

організація оперативного контролю за надходженням грошових коштів від реалізації підприємством своєї продукції, за своєчасним розв’язанням суперечок у сфері розрахунків з покупцями і постачальниками;

забезпечення виконання фінансових зобов’язань підприємства перед державним бюджетом, позабюджетними фондами, а також персоналом;

комплексний аналіз господарсько — фінансової діяльності підприємства і окремих його структурних підрозділів, виявлення причин невиконання планів і завдань з виробництва продукції, її собівартості, прибутку, причин і винуватців непродуктивних витрат, що призвели до збитків і зниження рентабельності роботи підприємства, подолання цих причин.

Важливим аспектом фінансової діяльності є планування. Основою для планування є діяльність кожного підрозділу за рік. До таких планів належать: виробнича програма підприємства на рік, графік планово -попереджуючих ремонтів обладнання, план роботи виробничо -технологічної лабораторії, план заходів по економії паливно — енергетичних ресурсів. Крім планів на рік складається план стратегічного розвитку на 5 та 10 років. Для покращення фінансових показників здійснюється:

постійне оновлення асортименту, покращення якості продукції;

робота зі споживачами, розширення ринку збуту, збільшення кількості об’єктів фірмової торгівлі, що сприяє швидкому обертанню капіталів;

робота з енергозбереження, так як продукція потребує термічної переробки і цілодобового нагляду за процесами.

П(С)БО 3 визначає фінансову діяльність як сукупність операцій, які призводять до зміни величини або складу власного та позикового капіталу. Операційна діяльність підприємства — це основна діяльність, тобто операції, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

До операційної діяльності належать: надходження коштів від реалізації продукції; надходження коштів за надання права користування активами; — платежі постачальникам; виплати працівникам; витрати на збут тощо.

Фінансові результати від операційної діяльності та елементи операційних витрат підприємства відображаються у Формі 2 „Звіт про фінансові результати » Узагальнюючим показником фінансового стану підприємства є одержаний цим підприємством дохід. Визнані підприємство доходи поділяються на : дохід ( виручку) від продажу продукції, інші операційні доходи, фінансові та інші доходи. Дохід підприємство отримує від продажу товарної продукції, що забезпечує основну частку його надходжень у будь — якій формі. Дохід від продажу продукції визначається на основі обсягу продажу продукції.

Із доходу підприємства формується його прибуток і чистий прибуток. Прибуток, як економічна категорія відображає частину додаткової вартості, створеної у реальному секторі економіки. Він є формою прояву вартості додаткового продукту.

На рівні підприємства прибутком вважається частина чистого доходу, що обраховується як різниця між чистим доходом, отриманим від продажу продукції, обчисленої за відпускними цінами виробника без податку на додану вартість і акцизного збору, та витратами на її виробництво і реалізацію.

Таблиця 2.5. Показники прибутковості ДП ДАК «Хліб України» «Крижопільський елеватор», тис, грн.

Проаналізуємо показники доходності ДП ДАК «Хліб України «Крижопільський елеватор «( таблиця 2.5.). Дані таблиці свідчать, що підприємство із року в рік отримує прибутки. Потрібно відмітити, що доходи підприємство отримує від різних видів діяльності.

ДП ДАК «Хліб України» «Крижопільський елеватор» виділяє значну частину коштів на адміністративні, операційні витрати (таблиця 2.6.). До адміністративних належать витрати на соціальні заходи, на службові відрядження, оплату праці.. До адміністративних належать витрати на соціальні заходи, на службові відрядження, оплату праці, вони значно зросли з 252,4 тис. грн. до 318,1 тис. грн. Найбільшу частину виділено на оплату праці, ця сума у 2007 р. дорівнює 122,4 тис. грн.

Таблиця 2.6. Адміністративні та операційні витрати ДП ДАК «Хліб України» «Крижопільський елеватор», тис, грн.

Операційні витрати зросли на 4тис. грн. у 2008 р. порівняно з 2007 р. -298,8 тис. грн.

Розмір внутрішніх джерел фінансування та їх співвідношення із

зовнішніми є важливими показниками фінансової стійкості підприємства.

Розрахунок основних показників фінансової стійкості подано в таблиці 2.7

Таблиця 2.7 Показники фінансової стійкості ДП ДАК «Хліб України»

«Крижопільський елеватор»

Значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, який показує частку власників у загальній сумі коштів, помітно не змінилось, частка власного капіталу становить 65 % і свідчить про фінансову надійність підприємства. Однак зростання, хоч і незначне, коефіцієнта фінансової залежності вказує на збільшення обсягу позичених коштів у фінансуванні виробництва. Маневреність власного капіталу істотно знизилась, а співвідношення власних і залучених коштів дещо зросло. В цілому можна констатувати, що фінансовий стан ДП ДАК «Хліб України » «Крижопільський елеватор » задовільний, підприємство стійке і здатне виконувати свої зобов’язання перед кредиторами, постачальниками, бюджетом. Про це свідчать і показники платоспроможності, наведені у таблиці 2.8.

Як бачимо, на підприємстві існує стійка тенденція зниження показників платоспроможності, однак вони все ще значно перевищують нормативні значення, тобто підприємство має достатньо грошових коштів та їх еквівалентів для розрахунків по поточній кредиторській заборгованості. Підвищення рівня платоспроможності залежить від поліпшення результатів виробничої та комерційної діяльності, раціональної організації використання фінансових ресурсів.

Таблиця 2.8. Показники платоспроможності ДП ДАК «Хліб України» «Крижопільський елеватор»