Автор: admin

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ДИПЛОМНА РОБОТА

СПЕЦІАЛІСТА

Оподаткування підприємств та його вплив на прийняття фінансово-господарських рішень

Дніпропетровськ 2006

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота спеціаліста на тему Оподаткування підприємств та його вплив на прийняття фінансово—господарських рішень

Предмет досліджень дипломної роботи: основні результати та тенденції розвитку оподаткування сільгоспвиробників-юридичних осіб в Україні, діяльність районної податкової інспекції та податкові відносини, що виникають в процесі регулювання підприємницької діяльності суб’єктів господарювання, як інструмент впливу на фінансово-господарську діяльність сільгоспвиробника.

Об’єкт досліджень дипломної роботи: сільськогосподарське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ “УНІРЕМАГРО”(м. Дніпродзержинськ) за 2003 2005 роки.

Мета досліджень дипломної роботи: аналіз впливу податків на фінансово-господарську діяльність підприємств та, окремо, сільськогосподарських підприємств, виявлення основних закономірностей механізму стягнення податків, розробка пропозицій щодо удосконалення механізму нарахування та сплати податків, розробка пропозицій щодо реформування системи податків.

Практична цінність отриманих результатів: доведено, що спрощена система оподаткування для сільгоспвиробників у вигляді ФСП – це додаткові 25% суми чистого прибутку та державна підтримка розвитку сільського господарства України за рахунок непрямої дотації зниженням податкового тиску.

КЛЮЧОВІ СЛОВА : ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК, СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ

Дипломна робота спеціаліста складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури . Роботу подано на 104 стор., вона містить 20 таблиць, 15 рисунків, додатки на 31 стор., список джерел 60 найменувань.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ

1.1 Сутність, види, класифікація податків в Україні

1.2 Спрощена система інтегрованого оподаткування сільгоспвиробників у вигляді фіксованого сільськогосподарського податку

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ З СІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ) В РАЙОННІЙ ПОДАТКОВІЙ ІНСПЕКЦІЇ

2.1 Структурно-функціональна організація роботи районної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську

2.2 Організація обліку та звітності у системі оподаткування на районному рівні

2.3 Організація документальних перевірок платників податків за алгоритмами розподілу платників податків за категоріями уваги

2.4 Аналіз впливу стягнення податків на фінансово-господарчу діяльність сільськогосподарських підприємств (на прикладі ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2004 – 2005 роки)

2.4.1 Загальна характеристика сільськогосподарського підприємства ТОВ “УНІРЕМАГРО” (платник податків в Дніпродзержинській та Криничанській районних інспекціях Дніпропетровської області)

2.4.2 Аналіз складу і джерел утворення майна (активів) та фінансових результатів діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”

2.4.3 Вплив податків на фінансово-господарську діяльність ТОВ “УНІРЕМАГРО”

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Динаміка структурної долі фіксованого сільськогосподарського податку в податкових надходженнях по ДПІ в м.Дніпродзержинську та по Дніпропетровській області

3.2 Економетрична модель розрахунку прибутку сільгосппідприємства та сумарного податкового навантаження при різних моделях оподаткування

3.3 Порівняльний аналіз загального порядку оподаткування та впливу продовження існування фіксованого сільськогосподарського податку на ефективність роботи сільгоспвиробника (на прикладі ТОВ “УНІРЕМАГРО”)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність досліджень дипломної роботи полягає в тому, що вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків.

Предмет досліджень дипломної роботи : основні результати та тенденції розвитку оподаткування сільгоспвиробників-юридичних осіб в Україні, діяльність районної податкової інспекції та податкові відносини, що виникають в процесі регулювання підприємницької діяльності суб’єктів господарювання, як інструмент впливу на фінансово-господарську діяльність сільгоспвиробника.

Об’єкт досліджень дипломної роботи: сільськогосподарське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ “УНІРЕМАГРО”(м. Дніпродзержинськ) за 2003 2005 роки, яке має основне сільськогосподарське виробництво (оренда землі) в смт.Акимовка (Криничанський район Дніпропетровської області) .

Мета досліджень дипломної роботи: аналіз впливу податків на фінансово-господарську діяльність підприємств та, окремо, сільськогосподарських підприємств, виявлення основних закономірностей механізму стягнення податків, розробка пропозицій щодо удосконалення механізму нарахування та сплати податків, розробка пропозицій щодо реформування системи податків.

Задачі досліджень дипломної роботи :

аналіз сучасного податкового навантаження на підприємства сільгоспвиробників в Україні;

аналіз структури та організації діяльності районної податкової інспекції;

аналіз методів обліку нарахування та сплати податків, адміністрування податків податковою інспекцією на основі “коридорів уваги по податковим ризикам”;

аналіз впливу оподаткування на фінансові результати діяльності сільськогосподарського підприємства ТОВ “УНІРЕМАГРО” та виявлення податкових проблем у підприємства;

аналіз обґрунтованості рішення про пролонгацію дії закону України про спрощену систему оподаткування сільгоспвиробників до 2009 року та пропозицій про внесення такої системи до перспективного Податкового Кодексу України.

Інформаційне забезпечення: статистичні дані доходної частини Державного бюджету України та місцевих бюджетів по Дніпропетровській області в 2003 – 2005 роках, фінансова та податкова звітність ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки.

Методологічне забезпечення : структурування податкових надходжень за реєстрами бюджетної класифікації, ретроспективний аналіз показників податкової звітності, аналітична обробка та групування показників в динаміці

Практична цінність отриманих результатів: при реформуванні суспільних відносин в Україні спрощена система оподаткування для сільгоспвиробників у вигляді ФСП – це додаткові 25% суми чистого прибутку та державна підтримка розвитку сільського господарства України за рахунок непрямої дотації зниженням податкового тиску.

Дипломна робота спеціаліста складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури . Роботу подано на 104 стор., вона містить 20 таблиць, 15 рисунків, додатки на 31 стор., список джерел 60 найменувань.

РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ

1.1 Сутність, види, класифікація податків в Україні

Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загальнодержавні потреби.

Процес виникнення та становлення податків як особливої форми соці­альних відносин пройшов декілька етапів [46,с.47].

Перший етап виникнення податкових відносин пов’язаний з рабовласницькими суспільствами. Виникнення держави як особливого інструменту регулювання суспільних відносин та захисту права приватної власності стало безпосередньою причиною існування податків. Основними формами оподаткування цього періоду стають прямі (подушний, поземельний) податки та непрямий – мито, як специфічна форма оподаткування торговельної діяльності.

Другий етап розвитку податків відбувся в умовах феодального способу господарювання, який в свою чергу поділяється на періоди раннього та пізнього середньовіччя. Особливість раннього середньовіччя полягає в натуральному характері податків. Основними носіями податків виступали селяни (як вільні, так і закріпачені), що пов’язано з особливостями земельних відносин. Реципієнтами (отримувачами) податків виступали місцеві феодали. Для пізнього середньовіччя характерним стають процеси централізації державної влади в руках монархів, що викликало відповідну концентрацію державних фінансів в руках центральної влади і розширення кола платників податків за рахунок духовенства, дрібних та великих феодалів, міського населення.

На третьому етапі в буржуазних суспільствах, які прийшли на зміну абсолютним монархіям, відбувалось остаточне формування сучасної системи оподаткування. Оскільки провідною верствою в цей період стає буржуазія, нею встановлюються нові принципи оподаткування (справедливість, рівномірність та дешевизна податків, запровадження податків виключно парламентськими законами тощо). Виникають такі сучасні форми оподаткування, як пряме прибуткове оподаткування, остаточно формується підсистема непрямого оподаткування – специфічних та універсальних акцизів. Суттєвою особливістю слід вважати запровадження системи обов’язкового соціального страхування та превалювання регулюючої функції оподаткування над фіскальною.

Сьогодні Україна вибудовує свою податкову систему, орієнтуючись на найрозвиненіші країни світу. Адже податкова система є найважливішою основою економічної системи кожної розвиненої країни. З одного боку вона забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни. Жодна держава не може обійтись без податків, що є головним у її відносинах з суб‘єктами господарювання. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства.

Сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності з боку держави.

До основних термінів сучасної системи оподаткування в Україні відносяться [31, с.22]:

1. Податок (збір, внесок до державного цільового фонду) – в Україні це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів або державних цільових фондів, що здійснюються в порядку і на умовах, визначених законодавством України щодо оподаткування.

2. Суб`єкт, або платник податків, зборів та обов’язкових платежів – це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов’язки:

а) сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;

б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.

Платник податків може визнаватись суб’єктом оподаткування одним або декількома податками, зборами та обов’язковими платежами в залежності від діяльності, яку він провадить, володіння майном або інших обставин, у разі наявності яких виникають податкові зобов’язання.

Суб’єктом оподаткування може визнаватись й особа, на яку відповідно до податкового законодавства України покладено обов’язки щодо нарахування податків, зборів та обов’язкових платежів, утримання їх з платника та перерахування до бюджету.

Суб’єктами оподаткування або платниками податків, зборів та обов’язкових платежів є юридичні або фізичні особи, міжнародні об’єднання та організації, які відповідно до чинного податкового законодавства безпосередньо зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Податкове законодавство завжди розпочинається з визначення суб’єктів оподаткування або платників податків, зборів та обов’язкових платежів, оскільки необхідно чітко знати, хто повинен платити той чи інший вид платежу до бюджету чи до державного цільового фонду та хто несе перед державою відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату цього платежу.

3. Об`єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зору об’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовий капітал або розмір споживання.

Кожен податок, збір та обов’язковий платіж має самостійний об’єкт оподаткування, який визначається чинним податковим законодавством. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.

4. Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування.

5. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування.

6. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);

диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

тверді ( встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні):

а) фіксовані – встановлені конкретних сум;

б) відносні – визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах до мінімальної заробітної плати).

процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на три види:

а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

7. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

8. Податковий оклад остаточна сума, що підлягає сплаті до бюджету; в більшості податків визначається як добуток бази оподаткування на ставку оподаткування.

9. Джерело сплати податку – фінансовий фонд суб’єкта оподаткування, за рахунок якого відбувається сплата податку. Як правило, джерелом можуть виступати прибуток , валовий доход, чистий доход фізичної особи тощо.

10. Податкова пільга – законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків. зборів та інших обов’язкових платежів.

Оскільки податки мають ознаки фінансових відносин (перерозподіл коштів та формування фондів), можна розрізнити такі основні функції податків як категорії фінансів:

1. Фіскальна – основне призначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів в державних фондах.

2. Розподільча (соціальна) одним із призначень податків є розподіл суспільних доходів з боку більш сплато-спроможних верств населення та суб’єктів господарювання на користь малозабезпечених; за рахунок виробничих галузей національної економіки на користь суб’єктів невиробничої сфери тощо.

Завдяки цій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відносна рівномірність доходів різних верств громадян.

3. Регулююча функція – податки як інструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити про стимулюючу роль податків, негативний – про дестимулюючу роль оподаткування. Важливість урахування в державній економічній політиці цієї функції була доведена новим економічним курсом Ф.Д.Рузвельта в роки Великої Депресії 192030х рр.

4. Контрольна функція – допоміжна функція, яка полягає в контролі за допомогою податків за джерелами і обсягами доходів суспільства та напрямками їх використання.

Класифікація податків як економічної категорії проводиться:

за формою оподаткування;

за економічним змістом об’єкта оподаткування;

в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;

за способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);

в залежності від способів встановлення ставок оподаткування;

в залежності від встановленого порядку використання;

за суб’єктом оподаткування.

Історично, за формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є загальноприйнятим, але неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.

Прямі податки встановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном. До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки. Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто має більш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США, Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько 40–90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень [40, с.13].

Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання. Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.

До непрямих податків традиційно належать такі податки, як податок з обороту(суми) споживання, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки доволі широко використовуються в усьому світі, оскільки при відносно простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави та ухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаються платниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у ціні товару, роботи, послуги. Тому платник податку в момент його сплати не завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.

За економічним змістом об’єкта оподаткування всі непрямі податки відносяться до податків на споживання, які сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їх використанні.

В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

В Україні справляються [6,с.4]:

загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);

місцеві податки і збори (обов’язкові платежі);

а). До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов’язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

17) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

б). До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

в). До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Реалізація функцій податку безпосередньо зв’язана з тими принципами, що у ньому закладені і реалізуються в конкретному виді податку. Принципи податку реалізуються через конкретні прояви, що характеризують особливості цього специфічного механізму [40, с.12]:

Однократність обкладання. Це означає, що той самий об’єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений період (податковий період);

Універсалізація податку. Цей принцип припускає незалежність податкового тиску від форм власності платника, рівний підхід до умов оподатковування будь-яких суб’єктів. Також цей принцип формує умови рівного відрахування будь-якої частини об’єкта незалежно від джерел його одержання, тобто всі платники зобов’язані відчисляти рівну частку доходів згідно своєї діяльності;

3. Індивідуальна безплатність. В основі цієї ознаки податку закладений односпрямований рух засобів від платника до держави. При цьому платник не одержує (на перший погляд) чогось замість, це не означає виникнення зустрічних обов’язків держави. Дані засоби (кожного платника) направляються на задоволення суспільних нестатків.

4. Безумовний характер. Ця ознака податку є продовженням попереднього ознаки й означає сплату податку, не зв’язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави. Останні дві ознаки найбільше чітко характеризують сутність податку і виділяють його із системи інших платежів.

5. Нецільовий характер податкового платежу. Ця ознака означає надходження його у фонди, акумульовані державою і використовувані на задоволення державних потреб.

6. Обов’язковий характер. Ця ознака податку припускає неможливість законного відхилення від його сплати. Обов’язковий характер податкового вилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Це лежить в основі закріплення на конституційному рівні сплати податків як обов’язку громадян.

7. Безповоротний характер. Ця ознака податку не вимагає особливих коментарів, хоча сутність цього принципу полягає в тім, що в остаточному підсумку платник одержує віддачу від внесених їм податків, коли держава реалізує суспільні потреби в який зацікавлені суспільство і кожен його індивід, і в цьому змісті податки як би повертаються до платника.

До важливих елементів податку відноситься:

Ставка податку величина податкових нарахувань на одиницю об’єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.п.). Податкові ставки можна класифікувати по декількох принципах [31, с.26]:

а). По встановленню податкового тиску на платника:

1. Базова (основна) ставка, що не враховує особливостей чи платника виду діяльності, що полегшують чи підсилюючих податковий тягар і, відповідно, що збільшують чи зменшують податкову ставку.

2. Знижена ставка що припускає визначені особливості платника і скорочує податковий тягар на нього (найчастіше її застосування можна розглядати як податкову пільгу).

3. Підвищена ставка враховуюча специфічну форму чи діяльності одержання доходів і перевищуюча основну, базову ставку.

б). По методу встановлення ставки податку:

1. Абсолютні (тверді) ставки податку, при яких розмір податку у твердій фіксованій величині визначається на кожну одиницю оподатковування.

2. Відносні ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у визначеному співвідношенні до одиниці обкладання. Характер співвідношення ставки податку й одиниці обкладання дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок:

Відносно-процентні ставка податку встановлюється у відсотках від одиниці оподатковування;

Відносно-кратні співвідношення розміру податку й одиниці оподатковування встановлюється у величинах, кратних визначеному показнику (наприклад, законодавчо встановленим на даний момент мінімальній платі або неоподатковуваному мінімуму доходів);

відносно-грошові ставка податку, що установлює визначену грошову суму на частину оподатковуваного об’єкта.

в). По змісту:

1. Маржінальні ставки податку, що безпосередньо зазначені в нормативному акті, який закріплює даний вид податку і застосовуються до окремих податкових розрядів (маржів), окремих частин доходу. Подібні ставки припускають як би східчасте оподатковування, при якому визначена процентна ставка встановлюється для обкладання об’єкта від одного рівня до іншого; з переходом на інший рівень (ступінь) використовується інша ставка (наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб).

2. Фактична ставка виступає як відношення сплаченого податку до податкової бази.

3. Економічна ставка відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу. Саме даний вид ставок найбільше повно розкриває особливості податкової політики.

г). По формуванню стимулів для платника:

1. Стимулююча податкова ставка, що створює в платника потребу в збільшенні результатів діяльності, що приводить до зростання доходів, майна і т.п.

2. Обмежувальна ставка оподатковування, при якій формуються визначені фактори, що стимулюють платника здійснювати діяльність у незмінних масштабах, що запобігає подальший чи розвиток нові вкладення.

3. Заборонна податкова ставка, встановлююча чіткі обмеження і робляча абсурдним, неефективної будь-які дії, при яких змінюється оподатковуваний об’єкт і здійснюється перехід до іншої ставки.

Важливе значення має питання про способи побудови податкових ставок. У залежності від співвідношення, що встановлюється між ставкою податку і доходу, оподатковування можна підрозділити на:

1. Рівне оподатковування це метод оподатковування, при якому рівна сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод характерний в основному для цільових податків.

2. Прогресивне оподатковування метод оподатковування, при якому ставка податку зростає при росту розмірів об’єкта оподатковування.

3. Пропорційне оподатковування метод оподатковування, при якому встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об’єкта оподатковування. З ростом бази оподатковування сума податку зростає пропорційно їй при єдиному відсотку податкової ставки.

4. Регресивне оподатковування метод, при якому ставка оподатковування зменшується при росту податкової бази. У даному випадку вага податкових вилучень назад пропорційна збільшенню оподатковуваного об’єкта.

5. Змішане оподатковування припускає сполучення окремих елементів вищевказаних методів оподатковування.

Податкова система припускає дії, що забезпечують сплату податків, до них відносяться способи сплати податків.

Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов’язку по перерахуванню засобів у чи бюджет спеціальні фонди. Існують три основних способи сплати податку:

1) кадастровий спосіб сплати податків, в основі якого лежить перерахування суми відповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеному виді майна. Застосовується при численні і стягуванні прямих реальних доходів.

2) деклараційний спосіб реалізації платником податків обов’язку по сплаті податку на основі подачі в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений період і свої податкові зобов’язання.

3) попередній спосіб, застосовуваний в основному при безготівковому утриманні і складається в тім, що податки утримуються з джерела доходу.

1.2 Спрощена система інтегрованого оподаткування сільгоспвиробників у вигляді фіксованого сільськогосподарського податку

ЗАКОН УКРАЇНИ „Про фіксований сільськогосподарський податок” [11,с.3] визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

товарна сільськогосподарська продукція це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації;

фіксований сільськогосподарський податок це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

плати (податку) за землю;

податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

комунального податку;

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов’язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування» [6], сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.

Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб’єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» або зареєстровані платниками єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва.

У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Зміна порядку сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

Об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах [21,c.6]:

для ріллі, сіножатей та пасовищ 0,15;

для багаторічних насаджень 0,09;

для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом [11,с.7], і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

у I кварталі 10 відсотків;

у II кварталі 10 відсотків;

у III кварталі 50 відсотків;

у IV кварталі 30 відсотків.

Платники податку перераховують у визначений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Органи державної податкової служби у районах ведуть облік нарахування і сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою адміністрацією України. Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюють органи державної податкової служби.

Протягом останніх років було внесено зміни до Закону № 320XIV щодо визначення кола платників ФСП, об’єкта оподаткування, умов i особливостей його застосування, в результаті чого змінюється порядок справляння ФСП.

Законом України від 19.06.2004 р. № 974IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» (за текстом – Закон № 974IV), що набрав чинності з 1 січня 2005 р., внесено суттєві зміни до Закону № 320XIV [11], які полягають у такому:

По-перше, Законом № 974IV продовжено дію Закону № 320XIV до 31 грудня 2009 р. Тобто ФСП продовжує застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування до 31 грудня 2009 р.

По-друге, Законом України від 03.04.2004 р. № 659IV «Про внесення змін до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (за текстом – Закон № 659IV) доповнено перелік об’єктів оподаткування для платників ФСП земельними ділянками, зайнятими поверхневими водами внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), які знаходяться у власності або/та користуванні, а також на умовах оренди i використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками.

По-третє, раніше платники ФСП мали право вибору форми сплати ФСП – в грошовій формі або/та у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. З прийняттям Закону від 21.12.2000 р. № 2181III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [13,с.32] та № 659IV платники ФСП сплачують суми ФСП лише у грошовій формі.

По-четверте, змінено коло платників ФСП та порядок оподаткування.

До платників ФСП також належать суб’єкти господарювання, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства – платника ФСП (незалежно від терміну реорганізації), які також займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Новостворені суб’єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, у рік створення є платниками ФСП (ст. 2 Закону № 320XIV [11]).

При цьому до платників ФСП можуть належати лише сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 % загальної суми валового доходу підприємства. А в разі коли у звітному періоді валовий дохід від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менше 75 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

По-п’яте, з прийняттям Закону № 974IV строки сплати ФСП приведено у відповідність до Закону № 2181III.

Відтепер ФСП сплачується щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, в розмірах, визначених Законом № 320XIV (частина друга ст. 5).

Нова форма податкового розрахунку ФСП, затверджена наказом № 170 ДПА України [21,с.6], застосовується платниками податку починаючи з травня 2005 р. у разі подання звітного розрахунку за 2005 р. i наступні роки.

Звертає увагу, що загальний розрахунок ФСП на всю площу земельних ділянок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багато річних насаджень) або/та земель водного фонду) подається щорічно до 1 лютого платником податку до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації. У той же термін платник податку подає розрахунок ФСП окремо по кожній земельній ділянці до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

У разі якщо платник податку подає загальний розрахунок податку на всі площі земельних ділянок, які підлягають оподаткуванню, до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації, то у верхній частині розрахунку в клітинці «Загальний розрахунок» за рядком 1 робиться позначка «X».

Якщо платник податку подає розрахунок за земельну ділянку до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки, то позначка «X» робиться у клітинці «Звітний розрахунок» за рядком 1.

Якщо у платника податку у власності або/та користуванні, у тому числі на умовах оренди, є лише земельні ділянки в межах території одного органу місцевого самоврядування, до бюджету якого зараховується відповідна частина ФСП, то у звітному розрахунку позначка «X» робиться у двох клітинках «Звітний розрахунок» та «Загальний розрахунок» за рядком 1, а окремий загальний розрахунок не подається.

У 2005 році законодавці порадували платників ФСП. Законом про держбюджет2005 [14, с.17] було передбачено, що у 2005 році платники ФСП окремо внески до Пенсійного фонду не сплачують. Сплатою вважатиметься спрямування 68 % суми ФСП до Пенсійного фонду. Тож принаймні на один рік отримано перепочинок (це «звільнення» стосується як нарахувань «32 %», так і фіксованої суми пенсійних внесків для приватних підприємців)*.

З 2005 року збори в Пенсійний фонд України для страхувальників, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно Інструкції [20, с.13] сплачуються в наступних розмірах:

у 2005 та 2006 роках 6,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;

у 2007 році 12,8 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;

у 2008 році 19,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;

у 2009 році 25,6 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;

з 2010 року 32 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;

Розраховувати виручку від реалізації сільгосппродукції пропонується на підставі статистичної звітності – форми № 50сг «Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств», затвердженої наказом Держкомстату від 06.06.2004 р. № 165. Звіт за формою № 50сг має подаватися всіма сільськогосподарськими юридичними особами. При цьому звертаємо увагу на таку проблему. У звітності виручка від реалізації сільгосппродукції обліковується з ПДВ, тобто суми, що переносяться з форми № 50сг, містять суми ПДВ. При цьому, на думку ДПАУ, при розрахунку 75 % порога суми ПДВ необхідно виключити з розрахунку [53, c.42].

Слід зауважити, що якщо платник ФСП не надає форму № 50сг, то розрахунок можна здійснити і на підставі даних бухгалтерського обліку, та і сама форма № 50сг складається на підставі даних бухгалтерського обліку. При цьому необхідно брати до уваги оборот по дебету субрахунка 701 «Дохід від реалізації готової продукції» в частині реалізації сільгосппродукції. Такі дані можуть бути отримані тільки з аналітичного обліку за видами сільгосппродукції.

Нижче наводиться рекомендована форма розрахунку і пояснення щодо її заповнення згідно з Методрекомендаціями № 419 [54,c.38].

Дані для розрахунку 75 % порога можуть бути й неточними. Так, працівники податкових органів просять до 1 січня підтвердити свій статус платника ФСП на наступний рік. Звичайно, у цьому випадку дані будуть не точними, а прогнозними.

Розрахунок податку не викликає труднощів. Об’єктом обкладення ФСП є:

– площа сільськогосподарських угідь, переданих у власність або наданих у користування (оренду) сільськогосподарським товаровиробникам;

– площа земель водного фонду, що використовуються для розпліднення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами.

Зауважимо, що платник ФСП одночасно може мати як сільгоспугіддя, так і землі водного фонду, податок у цьому випадку справлятиметься із загальних площ таких земель.

Ставку податку встановлено залежно від виду сільгоспугідь (див. табл. 1.2). Причому вона різна для платників, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях (графа 4), та платників, земельні угіддя яких не розташовані на таких територіях (графа 3).

Таблиця 1.1

Таблиця 1.2

Базою оподаткування є грошова оцінка земельних сільськогосподарських угідь, що визначається на підставі їх грошової оцінки, проведеної станом на 01.07.95 р. за Методикою № 213. У зв’язку з цим виникає таке запитання: чи потрібно індексувати грошову оцінку землі для розрахунку суми ФСП? Нагадаємо, що грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, розрахунку суми земельного податку та ФСП. Коефіцієнт індексації грошової оцінки землі застосовується згідно із Законом про плату за землю. Він щороку розраховується Держкомземом, доводиться до власників земельних ділянок і враховується при обчисленні сум податку на землю. У той же час платники ФСП для цілей його обчислення індексацію грошової оцінки землі не провадять. Це пов’язане з тим, що на платників ФСП не поширюються норми Закону про плату за землю, у тому числі в частині проведення індексації грошової оцінки землі. Такої позиції дотримуються і працівники податкових органів («Вісник податкової служби України», 2004, № 36). Разом із тим у Положенні про ФСП передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок уточнюється у зв’язку зі зміною їх складу. Як ураховуються орендовані площі? Це залежить від того, у кого платник ФСП орендує земельні ділянки, – у платника ФСП чи особи, котра такою не є.

Таблиця 1.3

Справляння ФСП одночасно з орендодавця та орендаря, платників ФСП не передбачено. Цей податок сплачує хтось один. Зауважимо: у будь-якому випадку орендар – платник ФСП зобов’язаний, крім суми ФСП, сплачувати й орендну плату згідно з умовами договору оренди землі. До того ж нагадаємо, що укладення такого договору є обов’язковим. Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768III [5, c.76] приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), отримання документа, що засвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Договір оренди землі засвідчує право користування землею, отже, без його укладення орендарю обробляти земельну ділянку заборонено.

Порядком розрахунку ФСП передбачено подання Розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку. Слід відзначити таку особливість – Розрахунок складається не за минулий звітний рік, а на поточний, тобто ФСП нараховується авансом. Із 1 січня 2005 року Розрахунок необхідно подавати в строки, вказані в табл.1.4.

Таблиця 1.4

Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку [54, c.40] визначає єдині правила обчислення фіксованого сільськогосподарського податку і складання податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, розроблений відповідно до Законів України «Про фіксований сільськогосподарський податок», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 658 [22, с.6].

Платники фіксованого сільськогосподарського податку (далі платники податку) визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок», виходячи з площі земельних ділянок та її грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року N 213 (далі Методика).

Платники податку, які не займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), не включають до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку площу земель водного фонду.

Загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік на всю площу земельних ділянок, які підлягають оподаткуванню, подається щорічно до 1 лютого поточного року платником податку до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації. У цей самий термін платник податку подає звітний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо за кожною земельною ділянкою до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

Платник фіксованого сільськогосподарського податку виправляє самостійно виявлені ним помилки майбутніх або минулих податкових періодів у порядку, установленому пунктом 5.1 статті 5 і пунктом 17.2 статті 17 Закону [13, с.37].

У разі зміни об’єкта оподаткування протягом року, що зменшує суму фіксованого сільськогосподарського податку за звітний місяць, платник податку до закінчення граничних строків подання податкових декларацій за такий місяць, установлених підпунктом «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України [13,с.30] (протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця), подає новий загальний розрахунок за місцем своєї реєстрації і новий звітний розрахунок за місцем розташування земельної ділянки з виправленими показниками за такий звітний місяць (а за потреби і за наступні за звітним місяці) без нарахування штрафів, установлених пунктом 17.2 статті 17 цього Закону.

Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку може бути поданий до податкового органу за добровільним рішенням платника податку в електронній формі за умови дотримання вимог чинного законодавства, що регулює ці питання.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ З СІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ) В РАЙОННІЙ ПОДАТКОВІЙ ІНСПЕКЦІЇ

2.1 Структурно-функціональна організація роботи районної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську

Згідно з Указом Президента України „Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України ” на рівень районної державної податкової адміністрації делеговані наступні права (повноваження) [14, c.5]:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі податки, інші платежі);

здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;

здійснення в межах своїх повноважень контролю за обліком, зберіганням, оцінкою та реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб;

роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, інших платежів;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків;

розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

розподіл спирту між суб’єктами підприємницької діяльності резидентами України в установленому порядку з оформленням нарядів на одержання спирту та здійснення контролю за його цільовим використанням.

В табл.2.1 згідно з наказом ДПА України від 25.12.2005 № 722 наведені основні функції (задачі згідно делегованим повноваженням), які виконує районна державна податкова адміністрація [15, c.32].

Наведені , як приклад, основні функції мають деталізацію для внесення в основні організаційні документи :

положення про управління (відділи) ДПІ ;

посадові інструкції працівників відділів;

Таблиця 2.1 Перелік функцій, які здійснюють структурні підрозділи державних податкових інспекцій

Відповідно до функцій табл.2.1 типова функціонально-бюрократична структура державних податкових інспекцій є наступною :

Таблиця 2.2 Типова структура державних податкових інспекцій у містах без внутриміських інспекцій (з штатною чисельністю ДПІ у м.Дніпродзержинську) Чисельність, чол

2.2 Організація обліку та звітності у системі оподаткування на районному рівні

Інструкцією ДПА України [16, с.4] встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби та які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до підприємств, установ, організацій та громадян відповідно до чинного законодавства (далі платежі до бюджету).

1. Рознесення даних з первинних документів про нарахування, зменшення, списання, відстрочення або розстрочення сплати сум податкових зобов’язань здійснюється структурними підрозділами органу державної податкової служби у такому порядку:

а). Документи, що підтверджують податкові зобов’язання, самостійно визначені платником, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та з відміткою про реєстрацію направляються до підрозділів приймання та обробки податкової звітності, де розносяться до електронної бази податкової звітності і формуються у електронні і паперові реєстри. Електронні та паперові (2 примірники) реєстри нарахованих сум передаються підрозділам обліку і звітності для внесення даних (автоматизованого занесення) до карток особових рахунків платників податків. Після рознесення даних один примірник паперового реєстру повертається підрозділу, що його склав, з відміткою про повноту обліку сум у картках особових рахунків.

б). За документами, що підтверджують податкові зобов’язання, ховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, структурні підрозділи, які здійснюють розрахунок сум (донараховують суму) податкового зобов’язання, складають та направляють платнику податку в порядку, затвердженому наказом ДПА України, податкове повідомлення та реєструють його в електронному реєстрі податкових повідомлень. Після закінчення процедури адміністративного оскарження узгоджені податкові зобов’язання із зазначенням терміну сплати вносяться до карток особових рахунків платників податків. Одночасно до підрозділів обліку і звітності передається 2 примірники паперової копії витягу з реєстру. Після рознесення даних один екземпляр витягу з реєстру повертається підрозділу, що його склав, з відміткою про повноту обліку сум у картках особових рахунків.

в). Документи, що надходять від судових органів, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та з відміткою про реєстрацію направляються до підрозділів приймання та обробки податкової звітності, де розносяться до електронної бази податкової звітності і формуються у електронні реєстри. Електронні реєстри нарахованих сум передаються підрозділам обліку і звітності для внесення нарахованих сум платежів до карток особових рахунків платників податків. Одночасно до підрозділів обліку і звітності передається 2 примірники паперової копії реєстру. Після рознесення даних один примірник реєстру повертається підрозділу, що його склав, з відміткою про повноту обліку сум у картках особових рахунків.

г). Документи, що є підставою для відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов’язань, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та з відміткою про реєстрацію передаються до підрозділів стягнення податкового боргу для подальшого оформлення відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов’язань. Відомості щодо укладеного договору про розстрочення (відстрочення) вносяться до журналу, та автоматично вносяться до картки особового рахунку платника.

Після цього паперовий витяг з журналу передається підрозділу обліку і звітності для проведення звірення повноти та правильності відображення розстрочених (відстрочених) сум у картках особових рахунків.

д.). Документи, передбачені процедурою апеляції та податкового компромісу, є підставою для обліку податкових зобов’язань лише після їх узгодження з платником.

е). Документи, передбачені процедурою банкрутства, введення (припинення) мораторію, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, та передаються до підрозділів, що супроводжують процедуру банкрутства, введення (припинення) мораторію, для підготовки переліку проведення операцій, які підлягають виконанню згідно з цим документом, із зазначенням термінів виконання. Підготовлений перелік направляється до структурного підрозділу виконавців проведення операцій (наприклад, припинення нарахування штрафів, прощення, списання, реструктуризація податкового боргу, списання безнадійної заборгованості), у тому числі і до підрозділів обліку і звітності (припинення нарахування пені).

ж). При укладанні мирових угод облік відстрочок та розстрочок здійснюється у порядку, зазначеному у п. 3.4 цієї Інструкції. Списання боргу проводиться у графі «Списано» зворотного боку картки особового рахунку платника.

2. Документами, що підтверджують погашення платником податкових зобов’язань, є:

а). Одержані від органів Державного казначейства України:

відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами у вигляді електронних документів технологічних файлів;

звіти про виконання державного бюджету за доходами в розрізі районних відділень за видами надходжень в електронному вигляді;

відомість N 2 розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3311, в електронному вигляді та її паперова копія;

відомість N 2м розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3411, в електронному вигляді та її паперова копія;

виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та їх паперові копії;

корінець прибуткового документа («повідомлення») про приймання установою банку платежів до державного бюджету готівкою;

копії квитанцій (за формами N 10 та N 24), виданих органами місцевого самоврядування платникам податків за платежами до державного бюджету, разом з описом до них.

б). Одержані від фінансових органів:

реєстр розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету;

копія відомостей про зарахування платежів до бюджету, про розподіл платежів між бюджетами, про повернення надміру сплачених або не відшкодованих сум;

копія розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету за безготівковим розрахунком;

довідка про суми надходжень до місцевого бюджету за видами платежів;

корінець прибуткового документа («повідомлення») про приймання установою банку платежів до місцевого бюджету готівкою;

копії квитанцій (за формами N 10 та N 24), виданих органами місцевого самоврядування платникам податків за платежами до місцевого бюджету, разом з описом до них.

в). Одержані Державною податковою адміністрацією України від Державного казначейства України:

відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами (центральний рівень) у вигляді електронних документів технологічного файла;

звіт про виконання державного бюджету за доходами в розрізі областей в електронному вигляді.

г). Копії квитанцій (за формами N 10 та N 24), які видані органом місцевого самоврядування платникам податків за платежами до бюджету, приймаються працівником підрозділу обліку, який звіряє відповідність сум, вказаних у копіях квитанцій, із сумами, зазначеними в описі до них та у копіях розрахункових документів про зарахування платежів до бюджету за відповідний період. Дані електронних реєстрів розносяться до особових рахунків платників у порядку, передбаченому АІС.

а). Порядок ведення особових рахунків платників

1. З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

2. Картки особових рахунків відкриваються структурним підрозділом органу державної податкової служби (який, у межах своїх функціональних обов’язків, повинен відкрити особові рахунки) не пізніше першого робочого дня, наступного за днем одержання від структурних підрозділів органу державної податкової служби з обліку платників списків платників.

3. Номерами карток особових рахунків є:

номери особових рахунків юридичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності, які відповідають ідентифікаційним кодам і які присвоюються платникам згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 118;

номери особових рахунків фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності, які відповідають ідентифікаційним номерам і присвоюються платникам згідно з Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів»;

номери особових рахунків підприємств, що проводять спільну підприємницьку діяльність і яким відкривають особові рахунки за додатковою ознакою, що відповідає реєстраційним (обліковим) номерам Тимчасового реєстру ДПА України.

4. Форма особових рахунків визначається порядком, що встановлюється для обліку платежів на підставі порядків адміністрування (справляння) такого платежу і є обов’язковою при відтворенні особового рахунку на екрані або його друкуванні засобами відповідного програмного забезпечення.

5. Відповідно до умов надходження платежів функціонують такі форми особових рахунків платників:

Таблиця 2.3 Форми особових рахунків платників податків

6. Форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки.

На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків (у тому числі терміни подання розрахунків та терміни сплати, вид бюджету, код бюджетної класифікації), а також інформація про податкові зобов’язання, нараховані за результатами документальних перевірок.

Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит, суми податкового боргу та надміру сплачені) та інше.

б) Облік нарахованих сум платежів

1. Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:

податкові зобов’язання, самостійно визначені платником;

податкові зобов’язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби;

штрафні (фінансові) санкції;

пеня;

проценти за користування податковим кредитом.

2. Порядок нарахування в картках особових рахунків:

а). Податкові зобов’язання, самостійно визначені платником, нараховуються в особових рахунках за даними електронних реєстрів нарахованих сум податкової звітності та електронних реєстрів податкових повідомлень, сформованих на підставі даних податкової звітності. Спеціалісти підрозділів обліку і звітності в автоматичному режимі формують реєстри рознесених сум та проводять звірку з реєстрами нарахованих сум. Після звірки та виправлення розбіжностей, якщо такі мають місце, реєстр нарахованих сум податкової звітності передається підрозділу, що його сформував, з відміткою про повноту обліку сум в особових рахунках платників.

Нарахування податкових зобов’язань, що самостійно визначені платником, проводиться у розділі «Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій» за кодами операцій:

нараховано за даними декларації (розрахунку);

нараховано за даними нової (уточненої) декларації (розрахунку), у тому числі:

уточнення даних поточного року;

уточнення даних минулих звітних років (із зазначенням періоду, за який вносилися зміни);

зменшення нарахування:

за декларацією платника податків;

за новою (уточненою) декларацією (розрахунком);

за договором про надання відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов’язань;

за даними про відшкодування.

б). Податкові зобов’язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, проводяться у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень в частині сум, узгоджених податкових зобов’язань .

Нарахування податкових зобов’язань, визначених органом державної податкової служби, проводиться в особовому рахунку платника у розділі «Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій» за кодами операцій:

нарахування основного платежу за актами документальних перевірок;

нарахування основного платежу при виявленні арифметичних помилок;

нарахування основного платежу при виявленні метод помилок;

нарахування штрафних (фінансових) санкцій:

а) за даними платника;

б) за даними органу державної податкової служби.

в). Нарахування сум штрафних санкцій здійснюється у тому самому порядку, що й нарахування податкових зобов’язань, визначених платником та нарахованих (зменшених, списаних) органом державної податкової служби, за даними електронних реєстрів та електронних реєстрів податкових повідомлень в частині штрафних санкцій, які вибираються з реєстру за ознакою та розносяться до особових рахунків платників до розділу розрахунки основного платежу та штрафних санкцій.

г). Нарахування пені здійснюється в особових рахунках платників у розділі «Розрахунки нарахування та сплати пені» за кодами операцій:

автоматичне нарахування пені в особовому рахунку платника;

нарахування пені за актами документальних перевірок у випадках, передбачених чинним законодавством;

автоматичне нарахування пені за сумою сплати пені, що самостійно розрахована платником податків, при частковому погашенні податкового боргу.

д.). Нарахування процентів за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов’язань проводиться в особових рахунках платників у розділі «Проценти за користування відстроченням або розстроченням сплати податкових зобов’язань» .

3. Не проводиться нарахування в особових рахунках платників податкових зобов’язань по платежах, по яких не передбачено подання платником податкової звітності до органів державної податкової служби, крім випадків донарахування таких платежів за актами документальних перевірок.

Не проводиться нарахування в особових рахунках платників суми пені по неподаткових платежах, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи “Облік податків та платежів” (далі – АІС “ОПП”(ТАХ)). Засобами АІС [30,с.5] забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і звітності, у тому числі ведення особових рахунків платників, формування довідкової ін формації та складання звітності.

До складу функцій, які автоматизуються, входять:

облік документів бухгалтерської звітності та документів, повўязаних з обчисленням податків і платежів;

введення даних про нараховані суми податків і платежів;

облік результатів камеральних та документальних перевірок;

облік відстрочок і розстрочок;

введення та облік даних по реструктуризації платежів;

облік надходжень по податках і платежах;

облік надходжень без наявної сплати (векселі¤взаємозаліки)

ведення карток особових рахунків платника по податках і платежах;

облік та формування документів, повўязаних з відшкодуванням ПДВ;

контроль за своєчасністю сплати податку та своєчасним поданням документів, повўязаних з їх обчисленням;

аналіз стану платіжної дисципліни та нарахування пені за її порушення;

формування довідок, книг, реєстрів по обліку податків і надходжень;

формування повідомлень платнику та платіжних документів;

формування документів по відшкодуванню ПДВ;

формування статистичних звітних документів про результати діяльності

державної податкової інспекції;

формування довідок по запитах платника;

закриття фінансового року, відкриття карток особових рахунків платника на наступний рік.

АІС “облік податків і платежів” складається з комплексів задач, структурно зображених на рис. 2.1:

а) “Нарахування” – який призначений для автоматизації роботи по введенню звітної інформації платників та її камеральної перевірки, введенню даних по нарахованих податках і платежах в картки особових рахунків платників податків, обмін інформацією з іншими автоматизованими системами, інтерфейсного приймання звітності, поданої в електронному вигляді;

б) “Платіжні документи” – який призначений для автоматизації роботи по введенню і коригуванню інформації з платіжних документів платників, формування реєстрів і книг по обліку надходжень;

в) “Ведення карток особових рахунків” який призначений для формування, перегляду та друкування карток особових рахунків платників податків, формування платіжних документів та ведення відповідних журналів, контроль за платіжною дисципліною платників податків, нарахування пені за несвоєчасну сплату податків і платежів;

г) “Облік ПДВ” – який призначений для адміністрування обліку ПДВ, формування висновків на відшкодування податкового кредиту та пені на користь платника, ведення журналів висновків та заяв, введення розпоряджень про зміну сум відшкодування, проведення регламентного підтвердження сум до відшкодування та інші роботи по технологічному процесу проведення відшкодування по ПДВ;

д.) “Реструктуризація та відстрочки” – який призначений для введення даних і формування журналів про реструктуризацію платежів, формування та перегляду карток особових рахунків по реструктурованих платежах, введення даних і формування журналів про розстрочку та відстрочку платежів;

е) “Облік надходжень без наявної сплати” – який призначений для обліку надходжень у вигляді взаємозаліків та векселів;

ж) “Довідки” який призначений для формування довідок про стан платіжної дисципліни, недоїмку, переплату, пеню, загальну заборгованість, надходження та іншої оперативної інформації;

з) “Звітність” – який призначений для формування оперативної та статистичної звітності по ПДВ, взаєморозрахунках, відстрочках і розстрочках, реструктуризації, формування файлів для АІС “Галузь” та T1AR3;

и) “Проведення розрахункових операцій” який призначений для формування довідника щоденних ставок пені по платежах, проведення розрахункових операцій, закриття року, погашення пені з переплат;

к) “Початкова організація баз даних” – який призначений для початкової організації баз даних системи, відкриття і закриття карток особових рахунків платників, коригування сальдо платників по платежах, обмін інформацією про платника з іншими інспекціями, деяких регламентних операцій;

л) “Нормативно-довідкова інформація” – який призначений для формування та супроводження нормативно-довідкової інформації, необхідної для роботи системи;

м) “Системні функції” – який призначений для адміністрування роботи системи та ведення баз даних, моніторингу користувачів, індексації, пакування, архівування та відновлення інформації, аналізу стану баз даних, контролю структури таблиць та версій довідників, контролю цілостності таблиць баз даних, ведення довідників таблиць, полів таблиць та індексів бази даних, конвертації даних з попередніх версій автоматизованих систем обліку податків і платежів.

Рис. 2.1. Основні підсистеми (комплекси задач) АІС “ОПП”

Вхідною інформацією для функціонування системи є:

інформація про платника податків і зборів (реєстраційні дані);

звітні документи платника податків про нараховані суми по податках і платежах;

платіжні документи платника податків про сплату платежів готівковим чи безготівковим засобами;

документи органів державної податкової служби про донарахування чи зменшення платежів по податках і платежах;

документи казначейства і банків про проходження платежів.

Нормативно-довідкова інформація системи складається з довідників:

загальнонаціональних;

відомчих;

системних.

Вихідною інформацією системи є:

картки особових рахунків платників податків;

бухгалтерська звітність;

оперативна та статистична звітність.

Технологічний процес обробки інформації в системі виконується за такими основними положеннями:

обробка інформації проводиться по кожній події в системі;

подіями вважаються: введення нового документу (звітного чи платіжного документу платника, рішення про нарахування платежу по акту документальних перевірок), коригування раніше введеного документу, проведення розрахункових операцій (нарахування пені тощо);

обробка подій базується на файлі відкритої структури, який визначає послідовність дій по обробці подій;

при обробці подій формуються та заносяться в бази даних технологічні операції;

технологічні операції оброблюються за датами їх виникнення;

кожна з технологічних операцій має свій пріоритет, який визначає послідовність обробки у разі виконання декількох операцій за одну дату;

на основі технологічних операцій, зафіксованих в системі, формуються картки особових рахунків платників податків, журнали операцій, бухгалтерська документація по обліку податків і платежів, статистична та оперативна звітність для вищестоячих державних податкових адміністрацій;

при модифікації програмного забезпечення у звўязку зі змінами у чинному податковому законодавстві або для розширення функціональних можливостей системи проводиться зовнішнє настроювання системи шляхом внесення доповнення у довідник подій і процедур їх обробки без зміни програмного кода.

З метою організації роботи в системі адміністратором системи створюються окремі автоматизовані робочі місця відповідно до функцій спеціалістів державної податкової інспекції. Створення робочих місць виконується на основі таблиць бази даних, сформованих адміністратором бази даних, в яких визначено групи користувачів і перелік задач і режимів, до яких вони мають доступ.

Рис.2.2. Взаємозв’язок АІС “ОПП” з АРМ районної податкової інспекції

АІС “Облік податків і платежів” повўязана з такими автоматизованими системами для забезпечення роботи в період промислової експлуатації (рис. 2.2):

“Облік платників податків юридичних осіб“;

“Свідоцтво платника ПДВ“;

“Реєстрація фізичних осіб платників ПДВ“;

“Аудит“;

“Податкова звітність”;

“Звіт”;

“Патенти“;

“Податки фізичних осіб“.

АІС “Облік податків і платежів“ має сумісні таблиці баз даних з автоматизованими системами “Облік платників податків юридичних осіб“, “Свідоцтво платника ПДВ“,“Податкова звітність”,“Звіт”.

АІС “Облік податків і платежів“ імпортує дані з автоматизованих систем “Аудит“, “Патенти“, “Податки фізичних осіб“, “Реєстрація фізичних осіб платників ПДВ“.

АІС “Облік податків і платежів“ експортує дані в автоматизовані системи: “Аудит“, “Патенти“, “Податки фізичних осіб“, “Галузь“, “Державний реєстр фізичних осіб“.

Рис. 2.3. Взаємозв’язок АІС “ОПП” з АРМами при імпорті даних

Регламент звўязків автоматизованих систем по імпорту даних (Рис. 2.3):

з АІС “Облік платників податків юридичних осіб “ постійний звўязок на рівні баз даних;

з АІС “Свідоцтво платника ПДВ“ постійний звўязок на рівні баз даних ;

з АІС “Податкова звітність” постійний звўязок на рівні баз даних;

з АІС “Звіт” постійний звўязок на рівні баз даних;

з АІС “Аудит“ – щоденний імпорт даних по запиту;

з АІС “Реєстрація фізичних осіб платників ПДВ“ – щомісячний імпорт даних по платниках ПДВ.

Регламент звўязків автоматизованих систем по експорту даних (Рис.2.4) та звітності системи :

в АІС “Галузь“ – щодекадний на рівні файлів даних;

в Державний реєстр фізичних осіб – щоквартальний на рівні файлів даних.

Рис.2.4. Регламент звітності і імпорту даних в АІС “ОПП”

2.3 Організація документальних перевірок платників податків за алгоритмами розподілу платників податків за категоріями уваги

Згідно плануграфіку проведення документальних перевірок за 2005 рік підрозділами контрольно-перевірочної роботи ДПА у Дніпропетровській області проведено 2,7 тис. планових та 13,3 тис. позапланових документальних перевірок.

З урахуванням нових партнерських відносин з платниками податків, кількість планових документальних перевірок зменшено на 25 відсотків.

За підсумками проведених перевірок донараховано 255,2 млн.грн. платежів до бюджету, на 449,5 млн.грн. зменшено збитків платників податків, на 273,9 млн.грн. зменшено заявлені до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість (загальний результат контрольно-перевірочної роботи склав понад 1 млрд.грн.). За порушення податкового законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності 2,8 тис. посадових особи, сума адмінштрафів склала 174,6 тис.грн. До підрозділів податкової міліції області передано 473 справи на суму 549,6 млн.грн. Сплачено в бюджет 139,4 млн.грн. донарахованих сум.

Одним із основних напрямів роботи управління контрольно-перевірочної роботи є відпрацювання підприємств мінімізаторів, які декларують значні суми валових доходів (понад 10 млн.грн.) і при цьому мають низьке (менше 1 відс.) податкове навантаження. За січень – грудень перевірено 973 таких підприємства, донараховано 103,7 млн.грн.

Крім того проведено 180 комплексних документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність у базових галузях економіки та високорентабельних сферах діяльності, з них 76 – по галузі будівництво, 11 – виробництво електроенергії, 28 – виробництво тютюнових виробів, 56 – транспорту, 8 – виробництво мінеральних добрив. За результатами даних перевірок донараховано 24,4 млн.грн., зменшено збитків на 13,2 млн.грн., зменшено суму ПДВ до відшкодування на 1,1 млн.грн.

З початку року з метою запобігання безпідставного відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість проведено 2026 перевірок підприємств з питань правомірності заявленого по деклараціях податку до відшкодування. Кожною другою перевіркою (1204) встановлені порушення діючого законодавства. Зменшено безпідставно заявлене відшкодування з бюджету на суму 273,9 млн.грн., до бюджету донараховано 67,1 млн.грн. податку на додану вартість разом з фінансовими санкціями.

Проведено понад 11 тис. зустрічних перевірок підприємств щодо повноти та правильності нарахування ПДВ, у ході яких виконано 25,6 тис. запитів податкових органів України. З метою підтвердження правильності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ платниками, що претендують на відшкодування з бюджету, направлено 21,5 тис. запитів на проведення зустрічних перевірок їх основних постачальників та підприємств-посередників по ланцюгу продажу до виробника або імпортера.

Зусилля податкових органів направлені на руйнування схем, які використовують платники з метою несплати податкових зобов’язань та отримання відшкодування ПДВ з бюджету.

Так, протягом 2005 року, зменшено безпідставно заявлене відшкодування ПДВ з бюджету за результатами руйнування наступних схем штучного формування податкового кредиту:

проведення розрахунків векселями – 16,7 млн.грн.;

здійснення передплат без фактичного придбання товару – 18,2 млн.грн.;

продажу нижче ціни придбання– 1,5 млн.грн.;

експорту сумнівної продукції– 6,1 млн.грн.;

приховування обсягів реалізації – 12,6 млн.грн.;

помилки, допущені при складанні податкової звітності– 4,6 млн.грн.;

по товарах та послугах, які не приймають участі в оподаткованих операціях – 5,4 млн.грн.;

по операціях, звільнених від оподаткування – 1,1 млн.грн.;

відшкодування, заявлене платниками, які зареєстровані як платник ПДВ менше 12 календарних місяців – 4,8 млн.грн.;

сума податку, фактично не сплачена отримувачем товарів (послуг) у

попередньому податковому періоді – 15,7 млн.грн.;

В області зареєстровано майже 21 тис. реєстраторів розрахункових операцій (РРО), які належать 11,7 тис. суб’єктів господарювання.

У поточному році органами ДПС області проведено 758 комплексних та понад 4,4 тис. позапланових перевірок з питань дотримання вимог розрахунків із споживачами за готівку (результативність 100 відс.).

Всього за рік по виявлених порушеннях встановленого порядку розрахунків за готівку застосовано на 26,8 млн.грн. фінансових санкцій, на 38,1 тис.грн. адміністративних штрафів.

За результатами проведених документальних перевірок 110 малоприбуткових підприємств донараховано в бюджет 3,3 млн.грн., у т.ч. податку на прибуток – 1222,4 тис.грн., ПДВ – 520,2 тис.грн., штрафних (фінансових) санкцій – 1499,5 тис.грн.

У Дніпропетровській області зареєстровано 79 СГ, які здійснюють роздрібну торгівлю нафтопродуктами. Проведено 131 перевірку (93 перевірки АЗС та 38 позапланових документальних перевірок), застосовано на 970,2 тис.грн. фінансових санкцій.

Проведено 12 перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, донараховано 37,3 тис.грн.

В області зареєстровано 5126 СГ, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Загальна сума фінансових санкцій, застосованих в ході 2730 перевірок склала 4,3 млн.грн.

Органами ДПС у Дніпропетровській області за 2005 рік при проведенні перевірок суб’єктів господарювання виявлено 17,9 тис. порушень податкового законодавства. Винесено 9,6 тис. постанов про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб і громадян на загальну суму 648,5 тис.грн.

Найбільшу питому вагу від загальної кількості виявлених порушень становлять порушення, пов’язані з відсутністю податкового обліку або веденні його з порушенням установленого порядку, неподанням або несвоєчасним поданням платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків.

За 12 місяців 2005 року складено 5,9 тис. протоколів про адміністративні правопорушення або 34 відс. до загальної кількості. За неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних притягнуто майже 4 тис.грн. громадян – суб’єктів господарської діяльності або 22 відс.

Меншу кількість займають порушення, пов’язанні з неутриманням та неперерахуванням у повній мірі до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб. За допущені порушення складено 1070 протоколів або 6 відс.

За порушення порядку здійснення розрахунків зі споживачами із застосуванням РРО (ЕККА) складено 3,4 тис. протоколів або 17 відс. до загальної кількості протоколів про адміністративні порушення.

Внаслідок не придбання одноразових патентів або за порушення термінів їх дії до адміністративної відповідальності притягнуто 185 осіб.

До бюджету надійшло (з урахуванням надходжень по постановах за попередній рік) – 568,8 тис.грн.

Для виявлення порушень податкового законодавства податкові органи здійснюють камеральні, документальні і тематичні перевірки [34, с.57].

Камеральна перевірка (без виходу на підприємство) проводиться податковим інспектором у момент одержання декларацій та розрахунків з використанням бухгалтерської звітності. Перевірці підлягають такі питання:

повнота і своєчасність подання звіту, податкових декларацій та розрахунків;

дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів;

узгодженість звітних даних;

послідовність даних у формах звітності;

відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків, даним, відображеним у звітності;

правильність заповнення всіх пунктів декларацій та розрахунків;

правильність арифметичних підрахунків та визначення сум і термінів сплати або повернення з бюджету належних сум.

Документальна перевірка – це другий етап контрольної роботи податкових органів за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків та зборів. Документальні перевірки бувають планові та зустрічні. Планові документальні перевірки здійснюються за річними планами контрольно-економічної роботи та квартальними графіками перевірок по кожній ділянці роботи. До планів потрапляють насамперед такі підприємства, що отримують найбільші суми прибутків або мають значні обороти, чи допускають грубі порушення податкового законодавства.

Документальні планові перевірки можуть проводитися не рідше одного разу на два роки і не частіше одного разу на рік.

Програма складається виходячи з основної мети перевірки – виявлення достовірності визначення прибутку, інших об’єктів оподаткування, правильності обчислення податків і своєчасності виконання зобов’язань перед бюджетом; оцінки стану звітної дисципліни і ведення податкового та бухгалтерського обліку. У програму може бути включено від 10 до 30 питань. Основними з них є:

1) правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки;

2) дотримання положень інвентаризації і правильність відображення у звітності її результатів;

3) повнота відображення в обліку валових доходів підприємства;

4) достовірність відображення в обліку валових витрат підприємства:

5) правильність відображення в обліку сум кредиторської та дебіторської заборгованості;

6) достовірність відображення в обліку податкових наслідків у зв’язку з операціями з основними фондами, правильність нарахування амортизації;

7) повнота і правильність нарахування та своєчасність внесення до бюджету ПДВ;

8) правильність обчислення та своєчасність розрахунків з бюджетом з акцизного збору.

Тематичні документальні перевірки проводяться за завданнями вищих за підпорядкуванням податкових органів.

З метою забезпечення наповнення доходної частини бюджету постає питання поліпшення системи адміністрування податків, що передбачає постійний контроль за своєчасністю та повнотою їх сплати суб’єктами господарювання. Основним джерелом наповнення бюджету повинна стати добровільна сплата, а основною функцією податкових органів – моніторинг цього процесу.

Взаємовідносини між органами державної податкової служби та платниками податків мають розвиватися у напрямі налагодження партнерства та зменшення втручання у господарську діяльність останніх. При цьому організація роботи органів державної податкової служби ґрунтується на таких принципах:

неупереджене ставлення до платників податків та забезпечення максимального рівня сервісу під час їх обслуговування;

максимальна автоматизація процесів адміністрування податків;

орієнтація податкового аудиту на “ризикових” платників податків;

застосування адекватних заходів до суб’єктів господарювання (далі – СГ), що ухиляються від сплати податків.

Органи державної податкової служби повинні забезпечити:

своєчасність реагування на податкову поведінку платника податків;

однаковий підхід до платників податків з однаковою податковою поведінкою.

Для забезпечення зазначеного органам державної податкової служби необхідно розподілити СГ за категоріями уваги. Таким чином, мета розподілу полягає в раціональному використанні трудових ресурсів та забезпеченні своєчасної та повної сплати податків і інших платежів.

При розподілі платників податків за категоріями уваги використовуються наступні терміни [26, с.6]:

1.1. Система адміністрування податків – ризико-орієнтована система, що складається із взаємопов’язаних елементів (цілей, функцій, сценаріїв, процедур, методів та дій) та орієнтована на забезпечення повноти та своєчасності сплати податків СГ.

1.2. Податкова поведінка загальна характеристика СГ, що формується на основі встановлених перевірками фактів про дотримання чи порушення ним податкового та валютного законодавства та факторів, що вказують на податкові ризики за звітний період, який необхідно опрацювати.

1.3. Категорія уваги (коридор) – характеристика СГ відповідного рівня ризику та фіскальної важливості, сформована на основі критеріїв розподілу, визначених даним Порядком. За податковою поведінкою розрізняють такі категорії уваги:

Категорія 1 (“зелений коридор”) – сумлінні платники податків. Оцінюються позитивно, оскільки не порушують податкове законодавство, повністю та своєчасно сплачують податки.

Категорія 2 (“жовтий коридор”) – платники податків помірного ризику. У цілому оцінюються позитивно, оскільки не порушують податкового законодавства, повністю та своєчасно сплачують податки, але мають податкові ризики, що не підлягають усуненню (наприклад, здійснення зовнішньоекономічної, посередницької діяльності або діяльності, яка належить до “ризикових” галузей тощо).

Категорія 3 (“помаранчевий коридор”) – платники податків високого ризику. Оцінюються негативно в частині податкової поведінки, оскільки мають ознаки серйозних порушень податкового законодавства.

Категорія 4 (“червоний коридор”) – платники податків високого ризику з ознаками шахрайства. Оцінюються негативно, оскільки регулярно порушують податкове законодавство та мають ознаки шахрайства.

1.4. Критерій оцінки – ознака, за допомогою якої формується оцінка СГ.

1.5. Критерій розподілу – правило віднесення СГ до відповідної категорії уваги на основі оцінювання податкових ризиків або факторів ризику та сум валового доходу.

1.6. Податковий ризик – вірогідність порушення податкового законодавства СГ, у результаті чого можливі втрати надходжень до бюджету.

1.7. Фактор ризику – це обставини або результати діяльності СГ, що вказують на можливість існування податкових ризиків.

1.8. Індивідуальний індекс – величина відхилення показника діяльності певного СГ від середнього значення цього показника по всій сукупності СГ згідно з тим чи іншим критерієм оцінки.

1.9. Історичні індекси – оцінка відхилення показників діяльності окремого СГ від середнього значення аналогічних показників сукупності СГ за один і той же період, що не піддавався повній перевірці (за всіма ризиками) іншими методами, ніж камеральна перевірка:

1.10. Сценарій – послідовність дій адміністратора або виконавця щодо опрацювання податкової звітності.

1.11. Фіскальна важливість – оцінка СГ щодо рівня максимально можливих податкових зобов’язань по податках та зборах до бюджетів всіх рівнів від ведення господарської діяльності.

Визначення категорії уваги

СГ, що знаходяться на податковому обліку, оцінюються органами державної податкової служби за їх фіскальною важливістю, податковою поведінкою та залежно від характеристик галузі та регіону, в якому вони провадять свою діяльність.

Оцінці не підлягають ліквідовані та зняті з обліку СГ.

Оцінка кожного СГ здійснюється за чотирма критеріями:

а) за індивідуальною податковою поведінкою;

б) за ризиковістю господарювання СГ (за рівнем динамічних та структурних змін господарської діяльності);

в) за фіскальною важливістю;

г) за належністю до галузі та регіону, в якому здійснює діяльність СГ.

Супроводження органами державної податкової служби платників за категоріями уваги полягає у проведенні таких заходів.

Категорія уваги 1 – проведення масово-роз’яснювальної роботи з платниками податків, спрямованої на упередження порушень податкового законодавства, а також поліпшення і оновлення технологій, які сприятимуть встановленню партнерських відносин з сумлінними платниками податків.

Категорія уваги 2 – проведення постійного моніторингу діяльності СГ, які мають податкові ризики, що не підлягають усуненню (здійснення зовнішньоекономічної, посередницької діяльності, господарська діяльність, яка належить до “ризикових” галузей тощо) шляхом проведення кабінетного аудиту.

За супроводження декларацій платників – юридичних осіб 1 та 2 категорій уваги відповідають підрозділи оподаткування юридичних осіб.

Категорія уваги 3 – здійснення постійного моніторингу діяльності СГ, які регулярно порушують податкове законодавство, та проведення обов’язкового виїзного аудиту (тематичного, комплексного, планового, позапланового).

За супроводження декларацій платників – юридичних осіб 3 категорії уваги відповідають підрозділи податкового аудиту та валютного контролю.

За супроводження декларацій платників – фізичних осіб 1, 2 та 3 категорії уваги відповідають підрозділи оподаткування фізичних осіб, а документальні перевірки платників – фізичних осіб 3 категорії уваги – підрозділи документальних перевірок фізичних осіб.

За супроводження декларацій великих платників податків 1, 2 та 3 категорії уваги відповідають галузеві відділи.

Категорія уваги 4 – виявлення, попередження та руйнування схем мінімізації податкових зобов’язань та ухилень від сплати податків, встановлення осіб, задіяних у незаконній діяльності СГ, документування їх діяльності, збір необхідної доказової бази з метою притягнення до кримінальної відповідальності, збір інформації для ініціювання ліквідації СГ у судовому порядку.

За супроводження декларацій платників 4ї категорії уваги відповідають підрозділи податкової міліції.

Для ефективного адміністрування податків в умовах збільшення кількості платників податків органи державної податкової служби повинні зосередити свою увагу на платниках податків високої (3 та 4) та помірної (категорія 2) категорій уваги.

Система адміністрування податків повинна ґрунтуватися на таких принципах:

виконання відбору СГ та визначення категорій уваги в автоматизованому режимі;

проведення документальних перевірок заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість тільки у платників з високим ступенем ризику;

проведення планових виїзних документальних перевірок вже після здійснення відшкодування сум податку на додану вартість у платників податків з помірним ступенем ризику.

2.4 Аналіз впливу стягнення податків на фінансово-господарчу діяльність сільськогосподарських підприємств (на прикладі ТОВ УНІРЕМАГРО” за 2004 – 2006 роки)

2.4.1 Загальна характеристика діяльності сільськогосподарського підприємства ТОВ “УНІРЕМАГРО” (платник податків в Дніпродзержинській та Криничанській районних інспекціях Дніпропетровської області)

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніремАгро» (далі по змісту «Товариство”), засноване установчими зборами учасників від 12 лютого 2001р. і діє на основі самоврядування, законності та гласності, здійснює свою діяльність на підставі Конституції України, чинного законодавства, Законів України «Про власність», «Про господарські товариства» [9,с.4] та Господарського кодексу України [2, с.12].

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніремАгро» зареєстроване

виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 12.02.2001р. реєстраційна справа 04052072Ю0020317, ідентифікаційний код 31329842.

Найменування Товариства: на українській мові : Повне Товариство з обмеженою відповідальністю «УніремАгро», Скорочене ТОВ «УніремАгро»

Юридична адреса Товариства: Україна, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, Більшовицький провулок, буд. 4а.

Товариство створено з метою:

насичення ринку товарами, послугами та одержання на підставі цього Прибутку;

проведення господарської та іншої діяльності (відповідно з предметами діяльності), задоволення на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів членів колективу Товариства та Учасників Товариства.

Основним предметом діяльності Товариства є :

Виробництво продуктів рослинництва.

Вирощування зернових та зернобобових культур.

Вирощування технічних культур.

Вирощування олійних культур.

Вирощування картоплі, баштанних культур, овочів.

Виробництво продуктів тваринництва: молоко, яйця, мед;велика рогата худоба, свині, вівці, птахи, кролі та інша жива худоба.

Послуги в сільському господарстві по обробленню полів і насіння, посіву і садінню культур, збирання врожаю, сортуванню, очистці, охолодженю і зберіганню продукції.

Надання послуг сільськогосподарською технікою разом із обслуговуючим персоналом.

Агрохімічне обслуговування.

Авіаційно-хімічні роботи.

Вирощування ставної риби,

Виловлювання ставної, озерної, річної риби, ракоподібних, молюсків.

Переробка сільгоспродукції:

а) заморожене м’ясо, сухі, солоні, копчені м’ясопродукти, ковбасні вироби;

б) перероблена і консервована риба, ракоподібні і молюски;

в) перероблена і консервована картопля, фрукти і овочі, соки, фруктово-овочеві консерви;

г) олія, жири, маргарин;

д) молочні продукти, морозиво;

е) борошно, крупи, корми для тварин;

ж) хлібобулочні, кондитерські вироби, макарони;

з) пиво, прохолодні та алкогольні напої.

МАЙНО ТОВАРИСТВА

Майно Товариства становлять закріплені за ним основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі і яке належить йому на праві власності.

Для заснуванні товариства статутний капітал був внесений учасниками у розмірі 1 672 000 (один мільйон шістсот сімдесят дві тисячі) грн., при цьому

вклади 3х учасників до Статутного капіталу Товариства складали:

а) ТОВ «Унірем» 1 546 600 (один мільйон п’ятсот сорок шість тисяч шістсот) грн., що складає 92,5% (дев’яносто дві цілих п’ять десятих відсотка);

б) Черниш Любов Павлівна 41 800 (сорок одна тисяча вісімсот) грн., що складає 2,5% (два цілих п’ять десятих відсотка);

в) Фесун Віктор Васильович 83 600 (вісімдесят три тисячі шістсот) грн., що складає 5% (п’ять відсотків).

На протязі 2005 року ТОВ „УНІРЕМАГРО” підвищило розмір статутного капіталу до 7 600 991 грн., а розподіл вкладів додаткових учасників до Статутного капіталу Товариства став наступним (табл.2.1):

Таблиця 2.1 Засновники ТОВ „УНІРЕМАГРО” та розподіл статутних долей капіталу:

Таблиця 2.2 Реєстраційні дані ТОВ “УНІРЕМАГРО” в ДПІ у м.Дніпродзержинську (станом на 01.01.2005)

Таблиця 2.3 Реєстраційні дані ТОВ “УНІРЕМАГРО” в ДПІ у м.Дніпродзержинську (станом на 01.01.2006 року)

Таблиця 2.4 Керівники та види діяльності

2.4.2 Аналіз складу і джерел утворення майна (активів) та фінансових результатів діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів [23,c.5]. Метою фінансових звітів є структурована економічна інформація про фінансовий стан, результати діяльності і зміни у фінансовому стані підприємства, що є корисної для менеджменту підприємства у прийнятті ними економічних рішень :

Форма №1 “Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату [24, c.3].

Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [25, c.3].

У табл. В.1, В.2 Додатку В приведена динаміка статей балансу ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 2005 роки та динаміка статей звітів про фінансові результати за 2003 2005 роки.

На рис.2.5 – 2.6 наведені результати аналізу динаміки структури статей активів та пасивів балансу ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 2005 роки.

Як видно з аналізу графіків рис.2.5 – 2.6 :

статутний капітал займає долю 40,16%(2003) – 52,98%(2005) в структурі джерел (пасивів) та відіграє суттєву роль в діяльності підприємства;

більше половини основних джерел в пасивах займає власний капітал, тобто статутний +додатковий накопичений за роки роботи капітал, доля якого становить:

а) 78,76 % пасивів в 2003 році, і який на 97 % вкладений в необоротні активи, які займають долю 77,78% в балансі активів;

б) 66,3 % пасивів в 2005 році, і який на 85% вкладений в необоротні активи, які займають долю 54,6% в балансі активів;

Рис.2.5. Структура статей активів та пасивів балансу ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 рік

Рис.2.6. Структура статей активів та пасивів балансу ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2004 рік

Рис.2.7. Структура статей активів та пасивів балансу ТОВ “УНІРЕМ АГРО” за 2005 рік

У табл.В.3, В.4 Додатку В представлені результати вертикального і горизонтального аналізу балансів підприємства ТОВ «УНІРЕМАГРО» за 2003 2005 роки , що дозволяють аналізувати як динаміку зміни сум статей балансу підприємства протягом року по кварталах, так і досліджувати зміну внутрішньої структури статей балансу [39, c.35].

Порівняльний аналіз динаміки змін агрегатів пасиву балансів ТОВ “УНІРЕМАГРО” у 2003 – 2005 роках (рис.2.8) дає наступні результати : у 2003 –2004 роках при загальному рості валюти балансу на +78,9 % (з 3,71 млн.грн. до 6,63 млн.грн.), власний капітал зріс на + 13,6 % (з 2,823 млн.грн. до 3,208 млн.грн.) за рахунок прибутку 2004 року в 0,38 млн.грн. та переведення всієї суми прибутку 2003 року в статутний та резервний капітали;

у 2004 –2005 при продовженні загального росту валюти балансу на +116,32 % (з 6,63 млн.грн. до 14 346,91 млн.грн.), власний капітал зріс на +198,1 % (з 3,2 млн.грн. до 9,56 млн.грн.) за збільшення статутного фонду з 1,67 млн.грн. до 7,6 млн.грн. та переведення капіталізованої частини прибутку 0,428 млн.грн. в резервні фонди власного капіталу;

у 2003 –2005 роках структурна доля довгострокових кредитів банків, які прирівнюються за стійкістю до власного капіталу становила 22,1% (2003), 21,1% (2004) та 11,6%(2005) від валюти балансу;

у 2003 –2005 роках структурна доля короткострокових кредитів банків, становила 0% (2003), 7,5% (2004) та 7,8%(2005) від валюти балансу, обсяги короткострокових кредитів у 2005 році досягли 1,1 млн.грн.;

у 2003 –2004 кредиторська заборгованість різко зросла з 2 тис.грн. (2003) до 1,5 млн.грн. (2004 рік), зайнявши долю в 22,74% від валюти баланса, але у 2005 році кредиторська заборгованість різко впала до 0,57 млн.грн., оскільки підприємство перейшло на видачу векселей при погашенні кредиторської заборгованості, яких було у 2005 році видано на суму 1,2 млн.грн., що становить долю в 8,4 % від валюти балансу;

У такий спосіб підприємство ТОВ “УНІРЕМАГРО” в 2003 – 2005 роках максимально впроваджує у своїй діяльності механізми фінансових важелів у вигляді довгострокових банківських позичкових коштів та комерційних позичок (видані векселі та кредиторська заборгованість).

Рис.2.8. Динаміка основних статей балансу та фінансових результатів в ТОВ “УНІРЕМАГРО” 2003 –2005 роки

Порівняльний аналіз динаміки змін агрегатів активу балансів ТОВ “УНІРЕМАГРО” у 2003 – 2005 роках (рис.2.5 2.7) дає наступні результати:

в 2004 році необоротні активи зросли на +55,1% відносно рівня 2003 року за рахунок руху основних фондів(з 2,88 млн.грн. до 4,48 млн.грн.), в 2005 році необоротні активи відносно рівня 2004 році додатково зросли на +81,93%(з 4,48 млн.грн. до 8,16 млн.грн);

рух основних фондів за рахунок придбання сільськогосподарської техніки дуже інтенсивний, при цьому знос за 2004 рік зріс на 73,4% відносно зносу 2003 року, а у 2005 році знос зріс ще на 40% відносно рівня 2004 року, одначе при цьому придбання(оновлення) основних засобів значно випереджало темпи росту зносу основних фондів;

в 2004 році доля необоротних фондів в валюті балансу активів зменшилась з 77,7 % (2003) до 67,6% (2004) та додатково зменшилась до рвня 56,9% у 2005 році, тобто основні фонди займають більше половини активів балансу, що характерно для сільськогосподарських підприємств;

в 2004 році доля виробничих запасів в валюті балансу активів становила 0,75%, що дорівнює долі запасів у 2003 році, а у 2005 році доля виробничих запасів підвищилась до 1,42% від валюти балансу;

в 2004 році доля незавершеного виробництва в валюті балансу активів зменшилась до 7,3%, при рівні 15,1% у 2003 році, а у 2005 році доля незавершеного виробництва зменшилась до рівня 4,35% від валюти балансу;

в 2004 році доля готової продукції в валюті балансу активів зросла з 4,0%(2003 базовий період) до 5,41% при зростанні суми готової продукції на + 141,4% (з 0,149 млн.грн. до 0,359 млн.грн.), в 2005 році доля готової продукції в валюті балансу активів впала до 3,1%(при абсолютному рості з 0,359 млн.грн. до 0,442 млн.грн.);

в 2004 році ТОВ “УНІРЕМАГРО” активно почало впроваджувати реалізацію сільськогосподарської продукції бартерним обміном на промислові товари, які потім реалізовувало. Так у 2004 році доля товарів з нульової відмітки 2003 року піднялася до 15,1% від валюти балнсу (1,0 млн.грн.), а у 2005 році залишилася на рівня 14,7% від валюти балансу, при цьому обсяг товарів зріс до 2,1 млн.грн.;

в 2004 році доля дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зменшилась в валюті балансу активів з 1,0%(2003 базовий період) до 0,3%, в 2005 році доля дебіторської заборгованості за відпущену продукцію підвищилась до 14,8 % , та на фоні бартерного товарного обміну займає практично 50% обороту;

Таким чином, проведений аналіз активів валюти балансу свідчить, що зростання валюти балансу пропорційно зростанню основних необоротних фондів, а в структурі оборотних фондів реалізована 50%бартерна схема реалізації продукції та 50% грошова реалізація через дебіторську заборгованість.

При аналізі фінансових результатів діяльності використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати» (Форма 2), що обумовлюють зміст і форму Звіту , а також загальні вимоги до розкриття його статей [25, c.4].

Результати вертикально-горизонтального аналізу звіту про фінансові результати за 2004 рік та , відповідно, за 2003 рік (базовий) наведені в табл.В.5 Додатку В, результати 2005 року та , відповідно, за 2004 рік (базовий) – в табл. В.6 Додатку В. Характер динаміки зміни показників доходів та витрат у 2003 – 2005 роках наведений в діаграмах рис.2.9,2.10.

Як показує аналіз графіків рис.2.9, 2.10 у 2003 – 2005 роках при загальному зростанні валюти балансу у підприємства зафіксовано зростання обсягів реалізації продукції, що є позитивним ефектом розвитку підприємства ТОВ “УНІРЕМАГРО”.

Використовуючи алгоритми розрахунків показників діяльності підприємства [35, c.26] з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” в “електронних” таблицях EXCEL2000 розраховані коефіцієнти – показники фінансового стану дочірнього ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки (Додаток Д) та наведені графіками на рис.2.11 – 2.16.

Рис.2.9. Динаміка та структура витрат (долі в формуванні собівартості) в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки

Рис.2.10. Динаміка та структура формування прибутку в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки

Рис.2.11. Динаміка стану виконання нормативів ліквідності в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки

Динаміка стану виконання нормативів ліквідності в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки (Рис.2.11) характеризується :

виконання нормативу загальної ліквідності (>1,0);

катастрофічним невиконанням нормативів строкової та моментальної ліквідності, що пов’язано з переходом на бартерну систему реалізації продукції з доплатами грошами, які тут же використовували на покриття кредиторської заборгованості та оплату векселів у 2004 році;

відновленням виконання нормативів строкової та моментальної ліквідності у 2005 році, що пов’язано з нарощуванням статутного та власного капіталу;

Рис.2.12. Динаміка стану виконання нормативів фінансової стійкості в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки

Динаміка стану виконання нормативів фінансової стійкості в дочірньому ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки (Рис.2.12) характеризується :

зниженням запасу коефіцієнту фінансової незалежності у 2004 році до нижньої границі нормативу (>0,5) та відновленням показника в нормативному діапазоні у 2005 році;

виконанням нормативу фінансової стійкості ;

нестачею власних оборотних коштів у 2004 році, оскільки весь власний капітал є забезпеченням необоротних активів, та появою у 2005 році необхідного обсягу власних коштів;

Рис.2.13. Динаміка рентабельності активів та власного капіталу в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки

Динаміка рентабельності активів та власного капіталу в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки (Рис.2.13) характеризується зниженням всіх показників рентабельності у 2004 році на 20–60% при різкому рості валюти балансу та підвищенням у 2005 році рівней рентабельності на 20 50% відносно рівня 2004 року.

При цьому досягнуті рівні рентабельності 2005 року становлять :

рентабельність активів по валовому прибутку – 21,1%;

рентабельність власного капіталу по валовому прибутку – 31,63%;

що на рівні альтернативної прибутковості капіталу по депозитним ставкам банків (12 –14 %) робить підприємство інвестиційно привабливим, хоча період окупності власного капіталу становить 4,6 років, а активів – 6,9 років, що привабливо тільки для довгострокових інвестицій.

Рис.2.14. Характеристики фінансової стійкості по покриттю запасів в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки

Характеристики фінансової стійкості по покриттю запасів в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки (Рис.2.14) свідчать про сталу нестачу власного капіталу та довгострокових банківських кредитів для покриття запасів, що загрожує кризовим фінансовим станом при збоях в реалізації продукції. У 2005 році ситуація значно покращилась відносно рівня 2004 року, але оптимізація запасів залишається однією з задач підвищення стійкості роботи підприємства.

2.4.3 Вплив податків на фінансово-господарську діяльність ТОВ “УНІРЕМАГРО”

Згідно результатам аналізу сум податків, які сплачувало досліджуване ТОВ “УНІРЕМАГРО” в 2003 2005 роках (табл. Г.1 – Г.4 Додатку Г), за структурою вони розподіляються відносно загальної суми податків як :

Таблиця 2.5 Структура сплачених податків в собівартості продукції ТОВ “УНІРЕМАГРО” та податкове навантаження на прибуток

Таким чином, проведений аналіз фінансового стану, ділової активності та податкового навантаження в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 – 2005 роки показав, що:

підприємство ТОВ “УНІРЕМАГРО” в 2003 – 2005 роках максимально впроваджує у своїй діяльності механізми фінансових важелів у вигляді довгострокових банківських позичкових коштів та комерційних позичок (видані векселі та кредиторська заборгованість).

проведений аналіз активів валюти балансу свідчить, що зростання валюти балансу пропорційно зростанню основних необоротних фондів, а в структурі оборотних фондів реалізована 50%бартерна схема реалізації продукції та 50% грошова реалізація через дебіторську заборгованість.

Динаміка стану виконання нормативів ліквідності в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки характеризується :

виконання нормативу загальної ліквідності (>1,0);

катастрофічним невиконанням нормативів строкової та моментальної ліквідності, що пов’язано з переходом на бартерну систему реалізації продукції з доплатами грошами, які тут же використовували на покриття кредиторської заборгованості та оплату векселів у 2004 році;

відновленням виконання нормативів строкової та моментальної ліквідності у 2005 році, що пов’язано з нарощуванням статутного та власного капіталу;

Динаміка стану виконання нормативів фінансової стійкості в дочірньому ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки характеризується :

зниженням запасу коефіцієнту фінансової незалежності у 2004 році до нижньої границі нормативу (>0,5) та відновленням показника в нормативному діапазоні у 2005 році;

виконанням нормативу фінансової стійкості ;

нестачею власних оборотних коштів у 2004 році, оскільки весь власний капітал є забезпеченням необоротних активів, та появою у 2005 році необхідного обсягу власних коштів;

Динаміка рентабельності активів та власного капіталу в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки характеризується зниженням всіх показників рентабельності у 2004 році на 20–60% при різкому рості валюти балансу та підвищенням у 2005 році рівней рентабельності на 20 50% відносно рівня 2004 року. При цьому досягнуті рівні рентабельності 2005 року становлять :

рентабельність активів по валовому прибутку – 21,1%;

рентабельність власного капіталу по валовому прибутку – 31,63%;

що на рівні альтернативної прибутковості капіталу по депозитним ставкам банків (12 –14 %) робить підприємство інвестиційно привабливим, хоча період окупності власного капіталу становить 4,6 років, а активів – 6,9 років, що привабливо тільки для довгострокових інвестицій.

Характеристики фінансової стійкості по покриттю запасів в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки свідчать про сталу нестачу власного капіталу та довгострокових банківських кредитів для покриття запасів, що загрожує кризовим фінансовим станом при збоях в реалізації продукції. Сумарне процентне навантаження податків в собівартості на чистий прибуток при зростанні прибутку зменшилось з 4,7% у 2003 році до 4,12% у 2004 році та до 2,84% у 2005 році.

Процентне навантаження фіксованого сільгоспподатку в собівартості на чистий прибуток зменшилось з рівня 0,97 1,47% (20032004 роки) до рівня 0,36% від чистого прибутку (2005 рік).

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Динаміка структурної долі фіксованого сільськогосподарського податку в податкових надходженнях по ДПІ в м.Дніпродзержинську та по Дніпропетровській області

В табл.3.1 наведені статистичні результати аналізу надходжень до місцевих бюджетів у 2005 році по Дніпропетровській області, в якій динаміка загальної чисельності платників податків у 2003 –2005 роках становить:

а) В Дніпропетровській області :

зареєстрованих платників податків – юридичних осіб – 60 431 у 2003 році та 58890 у 2005 році;

з них фактично сплачували податки (юридичні особи) – 40 772 у 2003 році та 44874 у 2005 році;

зареєстрованих платників податків – фізичних осіб(підприємців) – 124698 у 2003 році та 93 326 у 2005 році;

з них фактично сплачували податки (фізичні особи підприємці) – 109070 у 2003 році та 73 762 у 2005 році;

б) В ДПІ у м.Дніпродзержинську :

зареєстрованих платників податків – юридичних осіб – 4 139 у 2003 році та 3 257 у 2005 році;

з них фактично сплачували податки (юридичні особи) – 2 791 у 2003 році та 1 493 у 2005 році;

зареєстрованих платників податків – фізичних осіб(підприємців) – 11473 у 2003 році та 10 011 у 2005 році;

з них фактично сплачували податки (фізичні особи підприємці) – 10744 у 2003 році та 6 875 у 2005 році;

Станом на 01.01.2005 року в Дніпропетровській області зареєстровано 3021 сільськогосподарський суб’єкт підприємницької діяльності, який використовує спрощену систему оподаткування – фіксований сільськогосподарський податок (або 5,14 % від загальної чисельності СГДюросіб в області).

Якщо ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь установлено ч. 1 ст. 6 Закону „Про плату за землю” у відсотках від їх грошової оцінки у розмірах:

– для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,1 %;

– для багаторічних насаджень – 0,03 %,

То ставки фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь установлено Законом „Про фіксований сільськогосподарський податок” у відсотках від їх грошової оцінки у розмірах:

– для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,15 %;

– для багаторічних насаджень – 0,09 %.

Таким чином ФСП, аналогічно земельному податку, має природу рентного податку з нормативної родючості сільськогосподарських угідь та поглинає в собі земельний податок, як одну дві третини від ФСП.

Станом на 01.02.2005 року по Дніпропетровській області 406 СГД мали недоїмку по фіксованому сільськогосподарському податку на загальну суму

(1 576 366 грн.), а інші СГД мали сумарну переплату по ФСП на суму (+888 594 грн.).

Нарахована сума ФСП за 2005 рік становить по області 9 025,13 тис.грн., загальна фактично зібрана у місцеві бюджети сума ФСП у Дніпропетровській області за 2005 рік склала – 8 781,13 тис.грн., що при загальній сумі надходжень до місцевих бюджетів області у 2005 році 776 627,02 тис.грн. становить структурну долю 1,13%. Надходження ФСП до ДПІ у м.Дніпродзержинську становили 3,44 тис.грн., а надходження ФСП до МДПІ у Криничанському районі, де діє сільськогосподарська дільниця (смт. Адамівна) досліджуємого ТОВ “УНІРЕМАГРО”, становить 546,93 тис.грн.

Таблиця 3.1

Планова сума фіксованого сільськогосподарського податку на 2005 рік по Дніпропетровській області складає 8 941,33 тис.грн., при цьому 100% цього податку у 2005 році надходить до місцевих бюджетів.

Планова сума доходів місцевих бюджетів Дніпропетровської області на 2005 рік складає 2 055 203,42 тис.грн., планова сума доходів держбюджету з Дніпропетровської області становить 3 990 965,4 тис.грн..

Таким чином, структурна доля ФСП в місцевих бюджетах Дніпропетровської області на 2005 рік складає 0,435% , а доля ФСП у зведеному бюджеті Дніпропетровської області зовсім незначна та складає 0,147%.

З погляду податкової адміністрації витрати на окреме адміністрування такої незначної суми фіксованого сільськогосподарського податку з врахуванням “тонкощів” контролю та перевірок є недоцільним.

Розглянемо ефективність фіксованого сільгоспподатку з погляду сільгоспвиробника.

В розділі 3.2 викладена економетрична модель розрахунку прибутку сільгосппідприємства та сумарного податкового навантаження при різних моделях

оподаткування :

стандартна схема оподаткування +ПДВ;

схема оподаткування при єдиному налогу 6% від чистого валового доходу + ПДВ;

спрощена схема оподаткування сільгоспвиробників фіксованим сільськогосподарським податком (ФСП) + ПДВ;

3.2 Економетрична модель розрахунку прибутку сільгосппідприємства та сумарного податкового навантаження при різних моделях оподаткування

а) Вихідний варіант № 1 :

– сплата фіксованого сільгоспподатку незалежно від результатів діяльності (рентна плата з сільгоспугідь);

сплата всіх додаткових податків (за забруднення навколишнього середовища, зборів в пенсійносоціальні фонди та інші) з валового операційного доходу (стаття інші витрати);

1. Чистий валовий дохід від реалізації продукції ЧВД розраховується як:

(3.1)

де ВД – валова виручка від реалізації продукції

ПДВотр – сума ПДВ, отримана при продажу продукції;

ПДВ сплач – сума ПДВ, сплачена за той же період за куплену продукцію, матеріали та послуги;

ПДВекс_відш – сума ПДВ, яка підлягає експортному відшкодуванню з бюджету при експорті продукції;

АКЦзбір акцизний збір з реалізованої продукції;

2. Валовий прибуток від реалізації продукції ВПРреал розраховується як :

ВПРреал =ЧВД – СОБпрод (3.2)

де СОБпрод – собівартість продукції, яка розраховується як :

СОБпрод = МВИТРпрод+ЗАРПЛ +ПЕНС_Ф+ФОНД_СС +ФСП+ ПОДАТКИ_ФСП +АМОРТ+ВИТРреал+НАКЛвитр (3.3)

де МВИТРпрод – матеріальні витрати на виробництво продукції;

ЗАРПЛ – обсяг фонду заробітної плати, сплаченої найманим виробникам;

ПЕНСФ – обсяг зборів в Пенсійний фонд з фонда заробітної плати;

ФОНД_СС – обсяги зборів у 2 фонди соціального страхування з фонду заробітної плати (тимчасової непрацездатності, безробіття, нещасного випадку);

ФСП – фіксований сільськогосподарський податок

ПОДАТКИ_ФСП – сплачені підприємством податки та збори, які входять до собівартості продукції та сплачуються зверх ФСП:

1) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

2) місцевий податок з реклами;

3) місцеві збори

АМОРТ – відрахування в фонд амортизації основних засобів;

ВИТРреал – витрати на реалізацію продукції (реклама, транспортування та інше);

НАКЛвитр – накладні витрати – додаткові витрати, які відносяться до собівартості продукції;

3. Чистий прибуток підприємства зі всіх видів діяльності ЧИСТ_ПРИБ

розраховується як :

ЧИСТ_ПРИБ=ВПРреал +ДОХнереалВИТРнереал (3.4)

де ДОХнереал – всі інші види доходів підприємства зверх реалізації продукції, які мають право бути віднесені до валових доходів;

ВИТРнереал – всі види витрат підприємства поверх собівартості, які мають право бути віднесені до валових витрат;

4. Податкова нагрузка на валовий дохід в % розраховується як :

(3.5)

5. Податкова нагрузка на чистий прибуток в % розраховується як :

(3.6)

б) Варіант стандартного оподаткування № 2 :

сплата податку на отриманий валовий прибуток за ставкою 25% в залежності від результатів діяльності;

сплата всіх податків та зборів (податок на землю, за забруднення навколишнього середовища, зборів в пенсійносоціальні фонди) за рахунок валових витрат в собівартості;

1. Чистий валовий дохід від реалізації продукції ЧВД розраховується як:

(3.7)

де ВД – валова виручка від реалізації продукції

ПДВотр – сума ПДВ, отримана при продажу продукції;

ПДВ сплач – сума ПДВ, сплачена за той же період за куплену продукцію, матеріали та послуги;

ПДВекс_відш – сума ПДВ, яка підлягає експортному відшкодуванню з бюджету при експорті продукції;

АКЦзбір акцизний збір з реалізованої продукції;

2. Валовий прибуток від реалізації продукції ВПРреал розраховується як :

ВПРреал =ЧВД – СОБпрод (3.8)

де СОБпрод – собівартість продукції, яка розраховується як :

СОБпрод = МВИТРпрод+ЗАРПЛ+ПЕНС_Ф+ФОНД_СС+ПОДАТКИ+

+АМОРТ+ВИТРреал+НАКЛвитр (3.9)

де МВИТРпрод – матеріальні витрати на виробництво продукції;

ЗАРПЛ – обсяг фонду заробітної плати, сплаченої найманим працівникам;

ПЕНСФ – обсяг зборів в Пенсійний фонд з фонда заробітної плати;

ФОНД_СС – обсяги зборів у 2 фонди соціального страхування з фонду заробітної плати (тимчасової непрацездатності, безробіття, нещасного випадку);

ПОДАТКИ – сплачені підприємством податки та збори, які входять до собівартості продукції :

1) податок на нерухоме майно (нерухомість);

2) плата (податок) за землю;

3) рентні платежі;

4) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин

і механізмів;

5) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

6) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

7) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

8) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

9) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

10) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

11) місцевий податок з реклами;

12) місцевий комунальний податок.

13) місцеві збори

АМОРТ – відрахування в фонд амортизації основних засобів;

ВИТРреал – витрати на реалізацію продукції (реклама, транспорту вання та інше);

НАКЛвитр – накладні витрати – додаткові витрати, які відносяться до собівартості продукції;

3. Балансовий прибуток підприємства зі всіх видів діяльності БАЛ_ПРИБ розраховується як :

БАЛ_ПРИБ=ВПРреал +ДОХнереалВИТРнереал (3.10)

де ДОХнереал – всі інші види доходів підприємства зверх реалізації продукції, які мають право бути віднесені до валових доходів;

ВИТРнереал – всі види витрат підприємства поверх собівартості, які мають право бути віднесені до валових витрат;

4. Податок на прибуток розраховується як :

ПОД_ПРИБ=БАЛ_ПРИБ*25% (3.11)

де 25% законодавча ставка податку на балансовий прибуток у 2005 році;

5. Чистий прибуток до розподілу розраховується як :

ЧИСТ_ПРИБ = БАЛ_ПРИБ – ПОД_ПРИБ (3.12)

6. Податкова нагрузка на валовий дохід в % розраховується як :

(3.13)

7. Податкова нагрузка на чистий прибуток в % розраховується як :

(3.14)

в) Варіант сплати єдиного податку 6% +ПДВ (№ 3)):

сплата єдиного податку на валовий дохід по ставці 6% в залежності від результатів діяльності;

сплата всіх додаткових податків та зборів (зборів в пенсійносоціальні фонди за найманих працівників) за рахунок операційного доходу (стаття інші витрати);

1. Чистий валовий дохід від реалізації продукції ЧВД розраховується як:

(3.15)

де ВД – валова виручка від реалізації продукції

ПДВотр – сума ПДВ, отримана при продажу продукції;

ПДВ сплач – сума ПДВ, сплачена за той же період за куплену продукцію, матеріали та послуги;

ПДВекс_відш – сума ПДВ, яка підлягає експортному відшкодуванню з бюджету при експорті продукції;

АКЦзбір акцизний збір з реалізованої продукції;

2. Валовий прибуток від реалізації продукції ВПРреал розраховується як :

ВПРреал =ЧВД – СОБпрод (3.16)

де СОБпрод – собівартість продукції, яка розраховується як :

СОБпрод = МВИТРпрод+ЗАРПЛ+ПЕНС_Ф+ФОНД_СС+

+ПОДАТКИ_ЕП+АМОРТ+ВИТРреал+НАКЛвитр (3.17)

де МВИТРпрод – матеріальні витрати на виробництво продукції;

ЗАРПЛ – обсяг фонду заробітної плати, сплаченої найманим працівникам;

ПЕНСФ – обсяг зборів в Пенсійний фонд з фонда заробітної плати;

ФОНД_СС – обсяги зборів у 2 фонди соціального страхування з фонду заробітної плати (тимчасової непрацездатності, безробіття, нещасного випадку);

ПОДАТКИ_ЕП – сплачені підприємством податки та збори, які входять до собівартості продукції зверх єдиного податку:

1) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

2) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

3) місцевий податок з реклами;

4) місцеві збори

АМОРТ – відрахування в фонд амортизації основних засобів;

ВИТРреал – витрати на реалізацію продукції (реклама, транспортування та інше);

НАКЛвитр – накладні витрати – додаткові витрати, які відносяться до собівартості продукції;

3. Чистий прибуток підприємства зі всіх видів діяльності ЧИСТ_ПРИБ

розраховується як :

ЧИСТ_ПРИБ=ВПРреал +ДОХ нереал ВИТРнереал ЕДИНИЙ_ПОДАТОК(3.18)

де ДОХнереал – всі інші види доходів підприємства зверх реалізації продукції, які мають право бути віднесені до валових доходів;

ВИТРнереал – всі види витрат підприємства поверх собівартості, які мають право бути віднесені до валових витрат;

ЕДИНИЙ_ПОДАТОК=(ЧВД+ДОХнереал)*6%/100% (3.19)

6. Податкова нагрузка на валовий дохід в % розраховується як :

(3.20)

7. Податкова нагрузка на чистий прибуток в % розраховується як :

(3.21)

3.3 Порівняльний аналіз загального порядку оподаткування та впливу продовження існування фіксованого сільськогосподарського податку на ефективність роботи сільгоспвиробника (на прикладі ТОВ “УНІРЕМАГРО”)

Для виявлення ефективності застосування фіксованого сільгоспподатка для сільгоспвиробника проведемо модельний економетричний аналіз на ПЕОМ (програмне середовище “електронних” таблиць EXCEL2000) результатів фінансової діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО” в 2003 – 2005 рр. при застосуванні :

а) Вихідного варіанту № 1:

– сплати фіксованого сільгоспподатку незалежно від результатів діяльності (рентна плата з сільгоспугідь);

сплата всіх додаткових податків (за забруднення навколишнього середовища, зборів в пенсійносоціальні фонди) з валового операційного доходу (стаття інші витрати);

б) Варіант стандартного оподаткування № 2:

сплата податку на отриманий валовий прибуток за ставкою 25% в залежності від результатів діяльності;

сплата всіх податків та зборів (податок на землю, за забруднення навколишнього середовища, зборів в пенсійно-соціальні фонди) за рахунок валових витрат в собівартості;

в) Варіант сплати єдиного податку 6% +ПДВ (№ 3):

сплата єдиного податку на валовий дохід по ставці 6% в залежності від результатів діяльності;

сплата всіх додаткових податків та зборів (зборів в пенсійно-соціальні фонди за найманих працівників) за рахунок операційного доходу (стаття інші витрати);

В табл.3.2, 3.3 наведені результати моделювання фінансових результатів діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО” за модельними варіантами № 2 та № 3, варіант № 1 є фактичними результатами оподаткування ФСП.

Таблиця 3.2 Моделювання фінансових результатів ТОВ “УНІРЕМАГРО” при стандартній схемі сплаті податку на прибуток та сплаті податків на землю і зборів в пенсійносоціальні фонди (№ 2)

Таблиця 3.3 Моделювання фінансових результатів ТОВ “УНІРЕМАГРО” при схемі сплаті єдиного податку 6%+ПДВ та сплаті зборів в пенсійносоціальні фонди (№ 3)

На рис.3.1, 3.2 наведені результати порівняльного аналізу ефективності застосування для сільгоспвиробника варіанту оподаткування за фіксованим сільгоспподатком та за модельними варіантами № 2 та №3 (табл.3.2, 3.3).

Рис.3.1. Порівняльний аналіз податкового навантаження на чистий дохід та валовий дохід при схемах оподаткування ТОВ“УНІРЕМАГРО” за варіантами № 1 (фіксований СП +ПДВ), № 2 (стандартне оподаткування прибутку+ПДВ) та № 3 (єдиний податок 6%+ПДВ)

Як показує аналіз графіків рис.3.1, при моделюванні схеми стандартного оподаткування діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант №2) податкова нагрузка на валовий дохід становитиме (з врахуванням ПДВ): 8,4% 11,8%;

При моделюванні схеми єдиного податку 6%+ПДВ оподаткування діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант № 3) податкова нагрузка на валовий дохід становитиме (з врахуванням ПДВ):

6,6 % 7,8% (тобто на 1,8 – 4,0 % менше, ніж при стандартному оподаткуванні);

При фактично використовуємій схемі фіксованого сільськогосподарського податку при оподаткуванні діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант №1) податкова нагрузка на валовий дохід становить (з врахуванням ПДВ):

2,44 % 3,17% (тобто на 6,0 – 8,0% менше, ніж при стандартному оподаткуванні);

Рис.3.2 Порівняльний аналіз податкового навантаження на чистий прибуток при схемах оподаткування ТОВ “УНІРЕМАГРО” за варіантами № 1 (фіксований СП +ПДВ), № 2 (стандартне оподаткування прибутку +ПДВ) та № 3 (єдиний податок 6%+ПДВ)

Як показує аналіз графіків рис.3.2, при моделюванні схеми стандартного оподаткування діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант №2) податкова нагрузка на прибуток дохід становитиме (з врахуванням ПДВ) :

32,8% 28,1%;

При моделюванні схеми єдиного податку 6%+ПДВ оподаткування діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант № 3) податкова нагрузка на прибуток становитиме (з врахуванням ПДВ):

23,2 % 15,6% (тобто на 9,6 – 12,5 % менше, ніж при стандартному оподаткуванні);

При фактично використовуємій схемі фіксованого сільськогосподарського податку при оподаткуванні діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант №1) податкова нагрузка прибуток становить (з врахуванням ПДВ):

7,9 % 3,6% (тобто на 24,9 – 24,6% менше, ніж при стандартному оподаткуванні);

Тобто, можна констатувати, що одна четверта частка прибутку в ТОВ “УНІРЕМАГРО” реалізується за рахунок застосування спрощеної системи фіксованого сільськогосподарського податку та запезпечує стійку прибуткову та високорентабельну роботу сільськогосподарського підприємства.

Таким чином, продовження Верховною Радою України дії спрощеної форми оподаткування – Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” – з 2005 до 2009 року слід класифікувати як вагомий вклад в підтримку розвитку вітчизняних сільгоспвиробників та сільського господарства України.

ВИСНОВКИ

Предметом дослідження дипломної роботи була оцінка ефективності роботи сільгоспвиробників при переході на спрощене оподаткування сільгоспвиробників у вигляді інтегрального фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП). Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

плати (податку) за землю;

податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

комунального податку;

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов’язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Якщо ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь установлено ч. 1 ст. 6 Закону „Про плату за землю” у відсотках від їх грошової оцінки у розмірах:

– для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,1 %;

– для багаторічних насаджень – 0,03 %,

то ставки фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь установлено Законом „Про фіксований сільськогосподарський податок” у відсотках від їх грошової оцінки у розмірах:

– для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,15 %;

– для багаторічних насаджень – 0,09 %.

Таким чином ФСП, аналогічно земельному податку, має природу рентного податка з нормативної родючості сільськогосподарських угідь та поглинає в собі земельний податок, як одну дві третини від ФСП.

Проведений в дипломній роботі аналіз фінансового стану, ділової активності та податкового навантаження в сільськогосподарському підприємстві ТОВ “УНІРЕМАГРО”, що сплачує фіксований сільськогосподарський податок, за 2003 – 2005 роки показав, що його економічні параметри є наступними:

статутний капітал займає частку від 40,16 % у 2003 р. до 52,98 % у 2005 р. в структурі джерел (пасивів) та відіграє суттєву роль в діяльності підприємства;

більше половини основних джерел в пасивах займає власний капітал, тобто статутний +додатковий накопичений за роки роботи капітал, частка якого становить:

а) 78,76 % пасивів в 2003 році, і який на 97 % вкладений в необоротні

активи, що займають долю 77,78% в балансі активів;

б) 66,3 % пасивів в 2005 році, і який на 85% вкладений в необоротні

активи, що займають долю 54,6% в балансі активів;

у 2003 –2004 роках при загальному рості валюти балансу на +78,9 % (з 3,71 млн.грн. до 6,63 млн.грн.), власний капітал зріс на + 13,6 % (з 2,823 млн.грн. до 3,208 млн.грн.) за рахунок прибутку 2004 року в 0,38 млн.грн. та переведення всієї суми прибутку 2003 року в статутний та резервний капітали;

у 2004 –2005 при продовженні загального росту валюти балансу на +116,32 % (з 6,63 млн.грн. до 14,346 млн.грн.), власний капітал зріс на +198,1 % (з 3,2 млн.грн. до 9,56 млн.грн.) за рахунок збільшення статутного фонду з 1,67 млн.грн. до 7,6 млн.грн. та переведення капіталізованої частини прибутку 0,428 млн.грн. в резервні фонди власного капіталу;

у 2003 –2005 роках структурна частка довгострокових кредитів банків, які прирівнюються за стійкістю до власного капіталу становила 22,1% (2003), 21,1% (2004) та 11,6%(2005) від валюти балансу;

у 2003 –2005 роках структурна частка короткострокових кредитів банків, становила 0% (2003), 7,5% (2004) та 7,8%(2005) від валюти балансу, обсяги короткострокових кредитів у 2005 році досягли 1,1 млн.грн.;

у 2003 –2004 кредиторська заборгованість різко зросла з 2 тис.грн. (2003) до 1,5 млн.грн. (2004 рік), зайнявши частку в 22,74% від валюти баланса, але у 2005 році кредиторська заборгованість різко впала до 0,57 млн.грн., оскільки підприємство перейшло на видачу векселей при погашенні кредиторської заборгованості, яких було у 2005 році видано на суму 1,2 млн.грн., що становить частку в 8,4 % від валюти балансу;

У такий спосіб підприємство ТОВ “УНІРЕМАГРО” в 2003 – 2005 роках максимально впроваджує у своїй діяльності механізми фінансових важелів у вигляді довгострокових банківських позичкових коштів та комерційних позичок (видані векселі та кредиторська заборгованість).

Порівняльний аналіз динаміки змін агрегатів активу балансів ТОВ “УНІРЕМАГРО” у 2003 – 2005 роках дав наступні результати:

в 2004 році необоротні активи зросли на +55,1% відносно рівня 2003 року за рахунок росту основних фондів(з 2,88 млн.грн. до 4,48 млн.грн.), в 2005 році необоротні активи відносно рівня 2004 році додатково зросли на +81,93%(з 4,48 млн.грн. до 8,16 млн.грн);

рост основних фондів за рахунок придбання сільськогосподарської техніки дуже інтенсивний, при цьому знос за 2004 рік зріс на 73,4% відносно зносу 2003 року, а у 2005 році знос зріс ще на 40% відносно рівня 2004 року, одначе при цьому придбання(оновлення) основних засобів значно випереджало темпи росту зносу основних фондів;

в 2004 році частка необоротних фондів в валюті балансу активів зменшилась з 77,7 % (2003) до 67,6 % (2004) та додатково зменшилась до рівня 56,9% у 2005 році, тобто основні фонди займають більше половини активів балансу, що характерно для сільськогосподарських підприємств;

в 2004 році частка виробничих запасів в валюті балансу активів становила 0,75%, що дорівнює частці запасів у 2003 році, а у 2005 році частка виробничих запасів підвищилась до 1,42% від валюти балансу;

в 2004 році частка незавершеного виробництва в валюті балансу активів зменшилась до 7,3%, при рівні 15,1% у 2003 році, а у 2005 році частка незавершеного виробництва зменшилась до рівня 4,35% від валюти балансу;

в 2004 році частка готової продукції в валюті балансу активів зросла з 4,0%(2003 базовий період) до 5,41% при зростанні суми готової продукції на + 141,4% (з 0,149 млн.грн. до 0,359 млн.грн.), в 2005 році частка готової продукції в валюті балансу активів впала до 3,1%(при абсолютному рості з 0,359 млн.грн. до 0,442 млн.грн.);

в 2004 році ТОВ “УНІРЕМАГРО” активно почало впроваджувати реалізацію сільськогосподарської продукції бартерним обміном на промислові товари, які потім реалізовувало. Так у 2004 році частка товарів з нульової відмітки 2003 року піднялася до 15,1% від валюти балнсу (1,0 млн.грн.), а у 2005 році залишилася на рівня 14,7% від валюти балансу, при цьому обсяг товарів зріс до 2,1 млн.грн.;

в 2004 році частка дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зменшилась в валюті балансу активів з 1,0%(2003 базовий період) до 0,3%, в 2005 році частка дебіторської заборгованості за відпущену продукцію підвищилась до 14,8 %, та на фоні бартерного товарного обміну займає практично 50% обороту;

Таким чином, проведений аналіз активів валюти балансу свідчить, що зростання валюти балансу пропорційно зростанню основних необоротних фондів, а в структурі оборотних фондів реалізована 50%бартерна схема реалізації продукції та 50% грошова реалізація через дебіторську заборгованість.

Динаміка стану виконання нормативів ліквідності в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки характеризується :

виконанням нормативу загальної ліквідності (>1,0);

катастрофічним невиконанням нормативів строкової та моментальної ліквідності, що пов’язано з переходом на бартерну систему реалізації продукції з доплатами грошами, які тут же використовували на покриття кредиторської заборгованості та оплату векселів у 2004 році;

відновленням виконання нормативів строкової та моментальної ліквідності у 2005 році, що пов’язано з нарощуванням статутного та власного капіталу;

Динаміка стану виконання нормативів фінансової стійкості в дочірньому ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки характеризується :

зниженням запасу коефіцієнту фінансової незалежності у 2004 році до нижньої границі нормативу (>0,5) та відновленням показника в нормативному діапазоні у 2005 році;

виконанням нормативу фінансової стійкості ;

нестачею власних оборотних коштів у 2004 році, оскільки весь власний капітал є забезпеченням необоротних активів, та появою у 2005 році необхідного обсягу власних коштів;

Динаміка рентабельності активів та власного капіталу в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки характеризується зниженням всіх показників рентабельності у 2004 році на 20–60% відносно рівня 2003 року та підвищенням у 2005 році рівней рентабельності на 20 50% відносно рівня 2004 року.

При цьому досягнуті рівні рентабельності 2005 року становлять :

рентабельність активів по валовому прибутку – 21,1%;

рентабельність власного капіталу по валовому прибутку – 31,63%;

що на рівні альтернативної прибутковості капіталу по депозитним ставкам банків (12 –14 %) робить підприємство інвестиційно привабливим, хоча період окупності власного капіталу становить 4,6 років, а активів – 6,9 років, що привабливо тільки для довгострокових інвестицій. Підтвердженням інвестиційної привабливості підприємства є розширення у 2005 році статутного капіталу з 1,7 млн.грн. до 7,6 млн.грн. за рахунок іноземних інвестицій з США та Канади.

Характеристики фінансової стійкості по покриттю запасів в ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 –2005 роки свідчать про сталу нестачу власного капіталу та довгострокових банківських кредитів для покриття запасів, що загрожує кризовим фінансовим станом при сбоях в реалізації продукції. У 2005 році після різкого росту статутного фонду за рахунок іноземних інвестицій ситуація значно покращилась відносно рівня 2004 року, але оптимізація запасів залишається однією з задач підвищення стійкості роботи підприємства.

Сумарне процентне навантаження податків в собівартості на чистий прибуток при зростанні прибутку зменшилось з 4,7% у 2003 році до 4,12% у 2004 році та до 2,84% у 2005 році.

Процентне навантаження фіксованого сільгоспподатку в собівартості на чистий прибуток зменшилось з рівня 0,97 1,47% (20032004 роки) до рівня 0,36% від чистого прибутку (2005 рік).

Проведений аналіз податкової вагомості ФСП показав, що станом на 01.01.2006 року в Дніпропетровській області зареєстровано 3021 сільськогосподарський суб’єкт підприємницької діяльності, який використовує спрощену систему оподаткування – фіксований сільськогосподарський податок (або 5,14 % від загальної чисельності СГДюросіб в області).

Нарахована сума ФСП за 2005 рік становить по області 9 025,13 тис.грн., загальна фактично зібрана у місцеві бюджети сума ФСП у Дніпропетровській області за 2005 рік склала – 8 781,13 тис.грн., що при загальній сумі надходжень до місцевого бюджету 776 627,02 тис.грн. становить структурну долю 1,13%. Надходження ФСП до ДПІ у м.Дніпродзержинську становили 3,44 тис.грн., а надходження ФСП до МДПІ у Криничанському районі, де діє сільськогосподарська дільниця (смт. Адамівна) досліджуємого ТОВ “УНІРЕМАГРО”, становить 546,93 тис.грн..

Структурна доля ФСП в місцевих бюджетах Дніпропетровської області на 2005 рік склала 0,435% , а доля ФСП у зведеному бюджеті Дніпропетровської області зовсім незначна та склала 0,147%.

З погляду податкової адміністрації витрати на окреме адміністрування такої незначної суми фіксованого сільськогосподарського податку з врахуванням “тонкощів” контролю та перевірок є недоцільним, тому в проекті Податкового Кодексу та в Законі України “Про фіксований сільськогосподарський податок” експеримент спрощення закінчувався у 2005 році.

В проектній частині дипломної роботи для виявлення ефективності сплати фіксованого сільгоспподатка для сільгоспвиробника проведений модельний економетричний аналіз на ПЕОМ (програмне середовище “електронних” таблиць EXCEL2000) результатів фінансової діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО” в 2003 – 2005 р.р. при застосуванні :

а) Вихідного варіанту № 1:

– сплати фіксованого сільгоспподатку незалежно від результатів

діяльності (рентна плата з сільгоспугідь);

сплата всіх додаткових податків (за забруднення навколишнього

середовища, зборів в пенсійно-соціальні фонди) з валового операційного доходу (стаття інші витрати);

б) Варіант стандартного оподаткування № 2 :

сплата податку на отриманий валовий прибуток за ставкою 25% в залежності від результатів діяльності;

сплата всіх податків та зборів (податок на землю, за забруднення навколишнього середовища, зборів в пенсійно-соціальні фонди) за рахунок валових витрат в собівартості;

в) Варіант сплати єдиного податку 6% +ПДВ (№ 3) :

сплата єдиного податку на валовий дохід по ставці 6% в залежності від результатів діяльності;

сплата всіх додаткових податків та зборів (зборів в пенсійно-соціальні фонди за найманих працівників) за рахунок операційного доходу (стаття інші витрати);

Аналіз результатів моделювання показав, що при схемі стандартного

оподаткування діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант №2) податкова нагрузка в % від прибутку становитиме (з врахуванням ПДВ) :

32,8% 28,1%;

При моделюванні схеми єдиного податку 6%+ПДВ оподаткування діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант № 3) податкова нагрузка в % від прибутку становитиме (з врахуванням ПДВ):

23,2 % 15,6% (тобто на 9,6 – 12,5 % менше, ніж при стандартному оподаткуванні);

При фактично використовуємій схемі фіксованого сільськогосподарського податку при оподаткуванні діяльності ТОВ “УНІРЕМАГРО”(варіант №1) податкова нагрузка в % від прибутку становить (з врахуванням ПДВ):

7,9 % 3,6% (тобто на 24,9 – 24,6% менше, ніж при стандартному оподаткуванні);

Тобто, можна констатувати, що одна четверта частка прибутку в ТОВ “УНІРЕМАГРО” реалізується за рахунок застосування спрощеної системи фіксованого сільськогосподарського податку та забезпечує стійку прибуткову та високорентабельну роботу сільськогосподарського підприємства.

Таким чином, продовження Верховною Радою України дії спрощеної форми оподаткування – Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” – з 2005 до 2009 року слід класифікувати як вагомий вклад в підтримку розвитку вітчизняних сільгоспвиробників та сільського господарства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ N 2542III від 21 червня 2001 року // (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2005 року N 1801IV)

2. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ N 436IV від 16 січня 2004 року

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073Х від 7 грудня 1984 року //Із змінами і доповненнями станом на 24 червня 2005 року N 1876IV

4. КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ N 2341III від 5 квітня 2001 року //Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України на 15 травня 2004 року N 744IV, ОВУ, 2004 р., N 23, ст. 1016

5. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ N 2768III від 25 жовтня 2001 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом змін від 14 грудня 2005 року N 2229IV, ОВУ, 2005 р., N 1, ст. 2

6. Закон України “Про систему оподаткування в Україні” N 1251XII від 25.06.1991 // із змінами станом на 5 червня 2004 року N 906IV

7. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” N 283/97ВР від 22 травня 1997 року // станом змін від 20 січня 2005 року N 2377IV

8. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ N 168/97ВР від 3 квітня 1997 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 23 грудня 2005 року N 2287IV)

9. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про господарські товариства» N 1576XII від 19 вересня 1991 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 19 лютого 2005 року N 1519IV

10. Закон України “Про оренду землі” N 161XIV від 6 жовтня 1998 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23

грудня 2005 року N 2285IV

11. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про фіксований сільськогосподарський податок” N 320XIV від 17 грудня 1998 року //Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України станом від 23 грудня 2005 року N 2287IV

12. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про Державний бюджет України на 2006 рік” N 2285IV від 23 грудня 2005 року // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України станом від

13. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N 2181III від 21 грудня 2000 року //Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 24 червня 2005 року N 1868IV

14. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» N 1344IV від 27 листопада 2004 року //Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України станом від 17 червня 2005 року N 1801IV

14.УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України” // станом змін від 18 червня 2004 року N 533/2004

15. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ „ Про організаційну структуру органів державної податкової служби „// Н А К А З від 25 грудня 2005 року № 722

16. ІНСТРУКЦІЯ про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів //(у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3.09.2001 N 342)

17. Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби // Наказ Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України станом на 11 квітня 2004 року N 174)

18. ІНСТРУКЦІЯ про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів //(у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3.09.2001 N 342)

19. Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби // Наказ Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адмі ністрації України станом на 11 квітня 2004 року N 174)

20. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України // Постанова правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2004 року N 211 ( Із змінами і доповненнями, внесеними постановами правління Пенсійного фонду України від 31 січня 2005 року N 31)

21. Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та заповнення форми розрахунку // Наказ Державної податкової адміністрації України від 26 березня 2005 року N 170

22. Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку // КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

від 23 квітня 1999 р. N 658 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом від 20 листопада 2004 року N 1789)

23. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

24. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

25. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 » Звіт про фінансові результати”, Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

26. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розподілу платників податків за категоріями уваги та їх супроводження органами державної податкової служби // Наказ ДПА України від 23 лютого 2005 року № 78

27. Про затвердження форми податкової декларації по ПДВ та Порядку її

заповнення і подання //Наказ Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 /Із змінами і доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 30.09.2004 № 466

28. Про затвердження Методичних рекомендацій по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства // МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НАКАЗ від 29 грудня 2003 року N 419

29. Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання // Наказ Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2004 року N 143 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 10 грудня 2004 року N 593)

30. Автоматизована інформаційна система «ОБЛІК податків і платежів». ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС СИСТЕМИ // ДПА України, 1999 –2004

31. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги. Днепропетровск, “Пороги”, 1998.

32. Економіка підприємства: Навч.метод. посібник для самост. вивч. дисц./ І .О.Швиданенко, С.Ф.Покропивний, С.М.Клименко та ін. К.: КНЕУ, 2000 248с

33. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного Вид 2ге, перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2000. 528с.

34. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики: Учебное пособие. – Москва: Финансы и статистика, 2000.

35. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посібник. К.: МАУП,2000

36. Клебанова Т.С., Дубровина Н.А. и др. Эконометрия на персональном компьютере. Учебное пособие. – Харьков: ИЗД ХГЭУ, 2002. – 208с.

37. Кремер Н.Ш., Путко Б.А. Эконометрика: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002. – 311 с.

38. Ковалев В.В. Финансовый анализ, Москва, “Финансы и статистика”, 1995

39. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. М.: ИКЦ «Дис», 1997.

40. Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. — Ірпінь: Акад. ДПС України,2001.—355 с.

41. Михасюк І., Залога З., Мельник А., Крупка М. Державне регулювання економіки, Київ, “ЕльгаН”, 2000.

42. Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту) // «Вісник податкової служби України», серпень 2000 р., № 30, с. 31.

43. Подання Президента України до Верховної Ради – 2005 “Про внутрішнє та зовнішнє положення України в 2004 році”(статистичні таблиці) // інформаційна система “ЛІГАЗАКОН”

44. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика : Підручник для студентів економічних спеціальностей ВНЗ – Київ : “Таксон”, 1996 – 238 с.

45. Римма Грачова Як нам облаштувати податкову систему // газета «Дзеркало Тижня», 19 січня 2005

46. Савченко Л. А., Цимбалюк А. В., Капіца В. А. та ін. Фінансовоправовий механізм формування дохідної частини бюджетів: Курс лекцій / Держ.

подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. — Ірпінь: Акад. ДПС України, 2003. — 356 с.

47.Савицкая Г.А. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Минск: Нов. знание, 2000. 688 с.

48.Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. К.: Издательский дом «Максимум», 2001. 600 с.

49. Статистика підприємництва: навч.посібник / під ред. П.Г.Вашківа – К.: “Слобожанщина”, 1999 – 600 с.

50. Федонін О.С., Репіна І.М., Олексик О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.посібник. К.:КНЕУ,2004.316 с.

51. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов/ под.ред. Г.Поляка. – Москва, “Финансы”,1997

52. Фінанси підприємств.Підручник /За ред.А.М.Поддєрьогіна – К.:КНЕУ,2000

53. Чефранов О. Фіксований сільгоспподаток (частина 1) // “Бухгалтерський тиждень», 22 грудня 2004 р., № 51 (103), с. 41

54. Чефранов О. Фіксований сільгоспподаток (частина 2) // «Бухгалтерський тиждень», 5 січня 2005 р., № 1 (105), с. 37

55. Чефранов О. Перерахунок фіксованого сільгоспподатку за новою формою // «Бухгалтерський тиждень», 26 квітня 2005 р., № 17 (121), с. 12

55. Циганок Ю. Земельний податок2005: нараховуємо, звітуємо та сплачуємо // «Бухгалтерський тиждень», 5 січня 2005 р., № 1 (105), с. 12

56. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.А.Швандера. 3є изд., перераб. и доп. М.: ЮНИТИДАНА, 2001. – 718 с.

57. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я.Горфинкеля. 3є изд., переб. и доп. М.: ЮНИТИДАНА, 2002. 718 с

58. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И.Волкова. – М. ИНФРАМ, 2002.601 с.

59. Экономика и статистика фирм: Учебник/ В.Е.Адамов, С.Д.Ильенкова. 3е изд., перераб. и доп. М.: Финансы и статистика, 2000. 288 с.

60. WWW.LIGAZAKON.COM.UA – Законодавчо-довідкова система Верховної ради України, 2006

ДОДАТКИ

Додаток А

Декларація про податок на прибуток несільськогосподарського підрозділу ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2005 рік

* пільгові ставки зазначаються платниками самостійно

** у разі позитивного значення

*** не заповнюється при заповненні рядка 18 декларації.

Таблиця 1. Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів

Таблиця 2. Розрахунок амортизаційних відрахувань

Додаток Б

Декларація про податок на додану вартість ТОВ “УНІРЕМ АГРО” 2005 року

Додаток В

Таблиця В.1 Баланси сільгосп-підприємства ТОВ «УНІРЕМАГРО» за 2003 – 2005 роки

Таблиця В.2 Звіти про фінансові результати сільгосппідприємства ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 – 2005 роки

Таблиця В.3 “Горизонтально-вертикальний” розрізи динаміки балансів ТОВ “УНІРЕМАГРО” у 2003 –2004 роках

Таблиця В.4 “Горизонтально-вертикальний” розрізи динаміки балансів ТОВ “УНІРЕМАГРО” у 2003 –2004 роках

Таблиця В.5 “Горизонтальновертикальний” розрізи звітів про фінансові результати ТОВ “УНІРЕМАГРО” у 2003 –2004 роках

Таблиця В.6 “Горизонтально-вертикальний” розрізи звітів про фінансові результати ТОВ “УНІРЕМАГРО” у 2004 –2005 роках

Додаток Г

Таблиця Г.1 Види податкових платежів та сплачені суми податків ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2003 рік

Таблиця Г.2 Види податкових платежів та сплачені суми податків ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2004 рік

Таблиця Г.3 Види податкових платежів та сплачені суми податків ТОВ “УНІРЕМАГРО” за 2005 рік

Таблиця Г.4 Динаміка щомісячної сплати фіксованого СГподатку ТОВ “УНІРЕМАГРО” у 2001 –2005 роках

Додаток Д

Таблиця Д.1

Таблиця Д.2

Таблиця Д.3

Таблиця Д.4

1. Лизинговый кредит

Кредит является одной из сложнейших экономических категорий. Предпосылкой его исторического генезиса послужило имущественное расслоение общества в период разложения первобытного строя. Однако возникновение условий, придавших кредиту характер объективной необходимости, обусловлено становлением и развитием товарно-денежных отношений.

Лизинговый кредит – это отношения между юридически самостоятельными лицами по поводу передачи в аренду средств труда, а также финансирования, приобретения движимого и недвижимого имущества на определенный срок. Лизинг представляет собой форму имущественного (товарного) кредита. Объектом лизинга может выступать любое движимое (машины, оборудование, транспортные средства, вычислительная и другая техника) и недвижимое (здания, сооружения) имущество, относящееся к основным фондам и являющееся предметом купли-продажи.

В экономически развитых странах лизинг давно стал неотъемлемой частью инвестиционного процесса. На его долю там приходится от 10 до 30% общего объема инвестиций в основной фонд. Зарубежный опыт подтвердил высокую эффективность лизинга как финансового инструмента технического переоснащения предприятий. Он особенно целесообразен в отраслях с быстро меняющейся технологией.

Условием возникновения кредита является наличие владельцев товаров, которые противостоят друг другу как собственники своих товаров, юридически самостоятельные лица, готовые вступить в экономические отношения: продать товары, в том числе в кредит, сдать их в аренду.

Согласно Положению о лизинге на территории Республики Беларусь субъектами лизинговых отношений являются лизингодатель, лизингополучатель, также может быть продавец (поставщик) лизингового имущества и кредитор.

Лизингодатель – это юридическое лицо, передающее в аренду специально приобретенный для этой цели (за счет собственных или заемных средств) объект лизинга. На рынке лизинговых услуг Республики Беларусь четко обозначились три типа лизингодателей:

независимые лизинговые кампании, учрежденные юридическими и физическими лицами;

лизинговые компании, созданные крупными производителями машин и оборудования (в этом случае лизинг является также дополнительным каналом сбыта продукции);

коммерческие банки (либо учреждают свои лизинговые компании, либо занимаются лизинговыми операциями самостоятельно, создав в своих структурах лизинговые службы).

Лизингополучатель – субъект хозяйствования, получающий объект лизинга во временное пользование по договору лизинга. Лизингополучателем может быть юридическое лицо любой формы собственности.

Продавец (поставщик) лизингового имущества – это субъект хозяйствования, продающий имущество, являющееся объектом сделки. В качестве продавца может выступать изготовитель имущества, торговая или снабженческо-сбытовая организация.

Кредитор – банки, которые косвенно участвуют в лизинговых отношениях, т.е. они предоставляют ресурсы лизинговым компаниям, участвуют в их капитале или выступают гарантами лизинговых сделок.

Различают следующие виды лизинга:

I В зависимости от сроков эксплуатации и периода амортизации имущества:

— оперативный лизинг – это передача имущества в аренду на срок значительно меньший, чем нормативный срок его службы; делится на краткосрочный оперативный лизинг (от нескольких дней до года), среднесрочный (от года до 5-10 лет);

— финансовый лизинг (его называют также лизингом с полной окупаемостью) – это передача имущества во временное пользование на длительный срок, близкий к периоду его эксплуатации, и амортизацию всей или большей части стоимости передаваемого имущества. Например, в Республике Беларусь – на срок не менее года, в течение которого лизингодателю возмещается не менее 75% стоимости имущества. Объекты сделок при финансовом лизинге отличаются, как правило, высокой стоимостью.

При финансовой аренде арендуемые активы приобретаются арендодателем по просьбе арендатора, причем последний принимает на себя практически все обязанности собственника.

II В зависимости от способа приобретения имущества:

— прямой лизинг – лизингодатель приобретает у производителя в собственность имущество для сдачи его пользователю в аренду, это может быть аренда с привлечением третьей стороны;

— лизинг производителя – лизингодатель финансирует производителя, который выполняет две функции – продавца объекта лизинга и лизингополучателя с правом сублизинга;

— возвратный лизинг – заключается в продаже предприятием части его собственного имущества лизинговой компании с одновременным подписанием контракта об его аренде; такая сделка дает возможность предприятию получить денежные средства за счет продажи средств производства, не прекращая их эксплуатации (высвобождаемые денежные средства можно использовать для новых капиталовложений); выгодность такой операции будет зависеть от того, насколько доходы от новых инвестиций превысят суммы арендных платежей.

III В зависимости от отношения к лизинговому имуществу:

— чистый лизинг – когда дополнительные расходы по техническому обслуживанию объекта лизинга берет на себя пользователь;

— полный лизинг – когда техническое обслуживание объекта лизинга производит лизингодатель.

IV В зависимости от типа финансирования:

— срочный лизинг – предполагает одноразовое финансирование лизинговой сделки;

— возобновляемый (револьверный) — предполагает вторичное финансирование лизинговой сделки.

V В зависимости от территории деятельности:

— внутренний лизинг – финансовая сделка, при которой субъекты лизинга находятся на территории одного государства;

— международный лизинг – договор аренды на международные ценности, имущество между субъектами лизинга, находящимися в разных странах:

— экспортный лизинг – лизингодатель и поставщик находятся в одной стране, а лизингополучатель – в другой;

— импортный лизинг – лизингодатель и лизингополучатель находятся в одной стране, а поставщик – за рубежом;

— транзитный лизинг – все участники сделки находятся в разных странах.

Отношения по поводу лизинга между субъектами определяются лизинговым договором. В нем предусматривается: наличие собственника на объект лизинга в лице лизингодателя и предел прав лизингополучателя на объект лизинга; срок лизинга; обязательства по осуществлению выплат лизингодателю лизингового платежа; периодичность этого платежа; возможные варианты владения имуществом по окончании срока лизинга; ответственность пользователя за невыполнение или ненадлежащее выполнение обязательств, в том числе за причинение вреда объекту лизинга; переуступка прав с учетом интересов лизингодателя и другие условия.

Срок аренды зависит от объекта лизинга, периода амортизации, первоначальной стоимости. За пользование объектом лизинга лизингодатель взыскивает с пользователя лизинговые платежи, размер которых определяется договором. Расчет общей суммы лизинговых платежей осуществляется по формуле:

ЛП = АО+ПК+КВ+ДУ+НДС, где

ЛП – общая сумма лизинговых платежей, руб.;

АО – величина возмещения стоимости износа имущества (амортизационных отчислений) за период действия договора лизинга, руб.;

ПК – плата лизингодателя за кредитные ресурсы, использованные для приобретения имущества, руб.;

КВ – комиссионной вознаграждение (маржа) лизинговой компании, руб.;

ДУ – плата за дополнительные услуги лизингодателя, руб.;

НДС – налог на добавленную стоимость, уплачиваемый за услуги лизинга, руб.

Лизингополучатель может осуществлять платежи один раз в месяц, квартал или полугодие. В соглашении предусматриваются разные способы платежей: пропорциональные (равными долями), прогрессивные (возрастающие), регрессивные (уменьшающиеся). В зависимости от условий договора лизинговый кредит может быть погашен путем: возврата к кредитору стоимости в той же натурально-вещественной форме; выплаты арендных платежей в размерах, обеспечивающих в конечном счете появление у заемщика возможности купить арендованные материальные ценности по их остаточной стоимости; заключения нового лизингового соглашения, но обычно на меньший срок и по льготной ставке.

При заключении лизингового договора лизингодатель вправе потребовать от лизингополучателя обеспечения исполнения обязательств (залог, страхование, поручительство, гарантия). При финансировании лизинговых операций существует ряд рисков: кредитоспособность лизингополучателя; кредитоспособность производителя; изменение ставок процента, налогов; некачественное использование объекта, его порча, случайная гибель, утрата; необоснованная передача объекта третьему лицу и др. С учетом степени и характера риска в договоре оговорено, какие риски возлагаются на лизингополучателя и какие на лизингодателя и определяются их меры ответственности. Лизинговый контракт может быть досрочно расторгнут, например, по причине неуплаты арендного платежа, плохого состояния техники и др. Лизинг целесообразен только в том случае, если он в равной степени выгодна как лизингодателю, так и лизингополучателю. Это обстоятельство требует тщательной разработки условий лизинга применительно к каждому конкретному случаю.

Цель лизинга – содействие развитию научно-технического прогресса, расширению возможностей укрепления и развития материально-технической базы предприятий, их технического перевооружения, развертыванию кооперации между отечественными и зарубежными предприятиями. Лизинг не вытесняет традиционные формы финансирования и кредитования основных фондов, а является их дополнением.

Лизинг способствует ускорению реализации продукции производителя, доведения ее до потребителя. Для лизингодателя лизинговые операции служат источником доходов в виде лизингового платежа, сумм, полученных от продажи лизингополучателю объекта лизинга и различного рода комиссионных вознаграждений за услуги.

Для лизингополучателя лизинг обеспечивает следующие преимущества по сравнению с обычными формами финансирования и кредитования:

— предоставляет возможность использовать в производстве современное оборудование и технологии без отвлечения значительных финансовых ресурсов;

— сохраняет (поддерживает) ликвидность баланса (приобретение машин, оборудования и иного имущества за счет банковского кредита ведет к росту обязательств арендатора);

— дает возможность заключать договоры лизинга и при финансовых неурядицах (т.к. размер платы за аренду относительно невелик по отношению к сумме всей лизинговой сделки, обеспечивается финансирование с меньшими затратами);

— после окончания срока договора лизингополучатель может приобрести арендуемое оборудование по остаточной стоимости;

— включение лизинговых платежей в состав себестоимости производимой продукции уменьшает налогооблагаемую базу;

— возможность применения ускоренной амортизации расширяет обновление основных фондов и также уменьшает размер налогооблагаемой прибыли;

— удобство и гибкость финансировании (возможно составление наиболее удобного графика лизинговых платежей, учитывающего характер использования предмета лизинга (необходимость монтажа оборудования, сезонность производства), финансовое состояние арендатора и т.д.).

Использование лизинга особенно целесообразно для вновь создаваемых предприятий малого и среднего бизнеса, становления индивидуальных предпринимателей, не имеющих достаточного капитала и испытывающих затруднения в получении банковского кредита (из-за отсутствия ликвидного залога, кредитной истории и др.).

Лизинг может принести ощутимую пользу не только отдельным предприятиям, но и всей национальной экономике. В частности, он способствует:

ускорению обновления основных производственных фондов и более быстрому выходу предприятий из кризисной ситуации;

созданию новых рабочих мест, увеличению выпуска продукции и повышению ее конкурентоспособности;

развитию наиболее эффективных производств;

аккумуляции финансовых ресурсов частного капитала и приданию им инвестиционно-инновационной направленности;

в значительной степени снятию с государства нагрузки по финансированию тех или иных отраслей экономики;

ускорению процесса разгосударствления и приватизации;

притоку в страну иностранных инвестиций путем аренды зарубежных машин и оборудования (при этом использование импортного лизинга не увеличивает внешнюю задолженность республики);

повышению эффективности инвестиций.

Одной из разновидностей лизинга является селенг. Его функции регламентируются Объединением европейских лизинговых обществ со штабной квартирой в Брюсселе. Селенг – это двусторонний процесс. Он представляет собой специфическую форму обязательства, регламентируемого договором имущественного найма и состоящего в передаче собственником своих прав по пользованию и распоряжению его имуществом селенг-компании за определенную плату. При этом собственник остается владельцем переданного имущества и может по первому требованию возвратить его. Селенг–компания привлекает и свободно использует по своему усмотрению имущество и отдельные имущественные права граждан и хозяйствующих субъектов. В качестве имущества могут выступать различные объекты права собственности: деньги, ценные бумаги, земельные участки, предприятия, здания, оборудование и т.п.

Практика показывает, что использование селенга целесообразно при глубоком кризисе системы хозяйствования. Селенг является инструментом финансирования различных сфер предпринимательства в условиях риска. Его преимущества проявляются в том, что селенг оказывает финансовую помощь нуждающимся хозяйствующим субъектам.

2 Методы стабилизации денежного оборота

Денежный оборот, опосредуя сложные экономические связи, может, как облегчить обмен, так и существенно ухудшить условия производства, распределения и потребления общественного продукта. Эффективно организованный денежный оборот обеспечивает расширенное воспроизводство при минимизации общественных (социальных) потерь. Для этого он должен стать стабильным, т.е. обеспечить относительную устойчивость покупательной способности денежной единицы, выражающуюся в постоянстве того количества товаров, услуг (при сохранении их качества), которые можно приобрести за одно и то же количество денег в различные периоды времени. Напротив, нарушение устойчивости денежного оборота, особенно на длительных временных интервалах, влечет невозможность полноценного выполнения деньгами своих функций и, следовательно, реализации их роли в общественном воспроизводстве. Поэтому обеспечение устойчивости денежного оборота – одна из важнейших целей в системе целевых ориентиров денежно-кредитной политики.

Опыт показывает, что рынки (в том числе и денежный) в той или иной степени несовершенны. Можно выделить несколько причин самоподдерживающего неравновесия рыночного механизма:

все экономические агенты в реальной жизни одновременно не обладают полной и абсолютно точной информацией о динамике конъюнктуры рынков, так как не могут получать эту информацию мгновенно;

на практике всегда существует так называемые «издержки оппортунистического поведения», т.е. затраты на получение той или иной достоверной информации;

в реальной жизни нет совершенной конкуренции (абсолютно свободного рынка), что ограничивает гибкость цен, заработной платы и процентных ставок.

В случае если в каждый данный момент сделки осуществляются по неравновесным ценам, то нет смысла говорить и о совершенной информации (т.е. агенты принимают свои решения исходя из асимметричной информации, тем самым усиливая отклонения реальных процессов от состояния равновесия). В связи с этим можно предположить, что достижение некоего «абсолютного равновесия» может быть только случайным и не может являться устойчивым результатом действия рыночных сил.

Данные обстоятельства обуславливают необходимость регулирования денежного оборота со стороны государства. Причем значимость этого процесса существенно возрастает в условиях высокоиндустриальной экономики.

В зависимости от тех или иных классификационных признаков методы регулирования денежного оборота могут разделяться на различные группы. Например, от учета экономических интересов субъектов денежного оборота выделяют административные (прямые) и экономические (косвенные) методы. В зависимости от объема воздействия на денежный рынок выделяют общие и селективные методы (инструменты) регулирования денежного оборота. Характер используемых методов также можно выделить в качестве классификационного признака. Так, направленность методов на противодействие инфляции относят к антиинфляционной политике. В то же время государственная политика в сфере денежного оборота может и приспосабливаться к инфляции. В этом случае будут применяться меры корректирующего характера, направленные на временную «компенсацию» последствий инфляции (например, индексация доходов населения). Однако в любом случае основной целью регулирования государством денежного оборота будет являться ослабление негативных социально-экономических последствий инфляций.

Основными в системе методов регулирования денежного оборота являются методы антиинфляционной направленности, выбор которых будет зависеть от природы инфляции, ее основных факторов, а также от главенствующей концепции антиинфляционной политики. В зависимости от того, как в той или иной стране оценивается природа инфляции (монетарная, немонетарная или их сочетание), ее ведущие факторы, государство определяет ту или иную стратегию антиинфляционного регулирования. В отличие от сущности инфляции, т.е. причин, ее определяющих (как объективно существующих явлений), выбор мер антиинфляционной политики со стороны государства зависит от субъективных факторов, господствующей в данный момент в стране теории денежного обращения (монетаризм, теория многофакторной инфляции, неокейнсианство и др.).

Совпадение субъективных оценок и объективных явлений в конечном итоге будет определять эффективность антиинфляционной стратегии.

Так, в развитых странах основная ответственность за проведение эффективной антиинфляционной политики, как правило, возлагается на центральный банк как ведущий орган денежно-кредитного регулирования. В этом случае, осуществляя антиинфляционное регулирование денежного оборота, центральные банки могут использовать методы и инструменты денежно-кредитной политики, осуществлять денежные реформы. К мероприятиям в сфере организации денежного обращения могут добавляться меры бюджетно-налогового регулирования, мероприятия в сфере ценообразования, формирования конечных доходов населения и другие регулирующие финансово-кредитные рычаги.

Однако в условия переходной экономики это зачастую может решить только часть задачи. Регулирование инфляции, вызванной факторами неденежного характера, требует дополнительных радикальных мер в сфере, например, структурной политики, инвестиционного регулирования и др. Более того, опыт постсоциалистических стран в последние годы убедительно показывает, что устойчивое достижение целевого ориентира по инфляции возможно только путем реализации комплекса согласованных мер в области денежно-кредитной, бюджетно-налоговой, тарифной и структурной политики государства.

В современной мировой практике разработки и реализации антиинфляционной политики накоплен большой опыт использования различных методов регулирования инфляционных процессов.

Методы и инструменты антиинфляционной денежно-кредитной политики. В соответствии с традиционными подходами (монетаризм) регулирование денежного оборота должно носить рестрикционный («сдерживающий») характер, т.е. быть направлено на сокращение спроса на деньги методами денежно-кредитного регулирования. В результате государство (в лице центрального банка) ужесточает контроль за приростом денежной массы в обращении, снижает темпы эмиссии, повышает альтернативную стоимость денег (процентные ставки). В этом случае эффективность антиинфляционных мероприятий в долгосрочной перспективе будет зависеть от структуры инфляционного процесса (т.е. соотношения монетарной и немонетарной ее природы). В том случае, если денежные факторы являются определяющими в активизации инфляционного процесса, то меры рестрикционного характера в области денежно-кредитного регулирования будут иметь успех. Если же определяющими в инфляционном процессе являются немонетарные факторы, то необходим комплекс мероприятий как в денежной, так и в неденежной сферах экономики, поскольку меры, сдерживающие денежное предложение, могут лишь усугубить ситуацию, лишая экономику необходимых денежных ресурсов.

Для осуществления конкретной денежно-кредитной политики используются следующие инструменты:

банковская эмиссия (эмиссионная политика) – инструмент прямого действия на изменение денежного оборота и денежной массы;

рефинансирование (учетная политика) – центральный банк объявляет ставку рефинансирования, которая означает, под какой годовой процент он готов кредитовать коммерческие банки при недостатке собственных кредитных ресурсов у последних. Ставка рефинансирования должна быть выше темпов инфляции. При излишней денежной массе в экономике центральный банк должен повышать ставку рефинансирования, делая тем самым свои кредиты, а следовательно, и кредиты коммерческих банков более дорогими. Ставка рефинансирования должна снижаться по мере того, как уменьшаются темпы инфляции;

норма резервных требований (политика минимальных резервов) – состоит в установлении центральным банком резервных требований к коммерческим банкам. Изменяя норму обязательных резервов, центральный банк может регулировать условия предоставления кредитов экономике и объемы кредитных вложений;

операции на открытом рынке (политика открытого рынка) – заключается в покупке и продаже центральным банком ценных бумаг от своего имени на денежно-финансовом рынке;

валютная интервенция (валютная политика).

Антиинфляционная политика в бюджетно-налоговой сфере. Система мероприятий здесь также определяется структурой инфляционного процесса. В случае активизации инфляции «спроса» инфляционные меры предполагают сокращение дефицита бюджета, сокращение государственных расходов, увеличение налогообложения доходов экономических субъектов и прочие мероприятия, предполагающие рестриктивное воздействие на уровень доходов и инвестиций в экономике. В свою очередь ведущая роль неденежных факторов инфляции может требовать мер противоположной направленности, например увеличения инвестиционных расходов государства на цели реструктуризации производства, налоговых льгот для предприятий, реализующих активную инновационную политику, направленности бюджетно0налогового регулирования на стимулирование конкуренции в экономике (развитие малого бизнеса и др.).

Антиинфляционная направленность валютного регулирования. Антиинфляционные меры в этом случае направлены на поддержание относительной стабильности обменного курса национальной денежной единицы. Это в свою очередь снижает девальвационные и соответственно инфляционные ожидания экономических субъектов (т.е. является мощным фактором противодействия инфляции). Однако длительное проведение данной политики при условии достаточно жесткой фиксации курса может привести и к негативным экономическим последствиям. В этом случае валютный курс не обладает необходимой степенью гибкости для корректировки платежного баланса, что может необоснованно увеличить денежное предложение. Обратная ситуация сложится в стране, испытывающей относительный недостаток валютных поступлений. В этом случае государство (центральный банк) в рамках политики поддержания стабильного курса вынуждено ограничивать спрос на валюту мерами рестрикционной денежно-кредитной политики (рост процентных ставок, снижение денежного предложения и др.). В конечном итоге это снизит темпы экономического роста, т.е. потери от подобной политики могут превысить выгоды.

Антиинфляционная политика в сфере ценообразования (административное сдерживание роста цен). Она может быть в достаточной степени эффективна только в краткосрочном периоде (при условии ее сочетания с другими методами антиинфляционного регулирования). В противном случае административное ценообразование, если оно используется как единственное средство антиинфляционного регулирования, чревато переходом открытой инфляции в ее скрытую форму (дефицит товаров).

Антиинфляционная направленность политики доходов. В классическом варианте она предполагает сдерживание доходов населения («замораживание» заработной платы и др.) с целью ограничения его платежеспособного спроса. В условиях развитых стран, где заработная плата составляет не менее 60% себестоимости товаров, ее рост может спровоцировать так называемую «инфляцию издержек» (классическая спираль: зарплата – издержки – цены).

Однако если на коротком отрезке времени положительные результаты этой политики могут превысить ее негативные последствия, то в долгосрочном периоде проведение рестрикционных мероприятий в сфере доходов населения встречает достаточно сильное сопротивление как профсоюзов, так и работников в целом. В этом случае чаще всего используется политика одновременного ограничения роста заработной платы (не выше достигнутых темпов производительности труда) при одновременном «замораживании» цен.

Хотя политика доходов и противодействует неконтролируемой инфляции, но она все же не устраняет ее коренных причин (более того, может существенно затормозить экономический рост).

Структурная и инвестиционная политика государства, а также конкурентное стимулирование производства, являясь составляющими общеэкономической политики государства, способствуют нейтрализации инфляции, обусловленной неденежными факторами. Оздоровление экономики на основе ее долговременной эффективной структурной перестройки в соответствии с реальным спросом, демонополизация и регулирование деятельности «естественных» монополий, стимулирование инвестиций в обновление и коренную реструктуризацию производства, рост уровня его инновационности – решающие факторы борьбы с инфляцией и обеспечения устойчивого результата по целевой инфляции в долгосрочном периоде.

Государственное регулирование рынка ценных бумаг является важнейшим антиинфляционным фактором, определяющим эффективность денежно-кредитной и валютной политики, целевую направленность инвестиций экономических субъектов, зависимость от внешних займов и др. Отсутствие надлежащего государственного регулирования рынка ценных бумаг ведет к росту спекулятивных операций, что стимулирует инфляцию. Напротив, цивилизованное развитие внутреннего финансового рынка, осторожное и эффективное его регулирование со стороны государства будут способствовать безэмиссионному финансированию дефицита госбюджета, росту эффективности процентной политики центрального банка, обеспечению целевой направленности средств на инвестиционные нужды реального сектора и т.д.

Денежные реформы – это меры корректирующего характера, компенсирующие негативные последствия инфляции, но не устраняющие ее коренных причин. Денежные реформы предполагают частичное либо полное преобразование действующей денежной системы, проводимое государством с целью упорядочения денежного оборота. Эффективность денежных реформ и долгосрочность полученных результатов (вне зависимости от степени ее радикальности) зависит только от своевременности и адекватности (сущности инфляции) проводим мер антиинфляционного регулирования.

Выделяют денежные реформы, в результате которых осуществляется:

переход к иному виду денежного товара (медные, серебряные, золотые деньги, би- и монометаллизм, бумажные, кредитные), или изменение типа денежной системы;

замена неразменных на золото денег на разменные, т.е. восстановление размена бумажных денег на золото;

изменение каких-либо элементов денежной системы (вида обеспечения банкнот, механизма эмиссии, курсообразования и т.д.);

создание новой денежной системы в связи с образованием новых стран, экономических союзов и т.д. (формирование зоны евро, становление денежных систем постсоциалистических стран).

Существуют следующие наиболее часто используемые методы проведения денежных реформ:

нуллификация, которая предполагает официальную замену старых обесценивающихся денежных знаков на новые, но в ограниченном количестве. Данный метод предполагает, как правило, конфискационный характер проведения, что является очень болезненным для населения;

ревальвация (реставрация), которая предполагает восстановление стоимостного содержания денежной единицы, или возврат ее прежнего золотого содержания, или рост курсовой стоимости национальных денег по отношению к иностранной валюте;

девальвация, напротив, предполагает снижение стоимостного содержания национальной денежной единицы (например, падение курсовой стоимости национальных денег или в условиях размена бумажных денег на золото – уменьшение их металлического содержания). Чаще всего девальвация используется центральными банками с целью урегулирования платежных балансов, кратковременного стимулирования экспорта;

деноминация (изменение масштаба цен) – это увеличение нарицательной стоимости национальных денег (без изменения их наименования) путем «зачеркивания нулей». Данный метод позволяет упростить издержки расчетов, но так же, как и все предыдущие методы, не затрагивает сущностных причин инфляции. В связи с этим деноминация может быть эффективна, например, на завершающем этапе экономических преобразований, повышая доверие к национальной валюте.

Все методы проведения денежных реформ в том или ином виде предполагают изъятие из каналов денежного обращения излишних денег, превышающих реальный спрос со стороны экономики (т.е. достижение товарно-денежной сбалансированности экономики). Однако вне системы комплексного антиинфляционного регулирования экономики денежные реформы как метод регулирования денежного оборудования могут дать положительный эффект только на краткосрочный период. Кроме того, существенным фактором, определяющим успех (неуспех) денежной реформы, является доверие экономических агентов к политике государства в сфере денежно-кредитных отношений, а также к банковской системе.

Литература

1. Деньги, кредит, банки: учебник / Г.И. Кравцова, Г.С. Кузьменко, О.И. Румянцева [и др.]; под ред. проф. Г.И. Кравцовой. – 2-е изд., перераб. и доп. – Минск: БГЭУ, 2007. – 444с.

2. Деньги, кредит, банки: Учеб. – метод. Комплекс для студ. экон. спец. / Сост. и общ. ред. А.М. Плешкуна. – Новополоцк: ПГУ, 2005. – 260 с.

3. Деньги, кредит, банки: Учеб. Пособие / В.И. Тарасов. – 2-е изд., стереотип. – Мн.: Книжный Дом; Мисанта, 2005. – 512 с.

4. Деньги, кредит, банки: Учеб. – метод. Комплекс для студентов экономических специальностей / Сост.: Б.Н. Желиба, И.Н. Кохнович: Минский ин-т управления. – Мн.: Изд-во МИУ, 2005. – 244 с.

Федеральное агентство по образованию

Государственное образовательное учреждение

Высшего профессионального образования

«Братский государственный университет»

Кафедра экономики и менеджмента

Дипломная работа

по специальности «Финансы и кредит»

Разработка рекомендаций по улучшению финансового состояния коммерческой организации (на примере ООО «ЭДЕМ»)

Пояснительная записка

Братск 2010

Реферат

УДК 336.6

Разработка рекомендаций по улучшению финансового состояния коммерческой организации (на примере ООО «ЭДЕМ»). Выполнил студент специальности «Финансы и кредит» братский государственный университет. Федеральное агентство по образованию РФ. Братск 2010 г. – объем пояснительной записки 102 стр., рис.21, табл. 18., источников 30, приложений 1.

Объектом исследования данной дипломной работы является ООО «ЭДЕМ». Целью дипломной работы является разработка практических мероприятий по улучшению финансового состояния предприятия. Предметом исследования являются теоретические, методологические, практические аспекты и разработка рекомендаций по повышению эффективности управления предприятием.

В работе рассматриваются теоретические основы финансового состояния. Проведен финансовый анализ производственной деятельности предприятия, в результате дана оценка имущественного положения, ликвидности баланса, финансовой устойчивости, деловой активности, прибыли и рентабельности предприятия. В работе использованы методы статистического и финансового анализа. В проектном разделе на основании результатов анализа финансового состояния и выявленных при этом недостатков разработаны конкретные рекомендации, позволяющие оптимизировать финансовое состояние предприятия. Результатом проведения данных мероприятий является повышение ликвидности, прибыли, рентабельности и эффективности деятельности ООО «ЭДЕМ».

Федеральное агентство по образованию ГОУ ВПО «Братский государственный университет»

Факультет Экономики и Управления Кафедра Экономики и менеджмента

Специальность «Финансы и кредит»

Задание

по дипломной работе студента

1.Тема работы «Разработка рекомендаций по улучшению финансового состояния коммерческой организации (на примере ООО «ЭДЕМ»)» утверждена приказом по университету от 15 марта 2010г. № 313 сд

2.Срок сдачи студентом законченной работы 2010г.

3.Исходные данные к работе

Устав ООО «ЭДЕМ»; должностные инструкции; Бухгалтерский баланс на 31 марта 2009 г.; Бухгалтерский баланс на 30 июня 2009г.; Бухгалтерский баланс на 30 сентября 2009г.; Бухгалтерский баланс на 31 декабря 2009 г.; отчёт о прибылях и убытках за период с 1 января по 31 марта 2009 г.; Отчёт о прибылях и убытках за период с 1 января по 30 июня 2009 г.; Отчёт о прибылях и убытках за период с 1 января по 30 сентября 2009 г.; Отчёт о прибылях и убытках за период с 1 января по 31 декабря 2009 г..

4. Содержание расчетно-пояснительной записки (перечень подлежащих разработке)

1 Теоретические основы финансового анализа

2 Анализ финансовой состояния ООО «ЭДЕМ»

3 Разработка рекомендаций по улучшению финансового состояния ООО «ЭДЕМ»

5.Перечень демонстрационного материала

— Приложение А;

— Пакет слайдов электронной презентации.

6.Консультанты по работе

7. Дата выдачи задания 15.02.2010 г.

Руководитель

Задание принял к исполнению

Календарный план

Студент-дипломник _____________ К.А. Цыганкова

Руководитель проекта _____________ О.В. Черутова

Содержание

Введение

1. Теоретические основы финансового анализа

1.1 Значение финансового анализа

1.2 Приемы и методы анализа финансового состояния

1.3 Система показателей характеризующих финансовое состояние предприятия

1.3.1 Показатели оценки имущественного положения

1.3.2 Оценка ликвидности и платёжеспособности

1.3.3 Оценка финансовой устойчивости

1.3.4 Оценка деловой активности

1.3.5 Оценка рентабельности

1.3.6 Оценка положения на рынке ценных бумаг

2. Анализ финансового состояния ООО «ЭДЕМ»

2.1 Характеристика ООО «ЭДЕМ»

2.2 Общая характеристика имущества и источников финансирования ООО «ЭДЕМ»

2.3 Горизонтальный и вертикальный анализ агрегированного баланса

2.4 Анализ ликвидности ООО «ЭДЕМ»

2.5 Анализ финансовой устойчивости ООО «ЭДЕМ»

2.6 Анализ деловой активности ООО «ЭДЕМ»

2.7 Анализ прибыльности ООО «ЭДЕМ»

2.8 Анализ показателей рентабельности ООО «ЭДЕМ»

3. Разработка рекомендаций по улучшению финансового состояния ООО «ЭДЕМ»

3.1 Разработка рекомендаций по управлению дебиторской задолженностью ООО «ЭДЕМ»

3.2 Разработка рекомендаций по повышению прибыли ООО «ЭДЕМ» путем высвобождения численности персонала

3.3 Мероприятие по увеличению прибыли и рентабельности путем сдачи в аренду складского помещения

Заключение

Список использованных источников

Приложение А

Введение

Актуальность темы связана с тем, что финансовое состояние предприятия является важнейшей характеристикой его деловой активности и надежности. Оно определяет конкурентоспособность предприятия, его потенциал в деловом сотрудничестве, является гарантом эффективной деятельности, как самого предприятия, так и его партнеров. В современных условиях правильное определение финансового состояния предприятия имеет огромное значение не только для самих субъектов хозяйствования, но и для многочисленных акционеров, особенно потенциальных инвесторов. Поэтому серьезное значение приобретает аналитическая работа на предприятии, связанная с изучением и прогнозированием его финансового состояния. Своевременное и полноценное выявление «болевых точек» финансов предприятия позволит осуществлять комплекс мер, предотвращающих его возможное банкротство. Особую актуальность приобретает вопрос оценки структуры баланса, так как именно по неудовлетворенности его структуры принимаются решения о несостоятельности (банкротстве) предприятия.

Финансовый анализ является гибким инструментом в руках руководителей предприятия. Финансовое состояние предприятия характеризуется размещением и использованием средств предприятия. Эти сведения представляются в балансе предприятия. Основным фактором, определяющими финансовое состояние предприятия, являются, во-первых, выполнение финансового плана и пополнение по мере возникновения потребности собственного оборота капитала за счет прибыли и, во-вторых, скорость оборачиваемости оборотных средств (активов).

Сигнальным показателем, в котором проявляется финансовое состояние, выступает платежеспособность предприятия, под которой подразумевают его способность вовремя удовлетворять платежные требования, возвращать кредиты, производить оплату труда персонала, вносить платежи в бюджет.

В анализ финансового состояния предприятия входит анализ бухгалтерского учета, пассивы и активы баланса, их взаимосвязь и структура; анализ использования капитала и оценка финансовой устойчивости; анализ платежеспособности и кредитоспособности предприятия и т.д.

Цель анализа состоит в том, чтобы оценить финансовое состояние предприятия, а также, чтобы постоянно проводить работу, направленную на его улучшение. Анализ финансового состояния показывает, по каким конкретным направлениям надо вести эту работу. В соответствии с этим результаты анализа дают ответ на вопрос, каковы важнейшие способы улучшения финансового состояния предприятия в конкретный период его деятельности.

Предметом исследования является методика анализа финансовой деятельности и практика применения её в управленческой деятельности.

В данной работе проводится анализ финансового состояния Общества с ограниченной ответственностью «ЭДЕМ». Главная цель данной работы – исследовать финансовое состояние предприятия ООО «ЭДЕМ», выявить основные проблемы финансовой деятельности и дать рекомендации по управлению финансами.

Задачами исследования является:

1) охарактеризовать финансовое состояние по теоретическим положениям;

2) кратко охарактеризовать экономику объекта исследования;

3) проанализировать финансовое состояние;

4) обосновать возможные пути улучшения финансового состояния.

Цель и задачи написания работы определили ее структуру, которая состоит из введения, трех глав и заключения. Первая глава раскрывает теоретические основы анализа финансового состояния предприятия, дает описание источников информации, необходимых для проведения финансового анализа. Вторая глава построена на данных Общества с ограниченной ответственностью «ЭДЕМ» и содержит в себе анализ динамики показателей прибыли, оценку имущественного положения, оценку финансового состояния, а также оценку ликвидности баланса. В третьей главе представлены рекомендации по улучшению финансовой деятельности предприятия.

Анализ основан на данных баланса и отчета о прибылях и убытках Общество с ограниченной ответственностью «ЭДЕМ» за 2009 год. В качестве источников написания работы послужили нормативные документы, бухгалтерская отчетность Общества с ограниченной ответственностью «ЭДЕМ», а так же специализированные учебные пособия и материалы периодической печати.

При проведении данного анализа использованы следующие приемы и методы:

— горизонтальный, вертикальный;

— анализ коэффициентов (абсолютных и относительных показателей).

Таким образом, практическая и теоретическая значимость дипломной работы определяется возможностью выработки совершенного механизма управления финансовым состоянием организации и действенное применение его на практике. Что в свою очередь, является крайне актуальной проблемой в настоящее время.

1. Теоретические основы финансового анализа

1.1 Значение финансового анализа

Одним из важнейших условий успешного управления финансами предприятия является анализ его финансового состояния. Финансовое состояние предприятия — это комплексное понятие, характеризующееся системой показателей, отражающих наличие, распределение и использование финансовых ресурсов, которое является результатом взаимодействия всех элементов системы финансовых отношений предприятия, определяемое всей совокупностью производственно — хозяйственных факторов.[1]

В рыночной экономике финансовое состояние предприятия отражает конечные результаты его деятельности. Конечные результаты деятельности предприятия интересуют не только работников самого предприятия, но и его партнеров по экономической деятельности, государственные, финансовые, налоговые органы и др. Все это предопределяет важность проведения анализа финансового состояния предприятия и повышает роль такого анализа в экономическом процессе.[1]

Финансовый анализ необходим следующим группам его потребителей:

1) менеджерам предприятий и в первую очередь финансовым менеджерам. Невозможно руководить предприятием и принимать хозяйственные решения, не зная его финансового состояния. Для менеджеров важным является оценка эффективности принимаемых решений, используемых в хозяйственной деятельности ресурсов и полученных финансовых результатов;

2) собственникам, в том числе акционерам. Им важно знать, каковы будут отдача от вложенных в предприятие средств, прибыльность предприятия, а также уровень экономического риска и возможность потери своих капиталов;

3) кредиторам и инвесторам. Их интересует, какова возможность возврата выданных кредитов, а также возможность предприятия реализовать инвестиционную программу;

4) поставщикам. Для них важна оценка оплаты за поставленную продукцию, выполненные работы и услуги.[1]

Таким образом, в финансовом анализе нуждаются все участники экономического процесса.

В настоящее время экономический анализ и как составная его часть финансовый анализ рассматривают в качестве одной из функций управления деятельностью предприятия.

Цель финансового анализа — оценка прошлой деятельности и положения предприятия на данный момент, а также оценка будущего потенциала предприятия.

Основными задачами комплексного анализа финансового состояния предприятия являются:

оценка динамики структуры и состава активов, их состояния и движения;

оценка динамики структуры и состава источников собственного и заемного капитала, их состояния и изменения;

оценка платежеспособности хозяйствующих субъектов и оценка ликвидности баланса;

анализ абсолютных и относительных показателей финансовой устойчивости предприятия, оценка изменения ее уровня;

оценка эффективности использования средств и ресурсов предприятия.

Оценка финансового состояния проводится:

руководителями и соответствующими службами предприятия. Объектом финансового состояния будут являться все стороны деятельности предприятия;

его учредителями, инвесторами с целью изучения эффективности использования ресурсов. Объектом финансового состояния будут финансовые результаты и финансовая устойчивость;

банками для оценки условий кредитования и определения степени риска. Объектом финансового состояния является кредитоспособность;

поставщиками для получения платежей. Объектом финансового состояния является платежеспособность;

налоговыми органами для выполнения плана поступления средств в бюджет. Объектом финансового анализа будут финансовые результаты предприятия.[1]

Цель изучения финансового состояния предприятия состоит в изыскании дополнительных фондов денежных средств для наиболее рационального и экономического ведения хозяйственной деятельности. Хорошее финансовое состояние — это устойчивая платежная готовность, достаточная обеспеченность собственными оборотными средствами и эффективное их использование с хозяйственной целесообразностью, четкая организация расчетов, наличие устойчивой финансовой базы. Неудовлетворительное финансовое состояние характерно неэффективным размещением средств, их иммобилизацией, плохой платежной готовностью, просроченной задолженностью перед бюджетом, поставщиками и банком, недостаточно устойчивой реальной и потенциальной финансовой базой, обусловленной неблагоприятными тенденциями в производстве.

В современных российских условиях особое значение приобретает серьезная аналитическая работа на предприятии, связанная с изучением и прогнозированием его финансового состояния. Своевременное и полноценное выявление «болевых точек» финансов фирмы позволяет осуществлять комплекс упреждающих мер, предотвращающих возможное ее банкротство.

Выбор партнеров в бизнесе должен осуществляться на базе оценки финансовой состоятельности предприятий и организаций. Именно поэтому для каждого хозяйствующего субъекта столь важно систематически наблюдать за собственным «здоровьем», располагая объективными критериями оценки финансового состояния. Поэтому анализ финансового состояния — очень важная часть всей экономической работы, необходимое условие грамотного управления предприятием, объективная предпосылка обоснованного планирования и рационального использования финансовых ресурсов.

Количественные и качественные параметры финансового состояния предприятия определяют его место на рынке и способность функционировать в экономическом пространстве. Все это привело к повышению роли управления финансами в общем процессе управления экономикой.[1]

Финансовый менеджмент — управление финансами, т.е. процесс управления денежным оборотом, формирование и использование финансовых ресурсов предприятия. Это также система форм, методов и приемов, с помощью которых осуществляется управление денежным оборотом и финансовыми ресурсами.

Финансовый менеджмент как наука имеет сложную структуру. Составной его частью является финансовый анализ, базирующийся на данных бухгалтерского учета и вероятностных оценках будущих факторов хозяйственной жизни. Связь финансового анализа с управлением была отмечена уже давно. Управлять — значит принимать решения. Но осознанные и оправданные решения можно принимать только на основе достоверной информации и аналитических расчетов.[2]

Можно выделить два вида финансового анализа: внутренний и внешний.

Рассмотрим виды финансового анализа более подробно.

Внутренний анализ проводится работниками предприятия (финансовыми менеджерами). Результаты внутреннего анализа используются для планирования, контроля и прогнозирования финансового состояния. Его цель – установить планомерное поступление денежных средств и разместить собственные и заемные средства таким образом, чтобы обеспечить нормальное функционирование предприятия, получение максимума прибыли и исключение банкротства. Результаты анализа финансово – хозяйственной деятельности предприятия нужны внутренним пользователям в качестве исходной информации для принятия различного рода экономических решений.

В системе внутреннего управленческого анализа есть возможность углубления анализа финансового состояния за счет привлечения данных управленческого производственного учета. Вопросы финансового и производственного анализа взаимосвязаны при обосновании бизнес – планов, контроле их реализации, в системе маркетинга, то есть в системе управления производством и реализацией продукции, работ и услуг, ориентированной на рынок.

Внешний анализ проводится аналитиками, являющимися посторонними лицами для предприятия (аудиторами, инвесторами, поставщиками материальных и финансовых ресурсов, контролирующими органами на основе публикуемой отчетности). Его цель – установить возможность выгодного вложения средств, чтобы обеспечить максимум прибыли и исключить риск потери.[1]

Таким образом, анализ финансового состояния является важным элементом в системе управления деятельностью предприятия, средством выявления внутрихозяйственных резервов, основой разработки научно обоснованных планов и управленческих решений. Роль анализа как средства управления деятельностью на предприятии с каждым годов возрастает. Это обусловлено разными обстоятельствами: отходом от командно — административной системы управления и постепенным переходом к рыночным отношениям, созданием новых форм хозяйствования в связи с разгосударствлением экономики, приватизации предприятий и прочими мероприятиями экономической реформы.

В этих условиях руководитель предприятия не может рассчитывать только на свою интуицию. Управленческие решения и действия сегодня должны быть основаны на точных расчетах, глубоком и всестороннем проведении финансового анализа. Они должны быть обоснованными, мотивированными, оптимальными.

Недооценка роли анализа финансового состояния предприятия, ошибки в планах и управленческих действиях в современных условиях приносят чувствительные потери. И наоборот, те предприятия, на которых серьезно относятся к финансовому анализу, имеют хорошие результаты, высокую экономическую эффективность.

1.2 Приемы и методы анализа финансового состояния

Для проведения финансового анализа используются методы, которые можно применять на всех предприятиях без учета отраслевой принадлежности, организации управления и формы собственности. Все они имеют количественную и качественную сторону осуществления финансового анализа.

К наиболее распространенным и применяемым на практике способам относится сравнительный метод.

Сравнительный метод основывается на сравнении фактических достижений конкретных показателей с плановыми данными, а также с данными прошлого периода. Кроме того, отдельные показатели аналогичных предприятий сопоставляются со среднеотраслевыми данными (рентабельность, ликвидность и т.д.), установленными нормами или международными стандартами. Целью этого анализа является выявление отклонений фактических данных от принятых заданий или достигнутых результатов. В литературе выделяются следующие разновидности этого метода: горизонтальный и вертикальный анализ.[4]

Горизонтальный анализ — сравнение каждой позиции отчетности с предыдущим периодом. Его целью является определение абсолютных и относительных изменений показателей финансовой отчетности за определенный период и их оценка.

С помощью вертикального анализа оценивается финансовая отчетность с точки зрения рациональной структуры баланса и эффективности использования имущества и капитала предприятия. Эти данные в последующем используются для прогноза структурных изменений активов и источников их покрытия.

Многофакторный метод заключается в установлении влияния отдельных факторов на изменения анализируемых параметров. С этой целью используется метод цепных подстановок, который базируется на исключении воздействия всех факторов на величину анализируемого показателя, кроме одного (выбранного).[4]

Метод коэффициентов предполагает расчет числовых отношений между отдельными позициями отчета или позициями разных форм отчетности, определение взаимосвязей показателей.

Реальная оценка аналитических исследований в значительной степени зависит от полноты и достоверности информации, эффективных методов оценки явлений, а также последовательности проведения аналитических действий.

Первостепенное значение для конкретных выводов аналитических действий имеет точное определение объекта, а также установление критериев, которые будут использоваться при оценке деятельности предприятия (например, анализ структуры источников финансирования с учетом уровня риска и цены соответствующих ресурсов). Кроме этого, необходимо соблюдать правила сохранения уравнивания показателей во времени и в единицах измерения. Это возможно при наличии достоверной информации, быстрой ее обработке и умелом использовании.

Оценка аналитических данных и презентация результатов анализа производится в форме группировки отдельных показателей в таблицы и их сопоставления в определенном периоде времени. Кроме того, часто результаты анализа могут быть представлены графически, в форме диаграмм, рисунков и т.д. Все данные должны быть описаны, на их основе сделаны выводы и обоснованы предложения улучшения отдельных участков деятельности.

Эффективность аналитических исследований зависит непосредственно от применения прогрессивных методов анализа рассматриваемых процессов, явлений и использования современных технических средств. Выполнение всех этих требований способствует реальной оценке финансового состояния предприятия, которая в современной экономике является одним из важных условий нормального функционирования.[2]

В процессе проведения финансового анализа применяются разные приемы анализа.

Прием анализа — способ изучения динамики экономического показателя и причин этой динамики.

Основными приемами финансового анализа являются: сравнение показателей, сводка и группировка, исчисление средних показателей и относительных величин, прием балансовой увязки, элиминирование (прием цепной подстановки, прием разниц, сальдовый прием, прием долевого участия, интегральный прием), графический прием, корреляционный и регрессионный анализ.[2]

Универсальным приемом анализа является сравнение. Оно позволяет дать оценку любому показателю по отношению к другому или изменению этого показателя. При проведении анализа фактический (т.е. отчетный) показатель сравнивается с базисным показателем (плановым или показателем прошлого периода).

При сравнении данных должна быть обеспечена их сопоставимость в оценке, методике исчисления, структуре, календарных сроках и условиях работы.

Путем сводки информационные материалы объединяются в аналитические таблицы, позволяющие делать необходимые сопоставления и выводы. Аналитические группировки позволяют в процессе анализа выявить взаимосвязь между различными экономическими явлениями и показателями, определить влияние наиболее существенных определяющих факторов и обнаружить закономерность и тенденции в развитии экономических процессов.

При группировке показатели объединяют по основным признакам в однородные группы. Это позволяет расчленить совокупные явления на отдельные составные элементы и выявить, таким образом, характерные закономерности.

В процессе анализа исчисляются и изучаются средние показатели, которые определяются на основе массовых качественно однородных данных и дают обобщенную характеристику изучаемым процессам и явлениям.

Широко применяются в финансовом анализе относительные величины (проценты, коэффициенты, индексы), позволяющие раскрыть и изучить качественные стороны анализируемых показателей.[4]

Балансовая увязка применяется при анализе количественных показателей: денежных фондов, запасов сырья и товаров и др. Обобщение результатов анализа влияния отдельных факторов на изучаемый показатель также оформляется балансовыми расчетами и таблицами.

Если между показателями финансовой деятельности существует функциональная (пропорциональная) зависимость, имеющая строго математическую зависимость, и ее нельзя определить прямым подсчетом, то такую зависимость измеряют при помощи приемов элиминирования. Элиминирование — логический прием, при котором последовательно выделяется влияние одного фактора и исключается действие всех остальных факторов. В финансовом анализе применяются следующие приемы элиминирования: прием цепной подстановки, прием разниц, сальдовый прием, прием долевого участия, интегральный прием.

Прием цепных подстановок применяется для расчетов влияния отдельных факторов в общем комплексе их воздействия на уровень финансового показателя. Этот прием используется в тех случаях, когда связь между показателями можно выразить математически в форме функциональной зависимости.

Сущность приема цепных подстановок состоит в том, что последовательно заменяют каждый отчетный показатель базисным (т.е. показателем, с которым сравнивается анализируемый показатель), все остальные показатели при этом рассматриваются как неизменные. Такая замена позволяет определить степень влияния каждого фактора на совокупный финансовый показатель. Число цепных подстановок зависит от количества факторов, влияющих на совокупный финансовый показатель. Расчеты начинаются с исходной базы, когда все факторы равны базисному показателю, поэтому общее число расчетов всегда на единицу больше количества определяющих факторов. Степень влияния каждого фактора устанавливается путем последовательного вычитания: из второго расчета вычитается первый, из третьего — второй и т.д.

Применение приема цепных подстановок требует строгой последовательности определения влияния отдельных факторов. Эта последовательность заключается в том, что в первую очередь обращается внимание на степень влияния количественных показателей, характеризующих абсолютный объем деятельности, объем финансовых ресурсов, объем доходов и затрат, во вторую очередь — качественных показателей, характеризующих уровень доходов и затрат, степень эффективности использования финансовых ресурсов.[4]

Прием разниц заключается в том, что предварительно определяется абсолютная или относительная разница (отклонение от базисного показателя) по изучаемым факторам и совокупному показателю.

Затем отклонение (разница) по каждому фактору умножается на абсолютное значение других взаимосвязанных факторов. При изучении влияния на совокупный показатель двух факторов (количественного и качественного) принято отклонение по количественному фактору умножать на базисный качественный фактор, а отклонение по качественному фактору умножать на фактический (отчетный) количественный фактор.

В случае, когда известно отклонение от базисного показателя по совокупному показателю и влияние на его размер всех факторов, кроме одного, то влияние этого неизвестного фактора может быть определено вычитанием из общего отклонения по совокупному показателю алгебраической суммы влияния известных факторов. Этот прием очень прост, и в практики аналитической работы он получил название сальдовый прием.[4]

Графический прием анализа позволяет выразить зависимость между показателями при помощи графиков или диаграмм. Графики представляют собой условное изображение числовых величин в форме линий, плоскостей, столбиков и других геометрических фигур. Числовые значения величин переводят в графическое изображение при помощи масштаба. Достоинство графического метода анализа состоит в его наглядности и доступности для понимания.

При помощи графиков и диаграмм иллюстрируют взаимосвязь между различными финансовыми явлениями, сравнивают отчетные данные за несколько периодов, а также отчетные показатели с плановыми, характеризуют структуру (состав) какого-либо явления. Графики являются одной из форм оперативного контроля и управления хозяйственным процессом.

В зависимости от целей и задач анализа принимают различные виды графических изображений: линейные графики; столбиковые, ленточные, круговые, криволинейные диаграммы и т.д.

Корреляционный и регрессионный приемы анализа позволяют количественно выразить взаимосвязь между отдельными экономическими показателями, которая не является функциональной и не может быть определена путем непосредственных расчетов.[5]

Эти приемы позволяют определить вероятностную зависимость между финансовым показателем и факторами, на него влияющими. Теснота связи между показателем и факторами измеряется для прямолинейной зависимости коэффициентом корреляции, для криволинейной — корреляционным отношением. Она может измеряться также с помощью коэффициента вариации.

1.3 Система показателей, характеризующих финансовое состояние предприятия

Финансовая деятельность — это рабочий язык бизнеса, и практически невозможно анализировать операции или результаты работы предприятия иначе, чем через финансовые показатели.

Стремясь решить конкретные вопросы и получить квалифицированную оценку финансового положения, руководители предприятий все чаще начинают прибегать к помощи финансового анализа, значение отвлеченных данных баланса или отчета о финансовых результатах весьма невелико, если их рассматривать в отрыве друг от друга. Поэтому для объективной оценки финансового положения необходимо перейти к определенным ценностным соотношениям основных факторов — финансовым показателям или коэффициентам.[2]

Финансовые коэффициенты характеризуют пропорции между различными статьями отчетности. Достоинствами финансовых коэффициентов являются простота расчетов и элиминирования влияния инфляции.

Считается, что если уровень фактических финансовых коэффициентов хуже базы сравнения, то это указывает на наиболее болезненные места в деятельности предприятия, нуждающиеся в дополнительном анализе. Правда, дополнительный анализ может не подтвердить негативную оценку в силу специфичности конкретных условий и особенностей деловой политики предприятия. Финансовые коэффициенты не улавливают различий в методах бухгалтерского учёта, не отражают качества составляющих компонентов. Наконец, они имеют статичный характер. Необходимо понимать ограничения, которые накладывают их использование, и относятся к ним как к инструменту анализа.[2]

Для финансового менеджера финансовые коэффициенты имеют особое значение, поскольку являются основой для оценки его деятельности внешними пользователями отчётности, акционерами и кредиторами. Целевые ориентиры проводимого финансового анализа зависят от того, кто его проводит: управляющие, налоговые органы, владельцы ( акционеры ) предприятия или его кредиторы.[6]

Налоговому органу важен ответ на вопрос способно ли предприятие к уплате налогов. Поэтому с точки зрения налоговых органов финансовое положение характеризируется следующими показателями:

– балансовая прибыль;

– рентабельность активов = балансовая прибыль в % к стоимости активов

– рентабельность реализации = балансовая прибыль в % к выручке от реализации;

– балансовая прибыль на 1 рубль средство на оплату труда.

Исходя из этих показателей, налоговые органы могут определить и поступление платежей в бюджет на перспективу.

Банки должны получить ответ на вопрос о платёжеспособности предприятия, т. е. о его готовности возвращать заемные средства, ликвидации его активов.

Управляющие предприятием главным образом интересуются эффективностью использования ресурсов и прибыльностью предприятия.

1.3.1 Показатели оценки имущественного положения

«Сумма хозяйственных средств, находящихся в распоряжении предприятий» – это показатель обобщенной стоимости оценки активов, числящихся на балансе предприятия.

«Доля активной части основных средств». Согласно нормативным документам под активной частью основных средств понимаются машины, оборудование и транспортные средства. Рост этого показателя оценивается положительно.

«Коэффициент износа» – обычно используется в анализе как характеристика состояния основных фондов. Дополнением этого показателя до 100% ( или единицы) является » коэффициент годности «.

» Коэффициент обновления » – показывает, какую часть от имеющихся на конец отчётного периода основных средств составляют новые основные средства.

» Коэффициент выбытья » – показывает, какая часть основных средств выбыла из-за ветхости и по другим причинам.[4]

1.3.2 Оценка ликвидности и платёжеспособности

«Величина собственных оборотных средств» – характеризирует ту часть собственного капитала предприятия, которая является источником покрытия текущих активов. Величина собственных оборотных средств численно равна превышению текущих активов над текущими обязательствами.

«Манёвренность функционирующего капитала» – характеризирует ту часть собственных оборотных средств, которая находится в форме денежных средств. Для нормального функционирования предприятия этот показатель меняется в пределах от 0 до 1.

«Коэффициент покрытия» (общий) – даёт общую оценку ликвидности активов, показывая, сколько рублей текущих активов предприятия приходится на один рубль текущих обязательств, это рассматривается как успешно функционирующее.

«Коэффициент быстрой ликвидности» по смыслу аналогичен » коэффициенту покрытия «, однако из расчёта исключены производственные запасы. В западной литературе он ориентировочно принимается ниже 1, но это условно.

«Коэффициент абсолютной ликвидности» (платёжеспособности) – показывает, какая часть краткосрочных заемных обязательств может быть погашена немедленно.

В международной практике считается, что значение его должно быть больше или равным 0,2 – 0,25

«Доля собственных оборотных средств в покрытии запасов» –характеризирует ту часть стоимости запасов, которая покрывается собственными оборотными средствами, рекомендуется нижняя граница 50%.

«Коэффициент покрытия запасов» – рассчитывается соотношением величин «нормальных» источников покрытия запасов, и суммы запасов. Если значение показателя < 1, то текущее финансовое состояние неустойчивое. [2]

1.3.3 Оценка финансовой устойчивости

Одна из важнейших характеристик финансового состояния предприятия – стабильность его деятельности в свете долгосрочной перспективы.

«Коэффициент концентрации собственного капитала» – характеризирует долю владельцев предприятия в общей сумме средств, авансированных в его деятельность. Чем выше значение этого коэффициента, тем более финансово устойчиво предприятие.

«Коэффициент финансовой зависимости» – является обратным к коэффициенту концентрации собственного капитала. Рост этого показателя в динамике означает заемных средств.

«Коэффициент манёвренности собственного капитала» – показывает, какая часть собственного капитала используется для финансирования текущей деятельности, т. е. вложена в оборотные средства.

«Коэффициент структуры долгосрочных вложений» – коэффициент показывает, какая часть основных средств и прочих вне оборотных активов профинансирована внешними инвесторами.

«Коэффициент долгосрочного привлечения заёмных средств» – характеризирует структуру капитала. Чем выше показатель в динамике, тем сильнее предприятие зависит от внешних инвесторов.

«Коэффициент отношения собственных и привлечённых средств» – он даёт общую оценку финансовой устойчивости предприятия. Рост показателя свидетельствует об усилении зависимости от внешних инвесторов. (Расчёт коэффициентов приведён в приложении 2).[2]

Нужно сказать, что единых нормативных критериев для рассмотренных показателей не существует. Они зависят от многих факторов: отраслевой принадлежности, принципов кредитования, сложившейся структуры источников средств и др.

Поэтому приемлемость значений этих показателей лучше составлять по группам родственных предприятий. Единственное правило которое «работает»: владельцы предприятия (инвесторы и другие лица, сделавшие взносы в уставной капитал) предпочитают разумный рост в динамике заемных средств, а кредиторы отдают предпочтение предприятиям с высокой долей собственного капитала, с большей финансовой автономностью.

1.3.4 Оценка деловой активности

Такими качественными критериями являются: широта рынков сбыта продукции, репутация предприятия и т. п. Количественная оценка даётся по двум направлениям:

– степень выполнения плана по основным показателям, обеспечение заданных темпов их роста;

– уровень эффективности использования ресурсов предприятия.

Для реализации второго направления могут быть рассчитаны: выработка, фондоотдача, оборачиваемость производственных запасов, продолжительность операционного цикла, оценка авансированного капитала.

К обобщающим показателям относятся «показатель ресурсоотдачи и коэффициент устойчивости экономического роста».

«Ресурсоотдача (коэффициент оборачиваемости авансированного капитала)» – характеризует объём реализованной продукции на рубль средств, вложенных в деятельность предприятия.

«Коэффициент устойчивости экономического роста » – показывает, какими в среднем темпами может развиваться предприятие.[5]

1.3.5 Оценка рентабельности

К основным показателям этого блока относятся рентабельность авансированного капитала и рентабельность собственного капитала. При расчёте можно использовать либо балансовую прибыль, либо чистую.

Анализируя рентабельность, в пространственно-временном аспекте, следует принимать во внимание три ключевых особенности:

– временный аспект, когда предприятие делает переход на новые перспективные технологии и виды продукций;

– проблема риска;

– проблема оценки, прибыль оценивается в динамике, собственный капитал в течении ряда лет.[6]

Однако далеко не всё может быть отражено в балансе, например, торговая марка, суперсовременные технологии, чудесный слаженный персонал не имеют денежной оценки, поэтому при выборе решений финансового характера необходимо принимать во внимание рыночную цену фирмы.

1.3.6 Оценка положения на рынке ценных бумаг

Этот фрагмент анализа выполняется в компаниях, зарегистрированных на фондовых биржах.

Поскольку терминология по ценным бумагам в нашей стране окончательно не сложилась, названия показателей являются условными.

1. «Доход на акцию» – отношение чистой прибыли, уменьшенной на величину дивидендов по привилегированным акциям, к общему числу обыкновенных акций. Именно этот показатель в значительной степени влияет на рыночную цену акций.

«Ценность акции» – частное от деления рыночной цены акции на доход на акцию. Этот показатель служит индикатором спроса на акции данной компании, т. к. показывает, как много согласны платить инвесторы на один рубль прибыли на акцию.

«Рентабельность акции» – отношение дивиденда, выплачиваемого на акцию, к её рыночной цене. Рентабельность акции характеризирует процент возврата на капитал, вложенный в акции фирмы.

«Дивидендный выход» – рассчитывается путём деления дивиденда, выплачиваемого по акции, на доход на акцию, т. е. это доля чистой прибыли, выплаченная акционерам в виде дивидендов.

С этим коэффициентом тесно связан «коэффициент реинвестирования прибыли», характеризующий её долю, направленную на развитие производства. Сумма значений этих показателей равна единице.[7]

«Коэффициент котировки акций» – отношение рыночной цены к её (книжной) учётной цене. Книжная цена характеризует долю собственного капитала, приходящегося на одну акцию. Она складывается из номинальной стоимости, доли эмиссионной прибыли и доли накопленной и вложенной в развитие фирмы прибыли.

Анализ финансового состояния предприятия заканчивают комплексной его оценкой. При анализе финансового состояния своего предприятия после комплексной оценки разрабатывают мероприятия по улучшению финансового состояния, обращая особое внимание на разработку финансовой стратегии предприятия на перспективу и в ближайшие периоды.[6]

Таким образом, в этой главе были рассмотрены теоретические основы финансового анализа, то есть виды, приёмы и методы финансового анализа, методика анализа финансового состояния, то есть основные показатели оценки финансового состояния, их структура и коэффициенты их определяющие, а также факторы, от которых зависят данные показатели. Была рассмотрена структура баланса предприятия и направления, по которым он анализируется.

2. Анализ финансового состояния ООО «ЭДЕМ»

2.1 Характеристика ООО «ЭДЕМ»

В данной работе проводится анализ финансовой деятельности ООО «ЭДЕМ».

Общество с ограниченной ответственностью «ЭДЕМ» создано в соответствии с решением об учреждении, Гражданским Кодексом РФ и ФЗ РФ «Об обществах с ограниченной ответственностью» гражданкой РФ –

Полное фирменное наименование общества — Общество с ограниченной ответственностью «ЭДЕМ». Сокращенное наименование — ООО «ЭДЕМ».

Общество является коммерческой организацией.

ООО «ЭДЕМ» является собственником принадлежащего ему имущества и денежных средств, которое учитывается на самостоятельном балансе. Имеет печать со своим наименованием и действует на принципах хозяйственного расчета, самофинансирования и самоокупаемости. Для достижения целей своей деятельности вправе нести обязанности, осуществлять любые имущественные и личные неимущественные права, предоставляемые законодательством, от своего имени совершать любые допустимые законом сделки, быть истцом и ответчиком в суде. Общество осуществляет свою деятельность на основании любых, за исключением запрещенных законодательством операций.

Юридический адрес ООО «ЭДЕМ»:.

Общество обладает правами юридического лица с момента его государственной регистрации в установленном порядке, имеет расчетный и иные счета в учреждениях банков, круглую печать , содержащую его полное наименование на русском языке и указание на место нахождение Общества.

ООО «ЭДЕМ» может создавать филиалы и открывать представительства на территории Российской Федерации и за ее пределами. Общество не имеет филиалов и представительств.

Уставный капитал ООО «ЭДЕМ» составляет 150000 (сто пятьдесят тысяч) рублей, который распределяется следующим образом: ифо — доля составляет 100% уставного капитала на сумму 150000 (сто пятьдесят тысяч) рублей. Уставный капитал ООО «ЭДЕМ» может формироваться за счет прибыли от его деятельности.

Увеличение уставного капитала общества может осуществляться за счет имущества предприятия, и (или) за счет дополнительных вкладов участников, и за счет вкладов третьих лиц, принимаемых в общество. Уменьшение уставного капитала путем уменьшения номинальной стоимости долей всех участников должно осуществляться с сохранением размеров долей всех участников общества.

Участник ООО «ЭДЕМ» обязан:

— соблюдать требования Устава, выполнять решения органов управления общества, принятые в рамках их компетенции;

— не разглашать конфиденциальную информацию о деятельности общества;

— немедленно новые участники общества обязаны сообщать директору о невозможности оплатить заявленную долю в уставном капитале;

— беречь имущество общества;

— выполнять принятые на себя обязательства по отношению к обществу и другим участникам;

— оказывать содействие обществу в осуществлении им своей деятельности.

Участник ООО «ЭДЕМ» имеет право:

— участвовать в управлении делами общества;

— получать информацию о деятельности общества и знакомиться с его бухгалтерскими книгами и другой документацией;

— принимать участие в распределении прибыли;

— получать пропорционально своей доле в уставном капитале долю прибыли (дивиденды);

— избирать и быть избранным в органы управления;

— осуществлять иные права, предусмотренные законодательством, уставом и решениями общего собрания, принятыми в соответствии с его компетенцией.

Общество осуществляет следующие виды деятельности::

— розничная торговля алкогольными и другими напитками;

— розничная торговля в неспециализированных магазинах преимущественно пищевыми продуктами, включая напитки, и табачные изделия;

— розничная торговля вне магазинов;

— деятельность ресторанов и кафе;

— деятельность баров;

— другие виды деятельности, не запрещенные и не противоречащие действующему законодательству РФ.

ООО «ЭДЕМ» может быть добровольно реорганизовано по решению Общего собрания. Другие основания и порядок реорганизации общества определяются действующим законодательством РФ.

Реорганизация общества может быть осуществлена в форме слияния, присоединения, разделения, выделения и преобразования. Общество имеет в собственности обособленное имущество, учитываемое на его самостоятельном балансе, может от своего имени приобретать и осуществлять имущественные и личные неимущественные права, нести обязанности, быть истцом и ответчиком в суде. Общество имеет гражданские права и несет гражданские обязанности, необходимые для осуществления любых видов деятельности, не запрещенных федеральными законами, если это не противоречит предмету и целям деятельности Общества. Целью деятельности Общества является удовлетворение общественных потребностей юридических и физических лиц в работах, товарах и услугах и получение прибыли.

2.2 Общая характеристика имущества и источников финансирования ООО «ЭДЕМ»

Исследование баланса предприятия дает возможность оценить динамику отдельных показателей финансовой деятельности, проследить основные направления изменения структуры баланса, сопоставить полученные в ходе анализа данные с аналогичными показателями других предприятий отрасли.

Имущество предприятия представляется в виде двухсторонней таблицы: актива и пассива. Активы предприятия отражают инвестиционные решения, принятые организацией за период деятельности, то есть отвечают на вопрос, куда были вложены средства. Пассив предприятия отражает решения предприятия по выбору источников финансирования, то есть отвечает на вопрос кому должно предприятие. На первом этапе анализа финансового состояния предприятия необходимо представить отчетные данные в агрегированном виде. . На первом этапе анализа финансового состояния предприятия представим отчетные данные в агрегированном виде в виде таблицы 2.1 (см. таблица А.6 «Агрегированный баланс» Приложение А).

Таблица 2.1 – Агрегированный баланс ООО «ЭДЕМ», тыс.руб.

Агрегирование баланса – это объединение однородных по экономическому содержанию статей баланса. Статьи актива баланса группируются по степени их ликвидности. Текущие пассивы – по сроку погашения. Для оценки финансового состояния предприятия необходимо, в первую очередь, провести горизонтальный и вертикальный анализ его агрегированного баланса. [16]

2.3 Горизонтальный и вертикальный анализ агрегированного баланса ООО «ЭДЕМ»

Для проведения горизонтального анализа необходимо определить изменение статей агрегируемого баланса за исследуемый период по формуле:

(2.1)

где ΔСm – изменение статьи агрегированного баланса, тыс.руб.;

Сmi – статья агрегированного баланса за отчетный период, тыс.руб.;

Сmi-1 – статья агрегированного баланса за предыдущий период, тыс.руб.

Представим результаты горизонтального анализа в таблице 2.2 (см. таблица А.7 «Анализ изменения статей баланса» Приложение А).

Таблица 2.2 – Анализ изменения статей баланса ООО «ЭДЕМ», тыс.руб.