Реферат: Облік основних засобів, нематеріальних активів та матеріалів

До основних засобів П(С) БО 7 належать земля, будівлі, устаткування, технічні та транспортні засоби, комп'ютерна техніка, засоби зв'язку та інші матеріальні цінності зі строком корисного використання понад рік. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, регламентується Кабінетом Міністрів України.

У складі нематеріальних активів, згідно з П(С) БО 8 "Нематеріальні активи", відображаються придбані банком права користування землею, водою, об'єктами інтелектуальної власності, програмним забезпеченням тощо.

Об'єктом класифікації є основні фонди. Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи всі належні пристрої і приладдя, або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, орієнтованих на сумісне використання під час виконання певної роботи.

До нематеріальних активів - об'єктів права користуванню економічними, організаційними та іншими перевагами - належать: економічні переваги від користування монопольним становищем на ринку; право на використання економічних та інших привілеїв; гудвіл (ділова репутація).

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість основних засобів, що дорівнює вартості грошових коштів або справедливій вартості інших активів, колись сплачених (переданих) у зв'язку з придбанням основних засобів. За цією вартістю основні засоби зараховуються на баланс.

Залежно від умов придбання первісна вартість може визначатись ще й іншими методами:

для безоплатно отриманих об'єктів - як їхня справедлива вартість на дату придбання;

для об'єктів, внесених до статутного фонду, як погоджена засновниками справедлива вартість;

для об'єктів, отриманих в обмін на подібні до них об'єкти, - як залишкова вартість переданого об'єкта основних засобів;

для об'єктів, отриманих в обмін на відмінні від них об'єкти, - як справедлива вартість переданого об'єкта, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів, що її передано (отримано) за обміну.

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після їх переоцінки. Підприємство має переоцінити об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість більше ніж на 10% відрізняється від справедливої вартості на день складення балансу. За переоцінки якогось одного об'єкта групи основних засобів необхідно провести переоцінку решти об'єктів цієї групи.

За переоцінки основних засобів визначають не тільки переоцінену вартість, а й скориговану суму нарахованого на цей об'єкт зносу.

Переоцінена вартість і сума зносу визначаються множенням первинної вартості та суми зносу на індекс переоцінки.

Балансова (залишкова) вартість - це первісна вартість з відрахуванням зносу.

Справедливу вартість визначено П(С) БО 19 "Об'єднання підприємств" як вартість, що її можна отримати в результаті обміну між до себе подібними, заінтересованими та незалежними сторонами.

Вона дорівнює:

ринковій вартості - за оцінювання будинків та споруд;

ринковій або залишковій вартості - за оцінювання машин та обладнання;

залишковій вартості оцінювання решти об'єктів основних засобів.

Нематеріальний актив, що його отримано банком в процесі розробки, відображається в балансі, якщо банк має:

намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;

змогу отримати певні економічні вигоди у майбутньому від його реалізації чи використання;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних зі створенням нематеріального активу.

Невідповідність нематеріального активу зазначеним критеріям визнання означає, що витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, слід визнавати за витрати того звітного періоду, протягом якого їх було здійснено.

Не визнаються нематеріальними активами, але відображаються в періоді їх здійснення такі витрати: на дослідження; на підготовку і перепідготовку кадрів; на рекламу; на створення, реорганізацію банку; на формування внутрішньої ділової репутації банку; на видавничу діяльність.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт.

Бібліотечні фонди, внутрішня телефонна та комп'ютерна мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Для обліку активів групи "Основні засоби" використовуються рахунки:

4400 "Основні засоби"; 4409 "Знос основних засобів"; 4430 "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами"; 4431 "Обладнання, що потребує монтажу".

Активи групи "Інші необоротні матеріальні активи" обліковуються на рахунках 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"; 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Кожному інвентаризованому об'єктові незалежно від того, де він перебуває, - в експлуатації чи в запасі, надається певний інвентарний номер, який зазначається на самому об'єкті та в інвентарній картці. Картки поділяються на такі самі групи, що й відповідні об'єкти. Ці номери зберігаються за об'єктом протягом усього часу перебування його в цій установі. Інвентарні номери об'єктів, що вибули, не можуть бути надані іншим об'єктам, котрі надійшли до установи.

Інвентарна книга обліку основних засобів наприкінці року не закривається, і записи в ній виконуються далі (наступного року).

2. Бухгалтерський облік придбання основних засобів і нематеріальних активів

Первісна вартість придбаного об’єкта основних засобів включає такі витрати:

сплачену грошову суму постачальникові активів та підрядчику за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків)

реєстраційні збори, державне мито та інші платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

сплачену вартість ввізного мита;

суму непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів, якщо вони не відшкодовуються банку;

витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, придатного для використання за призначенням.

Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання об'єкта чи доведення його до робочого стану, первісну вартість об'єкта не збільшують.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням.

Основні засоби відображаються в обліку за первісною вартістю. Придбання основних засобів за національну валюту в обліку відображається такими бухгалтерськими проведеннями.

Попередня оплата:

Д-т рахунка 3511 "Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів"

К-т кореспондентського рахунка, поточного рахунка, рахунка готівкових коштів.

Отримання основних засобів:

Д-т рахунка 4430 "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами"

К-т рахунка 3511 "Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів"

і одночасно:

Д-т рахунка 4400 "Операційні основні засоби"

К-т рахунка 4430 "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом та за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами".

Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом, в якому зазначають склад комісії, подають докладну характеристику об'єкта, рік побудови чи випуску заводом, дату введення в експлуатацію, коротку технічну характеристику, відповідність технічним Умовам, висновок комісії. Указують також особу, яка прийняла основні засоби, та необхідні відомості для нарахування амортизації.

Акт затверджується керівником установи і разом з технічною Документацією передається на зберігання матеріально відповідальній особі.

3. Обмін основних засобів і нематеріальних активів

Отримання об'єкта в обмін на подібний відображається таким проведенням:

Якщо залишкова вартість переданого активу дорівнює його справедливій вартості:

на суму зносу переданого активу:

Д-т рахунків 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів"

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи";

на залишкову вартість переданого і первісну отриманого активу: Д-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи".

Якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:

на суму зносу переданого активу:

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи";

на справедливу вартість переданого і первісну отриманого активу:

Д-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500"Інші необоротні матеріальні активи";

на різницю між залишковою і справедливою вартістю переданого активу:

Д-т рахунка 7490 "Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів"

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи".

Первісна вартість об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, збільшеній (зменшеній) на ту суму грошових коштів (чи їх еквівалент), що була передана (отримана) під час обміну.

Отримання об'єкта необоротного активу в обмін на неподібний об'єкт відображається так:

Якщо залишкова вартість переданого активу дорівнює його справедливій вартості:

на суму зносу переданого активу:

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи";

на залишкову вартість переданого і первісну отриманого активу:

Д-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи";

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи".

Якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:

на суму зносу переданого активу:

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи";

4. Порядок та облік переоцінки основних засобів і нематеріальних активів

Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів вносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Суми дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включаються до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінки), то збільшення має відображатися як зростання додаткового капіталу.

Результати дооцінки основних засобів відображаються так:

Д-т рахунків 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"

К-т рахунка 5100 "Результати переоцінки основних засобів"

одночасно:

Д-т рахунка 5100 "Результати переоцінки основних засобів"

К-т рахунків 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а за недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499 "Інші небанківські операційні витрати", аналітичний рахунок "Переоцінка основних засобів").

При цьому здійснюється таке проведення:

Д-т рахунків 5100 "Результати переоцінки основних засобів", 7499 "Інші небанківські операційні витрати", аналітичний рахунок "Переоцінка основних засобів"

К-т рахунків 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"

одночасно:

Д-т рахунків 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів"

К-т рахунка 5100 "Результати переоцінки основних засобів".

За кожним об'єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком за визнання цього об'єкта активом (під час зарахування на баланс).

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно.

5. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.

Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається на рахунках 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається таким проведенням:

Д-т рахунка 7423 "Амортизація"

К-т рахунків 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банками нараховується із застосуванням таких методів:

прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається Діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів;

зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у%) обчислюється як різниця між одиницею та результатом добутку кореня n-ступеня (де n - кількість корисного використання об'єкта) з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, цю амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на визначену суму років його корисного використання;

виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

У разі зміни методу амортизації нарахування здійснюється згідно з новим методом, починаючи з місяця, наступного за. тим, в якому відбулися зміни.

На розмір амортизації активу впливають такі фактори:

первісна вартість;

ліквідаційна вартість;

вартість, яка амортизується;

строк корисної служби.

Суть прямолінійного методу полягає в тому, що витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина ціни придбання активів (за відрахування певної ліквідаційної вартості) протягом усього визначеного строку їх корисного використання.

Щомісячна сума амортизаційних відрахувань (АВ) визначається формулою:

АВ = ЦП-ЛВ\N

де ЦП - ціна придбання активу; ЛВ - визначена чиста ліквідаційна вартість наприкінці строку корисного використання; N - визначений строк корисного використання, місяців.

Витрати на ліквідацію можуть іноді дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості. Тому для багатьох активів, які є об'єктами нарахування амортизації, ліквідаційну вартість зовсім не визначають. Визначена чиста ліквідаційна вартість - це не обов'язково вартість брухту чи того, що залишиться від активу на час завершення строку його корисного використання та списання. Ліквідаційна вартість - це вартість для іншого потенційного покупця на дату, коли власнику знадобиться його продати.

6. Зменшення корисності основних засобів і нематеріальних активів та облік їх вибуття

Банки повинні визнавати втрати економічної вигоди внаслідок зменшення корисності об'єктів необоротних активів у сумі, що перевищує їхню залишкову вартість, порівняно - з сумою очікуваного відшкодування.

Сума очікуваного відшкодування - це найбільше зі значень чистої ціни продажу чи вартості використання.

Чиста ціна продажу - сума, яка може бути одержана від продажу активу (за відрахування витрат, пов'язаних із його вибуттям).

Вартість використання - дисконтована вартість прогнозованих майбутніх потоків грошових коштів, виникнення яких очікується від продовження використання активу та від його вибуття в кінці строку корисної служби.

Втрати від зменшення корисності за необоротними активами, які не переоцінювалися, слід визнавати у звіті про прибутки та збитки, а за необоротними активами, котрі переоцінювалися, - як зменшення додаткового капіталу за результатами переоцінки.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів і нематеріальних активів. Виконується запис:

Д-т рахунка 7499 "Інші небанківські операційні витрати"

К-т рахунків 4309 "Знос нематеріальних активів", аналітичний рахунок "Зменшення корисності", 4409 "Знос основних засобів", аналітичний рахунок "Зменшення корисності".

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, спрямовуються на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і нематеріальних активів і сумою перевищення до витрат звітного періоду. Зменшення корисності в обліку відображається таким проведенням:

Д-т рахунків 5100 "Результати переоцінки основних засобів", 5101 "Результати переоцінки нематеріальних активів", 7499 "Інші небанківські операційні витрати"

К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби" та

Д-т рахунків 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів"

К-т рахунків 5100 "Результати переоцінки основних засобів", 5101 "Результати переоцінки нематеріальних активів".

В актах на списання вказують основні дані, що характеризують об'єкт: рік виготовлення чи побудови, дата надходження в установу банку, період (час) уведення в експлуатацію, первісна вартість об'єкта (для переоцінених - відновна), сума нарахованого зносу за даними бухгалтерського обліку, кількість проведених ремонтів 1 т - ін. Докладно висвітлюють також причини списання об'єкта основних засобів, стан його основних частин, деталей, вузлів.

Складені постійно діючою комісією акти на списання основних засобів затверджує керівник установи чи його заступник.

8. Облік гудвілу

Гудвіл - це перевага, яку отримує банк-покупець унаслідок купівлі вже діючого банку (підприємства) порівняно зі створенням нового. Ця перевага може бути пов'язана з наявністю постійних клієнтів, вигідним географічним розміщенням, наявністю висококваліфікованого персоналу тощо. Гудвіл відображається в обліку покупця, але не може бути переданий, проданий тощо.

Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Ідентифіковані активи та зобов'язання - придбані активи та зобов'язання, що на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу.

Придбані покупцем ідентифіковані активи та зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їхньою справедливою вартістю. Одночасно покупець у бухгалтерському обліку відображає позитивні чи негативні значення гудвілу за результатами купівлі.

Якщо придбання здійснюється через передавання інших активів або прийняття на себе зобов'язань, то вартість дорівнює справедливій вартості (на дату придбання) активів або зобов'язань, наданих покупцем в обмін на контроль за чистими активами іншого банку, збільшеній на суму витрат, які безпосередньо пов'язані з їх придбанням.

Чисті активи - активи банку за відрахування його зобов'язань.

Якщо придбання здійснюється поетапно, то кожна операція відображається окремо за справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, з одночасним визнанням частки покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів 1 зобов'язань, що придбані на кожному етапі.

Після визнання ідентифікованих активів і зобов'язань у балансі покупця всі дальші зміни, що пов'язані з їх оцінкою, не приводять до додаткового визнання нового позитивного чи негативного гудвілу.

Позитивний гудвіл обліковується як актив на рахунку обліку нематеріальних активів 4300 "Нематеріальні активи" аналітичний рахунок "Гудвіл", тобто вартість придбання вища, ніж частка покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань. При цьому здійснюються такі записи:

на суму платежу з придбання активів:

Д-т рахунка 3511 "Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів і основних засобів"

К-т рахунка 1200 "Кореспондентський рахунок";

на суму придбаних активів: Д-т рахунків активів

К-т рахунка 3511 "Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів і основних засобів";

на суму різниці за результатами розрахунку:

Д-т рахунка 4300 "Нематеріальні активи" аналітичний рахунок "Гудвіл"

К-т рахунка 3511 "Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів і основних засобів".

Первісна (балансова) вартість гудвілу зменшується відповідно до щомісячного рівномірного нарахування амортизації протягом строку корисного його використання, але не більше 20 років.

Строк корисного використання гудвілу визначається з урахуванням:

прогнозованого строку діяльності банку;

нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на строк корисного використання;

зміни попиту на роботи, послуги банку тощо.

Амортизація гудвілу відображається таким проведенням:

Д-т рахунка 7423 "Амортизація"

К-т рахунка 4300 "Нематеріальні активи" аналітичний рахунок "Гудвіл".

Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то його списують з включенням залишкової вартості до витрат. При цьому здійснюється таке проведення:.

Д-т рахунка 7499 "Інші небанківські операційні витрати"

К-т рахунка 4300 "Нематеріальні активи" аналітичний рахунок "Гудвіл".

Негативний гудвіл обліковується на рахунку 4320 "Негативний гудвіл" як сума вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, що перевищує вартість придбання. Здійснюється таке проведення:

на суму платежу з придбання активів:

Д-т рахунка 3511 "Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів і основних засобів"

К-т рахунка 1200 "Кореспондентський рахунок";

на суму придбаних активів:

Д-т рахунків активів

К-т рахунка 3511 "Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів і основних засобів";

на суму різниці за результатами розрахунку:

Д-т рахунків активів

К-т рахунка 4320 "Негативний гудвіл".

Інвентаризація проводиться також у разі:

зміни матеріально відповідальних осіб;

установлення фактів крадіжок або зловживань, пошкодження цінностей;

пожежі або стихійного лиха;

реорганізації чи ліквідації установи банку.

Для проведення інвентаризації основних засобів створюється інвентаризаційна комісія, персональний склад якої затверджується наказом керівника.

Під час інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів визначається не лише їхня наявність, а й фактичний стан (міра спрацювання), правильність зарахування до відповідної групи активів установи (основних засобів чи малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Результати інвентаризації відображаються у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. Протокол інвентаризаційної комісії керівник установи банку розглядає і затверджує в 5-денний строк.

При цьому виконуються проведення:

Д-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"

К-т рахунка 6499 "Інші небанківські операційні доходи".

Після встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки, належна до відшкодування сума зараховується до дебіторської заборгованості та доходу звітного періоду. При цьому здійснюється таке проведення:

Д-т рахунка 3552 "Нестачі та інші нарахування на працівників банку"

К-т рахунка 6499 "Інші небанківські операційні доходи"

одночасно:

Д-т рахунка 991 "Контррахунки для рахунків розділів 96-98"

К-т рахунка 9610 "Борги банків, які списані у збиток".

У разі відшкодування вартості основних засобів і нематеріальних активів здійснюється таке проведення:

Д-т рахунків 1200 "Кореспондентський рахунок", 1001 "Рахунок готівкових коштів"

К-т рахунка 3552 "Нестачі та інші нарахування на працівників банку".

10. Порядок обліку операції застави

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. Предметом застави можуть бути власні основні засоби та нематеріальні активи, які здатні забезпечити виконання зобов'язань відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до умов, зазначених в угоді про заставу, заставлене майно може перебувати в заставодавця, у заставодержателя або в третьої особи, бути в експлуатації чи на зберіганні.

Реалізація заставленого майна провадиться з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено угодою.

Після реалізації заставленого майна через аукціон банк-заставодержатель здійснює таке проведення:

Д-т рахунків 1200 "Кореспондентський рахунок", 1001 "Рахунок готівкових коштів"

К-т рахунків "Позичковий рахунок" (інші рахунки з обліку заборгованості), "Процентні доходи" (інші доходи).

Одночасно списується вартість заставленого майна, яке обліковувалося на позабалансових рахунках 9500 "Застава, за якої предмет застави залишається у заставодавця", 9501 "Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю", 9502 "Застава, за якої предмет застави передається третім особам".

Нарахування амортизації на це майно не здійснюється.

Незалежно від того, перебуває заставлене майно в заставодавця чи заставодержателя, експлуатується чи зберігається до часу реалізації застави, його облік та нарахування амортизації (зносу) здійснює заставодавець.

Облік основних засобів і нематеріальних активів, переданих у заставу, заставодавець веде на окремих аналітичних рахунках балансових рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи".

Банк-заставодержатель згідно з оціночним описом та актом приймання-передавання обліковує прийняте від заставодавця на зберігання майно на позабалансовому рахунку 9501 "Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю". Виконується проведення:

Д-т рахунка 990 "Контррахунки для рахунків розділів 90-95"

К-т рахунка 9501 "Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю".

Порядок реалізації заставленого майна регламентується чинним законодавством України.

Реферат: Облік основних засобів, нематеріальних активів та матеріалів

Похожие работы: