Автор: admin

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Особливості експертизи кисломолочних сирів, порядок та правила перепуску їх через митний кордон України» (за матеріалами магазину «Вибір», м. Рівне)

ПЛАН

ВСТУП

1 ПРОБЛЕМИ НАСИЧЕННЯ РИНКУ КИСЛОМОЛОЧНИМИ СИРАМИ

1.1 Стан вітчизняного та світового ринку кисломолочних сирів

1.1.1 Виробництво молокопродуктів

1.1.2 Експорт кисломолочної продукції

1.1.3 Імпорт кисломолочних сирів

1.2 Асортимент та споживні властивості кисломолочного сиру

1.2.1 Кисломолочний сир та сиркові вироби

1.2.2 Асортимент кисломолочних сирів

1.3 Вимоги нормативних документів

1.3.1 Органолептичні показники якості кисломолочних сирів

1.3.2 Фізико-хімічні показники якості кисломолочних сирів

1.3.3 Мікробіологічні і санітарно-гігієнічні показники кисломолочного сиру

1.4 Характеристика магазину «ВИБІР»

1.5 Особливості виробництва кисломолочних сирів

1.5.1 Сировина для виробництва кисломолочних сирів

1.5.2 Технологія виробництва кисломолочних сирів.

1.6 Дефекти кисломолочних сирів

1.7 Фальсифікація кисломолочних сирів та методи їх визначення

1.8 Пакування, маркування, транспортування та зберігання кисломолочних сирів. Гарантії виробника

Висновки до розділу 1

2 Товарознавча експертиза кисломолочних сирів

2.1 Організація проведення експертизи

2.1.1 Подання заявки та оформлення наряду на проведення експертизи

2.1.2 Порядок відбору проб

2.1.3 Акт за результатами експертизи

2.2 Методи визначення органолептичних показників

2.3 Методи визначення фізико-хімічних показників

2.3.1 Визначення вмісту жиру у кисломолочному сирі

2.3.2 Визначення кислотності у кисломолочних сирах

2.3.2.1 Потенціометричний метод

2.3.2.2 Метод із застосуванням індикатора фенолфталеїну.

2.3.3 Методи визначення вологи та сухих речовин у кисломолочних сирах.

2.3.4 Визначення вмісту фосфатази

2.4 Приймання кисломолочних сирів

2.5 Результати експериментальних досліджень

Висновки до розділу

3 Митне оформлення кисломолочного сиру

3.1 Обґрунтування доцільності експортування кисломолочного сиру

3.2 Порядок митного оформлення кисломолочного сиру

3.3 Документи для митного оформлення кисломолочного сиру

3.4 Методи нетарифного регулювання, що застосовуються до кисломолочного сиру

3.5 Визначення коду товару за УКТ ЗЕД

3.6 Визначення країни-походження товару

3.7 Нарахування митних платежів

3.7.1 Визначення митної вартості

3.7.2 Нарахування мита

3.7.3 Нарахування ПДВ

3.7.4 Нарахування митного збору

3.7.5 Визначення загальної суми митних платежів

3.8 Використання ВМД при митному оформленні кисломолочного сиру

Висновки до розділу 3

Висновки

Перелік посилань

Додатки

ВСТУП

Тема здорового харчування турбує людство на протязі багатьох років. Кисломолочний сир (творог) – це натуральний молочно-білковий продукт, один з найцінніших молочних продуктів і продуктів харчування взагалі.

Він вміщує всі ті ж амінокислоти, що входять до складу молока, тільки вміст їх значно більший (у 6-7 разів), ніж у молоці. У кисломолочному сирі значно більший вміст мінеральних речовин, ніж в молоці (в тому числі кальцію, фосфору та магнію) та менше лактози.

Високий вміст кальцію дозволяє рекомендувати кисломолочні сири для лікування та профілактики різних запальних процесів, а також для зміцнення кісткової тканини, зокрема після переломів. Особливого значення надається кисломолочним сирам в харчуванні людей (дорослих і дітей), які проживають в умовах хронічної дії малих доз радіації.

Кисломолочні продукти давно визнані дієтичними, завдяки високій засвоюваності та стимулюванні секреторної функції шлунку, підшлункової залози.

Зважаючи на те, що кисломолочні сири є корисними та користуються великим попитом у населення, обрана тема дипломної роботи є актуальною.

Основна мета роботи – дослідити споживні властивості кисломолочних сирів, показники їх якості, а також методи визначення цих показників.

Відповідно до поставленої мети, під час виконання роботи вирішуються такі завдання:

висвітлити проблеми насичення ринку кисломолочними сирами;

дослідити асортимент та споживні властивості кисломолочних сирів;

ознайомитися із вимогами нормативних документів до якості кисломолочних сирів;

вивчити особливості виробництва кисломолочних сирів;

дослідити види дефектів, що зустрічаються у кисломолочних сирах;

ознайомитися з особливостями експертизи кисломолочних сирів;

провести експериментальні дослідження кисломолочних сирів.

Крім перерахованих завдань також необхідно ознайомитися із особливостями митного оформлення кисломолочних сирів при експорті.

1 ПРОБЛЕМИ НАСИЧЕННЯ РИНКУ КИСЛОМОЛОЧНИМИ СИРАМИ

1.1 Стан вітчизняного та світового ринку кисломолочних сирів

1.1.1 Виробництво молокопродуктів

Виробництво основних видів молокопродуктів в 2006 році, за винятком кисломолочної продукції, зменшилось. До основних причин відноситься дефіцит якісного сирого молока, введення ембарго Росією на продукцію українського виробництва. Вітчизняні виробники практично повністю забезпечують потреби внутрішнього ринку.

Таблиця 1.1.1 -Україна: виробництво основних груп молочних продуктів, тис. тонн

На відміну від інших видів молокопродуктів об’єми виробництва кисломолочної продукції у 2006 році дещо зросли. Рівень щомісячних коливань об’ємів виробництва був незначним. У грудні їх було вироблено 40,3 тис. тон. Порівняно з груднем 2005 року, ріст виробництва склав 6,6% з початку року кисломолочної продукції було вироблено 517,0 тис. тон., що що на 4,7% вище показника 2005 року. Основу виробництва кисломолочної продукції складають кефіри, йогурти та творог.

Значна частина кисломолочної продукції виробляється підприємствами Києва та області, Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Полтавської Харківської областей.(65% від заг. Виробництва на 2005 р.) Серед підприємств перші позиції займають підприємства компаній “ВБД Україна”, “Юнімілк”, “Лакталіс”, “Галичина”.

1.1.2 Експорт кисломолочної продукції

Введення російського ембарго на українську продукцію показало негативний вплив на рівень зовнішньоекономічної активності. В листопаді 2006 року експорт основних видів молокопродуктів склав біля 12,7 тис. тон., що відрізняється від показників грудня (13,8 тис. тон.) Скорочення імпорту відмічено практично за всіма позиціями.

Всього експорт основних видів молокопродуктів склав біля 172,7 тис. тон (2005р.-252,8 тис. тон).

Закритість основного російського ринку збиту змушує вітчизняних експортерів активізувати роботу по розширенню географічних поставок.

Під впливом зросту цін на сири на внутрішньому ринку середній рівень митної вартості кисломолочних сирів у листопаді продовжував зростати і почав складати 3163,1 $US/т, на умовах DAF/FOB.

Казеїн

Сухі молокопродукти та згущене молоко

Масло вершкове

Сири та творог

Інше

Рисунок 1.1.1 – Україна: експортні поставки молокопродуктів,

листопад 2006 р.

2004 рік

2005 рік

2006 рік

Рисунок 1.1.2 – Україна: експорт основних молокопродуктів, 2004-2006 рр.(тон)

Таблиця 1.1.2 –Україна: експорт основних молочних продуктів. 2006 рік

Розширення кисломолочних сирів в Росію мають тільки 5 підприємств. Невирішеність питань поновлення поставок української молочної продукції на російський ринок ускладнює конкурентноспроможність виробництва і білоруських сирів.

1.1.3 Імпорт кисломолочних сирів

У листопаді 2006 року імпорт основних видів молочної продукції в Україну склав біля 4,02 тис. тон, що ненабагато нижче попереднього місяця-4,14 тис. тон.

Основними постачальниками молочної продукції в Україну вже традиційно є компанії Росії.

Молочні напої

Кисломолочні продукти

Сири та творог

Інше

Рисунок 1.1.3- Україна: імпорт молокопродуктів, листопад 2006 рік

2004 рік

2005 рік

2006 рік

Рисунок 1.1.4- Україна : імпорт молокопродуктів,

2004-2006 рр.(тон)

Всього з початку року в Україну було доставлено біля 38,8 тис. тон молокопродуктів (2005 рік – 30,5 тис. тон).

За офіційною статистикою імпорт кисломолочних сирів в листопаді дещо зріс і склав 906,5 тон (жовтень 840,4 тон). Порівняно з листопадом 2005 р., імпорт цього виду молокопродуктів зріс майже в 1,7 рази (жовтень 2005 – 535,5 тон).

Основну частину імпорту складає кисломолочна продукція та плавлені сири, виготовлені на підприємствах Росії (біля 76,5% від загального імпорту). Інша частина – це жирні сири середнього та дорогого сегментів із країн ЄС та кисломолочну продукцію із Білорусії. Всього експортерами цього виду молокопродуктів були 13 країн.

Середній рівень митної вартості в листопаді склав 2819,0 $US/тон на умовах DAF/CIF (жовтень 2946,8 $US/тон).

Всього імпорт по цій групі товарів склав біля 7,6 тис. тон (2005 рік – 4,8 тис. тон).

Таблиця 1.1.3- Україна: імпорт молочних продуктів, 2006 рік

1.2 Асортимент та споживні властивості кисломолочного сиру

Відповідно до діючих стандартів кисломолочний сир з коров’ячого молока за вмістом жиру поділяється на нежирний, напівжирний (масова частка жиру 9%) і жирний (масова частка жиру 18%). Залежно від способу обробки молока – сир із пастеризованого і не пастеризованого молока. Сир з не пастеризованого молока використовують в громадському харчуванні для виготовлення виробів, які перед споживанням проходять термічну обробку (сирники, вареники та ін.), і для виробництва плавлених сирів.

1.2.1 Кисломолочний сир та сиркові вироби

Класифікація кисломолочних сирів

залежно від вмісту жиру:

нежирний;

напівжирний (9%);

жирний (18%).

залежно від термічної обробки молока:

виготовлений з пастеризованого молока;

виготовлений з не пастеризованого молока.

залежно від рецептури:

без смакових добавок;

з смаковими добавками:

для солодких сирків і сиркової маси – з ізюмом, горіхами, плодово – ягідними добавками, згущеним молоком та ін.

для солоних сирків та сиркової маси – з кмином, томатом і перцем та ін.

глазуровані ;

неглазуровані.

залежно від виду фасування:

фасовані в пергамент;

фасовані в картонні стакани з полімерним покриттям масою 100, 250, 500 г.

фасовані в полістирольні стаканчики з кришками;

залежно від застосування:

використовується безпосередньо в їжу;

використовується для отримання творожних виробів та кулінарних страв.

Кисломолочний сир (творог) – концентрований молочно-білковий продукт, один із найцінніших молочних продуктів і продуктів харчування взагалі. Він вміщує всі ті ж амінокислоти, що входять до складу молока, тільки вміст їх значно більший ( у 6-7 разів), ніж у молоці. Білковий склад творогу відрізняється від білкового складу молока. Це зумовлено тим, що при коагуляції молока до згустку переходить казеїн, а альбумін і глобулін залишаються в сироватці. Тому у кисломолочному сирі ( за винятком альбумінного, який виготовляється із сироватки), білки представлені головним білком молока – казеїном. В кисломолочному сирі значно більший вміст мінеральних речовин, ніж в молоці ( в тому числі кальцію, фосфору та магнію) та менше лактози, яка разом з альбуміном переходить в значній кількості в сироватку, а також частково перетворюється молочнокислими бактеріями в молочну кислоту.

Кисломолочний сир – продукт дієтичного харчування. Завдяки високому вмісту амінокислоти метіоніну він рекомендується для профілактики та захворювань печінки і атеросклерозу (метіонін нормалізує жировий обмін і обмін холестерину, порушення яких є причиною розвитку атеросклерозу і захворювань печінки). Високий вміст кальцію дозволяє рекомендувати кисломолочні сири для лікування та профілактики різних запальних процесів, а також для зміцнення кісткової тканини, зокрема після переломів. Особливого значення надається кисломолочним сирам в харчуванні людей (дорослих і дітей), які проживають в умовах хронічної дії малих доз радіації. Останнє зумовлено конкурентними взаємовідносинами між кальцієм і стронцієм. При нестачі кальцію в раціоні в кістковій тканині накопичується радіоактивний стронцій, який є причиною її поступового руйнування. Якщо ж раціон багатий кальцієм – стронцій організмом не засвоюється і виводиться з організму. Тому кисломолочні сири, сиркові вироби та різні їх вироби з них повинні входити до щоденного раціону людини, зокрема дітей дошкільного і шкільного віку, у яких є потреба в кальції особливо висока у зв’язку з їх зростанням.

1.2.2 Асортимент кисломолочних сирів

В залежності від вихідної сировини творог поділяють на жирний, напівжирний та нежирний.

З кисломолочних сирів виготовляють сиркові вироби (сирки, сиркові маси, креми, пасти, торти).

Сирки – це сиркові вироби, розфасовані у споживчу тару.

Сиркові маси – вироби, розфасовані у споживчу тару масою від 200г до 2кг та в транспортну тару.

Сирки можуть бути глазуровані шоколадною глазур’ю. Як правило, їх виготовляють із жирного кисломолочного сиру з додаванням вершкового масла, а також різних смакових та ароматичних речовин і прикрашають візерунком з крему або вкривають глазур’ю.

Залежно від вмісту жиру творожні вироби поділяються на жирні, напівжирні та нежирні. Жирність цих виробів може бути різною від 5 до 23% і залежить від жирності сиру, а також рецептурної кількості вершкового масла та вершків. В рецептуру сиркових виробів можуть входити також сичужні сири, цукор, мед, різні цукати, родзинки, горіхи, ванілін, кава, какао, кориця, плодово-ягідні та інші добавки.

Крім солодких сиркових виробів виготовляють солоні сирки і сиркові маси, в які поряд з кухонною сіллю можуть додавати кмин, томатну пасту, кріп, перець і таке інше. Складові рецептури після відповідної підготовки разом з сиром подрібнюють і розтирають в змішувачах. При цьому ароматичні речовини завантажують в останню чергу. Потому суміш фасують і охолоджують. Вміст кухонної солі в солоних сиркових виробах від 1 до 2,5% (залежно від виду). В солодких сирках поряд з кислотністю, вмістом жиру і води нормалізується вміст сахарози, який також залежить від виду виробів.

До сиркових виробів належать також молочно-білкова (альбумінна) паста та альбумінні сирки, які виготовляють з молочної сироватки. У них знаходиться майже 1% білка, головним чином альбуміну, який не коагулює під дією сичужного ферменту і високої кислотності, а тому під час виробництва сирів залишається в сироватці.

Виділення альбуміну із сироватки базується на його властивості коагулювати під дією високої температури. Кислу сироватку нагрівають, а після коагуляції сирова точних білків (альбуміну і глобуліну) відділяють від сироватки і відпресовують. Концентрат сирова точних білків (КСБ) можна отримати також ультрафільтрацію кисломолочної сироватки. КСБ використовують для виготовлення молочно-білкової (альбумінної) пасти. До рецептури альбумінної пасти входять КСБ, вершки та різні смакові і ароматичні речовини. Альбумінний сир і альбумінні сирки – продукти дуже цінні, особливо в дитячому та дієтичному харчуванні.

До кисломолочних сирів належать також сири дієтичний та домашній. Дієтичний сир виготовляється роздільним способом з масовою часткою жиру 11%. Вміст білкових речовин в ньому – 12%, тобто співвідношення жиру і білка складає 1:1,1, що дозволяє віддавати перевагу в дієтичному харчуванні саме цьому виду сиру. Завдяки роздільному способу виробництва кислотність сиру не перевищує 1800 Т. Сир має однорідну маслоподібну консистенцію. Фасується в пакети і коробки із полімерних матеріалів по 250 і 500г.

Домашній сир нагадує кисломолочний сир з приємною зернистою структурою і м’яким слабо кислим смаком. Виробляється роздільним способом. Готове сирне зерно промивають водою, а потім змішують з вершками і сіллю, потім розфасовують у стаканчики. Масова частка вологи в домашньому сирі 78-80%, а кухонної солі – не більше 1%. Вміст жиру в розрахунку на суху речовину – 20% ( на всю масу сиру – 4%). Кислотність не перевищує 1500 Т, тобто значно нижча у порівнянні з традиційними видами сирів.

До творожних напівфабрикатів відноситься тісто для сирників домашніх, вареники, ліниві вареники, млинці з творогом, напівфабрикати для запіканки солодкої з ізюмом та ін.

Таблиця 2.1.1- Класифікація асортименту кисломолочних сирів та показники якості

Сири типу кисломолочних терочних

Зелений сир готують із знежиреного молока. Сир має сіро-зелений колір (додають порошок із висушеного листя синього та жовтого донника), щільну структуру, вільно піддається подрібненню на терці. Масонку не має. Смак гостро солений із специфічним запахом донника. Містить: вологи – 40%, солі – 6,5%. Головка загортається в фольгу, використовується як приправа.

Сири типу кисломолочних зріючи

До цієї групи відносяться литовський, кисломолочний пліснявий, гарцский та ін. виготовляють їх із творогу, до якого додають 3% солі і 1% бікарбонату натрію; ретельно розтирають масу, формують циліндрики по 100г. Витримують в сухому приміщенні 1-2 тижні. На поверхні виникає жовтувата слизь, яка поступово висихаючи, утворює корку. Готові сирки мають приємний, сильно виражений сирний смак та запах.

Литовський сир випускається в вигляді бруска з трикутною основою. Консистенція у нього ніжна, мажуча, смак та запах гострі, кисломолочні. Містить не менше 45% жиру, вологи – 47%, солі – 2%

Сири типу кисломолочних незріючих

При виготовленні цих сирів застосовують сичужно-кисломолочне або кисломолочне звертання. Технологія їх виготовлення подібна до технології виробництва творогу, тому свіжі сири часто називають творожними.

Чайні та кавові сирки мають ніжну, мазку консистенцію, кисломолочний, солонуватий присмак, малюнок без очок. Чайний сирок фасують в картонові коробки масою 250-500г. Кавовий сирок обертають в пергаментний папір та придають квадратну форму (50-120г) або циліндра (100-170г).

1.3 Вимоги нормативних документів

1.3.1 Органолептичні показники якості кисломолочних сирів

Згідно ТУ 248-90 «Сир із коров’ячого молока» за органолептичними показниками творог повинен відповідати вимогам, вказаним в таблиці 1.3.1.:

Таблиця 1.3.1 — Органолептичні показники якості кисломолочного сиру

Примітка. Для творогу напівжирного та нежирного, виробленого на механізованих лініях з використанням ванисеток, марки Я9-ОПТ або на твороговиготівниках марки ТІ 4000, допускається консистенція з незначною крупчасткістю та незначним виділенням сироватки.

Серед усіх показників якості для споживання кисломолочних продуктів найважливішими є їх смак і запах.

Специфічний кисломолочний смак і аромат кисломолочних сирів зумовлений утворенням ароматичних речовин при тепловій обробці молока, а також їх нагромадження у процесі життєдіяльності мікроорганізмів заквасок, формування типового смаку і запаху кисломолочних продуктів і заквасок, проходить, головним чином, в період сквашування, дозрівання і зберігання готових продуктів. Таким чином, вираженість їх запаху визначається складом і кількістю бактеріальних заквасок, режимом технологічного процесу і зберігання.

Молочна кислота і летючі жирні кислоти (серед яких переважає оцтова) надають продуктам виражений кислий смак; діацетил, ацетальдегід – специфічний кисломолочний аромат; спирт і вуглекислий газ – приємний освіжаючий смак. Різні смакові відтінки кисломолочних продуктів відчуваються головним чином завдяки різниці у вмісті ацетальдегіду і етанолу, а також співвідношення летючих жирних кислот.

Для формування приємного типового смаку і запаху кисломолочних продуктів та заквасок особливо важливе співвідношення діацетилу і ацетальдегіду. Наприклад для аромоутворюючих заквасок оптимальним вважається співвідношення від 3:1 до 5:1. зрушення співвідношення у бік діацетилу надає сильно виражений аромат діацетилу, грубий, терпкий присмак, а у бік ацетальдегіду – різкий в’яжучий смак.

1.3.2 Фізико-хімічні показники якості кисломолочних сирів

З фізико-хімічних показників у кисломолочних продуктах визначають: температуру, масову частку жиру, сухих речовин, вологи, кислотність, фосфатазу (таблиця 1.3.2).

Таблиця 1.3.2 — Фізико-хімічні показники якості кисломолочного сиру

Як видно з даних таблиці зниження жирності сиру зумовлює зростання її вологості і кислотності. Остання в 10 і більше разів вища у порівнянні зі свіжим молоком і в 2 з лишнім рази вища у порівнянні із сметаною і дієтичними кисломолочними напоями. Серед всіх кисломолочних продуктів найвища кислотність допускається для нежирного сиру – 2500Т. Останнє зумовлено високим рівнем молочнокислого бродіння зумовленим кислотним способом виробництва цього сиру, а також найвищим вмістом білкових речовин, до складу яких входять амінокислоти кислого характеру (моноамідонодікарбонові кислоти).

1.3.3 Мікробіологічні і санітарно-гігієнічні показники кисломолочного сиру

За мікробіологічними і санітарно-гігієнічними показниками творог повинен відповідати вимогам, затвердженим у ГОСТі 248-90 «Сир із коров’ячого молока». З цього питання діючі стандарти на молоко і молочні продукти мають деякі недоліки, а саме в стандарті на питне молоко наводяться вимоги щодо мікробіологічних показників, а щодо вмісту токсичних елементів, афлотоксину М1 і пестицидів – дається посилання на відповідні норми безпечності (Сан Пін), затверджені Міністерством охорони здоров’я. Стандарт на кисломолочний сир нормує безпечність продукту і за мікробіологічними показниками, і за вмістом важких металів, однак ці норми не достатньо виражені, оскільки мікробіологічні показники нормуються без урахування виду сиру залежно від способу обробки молока. В таблиці 1.3.3 наведено мікробіологічні норми безпечності сиру відповідно до Сан Пін 2.3.2.560-96.

Таблиця 1.3.3 — Мікробіологічні норми безпечності сиру

Таким чином, в сирі, який виготовляється із сирого молока, бактерії групи кишкової палички (БГКП), які є показником санітарного стану виробництва, не допускаються в 0,001г продукту, а в сирі, виготовленому із пастеризованого молока, в 0,01г, тобто пастеризація молока зменшує забрудненість продукту бактеріями групи кишкової палички на цілий порядок.

Вимоги СанПін щодо забруднення продукту патогенними мікроорганізмами, в тому числі збудниками харчових отруєнь, не залежать від способу обробки молока. Вимоги СанПін відносно рівня забруднення кисломолочного сиру і сиркових виробів шкідливими речовинами наведені в таблиці 1.3.4.

Таблиця 1.3.4 — Вимоги Сан Пін відносно рівня забруднення кисломолочного сиру і сиркових виробів шкідливими речовинами

Нажаль, діючі в Україні СанПін, до цього часу не нормують вміст нітратів в молочних продуктах. Стандарти безпечності продуктів харчування західних країн давно вже нормують цей показник для всіх молочних продуктів. Фахівець-товарознавець ніколи не повинен забувати про те, що такі цінні за харчовими, дієтичними і органолептичними показниками як кисломолочний сир і сиркові вироби можуть бути небезпечними для здоров’я людини, якщо будуть забруднені шкідливими речовинами чи мікроелементами.

1.4 Характеристика магазину «ВИБІР»

Магазин «Вибір» створено 07 травня 2005 року, знаходиться за адресою: Україна, м. Рівне, вул.. Відінська , 10.

Магазин «Вибір» займається роздрібню торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами. Суб’єкт господарювання є платником єдиного податку.

За товарною спеціалізацією магазин є змішаним; за товарним асортиментом – універсальним; за методом продажу товарів – за індивідуальним обслуговуванням. Магазин поділяється на 6 відділів: кондитерський, бакалія, молочний, алкоголь та тютюн, побутової хімії, м’ясний.

Магазин працює в цілодобовому режимі роботи.

В магазині працює 10 продавців (4 продавців у зміну). Працівники працюють за трудовою угодою.

Магазин відповідає необхідним санітарним нормам. Продаж оварів відбувається згідно з установленими правилами та нормами. В магазині забороняється продаж товарів без відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено, або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів , передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

У магазині «Вибір» представлено такий асортимент кисломолочних сирів:

Творог 0% к/м « Творожна традиція Президент» / Стаканчик 0,200 кг;

Творог 9% к/м « Творожна традиція Президент» / кв. стаканчик 0,450 кг;

Творог 15% к/м « Творожна традиція Президент» / кв. стаканчик 0,450 кг;

Десерт сирковий 4% з ізюмом Президент / Стаканчик 0,200 + 60

Десерт сирковий 4% полуниця Президент / Стаканчик 0,200 + 60

Десерт сирковий 4% ананас Президент / Стаканчик 0,200 + 60

Десерт сирковий 4% чорнослив Президент / Стаканчик 0,200 + 60

Десерт сирковий 4% екзотик Президент / Стаканчик 0,200 + 60

Десерт сирковий 4% чорниця Президент / Стаканчик 0,400 + 60

Десерт сирковий 4% вишня Президент / Стаканчик 0,400 + 60

Десерт сирковий 4% ізюм та шоколадна глазур Президент / Стаканчик 0,400 + 60

Десерт сирковий 4% банан та шоколадна глазур Президент / Стаканчик 0,400 + 60

Десерт сирковий 4% апельсин та шоколадна глазур Президент / Стаканчик 0,400 + 60

Крем сирковий Творожок 0% Президент / Стаканчик 0,400 + 60

Крем сирковий Творожок 4% вишня пюре Президент / Стаканчик 0,125кг;

Крем сирковий Творожок 4% з ваніллю Президент / Стаканчик 0,125кг

Крем сирковий Творожок 4% з карамеллю Президент / Стаканчик 0,125кг

Крем сирковий Творожок 4% мультифруктПрезидент / Стаканчик 0,125кг;

Сиркова маса Білосвіт 16,5 % солодка з ізюмом / 0,250

Сир кисломолочний 5% Білосвіт / 0,250 кг

Сирок Білосвіт 16,5% солодкий з ваніллю /0,100 кг

Сирок Білосвіт 16,5% з ізюмом /0,100 кг

Сирок Білосвіт 16,5% солодкий з курагою / 0,100 кг

Сирок глазурований Білосвіт 26% джем вишня/ 0,050 кг та 0,036

Сирок глазурований Білосвіт 26% джем персик/ 0,050 кг та 0,036 кг

Сирок глазурований Білосвіт 26% джем полуниця 0,050 кг та 0,036 кг

Молочна та кисломолочна продукція постачається: ТзОВ «Укрмолокопродукт» , ТзОВ «АРГО», ПП Дудік Б.Д., ПП Олійник О.С.

Товар має якісні посвідчення та сертифікати відповідності.

1.5 Особливості виробництва кисломолочних сирів

Кисломолочний сир – це білковий кисломолочний продукт, отриманий із цільного, нормалізованого чи знежиреного пастеризованого молока шляхом сквашування закваскою, виготовленою на чистих культурах молочнокислих бактерій, та відокремленням сироватки від згустку.

1.5.1 Сировина для виробництва кисломолочних сирів

Технологічними інструкціями, з дотриманням санітарних правил для підприємств молочної промисловості, затверджених у зазначеному порядку для виробництва творогу повинні застосовуватись наступні види сировини та допоміжних матеріалів:

молоко коров’яче, що закуповується з ГОСТом 13264;

молоко коров’яче знежирене та вершки масовою часткою жиру від 50 до 55% та кислотністю не більше 120Т, отримані із молока, що закуповується з ГОСТом 13264;

молоко коров’яче цільне сухе розпиленого сушіння вищого ґатунку за ГОСТом 4495;

молоко коров’яче сухе знежирене розпиленого сушіння вищого ґатунку за ГОСТом 10970;

Концентрат білків творожної сироватки за ТУ 49 1096;

Закваска для творога на чистих культурах молочнокислих стрептококів за ГОСТом 49113, вироблена у відповідності з інструкцією по виготовленню та застосуванню заквасок для КМП на підприємствах молочної промисловості, затвердженої у встановленому порядку;

Закваска «Дарницька» за ТУ 10.16 УССР 62;

Концентрат бактеріальний сухий мезофільних молочнокислих стрептококів за ТУ 49 559 або ГОСТом 10-02-02-50;

Концентрат бактеріальний рідкий мезофільних молочнокислих стрептококів за ТУ 49 1025;

Кальцій хлористий технічний (зневоднений) не нижче 1 сорту за ТУ 06-09-4711;

Кальцій хлористий двуводний за ТУ 06-09-5077;

Кальцій хлористий фармакопінний;

Порошок сичужний за ГОСТом 49144;

Пепсин харчовий яловичий за ГОСТом 4996;

Пепсин харчовий за ТУ 10.02.01.111;

Ферментний препарат ВНІІМС за ГОСТом 49 159;

Вода питна за ГОСТом 2874.

Творог із коров’ячого молока повинен вироблятись у відповідності до стандарту 248-90 «Сир із коров’ячого молока».

1.5.2 Технологія виробництва кисломолочних сирів.

Технологічний процес складається з наступних операцій (рисунок 1.5.1):

Приймання та підготовка молока

Сепарування молока

Складання суміші нормалізованого молока

Пастеризація

Сквашування

Розрізання згустку

Відділення сироватки та розлив згустку

Самопресування та пресування згустку

Охолодження творогу

Фасування та пакування

Рисунок 1.5.1 – Технологічний процес виготовлення кисломолочних сирів

В молоко, залите у творожні ванни, вносять 1-5% закваски чистих культур мезофільних та термофільних молочнокислих стрептокококів у співвідношенні 1:1.

При прискореному способі сквашування молоко повинне мати температуру 35-380С. Після внесення в молоко закваски його перемішують. Потім додають Ca Cl2 у вигляді 30-40% розчину із розрахунку 400г безводного Ca Cl2 на 1000кг заквашеного молока та вводять сипучий фермент або пепсин із розрахунку 1г препарату (активність 10000 одиниць) на 100 кг молока.

Молоко повинне кваситись до кислотності для жирного та напівжирного творогу 58-600С, нежирного 66-700С. Готовий згусток розрізають дротяними ножами на кубики розміром по ребру біля 2 см. Згусток на 30-40 хв залишають у спокої для виділення сироватки та нарощування у ньому кислотності.

У випадку поганого виділення сироватки роблять підігрів згустку на протязі 20-30 хв при 36-420С. Підігрів роблять поступово (10С в 3-4 хв). Сироватку , що виділилась випускають із ванни через сифон. Згусток через штуцер на дні ванни розливають по 7-9кг у бязеві або лавсанові мішки один на інший в прес-тележку для самопресування. Після самопресування згусток пресують. На мішки кладуть металічну пластину, на яку давить гвинт пресу.

Творог можна пресувати й охолоджувати на установці системи Г.А. Митрофанова. Ця установка являє собою барабан (дві глухі торцеві стінки та трубчастий колектор). Частину бокової поверхні складає перфорована відсувна кришка. У центрі барабана проходить вал.

Для пресування творожного згустку застосовують також ротаційні перфоровані барабани.

Фасування творогу у брикети проводиться на карусельних та стрічкових автоматах. На стрічку пергаменту чи фольги автомат наносить дату фасування.

Кислотним способом нежирний творог готують із знежиреного пастеризованого молока за тією ж схемою і на тому ж обладнанні, що й кисло-сичужним способом, але без додавання хлористого кальцію, сичужного ферменту або пепсину. Кислотність згустку досягає 75-800Т. Для прискорення виділення сироватки згусток повільно підігрівають до 36-380С, витримують 15-20хв, після чого видаляють сироватку. Згусток викладають у мішки, проводять самопресування. Потім його пресують, охолоджують, упаковують або фасують.

Технологія отримання творогу роздільним способом. Цей спосіб найбільш розповсюджений. Спочатку виробляють нежирний творог кисло-сичужним способом, потім його перемішують зі свіжими вершками (у відповідності з жирністю творогу). Цей спосіб полегшує відділення сироватки від згустку, при цьому зменшуються втрати жиру (економія 13 кг жиру на 1т творогу), відокремлюється основний недолік жирного творогу – підвищена кислотність.

Готовий творог для надання хорошої консистенції пропускають через вальцовочну машину, після чого його змішують з охолодженими вершками. Продукт охолоджують і фасують.

Технологія виготовлення м’якого дієтичного творогу. Для механізації трудоємного процесу відведення сироватки від згустку створена механізована лінія по виробництву творогу роздільним способом. При цьому сироватку відокремлюють від згустку на сепараторі. А творог із цих ліній називають дієтичним. Творог готується роздільним способом з обов’язковою гомогенізацією, яка забезпечує йому однорідну м’яку, ніжну консистенцію.

Технологія виготовлення селянського та столового творогу. Виробництво здійснюється із знежиреного пастеризованого молока, сквашеного кисло-сичужним способом чистими культурами молочнокислих стрептококів, з наступним додаванням до нежирного творогу вершків. Вершки використовують 50-55% жирності. Особливістю столового творогу являється те, що його отримують із суміші знежиреного молока і пахти (1:1).

Для дитячого харчування готують спеціальні продукти. Наприклад, творог ДМ (для малят) призначений для харчування дітей з 6-місячного віку. Він виготовляється з нормалізованого гомогенізованого молока, що піддається високотемпературній обробці, сквашеного закваскою чистих культур молочнокислих стрептококів з наступним відділенням сироватки шляхом ультрафільтрації сквашеного згустку. На відміну від творогу, приготовленого традиційним способом, творог ДМ збагачений найбільш цінними білками молока сироватки (В- лактоглобулін, імуноглобуліни, лактоальбуміни та ін.), в максимальному ступені відповідних потреб дитячого організму. Продукт має ніжну, м’яку консистенцію, чистий молочнокислий смак. Вміст жиру 10%, білку 8-10%, кислотність не більше 1500Т, вологи не більше 77%. Термін зберігання творогу ДМ – 3 доби.

Із творогу ДМ з наступними змішуваннями його з плодово-ягідними наповнювачами, желатином та іншими добавками виробляються кисломолочні білкові продукти, призначені для безпосереднього вживання в їжу дітьми та дорослими.

1.6 Дефекти кисломолочних сирів

Причиною дефектів смаку, запаху і консистенції кисломолочних продуктів поряд з недотриманням умов і термінів зберігання, може бути недоброякісна сировина (молоко, добавки), а також порушення технології виготовлення.

Дефекти смаку і запаху. Найпоширенішими дефектами смаку і запаху кисломолочних продуктів є: невиражений, хлібний, нечистий, оцтовокислий, гіркий і згірклий, надто кислий смак, а також кормовий, аміачний, хлівний і металевий присмак, пліснявий смак і запах.

Невиражений (прісний) смак зумовлений низьким рівнем кислотності і слабким ароматом. Причинами дефекту є використання недоброякісної закваски або сквашування при низькій температурі.

Нечистий і хлібний смак є результатом забруднення молока або закваски сторонньою мікрофлорою. Деколи нечистий смак можуть мати кисломолочні напої, виготовлені на заквасках із окремих штамів біфідобактерій. Останні відносяться до молочнокислих бактерій і в процесі своєї життєдіяльності (поряд з молочною і оцтовою кислотою) утворюють цілу низку побічних продуктів, які можуть бути причиною нечистого смаку. Використовують біфідобактерії в якості заквасок тому, що вони прекрасно пристосовані до проживання в кишечнику і ефективно нормалізують його мікрофлору. Причиною оцтовокислого смаку можуть бути також біфідобактерії, бо вони продукують в 1,5 разів більше оцтової кислоти ніж молочної. Крім того, оцтовокислий смак може появлятися в продуктах змішаного бродіння, оцтовокислі бактерії перетворюють спирт, який є в цих продуктах в оцтову кислоту. Обов’язковою умовою виникнення дефекту є наявність повітря, бо оцтовокисле бродіння відбувається тільки в аеробних умовах.

Гіркий смак є наслідком розвитку жирофільних пептоноутворюючих бактерій під час тривалого зберігання при понижених температурах більше 2 діб сирого молока до його пастеризації і переробки. В кисломолочних сирах цей дефект може бути спричинено використанням пепсину замість сичугового ферменту. Справа в тому, що і пепсин і сичуговий фермент викликають пептонізацію білків, але для утворення згустку потрібно у 10 разів менше сичугового ферменту ніж пепсину, а значить при використанні сичугового ферменту утворюється у 10 разів менше пептонів ніж при використанні пепсину. Використання пепсину зумовлене невисокою ціною, тоді як сичуговий фермент – дуже дорогий і дефіцитний продукт, бо отримують його із четвертого відділення шлунку (сичуга) тільки новонароджених телят і ягнят, а пепсин із сичуга дорослих тварин. Гіркий смак може перейти також в кисломолочні продукти із молока, якщо при годівлі корів були використані гіркі трави (полин). З молока до кисломолочних продуктів можуть перейти і інші кормові присмаки. Різкий неприємний гіркий смак виникає при розвитку маслянокислих бактерій, , а також продуктів гідролізу та окислення ліпідів.

Надто кислий смак може виникнути при дуже тривалому сквашуванні молока, запізнілому охолодженні і при перевищенні термінів зберігання готової продукції.

Аміачний і хлівний присмаки проявляються у тому випадку, коли молоко до переробки тривалий час знаходилося в погано вентильованому приміщенні, де утримувалися тварини, або до переробки було забруднено окремими видами гнильних бактерій.

Металевий присмак зумовлений використанням для зберігання сировини (молока), або готової продукції (сметана, сир) в погано луженій тарі (цистерни, бідони, фляги).

Пліснявий смак і запах виникає в наслідок пліснявіння готової продукції. Розвиток пліснявих грибів може виникнути при тривалому зберіганні продукції в приміщеннях з підвищеною температурою і відносною вологістю повітря за умовою негерметичної упаковки, бо всі плісені — аеробні мікроорганізми. Найчастіше за таких умов розвивається молочна пліснява – Oidium lactis. Пліснява розвивається на поверхні продуктів, утворюючи на них білий пухнастий шар. Неприємний смак і запах пліснявої продукції зумовлений тим, що плісняві гриби продукують протеолітичні ферменти, які призводять до розкладу білкових речовин і ліпідів. Пліснявіння спостерігається тільки при порушенні умов і термінів зберігання і готової продукції.

Дефекти консистенції. Найчастіше зустрічаються такі дефекти консистенції кисломолочних продуктів: виділення сироватки, трухлявість згустку, спучування продукту, рідка, мазка і крихка консистенція.

Виділення сироватки із згустку спостерігається при переквашуванні згустку, порушенні терміну зберігання.

Мазка консистенція спостерігається в кисломолочних сирах при переквашуванні або недостатньому повторному нагріванні (відварюванні) подрібненого згустку.

1.7 Фальсифікація кисломолочних сирів та методи їх визначення

Способи фальсифікації кисломолочних сирів та методи їх виявлення наведені у таблиці 1.7.1.

Таблиця 1.7.1- Фальсифікація кисломолочних сирів та методи їх визначення

Додання до сметани кисломолочного сиру. Для поліпшення консистенції сметани (як правило після розведення водою) фальсифі­катори добавляють добре розтертий кисломолочний сир.

Визначають таку фальсифікацію наступним способом: у склянку з гарячою водою додають столову ложку сметани. При наявності фальсифікації жир спливає на поверхню, а казеїн сиру, кислого молока та інших домішок осідає на дно. Сметана не повинна мати осаду, лише як виняток може мати окремі його сліди. Осад слід дослідити сенсорно.

Виявлення домішок крохмалю в сирі

Прилади і реактиви: пробірки, розчин Люголя.

Хід визначення. У пробірку вносять 5 мл дрібно розтертого сиру, додають 2-3 краплі розчину Люголя. Вміст пробірки збовтують. Поява синього кольору вказує на наявність в продукті крохмалю.

Визначення фальсифікації сиру за вмістом вологи та жиру.

Розповсюдженим видом технологічної фальсифікації сирів є недотримання вимог НТД (збільшення вмісту вологи та зменшення вмісту жиру), за рахунок чого отримується додатковий прибуток, а якість продуктів значно погіршується.

Прилади і реактиви: фарфорова або алюмінієва чашечка місткістю 50 г, ваги, сушильна шафа.

Хід визначення. У суху фарфорову або алюмінієву чашечку насипають тонким шаром прожарений пісок. Чашечку з піском зважують на технохімічних вагах. Потім відважують в чашечку 5 г розтертого сиру і ставлять точно на 20 хв в сушильну шафу при температурі 160-165° (більш тривале нагрівання може викликати розкладання білків і жиру).

Після цього чашечку, не охолоджуючи, зважують, і за різницею ваги визначають вміст вологи. При зважуванні гарячу чашечку потрібно ставити на підставку, вміщену на чашечку ваги (можна пристосувати для цієї мети невеликий фарфоровий трикутник, відігнувши відповідним чином кінець дроту).

Вміст вологи в сирі, %, обчислюють за формулою:

де а – вага чашечкиз піском і наважкою сиру до висушування;

в – вага чашечки з тим же вмістом після 20-хвилинного висушування.

За результатами дослідження роблять висновок.

1.8 Пакування, маркування, транспортування та зберігання кисломолочних сирів. Гарантії виробника

Пакування

Творог випускається:

В споживчій упаковці прямокутної форми, загорнутим в пергамент за ГОСТом 1341, або поліетиленових мішечках з плівки, виготовленої з поліетилену марки 15803-020 за ГОСТом 16337, масою нетто 100, 125, 250, 500 і 1000г;

В транспортній тарі: в алюмінієвих бідонах за ГОСТом 1715, масою нетто не більше 10 кг, металічних флягах з внутрішнім діаметром горловини 220 мм за ГОСТом 5037, масою нетто не більше 30 кг, дерев’яних діжках за ГОСТом 8777, масою нетто не більше 50 кг.

Допускається пакування творогу в діжки і картонні ящики з мішками вкладеними з поліетилену марки 15803-020 за ГОСТом 16337 і ГОСТом 19360 або за ГОСТом 10354.

Творог, вироблений із не пастеризованого молока, випускається тільки в флягах і діжках.

Реалізація творогу в діжках через торгівельну мережу не допускається.

Бідони-фляги і діжки повинні бути заповнені творогом і щільно закриті кришкою.

Кришки фляг мають бути ущільнені резиновими кільцями.

Творог в споживчій тарі вкладають в ящики з картону за ГОСТом 13513, ГОСТом 13515, полімерні за ТУ 10-10-01-04, дерев’яні за ГОСТом 11354, алюмінієві (контейнери) за нормативно-технічною документацією, масою нетто не більше 20кг.

Бідони, фляги, діжки, дерев’яні ящики повинні бути опломбовані, картонні обклеєні клейкою стрічкою на паперовій основі за ГОСТом 18251.

Допускаються відхилення від встановленої маси нетто творогу в грамах, не більше:

При упаковці:

Від 10 до 50 кг не більше

Тара і пакувальні матеріали мають забезпечувати зберігання якості і форми продукту.

Маркування

На кожну одиницю споживчої упаковки творогу в пергаменті має бути нанесено компостером або тисненням фарбою, що не змивається і не має запаху маркування в якому вказано:

найменування або номеру, або товарного знаку підприємства-виробника;

виду творогу;

маси нетто в грамах;

дати або дня кінцевого терміну реалізації;

інформаційних даних про харчову і енергетичну цінність 100г продукту;

роздрібної ціни одиниці упаковки;

позначення діючого стандарту.

Творог в поліетиленових мішечках маркується у відповідності:

На кожну одиницю транспортної тари за допомогою трафарету або резинового штампу має бути нанесено маркування фарбою, що не змивається і не має запаху, або наклеєна етикетка, або повішений ярлик на якому вказано:

найменування або номеру, або товарного знаку підприємства-виробника;

повного найменування і виду продукту на якому вказано «з пастеризованого молока» або «не з пастеризованого молока (підлягає обов’язковій термічній обробці)»;

маси брутто, тари, нетто – для творогу в транспортній тарі в кілограмах;

кількості одиниць, покладених в ящик, — для творогу в споживчій тарі;

дати або дня кінцевого терміну реалізації;

номеру партії;

температури зберігання;

інформаційних даних про харчову і енергетичну цінність 100г продукту;

позначення справжнього стандарту.

Творог, упакований в транспортну тару, має супроводжуватись в торгівельну мережу ярликом, який при реалізації продукту має бути викладений на прилавок.

Транспортування.

Перевезення творогу із заводів на торговельні бази, холодильники, в магазини, а також із залізничних станцій на бази має здійснюватись в авторефрежераторах або в машинах із захисним кузовом, у відповідності з правилами транспортних організацій по перевезенню багажів, що швидко псуються.

Зберігання.

Творог повинен зберігатися партіями в охолоджених приміщеннях при температурі повітря не більше 60С.

Заморожений творог зберігається у відповідності з вимогами технологічної інструкції по замороженню, зберіганню і розмороженню творогу, затвердженому в установленому порядку.

Гарантії виробника.

Виробник гарантує відповідність якості творогу, що випускається вимогам справжнього стандарту, при дотриманні умов зберігання і транспортування.

Гарантійний термін зберігання творогу – 36 год з часу закінчення технологічного процесу, в тому числі на підприємстві-виробнику – не більше 18 год.

Висновки до розділу 1

За статистичними даними відмічається падіння виробництва молочних продуктів. Порівняно з 2005 роком воно носить переважно економічний характер та пов’язано як зі скороченням поголів’я корів, так і з низькою продуктивністю молочного стада. Зниження рівня виробництва молока відмічено і в сільськогосподарських підприємствах, і в приватному секторі. Всього сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності у 2006 році було вироблено біля 13,3 млн. тон молока, що на 3,2 % поступається рівню 2005 року (13,7 млн. тон).

Виробництво основних видів молокопродуктів у 2006 році, за винятком кисломолочної продукції, зменшилася. Основні причини, що вплинули на це можна віднести дефіцит якісного сирого молока, введення Росією ембарго на продукцію українського виробництва. На даний момент вітчизняні виробники практично повністю забезпечують потреби внутрішнього ринку.

Стосовно об’ємів, поставок українського молочної продукції на територію Молдови відмітимо, що він достатньо високий і у 2006 році він зріс на 27 %.

Кисломолочний сир – продукт дієтичного харчування. Завдяки високому вмісту амінокислоти метіоніну він рекомендується для профілактики та захворювань печінки і атеросклерозу (метіонін нормалізує жировий обмін і обмін холестерину, порушення яких є причиною розвитку атеросклерозу і захворювань печінки). Високий вміст кальцію дозволяє рекомендувати кисломолочні сири для лікування та профілактики різних запальних процесів, а також для зміцнення кісткової тканини, зокрема після переломів. Особливого значення надається кисломолочним сирам в харчуванні людей (дорослих і дітей), які проживають в умовах хронічної дії малих доз радіації. Останнє зумовлено конкурентними взаємовідносинами між кальцієм і стронцієм. При нестачі кальцію в раціоні в кістковій тканині накопичується радіоактивний стронцій, який є причиною її поступового руйнування. Якщо ж раціон багатий кальцієм – стронцій організмом не засвоюється і виводиться з організму. Тому кисломолочні сири, сиркові вироби та різні їх вироби з них повинні входити до щоденного раціону людини, зокрема дітей дошкільного і шкільного віку, у яких є потреба в кальції особливо висока у зв’язку з їх зростанням.

Серед усіх показників якості для споживання кисломолочних продуктів найважливішими є їх смак і запах.

Специфічний кисломолочний смак і аромат кисломолочних сирів зумовлений утворенням ароматичних речовин при тепловій обробці молока, а також їх нагромадження у процесі життєдіяльності мікроорганізмів заквасок, формування типового смаку і запаху кисломолочних продуктів і заквасок, проходить, головним чином, в період сквашування, дозрівання і зберігання готових продуктів. Таким чином, вираженість їх запаху визначається складом і кількістю бактеріальних заквасок, режимом технологічного процесу і зберігання.

У кисломолочних продуктах і заквасках є наступні ароматичні речовини: карбонові кислоти (молочна, оцтова, пропіонова, масляна. Капронова, рібно ро); карбонільні сполуки (ацетальдегід, ацетил, ацетоін, ацетон, метилетилкетон та інші), спирти та ефіри (етанол, рібно р-2, бутанол-1, етилацетат) і вуглекислота.

З фізико-хімічних показників у кисломолочних продуктах визначають: температуру, масову частку жиру, сухих речовин, вологи, кислотність, фосфатазу.

За мікробіологічними і санітарно-гігієнічними показниками творог повинен відповідати вимогам, затвердженим у ГОСТі 248-90 «Сир із коров’ячого молока». З цього питання діючі стандарти на молоко і молочні продукти мають деякі недоліки, а саме в стандарті на питне молоко наводяться вимоги щодо мікробіологічних показників, а щодо вмісту токсичних елементів, афлотоксину М1 і пестицидів – дається посилання на відповідні норми безпечності (Сан Пін), затверджені Міністерством охорони здоров’я. Стандарт на кисломолочний сир нормує безпечність продукту і за мікробіологічними показниками, і за вмістом важких металів, однак ці норми не достатньо виражені, оскільки мікробіологічні показники нормуються без урахування виду сиру залежно від способу обробки молока.

Причиною дефектів смаку, запаху і консистенції кисломолочних продуктів поряд з недотриманням умов і термінів зберігання, може бути недоброякісна сировина (молоко, добавки), а також порушення технології виготовлення.

2 Товарознавча експертиза кисломолочних сирів

2.1 Організація проведення експертизи

2.1.1 Подання заявки та оформлення наряду на проведення експертизи

Товарознавча експертиза передбачає оцінку експертом основних характеристик товарів, а також оцінку основних змін, що відбуваються з ними в процесі товароруху для подальшого прийняття рішень, видання висновків. Проведення експертизи включає оцінку основоположних характеристик товару: асортиментної, якісної, кількісної, вартісної або їх частину. Експертній оцінці можуть підлягати не тільки одиничні екземпляри чи пакувальні одиниці, але й певні товарні партії, об’єднані спільністю ознак.

Оцінка якості товарів проводяться як органолептичним, так і лабораторним (вимірювальним) методом, а також шляхом опитувань.

Перш ніж будь-який товар випускається на ринок, а в даному випадку, вино, він проходить експертизу, у якій визначають його відповідність тій чи іншій нормативно-технічній документації.

Роботи, пов’язані з експертизою продукції, виконуються на підставі заявок замовників (додаток В). Заявка має містити відомості про назву замовника, його адресу та телефон, прізвище відповідальної особи, найменування та кількість товару, місце знаходження товару, завдання експертизи. Заявка може бути прийнята як у письмовій формі, так і по телефону.

Завдання експертизи має містити інформацію щодо предмета (об’єкту) експертизи та методу контролю (дослідження).

На підставі зареєстрованої заявки оформлюється наряд на проведення експертизи (додаток Г). У наряді слід вказати: номер, дату надходження заявки, дату початку експертизи, відомості про товар та замовника, згідно з заявкою, а також завдання експертизи.

Після отримання наряду експерт повинен вжити певних заходів.

Необхідно повідомити замовника по телефону про свій виїзд на експертизу згідно зареєстрованого замовлення і працювати відповідно до розпорядку робочого дня замовника експертизи.

Експертиза проводиться особисто експертом, виходячи з поставленої задачі. Формулювання задачі експертизи в заявці замовника, наряді та акті експертизи мають збігатися.

2.1.2 Порядок відбору проб

Для проведення експертизи якості кисломолочних сирів потрібно перш за все відібрати проби. Відбір проб проводиться відповідно до ГОСТ 26809.

Про відбір об’єднаної проби складається акт відбору проб. В акті повинно бути вказано:

час і місце складання акту;

прізвища та посади осіб, які приймали участь у відборі проби;

підприємство-постачальник;

підприємство-отримувач;

найменування та кількість продукції, від якої відібрана проба;

найменування та номер документу про якість;

номер вагону, залізничної цистерни, автоцистерни;

кількість та місткість пляшок з відібраною об’єднаною пробою;

опис печатки чи пломби, якою опечатані пляшки з об’єднаною пробою;

підписи осіб, які приймали участь в відборі проби.

Кожну пляшку з об’єднаною пробою обклеюють етикеткою з вказанням наступних реквізитів:

найменування продукції;

найменування підприємства-постачальника та підприємства-отримувача;

дати відбору проби;

найменування та номери документа про якість;

номер вагону, залізничної цистерни, автоцистерни;

кількість продукції, від якої відібрана проба;

посади та підписи осіб, які відбирали пробу.

При отриманні незадовільних результатів аналізу хоча б по одному показнику проводять повторний аналіз об’єднаної проби чи вибірки у нейтральній лабораторії.

Результати повторного аналізу розповсюджують на продукцію, від якої відібрана об’єднана проба або вибірка.

2.1.3 Акт за результатами експертизи

Результати експертизи оформлюються відповідно записам, зробленим експертом у робочому зошиті. На підставі протоколу випробувань, у якому відображені результати проведення лабораторних випробувань, оформляється акт експертизи. Протокол випробувань є невід’ємною частиною акта експертизи.

Акт експертизи складається на бланках єдиної форми (додаток Д) з додатком або на бланках Палати у довільній формі з додатками. Бланки повинні мати захисну сітку-гільйош, яка зробить видимими будь-які виправлення або підробки та захистить документ від фальсифікації.

Оригінальний екземпляр акта експертизи (далі – «оригінал») має бути складеним експертом українською мовою власноруч або надрукований чітко, без помилок та скорочень слів (за винятком загальноприйнятих). При необхідності акт експертизи може бути перекладено на бажану для замовника мову.

Акт експертизи складається з трьох частин: протокольної, констатуючої та заключення. При складанні актів експертизи експерт заповнює відповідні пункти форми акта.

Протокольна частина акта експертизи. У заголовній частині акта вказується номер акта експертизи, який відповідає реєстраційному номеру наряду.

Результати експертизи декількох партій товару, проведених за одним нарядом у одного замовника, експерт оформляє окремими актами, що мають реєстраційні номери у вигляді дробу, в чисельнику якого вказується реєстраційний номер наряду, а в знаменнику – порядковий номер акта.

У пунктах протокольної частини акта експертизи експерт вказує відомості, що відповідають найменуванням пункту. При відсутності даних для заповнення будь-якого пункту, зазначений пункт не заповнюється, про що у констатуючій частині акта робиться відповідний запис.

Можливе оформлення одного акта на декілька партій, за умови єдиного постачальника, виробника, замовника.

Констатуюча частина акта експертизи. Констатуюча частина акта експертизи має містити: описаний хід вивчення пред’явлених документів; аргументовано викладені методи та фактично встановлені відповідно до поставленого завдання результати експертизи (огляду та (або) дослідження предмету експертизи, зроблених розрахунків та ін.), проставлені дати початку та закінчення перевірки товару.

Констатуюча частина претензійного акта експертизи підписується експертом та представниками організації, які брали участь у проведенні експертизи. При незгоді представників організацій зі змістом акта останні повинні підписати його з посиланням на окрему думку, яка є невід’ємною частиною акта експертизи. У випадку відмови представників замовника від підпису і вираження окремої думки в письмовій формі експерт має право оформити акт експертизи без їхніх підписів, роблячи про це в акті експертизи відповідний запис.

Висновок експерта. У висновку експерт повинен відповісти на поставлене завдання, сформулювати висновки. Висновок має бути складений експертом стисло, конкретно та обґрунтовано, виходячи з явних і об’єктивних даних, і настільки чітко, щоб не треба було додаткових пояснень експерта; висновок має кореспондуватися з констатуючою частиною акта. Висновок підписує тільки експерт.

Акти експертизи друкуються (на машинці під копіювальний папір або на комп’ютері); кількість екземплярів узгоджується із замовником; всі екземпляри акта мають читатися. Оформлений акт експертизи і додатки до нього засвідчуються печаткою (круглим штампом) Палати.

Виправлення в протокольній або констатуючій частині:

претензійного акта експертизи – мають бути засвідчені підписом експерта та підписом представників замовника;

інших актів експертизи – мають бути засвідчені підписом експерта.

Виправлення, які вносяться у висновок акта експертизи, мають бути погоджені та засвідчені підписом тільки експерта.

2.2 Методи визначення органолептичних показників

Органолептичні показники – це зовнішній вигляд, колір, смак, запах, консистенція – визначаються за допомогою зору, нюху та смаку. Оцінку смаку та запаху проводять спеціально вивчені та атестовані експерти.

Смак та запах кисломолочних сирів проводять як безпосередньо після відбору проб , так і після їх зберігання та транспортування на протязі не більше 4 г. при температурі 4 ± 20 С.

Аналізовані проби порівнюють з пробою кисломолочного сиру без дефектів смаку та запаху.

При визначенні смаку та запаху кисломолочного сиру оцінюється його чистота (відсутність сторонніх присмаків), відповідність згідно стандартів. Органолептично визначається колір та консистенція.

2.3 Методи визначення фізико-хімічних показників

2.3.1 Визначення вмісту жиру у кисломолочному сирі

Кислотний метод визначення жиру в кисломолочному сирі (ГОСТ 5867-90).

Метод заснований на виділенні жиру із молока та молочних продуктів під дією концентрованої сірчаної кислоти та ізоамілового спирту з наступним центруванням та визначенні об’єму жиру, що виділився в градуйованій частині жироміру.

Проведення вимірювань

1. В два молочних жироміра, стараючись не намочити горло, наливають дозатором по 10см3 сірчаної кислоти та обережно. Щоб рідини не змішувались, додають піпеткою по 10,77см3 молока, приклавши кінчик піпетки до горла жироміра під кутом. Рівень молока в піпетці встановлюють по нижній точці меніску.

Молоко із піпетки повинно витікати повільно. Після вивільнення піпетку віднімають від горловини жироміру не раніше ніж через 3с. Видування молока із піпетки не допускається. Дозатором додають в жироміри по 1см3 ізоамілового спирту.

Рівень суміші в жиромірі встановлюють на 1- 2мм нижче основи горловини жироміра, для чого дозволяється додавати декілька крапель дистильованої води.

Рекомендується для підвищення точності вимірювання застосовувати зважування при дозуванні проби. В цьому випадку спочатку зважують 11,00г творогу з підрахунком 0,005г, потім доливають сірчану кислоту та ізоаміловий спирт.

2. Жироміри закривають сухими пробками, вводячи їх більш ніж на половину в горловину жиромірів. Жироміри струшують до повного розбавлення білкових речовин, перевертаючи їх 5 разів так, щоб рідини у них повністю перемішалися.

3. Встановлюють жироміри пробкою донизу на 5хв у водяну баню при температурі (65±2)0С.

4. Вийнявши із бані жироміри, встановлюють у стакан центрифуги градуйованою частиною до центру. Жироміри встановлюють симетрично, один навпроти одного.

Жироміри центрифугують 5 хв. Кожний жиромір виймають із центрифуги та рухом резинової пробки регулюють стовпчик жиру так, щоб він знаходився в градуйованій частині жироміру.

5. Жироміри занурюють пробками донизу на 5 хв у водяну баню при температурі (65±2)0С, при цьому рівень води в бані повинен бути трохи вище рівня жиру в жиромірі.

6. Жироміри вий мають по одному із водяної бані і швидко проводять підрахунок жиру. При підрахунку жиромір тримають вертикально, межа жиру повинна знаходитися на рівні очей. Рухом пробки встановлюють нижню частину стовпчика жиру на нульовій поділці шкали жироміру. Від нього відраховують число поділок до нижньої точки меніску стовпчика жиру з точністю до найменшої поділки шкали жироміра.

Границя поділу жиру на кислоти повинна бути різкою, а стовпчик жиру прозорим. При наявності «кільця» (пробки) бурого або темно-жовтого кольору, різних домішок в стопці жиру або розмитої нижньої границі виміри проводять додатково.

Визначення жиру проводять у відповідності з вимогами, вказаними у таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 — Визначення жиру у кисломолочних продуктах

Перевірка результатів

1. За результатами вимірювань приймають середньоарифметичне значення 2х паралельних спостережень, відмінність між якими не перевищує значень, вказаних в таблиці 2.3.1.

2. Показники жироміра при вимірах в творові відповідають масовій частці жиру у відсотках.

Межі допустимої похибки результатів вимірювань при ймовірності 0,90 відповідають даним таблиці 2.3.2

Таблиця 2.3.2 — Межі допустимої похибки результатів вимірювань

2.3.2 Визначення кислотності у кисломолочних сирах

2.3.2.1 Потенціометричний метод

Потенціометричний метод застосовується при виникненні суперечок.

Метод заснований на нейтралізації кислоти, що міститься в продукті, розчином гідроокису натрію до раніше заданого значення рН=8.0 за допомогою блоку автоматичного тестування та індикації точки еквівалентності за допомогою потенціометричного аналізатора.

Проведення вимірювань

У фарфорову ступку вносять 5г продукту (творог або творожний виріб). Ретельно перемішують та розтирають продукт пестиком. Потім кількісно переносять продукт в стакан місткістю 100 см3, змиваючи його невеликими порціями води, нагрітої до 35-400С. Загальний об’єм води дорівнює 50 см3. Потім суміш перемішують і проводять такі виміри: у стакан вміщають стержень магнітного змішувача та встановлюють стакан на магнітний змішувач. Вмикають двигун змішувача та занурюють електроди потенціометричного аналізатора та зливну трубку дозатора блоку автоматичного титрування у стакан з продуктом. Вмикають кнопку «Пуск» блоку автоматичного титрування, а через 2-3с кнопку «Витримка». Розчин гідроокису натрію при цьому починає поступати із дозатора блоку у стакан з продуктом, нейтралізуючи останній. При досягненні точки еквівалентності (рН=8,9) та закінченні часу витримки (30с) процес нейтралізації автоматично завершується, а на панелі блоку автоматичного титрування вмикається сигнал «Кінець». Після цього вимикають всі кнопки. Проводять підрахунок кількості розчину гідроокису натрію, затраченого на нейтралізацію.

Обробка результатів

1. Кисломолочність в градусах Тернера знаходять множенням об’єму, см3, розчину гідроокису натрію затраченого на нейтралізацію визначеного об’єму продукту, на коефіцієнт 20 для творогу та творожних виробів.

2. Межа допустимої похибки результату вимірювань при прйнятій вірогідності р=0,95 складає 3,20Т – для творогу та творожних виробів.

Відмінність між двома паралельними вимірами не повинна перевищувати 4,30Т.

За остаточний результат приймають середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень, заокруглюючи результат до другого десяткового знаку.

2.3.2.2 Метод із застосуванням індикатора фенолфталеїну.

Метод заснований на нейтралізації кислот, що містяться в продукті, розчином гідроокису натрію в присутності індикатора фенолфталеїну.

Проведення аналізу

У фарфорову ступку вносять 5г продукту. Ретельно перемішують та розтирають продукт пестиком. Потім додають невеликими порціями 50см3 води, підігрітої до температури 35-400С та три краплі фенолфталеїну. Суміш перемішують та титрують розчином щелочі до появи слабо-рожевого забарвлення, незникаючого на протязі 1хв.

Обробка результатів

1. Кислотність, в 0Т, знаходять множенням об’єму, см3, розчину гідроокису натрію, витраченого на нейтралізацію кислот, що містяться у визначеному об’ємі продукту, на коефіцієнт 20.

2. Межа допустимої похибки результату аналізу при ймовірності р=0,95, складає ±3,60Т.

Відмінність між двома паралельними визначеннями не повинна перевищувати 5,00Т.

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне значення 2х паралельних визначень.

2.3.3 Методи визначення вологи та сухих речовин у кисломолочних сирах.

Проведення аналізу

Скляну бюксу з 20-30г добре промитого та пропаленого піску та скляною паличкою, не виступаючої за краї бюкси, містять у сушильну шафу та витримують при 102 ±20С на протязі 30-40хв. Після чого бюксу виймають із сушильної шафи, закривають кришкою, охолоджують в ексикаторі 40хв та зважують з похибкою не більше 0,001г., закривають кришкою і негайно зважують.

Потім вміст ретельно перемішують скляною паличкою та відкриту бюксу нагрівають на водяній бані, при частому перемішуванні вмісту до отримання розсипчастої маси. Потім відкриту бюксу та кришку містять у сушильну шафу з температурою 102 ±20С. По закінченні двох годин бюксу виймають із сушильної шафи, закривають кришкою, охолоджують в ексикаторі 40хв та зважують.

Наступні зважування проводять після сушіння на протязі 1год до тих пір, доки різниця між двома послідовними зважуваннями буде менше або рівна 0,001г. якщо при одному із зважувань після висушування буде виявлено збільшення маси, для розрахунку приймають результати попереднього зважування.

Обробка результатів

1. Масову частку сухої речовини (С) у відсотках визначають за формулою:

, де

Мо – маса бюкси з піском та скляною паличкою, г;

М — маса бюкси з піском, скляною паличкою і наважкою випробуваного продукту до висушування, г;

М1 — маса бюкси з піском, скляною паличкою і наважкою випробуваного продукту після висушування, г.

Розбіжність між паралельними визначеннями повинна бути не більше 0,2% для творогу і творожних виробів. За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень.

2. Масову частку вологи в продуктах (W) у відсотках визначають за формулою:

Со= С-а, де

С – масова частка сухої речовини, %;

а – масова частка жиру, %.

2.3.4 Визначення вмісту фосфатази

Ефективність термічної обробки молока визначають за наявністю у молоці ферментів пероксидази і фосфатази, які інактивуються при температурі пастеризації не нижче 80°С з витри­муванням 20-30 сек. і при температурі не нижче 63°С з витриму­ванням ЗО хв.

Виявлення фосфатази за реакцією з 4-аміноантипірином.

Метод ґрунтується на гідролізі динатрієвої солі фенілфосфорної кислоти ферментом фосфатазою з утворенням вільного фенолу, який при наявності окиснювача дає рожеве забарвлення з 4-аміноан­типірином.

Прилади і реактиви: ваги лабораторні; пробірки скляні розміром 16×150мм; піпетки на 5 мл; колба конічна на 100 мл; циліндр скляний на 25 мл; водяна баня; амоній хлорний, х.ч.; аміак водний 25%-й ч.д.а.; динатрієва сіль фенілфосфорної кислоти — за діючою технічною документацією; 4-аміноантипірин ч.; цинк сірчанокислий х.ч.; мідь сірчанокисла х.ч.; ефір етиловий; гідрооксид натрію х.ч. або ч.д.а., розчин концентрацією 1 моль/дм3; дистильована вода; лійки скляні В 56-80 ХУ-1; колба мірна місткістю 1000 мл; паперові фільтри діаметром 11 см; папір індикаторний універсальний рН 1-10, вугілля активоване.

Для приготування основного буферного розчину (рН 10±0,2) беруть 40±0,1 г амонію хлористого і розчиняють у 100-200 мл дистильованої води, потім додають 348 мл 25%-го водного аміаку і доводять до об’єму 1 л дистильованою водою.

При приготуванні розчину А беруть 1,25±0,0002 г динатрієвої солі фенілфосфорної кислоти і розчиняють у 100 мл основного буферного розчину. При приготуванні розчину В беруть 0,8±0,0002 г 4-аміноантипірину і розчиняють у 900 мл дистильованої води.

Розчини А і В повинні бути безбарвними і зберігатися у посуді із темного скла у холодильнику не більше місяця. Пожовтілі розчини для роботи непридатні.

Робочий розчин субстрату готують напередодні проведення реакції, змішуючи розчини А і В у співвідношенні 1:9. Робочий розчин придатний упродовж 8 год при зберіганні його в посуді з темного скла.

У разі необхідності динатрієву сіль фенілфосфорної кислоти очищають від вільного фенолу промиванням етиловим ефіром до повного видалення фенолу. Реактив просушують при кімнатній температурі під витяжною шафою.

Для приготування осаджувача системи цинк-мідь беруть ЗО г сульфату цинку і 6 г сульфату міді, зважених з точністю 0,01 г і розчиняють у 1 л дистильованої води.

При приготуванні розчину натрію гідрооксиду концентрацією 1 моль/дм3 беруть 40 г кристалічного натрію гідрооксиду і розчиняють у дистильованій воді в мірній колбі на 1 л, доводячи об ‘єм до мітки.

Хід аналізу. До 3 мл молока в пробірці додають 2 мл робочого розчину субстрату, вміст перемішують і ставлять на водяну баню на 10 хв, при температурі 40—45°С. Потім додають 5 мл осаджувача системи цинк-мідь, вміст старанно перемішують і знову ставлять на 10 хв на водяну баню при температурі 40-45°С. Ви­тягнувши пробірку з водяної бані, проводять візуальне порівняння вмісту пробірки досліджуваного молока з контрольною пробою. Контрольною пробою є реакція з кип’яченим молоком.

Якщо контрольна проба дає світло-рожеве забарвлення, то динатрійфенілфосфат підлягає додатковому очищенню.

При відсутності ферменту фосфатази молоко безбарвне і аналогічне за кольором молоку контрольної проби. Отже, молоко пастеризували при температурі не нижче 60°С. При наявності фосфатази в молоці вміст пробірки має забарвлення від рожевого до темно-червоного. Отже, молоко не пастеризували чи пастеризували при температурі нижче 53°С, або воно було змішане з не пастеризованим.

Чутливість методу дає змогу виявити домішку 0,3% не пастеризованого молока до пастеризованого.

Виявлення фосфатази за реакцією з натрію фенолфталеїнфосфатом.

Метод ґрунтується на гідролізі натрію фенолфталеїнфосфату фосфатазою з утворенням фенолфталеїну, який дає рожеве забарвлення в лужному середовищі.

Прилади і реактив й: прилади такі ж, як і при виявленні фосфатази за реакцією з 4-аміноантипірином; аміак водний ч.д.а, розчин концентрацією 1 моль/дм3; амоній хлористий х.ч. або ч.д.а., розчин концентрацією 1 моль/дм3; суміш буферна аміачна; натрію фенолфталеїнфосфат порошкоподібний, 0,1%-й розчин; пробірки з безбарвного скла з нанесеними поділками на 2 мл; піпетки на 1 і 2мл; пробки гумові; дистильована вода.

При приготуванні аміачної буферної суміші беруть 80 мл розчину аміаку 1 моль/дм3 і змішують з 20 мл розчину амонію хлористого 1 моль/дм3 (рН 9,8).

Для приготування 0,1%-го розчину натрію фенолфтале­їнфосфату беруть 0,1г порошкоподібного натрію фенолфта­леїнфосфату, зваженого з похибкою не більше 0,0002 г, розчиняють у мірній колбі місткістю 100 мл з невеликою кількістю буферної суміші, а потім доливають буферну суміш до мітки і перемішують.

Хід аналізу. У пробірку відміряють 2 мл молока і 1 мл розчину натрію фенолфталеїнфосфату, закривають пробкою і перемішують. Потім пробірку вміщують на водяну баню з температурою води 40-45°С і визначають забарвлення молока в пробірці через 10 хв і через годину.

При відсутності ферменту фосфатази забарвлення молока в пробірці не змінюється. Отже, його пастеризували при температурі не нижче 63°С. При наявності фосфатази молоко в пробірці набуває забарвлення від світло-рожевого до яскраво-рожевого. Отже, молоко не пастеризували чи пастеризували при температурі нижче 63°С, або воно було змішане з не пастеризованим. Чутливість методу дає можливість виявити домішку не менше 2% не пастеризованого молока до пастеризованого.

2.4 Приймання кисломолочних сирів

Здача-приймання творогу відбувається партіями.

Визначення партії і об’єм виробітки – за ГОСТом 26809.

Для визначення відповідності якості творогу вимогам справжнього стандарту підприємство-виробник проводить приймальний і періодичний контроль.

Приймальному контролю піддається кожна партія творогу за органолептичним і фізико-хімічним показниками, якості упаковки та маркування і оформляється посвідчення якості, в якому вказано:

номер посвідчення;

дата видачі посвідчення;

найменування або номер підприємства-виробника;

повна назва продукту на якому вказано «з пастеризованого молока» або «з не пастеризованого молока»;

кількість місць і маса нетто в кілограмах;

дані результатів аналізу по масовій частці жиру, вологи, кислотності, температурі і фосфатазі продукту;

дата і час виробітки продукту з часом закінчення технологічного процесу;

дата кінцевого терміну реалізації;

позначення справжнього стандарту.

Оригінал посвідчення якості зберігається на підприємстві-виробнику, а в документі, що супроводжує продукцію в реалізацію, проставляються показники якості, номер посвідчення якості, дата і час виробітки продукту з часом закінчення технологічного процесу і дата кінцевого терміну його реалізації.

При періодичному контролі, не рідше одного разу, перевіряють бактерії групи кишкових паличок.

Аналіз на патогенні мікроорганізми і залишкову кількість шкідливих речовин проводять в порядку Державного санітарного нагляду санітарно-епідеміологічними станціями за методами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я СССР.

Періодичність визначення масової частки важких металів і миш’яку встановлюється у відповідності з «Рекомендованим порядком контролю на вміст токсичних елементів (важких металів) у виробничій сировині і харчових продуктах», затвердженим 18.04.89р.

2.5 Результати експериментальних досліджень

Для експериментальних досліджень нами було обрано три види кисломолочних сирів 23% жирності – сирок кисломолочний «Простоквашино» (зразок №1), сирок дитячий «Слов’яночка» (зразок №2) та сирок солодкий з ваніліном «Щодня» (зразок № 3) .

Крім органолептичних показників продукту оцінювалась упаковка та маркування.

Упаковка. У наших дослідженнях приймали участь кисломолочні сири у двох видах упаковки. А саме: у фользі та підпергаменті – сирок «Простоквашино», а також пергаменті – сирки «Слов’яночка» та «Щодня».

Кожен вид упаковки має свої переваги. За упаковку оцінку «відмінно» одержав тільки сирок «Простоквашино» у фольговій упаковці та підпергаменті. Упаковка інших кетчупів оцінена на «добре» з наступними зауваженнями: упаковка стає липкою та не зберігає форму сиру.

Маркування.

Яскраво і гарно оформлена етикетка, безумовно, привертає увагу покупця, але, насамперед вона є носієм інформації про продукт. Тому основною вимогою при оцінюванні маркування продукції в наших дослідженнях є наявність повної інформації, причому викладеної в доступній для звичайного споживача формі.

Результати перевірки маркування наведені у таблиці 2.5.1.

Таблиця 2.5.1 — Перевірка маркування

Таким чином, сирок кисломолочний «Простоквашино» отримав оцінку «Відмінно» за маркування, сирки кисломолочні «Щодня» та «Слов’яночка» отримали оцінки «добре» за маркування, у них на упаковці зазначено «сирок», що не вказує на приналежність продукту до кисломолочних сирів, а також відсутня інформація про вміст вітамінів, білків, жирів.

Органолептична оцінка.

Якщо продукт має яскраву, багатообіцяючу етикетку, є шанс, що споживач купить його. Але якщо продукт виявиться несмачним, то другий раз його точно не придбають. Тому органолептична оцінка є важливим і найчастіше визначальним показником для харчових продуктів.

Органолептична оцінка включала оцінювання за зовнішнім виглядом і консистенцією продукту, кольором, смаком і запахом. Кисломолочний сир повинен представляти собою м’яку, мазку масу з незначним виділенням сироватки.

Колір кисломолочного сиру повинен бути білий з кремуватим відтінком. Рівномірний по всій масі. Запах та смак кисломолочного сиру — кисломолочні, без сторонніх запахів та присмаків.

Результати органолептичних досліджень кисломолочних сирів наведено у таблиці 2.5.2.

Таблиця 2.5.2 – Результати органолептичних досліджень

Зведена таблиця експериментальних досліджень кисломолочних сирів наведена нижче.

Таблиця 2.5.3 – Результати досліджень кисломолочних сирів

Отже, отримали оцінку «відмінно» сирки кисломолочні «Простоквашино»» та «Слов’яночка» , а зразок сирку кисломолочного «Щодня» – «добре».

Висновки до розділу

У розділі №2 «Товарна експертиза» проводилися дослідження трьох видів кисломолочних сирів, де оцінювались органолептичні показники продукту, упаковка та маркування. З чого можна зробити висновок, що смак та запах, консистенція та колір у всіх зразках відповідає вимогам стандарту. Упаковка краща із фольги ніж із пергаменту як з естетичної сторони, так і на дотик (пергамент – не утримує форму сиру і стає липким). Маркування відповідає стандарту. Наведення методів визначення органолептичних та фізико-хімічних показників якості.

Товарознавча експертиза передбачає оцінку експертом основних характеристик товарів, а також оцінку основних змін, що відбуваються з ними в процесі товароруху для подальшого прийняття рішень, видання висновків. Проведення експертизи включає оцінку основоположних характеристик товару: асортиментної, якісної, кількісної, вартісної або їх частину. Експертній оцінці можуть підлягати не тільки одиничні екземпляри чи пакувальні одиниці, але й певні товарні партії, об’єднані спільністю ознак.

Оцінка якості товарів проводяться як органолептичним, так і лабораторним (вимірювальним) методом, а також шляхом опитувань.

Перш ніж будь-який товар випускається на ринок, а в даному випадку, вино, він проходить експертизу, у якій визначають його відповідність тій чи іншій нормативно-технічній документації.

Для проведення експертизи якості кисломолочних сирів потрібно перш за все відібрати проби. Відбір проб проводиться відповідно до ГОСТ 26809.

Про відбір об’єднаної проби складається акт відбору проб. В акті повинно бути вказано:

час і місце складання акту;

прізвища та посади осіб, які приймали участь у відборі проби;

підприємство-постачальник;

підприємство-отримувач;

найменування та кількість продукції, від якої відібрана проба;

найменування та номер документу про якість;

номер вагону, залізничної цистерни, автоцистерни;

кількість та місткість пляшок з відібраною об’єднаною пробою;

опис печатки чи пломби, якою опечатані пляшки з об’єднаною пробою;

підписи осіб, які приймали участь в відборі проби.

Органолептичні показники – це зовнішній вигляд, колір, смак, запах, консистенція – визначаються за допомогою зору, нюху та смаку. Оцінку смаку та запаху проводять спеціально вивчені та атестовані експерти.

3 Митне оформлення кисломолочного сиру

3.1 Обґрунтування доцільності експортування кисломолочного сиру

Розділ дипломної роботи «Митне оформлення» присвячений опису експортної операції кисломолочного сиру магазином «Вибір» у Білорусь.

Розділ носить рекомендаційний характер, оскільки досліджуване підприємство зовнішньоекономічною діяльністю не займається.

Доцільність експорту зумовлюється, перш за все, розширенням ринків збуту підприємства, і, по-друге, відшкодуванням державою ПДВ.

Дослідження проводилось на основі типової процедури експорту за наступними параметрами відповідно до зовнішньоекономічного договору:

тип операції – експорт;

експортер – магазин «Вибір», імпортер – ТОВ «Продукти» (Білорусь);

товар — кисломолочний сир у вигляді брикетів масою 200 г, жирність 9%;

кількість товару – 120 кг (4 ящики по 150 брикетів у кожному);

вартість 1 брикета кисломолочного сиру – 0,5 доларів США;

умови поставки — автотранспортом DAF-Городище;

курс валюти на день митного оформлення – 5,05 грн. за 1 долар США, 6,874565 за 1 євро.

3.2 Порядок митного оформлення кисломолочного сиру

Порядок митного оформлення визначається розділом 3 Митного кодексу України. Усі товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України підлягають обов’язковому митному.

Метою здійснення митного оформлення є:

забезпечення митного контролю, який здійснюється з метою дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами, а також громадянами порядку переміщення через митний кордон України товарів та, інших предметів. Митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду, переогляду, обліку предметів, які переміщуються через митний, а також в інших формах;

застосування засобів державного регулювання переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів, основною метою яких є стягнення у Державний бюджет податків при переміщенні товарів через митний кордон України, а також захист національного ринку від неякісних імпортних товарів і забезпечення підтримки національного виробника шляхом надання йому можливості конкурувати з іноземними суб’єктами підприємницької діяльності.

Порядок виконання операцій з митного оформлення визначається Державною митною службою України у відповідності з Митним кодексом України. Митне оформлення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється службовими особами митниці у місцях розташування митниць — зонах митного контролю, спільно із зацікавленими державними органами впродовж часу, визначеного митницею.

Митне оформлення має проводитися митницею, у зоні діяльності якої розташовані власники товарів та інших предметів, за винятком випадків, урегульованих чинним законодавством України. Так, наприклад, оформлення товару в іншій митниці узгоджується його власником із обома митницями (тією, де розташований власник, і тією, де він має намір проводити оформлення) листом відповідної форми.

Проведення митного контролю повинно забезпечувати:

створення умов, що сприяють прискоренню зовнішньоторговельного обороту;

дозвільний порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;

ведення боротьби з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового законодавства;

вчасне і повне стягування мита, податків та митних платежів;

ведення статистики зовнішньої торгівлі;

здійснення у межах компетенції митних органів валютного контролю;

ведення УКТ ЗЕД тощо.

Митне оформлення переміщуваних через кордон товарів та інших предметів, що належать суб’єктам підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням уніфікованого адміністративного документа форми МД — 2 (за необхідності — додаткових аркушів форми МД — 3 і МД — 8) — вантажної митної декларації (ВМД). Порядок використання і заповнення ВМД регламентується «Положенням про вантажну митну декларацію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, а також інструкціями про порядок заповнення ВМД, затвердженими наказами Державної митної служби України. Процес митного оформлення товарів та інших предметів складається з двох частин, черговість здійснення яких залежить від напрямку переміщення через кордон — експорт чи імпорт:

представлення ВМД до внутрішньої митниці та її оформлення. ВМД подається до митниці підприємствами, які здійснюють декларування товарів на підставі договору і діють за дорученням суб’єкта підприємницької діяльності або безпосередньо представником суб’єкта підприємницької діяльності;

пропуск прикордонною митницею товарів через митний кордон України з використанням ВМД (при імпорті — попередньої ВМД). Остаточне митне оформлення вантажу здійснюється у внутрішній митниці. При цьому перевірка проходить декілька етапів контролю, які проводяться працівниками відповідних підрозділів митниць. При необхідності додаткових досліджень товарів або більш поглибленого вивчення наданих декларантом документів співробітниками митниці, які перевіряють ВМД, може бути направлений запит, наприклад, до митної лабораторії для уточнення хімічного складу товару, відділу тарифів і вартості для перевірки заявленої вартості та експертизи сертифікатів, які засвідчують країну походження товарів, тощо. Завершення митного оформлення кожним із співробітників фіксується поставленням відтисків, штампів контрольних відміток на зворотному боці ВМД.

3.3 Документи для митного оформлення кисломолочного сиру

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення документів, відомостей про товар і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (таблиця 3.1):

Таблиця 3.1 – Документи при митному оформленні кисломолочного сиру

3.4 Методи нетарифного регулювання, що застосовуються до кисломолочного сиру

Одним з основних інструментів митних органів у процесі здійснення митного контролю є використання засобів митно-тарифного і нетарифного регулювання з метою захисту національного ринку, національного виробника, а також сприяння виконанню міжнародних зобов’язань держави.

Відомо, що всі держави світу різноманітними способами регулюють свою зовнішньоекономічну діяльність. Існує велика кількість таких засобів. Це пояснюється розширенням кола країн-учасниць світового ринку та необхідністю для кожної країни мати інструменти оптимізації її участі у міжнародній торгівлі.

Нетарифні методи регулювання ЗЕД – методи адміністративного характеру, що полягають у необхідності надання визначених дозвільних документів державних органів для здійснення ввезення (вивезення) товарів та інших предметів.

Ставлення до використання нетарифних засобів регулювання у світовій практиці досить суперечливе. З одного боку, Генеральна угода з тарифів і торгівлі і Світова організація торгівлі, що почала функціонувати з 1995 року, офіційно ставлять завдання максимально скасувати такі заходи, здійснювати перехід до регулювання зовнішньої торгівлі виключно тарифними методами. З іншого боку, всі країни світу, які входили у ГААТ з дня його створення і котрі стали членами СОТ з моменту початку її діяльності, використовують різноманітні форми нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.

До кисломолочного сиру застосовуються методи нетарифного регулювання такі, як радіологічний, ветеринарний та санітарно-епідеміологічний контроль.

Радіологічний контроль.

Під час вивезення вантажів і транспортних засобів за межі митної території України радіологічний контроль здійснюється на митній території України. Проведення радіологічного контролю підтверджується проставленням відміток та штампів у товаросупровідних документах. Штамп «Радіологічний контроль» застосовується для вантажів, що не підлягають екологічному контролю. 

У ВМД радіологічний дозвіл зазначається у графі 44 під кодом 6.1.6854. Цей контроль здійснює Державна екологічна інспекція Міністерства екології та природ­них ресурсів України.

Ветеринарний контроль. Пропуск через митний кордон України тварин, продуктів тваринного походження, готових харчових продуктів, сировини тваринного походження, кормів тваринного та рослинного походження, кормових добавок, штамів мікроорганізмів, засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини, а також предметів і матеріалів, які можуть бути носіями збудників інфекційних захворювань тварин, та інших вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки після проходження обов’язкового ветеринарного контролю.

Митне оформлення вантажів може бути завершено лише після проходження зазначеного контролю спеціалістами регіональних служб державного ветеринарного контролю.

Підставою для пропуску через митний кордон України вантажів, підконтрольних державному ветеринарному контролю, є ветеринарне свідоцтво чи сертифікат. У ВМД даний документ зазначається під кодом 6-6853.

Санітарно-епідеміологічний контроль.

Висновок санітарно-епідеміологічної служби видається з метою гарантії безпеки товару для здоров’я населення. Зазначений висновок складається органами, установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Він призначений для кожної партії харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів (для експорту, якщо це передбачено умовами контракту чи міжнародною угодою, в якій бере участь Україна). У ВМД зазначається під кодом 6-6852.

3.5 Визначення коду товару за УКТ ЗЕД

Різні країни виробляють, імпортують та експортують широкий асортимент товарів. Для регулювання виробництва та ведення міжнародної торгівлі необхідно відрізняти одні товари від інших. Тому й було вирішено створити систематизований перелік товарів і присвоїти товарам цифрові коди.

Якщо б національні промисловості виробляли та імпортували (експортували) обмежену кількість товарів (наприклад тільки картоплю та автомобілі), то не було б необхідності у створенні будь-якої спеціальної номенклатури товарів.

Для того, щоб відрізняти одні товари від інших, їх необхідно систематизувати і мати можливість класифікувати. Такий систематизований перелік товарів являє собою Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі — УКТ ЗЕД), у якій кожен товар має своє певне місце. У товарній номенклатурі товари систематизовано за розділами, розділи поділено на групи, а групи — на товари.

УКТ ЗЕД, розроблений на базі Гармонізованої системи описання і кодування товарів (ГС) і Комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейської економічної співдружності (КН ЄЕС), представляє собою основу системи мір державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю держави.

Важливе при декларуванні товарів для проведення їх митного оформлення заповнення граф 31 та 33 ВМД. У графі 31 вказується комерційна і фірмова назва товару, його характеристики, що включають у себе асортимент, розміри, номери моделей, стандарти, типи, комплектність та інші відомості про товар, які дають можливість однозначно класифікувати його кодом, вказаним у графі 33.

Ставки мита у Митному тарифі України наведено відповідно до кодів товарів. Нетарифні обмеження (тобто ліцензування, квотування та ін.) також в основному застосовуються до товарів, указаних у вигляді кодів товарів чи товарних позицій.

Структура УКТ ЗЕД включає найменування розділу, код та найменування групи, код та найменування товарної позиції, кодове позначення товару, найменування товару, преференційна, пільгова, повна ставка мита та скорочене позначення додаткових одиниць його виміру.

Елементами структури УКТ ЗЕД є система кодування та система класифікації.

Кодування товару — це представлення товару у вигляді цифрового знака.

Код товару в УКТ ЗЕД десятизначний і складається таким чином:

код групи — 2 знаки;

код позиції — 4 знаки;

код підпозиції – 6 знаків;

код категорії – 8 знаків;

код підкатегорії – 10 знаків.

Визначення коду кисломолочного сиру проходить поетапно.

Перший рівень, визначення розділу, до якого можна віднести товар. На даному етапі товари групуються за галузями промисловості. Відповідно, кисломолочний сир відноситься до розділу I «Живі тварини; продукти тваринного походження».

Наступний, другий рівень — визначення групи. Загальна кількість груп у товарній номенклатурі — 97. У них товари зібрані відповідно до таких ознак:

за матеріалом виготовлення;

за функціональним призначенням;

за ступенем обробки.

Оскільки кисломолочний сир є молочним продуктом, то його відносять до групи 04 «Молоко та молочні продукти; яйця птахів; натуральний мед; харчові продукти тваринного походження, в іншому місці непойменовані».

Третій рівень, визначення товарної позиції, яка деталізує товар за більш специфічним ознаками. Кисломолочний сир відносять до товарної позиції 0406 «Сири всіх видів та кисломолочний сир».

Четвертий рівень передбачає визначення підпозиції товару. Для кисломолочного сиру товарною підпозицією буде – 040610 «Свіжий сир (без визрівання), включаючи сир з молочної сироватки та кисломолочний сир».

Визначення товарної категорії – п’ятий рівень. Для вказаного товару класифікація на рівні товарної категорії не проводиться.

Визначення підкатегорії – завершальний етап визначення коду за УКТ ЗЕД. Для кисломолочного сиру підкатегорією є 0406102000 «З вмістом жирів не більш як 40 мас. %».

Отже код товару за УКТ ЗЕД 0406102000.

Класифікацію товару можна представити у вигляді таблиці 3.5.1.

Таблиця 3.5.1 — Код кисломолочного сиру за УКТ ЗЕД

3.6 Визначення країни-походження товару

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країна походження товару визначається на основі принципів міжнародної практики.

Питання визначення країни походження товару, що переміщу­ється через митний кордон України, на законодавчому рівні регла­ментується нормами Митного кодексу України та міжнародних дого­ворів, укладених в установленому законом порядку. У Кодексі питан­ня визначення країни походження товарів викладені у ст. 276-285 (розділ XII «Країна походження товару») та ст. 315-316 (розділ XVI «Верифікація сертифікатів про походження товарів з України»).

Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень Митного кодек­су України. З цього питання Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про затвердження Порядку визначення країни похо­дження товару, що переміщується через митний кордон України» від 12.12.2002 № 1864. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) зон, розта­шованих на території України, встановлюються законом.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв. При цьому під країною походження товару можуть розумі­тися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

До товарів, повністю вироблених у країні, належать:

корисні копалини, видобуті на її території або в її територі­альних водах, або на її континентальному шельфі та в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

продукція мисливського, рибальського та морського про­мислів;

продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендова­ними (зафрахтованими) нею;

вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

продукція високих технологій, одержана у відкритому кос­мосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендують­ся нею;

товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначе­ної у пунктах 1-8 цієї статті. Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої пе­реробки.

Критерій достатньої переробки визначається:

правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 % від вартості товару, одержаного в ре­зультаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 % від вар­тості товару, одержаного в результаті переробки;

або переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриман­ням певних умов визнаються достатніми.

Перелік таких виробничих та технологічних операцій визна­чається Кабінетом Міністрів України. З цього питання Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перелік виробничих та технологічних операцій для визначення критерію достатньої пере­робки товару та порядок його встановлення та застосування при визначені країни походження товару» від 27.12.2002 № 2030.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосо­вується правило зміни товарної позиції. Згідно з цим правилом то­вар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізо­ваною системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

операції, пов’язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

прості складальні операції;

змішування товарів (компонентів) без надання одержаній про­дукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних скла­дових;

комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

забій тварин.

У визначенні країни походження товару не береться до уваги походження енергії, машин, обладнання та інструментів, що вико­ристовуються для його виробництва.

Для підтвердження походження товару може застосовуватися сертифікат про походження товару.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення. У разі втрати сертифікат приймається його офіційно завірений дублікат.

Згідно із Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671/97-ВР сертифікати походження на то­вари з України видають Торгово-промислова палата України та ре­гіональні торгово-промислові палати.

Для підтвердження походження товарів з України торгово-про­мислові палати видають такі сертифікати.

1. Сертифікат походження загальної форми (англійською мо­вою) — звичайна форма сертифіката — видається на всі товари, які мають українське походження відповідно до національного законо­давства України, при експорті в країни, з якими не обумовлені правила визначення країни походження товарів; також видається у разі, коли товар не має преференційного доступу на ринок країни імпорту та у випадках відсутності або тимчасового припинення пільг на українські товари.

2. Сертифікат походження загальної форми (російською мо­вою) — звичайна форма сертифіката — видається при експорті у країни СНД в тих випадках, коли товар отримує українське похо­дження згідно з національним законодавством України, проте не виконується якась з умов Правил визначення країни походження товарів, затверджених рішенням Ради глав урядів СНД від 30 лис­топада 2000 р.

3. Преференційний (пільговий) сертифікат походження форми СТ-1 (російською мовою) — на товари, що експортуються до країн СНД та задовольняють умовам Правил визначення країни похо­дження товарів, затверджених рішенням Ради глав урядів СНД від 30 листопада 2000 р. Для країн, які не підписали згадане Рішення, діють положення двосторонніх угод, що передбачають застосування Правил визначення країни походження товарів, затверджених рішенням Ради глав урядів СНД від 24 вересня 1993 р.

4. Преференційний (пільговий) сертифікат походження форми «А» (англійською мовою) в рамках Генеральної системи префе­ренцій — для товарів, які підпадають під преференційний режим при експорті на ринки країн-донорів (ЄС, Чехія, Словаччина, Япо­нія, США).

5. Сертифікат походження на текстильні товари (TEXTILE PRODUCTS) (англійською мовою), які експортуються тільки в краї­ни ЄС (Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція, Фінляндія, Швеція) відповідно до положень Угоди про торгівлю текстильною продукцією між Україною і ЄС.

6. Сертифікат походження на металопродукцію (англійською мовою), яка експортується тільки до країн ЄС відповідно до поло­жень двосторонньої Угоди між Кабінетом Міністрів України та Євро­пейським Співтовариством вугілля і сталі про торгівлю деякими ста­леливарними виробами.

7. Преференційний (пільговий) сертифікат походження фор­ми EUR-1 (англійською мовою) для експорту в країни Балтії. Для товарів, що експортуються в Латвію, Литву та Естонію згідно з по­ложеннями відповідних угод, укладених між Україною та цими країнами.

8. Преференційний (пільговий) сертифікат походження фор­ми EUR-1, серія М (англійською мовою) — для експорту в Респуб­ліку Македонія згідно з положеннями Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною.

9. Сертифікат походження форми У-1 (українською мовою) — видається згідно з чинним законодавством України і застосовується в межах митної території України у випадках, коли необхідно підтвердити українське походження товарів, які перебувають в обі­гу в межах митної території України під час здійснення підприєм­ницької діяльності іноземними суб’єктами господарської діяльності.

Перевірка достовірності (верифікація) сертифікатів про похо­дження товарів з України здійснюється митними органами. Така пе­ревірка здійснюється у порядку, встановленому постановою Кабіне­ту Міністрів України «Про затвердження Порядку верифікації серти­фікатів про походження товарів з України» від 12.12.2002 № 1861.

Кисломолочний сир виготовлений повністю з української сировини українським підприємством. Інші країни у виробництві кисломолочного сиру участі не приймали. Тому країною-походження товару є Україна. Для підтвердження країни-походження видається відповідний сертифікат.

3.7 Нарахування митних платежів

3.7.1 Визначення митної вартості

Більшість країн світу вирішили стягувати митні платежі як відсо­ток від вартості товару. Але для вартості товару суттєве значення мають різні чинники, в тому числі й умови поставки товару. Без сум­ніву, вартість товару, який продавець передає покупцю безпосеред­ньо на складі у своїй країні, буде меншою за вартість цього ж товару за умови, що продавець доставить свій товар у країну покупця за свій рахунок, тобто товар — той самий, а вартість може дуже відрізняти­ся залежно від умов його передачі продавцем покупцю. Тому не­обхідність урівняти у правах покупця та продавця щодо визначення митної вартості незалежно від умов поставки вимагає єдиного підхо­ду різних країн до оцінки товарів саме для митних цілей.

Зазначений підхід повинен забезпечувати єдину митну оцінку для товарів, які постачаються на різних умовах поставки, незва­жаючи на те, хто насправді несе витрати (продавець чи покупець).

Розумний підхід держави до питання визначення митної вартості предметів, що переміщуються через її кордони, як до одного з основ­них елементів тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності забезпечує захист інтересів національних товаровиробників. Мито та інші митні платежі, що одночасно стягуються митними органами при митному оформленні, нараховуються на базі митної вартості.

Зрозуміло, що для кожного бізнесмена дуже важливо, яким ме­тодом буде визначена митна вартість або проведена митна оцінка, тому що прямим наслідком її є сплата митних платежів та висно­вок про економічну доцільність угоди, розрахунок прибутку від зовнішньоекономічної операції та ін. Митна оцінка — це питання роз­витку зовнішньої торгівлі між країнами.

Виходячи з викладеного, на Конференції ООН прийнято рішен­ня про загальні правила митної оцінки.

Для забезпечення справедливої, рівноцінної та прозорої (простої) митної оцінки товару за різних умов поставки введено розрахунко­ву величину — митну вартість.

Для визначення митної вартості встановлено єдині критерії: мо­мент перетину митного кордону та ціна угоди (вартість, зазначена у рахунку-фактурі).

За такого підходу значення митної вартості для однакових то­варів буде однаковим навіть у випадках, коли вони постачаються за різними умовами поставки.

Митна вартість обчислюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної вартості товару.

Фактурна (контрактна) вартість — це ціна товару, обумов­лена в контракті та відповідно у рахунку-фактурі.

Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з ураху­ванням умов поставки товару згідно з інтерпретацією Міжнародних комерційних термінів ІНКОТЕРМС, виходячи з того, які витрати включені продавцем до рахунка-фактури та коли вони здійснені — до перетину митного кордону чи після.

Тому знання ІНКОТЕРМС є необхідною умовою для вирішення питань визначення митної вартості, а саме знання того, які ви­трати поставки включаються продавцем до рахунка-фактури за різних умов поставки.

При обчисленні митної вартості товарів витрати, зроблені до пе­ретину митного кордону (якщо вони не включені до рахунка-фактури), додаються до фактурної вартості: за навантаження товару на транспортний засіб, за страхування, сплачене вивізне мито та ін.

Відповідно витрати, зроблені після перетину митного кордону, віднімаються (якщо вони включені до рахунка-фактури).

Поняття митної вартості викладене у ст. 259 Митного кодексу: «Митна вартість товарів — це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються че­рез митний кордон України, яка обчислюється на момент перети­нання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу».

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну те­риторію України, здійснюється шляхом застосування таких методів (рисунок 3.7.1).

Рисунок 3.7.1 – Методи визначення митної вартості

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не можна використати, застосовується послідовно кожен із перелічених методів. При цьому кожен на­ступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не мож­на визначити шляхом застосування попереднього методу (за винят­ком методів віднімання та додавання вартості, які можуть застосо­вуватися у будь-якій послідовності).

У нашому випадку доцільно використати метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

При визначенні митної вартості за цим методом повинні бути включені витрати:

витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення товарів на митну територію України:

вартість транспортування;

витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товарів;

страхові суми;

витрати, понесені покупцем:

комісійні та брокерські винагороди, за винятком комісійних за закупівлю товару;

вартість контейнерів та іншої багаторазової тари, якщо відпо­відно до товарної номенклатури вони розглядаються як одне ціле з товарами, що оцінюються;

вартість пакування, включаючи вартість пакувальних матері­алів та робіт, пов’язаних з пакуванням;

відповідна частина вартості таких товарів та послуг, які пря­мо чи побічно надаються покупцю безоплатно або за зниженою ціною для використання у зв’язку з виробництвом або продажем (відчу­женням) на вивезення товарів, що оцінюються, якщо відповідна частина не була включена до заявленої ціни:

сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших комплектуючих виробів, які є складовою частиною товарів, що оцінюються;

інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів, використаних на виробництво товарів, що оцінюються;

матеріалів, витрачених на виробництво товарів, що оцінюються (мастильних матеріалів, палива тощо);

інженерної проробки, дослідно-конструкторських робіт, ди­зайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за тезками митної території України і безпосередньо необхідних для виробництва товарів, що оцінюються;

ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) прямо чи побічно повинен вплатити як умову продажу (відчуження) товарів, що оцінюються;

відповідна частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи побічно йде на користь продавця.

Кисломолочний сир експортуються на підставі договору купівлі-продажу на умовах поставки DAF-Городище. Митна вартість визначається на основі ціни, яку буде сплачено або яка підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України. Оскільки поставка здійснюється на умовах DAF (доставка до кордону), то митна вартість дорівнює фактурній (3.7.2).

У нашому випадку до фактурної вартості включено транспортування до кордону (100 доларів США) та брокерські витрати (120 доларів США) (3.7.1):

ФВ = РВ+ТВ + Б (3.7.1)

де РВ – реалізаційна вартість, РВ = 300 доларів США;

ТВ – транспортні витрати, ТВ = 100 доларів США;

Б – брокерські витрати, Б = 120 доларів США.

ФВ = (300 + 100 + 120) . 5,05 = 2626,00 грн.

МВ=ФВ, (3.7.2)

де МВ – митна вартість;

ФВ – фактурна вартість, ФВ = 2626,00 грн.;

Отже, митна вартість становить 2626,00 грн.

3.7.2 Нарахування мита

Концепція нарахування та сплати мита викладена у ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Порядок нарахування та стягнення мита затверджується нормативними документами Держмитслужби, а також спільними документами Держмитслужби, НБУ, Міністерства фінансів.

Відповідно до ст. 6 – мито – це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Мито повністю вноситься до Державного бюджету України. Воно сплачується митним органам України.

При експортних операціях мито не нараховується.

3.7.3 Нарахування ПДВ

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції по ввезенню (пере­силанню) товарів на митну територію України і отриманню робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання (споживання) на митній території України, в тому числі операції по ввезенню (пересиланні) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки. Від оподаткування ПДВ звільняються товари, які не підлягають оподаткуванню ПДВ.

Товари, які експортуються з України, податком на додану вартість не обкладаються. Навпаки, фірма-експортер отримує відшкодування суми ПДВ (20% від фактурної вартості) при здійсненні зовнішньоекономічної операції. Це проводиться з метою заохочення українських виробників на зовнішній ринок.

У нашому випадку експортером виступає не виробник (посередник – магазин «Вибір»), тому відшкодування ПДВ не проводиться.

3.7.4 Нарахування митного збору

Митні збори – це додаткові збори, які стягуються з товарів, що ввозяться (вивозяться), за специфічні умови поставок та інші послуги, які надаються митницею (оформлення транспортних засобів, зберігання товарів під відповідальністю митниці).

Розміри ставок митних зборів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Звільнення від сплати митних зборів можливо лише на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Нарахування митних зборів проводиться у графі 47 ВМД у національній валюті.

У нашому випадку ставка митних зборів за митне оформлення товарів та інших предметів при митній вартості менше 1000 доларів США становить 5 доларів США за оформлення однієї ВМД. Тому митний збір за митне оформлення складе 25,25 грн.

3.7.5 Визначення загальної суми митних платежів

Загальна сума митних платежів у даному випадку розраховується за формулою 3.7.5.

МП = М + ПДВ + МЗ (3.7.5)

де МП – сума митних платежів, грн.;

М – сума мита, грн., М = 0 (грн.);

ПДВ – сума податку на додану вартість, грн., ПДВ = 0 (грн.);

МЗ – сума митних зборів, Мз = 25,25 (грн.).

М П = Мз = 25,25 (грн.)

Таким чином, на момент перетину митного кордону України сума митних платежів складає 25,25 (грн.), що становить 0,96% від митної вартості — рисунок 3.7.1.

Рисунок 3.7.1 – Частка митних платежів при митному оформленні кисломолочного сиру

3.8 Використання ВМД при митному оформленні кисломолочного

сиру

Основним етапом митного оформлення є декларування товарів і транспортних засобів митному органу.

У міжнародній практиці використовуються різноманітні форми митних декларацій, наприклад, при митному оформленні речей, валюти та валютних цінностей фізичних осіб, при митному оформленні поштових відправлень тощо.

У торговому обороті застосовується декларування в письмовій формі і шляхом електронної передачі даних.

Основний документ, за яким декларуються товари суб’єктами ЗЕД — юридичними і фізичними особами, є вантажна митна декларація (ВМД).

Вантажна митна декларація (ВМД) – уніфікований документ, який містить відомості про товари та майно, які переміщуються через митний кордон України, про відправника, одержувача та особу, яка здійснювала декларування вантажів через кордон, умови поставки, способи розрахунків та інші дані, необхідні для митного оформлення, у тому числі дані про стягнення митних та інших зборів мита, ПДВ з товарів і майна, які переміщуються через митний кордон України.

ВМД застосовується під час декларування суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (юридичними або фізичними особами) товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, у порядку, встановленому Митним кодексом України, Положенням про ВМД та іншими актами законодавства України.

Орган Державної митної служби не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів; якщо вона заповнена декларантом з порушенням Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД; в інших випадках, передбачених законодавством України.

У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов’язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.

Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп «Під митним контролем») на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацію ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД.

ВМД оформляється на єдиних стандартних самокопіюючих бланках формату А, що виготовляється друкарським способом. Оформлення ВМД з використанням інших бланків не допускається.

До ВМД може бути додано не більше 33 додаткових аркушів, що дозволить задекларувати не більше 100 найменувань товарів. У ВМД і додаткових аркушах не повинно бути підчисток, виправлень. Кожне виправлення завіряється підписом і печаткою митного брокера.

ВМД заповнюється державною мовою за допомогою комп’ютера. Під час заповнення ВМД може застосовуватися іноземна мова, якщо переклад державною мовою назв суб’єктів або фірмового (комерційного) найменування товару є недоцільним та істотно не впливає на принцип здійснення заходів тарифного або нетарифного регулювання.

Вантажна митна декларація складається з граф, поділених на підрозділи, де зазначаються реквізити, кожен з яких починається з нового рядка та перед кожним з них проставляється порядковий номер.

ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Зразок заповнення ВМД при експорті кисломолочного сиру наведено у додатку.

Графи заповнюються так:

Графа А – у графі зазначається: 1 – номер розрахункового рахунку у валюті України, найменування та код МФО банківської установи, в якій відкрито розрахунковий рахунок декларанта; 2 – номер валютного рахунку, найменування та код МФО банківської установи, в якій відкрито валютний рахунок декларанта.

У нашому випадку у графі А зазначено:

— р/р 20060000000022, Рівненське головне відділення ПІБ, МФО 333335;

— в/р 20060000000022, Рівненське головне відділення ПІБ, МФО 333335.

Графа В «Подробиці розрахунків». Графа призначена для зазначення заявником платіжних документів, які свідчать про внесення митних платежів. У графі зазначаються:

шифр платежу відповідно до класифікатора видів митних платежів;

загальна сума платежів по цьому шифру;

платіжні реквізити митного органу на розрахунковий рахунок якого сплачуються митні платежі.

У ВМД на оформлення кисломолочного сиру зазначено – вид платежу: 010 – 25,25 грн. Платежі сплачуються на р/р 253856987 в АППБ «Аваль» м. Рівне, МФО 333335.

Графа С заповнюється інспектором митної служби.

Графа D – заповнюється інспектором митної служби;

Графа 1 «Тип декларації» – ЕК 10 (вивезення товарів з України).

Графа 2 «Відправник» – зазначаються відомості про відправника – нерезидента України, відповідно до умов зовнішньоекономічного договору — Магазин «Вибір», м. Рівне, вул. Відінська, 56. Обліковий номер платника податків – 3254125546, ідентифікаційний номер одержувача – 10118 – 56/6587452136.

Графа 3 «Додатковий аркуш» – заповнюється коли є додаткові аркуші. У першому розділі графи зазначається порядковий номер аркуша, у другому – загальна кількість аркушів, включаючи додаткові. У разі, коли додаткові аркуші не використовуються, у графі зазначається 1/1.

Графа 4 «Відвантажувальні специфікації». Заповнюється при використанні специфікацій. У нашому випадку специфікації відсутні.

Графа 5 «Всього найменувань товарів». У графі зазначається цифрами загальна кількість найменувань товарів, наведених у графі 31 «Опис товару» декларації та додаткових аркушів – найменувань товарів — 1.

Графа 6 «Кількість місць». У графі зазначається цифрами загальна кількість місць у декларованій партії товарів – кількість місць – 4.

Графа 7 «Довідковий номер». У графі проставляється номер та дата прийняття декларації – 204000000/7/000000 (де 204000000 – дев’ятизначний цифровий код митного органу згідно з класифікатором митних органів України (Рівненська митниця); 7 – остання цифра поточного року; 000000 – шестизначний порядковий номер декларації, оформленої зазначеним митним органом).

Графа 8 «Одержувач/імпортер». У графі проставляються відомості про одержувача товару – ТОВ «Продукти», м. Мінськ, вул. Московська, 67, Білорусь.

Графа 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» – у графі наводяться відомості про вітчизняну особу, що уклала зовнішньоекономічний договір на відшкодувальній основі – повіреного агента.

Відомості зазначаються в такому порядку:

— у правому верхньому куті — індивідуальний податко­вий номер платника податків (у разі наявності) – 246714320307;

— назва та місцезнаходження юридичної особи або П.І.Б. фізичної особи, її місце проживання та відомості про документ, що посвідчує особу – Рівненський інститут слов’янознавства КСУ, 33000, м. Рівне, вул. П.Могили, 29;

— у нижній частині графи проставляється ідентифікацій­ний номер, який формується за схемою, наведеною в Додатку № 1 до наказу Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 у редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002 №207 – 1012200 – 56/0004574875.

Ці відомості повинні відповідати відомостям, зазначеним у зовнішньоекономічному контракті, згідно з яким експортуєть­ся товар.

Графа 10 «Країна першого призначення» – не заповнюється.

Графа 11 «Торговельна країна» – проставляється цифровий код торговельної країни відповідно до загальнодержавного Класифікатора країн світу – 112 (Білорусь).

Графа 12 «Загальна митна вартість – зазначається загальна митна вартість декларованих товарів у валюті України – 2626,00 грн.

Графа 13 – товар не підлягає експортному контролю і тому не заповнюється.

Графа 14 «Декларант/Представник».

У графі наводяться відомості про декларанта товарів. Відомості зазначаються в такому порядку:

— у правому верхньому куті — індивідуальний податко­вий номер платника податків (у разі наявності) – 246714320307;

— назва та місцезнаходження юридичної особи або П.І.Б. фізичної особи, її місце проживання та відомості про документ, що посвідчує особу – Рівненський інститут слов’янознавства КСУ, 33000, м. Рівне, вул. П.Могили, 29;

— у нижній частині графи проставляється ідентифікацій­ний номер, який формується за схемою, наведеною в Додатку № 1 до наказу Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 у редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002 №207 – 1012200 – 56/0004574875.

Ці відомості повинні відповідати відомостям, зазначеним у зовнішньоекономічному контракті, згідно з яким експортуєть­ся товар.

Графа 15 «Країна відправлення» – У графі вказується скорочена назва країни, з якої товари були відправлені в Україну згідно з класифікатором країн світу – не заповнюється.

Графа 15а «Код країни відправлення» – у графі вказується цифровий код країни, з якої товари були відправлені, згідно з класифікатором країн світу – не заповнюється.

Графа 16 «Країна походження» – графа не заповнюється.

Графа 17 «Країна призначення» – у графі вказується скорочена назва країни призначення згідно з Класифікатором країн світу – Білорусь.

Графа 17а «Код країни призначення» — у графі вказується цифровий код країни призначення згідно з класифікатором країн світу – 112.

Графа 18 «Транспортний засіб при відправленні» – 1 – 45362 — 804, де 1 – кількість автомобілів; 45362 — номери автомобілів; 804 – українські авто.

Графа 19 – проставляється 0, оскільки у нашому випадку товар не прямує в контейнері.

Графа 20 «Умови поставки» – у першому підрозділі проставляється цифровий код умови поставки відповідно до Класифікатора умов поставки, у другому підрозділі наводиться скорочене літерне найменування умов поставки (згідно з класифікатором умов поставки) з обов’язковим зазначенням географічного пункту – 09 DAF-Городище.

Графа 21 «Транспортний засіб на кордоні» – 1 – 45362 — 804, де 1 – кількість автомобілів; 45362 — номери автомобілів; 804 – українські авто.

Графа 22 «Валюта та загальна фактурна вартість». У лівому підрозділі графи наводиться цифровий код валюти договору згідно із загальнодержавним класифікатором валют – 840 (долари США). У правому підрозділі вказується загальна фактурна вартість товарів у валюті України – 2626,00 (грн.).

Графа 23 «Курс валюти» – у графі наводиться курс одиниці валюти, зазначеної в лівому підрозділі графи 22, встановлений НБУ для зовнішньоторговельних операцій на дату прийняття митницею декларації для оформлення – 5,05.

Графа 24 «Характер угоди». У графі вказується код характеру угоди згідно з Класифікатором характерів угод – 21 (переміщення товарів з розрахунком у ВКВ).

Графа 25 «Вид транспорту на кордоні». У графі проставляється код транспортного засобу згідно з Класифікатором видів транспорту – 30 (автотранспорт).

Графа 26 «Вид транспорту в межах країни». У графі проставляється код транспортного засобу згідно з Класифікатором видів транспорту – 30 (автотранспорт).

Графа 27 «Місце завантаження/розвантаження» – вказується код та найменування митного органу, в зоні діяльності якого передбачається перевантаження товарів з одного транспортного засобу в інший – перевантаження не передбачено.

Графа 28 «Фінансові та банківські відомості». У графі наводяться фінансові та банківські відомості про особу, що здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним до­говором (контрактом). Кожний з реквізитів починається з но­вого рядка, й перед кожним із них проставляється порядковий номер:

1 — код за ЄДРПОУ уповноваженого банку — 09333335;

2 — найменування банку – Рівненське головне відділення ПІБ;

3 — адреса банку – м. Рівне, вул. С.Бандери, 41;

4 — номер розрахункового рахунка в національній валюті України (при здійсненні розрахунків у цій валюті) або в іно­земній валюті (при розрахунку в іноземній валюті), код МФО банку – в/р – 20060000000022, МФО 333335.

У разі переміщення товарів за договорами (контрактами), які не передбачають грошових розрахунків, графа не заповню­ється.

Графа 29 «Митниця на кордоні». У графі вказується назва митного органу, в зоні діяльності якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні, у правому верхньому кутку – його код згідно з Класифікатором митних органів України – 204010300 Рівненська митниця.

Графа 30 «Місце огляду товару» – не заповнюється.

Графа 31 «Вантажні місця та опис товару». «Маркування та кількість – номери контейнерів – опис товару». Вказується лише комерційна і фірмова назва товару, характеристики товару, що включають в себе асортимент, розміри, номери моделей, стандарти, типи, комплектність та інші відомості про товар, які дають однозначно класифікувати його за задекларованою у графі 33 субпозицією УКТ ЗЕД – Кисломолочний сир у вигляді брикетів масою 200 г, жирність 9%. Місць — 50.

Графа 32 «Товар №». У графі проставляється порядковий номер товару, що декларується у графі 31 – 1.

Графа 33 «Код товару». У першому підрозділі вказується дев’ятизначний код товару згідно з УКТ ЗЕД – 0406102000.

Графа 34 «Код країни походження». Заповнюється згідно з класифікатором країн світу. У графі вказується код країни походження товару, описаного у графі 31 і класифікованого за УКТ ЗЕД у графі 33 – 804.

Графа 35 «Вага брутто». У графі вказується вага брутто (у кілограмах) товару, описаного у графі 31 – 130 кг.

Графа 36 «Преференція». У графі вказуються цифрові коди тарифних преференцій, передбачених чинним законодавством: 00/00/00, оскільки тарифні преференції відсутні.

Графа 37 «Процедура». У графі проставляється 6-значний код процедури переміщення товарів відповідно до заявленого митного режиму згідно з класифікатором процедур переміщення товарів через митний кордон України: перші дві цифри – код митного режиму – 10 (експорт); наступні дві – код попереднього митного режиму – 00; останні дві – особливість переміщення товарів – 50 (інше).

Графа 38 «Вага нетто». Проставляється вага нетто товару у кг – 120 кг.

Графа 39 «Квота». Заповнюється для товарів, на які є кількісні обмеження.

Графа 40 «Загальна декларація/попередній документ». Заповнюється, якщо теперішньому митному режиму передував інший митний режим, або подавалась попередня, періодична чи загальна декларація, або якщо декларація оформлялась замість анульованої.

Графа 41 «Додаткова одиниця виміру». У графі вказується код додаткової одиниці виміру згідно з загальнодержавним Класифікатором одиниць виміру, якщо така одиниця виміру передбачена для цього товару – відсутні.

Графа 42 «Фактурна вартість товару». У графі наводиться у валюті України фактурна вартість товарів, задекларованих у графі 31 ВМД – 2626,00 грн.

Графа 43 – порядок використання графи встановлюється ДМСУ.

Графа 44 «Додаткова інформація/подані документи». У графі вказуються реквізити документів: номер розділу; код документа згідно з Класифікатором документів; номер документа, дата і, при необхідності, назва та кінцевий термін дії.

2730 – товарна транспортна накладна;

2950 – книжка МДП;

3105 – рахунок-фактура (INVOICE);

4010 – договір купівлі-продажу, що передбачає розрахунки у ВКВ;

6001 – довідка про декларування валютних цінностей;

6852 – санітарний сертифікат;

6853 – ветеринарний сертифікат;

6854 – радіологічний дозвіл.

Графа 45 «Митна вартість» – вказується митна вартість товару у валюті України, заявленого у графі 31 – 2626,00 (грн.).

Графа 46 «Статистична вартість». У графі вказується митна вартість товару у тисячах гривень, що округлюється за правилами округлення – 3.

Графа 47 «Нарахування мита та митних зборів». У графі зазначається вид платежу (код), основа нарахування, ставка, сума, спосіб платежу:

010 (митний збір за митне оформлення), — (оскільки митна вартість менше 1000 доларів США), 5 USD (ставка), 25,25 грн. (сума), 01 (спосіб платежу – переказ).

Графа 48 «Відстрочення платежів». Заповнюється у випадку відстрочення платежів.

Графа 49 «Найменування складу». Порядок використання графи встановлюється ДМСУ.

Графа 50 «Довіритель». Зазначаються дані підприємства-перевізника — ТОВ «Камазтранссервіс», м. Рівне, вул. Відінська, 56.

Графа 51 «Митниця країни транзиту». Графа заповнюється митним органом.

Графа 52 «Гарантія не дійсна для…». Порядок використання графи встановлюється ДМСУ.

Графа 53 «Митниця в країні призначення». Порядок використання графи встановлюється ДМСУ.

Графа 54 «Місце та дата». У графі вказуються місце та дата заповнення декларації; прізвище та ініціали особи, уповноваженої на декларування товарів організацією, що зазначена у графі 14; займана ним посада; ставиться його особистий підпис; номер телефону або телетайпу; номер посвідчення особи декларанта: Рівне, РІС КСУ, Малько О., свд. 6541, 14/05/2007.

Висновки до розділу 3

Зовнішньоекономічні зв’язки України постійно зростають і тому постає необхідність у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності окремих суб’єктів ЗЕД. У цій діяльності особлива роль належить митній службі, діяльність якої регулюється законодавством України і, зокрема, Митним Кодексом України.

Особливу роль у процесі міжнародної торгівлі відіграє контроль за проведенням операцій – тарифні і нетарифні методи регулювання.

Завданням розділу «Митне оформлення» було визначити, які нетарифні методи застосовуються до кисломолочного сиру при експорті, а також підрахунок тарифних елементів.

Нетарифними методами при експорті кисломолочного сиру виступають радіологічний, ветеринарний та санітарно-епідеміологічний контроль. Тарифні методи до вітчизняних товарів (зокрема, кисломолочного сиру) не застосовуються.

Дослідження проводилось на основі зовнішньоекономічного контракту, у якому зазначено:

тип операції – експорт;

експортер – магазин «Вибір», імпортер – ТОВ «Продукти» (Білорусь);

товар — кисломолочний сир у вигляді брикетів масою 200 г, жирність 9%;

кількість товару – 120 кг (4 ящики по 150 брикетів у кожному);

вартість 1 брикета кисломолочного сиру – 0,5 доларів США;

умови поставки — автотранспортом DAF-Городище.

У даному випадку, при експорті кисломолочного сиру до Білорусі на умовах поставки DAF-Городище, необхідно оформити ВМД форми ЕК 10 (для декларування залучено декларанта – Рівненський інститут слов’янознавства), сплативши митний збір за митне оформлення у сумі 25,25 грн., тобто 0,96% від митної вартості товару.

Підприємству ПДВ не відшкодовується, оскільки експортером є посередник між виробником та покупцем, а відшкодування проводиться виробникам з метою заохочення їх виходу на зовнішній ринок.

Таким чином, здійснення експортних поставок буде вигідним для магазину «Вибір», оскільки митні збори становлять незначну частку – 0,96% від митної вартості.

Висновки

Кисломолочний сир (творог) – концентрований молочно-білковий продукт, що отримують із цільного , нормалізованого або знежиреного пастеризованого молока шляхом сквашування закваскою, приготованої на чистих культурах молочнокислих бактерій, та відділенням сироватки від згустку, один із найцінніших молочних продуктів і продуктів харчування взагалі.

Кисломолочний сир є концентрованим продуктом переробки молока. В ньому великий вміст жиру (9-18%) , білків (14-16%). Завдяки наявності амінокислот — метіоніну та лізину – кисломолочний сир використовується для дієтичного та лікувального харчування. Він багатий також набором мінеральних речовин та їх співвідношенням (кальцій , фосфор , залізо, магній та ін.).

Класифікація кисломолочних сирів:

1 залежно від вмісту жиру:

нежирний;

напівжирний (9%);

жирний (18%).

2 залежно від термічної обробки молока:

виготовлений з пастеризованого молока;

виготовлений з не пастеризованого молока.

3 залежно від рецептури:

без смакових добавок;

з смаковими добавками:

для солодких сирків і сиркової маси – з ізюмом, горіхами, плодово – ягідними добавками, згущеним молоком та ін.

для солоних сирків та сиркової маси – з кмином, томатом і перцем та ін.

глазуровані ;

неглазуровані.

4 залежно від виду фасування:

фасовані в пергамент;

фасовані в картонні стакани з полімерним покриттям масою 100, 250, 500 г.

фасовані в полістирольні стаканчики з кришками;

5 залежно від застосування:

використовується безпосередньо в їжу;

використовується для отримання творожних виробів та кулінарних страв.

Виготовляють кисломолочний сир із пастеризованого і непастиризованого молока.

При виробництві кисломолочних сирів кислотно – сичужним методом молоко пастеризують, охолоджують та вносять закваску із чистих культур молочнокислих бактерій та сичужного фермента ( отримують із шлунку теляти –сичуга ), отриманий фермент розрізають на кубики та пресують.

При виробництві кисломолочних сирів кислотним методом молоко звертають молочнокислою закваскою, згусток розрізають, а для прискорення виділення сироватки нагрівають. Цим способом отримують нежирний творог.

Виробляють кисломолочні сири згідно технологічних процесів , наведених на рисунку 2:

Приймання та підготовка молока

Сепарування молока

Складання суміші нормалізованого молока

Пастеризація

Сквашування

Розрізання згустку

Відділення сироватки та розлив згустку

Самопресування та пресування згустку

Охолодження творогу

Фасування та пакування

Рисунок 2– Технологічний процес виготовлення кисломолочних

сирів

Показники якості у кисломолочних сирах визначаються : органолептичні, фізико – хімічні ,мікробіологічні та санітарно – гігієнічні (рисунок 1)

Рисунок 1 – Показники якості кисломолочних сирів

1.Органолептичні :

запах і смак –кисломолочні без сторонніх присмаків та запахів, допускається сторонній кормовий присмак

консистенція – мазка,для нежирного – з незначним виділенням сироватки, розсипчаста

колір – білий з кремуватим відтінком, рівномірний по всій масі

2.Фізико – хімічні :

масова частка жиру,%

масова часка вологи ,%

кислотність

температура при випуску з підприємства

фосфатаза

3. Мікробіологічні та санітарно – гігієнічні:

титр бактерій групи кишкової палички

патогенні мікроорганізми, в тому числі бактерії групи Сальмонела

масова частка важких металів: свинцю, кадмію, ртуті, міді, цинку

масова частка мишьяку

У дипломній роботі проводились дослідження трьох видів кисломолочних сирів 23% жирності різних виробників, де були отримані наступні результати:

Таблиця1 – Результати досліджень кисломолочних сирів

Отже, отримали оцінку «відмінно» сирки кисломолочні «Простоквашино»» та «Слов’яночка» , а зразок сирку кисломолочного «Щодня» – «добре».

У третьму розділі дипломної роботи описано особливості митного оформлення кисломолочних сирів. Дослідження проводились на основі типової процедури експорту за наступними параметрами відповідно до зовнішньоекономічного договору (таблиця 2).

Таблиця 2 – Умови зовнішньоекономічного контракту при експорті кисломолочних сирів

Ставки мита в Митному тарифі України наведено відповідно до кодів товарів. Нетарифні обмеження (тобто ліцензування , квотування та ін.) також в основному застосовуються до товарів , указаних у вигляді кодів товарів чи товарних позицій. Тому важливим є визначення коду товару за УКТ ЗЕД. Визначення коду кисломолочного сиру проходить поетапно.

Перший рівень, визначення розділу, до якого можна віднести товар. На даному етапі товари групуються за галузями промисловості. Відповідно, кисломолочний сир відноситься до розділу I «Живі тварини; продукти тваринного походження».

Наступний, другий рівень — визначення групи. Загальна кількість груп у товарній номенклатурі — 97. У них товари зібрані відповідно до таких ознак:

за матеріалом виготовлення;

за функціональним призначенням;

за ступенем обробки.

Оскільки кисломолочний сир є молочним продуктом, то його відносять до групи 04 «Молоко та молочні продукти; яйця птахів; натуральний мед; харчові продукти тваринного походження, в іншому місці непойменовані».

Третій рівень, визначення товарної позиції, яка деталізує товар за більш специфічним ознаками. Кисломолочний сир відносять до товарної позиції 0406 «Сири всіх видів та кисломолочний сир».

Четвертий рівень передбачає визначення підпозиції товару. Для кисломолочного сиру товарною підпозицією буде – 040610 «Свіжий сир (без визрівання), включаючи сир з молочної сироватки та кисломолочний сир».

Визначення товарної категорії – п’ятий рівень. Для вказаного товару класифікація на рівні товарної категорії не проводиться.

Визначення підкатегорії – завершальний етап визначення коду за УКТ ЗЕД. Для кисломолочного сиру підкатегорією є 0406102000 «З вмістом жирів не більш як 40 мас. %».

Отже код товару за УКТ ЗЕД 0406102000.

Класифікацію товару можна представити у вигляді таблиці 3:

Таблиця 3- Код кисломолочного сиру за УКТ ЗЕД

Для безперешкодного здійснення цієї зовнішньоекономічної операції при митному оформленні необхідно , крім ВМД, подати транспортні документи , загальні та дозвільні документи. Основним методом нетарифного регулювання , що застосовується до кисломолочних сирів є ветеринарний контроль.

Перелік посилань

1. Орлова Н.Я. Теоретичні основи товарознавства продовольчих товарів: Лабораторний практикум Київ, 1999.

2.Дубцов Г. Товароведение пищевых продуктов: Учебник Москва, 2001

3.Кириченко Л. Товарознавство продовольчих товарів: Опорний конспект : лекцій Київ, 2001

4.Кругляков Г.Н., Круглякова Товароведение продовольственных товаров:

Учебн. Ростов — на — Дону, 1999

5.Матюхина З.П., Королькова Э.П. Товароведение пищевых продуктов:

Учебник Москва, 2000

6.Рудавська Г., Сирохман І. Товарознавство молочних та яєчних товарів:

Підручник Київ, 2000

7.Рудавська Г.Б. Товарознавство молочних товарів: Навч.посібник Київ, 1998

8.Сирохман І.В. та ін. Товарознавство продовольчих товарів: Підручник Київ,

2000

9.Авт.-сост. А.Болотников Товароведение: Курс лекций Киев, 1999 41.Под ред. А.Новикова Товароведение и организация торговли продовольственными товарами: Учебник Москва, 2000

10.Шепелев А., Кожухова О. Товароведение и экспертиза молока и молочных

товаров: Учебн.пособие Ростов-на-Дону, 2001

11.Основи митної справи: Тези лекцій Хмельницький, 1996 124.Под ред. С.И.Долгова Предприятие на внешних рынках: Внешнеторговое

дело: Учебник Москва: БЕК, 1997

12.Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні: навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 360 с.

13.Дудчак В.І, Мартинюк О.В. Митна справа: Навч. Посібник. — К., 2002.

14.Закон України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України».

15.Закон України «Про Єдиний митний тариф».

16.Закон України «Про податок на додану вартість».

17.Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні».

18.Інструкція про порядок визначення країни походження товарів, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затверджена рішенням Президії ТПП України.

19.Комп’ютерна програма «MD Office».

20.Митний кодекс України.

21.Пашко П.В. Основи митної справи: Навч. посібник. – К.: Знання, 2002.

22.Пашко П.В., Каленський М.М. Митний контроль та митне оформлення. – К.: Знання, 2002.

23.Порядок заповнення вантажної митної декларації / За ред. П.В.Пашка. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

24.Постанова Кабіне­ту Міністрів України «Про затвердження Порядку верифікації серти­фікатів про походження товарів з України».

25.Постанова КМУ «Про перелік виробничих та технологічних операцій для визначення критерію достатньої пере­робки товару та порядок його встановлення та застосування при визначені країни походження товару».

26.Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Додаток А

Заявка на проведення експертизи

ЗАЯВКА

на проведення експертизи

Магазин «Вибір»

(повна назва замовника)

просить провести експертизу ____________кисломолочного сиру «Услада»

(назва продукції)

на відповідність вимогам/умовам: договору № 874/07 від 01.04.07________________

(НД на продукцію, договір, товаросупровідна документація)

Кількість партія у кількості 50 упаковок масою нетто 310 г кожна___________________

Місцезнаходження продукції Магазин «Вибір», м. Рівне, вул. Відінська, 10______________

Країна походження продукції Росія договір № 874/07 від 01 квітня 2007 року

Завдання експертизи (вносять потрібне):

р перевірка кількості вантажних місць/виробів, що надійшли у ТЗ/ТО;

р перевірка кількості/комплектності виробів, що надійшли у вантажних місцях; р перевірка якості продукції: р — органолептичним методом; р — вимірювальним методом; р — лабораторним методом ________________________________________________________

(зазначити необхідні показники якості)

р перевірка відповідності пакування/маркування продукції;

р ідентифікація продукції;

р визначення фактичної кількості продукції (за умови порушення пакування);

р перевірка технічного стану обладнання;

р відбір зразків (проб);

р визначення втрати якості продукції (у відсотках) за наявності дефектів та можливі причини їх виникнення;

р передвідвантажувальний огляд продукції;

р ______________________________________________________________________________

Термін проведення експертизи: р звичайний; р терміновий.

Замовник зобов’язується:

надати всю необхідну інформацію для проведення експертизи; гарантувати безпеку та необхідні умови для роботи експерта; сплатити всі витрати, пов’язані з проведенням експертизи, незалежно від її результатів.

З порядком та процедурами експертизи ознайомлений та згоден їх виконувати.

Реквізити замовника: м. Рівне, вул. Відінська, 10, тел. 64-21-64 _____________________

(юридична адреса, телефон, факс, е-mail)

Р/р 6523652141 у Промінвестбанку м. Рівне МФО 333335, код ЄДРПОУ 6325412541 свідоцтво платника ПДВ №_______________________________________________________

Відповідальна особа директор Гонтарук О.В., тел./факс (0362) 64-21-64__________________

(посада, прізвище, ім’я та по батькові, телефон, факс, е-mail)

Керівник організації ______________ Гонтарук О.В.

(дата і підпис) (ініціали, прізвище)

Головний бухгалтер ______________ Савіна А.В.

(дата і підпис) (ініціали, прізвище)

Додаток Б

Наряд на проведення експертизи

Рівненська торгово-промислова палата

Адреса: 33000, м. Рівне, вул. Г.Мазепи, 19 Тел.61-23-45

Дата надходження заявки «10» травня 2007 року

Наряд № 322

Дата видачі «11» травня 2007 року

Експерт: Малько О.В.

Замовник: магазин «Вибір»

Адреса: м. Рівне, вул. Відінська, 10 Телефон (0362) 64-21-64

Товар (країна, найменування, кількість): Російська Федерація, сир кисломолочний «Услада», 5 кг

Місцезнаходження товару: склад магазину «Вибір»

Завдання експертизи: перевірити відповідність маркування вимогам контракту 874/07 від 01.04.07.

Печатка Керівник ТПП______________________________

Акт експертизи

Рівненська торгово-промислова палата

Адреса: 33000, м. Рівне, вул. Г.Мазепи, 19 Тел.61-23-45

АКТ ЕКСПЕРТИЗИ № 322

1. Дата складання 11.05.2007 2. Місце складання м. Рівне

3. Акт складений експертом Малько О.В.

4. Наряд № 322 від 11 травня 2007 року

Експертиза проведена за участю представників:

5. До експертизи пред’явлено:

Найменування товару сир кисломолочний «Услада» Кількість 5кг Кількість згідно документів 5 кг

6. Завдання експертизи перевірити відповідність маркування вимогам контракту № 874/07 від 01.04.07

7. Вантажоотримувач магазин «Вибір»

8. Постачальник (країна, інофірма) ТОВ «Транс СНГ», Російська Федерація

9. Вантажовідправник ТОВ «Транс СНГ», Російська Федерація

10. Виробник товару ТОВ «Транс СНГ», Російська Федерація

11. Надані документи копії автомобільних накладних

12. Контракт/договір № 874/07 від 01 квітня 2007 року

13. Експертизою встановлено:

У маркуванні сиру кисломолочного «Услада» не чітко вказана адреса виробництва, не зазначено оптимальну вологість для зберігання, відсутня інформація про вміст вітамінів, макро- та мікроелементів, маркування українською мовою відсутнє .

14. Висновок експерта:

Маркування, нанесене на сир кисломолочний «Услада» не відповідає умовам контракту № 874/07 від 01 квітня

Дата початку експертизи: 11 травня 2007 року

Дата закінчення експертизи: 11 травня 2007 року

Експерт: Малько О.В.

Представники: _________________________________________

Акт зареєстровано у Рівненській торгово-промисловій палаті

Додаток г

Зразок зовнішньоекономічного контракту

Договір № 87/07

м. Рівне 01 квітня 2007 р.

Магазин «Вибір», м. Рівне, Україна, у подальшому «Продавець», в особі директора Бункова А.В., що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Продукти», м. Мінськ, Білорусь, у подальшому «Покупець», в особі директора Іванова В.В., що діє на підставі статуту іншої сторони уклали даний договір про наступне:

1 Предмет договору

Продавець зобов’язується надати у власність Покупця, а Покупець прийняти кисломолочний сир у вигляді брикетів масою 200 г у кількості 120 кг, у подальшому товар.

Товар поставляється у картонних ящиках по 150 брикетів у кожному.

Договір складений у 2-х примірниках: 1 – українською, 1 – російською мовами.

2 Ціна товару і сума договору

2.1 Ціна на товар складає 2,5 доларів /1 кг кисломолочного сиру.

2.2 Ціна на товар, який постачається є фіксованою і не може змінюватись.

2.3 Валюта оплати – долари США.

2.4 Ціна на товар, який постачається, встановлюється у доларах США.

2.5 Загальна сума договору – 300 доларів США.

3 Якість товару

3.1 Якість товару, який постачається за даним договором повинна повністю відповідати вимогам нормативних документів на даний товар.

3.2 При виявленні невідповідності якості товару, Покупець зобов’язаний повідомити Продавця у термін, не пізніше 10 днів після виявлення дефектів.

3.3 У випадку, коли дефекти виникли з вини Продавця і цю несправність неможливо усунути – Покупець має право повернути товар Продавцю у термін, не пізніше 1 місяця з дати підписання контракту (за умови, якщо товар перебуває у тому ж стані, що і на момент вивезення).

3.4 Витрати, пов’язані з експортом товару до кордону України, оплачує Продавець.

4 Умови і строки поставки (передачі) товару

4.1 Товар має бути наданий у розпорядження Покупця до 30 травня 2007 року.

4.2 Умови поставки: DAF — Городище (Інкотермс-2000).

4.3 Вантажовідправником товару виступає ТОВ «Камазтранссервіс», м. Рівне, вул. Відінська, 56.

4.4 Разом з товаром надаються такі документи:

— рахунок-фактура;

— ветеринарний сертифікат;

— радіологічний дозвіл;

— санітарний сертифікат;

— транспортні документи.

5 Умови і строки оплати

5.1 «Форма оплати» – 100% передоплата. Відвантаження товару Покупцю здійснюється Продавцем протягом 10 днів з дня надходження валютних коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

5.2 Валютні кошти за товар перераховуються з розрахункового рахунку Покупця, а саме: Р/р 22248008401259, Національний банк, м. Мінськ, на розрахунковий рахунок Продавця, а саме: р/р 33348008401259 у Промінвестбанку, м. Рівне, МФО 3333335.

6 Відповідальність сторін

6.1 У випадку прострочення надання товару і оплати за надані послуги за виною Продавця, останній виплачує Покупцю пеню у розмірі 0.01% за кожен день прострочення від загальної суми контракту.

6.2 Сторони не несуть відповідальності за невиконані зобов’язання за даним договором, якщо неможливість їх виконання викликана в результаті форс-мажорних обставин, непереборної сили, підтверджених офіційними органами.

6.3 Якщо форс-мажорні обставини мали місце більше 4-х місяців, то дія даного договору може бути зупинена кожною зі сторін, поставивши до відома іншу сторону, не менше, ніж за 15 діб.

6.4 При порушенні умов договору, Сторони керуються Конвенцією ООН про міжнародні договори, іншими нормативними актами, обов’язковими для обох сторін, а також діючим законодавством. Всі спори, що виникають при виконанні даного договору, вирішуються самостійно, або у Арбітражному суді за місцем розташування відповідача.

7 Інші умови

7.1 При виконанні зобов’язань за даним договором Сторони керуються умовами поставок відповідно до правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс-2000».

8 Термін дії договору

8.1 Даний договір діє з моменту підписання його обома сторонами і до 30 червня 2007 року.

8 Юридичні адреси сторін

Зміст

Вступ

1. Підготовка зовнішньоторгових операцій

1.1 Маркетингове дослідження зовнішнього ринку

1.1.1 Вивчення попиту

1.1.2 Вивчення пропозиції

1.1.3 Дослідження умов роботи на ринку

1.1.4 Дослідження потенційних можливостей фірми

1.2 Організаційно-правові та економічні основи вибору закордонного

контрагента

1.3 Пошук, вибір та встановлення контакту із закордонним партнером

1.4 Аналіз та проробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок імпортних цін

1.5 Проробка базисних умов контракту

1.6 Проробка валютно-фінансових умов контракту

1.7 Складання проекту контракту

2. Укладання торгівельного контракту

3 Організація контролю, виконання та припинення зовнішньоторгового контракту

3.1 Комерційні документи щодо виконання угоди

3.2 Розрахунок митної вартості товару та митних платежів

3.3 Митні документи та порядок їх оформлення за місцем акредитації суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності

3.4 Контроль за виконанням контрактних зобов’язань, розгляд можливих претензій

4 Ефективність зовнішньоторгової операції

Список літератури

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

Додаток Е

Вступ

Однією з глобальних проблем суспільного виробництва є максимально повне задоволення потреб населення, що практично неможливо без постійного широкого обміну товарами між регіонами, країнами.

В процесі здійснюваних в Україні ринкових перетворень і пов’язаних з ними структурних реформ істотну роль покликана зіграти зовнішньоторговельна діяльність господарюючих суб’єктів різних форм власності, що охоплює широкий спектр напрямів, інтересів і механізмів для реалізації задач, що стоять перед суспільством.

За період перебудови і реформ сфера зовнішньоторговельної діяльності прискореними темпами вчинила метаморфозу від «накатаного» десятиріччями централізовано-розподільного принципу функціонування цього сектора економіки до повної лібералізації, виключивши практично всі обмеження. Це дало право самостійного виходу на зовнішній ринок всім господарюючим суб’єктам.

Зовнішньоторговельна діяльність як елемент ринкового господарства будь-якої держави, у тому числі і України, дозволяє через участь в міжнародному розподілі праці забезпечити прискорений розвиток економіки країни. Тому українським зовнішньоторговельним операторам, необхідно вирішити ряд проблем, таких, як «з ким торгувати», «як торгувати», тобто з контрагентами яких країн в перспективі більш вигідно здійснювати комерційну діяльність, пов’язану з реалізацією зовнішньоторговельних операцій, для досягнення поставлених цілей.

Реформа зовнішньоторговельної діяльності в Україні забезпечила вихід на світовий ринок великого числа господарюючих суб’єктів. Це дозволило учасникам міжнародного бізнесу не тільки визначити свої можливості і результати від реалізації зовнішньоторговельних операцій, але і самим отримати уявлення про реальний попит на власну продукцію, ступені її конкурентоспроможності із зарубіжними аналогами. Сьогодні у сфері зовнішньоторговельної діяльності є ряд негативних наслідків, породжуваних тими украй невигідними умовами, на яких полягають міжнародні торгові операції.

Причин такого положення багато:

слабий розвиток на місцях підтримуючої інфраструктури (уповноважені банки; страхові і рекламні компанії; інформаційні, консультаційні і юридичні фірми; транспортно-експедиторські організації і ін.);

відсутність ефективних форм управління зовнішньоторговельною діяльністю на підприємствах різних організаційно-правових форм;

неприступність інформаційно-методичної бази для роботи (зокрема, незнання іноземної мови, що утрудняє можливість проведення конструктивних ділових переговорів);

недостатня кількість підготовлених кадрів, що уміють вести маркетингові дослідження і комерційну роботу, обізнаних у специфіці діяльності на зовнішньому ринку, особливостях законодавства зарубіжних країн і т.д.

Відсутність необхідних знань у зовнішньоторговельних операторів цілком з’ясовна, оскільки, як відомо, такі знання одержуються в процесі практичної діяльності, а вони протягом десятиріч були відірвані від процесу реалізації результатів своєї праці закордоном. Це незнання в поєднанні з бажанням часом будь-якою ціною заробити валюту в умовах, коли в більшості своїй підприємства не мають популярності на ринках зарубіжних країн, є однією з головних причин появи названих негативних явищ.

Розділ 1

Підготовка зовнішньоторгових операцій

1.1 Маркетингове дослідження зовнішнього ринку

Перша стадія першого етапу здійснення ЗТО — маркетингове дослідження — передбачає вивчення комплексу характеристик та даних, які визначають властивості світового ринку або ринків окремих географічних регіонів чи певних країн, а саме:

1. Вивчення ринкового, підприємницького середовища на зовнішніх ринках (ЗР), яке передбачає аналіз демографічних, природних, економічних, науково — технічних, політико-правових, культурних та соціальних факторів розвитку світових ринків (СР). Саме умови підприємницького та ринкового середовища зарубіжних країн досліджуються у першу чергу при виборі найбільш перспективного ринку збуту своєї продукції або придбанні необхідних імпортних товарів.

2. Вивчення вимог СР або ЗР до товару, тобто вимог покупців зарубіжних держав до споживчих властивостей продукту та відповідного набору послуг, які супроводжують продаж і споживання товару. Для українського виробника ці вимоги з боку покупців та споживачів товару є складовими його конкурентоспроможності.

3. Вивчення місткості та характеру ЗР, еластичності попиту на ньому. Саме ці показники визначають можливі перспективи збуту продукції, динаміки продажів та особливості маркетингових заходів, необхідних для успішного просування товарів.

4. Спостереження за рівнем світових цін та тенденціями їх зміни. Для цього складаються таблиці руху цін та їх індексів, будуються графіки, екстраполюються тренди попередніх періодів на майбутній розвиток цінових рівнів, даються прогноз та оцінка рівня динаміки цін на роки вперед.

5. Дослідження фірмової структури ринку та складу закордонних партнерів, а саме: споживачів, посередників, постачальників, конкурентів. Важливо виявити не тільки активних покупців товарів та послуг, а й потенційних фірм-нейтралів, які ще не виявили зацікавленості відносно даного товару, але можуть розглядатись як потенційні покупці.

6. Маркетинговий аналіз ступеня та характеру ринкової конкуренції, методів маркетингової роботи конкурентів, їх товарної, цінової, збутової політики, реклами та політики стимулювання продажів, кадрової політики.

7. Дослідження форм роботи, які прийняті у торговій практиці по даному товару на даному ринку та його сегментах. Спеціалістів у сфері ЗЕД цікавить, прямо чи непрямо здійснюється більшість угод купівлі-продажу на даному ЗР, які форми посередницьких угод типові для нього, які види угод можна застосовувати на даному ринку, які форми торгівлі використовуються тощо.

8. Визначення особливостей споживчих пріоритетів та психологія поведінки покупців даного товару на ЗР, основних причин, мотивів прийняття рішень іноземними споживачами про купівлю конкретних товарів (як наших, так і конкурентів). Побудова схеми процесу прийняття рішення про покупку [2].

1.1.1 Вивчення попиту

В загальному об’ємі реалізації сирів торгова мережа забезпечує не менш 85%, заклади громадського харчування — від 10 до 15%. В даний час характерною є загальна тенденція дорожчання молока і продуктів його переробки, у тому числі і сирів, проте для всіх варіантів розвитку сирного ринку характерним було зростання споживання в 2005-2006 роках, пов’язаний в першу чергу з підвищенням купівельної спроможності населення (рис.1.1). Спостерігалося уповільнення темпів зростання ринку, починаючи з 2007 року. В цьому періоді ключову роль гратимуть наступні чинники:

1. Зростання платоспроможності населення, вплив якого на темпи зміни зростання ринку оцінюється в +30%.

2. Вплив індивідуальних традицій і переваг (+10%);

3. Вимог до якості і смакових характеристик (+10%);

4. Розвитку каналів розподілу (+15%).

Рис.1.1. Місткість внутрішнього ринку твердих сирів в Україні в 2000-2005 роках, тис. т.

Характеристика об’єкту дослідження і коротка класифікація.

Сир – один з самих живильних і калорійних харчових продуктів. Живильна цінність його обумовлена високою концентрацією білка і жиру, наявністю незамінних амінокислот, вітамінів, солей кальцію і фосфору, необхідного для нормального розвитку організму людини. Сир корисний для людей будь-якого віку і особливо для дітей. В сирі міститься від 18 до 25% білка, причому значна його частина знаходиться в розчинній формі, тому добре засвоюється організмом. В сухій речовині багатьох видів сирів міститься 45-55% жиру, від 1,5 до 3,5% мінеральних солей. Калорійність сиру коливається від 2500 до 4500 калорій.

Технологія і асортимент.

Всю різноманітність сирного асортименту для зручності зводять в два основні продукти — сири плавлені і сири тверді. З плавленими все зрозуміло, назва говорить саме за себе, а в тверді входить безліч підгруп: сичужні і розсоли, зрілі і молоді, з підплавленням і без. В світі розрізняють п’ять основних технологій виробництва твердих сичужних сирів:

«власне тверді» (голландська і швейцарська технології виробництва), «напівтверді» (італійська і англійська) і «м’які» (італійська і французька технології).

Відповідно технологіям розрізняють п’ять основних видів зрілого сиру плюс ще один — молодий, швидкопсувний продукт. Дещо відособлено стоїть вся група плавлених сирів, утворюючи окремий, чітко обкреслений ринковий сегмент.

В таблиці 1.1 наведена французька класифікація сирів.

Таблиця 1.1.

Порівняльна класифікація марок сиру.

На даний момент в світі зареєстровано більше 700 різних сортів (найменувань) сиру. Проте до цих пір не існує єдиної їх класифікації, оскільки в різних країнах випускають сири з однаковими назвами, але за різними технологіями. В Україні до початку 1991 року в Держстандарті було зареєстровано близько 30 сортів сиру, на сьогоднішній день — 150.

Українськими фахівцями запропонована вдосконалена класифікація, що включає сири іноземного виробництва. Хоча вона і не охоплює весь імпортний асортимент, зате в неї входять такі групи, як, наприклад, сирі з буйволового молока, відсутні у французькій класифікації. Традиційними для вітчизняної молочної індустрії все ще є сири, виготовлені за спрощеною голландською технологією: Голландський, Російський, Пошехонський, Костромський.

Сир чеддер, вироблюваний за англійською технологією, друге дихання в Україні знайшов в останні п’ять-шість років, коли вітчизняне сироваріння отримало приплив свіжого капіталу. Чеддер став привабливим для вітчизняного виробника зважаючи на простоту технології виготовлення.

Сири молоді або сичужні м’які (Любительський, Бринза, Здоров’я) не вимагають ніякого дозрівання. В процесі виробництва таких застосовують коагуляцію, формування і пресування, а весь технологічний цикл триває максимум добу (проти 15 — 60 діб у сирів твердих). Не довше триває і виробництво більш просунутого італійського сиру Рікотто (Адигейський по нашій класифікації), який після пресування піддають підплавленню. Сирі напівтверді — Моцарелла, Сулугуні, — зріють в розсолі, що мінімізує ризик інфікування сирних головок шкідливою мікрофлорою, і також зводить до мінімуму відсоток браку.

У вітчизняних сироварів було достатньо аргументів за розвиток виробництва молодих, розсолів, скоростиглих і англійських сирів, оскільки всі вони мають безперечну перевагу — короткий технологічний цикл виробництва. Головний недолік скоростиглих сирів — Буковинського, Українського і ін. — порівняно короткий термін зберігання, зважаючи на що вони направляються виробником, як правило, на внутрішній ринок. Той же недолік у сирів молодих і ті ж маркетингові наслідки їх виробництва — тільки для національного і регіонального споживача.

До сирів розсолів відносяться сири, термін дозрівання яких складає декілька годин. Їх після пресування витримують в розсолі і підсушують. Це адигейський і любительський сирі, сулугуні, чанах, моцарелла.

В загальному об’ємі продажів сичужних сирів на їх частку припадає 3-5% (у фізичному виразі). Їх ціна неістотно відрізняється від ціни деяких видів твердих сирів. Тому споживач часто вважає за краще купувати або більш звичні для нього тверді сири, або більш дешеві в порівнянні з розсольними сирами сирні вироби.

Для оптовиків торгівля розсольними сирами не дуже приваблива зважаючи на короткий термін реалізації — до семи днів.

Правда, один з виробників почав упаковувати адигейський сир у вакуумну плівку, що дозволило продовжити термін реалізації до 30 днів. За припущеннями торговців, якщо виробникам вдасться подовжити термін реалізації розсольних сирів, їх продажі ростимуть.

Фахівці відзначають, що створювати сироварні підприємства середньої потужності і нижче (45-100 тонн готового продукту в місяць) доречно, якщо вироблювані сири відрізняються особливою якістю і високою ціною, тобто, є преміум або елітним продуктом. До таких в Україні відносять тверді сири, проведені по швейцарській і ускладненій голландській, а також по французькій (грибково-цвілевій) технологіям. В останньому випадку думки українських виробників вже роки три, як розходяться: одні вважають, що українські елітні сири не зможуть конкурувати з імпортними французькими і швейцарськими сирами. Навіть різниця в ціні на користь місцевих — не аргумент для елітного споживача, який в першу чергу вибирає якість, а на ціну може і зовсім не дивитися.

Щодо пропіоново — кислих (великопористих) голландських у наших сироварів сумнівів немає, вже більше двох років поспіль на ринку України у величезній кількості присутні і успішно продаються зроблені в Україні сири преміум — класу: Едам, Маасдамер, Радомер, Королівський, Фамільний і інші. Для підприємств, здатних перетворити на сир не менш 300 тонн молока на добу, все ще дуже ефективним є виробництво твердих сирів масового попиту за старими радянськими технологіями: Російський, Пошехонський, Костромський, Голландський, Буковинський, Звенигородський.

Формування сегмента сирів з цвіллю (напівм’яких і м’яких «французьких» сортів) почалося унаслідок перенасичення ринку твердих сирів в цілому. Першими на збільшення попиту на подібні сири відреагували київські супермаркети, в більшості з яких з’явився «цвілий» асортимент. За неперевіреними даними, в Києві продаються близько 150 т сирів з цвіллю в рік, а вартість їх коливається від 60 до 250 грн. за 1кг. По всій країні в грошовому еквіваленті об’єм даного сегмента складає більше $1 млн., і на 90% він представлений імпортною продукцією, переважно з Франції, Німеччини і Польщі.

Вітчизняні сировари в більшості своїй скептично відносяться до випуску сирів за французькою технологією, оскільки якість сировини тут набагато нижче, ніж, наприклад, в Польщі, і налагоджувати широкомасштабне виробництво в Україні достатньо ризиковано — можливий високий відсоток браку. На думку вітчизняних сироварів, освоєння даної технології може бути рентабельне лише для дрібних молокопереробних підприємств. Як приклад приводять Францію, де більшість напівм’яких і м’яких сирів виробляється фермерськими господарствами практично кустарним способом.

Плавлений сектор.

Нині, як мінімум, кожний четвертий кілограм з’їденого в Україні сиру є плавленим продуктом. За даними вітчизняного Держкомстату, в 2004 році в нашій країні вироблено 42665 тонн, в 2005 — 49905 тонн плавлених сирів. При цьому не менш 90% виробництва споживає внутрішній ринок. Співвідношення об’ємів продажів плавлених сирів в традиційній упаковці з фольги і в нових видах упаковки (пластиковий стакан, картонна коробка і ін.) складає 75% і 25% відповідно.

Плавлений сир практично для всіх лідерів сироварного напряму є і основним, і «побічним» продуктом виробництва сухого молока, вершкового масла, твердого сиру, цільномолочних продуктів. Компанії, що традиційно спеціалізуються на виробництві ЦМП, також нерідко трудяться і в «плавленому» напрямі (наприклад, «Галактон»). В обох випадках новим виробникам сприяє відносна простота технології виробництва. Для плавлення необхідна спеціальна лінія (вартість близько $100 тис.), для дозрівання твердого сиру — термостатична камера (підвал), яка при аналогічній продуктивності коштує у декілька разів більше устаткування для плавки. Процес плавлення триває години, дозрівання — 15 — 60 діб. Весь технологічний цикл — від молока до упакованої одиниці готового плавлено — сирного продукту триває одну зміну. Плавленому сиру не потрібна технологічна лінія по солінню вартістю до $1 млн. а також висока культура виробництва, оскільки плавлення є термообробка, що вбиває всю «зайву» мікрофлору.

Собівартість же отриманого плавленого продукту дозволяє пропонувати його наймасовішій аудиторії українських споживачів. Роздрібна ціна більшості плавлених сирів вітчизняного виробництва складає в середньому 17 грн./кг, твердих і напівтвердих сичужних — 26 грн./кг. Крім того, для виробництва плавленого можна використовувати «механічний брак» твердого сиру. Загалом, інтерес до виробництва плавленого сиру, як засобу розширення асортименту, є достатньо економічно обґрунтованим. Не останню роль в розвитку виробництва плавлених сирів грає швидкий оборот засобів, який забезпечує порівняно короткострокова і проста технологія виробництва. В Україні є «чисті» виробники плавлених і «чисті» виробники твердих сирів, але дистриб’ютори, що практикують роботу лише з одним сирним продуктом (а тим більше, лише з однією маркою), на ринку відсутні.

Екзотичні сири.

В цей розділ включаються всі сири, що входить до групи елітних і частково додаткових. Це, як правило, дорогі сорти, присутні в кожній групі по французькій класифікації. Навіть в сегменті твердих сирів існує свого роду знати – Comte, Emmental, Fol Epi. Такі сорти, як сири з промитою і білою цвілевою скориночкою і голубі сири в Україні не виробляються. Пальма першості по виробництву екзотичних і елітних сортів сиру належить Франції. Французи відрізняються не тільки тим, що мають понад 400 сортів сиру, але і тим, що його споживання перетворилося для них на особливу культуру, майже релігію. Як ми згадали, сири свіжі і ферментировані (вони ж “аффіне” — витримані). Вони також діляться і по “молочному братству”: бувають козиними, коров’ячими, овечими, буйволовими, ослячими, верблюжими і ін.

1.1.2 Вивчення пропозиції

Виробники. Останні чотири роки на українському ринку молокопродуктів спостерігаються різке зростання конкуренції. За 2004-05 роки в корпусі найбільших сироварів відбулося декілька найпомітніших подій. Спочатку змінився власник контрольного пакету акцій АТ «Шосткинський ГМК» (ТМ «Бiлi Бережи» і «Шостка»), який, до речі, був лідером українського сироваріння в 2002 році, і на сьогоднішній день поступається пальмою першості лише сироварним об’єднанням. На початку 2005 року змінив власника «Пирятинський сирозавод» (ТМ «Молочній Шлях»), а власником «Молочного Шляху» є старий знайомий, що давно вже став в українській молочній індустрії своїм — банк «Аваль» (власник Яготинського і Золотоношського маслозаводів, а також Городенківського сирозавода на Івано — Франківщині). А ще раніше (в 2003 році), влившись до складу французької Bongrain Group, змінив власника Звенигородський СК (лідер виробництва в 2001 році).

До 2004 року ринок розвивався по стандартній схемі: крупні компанії розширювали виробництво і укрупнялися, поглинаючи тільки невеликих і слабких регіональних переробників. З часом крупним компаніям стало тісно на ринку, і процес переділу ринку почав новий виток. Тепер використовують два варіанти: пряма покупка активів конкурента і спроба злиття з ним.

Яскравим прикладом швидкого нарощування виробничих потужностей стала в травні 2004 року покупка корпорацією «Клуб Сиру» підприємств ТОВ «РТС» — ВАТ «Бобровецкий молокозавод» і ВАТ «СОММАС». В результаті операції потужність «Клубу Сиру» по випуску сухих молокопродуктів збільшилася в 2,3 раз (до 80 т в доби), вершкового масла — в 1,7 раз (до 96 т в доби). Крім того, «Клуб Сиру» отримав кредит в $3,5 млн. в банку «Фінанси і Кредит» на завершення фінансування крупного проекту по реконструкції виробничих приміщень ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» і установці автоматизованої лінії по виробництву твердих сичужних сирів продуктивністю 45 т сира на добу (з резервами підвищення продуктивності до 20%). На теперішній час реконструкція завершена. До складу заснованої в 2003 році корпорації «Клуб сиру» входить декілька найбільших молочних підприємств України. Зокрема, два сироварні підприємства ВАТ «Канівський маслосирзавод» і ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат», загальною потужністю 105 т сира в доби. Також до складу корпорації входять три підприємства по виробництву сухих молочних продуктів і масла ВАТ «СОММАС» (Миронівський завод сухого цільного молока) і ВАТ «Бобровецкий молокозавод», ВАТ «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод». На рис.1.2 відображено рейтинг груп, що працюють на ринку сирів. Спеціалізовані оптові компанії по торгівлі або вітчизняним, або імпортним сиром. До них можна зарахувати і тих, у кого 70-80% в об’ємі продажів займає сир. З крупних спеціалізованих компаній, торгуючих вітчизняним сиром, нам відомі тільки дві: “Сири України” (м. Донецьк) і “Корса” (м. Київ).

Рис.1.2. Рейтинг груп, що працюють на ринку молокопродуктів (за об’ємами реалізації на рік)

Спеціалізуватися перспективно в тих регіонах, де слабо розвинута виробнича інфраструктура по випуску сиру. Так, компанія “Сири України” починала свою діяльність в донецькому регіоні. Компанія закуповує сир у багатьох вітчизняних виробників і, сформувавши широкий асортимент, реалізує товар в основному в роздрібних пунктах, а також оптовим компаніям в довколишніх містах. Зараз філіали компанії є у восьми регіонах, в основному там, де слабо розвинуто виробництво твердих сирів. Компанії з широким асортиментом продукції. Основними їх позиціями можуть бути сир, м’ясні вироби. Такі компанії, як правило, закуповують товар у одного — двох виробників, а решта асортименту (як вітчизняний, так і імпортний) — у колег. Асортимент сирів у них налічує приблизно 60-70 найменувань. З них 17-20 — вітчизняні, 30-40 — імпортні.

Приватні підприємці. Вони можуть реалізувати десятки тонн сиру в місяць. Такі підприємці закуповують крупну партію сиру на одному заводі і, одержуючи значну знижку, можуть продавати товар дешевше, ніж крупнооптова компанія, яка робить закупівлі на декількох підприємствах. Як правило, ЧП не створює збутову мережу, а локально “скидає” товар, в основному базарним реалізаторам.

Представництва заводів. Як правило, їх відкривають в Києві і містах — ”міліонерах”. Об’єми їх продажів не дуже значні — 10-20 т в місяць. Але вони є серйозними конкурентами для оптовиків, оскільки продукція через представництва реалізується за заводською ціною.

Експорт

З 1999 року експорт сирів з України зріс майже в 14 разів (до 88,7 тис. тонн), і минулого року надходження від експорту сиру склали 206 млн. доларів США, що складає 40,5% від експорту всіх молокопродуктів. Крупних підприємств-експортерів в Україні налічується більше двадцяти, які, як правило, входять до складу крупних молочних холдингів. Експортують, в основному, твердий сир, який займає більше 90% об’ємів сирного експорту в натуральному виразі.

Імпорт

Свою продукцію на українському ринку представили такі крупні компанії, як німецькі Kaserei Champignon/Hofmeister, Bayernland, Hochland, Zott, MZO/ Oldenburger, Kraft Jacobs Suchard, французькі Bongrain, Bel і Besnier, фінські Valio, Ingman, голландські Friesland Dairy Foods, Vonk, італійська Parmalat і деякі інші.

За даними ж торговців, імпортна продукція забезпечує приблизно 15-20% загального об’єму продажів (у фізичному виразі). У додатку А наданий перелік можливих постачальників торгівельної фірми. Основна причина “сірості” ринку — високі ставки митного збору: повна ставка — EUR 1,6, пільгова — EUR0,8 за 1 кг. Оплата мита, податків, транспорту, сертифікатів (сертифікація додає приблизно $0,5 до ціни 1 кг) збільшують ціну сиру більш ніж в двічі.

Якщо закупівельна ціна польського сиру — приблизно $2-2,5 за 1 кг, то офіційно розмитнений сир повинен коштувати не менше ніж 35-40 грн. з обліком 25%-ої торгової націнки. Попитом користуються великопористі сири (особливо “Радомер”), оскільки ця ніша вітчизняним виробником практично не зайнята.

Так, за нашими відомостями, великопористий сир “Мономах”, “Фаворит”, “Пектораль” виготовляє Крижопольський завод, а Новоград-Волинський завод буквально днями почав виготовляти сир “Пікодон”.

Найближчим часом навряд чи в асортименті вітчизняних виробників з’являться великопористі сири в значних об’ємах. Таким чином, нішу велико-пористих сирів практично всю віддано зарубіжному товару. Також достатньо міцно зайнята імпортною продукцією і ніша м’яких сирів і сирів з цвіллю (в основному це німецькі, французькі, датські і ін. сирі). Навряд чи в найближчому майбутньому імпортної продукції стане набагато менше. У неї є декілька козирів: різноманітність асортименту (приблизно 100 найменувань), стабільна якість і досить стійкий споживацький попит з боку небідних українців.

Документи:

Закон України ВР 468/97-ВР от 17-07-1997

Обов’язкова сертифікація: Код документа «6020»

У додатку Б наведений код товару згідно з УКТВЕД.

1.1.3 Дослідження умов роботи на ринку

Продукт від виробника до кінцевого споживача може проходити через різну кількість учасників збутового ланцюжка: мінімум — один, максимум — три, залежно від географії збуту. Зараз основний напрям розвитку дистрибуції — створення при виробниках фірм по просуванню товару. У зв’язку із значним підвищенням цін на сир всі прагнуть позбутися зайвого посередника, щоб мінімізувати торгові націнки і, по можливості, поставляти товар напряму уроздріб.

Виробники можуть самостійно реалізовувати товар в роздрібну торгівлю (особливо якщо вони випускають ще і цільномолочну продукцію) як в рідних містах, так і в довколишніх. Також є принадою великі міста. Подібним же чином діють і оптові компанії-інвестори, представництва або дочірні підприємства. Як правило, вони прагнуть запропонувати товар платоспроможному роздробу: супермаркетам, крупним магазинам, оптово-роздрібним ринкам. Деякі з них обзаводяться і власними торговими точками. Їм потрібні “живі” гроші для покупки молока. Але охопити роздрібну мережу, яка налічує до 12-13 тис. торгових точок, виробники не в змозі. Їм “допомагають” оптовики.

Вони також обслуговують роздріб і оптовиків довколишніх регіонів, які часто володіють мережею роздрібних точок.

Асортимент оптовиків

Сьогодні основна вимога роздробу — широкий асортимент. Шляхи його формування у оптовиків різні, але якісь загальні правила є. Отже:

В асортименті повинні присутній такі сири: “Російський”, “Голландський”, “Український”, “Костромський”, “Буковинський”, “Степовий”, “Пошехонських”. З імпортних — “Радомер”, “Едам”, “Мааздамер”, “Гауда”, плавлені порційні. Споживача перш за все привертає відома назва. Такі сири забезпечують торговцю приблизно 60-70% продажів (у фізичному виразі). Оптовики прагнуть придбати товар відомого виробника, хоча б навіть для асортименту. Сир відбирають і по співвідношенню “жирність — ціна” (залежно від клієнтури рецепти у кожного оптовика свої).Сир в плівці є більш переважним для торгівлі ніж сирий в парафіні. Під парафіном важко роздивитися, чи не цвілий ненароком товар. Оптовики прагнуть закупити міні-сири масою 200-400 г, які останнім часом користуються попитом.

Стимулювання збуту

До недавнього часу якісній продукції випускалося украй мало. І, по суті, на ринку не було товару, який необхідно було б активно рекламувати. Та і явних лідерів, які займалися б грамотним просуванням товару, замало. Із тих же причин на ринку сиру затягнувся процес становлення торгових марок. Компанії спочатку пішли по шляху створення нових видів сиру під торговими марками “Мономах”, “Пектораль”, “Фаворит”). На рис.1.3 відображено долі найкрупніших торгових марок на ринку сирів України.

Зараз основні прийоми стимулювання збуту на ринку — це:

надання конкурентної ціни. Різниця в 20 коп. в ціні за 1 кг сиру грає істотну роль в завоюванні клієнта;

своєчасне виконання заявок клієнтів;

мобільна доставка товару. Основна задача оптовиків — розширювати автомобільний парк.

Рис. 1.3. Доля найкрупніших торгових марок на ринку сирів України

Також для просування товару використовуються такі прийоми, як реклама на виставках і в прайс — листах ділових видань. Добре працює матеріальне заохочення як клієнтів (їм надаються знижки), так і власних менеджерів.

Роздріб

За даними торговців, в великих містах приблизно 60% сиру реалізується через супермаркети і магазини, 40% — через ринки. А в невеликих містах співвідношення зворотне. Сири на ринках дешевше, ніж в магазинах, але іноді там зустрічається товар украй низької якості, що не сприяє зростанню продажів. До того ж базарний кілограм — трохи більше 800 р. Таким чином, лоточники поступово втрачають клієнтів. В той же час збільшуються виторги в супермаркетах, особливо в магазинах сash&carry, що пропонують обширний асортимент сиру за цінами дрібного опту. Асортимент супермаркету — 30-40 найменувань (вітчизняний і імпортний сир), звичайного магазина і лотка — 5-7 найменувань найпопулярніших видів сиру. Спеціалізований лоток пропонує 10-15 найменувань. В київському супермаркеті може реалізовуватися від напівтони до декількох тонн сиру в місяць. Але таких магазинів в Києві не більше 20. Звичайний магазин в крупних містах реалізує до напівтони сиру в місяць, в невеликих — 50-100 кг.

Роздрібний ринок ще не поділений між операторами. По-перше, за роздріб воюють виробники і оптовики. По-друге, магазинам вигідно працювати з декількома постачальниками. Як правило, їм надають відстрочення платежу на 5 днів, але розлучатися з грошима, навіть якщо товар проданий, не хочеться. А товар одержувати треба. Тут і з’являється наступний постачальник. Проблема оптовиків — навчити роздріб грамотно продавати товар. Кваліфіковано працює украй обмежена кількість торговців, в основному — супермаркети. В цьому значенні більш “просунутими” можна вважати “сирних” лоточників. Їх зарплатня цілком залежить від об’єму продажів. Тому вони пропонують сир на пробу, при цьому супроводжуючи дегустацію розповідями про його властивості. З лотка йдуть декілька сотень кілограм сиру в місяць.

1.1.4 Дослідження потенційних можливостей фірми

Середньодушове споживання сиру сьогодні в Україні складає 2,7 кг на рік, що набагато нижче, ніж навіть в такій «несирній» країні, як США — 15 кг або більш «сиролюбивій» Німеччини — 18 кг/д.н. рік. Навіть в сусідній Росії за різними даними на душу населення доводиться 3,2-3,5 кг, а лідирують в світі споживачі Франції з показником 26 кг/д.н. рік. За найскромнішими підрахунками виробників, потенціал українського ринку сирів вироблений відсотків на двадцять (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2.

Середньорічні темпи приросту об’ємів споживання, %

На думку фахівців, разом з підвищенням добробуту народу на рівень споживання сирів в не меншій мірі впливає і рівень культури споживання даного продукту. Відповідно, разом з рекламою власної торгової марки найбільші українські виробники проводять і кампанії по підвищенню популярності продукту.

Провівши маркетингове дослідження, можна прийти до висновку, що український ринок молочних продуктів за останні декілька років значно розширив свою пропозицію, відповідно кількість конкурентів збільшилася. Невисока собівартість і хороша якість – головні переваги продукції, що випускається.

Проте, є незаповнена ніша ринку у виробництві сирів. А саме — виробництво елітних сортів сиру (великопористі сири, сири з цвіллю, м’які сири). Український виробник не здатний поки освоїти складні технології виробництва французьких, голландських, швейцарських виробників сиру.

Поза сумнівом, навіть значна різниця в ціні місцевих і імпортованих сирів – не аргумент для елітного споживача.

Тому можна з впевненістю сказати, що фірма, яка займається імпортом елітних сортів сиру, матиме успіх на українському ринку. Кількість конкурентів в даному сегменті мінімальна. А головна з рекомендацій для фірми, що тільки утворилася і хоче зайняти тверде положення на ринку, – широкий асортимент пропонованої продукції.

1.2 Організаційно-правові та економічні основи вибору закордонного контрагента

Вибір партнерів на зовнішньому ринку для реалізації імпортної операції повинен включати наступні елементи:

аналіз потреб підприємства і складання специфікації на необхідні товари. Специфікація повинна включати асортимент товару, його кількість, якість і ціну;

вивчення зовнішнього товарного ринку і визначення можливості задоволення на них виявленої потреби на конкретні види продукції в матеріально-речовинній формі;

складання списку можливих іноземних постачальників по кожному виду товару;

встановлення контактів з потенційними постачальниками;

оцінка потенційних постачальників;

визначення числа контрагентів, яке повинне брати участь у виконанні замовлення по кожному виду товару. Як правило, воно повинне залежати від групи товару, асортименту і кон’юнктури ринку.

Ці питання вирішує зовнішньоторговельна служба господарюючого суб’єкта, використовуючи інформаційну базу, що для цього є, по кожному потенційному партнеру зовнішнього товарного ринку. Збір інформації по фірмах-партнерам повинен вестися ретельно і постійно, а зібрані відомості систематизувати у вигляді фірмового досьє.

Джерелом інформації для складання списку зарубіжних постачальників можуть виступати, окрім самостійного вивчення ринку певного виду товарів, різні форми звітності господарюючих суб’єктів.

Зовнішньоторговельним операторам доцільно при виборі контрагента на зовнішньому товарному ринку застосовувати разом з аналізом абсолютних показників такий прийом, що широко використовується, аналізу звітності, як вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких заснований на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності. Ці коефіцієнти, звані фінансово-оперативними показниками, представляють великий інтерес для організації зовнішньоторговельної діяльності. Вони:

дозволяють визначити круг відомостей, який важливий з погляду ухвалення рішень;

надають можливість глибше оцінити положення потенційного контрагента в системі господарювання і тенденції його зміни.

Залежно від числа потенційних контрагентів можлива варіантність їх вибору.

Вибір іноземного партнера для імпортної операції повинен, здійснюватися по двох варіантах.

При цьому, незалежно від варіанту і характеру операції, вибір повинен здійснюватися на основі аналізу абсолютних і відносних показників, а також основних комерційних умов реалізації зовнішньоторговельної операції. Відмітна особливість пропонованих варіантів — це різне кількісне співвідношення між аналізованими критеріями, яке в першу чергу залежить від характеру міжнародної торгової операції і предмету операції.

Перший варіант вибору контрагентів для здійснення імпортної операції — потенційних контрагентів багато, тому вибір доцільно здійснювати в дві стадії. На першій стадії проводиться попередній відбір іноземних партнерів на основі аналізу абсолютних і відносних показників:

оцінка економічного потенціалу контрагента;

оцінка ефективності діяльності контрагента;

оцінка конкурентоспроможності контрагента;

оцінка фінансового положення контрагента.

Аналіз пропонованих показників дозволяє вивчити різні аспекти діяльності потенційних партнерів, які прямо або побічно відбиваються на ефективності імпортної операції.

Економічний потенціал контрагента визначається в кількісному або сумовому виразі за допомогою оцінки в динаміці масштабів операцій виробничого підприємства, які характеризуються такими показниками, як об’єм продажів, активи, власний капітал, число зайнятих. В світовій практиці про масштаби операцій фірми і її солідності прийнято судити в результаті порівняння з аналогічними показниками інших фірм даної галузі.

Ефективність діяльності контрагента — це коефіцієнти рентабельності, що відображає, наскільки ефективно (прибутково) використовувалися всі засоби, що забезпечують отримання конкретного доходу, і коефіцієнти ділової активності (показник оборотності), що дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свої засоби. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового положення господарюючого суб’єкта, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму, робить безпосередній вплив на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів показує за інших рівних умов підвищення його виробничого потенціалу.

Конкурентоспроможність контрагента характеризується двома основоположними показниками:

конкурентоспроможністю самого господарюючого суб’єкта: можливістю запропонувати товар, що задовольняє конкретним вимогам споживача, у необхідній кількості, в певні терміни і на найвигідніших умовах (ціна, базисні умови поставки, надання комерційного кредиту, організація технічного обслуговування і т.д.);

конкурентоспроможністю товару: його корисністю як споживацька вартість в конкретних умовах. Мета економічного аналізу конкурентоспроможності товару — виявити з групи аналогічних товарів такий товар, який відповідає певним вимогам і користується підвищеним попитом. Покупця цікавить здатність товару задовольняти конкретну потребу, але при цьому ураховується технічна характеристика товару, ціна, престиж фірма-виготовлювача, а також її здатність організувати дієву систему післяпродажного обслуговування і ін. Так, у ряді випадків товар по технічних характеристиках перевершує всі аналогічні товари, але через високу ціну може стати неконкурентоздатним, а, з другого боку, низька ціна не завжди гарантує купівельний попит.

Конкурентоспроможність фірми і конкурентоспроможність її товару знаходяться в прямій залежності. Чим вище конкурентоспроможність товару, тим вище попит на цей товар і тим більший економічний ефект (прибуток) одержує фірма від його реалізації.

Оцінити фінансове положення контрагента можна на підставі таких показників, як:

платоспроможність — це ступінь фінансової незалежності фірми від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності і здатність в наперед обумовлені терміни погашати свої фінансові зобов’язання;

кредитоспроможність — можливість надання комерційного кредиту своїм діловим партнерам.

Після проведення розрахунків по кожному потенційному контрагенту і їх оцінки підсумкові дані доцільно звести в зведену таблицю. Шляхом складання оцінок по критеріях виводиться середнє значення оцінки. Перевага повинна віддаватися тим іноземним постачальникам, які мають найбільше середнє значення оцінки.

Таким чином, після аналізу контрагентів на першій стадії частина з них як не відповідна вимогам споживача виключається з таблиці.

На другій стадії першого варіанту аналізується розширений перелік критеріїв — комерційні умови реалізації контракту купівлі-продажу товару.

При оцінці умов контракту, перш ніж ухвалити остаточне рішення, необхідна пропонована кількість статі і їх зміст порівняти з мінімальними вимогами до обов’язкових реквізитів і форми зовнішньоторговельного контракту.

Критерії вибору іноземних постачальників можуть бути доповнений і іншими специфічними для конкретного споживача критеріями залежно від предмету операції.

Якщо підприємство зупиняє свій вибір на одному контрагенті, то доцільно встановлювати тісні ділові контакти і взаємовигідні форми торгових відносин, пов’язаних з наданням поширених в комерційному світі знижок.

Другий варіант вибору контрагентів для здійснення імпортної операції — реальних постачальників небагато (два-три); в цьому випадку можна обмежитися більш коротким переліком критеріїв вибору контрагента для здійснення імпортної операції, зокрема абсолютних і відносних показників (конкурентоспроможність контрагента і його фінансове положення).

Вибір майбутніх іноземних постачальників здійснюється на основі оцінок критеріїв по раніше пропонованій бальній системі оцінки. Перевага повинна віддаватися тим покупцям, які мають найбільше середнє значення, зокрема потенційному контрагенту під номером 2.

Більш ретельний вибір іноземного постачальника товару, незалежно від варіанту, що використовується, може бути досягнутий при його відвідуванні. При цьому необхідно з’ясувати і зробити висновки з таких питань, як:

якість товару — чи відповідає якість товару, що поставляється, вимогам українського споживача;

здійснення постачальником контролю якості товару — які при цьому застосовуються методи контролю якості;

можливість зміни асортименту товару;

можливість отримання фінансових пільг;

чи добре упаковка оберігає закуповувані товари, чи екологічна вона.

1.3 Пошук, вибір та встановлення контакту із закордонним партнером

Ця стадія здійснення ЗТО передбачає вибір потенційних іноземних контрагентів та способу встановлення контактів з ними з урахуванням чисельних факторів, які були виявлені на попередній стадії маркетингового дослідження.

Імпортер може використовувати такі способи встановлення контактів з потенційним продавцем:

направити потенційному або вже відомому продавцю замовлення;

направити запит виробнику товарів, що цікавлять імпортера;

оголосити торги з запрошенням до участі фірм, які можуть прийняти і виконати умови організаторів торгів;

направити можливому виробнику комерційний лист про наміри вступити у переговори у відповідь на його пропозицію;

направити експортеру безумовний акцепт його пропозиції.

Ініціативу встановлення контакту може виявити як продавець, так і покупець.

Якщо ініціативу встановлення контакту виявляє продавець, то він, виступаючи при цьому як оферент, направляє потенційним покупцям оферту. Оферта у комерційній практиці — це письмова пропозиція продавця, направлена можливому покупцю, про продаж партії товару на визначених продавцем умовах. Фірма або особа, яка надіслала таку пропозицію, називається оферентом.

Оферта містить усі основні умови майбутньої угоди: найменування товару, кількість, якість, ціну, умови поставки, строк поставки, умови платежу, характер тари та пакування, порядок приймання-здавання, загальні умови поставки.

Оферта, у якій позначений товар та прямо або непрямо встановлюється кількість і ціна або передбачається порядок їх встановлення, вважається визначеною. У ній обов’язково має виявлятись намір оферента вважати себе зв’язаним умовами оферти у разі її акцепту покупцем.

Пропозиція, адресована невизначеному колу осіб, у комерційній практиці розглядається не як оферта, а як запрошення робити оферти. Текст оферти зазвичай короткий, чіткий та ясний, що виключає можливість різних його тлумачень або виникнення неясностей.

У світовій практиці існують три види оферт: тверда, вільна та захисна. Про вид оферти на ній має бути зроблений напис.

Тверда оферта — це письмова пропозиція на продаж певної партії товару, надіслана оферентом одному можливому покупцю, із зазначенням строку дії оферти, тобто часу, протягом якого продавець вважає себе зв’язаним умовами, перерахованими в оферті, і не може зробити аналогічної пропозиції іншому покупцю.

Як правило, тверді оферти направляються традиційним покупцям, і тому така оферта містить тільки деякі загальні умови, наприклад, назву товару, кількість, ціну, строк поставки. Далі робиться примітка, що усі решта умов такі ж, як у попередніх контрактах. У додатку В наведена оферта з ділової переписки ТОВ «Улюблені сири» і фірми «Pieno Zvaigzdes»

Ще один спосіб встановлення контактів з потенційним покупцем передбачає дії продавця у відповідь на запит покупця, тобто у даному випадку, як і в попередньому, ініціатива вступу у відносини виходить від покупця, зацікавленого у купівлі яких-небудь товарів у обраного ним можливого контрагента. Покупець направляє на адресу продавця запит — звернення до продавця з проханням вислати йому оферту. У запиті звичайно вказуються такі дані: точна назва товару, якість, сорт, кількість, бажаний термін поставки; при запиті пропозицій на машини та обладнання вказуються необхідні дані про їх виготовлення або бажані орієнтовні техніко — економічні параметри. Ціна, як правило, не вказується, а обумовлюється лише спосіб фіксації ціни, бажаний для покупця. Крім того, пропонується подати докладну інформацію про умови платежу та строк поставки, про те, які додаткові послуги будуть надані йому експортером. У запиті може бути зазначено, до якої дати покупець буде чекати оферту від продавця. Приклад запиту наведено у додатку Г.

1.4 Аналіз та проробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок експортних/імпортних цін

Після того, як контрагенти вибрали який-небудь спосіб укладання зовнішньоторгового контракту і здійснили усі передбачені цим способом кроки, вони переходять до стадії, яка передбачає проробку запитів та пропозицій з такими цілями:

• визначити найкращого партнера по майбутній угоді;

• визначити оптимальний рівень ціни експортного/імпортного товару.

Причому експортери повинні проявити максимум оперативності та чіткості у

роботі, щоб не випускати із своїх рук ініціативи і вести справу до укладення контракту. Імпортери можуть дозволити собі певну затримку у відповідях, щоб не показати надто великої зацікавленості у роботі з конкретним продавцем, яка може стати причиною і ускладнень в уторгуванні комерційних умов контракту.

На цьому етапі постачальник може звернутися до майбутнього покупця з проханням дати імена та адреси його фінансових гарантів і відомих поручителів, якщо перед тим у майбутніх контрагентів не було контактів. У такому разі замовнику необхідно послатися на партнерів, які працюють у тій самій галузі, та на фінансистів з метою переконати постачальника у платоспроможності партнера. Для перевірки платоспроможності майбутнього покупця продавець може звернутись із письмовим запитом про його фінансовий стан платоспроможність до:

• фірм, що рекомендують покупця;

• свого уповноваженого банку. Банк надає конфіденційну інформацію про фінансовий стан свого клієнта тільки на запит від уповноваженого банку експортера або імпортера;

• спеціалізованих фірм з перевірки платоспроможності, які за винагороду надають накопичену ними інформацію про фінансовий стан потенційного клієнта.

Основним способом визначення експортних/імпортних цін на готову продукцію масового виробництва є використання конкурентних матеріалів, якими можуть бути такі:

1) прейскуранти провідних фірм-постачальників;

2) комерційні пропозиції фірм-постачальників;

3) раніше укладені зовнішньоторгові контракти.

Для визначення оптимального рівня ціни конкурентних матеріалів мають бути зведені до бази, яка при експорті являє собою характеристики та плановані умови поставок товару, що продається, а при імпорті — характеристики та умови поставок, які містяться у найбільш привабливій комерційній пропозиції продавців.

Зведення — це внесення поправок у ціни конкурентних матеріалів, які враховують їх відмінність від бази. Кількість поправок залежить від складності товарів та ступеня відмінності у базисних умовах поставок. Частина поправок може бути отримана в результаті підрахунку, але більшість носить експертний характер, тобто оцінюється на базі комерційного досвіду. Часто до визначення розміру поправок залучаються технічні працівники.

Конкурентний лист – внутрішній документ підприємства, що містить комерційні і технічні відомості про товар із одержаних від фірм пропозицій, і служить для порівняння їх основних показників та визначення орієнтовного рівня експортної/імпортної ціни.

ТОВ «Улюблені сири» укладає договір на умовах доставки СРТ — Дніпропетровськ. Ціна товару на базисних умовах поставки — «перевезення сплачено до… » – СРТ — CПT- визначається таким чином [1]:

Ц=Р1+Р2+Р3+Р4+Р5+Р6+Р7+Р8+Р9 (1.1)

де Ц — ціна товару на базисних умовах поставки СРТ — «перевезення сплачено до…», умовн. од.

Р1 — витрати на упаковку і маркування товару, умовн. од.;

Р2 — витрати на завантаження товару на складі продавця, умовн. од.;

Р3 — витрати на перевезення товару від складу продавця до основних перевізних засобів, умовн. од.;

Р4 — витрати по вивантаженню товару (на залізничній станції), умовн. од.;

Р5 — витрати на складування товару в пункті перевалювання вантажів, умовн. од.;

Р6 — інші витрати в країні експортера, умовн. од.;

Р7 — витрати на експортні формальності, умовн. од.;

Р8 — витрати на завантаження товару на основний транспорт, умовн. од.;

Р9 — витрати на транспортування товару від пункту перевалювання в країні експортера до пункту перевалювання в країні імпортера, умовн. од.

1.5 Проробка базисних умов контракту

Ця стадія передбачає вибір базисної умови поставки, яка належить до групи обов’язкових умов.

У ЗТК будь-який базис поставки визначає такі три ключові питання:

1) розподіл між продавцем-експортером та покупцем-імпортером транспортних витрат з доставки товару (визначення, які витрати та до якого моменту — географічного пункту — несе продавець і які, починаючи звідки, — покупець);

2) момент переходу з продавця на покупця:

ризиків пошкодження, втрати чи загибелі вантажу;

права власності на товар;

3)дату поставки товару (визначення моменту фактичної передачі продавцем у розпорядження покупця або його представника, наприклад, транспортної організації, товару і, відповідно, виконання чи невиконання першим своїх обов’язків зі строків поставки).

БУП першою чергою визначають, хто із учасників угоди несе транспортні витрати, пов’язані з доставкою товару від продавця до покупця, визначає «границю» транспортних витрат продавця, за якою ці витрати починає нести покупець.

Момент переходу ризиків та права власності на товар у більшості випадків економічно співпадає, що є оптимальним з точки зору взаєморозрахунків між продавцем-експортером та покупцем-імпортером. При цьому в окремих випадках може використовуватись варіант, коли момент переходу права власності дещо «відкладається» у часі і покупець стає власником товару вже після переходу на нього ризиків, наприклад, після передачі покупцю відвантажувальних документів або фактичної оплати товару.

Базисними умови поставки називаються тому, що, по-перше, витрати з доставки товару, які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу — базис; по-друге, тому, що вони регулюють низку найбільш важливих, принципових, базових, питань, які зв’язані з організуванням доставки товару до місця призначення.

Для спрощення укладення міжнародних договорів купівлі-продажу товарів Міжнародна торгова палата видає Інкотермс — збірники «Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «(редакції 1953,1967,1976,1980,1990,2000 рр.), які містять базисні умови поставки (БУП).

СПТ — Перевезення оплачено до поіменованого пункту (СРТ). За даним базисом продавець оплачує доставку товару до поіменованого пункту у країні призначення. Ризик втрати, пошкодження, розкрадання тощо переходить з продавця на покупця у момент передачі товару у розпорядження першого перевізника у пункті відправлення. Цей базис використовується при перевезеннях будь-яким видом транспорту, у тому числі у змішаних перевезеннях. До обов’язків продавця з даного базису входить здійснення експортного митного очищення.

1.6 Проробка валютно-фінансових умов контракту

Проробка валютно-фінансових умов контракту передбачає вибір оптимальних платіжних умов — однієї із двох головних умов (БУП та умови платежу) майбутнього зовнішньоторгового контракту (ЗТК), які належать до групи обов’язкових умов. При визначенні валютно-фінансових умов ЗТК повною мірою виявляються протилежні інтереси експортера, який прагне отримати максимальну суму валюти у найкоротший термін, та імпортера, який зацікавлений у найкоротшому терміні поставки товару, перевірці його якості, відтермінуванні оплати товару до моменту його остаточної реалізації та у виплаті найменшої суми за товар.

Проробка валютно-фінансових умов ЗТК передбачає визначення двох груп елементів — валютних та фінансових умов. Валютні умови включають у себе такі складові: валюту ціни товару; валюту платежу; курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу при їх неспівпадінні; захисні валютні застереження проти ризику валютних втрат у разі зміни курсу валют. Фінансові умови включають у себе такі складові: умови платежу; форми розрахунків; засоби платежу; гарантії платежу; банки, через які будуть здійснюватись розрахунки.

У нашому випадку фірма «Pieno Zvaigzdes» (експортер) в договорі використовує як валюту ціни товару американський долар (USD).

Форми розрахунків – це сформовані у міжнародній комерційній та банківській практиці і врегульовані законодавством країни – учасника розрахунків способи оформлення, передачі та оплати товаророзпорядчих та платіжних документів, що виконується через банк. За контрактом між ТОВ «Улюблені сири» та фірмою «Pieno Zvaigzdes» встановлюється форма розрахунку безвідкличний документарний акредитив.

Акредитив – це заповнений на формалізованому бланку договір, у якому банк, що відкриває акредитив, бере на себе зобов’язання здійснити за розпорядженням та за рахунок покупця платіж зазначеної у ньому суми третій особі проти подання продавцем передбаченого у ЗТК комплекту документів, які підтверджують поставку товару згідно з умовами ЗТК. Такий кредит називається документарним. Безвідкличний акредитив не може бути змінений або анульований до закінчення у ньому строку дії ні банком – емітентом, ні покупцем без згоди на те одержувача.

1.7 Складання проекту контракту

Наступна стадія включає підготовку проекту ЗТК з використанням або без використання типових контрактів, проформ та торгових звичаїв.

Якщо під час проробки пропозицій контрагенти прийдуть до взаємоприйнятних умов, контракт може бути підготовлений однією з сторін, підписаний та висланий іншій для підписання та повернення; якщо не прийдуть, то кожна із сторін готує свій проект ЗТК, а потім під час переговорів контрагенти готують спільний ЗТК.

Підготовкою контракту займається спеціаліст, який має юридичну освіту або належну підготовку, а також практичний досвід роботи з профілю діяльності фірми. Великі фірми зазвичай мають у штаті кваліфікованого юриста. Дрібніші фірми наймають консультанта. В останньому випадку слід брати до уваги, що навіть висококваліфікований юрист добре відпрацьовує лише оболонку ЗТК, його загальні умови та правові особливості, а предметна частина, технічні аспекти та умови залишаються за спеціалістами, які добре знають характеристики даної продукції, проблеми транспортування тощо. З цього випливає, що у складанні проекту ЗТК беруть участь декілька спеціалістів різного профілю.

Розділ 2

Укладання торгівельного контракту

Другим етапом зовнішньоекономічної операції є укладення контракту. Здебільшого під час заочної проробки пропозицій та запитів не вдається вирішити увесь комплекс технічних та комерційних питань, і тому зацікавлені сторони призначають час та місце для переговорів. Як правило, переговори про комерційні умови контракту (комерційні переговори) починаються тільки після закінчення технічних переговорів. Ініціатива вступу у переговори може бути виявлена як продавцем, так і покупцем. Спірні питання з комерційних умов угоди та технічних вимог до товару розв’язуються методом уторгування, який полягає у взаємному вивченні об’єктивних аргументів сторін та знаходженні на цій основі взаємоприйнятних компромісних рішень.

Переговори можуть вестися листуванням, шляхом особистих зустрічей або телефоном. Переговори телефоном досить широко використовуються при укладанні угод на масові стандартизовані товари, коли основні умови угоди є типовими та заздалегідь відомі обом сторонам. У цьому випадку телефоном погоджуються лише ціна, кількість товару та строк поставки. Потім сторони оформлюють свою домовленість письмово. У біржовій торгівлі переговори телефоном є основною формою ведення переговорів з укладання угод. Телефонні переговори досить часто використовують також для підтвердження запропонованих оферентом умов, для закінчення попередніх переговорів. Телефонні переговори значно полегшують контакти між сторонами і у цьому сенсі є дуже зручними.

Як правило, ці способи поєднуються у різних комбінаціях, наприклад, переговори, які починалися листуванням, можуть бути продовжені телефоном або під час особистих зустрічей.

При підготовці до проведення переговорів бажано дотримуватись таких рекомендацій:

■ визначити предмет переговорів; здійснити підготовчі заходи; розробити документацію відправки/приймання делегації для проведення переговорів; підготувати техніко-економічне обґрунтування, затвердити базу договірних цін, підготувати та узгодити проекти документів; вивчити фірму та членів делегації майбутнього партнера;

■ визначити склад своєї делегації, місце та завдання кожного її члена;

■ виробити тактику ведення переговорів: можливий розподіл ролей учасників, послідовність викладення питань, що цікавлять (першою вислуховується сторона, за ініціативою якої відбувається зустріч), підготувати довідкові та інші матеріали, які можуть бути потрібні під час переговорів, розробити шляхи розв’язання розбіжностей та претензій (бажано мати декілька варіантів розв’язання потенційних спірних питань), підготувати можливі відповіді на питання партнерів.

Зазвичай ділові переговори проводяться між керівниками фірм або їх уповноваженими представниками за участю спеціалістів. Перша особа має право підпису контрактної та іншої документації і, як правило, має при собі печатку фірми або особисту печатку. Особи, уповноважені керівником фірми на ведення переговорів та підписання контрактної документації, повинні мати це право згідно із статутними документами фірми і мати при собі довіреність або інші письмові підтвердження таких повноважень.

В результаті переговорів сторони одразу можуть скласти спільний проект контракту, в якому враховується фактична домовленість, досягнута сторонами. Немає законів чи звичаїв, яка сторона готує та оформляє міжнародний контракт. Контракт — це результат спільної творчості експортера та імпортера. Друкування тексту та оформлення додатків і копій звичайно здійснює сторона, що приймає. Тексти контрактів розробляються оперативними інженерами спеціалізованих фірм на основі аналогів з умовами, подібними до узгоджених контрагентами при проробці пропозицій.

Перед підписанням кожна із сторін погоджує умови контракту з функціональними підрозділами своєї організації:

Надруковані та завізовані контракти підлягають остаточній перевірці оперативними працівниками та візуються коротким підписом в одному з нижніх кутків кожної сторінки. Працівник, що підтвердив контракт, несе повну відповідальність за правильність тексту, зокрема і перекладу іноземною мовою.

Як правило, друкують два оригінали контракту, які підписуються безпосередньо присутніми на переговорах представниками обох контрагентів, які мають право підпису комерційних документів за посадою, що займають, або за довіреністю. Кількість підписів з кожного боку визначається юридичним статусом контрагента. Зовнішньоторгові контракти з боку українських організацій підписуються, як мінімум, двома особами, які мають на це право.

Контракт може бути укладений у письмовій, усній, частково в письмовій і частково в усній формах. Українське законодавство вимагає обов’язкового укладення у письмовій формі не тільки контрактів, а й оферти, акцепту чи будь — якого іншого прояву намірів.

Права та обов’язки за контрактом виникають з моменту, коли він вважається укладеним, тобто після його підписання, якщо у ньому не зазначений інший строк набуття ним чинності. Датою укладення є дата його підписання.

Права, обов’язки і відповідальність партнерів за угодою згруповані в окремих розділах:

■ преамбула (визначення сторін);

■ предмет контракту;

■ кількість (або ціна та кількість);

■ базові умови поставки товарів;

■ ціна та загальна сума контракту;

■ якість товару;

■ строк та умови поставки;

■ умови платежу;

■ умови передавання-приймання товару;

■ гарантії, претензії;

■ пакування та маркірування товару;

■ відвантажування товару;

■ санкції;

■ страхування;

■ форс-мажорні обставини;

■ арбітраж;

■ інші умови;

■ юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об’єднані або введені інші.

Питання форми, порядку складання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюють такі законодавчі та нормативні акти України:

■ Цивільний кодекс України;

■ Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року;

■ Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року N 959-ХІІ;

■ Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 року;

■ Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання І ■ валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93;

■ Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 року;

■ Указ Президента України «Про заходи щодо упорядкування розрахунків за договорами, які складають суб’єкти підприємницької діяльності України» від 4 жовтня 1994 року;

■ Указ Президента України «Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 27 січня 1995 року;

■ Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), щ0 передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21 червня 1995 року N 444;

■ Наказ Міністрів зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 5 жовтня 1995 року N 75.

Рекомендації по мінімальних вимогах до обов’язкових реквізитів і форми зовнішньоторговельних контрактів

В зовнішньоторговельному контракті доцільно вказувати: — уніфікований номер контракту, що складається з трьох груп знаків з двома роздільниками (/), сформованих таким чином:

ББ / ХХХХХХХХ / ХХХХХ або ЦЦЦ / ХХХХХХХХ / ХХХХХ

де перша буква складається з двох букв (ББ) або трьох цифр (ЦЦЦ), відповідних коду країни Покупця (Продавця) по міжнародному класифікатору «Країни світу», що використовується для цілей митного оформлення;

друга група складається з восьми цифр, що становлять код організації Покупця (Продавця) відповідно до Загальноукраїнського класифікатора «Підприємства і організації» (Зкпо);

третя група складається з п’яти цифр і є порядковим номером документа на рівні організації Покупця (Продавця);

— дату підписання контракту, що оформляється таким чином:

ДД.ММ.РР,

де ДД — день (2 цифри);

ММ — місяць (2 цифри);

РР — рік (2 останні цифри року).

Кожні дві цифри відділяються одна від одної крапкою;

— місце підписання контракту;

— повні офіційні найменування організації Продавця і Покупця;

— країну іноземного партнера і країну призначення (відправлення) товару. Приводиться повне найменування країн і їх тризначний код відповідно до міжнародного класифікатора «Країни світу», що використовується для цілей митного оформлення.

Предмет контракту

Вказуються:

Найменування і повна характеристика товару.

Повне комерційне найменування товару, асортимент, розміри, моделі, комплектність, країна походження товару і інші дані, необхідні для опису товару, включаючи посилання на міжнародні і/або національні стандарти на продукцію.

Тара/упаковка, маркування товару.

Найменування тари або упаковки відповідно до міжнародного класифікатора «Коди для видів вантажу, упаковок і матеріалів упаковок (з додатковими кодами для найменувань упаковок)».

Опис і вимоги до маркування товару.

Об’єм, вага, кількість товару.

Об’єм вантажу, його вага з упаковкою (брутто) або без неї (нетто) в узгоджених одиницях вимірювання.

У разі потреби наводиться кількість товару в одиницях вимірювання відповідно до таблиці єдиних вимірювань, приведеній в Товарній Номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД СНГ).

Ціна і сума

Вказується загальна сума контракту і ціна за одиницю товару у валюті ціни з приведенням короткого найменування базису поставки відповідно до міжнародних правил тлумачення стандартних формулювань умов поставки товару. Найменування і код валюти, в якій оцінений товар, відповідно до класифікатора валют, що використовується для цілей митного оформлення.

У випадках, коли ціна за одиницю товару і сума контракту не можуть бути точно встановлені на дату підписання контракту, приводиться докладна формула ціни або умови її визначення з таким розрахунком, щоб при реалізації всіх обумовлених умов можна було однозначно встановити ціну товару і суму контракту.

Умови платежу

Дається опис умов платежу. Указуються найменування і код валюти, в якій проводитиметься платіж відповідно до класифікатора, що використовується для цілей митного оформлення, терміни платежу і умови розстрочки при її наданні, а також обов’язковий перелік документів, що передаються Продавцем Покупцю і підтверджують факт відвантаження, вартість і номенклатуру відвантажених товарів.

Рекомендується передбачати акредитивну форму платежу або іншу форму, що гарантує безумовне надходження валютної виручки при експорті товарів, а також надання гарантій на повернення платежу, раніше переведеного в оплату товарів, що імпортуються, у разі їх недопостачання.

Указуються повні найменування і поштові адреси банків (філіалів) сторін, номери рахунків, платіжні реквізити.

Термін поставки

Наводиться порядок поставки товару, тобто дата завершення поставок і/або графік поставок конкретних партій товару з вказівкою терміну дії контракту, протягом якого повинні бути завершені поставки товарів і взаємні розрахунки за контрактом.

Умови приймання товару по якості і кількості

Указуються місце і терміни проведення інспекції якості і кількості товару, найменування незалежної експертної організації, порядок пред’явлення рекламацій.

Форс-мажор

Формулюються форс-мажорні обставини.

Інші умови і обставини проведення операції

В спеціальних пунктах або розділах контракту обмовляються інші умови і обставини операції (гарантійні зобов’язання, ліцензійні платежі, технічна допомога, збірка, налагодження і монтаж устаткування, навчання персоналу, інформаційні і інші послуги).

Розгляд суперечок

Наводиться порядок пред’явлення і розгляду неврегульованих претензій, порядок платежів по претензіях, розгляд спірних питань в Арбітражі. Указується, правом якої держави регулюватимуться відносини за контрактом.

Санкції

Вказуються санкції за неналежне виконання зобов’язань сторін, зокрема, за прострочення в оплаті вартості товару, а також поставки товару неналежної кількості і якості.

Адреси покупця і продавця

Юридичні і повні поштові адреси Продавця і Покупця, контактний телефон, факс, телекс організації (підприємства) — Продавця і Покупця.

Підписи сторін

Даються підписи осіб, уповноважених організаціями Продавця і Покупця укласти контракт, завірені друком, з вказівкою їх П. І. Б. і посад.

У додатку Д наведений контракт, який був укладений між фірмою «Pieno Zvaigzdes» і ТОВ «Улюблені сири».

Розділ 3

Організація контролю, виконання та припинення зовнішньоторгового контракту

Третій етап — це виконання сторонами взятих на себе зобов’язань: з бої експортера — передача (поставка) покупцю товару, який є об’єктом контракту, з бо] імпортера — оплата встановленої ціни.

Згідно з усіма умовами Інкотермс 2000 експортер повинен виконати та зобов’язання:

• своєчасно виготовити товар;

• підготувати товар до відвантаження;

• поставити за свій рахунок звичайне пакування та маркірування;

• оформити документацію, необхідну для відправки товару та отримані належних платежів;

• поставити товар разом із доказом відповідності згідно з договором;

• нести витрати, пов’язані із виконанням різних контрольних функцій (перевір] якості, вимірювання, зважування, облік товарів);

• повідомлення імпортерів про готовність товару до відвантаження.

• При поставці машин та обладнання виконання ЗТК передбачає організацію технічного обслуговування.

Згідно з усіма умовами Інкотермс 2000 імпортер повинен виконати та зобов’язання:

• прийняти товар у місці та у терміни, зазначені у ЗТК;

• оформити документацію, необхідну для одержання та оплати товару;

• сплатити ціну, зазначену у ЗТК;

• надати інструкцію про доставку.

Підготовка товару до відвантаження передбачає виконання продавцем певних вимог до упакування та маркірування товару з урахуванням умов транспортування.

3.1 Комерційні документи щодо виконання угоди

Комерційні документи — це документи, що дають вартісну, кількісну та якісну характеристики товару. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець проти них здійснює оплату.

Вартісна характеристика товару подається у рахунку та у проформі-рахунку.

Комерційний рахунок є основним розрахунковим документом. Він містить вимогу до покупця про сплату зазначеної у нього суми платежу за поставлений товар.

У рахунку зазначаються: ціна за одиницю товару та загальна сума рахунку або платежу; базисні умови поставки товару; спосіб платежу та форма розрахунку; назва банку, де має бути здійснений платіж; відомості про оплату вартості перевезення (коли оплачується та ким); відомості про страхування (ким оплачується) та розмір страхової премії (при поставках на умовах «СІФ»).

Рахунки звичайно виписуються у значній кількості екземплярів (до 25), що пов’язано з виконанням рахунками різноманітних функцій. Рахунок необхідний для подання таким установам:

банку для одержання з покупця платежу;

страховому товариству — для розрахунку страхової премії при страхуванні вантажу;

валютним органам країни-Імпортера за наявності валютних обмежень — для одержання імпортером іноземної валюти;

митним органам — для розрахунку мит;

торговельній палаті або іншій організації — для видачі сертифіката про походження товару;

урядовим органам — для одержання експортно-імпортних ліцензій;

транспортно-експедиторській фірмі, що приймає вантаж до перевезення, або залізниці — для оформлення залізничної накладної (оскільки залізниця відповідає за збереження вантажів, що перевозяться);

статистичним органам — для ведення зовнішньоторгової статистики. Рахунки можна підрозділити залежно від виконуваних ними функцій на такі види:

рахунок-фактура;

рахунок-специфікація;

попередній рахунок;

проформа-рахунок.

Рахунок-фактура виписується, як правило, після остаточного приймання товару покупцем. Крім свого основного призначення як документа, що вказує суму платежу за товар, рахунок-фактура може бути використаний як накладна, що направляється разом з товаром. На вимогу митних органів у багатьох країнах рахунок-фактура виписується на встановлених бланках, І такі рахунки одночасно є сертифікатами про проходження товару або поєднуються з ним.

Рахунок-специфікація — поєднує реквізити рахунку та специфікації. У ньому, як правило, зазначається ціна за одиницю товару по видах та сортах, а також загальна вартість усієї партії товару. Виписується у тих випадках, коли партія містить різні за асортиментом товари. Іноді має назву специфікований рахунок.

Попередній рахунок виписується у тих випадках, коли приймання товару відбувається у країні або при часткових поставках. Він містить відомості про кількість та вартість партії товару і підлягає оплаті. Після приймання товару або поставки усієї партії продавець виписує рахунок-фактуру, за яким здійснюється остаточний розрахунок.

Проформа-рахунок — це документ, який, як і рахунок, містить відомості про ціну та вартість партії товару, але не є розрахунковим документом, тому що не містить вимоги про оплату зазначеної у ньому суми. Не виконуючи головної функції рахунку як платіжного документа, проформа-рахунок разом з тим виконує решту функцій рахунку. Якщо проформа-рахунок містить зазначення про ціну кожного виду або сорт товару, його називають специфікованим проформою-рахунком. Проформа-рахунок може бути виписаний на відвантажений, але ще не проданий товар і навпаки. Найчастіше проформа-рахунок виписується при поставках товарів на консигнацію, виставки, ярмарки та аукціони. У проформі-рахунку, який направляється консигнатору, можуть бути зазначені сума, яку власник товару (консигнант) має намір отримати, і витрати, які він мав при відправці товару. Проформа-рахунок може бути також кошторисом, за допомогою якого імпортер може ознайомитись з основними даними про товар, який він бажає купити, та з порядком розрахунків, а також визначити розмір витрат.

Кількісна характеристика товару подається у специфікації, технічній документації, пакувальному листі.

Специфікація містить перелік усіх видів та сортів товарів, які входять у дану партію, з зазначенням для кожного місця, кількості та роду товару. Специфікація звичайно доповнює рахунок на товари різних сортів та назв. Специфікація, що входила до контракту між фірмою «Pieno Zvaigzdes» і ТОВ «Улюблені сири», наведена у додатку Е.

Технічна документація потрібна при поставках обладнання та технічних споживчих товарів тривалого користування для забезпечення їх своєчасного налагодження і правильної експлуатації. До технічної документації належать: паспорт, формуляри та описи виробів, інструкції з монтажу та експлуатації, різноманітні схеми, креслення, відомості запасних частин, інструменту, пристосувань тощо. Перелік необхідної технічної документації міститься звичайно в стандартних або технічних умовах, які є невід’ємною частиною контракту. Технічна документація готується мовою країни покупця або іншою мовою за вказівкою покупця. На товари серійного виробництва технічна документація має виготовлятися обов’язково друкарським способом.

Пакувальний лист містить перелік усіх видів та сортів товару, які знаходяться у кожному товарному місці (ящику, коробці, контейнері), і необхідний звичайно у тих випадках, коли в одній упаковці містяться різні за асортиментом товари. Пакувальний лист розміщується в упаковці так, щоб покупець зміг його легко знайти, або кладеться у спеціальну кишеню із зовнішнього боку упаковки. Пакувальний лист містить такі дані: кількість кожного сорту (кількість штук в упаковці), номер упаковки (місця). Пакувальний лист використовується як доповнення до рахунку-фактури тоді, коли направляється значна кількість назв товарів або коли кількість, вага чи вміст кожного індивідуального місця різні. Пакувальний лист слід відрізняти від контейнерного вантажного сертифіката, який використовується для інших потреб. Пакувальний лист та рахунок-фактура мають практично однаковий зміст, відмінність полягає лише в тому, що в пакувальному листі не зазначені ціни. Пакувальний лист може мати форму комплектувальної відомості. Комплектувальна відомість звичайно містить перелік деталей, вузлів, агрегатів цілої машини, які упаковані у декількох товарних місцях, з описом вмісту кожного місця. Комплектувальна відомість має позначення у вигляді дробу, в чисельнику якого зазначається порядковий номер, а в знаменнику — кількість місць у даній партії. Складається комплектувальна відомість підприємством-виробником до відвантаження усієї партії товару.

Якісна характеристика товару дається в сертифікаті про якість, гарантійному зобов’язання, протоколі випробувань, дозволі на відвантаження.

Сертифікат про якість — свідоцтво, яке засвідчує якість фактично поставленого товару та його відповідність умовам контракту. У ньому дається характеристика товару або підтверджується відповідність якості товару певним стандартам чи технічним умовам замовлення. Сертифікат про якість видається відповідними компетентними організаціями, державними органами, торговельними палатами, спеціальними лабораторіями як в країни експортера, так і у країни імпортера. Іноді сторони домовляються про подання сертифікатів різних контрольних та перевірочних установ, інститутів, палат мір та ваги, інших організацій. Сертифікат про якість може видавати (відповідно до умов контракту) і фірма-виробник.

Гарантійне зобов’язання або гарантійний лист — документ, що підтверджує відповідність поставленого товару (найчастіше обладнання) умовам певного контракту. Воно може містити також гарантію постачальника відносно безперебійної роботи обладнання при дотриманні покупцем правил експлуатації.

Протокол випробувань складається після проведення продавцем разом з представником покупця (інспектором чи приймальником) повних випробувань у заздалегідь встановлений день та годину на підприємстві продавця. Протокол випробувань, який іноді називають сертифікатом, містить докладне викладення результатів випробувань із зазначенням відповідності товару умовам замовлення. Протокол випробувань висилається замовнику негайно після їх проведення. Звичайно на підставі протоколу випробувань сторони підписують здавально — приймальний акт.

Дозвіл на відвантаження видається представником покупця після проведення приймальних випробувань обладнання на підприємстві постачальника з метою встановити відповідність товару умовам замовлення. Дозвіл на відвантаження містить: відомості про дату поставки за контрактом, дату готовності, інформацію про проведення випробування та вказівку про те, що даний товар може бути відправлений в певну країну відповідно до інструкцій представника покупця.

3.2 Розрахунок митної вартості товару та митних платежів

Стаття 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» дає законодавче визначення терміну «митна вартість» товарів і інших предметів — як ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митної межі України. Відповідно до митного законодавства України митна вартість товарів в переважаючій більшості випадків є основою нарахування митних платежів, тому питання правильності її визначення є питанням повноти стягування митних платежів і їх перерахування до Державного бюджету України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. № 1598 і від 12.10.2000 р. № 1537 затверджений Порядок визначення митної вартості товарів і інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України. Вказаними ухвалами як першооснова митної вартості встановлено її визначення на основі поданих митному органу документів. При цьому заявлені декларантом митна вартість і дані, визначення, що стосуються її, повинні ґрунтуватися на достовірній, кількісно визначуваній і документально підтвердженій інформації. Таке положення відповідає вимогам Генеральної угоди по тарифах і торгівлі щодо митній оцінці (ГАТТ/ВТО).

Розрахунок митної вартості

При розрахунку митної вартості в неї включається ціна товару, вказана в рахунку-фактурі, а також інші фактичні витрати, якщо вони відповідно до умов постачання не включені в рахунок:

· по транспортуванню, вантаженню, розвантаженню, перевантаженню і страховці до пункту перетину митного кордону;

· комісійні і брокерські;

· плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, яка відноситься до цих товарів і яку повинні сплатити імпортер як умова їх ввезення.

При визначенні митної вартості іноземна валюта перераховується у валюту України по курсу Національного банку України, що діє на дату надання вантажній митній декларації до митного оформлення. З урахуванням того, що в законодавчому визначенні терміну «митна вартість» істотне значення має момент перетину митного кордону України, Наказом ГТСУ № 307 від 09.07.97 р. для цілей визначення митної вартості товарів і інших предметів встановлений момент перетину митного кордону України для різних видів транспорту, визначений як в територіальному, так і тимчасовому аспектах, зокрема:

для авіаперевезень: при експорті — здійснення або завершення митного оформлення в аеропорту, в якому відбувається вантаження; при імпорті — здійснення або початок митного оформлення в першому аеропорту на території України, в якому проводиться розвантаження або перевантаження товарів, якщо факт перевантаження підтверджений митним органом цього аеропорту;

для морських і річкових перевезень: при експорті — здійснення або завершення митного оформлення в порту вантаження на території України; при імпорті — здійснення або початок митного оформлення в першому порту розвантаження або перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджений митним органом цього порту;

для товару, що доставляється поштою: здійснення митного оформлення в пункті міжнародного поштового обміну;

для перевезень іншими видами транспорту (в т.ч. залізнодорожним і автомобільним): при експорті — здійснення або завершення митного оформлення в пункті пропуску на митній межі України на шляху переміщення товару, при імпорті — здійснення або початок митного оформлення в пункті пропуску на митній межі України на шляху переміщення товару.

Визначення митної вартості залежно від умов постачання

Указом Президента України від 04.10.94 р. № 567/94 «о використанні Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» встановлено, що при висновку суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності договорів, в т.ч. зовнішньоекономічних, предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою в 1953 році (у редакції 1990 р.). Вказані міжнародні правила по тлумаченню комерційних термінів однозначно визначають обов’язки покупця і продавця по постачанню товару, в т.ч. розподіл витрат по транспортуванню, страховці, виконанню митних формальностей, що істотно спрощує розрахунок митної вартості.

При розрахунку витрат на транспортування до межі України, якщо вони згідно умовам постачання не були включені у вартість товару, при доставці на безоплатній основі або за допомогою транспортних засобів покупця, повинні бути використані дані бухгалтерського обліку по калькуляції транспортних витрат з включенням всіх необхідних статей або елементів витрат. Якщо вантажна митна декларація заповнюється на товари декількох видів, то витрати на транспортування розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно їх вазі. У випадку, якщо бухгалтерські дані про витрати на перевезення цим виглядом транспорту відсутні, в митну вартість включається сума, розрахована виходячи з тарифів, що діють на момент транспортування вантажів, на перевезення вантажів відповідним видом транспорту.

При визначенні митної вартості товарів витрати, понесені до моменту перетину митного кордону (якщо вони не включені в рахунок), додаються до фактурної вартості: за вантаження товарів на транспортний засіб; на страхування; сплачене вивізне мито і ін. Відповідно витрати, що мали місце після перетину митного кордону, віднімаються (якщо вони включені в рахунок).

Приклад 1. До України із США поступив товар — «тканина». Згідно з угодою купівлі-продажу товар поставляється за умовами EXW Бостон, вартість його — 5 доларів США за 1м2, загальна кількість — 5000 м2. Відповідно фактурна вартість (ціна в рахунку-фактурі) — 25 000 доларів США (5 х 5000 = 25 000).

Вартість вантаження на судно в Бостоні — 200 доларів США, транспортування вантажу до Одеси на теплоході -3000.

Митна вартість в даному випадку складається з фактурної вартості плюс вартості навантаження плюс вартості транспортних витрат до Одеси (перший порт на митній території України, де можливо митне оформлення (безпосередньо у Чорноморській регіональній митниці, м. Одеса) або здійснюється початок митного оформлення: оформляється провізна відомість і вантаж слідує у внутрішню митницю для здійснення митного очищення), тобто 25 000 + 200 + 3000 = 28 200 доларів США.

Приклад 2. До України з Німеччини поступив товар — «оснащення для перукарні». Згідно з угодою купівлі-продажу товар поставляється за умовами DDU Харків, вартість його за контрактом (тобто фактурна) — 50 000 доларів США. Враховуючи вибрані умови контракту — DDU Харків, в рахунок продавець включив всі витрати, які він зробив при доставці вантажу до Харкова, у тому числі і зроблені після перетину митного кордону України. Вартість транспортування після перетину митної межі — 100 доларів США.

Митна вартість в даному випадку визначається як різниця між фактурною вартістю і вартістю транспортних витрат від межі України до Харкова: 50 000 — 100 = 49 900 доларів США.

Своїм листом від 08.11.2000 р. за № 14/3 — 4275 — ЕП ГТСУ констатувала, що останнім часом почастішали випадки недостовірного декларування умов (базису) постачання і необґрунтованого віднімання витрат по доставці товарів по території України, а також ввела єдину методику обліку вказаних витрат. При цьому, наявність в рахунках-фактурах (інвойсах) окремо виділених витрат по доставці товару до місця призначення, згідно зовнішньоекономічному контракту, не завжди є достатньою умовою для їх обліку при визначенні митної вартості. Отже, всі витрати повинні бути кількісно обґрунтованими і документально підтвердженими.

Визначення митної вартості митними органами

Відповідно до вищезазначеного Порядку визначення митної вартості, у разі неможливості її визначення на основі представлених до митного оформлення документів і/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості тій, яка є в ціновій базі даних ГТСУ, вона визначається митним органом самостійно. При цьому за основу беруться ціни на ідентичні або подібні товари, які діють в провідних країнах-експортерах цих товарів. Критерії поняття «ідентичні» і «подібні» товари визначені ПКМУ від 05.10.98 р. № 1598. Як допоміжний матеріал митні органи можуть використовувати інформацію експертних, зовнішньоторговельних, біржових організацій, дані про тарифи на перевезення і страхування вантажів, про вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, комісійних і брокерських послуг, про ліцензійні платежі, торгові знижки і націнки.

Застосування методів визначення митної вартості відповідно до норм Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ). Необхідність ухвалення нового Митного кодексу України.

Дії України з інтеграції в світову економічну спільноту, бурхливі зміни останніх років в економіці країни, зокрема в питаннях оподаткування зовнішньоекономічних операцій, приводять до виводу про необхідність негайного ухвалення нового Митного кодексу України.

Проект нового Митного кодексу передбачає застосування методів визначення митної вартості, які відповідають нормам ГАТТ. Можливість умовного випуску вантажу, яка передбачається проектом нового Митного кодексу за умови надання фінансових гарантій, дозволить уникнути затримок в митному оформленні по причинах неможливості в короткий термін в період митного оформлення ухвалити рішення про визнання заявленої декларантом митної вартості або її коректування митним органом. В даному випадку умовний випуск товару проводитиметься з умовним (тимчасовим) визначенням митної вартості. Процедура встановлення остаточної величини митної вартості переноситиметься на період після випуску вантажу за умови надання декларантом необхідних для цього додаткових відомостей.

Митні платежі — платежі, що стягуються в установленому порядку митними органами при митному оформленні товарів і інших випадках передбачених законодавством України. Митні платежі включають:

— митний збір;

— податок на додану вартість;

— акцизні збори;

— митні збори.

Митні платежі сплачуються безпосередньо власником переміщуваних товарів або організацією що здійснює митне оформлення на підставі договору і має відповідну ліцензію. Митні платежі мають бути внесені до, або одночасно з подачею ГТД (вантажній митній декларації) на розрахунковий рахунок митного органу.

Розрахунок ціни товару в Україні

Вкажемо по пунктах всі витрати, які були понесені при закупівлі товару [4, 5].

При розрахунку цін спираємося на наступну законодавчу базу:

Додаток до закону «Про єдиний митний тариф» від 5.04.01г.[6]

Закон України від 22.05.03г.

Наказ ГТСУ «Інструкція про справляння акцизного збору» від 21.01.00г.[7]

Постанова КМУ «Про ставки митних зборів» від 27.01.97г. [8]

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.97г. [9]

Постанова КМУ «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та обсягів квот у 2006 році» від 30.12.05г. [10]

Наказ ГТСУ «Про затвердження порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита…» від 23.01.06г. [11]

В нижченаведених таблицях 3.1 і 3.2 даний розрахунок ціни товару в Україні з урахуванням різних витрат.

Таблиця 3.1.

Розрахунок ціни сиру «Edam» в Україні

Таблиця 3.2.

Розрахунок ціни сиру «Camambert» в Україні

3.3 Митні документи та порядок їх оформлення за місцем акредитації суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності

Характеристика зовнішньоторговельної операції.

Операція по імпорту сиру з Вільнюса, Литва, до Дніпропетровська, Україна, на умовах CPT- доставка сплачена до Дніпропетровська. Вид транспорту – автомобільний.

Перелік документів, що оформляють виконання комерційної операції відповідно до МК.

1. Вантажна митна декларація (ГТД) на товари вартістю понад 100 доларів США на підакцизні — незалежно від вартості:

Форма МД-2 — містить відомості про товари, транспортні засоби і інші предмети і ціль їх переміщення через митну межу України, інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, оформлення, статистики, нарахування митних платежів.

2. Товаросупровідні і комерційні документи:

СМR — міжнародна товаротранспортна накладна — засвідчує укладення договору перевезення автомобільним транспортом.

ТIR-(книжка МДП) — необхідна для полегшення проходження кордонів автотранспортом в європейських країнах: вантажі перевозяться в запломбованих автотранспортних засобах, складах або контейнерах, які відповідають певним технічним вимогам і допущені до перевезення, звільняються від митного огляду на проміжних митницях транзитних країн.

Рахунок — фактура — суміщає два документи (документ, що вказує суму за товар платежу, що належить, і накладну, що направляється при товарі).

3. Зовнішньоекономічний договір (контракт).

4. Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів або майна, які належать резиденту України і знаходяться за її межами, або Довідка про відсутність за межами України валютних цінностей і майна.

5. Дозвіл Державної служби експортного контролю, які підтверджуємо право здійснення ввезення, вивозу і транзиту товарів, що підлягають експортному контролю.

6. Сертифікат відповідності — на імпортну продукцію(товари), підлягаючу обов’язковій сертифікації до України.

7. Сертифікат про походження товарів.

8. Платіжні документи про перераховані суми митних платежів і інших податків.

3.4 Контроль за виконанням контрактних зобов’язань, розгляд можливих претензій

Послідовність виконання контрактів планується у вигляді цільових заходів оперативними фірмами та функціональними відділами підприємств у табличній формі при простих експортно-імпортних операціях з сировиною, матеріалами та серійною продукцією або у вигляді організаційно комерційних заходів — при складних зовнішньоторгових операціях та затверджується керівником.

Основними стадіями простих імпортних операцій є такі:

■ отримання у відповідному компетентному органі (зазвичай у міністерстві) експортної/імпортної (у країні контрагента) ліцензії у разі ліцензування експорту/ імпорту (у країні контрагента) даного товару та за умови, якщо цей обов’язок згідно з обраною у ЗТК умовою Інкотермс 2000 лежить на імпортері;

■ укладення імпортером договору на перевезення, якщо цей обов’язок згідно з обраною у ЗТК умовою Інкотермс 2000 лежить на імпортері;

■ укладення договору страхування, якщо цей обов’язок згідно з обраною у ЗТК умовою Інкотермс 2000 лежить на імпортері;

■ отримання товару від експортера;

■ здійснення вивізних/ввізних (у країні контрагента) митних процедур, якщо цей обов’язок згідно з обраною у ЗТК умовою Інкотермс 2000 лежить на імпортері;

■ надання банківської гарантії належного платежу, якщо таке передбачено умовами ЗТК;

■ виплата авансів експортерам, якщо такі передбачені контрактами;

■ контроль за поданням замовлення на відрядження спеціаліста імпортера для приймання товару;

■ здійснення згідно з обраними в ЗТК умовами платежу розрахункових операцій через банки для одержання платежів;

■ подання експортерам претензій у зв’язку з неналежним виконанням ними ■ контрактних зобов’язань.

При складніших імпортних операціях необхідні додаткові стадії:

■ контроль за отриманням від експортера (виконавця) креслень для узгодження із імпортером (замовником);

■ контроль за направленням експортеру (постачальнику) підтвердження про узгодження креслень;

■ контроль за виконанням будівельних робіт імпортером (замовником);

■ направлення у порт або прикордонну станцію прибуття рознарядок для відправлення отриманих (імпортних) вантажів за місцем призначення;

■ відрядження національних спеціалістів на фірму іноземного виробника для здійснення контролю виробництва на приймання Імпортної продукції;

■ направлення замовлень на спеціальні транспортні засоби;

Розділ 4

Ефективність зовнішньоторгової операції

Незалежно від вигод, одержуваних країнами в результаті участі в міжнародному обміні продукцією в матеріально-речовинній формі, господарюючі суб’єкти не вступають у зовнішньоекономічні відносини до тих пір, поки не зрозуміють, що існують можливості для організації ефективного експорту і імпорту товарів. Окрім цього, підприємства мають свій в розпорядженні обмежені ресурси, вони, відповідно, повинні вирішувати, використовувати їх усередині країни або на міжнародному рівні. Тому, перш ніж здійснювати які-небудь зовнішньоторговельні операції, необхідно визначити, які вигоди отримає суб’єкт міжнародних взаємостосунків у вигляді економічного ефекту і економічної ефективності, зокрема від зовнішньоторговельної діяльності; експортної діяльності; імпортної діяльності.

Прийнято вважати, що всі експортно-імпортні операції, що реалізуються на ринках далекого і ближнього зарубіжжя, є прибутковими, оскільки ефект від їх здійснення заздалегідь визначається. При підписанні зовнішньоторговельних операцій не завжди повинне ставитися за мету максимальне отримання прибутку будь-якою ціною, а, перш за все, повинна надаватися увага реальному забезпеченню своїх партнерів потрібними товарами або надійними каналами збуту.

Ефектом вважається так званий «дохід від зовнішньої торгівлі»: при реалізації імпортної операції — різниця між договірними (контрактними) і внутрішніми цінами товарів, що імпортуються, при здійсненні експортної операції — різниця між експортною ціною і купівельною ціною товару, що експортується, на внутрішньому ринку. Нерідко для отримання грошових коштів ряд вітчизняних товарів продається на зовнішньому товарному ринку нижче за ціни внутрішнього ринку.

Нерідко на підприємствах, що беруть участь в міжнародному бізнесі, не ведеться облік витрат і доходів, пов’язаних із здійсненням зовнішньоторговельних операцій, що утрудняє оцінку ефективності майбутніх закупівель і продажів і визначення їх ролі у фінансовому положенні господарюючого суб’єкта. У зв’язку з цим вимагають переосмислення підходи до визначення ефективності зовнішньоторговельної діяльності для учасників міжнародного бізнесу, самостійно здійснюючих експортно-імпортні операції, пов’язані з обміном продукцією в матеріально-речовинній формі. Відносно зовнішнього світу вона якраз заснована на комерційному розрахунку, коли успішне господарювання в цій області дає приріст, а незадовільне — втрату частини доходу, що потрапляє в канали міжнародного обміну.

Для визначення ефективності експортно-імпортних операцій необхідно на підприємствах організувати облік, що забезпечує отримання достовірної інформації про продажі (закупівлі) в абсолютному і натуральному виразі, а також про витрати і доходи, пов’язані з реалізацією (закупівлею) товарів на зовнішньому ринку в окремих держав. Наявність оперативної зовнішньоторговельної інформації на підприємстві дозволить визначити ряд показників, що дають можливість оцінити результативність міжнародних торгових операцій[12].

Показники ефективності зовнішньоторговельної діяльності.

Економічна ефективність (ефект) зовнішньоторговельної діяльності визначається у разі участі зовнішньоторговельних операторів в реалізації експортної і імпортної політики України. В даному випадку зовнішньоторговельна діяльність підприємств в загальному вигляді повинна визначатися тим, що розширення асортименту окремих груп товарів народного споживання, зокрема, соціально-культурного призначення, на внутрішньому ринку здійснюватиметься не шляхом їх вітчизняного виробництва, а за рахунок витрат на виготовлення інших (експортних) товарів. З цього виходить, що на виручку від продажу товарів закуповуватимуться як необхідні товари для задоволення споживацького попиту сільських і міських жителів України, так і машини, технологічне устаткування для розвитку виробничих підприємств. При цьому, щоб зовнішньоторговельний обмін був економічно вигідний, повні витрати не тільки власного, але і вітчизняного виробництва необхідної продукції, наміченої до отримання по імпорту, повинні бути більшими, ніж витрати на виробництво експортних товарів. Виконання даної умови дозволить учасникам зовнішньоторговельної діяльності бути включеними в число підприємств пріоритетних сфер експортного потенціалу країни і мати відповідні пільги [13].

Економічний ефект зовнішньоторговельної діяльності в даному випадку повинен розраховуватися по формулі:

ЕЗТ.Д = (ВІМ.Д * ПІМ.Д) – (ВЕК.Д * ПЕК.Д) (4.1)

де ЕЗТ. Д- економічний ефект зовнішньоторговельної діяльності, грн.;

ВІМ. Д – повні витрати вітчизняного виробництва на одиницю імпортної продукції, грн.;

ПІМ. Д – кількість імпортної продукції, од.;

ВЕК. Д — повні витрати вітчизняного виробництва на одиницю експортної продукції, грн.;

ПЕК. Д — кількість експортної продукції, од.

Економічна ефективність зовнішньоторговельної діяльності відповідно повинна розраховуватися по формулі:

ЕЕЗТ. Д = (ВІМ.Д * ПІМ.Д) : (ВЕК.Д * ПЕК.Д) (4.2)

де ЕЕЗТ. Д — економічна ефективність зовнішньоторговельної діяльності.

Зовнішньоторговельна діяльність економічно вигідна, якщо ефект ЕЗТ.Д є позитивною величиною, а показник ефективності ЕЕТ.Д > 1.

Порівняння витрат на власне виробництво імпортних і експортних товарів прийнято вважати основоположним принципом визначення економічної ефективності зовнішньоторговельної діяльності підприємств різних форм власності.

Розрахунки економічної ефективності і ефекту зовнішньоторговельної діяльності доцільно проводити на підприємстві для:

обґрунтовування окремих пропозицій про продаж і закупівлю товарів;

розробки планів експорту і імпорту;

оцінки структури, що склалася, і напрямів зовнішньоторговельного обороту.

Показники ефективності імпортної діяльності

Тут доцільно виділити дві групи:

показники ефективності імпорту товарів виробничого призначення;

показники ефективності імпорту товарів народного споживання.

Визначення економічної ефективності і ефекту імпортної діяльності підприємства доцільно проводити наступній послідовності:

розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни імпортного товару народного споживання відповідно до базисних умов поставки (при відомій його внутрішній вартості);

розрахунок мінімально допустимої вартісної оцінки імпортного товару народного споживання (при відомій зовнішньоторговельній ціні відповідно до базисних умов поставки);

розрахунок економічного ефекту імпорту товару народного споживання;

розрахунок економічної ефективності імпорту товару народного споживання;[14]

1. Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни імпортного товару народного споживання (при відомій його внутрішній вартісній оцінці) необхідно проводити по формулі [1]:

ЗІМ.Б.Ц = ВІМ.Т (4.3)

де ЗІМ.Б.Ц — беззбиткова імпортна ціна товару, грн.;

ВІМ.Т — вартісна оцінка одиниці імпортного товару на внутрішньому ринку, грн.

2. Розрахунок мінімально допустимої вартісної оцінка імпортного товару народного споживання (при відомій зовнішньоторговельній ціні) виглядає таким чином[1]:

ВІМ.Т = ВВІМ.Т (4.4)

де ВІМ.Т — мінімально допустима вартісна оцінка імпортного товару, грн.;

ВВІМ.Т — повні валютні витрати на імпорт товару (ціна товару і витрати, пов’язані з їх закупівлею на зовнішньому ринку), грн.

Якщо ВІМ.Т < ЗІМ.Б.Ц, то імпорт даного товару для підприємства не ефективний.

3. Розрахунок економічного ефекту імпорту товару народного споживання. Прямий економічний ефект імпорту даного товару може бути виражений наступною формулою[15]:

ЕІМ.П = ВІМ.Т – (ВВІМ.Т * ККВ.) (4.5)

де ЕІМ.П — економічний ефект імпорту товару, грн.

ККВ.- коефіцієнт кредитного впливу.

Якщо показник ЕІМ.П є позитивним, то імпорт такої продукції економічно вигідний, і слід знаходити можливості для його збільшення з урахуванням досягнутого попиту на внутрішньому ринку.

Величина ЕІМ.П характеризує прибуток від реалізації імпортних товарів на українському ринку.

4. Розрахунок економічної ефективності імпорту товарів народного споживання має наступний вигляд:

ЕЕІМ.П = ВІМ.Т : (ВВІМ.Т * ККВ) (4.6)

де ЕЕІМ.П — економічна ефективність імпорту.

Якщо ЕЕІМ.П > 1, то імпорт економічно вигідний.

Суть методологічного підходу, полягає в наступному:

1. Економічний ефект експортної операції — це різниця між результатом, отриманим від її реалізації, і витратами на неї, а ефективність експортної операції — відношення результатів до витрат.

2. Економічна ефективність імпортної операції – зіставлення витрат, що обумовлюють її здійснення, з результатами від неї, а ефект — прибуток (збиток), отриманий від реалізації імпортних товарів або від проведеної продукції з використанням імпортного товару.

Використовування даної методики оцінки ефективності експортно-імпортних операцій господарюючими суб’єктами в сучасних умовах повинне привести до вибору: отримання валютної виручки або розширення ринку збуту власної продукції і відповідно підвищення відповідальності і обґрунтованості ухвалюваних ними управлінських рішень в зовнішньоторговельній діяльності.

Розрахункове завдання.

Задача. На підставі даних з контракту проаналізувати економічний ефект і ефективність від імпорту двох видів товару.

В таблиці 4.1 показаний розрахунок ефекту і ефективності імпортної операції, що проводиться нашим підприємством, для різних видів товару.

Таблиця 4.1.

Розрахунок ефекту і ефективності імпортних операцій

Висновок: Прибуток від імпорту сиру «Edam» складає 26080, а від імпорту сиру «Camambert» — 29800. Це обумовлено тим, що партія імпортованого сира «Edam» менше. Ефективність імпортної операції відображає прибуток на 1 грн. витрат. Тобто від 1 грн. витрат при імпорті сиру «Edam» підприємство має 1,27 грн. прибутку, а при імпорті сиру «Camambert» — 1,26 грн. прибутку. Хоча різниця в показниках незначна, рекомендується збільшення імпорту сиру «Edam», оскільки це економічно вигідніше.

Список літератури:

Матвеева О.П. Организация и технология внешнеторговых операций: Учебное пособие. – М.: Информационно-внедренческий центр „Маркетинг”, 2000. – 160 с.

Прокушев Е.Ф. «ВЭД».- М.: Маркетинг, 1998.

Томсинов В.А. Внешнеторговые сделки: практические рекомендации по составлению контрактов.- М.:Тантра, 1994.

Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. 1996: Сборник нормативных документов/ Сост. И.П.Рамусь, С.Н.Кульвачная.- К.: Блиц-Информ, 1996.- 336с.

Международные документы по внешнеэкономической деятельности: Справочник предпринимателя.- М.: Скаравей, 1993.- 207с.

Додаток до закону «Про єдиний митний тариф» від 5.04.01г.

Закон України від 22.05.03г.Наказ ГТСУ «Інструкція про справляння акцизного збору» від 21.01.00г.

Постанова КМУ «Про ставки митних зборів» від 27.01.97г.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.97г.

Постанова КМУ «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та обсягів квот у 2006 році» від 30.12.05г.

Наказ ГТСУ «Про затвердження порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита…» від 23.01.06г.

Прокушев Е.Ф. «ВЭД».- М.: Маркетинг, 1998.

Козик В.В., Панкова Л.А., Карп’як Я.С., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

Оценка эффективности проектов внешнеэкономического сотрудничества // Экономист.- 1995.- №7.

Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

Додаток А

Можливі контакти з постачальниками

1. Kaserei Champignon Hofmeister GmbH & Co. KG

Країна: Німеччина

Місто: Lauben/Allgau

Індекс: D-87493

Телефон: 49 8374 920

Факс: 49 8374 92 69

Тип компанії: Головний офіс

2. Pieno Zvaigzdes

Країна: Литва

Місто: Vilnius

Індекс: LT-2022

Адреса: Laisvec pr. 125

Телефон: 370 (2) 481 525

Факс: 370 (2) 481 434

E-mail: agrolit@taide.lt

Веб-Адреса: http://www.pienas.lt/

Тип компанії: Головний офіс

3. Friesland Foods Cheese Benelux

Nijverheidsstraat 45, 3861 RJ Nijkerk

Postbus 1139, 3850 BC Nijkerk

Tel. 033 247 8600

Fax 033 247 8601

Consumentenservice6 0800 – 0221622 (GRATIS)

4. Arla Foods amba

Країна: Данія

Місто: Viby

Індекс: DK-8260

Адреса: Skanderborgvej 277

P. Про. Box 2400

Телефон: 45 89 38 10 00

Факс: 45 86 28 16 91

E-mail: arla@arlafoods.com

Веб-Адреса: http://www.arlafoods.com

Тип компанії: Головний офіс

5. Nordmilch AG

Країна: Німеччина

Місто: Bremen

Телефон: 49 30 46 5820

Факс: 49 30 246 58 246

E-mail: buero.berlin@nordmilch.de

Веб-Адреса: http://www.nordmilch.de/

Тип компанії: Головний офіс

6. Alpenhain

AlpenhainCamembert-Werk

Lehen, D-83539 /Obb. тел.(49-0)80-39 / 402-0, факс 402-194

7. PETRI-Feinkost GmbH & Co KG

Glesse 1531868 Ottenstein

Tel. : ++49 (0) 52 86 / 98 00 – 0

Fax : ++49 (0) 52 86 / 14 09

Email: Info@petri-feinkost.de

8. Spomlek

Країна: Польща

Місто: Radzyn Podlaski

Індекс: PL-21300

Адреса: ul. Kleeberga 12

Телефон: 48 (83) 351 1426, 351 1500

Факс: 48 (83) 352 8490

E-mail: handel@spomlek.pl

Веб-Адреса: http://www.spomlek.pl

Тип компанії: Головний офіс

9. Arla Foods amba

Країна: Данія

Місто: Viby

Індекс: DK-8260

Адреса: Skanderborgvej 277

P. Про. Box 2400

Телефон: 45 89 38 10 00

Факс: 45 86 28 16 91

E-mail: arla@arlafoods.com

Веб-Адреса: http://www.arlafoods.com

Тип компанії: Головний офіс

Adresse Hochland AG

Kemptener StraЯe 17

D-88178 Heimenkirch/AllgдuTelefon + 49 (0) 83 81 / 5 02-0

Vertrieb

Heike Kirchmann, Assistenz QM

Telefax + 49 (0) 83 81 / 5 02-5 24 31

e-mail: Heike.Kirchmann@hochland.com

11. Bergader

Bergader Privatkдserei GmbH

Waging а. See, Weixlerstrasse 16 тел.(0049-0)8681-4040, факс 8681-404100

12. Belle France

АЛМ Ложістік

Пантан, Avenue du Perigord BP 118

тел.(33 148)452-674, факс 451-127

Додаток Б

Код товару згідно УКТЗЕД

Розділ I

Додаток В

Оферта

Фірма «Pieno Zvaigzdes» пропонує вам купити на умовах, перерахованих нижче, наступний товар:

Найменування товару: сир «Camambert»;

Кількість: 500 головок (2500 кг)

Ціна: 7$ за 1 кг;

Найменування товару: сирий «Edam»;

Кількість: 400 головок (2000 кг);

Ціна: 7,5$ за 1 кг;

Загальна сума: 32500$.

Умови поставки: доставка сплачена до (CPT) Дніпропетровськ.

Умови оплати: безвідкличний документарний акредитив, що відкривається на 60 днів на користь «Pieno Zvaigzdes» протягом 5 днів з дати отримання нашого сповіщення про готовність товару до відвантаження в банку «Аваль», м. Дніпропетровськ. Платіж здійснюється проти пред’явлення наступних документів:

— рахунку — фактури;

— вантажної специфікації;

— копії сертифікату про якість товару;

— копії сертифікату про походження товару;

— транспортної накладної.

Термін поставки: січень 2007г.

Дія оферти: тверда оферта, термін дії оферти – 30 днів з дати відсилання.

Директор «Pieno Zvaigzdes» Peter Zelgman

Додаток Г

Запит

Шановні пані та панове!

З каталогу фірм Литви ми дізнались, що ваша фірма є одним з провідних виробників різних сортів сиру. Наша фірма зацікавлена в придбанні великої партії сирів, тому просимо вислати нам Вашу комерційну пропозицію на поставку сиру «Camambert» кількістю 500 головок, сира «Edam» — 400 головок. Умови поставки бажані «доставка сплачена до Дніпропетровська» (CPT). Нас влаштує оплата акредитивом. Ураховуючи, що запрошувана партія досить велика, ми розраховуємо на надання нам оптової знижки. Сподіваємося на тривалу і плідну співпрацю.

Директор ТОВ «Улюблені сири» Пидгирная Т.Т.

ТОВ «Улюблені сири»

Gagarina str.,59

Dnepropetrovsk, Ukraine

12.12.2006г.

Додаток Д

Імпортний контракт №1

Україна, м. Дніпропетровськ 14 грудня 2006 р.

Продавець:

Фірма «Pieno Zvaigzdes», що є юридичною особою за законодавством Литви, в особі менеджера з закупівель Єжи Кохана, що діє на підставі Торгових законів Литви.

Покупець:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Улюблені сири», що є юридичною особою за законодавством України, в особі комерційного директора Дмитренко Миколи Петровича, що діє на підставі уставу фірми, уклали цей Контракт на таких умовах:

Предмет контракту

Продавець продає, а Покупець купує товар, зазначений у специфікації, яка додана до цього Контракту і є його невід’ємною частиною.

Ціна та загальна вартість

Ціна за товар по цьому контракту встановлюється у доларах США(USD).

Загальна вартість Контракту встановлюється відповідно до даних специфікації і становить 32500$ (тридцять дві тисячі п’ятсот доларів США).

Терміни та умови поставки

Продавець поставляє Покупцеві товар, придбаний за цим Контрактом, на умовах Інкотермс CPT – Дніпропетровськ, у редакції 2000 р.

Поставка повинна бути здійснена протягом 45 днів від дня підписання контракту. Товари поставляються завчасно погодженими партіями.

Термін від дати відправлення товару до дати його прибуття до місця призначення має бути мінімальним за використання узгодженого виду транспорту.

Якість товарів

Якість товару повинна відповідати вимогам, узгодженим Покупцем і Продавцем стандартам та підтверджуватися Сертифікатом про якість товару та Сертифікатом про його походження. Сертифікати повинні бути оформлені як мовою країни походження товару, так і українською мовою.

Упакування та маркування товару.

Упакування, в якому відвантажуються товари, повинно забезпечувати, за умови належного поводження, цілісність товарів при транспортуванні. На кожній упаковці Продавцем наноситься таке маркування: найменування Продавця, номер Контракту, вага брутто та нетто, номер серії та її реквізити, повідомлені завчасно Покупцем Продавцеві. Кожна голівка сиру має бути герметично запакована у спеціальну тару, що забезпечує більший його строк зберігання. Голівки сиру повинні транспортуватися у камерах, де температура не перевищує +3°С.

Передання та приймання товарів

Результати здачі – приймання товару за кількістю та якістю повинні бути оформлені актом експертизи Торгово – промислової палати України, який буде кінцевим та обов’язковим для Продавця та Покупця. Відповідно до цього акту покупець проведе кінцевий розрахунок за товар.

Якщо в результаті вищевказаної експертизи буде встановлено, що якість, пакування або маркування всього поставленого товару або його частини не відповідають вимогам Контракту, то Покупець за своїм вибором має право на проведення розрахунків за товар зі знижкою на фактичну якість, встановлену актом експертизи Торгово-промислової палати України, та на застосування санкцій, передбачених цим Контрактом, або на повернення товару Продавцю і стягнення за Його рахунок всіх можливих втрат.

Недоброякісний товар підлягає заміні Продавцем протягом 2-х тижнів. І в цей ж термін повинна бути виправлена недопоставка товару.

Невідповідність товару умовам Контракту за якістю повинна бути підтверджена експертизою Торгово-промислової палати України або державних служб сертифікації. Рекламації подаються у 7-добовий термін. Повернення товару не звільняє Продавця від відповідальності за несвоєчасне виконання обов’язків по поставці товару в терміни, передбачені цим Контрактом.

У випадку, якщо в результаті перевірок якості буде встановлено, що більш 30 % від поставленої кількості не відповідає за якістю Контракту, покупець мас право розірвати Контракт і стягнути з Продавця штраф в розмірі 40% від вартості недопоставленого товару, при цьому Покупець має право закупити недопоставлену за цим Контрактом кількість товару будь-якої якості за поточними цінами світового ринку і відшкодувати Покупцю можливі втрати через різницю в цінах в строк не більше 10 днів з дати надання Покупцем вимоги про відшкодування збитків. Прострочення в задоволенні вимог Покупця передбачає відповідальність Продавця у вигляді сплати додаткового штрафу в розмірі 1% від суми вимоги за кожний день прострочення.

Продавець надає Покупцю або його представнику право перевіряти в зручний для нього час якість товару, його пакування і маркування до відправки товару в пункт завантаження.

Якщо в результаті зазначеної перевірки Покупець або його представник встановить, що якість, пакування або маркірування будь-якої партії товару не відповідає вимогам цього Контракту, то Покупець чи його представник мають право заборонити відвантаження такої партії товару. В цьому випадку Продавець зобов’язаний за свій рахунок замінити забраковану партію товару.

Не пізніше, чим за 3 дні до початку кожної поставки Продавець повинен підтвердити Покупцю про готовність товару до відвантаження у відповідності з термінами поставки, передбаченими в Контракті.

Умови оплати

Платежі за товар мають бути здійснені у доларах США з безвідкличного документарного акредитива, відкритого за дорученням Покупця на користь Продавця банком-кореспондентом Уповноваженого банку і авізованого через Уповноважений банк.

Уповноваженим банком є банк «Аваль».

Платежі за акредитивом будуть здійснюватися в уповноваженому банку проти подання Продавцем таких документів:

-рахунок-фактура;

— специфікація;

— копія сертифікату про якість товару;

— копія сертифікату про походження товару;

— транспортна накладна.

Документи повинні бути подані Продавцем до Уповноваженого банку не пізніше/протягом 2 днів від дати відвантаження товару.

Акредитив має бути відкритий протягом/не пізніше 5 днів від дати повідомлення Продавцем про те, що товар підготовлено до відвантаження. Платіж за поставлений по цьому Контракту товар буде проводитись в розмірі 60 % вартості відвантаженого товару. Протягом 60 днів після завершення розвантаження товарів Покупець має заплатити шляхом переказування на рахунок Продавця останні 40 % вартості товару, якщо такі будуть належні Продавцю по остаточному розрахунку, залишеному Покупцем на підставі актів експертизи Торгово-промислової палати України згідно з п.6 цього Контракту.

При проведенні остаточного розрахунку за прийнятий товар Покупець має право вирахувати суму штрафів, знижок та суму всіх збитків, належних Покупцеві згідно з умовами цього Контракту.

Якщо загальна сума відрахувань, які належать Покупцю. По остаточному розрахунку перевищить 40 % вартості однієї партії товару, то за вибором Покупця різниця може бути або відрахована Покупцем з інших поточних розрахунків за цим Контрактом, або Продавець зобов’язаний перевести цю різницю на рахунок Покупця в банку України, м. Дніпропетровськ протягом 10 днів з дати отримання остаточного розрахунку Продавцем.

Всі банківські витрати, включаючи банківську комісію, на території України відносяться за рахунок Покупця, а за межами території України – за рахунок Продавця.

Арбітраж

Усі спори, що пов’язані із цим Контрактом, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в Арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України у м. Дніпропетровськ, рішення якого є кінцевим та обов’язковим для Продавця і Покупця.

Судові витяжки оплачуються Стороною, яка визнається винною, якщо інше не передбачено Арбітражним судом.

Форс – мажор

1. Жодна сторона не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання будь-якого з своїх зобов’язань, якщо невиконання буде наслідком таких обставин, як повінь, пожежа, землетрус та Інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, які виникли після укладання Контракту.

Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо вплине на виконання зобов’язань в строк, встановлений в Контракті, то цей строк переноситься на час дії відповідних обставин.

2. Сторона, для якої стало неможливим виконання зобов’язань, повинна і терміново, не пізніше 2 днів з моменту їх настання та припинення, в письмовій формі повідомити другу сторону. Факти, які викладені в повідомлені, повинні бути підтвердженні Торговою (Торгово-промисловою) палатою або іншим компетентним органом або організацією відповідної сторони. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, яка звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язань.

3. Якщо можливість повного або часткового невиконання зобов’язань Продавцем буде існувати більше двох місяців, Покупець має право розірвати Контракт повністю або частково без обов’язків по відшкодуванню можливих збитків Продавця.

10. Інші умови

Після підписання цього Контракту всі попередні переговори по ньому вважаються недійсними.

Всі зміни та доповнення до цього Контракту вважатимуться дійсними тільки в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписанні особами, уповноваженими на це Продавцем та Покупцем.

Всі повідомлення, заяви, рекламації, пов’язані з виконанням цього Контракту, або ті що випливають з нього, повинні висилатись сторонами один одному за зазначеними в Контракті адресами.

Жодна із сторін не має права передавати свої права та обов’язки по Контракту третім особам без письмової згоди другої сторони.

У випадку неналежного виконання Продавцем своїх обов’язків за цим Контрактом або порушення Продавцем умов цього Контракту, Продавець повинен відшкодувати Покупцю всі можливі втрати, пов’язані з цим порушенням, а також сплатити Покупцю штраф в розмірі, вказаному нижче у відсотках від контрактної вартості товару, по відношенню до якого Продавцем порушені умови цього Контракту, а саме:

1. За прострочення в постачанні частини товару або всього товару з вини Продавця проти строків вказаних в п. З цього Контракту, і передбачається штраф в розмірі:

— протягом перших 5 днів прострочення — 2% за кожний день;

— протягом наступних 10 днів прострочення -5% за кожний день;

— в подальшому -10% за кожний день прострочення.

2. За порушення вимог цього Контракту, невідповідності якості товару, його пакування або маркірування передбачається штраф в розмірі

10% (незалежно від того, стягнуто чи не стягнуто Покупцем з Продавця знижку за невідповідність якості товару).

3. За неповідомлення, несвоєчасне або неповне повідомлення Продавцем Покупця про відвантаження товару передбачається штраф в розмірі 20%.

4. У випадку, якщо після надходження товару в місце призначення у транспорті не буде в наявності всіх або будь-якого з відвантажувальних документів, передбачених цим Контрактом, то Продавець зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 3% за кожен день, починаючи з дати прибуття транспорту в місце призначення до дати отримання вищевказаних документів в цьому місці.

5. Якщо всі, або будь-який з документів передбачених цим Контрактом, будуть оформленні з порушенням умов цього Контракту, то Продавець зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 5%.

6. За порушення вимог п. 6 цього Контракту до порядку навантаження товару передбачається зобов’язання Продавця сплатити штраф в розмірі 10%..

7. У всіх інших випадках невиконання Продавцем своїх зобов’язань за цим Контрактом або порушення Продавцем умов цього Контракту передбачається штраф в розмірі 20%.

Оплата вищевказаних штрафів та повернення всіх можливих втрат не звільняє Продавця від виконання зобов’язань за Контрактом в натурі.

Всі вимоги Покупця про повернення всіх видів втрат, нанесених йому у випадку невиконання Продавцем своїх зобов’язань за цим Контрактом, або про оплату штрафів за порушення Продавцем умов цього Контракту повинні бути задоволені Продавцем протягом 15 днів від дати отримання вимог Покупця.

Всі розрахунки і збори, включаючи митний збір і мито, а також збори по укладанню та виконанню цього Контракту, які проводяться на території України, відносяться за рахунок Покупця, а за межами території України, — за рахунок Продавця.

Цей Контракт укладається і підписується у 2-х примірниках на 2 мовах: один примірник — для Продавця і один примірник — для Покупця.

Юридичні адреси сторін

Продавець Покупець

Додаток Е

Специфікація

До контракту № 1 від 14 грудня 2006 року підписаного між фірмою «Pieno Zvaigzdes» та ООО «Улюблені сири».

Загальна вартість Продуктів, що поставляються відповідно до додатка №1 до цього Контракту складає тридцять дві тисячі п’ятсот доларів США.

Дана специфікація є невід’ємною частиною Контракту №1від 14 грудня 2006 р., підписаного між фірмою «Pieno Zvaigzdes» та ООО «Улюблені сири».

Умови оплати:

1-ша поставка – передплата 60%

Подальші поставки – відстрочка платежу 60 днів.