Автор: admin

45

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 48 ст., 1 рис., 2 табл., 18 джерел.

Об’єкт дослідження: Відкрите акціонерне товариство «Виробничо торгівельна фірма «Селена».

Мета роботи – дослідження особливостей системи управління підприємством в умовах ринкового середовища.

Методи дослідження – описовий, порівняльний,

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки – підприємству. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут зважуються питання ощадливої витрати ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне керування – менеджмент.

В умовах ринкової системи господарювання підприємство стає основним ланцюгом усієї економіки. Справа у тому, що воно не тільки виробляє продукцію, яка користується попитом на ринку, але і створює робочі місця, забезпечує зайнятість населення, нараховує заробітну плату та ін. Сплачуючи податки, воно бере участь в утриманні державних органів та підтримці соціальних програм (освіта, культура та ін.).

РИНОК, РИНКОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ПІДПРИЄМСТВО, РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА.

ВСТУП

Докорінні зміни в економіці України, зумовлені переходом її до ринку, визначили необхідність створення такого господарського механізму, який дасть змогу підприємствам реалізувати принципи ринкових відносин, сприятиме підвищення їх конкурентоспроможності, забезпечить динамічний розвиток.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах чинного законодавства. Водночас підприємство у своїй діяльності зазнає впливу макроекономічних чинників, зовнішнього середовища, воно відповідальне за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції.

Задоволення потреб споживача – основна мета ринкової економіки. Але фірми, які виробляють певні товари чи надають послуги, у своїх бажаннях далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство прагне мати прибуток, одержання якого потребує знань та досвіду з економіки підприємства.

Підприємство як суб’єкт господарювання водночас є основною ланкою народного господарства, отже, від результатів його діяльності залежить і загальний стан економіки країни, добробут її населення. Вивчення економіки підприємства дає можливість з’ясувати основні принципи формування і використання його виробничого потенціалу, опанувати форми і методи господарювання і на цьому ґрунті розробити конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних ринкових умовах. Досягти позитивних результатів господарської діяльності можна за допомогою правильної організації виробничих відносин на підприємстві, а також оптимального розподілу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

В умовах ринкової системи господарювання підприємство стає основним ланцюгом усієї економіки. Справа у тому, що воно не тільки виробляє продукцію, яка користується попитом на ринку, але і створює робочі місця, забезпечує зайнятість населення, нараховує заробітну плату та ін. Сплачуючи податки, воно бере участь в утриманні державних органів та підтримці соціальних програм (освіта, культура та ін.).

1. РИНКОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ — ОСНОВА ДЛЯ ІСНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Ринок: поняття, структура та ринкова інфраструктура

Поняття «ринок» сьогодні є чи не найпопулярнішим в нашому суспільстві. Зумовлено це переходом України до ринкової економіки, ринкових відносин.

У чому полягає зміст цих понять? В економічній літературі наводяться різні визначення ринкy. Його визначають як сферу обмiну або місце зустрiчi покупців i продавцiв товарiв i послуг, або сукупність угод купiвлi i продажу товарiв тощо. Ці визначення обмежують ринок виключно сферою обмiну, купiвлi-продажу, що не вiдображає його дiйсної сутi.

Як економічна категорія, поняття «ринок» вiдображає сутнiсть економiчних вiдносин, що виникають мiж суб’єктами економiчної системи (виробниками i покупцями) з приводу обмiну результатами i умовами (факторами) виробництва.

Економiчнi вiдносини завжди проявляються як економiчнi iнтереси (усвiдомленi людиною потреби, спонукальнi мотиви господарської дiяльностi). Тому ринок — поняття, яке вiдображає процес взаємодiї економiчних iнтересiв суб’єктiв господарської системи. Отже, поняття «ринок» тотожне поняттю «ринковi вiдносини». [5]

Економiчна система, що функцiонує на засадах ринкових вiдносин, у реальнiй дiйсностi є формою органiзацiї господарської дiяльностi суспiльства, яку називають по-рiзному: ринкова система, система вiльного пiдприємництва або ж просто — ринок.

Таким чином, поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так i широкому розумiннi. У першому — це форма економiчного обмiну, в другому система вiдносин господарювання, здатна вирiшувати життєво важливi завдання у сферах суспiльного виробництва, обмiну, розподiлу та споживання. [12]

Бiльш повно i глибоко сутнiсть ринку можна розкрити через функцiї, якi вiн виконує. До основних функцiй слід віднести: регулюючу, стимулюючу, економічного відбору, iнтегруючу.

Регулююча функція забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок — найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва.

Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.

Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств.

Ринок також «зшиває» економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.

Отже, відзначені умови існування та функціонування ринку, а також його функції визначають ринок, як конкретну форму господарської діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або ринкової економіки.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов’язані і органічно взаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших ринків і системи в цілому.

Табл. 1.1 Структуризація і види ринків за ознаками

Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім’ї, кожної людини.

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб’єктів, їхня самостійність залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

Фінансовий ринок — це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб’єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об’єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін.

Ринок праці — це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями — за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили. Суб’єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) — «покупці» і окремі особи (працеємці) — «продавці».

Ринок інформації — це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких — збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідну інфраструктуру ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв’язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це — всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку. Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.

Біржа (гол. «beurs», нім. «borse») — це установа, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна), робочої сили (біржа праці). Як правило, біржа — це приватне, акціонерне товариство, акції якого за стандартом не приносять дивідендів, а лише надають право здійснювати торгові операції.

Гуртова торгівля — це частина внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так і малими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання. Гуртова торгівля здійснюється за цінами, які нижчі від роздрібних цін, але вони повинні забезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємству відшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічного стимулювання та прибуток.

Торговельні фірми — це фірми, які займаються здійсненням операцій в основному по купівлі-продажу товарів. Торговельні фірми бувають або вузькоспеціалізованими та універсальними, які торгують широкою номенклатурою виробів.

Торговий дім — це торговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країни і перепродує їх за кордон, або закуповує іноземні товари за кордоном та перепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям, а також споживачам. Їхня діяльність дуже широка: вони здійснюють операції за свій рахунок і за дорученням клієнтів, за внутрішньою, гуртовою і роздрібною торгівлею, працюють за широкою номенклатурою товарів, беруть участь у виробництві продукції. Для виконання своїх функцій торгові доми мають сітку магазинів, складські приміщення, транспортні засоби тощо.

Дистриб’ютер (від англ. «distributer» — розподільник) — окрема фірма або агент промислового підприємства, які здійснюють реалізацію продукції і виступають як торгівці за договором на основі угоди про право на продаж в окремому регіоні. Угода фірми передбачає виконання дистриб’ютором ряду функцій, пов’язаних з реалізацією товару: організацію реклами в даному регіоні, передпродажну підготовку технічно складних товарів, наданням покупцям сервісних послуг, аналіз кон’юнктури ринку та відгуків покупців про придбані ними вироби фірми тощо.

Аукціон (від лат. «auctio (auctionis)» — продаж з публічних торгів) — це спеціально організований ринок товарів з визначними властивостями, що діє періодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання між покупцями. Право придбання товарів на аукціоні надається покупцям, які запропонували вищу ціну. На відміну від інших форм реалізації (через магазини, ярмарки і т. п.) аукціон передбачає не одночасне, а почергове пропонування товарів: до реалізації пропонується один товар (лот), після його продажу (або зняття з аукціону) — наступний і т.д.

Ярмарок (від нім. «jahrmakt» — щорічний ринок) — це ринок оптової торгівлі, який організовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, у встановлений час, а також сезонна розпродажа одного або багатьох видів товару. Ця своєрідна форма ринку має можливість при порівняно невеликих витратах у короткий термін на невеликих площах здійснювати плідні контакти між партнерами з метою укладення угод, обміну інформацією, реклами фірми та її продукції

Лізинг (від англ. «leasing» — оренда, майновий найм) — угода між орендарем, власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т.д.) і орендатором про передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату. За своїм економічним змістом лізинг являє собою специфічну форму кредитування продажу без передачі права власності на товар орендарю.

Інжиніринг (від англ. «engineering» — інженерно-консультаційні послуги) — це виділений у самостійну сферу діяльності комплекс інженерно-консультаційних послуг комерційного характеру щодо підготовки, забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції, щодо обслуговування будівництва та експлуатації промислових, інфраструктурних сільськогосподарських та інших об’єктів.

Аудиторська фірма — це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення клієнта та за його кошти здійснює ревізію його господарської діяльності з метою виявлення прорахунків та резервів вдосконалення, контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, бухгалтерські звіти та баланси.

Холдингова компанія — акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції. Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.

Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій й матеріально-фінансового забезпечення.

1.2 Принципи та ознаки існування підприємства в ринковому середовищі

ринок ризик управління підприємство

Поряд із визначеними законодавством України нормами і правилами господарювання та юридичної відповідальності за порушення таких у ринковій економіці сформувалися й широко використовуються в підприємницькій діяльності загальновизнані принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принцип соціального партнерства, який, виходячи із широти охоплення поведінкових аспектів і напрямків їхньої реалізації, належить до базових, а відтак визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціальне орієнтовану.

Колективно-договірне регулювання дозволяє на основі компромісу погоджувати інтереси найманих робітників, роботодавців та держави і є важливим доповненням ринкового механізму регулювання соціально-трудових відносин, що носить назву «соціальне партнерство». Існує ще три визначення суті цього поняття.

Перше. Соціальне партнерство — це є система взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями, що приходить на зміну класовій боротьбі. Згідно з цим в теперішній час в країнах з розвиненою системою ринкових відносин з’являється можливість відійти від класових протиріч. Класовий конфлікт перетворюється на конфлікт між організаціями, що представляють різні інтереси у суспільстві, які можна загасити шляхом переговорів та досягнення компромісів.

Друге. Соціальне партнерство — це є спосіб узгодження протилежних інтересів, метод вирішення соціально-економічних проблем і регулювання протиріч між класом найманих робітників та класом власників.

Третє. Соціального партнерства як способу регулювання соціально-трудових відносин не існує, оскільки відсутні об’єктивні умови для його існування. Таку точку зору поділяють ті, хто вважає, що ринковий механізм сам по собі, без втручання держави та будь-яких суб’єктів здатен регулювати всю систему відносин, включаючи і соціально-трудові відносини.

Рис. 1.2 Загальна структурно-логічна схема системи соціального партнерства

Цей принцип випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього оточення. Тому разом із суто економічними функціями з виробництва продукції і послуг та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство зобов’язане постійно опікуватися питаннями соціального розвитку не тільки свого трудового колективу, а й місцевого населення. Соціальне відповідальна поведінка всіх суб’єктів господарювання уможливлює необхідний громадський консенсус, надійне партнерство підприємців та інших суверенних соціальних верств і груп, державних і громадських організацій.

Іншим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва. Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:

по-перше, можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність економічної діяльності будь-якого дієздатного громадянина держави, громадян інших держав у межах правових повноважень, а також будь-якої групи громадян (партнерів), що об’єднуються для колективного підприємництва (акціонерні товариства, орендні колективи, спілки, спільні підприємства тощо);

по-друге, самостійністю в організації виробництва (вибір напрямків діяльності, постачальників, посередників, споживачів ви-готовлюваної продукції чи послуг) та його ресурсному забезпечуванні (використання з цією метою власного майна, залучення на добровільних засадах майна (коштів) юридичних осіб і громадян, а також будь-яких інших матеріальних, трудових, інтелектуальних і природних ресурсів за винятком тих, застосування яких заборонене чи обмежене законодавством);

по-третє, самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон’юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції, у тім числі експортованих товарів і послуг;

по-четверте, реальним правом розпорядження майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом.

Ці принципи конкретизуються через певні локальні засади саморегуляції господарської поведінки. Основними з них є:

спільність комерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволення потреб споживачів;

взаємовигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам за господарськими угодами;

рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів господарських зв’язків;

відповідальність перед кінцевим споживачем продукції всіх суб’єктів господарювання (виробників, продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів;

самообмеження особистого споживання, добровільне прагнення постійного виробничого інвестування, якісного задоволення нових суспільних потреб, створення додаткових робочих місць;

підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства в тривалій перспективі; досягнення комерційної переваги тільки завдяки інноваційним перетворенням в усіх сферах діяльності [4].

З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки суб’єктів господарювання на будь-якому ринку. Вони поряд із загальними етичними цінностями (взаємна довіра, порядність, сумлінність, чесність, повага до людини та віра в її сили, висока мотивація творчої праці) включають також правила етичної поведінки в бізнесі: вірність слову та послужливість у взаємостосунках, ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі. Усе це разом сприяє формуванню іміджу фірми як партнера, з яким можливе тривале, надійне і взаємовигідне співробітництво, що є життєво важливим у швидкомінливому ринковому середовищі.

2. ПІДПРИЄМСТВО В СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Повне найменування: Відкрите акціонерне товариство «Виробничо торгівельна фірма «Селена», скорочено — ВАТ «ВТФ «Селена».

Інформація про державну реєстрацію підприємства: номер свідоцтва 13-р. Дата видачі: 24.01.1994 року. Орган, що видав свідоцтво: Жовтнева районна адміністрація м. Запоріжжя.

Місце знаходження підприємства: 69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Артема, буд. 6; http://www.selene.com.ua/.

Відкрите акціонерне товариство «Виробничо-торгівельна фірма «Селена» засноване відповідно до рішення Регіонального відділення фонду Державного майна України по Запорізькій області від 01.06.1993 року № 60, шляхом перетворення державного підприємства «Запорізька швейна фабрика» у відкрите акціонерне товариство. Після проведення останньої індексації розмір статутного капіталу Товариства становить 4919298,40 грн., поділений на 311348 простих іменних акцій номінальною вартістю 15,8 грн. кожна.

Сьогодні ВАТ «ВТФ «Селена» — сучасне високомеханізоване виробництво, на якому працюють близько 1000 працівників. За рік випускається близько 500 тисяч одиниць продукції. Головні види виробів – пальто зимові та демісезонні із вовняних тканин; костюми, штани, жакети із вовняних та змішаних тканин; сукні, блузки, спідниці, комплекти, сарафани із шовкових та синтетичних тканин.

Висока якість, надійність, гнучкі ціни – все це дозволило фірмі завоювати довіру зарубіжних партнерів. Протягом кількох років ВАТ «ВТФ «Селена» здійснює прямі експортні поставки до двадцяти країн Європи.

Бізнес-стосунки охоплюють провідні фірми Франції, Англії, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Італії, США. Понад 90% від загальної кількості товарної продукції становить експорт та виконання замовлень іноземних покупців.

ВАТ «ВТФ «Селена» нагороджена двома Почесними дипломами: за перемогу в конкурсі «Краща торгова марка» та «За найвищий стабільний рейтинг споживацького попиту». Висока якість продукції «Селена» підтверджена нагородами таких престижних конкурсів як «Вища проба», «Золота Байда». За підсумками рейтингу Національного організаційного комітету підготовки до святкування в Україні початку третього тисячоліття «Імена Мілленіума» «Селена» визнана дипломантом у номінації « Одяг – 2000». Продукція підприємства гідно представляла Україну на різних міжнародних виставках.

Очолює ВАТ «ВТФ «Селена» Генеральний директор. Організаційна структура ВАТ «ВТФ «Селена» складається із дирекції, до якої входять директори, що очолюють відповідні напрями діяльності підприємства, відділів, цехів, інших допоміжних підрозділів. Генеральному директору підпорядковуються комерційний директор, директор з економіки та фінансів, технічний директор, провідний інженер з охорони праці, провідний юрисконсульт, відділ технічного контролю. [18]

До структурних підрозділів ВАТ «ВТФ «Селена» входять сім цехів: два швейних, експериментальний цех, підготовчий цех, розкірний цех, ремонтно-майстерний цех, цех скла і готової продукції.

Органами управління ВАТ «ВТФ «Селена» згідно зі Статутом, затвердженим загальними зборами акціонерів (протокол № 3 від 31.05.2006 року), є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, виконавчий орган, ревізійна комісія. Загальні збори акціонерів є вищим органом управління товариства. Наглядова рада є органом товариства, який захищає права акціонерів та представляє їхні інтереси у період між проведенням загальних зборів, а також контролює діяльність виконавчого органу товариства. Дирекція на чолі з Генеральним директором є виконавчим органом, що здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства. Ревізійна комісія здійснює перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства.

Станом на 31.12.2006 року ВАТ «ВТФ «Селена» не має відокремлених структурних підрозділів.

Згідно з наказом ВАТ ВТФ «Селена» від 01.02.1995 р. за № 30 створено дочірне підприємство соціально-побутовий комплекс «Радуга» (СПК «Радуга»), юридична адреса: 69054, м. Запоріжжя, вул. Українська, 4. Статутний фонд СПК «Радуга» становить 20 000 грн. і сформований шляхом передачі ВАТ «ВТФ «Селена» основних засобів та оборотних активів на суму 20 000 грн. На момент складання звіту СПК «Радуга» не здійснює діяльності у зв’язку із збитковістю.

Статутний капітал ВАТ «ВТФ «Селена» станом на 31.12.2006 р. становить 4919298,40 грн., поділений на 311 348 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 15,8 грн. кожна. Власний капітал ВАТ «ВТФ «Селена» станом на 31.12.2006 р. становить 3504,3 тис.грн. 3.5. Станом на 31.12.2006 р. ВАТ «ВТФ «Селена» не входило до жодних об’єднань підприємств. [16]

Минулий 2007 рік був для ВАТ «ВТФ «Селена» складним, особливо у фінансовому відношенні.

Доходи населення зростали повільно, прискорилася інфляція споживчих цін, індекс інфляції відповідно до офіційних статистичних даних склав 116,6%, значно зросла вартість різноманітних послуг, енергоносіїв тощо. Діяльність ВАТ «ВТФ «Селена» здебільшого залежала від поставок на переробку давальницької сировини, оскільки 60% виробничих потужностей були нею завантажені.

У 2007 році підприємством випускався традиційний асортимент жіночого одягу. Всі виробничі цехи працювали у двозмінному режимі, за виключенням однієї бригади, яка працювала в одну зміну. За звітний період виробничі потужності підприємства використовувалися на 63,2%, що дещо більше ніж у минулому 2006 році.

За 2007 рік вироблено товарної продукції на 22 379 тис. грн. Обсяг продукції, що випускається по відношенню до рівня 2006 року зменшився на 10%. На текстильних і швейних підприємствах України збереглось відставання від минулорічних обсягів на 0,3%. За 2007 рік підприємство випустило продукції у натуральному виразі 2 071,1 тис. штук або на 88,4 тис. штук (30%) менше, ніжу попередньому році. Структура випуску у натуральному виразі за видами бізнесу:

експорт — 61,2 тис. штук (29,5%);

давальницька сировина -121,1 тис. штук (58,5%);

внутрішній ринок- 24,7 тис. штук (12,0%).

Обсяг реалізації за 2007 рік зменшився на 2 814 тис. грн. (11,6%) у порівнянні з минулим роком і склав 24 963 тис. грн.

У 2007 році в порівнянні з попереднім роком зменшився випуск на експорт на 15,3 тис. штук (20,0%), з давальницької сировини на 70,0 тис. штук (37,6%) і тільки на внутрішній ринок випущено приблизно таку ж кількість виробів як і в 2006 році.

У звітному році продукція випускалася по 311 моделях, у тому числі на внутрішній ринок по 112 моделях, на експорт — 82 і з давальницької сировини 1034,0 шт.

За звітний період середньоспискова чисельність усього персоналу зменшилася на 203 особи, у тому числі робітників — відрядників швейного цеху на 95 осіб.

Проведений аналіз показників фінансової (ринкової) стійкості і ліквідності разом і динаміці протягом 2007 року дозволяє зробити висновок, що фінансова стійкість акціонерного товариства не погіршилася за звітний рік, але рівень ризику і залежність від позикового капіталу ще є.

Ліквідність балансу, платіжні можливості ВАТ «ВТФ «Селена», що прогнозуються, стосовно погашення своїх фінансових зобов’язань за 2007 рік є задовільними.

Табл. 2.1. Основні показники господарської діяльності підприємства (крім банків) за останні три звітні роки (тис. грн.)

ВАТ ВТФ «Селена» не володіє патентами на об’єкти права інтелектуальної власності.

ВАТ «ВТФ «Селена» здійснює свою діяльність у трьох основних напрямках (продаж на експорт, виробництво продукції з давальницької сировини, та продаж продукції на внутрішньому ринку).

Фірма здійснює прямі експортні поставки своєї продукції у більш ніж десять країн Європи. Основні наші партнери — це Karstadt, Quelle, Neckermann, Sinn Leffers, Kaufhof, Halon та інші. Крім цього фабрика виконує замовлення на пошиття виробів з давальницької сировини для фірм західної Європи та Північної Америки. Особлива увага також приділяється пошиттю одягу для вітчизняного споживача.

Структура випуску продукції в натуральному виразі (одиниць виробів) у 2006 році була наступна:

— продаж на експорт — 76,5 тис. шт. (25.9% від загального випуску продукції в натуральних одиницях);

виробництво продукції з давальницької сировини — 194.1 тис. шт. (65.7%);

продаж продукції на внутрішньому ринку — 24.9 тис. шт. (8.4%).

В останні роки більше уваги приділяється випуску на продажу продукції на вітчизняному ринку.

У 2006 році продукція випускалась по 425 моделях (в 2005 році — 384 моделях), в тому числі на внутрішній ринок по 134 моделях, на експорт — 74 моделях, з давальницької сировини — 217 моделях.

Протягом 2006 року було вироблено товарної продукції на суму 24 млн. 863 тис. грн., об’єм реалізації за цей період склав 24 млн. 383 тис. грн.

У натуральному виразі підприємством було випущено 295.5 тис. штук виробів.

Всього дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2006 рік у відпускних цінах з ПДВ складає 24 882.9 тис. грн., чистий дохід (без ПДВ) складає 24 279.9 тис. грн., втому числі:

від експорту продукції — 16 323.4 тис. грн. (67.2% від загальної суми доходу);

послуг з переробки давальницької сировини — 4941.3 тис. грн. (20.3%);

від реалізації продукції на внутрішньому ринку — 2 233.1 тис.грн. (9.2%);

інша реалізація — 782.1 (3.3%) тис. грн.

За 2006 рік на експорт відправлено 76 480іштук пальто (на 2 млн. 538 тис. євро)

У порівнянні з 2005 роком дохід від реалізації зменшився на 6 972.5 тис. грн. або на 22.3%.

Майже вся реалізована на внутрішньому ринку продукція була оплачена грошовими коштами (97.4%), крім того на суму 9.3 тис. грн. (або 0.4%) проведений обмін продукцією (бартер), та видано продукції робітникам за рахунок заробітної плати на суму 50.2 тис. грн. (2.2%).

Всього за 2006 рік було повернено з торгівельної мережі 11.2.тис. шт. нереалізованих виробів на суму 1 924.8 тис. грн. або 33% від загальної суми продукції, що була передана на продаж.

Крім цього, протягом року збільшилась кількість залишків непотрібної продукції на складі підприємства. Станом на 31.12.2006 року це було 8 964 штук виробів на суму 1 667.6 тис.

2.2 Система управління підприємством в умовах ринкового середовища

Протягом 2006 року ВАТ «ВТФ «Селена» працювала як з українськими, так і з закордонними постачальниками. Українські підприємства в основному постачають аксесуари та фурнітуру. [17]

Так, основними постачальниками аксесуарів та фурнітури в 2006 році були:

ТОВ «Мабо Україна», м. Київ — пряжки, комплектуючі, ґудзики;

ПП Тимощено Н.М., м. Запоріжжя — ґудзики, етикетки, блискавки;

ТОВ «Таврида — Снаб», Запорізька область, смт. Якимівка -тканина;

ТОВ «Талкомпласт», м. Львів — ґудзики, блискавки;

ПП «Сатем Інтернешнл», м. Київ — тканина;

ТОВ «Поліпласт», м. Львів — ґудзики;

ТОВ «Поділля», м. Вінниця — послуги по вишивці.

Електроенергію постачало ВАТ «Запоріжжяобленерго». З підприємством КП «Водоканал» був укладений договір по відпуску води та приймання стоків. Природний газ поставлявся від ВАТ «Запоріжгаз». ПМП «Теремок» постачав дизпаливо та бензин. У 2006 році були укладені договори на постачання обладнання:

1. ТОВ ВКФ «Солій», м. Харків — машина швейна промислова;

2. ТОВ «Сервіс — тяжмаш», м. Київ — човники, апарат ґудзиковий, апарат для пласких ґудзиків, голки, ніж;

3. ТОВ «Ротонд — Україна» — прес кнопочний.

81,5% тканини в 2006 році було закуплено в Італії (компанії «Баланд», «Понтеторго», «Нотабене»), Болгарії (компанія «Міроліо»), Німеччині (компанії «Корнет», «Lanficio Thim SPL»).

Основними клієнтами ВАТ «ВТФ «Селена» по виготовленню одягу з давальницької сировини у 2006 році були фірми з Німеччини, Франції, Великобританії:

1. Samoon collection fashion concept Gerry Weber, Німеччина.

Договір був укладений в жовтні 2006 року. Згідно з цим договором виконавець (ВАТ «ВТФ «Селена») надає необхідне обладнання та робочу силу, а замовник забезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками. Поставка початкових матеріал в здійснюється на умовах СРТ (Фрахт/перевозка оплачені до…) м. Запоріжжя. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко -Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється в Євро та здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на валютний рахунок Виконавця. Оплата вартості переробки кожної відвантаженої партії здійснюється Замовником за фактично виготовлені вироби.

2. Фірма «Ленер Кордєр», Франція.

Контракт був укладений в 1996 році. Предмет контракту: виконавець бере на себе зобов’язання виконати замовлення по виготовленню одягу на виробничій базі ВАТ «ВТФ «Селена». Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу, а Замовник забезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками. Поставка початкових матеріалів здійснюється на умовах СРТ (Фрахт/перевозка оплачені до…) м. Запоріжжя згідно з Інкотермс — 2000. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко — Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється в французьких франках за виконану роботу і здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на валютний рахунок Виконавця, а також по бажанню.

3. Reggie designs LTD, Великобританія.

Контракт був укладений у 2006 році. Предмет контракту: виконавець бере на себе зобов’язання виконати замовлення з виготовлення одягу з давальницької сировини. Замовник забезпечує Виконавця необхідними сировиною, матеріалами та технологічними розробками. Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко-Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Замовник зобов’язується здійснити розрахунок з Виконавцем за виконану роботу у відповідності з умовами Контракту. Поставка початкових матеріал в здійснюється на умовах ДДУ (Поставлено без оплати мита в названому пункті) м. Запоріжжя згідно з Інкотермс – 2000.

4. Магсоna – Kleidung Heinz Ostermann, Німеччина.

Контракт був укладений в 2006 р. Предмет контракту: Виконавець бере на себе зобов’язання виконати замовлення по виготовленню одягу виготовленого з давальницької сировини. Замовник забезпечує Виконавця необхідними сировиною, матеріалами та технологічними розробками. Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко-Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Замовник зобов’язується здійснити розрахунок з Виконавцем за виконану роботу у відповідності з умовами Контракту. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється в Євро, ціни можуть змінюватись шляхом підписання Сторонами Протоколу узгодження ціни.

5. Umlau&Klein International, Німеччина.

Контракт був укладений у 2005 р. Предмет контракту: Виконавець бере на себе зобов’язання виконати замовлення по виготовленню одягу на виробничій базі ВАТ «ВТФ «Селена». Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу, а Замовник забезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками. Поставка початкових матеріалів здійснюється на умовах СРТ м. Запоріжжя. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється в Євро та здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на валютний рахунок Виконавця. Оплата вартості переробки кожної відвантаженої партії здійснюється Замовником за фактично виготовлені вироби шляхом перерахування на валютний рахунок. [16]

Ринкові ризики

1. Висока конкурентність в галузі швейної промисловості на внутрішньому ринку.

Високий ступінь конкуренції в галузі швейної промисловості на внутрішньому ринку зумовлений наявністю значної кількості підприємств-виробників, а також імпортерів продукції даної галузі, разом з низьким рівнем платоспроможного попиту на якісні швейні вироби крупних виробників. Зокрема, існує високий ступінь недобросовісної конкуренції з боку імпортерів, які здійснюють незаконний ввіз подібної продукції без сплати відповідних податків та зборів, а також з боку підпільних цехів та виробництв по пошиву одягу, які працюють на єдному податку або ухиляються від сплати податків у повному обсязі. Перелічені вище чинники, поряд з високим рівнем інфляції та загальнонизьким рівнем доходів громадян, призводять до того, що більшість споживачів віддають перевагу продукції швейної галузі, що пропонується на стихійних ринках та в інших подібних точках продажу, які не гарантують якість продукції, що пропонується, її практичність, термін використання тощо. Така тенденція призводить до недостатнього попиту на продукцію ВАТ «ВТФ Селена», позначається на обсягах виробництва, та, відповідно, прибутках акціонерного товариства.

З метою зменшення впливу даного фактору на діяльність підприємства здійснюється диверсифікація структури випуску продукції, яка, крім продукції, що виробляється на внутрішній ринок, передбачає випуск продукції за експортними замовленнями та з давальницької сировини. Разом з тим, підприємство здійснює заходи, спрямовані на розширення своєї частки на внутрішньому ринку.

2. Нерівномірне надходження давальницької сировини

За результатами 2006 року приблизно 60% виробничих потужностей підприємства було завантажено переробкою давальницької сировини, що визначає залежність підприємства від даного виду діяльності. Разом з тим, нерівномірність надходження давальницької сировини на переробку та відсутність певного плану діяльності у цьому напрямку зумовлювало нерівномірність завантаження підприємства в цілому впродовж року, спричиняючи у різні періоди або надмірне, або недостатнє завантаження виробничих цехів. Задля зменшення впливу даного фактору на діяльність підприємства заплановано поступове зменшення обсягів переробки давальницької сировини, здебільшого орієнтуючи підприємство на внутрішній ринок та на виготовлення продукції за експортними замовленнями.

3. Складність з виходом на внутрішній ринок

На поточний момент в Україні на державному рівні не здійснюються заходи з розвитку інфраструктури торгівлі, особливо оптової, вітчизняною продукцією швейної промисловості, що є необхідною умовою для просування товарів вітчизняних підприємств — крупних виробників такої продукції. Така ситуація створює певні обмеження та вимагає значних зусиль і ресурсів для виходу підприємств на внутрішній ринок, а також призводить до того, що підприємство, не маючи можливості у повній мірі завантажити свої виробничі потужності продукцією для внутрішнього ринку, повинно працювати з давальницькою сировиною, що є нерентабельним.

З метою подолання даної несприятливої ситуації ВАТ «ВТФ «Селена» має стратегічну ціль у середньостроковій перспективі (3-5 років) істотно збільшити частку продукції, що виробляється на внутрішній ринок, забезпечуючи рівномірне завантаження виробництва продукцією для внутрішнього ринку впродовж усього року. Збільшення частки виробництва продукції на внутрішній ринок здійснюватиметься за рахунок зменшення частки продукції, що виготовляється з давальницької сировини. Так, у 2005 р. 4% продукції, виготовленої ВАТ «ВТФ Селена», було направлено на внутрішній ринок, у 2006 році цей показник збільшився до 8.4%, а у 2007 році — до 12%.

Фінансово-господарські ризики

4. Сезонність продукції

Збут швейної продукції, зокрема тієї, яку виготовляє ВАТ «ВТФ «Селена», має сезонний характер, внаслідок чого в певні пори року виробництво є недостатньо завантаженим, тоді як в інші пори року (наприклад, влітку) виробничі потужності, навпаки, є надмірно завантаженими. Така ситуація призводить до нерівномірного розподілу виробничої діяльності підприємства впродовж року та негативно позначається на його фінансово-господарському стані.

Задля зменшення негативного впливу сезонності на ступінь завантаження виробничих потужностей було здійснено заходи по оснащенню швейного виробництва різним технологічним обладнанням, що дозволяє випускати як верхній, так і легкий асортимент продукції. Такі зміни дозволили диверсифікувати виробництво продукції, розширити її асортимент, врівноважити сезонні коливання у завантаженні виробничих потужностей підприємства.

5. Нестача власних коштів

Зважаючи на низьку загальну рентабельність та за деякими напрямками збитковість виробництва, а також враховуючи плани ВАТ «ВТФ «Селена» стосовно подальшого розвитку та диверсифікації виробництва, підприємство потребує залучення додаткових коштів із зовнішніх джерел, включаючи кредитні кошти комерційних банків. Так, станом на кінець 2007 року підприємство залучило довгострокових кредитів на поповнення обігових коштів на суму 9.6 млн. гривень. Повернення зазначених кредитних коштів комерційним банком, разом з відсотками, здійснюється вчасно та у повному обсязі, проте у разі збереження тенденції збитковості виробництва цей фактор може становити істотний ризик для фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства.

6. Ризик зменшення рентабельності виробництва

Аналізуючи рентабельність виробництва продукції ВАТ «ВТФ «Селена» за останні кілька років, слід відзначити тенденцію зниження рентабельності виробництва продукції з давальницької сировини, та збільшення рентабельності виробництва продукції на внутрішній ринок.

З метою зменшення впливу даного фактору ризику на діяльність підприємства ВАТ «ВТФ «Селена» здійснює поступову переорієнтацію виробництва з напрямків, які є менш рентабельні, на напрямки, що приносять більший прибуток. Зокрема, однією зі стратегічних цілей підприємства на середньострокову перспективу є активний вихід на внутрішній ринок, збільшення випуску продукції для внутрішнього ринку та на експорт.

7. Недостатня завантаженість виробництва

Останніми роками виробничі потужності ВАТ «ВТФ «Селена» завантажені на 60-70%. Так, у 2007 році ступінь завантаження склав 63,2%, у 2006 році — близько 70%, у 2005 році — 66%. Недостатня завантаженість зумовлена невідповідною забезпеченістю замовленнями, нерозвинутою мережею збуту продукції акціонерного товариства на внутрішньому ринку. залежністю від контрактів по переробці давальницької сировини, загальною тенденцією зниження темпів росту легкої промисловості, в тому числі, швейної галузі, та іншими факторами, притаманними як підприємству, так і галузі в цілому.

Для зниження впливу даного фактору на діяльність підприємства здійснюються заходи, спрямовані на виходи на нові ринки, розширення клієнтської бази, пошук нових контрагентів на виставках, в тому числі міжнародних, підвищення конкурентних переваг продукції акціонерного товариства, диверсифікація виробництва, розширення асортименту продукції, що виготовляється та ін.

8. Плинність кадрів

Плинність кадрів є ще одним фактором, який негативно позначається на господарській діяльності підприємства. Аналіз плинності кадрів показує, що щорічно плинність кадрів зростає, особливо це відчутно за результатами роботи у 2007 році. За звітний період цей показник склав 35,3%, у тому числі робітників — 43,2%, тоді як у 2006 році 25,3% і 28,7%. Для зменшення показника плинності кадрів ВАТ «ВТФ «Селена» здійснює поступове підвищення рівня заробітної плати. Так, в 2005 році середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника підприємства становила 836 грн., у 2006 році цей показник становив 960 грн., у 2007 році — 1257 грн. На підприємстві здійснюються заходи, спрямовані на підвищення якості охорони праці, підвищення стандартів безпеки на виробництві, здійснення санітарно-медичного обслуговування працівників підприємства тощо. Також в акціонерному товаристві реалізується соціальна політика, яка спрямована на підтримку гідних стандартів життя працівників підприємства та їхніх сімей, включаючи оплату санітарно-курортного лікування, надання матеріальної допомоги, фінансування спортивно-оздоровчих заходів, підтримку пенсіонерів тощо.

Недосконале податкове законодавство

Враховуючи той факт, що більше 90% продукції ВАТ «ВТФ «Селена» спрямовується на експорт, з застосуванням нульової ставки ПДВ, недосконале податкове законодавство має негативний вплив на діяльність підприємства, погіршуючи його фінансовий стан. Так, станом на 01.01.2008 року розмір підтвердженого але невідшкодованого податку на додану вартість, складає 1 386 млн.грн. Відповідно, підприємство змушене компенсувати нестачу цих фінансових ресурсів за рахунок залучених кредитних коштів комерційних банків, що призводить до додаткових фінансових витрат з боку підприємства та неможливості адекватного планування надходжень від відшкодування ПДВ, зважаючи на непрозорість цього механізму податкової системи. Погіршення макроекономічних показників

Погіршення загальних макроекономічних показників, включаючи збереження темпів інфляції, збільшення видаткової частини, в тому числі підвищення комунальних платежів та ін., зумовлюють зменшення купівельної спроможності населення України, таким чином, опосередковано впливаючи на обсяги реалізації продукції ВАТ «ВТФ «Селена» на внутрішньому ринку та на діяльність підприємства в цілому. [16]

У 2006 рік був для ВАТ «ВТФ «Селена» дуже складним. Реальні доходи населення збільшувались малими темпами. Купівельна спроможність майже зовсім не змінилась в порівнянні з минулим роком, одночасно зростала вартість послуг, ціна енергоносіїв.У результаті, основна кількість населення, як і в минулому році, придбавала дешевий одяг на ринку, не звертаючи увагу на його якість та практичність.

Крім того, велика кількість дешевого одягу контрабандою завозилась з-за кордону, багато дешевого одягу низької якості було виготовлено в підпільних цехах з виробництва одягу.

Ці та інші причини призвели до того, що ВАТ «ВТФ «Селена» дуже залежало від поставок на переробку давальницької сировини, оскільки приблизно 70% потужностей виробництва було завантажено цими поставками.

Результатом фінансово-господарської діяльності за 2006 рік був збиток в сумі 3 278 тис. грн., показник рентабельності склав від’ємне значення — 8,4%. При цьому рентабельність продукції, яка випускається на внутрішній ринок та експорт, збільшилась, а рентабельність продукції з давальницької сировини знизилась. У середньому оплата по контрактах з давальницької сировини є меншою ніж змінні витрати на виготовлення цієї продукції.

У зв’язку з незначними змінами на внутрішньому ринку ВАТ «ВТФ «Селена» продовжить прийняту стратегію в плануванні виробництва на 2007 рік, а саме завантаження виробництва потужностей продукцією, що виготовляється на експорт, на внутрішній ринок та з давальницької сировини.

Випуск продукції на експорт, виходячи з проведених переговорів та укладених контрактів, необхідно зберегти на рівні 70 — 75 тис. штук і використовувати всі можливості для його збільшення.

Випуск продукції на внутрішній ринок у 2007 році повинен бути збільшений до 33-34 тис. шт. в рік (в 2005 році цей показник склав 24.9 тис. шт.). при цьому планується провести організаційні заходи, а саме:

— зміни в структурі управління підприємством;

провести зміни в складі інженерно-технічних працівників;

затвердити та реалізувати програму розширення та збільшення випуску продукції на внутрішній ринок.

У зв’язку з низькою ефективністю випуску продукції з давальницької сировини та ії збитковістю, в 2007 році планується зменшити випуск даного виду продукції тільки до такої кількості, яка дозволить завантажити виробничі потужності в деякі періоди року (на рівні 100-110 тис. шт.). При цьому необхідно домогтись збалансування рівня цін зі змінними витратами на обробку давальницької сировини та отримання маржинального доходу такого рівня, який би хоча б частково покривав постійні витрати. [17]

3. УКРАЇНА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

3.1 Світовий досвід господарювання в ринкових умовах

Світовий досвід показує, що при виборі певної моделі економіки та її реалізації потрібно враховувати загальне і специфічне, яке є змістом перехідної економіки, у стадії якої перебуває Україна. Водночас обов’язково слід мати на увазі, що загальні закономірності для перехідної економіки неоднаково виявляються в різних умовах, скажімо, в умовах східної та західної цивілізації.

Закономірністю перехідної економіки є нестабільність і нестійкість, оскільки в її основі лежать суперечності старих і нових форм господарювання, що призводить до швидких якісних змін в економічному і соціальному житті суспільства. У зв’язку з цим треба передбачати альтернативні шляхи її розвитку. Потенційно існує широкий спектр перспектив: від повернення у певній формі до авторитарно-бюрократичної системи і до постіндустріального суспільства; від корумпованої тіньової економіки до праволіберальних, заснованих на приватній власності систем. Слід ураховувати і те, що альтернативність мас певні межі, які зумовлені об’єктивними і суб’єктивними чинниками. Серед багатьох варіантів є оптимальний для тієї чи іншої країни. Критерієм цього вибору є як загальні тенденції розвитку світової цивілізації, так і врахування реальних ресурсів, національних особливостей, історичних традицій, географічного та геополітичного положення. Отже, формувати економічну стратегію, спрямовану на побудову певної моделі ринкової економіки, слід, спираючись на перелічені чинники.

Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона являла собою адміністративно-командний тип, де домінував тотальний монополізм: власності, централізовано-директивного прийняття рішень і технологічний монополізм.

Негативний вплив на формування ринкових відносин в Україні має і те, що її економіка великомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також відбиває спеціалізацію у колишньому Радянському Союзі на важкій промисловості, воєнно-промисловому виробництві та видобувних галузях. Саме це сьогодні відтворює нестачу товарів народного споживання, з одного боку, і технічну та технологічну відсталість — з іншого. Це породжує величезну потребу в придбанні нафти та газу на світовому ринку, а отже, проблеми з торговельним балансом, перекоси у цінах на внутрішньому ринку. [11]

Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б формували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шляхами: реформуванням існуючих підприємств і створенням нових. Перший шлях передбачає: демонополізацію; роздержавлення і приватизацію; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для структурної перебудови підприємств; диверсифікацію. Другий шлях ставить за мету сприяння розвитку малого й середнього бізнесу; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для створення нових підприємств, а також реструктуризації застарілих, тих, які потребують повного оновлення.

Ураховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал, підготовлені кадри, недоцільно обирати модель ринкової економіки, в якій переважає дрібна приватна власність і економіка регулюється тільки ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом і приводив би до часів А. Сміта та відповідних методів економічного життя, де все вирішувало вільне ціноутворення.

Модним є так званий лібералізований підхід, сутність якого полягає в тому, що якщо не заважати економіці розвиватися самій по собі за притаманними їй принципами, то Україна скоро ввійде до світового ринку.
Поширене гасло «повну свободу переміщенню капіталів, товарів, людей» — не тільки популістське, а й некоректне. Хто може сьогодні назвати таку країну, де це гасло було втілене в життя? Кожна країна, вступаючи в економічні відносини з іншими країнами, прагне якомога повніше реалізувати свої інтереси. Саме тому вона вводить квоти, ліцензії, митні бар’єри щодо іноземних товаровиробників.

Допускаючи іноземний капітал в економіку, треба також регулювати ці процеси, адже вони можуть призвести до втрат у певних галузях виробництва, подальшого спотворення економіки, яка перетвориться на технологічний придаток розвинених країн, де відбуваються екологічно шкідливі або безперспективні процеси. [9]

Досвід перехідного періоду постсоціалістичних країн, у тому числі України, свідчить: шлях до ринку в «стихійному режимі», самопливом — не тільки не ефективний, а й призводить до надзвичайно великих втрат у всіх сферах життя, відкидає суспільство назад на десятки років. Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності. Домінуючою при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку.

Слід також ураховувати, що ринок не можна побудувати, скажімо, за шведським, американським або ще якимось зразком. Він є невід’ємним елементом економіки. Ринкові відносини у Японії, Італії, Бразилії, Алжирі різні. Характерними рисами сучасного розвиненого ринку є висока організованість, інтелектуальне кадрове забезпечення його інституцій, науково обґрунтовані правові засади.

Побудова такого ринку зайняла багато часу і при цьому відбувалася на добре розвинених товарно-грошових відносинах. Сучасні розвинені країни на це витратили весь повоєнний період (3-4 десятиліття); Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур — приблизно два десятиліття. При цьому ринок «маленьких азіатських драконів», як називають останні чотири країни, хоч і з розвиненим, відрізняється від ринку європейських країн і американського. Він, як вважають спеціалісти, не є моделлю відкритої ринкової економіки.
Україна мас будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.

Для України найприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку, який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

Така стратегія має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах економічного розвитку, які сприяли б досягненню зазначених цілей.
Важливо обрати правильний шлях переходу до ринку. Еволюційний шлях ґрунтується на поетапному і поступовому введенні ринкових відносин впродовж тривалого періоду (10 — 15 років).

Прискорений шлях, або «шокова терапія», на перший погляд, виглядає як простий, тому що до ринку можна перейти за короткий термін (були пропозиції за 400 — 500 днів, 2 — 3 роки). Приваблює він тим, що мета досягається швидко. Використовувався навіть такий сюжет. Хвіст коту можна відрубати частинами, а можна зразу. У першому випадку тварина страждає кожного разу, а у другому — лише раз, а ефект той самий. Сутність такого підходу полягає в тому, що на основну масу товарів та послуг відразу вводять вільні ціни. Зростання1 їх обмежується проведенням гранично жорсткої фінансової та кредитної політики. Вона є ключовим елементом цього варіанта. Максимально скорочується державний сектор. Соціальна підтримка населення встановлюється на мінімальному рівні. [10]

Поелементний, еволюційно-радикальний шлях поєднує поступовість, поетапність і державне регулювання цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків — з іншого. Раптово перейти до ринку не вдасться, тому що в Україні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок. Економіка потребує радикальної структурної перебудови. Без цього неможливо наповнити внутрішній ринок споживчими товарами, посісти чільне місце на міжнародному ринку. Для того щоб досягти цього, потрібні величезні капітальні ресурси. Сподівання на допомогу ззовні — нереальні. їх треба шукати всередині країни, в її сучасній економіці. Гострим є дефіцит на кваліфіковані підприємницькі кадри для роботи у банках, на біржах тощо. Саме тому для побудови ефективної ринкової економіки Україна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринкові елементи.

Вирішення цього складного завдання потребує, з одного боку, прискореного переходу до ринку, а з іншого — виходу економіки з кризи. Такими є реальні обставини, з якими не можна не рахуватися, обираючи стратегію переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки. Головним чинником створення моделі ринку, про яку йдеться, має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку. Регулююча роль держави має здійснюватися методами, які адекватні ринковим формам господарювання. Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних сфер господарства; забезпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій до виробничої сфери, галузей, що виробляють товари споживання.

Регулююча роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим сильнішими мають бути регулятори.

Результати економічних перетворень, здійснюваних на таких засадах, будуть детермінованими, незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовах соціальної злагоди. [15]

3.2 Фінансові проблеми та адаптація підприємств до ринкових умов

Розвиток економіки на сучасному етапі, неминучість і необхідність перехідного періоду від однієї системи господарювання до іншої, трансформації адміністративної системи й механізмів керування в ринкові ставлять перед підприємствами проблеми адаптації до нових умов. Від їхнього рішення залежать влаштованість, виживання підприємств, гнучкість їхнього реагування на зміни зовнішніх причин, на фактори нестабільності і невизначеності, що властивому нинішньому перехідному періоду.

Тому необхідно розглянути основні проблеми, що стоять перед підприємництвом в умовах переходу до ринкових відносин, і побудувати для їхнього рішення механізми адаптації, що дозволять шляхом узгодження цілей підприємства, інтересів власника, різних груп і категорій трудящих шляхом створення відповідних моделей і методів перебудови й розвитку систем підприємства забезпечити місце в ринковому середовищі й ефективне в ньому функціонування.

Насамперед необхідно поставити завдання створення таких перетворень, що б мали природний, органічно їм властивий характер здійснення, а по-друге – теоретично сформульований (на рівні підприємства) загальний методологічний підхід до викорінювання застійних явищ в економіці, що лежить в основі дезинтеграцї управління й виробництва, диференціації форм власності. Визначена сутність цього підходу, що враховує монополізм виробників, що існують, сформовані ще до перехідного періоду, особливості системи керування і господарювання, наявність фактично поки ще єдиної державної форми власності, і полягає в поділі дуже великих підприємств, процесів виробництва й управління й одночасному переході до змішаних форм власності. [13]

Вихідною позицією в мотивації перебудови і розвитку систем підприємства є те, що кожна група й категорія трудящих повинна мати інтерес для досягнення цілком визначених конкретних цілей, що у сукупності забезпечують ефективне функціонування підприємства в умовах переходу до ринкових відносин і на довгострокову перспективу при стабільній економічній ситуації. При цьому необхідно розглянути загальні елементи мотивації, що відносяться до всіх груп і категорій трудящих, і спеціальні, що поширюються на окремі групи й категорії.

Ефективність роботи підприємства, усіх його систем і механізмів багато в чому визначається зовнішніми факторами, що діють на мікрорівні. Необхідно розглянути два блоки питань з цієї сфери, що тісно зв’язані з механізмами адаптації підприємства (керування якістю продукції, роздержавленням і приватизацією, а також шляхи й методи їхнього удосконалення з метою створення для підприємств середовища найбільшого сприяння.

Особливо важливим стає питання використання нової функції управління для промислових підприємств – прогнозування. Заслуговує вивчення розроблена прогнозуюча система і прогнозні моделі технічно-організаційного розвитку, а також методологія й методика моделювання взаємозалежної стратегії розвитку технічно-організаційної й організаційно-економічної системи підприємства.

У ході нового етапу економічної реформи, що почався, в Україні особливо важливим стає вишукування додаткових резервів підвищення ефективності господарського механізму, уживання кардинальних заходів по створенню умов для виходу країни з кризової ситуації. Пошук же найбільш прийнятних для України методів оздоровлення економіки в першу чергу приводить до необхідності звернутися до світового досвіду рішення цих проблем.

Серед цілого ряду різноманітних факторів економічного росту найбільш значним вважають умілу реалізацію підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використання в економічному механізмі самостійної господарської ініціативи людини, визнання підприємництва незамінною силою господарської динаміки, конкурентоздатності і суспільного процвітання.

Для активізації зусиль у цьому напрямку і більш повного розуміння всього комплексу наявних проблем насамперед необхідно зупинитися на теоретичному аспекті проблеми підприємництва. [10]

Конкуренція – це основна умова, при якому працюють ринкові механізми, що генерують цінові сигнали, що породжують стимули, що формують ринковий достаток, розмаїтість асортименту і висока якість товарів і послуг.

Україні, як і іншим країнам з перехідною економікою, у спадщину від радянської державно-монополістичної системи дісталася сукупність відносин між підприємствами, не сумісна з конкурентним середовищем.

Звичайно, конкурентне середовище може бути створена і при цих умовах на основі лібералізації зв’язків із зовнішнім ринком, зокрема за рахунок ослаблення митних обмежень для закордонних товарів, що надходять на внутрішній ринок, з одночасним посиленням контролю за їх якістю. Але такий шлях формування конкурентного середовища при найглибшій економічній кризі надзвичайно небезпечний. Створена в такий спосіб конкурентне середовище здатне лише підсилити дію сил, що руйнують національну економіку. Не можна не враховувати, що товари, вироблені на більшій частині українських підприємств, у порівнянні з товарами світового ринку неконкурентоспроможні. Більшість українських підприємств цієї конкуренції не витримає, що може збільшити і без того їхній скрутний стан.

Існує думка, що рішення даної проблеми лежить у технологічному відновленні виробництва, що повинне зробити продукцію підприємств конкурентноздатної. Однак і це рішення представляється сумнівним насамперед через умови його виконання. Галопуюча інфляція робить інновацію малоймовірної, оскільки нормальна підприємницька діяльність не здатна дати необхідні засоби для інвестицій. Сумнівно також одержання засобів для цієї мети ззовні, оскільки умови тієї ж інфляції і нестабільності економіки України змушують інвесторів шукати такі приміщення капіталу, що здатні давати негайну віддачу, тим часом як вкладення у виробництво завжди сполучені зі значним періодом часу і ризиком.

Але навіть якщо великим підприємствам і вдається обновити технологію, у багатьох випадках вони приречені залишатися неконкурентоспроможними на світовому ринку. Це обумовлено не в останню чергу особливостями їхньої структури, що склалася в умовах командно-адміністративної системи. [9]

Підприємства (у першу чергу великі, але не тільки вони) створювалися за принципом максимально замкнутого комплексу підрозділів. Це диктувалося реальними умовами діяльності підприємств і було узаконено нормативними актами, що регулюють їхні типові структури. Склад підрозділів основного виробництва формувався таким чином, щоб звести до мінімуму залежність підприємств від постачальників. На кожнім підприємстві створювалася широка номенклатура підрозділів допоміжного й обслуговуючого виробництв. Апарат керування, як правило, уключав численні відділи, групи, бюро, лабораторії.

Такий підхід до формування структури підприємств диктувався не тільки прагненням максимально обмежити зв’язку через міжвідомчі бар’єри, але і тим, що оплата послуг сторонніх організацій, як правило, обходилася дорожче в порівнянні з витратами на зміст своїх відповідних підрозділів. Крім того, такому підходу до формування структури підприємств сприяв і прийнятий порядок оплати праці керівників у залежності від категорії підприємств.

На цю структурну особливість “традиційних” підприємств ринкова економіка відреагувала визначеними тенденціями. Протягом останнього років у країнах із сучасною ринковою економікою проглядається виразне прагнення підприємств дистанціюватися від багатьох функцій, що виконувалися раніше їхніми внутрішніми підрозділами, у першу чергу такими, котрі відрізнялися пульсуючими навантаженнями. Саме за рахунок цього фактора скорочується число промислових гігантів і , разом з тим, зростає кількість малих підприємств. Усупереч теоретичній догмі про невідворотність процесу концентрації виробництва, середні розміри підприємств виявляють явну тенденцію до зменшення.

Цей процес робить ринкову економіку більш динамічної, мобільної, сприйнятливої до інновацій, підвищує її здатність оперативно реагувати на ринковий попит і його зміни. Разом з тим зростаюча частина підприємницького ризику переноситься на малі підприємства, а робота великих підприємств, що залишаються фундаментом ринкової економіки і її експортного потенціалу, стає більш стійкою. Особливо слід зазначити, що розвиток малого підприємництва супроводжується розширенням конкурентного Середовища, вторгненням конкуренції в сфери, що раніш були представлені неконкурентними відносинами внутрішніх підрозділів підприємств.

Правильні висновки підказує досвід великих компаній у країнах з розвитий сучасною ринковою економікою. Відомо, наприклад, що підприємства такої найбільшої компанії, як “Дженерал моторс”, обслуговують 32 тис. постачальників, що утворять її інфраструктуру (в основному у виді малих підприємств). Продукцію компанії реалізують 11 тис. самостійних дилерів, що діють у багатьох країнах. Такі ж дані можуть бути приведені по компаніях Японії ( електронним, автомобільним, будівельним і іншої). Характерною рисою таких систем є мобільність складу і структури малих підприємств. Значна їхня частина існує лише нетривалий час, а потім чи зникає змінює рід діяльності. Разом з тим виникають нові малі підприємства, що пропонують свою продукцію і послуги. А в підсумку системи, що включають великі, середні і малі підприємства, функціонують стійко й у відповідності з ринковою кон’юнктурою, що складається.

З викладеного випливає висновок, що на основі одного лише оточкування не можна створити системи, що оптимально сполучать підприємства різних розмірів і різних функцій. Однією з найважливіших умов виходу України на рівень конкурентоздатності з підприємствами далекого зарубіжжя є створення найбільш сприятливих умов для формування такої маси малих підприємств, що у своїй сукупності здатні виконувати функції інфраструктури на конкурентній основі.

Це повинно бути малі підприємства із широким діапазоном соціальної орієнтації, розмірів і роду діяльності. Це можуть бути підприємства з мінімальною чисельністю найманих робітників і без найманих робітників узагалі (сімейні) підприємства. Малі підприємства можуть спеціалізуватися на виготовленні щодо нескладних елементах виробів, склад і номенклатура яких змінюються відповідно до вимог ринку. Необхідні Україні також підприємства, що на договірній основі здійснюють технічне обслуговування і ремонти устаткування, обчислювальної техніки, приладів і апаратури. [11]

Уся ця велика зона малого бізнесу повинна бути такий, щоб усі підприємства, і в першу чергу великі і середні, мали можливість вибору постачальників і партнерів, продукція і послуги яких відрізняються високою якістю, надійністю і стабільними цінами, доводячи тим самим переваги даної системи в порівнянні з поруч підприємств замкнутого комплексу, що дісталися в спадщину від командно-адміністративної системи.

Широкий, і притім регульований процес розвитку підприємництва, особливо в сфері малого бізнесу, стає можливим у його синхронному зв’язку з виходом національної економіки з кризового стану на основі приборкання інфляції і введення стабільної національної грошової одиниці. Лише на такій основі розвиток підприємництва здатний зупинити падіння виробництва і валового національного продукту, домогтися їхньої стабілізації, а потім і росту.

ВИСНОВКИ

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки – підприємство. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут зважуються питання ощадливої витрати ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне керування – менеджмент.

Усе це вимагає глибоких економічних знань. В умовах ринкової економіки виживе лише те підприємство, що найбільше грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користається попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

Функціонування підприємств в умовах ринку передбачає пошук та розробку кожним з їх особистого шляху розвитку. Іншими словами, щоб не тільки утриматись, а і розвиватись у ринку, підприємство винний покращувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами та результатами виробництва, шукати нові форми прикладення капіталу, шукати нові, більш ефективні засоби доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику.

Розвиток економіки на сучасному етапі, неминучість і необхідність перехідного періоду від однієї системи господарювання до іншої, трансформації адміністративної системи й механізмів керування в ринкові ставлять перед підприємствами проблеми адаптації до нових умов. Від їхнього рішення залежать влаштованість, виживання підприємств, гнучкість їхнього реагування на зміни зовнішніх причин, на фактори нестабільності і невизначеності, що властивому нинішньому перехідному періоду.

Тому необхідно розглянути основні проблеми, що стоять перед підприємництвом в умовах переходу до ринкових відносин, і побудувати для їхнього рішення механізми адаптації, що дозволять шляхом узгодження цілей підприємства, інтересів власника, різних груп і категорій трудящих шляхом створення відповідних моделей і методів перебудови й розвитку систем підприємства забезпечити місце в ринковому середовищі й ефективне в ньому функціонування.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

Закон України «Про підприємництво» / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парламентське вид-во, 1998. — 16 с.

Закон України «Про підприємства в Україні» / Верховна Рада України / О.А. Романко (ред.), Т.М. Карпенко (ред.). — Офіційне вид. — К.: Парламентське вид-во, 1998. — 36 с.

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М. І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. Посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. К.: „Каравела”,; Львів: „Новий світ – 2000, 2001.-298с.

Економіка підприємства : Підручник / За заг. ред. Покропивного С.Ф. – Вид. 2 – ге, перераб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001.-528с.

Архієреєв С.І., Деркач М.М., Козуб Д.А. Мікроекономіка: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Національний технічний ун-т «Харківський політехнічний ін-т»— Х.: НТУ «ХПІ», 2003. — 176 с.

Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. — 496 с.

Витвицький Я.С., Витвицька У.Я., Данилюк М.О., Устенко А.О., Циглик І.І. Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів, які навч. за освітньо-професійною програмою бакалавра з напряму «Економіка та підприємництво» / Інститут менеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, 2002. — 320 с.

Экономика предприятия: учебник для вузов/ Под ред. проф. В. Я. Горвинкеля, проф. В. А. Швандара.-М.: ЮНИТА-ДАНА, 2001.

Борисов Е. Ф. Проблемы развития экономики нашей страны. Социально политический журнал 2002 г.

Волынский Н. “Рынок: за и против…”//“Днепровская панорама”, 2003г., 17 июня

Донець Л.І. Підприємництво в умовах трансформації економіки в Україні: мотивація, маркетингова орієнтація, ефективний менеджмент / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі. — Донецьк: Джерела, 1999. — 343 с.

Основи економічної теорії: Підручник. У 2 книгах. Книга 1. : Суспільне виробництво. Ринкова економіка / Евтушевский і ін.; під ред. Ю.В. Николенка. — К.: Лыбидь, 1998 р.- с. 133-140

Міжнародне підприємництво: аналіз закордонного досвіду / П.И. Хвойник, Ю.В. Аджубей, И.Е. Артем’єв і інші. — М.: Наука, 1992. — с. 165-167

Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы економіки: Навчальний посібник. — К.: Выща школа. — 1998г. — с. 130-145

СОДЕРЖАНИЕ

ВВЕДЕНИЕ

1. АНАЛИЗ ПРОИЗВОДСТВЕННО-ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ГРЭС-4

1.1.Анализ экономических показателей ГРЭС-4

1.1.1.Краткая характеристика ГРЭС-4

1.1.2. Анализ себестоимости продукции

1.1.3.Факторный анализ затрат, на рубль товарной продукции

1.1.4.Анализ прибыли

1.1.5. Анализ трудовых ресурсов

1.1.6 Анализ производительности труда персонала предприятия

1.2. Анализ финансового состояния ГРЭС-4

1.2.1.Анализ баланса

1.2.2.Анализ оборотных средств предприятия

1.2.3. Анализ основных средств предприятия

2.2.4.Анализ рентабельности

2.2.5. Анализ финансовой устойчивости и платежеспособности ГРЭС-4

2.6.Анализ фондоотдачи

ГЛАВА 2. ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ НТР В ЭНЕРГЕТИКЕ

2.1.Характеристика и структура АО МОСЭНЕРГО

2.2.Пути снижения себестоимости производства электроэнергии

2.3.Мероприятия по техперевооружению ГРЭС-4

3. ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ТЕХНИЧЕСКОГО ПЕРЕВООРУЖЕНИЯ

3.1.Определение исходных данных

3.2.Расчет экономической эффективности техперевооружения

3.3. Расчет финансовых рисков

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

ЛИТЕРАТУРА

ВВЕДЕНИЕ

В условиях рыночных отношений каждый хозяйствующий субъект (индивид, фирма, предприятие) производит продукты и услуги для других и сам получает от них необходимые для жизни предметы. Здесь каждый субъект поставлен в условия обособленного производителя и испытывает на себе ограниченность ресурсов. Для многих стран товарная форма производства становится господствующей и всеобщей.

Формирование рыночных отношений в России началось в условиях отсутствия многих элементов и признаков рынка. Поэтому первым шагом на пути перехода к нему явилось создание условий для возникновения обособленных, самостоятельных производителей, как важнейшего признака функционирования рыночных отношений.

И решается данная проблема путем реформирования государственной собственности по двум направлениям: глубокая децентрализация управления и денационализация (приватизация).

Приватизация государственных предприятий, появление реальных, а не формальных собственников будут способствовать повышению эффективности работы предприятия при условии одновременного осуществления государством крупных научно — технических программ, капитальных вложений в развитие базовых отраслей и производственной инфраструктуры.

На сегодняшний день повышение эффективности работы предприятия приобретает исключительную актуальность. Это обусловлено тем, что в условиях рыночных отношений предприятие, которое заботиться о повышении эффективности своей работы способно обеспечить бесперебойное функционирование своей работы, т. е. это позволит предприятию при поддержании высокого качества своей продукции и рациональном использовании своих ресурсов обеспечить конкурентноспособность своих товаров на рынке.

В этом отношении большие изменения к лучшему сулит переход к рынку: конкуренция вынуждает предприятия быть более восприимчивыми к техническим новинкам.

Экономическая эффективность во многом зависит от организации производства и управления, заинтересованности коллектива и каждого работающего в достижении лучших результатов и других факторов.

Народнохозяйственными предпосылками повышения экономической эффективности являются сбалансированность экономики, хозяйственная дисциплина, осуществление прогрессивной инвестиционной и структурной политики. Кризисное состояние экономики сопровождается снижением ее эффективности, ухудшением практически всех показателей, характеризующих эффективность производства. С преодолением кризиса, стабилизацией экономики, а затем и обеспечение ее подъема на основе развязывания инициативы и самостоятельности товаропроизводителей, конкуренции между ними в условиях широкого развития рыночных отношений, начнет повышаться и эффективность производства.

Эффективность производства в целом определяется степенью гибкости хозяйственных структур предприятия, восприимчивостью к научно-техническим достижениям, уровнем адекватности их действий к быстро меняющимся условиям, способностью обнаружить новые направления развития и многим другим.

Именно эти соображения и определили актуальность выбранной темы.

Цель работы – рассмотреть на примере ГРЭС-4 г. Кашира Московской области повышение эффективности предприятия в условиях рынка.

АНАЛИЗ ПРОИЗВОДСТВЕННО-ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ГРЭС-4

1.1.Анализ экономических показателей ГРЭС-4

1.1.1.Краткая характеристика ГРЭС-4

Сегодня семь энергоблоков Каширской ГРЭС–4 им. Г.М. Кржижановского имеют установленную мощность 1885 МВт. Они вырабатывают около 10% общей электроэнергии в системе ОАО «Мосэнерго».

Основные производственные показатели Каширская ГРЭС–4 им. Г.М. Кржижановского на 01.01.2002 г. приведены в табл.1.

Таблица 1

Основные производственные показатели Каширская ГРЭС–4

ГРЭС-4 является одной из первых угольных электростанций, возведенных по плану государственной электрификации России – ГОЭЛРО. Торжественное открытие станции состоялось 4 июня 1922 года. Каширская ГРЭС мощностью 12 МВт стала второй по мощности электростанцией в Европе. В 1922 году в эксплуатацию была также введена воздушная линия электропередачи Кашира–Москва, ставшая первой в стране ЛЭП напряжением 110 кВ.

В последующие годы регулярно проводились работы по техническому усовершенствованию и увеличению вырабатываемой мощности ГРЭС-4. Специалисты электростанции разработали и внедрили новую технологию сжигания бурого угля, благодаря которой ГРЭС стала лидером в стране по надежности и экономичности оборудования.

В начале Великой Отечественной войны часть оборудования электростанции была эвакуирована. С помощью оставшегося оборудования электрическая энергия передавалась на оборонные заводы осажденной Тулы. В 1942 году было начато восстановление полномасштабной деятельности Каширской ГРЭС, и через год удалось достичь выработки довоенной мощности 186 МВт.

В 1939 году коллектив Каширской ГРЭС был награжден орденом Ленина за успешное освоение нового типа энергетического оборудования и безаварийную работу. В 1945 году персонал станции удостоился еще одной правительственной награды – ордена Трудового Красного Знамени.

В 60-е годы на ГРЭС-4 были проведены реконструкция и замена основного оборудования. Кроме того, была пущена газотурбинная установка западного производства мощностью 10 МВт, а также приняты в опытную эксплуатацию энергоблок СКР-100, рассчитанный на сверхкритические параметры пара, и три пылеугольных блока мощностью по 300 МВт каждый. К началу 70-х гг. мощность станции достигла 1178 МВт. В последующие десятилетия ГРЭС была оснащена тремя газомазутными блоками, каждый мощностью 300 МВт, и теплофикационным энергоблоком в 80 МВт. Сегодня семь энергоблоков станции имеют установленную мощность 1885 МВт. Они вырабатывают около 10% общей электроэнергии в системе ОАО «Мосэнерго».

В 2002 году специалисты Каширской ГРЭС завершили реконструкцию открытого распределительного устройства 110 кВ. Эта системообразующая узловая подстанция юга Московской области поставляет электричество в Каширский, Ступинский, Озерский, Зарайский, Коломенский и Подольский районы. Кроме того, в прошлом году был отремонтирован энергоблок № 4, что позволило улучшить первичные технико-экономические показатели станции.

Руководство ГРЭС-4 уделяет большое внимание вопросу подготовки кадров. В целях повышения квалификации работники станции проходят обучение в Каширском отделении Московского центра подготовки кадров ОАО «Мосэнерго». Помимо этого, ГРЭС-4 и отдел подготовки кадров московской энергокомпании заключили договор, позволяющий сотрудникам электростанции в течение года обучаться в заочной форме по специально разработанной программе повышения квалификации в Московском энергетическом институте.

Помимо прочего, уделяется особое внимание жилищной проблеме. Каширская ГРЭС финансирует строительство домов для собственных сотрудников.

На балансе ГРЭС находятся санаторий-профилакторий, оздоровительный центр, спортивный комплекс, дом культуры, музей истории электростанции, детские сады и гостиница. Творческие коллективы ДК ГРЭС-4 – хор русской песни, ансамбль «Родные напевы», оркестр духовых инструментов и ансамбль академической песни «Девчата» – ходят в число лидеров Фестиваля искусств ОАО «Мосэнерго» и других творческих конкурсов, проводимых в Московском регионе.

Экономические показатели предприятия за последние несколько лет приведены в таблице 2.

Таблица 2.

Экономические показатели предприятия ГРЭС-4

Графически это можно представить так (рис.1).

Рис. 1 Динамика экономических показателей.

1.1.2. Анализ себестоимости продукции

Деятельность предприятия связана с определенными издержка­ми (затратами) Затраты отражают, сколько и каких ресурсов было использовано фирмой. Элементами затрат являются затраты на производство продукции сырье и материалы, оплата труда и др. Общая величина затрат, связанных с производством и реализацией продукции, называет­ся себестоимостью.

Себестоимость продукции один из важных обобщающих пока­зателей деятельности предприятия, отражающих эффективность ис­пользования ресурсов, результаты внедрения новой техники и прогрес­сивной технологии, совершенствование организации труда, производст­ва и управления.

Конкретный состав затрат, которые могут быть включены в из­держки, регулируется законодательно.

Все затраты предприятия можно разделить на прямые и косвен­ные.

Прямые затраты непосредственно связаны с производством продукции (затраты на материалы, заработная плата производственного персонала, расходы по содержанию и эксплуатации оборудования и др. Эти затраты могут быть непосредственно отнесены на конкретный вид продукции и распределены между ними на основании технико-экономиче­ских расчетов.

Косвенные затраты — это затраты, которые прямо не могут быть распределены по объектам отнесения затрат (административные и управленческие расходы, расходы на отопление, освещение, страхова­ние имущества и др).

При составлении сметы затрат на производство важное значе­ние имеет связь затрат с объемом производства. По этому признаку выделяют переменные и условно-постоянные издержки.

Общая сумма переменных затрат изменяется прямо пропор­ционально изменению объема производства (затраты на сырье и основ­ные материалы, оплата труда основных производственных рабочих, рас­ходы на электроэнергию и др.).

Условно-постоянные затраты не зависят от изменения объема производства (содержание административно-управленческого персона­ла, страхование имущества и др.). Взаимосвязь между условно-постоянными, переменными расходами и общими затратами на производство всего объема продукции показана на рисунке 2.

Рис.2. Взаимосвязь между условно-постоянными, переменными расходами и общими затратами на производство всего объема продукции

Рисунок 3 показывает модель взаимосвязи себестоимости еди­ницы продукции с уровнями переменных и условно-постоянных затрат.

Эта взаимосвязь выражается следующей формулой:

Z=Zn+3/Q,

где Z — полная себестоимость единицы продукции;

Zn —пе­ременные затраты;

3 — общая сумма условно-постоянных затрат пред­приятия в целом;

Q — объем производства продукции.

Рис.3. Взаимосвязь себестоимости еди­ницы продукции с уровнями переменных и условно-постоянных затрат.

При анализе структуры затрат на производство определяются удельные веса отдельных видов затрат в общей сумме. Наиболее общи­ми элементами затрат являются материальные (сырье и материалы, то­пливо со стороны, энергия со стороны); трудовые расходы на оплату труда, расходы на подготовку и освоение производства; общепроизвод­ственные и общехозяйственные расходы; расходы на подготовку и ос­воение производства, отчисления в бюджет на социальные нужды; ком­мерческие расходы; прочие производственные расходы.

Для анализа структуры затрат составляется аналитическая таб­лица 3.

Таблица 3

Анализ затрат на производство

Данные таблицы показывают, что в структуре затрат на производство произошли некоторые изменения. В общей структуре элементов затрат по сравнению с предыдущим годом произошло снижение материалоемкости и энергоемкости производства, а также общепроизводст­венных и общехозяйственных расходов и потерь от брака. Рост удель­ных весов зарплаты производственных рабочих обусловлен прежде все­го инфляционными мотивами. Сравнение показателей отчетного года с плановыми на от­четный год показывает, что выполнение плана было неровным — уро­вень материалоемкости оказался выше запланированного на 2,21%, зар­плата производственных рабочих — на 1,03%. При этом произошло рез­кое снижение общепроизводственных и общехозяйственных расходов — на 4,27%.

1.1.3.Факторный анализ затрат, на рубль товарной продукции

Общий принцип определения показателя, характеризующего уровень затрат на один рубль товарной продукции, может быть пред­ставлен формулой

где q — количество единиц продукции каждого вида, Z — себе­стоимость единицы этой продукции; р — отпускная цена единицы про­дукции.

При оценке выполнения плана по себестоимости товарной про­дукции в пределах предприятия используют следующие данные:

1 Затраты на один рубль товарной продукции по плану:

2. Фактические затраты на один рубль товарной продукции:

3. фактические затраты на один рубль товарной продукции в ценах, принятых в плане:

4 Затраты на один рубль товарной продукции по плану в пересчете на фактический объем и состав продукции:

Различия в показателях SФ и Sпл обусловлены разным уровнем себестоимости (Z1 и Zпл), объемом и составом продукции (p1 и рпл).

Различия в показателях SФ и Śф определяются также уровнем себестоимости единицы продукции (Z1 и Zпл), объемом и составом про­дукции (p1 и рпл), а отпускные цены на продукцию всех видов одинако­вы (рпл).

Показатели Sпл и Śпл отличаются из-за несовпадения объемов и структуры произведенной продукции (q1 и qпл), а показатели себестои­мости единицы продукции каждого вида (Zпл) и уровня отпускных цен рпл) совпадают.

Отмеченные различия позволяют применять на практике схему анализа влияния факторов на уровни показателей затрат на 1 руб. товар­ной продукции и отклонения одного сравниваемого показателя от друго­го (рисунок 4).

Для проведения расчетов составляется аналитическая таблица 4

Таблица 4

По данным таблицы, общее отклонение фактических затрат на 1 рубль товарной продукции от уровня по утвержденному плану составляет:

Sф – Sпл = 0,8660 – 0,8722 = -0,0062 или –6,2 копейки на 1 рубль.

Это отклонение вызвано влиянием следующих факторов:

1. Изменение уровня фактически действующих отпускных цен на продукцию в отчетном периоде по сравнению с их уровнем, принятым при составлении плана:

Śф – Sф = 0,8660 – 0,8616 = 0,0044, или 0,44 копейки на 1 рубль.

2. Изменение фактической себестоимости единицы продукции по сравнению с плановой себестоимостью:

Śф – Śпл = 0,8616 – 0,86426 = — 0,0026, или –0,26 копейки на 1 рубль.

3. Изменение фактического объема и состава продукции по сравнению с предусмотренным в плане:

Śпл — Sпл= 0,8642 – 0,8722 = 0,0080, или –0,8 копеек на 1 рубль.

Полученные результаты сведем в таблицу 5.

Таблица 5

Обобщение результатов факторного анализа затрат на 1 рубль товарной продукции

По данным таблицы, можно сделать вывод: единственный фактор, обеспечивающий рост затрат на производство это изменение уровня отпускных цен. Произошедшие в структуре продукции ассортиментные сдвиги оказали благоприятное влияние на себестоимость – она снизилась на 8,0 копеек на 1 рубль затрат.

1.1.4.Анализ прибыли

Прибыль – конечный результат деятельности предприятия, характеризующий эффективность его работы. В условиях рынка прибыль выступает важнейшим фактором стимулирования производственной и предпринимательской деятельности и создает финансовую основу для ее расширения. Налог на прибыль становится основным для формирования бюджета. За счет прибыли погашаются долговые обязательства предприятия пред банком и инвестором. Следовательно, прибыль является важнейшим обобщающим показателем в системе оценочных показателей финансовой эффективности.

Сумма прибыли, получаемая предприятием, обусловлена объемом продаж продукции, ее качеством и конкурентоспособностью, ассортиментом, уровнем затрат.

В хозяйственной деятельности предприятия различают прибыль (убыток) отчетного периода, прибыль (убыток) от финансово-хозяйственной деятельности и чистую прибыль предприятия.

Прибыль (убыток) отчетного периода представляет собой сумму полученных результатов от финансово-хозяйственной деятельности и прочих внереализационных операций.

Прибыль (убыток) от финансово-хозяйственной деятельности представляет собой сумму прибыли (убыток) от реализации товаров, продукции, работ и услуг, процентов к получению (к уплате), доходов от участия в других организациях, прочих операционных доходов и расходов.

Чистая прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия, определяется как разница между облагаемой налогом прибылью отчетного периода и величиной налога с учетом льгот.

Информация, содержащаяся в отчетной форме №2, позволяет проанализировать финансовые результаты, полученные от всех видов деятельности предприятия, установить структуру прибыли.

Бухгалтерская форма №2 «Отчет о финансовых результатах» приведена в приложении 2.

Анализ финансово-хозяйственной деятельности ГРЭС-4 проведен по итогам его работы в 2002 году в сравнении с 2002 годом.

Данные для оценки динамики и структуру прибыли приводятся в табл. 6.

Анализ таблицы показывает, что балансовая прибыль отчетного года значительно снизилась – на 10801 тыс. рублей, или на 40,06 процентов. Наибольшее влияние на снижение прибыли оказало снижение прибыли от реализации продукции – основной составляющей прибыли предприятия. Неблагоприятно обстоят дела с прибылью от прочей деятельности и с доходами от реализационных операций. Основной фактор снижения прибыли от реализации – рост себестоимости продукции, превышающий рост объема реализации.

Таблица 6.

Анализ прибыли отчетного периода «ГРЭС-4»

Факторный анализ прибыли от реализации

Основным источником формирования прибыли является при­быль от реализации продукции. Она представляет собой конечный ре­зультат деятельности предприятия не только в сфере производства, но и в сфере обращения. Формализованный расчет прибыли от реализации продукции (РQ) можно представить в таком виде:

где QP — выручка от реализации товаров;

S — себестоимость реализации товаров;

К — коммерческие расходы;

У — управленческие расходы.

На изменение суммы прибыли от реализации также оказывают влияние изменение объема и структуры реализации, ее полной себе­стоимости и оптовых цен.

Между изменением объема реализации и размером полученной прибыли существует прямая пропорциональная зависимость при реали­зации рентабельной продукции и обратная зависимость при реализации убыточной.

1. Влияние объема реализации продукции определяется по формуле.

K1= 160 058/ 158 534 = 1,00961

К2 = 141722/130394=1,08688

ΔP1 = 28 137 х (1,08688 — 1) = 2 445

В результате роста объема реализации прибыль увеличилась на 2 445 тыс. рублей.

2. Влияние изменения структуры и ассортимента реализованной продукции определяется по формуле:

ΔP2= 28 140 х (1,00961 — 1,08688) = -2 174

В результате сдвигов в структуре и ассортименте прибыль сни­зилась на 2 174 тыс. рублей

Влияние изменения уровня затрат на 1 руб. реализованной про­дукции на прибыль определяется по формуле

ΔP3 = 160 058 х [(130 394 / 158 534 ) — (141 722 / 160 058)] = -10 075

В результате роста затрат на 1 руб. реализованной продукции прибыль снизилась на 10 075 тыс. рублей

Проведенные расчеты обобщим в таблице 7.

Таблица 7

Обобщение результатов факторного анализа прибыли

1.1.5. Анализ трудовых ресурсов

Персонал предприятия — это совокупность физических лиц, состоящих с предприятием как юридическим лицом в отношениях, регулируемых договором найма. Наемные работники принимают участие в деятельности фирмы своим личным трудом и получают за это соответствующую оплату.

Независимо от сферы приложения труда весь персонал фирмы подразделяется на категории, В настоящее время выделяют следующие категории персонала: рабочие, служащие, специалисты и руководи­тели. В зависимости от характера выполняемых функций руководители могут быть причислены к специалистам, если их деятельность требует наличия специальных технических знаний, либо к служащим, если вы­полняемые ими функции таких специальных знаний не требуют.

К основным рабочим относят рабочих, непосредственно заня­тых изготовлением продукции (операторы автоматических установок), к вспомогательным — рабочих, обслуживающих трудовые процессы, выполняемые основными рабочими (наладчики оборудования, уборщи­ки, складские рабочие).

Одним из важнейших условий выполнения плана производства, увеличения выработки продукции на каждого члена трудового коллек­тива, а также рационального использования трудовых ресурсов является экономное и эффективное использование рабочего времени. От того, на­сколько полно и рационально используется рабочее время, зависит и эффективность деятельности предприятия в целом. Поэтому анализ ис­пользования рабочего времени является важной составной частью ана­литической работы на предприятии.

Однако прежде чем приступить к анализу использования рабочего времени, необходимо изучить укомплектование предприятия необ­ходимыми кадрами работников соответствующих специальностей и квалификации. Рациональное использование рабочих кадров является непременным условием, обеспечивающим бесперебойность про­изводственного процесса и успешное выполнение производственных планов и хозяйственных процессов.

Для анализа обеспеченно ста и эффективного использования ра­бочей силы применяется статистическая форма № 2 — Т.

Обеспеченность трудовыми ресурсами характеризуется данны­ми, приведенными в аналитической таблице 8.

Таблица 8

Обеспеченность трудовыми ресурсами

По данным таблицы видно, что план по численности персонала перевыполнен на 0,24%, однако план выполнен неравномерно: по чис­ленности служащих план недовыполнен на 1,08%, по численности спе­циалистов—недовыполнен на 1,53%.

При проведении анализа изучается структура персонала, для чего составляется аналитическая таблица 9.

Таблица 9

Изменение структуры трудовых ресурсов

Данные таблицы показывают, что в общей структуре численно­сти работающих возросла доля специалистов (до 15,69% с 15,03% в предыдущем периоде). Доля рабочих и руководителей сократилась. Снижение численности при одновременном росте производства свиде­тельствует об использовании интенсивных факторов развития производ­ства. Численность работников предприятия не остается постоянной, а непрерывно изменяется, в связи с наймом и увольнением рабочей силы. Поэтому необходимо, наряду с численностью персонала на отчетные даты, учитывать и средние за период показатели. Средняя списочная численность работников определяется, исходя из данных о числе лиц, состоящих в списках предприятия на каждый день отчетного периода.

Для оценки качества работы с кадрами фирмы используется система показателей (табл. 10), характеризующих интенсивность работы оборота кадров и детализирующих особенности этого оборота.

Таблица 10

Движение рабочей силы

К числу основ­ных показателей этой системы относятся:

1. Коэффициент интенсивности оборота по приему — от­ношение числа принятых за период работников (Чпринятых) к среднему списочному их числу (Ч ср. спис):

К приема = Ч принятых /Ч ср.спис

2. Коэффициент интенсивности оборота по выбытию —

отношение числа выбывших за период работников (Ч выбывших) к среднему списочному их числу (Ч ср.спис):

К выбытия = Ч вывывшм /Ч Ср Спис

3. Коэффициент текучести — отношение числа выбывших за период работников по указанным выше причинам, отно­сящимся к текучести кадров (Ч текучести кадров), к среднему списочному их числу (Ч ср спис):

К текучести =Ч текучести кадров/ЧСр.Спис

4.Коэффициент замещения — отношение разности числа принятых (Ч принятых) и выбывших работников (Ч выбывших) к среднему списочному их числу (Ч ср спис):

Кзамещения = (Ч принятых — Ч выбывших) /Ч ср.спис

По данным таблицы видно, что коэффициент текучести по сравнению с предыдущим годом снижается. Коэффициенты оборота по приему и выбытию снижаются, что свидетельствует о тенденции к по­стоянству кадров. Снижение коэффициента замещения означает то, что число принятых возмещает число выбывших, то есть часть принятых на работу возмещает число уволенных и часть принятых используется на новых рабочих местах. Снижение этого коэффициента означает, что принятые на работу лишь в незначительной степени способствуют рас­ширению числа новых рабочих мест.

1.1.6 Анализ производительности труда персонала предприятия

Под производительностью труда принято понимать его спо­собность производить в единицу времени определенное количество продукции Производительность труда может характеризоваться либо прямым показателем — выработкой продукции в единицу затраченного рабочего времени, либо обратным показателем — трудоемкостью — за­тратами рабочего времени на единицу произведенной продукции

В связи с тем, что затраты рабочего времени могут быть выра­жены количеством отработанных человеко-часов, человеко-дней, сред­ним списочным числом рабочих или всех работников предприятия, раз­личают показатели средней часовой, средней дневной выработки и по­казатели средней выработки на одного списочного рабочего или работ­ника персонала, непосредственно связанного с производством данной продукции

По предприятию имеются следующие показателя для расчета средней выработки и трудоемкости (таблица 11).

Таблица 11

Расчет средней выработки и трудоемкости

Между величинами, приведенными в таблице, существуют сле­дующие зависимости

W=1/t, Q=WxT; T=txQ

Первая из этих зависимостей используется только для контроля правильности расчетов (0,861 х 1,16175 = 1,0; 0,791 х 1,26413 = 1,0), а с помощью двух других могут быть выполнены экономические расчеты

Так, изменение объема продукции в отчетном году по сравне­нию с предыдущим объясняется увеличением затрат рабочего времени при снижении производительности труда

-0,7 х 202 333 = -14 104 тыс рублей,

0,861 х 18 156 = 15 627 тыс рублей

В результате совокупного влияния этих факторов объем продукции увеличился на 1 523 тыс. рублей

Изменение общих затрат труда в отчетном году по сравнению с предыдущим произошло под влиянием двух факторов ростом объема производства продукции и ростом трудоемкости производства ее единицы

0,10238 х 160 058 = 16 386 чел-дней

1,162 х 1 523 = 1 770 чел -дней

В результате совокупного влияния этих факторов общие затра­ты труда увеличились на 18 156 человеко-дней.

1.2. Анализ финансового состояния ГРЭС-4

1.2.1.Анализ баланса

Система показателей финансовых результатов включает в себя не только абсолютные, но и относительные показатели эффективности хозяйствования. К ним относятся: коэффициенты финансовой устойчивости, ликвидности, оборачиваемости средств и т.д.

Обобщенная информация для анализа представлена в форме №1 «Бухгалтерский баланс», в форме № 2 «Отчет о финансовых результатах», форме №5 «Приложение к балансу». Кроме того, при анализе используются данные по счету 46 «Реализация продукции», счету 47 «Реализация и прочее выбытие основных средств», счету 48 «Реализация прочих активов», счету 80 «Прибыли и убытки».

Баланс позволяет дать общую оценку изменения всего имущества предприятия, выделить в его составе оборотные (мобильные) и внеоборотные (иммобильные) средства, динамику структуры имущества.

Анализ динамики состава и структуры имущества дает возможность установить размер абсолютного и относительного прироста или уменьшения имущества всего предприятия и отдельных его видов.

Для анализа активов анализируемого предприятия составляется аналитическая таблица 12.

Таблица 12

Анализ актива баланса

Данные таблицы показывают, что общая сумма средств предприятия уменьшилась на 64 тысячи рублей, или на 0,03 процента. Наибольший удельный вес в структуре имущества занимают внеоборотные активы — 84,39 процента на начало года и 82,03 процента на конец года. В структуре оборотных активов на начало года наибольший удельный вес (85,75 процента) занимают материальные оборотные активы.

На конец года произошли существенные изменения в этих группах как в абсолютной сумме, так и по их удельным весам.

Уменьшение величины внеоборотных активов составило 5135 тыс. рублей, или (– 2,82 процента).

Увеличение оборотных активов составило 5070 тысяч рублей, или 15,07 процента.

В структуре оборотных активов произошло увеличение суммы дебиторской задолженности на 3307 тысячи рублей, или на 135,79 процента с одновременным увеличением удельного ее удельного веса в структуре оборотных средств на 7,59 пункта.

Величина материальных оборотных активов увеличилась на 2659 тысяч рублей или на 9,21 процента. Однако их удельный вес в структуре оборотных активов снизился на 4,36 процента.

Величина денежных средств и краткосрочных финансовых вложений сократилася на 895 тысяч рублей, или на 37,93 процента.

Удельный вес денежных средств в структуре сократился на 3,32 пункта.

Результат анализа показал, что финансовое положение ГРЭС-4 ухудшилось.

1.2.2.Анализ оборотных средств предприятия

Учитывая важность оборотных средств произведем анализ оборачиваемости средств.

Продолжительность оборота в днях (Ообсредств) рассчитывается по формуле:

Ообсредстсв = С х Д/РП,

Где С– средние остатки оборотных средств

Д – длительность периода (год – 360 дней, квартал – 90 дней)

РП – объем реализации продукции.

Объем реализации продукции характеризует сумму оборотных средств. В качестве показателя объема реализации берется скорректированная выручка, т.е. без налога на добавленную стоимость и других налогов и отчислений, уплачиваемых за счет выручки и вычитаемых из нее при расчете прибыли.

Показатели продолжительности оборачиваемости в днях могут исчисляться по всем оборотным средствам, группам этих средств, отдельным их видам. На изменение оборачиваемости в днях оказывает влияние ряд факторов, уровень влияния которых необходимо измерять. Факторный анализ оборачиваемости дает возможность определить, за счет каких именно элементов оборотных активов предприятие может повысить эффективность их использования.

На изменение продолжительности оборота в днях оказывает влияние следующие факторы: изменение средних остатков, изменение объема реализации.

Исходная информация и расчет факторов в обобщенном виде представлены в аналитической таблице 13.

Как показывают данные таблицы, в отчетном периоде в сравнении с предыдущим оборачиваемость всех оборотных, кроме дебиторской задолженности замедлилась. Основной причиной замедления явился рост средних остатков по всем видам оборотных средств за исключением дебиторской задолженности. Изменение сумм оборота во всех случаях уменьшало продолжительность оборота. Замедление оборачиваемости произошло как в сфере производства, так и в сфере потребления, однако, в сфере обращения уровень замедления оборачиваемости значительно выше, чем в сфере производства.

Рост объема реализации в целом оказал положительное влияние на продолжительность оборота, однако темпы роста реализации были неадекватны темпам роста остатков оборотных средств. Если бы темпы роста объема реализации были выше темпов роста средних остатков оборотных средств, то было бы достигнуто общее снижение продолжительности оборота оборотных средств.

Таблица 13.

Анализ оборотных средств

Рост оборачиваемости производственных запасов является фактором роста оборачиваемости оборотных средств в сфере производства.

1.2.3. Анализ основных средств предприятия

Основные средства являются одним из важнейших факторов любого производства. Их состояние и эффективное использование пря­мо влияет на конечные результаты хозяйственной деятельности пред­приятий.

Формирование рыночных отношений предполагает конкурент­ную борьбу между различными товаропроизводителями, победить в ко­торой смогут те из них, кто наиболее эффективно использует все виды имеющихся ресурсов.

Состояние и использование основных фондов — один из важ­нейших аспектов аналитической работы, так как именно они являются материальным воплощением научно-технического прогресса — главно­го фактора повышения эффективности любого производства.

Более полное и рациональное использование основных фондов и производственных мощностей предприятия способствует улучшению всех его технико-экономических показателей росту производительности труда, повышению фондоотдачи, увеличению выпуска продукции, сни­жению ее себестоимости, экономии капитальных вложений.

Задачами анализа состояния и эффективности использования основных производственных фондов являются установление обеспе­ченности предприятия и его структурных подразделений основными фондами — соответствия величины, состава и технического уровня фондов, потребности в них: выяснение выполнения плана их роста, об­новления и выбытия, изучение технического состояния основных средств и особенно наиболее активной их части — машин и оборудова­ния. Определение степени использования основных фондов и факторов, на нее повлиявших; установление полноты применения парка обору­дования и его комплектности, выяснение эффективности использования оборудования во времени и по мощности; определение влияния исполь­зования основных фондов на объем продукции и другие экономические показатели работы предприятия, выявление резервов роста фондоотда­чи. увеличения объема продукции и прибыли за счет улучшения исполь­зования основных фондов

Источники информации форма №1 «Баланс предприятия», форма №3 «Приложение к балансу предприятия»: форма №5 «Приложение к балансу предприятия»: форма № 1-п (годовая, месячная) «Отчет предприятия (объединения) по продукции»,

При проведении анализа обеспеченности предприятия основ­ными средствами необходимо изучить, достаточно ли у предприятия ос­новных средств, каково их наличие, динамика, состав, структура, техни­ческое состояние, уровень производства и его организация.

Основные средства неоднородны, выполнение ими разнообраз­ных функций и различное их целевое использование обусловили разде­ление основных фондов на разные группы. В зависимости от назначе­ния в производственно-хозяйственной деятельности они под­разделяются на производственные и непроизводственные. Из указанных групп промьшленно-производственные фонды непосредственно связаны с производством продукции и поэтому имеют наибольший удельный вес.

Наличие основных средств на анализируемом предприятии приведено в аналитических таблицах 14 и 15.

Таблица 14

Наличие, движение и динамика основных фондов

Таблица 15

Наличие, состав и структура основных средств

Данные таблиц показывают, что промышленно-производственные основные средства за год увеличились на 1 317 тыс. рублей, или на 0,79%. Активная часть при этом увеличилась более значительно — на 1 209 тыс. рублей, или на 102,30%. Удельный вес активной части увеличился на 0,47%.

Основной прирост в стоимости основных средств произошел под влиянием увеличения стоимости машин и оборудования (1 207 873 тыс. рублей), транспортных средств (128 547 тыс. рублей) и прочих ви­дов основных средств (9 768 тыс. рублей). Снижение стоимости основ­ных средств произошло под влиянием уменьшения стоимости производ­ственного инвентаря (29 070 тыс. рублей).

В структуре основных средств значительных изменений не произошло. Наибольшие процентные отклонения не превышают 0,44 — 0,47% у зданий и машин и оборудования. Данные о степени обновления, выбытия, прироста, изношенно­сти и годности основных средств предприятия в целом и их активной части приведены в аналитической таблице 16.

Таблица 16

Анализ степени обновления, выбытия и прироста основных средств

По данным таблицы видно, что наибольшие темпы обновления имеет активная часть основных средств — машины и оборудование, что связано с необходимостью постоянно поддерживать стабильную работу сложных аппаратурных технологических процессов. Износ активной части основных средств также значительно выше, чем в целом основ­ных средств. Соответственно его годность ниже как на начало, так и на конец года.

Темп прироста стоимости основных средств показывает, какая доля стоимости поступивших основных средств направлена на покры­тие их выбытия. Таким образом, можно заключить, что только 0,65% всех поступивших основных средств идет на покрытие их выбытия в то время, как для активной части этот показатель равен 2,24%.

2.2.4.Анализ рентабельности

Рентабельность собственных средств позволяет определить эффективность использования инвестирования собственниками средств в предприятие и сравнить ее с возможным доходом от вложений средств в другие цели.

Рентабельность собственных средств, рассчитанная по чистой прибыли, показывает, сколько копеек чистой прибыли «заработал» каждый рубль собственных средств.

Данные для анализа рентабельности вложений приводятся в формах №1, №2 и №5 бухгалтерской отчетности. Они представлены в аналитической таблице 17.

Данные таблицы показывают, что показатели рентабельности всех средств и функционирующих средств, исчисленные по общей сумме прибыли и прибыли от реализации продукции, снизились по сравнению с прошлым годом на 24,76 процента и 25,16 процента соответственно. Это связано с тем, что темпы прироста всех средств предприятия (157,83 процента) и в том числе функционирующих (77,19 процента) выше темпов снижения общей суммы прибыли (-40,06 процента) и прибыли от реализации продукции (-34,84 процента).

Причем темпы роста всех средств предприятия ниже на 18,14 процента прироста собственных средств, что говорит о снижении доли заемных средств.

Рентабельность собственных средств за отчетный период значительно снизилась, что связано со снижением величины прироста прибыли от реализации продукции, балансовой и чистой.

Таблица 17

Показатели рентабельности вложений

Следует отметить, что наибольшую рентабельность в отчетном году имели функционирующие средства (12,38 процента), что свидетельствует об эффективности использования средств в обороте.

Проведем факторный анализ рентабельности всех вложений – показатель Кр2.

На изменение уровня рентабельности вложений могут оказать влияние изменения рентабельности реализованной продукции и оборачиваемости активов. Взаимность рентабельности вложений с рентабельностью продукции и оборачиваемостью активов выражается формулой:

Кр2 = Р(r)/В = Р(r)/Q/В,

где Р(r) – чистая прибыль,

В – среднегодовая величина активов предприятия,

Q – известно.

Используется способ цепных подстановок или способ абсолютных разниц, можно определить степень влияния факторов на рентабельность вложений: рентабельность реализованной продукции и оборачиваемости активов.

Данные для расчета приведены в таблице 18 .

Таблица 18.

Данные для расчетов показателей и факторов

рентабельности вложений

По данным таблицы рентабельность вложений снизилась на 12,16 процента. Это произошло в результате воздействия следующих факторов:

1.Снижение величины чистой прибыли на 1 рубль реализованной продукции.

ΔКр2 = (К1(Q) – К0(Q)) х О0.

ΔКр2 = -2,60% х 1,8 = -4,93%.

2.Замедления оборачиваемости всех средств предприятия.

ΔКр2 = (О1 – О0) х К1(Q).

ΔКр2 = -1,1 х 6,26 = -7,23%.

Полученные результаты сведем в таблицу 19.

Таблица 19

Сводная таблица результатов факторного анализа

рентабельности вложений

2.2.5. Анализ финансовой устойчивости и платежеспособности ГРЭС-4

Предприятие считается платежеспособным, если его общие активы больше, чем долгосрочные и краткосрочные обязательства. Предприятие ликвидно, если его текущие активы больше, чем краткосрочные обязательства.

Анализ платежеспособности и ликвидности предприятия осуществляется сравнением средств по активу, сгруппированных по степени их ликвидности и расположенных в порядке убывания ликвидности, с обязательствами по пассиву, сгруппированными по срокам их погашения и расположенными в порядке возрастания сроков. По существу ликвидность предприятия означает ликвидность его баланса.

В зависимости от степени ликвидности, то есть скорости вращения в денежные средства активы предприятия подразделяются на следующие группы:

1.Наиболее ликвидные активы. К ним относятся все статьи денежных средств предприятия и краткосрочные финансовые вложения (ценные бумаги) из II раздела актива баланса «Оборотные активы».

А1 = d

2.Быстрореализуемые активы – дебиторская задолженность и прочие активы берутся из II раздела актива баланса. В случае обнаружения в ходе внутреннего анализа иммобилизации по статьям дебиторов и прочих активов на ее величину уменьшается итог быстрореализуемых активов:

А2 = r(А).

3.Медленнореализуемые активы. К ним относятся статьи из II раздела актива баланса: «Запасы сырья, материалов, МБП, готовой продукции, товаров и затраты в незавершенном производстве», а также задолженность участников по взносам в уставной капитал, и статья «Долгосрочные финансовые вложения» из раздела I актива «Внеоборотные активы»:

А3 = Z + F(T) + R(T),

Где F(Т) — долгосрочные финансовые вложения,

R(Т) – задолженность участников по взносам и уставной капитал.

4.Труднореализуемые активы – статьи I раздела актива «Внеоборотные активы», за исключением статьи этого раздела, включенной в предыдущую группу:

А4 = F – F(Т) .

Пассивы баланса группируются по степени срочности их оплаты.

1.Наиболее срочные обязательства. К ним относятся кредиторская задолженность, расчеты по дивидендам и прочие краткосрочные пассивы из раздела V пассива баланса «Краткосрочные пассивы»:

П1 = r(р) .

2.Краткосрочные пассивы – краткосрочные кредиты и заемные средства из V раздела пассива баланса:

П2 = К(t).

3.Долгосрочные пассивы – долгосрочные кредиты и заемные средства из IV раздела «Долгосрочные пассивы».

П3 = К(Т).

4.Постоянные пассивы – статьи IV раздела пассива баланса «Капитал и резервы».

Для сохранения баланса актива и пассива итог данной группы уменьшается на сумму по статье «Расходы будущих периодов». К полученному итогу этой группы прибавляются статьи : «Доходы будущих периодов (Д)», «Фонды потребления» (Ф), «Резервы предстоящих расходов и платежей» (Р).

П4 = И(с) – S(f) + Д + Ф + Р(П).

Баланс считается абсолютно ликвидным, если имеют место следующие соотношения:

А1 ≥П1, А2 ≥П2, А3 ≥П3, П4 ≥ А4.

Для анализа ликвидности баланса предприятия за отчетный год составляется аналитическая таблица 20.

Таблица 20.

Анализ ликвидности баланса ГРЭС-4 за 2002 год

Данные таблицы показывают, что в отчетном периоде наблюдается платежный недостаток наиболее ликвидных активов (А1) денежных средств и краткосрочных финансовых вложений на сумму 9571 тысяч рублей на начало года и 6305 тысяч рублей на конец года. Излишек групп актива А2 и А3 значительно превышают недостаток группы А4. Однако баланс предприятия не является абсолютно ликвидным и для проведения анализа степени его ликвидности следует провести анализ показателей ликвидности.

При расчете первого показателя – коэффициента абсолютной ликвидности – в качестве ликвидных средств (числителя дроби) берутся только денежные средства в кассе, на банковских счетах, а также ценные бумаги, которые могут быть реализованы на фондовой бирже. В качестве знаменателя – краткосрочные обязательства.

Формула:

КАЛ = d /(К(t) + r(р)).

Его значение признается теоретически достаточным, если оно достигает 0,2 – 0,25.

Второй показатель – коэффициент оценки или срочности – отличается от первого тем, что в числителе к ранее приведенной сумме прибавляются суммы краткосрочной дебиторской задолженности, реальной к получению. Формула расчета:

К2 = (d +r(А)) / (К(t) + r(р)).

Теоретически оправданные оценки этого коэффициента лежат в диапазоне 0,7-0,8.

Третий показатель ликвидности – коэффициент покрытия или текущей ликвидности – в числителе содержат еще стоимость материально-производственных запасов, которые продав в случае необходимости можно превратить в наличные деньги. Однако, это уже менее ликвиднар’статья по сравнению с предыдущими, так как на реализацию запасов потребуется известное время Формула расчета коэффициента покрытия (КП):

КП = (d + r(А) + Z) / (К(t) + r(р)) = R (А) / (К(t) + r(Р)).

В мировой практике рыночных отношений признано, что для обеспечения минимальной гарантии инвестиций на каждый рубль краткосрочных долгов приходится два рубля оборотного капитала. Следовательно, оптимальным является соотношение 1:2.

Анализ показателей ликвидности приведен в аналитической таблице 21.

Таблица 21.

Анализ показателей ликвидности ГРЭС-4

Коэффициент абсолютной ликвидности в 2001 году не превышал нижней границы порогового показателя на 0,0022 пункта и за 2002 год он не только не возрос, но снизился на 0,0375 пункта. Это обусловлено тем, что темп снижения суммы краткосрочных обязательств (стр.16) (-2794/11931 = -23,42%) был ниже темпа снижения стоимости денежных средств и ценных бумаг (стр.6) (-895/2360 = 37,93%), что и обеспечило снижение показателя.

Данные таблицы показывают, что предприятие находится в неустойчивом финансовым состоянии. Для определения характера финансовой устойчивости предприятия рассмотрим таблицу 22.

Таблица 22.

Показатели для определения характера финансовой устойчивости за 2002 год

2.6.Анализ фондоотдачи

Фондоотдача — важнейший обобщающий показатель эффек­тивности использования основных средств. Формула расчета фондоотдачи:

Н= Q /Ф,

где Н — уровень фондоотдачи;

Q — объем производства в де­нежном измерении;

Ф —среднегодовая стоимость основных производ­ственных средств.

Показатель фондоотдачи показывает, сколько продукции выпус­кается на единицу стоимости основного капитала.

Фондоотдача всех основных средств зависит от отдачи актив­ной части и ее доли в общей стоимости основного капитала.

По предприятию для анализа фондоотдачи имеются данные, представленные в аналитической таблице 23.

Таблица 23

Расчет фондоотдачи

Данные таблицы показывают, что фондоотдача снизилась на 1,6054 пункта, или на 59,36%. Фондоотдача активной части основных средств снизилась более значительно — на 4,7444 пункта, или на 61,17%.

ГЛАВА 2. ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ НТР В ЭНЕРГЕТИКЕ

2.1.Характеристика и структура АО МОСЭНЕРГО

Открытое Акционерное общество энергетики и электрификации МОСЭНЕРГО обладает уставным капиталом в 25,6 млрд. рублей. По имущественному соглашению АО МОСЭНЕРГО занимает 16 место в РФ среди всех акционерных обществ. АО МОСЭНЕРГО полностью обеспечивает электроэнергией Московский регион численностью населения около 16 миллионов человек , вырабатывая более 8% от общероссийского производства электроэнергии.

Энергетический потенциал АО МОСЭНЕРГО составляет 14,8 млн. кВт электрической мощности и 40,8 млн. кВт ( 35,1 тыс. Гкал / ч ) тепловой мощности. МОСЭНЕРГО вырабатывает около 14% от общероссийского объема тепловой энергии. По уровню тепловой мощности это предприятие не имеет равных в мире.

Структура АО МОСЭНЕРГО представлена на рис.5

Московский регион сейчас находится на подъеме , о чем свидетельствует рост промышленного электропотребления , который за 2001 год составил 3,7% , и рост теплопотребления в паре на 3,8% — в первые после кризиса августа 1998 года.

Начиная со второго квартала 1999 года АО МОСЭНЕРГО в течении всего времени наращивало выработку электрической энергии и достигло к концу 2001 года увеличения ее на 4,0%, чтобы обеспечить растущий спрос собственных потребителей на энергию.

АО МОСЭНЕРГО — одна из немногих энергосистем , которые продолжают в трудных экономических условиях энергетическое строительство и техперевооружение. Вводы новых мощностей в МОСЭНЕРГО не прекращались даже в самые кризисные годы. Благодаря

Рис.5 Структура АО МОСЭНЕРГО

этому они смогли достичь полной сбалансированности в покрытии собственных электрических нагрузок и передавать часть энергии в соседние регионы.

Основным источникам развития АО МОСЭНЕРГО являются собственные средства Акционерного общества , поэтому все более важной становится работа по совершенствованию тарифов на электрическую и тепловую энергию.

Основная цель АО МОСЭНЕРГО — через экономически обоснованные тарифы обеспечить достаточную рентабельность и самофинансирование энергосистемы , что даст возможность развернуть инвестиционную программу по обновлению и повышению эффективности генерирующего оборудования , а это , в свою очередь, приведет к снижению себестоимости энергопроизводства.

Рынок выдвигает жесткие требования. Критериями оценки всех действий должны стать прибыльность , эффективность капиталовложений , наиболее быстрая их окупаемость. По таким законам живет сегодня энергетика всех развитых стран с рыночной экономикой. В таком же ключе МОСЭНЕРГО строит свои планы и текущую деятельность. В этом им помогает опыт Франции , Германии , США , Испании и других стран ., с которыми установлены тесные деловые контакты.

АО МОСЭНЕРГО предлагает все усилия для выполнения своих обязательств как перед акционерами , так и перед кредиторами. АО МОСЭНЕРГО своевременно произвело выплаты доходов по своим Еврооблигациям в апреле и октябре 2001 года. С целью уменьшения тяжести валютных обязательств предприятие произвело выкуп и погашение часть Еврооблигаций.

Акции МОСЭНЕРГО по прежнему остаются в числе более ликвидных акций в Российской торговой системе ( РТС ) , на Московской Межбанковской Валютной бирже и на Московской Фондовой бирже.

Главный итог прошедшего года — в сложных экономических условиях было обеспечено надежное энергоснабжение потребителей, сохранена жизнеспособность и прибыльность , увеличен производственный потенциал Общества.

АО МОСЭНЕРГО является самой крупной из 74 региональных энергоснабжающих компаний Российской Федерации и на правах дочернего акционерного общества входит в состав РАО «ЕЭС России». Энергетическая система Общества является технологически неотъемлемой частью Единой энергетической системы России.

Основные виды деятельности Компании — производство, распределение и сбыт электрической и тепловой энергии.

АО МОСЭНЕРГО — это вертикально интегрированная компания , работающая на принципах самофинансирования по единому бизнес — плану и осуществляющая взаимодействие с другими хозяйственными субъектами на договорной основе.

Энергосистема представляет собой комплекс электростанций, линий электропередач , трансформаторных подстанций , тепловых сетей , насосных станций, объединенных для параллельной работы , связанных общностью режима работы, имеющих общий резерв мощности и централизованное оперативно — диспетчерское управление.

В 2001 году МОСЭНЕРГО продолжало обеспечивать надежное и бесперебойное энергоснабжение потребителей. АО МОСЭНЕРГО работало как избыточная энергосистема и обеспечивало электрической энергией не только собственных потребителей ( потребители Московского региона ), но и передало на Федеральный оптовый рынок электроэнергии и мощности 83,2% от объема прошлого года,

Так как ни одна энергосистема не в состоянии полностью оплачивать отпущенную ей электроэнергию , они стремятся сократить неоплачиваемый переток электроэнергии в другие регионы , при этом часть поставляемой электроэнергии оплачивается по взаимозачету в счет долга АО МОСЭНЕРГО перед РАО «ЕЭС России» по абонентной плате.

Впервые после августовского кризиса 1998 года зафиксирован рост промышленного электропотребления, в основном в связи с ростом производства на предприятиях Московской области , где увеличение потребления наблюдалось по таким энергоемким отраслям промышленности , как черная и цветная металлургия, тяжелое энергетическое и транспортное машиностроение, промышленность строительных материалов, химическая, деревообрабатывающая и легкая промышленность.

АО МОСЭНЕРГО является основным поставщиком тепловой энергии потребителям Московского региона : потребители Москвы получают 94,8% тепла, потребители области — 5,2%. Сбыт электрической и тепловой энергии потребителям осуществляют на основании выданных им доверенностей филиалы : Энергосбыт ( реализация электрической энергии ) , Тепловые сети ( реализация тепловой энергии по г. Москве ) , ГРЭС -3,4,5, ТЭЦ — 17 , 27 , ЗГАЭС ( реализация тепловой энергии по Московской области).

Взаимоотношения с потребителями электрической и тепловой энергии строятся в соответствии с действующими законодательными и нормативными актами на основании заключения договоров энергоснабжения. В 2001 году потребители оплачивали энергию денежными средствами , ценными бумагами , а также посредством взаимозачетов.

Хозяйственная деятельность АО МОСЭНЕРГО характеризуется следующими показателями (табл 24):

Таблица 24

Основные производственные показатели

Из приведенных показателей видно, что использование установленной мощности не превышает 64%.

Энергосбытовая деятельность в АО МОС-ЭНЕРГО строится на основании нормативных документов, приказов, распоряжений и методических указаний РАО «ЕЭС России».

В целом уровень реализации энергии в 2001 году по сравнению с предыдущим годом вырос на 9,5 пункта (в 1999 году реализовано 99,6% отпущенной энергии). Уровень реализации тепловой энергии вырос на 15,4 пункта, электрическое энергии по собственным потребителям — на 7,1 пункта, а реализация электроэнергии на ФОРЭМ снизилась на 9,4 пункта. При снижении общего уровня реализации энергии на ФОРЭМ в 2001 году до 79,8% (1999 год — 89,2%), необходимо отметить положительную динамику в расчетах на ФОРЭМ, сложившуюся в 4 квартале. Уровень реализации электрической энергии на ФОРЭМ в 4 квартале составил 148,9%. Объем реализации энергии, отпущенной на ФОРЭМ в 4 квартале 2001 года, по сравнению с 1999 годом вырос на 47,3 млн. рублей, или на 68,9 пункта.

Повышение уровня реализации в сравнении с 1999 годом обусловлено значительным усилением работы с потребителями по оплате поставленной энергии и сокращению задолженности. Кроме того, в течение 2001 года из средств федерального бюджета на погашение задолженности за электрическую и тепловую энергию, потребленную бюджетными организациями федерального подчинения от АО МОСЭНЕРГО, направлено 2,5 млрд. рублей (с НДС), в том числе за электроэнергию — 2,0 млрд. рублей, за теп-лоэнергию — 0,5 млрд. рублей.

Дебиторская задолженность Общества, включая долгосрочную задолженность, снизилась в течение 2001 года с 20,1 до 16,7 млрд. рублей. Основная ее часть — задолженность потребителей электрической и тепловой энергии -снижена в течение года с 17,3 млрд. рублей до 14,2 млрд. рублей.

Снижение задолженности обусловлено сокращением долгов потребителей, финансируемых из федерального бюджета, снижением задолженности городских организаций, а также оптовых потребителей-перепродавцов .

Финансовая деятельность АО МОСЭНЕРГО характеризуется следующими показателями (табл. 25,26,27.)

Таблица 25

Основные финансово-экономические показатели, млн. руб.

Таблица 26

Отчет о прибылях и убытках, тыс. руб.

Структура дебиторов и кредиторов

Дебиторская задолженность на 01.01.2002 г. 347,16 млн долларов США

Кредиторская задолженность на 01.01.2002 г. 88,29 млн долларов США

Таблица 27

Динамика показателей

За прошедший год практически не произошло увеличения имущественного состояния Обще­ства (валюты баланса). Внеоборотные активы на 01.01.2002 г. составляют 50 780 млн, рублей, из них основные средства по остаточной стоимости -45 877 млн. рублей, незавершенное капитальное строительство — 4 720 млн. рублей. Если же сопос­тавить структуру активов на 01.01.2002 г. с данными на 01.01.2001 г., можно обнаружить существенные изменения в структуре различных групп активов.

Доля внеоборотных активов возросла с 65,6% до 68,7%, в основном, в связи с приобретением имущественного комплекса и ГРЭС-5 у РАО «ЕЭС России» на сумму 1 835 млн. рублей.

Существенно сократился удельный вес дебитор­ской задолженности — с 27,4% до 22,7%. Такая поло­жительная динамика была достигнута благодаря активной работе служб АО МОСЭНЕРГО с потреби­телями по взысканию дебиторской задолженности.

Доля денежных средств в структуре баланса увели­чилась более чем в 2 раза — с 0,7% до 1,5%. Это мож­но оценить как положительный факт, демонстрирую­щий рост краткосрочной ликвидности Общества.

Анализируя изменения в структуре обязательств Общества за прошедший год, необходимо отметить рост доли собственных источников с 70,0% до 73,5%, вызванный приобретением у РАО «ЕЭС России» основных фондов и другого имущества и ГРЭС-5.

Нельзя не отметить также существенное сниже­ние удельного веса кредиторской задолженности -с 21,2% до 17,1%, обусловленное сокращением де­биторской задолженности и направлением средств на выплаты кредиторам.

Финансовые показатели АО МОСЭНЕРГО, рассчитанные по данным бухгалтерской от­четности в динамике за 5 лет, свидетельствуют о его устойчивой и прибыльной работе.

Относительно небольшой интервал колебаний аналитических коэффициентов подчеркивает, что Компания не испытывала каких-либо серьезных потрясений. При сравнении показателей 2001 и 2001 годов мы наблюдаем рост показателя «Уро­вень собственного капитала», что говорит о возрос­шей финансовой независимости АО МОСЭНЕРГО в долговременном аспекте.

Рост таких показателей, как «Разность теку­щих активов и текущих обязательств» и «Коэф­фициент покрытия» свидетельствует о возрос­шей способности Общества погашать свои краткосрочные обязательства и, соответственно, о его финансовой независимости в краткосроч­ной перспективе.

Увеличение показателей рентабельности гово­рит о возросшей результативности работы нашего Акционерного общества по получению прибыли и эффективному использованию своего основного капитала.

2.2.Пути снижения себестоимости производства электроэнергии

Большинство инновационных программ, ко­торые реализуются в последние годы, включают в себя НИОКР, результатами которых являются новое оборудование и технологии, со­зданные специально для условий работы АО МОСЭНЕРГО и обеспечивающие высокую эф­фективность ее работы и современный техниче­ский уровень для дальнейшего снижения себестоимости электро- и тепловой энергии.

В современных условиях такая организация инновационного процесса приобретает особое значение, так как рынок новой техники и передо­вых технологий для энергетической отрасли представлен, в основном, продукцией зарубеж­ных фирм с высоким уровнем цен, а отечествен­ная промышленность сегодня не может удовле­творить наши запросы ни по ассортименту, ни по качеству оборудования

В 2001 году основными направлениями работ, как и в предыдущие годы, оставались создание и внедрение новых видов оборудования, приборов, совершенствование технологических процессов и энергосберегающих технологий, разработка со­временных тренажеров, охрана воздушного и вод­ного бассейнов, совершенствование систем хозяй­ственного и диспетчерского управления

Выполнен комплекс мероприятий по освое­нию нового типа генерирующего оборудования для АО МОСЭНЕРГО, газотурбинных и парогазовых установок большой мощности, продолжались проектно-конструкторские работы по созданию отечественной газотурбинной уста­новки ГТ-25У, головной образец которой будет установлен на ГТУ-ТЭЦ в г Электросталь.

До проектных показателей доведена газовая турбина ГТЭ-150 на ГРЭС-3, в результате чего впервые в практике отечественного энергетического газо­турбостроения была достигнута начальная тем­пература газа 1100°С,

На уникальной системе автоматического уп­равления турбиной и котлом «Квинт» на ТЭЦ-27, разработанной отечественными специалистами, отработана и внедрена новая версия ПТК «КВИНТ» с использованием современных про­граммно-аппаратных средств Там же, на блоке № 1, разработаны, испытаны и сданы в эксплуа­тацию отдельные логические автоматы, разрабо­тан ряд технологических алгоритмов, выполнена интеграция АСУ периферийных объектов в сис­тему АСУ ТЭЦ на базе ПТК «КВИНТ»

Внедрена в опытную эксплуатацию на ТЭЦ-22 принципиально новая конструкция осветли­теля «ОРАШ-600» с активной рециркуляцией шлама, обеспечивающая высокую степень деминерализации воды Это позволит снизить затраты на приобретение ионитов для водоподготовительной установки.

Продолжались разработки технологических схем для применения частотно-регулируемых приводов в целях экономичного регулировани ямощных насосов и вентиляторов в условиях АО МОСЭНЕРГО. Смонтированы, налажены и пущены в эксплуатацию 8 частотно-регулируемых приводов фирмы «Аллен Брэдли», оптимально адаптированных к российским стандартам (по четыре привода на ТЭЦ-25, ТЭЦ-26) и обеспечивающих годовую экономию электрической энергии в размере 7,6 млн. кВт-ч. Завершены пусконаладочные работы и проведены приемочные испытания первой в АО МОСЭНЕРГО теплонасосной установки (ТНУ) НТ- 410 на ТЭЦ-28. При подаче на вход ТНУ сбросного тепла из конденсатора турбины с температурой 25-28°С на выходе из ТНУ температура возрастает до 45-50°С. Результаты испытаний подтверждают принципиальную возможность дальнейшего широкомасштабного использования теплонасосных установок в целях экономии энергоресурсов за счет дополнительного исполь зования низкопотенциального тепла. Проводились работы по внедрению математи ческого и программного обеспечения тренажеров водогрейных котлов ПТВМ-180 и КВГМ-180 и химводоподготовки. Разработана всережимная логико-динамическая модель тренажера котла ТП-87 ТЭЦ-22 и комплексного тренажера блока Т-250 ТЭЦ-26, аналоговая модель тренажера электрической части станций (генератор ТВФ-320 ТЭЦ-26), автоматизированная обучающая система по ремонту и эксплуатации коммутационных аппаратов. В электрических сетях продолжалось внедрение и освоение в эксплуатации высоконадежных и сверхбезопасных малогабаритных бетонных комплектных трансформаторных подстанций (БКТПМ-10/0,4 кВ).

Среди других крупных разработок АО МОСЭНЕРГО:

— антирезонансный трансформатор НАМИ-220, позволяющий исключить повреждения трансфор­маторов 220 кВ, упростить схемы релейной защи­ты и значительно сократить затраты на его эксплу­атацию. Он внедрен в опытную эксплуатацию в За­падных электрических сетях;

— унифицированный ряд микросхем и модулей для автоматизированных систем коммерческого учета потребления электроэнергии, образцы кото­рых переданы на завод электроизмерительных приборов для создания опытной партии счетчиков;

— высокочастотные посты типа ПВЗЛ-1 для дифференциальной защиты и устройства типа УТКЗ для определения величин токов короткого замыкания. Они внедрены практически во всех электрических сетях;

— совершенствование средств телемеханики, диспетчерского управления и связи. Значительное место в научно-технических разработках наша Компания уделяет и локаль­ным проектам, позволяющим поднять эффектив­ность эксплуатации действующего оборудования на отдельных объектах энергосистемы.

На блочно-обессоливающей установке блоков Т-250 № 8 и 9 ТЭЦ-21 внедрены новые фильтру­ющие материалы — пористый антрацит и смола типа «моносфера». Использование этих материа­лов позволяет сократить количество промывок и сброс вредных стоков.

На ТЭЦ-22 внедрена система мониторинга электрофильтров на базе аппаратуры «ЭПИК», обеспечивающая оптимальный режим работы элек­трофильтров по улавливанию золы. Аналогично, на ТЭЦ-27 внедрена система управления установ­кой очистки дымовых газов «DeNOx» на базе ап­паратуры ПТК «КВИНТ», обеспечивающая ста­бильный оптимальный режим работы установки.

На ГЭС-1 и ТЭЦ-9 были внедрены и освоены системы возбуждения, соответственно, типа СВБД — на ТГ № 30 и тиристорная — на ТГ № 7.

На ГЭС-1, ТЭЦ-11, а также в Октябрьских, Восточных и Южных электросетях были внедре­ны разработанные и изготовленные в СКТБ ВКТ устройства контроля линейных вводов под на­пряжением 110-220 кВ типа «Альфа-Л».

На ТЭЦ-20, 23, 27 внедрены программно-тех­нические комплексы диагностических средств турбогенераторов.

В 2001 году, учитывая сложившуюся финансовую ситуацию, первоочередное внимание уде­лялось проектам, позволяющим снизить затратность энергосистемы и направленным на повы­шение надежности энергоснабжения.

В 2001 году АО МОСЭНЕРГО уделяло пер­воочередное внимание инновационным проектам, позволяющим снизить затраты энер­госистемы и направленным на повышение на­дежности энергоснабжения:

Создание и внедрение новых видов оборудования, приборов.

• Совершенствование технологических процессов и энергосберегающих технологий.

• Совершенствование систем экономического, хозяйственного и диспетчерского управления. Совершенствование средств телемеханики, связи. Охрана воздушного и водного бассейнов.

Продолжается освоение нового типа генериру­ющего оборудования для газотурбинных и парогазовых установок боль­шой мощности. Завершены проектные и конструкторско-технологические работы по созданию отечественной газотурбинной установки ГТЭ-25У, на АО ТМЗ идет изготовление головного об­разца, который будет установлен на ГТУ-ТЭЦ в г Электростали.

Продолжалась работа по доведению газовой турбины ГТЭ-150 на ГРЭС-3 до проектных пока­зателей — отрабатывались режимы опытной экс­плуатации и выполнен комплекс научно-техниче­ских мероприятий по устранению вибрации ротора турбины.

В течение ряда лет в АО МОСЭНЕРГО про­водятся работы по развитию программно-техни­ческого комплекса ПТК «КВИНТ». В 2001 году на блоке № 1 ТЭЦ-27 введены в эксплуатацию логические автоматы управления газовоздуш­ным трактом, набора вакуума, пуска и останова блока, прогрева турбины, продувки и опрессовки газопровода.

• Существенный вклад в совершенствование ра­боты оборудования АО МОСЭНЕРГО вносят на­учные разработки, выполняемые Московским техническим университетом (МЭИ):

• На ТЭЦ-8 в 2001 году выполнены мероприятия по увеличению производительности испаритель­ной установки — разработана и смонтирована схе­ма ВПУ по подготовке питательной воды испари­телей, проведены технологические испытания. Установка позволит экономить водопроводную воду за счет утилизации продувочной воды кот­лов, снизить внутренние потери пара и конденса­та. В 2002 году планируется проведение реконст­рукции установки для достижения ее расчетной производительности 70-80 т/час.

• Разработаны технические предложения по использованию промышленных теплонасосных установок с целью утилизации низкопотенциаль­ной теплоты обратной сетевой воды и систем ох­лаждения конденсаторов паровых турбин электро­станций.

• В 2001 году АО «ТОСПО» начато исследова­ние вариантов подключения ТНУ в систему теп­лоснабжения ТЭЦ-23, обоснование эффективнос­ти различных технических средств по утилиза­ции «бросовой» теплоты и выбора привода ком­прессора ТНУ в промышленной зоне ТЭЦ-23. В 2002 году эта работа будет продолжена.

• Внедрен программный комплекс оперативного анализа и циклического прогнозирования составляющих баланса мощности и электроэнергии АО МОСЭНЕРГО, используемый для оператив­ной коррекции и оптимального ведения режимов в структуре ФОРЭМ. Около 20 программных комплексов и модулей интегрированы в единую программную систему «Энергостат», которая не имеет аналогов в России.

Разработан переносной комплект аппаратуры для определения мест повреждения в кабелях 6-10 кВ индукционным методом, изготовлен опытный образец, проведены его приемочные испытания и опытная эксплуатация на филиалах. В 2002 году по заявкам филиалов планируется вы­пуск опытной партии аппаратуры. В МКС внедрено и освоено в эксплуатации почти 14 км кабеля 10-20 кВ с полиэтиленовой изоляцией, внедрены в опытную эксплуатацию новые устройства телемеханики для сетей 6-10 кВ и новый диспетчерский пункт с диспетчер­ским щитом проекционного типа.

В Октябрьских, Можайских, Ногинских, Коло­менских, Каширских и Дмитровских электричес­ких сетях внедрено около 27 км изолированных проводов 0,4 кВ отечественного производства.

Разработки, внедренные в 2001 году, направле­ны на сокращение вредных стоков и выбросов и обеспечение контроля над ними:

На , ТЭЦ-8, 17, 21 внедрена кавитационная технология нейтрализации сточных вод ХВО и системы автоматического управления с использованием кавитационного реактора-нейт­рализатора. Помимо сокращения вредных стоков это позволяет получить значительную экономию реагентов, исключить затраты на гуммирование тру­бопроводов, в результате чего экономия средств со­ставит в среднем 0,6 млн. рублей в год на одну ТЭЦ.

• На ТЭЦ-26 для сокращения вредных стоков была внедрена технология подготовки стоков к возврату в подземные горизонты.

• На ЦРМЗ для снижения вредных газовоздушных выбросов из производственных помещений внедре­на биабсорбционная очистительная установка.

• На ТЭЦ-22 началось использование приборов с автоматическим выводом сигнала для определе­ния содержания горючих веществ в уносе.

• Внедрены:

• Микропроцессорные защиты фирмы АББ «Ре­ле-Чебоксары» — на ТЭЦ-20 и 27, в Октябрьских и Западных электрических сетях.

• Элегазовые баковые выключатели 110 кВ на и ТЭЦ-20, в Октябрьских и Южных элек­трических сетях.

• Вакуумные выключатели «Таврида-Электрик» в Можайских электрических сетях и в МКС.

• Автоматизированные рабочие места (АРМ) на­чальника цеха ТАИ — на ТЭЦ-16 и начальника службы релейной защиты и автоматики — в элект­рических сетях.

• Программный комплекс задач «Анализ аварий­ности в энергосистеме».

• Система коммерческого учета теплоэнергии и газа на базе комплекса АСУТ-600 на ТЭЦ-12 и система автоматизированного коммерческого уче­та электроэнергии — на ТЭЦ-23.

• 250 автоматизированных систем учета электро­потребления бытового сектора — в Энергосбыте.

На ТЭЦ-21, 23, 24, 25, 26 освоены режимы разгрузки блоков Т-250/300-240 и К-300-240 на скользящем давлении по всему пароводяному тракту. Экономичность внедрения таких режимов ориентировочно оценивается в размере 150 тут в год на один блок.

На градирне № 4 ТЭЦ-8 внедрены водо-разбрызгивающие устройства сферозубчатого типа, улучшающие охлаждение циркуляцион­ной воды, в результате чего углубляется вакуум на турбинах. Ожидаемая экономия топлива со­ставит 500 тут в год.

На ТЭЦ-26 на котле блока № 7 внедрена но­вая шаровая набивка РВП-98, что позволит станции получить экономию средств за год око­ло 1,0 млн.рублей.

На котлоагрегатах ГРЭС-3, 4, ТЭЦ-12, 21, 26 внедрены мазутные паромеханические форсунки типа «Эдипол», обеспечивающие более качест­венное распыление жидкого топлива. Наряду с повышением экономичности сжигания мазута они позволяют снизить концентрацию окислов азота в дымовых газах на 15%.

На градирне №4 ТЭЦ-8 внедрены влагоуловители фирмы «Композит», позволяющие улавливать 99,98% влаги, обеспечивая тем самым эконо­мию воды и снижение ее выбросов в атмосферу.

• Из числа экономически эффективных разрабо­ток можно выделить следующие:

Четыре частотно-регулируемых привода (ЧРП) фирмы «Аллен Брэдли», оптимально адаптированных к российским стандартам, высокотехнологичных, с компьютерным управ­лением (по два привода на ТЭЦ-25 и в Тепловых сетях) смонтированы, налажены и пущены в эксплуатацию. С вводом еще трех ЧРП (двух на ТЭЦ-25 и одного на ТЭЦ-26) в 2002 году в АО МОСЭНЕРГО будут эксплуатироваться 23 ЧРП. По предварительной оценке экономия электроэнергии от их эксплуатации составит около 40 млн кВт-ч в год.

• Реконструированная система отсоса парогазовой смеси из ПВД была внедрена на блоке № 5 ТЭЦ-25, это позволит получить годовую экономию топлива порядка 2500 тут.

• Автоматизированная система вибродиагнос­тики турбогенератора Т-250, системы диагнос­тики регулирования на турбине ПТ-60 и на тур-бопитательных насосах блока Т-250 внедрены на ТЭЦ-25, в результате ожидаемая годовая эко­номия средств составит почти 1,0 млн. рублей.

• Усовершенствованы схемы водопитания, про­дувки и фосфатирования на котлах ГРЭС-5 № 2Б и ТЭЦ-8 № 12, № 13. Ожидаемый годовой эконо­мический эффект от внедрения мероприятий со­ставляет 0,2 млн. рублей в расчете на один котел;

• Продолжались исследовательские и внедренче­ские работы по расширению регулировочного ди­апазона энергосистемы за счет введения режимов разгрузки на скользящих параметрах блоков Т-250 и К-300. На электростанциях АО МОСЭНЕРГО подготовлен к работе в режиме глубокой разгруз­ки 21 энергоблок. Работа блоков на скользящих параметрах позволила энергосистеме снизить за­траты на топливо в 2001 году на 75 млн. рублей. На 2002 год запланировано внедрение режимов разгрузки блоков на скользящих параметрах при работе на мазуте.

• На ТЭЦ-23 проводилась разработка встроен­ной системы защиты проточной части ЦСД-1 турбины Т-250-240 от абразивного износа, кото­рая позволит предотвратить или существенно уменьшить разрушение направляющих лопаток и надбандажных уплотнений. Это даст возмож­ность не менее чем в 2 раза увеличить срок службы элементов проточной части турбин и сократить затраты на замену и ремонт лопаточного аппарата и уплотнений.

Среди других крупных работ:

• Институтом ВНИИКП разработана отечествен­ная унифицированная концевая муфта для кабе­лей с пластмассовой изоляцией напряжением 110 кВ, стоимостью примерно в 3 раза ниже приме­няемых сегодня импортных муфт, что позволит получить значительную экономию средств.

Перечисленные выше внедренные научно-технические разработки направлены на снижение издержек производства и в первую очередь на снижение материальных затрат и затрат трудовых ресурсов.

Снижение себестоимости отпускаемой энергии за счет внедрения научно-технических разработок составило 3,5% в расчете на год.

Однако рост цен на сырье и материалы, а также услуги сторонних организаций и другие факторы превысил экономию от внедрения достижений НТП.

2.3.Мероприятия по техперевооружению ГРЭС-4

На предприятиях АО Мосэнерго техническое перевооружение проводится по единому плану. Финансирование технических мероприятий осуществляется за счет централизованного фонда развития и кредитов банков.

В 2003 году на ГРЭС-4 единым планом технического перевооружения предусмотрены следующие мероприятия:

проведение работ по расширению регулировочного ди­апазона энергосистемы за счет введения режимов разгрузки на скользящих параметрах блоков Т-250 и К-300. Это позволит снизить за­траты на топливо на 9 млн. рублей в год;

усовершенствование схемы водопитания, про­дувки и фосфатирования на 5 котлах. Ожидаемый годовой эконо­мический эффект от внедрения мероприятий со­ставляет 0,2 млн. рублей в расчете на один котел;

внедрение автоматизированной системы вибродиагнос­тики турбогенератора Т-250, системы диагнос­тики регулирования на турбопитательных насосах блока Т-250, в результате ожидаемая годовая эко­номия средств составит почти 1,0 млн. рублей;

внедрение мазутных паромеханических форсунок типа «Эдипол», обеспечивающих более качест­венное распыление жидкого топлива. Повышение экономичности сжигания мазута позволит получить снижение расхода топлива на 5 млн. руб. в год.

3. ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ТЕХНИЧЕСКОГО ПЕРЕВООРУЖЕНИЯ

3.1.Определение исходных данных

Общая сумма затрат на техническое перевооружение складывается и стоимости устанавливаемого оборудования, монтажных и пусконаладочных работ, обучения персонала.

Для определения общих затрат на техперевооружение составим таблицу 28.

Таблица 28

Затраты на техперевооружение

Расчет годового экономического эффекта от внедрения мероприятий сведем в таблицу 29.

Таблица 29

Годовой экономический эффект от внедрения мероприятий

Определим коэффициент дисконтирования, используя следующую

формулу:

Дисконт = банковская ставка + уровень инфляции +уровень риска проекта.

Принятые исходные данные;

банковская льготная ставка: 10% годовых;

уровень инфляции: 12% в год;

премия за риск: 8%.

Дисконт = 10%+12%+8% = 30%

3.2.Расчет экономической эффективности техперевооружения

При расчете примем, что мероприятия будут реализовываться в течение первого года, поэтому эффект в этом году будет равен 50% от среднегодового.

Рассчитаем чистую текущую стоимость ЧТС (табл. 30):

Таблица 30

Таким образом, ЧТС равно 7607тыс. руб., т.е. больше нуля. Определение внутренней нормы доходности (ВНД) Определим ВНД, т.е. при какой норме дисконта проект будет без­убыточен. Этот метод оценки проектов используется на западных фир­мах. Если она будет ниже, предположим, процента дохода по государст­венным ценным бумагам, то проект лучше закрыть совсем, либо продать его другой фирме с учетом частичной реализации. Точка ВНД находится на пересечении графика изменения ЧТС с осью абсцисс, т.е. когда ЧТС = 0.

Для этого рассмотрим изменение ЧТС: в зависимости от величины дисконта. Результаты расчёта приведены в следующей таблице (табл. 31):

Таблица 31

С помощью приведенных данных получено, что при ВНД ~ 0,49

будет ЧТС=О.

Таким образом, ВНД существенно превышает величину дисконта, принятую в проекте. Вследствие этого можно считать данный проект безубыточным.

Определение срока окупаемости и индекса доходности проекта

Определим срок окупаемости проекта (Ток) по следующей формуле:

Ток=х+ЧТСх / ЧДД х+1

х — последний год, когда ЧТС < О,

ЧТСх — значение ЧТС в этом году (без минуса),

ЧДД x+1 — значение ЧДД в следующем х+1 году.

Ток == 1 + 14646/2104 =6,96года

Таким образом, проект окупается через 7 лет. Опреде­лим индекс доходности (ИД) проекта:

ИД =28506/20800 =1,37

Так как ИД > 1, то по этому показателю проект также можно при­нять к реализации.

3.3. Расчет финансовых рисков

Рассмотрим чувствительность проекта

Под чувствительностью проекта понимаются минимальные значе­ния его показателей, при которых сохраняется эффективность проекта, а под устойчивостью — сохранение показателей эффективности проекта в различных ситуациях. Проект будем считать устойчивым, если при от­клонении показателей проекта (капитальные вложения, экономический эффект, макроэкономические факторы) на 10% в худшую сто­рону, сохраняется условие ЧТС > 0.

Чувствительность и устойчивость проекта к изменению экономического эффекта. Рассмотрим максимально возможное уменьшение суммарного экономического эффекта за четыре года реализации проекта. Результаты расчетов изменения ЧТС при уменьшении объема продаж представлены в следующей таблице (табл. 32):

Таблица 32

Результаты расчетов абсолютных и относительных изменений объема продаж и ЧТС приведены в нижеследующей таблице (табл. 33). Таблица 33

Из анализа приведенных выше данных следует, что допустимое уменьшение экономического эффекта должно быть не более, чем на 7000 тыс. руб. (при этом ЧТС >0), что соответствует 10 %-ному уменьшению планируемого экономического эффекта. Проект можно считать устойчивым к показателю экономического эффекта, так как при уменьшении объема продаж на 10 % ЧТС =686 тыс.руб.

Оценим теперь допустимое увеличение величины капитальных за­трат. Результаты расчета изменения ЧТС при увеличении величины капитальных затрат представлены в следующей таблице (табл.34):

Таблица 34

В нижеследующей таблице представлены результаты расчета изменения относительных величин ЧТС и капитальных затрат (табл.35):

Таблица 35

Проект можно считать устойчивым к изменению капитальных за­трат, так как при увеличении их на 10 % ЧТС =5626 тыс.руб.

Оценим, на сколько процентов в неблагоприятную сторону допустимо изменение банковской ставки и премии за риск. Вследствие незначительности величины инфляции можно считать без проведения расчетов, что к инфляции проект будет устойчив.

Оценим изменение ЧТС при увеличении банковской ставки. Результаты расчетов представлены в следующей таблице (табл. 36):

Таблица 36

Результаты расчета абсолютных и относительных изменений

банковской ставки и ЧТС представлены в нижеследующей таблице (таб.37).

Таблица 37

Из полученных данных следует, что проект будет устойчивым к изменению банковской ставки. Действительно, ЧТС становится равный нулю при ее увеличении до 29%.

Рассмотрим влияние изменения величины риска. Результаты расчета изменения величин риска и ЧТС представлены в следующей таблице (табл. 38):

Таблица 38

Абсолютные и относительные изменения величин риска и ЧТС представлены в нижеследующей таблице (табл. 39);

Таблица 39

Из приведенных данных следует, что проект можно считать устойчивым к изменению величины риска. Максимально риск может быть увеличен до 30%.

По результатам, проведенным в этом разделе экспертизы проекта, составлена сводная таблица полученных данных по чувствительности и устойчивости проекта (табл. 40):

Таблица 40

Проект можно считать устойчивым, поскольку при экспертизе рассматривались изменения в худшую сторону показателей в сумме за четыре года.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Современная национальная экономика представляет собой сложный механизм взаимодействия производителей и покупателей. Он состоит из большого числа разнообразных производствен­ных, финансовых, коммерческих и информационных предприятий, взаимодей­ствующих в рамках принятого в стране правового законодательства.

Основные субъекты хозяйственной деятельности, взаимодействуя между со­бой, совершают непрерывный кругооборот ресурсов, продуктов и доходов. Предприятия энергетики, заплатив устанавливаемую цену за материалы и полуфабрикаты на рынке ресурсов, производят электро- и теплоэнергию. Это основная роль и функция предприятий

Большинство инновационных программ, ко­торые реализуются в последние годы, включают в себя НИОКР, результатами которых являются новое оборудование и технологии, со­зданные специально для условий работы АО МОСЭНЕРГО и обеспечивающие высокую эф­фективность ее работы и современный техниче­ский уровень

Каширской ГРЭС–4 им. Г.М. Кржижановского имеют установленную мощность 1885 МВт. Они вырабатывают около 10% общей электроэнергии в системе ОАО «Мосэнерго».

Проведенный анализ финансово-хозяйственной деятельности показал:

балансовая прибыль отчетного года значительно снизилась – на 10801 тыс. рублей, или на 40,06 процентов Наибольшее влияние на снижение прибыли оказало снижение прибыли от реализации продукции – основной составляющей прибыли предприятия;

общая сумма средств предприятия уменьшилась на 64 тысячи рублей, или на 0,03 процента. Наибольший удельный вес в структуре имущества занимают внеоборотные активы — 84,39 процента на начало года и 82,03 процента на конец года. В структуре оборотных активов на начало года наибольший удельный вес (85,75 процента) занимают материальные оборотные активы;

на конец года произошли существенные изменения в этих группах как в абсолютной сумме, так и по их удельным весам;

показатели рентабельности всех средств и функционирующих средств, исчисленные по общей сумме прибыли и прибыли от реализации продукции, снизились по сравнению с прошлым годом на 24,76 процента;

в отчетном периоде наблюдается платежный недостаток наиболее ликвидных активов (А1) денежных средств и краткосрочных финансовых вложений на сумму 9571 тысяч рублей на начало года и 6305 тысяч рублей на конец года;

коэффициент абсолютной ликвидности в 2001 году не превышал нижней границы порогового показателя на 0,0022 пункта и за 2002 год он не только не возрос, но снизился на 0,0375 пункта.

финансовое состояние предприятия на начало и конец анализируемого периода является кризисным, так как в ходе анализа установлен недостаток собственных оборотных средств (7641 тыс. рублей на начало и 3233 тысяч рублей на конец периода), собственных и долгосрочных заемных источников формирования запасов и затрат (7201 тыс. рублей на начало и 2993 тысяч рублей на конец периода), общей величины основных источников формирования запасов и затрат (7201 тысяч рублей на начало и 1627 тысяч рублей на конец периода), «Запасы» не обеспечиваются источниками их формирования;

общее отклонение фактических затрат на 1 рубль товарной продукции от уровня по утвержденному плану составляет 0,62 копейки на 1 рубль;

промышленно-производственные основные средства за год увеличились на 1 317 тыс. рублей, или на 0,79%. Активная часть при этом увеличилась более значительно — на 1 209 тыс. рублей, или на 102,30%. Удельный вес активной части увеличился на 0,47%;

общая фондоотдача снизилась на 1,6054 пункта, или на 59,36%, а фондоотдача активной части основных средств снизилась более значительно — на 4,7444 пункта, или на 61,17%;

На предприятиях АО Мосэнерго техническое перевооружение проводится по единому плану. Финансирование технических мероприятий осуществляется за счет централизованного фонда развития и кредитов банков.

В 2003 году на ГРЭС-4 единым планом технического перевооружения предусмотрены следующие мероприятия: проведение работ по расширению регулировочного ди­апазона энергосистемы, что позволит снизить за­траты на топливо на 9 млн. рублей в год; усовершенствование схемы водопитания, про­дувки и фосфатирования; внедрение автоматизированной системы вибродиагнос­тики турбогенератора Т-250, системы диагнос­тики регулирования на турбопитательных насосах блока Т-250; внедрение мазутных паромеханических форсунок типа «Эдипол», обеспечивающих более качест­венное распыление жидкого топлива.

Проведенная экономическая оценка мероприятий показала, что

проект окупается через 7 лет, при этоминдекс доходности (ИД) проекта — 1,37. По результатам экспертизы проект можно считать устойчивым, поскольку рассматривались изменения в худшую сторону показателей в сумме за три года.

ЛИТЕРАТУРА

Баканов М.И; Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности. — М.: Финансы и статистика, 1998.

Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие -М.: Финансы и статистика, 1998.

Бард B.C. Финансово-инвестиционный комплекс. — М.: Финансы и статистика, 1998.

Волкова К.А. Государственное предприятие. М., Экономика 1990.

Гречикова И.Н. Менеджмент. М.1997.

Десслер Г. Управление персоналом. М.1997.

Егошин А.П. Управление персоналом. Н. Новгород 1999.

Жильнер Б.З. Теория организации. М.1998.

Жуков Е.Н. Ценные бумаги и фондовые рынки. — М-: ЮНИТИ, 1995.

Зеленов Л.А. Система философии. Н. Новгород 1991.

Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент.- М.: Финансы и статистика, 2002.

Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности, 2-е изд. — М.: Финансы и статистика, 1997.

Ковалева А.М., Варенникова Н.П., Богачева В.Д. Финансы.: М. Финансы и статистика, 2002.

Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оцен­ки. — М.: ИКП «ДИС», 1997.

Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект. — М,: Изд-во ВЕК, 1996. М. 1995.

Максвелл Д. Шеф и его команда. С-Пб.1998.

Менеджмент. Уч. пособие. М.: Интра-М.1999.

Мескон М. Основы менеджмента. М.1994.

МоляковД.С., Шохин Е.И. Теория финансов предприятий. — М.: Фи­нансы и статистика, 2002.

Перар Ж. Управление финансами с упражнениями. — М.: Финансы и статистика, 2001.

Питер Э.Л. Менеджмент – искусство управлять. М.1995.

Поляков В.А. Технология карьеры: Практическое руководство. М.1995.

Сайман Г. Менеджмент в организациях. М. 1995.

Селезнева Н.Н., Ионова А.Ф. Финансовый анализ: Учебное пособие. — М.:ЮНИТИ- ДАНА, 2002.

Тренев Н.Н. Управление финансами. — М.: Финансы и статистика, 2001.

ва, В.П. Румянцевой. — М.: Инфра-М, 1997.

Финансовый менеджмент: Учебник /Под ред. Н.Ф. Самсонова. — М.: Финансы и статистика, 2001.

Финансы предприятий. Учебник для вузов/Н.В. Колчина, Г.Б. Поляк, Л.П. Павлова и др. ; Под ред. проф. Н.В. Колчиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.

www/mosenergo.ru

Содержание

Введение

1. Методика анализа себестоимости продукции

1.1 Понятие, роль и сущность себестоимости продукции

1.2 Методологические основы анализа себестоимости выпускаемой продукции

1.3 Оценка влияния себестоимости продукции на финансовый результат деятельности предприятия

2. Анализ себестоимости продукции на примере общества с ограниченной ответственностью «Астера»

2.1 Общая характеристика и основные показатели финансово-хозяйственной деятельности ООО «Астера»

2.2 Анализ себестоимости выпускаемой продукции ООО «Астера»

2.3 Оценка влияния себестоимости продукции на финансовый результат деятельности предприятия

3. Совершенствование механизма управления себестоимостью и прибылью предприятия

Заключение

Список использованной литературы

Введение

Финансовый анализ – важнейший инструмент финансового менеджмента и аудита. Финансовый анализ выступает как часть управленческого анализа цель которого – принимать основные управленческие решения по проблемам хозяйственной деятельности. Результаты такого анализа необходимы, прежде всего, собственникам, а также кредиторам, инвесторам, поставщикам, менеджерам и налоговым службам. В данной работе проводится финансовый анализ предприятия именно с точки зрения собственников предприятия, т. е. для внутреннего использования и оперативного управления финансами.

Себестоимость – это основной ценообразующий и прибылеобразующий фактор, поэтому анализ себестоимости позволяет, с одной стороны, дать общую оценку эффективности использования ресурсов, с другой – определить резервы увеличения прибыли и снижения цены единицы продукции.

Основными источниками информации при написании работы послужили материалы нормативных документов, научно-популярные статьи периодических изданий и книги под редакцией Игониной Л.Л., Вахрина П.И., Шеремет А.Д., Фатхутдинова Р.А., Любушина Н.П., Савицкой Г.В., Сафронова Н.А., Селезневой Н.Н., Чечевициной Л.Н. и пр.

Данная работа посвящена анализу себестоимости продукции. Основное внимание в ней уделяется анализу влияния себестоимости на финансовый результат деятельности предприятия.

Главная цель данной работы – проанализировать влияние себестоимости выпускаемой продукции на финансовый результат деятельности ООО «Астера», выявить возможные пути повышения эффективности использования всех видов ресурсов в процессе производства и сбыта продукции и дать рекомендации по управлению себестоимостью выпускаемой продукции.

Исходя из поставленных целей в работе сформированы следующие задачи:

оценка динамики важнейших показателей себестоимости;

определение факторов, повлиявших на динамику показателей себестоимости, величины и причин отклонений фактических затрат от плановых;

оценка динамики и выполнения плана по себестоимости в разрезе элементов и по статьям затрат отдельных видов изделий и сравнение плановых и фактических показателей;

разработка мероприятий по снижению себестоимости продукции и улучшению финансовых результатов деятельности предприятия.

Объектом исследования является общество с ограниченной ответственностью «Астера» (далее ООО «Астера»).

В ходе исследования применялись следующие приемы и методы:

— экономико-математический метод;

— метод сравнения;

— графический метод;

— метод логического субъективного анализа;

— метод относительных величин;

— индексный метод и др.

1.Методика анализа себестоимости продукции

1.1 Понятие, роль и сущность себестоимости продукции

Себестоимость продукции – стоимостная оценка используемых в процессе производства продукции природных ресурсов, трудовых ресурсов, а также др. затрат на производство и реализацию продукции.

Затраты, образующие себестоимость продукции, в зависимости от их характера, а также условий осуществления и направлений деятельности подразделяются на:

— расходы, связанные с производством и реализацией,

— внереализационные расходы.

Расходы, связанные с производством и (или) реализацией, подразделяются на:

1) материальные расходы;

2) расходы на оплату труда;

3) суммы отчислений на социальное страхование;

4) суммы начисленной амортизации;

5) прочие расходы.

Расходы, связанные с производством и реализацией, включают в себя:

1) расходы, связанные с изготовлением (производством), хранением и доставкой товаров, выполнением работ, оказанием услуг, приобретением и (или) реализацией товаров (работ, услуг, имущественных прав);

2) расходы на содержание и эксплуатацию, ремонт и техническое обслуживание основных средств и иного имущества, а также на поддержание их в исправном (актуальном) состоянии;

3) расходы на освоение природных ресурсов;

4) расходы на научные исследования и опытно — конструкторские разработки;

5) расходы на обязательное и добровольное страхование;

6) прочие расходы, связанные с производством и (или) реализацией.

В состав внереализационных расходов, не связанных с производством и реализацией, включаются обоснованные затраты на осуществление деятельности, непосредственно не связанной с производством и (или) реализацией.

1.2 Методологические основы анализа себестоимости выпускаемой продукции

Себестоимость продукции — это выраженные в денежной форме затраты на ее производство и реализацию. В себестоимости продукции как синтетическом показателе отражаются все стороны производственной и финансово-хозяйственной деятельности предприятия: степень использования материальных, трудовых и финансовых ресурсов, качество работы отдельных работников и руководства в целом.

Анализ этого показателя необходимо по многим причинам, в том числе для определения рентабельности отдельных видов продукции и производства в целом, определения оптовых цен на продукцию, осуществления внутрипроизводственного хозрасчета, исчисления национального дохода в масштабах страны. Себестоимость продукции является одним из основных факторов формирования прибыли. Если она повысилась, то при остальных равных условиях размер прибыли за этот период обязательно уменьшиться за счет этого фактора на такую же величину. Между размерами величины прибыли и себестоимости существует обратная функциональная зависимость. Чем меньше себестоимость, тем больше прибыль, и наоборот. Себестоимость является одной из основных частей хозяйственной деятельности и соответственно одним из важнейших элементов этого объекта управления.

Основными задачами анализа себестоимости продукции (работ, услуг) являются:

— объективная оценка выполнения плана по себестоимости и ее изменения относительно прошлых отчетных периодов, а также соблюдения действующего законодательства, договорной и финансовой дисциплины;

— исследование причин, вызвавших отклонение показателей от их плановых значений;

— обеспечение центров ответственности по затратам необходимой информацией для оперативного управления формированием себестоимости продукции;

— содействие выработке оптимальной величины плановых затрат, плановых и нормативных калькуляций на отдельные изделия и виды продукции;

— выявление и сводный подсчет резервов снижения затрат на производство и реализацию продукции.

Снижение себестоимости продукции — важнейший фактор развития экономики. Под себестоимостью продукции, работ и услуг понимаются выраженные в денежной форме суммарные затраты всех видов ресурсов: основных фондов, природного и промышленного сырья, материалов, топлива, энергии, труда, используемых непосредственно в процессе изготовления продукции и выполнения работ, а также для сохранения и улучшения условий производства и его совершенствования. Состав затрат, включаемых в себестоимость продукции, определяется государственным стандартом, а методы калькулирования — самими организациями.

Значение анализа себестоимости продукции обусловлено взаимосвязью затрат, объема производства и прибыли. Как экономическая категория себестоимость:

— служит основой для учета и контроля за уровнем затрат на выпуск и реализацию продукции;

— является базой для формирования оптовой цены на продукцию организации и определения на этой основе прибыли и рентабельности;

— представляет неотъемлемый элемент экономического обоснования любых управленческих и инвестиционных решений организации;

— отражает эффективность использования ресурсов, результаты внедрения новой техники и технологии, совершенствования системы организации и управления производством.

При формировании показателей и проведении анализа себестоимости различают:

1. цеховую себестоимость, которая представляет собой затраты цеха, связанные с производством продукции;

2. производственную себестоимость, которая, помимо затрат цехов, включает общепроизводственные расходы;

3. полную себестоимость, отражающую все затраты на производство и реализацию продукции. Она слагается из производственной себестоимости, коммерческих и управленческих расходов.

Цель анализа себестоимости продукции заключается в выявлении возможностей повышения эффективности использования всех видов ресурсов в процессе производства и сбыта продукции.

Задачами анализа себестоимости продукции являются:

— оценка обоснованности и напряженности плана по себестоимости продукции, издержкам производства и обращения на основе анализа поведения затрат;

— установление динамики и степени выполнения плана по себестоимости;

— определение факторов, влияющих на динамику показателей себестоимости и выполнение плана по ним, величины и причины отклонений фактических затрат от плановых;

— анализ себестоимости отдельных видов продукции;

— выявление резервов снижения себестоимости продукции;

— оценка и определение оптимального соотношения выручки и произведенных затрат.

Анализ себестоимости продукции проводится по следующей схеме:

1) определяются абсолютные и относительные отклонения показателей себестоимости от аналогичных показателей прошлых лет и плана;

2)проводится оценка изменений структуры себестоимости, определяются отклонения удельного веса отдельных статей затрат от аналогичных данных прошлых лет и плана, исчисляется влияние этих отклонений на итоговый показатель. Одновременно с этим выделяются статьи затрат, имеющие наибольший удельный вес в себестоимости, и статьи затрат, по которым происходили наибольшие изменения. Анализ по этим статьям производится отдельно. Отличительная особенность этого раздела анализа состоит в том, что статьи затрат в этом случае выступают и как факторы, влияющие на изменение себестоимости, и как отдельные компоненты, формирующие его структуру.

3) определяется уровень затрат на рубль товарной продукции, характеризующий их окупаемость, проводится анализ динамики этого показателя и оценка факторов, влияющих на его уровень.

Большой удельный вес в себестоимости занимают прямые материальные и трудовые затраты.

Анализ себестоимости производится применительно к единице продукции того или иного вида, применительно к определенному объему и составу товарной продукции отчетного периода, применительно ко всей товарной продукции предприятия.

Изучение динамики себестоимости и контроль за выполнением плановых заданий по снижению себестоимости основаны на использовании индексного метода.

Для установления планового задания по снижению себестоимости единицы продукции необходимо плановую себестоимость изделия сопоставить с себестоимостью прошлого года.

±С = Сб-Спл,

где Сб — себестоимость базисная;

Спл — себестоимость плановая.

Индекс планового задания по снижению себестоимости (ic) определяется следующим образом:

Iс. пл = Спл / Сб, (2)

Для проверки выполнения плана по себестоимости необходимо фактическую себестоимость единицы продукции сопоставить с плановой. Индекс выполнения плана по снижению себестоимости определяется по формуле:

ic = С1 / Спл, (3)

где С1 — фактическая себестоимость единицы продукции.

Для измерения динамики фактического снижения себестоимости единицы продукции необходимо фактическую себестоимость изделия сопоставить с себестоимостью прошлого года (базисного года):

i = С1 / Сб, (4)

Снижение себестоимости — уменьшение затрат, что приводит к экономии средств. Размер экономии можно определить как разность между знаменателем и числителем.

При многономенклатурном производстве исчисляются общие индексы себестоимости продукции по агрегатной форме.

Показатель затрат на один рубль товарной продукции — универсальный: он может рассчитываться в любой отрасли экономики, наглядно показывает связь между себестоимостью и прибылью. Затраты на один рубль товарной продукции определяются отношением общей суммы затрат на производство и реализацию продукции к товарному выпуску продукции, исчисленной в оптовых ценах.

З1ртп = ∑qc/∑qz, (5)

где З1ртп — затраты на один рубль товарной продукции;

q — количество, объем выпуска в натуральном выражении;

с — себестоимость;

z — цена.

Для того чтобы определить влияние факторов на изменение суммы прибыли, необходимо абсолютные приросты (снижения) затрат на один рубль товарной продукции за счет каждого фактора умножить на фактический объем реализации, выраженный в плановых ценах.

1.3 Оценка влияния себестоимости продукции на финансовый результат деятельности предприятия

Финансовые результаты деятельности предприятия характеризуются суммой полученной прибыли и уровнем рентабельности.

Объектом особого внимания на любом предприятии является прибыль от реализации. В процессе анализа изучаются динамика, выполнение плана прибыли от реализации продукции и определяются факторы изменения ее суммы.

Прибыль от реализации продукции в целом по предприятию зависит от 4-х факторов: объема реализации продукции, ее структуры, себестоимости и уровня среднереализационных цен.

Количественную оценку перечисленных факторов производят с помощью ряда параметров, основными из которых являются:

— изменения отпускных цен на реализованную продукцию;

— изменения в объеме продукции (по базовой себестоимости);

— изменения в структуре реализации продукции;

— экономия от снижения себестоимости продукции;

— изменения себестоимости за счет структурных сдвигов;

— изменение цен на материалы и тарифов на услуги;

— изменение цен на 1 руб. продукции.

Себестоимость продукции и прибыль находятся в обратно-пропорциональной зависимости: снижение себестоимости приводит к соответствующему росту суммы прибыли, и наоборот.

Ведущую роль в повышении качества прибыли играет снижение себестоимости продукции. Это характеризует интенсивный путь роста прибыли, путь использования собственных внутренних резервов.

Прибыль от реализации продукции (работ, услуг) может быть рассчитана по следующей формуле:

П=N-CPП, (6)

где N — выручка от реализации продукции (работ, услуг) без налога на добавленную стоимость, акцизов (чистый объем реализации), тыс. руб.;

Срп — затраты на производство реализованной продукции (работ, услуг) по полной себестоимости.

Таким образом, все факторы, влияющие на себестоимость реализованной продукции, сказываются и на прибыли от реализации и на балансовой прибыли.

Влияние изменения полной себестоимости на сумму прибыли устанавливается сравнением фактической суммы затрат с плановой, пересчитанной на фактический объем продаж.

Влияние на прибыль экономии от снижения себестоимости продукции (∆ПС) имеет вид:

∆ПС = С2,1 – С2, (7)

где C2,1 — себестоимость реализованной продукции анализируемого периода, рассчитанная в ценах и условиях базисного периода, руб.;

С1 — фактическая себестоимость реализованной продукции анализируемого периода.

Влияние на прибыль изменений в объеме продукции (∆Поб.пр), т.е. собственно объема продукции в оценке по плановой (базовой) себестоимости:

∆Поб.пр = Пб — К1 – Пб = Пб — (К1 – 1), (8)

где Пб — прибыль базисного периода;

К1 — коэффициент роста объема реализации продукции, который равен отношению С2,1/С2

Расчет влияния на прибыль изменений себестоимости за счет структурных сдвигов в составе продукции (∆Пс.сд):

∆Пс.сд = С1 — К2 – С2,1, (9)

где К2 — коэффициент роста объема реализации в оценке по отпускным ценам [37, с. 176].

Факторный анализ влияния снижения себестоимости на изменение прибыли можно оценить с помощью следующих формул.

Общее изменение прибыли равно:

∆П = П1 – П0 = В1 — (1 – S1) – В0 — (1 – S0), (10)

Изменение прибыли в результате роста объема реализации:

∆Пв = ∆- (1 – S0), (11)

Изменение прибыли в результате снижения (повышения) себестоимости на единицу продукции:

∆Пв = В1 — (S0 – S1), 12)

где индексы «0» и «1» означают соответственно базовый и отчетный периоды; П — прибыль от реализации продукции

, (13)

В — объем реализации;

И — издержки на производство продукции;

S — себестоимость на один руб. продукции.

Отдельным расчетом определяется влияние на прибыль изменения цен на материалы и прочие ресурсы, а также причин, связанных с нарушением хозяйственной дисциплины. В первом случае расчет проводится по данным бухгалтерского учета себестоимости продукции. Оценка влияния на прибыль нарушений хозяйственной дисциплины проводится с помощью анализа отклонений, образовавшихся вследствие нарушения стандартов, технических условий, невыполнения плана мероприятий по охране труда, технике безопасности и т.п. Общее изменение затрат на 1 руб. продукции выражается разницей между базисной полной себестоимостью фактически реализованной продукции и фактической себестоимостью, исчисленной с учетом перечисленных выше факторов.

На основе выполненных расчетов определяется общее изменение прибыли от реализации за анализируемый период, которое представляет собой сумму отклонений по отдельным факторам.

2.Анализ себестоимости продукции на примере общества с ограниченной ответственностью «Астера»

2.1 Общая характеристика и основные показатели финансово-хозяйственной деятельности ООО «Астера»

ООО «Астера» — стабильно работающая фирма, одна из ведущих в городе. Высокое качество, культура производства и управления обеспечивают неизменный успех продукции предприятия, как в городе Сальска, так и др. городах. Основной целью ООО «Астера» является максимальное удовлетворение покупателей качественной продукцией.

Программа развития ООО «Астера» строится на основе политики в области качества и маркетинговой стратегии предприятия. Процесс наращивания производительности оборудования согласуется с политикой в области продаж и освоения новых видов товаров и услуг, дизайнерских разработок новых товаров и стайлинга традиционно привычных для покупателя средств с целью удержания широкого ассортимента предлагаемых потребителю товаров.

Во всех направлениях Программы развития ООО «Астера» предусматривается использование энерго- и ресурсосберегающих технологий.

Управление компанией «Астера» осуществляется в соответствии с его Уставом и Учредительным договором. Предприятие является юридическим лицом с момента его регистрации в установленном порядке, пользуется правами и выполняет обязанности, связанные с его деятельностью по законодательству Российской Федерации. Общество имеет самостоятельный баланс, печать, содержащую его полное наименование на русском языке и указание его место нахождения, штампы и бланки, а также расчетный счет в банке.

Целью деятельности ООО «Астера» является удовлетворение предприятий и граждан в оказываемых обществу услугах, выполняемых работах, выпускаемых товаров, а также получении собственной прибыли, при наименьших затратах.

Для достижения этих целей ООО «Астера» осуществляет следующие виды деятельности:

— коммерческое посредничество

— производство промышленных и продовольственных товаров

— оказание транспортных услуг и осуществление перевозок

— производство строительных и монтажных работ

Предприятие производит следующие виды промышленных товаров: кровельные материалы, жестяные стоки, стайлинги и прочие строительные материалы.

Управление предприятием строится на базе определенной организационной структуры. Структура предприятия и его подразделений определяется предприятием самостоятельно (представлена на рис. 1).

При разработке организационной структуры управление обеспеченно эффективное распределение функций управления по подразделениям.

В основу структуры управления положена определенная система – линейно-функциональная, она представляет собой схему подчинения нижестоящего подразделения ряду функциональных подразделений, решающих отдельные специфические вопросы управления — технические, плановые, финансовые и т.д.

Управление предприятием осуществляется на основе сочетания принципов самоуправления трудового коллектива и прав собственника на использование своего имущества. Аппарат управления компанией построен таким образом, что бы обеспечить в техническом, экономическом и организационном отношениях взаимосвязанное единство всех частей предприятия, наилучшим образом использовать трудовые и материальные ресурсы.

Основные технико-экономические показатели деятельности предприятия можно представить в виде табл. 1.

Таблица 1 — Размеры предприятия ООО «Астера» за 2004–2005 гг., их динамика

Данные табл. свидетельствуют о положительных изменениях в динамике технико-экономических показателей данного предприятия. Среднегодовая стоимость основных средств предприятия возросла на 1040 тыс.руб., что составило 48,3 % от стоимости 2004 года. Увеличение объема реализации на 13165 тыс.руб. свидетельствует об эффективной работе предприятия, и как следствие отразилось на увеличение прибыли предприятия на 602 тыс.руб. Анализ численности работников показал, что их количество увеличилось на 5 чел, данные изменения произошли в связи с расширением производства предприятия.

2.2 Анализ себестоимости выпускаемой продукции ООО «Астера»

Изучение структуры затрат на производство и ее изменения за отчетный период по отдельным элементам затрат, а также анализ статей расходов фактически выпущенной продукции является следующим этапом углубленного анализа себестоимости и с той же целью — изыскание путей и источников снижения затрат и увеличения прибыли.

Анализ структуры затрат на производство начинается с определения удельных весов (в процентах) отдельных элементов затрат в общей сумме затрат и их изменения за отчетный период (за год, реже за квартал).

Структура себестоимости продукции представлена в виде табл. 2.

Таблица 2 — Структура и динамика прямых производственных затрат

В 2005 году снизились затраты на топливо и энергию на 4%, на амортизацию – 1%, на прочие расходы – 1%. Но увеличились расходы на сырье и материалы на 6% по отношению к 2004 году.

Наглядно структуру себестоимости продукции можно представить в виде рис. 2 и 3.

Из рис. видно, что наибольший удельный вес в структуре затрат занимают сырье и материалы в 2005 году – 73%, в 2004 году – 67%. Заработная плата занимает 11% от общего объема затрат. Остальные виды затрат занимают незначительное положение в общем объеме. Как видно из рис. структура себестоимости за 2004 – 2005 гг. существенно не изменилась.

При анализе затрат на производство и реализацию продукции целесообразно провести анализ прямых (связанные с производством определенных видов продукции) и косвенных (связанны с производством нескольких видов производства и относятся на объекты калькуляции путем распределения их пропорционально соответствующей базе) затрат. Данные расчетов представим в виде табл. 3.

Таблица 3 — Анализ затрат на производство продукции

При анализе затрат на производство и реализацию продукции можно сделать следующий вывод: в 2005 году увеличение себестоимости продукции составило 11873 тыс. руб. При этом на увеличение себестоимости реализованной продукции оказало влияние увеличение прямых расходов на 6304 тыс.руб. В общем объеме себестоимости продукции наибольший удельный вес занимают прямые затраты и составляют 66,16%.

Важный обобщающий показатель себестоимости продукции – затраты на рубль товарной продукции. Затраты на рубль товарной продукции непосредственно зависят от изменения общей суммы затрат на производство и реализацию продукции и от изменения стоимости произведенной продукции. На общую сумму затрат оказывают влияние объем производства продукции, ее структура, изменение переменных и постоянных затрат, которые в свою очередь могут увеличиваться или уменьшаться за счет уровня ресурсоемкости продукции и цен на потребленные ресурсы. Анализ затрат на производство продукции можно представить в виде табл. 4.

Таблица 4 – Анализ затрат на рубль товарной продукции