ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА 8
1.1 .Основи побудови обліку та аудиту грошових коштів 8
1.2.Формування системи обліку на відкритому акціонерному товаристві «Херсонські комбайни» 12
1.3.Міжнародні стандарти і принципи обліку грошових коштів 15
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ 23
2.1.Організаційно-методичні основи обліку грошових коштів 23
2.2.Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів 47
2.3.Особливості ревізії та контролю процесу руху грошових коштів 70
2.4.Організація обліку грошових коштів з використанням ЕОМ 86
РОЗДІЛ 3. АУДИТ ТА АНАЛІЗ ГРОШОВИХ КОШТІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ 93
3.1.Методологічні аспекти проведення аудиторських перевірок з обліку грошових коштів 93
3.2.Сутність грошового потоку та необхідність його аналізу 113
3.3.Аналіз руху грошових коштів за непрямим методом 117
ВИСНОВКИ 131
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 134
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки на підприємстві постійно здійснюються фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами та організаціями, працівниками підприємства й окремими особами. Ці взаємовідносини засновані різними грошовими розрахунками у процесі виробництва, обігу та розподілу продукції.
Грошові кошти підприємства являють собою початок і кінець виробничо-комерційного циклу. Діяльність підприємства потребує, щоб грошові кошти переводились у різні активи, які, в свою чергу перетворюються у дебіторську заборгованість як частину процесу реалізації. Результати діяльності вважають кінцевими й досягнутими, коли процес інкасування приносить потік грошових коштів на підприємство, на основі яких міг би початися новий цикл, який з часом принесе прибуток.
Здатність підприємства утворювати грошові кошти у результаті господарської діяльності є важливим показником його фінансової стійкості. Жодне підприємство не може продовжувати існування тривалий час, не утворюючи грошові кошти у результаті своєї діяльності.
Мета цієї роботи полягає у вивчені та систематизації основних методичних принципів і організаційних основ удосконалення обліку, аналізу й аудиту готівкових грошових коштів підприємства в умовах діючого законодавства.
Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені та вирішені наступні задачі:
вивчені організаційно-технологічні особливості галузі та їх вплив на систему обліку, контролю, аналізу наявності та руху готівкових коштів підприємства;
розглянете документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік грошових коштів підприємства;
розглянута технологія використання інформаційних систем у процесі обліку готівки, аудиту та аналізу в умовах діючих грошових відносин;
проаналізовано наявність і рух коштів підприємства.
Предметом дослідження є методика й організація обліку, аудиту грошових коштів підприємства та аналізу їх руху. У якості об’єкта дослідження вибрано ВАТ «Херсонські комбайни».
Теоретичною та методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, установи уряду з питань вдосконалювання господарчого механізму в умовах сучасної облікової політики.
У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних економістів, інструктивні вказівки і рекомендації, облікові та звітні данні базового підприємства.
У зазначених матеріалах недостатньо вивчені питання обліку і аналізу в умовах реформування в Україні обліку та звітності. Для детального вивчення цих і інших питань написана ця випускна робота.
Дипломна робота складається з вступу, трьох глав, висновків, списку використаних джерел і додатків.
У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначені мета, основні задачі, об’єкти дослідження, розкрита практична цінність розроблених пропозицій і рекомендацій.
У першій главі «Теоретичні основи обліку та аудиту грошових коштів підприємства » вказані основні задачі обліку й аудиту готівкових коштів у фінансово-господарській діяльності підприємства.
У другій главі «Особливості організації обліку грошових коштів підприємства в сучасних умовах господарювання» розглянута діюча система обліку готівки, представлена методика перевірки державними контролюючими органами руху грошових коштів підприємства.
У третій главі «Аудит та аналіз грошових коштів в сучасних умовах господарювання» проаналізовано динаміку готівки на ВАТ «Херсонські комбайни», висвітлені питання аудиту готівки в умовах діючої законодавчої бази.
У висновку сформульовані основні висновки та пропозиції з обліку, аналізу та аудиту грошових коштів.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Основи побудови обліку та аудиту грошових коштів
Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху грошових коштів — їх надходження (приплив) та витрачання (відтік), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.
Є декілька визначень сутності грошового потоку:
1. Грошовий потік — це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання в процесі господарської діяльності.
2. Грошовий потік — це міра ліквідності підприємства. Складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.
3. Грошовий потік — це рух грошей в процесі господарської діяльності.
Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
На мою думку найбільш точним і повним є визначення сутності грошових потоків згідно з П(С)БО 4.
У П(С)БО 4 дається визначення грошових коштів та їх еквівалентів.
Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є вісоколіквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці [12].
Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді грошових коштів.
Валюта України — це грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на теріторії України, а також вилучені з обігу такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти, що знаходяться на рахунках, або вносяться у вигляді внесків до банківських та інших кредитно — фінансових установ на тереторії України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.
Іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.
Каса — це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасове зберігання готівки.
Касир — це посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві.
Ліміт залишку готівки — це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства [23].
Грошові документи — це документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії», пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки, тощо.
Грошові кошти в дорозі — це гроші, здані до банку або інкасатором, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня).
Касова книга — це обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства.
Звіт касира — це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.
Безготівкові розрахунки — це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства — платника на рахунок підприємства — отримувача.
Поточний рахунок — це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства.
Чеком визначається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувача.
Акредитив — це доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.
Виписка банку — це документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.
Платіжна вимога — доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначних сум.
Облікова номенклатура — це перелік господарських фактів про форми функціонування майна — засобів господарства, а також капіталу — джерела утворення зазначених засобів, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.
Принципи обліку — це базові концепції, покладені в основу відображення в обліку та звітності підприємства його активів, пасивів, витрат, прибутків та фінансових результатів.
Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов’язані з рухом грошових коштів, проведення розрахунків між підприємствами. Особливо це стосується готівки, яка має здатність швидко обертатись, у зв’язку з чим ступінь ризику розкрадання є дуже високим. Тому аудит операцій з рухом коштів є дуже важливим.
Метою аудиту операцій з коштами є встановлення достовірності даних відносно наявності та руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів у відповідності до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта. Основними завданнями аудиту операцій з коштами є:
перевірка стану збереження готівки в касі; дотримання правил її обліку і витрачання;
вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими документами; своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;
перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання і обробки виписки банку по всіх відкритих рахунках; стану грошових коштів на рахунках на день аудиту за даними виписок банку і за балансом підприємства; чи не допускались зловживання при проведенні розрахунків через банк з метою привласнення коштів;
перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами та відображення цих операцій в обліку і звітності;
оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку на підприємстві, яке перевіряється; якості відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, облікових регістрах та звітності;
перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов’язаних із рухом грошових коштів [16].
1.2. Формування системи обліку на відкритому акціонерному товаристві «Херсонські комбайни»
Акціонерне товариство відкритого типу «Херсонські комбайни» — одне із найстаріших підприємств сільськогосподарського машинобудування. Розташоване на півдні України в місті Херсоні, яке має річний та морський порти, аеропорт, великий залізнодорожний вузол, багато численні автотранспортні підприємства.
Підприємство засновано підприємцем Гуревичем у 1887р. як чавуннолітейні майстерні, які невдовзі перейшли до випуску плугів, борон, сівалок та інших сільськогосподарських знарядь.
У 1923р. завод опанував випуск нафтових двигунів, у 1934р. локомобілів та вітродвигунів.
У 1956р. завод перейшов до виробництва кукурудзозбиральних машин. У 1967р., паралельно з випуском кукурудзозбиральних машин, почався випуск дощової техніки.
Продукція заводу широко показана на міжнародних ярмарках та виставках і була відзначена шістьма золотими медалями, їй не один раз присвоювалося звання «краща машина року».
З 1976р. здійснюється корінна реконструкція виробництва без зупинки випуску продукції, та в 1984р. вступив в дію головний конвеєр щодо збору самохідних кукурудзозбиральних комбайнів «Херсонець — 200».
Наряду з випуском основної продукції неухильно розширюється асортимент та зростає випуск товарів народного споживання.
Основу сучасної виробничої програми складають:
1. кукурудзозбиральна техніка;
2. дощова техніка;
3. кормозбиральна техніка та інша;
4. міст головних коліс тролейбуса MB 92.00.000;
5. комбайн зернозбиральний самохідний КЗС — 9М «Славутич»;
6. товари народного споживання.
Акціонерне товариства являє собою комплекс підприємств, які мають в своєму складі чавунно-літейне, ковально-пресове, холодно-штамповачне, метало оброблювальне, гальванічне, термічне, малярне, зварювальне та збиральне виробництва. Вони оздобленні сучасним виробничим устаткуванням, у тому числі з числовим програмним управлінням та обробляючими центрами, і дозволяють виробляти та випробовувати складну продукцію високого технічного рівня.
Підприємство має невеликий комплекс інженерних та обслуговуючих цехів: інструментальний, експериментальний, ремонтний, цех механізації та інші. Акціонерне товариство містить на своїй території залізничну лінію та автомобільні магістралі, відкриті та криті складські зони з рухомими вантажопідйомними засобами.
Підприємство забезпечено електроенергією, природним газом, вуглекислотою, киснем, стислим повітрям, та іншими видами енергії.
Основні споживачі продукції ВАТ «Херсонські комбайни» — підприємства агропромислового комплексу України, Росії, Білорусії, Молдови, Узбекистану, Казахстану, Туркменістану, Китаю, Угорщини, Болгарії, Югославії, Словаків та інших країн.
По спеціальній угоді в будь-яку країну можуть бути направлені фахівці для розробки техніко-економічного обґрунтування нових видів машин, організації технічного обслуговування, навчання місцевого персоналу.
Над розробкою перспективних моделей сільськогосподарських машин працюють досвідчені фахівці підприємства, проектні та науково-дослідницькі інститути України.
З березня 1994р. рішенням Фонду Державного Майна України державне підприємство Виробниче об’єднання «Херсонський комбайновий завод імені Г.І.Петровського» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Херсонські комбайни».
Велику увагу як і раніше приділяють соціальній сфері. Водна станція на р. Дніпро, пансіонат «Петровець» та база відпочинку для дітей на берегу Чорного моря, профілакторій та стадіон біля заводу дозволяє робітникам повноцінно відпочити та відновити свої сили.
Підприємство пролягає на 217га. Загальна площа виробничих цехів близько 330 тис. кв. м.
До складу ВАТ входить головне спеціалізоване конструкторське бюро щодо проектування кукурудзозбиральної, зернозбиральної та дощової техніки, а мостів головних коліс.
Старі виробничі традиції, кваліфікаційний виробничий та інженерно-технічний персонал, наявність кваліфікаційних служб щодо контролю за якістю дозволяють випускати продукцію високого технічного рівня.
Крім наявності великого технічного та виробничого потенціалу ВАТ забезпечено усіма необхідними для підприємства видами енергії.
Має відмінні транспортні розв’язки: власна жалізнодорожна сіть у 50м від магістралі; примикання до автомагістрального автошляху; відстань до морського та річного портів близько 1км.
Бухгалтерія підприємства є самостійним підрозділом ВАТ «Херсонські комбайни». її очолює головний бухгалтер, який призначається та звільняється з посади генеральним директором ВАТ «Херсонські комбайни».
Головний бухгалтер ВАТ «Херсонські комбайни» безпосередньо підпорядкован генеральному директору ВАТ «Херсонські комбайни», а щодо питань організації порядку та методів ведення бухгалтерського обліку і складання звітності — головному бухгалтеру Мінпромполітики України.
Структура та штати бухгалтерії затверджується генеральним директором.
Оклади працівникам бухгалтерії встановлюють згідно штатного розкладу, яке складається головним бухгалтером, узгоджується з відділом організації праці та заробітної плати та затверджується генеральним директором підприємства ВАТ «Херсонські комбайни». Обов’язки та права працівників бухгалтерії визначаються посадовими інструкціями, затвердженими головним бухгалтером.
1.3. Міжнародні стандарти і принципи обліку грошових коштів
Під стандартами бухгалтерського обліку розуміють нормативні документи, які визначають правила і процедури ведення фінансового обліку та складання звітності.
Розробкою М(С)БО та їх введення в практику займається міжнародний комітет по бухгалтерським стандартам, заснований у 1973р. На теперішній час цей комітет розробив 39 М(С)БО 34 з яких діють і зараз.
В міжнародній практиці обіг грошових коштів регулюється М(С)БО 7 «Звіт про рух грошових коштів», який був розроблений 1 січня 1979р.
Інформація про рух грошових коштів підприємства є корисною, оскільки вона надає користувачам фінансових звітів основу для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових коштів. Для економічних рішень, які приймають користувачі, необхідна оцінка спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу такого генерування і впевненості в ньому.
Метою М(С)БО 7 є вимоги до надання інформації про зміни грошових коштів підприємства та їх еквівалентів протягом певного часу за допомогою Звіту про рух грошових коштів, який розмежовує рух грошових коштів протягом певного періоду від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності [5]. Користувачі фінансових звітів підприємства зацікавлені в тому, як підприємство генерує і використовує грошові кошти та їх еквіваленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності підприємства і від того, чи можна розглядати грошові кошти як продукцію підприємства, наприклад, у випадку фінансової установи. Грошові кошти потрібні підприємствам, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від котрої одержують прибутки. Підприємствам потрібні грошові кошти для здійснення операцій, погашення зобов’язань і забезпечення доходу інвесторам. Відповідно, даний стандарт вимагає від усіх підприємств надання Звіту про рух грошових коштів.
Звіт про рух грошових коштів, коли він використовується разом з іншими фінансовими звітами, надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (в тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми і період руху грошових коштів з метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються. Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти моделі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Вона також підвищує ступінь зі ставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.
Інформація про рух грошових коштів протягом попередніх періодів часто використовується як .показник суми, періоду та впевненості майбутнього руху грошових коштів. Вона корисна також під час перевірки точності попередніх оцінок майбутнього руху грошових коштів, а також аналізу взаємозв’язку рентабельності, чистого руху грошових коштів і впливу зміни цін [5].
У М(С)БО 7 «Звіт про рух грошових коштів» даються визначення наступним термінам:
Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.
Грошові потоки — це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.
Інвестиційна діяльність — це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.
Фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.
Еквіваленти грошових коштів, які утримуються для погашення короткострокових зобов’язань, але не для інвестиційних або яких-небудь інших цілей. Для того щоб інвестиції можна було класифікувати як еквіваленти грошових коштів, вони повинні вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція розглядається здебільшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад протягом трьох місяців з дати придбання.
Банківські позики, як правило, вважаються фінансовою діяльністю. Характерною рисою таких операцій є часті коливання залишків коштів на банківських рахунках — від перевищення надходжень до перевищення кредиту.
Рух грошових коштів не передбачає змін у складі коштів, які є грошовими коштами або їх еквівалентами, оскільки ці компоненти є частиною управління грошовими коштами підприємства, а не частиною операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Звіт про рух грошових коштів повинен відображати рух грошових коштів протягом періоду згідно з поділом діяльності на операційну, інвестиційну та фінансову.
Підприємство подає рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у вигляді, який найбільш відповідає його господарській діяльності. Класифікація за видами діяльності надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства та суму його грошових коштів і їх еквівалентів; Таку інформацію можна також використовувати для оцінки взаємозв’язку наведених вище видів діяльності.
Сума руху грошових коштів від операційної діяльності є ключовим показником того, якою мірою операції підприємства генерують грошові кошти, достатні для погашення позик, підтримки операційної потужності підприємства, виплати дивідендів та здійснення нових інвестицій без залучення зовнішніх джерел фінансування. Інформація про конкретні компоненти руху первинних грошових коштів є корисною разом з іншою інформацією для прогнозування майбутнього руху грошових коштів від операційної діяльності.
Рух грошових коштів від операційної діяльності визначається, головним чином, основною діяльністю підприємства, яка дає дохід [5].
Це має бути надходження грошових коштів від продажу товарів та надання послуг; надходження грошових коштів від роялті, авторських гонорарів, комісійних, а також інші надходження; виплати грошових коштів постачальникам товарів та послуг; виплати грошових коштів працівникам та виплати за їх дорученням та інші.
Отже, рух грошових коштів, що є результатом придбання або продажу дилерських цінних паперів чи таких, які обертаються на ринку, класифікується як операційна діяльність. Також аванси грошовими коштами і позики, здійснені фінансовими установами, здебільшого класифікуються як операційна діяльність, оскільки вони пов’язані з основною діяльністю цього підприємства, яка приносить дохід.
Окреме розкриття руху грошових копти, який виникає від інвестиційної діяльності, є важливим, тому що рух грошових коштів відображає, якою мірою здійснювалися витрати на ресурси, призначені для генерування майбутнього прибутку і майбутнього руху грошових коштів. Прикладами руху грошових коштів від інвестиційної діяльності є: виплати грошових коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших довгострокових активів. Ці виплати охоплюють також такі, що пов’язані з витратами, інвестованими у розробки та будівництво основних засобів самим підприємством; надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових активів.
Коли контракт відображається в обліку як хеджування термінового контракту, що піддається визначенню, рух грошових коштів за контрактом класифікується таким же чином, як рух грошових коштів за терміновим контрактом, яким володіють.
Окреме розкриття руху грошових коштів, який виникає від фінансової діяльності, є важливим, тому що воно корисне для передбачення претензій щодо майбутнього руху грошових коштів з боку тих, хто надає капітал підприємству. Прикладами руху грошових коштів, який виникає від фінансової діяльності, є: надходження грошових коштів від випуску акцій або інших інструментів власного капіталу; виплати грошових коштів власникам для придбання або викупу раніше випущених акцій підприємства; надходження грошових коштів від випуску незабезпечених боргових зобов’язань, позик, векселів, облігацій, іпотек, а також інших коротко — або довгострокових позик; виплати грошових коштів для погашення позик та інші.
Підприємство звітує про рух грошових коштів від операційної діяльності, застосовуючи:
а)прямий метод, за яким розкриваються основні класи валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів;
б) непрямий метод, за яким чисті прибутки чи збитки коригуються відповідно до впливу операцій негрошового характеру, будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень або виплат грошових коштів щодо операційної діяльності, а також відповідно до статей доходу або витрат, пов’язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.
Підприємства заохочуються до визнання руху грошових коштів від операційної діяльності з застосуванням прямого методу. Прямий метод надає інформацію, яка може бути корисною для оцінки майбутнього руху грошових коштів і яку не можна отримати з застосуванням непрямого методу. Згідно з прямим методом, інформацію про основні класи валових надходжень грошових коштів і валових виплат грошових коштів можна отримати:
а) з облікової документації підприємства;
б) шляхом коригування продажу, собівартості реалізованої продукції (дохід у вигляді відсотків та подібний дохід, витрати на сплату відсотків та подібні витрати для фінансової установи), а також інших статей у Звіті про прибутки та збитки.
Згідно з непрямим методом, чистий рух грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом коригування чистих прибутків або збитків від упливу:
а) змін протягом звітного періоду у запасах і дебіторській та кредиторській заборгованості від операційної діяльності;
б) негрошових коштів, таких як амортизація, забезпечення, відстрочені податки, нереалізовані прибутки та збитки від обміну валют, нерозподілений прибуток від асоційованих компаній і частка меншості;
в) всіх інших коштів, для яких уплив грошових коштів є рухом грошових коштів від інвестиційної або фінансової діяльності [5].
Допустимим є також визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності непрямим методом, коли відображаються доходи та витрати, розкриті у Звіті про прибутки та збитки, і зміни протягом звітного періоду у запасах, а також дебіторська та кредиторська заборгованість від операційної діяльності.
Підприємство окремо звітує про основні класи валових надходжень грошових коштів і валових виплат грошових коштів, які виникають від інвестиційної та фінансової діяльності.
Окреме розкриття руху грошових коштів, які відображають збільшення операційної потужності та посилення руху грошових коштів, потрібних для підтримки операційної потужності, є корисним, тому що дозволяє користувачеві визначити, чи є адекватними інвестиції підприємства на підтримку операційної потужності. Підприємство, інвестиції якого на підтримку операційної потужності не є адекватними, може втратити майбутню прибутковість заради поточної ліквідності та виплат власникам.
Розкриття руху грошових коштів за сегментами дозволяє користувачам краще розуміти взаємозв’язок руху грошових коштів підприємства в цілому і його складових частин, а також ліквідність та відмінність руху грошових коштів за сегментами.
Фінансова звітність підприємства формується, що по М(С)БО, що по П(С)БО з дотриманням наступних принципів:
автономності підприємства, щодо якого кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлене від власника. Тому особисте майно та зобов’язання власника не повинні позначатися у фінансовій звітності підприємства;
безупинної діяльності, який передбачає оцінку активів та зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі;
періодичності, який припускає розподіл діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою складання фінансової звітності;
історичної (фактичної) собівартості, який визначає пріоритет оцінки активів виходячи із витрат на їх виробництво та придбання;
нарахування і відповідності прибутків та витрат, щодо якого для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити прибутки звітного періоду з витратами, які були здійсненні для отримання цих доходів. При цьому прибутки та витрати відображаються в обліку та звітності у мить їх виникнення незалежно від часу надходження та уплати грошей;
повного висвітлення, згідно якого фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може впливати на рішення, які приймаються на її основі;
послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) використання підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована та розкрита в фінансовій звітності;
обачливості, згідно якому методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зменшенню оцінки зобов’язань та витрат і збільшенню оцінки активів та прибутків підприємства;
превалювання змісту над формою, щодо якого операції повинні враховуватися згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми;
єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення усіх операцій підприємства у його фінансовій звітності єдиній грошовій одиниці [5].
РОЗДІЛ 2.
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
2.1. Організаційно-методичні основи обліку грошових коштів
Конкретизація технології облікового процесу в кожному випадку залежить від складу об’єктів управління, сукупності.
Обліковий процес складається з багатьох блоків, які мають бути конкретизовані й подані в технологічних та структурних аспектах.
Основні завдання бухгалтерського обліку грошових коштів наведені на рисунку 2.1.
Склад цих блоків та об’єктів управління визначається галузевою (промисловість, сільське господарство, будівництво тощо), рівневою (бригада, дільниця, цех, ферма, підприємство, асоціація) ієрархією та іншими ознаками господарської ланки [24].
У межах основних господарських формувань — підприємство — середнього масштабу на організацію технології облікового процесу впливають види діяльності (основна, допоміжна, обслуговувальна, забезпечувальна), структура організації виду діяльності (цехова або безцехова), характер технології (перервна або безперервна).
На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни», як у будь-якому господарстві, обліковий процес як технологічна сукупність складається з трьох етапів: первинного, поточного та підсумкового. На кожному етапі основні об’єкти організації облікового процесу такі:
1 .Облікова номенклатура;
2.Носії облікових номенклатур;
З.Рух носіїв;
4.Технологія облікового процесу забезпечення останнього.
Обліковий процес як організаційну сукупність.
Першим етапом облікового процесу на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни». Його зміст становлять первинне спостереження та сприйняття господарського факту (явища або процесу), вимірювання в натуральному та вартісному вираженні, фіксування в носіях облікової інформації — документах.
Сприйняття та вимірювання можливі лише тоді, коли об’єкти обліку конкретизовані у вигляді облікових номенклатур. Тому першим об’єктом організації первинного обліку є облікова номенклатура.
Організація облікових номенклатур включає два види робіт: вибір (або формування) та складання переліку.
Фіксування облікової номенклатури (даних) відбувається в будь-якому носії (документі або його заміннику), що потребує попереднього їх добору.
Документи з огляду на їх велику кількість та різноманітність потрібно систематизувати. Звідси окремим питанням організації первинного обліку є на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» формування за кожною окремою темою альбомів первинних документів з обліку грошових коштів [42].
Загальна схема документування грошових коштів в касі та на рахунках у банку відображено на рис. 2.3 та 2.4.
Сприйняття, вимірювання та фіксування господарських фактів здійснюються виконавцями в різні періоди. Тому, організуючи первинний облік, заздалегідь визначають рух первинних документів.
Досвід показує, що на утворення первинних носіїв інформації (документів) витрачають приблизно 40—60 % загального часу, а отже, на цьому етапі облікового процесу слід максимально скоротити трудові витрати.
Важливим аспектом організації первинного обліку є забезпечення його нормального функціонування, для чого потрібні технічні засоби організаційної техніки, обчислювальна техніка, носії інформації.
Поточний облік (реєстрація даних первинного обліку в системі рахунків — в облікових реєстрах) — другий етап облікового процесу. На його здійснення в разі ручної обробки витрачають майже половину часу. Це свідчить про те, що його організація є дуже важливим об’єктом.
Під поточним обліком на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» розуміють обробку, реєстрацію та запис даних первинного обліку, тобто носіїв інформації, в облікові реєстри, групування та їх перегрупування з метою отримати потрібну результатну інформацію.
Багато операцій поточного обліку можна умовно поділити на такі види: реєстрація (запис); арифметичні дії (додавання, віднімання, множення, ділення, розрахунки); групування та перегрупування даних. Кожний вид операцій складається з окремих робіт, кількість яких залежить від конкретних умов, і насамперед від технічної озброєності працівників обліку, наявності обчислювальної техніки, її виду, типу.
Поточний облік як частина облікового процесу зумовлює ті організаційні елементи, сукупність яких формує його як об’єкт організації. Цими об’єктами є облікові номенклатури поточного обліку (дані, показники), носії облікових номенклатур (облікові реєстри і документи, що їх складають на цьому етапі облікового процесу); документообіг та забезпечення облікового процесу [25].
Кожний об’єкт організації на даному підприємстві складається з різних видів робіт, їх зміст і відрізняє ці об’єкти від об’єктів організації первинного обліку, які мають ту саму назву. Нового змісту набувають номенклатури поточного обліку. Основними видами носіїв інформації (номенклатури) з обліку грошових коштів є облікові реєстри журнал 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3.
Бухгалтерський облік не лише інформує про стан і зміни підприємства, його елементи та здійснює контроль за наявністю, рухом, використанням об’єктів господарювання, а й виконує функцію оцінювання результативності роботи. Таке оцінювання відбувається на підставі узагальнення даних на підсумковому етапі. Цей етап облікового процесу дає змогу діставати дані про результати роботи за місяць, квартал, півріччя, рік.
Підсумковий етап облікового процесу іноді називають балансовим узагальненням (звітністю). Це заключний етап облікового процесу, який на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формування показників, що відображують результати виробничої та господарської діяльності підприємства за певний період.
Організація підсумкового обліку залежить від якості організації первинного та поточного обліку.
Формування підсумкових показників, складання звітних форм — це досить трудомісткий процес. Слід мати на увазі, що він відбувається за відносно короткий період. За цей час треба підготувати кілька складних показників, заповнити різні звітні форми, підготувати аналітичні висновки, пояснення тощо.
Складність організації цього етапу облікового процесу полягає ще й у тому, що крім облікових даних, показників первинного та поточного обліку необхідні дані планування, нормування, фінансів (бюджетування), оперативного та статистичного обліку, а також попередніх звітних періодів. Наявність цих даних і показників дає змогу не лише оцінити результати роботи підприємства, а й виявити тенденцію розвитку. На цьому етапі облікового процесу на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» до роботи залучають працівників інших економічних служб підприємства — планової, праці, фінансової.
Підсумковий облік як етап облікового процесу визначає об’єкти, які мають бути організовані: номенклатуру, носії номенклатури, рух носіїв та забезпечення обліку.
Отже, незалежно від технічних засобів технологія облікового процесу в усіх випадках передбачає такі об’єкти організації: номенклатуру, носії даних, рух носіїв, забезпечення процесу. Характерним при цьому є те, що зазначені об’єкти організації використовуються на всіх трьох етапах облікового процесу — первинного, поточного і підсумкового обліку.
Облікова номенклатура — це перелік господарських фактів про форми функціонування майна — засобів господарства, а також капіталу — джерела утворення зазначених засобів, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.
Сукупність об’єктів бухгалтерського обліку визначається змістом господарської діяльності підприємства ВАТ «Херсонські комбайни», вимогами управління і потребами в інформації, контролі та оцінюванні діяльності на підставі аналізу [43].
Історично склалося так, що обсяг робіт з бухгалтерського обліку в умовах ручної праці збільшувався поступово. Поява нової облікової номенклатури сприймалася механічно, і оформлення її здійснювалося за методом аналогії.
Значний обсяг бухгалтерської інформації потребує наукової організації облікового процесу і навіть в умовах ручної праці — розробки облікової номенклатури. Що ж до організації бухгалтерського обліку в умовах його автоматизації, то без розробки облікових номенклатур сама автоматизація стає неможливою.
На підприємствах облікова номенклатура формується залежно від фактичних умов організації, технології та інших факторів.
Складнішою є розробка облікової номенклатури в новоутворених господарствах, оскільки треба визначити перелік об’єктів господарювання, які підлягають документуванню. Облікові номенклатури на цих об’єктах розробляють з урахуванням досвіду діючих господарств.
При розробці облікових номенклатур на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» особливу увагу приділяють даним первинного, вторинного та кінцевого оформлення.
До даних первинного оформлення відносять первинні відомості: приходний касовий ордер та розхідний касовий ордер.
Даними вторинного оформлення є відомості, які дістають уже після первинної реєстрації в облікових реєстрах даних первинного оформлення, це журнал 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3.
До даних кінцевого оформлення належать показники бухгалтерського балансу та звіту про рух грошових коштів.
Облікова інформація характеризується складною структурою. Мінімальною структурною одиницею, яка не підлягає подальшому смисловому поділу, є реквізит. Розрізняють два види реквізитів: реквізити-ознаки та реквізити-основи. Перші характеризують якісну, а другі — кількісну сторону об’єктів обліку — господарських фактів, явищ та процесів.
Реквізити-ознаки і реквізити-основи самостійного економічного значення не мають, тому їх використовують на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» лише для повної характеристики об’єкта обліку.
Кожний реквізит-основа разом з кількома реквізитами-ознаками утворюють інформаційну сукупність, яку називають економічним показником (наприклад, один рядок предметної частини будь-якого документа). Один або кілька економічних показників утворюють носій економічної інформації — документ.
Враховуючи різноманітність та велику кількість об’єктів формування облікових номенклатур, їх слід вибирати за топологічною ознакою бухгалтерського обліку окремо для кожного технологічного етапу: первинного, поточного та підсумкового обліку.
З кожної топологічної дільниці бухгалтерського обліку та на кожному етапі складають перелік облікових номенклатур.
Деякі особливості вибору облікових номенклатур на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» виникають в умовах застосування персональних комп’ютерів (ПК), оскільки при цьому доводиться розв’язувати два організаційні питання: вибір облікових номенклатур та кодування.
Особливістю розробки облікових номенклатур у разі застосування ПК є створення системи довідкової та нормативної інформації.
Облікові номенклатури розробляє бухгалтерія під керівництвом головного бухгалтера. До цієї роботи залучають також працівників планового, фінансового та інших відділів, спеціалістів інших служб підприємства.
Формування облікових номенклатур — важливий момент організації бухгалтерського процесу, їх наявність сприяє ліквідації дублювання в обліку, обґрунтованому вибору первинних документів, облікових реєстрів, формуванню документообігу, документопотоків, розв’язанню інших питань бухгалтерського обліку.
Організація первинного обліку починається з вивчення складу облікових номенклатур. Насамперед визначають господарські факти, які слід відобразити в системі бухгалтерського обліку та зафіксувати у первинних документах — носіях обліково-економічної інформації. На склад облікових номенклатур впливають система звітності, об’єкти проміжного контролю їх формування. Тому перш ніж почати формування облікових номенклатур первинного обліку, слід ознайомитись із системою фінансової державної та внутрішньої звітності.
Для того щоб визначити перелік облікових номенклатур з обліку коштів на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» складають перелік усіх об’єктів, які мають бути зафіксовані в первинних документах [25].
При розробці облікових номенклатур первинного обліку потрібно там, де це можливо, укрупнювати одиниці вимірювання. Це дасть змогу зменшити кількість носіїв і обсяг облікової роботи.
Після визначення облікової номенклатури переходять до вибору носіїв облікової інформації.
Організація поточного обліку на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» також починається з вивчення складу облікових номенклатур, які слід відобразити, проте вже в системі облікових реєстрів та різних розрахункових формах.
Розробляючи облікові номенклатури поточного обліку, передусім визначають склад господарських фактів — явищ та процесів (господарські операції). В основу розробки складу облікових номенклатур поточного обліку покладено систему показників внутрішньої та зовнішньої звітності, план рахунків, класифікацію об’єктів, які визначено нормативними актами та методичними рекомендаціями.
За своєю технічністю (технікою) вибір облікових номенклатур поточного обліку аналогічний вибору їх на етапі первинного обліку. За кожним топологічним підрозділом обліку (у нашому випадку обліку коштів) складають докладний перелік тих об’єктів, які становлять інтерес з погляду управління економікою на відповідному етапі обліку.
Формування облікових номенклатур поточного обліку складніше, ніж первинного.
За своїм змістом облікові номенклатури поточного обліку бувають двох видів: прості (тобто такі, які в майбутньому не будуть деталізовані) і складні (які треба далі деталізувати).
Облікова номенклатура поточного обліку є основою майбутнього робочого плану рахунків. На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни», як і на кожному підприємстві затверджений державними органами єдиний план рахунків має бути деталізований для поточних потреб управління. Конкретизація здійснюється відповідно до технологічних та організаційних особливостей того чи іншого господарства.
При розробці робочого плану рахунків використовують єдиний план рахунків, інструкцію щодо застосування його, різні нормативні акти, які стосуються окремих об’єктів обліку. Далі складають систематизований перелік об’єктів поточного обліку. Кожному об’єкту, групі, підгрупі, субпідгрупі присвоюють порядковий номер. Виходячи з порядкового номера об’єкта найбільшої підгрупи, номерів груп установлюють номер для кожного об’єкта і записують його у перелік.
Організація підсумкового (узагальнюючого) обліку на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» починається з виявлення складу облікових номенклатур, які мають бути відображені у відповідних підсумкових носіях облікової інформації. Ці номенклатури являють собою систему показників, що характеризують стан та зміну стану господарських фактів — явищ та процесів, а також активів, пасивів, затрат, доходів та результати діяльності. Формування показників залежить від багатьох факторів, які впливають на організацію підсумкового обліку.
Важливим фактором є звітність, яку має подати та чи інша господарська система, періодичність цієї звітності, строки її подання, джерела одержання інформації. За цими ознаками номенклатуру підсумкового обліку поділяють на певні групи [42].
За характером — на фінансову та внутрішньогосподарську. Такий поділ номенклатури є першим фактором, який впливає на вибір.
За змістом — статистичну, оперативну та бухгалтерську.
За періодичністю складання — на поточну та річну. При цьому до періодичної відносять разову, місячну, квартальну, піврічну та дев’ятимісячну. Цей поділ має певне значення при організації підсумкового обліку.
Облікові номенклатури звітності поділяють на два види: директивні та розрахункові.
Значну роботу з організації підсумкового обліку виконують для внутрішньогосподарських виробничих та інших підрозділів.
Організація зовнішньої звітності залежить насамперед від вимог, поставлених до неї державними органами та контрагентами: банками, кредиторами.
Основними нормативними документами, що визначають обсяг робіт з організації підсумкового обліку як звітності, є Положення про бухгалтерський облік і звітність в Україні, Інструкція зі складання звітності. Крім того, слід мати також методичні рекомендації щодо заповнення окремих показників звітності. Підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» повинно бути забезпечене цими нормативними та методичними документами. Контроль за їх наявністю здійснюють у спеціальному описі (табл.2.1).
Формуючи облікові номенклатури підсумкового обліку, слід пам’ятати, що в окремих випадках звітні дані підприємства заносять у зведену консолідовану звітність асоціації, фірми. Тому номенклатуру підсумкового обліку формують з урахуванням цієї вимоги. При цьому виокремлюють номенклатуру, яка використовуватиметься лише для складання зведеного звіту і внутрішніх потреб підприємства.
Безпосередньо вибір облікової номенклатури здійснюється, як і для первинного або поточного обліку, проте має деякі особливості.
Облікові номенклатури підсумкового обліку як система фінансової звітності регламентовані законодавчими актами та стандартами бухгалтерського обліку. Тому кожну таку номенклатуру на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» вибирають, переглядаючи ці нормативні акти.
Номенклатуру або показники внутрішньої звітності формують відповідно до потреб управління кожного структурного підрозділу залежно від характеру діяльності та інших характеристик.
Таблиця 2.1
Опис необхідних нормативних та методичних матеріалів для складання періодичної та річної звітності.
|
Назва нормативного
документа
|
Номер нормативного документа
|
Хто і коли
затвердив
|
Номер справи,
де зберігається документ
|
Зауважен-ня |
|
Закон України «Про
бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні»
П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»
|
№ 996 — XIV
№87
|
Л.Д.Кучма
16.07.99р.
Міністерство фінансів України
31.03.99р.
|
№21
№7
|
—
—
|
Відправним моментом у формуванні номенклатури звітності для внутрішніх потреб є організація внутрішньогосподарського поділу підприємства.
Внутрішня звітність формується для потреб управління, оцінювання діяльності відповідного підрозділу. При розробці зазначеної номенклатури слід виходити з конкретних завдань, поставлених перед підрозділом [24].
При розробці облікової номенклатури підсумкового обліку слід враховувати ще одну особливість: номенклатура тісно пов’язана з нормуванням та плануванням, бюджетуванням, контролем та аналізом. Саме тому до складу облікової номенклатури підсумкового обліку (звітності) крім фактичних даних мають входити також планові, нормативні, кошторисні та інші аналогічні показники, а також показники відхилення від них як в абсолютному, так і у відносно до потреб управління кожного структурного підрозділу залежно від характеру діяльності та інших характеристик.
Таблиця 2.1
Опис необхідних нормативних та методичних матеріалів для складання періодичної та річної звітності.
| Назва нормативного
| Номер нормати-
| Хто і коли
| Номер справи,
| Зауважен- |
| документа
| вного документа
| затвердив
| де зберігається документ
| ня |
| Закон України «Про
| № 996 — XIV
| Л.Д.Кучма
| №21
| — |
| бухгалтерський об-
| |
16.07.99р.
| |
|
| лік та фінансову
| |
|
|
|
| звітність в Україні»
| |
|
|
|
| П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»
| №87
|
Міністерство фінансів України
31.03.99р.
|
№7
| — |
Відправним моментом у формуванні номенклатури звітності для внутрішніх потреб є організація внутрішньогосподарського поділу підприємства.
Внутрішня звітність формується для потреб управління, оцінювання діяльності відповідного підрозділу. При розробці зазначеної номенклатури слід виходити з конкретних завдань, поставлених перед підрозділом [24].
При розробці облікової номенклатури підсумкового обліку слід враховувати ще одну особливість: номенклатура тісно пов’язана з нормуванням та плануванням, бюджетуванням, контролем та аналізом. Саме тому до складу облікової номенклатури підсумкового обліку (звітності) крім фактичних даних мають входити також планові, нормативні, кошторисні та інші аналогічні показники, а також показники відхилення від них як в абсолютному, так і у відносному вираженні.
Облікові номенклатури підсумкового обліку для зовнішньої і внутрішньої звітності формують за топологічними ознаками.
У всіх випадках формування номенклатури внутрішньої звітності слід додержувати затверджених у державних нормативних актах показників, щоб уникнути зайвої роботи на рівні господарства в цілому.
Після вибору номенклатури обліку на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» переходять до організації вибору і розробки носіїв її інформації.
Організація носіїв облікової інформації потребує додержання трьох особливостей бухгалтерського обліку як процесу формування доказів.
Перша особливість бухгалтерського обліку як процесу полягає в тому, що кожний господарський факт — явище або процес — має бути насамперед зафіксований на носії як доказ, тобто як документ, що його закріплено у спеціальному законодавчому акті — Положенні про документи та документообіг у бухгалтерському обліку. Основою для записів у бухгалтерські облікові реєстри можуть бути лише оформлені згідно з цим Положенням документи.
Друга особливість — усі господарські факти — явища та процеси — із первинних документів, тобто доказів про їх реальність, підлягають обов’язковому запису (реєстрації) і нагромадженню в облікових реєстрах. Це означає, що облікові реєстри після того, як у них буде зроблено записи про відповідні господарські факти та виконано потрібні математичні процедури (додавання, віднімання та визначення нового стану об’єкта обліку), стають автоматично носіями облікової інформації.
Третя особливість бухгалтерського обліку полягає у тому, що облік як процес не закінчується визначенням нового стану об’єкта в облікових реєстрах, а підсумкові дані мають бути перенесені із облікових реєстрів у звітні форми, які після заповнення їх автоматично стають носіями облікової (підсумкової, звітної) інформації та відповідно доказами.
Отже, характерні особливості бухгалтерського обліку як технологічного процесу визначають три види способів формування облікової інформації: документи (докази), облікові реєстри, звітні форми.
Зауважимо, проте, що документи формуються не лише на першому етапі, а й на етапах поточного та підсумкового обліку. Слід ураховувати також, що на етапі первинного обліку способами доказовості облікових даних і інформації є здебільшого документи, на другому — облікові реєстри, на третьому — звітні форми.
Як уже зазначалося, основу технології відображення і вибору носіїв облікової інформації на всіх етапах формують облікові номенклатури. Важливими факторами при цьому є вид, склад, інформації на місткість, складність тощо.
Вибір носіїв облікової інформації залежить від наявності технічних засобів, організаційної та обчислювальної техніки. Як відомо з курсу «Теорія бухгалтерського обліку», в умовах ручної обробки інформації матеріальними носіями даних та інформації є паперові, а в разі використання обчислювальної техніки, особливо ПК, — технічні (відео- і машинограми, дискети та ін.). Проте завжди господарські факти — явища та процеси — мають бути відображені за допомогою документів, передбачених законодавчими актами.
При організації технології та вибору носіїв облікової інформації слід орієнтуватися на раціоналізацію облікового процесу. Раціональними вважають носії інформації, які орієнтовані на контрольно-аналітичні процеси, прості, не потребують складних процедур обробки.
Вибору носіїв облікової інформації сприяє те, що багато паперових носіїв розробляють централізовано: типові форми документів, облікові реєстри (наприклад, журнально-ордерної форми обліку тощо), звітні форми. Деякі форми документів визначено нормативними актами, наприклад, касові документи — правилами ведення касових операцій [43].
Якщо типових або уніфікованих документів немає, їх розробляють на підприємствах відповідно до діючих положень, інструкцій та рекомендацій.
Як було зазначено, основним видом носіїв облікової інформації на етапі первинного обліку є документ (доказ). До бухгалтерських документів на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» ставлять такі вимоги: наявність обов’язкових спеціальних реквізитів, забезпечення контролю за господарськими фактами, виготовлення звітних даних, зручність обробки, чіткість, компактність тощо.
На вибір матеріальних носіїв документів впливають наявність технічних засобів, обчислювальних машин, методика сприйняття первинних даних (ручним, машинним, автоматичним способами тощо). До цієї роботи, крім бухгалтерів, залучають працівників інших служб — фінансистів, постачальників, плановиків.
Вибір форм первинних документів полегшує наявність типових і уніфікованих форм, виготовлених різними центральними органами — банками, фінансовими органами і т. ін.
Якщо типових або уніфікованих форм первинних документів немає, їх розробляють на підприємстві, погоджуючим органами Міністерства статистики України.
Основним напрямом удосконалення форм первинних документів є їх уніфікація та стандартизація. Крім того, цьому сприяють заміна разових документів накопичувальними, застосування документів багаторядкових і тривалого використання, реєстрація операцій безпосередньо у реєстрах, створення комплексних документів. Зменшення кількості документів скорочує облікову процедуру.
В умовах використання комп’ютерів, функціонування АРМ первинні дані слід формувати в основному безпосередньо на технічних носіях (терміналах, дисплеях), широко впроваджувати автоматичну фіксацію первинних даних, вилучати постійні реквізити і використовувати бази даних (БД) і розподілені бази даних (РБД).
Для того щоб на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» одержати облікову інформацію, сформувати різні показники про результати господарської діяльності, потрібні дані, зафіксовані на носіях первинної облікової інформації — документах, які в подальшому слід зареєструвати відповідно до економічного змісту їх та вимог управління в облікові реєстри поточного обліку: відомості, журнали, журнали-ордери, машинограми тощо.
Облікові реєстри є основними, проте не єдиними способами відображення облікової інформації поточного обліку. Крім облікових реєстрів на цьому етапі облікового процесу формують реєстри розрахункового характеру, наприклад розрахунок розподілу витрат на управління, визначення транспортно-заготівельних витрат, амортизації основних засобів тощо. Тому на цьому етапі облікового процесу крім облікових реєстрів використовують нові носії — розрахункові таблиці.
Крім облікових реєстрів та розрахункових таблиць у процесі поточного обліку складають різні бухгалтерські довідки, наприклад про виправлення помилок, відображення в обліку результатів інвентаризації, що мають індивідуальний характер.
Таким чином, на етапі поточного обліку на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» використовують три види форм відображення облікової інформації: облікові реєстри, розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки.
1).Вибір форм носіїв та технології відображення в них облікової інформації поточного обліку. Запис господарських операцій із носіїв первинного обліку — документів — до облікових реєстрів має здійснюватись відповідно до заздалегідь встановлених правил. Ці правила визначаються способом ведення записів, характером бухгалтерського проведення, ступенем деталізації або укрупнення об’єкта обліку тощо. Співвідношення цих ознак визначає форму облікових реєстрів, послідовність та прийом записів.
Співвідношення різних облікових реєстрів, їх структура, прийому і послідовність записів, прийоми узагальнення кінцевих результатів (показників) визначають форму поточного і власне всього бухгалтерського обліку. Тому вибір форм поточного обліку це практично вибір форм бухгалтерського обліку. У будь-яком разі форми облікової інформації поточного обліку мають забезпечати отримання необхідних даних для управління тими чи іншими об’єктами господарювання, здійснення контролю за станом рухом господарських фактів — явищ та процесів для аналізу дія діяльності і реальної оцінки результатів роботи.
Вибір форм відображення облікової інформації для поточного обліку здійснюється у розрізі топологічних підрозділів обліку, а також видів фор (облікові реєстри, розрахункові таблиці, бухгалтерські довідки) Цей вибір полегшується тим, що з окремих форм обліку (наприклад журнально-ордерної, таблично-автоматизованої тощо) або видів розрахункових таблиць розробляють типові або уніфіковані форми.
Якщо з окремих форм не розроблені типові або уніфіковані форми або в економічній літературі немає будь-яких рекомендацій, то їх розробляють у самому господарстві відповідно до державних стандартів. У всіх випадках розроблені облікові реєстри мають повністю відповідати вимогам управління, контролю, аналізу для реальної оцінки результатів роботи.
2). Розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки. Поточний облік на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» пов’язаний з виконанням великої кількості розрахунків. Розрахункові таблиці мають індивідуальний характер. Методика і техніка розробки розрахункових таблиць така сама, як і в разі вибору первинних документів.
Значна частина розрахункових таблиць рекомендована в централізованому порядку. Разом з тим багато їх розробляють безпосередньо на підприємствах.
Значний вплив на форми поточного обліку мають показники звітності. Для того щоб з даних поточного обліку без додаткової роботи можна було безпосередньо заповнити форми звітності, при розробці форм поточного обліку попередньо вибирають показники звітності [25].
На цьому етапі готують два види носіїв: звітні форми та розрахункові таблиці.
Звітні форми фінансової звітності на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» розробляють на основі господарської діяльності. Для цього з альбомів типових форм вибирають відповідні форми звітності.
Усі форми внутрішньої звітності на підприємствах розробляють за загальною методикою, яку було розглянуто.
Відібрані форми звітності формують у робочі альбоми. При цьому окремо формують альбоми:
за видами — первинні документи: прибутковий касовий ордер та видатковий касовий ордер, облікові реєстри: журнал 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3, звітні форми: баланс та звіт про власний капітал;
по кожному топологічному підрозділу —облік грошових коштів.
Робочі альбоми форм мають єдину структуру: титульний лист, перелік звітних форм, самі форми, методичні вказівки щодо їх заповнення.
В умовах використання ЕОМ на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» облікові реєстри та звітні форми складають за заданою програмою і видають на технічних носіях (відео-і і машинограмах та ін.). Значна частина їх, особливо допоміжних, зовсім не видається на дисплей або друкуючий пристрій, хоча за допомогою оператора-бухгалтера вони можуть бути видані на дисплей.
Загальні питання методики та техніки складання форм звітності викладені у додатках до цих форм. Проте там не враховані специфічні особливості конкретного підприємства.
У робочих інструкціях конкретизують служби, посадові особи, строки, методику формування та деякі інші питання. Робочі інструкції сприяють поліпшенню та упорядкуванню робіт із складання звітних форм.
Значна кількість носіїв — первинних документів і реєстрів — типові й уніфіковані. Якщо типових або уніфікованих форм немає, розробляють власні форми. При цьому керуються загальними вимогами і методичними рекомендаціями:
а) розташовують поряд реквізити, які заповнює або обробляє одна особа, графи реквізитів, що перебувають у арифметичній та логічній залежності, графи тексту та коду тощо;
б) довідкові дані розміщують на зворотній стороні документа;
в) додержують вимог законодавчих актів.
Необхідно також визначити належність документа до топологічної структури обліку, характер, призначення, склад потрібних документів, рух у процесі обробки, осіб, які повинні взяти участь в обробці, кількість примірників.
На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» комплекс робіт з визначенням змісту форми носіїв облікової інформації умовно можна розподілити на такі етапи:
визначення основних характеристик майбутньої форми;
вибір необхідних реквізитів;
попереднє проектування зон розміщення інформації;
вибір форми розміщення реквізитів у зони;
компонування елементів інформації у ланки, а ланок — у зоні;
монтаж форми у цілому;
креслення ескізу;
розрахунок загальної площі та вибір формату;
редагування;
оформлення.
Зміст другого етапу розробки —це вибір реквізитів, які поділяють на дві групи: які обробляють (кількість, ціна тощо) та які не обробляють (назва, підпис тощо). Усі реквізити, що обробляють, поділяють на чотири підгрупи: групувальні, довідкові, кількісні, вартісні [42].
До групувальних належать номенклатурний номер, вид операції, до довідкових — назва підприємства, номер картки, період, на який виписують документ.
Кількісні реквізити — це позначення одиниці, ліміт і дата видавання тощо. До вартісних належать ціна за одиницю, загальна вартість.
До реквізиту, що не обробляють, відносять підпис.
Для кожної групи реквізитів на формі відводиться окрема зона.
При розміщенні реквізитів слід враховувати такі особливості:
послідовність розміщення їх має бути такою, яка передбачена для введення в комп’ютер;
логічний і арифметичний зв’язок їх;
зручність запису;
легкість для читання.
Загальну площу аркуша розраховують обчисленням його довжини (горизонтально) та висоти (вертикально). Довжина аркуша складається з розміру його бічних полів, підсумку розмірів граф (рубрик) та товщини усіх вертикальних ліній. Такий розрахунок роблять на одному із «поверхів» форми. Аналогічний розрахунок виконують за шириною аркуша.
Перед тим як остаточно викреслити форму макета документа, потрібно скоригувати розміщення окремих елементів реквізитів на аркуші.
Після визначення розміру бланка попередньо викреслюють у кожній зоні кожний елемент. Потім вибирають форму розміщення реквізитів і формат.
На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» застосовують такі форми розміщення реквізитів:
а) анкетну (аркуш ділять на дві частини — ліву та праву: у лівій частині розміщують реквізити, а в правій — відповіді, записи на бланку);
б) зональну (документ розділяють на зони горизонтальними та вертикальними лініями);
в) табельну, або табличну (у кожній зоні носія утворюється таблиця з графами по вертикалі та рядками по горизонталі);
г) комбіновану.
В умовах використання ПК та функціонування АРМ бухгалтера первинний документ може бути зафіксований як на людинно-читальному, так і машинно-читальному носії, що потребує автоматизації всіх операцій процесу документування первинної облікової інформації. У першому випадку необхідно створити і машинно-читальний носій первинних даних, у другому — обидві властивості задовольняються єдиним носієм.
В умовах використання АРМ бухгалтера закладено можливість автоматизувати косові та фінансово-розрахункові операції (рис.2.5).
Документування первинної облікової інформації в умовах використання АРМ бухгалтера — процес функціонально неоднорідний і реалізується виконанням таких функцій:
реєстрація, тобто фіксація, первинних даних на паперовому носії з одночасним реєструванням на машинному;
передавання, тобто послідовне проходження, первинного документа (для відображення його даних) по руху реєстрації і формування;
формування, тобто послідовне агрегування (доповнення), первинного
документа необхідними реквізитами [24].
Носії первинних облікових даних повинні забезпечити можливість: фіксації первинних даних на місцях виконання їх за допомогою ПК; збереження даних носієм у вигляді, в якому їх було на ньому зареєстровано, протягом установленого строку без спеціальних засобів захисту і відновлення; сприйняття зареєстрованих даних на місцях їх використання.
Суттєвими характеристиками організації підготовки машинного носія є:
умовна реєстрація первинних даних на машинному носії;
умови передавання машинного носія;
властивості носія, використання машинно-читального носія як первинних даних;
інформаційний зміст машинного носія.
Порядок оформлення машинно-читаних первинних документів при використанні АРМ бухгалтера має забезпечувати встановлення персональної відповідальності за юридичну правомочність їх, достовірність і точність облікових даних.
Машинно-читаний первинний обліковий документ повинен містити відомості, давати змогу одночасно ідентифікувати всі його реквізити: найменування, номер, дату, місце здійснення, зареєстровані у ньому господарські операції, осіб, відповідальних за створення документа, та ін.
Найменування документа, зміст господарських операцій на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» фіксують у документі за допомогою кодів і довідкової інформації.
Допускається не фіксувати в машинно-читаному документі характеристики господарських операцій, що являють собою виробничу інформацію, яка створюється на основі нормативно-довідкової інформації або за допомогою розрахунків.
Підписи осіб, відповідальних за складання машинно-читаних первинних документів, можуть бути замінені спеціальним кодом ( паролем). Мова коду конкретної особи має бути зареєстрована в установленому порядку.
На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» розробляють порядок створення машинно-читаних документів, регламентуючи: порядок оформлення (реєстрації) та послідовність їх проходження; склад інформації, яку реєстрації послідовність на кожному АРМ; способи автоматизації інформації документа та умови, що забезпечують правильність і достовірність авторизації.
Машинно-читані первинні облікові документи використовують на підприємствах, не їх перетворюючи у людинно-читальну форму. Разом з тим передбачають можливість створення паперових копій машиночитаного документа. При цьому на них має бути вказівка про те, що це копії машиночитаного документа. Для надання паперовій копії юридичної сили її затверджують підписом.
В разі введення даних з машиночитаних документів на екрані дисплея можуть мати місце три варіанти відображення і розміщення реквізитів:
реквізити заповнюються на зразку документа, заповнюються послідовно розміщені реквізити бухгалтерського документа;
висвічується форма (зразок) документа і внизу його реквізити; реквізити потім автоматично переносяться у форму документа [43].
Заключний етап розробки являє собою остаточне компонування всіх елементів певного документа та викреслення його на міліметровому папері у натуральну величину. Це дає змогу визначити майбутній формат документа.
До кожного документа розробляють короткі вказівки про порядок його складання, кількість примірників і напрям їх використання.
Організація забезпечення формами паперових носіїв інформації на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» здійснюється за такими каналами:
а) придбання бланків у магазинах;
б) виготовлення бланків у власній типографії.
Для того щоб не допустити зривів у роботі, потрібно заздалегідь спланувати необхідну кількість бланків на рік та своєчасно подати замовлення у відповідні організації, друкарні.
Для нормального функціонування бухгалтерії підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» має приблизно 5-6 місячний запас бланків.
За способом зберігання носії облікової інформації поділяють на звичайні і суворої звітності.
Звичайні паперові носії облікової інформації зберігають і обліковують як канцелярські приладдя. Документи (форми) суворої звітності нумерують друкарським методом і комплектують. Наказом (розпорядженням) керівника призначається відповідальна особа.
Машиночитальні бухгалтерські документи (на дискетах) разом з описом в людиночитальній формі передають у спеціальній упаковці, яка забезпечує захист їх від пошкодження та організацію доступних до них.
2.2 Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів
В Україні обіг грошових коштів регулюється наступними нормативними документами:
а).Порядком ведення касових операцій у національній валюті України;
б).Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України;
в).Наказом Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій»;
г).П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;
д).Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті; є).Інструкція № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України».
Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.
Для здійснення розрахунків готівкою підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» має касу.
Каса — це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Під касою також розуміють всю сукупність готівки та грошових документі, що є у підприємства.
Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках.
В касі підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» зберігає не тільки готівкові кошти, але і цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції шляхових листків автотранспорту, бланки довіреностей тощо (рис. 2.6).
Посадову матеріально відповідальну особу, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві, називають касиром. Порядок призначення касира на роботу відображено на рисунку 2.7.
Після видання наказу про призначення відповідного працівника на посаду касира керівник підприємства під розписку ознайомити його з порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей [18].
Під час здійснення операцій двері до приміщення каси мають бути замкнуті з середини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.
Вся готівка на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» має зберігатись у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках — у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира.
Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.
Керівник підприємства забезпечує зберігання грошових коштів при їх транспортуванні, обладнує касу та забезпечує в ній ефективне зберігання грошей.
У випадку раптової відсутності касира на роботі (з причини хвороби тощо) цінності, що знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.
Підприємство складає касові заявки, в яких повідомляє установу банку про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки, однак не допускає видачі грошей на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.
Підприємство має право здійснювати розрахунки як у готівковій, так і у безготівковій формах. При цьому сума платежу готівкою протягом 1-го дня не повинна перевищувати зо00 грн.
Здійснення готівкових розрахунків обов’язково має бути підтверджено відповідним обліково-розрахунковим документом (податкова накладна, рахунок-фактура, товарний чек, акт виконаних робіт тощо) [40].
Підприємства можуть мати у касі готівку тільки в межах лімітів залишку. Ліміт залишку готівки — це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства.
Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати для зарахування на поточний рахунок у порядку та в строки, встановлені і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок.
Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється банками з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки.
На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» ліміт залишку готівки у касі становить 3000 грн.
Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі суб’єкта господарювання на кінець дня з встановленим йому (або самостійно визначеним) обслуговуючою установою банку лімітом залишку готівки в касі, незалежно від того, здійснювались в цей день касові операції (надходження і витрачання готівки) чи ні.
У випадку, якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлений, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною.
Готівка, видана в підзвіт, але з об’єктивних причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після її видачі (за відрядженнями — не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту — не пізніше 10-ти робочих днів і дня видачі її в підзвіт).
Строки і порядок здавання виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням з його керівником, виходячи з необхідності прискорення обіговості грошей і своєчасного надходження їх до кас банків:
— для підприємств, що розташовані в місцевості, де є установи банків і виручка здається до банку (а при відсутності в місцевості установ банків на підприємства зв’язку), — щоденно в день надходження грошей до їх кас;
— для підприємств, що мають невеликі суми виручки (які за 5 днів не перевищують 10-кратного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) і знаходяться на значній відстані від установ банків або підприємств зв’язку, не рідше одного разу на 5 днів.
Підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» виручку здають щоденно в день надходження грошей до їх каси.
Грошовими документами вважаються документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо.
Згідно з Порядком, встановленим Національним банком України від 25.06.93 р. № 21, бланки акцій також зберігаються в касі.
Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.
Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені Мінстатом України за згодою НБУ і Мінфіном України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності:
— КО-1 «Прибутковий касовий ордер»;
— КО-2 «Видатковий касовий ордер»;
— КО-3, За «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;
— КО-4 «Касова книга»;
— КО-5 «Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей».
Касові ордери — це документ, то засвідчують законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням.
Оприбуткування готівки в касу підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» здійснюється на підставі прибуткового касового ордеру (ПКО), підписаного головним бухгалтером або уповноваженими на це особами. При цьому особі, яка здала гроші, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером та касиром. ПКО в залежності від цілей використання коштів, які надходять до каси, повинен мати юридичне обґрунтування. В прибутковому касовому ордері зазначають, від кого прийнято гроші, на якій підставі, сума (цифрами і прописом), підпис головного бухгалтера і касира.
Отримання грошей з банку здійснюється через касира або іншу уповноважену на те особу по грошовому чеку, виписаному на її ім’я.
Для одержання в банку чекової книжки необхідно заповнити заяву, в якій зазначається прізвище, ім’я, по батькові касира і зразок його підпису. Заява повинна бути завірена печаткою підприємства, підписами керівника та головного бухгалтера. За цією заявою касир одержує чекову книжку на 25 або 50 чеків. Зберігається чекова книжка в касі підприємства. Жодних виправлень у чеках не допускається. На корінці чеку вкачується прізвище, ім’я та по батькові особи, якій доручено одержання готівки [12].
Витрачання готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується корінником і головним бухгалтером підприємства чи особами, ними уповноваженими. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявках, рахунках, інших розрахункових документах присутній дозволяючий надпис керівника підприємства, то його підпис на видаткових ордерах не є обов’язковим. У випадку видачі грошей окремім особі за видатковим касовим ордером касир вимагає пред’явлення документу, який засвідчує особу отримувача і містить фотокартку то особистий підпис власника.
На операцію по здачі грошей до банку касир, крім видатковою касового ордеру, також оформлює об’яву на внесок готівкою, в якій вказує дату операції, хто здає кошти і через кого, банк та назву одержувача, суму цифрами і прописом, призначення внеску, номер власного рахунку. Об’ява складається з трьох частин. Перша частина залишається в банку, друга (квитанція) — передається касиру, третя (ордер) — повертається підприємству з випискою банку після зарахування грошей на поточний рахунок.
Оплата праці, виплата допоміг по тимчасовій непрацездатності, стипендій, премій тощо на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» проводиться касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача. На титульному аркуші платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться надпис про видачу грошей за підписами керівника та головного бухгалтера або осіб, ними уповноваженими, із зазначенням строків видачі грошей і суми прописом. В аналогічному порядку може оформлюватись і разова видача грошей на оплату праці (у випадку відпустки, хвороби тощо), а також видача в підзвіт на витрати, пов’язані із службовими відрядженнями, декільком особам. По закінченні трьох робочих днів, які встановлені для виплати заробітної плати, бухгалтер виписує ВКО на загальну виплачену за платіжною відомістю суму.
Прибуткові та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма № КО-3). Журнал реєстрації побудовано таким чином, що за його даними здійснюється контроль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої підприємством. Після реєстрації касові ордери передаються бухгалтером в касу підприємства для виконання. Видаткові касові ордери, оформлені за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями на виплату заробітної плати, реєструються після видачі.
Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі.
Касова книга — обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства.
Підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» веде тільки одну касову книгу в національній валюті, яка пронумерована, прошарована і опечатана сургучною або мастичною печаткою. Кількість аркушів в касовій книзі підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера цього підприємства або вищестоящого органу [14].
На кожну іноземну валюту відкривається окрема касова книга. Записи в касовій книзі здійснюються у 2-х примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою темного кольору або чорнилами. Перші примірники аркушів залишаються в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є звітами касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами. Приписки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення завіряються підписами касира і головного бухгалтера підприємства або особи, яка його замінює.
Записи в касовій книзі здійснюються касиром одразу ж після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або по замінюючих його документах. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає до бухгалтерії звіт касира.
Звіт касира — це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.
Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.
Здача виручки інкасатору оформлюється супровідною відомістю, яка складається в трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідна відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладна) — віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) — залишається в касі підприємства (інкасатор розписується на цьому примірнику і ставить відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотному боці першого і другого примірників вказаних документів матеріально відповідальні особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.
Підставою для прийняття сум грошових коштів в дорозі на облік є:
1) при здачі виручки — квитанція установи банку, ощадної каси, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо;
2) по сумах, що переказані вищестоящими організаціями, — отримані під них повідомлення (авізо) із зазначеною датою, номером платіжного доручення, суми і назви установи чи поштового відділення, яке прийняло перерахування.
Загальну схему бухгалтерського обліку касових операцій підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» відобразимо на рис. 2.8.
У відповідності до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні та інші підприємства, об’єднання, організації та установи, незалежно від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку і зобов’язані зберігати свої грошові кошти в банківських установах.
Поточний рахунок — це рахунок підприємства, відкритті в уповноваженій установі банку для — зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства.
Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавств України.
Поточний валютний рахунок може бути відкритий:
— юридичним особам резидентам України;
— фізичним особам (підприємцям) — резидентам України;
— представництвам юридичної особи — нерезидента;
— дипломатичним, консульським, торговельним та іншим представництвам іноземних держав;
— іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);
— фізичним особам (не підприємцям) — нерезидентам України.
Обслуговуючим банком (банком, що обслуговує) називають банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність» [16].
Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства (в іноземній та/ або національній валюті) і один рахунок (в іноземній та/ або національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.
Юридичні і фізичні особи — суб’єкт підприємницької діяльності мають право відкривати необмежену кількість, рахунків за своїм вибором і згодою банків.
У випадку відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків у національній валюті і як основний, на якому буде обліковуватись заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунку податковому органу, де він зареєстрований як платник податків.
Банк може здійснювати платежі клієнта в інтересах третіх осіб у випадках, передбачених чинним законодавством. Згідно з Цивільним кодексом це можуть бути договори поруки, договори на користь третіх осіб тощо.
Для відкриття поточного рахунків підприємство подають установам банків такі документи:
1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;
2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;
4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;
5) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надане право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;
6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.
У загальному вигляді рух грошових коштів підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» на рахунках в банку відображено на рис. 2.9.
Підприємство має право відкрити поточні та депозитні рахунки як в національній, так і в іноземній валюті. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.
Суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Для цього певна сума коштів вноситься, депонується на особливий рахунок — рахунок лімітованої чекової книжки. В межах цього ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам.
Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувачу [18].
Учасниками чекового обігу виступають три особи: чекодавець, платник по чеку та чекоотримувач. Платником в чековому зобов’язанні може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків.
Розрахунки чеками представляють собою сукупність операцій з видачі, одержання, обігу та оплати чеків.
Чек дійсний протягом 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Розрізняють грошові та розрахункові чеки.
Однією з форм розрахунків між підприємствами є акредитив, який звичайно застосовується для підвищення гарантованості оплати покупцем своїх зобов’язань.
Акредитив — доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.
Існують три форми акредитиву: безвідривний підтверджений, безвідзивний непідтверджений і відзивний.
Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» подає документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.
Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення (як у паперовому, так і в електронному вигляді), незалежно від того, хто вносить ці зміни — клієнт чи банк. При ньому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних.
Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.
Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів. Таким чином, виписка — це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком. Виписка банку — документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.
В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов’язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми.
Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:
— виписка нумерується;
— перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти;
— перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;
— проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.
Зберігаючи грошові кошти підприємств банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів і надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) — по дебету. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку (зменшується заборгованість банку перед власником рахунку), а за кредитом — надходження коштів на поточний рахунок (збільшується заборгованість банку перед клієнтом банку) [40].
На полях перевіреної виписки проти сум операцій і на документах які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом коштів, автоматизації облікових робіт, видачі довідок, перевірок і наступного збереження документів. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп «Погашено».
При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об’яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань — платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.
При внесенні грошових коштів на рахунок банку подасться об’яви на внесок готівкою. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об’явою на внесок готівкою.
Сьогодні найбільш розповсюдженими видами безготівковим розрахунків на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» є розрахунки за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень.
Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку.
При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.
Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені; погашення кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб’єктів господарської діяльності.
За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування (тобто період між датою надходження доручення на списання коштів у банк і датою зарахування списаних коштів на рахунок одержувача), але тільки якщо така можливість передбачена в договорі на розрахунково-касове обслуговування з банком. Це означає, що платник може самостійно вказати дату зарахування коштів на поточний рахунок одержувача. Проте період валютування не може перевищувати 3 робочі дні.
Інструкція № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує вимогу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконання банком покупця тільки при наявності коштів на поточному рахунку покупця і при його письмовій згоди оплатити повністю або частково платіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткою платника.
Платіжна вимога-доручення — не комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеній йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; і а нижньої доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначних сум.
Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається покупцеві разом і відвантаженою продукцією або після капання послуг. При отриманні покупцем даного документу і при наявності коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, що належить до сплат, і код поточного рахунку. Після цього даний документ передається до банку на оплату. Якщо ж в момент отримання платіжної вимоги-доручення грошові кошти відсутні в потрібному обсязі, то в міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення [14].
Загальну схему порядку ведення обліку коштів на поточному рахунку підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» відобразимо на рис. 2.10.
Синтетичний облік грошових коштів здійснюється на рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» та 33 «Інші кошти».
На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» використовують рахунок зо «Каса» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.
Рахунок зо активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:
301 «Каса в національній валюті»;
302 «Каса в іноземній валюті».
На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки «Операційна каса в національній валюті» та «Операційна каса в іноземній валюті».
По дебету рахунку зо «Каса» відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, по кредиту — виплата грошових коштів з каси підприємства.
Аналітичний облік може вестись за центрами відповідальності: за кожною операційною касою чи касиром, а також за видами іноземної валюти.
Рахунок 33 «Інші кошти» на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі [23].
Рахунок 33 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки: 331 «Грошові документи в національній валюті»; 332 «Грошові документи в іноземній валюті»; 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»; 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».
По дебету рахунку 33 «Інші кошти» відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів в дорозі, по кредиту — вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.
На субрахунку 331 відображаються грошові документи за їх номінальною вартістю. Надходження грошових документів відображається по дебету рахунку 331, списання — по кредиту рахунку.
Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.
На субрахунках 333 та 334 обліковуються грошові кошти (переважно грошова виручка), внесені до кас банків, ощадних кас чи кас поштових відділень для зарахування на поточний рахунок підприємства, але ще не зараховані за призначенням. По дебету цих рахунків відображаються суми, що здані до банку, по кредиту — суми, зараховані на поточні рахунки. На перше число кожного місяця сальдо по субрахунках 333 та 334 повинно збігатись з розміром виручки, зданої до банківської установи в останній день місяця.
В Балансі (ф. № 1) підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» залишки по рахунках зо, 33 відображаються разом із залишками по рахунку 31 «Рахунки в банках» та субрахунку 351 «Еквіваленти грошових коштів», рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції» в статтях балансу 2зо та 240 окремо в національній та в іноземній валюті. В кінці року підприємство складає Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), який призначений для відображення руху грошових потоків в розрізі надходжень та виплат в рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Операції, які використовує підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» по рахунку зо «Каса» відобразимо у вигляді табл. 2.2.
Рахунок 31 «Рахунки в банках» на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку, і які можуть бути використані для поточних операцій.
Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів — грошових коштів, має такі субрахунки:
311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».
Таблиця 2.2
Схема операцій по рахунку зо «Каса»
| № оп
| Зміст господарської операції
| Дебет
| Кредит
| Сума, грн. |
| 1
| Одержано з поточного рахунку (прибутковий касовий ордер, чек, виписка з банку)
| зо «Каса»
| 31 «Поточний рахунок»
| 1278 |
| 2
| Здано в касу залишок невитраченого авансу (прибутковий касовий ордер, авансовий звіт)
| зо «Каса»
| 372 «Розрахунки з підзвітними особами»
| 150 |
| 3
| Внесено готівкою в рахунок внеску до статутного капіталу (прибутк. касовий ордер)
| зо «Каса»
| 46 «Неоплачені капітали»
| 13456 |
| 4
| Виявлені лишки коштів в касі (акт інвентаризації)
| зо «Каса»
| 716 «Відшкодування раніше списаних активів»
| 35 |
| 5
| Внесено на поточний рахунок (прибутковий касовий ордер, об’ява на внесок готівкою)
| 31 «Поточний рахунок»
| зо «Каса»
| 2897 |
| 6
| Видано в підзвіт (видатковий касовий ордер, посвідчення про відрядження)
| 372 «Поточний рахунок»
| зо «Каса»
| 200 |
| 7
| Видана заробітна плата (видатковий касовий ордер, платіжна відомість)
| 66 «Розрахунки з оплати праці»
| зо «Каса»
| 26785,78 |
| 8
| Виявлена недостача коштів в касі (акт інвентаризації)
|
947 «Нестачі
і втрати від
псування
цінностей)
|
зо «Каса»
| 135 |
Па субрахунку 313 обліковується рух коштів, що знаходяться в акредитивах, на особових рахунках по вантажообігу і в чекових книжках.
На кожний виставлений акредитив відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням конкретного постачальника. Після відвантаження товару (продукції) постачальник надає в своє відділення банку рахунок на відвантажену продукцію, на підставі якого йому зараховують платіж з акредитиву. Списання коштів в банку платника здійснюється на підставі одержаних від банку постачальника рахунків і доданих до них товарно-транспортних документів тощо [12].
В обліку розрахунки чеками відображаються так само, як і при акредитивній формі розрахунків. Для відкриття чекової книжки на суму перерахованих коштів складають бухгалтерську проводку: Д-т pax. 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», К-т pax. 311 «Поточний рахунок в національній валюті». Чеки, що надійшли постачальнику в платіж за товари та послуги, здаються в банк [18].
Суми по одержаним в банку лімітованих чекових книжках списується в міру оплати виданих підприємством чеків, тобто в сумах погашення банком пред’явлених йому чеків згідно з випискою банка. За даними пред’явлених чеків дебетується рахунок 631 і кредитується субрахунок 313.
Рух коштів по чекових книжках, виданих в підзвіт працівникам підприємства для розрахунків з підприємствами-кредиторами, обліковується на рахунках 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» або 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і по аналітичному рахунку «підзвітні особи по виданим їм чековим книжкам» до рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Видача таких книжок підзвітним особам відображається по кредиту рахунку 685 і дебету рахунку 372. Після подання підзвітними особами звіту кредитується рахунок 372 в кореспонденції з рахунком 685 на суму використаних чеків. Таким чином, сальдо по рахунку 372 і 685 повинні співпадати бути тотожними сумі по залишку чеків у підзвітних осіб, а різниця між названими сальдо і сальдо по рахунку 313 покаже суму по використаних, але не оплачених банком чеках [18].
Операції, які використовує підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» по рахунку 31 «Рахунки в банку» відображені в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Облік операції по рахунку 31 «Рахунки в банках»
| № оп
| Зміст господарської операції
| Дебет
| Кредит
| Сума |
| 1
| Внесено на розрахунковий рахунок (об’ява на внесок готівкою)
| 31 «Рахунки в банках»
| зо «Каса»
| 25347 |
| 2
| Одержана плата за товари, роботи, послуги
|
31 «Рахунки
в банках»
|
36 «Розрахун-ки з покупцями та замовниками»
| 17345 |
| 3
| Одержана передоплата за то вари, роботи, послуги (платіжне доручення, виписка із поточного рахунку)
| 31 «Рахунки в банку»
| 681 «Аванси одержані»
| 17345 |
|
|
|
|
|
| 4
| Зарахована на поточний рахунок позика банку (виписка із поточного рахунка)
|
31 «Рахунки
в банку»
|
60 «Коротко-строкові кре-дити банку»
| 100000 |
| 5
|
Перераховано постачальникам
і підрядникам за доставлені товарно-матеріальні цінності (платіжне доручення, виписка з поточного рахунка)
|
63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»
|
31 «Рахунки
в банку»
|
356 |
| 6
| Перераховано аванс постачальникам (платіжне доручення, виписка із поточного рахунку)
|
31 «Рахунки
в банку»
|
371 «Аванси
видані»
|
548 |
| 7
| Перераховані податки до бюджету (платіжне доручення, виписка із поточного рахунку)
|
31 «Рахунки
в банку»
|
64 «Розрахунки за податками і платежами»
| 347 |
| 8
| Погашена позика банку (термінова вимога, виписка із поточного рахунку)
|
31 «Рахунки
в банку»
|
60 «Коротко-строкові кредити банків
| 217 |
2.3 Особливості ревізії та контролю процесу руху грошових коштів
Ревізію касових операцій здійснюють відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ 15.03.2001р. № 72.
Мета ревізії полягає в забезпеченні контролю за дотриманням законодавчих норм щодо проведення касових операцій, встановленні випадків зловживань, їх попередження і розробці конкретних заходів для зміцнення касової дисципліни суб’єктів господарювання.
Основними завданнями ревізії є перевірка:
— забезпечення збереження коштів, цінних паперів і бланків суворої звітності в касі, своєчасного й повного їх оприбуткування та витрачання за цільовим призначенням;
— законності й господарської доцільності касових операцій і дотримання встановлених правил їх здійснення;
— додержання встановленого ліміту залишків готівки в касі й термінів їх зберігання;
— реальності сум коштів у дорозі тощо [25].
Ревізія касових операцій на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» здійснюється в такій послідовності: спочатку проводять раптову інвентаризацію каси, потім перевіряють дотримання Порядку ведення касових операцій, відтак здійснюють суцільну документальну ревізію щодо оприбуткування й видачі грошей із каси; далі переходять до зустрічної перевірки операцій на рахунку зо «Каса», рахунків, які з ним кореспондують: 28 «Товари», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 66 «Розрахунки з оплати праці», 68 «розрахунки за іншими операціями» тощо. Тільки після цього розпочинають документальну ревізію коштів у дорозі.
Джерелами ревізії є: прибуткові й видаткові касові ордери з прикладеними до них документами; звіти касира; касові чеки й контрольні касові стрічки; повідомлення банку про встановлений ліміт готівки в касі; журнал — ордер №1, відомість №1; чекові книжки, корінці використаних чеків, анульовані чеки, машинограми тощо. Щодо коштів у дорозі: журнал-ордер №3, відомість №3 і прикладені до них документи та машинограми.
У строки, встановлені керівником підприємства, 1 раз в квартал, на ВАТ «Херсонські комбайни» проводиться раптова ревізія каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і інших цінностей, що знаходяться в касі.
Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення ревізією нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення.
В умовах автоматизованого ведення касової книги здійснюється перевірка правильності роботи програмних засобів оброблення касових документів.
Під час проведення ревізій особлива увага приділяється питанням забезпечення схоронності грошей і цінностей.
З метою забезпечення контролю за збереженням коштів ревізію починають з припинення касових операцій і раптової інвентаризації готівки в касі, цінних паперів і бланків суворої звітності в присутності касира й головного бухгалтера підприємства ВАТ «Херсонські комбайни».
Пропозиція керівника, головного бухгалтера або касира відкласти інвентаризацію незалежно від причин бути відхилені ревізором, тому що за цим можуть критися спроби виграти час і таким чином приховати нестачу або інше зловживання. Якщо на момент інвентаризації касира не буде на місці, ревізор відразу ж опечатує сейф приміщення каси.
Перед початком інвентаризації комісія одержує від касира останній звіт касира з прикладеними до нього виправдувальними документами щодо приходу і видатку грошових коштів і розписку відповідного змісту, яка є на лицьовому боці акта інвентаризації [24].
Звіт касира з прикладеними прибутково-видатковими документами перевіряється комісією і візується. На кожному документі та звіті у правому верхньому куті ревізор розписується і ставить дату, щоб запобігти можливій підміні звіту або прикладених до нього документів з метою приховати зловживання. Жодні документи (окрім прикладених до звіту) чи розписки у фактичний залишок наявності каси не включаються. Якщо касир виконує обов’язки, пов’язані з ведення касових операцій інших організацій, що заборонено, то до участі в інвентаризації запрошують представників цих організацій. При цьому зберігання в касі готівки та інших цінностей, які не належать цьому підприємству, забороняється.
Насамперед касир розкладає гроші за купюрами і складає покупюрний опис. Гроші в пачках, запаковані за бандеролями банку, розкриваються.
Гроші, інші цінності спочатку перераховує касир під наглядом комісії, а потім особа, що ревізує (ревізор). Якщо підсумки їхнього підрахунку не зійдуться, то перевірочний перерахунок проводить член комісії (головний бухгалтер).
Залишок грошей, встановлений під час інвентаризації, порівнюється із записами в касовій книзі і з даними бухгалтерського обліку в журналі-ордері №1 і відомості №1. Грошові знаки, поштові марки, марки державного мита включаються у фактичний залишок грошей.
Інвентаризація грошей оформляється актом інвентаризації наявності коштів. Суми, виплачені на підставі розрахунково-платіжних відомостей, показують з відміткою: «До початку інвентаризації з відомості виплачено _____грн.______коп.». В акті інвентаризації наявності коштів, порядок з іншими показниками, зазначаються останні номери касових ордерів: прибуткового №________на____грн_____коп. Акт складається у двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою.
Один примірник акта передається до бухгалтерії підприємства ВАТ «Херсонські комбайни», другий — залишається у матеріально відповідальної особи (касира).
У кінці акта матеріально відповідальна особа дає розписку про те, що кошти, перелічені в акті, знаходяться на її відповідальному зберіганні та ставить дату.
Одночасно з готівкою, поштовими марками, марками державного мита перевіряються цінні папери, бланки суворої звітності та інші цінності, що знаходяться в касі. Перелічені цінності записуються в акт інвентаризації цінних паперів і бланків суворої звітності в розрізі окремих їх видів.
У разі виявлення великої нестачі в касі ревізор вносить пропозицію про відсторонення в установленому законом порядку касира від виконання обов’язків і передачу коштів та інших цінностей інший особі й вживає заходів щодо виконання цих пропозиція. Під час виявлення залишків великих сум грошей у касі, що значно перевищують встановлений ліміт, ревізор встановлює причини їх виникнення.
Рекомендується під час ревізії проводити повторні раптові інвентаризації у касі.
Сума нестачі стягується з винної особи, а надлишок оприбутковується в касі та зараховується в дохід підприємства.
Перевірка дотримання установленого порядку ведення операцій з готівкою здійснюється згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Інструкцію про організацію роботи з готівкового обігу банків України, затвердженою Правлінням НБУ від 19.02.2001р. №69.
При цьому періодичність перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо контролюючі органи. Такі перевірки здійснюються за певний період — квартал, півріччя, рік (але не менше ніж за три місяці).
За результатами перевірки, у разі виявлення порушень, складають акт перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою у трьох примірниках, підписаний контролюючим, керівником та головним бухгалтером підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» [25].
Перший примірник надсилається органам податкової служби за місцем державної реєстрації підприємства для вжиття заходів, передбачених чинним законодавством; другий — передається безпосередньо відповідному підприємству; третій — залишається в документах контролюючого органу.
Якщо порушень не виявлено, то складається довідка, яка підписується контролюючим, керівником і головним бухгалтером підприємства ВАТ «Херсонські комбайни».
Результати перевірки розглядаються керівником підприємства у триденний строк після її закінчення.
Підприємства має право здійснювати розрахунки між собою і з фізичними особами як у готівковій, так і в безготівковій формі.
Проте сума платежу готівкою одного підприємства іншому підприємству не може перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Якщо платежі підприємства іншому підприємству здійснюються на суму понад граничну (3 тис. грн.), то розрахунки ведуться тільки в безготівковому порядку.
Порядок установлення ліміту каси регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. №69. При цьому підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку в межах лімітів залишку готівки в касі на кінець робочого дня, що встановлюються їм установою банку щорічно протягом першого кварталу. Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства комерційні банки з урахуванням специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків здавання касової виручки й графіка заїзду інкасаторів.
На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» ліміт встановлений у сумі 3000 грн.
Виходячи з вищесказаного ревізор встановлює, чи:
— зберігаються кошти в установах банків;
— витрачається підприємством готівка, одержана з установ банку за цільовим призначенням;
— дотримуються встановлені банками лімітів наявних грошей у касах підприємства;
— дотримуються граничні норми витрачання готівки з виторгу;
— не витрачається готівка з виторгу одного підприємства на потреби іншого підприємства;
— здається вся готівка понад встановленні ліміти для зарахування на рахунки в порядку та в терміни, передбачені установами банків;
— здійснюється видача грошей з каси і їх приймання в касу тільки за належно оформленими документами, підписаними керівником і головним бухгалтером;
— ставиться штамп або пишеться від руки «Депоновано» проти прізвища осіб, які не одержали грошей;
— складається при цьому реєстр депонованих сум;
— не допускаються підчистки або виправлення в прибуткових касових ордерах та квитанціях до них, а також у видаткових касових ордерах і документах, що їх замінюють;
— погашаються документи, прикладені до прибуткових і видаткових касових ордерів, штампом або надписом «Оплачено» із зазначенням дати (числа, місяця, року);
— реєструються прибуткові та видаткові касові ордери або документи, що їх замінюють, до передачі в касу бухгалтерію в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів;
— не допускаються підчищення і виправлення в касовій книзі;
— ізольовано приміщення каси;
— зберігаються гроші в сейфах і чи опечатуються каси після закінчення роботи;
— зберігаються ключі від сейфа та печатка касира, а також дублікати ключів у опечатаних касирами пакетах, скриньках у керівників підприємства;
— ознайомлюють касира після видання постанови про призначення його на посаду з Порядком ведення касових операцій і чи укладається договір про повну матеріальну відповідальність;
— не покладаються обов’язки касира на працівників обліку;
— проводиться не рідше як один раз на квартал на підприємстві раптова ревізія каси з повним переліком усіх грошей та перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі, тощо.
Основним нормативним документом, що регулює здійснення обліку грошових коштів у касі, є Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Послідовність ревізії касових операцій показано в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Схема послідовності контролю і ревізії касових операцій при журнально-ордерній формі рахівництва
|
Документи і регістри бухгалтерського
обліку
|
Процедури контроль |
|
Прибуткові й видаткові касові ордери Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів
Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей. Звіт касира (касова книга)
Журнал-ордер №1 до рахунка зо «Каса»
Головна книга й баланс до рахунка зо «Каса»
|
Перевірка фактичної наявності коштів,
цінних паперів та інших цінностей каси (інвентаризація)
Перевірка повноти оприбуткування й
обґрунтування витрачання готівки за
цільовим призначенням
Перевірка відповідності даних звітів касира й прикладених до них документів записам журналу — ордера № 1, Головної книги й балансу за рахунком зо «Каса»
|
Під час ревізії касових операцій залишок на початок звітного періоду слід порівняти з залишком попереднього звіту, у журналі-ордері №1 з рахунка зо «Каса», Головній книзі й балансі.
Залишок на кінець звітного періоду аналогічно порівнюється з залишком, виведеним у наступному звіті касира, журналі-ордері №1, Головній книзі. Проти кожного звіреного запису ставиться відмітка [24].
У кожному звіті касира підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» слід перевірити дотримання порядкової нумерації прибуткових і видаткових касових документів, їх дати, відповідність нумерації тому періоду, за який складено звіт, з’ясувати, чи нема підчисток дат.
Вилученню не підлягають документи пожовтілі, вицвілі, пом’яті, з проколами від підшивки, обрізані, з іншим почерком, чорнилами, з підробленими підписами, довідками, цифрами.
У разі неможливості встановити фальшивку ревізор на основі письмового розпорядження судово-слідчих органів, які мають на те право, знімає копії з сумнівних документів, оригінали вилучає відповідно до акта і направляє прокурору для розгляду питання про можливість провести криміналістичну експертизу.
При виявленні таких документів не слід одразу ставити до відома касира, тому що вони можуть бути прикладені й до інших звітів, і особи, які допустили зловживання, можуть вжити запобіжних заходів. У таких випадках необхідно довести ревізію до кінця і лише після завершення одночасно вилучити всі документи і зажадати пояснень від посадових осіб. Однак у таких випадках необхідно заздалегідь попередити органи прокуратури або внутрішніх справ. Якщо під час перевірки звітів касира й прикладених до них документів розходжень не виявлено, то проти рядка, у якому записаний касовий ордер, ревізор ставить відмітку («V»).
І, навпаки, якщо встановлено розбіжностей, ревізор фіксує порушення в журналі ревізії або відомості порушень і з’ясовує причини, встановлює винних осіб.
Порівнюючи дані журналу-ордері №1 з Головною книгою, ревізор встановлює реальність сум залишків каси шляхом перевірки записів з дебетів і кредиту рахунка зо «Каса», зроблених на основі прибуткових і видаткових касових ордерів. Адже можна механічно зменшити сальдо з рахунка каси і одночасно зменшити або сальдо нереальної кредиторської заборгованості, або сальдо власного капіталу, або сальдо рахунка 285 «Торгова націнка».
В окремих випадках, навпаки, збільшується сальдо в дебіторів, витрат та на інших рахунках.
Інколи сальдо каси зменшують за рахунок механічного збільшення підсумку кредиторської сторони рахунка зо Каса» в журналі — ордері №1 у дебет рахунків витрат, розрахунків, власного капіталу тощо [25].
Особливу увагу ревізор приділяє перевірці своєчасності оприбуткування одержаних за чеком грошей з банку, на суму яких у день одержання виписується прибутковий касовий ордер. Одночасно ревізор знаходить корінець чека, на підставі якого одержані гроші, і відмічає на ньому: «Оприбутковано».
Є кілька випадків, коли механічно збільшується загальний підсумок розрахунково-платіжної відомості при нарахуванні заробітної плати.
У момент виписки видаткових касових ордері інколи рядки «прописом» не заповнюються, а після видачі грошей дописуються потрібні цифри.
Під час перевірки правильності виплати грошей за платіжними відомостями слід вибірково встановити, чи всі записані у відомість особи фактично працювали на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни», чи не було серед них підставних, на яких виписується заробітна плата з метою її привласнення.
Такі факти можна встановити шляхом зіставлення даних відомості на заробітну плату із записами в особистих справах працівників і табелях, з наказом про зарахування на роботу та звільнення, з даними документів про нарахування заробітної плати. Допоміжно перевірці підлягають достовірність підписів одержувачів грошей, випадки дописування сум, підчистки, незастережні виправлення тощо.
Можливі факти крадіжок готівки з каси. У таких випадках ревізор в обов’язковому порядку застосовує прийом зустрічної перевірки операцій. Рахунок зо «Каса» порівнюють з рахунком 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 37 «Розрахунки з різними дебіторами» тощо (табл. 2.5).
Крім того, на підставі корінців чеків можна встановити, скільки і з якою метою одержано грошей. Така необхідність виникає у зв’язку з випадками не-оприбуткування грошей каси, одержаних із банку шляхом підбору шифру у виписці банку, коли суму, одержану на основі чека, аби не було розходжень між оборотом кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках» і таким самим оборотом дебету виписок з рахунків у банках, відносять на дебет тих рахунків, де є нереальна кредиторська заборгованість, на витрати. Гроші, одержані в банку за чеками, мають бути використані за їх цільовим призначенням. Для цього необхідно зіставити суми виписок банку за видатковою частиною й відповідним рахунком за кодом операцій «03» із записами у звіті касира та прибутковими касовими ордерами на певну дату і корінцями чекових книжок на отримання готівки. Крім того, використання грошей за цільовим призначенням перевіряється шляхом зіставлення фактично витрачених сум готівки, відображених у звіті касира на основі видаткових касових ордерів, із сумами, вказаними на корінцях чекових книжок і на прибутковому касовому ордері та з встановленим банком лімітом коштів на відповідні цілі.
До коштів, що рахуються в дорозі (рахунок 33, субрахунок 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті») на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни», належать: виручка, одержана підприємствами за послуги, реалізовану продукцію й виконані роботи, внесена до банку, відділку Ощадбанку, каси, поштового відділення зв’язку для зарахування на рахунки в банках [24].
Основою запису зазначених операцій на дебет субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» є квитанції установ банку, Ощадбанку, поштового відділка зв’язку, копії супровідних відомостей про здачу виторгу інкасаторам банку, а у кредит — виписки банку.
Таблиця 2.5
Зустрічна перевірка операцій по рахунку зо «Каса»
| За дебетом рахунка зо «Каса» 3 кредиту:
| За кредитом рахунка зо «Каса» з дебетом: |
|
14 «Довгострокові фінансові інвестиції»
15 «Капітальні інвестиції»
16 «Довгострокова дебіторська заборгованість»
31 «Рахунки в банках»
34 «Короткострокові векселі одержані»
|
15″Капітальні інвестиції»
16 «Рахунки в банках»
33 «Інші кошти»
36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
37 «Розрахунки з різними дебіторами»
41 «Пайовий капітал»
|
|
37 «Розрахунки з різними дебіторами»
41 «Пайовий капітал»
42 «Додатковий капітал»
50 «Довгострокові позики»
70 «Доходи від реалізації»
97 «Інші витрати»
|
50 «Довгострокові позики»
66 «Розрахунки з оплати праці»
67 «Розрахунки з учасниками»
76 «Витрати на збут»
95 «Фінансові витрати»
|
Ревізор перевіряє своєчасність і повноту зарахування на рахунки в банках кожної окремо зданої суми.
Для встановлення можливих крадіжок кожну на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» суму на рахунку 33, субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» за дебетом цього рахунка зіставляють з документами, що підтверджують відправлення грошей, а за кредитом — з випискою банку або прибутковим касовим ордером. У випадку виявлення сум, зарахованих на рахунки в банках не повністю або з великим запізненням, негайно повідомляють начальнику відділення зв’язку і разом з ним встановлюють причини і винних осіб.
Ревізор перевіряє також, чи здійснюються щомісячна інвентаризація сум, зданих у відділення зв’язку, але не зарахованих у банку до кінця місяця.
На основі книги обліку коштів у дорозі, а також суми нестач і лишків грошей, виявлених у інкасаторських сумках, слід перевірити відображення їх у звітах касира або звітах матеріально відповідальних осіб підприємства. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, результати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці розходжень сум виторгу.
Однак дебетову чи кредитові залишки на рахунку 33, субрахунку 333 щодо кожної суми, зданої через інкасаторів, свідчать про те, що виправлення не зроблені й ревізор повинен такий факт врахувати при виведенні результатів інвентаризації каси.
Таку ж ревізію проводять відносно сум, зданих у вечірню касу банку в останній день місяця й не зарахованих у перший день наступного місяця. Ревізор в акті ревізії зазначають поправлені записи за відповідний період і виявляють результати.
Особливу увагу слід звернути на сальдо субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» на перше число відповідного місяця. При цьому важливо з’ясувати, чи немає фактів віднесення на зазначений субрахунок суми виручки, яка відноситься до перших чисел наступного за звітним місяця.
Під час операцій з рахунків у банках ревізор керується такими нормативними актами: Інструкцію про відкриття банками рахунків у національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998р. №527; Інструкцією №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою постановою Правління НБУ №204 від 02.08.1996 р.; П(С)БУ №4 «Звіт про рух грошових коштів», затвердженим Міністерством фінансів України від 31.03.1999р. №87.
Відповідно до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України підприємство ВАТ «Херсонські комбайни» мають поточні рахунки в банку і зобов’язано зберігати свої грошові кошти на них. Таким чином, об’єктом контролю є вільні грошові кошти підприємства в національній та іноземній валюті, операції на рахунках, які здійснюють з розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком, і виписки банку з виділенням кожного рахунку в окрему облікову одиницю.
Ревізія здійснюється суцільним способом і розпочинається з перевірки дотримання порядку відкриття рахунків у банках і дослідження виписок за весь період, що підлягає ревізії, та прикладених до них документів підприємств-клієнтів. Насамперед визначають законність і обґрунтованість операцій і правильність віднесення затрат на відповідні рахунки. Особливу увагу ревізор звертає на правильність оприбуткування в касу грошей, одержаних із банка за чеками. Тому необхідно встановити відповідність номерів і сум використаних чеків корінцям книжок, а в разі виявлення анульованих чи зіпсованих чеків з’ясувати, чи є відмітка про це в корінцях [25].
Не менш важливо перевірити дотримання законодавчих актів з розрахунків із бюджетом. Ретельний перевірці підлягають документи, пов’язані з виникненням дебіторської і кредиторської заборгованості, а також з’ясовується реальність цих сум, своєчасності звірки розрахунків з тим, щоб не пропустити строку позовної давності. Ревізор перевіряє також заборгованість за позиками, порівнюючи суму виплачених процентів із сумою, передбаченою при одержані кредитів, і аналізує причини відхилень. Поряд із цим слід перевірити забезпеченість векселів, виданих підприємством ВАТ «Херсонські комбайни».
Усі операції, відображені на розрахунковому рахунку, ревізор повинен зустрічно перевірити за відповідними журналами-ордерами, відомостями і документами кореспондуючого рахунка. Платежі за матеріали, що надійшли на підприємство, слід зіставити із записами в журналі-ордері щодо розрахунків з постачальниками і документами на оприбуткування матеріалів на склад підприємства. Розбіжність між сальдо виписок банку і даними бухгалтерського обліку перевіряють на основі первинних документів, обороти з кореспондуючих рахунків — за допомогою журналів і статей балансу.
Ретельно перевіряються факти невідповідності дат одержання і оприбуткування грошей, недотримання порядкової нумерації ордерів, непогашення прикладених до них документів спеціальним штампом.
Виписка має бути завірена штампом і печаткою банку, підписами бухгалтера і контролера, а виправлення у ній підписує і скріпляє гербовою печаткою головний бухгалтер або його заступник.
Якщо банківські операції не виправдані документами, слід встановити причину цього, а в банку — підставу операції.
При оплаті платіжних вимог безготівковим способом або за товарно-транспортними накладними слід переконатися в тому, що оплата здійснена за одержані товари або за ті, які перебувають у дорозі.
Використання коштів поточного рахунка на виплату заробітної плати, оплату послуг, які відносяться на витрати, розрахунки з кредиторами стосовно нетоварних операцій, з бюджетом за податки, видатки майбутнього періоду, фінансово-результатні рахунки, спецфонди слід перевіряти особливо старанно, оскільки тут можливі безгосподарні видатки і витрати. Іноді штучно створюють кредиторську заборгованість. Зустрічною перевіркою можна уточнити, чи одержав адресат переведені йому кошти, звіряють оприбуткування грошей у касу підприємства ВАТ «Херсонські комбайни», порівнюють корінці чеків з чекових книжок з прибутковими касовими ордерами, оплату документів постачальника цінностей з їх оприбуткування.
Для виявлення документів, оплачених лімітованими чеками і повторно з підзвітних сум, необхідно простежити, чи не видається експедиторам та іншим працівникам, крім лімітованих книжок, ще і готівка, звірити звіти про їх витрачання з даними складів про прибулі й відправлені вантажі.
Збірка оборотів виписок з обліковими регістрами є обов’язковою, оскільки можливі випадки умисного зменшення або збільшення на одну і ту ж суму оборотів з дебету і кредиту рахунка. Ревізор повинен ретельно перевірити автентичність виписок банку, звернувши увагу на однорідність шрифту, надрукованих показників, на наявність виправлень, помарок, підчисток. Щодо сумнівних виписок треба провести зустрічну звірку їх з другими примірниками в банку.
Ревізор не повинен залишати без уваги банківські операції, не виправдані документами. У цьому випадку він зобов’язаний з’ясувати причину відсутності документа і в разі необхідності звернутися в банк для з’ясування підстави проведення операції. Практика показує, що записи методом «червоне сторно» і повторні поновлення проводки в більшості випадків застосовуються для незаконного списання витрачених грошей на рахунку, безпідставного віднесення таких сум на рахунки затрат, збитків, реалізації, фондів, нереальної кредиторської заборгованості.
Особливо уважно вивчають обґрунтованість перерахування грошей в Ощадбанк на особові рахунки окремих осіб.
При акредитивній формі розрахунків або з особових рахунків слід встановити причину таких розрахунків і їх доцільність, обґрунтованість платежів виправдувальними документами [24].
Послідовність документальної ревізії операцій з рахунків у банку така.
1 .Звіряють дані виписки з даними первинних документів.
2. Перевіряють відповідність виписок банку й журналу-ордерів №2 та допоміжних відомостей №2.
3. Здійснюють перевірку тотожності між даними журналів-ордерів, головної книги й балансу з рахунка 31 «Рахунки в банках» (табл. 2.6.)
Таблиця 2.6
Кореспонденція рахунку 31 «Рахунки в банках»
| За дебетом з кредитом рахунків
| За кредитом з дебетом рахунків |
|
14 «Довгострокові фінансові інвестиції»
16 «Довгострокова дебіторська заборгованість»
зо «Каса»
31 «Рахунки в банках»
34 «Короткострокові векселі одержані»
36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
37 «Розрахунки з різними дебіторами»
41 «Пайовий капітал»
50 «Довгострокові позики»
60 «Короткострокові позики»
63 «Розрахунки з постачальниками і
підрядниками»
64 «Розрахунки за податками і платежами»
70 «Доходи від реалізації»
76 «Страхові платежі»
|
15 «Капітальні інвестиції»
зо «Каса»
31 «Рахунки в банках»
33 «Інші кошти»
36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
37 «Розрахунки з різними дебіторами»
41 «Пайовий капітал»
45 «Вилучений капітал»
50 «Довгострокові позики»
51 «Довгострокові векселі видані»
60 «Короткострокові позики»
64 «Розрахунки за податками і платежами»
66 «Розрахунки з оплати праці»
67 «Розрахунки з учасниками»
76 «Страхові платежі»
93 «Витрати на збут»
95 «Фінансові витрати»
|
2.4 Організація облік грошових коштів з використанням ЕОМ
Автоматизоване рішення обліку грошових коштів включає наступні завдання:
— облік грошових коштів в касі підприємства,
— облік грошових коштів на рахунках у банку.
До складу системи автоматизованої обробки завдань обліку грошових коштів входить: база даних, мовні та програмні засоби, які реалізують доступ до даних і керування ними, а також програмне забезпечення для рішення даного комплексу завдань і засоби спілкування користувачів з системою у вигляді відповідних мов діалогу.
Для рішення завдань з обліку грошових коштів з використанням АРМ бухгалтера необхідна наступна інформація: дані первинного обліку, дані єдиної бази бухгалтерських записів, нормативно додаткової інформації.
АРМ бухгалтера з обліку грошових коштів повинно забезпечувати облік і контроль грошових коштів, які відображають щоденний стан підприємства, та виконання необхідних розрахунків з аналізу його фінансового стану з метою визначення резервів прискорення оборотності грошових коштів [15].
Формування та контроль даних первинного обліку і нормативно — довідкової інформації відбувається у наступній послідовності. На екран дисплея виводиться форма первинного документа, а з клавіатури проводиться набір даних шляхом заповнення вільних вікон форми.
Одночасно з набором перевіряється допустимість значень реквізитів та правильність їх переставлення. Інформація, яка пройшла контроль записується на машинний носій в робочу базу даних. Помилкові дані відображаються на екрані дисплея для необхідного коригування реквізитів.
Вхідна інформація з обліку грошових коштів на АРМ бухгалтера включає типові форми первинних документів, базу даних первинної інформації на машинних носіях. Типові форми первинних документів утворюються на комп’ютері згідно зразка бланків первинних документів і комплектуються у бібліотеку. Одночасно формується база даних первинної інформації, в якій зберігаються бухгалтерські записи за звітний період. Кожен бухгалтерський запис має наступну стандартну структуру: довідкові і групові показники (номер документа або бухгалтерського запису, код операції, підприємства); основний рахунок; кореспондуючий рахунок; кількість; сума.
База даних складається з про дубльованих двійчастих бухгалтерських господарських операцій та має більшу інформаційну місткість. Вона дозволяє у реальному режимі часу отримувати на рівні кореспондуючих рахунків необхідні для аналітичного обліку та звітності показники.
АРМ бухгалтера з обліку грошових коштів може вестись на АРМ бухгалтера як І, так і II категорій. При цьому АРМ бухгалтера І категорії встановлюється в бухгалтерії, де відбувається облік грошових коштів, а АРМ бухгалтера II категорії — у керівника підприємства, головного бухгалтера.
На підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» трьох категорійна організація АРМ бухгалтера. При цьому АРМ бухгалтера І категорії встановлюється в касі та фінансовому відділі, АРМ бухгалтера II категорії — в бухгалтерії, АРМ бухгалтера III категорії у керівника підприємства і головного бухгалтера.
Меню першого рівня містить директиви, які забезпечують завантаження програм та виконання функцій другого і третього рівнів. Меню другого рівня використовується для завантаження даних в оперативну пам’ять та для виконання певних функцій. Меню третього рівня призначене для подавання альтернативних можливостей з управління процесом переробки даних.
Початковим етапом роботи на АРМ бухгалтера є ввід та корегування нормативно — довідкової інформації. При виборі цього режиму у головному меню видається наступне меню другого рівня:
Після того, як бухгалтер вибрав тип нормативно — довідкової інформації, на екран дисплея видається меню III рівня, яке дозволяє подивиться, відкоригувати та ввести данні, а також здійснити їх печать або перезаписати в іншу інформаційну базу даних.
Довідник типових основних документів використовується при виписці платіжних документів для внесення до них відповідні поля стандартних текстів. Він має наступну структуру: вид обороту, текст типової основи [26].
Довідник підприємства призначений для кодування підприємств, які входять до составу концерну, асоціації, корпорації тощо. Його структура: код, найменування, адреса підприємства, банківські реквізити підприємства.
При роботі з касовими операціями на екрані висвітлюється меню II рівня наступного змісту:
Режим роботи «Прибутковий касовий ордер» призначений для формування бази даних, вводу, коригування та виписи первинного документа «Прибутковий касовий ордер».
При вводі даних бухгалтер по позиційно заповнює первинний документ, одночасно інформація фіксується на машинному носії, а при необхідності первинній документ може бути надруковано в установленому форматі.
Аналогічно працюють режими «Видатковий касовий ордер» та «Платіжна відомість».
Після вводу і коригування первинної інформації бухгалтер по мірі необхідності може продивитись або вивести на друк вихідну інформацію.
Відомість Касова книга формується касиром щоденно на дату вводу інформації з обов’язковим формуванням залишків. її форма аналогічна типовій формі. При роботі з цією відомістю повинна бути передбачена автоматична реєстрація документів у хронологічній послідовності.
Для відображення в обліку руху грошових коштів формується «Щоденна відомість» по рахунку «Каса» з зазначенням кількості записів.
Для здійснення внутрішнього аудиту підприємство формує інформацію за цільовим використанням грошових коштів. Для цього проводиться перегляд або друк за запитом Відомості використання коштів згідно цільовому призначенню.
На основі цієї відомості аналізується цільове використання коштів, виявляються відхилення та виробляються пропозиції, щоб більш не допускати нецільового використання коштів. Фінансовий облік на підприємстві по рахункам бухгалтерського обліку здійснюється шляхом формування інформації по кореспондуючим рахункам .
Дана відомість формується окремо по кредиту та дебіту для отримання узагальнюючої інформації по синтетичним рахункам [15].
Для аналітичного обліку як виплачених, так і не виплачених депонованих сум служить Картка депонування, яка формується автоматично при вводі даних платіжної відомості.
Картки депонування зберігаються в єдиній картотеці, незалежно від можливого розподілу обліку депонованих сум по різним балансовим рахункам. При виплаті депонованих сум відповідно картки вважаються закритими і переносяться до архіву.
При роботі з функцією обліку банківських операцій формується меню II рівня наступного змісту:
При формуванні первинних даних по банківським операціям використовується технологія, аналогічна технології обробки даних по касовим операціям.
При цьому використовується нормативно — довідкова інформація, яка дозволяє автоматично формувати постійні дані банківських первинних документів.
Після вводу первинних даних здійснюється їх візуальний перегляд або друк. На основі виписок банка здійснюється ввід інформації за поточними або валютними рахунками.
Для контролю за витрачанням коштів використовується Щоденна відомість руху грошових коштів та Відомість руху коштів по кореспондуючим рахункам аналітичного обліку. За формою ці відомості аналогічні Відомості обліку касових операцій.
Для упорядкування рахунків до отримання за терміном оплати формується Відомість рахунків до отримання за терміном оплати. Якщо встановлений термін платежу відсутній, то існує вірогідність, що рахунок так і не буде сплачений. І чим більший термін прострочки, тим більша вірогідність несплати за рахунок. Дана відомість допомагає керівництву підприємства визначити політику в області фінансового регулювання його положення.
Бухгалтер має можливість при необхідності отримувати інформацію у розрізі періодів заборгованості та сум, належних до списання на результати господарської діяльності підприємства. Для контролю за рухом валютних грошових коштів формується Відомість руху валютних коштів.
На основі даної відомості бухгалтер має можливість проконтролювати наявність та рух валюти у розрізі її видів. Важливим моментом при аудиті валютних операцій є правильність оцінки валютних коштів на необхідну дату та визначення курсових різниць. Дані про курсові різниці знаходяться у довідковій інформації [26].
Бухгалтер за Відомістю аналітичного обліку аналізує доцільність видатку грошових коштів, правильність відображення їх в обліку, а також виявляє причини нераціонального використання коштів.
На основі цієї інформації розглянемо задачу з бухгалтерського обліку (Додатки А, Б, В).
На основі інформації аудитор має можливість більш детально проаналізувати статті прибутку та видатку грошових коштів в цілому по підприємству та по окремим структурним підрозділам як у національній грошовій одиниця, так і у валюті. Також аудитор дає практичні рекомендації щодо удосконалення грошового обігу на підприємстві, вказує шляхи залучення невикористаних грошових коштів як по окремим напрямом, так і в цілому, передбачає подальший рух грошових коштів на підприємстві.
Для управління грошовими коштами підприємства необхідна наглядна інформація, яка дає можливість проаналізувати прибуток та динаміку грошових коштів. В режимі «Моделювання прибутку грошових коштів» аудитор та всі зацікавленні особи мають можливість отримати на екрані модель прибутку грошових коштів. Інформація видається у вигляді графічного зображення по видам надходження грошових коштів.
РОЗДІЛ 3
АУДИТ ТА АНАЛІЗ ГРОШОВХ КОШТІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
3.1. Методологічні аспекти проведення аудиторських перевірок з обліку грошових коштів
Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов’язані з рухом грошових коштів, проведенням розрахунків між підприємствами. Особливо це стосується готівки, яка має здатність швидко обертатись, у зв’язку з чим ступінь ризику розкрадань є дуже високим. Тому аудит операцій з рухом грошових коштів є дуже важливим. Метою аудиту операцій з коштами на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» є встановлення достовірності даних відносно наявності та руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків у відповідності до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта [24].
Предметом аудиту операцій з грошовими коштами є господарські процеси та операції, пов’язані з рухом грошових коштів та інших активів, а також відносини, що виникають при цьому в середині підприємства і за його межами.
Виходячи з цілей, які необхідно досягти аудитору під час проведення дослідження операцій з коштами на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» формуються об’єкт аудиту (рис. 3.1).
Джерелами інформації для аудиту грошових коштів є:
1.Первинні документи з обліку грошових коштів (табл.3.1).
2.Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів (табл.3.2).
З. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація.
4.Головна книга.
5.Звітність (табл.3.2).
Аудит операцій з коштами на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» слід розпочинати з інвентаризації готівки каси, коштів на рахунках в банку. Це дає можливість виявити недостачі або лишки грошових коштів та виявити правопорушення.
Об’єктами інвентаризації є:
— готівка (національна гривня та іноземна валюта),
— цінні папери (акції, облігації, депозитні сертифікати),
— грошові документи (векселі, лімітовані чекові книжки, акредитиви, талони на паливно-мастильні матеріали тощо),
— бланки суворого обліку (акції та облігації власної емісії, санаторно-курортні путівки, незаплановані бланки векселів),
— залишки по рахунках в банку (по виписках банку).
Таблиця 3.1
Документування операцій з грошовими коштами
| №
|
Форма
документу
|
Первинні
документи
|
Призначення документу |
| з/п
| |
|
|
| 1
| КО-1
| Прибутковий касовий ордер (ПКО)
| Надходження готівки в касу |
| 2
| КО-2
| Видатковий касовий ордер (ВКО)
| Видача готівки з каси |
| 3
| КО-3
|
Журнал реєстрації
прибуткових та
видаткових касових
документів
|
Для реєстрів в бухгалтерії
ПКО, ВКО, чи документів, що
їх замінюють
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 4
| КО-4
| Касова книга
| Для обліку касиром операцій з готівкою |
| 5
| КО-5
| Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей
| Для обліку руху коштів в касі |
| 6
| |
Грошовий чек
| Для одержання готівки з рахунку в банку |
| 7
| П-53
| Платіжна відомість
| Виплата грошових коштів з каси декільком особам |
| 8
| П-49
|
Розрахунково-платіжна
відомість
|
Розрахунок виплат по заробітній платі і її виплата з каси |
|
|
|
|
| 9
| |
Платіжне доручення
| Письмове доручення банку, який обслуговує підприємство, на перерахування певної суми коштів з поточного рахунку в банку на рахунок постачальника |
| 10
| |
Виписка банку
| Видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку підприємства |
Інвентаризація касової готівки проводиться комісією в складі аудитора, головного бухгалтера і касира підприємства ВАТ «Херсонські комбайни». Під час інвентаризації встановлюється фактична наявність грошових коштів, поштових марок, розрахункових чекових книжок та інших грошових документів, цінних паперів [13].
До початку вивчення касових документів слід визначити, чи укладений договір про матеріальну відповідальність керівника підприємства з працівниками, які відповідають за ведення касових операцій.
Потім касир зобов’язаний скласти звіт касира який передається аудитору разом з письмовою розпискою про відсутність у касі грошей і грошових документів, які належать особисто касиру, стороннім організаціям або особам.
Перевірка наявності грошових коштів та інших грошових активів в касі, здійснюється шляхом перерахунку касиром в присутності контролера і головного бухгалтера або іншого члена комісії. Результати підрахунку перевіряє аудитор. Готівка в опечатаних банком пачках розпечатується і теж перераховується.
Таблиця 3.2
Відображення грошових коштів у регістрах обліку та звітності
| Шифр та назва рахунку
| Регістри обліку
| Номер рядка в Балансі (ф. №1)
|
Номер рядка в
Примітках до
фінансової звітності
|
|
30 «Каса»
31 «Рахунки в
банках»
33 «Інші
рахунки»
|
Журнал 1,
Відомість 1
|
2зо, 240
|
640
650, 660
670, 680
|
За наявності великої кількості купюр складається опис, в якому зазначається номінал купюр, їх кількість і сума. Опис підписується всіма членами інвентаризаційної комісії.
Під час перевірки фактичної наявності грошових документів встановлюється сума, автентичність кожного документу і правильність його оформлення. Перевірка здійснюється за окремими видами документів із зазначенням в інвентаризаційному описі назви номера, серії купюри і загальної суми.
Залишок пред’явленої готівки та цінних паперів комісія порівнює із залишками по касовій книзі на момент інвентаризації. Результати якого заносяться до інвентаризаційного опису [38].
За наявності на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» кількох структурних підрозділів (крамниці, кафе, їдальні, пункту надання послуг тощо) інвентаризація готівки проводиться в кожній касі або кожної підзвітної особи, яка займається збором виручки або виплатою заробітної плати.
В період інвентаризації в касі можуть перебувати частково оплачені (не закриті) платіжні відомості на виплату заробітної плати, пенсій, допомог, а також різного роду розписки на видачу грошей в тимчасове користування. Суми, частково виплачені за такими платіжними відомостями, дозволено заносити до акту інвентаризації із певним застереженням. Розписки, неправильно оформлені довіреності, документи на видачу коштів з каси, на яких немає розписки отримувача, до заліку не приймаються, а видані за ними суми вважаються недостачею.
Виявлена в касі готівка, не виправдана прибутковими документами, вважається лишком каси і зараховується в доход підприємства.
Інвентаризацій грошових коштів на рахунках в банку здійснюється методом звірки залишків, які обліковуються на рахунках в бухгалтери, із залишками в банківських виписках.
Розбіжності, виявлені інвентаризацією оформлюються актом. У випадку необхідності достовірність виписок встановлюють зустрічною перевіркою з банківськими установами.
При інвентаризації не повинні залишатися поза увагою банківські операції, не підтверджені відповідними документами. Незалежно від наявності відповідного запису в банківській виписці необхідно з’ясувати причину відсутності документів і у випадку необхідності звернутись до банку за роз’ясненнями по даній операції.
Перш ніж почати вивчати касові операції, аудитор має уважно вивчити нормативні документи, що регламентують порядок ведення касових операцій, збереження готівки в касі, та ознайомитися зі списком осіб, що несуть відповідальність за порушення цього порядку.
Після перевірки фактичної наявності коштів, заборгованості та інших активів аудитор розпочинає документальну перевірку. При перевірці касових операцій з’ясовується:
— наявність встановленого ліміту залишку каси;
— повнота оприбуткування готівки;
— забезпечення щоденною дотримання встановлених банком лімітів залишків готівки у касі, строків та порядку здачі грошової виручки, своєчасність повернення в банк не виплачених у встановлений термін сум заробітної плати, допомоги, стипендій, винагород та інших сум;
— правильність витрачання готівки з виручки та готівки, отриманої в банку, враховуючи, що підприємства та індивідуальні підприємці не мають права й використовувати на інші цілі, крім вказаних в чеку при отриманні грошей;
— правильність ведення касової книги, своєчасність і повнота обліку в ній надходжень та видачі готівки, правильність оформлення касиром касових ордерів.
Під час перевірки касових операцій на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» обов’язково вивчаються матеріали попереднього аудиту, акти раптових інвентаризацій касової готівки та грошових цінностей, акти передачу касової готівки на період відпустки касира та наявність наказу по підприємству. При перевірці також слід встановити коло посадових осіб, які мають право підписувати касові документи [24].
Аудитору слід звертати увагу на умови збереження грошових коштів: забезпечення обладнання каси пожежною та охоронною сигналізаціями, сейфами й вогнетривкими шафами, дотримання умов транспортування готівки з банку до підприємства.
Вивчення касових операцій рекомендується проводити в такій послідовності.
Перевірка дотримання касової дисципліни. При перевірці касової дисципліни слід сконцентрувати увагу на виявленні випадків використання коштів не за цільовим призначенням із сум, що отримані на виплату заробітної плати, використання касової виручки понад встановлені норми або на виплату заробітної плати, якщо у підприємства є податкова заборгованість, на своєчасність повернення до банку невикористаних коштів. Для цього аудитору слід перевірити:
— наявність наказу про призначення касира;
— наявність укладеного з касиром договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;
— наявність доведеного банком ліміту залишку готівки в касі;
— правильність складання заявки-розрахунку ліміту залишку готівки;
— наявність дозволу банку на витрачання коштів на виплату зарплати та інші потреби з виручки;
— дотримання встановлених граничних норм використання готівки;
— забезпечення збереженості грошових коштів в касі, а також при доставці їх з банку і здачі в банк;
— визначити терміни здачі звітів касирів та перевірити їх дотримання (своєчасне подання звітів дозволяє контролювати рух готівки, залишки грошових коштів в касі, а також правильність оформлення первинних документів);
— чи проводяться інвентаризації касової готівки, чи створена на підприємстві комісія по проведенню таких інвентаризацій каси і чи виконує вона свої обов’язки.
Особливу увагу слід звернути на дотримання ліміту залишку готівки в касі, яке перевіряють шляхом порівняння встановленого ліміту з фактичними залишками готівкових грошей по касовій книзі і в натурі. Суму оборотів по касі перевіряють по журналу № 1 (витрати грошових коштів) та відомості 1.1 (надходження готівки в касу), звіряючи при цьому одночасно залишки на початок та кінець місяця по відомості 1.1 та журналом № 1 з даними касової книги.
Перевірка записів в касовій книзі і в звітах касира. Перевірку здійснюють наступними прийомами і способами:
— перевіряють дотримання порядку ведення записів в касовій книзі.
Записи в касову книгу повинні проводитися касиром одразу після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або іншому документу, який його замінює. Щоденно, в кінці робочого дня, касир повинен підраховувати підсумки операцій за день, виводити залишок грошей в касі на наступне число і передавати до бухгалтери в якості звіту касира другий відривний лист з прибутковими і видатковими документами під розписку в касовій книзі. Виправлення в касовій книзі не допускаються. Зроблені виправлення повинні бути засвідчені підписами касира, а також головного бухгалтера підприємства або особи, яка його замінює [13].
— перевіряють відповідність записів в касовій книзі записам у звіті касира. Звіт касира є відривним листком касової книги, записи якої копіюються із записами у звіті касира. Тому записи в звіті і касовій книзі повинні збігатись.
— перевіряють шляхом пунктирування наявність первинних документів, відображених в касовому звіті. В процесі перевірки слід впевнитися в документальній обґрунтованості записів в касовій книзі, які повинні підтверджуватись правильно оформленими прибутковими і видатковими касовими ордерами або документами, які їх замінюють.
— перевіряють правильність підрахунків підсумків операцій за день у касовій книзі і переносів сум з однієї сторінки касової книги на іншу. Така перевірка необхідна тому, що в практиці трапляються випадки помилкового або навмисного перекручування в підсумках та їх переносах, які не дають правильних результатів інвентаризації касової готівки, а іноді за цим приховується привласнення грошей.
Перевірка правильності оформлення прибуткових і видаткових касових документів проводиться в декілька етапів:
— перевірка прибуткових та видаткових документів, доданих до звіту касира за формою і суттю відображених у них операцій. Таку перевірку контролер проводить в усіх випадках і особливо тоді, коли документ має недоброякісний зовнішній вигляд або контролеру відомо, що до звітів касира додані фальшиві (підроблені) документи. Правильність кожної касової операції, якщо вона викликає сумнів, можна перевірити за іншими документами, в яких вона повинна була знайти відображення. Адже одна і та ж операція обов’язково відображається не в одному, а в кількох документах.
На практиці трапляються випадки подвійного і кількаразового списання окремих сум по касі на підставі одного документа, який послідовно додається до видаткових касових ордерів, а потім знову вилучається, або вилученого з архіву. Такі зловживання виявляють різними способами. Один з них — ретельна перевірка первинних документів, зазначених у видаткових ордерах. Особливу увагу аудитори повинні привертати виправлення дат, номерів та заголовків відомостей. Другий спосіб полягає у звірці даних синтетичного та аналітичного обліку, третій — у взаємній перевірці документів.
Основними способами за допомогою яких аудитор перевіряє правильність і обґрунтованість грошових операцій, є:
— взаємоперевірка однотипних записів у документах банку і підприємства;
— звірка однотипних записів які відображають одну і ту саму операцію в різних документах і облікових регістрах, що знаходяться на підприємстві;
— арифметична перевірка касових документів. Це клопітка робота, але її потрібно виконувати у всіх випадках. Особливо ретельно слід перевіряти підсумки в розрахунково-платіжних відомостях;
— перевірка дотримання правил оформлення касових документів. В первинних документах з обліку касових операцій (прибуткових і видаткових касових ордерах платіжних відомостях) повинні бути вказані номери документів, дати, підписи касира, а також наступні обов’язкові реквізити: найменування, дата складання, зміст господарської операції, особисті підписи посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Перевіряючи правильність оформлення документів за яким здійснювались касові операції, також необхідно звернути увагу, чи не проводились підчистка та виправлення в цих документах і чи є на платіжних відомостях підписи на виплату грошей, а в самих відомостях — підписи осіб, які їх отримали, чи є доручення, або наявність неправильно оформленого доручення на виплату коштів і третій особі (на видатковому касовому ордері вказуються найменування, номер, дата і місце видачі документа, що засвідчує особу фактичного одержувача грошей). Достовірність підписів одержувачів грошей у касі перевіряють, шляхом порівняння їх підписів з підписами на інших документах.
Необхідно звернути увагу не тільки на зміст касової операції, що особливо важливо, але й на колір паперу касових документів, одноманітність письма, зрозумілість підпису, наявність штампів, що засвідчують погашення документів. Підсумкові дані в документах порівнюють з журналом по рахунку «Каса» та відомості 1.1.
Слід також встановити чи є факти підписання видаткових касових документів тільки одним керівником або головним бухгалтером; чи є випадки підписування керівником і головним бухгалтером не заповнених чеків і видачі їх касиру для самостійного заповнення при отриманні коштів в банку; чи зберігаються чекові книжки у головного бухгалтера в сейфі або порушуючи чинне законодавство — у касира (якщо ці посади не суміщені).
Перевірка повноти і своєчасності оприбуткування коштів. Практика перевірок має чимало прикладів того, що отримані у банку гроші не всі оприбутковуються по касі або оприбутковуються несвоєчасно. Тому слід звіряти залишки по касовій книзі із записами по виписках банківських рахунків [24].
Перевірка повноти і своєчасності оприбуткування готівки по касі здійснюється шляхом:
> зіставлення прибуткових касових ордерів на отримання готівки з банку із записами у касовій книзі та з корінцями чеків у чекових книжках за всіма відкритими у банках рахунками, у тому числі й по валютних коштах, облік яких має вестися окремо, а також із відповідними записами у виписках із банку. Перевірка проводиться за сумами та датами отримання грошей у кореспонденції з рахунками 311,312, 333, 334;
> зіставлення сум і дат на оприбуткування виручки в прибуткових касових ордерах із датами й сумами, проставленими на документах на реалізацію продукції за готівку, основних засобів та інших запасів (за даними складу, крамниці, цеху) в кореспонденції з рахунками 70, 71 та ін.;
> зіставлення сум і дат у прибуткових касових документах і касовій книзі з первинними документами на сплату комунальних послуг та документами про надходження від об’єктів соціальної сфери, підприємств побутового обслуговування і громадського харчування, підсобних господарств, що знаходяться на балансі підприємства, у кореспонденції з рахунком 23;
> зіставлення сум і дат у прибуткових касових ордерах з первинними документами про надання послуг автотранспортом, ремонтними бригадами, інструментальним господарством тощо в кореспонденції з рахунком 703;
> зіставлення сум і дат у прибуткових касових ордерах із первинними документами про надані послуги чи відпущені запаси стороннім підприємствам.
Перевірка законності списання коштів у видаток по касі. При цьому аудитору необхідно проаналізувати рух грошової готівки, виявити розбіжності між сумами фактично здійснених оплат в погашення дебіторської заборгованості та сумами, які зараховані в касу, а також проконтролювати своєчасність здачі виручки в банк та виявити випадки й витрачання на різні цілі. Списання грошових коштів необхідно перевірити за документами, доданими до звітів касира наступним чином.
> зіставити записи у касовій книзі й звіті касира з доданими видатковими касовими документами (видаткові касові ордери, платіжні відомості на виплату заробітної плати, допоміг, лікарняних, відпускних, відомості на виплату підзвітних сум, депонованої заробітної плати);
> зіставити суми і дати у касовій книзі, звіті касира, видаткових касових ордерах із доданими відомостями на виплату заробітної плати, відпускних, депонованої зарплати, лікарняних, а також з особовими рахунками з нарахування зарплати або розрахунково-платіжними відомостями, лікарняними листками, журналом обліку депонованих сум, заявами та іншими документами з підписами осіб, які отримали кошти для перевірки їх ідентичності.
Як свідчить практика, найбільшу кількість зловживань (включення до відомостей підставних осіб, завищення підсумкових сум до видачі тощо) виявляють з оплати праці, особливо депонованої заробітної плати, тому увагу слід звернути на своєчасність депонування сум, які були не виплачені.
Перевірка відповідності сум в облікових регістрах, проводиться наступним чином:
> звірка сум, що відображені у відомості № 1.1 і журналі № 1 по дебету рахунку зо з даними та відповідних регістрів з поточними рахунками у банках, у тому числі валютних;
> звірка підсумкових сум кореспондуючих рахунків відомості № 1.1, а також загального обороту по журналу № 1 із даними Головної книги;
> звірка відповідності сальдових залишків по рахунку зо із даними Головної книги та відповідними рядками звітності [38].
Вивчення банківських операцій на підприємстві ВАТ «Херсонські комбайни» розпочинається із з’ясування аудитором питання, які рахунки відкрито підприємству в обслуговуючих установах банку. Кожному підприємству для зберігання коштів відкривають поточний рахунок, на який надходить виручка від реалізації продукції, ведення робіт і надання послуг, здійснюються розрахунки за виконані роботи, оплата товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг. Крім поточного рахунку; підприємства можуть мати й інші рахунки в банках: валютний, лімітованої чекової книжки, акредитивний тощо.
Незалежно від того, якими рахунками в банку користується підприємство, аудит операцій, проведених по них на основі виписок банку та доданих до них документів, доцільно здійснювати в такій послідовності.
Перевірка наявності виписок з кожного банківського рахунку і ланцюжок перехідних залишків у них. Контролери повинні впевнитись, що в бухгалтерії є в наявності всі виписки банку і за всіма рахунками. Разом з цим потрібно перевірити їх вірогідність.
Щоб впевнитись в наявності всіх виписок, необхідно звертати увагу не тільки на нумерацію сторінок, але й на дати. Виписки банку за кожним рахунком окремо слід підібрати за всі робочі дні, в які проводилися операції. Неробочі дні можна визначити за календарем, а дні, в які операції не проводились — за послідовністю залишку.
Вхідні й вихідні залишки слід звіряти не лише за виписками, а й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний день.
Перевірка якості і достовірності виписок банку, а також: наявність додатків до них. Виписка банку повинна бути без помарок, підчисток і необґрунтованих виправлень.
При вивченні операцій за рахунками в установі банку перевіряється наявність та достовірність виписок банку за кожним їх рахунком, наявності штампів і підписів працівників установ банків і відповідності зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку — Головної книги. При цьому виписки добираються за хронологічною послідовністю для того, щоб перевірити, чи правильно перенесені залишки з попередньої до наступної.
Аудитор перевіряє також наявність усіх додатків та виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції і платіжних доручень, платіжних вимог, заяв на акредитив. У тому разі, якщо не вистачає якихось додатків або якщо у виписках є помарки та виправлення, аудитор бере в банку копії таких документів.
Зустрічаються випадки, коли службові особи, одержуючи готівку з банку, не здають її повністю або частково у касу підприємства ВАТ «Херсонські комбайни». Такі зловживання приховуються різними шляхами: в одних випадках не заповнюють корінці чеків, а банківські виписки знищують; в інших — на корінцях чеків зазначають меншу суму, ніж одержано насправді, а у виписках банку роблять відповідні зміни. Викрити такі зловживання можна, одержавши в банку справжню виписку і порівнявши її дані з оприбуткованими сумами в касовій книзі і звіті касира. Особливу увагу слід звернути на заповнення реквізитів документів.
Аудитор повинен також звіряти номери корінців грошових чеків з банківськими виписками, пам’ятаючи про те, що три останні цифри номера чека заносяться до виписки, а потім звіряти одержання і повноту оприбуткування коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек — у чековій книзі, бо нібито зіпсований (що, ймовірно, свідчить про знищення банківської виписки, отже — про можливі зловживання), то необхідно провести зустрічну перевірку цього чека в установі банку [13].
Не менш важливо пересвідчитися і про відповідність сум оборотів по дебету та кредиту. За умови, якщо бухгалтерські контировки за банківськими операціями складено правильно, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не може. Кожну з виявлених розбіжностей контролер уважно розглядає, аби впевнитися в тому, чи не було зловживань при цьому з боку працівників бухгалтерії.
Трапляється також, що в бухгалтерії виправляють записи у виписці банку по дебету і кредиту або додаток до виписки може бути фіктивним (без банківського штампа). Такі операції, які викликають сумнів, слід вивчити за допомогою зустрічної перевірки з банківською установою.
У виписці банку є лише цифрові дані, тому аудитору важливо знати побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. Необхідно пам’ятати, що на особових рахунках відкритих у банку, записи у дебеті означають зменшення (витрату) коштів, а у кредиті — збільшення (надходження) коштів.
Звірка оборотів і залишків, відображених у виписках банку, із записами в облікових регістрах. Для цього підраховують обороти за виписками в банку в розрізі кожного рахунку за кожен місяць і ці дані порівнюють із записами в журналі № 1, відомості 1.2 та Головної книги.
Документальна перевірка записів за рахунками в банку. її слід проводити в трьох напрямках:
а) перевірити, чи повністю виправдані ці операції документами, доданими до виписок банку;
б) чи правильно складені за ними бухгалтерські проводки. Для цього необхідно провести суцільну перевірку банківських документів за період, що вивчається, переглядаючи їх у порядку записів у журнал, відомість з одночасною відміткою записів на виписках банку. Необхідно переконатися у правильності оформлення документів і відповідності доданих до них підстав, у наявності на копіях платіжних доручень штампів банку тощо;
в) провести систематизовану перевірку документів, згрупованих за однорідністю операцій.
Документи, які викликають сумнів, уважно перевіряються як за формою, так і за змістом. При цьому як правило, необхідно провести зустрічну перевірку і взаємний контроль операцій.
Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо особливо ретельно перевіряється сутність господарських операцій. А саме — чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана будь-яка сума коштів. Для цього необхідно зіставляти дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи, журнал реєстрації дорожніх листів тощо.
Крім взаємної звірки та порівняння сум, що записані у відповідних документах, треба пересвідчитися також у реальності тієї чи іншої операції.
Особливо ретельно повинні перевірятися оплачені лімітованими чеками залізничні накладні, рахунки та квитанції інших організацій. Трапляється, що оплачені розрахунковими чеками документи знову додаються до авансових звітів підзвітних осіб і вдруге оплачуються.
Під час перевірки розрахунків з використанням різних форм безготівкових розрахунків аудитор повинен звернути увагу на наявність всіх виправдовуючих документів, а в ряді випадків — провести зустрічну перевірку в банку або в організації, з якої були здійснені розрахунки. Особливу увагу слід приділити розрахунковим операціям, проведеним за чеками, акредитивами або з використанням векселів. Тут іноді зустрічаються помилки, порушення діючого порядку, а іноді — шахрайство.
Процес аудиту представляє собою в організаційному плані технічну сукупність, яка поділяється на три етапи [38].
Підготовчий або ознайомчий, який полягає у підготовці і плануванні аудиторського процесу. Аудитор отримує достатнє представлення про всі сторони фінансово-господарської діяльності об’єкта перевірки і здійснює оцінку системи обліку і контролю майбутнього клієнта. Становлює ймовірність виникнення помилок у звітності клієнта і величину аудиторського ризику. Визначає масштаби, зміст і кількість аудиторських процедур, складає план і програму аудиторської перевірки.
Основний, в середині якого іноді виділяють:
— проміжний;
— етап фізичної перевірки;
— етап перевірки бухгалтерської звітності.
На цьому етапі проводиться збір аудиторських доказів на основі проведення відповідних для кожного етапу аудиторських процедур. Отримана інформація документується і оформляється у вигляді робочих документів аудитора, також збираються інші необхідні відомості отримані від експертів чи зовнішніх консультантів.
Заключний, на якому аудитор узагальнює результати перевірки і формулює висновки стосовно достовірності звітності та її відповідності діючому законодавству у формі аудиторського висновку, чи аудиторського звіту.
Об’єктами організації аудиторської діяльності є:
Аудиторські номенклатури;
Носії аудиторської інформації;
Рух носіїв аудиторської інформації;
Інформаційне забезпечення процесу аудиту.
Аудиторські номенклатури — це склад або перелік даних, передбачених у планах, нормах, кошторисах, фактично облікованих і які характеризують об’єкти перевірки.
Вони можуть бути як натуральні так і вартісні. Також розрізняють первісні (вихідні), проміжні і кінцеві (підсумкові) аудиторські номенклатури.
Носії аудиторської інформації поділяються на декілька видів:
1).носії планових, нормативних, облікових, звітних, технічних, конструкторських та інших показників;
2).протоколи зборів керівництва ради директорів, акти перевірок контролюючих органів, то що;
3).таблиці перевірок готовності даних і показників які одержуються в результаті перевірки тотожності і взаємозв’язку звітних показників; 4).розрахункові таблиці;
5).результати аудиту, оформлені у формі висновків, експертиз, аудиторських звітів [24].
При організації процесу аудиту грошових коштів підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» аудиторськими носіями виступають наступні документи (табл.3.3).
Номенклатурами, при організації процесу аудиту, виступають дані, які знаходяться в первинних документах з обліку грошових коштів, в облікових регістрах, Головній книзі та звітності.
Підготовчий етап процесу аудиту представляє собою комплекс робіт і процедур які забезпечує підготовку інформації до її узагальнення і обробки аудиту.
Такі процедури виконують у ході попереднього планування аудиторської перевірки щодо проведення аудиту від клієнта.
Таблиця 3.3
Аудиторські носії при організації процесу аудиту грошових коштів
| Аудиторські носії
| Документи бухгалтерського обліку |
| Первинні документи з обліку грошових коштів
| ПКО, ВКО, чек, розрахунково-платіжна відомість, платіжне доручення, тощо. |
| Облікові регістри
| Журнал 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3. |
| Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати аудиту
| |
|
|
| Головна книга
| |
|
|
| Звітність
|
Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про
власний капітал, Примітки до фінансової звітності.
|
Здійснення аудиторських процедур на цьому етапі передбачає вирішення наступних питань:
— Визначення цільової задачі за конкретними елементами робіт і умов, які можуть вплинути на результати аудиту;
— Вибір системи показників і відомостей які включаються в процес перевірки згідно відповідної цільової задачі;
— Визначення джерел інформаційного забезпечення аудиту;
— Перевірка якості показників і даних.
Правильна організація підготовчого етапу аудиту залежить від складу змісту і використання інформаційного забезпечення.
Основними джерелами інформації на даному етапі статутні документи, засновницькі документи, облікові дані.
Основний етап проведення аудиторської перевірки процесу аудиту представляє собою виконання аудиторських процедур в результаті якого проводиться збір аудиторських доказів і їх документування.
Цей етап включає фізичну перевірку активів клієнта і перевірку фінансової звітності. Фізична перевірка активів передбачає спостереження, або участь аудитора в інвентаризації. Етап перевірка фінансової звітності включає проведення аудиторської процедури з перевірки різноманітних документів і спостереження за виконанням господарських і бухгалтерських операцій.
Основними джерелами інформації на даному етапі є первинні документи з обліку грошових коштів; облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів; акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю; Головна книга; звітність.
Заключний етап процесу аудиту передбачає:
— Систематизацію результатів перевірки;
— Аналіз результатів перевірки;
— Складання аудиторського висновку чи звіту.
Систематизація результатів перевірки полягають в приведенні у визначену послідовність всіх отриманих результатів перевірки грошових коштів підприємства. При цьому виділяють найбільш істотні помилки і зауваження.
Аналіз результатів перевірки проводиться на основі отриманих даних і має декілька цілей:
— Загальний аналіз облікової політики клієнта;
— Правильність ведення обліку грошових коштів підприємства і рахунків зо, 31;
— Дотримання податкового законодавства.
3.2 Сутність грошового потоку та необхідність його аналізу
Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху коштів — їх надходження (приплив) та витрачання (відтік), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.
Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами (сплатами), що дозволяє робити висновки про можливості внутрішнього самофінансування.
Необхідність аналізу грошового потоку полягає в тому, що він дає відповідь на такі питання:
— чи створює підприємство наявні кошти, необхідні для придбання додаткових засобів з метою подальшого розвитку?
— чи має підприємство наявні кошти для погашення боргів?
— чи достатньо у підприємства власних коштів для фінансування своєї діяльності?
Але в сучасних умовах формування інформації про фінансові результати
за методом нарахувань не дає повної картини реального стану підприємства. Інформація про потік грошових коштів будується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках банку. Наслідком використання методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку. Тому використання у фінансовому аналізі даних про прибуток дещо умовне і може призвести до фінансового ризику [19].
У країнах з розвинутою економікою суб’єкти господарювання складають звіт про рух грошових коштів. Він використовується як інструмент аналізу фінансового стану.
Звіт про рух грошових коштів — це документ фінансової звітності, в якому відображаються находження і витрачання грошових коштів у ході поточної господарської, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці зміни відображаються таким чином, що дають змогу встановити взаємозв’язок між залишками грошових коштів на початок і кінець звітного періоду.
Можна також сказати, що звіт про рух грошових коштів — це звіт пре зміни фінансового стану підприємства, що складається на основі методу руху грошових коштів. Він дає можливість оцінити майбутні надходження грошових коштів, проаналізувати здатність підприємства погасити свою короткострокову заборгованість і сплатити дивіденди, оцінити необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів. Використання такого звіту дає змогу точніше оцінювати перспективну платоспроможність і тим самим знижувати фінансовий ризик.
Розвиток ринкових відносин в Україні потребує вдосконалення фінансової звітності підприємства і передбачає необхідність складання звіту про рух грошових коштів, який регламентується П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».
Для того, щоб розкрити реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити стабільність їх надходження і витрачання, а також зв’язати величину отриманого фінансового результату із станом грошових коштів, до прийняття
П(С)БО 4 №3віт про рух грошових коштів» аналізувати чотири напрями надходження (припливу) і вибуття (відтоку) грошових коштів, які розглядалися у розрізі основної (поточної), інвестиційної, фінансової діяльності та інші операції.
Основна діяльність. Приплив грошових коштів у рамках поточної діяльності пов’язаний, в першу чергу, з отриманням виручки від реалізації продукції, виконання робіт та надходження послуг; авансів від покупців і замовників, отримання кредитів банків, процентів за надання позик, тощо. Відтік пов’язаний з оплатою рахунків постачальників, інших контрагентів, виплатою заробітної плати, виробничими відрахуваннями на соціальні заходи, розрахунками з бюджетом, сплатою короткострокових кредитів по них та інше.
Інвестиційна діяльність. Рух грошових коштів у розрізі інвестиційної діяльності пов’язаний з:
— реалізацією майна підприємства (основні засоби та нематеріальні активи), отриманням довгострокових позик, реалізацією довгострокових цінних паперів інших суб’єктів господарювання — припливом;
купівлею основних засобів і нематеріальних активів, надходження і погашення довгострокових позик, довгостроковими фінансовими вкладеннями (купівля цінних паперів інших суб’єктів господарювання) — відтоком.
Фінансова діяльність. Приплив грошових коштів відбувається в основному внаслідок отримання виручки від реалізації (продаж) короткострокових цінних паперів; відтік — в результаті придбання короткострокових цінних паперів, сплати дивідендів.
Інші операції — це цільове фінансування надходження, безповоротне отримання цінностей тощо (рис.3.2).
Рух коштів у «Звіті про рух грошових коштів» відображається в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової .
Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інша діяльність, яка не є інвестиційною та фінансовою.
Інвестиційна діяльність — це сукупність з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів [11].
Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які приводять до зміни величини і складу власного позикового капіталу.
Аналіз проведений за такою схемою руху, допоможе об’єктивно оцінити надходження та вибуття грошових коштів підприємства, можливості його внутрішнього самофінансування, перспективну платоспроможність та ступінь ризику укладання договорів, контрактів та угод. Здійснюється зовнішній та внутрішній аналіз грошових потоків.
3.3 Аналіз руху грошових коштів за непрямим методом
Будь-який бізнес, як відомо, починається з наявності грошей, які перетворюються в ресурси для виробництва. Потім із виробничої форми оборотний капітал перетворюється на товарну, а на стадії реалізації — на грошову. Рух оборотного капіталу пов’язаний з такими основними господарськими операціями:
— закупки, унаслідок яких збільшуються запаси сировини, матеріалів, кредиторської заборгованості;
— виробництво, яке веде до зростання дебіторської заборгованості і кількості грошей у касі та на поточному рахунку.
Усі ці операції багато разів повторюються, постійно супроводжуючись грошовими надходженнями і грошовими виплатами. Однією з умов фінансового розвитку підприємства є надходження грошових коштів. Проте надмір коштів на підприємстві свідчить про те, що реально підприємство ризикує зазнати збитків, зв’язаних з інфляцією та знеціненням грошей, а також із втраченою можливістю вигідного їх розміщення.
Аналіз руху грошових коштів за видами діяльності здійснюється за даними форми 3 «Звіт про рух грошових коштів», яка розроблена на основі П(С)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів».
Рух коштів відображається у звіті за трьома видами діяльності:
— операційної, інвестиційної та фінансової.
Аналіз руху коштів у розрізі окремих видів діяльності підприємства дає можливість оцінити, з яких джерел надійшли ці кошти, які напрямки їх використання, чи вистачає власних оборотних коштів підприємства для інвестиційної діяльності. Аналізуючи рух коштів за видами діяльності, можна додатково відповісти ще й на такі запитання: чи може підприємство розрахуватись за своїми поточними зобов’язаннями? чи вистачить одержаного прибутку для обслуговування поточної діяльності підприємства?
Операційна діяльність підприємства — це основний вид діяльності, що характеризується рухом коштів від реалізації продукції (товарів, послуг), від надання права користування активами (оренда, ліцензії), сплати постачальникам, виплат працівникам тощо [10].
Згідно з П(С)Б() №4 інформація про рух коштів у результаті операційної діяльності може бути одержана із застосуванням прямого або непрямого методів.
За застосування прямого методу для визначення суми чистого надходження (чистої витрати) коштів у результаті операційної діяльності у звіті послідовно наводяться всі основні статті надходжень та витрат, різниця яких показує збільшення або зменшення коштів.
Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (чистої витрати) в результаті операційної діяльності через послідовне коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати. Коригування здійснюється з метою врахування впливу:
— змін у складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості;
— негрошових операцій;
— доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.
Складання звіту про рух коштів згідно з П(С)БО № 4 передбачає використання непрямого методу.
Отже, інформація про рух коштів внаслідок операційної діяльності може бути виконана за даними облікових регістрів або послідовним коригуванням статистичного звіту про фінансові результати.
Аналіз руху коштів передбачає розрахунок передовсім сум надходжень та витрат у розрізі окремих видів діяльності, визначення загального залишку коштів на підприємстві за звітний період, порівняння даних звітного періоду з попереднім, вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.
Аналіз руху коштів починається з визначення суми коштів, одержаних у результаті операційної діяльності підприємства (розділ 1 форми 3). Для цього за даними ф.1, ф.2, приміток до балансу та звіту про фінансові результати необхідно визначити прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (чистий прибуток до оподаткування і заліку результатів надзвичайних подій, який відображається в рядку 170 ф.2). Після цього провадиться його послідовне коригування на:
амортизацію необоротних активів (амортизаційні відрахування щодо матеріальних та нематеріальних необоротних активів, які нараховано протягом звітного періоду). Оскільки нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів зменшує прибуток підприємства, але не призводить до витрати його коштів, то сума амортизації додається до прибутку. Ця сума складається з нарахованої на основні засоби амортизації, суму якої можна взяти з примітки № 2 до балансу, і суми зносу нематеріальних активів, яка відображається в рядку 012 балансу за звітний період. Ця сума також є у формі 2 в рядку 260.
збільшення (зменшення) забезпечень, тобто на зміни в складі забезпечень наступних витрат і платежів, які не пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю (у графі «надходження» — збільшення, у графі «видаток» — зменшення). Ця сума збільшує витрати звітного періоду, які, проте, не є витратою коштів. Тому ця сума додається до прибутку. Для її визначення за
даними 2-го розділу пасиву балансу порівнюють суми на кінець звітного періоду (гр. 4) із сумою на початок цього періоду (рядок 4зо);
прибуток від нереалізованих курсових різниць, тобто на прибуток від курсових різниць, що виникає внаслідок перерахунку статей балансу в іноземній валюті. Нереалізовані курсові різниці, які пов’язані з перерахунком сум статей в іноземній валюті, відображаються в балансі на кінець звітного періоду. На цій статті враховуються курсові різниці, пов’язані з перерахунком статей дебіторської та кредиторської заборгованості в іноземній валюті, з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також із перерахунком залишку коштів у іноземній валюті. Оскільки зміну валютних курсів не пов’язано з рухом коштів, урахування таких курсових різниць дає змогу уникнути завищення або заниження коштів у процесі операційної діяльності підприємства внаслідок переоцінки неопераційної дебіторської або кредиторської заборгованості в іноземній валюті. Дані для відображення цієї суми у формі 3 беруть з приміток до звіту про фінансові результати, де зазначається, що дохід від курсових різниць, пов’язаних з перерахунком коштів у іноземній валюті, становив;
збиток (прибуток) від неопераційної діяльності, тобто на збитки і прибутки від володіння (дивіденди, відсотки) фінансовими інвестиціями та від їх реалізації— продаж основних засобів нематеріальних активів та інших довгострокових активів. Інформація за даною статтею також відображається в примітках до звіту про фінансові результати;
витрати на сплату відсотків, нарахованих протягом звітного періоду. Так, у звіті про рух коштів передбачено окрему статтю «Сплачені відсотки», що відображає витрату коштів на сплату відсотків за фінансовими зобов’язаннями. Нараховані відсотки, які зменшують прибуток, але можуть не збігатися із сумою реально сплачених відсотків, необхідно додати до операційного прибутку. Необхідна інформація до цієї статті подається в примітках до фінансового звіту (примітка № 6, стаття «Відсотки за позиками») [31].
Після розрахунків руху коштів за перерахованими статтями 1-го розділу ф.3 розраховується перший показник руху коштів у результаті операційної діяльності: прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Для аналізу цього показника складається аналітична таблиця (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Розрахунок і аналіз прибутку від операційної діяльності до зміни в чистих активах, тис. грн.
| Показник
| За звітний період
| За попередній період
| Зміна |
| Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
| 6551
| -8007
| 14558 |
| Коригування на:
| |
|
|
| а) амортизацію необоротних активів
| 7410
| 9707
| -2297 |
| б) прибуток від нереалізованих курсових різниць
| 36
| 25
| 11 |
| в) прибуток від неопераційної діяльності
| -9993
| -50
| -9943 |
| Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих активах
| 4004
| 1675
| 2329 |
Далі, в процесі аналізу руху коштів необхідно визначній кошти від операційної діяльності з урахуванням змін в оборотних активах підприємства. Для цього необхідно проаналізувати 2-й розділ балансу «Оборотні активи» (табл. 3.5). Отриманий результат 6897тис.грн. (4493+(-9771)+(-1619)) слід відображати в рядку 080 (ф.3).
Відраховуються з прибутку від операційної діяльності й витрати майбутніх періодів, суму яких відображено в 3 розділі активу балансу (20 -21=1). Цю інформацію заносять у звіт про рух коштів (рядок 090). У графі «надходження» відображається зменшення у складі витрат майбутніх періодів.
Далі аналізуються зміни в складі поточних операційних зобов’язань (ф.З, рядок 100). З метою аналізу змін у складі поточних активів необхідно користуватись інформацією балансу в 4-му розділі «Поточні зобов’язання», а також у примітках до балансу. У графі «надходження» відображається зменшення, а в графі «видаток» — збільшення у статтях розділу балансу «Поточні зобов’язання» (крім статей «Короткострокові кредити банків», «Поточні зобов’язання за рахунками з учасниками» та інших зобов’язань, не пов’язаних з операційною діяльністю). Зростання кредиторської заборгованості протягом звітного періоду означає лише нарахування заборгованості, а не фактичну витрату коштів.
Таблиця 3.5
Аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості, тис. грн.
| Статті балансу
| На початок звітного періоду
|
На кінець звітного
періоду
|
Зміна |
| І. Запаси:
| |
|
|
| 1. Виробничі запаси
| 21331
| 21763
| 432 |
| 2. Незавершене виробництво
| 23710
| 24126
| 416 |
| 3. Готова продукція
| 4879
| 8524
| 3645 |
| 4. Товари
| —
| —
| — |
| Усього
| 49920
| 54413
| 4493 |
| II. Поточна дебіторська заборгованість:
| |
|
|
| 1 . За товари, роботи та послуги
| 8693
| 12169
| 3476 |
| 2. За розрахунками з бюджетом
| —
| —
| — |
| 3. За виданими авансами
| 13277
| 265
| — |
| 4. Інша
| 1710
| 1475
| -235 |
| Усього
| 23680
| 13909
| -9771 |
| III. Інші оборотні активи
| 5256
| 3637
| -1619 |
| Усього
| 5256
| 3637
| -1619 |
Отож, суму збільшення кредиторської заборгованості слід додати до прибутку від операційної діяльності. Зменшення відраховується з операційного прибутку, бо зменшення суми кредиторської заборгованості означає, що у звітному періоді було погашено не лише кредиторську заборгованість, нараховану в цьому періоді, а також і певну частину заборгованості за попередній період.
Аналіз статей поточних зобов’язань здійснюється, як уже зазначалося, за даними балансу (розділ 4 «Поточні зобов’язання»). Для цього складають аналітичну таблицю (табл. 3.6). З результату, отриманого з аналітичної таблиці 3.6, треба виключити податок на прибуток у сумі 1317тис.грн. та отриманий результат слід відобразити у рядку 100 [19].
Таблиця 3.6
Аналіз змін поточних зобов’язань, тис. грн.
| Поточні зобов’язання
| На початок звітного
| На кінець звітного
| Зміна |
| 1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги
| 4071
| 6325
| 2254 |
| 2. Поточні зобов’язання за розрахунками:
| |
|
|
| — з одержаних авансів
| 20160
| 4286
| -15874 |
| — з бюджетом
| 4795
| 4486
| -зо9 |
| — з позабюджетних платежів
| —
| —
| — |
| — зі страхування
| 6592
| 5249
| -1343 |
| — з оплати праці
| 3378
| 5389
| 2011 |
| — інші поточні зобов’язання
| 6031
| 4867
| -1164 |
| 3.Векселі видані
| 3
| 813
| 810 |
| Усього
| 450зо
| 31415
| -13615 |
Розрахувавши і проаналізувавши суми на всіх названих вище статтях, можна перейти до визначення загальної суми коштів від операційної діяльності. Аналіз цих сум здійснюється за допомогою порівняння даних звітного періоду з попереднім, розраховуються зміни й вивчаються причини, які спричинилися до зменшення коштів операційної діяльності у звітному періоді (табл. 3.7).
Таблиця 3.7
Розрахунок і аналіз грошових коштів від операційної діяльності, тис. грн.
| Показник
| За звітний період
| За попередній період
| Зміна |
| 1. Прибуток від операційної діяльності
| 4004
| 1675
| 2329 |
| 2. Збільшення оборотних активів
| 6897
| -194зо
| 26327 |
| 3. Збільшення витрат майбутніх періодів
| 1
| 440
| -439 |
| 4. Зменшення поточних зобов’язань
| -12298
| 22525
| -34823 |
| 5. Збільшення доходів майбутніх періодів
| —
| —
| — |
| Грошові кошти від операційної діяльності
| -1396
| 5210
| -6606 |
Наступним етапом аналізу є визначення і аналіз руху коштів від інвестиційної діяльності.
Інвестиційна діяльність, як відомо, це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошей (коштів).
Приклади руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності:
— платежі, пов’язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;
— надходження коштів від продажу необоротних активів;
— надання позик іншим підприємствам;
— надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).
Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу «Необоротні активи» та в статті «Поточні фінансові інвестиції». Результати такого аналізу відображаються на відповідних статтях 2-го розділу звіту про рух коштів (ф.3).
На статті «Реалізація фінансових інвестицій» відображаються суми грошових надходжень від продажу акцій чи боргових зобов’язань інших підприємств .
Стаття «Реалізація необоротних активів» (ряд. 190) відображає суму коштів, які надійшли від продажу основних засобів (на нашому підприємстві — 1798 тис. грн.), нематеріальних активів та інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій) [10].
Стаття «Реалізація майнових комплексів» (ряд. 200) відображає надходження коштів від продажу дочірніх підприємств за відрахуванням коштів та еквівалентів, які було реалізовано у складі майнового комплексу.
На статтях «Отримані відсотки» та «Отримані дивіденди» (ряд. 210 і 220) відображаються надходження коштів у вигляді відсотків за грошові аванси, позик, наданих іншим сторонам, а також грошові надходження у вигляді дивідендів, і часток участі в спільних підприємствах.
Стаття «Інші надходження» (ряд. 2зо) відображає надходження коштів від повернення авансів та позик, наданих іншим сторонам, надходження коштів від ф’ючерсних та форвардних контрактів, опціонів, контрактів «своп».
На статті «Придбання фінансових інвестицій» (ряд. 240) відображаються виплати коштів для придбання акцій або боргових зобов’язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах.
Стаття «Придбання необоротних активів» (ряд. 250) реєструє виплати коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів (крім фінансових інвестицій). На нашому підприємства такі витрати становили —1907тис. грн. [19].
На статті «Придбання майнових комплексів» показують гроші, які було сплачено за придбані інші господарські підприємства.
Стаття «Інші платежі» (ряд. 270) відображає аванси та грошові позики, надані іншим сторонам. Виплати коштів реєструються за тими самими напрямками, що й за рядком 2зо.
На статті «Чистий рух коштів від надзвичайних подій» показують різницю між сумою грошових надходжень та витрат, пов’язаних із звичайною інвестиційною діяльністю.
Стаття «Рух коштів від надзвичайних подій» (ряд. 290) відображає надходження або витрати коштів, пов’язаних з надзвичайними подіями в процесі інвестиційної діяльності.
На статті «Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності» (ряд. зо0) показується результат руху коштів від інвестиційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій. На нашому підприємстві чистий рух коштів від інвестиційної діяльності становив 109 тис. грн.
Розрахунок і аналіз коштів від інвестиційної діяльності можна зробити з допомогою аналітичної табл. 3.8.
Наступним етапом аналізу звіту про рух коштів є визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності, тобто аналізу 3 розділу звіту. Для цього необхідно аналізувати зміни у статтях балансу розділу «Власний капітал» та статтях, пов’язаних із фінансовою діяльністю, наведених у 2 розділі балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», 3 розділі «Довгострокові зобов’язання», розділі 4 «Поточні зобов’язання». Це, зокрема, статті:
— «Короткострокові кредити банків» (рядок 500);
— «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» (рядок 510);
— «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками» (рядок 590).
Розглянемо і проаналізуємо зміст окремих статей 3-го розділу звіту про рух грошових коштів [10].
На статті «Надходження власного капіталу» (ряд. 310 ф.З) відображають надходження коштів від розміщення акцій та інших операцій, які ведуть до збільшення власного капіталу.
Таблиця 3.8
Розрахунок і аналіз коштів від інвестиційної діяльності, тис. грн.
| Показник
|
На початок
звітного періоду
|
На кінець
звітного
періоду
|
Зміна |
| 1. Реалізація фінансових інвестицій
| —
| —
| — |
| 2. Реалізація необоротних активів
| 1798
| 50
| -1748 |
| 3. Отримані відсотки
| —
| —
| — |
| 4. Отримані дивіденди
| —
| —
| — |
| 5. Інші надходження
| —
| —
| — |
| 6. Придбання фінансових інвестицій
| —
| —
| — |
| 7. Придбання необоротних активів
| -1907
| -5071
| -3164 |
| 8. Надходження коштів від надзвичайних подій
| —
| —
| — |
| Усього коштів від інвестиційної діяльності
| -109
| -5021
| 4912 |
Стаття «Отримані позики» (ряд. 320 ф.3) показує надходження коштів унаслідок утворення боргових зобов’язань (позик, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов’язань, не пов’язаних з операційною діяльністю). На нашому підприємстві 14598тис. грн.
Стаття «Інші надходження» (ряд. 3зо ф.3) відображає суму коштів, які пов’язані з фінансовою діяльністю.
Стаття «Погашення позик» (ряд. 340 ф.3) має відображати виплати грошових коштів для погашення позик. На нашому підприємстві ця сума становить 1зо59 тис. грн.
Таблиця 3.9
Аналіз руху грошових коштів від фінансової діяльності, тис. грн.
| Показник
| За звітній періоду
| За попередній періоду
| Зміна |
| 1. Надходження власного капіталу
| —
| —
| — |
| 2. Отримані позики
| 14598
| —
| -14598 |
| 3. Інші надходження
| —
| 79
| 79 |
| 4. Погашення позик
| -1зо59
| — 455
| 12604 |
| 5. Сплачені дивіденди
| —
| —
| — |
| 6. Інші платежі
| —
| —
| — |
| 7. Чистий рух коштів від надзвичайних подій (р. 1 + р. 2 — р. 3 — р.4-р.5)
| 1539
| -376
| -1915 |
| 8. Рух коштів від надзвичайних подій
| —
| —
| — |
| Чистий рух коштів від фінансової діяльності
| 1539
| — 376
| — 1915 |
Для визначення суми по рядку «Сплачені дивіденди» (ряд. 350 ф.3) необхідно зробити розрахунок: рядок 590 балансу «Розрахунки з учасниками на початок звітного періоду» + «сума сплачених дивідендів» (рядок 140 ф.4) — рядок 590 балансу «Розрахунки з учасниками на кінець звітного періоду» [11].
На статті «Інші платежі» (ряд. 360 ф.3) показують суму коштів, яку було використано для викупу раніше випущених акцій підприємства, суму виплат коштів орендарю для погашення заборгованості за фінансовою орендою та інші платежі, пов’язані з фінансовою діяльністю.
На статті «Чистий рух коштів від надзвичайних подій» показують різницю між сумою грошових надходжень та витрат від звичайної фінансової діяльності (р. 310 + р. 320 — р. 340 — р. 350 — р. 360).
Таблиця 3.10
Аналіз руху коштів підприємства за звітний період, тис. грн.
| Показник
| За звітний період
| За попередній період
| Зміна |
| 1. Чистий рух коштів від операційної діяльності
| -1396
| 5210
| -6606 |
| 2. Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності
| -109
| -5021
| 4912 |
| 3. Чистий рух коштів від фінансової діяльності
| 1539
| -376
| 1915 |
| Усього чистого руху коштів
| 34
| -187
| 221 |
| Залишок коштів на початок року (рядок 2зо + рядок 240 балансу)
| 13
| 225
| -212 |
|
Вплив зміни валютних курсових різниць
на залишок коштів
|
-36
| -25
| -11 |
|
Залишок коштів на кінець року (рядок 400+
410 + 420 звіту про рух грошових коштів
(ф. 3)). Таку саму суму відображено і в
рядку 2зо + 240 балансу.
|
11
| 13
| -2 |
Стаття «Рух коштів від надзвичайних подій» (ряд. 380 ф.3) відображає надходження або витрату коштів, які пов’язані з надзвичайними подіями в процесі фінансової діяльності.
Стаття «Чистий рух коштів від фінансової діяльності» (ряд. 390 ф.3) показує результат руху коштів від фінансової діяльності, з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій (рядок 370 + рядок 380 ф.3 ) (табл. 3.9).
Отже, визначивши суми коштів від усіх видів діяльності підприємства, необхідно розрахувати та проаналізувати чистий рух коштів за звітний період (табл. 3.10).
Наведений аналіз з руху грошових коштів свідчить про те, що операційна діяльність підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» є неефективною. З таблиці 3.10 видно, що збитки за цим видом діяльності на кінець звітного періоду склали 6606тис.грн. Як позитивним явищем можна вважати збільшення притоку грошових коштів від фінансової та інвестиційної діяльності. Сума грошових коштів за цими видами діяльності збільшується на 6827тис.грн. (4912 + 1915), ця сума не покриває відтік грошових коштів від операційної діяльності. На кінець звітного року залишки грошових коштів на рахунках зменшаться на 2тис.грн. (13-11). Керівництву слід звернути увагу на хід операційної діяльності підприємства.
ВИСНОВКИ
У результаті дослідження підтвердилось те, що грошові кошти підприємства являють собою початок і кінець виробничо-комерційного циклу. Діяльність підприємства потребує, щоб грошові кошти переводились у різні активи, які в свою чергу перетворюються у дебіторську заборгованість як частину процесу реалізації. Результати діяльності вважають кінцевими й досягнутими, коли процес інкасування приносить потік грошових коштів на підприємство, на основі яких міг би початися новий цикл, який з часом принесе прибуток.
Мета цієї роботи полягала у вивченні та систематизації основних методичних принципів й організаційних основ удосконалення обліку, аудиту й аналізу грошових коштів підприємства в умовах діючого законодавства.
Для досягнення намічених цілей в роботі були поставлені наступні задачі, які успішно були вирішені у процесі дослідження теми:
1) Розгляд побудови обліку та аудиту грошових коштів.
2) Розгляд особливості організації обліку грошових коштів підприємства.
3). Розгляд аудиту та аналізу грошових коштів.
Виходячи з вище наведеного можна зробити висновок, що здатність підприємства утворювати грошові кошти у результаті господарської діяльності є важливим показником його фінансової стійкості. Жодне підприємство не може продовжувати існування тривалий час, не утворюючи грошові кошти у результаті своєї діяльності. Підприємству ВАТ «Херсонські комбайни» поки що не вдається утворювати кошти у результаті своєї діяльності. Тому у нього борги по заробітній платі, по податкам до бюджету та по комунальним платежам. Але, не дивлячись на це все це підприємство продовжує своє існування і висновки
У результаті дослідження підтвердилось те, що грошові кошти підприємства являють собою початок і кінець виробничо-комерційного циклу. Діяльність підприємства потребує, щоб грошові кошти переводились у різні активи, які в свою чергу перетворюються у дебіторську заборгованість як частину процесу реалізації. Результати діяльності вважають кінцевими й досягнутими, коли процес інкасування приносить потік грошових коштів на підприємство, на основі яких міг би початися новий цикл, який з часом принесе прибуток.
Мета цієї роботи полягала у вивченні та систематизації основних методичних принципів й організаційних основ удосконалення обліку, аудиту й аналізу грошових коштів підприємства в умовах діючого законодавства.
Для досягнення намічених цілей в роботі були поставлені наступні задачі, які успішно були вирішені у процесі дослідження теми:
1) Розгляд побудови обліку та аудиту грошових коштів.
2) Розгляд особливості організації обліку грошових коштів підприємства.
3) Розгляд аудиту та аналізу грошових коштів.
Виходячи з вище наведеного можна зробити висновок, що здатність підприємства утворювати грошові кошти у результаті господарської діяльності є важливим показником його фінансової стійкості. Жодне підприємство не може продовжувати існування тривалий час, не утворюючи грошові кошти у результаті своєї діяльності. Підприємству ВАТ «Херсонські комбайни» поки що не вдається утворювати кошти у результаті своєї діяльності. Тому у нього борги по заробітній платі, по податкам до бюджету та по комунальним платежам. Але, не дивлячись на це все це підприємство продовжує своє існування і зберігає робочі місця з надією на краще.
Для дослідження були використані законодавчі акти України, постанови уряду з питань удосконалення господарчого механізму в умовах сучасної облікової політики.
Наведений аналіз з руху грошових коштів свідчить про те, що операційна діяльність підприємства ВАТ «Херсонські комбайни» є неефективною. Збитки за цим видом діяльності на кінець звітного періоду склали 6606 тис. грн. Як позитивним явищем можна вважати збільшення притоку грошових коштів від фінансової та інвестиційної діяльності. Сума грошових коштів за цими видами діяльності збільшується на 6827тис. грн. (4912 + 1915), ця сума не покриває відтік грошових коштів від операційної діяльності. На кінець звітного року залишки грошових коштів на рахунках зменшаться на 2тис. грн. (13 — 11). Керівництву слід звернути увагу на хід операційної діяльності підприємства.
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що аналіз руху грошових коштів за непрямим методом дає можливість зробити більш обґрунтовані висновки про те, в якому обсязі та з яких джерел були отримані грошові кошти, що надійшли; які основні напрями їх використання; чим пояснюється розбіжність величини отриманого прибутку і наявності грошових коштів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV.
2. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87.
3. Міжнародний (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Звіт про рух грошових коштів» (переглянутий у 1992р.).
4. Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим Постановою правління НБУ від 02.02.95р. №21.
5. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою постановою правління НБУ від 20.06.95р. №149.
6. Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ 18.12.98р. №527.
7. Інструкція №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затверджена постановою Правління НБУ №204 від 02.08.96р.
8. Наказом Міністерства Статистики України від 15.02.96р. №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».
9. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник/ Под ред. Проф. Г.А.Титоренко. — М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1998.-400с.
10.Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник — 4-те вид., доп. та переробл. М.: Фінанси та статистика. 1999. — 416 с
11.Бандурка A.M. та інші. Фінансово — економічний аналіз: Підручник -Харків. Університет внутрішніх справ, 1999.- 394 с
12.Береза А,М, Основи створення інформаційних систем: Навчальний посібник. -К.: КНЕУ, 1998. — 140с.
13.Білуха М.Т. «Теорія бухгалтерського обліку»: Підручник — К.: 2000. -694 с.
14.Бірюкова І.К., Кодрянський А. Бухгалтерський облік в Україні. — К.: Знання, КОО, 1998.-408 с
15. Бірюкова І.К., Випих Г.Т. Практичний бухгалтерський облік та аудит в Україні. — К .: Економіка і право, 1996. — 223 с
Іб.Бутинець Т.А. Документування господарських операцій: Теорія, методологія, комп’ютеризація. Наукове видання. — Житомер: ЖІТІ, 1999. — 412с.
17.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів. / Вид. 2-е, доп. і перероб. — Житомир: ЖІТІ, 2000.-640с.
18.Бутинець Ф.Ф. та інші. Бухгалтерський управлінський облік. -Житомир, ЖІТІ, 2000. — 488с.
19.Бутинець Ф.Ф. та інші. Економічний аналіз. Практикум — Житомир, ЖІТІ, 2000.-416 с
20.Бухгалтерський облік: Конспект лекцій навч. посіб. для ВУЗів // під ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 288 с
21.Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум: Навч. видання для ВУЗів // під ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. та доп. Л.В. Чижевської — 3-те вид., доп. і переробл. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 512 с
22. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник. — 5 -те вид. доп. і переробл. — К.: А.С.К, 1998. — 223 с
23.3авгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. практ. посібник. — 4-те вид., доп. та переробл. — К.: А.С.К, 1999. — 864 с
24. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік, контроль та аудит в системі
управління підприємством. -Ваклер. Ді-ксі., 1997.
25.3авгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль та аудит в умовах ринку. — 2-ге вид. — К.: Фірма Ді-ксі, 1997. — 832 с
26. Завгородній В.П. Автоматизація бухлалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту. — К.: А.С.К., 1998. — 768 с
27.Ильина О.П. Информационные технологии бухгалтерского учета. -СПб.: Питер, 2001.-688с.
28.Камишанов П.І. Практичний посібник з бухгалтерського обліку. — 2-гевид.-М.: А.С.К., 1997.
29.Камаринський Я. Фінансово — інвестиційний аналіз: Навч. посібник. Уч.: Українська енціклопедія ім. М.П. Бажана, 1996. — 288 с
зо.Лучко М.Р. Бухгалтерський облік в управлінні бізнесом: зарубіжний досвід. -К.: облікінформ, 1997. — 144 с
31.Коробов М.Я. Фінансово — економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — 378 с
32.Малешкін О.І. Фінансова звітність підприємства: міжнародні та національні стандарти: навч. посібн. — 2-ге вид., доп. — Суми: «Університетська книга», 2001.-158 с
33.Мус Г., Ханшман Р. Бухгалтерський облік: основи — завдання -розв’язання / пер. з нім. С. Лобочової. — К.: КНЄУ, 2000. — 358 с
34.Організація бухгалтерського обліку: вправи, ситуації, тести: Навч. посіб. длі ВУЗів / за ред проф Ф.Ф. Бутинця. — 2-ге вид. — Житомир. ЖІТІ, 2001. -288 с.
35.Подольскый В.И., Дик В.В., Уринцов А.И. Информационные системы бухгалтерского учета: Учебник для вузов / Под ред. В.И. Подольского. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.-319с.
36.Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підручник — Тернопіль: економічна думка, 2001. — 454 с
37.Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Інформаційні системип в фінансово — кредитних установах: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 216с.
38.Романов А.Н., Одинцов Б.Е. Автоматизация аудита. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999.-336с.
39.Савицька Г.В. Аналіз господарчої діяльності підприємства: 4-те вид., доп. та переробл. — Мінськ. ТОВ «Нове знання», 2000. — 688 с
40.Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: Учебн. Пособие для вузов. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. — 638с.
41.Соколов Я.В. Основи теории бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 496с.
42.Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — 2-ге вид., переробл. і доп. — К.: КНЄУ, 1999. — 500 с.
43.Сапко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. — К.: КНЄУ, 2000. — 260 с
44.Ткаченко Н.Н. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підр. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. — 5-те вид., допов. і переробл. — К.: А.С.К., 2000. — 784 с
45.Трупі B.C., Моргунова Т.І. Бухгалтерський облік на основі національних стандартів: Навч. посібн. -Херсон, ХДТУ, 2000. — 474 с
среднее геометрическое, среднее гармоническое, среднеквадратическое. Например, среднее значение в криминологии может характеризовать состояние уровня преступности; в медицине – среднюю заболеваемость; в области охраны труда – среднее значение травматизма; на транспорте – среднюю аварийность и т. д.
, где А – число отрицательных событий (криминальных ситуаций, преступлений, травм, профзаболеваний и т. д.) за отчетный период; N – численность работающих или населения за отчетный период; М – коэффициент пересчета на 1000; 10 000; 1 000 000 и т. д. человек.
и коэффициентом смертельного (летального исхода) КС, 
;
;
;
;
(1.5.4) 
; N – число бригад или участков; n – число зафиксированных случаев травматизма (заболеваний) в N бригадах за время Т.
. Если же 
К=0, 1, 2…, 
— интенсивность потока, то есть число событий, происходящих за единицу времени.
(может трактоваться как травмоопасность).
на предприятиях, участках, в бригадах со сложившейся технологией
(1.5.6) 
— суммарные затраты по n больничным листам за определенный период (в грн); 
— суммарный ущерб из-за невыполнения плана рабочими в период травмирования 
числа Рейнольдса1
(1.11)
(1.12)
(1.13)
упрощает исследование границы применимости линейного закона фильтрации. Действительно, если на оси абсцисс откладывать 
а по оси ординат 
то поскольку 
при 
от 
будет прямая линия, совпадающая с осью абсцисс до тех пор, пока 
). Значение 
при котором станет заметно отклонение упомянутой линии от оси абсцисс, и будет критическим значением. Для иллюстрации сказанного на рис. 1.5 на логарифмической сетке приведены зависимости 
для различных образцов пористых сред.
в подземной гидромеханике и оценки возможных критических значений числа Рейнольдса 
соответствующих верхней границе применимости закона Дарси. Результаты такого сопоставления приведены в табл. 1.1. В первых двух строках таблицы даны соответственно формулы для 
объясняется следующим. В области линейного закона фильтрации 
справедливо равенство (1.13). Поэтому если произведение 
зависит только от параметра 
соответствующий фильтрации различных флюидов через различные по свойствам пористые среды. Результаты обработки опытов подтверждают этот вывод.
в качестве характерного размера пористой среды, они не сопоставимы с результатами трубной гидравлики, дают слишком узкий диапазон изменения значений 
(где k-коэффициент проницаемости породы), методы определения которых хорошо известны. Формулы этой группы не имеют принципиальных преимуществ и одинаково удобны для практического использования. Для этих формул характерно то, что все они приводят к очень широким диапазонам изменения 
линейный закон Дарси перестает быть справедливым. Первое обобщение закона Дарси на случай больших 
(1.14)
(1.1)
(1.2)
(1.3)
(1.4 )
(1.5)
(1.6)
(1.7)
(1.8)
(1.9)
(1.10)
(1.11)
, при якому 
(1.12)
(1.13) 
, при якому 
(1.14) 
(1.15)
, (1.16)
— поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);
— поточні зобов’язання балансу ( Форма 1 строка 620);
, (1.17)
, (1.18 )
, (1.19)
(1)
— мaтеpiaльнi витpaти;
— тpaнспopтнi витpaти;
— витpaти нa зapoбiтну плaту;
— витpaти нa дoдaткoву зapoбiтну плaту;
— витpaти нa aмopтизaцiю oблaднaння;
— вiдpaхувaння нa сoцiaльнi пoтpеби.
(2)
— сумapнa вapтiсть пoкупних мaтеpiaлiв;
— oплaтa пoслуг iнших пiдпpиємств тa opгaнiзaцiй;
— oплaтa спoжитoї електpoенеpгiї.
) мaтеpiaлу нa йoгo кiлькiсть (
), щo вiдoбpaженo у фopмулi 1
(3)
(4)
— цiнa 1 КВт/гoд, гpн;
— пoтужнiсть, щo спoживaє ПК, КВт;
— чaс пpoектувaння, гoд.
(гpн.)
(гpн.)
) викoнaних poбiт (кiлькiсть вiдпpaцьoвaних гoдин) пo poзpoбцi тa пpoектувaнню AIС, щo склaдaється з суми гoдин, витpaчених нa викoнaння певнoгo виду poбiт (
) i oбчислюється зa фopмулoю 5.
(5)
) нa зaгaльну тpудoмiсткiсть викoнaних poбiт(
), щo вiдoбpaженo у фopмулi 6.
(6)
(гpн.)
) – 20% вiд poзмipу oснoвнoї, тoдi oтpимaємo тaкi дaнi:
(гpн.)
(гpн.), тoдi сумa всiх сoцiaльних вiдpaхувaнь склaдaє 37% вiд пoпеpедньoї, тoбтo
(гpн.)
) викopистaнoї кoмп’ютеpнoї технiки тa нopму aмopтизaцiї (
) мoжнa визнaчити piчнi aмopтизaцiйнi вiдpaхувaння (
) зa фopмулoю 7.
(7)
гpн. тa 
% piчнi вiдpaхувaння у сумi 
(гpн.), aле вpaхoвуючи, щo теpмiн pеaльнoгo викopистaння склaдaє 2 мiсяцi, тo витpaти нa aмopтизaцiю кoмп’ютеpнoї технiки (
) склaдуть 
(гpн.)
) пpoгpaмнoгo зaбезпечення тa нopму aмopтизaцiї (
(8)
гpн. тa 
(гpн.), aле вpaхoвуючи, щo теpмiн pеaльнoгo викopистaння склaдaє 2 мiсяцi, тo витpaти нa aмopтизaцiю пpoгpaмнoгo зaбезпечення (
(гpн.)
(гpн.)
(гpн.)
Опыт медиаисследований на Западе и в России говорит о том, что комбинирование рекламы на нескольких каналах (ТВ, радио, пресса) с учетом своей целевой группы – верный путь к повышению эффективности рекламы.
— третье: если эти преимущества будут изложены как можно
— строк будівництва труби;
— трудоємність будівництва 1см2 фундаменту і тіла труби;
— трудоємність улаштування уголовків;
— трудоємність укріплювальних робіт.
тон
Перевірка: 
.
, (1.4.1)
– среднегодовой контингент;
– контингент на начало планируемого года;
– число месяцев функционирования учреждения с переходящим контингентом на начало года;
– контингент планируемого года;
– число месяцев функционирования учреждения с новым контингентом на конец года;
