Автор: admin

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота

на тему:

Організація та методика обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат на прикладі ВАТ «Рівненський ЦУМ»

Виконала:

студентка ОА-36, ФЕіП

Паламарчук Аліна Юріївна

Перевірила:

асистент

кафедри обліку і аудиту

Мосійчук Марія Миколаївна

Рівне – 2008

Зміст

Вступ

1.Організаційно – правова характеристика підприємства та її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності

2.Організація та вимоги до первинного обліку

3.Аналітичний і синтетичний облік господарських операцій підприємства.

3.1. Облік активів

3.1.1. Облік необоротних активів

3.1.2. Облік оборотних активів

3.2. Облік зобов’язань

3.2.1. Облік забезпечень

3.2.2. Облік довгострокових зобов’язань

3.2.3. Облік поточних зобов’язань

3.2.3.1. Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

3.2.3.2. Облік поточних зобов’язань затовари роботи і послуги

3.2.3.3. Облік розрахунків з одержаних авансів

3.2.3.4. Облік розрахунків з оплати праці

3.2.3.5. Облік розрахунків зі страхування

3.2.3.6. Облік розрахунків з бюджетом

3.2.3.7. Облік інших поточних зобов’язань

3.3. Облік власного капіталу

3.4. Облік доходів

3.5. Облік витрат

4. Склад та порядок формування фінансових звітів підприємства

5. Індивідуальне завдання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючому суб’єкту надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Раціональне й ощадливе використання основних фондів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

Метою даної курсової роботи є дослідження організації та методики обліку активів , зобов’язань , капіталу , доходів та витрат підприємства на прикладі ВАТ “Рівненський ЦУМ”.

Для досягнення мети курсової роботи вирішуються наступні завдання:

ознайомлення із організаційно-правовою характеристикою підприємства та її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

ознайомлення з організацією та вимогами до первинного обліку;

розглянуто аналітичний та синтетичний облік господарських операцій підприємства;

вивчення економічної сутності, складу та структури зобов’язань;

ознайомлення з обліком власного капіталу, а також обліком доходів та витрат ВАТ “Рівненський ЦУМ”;

розглянуто склад та порядок формування фінансових звітів підприємства.

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох основних розділів, індивідуального завдання, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У Вступі обгрунтовано актуальність теми курсової роботи, визначено її мету та завдання.

У першому розділі описано організаційно-правовою характеристикою підприємства та її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У другому розділі курсової роботи розглянуто організацію та вимоги до первинного обліку, описано порядок відображення господарських операцій з об’єктами обліку у первинних документах.

У третьому розділі досліджується вивчається економічна характеристика об’єкту обліку, наводяться визначення об’єкту обліку відповідно до чинних нормативних документів. Описується організація аналітичного та синтетичного обліку об’єктів обліку. Розглядається облік зобов’язань, забезпечень, облік власного капіталу,облік доходів та витрат.

У четвертому розділі курсової роботи вивчається порядок формування відповідних показників фінансової звітності на підставі даних обліку.

Також в курсовій роботі є індивідуальне завдання, яке передбачає складання, на підставі головної книги за березень 2008 року Журналу господарських операцій за даний період.

В процесі курсової роботи були опрацьовані нормативно – законодавчі джерела інформації. А також нормативно – розпорядчі документи, фінансова звітність, облікові реєстри , первині документи ВАТ “Рівненський ЦУМ”.

1. Організаційно-правова характеристика підприємства та її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ УНІВЕРМАГ”

вул. Соборна, 17, м. Рівне, 33028, Україна

Відкрите акціонерне товариство ” Рівненський Центральний Універмаг (надалі-Товариство) засноване на добровільних засадах громадянами України шляхом об’єднання їх грошових коштів та майнових сертифікатів(майна) в процесі приватизації державного майна,викупленого у держави(акт прийому-передачі від 30 липня 1993 року,Свідоцтво №12 від 30 липня 1993 року).

Товариство є правонаступником орендного підприємства Рівненський Центральний Універмаг та організацією орендарів Рівненський Центральний Універмаг. Товариство є правонаступником всіх майнових прав та обов’язків Острозького центрального універмагу.

Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації та набуває всіх прав і несе обов’язки, передбачені для юридичних осіб чинним законодавством України.

Товариство діє на основі повного господарського розрахунку,самофінансування та самоокупності,має самостійний баланс,розрахунковий та валютний рахунки,круглу печатку зі своїм найменуванням,кутовий та інші штампи,фірмові бланки,емблему,знак для товарів та послуг,інші реквізити.

Товариство створене з метою одержання прибутку та забезпечення зростаючого добробуту кожного акціонера,члена трудового колективу в умовах ринкової економіки. На підприємстві колективна форма власності, загалом керівництво має достатню кваліфікацію та практичний досвід роботи. Для галузі, в яків працює Товариство тривалий виробничий цикл не характерний. Товариство має колективну форму власності, а сам процес керівництва здійснюється колегіально. За період проходження мною практики на підприємстві не відбулося жодних змін у складі керівництва, у складі власників та у формі власності.

Всі обов’язки облікового персоналу наведено у посадових інструкціях відповідно чинного законодавства. Що ж стосується матеріального стимулювання праці, то на підприємстві передбачено матетеріальну допомогу, що видається раз на рік у передбачених чинним законодавством випадках, які не оподатковуються.

Предметом діяльності товариства є:

Інвестиційна діяльність;

Інноваційна діяльність;

Розробка,виробництво та реалізація товарів народного споживання,громадського харчування,товарів виробничо-технічного призначення,будівельних матеріалів та сировини;

Оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування та харчовими добавками,предметами гігієни та санітарії,косметично-парфумерними виробами,товарами побутової хімії,синтетичними миючими засобами та іншими побутовими товарами,проведення торгівельних операцій як на території України,так і за її межами;

Здійснення орендних операцій будь- якого виду,здійснення лізингових операцій;

Надання суб’єктам господарської діяльності послуг,у тому числі маркетингових,брокерських,представницьких,дилерських,комісійних, агентських,культурно-просвітницьких,інформаційних,виробничих,побутових,транспортно-експедиційних,управлінських,консигнаційних,автосервісних,складсь-ких,консультаційних,облікових,юридичних,туристичних,сервісних,рекламних та інших,як в Україні так і за її межами;

Будівельні,ремонтні,реставраційні,дизайнерські,монтажо-налагоджувальні,опоряджувальні роботи та роботи по благоустрою території;

Виконання робіт по будівництву об’єктів житла та соціальної сфери;

Будівництво та експлуатація готелів, ресторанів, кафе, барів, кіосків;

Будівництво та експлуатація: автосалонів, автостоянок, гаражів, бензоколонок, автогосподарств;

Надання послуг по технічному обслуговуванню і ремонту транспортних засобів;

Торгівля транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва;

Закупівля та реалізація паливно мастильних матеріалів;

Здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом;

Товарообмін,закупівля та реалізація(оптова,роздрібна,комісійна,консигнаційна)товарів,сировини,напівфабрикатів, конструкцій, технологічного та іншого обладнання,нових технологій ,транспорту,техніки,меблевої продукції та інших товарів на вітчизняному або іноземних ринках;

Посередницька діяльність між підприємствами ,організаціями та окремими громадянами;

Переробка сировини, в тому числі відходів промисловості і сільського господарства;

Виробництво,переробка,зберігання,закупівля і реалізація сільськогосподарської продукції;

Організація громадського харчування;

Торгівля алкогольними напоями,тютюновими виробами вітчизняного та іноземного виробництва;

Купівля та продаж нерухомості і надання послуг,пов’язаних з рухомим та нерухомим майном;

Редакційно-поліграфічна та поліграфічна діяльність;

Перекладацька діяльність;

Медичне обслуговування населення засобами традиційного та нетрадиційного лікування;

Розробка, впровадження,закупівля та реалізація медичних препаратів,ліків та обладнання;

Надання послуг з охорони колективної та приватної власності,а також охорони громадян,монтажу,ремонту та профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації;

Здійснення юридичної практики;

Виконання агентських угод з банківськими установами по здійсненню операцій обміну іноземних валют згідно з чинним законодавством;

Організація навчальних закладів як в Україні так і за її межами;

Розробка,впровадження,обслуговування та постачання засобів комп’ютерної техніки, програмних продуктів,обчислювальної та іншої оргтехніки, аудіо- і відеотехніки,комплектуючих та витратних матеріалів;

Виробництво,прокат,реалізація фото-, кіно-, аудіо- та відеопродукції,а також організація та експлуатація радіо- , теле- та відео студій,каналів кабельного і супутникового телебачення;

Організація,участь або представництво у виставках,виставках-продажах,аукціонах,торгах,конференціях,семінарах,культурно-освітніх подіях,благодійних акціях,а також розвиток різних видів рекреаційно-туристичної діяльності по комплексним інформаційно-економічним,фінансово-комерційним,культурно-освітним,медико-екологічним та іншими програмами з залученням до співробітництва вітчизняних та іноземних спеціалістів,формування тимчасових творчих та трудових колективів в Україні та за її межами;

Організація театрально-концертної діяльності;

Організація прийому та обслуговування іноземних туристів в Україні(міжнародний туризм)та вітчизняних туристів в Україні(внутрішній туризм),організація туристичних поїздок за межи України(закордонний туризм);

Екскурсійна діяльність;

Організація масового та оздоровчо-спортивного туризму;

Експорт та імпорт товарів,капіталів та робочої сили;

Видобування,переробка та продаж усіх корисних копалин та сировини,за винятком заборонених законодавством;

Заготівля,зберігання,переробка лісу та лісо продуктів;

Архітектурне та будівельне проектування житлових,громадських та промислових споруд,проектування інженерних мереж і систем;

Інші види діяльності,не заборонені чинним законодавством України.

Певні види діяльності,що підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства України,здійснюються лише після одержання необхідної ліцензії.

Органи управління і контролю товариства

Управління і контроль за діяльністю Товариства здійснюють

Вищий органи Товариства-Загальні збори акціонерів

Наглядова рада

Виконавчий орган Товариства-Генеральний директор

Ревізор

Вищий орган Товариства

Вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів. У Загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є на день проведення Загальних зборів. Акціонери (їх представники) , які беруть участь у Загальних зборах,реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожен учасник. Акціонери, які володіють у сукупності більше як 10% голосів, та/або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у Загальних зборах, про що вони до початку реєстрації повідомляють Генерального директора Товариства.

До виключеної компетенції Загальних зборів відносять

Визначення основних напрямків діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

Внесення змін до статуту Товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу,за винятком випадків, визначених Статутом Товариства;

Утворення та відкликання виконавчого органу Товариства;

Обрання членів Наглядової ради,а також утворення і відкликання інших органів Товариства;

Затвердження річної фінансової звітності,розподілу прибутку і визначення порядку покриття збитків Товариства;

Затвердження річних результатів діяльності Товариства;

Рішення про ліквідацію Товариства;

Строку та порядку виплати частки прибутку(дивідендів);

Затвердження положень Товариства про Наглядову раду та Ревізійну комісію.

Наглядова Рада

Наглядова рада є органом,який представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Загальних зборів акціонерів,вносить пропозиції Загальним зборам щодо стратегії розвитку Товариства, контролює та регулює діяльність Генерального директора.

Наглядова рада підпорядкована Загальним зборам акціонерів,рішення яких є для неї обов’язковим .Роботу Наглядової ради організовує Голова Наглядової ради. В своїй діяльності Наглядова рада керується чинним законодавством та Статутом Товариства. Члени Наглядової ради є посадовими особами Товариства та несуть відповідальність за спричинені Товариству збитки відповідно до чинного законодавства України.

До компетенції Наглядової ради належить:

Попередній розгляд всіх питань, що виносять на розгляд Загальних зборів;

Заслуховування звітів про діяльність Генерального директора,визначення умови його праці(в тому числі умови оплати праці);

Затвердження Положення про Генерального директора ;

Вирішення питання про придбання Товариством акцій, що випускаються ним;

Затвердження фінансово-господарських(поточних та стратегічних)планів Товариства;

Прийняття рішення щодо самостійного або спільно з іншими українськими та іноземними фізичними і юридичними особами створення, реорганізації, ліквідації господарських товариств та інших підприємств (в тому числі і дочірніх) з правами юридичної особи як на території України, так і за її межами,затвердження їх статутів та/або положень;

Створення, реорганізація та ліквідація філій та представництв,інших відокремлених підрозділів,затвердження їх положень;

Затвердження річних результатів діяльності дочірніх підприємств Товариства,його філій та представництв;

Вирішення всіх інших питань,не віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Генеральний директор Товариства

Генеральний директор є одноособовим виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Генеральний директор підзвітний Наглядовій раді та Загальним зборам та організовує виконання їх рішень.

До компетенції Генерального директора відносяться усі питання діяльності Товариства окрім тих,що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради. Генеральний директор обирається і звільняється з посади рішенням Наглядової ради або Загальними зборами. Строк повноваження Генерального директора визначається органом,що призначив його на посаду та/або Положенням про Генерального директора,за його наявності. У своїй роботі Генеральний директор керується чинним законодавством України та Статутом Товариства.

Ревізор

Перевірка господарської діяльності Товариства, її філій, дочірніх підприємств та представництв проводиться Ревізором, який обирається Загальними зборами з числа акціонерів Товариства.

Ревізор підзвітний Наглядовій раді та Загальним зборам акціонерів Товариства. У своїй роботі Ревізор керується чинним законодавством та Статутом. Матеріали перевірок та висновки і пропозиції по ним Ревізор надає Загальним зборам та Наглядовій раді.

Всі первинні документу, що існують на підприємстві, після їх обробки та по закінченню звітного періоду потрапляють до архіву, де документи зберігаються згідно законодавчих інструкцій.

Перевірка фінансової діяльності Товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійною комісією Товариства та аудиторськими службами.

При наданні кредитів, вкладанні коштів, потенційні інвестори, банки, ділові партнери та інші з ким має справи підприємство при здійснені своєї діяльності, зацікавлені в фінансовому стані підприємства. Щоб цього досягти підприємство повинне постійно здійснювати економічний аналіз елементів господарської діяльності, для забезпечення фінансової стійкості в умовах переходу до ринку.

Організація бухгалтерського обліку

Існування підприємства в умовах ринкової економіки вимагає прийняття економічних рішень,які можна виважено прийняти тільки на основі надійної та достовірної інформації,отримання якої забезпечує бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства.

Облікова політика на ВАТ “ Рівненський центральний універмаг ” здійснюється відповідно до Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16 липня 1999 р. Облікова політика застосовується таким чином, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону і кожному конкретному П(с)БО. Товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам державної статистики. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться автоматизовано з використанням спеціально розробленої програми “X-DOOR”.

На Товаристві існує чіткий розподіл функціональних обов’язків, хоча організаційною структурою підприємства орган внутрішнього контролю не передбачений. На Товаристві вже давно не використовують ручна обробка облікової інформації, а застосовується комп’ютерна обробка .

Що стосується облікового персоналу то вони мають достатню кваліфікацію. На звітний період була визначена облікова політика з 03.01. 2008. Наказ № 1-А.

Бухгалтерія на ВАТ “ Рівненський центральний універмаг ” є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується головному бухгалтеру.

Структуру і штати бухгалтерії затверджує голова правління підприємства у відповідності з типовими структурами апарату управління і нормативами чисельності спеціалістів та службовців з врахуванням об’ємів роботи за погодженням з головним бухгалтером.

Функціональні обов’язки персоналу бухгалтерії:

Достовірна і раціональна організація бухгалтерського обліку,відповідність вимогам оперативного керівництва підприємства,суворе дотримання встановлених правил ведення обліку.

Запровадження передових форм і методів бухгалтерського обліку на основі широкого використання обчислювальної техніки.

Організація обліку основних засобів та інших цінностей підприємства,витрат обертання виконання кошторисів витрат.

Організація розрахунків по зарплаті з працівниками підприємства.

Складання балансу, бухгалтерської та фінансової звітності.

Своєчасне нарахування і контроль своєчасності перерахування податків та платежів в державний бюджет.

Забезпечення документального відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій зв’язаних з рухом грошових засобів,нарахування податків та платежів в державний бюджет.

Здійснення контролю за своєчасним проведенням інвентаризації грошових засобів,товарно-матеріальних цінностей .

Прийняття мір про попередження недостач, крадіжок,інших порушень та зловживань, забезпечення своєчасності оформлення матеріалів по недостачах,крадіжках та інших зловживань, здійснення контролю за передачею в належних випадках матеріалів в судово-слідчі органи.

Складання бухгалтерської статистичної та податкової звітності на основі достовірних первинних документів і відповідальних бухгалтерських записів,своєчасне представлення іі відповідним органам.

Здійснення економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства по даних бухгалтерського обліку і звітності з метою виявлення внутрішньогосподарчих резервів,ліквідації втрат і невиробничих витрат.

Участь в розробці раціональної планової та облікової документації.

Застосування затверджених в установчому порядку типових уніфікованих форм первинної облікової документації,суворе дотримання порядку оформлення цієї документації.

Забезпечення суворого дотримання касової і розрахункової дисципліни,дотримання порядку виписки чеків,чекових книжок.

Забезпечення зберігання бухгалтерських документів та бухгалтерського архіву у встановленому порядку.

Здійснення контролю за правильним і своєчасним оформленням приймання і витрачання матеріалів,палива,товарів та інших цінностей, за своєчасне пред’явлення претензій до постачальників ,своєчасним стягненням дебіторської і погашення кредиторської заборгованості,правильним витраченням фонду оплати праці,нарахуванням і видачею всіх видів премій, винагород та допомог, дотриманням встановлених штатів, посадових окладів, кошторисів та інших витрат, а також дотриманням платіжної і фінансової дисципліни, обґрунтованим і законним списанням з бухгалтерського балансу недостач,втрат, дебіторської заборгованості,правильним своєчасним проведенням і оформленням у встановленому порядку переоцінки товарно-матеріальних цінностей.

ВАТ “Рівненський ЦУМ” організував бухгалтерський облік майна і результатів своєї роботи і здійснює його у натуральному вимірі й узагальненому грошовому виражені шляхом безперервного,документального і взаємопов’язаного їх відображення методом подвійного запису,що забезпечує правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів. Для цього на підприємстві видано наказ про облікову політику підприємства,який поновлюється відповідно до змін в законодавстві України. Зокрема ним визначено

Ведення бухгалтерського обліку покласти на головного бухгалтера.

Головному бухгалтеру ВАТ Рівненський ЦУМ .

2.1.Здійснювати ведення бухгалтерського обліку згідно з принципами та методами,передбаченими положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку, а також застосувати належні норми системи міжнародних стандартів обліку та звітності МСБО-МСФЗ(IAS-IFRS).

2.2.Забезпечити безперервність відображення операцій та достовірну оцінку активів,зобов’язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи комп’ютиризовану форму обліку в системі 1С Бухгалтерія(версія 7.7).

Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей згідно звітів матеріально-відповідальних осіб.

Одиницею запасів для цілей бухгалтерського обліку вважати вид запасів. Оцінку запасів при вибутті здійснювати за цінами продажу.

Дотримуватися вимог податкового обліку встановлених відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

Термін використання нематеріальних активів визначати щодо кожного об’єкта окремо в момент зарахування його на баланс.

Дебіторську заборгованість відображати в балансі за чистою вартістю реалізації,задля чого створювати резерв сумнівних боргів на основі платоспроможності окремих дебіторів.

Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток проводити на дату балансу.

Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами не застосовувати бухгалтерські рахунки класу 8 Плану рахунків.

Визначення фінансового результату проводити щомісячно.

Затвердити систему оплати праці – за штатним розкладом – для всіх категорій працюючих.

З метою забезпечення достовірного відображення у фінансовій звітності стану активів та зобов’язань проводити повну їх інвентаризацію протягом 4 кварталу.

Отже, в цілому положення облікової політики Товариства в цілому відповідають вимогам чинного законодавства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться силами бухгалтерської служби ( бухгалтерії), керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована безпосередньо Генеральному директору. Всі обов’язки між працівниками бухгалтерії чітко розмежовано і закріплені у посадових інструкціях. Права та обов’язки головного бухгалтера визначаються Законом “ Про бухгалтерський облік в Україні ”.

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” обов’язки бухгалтерії розподілені таким чином.

Головний бухгалтер – забезпечує ведення бухгалтерського обліку,дотримуючись єдиних методологічних засад, установлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від всіх підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Уживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереженню оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установленні терміни користувачам.

Заступник головного бухгалтера безпосередньо підпорядковується директору підприємства та головному бухгалтеру. Він здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько — фінансової діяльності підприємства іц контроль за економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Організовує облік надходження грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, відповідає за своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з їх рухом,облік витрат виробництва та обігу, виконання кошторису витрат,реалізації продукції,виконання робіт, розрахунки по заробітній платі з працівниками підприємств, правельне нарахування і перерахування платежів у державний бюджет. Здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів, розрахунків і платіжних зобов’язань,витратою коштів на оплату праці за встановленням посадових окладів,проводить інвентаризацію грошових коштів, іншого майна, організації бухгалтерського обліку і звітності,а також документальних ревізій у підрозділах підприємства. Складає і віддає у відповідні інстанції місячну, квартальну та річну податкову та бухгалтерську звітність.

Бухгалтер по заробітній платі займається нарахуванням заробітної плати працівникам та пов’язаних із нею утриманнями, а також іншими розрахунковими операціями.

До обов’язків бухгалтера касира входить виконання операцій з прийому, обліку та зберігання коштів і цінних паперів з обов’язковим дотриманням правил, що забезпечують їх збереження. Одержувати за оформленими відповідно до встановленого порядком документами кошти і цінні папери в банку. Здійснювати виплату працівникам підприємства заробітної плати, премій,оплату витрат на відрядження та інших витрат. Вести касову книгу, на підставі прибуткових та видаткових документів звіряти фактичну наявність грошових сум і цінних паперів з книжковим залишком, складати касову звітність.

В плановому відділі працює головний економіст та економіст по цінах.

Економічний відділ у своїй діяльності керується положенням “Про економічний відділ ВАТ “Рівненський ЦУМ’’,законодавчими та нормативними документами з економічних питань, постановами Міністерства праці та соціальної політики України,та інше.

Економічний відділ займається проведенням економічних аналізів і розрахунків, розробляє і впроваджує заходи з прискорення темпів зростання продуктивності праці, ефективного використання потужностей,матеріальних і трудових ресурсів підприємства, контролює правильність застосування тарифних ставок і розцінок при нарахуванні заробітної плати працівникам підприємства.

2.Організація та вимоги до первинного обліку

Бухгалтерський облік здійснює суцільне й безперервне спостереження за господарськими процесами і відображає його в документах, які складають на кожну господарську операцію.

Будь-яка господарська діяльність відображається в бухгалтерському обліку способом суцільного і безперервного документування всіх господарських операцій, які здійснюють на підприємстві. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996–ХІV, затверджений 16.07.99 р. та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом МФУ № 88 від 24 травня 1995 р. визначають порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку та вимоги щодо складання документів. Відображення об’єктів обліку у первинних бухгалтерських документах називається документацією.

Документ — це безперечне письмове свідчення про здійснення господарської операції або письмове розпорядження на право її здійснення. Термін «документ» походить від латинського documentum і буквально означає свідоцтво, доказ. У теорії і практиці під документом розуміють матеріальний носій, на якому зафіксована інформація за допомогою різних засобів і способів.

Бухгалтерський документ — це документ певної форми і змісту, що містить інформацію про господарську операцію та юридич­но підтверджує факт її здійснення або розпорядження на право її проведення.

Первинний документ — це документ, який складено безпосередньо в процесі ведення господарської операції або відразу після її завершення.

Дані первинних бухгалтерських документів є основою первинної облікової інформації, а первинна документація — першим етапом облікового процесу.

Зведений обліковий документ — це документ, складений на підставі декількох первинних документів для використання їх для контролю та впорядкування оброблення даних.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’яз­кові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операцій і технології опрацювання облікової інформації до первинних документів можуть бути внесені й інші додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу одержувача, тощо.

Документи складаються на бланках типових форм, затверджених Державним комітетом статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України, або виготовлених самостійно бланках, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Головною складовою документа є інформація. Інформація може бути недокументальною — не закріпленою, та документаль­ною — закріпленою на відповідному носії (папері, магнітній стрічці, дискеті, лазерному диску тощо), який призначений для її зберігання та передавання в просторі та часі.

Матеріальний об’єкт, спеціально призначений для запису, збе­рігання та передачі інформації, називають матеріальним носієм або носієм інформації.

Нижче наведено перелік типових форм які використовують на ВАТ “Рівненський ЦУМ’’для документації господарських явищ і процесів (табл.2.1.).

Таблиця 2.1

Перелік форм первинної облікової документації ВАТ “Рівненський ЦУМ”

Код форми	Назва форми
1	2
ОБЛІК ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІДПРИЄМСТВА
Ф № П-1	Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу
Ф № П-2	Особова картка
Ф № П-5	Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу
Ф № П-6	Наказ (розпорядження) про надання відпустки
Ф № П-13	Табель обліку використання робочого часу
ОБЛІК НАРАХУВАННЯ ТА ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Ф № П-53	Платіжна відомість
ОБЛІК КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ
Ф № КО-1	Прибутковий касовий ордер
Ф № КО-2	Видатковий касовий ордер
Ф № КО-3	Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів
Ф № КО-4	Касова книга
ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ІЗ ПІДЗВІТНИМИ ОСОБАМИ
Ф № 807	Авансовий звіт
ОБЛІК БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ
Код 0401002	Платіжне доручення
ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ
Ф № М-2	Доручення
Ф № М-3	Журнал реєстрації виданих доручень
Ф № М-4	Прибутковий ордер
Ф № М-8	Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий відпуск)
Ф № М-9	Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску двох-п’яти найменувань матеріалів )
Ф № М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
Ф № М-12	Картка складського обліку матеріалів
Ф № М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
Ф № М-19	Матеріальний звіт
Ф № М-21	Інвентаризаційний опис
Ф № М-22	Акт №_на списання матеріалів відкритого зберігання
Ф № 28а	Лімітно-забірна картка №_
ОБЛІК МАЛОЦІННИХ І ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ
Ф № МШ-2	Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів
Ф № МШ-4	Акт вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів
ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Ф № ОЗ-1	Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів
Ф № ОЗ-3	Акт на списання основних засобів
Ф № ОЗ-4	Акт на списання автотранспортних засобів
Ф № ОЗ-8	Картка обліку руху основних засобів
Ф № ОЗ-14	Розрахунок амортизації основних засобів
Ф № ОЗ-16	Розрахунок амортизації автотранспорту

Класифікація документів

Бухгалтерські документи, що використовуються для оформлення господарських операцій, на практиці класифікують за різними ознаками: за ступенем узагальнення господарських операцій; за способом використання; за місцем складання; за призначенням; за характером задокументованих операцій; за кількістю позицій (записів); за технікою складання та опрацювання.

За ступенем узагальнення господарських операцій документи поділяються на первинні і зведені. Первинні документи складають в момент здійснення господарської операції або відразу після її здійснення. Прикладом первинних документів є прибуткові й видаткові касові ордери, накладні, приймальні квитанції, вимоги, наряди тощо. Зведені документи складають на підставі первинних документів, вони узагальнюють господарські операції, які вже зафіксовані в первинних документах. Прикладом зведених документів є звіти касира, звіти про рух виробничих запасів, авансові звіти та ін. Застосування в обліку зведених документів значно зменшує обсяг облікових записів на синтетичних та аналітичних рахунках.

За способом використання документи поділяють на разові та накопичувальні. Разові документи використовують для оформлення кожної господарської операції в момент її здійснення (вимоги, накладні, акти, чеки, касові ордери, приймальні квитанції тощо). Накопичувальні документи використовуються для відображення протягом тижня, декади, місяця однорідних господарських операцій відповідно до їх здійснення (лімітно-забірні картки, особисті картки працівників, бригадні наряди, відомості ви­пуску готової продукції).

За місцем складання документи поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні — це такі документи, які складають на самому підприємстві (вимоги, прибуткові ордери, звіти матеріально відповідальних осіб та ін.). Зовнішні — це такі документи, які надходять від інших підприємств і організацій (рахунки-фактури, платіжні вимоги, платіжні доручення тощо).

За призначенням бухгалтерські документи поділяються на розпорядчі, виконавчі (виправдні), бухгалтерського оформлення і комбіновані.

До розпорядчих відносять документи, які містять розпорядження на здійснення певної господарської операції. До них належать накази, письмові розпорядження, доручення, чеки на одер­жання грошових коштів у банку тощо. Розпорядчі документи не підтверджують факту здійснення операцій, тому не можуть бути підставою для облікових записів.

Виконавчими (виправдними) називають документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції. Наприклад, виписки банку з поточного рахунка, прибутковий ордер, акти, квитанції, авансові звіти та ін.

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” документи бухгалтерського оформлення складаються працівниками бухгалтерії на підставі виконавчих та розпорядчих документів для підготовки облікових записів. До них належать бухгал­терські довідки, групувальні та розробні таблиці, відомості нарахування амортизації, розподілу загальновиробничих витрат, звітні калькуляції тощо.

На практиці документи часто поєднують у собі ознаки всіх перелічених вище документів (розпорядчих, виконавчих і бухгал­терського оформлення), тому їх називають комбінованими. Прик­ладом комбінованих документів є прибуткові та видаткові касові ордери, акти на заміну матеріалів, лімітно-забірні картки, наряди на виконання робіт та ін.

Суттєве значення має побудова первинних документів за кількістю позицій, тобто кількістю рядків. За цією ознакою документи поділяються на однорядкові (однопозиційні) та багаторядкові (багатопозиційні).

За способом складання документи поділяються на документи, що складаються вручну, і документи, що складаються за допомогою ЕОМ.

Порядок прийняття, перевірки та обробки документів

Після того як документи складено на місцях або прийнято від сторонніх організацій, вони потрапляють до бухгалтерії у порядку й строки, встановлені керівником підприємства.

Документи, що надійшли до бухгалтерії, підлягають арифметичній перевірці, формальній та юридичній і за суттю, тобто з погляду законності й доцільності господарської операції.

При цьому забороняється приймати до виконання та оформлення первинні документи за операціями, які суперечать законодавству і встановленому порядку приймання, зберігання та використання активів і зобов’язань. Такі документи передаються безпосередньо головному бухгалтеру для прийняття відповідних рішень. Первинні документи можуть бути прийняті до обліку в тому разі, якщо вони складені за формою та підписані особою, на це уповноваженою.

Прийняті документи підлягають перевірці перед рознесенням їхніх даних на рахунки бухгалтерського обліку. Залежно від мети контролю первинних документів використовуються різні методич­ні прийоми їхньої перевірки: формальна, арифметична, експертна, логічна, економічна, нормативно-правова та інші.

3. Аналітичний і синтетичний облік господарських операцій підприємства

Бухгалтерський облік має велику кількість об’єктів. Тільки різновидів товарно-матеріальних цінностей вчені нараховують декілька мільйонів. Щоб отримати інформацію про господарські засоби, джерела їх утворення, зобов’язання, господарські процеси та інші об’єкти обліку, необхідно все це згрупувати на бухгалтерських рахунках. Система рахунків також передбачає вертикальну (ієрархічну) та горизонтальну (інформаційні зв’язки) структуру. При цьому необхідно пам’ятати, що рахунки — це елементи системи рахівництва, а інформаційні зв’язки між ними здійснюються за допомогою проводок. Горизонтальні зв’язки проявляються через кореспонденцію рахунків, виражену подвійним записом даних про факти господарської діяльності.

Вертикальні зв’язки виражені в підпорядкуванні інформаційних рівнів синтетичного та аналітичного обліку — синтетичних і аналітичних рахунків. Вертикальний розріз в інформаційній системі бухгалтерського обліку представляє собою структуру, що складається з кількох рівнів, кожний з яких виконує свої інформаційні функції в системі управління підприємством.

Однак, можливим є виділення четвертого і більш низьких рівнів аналітичного обліку в залежності від ступеня деталізації даних про господарські операції.

Виділення таких рівнів зумовлена потребами управління. Для оперативного управління і керівництва роботою підприємства, контролю та планування обсягу матеріально-технічного постачання; для контролю за збереженням всіх видів власності необхідний детальний облік витрат на виробництво; для здійснення розрахунків з працівниками (персоналом), з постачальниками, з бюджетом також необхідні конкретні дані, що детально характеризують всі сторони діяльності підприємства. Для управління, керівництва, контролю і планування господарських процесів, організації розрахунків з робітниками, замовниками, бюджетом, власниками у адміністрації підприємства виникає потреба в інформації, з різним ступенем узагальнення: як зведеній, так і більш детальній.

Розглянемо більш детально кожен з наведених рівнів.

Синтетичні або, як їх ще називають, об’єднуючі рахунки надають узагальнені дані з економічно однорідних груп засобів, джерел їх утворення і господарських операцій. Синтетичні рахунки на практиці визначені Планом рахунків.

Система синтетичних рахунків — це система вартісного обліку складових засобів (майна) підприємства. Відповідно до принципу єдиного грошового вимірника інформація, що відображається на синтетичних рахунках, містить тільки вартісну оцінку, яка дозволяє отримати узагальнені дані про різноманітні об’єкти бухгалтерського обліку.

Облік, що здійснюється на синтетичних рахунках, називається синтетичним (зведеним). Його дані використовуються при заповненні форм бухгалтерської звітності, передусім складанні балансу, а отже, служать для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, в балансі відображаються сумарні, вартісні оцінки узагальнюючих показників або дані синтетичних рахунків.

Наприклад, на даному підприємстві на синтетичному рахунку 67 «Розрахунки з учасниками» міститься узагальнена інформація про всі види розрахунків з учасниками підприємства: за внесками до статутного капіталу, за виплатою дивідендів тощо. Ця інформація деталізується на субрахунках 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» та 672 «Розрахунки за іншими виплатами». Аналітичний облік ведеться по кожному засновнику в розрізі встановлених субрахунків.

Облік конкретних виробів ведеться на аналітичних рахунках.

Аналітичні рахунки використовуються для деталізації інформації про об’єкти, що обліковуються на синтетичному рахунку.

Аналітичні рахунки відкриваються в розвиток певного синтетичного рахунку в розрізі його видів, частин, статей і, де це вимагається, з оцінкою інформації в натуральному, трудовому та грошовому виразах.

Наприклад, синтетичний рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки:

281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі», 283 «Товари на комісії», 284 «Тара під товарами», 285 ‘Торгова націнка». Субрахунок 281 «Товари на складі» може мати такі аналітичні рахунки: «Кондитерські вироби», «Напої» тощо. Аналітичний рахунок «Кондитерські вироби» може поділятись на аналітичні рахунки за конкретними найменуваннями сортів печива, цукерок тощо.

Отже, аналітичні рахунки — деталізовані рахунки ІІІ-го, ІУ-го, У-го і т.д. порядку, які формуються на підставі узагальненої, конкретизованої та об’єднаної на відповідному рівні інформації. Аналітичні (деталізуючі) рахунки е способом узагальнення і групування даних, що об’єднані синтетичним рахунком (вертикальні зв’язки). Система аналітичних рахунків узагальнює й водночас деталізує господарські операції за їх змістом.

Синтетичний облік неспроможний контролювати кожний вид господарських засобів чи процесів. Для одержання показників, необхідних для управління в певних розрізах, тобто для деталізованих записів синтетичного обліку за окремими його видами і процесами організовується аналітичний облік. З цією метою до окремих складних рахунків синтетичного обліку відкриваються рахунки аналітичного обліку.

Аналітичні рахунки формуються на підставі інформації, яка узагальнюється та об’єднується на відповідному рівні. Їх склад і, певною мірою, зміст визначаються конкретною характеристикою господарських операцій, завданнями контролю та аналізу господарської діяльності на підприємстві.

З метою поглибленого пізнання даних про конкретні об’єкти дослідження інформація аналітичних рахунків може носити нефінансовий характер. Так, синтетичний рахунок 20 «Виробничі запаси» відображає залишки запасів, надходження та витрачання в загальних сумах і тільки в грошовому виразі. Однак, для управління підприємством потрібна інформація про окремі види запасів, їх залишки та рух як в грошовому, так і в кількісному виразі. Для управління виробництвом недостатньо мати дані про загальну суму витрат, що відображаються на синтетичному рахунку 23 «Виробництво». Необхідно ще знати, з яких елементів складаються ці витрати (матеріали, заробітна плата тощо), а також з виготовленням яких виробів вони пов’язані. Саме така інформація відображається на аналітичних рахунках.

Аналітичний облік матеріальних цінностей дозволяє визначати запаси матеріальних ресурсів в цілому і для кожного матеріалу окремо. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та покупцями дає інформацію про взаємні розрахунки з кожним підприємством.

Тільки за даними аналітичного обліку, які містять натуральні показники по кожному виду виробничих запасів, готової продукції, основних засобів можна порівняти залишки засобів в натурі. Таким чином, показники аналітичного обліку дають можливість проводити інвентаризацію, як забезпечує точність та реальність облікових показників.

Показники аналітичного обліку використовують також для калькуляції, тобто для визначення собівартості придбаних запасів чи випущеної з виробництва продукції. Показники аналітичного обліку забезпечують точність калькуляції, на якій базується в свою чергу грошова оцінка засобів бухгалтерському обліку.

Правильно організований аналітичний облік є важливою передумовою раціональної організації бухгалтерського обліку.

Аналітичний облік має велике значення й для контролю розрахунків з боржниками та кредиторами. Без такого обліку неможливо здійснювати контроль за збереженням майна підприємства, коли за нього відповідають різні матеріально відповідальні особи. На синтетичних рахунках ведеться облік лише у грошовому виразі, а для контролю більшості активів потрібні і натуральні показники. Для правильного ведення аналітичних рахунків дотримуватися наступних правил:

1) кількість аналітичних рахунків визначається потребами підприємства;

2) відображення господарських операцій на синтетичних і на аналітичних рахунках здійснюється за єдиними правилами (тобто, якщо синтетичний рахунок активний, то й аналітичні рахунки активні);

3) відображена на синтетичних рахунках господарська операція може бути деталізована за допомогою аналітичних рахунків, але загальна сума на аналітичних рахунках повинна дорівнювати сумі відображеній на синтетичному рахунку;

4) матеріальні цінності на аналітичних рахунках обліковуються в натурально-вартісному виразі, тобто ведеться кількісно-сумовий облік;

5) по закінченні звітного періоду здійснюється звірення аналітичних рахунків з синтетичними шляхом складання оборотної відомості;

6) аналітичний облік ведеться в книгах, відомостях або в картках (для розрахунків з працівниками та службовцями заводять особові картки);

7) по аналітичних рахунках складають стільки оборотних відомостей, по якій кількості синтетичних рахунків були відкриті аналітичні.

Дотримуючись принципу побудови аналітичних рахунків відповідно до характеру отримуваних за їх допомогою показників, необхідно в аналітичних рахунках, що відкриваються, наприклад, для обліку матеріальних цінностей, забезпечити одержання натуральних та грошових показників про їх залишки, надходження і витрачання. Побудова аналітичних рахунків, які відкриваються, припустимо, для обліку витрат на виробництво, повинна забезпечувати можливість накопичення даних про загальну суму кожного елементу витрат — матеріалів, заробітної плати тощо. На таких аналітичних рахунках слід передбачати відповідні стовпчики.

Згідно принципу наближення ведення аналітичних рахунків до місця їх оперативного використання аналітичний облік (в натуральних показниках) ведуть там, де потрібно безпосередньо звертатися до даних, за допомогою яких можна отримати показники, необхідні в господарській діяльності. Звідси, на великих підприємствах аналітичний облік матеріальних цінностей-матеріалів, готової продукції, основних засобів тощо -поділяється на кількісний та грошовий. Перший здійснюється в місцях знаходження (зберігання) цінностей, тобто там, де його дані потрібні для оперативних цілей, а другий — в бухгалтерії, знову-таки тому, що грошові показники використовуються, головним чином, при різних бухгалтерських розрахунках і отриманні деяких звітних показників.

Для максимального спрощення порядку ведення синтетичного та аналітичного обліку застосовують різні прийоми. Наприклад, натуральний облік відокремлюється від вартісного, що дозволяє робити записи в грошовому вимірнику не на підставі кожного документу, а за підсумками цілого ряду однорідних документів. Може застосовуватися і так званий сальдовий метод аналітичного обліку матеріалів, при якому показники в грошовому виразі виводяться тільки раз на місяць для характеристики залишків окремих видів матеріалів, які є на підприємстві.

Точне відображення на аналітичних рахунках господарських засобів і процесів посилює контрольні функції обліку, забезпечує раціональний, безперебійний хід виробництва, збереження власності, сприяє ефективному використанню матеріальних і трудових ресурсів.

Групування засобів, їх джерел і господарських процесів здійснюється на рахунках з більшим або меншим ступенем деталізації. Рахунки бухгалтерського обліку, які відкривають на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять узагальнені (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Зокрема, на рахунку «Основні засоби» відображають наявність і рух всіх основних засобів; підприємства (будівлі, споруди, машини, устаткування тощо); на рахунку “Матеріали” — наявність і рух всіх предметів праці даної групи; на рахунку «Постачальники» — загальну суму заборгованості всім постачальникам за одержані матеріальні цінності, а також зміни цієї заборгованості і т. д. Такі рахунки прийнято називати синтетичними*.

Отже, синтетичними називають рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетичним обліком. Цей облік необхідний для одержання узагальненої інформації про діяльність господарства, аналізу цієї діяльності і планування. Проте для оперативного керівництва господарством і контролю за збереженням і раціональним використанням ресурсів замало тільки узагальненої інформації, потрібна детальніша інформація про наявність і зміни кожного виду засобів, джерел, здійснення певних господарських процесів. Так, потрібна інформація як про загальну вартість виробничих запасів та їх використання, так і про запаси конкретних видів матеріальних цінностей за їх найменуваннями, сортами, розмірами тощо; в обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненої інформації, потрібні відомості про розрахунки з кожним окремим працівником і т. д. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків.

Аналітичними називають рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів, їх джерел і господарських процесів.

Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків, називається аналітичним обліком.

Кількість аналітичних рахунків по відповідному синтетичному рахунку визначається кожним підприємством залежно від наявності об’єктів, що підлягають обліку. В аналітичному обліку, поряд з грошовим, використовують натуральні й трудові вимірники.

Синтетичні й аналітичні рахунки тісно взаємопов’язані між собою, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні і ті ж господарські операції, але з різним ступенем деталізації; на синтетичному рахунку — загальною сумою, а на аналітичних рахунках до нього — частковими сумами. Коли дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються і кредитуються відповідні аналітичні рахунки до нього. Звідси, обороти і залишки аналітичних рахунків в підсумку повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунка, який їх об’єднує. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити;:

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” правильність облікових записів на аналітичних рахунках періодично перевіряється за допомогою інвентаризації, що забезпечує достовірність показників про їх залишки.

Рахунки аналітичного обліку можуть об’єднуватися безпосередньо відповідним синтетичним рахунком (наприклад, рахунки «Виробництво», «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки з підзвітними особами» та ін.). Проте в окремих випадках виникає необхідність у додатковому групуванні однорідних аналітичних рахунків в межах синтетичного і рахунка для отримання узагальнених показників (по групі аналітичних рахунків), необхідних для управління, складання балансу та інших форм звітності. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, по синтетичному рахунку «Товари» аналітичні рахунки групують за субрахунками: «Товари на складі», «Товари в торгівлі», «Товари на комісії», «Тара під товарами»; по рахунку «Каса» — за субрахунками: «Каса в національній валюті», «Каса в іноземній валюті» тощо. Подальшою деталізацією субрахунків є аналітичні рахунки, які відображають наявність і зміни окремих об’єктів за найменуваннями, розмірами, сортами, місцем знаходження (зберіганням, експлуатацією), матеріально відповідальними особами тощо. Субрахунки об’єднують відповідні групи аналітичних рахунків і, в свою чергу, узагальнюються синтетичним рахунком.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки — це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Виробничі запаси», «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та ін.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно, значення дебету і кредиту кожного аналітичного рахунка те ж саме, що й синтетичного рахунка; сума сальдо, сума оборотів на дебеті, сума оборотів на кредиті всіх аналітичних рахунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, обороту на дебеті і обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Усі господарські операції відображаються на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку з використанням методу подвійного запису, тобто кожна операція водночас записується на двох взаємопов’язаних бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі — по дебету одного рахунка і водночас по кредиту другого. Ці записи дають змогу досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського балансу.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль, тому що кожна операція в однаковій сумі відображається по дебету одного і по кредиту другого бухгалтерського рахунків, чим і досягається рівність підсумків записів по дебету рахунків підсумкам записів по кредиту рахунків.

Подвійний запис, що відображає відповідний взаємозв’язок між бухгалтерськими рахунками, прийнято називати кореспонденцією рахунків. На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські операції записуються у послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така реєстрація господарських операцій дістала назву хронологічного запису.

Для більшої деталізації до синтетичного обліку нерідко вводяться субрахунки. Субрахунок — це синтетичний рахунок другого порядку. Характерна особливість субрахунків полягає в тому, що на них як правило немає необхідності робити записи. Дані на субрахунках одержують групуванням аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок «Розрахунки з покупцями та замовниками» розподіляється на субрахунки «Розрахунки з вітчизняними партнерами», «Розрахунки з іноземними партнерами».

Для контролю за правильністю й відповідністю записів по синтетичних і аналітичних рахунках щомісяця складаються оборотні відомості, в яких відображаються початкові й кінцеві залишки та операції по дебету і кредиту даного синтетичного рахунка, виконані за даний звітний період (місяць, квартал, рік).

Робочий план рахунків наведено в додатку № 48.

В таблиці 3.2. показано взаємозв’язок регістрів аналітичного і синтетичного обліку ВАТ ” Рівненський ЦУМ”

Таблиця 3.1.

Регістри аналітичного і синтетичного обліку ВАТ ” Рівненський ЦУМ”

Назва реєстрів синтетичного обліку	Код	Назва реєстрів аналітичного обліку	Код
1	2	3	4
Облік грошових коштів та грошових документів
Журнал №1 за кредитом рахунків 30,31,33		Відомість 1.1 за дебетом рахунка 30, Відомість 1.2 за дебетом рахунка 31, Відомість 1.3 за дебетом рахунка 33, Зведений реєстр по касі за дебетом рахунків 30,31,33
1	2	3	4
Облік розрахунків, довгострокових та поточних зобов’язань
Розділ І Журналу 3. Облік розрахунків за товари, роботи, послуги, інших розрахунків і резерву сумнівних боргів (за кредитом рахунків 36,37,63,68) Розділ ІІ Журналу 3. Облік розрахунків з бюджетом, облік довгострокових та поточних зобов’язань (за кредитом рахунків 53,64)		Відомість 3.1 аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками, Відомість 3.2 аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами, Відомість 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, Відомість 3.5 аналітичного обліку розрахунків за іншими операціями, Відомість 3.6 аналітичного обліку розрахунків з бюджетом
Облік необоротних активів
Розділ І Журналу 4. Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та зносу необоротних активів (за кредитом рахунків 10, 11, 13)		Відомість нарахування зносу основних засобів
Облік витрат
Розділ І Журналу 5 за кредитом рахунків 90,92,93,94,95,97 і розділу ІІ Журналу 5 за кредитом рахунків з журналів 1,3,4,6 Розділ ІІІ Журналу 5 за кредитом рахунків 20,22,23,65,66,91,27		Книга заробітної плати (зведений реєстр), Матеріальний звіт	М-19
Облік доходів і результатів діяльності
Журнал 6 за кредитом рахунків 70,71,74,79		Зведена відомість по реалізації
Облік власного капіталу
Журнал 7 за кредитом рахунка 48		Відомість 7.1 аналітичних даних рахунка 42 «Додатковий капітал», Відомість 7.2 аналітичних даних рахунка 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»
Головна книга
Бухгалтерська довідка

3.1. Облік активів

3.1.1. Облік необоротних активів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Він набув чинності з 1 липня 2000 року.

Основні визначення, що наведені в положенні (стандарті):

Необоротні активи — всі активи, що не є оборотними. Це матеріальні, нематеріальні та фінансові активи підприємства, строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного вико­ристання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об’єкт основних засобів — закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предмети? одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійною.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Група основних засобів — сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів призначено рахунок 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; за кредитом — вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів; сума уцінки основних засобів.

Метрологічні засади формування інформації про основні засоби П(с)БО №7 “Основні засоби”. Згідно П(с)БО 7 визначають наступні вартість ОЗ:

Первісна вартість.

Амортизація.

Вартість, що амортизується.

Ліквідаційна вартість.

Справедлива вартість.

У Наказі “Про облікову політику ВАТ “Рівненський центральний універмаг” зазначається, що основними засобами визнаються матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), первісна вартість яких більша за 500грн.

Групування основних засобів в аналітичному обліку проводиться згідно з вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 №291.

Початкову оцінку об’єкта основних засобів здійснювати по собівартості згідно П(с)БО 7. Ліквідаційну вартість об’єктів основних засобів та нематеріальних активів прийняти рівною 0.

Усі операції на підприємстві, які пов’язані з рухом ОЗ оформлюються первинними документами. Приймання в експлуатацію здійснює комісія призначена наказом керівника підприємства. Введення в дію ОЗ оформлюється актом приймання – передачі (внутрішнього переміщення ОЗ). При придбанні у постачальника, акт складають в одному примірнику.

Синтетичний облік придбання ОЗ ведеться на рахунку 15 “Капітальні інвестиціі” та 10 “Основні засоби “

За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів, за кредитом – вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» має такі субрахунки:

101 «Земельні ділянки»

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»

103 «Будинки та споруди»

104 «Машини та обладнання»

1041 «Комп’ютерна та офісна техніка»

1042 «Касове обладнення»

1043 «Холодильне обладнання»

1044 «Інше технічне обладнання»

1045 «Торгівельне обладнання»

105 «Транспортні засоби»

151 «Легкові автомобілі»

106 «Інструменти, прилади та інвентар»

1061«Меблі офісні»

1062«Інструменти»

109 «Інші основні засоби»

1091«Інші основні засоби»

Таблиця 3.3.

Облік основних засобів

Зміст господарських операцій	Д	К
I. Надходження ОЗ 1. придбання основних засобів за плату
— відображається вартість основних засобів (без ПДВ)	152	6312
— ПДВ 20% від вартості	6441	6312
-відображається податковий кредит від придбання ОЗ	6415	6441
— відображається вартість транспортних послуг на доставку, установку, монтаж викон.сторонніми організаціями (без ПДВ)	152	6314
-ПДВ 20% від вартості послуг	6441	6314
-відображається податковий кредит від надання транспортних послуг,монтажа	6415	6441
— введений об’єкт в експлуатацію	103	152
2. будівництво основних засобів власними силами
— списано матеріали та мшп на буд.роботи	152	205,209, 22
— нарахована заробітня плата за буд.роботи	152	661
— нараховані внески на пенсійне та соц. страхування	152	651,652, 653,656
— відображені витрати на розробку технічних умов, отр. дозвіл на буд. та інші послуги, які надаються сторонніми організаціями (без ПДВ)	152	6312
— ПДВ 20% від вартості послуг	6441	6312
-відображається податковий кредит від вартості послуг на розробку технічних умов	6415	6441
— введений об’єкт в експлуатацію	103	152
3.Нарахування амортизації
— виробничого призначення	831	131

Документування основних засобів на підприємство оформлюється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» №352 від 29.12.1995р.

Документування господарських операцій здійснюється за допомогою таких форм:

ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

ОЗ-2 «Акт приймання-здачі модернізованих об’єктів»

ОЗ-3 «Акт списання основних засобів»;

ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;

ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;

ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів»;

ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів»;

ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту»

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Індексацію балансової вартості основних засабів на підприємстві проводять.

Малоціні необоротні матеріальні активи – матеріальні активи, очікуваний термін корисного використання яких перевищує 1 рік та вартість до 500 грн.включно.

Інші необоротні матеріальні активи — дану категорію відносять капіталізовані (такі що підлягають амортизації) витрати на ремонт орендованих будівель та приміщень.

Не матеріальні активи – немонетарні активи,які не мають матеріальної форми,можуть бути ідентифікованими та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року в адміністративних цілях та інше. До нематеріальних активів відноситься придбане чи створене програмне забезпечення.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат,пов’язаних з поліпшенням об’єкта , що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод,первісно очікуваних від використання об’єкта.

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання.

Амортизація необоротних активів.

Основні засоби амортизуються за прямолінійним методом, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних засобів. Строк корисного використання визначається згідно внутрішніх норм по групах об’єктів,виходів з дати вводу в експлуатацію.

Прямолінійний метод – річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

Норма амортизації: де

АВ – річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

Т – термін корисного використання об’єкта;

На – нарма амортизаційних відрахувань.

Встановити для груп основних засобів такі строки корисного використання

Земельні ділянки.

Капітальні витрати на поліпшення земель.

Будинки споруди та передавальні пристрої.

Машини та обладнання.

Комп’ютерна та офісна техніка.

Транспортні засоби.

Інструменти,прилади,інвентар.

Інші основні засоби.

3.1.2. Облік оборотних активів

Основу оборотних активів підприємства складають його запаси. Під запасами розуміються різноманітні матеріальні активи, які використовуються або будуть використовуватися у виробничій діяльності і містять у собі різноманітні матеріали, товари, готову продукцію і незавершене виробництво. Застосування критеріїв визнання і різноманітних методів оцінки запасів безпосередньо впливає на показники фінансової звітності.

Визначення поняття запасів, порядок їх оцінки і відображення в бухгалтерському обліку наведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі – П(С)БО 9).

Норми П(С)БО 9 не поширюються на:

• незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, безпосередньо пов’язані з будівництвом;

• фінансові активи;

• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації запасів відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Запаси є важливою складовою активів підприємства і відносяться до складу оборотних. Найпоширенішим видом запасів є будівельні матеріали для власних потреб, запасні частини на автомобілі, паливо-мастильні матеріали. В залежності від цілей використання запасів, вони поділяються на:

Виробничі – придбані або виготовлені самостійно і в подальшому використовуються у виробництві.

Товарні – придбані підприємцем з метою перепродажу.

Ознайомившись на підприємстві з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Облік запасів ведеться на рахунку другого класу Плану рахунків. За дебетом рахунків відображається збільшення балансової вартості запасів внаслідок їхнього надходження, за кредитом – зменшення вартості запасів внаслідок їхнього вибуття або уцінювання.

У Плані рахунків для відображення запасів передбачено клас 2 «Запаси» який містить 9 рахунків:

20 «Виробничі запаси»

21 «Поточні біологічні активи»

22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

23 «Виробництво»

24 «Брак у виробництві»

25 «Напівфабрикати»

26 «Готова продукція»

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»

28 «Товари»

ВАТ Рівненський ЦУМ використовує наступні рахунки:

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображається надходження запасів на підприємство, їхня дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), перероблення, відпуск (передавання) стороннім організаціям, уцінювання тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 «Сировина й матеріали»

203 «Паливо»

205 «Будівельні матеріали»

207 «Запасні частини»

209 «Інші матеріали»

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та зарахована до складу запасів.

На рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство для продажу. Цей рахунок використовують переважно збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

Рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки:

281 «Товари на складі»

282 «Товари в торгівлі».

Таблиця 3.4.

Облік запасів

Зміст господарських операцій	Д	К
-оплата постачальнику за придбання виробничих запасів	6316	311
— надійшли від постачальників виробничі запаси та мшп	20,22	6316
— ПДВ 20%	6441	6316
-відображається податковий кредит від отримання виробничих запасів та МШП	6445	6441
списуються виробничі запаси та мшп на:
— загально господарські потреби	809	209
— списуються виробничі запаси на поточний ремонт приміщення	805	205
-списання МШП на господарські потреби	8018	22

Проходячи тему облік виробничих запасів, головний бухгалтер надав мені можливість ознайомитись з статутом підприємства та наказом “Про облікову політику підприємства.”

Згідно Наказу “Про облікову політику на підприємстві”, одиницею бухгалтерського обліку запасів на ВАТ “Рівненський центральний універмаг” визнається окремий об’єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П(с)БО №9.

Не включати до початкової вартості запасів, а відображати у витратах періоду:

понаднормові витрати і недостачі запасів;

проценти за користування позиками;

витрати на збут;

інші витрати, що непов’язані з придбанням запасів.

При відпуску запасів у продажу та іншому убутку, оцінка їх здійснюється за методам:

середньозваженої собівартості;

Метод середньозваженої собівартості – цей метод є дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.

При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважені собівартість одиниці запису на кінець періоду.

Запаси, які не приносять підприємству економічних вигод в майбутньому визнаються неліквідними і списуються в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності згідно П(с)БО 9 не відображається в балансі, а враховується на позабалансовому рахунку 007.

Оскільки ВАТ “Рівненський центральний універмаг” займається здаванням в оренду нерухомості та майна, то запаси на підприємстві обліковуються в асортименті більше двох тисяч.

Документальне оформлення операцій з запасами на підприємстві проводить бухгалтерія. Первинними документами при надходженні виробничих запасів на підприємство є : накладна, податкова накладна, вимога, рахунок. По закінченню кожного звітного місяця бухгалтерія підраховує підсумки, щодо кожного найменування, та визначає суму зданого в найм майна. Синтетичний облік запасів ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси.”

Так, як видом діяльності підприє мства є здавання в оренду нерухомості та майна, то обсяг запасів невеликий.

Згідно П(с)БО – 9 МШП – це предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормально операційного циклу, якщо він більше одного року, вартістю до 500 грн.

На вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, які обліковуються на рахунку 11 до повного зносу і списання, як непридатних для експлуатації. Суму зносу відображати на рахунку 133.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (які обліковуються на рахунку 22 і списуються зразу ж при відпуску в експлуатацію), переданих в експлуатацію, виключаючи зі складу активів (списувати з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації і відповідальними особами на протязі строку їх фактичного використання.

Первісною вартістю придбаних МШП є собівартість таких МШП.

3.2.Облік зобов’язань

Функціонуючі підприємства завжди мають в пасиві балансу меншу чи більшу частку позиченого капіталу, оскільки власного не вистачає для розширення масштабів діяльності. Залучений в оборот підприємства капітал має назву зобов’язань.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 «Зобов’язання». Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, крім бюджетних установ.

Визначення, визнання, порядок оцінки та розкриття інформації щодо зобо­в’язань регламентуються також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», 2 «Баланс», 13 «Фінансові інструменти».

Зобов’язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов’язання — це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконувати вимоги щодо предмету зобов’язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду — сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

Майнові відносини між суб’єктами господарювання, що виникають у результаті здійснення таких операцій, набувають характеру цивільно-правових зобов’язань.

Суб’єктами зобов’язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Це:

кредитор — особа, якій належить право вимоги;

— боржник — особа, яка несе обов’язок, що відповідає праву вимоги

кредитора.

Кожний із суб’єктів зобов’язання має права й обов’язки, юридично однако­ве положення і не підпорядкований іншому.

У деяких зобов’язаннях один із суб’єктів виступає виключно як кредитор, інший — виключно як боржник. Однак здебільшого кожен з учасників зобов’я­зання є водночас і кредитором, і боржником, оскільки обидві сторони можуть мати права й обов’язки одна перед іншою.

Об’єктом зобов’язання є те, на що спрямовані права й обов’язки суб’єктів. Так, кредитор має право вимагати від боржника, а боржник зобов’язаний вчи­нити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, спла­тити гроші. Отже, об’єктами зобов’язань є дії. Наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати майно, а покупець — оплатити його.

Зміст зобов’язання становлять права, вимоги кредитора й обов’язки боржника.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс», зобов’язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Це визначення є дуже важливим, оскільки визначає ті характеристики зобов’язань, які впливають на визнання цієї позиції як такої. Залежно від варіювання цих характеристик заборгованість може бути визнана і відображена як зобов’язання або ні, можуть змінюватись оцінка та характеристика зобов’язань на момент здійснення бухгалтерських записів і складання фінансової звітності, та у майбутньому. З іншого боку, правила обліку зобов’язань є дуже тісно пов’язаними з іншими положеннями бухгалтерського обліку. Тому уникнути проблем з обліком зобов’язань неможливо не побудувавши відповідним чином інші елементи облікової системи, такі як, наприклад, облік доходів та витрат, облік активів тощо.

Зобов’язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов’язків. Водночас підприємство може мати обов’язок діяти певним чином, але це не обов’язково призводить до відображення у його бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певного зобов’язання. Воно має юридичну силу (внаслідок укладених контрактів, статутних вимог, законодавчих актів), або є результатом бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію.

Обов’язки підприємства розглядаються як його зобов’язання, якщо вони:

1. Існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій (наприклад, придбання товарів чи послуг) або подій (понесені чи передбачувані збитки, за які підприємство несе відповідальність).

Як правило, зобов’язання виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив — тобто в резуль­таті минулих операцій або інших минулих подій. Так, придбання товарів і отримання послуг з відстроченням платежу призводить до виникнення креди­торської заборгованості, а одержання позики банку призводить до зобов’язання повернути її.

2. Пов’язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження госпо­дарських зв’язків підприємства або зі здійсненням нормальної підприємницької діяльності.

3. Мають визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідо­мою.

4. Прийняті відносно суб’єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не в момент прийняття зобов’язання, то в момент його виконання.

Обліковуються не всі господарські зобов’язання, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов’язує виникнення зобов’язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів.

У зв’язку зі зміною законодавчої бази пов’язаної з обліковою політикою, з’явилась велика кількість літератури, що трактує терміни дуже по різному, а інколи і неоднозначно.

Згідно П(с)БО 11 Зобов’язання визнається і відображається у бухгалтерському обліку за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У бухгалтерському обліку визнання зобов’язань при придбанні підприємством матеріальних та нематеріальних цінностей, послуг здійснюється із дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з точки зору визнання зобов’язань по відношенню до своїх кредиторів, вимагає від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме у момент переходу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов’язання за отримані активи.

У разі невиконання боржником своїх обов’язків до нього можуть бути застосовані певні санкції шляхом подання кредитором позову до суду.

Для правильної організації бухгалтерського обліку зобов’язань важливим є визначення моменту виникнення зобов’язання, оскільки юридичні та економічні аспекти цього питання не збігаються.

Так, у момент підписання угоди на поставку товарів виникає юридичне зобов’язання, суть якого полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому. У бухгалтерському обліку таке зобов’язання не знаходить відображення, оскільки воно не є борговим.

У бухгалтерському обліку зобов’язання реєструється лише тоді, коли у зв’язку з ним виникає заборгованість. Як правило, заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Разом з тим, невиконання укладеної угоди може призвести до штрафних санкцій, заборгованість за якими також має відображатись у бухгалтерському обліку.

Оцінка зобов’язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігти заниженню сум визнаних зобов’язань, є важливим при оцінці зобов’язань.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка зобов’язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

3.2.1. Облік забезпечень

Забезпечення виступають спеціальним джерелом покриття майбутніх витрат. Вони створюються для відшкодування наступних витрат на:

— виплату відпусток працівникам;

— додаткове пенсійне забезпечення;

— виконання гарантійних зобов’язань;

— реструктуризацію;

— виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Забезпечення створюються в разі виникнення зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів.

Величина зобов’язання визначається розрахунковим методом за визначеною розрахунковою ставкою для відшкодування відповідних зобов’язань.

Синтетичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів на ВАТ Рівненський ЦУМ ведеться на пасивному рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», який має субрахунки:

471 «Забезпечення виплат відпусток»

472 «Додаткове пенсійне забезпечення»

473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»

474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Найбільш розповсюдженим на практиці є резерв на оплату відпусток працюючим. Він забезпечує наявність джерела виплат відпускних сум та рівномірне включення їх до собівартості продукції, що особливо необхідно в сезонних галузях та на підприємствах з тривалим циклом виробництва.

Резерв на оплату відпусток працюючим створюється у процентах до нарахованої зарплати і залежить від тривалості відпуск­ного періоду. Суми нарахованого резерву відображаються на рахунках:

Д-т 23 «Виробництво»

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати»

Д-т 92 «Адміністративні витрати»

Д-т 93 «Витрати на збут»

та інші рахунки, на які була віднесена нарахована зарплата

К-т 471 «Забезпечення виплат відпусток».

У даному разі заробітна плата, нарахована за час відпусток, списується за рахунок резерву і відображається на рахунках:

Д-т 471 Забезпечення виплат відпусток»

К-т «Розрахунки за заробітною платою».

На дебет рахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток» відносяться і всі відрахування до соціальних фондів.

Кредитове сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» означає суму створеного забезпечення, що не використано для нарахування відпускних сум до кінця року.

По закінченні року здійснюється уточнення невикористаного забезпечення. При цьому розраховується фактична заборгованість підприємства перед працюючими за невикористану відпуст­ку і сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» корегується до рівня фактичної заборгованості шляхом донарахування або сторнування. Таким чином, сальдо зазначеному рахунку відображається в балансі сумою фактичної заборгованості за невикористану відпустку станом на початок року.

На рахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» обліковуються суми забезпечення на оплату додаткових виплат коштів для реалізації програми соціального забезпечення.

Резерв на гарантійне забезпечення, що обліковується на рахун­ку «Забезпечення гарантійних зобов’язань», створюється на виробничих підприємствах, які реалізують продукцію з гарантією.

Величина забезпечення визначається розрахунковим методом і відображається на рахунках:

Д-т 93 «Витрати на збут»

К-т 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».

На дебет рахунка 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань» відносяться фактичні затрати на ремонт готової продукції, реалізованої з гарантією.

Можуть створюватися резерви для забезпечення затрат з реструктуризації, виконанні зобов’язань щодо обтяжливих контрактів та деяких інших витрат. Ці резерви обліковуються на рахун­ку 474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Створені забезпечення шляхом включення їх до затрат, використовуються лише для відшкодування тих затрат, для покриття яких воно було створено.

Аналітичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів організується за їх видами, направленнями формування і використання.

3.2.2Облік довгострокових зобов’язань

Довгострокові зобов’язанпя — зобов’язання інші, ніж поточні.

Відстрочені податкові зобов’язання — тимчасова різниця у сумі податку, яка виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними бухгалтерського обліку і прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Класифікація:

довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

Документування господарських операцій

При виникненні заборгованості:

виписки банку, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, векселі тощо.

При погашенні заборгованості

платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи

Синтетичний облік

Рахунок 50 «Довгострокові позики» з відповідними субрахунками

Рахунок 51 «Довгострокові векселі видані» з відповідними субрахунками

Рахунок 52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями» з відповідними субрахунками

Рахунок 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»

Рахунок 54 «Відстрочені податкові зобов’язання»

Рахунок 55 «Інші довгострокові зобов’язання»

Відповідно: за позикодавцями в розрізі кожної позики окремо та строками погашення позик; за кожним виданим векселем; за видами та термінами погашення облігацій; за кожним орендодавцем та об’єктом орендованих необоротних активів; за видами активів або зобов’язань, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниці; за кожним кредитором та видам залучених коштів.

Відображення в облікових регістрах та звітності:

в облікових регістрах

Журнал 2, Журнал 3, Відомість 3.4

фінансовій звітності

Баланс (ф. № 1), Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про р грошових коштів (ф. № 3), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків та іншими залученими позиковими коштами у Інших осіб, які не є поточними зобов’язаннями, на ВАТ “Рівненський ЦУМ” ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики».

Таблиця 3.5.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ

ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВЯЗАНЬ КАПІТАЛУ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
І	Отримано довгострокову позику: — в національній валюті — в іноземній валюті	311	50
		312	50
2	Здійснено поточні фінансові інвестиції за рахунок довгострокових позик	35	50
3	Відображ факт. вартість акцій власної емісії, викуплених у його учасників за рахунок довгострокової позики	45	50
4	Погашено за рахунок довгострокових позик: — довгострокові векселі видані	51	50
	довгострокові зобов’язання за облігаціями	52
5	Переведено короткострокові позики у розряд довгострокових у зв’язку з зміною умов кред-ння	60	50
6	Відображено зміну теперішньої вартості кредиту	952	50
7	Відображено негативну курсову різницю по довгостро-ковому кредиту в іноземній валюті	974	50
8	Відображено частину довгострокової позики у складі поточної заборго-ваності за овгостр. зобов’язаннями	50	61
9	Відображено позитивну курсову різницю по довгостроковому кредиту в іноземній валюті	50	744

3.2.3. Поточні зобов’язання

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов’язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов’язання. Поточні зобов’язання відображають у Балансі за сумою погашення

Поточні зобов’язання на ВАТ «Рівненський ЦУМ» включають:

1) кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

2) поточну заборгованість за розрахунками:

— з бюджетом;

— позабюджетних платежів;

— зі страхування;

— з оплати праці.

— за довгостроковими зобовязаннями

-з одержаних авансів

3) облік інших поточних зобов’язань.

3.2.3.1. Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями

Рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» призначено для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов’язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні строку погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» має такі субрахунки:

611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національнійвалюті»

612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті»

За кредитом рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» відображається та частина довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, за дебетом — погашення поточної заборгованості, її списання тощо.

На субрахунку 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національній валюті» ведеться облік частини довгострокових зобов’язань, заборгованість за якими виражена в національній валюті.

На субрахунку 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті» ведеться облік частини довгострокових зобов’язань, заборгованість за якими виражена в іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за кредиторами та видами заборгованості.

Рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» кореспондує :

Таблиця 3.6.

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
30	«Каса»	50	«Довгострокові позики»
31	«Рахунки в банках»	51	«Довгострокові векселі видані»
37	«Розрахунки з різними дебіторами»	52	«Довгострокові зобов’язання за облігаціями»
50	«Довгострокові позики»	53	«Довгострокові зобов’язання з оренди»
60	«Короткострокові позики»
62	«Короткострокові векселі видані»	55	«Інші довгострокові зобов’язання
71	«Інший операційний дохід»

3.2.3.2.Облік поточних зобов’язань за товари, роботи, послуги

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», який призначений для обліку поточних зобов’язань з розрахунків з постачальниками, підрядниками та між учасниками ПФГ за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги.

Відображення в бухгалтерському обліку зобов’язань за виконані роботи (надані послуги) на ВАТ “Рівненський ЦУМ” здійснюється на підставі акту приимання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) . Кореспонденція рахунків наведена в Таблиці 3.7.

Таблиця 3.7.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА ТОВАРИ, РОБОТИ,ПОСЛУГИ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”

№ оп.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
Виникнення заборгованості
1	Оприбутковано від постачальника необоротні активи, які потребують додаткових витрат зі встановлення	15	63
2	Оприбутковано виробничі запаси, МШП, товари від постачальників	20 «Вир. запаси», 22 «МШП», 28 «Товари»	63
3	Акцептовано рахунок постачаль­ника за виконані роботи, надані послуги виробничого характеру	23	63
4	Виставлено претензію постачальнику за невиконання умов договору	374	63
5	Відображено вартість послуг, наданих підприємству постач. у зв’язку з виконанням гарантійних зобов’язань	47	63
6	Відображено суму податк. кредиту з ГІДВ на одержані ТМЦ, роботи, послуги	64	63
7	Відображено послуги, надані підряд: пов’язані з — організацією виробництва	91	63
	— пов’язані з організацією управління підприємства
	— пов’язані з ліквідацією наслідків надзвичайних подій	99
8	Відображено в обліку нарахування фінансових санкцій за невиконання договору перед постачальником	948	63
Погашення заборгованості
1	Оплачено рахунки постачальників: — готівкою з каси	63	30
	-з поточного рахунку в національній валюті або з валютного рахунку		311 ,312
	— акредитивами або чеками лімітованих чекових книжок	63	313, 314
	— з підзвітних сум		372
	— довгостроковими позиками		50
2	Зменшено суму заборгованості перед постачєна суму браку, який виник у зв’язку з поставкою неякісних мат-ів	63	24
3	Погаш. Заборг. перед постачальником за рахунок векселя одержаного	63	34
4	Проведено взаємозалік заборгованості за бартерною угодою	63	36
5	Проведено зарахування заборгованості з раніше виданого авансу	63	371
6	Зменшено заборгованість перед постачальником в обмін на пай	63	41
7	Видано довгостр. вексель в погашення заборгованості перед постачальником	63	51
8	Видано облігацію постачальнику в рахунок погашення заборгованості	63	52
9	Видано короткостр. вексель в пога-шення заборг перед постачальником	63	62
10	Нарах. штрафи, пені, неустойки за поруш. з боку постачальників дог-ів	63	715
11	Списано кредиторську заборгованість, строк позовної давності якої минув	63	717

3.2.3.3. Облік розрахунків з одержанх авансів

Поточні зобов’язання за одержаними авансами – сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

Зобов’язання, обумовлені авансовою оплатою покупцем товарів чи послуг, виникає внаслідок угоди, за якою продавець зобов’язується надати товари чи послуги за визначеними цінами, асортиментом, кількістю та якістю. Умовами договору може передбачатися, що продавець, отримавши певну суму, зобов’язується поставити товари за цінами, що склалися на момент погашення заборгованості. Отже, з плином часу оцінка товарів і послуг може змінитися, але незмінним лишиться обумовлена кількість та якість товару.

3.2.3.4. Облік розрахунків з оплати праці

Одним із важливих поточних зобов’язань, що систематично виникають у процесі господарської діяльності, є зобов’язання перед працюючими по заробітній платі.

Заробітна плата — це винагорода в грошовій формі працівнику за затрачену працю. Вимірюються затрати праці відпрацьованим часом (у разі погодинної оплати) або обсягом виконаної роботи чи виготовленої продукції (в разі відрядної оплати).

Основу організації оплати праці становлять: тарифні системи, системи преміювання, контрактна система, система трудових договорів і державні нормативні акти.

Тарифною системою встановлюється рівень оплати праці за одиницю робочого часу залежно від кваліфікації (розряду робітника і розряду роботи) і умов праці.

Господарський облік (фінансовий і управлінський) повинен забезпечити такий комплекс даних трудових факторів про:

а) чисельність і склад працюючих,

б) відпрацьований час кожним і усім колективом разом,

в) виробіток у кількості виготовленої продукції або обсязі виконаної роботи,

г) нараховану заробітну плату кожному працівнику і по підприємству в цілому,

д) стан розрахунків з оплати праці.

Функції з обліку чисельності і складу працюючих на великих підприємствах виконує відділ кадрів або інспектор по кадрах, а в разі відсутності їх на малих підприємствах — будь-який працівник, призначений наказом керівника. Функціями по обліку кадрів є: документальне оформлення зарахування на роботу, переміщення, надання відпустки та звільнення, а також облік наявності і руху працюючих та надання відповідних даних для звітності.

Підставою для зарахування на роботу служить наказ керівника або записка про прийом на роботу, що оформляються на підставі заяви, поданої бажаючим працювати на вакантній посаді чи вільному робочому місці.

Для зарахованого на роботу заводиться особова картка з обліку кадрів і оформляється трудова книжка (виписується нова, якщо робітник чи службовець розпочинає трудову діяльність, або ж робиться запис про зарахування в подану трудову книжку). Трудові книжки зберігаються на підприємстві. Чисті бланки трудових книжок є документами суворої звітності та зберігаються в сейфі разом із грошовими документами. За цінами придбання бланки трудових книжок як об’єкт бухгалтерського обліку відображаються на рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Під час видачі трудової книжки працівнику, що тільки розпочинає трудову діяльність, вартість бланку відшкодовується надходженням готівки до каси.

Переміщенням вважається переведення на іншу роботу або присвоєння вищого кваліфікаційного розряду. Оформляється наказом керівника, а при присвоєнні вищого кваліфікаційного розряду до наказу додається рішення кваліфікаційної комісії. Дані про переміщення записуються до трудової книжки із затвердженням круглою печаткою підприємства.

Наказом керівника оформляється також надання відпустки і звільнення. Протягом однієї доби після оформлення наказу на звільнення трудова книжка повертається працівникові, а бухгалтерія здійснює повний розрахунок заробітної плати.

Чисельність працюючих працівником, що виконує функції з обліку кадрів, групується за категоріями, професіями, посадами, фаховим рівнем, стажем роботи, місцями роботи (цехами, відділами), а також за часом роботи (постійні, сезонні, тимчасові працівники).

Залежно від системи оплати праці (погодинна, відрядна, індивідуальна, бригадна) та врегульованих взаємовідносин підприємства з працюючими застосовуються різні первинні документи, якими оформляються затрати праці і згідно з якими нараховується заробітна плата працюючим.

Підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті служить табель обліку робочого часу, який є іменним спис­ком працюючих, до якого щоденно записуються дані про відпрацьований час у годинах, а при неявках — причини. Табельного обліку достатньо для нарахування зарплати в разі погодинної оплати.

Підставою для нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші.

Наряди використовуються в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, будівництві, на ремонтному та інших виробництвах із нестабільним характером праці. Бувають вони індивідуальні і бригадні, разові і нагромаджуючі.

Маршрутні листи використовуються для оформлення затрат праці на поточних виробництвах.

Рапорти або відомості виробітку використовуються в масових виробництвах з одноманітним характером праці.

У разі відхилень від нормальних умов праці (заміні матеріалів, що обробляються, робота на іншому, ніж передбачене технологією, устаткуванні тощо) складаються доплатні листки або відомості на доплату.

Наприкінці місяця дані про виробіток і заробітну плату групуються і нагромаджуються: за особовими рахунками працюючих, видами продукції, що вироблялася чи робіт, що виконувалися, видами оплат. На підставі цих даних складаються розрахун­ково-платіжні або розрахункові і платіжні відомості, які виступають первинними документами для обліку розрахунків по оплаті праці, а часто і як регістри аналітичного обліку розрахунків по оплаті праці.

Синтетичний облік використання фонду оплати праці і розрахунків з працюючими ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», який має два субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»

662 «Розрахунки з депонентами».

Нарахована заробітна плата, яка належить працюючим, обліковується на рахунках:

Д-т 23 «Виробництво» (робітників основного і допоміжного виробництва за виготовлену продукцію або виконані роботи)

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» (цеховому персоналу і робітникам по догляду за обладнанням)

Д-т 92 «Адміністративні витрати» (адміністративному і обслуговуючому персоналу підприємства в цілому)

Д-т 93 «Витрати на збут» (робітникам за пакування, навантаження готової продукції при відправці покупцям після здачі її на склад)

Д-т 15 «Капітальні інвестиції» (робітникам за роботи по капітальному будівництву і капітальному ремонту основних засобів та інших роботах по створенню основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів)

Д-т інших рахунків залежно від характеру затрат праці,

К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою».

За дебетом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковуються операції: за утриманнями із заробітної плати, виплаті готівкою і депонуванні.

Із нарахованих зарплат проводяться обов’язкові утримання, утримання для відшкодування заподіяних підприємству збитків з вини працюючих і добровільні утримання.

До обов’язкових відносяться:

а) утримання прибуткового податку:

Д-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»

К-т 64 «Розрахунки з бюджетом»

б) Д-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»

К-т 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»

в) утримання до страхового фонду:

К-т 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням»

г) утримання до страхування на випадок безробіття:

К-т 653 «Розрахунки по страхуванню на випадок безробіття»

д) утримання по виконавчих документах:

685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

З дозволу працюючих з заробітної плати можуть бути утримані нестачі і втрати від псування цінностей (К-т 375), за допущений брак виробництва з вини працівників (К-т 24).

За письмовими заявами із заробітної плати бухгалтерія може здійснити вирахування на оплату індивідуальних позик, оформлених через підприємство, по добровільному страхуванню, за товари, продані в кредит.

Різниця в сумі нарахованої зарплати і утриманнями всіх видів належить виплаті готівкою з каси або через банкомат або платіжні картки.

Для одержання готівки на зарплату до банку подаються такі документи: грошовий чек і платіжні доручення на перерахування: утримань і нарахувань на зарплату (прибуткового податку, до пенсійного фонду, страхового, фонду страхування на випадок безробіття та фонду страхування від нещасних випадків).

Одержана сума прибуткується касою:

Д-т 30 «Каса»

К-т 31 «Рахунки у банках».

Протягом трьох повних робочих днів здійснюється виплата зарплати готівкою з каси (Д-т 66, К-т 30). Після цього платіжні відомості закриваються. Проти прізвищ працюючих, котрі не одержали зарплату, ставиться штамп або пишеться від руки «депоновано». Прізвища і суми депонентів переносяться до окремої відомості або книги, а загальна сума відображається на рахунках:

Д-т 661 «Розрахунки за заробітної платою»

К-т 662 «Розрахунки з депонентами».

Сума депонованої зарплати наступного дня здається в банк на поточний рахунок.

Аналітичний облік розрахунків з працюючими з заробітної плати організується за особовими рахунками працюючих, видами оплат і утримань.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ОПАТИ ПРАЦІ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”

Таблиця 3.8.

Зміст господарських операцій	Д	К
Нарахована ЗП, доплати, надбавки,премії, відпускні, допомоги інші виплати працівникам які:	—	—
— зайняті капітальним будівництвом	151	661
— наданням послуг	23	661
— управлінням структурними підрозділами	91	661
— управлінням підприємством	92	661
— нараховані відпускні за рахунок забезпечень виплат	471	661
— нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності з фонду соц..страхування	652	661
— утримано податок з доходів фіз..осіб	661	641
-утримано внески на обов’язкове пенсійне страхування	661	651
-утримано внески на обов’язкове соц..страхування	661	652
-утримано внески з доходів на обов’язкове страхування на випадок безробіття	661	653
-утримано з доходів за виконавчими листами	661	685
-утримано профспілкові внески	661	685
-утримано з доходів працівників у погашення позики даної підприємством	661	377
-утримано з доходів працівників за псування або втрату мат.цінностей	661	375
-видана ЗП, інші виплати	661	301,311
-депонована ЗП	661	662
-видана депонована ЗП	662	301

3.2.3.4. Облік розрахунків зі страхування

Облік розрахунків за зборами на обов’язкове державне пенсійне забезпечення, обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, за індивідуальне страхування персоналу підприємства, страхування майна та щодо інших розрахунків за страхуванням ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням»

На кредиті рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом — погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» підприємство має такі субрахунки:

651 «За пенсійним забезпеченням»

652 «За соціальним страхуванням»

653 «За страхуванням на випадок безробіття»

654 «За індивідуальним страхуванням»

ПСП «Маяк» сплачує такі страхові платежі, як:

страхові внески в пенсійний фонд України 19,92% до нарахованої оплати праці щомісячно, за рахунок роботодавця, та 2% з оплати праці що рахунок працюючого;

страхові внески до Центру зайнятості на випадок безробіття 1,3% від нарахованої оплати праці (крім лікарняних) та 0,5% від нарахованої оплати праці з працюючого (не утримується 0,5% з працюючих пенсіонерів за віком та лікарняних);

страхові внески до фонду нещасних випадків 0,2% від нарахованої оплати праці (крім лікарняних) з роботодавця;

страхові внески до Фонду по тимчасовій непрацездатності з роботодавця 1,5% до нарахованої оплати праці за мінусом лікарняних та 0,5% з працюючого, якщо його заробіток до 633 грн., та 1%, якщо його заробіток крім лікарняних більше ніж 633 грн.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування.

Порядок відображення операцій на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» в ПСП «Маяк» наведено у таблиці:

Таблиця 3.10.

Порядок відображення операцій на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням»

№	Зміст операції	Кореспондуючий рахунок
Операції по кредиту рахунку
1	Нараховані внески до фондів страхування у випадках, коли ці внески включаються до виробничої собівартості	841
2	Повернуто переплати або надходження коштів із фондів страхування	31″ Рахунки в банках»
3	Нараховані внески до фондів страхування за рахунок нарахованої заробітної плати	66 «Розрахунки з оплати праці»
4	Нараховані внески до фондів страхування і віднесено до складу відповідних витрат	91 «Загальновиробничі витрати» 92 «Адміністративні витрати» 93 «Витрати на збут» 94 «Інші витрати операційної діяльності» 99 «Надзвичайні витрати»
Операції по дебету рахунку
1	Перераховано кошти до фондів страхування	31 «Рахунки в банках»
2	Списано заборгованість перед фондами страхування	74 «Інші доходи»

3.2.3.6.Облік розрахунків з бюджетом

Взаємовідносини підприємства з бюджетом визначаються діючою в Україні системою податків та інших обов’язкових платежів.

Податки — це обов’язкові платежі, які належить сплатити юридичній чи фізичній особі до державного чи місцевого бюджету.

Визначення та погашення зобов’язань перед бюджетом по загальнодержавних податках регулюється законами України, а перед місцевими бюджетами — рішеннями органів місцевого самоврядування.

Основними податковими платежами підприємств є: податок на додану вартість, податок з прибутку, акцизний збір, прибутковий податок з доходів громадян, податок на землю, з власників транспортних засобів, комунальний податок та деякі інші. Основ­не місце в податковій системі належить податку на додану вартість (ПДВ), по якому виникає необхідність вести облік податкового кредиту (зобов’язання бюджету перед підприємством) і податкового зобов’язання (зобов’язання підприємства перед бюджетом). Податковий кредит оплачується постачальникам матеріалів, послуг та іншим кредиторам і зменшує величину зобов’язання перед бюджетом. Податкове зобов’язання — це загаль­на сума податку, що нараховується до бюджету і сплачується підприємству покупцями за відвантажену готову продукцію і замовниками за виконані роботи. Таким чином до бюджету сплачується різниця в сумі податкового зобов’язання та податкового кредиту.

Синтетичний облік розрахунків підприємства з бюджетом за всіма видами платежів, а також санкцій за порушення податкового законодавства, які також вносяться в дохід бюджету ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами». За кредитом цього рахунка відображається зобов’язання перед бюджетом при нарахуванні платежів, а за дебетом — погашення зобов’язань та зменшення на суму податкового кредиту.

Суми сплати до бюджету податку на додану вартість формуються таким чином.

Під час одержання матеріалів від постачальників разом із договірними цінами їм нараховується 20% податкового кредиту. Ці операції відображаються на рахунках:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суму ПДВ)

К-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Під час погашення зобов’язань перед постачальниками разом сплачується і податковий кредит:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Відвантажена готова продукція відображається в бухгалтерському обліку як дохід підприємства і заборгованість покупців і замовників, яка включає і суму податкового зобов’язання за ПДВ.

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

К-т 70 «Доходи від реалізації».

Оплата заборгованості покупцями і замовниками відображається на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

Кредит 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Із сумою сплати надходить підприємству і податкове зобов’язання за ПДВ. На суму ПДВ зменшується дохід підприємства і виникає зобов’язання перед бюджетом:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Бюджету при цьому сплачується різниця в сумі податкового кредиту і податкового зобов’язання:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Податок з прибутку згідно із Законом України про цей податок нараховується всіма підприємствами в розмірі 30 процентів від прибутку, а малі підприємства за своїм бажанням — у розмірі 10 чи 6 процентів, але з суми надходжень коштів від реалізації чи інших доходів.

У більшості підприємств виникає різниця в сумі податку, визначеного згідно з податковим і бухгалтерським обліком.

Бухгалтерський облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податки на прибуток», а визначається за даними рахунку 79 «Фінансові результати».

Сума податку з прибутку відображається на рахунках:

Д-т 79 «Фінансові результати»

К-т 98 «Податки на прибуток».

На суму прибуткового податку, що належить сплатити до бюджету:

Д-т 98 «Податки на прибуток»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами», а при погашенні заборгованості перед бюджетом за податком з прибутку:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т «Рахунки в банках».

В тому випадку, якщо за податковим обліком належить сплатити до бюджету більше, ніж за даними бухгалтерського обліку, різниця відноситься на дебет активного рахунка 17 «Відстрочені податкові активи». У противному випадку податкові різниці відносяться на кредит пасивного рахунка 54 «Відстрочені податкові зобов’язання».

Акцизний збір — це вид платежу до бюджету, який встанов­люється на товари народного споживання, що не є першою життєвою необхідністю (лікеро-горілчані вироби, сигарети, килими і килимові вироби, легкові автомобілі та інші). Перелік підакцизних товарів і розмір акцизного збору встановлюється Верховною Радою Украіни. Джерелом сплати акцизного збору є дохід від реалізації. Сума цього податку відображається на рахунках:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

В установлені Держказначейством строки акцизний збір перераховується в дохід бюджету:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Аналогічно обліковуються зобов’язання перед бюджетом за іншими платежами. Аналітичний облік за рахунком 64 «Розрахун­ки за податками і платежами» організується за видами платежів до бюджету.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗІ СТРАХУВАННЯ

Таблиця 3.9.

Зміст господарських операцій	Д	К
— Нарахований податок на додану вартість	701	643
— Нарахований податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства	981	6416
— Вирахуваний із заробітної плати податок з доходів фізичних осіб	661	6411
— Перерахування податкових платежів до бюджету	641	311
— Повернення на рахунок підприємства зайвих перерахованих до бюджет) платежів	311	641
-Закриття рахунків (списування на фінансові результати): а) витрати	791	8031 816
б) доходи №70)	7031	791

Облік розрахунків по податках та інших обов’язкових платежах ВАТ “Рівненський ЦУМ” наведено в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10.

Облік розрахунків по податках та інших обов’язкових платежах ВАТ “Рівненський ЦУМ”

Вид податку (платежу)	Об’єкт оподаткування	Джерело оплати	Ставка податку	Пільги, якими користується п-во	Код рахунку	Форма звітності	Місце подання	Строк подання
Податок на додану вартість (ПДВ)	Реалізована с/г продукція власного виробництва. Реалізована продукція не с/г призначення	Власні кошти	20% 20%	—	14010100	Податкова декларація з ПДВ	ДПІ	До 20 числа наступного місяця за звітним
Податок на прибуток	Оподаткований оборот:(ВД – ВВ – А) х ставка податку	Власні кошти	25 %	—	—	—	Податковий орган за місцем державної реєстрації СПД	Квартальний платіж — протягом 10 днів після подання квартальної декларації, сплата податку – 10 днів після подачі звітності
Збір за забруднення навколиш-нього природного середовища	Обсяги викидів,ви-користа-ння пального відходів	Власні кошти	Фак-тичні обсяги викидів, використаного пально-го, розміще-но відходів	—	140101112	Розрахунок збору за забрудненнями навколишнього середовища	ДПІ	До 15 числа після звітного кварталу
Податок з власників транспорт-них засобів та інших самохідних машин і механізмів	Транспорт	Власні кошти	За об’єм 100 см3 об’єму циліндрів двигуна	Код пільги-12020010	12020100	Розрахунок суми податку з власників транспорт ран засобів	ДПІ	До 10 березня
Податок з доходів найманих осіб	Наймані особи	Власні кошти	15% до оплати праці за мінусом пенсійних внесків, фонду зайнято-сті, ф. на тим час. непрац.	—	14010154	Розрахунок суми податку з доходів найманих осіб	ДПІ	До кінця місяця, наступного за звітним

3.2.3.7. Облік інших поточних зобов’язань

Інші поточні зобов’язання – це суми зобов’язань , які не можуть бути включеними до інших статей, навединих у розділі “Поточні зобов’язання” .

Облік таких зобовязань ведеться на рахунку 68 Розрахунки за іншими операціями.

ВАТ “Рівненський ЦУМ” використовує такі субрахунки:

681 “Розрахунки за авансами одержаними”

682 “Внутрішні розрахунки”

683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”

684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

На субрахунку 681 “Розрахунки за авансами одержаними” ведеться облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконанні роботи.

На субрахунку 682 “Внутрішні розрахунки” ведеться облік усіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами.

На субрахунку 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей,реалізацією продукції, робіт, послуг, передачаю витрат загальноупрапвлінської діяльності, виплати заробітної плати працівникам цих господарств, за іншими видами розрахунків.

На субрахунку 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” ведеться облік нарахованих відсотків за:

використання коштів або товарів ( робіт, послуг), отриманих у кредит;

використання майна, отриманого в користування ( орендні операції тощо);

іншими операціями.

На субрахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” ведеться облік операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунка 68 “Розрахунки за іншими операціями” , а саме: з різними організаціями за операціями некомерційного характеру ( навчальними та науково – дослідними закладами тощо).

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.

3.3. Облік власного капіталу

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасника­ми), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріаль­них, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив прав власності окремих суб’єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне това­риство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підпри­ємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгова­ності, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Завданням даної курсової роботи є відображення власного капіталу підприємства в обліку, характеристика його основних елементів, їх формування, визначення суті та функцій власного капіталу.

Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємства, його особливим статусом “гаранту” організації бізнесу.

Класифікація та функції власного капіталу

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки вико­нує такі функції:

– самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

– відповідальності і захисту прав кредиторів -відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

– довгострокового кредитування – перебуває в розпо­рядженні підприємства необмежений час;

– фінансування ризику – власний капітал використо­вується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

– кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

– компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

– розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

– внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

– накопиченням суми доходу, що залишається на підпри­ємстві.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

– інвестований (вкладений або сплачений капітал);

– нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейо­ваних акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибут­ку, що не була розподілена між акціонерами.

Власний капітал за рівнем відповідальності поділя­ється на:

– cтатутний капітал, сума якого визначається в уста­новчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

– додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Функції Статутного і Додаткового капіталів різні. Статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу. Витрати, що збільшують собівартість (витрати обігу), і витрати, що відносяться за рахунок прибутку підприємства, зменшують нерозподілений прибуток.

Характеристика та відображення в обліку складових частин власного капіталу

Елементами власного капіталу є:

– Статутний капітал;

– Пайовий капітал;

– Додатковий капітал;

– Резервний капітал;

– Вилучений капітал;

– Неоплачений капітал,

– Нерозподілені прибутки (непокриті збитки;

– Цільові надходження;

– Забезпечення майбутніх витрат;

– Страхові резерви.

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” обліковуються такі форми власного капіталу:

Статутний капітал

Інший додатковий капітал

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Статутний капітал

Статутний капітал підприємства – це вартісний вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть від­буватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

Статутний капітал на підприємствах різних форм влас­ності (крім державної) – це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні.

Статутний капітал може бути сформований за рахунок майна (основних засобів, оборотних засобів), за рахунок цінних паперів (ак­цій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів – права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів в т.ч. готівки та безготівкових, вклю­чаючи валюту.

Акціонерним вважається товариство, що має Статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номі­нальної вартості. Статутний капітал має бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (розмір якої діє на момент створення акціонерного товариства). З 1 січня 1999 р. мінімальний розмір Статутного капіталу акціонерного товариства становить 925000 грн. (1250 х 74 грн.). Збільшення Статутного капіталу акціонерного товарис­тва не більше ніж на 1/3 може бути здійснене за рішенням правління за умови, що це передбачено Статутом. Зменшується Статутний капітал на суму вартості майна соціальної сфери, для якого встановлено пільги та на суму залишку використання позикових коштів, відображених на однойменному рахунку.

Хоч величина статутного капіталу підприємства зафіксована в установчих документах і вона має дорівнювати сальдо за кредитом рахунку 40 “Статутний капітал”, на практиці виникають ситуації, коли його необхідно змінити. Такі зміни відображають як збільшення чи зменшення статутного капіталу. Так, при розширенні матеріально-технічної бази підприємства (його розбудові, придбанні основних за­собів), якщо це відбувалось за рахунок прибутку підприємства, необ­хідно адекватно збільшити статутний капітал. Так само він збільшує­ться при прийманні нових засновників.

Зменшення статутного фонду підприємства може бути внаслідок знищення майна, особливо основних засобів, внаслідок стихійного лиха чи з інших причин.

У будь-якому випадку повинні бути внесенні зміни до статуту підприємства.

За кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилу­чення).

Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Додатковий капітал.

Додатковий капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додат­ковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Додатковий капітал (інший додатковий капітал) збільшуєть­ся на суму дооцінки необоротних активів, яа суму безкош­товно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 “Додатковий капітал” відображають збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення.

На субрахунку 421 “Емісійний дохід” відображають різницю між продажною і номінальною вартістю первісне розміщених акцій.

На субрахунку 422 “Інший вкладений капітал” обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рі­шень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображають суму дооцін­ки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законо­давством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” ві­дображають вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб.

На субрахунку 425 “Інший додатковий капітал” обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

ВАТ “Рівненський ЦУМ” використовує лише субрахунок 425 “Інший додатковий капітал”.

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

При створенні акціонерного товариства та після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передплати на них вся сума зареєстрованого Статутного капіталу відображається за новою методологією (порівняно з тією, що існувала до 2000 р.) бухгалтерського обліку як неоплачений капітал записом:

Дебет рахунка №46 “Неоплачений капітал” Кредит рахунка №40 “Статутний капітал”. Зменшується заборгованість за акції (неоплаченого капіта­лу) внаслідок фактичного надходження внесків засновників та учасників акціонерного товариства, на які вони підписались. і фінансовому обліку ця операція відображається на кредиті рахунка 46 “Неоплачений капітал”. Рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у наці­ональній або іноземній валюті) дебетуються.

Майно, передане в натуральній формі у власність підпри­ємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерсь­кому обліку є документи, що засвідчують факт передачі об’єктів акціонерному товариству. Ці операції відображаються в обліку такими проводками.

В оплату передплати акцій надійшли активи (за відповідними сумами):

Дебет рахунка №10 “Основні засоби” Дебет рахунка №15 “Капітальні інвестиції” Дебет рахунка №12 “Нематеріальні активи” Дебет рахунка №20 “Виробничі запаси” Дебет рахунка № 30 “Каса” Дебет рахунка №31 “Рахунки в банках” Кредит рахунка №46 “Неоплачений капітал”.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування Резервного капіталу.

Розраховується сума нерозподіленого прибутку поточного року за такою методикою:

ПНПР = ПНМР + ЧППР – ДПР – В,

де ПНПР – прибуток нерозподілений поточного року; ПНМР – прибуток непрозподілений за попередній (минулий) рік; ЧППР – чистий прибуток поточного року; ДПР – дивіденди за поточний рік; В – внески на поповнення Резервного капіталу.

Сума непокритого збитку наводиться в дужках і вирахо­вується при визначенні підсумку власного капіталу.

Облік нерозподіленого прибутку або збитків, якщо вони не спи­сані за рахунок інших джерел, ведуть на рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. За кредитом відображають різницю між балансовим прибутком та його використаною протягом звітного року сумою. Якщо підприємство має за рік балансовий збиток, то за дебе­том згаданого рахунку відображають суму збитку, перенесену з ра­хунку 79 “Фінансові результати”. За кредитом відображають списання збитку в наступні роки. Тому схема обліку ґрунтується на бухгалтер­ських довідках, які є основою для записів операцій за вказаним ра­хунком.

На субрахунку 441 “Прибуток нерозподілений” відображають на­явність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 “Непокриті збитки” відображають непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування диві­дендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”

Таблиця 3.11.

Типові операції за рахунком 40 “Статутний капітал”

Зміст господарських операцій	Д	К
-анульовано акції підприємства	40	45
— зменшення статутного капіталу у випадках зміни часток засновників	40	46
— зменшено статутний капітал внаслідок зменшення номі­нальної вартості акцій	40	67
— частину пайового капіталу приєднано до статутного капіта­лу	41	40
— збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового капіталу	42	40
— збільшення статутного капіталу за рахунок резервного ка­піталу	43	40
— збільшено статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку	44	40
— відображення внеску за вартістю, що вказана у засновни­цьких документах	52	40
— збільшено статутний капітал за рахунок обміну облігацій на акції	52	40
-спрямована сума дивідендів на збільшення статутного капіталу	67	40

Таблиця3.12.

Типові операції за рахунком 42 “Додатковий капітал”

Зміст господарських операцій	Д	К
— Уцінка раніше дооцінених основних засобів	42	10
— Уцінка інших необоротних матеріальних активів	42	11
— Уцінка нематеріальних активів	42	12
— Відображення індексації зносу основних засобів, інших необоротних матеріальних активів у зв’язку з їх до оцінкою	42	13
— Уцінка незавершеного будівництва	42	15
— Списано уцінку виробничих запасів	42	20
— Списано уцінку МШП	42	22
— Списано уцінку товарів	42	28
— Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового капіталу	42	40
— Зарахування додаткового капіталу до прибутку акціонерно­го товариства при його ліквідації і розподілі майна серед учасників	42	44
— Визначення доходу за безплатно отриманими основними засобами після їхньої повної амортизації	42	74
— Індексація (дооцінка) основних засобів	10	42
— Дооцінка необоротних матеріальних активів	11	42
— дооцінка нематеріальних активів	12	42
— Списання зносу основних засобів, що були проіндексовані, при їх вибутті	13	42
— Дооцінка незавершеного будівництва	15	42
— Проведено дооцінку виробничих запасів	20	42
— Проведено дооцінку МШП або безплатне отримання	22	42
-Одержано безплатно товари	28	42
— Відображення емісійного доходу за акціями, отриманого готівкою	30	42
— Відображення емісійного доходу за акціями, отриманого на рахунок у банку	31	42

Таблиця 3.13.

Типові операції за рахунком 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”

Зміст господарських операцій	Д	К
— збільшено статутний капітал за рахунок розподіленого прибутку	44	40
— списана сума розподіленого прибутку звітного року або збитків минулих років	44	44
— нараховано премії чи дисконт за викупленими облігаціями	44	52
— відрахування у Пенсійний фонд і фонд соціального страху­вання із суми розподіленого прибутку серед учасників-фізичних осіб	44	65
— нараховані дивіденди учасникам за рахунок прибутку	44	67
— списання збитків від фінансово-господарської діяльності	44	79
— зарахування додаткового капіталу до прибутку при ліквіда­ції акціонерного товариства і розподіл майна серед учасни­ків	42	44
— списання доходів від фінансово-господарської діяльності	79	44

Рахунки IV клас “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”:

На рахунку №41 “Пайовий капітал” обліковують частину вартості майна, яка була розпайована між членами КСП, частину майна, яка не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

Рахунок №42 “Додатковий капітал” призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок №43 “Резервний капітал” призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

На рахунку №44 “Нерозподілені прибутки (непо­криті збитки)” ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

На рахунку №45 “Вилучений капітал” ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення Статутного капіталу) тощо.

Рахунок №46 “Неоплачений капітал” призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

На дебеті рахунка відображається заборгованість засновни­ків (учасників) господарського товариства за внесками до Статутного капіталу підприємства, на кредиті — погашення заборгованості по внесках до Статутного капіталу.

На рахунку №47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів, та включення їх до витрат поточного періоду.

На рахунку №48 “Цільове фінансування і цільові надходження” ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога).

Облік страхових резервів ведеться на рахунку №49 “Страхові резерви”. Цим рахунком користуються підприєм­ства, які відповідно до законодавства є страховиками і у встановленому порядку формують страхові резерви.

3.4. Облік доходів

У бухгалтерському обліку доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників).

Для того, щоб відображати в бухгалтерському обліку і складанні фінансової звітності зокрема, Звіту про фінансові результати, події, пов’язані з отриманням доходів, вони поділяються за видами діяльності.

Дохід визнається в разі додержання таких умов:

при збільшенні активу або погашенні зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників підприємства);

оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає принципу обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елемен­тів за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Цей принцип передбачає вибір методу оцінки.

Можливість достовірної оцінки — основна умова визнання доходів. У бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають одержанню.

Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами, які надходять на підприємство і не приводять до збільшення власного капіталу, суми, одержані від імені третіх осіб, такі як:

— податок на додану вартість, акцизи, інші податки і обо­в’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

— надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

— попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

— завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

— надходження, що належать іншим особам.

Разом із тим вищеназвані суми не включаються тільки до суми чистого доходу підприємства.

У бухгалтерському обліку для обліку доходів Планом рахунків передбачено 7 клас рахунків — «Доходи і результати діяльності». Цей клас рахунків можна вважати тимчасовим, оскільки він закривається в кінці кожного звітного періоду. Ці рахунки відображають стан доходів за певний звітний період. Тимчасові рахунки починають новий звітний період із нульового сальдо, на яких накопичується інформація про доходи за даний період, що дає змогу використовувати накопичену інформацію при складанні проміжної звітності (квартальної, за півроку, за дев’ять місяців).У кінці періоду рахунки доходів (як, до речі і рахунки витрат) закриваються через списання їх сальдо на рахунок 79 «Фінансові результати». Інструкція до нового Плану рахунків дозволяє закривати рахунки доходів та витрат щомісяця або по закінчені звітного року.

Схематично взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат має наступний вигляд:

Рис. 2. Взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат

Рахунки 7 класу «Доходи і результати діяльності» застосовуються для обліку доходів наступним чином:

За кредитом рахунків 7 класу — валовий дохід.

За дебетом рахунків 7 класу (крім рахунка 76 «Страхові платежі»):

ПДВ;

акцизний збір;

інші непрямі платежі, включені до ціни продажу.

Після чого на фінансовий результат діяльності підприємства відноситься сума чистого доходу.

У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності доходи відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів — це означає, що облік доходів і складання звітності здійснюється на підставі облікового принципу нарахування. Складена згідно з принципом нарахування фінансова звітність інформує користувача не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому, та про ресурси, наведені у грошовому вираженні, які будуть отриманні у майбутньому. Визнані в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такою схемою:

Рис.3. Класифікація доходів підприємства

Планом рахунків для відображення доходів у бухгалтерському обліку передбачені рахунки:

70	«Дохід від реалізації»
71	«Інший операційний дохід»
72	«Дохід від участі в капіталі»
73	«Інші фінансові доходи»
74	«Інші доходи»
75	«Надзвичайні доходи»
76	«Страхові платежі»
79	«Фінансові результати»

Закінчується 7 клас рахунків рахунком 79 «Фінансові результати». Цей рахунок призначений для обліку і узагальнення інфор­мації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Фінансовий результат визначається за кожним видом діяльнос­ті шляхом зіставлення доходів і витрат звітного періоду.

За кредитом рахунка 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» і потрапляє до бухгалтерського балансу.

Рахунок 79 «Фінансові результати» має такі субрахунки:

791 «Результат основної діяльності»

792 «Результат фінансових операцій»

793 «Результат іншої звичайної діяльності»

794 «Результат надзвичайних подій».

Закриття рахунка 79 «Фінансові результати» здійснюється по закінченні звітного періоду (місяця чи календарного року).

Облік доходів від основної та іншої операційної діяльності

Фінансовий результат від операційної діяльності включає в себе фінансовий результат від реалізації, а також інші операційні доходи і витрати.

Для обліку операцій, пов’язаних з реалізацією, використовуються рахунки:

70 «Доходи від реалізації»

90 «Собівартість реалізації».

Для обліку операцій з реалізації готової продукції використовуються такі субрахунки:

701 «Дохід від реалізації готової продукції»

901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

1. Покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

2. Підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

3. Сума доходу може бути достовірно визначена;

4. Є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Таблиця 3.14.

Бухгалтерські записи відображення операцій з реалізації готової продукції:

Зміст господарських операцій	Д	К
— Відображено виручку від реалізації готової продукції:	36	701
— Відображено нарахування ПДВ:	701	641
— відображення ПДВ у разі отримання попередньої оплати:	643	641
— Відображення ПДВ у разі відвантаження попередньо оплаченої продукції:	701	643
— . Списання виробничої собівартості готової продукції (за обліковими цінами):	901	26
— Списання чистого доходу:	701	791
— Списання собівартості реалізації:	791	901

Для відображення всіх інших доходів від основної діяльності (крім доходів від реалізації) використовуються такі рахунки:

Рахунки 71 «Іншій операційний дохід» та 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Інший операційний дохід включає:

дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

дохід від реалізації основних засобів і нематеріальних активів;

дохід від реалізації іноземної валюти;

дохід від операційної оренди активів;

дохід від операційної курсової різниці;

отримані економічні санкції (пені, штрафи, неустойки);

відшкодування раніше списаних активів;

дохід від списання кредиторської заборгованості;

субсидії, фінансова допомога (гранти, цільове фінансування, — крім фінансування капітальних інвестицій);

інші доходи від операційної діяльності.

У кінці звітного періоду (місяця, року) сальдо рахунків 71 і 94 списуються на субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Бухгалтерські записи за відображення операцій, пов’язаних із одержанням доходів від іншої операційної діяльності, відображаються наступними проводками:

Таблиця 3.15.

Зміст господарських операцій	Д	К
— Відображено дохід від реалізації оборотних активів:	36	712
— Нараховане ПДВ від вартості реалізації оборотних активів	712	641
— Списано реалізовані оборотні активи:	943	20,22
— Відображено реалізацію іноземної валюти:	36	711
-Списано реалізовану іноземну валюту:	942	312
— Одержано дохід від операційної оренди:	37	713
— Одержано дохід від операційних курсових різниць:	362	714
— Одержані економічні санкції	31	715
— Списано кредиторську заборгованість по закінченні строку позовної давності:	63	717
— Одержання коштів цільового фінансування:	48	718
— Віднесення іншого операційного доходу на фінансові результати:	71	791
-Списання інших витрат операційної діяльності на фінансові результати:	791	94

Облік доходів від іншої звичайної діяльності

Для відображення операцій від іншої звичайної діяльності використовуються такі рахунки:

Рахунок 74 «Інші доходи»

Рахунок 97 «Інші витрати»,

які відображають відповідно доходи та витрати від інших операцій підприємства, які виникли у процесі його звичайної діяльності. До таких операцій належать:

реалізація фінансових інвестицій;

реалізація необоротних активів;

доходи від неопераційних курсових різниць;

дохід від безоплатно отриманих оборотних активів;

інші доходи.

Сальдо рахунків 74 і 97 списуються на субрахунок 793 «Результат іншої звичайної діяльності», що дає змогу визначити фінансовий результат від іншої звичайної діяльності.

Бухгалтерські записи з відображення операцій від іншої звичайної діяльності мають вигляд:

Таблиця 3.16.

Зміст господарських операцій	Д	К
— відображено реалізацію фінансових інвестицій:	37	741
— списано реалізовані фінансові інвестиції:	971	14,35
— відображено реалізацію:	36	742
— нараховано ПДВ з продажної вартості необоротних активів:	742	641
— списано балансову вартість реалізованих необоротних активів:	972	10,11,12
— списання зносу реалізованих необоротних активів:	13	972
— одержання доходу від неопераційних курсових ррізниць:	30,31,33, 36	744
— дохід від безоплатно отриманих оборотних активів:	20,22	745
— віднесено суму до оцінки об’єкта, які раніше були уцінені до складу доходу:	10	746
— дохід від фінансової оренди активів:	37	746
— в кінці звітного періоду віднесення сум інших доходів на фінансові результати від іншої звичайної діяльності:	74	793
— списання інших витрат від іншої звичайної діяльності на фінансові результати:	793	97

Облік доходу від надзвичайних подій

Для обліку операцій, які виникають внаслідок надзвичайних подій призначені рахунки:

75 «Надзвичайні доходи»

99 «Надзвичайні витрати»,

які відображають відповідно доходи і витрати, що виникають внаслідок аварій, стихійного лиха та інших подій, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства та не виникають час­то або регулярно.

Порівняння залишків сум рахунків 75 і 99 здійснюється на субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій», що дає змогу визначити фінансовий результат від надзвичайних подій.

Бухгалтерські записи щодо відображення в обліку надзвичайних подій мають вигляд:

Таблиця 3.17.

Зміст господарських операцій	Д	К
— відображення в обліку списання майна в результаті стихійного лиха:	99	10
— відшкодування вартості майна страховою організацією (якщо майно було застраховано):	31	75
— віднесено суму надзвичайних доходів на рахунок фінансових результатів:	75	794
— Списано суму надзвичайних витрат для визначення фінансового результату від надзвичайних подій:	794	99

Не визнаються доходами такі надходження:

за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала, тощо;

сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

сума завдатку: під заставу, якщо договором передбачена передача заставленого майна заставоодержувачу; одержана позикодавцем від постачальника в погашення позики;

надходження, що належать іншим особам.

Подібні надходження у бухгалтерському обліку відображаються як зобов’язання і на рахунках доходів ці суми не відображаються.

Облік доходів від фінансових операцій

Для обліку доходів від фінансових інвестицій в інші підприємства планом рахунків призначено рахунки:

Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі»

Рахунок 73 «Інші фінансові доходи».

Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» використовується для відображення прибутку, одержаного від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здій-

снюється за методом участі в капіталі. Метод участі в капіталі передбачає збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на суму відповідно збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.

У цьому випадку рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» буде кореспондувати безпосередньо з дебетом рахунка 14 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі».

Записи щодо відображення в обліку інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, наведено в табл. 10.2.

Рахунок 73 «Інші фінансові доходи» використовується для відображення дивідендів, процентів та інших доходів, одержаних від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

Облік операцій, пов’язаних із отриманням інших фінансових доходів, і здійснення інших фінансових витрат наведено в табл. 10.3.

Наприкінці звітного періоду сальдо рахунків 72 «Дохід від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи», 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі» списуються на субрахунок 792 «Результат фінансових операцій», що дає змогу визначити результат від фінансової діяльності підприємства.

Записи щодо відображення в обліку інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі:

Таблиця 3.18.

Зміст господарських операцій	Д	К
-здійснено інвестиції в асоційовані або спільні підприємства	141	Рахунки обліку грошових коштів, оборотних, необоротних активів
-відображено інвестором прибуток, одержаний (належний) від участі в капіталі	141	72
-нараховані підприємством дивіденди від інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі	373	141
-відображено інвестором частини збитку в складі втрат від участі в капіталі (якщо результатом діяльності підприємства, інвестиції в яке облі­ковуються за методом обліку участі в капіталі, є збиток)	96	141
-віднесено доходи від участі в капіталі, отримані за звітний рік, до складу фінансового результату від фінансових операцій	72	792
-списано втрати від участі в капіталі, одержані за рік, для визначення фінансового результату від фінансових операцій	792	96

Облік операцій, пов’язаних з отриманням інших фінансових доходів і здійсненням інших фінансових витрат:

Таблиця 3.19.

Зміст господарських операцій	Д	К
-нараховану суму дивідендів, процентів, роялті, що підлягають отриманню	373	73
-у разі здійснення фінансових інвестицій у цінні папери, що передбачають нарахування (отримання) за ними процентів (крім інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі) щомісяця або не рідше як один раз на квартал сума процентів, яка припадає на даний місяць (квартал), відноситься до складу доходів звітного періоду	373	73
-витрати на фінансову оренду активів	95	685
-нараховані витрати, пов’язані із залученням позичкового капіталу	95	684
-відображено дисконт за операціями з векселями	95	34
-віднесено інші фінансові доходи, отримані за звітний рік, до складу фінансового результату від фінансових операцій	73	792
-списано фінансові витрати за рік для визначення фінансового результату від фінансових операцій	792	95

3.5.Облік витрат

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за вийнятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на «Інші операційні витрати». Списані активи обліковуютя на позабалансовому рахунку 07 «Списані активи».

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

нарахування амортизації;

списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними ;

втрати від знецінення запасів;

нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

благодійні внески;

належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов’язання, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов’язання належать такі нарахування:

заробітна плата робітників підприємства, які перебувають з ним в трудових відносинах;

податків, зборів, обов’язкових платежів;

відрахування на обов’язкове і добровільне страхування;

орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;

послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

До витрат, згідно з П(с)БО № 1 та П(с)БО № 3, належить також нестача запасів, списання запасів або необоротніх активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.

Для обліку витрат ВАТ Рівненський ЦУМ використовуються рахунки 8 і 9 класу.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Рисунок 4. Класифікація витрат

Розрізняють такі види діяльності:

Операційна діяльність підприємства — це основна діяльність, яка пов’язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов’язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність підприємства — це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичйна діяльність підприємства — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).

Витрати, які пов’язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями — виробництво, управління, збут та інше.

Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елеметі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 «Витрати», поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Виробничі витрати – витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.

За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собіартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.

Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.

Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображається в таких рахунках:

на рахунку 23 “Виробництво”, де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);

на рахунку 90 “Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітнього періоду сальдо з дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов’язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основне виробництво підрозділів промислового підприємства є цехи (допоміжні, обслуговуючі, побічні, експерементальні), або самостійні ділянки.

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Взагалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);

амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;

витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;

витрати на обслуговуваня виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);

витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;

витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

Відповідно до П(с)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Як зазначалося вище, облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Його економічна характеристика наведена за схемою.

Економічна характеристика рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок замінює старі рахунки 24 “Витрати на експлуатацію машин і обладнання” та 25 “Загальновиробничі витрати”.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до ПСБО 16 “Витрати”. Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року № 131 внесені зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.

Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво” або на дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”– на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати” зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

— Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

— Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

— Погашення одержаних позик.

— Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

— Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загально-виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни

До інших операційних витрат включаються:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю є еквівалентом, виражена в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);

собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

собівартість реалізованих майнових комплексів;

втрати від неопераційних курсових різниць;

сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій. Приклад розрахунку для включення до фінансової звітності втрат від надзвичайних подій наведено в додатку З до цього Положення (стандарту).

Розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

склад і суму витрат, відображених у статтях «Інші операційні витрати» та «Інші витрати» Звіту про фінансові результати;

склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією;

склад і суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).

Рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» кореспондує:

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
13	«Знос необоротних активів»	23	«Виробництво»
20	«Виробничі запаси»	90	«Собівартість реалізації»
22	«Малоцінні та швидкозношувані предмети»
30	«Каса»
31	«Рахунки в банках»
37	«Розрахунки з різними дебіторами»
39	«Витрати майбутніх періодів»
47	«Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
50	«Довгострокові позики»
60	«Короткострокові позики»
63	«Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
64	«Розрахунки за податками й платежами»
65	«Розрахунки за страхуванням»
66	«Розрахунки з оплати праці»
68	«Розрахунки за іншими операціями»
80	«Матеріальні витрати»
81	«Витрати на оплату праці»
82	«Відрахування на соціальні заходи»
83	«Амортизація»
84	«Інші операційні витрати»

Основні операції з обліку загальновиробничих витрат:

Таблиця 3.20

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Відображено суму амортизації, нарахованої на вартість необоротніх активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення і визнаної витратами звітнього періоду	91	13
2.	Списано вартість виробничих запасів, використаних на загальновиробничі потреби: -під час обслуговування виробничого процесу; -у процесі управління цехами, дільницями тощо; -на утримання, експлуатацію та ремонт необоротних активів загальновиробничого призначення; -на вдосконалення технології та організації виробництва; -на охорону праці і техніку безпеки тощо	91	20
3.	Списано вартість МШП, визнану витратами звітнього періоду у зв’язку з використанням на загальновиробничі потреби	91	22
4.	Відображено суму готівкових коштів, безготівкових коштів, визнану витратами звітнього періоду	91	30
5.	Оплачено загальновиробничі витрати з рахунку в банку	91	31
6.	Відображено суму дебіторської заборгованості, визнану витратами звітнього періоду	91	37
7.	Списано витрати на відрядження персоналу цехів, дільниць тощо	91	372
8.	Відображено суму раніше віднесену до складу витрат майбутніх періодів і визнану витратами звітнього періоду	91	39
9.	Відображено суму, спрямовану на формування резерву для забазпечення майбутніх виплат та платежів та визнану витратами звітнього періоду	91	47
10.	Нараховано суму забезпечення виплат майбутніх відпусток персоналу, який здійснює організацію виробництва та управління цехами, дільницями, бригадами тощо, а також суму обов’язкових відрахувань (зборів) на соціальні заходи, розраховану виходячи від суми забезпечення виплат майбутніх відпусток	91	471
11.	Відображено вартість робіт та послуг, виконаних для підприємства, яку визнано витратами звітнього періоду	91	63
12.	Відображено суму податків та обов’язкових платежів, визнану витратами звітнього періоду	91	64
13.	Відображено суму страхових внесків, визнану витратами звітнього періоду	91	65
14.	Нараховано на суму зборів на соціальне страхування персоналу, розраховану виходячи із суми витрат на оплату праці та інші виплати персоналу, який виконує роботи з: -обслуговування виробничого процесу; -організації виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами тощо -обслуговування та ремонту необоротніх активів загальновиробничого призначення -вдосконалення технологій та організації виробництва, поліпшення якості продукції -охорони праці й техніки безпеки тощо	91	651, 652 ,653, 654
15.	Нараховано суму страхового внеску на страхування майна підприємства	91	655
16.	Відображено суму розрахунків, визнану витратами звітнього періоду -оплату праці -за іншими операціями	91	66 , 68
17.	Нараховано орендну плату	91	685
18.	Нараховано послуги на опалення та освітлення, водопостачання та інші послуги третіх осіб з утримання виробничих приміщень	91	63 ,685
19.	Списано суму загальновиробничих змінних витрат та розподілених постійних загальновиробничих витрат	23	91
20.	Списано суми витрат за елементами на загальновиробничі витрати (для підприємств, що застосовують рахунки класу 8)	91	80 ,81 , 82, 83 , 84

4. Cклад порядок і формування фінансових звітів підприємства

Фінансова звітність – це узагальнена інформація, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства і потрібна зацікавленим особам (користувачам) для прийняття рішень.

Терміном “підприємство” позначено широке коло осіб, адже згідно з Законом про бухгалтерський облік обов’язок складати фінансову звітність поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва суб’єктів господарської діяльності.

До користувачів фінансової звітності відносяться як юридичні, так і фізичні особи, яким для прийняття рішення потрібна інформація про діяльність підприємства. Усіх користувачів можна умовно розділити на зовнішніх і внутрішніх.

До зовнішніх користувачів належать:

— інвестори;

— акціонери;

— кредитори та постачальники;

— покупці та клієнти;

— податкові органи;

— органи державної статистики;

— інші державні установи.

До внутрішніх користувачів належать:

— керівництво підприємства;

— управлінський персонал;

— працівники підприємства;

— профспілкові органи.

Форми фінансової звітності перелічено у п.2 ст.11 Закону про бухгалтерський облік. Усього їх п’ять:

— баланс;

— звіт про фінансові результати;

— звіт про рух грошових коштів;

— звіт про власний капітал;

— примітки до звітів.

Відповідно до статті 13 Закону про бухгалтерський облік і пункту 12 П(С)БО 1 на ВАТ “Рівненський ЦУМ” звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально .

У окремих випадках звітний період може бути меншим або більшим за рік. Зокрема:

— перший звітний період щойно створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не повинен перевищити 15 місяців. Зазначені норми дозволяють дійти висновку про те, що підприємства, створені (зареєстровані) у період з 1 жовтня до 31 грудня, фінансову звітність за цей період не складають. Першим звітним періодом для них буде період із дати реєстрації до кінця наступного року;

— звітним періодом підприємства, що ліквідують, є період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Це передбачено п.3 ст.13 Закону про бухгалтерський облік і п.13 П(С)БО 1.

Згідно з п.21 П(С)БО 1 у кожному фінансовому звіті (залежно від його форми) має бути вказано:

— або дату, станом на яку наведено його показники (баланс);

— або період, який охоплює цей звіт (звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал). Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від основного (календарний рік) або проміжного (квартал, місяць) звітного періоду, то причини та наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

Відповідно до вимоги ст.14 Закону про бухгалтерський облік постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 419, яким визначено порядок і встановлено такі терміни подання фінансової звітності:

— квартальна (крім зведеної та консолідованої) – не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним;

— річна – не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним.

Якщо дата подання звітності збігається з неробочим (вихідним або святковим днем), термін подання переносять на перший після вихідного робочий день.

Для подання і сприйняття інформації найзручнішою є таблична форма. Саме тому всі звітні форми (у тому числі й примітки до фінансової звітності) подано у вигляді таблиць.

Порядок заповнення першої форми фінансової звітності регулюється положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, де розкриті основні терміни, зміст статей балансу та порядок визнання, оцінка та розкриття статей балансу, а також визначена стандартизована форма звітності, яка передбачає, як і більшість фінансових звітів наявність таких обов’язкових реквізитів, як: назву підприємства, територія, на якій зареєстровано підприємство, форма власності, орган державного управління, галузь діяльності, вид економічної діяльності, одиниця виміру: тис. грн., та адреса підприємства, а також контрольна сума та дата, на яку складена звітність. Більшість перелічених показників має свій статичний код, який вказується у відповідній графі. Наприклад, код підприємства складається з 8-ми цифр.

Баланс

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.

Різниця між вартістю активів і сумою зобов’язань підприємства характеризує розмір його власного капіталу.

Не допускається у балансі проводити згортання статей активів та зобов’язань, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Баланс складається з двох частин: Активу, де представлені господарські засоби, та Пасиву, де згруповані їхні джерела. Основним елементом бухгалтерського Балансу є стаття (активна чи пасивна).

Актив Балансу складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив Балансу складається з п’яти розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

ІV. Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Оскільки в балансі відображаються активи (ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому), зобов’язання (заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди) та власний капітал (частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань), то підсумок активу балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу, тобто пасиву балансу.

До активу належать статті, які відображають ступінь рухомого майна (ступінь ліквідності), предметний стан майна підприємства. Приклади активних статей – основні засоби, матеріальні запаси, розрахунки з дебіторами тощо.

До пасиву належать статті, які показують розмір коштів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства, і ступінь терміновості повернення зобов’язань. Приклади пасивних статей – статутний капітал, прибуток, розрахунки щодо заробітної плати тощо.

У першому розділі активу відображаються:

нематеріальні активи (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),

незавершене будівництво;

основні засоби (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),

довгострокові фінансові інвестиції (які обліковуються за методом участі в капіталі та інші фінансові інвестиції);

довгострокова дебіторська заборгованість;

відстрочені податкові активи;

інші необоротні активи.

Другий розділ активу містить інформацію про запаси:

виробничі;

тварини на вирощуванні та відгодівлі;

незавершене виробництво;

готову продукцію;

товари;

одержані векселі;

дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів);

дебіторську заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків, інша поточна дебіторська заборгованість);

поточні фінансові інвестиції;

грошові кошти та їх еквіваленти (в національній валюті, в іноземній валюті та інші обробні активи).

У третьому розділі активу відображаються витрати майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву наводяться дані про статутний, пайовий, додатковий вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений та вилучений капітал.

У другому розділі пасиву відображається забезпечення виплат персоналу, інше забезпечення та цільове фінансування.

Третій розділ пасиву відображає довгострокові кредити банків, інші довгострокові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання та інші довгострокові зобов’язання.

Четвертий розділ пасиву містить дані про короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, видані векселі, кредиторську заборгованість за товари, роботи й послуги, поточні зобов’язання за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов’язання).

П’ятий розділ пасиву відображає доходи майбутніх періодів.

Кожний з розділів балансу завершається проміжним підсумком по розділу, сума яких дає відповідно загальний підсумок активу чи пасиву балансу.

Практично майже усі дані, які знаходять своє відображення у балансі, беруться з даних синтетичних (й аналітичних) рахунків бухгалтерського обліку, крім результативних рахунків, що визначають прибуток чи збиток діяльності підприємства, який розраховується і наводиться у формі № 2, а вже потім переноситься у перший розділ пасиву балансу.

Таблиця 4.1.

Техніка заповнення показників балансу за даними обліку

СТАТТЯ	Код рядка	Підстава для заповнення
		Зміст статей Балансу за П(С)БО 2	Зміст статей Балансу за Планом рахунків
АКТИВ
I. Необоротні активи
Незавершене будівництво	020	Вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу)	СД 15+част. СД 163+част. СД 631
ОСНОВНІ ЗАСОБИ
Залишкова вартість	030	Вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними П(С)БО. При цьому наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зношення основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зношення на дату балансу	Ряд.031–ряд. 032
Первісна вартість	031		СД 10 + СД 11
Знос	032		(СК131+ СК132)
ДОВГОСТРОКОВІ БІОЛОГІЧНІ АКТИВИ
— справедлива (залишкова) вартість	035	Залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю ДБА і сумою їх зношення на дату балансу
— первісна вартість	036	Справедлива (первісна, переоцінена) вартість ДБА	СД161-166
— накопичена амортизація	037	Сума зношення ДБА	(СК134)
Інші необоротні активи	070	Суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу ”Необоротні активи”	СД 18
Усього за розділом I	080	Ряд.010+ряд020+ряд.030+ряд040+ряд.045+ряд050+ряд.060+ряд.070
II. Оборотні активи
ЗАПАСИ
Виробничі запаси	100	Вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу	СД20+СД22+ СД25
Незавершене будівництво	120	У статті ”Незавершене будівництво” показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги) і валова заборгованість замовників за будівельними контрактами	СД 23
Готова продукція	130	Запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам	СД 26 + СД 27

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЗА ТОВАРИ, РОБОТИ, ПОСЛУГИ

Чиста реалізаційна вартість	160	Заборгованості, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів	Ряд.161–ряд.162
Первісна вартість	161	Заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги	СД 36 (за мінусом сальдо на рах.361 у частині, що припадає на капітальні аванси)
Резерв сумнівних боргів	162	Нарахована сума резерву сумнівних боргів	(СК 38)
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170	Дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету	СД641+СД644+ СД 6421
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	Заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів	СД372+СД374+ СД375+СД376+ СД 377+СД 63+ СД 65 + СД 66+ СД 685
ГРОШОВІ КОШТИ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТИ
У національній валюті	230	Кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. Окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах.	СД 301 + СД 311 + СД 313 + СД 333
В іноземній валюті	240		СД302+СД312+ СД313+СД333
Інші оборотні активи	250	Суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу “Оборотні активи”. У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунків 331 “Грошові документи в національній валюті” і 643 “Податкові зобов’язання”	СД24+СД331+ СД332+СД643+СД644
Усього за розділом II	260	Ряд.100+ряд110+Ряд.120+ряд130+Ряд.140+ряд150+Ряд.160+ряд170+Ряд.180+ряд190+Ряд.200+ряд210+Ряд.220+ряд230+Ряд.240+ряд.250
III. Витрати майбутніх періодів	270	Витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів	СД 39
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275
Баланс	280	Ряд.080+ряд260+ряд.270
ПАСИВ
I.Власний капітал
Статутний капітал	300	Зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства	СК 40
Пайовий капітал	310	Сума пайових внесків членів, що передбачена установчими документами	СК 41
Додатковий вкладений капітал	320	Акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість	СК 421+СК 422
Інший додатковий капітал	330	Сума дооцінки необоротних активів, безоплатно отриманих на підприємстві від інших юридичних або фізичних осіб	СК423+СК424+ СК 425
Резервний капітал	340	Сума резервів, створених, відповідно до установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку	СК 43
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	Сума нерозподіленого прибутку або сума непокритого збитку	СК441-СД422-СД443
Неоплачений капітал	360	Сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу	(СД 46)
Вилучений капітал	370	Господарські товариства відображають собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників	(СД 45)
Усього за розділом I	380	Ряд.300+ряд310+Ряд.320+ряд330+Ряд.340+ряд.350-Ряд.360 – ряд.370
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	Нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначено тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел	СК 471 + СК 472
Інші забезпечення	410		СК 473 + СК 474
Цільове фінансування	420		СК 48
Усього за розділом II	430	Ряд.400+ряд410+Ряд. 420
III. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440	Сума заборгованості підприємства банками за отриманими від них показниками, що не є поточними зобов’язаннями	СК 501 + СК502+ СК503+СК504
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450	Сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки	СК505+СК506+ СК521+СК522-СК523
Відстрочені податкові зобов’язання	460	Сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах в наслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки	СК 54
Інші довгострокові зобов’язання	470	Сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов’язання»	СК 51 + СК 53 + СК 55
Усього за розділом III	480	Ряд.440+ряд450+Ряд.460+ряд.470
IV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500	Сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками	СК 60
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	Сума довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу	СК 61
Векселі видані	520	Сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів	СК 62
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	Сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями)	СК 63
ПОТОЧНІ ЗОБОВЯЗАННЯ ЗА РОЗРАХУНКАМИ :
З одержаних авансів	540	Сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг)	СК 681
З бюджетом	550	Заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства	СК 641+ СК6421+ СК 643
З позабюджетних платежів	560	Заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством	СК 642
Зі страхування	570	Сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників	СК 65
З оплати праці	580	Заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату	СК 66
З учасниками	590	Заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу	СК 67
Із внутрішніх розрахунків	600	Заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків	СК 682+СК683
Інші поточні зобов’язання	610	Суми зобов’язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі “Поточні зобов’язання”. У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 “Податковий кредит” і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами	СК684+СК685+СК644+СК372
Усього за розділом IV	620	ряд540+ряд550+ряд.560+ряд570+ряд.580+ряд590+ряд.600+ряд.610
V. Доходи майбутніх періодів	630	Доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів	СК 69
Баланс	640	Ряд.380+ряд430+ряд.480+ряд620+ряд.630

Звіт про фінансові результати.

Складання звіту про фінансові результати регулюється положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3, який так і називається „Звіт про фінансові результати”. Шапка звіту містить таку ж інформацію про підприємство, як форма №1 „Баланс”, крім даних про форму власності та адреси підприємства.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках.

За структурою звіт поділяється на три розділи:

1. Фінансові результати.

2. Елементи операційних витрат.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Малі підприємства подають звіт по скороченій формі № 2-м.

Перший розділ „Фінансові результати” визначає усі доходи і витрати, прибутки та збитки підприємства, які мали місце у звітному періоді. Додатково показуються відповідні показники за попередній період.

Розділ І містить показники по операційній діяльності, тобто основній діяльності підприємства, по фінансовій діяльності підприємства, визначає:

фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

-прибуток чи збиток;

-податок на прибуток від звичайної діяльності.

фінансові результати від звичайної діяльності:

-прибуток чи збиток.

надзвичайні доходи чи витрати:

-податки з надзвичайного прибутку.

чистий прибуток чи збиток.

У розділі ІІ звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Розділ ІІІ звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

Таблиця 4.2

Методика заповнення форми №2 “Звіт про фінансові результати”

Код рядка	Балансове узагальнення
010	Основна статутна реалізація з ПДВ:Дт301,311,312,681,361,362 – Кт 701-703
015	Суми ПДВ в складі виручки від основної статутної реалізації:Дт 701,702,703 – Кт 641 (643)
020	Акцизний збір: Дт 701,702,703 – Кт 641
025	Податки, які включаються в ціну продажу (крім ПДВ):готельний збір Дт92-Кт642, податок з реклами Дт93-Кт641, збір в Пенсійний фонд з продажу інвалюти Дт949-Кт651.
030	Знижки, повернення, Дт 704-Кт791 (сторнувальний запис)
035	Код 010-015-020-025-030
040	Дт 901-Кт26 – св реалізованої продукції Дт902 – Кт 28 – с/в реалізованих товарів. Дт903-Кт 23 – с/в реалізованих послуг
050	Позитивне значення різниці : 035-040
055	Різниця при від”ємному значенні : 035-040
060	Доходи по Кт71 (продаж оборотних активів без ПДВ, отримані штрафи, операційна курсова різниця та ін.): ∑Кт71 (без ПДВ)
070	Дебетові обороти адміністративних витрат за звітний період: ∑Дт92-Кт661,65,13,685,641
080	Дебетові обороти витрати на збут (реклама, відрядження працівників, збуту і т.д.): ∑Дт93
090	Дебетові обороти інших операційних витрат звітного періоду(собівартість реалізованих оборотних активів, недостача, безоплатна передача, уцінка запасів та ін.): ∑Дт 94 – Кт20,22,38,371,685
100	Позитивне значення різниці 050+060-070-080-090 або (055)+060-070-080-090
105	відўємне значення виразу в ряд.100
110	Фінансовий дохід від утримання інвестицій, що не менші 25% статутного капіталу інвестованого підприємства: сума по Кт72
120	Сплата банком відсотків за користування вільними коштами, нараховані відсотки по викуплених акціях: сума по Дт 31, 373 – Кт 73
130	Дохід без ПДВ від продажу необоротних активів, дохід від безкоштовно отриманих необоротних активів, дохід від ліквідації необоротних активів: сума по Кт74
140	Витрати по нарахованих відсотках за користування кредитом Дт 951 – Кт 684,311
150	Фінансовий витрати від утримання інвестицій, що не менші 25% статутного капіталу інвестованого підприємства: сума по Дт96
160	С/в реалізованих і списаних необоротних активів,уцінка необоротних активів: .): ∑Дт 97
170	Позитивне значення: 100+110+120+130-140-150-160 або (-105)+110+120+130-140-150-160 (сальдо по Кт 79)
175	Від”ємне значення виразів в ряд.170 (сальдо по Дт79)
180	Тимчасово (протягом 2001р.) фіксується величина прибутку за Декларацією
190	Позитивне значення:170-180
195	Від”ємне значення: 170 – 180 або 175+180
220	190 (якщо немає надзвичайних подій)
230	Дт80-Кт “Запаси”
240	Дт 81- Кт 661
250	Дт82-Кт65
260	Дт83-Кт133,132,131
270	Відрядження, послуги звўязку, касове обслуговування, Дт84,85-Кт372,377,63,685

Звіт про рух грошових коштів.

„Звіт про рух грошових коштів” (далі форма № 3) є однією з найскладніших форм. Порядок заповнення його регламентується П(С)БО 4. Складність цієї форми зумовлена тим, що для її заповнення потрібно детально проаналізувати як показники даних бухгалтерського обліку, так і перші дві форми фінансової звітності: балансу та звіту про фінансові результати. Крім того, у більшості українських бухгалтерів немає ні досвіду заповнення цього звіту, ні додаткової інформації, що пояснює „хитрощі” визначення окремих показників форми № 3. А оскільки форму № 3 складають тільки один раз на рік, то навіть відновити у пам’яті те, що відображали у ній рік тому, буває складно. Форму № 3 не подають підприємства малі, які в свою чергу керуються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25, який не містить звіту про рух грошових коштів.

Форму № 3 слід заповнювати після складання балансу (форма № 1) і звіту про фінансові результати (форма № 2). Причому для зручності використання даних, відображених у балансі підприємства, доцільно провести певну підготовчу роботу. Оскільки в процесі заповнення форми № 3 знадобляться дані про приріст (убуток) активів і зобов’язань багатьох статей балансу підприємства, цю інформацію можна підготувати заздалегідь. Для її отримання можна запропонувати додати до традиційної форми балансу додаткову графу 5 як в активі, так і в пасиві. Цю додаткову графу потрібно заповнити для кожного рядка балансу, що містить числову інформацію. Показник графи 5 для кожного рядка розраховують як різницю між показниками граф 4 і 3 цього самого рідка. Потім ці дані буде використано під час заповнення відповідних рядків форми № 3.

Згідно з П(С)БО 4 метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної і достовірної інформації про зміни, що відбулися у складі грошових коштів підприємства та їх еквівалентах.

Під грошовими коштами підприємства розуміється готівка, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості. Як приклад еквівалента грошових коштів можна навести високоліквідні цінні папери з дуже коротким терміном погашення (векселі, сертифікати тощо).

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності.

Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень і видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.

У міжнародній практиці існує два основних методи складання звіту про рух грошових коштів: прямий і непрямий.

Прямий метод передбачає послідовне відображення всіх надходжень і вибуття грошових коштів, а також визначення приросту або зменшення грошових коштів за звітний період як різниці між ними.

Непрямий метод полягає у визначенні чистого руху грошових коштів шляхом послідовного коригування прибутку (збитку) звітного періоду на вплив негрошових операцій, змін у складі запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

І хоча ці методи не знайшли свого відображення у П(С)БО 4, під час заповнення форми № 3 передбачено використання обох таких методів:

прямого – для надання інформації про рух грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності;

непрямого – для надання інформації про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності.

Заповнюючи поетапно форму № 3 підприємство повинно отримати її підсумковий показник – значення рядка 400 “Чистий рух коштів за звітний період”, хоча, по суті, його значення відоме ще до складання цієї форми (як різниця показників рядків 230 і 240 активу балансу на кінець і початок звітного періоду). Під час заповнення форми № 3 слід керуватися П(С)БО 4, а також скористатися Методичними рекомендаціями № 053.

Форма № 3 складається з трьох розділів:

— “Рух коштів у результаті операційної діяльності”;

— “Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності”;

— “Рух коштів у результаті фінансової діяльності”.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою. Прикладом операційної діяльності може бути будь-яке придбання матеріальних цінностей, реалізація продукції (товарів, послуг), платежі постачальникам тощо.

Фінансова діяльність – діяльність, яка спричиняє зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства. Прикладом такої діяльності можуть бути операції з випуску акцій, отримання і погашення позик, виплати дивідендів тощо.

Інвестиційна діяльність – діяльність, пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Прикладом інвестиційної діяльності можуть бути операції з придбання основних фондів, надання позик іншим підприємствам, інвестиції у цінні папери.

Водночас під час заповнення кожного розділу форми № 3 підприємству слід пам’ятати, що цей поділ досить умовний і повинен враховувати специфіку діяльності підприємства. Адже є, наприклад, спеціалізовані підприємства, які займаються тільки інвестиційною діяльністю, і відповідно, для них вона буде операційною. Якщо підприємство займається лише купівлею-продажем цінних паперів, то для нього такі операції є основним видом діяльності, отже, вони знайдуть своє відображення під час заповнення першої частини цієї форми. Продаж виробничим підприємством частини акцій, якими воно володіє, є складовою його інвестиційної діяльності, і надходження коштів у результаті такої операції знайде своє відображення у другому розділі звіту. Тобто подібна класифікація індивідуальна для кожного підприємства, і вона повинна знайти своє відображення в одному із розділів наказу про облікову політику підприємства.

Рух коштів у результаті операційної діяльності.

Перший розділ форми № 3 включає в себе рядки з 010 до 170 і починається з відображення в ньому показника “Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування”, який переносять до цієї форми зі звіту про фінансові результати

Звіт про рух грошових коштів структурою поділяється на такі графи:

1) назва статті;

2) код рядка;

3) показники за звітний період:

— надходження;

— видаток;

4) показники за попередній період:

— надходження;

— видаток.

У свою чергу, розділ 1 містить такі підрозділи:

а) коригування на:

— амортизацію необоротних активів;

— збільшення (зменшення) забезпечень;

— збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць;

— збиток (прибуток) від неопераційної діяльності;

— витрати на оплату відсоток;

— підсумковий рядок “прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах”.

б) зменшення (збільшення):

— оборотних активів;

— витрат майбутніх періодів.

в) збільшення (зменшення):

— поточних зобов’язань;

— доходів майбутніх періодів;

— проміжний підсумковий рядок “грошові кошти від операційної діяльності”.

г) сплачені:

— відсотки;

— податки на прибуток;

д) підсумковий рядок “чистий рух коштів до надзвичайних подій”;

е) рух коштів від надзвичайних подій;

є) завершальний підсумковий рядок “чистий рух коштів від операційної діяльності”.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

— змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов’язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

— наведені в негрошових статтях;

— наведені в статтях, які пов’язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності.

Звіт про власний капітал.

Складання звіту про власний капітал регламентується положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 під однойменною назвою, де визначаються зміст і форма звіту та загальні вимоги до розкриття його статей. Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Звіт про власний капітал здійснює аналіз усіх видів капіталу підприємства за звітний період, а саме: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал.

Звіт аналізує дані у розрізі наступних показників:

1) залишок на початок року;

2) коригування:

— зміна облікової політики;

— виправлення помилок;

— інші зміни;

3) скоригований залишок на початок року;

4) переоцінка активів:

— дооцінка основних засобів;

— уцінка основних засобів;

— дооцінка незавершеного виробництва;

— уцінка незавершеного виробництва;

— дооцінка незавершеного виробництва;;

— уцінка незавершеного виробництва.

5) чистий прибуток (збиток) за звітний період;

6) розподіл прибутку:

— виплати власникам (дивіденди);

— спрямування прибутку до статутного капіталу;

— відрахування до резервного капіталу.

7) внески учасників:

— внески до капіталу;

— погашення заборгованості із капіталу.

8) вилучення капіталу:

— викуп акцій (часток);

— перепродаж викуплених акцій (часток);

— анулювання частки в капіталі;

— вилучення частки в капіталі;

— зменшення номінальної вартості акцій.

9) інші зміни в капіталі:

— списання невідшкодованих збитків;

— безкоштовно отримані активи;

10) разом змін в капіталі;

11) залишок на кінець року.

Складання приміток до бухгалтерської звітності.

Згідно з пунктом 2 статті 11”Загальні вимоги до фінансової звітності” Закону України “Про бухгалтерський облік”, примітки до фінансової звітності входять до складу річної фінансової звітності для всіх підприємств, крім:

— бюджетних установ;

— представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності;

— суб’єктів малого підприємництва, визнаними такими відповідно до чинного законодавства.

Це означає, що користувачі фінансової звітності, а саме: акціонери, власники та керівники підприємств, а також державні органи отримають розгорнуті (повні, зрозумілі і доступні) дані, що стосуються діяльності підприємства, тільки один раз на рік і не раніше ніж через місяць після закінчення року.

Як форма звітності примітки до фінансових звітів (приведені у додатку), згідно з П(С)БО 1, являють собою:

1. Сукупність показників та роз’яснень, що забезпечують деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, тобто інформацію, що містить додатковий аналіз звітності, необхідної для забезпечення її зрозумілості. При цьому йдеться про оцінку та розкриття статей форм фінансової звітності форми 1 “Баланс”, форми 2 “Звіт про фінансові результати”, форми 3 “Звіт про рух коштів”, форми 4 “Звіт про власний капітал”.

2. Іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами), тобто інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами). При цьому йдеться про спеціальні вимоги щодо висвітлення даних у примітках до фінансової звітності або про додаткові вимоги та додатковий перелік показників розкриття інформації, що міститься у кожному конкретному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку.

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати додаткову інформацію про фінансову діяльність підприємства, оскільки саме за ними користувач фінансової звітності, який не має спеціальної освіти та підготовки, зможе зробити висновок про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Оцінка та розкриття інформації про статті фінансової звітності мають важливе значення для кожного користувача звітності, оскільки лише завдяки докладному розкриттю змісту кожної статті балансу уможливлюється ув’язка показників форм звітності, перевірка правильності складання фінансової звітності та перевірка правильності рішень, прийнятих керівництвом підприємства. Тільки завдяки приміткам кожний конкретний користувач дістає можливість розібратися у діяльності підприємства, навіть не маючи спеціальної освіти і знань. Саме наявність подібних приміток є основним фактором, що визначає прозорість, доступність та зрозумілість фінансової звітності.

5. Індивідуальне завдання

Для індивідуального завдання були використані рахунки 66,65,64 класу.

ЖУРНАЛ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ ПО ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ” ЗА БЕРЕЗЕНЬ 2008 Р.

№	Зміст господарської операції	Сума	Дт	Кт
	1. Облік розрахунків з оплати праці, податкі та загально обовязкових зборів до бюджету
1	Оплачено з р/р внески до ПФ (2%) утриманих із ЗП за лютий 2008 року	791,56	651	311
2	Оплачено з р/р внески до ПФ нарахованих на ЗП за лютий 2008 року (33,2%)	12174,78	651	311
3	Оплачено з р/р внески до ПФ нарахованих на ЗП за лютий 2008 року (4%) — інваліди	51,27	651	311
4	Оплачено з р/р соц. внески до фонду безробіття утриманих із ЗП (0,5%) за лютий 2008 року	164,42	653	311
5	Оплачено з р/р соц.внески до фонду безробіття нарахованих на ЗП (1,3%) за лютий 2008 року	487,07	653	311
6	Оплачено з р/р соц.внески до фонду СНВ нарахованих на ЗП(0,7%) за лютий 2008року	251,03	656	311
7	Оплачено з р/р податок з доходів найманих працівників утриманих із ЗП (15 %) за лютий 2008	5203,62	6411	311
8	Знято з р/р по чековій книжці готівку на видачу ЗП за лютий 2008 року	177,13	301	311
9	Виплачена ЗП згідно відомості за лютий 2008 року	177,13	661	301
10	Перераховано з р/р на карткові рахунки працівників ЗП за лютий 2008 року	32742,81	661		311
11	Перераховано банку за обслуговування карткових рахунків (0,75%) від суми ЗП за лютий 2008року згідно договору	196,31	8453		311
12	Нарахована ЗП співробітникам за березень 2008 року	35941,25	811		661
13	Нараховано лікарняні за рахунок фонду соц..страхування	2325,58	652		661
14	Нараховано інші додаткові блага працівникам по оплаті праці (сторно)	-2086,14	816		661
15	Нарахована сума за послуги телефоном, як матеріальне благо для працівників підприємства	1043,07	8442		661
16	Знято з витрат оплату за послуги телефоном на особисті потреби працівників підприємства(сторно)	-1043,07	8442		6314
17	Закрита кредиторська заборгованість за телефоні послуги за рахунок ЗП працівників	1043,07	661		6314
18	Утримано з нарахованої ЗП податок з доходів фізичних осіб (15 %)	5166,03	661		6411
19	Утримано з ЗП соц.внески до ПФ (Субконто пенсійний з працівників2 %)	786.59	661		651
20	Утримано із ЗП до фонду ФССЗТВП (Субконто соц.страхування співробітника 0,5 % (ЗП менше за прожитковий мінімум))	25,81	661		652
21	Утримано із ЗП до фонду ФССЗТВП (Субконто Соц.страхування співробітника 1% (ЗП більша за прожитковий мінімум))	316,19	661		652
22	Утримано із ЗП соц.внески до фонду безробіття (Субконто безробіття співробітника 0,5 %)	160,29	661		653
23	Нарахована сума внесків до ПФ на ЗП (Субконто пенсійний з підприємства 33,2 %)	12607,37	821		651
24	Нарахована сума внесків до ПФ на ЗП (Субконто пенсійний з підприємства 4 % (інваліди))	53,44	821		651
25	Нарахована сума внесків до ПФ на закупівлю ін.валюти за комерційним курсом для погашення валютного кредиту (0,5 %)	630,78	8415		651
26	Корегування внесків із ЗП працівників за рахунок округлення (Субконто ЗП) (сторно)	-0,39	949		651
27	Нарахована сума соц.внесків до ФССЗТВП на ЗП (Субконто соц.страхування з підпримства1,5 %)	551,46	822		652
28	Відкориговано суму соц.внесків ФССЗТВП із ЗП за рахунок округлення суми (сторно)	-1,57	949		652
29	Нарахова сума соц.внесків до фонду безробіття на ЗП (Субконто безробіття з підприємства 1,3 %)	477,92	823		653
30	Відкоригована сума соц.внесків на безробіття із ЗП за рахунок округлення суми (сторно)	-1,53	949		653
31	Нарахована сума соц..внесків до СНВ на ЗП (Субконто соц.страх від СНВ 0,7 %)	246,32	822		656
32	Відкориговано суми соц.внесків до фонду СНВ за рахунок округлення суми (сторно)	-1,53	949		656
33	Сплачено до бюджету комунальний податок	57,80	6412		311
34	Нараховано комунальний податок за березень 2008р.	59,50	8418		6412
35	Нараховано податок на прибуток за 1 кв.2008р.	60997,00	981		6416
36	Отримано з каси підприємства готівку для господарських потреб	57,50	3721		301
37	Сплачено за посвідчення копій Статуту підприємства приватному нотаріусу	50,00	84993		3721
38	Сплачено податок з доходу приватного нотаріуса	7,50	6419		3721
39	Нараховано транспортний збір за 2008р.	50,00	8414		6421
40	Нараховано до бюджету збір за забруднення навколишнього середовища за 1кв.2008р.	15,16	8422		6422
41	Нараховано до бюджету збір за спеціальне використання природніх ресурсів (використання води)	384,67	8419		6423
42	Сплачено до бюджету податок на землю за лютий 2008р.	5693,03	6424		311
43	Нараховано податок на землю за березень 2008р.	5693,03	8412		6424
44	Сплачено до бюджету сума ПДВ за лютий 2008р.	46644,00	6415		311
45	Віднесено до суми податкових зобов»язань суми ПДВ з доходів від реалізації робіт і послуг	636,44	7031		643
46	Віднесено до суми податкових зобов»язаннь суми ПДВ з доходу від операційної оренди	72569,56	7131		643
47	Віднесено до податкових зобов»язань суму ПДВ зі списання кредиторської заборгованості за рахунок прибутку	366,66	853		643
48	Відображено податкові зобов’язання з гідно наданих послуг та операційної оренди за березень 2008р.	73897,64	643		6415
49	Відображено суму податкових зобов’язань з попередньої оплати по наданню послуг	52,44	7031		6415
50	Відображено суму податкових зобов’язань з попередньої оплати операційної оренди	839,69	7131		6415
51	Відображено суму податкового кредиту з реалізації необоротних активів	1003,91	742		6415
52	Віднесено до податкового кредиту суму з придбання ТМЦ, ОЗ, послуг	19888,98	6441		6316, 6312, 6314
53	Відображено суму податкового кредиту згідно чеків по авансових звітах за березень 2008р.	268,17	6415		3721
54	Віднесені суми податкового кредиту, на які неотримано вчасно податкових накладних	24726,66	6442		6441
55	Відображено суму податкового кредиту згідно податкових накладних за березень 2008р.	19592,12	6415		6442

Висновки

Виконавши дану курсову роботу на тему «Організація та методика обліку основних засобів, капіталу, доходів та витрат підприємства, організації, установи на прикладі ВАТ «Рівненський ЦУМ», зробили організаційно-правову характеристику даного товариства та дослідили її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, ВАТ «Рівненський ЦУМ» є Відкритим акціонерним товариством , метою якого є надання послуг оренди, економічних та соціальних інтересів засновника та працівників підприємства.

ВАТ «Рівненський ЦУМ» використовує 5 форм звітності, які включають в себе « Баланс Ф. № 1», «Звіт про фінансові результати Ф. № 2», «Звіт про рух грошових коштів Ф. № 3», «Звіт про власний капітал Ф. № 4», «Примітки до фінансової звітності Ф. № 5».

У зв’язку з повною автоматизацією ведення бухгалтерського обліку на підприємстві господарські операції зберігаються в електроних варіантах, а також в папках.

Первинний облік здійснюється за затвердженими формами. Основні засоби беруться на облік за початковою вартістю придбання чи виготовлення або за справедливою вартістю в інших випадках надходження. Переоцінка основних засобів здійснюється при потребі згідно п.16-21 та 31-32 НП(С)БО 7 «Основні засоби».

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів ВАТ «Рівненський ЦУМ» використовує рахунок 10 «Основні засоби».

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” обліковуються такі форми власного капіталу:

Статутний капітал

Інший додатковий капітал

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Для обліку витрат ВАТ Рівненський ЦУМ використовуються рахунки 8 і 9 класу.

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

склад і суму витрат, відображених у статтях «Інші операційні витрати» та «Інші витрати» Звіту про фінансові результати;

склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією;

склад і суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).

Форми фінансової звітності згідно п.2 ст.11 Закону про бухгалтерський облік, які використовує підприємство їх є п’ять:

— баланс;

— звіт про фінансові результати;

— звіт про рух грошових коштів;

— звіт про власний капітал;

— примітки до звітів.

Отже, виконання даної курсової роботи дало нам змогу вивчити:

організацію та вимоги до первинного обліку підприємства;

рахунки, на яких ведеться облік основних засобів, запасів, зобов’язань, власного капіталу, доходів та витрат;

економічну сутність, класифікацію та ознаки зобов’язання в бухгалтерському обліку;

відображення у фінансовій звітності основних показників господарської діяльності підприємства.

Навчились:

характеризувати об’єкти, що обліковуються на рахунках класу 5 та 6;

класифікувати зобов’язання;

відкривати аналітичні рахунки для обліку зобов’язань;

відображати зобов’язання в облікових регістрах та фінансової звітності;

Список використаної літератури

Статут ВАТ Рівненський ЦУМ від 25 вересня 2007 року.

Наказ про облікову політику № 1- А.

Штатний розклад працівників ВАТ Рівненський ЦУМ.

Положення про бухгалтерію.

Посадова інструкці бухгалтера.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV.

П(С)БО 2 «Баланс»

П(С)БО 11 «Зобов’язання»

Альбом бухгалтерських проводок. – Харків. Фактор 2005р.

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/за ред. Ф.Ф. Бутинця – 6 видання, Житомир, 2005р.

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок його застосування, затверджені Головним управлінням Державного казначейства України 10.12.99 року № 114.

Інструкція «Про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ», затверджена Наказом Державного казначейства України 10.07.2000 № 61 з подальшими змінами й доповненнями.

Облік на виробничих і торговельних підприємствах.- Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський – К.: А.С.К., 2002.

Бухгалтерський облік – Партин Г.О. – 2000р.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. — К.: АСК, 2002.

ДОДАТКИ

№ 1 Статут ВАТ “Рівненський ЦУМ”.

№ 2 Штатний розклад ВАТ “Pівненський ЦУМ”.

№ 3 Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

№ 4 Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України(ЄДРПОУ).

№ 5 Свідоцтво про платника податку на додану вартість.

№ 6 Наказ ”Про затвердження ліміту готівкових коштів в центральній касі ВАТ Рівненський ЦУМ”.

№ 7 Наказ про облікову політику підприємства.

№ 8 Положення про бухгалтерію.

№ 9 Посадова інструкція бухгалтерії.

№ 10 Посадова інструкція головного бухгалтера.

№ 11 Баланс на 31 березня 2007 року.

№ 12 Звіт про фінансові результати за 1 квартал 2007 року.

№ 13 Баланс на 31 червня 2007 року.

№ 14 Звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2007 року.

№ 15 Баланс на 30 вересня 2007 року.

№ 16 Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2007 року.

№ 17 Баланс на 30грудня 2007 року.

№ 18 Звіт про фінансові результати за 2007 рік.

№ 19 Звіт про рух грошових коштів за 2007 рік

№ 20 Звіт про власний капітал за 2007 рік.

№ 21 Примітки до річної фінансової звітності за 2007 рік.

№ 22 Баланс на 31 березня 2008 року.

№ 23 Звіт про фінансові результати за 1 квартал 2008 рік.

№ 24 Основні показники діяльності підприємства за 1 квартал 2007 року.

№ 25 Основні показники діяльності підприємства за 2 квартал 2007 року.

№ 26 Основні показники діяльності підприємства за 3 квартал 2007 року.

№ 27 Основні показники діяльності підприємства за 1 квартал 2008 року

№ 28 Оборотно – сальдова відомість за березень 2008 року.

№ 29 Звіт про використання коштів наданих під звіт.

№ 30 Касова книга.

№ 31 Відомості по нарахуванню заробітної плати.

№ 32 Банківська виписка.

№ 33 Платіжні доручення на основі банківської виписки.

№ 34 Наказ про прийняття на роботу.

№ 35 Наказ про звільнення з роботи.

№ 36 Наказ про відрядження.

№ 37 Організаційно – розпорядча документація (Лист)

№ 38 Акт повернення приміщення.

№ 39 Договір оренди не житлового приміщення.

№ 40 Акт прийому – передачі території.

№ 41 Журнал операцій.

№ 42 Обороти по рахунку 661.

№ 43 Оборотно – сальдова відомість по рахунку 64 за березень 2008 року.

№ 44 Обороти по рахунку 64.

№ 45 Обороти по рахунку 641.

№ 46 Оборотно – сальдова відомість по рахунку 65 за березень 2008 року.

№ 47 Обороти по рахунку 65.

№ 48 План рахунків ВАТ “Рівненський ЦУМ”.