Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичний огляд сучасних технологій м’ясних запечених страв на виробництвах
1.1 Огляд сучасних літературних джерел з питання технологій мясних запечених страв
1.2 Значення м’ясних страв в харчуванні людини
Розділ 2. Аналiтична частина
2.1 Характеристика досліджуваного закладу
2.2 Аналіз існуючих технологій
2.3 Недоліки існуючих технологій на виробництвах
2.4 Розробка нової технології м’ясних запечених страв
Розділ 3. Розробка рекомендацій заходів вивчаємої проблеми
3.1 Характеристика сировини для нової технології м’ясних запечених страв
3.2 Перевага хімічних та смакових якостей нової технології м’ясної запеченої страви
3.3 Технологiчна схема та карткa приготування м’ясної запеченої страви
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Додаток 1
Вступ
Харчування є необхідною умовою життя. Їжа — одна з головних основ здоров’я людини, її працездатності, життєрадiстностi та довголіття. Громадське харчування являє собою галузь народного господарства, основу якої складають підприємства, що характеризуються єдністю форм організації виробництва обслуговування споживачів і різняться за типами спеціалізації. Pозвиток в Україні масового харчування перетворюється на велику механізовану галузь народного господарства. На сучасному етапі розвитку суспільства індустріалізація є головним напрямом в організації виробництва продукції масового харчування.
Підприємства оснащені новим сучасним механічними та електричними малогоритами обладнанням; yдосконалено технологічні процеси приготування страв, первинної і теплової обробки продуктів. В умовах ринкової економіки значно зростає сітка дрібних підприємств харчування. Це в основному підприємства з невеликим, але конкретним асортиментом страв, призначених для обслуговування населення. Нарощування темпів виробництва і обсягів випуску продукції м’ясної промисловості вимагає вдосконалення існуючих і розробки нових технологічних процесів, що забезпечують раціональне використання сировинних ресурсів, підвищення виходів і поліпшення якості продукції, що випускається. Ринкові відносини сприяють випуску продукції високої якості, раціональному використанні сировини розвитку естетичного смаку в оформленні страв та виробів, створюють тенденції до конкуренції. Так, в останнiй час великим попитом користується продукція з м’яса, напівфабрикатів і страв з нього, виготовлених різними способами. Серед підприємств громадського харчування головне місце займають ресторани, кафе, бари. Радо зустріти, швидко та смачно нагодувати людей, створити їм всі умови для повноцінного відпочинку — така задача працівників ресторану. Візитною карткою ресторану називають його меню — перелік закусок, страв, напоїв (з вказанням ціни й виходу), що є в продажу протягом усього часу роботи.
Меню включає різноманітно приготовлені продукти, в тому числі і продукцію з м’яса. Продукція з м’яса користується великим попитом за рахунок поживних властивостей м’яса. Виготовлені страви в ресторані займають ведучу роль в роботі закладу, тому розробка нових технологій для запропонування гостям складає одну з важливих сторін ресторану.
Підвищення ефективності громадського харчування грунтується на загальних для всього народного господарства принципах інтенфікації виробництва — досягнення високих матеріальних і трудових ресурсів. У громадському харчуванні необхідно вдосконалення форм поділу праці та впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Запровадження нових технологiй виготовлення продукцiї, в тому числi з м’ясa, має велике значення для успiшної роботи пiдприємства.
Мета роботи – запровадити нову технологію м’ясної запеченої страви в організації масового харчування.
Завдання роботи:
1) Вивчити і проаналізувати сучасні літературні джерела з питання технологій мясних запечених страв.
2) Дати характеристику м’ясним стравам в харчуванні людини.
3) Розглянути існуючi технології м’ясних запечених страв.
4) Розробити технологічний процес виробництва м’яснoї запеченoї страви.
5) Характеристика сировини для нової технології м’ясних запечених страв.
Розділ 1. Теоретичний огляд сучасних технологій м’ясних запечених страв на виробництвах
1.1 Огляд сучасних літературних джерел з питання технологій мясних запечених страв
Запікання засноване на нагріванні продукту сухим повітрям в замкнутому просторі. Температура середовища складає 180-250°С. Більш висока температура призводить до дуже швидкого утворення скориночки. Занадто низька температура подовжує процес теплової обробки і тим самим сприяє надмірному висушування готового продукту.
Температура на поверхні запеченного продукту значно перевищує 100°С, всередині не досягає цієї величини. На поверхні продукту утворюються з крохмалю декстрини та золотисто-коричнева корочка, як результат незворотних сполук білків з іншими компонентами. Корочка являє собою труднопереварюємий продукт. З метою отримання смачного і легкозасвоюваного дієтичного продукту застосовують запікання в алюмінієвій фользі або пергаментному папері. Для цього алюмінієву фольгу або папір змазують невеликою кількістю рослинного масла і загортають у неї підготовлений для запікання продукт. Після запікання алюмінієву фольгу знімають.
Один з найбільш старих методів приготування м’ясних страв — запікання на рожні, яке являє собою сильне нагрівання продукту без води і жиру.
Запікання поділяють на три види:
— відкрите запікання або обжиганія (грілірування) — вогонь (вугілля) розташований знизу, запікання зверху на шампурі, рожні або решітці, якщо запікати м’ясо, яке знаходиться у посуді, то запікання проводиться тільки в духовці, і тоді вогонь діє не безпосередньо, а через випромінювані від стінок жар і тепло навколишнього повітря;
— закрите запікання — в духовій шафі, закрите запікання може бути під кришкою, герметичне, у фользі та закрите у природній оболонці (риба цілком, в луски, не розпорота);
— коротке запікання (гратінірування) — практично готовий продукт поміщається в духову шафу до отримання зверху піджаристої скоринки, тобто для колірування.
Колїрування — поварськой термін, що означає «надати харчовому виробу красивий зовнішній вигляд». Застосовується у відношенні борошняних, м’ясних виробів або страв з домашньої птиці, що мають блеклий вигляд і потребують не пропікання, а придбання зовнішньої блискучої золотисто-коричневої «апетитної» скоринки, тобто гарного кольору.
З цією метою вже готовий вироб ставиться в жарко натоплену, гарячу духовку на 5-7 хвилин, на саму верхню сходинку. За коліруємою стравою треба спостерігати, бо легко можна її зіпсувати, або засушити, або передержати від «золотистого відтінку» до некрасивого темно-коричневого, або спалити весь верхній шар. Передержка часом може виражатися в хвилині або навіть в 20-40 секундах зайвого часу.
Фламбірування (від фр. Flamber — опалювати), т. е. дуже короткий термін обжигання відкритим полум’ям палаючого коньяку або спирту. Термін означає таку завершальну стадію кухарського приготування, коли для надання остаточного смаку і в неменьшому ступеню для відповідного урочистого кулінарно-декоративного ефекту блюдо, вже подане на стіл, обливают невеликою кількістю спирту або коньяку та підпалюють.
Так, наприклад, надходять з м’ясними стравами з вирізок, філе, з деякими стравами з дичини, особливо з великої птиці — фазанів, турачей, дрохви так, що вогонь як би охоплює на мить виріб, але не заподіює йому ніякої шкоди.
Фламбірування завжди було вищим кулінарним шиком, до якого могли вдаватися лише висококваліфіковані фахівці, оскільки цей прийом досить ризикований і вимагає особливого навички, а також високої якості сировини (коньяків кращих марок з вмістом спирту вище 40° або рому). Для фламбірування потрібна спіртовка і спеціальна сковорода з довгою ручкою. Спирт підливається зі сторони, збоку неглибоким половником, а сковорода з блюдом, підігріта попередньо, обертається над спиртівкою таким чином, щоб полум’я зі спіртовки перейшло на край сковороди. Якщо полум’я здіймається занадто високо, то його зараз гасять, закриваючи блюдо кришкою, яка входить в комплект для фламбірування і забезпечує щільне прилягання до сковороди і миттєве згасання полум’я.
Взагалі ж, щоб уникнути будь-яких несподіванок, навіть професійні кухарі попередньо перевіряють на кухні, як веде себе в даному випадку ця рідина, обрана для фламбірування, і як працює спиртівка.
Запікання м’яса в духовій шафі годиться тільки для частин, у яких мало сполучних тканин: ростбіф, філе, каре телятини, ягняти або свинини, костреца теляти, ягняти або свинини, або лопатки. При цьому методі приготування м’ясо спочатку обсмажують в жирі при відносно високій температурі (220-250°), а потім запікають до готовності при більш низькій температурі (150-200°).
Для смаження на плиті або в духовій шафі нагрівають спеціальну посуду (наприклад, утятніцу). Потім у неї кладуть жир і на нього посолене і поперчене м’ясо, через 1-2 хвилини його перевертають, щоб на поверхні м’яса закрилися пори. В результаті частого перекидання м’ясо обсмажується рівномірно. Як тільки поверхня м’яса сильно обсмажється, його запікають в духовій шафі до готовності при більш низькій температурі. Під час запікання в духовій шафі жарке рекомендується багаторазово поливати гарячим жиром від смаження.
Готовність м’яса найкраще визначити за температурою всередині шматка за допомогою спеціального термометра. Темне м’ясо, таке як яловичина або м’ясо ягняти, має всередині нагрітися до 55-65°, температура телятини або свинини, навпаки, коли вони обсмажені до рожевого кольору, досягає всередині шматка 70-78°. Після запікання м’яса в духовій шафі шматок потрібно покласти на решітку і дати полежати приблизно 15 хвилин. Тільки після цього його розрізають і так м’ясо не втратить ні краплі соку.
1.2 Значення м’ясних страв в харчуванні людини
Значення м’яса для здоров’я людини давно відомо: м’ясо постачає організму особливий вид білка — протеїн, — який незамінний для підтримки життєвих процесів в організмі. Крім того білок, що міститься в м’ясі, володіє високою біологічною активністю. М’ясні страви також містять добре засваюєме організмом людини залізо. М’ясо є дуже ситний продукт, добре втамовує голод і містить, в залежності від виду і сорту, велику кількість вітамінів і мінеральних речовин.
М’ясо займає одне з найважливіших місць у нашому харчуванні. Харчова цінність цього корисного продукту визначається насамперед тим, що він є носієм повноцінного тваринного білка та жиру.
У м’ясі поряд з повноцінними білками і жиром містяться також екстрактивні речовини, які майже не мають харчової цінності, але є сильними збудниками відділення травних соків, завдяки чому сприяють кращому засвоєнню їжі. М’ясо, крім того, вважається одним з основних джерел фосфору. Воно багате залізом і мікроелементами. Вітаміни в м’ясі представлені головним чином, комплексом вітаміну В (В1, В2, В6 і В12, В3).
Основне значення м’яса, як продукту харчування — наявність у ньому збалансованої кількості незамінних амінокислот, без яких в організмі людини неможливий синтез білка, оскільки в ньому відсутнє депо амінокислот.
Відомо, що до 30% добового білкового раціону людини повинні складати повноцінні білки. Дефіцит незамінних амінокислот у харчуванні може призвести до важких наслідків. Харчова цінність м’яса характеризується кількістю і співвідношенням білків, жирів, вітамінів, мінеральних речовин і ступенем засвоєння цих речовин організмом людини. Найбільшою харчової цінністю володіє м’язова тканина і найменшою — сполучна. Краще засвоюється і володіє гарними смаковими якостями м’ясо, що містить в однаковому співвідношенні білки і жири. Частини м’яса, які містять значну кількість сполучної тканини, мають меншу харчову цінність. Білки сполучної тканини мають у своєму складі колаген і еластин, які містять надмірну кількість окремих заменимых амінокислот (зокрема, оксіпроліна).
Найбільш високою засвоюваністю володіють білки телятини і яловичини, особливо повно і легко засвоюються білки печінки і нирок. Засвоєння яловичини організмом людини в середньому становить 83%, а засвоєння білків м’язової тканини досягає 96%.
Засвоєння тваринних жирів коливається в межах від 92,4 до 97,5%. Повніше засвоюється свинячий та яловичий жир, трохи гірше — баранячий жир. Слід зазначити, що поєднання в раціоні м’яса з овочами сприяє кращому засвоєнню білків. Це пояснюється тим, що овочі містять значну кількість екстрактивних речовин, які посилюють виділення травний соків; крім того, наявність вітамінів, а, ймовірно, і мінеральний склад овочів, також, сприяють кращій засвоюваності їжі.
Білковий якісний показник (відношення кількості триптофану до оксіпроліну) для різних видів м’яса коливається в широких межах і, зокрема, становить для яловичини 6,4, для свинини — 7,2, баранини — 5,2, курячого м’яса — 6,7. М’ясо також є одним із джерел мінеральних речовин і вітамінів групи В.
М’ясо і м’ясні продукти — важливі продукти харчування, оскільки містять усі необхідні для організму людини речовини: білки — 16-21%, жири — 0,5-37, вуглеводи — 0,4-0,8, екстрактивні речовини — 2,5-3%, мінеральні речовини — 0,7-1,3, ферменти, вітаміни — А, О, РР, групи В.
Сировиною для виробництва м’яса і м’ясних продуктів є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, дикі тварини, кролі, коні.
М’ясо — це сукупність м’язової (50-60%), сполучної (10-12%), кісткової (9-32%), жирової тканин у їх природному співвідношенні і залишкової кількості крові.
Хімічний склад і анатомічна будова різних тканин неоднакова, тому властивості і харчова цінність м’яса залежать від їх кількісного співвідношення в туші, що, в свою чергу, залежить від виду і породи тварин, їх статі, віку і вгодованості.
М’язова тканина — основна їстівна частина, яка складається з окремих довгих тонких волокон, вкритих тонкою напівпрозорою оболонкою (сарколемою). Найніжніше м’ясо з м’язових волокон, розміщених вздовж хребта, його використовують для смаження. М’язи шиї, черева і нижніх кінцівок мають щільну грубоволокнисту будову. Його варять, тушкують, а також з нього готують січену масу.
М’язова тканина містить повноцінні білки: міозин, міоген, актин, міоглобін, міоглобулін, які легко засвоюються організмом. Білок міоглобін забарвлює м’ясо в червоний колір. При взаємодії з киснем повітря міоглобін змінює забарвлення від світло- до темно-червоного. Білок добре розчиняється у воді, тому заморожене м’ясо розморожують тільки на повітрі. Міоген міститься в м’язах і м’ясному соку, він зсідається при температурі 55- 66°С. Крім білків м’язова тканина містить жири, вуглеводи (глікоген) і мінеральні речовини (солі кальцію, фосфору, заліза, натрію).
Глікоген (тваринний крохмаль) відкладається в м’язах і печінці. Він є запасною речовиною для поповнення крові глюкозою. Після забою тварини глікоген відіграє важливу роль при дозріванні м’яса.
Сполучна тканина з’єднує окремі тканини між собою і з скелетом (плівки, сухожилки, суглобові зв’язки, хрящі, окіст) і містить неповноцінні білки — колаген і еластин.
У холодній воді колаген набухає, а при нагріванні з водою переходить у розчинний глютин, який засвоюється організмом людини.
Еластин дуже стійкий проти нагрівання, в гарячій воді він тільки набухає. Чим більше в м’ясі колагену й еластину, тим воно твердіше, а його харчова цінність нижча.
Основою сполучної тканини є колагенові й еластинові волокна. Залежно від їхнього співвідношення і розміщення розрізняють такі види сполучної тканини: пухку, щільну, еластинову і сітчасту.
Пухка сполучна тканина містить колагенові волокна, які зв’язані між собою неміцно і безладно. Вона знаходиться між м’язами в шкірі і в підшкірній клітковині, входить до складу всіх органів.
Щільна сполучна тканина має дуже розвинені колагенові волокна, які розміщені паралельними пучками. Вона дуже міцна, стійка проти нагрівання і механічної обробки, входить до складу сухожилків, зв’язок, оболонок м’язів, кісток, хрящів.
Еластинова сполучна тканина містить велику кількість еластинових волокон їх багато у потилично-шийній зв’язці.
Сітчаста сполучна тканина міститься в кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. Вона знижує харчову цінність м’яса і робить його твердим.
Жирова тканина складається з кульок жиру, оточених міцними оболонками сполучної тканини. Жир, який відкладається біля внутрішніх органів, називається внутрішнім, у підшкірній клітковині — підшкірним (жиром-сирцем), між м’язовими волокнами — м’язовим жиром.
Внутрішньом’язовий жир робить м’ясо соковитим, ніжним, поліпшує смакові якості і підвищує його харчову цінність.
Кісткова тканина — основа скелета тварин, найміцніша тканина в організмі. Вона складається з особливих клітин, основою яких є осеїн — речовина, яка за своїм складом близька до колагену. За будовою і формою кістки бувають трубчасті (кістки кінцівок), плоскі (кістки лопатки, ребер, таза, черепа), зубчасті (хребці). Кістки містять жир (до 24%) і екстрактивні речовини, які при варінні переходять у бульйон і надають йому приємного смаку й аромату. Особливо цінні кістки таза і пористі закінчення трубчастих кісток.
Таблиця 1.1
Приблизний склад (%) і калорійність (ккал) 100 г м’яса деяких тварин
| Вигляд і якість м’яса
| Вода
| Жир
| Білки
| Зола
| Калорійність |
| Свинина |
| жирна
| 47,4
| 37,3
| 14,5
| 0,7
| 403 |
| м’ясна
| 61,0
| 21,5
| 16,4
| 1,1
| 270 |
| Яловичина |
| 1-а категорія
| 68,5
| 10,5
| 20,0
| 1,0
| 180 |
| 2-а категорія
| 74,2
| 3,8
| 20,9
| 1,1
| 121 |
| Баранина |
| 1-а категорія
| 65,1
| 17,0
| 17,0
| 0,9
| 227 |
| 2-а категорія
| 72,5
| 6,5
| 20,0
| 1,0
| 143 |
| Телятина
| 76,2
| 2,5
| 20,0
| 1,3
| 110 |
| Конина
| 66,3
| 10,5
| 21,5
| 1,7
| 183 |
| Крольчатина
| 71,3
| 6,0
| 21,5
| 1,2
| 144 |
Посилання http://yesyes.ru/business-150-page-1.html
Харчова цінність м’яса залежить від кількості і співвідношення білків, жирів, вітамінів, мінеральних речовин, а також ступеня засвоюваності їх організмом людини. Білки м’язової тканини засвоюються на 96%, тваринні жири — на 92,4-97,5%. Енергетична цінність м’яса залежно від виду, вгодованості і віку тварин становить у середньому 377-2046 кДж.
Розділ 2. Аналiтична частина
2.1 Характеристика досліджуваного закладу
Ресторан вищого ґатунку — це підприємство харчування, де поряд з прийманням їжі гостеві надаються послуги з організації відпочинку. Ресторан передбачає високий рівень комфорту, широкий асортимент страв та напоїв, інтер’єр у художньому виконанні, досконалу подачу страв та напоїв, відповідну організацію обслуговування та відпочинку. Охарактеризуємо ресторан “Барон Мюнхгаузен” (БМ) в центрі Київa по вул. Гоголiвська, 39, який розташований коло станції метро «Лук’янівська».
Рис. 2.1. Карта проїздy до ресторану.
B закладі xарчові продукти і продовольча сировина, що використовуються для виробництва продукції, а також умови її виробництва, зберігання, реализацiї відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації (СанПиН 42-123-5777-91, СанПиН 42-123-4117-86), а також затвердженим санітарно-гігієнічним і медико-біологічним показникам тощо.
Ресторан “Барон Мюнхгаузен” приватнe підприємство, організаційно-правова форма — товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ “Барон Мюнхгаузен”). Вибір такої організаційно-правової форми обгрунтований відносною простотою організації та реєстрації, а також управління. Данна правова форма дозволяє мати одного власника і нести ризик у розмірі статутного капіталу, а також залучати інвесторів.
Рис. 2.2. Схема структури управління рестораном.
Ресторан мaє гарні під’їзні шляхи та обладнану охоронну стоянку. Години роботи закладу: нд — чт: 10:00 — 23:00 пт — сб: 10:00 — 3:00
Найважливіші складові частини ресторану: вхідна частина, вестибуль, банкетний зал на 50 місць,VIP зал на 16 персон, кімната для куріння, сервізна, посудомийне відділення, кімната для прасування столової білизни, кімната для зберігання столової білизни, бар, виробничі приміщення побутові приміщення, туалетні кімнати.
Послуги ресторану «Барон Мюнхгаузен»:
організація і проведення банкетів, свят, весіль, вечірок, фуршетів, свят;
оренда залу;
замовлення на вино;
ділові сніданки;
бізнес-ланчі;
романтичні вечері.
Фасад ресторану є, в першу чергу, рекламою підприємства. Необхідний елемент культури входу — добре освітлення, яскрава та виразна рекламна вивіска про режим праці. Двері влаштовані так, що вони відкриваються на вулицю, це необхідна умова пожежної безпеки. Тротуар перед рестораном викладений матеріалом, який добре миється і зберігає охайний вигляд протягом дня. Необхідний декоративний елемент входу в ресторан — озеленення.
Після вхідного тамбура починається вестибуль. Площа вестибулю 8 м відповідає розмірам ресторану та кількості його місць. Туалетні кімнати площею по 9 квадратних метрів мають умивальну кімнату, туалетні кабіни і кімнату туалетника, розміщену між жіночим та чоловічим відділеннями. Туалетник постійно підтримує зразковий санітарний стан вбиралень, подає гостям мило, рушник, серветки, дезінфікує та дезодорує приміщення. Кімната для куріння обставлена зручними меблями, попільничками на ніжках, низькими столиками з попільничками. Інтер’єр не передбачає легкозаймистих матеріалів. Кімната забезпечується інтенсивною вентиляцією. Зали ресторану за призначенням розділені на зал загального призначення та бaнкетний.
Поняття «комфортабельність» ресторану включає: художню цінність інтер’єру, зручні меблі, вигідне планування посадочних місць, ефективну вентиляцію, приємне освітлення торгового залу, якісне сервірування столів, високоякісну рекламну продукцію, правильне подання страв та напоїв. Інтер’єр ресторану має стильову єдність.
Сервізна належить до числа найважливіших допоміжних служб торгового залу ресторану. Вона забезпечує постійну наявність необхідного асортименту посуду, контролює втрати, проводить видавання та приймання всіх предметів сервірування, організовує облік та списання, видає обмінний фонд посудомийному відділенню.
Організація видавання і приймання посуду — важливий елемент роботи сервізної. Перед початком роботи офіціанти подають письмову заявку на необхідний посуд та предмети сервірування. При наявності розбитого посуду складається акт встановленої форми, згідно якого його щоденно списують.
Процес миття столового посуду здійснюється за допомогою посудомийної машини.
Кімнати для зберігання та прасування столової білизни. Необхідною умовою санітарії та гігієни є нарізне зберігання чистої та використаної білизни. Для цього в кімнаті для зберігання столової білизни передбачають різні відділення. Чисту білизну зберігають на стелажах в іншому приміщенні за розмірами та найменуваннями. Для зручності в рахуванні скатертини складають купками по 10 штук, серветки по 50 штук.
Прасування білизни проводиться в окремому відділенні для чистої білизна за допомогою електричних прасувальних катків або вручну.
У ресторані високої категорії зростають фізичні навантаження на офіціанта, пов’язані зі застосуванням більш складних способів подаванням страв чи напоїв. Тому важливо зосередити тут максимум товарів, необхідних для подачі страв Доцільно, окрім традиційних товарів, організувати відпускання гарячих напоїв, морозива з наповнювачами, соків та безалкогольних напоїв. Пересувні візки-холодильники прискорюють доставку прохолоджувальних та алкогольних напоїв до столу. У ресторані буфет-бар розміщений у залі у вигляді бару, де за подавання напоїв відповідає окремий офіціант.
До виробничих приміщень відносять цехи: холодних закусок, гарячий, м’ясних та рибних напівфабрикатів, овочевий, кондитерський, солодких страв. Але в ресторані «Барон Мюнхгаузен» неможливо організувати самостійні цехи, на це обладнані відповідні відділення.
Видавання готових страв відбувається через цех холодних закусок та гарячий цех. Правильна організація роботи саме цих цехів визначає швидкість подавання страв та їх високу якість. Одним з найголовніших показників якості страв є відповідна температура подавання.
До побутових приміщень відносять гардероб для кухарів, офіціантів, кімнату відпочинку, душові та туалетні кімнати і т. д. Гардероб для офіціантів видає і зберігає формений одяг та взуття. Після закінчення роботи одяг здається гардеробнику, який забезпечує його ремонт та хімічну чистку.
М’ясний цех закладу громадського харчування механізований та оснащений м’ясорубкою , фаршмішалкою, розпушувачем м’яса, механізмом для нарізування м’яса для бефстроганів.
Рис. 2.3. М’ясорубка ЕМШ 35/135
М’ясорубка ЕМШ 35/135 призначена для подрібнювання м’яса та інших продуктів. Обладнана самозагострювальним ножем і призначена для приготування м’ясного та інших фаршів, начинювання ковбас. Продуктивність м’ясорубки 18 кг/год, максимальна споживча потужність 160 Вт, номінальна напруга 220 В.
Рис. 2.4. Фаршмішалка ПМФ-К (УКМ-03).
Фаршмішалка ПМФ-К (УКМ-03) призначена для перемішування фаршу — рівномірного розподілення різних компонентів у загальній масі.
Розпушувач МРМ-15 призначений для надрізування поверхні порційних кусків м’яса з метою руйнування сполучної тканини.
Такі шматки м’яса у процесі теплового оброблення менше деформуються, швидше просмажуються і стають соковитішими та м’якшими. Розпушування дає можливість використовувати для смаження м’ясо другого сорту.
Фаршмішалка ПМФ-К (УКМ-03) призначена для приготування фаршу при виробництві м’ясних виробів шляхом перемішування попередньо подрібненого м’яса з іншими компонентами, передбаченими рецептурою, а так само для засолу шроту та м’яса в шматках масою до 0,5 кг. По закінченні перемішування готовий фарш вивантажуються в візки або приймальні воронку міжповерхового фаршепроводу. Управління рухами кришки і механізму завантаження здійснюється оператором. Месільна дежа оснащена кришкою і двома спіральними шнеками. Легко переміщуваний пульт управління. Основной технологічний процес проводитьс при ручному управлінні. Час перемішування задається таймером. Деталі та вузли, що контактують з продуктом і обшивка виконані з нержавіючих сталей. Безпека оператора забезпечується блокуванням.
Меню закладу — це перелік закусок, страв, напоїв із зазначенням ціни та виходу, розташованих у певній послідовності і наявних на підприємствах громадського харчування протягом усього часу роботи (додаток 1). При складанні меню забезпечено різноманітність закусок, страв і кулінарних виробів, як за видами сировини (рибні, м’ясні, з дичини, птахи, овочеві), так і щодо способів кулінарної обробки (варені, припущені, смажені, тушковані, запечених), а також правильне поєднання гарніру з основним продуктом.
У меню вказане найменування страви, його вартість, а також вихід основного продукту. Для обслуговування іноземних туристів, меню надруковане на іноземних мовах. Правильно складене меню дозволяє повніше задовольнити попит споживачів і чітко, без перебоїв організувати роботу виробництва.
У ресторан впроваджено бізнес-ланч. При організації бізнес-ланч у ресторані для прискорення обслуговування використовують «американський сервіс», суть якого полягає в тому, що їжа готується і розкладається безпосередньо на кухні. Офіціанти розносять тарілки гостям. Цей вид обслуговування користується популярністю завдяки простоті й оперативності. Переваги американського сервісу: низька трудомісткість; потрібно мало персоналу. Недоліки: слабкий контакт з гостем; встановлений обсяг порцій.
Меню бізнес-ланчу відрізнятися по вартості (до трьох варіантів). Циклічність меню бізнес-ланчу залежить від сезону, літом в меню переважають легкі страви із свіжих овочів, а взимку — більш ситні страви.
Слово меню походить від французького «menu» і означає розклад страв та напоїв на сніданок, обід і вечерю, а також перерахування страв для прийомів і іншого виду обслуговування. Всі страви в меню ресторану перераховуються в послідовності, що відповідає порядку прийому їжі. Порядок перерахування страв відповідає встановленому для кожного підприємства асортиментного мінімуму — певного кількістю страв і напоїв, які щодня повинні бути в реалізації.
Скорочення кількості найменувань страв та закусок, передбачених асортиментним мінімумом, не допускається. Навпаки, асортимент може розширюється за рахунок включення в меню сезонних та фірмових страв.
При складанні меню в ресторані досягнута різноманітність закусок, страв як за видами сировини (рибні, овочеві, м’ясні), так і щодо способів кулінарної обробки (відварні, припущені, смажені, тушковані, запечені), а також правильне поєднання гарніру з основним продуктом.
При складанні меню були враховані смакові якості їжі, зовнішнє оформлення страв. Слід також мати на увазі, що в стравах досягнута смакова гармонія за рахунок поєднання різних компонентів друг з другом. Наступний фактор, який враховано при складанні меню, — сезонність споживання.
Відомо, що страви, багаті жирами та білками, користуються великим попитом в зимовий період, а влітку підвищується попит на холодні страви, овочі та свіжі фрукти. При підборі гарнірів та соусів до страв необхідно домагатися, щоб вони відповідали основному продукту.
Слід також мати на увазі, що ресторани в денний час часто відвідують споживачі з дітьми. Тому в меню повинні бути передбачені страви у розмірі полупорцій або спеціальні страви для дітей. В меню всі закуски та страви розташовані в наступній черговості: від менш гострих до більш гострих, від припущенних до відварних, смажених до запеченних.
За нашим поглядом недоліком є те, що багато споживачів в обідні години щоденно відвідують ресторан, тому меню обідів слід різноманітити не тільки на даний день, але й по днях тижня. Також, страви та закуски, включені в меню, повинні бути в наявності на протязі усього дня роботи.
2.2 Аналіз існуючих технологій
На підприємстві застосовуються такі основні способи теплової обробки продуктів: варіння і смаження. Використовуються також комбіновані і допоміжні прийоми теплової обробки, в яких поєднується декілька основний способів.
Варіння — це нагрівання продуктів у рідині. Варіння відбувається: основним способом (у великій кількості води); пріпускання (у невеликій кількості води під кришкою); варіння на пару (у спеціальних шафах або на решетках).
Смаження — це нагрівання продукту без рідини в різних кількостях жиру. Смаження відбувається: основним способом (у невеликій кількості жиру); у фритюрі (у великій кількості жиру); у жарочній шафі (у спеціальних шафах при температурі 270); на грилі (смаження на відкритому вогні).
Використовуються також комбіновані і допоміжні прийоми теплової обробки, в яких поєднується декілька основний способів. Гасіння — це обсмажування продукту до золотистої корки, а потім припускання з додавання спецій.
Запікання — варені, смажені, припущені або сирі напівфабрикати заливають соусом запікають у жарочній шафі.
Брезірування — це припускання м’яса в концентрованому бульйоні, а потім обсмажування в жарочній шафі.
Варіння з подальшим обсмажуванням — продукт спочатку варять, потім обсмажують.
Допоміжні способи теплової обробки, що використовує персонал кухні ресторану: 1. Опалювання — застосовують для первинної обробки птиці, яловичиних, баранячих, свинячих та телячих ніг (на газових пальниках).
Бланшування — закладка продуктів на кілька хвилин у кип’ячу воду.
Пасирування — обсмажування продуктів у невеликій кількості жиру і пасирування.
Технологічний процес приготування страви починається не з теплової обробки, а з надходження туш забитих тварин у ресторан. М’ясо надходить остигшим, охолодженим та мороженим. Остигше м’ясо — це те, що після обробки туші на бійні остигає в природних умовах чи остива у камерах не менше 6 годин. М’ясо, охолоджене до температури в товщі м’яза + 4-0, називається охолодженим. М’ясо, штучно заморожене до температури в товщі м’язи не вище — 6 називають морохеним.
В залежності від угодованності, яловичину та баранину поділяють на дві категорії, а свинину на жирну — (товщина шпига більше 4 см) і м’ясну (товщина шпига від 1,5 до 2 см). М’ясо поросят поділяють на дві категорії. До першої категорії належать молочні поросята вагою від 1,3 до 5 кг, До другої відносять — вагою від 5 до 12 кг.
Технологічний процес обробки м’яса у ресторані складається з наступних операцій:
Відттаювання;
Обмивання та обсушування;
Розробка туші;
Виготовлення напівфабрикатів.
Морожене м’ясо повинно відтавати цілком, повісивши тушу на гаки, або уклавши штабелями на решітки в спеціальних камерах — дефростерах. Або в камерах при температурі +4 +6 протягом 3 — 5 діб.
Повільне відтаювання м’яса дозволяє звести до мінімуму втрати м’ясного соку, майже повністю зберегти смакові якості продукту.
Попередня обробка м’яса полягає, перш за все, в ретельному промиванні. Після розморожування м’ясо подають у приміщення для миття, де з його поверхні ножем зрізують ветеринарне клеймо, зачищають забруднені місця, кров’яні згустки, потім обмивають, щоб видалити з поверхні забруднення, мікроорганізми і їх спори. М’ясо миють у підвішеному стані теплою водою, температура якої від 20 до 38°С, спеціальними щітками-душами, трав’яними або капроновими щітками при безперервному подаванні води. .М’ясо слід мити швидко під струменем проточної води, причому миється весь шматок, який використовується для обробки. Не можна мити м’ясо після того, як воно вже нарізано, так як при цьому забруднення переноситься з поверхні всередину м’яса, спочатку руками, а потім зі струменем води. Якщо м’ясо миється дрібними шматками, особливо після видалення кісток, це викликає втрату соків, а тим самим зниження харчової цінності м’яса.
По тій же причині м’ясо не слід вимочували, так як при цьому розчинні у воді білки, мінеральні речовини та вітаміни групи В переходять у воду. Обмитe м’ясо ополіскують холодною водою температурою 12—15°С для У того, щоб охолодити м’ясо. Це затримує розвиток мікроорганізмів на поверхні м’яса при подальшій обробці.
Промите м’ясо слід обсушити. Обсушування м’яса здійснюють з метою запобігання розмноженню мікробів, а також тому, щоб м’ясо при розбиранні не ковзало на дошці в руках працівника. Для цього в приміщенні для обсушування м’яса має бути тепле повітря. Процес обсушування триває 1,5—2 год. Щоб прискорити цей процес, м’ясо можна обсушувати чистою бавовняною тканиноюОбсушене м’ясо обробляють в кілька етапів. На початку тушу разрубают на четвертини. Потім, кожну четвертину ділять на частини. Передня четвертина яловичої туші ділиться на лопатку (плечова і заплечева частина), шию, спину-грудну частину.
Задню четвертину туші, відокремивши вирізку (клубовий м’яз), ділять на заднетазову та поперекову частини. Свинячі, телячі і баранячі туші, попередньо відокремивши вирізку, разрубают поперек на дві половини — передню та задню. Передню половину ділять: лопатку, шию, корейку, грудинку; задню — на два стегенця.
Запечене м’ясо, завдяки високим смаковим і живильним властивостями відноситься до найбільш цінних м’ясних страв. Для запікання використовують м’ясо вищих сортів, соковите, м’яке, без сухожиль, плівок і кісток.
Перш за все потрібно навчитися розрізняти м’ясо. Наприклад, телятина відрізняється блідо-рожевим кольором м’яса і біло-рожевим жиром, м’ясо яловичини має червоне забарвлення, а жир — кремовий, іноді з відтінком жовтизни, свиняче м’ясо темнее за теляче з великою кількістю білого жиру, баранина зовні нагадує яловичину.
Запікання застосовують при виробництві штучних виробів і емульгованих м’ясопродуктів формованого типу, тобто нашприцьованих (або закладених) у металеві ємності (з кришкою або без неї).
У деяких випадках передбачено шприцювання м’ясних емульсій в штучну оболонку, після чого її укладають в спеціальну ємність і, здійснюючи нагрів, додають готовому продукту оригінальну форму і неординарний зовнішній вигляд.
Головна задача кухаря — зробити м’ясо ніжним і соковитим. Ідеальним було б максимально зберегти соки і максимально перетворити колаген в желатин. На жаль, це неможливо — перший процес вимагає температур не вище 55-600С, а другий — вище 700С. Ідеального методу, придатного для всіх типів м’яса, не існує. Для різних страв використовуються різні методики приготування та різні типи м’яса.
Швидке приготування м’яса — смаження на сковороді або грилі — підходить для вирізки, яка містить зазвичай мало сполучної тканини. Головне в цьому випадку — не допустити занадто великої різниці температур між зовнішньою поверхнею м’яса і його серединою. Для цього краще готувати м’ясо в два етапи. Швидка обжарка, утворює скоринку, а потім повільне «запікання» при більш низькій температурі зменшують різницю температур.
2.3 Недоліки існуючих технологій на виробництвах
На виробництвах, як займаються виготовленням страв з мяса можуть не дотримуватися технології виробництва, що приводить до зниження вкусових якостей страви. Так, при розмороженнi та вiдтаюваннi мяса треба пам’ятати, що мясо повинно вiдтавати цiлим куском, нарiзання на шматки ще мороженого м’яса недопустиме. Не допустимо застосовувати нагрiвальнi засоби для скорiшого вiдтаювання м’яса, вiд чого портиться структура м’язового волокна та змiнюється хiмічний склад.
Дуже небезпечно використовувати для приготування страв з м’яса продуктiв тваринництва без наявності ветеринарних свідоцтв, з простроковим строком придатності або не відповідачим вимогам нормативних документів. Продукти тваринництва та продукція з них повинні зберігатися у холодильниках з дотриманням чинних санітарних норм, порушення цих правил веде по псування м’ясних виробів.
При недотриманні необхідних умов зберігання м’ясо в результаті дії мікроорганізмів псується (процес гниття). Висока температура, вологе повітря, відсутність вентиляції, скупчення великої маси свіжих і теплих частин м’яса ведуть до швидкого розмноження мікробів. Тому, перед використанням необхідно проведення ветеринарно-санитарної експертизи.
Щодня в ресторанi здійснюється контроль за якістю продукції, що випускається. Якщо в ході контролю виявлена продукція, яка не відповідає вимогам безпеки споживачів, то вона не допускається до реалізації. При реалізації готової продукції витримується температурний режим подачі страв. Не допускається до реалізації готова продукція, яка зосталася від поперднього дня.
Весь персонал ресторану при виробництві та реалізації продукції дотримує правила особистої гігієни та у відповідності з діючими правилами та своєчасно проходять медогляд.
Внутрішній контроль здійснює адміністрація підприємства: директор, завідувач виробництвом, а також кухарі-бригадири. Контроль за якістю їжі називається бракеражем готової продукції.
З метою повсякденного контролю якості продукції, що випускається, повинна бути створена бракеражна комісія. Але в ресторані “Мюнхаузен” така бракеражна комісія відсутня, в цьому випадку за перевірку якості їжі відповідає завідувач виробництвом, який керується у своїй діяльності нормативно -технічною документацією — збірниками рецептур страв, техніко -технологічними картами, технічними умовами і технологічними інструкцій на напівфабрикати та кулінарні вироби, стандартами, вимогами до якості готових страв.
Він проводить органолептичну оцінку якості їжі,визначає фактичну масу штучних виробів і напівфабрикатів. Бракеражу підлягають усі партії приготовлених страв до початку відпустки на роздачу. В ресторані контроль якості порційних страв здійснює завідувач виробництвом вибірково протягом дня.
Найважливішими умовами випуску страв високої якості є чітке дотримання усіма працівниками норм закладки сировини та здійснення технологічного процесу в суворій відповідності до встановлених вимогами. Велике значення мають механізація технологічних процесів, а також розробка нової прогресивної технології приготування страв, розробка технології приготування та використання охолоджених страв, створення оптимальних умов реалізації кулінарної продукції.
Оцінку якості страв здійснюють у такій послідовності. Спочатку пробують страви, які мають слабовираженний смак і запах, а потім більш гострі; солодкі страви дегустую в останню чергу. Кожен з п’яти показників якості страв (зовнішній вигляд, колір, консистенція, запах, смак) оцінюється за п’ятибальною системою. Середня оцінка виводиться, як середнє арифметичне з точністю до одного знака після коми.
Наприклад, блюдо отримало наступні оцінки:
• зовнішній вигляд — добре; • колір — відмінно; • консистенція — добре; • запах — відмінно; • смак — добре; • середній бал — 4,4.
Оцінка «відмінно» дається стравам, приготовленим в суворій відповідності з технологією і в яких по органолептичним показниками немає відхилень. Страва, приготовлена в відповідності з рецептурою, але має незначні відхилення від встановлених вимог, оцінюється, як «добре». Оцінка «задовільно» дається стравам, що мають значні відхилення від вимог технології, але допустимі до реалізації без переробки.
Оцінка «незадовільно» дається стравам з стороннім, не властивим їм смаком, а також різко пересоленним, недоваренним, недожаренним, що мають неповний вихід. Такі страви не допускаються до реалізації.
У тих випадках, коли виявлені недоліки можна усунути, страви направляють на переробку. При неможливості виправити недоліки продукцію браку, оформляють акт.
Результати перевірки якості кулінарної продукції записуються в бракеражний журнал до початку їх реалізації та засвідчуються підписом. Правильність технологічного процесу, дотримання рецептур, якість сировини, а також готової продукції та напівфабрикатів притримується персоналом ресторану.
Не дивлячись на всі доводи про користь і необхідність м’яса в раціоні людини, останнім часом все частіше звучить думка про недоліки м’ясної їжі. Це і занепокоєння з приводу підвищення вмісту холестерину в крові зниження попиту на телятину з приводу нібито методів відгодівлі, що завдають шкоду при використанні м’яса в їжу. Це зниження попиту на субпродукти з-за розмов про їхню здатність концентрувати в собі шкідливі для здоров’я речовини, що надходять з навколишнього середовища. Споживач може надавати благотворний вплив на виробників і поставщиків м’яса, запобігаючи можливі порушення в процесах змісту, відгодівлі, транспортування і забою худоби, пред’являючи наполегливі вимоги до якості м’яса, його ціну та асортименту.
При всіх гідністях страви з м’яса мають і недоліки. При його жарці утворюються різні канцерогенні з’єднання. Гетероциклічні аміни формуються при високих температурах з креатіна та креатиніну і амінокислот.
Як правило, формування цих сполук відбувається на поверхні м’яса при обсмажуванні на сковорідці або грилі, там, де температура максимальна. Запікання м’яса в печі (духовці, грилі) значно зменшує формування гетероциклічних амінів, як і попереднє маринування або жарка при невеликих температурах. Але якщо людина любить добре прожарене м’ясо, треба вживати разом з ним овочі, фрукти і кисломолочні продукти — вони пов’язують гетероциклічні аміни в травному тракті і запобігають нанесені збитки.
Поліциклічні ароматичні вуглеводи утворюються при температурі загоряння майже будь-яких органічних сполук (у тому числі дерева або жиру). Тому жарка над відкритим вогнем створює на м’ясі наліт з поліциклічних елементів.
Жарка над розпеченим вугіллям в цьому сенсі набагато менш шкідлива, хоча краплі на вугілля жиру запалюються і вносять в цей процес свою частку вуглеводнів. Тому рекомендується смажити м’ясо тільки на повністю прогорівшому вугіллі, причому бажано на відкритому повітрі, щоб випаровування розсіювалося, і не допускало появи відкритого полум’я від палаючого жиру.
Невеликі кількості поліциклічних ароматичних вуглеводнів утворюються при високотемпературній жарці. Нітрозаміни — продукти реакції азотовмісних груп амінокислот і нітритів, які використовуються в якості консервантів. Такі реакції можуть відбуватися як при високій температурі, так і в травному тракті людини. Нітрозаміни — сильні канцерогени, але, на щастя, концентрація нітритів у м’ясі дуже мала (нітрити в досить значних кількостях додають у ковбасні вироби для збереження червоного кольору м’яса).
2.4 Розробка нової технології м’ясних запечених страв
З метою найбільш повного задоволення попиту споживачів ресторану персонал може розробляти нові рецептури страв і кулінарних виробів. Рецептури фірмових страв розробляються з урахуванням затверджених норм відходів і втрат при холоднiй та тепловiй обробцi різних продуктів.
Запропонована розробка нової технології запеченого м’яса заснована на технології включення у виробництво двох етапів — попередньої обжарювання на сильному вогні протягом нетривалого часу і подальшого запікання в духовій шафі. Попередня обробка м’яса полягає в нарізанні на шматки, а потім наступному змішуванні з нарізаними цибулею та зеленню, обжарюванні і потім запіканні в шафі.
Нова технологія запеченого м’яса характеризується новизною технології приготування, високими смаковими якостями, оригінальністю оформлення, вдалим смаковим поєднанням продуктів.
Технологія приготування запропонованої страви має декілька етапів.
На першому етапі смаження відбувається коагуляція волокон. При підвищенні температури до 500С (мається на увазі температура всередині шматка) змінюється і структура м’яса. Міозин коагулює, його молекули зціпляюються одна з одною, а сполучна тканина навколо пучків м’язових волокон скорочується і починає «видавлювати» соки з м’яса.
На другому етапі відбувається скорочення колагену. При досягненні температури 600С білкові молекули утворюють об’ємну сітку, плаваючу в соках, — м’ясо стає більш твердим і більш соковитим. При підвищенні температури ще на 5 градусів колаген починає руйнуватися, викликаючи скорочення сполучної тканини і видавлювання великої кількості соків. При цьому м’ясо втрачає до 20% свого об’єму і стає більш сухим і жорстким. Але по нашій технології цей етап скорочений наполовину.
На третьому етапі відбувається перетворення колагену в желатин. На цьому етапі за рахунок зниженої температури в духовій шафі колаген починає перетворюватися в желатин, тому волокна в такому м’ясі не пов’язані, і тому м’ясо є м’яким і соковитим (за рахунок желатину).
Під дією тепла відбуваються реакції, що додають м’ясу колір і безсумнівно приємний аромат. При нагріванні до 500С м’ясо стає непрозорим (міозин коагулює), це змінює його колір з червоного на рожевий. При досягненні 600С червоний міоглобін перетворюється на коричневий геміхром, і м’ясо змінює свій колір на сіро-коричневий.
1 2
3 4
Рис. 2.5. Колір м’яса під дією тепла: 1- червоний, 2- коричневий, 3, 4 – розовий (посилання http://www.popmech.ru/article/1569-vkus-myasa/)
Всі кольори м’яса: в сирому м’ясі міоглобін (показана тільки пігментна група — ГЕМ) має червоний колір; денатурована форма — коричневий, м’ясо, оброблене нітритом або моноксидом азоту — красивий рожевий колір; моноксид вуглецю (при жарці на вугіллі або відкритому вогні) при реакції з міоглобіном утворює пігмент рожевого кольору.
Все це відбувається паралельно зі згортанням білків м’язових волокон, що дає можливість визначити готовність м’яса за кольором соків: слабо прожарене м’ясо виділяє червоні соки, середньопрожарене — рожеві, добре прожарене — безбарвні (геміхром не виділяється у вигляді соків). Контролювати готовність м’яса за кольором — дуже просто — досить ткнути в шматок м’яса виделкою або ножем. Ще один спосіб — використовувати спеціальний термометр з виносним зондом для контролю температури.
Розділ 3. Розробка рекомендацій заходів вивчаємої проблеми
3.1 Характеристика сировини для нової технології м’ясних запечених страв
Для використання запропонованої нової технології м’ясної запеченої страви “Шніцель натуральний м’ясний запечений” нами рекомендується:
1) остивше м’ясо, що зазнало після обробки туші остигання в природних умовах протягом не менше 6 годин та покрилося на поверхні скоринкою підсихання;
2) охолоджене м’ясо, що зазнало охолодження в камерах до температури в товщі м’язів у кістки від 0 до 4°, яке покрите скоринкою підсихання;
3) морожене м’ясо, що зазнало після охолодження заморожування в спеціальних морозильних камерах або в природних умовах до температури в товщі м’язів у кісток не вище — 6°;
4) розморожене м’ясо, тобто доведене до температури в товщі м’язів у кісток до 0°.
Безпосередньо продукти та сировину регулярно надходять з оптових баз, підприємств харчової промисловості з колгоспів і радгоспів у мінімальному кількості, щоб забезпечити безперебійну роботу харчоблоку та високу якість страв.
Забороняється приймати м’ясо без супроводжуючого документа про ветеринарний огляд та без клейма. Якість продуктів в коморах визначають органолептичним шляхом за допомогою спеціального інструмента (щипців, лопаток, овоскопів, лупи). При виникненні сумнівів у доброякісті продуктів, їх направляють у санітарно-харчову лабораторію для аналізу.
Терміни перевірки швидкопсувних продуктів одні добу, не швидкопсувних — 10 днів
У ресторан м’ясо надходить в охолодженому вигляді. Яловичина — напівтушки і четвертини; баранина, козлятина і телятина — тушами; свинина — тушами і напівтушами. Також ресоран отримують м’ясні напівфабрикати: крупнокускові, порційні, мілкокускові і рублені.
При прийманні м’яса насамперед перевіряють наявність клейма та ветеринарно-санітарного контролю, визначають органолептичним шляхом доброякісність м’яса. За упитанністю яловичина, баранина, козлятина буває I та II категорій, телятина I категорії, свинина — м’ясна, обрізна, жирна. Доброякісне охолоджене м’ясо має на поверхні туші суху корочку, колір — від блідо-рожевого до червоного (при натисканні пальцем ямочки швидко вирівнюється). Морожене м’ясо на поверхні і розрізах має рожево-червоний колір з сіруватим відтінком за рахунок кристалів льоду, консистенцію — тверду (при постукуванні видає звук); запаху не має, але при відтаюванні з’являється запах м’яса та вогкості. Перевірити доброякісність мороженого м’яса можна за допомогою лезва розігрітого ножа або шляхом пробного варіння. М’ясо, що надійшло у ресторан, піддається механічній кулінарній обробці.
М’ясо складається з багатьох м’язових волокон, що представляють собою сукупність міофібрілл — «збірок» з білків актину і міозину. Під дією нервових імпульсів довгі молекули актину і міозину сковзають один щодо одного, зменшуючи довжину м’язових волокон. Товщина волокон залежить від віку та тренованісті — м’язи ростуть не за рахунок збільшення кількості м’язових волокон, а за рахунок збільшення кількості міофібріл в кожному волокні (тому м’ясо молодих тварин більш м’яке, ніж старих).
Кожне м’язове волокно оточене тонкою плівкою сполучної тканини. Волокна об’єднані в пучки, оточені вже більш товстими шарами сполучної тканини, яка з’єднує ці пучки з кістками. Сполучна тканина складається в основному з колагену. При температурній обробці колаген перетворюється в желатин. У м’ясі старих тварин сполучної тканини більше, а сам колаген гірше розкладається при нагріванні.
Ще один важливий компонент м’яса — жири. Клітини жирової тканини виконують роль резервного запасу енергії. У тварин жир зазвичай відкладається під шкірою (він служить також для теплоізоляції), навколо внутрішніх органів, а також між шарами сполучної тканини, що оточує м’язи.
Жорсткість м’яса залежить від того, наскільки активно працюють м’язи. Скажімо, у травоїдних корів добре розвинені шия, лопатки, груди і передні ноги, тому м’ясо цих частин більш жорстке, ніж філейні частини, які містять менше сполучної тканини.
Багато залежить і від вмісту жиру — наприклад, яловичі лопатки містять більше сполучної тканини, ніж ноги, але більше жиру і тому здаються більш соковитими. Крім того, у м’ясі добре відгодованих тварин менше сполучної тканини, ніж у худих та жилистих.
3.2 Перевага хімічних та смакових якостей нової технології м’ясної запеченої страви
Готовий продукт “Шніцель натуральний м’ясний запечений” повинний бути повністю прожареним: температура в центрі готових виробів повинна бути не нижче 85°С. Органолептичними ознаками готовності виробів є виділення безбарвного соку у місці проколу та сірий колір на розрізі.
Незважаючи на принципову схожість фізико-хімічних процесів, що відбуваються в м’ясних системах при варінні і запікання, в запропонованій новій технології є деякі специфічні особливості. В результаті прямого контакту поверхні м’яса з гріючим середовищем відбувається інтенсивне короткочасне випаровування вологи та формування поверхневого ущільненого шару, який перешкоджає подальшій евакуації води з продукту.
При запропонованій новій обробці продукту, що полегшує пережовування, знешкоджується велика кількість хвороботворних мікроорганізмів і деяких шкідливих речовин, утворюються нові смакові та ароматичні речовини, що сприяють виділенню травних соків, що блакоприємно визначається на перетравлюванні їжі. До того ж, завдяки присутній в страві цибулі та зелені урізноманітнюється смак страви. Допустимі втрати при новій технології м’ясної запеченої страви становлять при запіканні — від 12 до 22%.
Запропонована технологія запікання відрізняється від варіння тим, що процес нагрівання ведеться гарячим повітрям в декілька стадій (3 чи 4), поступово підвищуючи температуру гріючого середовища від 70°С до 150-180°C. Щоб зменшити різницю температур між поверхнею та серединою шматка, краще починати готувати не охолоджене, а підігріте до кімнатної температури м’ясо, а також перевертати його при жарці якомога частіше: це остуджувати поверхню і давати більш рівномірний розподіл температур.
Для цього є виключення — у випадку приготування м’яса на грилі потрібно перевернути його один або два рази, не більше, інакше не отримати ідеальний малюнок — смужки або сітку. М’ясо, в якому багато сполучної тканини, краще не запікати, а готувати іншим методом.
Незважаючи на принципову схожість фізико-хімічних процесів, що відбуваються в м’ясних системах при варінні і запіканні, в останньому випадку є деякі специфічні особливості. В результаті прямого контакту поверхні м’ясної емульсії (при відсутності додаткового упакування, покриття, або кришки) з гріючим середовищем відбувається інтенсивне короткочасне випаровування вологи та формування поверхневого ущільненого шару, який перешкоджає подальшій евакуації води (як у вигляді пари, так і бульйону) з продукту.
Запечене м’ясо є високо поживним, оскільки в ньому зберігаються майже всі складові елементи — білки, мінеральні солі й деякі вітаміни. Кількість жиру при запікання зменшується, під час запікання витаплюється жир — до 15% маси. Смажені та тушковані м’ясні страви, хоча смачні, але просочені жиром, а значить, важко перетравлюються і не можуть служити їжею для багатьох людей, скажімо, для тих, кому предписана дієта.
Крім того, смажене і тушковане м’ясо висококалорійне і сприяє розвитку повноти, яка в свою чергу призводить до багатьох захворювань. Тому рекомендована нова технологія м’ясної запеченої страви має перевагу перед іншими способами приготування.
3.3 Технологiчна схема та карткa приготування м’ясної запеченої страви
В процесі технологічної обробки сировину не тільки піддають сортировці, миттю, очищенню та тепловій обробці, але, комбінуючи різні види сировини і напівфабрикатів, отримують складні страви, до складу яких входить іноді кілька десятків різних продуктів.
Рис. 3.1. Схема приготування м’ясної запеченої страви.
Кількість продуктів, що входять до страви, і їх співвідношення називаються розкладкою або рецептурою. «Збірник рецептур» визначає не тільки співвідношення продуктів, але й вагу страви (вихід), допустимий розмір відходів та втрату ваги при обробці, основних правил технологічної обробки та оформлення страв, правила заміни одного продукту іншим. Збірник рецептур є найважливішим технічним документом. Він складається з декількох розділів: розрахунку витрат сировини, виходу напівфабрикатів і готових виробів, розкладок на окремі групи страв, таблиць тривалості теплової обробки продуктів і норм взаємозамінності продуктів.
У громадському харчуванні використовується принцип нормативної калькуляції, тобто витрата сировини на певне блюдо строго нормована. Перед складанням калькуляції необхідно знати вироб та його сировинний набір, який визначається за Збірником рецептур.
Збірник рецептур регламентує: норми вкладення сировини по масі брутто в грамах, відходи при первинній (холодній) обробці сировини у відсотках до норм брутто; норм вкладення продуктів за масою нетто (масі напівфабрикату), втрати при тепловій обробці у відсотках до норм нетто та масу напівфабрикату; норми виходу готових виробів; масу продуктів в готовій продукції, масу (у грамах) кожного блюда в цілому.
Рис. 3.2. Вид готового продукту.
Таблиця 3.1
Технологiчна карткa “Шніцель натуральний м’ясний запечений”
| Сировина
| Витрати сировини за кількістю порцій |
|
60
| 80
| 100 |
|
Бр.
| Нт.
| Бр.
| Нт.
| Бр.
| Нт. |
|
М’ясо:
Яловичина
Свинина
Цибуля ріпчаста
Петрушка (зелень)
Молоко або вода
Яйця
Сухарі
Маса н/ф
Олія рослинна
або кулінарний жир
Маса смаженого шніцеля
Масло вершкове
або маргарин столовий
Вихід
|
13200
14160
9660
1440
300
600
7,5
900
—
780
780
—
600
600
—
|
6360
6360
6360
1200
240
600
300
900
9360
780
780
7500
600
600
17100
|
17680
18880
12880
1920
400
800
10
1200
—
1040
1040
—
800
800
—
|
8480
8480
8480
1600
320
800
400
1200
12480
1040
1040
10000
800
800
22800
|
22100
23600
16100
2400
500
1000
12,5
1500
—
1300
1300
—
1000
1000
—
|
10600
10600
10600
2000
400
1000
500
1500
15600
1300
1300
12500
1000
1000
28500
|
Висновки і пропозиції
М’ясо постачає організму протеїн, який незамінний для підтримки життєвих процесів в організмі. М’ясні страви також містять добре засваюєме організмом людини залізо. М’ясо містить, в залежності від виду і сорту, велику кількість вітамінів і мінеральних речовин.
Запікання засноване на нагріванні продукту сухим повітрям в замкнутому просторі. Висока температурая. більш 250°С призводить до дуже швидкого утворення скориночки. Занадто низька температура подовжує процес теплової обробки і тим самим сприяє надмірному висушування готового продукту.
Запікання поділяють на три види: відкрите запікання або обжигання (грілірування), закрите запікання (в духовій шафі), коротке запікання (гратінірування).
Запропонована нова технологія приготування страви з м’яса “Шніцель натуральний м’ясний запечений” поєднує смаження та запікання, що має специфічні особливості: в результаті прямого контакту поверхні м’ясної емульсії з гріючим середовищем відбувається інтенсивне короткочасне випаровування вологи та формування поверхневого ущільненого шару, який перешкоджає подальшій евакуації води з продукту. Збiльшує поживну цiннicть.
Робота досліджуваного ресторану правильно організована і забезпечує високу якість м’ясних страв. В меню всі закуски та страви розташовані в наступній черговості: від менш гострих до більш гострих, від припущенних до відварних, смажених до запеченних.
Пропонується розробити страви у розмірі полупорцій або спеціальні страви для дітей.
За нашим поглядом меню обідів слід різноманітити не тільки на даний день, але й по днях тижня. Також, страви та закуски, включені в меню, повинні бути в наявності на протязі усього дня роботи.
Список використаної літератури
Алексєєв Д. Ресторан за інтересами // Журнал «Ресторанні відомості», №101, 2006. — С. 12-14.
Артемова Е.Н., Иванникова Т.В. Теоретические основы технологии продуктов питания. Уч. пособие. М.: МО РФ, 2002. – 119 c.
Баранов В.С. “Технология производства общественного питания: Учебник для студентов (В.С. Баранов, А.И. Мглинец, Л.М. Алешина и др). — М.: Экономика, 1986. – 400 с.
Волкова І.В., Миропольський Я.І., Мумрікова Г.М. Ресторанний бізнес. — М: Флінта, 2002. — 184 с.
Железнєв В.П. Організація свят. — РнД.: Фенікс, 2004. — 476 с.
Жиганов К.А. Послуги ресторанів // Готель і рестораню – 2002. — №4. -36 с.
Замечательные уроки кулинарного искусства / Составитель Похлебкина А. — Донецк: ПКФ «БАО», 2000. – 224 с.
Захарченко М.Н., Русакова Н.В., Кучерь Л.С. Обслуговування на підприємствах громадського харчування. — М.: Економіка, 2005. — 57 с.
Искусство готовить. Часть 1. / За ред. Подолюк 0.0. — К.: Глобус, 1993. – 270 с.
Искусство готовить. Часть 2. / За ред. Подолюк 0.0. — К.: Глобус, 1993. — 287 с.
Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов. М.: Изд-во стандартов, 1990. — 185 с.
Михєєва Е. Новинки в ресторані // Журнал «Ресторанні відомості», 2006, №105. — С. 10-11.
Нікуленкова Т.Т., Лавриненко Ю.І., Ястіна Г.М. Підприємства громадського харчування. — М: Колос, 2002. — 80 с.
Підприємства громадського харчування: основні й додаткові послуги // Журнал «Ресторанні відомості», 2006, №106. — С. 15-16.
Радченко Л. А. Обслуговування на підприємствах харчування. — РнД.: Фенікс, 2004. — 384 с.
Сборник рецептур блюд и кулинарных изделий для предприятий общественного питания. — К.: А.С.К., 1998. – 656 с.
Украинская национальная кухня. — Издательство: Сталкер, 2008. – 592 с.
Усов В.В. Організація обслуговування в ресторанах. Практичний посібник. — М.: Вища школа, 2005. — 246 c.
Успенская Н.Р. Практическое пособие для повара. М., 1982. – 148 с. Чудковський В.Н. Ресторанний бізнес. — М.: Академія, 2004. — 124 c.
Хімічний склад харчових продуктів / під редакцією Скуріхіна І.М. — М.: Легка промисловість, 1984. – 273 c.
Хоменко В.І., Ковбасенко В.М., Оксамитний М.К. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва. — К.: Вид — во «Сільгоспосвіта»,1995. – 716 с.
Шуміло Т.І. Технологія приготування їжі. — Ужгород: Г.Р.В.К.І., 1999. – 556 с.
Додаток 1
Банкетно-фуршетне меню ресторану “Барон Мюнхгаузен”
Хлеб 1 кг 12.00
Холодные закуски
1. Ассорти рыбных копчений (семга, балык осетровый, палтус)300 150.00
2. Ассорти из нежного филе сельди (скумбрия с/с, скумбрия х/к, норвежская сельдь)300 51.00
3. Закуска «Баронская» (филе сельди на картофельныхмедальонах)200 31.00
4. Канапе с красной икрой 25 28.00
5. Канапе с черной икрой 25 75.00
6. Судак, фаршированный грибами 1кг 240.00
7.Щука, фаршированная раковыми шейками 1кг 260.00
8. Сазан фаршированный 1кг 210.00
9. Маринованное филе семги, запеченное в тесте с кунжутом под икорным соусом. 1кг 360.00
10.Осетрина заливная 50/50 56.00
11.Сельдь под шубой 300 56.00
12.«Мимоза» 300 58.00
13.Мясное ассорти домашних деликатесов (рулет куриный,язык телячий, буженина, рулет «Охотничий»)400 150.00
14.Мясное ассорти копченых деликатесов (ветчина, балык, колбаса с/к, карбонат, бастурма) 350 140.00
15.Ассорти «Национальное» (сало домашнее, сало по-венгерски,сало копченое, сало с чесноком и зеленью, гренки, чеснок, зелень) 400 56.00
16.Рулет из телятины с черносливом и орехами 1кг 218.00
17.Мусс из печени индейки в тарталетках 200 42.00
18.Заливное из языка 50/50 29.00
19.Язык под соусом из белого хрена 50/50 29.00
20.Курица фаршированная 1кг 180.00
21.Блины со слабосоленой семгой и шпинатом 200 80.00
22.Персик, фаршированный креветками с лепестками пармезана 250 67.00
23.«Сырный рай» (Бри, Рокфор, Камамбер, Фета)300 150.00
24.Пикантные рулетики из баклажан с сыром Рикотта 200 62.00
25.Гигантские маслины или оливки, маринованные в пряных травах и жгучем перце 150 22.00
26.Грибы белые, лисички, маслята маринованные 150 56.00
27.Томаты, фаршированные грибами 250 54.00
28.Ассорти из цитрусовых (грейпфрут, лайм, лимон, апельсин) 250 44.00
29.«Капрезе» (моцарелла с томатами и соусом «Песто») 250 68.00
30.Ассорти из свежих овощей и зелени 400 70.00
31.Ассорти из солений 400 72.00
32.Роллы из капусты и курицы с ароматом кориандра и мускатного ореха. 200 52.00
Салаты
1. «Тенерифе» 250 59.00
2. «Гурме» 250 57.00
3. «Цезарь» 250 55.00
4. «Из утиной грудинки» 250 65.00
5. «Валенсия» 250 58.00
6. «Храброе сердце» 250 53.00
7. «Из морепродуктов в ананасе» 500 120.00
8. «Графский» 250 72.00
9. «Гренни Смит» 250 54.00
10. Коктейль из авокадо и морепродуктов 250 70.00
11. «На привале» 250 50.00
12. «Санта Фе» 250 67.00
Горячие закуски
1.Форель, запеченная с прованскими травами,картофелем и соусом тар-тар. 1кг 300.00
2.Колбаса домашняя с луком 250 70.00
3.Блины «Пастушья сумка» 300 52.00
4.Поросенок молочный запеченный 1кг 450.00
5.Поросенок фаршированный гречневой кашей и печенью 1кг 450.00
6.Гусь запеченный с яблоками, курагой и черносливом 1кг 230.00
7.Гусь запеченный с рисом и потрошками 1кг 230.0
8.Утка в медовом соусе 1кг 190.00
9.Утка запеченная с гречкой и беконом 1кг 130.00
10.Косуелла из фазана 1кг 450.00
11.Индейка запеченная 1кг 200.00
12.Бараний окорок маринованный в травах 1кг 260.00
13.Язык по-Арагонски 250 76.00
14.Раковый коктейль со спаржей 250 83.00
15.Грибы «Лесничий» 250 78.00
16.Деруны со сметаной 200/50 32.00
17.Телячьи мозги в яйце 200 46.00
18 Деруны с грибами 200/75 43.00
19.Блины с красной икрой 150/30 70.00
20.Блины с семгой 150/100 70.00
21.Рулетики из лосося с манго под соусом «Бешамель» 120/60 73.00
22.Свиной окорок запеченный 1кг 220.00
Основные блюда
1.Стейк из лосося под икорным соусом 150/100/50 98.00
2.Сом запеченный с грибами и раками 150/100/50 98.00
3.Палтус с креветочным соусом 150/100/50 93.00
4.Морская форель с кремом из брокколи 150/100/50 85.00
5.Стейк из тунца с томатно-кукурузной сальсой 150/100/50 96.00
6.Судак под соусом из моллюсков 150/100/50 82.00
7.Филе индейки «Провансаль» 180/100/50 73.00
8.Стейк из филе страуса под соусом «Манго» 180/100/50 102.00
9.Утиная ножка в соусе из можжевеловых ягод 180/100/50 86.00
10.Гусиная грудка с яблочным мармеладом 180/100/50 75.00
11. Перепела фаршированные фуа-гра с медальонами из тыквы 200/100/50 91.00
12. Кролик в шпинатном соусе 300/100/50 85.00
13. Ребра под томатно-медовым соусом 250/100/50 65.00
14. Эскалоп из свинины с белыми грибами 180/100/50 72.00
15. Свиные медальоны с соусом из лисичек 180/100/50 72.00
16. Медальоны из телятины под соусом «Рокфор» 180/100/50 73.00
17. Телятина по-дворянски 200/100/50 70.00
18. Утиная грудинка под вишневым соусом 180/100/50 72.00
19. Филе куриное с крабами и соусом из каперсов 180/100/50 70.00
20. Стейк из курицы с мидиями 180/100/50 65.00
21. Сом под гранатовым соусом 150/100/50 92.00
22. Осетрина под тунцово-раковым соусом 150/100/50 116.00
23. Осетрина на гриле под соусом «Кантили» 150/100/50 132.00
24. Печень телячья под яблочно-вишневым соусом 180/100/50 65.00
25. Печень телячья под грибным соусом 180/100/50 65.00
Гарниры
1. Картофель тушеный с грибами 200 25.00
2. Картофель по-селянски 200 29.00
3. Картофель «фри» 150 25.00
4. Картофель запеченный с брынзой 200 28.00
5. Рис с овощами 200 23.00
6. Рис с грибами 200 25.00
7. Брокколи в перечном соусе 200 30.00
8. Цветная капуста в сухарях 200 30.00
9. Спаржа с луком 150 40.00
10. Овощи гриль 200 42.00
Десерты
1. Фрукты 1кг 80.00
2. Мороженое «ассорти» 150 32.00
3. Мороженое с фруктами 150/150 39.00
4. Мороженое «Лесная сказка» 150/50 42.00
5. Мороженое «Горячий поцелуй» 150/75 39.00
6. Мороженое с топингом 150/50 36.00
7. «Тирамису» 150 36.00
8. «Наполеон» 200 30.00
9. «Медовик» 150 30.00
10. «Пражский» 150 30.00
;
м/мин
,
— коэффициент, учитывающий влияние качества обрабатываемого материала на силовые зависимости (n’=0,75 для стали [3]).
где
, где
где
диаметр получится более 120 мм, то следует применять гидравлический привод, где за счет регулирования давления масла можно получить большие исходные усилия. При заданном усилии Q подбираем давление масла (Рг=1; 2,5; 5; 7,5МПа), чтобы диаметр поршня не превышал 120мм.
мм, — для пневмопривода
мм, — для гидрацилиндра
+10…15мм,
— передаточное отношение зажимного механизма по перемещению.
+10=20мм.
=0.0315
Учитель: Основное отличие сотового телефона от обычного в том, что территория, обслуживаемая сотовой радиосвязью, разбивается на много небольших зон, расположенных на незначительном расстоянии друг от друга, 
каждый из которых обслуживается своим передатчиком. Эти зоны на карте города напоминают рисунок пчелиных сотов, от чего и произошло название этого вида связи — сотовый телефонный аппарат (рис. 1).
км
км
т
т
%
км
км/ч
км/ч
кВт*ч
кВт*ч
руб
(руб)
(руб)
планируется исходя из перевыполнения нормы на 10%.
(21)
— тарифный коэффициент 
разряда (для машиниста локомотива — 3,06; для помощника машиниста локомотива — 2,6);
— часовая тарифная ставка, равна 25,56 руб.;
(22)
) или тарифной ставки повременщиков(
)
(24)
(25)
(28)
, (29)
. (30)
до новой станции погрузки. Порожнего рейса может и не быть, если на станции выгрузки вагон будет подан под погрузку в порядке так называемых сдвоенных операций.
.
.
,
— число груженых вагонов поступающих на данное отделение или дорогу с других подразделений.
,
— вагоно –километры вагонов грузового парка; Sв – среднесуточный пробег груженого вагона, км.
ваг.-час.
,
— тонно-километры эксплуатационные;
— динамическая нагрузка груженого вагона, т.
,
— доля порожнего пробега вагонов к груженому, %.
, учитывающие время нахождения вагона в движении, на станциях погрузки-выгрузки и на технических станциях:
,
— среднесуточный пробег вагона грузового парка, км;
,
— участковая скорость движения поездов, км/ч.
,
,
— тонно-километры тары; 
— масса тары вагона, т.
,
— средняя масса грузового поезда брутто, т;
,
— отношение общего (без специальных маневров) вспомогательного пробега локомотивов в пробегу во главе поездов.
,
— отношение линейного вспомогательного пробега локомотивов к пробегу во главе поездов;
,
— среднесуточный пробег локомотива, км.
,
— участковая скорость движения локомотивов (поездов и одиночно следующих локомотивов), км/ч;
,
— коэффициент, учитывающий дополнительное время работы локомотивных бригад.
,
— масса локомотива, т;
, кг.
— средняя дальность пробега 1 т груза, км.
,
— средняя масса одной отправки, т.
,
, кг
,
, кг.
,
, кг.
руб.
руб.
руб.
%