Автор: admin

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості подружньої сумісності

1.1 Психологічний клімат молодої сім’ї

1.2 Подружня сумісність, як фактор стабільності шлюбу

1.3 Рольові очікування подружжя як складова частина подружньої сумісності

1.4 Суб’єктивні та об’єктивні показники якості шлюбу. Задоволеність шлюбом

1.5 Методи діагностики подружніх взаємин

Розділ 2. Організація, методика та результати дослідження рівня подружньої сумісності

2.1 Методика та організація дослідження

2.2 Результати дослідження подружньої сумісності на основі запропонованих методик

2.2.1 Дослідження особливостей задоволеності шлюбом

2.2.2 Дослідження задоволеності шлюбом залежно від розподілу ролей у сім’ї

2.2.3 Дослідження рольових очікувань і домагань у шлюбі та їх взаємозв’язок з показниками задоволеності шлюбом

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Сім’я є необхідним елементом соціальної структури людського суспільства, важливим інститутом соціалізації особистості. Негативні тенденції розвитку сучасної сім’ї (збільшення кількості розлучень за психологічними мотивами, зменшення народжуваності, рольове перевантаження молодого подружжя та ін.) викликають занепокоєння фахівців різних галузей науки, а також актуалізують практичні соціально-психологічні дослідження закономірностей функціонування сучасної сім’ї, ефективних форм і методів психологічної допомоги сучасному подружжю.

Сім’я є об’єктом ретельного наукового аналізу дослідників з різних психологічних галузей. Дослідження психологічної готовності сучасної молоді до шлюбних стосунків, особливостей статеворольової диференціації в умовах сучасної сім’ї, причин і механізмів порушень функцій сім’ї, загальних тенденцій розвитку української сім’ї є важливою основою для розширення психодіагностичних і психокорекційних методів сімейного консультування й психотерапії.

Але поруч із проблемою психологічної корекції сімейних стосунків не менш актуальною постає проблема профілактики дисгармоній сімейного спілкування, виникнення та деструктивного розвитку сімейних конфліктів, виявлення подружньої несумісності. Адже відомо, що можливих порушень легше запобігти, ніж їх усунути. Саме в контексті профілактики сімейних конфліктів спрямовано дослідження особливостей та компонентів подружньої сумісності, рольових очікувань (експектацій) як важливого регулюючого компоненту міжособистісного спілкування.

Об’єкт дослідження – подружня сумісність та задоволеність подружжя шлюбом.

Предмет дослідження – особливості компонентів подружньої сумісності та задоволеності шлюбом, особливості впливу рольових очікувань подружжя, як складової сімейно-рольової взаємодії, на характер сімейного спілкування шлюбних партнерів.

Мета дослідження – дослідити особливості подружньої сумісності, задоволеності шлюбом, рольові очікування та домагання у шлюбі.

Досягнення мети курсового дослідження здійснювалось послідовним вирішенням таких завдань:

Визначення поняття подружньої сумісності, її компонентів.

Аналіз рольових очікувань в структурі міжособистісної взаємодії.

Визначення рольових очікувань подружжя як компоненту сімейно-рольової взаємодії, з’ясування особливостей подружніх рольових очікувань, що обумовлюють конфліктогенність сімейного спілкування.

Розробка програми емпіричного дослідження подружньої сумісності та рольових очікувань подружжя як складової сімейно-рольової взаємодії.

З’ясування особливостей впливу подружньої сумісності та рольових очікувань подружжя на характер сімейного спілкування і задоволеність сімейними стосунками.

Методологічна та теоретична основадослідження: рольові теорії особистості, в яких підкреслюється концептуальна роль взаємодії у формуванні соціально-психологічних явищ, концепції статево-рольової соціалізації? рольової соціалізації особистості; концепція психології сімейних відносин (Т.В.Андрєєва [4], В.М.Дружинін [9], С.В.Ковальов [11], М.М.Обозов [17], [18]); сучасні теорії системної сімейної психотерапії.

Методи дослідження. Теоретичні методи: аналіз психологічної та психолого-педагогічної літератури; емпіричні: спостереження, тестування, анкетування; методи математичної обробки даних: статистичні та аналітичні. У психодіагностичний комплекс увійшли традиційні стандартизовані методики. До методик належать: Методика «Рольові очікування і домагання у шлюбі (РОД)» О. Волкової, Г. Трапезникової, методика «Задоволеність шлюбом» (В.В.Столін, Т.Л.Романова, Г.П.Бутенко), методика «Розподіл ролей у сім’ї» (Ю.Є.Альошина, Л.Я.Гозман, Є.М.Дубовська)

Вибірку склали 10 молодих подружніх пар, жителі м. Рівне.

Теоретичне значення отриманих результатів. Теоретичне обґрунтування понять «подружня сумісність» та «рольові очікування», з’ясування особливостей впливу узгодженості рольових очікувань подружжя на характер сімейного спілкування і задоволеність шлюбом.

Практичне значення отриманих результатів. Для практики психологічної допомоги сім’ї мають значення результати дослідження складових сімейно-рольової взаємодії (подружня сумісність, рольові очікування, узгодженість сімейних цінностей, рольова адекватність подружжя), їх зв’язок із показниками сімейного благополуччя. Виявлені закономірності щодо узгодженості функціонально-рольової структури сім’ї, спрямованості на шлюбного партнера можуть бути використані в психодіагностичній, психопрофілактичній та психокорекційній роботі з конфліктними сім’ями.

Матеріали та результати дослідження можуть також бути використані при написання наукових, курсових, дипломних та інших робіт, пов’язаних з даною проблематикою.

Структура дослідження: курсова робота зі вступу, двох частин, перша, з яких — теоретична, друга — практична, складається з емпіричного психологічного експерименту, обґрунтування результатів дослідження та розробки психологічних рекомендацій, висновків, додатків та списку використаної літератури, який налічує 37 найменувань.

Розділ 1. Особливості подружньої сумісності

1.1 Психологічний клімат молодої сім’ї

За останні роки вітчизняна психологічна література збагатились значною кількістю робіт з проблем сім’ї, але низка важливих питань залишається мало вивченою. До них можна віднести психологічний клімат в сім’ї, а саме шляхи створення сприятливого клімату та методи діагностики і корекції несприятливого. Аналізові деяких аспектів проблеми і присвячена ця стаття.

Будь-яка сім’я є інтимною соціальною групою, життя в якій має свою специфіку; люди, які її створюють – індивідуальні і неповторні. Головне, що відрізняє сім’ї, – це характер атмосфери, яка панує в родинних стосунках.

Характерний для тієї чи іншої сім’ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати психологічним кліматом (синонім – психологічна атмосфера). Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім’ї, їх душевних переживань і хвилювань, ставлення одне до одного, до інших людей, до роботи, до оточуючих, до суспільних подій. Отже, не тільки особливості рольових та міжособистісних стосунків членів сім’ї відбиваються на психічному її стані (мікрокліматі), але й він, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію та життєздатність сімейного колективу загалом [5, 43].

Психологічний клімат – це комплекс психологічних умов, що сприяють чи перешкоджають згуртуванню сім’ї, це сукупність психологічних станів, настроїв, стосунків її членів. Психологічний клімат – не стале поняття. Його творять члени кожної сім’ї, і саме від їхніх зусиль залежить, яким він буде. Вміння і бажання розуміти одне одного, задовольняти потребу партнера в рівноправ’ї, підтримувати уявлення членів родини про сімейні ролі – ось складові психологічного клімату [5, 46].

Психологічний клімат нерозривно пов’язаний із ідейно-моральними цінностями сім’ї і є показником якості міжособистісних стосунків між членами родини. Ось чому його нерідко називають морально-психологічним кліматом, маючи на увазі емоційну єдність, загальний стиль життя сім’ї, характер стосунків у ній [5, 47].

Зазвичай вчені виділяють два типи психологічного клімату в сім’ї: сприятливий та несприятливий. Представниками такої теорії розподілу є М. Алексеєва, В. Сердюк, С. Кулаков І. Шилов, І. Гребенников [8].

Ознаками сприятливого психологічного клімату є: згуртованість, подружня сумісність, можливість всебічного розвитку особистості кожного члена родини, висока доброзичлива вимогливість одне до одного і до себе самого, почуття захищеності та емоційної задоволеності, висока внутрішня дисциплінованість, принциповість, відповідальність, бажання й уміння зрозуміти іншого, можливість вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання в прийнятній для іншого формі, прагнення проводити вільний час разом (хай то буде домашній вечір у колі сім’ї чи подорож), уміння адекватно розподілити обов’язки, щоб усі були завантажені в залежності від своїх можливостей. Ознакою сприятливого психологічного клімату є також відкритість сім’ї, а саме – доброзичливі стосунки з родичами, сусідами, друзями, знайомими.

Найяскравіше психологічний клімат проявляється в сумісності людей. Зовнішнім і об’єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім’ї. Внутрішнім і суб’єктивним показником цього є відчуття у членів родини психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування одного з одним.

У дослідженні Д. Іванова, яке здійснювалося в руслі концепції самоактуалізації (А. Маслоу), показано деякі особливості процесу самореалізації особистості в шлюбно-сімейних стосунках. Самореалізація особистості завжди опосередкована пізнанням і ставленням людини до іншої людини та інших людей до неї. У шлюбі найближчою людиною, яка значною мірою сприяє самореалізації, є шлюбний партнер. Образ “Я” як програма самореалізації опредмечується кожним шлюбним партнером у конкретних результатах шлюбно-сімейної взаємодії [35, 132].

Шлюб слугує гармонізації різноманітних потреб чоловіка та жінки в умовах тісного і тривалого контакту. Вчені вважають, що шлюбний потенціал складається із матеріального, фізичного, духовного, сексуального і психологічного чинників. Для формування стабільних шлюбних стосунків вирішального значення набуває не лише наявність у подружжя тих чи інших позитивних якостей по кожному з факторів, але й ступінь відповідності цих якостей очікуванням [36, 131].

Матеріальний чинник визначається внеском партнера до матеріального рівня сім’ї і відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншої сторони. Відповідність зазвичай є високою при задоволенні великих вимог, але тієї ж відповідності можна досягти, якщо внесок невеликий, але й вимоги невисокі. Зрозуміло, що матеріальний чинник значно залежить від важливості для кожного з партнерів матеріальної сторони шлюбу. Ці якості закладаються ще в дитинстві. Дитина, що звикла до благополуччя та достатку в батьківській родині, в подальшому прагнутиме отримати належний рівень забезпеченості та комфорту і в своїй сім’ї. Практична оцінка матеріального чинника здійснюється співвідношенням прибутків і майнового стану партнерів із врахуванням взаємних претензій і докорів у цьому плані. В цьому зв’язку соціальна допомога молодим сім’ям є важливою і необхідною, оскільки самостійно швидко заробити кошти на придбання необхідних матеріальних благ майже неможливо. Опитування “Настрої, цінності та орієнтації української молоді: червень 2007 року” виявило, що серед видів допомоги молодій сім’ї виділили допомогу на отримання чи будівлю житла 76 % респондентів, а 57 % – надання кредитів для придбання речей тривалого користування.

Фізичний чинник часто має неусвідомлений характер: незалежно від статевої належності одна людина може викликати в іншої симпатію чи антипатію. Сприйняття людей одне одним суто індивідуальне і визначається зовнішнім виглядом, голосом, манерою поведінки, мовою, мімікою, жестикуляцією, одягом, запахом. Фізичний чинник зазвичай має вирішальне значення на початку спілкування між людьми і носить винятково стійкий характер, довго зберігаючи своє позитивне чи негативне забарвлення. В процесі спілкування можливі лише незначні корекції: посилення симпатії, більша терпимість чи, навпаки, загострене сприйняття негативного відтінку.

Ознакою подружньої сумісності буде схожість темпоритмічної активності, індивідуальна психомоторика. Висока психомоторна сумісність допомагає досягти оптимальної спрацьованості пари. Проте така висока сумісність скоріше виняток, ніж правило. Нижча спрацьованість у тієї пари, де індивідуальні показники контрастні: в одного партнера – високі, в іншого – низькі. Їхні спроби практичної взаємодії будуть переважно асинхронними і не співпадатимуть. Прикладом цього може бути спільна діяльність холерика і меланхоліка. Перший постійно поспішатиме, а другий – відставатиме. Сприйняття одним одного теж буде неадекватним, оскільки меланхолік весь час дорікатиме: “Куди ти поспішаєш?”, а холерик роздратовано підганятиме меланхоліка.

Контраст психомоторики породжує постійну неузгодженість взаємодії і викликає відчуття якоїсь несумісності, що постійно нервує подружжя і викликає незадоволення одне одним. Найнижча спрацьованість у пари, де обидва мають низькі показники психомоторної активності. В них усе падає з рук, спільна діяльність відбувається мляво, вони навіть заважають одне одному, бо як слід не можуть розподілити обов’язки, проте суб’єктивна задоволеність їх одне одним вища, ніж у контрастної пари [36, 138].

Духовний чинник визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів партнерів, а на практиці здійснюється співвідношенням освітніх індексів, колом культурних інтересів, дозвіллям (спільні відвідування театрів, кіно, музеїв, читання, перегляд телепрограм), а також врахуванням взаємних претензій у цьому плані. Вираженість цього чинника досить мінлива протягом життя.

До духовної сумісності можна включити і соціальну: сумісність світоглядів, ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових спрямувань людей. Слід зазначити, що справжнє кохання, а, отже, духовна єдність, а відтак і щасливий шлюб неможливі між людьми, які по-різному дивляться на світ, мають неоднакові життєві цілі і плани, життєву спрямованість. Якщо психологічні і фізіологічні сторони можна гармонізувати як при їх тотожності у партнерів, так і при їх протилежності, то соціальна сумісність вимагає повного збігу поглядів [25, 88-89].

Слід мати на увазі, що неспівпадання за змістом основних цінностей у сім’ях відбувається не так часто. Частіше сумісність (або несумісність) проявляється в оцінці цінностей, у їх ієрархії: що є головним, що другорядним у житті сім’ї? При незбігові оцінки цінностей суперечності між членами родини можуть виникати з незначних причин, зовнішньо нейтральних. Ними можуть бути переглянутий кінофільм, прочитана книга, навіть і суперечка між знайомими чи сусідами тощо.

Іншим випадком прояву соціальної сумісності (чи несумісності) є різний ступінь збігу поглядів на способи досягнення тих чи інших цілей, які способи вважати прийнятними, гідними, які – ні. Причинами виникнення соціальної несумісності часто є різниця в освіті, віці, загальному культурному рівні подружжя.

Наступний рівень сумісності – інтелектуальний. Він передбачає єдність пізнавальних інтересів, близький рівень освіти, стиль мислення. І тут важливі не стільки рівень ерудованості кожного з партнерів, скільки вміння правильно зрозуміти одне одного. Процес взаєморозуміння передбачає подолання змістових бар’єрів, оскільки трапляються такі ситуації, коли одну подію люди сприймають по-різному. Постійне взаємонепорозуміння, нездатність та небажання збагнути духовну сутність одне одного призводять до повного інтелектуального і комунікативного відчуження, що в подальшому породжує конфліктні ситуації. Духовно та інтелектуально розвинена людина прагне насамперед до розумової близькості, вона скоріше пробачить партнерові недбалість у господарстві, ніж повне інтелектуальне відчуження та духовну обмеженість.

Сексуальний чинник визначається відповідністю реальної сексуальної поведінки кожного з партнерів очікуванням іншого. Сексуальні запити партнерів можуть дуже відрізнятися. Це залежить від особливостей виховання в батьківській родині, від життєвих установок, діапазону прийнятності, а також від ряду біологічних характеристик: вік, темперамент, стан здоров’я [25, 103].

На нашу думку, важливо врахувати природну різницю між моделями жіночої та чоловічої сексуальності як в якісному плані, так і в віковому ракурсі.

Говорячи про сексуальну сумісність, треба згадати і про фізичну, бо саме вони найтісніше пов’язані між собою. Тобто, сексуальна сумісність – це відповідність потреб в інтимному спілкуванні одного шлюбного партнера можливостям і потребам іншого. В останній час набула популярності теорія “пробного шлюбу”. Зазвичай її прихильниками є молоді люди, які вважають, що до того, як брати шлюб, обов’язково треба перевірити сексуальну сумісність. Але слабким місцем такої теорії є те, що під час закоханості, тобто на перших етапах інтимних взаємин, фізіологічна несумісність майже не проявляється. Вона стає проблемою після кількох років спільного проживання, коли минула перша емоційна закоханість, відбулося звикання партнерів одне до одного.

Вчені довели, що більшість випадків сексуальної несумісності молодят залежить не від фізіологічних чинників, а від рівня їх вихованості та особливостей характеру [20, 52].

За матеріалами дослідження “Настрої, цінності та орієнтації української молоді: червень 2007 року” 51 % опитаних поставились позитивно до “пробного шлюбу”, 26 % висловилися за можливість такого співжиття, але не для себе особисто. Ще 18 % поставилися негативно.

Психологічна сумісність – це сумісність темпераментів, характерів, емоційно-вольових особливостей людей. Наприклад: екстраверт постійно прагне до спілкування, обміну думками, нових знайомств, але цього зовсім не розуміє інтроверт, який прагне усамітнення і почувається незручно в новому товаристві.

Психологічна сумісність шлюбних партнерів ґрунтується на взаємному позитивному психологічному сприйнятті якостей характеру, темпераменту, розуму, звичок та потреб. Вона теж істотно залежить від взаємної поваги, симпатії, дружби, кохання, від єдності поглядів і уявлень; обов’язково психологічна сумісність включає в себе здатність до психологічної адаптації.

Якщо говоримо про взаєморозуміння в повсякденному житті, то мало тотожно відчувати, треба, щоб співпадали способи вираження цих почуттів. Так, людина, яка звикла зовні стримувати свої емоції в кризовій ситуації, може мати вигляд жорсткої для свого емоційно розкутого партнера і вже це може стати причиною конфлікту [20, 58].

Важливою рисою є здатність своєю реакцією продовжувати реакцію партнера, відчуваючи її та розвиваючи. Саме невміння відчути і відреагувати на емоційний стан партнера є однією з найпоширеніших проблем у шлюбі.

Отже, можна зазначити, що в шлюбі кожен з подружжя може виступати як психотравмуючий фактор. Особливо яскраво це проявляється, якщо один з подружжя стає на заваді у задоволенні потреб, інтересів та намірів іншого. Виходить, що наміри і бажання одного блокуються незгодою та протидією іншого. У такій ситуації подружжя стає вже не союзниками і партнерами, а суперниками, і такий стиль суперництва вкрай негативно впливає на психологічний клімат.

Велике значення у збереженні позитивного психологічного клімату відіграє психологічна установка. Песимісти і оптимісти по-різному сприймають періоди, за яких превалюють позитивні і негативні емоції.

Наступним, дуже впливовим на почуття людей чинником, а відтак і на психологічний клімат в родині, є сезонні цикли. Навесні і влітку переважають світлі і теплі романтичні почуття і настрої і, відповідно, набагато легше створювати в родині доброзичливий настрій. Але взимку і восени зазвичай недоліки стають рельєфнішими і помітнішими. У цей час набагато складніше стримувати свої негативні, песимістичні настрої. Ось і сімейні проблеми!

Ще одним важливим чинником співіснування в шлюбі є сприйняття партнерами часу. Приблизно тричі на день настає зміна настрою та фізичних сил. І часто у членів подружжя вона не синхронізується. Вміння „підлаштуватися” одне до одного, не зашкоджуючи іншому, теж визначає сприятливість мікроклімату в родині.

Отже, ми виокремили найважливіші чинники, що впливають на психологічний клімат у родині. Але не варто забувати, що кожна родина індивідуальна, шляхи досягнення сприятливого психологічного клімату теж різні, однак завжди базуються на повазі, талантові поступатися та співчувати.

1.2 Подружня сумісність, як фактор стабільності шлюбу

Функціонування людини як живої істоти припускає реалізацію різних потреб. Деякі з них можуть бути задоволені самостійно дорослою людиною, деякі – тільки спільно з ким-небудь, а саме при створені сім’ї. Сім’я – це результат і творець цивілізації. Вона займає важливе місце в людському суспільстві. Протягом усієї історії подружня сумісність була запорукою стабільності в державі. Тому дана проблема є досить актуальною в наш час.

Широке коло питань пов‘язаних з проблемами сім’ї, формування шлюбно-сімейних стосунків та розгляд подружньої сумісності досліджували В.А. Семиченко [24], В.Н. Дружинін [9], М.М. Обозов [18].

Сім’я – найважливіше джерело соціального і економічного розвитку суспільства. Вона породжує головний суспільний скарб – людину. Через неї відбувається зміна поколінь людей, у ній здійснюється виховання, первинна соціалізація людини, досягнення нею громадянської зрілості. Вона слугує ефективним засобом для відновлення, підтримки духовних і фізичних сил людини, включення її в суспільне життя [5, 53]. В.І. Постовий визначає молоду сім’ю як „фазу або період у житті людини, яка характеризується відчутною зміною умов, духовного спілкування щонайменше двох людей, незалежно від їхнього віку, поєднання їхньої економічної взаємодії, що позначається на створенні матеріальної бази сім’ї, активному дітонародженні та освоєнні виховної функції” [5, 81].

Хороша сім’я створюється не за один день, а будується поступово. Багато душевних сил вкладається при підготовці до шлюбу і після його заключення. Виникають житлово-побутові труднощі, матеріальні, економічні, які можна подолати лише за умови міцних подружніх стосунків, підтримки, допомоги з боку держави. Сьогодні державою створено багато служб, які допомагають молодим сім’ям, підтримують їх у скрутний час. Проте кількість розлучень не зменшується, а навпаки збільшується. Чому?

Створення міцних відносин, що ґрунтуються на довірі, повазі один до одного, повинно виховуватися не на початку сімейного життя, а ще у батьківській сім’ї. Мова йде про виховання культури дошлюбних та подружніх взаємовідносин паралельно з вихованням старшого покоління – батьків молодих сімей. Для того, щоб побудувати будинок, потрібно все ретельно підготувати: купити частину землі, спроектувати будинок і лише потім закласти фундамент. Це ж саме стосується і створення щасливого шлюбу.

Часто люди говорять „Я хочу одружитися”, проте не замислюються над труднощами, з якими доведеться зіткнутися. Статистика свідчить, що майже п’ятдесят відсотків молодих сімей, які одружилися за останні п’ять років, розпалися. Аналіз причин цього явища досить складний, але одним з аспектів є сімейні конфлікти. Вони пов’язані з неправильним розумінням сутності шлюбу та сім’ї, з відсутністю кохання, з проблемами виховання та нездатністю зрозуміти дітей, збагатити їхній духовний світ. Від того наскільки молоді люди будуть сумісні, вступаючи в шлюб, залежить згуртованість сім’ї. При цьому сумісність однієї людини з іншою означає схожість ціннісних 103 орієнтацій, інтересів, поглядів на життя. Чоловік і дружина повинні розуміти один одного, іти на поступки.

Подружня сумісність багатопланова. Виділяють такі види подружньої сумісності: соціальну, психологічну, сексуальну, сімейно-побутову. Соціальна сумісність – особливий погляд людини на світ, ціннісні орієнтації. Вона полягає в розумінні сенсу життя, суспільній активності, відносинах до себе і до інших людей. Дуже важко витримати таку несумісність у шлюбі протягом усього життя. Психологічна сумісність полягає у взаємодії характерів, темпераментів, особистісно-вольових якостей подружньої пари. Саме від неї залежить емоційний настрій у сім’ї.

Гармонійність, відповідність потреб у інтимному спілкуванні обох сторін подружжя забезпечує сексуальна сумісність, яка формується на знаннях з анатомії і фізіології людини, на культурі і техніці статевого спілкування. Сімейно-побутова сумісність означає єдність поглядів на стиль життя, на призначення сім’ї, на сімейні ролі. Якщо партнери будуть мати схожі погляди на побутові питання, то у сім’ї завжди буде панувати комфорт і затишок [5, 72-75].

Різні види сумісності взаємопов’язані і доповнюють один одного. Тому у сімейних відносинах потрібно враховувати кожен аспект, щоб не порушувати злагоди, яка так важко здобувається.

Високий рівень подружньої сумісності значно збільшує вірогідність подружньої гармонії, але вирішальною все ж таки є загальна культура партнерів, яка полягає у толерантності, вмінні не розпускатися, контролювати і стримувати негативні емоції, у розумінні того, що добрі стосунки, а не порядок, затишок і смачна їжа є головною цінністю сімейного життя. При наявності такої культури подружня несумісність мало помічається і не псує подружніх стосунків, тоді, коли у неврівноважених, нестриманих, агресивних та грубих партнерів вона викликає постійні конфлікти. Учені радять, вступаючи до шлюбу, пам’ятайте, що це не дружній союз, який можна розірвати, коли того забажаєш. Це велика відповідальність і прив’язаність обох партнерів.

Розрив у сім’ї погано впливає на саме подружжя, їхніх дітей. Більшість розлучень відбувається у молодих сім’ях тому, що молоді люди легко можуть зруйнувати тільки що створене сімейне вогнище, вважаючи, що всі „серйозні” стосунки ще попереду. Вони найчастіше не готові до обмеження особистої свободи, не готові принести у жертву щось заради іншої людини, навіть коханої. Молодята з легкістю погоджуються на розлучення, не думаючи про те, що саме їхня сім’я могла бути тією сім’єю, у якій вони, за умови терпіння і розуміння, були б щасливі і могли б реалізувати свої можливості. Якщо ви хочете створити щасливу сім’ю, сповнену любові і турботи, радощів і затишку, то запам’ятайте, що сімейне життя – це праця розуму і серця, рук і нервів. Тому необхідно при створенні сім’ї серйозно віднестися до свої прав і обов’язків.

Отже, лише у сім’ях де є співпадання темпераментів, характерів, інтелекту, функціонально-рольових очікувань, ціннісно-орієнтаційної єдності, особистісна і соціальна зрілість подружжя можна говорити про подружню сумісність та стабільні шлюбно-сімейні відносини.

1.3 Рольові очікування подружжя як складова частина подружньої сумісності

Ґрунтуючись на фундаментальних положеннях розуміння особистості як активного суб’єкта діяльності і відносин зі світом, соціальні очікування розглядаються як прояв самосвідомості особистості, базовий психологічний механізм саморегуляції поведінки, а також як компонент соціальних цінностей і ціннісних орієнтацій особистості.

Соціальні очікування розглядаються багатьма дослідниками, як мотиваційний компонент особистості, як компонент комунікативної взаємодії, що відображає об’єктивну необхідність узгоджених дій; як вид соціальної оцінки і прояв особистісної рефлексії).

В теоріях атрибуції та міжособистісної перцепції підкреслюється провідна роль експектацій у процесі становлення і збереження взаєморозуміння. В теоріях рольової поведінки та теорії конвенціональності, соціальні очікування розглядаються як компонент соціальної ролі, як нормативні очікування, що виступають в ролі соціальних санкцій [33, 228].

Рольові очікування, в контексті даного дослідження — це компонент функціонально-рольової структури сім’ї. Рольова структура сім’ї забезпечує ефективне її функціонування й задоволення потреб усіх її членів за умов рольової узгодженості – несуперечливості сімейних ролей, які утворюють цілісну систему. Основними параметрами рольової структури сім’ї є характер керівництва, який визначає систему стосунків влади й підпорядкування, тобто, ієрархічну побудову сім’ї і розподіл ролей у відповідності з тими завданнями, які вирішує сім’я на певній стадії свого життєвого циклу.

Егалітаризація сім’ї, яка відбувається на сучасному етапі, призводить до необхідності по-новому подивитися на соціальні функції чоловіка й жінки в сім’ї. Сучасні труднощі функціонування сім’ї слід шукати у співвідношенні традиційних і егалітарних тенденцій розподілу сімейних ролей, особливостей сімейно-рольової взаємодії у сучасному подружжі.

Розподіл моделей сім’ї на традиційні й егалітарні зумовлений функціонально-рольовим розподілом у сім’ї, а також розподілом сфер влади й відповідальності. Для традиційної моделі сім’ї характерна сувора статеворольова диференціація сімейних ролей. У традиційній патріархальній сім’ї природним є верховенство чоловіка, яке виявляється в тому, що в його руках зосереджені економічні ресурси і прийняття основних рішень. Традиційна сім’я потребує від своїх членів підкорення й покірливості, а це в свою чергу може стати джерелом конфліктів і навіть початком розриву стосунків [33, 229].

Українська традиційність у сфері шлюбно-сімейних відносин дещо відрізняється від психології статевого, насамперед чоловічого шовінізму, історично притаманного іншим слов’янським народам. На думку багатьох вітчизняних дослідників, домінуючою гендерною рисою українців є пошана до жінки та її волі, партнерство статей, взаємна довіра і рівність. Специфічну роль у ментальності українців відіграє архетип Матері, що зумовлює особливе місце жінки у системі родинних стосунків.

Егалітарна модель сім’ї характеризується однаковим залученням шлюбних партнерів до реалізації сімейних ролей. Рольовий розподіл у даній моделі сім’ї відбувається насамперед виходячи з особистісних уподобань і на основі взаємної домовленості подружжя, а не на основі статеворольвої диференціації. Однак, саме свобода вибору егалітарної моделі дуже часто стає тим підводним каменем, на який наражається молодий “сімейний човен”. На думку Т.А.Гурко, труднощі у взаєморозумінні молодого подружжя зумовлені, насамперед, тим, що в сучасній сім’ї зразки поведінки чоловіка і дружини стають менш жорсткими [34, 211].

Аналіз традиційної й егалітарної моделі функціонально-рольового розподілу в сім’ї доводить, що не слід вести мову про однозначну перевагу однієї моделі над іншою, тим більше, що зміни характеру розподілу ролей у сім’ї в процесі сімейного циклу є природними і сприяють успішній адаптації сім’ї до нових життєвих ситуацій. Для успішного сімейного життя більш важливим є збіг уявлень про рольову поведінку й рольові очікування подружжя в контексті прийнятої моделі.

На думку вітчизняних та зарубіжних дослідників (П.П.Горностай, А.М.Обозов, М.М.Обозов, Ю.Н.Олейник) [17], [18], показником ефективної сімейно-рольової взаємодії подружжя є сімейно-рольова сумісність, як вид міжособистісної сумісності. На думку А.Н.Волкової та Т.М.Трапезнікової, сімейно-рольова сумісність подружжя передбачає узгодженість сімейних цінностей, узгодженість рольових очікувань і рольових домагань подружжя, загальну рольову адекватність шлюбних партнерів [7].

Теоретичний аналіз проблеми рольових очікувань подружжя, як складової сімейно-рольової взаємодії, дав змогу виявити властивості функціонально-рольового розподілу, які за певних обставин обумовлюють конфліктогенність сімейного спілкування. Це суперечливість сімейних ролей, вузькі межі їх виконання, що не задовольняють особистісних потреб членів сім’ї, рольова перевантаженість шлюбних партнерів (зокрема, жінки), невизначеність рольових очікувань подружжя, невідповідність сімейних ролей можливостям особистості, загальна ригідність і хаотичність функціонально-рольової структури сучасної сім’ї.

Вивчаючи задоволеність подружжя шлюбом, Ю.Є.Альошина та І.Ю.Борисов послуговуються у своєму дослідженні таким поняттям, як «статево-рольова диференціація», що є комплексним показником, який враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і ставлення до нього кожного з подружжя [2, 28].

Статево-рольова диференціація визначається на основі таких характеристик:

1. Уявлення подружжя про ролі чоловіка та жінки (статево-рольові установки);

2. Уявлення подружжя про розподіл ролей у сім’ї (приватні статево- рольові установки);

3. Рольова поведінка подружжя (реальний розподіл ролей);

4. Статева ідентичність (фемінність-маскулінність як характеристики кожного з подружжя). Чітка статево-рольова диференціація сприяє звуженню кола обов’язків кожного з партнерів, що дає змогу їм бути більшою мірою включеними в реалізацію завдань та функцій, які перед ними безпосередньо стоять.

Подібна диференціація дозволяє парі в цілому більш успішно вирішувати проблеми, справлятися з великою кількістю завдань, внаслідок чого підвищується задоволеність шлюбом. Водночас збереження жорсткої диференціації, коли необхідність у ній вже відпала (сім’я повністю адаптувалася до ситуації чи проблемність її зменшилася), навпаки, може призводити до зниження задоволеності шлюбом).

Реалізація сімейних функцій безпосередньо впливає на характер подружніх взаємин. М.М.Обозов та О.М.Обозова змістом сімейно-рольової сфери подружніх відносин вважають співробітництво шлюбних партнерів при реалізації сімейних функцій [17, 148].

Функції сім’ї зумовлені розвитком суспільства, вони є історично змінними і тому в часі змінюються ролі чоловіка та жінки в сім’ї, всього устрою сім’ї. Багатьма авторами висловлюються міркування про велике значення й одночасно про тісний зв’язок один з одним параметрів, що характеризують розподіл і реалізацію подружніх ролей у сім’ї [5, 89]. Той факт, що вони пов’язані зі статтю подружжя, тобто з біологічними основами сім’ї, підкреслює їхню значимість і базовий характер, дозволяє розглядати їх як детермінанту багатьох внутрішньосімейних процесів.

Комплексний показник, що враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і відношення до нього подружжя, одержав у літературі назву гендерно-рольової диференціації.

1.4 Суб’єктивні та об’єктивні показники якості шлюбу. Задоволеність шлюбом

Міцність та стабільність сімейних стосунків, а, значить, і факт задоволеності подружжя стосунками в сім’ї, фактично повністю залежить від соціально-економічних умов в суспільстві. Урбанізація, міграційні процеси, можливість швидкого переміщення як у межах країни, так і за її кордонами, майже повна анонімність особистісного життя людини у місті, радикальні і практично постійні зміни у виробництві внаслідок науково- технічного прогресу, вплив масової культури, агресивної реклами, послаблення дії на життя людини релігійних норм, кризові ситуації у розвитку суспільства, висока напруженість особистісного життя – все це не сприяє зміцненню сім’ї.

Багато молодих і не тільки молодих людей не витримують таких навантажень. Це призводить до різноманітних зривів, розладу сімейного життя, адюльтеру, розлучень. Але все сказане не заперечує високої цінності сім’ї, відсутності їй альтернатив, та її постійного сходження на більш високий рівень розвитку.

Проведений аналіз літературних джерел показує, що ще недостатньо розроблені питання, що мають безпосереднє відношення до якості сім’ї та шлюбу. Проведені в цьому напрямку дослідження в основному стосувалися вивчення окремих сторін якості шлюбу: стабільності й стійкості шлюбу, сумісності подружжя, ролі сім’ї в суспільстві й т.д. [22, 129]. Лише деякі автори зверталися до проблеми дослідження сімейних стосунків з погляду якості шлюбу, задоволеності шлюбом подружжя.

Досліджуючи різні підходи до інтерпретації поняття «задоволеність шлюбом», було виявлено, що в психологічній науці немає єдиної концепції понятійного апарату сімейної психології, а так само існують певні фактори, що впливають на задоволеність подружжя шлюбом. Вступаючи в шлюб, людина прагне збагатити, наповнити своє життя новим змістом. Люди сподіваються на те, що після того, як вони одружаться, їхнє життя стане краще й цікавіше. Ці сподівання лежать в основі майбутньої сім’ї. Коли сподівання починають танути, з’являється реальна загроза шлюбу.

У соціологічній науці існує наступна інтерпретація поняття задоволеності шлюбом, як характеристики «суб’єктивної оцінки кожним з подружжя характеру їхніх взаємин». Сім’я при цьому розглядається з погляду її власних динамічних змін, аналогічним процесам у малій групі. Часто вживаними синонімами терміну «задоволеність шлюбом» є «успішність шлюбу», «згуртованість сім’ї», «сумісність подружжя» тощо.

Стабільність шлюбу й задоволеність шлюбом є досить пов’язаними характеристиками, що відображають різні рівні відносин подружжя. Першим, найзагальнішим, є рівень стійкості шлюбу, тобто юридична збереженість шлюбу (відсутність розлучення). Другий рівень є рівень «пристосування в шлюбі», «адаптованості подружжя». Третій рівень є найбільш глибоким. Це рівень «успіху» або «успішності» шлюбу, що характеризується збігом ціннісних орієнтацій подружжя [22, 132].

Подружня задоволеність шлюбом є не що інше, як суб’єктивне сприйняття людьми крізь призму соціокультурних норм ефективності функціонування сім’ї в плані задоволення їхніх індивідуальних потреб. Так, в одному з досліджень були виділені три блоки факторів, що впливають на якість сімейних відносин: перший блок факторів пов’язаний з особистістю подружжя, їхнім походженням і сімейним вихованням, другий блок – пов’язаний з передісторією шлюбу й умовами його виникнення, третій блок – фактори, що проявляються в процесі спільного життя подружжя (характер внутрішньосімейних стосунків, організація побуту).

За результатами дослідження, серед факторів першого блоку несприятливо впливають на успішність шлюбу виховання в неповній родині, ранній вік вступу до шлюбу, а так само заперечення батьків подружжя проти виникнення даного шлюбу.

До числа факторів другого блоку, що негативно впливають на стабільність шлюбу, було віднесено короткочасність дошлюбного знайомства, а так само значну різницю у віці між одруженими.

Найбільш великою виявилася третя група факторів, що відображають специфіку стосунків у сім’ї подружжя, що розлучаються. Ці сім’ї характеризувалися несправедливим розподілом домашніх обов’язків, часто зустрічалася сексуальна дисгармонія, надмірне вживання алкоголю одним з членів подружжя. Окрім цього, загальний шлюбний потенціал складається з фізичного, матеріального, культурного, сексуального й психологічного факторів. Фізичний фактор має повністю інтуїтивний характер: незалежно від статевої ідентифікації, одна людина викликає в іншої людини абсолютну симпатію або антипатію. Ця індивідуальна й глибоко особистісна реакція визначається всім фізичним виглядом, тембром голосу, манерою поводження, мовою, мімікою, жестикуляцією, манерою одягатися властивим окремій людині.

Визначаючись на перших етапах спілкування, фізичний фактор відрізняється винятковою стійкістю. Матеріальний фактор визначається співвідношенням внеску партнера в загальний матеріальний статус сім’ї й відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншого партнера. Культурний фактор визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів подружжя. Виразність цього фактора досить мінлива на протязі життя навіть однієї пари.

Сексуальний фактор визначається відповідністю реальної програми інтимної близькості кожного з партнерів сексуальним очікуванням іншого. Цей фактор піддається багатьом впливам, у тому числі впливам віку й стану здоров’я, з якими він і повинен насамперед співвідноситися. Всі розглянуті вище фактори тісно пов’язані один з одним. І, все-таки, особливе положення займає психологічний фактор. Цей фактор – колектор, на якому фокусуються всі інші, і в той же час він визначає єдність і цілісність людської поведінки. У загальній структурі шлюбної взаємодії психологічний фактор має на увазі співвіднесення особистісних особливостей подружжя, насамперед їхніх характерів і рольових домагань [19, 20].

До числа факторів, що впливають на задоволеність шлюбом відносять наступні:

позитивне ставлення до партнера, що виражається в легкості спілкування, сексуальної, фізичної й інтелектуальної привабливості партнера, збіг ціннісних орієнтацій партнерів;

емоційна задоволеність відносинами з партнером: вираження любові з його боку, повага, взаємна допомога подружжя особистісному зростанню кожного, задоволеність тим, наскільки добре партнер виконує запропоновану соціально-емоційну роль, наскільки рівноправними є його відносини з партнером, наявність сексуальної задоволеності, любов до партнера, відповідність образу дружини образу ідеального чоловіка, відчуття подружжя себе єдиним цілим – подружньою парою;

параметри ефективності спілкування в подружній парі: глибина саморозкриття партнерів, точність невербальної комунікації, наявність у подружжя загальних символів, спільність очікувань, частота успішного спілкування в парі, подібність сприйняття подружніх ролей, взаєморозуміння й емпатія;

взаємодія, що поєднує такі фактори успішності шлюбу, як дружба подружжя, спільність їхньої діяльності, ефективність взаємодії, фізична близькість при взаємодії. Крім явища «задоволеності шлюбом» вчені виділяють таке поняття як «незадоволеність шлюбом» [15, 31-32].

Подружня незадоволеність є наслідком незадоволеності потреб, серед яких:

незадоволеність сексуальних потреб одного або обох членів подружжя;

незадоволеність потреби в цінності й значимості свого «я» (порушення почуття власної гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення, образи, критика);

незадоволеність потреби одного або обох членів подружжя в позитивних емоціях (відчуження подружжя, емоційна холодність);

фінансові розбіжності подружжя (питання спільного бюджету, внеску кожного партнера в матеріальне забезпечення сім’ї);

незадоволеність потреби у взаємодопомозі, потребі в співробітництві, пов’язаної з розподілом обов’язків у родині;

різні потреби в проведенні відпочинку й дозвілля.

1.5 Методи діагностики подружніх взаємин

Необхідну інформацію, що дозволяє дати кваліфіковану оцінку взаємин подружжя, психолог одержує за допомогою діагностичних опитувальників, що виявляють особливості спілкування й взаємин, якості особистості членів подружжя, способи проведення сімейного дозвілля, спільність інтересів і цінностей, а також дозволяють зрозуміти морально-психологічні основи подружніх взаємин.

Методи вивчення особливостей спілкування й взаємин у подружній парі визначають, що спілкування між людьми є основою сімейного благополуччя й включає дуже важливу функцію – допомога людині забезпечити особистий комфорт собі й своїм близьким.

Спілкування та взаємини подружжя в благополучних сім’ях характеризуються відкритістю, інтимністю, довірою один до одного, високим рівнем взаємної симпатії, конструктивністю, рефлексивністю, гнучким, демократичним характером розподілу ролей в родині, моральною й емоційною підтримкою. Особливості розподілу сімейних ролей, очікувань і домагань у шлюбі, сумісність подружньої пари досліджуються за допомогою спеціальних методик.

Опитувальник «Спілкування в сім’ї» (Ю.Є.Альошина, Л.Я.Гозман, Є.М.Дубовська) вимірюють рівень довіри спілкування в подружній парі, подібність у поглядах, спільність символів, взаєморозуміння подружжя, легкість спілкування. Методика «Рольові очікування й домагання в шлюбі» (Див. Додаток І.)виявляє уявлення подружжя про значимість у сімейному житті тих або інших ролей, а також про бажаний розподіл їх між чоловіком і дружиною.

Методика «Розподіл ролей у сім’ї » (Ю.Є.Альошина, Л.Я.Гозман, Є.М.Дубовська) (Див. Додаток ІІІ) визначає ступінь реалізації чоловіком і дружиною тієї або іншої ролі: відповідального за матеріальне забезпечення сім’ї, хазяїна (господарки) будинку, відповідального за виховання дітей, організатора сімейної субкультури, розваг, сексуального партнера.

Методи дослідження сімейного дозвілля, інтересів і цінностей визначають духовну взаємодію партнерів, їхню духовну сумісність, проявляються на соціокультурному рівні подружніх відносин. Це спільність ціннісних орієнтації, життєвих цілей, мотивації, соціального поводження, інтересів, потреб, а також спільність поглядів на проведення сімейного дозвілля. Відомо, що подібність інтересів, потреб, цінностей тощо є одним з факторів подружньої сумісності та стабільності шлюбу. Саме ці якості подружжя і допомагає визначити тест-опитуваник задоволеності шлюбом (В.В.Столін, Г.П.Бутенко, Т.Л.Романова) (Див. Додаток ІІ), призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності- незадоволеності, а також узгодження-неузгодженості задоволеності шлюбом у конкретній подружній парі.

Крім тестування в дослідженні подружньої пари можна використовувати опитування, бесіду, інтерв’ю. Метод опитування дозволяє виявити соціально-економічні й демографічні характеристики подружньої пари: житлові умови, сімейний бюджет, стаж шлюбу, вік подружжя й різницю у віці, рід занять, кількість і вік дітей. Метод бесіди або інтерв’ю може бути використаний, якщо буде потреба у вивченні мікрооточення сім’ї. Цей фактор також має значення для стабілізації шлюбу й сім’ї в цілому. Крім того, необхідно знати, на якій стадії шлюбу перебуває пара, тому що для кожної стадії характерні типові проблеми, структура відносин, уклад і спосіб життя сім’ї.

Розділ 2. Організація, методика та результати дослідження рівня подружньої сумісності

2.1 Методика та організація дослідження

У дослідженні взяли участь 20 респондентів (10 пар). Емпіричне дослідження базується на вивченні таких параметрів подружньої взаємодії: об’єкт подружньої взаємодії, умови сімейної взаємодії, показники стабільності подружніх стосунків. Відповідно до завдань емпіричного дослідження було підібрано методики дослідження: опитувальник “Рольові очікування й домагання у шлюбі” (О.Волкова, Г.Трапезникова) (Див. Додаток І), опитувальник “Задоволеність шлюбом” (В.Столін, Т.Романова, Г.Бутенко) (Див. Додаток ІІ), Методика «Розподіл ролей у сім’ї» (Ю.Є.Альошина, Л.Я.Гозман, Є.М.Дубовська) (Див. Додаток ІІІ.)

Опитувальник «Задоволеність шлюбом» (В.Столін, Т.Романова, Г.Бутенко)

Щоб дослідити особливості задоволеності шлюбом подружніх пар, що входять до вибірки, яка становить десять сімей, було визначено рівень задоволеності шлюбом за допомогою теста-опитувальника «Задоволеність шлюбом».

Даний тест призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності конкретної подружньої пари. Даний опитувальник може застосовуватись індивідуально в консультативній практиці та масово для з’ясування задоволеності шлюбом членів тієї чи іншої соціальної групи.

Опитувальник є одновимірною шкалою, що складається з 24 тверджень, які належать до різних сфер: сприйняття себе і партнера, думки, оцінки, установки тощо. Кожному твердженню з опитувальника відповідають три варіанти відповіді. Якщо обраний варіант відповіді досліджуваного збігається з наведеним у ключі, йому нараховується 2 бали, якщо досліджуваний обрав проміжний варіант, то він отримує 1 бал, якщо відповідь не збігається з наведеною в ключі – 0 балів. Після цього підраховується сумарний бал.

Високі бали свідчать про високу задоволеність шлюбом, при цьому за розподілом балів розрізняють такі сім’ї : – 0-16 балів — абсолютно неблагополучні; – 17-22 бали — неблагополучні; – 23-26 бали — скоріше неблагополучні; – 27-28 балів — перехідні; – 29-32 бали — скоріше благополучні; – 33-38 балів — благополучні; – 39-48 балів — абсолютно благополучні.

Опитувальник “Рольові очікування й домагання у шлюбі” (О.Волкова, Г.Трапезникова)

За допомогою методики РОД визначають уявлення подружжя:

про значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка і дружини, батьківських обов’язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної й емоційної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів (ці показники, що відбивають основні функції сім’ї, утворюють шкалу сімейних цінностей — ШСЦ);

про бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при виконанні сімейних функцій (ці показники утворюють шкалу рольових очікувань і домагань — ШРОД).

Приладдя. Два набори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номер і текст тверджень набору. 4 картки-класифікатори з таким написом на кожній: “Цілком згодний”, “Загалом це правильно”, “Це не зовсім так”, “Це неправильно”.

Порядок роботи. Подружжю пропонується самостійно ознайомитися з набором тверджень, що відповідають їхній статі, з такою письмовою інструкцією:

“Шановний(а) пане (пані)! На запропонованих Вам картках наведені різні твердження про шлюб, сім’ю, стосунки чоловіка і дружини. Вам надано чотири картки з варіантами відповідей: “Цілком згодний”, “Загалом це правильно”, “Це не зовсім так”, “Це неправильно”. Уважно читаючи кожне твердження, розподіліть усі картки відповідно до цих чотирьох варіантів відповідей. Якщо Ви цілком поділяєте твердження, покладіть картку з цим твердженням під картку “Цілком згодний”; якщо вважаєте, що твердження правильне, але з невеликими застереженнями і доповненнями — під картку “Загалом це правильно”; якщо твердження здається Вам загалом неприйнятним, але з чимось Ви згодні — під картку “Це не зовсім так”; якщо категорично не згодні з твердженням — під картку “Це неправильно”.

Розподіляючи картки з твердженнями на чотири групи, намагайтеся висловлювати особисту думку, а не ту, яка побутує серед близьких і друзів. Дякуємо за участь у психологічному обстеженні”.

Після виконання подружжям завдання консультант реєструє відповіді чоловіка і дружини у протоколі консультаційного дослідження

Опитувальник «Розподіл ролей у сім’ї»

Опитувальник «Розподіл ролей у сім’ї» давав можливість визначити:

1) переважну орієнтацію на почуття обов’язку або на досягнення задоволення;

2) позитивне або нейтральне відношення до дітей;

3) відношення до сімейних зв’язків як до цінності або навпаки;

4) орієнтація на переважно спільну (або роздільну) діяльність подружжя в різних сферах (відпочинок, друзі й т.д.);

5) позитивне або негативне відношення до кохання;

6) орієнтація на традиційне або нетрадиційне ставлення до жінки;

7) уявлення про важливість матеріальних цінностей у житті людини.

Друга частина опитувальника містила інформацію про реальний розподіл ролей у родині в семи сферах. У цю частину були включені шкали, призначені для виявлення наступних характеристик сімейної взаємодії:

1) активність відстоювання своїх поглядів;

2) оцінка активності іншої людини у відстоюванні своїх поглядів;

3) рівень конфліктності сім’ї ;

4) конструктивність подружніх сварок;

5) особливості примирення після конфлікту;

6) рівень спілкування між людьми;

7) терпимість до подружньої автономії;

8) оцінка терпимості до автономії партнера.

Було виділено 14 параметрів, що відрізняють традиційні сім’ї від егалітарних і в такий спосіб характеризують ступінь традиційності сім’ї: орієнтація на обов’язок, а не на задоволення (1); ставлення до дітей як головної сімейної цінності (2); уявлення про необхідність спільних дій в будь-якій ситуації (3); традиційне уявлення про роль жінки на роботі та вдома (4); уявлення про те, що функції виховання дітей (5) і підтримки емоційного клімату в сім’ї (6) є переважно жіночими, а матеріальне забезпечення сім’ї (7) – чоловічий; можливість лише для чоловіка відстоювати свої погляди (8), а для дружини – підкорятися в ситуації розбіжності з ним (9); терпимість дружини до автономії чоловіка (10) і нетерпимість чоловіка до автономії дружини (11); традиційний розподіл ролей у сферах: виховання дітей (12), емоційний клімат (13), матеріальне забезпечення (14).

Параметри (1) – (7) характеризують установки подружжя, (8) – (14) відображають реальні відносини в сім’ї. По кожному з 14 параметрів кожен з подружжя міг отримати 1 або 0 балів залежно від того, свідчить його (її) відповідь «за» або «проти» традиційної позиції за цим параметром; бали подружжя підсумовувалися, і в результаті виходив загальний індекс статево-рольової диференціації для кожної сім’ї , що теоретично варіюється від 0 до 28.

Крім загального індексу, підраховувалися також 4 частки:

1) тільки по відповідях чоловіка;

2) тільки по відповідях дружини;

3) по відповідях обох членів подружжя на шкали блоку «установки»;

4) по відповідях обох членів подружжя на шкали блоку «реальні відносини».

Для того, щоб досліджувані почувалися максимально комфортно, опитування проводився на території їхнього місця проживання, в час, який підходив досліджуваним, щоб не викликати незручності при опрацюванні завдань. Опитуванню передувала настановна бесіда, в ході якої, крім інших, висвітлювалася тема конфіденційності. Після прочитання інструкції члени подружжя відправлялися в різні кімнати для самостійної роботи, щоб уникнути обміну враженнями. Час роботи досліджуваних з опитувальниками не було обмежено, вони мали можливість задавати додаткові запитання, якщо було щось незрозуміле.

2.2 Результати дослідження подружньої сумісності на основі запропонованих методик

2.2.1 Дослідження особливостей задоволеності шлюбом

Для дослідження особливостей задоволеності шлюбом було досліджено 10 подружніх пар, які було розподілено в таблиці 2.1. за стажем подружнього життя, крім цього в даній таблиці подано додаткову інформацію про кожну сім’ю, для більш точної характеристики кожного подружжя.

Таблиця 2.1.

Після проведення методики на задоволеність шлюбом (В.В.Столін, Т.Л.Романова, Г.П.Бутенко) подружжя були розподілені за кількістю отриманих балів у порядку їх зростання та визначено до якого типу сім’ї можна віднести дане подружжя, оскільки за даним опитувальником визначається ступень задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари. Отримані дані представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Графічно ці данні можна зобразити наступним чином

Діаграма 2.1 Розподіл рівня задоволеності шлюбом серед досліджуваної вибірки

Отже, за результатами проведеної методики з досліджуваної вибірки, що становила 10 подружніх пар, ми отримали наступні результати: 20% сімей є неблагополучними, що свідчить про невисокий ступень задоволеності шлюбом; 10% сімей є абсолютно благополучними, що свідчить про дуже високий рівень задоволеності шлюбом; 70% сімей є благополучними.

В даному випадку ми використовуємо терміни «благополучні» та «неблагополучні» сім’ї, що ніяк не пов’язані з правовим контекстом терміну «благополучна/неблагополучна сім’я», тому що наразі в правовому полі вживаються інші терміни (а саме: сім’я, що опинилась в складних життєвих обставинах тощо), причому ситуативно даний термін не пов’язаний з нашим дослідженням.

Благополучна сім’я характеризується позитивним впливом на формування особистості дітей в сім’ї, емоційним комфортом в сім’ї, в такій сім’ї існують взаєморозуміння, високий рівень координації.

В такій сім’ї існують взаєморозуміння, взаємна повага між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Саме такими сім’ями є більшість з досліджуваних сімей, що стало зрозумілим за певними показниками, які ми отримали в ході опитування, що було до початку використання методик.

Абсолютно благополучною сім’єю з даної вибірки є сім’я з досить великим стажем подружнього життя, наявністю дітей та постійним, стабільним місцем роботи. До неблагополучних сімей відносяться сім’ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості з тих чи інших причин.

В результаті цього в таких сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі умови для існування подружньої пари. До таких сімей в першу чергу відносяться сім’ї, в яких батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, вступають в конфлікт з морально-правовими нормами суспільства; зовні благополучні сім’ї, які допускають серйозні помилки у створенні емоційно-стабільної сім’ї, має місце насильство стосовно жінки, дитини в сім’ї.

Неблагополучними сім’ями з даної вибірки є сім’ї, в яких один або два члени подружжя є безробітними, перебувають в повторному шлюбі або є багатодітними.

2.2.2 Дослідження задоволеності шлюбом залежно від розподілу ролей у сім’ї

Наступний опитувальник «Розподіл ролей у сім’ї» давав можливість визначити рівень гендерно-рольової диференціації (ГРД): переважну орієнтацію на почуття обов’язку або на досягнення задоволення в сім’ї; позитивне або нейтральне відношення до дітей; відношення до сімейних зв’язків як до цінності або навпаки; орієнтація на переважно спільну (або роздільну) діяльність подружжя в різних сферах (відпочинок, друзі й т.д.); позитивне або негативне відношення до кохання; орієнтація на традиційне або нетрадиційне ставлення до жінки; уявлення про важливість матеріальних цінностей у житті людини.

По кожному з параметрів опитувальника кожен з подружжя міг отримати 1 або 0 балів залежно від того, свідчить його (її) відповідь «за» або «проти» традиційної позиції за цим параметром; бали подружжя підсумовувалися, і в результаті виходив загальний індекс статево-рольової диференціації для кожної сім’ї, що теоретично варіюється від 0 до 28.

Після цього було вирахувано ще 4 частки: 1) тільки по відповідях чоловіка; 2) тільки по відповідях дружини; 3) по відповідях обох членів подружжя на шкали блоку «установки»; 4) по відповідях обох членів подружжя на шкали блоку «реальні відносини» За результатами даного опитувальника ми отримали наступні показники ГРД, що представлені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Для підтвердження правильного вибору обраних методик було обрано неексперементальну дослідницьку стратегію, а саме стратегію зіставлення, що дало можливість зіставити отримані за різними методиками результати та порівняти коефіцієнт задоволеності шлюбом (КЗШ) та загальний індекс гендерно-рольової диференціації (ГРД) за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена, що дав можливість зробити висновок про надійність і валідність обраних методик для даної досліджуваної вибірки. Отже, коефіцієнт кореляції становить 0,69 і зв’язок не випадковий, а рівень статистичної достовірності 0,0007. Дані показують, що задоволеність шлюбом позитивно зв’язана зі ступенем традиціоналізації відносин майже по всім індексам ґендерно-рольової диференціації. Цей зв’язок не досягає рівня значимості, але близько наближається до нього. Для одержання більш повної картини змін подружніх відносин відзначимо також, що зв’язок показників задоволеності шлюбом чоловіків і жінок, підрахованих за коефіцієнтом Спірмена, рівний в кожній із досліджуваних сімей.

Спеціалізація (традиціоналізація) відносин в подружжі сприяє вирішенню вартих уваги завдань і тому повинна бути «вигідна» сім’ї й позитивно пов’язана із задоволеністю шлюбом.

2.2.3 Дослідження рольових очікувань і домагань у шлюбі та їх взаємозв’язок з показниками задоволеності шлюбом

Отримані результати 10 подружніх пар, після застосування опитувальника “Рольові очікування й домагання у шлюбі” (О.Волкова, Г.Трапезникова), можна розподілити наступим чином.

Таблиця 2.4.

Нумерація пар відповідає нумерації згідно дослідження про задоволеність шлюбом (див. таблицю 2.2).

В подружній парі спостерігається взаємозв’язок ступеня значущості для шлюбних партнерів різних сфер сімейних цінностей і сімейно-рольової взаємодії. Виявлений взаємозв’язок засвідчує загальну тенденцію до узгодженості ціннісної сфери і, як наслідок, сфери сімейно-рольової взаємодії. Тенденція до ціннісної узгодженості спостерігається, насамперед, між інтимно-сексуальною, емоційно-терапевтичною, господарсько-побутовою сферами і сферою соціальної активності подружжя.

Виявлено взаємозв’язок між узгодженістю сімейних цінностей в інтимно-сексуальній сфері, сфері соціальної активності і показниками задоволеності шлюбом як чоловіка, так і дружини. Отримані результати засвідчують, що інтимно-сексуальна сфера є однією з провідних сфер гармонізації подружніх стосунків, і, водночас, найбільш конфліктогенною сферою. Вплив сфери соціальної активності на задоволеність шлюбом подружжя може пояснюватися активною соціальною (професійною) позицією сучасної людини.

Виявлено взаємозв’язок між показниками узгодженості сімейних цінностей і рольовою адекватністю подружжя в різних сферах сімейних цінностей (за шкалами методики “Рольові очікування та домагання у шлюбі”). Таким чином, узгодженість ціннісної сфери подружжя передбачає не тільки досягнення когнітивної згоди, але й узгодженість рольової поведінки шлюбних партнерів.

Результати аналізу виявили вплив узгодженості сімейних цінностей в інтимно-сексуальній сфері і сфері соціальної активності на задоволеність шлюбом обох шлюбних партнерів, а також вплив узгодженості сімейних цінностей в господарсько-побутовій сфері на задоволеність шлюбом чоловіка. Крім того, виявлено вплив значущості для дружини емоційно-терапевтичної сфери на задоволеність шлюбом подружжя, а також вплив значущості для чоловіка батьківсько-виховної сфери на задоволеність шлюбом дружини.

Опираючись на отримані дані можна констатувати, що пари під номером 1 і 2 не співпадають по багатьох пунктах сімейних цінностей. А саме: в інтимно-сексуальній сфері, в господарсько-побутовій сфері, в батьківсько-виховній сфері, в сфері соціальної активності. Стосовно установки чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером, то тут можна зазначити, що партнери з пар №1 і 2 більше націлені на установку щодо особистої автономії. Спостерігається невідповідність в установках чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу — тут вочевидь низькі показники значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім’ї, орієнтації на шлюб як середовище, що не сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

Подружні пари під номерами 3-9 виявили стабільні результати, що відповідають сприятливому психологічному клімату у сім’ї, спостерігається відповідність, а в деяких випадках позитивна кореляція оцінок рольових очікувань і домагань у шлюбі, тобто, навіть, велика різниця у показниках чоловіка та дружини свідчить не про відмінності і негативні риси, а про взаємодоповнення їхніх очікувань та рольових функції у сім’ї.

Пара під номером 10 показала найвищий результат подружньої сумісності, відповідно до отриманих даних.

Співставивши результати двоє етапів дослідження ми виявили, що низький рівень сумісності стосовно сімейних цінностей (пара 1 і 2) впливає на загальний психологічний клімат у сім’ї, що виявилося у низькому рівні задоволеності шлюбом (див. таблицю 2.2.).

Подружні пари під номерами 3-9, виявили достатній/середній рівень задоволеності шлюбом (див. таблицю 2.2.), що проявилося і в рольових очікуваннях та домаганнях — виявили стабільні результати, що відповідають сприятливій психологічній ситуації у сім’ї.

Подружня пара під номером 10 виявила взаємозв’язок між високим рівнем задоволеності шлюбом та високим рівнем подружньої сумісності відповідно до рольових очікувань та домагань у сім’ї.

Таким чином, після проведеного психодіагностичного дослідження можна констатувати, що подружня сумісність визначається взаємодоповнюючими поглядами партнерів на сімейні цінності, рольові очікування та домагання, а також рівнем задоволеності у шлюбі.

На підставі виявленого взаємозв’язку між показниками значущості сфер сімейних цінностей, узгодженості сімейних цінностей, рольової адекватності та показниками сімейного благополуччя подружжя можемо стверджувати, що узгодженість цих складових сімейно-рольової взаємодії є показником загальної узгодженості функціонально-рольової структури сім’ї.

Тенденція до узгодженості в ціннісному і функціонально-рольовому плані може свідчити про особливу спрямованість на партнера, яка характерна для узгодженої пари і виявляється у прагненні відповідати очікуванням партнера. Спрямованість на партнера може виконувати роль позитивного сімейного мотиватора, який виявляється у прагненні керуватися в сімейно-рольовій взаємодії інтересами шлюбного партнера, членів сім’ї та потребами сім’ї як цілого.

Висновки

Сім’я як найменший суспільний осередок відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни.

Життя більшості людей певним чином пов’язане з сім’єю — своєрідним мікросвітом, де переплітаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші стосунки. Будучи залежним від соціально-економічного становища країни, політики та рівня культури, сімейне життя безпосередньо впливає на особистість, а пізніше, через кожного з подружжя, через виховання дітей впливає на стан культури суспільства, національну економіку, політичні події тощо. Тому вивчення сім’ї, шлюбу має важливе теоретичне та практичне значення, є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються як в особистісному житті людини, так і в суспільстві.

Сім’я – це найважливіша форма організації особистого побуту, заснована на подружньому союзі та родинних зв’язках. Стосунках між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами та іншими родичами, які мешкають разом, ведуть загальне господарство.

Однією з найважливіших проблем сучасного шлюбу є високий рівень розлучень. Соціолого-психологічні дослідження свідчать, що розлучення часто не вирішує проблеми, а, навпаки, породжує нові. Індивідові доводиться реорганізувати міжособистісні стосунки, встановлювати їх з новим партнером; переживати почуття болю, провини за те, що сталося; переглядати особисті звички, смаки, пов’язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, знайомими, які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати проблеми, пов’язані з необхідністю заробляти собі на життя, самостійно себе забезпечувати; налагоджувати взаємини з дітьми та ін.

Проаналізувавши причини розлучень, можна стверджувати, що стан шлюбу значною мірою залежить від рівня сумісності подружжя. Слід зауважити, що подружня сумісність – це складне багаторівневе явище, яке умовно можна поділити на такі види: психофізіологічна, соціально-психологічна і соціально-культурна. Подружня сумісність фактично є міжособистісною сумісністю – взаємним сприйняттям партнерів по спілкуванню та сумісній діяльності, заснованому на оптимальному поєднанні (подібності або взаємоспорідненості) ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб, характерів, темпераментів, темпу і ритму психофізіологічних реакцій та інших значимих для між особистісної взаємодії індивідуально-психологічних характеристик.

Сімейні рольові очікування є компонентом сімейно-рольової взаємодії, яка являє собою сукупність установок, норм і зразків поведінки, що характеризують одних членів сім’ї в їхньому ставленні до інших її членів. Сімейні рольові очікування є похідними від моделей сімейно-рольвого розподілу – традиційної, антитрадиційної, егалітарної, які виділяються з урахуванням статеворольової диференціації. Для успішності сімейного життя важливою є узгодженість уявлень про рольову поведінку й рольові очікування подружжя в контексті прийнятої моделі, а також гнучкість самої моделі, її здатність відповідати актуальним потребам життєдіяльності сім’ї.

В умовах сучасної неклеарної сім’ї суперечливість сімейних ролей, вузькі межі їх виконання призводять до незадоволення особистісних потреб членів сім’ї, виступають причиною рольового перевантаження, рольових конфліктів (зокрема рольового конфлікту працюючої жінки). Неоднозначне розуміння подружжям сімейних ролей, ригідність або невизначеність рольових очікувань, неузгодженість рольових очікувань і рольових домагань подружжя, співвідношення високого рівня рольових очікувань стосовно шлюбного партнера і низької оцінки його рольової поведінки виступають причиною незадоволеності сімейних рольових потреб подружжя і, як наслідок, причиною сімейних конфліктів.

Рольові очікування подружжя виявляються у значущості для подружжя певних сфер сімейних цінностей. Узгодженість сфер значущості утворює загальну узгодженість сімейних цінностей подружжя. Відповідність рольових очікувань одного шлюбного партнера рольовим домаганням іншого визначаються як рольова адекватність подружжя. Оцінка подружжям рівня конфліктності в певній сфері сімейно-рольової взаємодії визначається в залежності від того, наскільки рольова поведінка шлюбного партнера співпадає з рольовими очікуваннями стосовно нього як виконавця певної сімейної ролі.

З метою вивчення соціально-психологічної сумісності подружжя нами було проведено дослідження, у якому прийняло участь 10 пар молодих сімей.

За результатами проведеної методики з досліджуваної вибірки, ми отримали наступні результати: 20% сімей є неблагополучними, що свідчить про невисокий ступень задоволеності шлюбом; 10% сімей є абсолютно благополучними, що свідчить про дуже високий рівень задоволеності шлюбом; 70% сімей є благополучними.

Результати аналізу виявили вплив узгодженості сімейних цінностей в інтимно-сексуальній сфері і сфері соціальної активності на задоволеність шлюбом обох шлюбних партнерів, а також вплив узгодженості сімейних цінностей в господарсько-побутовій сфері на задоволеність шлюбом чоловіка. Крім того, виявлено вплив значущості для дружини емоційно-терапевтичної сфери на задоволеність шлюбом подружжя, а також вплив значущості для чоловіка батьківсько-виховної сфери на задоволеність шлюбом дружини.

Список використаної літератури

Августинавиюте А. Исследования и совместимость в семье // Семья и личность (психолого-педагогические и медико-психологические проблемы). – М., 1981. – С. 76 – 77.

Алешина Ю.Е., Борисов И.Ю. Поло-ролевая дифференциация как комплексный показатель межличностных отношений супругов // Вестн. Моск. ун-та. Серия 14, Психология. – 1989. – №2.

Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубровская Е.М. Социально- психологические методы исследования супружеских отношений. Спецпрактикум по социальной психологии. Изд-во МГУ, 1987. – 120 с.

Андреева Т. В. Семейная психология. Учебное пособие. СПб.: Речь, 2005. – 244 с.

Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій / МАУП. – К., 2001.

Варга А.Я. Системная семейная психотерапия // Журнал практической психологии и психоанализа. –2000. –№2.

Волкова А. Н., Трапезникова Г. М. Методические приемы диагностики супружеских отношений // Вопр. психологии. — 1985. — № 5. — С. 110– 116.

Гребенников И. В. Основы семейной жизни — М.: Просвещение, 1991. – С. 24 – 26.

Дружинин В.Н. Психология семьи. – М.: КСП, 1996. – 160 с.

Кісарчук 3.Г., Єрмусевич О.І. Психологічна допомога сім’ї. Книга 1. Навчальний посібник (у 3 книгах). – К.: Главник, 2006. – 128 с. – (серія «Психол. інструментарій»). 1

Ковалев С.В. Психология семейных отношений. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.

Ковалев С. В. Психология современной семьи. — М.: Просвещение, 1988.

Коннер Р.Ф., Зырянова Ю.И., Каленский М.И., Дроздовский Ю.В. Стратегический подход к семейной психотерапии. Новокузнецк, 1998. —62 с.

Кравець В. П. Психологія сімейного життя: (навчальний посібник для педвузів із спец. “практична психологія”) / М-во о. У.- Тернопіль, 1995. – С. 105 – 121.

Левицкий В.Н. Психология семейных отношений. Рекомендации и тесты. – К., 1991. – 67 с.

Левкович В. П., Зуськова О. Е. Социально-психологический подход к изучению супружеских конфликтов // Психол. журн. — 1985. — Т. 6. — № 3. — С. 127–137.

Обозов Н. Н., Обозова А. Н. Диагностика супружеских затруднений // Психол. журн. — 1982. — № 3. — С. 147–151.

Обозов Н. Н., Обозова А. Н. Факторы устойчивости брака.— В сб.: Семья и личность. Тезисы докладов Всесоюзной конференции в г. Гродно 28—30 сентября 1981 г. М., 1981, с. 44—49.

Психологічна допомога сім’ї: Посіб. / За ред. З. Г. Кісарчук. — К.: Вид-во Ін-ту соціології НАН України, 1998. — С. 15–20.

Психологія сім’ї: Курс лекцій. – К.: НАУМ, 2001. – 208 с.

Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. — З-те вид., стереотип. — К.: Либідь, 2001. — 560 с.

Райгородский Д.Я. Психология семьи. – Самара: Издательский дом Бахрам; М, 2002.

Семенов Ю.И. Происхождение брака и семьи. – М., «Мысль», 1974.

Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Веселка, 1998. – 214 с.

Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування:Навч. посіб. / В. А. Семиченко, В. С. Заслуженюк. — К.: Веселка, 1998.

Семья в психологической консультации / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. — М.: Педагогика, 1989.

Семья: социально-психологические и этические проблемы: Справоч. / В. И. Зацепин, Л. Н. Бучинская, И. Н. Гавриленко и др. — К.: Политиздат Украины, 1989.

Сысенко В.А. Устойчивость брака: проблемы, факторы и условия. – М., 1987. – 210 с.

Торохтий В. С. Общая характеристика методики оценки психологического здоровья семьи // Вестн. психосоц. и коррекц.-реабилитацион. работы. — 1996. — № 4. — С. 20–30; 1997. — № 9. — С. 28–41; 1998. — № 3. — С. 30–49.

Трапезникова Т.М. Определение согласованности семейных ценностей и ролевых установок в супружеской паре // Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под общ. ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. — СПб.: Питер, 2000. — С.486-497.

Трапезникова Т.М. Психологические аспекты семейных отношений // Вестник СПб. ун-та. Философия. Политология. Социология. Психология. Право. — 1992. — Вып.2 (№13). — С.106-111.

Федотова Н. Ф. Некоторые вопросы межличностного познания в семье.— В кн.: Психология межличностного познания / Под ред. А. А. Бодалева. М., 1981.— 222 с.

Хлопоніна Н.Є. Особливості статеворольової диференціації в сучасній сім’ї //Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. — №16 (111). – Луганськ: Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2006. – С.228-234.

Хлопоніна Н.Є. Функционально-ролевое распределение в современной семье: тенденции традиционности и эгалитарности //Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Зб. наукових праць. – Луганськ: Видавництво СНУ ім. В., 2005. — №3(11) 2005. – С.209-215.

Хлопоніна Н.Є. Вплив рольових очікувань подружжя на характер сімейного спілкування //Актуальні проблеми психології. Том 3: Консультативна психологія і психотерапія: Зб. наукових праць Інстиуту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред.Максименка С.Д., Кісарчук З.Г. – К.: Міленіум, 2003. — Вип.2. – 228 с. – С.132-137.

Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 512 с.

Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. В. Психология и психотерапия семьи. — СПб.: Питер, 1999.

Додаток

І. Методика «Рольові очікування і домагання у шлюбі (РОД)» О. Волкової, Г. Трапезникової

За допомогою методики РОД визначають уявлення подружжя:·

про значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка і дружини, батьківських обов’язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної й емоційної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів (ці показники, що відбивають основні функції сім’ї, утворюють шкалу сімейних цінностей — ШСЦ);

про бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при виконанні сімейних функцій (ці показники утворюють шкалу рольових очікувань і домагань — ШРОД).

Приладдя.

Два набори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номер і текст тверджень набору. 4 картки-класифікатори з таким написом на кожній: “Цілком згодний”, “Загалом це правильно”,“Це не зовсім так”, “Це неправильно”.

Порядок роботи.

Подружжю пропонується самостійно ознайомитися з набором тверджень, що відповідають їхній статі, з такою письмовою інструкцією: “Шановний(а) пане (пані)! На запропонованих Вам картках наведені різні твердження про шлюб, сім’ю, стосунки чоловіка і дружини. Вам надано чотири картки з варіантами відповідей: “Цілком згодний”, “Загалом це правильно”, “Це не зовсім так”, “Це неправильно”. Уважно читаючи кожне твердження, розподіліть усі картки відповідно до цих чотирьох варіантів відповідей. Якщо Ви цілком поділяєте твердження, покладіть картку з цим твердженням під картку “Цілком згодний”; якщо вважаєте, що твердження правильне, але з невеликими застереженнями і доповненнями — під картку “Загалом це правильно”; якщо твердження здається Вам загалом неприйнятним,але з чимось Ви згодні — під картку “Це не зовсім так”; якщо категорично не згодні з твердженням — під картку “Це неправильно”. Розподіляючи картки з твердженнями на чотири групи, намагайтеся висловлювати особисту думку, а не ту, яка побутує серед близьких і друзів. Дякуємо за участь у психологічному обстеженні”. Після виконання подружжям завдання консультант реєструє відповіді чоловіка і дружини у протоколі консультаційного дослідження (див. форму 1).

Форма 1

Консультаційне дослідження сімейних цінностей

ПРОТОКОЛ

Прізвище, ім’я, по батькові _______________________________

Вік _____________________________

Сімейний стаж _____________________

Кількість дітей ____________________

Дата проведення заняття____________

Інструкція.

Варіант відповіді “Цілком згодний” оцінюється у 3 бали,

“Загалом це правильно” — 2 бали, “Це не зовсім так” — 1 бал, “Це неправильно” — 0 балів. У протоколі консультант підсумовує бали за кожним показником ШСЦ. За двома першими показниками одержані результати будуть підсумковими. Їх переносять в останню графу протоколу. Підсумкові бали інших показників обчислюють як напівсуму балів за підшкалами “Рольові очікування” і “Рольові домагання”.

Інтерпретація шкали сімейних цінностей.

1. Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7–9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як 3 бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі.

2. Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки (менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію.

3. Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім’ї.

Підшкала “Рольові очікування” відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера.

Підшкала “Рольові домагання” відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали є оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації сім’ї

4. Ставлення чоловіка (дружини) до батьківських обов’язків. Підшкала “Рольові очікування” відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активну батьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала “Рольові

домагання” відбиває орієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов’язки

щодо виховання дітей. Загальна оцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківських функцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини) роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім’ї.

5. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підшкала “Рольові очікування” відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що у шлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відігравати активну суспільну роль. Підшкала “Рольові домагання” ілюструє вираженість власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя.

6. Установка чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу. Підшкала “Рольові очікування” відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім’ї в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення “психотерапевтичної атмосфери”. Підшкала “Рольові домагання” ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним “психотерапевтом”. Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім’ї, орієнтації на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

7. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідність стандартам, моді. Підшкала “Рольові очікування” відбиває бажання чоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера

Підшкала “Рольові домагання” ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно і красиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка) на сучасні зразки зовнішнього вигляду.

Обробка й аналіз результатів. Передбачає три етапи.

1. Аналіз індивідуальних показників шкали сімейних цінностей, рольових очікувань і рольових домагань чоловіка (дружини), що відбувається на основі підрахунку балів у протоколі консультаційного дослідження. У результаті консультант одержує такі дані: уявлення чоловіка (дружини) про ієрархію сімейних цінностей. Чим вищий бал за шкалою сімейних цінностей, тим більш значущою для чоловіка (дружини) є ця сфера життєдіяльності сім’ї;

Методика “Рольові очікування і домагання у шлюбі”

Жіночий варіант

1. Настрій і самопочуття людини залежать від задоволення її сексуальних потреб.

2. Щастя у шлюбі залежить від сексуальної гармонії подружжя.

3. Сексуальні стосунки — головне у відносинах чоловіка і дружини.

4. Головне у шлюбі, щоб чоловік і дружина мали багато спільних інтересів.

5. Чоловік — це друг, що поділяє мої інтереси, думки, захоплення.

6. Чоловік — це насамперед друг, з яким можна поговорити про свої справи.

7. Найголовніша турбота чоловіка — забезпечити матеріальний добробут і побутовий комфорт сім’ї.

8. Чоловік має виконувати хатню роботу нарівні з дружиною.

9. Чоловік повинен уміти обслуговувати себе, а не чекати, що дружина візьме на себе всі турботи про нього.

10. Чоловік має ходити коло дітей не менше, ніж дружина.

11. Я хотіла б, щоб мій чоловік любив дітей.

12. Про чоловіка я роблю висновок, зважаючи на те, добрий чи поганий він батько.

13. Мені подобаються енергійні, ділові чоловіки.

14. Я дуже ціную чоловіків, які серйозно захоплені своєю справою.

15. Для мене дуже важливо, як оцінюють на роботі ділові і професійні якості мого чоловіка.

16. Чоловік повинен уміти створювати в сім’ї теплу, довірчу атмосферу.

17. Для мене головне, щоб мій чоловік добре розумів мене і сприймав такою, яка я є.

18. Чоловік — це насамперед друг, що уважно і турботливо ставиться до моїх переживань, настрою, стану.

19. Мені подобається, коли мій чоловік красиво і модно вдягнений.

20. Мені подобаються показні, високорослі чоловіки.

21. Чоловік має виглядати так, щоб на нього було приємно подивитися.

22. Найважливіша турбота жінки — щоб у сім’ї всі були доглянуті.

23. Я завжди знаю, що потрібно купити для моєї сім’ї.

24. Я збираю корисні поради господарці: як готувати смачні страви, консервувати овочі, фрукти.

25. Головну роль у вихованні дитини завжди відіграє мати.

26. Я не боюся труднощів, пов’язаних з народженням і вихованням дитини.

27. Я люблю дітей і із задоволенням займаюся з ними.

28. Я прагну посісти гідне місце в житті.

29. Я хочу стати фахівцем.

30. Я пишаюся, коли мені доручають важку і відповідальну роботу.

31. Близькі друзі часто звертаються до мене за порадою, з проханням допомогти і підтримати.

32. Оточуючі часто звертаються до мене зі своїми бідами.

33. Я завжди щиро і зі співчуттям втішаю й опікую людей, які цього потребують.

34. Мій настрій багато в чому залежить від того, як я виглядаю.

35. Я люблю красиво одягатись, носити прикраси, користуватись косметикою.

36. Я надаю великого значення своєму зовнішньому вигляду.

Чоловічий варіант

1. Настрій і самопочуття людини залежать від задоволення її сексуальних потреб.

2. Щастя у шлюбі залежить від сексуальної гармонії подружжя.

3. Сексуальні стосунки — головне у відносинах чоловіка і дружини.

4. Головне у шлюбі, щоб у чоловіка і дружини було багато спільних інтересів.

5. Дружина — це друг, що поділяє мої інтереси, думки, захоплення.

6. Дружина — це насамперед друг, з яким можна поговорити про свої справи.

7. Найголовніша турбота дружини — годувати і доглядати всіх у сім’ї.

8. Жінка може впасти в моїх очах, якщо вона добра господиня.

9. Жінка може пишатися собою, якщо вона хороша господиня.

10. Я хотів би, щоб моя дружина любила дітей.

11. Жінка, яка вважає за обтяжливе бути матір’ю, є неповноцінною.

12. Для мене головне в жінці, щоб вона була доброю матір’ю моїм дітям.

13. Мені подобаються ділові й енергійні жінки.

14. Я дуже ціную жінок, які серйозно захоплені своєю справою.

15. Для мене дуже важливо, як оцінюють на роботі ділові і професійні якості моєї дружини.

16. Дружина повинна насамперед створювати і підтримувати теплу, довірчу атмосферу в сім’ї.

17. Для мене головне, щоб моя дружина добре розуміла мене і сприймала таким, який я є.

18. Дружина — це насамперед друг, який уважно і турботливо ставиться до моїх переживань, настрою, стану.

19. Мені дуже подобається, коли моя дружина красиво і модно вдягнена.

20. Я дуже ціную жінок, що вміють красиво вдягатися.

21. Жінка має виглядати так, щоб на неї звертали увагу.

22. Я завжди знаю, що потрібно купити для моєї сім’ї.

23. Я люблю господарювати.

24. Я можу робити ремонт квартири, лагодити побутову техніку

25. Діти люблять грати зі мною, охоче спілкуються.

26. Я дуже люблю дітей і вмію з ними займатися.

27. Я брав би активну участь у вихованні своєї дитини, навіть якби ми з дружиною вирішили розлучитися.

28. Я прагну посісти гідне місце в житті.

29. Я хочу стати фахівцем.

30. Я пишаюся, коли мені доручають важку і відповідальну роботу.

31. Близькі і друзі часто звертаються до мене за порадою, з проханням допомогти і підтримати.

32. Оточуючі часто звертаються до мене зі своїми бідами.

33. Я завжди щиро і зі співчуттям втішаю й опікую людей, які цього потребують.

34. Мій настрій багато в чому залежить від того, як я виглядаю.

35. Я намагаюся вдягати те, що мені личить.

36. Я прискіпливо ставлюсь до крою костюма, фасону сорочок, кольору краватки

ІІ. Тест-опитувальник «Задоволеність шлюбом» (В. Столін, Т. Романова, Г. Бутенко)

Тест-опитувальник “Задоволеність шлюбом” призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари. Опитувальник може застосовуватися індивідуально в консультативній практиці і масово для з’ясування задоволеності шлюбом тієї чи іншої соціальної групи.

Опитувальник є одновимірною шкалою, що складається з 24 тверджень, які належать до різних сфер: сприйняття себе і партнера, думки, оцінки, установки тощо. Кожному твердженню відповідають три варіанти відповіді.

Інструкція опитуваному.

Уважно читайте кожне твердження і вибирайте один з трьох запропонованих варіантів відповідей. Намагайтеся уникати проміжних відповідей типу “важко сказати”, “важко відповісти”.

Текст опитувальника

1. Коли люди живуть так близько, як це спостерігається в сімейному житті, вони неминуче втрачають взаєморозуміння і гостроту сприйняття іншої людини:

а) правильно

б) важко сказати;

в) неправильно.

2. Ваші подружні відносини приносять вам:

а) скоріше занепокоєння і страждання;

б) важко відповісти;

в) скоріше радість і задоволення.

3. Родичі і друзі оцінюють ваш шлюб:

а) як удалий;

б) щось середнє;

в) невдалий.

4. Якби ви могли, то змінили б щось у характері свого чоловіка (дружини):

а) багато чого;

б) важко сказати;

в) нічого.

5. Одна з проблем сучасного шлюбу полягає в тому, що все набридає, у тому числі й сексуальні стосунки:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

6. Коли ви порівнюєте своє сімейне життя із сімейним життям друзів і знайомих, вам здається, що ви:

а) більш нещасливі, ніж інші;

б) важко сказати;

в) щасливіші від інших.

7. Життя без сім’ї, близької людини — надто дорога ціна за цілковиту свободу:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

8. Ви вважаєте, що без вас життя вашого чоловіка (дружини) було б неповноцінним:

а) так;

б) важко сказати;

в) ні.

9. Сподівання більшості людей щодо шлюбу якоюсь мірою не справджуються:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

10. Тільки безліч різних обставин заважає подумати вам про розлучення:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно

11. Якби повернути час, коли ви одружувалися, то вашим чоловіком (дружиною) міг би стати:

а) хто завгодно, тільки не теперішній чоловік (дружина);

б) важко сказати;

в) можливо, що саме теперішній чоловік (дружина).

12. Ви пишаєтеся, що така людина, як ваш чоловік (дружина), поруч з вами:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

13. На жаль, недоліки вашого чоловіка (дружини) часто переважують його (її) достоїнства:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

14. Основні перешкоди для щасливого подружнього життя найімовірніше криються:

а) у характері вашого чоловіка (дружини);

б) важко сказати;

в) скоріше у нас обох.

15. Почуття, з якими ви одружувалися:

а) підсилилися;

б) важко сказати;

в) ослабли.

16. Шлюб знижує творчі можливості людини:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

17. Можна сказати, що ваш чоловік (дружина) має достоїнства, що компенсують його (її) недоліки:

а) так;

б) важко сказати;

а) ні.

18. На жаль, у вашому шлюбі не все гаразд з емоційною підтримкою один одного:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

19. Вам здається, що ваш чоловік (дружина) часто робить дурниці, говорить невлад, недоречно жартує:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

20. Життя в сім’ї, як вам здається, не залежить від вашої волі:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

21. Ваші сімейні відносини не внесли в життя порядку й організованості, на які ви очікували:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

22. Помиляються ті, хто вважає, що саме в сім’ї людина найменше може розраховувати на повагу:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

23. Як правило, товариство вашого чоловіка (дружини) є для вас приємним:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

24. Щиро кажучи, у вашому подружньому житті немає і не було жодного світлого моменту:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

Ключ

1в, 2в, 3а, 4в, 5в, 6в, 7а, 8а, 9в, 10в, 11в, 12а, 13в, 14в, 15а, 16в, 17а, 18в, 19в, 20в, 21в, 22а, 23а, 24в.

Порядок підрахунку. Якщо обраний опитуваним варіант відповіді (а, б, чи в) збігається з наведеними у ключі, йому нараховується 2 бали; проміжний варіант (б) — 1 бал, якщо відповідь не збігається з наведеними у ключі — 0 балів. Потім підраховують сумарний бал. Можливий діапазон тестового бала — від 0 до 48. Високий бал свідчить про задоволеність шлюбом. При цьому за розподілом балів розрізняють такі сім’ї: 0–16 — абсолютно неблагополучні; 17–22 — неблагополучні; 23–26 — скоріше неблагополучні; 27–28 — перехідні; 29–32 — скоріше благополучні; 33–38 — благополучні; 39–48 — абсолютно благополучні

ІІІ. Методика «Розподіл ролей у сім’ї» (Ю.Є.Альошина, Л.Я.Гозман, Є.М.Дубовська)

Бланк методики

ПІП (код)_____________________ Вік ________Стать_______

Дата дослідження________________________________________

Місце роботи (навчання)_____________________________________

Інструкція

Просимо Вас відповісти на пропоновані нижче питання, які стосуються деяких моментів організації Вашого сімейного життя. Всі Ваші відповіді зберігаються в таємниці.

Для кожного питання пропонується набір варіантів відповідей; виберіть, будь ласка, ту відповідь, що у більшій мірі відповідає Вашій точці зору, і на відповідному листку відзначте його хрестиком напроти відповідного питання.

Текст опитувальника розподілу ролей у сім’ї

1. Від кого з вас залежать інтереси й захоплення сім’ї?

А. В основному це залежить від чоловіка.

Б. Це більшою мірою залежить від чоловіка, але й від дружини теж.

В. Це більшою мірою залежить від дружини, але й від чоловіка теж.

Г. В основному це залежить від дружини.

2. Від кого з вас більшою мірою залежить настрій у сім’ї?

А. В основному настрій залежить від дружини.

Б. Більшою мірою настрій залежить від дружини, але й від чоловіка теж.

В. Більшою мірою настрій залежить від чоловіка, але й від дружини теж.

Г. В основному настрій залежить від чоловіка.

3. Якщо виникне необхідність, хто з вас у першу чергу знайде, де можна зайняти велику суму грошей?

A. Це зробить дружина.

Б. У першу чергу це зробить дружина, але й чоловік теж.

B. У першу чергу це зробить чоловік, але й дружина теж.

Г. Це зробить чоловік.

4. Хто у вашій сім’ї частіше запрошує в дім гостей?

A. Частіше запрошує чоловік.

Б. Зазвичай запрошує чоловік, але й дружина теж.

B. Зазвичай запрошує дружина, але й чоловік теж.

М. Частіше запрошує дружина.

5. Кого в сім’ї більше турбує затишок і зручність вашої квартири?

A. В основному чоловіка.

Б. Більшою мірою чоловіка, але й дружину теж.

B. Більшою мірою дружину, але й чоловіка теж.

Г. В основному дружину.

6. Хто з вас частіше першим цілує й обіймає іншого?

A. Зазвичай це робить чоловік.

Б. Зазвичай це робить чоловік, але й дружина теж.

B. Зазвичай це робить дружина, але й чоловік теж.

М. Зазвичай це робить дружина.

7. Хто у вашій сім’ї вирішує, які газети й журнали виписувати?

А. Зазвичай вирішує дружина.

Б. Більшою мірою це залежить від дружини, але й від чоловіка теж.

В. Більшою мірою це залежить від чоловіка, але й від дружини теж.

Г. Зазвичай вирішує чоловік.

8. Із чиєї ініціативи ви частіше ходите в кіно, у театр?

A. З ініціативи чоловіка.

Б. В основному з ініціативи чоловіка, але буває, що й дружини.

B. В основному з ініціативи дружини, але буває, що й чоловіка.

Г. З ініціативи дружини.

9. Хто у вашій сім’ї грає з маленькими дітьми?

A. В основному дружина.

Б. Частіше дружина, але й чоловік теж.

B. Частіше чоловік, але й дружина теж.

Г. В основному чоловік.

10. Від кого у вашій родині залежить взаємна задоволеність інтимними відносинами?

A. В основному це залежить від чоловіка.

Б. Більшою мірою це залежить від чоловіка, але й від дружини теж.

B. Більшою мірою це залежить від дружини, але й від чоловіка теж.

Г. В основному це залежить від дружини.

11. Майже всі подружні пари час від часу зазнають труднощів в інтимних відносинах; як ви вважаєте, від кого це може залежати у вашій сім’ї (вільно або мимоволі) більшою мірою?

А. Частіше від чоловіка.

Б. Зазвичай від чоловіка, але й від дружини теж.

В. Зазвичай від дружини, але й від чоловіка теж.

Г. Частіше від дружини.

12. Чиї життєві принципи й правила (відношення до неправди, обов’язковість виконання обіцянок, неможливість запізнень й ін.) є визначальними у вашій родині!

A. Життєві принципи дружини.

Б. Як правило, дружини, але в деяких випадках і чоловіка.

B. Як правило, чоловіка, але в деяких випадках і дружини.

Г. Життєві принципи чоловіка.

13. Хто у вашій родині стежить за поведінкою маленьких дітей!

A. В основному це робить дружина.

Б. Частіше це робить дружина, а іноді й чоловік.

B. Частіше це робить чоловік, а іноді й дружина.

Г. В основному це робить чоловік.

14. Хто у вашій сім’ї ходить із дитиною в кіно, театр, на прогулянки й ін.?

A. В основному це робить чоловік.

Б. Частіше це робить чоловік, але й дружина теж.

B. Частіше це робить дружина, але й чоловік теж.

Г. В основному це робить дружина.

15. Хто у вашій сім’ї більшою мірою звертає увагу на самопочуття іншого?

A. Чоловік.

Б. Більшою мірою чоловік, але й дружина теж.

B. Більшою мірою дружина, але й чоловік теж.

Г. Дружина.

16. Уявіть собі таку ситуацію: в обох з вас з’явилася можливість перемінити роботу на більш високо оплачувану, але менш цікаву. Хто це зробить у першу чергу?

A. Це зробить дружина.

Б. Скоріше дружина, ніж чоловік.

B. Скоріше чоловік, ніж дружина.

Г. Це зробить чоловік.

17. Хто у вашій сім’ї займається повсякденними покупками?

A. В основному чоловік.

Б. Більшою мірою чоловік, але й дружина теж.

B. Більшою мірою дружина, але й чоловік теж.

Г. В основному дружина.

18. Хто у вашій сім’ї має більше підстав ображатися на байдужість, черствість, безтактність іншого?

A. Чоловік.

Б. Більшою мірою чоловік, ніж дружина.

B. Більшою мірою дружина, ніж чоловік.

Г. Дружина.

19. Якщо у вашій сім’ї виникнуть грошові труднощі, то хто – чоловік, чи жінка, займеться пошуками додаткового заробітку?

А. Це зробить чоловік.

Б. У першу чергу це зробить чоловік, але й дружина прийме в цьому участь.

В. У першу чергу це зробить дружина, але й чоловік прийме в цьому участь.

Г. Це зробить дружина.

20. Хто у вашій сім’ї планує, як і де провести відпустку

A. В основному дружина.

Б. Частіше дружина, але й чоловік бере участь.

B. Частіше чоловік, але й дружина бере участь.

Г. В основному чоловік.

21. Хто у вашій сім’ї викликає представників різних ремонтних служб і веде з ними переговори!

A. В основному це робить дружина.

Б. Частіше це робить дружина, але іноді й чоловік.

B. Частіше це робить чоловік, але іноді й дружина.

Г. Зазичай це робить чоловік.

Спасибі за участь

Інтерпретація результатів методики

Обробка результатів зводиться до підрахунку, у якому ступінь тієї або іншої ролі реалізується чоловіком (або дружиною).

Нижче приводиться «ключ» методики (тобто розподіл питань по конкретних сімейних ролях).

Індекси по кожній сфері підраховуються як середнє арифметичне трьох питань.

У питаннях 1, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 14, 15, 17, 18, 19 першому варіанту відповіді (А) приписується 1 бал, другому (Б) — 2 бали, третьому (В) — 3 бали, четвертому (Г) — 4 бали. В інших питаннях значення приписуються у зворотному порядку, тобто в питаннях 2, 3, 7, 9, 12, 13, 16, 20, 21 ( А = 4 бали, Б = 3 бали, В = 2 бали, Г = 1 бал).

Підрахунок по сферах (з першої по сьому) ведеться в такий спосіб (у дужках — номера питань, на їхнє місце треба вписати кількість отриманих по даному питанню балів):

1) (9 + 13 + 14) : 3 =

2) (2 + 15 + 18) : 3 =

3) (19 + 3 + 16) : 3 =

4) (20 + 8 + 4) : 3 =

5) (17 +5+ 21) : 3 =

6) (10 + 6+ 11) : 3 =

7) (1 + 7 + 12) : 3 =

Чим вище бал, тим більшою мірою дана роль в опитуваній сім’ї реалізується дружиною, чим нижче — тим більше реалізується чоловіком. Якщо величина близька до серединного значення, то дану роль обоє реалізують приблизно рівною мірою.

Найбільш повна інформація може бути отримана, якщо в опитуванні беруть участь обидва члени подружжя, тоді представляється можливість не тільки з’ясувати думку кожного з них про розподіл ролей у сім’ї, але й зіставити їхні відповіді на пропоновані питання.

Оглавление

Введение

Глава 1. Рисуночный тест – как метод психоанализа

1.1. Выделенная деталь рисунка

1.2. Пространство в рисунке

1.3. Линия в рисунке

Глава 2. Интерпретация рисунков на примере теста «Дом-Дерево-Человек»

2.1. Тест «Дом-Дерево-Человек»

2.2 Интерпретация теста «ДОМ-ДЕРЕВО-ЧЕЛОВЕК»

Заключение

Список литературы

Введение

Рисуночные тесты, которые в отличие от большинства прямых методов исследования являются косвенными и относятся к категори проектиных. То есть они как бы дают проекцию — портрет личности. Их популярность связана с расцветом психоанализа, благодаря которому было введено понятие бессознательного.

Бессознательное — это самый темный уголок нашей души. Проникнуть в свое — и тем более в чужое — бессознательное очень сложно. Психоаналитику требуются годы работы с каким-то определенным человеком, чтобы этого добиться. Поэтому предупреждаем:

Пользоваться этими тестами надо с особой осторожностью, особенно когда дело доходит до интерпритации.

Рисуночные тесты обладают рядом преимуществ — как при работе со взрослыми, так и с детьми. Считается, что тестовые ситуации достаточно привычные и позволяют тестируемому раскрепоститься и проявить те особенности, которые не нашли выхода на более ранних этапах исследования. К тому же в процессе рисования контроль так называемого (цензора сознания) ослабевает, что позволяет в той или иной мере раскрыться бессознательному. Рисунки могут оказаться хорошим поводом для установления контакта и взаимопонимания с испытуемым, что позволит получить дополнительную информацию о нем.

И, тем не менее, рисуночные тесты имеют и ряд недостатков. Прежде всего — трудно установить связь между рисунками и искомыми параметрами. Кроме того, интерпретация зависит от личности исследователя — проекция является обоюдоострым оружием, действию которого подвергается и сам экспериментатор, поэтому необходимо быть осторожным в интерпретации.

Все данные, полученные при помощи рисуночных тестов, обязательно должны сопоставляться с результатами, полученными при обычном тестировании. В целом толкование результатов рисуночных тестов должно быть сделано с учетом максимально полной информации о том, кого вы тестировали, его прошлом и настоящем.

Каждый из тестов, которые будут рассматриваться ниже — Дом-Дерево-Человек, Нарисуй человека, Рисунок семьи, — состоит из двух этапов. Первый этап — сам процесс рисования. Второй этап — беседа после того, как рисунок сделан, во время которой испытуемый описывает, характеризует и интерпретирует нарисованные объекты и то, что их окружает, а также высказывает возникшие в связи с ними ассоциации,

Было замечено, что замкнутые люди становятся более раскрепощенными, когда увлечены процессом рисования. Оказалось, что паузу в рисовании — можно с успехом использовать, чтобы разговорить испытуемого.

Часто человек отказывается сделать рисунок, говоря, что он не художник, у него нет этих способностей и т. п. Исследователь должен его убедить, что рисуночные тесты не направлены на проверку художественных способностей. Использование линеек или других чертежных принадлежностей в этих тестах исключено, рисунок должен быть выполнен именно от руки.

Материал, который используется во всех тестах, — стандартный лист бумаги (А4) простой карандаш (лучше мягкий), ластик.

Кроме того, помните, что дети часто копируют рисунки друг друга — особенно если рисунок товарища получил высокую оценку взрослых. Они стараются точно воспроизвести то, что им нарисовал старший. Поскольку чистосердечно полагают, что именно так и «надо рисовать». Дети также охотно рисуют иллюстрации к сказкам. Причем персонажи имеют именно сказочный, а не «символический» смысл. И в этом случае меч-кладеннц — это именно меч. А не фаллический символ. Бывают и рисунки-игры. И лист бумаги может превратиться в кукольный театр или поле битвы. И если вы попросите ребенка нарисовать, например, дом, то он, скорее всего, постарается сделать это так, как делаете вы сами — потому что в его представлении это «правильный» рисунок. Или он нарисует дом, в котором хотел бы жить. А рядом — дерево, а на дереве — птицу. И деревьев будет много, потому что это сад, а в саду — фонтан, и обязательно — много детей. И обязательно — собаку. и кошку, и котенка… Дети играют! Это вполне нормально. Естественно — и нет никаких оснований для беспокойства.

Глава 1. Рисуночный тест – как метод психоанализа

1.1. Выделенная деталь рисунка

Термины, в которых проводится интерпретация рисунков, обычно лишены той строгости и однозначности, которая характерна для формализованных тестов. Из-за этого трудно научными методами подтвердить надежность и валидность рисуночных методик.

Желание “натянуть” психологические особенности человека, его внутренннее состояние в данный момент и еще 15 параметров, в итоге влияющих на рисунок, на отношение к бренду и намерение покупки часто напоминает желание мачехи из сказки про Золушку натянуть хрустальную туфельку 35 размера на ногу своей дочери 41 размера.

Вот к каким выводам пришли психологи после исследований результатов рисуночных тестов.

Автор рисунка может двумя способами продемонстрировать, что данная деталь, или комбинация деталей, или способ их изображения (с точки зрения пропорций или использования пространства, по отдельности или в целом) имеет для него особое значение.

Позитивный способ:

открытое проявление эмоций непосредственно перед, во время или после рисования, во время комментирования нарисованного либо в последующей беседе;

необычная последовательность изображения деталей рисунка {«нормальная» последовательность описана в тесте «Дом-Дерево-Человек»;

необычное отношение, проявляющееся в частом стирании ластиком (особенно если рисунок при этом не улучшается), возврат к нарисованному во время выполнения данного или последующих рисунков (тест «Дом-Дерево-Человек») либо слишком большая трата времени на изображение деталей;

необычная манера изображения деталей;

непроизвольное назойливое повторение при выполнении какого-то фрагмента рисунка;

комментарии (спонтанные или выполненные по просьбе исследователя), касающиеся рисунка в целом или его отдельных фрагментов.

Негативный способ:

незавершенные детали;

пропуск одной или больше обязательной детали (см. тест «ДДЧ»);

уклончивый комментарий относительно рисунка или отказ от него.

Интерпретация значимых деталей и (или) способа их изображения поможет нам понять все желания, страхи, конфликты, стремления испытуемого.

Важно, чтобы испытуемый мог участвовать в интерпретации результатов его работы. Наблюдения показали, что так называемое универсальное и абсолютное значение тех или иных символов может радикально изменяться при определенных конфигурациях. То есть общепринятое значение полученных деталей или способа их изображения может почти полностью преобразиться благодаря тому уникальному смыслу, которым наделяет их испытуемый и который мог бы быть совершенно упущен, если бы у испытуемого не было возможности рассказать о нем.

Адекватная интерпретация отдельных фрагментов может быть сделана только в том случае, если учитывается их взаимосвязь с общей конфигурацией рисунка.

Интерпретация должна проводиться с большой осторожностью и в свете максимально полной информации об испытуемом и окружающей его обстановке (как в прошлом, так и в настоящем).

1.2. Пространство в рисунке

Детским рисункам свойственны некоторые общие особенности, связанные с использованием пространства. Как правило, дети используют для рисунка все пространство листа, в противном случае это является признаком робости и неуверенности.

Уверенный в себе ребенок использует всю необходимую ему площадь, начиная рисунок с центра и двигаясь без колебаний к краям листа, оставляя то в одном, то в другом месте большие поля (как правило, больше сверху, чем снизу).

Если ребенку не удается соблюдать границы листа, то можно предположить наличие некоторой задержки в развитии сенсорномоторной координации. Это как бы проявление лености в соблюдении расстояний и в распоряжении пространством, в котором его рука в общем-то является хозяйкой. Таких детей надо не только ободрять, но и учить рисовать на всей площади листа бумаги. Если ребенок интуитивно чувствует границы листа, но сознательно их нарушает, заполняя весь лист, не оставляя даже минимального пустого пространства, это указывает на чувство беспокойства. Страх перед пустотами интерпретируется как наличие «пустот» в чувственной жизни ребенка.

В определенные периоды жизни ребенок может чувствовать себя одиноким, незащищенным. Возможно, из-за какой-нибудь физической особенности (раннее выпадение молочных зубов, уши торчком, дефекты в произношении, недостаточное «атлетическое» развитие и ловкость в играх) или вследствие более глубоких причин (семейных, связанных со средой), вынуждающих его защищаться из страха перед страданиями. В этом случае ребенок чувствует необходимость заполнения пустот на листе бумаги, как бы высказывая пожелание, чтобы были заполнены «пустоты» его потребности в любви и тепле.

Родители иногда не замечают, что ребенок страдает от недостатка внимания и общения с их стороны. Если же ребенок вам об этом сказал, то решить эту проблему вам будет нетрудно — надо только отнестись к ней со всей ответственностью. Недостаточное проявление любви к ребенку часто может глубоко травмировать его психику.

Как правило, ребенок рисует различные объекты, начиная с центра листа. Самым важным объектом для него является тот, который расположен в центре рисунка. Это может быть шарик, собака, мороженое или игрушка. Главной темой рисунков может стать отец, который работает, или мама, которая готовит на кухне, или он сам, играющий с собакой или читающий книжку.

Не следует придавать серьезного значения слишком увеличенным или уменьшенным размерам предметов, человеческих фигур и т.п., нарисованных детьми до 4 лет, их завершенности и расположению на листе бумаги. У более старших детей самыми крупными будут наиболее значительные фигуры или предметы, поразившие их воображение или постоянно занимающие их мысли.

1.3. Линия в рисунке

Рисункам тестируемых, свойственны некоторые общие особенности, связанные с качеством линий. Линия может быть рассмотрена с точки зрения силы, приложенной при ее проведении, и движения (протяженность и направленность). В первом случае нужно обратить внимание на форму проведения линии, которая может иметь следующие характеристики: толстая и протяженная, тонкая и прерывистая, тонкая и протяженная, разорванная и тд.

В меру ровная, с умеренным нажимом, без разрывов и рывков проведенная линия свидетельствует об уверенном владении карандашом. Такая линия, проведенная ребенком 4-5 лет, указывает на решительный характер, ясность мысли, хорошее эмоциональное равновесие.

Линии (все или большинство), выполненные с сильным нажимом, так что кончик карандаша едва не ломается, говорят о скрытой агрессивности, эмоциональной неуравновешенности, неуверенности, склонности к самобичеванию.

Может быть, вы (родители) часто упрекали своего ребенка за поведение и поступки, означавшие не что иное, как требование с его стороны вашего внимания и любви (плач, капризы, мочеиспускание в постель и т.д.). Но это не значит, что вина полностью лежит на вас. Просто ребенок переживает проблемы, сопровождающие процесс его взросления, социализации, связанные с необходимостью научиться «подчиниться» и «уступить».

Если в рисунке преобладают линии типа крупного зигзага, неровные, часто меняющие направление, с неравномерным нажимом, то сильным, то более слабым, — это указывает на неуверенность, тревогу, боязнь положиться на собственные силы и допустить оплошность, выполняя такое трудное задание, как сохранение постоянной силы давления на лист бумаги при проведении линии. Неуверенное владение карандашом, неумение крепко держать его в руках — свидетельство неверия в своя силы.

В этом случае вам нужно понаблюдать за ребенком. Поговорить с ним по душам, чтобы понять, что за этим стоит.

Гибкая, равномерная, в меру волнообразная, уверенно, без спешки и чрезмерного нажима выполненная линия говорит о достаточном самообладании и эмоциональном равновесии. Никаких сомнений, беспокойства, в некоторой степени безучастность и равнодушие.

Часто прерываемая линия свидетельствует о нерешительности, даже робости, неровном характере, боязни взять на себя ответственность, безынициативности. Возможно, имеют место проблемы с пищеварением, расстройство кишечника. Ребенок, который не прилагает усилий в рисовании, часто не прилагает усилий ни в чем.

Можно отнестись к этой апатии как к безвредному явлению. если речь идет о ее проявлении только в рисовании, но, если она обнаруживается во всем, что он делает, надо задуматься. Апатия только при выполнении рисунка может означать, что ребенок проявляет робость при создании рисунка — и больше ничего. Но возможно, что он воспринимает окружающий мир как беспокоящую, тревожную среду, против которой он не осмеливается выступить прямо и решительно.

Линия, разрываемая очень часто, практически состоящая из ряда штрихов, — признак агрессивности, представляющей собой ответную реакцию на агрессивность окружающего мира. Такой ребенок не умеет действовать прямо, потому что боится коварства и препятствий со стороны внешнего мира, поэтому использует повторяющиеся короткие и одиночные попытки для завоевания пространства и самовыражения. В отношениях с людьми он подозрителен и недоверчив, но это обстоятельство не всегда создает для него неудобства. Если он не вырастет тихим и задумчивым ребенком, то может стать развитым, внимательным, благоразумным, предусмотрительным, нередко возможно раннее проявление чувства юмора.

Что предпринять в данном случае? Самое главное — не драматизировать ситуацию, окружить ребенка заботой, постараться, чтобы он подружился с другими детьми, и познакомить ближе с жизнью в целом, выделяя привлекательные стороны жизни и сглаживая, насколько возможно, все плохое, что ребенок обычно запоминает.

Линии с частыми изломами, близкие по характеру к изображению кардиограммы, — довольно тревожный симптом. Не исключено, что следует забить тревогу.

Этот ребенок, видимо, не способен выйти из каракулей, стремится скорее излить душу, чем построить пространство по образцу. Проводя такую линию, ребенок 6 лет сможет нарисовать в лучшем случае дым, выходящий из дымовой трубы дома, но не ровный край стены или дороги. Какие могут быть выводы? Возможно, что здесь налицо нарушение эмоционального состояния.

Ребенок, которому не удастся провести даже короткую ровную линию. Может иметь проблемы психического характера. Заслуживающие вашего внимания. Причем одних рисунков для их выявления может оказаться недостаточно.

Теперь рассмотрим линии с точки зрения их направленности и размеров. Какие линии преобладают? Короткие или длинные, кривые или прямые, прерывистые или непрерывные? В целом необходимо отметить, что уверенный в себе ребенок использует линии всех типов в зависимости от того, что он собирается изобразить, и не колеблется, даже если должен провести через весь лист бумаги всего одну линию.

Ребенок, избегающий изображения кривых линий, вероятнее всего, имеет колючий характер. Более мягкий ребенок до 6-7 лет рисует линии с многочисленными изгибами и поворотами.

Сильные и основательные вертикальные линии свидетельствуют о гордом, полном достоинства характере. Ребенок, использующий преимущественно такие линии, также красноречив, любопытен, резв и весел. Но упаси Бог перечить ему! Ребенок, наполняющий пространство светотенью, имеет, скорее всего, характер зрелый, он эмоционален, умеет размышлять, любит покой, напорист, немного упрям. Заполненность и пустоты, их отношения с пространством, о чем уже говорилось выше, показательны и значимы также для каждой отдельной детали рисунка. Ребенок, который выразительно «обрамляет» все законченные пространства (окна, стены, облака, кроны деревьев и т.д.), стремится обычно к порядку и логике. Но иногда это идет от глухого и неосознанного страха перед пустотой, а не от возможности свободного выбора.

Глава 2. Интерпретация рисунков на примере теста «Дом-Дерево-Человек»

2.1. Тест «Дом-Дерево-Человек»

Как познать себя и научиться ладить с людьми. Предложен Дж. Буком в 1948г.

Цель методики. Оценка личности испытуемого, уровня его развития, работоспособности и интеграции; получение данных, касающихся сферы его взаимоотношений с окружающим миром в целом и с конкретными людьми в частности.

Материалы. Белый лист бумаги, сложенный пополам и образующий таким образом 4 страницы размером 15х21 см (рисуночная форма). Первая страница предназначена для регистрации даты и записи необходимых данных, касающихся испытуемого, последующие три страницы отведены для рисунков и соответственно озаглавлены: Дом, Дерево, Человек; несколько простых мягких карандашей, ластик. Исследование может проводиться как в группе, так и индивидуально. Предпочтение отдается индивидуальному тестированию, дающему большие возможности для наблюдения.

Инструкция. «Возьмите один из этих карандашей. Нарисуйте дом настолько хорошо, насколько сможете. Вы можете нарисовать дом любого типа, какой вам захочется. Можете стирать нарисованное сколько угодно — это не отразится на вашей оценке. Обдумывайте рисунок столько времени, сколько вам понадобится. Только постарайтесь нарисовать дом как можно лучше».

Как только испытуемый начинает рисовать, включается секундомер (испытуемому не сообщают, что он будет установлен, но и скрыть часы тоже не пытаются). После того как дом нарисован, исследователь просит испытуемого нарисовать дерево, а затем человека — так хорошо, как только он сможет. При этом оговаривают, что человек должен быть нарисован в полный рост. В остальном испытуемого не ограничивают в выборе размеров, образов и типов рисунка.

Запись. Пока испытуемый рисует дом, дерево и человека, исследователь должен записать:

следующие аспекты, касающиеся времени:

интервал времени с момента предоставления исследователем инструкции до момента, когда испытуемый приступил к рисованию;

длительность любой паузы, возникающей в процессе рисования (соотнося ее с выполнением той или иной детали);

общее время, затраченное испытуемым с того момента, когда ему была дана инструкция, и до того, когда он сообщил, что полностью закончил рисунок (например, дом);

последовательность изображения деталей каждого рисунка (дома, дерева и человека), пронумеровывая их. Отклонению от предполагаемой последовательности изображения деталей обычно приписывают определенное значение; необходима точная запись, поскольку упущение таких отклонений может отразиться на оценке рисунка в целом;

все комментарии (по возможности дословно), самопроизвольно сделанные испытуемым в процессе рисования, и соотнести каждый такой комментарий с последовательностью деталей. Процесс рисования может вызвать комментарии, на первый взгляд совершенно не соответствующие изображаемым объектам, которые тем не менее могут предоставить много интересной информации об испытуемом;

любую эмоцию (самую незначительную) испытуемого в процессе выполнения теста. Затем нужно связать это эмоциональное выражение с изображаемой в этот момент деталью, Процесс рисования часто вызывает у испытуемого сильные эмоции, и они должны быть записаны.

Пострисуночный опрос

Пострисуночный опрос создает благоприятные условия для того, чтобы испытуемый, описывая и комментируя рисунки ДОМА , ДЕРЕВА и ЧЕЛОВЕКА, мог отразить свои чувства, отношения, потребности и т.п., а также предоставляет исследователю возможность прояснить любые непонятные аспекты рисунков.

Исследователь обращается к испытуемому: «Сейчас я задам вам ряд вопросов, касающихся ваших рисунков».

Вопросы для рисунка ЧЕЛОВЕКА:

Это мужчина или женщина (мальчик или девочка)?

Сколько ему (ей) лет?

Кто он?

Это ваш родственник, друг или кто-нибудь другой?

О ком вы думали, когда рисовали?

Что он делает? (И где он в это время находится?)

О чем он думает?

Что он чувствует?

О чем вас заставляет думать нарисованный человек?

Кого вам напоминает этот человек?

Этот человек здоров?

Что именно на рисунке производит на вас такое впечатление?

Этот человек счастлив?

Что именно на рисунке производит на вас такое впечатление?

Что вы чувствуете по отношению к этому человеку?

Считаете ли вы, что это характерно для большинства людей? Почему?

Какая, на ваш взгляд, погода на рисунке?

Кого напоминает вам этот человек? Почему?

Чего больше всего хочет этот человек? Почему?

Как одет этот человек?

Вопросы для рисунка ДЕРЕВА:

Что это за дерево?

Где в действительности находится это дерево?

Каков приблизительный возраст этого дерева?

Это дерево живое?

(если испытуемый считает, что дерево живое):

Что именно на рисунке подтверждает, что дерево живое?

Нет ли у дерева какой-то мертвой части? Если есть, то какая именно?

Чем, по вашему мнению, вызвана гибель дерева?

Как вы думаете, когда это произошло?

(если испытуемый считает, что дерево мертвое):

Чем, по вашему мнению, вызвана гибель дерева?

Как вы думаете, когда это произошло?

Как вы думаете, на кого это дерево больше похоже — на мужчину или на женщину?

Что именно в рисунке подтверждает вашу точку зрения?

Если бы здесь вместо дерева был человек, в какую сторону он бы смотрел?

Это дерево стоит отдельно или в группе деревьев?

Когда вы смотрите на рисунок дерева, как вам кажется: оно расположено выше вас, ниже или находится на одном уровне с вами?

Как вы думаете, какая погода на этом рисунке?

Есть ли на рисунке ветер?

Покажите мне, в каком направлении дует ветер.

Расскажите подробнее, что это за ветер.

Если бы на этом рисунке вы изобразили солнце, где бы оно располагалось?

Как вы считаете: солнце находится на севере, востоке, юге или западе?

О чем заставляет вас думать это дерево?

О чем оно вам напоминает?

Это дерево здоровое?

Что именно на рисунке производит на вас такое впечатление?

Это дерево сильное?

Что именно на рисунке производит на вас такое впечатление?

Кого вам напоминает это дерево? Почему?

В чем больше всего нуждается это дерево? Почему?

Если бы вместо птицы (другого дерева или другого объекта на рисунке, не имеющего отношения к основному дереву) был человек, то кто бы это мог быть?

Вопросы для рисунка ДОМА:

Сколько этажей у этого дома?

Этот дом кирпичный, деревянный или еще какой-нибудь?

Это ваш дом? (Если нет, то чей?)

Когда вы рисовали этот дом, кого вы представляли себе в качестве его хозяина?

Вам бы хотелось, чтобы этот дом был вашим? Почему?

Если бы этот дом был вашим и вы могли распоряжаться им так, как вам хочется:

Какую комнату вы бы выбрали для себя? Почему?

С кем бы вы хотели жить в этом доме? Почему?

Когда вы смотрите на рисунок дома, он вам кажется расположенным близко или далеко?

Когда вы смотрите на рисунок дома, вам кажется, что он расположен выше вас, ниже или примерно на одном уровне с вами?

О чем вас заставляет думать этот дом?

О чем он вам напоминает?

Этот дом приветливый, дружелюбный?

Что именно на рисунке производит на вас такое впечатление?

Считаете ли вы, что эти качества свойственны большинству домов? Почему?

Какая, по вашему мнению, погода на этом рисунке?

О ком вас заставляет думать этот дом? Почему?

В чем больше всего нуждается этот дом? Почему?

Для чего нужна труба на крыше?

Куда ведет эта дорожка?

Если бы вместо дерева (куста, ветряной мельницы или любого другого объекта на рисунке, не имеющего отношения к самому дому) был человек, то кто бы это мог быть?

2.2 Интерпретация теста «ДОМ-ДЕРЕВО-ЧЕЛОВЕК»

Каждый объект (дом, дерево, человек), нарисованный отдельно или в композиции, следует рассматривать как автопортрет, поскольку каждый испытуемый изображает его с некими особенностями, имеющими для него по каким-либо причинам существенное значение, причем эти особенности имеют реальную подоплеку, отличную от того, что могут говорить об этом испытуемые.

Процесс интерпретации заключается в последовательном анализе следующих групп элементов:

детали;

пропорции;

перспектива;

время;

качество линий;

самокритичность;

комментарии.

Исследователь должен иметь в виду, что тот или иной элемент в одной конфигурации может иметь значение, полностью отличающееся от присвоенного ему значения в другой конфигурации, а также и то, что он может иметь больше одного значения.

Считается, что детали рисунка символизируют собой то, насколько испытуемый ориентируется в различных ситуациях повседневной жизни и его интерес к ним. Исследователь должен выяснить глубину этого интереса, насколько реалистичен его взгляд на жизнь, субъективное значение, которое он приписывает жизненным ситуациям, и способ организации повседневной жизни в целом.

Внимание уделяется следующим критериям:

Количество;

Уместность;

Акцентирование;

Последовательность деталей;

Эротические проявления;

Согласованность;

1. Количество. Во-первых, исследователь должен установить количество основных обязательных деталей, использованных в рисунке. Например, дом должен иметь по крайней мере одну дверь (за исключением того случая, когда нарисована только боковая стена), одно окно, одну стену, крышу и, если не было оговорено, что дом находится в теплых краях, — трубу, или другое средство для выхода дыма из печи, или что-то, что может использоваться для обогрева дома. Дерево должно иметь ствол и по крайней мере одну ветвь (если не оговаривается, что это пень, — в таком случае, очевидно, ответ необходимо расценивать как «аномальный»). Нарисованный человек должен иметь голову, тело, две ноги, две руки (при условии, что отсутствие какой-либо конечности или конечностей не объясняется устно и что человек не нарисован в профиль), а также два глаза, нос, рот и два уха (опять же если отсутствие какой-нибудь из данных деталей не объясняется отдельно).

Отсутствие обязательных деталей в рисунках испытуемых, имевших средний уровень интеллекта или выше среднего, часто свидетельствует о снижении этого уровня. Если с точки зрения пропорций и перспективы рисунок выполнен хорошо, но содержит минимум деталей, это может означать, что испытуемому свойственны:

1) склонность к замкнутости (считается, что по количеству деталей можно судить о степени контактности с окружающей средой);

2) «аномальное» игнорирование традиционных вещей.

Если использование минимума деталей в рисунке сочетается с низким уровнем качества пропорциональных и пространственных отношений, можно предположить, что:

1) испытуемый является умственно отсталым;

2) происходит снижение его интеллектуальной работоспособности, которое имеет либо обратимый, либо необратимый характер.

Изображение чрезмерного количества деталей, по-видимому, всегда является патоформным элементом, так как обычно это признак непреодолимой потребности в структурировании ситуации в целом, чрезмерное беспокойство, связанное с окружающей средой (определить, с чем именно связаны эти проявления, можно по типу использованных деталей). Во-вторых, производится качественная оценка использованных деталей. Например, окно(окна) дома — это образ визуального контакта. Очевидно, что дверь (или двери) подразумевает возможность входа или выхода; фронтальная дверь может представлять собой и вход и выход, то есть она символизирует доступность, а задняя и (или) боковая дверь, по-видимому, обычно представляет выход, бегство от действительности. Замкнутый, ушедший в себя испытуемый может проявлять свою враждебность в том, что рисует окна без стекол, совсем не рисует окна или не рисует их на первом этаже; рисует окна. но дополняет их ставнями, штриховкой, занавесками, шторками и т.п.; рисует дверь с тяжелыми дверными петлями, огромными замками и т,д.

Считается, что дерево в виде замочной скважины, т.е. с кроной в виде круга или овала, место соединения со стволом у которого может быть как замкнутым, так и незамкнутым, а ствол в виде двух вертикальных линий, соединенных или не соединенных в основании, означает сильные враждебные импульсы. Дерево такой формы большей частью представляет собой незаполненное пространство.

Враждебность выражается:

1) в нежелании испытуемого рисовать те детали, которые обычно изображаются или представляются в виде штрихов;

2) в его отказе изобразить более подробно структуру кроны (которая интерпретируется как показатель взаимосвязи, степени и т.д. его стремления к получению удовлетворения от окружающего мира).

Рубцы и (или) сломанные, поникшие или мертвые ветви дерева, по-видимому, символизируют психические травмы. Графические или вербальные указания, свидетельствующие о том, что дерево мертвое, расцениваются как признаки чувства неполноценности или несостоятельности, бесполезности, вины и т. п. При этом образ совершенно мертвого дерева может означать плохую приспособленность испытуемого в большей мере, чем образ частично мертвого дерева. Чаще всего мертвыми или частично мертвыми называют ветви или корни, в этом случае интерпретация, правомерность которой пока не доказана, трактует поврежденные ветви как символ травмирующего воздействия окружающей среды; мертвая корневая система подразумевает внутриличностную дисгармонию или распад психических функций.

Если испытуемый не нарисовал корни, можно попросить его сделать это. Предполагается, что корневая структура может представлять силу и качество тех аспектов личности, которые теоретически располагаются как бы ниже сознательного уровня. Вероятно, дерево символизирует то, как чувствует себя испытуемый в окружающей его реальности. Так как внешние силы, воздействующие на дерево, преимущественно являются меторологическими, неудивительно, что через описание погодных условий многие испытуемые могут выражать свои чувства по отношению к тому, является ли окружающая реальность в целом благосклонной и дружественной или угнетающей и враждебной.

Ветер, как принято считать, символизирует чувство подверженности воздействию сил, которые практически не поддаются управлению, направление ветра умеренной силы слева направо по горизонтали считается общепринятым и никак не интерпретируется. Если, по словам испытуемого, ветер сильный, а направление отличается от обычного, то это, как правило, имеет какоето особое значение. Считается, что ветер, который, по словам испытуемого, дует снизу вверх (вертикально или по диагонали), символизирует его сильное желание перенестись из реального мира в мир фантазии; а ветер, дуюший по диагонали от верхнего угла к нижнему, имеет противоположное значение (при этом направление интерпретируется с точки зрения времени, левый угол — прошлое, правый — будущее).

Считается, что заходящее солнце может означать депрессивное настроение. Солнце, нарисованное за облаком, подразумевает тревожащие и не дающие удовлетворения отношения между испытуемым и «согревающей» или враждебной, угрожающей фигурой. Даже при наличии таких негативных характеристик погоды, как сильная жара или сильный холод и т. п., исследователь не должен делать скоротечных выводов без получения дальнейших доказательств, ибо описание таких экстремальных условий может указывать просто на то, что испытуемый чувствителен и даже отзывчив к новым и интенсивным раздражителям.

Руки человека как бы представляют собой орудие, при помощи которого совершается оборонительное или наступательное действие в отношении окружающего мира или самого себя, а ступни символизируют движение. Испытуемый может выразить чувство собственной беспомощности, нарисовав автопортрет без рук и ступней.

Глаза, нос, рот и уши представляют собой органы, воспринимающие внешние стимулы, которые могут быть неприятными (как, например, выслушивание обвинений), могут привести к конфликту или проблеме. Рисунок человека, имеющего только глаза, свидетельствует о подозрительности и излишней осторожности, отсутствие носа, ушей и рта указывает на нежелание общаться.

2. Уместность. Поскольку испытуемого просят нарисовать только дом, дерево и человека, то можно подвергнуть логическому сомнению уместность любой детали, которая не является реально неотъемлемой частью каждого из перечисленных объектов. Примерами лишних деталей (которые, по-видимому, представляют собой потребность испытуемого структурировать ситуацию) являются следующие: для рисунка дома — дерево во дворе, для рисунка дерева — птица на нем или животное около него, для рисунка человека — дверь, в которую он стучит, и т. п. Считается, что деревья (или кусты), нарисованные возле дерева или человека, часто олицетворяют людей (обычно членов семьи испытуемого), а расстояние между ними часто символизирует близость или отдаленность в их взаимоотношениях.

Линия земли (линия основания) в рисунке дома, дерева или человека, строго говоря, не является уместной деталью. Она интерпретируется как признак незащищенности вообще (поскольку можно сказать, что в некотором смысле линия земли является элементом, укрепляющим реальность рисунка). Кроме того, человек, рисующий эту линию, испытывает большую потребность в структурировании рисунка, чем все остальные испытуемые. Линия основания дает необходимую точку отсчета, обеспечивает стабильность рисунка в целом.

Конкретное значение линии основания, по-видимому, зависит от:

1) объекта, который над ней нарисован (линия основания реже всего рисуется под человеком, чаще всего под деревом);

2) количества объектов, нарисованных над этой линией;

3) степени акцентирования (о котором можно судить по размерам линии, подкреплению, свойствам и т. д.).

Значение линии основания может напрямую зависеть от качества, которое приписывает ей испытуемый.

К неуместным деталям можно отнести облака в небе для любого из трех рисунков (в «ДДЧ» облака, по-видимому, символизируют тревожность, связанную с взаимоотношениями с окружающей реальностью).

3. Акцентирование. Оно может быть как позитивным, так и негативным. Существует несколько форм позитивного акцентирования. В некоторых случаях может уделяться чрезмерное внимание несущественным деталям, например окно, расчерченное на множество клеток и похожее на сетку может проявляться навязчивая потребность в подкреплении какой-либо детали: испытуемый возвращается к ней снова и снова, иногда даже после завершения рисунка. Такое подкрепление в целом может означать смутную тревогу, а конкретно — свидетельствовать о фиксации на данном объекте (объект фиксации может быть реально нарисован или представлен в символическом виде), действии или отношении. Негативное акцентирование также может быть передано несколькими способами:

1) испытуемый может стереть нарисованную деталь частично или полностью;

2) может вычеркнуть одну из основных деталей рисунка.

Примеры акцентирования на такой детали дома, как труба на крыше:

а) над трубой изображаются густые клубы дыма;

б) тщательно прорисовывается сама труба и (или) материал, из которого она сделана;

в) выделяется контур трубы.

Подобное акцентирование может обозначать определенную озабоченность мужским сексуальным символом и другие проблемы подобного рода.

4. Последовательность деталей. Здесь основное внимание уделяется реальной последовательности в рисовании деталей дома, дерева и человека. Необходимо отметить, что любое изменение обычного порядка изображения деталей будет забыто, если не делать своевременных записей. Оказалось, что большинство испытуемых при выполнении рисунка дома придерживаются следующей последовательности: сначала они рисуют крышу, затем стену (стены), потом дверь и окно (окна) или окно (окна) и дверь. Или; сначала — линию основания, затем стену (стены), крышу и т. д. Было установлено, что неуверенные в себе испытуемые иногда изображали одну деталь отдельно от другой или от рисунка в целом без учета связи между ними, а иногда — симметрично (две трубы, два окна, две двери и т.д.).

Последовательность деталей рисунка дома, при которой дверь или окна первого этажа изображаются в последнюю очередь, можно назвать патоформной. Она подразумевает:

а) отвержение межличностных контактов;

б) стремление избегать контакта с реальностью.

Рисунок дерева обычно выполняется в следующей последовательности: сначала рисуется ствол, затем ветви и крона и (или) листва (в более или менее в реальном виде). Или: сначала — макушка дерева, затем ветви (подразумеваемые, изображаемые, например, штриховкой или нарисованные в реальном виде), ствол и основание ствола. Предполагается, что ветви дерева символизируют взаимоотношения испытуемого с окружающим миром и отражают уровень его активности в поиске удовлетворения; ствол символизирует чувства испытуемого, касающиеся его основных способностей, личного потенциала — степень гибкости ветвей, их количество, размеры и степень их взаимной связи указывают на адаптивность и имеющиеся на данный момент ресурсы личности.

В большинстве случаев человек изображается в следующей последовательности: сначала рисуют голову, затем черты лица (глаза, нос и т.д.), потом шею, туловище, руки (с пальцами или кистями рук), ноги и ступни (или ноги и руки в обратном порядке) и т.д.

Если рисунок человека начинается со ступней и заканчивается головой и чертами лица, то такую последовательность можно назвать патологической. Отсроченное изображение черт лица может свидетельствовать:

1) о тенденции отвергать воспринимаемые органами чувств внешние стимулы;

2) о желании оттянуть насколько возможно идентификацию нарисованного человека.

Любые отклонения от нормальной последовательности — включая:

1) необычный порядок изображения;

2) произвольный возврат к ранее нарисованному либо с последующим стиранием, либо с перерисовыванием;

3) подкрепление рисунка (когда очертания данной детали неоднократно обводятся) — должны расцениваться как патоформные.

Исследователю необходимо попытаться определить, вызвано ли отклонение от нормальной последовательности рисования деталей только снижением базовой интеллектуальной работоспособности (например, в случае явной умственной отсталости) или колебаниями, нерешительностью, причина которых заключается в неких эмоциональных расстройствах или органических изменениях и представляет собой изменения в структуре личности.

5. Эротические проявления. Исследователь должен проверить все три рисунка на предмет наличия эротических деталей, изображенных реально или символически. Окна, нарисованные без оконных стекол, иногда символизируют оральный (или) анальный эротизм, так же как и чувство враждебности. Дерево, нарисованное на вершине дугообразного холма, по-видимому, нередко означает орально-эротическую фиксацию, часто вместе с потребностью в материнской защите. Рисунок трубы на крыше с трудом дается тому испытуемому, который переживает сексуальный конфликт, если он воспринимает ее как фаллический символ.

Часто чрезмерное внимание уделяется эрогенным зонам тела (рот, груди, ягодицы и т. п.), в этом случае можно обнаружить некоторые психосексуальные отклонения, фиксации или незрелость при помощи интерпретации и тщательного опроса после выполнения рисунка.

По-видимому, в случае более откровенного представления сексуальных деталей, — особенно если интеллектуальный уровень испытуемого средний или выше и он ведет себя в социально приемлемой манере, — наиболее вероятно, что это проявление серьезного расстройства личности.

6. Согласованность. Исследователь должен определить относительную согласованность деталей как в каждом рисунке, так и между всеми тремя рисунками. Если между ними существует значительная разница — например, когда в двух из них использовано большое количество деталей, не согласующееся с их незначительным числом в третьем, ему необходимо обязательно обратить на это внимание.

Считается, что значение пропорциональных отношений, отраженных в рисунках дома, дерева и человека, в большинстве случаев демонстрирует оценки, которые испытуемый присваивает вещам, ситуациям, людям и т. д., представленным в его рисунках в реальном или символическом виде.

Внимание уделяется следующим критериям:

Отношение размера рисунка к размеру страницы;

Отношение фрагмента к рисунку в целом;

Отношение между фрагментами рисунка;

Согласованность.

1. Отношение размера рисунка к размеру страницы. С точки зрения отклонения от нормы исследователя прежде всего должны заинтересовать два способа использования пространства листа:

1) когда рисунок занимает очень маленькую площадь доступного пространства;

2) когда рисунок занимает почти всю страницу или даже не умещается на ней.

Первое обычно интерпретируется как проявление чувства неполноценности испытуемого, наличие определенной тенденции избегания реальности или желание отвергнуть конкретный рисунок либо его символическое значение (например, часто через рисунок дома выражается символическое отвержение семьи).

Второе может интерпретироваться как:

1) проявление сильной фрустрации, вызванной ограничивающим воздействием окружающей реальности, в сочетании с чувством враждебности и потребностью в агрессивных действиях (возможности осуществлять эти действия может и не быть);

2) раздражительность и проявление довольно острого ощущения напряженности или

3) отражение ощущения состояния двигательной беспомощности (если, например, ступни и (или) часть ног на рисунке человека «срезаны» нижним краем страницы).

Считается, что размер дерева по сравнению с размером страницы отражает то, как испытуемый ощущает себя в психологическом поле. Если дерево имеет огромную высоту, то, по-видимому,испытуемый остро ощущает свою зависимость от окружающей реальности вообще и, возможно, проявляет агрессивность или склонность к ней. Если дерево имеет крошечные размеры, то, вероятно, испытуемый ощущает свою неполноценность, неадекватность и потребность замкнуться в себе.

2. Отношение фрагмента к рисунку в целом. Исследователь должен обратить внимание на существующую диспропорцию между размером какого-либо фрагмента и рисунка в целом. Например, крошечная дверь, которая имеет гораздо меньшие размеры по сравнению со средним окном в доме, интерпретируется как отражение нежелания испытуемого допускать кого-либо к своим истинным чувствам.

Если испытуемый рисует человека с очень длинными и мускулистыми руками (совершенно непропорциональными по сравнению с телом), то он, вероятно, проявляет тем самым потребность в компенсации физического несовершенства.

3. Отношение между фрагментами рисунка. Зависимый, несамостоятельный испытуемый может нарисовать дерево с огромной, но плохо сформированной кроной и маленьким стволом (что интерпретируется как проявление чувства базовой неполноценности в сочетании с интенсивным стремлением получить удовольствие от окружающего мира).

4. Согласованность. Не следует ожидать полной пропорциональной согласованности между фрагментами рисунка, так же как и пропорциональности отдельных фрагментов. Однако, если замечена рассогласованность, ее необходимо расценивать как подозрительный факт, и исследователь должен постараться найти этому объяснение.

Заключение

Способ анализа рисуночных тестов можно охарактеризовать как последовательное выдвижение гипотез и их проверку. Общее впечатление от рисунка и его наиболее характерные особенности служат основой для выдвижения первой серии гипотез. Привлечение каждого нового показателя, содержащегося в рисунке, приводит к подтверждению или отклонению той или иной гипотезы. В этой процедуре на тех же правах, что и тестовые показатели, выступают многие другие данные: результаты наблюдений за обследуемым, его высказывания, имеющиеся у психолога сведения об обстоятельствах его жизни, особенностях поведения, взаимоотношениях с другими людьми и т.п.

Такая процедура интерпретации не типична для тестовых методов. Она в большей мере соответствует традиционному подходу к анализу клинического материала. В этом проявляется двойственность рисуночных методик: они занимают промежуточное положение между тестовыми и клиническими методами.

Для более подробной диагностики отношения обследуемого к отдельным жизненным сферам могут применяться дополнительные рисуночные тесты. Наиболее распространено использование рисунков дома и дерева, входящих в тест Дж. Бука Н—Т—Р.

Список литературы

Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. — 144 с.

Алексеев В.А. Развитие самосознания на рубеже подросткового и юношеского возрастов: Автореф. дисс. канд. психол. наук. — М., 1985. — 20 с.

Божович Л.И., Славина Л.С. Психологическое развитие школьника и его воспитание. — М.: Знание, 1979. — 96 с.

Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков/ Под ред. Д.Б. Эльконина и Т.В. Драгуновой. — М.: Просвещение, 1967. — 360 с.

Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6-ти томах/ Гл. ред. А.В. Запорожец. Т. 4. Детская психология/ Под ред. Д.Б. Эльконина. — М.: Педагогика, 1984. — 433 с.

Драгунова Т.В. Психологические особенности. — Сов. педагогика, 1972, N 8, с. 79-93.

Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. — М.: “Дом педагогики”, 1996. — 208 с.

Кон И.С. Открытие “Я”.- М.: Политиздат, 1978. -367 с.

Кон И.С. В поисках себя.- М.: Политиздат, 1984. -335с.

Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. -М.: Изд-во РОУ, 1996. — 180 с.

Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. — 4-е изд. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. — 584 с.

Лозоцева В.Н. Особенности отношения подростка к сверстнику как к образцу: Автореф. дис….канд. психол. наук. М., 1978. — 20 с.

Малахова А.И. Сознание и самосознание личности. — Автореф. дис. на соискание учен. степени канд. философ. наук. -Л., 1972. — 23 с.

Олейник Л.Д. Индивидуальное самосознание и пути его формирования. — Автореф. дис. на соискание учен. степени канд. философ. наук. — Л., 1975. — 25 с.

Психологический словарь

Ремшмидт Х. Подросткоый и юношеский возраст: Проблемы становления личности: Пер. с нем. — М.: Мир, 1994. _ 320 с.

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. — М.: ВЛАДОС, 1995. — 529 с.

Романова Е.С., Потемкина С.Ф. Графические методы в психологической диагностике. — М.: Дидакт, 1992. — 256 с.

Столин В.В. Самосознание личности. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. — 288 с.

Учителям и родителям о психологии подростка/ Под ред. Г.Г. Аракелова. — М.: Высш. шк., 1990. — 304 с.

Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педегогической психологии. — М.: Международная педагогическая академия, 1995. — 368 с.

Фельдштейн Д.И. Психология воспитания подростка. — М.: Знание, 1978. — 54 с.

Философская энциклопедия

Хрестоматия по возрастной психологии. Учебное пособие для стедентов/ Сост. Л.М. Семенюк, Под ред. Д.И. Фельдштейна. — М.: Международная педагогическая академия, 1994. — 256 с.

Чамата П.Р. К вопросу о генезисе самосознания личности. М., 1966, с. 228 — 239.