Автор: admin

Министерство образования и науки Российской Федерации

Профессиональный институт управления

ДИПЛОМНАЯ РАБОТА

на тему:

«Налоги на доходы физических лиц»

Студента-дипломника

Лынова Евгения Николаевича

Научный руководитель:

д.э.н., профессор Горяев И.П.

Москва – 2009

СОДЕРЖАНИЕ

ВВЕДЕНИЕ

Глава 1. Налог на доходы физических лиц

1.1 История возникновения НДФЛ, его сущность

1.2 Налогоплательщики

1.3 Объект налогообложения

1.4 Налоговая база и особенности ее определения по отдельным видам дохода

1.5 Льготы по налогу на доходы физических лиц

1.6 Налоговые вычеты

1.7 Налоговые ставки

1.8 Порядок исчисления НДФЛ

Глава 2. Единый социальный налог

2.1 История возникновения ЕСН, его сущность

2.2 Предпосылки и необходимость образования внебюджетных фондов

2.3 Налогоплательщики ЕСН

2.4 Объект налогообложения

2.5 Налоговая база

2.6 Налоговые льготы

2.7 Налоговые и отчетные периоды

2.8 Ставки налога

2.9 Порядок исчисления, порядок и сроки уплаты налога

Глава 3. Расчет налогов по заработной плате на примере

заО «Заря»

3.1 Расчет налога на доходы физических лиц

3.2 Расчет единого социального налога

Заключение

Список использованной литературы

ПРИЛОЖЕНИЯ

Введение

Изменения в отечественной налоговой системе в последнее десятилетие ХХ в. и в первые годы века ХХI были обусловлены глобальными социально-экономическими изменениями, происходящими в нашем обществе, экономике и структуре государственных финансов страны.

С началом развития рыночных отношений в 1991-1992 гг. возникла необходимость создания налоговой системы, адекватной новым условиях хозяйствования. На решение этой задачи был направлен Закон РФ от 27 декабря 1991 г. «Об основах налоговой системы РФ». Законодательно было установлено, что объектами налогообложения являются прибыль (доход), стоимость определенных товаров, добавленная стоимость продукции, имущество юридических и физических лиц, передача имущества (дарение, продажа, наследование), операции с ценными бумагами, отдельные виды деятельности и другие объекты. Косвенные налоги эволюционировали от однократного налогообложения потребительских товаров на стадии конечного потребления (налогов с оборота; налог с продаж, введенный в 1991 г.) к многократному обложению хозяйственного оборота, начиная со стадии производства посредством введения новых косвенных налогов — налога на добавленную стоимость (НДС) и акцизов.

Активное законотворчество в течение 1991─1992 гг. привело к тому, что на начало 1993 г. налоговая система России была представлена совокупностью более 40 налогов и сборов. Существовало также 20 государственных внебюджетных фондов, доходная часть которых формировалась за счет целевых отчислений. На протяжении 90-х гг. российская налоговая система продолжала трансформироваться, приспосабливаться к ее новым условиям хозяйствования за счет включения в нее нового или модификаций действующего налога, способного, по мнению реформаторов, достаточно быстро пополнить доходы бюджета. Однако такая политика на деле реальных положительных результатов. Как показала практика, за период 1995-1999 гг. произошло существенное снижение эффективности налогового администрирования, нашедшее реальное отражение в приросте недоимки налоговых сборов в процентах к ВВП, который составил по федеральному бюджету в 1996 г. 1997 г. 1,3, — в 1998 г.-2,1, в 1999 г. — 0,9, а по консолидированному бюджету соответственно ─ 3,0, 2,4, 2,9, 0,7 %.

В результате к 2000 г. в России сложилось трехуровневая налоговая система, имеющая преимущественно фискальный характер и практически не ориентированная на стабилизацию социальной ситуации в обществе, стимулирование развития отечественного производства и поощрения инвестиционной активности производителей.

Практика 90-х гг. показала бесперспективность попыток устранения основных недостатков действующей налоговой системы путем внесения «точечных» изменений в налоговое законодательство на основе копирования западных образцов. Стало очевидно, что задача создания оптимальной налоговой системы, способной сбалансировать интересы государства и налогоплательщиков, может быть решена только путем формирования единого согласованного Налогового кодекса и дополнения его законодательным инструментарием внесения сбалансированных поправок по мере возникновения необходимых для этого предпосылок. Налоговая реформа должна предусматривать снижение налоговой нагрузки и решение вопроса ликвидации барьеров, препятствующих развитию бизнеса, большую прозрачность налогоплательщиков для государства, а также улучшение налогового администрирования и сужение возможностей для уклонения от уплаты налогов.

Было принято решение о проведении налоговой реформы в несколько этапов, причем значительную часть преобразований предусматривалось реализовать в 2001-2003 и 2004-2005 гг. Однако некоторые мероприятия, носящие концептуальный характер, из-за невозможности оформления в виде законодательных инициатив, в частности вследствие неопределенности будущей экономической динамики, должны быть сформулированы и реализованы по мере создания соответствующих условий.

07 декабря 1991 года Верховным Советом РСФСР был принят Закон «О подоходном налоге с физических лиц». За период 1991-2000 г.г. в этот закон были внесены изменения и дополнения 21 раз, в т.ч. шкала ставок налога изменялась 9 раз. На сегодняшний день налог на доходы физических лиц (далее НДФЛ) регулируется Главой 23 Налогового кодекса Российской Федерации (далее — НК РФ).

С 1 января 2001 года вместо взимавшихся ранее на территории Российской Федерации страховых взносов в государственные внебюджетные фонды был введен единый социальный налог (далее — ЕСН), правовое регулирование которого осуществляется главой 24 НК РФ.

Внебюджетные фонды являются одним из звеньев государственных финансов. Фонды – это форма перераспределения и использования финансовых ресурсов, привлекаемых государством для финансирования некоторых общественных потребностей и комплексно расходуемых на основе оперативной самостоятельности.

Внебюджетные фонды позволяют оказывать социальные услуги населению путем выплаты пособий, пенсий, субсидирования и финансирования социальной инфраструктуры в целом; за счет внебюджетных фондов оказывается медицинская помощь населению.

В декабре 2001 года были приняты два важных закона относительно пенсионной реформы. Постановлением Правительства РФ была разработана концепция реформы пенсионного обеспечения.

Существовавшая ранее система назначения пенсий не давала работнику возможности заработать нормальную пенсию, она лишь перераспределяла средства между группами с различным уровнем доходов и из одних регионов в другие. Тогда как новая пенсионная модель в значительно большей мере является страховой и учитывает пенсионные права граждан в зависимости от размеров их зарплат и уплачиваемых пенсионных взносов.

Целью дипломной работы является детальное изучение налогов, начисляемых на заработную плату – Налога на доходы физических лиц и Единого социального налога, раскрытие их экономической функции.

Задачами дипломной работы являются:

– рассмотрение экономической функции НДФЛ и ЕСН;

– рассмотреть порядок формирования налоговой базы и порядок исчисления НДФЛ и ЕСН.

Объектом исследования является ЗАО «ЗАРЯ».

Глава 1. НАЛОГ НА ДОХОДЫ ФИЗИЧЕСКИХ ЛИЦ

История возникновения налога на доходы физических лиц. Его сущность

НДФЛ по сравнению с другими видами налогов довольно «молод». Впервые он был введен в Англии в 1798 г. в виде утроенного налога на роскошь. Этот налог, построенный на чисто внешних признаках (обзаведение мужской прислугой, владение каретой и т.п.), действовал вплоть до 1816 г. При вторичном его введении в 1842 г. он уже более-менее отвечал основным критериям, положенным в основу принципа подоходного налогообложения.

В других странах НДФЛ стали применять с конца XIX начала XX в. (Пруссия – с 1891 г., Франция – с 1914 г.). Что касается России, то в 1812 г. был введен прогрессивный процентный сбор с доходов от недвижимого имущества, представляющий собой своеобразную форму подоходного налога. А специальный закон о подоходном налоге был принят лишь 6 апреля 1916г., и там наиболее полно воплотились принципы подоходного налогообложения. В начале 60-х годов в нашей стране была предпринята попытка постепенного снижения вплоть до отмены налога с заработной платы, в связи с чем был издан Закон СССР от 7 мая 1960 г. «Об отмене налогов с заработной платы рабочих и служащих».

Однако и до введения НДФЛ налоговые системы в различных странах косвенно учитывали доходы граждан при построении реальных налогов. Например, размер домового налога зависел от числа окон, этажей и комнат, от параметров фасада дома и от других признаков, которые позволяли судить об общественном положении и доходах плательщика.

Введение этого налога в той или иной стране было обусловлено ее внутренними причинами. При всем различии этих причин может быть выделена общая причина, характерная для всех стран. Острая потребность государства в дополнительных средствах, вызванная ростом задолженности, военными и другими расходами, перестала покрываться реальными налогами, размер которых зачастую не соответствовал истинной платежеспособности граждан. В то же время набравшие силу социальные движения требовали устранения несправедливости косвенного налогообложения, не делавшего различий между бедными и богатыми и более тяжело ложившегося на менее состоятельных граждан. Поэтому и был введен НДФЛ, идея которого заключается именно в обеспечении равнонапряженности налогообложения на основе прямого определения доходов каждого плательщика.

Налоговые системы развиваются под влиянием экономических, социальных и политических процессов, происходящих в той или иной стране. Они тесно связаны с развитием экономики. Возникновение корпоративных форм организации производства, рост общественного благосостояния, расширение круга собственников, появление новых форм получения дохода — эти и другие факторы самым непосредственным образом оказали и оказывают эволюционирующее воздействие на развитие системы подоходного налога.

Что же касается нашей страны, то переход России на рыночные экономические отношения обусловил создание к 1992 г. новой налоговой системы, которая состояла более чем из 60 видов налогов и сборов. В частности Верховным Советом РСФСР был принят Закон от 7 декабря 1991 г. «О подоходном налоге с физических лиц». Основными принципами этого налога являлись: единая шкала прогрессивных ставок с совокупного годового дохода, перечень необлагаемых налогом доходов, вычеты из этого дохода по социальным группам и уменьшение налогооблагаемой базы на расходы, связанные со строительством или приобретением жилья, предпринимательской деятельностью и благотворительностью. За период 1991-2000 г.г. в этот закон были внесены изменения и дополнения 21 раз, в т.ч. шкала ставок налога изменялась 9 раз, но всегда была прогрессивной. Минимальная ставка оставалась в размере 12%, а максимальная ставка в разные годы изменялась от 60% до 30% годового совокупного облагаемого дохода.

В России, как и в большинстве стран мира, подоходный налог служит одним из главных источников доходной части бюджета. Следует отметить, что это — прямой налог на совокупный доход физического лица, включая доходы, полученные от использования капитала.

Вряд ли ошибаются те, кто считает налог на доходы физических лиц одним из самых важных элементов налоговой системы любого государства. Его доля в государственном бюджете прямо зависит от уровня развития экономики. Это один из самых распространенных в мировой практике налог, уплачиваемый из личных доходов населения. В развитых странах он составляет значительную часть доходов государства. К примеру, в США его вклад в бюджет достигает — 60%, в Великобритании, Швеции и Швейцарии — 40%, несколько меньше во Франции — 17%.

В нашей стране НДФЛ занимает более скромное место в доходной части бюджета, так как затрагивает в основном ту часть населения, которая имеет средний уровень доходов или ниже. В последние годы его доля в бюджете не превышала 12-13%.

Такая ситуация свойственна экономике переходного периода. Чтобы, с одной стороны, стимулировать рост производства и потребления, а с другой — упростить налоговую систему и тем самым снизить склонность налогоплательщиков к занижению налоговых обязательств, государство вынуждено снижать ставки налогов на доходы (имеются в виду доходы всех экономических агентов независимо от правовой формы).

В идеале, налог на доходы должен быть налогом на чистый совокупный доход физических лиц, которые либо являются резидентами, либо извлекают определенный доход на территории страны.

НДФЛ связан с потреблением, и он может либо стимулировать потребление, либо сокращать его. Поэтому главной проблемой подоходного налогообложения является достижение оптимального соотношения между экономической эффективностью и социальной справедливостью налога. Другими словами, необходимы такие ставки налога, которые обеспечивали бы максимально справедливое перераспределение доходов при минимальном ущербе интересам налогоплательщиков от налогообложения.

Согласно ст. 57 Конституции РФ, а также ст. З и подп. I п. 1 главы. 23 Налогового кодекса Российской Федерации (далее — НК РФ) каждое лицо обязано уплачивать законно установленные налоги и сборы. Законодательство о налогах и сборах основывается на признании всеобщности и равенства налогообложения. При установлении налогов учитывается фактическая способность налогоплательщика к уплате налога.

Налоги и сборы не могут иметь дискриминационного характера, т.е. применяться исходя из социальных, расовых, национальных, религиозных и иных подобных критериев.

Не допускается устанавливать дифференцированные ставки налогов и сборов, налоговые льготы в зависимости от формы собственности, гражданства физических лиц или места происхождения капитала. Кроме того, не допускается устанавливать налоги и сборы, нарушающие единое экономическое пространство Российской Федерации, в том числе прямо или косвенно ограничивающие свободное перемещение в пределах ее территории товаров (работ, услуг) или финансовых средств, либо иначе ограничивать или создавать препятствия не запрещенной законом экономической деятельности физических лиц и организаций.

Важно подчеркнуть такой момент: все неустранимые сомнения, противоречия и неясности актов законодательства о налогах и сборах толкуются в пользу налогоплательщика (плательщика сборов).

Систему налогов и сборов в Российской Федерации регулирует Налоговый Кодекс (далее НК РФ).

Налог на доходы физических лиц относится к федеральным налогам (ст.13 НК РФ)

Согласно ст.17 НК РФ налог считается установленным, когда определены элементы налогообложения, а именно:

– налогоплательщик

– объект налогообложения;– налоговая база;– налоговый период;– налоговая ставка;– порядок исчисления налога;– порядок и сроки уплаты налога

Налог на доходы физических лиц регулируется главой 23 НК РФ.

Налогоплательщики

Плательщиками налога признаются физические лица, являющиеся налоговыми резидентами РФ, а также физические лица, не являющиеся налоговыми резидентами РФ, получающие доходы от источников, расположенных в РФ.

Под физическими лицами понимаются граждане РФ, иностранные граждане и лица без гражданства.

Для того, чтобы физическое лицо стало налоговым резидентом РФ, ему необходимо находиться на территории РФ не менее 183 дней в календарном году. Физические лица, фактически находящиеся на территории РФ менее 183 дней в календарном году, налоговыми резидентами РФ не являются.

В соответствии с первой частью НК РФ течение срока фактического нахождения на территории РФ начинается на следующий день после даты прибытия в РФ.

Российские граждане, состоящие в трудовых отношениях с организацией, предусматривающих продолжительность работы в РФ текущем календарном году свыше 183 дней, считается налоговым резидентом с начала года. Но если работник увольняется до истечения 183 дней (до 2 июля), организация не может подтвердить факт его резиденства, следовательно, сумма налога будет взиматься по «нерезидентским» ставкам.

Для освобождения от налогообложения доходов, полученных от источников в РФ, получения налоговых вычетов или иных налоговых привилегий нерезидент РФ должен представить подтверждение того, что они является налоговым резидентом государства, с которым у РФ заключен договор об избежание двойного налогообложения. В противном случае его доходы, полученные от российских источников, будут облагаться налогом по ставке 30%.

1.3 Объект налогообложения

Объектом налогообложения признается доход, полученный налогоплательщиками:

от источников в РФ и(или) от источников за пределами РФ для физических лиц, являющихся налоговыми резидентами РФ;

от источников в РФ – для физических лиц, не являющихся налоговыми резидентами РФ.

Источниками доходов физических лиц в РФ могут выступать российские организации и(или) иностранные организации в связи с деятельностью их постоянного представительства в РФ. Перечень таких доходов (ст. 208 НК РФ) является открытым и включает в себя следующие виды доходов:

дивиденды и проценты;

страховые выплаты при наступлении страхового случая;

доходы, полученные от использования в РФ авторских или иных смежных прав;

доходы, полученные от сдачи в аренду или иного использования имущества, находящегося в РФ;

доходы от реализации недвижимого и иного имущества, находящегося на территории РФ и принадлежащего физическому лицу; акций или иных ценных бумаг, долей участия в уставном капитале; прав требования к российской или иностранной организации в связи с деятельностью ее постоянного представительства на территории РФ;

вознаграждение за выполнение трудовых или иных обязанностей, выполненную работу, оказанную услугу, совершения действия в РФ;

пенсии, пособия, стипендии и иные аналогичные выплаты, полученные в соответствии с российским законодательством или от иностранной организации;

доходы, полученные от использования любых транспортных средств, включая морские, речные, воздушные суда и автомобили в связи с перевозками в РФ и(или) из РФ или в ее пределах, а также штрафы и иные санкции за простой (задержку) таких транспортных средств в пунктах погрузки (выгрузки) в РФ;

доходы, полученные от использования любых трубопроводов, линий электропередачи, линий оптико-волоконной и(или) беспроводной связи, иных средств связи, включая компьютерные сети, на территории РФ;

выплаты правопреемникам умерших застрахованных лиц в случаях, предусмотренных законодательством РФ об обязательном пенсионном страховании.

Источник выплаты доходов физическим лицам за пределами РФ – иностранные организации. Перечень таких доходов также является открытым и включает в себя:

Дивиденды и проценты;

Страховые выплаты при наступлении страхового случая;

Доходы от исполнения за пределами РФ авторских или иных прав;

Доходы, полученные от сдачи в аренду или иного использования имущества, находящегося за пределами РФ;

Доходы от реализации:

недвижимого и иного имущества, находящегося за пределами РФ;

за пределами РФ акций и иных ценных бумаг, а также долей участия в уставных капиталах иностранных организаций;

прав требования к иностранной организации.

Вознаграждение за выполнение трудовых или иных обязанностей, выполненную работу, оказанную услугу, совершения действия за пределами РФ;

Пенсии, пособия, стипендии и иные аналогичные выплаты, полученные налогоплательщиком в соответствии с законодательством иностранных государств;

Доходы, полученные от использования любых транспортных средств, включая морские, речные, воздушные суда и автомобильные транспортные средства, а также штрафы и иные санкции за простой (задержку) таких транспортных средств в пунктах погрузки (выгрузки).

Если невозможно однозначно отнести доходы к источнику в РФ или к источнику за ее пределами, то определение источника осуществляет Минфин России. Он же устанавливает долю указанных доходов, которая может быть отнесена к доходам от источников за пределами РФ.

Не признаются доходами для целей налогообложения доходы от операций, связанных с имущественными и неимущественными отношениями физических лиц, признаваемых членами семьи или близкими родственниками в соответствии с Семейным кодексом РФ, за исключением доходов, полученных указанными физическими лицами в результате заключенных между ними договоров гражданско-правового характера или трудовых соглашений.

1.4 Налоговая база и особенности ее определения по отдельным видам доходов

Налоговая база – стоимостная, физическая или иная характеристика объекта налогообложения. Исчисление налоговой базы по налогу на доходы физических лиц производится:

российскими организациями, индивидуальными предпринимателями и постоянными представительствами иностранных организаций в РФ, от которых налогоплательщик получил доход;

предпринимателями без образования юридического лица;

частными нотариусами, частными охранниками и детективами;

физическими лицами, получившими вознаграждение от других физических лиц по договорам гражданско-правового характера;

физическими лицами – налоговыми резидентами РФ, получающими доход от источников за пределами РФ;

физическими лицами, получающими другие доходы, когда при их получении не был удержан налог.

При определении налоговой базы учитываются все доходы налогоплательщика, полученные им как в денежной, так и в натуральной форме. Кроме того, в налоговую базу включают права на распоряжения, которые у него возникают, а также доходы в виде материальной выгоды.

Налоговая база определяется по каждому виду доходов, в отношении которых установлены различные налоговые ставки.

Для доходов, в отношении которых установлена ставка 13%, налоговая база определяется как денежное выражение таких доходов, подлежащих налогообложению, уменьшенных на сумму налоговых вычетов. Если сумма налоговых вычетов в налоговом периоде окажется больше суммы дохода, подлежащих налогообложению, то налоговая база в этом периоде признается равной нулю, на следующий налоговый период отрицательная разница между суммами вычетов и доходами, подлежащими обложению, не переносится.

Для доходов, в отношении которых применяются налоговые ставки, отличные от 13%, налоговая база определяется как сумма денежного выражения таких доходов, подлежащих налогообложению, без применения налоговых вычетов.

Налоговый кодекс установил особенности определения налоговой базы при получении физическими лицами доходов в натуральной форме, доходов в виде материальной выгоды, по договорам страхования и договорам негосударственного пенсионного обеспечения, доходов от долевого участия в организации, доходов по операциям с ценными бумагами и с финансовыми инструментами срочных сделок, базисным активом по которым являются ценные бумаги.

К доходам, полученным налогоплательщиком в натуральной форме, относятся:

частичная или полная оплата за него организацией или индивидуальным предпринимателем товаров (работ, услуг) или имущественных прав, в том числе коммунальных услуг, питания, отдыха, обучения в интересах налогоплательщика;

полученные налогоплательщиком товары, выполненные в его интересах работы, оказанные на безвозмездной основе услуги;

оплата труда в натуральной форме.

При оплате труда работников в натуральной форме налоговая база определяется как стоимость выданной продукции по ценам, определяемым в соответствии со ст. 40 НК РФ. В стоимость таких товаров включаются НДС и акцизы. Сумма налога удерживается за счет любых денежных средств, выплачиваемых работнику, но она не может превышать 50% суммы выплат.

Материальная выгода у налогоплательщика может возникнуть в случае заключения с организацией или индивидуальным предпринимателем договора займа (кредита). Налоговая база по налогу на доходы определяется как превышение суммы процентов за использование заемными средствами, исчисленной исходя из трех четвертей действующей ставки рефинансирования ЦБ РФ, над суммой процентов, исчисленной исходя из условий договора. При этом ставка рефинансирования берется на дату получения заемных средств. Если заем выдается в иностранной валюте, то материальную выгоду нужно рассчитать как превышение суммы процентов, исчисленной исходя из 9% годовых, над суммой процентов, исчисленной исходя из условий договора.

Определение налоговой базы при получении дохода в виде материальной выгоды производится в день уплаты процентов по полученным займам, но не реже чем один раз в календарном году. Налог на доходы с суммы материальной выгоды по процентам взимается за счет любых денежных средств, выплачиваемых налогоплательщику.

Материальная выгода не возникает в случае заключения налогоплательщиком договора коммерческого кредита либо договора о приобретении товаров в кредит или рассрочку.

Доход в виде материальной выгоды может быть получен налогоплательщиком и при приобретении им товаров (работ, услуг) у физических или юридических лиц, являющихся взаимозависимыми по отношению в налогоплательщику. В этом случае налоговая база определяется как превышение цены идентичных товаров, реализуемых зависимым лицом на рынке, над ценой, по которой этот товар тем же лицом продан налогоплательщику.

При получении дохода в виде материальной выгоды, полученной от приобретения ценных бумаг, налоговая база определяется как превышение рыночной стоимости ценных бумаг, определяемой с учетом предельной границы колебаний рыночной цены ценных бумаг, над суммой фактических расходов на их приобретение. Фактическое получение дохода от приобретения ценных бумаг, т.е. объект налогообложения, признается по дате перехода права собственности на приобретенные ценные бумаги к физическому лицу-покупателю.

Порядок определения рыночной цены эмиссионных ценных бумаг, допущенных к обращению на фондовой бирже или через организатора торговли на рынке ценных бумаг, и предельной границы колебаний рыночной цены ценных бумаг устанавливается Федеральной комиссией по рынку ценных бумаг РФ.

Если физическое лицо приобрело обращающиеся ценные бумаги по цене ниже рыночной, определяемой с учетом предельной границы колебаний, налоговая база для целей исчислений налога на доходы определяется как разница между рыночной ценой таких бумаг, скорректированной с учетом предельной границы колебаний, и фактическими расходами физического лица на их приобретение.

Если физическое лицо приобретает ценные бумаги, не обращающиеся на организованном рынке ценных бумаг, не имеющие рыночной котировки на дату их приобретения, и упомянутая сделка купли-продажи совершается на не противоречащих действующему законодательству условиях, предполагается, что цена, по которой приобретаются бумаги, соответствует рыночной цене. Доход физического лица в виде материальной выгоды в таком случае отсутствует.

Особенности определения налоговой базы по договорам страхования и договорам негосударственного пенсионного обеспечения связаны прежде всего с тем, что в нее не включаются страховые выплаты в связи с наступлением следующих страховых случаев:

по договорам обязательного страхования, осуществляемого в порядке, установленном действующим законодательством;

по договорам добровольного долгосрочного страхования жизни, заключенным на срок не менее пяти лет и в течение этих пяти лет не предусматривающим страховых выплат;

по договорам добровольного пенсионного страхования, заключенным со страховыми организациями, если такие выплаты осуществляются при наступлении пенсионных оснований в соответствии с законодательством РФ.

При определении налоговой базы не учитываются доходы, полученные в виде выплат по договорам негосударственного пенсионного обеспечения, заключенным с негосударственными пенсионными фондами, в случае, если такие выплаты осуществляются при наступлении пенсионных оснований в соответствии с законодательством РФ.

В случае досрочного расторжения договоров негосударственного пенсионного обеспечения, заключенных с российскими НПФ, и возврата денежной суммы физическим лицам в соответствии с условиями договора, а также в случае изменения условий договоров в отношении срока их действия полученный доход за вычетом сумм платежей (взносов), внесенных физическим лицом, учитывается при определении налоговой базы и подлежит налогообложению у источника выплат.

Если за физических лиц суммы страховых взносов вносятся из средств работодателей, то при определении налоговой базы не учитываются платежи в случаях:

если страхование физических лиц производится работодателями по договорам обязательного страхования, а также по договорам добровольного страхования, предусматривающим возмещение вреда жизни, здоровью и (или) медицинских расходов застрахованных физических лиц;

если работодатели заключают договоры добровольного пенсионного страхования при условии, что общая сумма платежей (взносов) не превысит 2 тыс. руб. в год на одного работника.

Помимо перечисленных, НК РФ предусматривает особенности налогообложения доходов физических лиц при заключении договоров добровольного имущественного страхования, включая страхование гражданской ответственности за причинение вреда имуществу третьих лиц и (или) страхование гражданской ответственности владельцев транспортных средств.

Сумма дохода физических лиц от долевого участия в организации, полученного в виде дивидендов, определяется с учетом следующих положений:

сумма налога по дивидендам, полученным от источников за пределами РФ, определяется налогоплательщиком самостоятельно. При этом налогоплательщики вправе уменьшить сумму налога на величину налогового платежа, который они уплатили по местонахождению источника дохода. Однако указанный источник дохода должен находиться в том иностранном государстве, с которым заключен договор об избежании двойного налогообложения. В случае если сумма налога, уплаченная по местонахождению источника дохода, превышает сумму налога, исчисленную в соответствии с НК РФ, полученная разница возврату из бюджета не подлежит;

сумма налога по дивидендам, полученным от российской организации, исчисляется само организацией, которая выполняет роль налогового агента.

Теперь к ценным бумагам приравнены паи в паевых инвестиционных фондах. При определении налоговой базы учитываются доходы физических лиц, полученные по следующим операциям:

купли-продажи ценных бумаг, обращающихся на организованном рынке ценных бумаг;

купли-продажи ценных бумаг, не обращающихся на организованном рынке ценных бумаг;

с финансовыми инструментами срочных сделок, базисным активом по которым являются ценные бумаги (фьючерсные и опционные биржевые сделки);

купли-продажи инвестиционных паев паевых инвестиционных фондов, включая их погашение;

с ценными бумагами и финансовыми инструментами срочных сделок, базисным активом по которым являются ценные бумаги, осуществляемым доверительным управляющим (за исключением управляющей компании, осуществляющей доверительное управление имуществом, составляющим паевой инвестиционный фонд) в пользу учредителя доверительного управления (выгодоприобретателя), являющегося физическим лицом.

Налоговая база по каждой операции определяется отдельно. Доход (убыток) по операциям купли-продажи ценных бумаг определяется как сумма доходов по совокупности сделок с ценными бумагами соответствующей категории, совершенных в течение налогового периода, за вычетом суммы убытков.

Доход (убыток) по операциям купли-продажи ценных бумаг определяется как разница между суммами доходов, полученных от реализации ценных бумаг, и документально подтвержденными расходами на приобретение, реализацию и хранение ценных бумаг, фактически произведенными налогоплательщиками.

К указанным расходам относятся:

суммы, уплачиваемые продавцу в соответствии в договором;

оплата услуг, оказываемых депозитарием;

комиссионные отчисления профессиональным участникам рынка ценных бумаг, скидка, уплачиваемая (возмещаемая) управляющей компании паевого инвестиционного фонда при продаже (погашении) инвестором инвестиционного пая паевого инвестиционного фонда, определяемого в соответствии с законодательством РФ об инвестиционных фондах;

биржевой сбор (комиссия);

оплата услуг регистратора;

другие расходы, непосредственно связанные с куплей, продажей и хранением ценных бумаг, произведенные за услуги, оказываемые профессиональными участниками рынка ценных бумаг в рамках их профессиональной деятельности.

Если расходы налогоплательщика на приобретение, реализацию и хранение ценных бумаг не могут быть отнесены непосредственно к расходам на приобретение, реализацию и хранение конкретных ценных бумаг, указанные расходы распределяются пропорционально стоимостной оценке ценных бумаг на дату осуществления этих расходов.

В случаях если расходы налогоплательщика не могут быть подтверждены документально, он вправе воспользоваться имущественным налоговым вычетом. Имущественный налоговый вычет или вычет в размере фактически произведенных и документально подтвержденных расходов предоставляется налогоплательщику при расчете и уплате налога в бюджет у источника выплаты дохода либо по окончании налогового периода при подаче налоговой декларации в налоговый орган.

Имущественный налоговый вычет при операциях с ценными бумагами предоставляется в порядке, аналогичном вычету при продаже имущества. Сумма вычета зависит от времени владения ценными бумагами. Если ценные бумаги находились во владении налогоплательщика менее трех лет, то вычет будет равен сумме полученного дохода от их реализации, но не может превышать 125 000 руб. Если же ценные бумаги находились в собственности налогоплательщика более трех лет, то максимальной суммой вычет не ограничен. Особенностью предоставления имущественного вычета по операциям с ценными бумагами является то, что вычет можно получить и у источника выплаты, тогда как все остальные имущественные вычеты можно получить только при подаче декларации в налоговую инспекцию.

Налоговый агент определяет налоговую базу по операциям купли-продажи ценных бумаг и операциям с финансовыми инструментами срочных сделок по окончании налогового периода. В то же время помимо уплаты налога по окончании налогового периода, предусмотрена промежуточная уплата налога, если налогоплательщику производятся выплаты денежных средств до истечения очередного налогового периода (п. 8 ст. 214.1 НК РФ).

При осуществлении выплаты денежных средств налоговым агентом до истечения очередного налогового периода налог уплачивается с суммы дохода, которая определяется на основе расчета доли общего дохода по операциям купли-продажи ценных бумаг (как для обращающихся на организованном рынке ценных бумаг, так и для тех, которые не обращаются на этом рынке), соответствующей фактической сумме выплачиваемых денежных средств. Иначе говоря, налог уплачивается только с дохода, который включен в сумму, выплачиваемую налогоплательщику (в этой сумме есть и часть первоначально вложенных средств).

Доля дохода определяется как произведение общей суммы дохода и отношения суммы выплат к стоимостной оценке ценных бумаг, по которым налоговый агент выступает в качестве брокера, определяемой на дату выплаты денежных средств налогоплательщику. При осуществлении выплаты денежных средств налогоплательщику более одного раза в течение налогового периода расчет суммы налога производится нарастающим итогом с зачетом ранее уплаченных сумм налога.

1.5 Льготы по налогу на доходы физических лиц

Налоговые льготы представлены в следующем виде:

зачет налога;

доходы, освобождаемые от обложения налогом;

необлагаемый налогом минимум в размере 2000 и 4000 руб.;

налоговые вычеты.

Цель зачета налога – устранение двойного налогообложения доходов, независимо от того, где эти доходы были получены.

Перечень необлагаемых доходов существенно расширен по сравнению с предыдущим законодательством (ст. 217 НК РФ). В него включены:

государственные пособия, включая пособие по уходу за больным ребенком, пособия по безработице, беременности и родам;

пенсии по государственному пенсионному обеспечению и трудовые пенсии;

все виды компенсационных выплат в пределах норм, установленных законодательством РФ, субъектов РФ и решениями представительных органов местного самоуправления;

вознаграждения донорам за сданную кровь, материнское молоко и иную помощь;

алименты, получаемые налогоплательщиками;

гранты (безвозмездная помощь), предоставленные налогоплательщикам международными или иностранными организациями для поддержки науки и образования, культуры и искусства;

международные, иностранные или российские премии, полученные налогоплательщиком за выдающиеся достижения в области науки и техники, образования, культуры и искусства;

единовременная материальная помощь, оказываемая в связи со стихийными бедствиями, чрезвычайными обстоятельствами и террористическими актами на территории РФ; со смертью работника или члена семьи работника; в виде гуманитарной или благотворительной помощи; малоимущим и социально незащищенным категориям граждан;

полная или частичная компенсация стоимости путевок работникам или членам их семей, инвалидам и детям, не достигшим возраста 16 лет, в санаторно-курортные и оздоровительные учреждения, находящиеся на территории РФ, выплачиваемая за счет чистой прибыли работодателей;

стоимость лечения и медицинское обслуживание работников организации, их супругов, родителей, детей за счет чистой прибыли организации;

стипендии учащихся, студентов, аспирантов, адъюнктов или докторантов учреждений высшего или послевузовского профессионального образования, научно-исследовательских учреждений, учащихся профессионального и среднего профессионального образования, слушателей духовных учебных учреждений, выплачиваемые этими учреждениями; стипендии, учреждаемые Президентом РФ, органами законодательной или исполнительной власти РФ, органами субъектов РФ, благотворительными фондами; стипендии, выплачиваемые за счет средств бюджетов налогоплательщикам, обучающимся по направлению органов службы занятости;

суммы оплаты труда и другие суммы в иностранной валюте, получаемые налогоплательщиками от финансируемых из федерального бюджета государственных учреждений или организаций, направивших их на работу за границу – в пределах норм;

доходы налогоплательщиков, получаемые от продажи выращенных в личных подсобных хозяйствах, находящихся на территории РФ, скота, кроликов, нутрий, птицы, диких животных и птиц, продукции животноводства, растениеводства, цветоводства и пчеловодства как в натуральном, так и переработанном виде;

доходы членов крестьянского (фермерского) хозяйства, получаемые в этом хозяйстве от производства и реализации сельскохозяйственной продукции, а также от производства сельскохозяйственной продукции, ее переработки и реализации, – в течение пяти лет, считая с года регистрации указанного хозяйства;

доходы налогоплательщиков, полученные от сбора и сдачи лекарственных растений, дикорастущих ягод, орехов и иных плодов, грибов, другой дикорастущей продукции организациям и (или) индивидуальным предпринимателям, имеющим разрешение (лицензию) на промысловую заготовку (закупку) дикорастущих растений, грибов, технического и лекарственного сырья растительного происхождения, за исключением доходов, полученных индивидуальными предпринимателями от перепродажи указанной продукции;

доходы (за исключением оплаты труда наемных работников), получаемые членами зарегистрированных в установленном порядке родовых, семейных общин малочисленных народов Севера, занимающихся традиционными отраслями хозяйствования, от реализации продукции, полученной в результате ведения ими традиционных видов промысла;

доходы охотников-любителей, получаемые от сдачи обществам охотников, организациям потребительской кооперации или государственным унитарным предприятиям добытых ими пушнины, мехового или кожевенного сырья или мяса диких животных, если добыча таких животных осуществляется по лицензиям;

доходы в денежной или натуральной формах, получаемые от физических лиц в порядке наследования, за исключением вознаграждения, выплачиваемого наследникам (правопреемникам) авторов произведений науки, литературы, искусства, а также открытий, изобретений и промышленных образцов; доходы в денежной и натуральной формах, получаемые от физических лиц в порядке дарения, за исключением случаев дарения недвижимого имущества, транспортных средств, акций, долей, паев. Даритель и одаряемый должны являться членами семьи и (или) близкими родственниками в соответствии с Семейным кодексом РФ, в том числе усыновителями и усыновленными, дедушкой. Бабушкой и внуками, полнородными и неполнородными (имеющими общих отца или мать) братьями и сестрами;

доходы, полученные от акционерных обществ или других организаций акционерами или участниками в результате переоценки основных средств в виде дополнительно полученных ими акций или иных имущественных долей, распределенных между акционерами или участниками организации пропорционально их доле и видам акций, либо в виде разницы между новой и первоначальной номинальной стоимостью акций или их имущественной доли в уставном капитале;

призы в денежной и(или) натуральной формах, полученные спортсменами, в том числе спортсменами-инвалидами, за призовые места на следующих спортивных соревнованиях:

Олимпийских, Параолимпийских и Сурдоолимпийских играх, Всемирных шахматных олимпиадах, чемпионатах и кубках мира и Европы от официальных организаторов или на основании решений органов государственной власти и органов местного самоуправления за счет средств соответствующих бюджетов;

чемпионатах, первенствах и кубках Российской Федерации от официальных организаторов.

суммы, выплачиваемые организациями и(или) физическими лицами детям сиротам в возрасте до 24 лет на обучение в образовательных учреждениях, имеющих соответствующие лицензии, либо за их обучение указанным учреждениям;

суммы оплаты за инвалидов организациями или индивидуальными предпринимателями технических средств профилактики инвалидности и реабилитацию инвалидов, а также оплата приобретения и содержания собак-проводников для инвалидов;

вознаграждения за передачу в государственную собственность кладов;

доходы, получаемые индивидуальными предпринимателями от осуществления ими тех видов деятельности, по которым они являются плательщиками единого налога на вмененный доход;

суммы процентов по государственным казначейским обязательствам, облигациям и другим государственным ценным бумагам бывшего СССР, РФ и субъектов РФ, а также по облигациям и ценным бумагам, выпущенным по решению представительны органов местного самоуправления;

доходы, получаемые детьми-сиротами и детьми, являющимися членами семей, доходы которых на одного члена не превышают прожиточного минимума, от благотворительных фондов РФ, зарегистрированных в установленном порядке, и религиозных организаций;

доходы в виде процентов, получаемые налогоплательщиками по вкладам в банках, находящихся на территории РФ, если:

проценты по рублевым вкладам выплачиваются в пределах сумм, рассчитанных исходя из трех четвертых действующей ставки рефинансирования ЦБ РФ, в течение периода, за который начислены указанные проценты;

установленная ставка на превышает 9% годовых по вкладам в иностранной валюте;

доходы солдат, матросов, сержантов и старшин, проходящих военную службу по призыву, а также лиц, призванных на военные сборы, в виде денежного довольствия, суточных и других сумм, получаемых по месту службы, либо по месту прохождения военных сборов;

суммы, выплачиваемые физическим лицам избирательными комиссиями, а также из средств избирательных фондов кандидатов, зарегистрированных на должность Президента РФ, в депутаты Государственной Думы, в депутаты законодательного (представительного) органа государственной власти субъекта РФ, на должность главы исполнительной сласти субъекта РФ, кандидатов выборного органа местного самоуправления, на должность главы муниципального образования, на должность в ином федеральном государственном органе, государственном органе субъекта РФ, в органе местного самоуправления за выполнение работ, непосредственно связанных с проведением избирательных кампаний;

выплаты, производимые профсоюзными комитетами членам профсоюзов за счет членских взносов, а также выплаты, производимые молодежными и детскими организациями своим членам за счет членских взносов на покрытие расходов, связанных с проведением культурно-массовых, физкультурных и спортивных мероприятий;

выигрыши по облигациям государственных займов РФ и суммы, получаемые в погашение указанных облигаций;

Необлагаемый налогом минимум установлен НК РФ в пределах 2000 рублей и касается следующего перечня доходов:

стоимость призов в денежной или натуральной формах, полученных налогоплательщиками на конкурсах и соревнованиях, проводимых в соответствии с решениями Правительства РФ, законодательных (представительных) органов государственной власти или представительных органов местного самоуправления;

суммы материальной помощи, оказываемой работодателями своим работникам, а также бывшим своим работникам, уволившимся в связи с выходом на пенсию по инвалидности или по возрасту;

возмещение (оплата) работодателями своим работникам, их супругам, родителям и детям, бывшим своим работникам (пенсионерам по возрасту), а также инвалидам стоимости приобретенных ими (для них) медикаментов, назначенных им лечащим врачом, при условии представления документов, подтверждающих фактические расходы на приобретение этих медикаментов;

стоимость любых выигрышей и призов, получаемых в проводимых конкурсах, играх и других мероприятиях с целью рекламы товаров (работ, услуг).

Стоимость подарков, полученных налогоплательщиками от организаций или индивидуальных предпринимателей, и не подлежащих обложению налогом на наследование или дарение в соответствии с действующим законодательством, но не более 4000 руб.

1.6 Налоговые вычеты

НК РФ установил четыре виды налоговых вычетов:

стандартные;

социальные;

имущественные;

профессиональные.

Действие указанной льготы направлено на сокращение налоговой базы. Налоговые вычеты, за исключением профессиональных, а в отдельных случаях и имущественных налоговых вычетов, строго лимитированы.

Согласно действующему законодательству для исчисления налога на доходы физических лиц применяются четыре ставки – 6, 13, 30 и 35%, однако налоговые вычеты применяются только при определении налоговой базы для доходов, облагаемых по ставке 13% (п. 3 ст. 210 НК РФ). Пользоваться налоговыми вычетами могут не все плательщики налога на доходы физических лиц, а только физические лица, имеющие статус налогового резидента РФ.

Стандартные налоговые вычеты (ст. 218 НК РФ) представляются плательщикам в размере 3000, 500, 400 и 600 рублей. Стандартные налоговые вычеты в размере 3000, 500 и 400 руб. представляются отдельным категориям налогоплательщиков с учетом их заслуг перед обществом, социального статуса, состояния здоровья и иных факторов.

На получение налогового вычета в размере 3000 руб. за каждый месяц налогового периода имеют право следующие категории налогоплательщиков(пп.1п.1 ст.218):

лица, получившие или перенесшие лучевую болезнь и другие заболевания, связанные с катастрофой на Чернобыльской АЭС, либо с работами по ликвидации последствий этой катастрофы, а также получившие инвалидность вследствие катастрофы на ЧАЭС;

лица, принимавшие участие в 1986 – 1987 гг. в работах по ликвидации катастрофы на ЧАЭС в пределах зоны отчуждения или занятых в этот период на работах, связанных с эвакуацией населения, материальных ценностей, сельскохозяйственных животных;

военнослужащие, граждане, уволенные с военной службы, а также военнообязанные, призванные на специальные сборы и привлеченные для выполнения работ по ликвидации катастрофы на ЧАЭС;

лица, ставшие инвалидами, получившие или перенесшие лучевую болезнь и другие заболевания вследствие аварии в 1957 г. на производственном объединении «Маяк» и сбросов радиоактивных отходов в реку Теча;

лица, непосредственно участвовавшие в испытаниях ядерного оружия в атмосфере и боевых радиоактивных веществ, учениях с применением такого оружия до 31 января 1963г.;

лица, непосредственно участвовавшие в подземных испытаниях ядерного оружия и условиях нештатных радиационных ситуаций и действия других поражающих факторов ядерного оружия;

инвалиды ВОВ.

Налоговый вычет в размере 500 руб. за каждый месяц налогового периода распространяется на следующие категории налогоплательщиков: Герои Советского Союза и Герои Российской Федерации; участники ВОВ, боевых операций по защите СССР; инвалиды с детства, а также инвалиды I и II групп. (пп.2 п. 1 ст. 218)

Налоговый вычет в размере 400 руб. за каждый месяц налогового периода распространяется на те категории налогоплательщиков, которые не перечислены среди плательщиков, на которых распространяются налоговые вычеты в размере 3000 и 500 руб. Налоговый вычет в размере 400 руб. действует до месяца, в котором доходы налогоплательщиков, исчисленные нарастающим итогом с начала налогового периода, превысил 20000 руб.

Независимо от полученного права на один из указанных вычетов налогоплательщик, на содержании которого находится ребенок (дети) дополнительно может уменьшить свою налоговую базу на стандартный налоговый вычет в размере 600 руб., распространяемый на каждого ребенка (пп. 4 п. 1 ст. 218 НК РФ). Правом на вычет в указанном размере, обладают:

родители;

супруги родителей;

опекуны и попечители.

В соответствии с нормами семейного законодательства родители несут бремя содержания своих детей. Порядок и форма предоставления содержания несовершеннолетним детям определяются родителями самостоятельно. После расторжения брака родители, ставшие бывшими супругами, не теряют права на применение налогового вычета на содержание ребенка при условии, если ребенок (дети) будет находиться у каждого из них на обеспечении.

Стандартный налоговый вычет в размере 600 руб.- в 2008 г.(с 01.01.2009 г.-1000 руб.), предоставляемый налогоплательщикам, на обеспечении которых находятся дети, распространяется на каждого ребенка в возрасте до 18 лет, а также каждого учащегося дневной формы обучения, аспиранта, ординатора, студента, курсанта в возрасте до 24 лет. Вычет предоставляется с месяца рождения ребенка (установления опеки (попечительства) и сохраняется до конца года, в котором ребенок достиг 18 лет (24 лет), или в случае смерти ребенка. Налоговый вычет в размере 600 руб. предоставляется за период обучения ребенка в учебном заведении, включая академический отпуск, оформленный в установленном порядке в период обучения.

Для предоставления налогового вычета на содержание ребенка не требуется совместного проживания налогоплательщика с ребенком (детьми). Наличие у ребенка (детей) самостоятельного источника дохода (например, стипендии, заработной платы и т.п.) не лишает налогоплательщика права на применение налогового вычета на содержание ребенка.

Налоговый вычет на содержание ребенка применяется налогоплательщиками ежемесячно до месяца, в котором исчисленный нарастающим итогом с начала года доход, облагаемый по ставке 13%, превысит 40000 руб. С месяца, в котором доход превысит 40000 руб., уменьшение налоговой базы производится не будет.

Вычет удваивается в случае, если ребенок в возрасте до 18 лет является ребенком-инвалидом, или учащийся очной формы обучения, аспирант, ординатор, студент в возрасте до 24 лет является инвалидом I или II группы.

Одинокому родителю, вдове, вдовцу указанные вычет предоставляется в двойном размере.

Правом на получение социального налогового вычета могут воспользоваться налогоплательщики, перечислившие часть своих доходов на благотворительные цели в виде денежной помощи организациям науки, культуры, образования, здравоохранения и социального обеспечения, частично или полностью находящихся на бюджетном финансировании, а также физкультурно-спортивным организациям, образовательным и дошкольным учреждениям на нужды физического воспитания граждан и содержание спортивных команд, также пожертвований религиозным организациям на осуществление ими уставной деятельности.

Перечисление денежных средств может производится в безналичном порядке на основании письменного заявления налогоплательщика, предоставляемого в бухгалтерию организации по месту получения дохода, из которого осуществляются перечисления. Документом, подтверждающим произведенные расходы, служит справка, выдаваемая организацией, и копия платежного поручения с отметкой банка на перечисление сумм, указанных в справке. В случае внесения сумм благотворительной помощи наличными деньгами в кассу организации подтверждающим документом является квитанция к приходному кассовому ордеру с указанием назначения вносимых средств.

Социальный налоговый вычет предоставляется на основании письменного заявления налогоплательщика при подаче налоговой декларации с приложением документов, подтверждающих его фактические расходы на благотворительные цели.

Размер предоставляемого социального налогового вычета не может превышать 25% суммы дохода, полученного налогоплательщиком в налоговом периоде и облагаемого налогом по ставке 13%.

Помимо благотворительного социального налогового вычета, налогоплательщики имеют право уменьшить свои доходы на сумму расходов за обучение своих детей в возрасте до 24 лет на дневной форме обучения в образовательных учреждениях, имеющих соответствующую лицензию или иной документ, который подтверждает статус учебного заведения.

Вычет предоставляется на основании письменного заявления налогоплательщика при подаче налоговой декларации с приложением документов:

справки о доходах родителя-налогоплательщика по форме № 2-НДФЛ ,справки об оплате обучения для предоставления в налоговые органы РФ;

копии договора с образовательным учреждением, заключенного между образовательным учреждением и учащимся либо между образовательным учреждением и налогоплательщиком – родителем учащегося дневной формы обучения;

копии платежных документов, подтверждающих внесение (перечисление) денежных средств образовательному учреждению за обучение ребенка;

копии свидетельства о рождении ребенка налогоплательщика.

Размер налогового вычета за обучение предоставляется налогоплательщику-учащемуся в сумме фактических затрат на обучение, но не более 38000 руб., а также не более 38000 руб. на каждого ребенка в общей сумме на обоих родителей.

Социальный налоговый вычет предоставляется в сумме, уплаченной налогоплательщиком в налоговом периоде за услуги по лечению, предоставленные медицинскими учреждениями РФ (в соответствии с Перечнем медицинских услуг, утверждаемым Правительством РФ) самому налогоплательщику, его супругу (супруге), родителям и (или) детям налогоплательщика в возрасте 18 лет (пп. 3 п. 1 ст. 219 НК РФ).

В перечень включены платные услуги, оказываемые медицинскими учреждениями, имеющими соответствующие лицензии на осуществление медицинской деятельности, включая услуги по диагностике и лечению при оказании скорой медицинской помощи; услуги по диагностике, профилактике, лечению и медицинской реабилитации при оказании амбулаторной или стационарной медицинской помощи, а также оказанию медицинской помощи в санаторно-курортных учреждениях; услуги по санаторному просвещению населения.

Общая сумма социального налогового вычета на медицинскую помощь не может превышать 38000 руб. По дорогостоящим видам лечения в медицинских учреждениях РФ сумма налогового вычета принимается в размере фактически произведенных расходов. Перечень дорогостоящих видов лечения утверждается постановлением Правительства РФ. Вычет предоставляется на основании письменного заявления налогоплательщика при подаче налоговой декларации в налоговый орган налогоплательщиком по окончании налогового периода.

Налоговые декларации с заявлениями о предоставлении социальных налоговых вычетов могут быть представлены налогоплательщиком в течение трех лет после окончания налогового периода, в котором были произведены расходы на благотворительность, обучение, лечение.

Имущественные налоговые вычеты могут быть получены налогоплательщиками при продаже:

жилых домов, квартир, дач, садовых домиков или земельных участков в сумме, не превышающей 1 млн. руб., если перечисленные виды имущества находились в собственности налогоплательщика менее трех лет;

иного имущества, находившегося в собственности налогоплательщика менее трех лет, в сумме, не превышающей 125 000 руб.;

жилых домов, квартир, дач, садовых домиков и земельных участков, находившихся в собственности налогоплательщика три года и более, в размере стоимости проданного имущества.

Вместо использования права на получение имущественного налогового вычета налогоплательщик вправе уменьшить сумму своих доходов на сумму фактически им произведенных и документально подтвержденных расходов.

Кроме продажи имущества, основанием для получения права на имущественный налоговый вычет служит новое строительство либо приобретение на территории РФ жилого дома или квартиры, в размере фактически произведенных расходов, а также в сумме, направленной на погашение процентов по ипотечным кредитам, полученным налогоплательщиком в банках РФ и фактически израсходованным им на новое строительство либо приобретение на территории РФ жилого дома или квартиры. С 2005 года в расходы на новое строительство либо приобретение жилого дома включены:

расходы на разработку проектно-сметной документации;

расходы на приобретение жилого дома, в том числе не оконченного строительством;

расходы, связанные с работами или услугами по строительству (достройке дома, не оконченного строительством) и отделке;

расходы на подключение к сетям электро-, водо-, газоснабжения и канализации или создание автономных источников электро-, водо-, газоснабжения и канализации.

В фактические расходы на приобретение квартиры могут включаться:

расходы на приобретение квартиры или прав на квартиру в строящемся доме;

расходы на приобретение отделочных материалов;

расходы на работы, связанные с отделкой квартиры.

Принятие к вычету расходов на достройку и отделку приобретенного дома или отделку приобретенной квартиры возможно в том случае, если в договоре, на основании которого осуществлено такое приобретение, указано приобретение незавершенного строительством жилого дома или квартиры (прав на квартиру) без отделки или доли (долей) в них.

Данный налоговый вычет может быть предоставлен налогоплательщику до окончания налогового периода при его обращении к работодателю при подтверждении права на получение имущественного налогового вычета, выданного налоговым органом.

Общий размер налогового вычета не может превышать 1 млн. руб. без учета сумм, направленных на погашение процентов по ипотечным кредитам, полученным налогоплательщиком в банках РФ и фактически израсходованным им на новое строительство либо приобретение на территории РФ жилого дома или квартиры.

Указанный налоговый вычет предоставляется налогоплательщику на основании письменного заявления и документов, подтверждающих право собственности, а также платежных документов, подтверждающих факт оплаты, при подаче налоговой декларации в налоговые органы по окончании налогового периода. Повторно имущественный налоговый вычет не предоставляется. Если в налоговом периоде имущественный налоговый вычет не может быть использован полностью, его остаток переносится на последующие налоговые периоды до полного его использования.

Профессиональные налоговые вычеты предоставляются:

1. индивидуальным предпринимателям без образования юридического лица в сумме фактически произведенных ими и документально подтвержденных расходов, непосредственно связанных с извлечением доходов. Состав расходов, принимаемых к вычету, определяется налогоплательщиком самостоятельно в порядке, аналогичном порядку определения расходов для целей налогообложения налогом на прибыль организаций. К указанным расходам относится также государственная пошлина.

Если налогоплательщики не в состоянии подтвердить свои расходы документально, налоговый вычет производится в размере 20% общей суммы доходов, полученных индивидуальным предпринимателем от предпринимательской деятельности.

2. налогоплательщикам, получающим доходы от выполнения работ (оказания услуг) по договорам гражданско-правового характера, – в сумме фактически произведенных ими и документально подтвержденных расходов, непосредственно связанных с выполнением этих работ (оказанием услуг);

3. налогоплательщиками, получающим авторские вознаграждения или вознаграждения за создание, исполнение или иное использование произведений науки, литературы и искусства, вознаграждения автора открытий, изобретений и промышленных образцов, в сумме фактически произведенных ими и документально подтвержденных расходов, в том числе расходы по уплате государственной пошлины.

Налогоплательщики могут получать профессиональный налоговый вычет у налогового агента (по письменному заявлению), а при его отсутствии – при подаче налоговой декларации на основании личного заявления.

1.7 Налоговые ставки

13% – Любые доходы, кроме тех, по которым предусмотрены иные ставки

35% – Стоимость любых выигрышей и призов, получаемых в проводимых конкурсах, играх и других мероприятиях в целях рекламы товаров, работ и услуг (свыше 2000 руб.);

Страховые выплаты по договорам добровольного страхования;

Процентные доходы по вкладам в банках в части превышения суммы, рассчитанной исходя из ѕ ставки рефинансирования ЦБ РФ по рублевым вкладам (9% по вкладам в иностранной валюте);

Сумма экономии на процентах при получении налогоплательщиками заемных средств в случае, если сумма процентов по условиям договора меньше ѕ ставки рефинансирования ЦБ РФ на дату получения средств (9%-годовых по валютным заемным средствам)

30% – Доходы, получаемые физическими лицами, не являющимися налоговыми резидентами РФ

9% – Доходы от долевого участия в деятельности организации, полученные в виде дивидендов;

Доходы в виде процентов по облигациям с ипотечным покрытием, эмитированным до 1 января 2007 года;

Доходы учредителей доверительного управления с ипотечным покрытием, полученным на основании приобретение ипотечных сертификатов участия, выданных управляющим ипотечным покрытием до 1 января 2007 года

1.8 Порядок исчисления НДФЛ

Предусматривается порядок исчисления и уплаты НДФЛ как у источника выплат, так и на основании налоговой декларации.

Источниками выплат доходов могут выступать российские организации, индивидуальные предприниматели и постоянные представительства иностранных организаций в РФ. Налоговые агенты обязаны исчислить, удержать и уплатить сумму налога на доходы физических лиц. Налог с доходов адвокатов исчисляется, удерживается и уплачивается коллегиями адвокатов.

Дата фактического получения дохода физическим лицом определяется как день выплаты дохода – при получении дохода в денежной форме; как день передачи дохода в натуральной форме – при получении доходов в натуральной форме; как день уплаты налогоплательщиком процентов по полученным заемным средствам, приобретения товаров (работ, услуг), приобретения ценных бумаг – при получении доходов в виде материальной выгоды.

При получении дохода в виде оплаты труда датой фактического получения налогоплательщиком дохода признается последний день месяца, за который ему был начислен доход за выполненные трудовые обязанности в соответствии с трудовым договором (контрактом).

Исчисление сумм налога производится налоговым агентом нарастающим итогом с начала налогового периода по итогам каждого месяца применительно ко всем доходам, в отношении которых установлена ставка 13%, начисленным налогоплательщику за данный период. Сумма налога применительно к доходам, в отношении которых применяются иные налоговые ставки, исчисляются налоговым агентом отдельно по каждой сумме указанного дохода, начисленного налогоплательщику.

Налог удерживается налоговым агентом непосредственно из доходов налогоплательщика и за счет любых денежных средств, выплачиваемых ему, при фактической выплате денежных средств. Удерживаемая сумма налога не может превышать 50% суммы выплат.

Если налоговый агент не имеет возможности удержать налог с физического лица, он должен в течение месяца сообщить об этом в налоговый орган по месту своего учета.

Перечисление налога производится агентом не позднее дня получения в банке наличных денежных средств на выплату доходов, а также дня перечисления дохода со счета налоговых агентов на счета налогоплательщика.

В иных случаях налоговые агенты перечисляют суммы исчисленного и удержанного налога не позднее дня, следующего за днем фактического получения налогоплательщиком дохода, – для доходов, выплачиваемых в денежной форме. Для доходов, полученных в натуральной форме или в виде материальной выгоды, днем исчисления и удержания налога является день, следующий за днем фактического удержания исчисленной суммы налога.

Предприниматели без образования юридического лица, частные нотариусы и другие лица, занимающиеся частной практикой, исчисляют сумму налога на доходы самостоятельно. В налоговый орган ими предоставляется налоговая декларация о предположительных доходах. Налоговый орган рассчитывает сумму авансового платежа на текущий налоговый период на основании представленной декларации.

Авансовые платежи уплачиваются налогоплательщиком на основании налоговых уведомлений:

за январь – июнь – не позднее 15 июля текущего года в размере половины годовой суммы авансовых платежей;

за июль – сентябрь – не позднее 15 октября текущего года в размере ј годовой суммы авансовых платежей;

за октябрь – декабрь – не позднее 15 января следующего года в размере ј годовой суммы авансовых платежей.

Авансовые платежи должны быть пересмотрены в случае увеличения или уменьшения дохода более чем на 50%. Для этого налогоплательщик обязан предоставить новую налоговую декларацию с указанием суммы предполагаемого дохода.

Декларирование налогоплательщиками своих доходов производится, кроме того, физическими лицами в случае, если:

доход получен от физических лиц, не являющихся налоговыми агентами, на основании договоров гражданско-правового характера;

налогоплательщики имеют право на получение социальных, имущественных и профессиональных налоговых вычетов;

при получении дохода от налогового агента не был удержан налог;

физические лица, являющиеся налоговыми резидентами РФ, получили доходы от источников за пределами РФ;

физические лица получили выигрыш от организаторов лотерей, тотализаторов и других основанных на риске игр (в том числе с использованием игровых автоматов).

Налоговая декларация представляется не позднее 30 апреля года, следующего за истекшим налоговым периодом.

налог доход ставка социальный

Глава 2. ЕДИНЫЙ СОЦИАЛЬНЫЙ НАЛОГ

2.1 История возникновения ЕСН, его сущность

С 1 января 2001 года вместо взимавшихся ранее на территории Российской Федерации страховых взносов в государственные внебюджетные фонды был введен единый социальный налог (далее – ЕСН), правовое регулирование которого осуществляется главой 24 части второй Налогового кодекса Российской Федерации (далее – НК РФ).

Главное достоинство всех нововведений в сфере налогообложения, связанных с введением в действие с 1 января 2001 года главы 24 НК РФ, пожалуй, заключалось в том, что наконец-то после почти десятилетней истории взимания страховых взносов в государственные внебюджетные фонды нормативно-правовое регулирование взимания обязательных платежей, за счет которых формировалась основная часть доходов государственных внебюджетных фондов, стало основываться на концептуальном положении о том, что эти платежи являются налогами, а не «обязательными платежами на обязательное социальное страхование».

Между тем, спустя всего год законодатель снова вернулся к идее взимания страховых взносов. С 2002 года с хозяйствующих субъектов, по общему правилу, параллельно взимаются и ЕСН, и страховые взносы на обязательное пенсионное страхование, именуемые в законе в качестве индивидуально возмездных обязательных платежей. Более того, в установленных законом случаях с хозяйствующих субъектов не взимается ЕСН, однако, взимаются страховые взносы на обязательное пенсионное страхование.

По большому счёту законодательными актами на сегодняшний день декларируется лишь внедрение накопительных механизмов в систему государственного пенсионного обеспечения. Что касается самих страховых взносов на обязательное пенсионное страхование, то их налоговая сущность отмечена многими авторами. Однако, не смотря на это, законодатель старательно добивается признания всеми, что при наличии тех юридических фактов, которые в главе 24 НК РФ описаны в качестве объектов налогообложения ЕСН, часть затрат налогоплательщиков на уплату обязательных платежей следует рассматривать не в качестве уплаченных налогов, а в качестве внесенных индивидуально возмездных платежей. К сожалению, реализация желания скрыть налоговую сущность платежей за «презентабельными» характеристиками, вновь возобладавшего над стремлением усовершенствовать порядок их взимания, не могла не сказаться отрицательно на качестве правового регулирования отношений, связанных с взиманием ЕСН.

В состав ЕСН не включены страховые взносы на обязательное страхование от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний, которые уплачиваются в соответствии со специальным законодательством, регулирующим этот вид страхования (ст.11 Закона о введении), и независимо от ЕСН. Таким образом, с 1 января 2001 года сохранился только один вид внебюджетных страховых взносов, а именно – страховых взносов на обязательное социальное страхование от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний. Взносы на указанный вид социального страхования, согласно статье 11 Федерального закона от 05.08.2000 № 118-ФЗ «О введении в действие части второй Налогового кодекса Российской Федерации и внесении изменений в некоторые законодательные акты Российской Федерации о налогах», не включаются в состав единого социального налога (взноса) и уплачиваются в соответствии с федеральными законами об этом виде социального страхования.

2.2 Предпосылки и необходимость образования внебюджетных фондов

Наиболее известной формой организации финансовых ресурсов в общегосударственном масштабе выступает государственный бюджет. Бюджет, согласно ст. 6 Бюджетного кодекса, является формой образования и расходования фонда денежных средств, предназначенных для финансового обеспечения задач и функций государственного и местного самоуправления.

Но ряд факторов обуславливает целесообразность использования другой формы аккумулирования финансовых ресурсов – внебюджетных фондов, обслуживающих социальные и экономические потребности отдельных групп населения или общества в целом. Необходимость создания социальных фондов, предназначенных для естественных потребностей, была научно обоснована К. Марксом. Возникновение и рост таких фондов является объективной закономерностью существования и развития общества.

Институт социального страхования в западноевропейских странах возник в период перерастания капитализма в монополистическую фазу и учащения экономических кризисов. Первая система государственного страхования возникла в Германии в конце XIX века, чуть позже в Австрии, Дании, Франции, Великобритании. Но, несмотря на то, что своими корнями социальные услуги уходят еще в XIX столетие, относительно широкое распространение они получили после II мировой войны, в связи с тяжелыми последствиями предшествующего мирового экономического кризиса, мировыми разрушениями и резким падением уровня жизни населения, вызванными войной.

Одним из важнейших факторов, под воздействием которого возрастает необходимость социального страхования, его роль и значение в жизни рабочего класса, было ускорение пролетаризации населения, когда в процесс капиталистического производства вовлекалась все новая и новая рабочая сила.

Переход к рынку ознаменовался в России рядом кардинальных изменений в организационной структуре хозяйства, в ходе чего произошла модернизация финансовой системы и прежде всего ее центрального звена – общегосударственных финансов. Постепенно стали возникать, отделяться от бюджетной системы один за другим внебюджетные фонды.

В силу ряда обстоятельств, таких, как продолжающийся спад производства, неплатежи, бюджетный дефицит, инфляция, рост непредвиденных расходов, средств для социальных программ хронически не хватает. Кризисная ситуация в финансировании социальной сферы в России имеет свою историю. Недостаточность выделяемых ресурсов и их неэффективное использование были отмечены задолго до проведения коренных экономических преобразований. На рубеже 70-80-х гг. в стране велись поиски модернизации действующего механизма хозяйственно деятельности учреждений социального обслуживания, а также новых форм финансирования, к числу которых относится и институт внебюджетных фондов.

Социалистическая экономика, базировавшаяся на планово-централизованной системе управления экономическим и социальным развитием, сформировала и утвердила систему социального обслуживания населения, в основу которой был положен принцип бесплатности. Ориентиры социальной политики на бесплатность в социально-культурном обслуживании населения были логическим следствием господствовавших идеологических установок. Данная система и связанная с ней модель финансирования основных отраслей социальной сферы за счет бюджета некоторое время достаточно успешно выполняли свои функции. Однако по мере роста спроса и увеличения выплат на социальные услуги централизованное финансирование социального обслуживания стало давать сбой. Поэтому через государственный бюджет, как показала практика прошлых лет, не всегда удавалось достаточно последовательно проводить в жизнь те или иные социальные и экономические программы. В начале 90-х годов ситуация обострилась, так как в результате гигантского бюджетного дефицита, инфляции, продолжающегося спада производства и его эффективности вся система пенсионного обеспечения и социального страхования начала финансироваться по «остаточному» принципу. В этих условиях развитие социальной сферы стало отставать от требований времени.

Немаловажными факторами, обуславливающими целесообразность образования внебюджетных фондов, являются бюджетный дефицит, инфляция.

Создание в начале 90-х гг. внебюджетных фондов позволило ослабить негативные последствия либерализации цен и несколько сдержать снижение уровня жизни пенсионеров и других незащищенных слоев населения. Тогда самостоятельный статус фондов препятствовал прямому покушению государственных финансовых органов на средства внебюджетных социальных фондов при подготовке и исполнении федерального бюджета и других звеньев бюджетной системы. К сожалению, анализ практики бюджетирования на федеральном и местном уровнях в последнее время показал, что использование средств внебюджетных фондов, и нередко не по назначению, получило достаточно широкое распространение. На федеральном уровне это проявилось, например, в отношении Пенсионного Фонда России, в форме платежей и задолженностей по формированию средств для выплаты военнослужащим рядового, сержантского и старшинского состава, а также социальных пенсий. На местных уровнях – в форме прямого привлечения средств соответствующих подразделений ПФР для выплат местных пособий.

Внебюджетные фонды представляют собой достаточно динамичный элемент финансовой системы. Это обусловлено тем, что они, в отличие, от государственного бюджета, находятся в распоряжении специального государственного органа. Поэтому, в сравнении с бюджетом, перераспределение внутри внебюджетных фондов и их использование осуществляется более оперативно. Кроме того, внебюджетные фонды создаются для реализации конкретных целей. Таким образом, необходимость образования внебюджетных фондов вызвана объективной закономерностью существования и развития общества, что связано в первую очередь с потребностью перераспределения финансовых ресурсов для решения наиболее важных направлений, не предусмотренных бюджетом.

2.3 Налогоплательщики ЕСН

Налогоплательщиками налога признаются:- лица, производящие выплаты физическим лицам:- организации;- индивидуальные предприниматели;- физические лица, не признаваемые индивидуальными предпринимателями;- индивидуальные предприниматели, адвокаты, нотариусы, занимающиеся частной практикой. Если налогоплательщик одновременно относится к нескольким категориям налогоплательщиков, он исчисляет и уплачивает налог по каждому основанию.

2.4 Объект налогообложения

Объектом налогообложения для налогоплательщиков признаются выплаты и иные вознаграждения, начисляемые налогоплательщиками в пользу физических лиц по трудовым и гражданско-правовым договорам, предметом которых является выполнение работ, оказание услуг, а также по авторским договорам

Объектом налогообложения для индивидуальных предпринимателей, адвокатов, нотариусов, занимающихся частной практикой, признаются доходы от предпринимательской либо иной профессиональной деятельности за вычетом расходов, связанных с их извлечением.

Не относятся к объекту налогообложения выплаты, производимые в рамках гражданско-правовых договоров, предметом которых является переход права собственности или иных вещных прав на имущество (имущественные права), а также договоров, связанных с передачей в пользование имущества (имущественных прав).

Выплаты и вознаграждения (вне зависимости от формы, в которой они производятся) не признаются объектом налогообложения, если:

— у налогоплательщиков-организаций такие выплаты не отнесены к расходам, уменьшающим налоговую базу по налогу на прибыль организаций в текущем отчетном (налоговом) периоде;

— у налогоплательщиков — индивидуальных предпринимателей, нотариусов, занимающихся частной практикой, адвокатов, учредивших адвокатские кабинеты, или физических лиц такие выплаты не уменьшают налоговую базу по налогу на доходы физических лиц в текущем отчетном (налоговом) периоде.

2.5 Налоговая база

Налоговая база определяется как сумма выплат и иных вознаграждений, начисленных налогоплательщиками за налоговый период в пользу физических лиц.

При определении налоговой базы учитываются любые выплаты и вознаграждения (за исключением сумм, указанных в статье 238 НК РФ), вне зависимости от формы, в которой осуществляются данные выплаты, в частности, полная или частичная оплата товаров (работ, услуг, имущественных или иных прав), предназначенных для физического лица — работника, в том числе коммунальных услуг, питания, отдыха, обучения в его интересах, оплата страховых взносов по договорам добровольного страхования .

Налогоплательщики определяют налоговую базу отдельно по каждому физическому лицу с начала налогового периода по истечении каждого месяца нарастающим итогом.

При расчете налоговой базы выплаты и иные вознаграждения в натуральной форме в виде товаров (работ, услуг) учитываются как стоимость этих товаров (работ, услуг) на день их выплаты, исчисленная исходя из их рыночных цен (тарифов), а при государственном регулировании цен (тарифов) на эти товары (работы, услуги) — исходя из государственных регулируемых розничных цен.

При этом в стоимость товаров (работ, услуг) включается соответствующая сумма налога на добавленную стоимость, а для подакцизных товаров и соответствующая сумма акцизов.

Суммы, не подлежащие налогообложению

Не подлежат налогообложению:

– государственные пособия, выплачиваемые в соответствии с законодательством Российской Федерации, законодательными актами субъектов Российской Федерации, решениями представительных органов местного самоуправления, в том числе пособия по временной нетрудоспособности, пособия по уходу за больным ребенком, пособия по безработице, беременности и родам;

– все виды установленных законодательством Российской Федерации, законодательными актами субъектов Российской Федерации, решениями представительных органов местного самоуправления компенсационных выплат (в пределах норм, установленных в соответствии с законодательством Российской Федерации), связанных с:

– возмещением вреда, причиненного увечьем или иным повреждением здоровья; бесплатным предоставлением жилых помещений и коммунальных услуг, питания и продуктов, топлива или соответствующего денежного возмещения;

– оплатой стоимости и (или) выдачей полагающегося натурального довольствия, а также с выплатой денежных средств взамен этого довольствия;

– оплатой стоимости питания, спортивного снаряжения, оборудования, спортивной и парадной формы, получаемых спортсменами и работниками физкультурно-спортивных организаций для учебно-тренировочного процесса и участия в спортивных соревнованиях;

– увольнением работников, включая компенсации за неиспользованный отпуск; возмещением иных расходов, включая расходы на повышение профессионального уровня работников;

– трудоустройством работников, уволенных в связи с осуществлением мероприятий по сокращению численности или штата, реорганизацией или ликвидацией организации;

– выполнением физическим лицом трудовых обязанностей (в том числе переезд на работу в другую местность и возмещение командировочных расходов).

При оплате налогоплательщиком расходов на командировки работников как внутри страны, так и за ее пределы не подлежат налогообложению суточные в пределах норм, установленных в соответствии с законодательством Российской Федерации, а также фактически произведенные и документально подтвержденные целевые расходы на проезд до места назначения и обратно, сборы за услуги аэропортов, комиссионные сборы, расходы на проезд в аэропорт или на вокзал в местах отправления, назначения или пересадок, на провоз багажа, расходы по найму жилого помещения, расходы на оплату услуг связи, сборы за выдачу (получение) и регистрацию служебного заграничного паспорта, сборы за выдачу (получение) виз, а также расходы на обмен наличной валюты или чека в банке на наличную иностранную валюту. При непредставлении документов, подтверждающих оплату расходов по найму жилого помещения, суммы такой оплаты освобождаются от налогообложения в пределах норм, установленных в соответствии с законодательством Российской Федерации. Аналогичный порядок налогообложения применяется к выплатам, производимым физическим лицам, находящимся во властном или административном подчинении организации, а также членам совета директоров или любого аналогичного органа компании, прибывающим для участия в заседании совета директоров, правления или другого аналогичного органа этой компании; суммы единовременной материальной помощи, оказываемой налогоплательщиком:

– физическим лицам в связи со стихийным бедствием или другим чрезвычайным обстоятельством в целях возмещения причиненного им материального ущерба или вреда их здоровью, а также физическим лицам, пострадавшим от террористических актов на территории Российской Федерации;

– членам семьи умершего работника или работнику в связи со смертью члена (членов) его семьи;

– суммы оплаты труда и другие суммы в иностранной валюте, выплачиваемые своим работникам, а также военнослужащим, направленным на работу (службу) за границу, налогоплательщиками — финансируемыми из федерального бюджета государственными учреждениями или организациями — в пределах размеров, установленных законодательством Российской Федерации;

– доходы членов крестьянского (фермерского) хозяйства, получаемые в этом хозяйстве от производства и реализации сельскохозяйственной продукции, а также от производства сельскохозяйственной продукции, ее переработки и реализации – в течение пяти лет начиная с года регистрации хозяйства.

Настоящая норма применяется в отношении доходов тех членов крестьянского (фермерского) хозяйства, которые ранее не пользовались такой нормой; – доходы (за исключением оплаты труда наемных работников), получаемые членами зарегистрированных в установленном порядке родовых, семейных общин малочисленных народов Севера от реализации продукции, полученной в результате ведения ими традиционных видов промысла;

– суммы страховых платежей (взносов) по обязательному страхованию работников, осуществляемому налогоплательщиком в порядке, установленном законодательством Российской Федерации; суммы платежей (взносов) налогоплательщика по договорам добровольного личного страхования работников, заключаемым на срок не менее одного года, предусматривающим оплату страховщиками медицинских расходов этих застрахованных лиц; суммы платежей (взносов) налогоплательщика по договорам добровольного личного страхования работников, заключаемым исключительно на случай наступления смерти застрахованного лица или утраты застрахованным лицом трудоспособности в связи с исполнением им трудовых обязанностей;

– стоимость проезда работников и членов их семей к месту проведения отпуска и обратно, оплачиваемая налогоплательщиком лицам, работающим и проживающим в районах Крайнего Севера и приравненных к ним местностях, в соответствии с действующим законодательством, трудовыми договорами (контрактами) и (или) коллективными договорами;

– суммы, выплачиваемые физическим лицам избирательными комиссиями, комиссиями референдума, а также из средств избирательных фондов кандидатов на должность Президента Российской Федерации, кандидатов в депутаты законодательного (представительного) органа государственной власти субъекта Российской Федерации, кандидатов на должность в ином государственном органе субъекта Российской Федерации, предусмотренном конституцией, уставом субъекта Российской Федерации и избираемом непосредственно гражданами, кандидатов в депутаты представительного органа муниципального образования, кандидатов на должность главы муниципального образования, на иную должность, предусмотренную уставом муниципального образования и замещаемую посредством прямых выборов, избирательных фондов избирательных объединений, избирательных фондов региональных отделений политических партий, не являющихся избирательными объединениями, из средств фондов референдума инициативной группы по проведению референдума Российской Федерации, референдума субъекта Российской Федерации, местного референдума, инициативной агитационной группы референдума Российской Федерации, иных групп участников референдума субъекта Российской Федерации, местного референдума за выполнение этими лицами работ, непосредственно связанных с проведением избирательных кампаний, кампаний референдума;

– стоимость форменной одежды и обмундирования, выдаваемых работникам, обучающимся, воспитанникам в соответствии с законодательством Российской Федерации, а также государственным служащим федеральных органов власти бесплатно или с частичной оплатой и остающихся в личном постоянном пользовании;

– стоимость льгот по проезду, предоставляемых законодательством Российской Федерации отдельным категориям работников, обучающихся, воспитанников;

– суммы материальной помощи, выплачиваемые физическим лицам за счет бюджетных источников организациями, финансируемыми за счет средств бюджетов, не превышающие 3000 рублей на одно физическое лицо за налоговый период.

В налоговую базу (в части суммы налога, подлежащей уплате в Фонд социального страхования Российской Федерации), помимо выплат, указанных в пунктах 1 и 2 настоящей статьи, не включаются также любые вознаграждения, выплачиваемые физическим лицам по договорам гражданско-правового характера, авторским договорам.

2.6 Налоговые льготы

От уплаты налога освобождаются:

1) организации любых организационно-правовых форм — с сумм выплат и иных вознаграждений, не превышающих в течение налогового периода 100 000 рублей на каждое физическое лицо, являющегося инвалидом I, II или III группы;

2) следующие категории налогоплательщиков — с сумм выплат и иных вознаграждений, не превышающих 100 000 рублей в течение налогового периода на каждое физическое лицо:

общественные организации инвалидов (в том числе созданные как союзы общественных организаций инвалидов), среди членов которых инвалиды и их законные представители составляют не менее 80 процентов, их региональные и местные отделения;

организации, уставный капитал которых полностью состоит из вкладов общественных организаций инвалидов и в которых среднесписочная численность инвалидов составляет не менее 50 процентов, а доля заработной платы инвалидов в фонде оплаты труда составляет не менее 25 процентов;

учреждения, созданные для достижения образовательных, культурных, лечебно-оздоровительных, физкультурно-спортивных, научных, информационных и иных социальных целей, а также для оказания правовой и иной помощи инвалидам, детям-инвалидам и их родителям, единственными собственниками имущества которых являются указанные общественные организации инвалидов.

Указанные в настоящем подпункте льготы не распространяются на налогоплательщиков, занимающихся производством и (или) реализацией подакцизных товаров, минерального сырья, других полезных ископаемых, а также иных товаров в соответствии с перечнем, утверждаемым Правительством Российской Федерации по представлению общероссийских общественных организаций инвалидов;

3) налогоплательщики, являющиеся инвалидами I, II или III групп, в части доходов от их предпринимательской деятельности и иной профессиональной деятельности в размере, не превышающем 100 000 рублей в течение налогового периода.

2.7Налоговый и отчетные периоды

Налоговым периодом признается календарный год.

Отчетными периодами по налогу признаются первый квартал, полугодие и девять месяцев календарного года.

2.8 Ставки налога

Для налогоплательщиков, производящих выплаты физическими лицами (кроме отдельных категорий налогоплательщиков), применяются следующие налоговые ставки:

Таблица 2.8.1

Налоговая база на каждое физическое лицо нарастающим итогом с начала года	Федеральный бюджет	Фонд социального страхования Российской Федерации	Федеральный фонд обязательного медицинского страхования	Территориальный фонд обязательного медицинского страхования
До 280 000 руб.	20%	2,9%	1,1%	2,0%
От 280 001 руб. до 600 000 руб.	56 000 руб. + 7,9% с суммы, превышающей 280 000 руб.	8 120 руб. + 1% с суммы, превышающей 280 000 руб.	3 080 руб. + 0,6% с суммы, превышающей 280 000 руб.	5 600 руб. + 0,5% с суммы, превышающей 280 000 руб.
Свыше 600 000 руб.	81 280 руб. + 2,0% с суммы, превышающей 600 00 руб.	11 320 руб.	5 000 руб.	7 200 руб.

Для налогоплательщиков – сельскохозяйственных товаропроизводителей, организаций народных художественных промыслов и родовых, семейных общин коренных малочисленных народов Севера, занимающихся традиционными отраслями хозяйствования, применяются следующие налоговые ставки:

Таблица 2.8.2

Налоговая база на каждое физическое лицо нарастающим итогом с начала года	Федеральный бюджет	Фонд социального страхования Российской Федерации	Федеральный фонд обязательного медицинского страхования	Территориальный фонд обязательного медицинского страхования
1	2	3	4	5
До 280 000 руб.	15,8%	1,9%	1,1%	1,2%
От 280 001 руб. до 600 000 руб.	44 240 руб. + 7,9% с суммы, превышающей 280 000 руб.	5 320 руб. + 0,9% с суммы, превышающей 280 000 руб.	3 080 руб. + 0,6% с суммы, превышающей 280 000 руб.	3 360 руб. + 0,6% с суммы, превышающей 280 000 руб.
Свыше 600 000 руб.	69 520 руб. + 2,0% с суммы, превышающей 600 00 руб.	8 200 руб.	5 000 руб.	5 280 руб.

Для налогоплательщиков — организаций и индивидуальных предпринимателей, имеющих статус резидента технико-внедренческой особой экономической зоны и производящих выплаты физическим лицам, работающим на территории технико-внедренческой особой экономической зоны, применяются следующие ставки:

Таблица 2.8.3

Налоговая база на каждое физическое лицо нарастающим итогом с начала года	Федеральный бюджет
До 280 000 руб.	14,0%
1	2
1	2
От 280 001 руб. до 600 000 руб.	39 200 руб. + 5,6% с суммы, превышающей 280 000 руб.
Свыше 600 000 руб.	57 120 руб. + 2,0% с суммы, превышающей 600 00 руб.

2.9Порядок исчисления, порядок и сроки уплаты налога

Сумма налога исчисляется и уплачивается налогоплательщиками отдельно в федеральный бюджет и каждый фонд и определяется как соответствующая процентная доля налоговой..базы.

Сумма налога, подлежащая уплате в Фонд социального страхования Российской Федерации, подлежит уменьшению налогоплательщиками на сумму произведенных ими самостоятельно расходов на цели государственного социального страхования, предусмотренных законодательством Российской Федерации.

Сумма налога (сумма авансового платежа по налогу), подлежащая уплате в федеральный бюджет, уменьшается налогоплательщиками на сумму начисленных ими за тот же период страховых взносов (авансовых платежей по страховому взносу) на обязательное пенсионное страхование (налоговый вычет. При этом сумма налогового вычета не может превышать сумму налога (сумму авансового платежа по налогу), подлежащую уплате в федеральный бюджет, начисленную за тот же период.

В течение отчетного периода по итогам каждого календарного месяца налогоплательщики производят исчисление ежемесячных авансовых платежей по налогу, исходя из величины выплат и иных вознаграждений, начисленных (осуществленных — для налогоплательщиков — физических лиц) с начала налогового периода до окончания соответствующего календарного месяца, и ставки налога. Сумма ежемесячного авансового платежа по налогу, подлежащая уплате за отчетный период, определяется с учетом ранее уплаченных сумм ежемесячных авансовых платежей.

Уплата ежемесячных авансовых платежей производится не позднее 15-го числа следующего месяца.

По итогам отчетного периода налогоплательщики исчисляют разницу между суммой налога, исчисленной исходя из налоговой базы, рассчитанной нарастающим итогом с начала налогового периода до окончания соответствующего отчетного периода, и суммой уплаченных за тот же период ежемесячных авансовых платежей, которая подлежит уплате в срок, установленный для представления расчета по налогу.

Налогоплательщики обязаны вести учет сумм начисленных выплат и иных вознаграждений, сумм налога, относящегося к ним, а также сумм налоговых вычетов по каждому физическому лицу, в пользу которого осуществлялись выплаты.

Ежеквартально не позднее 15-го числа месяца, следующего за истекшим кварталом, налогоплательщики обязаны представлять в региональные отделения Фонда социального страхования Российской Федерации сведения (отчеты) по форме, утвержденной Фондом социального страхования Российской Федерации.

Уплата налога (авансовых платежей по налогу) осуществляется отдельными платежными поручениями в федеральный бюджет, фонд социального страхования Российской Федерации, Федеральный фонд обязательного медицинского страхования и территориальные фонды обязательного медицинского страхования.

Налогоплательщики представляют налоговую декларацию по налогу по форме, утвержденной Министерством финансов Российской Федерации, не позднее 30 марта года, следующего за истекшим налоговым периодом. Копию налоговой декларации по налогу с отметкой налогового органа или иным документом, подтверждающим предоставление декларации в налоговый орган, налогоплательщик не позднее 1 июля года, следующего за истекшим налоговым периодом, представляет в территориальный орган Пенсионного фонда Российской Федерации.

Глава 3. Расчет налогов по заработной плате на примере ЗАО «ЗАРЯ»

Согласно штатному расписанию в ЗАО «ЗАРЯ» работают 5 человек (табл. 3.1)

Таблица 3.1

Штатное расписание ЗАО «ЗАРЯ»

ФИО	Должность	Оклад, руб.	Дата рождения
Смирнов Олег Давыдович	Генеральный директор	35000,00	05.07.1977
Антипова Светлана Ивановна	Главный бухгалтер	25000,00	13.09.1979
Иванов Петр Иванович	Продавец	21000,00	08.12.1965
Козлова Галина Александровна	Продавец	18000,00	24.04.1985
Иванова Анна Андреевна	Уборщица	9000,00	29.06.1950

3.1 Расчет налога на доходы физических лиц

При определении размера налоговой базы в соответствии с пунктом 3 статьи 210 НК РФ налогоплательщик имеет право на получение налоговых вычетов. Сотрудники ЗАО «ЗАРЯ» имеют следующие виды налоговых вычетов, представленные в таблице 3.1.2.

Таблица 3.1.2

Расчет налога на доходы физических лиц

ФИО	Должность	Код вычета	Размер вычета
Смирнов Олег Давыдович	Генеральный директор
Антипова Светлана Ивановна	Главный бухгалтер	101	600 руб.
Иванов Петр Иванович	Продавец	101	600 руб..
Козлова Галина Александровна	Продавец	103	400 руб.
Иванова Анна Андреевна	Уборщица	105	3000 руб.

Расшифровка кодов вычетов:

103 — 400 руб. на налогоплательщика, не относящегося к категориям, перечисленным в пп. 1-2 п. 1 ст. 218 НК РФ.(Участники и ликвидаторы Чернобыльской АЭ, лица, непосредственно участвовавшие в испытаниях ядерного оружия, Герои Советского Союза и Герои Российской Федерации; участники ВОВ, боевых операций по защите СССР; инвалиды с детства, а также инвалиды I и II групп)

101 — 600 руб. на каждого ребенка в возрасте до 18 лет, на учащегося очной формы обучения, аспиранта, ординатора, студента, курсанта в возрасте до 24 лет.

105 — 3000 рублей на налогоплательщика, относящегося к категориям, перечисленным в пп. 1 п. 1 ст. 218 Налогового кодекса Российской Федерации (Участники и ликвидаторы Чернобыльской АЭ, лица, непосредственно участвовавшие в испытаниях ядерного оружия).

При расчете налоговой базы необходимо учитывать, что налоговый вычет в размере 400 рублей за каждый месяц налогового периода действует до месяца, в котором доход налогоплательщика, исчисленный нарастающим итогом с начала налогового периода налоговым агентом, предоставляющим данный стандартный налоговый вычет, превысил 20 000 рублей. Начиная с месяца, в котором указанный доход превысил 20 000 рублей, налоговый вычет, не применяется.( п.3 ст. 218НК РФ)

Вычет в размере 600 руб. на каждого ребенка до месяца, в котором доход налогоплательщиков, исчисленный нарастающим итогом с начала налогового периода налоговым агентом, представляющим данный стандартный налоговый вычет, превысил 40 000 рублей. Начиная с месяца, в котором указанный доход превысил 40 000 рублей, налоговый вычет, не применяется.(п.4 ст. 218 НК РФ).

Расчет налоговой базы по НДФЛ прост: налоговая база определяется как денежное выражение доходов, подлежащих налогообложению, уменьшенных на сумму налоговых вычетов, предусмотренных статьями 218 — 221 НК РФ (п. ст. 210 НК РФ).

Рассчитаем налоговую базу по всем сотрудникам ЗАО «ЗАРЯ» за январь 2009г. (табл. 3.1.3)

Таблица 3.1.3

Расчет налоговой базы по НДФЛ

ФИО	Должность	Оклад, руб.	Сумма вычетов, руб.	Налоговая база, руб.
Смирнов Олег Давыдович	Генеральный директор	35000,00	0,00	35000,00
Антипова Светлана Ивановна	Главный бухгалтер	25000,00	600,00	24400,00
Иванов Петр Иванович	Продавец	21000,00	1200,00	19800,00
Козлова Галина Александровна	Продавец	18000,00	400,00	17600,00
Иванова Анна Андреевна	Уборщица	9000,00	3000,00	6000,00

Сумма налога при определении налоговой базы в соответствии с пунктом 3 статьи 210 настоящего Кодекса исчисляется как соответствующая налоговой ставке, установленной пунктом 1 статьи 224 настоящего Кодекса, процентная доля налоговой базы ( п.1 ст. 225 НК РФ) (таблица 3.1.4)

Сумма налога определяется в полных рублях. Сумма налога менее 50 копеек отбрасывается, а 50 копеек и более округляются до полного рубля. (п.4 ст. 225 НК РФ)

Таблица 3.1.4

Расчет налога на доходы физических лиц

ФИО	Должность	Налоговаябаза, руб.	Налоговая ставка, %	Сумма налога, руб.
Смирнов Олег Давыдович	Генеральный директор	35000,00	13	4550,00
Антипова Светлана Ивановна	Главный бухгалтер	24400,00	13	3172,00
Иванов Петр Иванович	Продавец	19800,00	13	2574,00
Козлова Галина Александровна	Продавец	17600,00	13	2288,00
ИвановаАннаАндреевна	Уборщица	6000,00	13	780,00

По итогам расчета ЗАО «ЗАРЯ» обязано удержать из заработной платы сотрудников за январь 13 364,00 руб. и перечислить их в бюджет.

Рассчитаем заработную плату за Февраль 2009года (таблица 3.1.5). При учете налоговых вычетов необходимо учитывать доход сотрудника, исчисленный нарастающим итогом с начала налогового периода:

Таблица 3.1.5

Доход сотрудников, исчисленный нарастающим итогом с начала года

ФИО	Оклад	Доход, исчисленный нарастающим итогом с начала года
		Январь	Февраль	Март
1	2	3	4	5
Смирнов Олег Давыдович	35000,00	35000,00	70000,00	105000,00
Антипова Светлана Ивановна	25000,00	25000,00	50000,00	75000,00
Иванов Петр Иванович	21000,00	21000,00	42000,00	63000,00
Козлова Галина Александровна	18000,00	18000,00	36000,00	54000,00
Иванова Анна Андреевна	9000,00	9000,00	18000,00	27000,00

Вычет в размере 400 рублей за каждый месяц налогового периода действует до месяца, в котором доход налогоплательщика, исчисленный нарастающим итогом с начала налогового периода налоговым агентом, предоставляющим данный стандартный налоговый вычет, превысил 20 000 рублей. Начиная с месяца, в котором указанный доход превысил 20 000 рублей, налоговый вычет не применяется.( п.3 ст. 218НК РФ). То есть право на вычет в 400 рублей с февраля месяца теряют все сотрудники.

Вычет в размере 600 руб. на каждого ребенка до месяца, в котором доход налогоплательщиков, исчисленный нарастающим итогом с начала налогового периода налоговым агентом, представляющим данный стандартный налоговый вычет, превысил 40 000 рублей. Начиная с месяца, в котором указанный доход превысил 40 000 рублей, налоговый вычет не применяется.(п.4 ст. 218 НК РФ). Этот вид вычета не применяется с февраля у всех сотрудников.

Вычет в размере 3000,00 рублей сохраняется только у Ивановой Анна Андреевны.

Таблица 3.1.6

Расчет заработной платы сотрудников за февраль 2009г.

ФИО	Должность	Налоговая база, руб.	Налоговая ставка, %	Сумма налога, руб.
Смирнов Олег Давыдович	Генеральный директор	35000,00	13	4550,00
Антипова Светлана Ивановна	Главный бухгалтер	25000,00	13	3250,00
Иванов Петр Иванович	Продавец	21000,00	13	2730,00
Козлова Галина Александровна	Продавец	18000,00	13	2340,00
Иванова Анна Андреевна	Уборщица	6000,00	13	780,00

По итогам расчета ЗАО «ЗАРЯ» обязано удержать из заработной платы сотрудников за февраль 13 650,00 руб. и перечислить их в бюджет. Итог расчета заработной платы отображается в Расчетной ведомости (Форма № Т-51).

Налог на доходы физических лиц за все последующие месяцы ( с марта по декабрь включительно) будет исчисляться аналогично расчету за Февраль месяц и будет составлять 13 650,00 руб. ежемесячно.

По итогам года налоговый агент (ЗАО «ЗАРЯ») обязан предоставить в налоговую инспекцию отчет о начислении и перечислении в бюджет налога на доходы физических лиц в виде справки о доходах по форме 2-НДФЛ на каждого сотрудника.

3.2 Расчет единого социального налога

Единый социальный налог подразумевает под собой отчисления в 4 Внебюджетных фонда – Пенсионный фонд, Фонд социального страхования, Фонды Обязательного медицинского страхования – местный и федеральный.

Сумма налога исчисляется и уплачивается налогоплательщиками отдельно в федеральный бюджет и каждый фонд и определяется как соответствующая процентная доля налоговой базы.

Для налогоплательщиков, не являющихся сельскохозяйственными товаропроизводителями, применяются следующие налоговые ставки:

Налоговая база на каждое физическое лицо нарастающим итогом с начала года	Федеральный бюджет	Фонд социального страхования Российской Федерации	Федеральный фонд обязательного медицинского страхования	Территориальный фонд обязательного медицинского страхования
До 280 000 руб.	20%	2,9%	1,1%	2,0%
От 280 001 руб. до 600 000 руб.	56 000 руб. + 7,9% с суммы, превышающей 280 000 руб.	8 120 руб. + 1% с суммы, превышающей 280 000 руб.	3 080 руб. + 0,6% с суммы, превышающей 280 000 руб.	5 600 руб. + 0,5% с суммы, превышающей 280 000 руб.
Свыше 600 000 руб.	81 280 руб. + 2,0% с суммы, превышающей 600 00 руб.	11 320 руб.	5 000 руб.	7 200 руб.

Федеральный бюджет

Отчисления в Федеральный бюджет рассчитываются как произведение налоговой базы (сумма выплат и иных вознаграждений) на ставку налога. При расчете налога необходимо учитывать понижение ставки налога при достижении налоговой базы порога в 280 000,00 и 600 000,00 руб. Рассмотрим в таблице 3.2.1 отчисления в Федеральный бюджет на примере Смирнова Олега Давыдовича (полный расчет на всех сотрудников представлен в приложении 3).

Таблица 3.2.1

Расчет отчислений в Федеральный бюджет

ФИО	Налоговая база нарастающим итогом с начала года, руб.
	январь	февраль	март	апрель	май	Июнь
Смирнова Олега Давыдовича	35000,00	70000,00	105000,00	140000,00	175000,00	210000,00
Ставка налога, %	20	20	20	20	20	20
Начислен налог за месяц	7000,00	7000,00	7000,00	7000,00	7000,00	7000,00
Начислен налог нарастающим итогом с начала года	7000,00	14000,00	21000,00	28000,00	35000,00	42000,00
	июль	август	сентябрь	октябрь	ноябрь	Декабрь
Смирнова Олега Давыдовича	245000,00	280000,00	315000,00	350000,00	385000,00	420000,00
Ставка налога, %	20	20	7,9	7,9	7,9	7,9
Начислен налог за месяц	7000,00	7000,00	2765,00	2765,00	2765,00	2765,00
Начислен налог нарастающим итогом с начала года	49000,00	56000,00	58765,00	61530,00	64295,00	67060,00

Сумма налога (сумма авансового платежа по налогу), подлежащая уплате в федеральный бюджет, уменьшается налогоплательщиками на сумму начисленных ими за тот же период страховых взносов (авансовых платежей по страховому взносу) на обязательное пенсионное страхование.

Расчет отчислений на обязательное пенсионное страхование

С 2008 года для выступающих в качестве работодателей организаций, не занятых в производстве сельскохозяйственной продукции, родовых, семейных общин коренных малочисленных народов Севера, занимающихся традиционными отраслями хозяйствования, и крестьянских (фермерских) хозяйств, применяются следующие ставки налога:

Таблица 3.2.2

Ставки налога на обязательное пенсионное страхование

База для начисления страховых взносов на каждое физическое лицо нарастающим итогом с начала года	Для лиц 1966 года и старше	Для лиц 1967 года и моложе
	На финансирование страховой части трудовой пенсии	На финансирование страховой части трудовой пенсии	На финансирование накопительной части трудовой пенсии
До 280 000 рублей	14%	8%	6%
От 280 001 до 600 000 рублей	39 200 рублей + 5,5% с суммы, превышающей 280 000 рублей	22 400 рублей + 3,1% с суммы, превышающей 280 000 рублей	16 800 рублей + 2,4% с суммы, превышающей 280 000 рублей
От 600 001 рублей	56 800 рублей	32 320 рублей	24 480 рублей

Рассчитаем взносы на финансирование Страховой части трудовой пенсии (таблица 3.2.3) для Смирнова Олега Давыдовича, учитывая понижение ставки налога:

Таблица 3.2.3

Расчет налога на финансирование страховой части трудовой пенсии

ФИО	Налоговая база нарастающим итогом с начала года, руб.
	январь	февраль	март	апрель	май	июнь
1	2	3	4	5	6	7
Смирнов Олег Давыдович	35000,00	70000,00	105000,00	140000,00	175000,00	210000,00
Ставка налога, %	8	8	8	8	8	8
Начислен налог за месяц	2800,00	2800,00	2800,00	2800,00	2800,00	2800,00
Начислен налог нарастающим итогом с начала года	2800,00	5600,00	8400,00	11200,00	14000,00	16800,00
	июль	август	сентябрь	октябрь	ноябрь	декабрь
Смирнов Олег Давыдович	245000,00	280000,00	315000,00	350000,00	385000,00	420000,00
Ставка налога, %	8	8	3,1	3,1	3,1	3,1
Начислен налог за месяц	2800,00	2800,00	1085,00	1085,00	1085,00	1085,00
Начислен налог нарастающим итогом с начала года	19600,00	22400,00	23485,00	24570,00	25655,00	26740,00

Взносы на финансирование Накопительной части трудовой пенсии для Смирнова Олега Давыдовича представлены в таблице 3.2.4 .

Таблица 3.2.4

Расчет налога на финансирование накопительной части трудовой пенсии

ФИО	Налоговая база нарастающим итогом с начала года, руб.
	январь	февраль	март	апрель	май	июнь
Смирнов Олег Давыдович	35000,00	70000,00	105000,00	140000,00	175000,00	210000,00
Ставка налога, %	6	6	6	6	6	6
Начислен налог за месяц	2100,00	2100,00	2100,00	2100,00	2100,00	2100,00
Начислен налог нарастающим итогом с начала года	2100,00	4200,00	6300,00	8400,00	10500,00	12600,00
	июль	август	сентябрь	октябрь	ноябрь	декабрь
Смирнов Олег Давыдович	245000,00	280000,00	315000,00	350000,00	385000,00	420000,00
Ставка налога, %	6	6	2,4	2,4	2,4	2,4
Начислен налог за месяц	2100,00	2100,00	840,00	840,00	840,00	840,00
Начислен налог нарастающим итогом с начала года	14700,00	16800,00	17640,00	18480,00	19320,00	20160,00

Отчисления в Фонд социального страхования и фонды обязательного медицинского страхования исчисляются аналогично платежам в пенсионный фонд, как произведение налоговой базы и налоговой ставки, соответствующей доходу, исчисленного нарастающим итогом с начала года.

Отчетными периодами по Единому социальному налогу признаются первый квартал, полугодие и девять месяцев календарного года. По истечении указанных периодов организация обязана предоставить в налоговую инспекцию:

– «Расчет авансовых платежей по единому социальному налогу для налогоплательщиков, производящих выплаты физическим лицам» — по истечении отчетных периодов. (см. приложение 4).

– «Налоговую декларацию по единому социальному налогу для налогоплательщиков, производящих выплаты физическим лицам» — по истечении налогового периода – календарного года.

– «Расчет авансовых платежей по страховым взносам на обязательное пенсионное страхование для лиц, производящих выплаты физическим лицам» – по истечении отчетных периодов (см. приложение 5).

– «Налоговую декларацию по страховым взносам на обязательное пенсионное страхование для лиц, производящих выплаты физическим лицам».

Также по истечении отчетных и налогового периода организация обязана предоставить «Расчетную ведомость по средствам Фонда социального страхования Российской Федерации» в Фонд социального страхования (см. приложение 6).

Страховые взносы на обязательное страхованиеот несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний

В состав ЕСН не включены страховые взносы на обязательное страхование от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний, однако они являются обязательным платежом. Страховые взносы уплачиваются страхователем исходя из страховых тарифов, устанавливаемых Федеральным законом от 02.01.2000 N 10-ФЗ «О страховых тарифах на обязательное социальное страхование от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний на 2000 год» по группам отраслей (подотраслей) экономики в зависимости от класса профессионального риска.

Страховой тариф для ЗАО «ЗАРЯ» составляет 0,2%. Рассчитываются страховые взносы как произведение налоговой базы ( доход сотрудника) и страхового тарифа за один месяц (таблица 3.2.5).

Таблица 3.2.5

Расчет страховых взносов на обязательное страхование от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний

ФИО	Оклад	Страховой тариф	Сумма взносов, руб.
Смирнов Олег Давыдович	35000,00 руб	0,2	70
Антипова Светлана Ивановна	25000,00 руб.	0,2	50
Иванов Петр Иванович	21000,00 руб.	0,2	42
Козлова Галина Александровна	18000,00 руб.	0,2	25
Иванова Анна Андреевна	9000,00 руб.	0,2	18
Итого:			205

Результаты расчета отображаются в «Расчетной ведомости по средствам Фонда социального страхования Российской Федерации» и предоставляются в Фонд социального страхования по истечении каждого квартала.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

В России, как и в большинстве стран мира, подоходный налог служит одним из главных источников доходной части бюджета. Следует отметить, что это – прямой налог на совокупный доход физического лица, включая доходы, полученные от использования капитала.

В идеале, налог на доходы должен быть налогом на чистый совокупный доход физических лиц, которые либо являются резидентами, либо извлекают определенный доход на территории страны.

НДФЛ связан с потреблением, и он может либо стимулировать потребление, либо сокращать его. Поэтому главной проблемой подоходного налогообложения является достижение оптимального соотношения между экономической эффективностью и социальной справедливостью налога. Другими словами, необходимы такие ставки налога, которые обеспечивали бы максимально справедливое перераспределение доходов при минимальном ущербе интересам налогоплательщиков от налогообложения.

С введением единого социального налога большинство задач решено на уровне законодательного обеспечения, хотя следует признать, что снижение налоговой нагрузки на этом этапе будет мало заметным для большинства организаций и само по себе не слишком повлияет на их политику в отношении заработной платы.

Введенная регрессивная шкала налогообложения является важным шагом, создающим предпосылки для пересмотра отношений между работниками и работодателем. Но организация может заработать право на применение регрессивной шкалы в текущем году, только при условии выплаты достаточно высокой средней заработной платы в предыдущем году и сохранении ее на минимально допустимом уровне в текущем году. Поэтому большинству предприятий применение регрессивной шкалы не реально.

Все-таки сегодня ЕСН еще не является по-настоящему единым. Налоговая база фондов исчисляется раздельно в отношении каждого фонда, и налог уплачивается в каждый из них отдельными платежными поручениями.

Средств, поступающих в распоряжение этих фондов, основанных на допущении о том, что быстрых изменений в размерах официально выплачиваемой заработной платы не произойдет — на сегодняшний день не достаточно для финансирования всех основных социальных программ, осуществляемых этими фондами.

Правильность организации учета и налогообложения расчетов по ЕСН на предприятии должна обеспечить достаточное финансирование мероприятий по государственному пенсионному и социальному обеспечению и медицинскую помощь.

Роль и значение данного налога велико. Само название налога и направленность использования средств говорит о том, с его помощью решаются насущные проблемы жизнедеятельности народа и конкретно каждого человека.

Уплата налога (авансовых платежей по налогу) осуществляется отдельными платежными поручениями в федеральный бюджет, ФСС РФ, ФФОМС и ТФОМС.

Данные о суммах исчисленных, а также уплаченных авансовых платежей, данные о сумме налогового вычета, которым воспользовался налогоплательщик, а также о суммах фактически уплаченных страховых взносов за тот же период налогоплательщик отражает в Расчете по авансовым платежам по единому социальному налогу для лиц, производящих выплаты физическим лицам.

Существенные недостатки имеет регрессивная шкала налоговых ставок ЕСН и условия ее применения. Условия применения регрессивных ставок чересчур жесткие, и число организаций, которые могут их использовать, очень ограниченно. ЕСН — это налог с юридических лиц, однако налогоплательщик обязан по каждому физическому лицу вести лицевой счет всех выплат, да еще и сумму начисленного налога. Было бы проще применять регрессивную шкалу ставок не по отношению к начисленным доходам отдельных работников, а в целом по организации.

Решение социальных проблем в стране связано с дальнейшим ростом специальных бюджетных социальных фондов, что может быть достигнуто за счет установления единых ставок платежей в ЕСН независимо от размера получаемого дохода (налогооблагаемой базы).

Если попытаться ввести единую ставку платежей по ЕСН независимо от размера дохода создается предпосылки для снижения верхнего предела ставки без ущерба формирования самих специальных бюджетных социальных фондов

Снижение налоговой нагрузки приведет к снижению себестоимости продукции (работ, услуг) в этом секторе экономики, росту прибыли и увеличению налоговых поступлений в бюджет. Одновременно, появление дополнительных средств у производителя расширит возможности инвестирования нового производства или его реконструкции и расширения.

Но уже сегодня, исходя из положительных результатов проделанной работы, можно смело сказать: введение единого социального налога — правильный и обоснованный шаг. При внесении взвешенных законодательных поправок единый социальный налог максимально способен показать свою эффективность и жизнеспособность, а это в интересах и государства, и налогоплательщика, и граждан.

Реформирование пенсионной системы в Российской Федерации — процесс обеспечения конституционного принципа равенства прав и свобод человека и гражданина, повышения материального благосостояния граждан, обеспечения экономической безопасности государства и приведения системы социальной защиты граждан в соответствие с принципами правового государства с социально ориентированной рыночной экономикой.

Основными проблемами существующей в Российской Федерации пенсионной системы являются низкий уровень пенсий, слабая их дифференциация.

Основной задачей реформы является достижение долгосрочной финансовой сбалансированности пенсионной системы, повышение уровня пенсионного обеспечения граждан и формирование стабильного источника для дополнительных доходов в социальную систему.

Суть реформы заключается в коренном изменении взаимоотношений между работником и работодателем: в повышении ответственности работников за обеспечение своей старости, а также в повышении ответственности работодателя за уплату страховых взносов за каждого работника. Существовавшая ранее система назначения пенсий не давала работнику возможности заработать нормальную пенсию, она лишь перераспределяла средства между группами с различным уровнем доходов и из одних регионов в другие. Тогда как новая пенсионная модель в значительно большей мере является страховой и учитывает пенсионные права граждан в зависимости от размеров их зарплат и уплачиваемых пенсионных взносов.

Таким образом, размер пенсии в новой пенсионной модели определяется, прежде всего, не стажем работника, как в старой, а его реальным заработком и размером отчислений в Пенсионный фонд, производимых работодателем.

Наиболее глубинные изменения в пенсионной системе были произведены в следующих областях:

– в структуре управления региональными органами пенсионной системы;

– в экономическом механизме формирования пенсионных прав застрахованных лиц;

– в управлении финансовым обеспечением долгосрочных государственных пенсионных обязательств.

Изменения структуры органов пенсионной системы связаны с выполнением функций по назначению и выплате всех видов пенсий. Эти функции были переданы из органов социальной защиты населения органам Пенсионного фонда РФ, а по администрированию сбора обязательных пенсионных отчислений (единого социального налога (ЕСН) и страховых взносов) — от органов Пенсионного фонда РФ в органы налоговой службы. Не менее важное значение имеет включение в систему обязательного пенсионного страхования негосударственных пенсионных фондов (в части формирования и обслуживания накопительной составляющей трудовой пенсии и профессиональной пенсии).

Негосударственное пенсионное обеспечение существует в России уже второе десятилетие.

Дополнительное пенсионное страхование и обеспечение — это полноценная часть пенсионной системы, предполагающая в дополнение к государственному пенсионному обеспечению и обязательному пенсионному страхованию предоставление пенсий за счет накопленных добровольных взносов работодателей и застрахованных лиц.

Список использованной литературы

Налоговый кодекс российской Федерации, части I и II (с учетом изменений на 01.01.2009 г.)

Виговский Е.В. Реформирование налогового законодательства. Налог на доходы физических лиц // Консультант, 2005. — №1

Единый социальный налог. Комментарии к Налоговому Кодексу РФ под ред. Гусева В.В. М.: Вершина, 2008. – 304 с.

НДФЛ : практика исчисления и уплата. Под редакцией Г.Ю. Косьяновой, 2009 г.-197 с.

ЕСН и пенсионные взносы. Под редакцией Г.Ю. Косьяновой, 2009 г.-204 с.

Федеральный Закон от 17.12.2001 № 173-ФЗ «О трудовых пенсиях в Российской Федерации»

Федеральный Закон от 15.12.2001 № 167-ФЗ «Об обязательном пенсионном страховании в Российской Федерации»

Федеральный Закон от 15.12.2001 № 166-ФЗ « О государственном пенсионном обеспечении в российской Федерации»

Федеральный Закон от 24.07.2007 № 111-ФЗ «Об инвестировании средств для финансирования…накопительной…части трудовой пенсии в Российской Федерации»

Постановление Правительства РФ от 15.03.1997 № 318 «О мерах по организации индивидуального (персонифицированного) учета для целей государственного пенсионного страхования»

Постановление Правительства РФ от 21.01.2002 № 30 «О Реализации Федеральных Законов «О трудовых пенсиях в РФ», «О государственном пенсионном обеспечении в РФ» и «Об обязательном пенсионном страховании в РФ»

Постановление правительства РФ от 07.08.1995 № 790 «О мерах по реализации концепции реформы системы пенсионного обеспечения в Российской Федерации»

Постановление правления пенсионного фонда РФ от 08.10.2002 № 112 п «Об организации документооборота для конвертации пенсионных прав застрахованных лиц».

Барулин С.В. Теория и история налогообложения. М.: Экономистъ, 2006.- 319 с.

Петров А.Н. Государственные пенсии в Российской Федерации. Практический справочник. М: РОСБУХ, 2007. – 232 с.

Середа К.Н. Пенсия «на носу». Ростов н/Д:Феникс, 2008. – 286 с.

www.gdezakon.ru

www.consultant.ru

www.pensia-reforma.ru.

П Р И Л О Ж Е Н И Я

Міністерство освіти та науки України

Хмельницький Економічний Університет

Фінансово-Економічний коледж

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни: «Фінанси»

на тему :

Порядок складання, розгляду і затвердження Державного бюджету України

Виконав: студент групи Ф.К-2.1

Чернецький Віталій Анатолійович

Хмельницький

2008

ЗМІСТ

ВСТУП

1. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ ТА ЙОГО СТАДІЇ

1.1 Поняття, зміст та стадії бюджетного процесу.

1.2 Проходження стадій складання, розгляду і затвердження державного бюджету України.

2. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ У 2008 РОЦІ

2.1. Основні завдання бюджетно – фінансової політики 2008 року.

2.2. Аналіз соціальних видатків у Державному бюджеті 2008 року у порівнянні з 2007 роком.

2.3. Аналіз відновлень окремих норм законодавства у 2008 році.

2.4. Аналіз нововведень бюджету 2008 року у порівнянні з попередніми роками.

3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

3.1 Вдосконалення бюджетного процесу.

3.2 Шляхи (напрямки) удосконалення показників бюджетів.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях – від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв’язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Актуальність теми дослідження обумовлюється не тільки потребами практики державного будівництва, а й необхідністю всебічного наукового дослідження бюджетного процесу в цілому та фінансових основ його формування зокрема. В контексті даного дослідження найменш розробленими в науковому плані є питання формування ресурсної бази Державного бюджету. Однак, без з’ясування на науковій основі цього питань не можливе ефективне вирішення питань розподілу бюджетних коштів.

Наукове осмислення проблеми необхідне для вирішення таких практичних завдань, як створення фінансової бази, достатньої для виконання державними органами своїх завдань, створення гарантованих, передбачуваних та довгострокових доходних джерел бюджетів. Підходи до вирішення проблеми формування доходної частини бюджету наведено у працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика, Т.Вахненко, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, І.Д’яконової, А.Ілларіонової, Б.Кваснюка, С.Лондар, І.Луніної, І.Мітюкова, А.Покритана, В.Протасова, І.Радіонової, І.Сала, В.Сумарокова, В.Суторміної, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та ін.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідження особливостей формування доходної частини Державного бюджету України. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

дослідити теоретичні основи формування доходів Державного бюджету України;

проаналізувати процес формування доходів Державного бюджету України за останні роки;

напрацювати можливі шляхи оптимізації формування доходної частини Державного бюджету України.

Предметом курсової дослідження є відносини по формуванню Державного

В якості інформативної бази курсової роботи виступили нормативно-правові акти з питань формування Державного бюджету, літературні джерела з теми дослідження, матеріали спеціалізованої періодичної преси.

В дослідженні застосовано логіко-діалектичний метод пізнання, методи системного аналізу, абстракції, синтетичних оцінок, вибірок тощо.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’єкт, інформативна база та методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.

1. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ ТА ЙОГО СТАДІЇ

1.1 Поняття, зміст та стадії бюджетного процесу

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. В Україні бюджетний процес регулюється Конституцією України, Бюджетним кодексом України та іншими нормативними актами.

Бюджетний процес поділяється на чотири стадії: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішень щодо нього.

Проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розробки пропозицій проекту Державного бюджету України.

Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради України у парламенті відбуваються слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем’єр-міністр України або за його дорученням міністр фінансів України.

Національний банк України до 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України: 1) проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період; 2) проект кошторису доходів і видатків Національного банку України на наступний бюджетний період.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Бюджетний запит — це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розробку бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Мінфіном. На основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.

Окрім того, Міністерство фінансів України подає проект закону про Державний бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду, а також вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.

Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Не пізніше ніж через 5 днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України.

За результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України Верховна Рада України може прийняти вмотивоване рішення про його відхилення у разі невідповідності Бюджетному кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період. У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов’язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін, пов’язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України.

Міністр фінансів України повторно представляє проект закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

Після прийняття до розгляду представленого проекту закону про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, проект закону про Державний бюджет України розглядається народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях і групах Верховної Ради України.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня (20 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і готує Висновки та пропозиції до нього, а також таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити, і приймає з цього приводу відповідне рішення.

Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України, а також таблиці пропозицій апаратом Верховної Ради України розповсюджуються серед народних депутатів України не пізніше ніж за два дні до розгляду проекту закону у першому читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Перше читання проекту закону про Державний бюджет України починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків і пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. В обговоренні цього питання беруть участь представники комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій і груп, народні депутати України, представники Рахункової палати та Кабінету Міністрів України. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України голосуються в цілому. Якщо позитивне рішення не прийнято, відбувається постатейне голосування.

Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, що передує плановому.

Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні Кабінет Міністрів України у двотижневий термін готує і подає не пізніше 3 листопада (8 листопада, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, що передує плановому, проект закону про Державний бюджет України, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради України, і порівняльну таблицю стосовно їх урахування з вмотивованими поясненнями щодо неврахованих пропозицій.

При розгляді проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатських груп і фракцій щодо змін до проекту закону про Державний бюджет України не розглядаються, крім висновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України передбачає насамперед затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України з подальшим постатейним голосуванням проекту закону про Державний бюджет України, поданого Кабінетом Міністрів України на друге читання, яке завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету доопрацьовує проект закону про Державний бюджет України та вносить його на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні не пізніше 25 листопада року, що передує плановому. Після доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді міністра фінансів України Верховна Рада України проводить голосування по пропозиціях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний бюджет України, які не були прийняті у другому читанні, та стосовно проекту закону в цілому.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Зміни до закону про Державний бюджет України подаються у формі проекту закону про внесення змін до Закону про Державний бюджет України. Вони можуть вноситися лише у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозу надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету та в інших випадках, передбачених Бюджетним кодексом. Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, встановленим Державним бюджетом України.

Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань і проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набуття чинності законом про Державний бюджет України.

Зведення, складання та надання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюються Державним казначейством України. Єдині форми звітності для цього встановлюються цим самим відомством за погодженням з Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України.

Звітність про виконання Державного бюджету України буває оперативною, місячною, квартальною та річною.

Місячна звітність надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету України.

Верховна Рада України розглядає звіт про виконання закону про Державний бюджет України у двотижневий термін з дня отримання висновків Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України.

За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

1.2 Проходження стадій складання, розгляду і затвердження

державного бюджету України

Стаття 19. Стадії бюджетного процесу

1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Стаття 20. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження

1. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

2. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов’язки учасників бюджетних правовідносин.

Стаття 21. Розпорядники бюджетних коштів

1. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

2. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

3. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Стаття 22. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх основні функції

1. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, – уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

2. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

3. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.

4. Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Стаття 23. Бюджетні призначення

1. Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).

4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується в порядку, встановленому законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет Міністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки Крим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневий термін.

7. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Стаття 24. Резервний фонд бюджету

1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.

3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

4. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування щомісячно звітують відповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною радою про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.

5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов’язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Стаття 25. Безспірне списання коштів бюджету

1. Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

2. У разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетних установ, з вини яких виникли відповідні зобов’язання, протягом місяця з часу проведення такої операції розпорядники бюджетних коштів повинні впорядкувати свої зобов’язання з урахуванням безспірного списання коштів і привести їх у відповідність з бюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період. При цьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов’язань таких бюджетних установ не допускається.

Стаття 26. Аудит та фінансовий контроль

1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:

1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;

2) оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;

3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

2. Керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:

1) положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів;

2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожного структурного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов’язків;

3) правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;

4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.

3. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.

4. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою — в частині контролю за використання коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України — відповідно до його повноважень, визначених законом.

Стаття 27. Порядок подання та розгляду законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів

1. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на доходну та/або видаткову частину бюджетів та виконання закону про Державний бюджет України у поточному бюджетному періоді.

2. Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не визначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу відповідного законопроекту на доходну та/або видаткову частину бюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточному чи наступному бюджетних періодах призведе до збільшення видатків або скорочення доходів бюджету, суб’єктом законодавчої ініціативи додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та/або пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків. Жодна з таких змін не повинна призвести до збільшення державного боргу і державних гарантій, розмір яких встановлений законом про Державний бюджет України. При цьому:

1) законопроекти, які згідно з експертним висновком та рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не впливають на доходну та/або видаткову частину бюджетів, вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їх розгляду у загальному порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України;

2) законопроекти, які згідно з експертним висновком та відповідним рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для експертного висновку щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на доходну чи видаткову частину бюджетів та для пропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів України у двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів і передає Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняття Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності.

3. Закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Стаття 28. Доступність інформації про бюджет

1. Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:

1) проекту закону про державний бюджет;

2) закону про Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід’ємною частиною;

3) інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;

4) інформації про показники виконання зведеного бюджету України;

5) іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

2. Проект закону про державний бюджет підлягає обов’язковій публікації в газеті «Урядовий кур’єр» не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття.

2. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ У 2008 РОЦІ

2.1. Основні завдання бюджетно – фінансової політики 2008 року

Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. №686 «Про схвалення проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2008 рік» та Постанови Верховної Ради України від 24 червня 2007 р. №1854-IV «Про Основні напрями бюджетної політики на 2008 рік» Міністерство фінансів України розробило проект Державного бюджету України на 2008 рік.

Метою бюджетної політики на 2008 рік є фінансове забезпечення реалізації стратегічних цілей програми діяльності Кабінету Міністрів України – підвищення рівня державних соціальних стандартів надання державних та громадських послуг, зниження рівня бідності в країні.

Основними завданнями бюджетно-фінансової політики на 2008 рік визначено:

забезпечення збільшення видатків соціальної спрямованості державного та місцевих бюджетів як інструмента досягнення пріоритетних соціальних та економічних цілей;

сприяння випереджаючому зростанню темпів збільшення реальних доходів населення, передусім заробітної плати, порівняно з валовим внутрішнім продуктом;

стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності, формування бюджету розвитку як фактора економічного зростання таї забезпечення становлення інноваційної моделі розвитку економіки;

недопущення виникнення простроченої заборгованості із заробітної плати у бюджетній сфері та соціальних виплат, у тому числі громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості бюджетних установ та бюджетів усіх рівнів;

поліпшення умов для розвитку соціальної та гуманітарної сфери шляхом збільшення обсягів видатків на соціальний захист населення, охорону здоров’я та освіту, підвищення ефективності їх використання, зокрема через удосконалення механізму розподілу між-бюджетних трансфертів;

продовження застосування та удосконалення механізму середньострокового бюджетного планування відповідно до основних напрямів соціально-економічного розвитку держави;

посилення взаємоузгодженості бюджетної та грошово-кредитної політики на всіх етапах формування і реалізації як необхідної умови збалансованого економічного зростання;

продовження роботи з реформування системи соціального захисту, освіти, охорони здоров’я та пенсійного забезпечення відповідно до напрямів, визначених у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, насамперед первинної медичної допомоги, загальної середньої освіти;

підвищення рівня соціальної підтримки малозабезпечених і соціальне незахищених громадян шляхом запровадження пріоритетності політики зростання доходів, у першу чергу, працюючого населення, у тому числі через механізм забезпечення зростання рівня зайнятості працездатного населення.[10 ст.1.2.]

Аналіз соціальних видатків у Державному бюджеті 2008 року у

порівнянні з 2007 роком

Згідно з дорученнями Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у 2008 році у пріоритетному порядку потребують додаткового збільшення видатки соціального спрямування. .[10 ст.1.2.]

Тому підготовка проекту Державного бюджету України на 2008 рік здійснювалась, виходячи із необхідності вирішення найважливіших соціальних питань:

збільшення на 20,6 % фонду оплати праці працівників бюджетних установ з метою запровадження з 1 січня 2008 року мінімальної заробітної плати працівників бюджетних установ у розмірі 262 гривні із збереженням міжпосадових співвідношень — 5 млрд. гривень.

введення з 1 січня 2008 року в дію нових відповідних норм Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» – понад 2 млрд. гривень (щодо компенсації для сільськогосподарських підприємств та дострокового виходу на пенсію шахтарів).

поетапного врегулювання питання пенсійного забезпечення військовослужбовців — 0,9 млрд. гривень, на першому етапі більше ніж удвічі зростає пенсія осіб рядового та начальницького складу.

підвищення у 2,3 рази з 1 липня 2007 року стипендій студентам вищих навчальних закладів та учням професійно-технічних навчальних закладів — понад 0,5 млрд. гривень.

підвищенням вдвічі соціальних гарантій ветеранам війни і праці, а саме: підвищення розмірів щорічної допомоги до Дня Перемоги, збільшення витрат на санаторно-курортне лікування та інші, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги, запровадження державних довічних стипендій особам, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною» — 0,3 млрд. гривень.

збільшення в півтора рази розрахункового розміру, що застосовуються при визначенні обсягу державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» — 150 грн. проти 100 грн. у 2007 році.

збільшення рівня забезпеченості прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги непрацездатним особам та інвалідам відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»: для непрацездатних осіб — 120 грн. проти 110 грн. у 2007 році та інвалідів — 130 грн. проти 115 грн. у 2007 році.

ведення в дію норм законодавства в частині соціальних гарантій (безкоштовного харчування учнів 1-4 класів, заробітної плати педагогам, працівникам музеїв, разових виплат науковцям та допомоги дітям-сиротам), які щорічно призупинялися Законом про Державний бюджет України — близько 1 млрд. гривень.[15 ст. 95-122]

Аналіз відновлень окремих норм законодавства у 2008 році

В обсягах державного та місцевих бюджетів на 2008 рік включені видатки на реалізацію окремих норм законодавства, які щорічно призупинялися Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, таких, як:

безкоштовне харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, крім дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із малозабезпечених сімей відповідно до абзацу п’ятого частини третьої статті 5 Закону України «Про охорону дитинства» — 401.8 млн. гривень.

встановлення педагогічного навантаження вчителя — 18 навчальних годин на тиждень, запровадження доплат педагогічним працівникам загальноосвітніх закладів за класне керівництво та завідування навчальними кабінетами відповідно до абзаців другого-восьмого частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту » — 138,4 млн. гривень.

встановлення середньої наповнюваності груп та запровадження доплат педагогічним працівникам у позашкільних навчальних закладах за завідування майстернями та лабораторіями відповідно до частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту » — 61,1 млн. гривень.

реалізацію абзацу другого частини третьої статті 30 Закону України «Про дошкільну освіту» щодо встановлення педагогічного навантаження – 30 годин на тиждень для вихователя групи загального типу дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкувань, типу і форми власності — 57,5 млн. гривень.

відрахування профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу відповідно до статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» -53 млн. гривень.

доплата за вислугу років працівникам музеїв та бібліотек відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу» і частини п’ятої статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» — 40,9 млн. гривень.

пільговий проїзд студентів вищих і учнів професійно-технічних навчальних закладів по території України водним і автомобільним транспортом відповідно до частини п’ятої статті 9 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» — 28,2 млн. грн.

виплати грошової допомоги при виході на пенсію (щодо науково-педагогічних працівників, які працюють у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти) відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» — 11,4 млн. гривень.

надання одноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, яким у 2008 році виповниться 18 років, відповідно до частини шостої статті 25 Закону України «Про охорону дитинства» — 6,4 млн. гривень.

у 2008 році запроваджується звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення (пересилання) на митну територію України відповідно до Закону України «Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні» товарів (інвентарю, обладнання, екіпіровки та медико-біологічних засобів), які не виробляються в Україні, або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам світового рівня та вимогам міжнародних спортивних організацій.

оплата дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100% посадового окладу лікарняних листків при тимчасовій втраті працездатності незалежно від стажу роботи.

надання учням, студентам, неповнолітнім права на безплатне та пільгове користування об’єктами культури та фізичної культури і спорту відповідно до частини шостої та сьомої статті 11 та частини шостої та сьомої статті 12 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

планування витрат на охорону праці на підприємствах, що утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Аналіз нововведень бюджету 2008 року у порівнянні з

попередніми роками

Вперше передбачається надати право Кабінету Міністрів України здійснити в значних обсягах, не менше 6 млрд. грн., розрахунки з погашення зобов’язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості громадян, що утворилася станом на 1 вересня 2007 року, за спожиті електричну і теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання і, водовідведення, квартирну плату в рахунок заборгованості минулих років. При цьому вже в поточному році вперше за останні 4 роки почалося погашення за сертифікатами Ощадного банку на такі види товарів, як холодильники, телевізори.

Проведення зазначений розрахунків у 2008 році, крім соціального аспекту, дасть можливість здійснити реформування житлово-комунального господарства.

Також, у 2008 році передбачається проведення організаційних змін у взаємовідносинах держави з вищими навчальними закладами. Видатки на вищу освіту формувалися не за принципом утримання вищого навчального закладу, а виходячи з державних потреб у підготовці фахівців з вищою освітою. При цьому видатки по загальному фонду збільшуються понад як на 1 млрд. Грн.. і є захищеними статтями бюджету наступного року.

Починаючи з 2008 року пропонується Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» затверджувати видатки з виділенням окремо — видатків споживання та видатків розвитку, без розподілу на поточні і капітальні, як це здійснювалося до цього часу. Формування видатків розвитку проводиться за рахунок видатків інвестиційного спрямування у реальний сектор економіки, видатків на дослідження і розробки, державні програми розвитку, капітальних видатків у загальній сумі 23,8 млрд. грн.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визначені чіткі напрями і обсяги використання субвенцій з державного бюджету на виконання заходів з упередження аварій та запобігання техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві та на інших аварійних об’єктах комунальної власності і на виконання інвестиційних проектів на умовах співфінансування з місцевими бюджетами у сумі 900 млн.грн.

До того ж, передбачається 690 млн.грн на компенсацію несплачених у 1997-2000 роках педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту».

А відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачається повернення громадянам сплаченого податку з доходів фізичних осіб на суми витрачені ними у 2007 році на навчання у вищих та професійно-технічних навчальних закладах у сумі 400 млн. грн. передбачено видатки Міністерству оборони у сумі 164 млн.грн для здійснення заходів по передачі житлового фонду Міністерства оборони у комунальну власність.

Вперше передбачено видатки Міністерству палива та енергетики для передачі об’єктів соціальної інфраструктури, які перебувають на балансі вугледобувних підприємств, у комунальну власність — 100млн.грн.

У 2008 році передбачаються кошти на забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін в обсязі 82,2 млн. грн.

Поряд з тим, у Державному бюджеті України на 2008 рік враховано 40 млн.грн. для комп’ютеризації професійно-технічних навчальних закладів.

Вперше розрахунок видатків місцевих бюджетів на фізичну культуру і спорт було здійснено із урахуванням виділення обласним бюджетам додаткових асигнувань на підтримку діяльності шкіл вищої спортивної майстерності (ШВСМ), які були визначені за окремим розрахунком, виходячи із кількості спортсменів постійного складу ШВСМ відповідно до плану комплектування та спускового складу, затвердженого Держкомспортом на 2007 рік. Обсяг видатків на цю мету становить 36,8 млн.грн.[17 cт.55]

Також, в державному бюджеті передбачені видатки на пільговий проїзд залізничним транспортом дітей віком від 6 до 14 років у сумі 22 млн. грн. Ці кошти в наступному році будуть спрямовані на компенсацію Укрзалізниці втрат, пов’язаних з пільговим проїздом дітей, що надасть можливість протягом 2008 року перевезти майже 11 млн. дітей за пільговим тарифом — 75 % вартості дорослого квитка.

В загальному обсязі видатків на соціальний захист сім’ї та молоді, що враховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансфертів, враховано додаткові кошти в сумі 15 млн. грн. на розвиток мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. За рахунок цих коштів протягом наступного року буде створено 636 центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Враховані видатки на заснування у 2008 році 325 довічних державних стипендій Героям Радянського Союзу, повним кавалерам ордена Слави, особам, нагородженим чотирма і більше медалями «За відвагу» та Героям Соціалістичної праці, удостоєним цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, у розмірі 205 грн. на місяць.

Вперше за останні роки на тлі повного погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На погашення цієї заборгованості, що виникла в попередні роки, у 2007 році спрямованої 435, 8 млн.грн. У 2008 році будуть переглянуті компенсаційні виплати вказаній категорії населення, розмір яких був незмінним з 1996 року. Зокрема, майже в 5 разів збільшується розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та II груп, дітям-інвалідам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.[19 ст.11 ]

В бюджеті визначені надходження з податку на додану вартість, на підставі методики прогнозування ПДВ, при цьому питання погашення простроченої заборгованості повністю вирішується в поточному році.

Не передбачаються видатки на погашення заборгованості із соціальних виплат. Це питання остаточно вирішено у 2007 році.

Підвищено частку видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України на 2008 рік, яка вперше досягла 45,2 відсотка, в тому числі 2 відсотка — видатки на централізовані заходи і програми з державного бюджету, які безпосередньо спрямовуються на території.

Також, уряд почав погашати основну суму боргу перед Національним банком України по запозиченнях 1992-1994 років.

Заплановано впровадити з 2008 року стимулювання не тільки тих органів місцевого самоврядування, які виконують планові і показники третього кошика доходів, а й тих, що досягли приросту фактичних надходжень.

З метою недопущення розбалансування державного бюджету передбачається затвердження в бюджеті розмірів прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Нормою Закону пропонується знизити на 2008 рік рівень прожиткового мінімуму, що припадає на одного члена сім’ї, для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних та комунальних дитячих дошкільних закладах, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», з 382 до 90 гривень, що дасть можливість значній кількості родин зменшити видатки сімейного бюджету на ці витрати.

Видатки зведеного бюджету на освіту збільшені на 40,4% у порівнянні з минулим роком (2007 рік — 16,6 млрд. грн, проект 2008 року — 23,3 млрд.грн.).

Вперше Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», на відміну від попередніх років, не надаються додаткові пільги в оплаті плати за землю та встановлено, що звільнення від земельного податку здійснюється виключно за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування, що зміцнить ресурсну базу місцевого самоврядування.

Передбачається в 1,6 рази, в порівнянні з 2007 роком, збільшити розмір грошових доходів громадян, які мають право на отримання соціальної пільги за професійною ознакою.

Видатки соціального спрямування досягли максимального рівня — майже 55%.

У видатках на оборону досягнуто об’ємних показників та якісної структури, які дають можливість здійснювати фінансову підтримку реформування Збройних сил України, їх розбудову та переоснащення армії новою сучасною, модернізованою технікою.

Продовжується зменшення граничного розміру державного боргу:

— державного прямого боргу по відношенню до ВВП — на 2%,

— гарантованого боргу до ВВП — на 0,7%.

Незважаючи на те, що бюджет формується в напружених соціально-економічних умовах, уряду вдалося досягти визначення реальних показників надходжень до бюджету, задіявши усі можливі ресурси економіки, не збільшуючи фіскальне навантаження на платників податків.[24 ст.3]

3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

3.1 Вдосконалення бюджетного процесу

Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій прак­тиці, характеризується соціальне орієнтованим господарством, яке допов­нюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі рин­кових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет. Він — невід’ємна частка ринкових стосунків і одно­часно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Бюджет необхідно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу. Привілейовані за цих умов є правильні відповіді на запитання, як стабілізувати економіку, забезпечити ефек­тивність господарювання, які методи нормалізують фінансовий стан країни, як збільшити прибуткову частину Державного бюджету, знизити бюджетний дефіцит та ін.

Державний бюджет як один з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові стосунки, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установа­ми всіх форм власності і фізичними особами — з іншого приводу утво­рення централізованого фонду грошових коштів держави і його викорис­тання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб. Таким чином, у бюджеті централізується значна частина грошових коштів, які є необхідною умовою для виконання дер­жавою своїх функцій. І тільки із збільшенням масштабів виробництва, удосконаленням господарських зв’язків можна розраховувати на істотне збільшення централізованого фонду держави. За теперішнього соціально-економічного стану України виникає потреба збільшувати грошові ресур­си централізованого фонду для забезпечення безпосередніх державних заходів.[21. 22 ст. 37-38 ]

Рівень централізації фінансових ресурсів у Державному бюджеті зале­жить від конкретних умов господарювання і завдань, які необхідно ви­рішувати на конкретному етапі розвитку. Державний бюджет нашої країни характеризується високим ступенем централізації фінансових ре­сурсів, що закономірно для країн перехідного періоду. Нині бюджет Ук­раїни становить 55% від валового внутрішнього продукту. Така централіза­ція грошових коштів має забезпечити своєчасне фінансування загальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов’язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат.

Однак якщо проаналізувати бюджетну політику останніх чотирьох років, то можна переконатися, що значна централізація коштів у руках держаки не завжди давала позитивні результати. Так, у 2004 році видатки на соціально-культурні заходи профінансовані тільки на 76,5%, а на на­родне господарство, у тому числі на так звані бюджетні позички, тобто пільгові кредити за рахунок бюджетних коштів вузькому загалу привіле­йованих підприємств, — аж на 115,1%. Крім того, дивними є затрати, не передбачені законом, на загальну суму 30,7 трлн. крб., а також затрати на суму 10 трлн. крб., які були профінансовані у грудні 2004 року і пов’язані з підготовкою до осінньо-зимового періоду. Аналогічна картина з виконан­ням бюджету і в 2005 році.

Ці цифри достатні для принципових узагальнень. Практика виконан­ня бюджету останніми роками переконливо свідчить, що закон про бюд­жет не є у нашій державі справжнім законом, оскільки іноді бюджетні кошти встановлюються у змінених пропорціях відносно бюджетних по­казників) з урахуванням соціально-економічної політики, затвердженої Верховною Радою через закон про бюджет на поточний рік.

Головною причиною такої ситуації є порушення бюд­жетної дисципліни. Жоден бюджет починаючи з 1992 року, не був зав­часно поданий на розгляд і відповідно не був затверджений Верховною Радою України. Закономірно, що більшість показників Державного бюд­жету формується за результатами фактичного його виконання і підга­няється під нормативи, яких вимагають міжнародні фінансові організації, що надають Україні реабілітаційні позики для стабілізації народного гос­подарства. [24 ст.3]

Отже, для стабілізації бюджетної дисципліни, передусім, необхідно, щоб бюджетний процес відповідав Законові «Про бюджетну систему України», прийнятому у червні 2005 року. Згідно із Законом, Державний бюджет на наступний рік має подаватися Президентом України на розгляд Верховній Раді до 15 вересня, а затверджуватися до 2 грудня поточного року. Тобто всі бюджетні процедури повинні реалізовуватися до початку нового бюд­жетного року. Як свідчить досвід, неприйняття Державного бюджету фак­тично паралізує роботу усього народногосподарського комплексу.[9 ст.89]

Для вирішення проблем, пов’язаних з бюджетним процесом, треба орієнтуватися на наступні критерії.

1. Як відомо, Державний бюджет України формується за чинною у світовій практиці методологією. Це означає, що за основу береться розра­хунок річного обсягу валового внутрішнього продукту. Залежно від того, як він визначатиметься на наступний рік, залежить і розмір бюджетного фонду України. Якщо рвп буде заниженим, то це адекватно відобразить­ся на доходній частині бюджету. В цьому випадку відбудеться недофінансування галузей народного господарства, соціально-культурних установ та інших галузей, передбачених бюджетом. Крім того, не буде належної го­тівки, що призведе до затримки розрахунків.

У випадку, коли розмір ВВП буде завищеним, нас очікують набагато більші неприємності. Зросте грошово-кредитна емісія, яка призведе до зростання грошової маси, а звідси до інфляції і різкого зростання цін; будуть передбачені нереальні доходи, що, природно, спричинить зростан­ня бюджетних витрат, фактично не забезпечених відповідними доходами.

Тому основна проблема, яку необхідно вирішити, — максимально точ­но визначити обсяг валового внутрішнього продукту, тобто знайти «золо­ту середину», враховуючи всі реалії нашої економіки — інфляцію, вироб­ництво товарів і послуг, споживання, нагромадження.

2. Технологія складання Державного бюджету потребує докорінних змін. Зараз практикується система, за якої прибуткова частина бюджету «підганяється» до видаткової, тобто спочатку згідно з вимогами міні­стерств і відомств формується видаткова частина. Після цього перегляда­ються можливості прибуткової частини і, якщо вони замалі, пропонується прийняти закони про нові податки або змінити податкові ставки. Таким чином виконання бюджету «прив’язується» до майбутніх змін.

А тому при складанні Державного бюджету необхідно насамперед нау­ково обгрунтовано в межах чинного законодавства про податки розрахо­вувати прибуткову частину. Це дасть можливість державі реально оцінити можливості бюджетної політики на майбутній рік.

В основу побудови прибуткової частини бюджету мають бути закла­дені такі принципи, які дозволяють державі мати хоча б мінімально дос­татні фінансові ресурси для її діяльності і одночасно використовувати по­датки як інструмент регулювання фінансового стану платників, стимулю­вання зростання виробництва. До даних принципів належать:

— встановлення таких податків, які б забезпечували регулярну мо­білізацію фінансових ресурсів у розпорядження держави в розмірах, дос­татніх для фінансування запланованих заходів;

— застосування таких видів податків, які б забезпечували стабільність фінансового становища держави, повноту, стабільність і своєчасність формування її централізованого фонду;

— запровадження податків, адекватних реальним умовам соціально-економічного становища держави;

— вилучення /повне або часткове/ до бюджету доходів, не пов’язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій.

3. Питання удосконалення стосунків між ланками бюджетної системи завжди є актуальними. Чинник бюджетний механізм, при якому Ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань для низів, призводить до паралічу органів місцевого самоврядування. Тому необхідно розподіли­ти сфери Державного бюджету і бюджетів місцевих органів. На державно­му рівні доцільно фінансувати податки, які мають вирішальне значення для фінансування економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальне питань і підтрим­ку їхнього економічного розрахунку в частині комунальної власності.

Інакше кажучи, необхідно якнайшвидше чітко розподілити компетен­цію між центральними органами влади й органами місцевого самовряду­вання і законодавче закріпити її за ними. Законодавство вже заклало принципи самостійності у складання бюджетів усіх рівнів, але вони ще не зміцнені економічним механізмом, а тому не працюють.

У зв’язку з цим для створення чіткої системи формування бюджетів усіх рівнів, на наш погляд, необхідно чітко розподілити доходи між усіма ланками бюджетної системи, тобто мати визначену законом доходну базу, а стосунки між державним і .місцевими бюджетами будувати з урахуван­ням умов соціально-економічного розпитку регіонів. Такої мети можна досягти, спрямовуючи 100% податку на прибуток підприємств і орга­нізацій усіх форм власності та деякі інші податки (наприклад, податок на майно/ до місцевих бюджетів).

Проблема бюджетного вирівнювання останнім часом вийшла за межі теорії. Тепер вона нерозривної пов’язана із практичними заходами щодо реалізації в Україні принципу «відносної» самостійності бюджетів усіх рівнів, із міжбюджетним перерозподілом фінансових ресурсів. Без нього неможливо обійтися, оскільки фінансові ресурси деяких місцевих ор­ганів влади в силу історичних та інших причин не можуть забезпечити реалізацію цими органами владних повноважень. Вийти з цього станови­ща можна, надавши цим регіонам необхідної допомоги через перероз­поділ коштів, виробивши для цього раціональні основи і механізми.

Однак не слід забувати, що чинний механізм фінансової допомоги ре­ально сформувався на базі централізму, який характеризував єдину бюд­жетну систему колишнього СРСР, перед якою ставилася мета неодмінно­го забезпечення збалансування доходів і видатків кожної ланки бюджет­ної системи. Ця мета культивувала ідею утримання, придушувала ініціа­тиву нижчих органів влади у пошуках додаткових фінансових ресурсів.

Зараз у Україні використовуються методи, які забезпечують збалансу­вання нижчих бюджетів: субвенції безповоротне цільове фінансування видатків нижчих бюджетів за рахунок вищих, дотації безповоротне на­дання коштів для відшкодування дефіциту нижчого бюджету; взаємоза­ліки виділення коштів нижчим бюджетам на відшкодування видатків, пов’язаних із передачею їм видаткових функцій згідно з рішенням цент­ральних органів влади ; позики з вищих бюджетів.

Найсерйозніший недолік чинного механізму бюджетного субсидуван­ня в тому, що застосовуються не взаємозв’язані, а різноманітні і до того ж не регламентовані відповідними нормами форми перерозподілу бюд­жетних коштів. Тому сфера чинності кожної з названих чотирьох форм, їх поєднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, які перерозподіля­ються, щоразу визначаються по-різному, індивідуально. В результаті вплив цих методів призводить до адміністрування і суб’єктивізму при прийнятті конкретних рішень.

Отже, необхідно виробити єдині критерії організації всіх видів фінан­сової допомоги, максимально реалізувати потенціал їх цілеспрямованого впливу на економіку регіону. Фінансову допомогу регіонам треба надава­ти так, щоб спонукати органи державної влади на місцях розширювати власну доходну базу, розвивати інвестиційну активність, структурно пере­будовувати економіку регіонів.

3.2 Шляхи (напрями) удосконалення показників бюджетів

Проаналізувавши Зведений бюджет України за останні роки., можна побачити, що частка видатків постійно зменшується. Крім того структура бюджету є неефективною і необдуманою. Суттєвим важелем вирішення бюджетних проблем слід розглядати розумні обсяги та структуру державних витрат. Водночас практика переконує, що ряд витрат бюджету, насамперед оборонні, адміністративно-управлінські, мало еластичні по відношенню до падіння виробничого та податкового потенціалів. Особливо чітко простежується тенденція їх зростання в умовах інфляції. Для забезпечення цілеспрямованого впливу державних витрат на економіку раціональна бюджетна політика повинна відображати, з одного боку, специфіку сучасного перехідного етапу, а, з другого — реалізуватися шляхом поступового нарощування арсеналу заходів з регулювання внутрішнього державного попиту, притаманного ринковій економіці. У такому випадку у бюджетній політиці досягається узгодженість з необхідністю стимулювання економічного розвитку і з інтересами економічної безпеки держави.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні, питання про зменшення затрат бюджету є досить актуальним. Тому положення Бюджетного кодексу України повинні визначити такий регламент прийняття рішень, який би дав змогу забезпечити досягнення ефективних результатів. Стосовно процесу бюджетного планування це означає, що процес розгляду і затвердження бюджету необхідно розбити на два етапи, Перший етап — затвердження ключових параметрів бюджету, до яких входять доходи бюджету, бюджетний дефіцит (в абсолютному вираженні та в процен­тах до ВВП), загальний обсяг витрат державного бюджету, в тому числі — трансферти місцевим бюджетам. Другий етап — затвердження витрат державного бюджету в розрізі розділів функціональної класифікації.

В останні роки спостерігається зростання асигнувань підприємств та організацій в народну освіту, підготовку кадрів, охорону здоров’я, науку і культуру. Це зумовлено зростанням вимог виробництва до якісних показників діяльності установ цієї сфери.

Використовуючи досвід країн із розвинутою ринковою економікою, слід розглядати ще одне джерело фінансового забезпечення фінансової сфери – меценатство, спонсорство. Це досить нове явище в економічному житті України, як благодійність. Її можна трактувати як не комерційну (неприбуткову діяльність організацій і окремих осіб), спрямовану на задоволення потреб соціального розвитку. У більш широкому розумінні благодійність визначається як інвестування соціальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Україні служать кошти міжнародних благодійних організацій.

Наступним джерелом фінансового забезпечення соціальної інфраструктури є страхування – пенсійне, медичне, соціальне. Через систему страхування здійснюється перерозподіл грошових засобів від працездатних до непрацездатних, від тих, хто працює, до безробітних. Використання страхування гарантує матеріальну підтримку на старість, у разі інвалідності, захворювання.

Серед інших джерел пенсійного забезпечення виділяються кошти державного бюджету на цільове фінансування. Відраховуючи внески у вказані фонди, кожен, хто працює, одержить на старість пенсію, будь-які виплати, допомогу у разі страхового випадку. Доцільно за рахунок Фонду соціального страхування проводити заходи з профілактики профзахворювань, оскільки суми для відшкодування потерпілим значно перевищують видатки на лікування у зв’язку з одержаним професійним захворюванням.

І останнє джерело – кредитування. У соціальні сфері вони являє собою плату за послуги за рахунок отриманих кредитів. Така практика широко розповсюджена на Заході, особливо так звані студентські позики. Не всі молоді люди, що бажають одержати освіту, можуть відразу власними коштами оплатити своє навчання. Тому доцільно взяти позику в банку. При цьому розробляється особливий порядок видачі кредитів, відсотків, умов повернення, перелік пільг. Постає також проблема при наданні житлової позики. Необхідно упорядкувати систему інвестування житлового будівництва, випуску термінових або безстрокових житлових сертифікатів, акцій.

Крім проблеми фінансування соціальної сфери існує також проблема фінансування державного боргу. Існування державного боргу, в принципі, не є виключним та негативним фактором. Більшість країн з розвинутою економікою мають державний борг, проте це не стало причиною дестабілізації їх економіки, так як в них відбувається чіткий контроль над розмірами державних позик, і чітко визначені методи їх покриття. Теперішні фінансові проблеми в Україні багато в чому можна пояснити саме стрімким збільшенням державного боргу, без пошуку джерел його покриття. Як наслідок відбувається прискорення інфляційних процесів, і як результат – посилення нестабільності грошових відносин.

Вплив інфляції на бюджетну систему України багатофакторне, тому програма по боротьбі з інфляцією повинна включати комплекс дій, направлений на оздоровлення фінансового стану в країні. Ці дії повинні бути направлені проти тих факторів, які мали місце протягом останніх років. До них відносяться:

збільшення грошової маси за рахунок автоматичного збільшення зарплати, незалежно від результатів праці.

збільшення безготівкових розрахунків за рахунок кредитування низько рентабельних підприємств

збільшення цін на енергоносії, основні види сировини та матеріалів

монопольне ціноутворення в умовах монополізації більшості видів промислового виробництва, що призводить до збільшення цін виробника

витрати на конверсію підприємств

Без зниження рівня інфляції не можуть бути ефективно використані витрати бюджету, направленні на соціальні потреби.

Крім того для зменшення витрат можливі також різні процедурні обмеження щодо прийняття бюджетних рішень. Зокрема, законодавчі акти, чинність яких призводить до збільшення державних витрат (наприклад, про підвищення заробітної плати державних службовців, про збільшення пенсій або про додаткові соціальні гарантії), можуть прийматися тільки за наявності в розпорядженні держави відповідних доходів.

Проте головним моментом в вдосконаленні фінансів є не стільки зменшення затрат, як збільшення доходів бюджету.

Вирішити задачу збільшення доходів держави не можна лише шляхом адміністративного тиску, не створивши при цьому для підприємств ефективних економічних стимулів для сплати податків. Варто скоротити податкові пільги, однак це скорочення не повинне бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості для суспільства того чи іншого виду діяльності.

Велика кількість податкових пільг для одних підприємств означає високі податкові ставки для інших, що змушує останніх ховати свої доходи з метою збереження конкурентноздатності.

При зменшенні податкових пільг з’явиться можливість цілеспрямовано використовувати видаткову частину бюджету для підтримки деяких пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства.

Одним з напрямків вдосконалення бюджетної системи в умовах ринкової економіки є демократизація формування і використання усієї системи бюджетів. В Україні необхідно створити таку систему формування бюджету, яка б зацікавила і виробників і органи влади, збільшувати доходи і використовувати їх з найбільшою ефективністю.

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов’язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.[14 ст.64]

Із прийняттям Конституції України, Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», із затвердженням нової структури Класифікації доходів та видатків бюджету виникла необхідність внесення змін до основного бюджетного закону. Крім того, створення Державного казначейства поставило вимогу визначення законодавчих норм виконання державного бюджету через систему казначейства.

Бюджетна політика має особливо важливе значення як у досягненні загальних цілей ринкової трансформації, так і у вирішенні завдань подолання кризи та забезпеченні економічного зростання.

Які ж основні завдання бюджетної політики на сучасному етапі?

Це передусім нарощування бюджетного потенціалу, який би був в змозі здійснити державні видатки для відновлення економічного зростання, забезпечити фінансовими ресурсами ефективне функціонування економіки, сприяти зміцненню держави.

Необхідно намітити і здійснити заходи з упорядкування державних видатків та їх скорочення шляхом структурної перебудови виробництва, житлової й комунальної реформ, розвитку приватних освітніх і лікувально-оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.

Слід розширити практику розміщення державних цінних паперів серед населення, вести лінію на забезпечення їх гарантійних переваг перед вкладеннями заощаджень в іноземну валюту.

Треба здійснювати довгострокову політику регулювання бюджетного дефіциту, відмовитися від його споживчого характеру з метою використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях. Законодавчо усунути можливість затвердження дефіцитних бюджетів органами місцевого самоврядування.

Варто домогтися реалізації принципу сильного і сталого державного бюджету. Подолати спроби окремих органів місцевого самоврядування стверджувати те, що адміністративно-територіальні утворення виступають перед центром як платники податків, тоді коли такими є лише юридичні й фізичні особи. Створити умови для зацікавленості місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Актуальною є проблема бюджетних взаємовідносин.

Це проблема, розв’язання якої віками шукали багато народів і держав. Її відмінність полягає в тому, що в ній фокусуються усі загальнолюдські, державні, національні інтереси і трансформуються в систему координат грошових відносин. Кожна держава шукає і знаходить тут свої вирішення.

Так, механізм бюджетного федералізму у США формувався багато десятиріч у суперечливих умовах. І лише в останні десятиріччя складися стабільна система фінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій. Воднораз перенесення знайдених іншими країнами вирішень і інші умови може дати зовсім інші наслідки. Використовуючи багатий світовий досвід, нам треба знайти власне вирішення цього питання,

Бюджетний федералізм реалізується через єдину соціально-економічну і бюджетно-фінансову політику держави. Це дає в умовах самостійності, відносної автономії кожного бюджету поєднувати фіскальні, соціальні й економічні інтереси центру з інтересами адміністративно-територіальних утворень та органів місцевого самоврядування.

Законодавче закріплення бюджетної самостійності кожного рівня влади має поставити перепону в прийнятті необґрунтованих рішень як із боку центральної виконавчої влади, так і з боку місцевих органів управління.

Єдність бюджетної системи забезпечується не лише єдиною правовою базою, а й одноманітністю самого бюджетного процесу: використанням єдиної бюджетної класифікації, єдністю форм бюджетної документації, поданням необхідної статистичної і бюджетної інформації з одного рівня на інший для складання зведеного бюджету.

Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється браком бюджетних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що жодній із них не вдавалося забезпечити розмежування доходів між ланками бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосовувалася їх комбінація.

Наші законодавці при формуванні чинної податкової системи не мали чітко сформульованих принципів розмежування доходів між бюджетами рівнів. У результаті незрозумілими є причини, що зумовлюють віднесення податків, зборів та Інших обов’язкових платежів до тієї чи іншої групи.

Водночас було б помилковим зосереджувати увагу лише на механізмах закріплення дохідних джерел між державним і регіональними бюджетами. Першим важливим кроком в удосконаленні системи бюджетних відносин має бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів державних витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видаткової частини бюджету.

При закріпленні бюджетних повноважень між рівнями системи основне питання полягає в тім, влада якого рівня повинна забезпечувати виконання різного роду державних функцій із фінансування видатків і надання послуг.

Відсутність системи оцінок потреби бюджетних видатків на регіональному рівні створює протиріччя між різними владними рівнями при обговоренні бюджетних проблем.

Перебудова бюджетної системи стосується не лише взаємовідносин між державним та регіональними бюджетами, а й відносин бюджетів вищестоящого рівня до бюджетів нижчого рівня.

Кошти місцевих бюджетів — основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Створення механізму розвитку міжбюджетних відносин на регіональному рівні — досить серйозне питання, воно сприятиме виходу з тієї кризи, яка є сьогодні. Воднораз система міжбюджетних відносин при всій її важливості — лише частина загальної проблеми самостійності органів влади відповідного рівня. При найдосконаліших формах міжбюджетних відносин неможливо розв’язати проблему достатку фінансових ресурсів без поліпшення стану економіки.

З метою удосконалення міжбюджетних відносин необхідно було б:

— вирішити завдання раціонального розмежування видатків і доходів між ланками бюджетної системи;

— зберегти раніше чинний принцип зацікавленості центральних і місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів, тобто зробити їх регулюючими;

— підвищити рівень власних доходів бюджетів адміністративно-територіальних утворень;

— усунути штучну дефіцитність територіальних бюджетів шляхом покриття її за допомогою бюджетного регулювання;

— привести законодавство у відповідність із наявними джерелами фінансування.

Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. У нас недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних видатків, методології їх планування і фінансування.

У своїй більшості видатки механічно перенесені зі старої бюджетної системи в нинішнє життя. Тим часом відбулися істотні зміни в галузі демократизації управління.

Так, відбуваються значні зміни в освітній сфері. Нині вже поряд із державними установами з’явилося багато приватних установ і закладів. Водночас планування бюджетних видатків відбувається так, буцімто цього не сталося.

Останнім часом намітилася тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, що перерозподіляються через бюджетну систему. Але в умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об’єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що за допомогою бюджету здійснюється регулювання таких економічних процесів, яких не можна досягти іншими методами, в тому числі й чисто ринковими.

За нинішніми розрахунками, доходи зведеного бюджету та Пенсійного фонду на 1998 р. оціночно становитимуть 38,8% валового внутрішнього продукту. Порівняно з 1996 р. частка доходів у валовому внутрішньому продукті зменшилася на 7 процентних пунктів.

Співвідношення обсягу бюджету і валового внутрішнього продукту — важлива економічна проблема. З розвитком ринкових відносин цей показник матиме тенденцію до зростання. Це зумовлено підвищенням ролі держави в розподільчих процесах. Проблема в пошуку розумних форм і методів цього перерозподілу.

Якщо порівняти із зарубіжними країнами, то можна назвати такі показники рівня урядових витрат до валового внутрішнього продукту (1996 р.): Австрія — 51,7%, Бельгія — 54,3%, Франція — 54,5%, Італія — 52,9%, Німеччина — 49%, Швеція — 64,7% («The economist», 20 вересня 1997 р.).

Аналіз моделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави твердити, що в наступні роки через бюджет (без Пенсійного фонду) має перерозподілятися не менш як 30% валового внутрішнього продукту. Таке співвідношення буде найоптимальнішим і зумовлюється соціальною спрямованістю обраної моделі економіки, необхідністю структурної перебудови значної частини галузей народного господарства.[1.2. ст.1-14 ]

ВИСНОВКИ

Одним із головних напрямів державної політики, який визначив Кабінет Міністрів України у Програмі своєї діяльності «Послідовність. Ефективність. Відповідальність» є підвищення ефективності державних фінансів.

З метою забезпечення виконання цього напряму державної політики та посилення впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток України уряд здійснює ряд заходів, спрямованих на підвищення рівня збалансованості і прозорості бюджету, ефективності витрачання бюджетних коштів, забезпечення якісного виконання бюджетів усіх рівнів, здійснення дієвого фінансового контролю з боку держави.

Одним з ключових завдань Уряду та Верховної Ради є прийняття найближчим часом низки нормативно-законодавчих актів, які б забезпечували реформування бюджетної, податкової системи, спрямоване на стимулювання соціально-економічного розвитку держави. Однією з основних передумов соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб’єктів господарювання, юридичних осіб та домашніх господарств.

Необхідно вживати заходів щодо зниження частки державного споживання у структурі ВВП, зменшення податкового навантаження, посилення захисту платників податків, максимального спрощення процедури оподаткування. Результативність бюджетної політики має визначатися, не лише виконанням запланованих показників за доходами і видатками, а й конкретними досягненнями у соціальній сфері та економіці в цілому.

Також, потрібно посилити інвестиційну складову державного і місцевих бюджетів. Актуальним залишається підвищення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів та інвестуванні економіки, удосконалення оподаткування суб’єктів малого підприємництва, формування бюджету розвитку.

Важливим елементом фінансової реформи має стати забезпечення наповнення дохідної частини бюджету, для чого потрібно:

— ліквідувати необґрунтовані податкові пільги і привілеї та створити єдині умови оподаткування для всіх суб’єктів господарювання;

— запровадити раціональний механізм перенесення збитків на зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток, який би не заохочував підприємства до штучної збитковості;

— створити прозорий механізм відшкодування ПДВ, максимально усував можливості для зловживань у цій сфері;

— підвищити рівень добровільної сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) з метою недопущення нарощування податкового боргу;

— підвищити ефективність роботи податкових органів через вдосконалення механізмів адміністрування податків і зборів.

Проте, оздоровлення державних фінансів неможливе без проведення інвентаризації соціальних зобов’язань держави, чинних нормативно-правових актів у частині надання пільг і компенсацій населенню, а також без пенсійної реформи та запровадження медичного страхування.

В свою чергу необхідно забезпечити поступовий перехід до середньо — і довгострокового бюджетного прогнозування як вагомої складової системи державного регулювання соціально-економічного розвитку.

Важливим є посилення взаємозв’язку фінансово-бюджетної та соціально-економічної стратегії держави. Доцільним є виважене використання дефіциту (профіциту) бюджету, виходячи із циклічності економічного розвитку та збалансованості бюджетної системи у середньостроковій перспективі.

Реформування фінансової системи України має бути спрямоване на інтеграцію вітчизняної економіки у світовий економічний простір, адаптацію українського податкового законодавства до вимог та принципів СОТ і Європейського Союзу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України ,,Про державний бюджет на 2008” /Урядовий кур’єр / — від 9.01.07 №4

Закон України „Про Державний бюджет на 2007 рік” (http://www.rada.gov.ua)

Бюджетний кодекс України.

Government Finance Statistics Yearbook. — Washington: IMF. — 1995

Sarraf F. (2000): Система програм бюджетного планування в теорії та практиці, Міжнародний валютний фонд, Департамент фіскальних справ, Матеріали семінару з питань державних фінансів, Об’єднаний Віденський Інститут, жовтень 2007 р.

Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.

Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки. Київ: Либідь, 2000, 654 с.

Бюджетний менеджмент: Підручник / Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. та ін. За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864с.

В.В. Юрчишин. Макроекономічна стабілізація в Україні. Київ: УАДУ при Призидентові України, 1999, 256 с.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Київ: ЦУЛ, 2003, 608 с.

Васільченко З.М. “Бюджетні методи регулювання економічних і соціальних процесів в державі“ 1995 р.

Верховна Рада приступає до розгляду Бюджету – 2007 // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 179. – 22 вересня. – С. 1, 2.

Гаркавенко О.С. Бюджетне планування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 271с.

Деркач М. Формування фінансової бази регіонів // Екон України. — 2003. — № 1. — С. 12-21.

Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Київ: «Знання-Прес», 2007, 209 с.

Єпіфанов Л.О. Сало І.В. Д’яконова І.І. “Бюджет і фінансова політика України“. К.: “Наукова думка”, 1997 р.

ОЕСР (1997): Бюджетне планування для майбутнього, OECD/GD (97), 178; адреса в Інтернет www.oecd.org/puma

Пасічник Ю.В. Бюджетна ситема України та зарубіжних країн. Київ: Знання-Прес, 2002, 495 с.

Планування видатків: багаторічне та щорічне бюджетне планування, Матеріали семінару з питань державних фінансів, Об’єднаний Віденський Інститут, жовтень 2007 р.

Слухай С. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин /’Фінанси України’.- 2006. — № 12.

Чугунок І.Я., Самошкіна О.А. Теоретико-методологічні засади удосконалення програмно-цільового методу планування видатків бюджету. // Фінанси України. – 2004. – № 9. – С. 37–38.

Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система. Тернопіль: Карт-бланш, 2005, 590 с.

Януль І.Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконалення // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 25 – 29. 31. http://minfin.gov.ua 32. http://www.asta.edu.ua