КУРСОВА РОБОТА
На тему:
«Правове забезпечення реалізації процедур закупівель товарів, робіт, послуг за рахунок коштів митних органів»
Дніпропетровськ 2008
Вступ
Введення в дію влітку 2000 року Закону України «Про закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти» пройшло якось повз увагу широкої громадськості. Та й у самих розробників, схоже, не було повної ясності, якого джина вони випустили з пляшки. Невелике управління в Міністерстві економіки, кілька службовців в обласних державних адміністраціях, що уповноважені відповідати за проведення закупівель, – ото, мабуть, і всі на той час бойові багнети. Хоча в розвинутих країнах орган, який координує питання закупівель, є окремим державним комітетом зі статусом на рівні нашого Фонду державного майна. Нововведення було, швидше, відчіпним для настирливого та надміру скрупульозного Заходу, ніж внутрішньою потребою українського суспільства.
Тендерне законодавство належить до одного з найбільш інтелектуальних, з ним може позмагатися хіба що законодавство про захист авторських прав. Адже саме на цьому полі, де зіштовхуються інтереси влади та бізнесу, взаємини між ними регулюються нормами не адміністративного, а цивільного права. Причому в західних країнах процес не зводиться лише до правил закупівлі товарів, робіт та послуг – це цілий комплекс відносин між публічним та приватним секторами. Це правила створення підприємств з часткою публічного майна, умови їх входження в ринок, це забезпечення конкурентного середовища та прозорості операцій, неупередженості в прийнятті рішень. Врешті-решт, це чіткий, недвозначний порядок проведення операцій з публічними коштами.
Ринок громадських закупівель в ЄС охоплює близько 11% ВВП співтовариства. З них 20% становлять послуги, 45% – товари, 35% – роботи. За рахунок бюджетів на центральному рівні здійснюється від 10% (ФРН) до 50% (Великобританія), на регіональному – від 20% (Великобританія) до 50% (Франція) закупівель. У секторі, де замовником є не бюджет, а інші агенти ринку публічних замовлень – комунальні підприємства, державні підприємства-монополісти тощо, – співвідношення становить від 15% (Франція) до 40% (ФРН).
Місткість цього ринку в Україні хоча й скромніша (відповідно до закону, поки що йдеться про закупівлі лише за рахунок бюджетних коштів), та все одно приваблива – близько 20% зведеного бюджету України. Цікавляться цим сектором як відносно цивілізований бізнес, так і спритні ділки. Адже якщо приватизація є актом скороминучим, то бюджетні організації й установи завжди закуповуватимуть товари, роботи та послуги в приватному секторі. Тому нині паралельно відбуваються два процеси: розробка чітких та недвозначних правил створення конкурентного середовища – з одного боку та надання певним фірмам ексклюзивного права обслуговувати бюджет під благородним приводом захисту вітчизняного виробника – з другого. І нашумілий приклад з виробником вітчизняного інсуліну – лише слабкий відгомін такого лобізму, який у випадку з «Індаром» неможливо було сховати в надрах Кабміну через надто високий рівень суспільного інтересу.
Якщо правова база функціонування ринку державних закупівель нині в Україні більш – менш забезпечена, то науково-теоретичне та методологічне обґрунтування найбільшого товарного ринку в країні, який власне створюють державні закупівлі, практично відсутні. Формування матеріальних потоків на ринку товарів України і генерованих ними фінансових і інформаційних потоків є макрологістичною системою, яка за останні 30–40 років досить успішно формується і розвивається у розвинутих країнах Заходу. Разом з тим до 2004 року в Україні не було опубліковано жодного монографічного дослідження чи статті у наукових періодичних виданнях. «Вісник державних закупівель» Міністерства економіки України подає лише інформативні матеріали про організацію тендерних торгів та про зміни у законодавчій базі. На сьогодні існує чимало інформаційно-аналітичних публікацій з даного питання, проте достатньо мало науково-теоретичних публікацій з даного питання [12.56].
Як бачимо, тема закупівель за державний кошт товарів, робіт і послуг є наболілою і дуже актуальною для України. Саме тому метою даної роботи є дослідження існуючого законодавства про закупівлі митними органами товарів, робіт і послуг за державні кошти, еволюції його становлення та прогнозування імовірних напрямків його подальшого розвитку.
1. Поняття та сутність закупівель за державні кошти
Формування стратегії і нормативної бази закупівельної політики держави – найважливіше завдання, що вирішується в процесі становлення ринкової економіки, адже держава є найбільшим покупцем товарів і послуг не лише на внутрішньому ринку, а й на світовому, зокрема, на континентальному ринку Європи.
Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 року №1490-Ш (далі Закон), хоча з прийняттям Закону «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»», вже є недіючим, але, поки що, це єдиний законодавчий акт, що дає нам визначення основних понять у цій сфері. Відповідно до даного закону державна закупівля – придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим законом, при цьому здійснення закупівлі одним замовником в інтересах іншого забороняється, крім випадків здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації. Відповідно ж до Постанови Кабінету міністрів України Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти від 28 березня 2008 р. №274 (далі – Тимчасовий порядок), що набув чинності 2 квітня 2008 року державна закупівля це – придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти в установленому цим Тимчасовим положенням порядку. [3 п. 1]
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Тимчасового положення, державні кошти – кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів.
Відповідно до підпункту 13 пункту 2 Тимчасового положення, розпорядники державних коштів – органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи та організації, визначені Конституцією і законодавством України, підприємства, установи чи організації, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов’язань і здійснення платежів.
Також пунктом 3 постанови визначено, що державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (далі – підприємства), здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку. Таким чином підприємства до встановлення Кабінетом Міністрів України особливостей здійснення ними закупівлі, здійснюють закупівлі у порядку, встановленому Тимчасовим положенням, не лише за державні кошти, визначені в підпункті 4 пункту 2 Тимчасового положення, а також за інші власні кошти підприємств, отриманні від фінансово-господарської діяльності.
Всі негативи взаємовідношень держави і бізнесу стають дуже помітними, коли мова йде про державне замовлення (закупівлі). Навіть в розвинутих країнах корпорації втрачають залишки цивілізованості в боротьбі за частку «державного пирога». Неупереджена статистика свідчить, що навколо державних замовлень здійснюється біля 40% всіх корупційних діянь в США, Західній Європі, Японії і в країнах Азії, що швидко розвиваються [12.56].
Неефективність закупівлі може призвести до надмірних витрат у формі:
• підвищення цін;
• закупівлі непридатного, низькоякісного обладнання;
• придбання обмежених та/або низькоякісних послуг;
• відстрочення реалізації проектів;
• несприятливих і неповних умов контрактів для замовника.
Отже, виходячи з вищенаведеного, основними вимогами до закупівель, державних є:
• економічність;
• справедливість і неупередженість;
• гласність;
• ефективність процесу;
• звітність.
Закон «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» передбачав принципи державних закупівель, до яких:
максимальна економія та ефективність;
добросовісна конкуренція серед учасників;
відкритість та прозорість на всіх стадіях державних закупівель;
недискримінація учасників;
об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій;
запобігання проявам корупції;
вільного доступу, відкритості та доступності інформації з питань закупівель, у тому числі для громадян України та громадських організацій.
Державні закупівлі здійснюють на конкурсних засадах, що має певні переваги, основними з яких є:
• економічний ефект. Ефективні закупівлі передбачають закупівлю товарів, робіт і послуг кращої якості за нижчою ціною. Досвід країн Є С свідчить, що завдяки цьому можна досягти економії витрат до 10–15%;
• досконаліша виробнича конкуренція. Конкуренція за тендерів, організованих державними замовниками, сприяє постачанню конкурентоспроможних товарів і послуг, інноваціям у виробництві та інвестиціям, зростанню обсягів продукції, що випускається;
• ефективне державне управління. Державні замовники, здійснюючи закупівлі відкрито, посилюють довіру постачальників і впевненість у відповідальності державних органів як ділових партнерів. Це також має далекосяжні наслідки, сприяючи підвищенню довіри до загальної законодавчої економічної бази держави та підтримці її економічної політики.
Крім того, державна закупівля відіграє стратегічно важливу роль у таких сферах як:
1) модернізація інфраструктури;
2) створення нових інформаційних технологій;
3) розвиток охорони здоров’я;
4) обладнання навчальних закладів;
5) будівництво та реконструкція закладів охорони здоров’я і навчальних закладів.
Водночас Закон не охоплював такі сфери:
• закупівлі в межах державного оборонного замовлення;
• закупівлі в межах міжнародних угод, наприклад, проекти що фінансуються Світовим банком, Європейським банком або іншими двосторонніми угодами;
• закупівлі послуг у процесі приватизації;
• закупівлі робіт із стандартизації.
Відповідно до Наказу Держмитслужби України Про затвердження Порядку закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях 06.08.2007 №664 здійснює закупівлі в наступних випадках:
товарів, у тому числі форменого одягу, транспортних засобів, спеціальної та комп’ютерної техніки, технічних засобів митного контролю, житла для працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій і їх сімей;
послуг, у тому числі на побутове обслуговування, проведення поточного ремонту службових приміщень, забезпечення транспортом (крім залізничного), на здійснення наукових досліджень, експериментів, розробок і створення науково-технічної продукції згідно з Багатогалузевою науково-технічною програмою розвитку Державної митної служби України;
робіт, у тому числі з проектування, будівництва (реконструкції) та капітального ремонту об’єктів митної інфраструктури.
Ці вимоги застосовуються до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, які здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 100 тисяч гривень, а для робіт – 300 тисяч гривень відповідно до нової Постанови КМУ від 28 березня 2008 р. №274 Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти (Закон передбачав 20 і 50 тисяч відповідно).
Процедури закупівлі, передбачені у вищезазначеному Наказі, не застосовуються у випадках, якщо предметом закупівлі є:
централізоване водопостачання та водовідведення;
централізоване постачання теплової енергії;
поштові послуги, а також поштові марки та марковані конверти;
телекомунікаційні послуги, у тому числі щодо трансляції радіо – та телесигналів (за винятком послуг мобільного зв’язку та інтернет-послуг);
користування залізничними коліями;
товари, роботи чи послуги, які у зв’язку з їх спеціальним призначенням становлять державну таємницю;
електрична енергія, її передача та розподіл;
послуги з авіаперевезення офіційних державних делегацій;
послуги з продовження строку оренди засобів зв’язку.
Постанова КМУ продовжує цей список ще на 33 пункти:
книги, періодичні видання та інші документи, зафіксовані на папері, магнітній, кіно- і фотоплівці, оптичних дисках або інших носіях інформації для поповнення бібліотечних фондів;
товари і послуги, пов’язані з розробленням дизайну, виготовленням захищеного паперу, банкнот і монет;
послуги, закупівля яких здійснюється з метою забезпечення виконання державного бюджету в частині здійснення державних запозичень, обслуговування і погашення державного боргу;
товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється замовниками, розташованими за межами України та інші.
Якщо предметом закупівлі є продукція харчової промисловості, лікарські засоби та вироби медичного призначення, пальне, послуги з організації гарячого харчування, транспортні послуги, послуги з ремонту, то Держмитслужба, інші митні органи й спеціалізовані митні установи та організації на період проведення процедури закупівлі мають право для поточних потреб здійснити закупівлю необхідного предмета закупівлі без застосування процедур закупівлі, передбачених цим Порядком, на суму коштів, яка не перевищує 10 відсотків загальної очікуваної вартості предмета закупівлі, про що протягом трьох робочих днів повідомляє Антимонопольний комітет України, Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель (далі – Комісія) та Тендерну палату України.
Це положення не застосовується при проведенні Держмитслужбою, митними органами й спеціалізованими митними установами та організаціями наступної процедури закупівлі щодо такого самого предмета закупівлі.
2. Правове регулювання закупівель товарів, робіт і послуг митними органами
2.1 Процедури державних закупівель
Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» було передбачено такі процедури закупівель:
відкриті торги із зменшенням ціни;
торги з обмеженою участю;
двоступеневі торги;
запит цінових пропозицій (котирувань);
закупівля у одного учасника;
редукціон.
Всі ці процедури передбачені і в Тимчасовому положенні.
Згідно законодавства України у нормативних документах використовуються слова «закупівля» або «торги». Але беручи до уваги той факт, що вся українська ділова спільнота використовує саме поняття «тендер», то в даній роботі теж буде використовуватися два поняття: «тендер» та «закупівля».
Варто також визначати що саме означає поняття «тендер». Тендер (з англійської)
форма розміщення замовлення на яку-небудь роботу, яка передбачає визначення виконавця шляхом конкурсного відбору кращої тендерної пропозиції або конкурс на право виконання яких-небудь робіт;
бланк з пропозицією визначених вимог, послуг, що розсилається організаторам торгів потенціальним учасникам;
торги, в тому числі і міжнародні, що влаштовуються з метою найбільш вигідного продажу чого-небудь;
письмова пропозиція відносно поставки товарів за строковим контрактом;
ціна, запропонована підприємством, при визначенні якої виходять перш за все з цін, що їх можуть призначити конкуренти.
Найбільш ефективним способом закупівель є тендер – спосіб отримання замовлення на постачання товарів, надання послуг або проведення підрядних робіт на визначених в тендерній документації умовах, в обумовлені терміни на принципах переваги, справедливості та ефективності. Договір укладається з переможцем такого тендеру – учасником, який подав пропозицію, яка відповідає всім вимогам тендерної документації і пропонує найкращі умови (не обов’язково мінімальну ціну). Тендери підрозділяються на відкриті та закриті, можуть проводитись в один або два етапи.
Відкриті торги – тендер, у якому можуть приймати участь усі постачальники. Це означає, що будь – який постачальник може подати заявку на участь у тендері. Проте, в окремих випадках, ці заявки можуть не розглядатися (наприклад, постачальник не задовольняє встановлені вимоги щодо кваліфікації учасників). Як можна побачити на прикладі Енергетичної митниці (додаток №1) митні органи найчастіше здійснюють закупівлі шляхом проведення відкритих торгів із зменшенням ціни.
Відкриті торги визнані основною процедурою здійснення закупівель. А це означає, що відкриті торги повинні проводитись завжди, якщо тільки під час проведення процедури закупівлі не існує спеціальних обставин (обмежений ринок, спеціалізована продукція, термінова закупівля, секретні закупівлі).
Повідомлення про проведення відкритих торгів публікується у засобах масової інформації міжнародного або національного розповсюдження, в окремих випадках (закупівля складної спеціальної продукції) – у тематичних ЗМІ, а також розміщається у мережі Інтернет. Приклад повідомлення наведено у додатку №2.
Організатор тендеру надає тендерну документацію на вимогу постачальника, який запитує її у зв’язку з оприлюдненням інформації про тендер. Якщо за тендерну документацію встановлено плату – вона надається після її оплати.
Після отримання тендерної документації постачальники протягом достатньо тривалого часу готують свої тендерні пропозиції, тобто збирають всі необхідні довідки, проводять необхідні розрахунки і готують потрібні документи. Під час підготовки тендерної пропозиції постачальники можуть у письмовій формі звернутися до організатора тендеру з проханням надати роз’яснення щодо окремих положень тендерної документації. Організатор тендеру в обов’язковому порядку повинен задовольнити такі запити також у письмовій формі.
Постачальники зобов’язані подати тендерні пропозиції не пізніше терміну, вказаного у тендерній документації. Організатор тендеру зобов’язаний зареєструвати будь-яку тендерну пропозицію і, на вимогу постачальника, надати розписку про її отримання.
В конкретно визначений день та в конкретно визначеному місці організатор тендеру розкриває кожну отриману тендерну пропозицію і оголошує її основні умови (перед усім найменування і адресу постачальника, ціну тендерної пропозиції і короткий опис запропонованої цим постачальником продукції). На цій процедурі мають право бути присутніми представники постачальників, які подали тендерні пропозиції.
Потім протягом певного часу організатор тендеру оцінює тендерні пропозиції і готує рекомендації щодо визначення переможця тендеру.
Визначення переможця тендеру відбувається на засіданні тендерного комітету. Члени тендерного комітету оцінюють пропозиції постачальників та, згідно критеріїв, визначених у тендерній документації, визначають переможця. Постачальнику, якого визнано переможцем тендеру, надсилається письмове запрошення підписати договір.
Процедура відкритих торгів також передбачає оприлюднення інформації про результати торгів. Оприлюднення інформації про результати торгів особливо важливе при державних закупівлях, адже таким чином всі платники податків інформуються про використання державних (бюджетних) коштів.
Закриті торги (торги з обмеженою участю) – процедура закупівлі, участь у якій можуть приймати лише спеціально запрошені постачальники. Це означає, що заявку на участь у тендері можуть подати лише ті постачальники, які отримали спеціальне запрошення. Заявки інших постачальників відхиляються без розгляду.
Процедура торгів з обмеженою участю передбачає, що замовник самостійно визначає коло учасників тендера. Зазвичай коло учасників тендера формується на підставі проведених маркетингових досліджень або на підставі досвіду минулих закупівель. В усьому іншому торги з обмеженою участю практично не відрізняються від відкритих торгів.
Закриті торги проводяться у випадку, коли необхідна продукція на ринку представлена обмеженою кількістю постачальників і вони відомі замовнику. Інша сфера застосування торгів з обмеженою участю – невеликі закупівлі, коли проведення відкритих торгів є недоцільним з урахуванням витрат часу та засобів. Закриті торги також застосовуються у випадку закупівлі для потреб національної оборони та безпеки (секретні закупівлі). Застосування процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг, очікувана вартість яких перевищує 500 тисяч гривень, потребує отримання відповідного висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, крім випадку, коли процедура торгів з обмеженою участю застосовується після проведення попередньої кваліфікації учасників.
Двоступеневі торги проводяться у випадку закупівлі складної продукції, коли замовнику важко чітко сформувати вимоги до предмету закупівлі або необхідно провести переговори з постачальниками (виконавцями) з метою визначення їх можливостей щодо виконання поставленого завдання. Найчастіше ця процедура використовується при проведенні тендерів на виконання науково-дослідних, проектно-конструкторських та технологічних робіт, а також в будівництві. Двоступеневі торги дозволяють замовнику ознайомитися з можливостями постачальників та, оцінити їх (методику, техніку і т.д.), сформувати свої вимоги.
На першому етапі проводяться переговори з учасниками стосовно технічної частини їх пропозицій. Процедура двоступеневих торгів передбачає, що замовник на першому етапі розробляє початковий варіант технічного завдання, на основі якого постачальники готують початкові тендерні пропозиції (без зазначення ціни та інших комерційних умов). Потім замовник проводить переговори, під час яких узгоджуються варіанти технічного завдання на основі наданих постачальниками пропозицій. Після закінчення переговорів замовник готує остаточний варіант технічного завдання.
На другому етапі постачальники (лише ті, які приймали участь у першому етапі торгів) подають остаточні тендерні пропозиції з технічним завданням (підготованим з урахуванням усіх внесених замовником змін) та комерційною пропозицією (ціни, термінів та графіків розрахунків, умов постачання і т.ін.) у тому ж порядку, у якому відбувається подання тендерних пропозицій під час відкритих торгів. Отримавши такі остаточні пропозиції замовник забезпечує їх порівняння та оцінку, обирає переможця тендеру і підписує з ним договір.
Двоступеневі торги досить складна та довготривала процедура. Через ці характеристики двоступеневих торгів, вони проводяться досить рідко. В переважній більшості двоступеневі торги застосовуються при закупівлі складної та дорогої продукції.
Інші способи закупівлі, такі як запит цінових пропозицій (котирувань) і закупівля у одного учасника, повинні застосовуватись або при невеликому об’ємі закупівлі, або у особливих випадках у разі наявності спеціального дозволу контролюючого органу. Але на практиці замовники іноді порушують цей принцип – закупівлю штучно поділяють на частини (лоти), щоби уникнути торгів і застосувати запит котирувань.
Запит цінових пропозицій (котирувань) проводиться не менше ніж у трьох учасників. Кожен постачальник може запропонувати лише одну цінову пропозицію. Запит котирувань (цінових пропозицій) – процедура закупівлі, під час якої здійснюється запит ціни на продукцію конкретної специфікації з визначеними умовами постачання.
Запит котирувань у спрощеному вигляді повторює процедуру торгів з обмеженою участю. Спочатку замовник визначає перелік постачальників, яким буде надіслано запит ціни. Потім всім постачальникам одночасно надсилаються письмові запити з проханням повідомити ціну на необхідну продукцію. Отримавши відповіді постачальників (цінові котирування), замовник здійснює їх оцінку (співставлення) і визначає переможця тендеру.
Запит котирувань застосовується при закупівлі невеликих об’ємів стандартизованої простої продукції (перед усім товарів).
Закупівля може проводитись і у випадку, якщо встановлено, що лише один постачальник може виконати замовлення. У такому випадку проводиться закупівля у одного постачальника. Закупівля у одного постачальника – спосіб здійснення закупівлі коли запрошення до участі у тендері надсилається лише одному постачальнику.
Закупівля у одного учасника застосовується у випадках, коли на ринку існує лише один постачальник необхідної продукції (монополія), а також якщо виникає термінова необхідність в продукції і закупівля із застосуванням інших процедур неможлива (надзвичайні ситуації: стихійні лиха, аварії тощо). Як правило, застосування закупівлі у одного учасника вимагає погодження з відповідним компетентним органом державної влади.
Якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, для яких існує постійно діючий ринок та які виробляються або виконуються не за окремо розробленими специфікаціями, застосовується процедура редукціону.
Редукціон – аукціон на зниження ціни.
При проведенні редукціону замовник не продає, а купує необхідну йому продукцію. Він встановлює початкову ціну, яку готовий за неї заплатити, а продавці роблять йому свої пропозиції, поступово знижуючи цінову планку.
Переможцем редукціону вважається учасник, який запропонував найменшу вартість за предмет закупівлі.
Разом з тим редукціон, в широкому розумінні, означає не лише змагання ціни. Цілком виправданим є застосування редукціону і до змістовної частини тендерної пропозиції – учасники торгів, наприклад, можуть запропонувати кращі умови поставки, більший строк гарантійного обслуговування і т.ін.
Таким чином, застосування процедури редукціону може ще більш підвищити ефективність тендерної закупівлі.
Кабінет Міністрів України затверджує перелік товарів, які закуповуються на умовах міжвідомчої координації, порядок її здійснення та генерального замовника. В разі, якщо у планах двох і більше головних розпорядників коштів Державного бюджету України передбачається закупівля одного з товарів, які закуповуються на умовах міжвідомчої координації, на загальну суму, що перевищує 700 тисяч гривень, Антимонопольний комітет України подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення генерального замовника. Генеральний замовник:
здійснює процедури закупівлі відповідних товарів згідно із законодавством та визначає учасників – переможців процедури закупівлі;
інформує всіх заінтересованих головних розпорядників коштів Державного бюджету України про результати процедур закупівлі.
Головні розпорядники укладають договори закупівлі товарів з учасниками, що визначені генеральним замовником переможцями за результатами здійснених ним процедур закупівлі, крім випадків, коли товар не відповідає вимогам головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо його технічних характеристик, якості, умов поставки, ціни тощо. У цьому разі головний розпорядник має право відмовитися від укладення договору закупівлі, поінформувавши про це генерального замовника, і самостійно здійснити процедуру закупівлі такого товару.
Генеральний замовник після отримання від замовників повідомлень про акцепт тендерних пропозицій та укладення договору або відмову в акцепті тендерних пропозицій подає Антимонопольному комітету України і усім заінтересованим замовникам звіт про результати здійснення процедур закупівлі із зазначенням у ньому всіх замовників
Отже, як бачимо, процедури державних закупівель виписані в законі достатньо чітко.
2.2 Порядок здійснення закупівель за державні кошти
Стадіями державних закупівель, що здійснюються митними органами, є:
1) затвердження кошторису;
2) затвердження річного плану державних закупівель;
3) обрання і проведення процедур закупівель на підставі затвердженого кошторису та річного плану державних закупівель;
4) визначення переможця процедури закупівлі;
5) укладання договорів про закупівлю;
6) складання звіту про результати здійснення процедури закупівлі;
7) виконання договорів про закупівлю;
8) контроль за виконанням договорів про закупівлю.
Річний план закупівель затверджується у місячний строк після затвердження кошторису й оприлюднюється шляхом розміщення в одній інформаційній системі в мережі Інтернет протягом 15 календарних днів з дати його затвердження, зміни до нього надсилаються Антимонопольному комітету України у випадку та в порядку, що визначені цим органом, та оприлюднюються шляхом розміщення в інформаційній системі в мережі Інтернет протягом 15 календарних днів з дати їх затвердження.
Організація та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів у централізованому порядку та для потреб центрального апарату здійснюються Тендерним комітетом Державної митної служби України.
Тендерний комітет створюється для організації та проведення процедур закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти на засадах колегіальності у прийнятті рішень, відсутності конфлікту інтересів членів тендерного комітету та їх неупередженості. Склад тендерного комітету, положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. До складу тендерного комітету замовника не можуть входити посадові особи та представники учасників, їх близькі родичі, посадові особи об’єднань підприємств, їх представники та близькі родичі. Членами тендерного комітету є представники замовника в кількості не менше 5 осіб.
Керівництво роботою тендерного комітету здійснює його голова, який призначається рішенням замовника у вигляді відповідного розпорядчого акта та є особою, що має право на підписання договорів про закупівлю. Голова тендерного комітету організовує його роботу і несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій.
Голова тендерного комітету призначає заступника (заступників) голови, відповідального секретаря та визначає функції кожного члена тендерного комітету. Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях тендерного комітету, приймаються простою більшістю голосів у присутності не менше двох третин членів тендерного комітету. У разі рівного розподілу голосів голос голови комітету є ухвальним. Рішення комітету оформляється протоколом, який підписується усіма членами тендерного комітету, що брали участь у голосуванні. Члени тендерного комітету протягом шести місяців з моменту вступу до тендерного комітету мають отримати відповідні свідоцтва встановленого зразка про проходження навчання чи підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель. Повторне підвищення кваліфікації або навчання здійснюється не рідше одного разу кожні два роки. Інформацію про проходження членами тендерного комітету навчання чи підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель з копіями відповідних свідоцтв замовник надсилає Міжвідомчій комісії з питань державних закупівель не пізніше 15 січня року, наступного за звітним.
У разі виявлення Комісією порушень за результатами діяльності тендерного комітету, здійснених ним закупівель, які призвели до відміни процедури закупівлі та/або визнання договору недійсним (нікчемним), Комісія має право прийняти рішення щодо виключення зі складу тендерного комітету осіб, що входять до його складу та/або щодо вчинення замовником певних дій для усунення виявлених порушень, про що протягом трьох робочих днів повідомляє замовника, Антимонопольний комітет України, Державне казначейство України (обслуговуючий банк), Тендерну палату України. Усі рішення та дії такого тендерного комітету з моменту отримання рішення Комісії щодо виключення зі складу тендерного комітету осіб, що входять до його складу, не мають юридичної сили, а договори, укладені після отримання такого рішення, вважаються нікчемними (недійсними).
Рішення Комісії щодо виключення зі складу тендерного комітету осіб, що входять до його складу, тягне за собою внесення відомостей про членів такого тендерного комітету до переліку членів тендерного комітету, яких за допущені порушення було виключено зі складу тендерного комітету, та недопущення таких осіб до членства у будь-якому тендерному комітеті строком на два роки.
Перелік оприлюднюється на офіційному Інтернет-сайті Комісії. Відомості до переліку вносяться протягом трьох робочих днів з моменту прийняття Комісією відповідного рішення. Датою включення відомостей про членів такого тендерного комітету до переліку є дата прийняття Комісією відповідного рішення.
Замовник протягом трьох робочих днів з моменту отримання рішення Комісії щодо виключення зі складу тендерного комітету осіб, що входять до його складу, зобов’язаний затвердити новий склад тендерного комітету та про прийняте рішення протягом одного робочого дня повідомити Комісію, Антимонопольний комітет України, Державне казначейство України (обслуговуючий банк), Тендерну палату України.
Державне казначейство України не має права здійснювати платежі з рахунку замовника у разі, якщо подані документи щодо здійснення державних закупівель містять підписи осіб, стосовно яких є рішення Комісії щодо їх виключення зі складу тендерного комітету. У разі подання таких документів на здійснення платежів Державне казначейство України протягом двох робочих днів повідомляє правоохоронні органи, а також Комісію, Антимонопольний комітет України, Тендерну палату України.
Спеціалісти, юристи, економісти, консультанти та інші фізичні чи юридичні особи, які можуть залучатися до роботи тендерних комітетів на договірних засадах відповідно до законодавства, та нотаріуси, які посвідчують договори про закупівлю (в разі нотаріального посвідчення договорів про закупівлю на вимогу замовника), не можуть бути членами тендерного комітету та не несуть відповідальності за рішення, дії або бездіяльність тендерного комітету та службових осіб замовника, учасника чи інших осіб, та за виконання (невиконання) договорів про закупівлю, укладених на підставі рішення тендерного комітету замовника, та за наслідки, спричинені такими рішеннями, діями або бездіяльністю.
Закупівля товарів, робіт і послуг може здійснюватися шляхом проведення таких процедур:
відкритих торгів із зменшенням ціни; торгів з обмеженою участю;
двоступеневих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань);
закупівлі в одного учасника; редукціону.
Керівник митного органу (спеціалізованої митної установи або організації), на який положенням про цей орган (установу) покладено функції здійснення закупівлі (у тому числі в централізованому порядку) товарів, робіт і послуг для потреб митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, подає на погодження до Фінансово-економічного управління Держмитслужби України (служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності іншого митного органу, спеціалізованої митної установи або організації) у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня затвердження кошторису витрат, пропозиції до проекту річного плану закупівель відповідно до затвердженого кошторису у частині відповідності кошторисним призначенням і Річний план діяльності Тендерного комітету з організації та проведення процедур державних закупівель.
Вибір процедури закупівлі, строки її проведення та визначення відповідального за проведення закупівлі, розглядаються на засіданні Тендерного комітету, що відображається у Річному плані закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, який затверджується головою Тендерного комітету.
З метою запобігання проявам корупції та формування ефективного конкурентного середовища у сфері закупівель замовник зобов’язаний забезпечити прозорість здійснення державних закупівель шляхом оприлюднення необхідної інформації, передбаченої цим Законом щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти за допомогою інформаційних систем у мережі Інтернет, а саме розмістити:
річні плани державних закупівель;
оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації;
протокол розкриття тендерних (цінових) пропозицій;
акцепт тендерної пропозиції та повідомлення про результати торгів;
запит щодо цінових пропозицій (котирувань);
звіт про результати здійснення процедури закупівлі, включаючи всі додатки до нього;
оголошення про результати проведеної процедури закупівлі;
інформацію, що стосується розгляду скарги, у разі її надходження (інформацію про отримання скарги, рішення щодо розгляду скарги).
Відповідно до пункту 13 Тимчасового положення оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації публікується безоплатно в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель», що видається уповноваженим органом та безоплатно розміщується на веб-порталі з питань державних закупівель, створеному уповноваженим органом. Доступ для користувачів до інформації, розміщеної на веб-порталі з питань державних закупівель, створеному уповноваженим органом, є безоплатним.
Згідно з пунктом 14 Тимчасового положення, процедура закупівлі не може здійснюватися до публікації оголошення про неї в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» та на веб-порталі з питань державних закупівель, крім випадків застосування замовником у порядку, встановленому Тимчасовим положенням, процедур торгів з обмеженою участю, запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного учасника.
До створення уповноваженим органом веб-порталу з питань державних закупівель процедура закупівлі не може здійснюватися до публікації оголошення, про неї в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель», крім випадків застосування замовником у порядку, встановленому Тимчасовим положенням, процедур торгів з обмеженою участю, запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного учасника.
При цьому замовники мають право додатково оприлюднювати оголошення про заплановану закупівлю на власних офіційних веб-сайтах або на веб-сайтах головних розпорядників бюджетних коштів у розділі «Державні закупівлі» та у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Оголошення про проведення процедури закупівлі та її результати, що підлягають опублікуванню в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель».
Порядок прийняття від замовників, реєстрації та публікації в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» оголошень про проведення процедури закупівлі та її результати встановлюється уповноваженим органом.
Електронна копія чергового номера інформаційного бюлетеня «Вісник державних закупівель» розміщується на офіційному веб-сайті Мінекономіки.
Мінекономіки як уповноважений орган на підставі підпункту 7 пункту 9 Тимчасового положення надаватиме роз’яснення порядку застосування законодавства України про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти на письмові звернення в установленому порядку. Роз’яснення надаватимуться за підписом Міністра або уповноваженого ним заступника. (Закон у редакції 2007 року відмінив право Мінекономіки надавати роз’яснення, право давати рекомендації щодо застосування законодавства про державні закупівлі мала Тендерна Палата. І хоча ці рекомендації не мали особливої юридичної сили, всі орієнтувалися саме на ці рекомендації, за відсутністю інших).
Офіційна інформація про застосування законодавства про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти буде оперативно розміщуватись на веб-сайті Мінекономіки.
Інформація щодо державних закупівель розміщується послідовно принаймні в одній з інформаційних систем у мережі Інтернет згідно з власним регламентом та в порядку, передбаченому інформаційними системами. При цьому в обраній замовником інформаційній системі у мережі Інтернет мають бути розміщені всі без винятку документи щодо державних закупівель, передбачені цією статтею.
Строки висвітлення інформації повинні відповідати строкам здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг, передбачених Законом. Замовник оприлюднює інформацію, передбачену Законом, в інформаційних системах в мережі Інтернет шляхом її направлення до таких систем у паперовому або електронному вигляді в порядку, передбаченому інформаційними системами.
Відповідальний за проведення торгів забезпечує:
розроблення тендерної документації та узгодження її членами Тендерного комітету Держмитслужби України (іншого митного органу, спеціалізованої митної установи або організації);
розроблення листа-запрошення на участь у торгах за процедурою запиту цінових пропозицій (котирувань) та узгодження цього листа членами Тендерного комітету;
розміщення оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації учасників у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, що публікує інформацію виключно з питань державних закупівель, в інформаційному бюлетені, що видає Мінекономіки України, а також в інформаційних системах у мережі Інтернет. Розсилання запрошень учасникам щодо участі в процедурі торгів (тендера) з обмеженою участю, запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного учасника, а також інформування учасників процедур закупівель про їх результати. Оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації учасників додатково розміщуються у відповідних міжнародних виданнях або в інформаційних системах у мережі Інтернет англійською мовою у разі, якщо очікувана вартість предмета закупівлі перевищує суму, еквівалентну: для товарів – 200 тисячам євро; для послуг – 300 тисячам євро; для робіт – 500 тисячам євро.
у разі застосування торгів з обмеженою участю;
надання (надіслання) учаснику торгів тендерної документації протягом трьох робочих днів за його офіційним запитом;
у разі надання (надіслання) тендерної документації учаснику торгів на оплатній основі – таке надання (надіслання) здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту її оплати учасником;
надіслання учасникам тендерної документації одночасно із запрошенням до участі у торгах (при проведенні торгів з обмеженою участю);
надання роз’яснень учасникам процедур закупівель щодо змісту тендерної документації у разі отримання від останніх відповідних запитів за підписом Голови Тендерного комітету Держмитслужби України;
організацію приймання, зберігання та подання Тендерному комітету тендерних пропозицій учасників процедур закупівель для організації проведення процедури розкриття цих пропозицій;
підготовку листа-звернення на адресу Комісії та необхідної документації щодо погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника у разі, якщо очікувана вартість закупівлі для товарів та послуг перевищує 30 тисяч гривень та 300 тисяч гривень для робіт, а також листа-звернення до Комісії для отримання висновку щодо процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг, очікувана вартість яких перевищує 500 тисяч гривень, крім випадку, коли процедура торгів з обмеженою участю застосовується після проведення попередньої кваліфікації учасників;
оформлення Протоколу про розкриття тендерних пропозицій при здійсненні процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, Протоколу проведення процедури попередньої кваліфікації учасників процедур державних закупівель, матеріалів для розгляду, порівняння та оцінки тендерних пропозицій (у довільній формі або у вигляді таблиць) Тендерним комітетом;
оформлення Звіту про результати здійснення процедури закупівлі та оприлюднення його (крім інформації, що містить державну таємницю) протягом 10 календарних днів з дати його затвердження в інформаційній системі в мережі Інтернет.
Строк для подання тендерних пропозицій повинен становити 30 календарних днів від дати опублікування оголошення про проведення торгів чи відправлення запрошення до участі в них. В окремих випадках цей строк може бути зменшено до 15 календарних днів (до 10 календарних днів – у разі проведення торгів з обмеженою участю). Причини скорочення строку викладаються у звіті про результати проведення процедури закупівлі. Вони не повинні свідчити про наміри замовника послабити конкуренцію між учасниками.
Замовник (митний орган) безоплатно надсилає або подає учаснику тендерну документацію протягом трьох робочих днів з дня отримання від нього запиту про подання необхідних документів у разі відкритих і двоступеневих торгів та згоди на участь у торгах у разі проведення торгів з обмеженою участю.
У разі проведення торгів з обмеженою участю на закупівлю товарів і послуг замовник може надсилати тендерну документацію одночасно із запрошенням до участі у торгах.
Тендерна документація повинна містити:
1) інструкцію з підготовки тендерних пропозицій;
2) перелік критеріїв, які висуваються тендерним комітетом з метою оцінки відповідності учасників установленим кваліфікаційним вимогам;
3) інформацію про необхідність документального підтвердження відповідності учасників установленим кваліфікаційним вимогам;
4) інформацію про характер і необхідні технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі: відповідну технічну специфікацію, плани, креслення, малюнки; кількість товару; місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги; додаткові послуги, які повинні бути надані; строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг;
5) перелік критеріїв та методику їх оцінки для визначення найкращої тендерної пропозиції;
6) визначення основних умов, які обов’язково будуть включені до договору про закупівлю чи проекту договору про закупівлю;
7) опис окремої частини або частин предмета закупівлі, щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції у разі, коли учасник дозволяє подати тендерні пропозиції тільки стосовно частини товарів, робіт чи послуг, що закуповуються;
8) спосіб оцінки і порівняння альтернативних тендерних пропозицій;
9) методику розрахунку ціни тендерної пропозиції із зазначенням того, чи повинна вона включати інші елементи, крім вартості самих товарів, робіт чи послуг, наприклад, витрати на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, сплату податків і зборів (обов’язкових платежів) тощо.
Учасник має право не пізніше ніж за сім календарних днів до закінчення строку подання тендерних пропозицій звернутися до замовника за роз’ясненнями щодо тендерної документації. Замовник протягом трьох робочих днів повинен дати відповідь на запит учасника.
Не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення строку подання тендерних пропозицій замовник має право з власної ініціативи чи за результатами запитів учасників внести зміни до тендерної документації та повідомити про зазначені зміни письмово всіх учасників, яким замовник подав тендерну документацію.
Протягом п’яти календарних днів з дня акцепту відповідальний за проведення торгів Держмитслужби України (іншого митного органу, спеціалізованої митної установи або організації) надсилає переможцю торгів повідомлення про акцепт тендерної пропозиції, строк дії якої незакінчений, а також надсилає всім учасникам процедур відкритих торгів із зменшенням ціни, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю письмове повідомлення про результати торгів (у тому числі через інформаційні системи в мережі Інтернет) із зазначенням назви та місцезнаходження учасника-переможця, тендерна пропозиція якого визнана найкращою за результатами оцінки.
Вимоги тендерної документації повинні бути однаковими для всіх учасників процедури закупівлі, однозначними в трактуванні та містити всю потрібну інформацію. Обсяг і склад тендерної документації, порядок її розроблення визначаються залежно від особливостей предмета закупівлі. При проведенні редукціону, який здійснюється у два етапи, на першому етапі всі учасники подають попередні тендерні пропозиції без зазначення ціни. Тендерна документація при цьому передбачає лише пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик предмета закупівлі, а також умови поставки та кваліфікаційні вимоги.
На другому етапі учасники, попередні тендерні пропозиції яких не було відхилено на першому етапі, надають остаточні тендерні пропозиції із зазначенням ціни.
Під час розкриття тендерних пропозицій на другому етапі представники учасників можуть зменшувати ціну тендерної пропозиції на крок редукціону. Початковою ціною для редукціону вважається мінімальна ціна тендерної пропозиції. Якщо після трикратного оголошення початкової або наступної ціни жоден з учасників не запропонував нової ціни, редукціон припиняється і переможцем визначається учасник, який був названий останнім та запропонував найнижчу ціну.
При проведенні відкритих торгів із зменшенням ціни, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю переможець торгів визначається із числа учасників, тендерні пропозиції яких не були відхилені, на основі критеріїв і методики оцінки тендерних пропозицій, зазначених у тендерній документації.
Тендерний комітет Держмитслужби України (іншого митного органу, спеціалізованої митної установи або організації) акцептує тендерну пропозицію, що визнана найкращою за результатами оцінки. При проведенні процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) переможцем визначається той учасник, який подав пропозицію, що відповідає вимогам, викладеним у запиті (листі-запрошенні для участі в процедурі закупівлі) Держмитслужби України (іншого митного органу, спеціалізованої митної установи або організації), та має найнижчу ціну. Рішення Тендерного комітету Держмитслужби України (інших митних органів, спеціалізованих митних установ або організацій) приймається на закритих засіданнях у присутності не менш як двох третин його складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів та оформлюється протоколом.
Замовник зобов’язаний відхилити тендерну або кваліфікаційну пропозицію у разі, якщо він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати будь-якій службовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція про найм на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або на застосування замовником певного виду процедури закупівлі.
Також замовник зобов’язаний відхилити тендерну або кваліфікаційну пропозицію у разі, якщо він має незаперечні докази того, що:
фізичну особу, яка є учасником, було засуджено за злочин, вчинений під час здійснення процедури закупівлі, чи інший злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому порядку;
посадову особу учасника, яку призначено ним відповідальною за здійснення процедури закупівлі, було засуджено за злочин, пов’язаний з порушенням процедури закупівлі, чи інший злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому порядку.
Замовник зобов’язаний відхилити тендерні або кваліфікаційні пропозиції у разі, якщо вони подані учасниками процедури закупівлі, які є пов’язаними особами. Пов’язана особа – особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
юридична особа, яка здійснює контроль над учасником або контролюється таким учасником, або перебуває під спільним контролем з таким учасником;
фізична особа або родичі фізичної особи, які здійснюють контроль над учасником;
посадова особа учасника, уповноважена здійснювати від імені учасника юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також її родичі.
Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов’язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу учасника, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого учасника, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), яка становить не менше ніж 20 відсотків статутного капіталу учасника.
Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу учасника (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім’ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім’ї.
Родичами вважаються подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, подружжя дітей, батьків, братів, сестер, онуків.
Інформація про відхилення тендерної або кваліфікаційної пропозиції та підстави для відхилення подається замовником у звіті про результати проведення процедури закупівлі та протягом семи календарних днів повідомляється учаснику, який допустив несхвальні та антиконкурентні узгоджені дії, передбачені цією статтею.
Звіт про результати процедури закупівлі (крім інформації, що містить державну таємницю) протягом 10 календарних днів з дати його затвердження оприлюднюється замовником в інформаційній системі у мережі Інтернет.
У звіті про результати здійснення процедури закупівлі за встановленою формою, який зберігається замовником протягом трьох років, обов’язково зазначаються:
стислий опис предмета закупівлі;
найменування та адреси учасників, що подали тендерні пропозиції, кваліфікаційні пропозиції, найменування та адреса учасника, з яким укладено договір про закупівлю, а також ціна цього договору;
ціна і стислий опис інших основних умов кожної тендерної пропозиції та договору про закупівлю, а також додаткові умови, запропоновані учасниками;
стислий виклад критеріїв порівняння та оцінки тендерних пропозицій і визначення переможця процедури закупівлі;
у разі відхилення окремих або всіх тендерних пропозицій – обґрунтування підстав відхилення;
дата опублікування оголошення про заплановану закупівлю (оголошення про проведення попередньої кваліфікації учасників, оголошення щодо цінових пропозицій (котирувань)) відповідно до статті 8 Закону та оголошення (повідомлення) про результати проведення торгів відповідно до статті 291 Закону чи дата відправлення запрошення до участі в процедурах торгів з обмеженою участю, закупівлі в одного учасника та дата повідомлення учасників про результат проведеної процедури;
виклад причин і обставин, якими керувався замовник торгів під час обрання іншої процедури закупівлі, ніж процедура відкритих торгів із зменшенням ціни, з обґрунтуванням її вибору;
стислий виклад будь-яких запитів щодо роз’яснення кваліфікаційної або тендерної документації, відповідей на них, а також будь-яких змін цієї документації;
у разі якщо в результаті торгів не було укладено договір про закупівлю, – виклад підстав такого рішення;
у разі відхилення тендерної пропозиції відповідно до положень цього Закону – виклад підстав для відхилення;
відомості про кваліфікацію учасників, що подали тендерні пропозиції; заявки на участь у попередній кваліфікації учасників або запис про відсутність таких заявок; підстави застосування попередньої кваліфікації учасників; подані оскарження, позови та результати їх розгляду; зупинення процедури закупівлі;
склад тендерного комітету;
дата акцепту тендерної пропозиції та укладення договору про закупівлю;
адреси обраних замовником інформаційних систем у мережі Інтернет та коди, присвоєні інформаційними системами у мережі Інтернет;
інформація про відсутність учасника – переможця процедури закупівлі в реєстрі недобросовісних учасників;
інформація про наявність учасника – переможця процедури закупівлі в тематичному каталозі учасників процедур закупівель.
З метою запобігання порушенням чинного законодавства, під час оплати за договорами, укладеними за результатами процедур закупівель, замовник до звіту про результати здійснення процедури закупівлі обов’язково додає:
копії оголошення про заплановану закупівлю (оголошення про проведення попередньої кваліфікації, оголошення щодо цінових пропозицій (котирувань), оголошення (повідомлення)) про результати торгів, що були опубліковані у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, завірені цим друкованим засобом, та в інформаційному бюлетені, що видає Мінекономіки, а у випадках, якщо вартість договору перевищує суму, передбачену частиною третьою статті 8 Закону, також копії оголошення про заплановану закупівлю та про результати торгів, що були опубліковані у міжнародному інформаційному бюлетені.
копію документа, що підтверджує розміщення документів, передбачених статтею 41 Закону, завірену інформаційною системою в мережі Інтернет.
Під час оплати за договорами, укладеними підприємствами, банки перевіряють наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі та інших документів, що підтверджують виконання такими підприємствами вимог Закону.
У разі здійснення торгів з обмеженою участю чи процедури закупівлі в одного учасника органи казначейства (обслуговуючий банк) не мають права здійснювати платежі з рахунку замовника згідно з узятим зобов’язанням за договором, якщо закупівлю здійснено з порушенням вимог статті 14 Закону. Інформацію про такі договори Державне казначейство України (обслуговуючий банк) протягом двох робочих днів надсилає до правоохоронних органів, а також до Комісії, Антимонопольного комітету України, Тендерної палати України.
2.3 Розвиток законодавства про державні закупівлі в Україні
Закон України від 22.02.2000 р. №1490-III «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» встановив нові на той момент правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів. До цього процедура державних закупівель регулювалася постановами Кабміну, основною з яких була Постанова Кабінету Міністрів від 28.06.97 р. №694 «Про організацію та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг)», які Кабінет Міністрів України активно змінював. Треба зазначити, що Закон про закупівлю написаний на підставі Постанови про закупівлі.
Оскільки Закон «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» став першим законодавчим актом в даній сфері і вніс нові правила регулювання, вважаю за доцільне порівняти його з Постановою, що регулювала ці правовідносини до цього. Аналізуючи будівельні роботи, використаємо Постанову Кабінету Міністрів України від 01.09.98 р. №1369 «Про проведення торгів (тендерів) у будівництві».
По-перше, Законом про закупівлю дається визначення вітчизняного виробника і передбачені преференційні поправки до ціни закупівлі. Вітчизняним виробником вважається суб’єкт підприємництва – резидент, який здійснює виробництво товарів, виконує роботи чи надає послуги на території України. Преференційна поправка – це відсоток, на який ціна продукції вітчизняного виробника може перевищувати найвигіднішу серед поданих пропозицій.
Замовник надає перевагу тендерній пропозиції, поданій вітчизняним виробником, шляхом застосування преференційної поправки у розмірі 10% до її ціни або обмежує участь у процедурі закупівлі виключно вітчизняними виробниками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за умови, що очікувана вартість предмета закупівлі не перевищує суму, еквівалентну: для товарів – 200 тис. євро; для послуг – 300 тис. євро; для робіт – 4 млн. євро.
Преференційна поправка до ціни тендерної пропозиції, поданої підприємствами Українського товариства сліпих, Українського товариства глухих, Спілки організацій інвалідів України та підприємствами України, працівниками яких є особи, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, незалежно від суми очікуваної вартості закупівлі, становить 15% ціни тендерної пропозиції навіть за умови участі у процедурі закупівлі лише вітчизняних виробників. Тому зараз спільні підприємства з організаціями інвалідів отримують додатковий поштовх для розвитку власного бізнесу.
Раніше, відповідно до абзацу четвертого пункту 41 Постанови про закупівлі, преференційну поправку у розмірі 15% отримували всі українські товаровиробники незалежно від обсягів закупівлі. Таким чином, основна частина вітчизняних виробників втратила 5% преференційної поправки й отримала обмеження її застосування залежно від суми закупівель.
По-друге, застосування Постанови про закупівлі було обов’язковим при закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету або іноземних кредитів, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України, якщо вартість таких закупівель дорівнювала або перевищувала 10 тис. грн. Закон про закупівлю не передбачає тендера у разі закупівлі, очікувана вартість якої або частка державних коштів у якій не перевищує суму, еквівалентну 10 тис. євро (для робіт – 40 тис. євро). Тендери у будівництві проводилися у разі вартості робіт від 200 тис. грн. Тобто для будівництва мінімальні ціни тендерів фактично не змінилися.
Згідно з пунктом 7 Постанови про закупівлі, якщо очікувана вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує суму, еквівалентну $100 тис., – передбачалася публікація, окрім «Вісника державних закупівель», також в іноземній пресі, зокрема в технічних журналах, які розповсюджуються за міжнародними каталогами. У разі потреби замовник торгів міг також дати оголошення про їх проведення по радіо, телебаченню або у мережі електронного зв’язку. Тепер ці суми також збільшено до сум, передбачених для преференційних ставок: для товарів – 200 тис. євро; для послуг – 300 тис. євро; для робіт – 4 млн. євро.
Для будівництва передбачалася обов’язкова публікація в офіційних міжнародних виданнях, якщо очікувана вартість замовлення перевищувала $1 млн.
По-третє, чітко визначено, що закупівля може здійснюватися лише шляхом таких п’яти процедур:
відкритих торгів;
торгів з обмеженою участю;
двоступеневих торгів;
запиту цінових пропозицій (котирувань);
закупівлі в одного постачальника (виконавця).
Серед них фактично новою є лише процедура двоступеневих торгів (деякі випадки колишньої процедури конкурентних переговорів стали складовою частиною двоступеневих торгів). Всі інші прямо або непрямо вже використовуються у державних закупівлях.
По-четверте, визнано, що основною процедурою здійснення закупівель є відкриті торги (частина перша статті 14 Закону про закупівлю). Раніше застосування процедури торгів залежало від суми закупівель і рішення замовника (пункти 22,23 Постанови про закупівлі). І лише закупівлі послуг завжди здійснювалися шляхом процедури відкритих торгів (пункт 25 Постанови про закупівлі).
По-п’яте, спрощено оформлення документації. Якщо раніше замовник (тендерний комітет) затверджував свої рішення в МЗЕЗ торзі, то тепер його треба лише повідомляти про здійснені процедури. Раніше існувала процедура державної реєстрації торгів з отриманням відповідного свідоцтва.
По-шосте, можливим є зростання плати за тендерну документацію. Раніше, відповідно до пункту 29 Постанови про закупівлі, плата за тендерну документацію повинна була відображати тільки витрати, безпосередньо пов’язані з їх підготовкою, друкуванням та відправленням постачальнику (підрядчику). Закон про закупівлю обмеження вартості тендерної документації не містить, а плата за тендерну документацію не повертається.
По-сьоме, зменшилася нижня межа застосування тендерного забезпечення, яке гарантує участь постачальника в тендері. Раніше, відповідно до пункту 15 Постанови про закупівлі, при здійсненні закупівель, вартість яких дорівнювала або перевищувала $100 тис., замовник мав право вимагати тендерного забезпечення від усіх постачальників у розмірі до 5% очікуваної ціни договору. Тепер, відповідно до частини другої статті 23 Закону про закупівлю, для робіт розмір тендерного забезпечення – до 1%, для товарів та послуг – до 5%.
По-восьме, раніше, відповідно до пункту 47 Постанови про закупівлі, повідомлення про акцепт тендерної пропозиції повинно було надсилатися протягом 3 днів з дня визначення торгів. Тепер таке повідомлення, відповідно до частини другої статті 29 Закону про закупівлю, повинно надсилатися протягом 5 календарних днів (імовірно, для страхування за наявності вихідних днів).
По-дев’яте, лібералізована участь у процедурі запиту цінових пропозицій (котирувань). Якщо раніше така процедура використовувалася, відповідно до пункту 61–1 Постанови про закупівлі, при очікуваній вартості закупівель від 10 до 70 тис. грн., то тепер, відповідно до статті 32 Закону про закупівлю, така процедура застосовується за умови вартості закупівлі, меншої за 10 тис. євро (для робіт – 40 тис. євро). Таким чином, якщо державній організації треба закупити товар на суму навіть 1 грн., вона повинна отримати цінові котирування від 3 постачальників. Така процедура ускладнить життя державним установам, але розширить ринок збуту для тих підприємців, яких раніше не допускали до забезпечення держпотреб, зменшить корупцію.
На жаль, Закон про закупівлю не містить процедури оприлюднення потреб держави на суму до 10 тис. євро, тому треба регулярно надсилати свої прайси до державних установ, які мають право на закупівлі (звісно, якщо ваш товар потенційно потрібен в цих установах, наприклад, канцтовари, папір, меблі, оргтехніка тощо).
По-десяте, скорочено термін призупинення торгів у разі подання скарги з 30 до 15 календарних днів. Раніше, відповідно до пункту 67 Постанови про закупівлі, подання скарги постачальника, у разі порушення замовником торгів процедури проведення торгів призупиняло проведення торгів до 30 календарних днів. Тепер, відповідно до частини третьої статті 37 Закону про закупівлю, термін такого зупинення скорочено до 15 календарних днів. Скорочено термін і підстави подання заяв до суду. Якщо раніше постачальники могли звертатися до суду в будь-який час проведення торгів (пункт 73 Постанови про закупівлі), то тепер, відповідно до частини десятої статті 37 Закону про закупівлю, якщо протягом 15 календарних днів з дня вирішення скарги виконавець не звернувся до суду, рішення замовника є остаточним.
По-одинадцяте, під час здійснення закупівлі товарів, робіт, послуг замовник може вимагати під час підписання договору з переможцем надання забезпечення (гарантії) – до 15% – вартості товарів і послуг, а також 5% для робіт. А загалом процедура торгів суттєво не змінилася.
Слід також зазначити, що в базовому законі, прийнятому в 2000 році, було допущено певних методологічних помилок в організації роботи тендерних комітетів. Теорія закупівель передбачає розмежування функцій замовника і організатора торгів. Від замовника – структурного підрозділу, безпосередньо зацікавленого в отриманні якісних послуг, товарів, робіт, – вимагається підготовка лише технічних специфікацій. Решта процедур – від оголошення торгів до супроводу укладення контрактів замовником та моніторингу виконання контрактів, не кажучи вже про підготовку численних документів, – лежить на організаторові торгів. Якщо замовник зацікавлений у якісних товарах, послугах, роботах, незалежно навіть від їх вартості, то організатор торгів відповідає за ретельне дотримання процедур, економію коштів та мінімізацію кількості оскаржень.
Саме для уникнення конфлікту інтересів між цими функціями статус організатора торгів і замовника розділяють. За тією ж логікою, за якою несумісність функцій розпорядника коштів і касира свого часу привела до створення Державного казначейства.
Зрештою, вже в 2002 році на рівні підзаконних актів в Україні передбачалася міжвідомча координація закупівель як прообраз організатора торгів. На місцевому рівні узаконювалися єдині тендерні комітети, сфера компетенції яких поширювалася на всі закупівлі в межах бюджету.
17 березня 20006 року почали діяти нові правила і процедури, встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та інших законодавчих актів України» №3205-IV. Вказаним Законом були внесені суттєві зміни до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», який регулював відносини у сфері державних закупівель
Однією із найбільших «новацій» введених ци законом стала заміна уповноваженого органу з питань координації державних закупівель. Якщо раніше таку функцію виконувало Міністерство економіки України (надалі – МЕУ), то з прийняттям змін до Закону функція координації державних закупівель переходить до Антимонопольного комітету України (надалі – АМКУ). Окрім «координації» державних закупівель з’являється «нагляд та контроль» за державним закупівлями.
Відповідно до ст. 3 Закону та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 р. №1469 «Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель» у сфері державних закупівель здійснювалася лише координація державних закупівель і така функція була покладена на МЕУ, а нагляд та контроль за державними закупівлями взагалі не були законодавчо закріплені. До повноважень МЕУ відносилося, зокрема, розробка нормативно-правових актів щодо функціонування системи державних закупівель; проведення обліку закупівель шляхом збирання інформації про заплановані закупівлі та торги, що відбулися; розгляд скарг, поданих учасниками до моменту укладення договору про закупівлю; роз’яснення порядку застосування законодавства України про закупівлі; контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель та ін.
Однак Законом в редакції від 15.12.2005 р. було запроваджено нагляд та контроль у сфері державних закупівель. Так відповідно до ст. 3 Закону в редакції від 15.12.2005 р. «Державний нагляд, контроль та координація у сфері закупівель здійснюються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг, Рахунковою палатою, Державною контрольно-ревізійною службою України, Державним казначейством України, Міністерством аграрної політики України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики відповідно до Закону України «Про державну статистику», правоохоронними органами в межах компетенції визначеної Конституцією України, законами України та цим Законом.» [1.ст. 3]. Таким чином в сфері державних закупівель, окрім запровадження нагляду та контролю, було значно розширено список державних органів, які повинні здійснювати координацію, нагляд та контроль у сфері державних закупівель.
Відповідно до ст. 3–1 Закону в редакції від 15.12.2005 р. спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг став АМКУ. Наділення АМКУ координаційним функціями обґрунтовується у цій же статті − з метою реалізації основної мети Закону щодо створення конкурентного середовища у сфері закупівель.
Контроль та нагляд за державним закупівлями покликані здійснювати Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України, Міністерство аграрної політики України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі статистки відповідно до Закону України «Про державну статистику», правоохоронні органи, а також Спеціальна контрольна комісія з питань державних закупівель, яка створюється при Рахунковій палаті України (надалі – Комісія). До речі, вказана комісія є абсолютно новим органом у цій сфері.
Таким чином у галузі державних закупівель відбулася кардинальна та навряд чи виправдана заміна уповноваженого органу з питань координації державних закупівель. При цьому повноважень у АМКУ стало менше, ніж було в МЕУ. Тому «рокировка» у сфері пововажень виглядає більше політичним кроком щодо перерозподілу повноважень, аніж дієвим реформаторським кроком. Крім того, збільшення контролюючих органів сприятиме можливостям осіб, які незадоволені результатами тендерів, оскільки тепер з’явилися альтернативи щодо звернення із скаргою. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону в редакції від 15.12.2005 р., з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і свобод у сфері закупівель будь-який учасник або інша особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність замовника:
− замовнику;
− Комісії при Рахунковій палаті;
− до суду.
Тобто законом виділено три суб’єкти, які уповноважені здійснювати розгляд скарг щодо процедур державних закупівель. Крім цього, Законом не встановлено обов’язок скаржника звертатися зі скаргою у певному порядку. Тобто скаржник має право звернутися до будь-якого суб’єкта, уповноваженого розглядати скарги. Об’єктом оскарження не може бути вибір процедури здійснення закупівлі, застосування замовником положень ст. 6 Закону (в цій статті розкриваються положення захисту вітчизняного ринку), а також встановлення вимоги щодо нотаріального посвідчення договору.
Також даним Законом змінюється мінімальна сума для проведення прилюдних торгів вартість закупівлі товару(товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 30 тисяч гривень, а робіт – 300 тисяч гривень, у порівнянні з 10 тис. євро для товарів і послуг; 40 тис. євро – для робіт у редакції 2000 року.
Крім того, ТПУ одержала прерогативу публікувати у своєму інформаційному бюлетені обов’язкову для розміщення інформацію про держзакупівлі (безплатно). А ще – визначати список уповноважених інформаційних систем, через які будуть здійснюватися держзакупівлі.
До речі, норма закону, що зобов’язала замовників розміщувати інформацію про закупівлі в «обраних» інформаційних системах, які стягують за це плату, стала одним із ключових пунктів президентського вето, оскільки це нововведення може призвести до зловживання й монополізації інформаційного простору в сфері держзакупівель і збільшення відповідних бюджетних витрат. Після прийняття закону, як свідчать замовники, вартість послуг значно зросла.
У 2007 році були внесені нові зміни до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Серед найважливіших новел, що були введені цим Законом вирізняються наступні:
1. Ліквідується Спеціальна контрольна комісія з питань державних закупівель при Рахунковій палаті. Замість неї створюється Міжвідомча комісія з питань державних закупівель. Дещо змінюється склад Міжвідомчої комісії порівняно зі Спеціальною контрольною комісією, а також значно розширюється коло її повноважень. Змінюється кворум, за якого засідання Комісії вважається повноважним. Деяких змін зазнав і порядок прийняття рішень Комісією.
2. Відповідно до нової редакції ч. 1 ст. 2 Закону про закупівлю цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт – 50 тисяч гривень.
3. Значно змінено список випадків, за яких не застосовуються процедури державних закупівель, передбачені Законом про закупівлі. Зокрема виключено з цього переліку послуги щодо перевезення залізничним транспортом; професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітничих кадрів у державних професійно-технічних навчальних закладах; підготовка кадрів вищими навчальними закладами I–IV рівнів акредитації. В той же час до цього переліку додано: послуги з транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; послуги з транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу; послуги з транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; послуги, закупівля яких проводиться державними банками при здійсненні ними банківських операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; послуги з оформлення вантажних митних декларацій, які надаються Державною митною службою України; послуги з видачі сертифікатів про походження товарів; ядерне паливо, неопромінені паливні елементи (твели) для ядерних реакторів; послуги, закупівля яких здійснюється з метою забезпечення виконання державного бюджету в частині здійснення державних запозичень, обслуговування і погашення державного боргу.
4. Введено норму, за якої Замовник зобов`язаний відхилити тендерні або кваліфікаційні пропозиції у разі, якщо вони подані учасниками процедури закупівлі, які є пов`язаними особами. Пов`язана особа – особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
юридична особа, яка здійснює контроль над учасником або контролюється таким учасником, або перебуває під спільним контролем з таким учасником;
фізична особа або родичі фізичної особи, які здійснюють контроль над учасником;
посадова особа учасника, уповноважена здійснювати від імені учасника юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також її родичі.
5. Введено реєстри:
недобросовісних учасників процедур державних закупівель, що містить відомості про учасників: які безпідставно відмовилися від підписання договору; з якими було розірвано договори у зв`язку із суттєвими порушеннями ними умов договору без наявності відповідних підстав; які вчинили несхвальні та антиконкурентні узгоджені дії, передбачені цим Законом; які порушили законодавство про захист економічної конкуренції у сфері державних закупівель; які надали у тендерних пропозиціях будь-яку недостовірну інформацію.
учасників процедур державних закупівель.
Таким чином, досить суттєвих змін зазнало законодавство в сфері державних закупівель із вступом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» в силу.
20 березня Верховна Рада України прийняла закон, що скасовує діючий нині закон про держзакупівлі. Законом доручається Кабінету міністрів упродовж двох тижнів унести до парламенту нову редакцію закону про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Хоча достатньо складно уявити законопроект, на підготовку якого відведено всього 2 тижні.
12 лютого Рада прийняла в першому читанні законопроект про держзакупівлі, що передбачає збільшення мінімального порогу застосування процедур закупівель товарів і послуг із 20 тисяч гривень до 80 тис. гривень, для робіт – з 50 тисяч гривень до 300 тисяч гривень.
На підставі цього закону було прийнято Постанову КМУ, про яку зазначалося вище. Ця постанова набирає чинності одночасно із набранням чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» і діє до набрання чинності Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», розробленим відповідно до зазначеного Закону. Відповідно до Постанови функції спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель покладено на Міністерство економіки. Таким чином, під контроль Мінекономіки переходять тендери на здійснення послуг вартістю понад 100 тисяч гривень та робіт вартістю понад 300 тисяч гривень. Крім того, відповідно до Постанови, передбачено при відповідному органі влади існування контрольно-методичної ради. Ця рада є консультативно-методичним органом, яка дозволяє ефективно аналізувати процедуру, пов’язану із закупівлями, і виносити відповідні пропозиції щодо діяльності спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади [15]. При цьому, передбачається запровадити безкоштовні публікації щодо держзакупівель у «Віснику державних закупівель» та державних друкованих органах, зокрема, на Інтернет-ресурсах замовників та інших засобах інформації. Також, за словами Богдана Данилишина, збільшується вартісна межа для закупівель товарів і послуг, виключаються норми щодо ведення Тематичного каталогу та реєстрів учасників процедур закупівель. Також визначено перелік випадків, на які не поширюється дія тимчасового Положення[15]. Проте основним недоліком є те, що Тимчасове положення не передбачає можливості зменшення ціни при відкритих торгах, що є абсурдним за своєю суттю. Адже в такому разі чесно виграти торги буде практично не можливо, бо у замовника з’являється можливість застосувати старий як світ трюк, щоби переміг «потрібний» учасник: ціна, яку пропонує останній, спеціально оголошується наприкінці, щоб ведучий гарантовано міг назвати цифру точно меншу, ніж у інших. Якщо ж вона не збігається із зазначеною в пропозиції «переможця», в силу вступає так звана процедура виправлення арифметичної помилки (а саме – просто заміна насправді запропонованої ціни на потрібну). Ця норма суперечить основоположним принципам Угоди про державні закупівлі СОТ (General Procurement Agreement – GPA), прийнятої у квітні 1994 року.
Отже, як бачимо, процедури державних закупівель зазнавали істотних змін за останнє десятиріччя. Причому сама суть їх не змінювалася, лише щоразу збільшувалося поле для зловживань та корупції. Одне лише запровадження обов’язкового повідомлення в Інтернеті про оголошення тендеру на єдино визначеному сайті, за яке до того ж стягується відчутна плата є, як на мене, неправильним. Доцільніше було б на даному сайті оголошувати лише коротку інформацію про проведення конкурсу, а детальну інформацію, що відповідала б вимогам закону, розміщували на власному сайті.
3. Тенденції розвитку законодавства про державні закупівлі в Україні
державний закупівля митний законодавство
Ситуація у сфері державних закупівель залишається невизначеною та конфліктною, причому всі учасники цього процесу відзначають його неефективність та наявність численних зловживань. Ринок державних закупівель є досить значним – майже 120 млрд. грн., і проблеми, що виникають на ньому, позначаються на стані багатьох сфер економіки. Основні проблеми стосуються передусім правової та інституційної бази системи державних закупівель. Тому вкрай потрібне створення ефективної системи державних закупівель, що сприятиме розвитку конкурентного середовища та допоможе ефективно використовувати державні кошти. Одним із ключових моментів втілення в життя такої системи є потреба в удосконаленні та упорядкуванні норм чинного законодавства у сфері державних закупівель та врегулювання актуальних проблемних питань, що виникають в процесі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
У Верховній Раді за кілька днів зареєстрували майже десяток нових законопроектів (№№1476; 1476–1; 1476–2; 1476–3; 1476–4; 1476–5; 1476–6; 1476–7; 1476–8 (див додаток №4)) про держзакупівлі. Проте жоден із них не в змозі хоч на крок наблизитися до розв’язання головної проблеми в цій делікатній сфері. Ситуацію, як і досі, цілковито контролюватиме Європейське консалтингове агентство (ЄКА). На початку лютого народні депутати вирішили вкотре вставити свої «п’ять копійок» у нову редакцію Закону про держзакупівлі. Цього разу рекомендують змінити граничну межу вартості предмету закупівель. Саме про це йдеться у законопроектах, поданих 1-го і 4 лютого дев’ятьма депутатами. Всі вони пропонують збільшити (а у поодиноких випадках – зменшити) ціновий поріг для застосування Закону про держзакупівлі державними підприємствами, замовниками процедури торгів із обмеженою участю та одним учасником, редукціону, процедури запиту цінових пропозицій, застосування тендерного забезпечення тощо. Зазначимо, що в жодній пояснювальній записці не вказано, за яким принципом законодавець визначає пропоновану граничну ціну вартості товарів у тому чи тому випадку. Депутати обмежилися лише коротким переліком результатів ухвалення законопроекту.
По суті, збільшення чи зменшення граничної вартості предмету закупівель мало позначиться на самій системі держзакупівель. Принаймні про її оздоровлення поки що не варто й згадувати. Адже корінь головних проблем у сфері держзакупівель лежить зовсім в іншій площині.
Підвищення цінового порогу для необхідності проведення того чи того виду закупівлі, згідно із Законом про держзакупівлі, можливо, дещо полегшить життя замовникам торгів, адже через збільшення рівня інфляції їм іноді доводиться проводити закупівлі за громіздкою і доволі витратною процедурою навіть для того, щоби придбати якісь дрібниці – кулькові ручки чи олівці.
Проте для великих замовників це навряд чи суттєво. Іноді навіть канцтоварів вони купують на значно більші суми, ніж пропонується у нових законопроектах (винятком є тільки законопроект Арсенія Яценюка №1476–3, який передбачає збільшення цінового порогу для обов’язкового проведення тендерів до кількох мільйонів гривень).
Проте головна інтрига ситуації полягає в тому, що жоден із зареєстрованих документів навіть не порушує питання про монополію ЄКА. Як відомо, ця структура раніше оформила відповідні патенти на тендерну документацію, спосіб здійснення держзакупівель, проведення електронних торгів, механізм публікації оголошень про торги в інтернеті, про неможливість через таку ситуацію створити сайти, де могли би безкоштовно друкуватися оголошення про тендери тощо.
«На початку 2000-х років, коли держзакупівлі тільки починалися в Україні, тендери проводилися на всі закупівлі, від найдрібніших, і при цьому не було жодних проблем, адже ні замовники, ні виконавці не несли додаткових консалтингових, інформаційних, юридичних витрат, як це є зараз, – говорить голова Вільної професійної спілки «Небайдужі», фахівець у сфері державних закупівель підприємства «Редукціон» Геннадій Островерх. – Всі проблеми почалися через реформи (2005 року, коли був ухвалений перший варіант чинного нині закону про держзакупівлі – ЕП), наслідки яких ми пожинаємо сьогодні». [11,45].
Висновок
Отже, аналіз сучасного стану функціонування системи державних закупівель в Україні свідчить про те, що досягнуті у цій сфері результати не можна вважати задовільними. Тому вкрай потрібне створення ефективної системи державних закупівель, що сприятиме розвитку конкурентного середовища та допоможе ефективно використовувати державні кошти. Одним із ключових моментів втілення в життя такої системи є потреба в удосконаленні та упорядкуванні норм чинного законодавства у сфері державних закупівель та врегулювання актуальних проблемних питань, що виникають в процесі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в редакції 2007 року дійсно дестабілізував роботу підприємств державної та комунальної власності. Діяльність суб’єктів господарювання державної власності була практично паралізована. Поширення нових, жорстких правил державних закупівель на всі державні та комунальні підприємства призвело до повного блокування процесу укладення нових господарчих договорів, загрожує зруйнуванням виробничої кооперації. Закон також звузив інформаційний простір державних закупівель. Штучне ускладнення режиму оприлюднення інформації щодо державних закупівель, яка належить державі, у єдиному комерційному Інтернет-ресурсі призвів до невиправданих додаткових витратах замовників розпорядників державних коштів.
Тому скасування Закону дійсно було необхідним, проте як зазначають експерти було б доцільніше повернутися до попередньої редакції, а не приймати розроблене на швидку руку положення, хоча воно також має і позитивні моменти. До того ж, законопроект, який було прийнято у першому читанні 12 лютого не вносить абсолютно ніякої новизни. Тендерна палата зберігає своє панівне становище і особливих змін до процедур закупівель не вноситься. На сьогоднішній день не лише ситуація в Україні на ринку державних закупівель, а й деякі міжнародні організації вимагають від України нового закону про державні закупівлі. Але це має бути новий закон за змістовим наповненням, а не за датою прийняття. І проблема полягає не лише у збільшенні мінімальних сум для проведення прилюдних торгів, а й у спрощенні процедур оголошення та проведення тендерів, створення системи, яка б виключала можливість зловживань у даній сфері. Так, якщо звернутися лише до порушень законодавства про державні закупівлі митними органами, то можна навести наступний приклад.
Прорахунки при вирішенні питання про створення у 2003 році ВМК у зоні діяльності регіональних митниць створили підґрунтя для корупції та зловживань. Зокрема, відповідно до статті 71 Митного кодексу України питання про місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, повинно визначатися Кабінетом Міністрів України. В той же час, Державною Митною службою України листом від 08.01.2003 р. за №11/4–09–162-ЕП виняткове право прийняття рішень щодо необхідності відкриття та функціонування ВМК було надано начальникам регіональних підрозділів. Відтак, у зоні діяльності Полтавської митниці з використанням фіктивного по суті тендеру з початку 2003 року під назвою вантажно-митного комплексу діє приватна фірма «КМ» («КМ», «КМ-2» та «КМ-3»), яка знаходиться на єдиному податку. У порушення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», тендер був проведений через 10 (а не 45) діб після оголошення у газеті «Село полтавське», яка розповсюджується переважно у сільській місцевості. Участь у ньому взяли згадана фірма «KM» та ТОВ «Укрекологія», котре не мало відповідних документів на право відкриття і експлуатації митного ліцензійного складу. За результатами проведеного таким чином «тендеру», керівництвом митниці укладено угоду з фірмою «KM», яка, крім того, не є власником складських приміщень, а орендує нерухомість у іншої комерційної структури.
В той же час, одночасно за рішенням керівництва Полтавської митниці було припинено діяльність митних ліцензійних складів відкритого типу, зокрема «Полтавазовнішмагістрал»» та «Бурат», що ліквідувало конкуренцію між митними ліцензійними складами.
Таким чином, на сьогодні в Україні існує система законодавства, що потребує вдосконалення. Експерти та учасники тендерів одностайно погоджуються з думкою про те, що найбільш вдалим був Закон в редакції, що існувала до 1 грудня 2006 року, хоча вона також не була досконалою.
Список літератури
Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 року №1490-Ш // Відомості Верховної Ради №2,2002
Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»» від 20 лютого 2008 року №150-VІ
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2008 р. №274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» //www.kmu.gov.ua
Постанова Кабінету Міністрів України від 01.09.98 р. №1369 «Про проведення торгів (тендерів) у будівництві» // Офіційному віснику України», 1998 р., №27
Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.97 р. №1058 «Про створення єдиної системи закупівель товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету та іноземних кредитів, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України»; // Офіційному віснику України», 1997 р., №28
Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.99 р. №2113 «Про вдосконалення системи державних закупівель» // Офіційному віснику України», 1999 р., №34
Наказ Держмитслужби України від 06.08.2007 №664 «Про затвердження Порядку закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях»
Щодо змін до Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та до Кодексу України про адміністративні правопорушення // Лист №55–36/63 від 18.01.2005 Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції
Оскарження дій замовників щодо здійснення державної закупівлі учасником тендеру // Вестник государственных тендеров Украины. – №4. – 12.05.2005
Таможня и конкуренція //www.org-ua.com, 21.01.08
А. Бажан. Депутати знову взялися за держзакупівлі // Економічна правда. – 05.02.2008
А. Марусов. Тимчасове положення для «вічнозеленої теми» // Дзеркало тижня/ влада.– №13 (692) 5 – 11 квітня 2008
С. Пошелюзний. Державні закупівлі по-новому: аналіз змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» // Юридичний радник. – №3 (11).-червень 2206
Ю. Сколотяний. Навколозакупівельний бедлам // . – №14 (593). – 15 квітня 2006
Богдан Данилишин: Уряд затвердив тимчасове Положення про проведення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти //www.kmu.gov.ua
Ю. Ганущак. Надто прозоре для корупції – таке фінансове становище виникне в Україні в разі широкомасштабного втілення ідеї тендерних закупівель. // Дзеркало тижня. – №33 (308). – 31 серпня 2002.
О. Ткачук. Придворний конкурс. // Статус: економічні новини. – 21.09.2007
Ю. Ганущак. Система державних закупівель потребує реформ // Дзеркало тижня/гроші. – №30 (659). – 18–24 серпня 2007
Коэффициент финансовой зависимости рассчитывается как отношение заемного капитала к собственному. На данном предприятии он равен 0,121 (14896/123 374). Интерпретация этого показателя зависит от многих факторов, в частности, таких, как средний уровень этого коэффициента в других отраслях, доступ организации к дополнительным долговым источникам финансирования, стабильность хозяйственной деятельности компании. В условиях рыночной экономики считается, что данный коэффициент не должен превышать единицу. Высокая зависимость от внешних займов может существенно ухудшить положение предприятия в случае замедления темпов реализации, поскольку расходы по выплате процентов на заемный капитал причисляются к группе условно — постоянных. Кроме того, высокий коэффициент финансовой зависимости может привести к затруднениям с получением новых кредитов. [4, с.76]
Цкр. = 208*100/ 5 386 = 3,86%.
C4
VT3
R8 R9 C5 Uвых
кг/ч; 
кг/ч; 
кг/ч; 
кг/ч; 
кг/ч.
— коэффициент избытка серной кислоты,
кг/ч.
— степень разложения CaF2.
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч.
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч.
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч.
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч.
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч.
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч,
кг/ч.
;
;
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
Дж/ч,
,
