Автор: admin

ЗАХІДНО-ДОНБАСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

ДИПЛОМНА РОБОТА

УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ БАНКУ (НА ПРИКЛАДІ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК»)

Павлоград – 2008

Реферат

Об’єкт дипломного дослідження – діяльність комерційного банку по залученню депозитних коштів юридичних та фізичних осіб на прикладі діяльності АТЗТ «АК Промінвестбанк» та інших комерційних банків України першої групи рейтингу Національного банку України.

Предмет дипломного дослідження – комплекс системи управління вартістю та рентабельністю залучених депозитних коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 рр., а також в інших банківських установах України.

Мета дипломного дослідження – обґрунтування важливості інтегрованого управління активами та пасивами комерційного банку, розкриття діючої практики залучення депозитних коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк», а також пошук напрямків удосконалення розвитку програмних моделей управління оптимальністю структури залучених депозитних коштів в комерційному банку.

Актуальність та доцільність проведення досліджень методів управління залученими депозитними коштами в комерційних банках полягає в необхідності впровадження методології комплексного аналізу ефективності діяльності комерційного банку не тільки в внутрішньому мікросередовищі, але і при аналізі положення банку у банківській системі (макросередовищі).

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в розвитку комплексних підходів до аналізу ефективності політики застосування фінансового важеля зростання рентабельності статутного капіталу банку за рахунок структуризації залучених та запозичених коштів.

Вступ

Актуальність обраної теми дипломного проекту та доцільність проведення досліджень для оцінки стану та перспектив розвитку методів управління залученими депозитними коштами в комерційних банках полягає в необхідності впровадження методології комплексного аналізу ефективності діяльності комерційного банку не тільки в внутрішньому мікросередовищі, але і при порівняльному аналізі положення банку у банківській системі України (макросередовищі), оскільки формування попиту та пропозиції на залучені депозитні кошти є результатом конкурентної взаємодії банків банківської системи України і загального фінансового стану юридичних і фізичних осіб в Україні, який формує їх схильність до пропозиції тимчасового збереження вільних коштів в банківській системі.

Залучені (на загальному фінансово-депозитному ринку юридичних та фізичних осіб) та запозичені (на міжбанківському фінансовому ринку) кошти комерційного банку є платними ресурсами, ціна на які залежить від їх виду, суми, валюти та строку залучення (запозичення).

Об’єкт дипломного дослідження – діяльність комерційного банку по залученню депозитних коштів юридичних та фізичних осіб на прикладі діяльності АТЗТ «АК Промінвестбанк» та інших комерційних банків України першої групи рейтингу Національного банку України.

Предмет дипломного дослідження – комплекс системи управління вартістю та рентабельністю залучених депозитних коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 р.р., а також в інших банківських установах України.

Мета дипломного дослідження – обґрунтування важливості інтегрованого управління активами та пасивами комерційного банку, розкриття діючої практики залучення депозитних коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк», а також пошук напрямків удосконалення розвитку програмних моделей управління оптимальністю структури залучених депозитних коштів в комерційному банку.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішуються такі завдання:

досліджено сутність та класифікацію ресурсної бази комерційного банку, як структурний розподіл коштів на власний капітал, залучені кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді поточних та строкових депозитів, запозичені кошти у інших комерційних банків та Національного банку України у вигляді короткострокових та довгострокових кредитів;

досліджено структуру залучених депозитних коштів в ресурсній базі АТЗТ «АК Промінвестбанк», її динаміку у 2004–2007 роках та порівняльні особливості структур залучених депозитних коштів в ресурсних базах інших комерційних банках першої групи рейтингу НБУ;

розглянуто процес функціонування та управління залученими депозитними коштами в АТЗТ «АК Промінвестбанк»;

досліджено структуру власних та запозичених недепозитних коштів в ресурсній базі АТЗТ «АК Промінвестбанк», її динаміку у 2004–2007 роках та порівняльні особливості структур власних та недепозитних коштів в ресурсних базах інших комерційних банках першої групи рейтингу НБУ;

проведено аналіз діючої практики управління залученими депозитними коштами в комерційних банках розвинутих країн світу;

проведена розробка регресійної багатовимірної математичної моделі розрахунку впливу структури ресурсної бази (пасивів) комерційного банку на рентабельність його роботи;

на основі розрахунків побудованої моделі запропоновано шляхи удосконалення оптимальної структури ресурсної бази в АТЗТ «АК Промінвестбанк» для підвищення рівня рентабельності роботи банку;

На вирішення проблеми оптимального управління залученими коштами в комерційних банках спрямовані дослідження, викладені в монографіях наступних авторів: – Азаренкова Г.М., Васюренко О.В., Герасимович А.М., Жуков Е.Ф., Коцовська Р.Н., Ричаківська В.І., Мороз А.М., Українська Л.О., Савлук М.І., Панова Г.С., Примостка Л.О., Пуховкіна М.Ф., Спіцин І.О., Спіцин Я.О., Шевченко Р.І.

В якості методологічних інструментів дипломного дослідження використовувались – історичний метод, структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистистичний аналіз хронологічних рядів параметрів, методи порівнянь, аналогій, масштабування характеристик об’єктів дослідження в єдину систему координат, економічне моделювання та кореляційно-регресійний аналіз за допомогою «електронних таблиць» EXCEL 2007.

Інформаційною базою дипломного дослідження були – звітні документи АТЗТ «АК Промінвестбанк» за 2004–2007 роки, статистичні матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, Держкомстату України.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в розвитку комплексних підходів до аналізу ефективності політики застосування фінансового важеля зростання рентабельності статутного капіталу банку за рахунок структуризації залучених та запозичених коштів.

Так, політика екстенсивного зростання валюти балансу банку АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках та розширення його інфраструктури з точки зору акціонерів, для яких єдиним значимим показником ефективності депозитної політику залучення банком коштів юридичних та фізичних осіб є рентабельність статутного капіталу ROE, тобто доходність капіталу, вкладеного в акції банку, – не є ефективною, оскільки разом з політикою впровадження переорієнтації банку з переважно юридичних клієнтів в сторону ощадного банку для фізичних осіб ROE зменшився з рівня 16,2% за 2005 рік до рівня 8,7% за 2007 рік, тобто дохідність акцій банку стала практично в 2 рази нижче ринкової доходності інвестиційного капіталу в Україні.

Впровадження пропозицій і рекомендацій щодо шляхів оптимізації структури залучених депозитних коштів в комерційному банку, наданих в дипломній роботі, дозволить:

зосередити увагу банківських установ на доцільності оптимальних структурних обсягів залучення депозитних коштів відносно рівня статутного капіталу з точки погляду на максимальний рівень досягнення дивідендної рентабельності роботи комерційного банку;

звернути увагу акціонерів комерційних банків на необхідність оптимального нарощення власного капіталу, оскільки результати дипломного дослідження доводять, що максимум частки ринку залучених коштів не є основою для максимуму дивідендної доходності акціонерного капіталу банку, та навпаки, існує нелінійна функція рентабельності від структурної частки власного капіталу.

1. Сутність та структура ресурсів банку, методи управління

1.1 Стан розвитку ресурсної бази банків на сучасному етапі

За станом на 1 січня 2007 року ліцензію Національного банку на здійснення банківських операцій в Україні мали 170 банків, у тому числі: 135 банків (79,4% від загальної кількості діючих банків) – акціонерні товариства (з них: 91 банк (53,5%) – відкриті акціонерні товариства, 44 банки (25,9%) – закриті акціонерні товариства), 35 банків (20,6%) – товариства з обмеженою відповідальністю [81].

У 2006 року власний капітал (балансовий) банків збільшився на 70,0% і за станом на 01.01.2007 р. становив 43,3 млрд. грн.

За 2006 рік зобов’язання банків України збільшилися на 57,7% або на 108,7 млрд. грн. і на 01.01.2007 становили 297,2 млрд. грн., в т.ч. нерезиденти – 23,7% від зобов’язань.

Збільшення зобов`язань банків відбулось, в основному, за рахунок строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків – на 40,2 млрд. грн. або в 2,5 разів, збільшення коштів фізичних осіб – на 33,5 млрд. грн. або на 46,2%, коштів суб’єктів господарювання – на 15,7 млрд. грн. або на 25,6%, кредитів, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій – на 4,8 млрд. грн. або в 2,4 рази, коррахунків інших банків – на 3,7 млрд. грн. або в 2 рази, цінних паперів власного боргу – на 3,3 млрд. грн. або в 2,2 рази, субординованого боргу – на 2,1 млрд. грн. або на 83,0%.

Зобов`язання банків мають таку структуру. Кошти Національного банку України складають 0,5% від загальної суми зобов’язань; коррахунки інших банків – 2,5%; строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків – 22,8%; кошти суб’єктів господарювання – 25,9%; кошти фізичних осіб – 35,7%; кошти небанківських фінансових установ – 2,5%; кошти бюджету та позабюджетних фондів – 0,6%; кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій – 2,8%, цінні папери власного боргу – 2,1%; субординований борг – 1,6%; інші зобов`язання – 3,0%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 81,8 млрд. грн. або 77,2% від загальної суми вкладів, а кошти до запитання – 24,2 млрд. грн. або 22,8%. Кошти в національній валюті складають 53,8% від загальної суми коштів фізичних осіб.

Згідно рішення комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків [19], визначено такі граничні межі розміру активів для окремих груп банків банківської системи України на 2007 рік:

– група I: більше 5000 млн. грн.; – група II: більше 2000 млн. грн.;

– група III: більше 700 млн. грн.; – група IV: менше 700 млн. грн.

Таблиця 1.1. Групування банків на 2007 рік за розміром активів за станом на 01.12.2006 [19], (тис. грн.)

N з/п	Назва банку	Активи
	Група 1.
1	ПРИВАТБАНК	31 556 790
2	РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ (бувший АППБ «АВАЛЬ»)	26 174 268
3	УКРСИББАНК	21 118 102
4	ПРОМІНВЕСТБАНК	17 498 664
5	УКРЕКСІМБАНК	17 358 945
6	УКРСОЦБАНК	15 701 129
7	ОТП БАНК (бувший РАЙФФАЙЗЕНБАНК УКРАЇНА)	10 668 667
8	ОЩАДБАНК	10 472 989
9	«НАДРА»	9 654 333
10	«ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»	6 950 295
11	КРЕДИТПРОМБАНК	6 687 150
12	«ФОРУМ»	6 581 898
13	БРОКБІЗНЕСБАНК	6 431 775
14	УКРПРОМБАНК	6 176 224
15	ПЕРШИЙ УКР. МІЖНАРОДНИЙ БАНК	5 631 563

Таблиця 1.2. Групування банків на 2008 рік за розміром активів за станом на 01.01.2008 [19]

За станом на 01.01.2008 року банківська система України має наступні характеристики зростання депозитної бази залучених коштів [81].

Зобов’язання банків України за 2007 рік збільшилися на 230,8 млрд. грн. або на 77,5% і на 01.01.2008 становили 528,4 млрд. грн.

Зобов`язання банків мають таку структуру. Кошти Національного банку України складають 0,3% від загальної суми зобов’язань; залишки на коррахунках інших банків – 2,4%; строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків – 29,4%; кошти суб’єктів господарювання – 21,2%; кошти фізичних осіб – 30,9%; кошти небанківських фінансових установ – 3,0%; кошти бюджету та позабюджетних фондів – 0,8%; кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій – 3,5%; цінні папери власного боргу – 3,7%; субординований борг – 1,5%; інші зобов`язання – 3,3%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 125,6 млрд. грн. або 76,8% від загальної суми коштів населення, а кошти до запитання – 37,9 млрд. грн. або 23,2%. Кошти в національній валюті складають 60,1% від загальної суми коштів фізичних осіб.

Протягом 2007 року активи банків збільшилися на 258,1 млрд. грн. або на 75,9% і становлять 598,3 млрд. грн. Загальні активи збільшились на 264,5 млрд. грн. або на 74,9% і складають 617,6 млрд. грн. Збільшення загальних активів відбулось, в основному, за рахунок збільшення кредитів, наданих банками, – на 216,7 млрд. грн. або на 80,3%, з них: кредитів, що надані суб’єктам господарювання – на 108,5 млрд. грн. або на 64,7%, кредитів, наданих фізичним особам, – на 75,9 млрд. грн. або на 97,6%.

Продовжували зростати довгострокові кредити. Протягом 2007 року вони збільшилися на 85,7% і на 01.01.2008 становили 291,9 млрд. грн. або 60,0% від наданих кредитів. Такий темп зростання є ризиком для депозитної бази, яка є, в основному, короткостроковою (не більше 1,2 року).

В табл. К.1 – К.3 Додатку К наведені дані по регулюючій ролі НБУ в формуванні вартості депозитів – нижнього рівня депозитної ставки для банків, оскільки облікова ставка та ставки рефінансування банків НБУ грають основну роль в оцінці вартості грошей в грошовій системі України.

1.2 Поняття та класифікація ресурсів банку

Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні і використовуються ним для виконання активних операцій. Операції, завдяки яким комерційні банки формують свої ресурси, мають назву пасивних [28]. Згідно з джерелами утворення банківських ресурсів в існуючій банківській практиці ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та запозичені. У загальному обсязі ресурсів, якими володіє комерційний банк, переважають зобов’язання банку.

Під зобов’язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобов’язань включають кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторську заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену дебіторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та внутрішньо-банківські розрахунки (рис. 1.1-1.2).

Рис. 1.1. – Структура зобов’язань банку [37]

Рис. 1.2. – Схема класифікації зобов’язань банку за якісним складом [37]

В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені, запозичені кошти та технічні запозичені поточні пасиви. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов’язаннями. Депозит (вклад) – це зобов’язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати. Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів становить від 60 до 80%.

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку:

– депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;

– правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;

– депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;

– ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.

Водночас депозитні операції мають певні недоліки:

– операції щодо залучення коштів у вклади пов’язані зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратами комерційних банків. Це не дає змоги комерційному банку в разі необхідності оперативно отримувати грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів;

– мобілізація коштів у вклади (депозити) в більшості випадків залежить від вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо досягти додаткового залучення коштів;

– загальний обсяг тимчасово вільних грошових коштів у рамках окремого банку або району об’єктивно обмежений.

Метою менеджменту в сфері управління зобов’язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має намір здійснити банк і підтримка достанього рівня ліквідності.

Основними завданнями щодо управління залученими коштами банку є:

дотримання нормативів ліквідності;

дотримання нормативів обов’язкового резервування;

реалізація депозитної політики банку;

підтримка структури пасивів (коефіцієнт фінансового важеля) на рівні, який відповідає стратегічним цілям банку;

використання підходів до управління зобов’язаннями, які відповідають стратегії управління ризиком ліквідності;

застосування інструментів управління зобов’язаннями банку, адекватних стану фінансового ринку;

встановлення відповідності обсягів і структури зобов’язань обсягам і структурі активних операцій, спираючись на стратегію інтегрованого управління пасивами і активами банку;

формування собівартості ресурсів на ринку, що забезпечують стабільну доходність активних операцій.

Формування зобов’язань банку знаходиться під впливом двох груп факторів: зовнішніх і внутрішніх [35]:

До факторів зовнішнього впливу відносяться:

а) міжнародні фактори:

– кон’юнктура міжнародних фінансових ринків;

– доступ банків України до кредитних ресурсів на міжнародних фінансових ринках.

б) Фактори внутрішньодержавні:

– кон’юнктура ринку кредитних ресурсів;

– кон’юнктура фондового ринку;

– кон’юнктура ринку нерухомості;

– податкове законодавство;

– інструментарій НБУ з регулювання депозитних операцій і операцій банків із запозиченням коштів в НБУ та інших банках.

2. До факторів внутрішнього впливу відносяться:

– доступ банку до міжнародних фінансових ринків, до коштів міжнародних фінансових організацій;

– доступ до національних фінансових ринків;

– доступ до коштів НБУ:

– участь банку у міжнародних платіжних системах;

– участь банку у внутрішньодержавних платіжних системах;

– географічне розташування філій банку;

– кількісна мережа філій банку;

– клієнтська база;

– види пасивних операцій, які здійснює банк;

– організація розрахункових та касових операцій з клієнтами;

– ведення кореспондентських рахунків банку.

Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу у сукупному капіталі, при цьому, якщо для суб’єктів підприємницької діяльності норма власного капіталу повинна становити біля 50%, то для комерційних банків загальноприйнята норма може бути не більше 8%. Це обумовлено специфікою банківської діяльності, при якій банк користується, в основному, чужими грошима, а власні кошти служать передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує захисну функцію, а функція забезпечення оперативної діяльності для власного банківського капіталу є другорядною.

Залучені кошти комерційного банку – це кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Депозит (вклад) – кошти в безготівковій чи готівковій формі, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою.

Практично усі клієнтські рахунки називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання, термінові або строкові депозити, умовні депозити.

Таблиця 1.3. Пасиви банка (факторні агрегати)

Безплатний власний капіталу (статутний капітал +фонди + прибуток)	Низькооплатні залучені кошти до запитання фізичних осіб	Платні залучені строкові депозити фізичних осіб	Низькооплатні залучені кошти до запитання юридичних осіб	Платні залучені та запозичені строкові депозити юридичних осіб	Платні технологічні пасиви (кредиторська заборгованість, власні ЦП, відсотки за депозити)
1	2	3	4	5	6
Статутний капітал банку	Кошти на вимогу фізичних осіб	Строкові кошти фізичних осіб	Кошти на вимогу інших банків	Короткострокові кредити, що отримані від Національного банку України	Кредиторська заборгованість за операціями з банками
Емісійні різниці	Кошти виборчих фондів	Короткострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів	Довгострокові кредити, що отримані від Національного банку України	Кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку
Загальні резерви та фонди банку	Ощадні (депозитні) сертифікати на вимогу, емітовані банком	Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	Кошти спеціального фонду бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя	Кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій	Цінні папери власного боргу, крім субординованого боргу
Результати минулих років			Кошти позабюджетних фондів	Строкові вклади (депозити) інших банків	Інші пасиви банку
Результати звітного року, що очікують затвердження			Кошти на вимогу суб’єктів господарювання	Короткострокові кредити, що отримані від інших банків	Банківські резерви на покриття ризиків і витрат
Результати переоцінки			Кошти небанківських фінансових установ	Довгострокові кредити, що отримані від інших банків	Субординований борг банку

До запозичених коштів комерційного банку належать кошти, отримані від емісії і продажу облігацій, та кредити, отримані у інших банків, в тому числі в Національному банку України.

Залучені та запозичені кошти комерційного банку є платними ресурсами, ціна на які залежить від їх виду, суми, валюти та строку залучення(запозичення). Структура балансових статей власних, залучених та запозичених коштів в пасивних ресурсах комерційного банку наведена в табл. 1.3 [13].

Виключна актуальність дослідження оптимальної структури запозичених та залучених коштів комерційного банку є в тому, що загальна суми плати за залучені та запозичені ресурси визначає банківську собівартість активних операцій, тобто операційний прибуток від розміщення ресурсів в активні операції по отриманню валового доходу банка.

Згідно з правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів [11]:

– Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, так і кредитори – власники коштів.

– Об’єктом депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Сьогодні класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є (рис. 1.3):

вид та статус вкладника;

валюта вкладу(депозиту);

термін залучення вкладу(депозиту);

особливості поточної суми вкладу(депозиту);

вид депозитної ставки проценту;

особливості нарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту);

Рис. 1.3. – Класифікація депозитів [37]

За особливостями поточної суми депозиту вклади(депозити) розподіляються на:

вклади(депозити) з постійною (початковою) сумою вкладу;

вклади(депозити) з вільним довкладанням коштів;

вклади(депозити) з автоматичним довкладанням неотриманої суми нарахованих процентів;

За видом депозитної ставки проценту вклади (депозити) розподіляються на:

постійна ставка депозиту без права корегування;

плаваюча ставка депозиту з правом корегування з боку комерційного банку при погодженні з клієнтом;

плаваюча ставка депозиту, автоматично враховуюча індекс інфляції за погодженим з клієнтом алгоритмом у договорі (інвестиційні вклади

АКБ «Аркада» – в одиницях інвестування);

За особливостями нарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту) існують наступні схеми:

нарахування та сплата процентів по закінченню строку залучення;

щомісячне на нарахування процентів та довкладання їх до основної суми вкладу з виплатою нарахованих процентів по закінченню строку залучення («складні проценти»);

щомісячне нарахування процентів та їх щомісячна сплата вкладнику;

авансове нарахування процентів та їх авансова виплата вкладнику при залученні вклада(депозита);

щомісячне нарахування процентів та їх перерахування на картковий рахунок (поточний рахунок) з можливістю депозитного зберігання під проценти для поточних вкладів до запитання чи вільного витрачання;

Однією формою строкових вкладів, які, як правило, не передбачають дострокового вилучення коштів вкладником є депозитні та ощадні сертифікати.

1.3 Методи управління пасивами банку

Для забезпечення бажаної структури, обсягів і рівня витрат за депозитними зобов’язаннями менеджмент використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп: цінові та нецінові методи управління залученими коштами [39].

Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дає змогу залучити додаткові ресурси. І навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений небагатьма прибутковими напрямами їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозитні ставки.

Обсяги залучення заощаджень у банківську систему суттєво залежать від цінової політики банків, основним інструментом якої є депозитна ставка. Банки встановлюють диференційовані ставки залежно від виду депозитного рахунку, строку розміщення коштів на депозиті та суми вкладу. Ціноутворення за депозитними зобов’язаннями банку базується на аналізі співвідношення між депозитною ставкою, яка відображає ринкову вартість залучення коштів, і витратами банку, пов’язаними з обслуговуванням кожного виду депозитних рахунків. Якщо операційні витрати банку за рахунком чималі, наприклад, для розрахункових рахунків клієнтів, то ставка буде низькою або взагалі відсотки не виплачуватимуться. Покриття витрат з обслуговування депозиту банк найчастіше перекладає на клієнта, стягуючи фіксовану комісійну винагороду або встановлюючи вартість проведення кожної операції за рахунком, і водночас виплачує відсотки за залишок коштів на клієнтському рахунку.

В табл. Ж.1-Ж.6 Додатку Ж наведені умови залучення вкладів в 6 банках м. Києва станом на 15.05.2007 року, які дозволяють ідентифікувати основні інструменти конкурентного управління залученням депозитів в банківську систему, як:

ставка залучення депозиту в залежності від валюти депозиту, строку залучення, режиму сплати відсотків, режиму сприяння особливим клієнтам, суми депозиту та інш.;

строк залучення депозиту;

мінімальна сума залучення депозиту;

строковість сплати відсотків (авансова, щомісячна, щоквартальна, в кінці строку);

наявність режиму довкладання коштів депозиту чи фіксована початкова сума депозиту;

наявність режиму часткового зняття суми депозиту та режим нарахування відсотків у цьому випадку;

наявність режиму кредитування вкладника під заставу депозиту на певну долю депозиту (не більше 50%);

штрафні санкції за дострокове припинення договору депозиту (зменшення ставки нарахування відсотків та перерахування при розриві);

прості чи складні відсотки (автоматичне зарахування відсотків до суми вкладу);

постійна чи регулюєма ставка депозиту на протязі довгострокового депозиту;

наявність режиму мультивалютності вкладу при сплаті відсотків по вкладу в іноземній валюті;

наявність додаткових бонусно-виграшних програм при пролонгації депозита на наступний строк;

наявність умов безкоштовної сплати комунальних платежів через банк при наявності в ньому депозиту на певну суму та певний строк;

наявність умови видачі безплатної пластикової картки для отримання нарахованих відсотків через мережу банкоматів банку чи в любому відділенні банку.

За своїм економічним змістом відсоткова ставка депозитів – це ринкова ціна (вартість) грошей, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та ризики. Депозитна ставка є платою власникові тимчасово вільних грошових коштів за їх використання впродовж певного періоду часу і має компенсувати упущені можливості за інших напрямів їх розміщення [42].

Аналіз даних табл. Ж.1–Ж.6 Додаток Ж показує, що на сучасному етапі розвитку банківської системи України застосовується набор управління параметрами поточних та строкових депозитів, наведений в табл. 1.3–1.5, який доповнює основний ціновий параметр – відсоткову ставку депозиту в залежності від валюти вкладу – строком депозиту, умовами сплати відсотків, мінімальної суми депозиту, умовами права на часткове поповнення та зняття суми вкладу.

Таблиця 1.3. Інструменти банку з управління строковими залученими коштами юридичних та фізичних осіб [24]

Вид інструмента	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Мінімальна сума депозиту
	Мінімальна сума довкладень
	Мінімальна сума часткового зменшення депозиту
Управління строками депозитів	Строк депозита по договору
	Можливість автоматичної пролонгації строку договору
	Строк до кінця дії депозитного договору, після якого поповнення депозитного рахунку припиняється
	Строк повідомлення банку про дострокове повернення грошових коштів на вимогу клієнта
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів (прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
	Розмір процентної ставки у разі дострокового розірвання договору клієнтом
Управління періодичністю сплати процентів	Авансова сплата
	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)
	Сплата по закінченню договору

Таблиця 1.4. Інструменти банку з управління залученими коштами на вимогу (поточні рахунки) юридичних та фізичних осіб [24]

Вид інструмента управління	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Мінімальний незнімаємий залишок суми на рахунку
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів (прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
Управління періодичністю сплати процентів	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)

Таблиця 1.5. Інструменти банку з управління залученими коштами на вимогу (карткові рахунки) юридичних та фізичних осіб [24]

Вид інструмента управління	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Максимальна сума зняття коштів з рахунку за 1 день
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів (прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
Управління періодичністю сплати процентів	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)
Ліміт транзакцій	Максимальна кількість трансакцій за 1 день

Банки, які не мають на ринку репутації надійних і стабільних установ, змушені для залучення клієнтів пропонувати високі депозитні ставки. У такому разі менеджмент банку повинен точно знати напрями та обсяги можливого розміщення ресурсів та їх дохідність. Підвищення депозитної ставки за відсутності високодохідних напрямів розміщення залучених ресурсів може призвести до появи від’ємного спреду, а отже, збиткової діяльності банку.

В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менеджмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження і не завжди такий метод управління можна застосовувати.

До нецінових методів управління депозитами належать реклама, поліпшений рівень обслуговування; розширення спектра пропонованих банком рахунків і послуг, комплексне обслуговування, додаткові види безкоштовних послуг, розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів, пристосування графіка роботи до потреб клієнтів та ін. У боротьбі за клієнтів банки вдаються до таких прийомів, як проведення лотереї серед клієнтів, безкоштовне розсилання витягів з рахунків, відкриття депозитів новонародженим як подарунок від банку, обладнання безкоштовних автомобільних стоянок біля банку, розташування банкоматів у громадських місцях, проведення безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, надсилання клієнтам привітань і подарунків до свят від імені керівництва банку та ін. [25]

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сектора ринку, який обслуговується банком, вивченні потреб клієнтури, розробці нових фінансових інструментів та операцій, що пропонуються клієнтам. У цілому застосування нецінових методів потребує деяких (іноді чималих) витрат. Тому, обираючи метод управління залученими коштами, менеджмент банку має порівняти витрати, пов’язані з підвищенням депозитної ставки, та витрати, які супроводжуватимуть впровадження нецінових прийомів. На практиці ці методи застосовують паралельно.

На рівень депозитної ставки впливає багато чинників, зокрема такі, як попит і пропозиція грошових коштів на ринку, попит на кредити, норми обов’язкових резервів за зобов’язаннями банку, обов’язкові вимоги НБУ щодо співвідношення вкладів фізичних осіб і регулятивного капіталу банку, структура та умови вкладу, правила обліку і оподаткування доходів, завищений рівень відсоткових ставок інсайдерам банку, рівень конкуренції, демпінгова політика окремих банків, які тільки виходять на ринок і прагнуть будь-якою ціною завоювати свою нішу, необґрунтовано підвищуючи депозитні ставки.

Під час визначення рівня депозитної ставки менеджменту банку потрібно пам’ятати, що ціна ресурсів трансформується в ціну кредиту, яка, своєю чергою, відображається в цінах на товари і послуги, кінцевим споживачем яких залишається населення. Відтак необґрунтоване завищення депозитних ставок має негативні наслідки для всього суспільства.

В основу формування депозитних ставок покладено визначення базової ринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень дохідності, що задовольнить інвестора у разі вкладення власних коштів у конкретний банк. Отже, на рівень базової депозитної ставки впливають такі основні чинники:

– реальні темпи економічного зростання в країні;

– очікуваний рівень інфляції впродовж періоду вкладання коштів;

– ризик неповернення коштів, що пов’язується з конкретною банківською установою.

Основним інструментом управління зобов’язаннями банку є депозитна ставка. В основу формування депозитних ставок покладено визначення рівня ринкових процентних ставок.

Рівень ринкових процентних ставок банківських депозитів може бути визначений за формулою [24]:

(1.1)

де k – рівень ринкової процентної ставки депозиту;

r – реальна доходно-витратна процентна ставка процентів банку;

x – очікуваний рівень інфляції;

p – премія за ризик непогашених зобов’язань.

m – премія за ризик дострокового погашення депозиту

rконкур – конкурентна складова ставки, яка залежить від конкурентних пропозицій банків на банківському ринку (зовнішній тиск на ставку).

Реальна ставка залежить від попиту грошей на ринку активних операцій, від пропозиції грошей на ринку депозитів та регуляції рівня розміщення залучених депозитів в активні кредити за допомогою вимог Національного банку України до ставки обов’язкового резервування залучених коштів, яка стримує кредитний мультиплікатор грошей в банківській системі України. Реальна ставка розраховується за формулою нормованої доходності залученого депозиту в активних операціях банку (з врахуванням залишення в резервах банку обов’язкової частки депозиту) [24]:

(1.2)

де rкред – ринкова ставка активних (кредитних) операцій, в які можна розмістити залучені депозитні кошти;

rдох_банк – розрахункова ставка власного доходу банку від активної операції по розміщенню депозиту;

Stприб – ставка податку на прибуток банку;

Drвитр_банку — додаткова ставка врахування витрат банку на оформлення та обслуговування депозиту (договора, пластикові картки та інше);

rобов_резерв – ставка вимог НБУ до обов’язкового резервування частки залучених депозитів на кореспондентському рахунку в Національному банку України.

Формула (1.2) показує доходно-витратну фінансову схему залежності депозитної ставки від ставки активних (кредитних) операцій по розміщенню залученого депозиту в активні операції банку та ставки обов’язкового резервування, які для комерційного банку є зовнішніми, незалежними від нього.

Реальна ставка процента та інфляційна премія разом визначають номінальний рівень пропонуємої банком ставки депозита на рівні вільного від ризику процента (i) [24]:

(1.3)

Застосовуємі інструменти управління залученими коштами в банках банківської системи України дають можливість структурувати основні сегменти залучених коштів по управлінню p та m – ризиковими ставками, як:

1. Ощадні депозити, основними признаками яких є:

сплата відсотків в кінці строку договору депозиту чи авансом;

відсутність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

2. Доходні депозити, основними признаками яких є:

регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

відсутність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

3. Накопичувальні депозити, основними признаками яких є:

умови як сплати відсотків в кінці строку так і регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

наявність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

4. Універсальні депозити, основними признаками яких є:

умови як сплати відсотків в кінці строку так і регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

наявність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

наявність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

У вказаних 4 х сегментах додаткові умови строків сплати відсотків та наявність чи відсутність права управління основним «тілом» депозиту є основою для систематичного регулювання різниці в відсоткових ставках при рівних строках розміщення депозитів.

До інструментів банку, крім процентної ставки за окремим депозитом, відносять узагальнюючі показники середньої процентної ставки і собівартості залучених коштів. Середня процентна ставка за залученими коштами розраховується як середньозважена величина ставок залучених коштів на конкретну дату. До розрахунку приймаються:

– залишок коштів за кожною статтею залучених коштів за балансом на конкретну дату;

– процентна ставка (параметр аналітичного обліку) за кожною статтею залучених коштів.

На середню процентну ставку діють такі фактори:

зміни процентних ставок за окремими залученими коштами;

зміна структури залучених коштів.

Тому більш об’єктивну інформацію щодо динаміки процентних ставок можна отримати на підставі середньої ставки за окремими групами залучених коштів. Ця інформація міститься в щоденному звіті банку про депозити і процентні ставки.

Собівартість залучених коштів використовують як інструмент управління процентною маржею у тактичному менеджменті. Щомісяця на підставі даних балансу (щодо процентних витрат) і даних управлінського обліку (щодо середньоденної суми залучених коштів) собівартість залучених коштів розраховують як відношення процентних витрат до середньоденного залишку залучених коштів.

Управління зобов’язаннями банку здійснюється Правлінням банку, КУАП, Казначейством, функціональними підрозділами з вкладних операцій, аналізу, планування, звітності. Розподіл функцій і повноважень з управління зобов’язаннями відрізняється за банками і залежить від типу його організаційної структури, кількості рівнів управління у банку, ступеня централізації прийняття рішень щодо пасивних операцій. У документованій формі розподіл функцій і повноважень передбачається внутрішніми регламентами банку і повинен забезпечити виконання всіх завдань з управління зобов’язаннями банку [49].

Методичне забезпечення банку з управління зобов’язаннями охоплює політики банку, внутрішні нормативні документи стосовно аналітичного обліку, форм управлінської звітності, ризик-менеджменту, планування, здійснення депозитних операцій з клієнтами та банками, методики з планування і аналізу грошових потоків зі зобов’язань банку (табл. 1.6).

Таблиця 1.6. Групи і види методичного забезпечення банку з управління зобов’язаннями банку [24]

Групи методичного забезпечення	Види методичного забезпечення
Загальні для всіх зобов’язань
3 політик	Депозитна політика
	Облікова політика
3 обліку	План аналітичних рахунків
Зі звітності	Форми управлінської звітності
3 ризик-менеджменту	Положення щодо управління ризиком незбалансованої ліквідності
3 планування	Методичні рекомендації зі складання бізнес-плану розвитку банку на рік
Стосовно залучених коштів
Зі здійснення депозитних операцій з клієнтами	Положення про депозитні операції юридичних осіб у національній та іноземній валютах у системі банку
	Правила здійснення установами банку операцій по вкладах населення
	Правила випуску депозитних сертифікатів банку
Зі встановлення процентних ставок за депозитами	Методи ціноутворення на депозити банку

Залучені кошти банку мають наступні основні методологічні важелі контролю та управління:

– доступність до додаткового залучення та можливість підтримання необхідного рівня залучення;

– вартість залучених коштів, яка реалізується у вигляді ставок залучення;

– стабільність обсягів залучених коштів з точки зору конкурентності умов з іншими банками;

– процентна маржа використання залучених коштів, яка реалізується у вигляді кредитних ставок розміщення залучених коштів, конкурентних з точки зору середньоринкових ставок кредитування в банківській системі України.

В результаті несприятливого коливання на ринку відсоткових ставок Банк піддається відсотковому ризику, джерелом якого є дисбаланс активів і пасивів, чутливих до зміни відсоткових ставок за термінами погашення.

З метою зниження відсоткового ризику при управлінні залученими коштами Банк використовує комплексну систему управління ризиком, яка базується на:

– прогнозуванні тенденцій зміни відсоткових ставок;

– вивченні динаміки зміни спреду між ставками залучення і розміщення коштів;

– визначенні величини GAP розриву між активами і пасивами, чутливими до зміни відсоткових ставок на різних часових проміжках;

– визначенні співвідношення активів і пасивів, чутливих до зміни відсоткових ставок і співвідношення GAP розриву до чистих активів Банку;

– встановленні ліміту величини відсоткового ризику в капіталі Банку;

– здійсненні контролю за розривами між активами і пасивами, чутливими до зміни відсоткових ставок на щотижневій основі;

– здійсненні контролю за рівнем чистої відсоткової маржі;

– співвідношення величини відсоткового ризику з прибутком Банку;

– створенні стрес-моделей;

– проведенні зваженої відсоткової політики Банку, яка базується на формуванні відсоткових ставок за кредитами з урахуванням собівартості пасивів і рейтингу позичальника, ризику операції;

– щомісячному перегляді відсоткових ставок активних і пасивних опера-цій з урахуванням ринкової позиції банків-конкурентів;

– управлінні кривою прибутковості активів і пасивів за термінами погашення.

Результати оцінки та аналізу величини відсоткового ризику подаються на засідання Кредитного комітету і КУАП двічі на тиждень. КУАП ухвалює рішення про зміну відсоткової політики Банку і внутрішніх лімітів відсоткового ризику. Рішення про зміну рівня відсоткових ставок затверджуються КУАП і доводяться до всіх регіональних підрозділів відповідними наказами і розпорядженнями. КУАП здійснює постійний моніторинг і перегляд відсоткових ставок за видами валют, в розрізі термінів, видів продуктів (за активами і пасивами Банку).

Щоденний контроль відповідності фактичних відсоткових ставок, встановлених в Банку, здійснює служба бек-офісу Головного Банку. Контроль проводиться в цілому по системі Банку.

Для підвищення «гнучкості» балансу по відношенню до відсоткового ризику в договорах з фіксованою ставкою (кредитних, депозитних) передбачена можливість перегляду відсоткових ставок, у разі значних коливань ставок на ринку або зміни облікової ставки.

Прийняті Комітетом управлінські рішення виконуються працівниками казначейства банку та інших структурних підрозділів з відповідних напрямів діяльності. Казначейство або департамент активних і пасивних операцій є основним робочим підрозділом комерційного банку, який реалізує інтегрований підхід до управління фінансовими потоками банку та управлінські рішення КУАП.

Банки, крім управління окремими видами залучених коштів, використовують інструменти управління структурою залучених коштів (табл. 1.7).

Таблиця 1.7. Інструменти банку з управління структурою залучених коштів [24]

Ознака	Фінансові коефіцієнти
За суб’єктами депозитних зобов’язань	Співідношення коштів юридичних та фізичних осіб
За видами поточних рахунків фізичних осіб	Співвідношення коштів на вимогу за звичайними рахунками та картковими рахунками фізичних осіб
За строками залучених коштів	Співвідношення коштів на вимогу і строкових коштів
За видами валют	Співвідношення коштів у національній та іноземній валютах
За видами процентних ставок	Співвідношення коштів, залучених за фіксованою процентною ставкою, і коштів, залучених за плаваючою процентною ставкою
	Співвідношення залучених коштів, за якими нараховуються прості і складні проценти

Основним інтегральним показником ефективності процесу управління залученими коштами є чистий процентний спред, тобто різниця сум отриманих процентів за розміщення залучених коштів в процентні кредити, віднесених до сум кредитів, та сум сплачених процентів за залучення поточних та строкових депозитів, віднесених до сум залучених депозитів:

Чистий процентний спред(%) =Процентний дохід Процентні витрати

= (– – –) х 100%

Чистий процентний спред – визначає здатність банку приносити прибуток у вигляді його доходу від процентної різниці підпроцентних активів та залучених коштів.

Другим основним показником ефективності управління залученими коштами є рівень обов’язкового резервування залучених коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ, який знижує частку залучених коштів, що можуть бути розміщені комерційним банком в активні операції, тобто частка розміщених коштів повинна дати процентний дохід, якій покриє витрати на залучення усієї суми залучених коштів, та ще й дати прибуток. Підвищення норм обов’язкового резервування для різних строків та валют приводить до змін в політиці комерційного банку по залученню коштів з боку мінімізації недоходних обов’язкових резервів, а також відповідному підняттю ставок активних операцій по кредитуванню (розміщенню залучених коштів).

В таблиці Л.1 Додатку Л наведена динаміка встановлення Національним банком нормативів обов’язкового резервування окремих агрегатів залучених банками коштів у 1998–2008 роках. Як показує, аналіз даних табл. Л.1, регулююча політика НБУ на сучасному етапі робить вигідним залучення строкових коштів юридичних та фізичних осіб, оскільки рівень обов’язкового резервування за цими видами залучених ресурсів знизився з 6,0% на початок 2006 року до 0,5% на кінець 2006 року та у 2007–2008 роках. Одночасно НБУ суттєво знизив рівень обов’язкового резервування за поточними коштами юридичних та фізичних осіб в національній валюті з рівня 8% на початок 2006 року до 1% на кінець 2006 року та на протязі 2007 року, що привело до різкого зростання у 2007 році обсягів депозитів, залучених комерційними банками.

В той же час НБУ на протязі 2006–2007 року підняв норму обсягу обов’язкових резервів, який має зберігатися щоденно на початок операційного дня на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України в розмірі з 70 процентів від суми визначеного та сформованого обсягу обов’язкових резервів за попередній звітний період резервування (з 01.03.2006) до 100% з 01.10.2006 року.

2. Оцінка стану розвитку ресурсної бази АТЗТ «Акціонерний Комерційний Промінвестбанк» за 2004–2007 роки

2.1 Економічна характеристика діяльності АТЗТ «АК Промінвестбанк» за 2004–2007 роки

Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк України) створено 26 серпня 1992 року в результаті роздержавлення та приватизації республіканської інфраструктури Промстройбанку СРСР в Україні. У процесі акціонування та приватизації до державного бюджету України спрямовані кошти, еквівалентні 1 млрд. дол. США [83].

Станом на 01.01.2008 року статутний капітал банку становить 200 175 000 грн., розподілених на 20 175 000 простих акцій номінальною вартістю 10 грн. за 1 акцію.

Самостійна юридична особа – акціонерне товариство закритого типу «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Україна, 01001, Київ 1, пров. Шевченка, 12) станом на 31.12.2006 року організаційна структура Промінвестбанку представлена 825 установами, в тому числі [83]:

– ОПЕРУ Промінвестбанку – 1;

– філії – 161;

– безбалансові відділення – 662;

– Представництво в Російській Федерації – 1.

На кінець року структура Центрального Апарату банку складалася із п’яти Головних регіональних управлінь (Східно-Донбаського, Центрально-Київського, Південно-Індустріального, Харківського та Західно-Українського), 17 департаментів (Генеральний департамент обліку та банківського контролю, Фінансовий департамент, Департамент пасивів, Департамент кредитування, Департамент споживчого кредитування, Планово-аналітичний департамент, Департамент фінансового моніторингу, Департамент безпеки банку, Юридичний департамент, Департамент управління персоналом, Департамент розвитку банку, Департамент капітального будівництва, Департамент внутрішнього аудиту, Господарський департамент, Департамент цінних паперів, Департамент валютних операцій, Департамент касових операцій та інкасації), Центру комп’ютерних та пластикових технологій.

Банк має наступні ліцензії та дозволи на здійснення операцій [83]:

– Ліцензія Національного банку України №1 від 31.10.2001 року та дозволи на проведення банківських операцій (дозвіл №1–3 від 31.10.01 р. та додаток до дозволу №1–3 від 20.01.06 р.);

– Ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (серія АА №770422 від 13.10.04 р. строком дії до 13.10.07 р.) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

– Ліцензія Міністерства фінансів України (серія АБ №108675 від 23.05.05 р. строком дії до 23.05.10 р.) на проведення операцій з торгівлі з купленими у населення та прийнятими під заставу з ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

В Дніпропетровській області Промінвестбанк представлений 7 філіями – балансовими відділеннями Промінвестбанку та 52 безбалансовими відділеннями, які структурно входять до філій [83]:

1. Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ, 49000, м. Днiпpопетpовськ, вул. Ленiна, 17 (+ 12 безбалансових відділень);

2. Відділення Промінвестбанку в м. Жовтi Води Дніпропетровської області, 52204, Дніпропетровська обл., м. Жовтi Води, вул.І. Богуна, 75 а;

3. Центpально-мiське відділення Промінвестбанку в м. Кpивий Рiг Дніпропетровської області, 50000, Дніпропетровська обл., м. Кpивий Piг, пp.К. Маpкса, 5 (+ 24 безбалансових відділень);

4. Відділення Промінвестбанку в м. Hiкополь Дніпропетровської області 53210, Дніпропетровська обл., м. Hiкополь, пp. Тpубникiв, 11 б (+ 7 безбалансових відділень);

5. Відділення Промінвестбанку в м. Hовомосковськ Дніпропетровської області, 51200, Дніпропетровська обл., м. Hовомосковськ, вул. М. Головка, 1;

6. Відділення Промінвестбанку в м. Павлогpад Дніпропетровської області 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлогpад, пpов. Музейний, 2 (+ 7 безбалансових відділень);

7. Відділення Промінвестбанку в м. Днiпpодзеpжинськ Дніпропетровської області, 51929, Дніпропетровська обл., м. Днiпpодзеpжинськ, пp. Ленiна, 4 (+ 2 безбалансових відділення);

8. Основним стратегічними напрямками діяльності Промінвестбанку є комплексне, високоякісне обслуговування клієнтів, мінімізація ризиків всіх операцій банку, нарощення ресурсної бази та їх ефективне спрямування на зростання економічної могутності України.

Основними стратегіями Промінвестбанку в економічному полі України є:

зміцнення провідних позицій в фінансово-банківській системі України по якісному і надійному обслуговуванню клієнтів різних форм власності;

активна участь у проведенні реформ, стимулювання розвитку економіки і зростання добробуту українського народу;

подальше підвищення капіталізації як основи для збільшення обсягів діяльності при повному забезпеченні надійності та стабільності банку;

залучення та ефективне використання мобілізованих грошових коштів на фінансування потреб клієнтів банку, їх розрахункове і касове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій;

зростання конкурентоспроможності банку шляхом збільшення обсягів робочих активів та довгострокових ресурсів, мінімізації ризиків, оптимізації системи кредитного менеджменту, розширення спектру банківських послуг та укріплення матеріально-технічної бази банку;

забезпечення високої якості кредитної діяльності завдяки ефективній системі ризик-менеджменту, нових розробок в сфері управління кредитною діяльністю, подальша кредитна підтримка реалізації інноваційно-інвестиційних проектів українських підприємств;

розвиток і впровадження нових банківських послуг в сфері електронних технологій, перш за все пластикових карток, РОS – терміналів банкоматів, електронних грошей та інших;

удосконалення дворівневої структури управління та організації менеджменту банку.

Промінвестбанк є універсальним фінансовим інститутом, що надає весь спектр банківських послуг юридичним і фізичним особам. Банк переважно спеціалізується на кредитуванні підприємств промисловості, агропромислового комплексу, розрахунково-касовому обслуговуванні юридичних осіб. Трансформація заощаджень населення в інвестиційний розвиток економіки є одним із пріоритетних напрямків діяльності Промінвестбанку.

Промінвестбанк пропонує широкий спектр послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності, здійснення міжнародних розрахунків та валютних операцій, зокрема: при розрахунках з використанням документарних акредитивів та гарантій, різні форми торгового та проектного фінансування експортно-імпортних операцій та зовнішньоекономічних проектів клієнтів, у тому числі шляхом відстрочки платежу за акредитивами, а також надання всіх видів банківських гарантій.

Здійснюється весь спектр валютно-обмінних операцій, а саме: купівля-продаж готівкової іноземної валюти, приймання на інкасо банкнот іноземних держав, виплата валюти за платіжними картками.

Промінвестбанк за дорученням Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України продовжував здійснювати виплати компенсацій та фінансової допомоги жертвам нацистських переслідувань в роки Другої світової війни за рахунок Федерального фонду Німеччини «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», Австрійських фондів «Примирення, миру і співробітництва» та «Примирення».

У 2006 році Промінвестбанк продовжував співпрацювати з американською компанією MoneyGram Payment Systems, Inc. по здійсненню міжнародних грошових переказів в іноземній валюті за дорученням фізичних осіб по системі MoneyGram. Промінвестбанк є одним із найбільших агентів компанії MoneyGram в Україні та в країнах СНД (враховуючи Росію), які пропонують цю послугу.

Протягом звітного року мережа пунктів обслуговування переказів Промінвестбанку збільшена з 425 до 599 пунктів (в 1,40 раза). В них здійснюються операції по відправленню та виплаті транскордонних термінових грошових переказів з 170 країн світу, в яких діють 100 тис. пунктів MoneyGram.

З 2006 року Промінвестбанк розпочав здійснювати міжнародні грошові перекази в доларах США та євро за дорученням та на користь фізичних осіб по системі CONTACT. Ця система має 29 тис. пунктів обслуговування та дає можливість здійснювати грошові перекази з 81 країни світу.

За рік мережа пунктів обслуговування переказів Промінвестбанку по системі CONTACT зросла до 599 пунктів.

В березні 2006 року Промінвестбанк уклав договір з компанією Travelex Money Transfer, Ltd. (Англія) щодо впровадження в Промінвестбанку міжнародних грошових переказів по системі Travelex, яка дасть можливість здійснювати грошові перекази в доларах США та євро за дорученням та на користь фізичних осіб в 138 країнах світу. Здійснення переказів по системі Travelex планується розпочати в 2007 році.

У звітному році Промінвестбанком здійснена підготовча робота для укладання договору з компанією Western Union Network (France) SAS (Франція) щодо впровадження в Промінвестбанку міжнародних грошових переказів за дорученням та на користь фізичних осіб. Ця система є найбільшою з міжнародних систем грошових переказів, вона має 270 тис. пунктів обслуговування в 200 країнах світу. Здійснення переказів по системі Western Union планується розпочати в 2007 році.

З метою повного задоволення потреб клієнтів банку в іноземній валюті активно здійснюються операції купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти. Структурними підрозділами банку здійснюється весь спектр валютно-обмінних операцій: купівля-продаж готівкової іноземної валюти, конвертація готівкової іноземної валюти, купівля дорожніх чеків, приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Протягом звітного року банк активно працював на ринку платіжних карток. Загальна кількість випущених платіжних карток для клієнтів банку складала на кінець року 3407,4 тисяч штук проти 2781,4 тисяч за 2006 рік (приріст 626,0 тисяч, що складає 1,23 раза). Найбільшими темпами зростали картки міжнародних платіжних систем. Їх кількість зросла за рік на 538,8 тисяч (1,35 раза) і склала на 31 грудня 2006 року 2071,1 тисяч. Кількість банкоматів банку збільшилась за рік на 205 одиниць (в 1,2 раза) і складала на кінець року 1380 одиниць. В 2006 році банком запроваджено надання послуг клієнтам через систему «Інтернет-Клієнт-Банк». Надалі збільшуватимуться обсяги та якість послуг населенню в сфері безготівкових платежів та грошових переказів, зберігання цінностей та продажа банківських металів, надання послуг по відкриттю і веденню пенсійних рахунків [83].

Кредитна діяльність банку представлена наступними операціями: надання кредитів (зокрема, відкриття кредитних ліній, в т.ч. мультивалютних, кредитування в формі овердрафту, із використанням пластикових карток), операції з врахування векселів, факторингові операції, надання гарантій, авалів. Протягом року філії банку здійснювали кредитування суб’єктів господарювання, органів державної влади та місцевого самоврядування.

Промінвестбанк продовжував розвивати банківські послуги для населення, впроваджуючи різноманітні кредитні програми на споживчі цілі. Доступність послуг та розгалужена мережа філій, привабливі умови кредитування дозволили банку у минулому році наростити портфель споживчих кредитів більш ніж вдвічі. Для фізичних осіб у банку діяли програми кредитування на придбання нерухомості, автотранспортних засобів, товарів тривалого користування, оплату навчання, послуг та інші споживчі потреби.

Серед кредитних послуг банку фізичним особам значним попитом користувались кредити на придбання, будівництво та облаштування житла. Промінвестбанком пропонуються кредити на придбання нерухомості на вторинному та первинному ринках, в тому числі кредитування будівництва житла через Фонди фінансування будівництва та шляхом придбання фізичною особою цільових іменних облігацій.

Значним попитом користувались кредити на придбання автотранспорту. Враховуючи попит та потреби населення, банком запропонована програма кредитування фізичних осіб на придбання автомобілів без сплати авансових внесків та покриття витрат, пов‘язаних з оформленням автомобіля.

Перспективним напрямком діяльності банку є кредитування фізичних осіб з використанням міжнародних платіжних карток. В звітному році запроваджені чотири нові тарифні програми, які орієнтовані на різні верстви населення.

В 2007 році Промінвестбанк забезпечив динамічний розвиток усіх сфер діяльності. Протягом року він планомірно нарощував потужність, розвивав інформаційні технології, впроваджував нові види послуг. В економіку України за минулий рік банком спрямовано понад 8 млрд. дол. США кредитів, а загальний обсяг кредитування вітчизняного виробництва незалежної України перевищив позначку у 65 млрд. дол. США. Всі іноземні кредитори вклали в економіку України лише п’яту частину цього рівня. У 2007 році міжнародним рейтинговим агентством Moody’s (Нью-Йорк) Промінвестбанку наданий один з найвищих міжнародних рейтингів серед українських банків, що свідчить про його важливу роль в фінансовій системі України, вагомий внесок у розвиток української економіки, високу стабільність і надійність. В минулому році банк ввійшов до рейтингу «ТОП 100. Лучшие компании финансового сектора Украины» видавництва «Економіка», за результатами Всеукраїнського конкурсу-виставки «Кращий вітчизняний товар 2007 року» отримав статус «Виробник кращих вітчизняних товарів 2007 року» та перемогу у ряді номінацій.

Головною стратегією діяльності банку є інвестиційна спрямованість кредитних вкладень. У 2007 році Промінвестбанк продовжував фінансувати такі галузі народного господарства, як машинобудування, паливно-енергетичний сектор, металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість, будівництво, транспорт та зв’язок, сільське господарство тощо. Протягом року кредитний портфель банку зріс більше ніж в 1,5 раза. Дві третини кредитів банку носять довгостроковий характер і спрямовані на модернізацію та оновлення виробничих фондів підприємств всіх форм власності, розширення виробничих та експортний можливостей кредитуємих підприємств, створення нових якісних товарів та робочих місць.

Протягом року динамічно нарощувався капітал банку, активи, кошти підприємств і населення. Порівняно з початком року обсяг вкладів населення зріс в 1,3 раза і перевищив 10 млрд. гривень. Така чітка тенденція динамічного зростання довіри населення до Промінвестбанку свідчить про його високу надійність і платоспроможність, вірність обраному курсу на створення сприятливих умов для примноження заощаджень населення.

Промінвестбанк має солідну клієнтську базу – майже 4 млн. громадян та суб’єктів господарської діяльності, надає клієнтам понад 300 видів послуг: від розрахунково-касового обслуговування до сучасних електронних послуг та операцій з банківськими металами, постійно вдосконалює форми обслуговування клієнтів.

Промінвестбанк є одним із лідерів ринку пластикових технологій. Банком емітовано більше 4 млн. карток, в тому числі 2,6 млн. карток міжнародних платіжних систем, встановлено 1,7 тис. банкоматів.

Промінвестбанк підтримує відносини з більш ніж 200 провідними іноземними фінансовими установами. Клієнти банку здійснюють свої розрахунки через 35 кореспондентських рахунків Промінвестбанку, що відкриті у 22 банках світу, через які за 11 місяців 2007 року проведено 12,4 млрд. доларів США пла-тежів. Банк неодноразово отримував нагороди від Deutsche Bank, The Bank of New York, інших провідних фінансових установ світу за найкращу якість та високий рівень здійснення міжнародних платежів.

Банк активно працює в системі банківських телекомунікацій SWIFT та REUTER, здійснює перекази фізичних осіб за міжнародними системами Money Gram та Contact. Маючи 669 пунктів обслуговування переказів в усіх регіонах України, Промінвестбанк є одним з найбільших агентів компанії MoneyGram як в Україні, так і в країнах СНД. За результатами 2006 року Промінвестбанк от-римав нагороду за найбільшу ринкову частку у здійсненні грошових переказів в іноземній валюті за дорученням та на користь фізичних осіб по системі Money-Gram в Україні, а у 2007 році – за успішний початок здійснення грошових переказів за системою Western Union.

В Додатку А наведені баланси АТЗТ «АК Промінвестбанк» за 2004–2007 роки та звіти про фінансові результати діяльності банку за 2004–2007 роки [83].

В табл. 2.1 наведені основні характеристики діяльності АТЗТ «АК Промінвестбанк» за 2004–2007 роки у формі абсолютних значень характеристик та відповідного рейтингового місця банку у банківській системі України по відповідній характеристиці. Одночасно в табл. 2.1 та на рис. 2.1 наведений обсяг ринку банківських послуг, який займає АТЗТ «АК Промінвестбанк» в загальних обсягах БС України, поступово втрачаючи позиції під впливом конкурентів.

Як показує аналіз даних табл. 2.1 на ринку залучених депозитних коштів, які є предметом дипломного дослідження, Промінвестбанк займає 1 (2004) –2 (2007) місця по обсягах депозитів юридичних осіб та 3 (2004) – 4 (2007) місця по обсягах залучення депозитів фізичних осіб, по загальному обсягу валюти балансу банк займав 3 місце у 2004 році та 6 місце у 2007 році. Так за 2004–2007 роки у АТЗТ «АК Промінвестбанк»:

а) абсолютний обсяг валюти балансу збільшився з 10,6 млрд. грн. до 26,1 млрд. грн., тобто зріс в 2,46 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу валюти баланса банка в загальному обсягу валюти баланса банківської системи України зменшилась з рівня 8,1% у 2004 році до рівня 4,46% у 2007 році, тобто зменшилась в 1,81 раза.

В результаті за обсягом валюти балансу банк за 4 роки перемістився з 3 місця в БС України на 6 місце (рис. 2.2);

б) абсолютний обсяг власного капіталу збільшився з 1,167 млрд. грн. до 2,683 млрд. грн., тобто зріс в 2,3 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу власного капіталу банка в загальному обсягу власного капіталу банківської системи України зменшилась з рівня 6,29% у 2004 році до рівня 3,28% у 2007 році, тобто зменшилась в 1,71 раза.

В результаті за обсягом власного капіталу банк за 4 роки перемістився з 3 місця в БС України на 6 місце (рис. 2.10);

в) абсолютний обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб збільшився з 3,466 млрд. грн. до 10,173 млрд. грн., тобто зріс в 2,93 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу поточних і строкових депозитів фізичних осіб в загальному обсягу поточних і строкових депозитів фізичних осіб банківської системи України зменшилась з рівня 8,51% у 2004 році до рівня 6,3% у 2007 році, тобто зменшилась в 1,35 раза.

В результаті за обсягом поточних і строкових депозитів фізичних осіб банк за 4 роки перемістився з 3 місця в БС України на 4 місце (рис. 2.5);

г) абсолютний обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб збільшився з 5,599 млрд. грн. до 10,786 млрд. грн., тобто зріс в 1,93 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу поточних і строкових депозитів юридичних осіб в загальному обсягу поточних і строкових депозитів юридичних осіб банківської системи України зменшилась з рівня 11,93% у 2004 році до рівня 7,137% у 2007 році, тобто зменшилась в 1,67 раза.

В результаті за обсягом поточних і строкових депозитів юридичних осіб банк за 4 роки перемістився з 1 місця в БС України на 2 місце (рис. 2.3);

д) абсолютний обсяг чистого прибутку банку збільшився з 0,122 млрд. грн. до 0,234 млрд. грн., тобто зріс в 1,92 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу чистого прибутку банку в загальному обсягу чистого прибутку банків-ської системи України зменшилась з рівня 9,31% у 2004 році до рівня 3,64% у 2007 році, тобто зменшилась в 2,55 раза.

В результаті за обсягом чистого прибутку банк за 4 роки перемістився з 2 місця в БС України на 7 місце (Рис. 2.9);

е) рентабельність статутного капіталу банку(ROE) за рахунок стратегії капіталізації дивідендів в спеціальному фонді та постійному рівні статутного капіталу збільшилась з рівня 61,11% у 2004 році (5 рейтингове місце) до рівня 117,1% у 2007 році (1 рейтингове місце), тобто зросла в 1,92 раза (рис. 2.7). Але при цьому рентабельність активів банку (ROA) зменшилась з рівня 1,154% у 2004 році (55 рейтингове місце) до рівня 0,898% у 2007 році (45 рейтингове місце), що, за нормативами НБУ, характеризує банк як низькорентабельний (рис. 2.8).

Таким чином, фінансовий важель залучених коштів в АТЗТ «АТ Промін-вестбанк» працює з високою ефективністю, але є значні резерви росту рентабельності статутного капіталу за рахунок підвищення рентабельності роботи активів банку.

2.2 Аналіз структури депозитної бази залучених коштів АТЗТ «АК Промінвестбанк»

Для залучення на депозити коштів юридичних осіб АТЗТ «АК Промінвестбанк» банк пропонує різноманітні депозитні продукти, розроблені відповідно до індивідуальних вимог клієнтів [83].

Короткострокові та довгострокові депозити дозволять підприємствам з максимальною ефективністю використати тимчасово вільні кошти. З огляду на свої можливості та потреби кожний клієнт банку може розмістити грошові кошти у будь-якій валюті на депозитному рахунку на узгоджений строк та взаємовигідних умовах.

Таблиця 2.2. Умови залучення строкових депозитів юридичних осіб (18.03.2008)

Депозити	Процентні ставки за строками розміщення, % річних
	до 1 місяця	до 3 місяців	до 6 місяців	до 9 місяців	до 12 місяців	більше 1 року
в національній валюті	до 7,0	до 8,0	до 11,0	до 12,5	до 12,5	до 13,0
в доларах США	до 5,0	до 7,0	до 8,0	до 8,5	до 9,0	до 10,0
в євро	до 4,0	до 5,0	до 6,0	до 7,0	до 8,0	до 9,0

Наведені процентні ставки коригуються в залежності від суми коштів, терміну розміщення депозиту та додаткових умов щодо права поповнення або часткового зменшення коштів на депозитному рахунку.

Проценти за депозитами нараховуються та сплачуються щомісячно. За бажанням клієнта проценти можуть спрямовуватися на поповнення депозиту.

Депозитна база залучених коштів фізичних осіб в Промінвестбанку формується за рахунок наступних видів депозитів:

– Поточні рахунки фізичних осіб

– Поточні рахунки для отримання адресної матеріальної допомоги та соціально-орієнтованих виплат

– Продаж ощадних сертифікатів

– Вклад «Депозитний»

– Вклад «Інвестиційний депозит»

– Вклад «Зимова спека» новий!

– Вклад «Активний вкладник» новий!

– Вклад «Євродолар»

– Вклад «Ветеран Плюс»

– Вклад «Ветеран»

– Вклад «Повноліття»

– Вклад до запитання

– Депозитні платіжні картки власникам банківських вкладів

Промінвестбанк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (свідоцтво учасника Фонду №116 від 02.09.1999 р).

Промінвестбанк відкриває рахунки в національній та іноземній валюті фізичним особам – громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства. Для відкриття поточного та депозитного рахунків необхідні наступні документи []:

а) резидентам (громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні):

– паспорт фізичної особи;

– довідка про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, видана органом податкової адміністрації;

б) нерезидентам (громадянам України, що постійно проживають за її межами, іноземним громадянам, та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України строком до 1 року відповідно до відкритої візи або документів, що підтверджують законність перебування в Україні згідно з чинним законодавством):

– паспорт фізичної особи;

– довідка про підтвердження джерела надходження готівки в національній або іноземній валюті.

Вкладник має право оформити в установі банку довіреність на право розпорядження коштами іншій особі та заповідальне розпорядження.

Банк гарантує таємницю відомостей про вкладників, операції, що ними здійснюються, та стан рахунків. Без згоди вкладника довідки третім особам по рахунку можуть бути надані лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

1. Поточні рахунки фізичних осіб

Промінвестбанк пропонує приватним особам відкриття та ведення поточних рахунків в національній та іноземній валюті, за якими:

– приймає та видає готівку;

– здійснює безготівкові розрахунки за товари та послуги, комунальні та інші платежі;

– здійснює перекази коштів.

На поточні рахунки приватних осіб Промінвестбанком зараховуються:

– оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові роботи та винаходи;

– виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;

– орендна плата за використання житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;

– відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;

– кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

– кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппродукцію;

– інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

Установи Промінвестбанку надають можливість вкладникам отримувати відсотки за вкладами до запитання щомісячно, щоквартально та в кінці року із розрахунку:

– в національній валюті – до 0,5% річних;

– в іноземній валюті – до 0,5% річних.

2. Рахунки для отримання адресної матеріальної допомоги та соціально-орієнтованих виплат

Промінвестбанк пропонує приватним особам відкриття рахунків для отримання адресної матеріальної допомоги та соціально-орієнтованих виплат. Для відкриття такого рахунку додатково в установу банку необхідно надати документ, що підтверджує призначення допомоги та її отримання (довідка про призначення допомоги, довідка від організації, яка призначає допомогу або фінансує її). Якщо у приватних осіб вже є поточні рахунки, відкриті в установах банку, соціальні виплати можуть зараховуватись на ці рахунки.

3. Депозитні вклади фізичних осіб

Таблиця 2.3. Основні умови вкладу «Депозитний» (18.03.2008)

Строк	У гривнях	У доларах США	У євро
до 1 місяця	до 3% річних	до 4,5% річних	до 2% річних
від 1 до 3 місяців	до 10% річних	до 7,5% річних	до 7% річних
від 3 до 6 місяців	до 11,5% річних	до 8,3% річних	до 7,5% річних
від 6 до 12 місяців	до 12,5% річних	до 10% річних	до 8% річних
більше 12 місяців	до 13,5% річних	до 10,2% річних	до 9% річних

Відсотки сплачуються щомісячно, щоквартально чи в кінці терміну

Таблиця 2.4. Основні умови вкладу «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ДЕПОЗИТ» (18.03.2008)

Строк	У гривнях	У доларах США та євро
3 роки	до 13,5% річних	до 8% річних

Упродовж терміну дії депозитного договору по вкладу «Інвестиційний депозит» можна отримати кредит на вигідних умовах під заставу майнових прав на депозит.

При достроковому закритті рахунку, проценти за весь час зберігання коштів на рахунку нараховуються та сплачуються в наступному розмірі:

– якщо вклад пролежав менше одного року з дати відкриття рахунку – з розрахунку процентної ставки, що діє за вкладами на вимогу (поточними рахунками). Раніше виплачені проценти Банк утримує із суми депозиту;

– якщо вклад пролежав один рік і більше з дати відкриття рахунку – проценти сплачуються за кожний повний рік із розрахунку процентної ставки, вказаної в договорі банківського вкладу, за неповний рік – за ставкою, що діє за вкладами на вимогу (поточними рахунками).

Таблиця 2.5. Основні умови вкладу «ЗИМОВА СПЕКА» (18.03.2008)

Строк	У гривнях	У доларах США	У євро
3 місяці	до 13% річних	до 10% річних	до 8,5% річних
Мінімальний первинний внесок	500	100	100

Відсотки по вкладу «ЗИМОВА СПЕКА» щомісячно нараховуються, приєднуються до залишку на рахунку та капіталізуються. Поповнювати вклад додатковими внесками дозволяється. При достроковому поверненні з рахунку всієї суми депозиту або його частини, проценти за весь час зберігання коштів на рахунку.

Таблиця 2.6. Основні умови вкладу «АКТИВНИЙ ВКЛАДНИК» (18.03.2008)

Строк	У гривнях	У доларах США	У євро
3 роки	до 12,5% річних	до 9% річних	до 8% річних
Мінімальний первинний внесок	500	100	100
Незнижувальний залишок депозиту	500	100	100

Проценти по вкладу «АКТИВНИЙ ВКЛАДНИК» щомісячно нараховуються, приєднуються до залишку та капіталізуються на рахунку. Додаткові внески та часткове зняття коштів дозволяється.

При достроковому поверненні з рахунку всієї суми депозиту або його частини і при цьому залишок буде складати менше незнижувального, проценти за весь час зберігання коштів на Рахунку на суму незнижувального залишку нараховуються з розрахунку діючої процентної ставки за вкладами на вимогу.

Таблиця 2.7. Основні умови вкладу «ЕВРОДОЛАР» (18.03.2008)

Строк	У доларах США та євро
13 місяців	до 8% річних

Мінімальна сума вкладу «ЕВРОДОЛАР» – 500 доларів США, 500 євро. Виплата процентів – в кінці терміну депозиту. Після закінчення терміну дії депозитного договору сума депозиту та нарахованих відсотків за бажанням вкладника можуть бути сплачені з конвертацією в одну з валют (долари США або євро) з використанням курсу НБУ, що діє на день закінчення договору.

Таблиця 2.8. Основні умови вкладу «ПОВНОЛІТТЯ» (18.03.2008)

Строк	У гривнях	У доларах США та євро
До досягнення особою, на користь якої відкрито вклад, 18 років	до 12% річних	до 8% річних

По вкладу «ПОВНОЛІТТЯ» банком нараховується складний відсоток. Рахунок можна поповнювати додатковими внесками, розмір яких не обмежується.

Мінімальна сума вкладу – 500 грн., 100 USD, 100 EUR

Власником вкладу «Повноліття» є фізична особа, яка уклала договір з банком на користь дитини, якій не виповнилось 15 років. Після досягнення повноліття дитина має право отримати суму вкладу та нарахованих відсотків, пред’явивши свідоцтво про народження, паспорт та вкладну книжку.

До досягнення дитиною повноліття вкладом розпоряджається особа, яка уклала договір з Банком. Вона має право достроково отримати кошти з вкладу:

– протягом 1 року – відсотки не сплачуються;

– після 1 року – відсотки виплачуються за повну кількість років зберігання вкладу.

Таблиця 2.9. Основні умови вкладу «ДО ЗАПИТАННЯ» (18.03.2008)

Відсоткова ставка	У гривнях	У доларах США та євро
	до 0,5% річних	до 0,5% річних

Послуги, що надаються за поточним рахунком:

– безготівкові розрахунки за товари та послуги

– оплата комунальних послуг

– переказ коштів в установи Промінвестбанку та в інші банки

– зарахування на рахунок заробітної плати та інших доходів

– інші операції, які не суперечать чинному законодавству

Додаткові послуги, які пропонуються банком по рахунках вкладників:

– оформлення заповідального розпорядження

– оформлення довіреності на право розпорядження коштами іншою особою

Промінвестбанк пропонує спеціальну банківську програму депозитного залучення коштів при обслуговуванні пенсіонерів:

– Поточний пенсійний рахунок

– Картковий пенсійний рахунок

– Вклад «Ветеран» оновлений!

– Вклад «Ветеран Плюс» оновлений!

– Інші вклади

– Депозитні платіжні картки власникам банківських вкладів

На пенсійні рахунки, відкриті за бажанням пенсіонерів, Промінвестбанк зараховує кошти, що надходять з Пенсійного фонду України.

Таблиця 2.10. Основні умови поточного пенсійного рахунку «ДО ЗАПИТАННЯ» (18.03.2008)

Відсоткова ставка – до 6% річних

Відсотки сплачуються щомісячно

Таблиця 2.11. Основні умови карткового пенсійного рахунку «ДО ЗАПИТАННЯ» (18.03.2008)

Відсоткова ставка – 10% річних

Відсотки сплачуються щомісячно

Для оформлення поточного пенсійного рахунку або пенсійної платіжної картки необхідні такі документи:

– паспорт;

– пенсійне посвідчення;

– довідка про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, видана органом податкової адміністрації.

Для оформлення поточного рахунку треба звернутися до найближчої установи Промінвестбанку, і написати заяву на перерахування пенсії або грошової допомоги на поточний рахунок. Заяву можна залишити у банку або передати її особисто в органи Пенсійного Фонду.

Для одержання пенсії за допомогою платіжної картки необхідно укласти з банком договір на відкриття карткового рахунку. Протягом 14 днів після укладання договору буде видана картка Maestro міжнародної платіжної системи Europay, за якою можна одержувати пенсію в банкоматах банку або пунктах видачі готівки у зручний для пенсіонера час. Видача і обслуговування картки здійснюється банком безкоштовно.

Щоб здійснювати комунальні та інші платежі, не звертаючись щоразу до банку, можна написати доручення на періодичне перерахування цих платежів з поточного пенсійного рахунку. При цьому можна за необхідністю змінювати суми і періодичність платежів чи реквізити одержувачів. Цю послугу – здійснення комунальних платежів – банк надає безкоштовно. Для підтвердження проведених розрахунків банк видає копії платіжних документів.

Власники пенсійних рахунків у Промінвестбанку можуть оформити спеціальний депозитний вклад «Ветеран».

Таблиця 2.12. Основні умови пенсійного вкладу «ВЕТЕРАН» (18.03.2008) (для пенсіонерів, які отримують пенсію в установах Промінвестбанку)

Строк	У гривнях	У доларах США	У євро
від 6 до 12 місяців	до 13,5% річних	до 9,5% річних *	до 8% річних
2 роки	до 13,5% річних	до 9,5% річних *	до 8% річних

Відсотки за пенсійним вкладом «ВЕТЕРАН» сплачуються щомісячно. Банком нараховується складний відсоток. Рахунок можна поповнювати додатковими внесками, розмір яких не обмежується. Безкоштовне оформлення довіреності та заповідального розпорядження.

Таблиця 2.13. Основні умови пенсійного вкладу «ВЕТЕРАН ПЛЮС» (18.03.2008) (для пенсіонерів, які отримують пенсію в установах Промінвестбанку)

Строк	У гривнях	У доларах США	У євро
від 6 до 12 місяців	до 14,5% річних	до 10,5% річних *	до 9% річних
2 роки	до 14,5% річних	до 10,5% річних *	до 9% річних

Вклад відкривається за умови переоформлення вкладу після закінчення терміну.

По депозитних вкладах існує ризик втрат в зв’язку зі зміною рівня облікової ставки НБУ та рівня процентних ставок на фінансовому ринку України. З метою уникнення втрат постійно переглядаються процентні ставки за вкладами населення та централізовано визначається їх максимальний рівень. Здійснюється щоденний контроль за рівнем процентних ставок, під які залучаються кошти фізичних осіб установами Промінвестбанку.

Управління процентним ризиком є складовою частиною загальної процентної політики Промінвестбанку, яка реалізується банком в процесі здійснення активно-пасивних операцій та планомірного збільшення капіталу. З метою зниження процентного ризику були здійснені наступні заходи:

дотримання запланованого рівня чистої процентної маржі та спреду для стабілізації обсягів чистого процентного доходу;

забезпечення систематичного аналізу тенденцій ринку та прогнозування руху процентних ставок;

визначення оптимальних процентних ставок за залученими та розміщеними коштами;

На рис. 2.12 – 2.15 наведені результати структурного аналізу частки власного капіталу та зобов’язань в пасивахв АТЗТ «АК Промінвестбанк» та, окремо, структурного аналізу питомої ваги залучених та запозичених коштів в зобов’язаннях банку у 2006–2007 роках.

Рис. 2.12. – Структура обсягів складових пасивів (власного капіталу +залучених та запозичених коштів) в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2006 році

Рис. 2.13. – Структура обсягів складових пасивів (власного капіталу + залучених та запозичених коштів) в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2007 році

Рис. 2.14. – Структура зобов’язань за обсягами залучених та запозичених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2006 році

Рис. 2.15. – Структура зобов’язань за обсягами залучених та запозичених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2007 році

Як показує спільний аналіз графіків рис. 2.12 -2.15 структура пасивів АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2006–2007 роках характеризується наступними показниками:

Структурна частка власного капіталу знаходиться на рівні 9,38% у 2006 році та знижується до рівня 8,94% у 2007 році;

Структурна частка запозичених коштів, представлених коштами інших банків та коштами від емісії депозитних сертифікатів, знаходиться:

– для коштів інших банків на рівні 1,14% у 2006 році та підвищується до рівня 2,45% у 2007 році;

– для коштів від емісії депозитних сертифікатів на рівні 0,15% у 2006 році та підвищується до рівня 0,51% у 2007 році;

Структурна частка залучених коштів юридичних та фізичних осіб займає основну частину пасивів банку та становить 88% у 2006 році та 87% у 2007 році, складаючись з наступних основних агрегатів:

Таблиця 2.14. Структурна частка агрегатів залучених коштів в валюті пасивів балансу АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2006–2007 роках

Відносний рівень в%	2006	2007
поточні рахунки коштів бюджету та державних цільових фондів	0,201	0,035
вклади (депозити) мiсцевих бюджетiв	0,367	1,185
кошти суб’єктів господарювання на вимогу	22,936	17,665
короткостроковi вклади (депозити) суб’єктiв господарювання	3,061	0,902
довгостроковi вклади (депозити) суб’єктiв господарювання	23,601	23,101
нараховані витрати за коштами суб’єктів господарювання	0,030	0,032
кошти фізичних осіб на вимогу	11,851	14,279
короткостроковi вклади (депозити) фiзичних осiб	14,716	10,131
довгостроковi вклади (депозити) фiзичних осiб	9,978	18,467
нараховані витрати за коштами фізичних осіб	0,133	0,152
Кошти небанківських фiнансових установ,	1,170	1,049
РАЗОМ	88,043	86,999

Згідно даним табл. 2.14, у 2007 році значно зросла частка довгострокових вкладів фізичних осіб +8,5% за рахунок зниження частки коштів юросіб на вимогу (-5,3%) та частки короткострокових депозитів юросіб (-2,1%).

Рис. 2.16. – Структура розподілу тривалості (часової стійкості) джерел пасивів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2007 році

Рис. 2.17. – Структура розподілу тривалості зобов’я-зань за залученими та запозиченими коштами в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2007 році

На рис. 2.16 -2.17 наведений аналіз строковості залучених коштів в пасивах АТЗТ «АК Промінвестбанк» (рис. 2.16) та, окремо, в зобов’язаннях за залученими та запозиченими коштами (рис. 2.17).

Як показує спільний аналіз графіків рис. 2.16 -2.17:

– пасиви строковістю більше 10 років представлені власним капіталом у частці 8,97% (2007 рік) від загального обсягу пасивів, при цьому із 2,683 млрд. грн. власного капіталу – 1,998 млрд. грн. вкладено в основні та нематеріальні активи банку, таким чином власний оборотний капітал банку станом на 01.01.2008 року становить 0,685 млрд. грн., тобто 2,63% від обсягу валюти балансу;

– найбільша частка в зобов’язаннях належить нестійкій групі депозитів на вимогу, тобто коштам на поточних рахунках юридичних та фізичних осіб (36,55% від обсягу зобов’язань в пасивах балансу), які є найбільш дешевою депозитною базою банку;

– короткострокові депозити юридичних та фізичних осіб тривалістю від 2 до 92 днів представлені часткою в 14,5% від обсягу зобов’язань в пасивах балансу;

– довгострокові депозити юридичних та фізичних осіб тривалістю від 93 днів до 1 року представлені часткою в 23,96% від обсягу зобов’язань в пасивах балансу;

– інвестиційні довгострокові депозити юридичних та фізичних осіб тривалістю від 1 року до 10 років представлені часткою в 25,98% від обсягу зобов’язань в пасивах балансу.

На рис. 2.18 -2.19 представлені графіки динаміки показників структури процентних, комісійних та торгівельних доходів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2008 роках та процентного спреду та операційної маржі в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках. Як показує аналіз графіків рис. 2.18 -2.19 у 2006–2007 роках з підвищенням частки довгострокових депозитів фізичних осіб, які є відносно дорогою депозитною базою, показники операційної маржі та процентного спреду поступово знижуються.

Рис. 2.18. – Динаміка структури процентних, комісійних та торгівельних доходів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2008 роках

Таблиця 2.15. Середньозважена процентна ставки за активами та зобов’язаннями в АТЗТ «АК Промінвестбанк» за 2006 рік

Ря-док	Найменування статті	Гривні	USD	EUR	RUВ
	АКТИВИ
3.	Кошти в інших банках	10,7	2,4	1,9	0,8
5.	Цінні папери в портфелі банку на продаж	12,8	0	0	0
6.	Кредити та заборгованість клієнтів	17,2	11,7	11,6	14,2
7.	Цінні папери в портфелі банку до погашення	13,3	0	0	0
	ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
8.	Кошти банків	0	5,9	0,3	0,3
9.	Кошти клієнтів: юридичні особи	8,1	7,7	7,5	0,2
	фізичні особи	11,7
10.	Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	12,1	0	0	0

Таблиця 2.16. Середньозважена процентна ставки за активами та зобов’язаннями в АТЗТ «АК Промінвестбанк» за 2007 рік

Ря-док	Найменування статті	Гривні	USD	EUR	RUВ
	АКТИВИ
3.	Кошти в інших банках	9,5	4,4	2,6	0,9
4.	Цінні папери в торговому портфелі банку	0	0	0	0
5.	Цінні папери в портфелі банку на продаж	13	0	0	0
6.	Кредити та заборгованість клієнтів: юридичних осіб	16,2	11,0	10,9	10,2
	фізичних осіб	18,8	12,1	11,7	0
	ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
8.	Кошти банків	0	7	3,9	0,1
9.	Кошти клієнтів	8,7	5,6	6,6	1,4
10.	Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	12,7	0	0	0

Рис. 2.20. – Повалютна структура залучених коштів юридичних та фізичних осіб в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2006–2007 роках

2.3 Вплив недепозитних джерел власних та запозичених коштів на ресурсну політику АТЗТ «АК Промінвестбанк»

В якості недепозитних джерел власних та запозичених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» в пасивах використовуються (рис. 2.23):

– власний оборотний капітал – 8,97% обсягів пасивів балансу (рис. 2.13);

– запозичені кошти інших банків – 2,45% обсягів пасивів валюти балансу (рис. 2.13):

а) внутрішня структурна частка в доларах США становить від 79,6% у 2006 році до 69,2% у 2007 році (рис. 2.26 – 2.27);

б) внутрішня структурна частка в євро становить від 1,39% у 2006 році до 9,37% у 2007 році (рис. 2.26 – 2.27);

в) внутрішня структурна частка в гривнях США становить від 17,34% у 2006 році до 17,58% у 2007 році (рис. 2.26 – 2.27);

– запозичені кошти від емісії боргових цінних паперів – депозитних сертифікатів в національній валюті – 0,51% обсягів пасивів валюти балансу (рис. 2.13);

Аналіз динаміки зростання абсолютних обсягів недепозитних джерел власних та запозичених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках (рис. 2.23) показав, що:

– обсяги власного капіталу банка зросли з рівня 1,167 млрд. грн. у 2004 році до рівня 2,683 млрд. грн. у 2007 році (базовий темп росту 2007/2004 становить – 229,91%);

– обсяги запозичених коштів інших банків зросли з рівня 0,114 млрд. грн. у 2004 році до рівня 1,800 млрд. грн. у 2007 році (базовий темп росту 2007/2004 становить – 1577,2%);

– обсяги запозичених коштів в результаті емісії депозитних сертифікатів банка зросли з рівня 16,7 млн. грн. у 2004 році до рівня 170,95 млн. грн. у 2007 році (базовий темп росту 2007/2004 становить – 1019,0%);

Аналіз динаміки ланцюгового приросту абсолютних обсягів недепозитних джерел запозичених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках (рис. 2.24) показав, що:

– темп ланцюгового приросту обсягів власного капіталу з рівня 17,24% у 2005/2004 роках поступово зріс до рівня 70,6% у 2007/2006 роках;

– темп ланцюгового приросту обсягів запозичених коштів інших банків з рівня 45,8% у 2005/2004 роках різко зріс до рівня 318,8% у 2007/2006 роках;

В той же час порівняльний аналіз динаміки зростання абсолютних обсягів депозитних джерел залучених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках (рис. 2.24) показав, що:

– темп ланцюгового приросту обсягів залучених коштів фізичних осіб з рівня 55,6% у 2005/2004 роках поступово знизився до рівня 33,9% у 2007/2006 роках (базовий темп росту 2007/2004 становить – 293,4%);

– темп ланцюгового приросту обсягів залучених коштів фізичних осіб з рівня 34,5% у 2005/2004 роках різко знизився до рівня 3,3% у 2006/2005 роках та знову зріс до рівня 38,6% у 2007/2006 роках (базовий темп росту 2007/2004 становить – 192,65%);

Таким чином, АТЗТ «АК Промінвестбанк» поступово переорієнтовує політику традиційного депозитного залучення коштів пасивів в напрямку політики зростання запозичення недепозитних коштів на міжбанківському ринку ресурсів.

Аналіз строковості запозичених коштів (рис. 2.25 -2.26) показує, що:

79,97% коштів банків залучено на термін від 3 до 6 місяців;

85,2% коштів депозитних сертифікатів залучено на строк більше 3 місяців, з них 28,34% залучено на строк від 2 до 3 років;

Аналіз повалютної структури запозичених коштів інших банків (рис. 2.27 -2.28) показує, що:

– структурна частка запозичених коштів інших банків в доларах США знизилась з рівня 79,6% у 2006 році до 69,2% у 2007 році;

– структурна частка запозичених коштів інших банків в євро зросла з рівня 1,4% у 2006 році до 9,4% у 2007 році, витіснивши долари США;

Таким чином, ресурсна політика запозичення коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» характеризується (рис. 2.29 -2.30):

запозиченням не більше 3,0% недепозитних коштів від валюти пасивів;

запозиченням, в основному, середньострокових валютних коштів на міжбанківському ринку для компенсації вимог клієнтів по фінансуванню імпортних операцій, при цьому значно зростає використання євро замість доларів США в розрахунках торгового обороту клієнтів банку;

запозиченням середньо – та довгострокових коштів в національній валюті за допомогою депозитних сертифікатів, які відрізняються від депозитних вкладів відсутністю можливості дострокового погашення банком.

– банк поступово переорієнтовує політику традиційного депозитного залучення коштів пасивів в напрямку політики зростання запозичення коштів на міжбанківському ринку ресурсів.

2.4 Основні проблеми формування ресурсної бази пасивів та аналіз конкурентоспроможності депозитної політики АТЗТ «АК Промінвестбанк» на банківському ринку України

Застосовуємі інструменти управління залученими коштами в АТЗТ «АК ПРОМІНВЕСТБАНК» та інших банках банківської системи України дають можливість структурувати основні сегменти залучених коштів як:

1. Ощадні депозити, основними признаками яких є:

сплата відсотків в кінці строку договору депозиту чи авансом;

відсутність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

2. Доходні депозити, основними признаками яких є:

регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

відсутність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

3. Накопичувальні депозити, основними признаками яких є:

умови як сплати відсотків в кінці строку так і регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

наявність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

4. Універсальні депозити, основними признаками яких є:

умови як сплати відсотків в кінці строку так і регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

наявність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

наявність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

У вказаних 4 х сегментах додаткові умови строків сплати відсотків та наявність чи відсутність права управління основним «тілом» депозиту є основою для систематичного регулювання різниці в відсоткових ставках при рівних строках розміщення депозитів.

На рис. Н.1 – Н.3 Додатку Н наведені результати оцінки цінової конкурентоспроможності АТЗТ «АК ПРОМІНВЕСТБАНК» на ринку залучення депозитів в Україні. Як показує аналіз даних рис. Н.1 – Н.3 Додатку Н маркетингова політика пропозиції банківських депозитних послуг АТЗТ «АК ПРОМІНВЕСТБАНК» характеризується відносно середнім та низьким рівнями пропонуємих ставок депозитних ресурсів – ставок покупки ресурсів. В табл. 2.17 наведені коефіцієнти конкурентоспроможності по привабливості ставок покупки ресурсів АТЗТ «АК Промінвестбанк» відносно конкурентів, розраховані як коефіцієнт конкурентної привабливості депозитних ставок:

(2.1)

де – ставка_макс(і) – максимальна ставка депозитів і-го виду;

Аналіз результатів, наведених в табл. 2.17 та на рис. Н.1 – Н.3 Додатку Н, показує, що в сегменті ринку банківських депозитних послуг конкурентні коефіцієнти привабливості АТЗТ «АК Промінвестбанк» в середньому становлять 66,62%, а діапазон коефіцієнтів для різних видів вкладів знаходиться серед значень 40,0% –93,33%, тобто:

– доходні ставки депозитів в банку знаходяться в серединних позиціях рейтингу, тобто ставки депозитів є непривабливими для клієнтів, але залучені ресурси є відносно «дешевими», ніж в інших банках;

– банк застосовує середній рівень обмежувальних бар’єрів по мінімальній сумі вкладу відносно інших банків конкурентів, тобто є привабливим для клєнтів.

Таблиця 2.17. Коефіцієнти конкурентоспроможності АТЗТ «АК Промінвестбанк» за рівнем привабливості депозитних послуг (станом на 18.03.2008)

№ з/п	Назва банківської послуги	Ставка чи сумарна ставка «Промін-вестбанк»	Максимальна (для депо-зитів) ставка на ринку в характерному сегменті	Коефіцієнт конкурент-тної приваб-ливості про-позицій «Промін-вестбанк»
1.	Ощадні вклади на 3 місяці (гривня)	10,00%	13,00%	76,92%
2.	Ощадні вклади на 3 місяці (долар США)	7,00%	10,50%	66,67%
3.	Ощадні вклади на 3 місяці (євро)	7,00%	7,50%	93,33%
4.	Ощадні вклади на 6 місяців (гривня)	11,50%	14,50%	79,31%
5.	Ощадні вклади на 6 місяців (долар США)	7,50%	11,50%	65,22%
6.	Ощадні вклади на 6 місяців (євро)	7,50%	9,35%	80,21%
7.	Ощадні вклади на 12 місяців (гривня)	12,50%	16,00%	78,13%
8.	Ощадні вклади на 12 місяців (долар США)	8,50%	12,00%	70,83%
9.	Ощадні вклади на 12 місяців (євро)	8,00%	10,75%	74,42%
10.	Ощадні вклади на 24 місяців (гривня)	13,50%	16,50%	81,82%
11.	Ощадні вклади на 24 місяців (долар США)	9,00%	12,00%	75,00%
12.	Ощадні вклади на 24 місяців (євро)	9,00%	10,75%	83,72%
13.	Ощадні вклади на 36 місяців (гривня)	13,50%	17,50%	77,14%
14.	Ощадні вклади на 36 місяців (долар США)	9,00%	12,20%	73,77%

Таким чином, проведений аналіз показав:

– конкурентні переваги на ринку депозитних послуг в АТЗТ «АК Промінвестбанк» на сучасному етапі забезпечуються політикою мінімізації ставок залучення депозитів та використання іміджу «надійного» та стабільного банку, як послуги додаткової банківської гарантії повернення депозиту;

– як показує аналіз, аналогічну стратегію використовує і самий великий банк України – АКБ «Приватбанк», які вдало використовують психологію вкладників після скандального банкрутства великих комерційних банків Києва, Дніпропетровська та інших.

Депозитна політика зниження вартості залучених коштів фізичних та юридичних осіб за рахунок зниження ставок залучення коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» в умовах зростання конкуренції на ринку банківських ресурсів в банківській системі України привела до зниження темпів зростання депозитної бази залучених коштів у 2007 році та до різкого зростання недепозитної бази запозичених коштів з міжбанківського ринку.

Окрім цього, проблемою для ресурсної бази банку є управління часовими розривами в тривалості виданих довгострокових кредитів та залученням короткострокових та середньострокових депозитних коштів, що потребує впровадження комплексних систем одночасного управління депозитною та кредитною політикою банку в розрізі:

технології управління GAP – розривами в строкових потоках надходження та витрат коштів пасивних та активних операцій банку;

технології управління рентабельністю фінансового важеля залучених та запозичених коштів за допомогою оптимальної структури співвідношення власних та позикових коштів банку.

3. Шляхи вдосконалення депозитної політики управління ресурсною базою АТЗТ «Акціонерний Комерційний Промінвестбанк»

3.1 Комплексні методи управління пасивами банку

В умовах становлення фінансового ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.

Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники [78]:

– ступінь використання платних пасивів;

– ступінь використання сукупних зобов’язань.

Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов’язань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Ступінь використання платних пасивів банку визначається за такою формулою [77]:

(3.1)

Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90%.

Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою [77]:

(3.2)

Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 75–80%.

Відносна вартість (витратність) ресурсів визначається у відсотках і розраховується за формулою [77]:

(3.3)

Аналіз зазначених показників буде доцільним у тих випадках, коли сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою суми отриманих міжбанківських кредитів.

Оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись за допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів.

Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної відносної вартості.

У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку.

Ефективність оптимізації забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси та можливостей їх залучення.

Сучасний світовий банківський досвід показує, що внутрішнє управління залученими коштами з точки зору рентабельності, процентного ризику та ризику ліквідності відбувається за допомогою наступних інструментів [24]:

– встановлення GAP розривів по активам та пасивам;

– управління рівнем процентної маржі;

– встановлення мінімально допустимих процентних ставок по кредитним операціям та максимально допустимих ставок по залученню депозитів;

– встановлення позиційних лімітів по процентним активам і пасивам;

– управління на основі визначення операції активів та пасивів;

– управління за допомогою імітаційних моделей;

– періодичне стрес-тестування.

Порядок управління процентним ризиком та ризиком ліквідності визначається відповідними положеннями та методиками, що затверджені КУАП та Правлінням банку – цільовою стратегією строкового ГЕП-менеджменту в управлінні активами та пасивами банку [41].

Стратегій управління відсотковим ризиком є дві: фіксація спреду та управління гепом. Оскільки прогнозів щодо динаміки ставок і варіантів реструктуризації балансу в банку може бути багато, в межах цих загальних стратегій банк може сформувати багато альтернативних сценаріїв, які аналізуються за допомогою прийомів імітаційного моделювання. Стратегія фіксації спреду передбачає максимальну збалансованість позицій за чутливими активами та зобов’язаннями, тобто нульовий геп. У такому разі маржа банку залишається стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок на ринку. У разі застосування стратегії фіксації спреду одержання підвищених прибутків унаслідок сприятливої кон’юнктури ринку стає неможливим, тоді як і додатний, і від’ємний геп дають таку потенційну можливість. Зате ця стратегія є найпростішою та досить надійною, адже вона не потребує ні точних прогнозів, ні складного аналітичного забезпечення.

Стратегія управління гепом має на меті отримання підвищених прибутків і передбачає свідомий ризик банку, а тому характеризується як агресивніша. У разі реалізації ризику маржа банку знизиться, що буде зумовлено підвищенням ставок за від’ємного гепу або зниженням ставок за додатного гепу. У процесі реалізації стратегії управління гепом необхідно досягти відповідності між видом гепу (додатний чи від’ємний) та прогнозами зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Очевидно, запорукою успіху цієї стратегії є наявність надійного прогнозу (або можливість отримати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад, через нестабільність економіки або під час кризових періодів, набагато безпечнішою для банку буде стратегія фіксації спреду.

Зокрема вітчизняна практика засвідчує, що українські банки здебільшого віддають перевагу стратегії фіксації спреду, утримуючи незначний розрив між активами і пасивами з однаковими термінами погашення. Водночас є очевидним, що повністю збалансувати активи і пасиви за строками неможливо (та й недоцільно), а тому проблеми, пов’язані з управлінням гепом, не втрачають своєї актуальності.

Основними параметрами управління є строки та обсяги активів і зобов’язань банку. Узгодження строків розміщення активів і залучення зобов’язань – один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейтралізує ризик зміни відсоткової ставки. Припускається, що всі відсоткові ставки і за активними, і за пасивними операціями змінюються з однаковою швидкістю в одному напрямі. Це припущення пов’язане з концепцією «паралельного зсуву» кривої дохідності.

Сутність прийомів УАП банку полягає у встановленні співвідношень між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.

Збалансований за строками підхід передбачає встановлення повної відповідності між термінами залучення та розміщення коштів. Такий прийом не максимізує, а стабілізує прибуток, мінімізуючи відсотковий ризик.

Незбалансований за строками підхід є альтернативним прийомом управління, який надає потенційні можливості одержання підвищених прибутків за рахунок зміни відсоткових ставок. Використання цього підходу базується на прогнозі зміни швидкості, напряму та величини відсоткових ставок на ринку. Згідно з незбалансованим підходом до управління, строки залучення коштів мають бути коротшими за строки їх розміщення, якщо прогноз свідчить про майбутнє зниження відсоткових ставок. І навпаки: строки виконання зобов’язань банку мають перевищувати строки за активами, якщо прогнозується зростання ставок. Це дає змогу максимізувати прибуток, але супроводжується підвищеним ризиком, пов’язаним із невизначеністю зміни відсоткових ставок. Якщо прогноз щодо відсоткових ставок не виправдається, банк може отримати збитки.

На вибір того чи іншого підходу до управління строками впливає багато чинників, таких як обрана банком загальна стратегія управління, надійність прогнозу зміни ринкових ставок, конкретна ситуація на ринку, можливості банку щодо залучення та розміщення коштів, схильність до ризику.

Тактика структурного балансування активів і пасивів може застосовуватись і щодо строків, і щодо обсягів залучених і розміщених коштів. Сутність підходу зводиться до намагання максимально наблизити обсяги активних і пасивних операцій, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, банк щоразу намагається зупинити вибір на тому напрямі розміщення коштів, який дасть змогу повністю узгодити структуру активів і зобов’язань. Керуючись правилами структурного балансування, менеджер запропонує клієнтові кредит на таку саму суму і той самий строк, які передбачені умовами угоди, що слугує джерелом фінансування кредитної операції.

Узгодження строків вхідних і вихідних фінансових потоків використовується менеджментом банків паралельно з іншими прийомами управління відсотковим ризиком, оскільки на практиці узгодити всі позиції за строками та сумами майже неможливо. Здебільшого цей підхід застосовують щодо найбільших за обсягами операцій. Загалом методи структурного балансування є традиційним підходом до управління активами і пасивами банку для зниження відсоткового ризику. До переваг цієї групи методів можна віднести простоту та доступність, що особливо важливо для вітчизняних банків за браком інших можливостей, які надає розвинений фінансовий ринок. Недоліками є недостатня гнучкість, необхідність проведення реструктуризації балансу у зв’язку зі змінами ринкових ставок, брак достатнього простору для маневру. Вимога у відповіднення структури активів і пасивів перешкоджає повному врахуванню потреб клієнтів, коли йдеться про укладення кредитних і депозитних угод, потребує деякого часу і може стати неприйнятною для щоденного управління відсотковим ризиком. Проведення збалансованих операцій не завжди відповідає потребам банку, його планам на майбутнє, а іноді невигідне з погляду витрат.

У процесі управління активами та зобов’язаннями для встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки оцінюється чутливість окремих статей і банківського балансу в цілому до відсоткового ризику. Індикатором чутливості балансу до відсоткового ризику є показник гепу (gap – розрив, дисбаланс). Для визначення показника гепу всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи – чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін.

Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо впродовж зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймні одну з таких умов:

– дата перегляду плаваючої відсоткової ставки потрапляє в межі зафіксованого часового інтервалу;

– строк погашення настає в цьому інтервалі;

– термін проміжної або часткової виплати основної суми настає в зафіксованому інтервалі;

– зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов’язання, можлива або очікується впродовж цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.

До нечутливих активів і зобов’язань належать такі, доходи та витрати за якими впродовж аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку.

Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів і чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів [63]:

(3.4)

де GAP (t) – величина гепу (у грошовому виразі) в періоді t;

FA (t) – активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;

FL (t) – пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов’язання (FA(t) > FL(t)), або від’ємним, якщо чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (FA(t) < FL(t)).

Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов’язання рівні між собою, означає нульовий геп. За нульового гепу маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик – мінімальним. Проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо. І додатний, і від’ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

Для визначення співвідношення чутливих активів і зобов’язань банку використовують коефіцієнт гепу – FGAP (t), який обчислюється як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань [63]:

(3.5)

Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, це означає, що геп додатний, якщо менший – геп від’ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, геп нульовий.

Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (додатний або від’ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.

Правило управління гепом:

– якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;

– якщо геп від’ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зменшуватиметься, а з їх зниженням – збільшуватиметься.

Це означає, що для банку не так вже й важливо, як змінюються відсоткові ставки на ринку. Головне – щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який забезпечить підвищення прибутку, тобто був додатним за підвищення ставок і від’ємним – за їх зниження.

Проте менеджменту банку потрібно пам’ятати, що потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться помилковим або не справдиться, то це може призвести до зниження прибутку і навіть до збитків. Отже, за наявності в банку додатного чи від’ємного гепу цілком реальною є і ймовірність одержання додаткових прибутків, і ймовірність фінансових втрат.

Тому геп є мірою відсоткового ризику, на який наражається банк упродовж зафіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, додатний чи від’ємний геп має банк, що більша абсолютна величина гепу, то вищий рівень відсоткового ризику бере на себе банк і то більше змінюється його маржа.

Однак ані абсолютна величина гепу, ані коефіцієнт гепу не дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни відсоткової ставки. Для контролю за рівнем відсоткового ризику використовують індекс відсоткового ризику.

Індекс відсоткового ризику дорівнює відношенню абсолютної величини гепу до працюючих активів і виражається у відсотках [63]:

(3.6)

де IR (t) – індекс відсоткового ризику;

А – працюючі активи банку.

Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (коли геп додатний) чи пасивів (коли геп від’ємний) може змінити свою вартість у зв’язку зі зміною ринкових ставок, а отже, вплинути на ринкову вартість усієї банківської установи. Індекс розраховується без урахування знака, оскільки і додатний, і від’ємний геп можуть призвести до збитків.

Через встановлення лімітів індексу відсоткового ризику банк може здійснювати контрольну функцію. Ліміт індексу визначає той рівень ризику відсоткової ставки, який банк вважає за доцільне на себе взяти. У практиці роботи закордонних банків ліміт індексу відсоткового ризику встановлюється зазвичай на рівні 20–25%, хоча твердих норм не існує.

Зміну маржі банку залежно від коливань ринкових ставок дає змогу оці-нити модель гепу, яка описує залежність між цими показниками [63]:

(3.7)

де– величина зміни процентної маржі банку (у грошовому виразі)

впродовж періоду t;

rp, r – прогнозована та поточна ринкові ставки відповідно.

Збільшення чи зменшення процентної маржі залежить від знака гепу («плюс» чи «мінус»), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки на ринку.

Додатне значеннявказує на збільшення маржі і буде результатом підвищення ставок за додатного гепу або зниження ставок за від’ємного гепу. Від’ємне значення DP (t) означатиме зниження маржі банку, зумовлене підвищенням ставок за від’ємного гепу або їх зниженням за додатного гепу.

З моделі гепу випливає, що величина змін у показниках прибутковості банку залежить і від темпів зміни відсоткових ставок, і від величини гепу, яку банк може регулювати на власний розсуд. Очевидно, з цих двох чинників точно виміряти можна лише внутрішній, тобто геп, тоді як зовнішній (ставки) можна тільки прогнозувати з певним рівнем імовірності.

Головне завдання менеджменту банку в процесі управління гепом – досягти відповідності між видом гепу та прогнозом зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Необхідною умовою управління гепом є наявність надійного прогнозу (або можливість одержати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації.

Метод гепу дає змогу банку зважено керувати співвідношенням обсягів активів і зобов’язань банку, проте на практиці виникає необхідність одночасного управління і обсягами, і строками фінансових потоків банку. Для цього застосовують метод кумулятивного гепу.

Метод кумулятивного гепу дає змогу управляти співвідношенням чутливих активів і зобов’язань не лише у певний момент часу (статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Зміст методу полягає в тому, що в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний період (часовий горизонт), зіставляються чутливі активи та зобов’язання й обчислюється геп. Оскільки показник гепу тісно пов’язаний з конкретним часовим інтервалом, показників гепу буде стільки, скільки й часових інтервалів. Кумулятивний (нагромаджений) геп – це алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з часових інтервалів, на які поділено часовий горизонт. Для обчислення показника кумулятивного гепу в кожному з інтервалів обчислюють алгебраїчну суму гепів за попередні періоди [63]:

(3.8)

де KGAP(T) – кумулятивний геп;

T – часовий горизонт;.

Показник кумулятивного гепу показує незбалансованість (різницю) між загальним обсягом чутливих активів і зобов’язань, які впродовж часового горизонту можуть бути переоцінені.

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в короткострокових активах та пасивах в АТЗТ «АК Промінвестбанк» станом на 01.01.2006 року та на 01.01.2007 року, що для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають від’ємний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз зниження відсоткових ставок на пасиви та активи в короткостроковому періоді. При цьому у 2006 році величина кумулятивного від’ємного гепу для короткострокових періодів зросла практично в 10 разів за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів від 1 до 31 дня («короткі гроші»).

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в довгострокових активах та пасивах в АТЗТ «АК Промінвестбанк» станом на 01.01.2006 року та на 01.01.2007 року показує, що для довгострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають додатний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз підвищення відсоткових ставок на пасиви та активи в довгостроковому періоді. При цьому у 2006 році величина кумулятивного від’ємного гепу для довгострокових періодів зросла практично в 4 рази за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів більше 365 днів («довгі гроші»).

Аналіз структури активів та пасивів в АТЗТ «АК Промінвестбанк», в той же час показує, що довгострокові кредити (строк більше 365 днів) у 2005–2006 роках зросли за рахунок масового іпотечного кредитування фізичних осіб, а пасивна база залучених ресурсів має, в основному, короткостроковий характер.

Для дослідження ефективності строкових діапазонів залучення коштів розглянемо кореляційну модель інструменту управління оптимальною структурою залучених коштів з точки зору максимуму рентабельності.

3.2 Пропозиції щодо удосконалення управління пасивами АТЗТ «АК Промінвестбанк»

Нині у світовій банківській практиці інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку більшістю фахівців визнано єдиним раціональним способом управління, здатним забезпечити виживання банку у висококонкурентному ринковому середовищі. За сучасних умов підвищеної волатильності фінансових ринків і зростання загального рівня ризиковості саме цей підхід найефективніший [51].

Незалежно від того, якого підходу до управління активами та пасивами дотримується банк, перед менеджментом неминуче постає важливе питання: чи мають величина та структура зобов’язань впливати на напрями розміщення активів?

Традиційний підхід до вирішення проблеми полягає в об’єднанні джерел фінансування. Згідно з таким методом управління структура зобов’язань не впливає на вибір напрямів розміщення активів, усі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов’язань. Завдання керівництва банку – визначити пріоритетні напрями розміщення активів, що розглядаються як незалежна величина.

Перевагою методу об’єднання джерел фінансування є простота й доступність його практичного застосування, а головним недоліком – виникнення проблем з ліквідністю. Ризик ліквідності зростає, якщо зв’язки між активами та зобов’язаннями не враховуються. Намагаючись вибрати найприбутковіші напрями вкладення ресурсів, банк може видати довгострокові кредити, які фінансуються за рахунок короткострокових депозитів. Така трансформація з великою ймовірністю призводить до підвищення рівня ризику ліквідності.

Якщо менеджмент банку вирішить застрахуватися від підвищення рівня ризику ліквідності і з цією метою розглядатиме високоліквідні активи як пріоритетний напрям розміщення коштів, йому доведеться відмовитися від одержання максимально можливого прибутку для акціонерів банку.

Альтернативний підхід до управління структурою активів і зобов’язань банку базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел і напрямами використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, сформована за рахунок мінливих джерел, таких як вклади до запитання, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, одержані позики «овернайт», має вкладатися в короткострокові кредити та цінні папери. Кошти, одержані зі стабільних джерел, таких як строкові вклади, депозити, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

Застосовуючи метод поділу джерел фінансування, менеджмент банку має ретельно стежити за розмірами сум і строками різних видів зобов’язань і увідповіднювати до них структуру активів. З огляду на потребу постійно балансувати між структурою пасивів та активів зазначений метод стає вельми трудомістким, а отже, ускладнюється практичне його застосування. Іншим недоліком є можливе зменшення доходів банку, спричинене відмовою від прибуткового вкладення коштів, якщо не існує відповідного джерела фінансування. Перевага цього методу полягає у зниженні ризику незбалансованої ліквідності, оскільки потреба в ліквідних засобах у будь-який час може бути передбачена [53].

Метод поділу джерел фінансування набув практичного поширення в період керування банками через пасиви. Встановлення контролю над структурою та стабільністю зобов’язань дає змогу формувати депозитну базу згідно з потребами щодо проведення активних операцій. З розвитком фінансових ринків головна перевага методу поділу джерел, яка полягає в зниженні ризику ліквідності, втратила своє значення. Банки дістали можливість у будь-який час залучати ліквідні кошти на міжбанківському ринку.

У міжнародній банківській практиці застосовують інтегрований підхід до управління, який включає методи об’єднання та поділу джерел фінансування і забезпечує більшу гнучкість ід час управління активами та зобов’язаннями банку.

При управлінні ризиком процентних ставок менеджмент банку має вирішити такі завдання [33]:

– досягти цільового рівня чистої процентної маржі, спреду, стабілізації чистого процентного доходу;

– передбачити рух процентних ставок, визначити тенденції ринку;

– встановити процентні ставки за залученими та наданими коштами, визначити динамічну структуру активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації;

– використовувати засоби хеджування.

Перевагою інтегрованого підходу є можливість отримання максимального прибутку за прийнятного рівня ризику, а також реалізація зваженого підходу до управління ліквідністю завдяки точнішому визначенню потреби в ліквідних коштах. Такий підхід до управління потребує застосування багатьох складних методів і прийомів та високого рівня кваліфікації банківських менеджерів, що часто перешкоджає його впровадженню у практику роботи українських банків.

Інструментарій управління активами та пасивами включає інформаційні системи, моделі планування, аналіз і оцінку сценаріїв, системи прогнозування, фінансові огляди та спеціальні звіти. Відтак УАП охоплює практично всі сфери фінансового управління банком, такі як стратегічне та середньострокове планування, оперативне управління, включаючи аналіз і контроль, управління прибутком і ризиками, формування аналітичного інструментарію.

Довгострокове управління активами і пасивами оцінюється конкуренто-спроможним рівнем прибутку на активи (ROA) та прибутку на капітал (ROE). Оперативне управління активами і пасивами зорієнтоване на щоденне управління банківським балансом. У цьому аспекті головними показниками ефективності застосування УАП є процентний прибуток, чиста процентна маржа або прибуток на акцію. Невіддільними складниками процесу стають контроль та управління фінансовими ризиками, передусім ризиком відсоткових ставок, валютним ризиком і ризиком незбалансованої ліквідності.

Щодо управління активами і пасивами загальні стратегії управління фінансовою діяльністю банку реалізуються через систему аналітичних моделей і методів управління.

В дипломній роботі розроблений один з можливих комплексних підходів до побудови системи управління залученими коштами комерційного банку за підходами ризик-менеджменту, побудований на побудові економетричної моделі по цільовій функції – нормативна дивідендна дохідність статутного капіталу.

Під економетричною моделлю розуміють рівняння регресії, яке встановлює кількісне співвідношення між дивідендною доходністю статутного капіталу банка і відносною структурою залучених коштів, при цьому вважається що принцип конкуренції банківського ринку приводить до вирівнювання відсоткових ставок для різних видів депозитів в банках України.

Аналіз формування дивідендної доходності статутного капіталу банка за допомогою економетричних методів включає [45]: з’ясування чинників, що можуть впливати на розмір доходів; формування масиву статистичної інформації; знаходження регресійних залежностей (побудова регресійних моделей); економічна інтерпретація моделей і практичне використання.

В якості вхідних параметрів дослідження, згідно з доступними для дослідження агломератами балансів банків, публікуємих щомісячно на Інтернет-сайті Асоціації комерційних банків України [81] застосовуються:

Х1 – Частка технологічних (основні засоби, дебіторська заборгованість, нараховані відсотки) та малоприбуткових (каса, коррахунок в НБУ) активів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х2 – Частка низькоприбуткових міжбанківських кредитів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х3 – Частка високоприбуткових кредитів юридичним особам, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х4 – Частка високоприбуткових кредитів фізичним особам, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х5 – Частка високоприбуткових цінних паперів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х6 – Частка безплатного власного капіталу (статутний +фонди + прибуток), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х7 – Частка низьковартісних залучених коштів до запитання фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х8 – Частка високовартісних залучених строкових депозитів фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х9 – Частка низьковартісних залучених коштів до запитання юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х10 – Частка високовартісних залучених строкових депозитів юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х11 – Частка платних технологічних пасивів (дебіторська заборгованість, власні ЦП, відсотки за депозити), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

В якості вихідної функції Y досліджується параметр:

Y – Приведена до річної норми прибутковість (дивідендна доходність) статутного капіталу, % на рік.

В розробленій моделі, для того, щоб можна було порівнювати банки з різними статутними капіталами на протязі певного інтервалу часу (чи один банк зі статутним капіталом, що змінюється кожен місяць) переходимо до відносних (зведених) величин, тобто величин віднесених до статутного капіталу.

(3.10)

(3.11)

(3.12)

(3.13)

(3.14)

(3.15)

(3.16)

(3.17)

(3.18)

(3.19)

(3.20)

(3.21)

(3.22)

На основі наведених даних спостережень будуються лінійна одновимірні Y=f(X1) та багатовимірні Y=f (X1, X2, X3) регресійні моделі, яка встановлює залежність доходності статутного капіталу банку від суми показників статей залученого платного капіталу ресурсів , (, n – кількість періодів, що розглядаються) в і-тий період [48].

Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як:

, (3.23)

де – постійна складова доходу (початок відліку);

– коефіцієнт регресії;

– відхилення фактичних значень доходу від оцінки (математичного сподівання) середньої величини доходу в і-тий період.

Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів[48]. За цим методом параметри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць між фактичними значеннями доходу та його оцінками є мінімальною, що можна записати як

. (3.24)

Відмітимо, що залишкова варіація (3.24) є функціоналом від параметрів регресійного рівняння:

(3.25)

За методом найменших квадратів параметри регресії і є розв’язком системи двох нормальних рівнянь [48]:

, (3.26)

.

Розв’язок цієї системи має вигляд:

, (3.27)

.

Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою

, (3.28)

Коефіцієнт детермінації для даної моделі

(3.29)

повинен дорівнювати: >0,75 – сильний кореляційний зв’зок, 0,36>>0,75 – кореляційний зв’язок середньої щільності; <0,36 – кореляційній зв’язок низької щільності [48].

Кореляційно-регресійне дослідження одномірної функції рентабельності статутного капіталу ROE та рентабельності власного капіталу ROEK (статутний + резерви + фонди + прибуток) від питомої ваги цих недепозитних агрегатів в валюті пасивів балансу показало (рис. П. 1 – П. 5 Додатку П):

– зниження питомої ваги статутного капіталу в валюті балансу веде до зростання фінансового важелю залучених та запозичених коштів, які використовуються як засіб зароблення прибутку, власником якого є статутний капітал;

– зниження в структурі власного капіталу (статутний капітал+резерви+фонди+капіталізований прибуток) питомої ваги статутного капіталу, яке практикується АТЗТ «АК Промінвестбанк», значно підвищує показник ROE, але не приводить до зростання рентабельності активів, хоча в їх склад входить бесплатна частка власного капіталу;

– існує нелінійна функція рентабельності ROE від структурної частки власного капіталу, яка є статистично чіткою для перших 20 ти банків БС України (рис. П. 1), але з розширенням вибірки (рис. П. 2, П. 3) статистичний зв’язок стає слабким.

Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) Y=f (X1, X2, X3) має такий вигляд [68]

y=β0+ β1×1+ … + βpxp (3.30)

y – залежна змінна – ендогенна змінна

x1, x2…xp – залежні змінні – екзогенні змінні.

У зв’язку з тим, що економетрична модель обов’язково має випадкову помилку, модель (3.30) переписується у вигляді (3.31)

y=β0+ β1×1+ … + βpxp+ε (3.31)

де ε – випадкова помилка або перешкода.

Якщо після необхідних обчислень визначені чисельні значення коефіцієнтів β, то кажуть, що ми отримали оцінку коефіцієнтів моделі:, тобто оцінкою коефіцієнта β є його чисельне значення b=.

Якщо замінити у виразі (3.31) коефіцієнти моделі оцінками, то ми отримаємо такий вираз

(3.32)

Основними передумовами використання моделі (3.30–3.32), а такі моделі ще називаються регресійними багатовимірними моделями, є наступне:

M (ε)=0 математичне сподівання перешкоди равно 0;

перешкода взаємонезалежна із змінними cov (xi,)=0

для 2 х визначень перешкоди коефіцієнтів коваріації між ними також дорівнює 0 – cov

перешкода ε нормально розподілена величина з параметрами (0; 1) ε=N (ε, 0; 1)

від виміру до виміру дисперсія перешкоди не змінюється

П’ята властивість. носить спеціальну назву: гомоскедастичність (однорідність). Якщо умова 5) не виконана, то кажуть, що дисперсія має властивість гетероскедастичності.

Чисельний аналіз регресійної моделі починають з того, що визначають значення регресійних коефіцієнтів β1… βр та коефіцієнтів β0, який має спеціальну назву – вільний член.

Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших квадратів.

(3.33)

Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняти їх і отримаємо систему рівнянь

Ця система рівнянь має спеціальну назву – нормальна система.

(3.34)

Невідомі у системі (3.34) – це коефіцієнти в0, в1…

х1, y1 – ми маємо внаслідок спостережень

в0, в1 – це коефіцієнти, які ми повинні визначити

n – кількість спостережень, вони нам завжди відомі.

Розрахунки багатовимірної лінійної регресійної моделі проведено за допомогою «електронних таблиць» EXCEL 2000. Результати розрахунків наведені в табл. Е.1 – Е.4 Додатку Е.

Як видно з даних розрахунків табл. Е.1 – Е.4 Додатку Е, лінійні багатовимірні рівняння регресії описують наступні статистичні процеси:

1. Рівняння багатовимірної лінійної регресії:

а) 11 параметрична модель «активи+пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк» (n=47).

б) 6 параметрична модель «пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк» (n=47).

в) 11 параметрична модель «активи+пасиви 4 х банків» (n=191).

г) 6 параметрична модель «пасиви 4 х банків» (n=191).

2. Коефіцієнт детермінації для даних моделей:

а) Коефіцієнт детермінації R2 (11 параметрична модель «активи+пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк») = 0,856 (n=47), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

б) Коефіцієнт детермінації R2 (6 параметрична модель «пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк») = 0,616 (n=47), сила регресійного зв’язка – середньої щільності (0,36>>0,75).

в) Коефіцієнт детермінації R2 (11 параметрична модель «активи+пасиви 4 х банків») = 0,877 (n=191), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

г) Коефіцієнт детермінації R2 (6 параметрична модель «пасиви 4 х банків») = 0,754 (n=191), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

3. Перевірку значущості регресійного рівня здійснюють за критерієм Фішера F. Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще.

Згідно з таблицями критичних значень критерія Фішера:

– для багатовимірної (і=11) лінійної вибірки з n 1=191 величин табличне значення Fтабл = 1,93 при рівні довірчої ймовірності Р=0,95 [48].

– для багатовимірної (і=6) лінійної вибірки з n 1=47 величин табличне значення Fтабл = 2,31 при рівні довірчої ймовірності Р=0,95 [48].

Як видно з даних розрахунків (Додаток Е), проведених за допомогою «електронних таблиць» EXCEL 2000, фактичні значення критерія Фішера для багатовимірних вибірок (і=6) з n 1=47 величин та (і=11) з n 1=191 величина становлять:

а) F (11 параметрична модель «активи+пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк») = 19,526 (n=47)> 2,31 (табл. критерій Фішера);

б) F (6 параметрична модель «пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк») = 10,981 (n=47)> 2,31 (табл. критерій Фішера);

в) F (11 параметрична модель «активи+пасиви 4 х банків») = 116,582 (n=191)> 1,93 (табл. критерій Фішера);

г) F (6 параметрична модель «пасиви 4 х банків») = 94,333 (n=191)> 1,93 (табл. критерій Фішера).

Тобто набагато перевищують мінімально-критеріальні значення по Фішеру і отримані регресійні багатовимірні рівняння є значущими.

Як показують результати аналізу, при впровадженні 11 параметричної моделі («Активи+Пасиви») по відношенню до якості рішення по 6 параметричній моделі («Пасиви») значення коефіцієнта детермінації R2 на вибірці помісячних даних для АТЗТ «АК Промінвестбанк» за 2004–2007 роки зростає з рівня 0,616 (середня сила зв’язку) до 0,856 (сильний кореляційний зв’язок).

Одночасно, як показують результати аналізу, при впровадженні 11 параметричної моделі («Активи+Пасиви») по відношенню до якості рішення по 6 параметричній моделі («Пасиви») значення коефіцієнта детермінації R2 на вибірці помісячних даних для 4 х банків (АТЗТ «АК Промінвестбанк», БАНК «Приватбанк», БАНК «Укрсоцбанк», БАНК «Державний Укрексімбанк» за 2004–2007 роки зростає з рівня 0,754 (сильний кореляційний зв’язок) до 0,877 (сильний кореляційний зв’язок).

Отримані регресійні рівняння можуть бути використані для якісного аналізу депозитної політики банку, тобто оцінки впливу структури активів та пасивів на рентабельність статутного капіталу банку ROE. При цьому найбільш цінним методологічним підхідом до описаного процесу моделювання для менеджменту банка є використання інформації не тільки по власному банку, а з допомогою нормованого приведення масштабів банків – також і інформації по іншим банкам банківської системи України.

Сутністний аналіз отриманих кореляційно-регресійних моделей по досліджуємому АТЗТ «АК Промінвестбанк» показує:

– найбільш ефективним в депозитній політиці банку з точки зору зростання ROE є підвищення структурної частки поточних депозитів юридичних осіб, що потребує мінімальних витрат на обслуговування операцій (особливо з використанням автоматизованих систем «Клієнт-банк») та має найменшу ставку витрат (0,5% річних);

– в той же час підвищення структурної частки поточних депозитів фізичних осіб потребує значних витрат на обслуговування операцій з незначними сумами, що потребує значних вкладень на їх автоматизацію (банкомати, POS – термінали), хоч також має найменшу ставку витрат (0,5% річних);

– ефективним в депозитній політиці банку з точки зору зростання ROE є підвищення структурної частки строкових депозитів юридичних осіб, які мають значні одиничні суми, потребують мінімальних витрат на обслуговування операцій та має ставку депозитних витрат на 1,0 –1,5% річних нижче у порівнянні з строковими депозитами фізичних осіб;

– в той же час підвищення структурної частки строкових депозитів фізичних осіб є нагально необхідним з точки зору переміщення значних джерел вільних коштів в Україні 2004–2008 років до населення, що потребує значних витрат на обслуговування численних операцій з незначними сумами та потребує значних вкладень на їх автоматизацію (банкомати, POS – термінали), при цьому вартість строкових депозитів фізичних осіб є найвищою серед джерел депозитів.

Таким чином, політика екстенсивного зростання валюти балансу банку АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках та розширення його інфра-структури з точки зору акціонерів, для яких єдиним значимим показником ефективності депозитної політику залучення банком коштів юридичних та фізичних осіб є рентабельність статутного капіталу ROE, тобто доходність капіталу, вкладеного в акції банку, – не є ефективною, оскільки разом з політикою впровадження переорієнтації банку з переважно юридичних клієнтів в сторону ощадного банку для фізичних осіб ROE зменшився з рівня 16,2% за 2005 рік до рівня 8,7% за 2007 рік, тобто дохідність акцій банку стала практично в 2 раза нижче ринкової доходності інвестиційного капіталу в Україні.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в наданні службі депозитного менеджменту АТЗТ «АК Промінвестбанк» нових комплексних рішень та підходів по аналізу ефективності політики застосування фінансового важеля зростання рентабельності статутного капіталу за рахунок залучених та запозичених коштів юридичних та фізичних осіб, які доцільно застосувати для корегування стратегічних напрямків в структурі депозитної політики банку.

Висновки

Проведене дипломне дослідження мало метою теоретичне обгрунтування важливості визначення алгоритму управління залученням ресурсів(пасивів) у юридичних та фізичних осіб, розкриттю діючої практики залучення коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк», а також пошуку напрямків удосконалення розвитку програмних моделей управління оптимальністю структури залучених коштів в комерційному банку.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішені такі завдання:

досліджено сутність та класифікацію ресурсної бази комерційного банку, як структурний розподіл коштів на власний капітал, залучені кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді поточних та строкових депозитів, запозичені кошти у інших комерційних банків та Національного банку України у вигляді короткострокових та довгострокових кредитів;

досліджено структуру залучених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк», її динаміку у 2004–2007 роках та порівняльні особливості структур залучених коштів в інших комерційних банках першої групи рейтингу НБУ;

розглянуто процес функціонування та управління залученими коштами в АТЗТ «АК Промінвестбанк»;

проведено аналіз діючої практики управління залученими коштами в комерційних банках розвинутих країн світу;

проведена розробка регресійної багатовимірної математичної моделі розрахунку впливу структури пасивів комерційного банку на рентабельність його роботи;

на основі розрахунків побудованої моделі запропоновано шляхи удосконалення оптимальної структури залучених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» для підвищення рівня рентабельності роботи банку.

Як показують результати аналізу, досліджуємий банк АТЗТ «АК Промінвестбанк» станом на 01.01.2008 року займає 2 е місце в банківській системі України по обсягам залучених коштів юридичних осіб (10,786 млрд. грн.) та 4 е місце по обсягам залучених коштів фізичих осіб (10,172 млрд. грн.), при цьому ці обсяги в 1,5 раза (для коштів юридичних осіб) та в 2,2 раза (для коштів фізичних осіб) менші, ніж у лідера БС України – АКБ «Приватбанк».

Порівняння показників відношення залучених коштів до власного капіталу в найбільших банках України станом на 01.01.2008 року показало, що цей показник для АТЗТ «АК Промінвестбанк» дорівнює 7,81, при рівні показника у лідера БС України АКБ «Приватбанк» – 6,5 та максимальному значенні в інших банках 1–2 групи рейтингу НБУ до 7,0. Таким чином, потенціал власного капіталу банку в АТЗТ «АК Промінвестбанк» для залучення коштів юридичних та фізичних осіб використано у максимально високому ступені для БС України, що значно підвищує ризик функціонування банку.

Спільний аналіз дозволив виявити наступні тенденції внутрішнього розвитку АТЗТ «АК Промінвестбанк» та вплив зовнішнього конкурентного середовища банківської системи України на частку, яку займає банк на ринку банківських капіталів та послуг в Україні.

Так за 2004–2007 роки у АТЗТ «АК Промінвестбанк»:

а) абсолютний обсяг валюти балансу збільшився з 10,6 млрд. грн. до 26,1 млрд. грн., тобто зріс в 2,46 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу валюти балансу банка в загальному обсягу валюти баланса банківської системи України зменшилась з рівня 8,1% у 2004 році до рівня 4,46% у 2007 році, тобто зменшилась в 1,81 раза.

В результаті за обсягом валюти балансу банк за 4 роки перемістився з 3 місця в БС України на 6 місце;

б) абсолютний обсяг власного капіталу збільшився з 1,167 млрд. грн. до 2,683 млрд. грн., тобто зріс в 2,3 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу власного капіталу банка в загальному обсягу власного капіталу банківської системи України зменшилась з рівня 6,29% у 2004 році до рівня 3,28% у 2007 році, тобто зменшилась в 1,71 раза.

В результаті за обсягом власного капіталу банк за 4 роки перемістився з 3 місця в БС України на 6 місце;

в) абсолютний обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб збільшився з 3,466 млрд. грн. до 10,173 млрд. грн., тобто зріс в 2,93 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу поточних і строкових депозитів фізичних осіб в загальному обсягу поточних і строкових депозитів фізичних осіб банківської системи України зменшилась з рівня 8,51% у 2004 році до рівня 6,3% у 2007 році, тобто зменшилась в 1,35 раза.

В результаті за обсягом поточних і строкових депозитів фізичних осіб банк за 4 роки перемістився з 3 місця в БС України на 4 місце;

г) абсолютний обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб збільшився з 5,599 млрд. грн. до 10,786 млрд. грн., тобто зріс в 1,93 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу поточних і строкових депозитів юридичних осіб в загальному обсягу поточних і строкових депозитів юридичних осіб банківської системи України зменшилась з рівня 11,93% у 2004 році до рівня 7,137% у 2007 році, тобто зменшилась в 1,67 раза.

В результаті за обсягом поточних і строкових депозитів юридичних осіб банк за 4 роки перемістився з 1 місця в БС України на 2 місце;

д) абсолютний обсяг чистого прибутку банку збільшився з 0,122 млрд. грн. до 0,234 млрд. грн., тобто зріс в 1,92 раза. Але при цьому ринкова частка обсягу чистого прибутку банку в загальному обсягу чистого прибутку банківської системи України зменшилась з рівня 9,31% у 2004 році до рівня 3,64% у 2007 році, тобто зменшилась в 2,55 раза.

В результаті за обсягом чистого прибутку банк за 4 роки перемістився з 2 місця в БС України на 7 місце;

е) рентабельність статутного капіталу банку(ROE) за рахунок стратегії капіталізації дивідендів в спеціальному фонді та постійному рівні статутного капіталу збільшилась з рівня 61,11% у 2004 році (5 рейтингове місце) до рівня 117,1% у 2007 році (1 рейтингове місце), тобто зросла в 1,92 раза. Але при цьому рентабельність активів банку (ROA) зменшилась з рівня 1,154% у 2004 році (55 рейтингове місце) до рівня 0,898% у 2007 році (45 рейтингове місце), що, за нормативами НБУ, характеризує банк як низькорентабельний.

Таким чином, фінансовий важель залучених коштів в АТЗТ «АТ Промінвестбанк» працює з високою ефективністю, але є значні резерви росту рентабельності статутного капіталу за рахунок підвищення рентабельності роботи активів банку.

Структура пасивів АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2006–2007 роках характеризується наступними показниками:

1. Структурна частка власного капіталу знаходиться на рівні 9,38% у 2006

році та знижується до рівня 8,94% у 2007 році;

Структурна частка запозичених коштів, представлених коштами інших банків та коштами від емісії депозитних сертифікатів, знаходиться:

– для коштів інших банків на рівні 1,14% у 2006 році та підвищується до рівня 2,45% у 2007 році;

– для коштів від емісії депозитних сертифікатів на рівні 0,15% у 2006 році та підвищується до рівня 0,51% у 2007 році;

Структурна частка залучених коштів юридичних та фізичних осіб займає основну частину пасивів банку, складаючись з агрегатів:

Відносний рівень в%	2006	2007
поточні рахунки коштів бюджету та державних цільових фондів	0,201	0,035
вклади (депозити) мiсцевих бюджетiв	0,367	1,185
кошти суб’єктів господарювання на вимогу	22,936	17,665
короткостроковi вклади (депозити) суб’єктiв господарювання	3,061	0,902
довгостроковi вклади (депозити) суб’єктiв господарювання	23,601	23,101
нараховані витрати за коштами суб’єктів господарювання	0,030	0,032
кошти фізичних осіб на вимогу	11,851	14,279
короткостроковi вклади (депозити) фiзичних осiб	14,716	10,131
довгостроковi вклади (депозити) фiзичних осiб	9,978	18,467
нараховані витрати за коштами фізичних осіб	0,133	0,152
Кошти небанківських фiнансових установ,	1,170	1,049
РАЗОМ	88,043	86,999

У 2007 році значно зросла частка довгострокових вкладів фізичних осіб +8,5% за рахунок зниження частки коштів юросіб на вимогу (-5,3%) та частки короткострокових депозитів юросіб (-2,1%).

Аналіз строковості залучених коштів в пасивах АТЗТ «АК Промінвестбанк» та, окремо, в зобов’язаннях за залученими та запозиченими коштами показав:

– пасиви строковістю більше 10 років представлені власним капіталом у частці 8,97% (2007 рік) від загального обсягу пасивів, при цьому із 2,683 млрд. грн. власного капіталу – 1,998 млрд. грн. вкладено в основні та нематеріальні активи банку, таким чином власний оборотний капітал банку станом на 01.01.2008 року становить 0,685 млрд. грн., тобто 2,63% від обсягу валюти балансу;

– найбільша частка в зобов’язаннях належить нестійкій групі депозитів на вимогу, тобто коштам на поточних рахунках юридичних та фізичних осіб (36,55% від обсягу зобов’язань в пасивах балансу), які є найбільш дешевою депозитною базою банку;

– короткострокові депозити юридичних та фізичних осіб тривалістю від 2 до 92 днів представлені часткою в 14,5% від обсягу зобов’язань в пасивах балансу;

– довгострокові депозити юридичних та фізичних осіб тривалістю від 93 днів до 1 року представлені часткою в 23,96% від обсягу зобов’язань в пасивах балансу;

– інвестиційні довгострокові депозити юридичних та фізичних осіб тривалістю від 1 року до 10 років представлені часткою в 25,98% від обсягу зобов’язань в пасивах балансу.

Аналіз динаміки показників структури процентних, комісійних та торгівельних доходів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2008 роках та процентного спреду та операційної маржі в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках показав, що у 2006–2007 роках з підвищенням частки довгострокових депозитів фізичних осіб, які є відносно дорогою депозитною базою, показники операційної маржі та процентного спреду поступово знижуються.

В якості недепозитних джерел власних та запозичених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» в пасивах використовуються:

– власний оборотний капітал – 8,97% обсягів пасивів балансу;

– залучені кошти інших банків – 2,45% обсягів пасивів валюти балансу:

а) внутрішня структурна частка в доларах США становить від 79,6% у 2006 році до 69,2% у 2007 році;

б) внутрішня структурна частка в євро становить від 1,39% у 2006 році до 9,37% у 2007 році;

в) внутрішня структурна частка в гривнях США становить від 17,34% у 2006 році до 17,58% у 2007 році;

– залучені кошти від емісії боргових цінних паперів – депозитних сертифікатів в національній валюті – 0,51% обсягів пасивів валюти балансу.

Аналіз динаміки зростання абсолютних обсягів недепозитних джерел власних та запозичених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках показав, що:

– обсяги власного капіталу банка зросли з рівня 1,167 млрд. грн. у 2004 році до рівня 2,683 млрд. грн. у 2007 році (базовий темп росту 2007/2004 становить – 229,91%);

– обсяги запозичених коштів інших банків зросли з рівня 0,114 млрд. грн. у 2004 році до рівня 1,800 млрд. грн. у 2007 році (базовий темп росту 2007/2004 становить – 1577,2%);

– обсяги запозичених коштів в результаті емісії депозитних сертифікатів банка зросли з рівня 16,7 млн. грн. у 2004 році до рівня 170,95 млн. грн. у 2007 році (базовий темп росту 2007/2004 становить – 1019,0%);

Аналіз динаміки ланцюгового приросту абсолютних обсягів депозитних джерел залучених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках показав, що:

– темп ланцюгового приросту обсягів власного капіталу з рівня 17,24% у 2005/2004 роках поступово зріс до рівня 70,6% у 2007/2006 роках;

– темп ланцюгового приросту обсягів запозичених коштів інших банків з рівня 45,8% у 2005/2004 роках різко зріс до рівня 318,8% у 2007/2006 роках;

В той же час порівняльний аналіз динаміки зростання абсолютних обсягів депозитних джерел залучених коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках показав, що:

– темп ланцюгового приросту обсягів залучених коштів фізичних осіб з рівня 55,6% у 2005/2004 роках поступово знизився до рівня 33,9% у 2007/2006 роках (базовий темп росту 2007/2004 становить – 293,4%);

– темп ланцюгового приросту обсягів залучених коштів фізичних осіб з рівня 34,5% у 2005/2004 роках різко знизився до рівня 3,3% у 2006/2005 роках та знову зріс до рівня 38,6% у 2007/2006 роках (базовий темп росту 2007/2004 становить – 192,65%);

Таким чином, АТЗТ «АК Промінвестбанк» поступово переорієнтовує політику традиційного депозитного залучення коштів пасивів в напрямку політики зростання частки запозичення коштів на міжбанківському ринку ресурсів.

Аналіз строковості запозичених коштів показує, що:

79,97% коштів банків залучено на термін від 3 до 6 місяців;

85,2% коштів депозитних сертифікатів залучено на строк більше 3 місяців, з них 28,34% залучено на строк від 2 до 3 років;

Аналіз повалютної структури запозичених коштів інших банків показує, що:

– структурна частка запозичених коштів інших банків в доларах США знизилась з рівня 79,6% у 2006 році до 69,2% у 2007 році;

– структурна частка запозичених коштів інших банків в євро зросла з рівня 1,4% у 2006 році до 9,4% у 2007 році, витіснивши долари США;

Таким чином, ресурсна політика запозичення коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» характеризується:

залученням не більше 3,0% недепозитних коштів від валюти пасивів;

залученням, в основному, середньострокових валютних коштів на міжбанківському ринку для компенсації вимог клієнтів по фінансуванню імпортних операцій, при цьому значно зростає використання євро замість доларів США в розрахунках торгового обороту клієнтів банку;

залученням середньо – та довгострокових коштів в національній валюті за допомогою депозитних сертифікатів, які відрізняються від депозитних вкладів відсутністю можливості їх дострокового погашення банком.

Проведений в дипломній роботі аналіз умов залучення депозитів дозволяє ідентифікувати основні інструменти конкурентного управління залученням депозитів в банківську систему, як:

ставка залучення депозиту в залежності від валюти депозиту, строку залучення, режиму сплати відсотків, режиму сприяння особливим клієнтам, суми депозиту та інш.;

строк залучення депозиту;

мінімальна сума залучення депозиту;

строковість сплати відсотків (авансова, щомісячна, щоквартальна, в кінці строку);

наявність режиму довкладання коштів депозиту чи фіксована початкова сума депозиту;

наявність режиму часткового зняття суми депозиту та режим нарахування відсотків у цьому випадку;

наявність режиму кредитування вкладника під заставу депозиту на певну долю депозиту (не більше 50%);

штрафні санкції за дострокове припинення договору депозиту (зменшення ставки нарахування відсотків та перерахування при розриві);

прості чи складні відсотки (автоматичне зарахування відсотків до суми вкладу);

постійна чи регулюєма ставка депозиту на протязі довгострокового депозиту;

наявність режиму мультивалютності вкладу при сплаті відсотків по вкладу в іноземній валюті;

наявність додаткових бонусно-виграшних програм при пролонгації депозита на наступний строк;

наявність умов безкоштовної сплати комунальних платежів через банк при наявності в ньому депозиту на певну суму та певний строк;

наявність умови видачі безплатної пластикової картки для отримання нарахованих відсотків через мережу банкоматів банку чи в любому відділенні банку.

Порівняльна оцінка цінової конкурентоспроможності АТЗТ «АК Промінвестбанк» на ринку залучення депозитів в Україні показала, що маркетингова політика пропозиції банківських депозитних послуг АТЗТ «АК Промінвестбанк» характеризується відносно середнім та низьким рівнями пропонуємих ставок депозитних ресурсів – ставок покупки ресурсів:

– в сегменті ринку банківських депозитних послуг конкурентні коефіцієнти привабливості АТЗТ «АК Промінвестбанк» в середньому становлять 66,62%;

– діапазон коефіцієнтів привабливості для різних видів вкладів знаходиться в діапазоні 40,0% –93,33%, тобто:

а) доходні ставки депозитів в банку знаходяться в серединих позиціях рейтингу, відповідно, ставки депозитів є непривабливими для клієнтів, але залучені ресурси є відносно «дешевими», ніж в інших банках;

б) банк застосовує середній рівень обмежувальних бар’єрів по мінімальній сумі вкладу відносно інших банків конкурентів, тобто є привабливим для клієнтів.

– конкурентні переваги на ринку депозитних послуг в АТЗТ «АК Промінвестбанк» на сучасному етапі забезпечуються політикою мінімізації ставок залучення депозитів та використання іміджу «надійного» та стабільного банку, як послуги додаткової банківської гарантії повернення депозиту;

– як показує аналіз, аналогічну стратегію використовує і самий великий банк України – АКБ «Приватбанк», який також вдало використовує психологію вкладників після скандального банкрутства великих комерційних банків Києва, Дніпропетровська та інших.

Депозитна політика зниження вартості залучених коштів фізичних та юридичних осіб за рахунок зниження ставок залучення коштів в АТЗТ «АК Промінвестбанк» привела в умовах жорсткої конкуренції на ринку залучення ресурсів в банківській системі України до зниження темпів зростання депозитної бази залучених коштів у 2007 році та до різкого зростання недепозитної бази запозичених коштів з міжбанківського ринку.

В проектній частині дипломної роботи запропоновані перспективні інструменти управління залученими коштами, які застосовуються у банках розвинутих країн світу, тобто:

– комплексне управління залученими коштами (пасивами) та активами з точки зору процентної маржі та ризику процентної маржі, пов’язаного з динамікою ставок на пасиви (ресурси) та невідповідною динамікою ставок на кредити (активи), а також часових розривів (гепів) у строках залучення пасивів (ресурсів) та строках розміщення активів;

– інструментарій управління оптимальною структурою залучених коштів з точки зору максимізації рентабельності роботи банку у вигляді кореляційно-регресійної моделі.

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в короткострокових активах та пасивах в АТЗТ «АК Промінвестбанк» станом на 01.01.2006 року та на 01.01.2007 року показав, що для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають від’ємний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз зниження відсоткових ставок на пасиви та активи в короткостроковому періоді. При цьому у 2006 році величина кумулятивного від’ємного гепу для короткострокових періодів зросла практично в 10 разів за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів від 1 до 31 дня («короткі гроші»).

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в довгострокових активах та пасивах в АТЗТ «АК Промінвестбанк» станом на 01.01.2006 року та на 01.01.2007 року показує, що для довгострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають додатний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз підвищення відсоткових ставок на пасиви та активи в довгостроковому періоді. При цьому у 2006 році величина кумулятивного від’ємного гепу для довгострокових періодів зросла практично в 4 рази за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів більше 365 днів («довгі гроші»).

Аналіз структури активів та пасивів в АТЗТ «АК Промінвестбанк», в той же час показує, що довгострокові кредити (строк більше 365 днів) у 2005–2006 роках зросли за рахунок масового іпотечного кредитування фізичних осіб, а пасивна база залучених ресурсів має, в основному, короткостроковий характер.

Таким чином, проведений аналіз показав, що менеджменту управління активами та пасивами в АТЗТ «АК Промінвестбанк» необхідна більш досконала модель управління активами та пасивами для приведення структури залучених коштів в більш оптимальний діапазон з точки зори максимізації рентабельності статутного капіталу (дивідендна дохідність).

При розробці в дипломному проекті перспективної математичної моделі для апарату управління структурою залучених коштів в комерційному банку в якості вхідних параметрів регресійної багатовимірної моделі Х1 – Х11, згідно з доступними для дослідження агломератами балансів банків, публікуємих щомісячно на Інтернет-сайті Асоціації комерційних банків України в дипломному проекті застосовані:

Х1 – Частка технологічних (основні засоби, дебіторська заборгованість, нараховані відсотки) та малоприбуткових (каса, коррахунок в НБУ) активів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х2 – Частка низькоприбуткових міжбанківських кредитів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х3 – Частка високоприбуткових кредитів юридичним особам, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х4 – Частка високоприбуткових кредитів фізичним особам, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х5 – Частка високоприбуткових цінних паперів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х6 – Частка безплатного власного капіталу (статутний +фонди + прибуток), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х7 – Частка низьковартісних залучених коштів до запитання фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х8 – Частка високовартісних залучених строкових депозитів фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х9 – Частка низьковартісних залучених коштів до запитання юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х10 – Частка високовартісних залучених строкових депозитів юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

Х11 – Частка платних технологічних пасивів (дебіторська заборгованість, власні ЦП, відсотки за депозити), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %;

В якості вихідної функції досліджєний параметр Y – приведена до річної норми прибутковість (дивідендна доходність) статутного капіталу ROE, % на рік.

В розробленій моделі, для того, щоб можна було порівнювати банки з різними статутними капіталами на протязі певного інтервалу часу (чи один банк зі статутним капіталом, що змінюється кожен місяць) здійснений перехід до відносних (зведених) величин, тобто величин віднесених до статутного капіталу.

Отримані регресійні рівняння можуть бути використані для якісного аналізу депозитної політики банку, тобто оцінки впливу структури активів та пасивів на рентабельність статутного капіталу банку ROE. При цьому найбільш цінним методологічним підхідом до описаного процесу моделювання для менеджменту банка є використання інформації не тільки по власному банку, а з допомогою нормованого приведення масштабів банків – також і інформації по іншим банкам банківської системи України.

Сутністний аналіз отриманих кореляційно-регресійних моделей по досліджуємому АТЗТ «АК Промінвестбанк» показує:

– найбільш ефективним в депозитній політиці банку з точки зору зростання ROE є підвищення структурної частки поточних депозитів юридичних осіб, що потребує мінімальних витрат на обслуговування операцій (особливо з використанням автоматизованих систем «Клієнт-банк») та має найменшу ставку витрат (0,5% річних);

– в той же час підвищення структурної частки поточних депозитів фізичних осіб потребує значних витрат на обслуговування операцій з незначними сумами, що потребує значних вкладень на їх автоматизацію (банкомати, POS – термінали), хоч також має найменшу ставку витрат (0,5% річних);

– ефективним в депозитній політиці банку з точки зору зростання ROE є підвищення структурної частки строкових депозитів юридичних осіб, які мають значні одиничні суми, потребують мінімальних витрат на обслуговування операцій та має ставку депозитних витрат на 1,0-1,5% річних нижче у порівнянні з строковими депозитами фізичних осіб;

– в той же час підвищення структурної частки строкових депозитів фізичних осіб є нагально необхідним з точки зору переміщення значних джерел вільних коштів в Україні 2004–2008 років до населення, що потребує значних витрат на обслуговування численних операцій з незначними сумами та потребує значних вкладень на їх автоматизацію (банкомати, POS-термінали), при цьому вартість строкових депозитів фізичних осіб є найвищою серед джерел депозитів.

Таким чином, політика екстенсивного зростання валюти балансу банку АТЗТ «АК Промінвестбанк» у 2004–2007 роках та розширення його інфраструктури з точки зору акціонерів, для яких єдиним значимим показником ефективності депозитної політику залучення банком коштів юридичних та фізичних осіб є рентабельність статутного капіталу ROE, тобто доходність капіталу, вкладеного в акції банку, – не є ефективною, оскільки разом з політикою впровадження переорієнтації банку з переважно юридичних клієнтів в сторону ощадного банку для фізичних осіб ROE зменшився з рівня 16,2% за 2005 рік до рівня 8,7% за 2007 рік, тобто дохідність акцій банку стала практично в 2 раза нижче ринкової доходності інвестиційного капіталу в Україні.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в наданні службі депозитного менеджменту АТЗТ «АК Промінвестбанк» нових комплексних рішень та підходів по аналізу ефективності політики застосування фінансового важеля зростання рентабельності статутного капіталу за рахунок залучених та запозичених коштів юридичних та фізичних осіб, які доцільно застосувати для корегування.

Список використаних джерел

1. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про банки і банківську діяльність» // від 7 грудня 2000 року №2121 III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від від 16 листопада 2006 року №358 V)

2. Закон України «Про Національний банк України» // від 20 травня 1999 року №679 XIV (станом на 10.01. 2002 року №2922 III)

3. Закон України «Про господарські товариства» // від 19 вересня 1991 року №1576 XII (від 17 травня 2001 року №2409 III)

4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про цінні папери та фондовий ринок» // від 23 лю-того 2006 року №3480 IV

5. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 року 2740 III

6. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року №435

7. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків» // Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 №104.

8. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик – менеджменту в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 №361

9. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України // Постанова Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N255 // Законодавчо-довідкова система законодавства України WWW.LIGA-ZAKON.COM.UA, квітень 2006 року

10. Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України // Постанова Правління Національного банку України від 26 вересня 2006 року №378

11. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депо-зитних) операцій з юридичними і фізичними особами // Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516 (Із змінами і допов-неннями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року №437)

12. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмо-вих дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій // Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275 (Із змінами і до-повненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 12 жовтня 2005 року №373)

13. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 6 березня 2006 року №76)

14. Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України // Постанова Правління Національного банку України від 16 березня 2006 року №91

15. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах // Постанова Правлін-ня Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 21 грудня 2005 року №485)

16. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України // Постанова Правління Національного бан-ку України від 7 грудня 2004 року №598 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 грудня 2005 року №484)

17. Про внесення змін до Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 11 квітня 2005 року №125 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2005 року №493)

18. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року №368

19. Про розподіл банків на групи // НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
КОМІСІЯ З ПИТАНЬ НАГЛЯДУ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ, РІШЕННЯ від 25 грудня 2006 року №364

20. Про встановлення мінімального розміру регулятивного капіталу бан-ків у гривнях // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТА-НОВА від 15 лютого 2006 року №50

21. Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що пода-ється до Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року №124 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від від 16 червня 2005 року №223)

22. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2003. – 599 с.

23. Азаренкова Г.М., Дікань Л.В., Новосельцева Т.О. Сучасні комерційні банки: персонал, розвиток, організація: Монографія. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2003 – 131 с.

24. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій – К: КНТЕУ, 2007. – 123 с.

25. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

26. Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороз. – К.: КНЕУ, друге видання. – 2002. – 476 с.

27. Банківські операції: Підручник. – 2 ге вид., випр. і доп./ А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

28. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.

29. Банківські операції:Підручник / За ред. Міщенка В.І., Слав»янської Н.Г. – Київ: Знання-Прес, 2006. – 727 с.

30. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Міщенко В.І.; Яценюк А.П.; Коваленко В.В.; Коренєва О.Г. – К.: Знання, 2004. – 406 с. – (Вища освіта ХХI століття)

31. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права «Крок»; Грушко В.І.; Лаптєв С.М.; Любунь О.С.; Раєвський К.Є. – К.: ЦНЛ, 2004. – 264 с.

32. Бланк, Игорь Александрович. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. – 2 е изд., перераб. и доп. – К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.1. – 2004. – 622 с.

33. Бланк, Игорь Александрович. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. – 2 е изд., перераб. и доп. – К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.2. – 2004. – 618 с.

34. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. – 4 те вид., перероблене і доповнене – Київ: Знання, 2004. – 324 с. – (Вища освіта ХХІ століття)

35. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальний посібник. – Київ: Академія, 2001. – 313 с.

36. Васюренко О.В., Сердюк Л.В., Сидоренко О.М., Карасьова З.М., Каднічанська В.М., Федоренко Н.С. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2003. – 524 с.

37. Васюренко Л.В., Федосік І.М. Ресурси комерційного банку: теоретич-ний та прикладний аналіз: Монографія. – Харків: ПП Яковлєва, 2003. – 88 с.

38. Васюренко О.В., Азаренкова Г. Управління ліквідністю банку з погляду зміни швидкості його фінансових потоків // Банківська справа (укр.). – 2003. – №1. – C.60–64

39. Васюренко, Олег Володимирович. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. – К.: Знання, 2006. – 464 с. – (Вища освіта XXI століття)

40. Волошина О. Факторные модели анализа ликвидности коммерческого банка // Банковские технологии (рус.). – 2002. – №12. – C.27–30

41. Голубев И.А. Гэп-анализ структурной ликвидности: теория и практика // Финансы и кредит (рус.). – 2002. – №18. – C.2–7

42. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 578 с.

43. Деньги, кредиты, банки: Учебник/ Под ред. О.И. Лаврушина. -2 е изд. Перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2000

44. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/ под ред. профессора Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. – 622 с.

45. Доугерти, Кристофер. Введение в эконометрику: Учебник/ К. Доугерти. – 2 е изд. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 419 с. – (Университетский учебник)

46. Збірник задач з аналізу банківської діяльності: Навчальний посібник/ І.М. Парасій-Вергуненко, Л.О. Примостка; Ред. А.М. Герасимович. – К.: КНЕУ, 2006. – 504 с. – (До 100 річчя Київського національного економічного університету)

47. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків – Львів: ЛБІ НБУ, 2001 – 276 с.

48. Кулинич, Омелян Іванович. Теорія статистики: Підручник/ О.І. Кулинич, Р.О. Кулинич. – 3 тє вид., переробл. і допов. – К.: Знання, 2006. – 294 с. – (Вища освіта XXI століття)

49. Лютий, Ігор Олексійович. Банківський маркетинг: Навчальний посібник/ І.О. Лютий, О.О. Солодка. – К.: Знання, 2006. – 395 с. – (Вища освіта XXI століття)

50. Лугінін, Олег Євгенович. Статистика національної економіки та світового господарства: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ О.Є. Лугінін, С.В. Фомішин. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 503 с.

51. Миллер Р.Л., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело / Пер.с англ. – М.: ИНФРА – М, 2000. – 856 с.

52. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку/ пер. с.англ. за ред. С.Ф. Голова – К.: Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України, 1998. – 736 с.

53. Молчанов О.В. Теоретичні підходи до управління ліквідністю сучасних банків // Формування ринкових відносин в Україні (укр.). – 2006. – №10. – C.48–51

54. Надійна практика управління ліквідністю в банківських організаціях // Нормативно-рекомендаційний документ Базельського комітету з банківсь-кого нагляду (№69 лютий 2000 року).

55. Нікітін, Андрій Валерійович. Маркетинг у банку: Навчальний посібник/ А.В. Нікітін, Г.П. Бортніков, А.В. Федорченко. – К.: КНЕУ, 2006. – 432 с. – (До 100 річчя Київського національного економічного університету)

56. Никонова И.А., Шамгунов Р.Н. Стратегия и стоимость коммерческого банка. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 304 с.

57. Облік та аудит у комерційних банках / А.М. Герасимович, Т.В. Кривов’яз, О.А. Мазур та ін.; За ред. проф. А.М. Герасимовича. – Львів: Видавництво «Фенікс», 1999. – 512 с.

58. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник/ Л.В. Сердюк, О.М. Сидоренко; Ред. О.В. Васюренко. – К.: Знання, 2006. – 596 с. – (Вища освіта XXI століття)

59. Полфреман Д. Основы банковского дела /Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М, 1996. – 624 с.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Управління залученими коштами банку (за матеріалами ТОВ БАНК „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ”)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕНИМИ КОШТАМИ БАНКУ

1.1 Джерела формування і фактори впливу на формування зобов’язань банку за коштами клієнтів

1.2 Інструментарій і показники ефективності управління залученими коштами банку

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕНИМИ КОШТАМИ БАНКУ ТОВ БАНК “ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ”

2.1 Загальна оцінка потенціалу банку щодо залучення коштів

2.2 Аналіз залучених коштів

2.3 Організаційне, методичне і програмне забезпечення управління залученими коштами банку

2.4 Інструментарій з управління залученими коштами банку

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ З УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕНИМИ КОШТАМИ ТОВ БАНК “ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ”

3.1 Світовий досвід з інтегрованого управління залученими коштами банку

3.2 Інструментарій з управління структурою залучених коштів банку в концепції інтегрованого управління активами та пасивами банку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

Актуальність обраної теми дипломного проекту та доцільність проведення досліджень для оцінки стану та перспектив розвитку методів управління залученими коштами в комерційних банках полягає в необхідності впровадження методології комплексного аналізу ефективності діяльності комерційного банку не тільки в внутрішньому мікросередовищі, але і при порівняльному аналізі положення банку у банківській системі України (макросередовищі), оскільки формування попиту та пропозиції на залучені кошти є результатом конкурентної взаємодії банків банківської системи України і загального фінансового стану юридичних і фізичних осіб в Україні, який формує їх схильність до пропозиції тимчасового збереження вільних коштів в банківській системі.

Залучені та запозичені кошти комерційного банку є платними ресурсами, ціна на які залежить від їх виду, суми, валюти та строку залучен-ня(запозичення).

Об’єктом дипломного дослідження є – діяльність комерційного банку по залученню коштів юридичних та фізичних осіб на прикладі діяльності ТОВ БАНК “Фінанси та Кредит” та порівнянні його діяльності з іншими комерційними банками України першої групи рейтингу Національного банку України.

Предметом дипломного дослідження є – комплекс системи управління залученими коштами в ТОВ БАНК “Фінанси та Кредит”, а також в інших банківських установах банківської системи України.

Методами дипломного дослідження є – структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистистичний аналіз хроноло-гічних рядів параметрів, побудова математичної моделі розрахунку рентабель-ності операційної діяльності банку як функції вартості ресурсів та дохідності активних операцій, побудова розрахункового алгоритму математичної моделі в “електронних таблицях” EXCEL-2000 та проведення прогнозного регресійного моделювання впливу структури залучених коштів на рентабельність роботи банківської установи.

Мета дипломного дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні важливості інтегрованого управління активами та пасивами комерційного банку для визначення алгоритму управління залученням ресурсів(пасивів) у юридичних та фізичних осіб, розкриттю діючої практики залучення коштів в ТОВ БАНК “Фінанси та Кредит”, а також пошуку напрямків удосконалення розвитку програмних моделей управління оптимальністю структури залучених коштів в комерційному банку.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішуються такі завдання:

досліджено сутність та класифікацію ресурсної бази комерційного банку, як структурний розподіл коштів на власний капітал, залучені кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді поточних та строкових депозитів, запозичені кошти у інших комерційних банків та Національного банку України у вигляді короткострокових та довгострокових кредитів;

досліджено структуру залучених коштів в ТОВ БАНК “Фінанси та Кредит”, її динаміку у 2003 – 2007 роках та порівняльні особливості структур залучених коштів в інших комерційних банках першої групи рейтингу НБУ;

розглянуто процес функціонування та управління залученими коштами в ТОВ БАНК “Фінанси та Кредит”;

проведено аналіз діючої практики управління залученими коштами в комерційних банках розвинутих країн світу;

проведена розробка регресійної багатовимірної математичної моделі розрахунку впливу структури пасивів комерційного банку на рентабельність його роботи;

на основі розрахунків побудованої моделі запропоновано шляхи удосконалення оптимальної структури залучених коштів в ТОВ БАНК “Фінанси та Кредит” для підвищення рівня рентабельності роботи банку;

На вирішення проблеми оптимального управління залученими коштами в комерційних банках спрямовані дослідження, викладені в монографіях наступних авторів: – Азаренкова Г.М., Васюренко О.В., Герасимович А.М., Жуков Е.Ф., Коцовська Р.Н., Ричаківська В.І., Мороз А.М., Українська Л.О., Савлук М.І., Панова Г.С., Примостка Л.О. , Пуховкіна М.Ф., Спіцин І.О., Спіцин Я.О., Шевченко Р. І..

Впровадження пропозицій і рекомендацій щодо шляхів оптимізації структури залучених коштів в комерційному банку, наданих в дипломній роботі, дозволить:

зосередити увагу банківських установ на доцільності оптимальних структурних обсягів залучення коштів відносно рівня статутного капіталу з точки погляду на максимальний рівень досягнення дивідендної рентабельності роботи комерційного банку;

звернути увагу акціонерів комерційних банків на необхідність опти-мального нарощення власного капіталу, оскільки результати дипломного дослідження доводять, що максімум частки ринку залучених коштів не є основою для максимуму дивідендної доходності акціонерного капіталу банку, та навпаки, існує нелінійна функція рентабельності від структурної частки власного капіталу з можливим максимумом в районі 19-20%, яка потребує додаткового дослідження.

Інформаційною базою дипломного дослідження були – звітні документи ТОВ БАНК “Фінанси та Кредит” за 2000 – 2006 роки, статистичні матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, Держкомстату України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕНИМИ КОШТАМИ БАНКУ

1.1 Джерела формування і фактори впливу на формування зобов’язань банку за коштами клієнтів

Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, що знахо-дяться у його розпорядженні і використовуються ним для виконання активних операцій. Операції, завдяки яким комерційні банки формують свої ресурси, мають назву пасивних.

Згідно з джерелами утворення банківських ресурсів в існуючій банківській практиці ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та запозичені.

Метою менеджменту в сфері управління зобов’язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має намір здійснити банк і підтримка достанього рівня ліквідності.

Основними завданнями щодо управління залученими коштами банку є:

дотримання нормативів ліквідності;

дотримання нормативів обов’язкового резервування;

реалізація депозитної політики банку;

підтримка структури пасивів (коефіцієнт фінансового важеля) на рівні, який відповідає стратегічним цілям банку;

використання підходів до управління зобов’язаннями, які відповідають стратегії управління ризиком ліквідності;

застосування інструментів управління зобов’язаннями банку, адекватних стану фінансового ринку;

встановлення відповідності обсягів і структури зобов’язань обсягам і структурі активних операцій, спираючись на стратегію інтегрованого управління пасивами і активами банку;

формування собівартості ресурсів на ринку, що забезпечують стабільну доходність активних операцій.

Формування зобов’язань банку знаходиться під впливом двох груп факторів: зовнішніх і внутрішніх:

До факторів зовнішнього впливу відносяться:

а) міжнародні фактори:

— кон’юнктура міжнародних фінансових ринків;

— доступ банків України до кредитних ресурсів на міжнародних фінансових ринках.

б) Фактори внутрішньодержавні:

— кон’юнктура ринку кредитних ресурсів;

— кон’юнктура фондового ринку;

— кон’юнктура ринку нерухомості;

— податкове законодавство;

— інструментарій НБУ з регулювання депозитних операцій і операцій банків із запозиченням коштів в НБУ та інших банках.

2. До факторів внутрішнього впливу відносяться:

— доступ банку до міжнародних фінансових ринків, до коштів міжнародних фінансових організацій;

— доступ до національних фінансових ринків;

— доступ до коштів НБУ:

— участь банку у міжнародних платіжних системах;

— участь банку у внутрішньодержавних платіжних системах;

— географічне розташування філій банку;

— кількісна мережа філій банку;

— клієнтська база;

— види пасивних операцій, які здійснює банк;

— організація розрахункових та касових операцій з клієнтами;

— ведення кореспондентських рахунків банку.

Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу у сукупному капіталі, при цьому, якщо для суб ‘ єктів підприємницької діяльності норма власного капіталу повинна становити біля 50%, то для комерційних банків загальноприйнята норма може бути не більше 8%. Це обумовлено специфікою банківської діяльності, при якій банк користується, в основному, чужими грошима, а власні кошти служать передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує захисну функцію, а функція забезпечення оперативної діяльності для власного банківського капіталу є другорядною.

Залучені кошти комерційного банку – це кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Депозит (вклад) – кошти в безготівковій чи готівковій формі, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою.

Практично усі клієнтські рахунки називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на :

депозити (вклади) до запитання, термінові або строкові депозити, умовні депозити.

До запозичених коштів комерційного банку належать кошти, отримані від емісії і продажу облігацій, та кредити, отримані у інших банків, в тому числі в Національному банку України.

Залучені та запозичені кошти комерційного банку є платними ресурсами, ціна на які залежить від їх виду, суми, валюти та строку залучен-ня(запозичення). Cтруктура статей власних, залучених та запозичених коштів в пасивних ресурсах комерційного банку наведена в табл. 1.1 [13].

Таблиця 1.1 ПАСИВИ БАНКА (факторні агрегати)

Безплатний власний капіталу (статутний капітал +фонди + прибуток)	Низькооплатні залучені кошти до запитання фізичних осіб	Платні залучені строкові депозити фізичних осіб	Низькооплатні залучені кошти до запитання юридичних осіб	Платні залучені та запозичені строкові депозити юридичних осіб	Платні технологічні пасиви (кредиторська заборгованість, власні ЦП, відсотки за депозити)
1	2	3	4	5	6
Статутний капітал банку	Кошти на вимогу фізичних осіб	Строкові кошти фізичних осіб	Кошти на вимогу інших банків	Короткострокові креди-ти, що отримані від Наці-онального банку України	Кредиторська заборгованість за операціями з банками
Емісійні різниці	Кошти виборчих фондів	Короткострокові ощадні (депо-зитні) сертифі-кати, емітовані банком	Бюджетні кошти клієнтів, які утри-муються за раху-нок місцевих бюджетів	Довгострокові кредити, що отримані від Національного банку України	Кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку
Загальні резерви та фонди банку	Ощадні (депозитні) сертифікати на вимогу, емітовані банком	Довгострокові ощадні сертифікати, емітовані банком	Кошти спеціального фонду бюд-жетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя	Кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій	Цінні папери власного боргу, крім субординованого боргу
Результати минулих років			Кошти позабюд-жетних фондів	Строкові вклади (депозити) інших банків	Інші пасиви банку
Результати звітного року, що очікують затвердження			Кошти на вимогу суб’єктів господарювання	Короткострокові кредити, що отримані від інших банків	Банківські резерви на покриття ризиків і витрат
Результати переоцінки			Кошти небанків-ських фінансових установ	Довгострокові кредити, що отримані від інших банків	Субординований борг банку
Результат поточного року				Строкові кошти суб’єктів господарювання

Виключна актуальність дослідження оптимальної структури запозичених та залучених коштів комерційного банку є в тому, що загальна суми плати за залучені та запозичені ресурси визначає банківську собівартість активних операцій, тобто операційний прибуток від розміщення ресурсів в активні операції по отриманню валового доходу банка.

Згідно з правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів [11] :

— Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, так і кредитори — власники коштів.

— Об’єктом депозитних операцій є кошти, що передані комерційному бан-ку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Сьогодні класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є :

вид та статус вкладника;

валюта вкладу(депозиту);

термін залучення вкладу(депозиту);

особливості поточної суми вкладу(депозиту);

вид депозитної ставки проценту;

особливості нарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту);

За першою ознакою виділяються :

вклади(депозити) юридичних осіб – резидентів;

вклади(депозити) фізичних осіб – резидентів;

вклади(депозити) юридичних осіб – нерезидентів;

вклади(депозити) фізичних осіб – нерезидентів;

анонімні вклади (в Україні – ліквідовані після 3 років функціону-вання);

депозити на пред’явника;

міжбанківські депозити банків-резидентів;

міжбанківські депозити банків –нерезидентів;

За валютою вкладу виділяються :

вклади(депозити) в національній валюті;

вклади(депозити) в вільноконвертованій валюті(ВКВ);

вклади(депозити) в неконвертованій валюті (НКВ);

За терміном залучення вклади(депозити) поділяються на:

— до запитання;

на визначений строк (строкові – короткострокові (до 1 року з статистичним розподілом по строкам — до 1 місяця, 1-3 місяця, 3-6 місяців, 6-12 місяців) та довгострокові( більше 1 року) ) [11];

на невизначений строк по умові (ощадні вклади по умові – досягнення визначеного віку, одруження, народження дітей, страховий випадок, тяжке захворювання, смерть та інш.);

За особливостями поточної суми депозиту вклади(депозити) розпо-діляються на :

вклади(депозити) з постійною (початковою) сумою вкладу;

вклади(депозити) з вільним довкладанням коштів;

вклади(депозити) з автоматичним довкладанням неотриманої суми нарахованих процентів;

За видом депозитної ставки проценту вклади (депозити) розподіляються на :

постійна ставка депозиту без права корегування;

плаваюча ставка депозиту з правом корегування з боку комерційного банку при погодженні з клієнтом;

плаваюча ставка депозиту , автоматично враховуюча індекс інфляції за погодженим з клієнтом алгоритмом у договорі ( інвестиційні вклади АКБ “Аркада” – в одиницях інвестування);

За особливостями нарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту) існують наступні схеми :

нарахування та сплата процентів по закінченню строку залучення;

щомісячне на нарахування процентів та довкладання їх до основної суми вкладу з виплатою нарахованих процентів по закінченню строку залучення (“складні проценти”);

щомісячне нарахування процентів та їх щомісячна сплата вкладнику;

авансове нарахування процентів та їх авансова виплата вкладнику при залученні вклада(депозита);

щомісячне нарахування процентів та їх перерахування на картковий рахунок (поточний рахунок) з можливістю депозитного зберігання під проценти для поточних вкладів до запитання чи вільного витрачання;

Депозити до запитання — це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати процентів за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків.

Депозити на визначений строк — це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті цих рахунків.

Строковими депозитами є також кошти, що отримані від інших комерцій-них банків як депозит (вклад) на конкретний строк.

Вклади(депозити) до запитання розміщуються в банку на поточному рахунку клієнта, який відкривається згідно Інструкція НБУ “ Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” [15].

Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує 1 місяця). Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім (якщо залишок на рахунку є меншим, ніж обумовлено в договорі між клієнтом та банком). Кошти поточних рахунків є найбільш дешевими, тому банки намагаються залучити найбільшу кількість клієнтів , що дає можливість за рахунок разночасовості сплат з поточних рахунків опе-рувати часткою статистичного загального залишку коштів на поточних рахунках як короткочасними кредитними ресурсами (“овернайт”), а другу частку використовувати як обов’язкову норму резервування залучених коштів на кореспондентському рахунку в НБУ [14].

Одним із видів вкладів до запитання є залишок коштів на прямих кореспондентських рахунках банків – резидентів та банків-нерезидентів, відкритих в комерційному банку згідно Положенню НБУ “ Про відкриття коррахунків банків — резидентів /нерезидентів в іноземній валюті та гривнях в банках України”.

Строкові вклади(депозити) – це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після поперед-нього повідомлення банку за встановлений період(як правило не менше 1 місяця по окремій статті депозитного договору). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок або видачею готівки через касу банка. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні у банківському плануванні активних операцій банків. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференцюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Однією формою строкових вкладів , які , як правило, не передбачають дострокового вилучення коштів вкладником є депозитні та ощадні сертифікати.

1.2 Інструментарій і показники ефективності управління залученими коштами банку

До депозитів (залучених коштів) банку належать залишки коштів на по-точних, бюджетних і розрахункових рахунках клієнтів, ощадні та строкові вкла-ди фізичних і юридичних осіб, вклади до запитання, різні види депозитних ра-хункі в, таких як умовні, заставні, брокерські, цільові депозити, депозити в іно-земній валюті, а також кошти на кореспондентських рахунках інших банків (лоро-рахунки). Усі ці джерела коштів поділяються на дві групи: трансакційні та ощадні депозити. Ознакою трансакційних депозитів є право клієнта на пере-каз грошей в іншу банківську установу та використання цього права на регу-лярній основі. Тому трансакційні депозити є найбільш рухливою частиною банківських пасивів. Ощадні депозити не мають цієї ознаки, вони стійкіші як джерела фінансування, але їх залучення коштує банку більше (відсоткова ставка).

Для забезпечення бажаної структури, обсягів і рівня витрат за депозитни-ми зобов’язаннями менеджмент використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп: цінові та нецінові методи управління залу-ченими коштами.

Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дає змогу залучити додаткові ресурси. І навпаки, банк, перенасичений ресурса-ми, але обмежений небагатьма прибутковими напрямами їх розміщення, збері-гає або навіть зменшує депозитні ставки.

Обсяги залучення заощаджень у банківську систему суттєво залежать від цінової політики банків, основним інструментом якої є депозитна ставка. Банки встановлюють диференційовані ставки залежно від виду депозитного рахунку, строку розміщення коштів на депозиті та суми вкладу. Ціноутворення за депо-зитними зобов’язаннями банку базується на аналізі співвідношення між депо-зитною ставкою, яка відображає ринкову вартість залучення коштів, і витратами банку, пов’язаними з обслуговуванням кожного виду депозитних рахунків. Якщо операційні витрати банку за рахунком чималі, наприклад, для розрахункових рахунків клієнтів, то ставка буде низькою або взагалі відсотки не виплачуватимуться. Покриття витрат з обслуговування депозиту банк най-частіше перекладає на клієнта, стягуючи фіксовану комісійну винагороду або встановлюючи вартість проведення кожної операції за рахунком, і водночас виплачує відсотки за залишок коштів на клієнтському рахунку.

На рівень депозитної ставки впливає багато чинників, зокрема такі, як попит і пропозиція грошових коштів на ринку, попит на кредити, норми обов’-язкових резервів за зобов’язаннями банку, обов’язкові вимоги НБУ щодо спів-відношення вкладів фізичних осіб і регулятивного капіталу банку, структура та умови вкладу, правила обліку і оподаткування доходів, завищений рівень від-соткових ставок інсайдерам банку, рівень конкуренції, демпінгова політика ок-ремих банків, які тільки виходять на ринок і прагнуть будь-якою ціною завою-вати свою нішу, необгрунтовано підвищуючи депозитні ставки.

Під час визначення рівня депозитної ставки менеджменту банку потрібно пам’ятати, що ціна ресурсів трансформується в ціну кредиту, яка, своєю чер-гою, відображається в цінах на товари і послуги, кінцевим споживачем яких залишається населення. Відтак необгрунтоване завищення депозитних ставок має негативні наслідки для всього суспільства.

В основу формування депозитних ставок покладено визначення базової ринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень дохідності, що задоволь-нить інвестора у разі вкладення власних коштів у конкретний банк. Отже, на рівень базової депозитної ставки впливають такі основні чинники:

— реальні темпи економічного зростання в країні;

— очікуваний рівень інфляції впродовж періоду вкладання коштів;

— ризик неповернення коштів, що пов’язується з конкретною банківською установою.

В табл.1.1 – 1.2 наведені умови залучення вкладів в 6 банках м.Києва.

Таблиця 1.1

Таблиця 1.2

Таблиця 1.3

Таблиця 1.4

Таблиця 1.5

За своїм економічним змістом відсоткова ставка – це ринкова ціна (вар-тість) грошей, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та ризики. Депозитна ставка є платою власникові тимчасово вільних грошових коштів за їх використання впродовж певного періоду часу і має компенсувати упущені можливості за інших напрямів їх розміщення.

Аналіз даних табл.1.1 – 1.6 показує, що на сучасному етапі розвитку банківської системи України застосовується набор управління параметрами поточних та строкових депозитів, наведений в табл.1.7 – 1.9, який доповнює основний ціновий параметр – відсоткову ставку депозиту в залежності від валюти вкладу — строком депозиту, умовами сплати відсотків, мінімальної суми депозиту, умовами права на часткове поповнення та зняття суми вкладу.

Таблиця 1.7 Інструменти банку з управління строковими залученими коштами юридичних та фізичних осіб [ ]

Вид інструмента	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Мінімальна сума депозиту
	Мінімальна сума довкладень
	Мінімальна сума часткового зменшення депозиту
Управління строками депозитів	Строк депозита по договору
	Можливість автоматичної пролонгації строку договору
	Строк до кінця дії депозитного договору, після якого поповнення депозитного рахунку припиняється
	Строк повідомлення банку про дострокове повернення грошових коштів на вимогу клієнта
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів(прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
	Розмір процентної ставки у разі дострокового розірвання договору клієнтом
Управління періодичністю сплати процентів	Авансова сплата
	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)
	Сплата по закінченню договору

Таблиця 1.8 Інструменти банку з управління залученими коштами на вимогу (поточні рахунки) юридичних та фізичних осіб [ ]

Вид інструмента управління	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Мінімальний незнімаємий залишок суми на рахунку
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів(прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
Управління періодичністю сплати процентів	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)

Таблиця 1.9 Інструменти банку з управління залученими коштами на вимогу (карткові рахунки) юридичних та фізичних осіб [ ]

Вид інструмента управління	Управляємі параметри, застосовуємі інструментом
Лімітування суми залучених коштів	Максимальна сума зняття коштів з рахунку за 1 день
Управління процентною ставкою	Вид процентної ставки: фіксована чи плаваюча процентна ставка
	Спосіб нарахування процентів(прості чи складні)
	Розмір процентної ставки за договором
Управління періодичністю сплати процентів	Періодична (щомісячна, шоквартальна, річна)
Ліміт транзакцій	Максимальна кількість трансакцій за 1 день

Банки, які не мають на ринку репутації надійних і стабільних установ, змушені для залучення клієнтів пропонувати високі депозитні ставки. У такому разі менеджмент банку повинен точно знати напрями та обсяги можливого роз-міщення ресурсів та їх дохідність. Підвищення депозитної ставки за відсутності високодохідних напрямів розміщення залучених ресурсів може призвести до появи від’ємного спреду, а отже, збиткової діяльності банку.

В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менед-жмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження і не завжди такий метод управ-ління можна застосовувати.

До нецінових методів управління депозитами належать реклама, поліпшений рівень обслуговування; розширення спектра пропонованих банком рахунків і послуг, комплексне обслуговування, додаткові види безкоштовних послуг, розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів, пристосування графіка роботи до потреб клієнтів та ін. У боротьбі за клієнтів банки вдаються до таких прийомів, як проведення лотереї серед клієнтів, безкоштовне розсилання витягів з рахунків, відкриття депозитів новона-родженим як подарунок від банку, обладнання безкоштовних автомобільних стоянок біля банку, розташування банкоматів у громадських місцях, проведен-ня безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, надсилання клієнтам привітань і подарунків до свят від імені керівництва банку та ін.

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сектора ринку, який обслуговується банком, вивченні потреб клієнтури, розробці нових фінансових інструментів та операцій, що пропонуються клієн-там. У цілому застосування нецінових методів потребує деяких (іноді чималих) витрат. Тому, обираючи метод управління залученими коштами, менеджмент банку має порівняти витрати, пов’язані з підвищенням депозитної ставки, та витрати, які супроводжуватимуть впровадження нецінових прийомів. На прак-тиці ці методи застосовують паралельно.

Основним інтегральним показником ефективності процесу управління залученими коштами є чистий процентний спред, тобто різниця сум отриманих процентів за розміщення залучених коштів в процентні кредити, віднесених до сум кредитів, та сум сплачених процентів за залучення поточних та строкових депозитів, віднесених до сум залучених депозитів.

Чистий процентний спред — визначає здатність банку приносити прибуток у вигляді його доходу від процентної різниці підпроцентних активів та залуче-них коштів.

Другим основним показником ефективності управління залученими коштами є рівень обов’язкового резервування залучених коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ, який знижує частку залучених коштів, що можуть бути розміщені комерційним банком в активні операції, тобто частка розміщених коштів повинна дати процентний дохід, якій покриє витрати на залучення усієї суми залучених коштів, та ще й дати прибуток. Підвищення норм обов’язкового резервування для різних строків та валют приводить до змін в політиці комерційного банку по залученню коштів з боку мінімізації недоходних обов’язкових резервів, а також відповідному підняттю ставок активних операцій по кредитуванню (розміщенню залучених коштів).

В таблиці 1.10 наведена динаміка встановлення Національним банком нормативів обов’язкового резервування окремих агрегатів залучених банками коштів у 1998-2006 роках.

Як показує, аналіз даних табл.1.10, регулююча політика НБУ на сучасно-му етапі робить вигідним залучення строкових коштів юридичних та фізичних осіб, оскільки рівень обов’язкового резервування за цими видами залучених ре-сурсів знизився з 6,0% на початок 2006 року до 0,5% на кінець 2006 року та у 2007 році. Одночасно НБУ суттєво знизив рівень обов’язкового резервування за поточними коштами юридичних та фізичних осіб в національній валюті з рівня 8% на початок 2006 року до 1% на кінець 2006 року та на протязі 2007 року. Та-ким чином, НБУ у кінці 2006 — на протязі 2007 року мінімізував вплив зовніш-нього страхового інструменту обов’язкового резервування залучених коштів.

Таблиця 1.10 Динаміка ставок обов‘язкового резервування залучених коштів комерційними банками з 1998 по 2006 роки

Дата вста-новлення НБУ	Загаль-на ставка на всі залу-чені кошти	Індивідуальна ставка на Кошти до запитання		Індивідуальна ставка на Короткострокові кошти та депозити		Індивідуальна ставка на Довгострокові кошти та депозити
		Нац. Валюта	Іноз. Валюта	Нац. Валюта	Іноземн. Валюта	Нац. Валюта	Іноземн. Валюта
10.10.2006		1%	5%	0,5%	0,5%	0,5%	0,5%
01.08.2006		3%	5%	2%	3%	2%	3%
10.05.2006		6%	6%	4%	4%	4%	4%
10.08.2005		8%	8%	6%	6%	6%	6%
25.12.2004		7%	7%	6%	6%	6%	6%
09.11. 2004		8%	8%	7 % (ЮО) 14 % (ФО)	3 % (ЮО) 5 % (ФО)	8% (ЮО) 16 % (ФО)	5 % (ЮО) 7 % (ФО)
01.10. 2004		8%	8%	7%	7%	7%	7%
20.08. 2004		8%	12%	6% (ЮО) 2% (ФО)	10%	0 %	8%
8.07.2002		10%	12%	6% (ЮО) 2% (ФО)	10%	0%	8%
10.04.2002		14%	14%	6% (ЮО) 2% (ФО)	12%	0%	10%
01.03.2002		14%	14%	6% (ФО)	12%	4% (ЮО) 2% (ФО)	6% (ЮО 10% (ФО
10.12.2001		14%	14%	12% (ЮО) 10% (ФО)	12% (ЮО) 12% (ФО)	8% (ЮО) 10% (ФО)	6% (ЮО 10% (ФО
15.04.2001		15%	15%	11% (ЮО) 9% (ФО)	15%	15%	15%
15.04.2000	15%	15%	15%	15%	15%	15%	15%
01.02.2000	16%	16%	16%	16%	16%	16%	16%
01.02.1999	17%	17%	17%	17%	17%	17%	17%
01.09.1998	16,5 %	16,5%	16,5%	16,5%	16,5%	16,5%	16,5%
01.01.1998	15%	15%	15%	15%	15%	15%	15%

1ЮО — юридичні особи; ФО — фізичні особи

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕНИМИ КОШТАМИ БАНКУ ТОВ БАНК “ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ”

2.1 Загальна оцінка потенціалу банку щодо залучення коштів

За станом на 1 січня 2007 року ліцензію Національного банку на здійснення банківських операцій в Україні мали 170 банків, у тому числі: 135 банків (79,4 % від загальної кількості діючих банків) — акціонерні товариства (з них: 91 банк (53,5%) — відкриті акціонерні товариства, 44 банки (25,9%) — закриті акціонерні товариства), 35 банків (20,6%) — товариства з обмеженою відповідальністю [81].

У 2006 року капітал (балансовий) банків збільшився на 70,0 % і за станом на 01.01.2007 р. становить 43,3 млрд.грн.

За 2006 рік зобов’язання банків України збільшилися на 57,7% або на 108,7 млрд.грн. і на 01.01.2007 становили 297,2 млрд.грн., в т.ч. нерезиденти – 23,7 % від зобов’язань.

Збільшення зобов`язань банків відбулось, в основному, за рахунок строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків – на 40,2 млрд.грн. або в 2,5 разів, збільшення коштів фізичних осіб — на 33,5 млрд.грн. або на 46,2 %, коштів суб’єктів господарювання – на 15,7 млрд.грн. або на 25,6%, кредитів, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій – на 4,8 млрд.грн. або в 2,4 рази, коррахунків інших банків – на 3,7 млрд.грн. або в 2 рази, цінних паперів власного боргу – на 3,3 млрд.грн. або в 2,2 рази, субординованого боргу — на 2,1 млрд.грн. або на 83,0%.

Зобов`язання банків мають таку структуру. Кошти Національного банку України складають 0,5 % від загальної суми зобов’язань; коррахунки інших банків – 2,5%; строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків – 22,8%; кошти суб’єктів господарювання – 25,9 %; кошти фізичних осіб – 35,7 %; кошти небанківських фінансових установ – 2,5 %; кошти бюджету та позабюджетних фондів – 0,6 %; кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій – 2,8%, цінні папери власного боргу – 2,1 %; субординований борг – 1,6 %; інші зобов`язання – 3,0%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 81,8 млрд.грн. або 77,2 % від загальної суми вкладів, а кошти до запитання – 24,2 млрд.грн. або 22,8 %. Кошти в національній валюті складають 53,8% від загальної суми коштів фізичних осіб.

Згідно рішення комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків [19], визначено такі граничні межі розміру активів для окремих груп банків банківської системи України на 2007 рік:

— група I: більше 5000 млн. грн.;

— група II: більше 2000 млн. грн.;

— група III: більше 700 млн. грн.;

— група IV: менше 700 млн. грн.

Таблиця 2.1 Групування банків на 2007 рік за розміром активів за станом на 01.12.2006 [19] (тис. грн.)

N з/п	Назва банку	Активи
	Група 1.
1	ПРИВАТБАНК	31 556 790
2	РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ (бувший АППБ “АВАЛЬ”)	26 174 268
3	УКРСИББАНК	21 118 102
4	ПРОМІНВЕСТБАНК	17 498 664
5	УКРЕКСІМБАНК	17 358 945
6	УКРСОЦБАНК	15 701 129
7	ОТП БАНК ( бувший РАЙФФАЙЗЕНБАНК УКРАЇНА)	10 668 667
8	ОЩАДБАНК	10 472 989
9	«НАДРА»	9 654 333
10	«ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»	6 950 295
11	КРЕДИТПРОМБАНК	6 687 150
12	«ФОРУМ»	6 581 898
13	БРОКБІЗНЕСБАНК	6 431 775
14	УКРПРОМБАНК	6 176 224
15	ПЕРШИЙ УКР. МІЖНАРОДНИЙ БАНК	5 631 563
	кількість: 15

Аналізуємий в дипломному проекті Банк «Фінанси та Кредит» зареєстро-вано 19 липня 1990 року [83] як Комерційний Банк «Український комерційний банк ділової співпраці», з 13 жовтня 1995 року перереєстровано як Комерцій-ний Банк «Фінанси та Кредит». У грудні 2002 року згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність» до Статуту Банку було внесено зміни: Банк зареєстро-вано як Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ. Аудитор Банку – KPMG.

Членство у міжбанківських об’єднаннях, біржах, асоціаціях і міжнарод-них організаціях:

— Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ)

— Українська Фондова Біржа (УФБ)

— Асоціація Українських Банків (АУБ)

— Позабіржова Фондова Торгівельна Система (ПФТС)

— Київський Банківський Союз (КБС)

— Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

— VISA International (Принциповий член)

— MasterCard International (Принциповий член)

— Western Union (Прямий агент компанії)

— МБРР (Банк-агент з обслуговування кредитних ліній, гарантованих Кабінетом Міністрів України)

— Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД)

Кореспондентський рахунок у грн. № 32001170801 у Головному управ-лінні НБУ по м. Києву та Київській області. Кореспондентський рахунок у дол. США — Citibank, New York, Кореспондентський рахунок у євро — Сitibank, Frankfurt/Main, МФО: 300131, Код ЄГПОУ: 09807856

Ліцензії та дозволи, які має Банк:

— Банківська ліцензія № 28 від 20.01.2003 р.

— Ліцензія ДКЦПФР АБ № 113408 от 27.10.2004 р. на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів

— Ліцензія ДКЦПФР АБ № 113408 от 27.10.2004 р. на право виконання професійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів

Банком «Фінанси та Кредит» емітовано понад 350 тис. платіжних карток міжнародних платіжних систем «VISA» і «MasterCard». Банк має ліцензії на торгівельний еквайринг за картками міжнародних платіжних систем і станом на 01.10.2006 року надає послуги еквайрингу 1601 торгівельній точці на базі власного процесингового центру, що працює з 1997 року. До інфраструктури карткового бізнесу Банку входить 245 банкоматів, понад 1300 POS-терміналів і 302 пункти видачі готівки.

За станом на 01.10.2006 року система Банку «Фінанси та Кредит» вклю-чає 16 філій і 233 безбалансових відділення по всій Україні.

24 листопада 2006 року кошти від розміщення євробондів були отримані Банком «Фінанси та Кредит» у повному обсязі. Доходність дебютного випуску єврооблігацій Банку «Фінанси та Кредит» було втановлено на рівні 10, 375 % річних з погашенням у січні 2010 року. Це найбільш тривалий термін для де-бютних облігацій, випущених недержавними банками України (3,2 роки). Лід- менеджерами розміщення виступили Deutsche Bank, UBS Investment Bank і VTB Europe (no books).

15 грудня 2006 року відбулися збори учасників Банку «Фінанси та Кре-дит» на яких було прийнято рішення про реорганізацію Банку. Банк «Фінан-си та Кредит», який наразі зареєстрований у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), буде реорганізований у відкрите акціонерне товарист-во (ВАТ) — прості іменні акції номіналу 0,5 грн., загальна сума емісії при цьому становитиме 519 000 062,5 грн.

На даний момент учасниками Банку є: ЗАТ «F&C Realty»(48,95%), ТОВ «Асканія»(48,6%), Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (2,44%), Центральне правління Українського товариства глухих (УТОГ) (0,003%).

В таблицях Додатку Г наведені основні характеристики балансу та звітів про фінансові результати БАНК “Фінанси та Кредит” у 2004 –2007 роках.. На рис.2.1 – 2.5 наведені графіки динаміки характеристик банку у 2003 –2007 роках [82].

Рис.2.1. – Динаміка прибутковості статутного капіталу та активів в БАНК “Фінанси та кредит” за 2004 – 2007 роки

Рис.2.2. – Динаміка росту активів, залучених коштів та власного капіталу в БАНК “Фінанси та кредит” за 2003 – 2007 роки

Рис.2.3. – Динаміка рівня відношення залучених коштів до власного

капіталу в БАНК “Фінанси та кредит” у 2003 –2007 роках

Рис.2.4. – Порівняльні показники відношення залучених коштів до власного капіталу в найбільших банках України станом на 01.04.2007 року

Рис.2.5. – Положення БАНК “Фінанси та Кредит” на ринку залучених коштів в банківській системі України станом на 01.04.2007 року

Як показують наведені на рис.2.3 — 2.4. порівняльні показники відношен-ня залучених коштів до власного капіталу в найбільших банках України станом на 01.04.2007 року, цей показник для БАНК “Фінанси та Кредит” дорівнює 5,8, при рівні показника у лідера АКБ “Приватбанк” – 6,4 та максимальному значен-ні до 7,0. Таким чином, потенціал банку для залучення коштів використано у високому ступені.

Як показують результати аналізу, наведені на графіках рис. 2.5 БАНК “Фінанси та Кредит” станом на 01.04.2007 року займає 9-те місце в банківській системі України по обсягам залучених коштів юридичних та фізичих осіб, при цьому ці обсяги в 5 разів менші, ніж у лідера БС України – АКБ “Приватбанк”.

2.2 Аналіз залучених коштів

Динаміка обсягів та структури залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” у 2003 –2007 роках характеризується графіками, наведеними на рис.2.1 – 2.2. Як показує аналіз наведених графіків, темп зростання залучених коштів фізичних та юридичних осіб в БАНК “Фінанси та Кредит” за 2005 – 2007 роки характеризується:

а) 2005 рік:

зростання поточних коштів фізичних осіб на 80,10 %

— зростання строкових коштів фізичних осіб на 100,18 %

— зростання поточних коштів юридичних осіб на 38,92 %

— зростання строкових коштів юридичних осіб на 150,37 %

б) 2006 рік:

зростання поточних коштів фізичних осіб на 75,49 %

— зростання строкових коштів фізичних осіб на 74,87 %

— зростання поточних коштів юридичних осіб на 51,17 %

зростання строкових коштів юридичних осіб на 34,17 %

в) 2007 рік (приведення темпів 1 кварталу до річної норми):

зростання поточних коштів фізичних осіб на 104,56 %

— зростання строкових коштів фізичних осіб на 22,44 %

— зростання поточних коштів юридичних осіб на 56,76 %

— зростання строкових коштів юридичних осіб на 56,83 %

Таким чином, у 2007 році майже в 3 рази знизився темп нарощення строкових депозитів фізичних осіб, але на 25% підвищився темп нарощення поточних депозитів фізичних осіб за рахунок розширення карткових платіжних систем та на 75% підвищився темп зростання строкових депозитів юридичних осіб.

На рис.2.3 – 2.8 наведені результати структурного аналізу часток залуче-них коштів та власного капіталу в БАНК “Фінанси та Кредит” у 2003 – 2007 роках.

Рис.2.1. – Динаміка загального обсягу та окремих видів залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” у 2003 –2007 роках

Рис.2.2. – Динаміка обсягів окремих видів залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” у 2003 –2007 роках

Рис.2.3. – Структура залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 31.12.2003 року

Рис.2.4. – Структура залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 31.12.2004 року

Рис.2.5. – Структура залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 31.12.2005 року

Як показує аналіз графіків рис.2.3 – 2.7 результати структурного аналізу часток залучених коштів та власного капіталу в БАНК “Фінанси та Кредит” у 2003 – 2007 роках свідчать про наступну політику формування залучених коштів менеджментом банку:

а) Частка поточних коштів фізичних осіб є практично стабільною на протязі 4-х років:

31.12. 2003 — 3,43 %; 31.12. 2004 — 2,56 %; 31.12. 2005 — 2,78 %;

31.12. 2006 — 3,11 %; 01.04. 2007 — 3,47 %

б) Частка строкових коштів фізичних осіб поступово підвищується у 2003 – 2006 роках, а у 2007 році ідентифікується тенденція до зниження частки залучених строкових коштів фізосіб:

31.12. 2003 — 44,64 %; 31.12. 2004 — 43,54 %; 31.12. 2005 — 45,55 %;

31.12. 2006 — 50,83 %; 01.04. 2007 — 47,54 %

Рис.2.8. – Структура залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 31.12.2006 року

Рис.2.7. – Структура залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 01.04.2007 року

в) Частка поточних коштів юридичних осіб знизилась у 2003 –2006 роках майже в 2,2 рази та у 2007 році має тенденцію до поступового росту:

31.12. 2003 — 21,33 %; 31.12. 2004 — 17,97 %; 31.12. 2005 — 9,90 %

31.12. 2006 — 9,55 %; 01.04. 2007 — 9,66 %

г) Частка строкових коштів юридичних осіб зросла майже на 50% у 2003 – 2005 роках, та , знизившись, практично стабілізувалась у 2006 –2007 роках:

31.12. 2003 — 17,65 %; 31.12. 2004 — 21,33 %; 31.12. 2005 — 28,41 %

31.12. 2006 — 24,33 %;01.04. 2007 — 24,60 %

д) Частка власного капіталу регулюється менеджментом банку в достатньо вузькому діапазоні та у 2007 році має тенденцію до підвищення, яке , напевне, буде знижено за рахунок випереджаючого нарощення депозитного портфелю:

31.12. 2003 — 12,95 %; 31.12. 2004 — 10,60 %; 31.12. 2005 — 13,77 %;

31.12. 2006 — 12,19 %; 01.04. 2007 — 14,73 %

На рис.Д.1 –Д.9 Додатку Д наведена порівняльна динаміка та структура залучених коштів у 2003 – 2006 роках у найбільших банках 1 групи рейтингу НБУ – “Приватбанк”, “Укрсоцбанк”, “Укрексімбанк”. Порівняльний аналіз структури залучених коштів у цих банках та досліджуємому БАНК “Фінанси та Кредит” показує, що кожний банк дотримується своєї стратегії залучення коштів (рис.Д.4 –Д.9):

— від стратегії випереджаючого залучення виключно строкових коштів фізичних осіб в АКБ “Приватбанк”(рис.Д.1), характерній також і для БАНК “Фінанси та кредит” (стратегія ощадного банку),

— до стратегії зрівноваження часток залучених поточних коштів юридичних осіб та строкових депозитів фізичних і юридичних осіб в АКБ “Укрексімбанк” (рис.Д.3) та АКБ “Укрсоцбанк”(рис.Д.2).

2.3 Організаційне, методичне і програмне забезпечення управління залученими коштами банку

Зовнішня інформація з управління зобов’язаннями пов’язана зі станом міжнародного і внутрішнього фінансового ринку, ринку нерухомості, змінами податкового законодавства, станом банків-контрагентів, станом бізнесу в галузях, де працюють клієнти банку.

Внутрішню інформацію банку треба розглядати за її джерелами та періодичністю (табл. 2.5).

Таблиця 2.2 Класифікація внутрішньої інформації з управління зобов’язаннями банку

Періодичність	Джерело інформації
Статистична звітність
Щоденна	Звіт про суми І процентні ставки за депозитами
Щодекадна	Звіт про структуру активів і пасивів за строками
Щомісячна	Звіт про дотримання економічних нормативів
	Звіт про двадцять найбільших кредиторів банку
	Звіт про зобов’язання за залученими коштами (класріфікація за секторами економіки)
	Звіт про зобов’язання за залученими коштами (за класифікаціями контрагентів і рахунків)
	Довідка про залучені кошти та стан перерахування коштів обов’язко-вих резервів на окремий рахунок у Національному банку України
Фінансова звітність
Щоденна	Баланс банку
	Оборотно-сальдова відомість
Щомісячна	Баланс банку
	Оборотно-сальдовий баланс банку
Щоквартальна	Баланс у складі квартального фінансового звіту
	Звіт про фінансові результати
Щорічна	Баланс у складі річного фінансового звіту
	Звіт про рух грошових коштів
	Звіт про фінансові результати

Управління зобов’язаннями банку здійснюється Правлінням банку, КУАП, Казначейством, функціональними підрозділами з вкладних операцій, аналізу, планування, звітності. Розподіл функцій і повноважень з управління зобов’язаннями відрізняється за банками і залежить від типу його організаційної структури, кількості рівнів управління у банку, ступеня централізації прийняття рішень щодо пасивних операцій. У документованій формі розподіл функцій і повноважень передбачається внутрішніми регламентами банку і повинен забезпечити виконання всіх завдань з управління зобов’язаннями банку:.

— Встановлення завдань щодо залучення коштів клієнтів

— Контроль за виконанням завдань щодо залучення коштів

— Встановлення процентних ставок за депозитами клієнтів

— Методика планування залучення коштів

— Методика розрахунку процентної ставки за депозитами

— Облік операцій за депозитами

— Аналіз залучених коштів

— Статистична звітність

— Управлінська звітність

Методичне забезпечення банку з управління зобов’язаннями охоплює політики банку, внутрішні нормативні документи стосовно аналітичного обліку, форм управлінської звітності, ризик-менеджменту, планування, здійснення депозитних операцій з клієнтами та банками, методики з планування і аналізу грошових потоків зі зобов’язань банку (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Групи і види методичного забезпечення банку з управління зобов’язаннями банку

Групи методичного забезпечення	Види методичного забезпечення
Загальні для всіх зобов’язань
3 політик	Депозитна політика
	Облікова політика
3 обліку	План аналітичних рахунків
Зі звітності	Форми управлінської звітності
3 ризик-менеджменту	Положення щодо управління ризиком незбалансованої ліквідності
3 планування	Методичні рекомендації зі складання бізнес-плану розвитку банку на рік
Стосовно залучених коштів
Зі здійснення депозитних операцій з клієнтами	Положення про депозитні операції юридичних осіб у національній та іноземній валютах у системі банку
	Правила здійснення установами банку операцій по вкладах населення
	Правила випуску депозитних сертифікатів банку
Зі встановлення процентних ставок за депозитами	Методи ціноутворення на депозити банку
3 вивчення та управління грошовими потоками	Методичні рекомендації з вивчення та управління грошовими потоками

Управління залученими коштами в БАНК “Фінанси та кредит” методично входить до загального процесу управління ризиками в Банку – який є безперервним і охоплює всі структурні рівні, від управлінського (Комітет з ризиків при Спостережній Раді і Правлінні Банку) до рівня, на якому безпосередньо виникають ризики.

Організаційно управлінням залученими коштами в банку “Фінанси та кредит” займається Правління Банку, Кредитний комітет і Комітет з управління активами і пасивами є вищими колегіальними, оперативними і виконавчими органами Банку, та несуть відповідальність за організацію і реалізацію процесу управління доходністю та фінансовою стійкістю в Банку.

В результаті реорганізації структури Банку за участю консультантів Про-екту Реформування банківського сектору України TACIS в 2005 році в Банку «Фінанси та Кредит» було створено незалежний від бізнес-підрозділів Департа-мент ризик-менеджменту [83].

Правління Банку взаємодіє зі Спостережною Радою з питань ризик-мене-джменту, виходячи із загальноприйнятих принципів корпоративного управлін-ня.Взаємодія складається з двох частин — звітність і надання рекомендацій.

Залучені кошти банку мають наступні основні методологічні важелі контролю та управління:

— доступність до додаткового залучення та можливість підтримання необхідного рівня залучення;

— вартість залучених коштів, яка реалізується у вигляді ставок залучення;

— стабільність обсягів залучених коштів з точки зору конкурентності умов з іншими банками;

— процентна маржа використання залучених коштів, яка реалізується у вигляді кредитних ставок розміщення залучених коштів, конкурентних з точки зору середньоринкових ставок кредитування в банківській системі України.

В результаті несприятливого коливання на ринку відсоткових ставок Банк піддається відсотковому ризику, джерелом якого є дисбаланс активів і пасивів, чутливих до зміни відсоткових ставок за термінами погашення.

З метою зниження відсоткового ризику при управлінні залученими коштами Банк використовує комплексну систему управління ризиком, яка базується на:

— прогнозуванні тенденцій зміни відсоткових ставок;

— вивченні динаміки зміни спреду між ставками залучення і розміщення коштів;

— визначенні величини GAP-розриву між активами і пасивами, чутливими до зміни відсоткових ставок на різних часових проміжках;

— визначенні співвідношення активів і пасивів, чутливих до зміни відсоткових ставок і співвідношення GAP-розриву до чистих активів Банку;

— встановленні ліміту величини відсоткового ризику в капіталі Банку;

— здійсненні контролю за розривами між активами і пасивами, чутливими до зміни відсоткових ставок на щотижневій основі;

— здійсненні контролю за рівнем чистої відсоткової маржі;

— співвідношення величини відсоткового ризику з прибутком Банку;

— створенні стрес-моделей;

— проведенні зваженої відсоткової політики Банку, яка базується на формуванні відсоткових ставок за кредитами з урахуванням собівартості пасивів і рейтингу позичальника, ризику операції;

— щомісячному перегляді відсоткових ставок активних і пасивних опера-цій з урахуванням ринкової позиції банків-конкурентів;

— управлінні кривою прибутковості активів і пасивів за термінами погашення.

Результати оцінки та аналізу величини відсоткового ризику подаються на засідання Кредитного комітету і КУАП двічі на тиждень. КУАП ухвалює рі-шення про зміну відсоткової політики Банку і внутрішніх лімітів відсоткового ризику. Рішення про зміну рівня відсоткових ставок затверджуються КУАП і доводяться до всіх регіональних підрозділів відповідними наказами і розпоряд-женнями. КУАП здійснює постійний моніторинг і перегляд відсоткових ставок за видами валют, в розрізі термінів, видів продуктів (за активами і пасивами Банку).

Щоденний контроль відповідності фактичних відсоткових ставок, вста-новлених в Банку, здійснює служба бек-офісу Головного Банку. Контроль про-водиться в цілому по системі Банку.

Для підвищення «гнучкості» балансу по відношенню до відсоткового ризику в договорах з фіксованою ставкою (кредитних, депозитних) передбачена можливість перегляду відсоткових ставок, у разі значних коливань ставок на ринку або зміни облікової ставки.

Прийняті Комітетом управлінські рішення виконуються працівниками казначейства банку та інших структурних підрозділів з відповідних напрямів діяльності. Казначейство або департамент активних і пасивних операцій є ос-новним робочим підрозділом комерційного банку, який реалізує інтегрований підхід до управління фінансовими потоками банку та управлінські рішення КУАП.

2.4 Інструментарій з управління залученими коштами банку

Основним інструментом управління зобов’язаннями банку є депозитна ставка. В основу формування депозитних ставок покладено визначення рівня ринкових процентних ставок.

Рівень ринкових процентних ставок може бути визначений за формулою:

(2.1)

де k – рівень ринкової процентної ставки;

r — реальна процентна ставка процентів;

x – очікуваний рівень інфляції;

p — премія за ризик непогашених зобов’язань.

Реальна ставка залежить від попиту та пропозиції грошей. Реальна ставка процента та інфляційна премія разом визначають номінальний рівень вільного від ризику процента (i):

(2.2)

Застосовуємі інструменти управління залученими коштами в БАНК “Фінанси та кредит” та інших банках банківської системи України дають можливість структурувати основні сегменти залучених коштів як:

1. Ощадні депозити, основними признаками яких є:

сплата відсотків в кінці строку договору депозиту чи авансом;

відсутність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

2. Доходні депозити, основними признаками яких є:

регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

відсутність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

3. Накопичувальні депозити, основними признаками яких є:

умови як сплати відсотків в кінці строку так і регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

наявність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

4. Універсальні депозити, основними признаками яких є:

умови як сплати відсотків в кінці строку так і регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

наявність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

наявність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

У вказаних 4-х сегментах додаткові умови строків сплати відсотків та наявність чи відсутність права управління основним “тілом” депозиту є основою для систематичного регулювання різниці в відсоткових ставках при рівних строках розміщення депозитів.

На рис.2.8 – 2.19 наведені результати оцінки конкурентоспроможності БАНК «Фінанси та кредит» у всіх сегментах ринку залучення депозитів фізичних осіб в Україні. Як показує аналіз даних рис. 2.8- 2.19 маркетингова політика пропозиції банківських послуг фізичним особам БАНК «Фінанси та кредит» характеризується відносно високим рівнем пропонуємих ставок депозитних ресурсів (вкладів населення) – ставки покупки ресурсів. В табл.2.3 наведені коефіцієнти конкурентоспроможності по привабливості ставок покупки ресурсів БАНК «Фінанси та кредит» відносно конкурентів, розраховані як:

а) Коефіцієнт конкурентної привабливості депозитних ставок:

(2.3)

де – ставка_макс(і) – максимальна ставка депозитів населення і-го виду;

Аналіз результатів, наведених в табл.2.3 та на рис.2.8 – 2.19, показує , що в сегменті ринку банківських послуг для фізичних осіб конкурентні коефіцієнти привабливості БАНК “Фінаси та кредит” в середньому становлять 89,725%, а діапазон коефіцієнтів для різних видів вкладів знаходиться серед значень 72,3% –100%, тобто:

— доходна ставка депозитів для фізосіб в банку знаходиться на першій позиції рейтингу, або в верхньому діапазоні рейтингу, тобто ставки депозитів привабливі для клієнтів, але залучені ресурси є відносно “дорогими”;

— банк застосовує середній рівень обмежувальних бар’єрів по мінімальній сумі вкладу відносно інших банків конкурентів, тобто є привабливим для кілєнтів, але з високою собівартістю обслуговування кожного депозиту, яка зростає із зниженням мінімальної суми депозиту.

Таким чином, проведений аналіз показав:

— конкурентні переваги на ринку послуг фізичним особам в БАНК “Фінанси та кредит” на сучасному етапі забезпечуються політикою максимальних ставок залучення депозитів;

— мінімальні ставки по депозитах БАНК “Фінанси та кредит” визначає тільки по євро, оскільки активний портфель банку в цій валюті є нерозвинутим;

— банк не приймає участі у деяких короткострокових діапазонах вкладів (універсальні на 6 місяців, накопичувальні на 3 місяці), у всіх інших діапазонах банк максимально використовує весь набір інструментів управління депозитами.

Таблиця 2.3 Коефіцієнти конкурентоспроможності БАНК «Фінанси та кредит» за рівнем привабливості депозитних послуг фізичним особам

№ з/п	Назва банківської послуги	Ставка чи сумарна ставка БАНК «Фінанси та кредит»	Максимальна (для депо-зитів) ставка на ринку в характерному сегменті	Коефіцієнт конкурент-тної приваб-ливості про-позицій БАНК «Фінанси та кредит»
1.	Ощадні вклади на 3 місяці (гривня)	13,0%	13,0%	100,00%
2.	Ощадні вклади на 3 місяці (долар США)	10,7%	10,7%	100,00%
3.	Ощадні вклади на 3 місяці (євро)	6,0%	11,0%	54,55%
4.	Ощадні вклади на 6 місяців (гривня)	14,0%	14,1%	99,29%
5.	Ощадні вклади на 6 місяців (долар США)	11,0%	11,0%	100,00%
6.	Ощадні вклади на 6 місяців (євро)	7,5%	7,9%	94,94%
7.	Ощадні вклади на 12 місяців (гривня)	14,5%	16,0%	90,63%
8.	Ощадні вклади на 12 місяців (долар США)	11,0%	11,3%	97,35%
9.	Ощадні вклади на 12 місяців (євро)	8,5%	9,5%	89,47%
10.	Доходні вклади (зняття процентів, без по-повнення та зняття) на 3 місяці (гривн)	13,0%	16,0%	81,25%
11.	Доходні вклади на 3 місяці (дол. США)	10,7%	11,2%	95,54%
12.	Доходні вклади на 3 місяці (євро)	6,0%	8,3%	72,29%
13.	Доходні вклади (зняття процентів, без по-повнення та зняття) на 6 місяців (гривн)	13,5%	14,8%	91,22%
14.	Доходні вклади на 6 місяців (дол. США)	10,5%	10,5%	100,00%
15.	Доходні вклади на 6 місяців (євро)	7,0%	8,5%	82,35%
16.	Доходні вклади (зняття процентів, без по-повнення та зняття) на 12 місяців (гривн)	14,0%	16,0%	87,50%
17.	Доходні вклади на 12 місяців (дол. США)	10,5	12,0%	87,50%
18.	Доходні вклади на 12 місяців (євро)	8,0	9,7%	82,47%
19.	Накопичувальні вклади(поповнення без права зняття сумм) на 3 місяці (гривня)	—	15,0%
20.	Накопичувальні вклади на 3 місяці (долар США)	—	10,0%
21.	Накопичувальні вклади на 3 місяці (євро)	—	7,5%
22.	Накопичувальні вклади(поповнення без права зняття сумм) на 6 місяців (гривня)	13,5%	14,7%	91,84%
23.	Накопичувальні вклади на 6 місяців (долар США)	10,5%	11,0%	95,45%
24.	Накопичувальні вклади на 6 місяців (євро)	7,0%	7,75%	90,32%
25.	Накопичувальні вклади(поповнення без права зняття сумм) на 12 місяців (гривня)	14,5%	17,0%	85,29%
26.	Накопичувальні вклади на 12 місяців (долар США)	11,0%	12,0%	91,67%
27.	Накопичувальні вклади на 12 місяців (євро)	8,5%	10,0%	85,00%
28.	Універсальні вклади(поповнення та зняття сум) на 6 місяців (гривня)	—	9,0%
29.	Універсальні вклади на 6 місяців (долар США)	—	6,5%
30.	Універсальні вклади на 6 місяців (євро)	—	5,0%
31.	Універсальні вклади(поповнення та зняття сум) на 12 місяців (гривня)	11,0%	11,0%	100,00%
32.	Універсальні вклади на 12 місяців (долар США)	7,0%	7,5%	93,33%
33.	Універсальні вклади на 12 місяців (євро)	5,0%	6,0%	83,33%
34.	Середній показник послуг			89,725%

Рис.2.8 – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті ощадних строкових депозитів фізичних осіб в гривнях (% ставка депозиту)

Рис.2.9. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті ощадних строкових депозитів фізичних осіб в гривнях (обмеження мінімальної суми депозиту в залежності від % ставка депозиту)

Рис.2.10. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті ощадних строкових депозитів фізичних осіб в

доларах США (% ставка депозиту)

Рис.2.11. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті ощадних строкових депозитів фізичних осіб в доларах США (обмеження мінімальної суми депозиту в залежності від % ставки депозиту)

Рис.2.12. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті ощадних строкових депозитів фізичних осіб в євро

Рис.2.13. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті ощадних строкових депозитів фізичних осіб євро (обмеження мінімальної суми депозиту в залежності від % ставка депозиту)

Рис.2.14. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті доходних строкових депозитів фізичних осіб в гривнях (% ставка депозиту)

Рис.2.15. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті доходних строкових депозитів фізичних осіб в гривнях (обмеження мінімальної суми депозиту в залежності від % ставка депозиту)

Рис.2.16. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті доходних строкових депозитів фізичних осіб в доларах США (% ставка депозиту)

Рис.2.17. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті доходних строкових депозитів фізичних осіб в доларах США (обмеження мінімальної суми депозиту в залежності від % ставки депозиту)

Рис.2.18. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті доходних строкових депозитів фізичних осіб в євро (% ставка депозиту)

Рис.2.19. – Конкурентне позиціонування пропозицій БАНК “Фінанси@К” в сегменті доходних строкових депозитів фізичних осіб євро (обмеження мінімальної суми депозиту в залежності від % ставка депозиту)

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ З УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕНИМИ КОШТАМИ ТОВ БАНК “ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ”

3.1 Світовий досвід з інтегрованого управління залученими коштами банку

Сучасний світовий банківський досвід показує, що внутрішнє управління залученими коштами з точки зору рентабельності, процентного ризику та ризику ліквідності відбувається за допомогою наступних інструментів [24]:

— встановлення GAP-розривів по активам та пасивам;

— управління рівнем процентної маржі;

— встановлення мінімально допустимих процентних ставок по кредитним операціям та максимально допустимих ставок по залученню депозитів;

— встановлення позиційних лімітів по процентним активам і пасивам;

— управління на основі визначення операції активів та пасивів;

— управління за допомогою імітаційних моделей;

— періодичне стрес-тестування.

Порядок управління процентним ризиком та ризиком ліквідності визначається відповідними положеннями та методиками, що затверджені КУАП та Правлінням банку — цільовою стратегією строкового ГЕП-менеджменту в управлінні активами та пасивами банку

Стратегій управління відсотковим ризиком є дві: фіксація спреду та уп-равління гепом. Оскільки прогнозів щодо динаміки ставок і варіантів реструк-туризації балансу в банку може бути багато, в межах цих загальних стратегій банк може сформувати багато альтернативних сценаріїв, які аналізуються за допомогою прийомів імітаційного моделювання. Стратегія фіксації спреду передбачає максимальну збалансованість позицій за чутливими активами та зобов’язаннями, тобто нульовий геп. У такому разі маржа банку залишається стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок на ринку. У разі зас-тосування стратегії фіксації спреду одержання підвищених прибутків унаслідок сприятливої кон’юнктури ринку стає неможливим, тоді як і додатний, і від’єм-ний геп дають таку потенційну можливість. Зате ця стратегія є найпростішою та досить надійною, адже вона не потребує ні точних прогнозів, ні складного аналітичного забезпечення.

Стратегія управління гепом має на меті отримання підвищених прибут-ків і передбачає свідомий ризик банку, а тому характеризується як агресивніша. У разі реалізації ризику маржа банку знизиться, що буде зумовлено підвищен-ням ставок за від’ємного гепу або зниженням ставок за додатного гепу. У про-цесі реалізації стратегії управління гепом необхідно досягти відповідності між видом гепу (додатний чи від’ємний) та прогнозами зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Очевидно, запорукою успіху цієї стратегії є наявність надійного прогнозу (або можливість отримати такий прогноз) і передбачува-ність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок не-можливо, наприклад, через нестабільність економіки або під час кризових пері-одів, набагато безпечнішою для банку буде стратегія фіксації спреду.

Зокрема вітчизняна практика засвідчує, що українські банки здебільшого віддають перевагу стратегії фіксації спреду, утримуючи незначний розрив між активами і пасивами з однаковими термінами погашення. Водночас є очевид-ним, що повністю збалансувати активи і пасиви за строками неможливо (та й недоцільно), а тому проблеми, пов’язані з управлінням гепом, не втрачають своєї актуальності.

Основними параметрами управління є строки та обсяги активів і зобов’язань банку. Узгодження строків розміщення активів і залучення зобов’язань – один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейтралізує ризик зміни відсоткової ставки. Припускається, що всі відсоткові ставки і за активними, і за пасивними операціями змінюються з однаковою швидкістю в одному напрямі. Це припущення пов’язане з концепцією «паралельного зсуву» кривої дохідності.

Сутність прийомів УАП банку полягає у встановленні співвідношень між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.

Збалансований за строками підхід передбачає встановлення повної відпо-відності між термінами залучення та розміщення коштів. Такий прийом не мак-симізує, а стабілізує прибуток, мінімізуючи відсотковий ризик.

Незбалансований за строками підхід є альтернативним прийомом управ-ління, який надає потенційні можливості одержання підвищених прибутків за рахунок зміни відсоткових ставок. Використання цього підходу базується на прогнозі зміни швидкості, напряму та величини відсоткових ставок на ринку. Згідно з незбалансованим підходом до управління, строки залучення коштів мають бути коротшими за строки їх розміщення, якщо прогноз свідчить про майбутнє зниження відсоткових ставок. І навпаки: строки виконання зобов’я-зань банку мають перевищувати строки за активами, якщо прогнозується зрос-тання ставок. Це дає змогу максимізувати прибуток, але супроводжується під-вищеним ризиком, пов’язаним із невизначеністю зміни відсоткових ставок. Як-що прогноз щодо відсоткових ставок не виправдається, банк може отримати збитки.

На вибір того чи іншого підходу до управління строками впливає багато чинників, таких як обрана банком загальна стратегія управління, надійність прогнозу зміни ринкових ставок, конкретна ситуація на ринку, можливості банку щодо залучення та розміщення коштів, схильність до ризику.

Тактика структурного балансування активів і пасивів може застосовува-тись і щодо строків, і щодо обсягів залучених і розміщених коштів. Сутність підходу зводиться до намагання максимально наблизити обсяги активних і па-сивних операцій, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, банк щоразу намагається зупинити вибір на тому напрямі розміщення коштів, який дасть змогу повністю узгодити структуру активів і зобов’язань. Керуючись правилами структурного балансування, менеджер запропонує клієнтові кредит на таку саму суму і той самий строк, які передбачені умовами угоди, що слугує джерелом фінансування кредитної операції.

Узгодження строків вхідних і вихідних фінансових потоків використову-ється менеджментом банків паралельно з іншими прийомами управління від-сотковим ризиком, оскільки на практиці узгодити всі позиції за строками та су-мами майже неможливо. Здебільшого цей підхід застосовують щодо найбіль-ших за обсягами операцій. Загалом методи структурного балансування є тради-ційним підходом до управління активами і пасивами банку для зниження від-соткового ризику. До переваг цієї групи методів можна віднести простоту та доступність, що особливо важливо для вітчизняних банків за браком інших можливостей, які надає розвинений фінансовий ринок. Недоліками є недостат-ня гнучкість, необхідність проведення реструктуризації балансу у зв’язку зі змі-нами ринкових ставок, брак достатнього простору для маневру. Вимога увідпо-віднення структури активів і пасивів перешкоджає повному врахуванню потреб клієнтів, коли йдеться про укладення кредитних і депозитних угод, потребує деякого часу і може стати неприйнятною для щоденного управління відсотко-вим ризиком. Проведення збалансованих операцій не завжди відповідає потре-бам банку, його планам на майбутнє, а іноді невигідне з погляду витрат.

У процесі управління активами та зобов’язаннями для встановлення конт-ролю над рівнем ризику відсоткової ставки оцінюється чутливість окремих ста-тей і банківського балансу в цілому до відсоткового ризику. Індикатором чут-ливості балансу до відсоткового ризику є показник гепу (gap – розрив, дисба-ланс). Для визначення показника гепу всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи – чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін.

Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо впродовж зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймні одну з таких умов:

— дата перегляду плаваючої відсоткової ставки потрапляє в межі зафіксо-ваного часового інтервалу;

— строк погашення настає в цьому інтервалі;

— термін проміжної або часткової виплати основної суми настає в зафік-сованому інтервалі;

— зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов’язання, можлива або очікується впро-довж цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.

До нечутливих активів і зобов’язань належать такі, доходи та витрати за якими впродовж аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ста-вок на ринку.

Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів і чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:

(3.1)

де GAP (t) – величина гепу (у грошовому виразі) в періоді t;

FA (t) – активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;

FL (t) – пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, переви-щують чутливі зобов’язання (FA(t) > FL(t)), або від’ємним, якщо чутливі зо-бов’язання перевищують чутливі активи (FA(t) < FL(t)).

Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов’язання рівні між со-бою, означає нульовий геп. За нульового гепу маржа банку буде стабільною, не-залежною від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик – мінімаль-ним. Проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни від-соткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо. І додатний, і від’ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

Для визначення співвідношення чутливих активів і зобов’язань банку ви-користовують коефіцієнт гепу – FGAP (t), який обчислюється як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань:

(3.2)

Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, це означає, що геп додатний, якщо менший – геп від’ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, геп нульо-вий.

Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (до-датний або від’ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.

Правило управління гепом:

— якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;

— якщо геп від’ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зменшуватиметься, а з їх зниженням – збільшуватиметься.

Це означає, що для банку не так вже й важливо, як змінюються відсоткові ставки на ринку. Головне – щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який забезпечить підвищення прибутку, тобто був додатним за підвищення ставок і від’ємним – за їх зниження.

Проте менеджменту банку потрібно пам’ятати, що потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсот-кового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться помилковим або не справ-диться, то це може призвести до зниження прибутку і навіть до збитків. Отже, за наявності в банку додатного чи від’ємного гепу цілком реальною є і ймовір-ність одержання додаткових прибутків, і ймовірність фінансових втрат.

Тому геп є мірою відсоткового ризику, на який наражається банк упро-довж зафіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, додатний чи від’ємний геп має банк, що більша абсолютна величина гепу, то вищий рівень відсоткового ризику бере на себе банк і то більше змінюється його маржа.

Однак ані абсолютна величина гепу, ані коефіцієнт гепу не дають уявлен-ня про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни відсоткової ставки. Для контролю за рівнем відсоткового ризику використовують індекс відсоткового ризику.

Індекс відсоткового ризику дорівнює відношенню абсолютної величини гепу до працюючих активів і виражається у відсотках:

(3.3)

де IR (t) – індекс відсоткового ризику;

А – працюючі активи банку.

Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (коли геп додат-ний) чи пасивів (коли геп від’ємний) може змінити свою вартість у зв’язку зі зміною ринкових ставок, а отже, вплинути на ринкову вартість усієї банківської установи. Індекс розраховується без урахування знака, оскільки і додатний, і від’ємний геп можуть призвести до збитків.

Через встановлення лімітів індексу відсоткового ризику банк може здійс-нювати контрольну функцію. Ліміт індексу визначає той рівень ризику відсот-кової ставки, який банк вважає за доцільне на себе взяти. У практиці роботи закордонних банків ліміт індексу відсоткового ризику встановлюється зазвичай на рівні 20–25%, хоча твердих норм не існує.

Зміну маржі банку залежно від коливань ринкових ставок дає змогу оці-нити модель гепу, яка описує залежність між цими показниками:

(3.4)

де– величина зміни процентної маржі банку (у грошовому виразі) впродовж періоду t;

rp, r – прогнозована та поточна ринкові ставки відповідно.

Збільшення чи зменшення процентної маржі залежить від знака гепу («плюс» чи «мінус»), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки на ринку.

Додатне значеннявказує на збільшення маржі і буде результатом під-вищення ставок за додатного гепу або зниження ставок за від’ємного гепу. Від’ємне значення DP (t) означатиме зниження маржі банку, зумовлене підви-щенням ставок за від’ємного гепу або їх зниженням за додатного гепу.

З моделі гепу випливає, що величина змін у показниках прибутковості банку залежить і від темпів зміни відсоткових ставок, і від величини гепу, яку банк може регулювати на власний розсуд. Очевидно, з цих двох чинників точно виміряти можна лише внутрішній, тобто геп, тоді як зовнішній (ставки) можна тільки прогнозувати з певним рівнем імовірності.

Головне завдання менеджменту банку в процесі управління гепом – до-сягти відповідності між видом гепу та прогнозом зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Необхідною умовою управління гепом є наявність надійного прогнозу (або можливість одержати такий прогноз) і передбачува-ність економічної ситуації.

Метод гепу дає змогу банку зважено керувати співвідношенням обсягів активів і зобов’язань банку, проте на практиці виникає необхідність одночас-ного управління і обсягами, і строками фінансових потоків банку. Для цього застосовують метод кумулятивного гепу.

Метод кумулятивного гепу дає змогу управляти співвідношенням чутли-вих активів і зобов’язань не лише у певний момент часу (статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Зміст методу полягає в тому, що в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний пе-ріод (часовий горизонт), зіставляються чутливі активи та зобов’язання й обчис-люється геп. Оскільки показник гепу тісно пов’язаний з конкретним часовим інтервалом, показників гепу буде стільки, скільки й часових інтервалів. Куму-лятивний (нагромаджений) геп – це алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з часових інтервалів, на які поділено часовий горизонт. Для обчислення показника кумулятивного гепу в кожному з інтервалів обчислюють алгебраїчну суму гепів за попередні періоди:

(3.5)

де KGAP(T) – кумулятивний геп;

T – часовий горизонт;.

Показник кумулятивного гепу показує незбалансованість (різницю) між загальним обсягом чутливих активів і зобов’язань, які впродовж часового гори-зонту можуть бути переоцінені.

Рис.3.1. – Аналіз часових геп-розривів в обсягах короткострокових активів та пасивів в національній та ВКВ і НКВ валютах в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 31.12.2005 року

Рис.3.2. – Аналіз часових геп-розривів в обсягах довгострокових активів та пасивів в національній та ВКВ і НКВ валютах в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 31.12.2005 року

Рис.3.3. – Аналіз часових геп-розривів в обсягах короткострокових активів та пасивів в національній та ВКВ і НКВ валютах в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 31.12.2006 року

Рис.3.4. – Аналіз часових геп-розривів в обсягах довгострокових активів та пасивів в національній та ВКВ і НКВ валютах в БАНК “Фінанси та кредит” станом на 31.12.2006 року

Рис.3.5. – Аналіз стратегії управління геп-розривами в короткострокових активах та пасивах в БАНК “Фінанси та кредит” у 2005 – 2006 роках

Рис.3.6. – Аналіз стратегії управління геп-розривами в довгострокових активах та пасивах в БАНК “Фінанси та кредит” у 2005 – 2006 роках

На рис. 3.1 – 3.6 наведені результати аналізу величин гепу та кумуля-тивного гепу повалютно для для сумарного гривневого еквіваленту в БАНК «Фінанси та Кредит» у 2005 – 2006 роках..

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в короткострокових активах та пасивах БАНК “Фінанси та Кредит” станом на 01.01.2006 року та на 01.01.2007 року, що для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають від’ємний характер, тобто управління пасивами та активами , начебто, спрямоване на прогноз зниження відсоткових ставок на пасиви та активи в короткостроковому періоді. При цьому у 2006 році величина кумулятивного від’ємного гепу для короткострокових періодів зросла практично в 10 разів за рахунок страте-гії роботи в діапазоні строків активів та пасивів від 1 до 31 дня (“короткі гроші”).

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в довгострокових активах та пасивах БАНК “Фінанси та Кредит” станом на 01.01.2006 року та на 01.01.2007 року показує, що для довгострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають додатний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз підвищення відсоткових ставок на пасиви та активи в довгостроковому періоді. При цьому у 2006 році величина кумулятивного від’ємного гепу для довгострокових періодів зросла практично в 4 рази за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів більше 365 днів (“довгі гроші”).

Аналіз структури активів та пасивів БАНК “Фінанси та Кредит”, в той же час показує, що довгострокові кредити (строк більше 365 днів) у 2005 – 2006 роках зросли за рахунок масового іпотечного кредитування фізичних осіб, а пасивна база залучених ресурсів має, в основному, короткостроковий характер.

Для дослідження ефективності строкових діапазонів залучення коштів розглянемо кореляційну модель інструменту управління оптимальною структурою залучених коштів з точки зору максимуму рентабельності.

3.2 Інструментарій з управління структурою залучених коштів банку в концепції інтегрованого управління активами та пасивами банку

Нині у світовій банківській практиці інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку більшістю фахівців визнано єдиним раціональним способом управління, здатним забезпечити виживання банку у висококонкурентному ринковому середовищі. За сучасних умов підвищеної волатильності фінансових ринків і зростання загального рівня ризиковості саме цей підхід найефективніший.

Незалежно від того, якого підходу до управління активами та пасивами дотримується банк, перед менеджментом неминуче постає важливе питання: чи мають величина та структура зобов’язань впливати на напрями розміщення активів?

Традиційний підхід до вирішення проблеми полягає в об’єднанні джерел фінансування. Згідно з таким методом управління структура зобов’язань не впливає на вибір напрямів розміщення активів, усі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов’язань. Завдання керівництва банку – визначити пріоритетні напрями розміщення активів, що розглядаються як незалежна величина.

Перевагою методу об’єднання джерел фінансування є простота й доступ-ність його практичного застосування, а головним недоліком – виникнення проблем з ліквідністю. Ризик ліквідності зростає, якщо зв’язки між активами та зобов’язаннями не враховуються. Намагаючись вибрати найприбутковіші нап-рями вкладення ресурсів, банк може видати довгострокові кредити, які фінан-суються за рахунок короткострокових депозитів. Така трансформація з великою ймовірністю призводить до підвищення рівня ризику ліквідності.

Якщо менеджмент банку вирішить застрахуватися від підвищення рівня ризику ліквідності і з цією метою розглядатиме високоліквідні активи як пріо-ритетний напрям розміщення коштів, йому доведеться відмовитися від одер-жання максимально можливого прибутку для акціонерів банку.

Альтернативний підхід до управління структурою активів і зобов’язань банку базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел і напрямами використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, сформована за рахунок мінливих джерел, таких як вклади до запитання, залишки на розрахункових ра-хунках клієнтів, одержані позики «овернайт», має вкладатися в короткострокові кредити та цінні папери. Кошти, одержані зі стабільних джерел, таких як стро-кові вклади, депозити, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кре-дитів і придбання облігацій.

Застосовуючи метод поділу джерел фінансування, менеджмент банку має ретельно стежити за розмірами сум і строками різних видів зобов’язань і увід-повіднювати до них структуру активів. З огляду на потребу постійно балансу-вати між структурою пасивів та активів зазначений метод стає вельми трудо-містким, а отже, ускладнюється практичне його застосування. Іншим недоліком є можливе зменшення доходів банку, спричинене відмовою від прибуткового вкладення коштів, якщо не існує відповідного джерела фінансування. Перевага цього методу полягає у зниженні ризику незбалансованої ліквідності, оскільки потреба в ліквідних засобах у будь-який час може бути передбачена.

Метод поділу джерел фінансування набув практичного поширення в пе-ріод керування банками через пасиви. Встановлення контролю над структурою та стабільністю зобов’язань дає змогу формувати депозитну базу згідно з пот-ребами щодо проведення активних операцій. З розвитком фінансових ринків головна перевага методу поділу джерел, яка полягає в зниженні ризику ліквід-ності, втратила своє значення. Банки дістали можливість у будь-який час залу-чати ліквідні кошти на міжбанківському ринку.

У міжнародній банківській практиці застосовують інтегрований підхід до управління, який включає методи об’єднання та поділу джерел фінансування і забезпечує більшу гнучкість ід час управління активами та зобов’язаннями банку.

При управлінні ризиком процентних ставок менеджмент банку має вирі-шити такі завдання [33]:

— досягти цільового рівня чистої процентної маржі, спреду, стабілізації чистого процентного доходу;

— передбачити рух процентних ставок, визначити тенденції ринку;

— встановити процентні ставки за залученими та наданими коштами, визначити динамічну структуру активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації;

— використовувати засоби хеджування.

Перевагою інтегрованого підходу є можливість отримання максимально-го прибутку за прийнятного рівня ризику, а також реалізація зваженого підходу до управління ліквідністю завдяки точнішому визначенню потреби в ліквідних коштах. Такий підхід до управління потребує застосування багатьох складних методів і прийомів та високого рівня кваліфікації банківських менеджерів, що часто перешкоджає його впровадженню у практику роботи українських банків.

Інструментарій управління активами та пасивами включає інформаційні системи, моделі планування, аналіз і оцінку сценаріїв, системи прогнозування, фінансові огляди та спеціальні звіти. Відтак УАП охоплює практично всі сфери фінансового управління банком, такі як стратегічне та середньострокове плану-вання, оперативне управління, включаючи аналіз і контроль, управління при-бутком і ризиками, формування аналітичного інструментарію.

Довгострокове управління активами і пасивами оцінюється конкуренто-спроможним рівнем прибутку на активи (ROA) та прибутку на капітал (ROE). Оперативне управління активами і пасивами зорієнтоване на щоденне управ-ління банківським балансом. У цьому аспекті головними показниками ефектив-ності застосування УАП є процентний прибуток, чиста процентна маржа або прибуток на акцію. Невіддільними складниками процесу стають контроль та управління фінансовими ризиками, передусім ризиком відсоткових ставок, ва-лютним ризиком і ризиком незбалансованої ліквідності.

Щодо управління активами і пасивами загальні стратегії управління фі-нансовою діяльністю банку реалізуються через систему аналітичних моделей і методів управління.

В дипломній роботі розроблений один з можливих комплексних підходів до побудови системи управління залученими коштами комерційного банку за підходами ризик-менеджменту, побудований на побудові економетричної моде-лі по цільовій функції – нормативна дивідендна дохідність статутного капіталу.

Під економетричною моделлю розуміють рівняння регресії, яке встанов-лює кількісне співвідношення між дивідендною доходністю статутного капіта-лу банка і відносною структурою залучених коштів, при цьому вважається що принцип конкуренції банківського ринку приводить до вирівнювання відсот-кових ставок для різних видів депозитів в банках України.

Аналіз формування дивідендної доходності статутного капіталу банка за допомогою економетричних методів включає [45]: з’ясування чинників, що мо-жуть впливати на розмір доходів; формування масиву статистичної інформації; знаходження регресійних залежностей (побудова регресійних моделей); еконо-мічна інтерпретація моделей і практичне використання.

В табл.Б.1 – Б.6 Додатку Б наведені вихідні дані статистичних спосте-режень по БАНК “Фінанси та Кредит” за 2003 – 2007 рік (помісячно) для вияв-лення впливу структури залучених ресурсів на дивідендний рівень доходності статутного капіталу банку.

В якості вхідних параметрів дослідження Х1 – Х11, згідно з доступними для дослідження агломератами балансів банків, публікуємих щомісячно на Інтернет-сайті Асоціації комерційних банків України [81] застосовуються :

Х1 — Частка технологічних (основні засоби, дебіторська заборгованість, нараховані відсотки) та малоприбуткових(каса, коррахунок в НБУ) активів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х2 — Частка низькоприбуткових міжбанківських кредитів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х3 — Частка високоприбуткових кредитів юридичним особам, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х4 — Частка високоприбуткових кредитів фізичним особам, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х5 — Частка високоприбуткових цінних паперів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х6 — Частка безплатного власного капіталу (статутний +фонди + прибуток), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х7 — Частка низьковартісних залучених коштів до запитання фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х8 — Частка високовартісних залучених строкових депозитів фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х9 — Частка низьковартісних залучених коштів до запитання юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х10 — Частка високовартісних залучених строкових депозитів юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х11 — Частка платних технологічних пасивів (дебіторська заборгованість, власні ЦП, відсотки за депозити), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

В якості вихідної функції Y досліджується параметр:

Y — Приведена до річної норми прибутковість (дивідендна доходність) статутного капіталу, % на рік.

В розробленій моделі, для того, щоб можна було порівнювати банки з різними статутними капіталами на протязі певного інтервалу часу (чи один банк зі статутним капіталом, що змінюється кожен місяць) переходимо до відносних (зведених) величин, тобто величин віднесених до статутного капіталу.

(3.6)

(3.7)

(3.8)

(3.9)

(3.10)

(3.11)

(3.12)

(3.13)

(3.14)

(3.15)

(3.16)

(3.17)

(3.18)

На основі наведених даних спостережень будуються лінійна одновимірні Y=f(X1) та багатовимірні Y=f(X1,X2,X3) регресійні моделі, яка встановлює залежність доходності статутного капіталу банку від суми показників статей залученого платного капіталу ресурсів , (, n – кількість періодів, що розглядаються) в і-тий період [48].

Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як:

, (3.19)

де – постійна складова доходу (початок відліку);

– коефіцієнт регресії;

– відхилення фактичних значень доходу від оцінки (математичного сподівання) середньої величини доходу в і-тий період.

Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів[48]. За цим методом пара-метри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць між фактичними значеннями доходу та його оцінками є мінімальною, що мож-на записати як

. (3.20)

Відмітимо, що залишкова варіація (3.15) є функціоналом від па-раметрів регресійного рівняння:

(3.21)

За методом найменших квадратів параметри регресії і є розв’язком системи двох нормальних рівнянь [48]:

, (3.22)

.

Розв’язок цієї системи має вигляд:

, (3.23)

.

Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою

, (3.24)

Коефіцієнт детермінації для даної моделі

(3.25)

повинен дорівнювати : >0,75 – сильний кореляційний зв’зок, 0,36>>0,75 — кореляційний зв’язок середньої щільності; <0,36 — кореля-ційній зв’язок низької щільності [48].

В табл.3.1 наведені вихідні дані по 48 банках банківської системи України за станом звіту на 01.07.2007 року (за 2006 рік [81]), на рис.3.7 – 3.11 наведені результати регресійних розрахунків лінійних одновимірних моделей Y=f(П1),

Y=f(П2),Y=f(П3),Y=f(П4),Y=f(П5), виконані за допомогою стандартних функ-цій одномірного регресійного аналізу “електронних таблиць” EXCEL-2000.

Як видно з графіків рис.3.1 – 3.5 коефіцієнт детермінації R2 знаходиться в діапазоні 0,05 – 0,2 , тобто лінійний одномірний кореляційний зв’язок є слабої сили або незначущим. Фізичний зміст величини коефіцієнта детермінації R2: вона показує, яку долю загальної дисперсії пояснює наше рівняння регресії.

Найбільша сила зв”язку (R2=0,2) виявляється для дослідженої виборки:

— при підвищенні частки “дешевих” поточних депозитів юридичних осіб явно ідентифіковане зростання рентабельності статутного капіталу банку (рис.3.4);

— при підвищенні частки “дорогих” строкових депозитів фізичних осіб явно ідентифіковане падіння рентабельності статутного капіталу банку(рис.3.9);

Таблиця 3.1 Показники структури залучених коштів та рентабельності в банках України [81] станом на 31.12.2006 року

Рис.3.7. – Одномірна регресійна залежність рентабельності статутного капіталу від структурної частки власного капіталу в пасивах банку для вибірки 48 банків України з рівнем рентабельності 10-40%

Рис.3.8. – Одномірна регресійна залежність рентабельності статутного капіталу від структурної частки поточних депозитів фізосіб в пасивах банку для вибірки 48 банків України з рівнем рентабельності 10-40%

Рис.3.9. – Одномірна регресійна залежність рентабельності статутного капіталу від структурної частки строкових депозитів фізосіб в пасивах банку для вибірки 48 банків України з рівнем рентабельності 10-40%

Рис.3.10. – Одномірна регресійна залежність рентабельності статутного капіталу від структурної частки поточних депозитів юросіб в пасивах банку для вибірки 48 банків України з рівнем рентабельності 10-40%

Рис.3.11. – Одномірна регресійна залежність рентабельності статутного капіталу від структурної частки строкових депозитів юросіб в пасивах банку для вибірки 48 банків України з рівнем рентабельності 10-40%

Існує нелінійна функція рентабельності від структурної частки власного капіталу з можливим максимумом в районі 19-20%, яка потребує додаткового дослідження (рис.3.7), так:

а) при частці власного капіталу в пасивах – 12,19% для БАНК “Фінанси та кредит”(10 місце на ринку залучених коштів по обсягу), рівень рентабельності статутного капіталу становить 19,59%;

б) при частці власного капіталу в пасивах – 12,39% для АКБ “Приватбанк”(1 місце на ринку залучених коштів по обсягу), рівень рентабельності статутного капіталу становить 22,66%;

в) при рості частки власного капіталу в пасивах – 19,26 % для АКБ “Державний Укрексімбанк”( 7 місце на ринку залучених коштів по обсягу), рівень рентабельності статутного капіталу зростає до 40,09%;

г) при подальшому рості частки статутного капіталу в пасивах – 24,35 % для АКБ “Перший український міжнародний банк”( 15 місце на ринку залучених коштів по обсягу), рівень рентабельності статутного капіталу знижується до 25,1%;

Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) Y=f(X1,X2,X3) має такий вигляд [68]

y=β0+ β1×1+ … + βpxp (3.26)

y – залежна змінна – ендогенна змінна

x1, x2…xp – залежні змінні – екзогенні змінні.

У зв’язку з тим, що економетрична модель обов’язково має випадкову помилку, модель (3.26) переписується у вигляді (3.27)

y=β0+ β1×1+ … + βpxp+ε (3.27)

де ε – випадкова помилка або перешкода.

Якщо після необхідних обчислень визначені чисельні значення коефіці-єнтів β, то кажуть, що ми отримали оцінку коефіцієнтів моделі:, тобто оцінкою коефіцієнта β є його чисельне значення b=.

Якщо замінити у виразі (3.22) коефіцієнти моделі оцінками, то ми отримаємо такий вираз

(3.23)

Основними передумовами використання моделі (3.26-3.27), а такі моделі ще називаються регресійними багатовимірними моделями, є наступне:

M (ε)=0 математичне сподівання перешкоди равно 0;

перешкода взаємонезалежна із змінними cov (xi,)=0

для 2-х визначень перешкоди коефіцієнтів коваріації між ними також дорівнює 0 — cov

перешкода ε нормально розподілена величина з параметрами (0;1) ε=N (ε, 0;1)

від виміру до виміру дисперсія перешкоди не змінюється

П’ята властивість. носить спеціальну назву: гомоскедастичність (одно-рідність). Якщо умова 5) не виконана, то кажуть, що дисперсія має властивість гетероскедастичності.

Чисельний аналіз регресійної моделі починають з того, що визначають значення регресійних коефіцієнтів β1… βр та коефіцієнтів β0, який має спеціаль-ну назву – вільний член.

Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших квадратів.

(3.28)

Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняти їх і отримаємо систему рівнянь

Ця система рівнянь має спеціальну назву – нормальна система.

(3.29)

Невідомі у системі (3.25) – це коефіцієнти в0, в1…

х1, y1 – ми маємо внаслідок спостережень

в0, в1 — це коефіцієнти, які ми повинні визначити

n – кількість спостережень, вони нам завжди відомі.

Використовуючи таблицю вихідних даних (Додаток Б), розраховуємо багатовимірну лінійну регресійну модель за допомогою “електронних таблиць” EXCEL-2000. Результати розрахунків наведені в табл.В.1 – В.4 Додатку В.

Як видно з даних розрахунків табл.В1 – В4 Додатку В, лінійні багатовимірні рівняння регресії описують наступні статистичні процеси:

1. Рівняння багатовимірної лінійної регресії :

а) 11-параметрична модель “активи+пасиви БАНК “Фінанси та Кредит” (n=47).

б) 6-параметрична модель “пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”(n=47).

в) 11-параметрична модель “активи+пасиви 4-х банків”(n=191).

г) 6-параметрична модель “пасиви 4-х банків”(n=191).

2. Коефіцієнт детермінації для даних моделей:

а) Коефіцієнт детермінації R2 (11-параметрична модель “активи+пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”) = 0,856 (n=47), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

б) Коефіцієнт детермінації R2 (6-параметрична модель “пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”) = 0,616 (n=47), сила регресійного зв’язка – середньої щільності (0,36>>0,75).

в) Коефіцієнт детермінації R2 (11-параметрична модель “активи+пасиви 4-х банків”) = 0,877 (n=191), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

г) Коефіцієнт детермінації R2 (6-параметрична модель “пасиви 4-х банків”) = 0,754 (n=191), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

3. Перевірку значущості регресійного рівня здійснюють за критерієм Фішера F. Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще.

Згідно з таблицями критичних значень критерія Фішера:

— для багатовимірної (і=11) лінійної вибірки з n-1=191 величин табличне значення Fтабл = 1,93 при рівні довірчої ймовірності Р=0,95 [48].

— для багатовимірної (і=6) лінійної вибірки з n-1=47 величин табличне значення Fтабл = 2,31 при рівні довірчої ймовірності Р=0,95 [48].

Як видно з даних розрахунків (табл.3.3 –3.6), проведених за допомогою “електронних таблиць” EXCEL-2000, фактичні значення критерія Фішера для багатовимірних вибірок(і=6) з n-1=47 величин та (і=11) з n-1=191 величина становлять:

а) F (11-параметрична модель “активи+пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”) = 19,526 (n=47)> 2,31 (табл.критерій Фішера);

б) F (6-параметрична модель “пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”) = 10,981 (n=47)> 2,31 (табл.критерій Фішера);

в) F (11-параметрична модель “активи+пасиви 4-х банків”) = 116,582 (n=191)> 1,93 (табл.критерій Фішера);

г) F (6-параметрична модель “пасиви 4-х банків”) = 94,333 (n=191)> 1,93 (табл.критерій Фішера).

Тобто набагато перевищують мінімально-критеріальні значення по Фішеру і отримані регресійні багатовимірні рівняння є значущими.

На рис. 3.6 – 3.7 наведені результати графічного аналізу якості регресійних багатовимірних моделей по поточним залишкам (різниці фактичних помісячних значень рентабельності статутного капіталу і прогнозних значень, розрахованих по регресійній моделі).

Як показують результати аналізу, при впровадженні 11-параметричної моделі (“Активи+Пасиви”) по відношенню до якості рішення по 6-параметричній моделі (“Пасиви”) значення коефіцієнта детермінації R2 на вибірці помісячних даних для БАНК “Фінанси та Кредит” за 2003 –2006 роки зростає з рівня 0,616 (середня сила зв’язку) до 0,856 (сильний кореляційний зв’язок)

Одночасно, як показують результати аналізу, при впровадженні 11-параметричної моделі (“Активи+Пасиви”) по відношенню до якості рішення по 6-параметричній моделі (“Пасиви”) значення коефіцієнта детермінації R2 на вибірці помісячних даних для 4-х банків (БАНК “Фінанси та Кредит”, БАНК “Приватбанк”, БАНК “Укрсоцбанк”, БАНК “Державний Укрексімбанк” за 2003 –2006 роки зростає з рівня 0,754 (сильний кореляційний зв’язок) до 0,877 (сильний кореляційний зв’язок).

В той же час, як показують результати, наведені на графіках рис.3.6, 3.7 застосування багатовимірної моделі, отриманої по даним вибірки для 4-х банків, при застосуванні до прогнозу поточної рентабельності для БАНК “Фінанси та Кредит” дає систематичне завищення розрахунових даних відносно фактичних даних рентабельності від 7 до 30%.

Таким чином, для управління оптимальною структурою активів та пасивів в комерційому банку доцільно застосування багатовимірної регресійної моделі, отриманої на статистичній вибірці власних результатів діяльності.

В той же час, отримані результати статистичної значущості для багатовимірної регресійної моделі, побудованої на статистичній вибірці діяльності 4-х банків з різною структурою активів та пасивів, а також значно відрізняючимися обсягами залучених коштів, доказують життєздатність запропонованого підходу масштабування характеристик банку і спільного аналізу ефективності діяльності груп різнорідних комерційних банків України.

Рис.3.12. – Аналіз залишків (різниця фактичної рентабельності – прогноз по регресійному рівнянню) для 4-х моделей регресійного аналізу для БАНК “Фінанси та кредит” за 2003 –2006 роки (помісячно)

Рис.3.13. – Динаміки рентабельності статутного капіталу та залишків прогнозування (різниця фактичної

рентабельності – прогноз по регресійному рівнянню) для моделі “Активи+Пасиви” по 4-х банках для БАНК “Фінанси та кредит” за 2003 –2006 роки (помісячно)

ВИСНОВКИ

Проведене дипломне дослідження мало метою теоретичне обгрунтування важливості інтегрованого управління активами та пасивами комерційного банку для визначення алгоритму управління залученням ресурсів(пасивів) у юридичних та фізичних осіб, розкриттю діючої практики залучення коштів в БАНК “Фінанси та Кредит”, а також пошуку напрямків удосконалення розвитку програмних моделей управління оптимальністю структури залучених коштів в комерційному банку.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішені такі завдання:

досліджено сутність та класифікацію ресурсної бази комерційного банку, як структурний розподіл коштів на власний капітал, залучені кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді поточних та строкових депозитів, запозичені кошти у інших комерційних банків та Національного банку України у вигляді короткострокових та довгострокових кредитів;

досліджено структуру залучених коштів в БАНК “Фінанси та Кредит”, її динаміку у 2003 – 2007 роках та порівняльні особливості структур залучених коштів в інших комерційних банках першої групи рейтингу НБУ;

розглянуто процес функціонування та управління залученими коштами в “Фінанси та Кредит”;

проведено аналіз діючої практики управління залученими коштами в комерційних банках розвинутих країн світу;

проведена розробка регресійної багатовимірної математичної моделі розрахунку впливу структури пасивів комерційного банку на рентабельність його роботи;

на основі розрахунків побудованої моделі запропоновано шляхи удосконалення оптимальної структури залучених коштів в БАНК “Фінанси та Кредит” для підвищення рівня рентабельності роботи банку;

Як показують результати аналізу, досліджуємий банк БАНК “Фінанси та Кредит” станом на 01.04.2007 року займає 9-те місце в банківській системі Ук-раїни по обсягам залучених коштів юридичних (2 215,901 млн.грн.) та фізичих осіб(3 299,168 млн.грн.), при цьому ці обсяги в 5 разів менші, ніж у лідера БС України – БАНК “Приватбанк”.

Порівняння показників відношення залучених коштів до власного капіта-лу в найбільших банках України станом на 01.04.2007 року показало, що цей показник для БАНК “Фінанси та Кредит” дорівнює 5,8, при рівні показника у лі-дера БАНК “Приватбанк” – 6,4 та максимальному значен-ні у банках 1-2 групи рейтингу НБУ до 7,0. Таким чином, потенціал банку для залучення коштів ви-користано у високому ступені.

Дослідження динаміки обсягів та структури залучених коштів в БАНК “Фінанси та кредит” показало, що темп зростання залучених коштів фізичних та юридичних осіб в БАНК “Фінанси та Кредит” за 2005 – 2007 роки характеризується:

а) 2005 рік:

зростання поточних коштів фізичних осіб на 80,10 %

— зростання строкових коштів фізичних осіб на 100,18 %

— зростання поточних коштів юридичних осіб на 38,92 %

— зростання строкових коштів юридичних осіб на 150,37 %

б) 2006 рік:

зростання поточних коштів фізичних осіб на 75,49 %

— зростання строкових коштів фізичних осіб на 74,87 %

— зростання поточних коштів юридичних осіб на 51,17 %

зростання строкових коштів юридичних осіб на 34,17 %

в) 2007 рік (приведення темпів 1 кварталу до річної норми):

зростання поточних коштів фізичних осіб на 104,56 %

— зростання строкових коштів фізичних осіб на 22,44 %

— зростання поточних коштів юридичних осіб на 56,76 %

— зростання строкових коштів юридичних осіб на 56,83 %

Таким чином, у 2007 році майже в 3 рази знизився темп нарощення строкових депозитів фізичних осіб, але на 25% підвищився темп нарощення поточних депозитів фізичних осіб за рахунок розширення карткових платіжних систем та на 75% підвищився темп зростання строкових депозитів юридичних осіб.

Результати структурного аналізу часток залучених коштів та власного капіталу в БАНК “Фінанси та Кредит” у 2003 – 2007 роках свідчать про наступну політику формування залучених коштів менеджментом банку:

а) Частка поточних коштів фізичних осіб є практично стабільною на протязі 4-х років:

31.12. 2003 — 3,43 %

31.12. 2004 — 2,56 %

31.12. 2005 — 2,78 %

01.07. 2006 — 3,28 %

31.12. 2006 — 3,11 %

01.04. 2007 — 3,47 %

б) Частка строкових коштів фізичних осіб поступово підвищується у 2003 – 2006 роках, а у 2007 році ідентифікується тенденція до зниження частки залучених строкових коштів фізосіб:

31.12. 2003 — 44,64 %

31.12. 2004 — 43,54 %

31.12. 2005 — 45,55 %

01.07. 2006 — 50,52 %

31.12. 2006 — 50,83 %

01.04. 2007 — 47,54 %

в) Частка поточних коштів юридичних осіб знизилась у 2003 –2006 роках майже в 2,2 рази та у 2007 році має тенденцію до поступового росту:

31.12. 2003 — 21,33 %

31.12. 2004 — 17,97 %

31.12. 2005 — 9,90 %

01.07. 2006 — 8,20 %

31.12. 2006 — 9,55 %

01.04. 2007 — 9,66 %

г) Частка строкових коштів юридичних осіб зросла майже на 50% у 2003 – 2005 роках, та , знизившись, практично стабілізувалась у 2006 –2007 роках:

31.12. 2003 — 17,65 %

31.12. 2004 — 21,33 %

31.12. 2005 — 28,41 %

01.07. 2006 — 25,54 %

31.12. 2006 — 24,33 %

01.04. 2007 — 24,60 %

д) Частка власного капіталу регулюється менеджментом банку в достатньо вузькому діапазоні та у 2007 році має тенденцію до підвищення, яке , напевне, буде знижено за рахунок випереджаючого нарощення депозитного портфелю:

31.12. 2003 — 12,95 %

31.12. 2004 — 10,60 %

31.12. 2005 — 13,77 %

01.07. 2006 — 12,46 %

31.12. 2006 — 12,19 %

01.04. 2007 — 14,73 %

Застосовуємі інструменти управління залученими коштами в БАНК “Фінанси та кредит” та інших банках банківської системи України дають можливість структурувати основні сегменти залучених коштів як:

1. Ощадні депозити, основними признаками яких є:

сплата відсотків в кінці строку договору депозиту чи авансом;

відсутність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

2. Доходні депозити, основними признаками яких є:

регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

відсутність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

3. Накопичувальні депозити, основними признаками яких є:

умови як сплати відсотків в кінці строку так і регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

наявність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

відсутність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

4. Універсальні депозити, основними признаками яких є:

умови як сплати відсотків в кінці строку так і регулярна (щомісячна чи щоквартальна) сплата відсотків;

наявність права на довкладення коштів до вкладу на період договору;

наявність права на часткове зняття коштів вкладу на період договору;

У вказаних 4-х сегментах додаткові умови строків сплати відсотків та наявність чи відсутність права управління основним “тілом” депозиту є основою для систематичного регулювання різниці в відсоткових ставках при рівних строках розміщення депозитів.

Проведений порівняльний аналіз конкурентного управління ціновими на неціновими інструментами залучення коштів в БАНК «Фінанси та кредит» пока-зує , що в сегменті ринку банківських послуг для фізичних осіб конкурентні коефіцієнти привабливості БАНК “Фінаси та кредит” в середньому становлять 89,725%, а діапазон коефіцієнтів для різних видів вкладів знаходиться серед значень 72,3% –100%, тобто:

— доходна ставка депозитів для фізосіб в банку знаходиться на першій позиції рейтингу, або в верхньому діапазоні рейтингу, тобто ставки депозитів привабливі для клієнтів, але залучені ресурси є відносно “дорогими”;

— банк застосовує середній рівень обмежувальних бар’єрів по мінімальній сумі вкладу відносно інших банків конкурентів, тобто є привабливим для кілєнтів, але з високою собівартістю обслуговування кожного депозиту, яка зростає із зниженням мінімальної суми депозиту.

— конкурентні переваги на ринку послуг фізичним особам в БАНК “Фінанси та кредит” на сучасному етапі забезпечуються політикою максимальних ставок залучення депозитів;

— мінімальні ставки по депозитах БАНК “Фінанси та кредит” визначає тільки по євро, оскільки активний портфель банку в цій валюті є нерозвинутим;

— банк не приймає участі у деяких короткострокових діапазонах вкладів (універсальні на 6 місяців, накопичувальні на 3 місяці), у всіх інших діапазонах банк максимально використовує весь набір інструментів управління депозитами.

Порівняльний аналіз структури залучених коштів у у найбільших банках 1 групи рейтингу НБУ – БАНК “Приватбанк”, БАНК “Укрсоцбанк”, БАНК “Укрексімбанк” та досліджуємому БАНК “Фінанси та Кредит” показав, що кожний банк дотримується своєї стратегії залучення коштів:

— від стратегії випереджаючого залучення виключно строкових коштів фізичних осіб в БАНК “Приватбанк”, характерній для БАНК “Фінанси та кредит” (стратегія ощадного банку),

— до стратегії зрівноваження часток залучених поточних коштів юридичних осіб та строкових депозитів фізичних і юридичних осіб в БАНК “Укрексімбанк” та БАНК “Укрсоцбанк”.

При цьому, якщо рівень рентабельності статутного капіталу за результатами 2006 року у БАНК “Фінанси та Кредит” і БАНК “Приватбанк” знаходяться в діапазоні 19,6 – 22,6 %, то рівень рентабельності статутного капіталу за результататми 2006 року в БАНК “Укрексімбанк” та “Укрсоцбанк” знаходиться в діапазоні 40 – 77 %, тобто стратегія “ощадного банку” є менш рентабельною.

В проектній частині дипломної роботи запропоновані перспективні інструменти управління залученими коштами, які застосовуються у банках розвинутих країн світу, тобто:

— комплексне управління залученими коштами (пасивами) та активами з точки зору процентної маржі та ризику процентної маржі, пов’язаного з динамікою ставок на пасиви (ресурси) та невідповідною динамікою ставок на кредити (активи), а також часових розривів (гепів) у строках залучення пасивів (ресурсів) та строках розміщення активів;

— інструментарій управління оптимальною структурою залучених коштів з точки зору максимізації рентабельності роботи банку у вигляді кореляційно-регресійної моделі.

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в короткострокових активах та пасивах БАНК “Фінанси та Кредит” станом на 01.01.2006 року та на 01.01.2007 року показав, що для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають від’ємний характер, тобто управління пасивами та активами , начебто, спрямоване на прогноз зниження відсоткових ставок на пасиви та активи в короткостроковому періоді. При цьому у 2006 році величина кумулятивного від’ємного гепу для короткострокових періодів зросла практично в 10 разів за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів від 1до 31 дня (“короткі гроші”).

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в довгострокових активах та пасивах БАНК “Фінанси та Кредит” станом на 01.01.2006 року та на 01.01.2007 року (повалютно) показав, що для довгостро-кових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають додатний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз підвищення відсоткових ставок на пасиви та активи в довгостроковому періоді. При цьому у 2006 році величина кумулятивного від’ємного гепу для довгострокових періодів зросла практично в 4 рази за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів більше 365 днів (“довгі гроші”).

Таким чином, проведений аналіз показав, що менеджменту управління активами та пасивами в БАНК “Фінанси та Кредит” необхідна більш досконала модель управління активами та пасивами для приведення структури залучених коштів в більш оптимальний діапазон з точки зори максимізації рентабельності статутного капіталу (дивідендна дохідність), оскільки у 2007 році банк перере-єстрований з форми товариства з обмеженою відповідальністю у форму відкри-того акціонерного товариства з торгівлєю акціями на фондовому ринку Укра-їни.

При розробці в дипломному проекті перспективної математичної моделі для апарату управління структурою залучених коштів в комерційному банку в якості вхідних параметрів регресійної багатовимірної моделі Х1 – Х11, згідно з доступними для дослідження агломератами балансів банків, публікуємих щомісячно на Інтернет-сайті Асоціації комерційних банків України в дипломному проекті застосовані:

Х1 — Частка технологічних (основні засоби, дебіторська заборгованість, нараховані відсотки) та малоприбуткових(каса, коррахунок в НБУ) активів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х2 — Частка низькоприбуткових міжбанківських кредитів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х3 — Частка високоприбуткових кредитів юридичним особам, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х4 — Частка високоприбуткових кредитів фізичним особам, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х5 — Частка високоприбуткових цінних паперів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х6 — Частка безплатного власного капіталу (статутний +фонди + прибуток), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х7 — Частка низьковартісних залучених коштів до запитання фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х8 — Частка високовартісних залучених строкових депозитів фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х9 — Частка низьковартісних залучених коштів до запитання юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х10 — Частка високовартісних залучених строкових депозитів юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

Х11 — Частка платних технологічних пасивів (дебіторська заборгованість, власні ЦП, відсотки за депозити), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;

В якості вихідної функції досліджєний параметр Y — приведена до річної норми прибутковість (дивідендна доходність) статутного капіталу, % на рік.

В розробленій моделі, для того, щоб можна було порівнювати банки з різними статутними капіталами на протязі певного інтервалу часу (чи один банк зі статутним капіталом, що змінюється кожен місяць) здійснений перехід до відносних (зведених) величин, тобто величин віднесених до статутного капіталу.

Використавши вихідні дані по 48 банках банківської системи України за станом звіту на 01.01.2007 року (за 2006 рік), в дипломному дослідженні на першому етапі побудовані одновимірні моделі Y=f(П1), Y=f(П2), Y=f(П3),Y=f(П4),Y=f(П5), розраховані за допомогою стандартних функцій одномірного регресійного аналізу “електронних таблиць” EXCEL-2000.

Для отриманих одновимірних моделей коефіцієнт детермінації R2 знахо-диться в діапазоні 0,05 – 0,2 , тобто одномірний кореляційний зв’язок є слабої сили або незначущим. Найбільша сила зв”язку (R2=0,2) виявляється для дослід-женої виборки:

— при підвищенні частки “дешевих” поточних депозитів юридичних осіб явно ідентифіковане зростання рентабельності статутного капіталу банку;

— при підвищенні частки “дорогих” строкових депозитів фізичних осіб явно ідентифіковане падіння рентабельності статутного капіталу банку;

Побудовані на другому етапі дипломного дослідження за допомогою стандартних функцій багатовимірного лінійного регресійного аналізу “електронних таблиць” EXCEL-2000 лінійні багатовимірні рівняння регресії описують наступні статистичні процеси:

а) Коефіцієнт детермінації R2 (11-параметрична модель “активи+пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”) = 0,856 (n=47), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

б) Коефіцієнт детермінації R2 (6-параметрична модель “пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”) = 0,616 (n=47), сила регресійного зв’язка – середньої щільності (0,36>>0,75).

в) Коефіцієнт детермінації R2 (11-параметрична модель “активи+пасиви 4-х банків”) = 0,877 (n=191), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

г) Коефіцієнт детермінації R2 (6-параметрична модель “пасиви 4-х банків”) = 0,754 (n=191), сила регресійного зв’язка – високої щільності (більше 0,75).

3. Перевірку значущості регресійного рівня здійснено за критерієм Фішера F. Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважається, що рівняння значуще.

а) F (11-параметрична модель “активи+пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”) = 19,526 (n=47)> 2,31 (табл.критерій Фішера);

б) F (6-параметрична модель “пасиви БАНК “Фінанси та Кредит”) = 10,981 (n=47)> 2,31 (табл.критерій Фішера);

в) F (11-параметрична модель “активи+пасиви 4-х банків”) = 116,582 (n=191)> 1,93 (табл.критерій Фішера);

г) F (6-параметрична модель “пасиви 4-х банків”) = 94,333 (n=191)> 1,93 (табл.критерій Фішера).

Таким чином по критерію Фішера отримані регресійні багатовимірні рівняння є значущими.

Результати графічного аналізу якості регресійних багатовимірних моделей по поточним залишкам (різниці фактичних помісячних значень рентабельності статутного капіталу і прогнозних значень, розрахованих по регресійній моделі) показали, що при впровадженні 11-параметричної моделі (“Активи+Пасиви”) по відношенню до якості рішення по 6-параметричній моделі (“Пасиви”) значення коефіцієнта детермінації R2 на вибірці помісячних даних для БАНК “Фінанси та Кредит” за 2003 –2006 роки зростає з рівня 0,616 (середня сила зв’язку) до 0,856 (сильний кореляційний зв’язок)

Одночасно, як показали результати аналізу, при впровадженні 11-параметричної моделі (“Активи+Пасиви”) по відношенню до якості рішення по 6-параметричній моделі (“Пасиви”) значення коефіцієнта детермінації R2 на вибірці помісячних даних для 4-х банків (БАНК “Фінанси та Кредит”, БАНК “Приватбанк”, БАНК “Укрсоцбанк”, БАНК “Державний Укрексімбанк” за 2003 –2006 роки зростає з рівня 0,754 (сильний кореляційний зв’язок) до 0,877 (сильний кореляційний зв’язок).

В той же час, як показали результати, застосування багатовимірної моделі, отриманої по даним вибірки для 4-х банків, при впровадженні до прогнозу поточної рентабельності для БАНК “Фінанси та Кредит” дає систематичне завищення розрахунових даних відносно фактичних даних рентабельності від 7 до 30%.

Таким чином, для управління оптимальною структурою активів та пасивів в комерційому банку доцільно застосування багатовимірної регресійної моделі, отриманої на статистичній вибірці власних результатів діяльності.

В той же час, отримані результати статистичної значущості для багатовимірної регресійної моделі, побудованої на статистичній вибірці діяльності 4-х банків з різною структурою активів та пасивів, а також значно відрізняючимися обсягами залучених коштів, доказують життєздатність запропонованого підходу масштабування характеристик банку і спільного аналізу ефективності діяльності груп різнорідних комерційних банків України. Впровадження пропозицій і рекомендацій щодо шляхів оптимізації структури залучених коштів в комерційному банку, наданих в дипломній роботі, дозволить:

зосередити увагу банківських установ на доцільності оптимальних структурних обсягів залучення коштів відносно рівня статутного капіталу з точки погляду на максимальний рівень досягнення дивідендної рентабельності роботи комерційного банку;

звернути увагу акціонерів комерційних банків на необхідність опти-мального нарощення власного капіталу, оскільки результати дипломного дослідження доводять, що максімум частки ринку залучених коштів не є основою для максимуму дивідендної доходності акціонерного капіталу банку, та навпаки, існує нелінійна функція рентабельності від структурної частки власного капіталу з можливим максимумом в районі 19-20%, яка потребує додаткового дослідження, так:

а) при частці власного капіталу в пасивах – 12,19% для БАНК “Фінанси та кредит”(10 місце на ринку залучених коштів по обсягу), рівень рентабельності статутного капіталу становить 19,59%;

б) при частці власного капіталу в пасивах – 12,39% для БАНК “Приватбанк”(1 місце на ринку залучених коштів по обсягу), рівень рентабельності статутного капіталу становить 22,66%;

в) при рості частки власного капіталу в пасивах – 19,26 % для БАНК “Державний Укрексімбанк”( 7 місце на ринку залучених коштів по обсягу), рівень рентабельності статутного капіталу зростає до 40,09%;

г) при подальшому рості частки статутного капіталу в пасивах – 24,35 % для БАНК “Перший український міжнародний банк”( 15 місце на ринку залучених коштів по обсягу), рівень рентабельності статутного капіталу знижується до 25,1%;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність” // від 7 грудня 2000 року N 2121-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від від 16 листопада 2006 року N 358-V)

2. Закон України “Про Національний банк України” // від 20 травня 1999 року N 679-XIV (станом на 10.01. 2002 року N 2922-III)

3. Закон України “Про господарські товариства”//від 19 вересня 1991 року N 1576-XII ( від 17 травня 2001 року N 2409-III)

4. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про цінні папери та фондовий ринок” // від 23 лю-того 2006 року N 3480-IV

5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20 вересня 2001 року 2740-III

6. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року N 435

7. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків» // Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 № 104.

8. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик- менеджменту в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361

9. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України // Постанова Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N255 // Законодавчо-довідкова система законодавства України WWW.LIGA-ZAKON.COM.UA , квітень 2006 року

10. Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України // Постанова Правління Національного банку України від 26 вересня 2006 року N 378

11. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депо-зитних) операцій з юридичними і фізичними особами // Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 516 ( Із змінами і допов-неннями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року N 437)

12. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмо-вих дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій //Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275 (Із змінами і до-повненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 12 жовтня 2005 року N 373)

13. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 6 березня 2006 року N 76)

14. Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України // Постанова Правління Національного банку України від 16 березня 2006 року N 91

15. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах // Постанова Правлін-ня Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 21 грудня 2005 року N 485)

16. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України //Постанова Правління Національного бан-ку України від 7 грудня 2004 року N 598 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 грудня 2005 року N 484)

17. Про внесення змін до Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 11 квітня 2005 року N 125(Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2005 року N 493)

18. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 19 лютого 2007 року N 52)

19. Про розподіл банків на групи // НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

КОМІСІЯ З ПИТАНЬ НАГЛЯДУ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ, РІШЕННЯ від 25 грудня 2006 року N 364

20. Про встановлення мінімального розміру регулятивного капіталу бан-ків у гривнях // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТА-НОВА від 15 лютого 2006 року N 50

21. Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що пода-ється до Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року N 124 ( Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від від 16 червня 2005 року N 223)

22. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М.Герасимович та ін.; За ред. А.М.Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003.— 599 с.

23. Азаренкова Г.М., Дікань Л.В., Новосельцева Т.О. Сучасні комерційні банки: персонал, розвиток, організація: Монографія. – Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003 – 131 с.

24. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій – К: КНТЕУ, 2007.- 123 с.

25. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

26. Банківські операції: Підручник / За ред. А. М. Мороз. — К.: КНЕУ, друге видання. — 2002. — 476 с.

27. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп./ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

28. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф.Жукова.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 471 с.

29. Банківські операції:Підручник/За ред.Міщенка В.І., Слав»янської Н.Г.- Київ:Знання-Прес,2006 .-727 с.

30. Банківський нагляд:Навчальний посібник / Міщенко В.І.;Яценюк А.П.; Коваленко В.В.;Коренєва О.Г.- К.: Знання, 2004.- 406 с.-(Вища освіта ХХI століття)

31. Банківський нагляд:Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права «Крок»;Грушко В.І.;Лаптєв С.М.; Любунь О.С.; Раєвський К.Є.- К.: ЦНЛ, 2004.- 264 с.

32. Бланк, Игорь Александрович. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. — 2-е изд., перераб. и доп.. — К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.1. — 2004. — 622 с

33. Бланк, Игорь Александрович. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. — 2-е изд., перераб. и доп.. — К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.2. — 2004. — 618 с

34. Васюренко О.В. Банківські операції : Навчальний посібник . – 4-те вид., перероблене і доповнене – Київ: Знання, 2004. – 324 с. – (Вища освіта ХХІ століття)

35. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальний посібник . – Київ: Академія, 2001. – 313 с.

36. Васюренко О.В., Сердюк Л.В., Сидоренко О.М., Карасьова З.М., Каднічанська В.М., Федоренко Н.С. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник.– К.: Знання, 2003. – 524 с.

37. Васюренко Л.В., Федосік І.М. Ресурси комерційного банку: теоретич-ний та прикладний аналіз: Монографія. – Харків: ПП Яковлєва, 2003. – 88 с.

38. Васюренко О.В., Азаренкова Г. Управління ліквідністю банку з погляду зміни швидкості його фінансових потоків // Банківська справа (укр.).- 2003.- № 1.- C.60-64

39. Васюренко, Олег Володимирович. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. — К.: Знання, 2006. — 464 с. — (Вища освіта XXI століття)

40. Волошина О. Факторные модели анализа ликвидности коммерческого банка // Банковские технологии (рус.).- 2002.- № 12.- C.27-30

41. Голубев И.А. Гэп-анализ структурной ликвидности: теория и практика // Финансы и кредит (рус.).- 2002.- № 18.- C.2-7

42. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 578 с.

43. Деньги, кредиты, банки : Учебник/ Под ред. О.И. Лаврушина. -2-е изд. Перераб. и доп. -М.: Финансы и статистика, 2000

44. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/ под ред. профессора Е. Ф. Жукова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. — 622 с.

45. Доугерти, Кристофер. Введение в эконометрику: Учебник/ К. Доугерти. — 2-е изд.. — М.: ИНФРА-М, 2007. — 419 с. — (Университетский учебник)

46. Збірник задач з аналізу банківської діяльності: Навчальний посібник/ І.М. Парасій-Вергуненко, Л.О. Примостка; Ред. А.М. Герасимович. — К.: КНЕУ, 2006. — 504 с. — (До 100-річчя Київського національного економічного університету)

47. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків – Львів : ЛБІ НБУ, 2001 – 276 с.

48. Кулинич, Омелян Іванович. Теорія статистики: Підручник/ О.І. Кулинич, Р.О. Кулинич. — 3-тє вид., переробл. і допов.. — К.: Знання, 2006. — 294 с. — (Вища освіта XXI століття)

49. Лютий, Ігор Олексійович. Банківський маркетинг: Навчальний посібник/ І.О. Лютий, О.О. Солодка. — К.: Знання, 2006. — 395 с. — (Вища освіта XXI століття)

50. Лугінін, Олег Євгенович. Статистика національної економіки та світового господарства: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ О.Є. Лугінін, С.В. Фомішин. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 503 с.

51. Миллер Р.Л., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело / Пер.с англ. – М.: ИНФРА — М, 2000. – 856 с.

52. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку/ пер.с.англ. за ред. С.Ф.Голова — К.: Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України, 1998. – 736 с.

53. Молчанов О.В. Теоретичні підходи до управління ліквідністю сучасних банків // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2006.- № 10.- C.48-51

54. Надійна практика управління ліквідністю в банківських організаціях // Нормативно-рекомендаційний документ Базельського комітету з банківсь-кого нагляду (№ 69 лютий 2000 року).

55. Нікітін, Андрій Валерійович. Маркетинг у банку: Навчальний посібник/ А.В. Нікітін, Г.П. Бортніков, А.В. Федорченко. — К.: КНЕУ, 2006. — 432 с. — (До 100-річчя Київського національного економічного університету)

56. Никонова И.А., Шамгунов Р.Н. Стратегия и стоимость коммерческого банка. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 304 с.

57. Облік та аудит у комерційних банках / А.М. Герасимович, Т.В. Кривов’яз, О.А. Мазур та ін.; За ред. проф. А.М. Герасимовича. – Львів: Видавництво «Фенікс», 1999. – 512 с.

58. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник/ Л.В. Сердюк, О.М. Сидоренко; Ред. О.В. Васюренко. — К.: Знання, 2006. — 596 с. — (Вища освіта XXI століття)

59. Полфреман Д. Основы банковского дела /Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М, 1996. – 624 с.

60. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. — КНЕУ, 2002.— 316 с.

61. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. — 2-е вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ. 2004. — 468 с.

62. Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М. Банківський нагляд: Навчально-методичний посібник / Мін-во освіти і науки України; КНЕУ/ Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М.- К.: КНЕУ, 2003.- 174 с.

63. Роуз П.С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд.— М.: «Дело ЛТД»,1995.— 768 с.

64. Семко Т.В. Гроші та кредит у схемах і таблицях: Навчальний посібник/ Т.В. Семко, М.В. Руденко. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 158 с

65. Симановский А. Ю. Базельские принципы эффективного банковского надзора и их реализация в России // Деньги и кредит. — 2001. — N 3, с. 19-24

66. Синки, Дж. мл. Управление финансами в коммерческих банках. Пер. с англ. 4-го переработанного изд. / под ред. Р.Я.Левиты, Б.С.Пинкерса. — М.: 1994, Catallaxy.— 820 c.

67. Ситник, Людмила Степанівна. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ Л.С. Ситник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 352 с

68. Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика з використанням аналітичних можливостей програмного середовища Microsoft EXCEL: Навчальний посібник/ А.В. Головач, В.Б. Захожай, І.Г. Манцуров, Н.А. Головач. — К.: КНЕУ, 2006. — 322 с. — (До 100-річчя Київського національного економічного університету)

69. Суржинський М. Поняття і сутність банківського регулювання та банківського нагляду в Україні // Юридичний журнал.- 2004.- № 8.- С.83-93.

70. Ткачук В.О. Маркетинг у банку: Навчальний посібник — Тернопіль: “Синтез-Поліграф”, 2006.- 225 с.

71. Уманець, Тетяна Василівна. Економічна статистика: Навчальний посібник/ Т.В. Уманець. — К.: Знання, 2006. — 429 с. — (Вища освіта XXI століття)

72. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. доктора экон. наук, профессор О.И. Лаврушина. – М: Юристь, 2003 – 688 с.

73. Шелудько, Валентина Миколаївна. Фінансовий менеджмент: Підручник/ В.М. Шелудько. — К.: Знання, 2006. — 439 с. — (Вища освіта XXI століття)

74. Шевченко Р. І. Банківські операції : Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2003. – 276с.

75. Шиян, Дмитро Вікторович. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник/ Д.В. Шиян, Н.І. Строченко. — К.: А.С.К., 2005. — 240 с. — (Університетська б-ка)

76. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник для студ. вищих навчальних закладів/ А.І. Щетинін. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 432 с

77. Щибиволок, Зіновій Іванович. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник/ З.І. Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. — К.: Знання, 2006. — 312 с

78. Эдгар М. Управление финансами в коммерческих банках / Пер.с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 208 с.

79. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками.: Навчальний посібник .- Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 444 с.

80. Яценюк А.П. Обгрунтування принципів і стандартів банківського регулювання та нагляду // Вісник Української академії банківської справи.- 2003.- № 1.- C. 3-8.

81. Офіційний Інтернет-сайт НБУ – HTTP://www.bank.gov.ua

82. Офіційний Інтернет-сайт Асоціації банків України – HTTP:// WWW.AUB.COM.UA

83. Офіційний Інтернет-сайт БАНК “Фінанси та кредит” — http://www.fc.kiev.ua/, 2007

ДОДАТКИ

Додаток А

Банк «Фінанси та Кредит» — етапи розвитку.

2007
березень	Банк «Фінанси та Кредит» став прямим агентом міжнародної системи грошових переказів “MoneyGram”
лютий	Кредитний портфель клієнтів — фізичних осіб Банку «Фінанси та Кредит» перевищив 2 млрд. грн. мультивалютно
	Банк «Фінанси та Кредит» завершив синдикацію річного кредиту обсягом 70 млн. дол. США
	Кредитний портфель фізичних осіб Банку «Фінанси та Кредит» протягом 2006 року збільшився в 2,7 рази
	Фінансовий результат роботи Банку «Фінанси та Кредит» у 2006 році – 101,69 млн. грн.
січень	Депозитний портфель клієнтів — фізичних осіб Банку «Фінанси та Кредит» перевищив 3 млрд. грн. мультивалютно
	Банк «Фінанси та Кредит» почав надавати юридичним особам послуги «Швидкі виплати» (“Quick Cash”) і «Швидкі платежі» (“Quick Pay”) за системою “Western Union”
2006
грудень	Банк «Фінанси та Кредит» став номінантом міжнародної платіжної системи VISA International за підсумками роботи у 2006 році
	На зборах учасників Банку «Фінанси та Кредит» було прийнято рішення про реорганізацію Банку
листопад	Депозитам Банку «Фінанси та Кредит» присвоєно рейтинг А2.ua за національною шкалою міжнародною рейтинговою агенцією Moody’s
	Банк «Фінанси та Кредит» завершив розміщення єврооблігацій на суму 100 млн. дол.США
	Банк «Фінанси та Кредит» збільшив свою банкоматну мережу з 245 до 325 банкоматів
жовтень	Депозитний портфель фізичних осіб Банку «Фінанси та Кредит» перевищив 2,5 млрд. грн.
	Система «Міжнародні грошові перекази ЛІДЕР» і Банк «Фінанси та Кредит» оголосили про створення Міжнародної Союзу Систем Грошових Переказів
вересень	Банк «Фінанси та Кредит» збільшує статутний капітал до 494 млн. грн.
	Банк «Фінанси та Кредит» почав надавати довгострокові іпотечні кредити спільно з Державною іпотечною установою
серпень	Банк увійшов до числа українських банків, які отримали кредитний ліміт за гарантіями від Credit Commodity Corporation (USDA), США
	Банк перейшов на сучасну автоматизовану банківську систему «SR Bank — 4»
липень	Банк визнано переможцем конкурсу Міністерства фінансів України на обслуговування проекту Всесвітнього банку «Реабілітація гідроелектростанцій»
	Фінансовый результат роботи Банку «Фінанси та Кредит» за підсумками I-го півріччя 2006 року – 27,38 млн. грн.
	Портфель споживчого кредитування Банку з початку 2006 року збільшився у 1,5 рази і перевищив 1 млрд. грн.
	Банк «Фінанси та Кредит» залучив синдикований кредит від іноземних банків на суму 35 млн. дол. США
червень	Банк і компанія «VISA International» проводять спільну рекламну акцію
	Випущено 300 — тисячну платіжну картку
травень	Банк отримав аудиторський висновок міжнародної аудиторської компанії KPMG
	Банк ввів у дію програму кредитування клієнтів-фізичних осіб «Швидка фінансова допомога»
квітень	Банк залучив у населення понад 2 млрд. грн.
	Фінансовий результат роботи Банку за підсумками I-го кварталу 2006 року – 20,35 млн. грн.
березень	Банк першим увіз на територію СНД банкноти нового зразка номіналом 10 дол. США
	Банк «Фінанси та Кредит» пропонує своїм клієнтам-власникам платіжних карток нову дисконтну програму
лютий	Банк «Фінанси та Кредит» зайняв восьму позицію в рейтингу зберігачів ПАРДу
січень	Банк пропонує нову послугу – оплату послуг оператора мобільного зв»язку «UMC» за допомогою власної системи миттєвих грошових переказів «AVERS»
	Фінансовий результат роботи Банку «Фінанси та Кредит» за 2005 рік – 14,71 млн. грн.
	Банк надає кредити на придбання залізничних вагонів
	Банк «Фінанси та Кредит» встановив кредитну лінію СЗАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»
2005
грудень	Банк пройшов сертифікацію з обслуговування чіпових платіжних карток міжнародної платіжної системи VISA International
	Банк завіз в Україну понад 1 млрд. доларів США
	Уведено в дію нову послугу — оплату послуг «Київстар» за допомогою системи миттєвих грошових переказів «AVERS»
	У Банку розпочав роботу цілодобовий центр підтримки клієнтів
	Банк відкрив обласну дирекцію у м. Кіровоград
	У торгівельній мережі Банку — 200 точок продажу
листопад	Банк відкрив обласну дирекцію у м. Тернопіль
жовтень	Банк розпочав емісію платіжних карток «VISA Electron instant issue»
	Банк відкрив обласну дирекцію у м. Вінниця
	Банк відкрив кредитну лінію ЗАТ «Бобровицький молокозавод» у обсязі 25, 25 млн. грн.
	Фінансовий результат роботи Банку «Фінанси та Кредит» за результатами III кварталу 2005 року — 7, 282 млн. грн.
вересень	Банку присвоєно рейтинг B2 стабільний міжнародною рейтинговою агенцією Moody’s Investors Service
	Банк встановив кредитну лінію у обсязі 3,2 млн. євро дочірньому підприємству ЗАТ „Київський судноремонтний суднобудівний завод”
	Банк пройшов аудиторську перевірку відповідно до міжнародних стандартів аудиту.
	Банк «Фінанси та Кредит» збільшив статутний капітал.
	Кредитний портфель фізичних осіб Банку склав понад 0,5 млрд. грн.
	Банк значно розширив мережу банкоматів.
август	Банк запустив власну програму мікрокредитування.
июль	Банк збільшив обсяги кредитування населення у 1,5 рази порівняно з початком року.
	Банк розширив мережу POS-терміналів.
	Збільшено строк кредитування за програмою «КрАЗ у кредит».
	Розширено мережу переказів платежів за системою «AVERS».
	Банк збільшує статутний капітал у 2,56 рази.
червень	Банк «Фінанси та Кредит» завіз в Україну партію золотих монет Банку Росії «Знаки Зодіаку».
	Банк «Фінанси та Кредит» встановив кредитну лінію ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» ( м.Стаханов, Луганська обл.) у обсязі 13 млн .грн.
	Банк «Фінанси та Кредит» уклав угоду з дочірнім підприємством «ГАЗ України» НАК «Нафтогаз України» про втілення зарплатного проекту.
травень	Банк «Фінанси та Кредит» надав перші кредити на придбання мікроавтобусів «Карсан J9» за програмою «Карсан» у кредит».
	Банк «Фінанси та Кредит» суттєво зменшив ставки кредитів, що надаються у рамках програми»КрАЗ» у кредит».
	Міжнародна аудиторська компанія KPMG надала аудиторський звіт про баланс Банку «Фінанси та Кредит».
квітень	Банк «Фінанси та Кредит» збільшив строк іпотечного кредитування з15 до 20 років і суттєво зменшив відсоткові ставки кредитів.
	Банком «Фінанси та Кредит» підписано угоди про надання агентських послуг у сфері обов»язкового страхування цивільної відповідальності автовласників (ОСАГО) з низкою великих страхових компаній.
березень	Станом на 1 березня 2005 року Банк «Фінанси та Кредит» залучив коштів населення на суму понад 1 млрд. грн.
лютий	Банк «Фінанси та Кредит» вперше завіз в Україну золоті монети «Панда» (Китай) і «Кленовий лист» (Канада).
2004
лютий	Банк відкриває філію у м. Дніпропетровську
	Банком емітована 150-тисячна платіжна картка
березень	Банк першим завозить в Україну золоті євро
	Банк відкриває філію у м. Севастополі
квітень	Банк відкриває 100-ту точку продажу банківських послуг
травень	Банк спільно з ХК «АвтоКрАЗ» приступає до реалізації програми з продажу автомобілів у кредит
	Банк відкриває філію в м. Полтаві
червень	Банк відкриває філію в м. Миколаєві
	Банк збільшує регулятивний капітал до 275 млн. грн.
	Банк першим завозить до України золоті російські червінці та срібні монети «Соболь»
липень	Банк відриває філію в м. Сімферополі
сересень	Банк Банк вперше вивіз першу партію готівкової гривні за межі України згідно з договором з «VIP-Банк» (Росія)
	НБУ розширив банківську ліцензію Банку пунктом, згідно з яким Банк отримав право здійснювати операції з банківськими металами на міжнародних ринках
жовтень	Банк «Фінанси та Кредит» ввіз до України першу партію банкнот номіналом 50 дол. США нового дизайну на суму 350 тис. дол. США
грудень	відкрито друге спеціалізоване відділення «Іпотечний центр» у Києві. Готуються до відкриття аналогічні відділення у мм. Дніпропетровську та Донецьку
	Банк пропонує вкладникам нову депозитну програму. Надано перші кредити на придбання автобусів «Карсан» виробництва ВАТ ХК «АвтоКрАЗ» в рамках програми Банку «Карсан» в кредит»
2003
січень	зареєстровано статут Банку у новій редакції, згідно з якою змінено назву Банку – з КБ «Фінанси та Кредит» на «Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з Обмеженою Відповідальністю»
лютий	Банк стає прямим агентом компанії Western Union
	Банк пропонує жителям України програму іпотечного кредитування на строк до 15 років
	Банк та Імпексбанк (Росія) реалізує спеціальну програму зі здійснення грошових переказів приватних осіб між Росією та Україною
березень	Банк розпочинає операції з банківським сріблом
квітень	Банк приймає на обслуговування 10 000-го корпоративного клієнта
липень	Банк у 3,7 рази збільшує статутний капітал – до 136,2 млн. грн.
	Банк став переможцем конкурсу з обслуговування проектів Світового банку «Видача актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру в Україні» та «Водопостачання та каналізація м. Львова»
вересень	Банк став уповноваженим Банком Державного Фонду молодіжного житлового будівництва
жовтень	Банк першим завозить до України партію 20-доларових купюр США нового дизайну
	Банк підписує генеральну угоду про співпрацю з ВАТ «Рівнеазот»
листопад	відкрито перше в Україні спеціалізоване відділення системи Western Union (м.Івано-Франківськ)
2002
травень	Міжнародна аудиторська компанія Deloitte & Touche та ЗАТ АФ «Украудит – ХХІ» завершили перевірку фінансової звітності КБ «Фінанси та Кредит» (Київ) за 2001 рік
	Банк пропонує послугу — перегляд рахунку через Інтернет
червень	Банк пропонує клієнтам нову платіжну картку Eurocard/ MasterCard, номіновану в євро
	Банк та німецький Drezdner Bank виграли тендер на обслуговування проекту «Фонд соціальних інвестицій» в рамках програми Світового банку
серпень	Банк збільшує статутний капітал до 36,2 млн. грн.
вересень	Банк емітує 100-тисячну платіжну картку
жовтень	Банк визнано переможцем конкурсу, оголошеного Пенсійним Фондом України з виплати пенсій та допомог населенню
2001
січень	введена в дію цілодобова служба підтримки клієнтів Банку – власників платіжних карток
червень	Банк приймає на обслуговування 5000-го корпоративного клієнта
серпень	Банком емітовано 50-тисячну платіжну картку
вересень	введено в дію нове програмне забезпечення PRIME
2000
січень	в Банку організовано службу інкасації
лютий	Банк відкриває філію в м. Донецьку
	Банк починає приймати комунальні та інші платежі у населення
квітень	Банк відкриває філію в м. Запоріжжі
липень	відкрито філію Банку в м. Рівному
вересень	Банк отримує ліцензію на депозитарну діяльність зберігача цінних паперів
	Банк стає учасником Міжрегіонального фондового союзу
грудень	Банк отримує ліцензію на ввезення до України австрійських шилінгів
1999
березень	Банк відкриває філію в м. Луганську
квітень	Банк відкриває філію в м. Комсомольську
травень	Банк відриває філію в м. Харкові
	Банк стає принциповим членом міжнародних платіжних систем VISA та Europay і емітує першу міжнародну платіжну картку
липень	Банк приймає на обслуговування 1000-го корпоративного клієнта
серпень	Відкрито Київське регіональне управління Банку «Фінанси та Кредит»
вересень	Банк втілює перший зарплатний проект на базі ДП «Трединг – ІV»
жовтень	Банк почав надавати послуги з прийому-продажу дорожніх чеків Thomas Cook і American Express
листопад	Банк пропонує послуги з прийому зношених та сумнівних банкнот на інкасо
грудень	Банк починає проводити операції з банківським золотом
1998
лютий	Банк отримує дозвіл Міністерства фінансів України № 27 на залучення Банку до обслуговування державної програми приватизації
травень	Банк визначено як банк-агент Кабінету Міністрів України з обслуговування іноземних кредитних ліній, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України
червень	Банком встановлюється перший банкомат – перший вуличний банкомат в Україні
липень	Банк відкриває філію в м. Одесі
грудень	встановлено першу точку еквайрингу
1997
січень	створено процесинговий центр Банку
березень	Банк відкриває філію в м. Кривому Розі
квітень	відкрито філію Банку в м. Івано-Франківську
травень	Банк стає асоційованим членом міжнародної платіжної системи Europay
серпень	встановлено перший POS — термінал
1996
січень	Банк отримує дозвіл Міністерства фінансів України № 139 на проведення діяльності як депозитарію інвестиційного фонду або інвестиційної компанії
квітень	Банк підключається до міжнародної системи розрахунків S.W.I.F.T.
червень	Банк отримує дозвіл Міністерства фінансів України № 932 на проведення діяльності з випуску та обігу цінних паперів
жовтень	вводиться в дію послуга «Клієнт-Банк»
листопад	Банк стає банком-агентом міжнародних платіжних систем VISA та Europay
грудень	відкрито філію Банку в м. Львові
	встановлено першу точку еквайрингу
1995
13 жовтня	Банк перереєстровано як Комерційний Банк «Фінанси та Кредит»
грудень	Банк підключається та стає активним учасником інформаційно-дилінгової системи REUTER
1992
30 жовтня	перереєстрований Національним Банком України (реєстраційний № 63) як Комерційний Банк «Банк ділової співпраці»
1991
20 квітня	отримує ліцензію НБУ № 28 на право здійснення 30 видів банківських операцій
1990
19 червня	зареєстрований Державним Банком СРСР як регіональний Комерційний Банк «Український Комерційний Банк ділової співпраці»

Додаток Б

Таблиця Б.1

Таблиця Б.2

Таблиця Б.3

Таблиця Б.4

Таблиця Б.5

Таблиця Б.6

Додаток В

Таблиця В.1 Багатовимірний регресійний аналіз рентабельності (11 параметрів)

(модель “Активи +пасиви” для помісячної зведеної вибірки по 4-х банках за 2003 – 2006 роки (192 результати) – БАНК “Фінанси та кредит”, БАНК “Приватбанк”, БАНК “Укрсоцбанк”, БАНК “Державний Укрексімбанк”)

Таблиця В.2 Багатовимірний регресійний аналіз рентабельності (6 параметрів) (модель “Пасиви” для помісячної зведеної вибірки по 4-х банках

за 2003 – 2006 роки (192 результати) – БАНК “Фінанси та кредит”, БАНК “Приватбанк”, БАНК “Укрсоцбанк”, БАНК “Державний Укрексімбанк”)

Таблиця В.3 Багатовимірний регресійний аналіз рентабельності (11 параметрів) (модель “Активи +пасиви” для помісячної зведеної вибірки за

2003 – 2006 роки (48 результатів по БАНК “Фінанси та кредит”)

Додаток Г

Основні характеристики БАНК “Фінанси та Кредит”

Таблиця Г.1 Баланс Банку «Фінанси та Кредит» станом на 01 березня 2007 року [83]

Найменування статті	(тис.грн.)
АКТИВИ
Грошові кошти та залишки в Національному банку України	361 380,46
Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, і цінні папери, емітовані Національним банком України	107,07
Кошти в інших банках	646 825,49
Цінні папери в торговому портфелі банку	14 139,71
Цінні папери в портфелі банку на продаж	327 293,82
Кредити та заборгованість клієнтів	6 344 610,55
Цінні папери в портфелі банку до погашення	0,00
Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії	0,00
Основні засоби та нематеріальні активи	118 096,46
Нараховані доходи до отримання	134 103,85
Відстрочений податковий актив	0,00
Інші активи	1 829 384,99
УСЬОГО АКТИВІВ	9 775 942,40
ЗОБОВ»ЯЗАННЯ
Кошти банків:	1 630 642,13
У тому числі кредити, які отримані від Національного банку України	186 000,00
Кошти клієнтів	4 823 823,42
Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	0,00
Боргові цінні папери, емітовані банком	0,00
Відстрочені податкові зобов’язання	0,00
Інші зобов’язання	2 609 638,72
УСЬОГО ЗОБОВ»ЯЗАНЬ	9 064 104,27
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Статутний капітал	519 000,06
Капіталізовані дивіденди	0,00
Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)	0,00
Емісійні різниці	0,00
Резерви та інші фонди банку	60 846,60
Переоцінка:
Результати переоцінки основних засобів	16 300,45
Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж	5 618,70
Нерозподiлений прибуток (непокритий збиток) минулих років	101 822,16
Фінансовий результат	8 250,16
УСЬОГО ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ	711 838,13

Таблиця Г.2 Виконання Банком «Фінанси та Кредит» обов’язкових економічних нормативів НБУ (показники станом на 31 грудня 2005 року) [83]

Назва нормативу	Значення нормативу Банку «Фінанси та Кредит»	Значення нормативу НБУ
Норматив адекватності регулятивного капіталу	14,64%	не менше 10 %
Норматив адекватності основного капіталу	7,57%	не менше 4 %
Норматив миттєвої ліквідності	67,43 %	не менше 20 %
Норматив поточної ліквідності	94,06 %	не менше 40 %
Норматив короткострокової ліквідності	44,17 %	не менше 20 %
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента	23,29 %	не менше 25 %
Норматив «великих» кредитних ризиків	380,46 %	не менше 800 %
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручництв, наданих одному інсайдеру	1,92 %	не менше 5 %
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручництв, наданих інсайдерам	3,83 %	не менше 40 %
Норматив інвестування у цінні папери по кожній організації окремо	2,04 %	не менше 15 %
Норматив загальної суми інвестування	4,38%	не менше 60 %

Виконання обов’язкових економічних нормативів [18] свідчить про збалансованість строків та сум активів і пасивів Банку «Фінанси та Кредит», що характеризує здатність Банку своєчасно і у повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання.

Таблиця Г.3 Виконання Банком «Фінанси та Кредит» обов’язкових економічних нормативів НБУ (станом на 31 грудня 2006 р.) [83]

Назва нормативу	Значення нормативу Банку «Фінанси та Кредит»	Значення нормативу НБУ
Норматив адекватності регулятивного капіталу	16,04%	не менше 10%
Норматив адекватності основного капіталу	10,46%	не менше 4%
Норматив миттєвої ліквідності	85,33%	не менше 20%
Норматив поточної ліквідності	66,89%	не менше 40%
Норматив короткострокової ліквідності	35,24%	не менше 20%
Норматив максимального обсягу кредитного ризику на одного контрагента	22,87%	не більше 25%
Норматив «великих» кредитних ризиків	236,89%	не більше 800%
Норматив максимального обсягу кредитів, гарантій та поручництв, наданих одному інсайдеру	2,55%	не більше 5%
Норматив максимального сукупного обсягу кредитів, гарантій та поручництв, наданих інсайдерам	6,47%	не більше 40%
Норматив інвестування у цінні папери по кожній організації окремо	9,02 %	не більше 15%
Норматив загальної суми інвестування	37,36%	не більше 60%

Таблиця Г.4 Середньозважена процентна ставка в БАНК “Фінанси та Кредит” за деякими активами та зобов’язаннями за звітний 2006 рік (%) [83]

Рядок	Найменування статті	UAH	EUR	USD	RUB
	АКТИВИ
	Кошти в Національному банку України та готівкові кошти банку	0	0	0	0
	Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, і цінні папери, емітовані Національним банком України	0	0	0	0
	Кошти в інших банках	9,77	1,61	3,32	2,12
	Цінні папери в торговому портфелі банку	0	0	0	0
	Цінні папери в портфелі банку на продаж	6,71	0	0	0
	Кредити та заборгованість клієнтів	16,12	14,56	12,76	18,52
	Цінні папери в портфелі банку до погашення	0,37	0	0	0
	ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
	Кошти банків	6,35	6,36	3,74	2,35
	У тому числі кредити, які отримані від Національного банку України	0	0	0	0
	Кошти клієнтів	12,33	8,99	9,24	0
	Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	14,56	0	0	0
	Боргові цінні папери, емітовані банком	8,15	0	0	0

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота на тему : „Управління залученими коштами банку (за матеріалами банку ТОВ БАНК „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ”)” складається із вступу, 3 розділів та висновків. Робота викладена на 104 сторін-ках, містить 19 таблиць, 44 рисунки, додатки на 31 сторінці. Перелік викорис-таних джерел містить 84 найменування.

Актуальність обраної теми дипломного проекту та доцільність проведення досліджень для оцінки стану та перспектив розвитку методів управління залученими коштами в комерційних банках полягає в необхідності впровадження методології комплексного аналізу джерел утворення банківських ресурсів, які в існуючій банківській практиці поділяють на власні, залучені та запозичені.

Об’єктом дипломного дослідження є – діяльність комерційного банку по залученню коштів юридичних та фізичних осіб на прикладі діяльності БАНК “Фінанси та Кредит” та порівнянні його діяльності з іншими комерційними банками України першої групи рейтингу Національного банку України.

Предметом дипломного дослідження є – комплекс системи управління залученими коштами в БАНК “Фінанси та Кредит”, а також в інших банківських установах банківської системи України.

Методами дипломного дослідження є – структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистистичний аналіз хроноло-гічних рядів параметрів, побудова математичної моделі розрахунку рентабель-ності операційної діяльності банку як функції вартості ресурсів та дохідності активних операцій, побудова розрахункового алгоритму математичної моделі в “електронних таблицях” EXCEL-2000 та проведення прогнозного регресійного моделювання впливу структури залучених коштів на рентабельність роботи банківської установи.

Мета дипломного дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні важливості інтегрованого управління активами та пасивами комерційного банку для визначення алгоритму управління залученням ресурсів(пасивів) у юридичних та фізичних осіб, розкриттю діючої практики залучення коштів в БАНК “Фінанси та Кредит”, а також пошуку напрямків удосконалення розвитку програмних моделей управління оптимальністю структури залучених коштів в комерційному банку.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішуються такі завдання:

досліджено сутність та класифікацію ресурсної бази комерційного банку, як структурний розподіл коштів на власний капітал, залучені кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді поточних та строкових депозитів, запозичені кошти у інших комерційних банків та Національного банку України у вигляді короткострокових та довгострокових кредитів;

досліджено структуру залучених коштів в БАНК “Фінанси та Кредит”, її динаміку у 2003 – 2007 роках та порівняльні особливості структур залучених коштів в інших комерційних банках першої групи рейтингу НБУ;

розглянуто процес функціонування та управління залученими коштами в “Фінанси та Кредит”;

проведено аналіз діючої практики управління залученими коштами в комерційних банках розвинутих країн світу;

проведена розробка регресійної багатовимірної математичної моделі розрахунку впливу структури пасивів комерційного банку на рентабельність його роботи;

на основі розрахунків побудованої моделі запропоновано шляхи удосконалення оптимальної структури залучених коштів в БАНК “Фінанси та Кредит” для підвищення рівня рентабельності роботи банку;

Впровадження пропозицій і рекомендацій щодо шляхів оптимізації структури залучених коштів в комерційному банку, наданих в дипломній роботі, дозволить:

зосередити увагу банківських установ на доцільності оптимальних структурних обсягів залучення коштів відносно рівня статутного капіталу з точки погляду на максимальний рівень досягнення дивідендної рентабельності роботи комерційного банку;

звернути увагу акціонерів комерційних банків на необхідність опти-мального нарощення власного капіталу, оскільки результати дипломного дослідження доводять, що максімум частки ринку залучених коштів не є основою для максимуму дивідендної доходності акціонерного капіталу банку, та навпаки, існує нелінійна функція рентабельності від структурної частки власного капіталу з можливим максимумом в районі 19-20%, яка потребує додаткового дослідження.

Рік розробки дипломної роботи – 2007, рік захисту — 2007