Дипломна робота
«Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами»
Вступ
Успішний розвиток вітчизняної економіки як на макро-, так і на мікрорівнях залежить від прогресу в банківській системі, передусім від її здатності генерувати необхідні обсяги кредитних ресурсів. З іншого боку, в умовах економічного зростання посилюється ощадна активність населення і банки отримують змогу залучити частину заощаджень, що зберігаються поза банками.
Загальновідомою аксіомою вважається положення про те, що «кров’ю» сучасної економіки є грошові потоки, одне з джерел наповнення яких становлять депозитні вклади громадян та підприємств. З іншого боку, депозитні вклади дають їх власникам досить поширений в усьому світі вид пасивних доходів – проценти.
Чим стабільніша економіка в країні і послідовніша фінансова політика державних органів та фінансових установ, тим більша довіра осіб, які володіють тимчасово вільними коштами, і тим охочіше вони звертаються до банківських установ для укладання депозитних договорів та розміщення своїх капіталів.
Один із найголовніших складових елементів діяльності банку – вивчення його ресурсної бази. Збільшення ресурсної бази банку сприяє його доходності. Комплекс заходів, спрямованих на збільшення обсягів вкладів населення має передбачати посилення контролю та ефективності нагляду за банками, особливо за тими, чиє фінансове становище нестійке.
Враховуючи, що власні та запозичені кошти займають незначну питому вагу в обсязі ресурсів банку, особливе місце серед заходів, спрямованих на зростання його доходності, займає депозитна політика. Основою її є залучення банком дешевших і раціональніших з точки зору їх використання, коштів юридичних та фізичних осіб.
Депозити складають основу діяльності банку, оскільки визначають розмір кредитних вкладів (теоретично від 70 до 95% банківських ресурсів). Депозитна база банку формується із значної кількості клієнтських рахунків, що свідчить про роздрібний характер депозитних послуг і вимагає докладання значних зусиль з боку банку до їх залучення.
Актуальність теми дипломної роботи «Організація депозитних операцій банків з фізичними особами» в тому, що я вважаю це питання дуже поширеним в банківській діяльності. Так як перед кожним комерційним банком на протязі його діяльності зустрічаються такі питання як: «Які краще залучити кошти? Як оптимально їх сформувати? Яку депозитну політику вигідніше застосовувати?» та інші не менше важливі питання. Комерційний банк може не здійснювати операції з векселями, не надавати лізинговий кредит, не здійснювати міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів – ці операції не суттєво вплинуть на подальшу діяльність комерційного банку, на його надійність, ліквідність.
Об’єктом дослідження даної роботи є депозитна діяльність банків України на прикладі АКБ «Укрсоцбанк», предметом – депозитні операції.
Метою роботи є дослідження механізму здійснення депозитних операцій комерційних банків та розробка напрямків вдосконалення методів залучення вкладів.
Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:
З’ясувати сутність, види та класифікацію депозитних операцій;
Ознайомитися з законодавчою базою України, що регулює процеси залучення та управління депозитами населення.
Дослідити форми залучення вкладів;
Проаналізувати становище українського депозитного рику;
Провести аналіз економічного стану об’єкта дослідження;
Розглянути механізм здійснення депозитних операцій в Миргородському відділенні Полтавської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»
Надати рекомендації і пропозиції до поліпшення аналізу та впровадженню нових методів по залученню вкладів населення.
В ході дослідження та розгляду теми даної дипломної роботи застосовувались методи аналізу, синтезу, конкретизації.
При написанні даної роботи було використано: нормативно-правову базу України, підручники, статті, публікації, матеріали опубліковані на сайтах Інтернет українських банків, а також внутрішні документи АКБ «Укрсоцбанк».
Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
Дипломна робота містить ___ сторінок, ___таблиць, ___рисунків, список використаних джерел з _____найменувань, ___ додатків.
1. Теоретичні аспекти здійснення депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами
1.1 Поняття депозитної політики комерційного банку і класифікація депозитів
Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121-Ш депозити (вклади) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. [1]
Суб`єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, котрі, в свою чергу, виступають кредиторами. Об’єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.
На долю депозитних операцій приходиться біля 85% пасивів банків. При залученні депозитів банки дотримуються наступних принципів організації депозитних операцій [21]:
депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;
в процесі організації забезпечується різноманітність суб`єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;
при здісненні банківських операцій забезпечується взаємозв`язок і взаємопогодження між депозитними і кредитними операціями по термінам і сумах;
особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які найбільше підтримують ліквідність балансу банку;
проводячи свої депозитні та кредитні операції, банк повинен зменшувати свої вільні ресурси;
банк повинен приймати міри по розвитку банківських послуг, що передбачає залучення депозитів.
Для банківської практики характерна така класифікація депозитів:
За категоріями депонентів:
депозити суб`єктів господарської діяльності;
депозити фізичних осіб;
депозити банків.
За економічним змістом:
депозити до запитання;
депозити на визначений строк (строкові, термінові);
ощадні вклади.
За строками використання:
депозити до запитання;
депозити на визначений строк (строкові).
Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними так і активними.
Активні – розміщення банківських коштів в інших комерційних банках. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку. Депозитні – кошти, залучені банком.
Вклад (депозит) до запитання – банківський депозит, який може бути вилучений вкладником на першу вимогу (кошти на поточних та бюджетних рахунках). [20]
Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриває банк для кожного клієнта. В будь-який момент вони можуть бути зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. Вітчизняні банки здебільшого не здійснюють виплати за залишками на депозитних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків дуже нестійкі та слабо прогнозовані. Значну частину ресурсів, залучених у вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов`язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в НБУ.
Водночас у повсякденній банківській діяльності складається ситуація, коли клієнти не використовують одразу всі кошти, що надходять на їхні поточні рахунки, залишаючи певну частину у розпорядженні банку на деякий термін. Цю частину ресурсів банки використовують у формі вкладень у найкоротші за терміном повернення кредитно-інвестиційні активи. В цьому випадку він отримує можливість заробляти, розміщуючи вільні залишки на поточних рахунках у відповідні дохідні активи, а відтак сплачувати певний відсоток власникам депозитів до запитання за користування їхніми грошима. Платність вкладів цього типу дає змогу, в свою чергу, залучати ще більші обсяги поточних ресурсів, розширювати коло операцій та збільшувати їх обсяги, що неодмінно сприятиме підвищенню конкурентоспроможності банку.
У більшості банків вклади до запитання займають найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів. Це найдешевше джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який час вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок скорочення долі менш ліквідних, але тих, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.
Комерційні банки зацікавлені у вкладах до запитання тому що:
клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримати доход;
банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій та послуг.
Найстабільнішими щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є термінові вклади (депозити).
Терміновий вклад (депозит) – грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених відсотків.
Ресурси, залучені у термінові депозити, залишаються в розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватись для фінансування триваліших за терміном, а отже і більш дохідних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на термінових депозитах значно більша порівняно із вкладами до запитання і прямо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах. [30]
Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Угода укладається в двох примірниках, один з яких зберігається у клієнта, а інший – у банку. В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов’язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. В свою чергу, банк бере на себе зобов’язання своєчасно виконувати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у встановлені пені або штрафи за невчасну видачу коштів власникові депозитного рахунку або виплату процентів.
Найпоширінишими серед населення залишаються ощадні вклади.
Ощадні вклади – це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів.
Мотиви збереження вкладником коштів на ощадних рахунках – резерви на непередбачені витрати, накопичення грошей і створення капіталу. Розрізняють цільове збереження грошей і збереження без визначеної цілі.
На практиці існують такі можливості вилучення вкладу:
без попереднього повідомлення;
після попереднього повідомлення, але до закінчення його терміна;
після закінчення терміна попереднього повідомлення.
Прикладом ощадних вкладів, адаптованих до специфічних умов українського ринку, є накопчувальний депозитний вклад. Він складаєтся на термін один рік із наступною автоматичною пролонгацією і передбачає вільне довкладення коштів у будь-який момент без обмежень. Відсотки нараховуються щомісяця.
Вкладник має право отримання в будь-який момент раніше нарахованих відсотків. При розірванні договору по закінченні мінімального строку вкладнику виплачується сума вкладу і нараховані за строк збереження проценти. За 5 банківських днів вкладник повинен попередньо повідомити про розірвання вкладу. При цьому вилучити частину коштів без закриття рахунку не можна.
Взагалі ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях.
Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриваються банком кожному клієнту. Особливістю функціонування вкладів до запитання є те, що гроші, які зберігаються, можуть бути у будь-який момент зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. За діючою практикою вітчизняні банки здебільшого не здійснюють плати за залишками на поточних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків є дуже нестійкими та слабо прогнозованими.
Спори, що виникають між банком і вкладником, вирішують у судовому порядку. Строкові вклади не використовуються для здіснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому разі проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання.
Комерційні банки у своїй діяльності використовують різні форми термінових вкладів (депозитів). Однією з найпоширеніших є сертифікати, які поділяються на депозитні та ощадні.
Депозитні сертифікати – документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні відсотки. [30]
Ощадний сертифікат – документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання відповідної суми внеску і відсотків. [30]
Депозитні та ощадні сертифікати випускаються банками як на обумовлений термін, так і до запитання. Вони можуть бути іменними та на пред’явника. Банківський сертифікат – цінний папір, який може вільно продаватись / купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разі виникнення необхідності в наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження відсоткової ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення сертифіката.
Депозитна політика комерційного банку – це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників і визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, доходності і ризику. [19]
В банківській практиці існують такі загальні критерії оптимальності депозитної політики:
зв’язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;
диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;
сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами, ринками);
диференційований підхід до різних груп клієнтів;
конкурентноздатність банківських депозитних продуктів.
У роботі комерційних банків із залучення депозитів (вкладів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Процентна політика є одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази комерційного банку і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку.
1.2 Правові засади здійснення депозитних операцій комерційними банками
З огляду на тенденцію збільшення вкладних (депозитних) операцій і з метою забезпечення їх стабільності та гарантованості назріла нагальна потреба у більш детальному врегулюванні цього питання, і українське законодавство не стоїть на місці. Так, замість лише двох статей в Цивільному кодексі УРСР 1963 р. (ст. 384 та ст. 386) стосовно вкладів громадян у кредитних установах та зверненню стягнення на ці вклади, новий Цивільний кодекс України містить вже цілу главу, присвячену банківським вкладам.
Крім того, вкладні (депозитні) операції так чи інакше регулюються:
♦ Законами України:
«Про Національний банк України» від 20.05.99 р. №679-XIV;
«Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-III;
«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-Ш;
«Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. №2740-ІП;
«Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.2001 р. №1201-XII
«Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р. №448/96-ВР;
♦ підзаконними нормативно-правовими актами НБУ:
Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. №516, зареєстрованою в Мінюсті України 29.12.2003 р. №1256/8577;
Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492, зареєстрованою в Мінюсті України 17 грудня 2003 р. №1172/8493.
Згідно ЦКУ за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За визначенням, наведеним у пп. 7.1.1 ст. 7 Закону про платіжні системи, вкладний (депозитний) рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору. [8]
Стаття 1 Закону про банки визначає вклад (депозит) як кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Майже тотожне визначення міститься і в підзаконному акті – Положенні. Водночас воно передбачає можливість внесення як депозитного вкладу не лише коштів у валюті України чи іноземній валюті, а й банківських металів, якими згідно зі ст. 1 Закону про Нацбанк є золото, срібло, платина, а також метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів.
Договір банківського вкладу за своєю суттю є різновидом договору позики, оскільки кошти передаються вкладником, який є кредитором, банку – боржнику. Проте за договором позики боржник після передання йому коштів стає їх власником, тоді як за договором банківського вкладу таких відносин речово-правового характеру не виникає.
Договір банківського вкладу є двостороннім, реальним та сплатним. Двосторонність цього договору означає, що його сторони мають взаємні права та обов’язки. Реальним він є тому, що зобов’язальні правовідносини за ним виникають тільки після внесення вкладником коштів на депозитний рахунок. Оплатність такого договору полягає втому, що, незважаючи на будь-які обставини, банк зобов’язаний виплатити вкладнику проценти або дохід в іншій формі (винагороду за договором), у тому числі і в разі дострокового розірвання договору на вимогу вкладника (банк також має виплатити проценти, але зазвичай у меншому розмірі, обумовленому договором).
Сторонами договору банківського вкладу є банк та вкладник.
Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Вкладником можуть бути будь-які фізичні (утому числі малолітні – віком до 14 років, неповнолітні – віком від 14 до 18 років) та юридичні особи, а також інші утворення, які є учасниками цивільних правовідносин відповідно до обсягу їх правосуб’єктності.
При відкритті депозитного рахунку одночасно з паспортним документом обов’язково потрібно надати довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків.
Малолітні та неповнолітні вкладники, які самостійно уклали договір банківського вкладу та внесли на нього кошти, мають право розпоряджатися зробленими вкладами також самостійно, на свій розсуд. Однак право розпорядження вкладом, внесеним на їх ім’я іншою особою, вже обмежене, оскільки для його реалізації необхідна згода батьків (опікунів, піклувальників).
Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Це означає, що банк зобов’язаний приймати вклади від кожного громадянина, хто до нього звернеться, на умовах, однакових для всіх вкладників.
Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі, яка вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Отже, договір банківського вкладу може бути укладений як шляхом складання одного документа у двох примірниках (по одному для кожної із сторін), так і шляхом видання вкладнику – фізичній особі ощадної книжки, вкладнику – фізичній чи юридичній особі ощадного (депозитного) сертифіката або іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами.
Залучення банком вкладів (депозитів) підтверджується:
договором банківського рахунку;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття депозитного (вкладного) рахунку. Депозитний рахунок визнається різновидом банківського рахунку, а тому багато в чому правила відкриття його, що містяться в інструкції, є актуальними і для депозитного рахунку.
Залучення депозитів може здійснюватися шляхом випуску (емісії) цінних паперів – ощадних (депозитних) сертифікатів та їх розміщення (продажу) серед фізичних чи юридичних осіб. Ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним.
В ощадних сертифікатах має бути зазначено такі реквізити: найменування цінного папера – «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім’я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.
Ощадні сертифікати можуть бути строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’явника.
Обіг іменних сертифікатів законодавством про цінні папери заборонений, а продаж (відчуження) їх іншим особам є недійсним.
Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення коштів на її рахунок за вкладом може підтверджуватися ощадною книжкою, в якій вказуються найменування та місцезнаходження банку, номер рахунку за вкладом, усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунку, а також залишок коштів на рахунку на момент пред’явлення ощадної книжки у банк.
Ощадну книжку слід визнати однією з форм укладення письмового договору банківського вкладу, але за умови, що вона поряд з обов’язковими реквізитами буде містити такі умови договору банківського вкладу, а саме: строк депозиту (чи умову про режим вкладу на вимогу) та розмір процентів за вкладом. Проте, якщо в ощадній книжці не буде обумовлено розміру процентів, банк все одно зобов’язаний виплачувати вкладнику проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Види банківських вкладів. Залежно від строку, на який вкладником вносяться кошти чи банківські метали на депозитні рахунки, вклади поділяються на:
строкові, які передбачають повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку, що може визначатися конкретною датою або певним календарним періодом (місяцями, кварталами, роками тощо);
на вимогу, які передбачають видачу вкладу на першу вимогу вкладника.
Залежно від того, хто вносить вклад на депозитний рахунок, договори банківського вкладу поділяються на:
договори, що укладаються самим вкладником;
договори, що укладаються фізичною чи юридичною особою на користь третьої особи.
Суттєвою умовою останнього виду договорів є визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблено вклад. Особа, на ім’я якої зроблено депозитний вклад, набуває прав вкладника з моменту пред’явлення нею до банку першої вимоги, яка може бути виражена будь-яким способом (наприклад, вимогою про видачу вкладу, нарахованих процентів, переведення їх на інший рахунок, оформлення довіреності тощо).
Третя особа, на користь якої внесено вклад (депозит), може від нього відмовитися. У такому випадку особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім’я. [45]
Права та обов’язки сторін за договором. Як зазначалося вище, договір банківського вкладу є взаємним, тобто його сторони мають взаємні права та обов’язки. Основним обов’язком вкладника є внесення на відкритий у банку депозитний рахунок обумовленої суми вкладу. Після його виконання договір банківського вкладу, який є реальним, набирає чинності.
Обов’язком вкладника – юридичної особи, обумовленим договором, може бути утримання від пред’явлення банку вимоги про повернення раніше зробленого вкладу на першу вимогу. В інших випадках умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною, що навіть не потребує визнання її такою в судовому порядку.
Обов’язками банку, який залучив депозитний вклад, є:
видача (повернення) банківського вкладу після закінчення строку, обумовленого договором;
видача (повернення) банківського вкладу або його частини на першу вимогу вкладника, крім вкладів юридичних осіб, внесених на інших умовах
повернення, встановлених договором;
нарахування процентів на вклад від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню;
виплата вкладникові процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, а якщо його не встановлено – у розмірі облікової ставки НБУ;
незменшення в односторонньому порядку розміру процентів на строковий вклад або вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, крім випадків, встановлених законом;
виконання розпоряджень вкладника про перерахування коштів з депозитного (вкладного) рахунку іншим особам у разі пред’явлення ощадної книжки;
інші обов’язки, що випливають з договору банківського рахунку і визначені ЦКУ.
Щодо обов’язку, банку виконувати розпорядження вкладника про перерахування коштів з депозитного (вкладного) рахунку іншим особам у разі пред’явлення ощадної книжки, то слід зазначити, що істотна відмінність депозитного рахунку від інших банківських рахунків полягає в тому, що клієнт не може здійснювати з нього розрахунки. І якщо фізичні особи при розірванні договору банківського вкладу або після закінчення строку його дії можуть дати розпорядження банку перерахувати кошти з депозитного рахунку на рахунки третіх осіб, то юридичним особам це прямо заборонено. Усі кошти юридичної особи має бути спочатку зараховано з депозитного рахунку на її поточний рахунок і лише з цього рахунку їх може бути перераховано на рахунки третіх осіб.
Враховуючи викладені вище обов’язки банка, що залучив кошти за договором банківського вкладу, можна сформулювати відповідні права вкладника, які їм кореспондують:
право отримати банківський вклад після закінчення строку, обумовленого договором, та нараховані за ним проценти;
право отримати банківський вклад чи його частину на першу свою вимогу (крім юридичних осіб у передбачених договором випадках), а також нараховані на нього проценти, виходячи зі ставки, встановленої за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачено більш високий процент;
інші права, що випливають з договору банківського рахунку і визначені ЦКУ.
1.3 Порядок відкриття депозитних рахунків фізичним особам
Фізичним особам для зберігання коштів та проведення розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами відкриваються поточні рахунки, що мають назву вклади «до запитання». Їх відкриття проводиться на підставі заяви фізичної особи і документа, що засвідчує особу; угоди на відкриття та обслуговування рахунку між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку. (Див. рис. 1.2.)
В угоді зазначаються дані документа, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного місця проживання і ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податку. За дорученням власника рахунку-резидента, операції за рахунком може здійснювати інша особа – резидент.
На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:
кошти на оплату праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за
літературні праці, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові праці та винаходи;
виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого
страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;
орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;
відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;
кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;
кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппродукцію;
інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.
|
Схема відкриття депозитного рахунку фізичній особі.
|
| Працівник банку
| |
1.ознайомлює клієнта з умовами
а) мінімальний розмір вкладу;
б) режим користування вкладом;
в)% ставка по вкладу.
|
| ↓
| |
|
| Клієнт
| |
1.заповнює документи:
– ф №51/36 прихідний касовий ордер
– ф №13 алфавітна картка
|
| ↓
| |
|
| Контролер
| |
1.відкриває вкладникові особовий рахунок №1
а) виписує картку особового рахунку,
в якій клієнт ставить зразок свого підпису;
б) прізвище, ім’я по батькові, рік народження,
домашня адреса, МФО банку, порядковий номер
особового рахунку;
|
| ↓
| |
|
| Контролер
| |
1. оформлює алфавітну картку ф №13 (назва установи банку, порядковий номер особового рахунку) |
|
|
|
2. оформлюється ф №1 (дата, сума і залишок відсотків, підпис) |
|
|
3. оформляються ф №51/36 (сума нарахованих%, сума вкладу (цифрами), залишок вкладу, залишок%, підпис) |
|
|
4. оформлює вкладну книжку (дата, сума вкладу, залишок вкладу прописом і цифрами, підпис) |
|
|
5. передає документи внутрішнім порядковим
(ф №51/36 вкладна книжка)
|
|
|
|
| Касир
| |
1. перевіряє документи (правильність розрахунків, відповідність записів) |
|
|
2. приймає гроші від клієнта (після прийняття розписується у вкладній книжці та ф №51/36) |
|
|
3. видає клієнту вкладну книжку. |
Рис. 1.2. Схема відкриття депозитного рахунку фізичній особі
З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-резидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:
розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними
особами;
розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;
відрахування до державного й місцевих бюджетів обов’язкових
та інших платежів;
розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми
власності;
розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому
або позабіржовому ринку;
розрахунки за куплену іноземну валюту;
інші операції у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.
Забороняється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб – нерезидентів.
На поточні рахунки фізичних осіб-нерезидентів зараховуються:
кошти, одержані як оплата праці, допомога, авторські гонорари;
кошти, одержані як відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом;
кошти від продажу власного майна;
успадковані кошти;
кошти, отримані внаслідок здійснення іноземної інвестиції в
Україну (за наявності протоколу зборів засновників про розподіл
прибутку та довідки податкової адміністрації про сплату податків
згідно з чинним законодавством);
виплата страхових сум;
кошти, що були раніше зняті власником з рахунку, але не використані або використані не повністю;
інші надходження, що не суперечать чинному законодавству
України.
З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-нерезидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться операції у грошовій одиниці України:
видача коштів готівкою;
видача платіжних документів для здійснення безготівкових
розрахунків;
розрахунки у безготівковій формі за послуги, надані юридичними та фізичними особами на території України;
сплата мита, податків та інших обов’язкових платежів;
сплата страхових та членських внесків;
здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим,
арбітражним, нотаріальним та іншим органам;
перерахування на рахунок іншої фізичної особи;
перерахування на інший власний поточний рахунок в іншому
банку України чи на вкладний рахунок;
перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як внесок до її статутного фонду у випадках, передбачених чинним законодавством;
перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як реінвестицію в об’єкт первинного інвестування чи в інші об’єкти інвестування відповідно до чинного законодавства України за умови сплати податку на прибуток (дохід);
перерахування за купівлю іноземної валюти (купівля іноземної
валюти за кошти у грошовій одиниці України з урахуванням нарахованих відсотків за залишками коштів на рахунку);
інші операції, що не суперечать чинному законодавству України.
Крім поточних рахунків «до запитання», фізичним особам-резидентам – громадянам України, резидентам – іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні, а також нерезидентам – громадянам України, які постійно проживають за межами України та нерезидентам – іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні відповідно до візи, відкритої строком до 1 року відкриваються в національній валюті вкладні рахунки на підставі договору про його відкриття з видачею вкладнику вкладного документа (скажімо, ощадної книжки – іменної чи на пред’явника).
Фізичній особі-нерезиденту – надається іменна ощадна книжка. В угоді обумовлюється сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; термін зберігання та порядок повернення; розмір відсотків та умови перегляду відсотків, а також умови розірвання угоди.
У разі відкриття вкладного рахунку фізичній особі-резиденту у договорі на підставі довідки податкового органу вказується ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податку.
Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб-резидентів призначені для обліку коштів, внесених на визначений угодою термін. Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунку в іншому банку чи з поточного рахунку в національній чи іноземній валюті.
1.4 Аналіз українського ринку депозитів
В цьому підрозділі ми проаналізуємо головні тенденції та динаміку розвитку ринку депозитів фізичних осіб на Україні.
Збільшенню грошової маси в країні сприяє поступове відновлення темпів кредитування економіки. Так, упродовж першого півріччя 2005 року українські банки збільшили свої кредитні портфелі на 22,7% порівняно із збільшенням на 19,5% за аналогічний період попереднього року. Зауважимо, що значним лишається попит на валютні запозичення. Частка доларових кредитів становить понад 40% від їхньої загальної кількості і не зазнала відчутного зменшення за перші шість місяців 2005 року. Відновлювати кредитування комерційним банкам дав змогу значний приплив депозитів (+26%) [56].
Зростання обсягів коштів, залучених за рахунок суб’єктів господарювання та фізичних осіб за останні 7 років (збільшення кожного наступного року майже у 1,5 разу), свідчать про зростання довіри до банківських установ (табл. 1.1) [66].
Таблиця 1.1. Зобов’язання банків за коштами, залученими на рахунки суб’єктів господарювання та фізичних осіб
| Роки
|
Залучені кошти
(млн. грн.)
|
темп зростання (%) |
| 1998 (млн. грн.)
| 8278
| |
| 1999 (млн. грн.)
| 12156
| 146,8 |
| 2000 (млн. грн.)
| 18738
| 154,1 |
| 2001 (млн. грн.)
| 25674
| 137,0 |
| 2002 (млн. грн.)
| 37715
| 146,9 |
| 2003 (млн. грн.)
| 61365
| 162,7 |
| 2004 (млн. грн.)
| 82959
| 135,2 |
При цьому більше ніж наполовину таке зростання було забезпечене за рахунок припливу депозитних вкладів від населення (рис. 1.1).
Рис. 1.3. Депозитні вклади, залучені банками України (станом на 31.08.2005)
Розширення пасивів банків саме за рахунок вкладів населення – явище позитивне, оскільки такі депозити є здебільшого строковими (на відміну від депозитів юридичних осіб). Це, у свою чергу, може створити надійнішу та передбачувану базу для кредитної діяльності комерційних банків.
Станом на 1.08.2005 року в Україні діяло 162 банки, при цьому 92 з них зареєстровано у Києві. На сьогодні поділ банківського ринку за активами має такий вигляд (рис. 1.4.).
Райффайзен-банк Україна і Аваль – 11,5%; ПриватБанк – 10,4%;
Промінвестбанк – 7,5%; Укрсоцбанк – 5,0%; Укрсиббанк – 4,0%;
Укрексімбанк – 3,7%; Ощадбанк – 3,6%; Інші банки – 54,3%
Рис. 1.4. Поділ банківського ринку (за активами)
Найістотніший вплив на ситуацію на банківському ринку мають найбільші 7 банків, яким належить понад 45% сукупного банківського ринку (за активами).
Аналізуючи ринок депозитів для фізичних осіб, зазначимо, що більшість вкладів зроблено у національній валюті (дивись таблицю в додатку Ж) [66]. Загальний обсяг вкладених коштів фізичними особами в банки України у національній валюті становить 57,8% від загальної кількості депозитів. Помітна також доволі велика залежність банків від мешканців столиці. Частка мешканців Києва у депозитних вкладах банків України становить 30,5%.
Останнім часом помітна тенденція до зростання доходів населення за рахунок переважно соціальних платежів та зарплат у бюджетному секторі започаткована наприкінці 2004 року і спостерігалася у 2005 році. За результатами 7 місяців 2005 року приріст реальної заробітної плати становив 17,5%, а приріст реальних доходів населення – 25,8%. До кінця року очікувалося й далі підвищення доходів населення через планомірне збільшення мінімальної заробітної плати та зміни у системі оплати праці у бюджетних установах. А також збільшення частки вільних коштів у населення, за котрі серед фінансових структур точиться боротьба.
Тепер, за даними багатьох експертів, сучасний клієнт доволі непогано обізнаний з різноманітними фінансовими продуктами, що пропонують банки, однак він не є лояльним до свого банку. За таких умов інтенсифікація маркетингових зусиль на банківському ринку набуває неабиякої актуальності.
Залучення заощаджень населення банківським сектором для фінансування інвестицій у виробничому секторі є проблематичним. З одного боку, громадяни вважають банківський сектор досить ризикованим, тому залучення коштів можливе лише під достатньо високі відсотки. Разом з тим, інвестування виробництва при недосконалому законодавстві та високому ризику неповернення кредиту потребує підвищення ставок за кредити. Таким чином, кредит стає недоступним для переважної більшості підприємств, які неспроможні забезпечити достатній рівень прибутковості інвестицій.
Розвиток банківського обслуговування населення в Україні знаходиться під впливом протилежних економічних інтересів населення і банків. У розвинутих банківських системах створені механізми максимального узгодження цих інтересів. Для захисту інтересів вкладників створені ефективні механізми гарантування депозитів населення, а для захисту інтересів банків сформувалися могутні структури, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, створюють особливу ощадну систему, яка забезпечує їм вигідність роздрібних депозитних операцій. Україна вже розпочала формування механізму, що захищатиме інтереси вкладників, створивши Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Аналізуючи стан ринку банківських послуг в аспекті залучення коштів від фізичних осіб, можна сказати, що динаміка грошових вкладів населення за останні кілька років свідчить про зростання довіри громадян до банків і зацікавленість банкірів у збільшенні частки залучених коштів населення у своїх активах.
Приріст залучених коштів населення та суб’єктів господарювання за 2000–2005 рр. сягнув 70,8%. Причому більша питома вага належить вкладам саме у національній валюті, що свідчить про зростання довіри громадян до національної грошової одиниці. А отже, можна прогнозувати, що і надалі відбуватиметься позитивний приріст вкладів населення у банках України. Адже ринок банківських послуг для фізичних осіб є чутливим індикатором економіки в цілому, і коливання обсягів заощаджень населення на банківських рахунках відображають зміни, що відбуваються в економіці країни: зміну демографічної ситуації, політику доходів і цін, особливості розвитку і задоволення потреб, соціальну структуру населення тощо.
Проте, на наш погляд, обсяги операцій на ринку банківських послуг для фізичних осіб є ще надто незначними і не здатні виступити суттєвим чинником у стабільному економічному зростанні.
Такий стан справ потребує комплексного вирішення проблеми і нового підходу як на макрорівні, де повинен здійснитися перегляд податкової політики у сфері оподаткування доходів громадян та відповідні законодавчі зміни, так і на внутрішньобанківському рівні, де зміни повинні проходити у напрямку спрощення та зростання доступності операцій для фізичних осіб, а також розроблення схем ефективної співпраці з кожним клієнтом – фізичною особою та використання коштів з максимально можливою ефективністю при мінімальному рівні ризиковості цих операцій.
2. Організація депозитних операцій з фізичними особами в комерційному банку АКБ «Укрсоцбанк»
2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика АКБ «Укрсоцбанк»
АКБ «Укрсоцбанк», заснований у вересні 1990 року, сьогодні є одним з найбільших системних банків в Україні. За роки свого існування Банк завоював стійкий авторитет надійної і стабільної фінансової установи, що стрімко розвивається й оперативно реагує на зміни ринку. На сьогодні Укрсоцбанк пропонує повний спектр банківських послуг для корпоративних і приватних клієнтів.
За підсумками 2004 року Банк досяг суттєвого росту: чисті активи АКБ «Укрсоцбанк» за станом на 1 січня 2005 р. перевищили 7 млрд. грн. (37%-ный ріст за рік). Капітал банку складає 910 млн. грн. (більш ніж 66%-ий ріст за рік). Обсяг коштів юридичних осіб на строкових і поточних рахунках досяг на 01.01.05 р. 3 631 598 тис. грн. Приріст цього показника, у порівнянні з 1 січня 2004 року, складає 63,8% або 1 413 995 тис. грн. в абсолютному вираженні. Кошти на рахунках приватних клієнтів АКБ «Укрсоцбанк» на 1 січня 2005 року досягли 2 028 350 тис. грн., темп приросту склав 21,4%.
За станом на 1 січня 2006 року динаміка основних показників «Укрсоцбанку» виглядає в такий спосіб:
Загальний кредитний портфель банку досяг майже 7,25 млрд. грн. Темп приросту з початку року склав 73,9%.
Чисті активи склали 10,77 млрд грн., їхній приріст із початку року склав 52,4%.
У січні-грудні 2005 року динамічно і вражаючими темпами росли кошти юридичних і фізичних осіб на сторокових і поточних рахунках АКБ «Укрсоцбанк». Так, кошти юросіб на 1.01.2006 р. досягли 4,77 млрд. грн. (темп приросту з початку року – 31,3%), а кошти фізосіб на цю ж дату склали 3,51 млрд. грн. (темп приросту з початку року – 73,3%).
Банк виконує роль системного фінансового інтегратора, поєднуючи інтереси виробників, торговців і покупців, надаючи кожному клієнтові необхідний спектр продуктів і послуг. У системі банку зайнято 10 тисяч 300 кваліфікованих фахівців.
Корпоративними клієнтами банку є лідери різних секторів економіки у всіх регіонах України: НАК «Нафтогаз України», «Укрзалізниця», «Укрморпорт», «Укртелеком», «Інтерпайп», «Мотор Січ», «Житло-Інвест», Держкомрезерв України, «Познякижилбуд», «Консоль», ПП «Баядера», завод ім. Малишева, завод «Титан», «ЛАЗ», «Союз-Віктан», «Запорізький алюмінієвий комбінат», «Міжнародні Авіалінії України», Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, «Дніпренерго», група компаній «ДЦ», «Верес», «Галактон», ЗАТ «Чумак», ФК «Дарниця», «Sаndora», компанія «Автокапітал» і корпорація «Укравто», ДП «Меркс-Мебель» і ще 120 тис. інших підприємств.
Філіальна мережа банку нараховує 527 операційних точок, серед яких: 478 безбалансових точок, 22 підзвітних філії і 27 обласних філій. АКБ «Укрсоцбанк» є членом: Міжрегіонального фондового союзу, Асоціації українських банків, Української міжбанківської валютної біржі, Української фондової біржі, Першої фондової торговельної системи (ПФТС; голова правління банку Борис Тимонькін є головою Ради ПФТС). Членство банку у Фонді гарантування внесків фізичних осіб є додатковою гарантією для його вкладників.
АКБ «Укрсоцбанк» – принциповий член міжнародних платіжних систем Visa International і MasterCard International. У банку діє власний процесинговий центр, що обслуговує всі карткові програми.
Загальна емісія міжнародних платіжних карток VISA і MasterCard в АКБ «Укрсоцбанк» на січень 2006 року склала 1,152 млн. шт. Банк активно нарощує парк банкоматів і POS-терміналів.
«Укрсоцбанк» є відомим і визнаним банком у світовій банківській системі: за рейтингом журналу «The Banker» банк було внесено у список 2000 найбільших банків світу, а міжнародне агентство Standard&Poor’s включило банк у рейтинг 100 найбільших банків країн Центральної і Східної Європи. Почалося практичне співробітництво з ЄБРР. У 2003 році АКБ «Укрсоцбанк» за якість оформлення платіжних доручень у доларах США одержав спеціальну нагороду – «STP Excellence Award 2003». АКБ «Укрсоцбанк» ввійшов у п’ятірку найбільш відомих українських банків, що жителі України «називають без підказки» у рейтингу «ТОП – 100 Фінанси» за 2003 р. За версією щорічної загальнонаціональної програми «Людина року» голову Правління АКБ «Укрсоцбанк» Бориса Тимонькіна названо «Фінансистом року 2003». Кошти АКБ «Укрсоцбанк» допомагають розвиватися українському бізнесові.
У 2005–2009 роках АКБ «Укрсоцбанк» планує збільшити чисті активи до 40 млрд. грн. В основі стратегії «Укрсоцбанку» лежить позиціонування себе як універсального банку, що працює в різних секторах ринку.
Банк стоїть на шляху динамічного розвитку, упевнено дивиться в майбутнє, усвідомлюючи результати своєї діяльності, місце і роль, що він грає в економіці держави. Пріоритетом у роботі «Укрсоцбанку» завжди були і будуть інтереси клієнтів.
Надання послуг фізичним особам – один із пріоритетів діяльності «Укрсоцбанку».
АКБ «Укрсоцбанк» протягом 2005 року збільшив кредитний портфель фізичних осіб майже в три рази. За станом на 1.01.2006 р. він склав близько 3 млрд. грн.
Майже триразового збільшення кредитного портфеля фізичних осіб з початку 2005 року, що відбиває (і навіть перевищує) загальноукраїнські тенденції активного росту ринку кредитування приватних клієнтів, удалося досягти завдяки поліпшенню ресурсної бази «Укрсоцбанку». Цьому сприяли продовження нашим банком синдикованого кредиту, а також пророблена нами активна робота з залучення депозитів населення, юридичних осіб і ще ряду кредитів від іноземних нерезидентських структур, що уможливило відкриття всіх «шлюзів» кредитування. Основні напрямки кредитування фізосіб в «Укрсоцбанку» – надання іпотечних кредитів і позик на покупку автомобілів. Обсяги кредитування «Укрсоцбанком» клієнтів-фізичних осіб за програмою часткової компенсації процентної ставки Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву протягом 2005 року виросли в сорок два рази.
За словами голови правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Валерія Омельчука, АКБ «Укрсоцбанк» став лідером з видачі молодіжних кредитів у рамках програми часткової компенсації процентної ставки, реалізованої разом з Держфондом сприяння молодіжному житлобудівництву. У ході круглого столу «Ділового журналу» – «Іпотека-2005» – пан Омельчук зазначив, що з 22 банків, що на сьогодні працюють з Держфондом за програмою часткової компенсації процентної ставки, саме АКБ «Укрсоцбанк» діє найбільше активно і мобільно, що і дозволило йому стати лідером серед банків-партнерів Фонду.
АКБ «Укрсоцбанк» надає молодіжні кредити з компенсацією процентної ставки у всіх регіональних філіях. Таким чином, Банк допомагає вирішувати житлову проблему українським громадянам, у тому числі молодим членам суспільства.
Високі рейтинги міжнародних агентств дозволили «Укрсоцбанку» навесні 2005 року успішно дебютувати на ринку єврооблігацій. Банк розмістив трирічні єврооблігації на суму $100 млн. із прибутковістю 9,0%. Лід-менеджерами випуску виступили міжнародний банк ABN AMRO і Мoscow Narodny Bank (Лондон). Термін погашення облігацій – 6 червня 2008 року. Єврооблігаціям банку було присвоєно рейтинги «Ba3» від агентства Moody’s і «B-» від агентств Fitch і Standard & Poors.
Угода, що відбулася, дозволила установити нові рівні запозичення, оскільки ставка прибутковості в 9% на момент розміщення була рекордно низькою для українських банків, що виходили на ринки єврооблігацій до «Укрсоцбанку». Євробонди «Укрсоцбанку» користувалися інтересом з боку азіатських інвесторів, що до його виходу на ринок єврооблігацій, якщо і купували українські облігації, те тільки суверенні або державні емітенти.
Заявки на придбання евробондів АКБ «Укрсоцбанк» було подано більше ніж 40 інвесторами з Європи (Великобританії, Швейцарії, Німеччини, Греції, Австрії, Франції, країн Бенілюксу і Скандинавії), США і Південно-Східної Азії, зокрема, Сінгапуру і Гонконгу.
АКБ «Укрсоцбанк» постійно активізує співробітництво з закордонними фінансовими організаціями. «Укрсоцбанк» став першим українським банком, що після фінансової кризи 1998 року у вересні 2003 року залучив синдикований кредит на суму $13 млн. Угода про другий синдикований кредит у $45 млн., організованому Deutsche Bank AG London і ING Bank, «Укрсоцбанк» підписав 15 листопадa 2004 року. На той момент це був найбільший синдикований кредит, залучений українським банком. На початку листопаду 2005 року АКБ «Укрсоцбанк» підписав угоду про продовження синдикованого кредиту додатково на один рік зі збільшенням його суми з 45 млн. дол. до 80 млн. дол. Організаторами кредиту виступили міжнародні банки Deutsche Bank AG і ING Bank (Нідерланди). Учасниками синдикованого кредиту виступили 22 провідні банки з країн Європи, Близької Схід, Азії і США. Процентну ставку по кредиту на період продовження було знижено в порівнянні з первинною ставкою Libor+3,8% річних і склала Libor+3% річних.
Збільшення запозичень у рамках програм синдикованого кредитування провідними світовими банками свідчить про високий авторитет «Укрсоцбанку» серед іноземних партнерів, бездоганної репутації нашого банку на вітчизняному і міжнародному ринках.
АКБ «Укрсоцбанк» має наміри щорічно збільшувати запозичення шляхом залучення синдикованих кредитів, а також розміщення єврооблігацій. Так, він планує регулярно виходити на ринок з євробондами, поступово подовжуючи терміни запозичень до п’яти, семи, десяти років, а також збільшуючи обсяги в 1,5–2 рази.
АКБ «Укрсоцбанк» бере участь у міжнародних програмах, зокрема в Програмі сприяння торгівлі для банків у Центральній, Східній Європі і СНД, в обслуговуванні кредитної лінії МСП-2 з кредитування малих і середніх підприємств за програмою Європейського банку реконструкції і розвитку.
«Укрсоцбанк» є членом Товариства всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій (SWIFT) і входить у трійку банків-лідерів за здійсненням грошових переказів по системі Western Union. Власна мультивалютна система грошових переказів «СОФТ» дозволяє здійснювати переклади по Україні в світі за найвигіднішими тарифами. Соціальний захист АКБ «Укрсоцбанк» – соціальний банк. Протягом багатьох років Банк у повному обсязі виплачує всі податки і виплати в бюджет. У 2004 році Банком було сплачено 133 млн. грн. податків, у цьому – близько 180 млн. грн. у бюджети різних рівнів.
Кошти АКБ «Укрсоцбанк» допомагають розвиватися українському бізнесу. Сьогодні банк утримує шосте місце в Україні на ринку кредитування юридичних осіб (частка ринку складає 4,6%). 39% обсягу публічних розміщень облігацій емітентів України (за станом на початок 2004 р.) також є значним внеском АКБ «Укрсоцбанк» у розвиток фондового ринку. Банк охоплює 5,1% ринку FOREX, обслуговуючи суб’єктів бізнесу з купівлі-продажу безготівкової валюти, і 15% ринку FOREX – за ввозом готівкової валюти на територію України. Частка ринку банківських металів АКБ «Укрсоцбанк» складає 5%. На банк припадає 8,7% загального обсягу платежів, здійснених учасниками системи електронних платежів Національного банку України.
Внутрішній ріст результатів здійснюється за рахунок створення нових або зміни існуючих продуктів, завоювання нових ринків. Зовнішній – за рахунок злиття та поглинання, а також за рахунок організації ефективного партнерства.
Бвнк пропонує різноманітні, сучасні фінансові інструменти, що допомагають організаціям домогтися комерційного успіху, а людям – підвищити рівень добробуту.
В основі роботи – якість і фірмовий стиль обслуговування, партнерські відносини з клієнтами, надання послуг, що вчасно відповідають на потреби ринку.
Мета Укрсоцбанку – бути системним універсальним банком, що динамічно розвивається. Посилити свої позиції в групі лідерів фінансового ринку України, збільшити ринкову вартість банку й доходи його персоналу.
Стратегічна (генеральна) ціль банку до 2007 року – підвищення ринкової долі до 6–7% і ринкової вартості банку на 35% (шляхом оцінки частки активів у сумі чистих активів усіх банків України та ринкової – аудиторської – оцінки капіталу відповідно).
Укрсоцбанк приділяє постійну увагу поліпшенню якості обслуговування клієнтів, вивченню їх потреб та впровадженню нових банківських послуг для клієнтів.
2.2 Характеристика і організація депозитних операцій в Миргородському відділенні Полтавської філії АКБ «Укрсоцбанк»
З огляду на потреби та запити клієнтів, банк пропонує вигідні умови розміщення тимчасово вільних коштів громадян.
Гнучка система процентних ставок, різні режими нарахування відсотків, орієнтація на різні категорії клієнтів, можливість вибору валюти депозиту й оптимального виду внеску – поповнюваного або непоповнюваного або на фіксований термін, з капіталізацією відсотків або без неї – роблять строкові вклади (депозити) максимально зручним інструментом збільшення капіталу.
АКБ «Укрсоцбанк» пропонує своїм клієнтам послугу: кожному, хто розмістить свої заощадження або тимчасово вільні кошти на депозитному рахунку, безкоштовно видається банківська платіжна картка Visa Electron або Cirrus/Maestro. Отримувати кошти зі свого карткового рахунку можна в будь-який час у будь-якому відділенні банку або цілодобово через мережу банкоматів по всій Україні
В АКБ «Укрсоцбанк» впроваджено гнучку систему депозитних вкладів для фізичних осіб. Ця система характеризується низкою привабливих й вигідних для клієнтів ознак:
враховує інтереси практично усіх категорій населення – від студентів до пенсіонерів;
передбачає різні способи та терміни виплат відсотків, із можливістю їх накопичення;
пропонує вкладникам гнучки умови поповнення та дострокового відкликання вкладу.
Розмір процентної ставки за вкладами залежить від терміну, періодичності виплат відсотків, умов поповнення та дострокового відкликання. Але головне, чого дотримується банк у своїй процентній політиці, – це виваженість.
Система гарантування вкладів фізичних осіб. У 1998 році Президент України прийняв Указ «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків», яким було затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів.
Подальша організація роботи по створенню системи гарантування вкладів фізичних осіб у банках здійснювалась на підставі спільної постанови Кабінету міністрів України та Національного банку України від 21 січня 1999 року №70 «Питання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».
20 вересня Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 24 жовтня 2001 року. Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.
Основною метою діяльності Фонду в Україні є захист прав та інтересів фізичних осіб – вкладників банків.
АКБ «Укрсоцбанк» – постійний учасник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (свідоцтво №20 від 3 червня 2002 року). Для вкладників це, безумовно, додатковий аргумент, на користь надійності та стабільності банку. Фонд гарантує вклади громадян, які розміщені у банках – учасниках Фонду в національній та іноземній валюті, включаючи відсотки, в розмірі вкладів, але не більше 8 000 гривень по вкладах у кожному банку, на день настання недоступності вкладів. Вклади до 1 гривні не відшкодовуються.
За станом на 01.12.2005 року обсяг коштів фізичних осіб, розміщених в АКБ «Укрсоцбанк», становить 3 279.9 млн. грн.; з них кошти на строкових рахунках складають 2 745.7 млн. грн., на поточних рахунках – 534.1 млн. грн.
АКБ «Укрсоцбанк» пропонує для приватних клієнтів депозитну програму, яка передбачає такі види вкладів:
«Класичний»
«Капітал»
«Ощадний»
«Золотий»
«Позичковий»
«Універсальний»
Терміни депозиту варіюються від 15 днів до 15 місяців для підприємств, і від 3 до 36 місяців для населення.
Мінімальні суми внесків для приватних осіб становлять від 500 грн. (100 USD, 100 EUR) до 5000 грн. (1000 USD, 1000 EUR); для корпоративних клієнтів – в залежності від умов договору.
Характеристика депозитних вкладів подана в додатку А
Усі види депозитів передбачають інформаційне забезпечення – банк щомісяця надає безкоштовну виписку з рахунку із перерахуванням всіх операцій за минулий місяць.
Для пенсіонерів, при пред’явлені посвідчення пенсіонера України, встановлюється підвищений на 0,2% річних розмір процентної ставки за вкладами «Класичний» та «Капітал».
Для вкладників, які по закінченню терміну вкладу переоформляють суму вкладу на новий термін, не менший ніж 6 місяців, встановлюється підвищений на 0,3% річних розмір процентної ставки за вкладом.
Максимальні процентні ставки по депозитах фізичних осіб, які застосовуються при укладанні договорів банківського вкладу починаючи з 15.05.06 р.
Зазначені процентні ставки за депозитами фізичних осіб є максимальними, їх розмір може відрізнятися від розміру ставок, діючих в регіонах.
Для відкриття депозитного / поточного рахунку фізичної особи до Банку подаються такі документи:
документ, що засвідчує особу (паспорт Вкладника або документ, що його замінює. Документом, що може замінювати паспорт, э тимчасове посвідчення, яке видається паспортною службою);
документ, який видано органом державної податкової служби фізичній особі-резиденту і який підтверджує присвоєння індифікаційного номеру платника податків цієї особі.
Операції з вкладами та депозитами населення обліковуються на пасивних балансових рахунках 2-го класу «Операції з клієнтами» Плану рахунків бухгалтерського обліку в комерційних банках.
Операції з коштами на рахунках до запитання фізичних осіб обліковуються на рахунках:
2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»
2621 «Кошти за довірчими операціями фізичних осіб»
2622 «Кошти в розрахунках фізичних осіб»
2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»
2628 «Нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб»
Операції за строковими вкладами фізичних осіб обліковуються на рахунках:
2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб»
2635 «Довгострокові депозити фізичних осіб»
2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб»
Існують такі основні проводки в бухгалтерському обліку при проведенні операцій по депозитам фізичних осіб:
Облік номіналу депозиту (депоненту відкривається рахунок після оформлення відповідної документації):
Дт. 1001 «Банкноти та монети в касі банку», 1200 «Коррахунок в НБУ», 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності».
Кт. 2620, 2630, 2635
Облік номіналу депозиту у разі сплати відсотків авансом на дату залучення строкового депозиту:
Дт. 1001, 1200, 2600 – на суму номіналу депозиту за мінусом сплачених авансом процентів.
Дт. 3500 «Витрати майбутніх періодів» – на суму сплачених авансом процентів.
Кт. 2630, 2635 – на суму номіналу депозиту.
Нарахування процентів за депозитами:
Дт. 7040 «Процентні витрати за коштами до запитання фізичних осіб»,
7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб».
Кт. 2628, 2638.
Сплата відсотків за депозитом:
Дт. 2628, 2638
Кт. 1001, 1200, 2620.
Якщо дата нарахування та дата сплати відсотків збігаються:
Дт. 7040, 7041.
Кт. 1001, 1200, 2620
Капіталізація процентів:
Дт. 2628, 2638.
Кт. 2630, 2635.
7. Зняття готівки з депозитного рахунку:
Дт. 2620, 2630, 2635.
Кт. 1001, 1002.
Погашення депозиту у визначений депозитним договором строк:
Дт. 2630, 2635.
Кт. 2620, 1200, 1001.
Якщо на вимогу клієнта банк повертає депозит до закінчення строку дії депозитного договору, то при поверненні депозиту здійснюється перерахування процентів за період із дати залучення до дати дострокового повернення депозиту і сплачує депоненту проценти за зниженою ставкою. Різниця між раніше нарахованими процентами і процентами, які підлягають фактичній сплаті, банк відносить на зменшення своїх процентних витрат.
Якщо протягом дії депозитного договору проценти не сплачувалися (тільки нараховувались)
Дт. 2638
Кт. 1001, 1200, 2600 на суму процентів за зниженою ставкою
Кт. 7041 на різницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою.
Якщо проценти сплачувалися депоненту протягом дії депозитного договору, то різниця між раніше сплаченими та перерахованими за зниженими ставками процентами повертаються банку відповідно до умов договору:
повернення депонентом коштів банку з свого рахунку
а) Дт. 2630, 2635
Кт. 2620
б) Дт. 2620
Кт. 7041
утримання із суми депозиту
а) Дт. 2630, 2635
Кт. 2620 (з урахуванням суми яка перераховується банку)
б) Дт. 2630, 2635
Кт. 7041 на суму, яка перераховується депонентом банку за зниженою ставкою.
2.3 Аналіз і прогнозування вкладень фізичних осіб
Одним з етапів управління депозитами фізичних осіб є аналіз операцій по залученню вкладів. Саме інформація яка поступає до менеджерів різних рівнів банку, в результаті проведеного аналізу, дозволяє визначити рівень виконання планових завдань стосовно залучення коштів населення, визначити фактори які посприяли тим чи іншим способом на відхилення від плану та сформувати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та використання існуючих резервів, визначити місце банку в конкурентному середовищі та обсяг ринку який займає банк.
При аналізі депозитних вкладень використовуються різні методи аналізу:
1. Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх загальних рис або розходжень. За допомогою даного методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об’єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. Можна виділити такі найбільш типові ситуації, коли використовується порівняння, і цілі, що при цьому досягаються:
зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;
порівняння фактичних показників з показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;
зіставлення показників банку, що аналізуються з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками діяльності;
зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв’язків досліджуваних показників;
зіставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них, наприклад, при встановленні процентної ставки за депозитами населення вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;
зіставлення результатів діяльності до і після впровадження нововведення.
2. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри вкладень, а відносні відображають співвідношення будь-яких абсолютних показників шляхом одного на іншій. Відносні показники виражаються в формі коефіцієнтів (при базі 1) або відсотків (при базі 100). До них відносяться показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності тощо.
3. Метод групування дозволяє досліджувати економічні явища в взаємозв’язку, виявляти вплив на досліджуючий показник окремих факторів, виявити прояв тих чи інших закономірностей. Метод групування дозволяє шляхом систиматизації даних розібратись в суті аналізуємих явищ та процесів.
Вкладення населення в банках групуються за строками вкладення, валюти вкладів, ціни вкладів (% ставки), групи вкладників та за строками використання (строкові та до запитання).
4. Балансовий метод. Служить головним способом для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Даний метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку.
5. Графічний метод. Графіки представляють собою масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає більшзрозумілим.
6. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу, як правило, подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у визначеному порядку. Аналітична таблиця представляє собою систему суджень, виражених мовою цифр. Така мова є більш виразнішою й наглядною, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються в більш логічній і послідовній формі в порівнянні з текстовим викладом, займають менше місця, а пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дозволяє охопити аналітичні дані в цілому, як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв’язки між показниками, що досліджуються.
Для чіткого уявлення про місце ТОВ «Укрпромбанк» на депозитному ринку фізичних осіб в України, треба співставити обсяги депозитних портфелів по залученню коштів населення різних комерційних банків.
Згідно даних взяти з сайта Internet Асоціації українських банків побудуємо таблиці показників діяльності банків (Див. табл. 2.1.)
Таблиця 2.1. Обсяги депозитів населення деяких банків України
| Банк
| Депозити фізичних осіб (млн. грн.) |
|
01.01.2004
| 01.01.2005
| 1.01.2006 |
|
До запитання
| Строкові
| До запитання
| Строкові
| До запитання
| Строкові |
| Приватбанк
| 668,314
| 1947,176
| 1064,092
| 3506,320
| 1147,210
| 4731,888 |
| Аваль
| 716,259
| 1566,904
| 1161,173
| 3286,173
| 1265,919
| 3905,356 |
| Укрсоцбанк
| 118,550
| 740,249
| 183,993
| 1571,705
| 252,010
| 1937,359 |
| Укрсиббанк
| 54,823
| 399,485
| 87,811
| 846,042
| 109,349
| 1448,900 |
| Надра
| 48,314
| 662,673
| 83,376
| 876,851
| 121,178
| 1510,063 |
| Укрпромбанк
| 2,037
| 57,836
| 16,604
| 487,168
| 54,364
| 1049,709 |
| Правекс-Банк
| 71,085
| 293,522
| 100,278
| 662,595
| 93,173
| 966,574 |
| Мрія
| 21,215
| 145,287
| 21,330
| 267,651
| 22,657
| 363,868 |
| Вабанк
| 25,238
| 121,002
| 31,354
| 212,168
| 34,974
| 279,528 |
| БІГ Енергія
| 5,195
| 145,159
| 9,791
| 198,906
| 12,839
| 285,635 |
Аналізуя дані таблиці 2.1. можна зробити висновок, Укрсоцбанк є одним з трьох великих банків України, які набагато попереду в залученні коштів населення.
Аналіз вкладень фізичних осіб будемо здійснювати в декілька етапів на підставі статистичних спостережень за 2003, 2004 та 2005 роки з метою визначення внутрішніх банківських резервів для досягнення оптимальних витрат по використанню цих ресурсів.
І етап. Вивчення обсягу і структури вкладень фізичних осіб за різними ознаками.
ІІ етап. Аналіз процентних витрат по залученим вкладам фізичних осіб.
І етап. Вивчення обсягу і структури вкладень фізичних осіб за різними ознаками.
Обсяги і структура вкладень фізичних осіб характеризується такими даними таблиці 2.2 по банку «Укрсоцбанк» та банківській системі України.
Примітка: В подальшому тексті всі розрахунки і дані наводяться в млн. грн.
Таблиця 2.2. Обсяги і структура вкладень фізичних осіб
| Дата балансу
|
УСБ – Укрсоцбанк,
БС – банківська система
|
Сума, всього
| Питома вага вкладень фізичних осіб у загальному обсязі вкладів банків України, %
| Частка в зобов`язаннях, %
| В тому числі |
|
|
|
|
|
Кошти до запитання (рахунок 262 – 2628)
| Питома вага, %
| Строкові депозити (рахунок 263 – 2638)
| Питома вага, % |
| На 01.01.03
| УСБ
| 50,531
| 0,35
| 36,17
| 1,7703
| 3,50
| 48,761
| 96,50 |
|
БС
| 12110,0
| 100,0
| 34,01
| 2385,67
| 19,70
| 9724,330
| 80,30 |
| На 01.01.04
| УСБ
| 59,873
| 0,40
| 37,89
| 2,037
| 3,40
| 57,836
| 96,60 |
|
БС
| 14883,612
| 100,0
| 34,48
| 2735,828
| 18,38
| 12147,784
| 81,62 |
| На 01.01.05
| УСБ
| 444,548
| 1,679
| 49,91
| 14,415
| 3,24
| 430,133
| 96,76 |
|
БС
| 29996,64
| 100,0
| 39,36
| 6441,505
| 21,47
| 23555,135
| 78,53 |
| На 01.01.06
| УСБ
| 1042,475
| 2,797
| 58,903
| 44,976
| 4,31
| 997,499
| 95,69 |
|
БС
| 37277,05
| 100,0
| 36,165
| 7118,172
| 19,10
| 30158,879
| 80,90 |
1. Для застосування методів аналізу абсолютних і відносних величин та порівняння розраховуємо середні залишки залучених коштів по банку «Укрсоцбанк» за формулою середньої арифметичної простої
Бачимо збільшення величини показника за два роки на один порядок, що свідчить про перегляд грошово-кредитної політики банку в бік активного залучення коштів громадян для проведення активних операцій, що має подвійний як соціальний, так і економічний ефект: заощаджуються кошти населення, зберігається їх купівельна спроможність, значні ресурси надходять для розвитку і інвестування економіки України.
Розраховуємо базисні і ланцюгові абсолютні зміни обсягів вкладень за формулою
, 
.
Базисні показники
Ланцюгові показники
По базисним показникам бачимо зростання обсягів вкладень, а по ланцюговим – що це зростання має прискорений характер.
Для визначення швидкості досліджуємих процесів в часі розраховуємо темпи зростання показника за формулою 
,
розраховуємо темпи приросту показника за формулою 
,
розраховуємо абсолютні значення одного проценту приросту вкладень за формулою 
Бачимо, що на один процент приросту припадає майже одна кількість грошових одиниць як за перший рік, так і за два роки разом, тобто тенденція прискорення зростання величини обсягу залучених коштів має стабільний і систематичний характер (показник не зменшується), що є позитивною ознакою діяльності банку.
Результати аналізу відобразимо на графіку ряду динаміки (рис. 2.1)
Рис. 2.1. Ряд динаміки депозитних вкладів
Із поточної фінансової звітності маємо такі дані про вклади фізичних осіб станом на 01.02.2006, які засвідчують збереження виявленої тенденції розвитку. (Див. табл. 2.3)
Таблиця 2.3
| Дата балансу
| УСБ – Укрсоцбанк
| Сума, всього
| Питома вага вкладень фізичних осіб у загальному обсязі вкладів банків України, %
| Частка в зобов`язаннях, %
| В тому числі |
|
|
|
|
|
Кошти до запитання (рахунок 262 – 2628)
| Питома вага, %
| Строкові депозити (рахунок 263 – 2638)
| Питома вага, % |
| На 01.02.06
| УСБ
| 1101,073
| 2,789
| 59,049
| 51,364
| 4,64
| 1049,709
| 95,34 |
Для розрахунку прогнозних показників на 2006 рік обсягів вкладів фізичних осіб визначимо середній темп зростання вкладень за 2003–2005 роки за формулою
:
,
а також середні залишки вкладень за три роки (2002–2004)
Тоді очікуваний за 2005 рік обсяг вкладів фізичних осіб становитиме в середньому за формулою
: 
Знання очікуваних надходжень дозволяє раціонально і оптимально розподілити залучені кошти для здійснення кредитних і інших активних операцій банку.
Позитивну тенденцію зростання довіри з боку громадян – вкладників коштів до депозитної політики банку ілюструє зростання питомої ваги вкладів фізичних осіб «Укрсоцбанку» у загальному обсязі вкладів по банкам України (графа 4 таблиці 1) з 0,35% на початок 2003 року до 2,789% на початок 2006 року, що означає зростання як кількості вкладів, так і кількості вкладників.
Цікавим є дослідження динаміки зміни частки вкладів фізичних осіб в зобов`язаннях пасиву балансу банку (графа 4 таблиці 1). Якщо в цілому по комерційним банкам України цей показник тяжіє до стабільності і коливається біля значення в 36%, то для банку «Укрсоцбанк» картина зовсім інша. Станом на 01.01.2003 і 01.01.2004 частка вкладів фізичних осіб в зобов`язаннях банку приблизно дорівнювала середньо галузевому показнику, а вже станом на 01.01.2005 відбувся значний зріст показника до 49,91%, який станом на 01.01.2006 досяг значення 58,9%, тобто менеджери банку за відносно невеликий час 1 – 2 роки підняли ресурсну базу банку на новий, більш високий рівень. Про це ж свідчить четвертий (рейтинговий) номер «Укрсоцбанку» в списку всіх комерційних банків України по показнику «Депозити фізичних осіб станом на 01.01.2006».
2. Наведені дані в таблиці 1 дають змогу проаналізувати структуру (склад) вкладень фізичних осіб в динаміці. Для цього визначимо середні величини приведених даних за методикою наведеною в першій частині дослідження. Отримані результати зведені в таблицю 2.4.
Таблиця 2.4
| Період, рік
| Середні залишки вкладень, всього
| В тому числі |
|
|
Кошти до запитання
| Питома вага, %
| Строкові депозити
| Питома вага, % |
| 2003
| 55,2020
| 1,9035
| 3,45
| 53,2985
| 96,55 |
| 2004
| 252,2105
| 8,2260
| 3,26
| 243,9845
| 96,74 |
| 2005
| 743,5115
| 29,6955
| 3,98
| 713,8160
| 96,02 |
Із таблиці 2.4 видно, що основним джерелом здійснення кредитних і інших активних операцій в теперішній час є строкові депозити населення, одночасно вони же є основним джерелом процентних витрат банку. Крім того із показників структури (питомої ваги) можна зробити висновок, що зрушень у структурі вкладів не відбулося (величини питомої ваги видів вкладів коливаються неістотно). Кошти до запитання складають 3 – 4%, в строкові депозити (короткострокові, довгострокові) – 96 – 97% загального обсягу вкладень населення на протязі останніх трьох років. Тому логічно зробити висновок, що значне збільшення обсягів вкладень до запитання пов`язане з зростанням купівельної спроможності населення та відкладанням доходів для споживання, а істотне збільшення термінових вкладів пов`язане з правильно обраною стратегією банку по залученню коштів фізичних осіб, вірним позиціонуванням на ринку банківських послуг, а також урізноманітнюванням видів депозитних вкладів і індивідуальним підходом до кожного клієнта банку.
Для наочності динаміки обсягів вкладів населення в Укрсоцбанку на основі таблиці, яка складена за матеріалами Асоціації українських банків за розділом «Депозити фізичних осіб» побудуємо діаграму 2.2.
Таблиця 2.5. Депозити фізичних осіб Укрсоцбанку (2003–2005 рр)
|
Депозити фізичних осіб (млн. грн.)
|
Сума, всього
| Питома вага (%)**
| Частка в зобо-в’язаннях (%)
| В тому числі |
|
|
|
|
кошти до запитання
| строкові депозити |
|
2003 р.
|
УСБ
| 1231,023
| 6,067
| 31,55
| 171,708
| 1059,316 |
|
Всього
| 20291,356
| 100,000
| 34,20
| 3685,366
| 16605,990 |
|
2004 р.
|
УСБ
| 2263,397
| 5,844
| 42,139
| 312,774
| 1950,623 |
|
Всього
| 38727,822
| 100,000
| 39,077
| 8504,837
| 30222,985 |
|
2005 р.
|
УСБ
| 2821,928
| 5,240
| 35,145
| 480,877
| 2341,051 |
|
Всього
| 53849,996
| 100,000
| 38,513
| 12440,077
| 41409,919 |
Рис. 2.2 Динаміка обсягів депозитних вкладень фізичних осіб
Зростання довіри до «Укрсоцбанку» з боку населення відобразилось у істотному збільшенні депозитного портфеля фізичних осіб. Обсяг залучених коштів від фізичних осіб на депозитні вклади виріс за 2005 рік у порівнянні з 2003 роком майже у 2,7 разів. При цьому частка довгострокових залучень коштів у структурі депозитів населення зросла і становила станом на 01.01.2006 року 95,7% від загальної суми вкладів.
Для прогнозування динаміки вкладів на майбутнє використовують статистичні методи. Як приклад, розглянемо деякі показники по вкладах населення взяті у Миргородському відділенні Полтавської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк».
З метою розуміння, якою буде поведінка вкладників депозитів – фізичних осіб відділення банку та обсяги їх вкладень в найближчій перспективі, проведемо аналіз кількісних характеристик. Для цього скористаємось статистичними даними по відділенню за останні сім років (таблиця 2.6).
Таблиця 2.6
| Роки
| 1999
| 2000
| 2001
| 2002
| 2003
| 2004
| 2005
| 2006 |
| Залишок вкладів на початок року
| 1050
| 1160
| 1265
| 1395
| 1525
| 1650
| 1800
| 1950 |
| Видано вкладів
| 400
| 415
| 430
| 440
| 455
| 460
| 480
| — |
| Залучено вкладів (обороти по надходженню вкладів)
| 510
| 520
| 560
| 570
| 580
| 610
| 630
| — |
Попередній розгляд даних таблиці засвідчує зростання залишків вкладів з 1999 року по 2006 рік майже в двічі (1950: 1050 = 1,9).
Розмах варіації виданих вкладів (480 – 400 = 80) менший ніж залучених вкладів (630 – 510 = 120).
Таким чином, можна стверджувати про наявність тенденції збільшення довіри населення до «Укрсоцбанку».
Для підтвердження цих міркувань розрахуємо такі показники.
Середні залишки вкладів за кожний рік знаходимо за формулою середньої арифметичної простої
, 
і т.д.
| Роки
| 1999
| 2000
| 2001
| 2002
| 2003
| 2004
| 2005
| 2006 |
|
Середні залишки вкладів, 
|
1105
| 1212
| 1330
| 1460
| 1587
| 1725
| 1875
| — |
Із розрахунку видно, що середні залишки кількості вкладів в відділенні банку із року в рік зростають, що є позитивною ознакою.
Середній термін зберігання знаходимо за формулою
, де Овидан – сума виданих вкладів, Д – термін зберігання вкладу.
і т.д.
| Роки
| 1999
| 2000
| 2001
| 2002
| 2003
| 2004
| 2005
| 2006 |
|
Середній термін зберігання, 
|
994
| 1051
| 1113
| 1194
| 1255
| 1350
| 1406
| — |
Середній строк збереження вкладів населенням за сім років збільшився в 1,4 раза з 994 днів до 1406 днів, що свідчить про зростання обсягів довгострокових депозитів, – це теж позитивна тенденція.
Коефіцієнти припливу вкладів знаходимо за формулою
,
і т.д. 
Коефіцієнти осідання вкладів знаходимо за формулою
, 
Показники коефіцієнтів мають додатні значення, що є доброю ознакою.
Середньорічний рівень надходжень вкладів знаходимо за формулою середньої хронологічної
, 
Середньорічний рівень темпів зростання надходжень вкладів знаходимо за формулою ланцюговим методом
, де річний темп зростання 
,
,
,
,
,
,
Середньорічний рівень темпів приросту надходжень вкладів обчислюється за формулою 
, 
, тобто щорічно в середньому кількість вкладів фізичних осіб збільшувалась на 4%.
З метою планування діяльності відділення банку в поточному році і наступні роки проаналізуємо вихідні дані в динаміці.
Динамічний ряд надходжень вкладів вирівнюється рівнянням прямої
, параметри рівняння знаходяться методом найменших квадратів рішенням системи рівнянь 
, де середина інтервалу 2002–2003 роки.
Побудуємо допоміжну таблицю 2.7
Таблиця 2.7.
| Порядкові номери років
|
Надходження вкладів,
У=
|
t
| t2
| y*t
| Y |
| 2000
| 107
| – 5
| 25
| – 535
| 109 |
| 2001
| 118
| – 3
| 9
| – 354
| 117 |
| 2002
| 130
| – 1
| 1
| – 130
| 124 |
| 2003
| 127
| 1
| 1
| 127
| 132 |
| 2004
| 138
| 3
| 9
| 414
| 140 |
| 2005
| 150
| 5
| 25
| 750
| 148 |
| Сума
| 770
| 0
| 70
| 272
| 770 |
По даним граф 2 – 5 таблиці знаходимо параметри а0 = 770: 6 = 128,3, а1 = 272: 70 = 3,89
Рівняння прямої, яка описує тренд (основну тенденцію зростання кількості вкладів) має вид 
, де величина а0 = 128,3 показує теоретичну величину зростання вкладів на межі 2002–2003 років (середина ряду), а коефіцієнт регресії а1 = 3,89 характеризує середній приріст цього зростання вкладів за рік. Як бачимо, цей коефіцієнт майже дорівнює розрахованому темпу приросту надходження вкладів, що свідчить про правильність розрахунків. Підставляючи відповідні значення t в рівняння прямої знаходимо вирівняний (теоретичний) ряд динаміки приросту вкладів (графа 6 таблиці). Якщо обчислення виконані правильно, то 
; отже 770 = 770.
Для визначення перспективи розвитку екстраполюємо величини зростання вкладів до 2008 року.
Для цього в рівняння прямої підставимо значення t для 2005–2008 років t2006 = 7, t2007 = 9, t2008 = 11,
Існує позитивна тенденція (тренд) збільшення кількості приросту вкладів від року в рік. За 7 років темпи приросту вкладів склали приблизно 4%.
Таким чином, аналіз кількісних показників динаміки вкладів вкладників – фізичних осіб засвідчив позитивні зрушення в уяві населення району про надійність збереження коштів в відділенні «Укрсоцбанку».
Якісним показником роботи відділення банку по залученню депозитів від фізичних осіб, може розглядатись середній розмір вкладу, який дозволяє собі утримувати в банку населення району.
Відділення «Укрсоцбанку» має такі дані:
Таблиця 2.8. Види вкладів населення
|
Вид
вкладів
|
1999 рік
| 2005 рік |
|
Кількість рахунків
| Сума вкладів, тис. грн.
|
Середній розмір
вкладу, грн.
|
Кількість рахунків
| Сума вкладів, тис. грн.
| Середній розмір вкладу, грн. |
| До запитання
| 350
| 395,9
| 1131
| 700
| 1819,4
| 2599 |
| Строкові
| 755
| 1593,1
| 2110
| 1175
| 3906,9
| 3325 |
| Усього
| 1105
| 1989,0
| 1800
| 1875
| 5726,3
| 3054 |
За базу порівняння обираємо 1999 рік, який пов`язаний з початком стабілізації валютно-фінансового ринку держави після світової кризи 1998 року.
Аналіз будемо здійснювати за допомогою індексного методу.
Визначимо індекси середнього розміру вкладу:
а) змінного складу:
б) фіксованого складу:
в) структурних зрушень:
Перевіримо правильність обчислень:
Для обчислення абсолютного приросту суми вкладів побудуємо таку розрахункову таблицю:
Таблиця 2.9
| Вид вкладів
| Структура вкладів за кількістю, %
| Сума 1 000 вкладів, тис. грн. |
|
1999 рік
| 2005 рік
| 1999 рік
| 2005 рік |
| До запитання Строкові
|
32
68
|
37
63
|
36,2
143,5
|
41,8
132,9
|
| Разом
| 100,00
| 100,00
| 179,7
| 174,7 |
Загальний абсолютний приріст суми вкладів
В тому числі за рахунок:
а) зміни середнього розміру вкладів кожного виду:
б) зрушень у структурі вкладів за видами:
в) приросту кількості вкладів:
Перевіримо правильність обчислень:
Отже, загальний абсолютний приріст суми вкладів у 2005 році порівняно з 1999 збільшився на 3737 тис. грн., у тому числі за рахунок:
росту середнього розміру вкладів він зріс на 2352 тис. грн., зрушень у структурі вкладів за видами – на 94 тис. грн., приросту кількості вкладів – на 1291 тис. грн.
Таким чином, за період з 1999 року по 2005 рік структура вкладів населення змінилася незначно: збільшення частки вкладів «до запитання» на 5% та відповідне зменшення частки строкових вкладів пояснюється, перш за все, активним використанням в останні роки спеціальних карткових рахунків, а також широким використанням різними установами і підприємствами зарплатних проектів. Загальний абсолютний приріст обсягів вкладів відбувався, в першу чергу, за рахунок збільшення середнього розміру як вкладів «до запитання», так і строкових вкладів, а також за рахунок приросту кількості вкладів, структурні зрушення по видам вкладів фізичних осіб дали незначний приріст обсягів вкладів. Середній розмір вкладу по відділенню банку в розмірі 3054 грн. менший за середній розмір вкладу в розмірі 3694 грн. в цілому за «Укрсоцбанк», що пов`язано з відповідним регіональним рівнем економічного розвитку Полтавщини.
Проведений аналіз залучення депозитів фізичних осіб відділенням банку дає підстави вважати, що керівництво банку приділяє певну увагу стимулюванню зацікавленості середніх вкладників у зберіганні грошей у банку.
Такий підхід зумовлює зростання довіри населення і приватного сектора економіки до банку. Відтак банк зможе нарощувати обсяги надійних депозитів та використовувати ці кошти для інвестування регіональних програм розвитку економіки району.
Для підвищення ефективності роботи з населенням по залученню депозитів необхідно проводити зміни в напрямі спрощення і доступності операцій для фізичних осіб.
3. Шляхи удосконалення організації депозитних операцій з фізичними особами
3.1 Запозичення досвіду зарубіжних країн для побудови системи страхування депозитів населення в Україні
Минуле десятиліття розвитку України позначене низкою проблем, що гальмують її економічне зростання. Однією з них є втрата довіри населення до банківської системи. На макроекономічному рівні – недостатньо гарантій для вкладників, інфляційні процеси; на мікроекономічному – невиважена депозитна та кредитна політика банків, недостатньо високий рівень технічного обслуговування населення, низька надійність банків тощо.
Сьогодні для підвищення довіри населення до банків слід створити надійну систему захисту заощаджень. Законодавством України про банківську діяльність передбачено захист шляхом страхування депозитів і створення відповідного фонду для забезпечення стабільності банківської системи, однак активність НБУ у цьому напрямку досить низька. Свідченням тому є те, що Указ Президента «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб-вкладників комерційних банків України» був підписаний лише у другій половині вересня 1998 року, тобто коли відбулася банківська криза, а Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» був прийнятий у 2001 році.
Отже, побудова механізму страхування вкладів з метою захисту депозитів населення та мінімізації втрат суспільства через банкрутства лишається актуальною.
Законодавство України вбачає кілька можливих способів захисту інтересів вкладників, що передбачені українським законодавством.
По-перше, НБУ вимагає від банків отримання ліцензії на право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів.
По-друге, спеціалізованим банкам забороняється залучати вклади від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5% регулятивного капіталу банку.
По-третє, повернення внесків фізичних осіб гарантується в порядку, передбаченому законодавством України. Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.
По-четверте, банк відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном.
По-п’яте, НБУ визначає норми обов’язкових резервів, що залежать від термінів та виду залученої валюти.
По-шосте, максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб недокапіталізованих банків не повинен перевищувати понад 100% регулятивного капіталу.
По-сьоме, в Україні створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління.
Для створення ефективнішої системи страхування банківських депозитів в Україні найкориснішим, з огляду на економічний, соціальний і політичний розвиток, є досвід систем страхування країн Східної Європи (Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщини та інших). Проблеми захисту вкладників у цих країнах мають багато спільного з українськими. Тому в умовах перехідного періоду у багатьох країнах Східної Європи триває формування змішаної системи захисту внесків. Так, в Угорщині прийнято закон про державний фонд страхування внесків. У ньому переважають державне управління і недержавні джерела фінансування. Діяльність фонду звільнена від оподаткування. Його функції полягають не лише у стягненні страхових внесків і виплаті страхових премій. Фонд має право вживати заходів, що попереджають банкрутство фінансового інституту. Крім того, політика фонду зорієнтована здебільшого на захист інтересів малих і середніх вкладників. Об’єктами страхування є депозити як фізичних, так і юридичних осіб. На наш погляд, ці положення доцільно було б закласти в основу побудови й української системи страхування депозитів.
Формуючи механізм стягування страхових платежів і розробляючи моніторинг фінансового положення банків, слід скористатися досвідом захисту депозитів розвинених країн – США, Великобританії та Японії.
Захист банківських депозитів у Сполучених Штатах Америки базується на змішаній системі захисту інтересів вкладників, функціонування якої забезпечують дві спеціальні організації: Федеральна корпорація зі страхування депозитів (ФКСД) і Федеральна корпорація зі страхування депозитів позичково-ощадних асоціацій. Об’єктами страхування ФКСД є всі внески в банку, включаючи гарантійні зобов’язання банку перед клієнтом. Страхуються внески фізичних і юридичних осіб як державних, так і недержавних організацій. В обов’язковому порядку страхуються внески у так званих національних банках, тобто тих, які працюють на підставі генеральної ліцензії на всій території країни і для яких членство у Федеральній резервній системі (ФРС) є обов’язковим. Такий самий порядок поширюється на «банки штатів», що діють за ліцензіями, виданими владою окремих штатів, і є добровільними членами ФРС. Керівництво ФКСД здійснюється Радою директорів, що складається з п’яти чоловік. Троє з них призначаються відповідно Контролером грошового обігу, Радою керівників ФРС і ФКСД, а двоє – Президентом США за згоди сенату. Директорами не можуть бути особи, які раніше працювали в банках. Крім того, вони повинні належати до різних політичних партій. Первісний капітал ФКСД був сформований із коштів скарбниці і 12-ти федеральних резервних банків. ФКСД надано можливість в екстрених випадках отримати кредит у казначействі США максимальним розміром до 3 млрд. доларів. Банк, що застрахував у ФКСД свої депозити, може в будь-який час розірвати з нею відносини. У свою чергу, ФКСД може виключити із системи страхового захисту внесків банки, що здійснювали незаконні або дуже ризиковані операції. Однак незалежно від мотивів, що спричиняють до позбавлення банку страхового захисту своїх внесків з боку ФКСД, за сімома внесками забезпечується страхове відшкодування ще упродовж 2-х років із моменту розірвання договору. Упродовж цього часу банк зобов’язується робити щорічні внески за чинною ставкою з незмінною сумою внесків. Крім безпосереднього захисту банківських вкладів, ФКСД надане право за рахунок власних коштів здобувати частку в капіталі банку (або весь капітал на термін до 5-ти років) або надавати йому позичку, а також на час змінювати керівництво банку; переказувати дебіторську і кредиторську заборгованість банку, що збанкрутував, іншому банкові, застрахованому ФКСД. ФКСД уповноважена регулярно ревізувати банки, що не є членами ФРС. Для виконання таких завдань корпорація має у своєму розпорядженні великий штат кваліфікованих працівників, її директорам забезпечений доступ до конфіденційної аудиторської звітності про діяльність національних банків, що зберігається у Контролера грошового обігу, і банків штатів, дані про які є в інших адміністративних органах ФРС. Відповідно до чинної практики страхове відшкодування виплачується в розмірі до 100 тисяч доларів на один рахунок держателя. При цьому серйозні обмеження щодо кількості рахунків одного вкладника не встановлюються.
У США ще у 80-х роках було розроблено модель GMS (Growth Monitoring System), застосовану FDIC з метою розпізнавання початкової стадії процесів, що переростають у неплатоспроможність банків. Модель заснована на тому, що швидке збільшення банківських активів може спричинити зростання вкладень з підвищеним ступенем ризику і зниження якості управління банком. Банки, виділені GMS як такі, що «швидко зростають», є об’єктом додаткової уваги з боку FDIC. Модель використовує п’ять показників: приріст активів; приріст кредитного портфеля; частка кредитних вкладень у цінні папери з терміном понад 5 років у складі активів; частка зобов’язань у пасиві; капіталізація балансу.
При цьому розраховуються темпи приросту останніх трьох показників, потім процентні співвідношення порівнюються з відповідними середніми показниками подібної групи банків. Усього, залежно від величини балансу, місця розташування та кількості відділень банку, виділяється 25 таких груп. Ці співвідношення оцінюються за відповідними критеріями й утворюють загальну оцінку GMS. Прогнозні властивості моделі дають змогу виділити банки, що характеризуються підвищеним ризиком неплатоспроможності у майбутньому, причому прогноз поширюється на чотири роки. Така система значною мірою сприяла обмеженню величини ризику, прийнятого кредитними інститутами, і підвищенню рівня надійності внесків.
Захист банківських депозитів у Великобританії здійснюється Страховим фондом депозитів (СФД) британських банків. Його створення уперше було передбачено Банківським актом 1979 року, який регулює з правового погляду діяльність СФД. Фонд почав діяти з 1982 року і має такі особливості.
По-перше, фонд утворений на підставі законодавчого розпорядження, а не добровільної угоди безпосередньо між банками, він є самостійною юридичною особою. По-друге, страхуються в обов’язковому порядку внески усіх банків, винятком є окремі філії іноземних банків, стерлінгові рахунки яких у Великобританії знаходяться під захистом систем, що діють у країнах, де базується головна контора. По-третє, страхуються лише внески у фунтах стерлінгів на рахунках у Великобританії. По-четверте, схемою захисту передбачений лише прямий захист заощаджень вкладників, а максимальний розмір страхового відшкодування для одного вкладника визначений у 75% перших 10 тисяч фунтів стерлінгів його депозиту. СФД формується із вступних внесків банків-членів, обумовлених залежно від класу банку. Мінімальна сума внеску становить 10 тисяч фунтів стерлінгів, максимальна – 300 тисяч. За потреби розміри внесків можуть бути збільшені. Однак їхній максимальний розмір не повинен перевищувати 0,3% від загального обсягу застрахованих депозитів.
Очолює СФД правління, до якого входять керівник, його заступник, головний касир Банку Англії, а також кілька членів, що призначаються керівником. Членами правління є три контролери і кілька директорів банків – членів СФД».
Корпорація зі страхування депозитів у Японії існує з 1971 року. її капітал рівними частинами вніс уряд, Банк Японії і приватні банки. Корпорацією керує комітет, куди входять також керівник Банку Японії і представники приватних банків. Участь у системі страхування депозитів є обов’язковим для усіх міських банків, банків довгострокового кредиту, валютних і ощадних банків, а також кредитних кооперативів. Система закрита для місцевих відділень іноземних банків. Страхове відшкодування виплачується з фонду, що утвориться зі щорічних внесків у розмірі 0,008% від застрахованих депозитів банку. Компенсація вкладникам виплачується тільки у випадку, якщо їхні депозити були виражені в ієнах і максимальна сума становить 10 мільйонів ієн.
Отже, можна виділити три різновиди побудови системи захисту інтересів вкладників різних країн.
По-перше, систему страхування клієнтських внесків, що діє відповідно до норм страхової діяльності.
По-друге, систему гарантій з більшою гнучкістю заходів для оздоровлення банку. У першому випадку за банкрутства банку вкладник отримує зі спеціального фонду означену суму в межах страхового покриття.
У другому – можливі втрати вкладникові не відшкодовуються, але розпочинається комплекс заходів для оздоровлення банку.
По-третє, змішану систему, що включає в себе елементи двох вищезгаданих систем. Система страхування зазвичай будується так, що у разі банкрутства банки перекладають втрати на своїх вкладників, що не застрахувалися. [35]
Для ефективної системи страхування банківських депозитів економічно розвинених країн передбачено такі послідовні кроки.
По-перше, створення політичного і законодавчого базису для обов’язкової та структурованої системи страхування банківських депозитів. Відкрита система дає владі змогу уникати помилкових стимулювальних дій. Як показав досвід, прихована система, заснована на державних розпорядженнях або минулих заходах для захисту державних банків, гарантування їхніх кредитів і захисту вкладників інших банків за потреби, неефективна. Схема страхування банківських депозитів має однаково поширюватися як на великі, так і на малі банки, а також враховувати специфіку методів оздоровлення банків різних форм власності.
По-друге, оплата витрат на оздоровлення державного банку може бути делегована приватним кредитним організаціям через підвищення страхової премії.
Умовою стабільності є формування адміністративних меж, що відповідають обраній системі страхування банківських депозитів, прийняття рішень про включення окремих банків у систему страхування, наприклад, за критерієм власного банківського капіталу. Важливим є відповідність міжнародним стандартам чинних правил і розпоряджень, процедур звітності, оцінки позичок, аудиту, контролю. Окреме місце посідає забезпечення доступу до інформації про діяльність банків, що дає змогу клієнтам захищати свої інтереси і примушує банки підкорятися ринковій дисципліні. Обов’язковою умовою є незалежність державного відомства, відповідального за систему страхування банківських депозитів, у прийнятті рішень про банкрутство банків. Важливою є визначеність законодавчої бази щодо захисту депозитів стосовно прав власності, закриття збанкрутілих банків і незалежність відомства контролю від центрального банку, включаючи політичний тиск. Невіддільною складовою є забезпечення системи страхування банківських депозитів необхідним фінансуванням і кваліфікованим персоналом. Перші кошти для фінансування надходять від стартового податку на усі банки, податку, розподіленого між комерційними банками, центральним банком і казначейством, винятково державного фінансування, або від запозичення фінансових коштів, право на яке надається агентству, відповідальному за страхування банківських депозитів, якщо немає інших джерел. При цьому державне фінансування може бути постійним або тимчасовим, а кошти, вилучені з банків на створення системи страхування банківських депозитів, можуть бути компенсовані.
Операції зі страхування банківських депозитів зазвичай стандартизуються на підставі методик, випробуваних у страхових компаніях, зокрема методи гарантування, контролю, розподілу ризиків, установлення страхових премій з урахуванням специфіки страхування банківських депозитів. Вимоги мають бути задоволені до надання банку ліцензії, що забезпечує право на захист депозитів. Хоча у багатьох країнах ліцензія на ведення банківських операцій надається довічно, є країни, де перереєстрація банків здійснюється періодично, що дає змогу контролювати якісні характеристики діяльності банків. Обов’язковим є планування дій на випадок кризи усієї банківської системи. Під час кризи банківської системи масово та взаємозалежно банкрутіють банки. Гарантією реалізації плану є адекватна база податкових доходів, що стримує кризу. Для цього важливим є механізм додаткового фінансування системи захисту банківських депозитів.
Таким чином, система страхування банківських депозитів на Заході створює умови для забезпечення гарантій банківських вкладів.
Дослідження досвіду зарубіжних країн дає змогу стверджувати, що запровадження змішаної системи захисту депозитів в Україні забезпечить як прямий захист вкладників (коли у разі банкрутства отримує з фонду зазначену суму у межах страхового покриття), так і непрямий захист (коли НБУ разом з фондом уживає заходів з фінансового оздоровлення проблемного банку). Тому, на нашу думку, для створення ефективної системи страхування банківських депозитів необхідно змінити підхід до розв’язання проблеми. Суб’єктом страхування і захисту повинен стати не окремий вкладник, а банк разом із вкладниками. Таким чином, ефективний захист банківських депозитів передбачає однаково ефективне функціонування як страхування, так і контролю та нагляду за фінансовим станом комерційних банків. [35]
Побудова системи захисту депозитів населення має базуватися на таких основних положеннях.
Членство у Державному фонді страхування депозитів має стати обов’язковою вимогою отримання ліцензії НБУ на право залучення коштів фізичних осіб.
Визначення ставок страхових платежів має бути диференційованим залежно від ступеня ризику конкретного банку. Тому треба розробити систему оцінки страхового ризику для проведення диференціації страхових внесків, що сплачуються банками з різним фінансовим станом.
Державний страховий фонд у тісній взаємодії з НБУ, на наш погляд, повинен мати право на розроблення конкретних заходів для фінансового оздоровлення комерційних банків. Це пов’язано з тим, що у межах страхового фонду обов’язковою має бути процедура обстеження фінансового стану комерційних банків, а також контроль за їхньою діяльністю. Це треба для збереження коштів вкладників, ефективного стягнення та своєчасного повернення коштів у разі банкрутства банку.
Участь НБУ у фонді має відображатися у тому числі й як можливість відкриття кредитної лінії у разі браку коштів.
Форма власності фонду повинна бути змішаною. Засновниками фонду має стати насамперед НБУ, Антимонопольний комітет та інші організації. Участь банків може бути або прямою, або непрямою (через асоціації).
Отже, аналіз свідчить, що усі економічно розвинені країни мають власну систему захисту населення, тому їхній досвід і знання треба використовувати при створенні подібної системи у нашій країні.
3.2 Використання маркетингових програм в поліпшенні формування депозитної бази банку
Як відомо основним джерелом залучених коштів банку є
депозити. Депозити, за різними оцінками, забезпечують від 70 до 95%
банківських ресурсів. Це пояснюється їхньою чисельністю, відносною
стійкістю та меншою вартістю порівняно з іншими джерелами. Особливо важливими є депозитні ресурси для малих і середніх за
розмірами банків. Оскільки в Україні переважна більшість банків мають
незначний за світовими стандартами статутний фонд, що впливає на
можливість залучення ресурсів і розміри активів, особливе значення для
ресурсного забезпечення наших банків мають депозити.
Слабко виражена маркетингова орієнтація призводить до втрати конкурентоспроможності, а незначна операційна орієнтація небезпечна втратою контролю якості і зниженням прибутковості. У реальній ситуації треба прагнути до балансу цих орієнтацій, максимізуючи ту чи іншу, залежно від ситуації, що складається, у середньо- і довгостроковому плані.
Українським банкам ще належить пройти зміну філософії своєї діяльності. Проблема поглиблюється тим, що в плановій економіці не вимагалося навіть елементів маркетингового підходу, і тому банківські спеціалісти не мають досвіду роботи в ринкових умовах. Засвоєні ними традиції роботи відповідають операційній орієнтації. Цей вплив простежується на всіх рівнях банківського менеджменту.
В основі маркетингової діяльності українських банків лежить використання зарубіжного досвіду. Як показала практика, поки що українська модель маркетингу досить примітивна, оскільки вона не пов’язана з серйозним і глибоким вивченням ринку. Більшість банків, включаючи ті, що йдуть шляхом універсалізації діяльності, у кращому випадку, проводять найпростішу процентну політику, орієнтуючись на ставки банків конкурентів. На сьогодні прогресивнішою вважається вважається політика лідера якості, іншими словами перспективніше робити ставку на розмаїтність пропонованих послуг, каналів збуту, комплексне обслуговування.
З роботами маркетингу безпосередньо пов’язана діяльність по формуванню клієнтської бази банку. Розвинута клієнтська база формує основу універсального комерційного банку. Всі банки виявляють особливу турботу про розширення кола своїх клієнтів і про зміцнення відносин із ними. Найважливіщі роботи маркетингу і персонального менеджменту з формування клієнтської бази показані на рис. 3.2.
Рис. 3.2 Формування клієнтської бази банку
Відділ продажів, одержуючи від відділу маркетингу вказівку про перспективні сегменти клієнтури і можливі обсяги її залучення, планує роботу по розширенню клієнтської бази банку за допомогою персональних продаж, а також по розвитку відносин з наявними клієнтами. Ці два напрямки діяльності розробляються окремо і ними займаються різні співробітники – менеджери по залученню клієнтів і менеджери, які утримують клієнта. Другому напрямку в західних банках приділяється особлива увага: у штаті відділу продаж на одного менеджера по залученню припадає чотири тих, які утримують. Пояснюється це тим, що здійснити перехресний продаж, тобто продати банківський продукт на додаток до вже наявного легше, ніж залучити нового клієнта.
Робота по залученню клієнтів повинна вестися на основі планування. Перший етап робіт полягає у складанні списку потенційних клієнтів. Список має бути достатньо великий, оскільки до етапу безпосередньо реалізації дійдуть одиниці від початкової кількості клієнтів.
Після складання списку потенційних клієнтів слід розпочати процес накопичення повнішої інформації про кожного клєнта. Ця інформація заноситься в базу даних для подальшого використання. В американських банках службовець готує близько двусот досьє протягом тижня. Потім будується графік контактів.
Залученню клієнтів шляхом особистих контактів, як правило, передує кампанія по створенню позитивного іміджу банку за допомогою:
розміщення реклами в засобах масової інформації;
розміщення зовнішньої реклами (щити, троли тощо);
виготовлення поліграфічних рекламних матеріалів (буклетів, візиток тощо);
зв’язки з громадськістю.
У ході індівідуального контакту персональний менеджер повинен, впливаючи на клієнта, перетворити потреби останнього в бажання. Технологія впливу може бути сформульована досить просто:
знайди і розбуди потребу;
активізуй цю потребу;
просто допоможи виконати бажану дію.
Раціональним підгрунтям бажань є мотиви. Мотив – це відповідь на запитання, чому або заради чого людина діє. Мотивів безліч. Воднораз деякі з них зустрічаються настільки часто, що професіонали особистих продажів використовують їх, як магічне заклинання. Саме такою є французька модель SABONE. Відповідно до цієї моделі, основні причини, з яких здійснюються покупки, – це безпека, уподобання, комфорт, гордість, новизна.
Зараз у системі банківського обслуговування в Україні склалися такі умови, що для залучення значного клієнта необхідна участь у переговорах вищих менеджерів банків. Після ухвалення принципового рішення про одерження послуги з клієнтом починає працювати рядовий співробітник.
Таким чином персональний менеджмент дає банкові наступне: по-перше, підвищуючи якість обслуговування, банк зміцнює відносини з ними, тим самим стримуючи найцінніших клієнтів. По-друге, система персональних продаж дозволяє розширити набір банківських послуг, що одержує клієнт. Нарешті, по-третє, при тісному спілкуванні відкриваються нові нові перспективи співробітництва.
Можливості маркетингу для формування депозитної бази банку можна поділити на декілька груп зокрема:
– інформаційно-аналітичні;
– виробничо-сервісні;
– організаційні.
Інформаційно-аналітичні можливості маркетингу для депозитної діяльності полягають у створенні інформаційних підстав для прийняття самим банком і його клієнтами оптимальних рішень, спрямованих на формування депозитної бази банку й реалізацію мотивів клієнтів.
Необхідно підкреслити важливість інформаційної ролі маркетингу не тільки для банку, який готує рішення про параметри депозитної бази, а й для клієнтів, оскільки вони, здебільшого, приймають рішення про спроможність того чи іншого банку задовольнити їхні фінансові потреби тільки шляхом збирання та аналізу інформації. При цьому слід враховувати рейтинг важливості джерел інформації про банк для прийняття рішення про купівлю банківських послуг, особливо депозитних.
Інформаційно-аналітичні можливості маркетингу при формуванні депозитної бази банку реалізуються в таких аспектах:
1. Створення баз даних про компоненти макроекономічного середовища формування депозитної бази банку (законодавчо-правові можливості й обмеження, загальні економічні умови, соціально-демографічна ситуація тощо).
2. Створення баз даних про складові мікросередовища банку (відомості про конкурентів, постачальників ресурсів, посередників, контактні аудиторії, кількісні та якісні параметри діяльності самого банку).
3. Отримання оперативної інформації про вимоги до банківських депозитних послуг, сервісного обслуговування з боку нинішніх і потенційних клієнтів для ефективного функціонування системи забезпечення їхньої якості.
4 Визначення найбільш ефективних каналів і методів поширення продуктової, іміджевої реклами банку ти інших засобів просування.
5. Надання можливості нинішнім і потенційним клієнтам отримувати необхідну інформацію для вибору банку, який буде здійснювати їхнє депозитне обслуговування, й активно впливати на його якість.
6. Створення та адаптація методів аналізу маркетингової інформації для прийняття банком і його клієнтами найкращих рішень.
На підставі реалізації маркетингових інформаційно-аналітичних можливостей банк визначає параметри (стандарти) своїх депозитних послуг, сервісного обслуговування, формулює завдання депозитної політики шляхом розробки відповідного меморандуму. Таким чином реалізуються виробничо-сервісні можливості маркетингу щодо депозитного обслуговування клієнтів.
Серед складових виробниче сервісних можливостей можна зазначити такі:
1) визначення необхідних обсягів залучення депозитів та їхньої структури залежно від різних ознак класифікації;
2) розробки асортименту депозитних послуг;
3) визначення якісних параметрів депозитних послуг, тобто з’ясування того, які мотиви клієнтів вони задовольняють, можливості пакетування їх із іншими послугами з метою забезпечення комплексності обслуговування;
4) визначення основних параметрів депозитних послуг а саме: розміру мінімальної суми для відкриття рахунку (залишку на рахунку), терміну функціонування рахунку й умов його дострокового закриття, розміру процентної ставки й порядку нарахування процентів, можливостей щодо нарахування пільгових процентів для основних клієнтів тощо;
5) розробка програми сервісної підтримки депозитних послуг банку на всіх етапах їхньої реалізації (до відкриття депозитного рахунку, під час та після дії депозитного договору).
Для успішної реалізації розглянутих маркетингових можливостей має бути задіяна ще одна складове – організаційна. Про це свідчать численні приклади реорганізації банківської діяльності як одного з напрямків банківського реінжинірингу.
Сучасна методологія врахування банківських витрат в країнах з розвинутою ринковою економікою показує, що якість послуги може забезпечити 30–50% доходів від її продажу
Таким чином, існує значна залежність між якістю депозитних послуг та прибутком банку.
Розрізняють матеріальні і нематеріальні складові результатів споживання клієнтом банківських депозитних послуг. До складової матеріального характеру можна віднести виконання умов депозитного договору повне і своєчасне повернення клієнту початкового внеску на депозитний рахунок та очікуваної суми доходу у вигляді сплочених процентів; надання передбачених додаткових послуг в якості сервісної підтримки.
Результати сподівання клієнтами депозитних послуг нематеріального характеру представляють собою сприйняття таких якісних параметрів послуг, як надійність, конфіденційність, доброзичливість персоналу тощо. Слід зазначити, що саме нематеріальні результати споживання спроможні знизити абстрактність банківських послуг.
Визначні результати споживання депозитних послуг клієнтами банку формують його репутацію, яка є основою іміджу. Успішність розглянутих результатів визначається, значною мірою, якістю цих послуг.
Під якістю банківської депозитної послуги слід розуміти сукупність її властивостей і характеристик, спроможних задовольняти існуючі потреби клієнтів.
Враховуючі специфічні особливості всіх банківських послуг, особливо її нематеріальний (абстрактний) характер, можна виділити наступні рівні якості депозитної послуги банку: сутність послуга, якість її надання клієнтам; можливості надання додаткових послуг, які виходять за межі очікувань клієнтів; потенціал послуги, який забезпечує клієнту максимально високу ефективність її використання а башу зменшення втрат.
Найвищий рівень якості депозитної послуги, що забезпечує найбільш повну реалізацію її ринкового потенціалу, може бути підтриманий тільки за рахунок виконання трьох етапів обслуговування: до укладання договору і відкриття рахунку, під час функціонування рахунку та після закінчення дії договору.
Наявність зазначених етапів в депозитному обслуговуванні може суттєво підняти рівень клієнтського задоволення, створити у клієнтів відчуття унікальності отриманих послуг і забезпечити банку конкурентні переваги.
Зазначені рівні якості депозитної послуги, постійна зміна очікувань клієнтів під впливом конкуренції на банківському ринку спонукає банк до систематичного підвищення якості депозитних послуг.
Така робота має носити постійний, плановий характер і має бути чутливою до змін клієнтських потреб та очікувань.
З погляду впливу на подальші рішення щодо депозитної бази банку, інформаційно-аналітичні можливості маркетингу відіграють провідну роль, оскільки всі інші зазначені нами можливості є їхнім логічним продовженням. Тому інформаційно-аналітичні можливості маркетингу можна вважати головними для формування депозитної бази банку, а виробничо-сервісні та організаційні – підпорядкованими.
Банки України модернізують інструменти вкладної політики. Це виражається в створенні нових для нашої практики механізмів залучення коштів. Одним із таких механізмів є депозитний сертифікат. У комерційних банках Заходу – це поширений інструмент вкладної політики, що представляє собою документ на право володіння визначеними, вкладеними в банк коштами й одержання по них обумовленого відсотка. Крім того, якщо депозитний сертифікат виданий на пред’явника, то він може обертатися на ринку, як і будь-який інший цінний папір. Першим (наприкінці 1990 р.), хто почав працювати з подібними сертифікатами, був Інкомбанк.
Подібні операції, що починаються ощадними банками, можуть, на мій погляд, за певних умов виявитися привабливими для потенційних покупців по наступних причинах. По-перше, депозитні сертифікати у відмінності від інших інструментів вкладної політики є предметом біржової гри, і, отже, покупець може розраховувати на отримання додаткового прибутку в результаті сприятливої зміни кон’юнктури ринку. По-друге, у випадку здійснення урядом намірів про заморожування депозитів підприємств придбання сертифікатів, що мають вільне обертання на ринку, дасть їхнім власникам деяку свободу маневру. У цій ситуації сертифікат стає альтернативним засобом обертання платежу.
Основну частину заощаджень населення складають нерухомі заощадження. Тобто домогосподарства вкладають кошти в іноземну валюту, ліквідні товари, нерухомість, антикваріат або просто бережуть їх у тезаврації. Так, сума в іноземній валюті, що знаходиться на руках українських громадян, сьогодні оцінюється, по різних даних, у 10–15 млрд. доларів США. Звичайно, якби ці кошти вдалося залучити в господарський оборот, то Україна могла б створити валютний резерв, що дав би їй можливість не залежати від іноземних донорів. Залучення валютних коштів громадян – справа надзвичайно актуальна і важлива. Але для цього необхідні надійні гарантії, довіра клієнтів до банківських установ.
Перш за все банки повинні мати високий рівень ліквідності. В умовах переходу до ринку фінансово-кредитним установам потрібно також більше уваги пиділять сучасним методам управління заощадженнями фізичних осіб. Інтенсивність залучення заощаджень населення значною мірою залежить від застосування нових видів внесків.
Банки більшості країн світу практикують надання послуг сегментованим групам клієнтів, що розрізняються по ознаках життєвого циклу.
Провести таку сегментацію вкладників нескладно, адже, відкриваючи депозитний рахунок, вони заповнюють картку, у якій вказують свій вік, родиний стан, походження, місце роботи тощо. Звичайно, це – умовний розподіл, оскільки потреби, смаки і запити людей у кожній віковій групі істотно відрізняються. І однозначно, що з переходом від однієї стадії життєвого циклу до іншої підвищується імовірність важливих подій у житті клієнта (одруження, ювілеї тощо), а отже, виникає підстава для пропозиції йому з боку банку нових видів ощадних послуг. Ці події одержали назву «переломних точок». Їхнє прогнозування дає можливість банку завчасно відреагувати на можливі потреби клієнтів. Банки часто пропонують специфічні ощадні послуги дітям і підліткам. Це робиться (іноді навіть собі на збиток) для того, щоб навчити підростаюче покоління цінувати заощадження, довіряти банку як партнеру. Водночас, банк у такий спосіб готує для себе майбутніх клієнтів. Для банків такі методи мобілізації бажані тим, що вони сприяють збільшенню депозитів і стимулюють ощадливість вкладників.
Останнім часом у країнах Заходу клієнти банків одержали можливість користуватися так званими now-рахунками. Ці рахунки об’єднали в собі принципи збереження і використання строкових вкладів і вкладів до запитання: як тільки сума залишку на рахунку перевищує якийсь розмір, на неї починають нараховуватися проценти.
Для клієнтів now-рахунки вигідні тим, що, як і вклади до запитання, дають можливість проводити розрахунки за допомогою документа, що має силу засобу платежу, а головне, як і строкові вклади, надають право одержувати відповідний прибуток. Крім того, приватна особа може одержати кредит розміром до 50% залишку на рахунку. Для банку now-рахункуи привабливі тим, що кошти на них зберігаються протягом точно визначеного часу і можуть бути використані для довгострокових вкладень.
Ще одним перспективним способом залучення заощаджень населення в банківські вклади є supernow-рахунки, на які нараховується прибуток за плаваючою ставкою. Ці рахунки спробували у своїй практиці деякі вітчизняні банки, зокрема, Вабанк. Але, у відмінність від закордонного, українським варіантом не передбачено додаткових послуг. У інших країнах по такому вкладу дозволяється виписувати необмежену кількість чеків, застав із процентною ставкою, одержувати позичку під заставу нерухомості.
Серед поширених видів персональних депозитних рахунків варто виділити ощадні вклади з книжкою.
У силу сформованої історичної навички, в Україні, та й у всіх інших пострадянських державах, ощадні вклади з книжкою є найбільш популярними, тому що протягом усього життя багатьох поколінь радянських людей ніяких інших просто не було. Головна відмінна риса ощадної книжки використовуваної в західних банках є наявність на ній магнітної смуги або обов’язковий додаток до неї – магнітної картки. Наявність картки або магнітної смуги дозволило адаптувати стару систему обліку депозитних операцій із сучасним паперовим обліком (в електронному вигляді). Таким чином, клієнт, що має звичний йому носій інформації, має можливість одержати будь-яку послугу з грошима на його рахунку практично в будь-якій установі банку. Тобто будь-який оператор, що знаходиться у віддаленні від місця здійснення вкладної операції, має доступ до рахунку клієнта з правом проведення будь-якої операції. Даний приклад досить яскраво говорить про те, що незважаючи на дуже великий розвиток електронних банківських послуг, ощадна книжка не загубила своєї актуальності для визначеної категорії клієнтів.
Українським банкам доцільно було б також залучення заощаджень у депозити, що дало би можливість з’єднати риси строкового вкладу і вкладу до запитання, тобто дозволило діставати прибуток і щомісяця користуватися нарахованими відсотками. Внесок на supernow-рахунку умовно складається з двох частин: видатково-прибуткової і строково-накопичувальної. Спочатку накопичення сума видатково-прибуткової частини вкладу через визначений час (частіше через місяць) автоматично переводиться в стоково-накопичувальну, після чого на неї нараховуються відсотки. Нараховані за відсотками кошти відразу ж повертаються у видатково-прибуткову частину вкладу. Клієнт має право в будь-який час цілком або частково зняти нараховані за відсотками кошти, а також внести на рахунок будь-яку суму. Визначеного числа кожного місяця усі невитребувані вкладниками відсотки і довнесені суми також переводяться в видатково-накопичувальну частину вкладу.
Зараз і надалі більшість банків закордонних країн переходять до комплексного обслуговування клієнтів. Наприклад, сучасний комерційний банк США як правило виконує більш 100 видів операцій і послуг, кліринговий банк Англії – близько 150, а великий комерційний банк Японії – 300. Банки виконують повне обслуговування клієнтів: проводять розрахункове, касове, кредитне обслуговування, роблять розрахунок і виплату податків, консультують населення з питань інвестиції, дають сейфи для зберігання цінних паперів і цінностей, проводять трастові операції й ін
Далі реформування економіки, запровадження ринкових відносин вимагає постійного удосконалення системи грошового обігу, поліпшення розрахункового і касового обслуговування приватних осіб, що має забезпечити потреби, що швидко зростають, у платежах і прискорити оборот грошових коштів на умовах одночасного зменшення витрат грошового обігу і скорочення трудових витрат. Один із шляхів рішення цих проблем – бездокументальні технології розрахунків.
У наш час понад 200 країн світу розвивають банківські послуги на підставі кредитних карток, а безготівкова плата за товари і послуги в економічно розвинених країнах доходять 90% у структурі всіх грошових операцій.
Використання в Україні безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, впроваджуваене останнім часом – один із перспективних шляхів залучення заощаджень населення в грошовий обіг країни.
За прогнозами й оцінками експертів, сьогодні на руках у населення України знаходиться сума вільних коштів, що еквівалентна 10 -15 мільярдам доларів США [47]. Природно, ці ресурси є великим кредитним потенціалом і при залученні їх у банківський оборот вони могли б зробити серйозний стимулюючий вплив на джерела фінансування активних операцій банку.
Важливим моментом у фінансовому менеджменті процес залучення грошей на банківські рахунки є виділення основних чинників, що стимулюють клієнтів до заощадження ресурсів саме в цьому банку. Дослідження мотивів вибору банку клієнтами показують, що на першому місці вони ставлять кількість і якість банківських послуг, що надаються, далі – ціна таких послуг у даному банку й в інших фінансово-кредитних інститутах, швидкість проведення операцій і тільки на останньому місці фігурує той факт, що клієнт користувався цим банком раніше.
Природно, що банку вигідніше, коли клієнти зберігають свої ресурси на поточних, а не на депозитних рахунках, оскільки це набагато скорочує операційні витрати банку у вигляді кредитових відсотків (відсотки, що виплачуються банком по своїх пасивних рахунках). Водночас зрозумулі і прямо протилежні бажання клієнтів – власників коштів.
Тому у фінансовому менеджменті комерційних банків необхідно створювати умови, що запобігають відливу залишків грошей з поточних рахунків клієнтів на депозитні рахунки в інших банках. З цією ціллю встановлення високої процентної ставки на депозити є для банку найпростішим і дорогим методом.
Для оперативного управлінням залишками вкладів на рахунках необхідний тісний взаємозв’язок із клієнтом, оскільки в більшості випадків гроші клієнта не приносять йому прибуток у виді відсотків. Фінансові менеджери банку повинні враховувати: завжди існує визначена частина коштів, що зберігається протягом року на поточних рахунках клієнтів, що можуть бути переведені на депозитні рахунки.
Висновки
Комерційні банки – це специфічні грошово-кредитні установи, які з’явилися в Україні в 1991–1992 р. головним компонентом їхньої діяльності є грошові кошти, а головною метою діяльності – отримання прибутку. Для досягнення цієї мети комерційні банки повинні вміти оптимізувати обсяги і структуру своїх грошових ресурсів, а основним джерелом банківських ресурсів є залучені й запозичені кошти.
Виходячи з вище зазначеного, можна вважати, що у фінансовій стратегії комерційного банку, спрямованій на мотивацію суб’єктів ринку і збереження коштів у банку, слід застосовувати комплексний підхід. Тобто банк має створювати конкурентоздатні умови залучення коштів не лише для клієнта, а й забезпечити максимально можливий перелік послуг для тих суб’єктів ринку, з якими клієнт здійснює операції в процесі своєї діяльності. Акумуляція коштів кредиторів на строкових рахунках, яка зменшує частку грошових ресурсів, сконцентрованих на рахунках «до запитання» сприяє поліпшенню показників ліквідності та через них – фінансової стійкості банку.
Підсумовуючи сказане можна виділити важливе завдання комерційного банку – це підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість і задоволення інтересів партнерів та клієнтів. При цьому необхідним принципом є дотримання банком вимоги достатності ресурсів: обсяг мобілізованих на грошово-кредитному ринку засобів повинен бути не меншим, але й не більшим, ніж це потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Тому для кожного комерційного банку актуальною є розробка програми регулювання і розміщення ресурсів, визначення сфери найдохідніших вкладень коштів у кредити й інвестиційні проекти на певний період, аналіз виконання програм. При оцінці банківських операцій доцільно застосувати комплексний підхід, що враховує всю сукупність питань, які пов’язані з конкретною угодою і водночас відображають загальний стан ресурсного забезпечення банку.
Принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку більше уваги приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові депозити. Завдяки цим депозитам банки можуть вільно маневрувати залученими ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування. Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну від депозитів юридичних осіб.
Отже, підбиваючи підсумки, доцільно зазначити, що першочергова орієнтація комерційних банків на сучасному етапі полягає у формуванні фінансових ресурсів для довгострокових інвестицій в економіку шляхом народжування грошової частини власного капіталу та залучення довгострокових депозитів від населення і суб’єктів господарювання.
Ось чому створення сприятливого середовища, в якому КБ мали б змогу, з одного боку, мобілізувати банківські ресурси, а, з другого, здійснювати інвестиції, має стати головною метою банківської політики.
На сьогодні можна спостерігати досить жорстку конкуренцію серед комерційних банків України на ринку депозитів фізичних осіб, тому основним завданням банків в цій конкурентній боротьбі є впровадження ефективного механізму управління депозитами населення.
Аналізуючи зобов’язання АКБ «Укрсоцбанк» треба відмітити, що депозити фізичних осіб банку є одним з основних джерел формування ресурсного потенціалу банка. Тому менеджери банку приділяють значну увагу до процесу управління вкладами фізичних осіб.
Збільшення коштів на рахунках фізичних осіб свідчить про тенденцію зростання довіри населення до банків, розширення спектру банківських послуг для населення, запровадження нових банківських продуктів з обслуговування населення. Збільшення коштів на рахунках фізичних осіб свідчить про тенденцію зростання довіри населення до банків, розширення спектру банківських послуг для населення, запровадження нових банківських продуктів з обслуговування населення.
Механізм захисту вкладів населення – це основа довіри людей до банківської системи зокрема та економічних процесів в державі загалом. Проблема захисту вкладників має першочергове економічне, політичне і соціальне значення. Вирішення цієї проблеми як для держави, так і для банківської системи має дуже важливе значення, а існуюче становище ускладнюється тим, що в нашій банківській системі ще не завершився період становлення. Він характеризується нестабільністю, дефіцитом професіоналізму, високим рівнем кримінальності та іншими суттєвими недоліками. Відсутні також ефективні програми реформування економіки, а це перешкоджає здоровому розвитку економічної системи.
Механізм гарантування вкладів – це система основних елементів, які регулюють процес розробки і реалізації управлінських рішень в галузі страхування депозитів, без яких система ефективно діяти не може. Організація та членство в системі страхування депозитів передбачає вивчення таких важливих питань, як охоплення фінансових установ, організаційні форми побудови системи та державна підтримка.
Вивчення досвіду роботи систем страхування депозитів (гарантування вкладів) в інших країнах показує, що система гарантування вкладів в Україні має перспективи для розвитку. Практична діяльність Фонду показує як сильні, так і слабкі сторони створеної системи гарантування вкладів, що спонукає як сам Фонд, так Національний банк України та Уряд розглядати можливі шляхи подальшого розвитку системи гарантування вкладів.
Критерії ефективного функціонування системи гарантування передбачають:
надання правових та регулятивних повноважень Фонду;
обов’язкове членство банків в системі гарантування вкладів;
запобігання входженню в систему гарантування фінансово слабких банків;
прискорення виплат гарантованих сум відшкодувань вкладникам;
встановлення обмеженого покриття для гарантування вкладів;
забезпечення незалежного статусу Фонду як спеціального державного органу, на який покладено функції гарантування вкладів.
Проаналізувавши стан організації депозитних операцій та структуру депозитного портфеля філії – Полтавської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» можна зробити висновок що, значні темпи приросту залучених коштів свідчать про високий ступінь довіри до банку з боку його клієнтів. Депозитна політика філії направлена на залучення ощадних вкладів, але несприятливі економічні процеси змусили банк перейти до короткострокового залучення коштів, але банк постійно працює над тим, щоб запропонувати клієнтам на вигідних умовах нові види вкладів.
Враховуючи, що власні та запозичені кошти займають незначну питому вагу в обсязі ресурсів банку, особливе місце серед заходів, спрямованих на зростання його доходності, займає депозитна політика. Змістом її є залученя банком найдешевших і найраціональніших з точки зору їх використання, коштів юридичних та фізичних осіб.
Депозитна база банку формується із значної кількості клієнтських рахунків, що свідчить про роздрібний характер депозитних послуг і вимагає докладання значних зусиль з боку банку до залучення їх.
Саме ці обставини зумовлюють необхідність використання маркетингу при формуванні депозитної бази комерційного банку.
Вважаємо, що запропоновані в дипломній роботі напрямки вдосконалення організації депозитних операцій з фізичними особами, дозволять покращити стан залучення коштів фізичних осіб, що в свою чергу позитивно вплине на обсяг і структуру депозитних ресурсів банку.
Список використаних джерел
Алексеєнко М. Ресурсна база банку та роль ощадних (депозитних) сертифікатів у її формуванні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України (укр.). – 2004. – №3. – C.189–193
Алексеєнко М.Д. Страхування вкладів фізичних осіб: практика та шляхи її вдосконалення // Економіка України (укр). – 2002. – №3 – с. 17–24
Банковский портфель – (Книга банковского менеджера. Книга банковского финансиста. Книга банковского юриста)/ отв. ред. Коробов Ю.И., Рубин Ю.Б., Солдаткин В.И. – М.: «СОМИНТЕК», 1994.-с. 485.
Берназюк Я. «Проблемні питання сплати банками збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» // Вісник НБУ-2004. – №7-с. 41–45.
Бицька Н. Кошти населення у формуванні ресурсної бази банків // Вісник Національного банку України (укр.). – 2004. – №12. – C.26–28
Білик О.І. Основні принципи формування заощаджень в Україні // Вісник Української академії банківської справи. – 2004. – №2. – C.31–37
Богданов В., Драч Н. «Система удаленного обслуживания клиентов» // Корпоративніе системі. – 2001. – №3.-с. 52–54.
Большаков А.В. Международный опыт страхования банковских вкладов // Расчеты и операционная работа в коммерческом банке (рус.). – 2004. – №9. – C.68–81
Бор М.З., Пятенко В.В. Менеджмент: организация, стратегия, планирование.-М.:, ИКЦ «ДИС, 1997, – с. 136.
В. Огієнко, Т. Раєвська. «Фонд нарантування вкладів фізичних осіб – гарант захисту «малих» вкладників в Україні» // Вісник Національного банку України. – 2001.– №6.-с. 39–44.
Васильченко З.М. Кошти населення у формуванні фінансових ресурсів банків // Фінанси України (укр.). – 2002. – №4. – C.94–104
Власенко О.О.РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ДЕПОЗИТІВ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ // Фінанси України (укр.). – 2006. – №3.
Вожжов А.П. Депозити до запитання у формуванні стабільної і керованої ресурсної бази банків // Вісник Національного банку України (укр.). – 2002. – №11. – C.5–8
Войчак А.В. Маркетингові дослідження: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц.-К.:КНЕУ, 2001.-с. 115.
Гайдак Д. «Організація сучасного банку» // Вісник Національного банку України. – 2002. – №2.-с. 20–22.
Голубович А.Д., Ситник А.В., Хенкин Б.Л., Самоукина Н.В., Управление банком: организационные структуры, персонал и внутренние коммуникации.-М.: АО «МЕНАТЕП-ИНФОРМ», 1995.-с. 201–208.
Гольченко І. Ощадні (депозитні) сертифікати: світовий досвід та перспективи розвитку в Україні // Цінні папери України (укр.). – 2003. – №13. – C.18–21
Гущина Т.В., Бахтерев Б.В. Особенности банковских связей с общественностью // Деньги и кредит. – 2000. – №1.-с. 32–35.
Д. Гладких. «Структкра та динаміка зростання банківських пасивів, або Колективний портрет українського вкладника» // Вісник Національного банку України. – 2001.– №12.-с. 34–40.
Дмитренко М.Г. Створення і запровадження в Україні ощадно-кредитної системи – домінанта власної інвестиційно-інноваційної політики // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 10: Збірник наукових праць: Наукове видання. – Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2004. – 386 c. – ISBN 966–566–241–4
Егоров Е.В., Романов А.В., Романова В.А. Маркетинг банковских услуг: Учеб. пособие/ Редактирование и подготовка учебного пособия к изданию – В.А. Романова.-М.: ТЕИС, 1999.-102 с.
Зволинський В. Приймання платежів від населення: здобутки і втрати // Вісник Національного банку України. – 1999. – №10.-с. 45–47.
Иду на VIP. На что готов банк для очень Важной Персоны (VIP) // Бизнес. – 2001. – №1–3.-с. 21–23.
Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики, затверджена Постановою Правління НБУ від 15.09.2004 р. №435.
КАРНАУХ Т.І. Депозитні операції // БУХГАЛТЕРІЯ – 2005- №19
Кириченко О.А. Банківський менеджмент: Навч.посіб. – 3-тє видан., перер. І доп.-К.: Знання-Прес, 2002–438 с.
Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. Навчальний посібник.-К.: Видавничий дім «Скарби», 2001.-336 с.
Кожель Н. «Основні тенденції змін у структурі вкладів на українському депозитному ринку як свідчення зміцнення довіри до банків». // Вісник НБУ. – 2004. – №11.-с. 43–45.
Конопатська Л., Бондар Н. Актуальні проблеми страхування депозитів комерційних банків // Вісник Національного банку України (укр.). – 2001. – №11. – C.37–40
Копийчина А. Сети на клиента // Компаньон. – 2001. – №48.-с. 30–35.
Коцовська Р., Ричаківська В., Табачук Г., Грудзевич Я., Вознюк М., Операції комерційних банків -4-те вид.-К.:Алеута, 2005–500 с.
Кочетков В.Н., Омельченко А.В. Основи економического анализа банковской деятельности, – К.:Украинско-финский інститут менеджмента и бизнеса, 1998–168 с.
Куршакова Н.Б. Маркетинг отношений: формирование спроса на банковские услуги // Банковские услуги. – 2001. – №6.-с. 18–21.
Левиков А. CRM: средство повышения лояльности клиента // Банковские технологии. – 2001. – №7.-с. 120–121.
Любунь О.С., Грушко В.І., Фінансовий менеджмент у банку. Навч.посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.: Видавничий Дім «Слово», 2004.-296 с.
М. Меламед. «Методологічні проблеми обчислення та аналізу заощаджень домашніх господарств» // Вісник Національного банку України. – 2000.– №02.-с. 15–18.
Михайлов Д. Операции банков по обслуживанию частных лиц // «МЭ и МО». – 1996. – №9.-с. 138–142.
Михно В. Интернет-банкинг: развитие и проблемы регулирования // Банковское дело. – 2001.– №11.-с. 35–41.
Мороз А.М. Банківські операції. К.: 2002 –476 с.
Нєізвєстна О.В. Операції комерційних банків по залученню коштів: сучасні технології та світові тенденції розвитку // Фондовий ринок (укр.). – 2001. – №31. – C.2–6
Нікітін А.В. Маркетинг у банку: Навч.метод. посібник для самост. вивч. Дисц.-К.:КНЕУ, 2001.-170 с.
О. Заруцька. «Деякі тенденції ринку депозитів» // Вісник Національного банку України. – 2001.– №10.-с. 7–10.
Огієнко В.І. Страхування вкладів як інструмент зміцнення банківської системи України. // Регіональна економіка (укр.). – 2002. – №1. – C.241–247
Онуфрієнко О. Правові аспекти створення національного депозитарію України // Підприємництво, господарство і право (укр.). – 2001. – №10. – C.17–20
Павлишин О.П. Гарантійні операції як засіб ефективної співпраці банку і клієнта // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 8: Збірник наукових праць. – Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2003. – 364 c. – ISBN 966–566–208–2
Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисц.-К.: КНЕУ, 2003.-347 с.
Письменна Л., Вознюк Н. Проблеми та шляхи вдосконалення обслуговування банками платіжного обороту населення // Вісник Національного банку України. – 1999. – №10. – с. 48–51.
Питер С. Роуз. Банковский менеджмент. Пер. С англ. Со 2-го изд.-М.:Дело, 1997–768 с.
Погорелов А. CRM – новая философия со старыми принципами // Стратегии. – 2002. – №1. – с. 14–20.
Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. №516.
Порядок відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами АКБ «Укрсоцбанк» Затверджено постановою Правління АКБ «Укрсоцбанк» №17–2 від 16.02.2004 р.
Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджені Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 №255.
Про банки і банківську діяльність: Закон України №2121-III від 07.12.2000 р.
Про порядок відкриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті: Інструкція. Затверджена постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003 р. із змінами та доповненнями.
Про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Інструкція. Затверджена постановою Правління НБУ №368 від 28.08.2001 р.
Смоляр Ю. «Зарубіжний досвід організації заощаджень населення та можливості його використання в Україні.» // Банківська справа. – 2003. №1. – с. 80–87.
Турбанов А.В. Система страхования вкладов – необходимый элемент поддержания стабильности банковской системы // Деньги и кредит (рус.). – 2004. – №9. – C.7–11
Шелудько Н. Система страхування вкладників в Україні: проблеми і перспективи // Економіка України (укр.). – 2002. – №8. – C.20–26
Шпрингель В., Павлушина М. Рынок банковских депозитов: тенденции и перспективы // Расчеты и операционная работа в коммерческом банке (рус.). – 2004. – №7. – C.75–81
www.bank.gov.ua (сайт НБУ).
www.usb.com.ua (сайт АКБ «Укрсоцбанк»)
, (3.1)
;
— нормированная частота;
— текущая круговая частота;
— верхняя круговая частота полосы пропускания широкополосного усилителя мощности, либо центральная круговая частота полосового усилителя;
— коэффициент передачи каскада на средних частотах;
– коэффициенты, являющиеся функциями параметров МКЦ и элементов аппроксимации входного импеданса транзистора усилительного каскада, нормированных относительно 
и сопротивления источника сигнала 
.
всегда можно рассчитать нормированные значения элементов МКЦ и составить таблицы нормированных значений элементов, соответствующих заданному наклону АЧХ. В этом случае, проектирование усилительного каскада сводится к расчету истинных значений элементов МКЦ, соответствующих заданным 
.
, (3.2)
.
составим систему линейных неравенств: 
(3.3)
— дискретное множество конечного числа точек в заданной нормированной области частот; 
— требуемая зависимость 
на множестве 
— допустимое уклонение 
— малая константа.
(3.4)
, неравенства (3.4) следует решать при условии максимизации функции цели: 
, что соответствует достижению максимального коэффициента усиления рассчитываемого каскада. Решение неравенств (3.4) позволяет получить векторы коэффициентов
и 
.
, и вычисляются нули полиномов числителя и знаменателя.
и вычисление нормированных значений элементов рассматриваемой МКЦ позволяют осуществить синтез таблиц нормированных значений элементов МКЦ, по которым ведется проектирование усилителей.
, где 
— постоянная времени входной цепи ПТ, входной и выходной импедансы транзисторов могут быть аппроксимированы С и RC – цепями [40]. Элементы указанных цепочек могут быть рассчитаны по следующим соотношениям [40]: 
; (3.5) 
; (3.6) 
, (3.7) 
— емкости затвор-исток, затвор-сток, сток-исток ПТ; 
— крутизна ПТ; 
— сопротивление нагрузки каскада.
(3.8)
;
;
;
;
.
и 
, выразим элементы МКЦ:
; 
; (3.9)
.
. (3.10)
, обеспечивающий получение максимального коэффициента усиления при заданной допустимой неравномерности АЧХ в заданном диапазоне частот. 
.
и 
. Результаты расчетов приведены в таблице 3.1. 
Ф.
Ф.
, (4.1) 
.
. (4.2) 
Средняя дневная зарплата работника рассчитывается по формуле:
(4.5)
рубля.
(5.3)
пространства отображения информации (+150 от нормальной линии взгляда), что обеспечивает оптимальный зрительный поиск.
мм2
мм2 (5.1)
, (5.2.1)
мм.
, (5.2.2)
мм.
, (5.2.3)
,(5.2.4)
,(5.2.5)
,(5.2.6)
мм;
мм;
мм.
мм;
мм;
мм.
мм;
мм;
, (5.2.7)
мм.
мм.
мм.
,(5.2.8)
мм.
(5.2.9)
мм.
,(5.2.10)
— допуск на расположение проводников, мм, 
мм
,(5.2.11)
мм
,(5.2.12)
мм.
гидравлическое давление в цилиндре, создаваемое насосом.
(1)
; т.к. заготовка падает на рольганг, то конструктивно полезную нагрузку на штоке примем в 5 раз больше основной нагрузки,
,
не учитываем
/3/
— механический коэффициент, учитывающий потери мощности на трение между поршнем и цилиндром.
; откуда
, (2)
.
; 
, (3) 
.
.
—
-силы действующие на рычаг.
-плечи рычага.
,
-допускаемое напряжение при изгибе.
.
, (4)
,
-полярный момент
— диаметр сечения.
,
-допускаемое напряжение при срезе.
, (5)
-расчетное напряжение на срез
-сила среза,
-площадь среза.
,
-ширина пластины.
.
, (6)
– общее количество деталей, 
;
– количество однотипных деталей, 
.
.
, (7)
– количество стандартных деталей, 
.
.
развиваемый стартером, определяется формулой:
(1.1)
— электромагнитный крутящий момент; 
— механические потери на трение в подшипниках и щетках; 
—коэффициент.
. (1.2)
, (1.3)
— напряжение аккумуляторной батареи;
— сопротивление подводящих проводов;
— сопротивление обмоток электродвигателя стартера;
— переходное сопротивление в месте контакта щеток и коллектора;
— сопротивление электрической цепи, зависящее от 
и 
. (1.4)
). Напряжение на стартере будет меньше напряжения аккумуляторной батареи на величину падения напряжения в подводящих проводах (
). Известно, что падение напряжения на щетках (
) можно принять постоянным. Оставшееся напряжение распределится между падением напряжения на обмотках электродвигателя (
) и обратной ЭДС (
). Так как при токе 
, а 
при I=0, то получим график, показанный на рис.1.1. Магнитный поток стартера Ф при увеличении тока изменяется соответственно кривой намагничивания. При малых нагрузках он пропорционален току, а при больших приближается к магнитному потоку насыщения и растет очень медленно. Поэтому при больших нагрузках его можно считать постоянным. Тогда электромагнитный момент 
сначала будет расти по параболе, а при больших нагрузках — пропорционально току. Крутящий момент на валу стартера 
будет меньше электромагнитного на величину механических потерь 
.
, при котором 
, соответствует режиму холостого хода. В этом режиме момент на валу стартера равен нулю и поэтому частота вращения якоря максимальна. Затем при малых нагрузках частота вращения уменьшается приблизительно по гиперболе, так как магнитный поток увеличивается линейно, а обратная ЭДС уменьшается. В зоне больших нагрузок, где магнитный поток можно считать постоянным, график уменьшения частоты вращения приближается к абсциссе. В режиме полного торможения — зона токов, меньших тока холостого хода, зависимости выходят за пределы режима работы стартера (пунктирные линии на рис.1.1). Механическая мощность на валу стартера определяется выражением:
. (1.5)
, и в режиме полного торможения, когда п = 0, механическая мощность стартера равна нулю. Кривая Р=f(I) идет вверх от нуля при 
к максимуму (
) при 1=0,5
=
(2.1)
для карбюраторного рядного четырехцилиндрового двигателя, 1000 см
, t=-25
С
при вязкости, сст
=f(v) (гр.1)
mν; (2.2)
при скорости, об/мин
. (2.3)
при постоянной температуре пуска двигателя (рисунок 2.2).
= 30 Нм=3 
= 48 об/мин
=30 
=3 
(2.4)
Вт об/мин 
(2.6)
м3/Вт·с. 
; (2.7) 
Вт
=0,52. 
(2.8)
(м)
(2.9)
(2.10)
м/с
;
(2.11)
;
(2.12)
(2.13)
ЭДС возможного зазора и зубцовой зоны при 
(2.14) 
— применяются простые волновые обмотки
(2.15)
Вб
; (2.16)
;
(2.17)
(2.18)
(2.19)
; (2.20)
, (2.21)
— элементарное число пазов,
(2.22)
(2.23)
(2.24)
(2.25)
(2.26)
(2.27) 
Вт/м2 (2.28)
— окружная скорость якоря, м/с;
— коэффициент теплоотдачи поверхности якоря; 
, Вт/к
м2 
— предельно-допустимое превышение температуры корпуса над температурой окружающей среды. 
(
);
(2.29)
об/мин.
=
(2.30)
(2.31)
(2.32)
— сечение изолированного провода;
— число проводников пазов
— коэффициент заполнения паза. 
(2.33)
(2.34)
— высота щели, выбирается от 1 до 1,5 мм
— ширина щели, 
, где 
— диаметр изолированного провода
(2.35)
(2.36)
(2.37) 
м (2.38)
(2.39)
— ширина
-осевой размер
— высота
(2.40)
(2.41)
(2.42)
(2.43)
(2.44)
(2.45)
(2.46)
(2.47)
(2.48)
(2.49)
(2.50)
, (2.51)
-высота паза (
)
(2.52)
(2.54)
(2.55)
— высота станины якоря 
(2.56)
(2.57)
(2.58)
(2.59)
(2.60)
(2.61)
(2.62)
(2.63)
(2.64) 
(2.65)
(2.66)
,
;
,
— значение коэффициента текущей ликвидности, соответственно в конце и в начале отчетного периода;
Чм
, Ом:
при расположении по контуру 
Ом:
— коэффициент использования полосы, 
, расчет выполнен верно.
