ОБЛІК
ТА
АУДИТ У
КОМЕРЦІЙНИХ
БАНКАХ
ЗМІСТ
Глава 1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні комерційним банком ............................... 5
1.1. Реформа обліку і звітності в Україні........……………………………………………….... 5
1.2. Міжнародні принципи і стандарти бухгалтерського обліку ....................……................. 8
1.3. Фінансовий та управлінський облік: зміст і призначення ..............…………................... 16
Контрольні запитання ................…………………………………………………………........... 19
Вправи для самостійної роботи ...……………………………………………………................ 19
Глава 2. Основи побудови бухгалтерського обліку в банках України ...................................... 22
2.1. Об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки .........…………………………………………… 22
2.2. План рахунків і принципи його побудови ......…………………………………………... 26
2.3. Баланс комерційного банку та інші форми синтетичного обліку...........................……. 33
2.4. Параметри і форми аналітичного обліку ....……………………………………………... 35
2.5. Банківська документація ..................…………………………………………………….... 40
Контрольні запитання ........................………………………………………………………..... 41
Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………........ 41
Глава 3. Організація бухгалтерського процесу ........…………………………………………….. 44
3.1. Зміст обліково-операційної роботи і побудова бухгалтерського апарату ..................… 44
3.2. Бухгалтерський процес і процедури фінансового обліку....................................……….. 47
Контрольні запитання ....................………………………………………………………......... 50
Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………........ 50
Глава 4. Облік операцій з формування статутного капіталу банку .................…...................... 52
4.1. Система рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку.......... 52
4.2. Облік операцій з формування статутного капіталу банку.......................………...............52
Контрольні запитання.....................……………………………………………………….....… 56
Вправи для самостійної роботи .................………………………………………………….... 56
Глава 5. Облік міжбанківських розрахунків .........…………………………………………….... 57
5.1. Загальні правила розрахунків між банками та класифікація кореспондентських рахунків ....................................................................................................................................................... 57
5.2. Організація та облік операцій за міжбанківськими розрахунками, які здійснюються через НСЕП при НБУ...........................……………………………………………………....... 59
5.3. Касове обслуговування установ комерційних банків та облік цих операцій................. 63
5.4. Облік міжбанківських розрахунків, які здійснюються за прямими кореспондентськими угодами ......…………………………………………………………………………………….. 65
5.5. Правила виконання та обліку НБУ операцій за кореспондентським рахунком комерційного банку при наявності ухвали судів України щодо арешту грошових коштів, а також безспірне списання коштів ……………………………………..................................... 67
Контрольні запитання ......................…………………………………………………………... 68
Вправи для самостійної роботи ................……………………………………………………. 68
Глава 6. Платіжні рахунки і облік розрахункових операцій …………………………………. 70
6.1. Характеристика платіжних розрахунків клієнтів банку ...........................………........... 70
6.2. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями ...............................…….... 75
6.3. Облік операцій при розрахунках гарантованими дорученнями .........................…….... 76
6.4. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями ........................ 77
6.5. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками ..................................……... 78
6.6. Облік операцій при розрахунках акредитивами ………………………………………. . 79
6.7. Розрахунки платіжними вимогами без акцепту платників та безспірне стягнення коштів ………………………………………………………………………………………………....... 82
Контрольні запитання ....................…………………………………………………………..... 82
Вправи для самостійної роботи ..............……………………………………………………... 83
Глава 7. Облік кредитних операцій ................…………………………………………………..... 85
7.1. Організація обліку кредитних операцій ....……………………………………………..... 85
7.2. Облік позичкових операцій і послуг кредитного характеру ................................……... 93
7.3. Облік операцій з формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитами. Порядок списання безнадійних кредитів....…………………………………….. 97
7.4. Облік операцій кредитного характеру ......……………………………………………..... 102
7.5. Облік операцій з нарахування і справляння відсотків за користування банківськими кредитами та комісійних за надання послуг кредитного характеру ………………………. 107
Контрольні запитання .....................………………………………………………………….... 109
Вправи для самостійної роботи ...............…………………………………………………...... 109
Глава 8. Облік касових операцій ..............……………………………………………………........ 111
8.1. Організація касової роботи ................…………………………………………………..... 111
8.2. Облік і документообіг за операціями кас з приймання готівки..................................…. 111
8.3. Облік операцій видаткових кас ............………………………………………………...... 112
8.4. Інкасація грошової виручки................…………………………………………………..... 113
8.5. Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах ...................…......... 114
8.6. Ревізія цінностей........................…………………………………………………………... 115
8.7. Синтетичний облік касових операцій.....……………………………………………….... 115
Контрольні запитання ....................…………………………………………………………..... 116
Вправи для самостійної роботи .............…………………………………………………….... 116
Глава 9. Касове виконання Державного бюджету України ………………………………….. 117
9.1. Організація касового виконання Державного бюджету України .............................….. 117
9.2. Облік операцій з касового обслуговування коштів Державного бюджету України .... 118
9.3. Касове виконання місцевих бюджетів .......……………………………………………... 121
Контрольні запитання .....................………………………………………………………....... 123
Вправи для самостійної роботи ................………………………………………………….... 123
Глава 10. Облік депозитних і довірчих операцій ......………………………………………….... 125
10.1. Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій ............................……...... 125
10.2. Облік депозитних операцій ...............…………………………………………………... 126
10.3. Облік довірчих операцій ................…………………………………………………...... 128
Контрольні запитання.......................………………………………………………………..... 128
Вправи для самостійної роботи ............…………………………………………………….... 128
Глава 11. Облік операцій з цінними паперами .......……………………………………………... 130
11.1. Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними .............................………..... 130
11.2. Облік операцій банку з цінними паперами, придбаними з метою перепродажу ........ 132
11.3. Облік довгострокових вкладень банку в цінні папери ..............................…………..... 134
11.4. Облік вкладень банку в боргові цінні папери .……………………………………….... 136
11.5. Облік пасивних операцій з цінними паперами за власними борговими зобов'язаннями .……………………………………………………………………………………………........... 142
Контрольні запитання .......................…………………………………………………….…..... 144
Вправи для самостійної роботи ...........………………………………………………….......... 144
Глава 12. Облік валютних операцій ...............…………………………………………………..... 145
12.1. Сутність валютних операцій ..............…………………………………………………... 145
12.2. Ведення банками рахунків клієнтів у іноземній валюті ............................…………..... 147
12.3. Неторговельні операції з валютними цінностями ……………………………………... 151
12.4. Організація та облік безготівкових міжнародних розрахунків .........................……..... 159
12.4.1. Запровадження кореспондентських відносин …………………………………….…. 159
12.4.2. Облік експортно-імпортних операцій клієнтів …………………………………….... 161
12.5. Інші валютні операції ...............………………………………………………………..... 172
Контрольні запитання ................…………………………………………………………........ 175
Вправи для самостійної роботи ...........……………………………………………………..... 175
Глава 13. Облік основних засобів, нематеріальних активів та матеріалів ............................. 177
13.1. Документальне забезпечення обліку. ..………………………………………………..... 177
13.2. Облік надходження, переоцінки та поточного ремонту основних засобів .................. 180
13.3. Облік зношення основних засобів .........………………………………………………... 182
13.4. Облік вибуття об'єктів основних засобів: ліквідація, реалізація, безоплатна передача ..………...……………………………………………………………………………………….. 183
13.5. Облік оперативного лізингу. ...........…………………………………………………..... 184
13.6. Облік основних засобів, прийнятих банком під заставу наданого кредиту ................ 185
13.7. Відображення в обліку результатів інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів ....……………………………………………………………………………………….. 186
13.8. Облік нематеріальних активів ............………………………………………………...... 188
13.9. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів та господарських матеріалів ...... 190
Контрольні запитання........................………………………………………………………..... 195
Вправи для самостійної роботи ................………………………………………………….... 195
Глава 14. Облік доходів, витрат і фінансових результатів діяльності комерційних банків ..........................………………………………………………………………………………………... 198
14.1. Об'єкти обліку в складі доходів і витрат банку............................................................... 198
14.2. Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком .................... 200
14.3. Облік доходів і витрат банку ...…………………………………………………............. 203
14.4. Облік фінансового результату і розподілу прибутку …………………………………. 207
Контрольні запитання ........................……………………………………………………….... 210
Вправи для самостійної роботи ..............…………………………………………………....... 210
Глава 15. Облік податків, зборів і внесків до державних та недержавних цільових фондів........................…………………………………………………………………………………. 212
15.1. Види податків, які сплачують комерційні банки. . . …………………………………. 212
15.2. Облік прямих податків: з прибутку, за користування землею, з власників транспортних засобів, з громадян ............................………………………………………………........ 213
15.3. Облік непрямих податків: податку на додану вартість, акцизного та митних зборів .....……………………………………………………………………………………….... 218
15.4. Облік внесків до державних цільових фондів ……………………………………....... 220
15.5. Облік місцевих податків і зборів.........……………………………………………........ 223
15.6. Фінансові санкції та їх облік. ............………………………………………………...... 224
15.7. Звітність з основних видів податків, зборів та внесків ..............................………....... 225
Контрольні запитання .........................………………………………………………………... 225
Вправи для самостійної роботи ...............…………………………………………………..... 226
Глава 16. Звітність комерційних банків ..............……………………………………………….. 228
16.1. Необхідність та користувачі звітності комерційних банків ...................................….. 228
16.2. Класифікація звітності комерційних банків ...…………………………………….….. 231
16.3. Характеристика звітності комерційних банків ..…………………………………..….. 234
16.3.1. Основна фінансова звітність ...........………………………………………………...... 234
16.3.2. Допоміжна фінансова звітність. .......……………………………………………….... 238
16.3.3. Звітність про депозитну діяльність банку .………………………………………….. 241
Контрольні запитання ........................………………………………………………………... 242
Глава 17. Внутрішній аудит комерційного банку ......………………………………………….. 244
17.1. Внутрішньобанківський аудит у системі внутрішнього контролю.................................244
17.2. Внутрішній аудит касових операцій .......……………………………………………….. 245
17.3. Внутрішньобанківський аудит розрахункових операцій .............................…………... 247
17.4. Внутрішньобанківський аудит кредитних операцій ………………………………..…. 248
17.5. Внутрішньобанківський аудит валютних операцій …………………………………… 249
17.6. Внутрішньобанківський аудит операцій з цінними паперами ...........................…........ 251
17.7. Внутрішньобанківський аудит доходів і витрат ..……………………………………… 253
17.8. Внутрішній аудит оподаткування банку ......………………………………………….... 255
Контрольні запитання........................………………………………………………………..... 256
Вправи для самостійної роботи .................…………………………………………………... 257
Додатки ..................................………………………………………………………………..... 258
Список літератури ............................………………………………………………………….. 259
ГЛАВА 1
РОЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УПРАВЛІННІКОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ
Мета вивчення
Після вивчення глави 1 Ви повинні знати:
1. Необхідність і причини проведення реформи бухгалтерського обліку в банках України.
2. Міжнародні аспекти бухгалтерського обліку та їх суть.
3. Склад і загальну характеристику міжнародних стандартів обліку.
4. Особливості фінансового та управлінського обліку.
1.1. Реформа обліку і звітності в Україні
Система бухгалтерського обліку в банках України, що діяла до 1997 р., сформувалась у межах колишнього СРСР. Й функціонування було зумовлене потребами централізованого управління економікою. Головна мета бухгалтерського обліку полягала в забезпеченні збереження соціалістичної власності та контролі за виконанням Державного плану (бюджетного, кредитного, касового та ін.). Інформація, яка відображалася в бухгалтерському обліку і звітності, передусім призначалась для міністерств та відомств і використовувалась ними для управління галуззю та економікою в цілому і розрахунку податкових платежів. Зовсім не застосовувалась практика складання і надання фінансової звітності для зовнішніх користувачів. У цьому не було потреби, оскільки зовнішньоекономічна діяльність становила монополію держави.
Розробка методології і правил ведення обліку та звітності в колишньому СРСР покладалась на Міністерство фінансів, яке жорстко регламентувало організацію бухгалтерського процесу і здійснення всіх бухгалтерських процедур.
Правила організації й ведення обліку та звітності для банків регламентував Держбанк СРСР. Базуючись на загальних принципах обліку, запропонованих Мінфіном, Держбанк розробляв номенклатуру статей балансу (план рахунків), правила виконання, обліку та контролю всіх банківських операцій. Це дозволяло контролювати кожний крок діяльності банківських установ. Отже, Держбанк СРСР був єдиним емісійним, касовим і розрахунковим центром.
Функції банків як фінансових посередників були обмеженими. Через банки здійснювався розподіл коштів між бюджетом і підприємствами та організаціями у межах виконання Державного плану. Кредитні ресурси використовувались як планове джерело формування обігових коштів підприємств. Банківські установи виконували операції з фінансування капітальних вкладень, касового виконання бюджету, виходячи з затверджених лімітів (контрольних цифр), а не з наявності кредитних ресурсів. За таких умов бухгалтерський облік використовувався як важливий інструмент управління централізованою плановою економікою, а за своїми функціями і методами роботи наближувався до управлінського. Отже, така система бухгалтерського обліку не давала змоги отримати об'єктивну інформацію щодо результатів діяльності та фінансового стану суб'єкта господарської діяльності (суми активів, зобов'язань, власного капіталу), у тому числі й банків.
Після проголошення в 1991 р. Україною незалежності прерогативу встановлення правил ведення обліку і звітності для банків передано Національному банку України (НБУ). Період становлення НБУ як центрального банку характеризувався повним відтворенням підходів і засад соціалістичної системи господарювання. Бухгалтерський облік розглядався тільки як рахівництво, тобто як реєстрація всіх проведених банком операцій і відображення в бухгалтерських формах (регістрах) облікових даних щодо цих операцій. Роль бухгалтерського обліку, як і раніше, недооцінювалась. Систематизація облікових даних у бухгалтерській звітності здійснювалась за старими принципами, оскільки форма і зміст бухгалтерської звітності — бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та витрати, звіт про розподіл прибутку та ін.— будь-яких суттєвих змін не зазнали.
Сучасний етап розвитку економіки в Україні було визнано як перехідний період становлення нової моделі господарчої системи, заснованої на ринкових відносинах. Найважливішою та невід'ємною складовою структури ринкової економіки виступають кредитні інституції.
Останнім часом банківська система зазнала значних змін. Завершився перехід на дворівневу структуру, що відповідає моделі кредитної системи розвинутих країн: на першому рівні — Національний банк України, на другому — комерційні банки. Реорганізація банківської справи законодавчо закріпила трансформування банків усіх рівнів та засади їх функціонування.
Національний банк виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: розробляє та провадить грошово-кредитну політику, є емісійним і розрахунковим центром країни, банком банків та банкіром уряду. Прибутки і витрати банку визначаються кошторисом, затвердженим відповідно до чинного законодавства.
Комерційні банки належать до категорії підприємств — фінансових посередників. Вони організують та здійснюють розрахунки і грошові платежі, залучають капітали, заощадження населення та інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у позику, вкладають в інвестиційні операції, операції з цінними паперами тощо.
Комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з наступними принципами.
1. Комерційний (господарський) розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій; мета діяльності — отримання прибутку при розумному ризику.
2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами, за надані кредити, розрахунково касове обслуговування тощо.
3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєю діяльністю без втручання держави.
Таким чином, важливішим показником оцінки діяльності банків стає прибуток. Однак запроваджене в Україні визначення прибутку, методика його розрахунку та відображення в бухгалтерській звітності сформувалися в межах адміністративно-командної системи управління і суттєво відрізняються від їх розуміння в умовах ринкової економіки. Отже, прибуток, відображений в системі бухгалтерського обліку, що базується на чинних національних стандартах, не може розглядатися як об'єктивний показник діяльності. Відмінності пов'язані перш за все з методологією визначення і вимірювання доходів і витрат у системі обліку.
У країнах з розвинутою ринковою економікою фінансовий облік виконує дві основні функції:
— вимірює і відображає фінансовий результат;
— відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобов'язання і власний капітал.
Практика бухгалтерського обліку в таких країнах побудована на загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандартах обліку та звітності. Вона спрямована на:
— об'єктивне визначення й відображення фінансового результату діяльності та фінансового стану;
— відображення ринкових ризиків;
— урахування впливу ринку на діяльність. У міжнародних економічних відносинах бухгалтерський облік розглядають як мову бізнесу, інструмент ділових стосунків. Тому інтеграція вітчизняних банків у світову банківську систему потребує відображення фінансового стану відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Неспроможність банку надавати фінансову інформацію згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку реальним чи потенційним партнерам гальмує відкриття кредитних ліній, а також унеможливлює залучення такого банку в довгострокові ділові відносини. Отже, до 1998 р. українським банкам необхідно було залучати міжнародні аудиторські фірми для складання річних звітів згідно з міжнародними стандартами, що потребувало значних коштів.
Можна з усією відповідальністю стверджувати, що в умовах ринкової економіки без переходу на нову методологію обліку, звітності та контролю бухгалтерський облік стає гальмом у розвитку ринкових відносин, зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, залучення іноземних інвестицій в економіку України та ін.
Таким чином, ситуація, що об'єктивно склалася, зумовила закономірну необхідність проведення в Україні масштабної реформи у галузі бухгалтерського обліку в цілому та в банківській системі зокрема.
Концепція побудови фінансового обліку повинна знайти своє втілення в Законі про бухгалтерський облік. Тільки після прийняття цього Закону можуть бути затверджені нові національні стандарти бухгалтерського обліку, адекватні потребам ринкової економіки.
Національний банк України, скориставшись наданим йому правом, здійснив реформу бухгалтерського обліку і звітності в банках. Починаючи з 1 січня 1998 р., усі банківські установи ведуть фінансовий бухгалтерський облік і складають фінансову звітність за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Відповідно до концепції НБУ перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності дозволяє:
— зробити прозорою діяльність комерційних банків;
— зовнішнім користувачам отримати достовірну інформацію щодо реального стану банку;
— удосконалити систему нагляду та регулювання діяльності комерційних банків з боку НБУ;
— підняти рівень довіри до комерційних банків серед населення;
— комерційним банкам застосувати ефективну систему внутрішнього контролю та аналізу фінансової діяльності.
Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” функції розробки єдиних правил бухгалтерського обліку в банках покладено на НБУ. Відправною точкою реформи бухгалтерського обліку в Україні на рівні НБУ і комерційних банків є Указ Президента України від 23.05.92 р. “Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики”. Для розробки концепції реформи при НБУ була створена Координаційна Рада бухгалтерської звітності, до складу якої увійшли провідні спеціалісти Національного банку, комерційних банків, зарубіжні радники, вчені провідних вузів країни. Координаційна Рада розробила проект універсального плану рахунків для банків, а також інструкції з обліку, включаючи деталі контролю сум для різних звітів, що мали використовуватись як комерційними банками, так і НБУ.
У 1995 р. на базі Координаційної Ради при НБУ було створене Управління методології та реформування бухгалтерського обліку і звітності, першочергове завдання якого полягало в опануванні зарубіжними принципами і методиками обліку та звітності та визначенні можливості їх застосування в Україні. Вирішення цього завдання не передбачало демонтажу існуючої системи та заміни її західними аналогами як в теоретичному, так і в практичному плані. Необхідно було забезпечити кардинальні зміни шляхом природного розширення кола об'єктів обліку; надати гнучкості системі обліку при застосуванні існуючих і запровадженні принципово нових методик обліку; переглянути роль бухгалтера в управлінні банком.
Реформа обліку і звітності в цей перехідний період повинна відобразити еволюційний процес трансформації однієї облікової системи в іншу і водночас забезпечити стабільність облікової політики. Це покликано підвищити довіру інвесторів до нашої держави.
У ході підготовки та здійснення реформи можна виділити чотири етапи.
Перший етап — підготовчий (1995 р.—II кв. 1996 р.). Основна мета — розробка концепції та послідовності проведення реформи. На цьому етапі вирішувалися такі найважливіші завдання:
1. Концепція і структура плану рахунків та загальної фінансової звітності. Основна увага була спрямована на: а) відображення банківських ризиків, ліквідності та аналіз джерел рентабельності;
б) полегшення складання фінансової та іншої звітності — статистичної, податкової, прудонціальної, тобто необхідної для розрахунку нормативів.
2. Розробка нової структури, номерів рахунків і параметрів аналітичного обліку, які дозволять використовувати додаткову систему для відстеження небухгалтерської інформації, тобто використання додаткових ознак (так званих атрибутів для зберігання інформації, яка отримана для управління, статистики, розрахунків бази оподаткування, що постійно змінюється).
У грудні 1996 р. Управління методології та реформування бухгалтерського обліку завершило розробку проекту плану рахунків і форм фінансової звітності. За підсумками виконаної роботи було визнано за доцільне розробити два плани рахунків: один — для НБУ, другий — для комерційних банків. У І кв. 1997 р. план рахунків для комерційних банків, вказівки щодо характеристики рахунків і форми звітності були передані комерційним банкам для ознайомлення і внесення пропозицій щодо коригування. Одночасно була завершена робота з розробки методичних вказівок щодо параметрів ведення аналітичного обліку. Комерційні банки розпочали інвентаризацію всіх бухгалтерських рахунків з метою підготовки перехідних таблиць, які повинні полегшити поступовий перехід до нового плану рахунків.
У травні—червні 1997 р. новий план рахунків та форми фінансової звітності були затверджені Правлінням НБУ.
Другий етап (II—III кв. 1997 р.). Основна мета — підготовка методичних вказівок щодо застосування бухгалтерських рахунків, здійснення бухгалтерських процедур, підготовки форм фінансової звітності згідно з новим планом рахунків та відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності; аналізу існуючих інформаційних потоків для розробки грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу; визначення вимог до комерційних банків щодо складання звітності за грошово-кредитною статистикою, статистикою платіжного балансу, фінансовою звітністю.
Третій етап (IV кв. 1997 р.). Основна мета — апробація підготовлених документів у пілотних банках з метою усунення виявлених недосконалих рішень і внесення необхідних коректив. Перевірка готовності комп'ютерних мереж банків до обробки інформації.
Четвертий етап (з 1 січня 1998 р.). Основна мета — запровадження нового плану рахунків та форм загальної фінансової звітності в усіх банках України.
Таким чином, для забезпечення переходу бухгалтерського обліку в Україні на міжнародні стандарти необхідно не лише прийняти Закон про бухгалтерський облік, але й узгодити його з іншими законодавчими актами щодо системи оподаткування, а також розробити нормативну базу, що регулює цей процес.
Особливості проведення реформи в Україні на відміну від інших держав СНД полягають у тому, що відбувається одночасний перехід на новий план рахунків і складання загальної фінансової звітності. Для прикладу, в Росії та Білорусії запровадженню нового плану рахунків передував етап переходу до складання фінансової звітності за міжнародними стандартами. Це дозволило сформувати у працівників бухгалтерського апарату розуміння концепції реформи та полегшило трансформацію комп'ютерних мереж для обробки облікової інформації.
Загалом перехід банків на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності повинен пришвидшити завершення роботи над Законом про бухгалтерський облік і затвердження національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності.
Підбиваючи підсумки сказаного, можна наступним чином систематизувати основні риси бухгалтерського обліку в банках держав, які орієнтуються на розбудову ринкової економіки.
1. Головна мета банківської установи:
— отримати прибуток;
— покращити добробут акціонерів.
2. Головна мета бухгалтерського обліку:
— вимірювання прибутку проти чітко визначеного капіталу;
— оцінка чистої вартості банківської установи.
3. Базові принципи бухгалтерського обліку:
— загальноприйняті принципи, що стосуються фінансового обліку і розроблені бухгалтерами під загальним наглядом регулятивної агенції, як правило,— центрального банку держави.
4. Бухгалтерські процедури:
— множинність операцій і свобода вибору внутрішньої банківської техніки;
— обов'язковість аудиторської перевірки;
— не всі обов'язкові форми звітності орієнтуються на статистику.
5. Фінансовий облік:
— класифікація балансу реалізує принаймні дві мети — класифікувати активи за їх ліквідністю, а зобов'язання — за часом їх погашення; виміряти чисту вартість банківської установи.
1.2.Міжнародні принципи і стандарти бухгалтерського обліку
Національні системи обліку та звітності мають певні відмінності, які зумовлені політичними, економічними факторами. Перш за все це виявляється у різниці підходів до відображення активів, обліку доходів та витрат, способів визначення фінансових результатів. Незіставлюваність фінансових звітів, складність їх розуміння з боку іноземних інвесторів і кредиторів гальмує розвиток процесів інтеграції економік, міжнародного бізнесу. У світовій практиці це призвело до необхідності уніфікації та стандартизації обліку, який є засобом міжнародного ділового спілкування, тобто мовою бізнесу.
Уніфікація — це процес зменшення відмінностей між національними бухгалтерськими та господарчими системами і підвищення рівня постійності та порівняльності фінансових звітів. Мета уніфікації— усунення перешкод у переміщенні капіталів на міжнародних фінансових ринках та розумінні фінансових звітів.
Постійність означає використання одних і тих самих правил бухгалтерського обліку в усіх звітних періодах та для всіх однорідних і аналогічних операцій.
Порівняльність дає можливість проаналізувати та зіставити фінансові звіти без істотних коригувань і перерахунків.
В основу національних систем обліку покладено принципи бухгалтерського обліку та стандарти, які регламентують правила здійснення бухгалтерських процедур.
Узагальнення підходів, що розроблені школами бухгалтерського обліку Італії, Франції, Ірландії, США, дозволило сформулювати базову концепцію, методологію обліку, або, іншими словами, загальноприйняті в світовій практиці принципи бухгалтерського обліку.
Застосування міжнародних принципів дає можливість складати фінансову звітність, яка в достатній мірі відтворює достовірну та чітку картину економіко-фінансової діяльності підприємства, у тому числі комерційного банку.
До міжнародних (загальноприйнятих) принципів обліку належать:
Принцип неперервності діяльності. Припускається, що підприємство чи банк буде продовжувати свою діяльність постійно, тобто на момент складання звітності адміністрація не має ні намірів, ні потреб щодо його ліквідації чи скорочення обсягу операцій. У випадку, коли є рішення про ліквідацію чи часткове припинення діяльності, наприклад, продаж філії чи відділення банку в наступному звітному періоді, активи слід обліковувати за їх реальною вартістю продажу. Якщо реальна вартість продажу майна менше залишкової (початкова вартість за мінусом зношення), комерційному банку необхідно врахувати прихований збиток та відобразити його в звіті про прибутки та збитки.
Приклад. У 1995 р. банк придбав офіс за 200 000 гри. Строк амортизації становить 20 років. Таким чином, його балансова вартість на 01.01.97 р. Складає 180000грн.
200000
- ((200000/20) х
2) = 180,
тобто
сума амортизації
за два роки
дорівнює
200 000 : 20 х 2 = 20 000 грн.
Продажна ціна офісу на 01.01.97 р. складає 140000 грн. Через незручність його місцезнаходження.
1. У випадку продовження функціонування підприємства офіс в активі балансу буде враховуватись у сумі 180000грн.
2. У випадку ліквідації відділення та продажу офісу банку належить врахувати прихований збиток та відобразити проводкою донараховану амортизацію з розрахунку 180 000 - 140 000 = 40 000 грн.
Сума донарахованої амортизації за міжнародними стандартами підлягає віднесенню до витрат банку.
Принцип автономності підприємства. Він означає, що кожне підприємство (банк) розглядається як самостійна господарська одиниця, яка юридично відокремлена від своїх власників та інших підприємств. Рахунки власника і фірми мають бути відокремлені, і відповідальність з зобов'язаннями враховується окремо. По кожній господарській одиниці ведеться бухгалтерський облік і складається фінансовий звіт. Принцип автономності дотримується в усіх випадках незалежно від організаційно-правової форми діяльності підприємства. Цей принцип ще називають принципом одиниці обліку.
Принцип двосторонності. Кожна господарська (банківська) операція повинна бути відображена двічі в однаковій сумі — за дебетом одного і кредитом іншого рахунку. Цей принцип полягає в тому, що засоби підприємства (банку) відображаються у двох напрямках: з одного боку — ресурси (гроші, основні засоби, надані кредити тощо), а з іншого — за джерелами їх формування. Джерелами формування, у свою чергу, можуть бути як залучені (зобов'язання), так і власні (власний капітал) кошти. Тому принцип двосторонності може бути виражений формулою:
Ресурси = Зобов'язання + Власний капітал,
або А = П + К,
де А — актив; П — пасив (зобов'язання); К — власний капітал.
У зарубіжній бухгалтерській практиці під пасивами розуміють тільки зобов'язання.
Слід звернути увагу на те, що в основу вітчизняного балансу покладено рівняння:
Зобов'язання + Власний капітал,
або А = П,
де під пасивами розуміють усі джерела — як залучені, так і власні кошти. Це обумовлено пострадянською спадщиною і може бути пояснене тим, що в умовах суспільної власності на засоби виробництва поняття власного капіталу не мало під собою ніякої економічної підстави. Формулу А = П + К ще називають основним бухгалтерським рівнянням або фундаментальною обліковою моделлю.
Баланс — основа бухгалтерського обліку, і подвійний запис випливає з умов балансового рівняння. Отже, статті активів і пасивів повинні оцінюватись окремо та відображуватись у розгорнутому вигляді, щоб запобігти завищенню або заниженню величини активів і пасивів.
У міжнародній практиці тільки поточні рахунки, відкриті в формі контокорентного рахунку, можуть виявитись активними чи пасивними за залишком, якщо існує право їх сальдування. Інші рахунки є виключно пасивними чи активними залежно від їх призначення (наприклад, залишки дебіторської та кредиторської заборгованості в балансі повинні відображатися окремо); їх залишки не повинні сальдуватись.
Приклад. Станом на 31.12.96 р. банк А має два балансових рахунки з банком Б. Наданий міжбанківській кредит — 120000 гри. (строк погашення кредиту — 20.01.97 р.). Отриманий банківський кредит — 70 000 грн. (дата повернення кредиту за угодою — 10.01.97 р.).
Наприкінці року баланс банку А виглядає наступним чином:
| Актив | Пасив |
| Надана позика Б—120 | Отримана позика у Б—70 |
Запис у вигляді:
| Актив | Пасив |
| Чиста позика Б—50 |
неприпустимий.
Принцип грошового вимірювання. Він означає, що в бухгалтерському обліку відображаються явища, дані, які можуть бути виражені у грошовому вимірі (вітчизняний підхід передбачає як грошовий, так і натуральний засоби вимірювання). Згідно з принципом грошового вимірювання об'єктом бухгалтерського обліку визнають тільки рух цінностей, виражених у грошах. Це особливо важливо враховувати при обліку основних засобів і матеріалів.
Принцип постійності правил бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом фірма повинна дотримуватися обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни вибраних методів обліку та оцінки мають бути обгрунтовані й докладно описані в додатку до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, порядку нарахування зношення малоцінних предметів, створення резервів, методів оцінки майна тощо.
У випадку, якщо такі зміни мають місце, банк повинен забезпечити зіставлюваність даних обліку і звітності шляхом перерахування показників попереднього року відповідно до нових правил. Власне зміни правил обліку, а також наслідки їх впливу на прибуток банку повинні пояснюватись в окремій пояснювальній записці до звітності.
Принцип обережності. За цим принципом: 1) доходи обліковуються, якщо можливість їх отримання стає цілком визначеною подією (фактом); 2) витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. В основу цієї концепції покладено оцінку об'єктів обліку, що дає змогу уникнути завищення активів і доходів, а також недооцінки зобов'язань і витрат. Згідно з принципом обережності передбачені потенційні збитки (сумнівна дебіторська заборгованість; резерв для покриття кредитних ризиків; резерв під знецінення цінних паперів тощо) мають бути відображені за результатами звітного періоду. Для цього використовують контрактивні рахунки.
У міжнародній практиці проводки за всіма видами резервів складаються на момент визначення і виникнення ризиків незалежно від достатності чи наявності прибутку.
Приклад. АК Банк 04.01.97 р. надав позику фірмі в сумі 100 000 грн. На 01.04.97 р. фінансовий стан позичальника суттєво погіршився. Гарантія за позикою була надана комерційним банком, який збанкрутував на 30.03.97 р. Принцип обережності вимагає утворення резерву в розмірі 80 % позики.
Сума резерву = 100 000 х 80 : 100 = 80 000 грн.
Утворення резерву відображається проводкою:
Д-т “Витрати банку” 80 000 грн.
К-т “Резерв на покриття сумнівних боргів за позиками” 80 000 гри.
Під невизначений кредитний ризик банки, як правило, утворюють загальний резерв, який розраховується як відсоток від загальної позичкової заборгованості за позиками.
Принцип нарахування та відповідності. Принцип нарахування регулює момент визначення доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, коли вони були нараховані, тобто зароблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші. Альтернативним методом є касовий, за яким доходи визначаються з моменту надходження грошей, а витрати — з моменту їх сплати.
Приклад. Вкладник розмістив у банку депозит на суму 100 грн. 01.04.97 р. строком на 3 міс. з виплатою відсотків у розмірі 30 % річних після закінчення строку внеску.
За принципом нарахування відсоткові витрати відображуються щомісячно проводкою:
Д-т рахунку
“Відсоткові витрати”:
К-т рахунку
“Нараховані відсотки за депозитами”.
Після закінчення строку вкладу:
Д-т рахунку
“Нараховані відсотки”;
К-т рахунку
“Поточний рахунок (каса)”.
За касовим методом:
Д-т рахунку
“Відсоткові витрати”:
К-т рахунку
“Розрахунковий рахунок (каса)”.
Принцип відповідності. Це принцип розмежування доходів і витрат між звітними періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за даний звітний період здійснюється за принципом нарахування. Витрати певного звітного періоду пов'язані з виконанням банківських операцій, які зумовили отримання прибутків у цьому періоді. Принцип відповідності має велике значення для правильного визначення фінансових результатів звітного періоду.
Приклад. Клієнту надано кредит на суму 10 000 грн. строком на 3 міс. 15.11.96 р. зі сплатою відсотків за кредит після закінчення строку кредитної угоди. Річна відсоткова ставка — 12 % річних. За станом на 31.12.96 р. Сума відсотків за кредит складає 10 000 х 12 : 12 х 1,5 = 150 грн.
В обліку виконується проводка:
Д-т рахунку
“Нараховані відсотки за кредитами”:
К-т рахунку
“Відсотковий дохід”.
Принцип незмінності вхідного балансу. Він передбачає, що залишки в балансі на початок поточного звітного періоду повинні відповідати залишкам наприкінці попереднього періоду, тому всі зміни у власних коштах банку виконуються за рахунок доходів і витрат звітного періоду. Це означає, що витрати не можуть бути здійснені безпосередньо шляхом дебетування капітальних рахунків.
Приклад. Згідно з розрахунком чистий прибуток банку до сплати податків становив 200 000 грн., ставка податку на прибуток — 30 %. За міжнародним стандартом ця операція відображається проводкою:
Д-т “Витрати з податку на прибуток” 60 000 грн.
К-т “Коррахунок” 60 000 грн.
Відмінності в обліку зумовлені також різним розумінням призначення прибутку в країнах із суспільною власністю на засоби виробництва та ринковою економікою.
У державах із суспільною власністю прибуток використовується як джерело покриття витрат на виплату премій, соціальні потреби тощо, тобто протягом звітного періоду відбувається дебетування рахунку “Фінансовий результат звітного періоду”.
У країнах з ринковою економікою за рахунок чистого прибутку не можуть покриватися поточні витрати. Після його визначення в балансі він підлягає розподілу на дивіденди і капіталізовану частину, яка є джерелом зростання власного капіталу акціонерів (власників) банку.
Принцип пріоритету змісту над формою. Фінансові звіти повинні достовірно відображати економічну та фінансову сутність операцій, а не їх юридичну форму. Реалізація цього принципу дозволяє отримати достовірну інформацію про стан банку.
Даний принцип не допускає штучного збільшення валюти балансу і “прикрашання” балансу, який не відображає реальних економічних відносин. Наприклад, банки не можуть надавати один-одному позики на однакові суми без реальних кредитних ресурсів, оскільки валюта балансу використовується як оцінковий показник фінансового стану при визначенні рейтингу банку.
Принцип консолідації. Фінансові звіти повинні відображати стан та результати діяльності не лише банку, але й усіх компаній, які він контролює, що забезпечує об'єктивне відтворення його економічної ситуації в цілому.
Підготовка консолідованих звітів складається з таких етапів:
— уніфікація рахунків дочірніх підприємств;
— постатейне зведення рахунків;
— віднімання залишків за внутрішньогруповими операціями;
— віднімання взаємних вкладень та відокремлення результатів, що припадають на інших акціонерів консолідованих підприємств.
Приклад. Банк А володіє 100 % статутного капіталу інвестиційної компанії Б.
Балансовий звіт банку А (материнська компанія), тис. грн.
| Позика Б | 50 | ||
| Інші позики | 70 | Позики | 170 |
| Основні засоби | 50 | Капітал | 100 |
| Акції банку Б | 100 | ||
| Усього активів | 270 | Усього пасивів | 270 |
+ Балансовий звіт (дочірня компанія), тис. грн.
| Позики | 10 | Позики від банку А | 50 |
| Інвестиції | 150 | Інші позики | 35 |
| Основні засоби | 25 | Статутний фонд | 100 |
| Усього активів | 185 | Усього пасивів | 185 |
= Балансовий звіт групи, тис. грн.
| Позики | 80 | Позики | 205 |
| Інвестиції | 150 | Капітал | 100 |
| Основні засоби | 75 | ||
| Усього активів | 305 | Усього пасивів | 305 |
У теперішній час комерційні банки в Україні складають тільки зведені звіти, що включають дані відділень та філій.
Принцип собівартості (незмінності початкової вартості). Об'єкти в бухгалтерському обліку відображаються за ціною їх придбання, включаючи витрати на їх доставку, облаштування та введення в експлуатацію. Іншими словами, активи і пасиви обліковуються за їх собівартістю (первісною, історичною вартістю), а не за ринковою вартістю. Початкова вартість не повинна змінюватись до моменту списання активів і пасивів з балансу.
Доцільність принципу зумовлена наступними моментами:
1) об'єктивність — відображення в обліку здійснюється на основі документа, який підтверджує суму грошей, що була фактично виплачена;
2) у цьому випадку реально відображаються фінансові результати, оскільки на них не впливають переоцінки.
Але господарській практиці властиві випадки, що ускладнюють наступну реалізацію цього принципу:
— наявність активів і пасивів у іноземній валюті; коливання валютного курсу спричинюють необхідність їх переоцінки;
— в умовах високих темпів інфляції чи гіперінфляції відображення майна та ресурсів за собівартістю призводить до викривлення фінансового стану підприємства (банку).
У національних облікових системах існують різні підходи, що дозволяють урахувати викладені.
Приклад. Розглянемо особливості обліку в умовах гіперінфляції.
Балансовий звіт банку А
(до переоцінки з урахуванням інфляції), тис. грн.
| Рахунки “ностро” | 300 | Позики отримані 1000 |
| Позики | 1800 | Депозити 700 |
| Основні засоби | 400 | Капітал 800 |
| Усього активів | 2500 | Усього пасивів 2500 |
х рівень інфляції за звітний період (150 %)
= Балансовий звіт банку А після переоцінки, тис. грн.
| Рахунки “ностро” | 300 | Позики отримані | 1000 |
| Позики | 1800 | Депозити | 700 |
| Основні засоби | Капітал | ||
| 400 х (1+1,5) | 1000 | 800 + 600 (фонд переоцінки | |
| основних засобів) | 1400 | ||
| Усього активів | 3100 | Усього пасивів | 3100 |
При цьому в обліку складаються наступні бухгалтерські проводки:
Д-т “Основні засоби” 600 000 грн.
К-т “Фонд переоцінки основних засобів” 600 000 грн.
Фонд переоцінки розглядається як складовий елемент власного капіталу.
Більш складним є відображення в обліку впливу на фінансові результати переоцінки активів і пасивів в іноземній валюті.
Принцип відкритості. Фінансові звіти повинні бути достатньо чіткими і докладними, щоб уникнути двозначності, реально відобразити операції комерційного банку та їх вплив на його фінансовий стан з необхідними поясненнями в записках. Наприклад: правила оцінки активів і пасивів, аналіз певних статей звітів, аналіз активів і пасивів за строками погашення, аналіз руху власних засобів, аналіз валютних позицій, аналіз операцій, проведених з великими акціонерними банками чи з дочірніми та спільними підприємствами (банками).
Національні системи обліку базуються на загальноприйнятих (міжнародних) принципах обліку. Але неможливо знайти навіть дві країни, що використовують абсолютно ідентичні системи обліку. Адже на бухгалтерський облік впливає існуюча форма організації господарської діяльності, характер державного регулювання, зовнішні фактори: політичні, економічні, соціальні, географічні та ін.
Розвиток процесів економічної інтеграції країн, створення міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, функціонування спільних підприємств, реалізація спільних проектів потребують стандартизації фінансового обліку в світовому масштабі та уніфікації облікових систем. Облік, який будується на загальноприйнятих принципах, забезпечує зіставлюваність облікової інформації, що подається у фінансових звітах, посилює довіру з боку інвесторів.
Під стандартами бухгалтерського обліку розуміють сукупність нормативних документів, які визначають правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Національний бухгалтерський стандарт включає національний план рахунків, законодавчі та нормативні акти, що визначають методологію, організацію та ведення бухгалтерського обліку.
Питаннями стандартизації обліку займаються як міжурядові, так і міжнародні фахові організації, а саме:
— Міжурядова група експертів центру з транснаціональних корпорацій ООН;
— Міжурядова група експертів з міжнародних стандартів обліку та звітності;
— Африканська рада з бухгалтерського обліку;
— Європейське економічне товариство;
— Комітет з міжнародних стандартів;
— Міжнародна федерація бухгалтерів;
— Рада з розробки фінансових облікових стандартів у США та ін. Значну роль з-поміж них відіграє Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standarts Committee — IASC) — КМСБО. Він був створений у 1973 р. організаціями фахових бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Японії, ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії та США. Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Членами комітету є понад 100 організацій з більш ніж 80 країн світу. До основних завдань комітету належать:
— розробка і публікація найважливіших бухгалтерських стандартів з формування фінансової звітності;
— сприяння впровадженню бухгалтерських стандартів у світову практику бухгалтерського обліку;
— надання допомоги щодо вдосконалення і уніфікації національних законодавств стосовно бухгалтерського обліку і звітності.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) використовуються країнами та компаніями:
— як база для всіх чи деяких національних вимог;
— як міжнародно прийнята відправна точка для тих країн, що створюють свої власні вимоги;
— нормативними органами для вітчизняних та іноземних компаній;
— власне компаніями при публікації фінансової звітності.
Особливості МСБО можна визначити наступним чином:
1) вони повинні бути достатньо детальними та зрозумілими для того, щоб їх значення було подібним в різних країнах;
2) стандарти регламентують загальні принципи;
3) стандарти не містять детальних правил та вказівок;
4) стандарти розглядають суть операції, а не її деталі.
Діяльністю КМСБО керує Рада директорів з фахових організацій бухгалтерського обліку 15 країн, а також з інших організацій, які виявляють інтерес до фінансових звітів. Його діяльність користується підтримкою Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) та Міжнародної організації комісій з цінних паперів (МЖКЦП).
Комітет МСБО не має права нав'язувати використання стандартів. Вони не є обов'язковими, за винятком тих випадків, коли конкретна країна обрала їх для застосування у фінансовій звітності суб'єктів господарської діяльності. Такою є ситуація в Україні, де МСБО є обов'язковими для комерційних банків з 1 січня 1998р.
Цікавим є той факт, що МСБО застосовуються в більшості країн Європи, у Великій Британії, а також в Австралії та деяких країнах Далекого Сходу. В США використовуються міжнародні бухгалтерські принципи (GAAP — general acceptance principle). Строк з моменту публікації до запровадження стандартів звичайно становить один рік.
Наведемо список міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
| Номер МСБО | Зміст стандартів |
| 1 | Розкриття політики бухгалтерського обліку |
| 2 |
Товарно-матеріальні запаси (оцінка та представлення в контексті первісної вартості |
| 4 | Облік амортизаційних відрахувань |
| 5 | Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах |
| 7 | Звіт про рух грошових коштів |
| 8 |
Чистий прибуток або збитки звітного періоду, істотні помилки та зміни облікової політики |
| 9 | Облік витрат на науково-дослідницьку та дослідно-конструкторську діяльності |
| 10 | Непередбачені події та події господарської діяльності, що відбуваються після дати балансового звіту |
| 11 | Будівельні підряди |
| 12 | Бухгалтерський облік податку на прибуток |
| 13 | Представлення поточних активів та поточних зобов'язань |
| 14 | Сегментація фінансова та інформація у звітності |
| 15 | Інформація, що відбиває наслідки змін у цінах |
| 16 | Майно, будівлі та обладнання |
| 17 | Бухгалтерський облік оренди |
| 18 | Дохід |
| 19 | Витрати на пенсійне забезпечення |
| 20 |
Бухгалтерський облік урядових субсидій та розкриття урядової допомоги |
| 21 | Наслідки змін курсу обміну валют |
| 22 | Об'єднання компаній |
| 23 | Витрати за позичками |
| 24 | Розкриття інформації про пов'язані сторони |
| 25 | Бухгалтерський облік інвестицій |
| 26 | Облік та звітування за програмами пенсійного забезпечення |
| 27 |
Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства |
| 28 | Облік інвестицій в асоційовані підприємства |
| 29 | Фінансова звітність у гіперінфляційній економіці |
| 30 |
Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ |
| 31 |
Фінансова звітність про частку участі у спільних Підприємствах |
| 32 | Фінансові інструменти: розкриття та представлення |
| 33 | Дохід на одну акцію. |
Отже, за період своєї діяльності комітетом розроблено й опубліковано 33 стандарти. Процес розробки міжнародних стандартів з обліку та звітності є динамічним. Окремі раніше випущені стандарти уточнюються або замінюються новоствореними з урахуванням досвіду їхнього застосування та вимог сьогоднішнього дня. Розроблені стандарти мають рекомендаційний характер, регулюють лише основні принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємства, відображення у звітності результатів та фінансового стану підприємства.
Деякі стандарти мають загально-методологічний характер. До них належать, наприклад, стандарт № 1 “Розкриття облікової політики”, № 5 “Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах”, № 21 “Вплив зміни валютних курсів” та ін.
Інші стандарти стосуються обліку, оцінки та відображення у звітності окремих видів засобів, призначення і обліку доходів та витрат. До них належать стандарти № 2 “Запаси”, № 4 “Облік амортизаційних відрахувань”, № 6 “Основні засоби”, № 18 “Дохід”, № 25 “Облік інвестицій” та ін.
Деякі стандарти пов'язані зі специфічними видами діяльності. Йдеться передусім про стандарт № 30 “Розкриття в фінансовій звітності банків і подібних інститутів”, запроваджений у 1991 р. Стандарт № 30 регламентує чотири стандарти, які визначають вимоги до форми, змісту та способу подання фінансової інформації. У цьому стандарті робиться акцент на наступних ключових моментах.
1. Для звіту про прибутки та витрати стандартом № 30 передбачається надання окремої форми про доходи та витрати. Це дозволяє запобігти взаємозарахувань (чи проведення до форми нетто) доходних та витратних статей; деякі винятки можливі за угодами з цінними паперами та валютними операціями. Заборона на взаємо зарахування також не поширюється на операції хеджування (фінансове страхування).
2. Для балансу стандартом № 30 передбачено вимогу надання окремої інформації про типи активів та зобов'язань без взаємозарахувань. Пропонується виносити операції з банками і на грошових ринках окремо від активів та зобов'язань клієнтів. Рекомендуються спеціальні стандарти звіту про збалансовані операції і пропонується надання окремої інформації по кожній із статей.
3. Щоб допомогти користувачам оцінити майбутні перспективи банків, стандартом № 30 передбачено надання додаткової публічної інформації. Вона повинна бути побудована таким чином, щоби дати можливість краще оцінити поточний ризик інституту, особливо щодо ліквідності, відсоткового та кредитного ризиків.
4. Для оцінки ліквідності ризику рекомендується надання інформації про активи і обов'язки у відповідності до строку, що залишився до погашення (remaining time to maturity). Альтернативним методом є надання інформації у відповідності до вихідного строку погашення (original1 tame to maturity). Він застосовується для банків, де відсутні системи обліку інформації у відповідності до строку, що залишився до погашення. Оскільки метою публічної інформації є надання даних інформації для вибудування прогнозу звіту про рух грошових коштів, банківські інспектори повинні наполягати на використанні строку, що залишився до погашення, активно сприяти розвиткові інформаційних систем, які забезпечують цю основну для управління банком інформацію.
5. Щоб оцінити відсотковий ризик банку, рекомендується надання подібної інформації. Тільки у даному випадку необхідне розмежування активів і зобов'язань за строками, що залишились до перегляду відсоткових ставок. Доцільною формою звітності є стандартний звіт про розірвання строків погашення активів та зобов'язань (GAP Report).
6. Щодо майбутніх перспектив для банків найбільш важливою є оцінка їх кредитного ризику. Стандартом № 30 рекомендуються певні стандарти для розкриття публічної інформації, що допомагають користувачу оцінити поточні збитки за кредитами банків і потенційні збитки за кредитами. Так, потрібно, щоб сума виявлених збитків у кредитному портфелі, як і сума, невиявлених збитків, які, виходячи з досвіду минулих років, є звичайними для подібного кредитного портфеля, розглядались як витрати та вираховувалися з суми виданих кредитів у вигляді резерву збитків за кредитами. До публічної інформації належать зміни резерву у порівнянні з попереднім періодом. Сюди включаються погашені з резервів кредити і повернені кредити, раніше списані з резервів. Банки також повинні надавати інформацію про суми кредитів, за якими припинено нарахування (при касовому методі виплатити) відсотків.
Угоди пов'язаних осіб виключаються з фінансової звітності, навіть якщо вони здійснюються за правилами довгої руки (arms-legth basis) — через підставних осіб чи дочірні компанії.
Стандартом № 30 рекомендується надання додаткової публічної інформації у вигляді коментарів чи письмових заяв керуючих банками, оскільки тільки на основі фінансових звітів неможливо з достатньою повнотою реально оцінити фінансовий стан банку. Окрім того, фінансові звіти дозволяють оцінити фінансове положення банку тільки на певну минулу дату. Користувачі публічної фінансової звітності більш зацікавлені в оцінці фінансового стану банку і його ефективності в майбутньому. Можливо, найбільш важливим у цьому сенсі є надання керуючим інформації щодо їхньої власної політики управління кредитним ризиком, відсотковим ризиком, валютним ризиком і ліквідністю.
У додатку до публічної інформації повинні бути розкриті принципи облікової політики банку. Наприклад, керуючим належить пояснити політику списання кредитів. Ця публічна інформація є необхідною для оцінки користувачами розмірів резервів збитків за кредитами. В звіті слід також розкрити політику припинення нарахування відсотків за проблемними кредитами чи створення резервів на погашення нарахованих, але не сплачених відсотків. Якщо банк користується підтримкою держави у формі субсидій, депозитів чи кредитів нижче ринкової ставки, в звіті треба пояснити суть цієї підтримки і особливості користування нею.
1.3.Фінансовий та управлінський облік: зміст і призначення
Управління комерційним банком перш за все спрямоване на підтримку ліквідності, зниження банківських ризиків, максимізацію прибутку.
У ринковій економіці бухгалтерський облік безпосередньо пов'язаний з процесом управління банком і є важливою складовою цього процесу. Бухгалтерський облік у банках — це система збору, виміру, обробки та передачі користувачам інформації про стан та рух власного капіталу банку, його майна, залученого капіталу, кредитів та інших активів, про витрати та прибутки, фінансові результати, необхідної для прийняття оптимальних рішень. Отже, банківський бухгалтерський облік — це інформаційна система для управління статутною діяльністю банку.
Управління банком полягає в прогнозуванні основних параметрів розвитку банківського бізнесу. До елементів управління належать: а) планування як процес визначення стратегічних та тактичних цілей розвитку банківського бізнесу; б) організація як процес вирішення структурної побудови банку, визначення функцій і характеру діяльності структурних підрозділів та делегування їм певних повноважень; в) контроль як процес вимірювання і оцінки реального стану виконання накреслених завдань порівняно з заданими параметрами, визначення відхилень та внесення коректив; г) управління персоналом — визначення потреби в кадрах, зарахування на посаду, підвищення кваліфікації тощо; д) мотивація — управління поведінкою людей з метою досягнення накреслених завдань.
Таким чином, бухгалтерська інформація необхідна широкому колу користувачів — внутрішнім та зовнішнім для прийняття відповідних рішень.
До внутрішніх користувачів належать: рада акціонерів, акціонери, власники, адміністрація, керівники різних рівнів менеджменту. Власникам інформація необхідна для того, щоб об'єктивно оцінити розмір свого капіталу; адміністрації — з метою управління.
Зовнішні користувачі — це інвестори, потенційні кредитори банку, а також органи державного управління, нагляду, регулюючі та податкові органи. Їм інформація потрібна для прийняття рішення: чи варто придбати акції банку; стати його вкладником; надавати йому позики; попереджувати негативні явища в діяльності банку з метою своєчасної санації, запобігання загрози банкрутства чи пом'якшення його наслідків для вкладників і клієнтів банку; для формування грошово-кредитної політики. Наявність інформації про фінансовий стан банку дозволяє безпосередньо впливати па його діяльність.
Взаємозв'язок управління діяльністю та бухгалтерського обліку як інформаційної системи наведено нижче:
У ринковій економіці центральний банк та комерційні банки виконують різні функції. Цим зумовлені особливості їх бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік у центральному банку спрямований на від стеження грошово-кредитних процесів, а в комерційному банку — на відстеження виконаних операцій та наданих послуг, пов'язаних з ними ризиків і рентабельності.
Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Під методологією та організацією, як уже зазначалось, розуміють принципи і стандарти обліку, які визначають бухгалтерські процедури. Це дві ланки єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення та виконує певні функції в управлінні банком та забезпеченні користувачів необхідною інформацією.
Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, публікацію інформації про результати діяльності банку та його фінансовий стан згідно з вимогами чинного законодавства і стандартів бухгалтерського обліку. Користувачами такої інформації можуть стати будь-які фізичні чи юридичні особи, в тому числі зовнішні щодо банку: вкладники, кредитори, податкові органи та ін.
Таким чином, фінансовий облік — це комплексний системний облік статутної діяльності банку. Вимоги щодо організації фінансового обліку: 1) цілісне, повне і безперервне відображення всіх банківських операцій, що виконані за звітний період; 2) складання фінансової звітності.
Фінансова звітність дозволяє узагальнити дані фінансового обліку. Інформація, відображена у фінансових звітах, не вважається комерційною таємницею. Вона служить основою для з'ясування стану ліквідності, прибутковості банку; для визначення основних факторів, що впливають на прибутковість діяльності; для розрахунку податків.
Введення фінансового обліку є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності.
Практично в кожній країні використовується своя національна система фінансового бухгалтерського обліку. Вони відрізняються методологією та методикою обліку, різним ступенем державного регулювання. У світовій практиці існує підхід, згідно з яким усі країни залежно від типу чинного законодавства і системи його впливу на різні аспекти життя суспільства поділяються на дві великі групи: країни, що мають розгалужений кодекс законів; країни, що мають законодавство загальноправової орієнтації.
У першому випадку закони мають жорстко детермінований характер, є по суті серією розпоряджень на зразок. “Ви повинні”. Фізичні і юридичні особи повинні чітко дотримуватись законів. У більшості країн, де регулювання базується на цьому підході, облікові стандарти запроваджуються законодавчо. Облік і бухгалтерські процедури при цьому деталізуються та жорстко регламентуються. Головним завданням бухгалтерського обліку в цих країнах є нарахування державних податків і контроль за своєчасною їх сплатою. Серед цих країн — Німеччина, Франція, Аргентина. До них можна віднести і Україну.
Національний план рахунків у Франції розроблений Міністерством економіки і фінансів та запроваджений в 1947 р. Він забезпечує послідовний перехід від простої до подвійної, а згодом до чотириразової (управлінської) бухгалтерії. У результаті досягається можливість організації обліку на підприємствах різних форм власності та розмірів з максимальною ефективністю.
План рахунків у Німеччині запроваджений в 1937 р. У ньому вперше чітко розмежована фінансова і виробнича (цехова) бухгалтерія, передбачений зв'язок між ними трьома різними способами, в залежності від розмірів підприємства.
У другій групі країн регулювання обмежується законами загального права, які являють собою серію обмежень на зразок “ви не повинні”. Вони чітко окреслюють межі, в яких фізичні та юридичні особи користуються свободою дії. Облікові стандарти в цих країнах не регулюються державою, а розробляються певними фаховими організаціями бухгалтерів. Вони більш гнучкі й піддаються впливу різних новацій. Великобританія та США — яскраві представники країн, де запроваджені ці підходи. Вони не мають єдиного національного сформованого плану рахунків, а користуються галузевими планами. Так, “Американська енциклопедія облікових систем” містить 73 галузевих плани рахунків.
Разом з тим в усіх країнах, де прийнятий національний план рахунків, і в тих, що використовують фахові плани, існують жорсткі вимоги щодо форми та змісту фінансової звітності. Облікові стандарти визначають об'єм, тип і спосіб подання інформації у звітності. Це ставить підприємства в рівні умови при відображенні фінансових результатів, полегшує розуміння звітності зовнішніми користувачами.
В усіх розвинутих країнах бухгалтерський облік у банках, як і в інших секторах економіки, ведеться у відповідності до чинних національних стандартів обліку. Відмінності стосуються тільки змісту форми фінансової звітності, що обумовлено специфікою банківської діяльності.
Управлінський облік, що іноді називається виробничим обліком, чи обліком витрат, являє собою процес збору і підготовки інформації, необхідної менеджерам для планування, аналізу, контролю та оцінки поточної діяльності банку за різними критеріями. У великих західних банках на такому обліку базується управління витратами, визначення собівартості банківських продуктів, складання кошторисів з метою планування нових для банку операцій, здійснюється оперативне та стратегічне планування банківського бізнесу.
Побудова управлінського обліку та групування його рахунків відбувається за наведеними нижче категоріями центрів.
1. Центри собівартості — припускають групування витрат, виходячи з різних критеріїв, які не обов'язково пов'язані з номенклатурою витрат банку. Критерієм може виступати період часу, підрозділ (філія, відділення, віддалене робоче місце, пункт обміну), окремий банківський продукт тощо.
2. Центри відповідальності — це угруповання, побудовані з огляду наявності відповідного працівника і підбиття підсумків за центрами діяльності. До центрів відповідальності належать департаменти, управління, відділи, що характеризуються наявністю відповідних витрат та приносять відповідні прибутки за умови, що прибутки і витрати можуть бути виділені та виміряні.
3. Сегменти діяльності (центри прибутку) — це облікові конструкції управлінської бухгалтерії, призначені для прийняття стратегічних рішень: результати реалізації банківських продуктів за зонами країни, категоріями населення. Центри прибутку, на відміну від центрів відповідальності, є позиціями, штучно утвореними в управлінській бухгалтерії. Результати за ними визначаються періодично (один раз у 6 міс. щороку) для прийняття стратегічних рішень у діяльності банку. Вони пов'язані з запровадженням нових банківських продуктів, використанням нових інформаційних технологій, здійсненням капітальних вкладень, проникненням банківських послуг на нові сегменти ринку чи нові ринки. Звітність, у якій узагальнюється інформація управлінського обліку, становить комерційну таємницю та використовується всередині банку.
Управлінський облік спрямований на вирішення внутрішніх проблем банку, які пов'язані з підвищенням ефективності щодо центрів відповідальності, сегментів діяльності та інших завдань.
На відміну від фінансового управлінський облік не є обов'язковим та не регламентується законодавчими актами чи національними стандартами. Кожен банк самостійно організовує управлінську бухгалтерію, визначає методи її функціонування. При цьому в різних країнах, що мають свої національні системи обліку, взаємозв'язок між фінансовим та управлінським обліком здійснюється різними способами за допомогою спеціальної системи рахунків, що входять в управлінську бухгалтерію. Для цього розробляється система операційних рахунків або до номенклатури рахунків для фінансового обліку запроваджується клас спеціальних рахунків відображення, які забезпечують зв'язок управлінського обліку з фінансовим.
| Підстава | Фінансовий облік | Управлінський облік |
| На кого зорієнтований | Державні регулюючі та контролюючі органи, акціонери або власники банку, клієнти банку, керівництво банку | Керівництво банку |
| Яка інформація потрібна | Інформація про підсумки роботи за рік | Оперативна, щоденна інформація, прогнозування |
| Форми і період звітності | Зовнішньо-регламентовані форми і період звітності | Форми і період звітності регламентуються кожним банком самостійно |
У сучасних умовах в Україні всі суб'єкти господарської діяльності, у тому числі й банки, змушені вести окремо податковий облік. Це зумовлено тим, що в податковому законодавстві визначення і вимірювання прибутку, валових доходів і валових витрат суттєво відрізняється від закладених у міжнародних принципах бухгалтерського обліку і, що цілком природно, від передбачених чинними національними стандартами бухгалтерського обліку.
Податковий облік складається з правил ведення бухгалтерського обліку, запроваджених органами податкової адміністрації, що наділені повноваженнями збору податків.
Контрольні запитання
1. Назвіть причини і основні етапи реформи бухгалтерського обліку та звітності в банках.
2. Дайте визначення бухгалтерського обліку.
3. У чому полягає суть фінансового обліку, його основні функції?
4. Розкрийте призначення і суть управлінського обліку.
5. Що розуміють під міжнародними принципами обліку?
6. Дайте визначення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. В чому полягає їх призначення?
7. Хто є користувачами облікової інформації?
8. Яку роль відіграє бухгалтерський облік у системі управління банком?
9. Як вимірюється прибуток?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Початковий баланс банку “Київ” включає такі дані:
1. Засновниками — фізичними особами внесено в касу банку внесків готівкою у сумі 100 000 грн.
2. Засновниками — юридичними особами на коррахунок банку перераховано внесків до статутного капіталу в сумі 2 500 000 грн.
• Використовуючи основне бухгалтерське рівняння, запишіть наведені дані у вигляді формули.
• Поясніть зміст бухгалтерського рівняння.
Вправа 2. АКБ “Київ” протягом місяця на коррахунок отримав відсотки за кредит у сумі 20 000 грн., сплатив відсотки за строковими депозитами — 14000 грн., одержав міжбанківський кредит у суми 135 000 грн. В останній день місяця одержано внески до статутного капіталу — 70 000 грн. Повні надходження за місяць дорівнюють 225 000 грн., а платежі — 14 000 грн.
• Які з наведених позицій слід включити в баланс, а які — у звіт про прибутки та збитки?
• Заповніть таблицю:
| Фінансові звіти | |
|
Звіт
про прибутки
та збитки: |
Вправа 3. Використовуючи дані вправи 1 і 2 знайдіть чисті активи (капітал) банку на початок і кінець місяця, а також розрахуйте приріст чистих активів. Складіть рівняння бізнесу.
• Дайте відповідь на запитання: який існує зв'язок між прибутком, приростом чистих активів, доходами і витратами за розглядуваний період?
Рівняння бізнесу має вигляд:
П = 4А + ВП - ДК,
де П — прибуток; ВП — вилучений прибуток; ДК — сума додаткового капіталу, який введений в обіг за розглядуваний обліковий період; 4А — приріст чистих активів.
Вправа 4. Банк витратив на купівлю акцій акціонерної компанії на фондовому ринку 50 000 грн. Ця компанія сплатила дивіденди із прибутку банку на суму його інвестицій у розмірі 6500 грн.
• Вкажіть різницю між визначеними капітальними і поточними витратами.
• Заповніть таблицю, наведену у вправі 2.
Вправа5. Які з перелічених статей витрат слід вважати капітальними, а які — поточними для складання фінансових звітів банку:
• купівля офісного приміщення;
• щорічна амортизація офісного приміщення;
— сплата коштів за нотаріальне посвідчення угоди купівлі-продажу приміщення;
— вартість ремонту комп'ютерного обладнання;
— дохід від реалізації кредитних карток;
— вартість нових комп'ютерів;
— митні збори, сплачені при ввезенні комп'ютерів;
— транспортні витрати на доставку комп'ютерів;
— вартість встановлення нових комп'ютерів;
— заробітна плата операторів.
Вправа 6. Згідно з принципами нарахування і відповідності для визнаних доходів і витрат застосовують такі терміни:
— відкладений дохід, або доходи майбутніх періодів (авансів, надходжень, передоплат);
— нарахований дохід;
— відкладені витрати, або витрати майбутніх періодів (авансовий платіж);
— нараховані витрати.
• З'ясуйте відповідність нижче наведених визначень до терміна і прокоментуйте відповідь прикладами:
— дохід ще не зароблений, отриманий наперед;
— дохід вже зароблений але не отриманий;
— видатки сплачені, але не понесені;
— видатки понесені, але ще не сплачені.
ПРИКЛАДИ:
— відсотки за весь термін користування кредитом, сплачені позичальником водночас з отриманням кредиту;
— відсотки за строковими депозитами, нараховані наприкінці місяця, строк повернення яких ще не настав;
— отримана орендна плата за офісне приміщення за шість місяців наперед;
— нараховані і сплачені відпускні у розмірі 1800 грн. за дні відпустки у січні місяці;
— наприкінці місяця нараховані відсотки за користування кредитами, термін сплати за кредитними договорами ще не настав.
ГЛАВА 2
ОСНОВИ ПОБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУВ БАНКАХ УКРАЇНИ
Мета вивчення
Після вивчення глави 2 Ви повинні знати:
1. Законодавчу і нормативну базу організації бухгалтерського обліку в банку.
2. Об'єкти бухгалтерського обліку, класифікацію бухгалтерських рахунків і методи реєстрації банківських операцій в бухгалтерських реєстрах.
3. Принципи побудови плану рахунків і характеристику його основних розділів.
4. Реєстри аналітичного і синтетичного обліку, види балансів, які складаються банками та їх зміст.
5. Класифікацію банківської документації.
Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю в банках покладено на Національний банк України. Свою діяльність у цьому напрямку НБУ здійснює на підставі загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів бухгалтерського обліку, а також враховує національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які розроблені Міністерством фінансів України. Нормативні документи з питань обліку і звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Державним комітетом статистики України.
Введення бухгалтерського обліку і звітності в комерційних банках здійснюється згідно з нормативними актами, затвердженими НБУ, а саме:
— інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків;
— положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України;
— правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України;
— методичними вказівками про ведення параметрів аналітичного обліку;
— планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.
В основу організації системи бухгалтерського обліку і звітності покладено загальноприйняті елементи бухгалтерського обліку: об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки; метод подвійного запису; план рахунків і баланс; синтетичний і аналітичний облік; документація. Разом з цим організація цих елементів у банках має деякі особливості, що випливають зі специфіки діяльності банку як фінансового посередника (вид діяльності: торгівля грошима; у загальному плані об'єкт обліку — це грошовий обіг, що обліковується за банківськими рахунками); функцій комерційних банків.
До таких особливостей можна віднести:
— зміст і структуру плану рахунків;
— складання щоденного балансу;
— параметри і форми ведення аналітичного обліку;
— відображення банківської операції в обліку на момент її здійснення.
2.1. Об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки
Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку виступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльності банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку.
Сама по собі банківська операція є досить складним фактом господарської діяльності банку. Це обумовлює необхідність класифікації операцій за певними ознаками і виділення в їх складі об'єктів, які підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню в звітності. Так, наприклад, депозитні операції можна класифікувати за суб'єктами, видами, строками депозитів. Операції з цінними паперами класифікуються за: видами операцій, видами цінних паперів, емітентами та іншими ознаками.
У бухгалтерському обліку кожному об'єкту відповідає рахунок. Рахунок — це основна одиниця зберігання інформації в бухгалтерському обліку, інструмент, який реєструє, накопичує і зберігає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.
Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку досягається шляхом застосування методу подвійного запису, що випливає з принципу подвійності. Згідно з методом подвійного запису кожен запис-реєстрація відображається за двома рахунками: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом іншого. Сума записів за дебетом повинна дорівнювати сумі записів за кредитом.
Система відображення інформації в бухгалтерському обліку грунтується на тому, що для функціонування, здійснення статутної діяльності банку потрібні кошти, тобто економічні ресурси. Ці кошти формуються за рахунок внесків (паїв) засновників (власників) банку в грошовій або майновій формі. Це явище можна відобразити з допомогою рівняння:
Економічні ресурси (кошти) = Увесь капітал (засоби, власність).
Кожен банк, як і будь-яке підприємство, має два типи капіталу: власний і залучений (кредиторська заборгованість). Таким чином:
Економічні ресурси = Залучений (або позичений) капітал (кредиторська заборгованість) + Власний капітал (внесок власника).
Згідно з прийнятою у вітчизняній бухгалтерській практиці термінологією економічні ресурси розглядаються як активи, а весь капітал — як пасиви. Отже,
Активи
= Пасиви, або
Активи
= Заборгованість
+ Капітал
(Assets = Liabilities + Capital).
За прийнятою в міжнародній обліковій практиці термінологією під пасивами розуміють лише кредиторську заборгованість, тому:
Активи = Пасиви (заборгованість) + Капітал.
Наведена рівність відома як класичне бухгалтерське рівняння, або функціональна облікова модель. Обидві його частини повинні бути рівними. Це рівняння відображає фінансовий стан банку (підприємства). Під фінансовим станом розуміють наявність економічних ресурсів, що належать банку, і весь капітал, який протистоїть їм, на певний момент часу.
Активи — це ресурси, що контролюються установою, які набуто в результаті попередніх операцій і які повинні принести дохід чи іншу економічну вигоду в майбутньому. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому дохід.
У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позичками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та ін.
Зобов'язання (залучений капітал) — це кредиторська заборгованість підприємства, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка мас бути погашена у визначений термін. Зобов'язання банку передбачають зменшення доходів, які пов'язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб внаслідок раніше проведених операцій. Зобов'язання включають: залишки грошових коштів на поточних рахунках, вклади, боргові зобов'язання банку (векселі, облігації, що емітовані банком) та ін.
Власний капітал — це різниця між активами та зобов'язаннями, тобто частина активів, яка сформована за рахунок власних джерел банку. Вона показує частку власника в активах банку. Для товариства — це капітал партнерів; для акціонерної компанії — акціонерний капітал. До рахунків капіталу належать: сплачений зареєстрований статутний капітал банку, емісійні різниці, резерви банку та ін.
Капітал — це заявка власника на активи компанії. Це засоби, які залишаться власнику, якщо він погасить заборгованість за зобов'язаннями. З наведеного вище рівняння
Капітал = Активи - Зобов'язання.
Оскільки капітал дорівнює активам за мінусом зобов'язань, іноді вважають, що капітал дорівнює нетто-активам (net assets).
Для поточного обліку банківських операцій в бухгалтерському обліку банку використовується система рахунків фінансового обліку. Вся сукупність бухгалтерських рахунків може бути поділена на дві групи: балансові; позабалансові.
Балансові рахунки бувають постійними і тимчасовими.
Постійні балансові рахунки мають залишок на кінець звітного періоду. На їх основі складається баланс банку. Серед них виділяють такі групи рахунків:
— рахунки активів;
— рахунки зобов'язань;
— рахунки власного капіталу.
Рахунки активів — це активні рахунки, які відображають наявність та зміни різноманітних активів банку.
Рахунки зобов'язань — це пасивні рахунки, які відображають наявність та зміни заборгованості банку. Виділяють короткострокову та довгострокову заборгованість.
Рахунки власного капіталу — це також пасивні рахунки, які відображають зміну власного капіталу банку за звітний період.
У складі балансових рахунків виділяють:
— контрпасивні рахунки (активні);
— контрактивні рахунки (пасивні).
За своїм характером контрпасивні рахунки активні. До них належать, наприклад, рахунки № 5041 “Збитки минулого року, що очікують затвердження”, № 2511 “Технічний рахунок для перерахування коштів Державного бюджету України”.
Контрактивні рахунки — пасивні. До них належать, наприклад, рахунки № 2400 “Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам” та № 4409 “Знос операційних основних засобів”.
Особливість цих рахунків полягає в тому, що в балансі контрактивні рахунки відображаються в складі активів, а контрпасивні — в складі пасивів зі знаком мінус. Така методика дозволяє достовірно оцінювати окремі статті активів та пасивів. Так, у балансі рахунок “Знос операційних засобів” відображається в складі активів після рахунку “Операційні основні засоби”.
Операційні основні засоби відображаються за первісною вартістю (тобто за фактичною вартістю придбання). Наявність контрактивного рахунку “Знос основних засобів” дозволяє, наприклад, напряму з балансу отримати відомості про залишкову вартість операційних основних засобів:
| Актив | Сума |
|
Операційні
основні засоби Нетто: операційні основні засоби (залишкова вартість) |
240
000 000 208 000 000 |
Тимчасові балансові рахунки призначені для обліку витрат банку за їх елементами та доходів — за видами. У свою чергу вони поділяються на дві групи: рахунки витрат; рахунки доходів.
Рахунки витрат — це активні рахунки, які використовуються для обліку, накопичення витрат за їх елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного (річного) періоду витрати з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого ці рахунки закриваються і не мають залишків.
Рахунки доходів — це пасивні рахунки, які призначені для обліку, накопичення доходів за їх видами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного (річного) періоду доходи з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого ці рахунки закриваються і не мають залишків.
Наявність рахунків для кожного виду доходів і витрат дозволяє керівництву банку точно визначити джерело всіх доходів і характер усіх витрат, їх вплив на прибутковість банку.
Для графічного зображення рахунку використовується Т-подібнамодель рахунку (його структура подібна до букви Т).
Т-рахунок складається з трьох елементів: найменування (номера) рахунку; лівого боку — дебет; правого боку — кредит.
Модель виглядає так:
Номер рахунку
Найменування рахунку
| Дебет | Кредит |
Усі пасивні рахунки мають кредитовий залишок, усі активні рахунки — дебетовий залишок (сальдо).
Модель Т-рахунку можна наочно проілюструвати на прикладі рахунку “Банкноти та монети в касі банку”. В лівій частині відображений залишок у гривнях грошової готівки в касі банку на початок дня, а також перераховані надходження грошей в касу (при цьому в дужках вказується номер касової операції), а в правій — виплати з каси банку:
Банкноти та монети в касі банку
| Сальдо | 50000 | (4) | 10000 |
| (1) | 36000 | (5) | 25000 |
| (2) | 14000 | ||
| (3) | 4000 | ||
| Обіг | 54000 | Обіг | 35000 |
| Сальдо | 69000 | ||
Залишок на початок дня грошової готівки в касі складає50 000 грн., сума надходжень протягом дня — 54 000 грн., виплати з каси — 35 000 грн. Підсумки операцій за день відображають обіги за рахунком. У нашому прикладі сальдо на кінець дня становить69 000 грн. і відображало суму готівкових грошей в касі банку на кінець дня (50 000 + 54 000 - 35 000 = 69 000).
За пасивними рахунками сальдо на кінець дня визначається за формулою:
Сальдо на кінець дня = Кредитове сальдо на початок дня + Обіги кредитові - Обіги дебетові.
За активними рахунками сальдо на кінець дня визначається за формулою:
Сальдо на кінець дня = Дебетове сальдо на початок дня + Обіги дебетові - Обіги кредитові.
Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться за рахунками балансу тоді, коли він відповідає наступним умовам:
1) ймовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов'язану з цим елементом активу або пасиву;
2) цей елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути точно виміряна.
Об'єкти обліку, які не задовольняють цим двом критеріям, обліковуються на позабалансових рахунках.
Це передусім наступні об'єкти:
— умовні вимоги та зобов'язання банку (тобто реальні вимоги та зобов'язання, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк несе ризики);
— документи і цінності;
— операції з приватизації.
Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками здійснюється так, як і за балансовими — методом подвійного запису. Характер рахунку — активний або пасивний — визначається наступним:
— позабалансовий рахунок активний, якщо при переведенні його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9020 “Гарантії, що надані клієнтам” активний, тому що у випадку неплатоспроможності банк буде змушений сплачувати за виданою гарантією і дебетувати рахунок балансу № 2099 “Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями”;
— позабалансовий рахунок пасивний, якщо при переведенні його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9110 “Зобов'язання за кредитами, які отримані від інших банків”пасивний, тому що у випадку, коли банк скористається кредитною лінією, він буде кредитувати рахунок балансу у розділі “Кошти інших банків” першого класу групи “Кредити, які отримані від інших банків”.
Для відображення операцій на позабалансових рахунках за методом подвійного запису використовуються контррахунки, які включені до їх складу. Ці рахунки є умовними і використовуються як технічні для реалізації методу подвійного запису.
Приклад. АБ “Аркада” надав 1 лютого гарантію ВАТ “Родон” у сумі 100 000 грн., строк дії якої 2 міс.
Станом на 1 лютого операція за наданою гарантією відображається бухгалтерською проводкою:
Д-т “Гарантії, що надані клієнтам” 100 000 грн.
К-т Контр
рахунок 100
000 грн.
30
березня закінчується
строк дії гарантії.
Невикористана
гарантія списується
з обліку:
Д-т Контр рахунок 100 000 грн.
К-т
“Гарантії, що
надані клієнтам” 100
000 грн.
Якщо,
наприклад,
5 березня клієнт
скористається
гарантією, що
надана банком:
Д-т Контррихунок 100 000 грн.
К-т
“Гарантії, що
надані клієнтам” 100
000 грн.
Водночас
операція
відображається
за балансовим
рахунком.
Д-т “Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями 100 000 грн.
К-т
“Контррахуноку
Національному
банку
України” 100
000 грн.
Операції
за позабалансовими
рахунками, на
яких обліковуються
умовні вимоги
та зобов'язання,
відображаються
у грошовій
оцінці за номіналом.
Документи і цінності обліковуються в умовній грошовій оцінці, наприклад, одна грошова чекова книжка — 1 грн.
Отже, операція з видачі клієнту двох грошових чекових книжок відображається бухгалтерською проводкою:
Д-т “Контррахунок” 2 грн.
К-т “Бланки суворої звітності” 2 грн.
Використання позабалансових рахунків дозволяє отримувати інформацію про операції банків, які пов'язані з використанням нових фінансових інструментів. До таких операцій належать зобов'язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, як то:
— кредитні лінії;
— дозволений овердрафт;
— непокриті безвідзивні акредитиви;
— гарантійні зобов'язання;
— зобов'язання за цінними паперами;
— спотові, форвардні й умовні контракти з купівлі-продажу іноземної валюти та інших фінансових інструментів.
У міжнародній практиці обліку на позабалансових рахунках обліковуються, як правило, операції тільки такого характеру.
Облік документів і цінностей на позабалансових рахунках — це традиція радянської школи банківського обліку. Такий облік забезпечує додатковий контроль за правильністю і своєчасністю проведення операцій, які безпосередньо впливають на активи і пасиви банку. До них належать такі рахунки: “Бланки цінних паперів та інші бланки”; “Документи за розрахунковими операціями” та ін.
Класифікація бухгалтерських рахунків (за економічним змістом) наведена на с. 49 (А — активні рахунки; П — пасивні рахунки):
2.2. План рахунків і принципи його побудови
Одним з ключових елементів національної системи бухгалтерського обліку є план рахунків, завдяки якому досягається систематизація бухгалтерських рахунків. Іншими словами, план рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій.
Новий план рахунків, розроблений Національним банком України, впроваджений у комерційних банках з 1 січня 1998 р. Він узгоджений із загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і є обов'язковим для використання всіма установами комерційних банків.
План рахунків, розроблений окремо для установ НБУ, за структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комерційних банків але має деякі особливості за змістом. Це пов'язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулювання діяльності комерційних банків та ін. Він базується на двох основних принципах: відповідність обліку і звітності; простота викладення.
Останній принцип констатує те, що баланс є головним інструментом для фінансового менеджменту. Мета полягала в тому, щоби максимально спростити план рахунків і забезпечити його сприйняття та високу інформативність. Уся мінімально необхідна фінансова ін формація залишена на рівні рахунків другого порядку.
Основні вимоги, яким повинен відповідати план рахунків:
— детальний та повний облік усіх банківських операцій;
— своєчасна обробка і накопичення детальної інформації;
— відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.
У структурі плану рахунків можна виділити три частини, які логічно пов'язані між собою:
— балансова частина;
— частина доходів і витрат;
— позабалансова частина.
Бухгалтерські рахунки в плані рахунків згруповані в дев'ять класів. Балансова частина об'єднує перші п'ять класів. На підставі цих класів складається балансовий звіт комерційного банку. Друга частина включає класи доходів і витрат. На підставі рахунків цих класів складається звіт про прибутки та збитки. Третя частина містить клас позабалансових рахунків (9 клас).
Слід зазначити, що особливість побудови плану рахунків полягає у чіткій методологічній організації та ефективності рішень.
Фінансовий результат, що відображається на рахунку п'ятого класу “Результат поточного року”, визначається за даними рахунків шостого та сьомого класів (що свідчить про логічний зв'язок між першою і другою частинами плану рахунків).
Умовні зобов'язання і вимоги, що обліковуються на позабалансових рахунках дев'ятого класу, за певних умов, які передбачені угодами, можуть стати реальними вимогами до банку або його зобов'язаннями і суттєво вплинути на результати його діяльності (що свідчить про логічний зв'язок між третьою і першою частинами плану рахунків).
Рахунки усіх трьох частин призначені для ведення фінансового обліку.
Восьмий клас містить рахунки для ведення управлінського обліку. Рахунки управлінської бухгалтерії ввикористовуються для визначення собівартості банківських продуктів, а також ефективності праці окремих підрозділів або центрів відповідальності тощо. Вони дозволяють накопичити інформацію для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами та керівництвом банку.
Групування бухгалтерських рахунків у балансовій частині здійснено за наступними принципами:
— за видами контрагентів;
— за функціями комерційних банків (вид операції);
— за принципом ліквідності.
Згідно з першим принципом міжбанківські операції виділені окремо у першому класі, а операції з усіма іншими клієнтами — у другому класі; у межах класу рахунки об'єднуються за видами контрагентів.
Відповідно до другого принципу, наприклад, операції з казначейськими інструментами відображаються за рахунками першого класу; розрахункові та кредитні операції — у другому класі; операції з цінними паперами — у третьому класі; внутрішньобанківські операції — у третьому та четвертому класах тощо.
Згідно з третім принципом активи та пасиви першого—четвертого класів розміщені за ступенем зниження ліквідності, тобто активи — від найбільш ліквідних (монети та банкноти у касі, кошти на рахунках у НБУ) до неліквідних (сумнівна заборгованість за кредитами, основні засоби); пасиви — від зобов'язань за вимогою до довгострокових зобов'язань.
Кожний клас включає рахунки II, III і IV порядку. Усі вони належать до синтетичних і відрізняються ступенем деталізації інформації про об'єкт обліку. Наприклад, перший клас називається “Казначейські та міжбанківські операції”. У ньому обліковуються казначейські та міжбанківські операції комерційних банків.
Деталізація рахунків II порядку здійснюється за видами казначейських та міжбанківських інструментів, які можуть використовуватись банком. Наприклад, до казначейських інструментів належать:
— готівкові кошти — рахунок № 10;
— дорогоцінні метали (монетарні)—рахунок № 11;
— кошти у Національному банку України — рахунок № 12;
— казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ — рахунок № 14 та ін.
До міжбанківських інструментів належать операції між комерційними банками:
— кореспондентські рахунки, які включають рахунки № 15 “Кошти в інших банках”, № 16 “Кошти інших банків”;
— депозити до запитання та строкові депозити;
— кредити, операції РЕПО та ін.
Рахунки III і IV порядку деталізують інформацію про види казначейських та міжбанківських інструментів за конкретними ознаками. Так, деталізація рахунку № 10 “Готівкові кошти” за рахунками III порядку здійснюється за ознакою “Вид готівкових коштів (банкноти та монети, дорожні чеки)”. Рахунки IV порядку до цього рахунку виділяються за ознакою “Місцезнаходження готівкових коштів”. Наприклад, на рахунку № 1001 враховуються банкноти та монети в касі банку, на рахунку № 1007 — банкноти та монети в дорозі.
Рахунки в плані рахунків розташовуються за принципом зростання номерів рахунків. Кожний клас включає як активні, так і пасивні рахунки. Нумерація рахунків II, III і IV порядку здійснюється додаванням одного знака (від 0 до 9) з правого боку відповідно до рахунків І, II і III порядку.
Рахунки І порядку — однозначні (клас);
Рахунки II порядку — двозначні (розділ);
Рахунки III порядку — тризначні (група);
Рахунки IV порядку — чотиризначні (рахунок).
Рахунки І порядку повторюють найменування класу. Кожному класу протистоїть рахунок І порядку, найменування якого дублює найменування класу.
У складі класів можна виділити розділи. Кожному розділу протистоїть рахунок II порядку однойменної назви. Розділи формуються за такими критеріями: статті (рахунки) активів — активи розташовуються за ступенем зменшення ліквідності, від високоліквідних до неліквідних, а статті (рахунки) пасивів — за видами обов'язків, від короткострокових до довгострокових, а усередині видів — за строками і контрагентами.
Таким чином, у плані рахунків застосовується десятинна система кодування рахунків; при цьому перша цифра означає клас плану рахунків, друга — розділ у класі, третя — групу у розділі, четверта — номер рахунку в групі.
Наприклад, рахунок № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” означає, що це — рахунок IV порядку, є першим у першій групі рахунків, розташований у першому класі та належить до третього розділу.
Правильне розуміння ознак, які покладено в основу групування рахунків усередині розділів та класів, у подальшому полегшить проведення аналізу банківської діяльності.
У першому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції комерційних банків. До казначейських інструментів належать:
— готівкові кошти;
— монетарні дорогоцінні метали;
— цінні папери, які рефінансуються Національним банком України;
— кошти комерційних банків у Національному банку України;
— кошти Національного банку України у комерційному банку. До міжбанківських інструментів належать операції між комерційними банками:
— кореспондентські рахунки;
— депозити до запитання та строкові депозити;
— кредити, операції РЕПО;
— фінансовий лізинг.
Готівкові кошти, що стоять на першому місці — це найбільш ліквідні активи. Готівковими коштами вважаються всі грошові кошти в національній та іноземній валюті, а також дорожні чеки незалежно від того, де вони знаходяться. Грошові та дорожні чеки обліковуються на різних рахунках. Безбалансові відділення можуть здійснювати тільки розрахунково-касове обслуговування клієнтів та вкладні операції.
До інших найбільш ліквідних активів належать рахунки двох типів, що не приносять відсоткового доходу: залишки на кореспондентському рахунку в НБУ і залишки на кореспондентських рахунках в інших банках. З метою проведення розрахунків банки змушені тримати кошти на кожному з цих активів.
У розділах “Кошти у Національному банку України” та “Кошти Національного банку України” відображаються активні та пасивні операції комерційного банку з НБУ. На кореспондентському рахунку комерційного банку у Національному банку України, крім розрахункових операцій, обліковуються і обов'язкові резерви комерційного банку. Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національний банк України запроваджує для комерційних банків нормативи та порядок формування обов'язкових резервів.
Національний банк України у стосунках з комерційними банками використовує такі фінансові інструменти, як ломбардні кредити, операції РЕПО, пряме кредитування, аукціонні кредити та ін. Вибір фінансових інструментів залежить від характеру грошово-кредитної політики.
До достатньо ліквідних активів належать облігації внутрішньої державної позики; депозити овернайт і короткострокові депозити, які розміщені в інших банках; кредити овернайт та короткострокові кредити, надані іншими банками.
Виконання операцій з дорогоцінними (монетарними) металами комерційними банками можливе лише за умови існування ліцензії. Дорогоцінні метали також розглядаються як достатньо ліквідні активи. У розділі “Дорогоцінні метали” обліковуються тільки ті метали, які визначені законодавчими актами. У цьому розділі не повинні обліковуватись дорогоцінні метали, що знаходяться у сховищі банку за дорученням його клієнтів (їх облік ведеться поза балансом), та цінні папери, які не входять до переліку цінних паперів, що рефінансуються НБУ (їх облік ведеться у третьому та четвертому класах). Перелік цінних паперів, та порядок їх рефінансування визначається Національним банком України.
До простроченої заборгованості належать депозити та кредити, термін сплати за якими прострочено, але ризик неповернення за ними не є настільки високим, щоб відносити їх до сумнівної заборгованості. Сумнівними є такі депозити та кредити, повернення яких не гарантовано. За рахунками сумнівної заборгованості обліковують лише суми основного боргу.
У другому класі відображаються операції з усіма категоріями клієнтів, крім банків, зокрема, операції за розрахунками; наданими кредитами та залученими депозитами; довірчі операції, операції РЕПО з клієнтами та ін.
Поділ клієнтів на контрагенти на рівні плану рахунків відбувається на основі секторів економіки. Згідно з “Методичними рекомендаціями щодо класифікації інституційних секторів економіки України”, які затверджені наказом Міністерства статистики України № 172 від 25.07.94 р., поділ економіки України щодо функціонування особливостей та структури здійснено на п'ять секторів:
1) фінансові інституційні одиниці;
2) не фінансові інституційні одиниці;
3) сектор загального державного управління;
4) сектор домашні господарства;
5) некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.
Відповідно групуються інституційні одиниці нерезидентів при відкритті рахунків.
У третьому класі відображаються два різних типи операцій. До першого типу належать операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБУ,— вони відображаються в першому класі — та довгострокових вкладень, які відображені в першому та другому класах).
Операції з цінними паперами поділяються на три види:
— торгові операції з цінними паперами;
— інвестиційні операції з цінними паперами;
— операції з цінними паперами власної емісії.
Цінні папери враховуються в розрізі контрагентів-емітентів. До другого типу належать операції за іншими розрахунками. До їх складу відносять господарчі операції комерційних банків. Це операції з малоцінними і швидкозношуваними предметами та матеріалами, операції з обліку дебіторської та кредиторської заборгованості. Причому дебіторська і кредиторська заборгованість враховується: за господарчою діяльністю банку; за розрахунками з працівниками банку; сумнівна дебіторська та кредиторська заборгованість.
До інших операцій належать: облік дебіторської та кредиторської заборгованості з внутрішньобанківськими операціями і деякими іншими операціями, клірингові розрахунки, розрахунки з урегулювання валютної позиції банку, а також міжфілійні розрахунки між підрозділами одного банку.
Окремою позицією в цьому розділі обліковується субординований борг — довгострокова позика, яка надасться дочірніми фірмами банку і яка в разі ліквідації або банкрутства боржника підлягає погашенню після задоволення вимог усіх інших кредиторів.
У четвертому класі зосереджені групи рахунків, які відображають довгострокові вкладення банку в асоційовані та дочірні підприємства, в нематеріальні активи та в основні засоби. Вкладення банку в асоційовані дочірні підприємства — це по суті інвестиції банку.
Рахунки даного класу призначені для узагальнення інформації про наявність та рух належних банку основних засобів та їх зношення, нематеріальних активів, вкладень в інші активи довгострокового характеру, такі як капітальні вкладення та ін.
Взаємовідносини між підприємствами — інвестором та дочірніми і асоційованими підприємствами — регулюються чинним законодавством.
До нематеріальних активів належать витрати банку, що приносять дохід. Нематеріальні активи не мають фізичної форми, але мають власну вартість, що базується на правах або привілеях банку. Нематеріальні активи — це вартість придбаних установою прав користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, права оренди будівель (споруд, приміщень) або користування ними, права власності на квартиру, а також інші майнові права, що визначаються об'єктом права власності певної установи банку і приносять дохід. До інших майнових прав належать винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та послуг, торгові марки, об'єкти авторських прав, програм забезпечення обчислювальної техніки, “ноу-хау”, придбані права на місце на товарній фондовій біржі, до вартості якого входять усі витрати, пов'язані з практичним використанням переваг цього місця для установи банку.
Нематеріальні активи обліковуються в балансі тільки за умови, що вони були придбані за певну ціну. Нематеріальні активи обліковуються в бухгалтерському обліку за первісною оцінкою, яка складається з фактичних витрат на придбання і приведення до стану, в якому вони придатні для використання відповідно до запланованої мети.
Вартість нематеріальних активів погашається за нормами амортизаційних відрахувань, регламентованих банком, виходячи з фактичного терміну корисного використання.
У п'ятому класі обліковується капітал банку. Він включає привнесений капітал, нерозподілений прибуток і визначає залишковий інтерес власників банку в активах за вирахуванням зобов'язань. Фінансовий результат від діяльності банку, як уже зазначалось, безпосередньо відображається на рахунках цього класу.
П'ятий клас включає такі складові власних коштів банку:
— статутний капітал та інші фонди банку;
— результат поточного року;
— результати переоцінки основних засобів.
Інші фонди містять загальні резерви та прибуток минулих років. Це кошти, що повинні забезпечувати зобов'язання банку та покривати збитки.
Результат поточного року формується за рахунок чистого прибутку і є показником ефективності діяльності банку.
Згідно з чинними правилами рахунки п'ятого класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунками готівкових коштів лише у разі сплати дивідендів та внесків від акціонерів, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів. У всіх інших випадках рахунки п'ятого класу кореспондуються тільки між собою.
У шостому і сьомому класах відображені операції, які пов'язані з формуванням доходів, а також витрати, які виникають під час діяльності комерційного банку. Всі доходи і витрати обліковуються в цих розділах незалежно від порядку оподаткування.
Доходи — це збільшення вигод протягом періоду у формі притоку, або зростання активів, або зменшення зобов'язань, які призводять до збільшення капіталу і різняться від тих, що являють собою вклади власників, часткою власного капіталу.
Витрати — це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відтоку або використання активів, або виникнення заборгованості, які спричинюють зменшення власного капіталу і різняться від тих, що розподілені між власниками власного капіталу.
Усі доходи і витрати поділяються на:
— доходи і витрати від статутної діяльності;
— доходи і витрати, що забезпечують статутну діяльність;
— створення резервів;
— непередбачені доходи і витрати.
До першої групи належать доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з видами діяльності, передбаченими Законом “Про банки і банківську діяльність” (статутною діяльністю): відсоткові, комісійні, торговельні та ін.
Друга група включає доходи і витрати, які не передбачені статутною діяльністю, але забезпечують функціонування банку: адміністративні витрати; доходи і витрати від продажу основних засобів та нематеріальних активів; від фінансових інвестицій (вкладень в асоційовані і дочірні компанії); орендних операцій; консультацій не фінансового характеру та ін.
Третя група включає витрати на створення резервів. Особливість цих витрат полягає в тому, що це—не грошові витрати. Створення резервів свідчить, що банк визнає погіршення якості активів або підвищення ризику операцій, їх негативний вплив на фінансовий результат.
Резерви формуються під знецінення заборгованості за кредитами, втрати від знецінення цінних паперів та під іншу сумнівну дебіторську заборгованість, яка визначається у певний звітний період.
Доходи і витрати вважаються непередбаченими, якщо вони мають такі ознаки:
— виникають у разі надзвичайних ситуацій і носять поодинокий характер — прибуток (збиток) буде визначений тільки за фактом подій;
— не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів та пасивів);
— не підлягають контролю і не можуть бути взяті до уваги при фінансовій оцінці банку.
При визначенні доходів і витрат основним вважається принцип нарахування і відповідності.
Рахунки восьмого класу призначені для відображення операцій управлінського обліку. Треба зазначити, що в Україні до останнього часу управлінський облік не набув такої ваги, як у міжнародній практиці, де він використовується як важливіший інструмент управління витратами банків. Вітчизняним комерційним банкам у світлі нової концепції бухгалтерського обліку належить розробити методологію і методику ведення управлінського обліку.
Дев'ятий клас призначений для відображення позабалансових операцій. Усі рахунки цього класу можна поділити на три групи.
1. Рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку операцій, які несуть різні ризики для банку. Це зобов'язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, що мають юридичну силу.
2. Рахунки розділів 96—98 використовуються для обліку документів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації. Усі рахунки цих розділів активні.
3. Розділ 99 містить контррахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за позабалансовими рахунками.
Особливості нового плану рахунків полягають у наступному.
1. Мультивалютність. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій. Операції в іноземній валюті обліковуються на тих самих рахунках, що й операції в гривнях. Зв'язок між операціями в іноземній і національній валютах забезпечують технічні рахунки: рахунок валютної позиції; рахунок гривневого еквівалента валютної позиції.
2. Подвійний запис операцій за позабалансовими рахунками.
3. У плані рахунків передбачена наявність управлінського обліку.
4. Нові вимоги до аналітичного обліку (див. п. 2.4).
2.3. Баланс комерційного банку та інші форми синтетичного обліку
На основі плану рахунків комерційні банки складають баланс. Баланс — це основна форма фінансової звітності.
Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Баланс є головним інструментом для вивчення діяльності банку. За його допомогою здійснюється систематизація бухгалтерської інформації за попередньо визначеними критеріями.
Баланс, як правило, складають у табличній формі у вигляді горизонтальної чи вертикальної двосторонньої таблиці. В лівій (горизонтальна таблиця), чи верхній (вертикальна таблиця) частині відображаються активи, а в правій, або нижній, — обов'язки і власний капітал.
Баланс банку може складатися як у розгорнутій формі, тобто за всією номенклатурою діючих рахунків, так і за скороченою формою — за статтями балансу. Стаття, чи позиція, балансу — це агрегований об'єкт обліку, який розраховується за допомогою об'єднання рахунків IV порядку за ознакою їх економічного змісту. Баланс, складений за скороченою формою, називається балансовим звітом.
Нижче наведена структура балансу комерційного банку:
| АКТИВ ПАСИВ | |||
|
Первинні
резерви (гроші
в часі, |
0 |
Зобов'язання
перед іншими |
П
К Ч И
Е
Д И Т И |
| Вторинні резерви (державні цінні папери) |
Міжбанківські
кредити |
||
| Кредитний портфель | Депозити до запитання | ||
| Інвестиційний портфель (корпоративна частина) | Термінові депозити юридичних і фізичних осіб | ||
| Ощадні вклади | |||
| Усього зобов'язань | |||
| Основні кошти, капітальні витрати та інші активи |
К |
КАПІТАЛ І РІВНЯ | |
| КАПІТАЛ II РІВНЯ | |||
| Разом власний капітал | |||
| БАЛАНС | БАЛАНС | ||
Відображення інформації в балансі досягається за допомогою методу подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням
А = П = 3 + К,
де А — активи; П — пасиви; 3 — зобов'язання; К — капітал.
Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації у балансі, аналізується з позиції цього бухгалтерського рівняння (моделі). Операція завжди відображається як мінімум двома змінами в бухгалтерському рівнянні. Для того, щоб зберегти рівність, операція, яка змінює активи. також змінює заборгованість або капітал. У зв'язку з цим виділяють чотири типи операцій:
| № з/п | Тип операції | Актив | Пасив |
| 1. | Операція одночасно збільшує актив та пасив (видана позика зараховується на поточний рахунок клієнта) | + | + |
| 2. | Операція одночасно зменшує актив та пасив (видача готівки на виплату заробітної плати з поточного рахунку клієнта) | — | — |
| 3. | Операція зумовлює диверсифікацію тільки активи (видача позики клієнту готівкою) | + — | |
| 4. | Операція зумовлює диверсифікацію тільки пасивів (перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на депозитний рахунок) | — + |
Отже, можна зробити висновок що:
1) кожна операція має подвійний результат;
2) після запису кожної операції права частина дорівнює лівій, тобто:
Активи = Зобов'язання + Капітал.
Використання цього бухгалтерського рівняння також дозволяє візуально, за загальними даними балансового звіту, визначити платоспроможність банку. Свідченням того, що банк платоспроможний,є превалювання його сукупних активів над сукупними обов'язками. Різниця між банківськими активами і зобов'язаннями складає реальну величину власного капіталу банку. Банк є платоспроможним, якщо величина його власного капіталу більша, ніж 0. Неплатоспроможний банк — це такий банк, який має нульову чи негативну величину власного капіталу.
Різницю між активами і зобов'язаннями ще визначають як чисті активи (див. п. 2.1). Зміна чистих активів за звітний період відображає зміну фінансового стану банку. Приріст чистих активів досягається у разі отримання банком прибутку, тобто за рахунок збільшення власного капіталу банку:
4А' - 4АО = КО + Р,
де 4А° — чисті активи на початок звітного періоду; 4А' — чисті активи на кінець звітного періоду; К° — власний капітал на початок звітного періоду; Р — прибуток, отриманий за звітний період.
Баланс — це основна форма синтетичного обліку. Синтетичний облік дозволяє отримувати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку. Отже, балансовий метод узагальнення інформації має подвійне призначення: як інструмент управління та як засіб контролю за правильністю реєстрації банківських операцій в обліку.
Реалізація зазначених цілей досягається через складання банками різних видів балансів, що відрізняються як за формою та змістом, так і за датою і термінами надання та цільовим призначенням:
Сальдовий баланс складається за залишками рахунків на певну дату, а обігово-сальдовий містить як залишки, так і обіги за рахунками. За терміном і датою надання баланси підрозділяють на щоденні та щомісячні.
Під пробними балансами розуміють проміжні, або робочі баланси. Отже, складання звітного щоденного або щомісячного балансу відбувається в декілька етапів, які відрізняються характером узагальнення бухгалтерської інформації.
Звітний баланс складається за структурою плану рахунків, тобто включає три частини.
Проміжний баланс має форму односторонньої вертикальної таблиці, в якій дані розташовані по мірі зростання номерів бухгалтерських рахунків IV порядку. Розмежування балансових рахунків на активні та пасивні не передбачено, можливе виділення підсумків за розділами (рахунки II порядку) та групами (рахунки III порядку).
Цей баланс включає всі види бухгалтерських рахунків. Його основне призначення — контроль за правильністю відображення операцій в бухгалтерському обліку. У той же час проміжний баланс не придатний для здійснення аналізу, використання в управлінні.
Сальдовий — щоденний і щомісячний — баланс складається за однаковою формою, наведеною в додатку 1.
У ній передбачено надання інформації за залишками окремо за балансовими рахунками, рахунками доходів та витрат та позабалансовими рахунками на звітний період.
Активні та пасивні рахунки відображаються окремо, у чіткій послідовності, за балансовими рахунками — на рівні рахунків IV порядку, груп, розділів та за позабалансовими рахунками — на рівні рахунків IV порядку та груп.
У п'ятому класі “Капітал банку” залишок рахунку № 5900 “Результат поточного року” формується один раз у кінці року і повинен дорівнювати різниці між сумами шостого класу “Доходи” та сьомого класу “Витрати”. У випадку від'ємного результату сума п'ятого класу зменшується. Рахунки доходів та витрат закриваються один раз у кінці року.
Залишки за рахунками надаються також окремо в розрізі операцій з резидентами та нерезидентами, а всередині їх — за видами валют: національна вільноконвертована, неконвертована валюти.
Обігово-сальдовий баланс за структурою не відрізняється від сальдового (додаток 2). За змістом, крім залишків за рахунками на звітну дату, він містить обіги за звітний період.
Пробні, сальдові та обігово-сальдові баланси в основному призначені для внутрішнього менеджменту та подання Національному банку України. Для зовнішніх користувачів передбачено балансовий звіт, зміст, методика складання та призначення якого розглядаються у главі 16.
До інших форм синтетичного обліку належать: обігово-сальдові відомості, перевірочні відомості, касові журнали тощо. Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку.
2.4. Параметри і форми аналітичного обліку
Фінансовий облік повинен забезпечити реалізацію принаймні двох функцій: 1) запис інформації про операції, які виконуються банком, та можливість відобразити ці операції в агрегованому вигляді у балансовій та фінансовій звітності для аналізу та управління; 2) запис детальної інформації про параметри та контрагентів кожної операції з метою отримання звітів різного рівня для внутрішнього користування, подання перевірним органам та для обрахування макроекономічних параметрів грошово-кредитної статистики. Крім того, враховуючи високу ступінь автоматизації ведення бухгалтерського обліку, необхідно передбачити низку параметрів для автоматизованого виконання завдань, наприклад, для нарахування відсотків, складання допоміжної фінансової звітності за окремими видами операцій (кредитними, депозитними і т. п.).
Здійснення агрегованого обліку для виконання першої функції забезпечується за допомогою синтетичного обліку, тобто з використанням бухгалтерських рахунків. Їх перелік наведено у плані рахунків.
Але всю необхідну інформацію неможливо відобразити на рівні лише балансових рахунків: це призведе до того, що план рахунків стане громіздким та незручним для роботи.
Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку — особовому рахунку. По кожному балансовому і позабалансовому рахунку відкриваються рахунки аналітичного обліку. Виділення особових рахунків залежить від виду активу, зобов'язань і власного капіталу з розподілом за контрагентами.
Особові рахунки підлягають реєстрації в спеціальній книзі, де для кожного балансового рахунку IV порядку відводяться окремі аркуші. В ній реєструються всі особові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобанківськими операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, витрат, результатів діяльності, розрахунків). При закритті рахунку в книзі проставляється дата і вказується причина закриття. Книга зберігається у головного бухгалтера; зміни у реєстраційних записах можуть здійснюватись тільки з його дозволу.
За деякими балансовими рахунками аналітичний облік ведеться на зведених особових рахунках чи в операційних журналах, книгах, картках у вигляді хронологічного запису операцій для забезпечення контролю за використанням коштів за цільовим призначенням. Наприклад, для обліку касових операцій застосовується “Книга обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку”; для обліку основних засобів — “Журнал обліку основних засобів”; при розрахунках розрахунковими чеками може використовуватися зведений особовий рахунок за аналітичним рахунком “Розрахунки чеками”; видачу розрахункових чекових книжок можна обліковувати за спеціальними картками обліку і т. ін.
У деяких випадках як регістри аналітичного обліку використовуються примірники документів. Наприклад, для обліку документів, не сплачених у строк через відсутність коштів у банку, в картотеку до позабалансового рахунку “Документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку” розміщуються перші примірники грошово-розрахункових документів, які чекають на сплату (платіжні доручення, вимоги-доручення і т. ін.).
У сучасних умовах процес бухгалтерського обліку в банках автоматизований. У зв'язку з цим, з метою збереження інформації про кожний окремий об'єкт аналітичного обліку, оптимізації його ведення і підготовки звітності комерційними банками, Національним банком України було розроблено “Методичні вказівки щодо ведення параметрів аналітичного обліку”. В основу цього нормативного документа покладено таку класифікацію: параметри поділяються на обов'язкові та необов'язкові (рекомендовані); на такі, що стосуються контрагентів (клієнтів) і ті, що стосуються безпосередньо аналітичних (особових) рахунків:
Обов'язкові параметри запроваджуються з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності банків. Вони є обов'язковими при оформленні нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Загальні обов'язкові параметри дозволяють: 1)отримати інформацію про усі відкриті клієнту рахунки; 2) вибрати сукупність рахунків, які мають задану характеристику, для складання звітності.
Необов'язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть використовуватись при організації управлінського і податкового обліку в банку, а також при наданні звітності менеджерам банку та іншим органам.
Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту. Такі параметри використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності Національному банку України. Наприклад, для кредитних рахунків ці параметри передбачають забезпечення, вид кредиту, дату видачі кредиту, дату повернення, кількість пролонгацій; для депозитних рахунків — дату і строк розміщення, дату повернення коштів.
Кожному особовому рахунку надається відповідний номер, який може мати до 14 знаків. Перші п'ять (зліва направо) жорстко регламентовані, інші дев'ять (від шостого знака до чотирнадцятого) банк формує самостійно відповідно до визначених параметрів аналітичного обліку. Знаки набувають значень від 0 до 9. Номер рахунку не може містити менше ніж п'ять знаків.
Схема побудови номера аналітичного (особового) рахунку наведена нижче:
У номер аналітичного рахунку включають лише частину параметрів з усього набору; інші параметри зберігаються поза номером рахунку і можуть використовуватися під час виконання окремих операцій та побудові звітності.
Розглянемо на прикладі можливий підхід до формування номера аналітичного рахунку, виходячи з наведеної інформації про контрагентів банку та бухгалтерські рахунки (табл. 1—3).
Таблиця 1
Характеристика та коди контрагентів
| № з/п | Характеристика контрагента | Значення параметра (сегмент С у номері рахунку) | Значення параметра (ідентифікаційний код контрагента) | Формат параметра | Примітка |
| 1. | Банк-резидент | 1 | Код МФО банку-контрагента | 6 цифр |
Довідник
комерційних
банків |
| 2. | Банк-нерезидент | 2 | До 10 цифр | Значення параметра визначається банком самостійно | |
| 3. | Інша юридична особа-резидент | 3 | Ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності | 8 цифр | Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України |
| 4. | Інша юридична особа-нерезидент | 4 | Ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності | 8 цифр | Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України |
| 5. | Фізична особа-резидент | 5 | Ідентифікаційний код фізичної особи | 10 цифр | Державний реєстр фізичних осіб — платників податків |
| 6. | Фізична особа-нерезидент | 6 | До 10 цифр | Значення параметра визначається банком самостійно | |
| 7. | Внутрішні рахунки | 9 | До 10 цифр | Значення параметра визначається банком самостійно |
Таблиця 2
Контрагенти (клієнти) банку
| № з/п | Назва установи | Резидентність | Значення параметра “характеристика клієнта” | Ідентифікаціний код | Значення параметру “код клієнта” |
| 1. | АБ “Укргаз-промбанк” | Резидент | 1 | 320843 | 320843 |
| 2. | Банк “Banker Trust” | Нерезидент | 2 | 200 | |
| 3. | ТзОВ “Роксолана” | Резидент | 3 | 21666080 | 1001 |
| 4. | “Сіменс” ЛТД | Нерезидент | 4 | 00276395 | 1002 |
| 6. | Іванченко В. | Резидент | 5 | 1980514435 | 12006 |
| 7. | Фрідман Дж. | Нерезидент | 6 |
Таблиця 3
Бухгалтерські рахунки
(відповідно до плану рахунків)
|
№ |
Назва бухгалтерського рахунку | Номер бухгалтерського рахунку |
| 1. | Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності | 2600 |
| 2 | Поточні рахунки фізичних осіб | 2620 |
| 3. | Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями | 2040 |
| 4. | Нараховані відсотки за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми операціями | 2048 |
| 5. | Прострочена заборгованість за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями | 2047 |
| 6. | Кореспондентські рахунки в НБУ | 1200 |
| 7. | Кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках | 1507 |
| 8. | Банкноти та монети в касі банку | 1001 |
| 9. | Несплачені в строк відсотки за кредитами клієнтів (позабалансовий) | 9601 |
Згідно з наведеною у табл. 1 — 3 інформацією банк самостійно визначає параметри, які увійшли до сегменту С (*********) на схемі (с. 67):
— характеристика контрагента (1 знак);
— порядковий номер аналітичного рахунку (2 знаки);
— код контрагента (до 6 знаків).
У номері рахунку код валюти виноситься на окремому полі та виділяється похилою рискою вправо “/”. У табл. 4 ключовий розряд замінено на символ “к”.
Таблиця 4
Приклади побудови номерів аналітичних рахунків
|
№ |
Назва аналітичного рахунку | Номер рахунку |
| 1. | Поточний рахунок ТзОВ “Роксолана” у доларах США | 2600к301.1001/001 |
| 2. | Поточний рахунок ТзОВ “Роксолана” | 2б00к302.1001 |
| 3. | Кредит № 1, наданий ТзОВ “Роксолана” | 2040к301.1001 |
| 4. | Кредит № 2, наданий ТзОВ “Роксолана” | 2040к302.1001 |
| 5. | Нараховані відсотки за кредитом № 1, що наданий ТзОВ “Роксолана” | 2048к301.1001 |
| 6. | Прострочена заборгованість за кредитом № 2, що наданий ТзОВ “Роксолана” | 2047к302.1001 |
| 7. | Несплачені в строк відсотки за кредитом № 2, що наданий ТзОВ “Роксолана” (позабалансовий рахунок) | 9601к302.1001 |
| 8. | Поточний рахунок Іванченко В. П. | 2620к501.12006 |
| 9. | Поточний рахунок фірми “Сіменс” у доларах США | 2600к401.1002/001 |
| 10. | Поточний рахунок фірми “Сіменс” у німецьких марках | 2600к401.1002/048 |
| 11. | Кореспондентський рахунок у банку “Banker Trust” у доларах США | 1500к200.200/001 |
| 12. | Кореспондентський рахунок КБ “Укргазпром” | 1200к100.300012 |
| 13. | Грошові кошти у касі № 3 під звіт у касира № 1 | 1001к931 |
Особові рахунки включають наступні обов'язкові реквізити:
— номер особового рахунку;
— сума вступного залишку;
— дата останнього руху за рахунком;
— дата здійснення поточної операції;
— номер документа, на підставі якого здійснюється запис;
— номер банку-кореспондента;
— номер рахунку-кореспондента;
— код операції;
— код валюти;
— сума операції;
— суми обігів за дебетом і кредитом;
— сума вихідного залишку;
— реквізити банку, який веде рахунок.
Особові рахунки клієнтів складаються у двох примірниках, передруковуються за встановленими стандартами і вважаються вихідними документами банків. Другий примірник особового рахунку є випискою з особового рахунку і призначений для видачі клієнту. До виписок з особових рахунків додаються документи (їх копії), на підставі яких зроблено записи за кредитом рахунку.
На документах, що додаються до виписок, проставляється штамп банку, який оформляє виписки з особових рахунків, а також календарний штамп дати проведення документа за особовим рахунком, якщо ця дата не співпадає з датою виписки документа.
Приклад особового рахунку наведено нижче:
Надруковано 05/06/98 20:33:23
300142 АТ Укрінбанк м. Київ
1014 ТзОВ“АТЕК”
ТзОВ“АТЕК”
Рахунок 26001001014001 5/06/98 4/06/98 Вик. 12
Вхідний залишок КРЕДИТ*2388.88
ВО МФО Рах. Сим Док. Сума Д-т К-т Вик Пач № з/п ТИП
26 300142 61109100000022 0605 1.50 717 1 ВК
27 300142 61106100000003 0605 7.04 817 2 ВК
1 322078 25107704000019 119 8.57 16 568 3 НК
3 300142 100131 40 207 704.00 35 35 4 ВЦ
Всього обігів Д-т: 721.11
К-т: 0.00
Вихідний залишок КРЕДИТ* 1667.77
2.5. Банківська документація
Усі банківські операції відображаються в обліку тільки при наявності документального підтвердження. Банківські документи — це письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на проведення грошово-розрахункової операції або іншої операції в банку. За призначенням вони поділяються на розпорядчі, тобто такі, що містять дозвіл на виконання операції, і виконавчі. Документи надходять до банків від підприємств і установ, інших банків, а також складаються безпосередньо в банку і містять необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність і здійснити банківський контроль.
Таким чином, документ є письмовим підтвердженням виконання операції та підставою для відображення її в бухгалтерському обліку. Документ, який засвідчує операцію, називається первинним. На підставі первинних документів можуть складатися зведені документи.
Сукупність документів, що використовуються банком для ведення бухгалтерського обліку і контролю, складає банківську документацію.
Документи за змістом операцій поділяються на:
- касові;
- меморіальні;
- позабалансові та ін.
Класифікація банківських документів наведена нижче:
Касовими документами оформлюються операції з приймання і видачі готівки. Вони діляться на приходні та видаткові. До приходних належать оголошення на внесення готівки в касу банку, приходний касовий ордер тощо; до видаткових — грошовий чек на отримання готівки і видатковий касовий ордер.
Меморіальні документи використовуються для безготівкових перерахувань за рахунками. Це розрахункові документи, що надаються банку клієнтами (платіжні доручення, вимоги-доручення, розрахункові чеки), меморіальні ордери та ін.
До позабалансових документів належать приходні та видаткові позабалансові ордери. Цими документами оформлюються приймання та видача коштовностей і документів, що зберігаються в касі та сховищі.
Форми документів, що підприємства подають банкам, а також документів, що вони отримують від банків на підтвердження виконання відповідних операцій, включені в уніфіковану систему грошово-розрахункової документації. Вони затверджені Правлінням НБУ і стандартизовані. Для складання документів використовуються стандартні бланки встановленого зразка, виготовлені друкарським способом. Широко застосовується складання грошово-розрахункових документів на електронно-обчислювальних машинах (з аналогічним розташуванням усіх даних, передбачених стандартною формою друкарського бланку за певною операцією).
Банківські документи включають дані, які називають реквізитами.
До обов'язкових реквізитів відносять:
— назву установи банку;
— дату здійснення операції;
— зміст операції;
— суму операцій;
— підписи відповідальних осіб.
Інші реквізити документа залежать від виду операції.
Усі грошово-розрахункові документи у своєму складі мають меморіальний ордер, у якому вказано бухгалтерську проводку, тобто визначені бухгалтерські рахунки, що підлягають дебатуванню і кредитуванню.
Реквізити в документах розміщені у відповідній послідовності: довідкові дані — ліворуч, бухгалтерські статистичні — праворуч.
Кількість примірників документів повинна бути достатньою для відображення операції в обліку за всіма особовими рахунками всіх сторін-учасників, що беруть участь у виконанні банківської операції. Усі примірники заповнюють на друкарській машинці в один прийом або шляхом множення оригіналів. Чеки, об'яви на внесок готівкою, квитанції, прихідні і видаткові касові ордери заповнюють власноручно.
Контрольні запитання
1. Пригадайте класифікацію бухгалтерських рахунків. Дайте визначення їх основних груп.
2. Назвіть загальне (класичне) бухгалтерське рівняння. Що відображає це рівняння?
3. Яке призначення мають контрактивні та контр пасивні рахунки?
4. Для складання якої звітності використовуються рахунки доходів і витрат?
5. Що є об'єктом обліку на позабалансових рахунках?
6. Який метод запису використовується для реєстрації банківських операцій на позабалансових рахунках? Яким чином визначається характер позабалансового рахунку?
7. Дайте визначення плану рахунків.
8. Назвіть структуру плану рахунків і схарактеризуйте його складові частини.
9. Як пов'язані між собою частини плану рахунків?
10. Дайте визначення бухгалтерського балансу.
11. Схарактеризуйте структуру балансу.
12. Що розуміють під чистими активами?
13. Які види балансів складають банки?
14. Визначте параметри аналітичного обліку.
15. Як формується номер особового рахунку?
16. Визначте основні реквізити особового рахунку.
17. Пригадайте класифікацію банківської документації.
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Визначте вид і характер наведених бухгалтерських рахунків і відобразіть інформацію у таблиці:
— ощадні сертифікати, емітовані банком;
— господарські матеріали;
— поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності;
— короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями;
— резервні фонди;
— боргові цінні папери центральних органів державного управління в портфелі банку на продаж;
— валюта та банківські метали, куплені за умовами спот;
— зобов'язання з кредитування, отримані від банків;
— резерви під заборгованість за кредитами, наданими клієнтам;
— розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку;
— банкноти та монети в касі банку;
— довгострокові кредити, надані іншим банкам;
— емісійна різниця.
— контррахунок;
— не сплачені клієнтам доходи;
— цінні папери на зберігання;
— витрати на відрядження;
— відсоткові витрати за коштами до запитання;
— відсоткові доходи за кредитами;
— результат від торговельних операцій.
| Вид бухгалтерського рахунку | Активний, або умовно-активний | Пасивний, або умовно-пасивний | Клас плану рахунків |
|
Балансові: |
Вправа 2. Використовуючи метод подвійного запису, відобразіть наведені операції за позабалансовими рахунками:
— АКБ “Аркада” 10.09.98 р. підписав угоду на відкриття кредитної лінії за вимогою АКБ “Електрон” на строк 10 днів у розмірі 250 000 грн.;
— АКБ “Полісся” отримав на консигнацію дорожні чеки на суму 100 000 грн.;
— АКБ “Ощадбанк” отримав від друкарні 10 000 бланків ощадних книжок;
— банк відіслав дорожній чек номіналом 5000 дол. США, що був прийнятий на інкасо.
Вправа 3. За наведеними залишками за бухгалтерськими рахунками складіть бухгалтерський звіт (тис. грн.):
Кредити,
отримані від
НБУ 27890
Вкладення
в асоційовані
компанії 108
Кошти
у НБУ 6300
Кредити,
надані
клієнтам 106165
Акціонерний
капітал 20580
Нараховані
доходи (за операціями
з клієнтами) 3500
Резервний
фонд 15420
Прибуток 6500
Кошти
клієнтів
банку 116330
Товарно-матеріальні
цінності на
складі та
дебітори 5730
Кредити
та депозити,
отримані від
інших банків 48265
Цінні
папери, що
рефінансуються
НБУ 46731
Нараховані
витрати (за
операціями
з банками) 477
Цінні
папери та акції,
придбані
банком 892
Основні
засоби, нематеріальні
активи та капітальні
вкладення
банку 21197
Резерви
на покриття
кредитних
ризиків (за
операціями
з клієнтами)
674
Кошти в інших
банках 37809
Інші
активи 7696
Вправа 4. Виходячи з формули номера аналітичного особового рахунку, складіть номер особового рахунку, відкритого за короткостроковими депозитами, які залучені від банку “Електрон”, на балансовому рахунку 7012 “Відсоткові витрати за короткостроковими депозитами інших банків”, якщо відомо:
— номер банку “Електрон” за міжбанківськими розрахунками 322636;
— номер особового рахунку по порядку 016.
Вправа5. У КБ “Аркада” 06.07.99 р. за поточними рахунками ТзОВ “Роксолана” проведені наступні операції: в грн.
— за платіжним дорученням іногороднього платника зарахована виручка від реалізації 3600
— за грошовим чеком видані кошти на заробітну плату 1200
— за платіжним дорученням перераховані кошти за виконані роботи з капітального ремонту приміщення 4500
— за поточний рахунок зарахований наданий банком короткостроковий кредит 5000
— за платіжним дорученням перераховані платежі до державного бюджету 90
— залишок коштів на поточному рахунку на почато дня складає 150.
• Відобразіть
наведені операції
за поточним
особовим рахунком.
•
Назвіть обов'язкові
реквізити
особового
рахунку.
ГЛАВА
З
ОРГАНІЗАЦІЯ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ПРОЦЕСУ
Мета вивчення
Після вивчення глави 3 Ви повинні знати:
1. Зміст і вимоги до організації обліково-операційної роботи.
2. Функції та побудову бухгалтерського апарату.
3. Визначення документообігу за банківськими операціями.
4. Організацію робочого дня бухгалтерського апарату.
5. Місце внутрішньобанківського контролю в обліково-операційній роботі.
6. Бухгалтерський процес та його ланки.
7. Визначення облікової системи.
8. Визначення облікового циклу, зміст і призначення його етапів.
3.1. Зміст обліково-операційної роботи і побудова бухгалтерського апарату
Особливості, притаманні банківському обліку, на яких був зроблений акцент у главі 2 — відображення банківських операцій в обліку в день їх здійснення; щоденний баланс; повна комп'ютеризація бухгалтерського обліку — визначають специфіку організації бухгалтерської роботи.
Бухгалтерська робота в банках в залежності від її змісту поділяється на операційну та облікову. Операційна робота полягає в обслуговуванні клієнтів і перевірці та обробці документів, що є підставою для проведення і відображення операції за бухгалтерськими рахунками. Вона передбачає наступні етапи:
— перевірка законності операції (чи відповідає операція статутній діяльності клієнта, банку та чинному законодавству);
— перевірка правильності оформлення документа;
— перевірка правильності відображення бухгалтерської проводки і підготовка документа для його проведення за бухгалтерським обліком;
— перевірка можливості здійснення операції (перевіряється наявність грошей на рахунку та ін.);
— передача документа для комп'ютерної обробки.
Якість виконання бухгалтерським працівником операційної роботи залежить від його обізнаності з правилами здійснення окремих видів банківських операцій (касових, депозитних, розрахункових, обмінних та ін.) і потребує відповідної фахової підготовки.
У складі облікової роботи можна виділити такі основні види:
— ведення обліку за внутрішньобанківськими операціями (облік статутного капіталу, основних засобів та матеріалів, капітальних вкладень банку, доходів та витрат, фінансового результату діяльності тощо);
— контроль за реєстрацією усіх здійснених банківських операцій;
— перевірка правильності й достовірності регістрів аналітичного та синтетичного обліку, отриманих у процесі комп'ютерної обробки даних, що введені за документами;
— звірка і підтвердження даних аналітичного і синтетичного обліку шляхом складання щоденного балансу;
— підготовка і складання форм фінансової та іншої звітності комерційних банків;
— формування архівних папок документів.
Банківська операція вважається завершеною, якщо вона відображена в бухгалтерському обліку. Таким чином, раціональна і чітка організація обліково-операційної роботи забезпечує успішне виконання покладених на комерційні банки функцій.
Обліково-операційна робота — це сукупність процесів, пов'язаних з оформленням документації за банківськими операціями, веденням бухгалтерського обліку і контролем за його повнотою і достовірністю.
Бухгалтерський апарат об'єднує працівників банку, які виконують обліково-операційну роботу.
Бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом банку, який очолює головний бухгалтер. Залежно від величини і спеціалізації банку, а також обсягу виконаних операцій можуть бути обрані різні варіанти організації роботи бухгалтерського підрозділу та структури обліково-операційних відділів. Відповідно може бути по-різному укомплектований штат бухгалтерів, а також різним чином визначені функції бухгалтерських працівників.
У складі бухгалтерії банків, як правило, виділяють такі відділи: обліково-операційний, відділ обліку валютних операцій, відділ обліку внутрішньобанківських операцій, відділ фінансової звітності, відділ обліку діяльності філій, а також сектори введення та автоматизованої обробки інформації та сектор контролю за операційним днем та іншої звітності.
Головний бухгалтер несе всю повноту відповідальності за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне надання повної й достовірної фінансової звітності.
В основу організації роботи бухгалтерського апарату покладений принцип падання його працівникам прав відповідального виконавця. Відповідальним виконавцем вважається:
— працівник банку, якому одноосібно доручено оформлювати та підписувати розрахунково-грошові документи за визначеним колом операцій;
— бухгалтерський працівник, який контролює правильність оформлення документів та відображення банківських операцій в обліку.
Розподіл роботи між бухгалтерськими працівниками здійснюється:
— шляхом закріплення за працівником відповідних бухгалтерських рахунків (обов'язкова умова — усі рахунки одного клієнта ведуться одним виконавцем);
— шляхом закріплення за виконавцем окремих видів операцій.
В установі банку ведеться книга обліку розподілу і перерозподілу рахунків між бухгалтерськими працівниками.
Кожний бухгалтерський працівник повинен отримати інструкцію, в якій визначені його посадові обов'язки і обсяги робіт до виконання.
Робочий день бухгалтерських працівників повинен бути організований таким чином, щоби забезпечити правильне та своєчасне оформлення розрахунково-грошових документів, що надходять, виконання операцій та відображення їх у бухгалтерському обліку за бухгалтерськими рахунками із складанням щоденного балансу.
Робочий день бухгалтерських працівників складається з двох частин: операційний час для роботи з клієнтами; завершення обробки облікової інформації, перевірка регістрів аналітичного та синтетичного обліку, складання щоденного балансу.
Початок і завершення робочого і операційного дня визначається керівником комерційного банку.
Протягом усього робочого дня працюють з клієнтами тільки відділи з обслуговування ощадних вкладів.
Організація обліково-операційної роботи повинна відповідати таким вимогам:
— усі операції з документами, що надійшли в операційний час (у тому числі з філій), відображаються в бухгалтерському обліку того ж дня. Документи, що надійшли після операційного часу, як правило, проводяться за рахунками клієнтів наступним днем. Це має бути передбачено в угодах на обслуговування клієнтів;
— прийом і контроль документів, обслуговування клієнтів, введення інформації в персональний комп'ютер, а також перевірка вихідних регістрів, формування архівних папок документів здійснюється протягом робочого дня безпосередньо відповідальними виконавцями;
— клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних платежів). Спосіб подання клієнтом документів до банку регламентується угодою розрахунково-касового обслуговування;
— прийом розрахунково-платіжних документів від клієнтів, розрахункові та касові операції за рахунками юридичних та фізичних осіб здіснюються безпосередньо відповідальним виконавцем. У позаопераційний час документи можна здавати у банк відповідальному виконавцю або через спеціальні пристрої (скриньки), звідки вони вибираються щогодини. Якщо документи з будь-якої причини не можуть бути прийняті до виконання, клієнта негайно про це повідомляють.
Оплата всіх розрахунково-грошових документів з поточних рахунків клієнтів здійснюється лише в межах наявних коштів на цих рахунках;
—документи, підготовлені для передачі системою електронних платежів, формуються у порядку їх надходження. Суми, зазначені на розрахунково-грошових документах, повинні бути набрані на стрічках підрахунку. Видані операторами електронного зв'язку вихідні форми звіряє відповідальний виконавець, а також працівник, який формує документи дня. Передача інформації з документів системою електронних платежів здійснюється рівномірно протягом усього операційного дня і повинна, як правило, завершуватись за дві-три години до кінця робочого дня.
З метою раціональної організації обліково-операційної роботи в установах банку складається графік документообігу за банківськими операціями і графік обслуговування клієнтів.
Документообіг за банківськими операціями — послідовне переміщення розрахунково-грошових документів за інстанціями їх оформлення, перевірки та обробки від клієнтів до банку і навпаки, в межах установи бачку, лиж різними установами банку з початку виконання операції до її завершення і здачі документа в архів.
У кожному банку розробляється графік документообігу, в якому зазначається час проходження документів на всіх етапах обробки інформації структурними підрозділами банку.
Документообіг складається з наступних основних етапів:
1) перевірка правильності оформлення і змісту документів що надійшли; визначення можливості виконання операції залежно від стану рахунків;
2) перевірка або оформлення бухгалтерської проводки у документі, підписання його відповідальним виконавцем, а у певних випадках —контролюючим працівником;
3) передача документів для автоматизованої обробки;
4) використання документів для перевірки правильності відображення операції в особовому рахунку;
5) групування документів та їх брошурування в папки для здачі в поточний архів.
В установах банку, які мають на обслуговуванні велику кількість клієнтів, для поліпшення якості обслуговування кожному клієнту визначається часовий інтервал, у межах якого він особисто може передати грошово-розрахункові документи відповідальному виконавцю і отримати необхідні консультації. Графіки документообігу і обслуговування клієнтів затверджуються керівником банку.
Важливим елементом організації обліково-операційної роботи є застосування внутрішньобанківського контролю.
Внутрішньобанківський контроль — це сукупність засобів і способів, за допомогою яких здійснюється контроль за правильністю виконання і відображення в обліку банківських операцій.
За своїм змістом і часом проведення Внутрішньобанківський контроль поділяється на поточний і наступний:
Поточний контроль — це контроль, який здійснюється на етапі оформлення і перевірки документів.
Поточний контроль є суцільним, тобто він проводиться при виконанні відповідальним виконавцем усіх без винятку операцій. Він передбачає застосування візуальних, логічних, арифметичних та інших прийомів контролю і повинен запобігти помилкам під час здійснення операцій.
Додатковому контролю підлягають окремі операції, при виконанні яких існує вірогідність виникнення помилки і махінацій:
видача чекових книжок; гарантованих платіжних доручень;
стягнення з клієнтів штрафів; операції по доходах і видатках банку;
вкладні операції; операції за сумами до з'ясування та деякі інші.
Додатковий контроль здійснює штатний контролюючий працівник або головний бухгалтер (його заступник), що засвідчується його підписом на відповідних документах. Наприклад, головний бухгалтер (його заступник) підписує ордери на закриття поточних і бюджетних рахунків; ордери виправлення допущених помилок у бухгалтерському обліку; контролює операції з формування і використання статутного та інших фондів банку; валютні операції та деякі інші.
Коло операцій, які підлягають додатковому контролю, визначається відповідно до нормативних документів НБУ і внутрішніх інструкцій комерційного банку.
Основним завданням наступного контролю є виявлення недоліків поточного контролю і з'ясування причин їх виникнення. За результатами перевірок, отриманих під час наступного контролю, розробляються конкретні заходи щодо поліпшення і недопущення у бподальшому виявлених недоліків, підвищення фахового рівня бухгалтерських працівників.
Наступний контроль здійснюється у вигляді тематичних перевірок і ревізій, може бути вибірковим і суцільним.
Тематичним перевіркам підлягає діяльність окремих відповідальних виконавців або окремі види обліково-операційної роботи.
Ревізія — це перевірка господарсько-фінансової діяльності установи банку, що грунтується на вивченні первішних документів і бухгалтерських записів. В акті ревізії окремо висвітлюється стан обліково-операційної роботи.
3.2. Бухгалтерський процес і процедури фінансового обліку
Як уже зазначалось у главі 1, роль бухгалтерського обліку в управлінні банком довший час недооцінювалась. Це спричинювало невірне тлумачення бухгалтерського процесу — тільки як рахівництва: реєстрація операцій, ведення облікових регістрів, складання бухгалтерської (фінансової) звітності. Як наслідок цього — недооцінка бухгалтерської професії, її невисокий престиж у суспільстві, недостатня компетентність бухгалтерських працівників. В умовах ринкової економіки різко зростає престиж професії, що зумовлено зростанням ролі бухгалтерського обліку в управлінських процесах.
Бухгалтерський процес в ринковій економіці можна відтворити таким чином:
У сучасних умовах комерційні банки змушені проводити активну роботу з реорганізації бухгалтерського процесу. В багатьох банках до складу бухгалтерського процесу запроваджені зображені на схемі ланки. Однак у процесі організації управлінського обліку, фінансового планування, податкового обліку та планування розмірів податків, внутрішнього аудиту банки стикаються з серйозними проблемами, які пов'язані з відсутністю кваліфікованих кадрів, наукових і методичних розробок, а також досвіду у цих напрямках.
Контроль і аналіз витрат банку базується на даних управлінського обліку.
Фінансове планування включає складання бюджету з прибутку, фінансового плану та планового балансу. Бюджет з прибутку розробляється на підставі розрахунку прибутку за даними минулого року і запланованими змінами щодо банківської діяльності на наступний рік. Фінансовий план (фінансовий бюджет) розробляється на підставі зіставлення очікуваних платежів і очікуваних надходжень до банку. Виходячи з даних фінансового плану, можна передбачити чи буде фінансовий стан банку задовільним. Плановий баланс розробляється на підставі показників бюджету з прибутку і фінансового плану.
Податковий облік та менеджмент спрямовані на управління податками з метою зменшення їх розміру в межах чинного законодавства.
Внутрішній аудит дозволяє своєчасно виявити порушення правил виконання банківських операцій та розробляти шляхи їх подолання з метою підвищення ефективності діяльності банку.
Організація роботи в наведених ланках грунтується на даних фінансового обліку та норматнвно-довідкової інформації.
Основне завдання фінансового обліку — надання внутрішнім і зовнішнім користувачам правдивої та достовірної інформації щодо фінансового стану.
Фінансова, або бухгалтерська, звітність — це система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період.
У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення календарного (або так званого фінансового) року. Але для внутрішніх потреб звітність складається з меншим інтервалом — щомісячно або щоквартально.
В Україні фінансовий рік співпадає з календарним. Банки України, як і всі підприємства, складають і подають органам державної статистики квартальну і річну фінансові звітності. Крім того, для комерційних банків передбачено обов'язкове складання проміжної фінансової звітності: щоденного і щомісячного балансу та балансового звіту, які подаються у НБУ. Звітний період ще зветься обліковим періодом.
Складання фінансової звітності є заключним етапом технологічного процесу обробки облікової інформації. Йому передує реєстрація і обробка інформації за всіма виконаними банківськими операціями протягом облікового періоду.
Під технологією фінансового обліку розуміють способи і методи збирання, обробки і групування за певними ознаками інформації, що міститься у банківських документах, та складання фінансової звітності за обліковий період. Технологічний процес збирання, вимірювання, обробки та інтерпретації економічної інформації про господарські (банківські) операції ще називають обліковою системою.
Інформація фінансової звітності грунтується на даних аналітичного і синтетичного обліку. Ще до складання звітності в обліку повинні бути відображені усі банківські операції, що мали місце в банку за обліковий період.
Реєстрація і групування інформації здійснюється у спеціальних бухгалтерських формах, які ще мають назву облікові регістри. Облікові регістри поділяються на аналітичні та синтетичні. Їх призначення та види розглянуті у попередній главі.
Залежно від того, які і скільки облікових регістрів використовується для ведення фінансового обліку і в якій послідовності виконуються записи в них, розрізняють декілька форм бухгалтерського обліку. В обліковій системі банків застосовується меморіально-ордерна форма обліку. Суть її полягає в тому, що до групування однорідних банківських операцій на рахунках (в особових рахунках, книгах, відомостях тощо) вони відображаються в меморіальному ордері, де зазначається: короткий зміст операції, її сума і бухгалтерська проводка (кореспондуючі рахунки).
У банках обробка облікової інформації здійснюється в автоматизованому режимі з використанням інформаційних комп'ютерних технологій. Схема автоматизованої меморіально-ордерної форми обліку наведена нижче:
У складі інформаційних систем, що розробляють банки, базовою підсистемою, яка обов'язково функціонує у кожному комерційному банку є “Операційний день банку”. Основні функції цієї підсистеми:
— введення та обробка розрахунково-грошових документів;
— створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів нормативно-довідкової інформації;
— робота з картотеками;
— обробка особових та бухгалтерських рахунків;
— ведення аналітичного та синтетичного обліку, формування балансу та відповідних форм за кожний банківський день (регістрів синтетичного та аналітичного обліку) та форм фінансової звітності;
— сервісні функції: відкриття, закриття та протоколювання банківського дня.
Використання підсистеми “Операційний день” на базі комп'ютерних технологій призвело до суттєвого зменшення процедур, які виконуються вручну і, як результат, — до зниження витрат на обробку облікової інформації та поліпшення якості й оперативності фінансової звітності.
У підсистемі “Операційний день банку” обробка облікової інформації здійснюється за одним і тим самим обліковим циклом. Обліковий цикл — це сукупність послідовних етапів, що виконуються, починаючи з банківської операції, обробки інформації в обліковій системі до складання фінансової звітності (річної або проміжної).
Тривалість облікового циклу співпадає з обліковим періодом. За даними кожного облікового періоду обліковий цикл повторюється. У повному обсязі обліковий цикл виконується за річний звітний період.
Звичайно, при комп'ютерній обробці облікової інформації більшість етапів облікового циклу виконується в автоматизованому режимі і це неможливо простежити наочно. Однак для розуміння цього процесу розглянемо їх зміст:
Перший етап — бухгалтерський працівник (відповідальний виконавець), одержавши документ про виконання банківської операції, перевіряє вірність відображення операції в системі подвійного запису, тобто бухгалтерську проводку, і робить висновок про відповідність запису змістові операції.
Другий етап — введення бухгалтерської проводки з документа або окремого меморіального ордера в комп'ютерну систему. Ця операція має назву журнальна проводка, тобто відбувається реєстрація операції.
Третій етап — в автоматичному режимі операції розносяться за бухгалтерськими рахунками.
При виконанні роботи вручну дані за банківськими операціями переносяться з журналу реєстрації до головної книги і відображаються за відповідними бухгалтерськими рахунками.
Четвертий етап — підготовка попереднього перевірочного балансу для перевірки правильності відображення банківських операцій за бухгалтерськими рахунками. Отже, якщо облік операцій здійснено без помилок, то має місце рівність обігів та залишків за активом та пасивом балансу.
Перевірочний баланс складається у вигляді робочого балансу за всією номенклатурою бухгалтерських рахунків. Його форма відрізняється від форми звітного балансу.
П'ятий етап —виправлення помилкових записів, виявлених у процесі складання перевірочного балансу. Виконується звірка даних аналітичного обліку (особових рахунків) з даними синтетичного обліку (обігово-сальдова відомість, відомість за залишками та ін.). Виправлення виконуються шляхом здійснення зворотних записів за бухгалтерськими рахунками, тобто методом зворотного строку на підставі виправних ордерів.
Шостий етап — підготовка до складання фінансових звітів, Передбачено виконання регулюючих проводок, які використовуються для обліку нарахованих відсоткових та інших доходів і нарахованих відсоткових та інших витрат. Зміст регулюючих проводок докладно розглянутий у главі 15. Списується також сумнівна заборгованість.
Крім того, врегульовуються дані, що підлягають відображеннюза рахунком “Результат поточного року”. Вони належать до рахунків доходів та витрат.
На цьому етапі також виконується звірка даних аналітичного та синтетичного обліку і виправляються допущені помилки.
Сьомий етап — складання звіту про прибутки та збитки комерційного банку (щоквартального та річного).
Восьмий етап — наприкінці річного облікового періоду виконуються заключні проводки. За допомогою заключних проводок закриваються тимчасові рахунки, до яких належать рахунки з обліку доходів і витрат і відкривається рахунок “Результат поточного року”. Підсумовуються залишки за кожним бухгалтерським рахунком. Дані за рахунками перегруповуються відповідно до форми звітного балансу та балансового звіту.
Дев'ятий етап—складання попереднього перевірочного (пробного) балансу. Попередній перевірочний баланс — це сукупність залишків бухгалтерських рахунків станом на кінець облікового періоду. На його підставі складається звітний баланс і балансовий звіт. Кінцеві сальдо за рахунками в звітному балансі будуть початковими сальдо цих рахунків у новому обліковому періоді.
Контрольні запитання
1. Розкрийте зміст обліково-операційної роботи і особливості бухгалтерської роботи у банку.
2. Поясніть організацію бухгалтерського апарату в банку.
3. Що розуміють під документообігом за банківськими операціями? Для чого складається графік документообігу?
4. Яким чином організований внутрішньобанківський контроль? Назвіть його форми.
5. Дайте визначення бухгалтерського процесу. Яке місце в ньому посідає ведення фінансового обліку?
6. Дайте визначення облікової системи і розкрийте зміст облікового циклу.
7. Яка підсистема використовується для автоматизованої обробки облікової інформації?
8. Які етапи облікового циклу Ви знаєте? Яке їх призначення?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Банк “Полісся” протягом календарного року виконав наступні операції.
1. Банк 1 жовтня прийняв на вклади від фізичних осіб готівкою 15 000 грн. на 6 міс. під 36 % річних. Згідно з депозитними угодами відсотки банк виплачує після закінчення строку вкладів.
2. Банк 1 вересня надав короткострокові кредити своїм клієнтам на суму 20 000 грн. на строк 5 міс. під 48 % річних. Згідно з кредитними угодами клієнти сплачують відсотки щоквартально. Погашення основного боргу за кредитами передбачено після закінчення строку дії угод.
3. Банк орендує приміщення. Сума орендної плати за рік склала 40 000 грн., фактично станом на 31 грудня банк сплатив 32 000 грн.
4. Банк 1 квітня придбав комп'ютерну техніку на суму 12 000 грн., строк служби — п'ять років. Зношення нараховується рівномірно протягом усього строку служби. Залишкової вартості не передбачено.
• Виконайте регулюючі проводки за наступними операціями і поясніть їх призначення. На якому етапі облікового циклу вони виконуються?
Вправа 2. У комерційному банку “Надра” на 31 грудня залишки за рахунками з обліку доходів і витрат склали (у тис. грн.):
— відсоткові дох оди 85000
— відсоткові доходи 16000
— відсоткові витрати 56000
— адміністративні витрати 24000
• Складіть заключні бухгалтерські проводки і визначте фінансовий результат поточного року. На якому етапі облікового циклу виконуються такі проводки?
Вправа3. Комерційній банк “Національний кредит” протягом року виконав наступні операції:
| № з/п | Дата | Зміст операції | Сума, грн. |
| 1. | 20.01 | На коррахунок банку надійшли кошти за продані акції власної емісії | 1 500 000 |
| 2. | 24.01 | Сплачено за комп'ютерну техніку, строк служби якої — п'ять років | 40000 |
| 3. | 1.03 | На відкриті клієнтами поточні рахунки надійшли кошти | 1 200 000 |
| 4. | 1.06 | Прийнято готівкою вклади від фізичних осіб під 24 % річних. Сплата відсотків передбачена після закінчення строку дії депозитних угод 1.02 наступного року | 60000 |
| 5. | 1.07 | Видані короткострокові кредити клієнтам банку під 36 % річних на строк 9 міс. Сплата відсотків передбачена щоквартально | 85000 |
| 6. | 21.08 | Отримані комісійні доходи | 15000 |
| 7. | 5.09 | Сплачені адміністративні витрати | 10000 |
| 8. | 10.12 | Сплачена орендна плата за 1 кв. наступного року | 25000 |
Умовно припустимо, що обліковий період для банку складає календарний рік і закінчується 31 грудня.
• Складіть і проаналізуйте бухгалтерські проводки.
• Відобразіть проводки за Т-рахунками.
• Складіть робочий баланс.
• Виконайте регулюючі проводки.
• Зробіть звіт про прибутки та збитки.
• Виконайте заключні проводки.
• Підготуйте повний балансовий звіт.
• Яка облікова система застосовується в банках?
• Що розуміють під обліковим циклом?
ГЛАВА 4
ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ
Мета вивчення
Після вивчення глави 4 Ви повинні знати:
1. Систему рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку.
2. Методику обліку внесків до статутного капіталу.
3. Варіанти операцій з продажу, викупу, перепродажу акцій при формуванні статутного капіталу.
4. Порядок обліку нарахування і сплати дивідендів.
5. Порядок облікового відображення індексації акцій.
6. Методику обліку витрат, пов'язаних з випуском, продажем, викупом та перепродажем акцій.
4.1.Система рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку
Статутний капітал банку формується шляхом випуску і продажу акцій його учасникам — юридичним і фізичним особам. Відповідно до цього розробляється методика відображення операцій з формування статутного капіталу банку.
У процесі діяльності банку статутний капітал може зменшуватися за умови зменшення кількості його учасників. Як збільшення, так і зменшення статутного капіталу відбувається лише за рішенням загальних зборів учасників з обов'язковою наступною реєстрацією змін у Національному банку України та в Комісії з цінних паперів і фондового ринку при Кабінеті Міністрів України. Ці установи контролюють також, щоб статутний капітал формувався тільки за рахунок власних (а не позичених чи залучених) коштів учасників, як правило, з прибутку та спецфондів, накопичених з цією метою.
Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на пасивному балансовому рахунку № 500 “Зареєстрований статутний капітал банку”, який має два субрахунки: № 5000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку” і № 5001 “Несплачений зареєстрований статутний капітал банку”. Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку.
Крім того, для обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів з формування статутного капіталу — випуском (емісією) акцій, їх продажем, скуповуванням, нарахуванням емісійних різниць та дивідендів,— використовуються ще й такі рахунки:
№ 3530 “Несплачений статутний фонд”;
№ 3630 “Внески за незареєстрованим статутним фондом”;
№ 5010 “Емісійні різниці”;
№ 3120 “Власні акції балансу в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”;
№ 6203 “Результат від торгівлі цінними паперами”;
№ 3631 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”.
4.2. Облік операцій з формування статутного капіталу банку
Для формування статутного капіталу банку, за місцем його створення, в регіональному управлінні Національного банку України відкривається тимчасовий рахунок для внесків засновників.
Внески можуть здійснюватися як до реєстрації, так і після реєстрації статутного капіталу банку. Тому для відображення операцій зареєстрованого, але не сплаченого статутного капіталу послуговуються також рахунком №3530 “Несплачений статутний фонд”, а незареєстрованого — рахунком № 3630 “Внески за незареєстрованим статутним фондом”.
Розглянемо це на прикладах.
Перший випадок. Облік операцій, коли статутний капітал зареєстровано.
1. На реєстрацію статутного фонду:
Д-т рахунку № 3530 “Несплачений статутний фонд” 120 000 грн.
К-т рахунку
№
5007 “Несплачений
зареєстрований
статутний
капітал бачку” 120
000 грн.
1.
На отримання
грошових коштів
в міру їх надходження:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку
України” 40
000 грн.
К-т рахунку
№ 3530
“Несплачений
статутний
фонд” 40 000
грн.
3. Одночасно, в міру внесення коштів, на зменшення несплаченого і збільшення сплаченого статутного капіталу до зареєстрованої суми:
Д-т рахунку
№
5001 “Несплачений
зареєстрований
статутний
капітал
банку” 40
000 грн.
К-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку” 40
000 грн.
Другий випадок. Облік внесення коштів за оголошеним і не зареєстрованим статутним капіталом у розмірі 120000 грн., який реєструється в процесі внесків.
1. На часткове внесення грошей на тимчасовий рахунок:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України” 40
000 грн.
К-т рахунку
№
3630 “Внески
за не
зареєстрованим
статутним
фондом” 40
000 грн.
2. На відображення реєстрації статутного фонду в процесі внесків:
Д-т рахунку
№
3530 “Несплачений
статутний
фонд” 120 000
грн.
К-т рахунку
№
5001 “Несплачений
зареєстрований
статутний
капітал
банку” 120
000 грн.
3. На зарахування коштів, внесених до реєстрації у вже зареєстрований статутний фонд:
Д-т рахунку
№
3630 “Внески
за незареєстрованим
статутним
фондом” 40
000 грн.
К-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
статутний
капітал
банку” 40
000 грн.
4. Подальші операції внесення грошей, за вже зареєстрованим статутним капіталом здійснюються через рахунок № 3530 “Несплачений статутний фонд” (див. операцію 2 першого випадку):
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України” 80
000 грн.
К-т рахунку
№
3530 “Несплачений
статутний
фонд” 80 000
грн.
Таким чином, поступово закривається дебет рахунку № 3530 операції 2.
5. Одночасно з операцією 4 відображається наступне збільшення сплаченого статутного капіталу:
Д-т рахунку
№
5001 “Несплачений
зареєстрований
статутний
капітал
банку” 80
000 грн.
К-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
статутний
капітал
банку” 80
000 грн.
Після
цієї операції
статутний
капітал банку
сформовано
в зареєстрованій
сумі 120 000 грн.,
що і відображено
по кредиту
рахунку
№ 5000 “Сплачений
зареєстрований
статутний
капітал банку”.
Забороняється розміщення акцій серед засновників або інвесторів, відповідно до чинного законодавства, за вартістю, меншою за номінальну. У випадках реалізації за вищою ціною, ніж їх номінальна вартість, виникає емісійний дохід, який обліковується на пасивному рахунку № 5010 “Емісійні різниці”. Його використання регламентується установчими документами банку.
В обліку ці операції відображають таким чином.
1. На оголошення та реєстрацію статутного капіталу в сумі 120000грн.:
Д-т рахунку
№
3530 “Несплачений
статутний
фонд” на
суму 120 000
грн.
К-т рахунку
№
5001 “Несплачений
зареєстрований
статутний
капітал
банку” на
суму 120 000
грн.
2. На реалізацію (розміщення) акцій в сумі 125 000 грн.:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахуноку
Національному
банку
України” на
суму 125 000
грн.
К-т рахунку
№
3530 “Несплачений
статутний
фонд” на
суму 120 000
грн.
К-т рахунку
№
5010 “Емісійні
різниці” на
суму 5000
гри.
3. Одночасно на суму повністю сплаченого статутного капіталу, тобто на 120 000 грн.:
Д-т рахунку
№
5001 “Несплачений
зареєстрований
капітал банку” 120
000 грн.
К-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку” 120
000 грн.
Банки можуть здійснювати викуп акцій власної емісії у акціонерів, а потім, виходячи з необхідності, їх перепродавати, розповсюджувати серед своїх працівників або анульовувати, що знаходить відповідне відображення в бухгалтерському обліку. Розглянемо це на прикладах.
1. Викуп акцій.
Для обліку руху викуплених акцій в акціонерів у плані рахунків передбачено активний рахунок № з 120 “Власні акції банку у портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”. При здійсненні цих операцій складають бухгалтерські проводки.
На викуп:
Д-т рахунку
№ 3120 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів” 9000 грн.
К-т рахунку
№
1200 “Коррахуноку
Національному
банку України” 9000
грн.
На відображення в межах пасивного рахунку № 5000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” на окремому субрахунку “Акції, що перебувають у власному банку”:
Д-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку” 9000
грн.
К-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку”,
субрахунок
“Акції, що
знаходяться
у власності
банку”
9000грн.
2. Перепродаж викуплених акцій.
Перепродаж за номіналом вартістю 9000 грн. Передбачений бухгалтерськими проводками.
На надходження грошових коштів:
Д-т рахунку
№
1001 “Банкноти
та монети в
касі банку” 9000
грн.
або
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку” 9000
грн.
К-т рахунку
№
3120 “Власні
акції банку
в портфелі на
продаж,
викуплені
в акціонерів” 9000
грн.
Одночасно
на відображення
за статутним
фондом, що акції
вже не
перебувають
у власності
банку:
Д-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку”,
субрахунок
“Акції, що
знаходяться
у власності
бачку” 9000
грн.
К-т рахунку
№ 5000 “Сплачений зареєстрований капітал банку” 9000 грн.
Перепродаж акцій може здійснюватися як за номінальною вартістю, так і за ціною, вищою або нижчою від номіналу. Відображення різниці між ціною викупу та продажу, тобто прибутку або збитку, здійснюється на окремому активно-пасивному рахунку № 6203 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж”. Розглянемо ці випадки на прикладах.
Перепродаж акцій за ціною, вищою від номіналу — за 9500 грн. при номіналі 9000 грн.
На надходження грошових коштів:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України” 9500
грн.
К-т рахунку
№
3120 “Власні
акції банку
в портфелі на
продаж,
викуплені
в акціонерів
(за номіналом) 9000
грн.
К-т рахунку
№
6203 “Результат
від торгівлі
цінними паперами
на продаж”
(в даному випадку
прибуток) 500
грн.
Одночасно
на відображення
за статутним
капіталом, що
акції вже
перебувають
у власності
банку:
Д-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку”,
субрахунок
“Акції, що
знаходяться
у власності
банку” 9000
грн.
К-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку” 9000
грн.
Перепродаж акцій за ціною, нижчою від номіналу — за 8500 грн. при номіналі 9000 грн.
На надходження грошових коштів:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України” 8500
грн.
Д-т рахунку
.№ 6203 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж” (у даному випадку збиток) 500 грн.
К-т рахунку
№
3120 “Власні
акції банку
в портфелі на
продаж,
викуплені
в акціонерів”
(за номіналом) 9000
грн.
Одночасно
на відображення
за статутним
капіталом, що
акції вже
не перебувають
у власності
банку:
Д-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку”,
субрахунок
“Акції, що
знаходяться
у власності
банку” 9000 грн.
К-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
капітал банку” 9000
грн.
3.
Анулювання
викуплених
акцій.
Д-т
рахунку
№ 5000 “Сплачений зареєстрований статутний капітал банку”, субрахунок “Акції, що знаходяться у власності банку”;
К-т рахунку
№ 3120 “Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів”.
До операцій, пов'язаних із обліком статутного капіталу, належать також операції з нарахування дивідендів акціонерам, індексація акцій та облік витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.
4. Нарахування дивідендів акціонерам за акціями банку.
На суму нарахованих дивідендів:
Д-т рахунку
№ 5040 “Прибуток минулого року, що очікує затвердження”, субрахунок “Оголошені дивіденди”;
К-т рахунку
№ 3631 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”.
Виплата нарахованих дивідендів:
Д-т рахунку
№ 3631 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди”;
К-т рахунків:
№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку”
або
№ 1200 “Коррахуноку Національному банку України”.
5.
Індексація
акцій.
Д-т
рахунку
№ 5020 “Загальні резерви” (за рахунок прибутку);
К-т рахунку
№
5000 “Сплачений
зареєстрований
статутний
капітал банку”.
6. Відображення витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.
Д-т рахунку
№ 7104 “Комісійні витрати за операціями з цінними паперами”;
К-т рахунків:
№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку”
або
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України”.
Контрольні запитання
1. Назвіть джерела формування статутного капіталу банку.
2. У чому полягає методика відображення в обліку операцій з формування статутного капіталу за рахунок пайових внесків?
3. Яка методика відображення в обліку продажу акцій?
4. Пригадайте порядок відображення в обліку змін статутного капіталу банку.
5. Розкрийте порядок обліку продажів: акцій за номіналом і з курсовою надбавкою.
6. Розкрийте порядок обліку випуску акцій за номіналом і вище номіналу.
7. У чому суть методики обліку перепродажу акцій за номіналом і вище нього?
8. Розкажіть про облік анулювання акцій.
9. Розкажіть про облік нарахування і виплати дивідендів.
10. Пригадайте порядок відображення в обліку індексацій.
11. У чому полягає суть відображення в обліку витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Випущені банком акції номінальною вартістю 1000 грн. кожна були продані по 1200 грн. Згодом ці акції були викуплені банком по 1500 грн. і перепродані за 2000 грн. кожна.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа2. За наслідками фінансового року нараховано приватній особі, власнику акцій банку в кількості 50 шт. номіналом 1000 грн. кожна, дивіденди в розмірі 70 % річних.
• Складіть бухгалтерські проводки за результатами розрахунків сум нарахованих і сплачених дивідендів.
Вправа3. У зв'язку з інфляційними процесами банк здійснив індексацію акцій на загальну суму 170 000 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки.
ГЛАВА
5
ОБЛІК МІЖБАНКІВСЬКИХ
РОЗРАХУНКІВ
Мета вивчення
Після вивчення глави 5 Ви повинні знати:
1. Суть міжбанківських розрахунків та їх форми.
2. Класифікацію рахунків для обліку операцій з міжбанківських розрахунків.
3. Організацію та облік операцій при розрахунках через НСЕП.
4. Методику обліку операцій з касового обслуговування комерційних банків.
5. Призначення прямих кореспондентських рахунків та види операцій, що обліковуються за цими рахунками.
5.1. Загальні правила розрахунків між банками та класифікація кореспондентських рахунків
Міжбанківські розрахунки є важливою складовою платіжного механізму держави. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарської діяльності, як правило, не можуть бути завершені у межах однієї установи банку. Це головна причина виникнення міжбанківських розрахунків між установами банків, які знаходяться у різних населених пунктах.
Міжбанківські розрахунки — це система виконання і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їхньої діяльності.
Розрахунки між банками виникають переважно у зв'язку з виконанням установами банків доручень клієнтів на перерахування коштів на користь клієнтів в інші установи банків, а також виконання банківських операцій з купівлі, продажу і розміщення валютних коштів, грошових коштів у депозити та ін. Операції із зарахування коштів на рахунок клієнта або банківський рахунок у банку-отримувача, звичайно, передує операція зі списання коштів з рахунку клієнта або банківського рахунку в банку-платника. Таким чином, міжбанківські розрахунки є обов'язковим елементом системи безготівкових розрахунків.
Від правильної організації міжбанківських розрахунків багато в чому залежить безперервність обігу капіталу суб'єктів підприємницької діяльності. За своєю суттю грошові кошти, перераховані міжміськими платниками за товарними та нетоварними операціями, з моменту їх списання з рахунків платників і до зарахування на рахунок отримувачів перебувають у складі банківських ресурсів і можуть використовуватись банком для фінансування його активних операцій. Термін перебування грошей у складі банківських ресурсів залежить від способу платежу та форми розрахунків, способу передачі інформації між банками, способу обробки облікової інформації в банку.
Залежно від країни та місця знаходження установ банків міжбанківські розрахунки розподіляються на:
— розрахунки між банками в Україні;
— розрахунки банків України з іноземними банками. Правила міжбанківських розрахунків в Україні регламентуються Національним банком України. Положенням про міжбанківські розрахунки передбачені наступні форми їх проведення:
— через Національну систему електронних платежів (НСЕП), що функціонує при Національному банку України;
— через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.
Розрахунки між установами, які входять у систему одного банку, можуть здійснюватись через внутрішньобанківську платіжну систему (ВБПС). Внутрішні платіжні системи можуть також розроблятись об'єднаннями банків (клірингові банки). Такі системи функціонують на основі нормативних документів, розроблених безпосередньо комерційними банками або спільними зусиллями групи банків. Такі клірингові банки (регіональні розрахункові палати) можуть утворюватись при отриманні ліцензії НБУ.
Складовими елементами системи міжбанківських розрахунків є:
— кореспондентські відносини;
— кореспондентські рахунки.
Кореспондентські відносини можуть існувати між різними комерційними банками, між комерційними банками і центральним банком держави, а також центральним банком іншої держави, між Центральними банками суверенних держав.
Економічна основа розрахунків між банками — запровадження між ними кореспондентських відносин. Під кореспондентськими відносинами розуміють договірні відносини, які виникають між двома або декількома кредитними установами з приводу здійснення платежів, розрахунків, надання послуг одній з них за дорученням і за рахунок іншої.
Кореспондентські відносини оформляються кореспондентською угодою, в якій фіксується строк договору, порядок та умови виконання відповідних банківських операцій, а також режим функціонування кореспондентського рахунку.
Кореспондентський рахунок — це рахунок, на якому відображаються розрахунки, що виконує одна кредитна установа за дорученням і за рахунок коштів іншої кредитної установи на підставі кореспондентської угоди. Наприклад, банк А на підставі угоди з банком Б бере на себе зобов'язання отримати грошові кошти від клієнтів, що належать банку Б, сплачувати за його рахунок перекази тощо. У свою чергу банк Б приймає на себе зобов'язання виконувати такі самі операції для банку А. При цьому банки відкривають один в одного кореспондентські рахунки, на яких тимчасово накопичуються грошові кошти, які надходять для банку-кореспондента.
Існує два типи кореспондентських рахунків: кореспондентський рахунок нашого банку, відкритий в іншому банку, називається рахунок “ностро”, а рахунок іншого банку, відкритий в нашому банку, іменується рахунок “лоро”. За своїм характером рахунок “ностро” — активний, а рахунок “лоро” — пасивний. Ці рахунки можуть відкриватись як на взаємній основі, так і в односторонньому порядку. Рахунок “ностро”, відкритий на балансі одного банку, виступає як рахунок “лоро” на балансі банку-кореспондента.
Основні записи виконуються за рахунком “лоро”. Вони є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу і нарахування відсотків. Операції за рахунком “ностро” здійснюються за методом дзеркальної бухгалтерії. На рахунках “ностро” обліковуються кошти банку, депоновані у іншому українському або зарубіжному банку-кореспонденті. З цих рахунків виконуються платежі на користь клієнтів банків-кореспондентів (фірм, банків і окремих громадян). Усі платежі з рахунків “ностро” здійснюються лише з дозволу банку, якому відкритий цей рахунок. Грошові кошти зараховуються на рахунки “ностро” банками-кореспондентами самостійно. Про завершену операцію того ж дня надсилається повідомлення банку, якому відкритий рахунок “ностро”.
На рахунках “лоро” обліковуються грошові кошти, що належать банку, на ім'я якого відкритий цей рахунок. За кредитом рахунків “лоро” відображається надходження грошових коштів на адресу клієнтів, яких обслуговує банк, що є власником цього рахунку. Зарахування грошових коштів на рахунок “лоро” проводиться самостійно з повідомленням банку-кореспондента. За дебетом рахунку “лоро” відображаються платежі на користь банку, в якому відкритий цей рахунок, і його клієнтів. Ця операція здійснюється лише з дозволу банку, в якому відкритий рахунок “лоро”.
Операції за кореспондентським рахунком виконуються банком-кореспондентом у межах кредитового залишку, перевищення якого допускається у випадку надання кредиту овердрафт, якщо такий кредит передбачений угодою.
Розмір залишку коштів на рахунку в банку-кореспонденті залежить від характеру та обсягу послуг, які надаються кореспондентом.
Сплата за використання кореспондентського рахунку частково стягується як комісійна винагорода; банк-кореспондент вимагає підтримання на рахунку компенсаційного залишку, тобто мінімальної суми грошових коштів. Наприклад, Deutsche-Bank, Bank of New-York висувають перед українським банком умову — підтримувати сталий залишок на рахунку в розмірі 200 000—300 000 тис. доларів США. На суму залишку закордонні банки нараховують відсотки, але за ставкою, нижчою від ставки Libor (меншою 3 % у доларах США). Конкретний розмір мінімального залишку обумовлюється угодою і залежить від кількості платежів за рахунком, стабільності банку і якості двосторонніх відносин. Окремі іноземні банки стягують з кореспондентів невелику річну платню.
За станом на визначену в угоді дату банки-кореспонденти проводять звірку розрахунків за рахунками і подають один одному виписки з особистого рахунку комітента.
Комітентом іменується одна з сторін за кореспондентською угодою, за дорученням якої і за чий рахунок здійснюються зазначені в угоді операції.
Під комісіонером в угоді розуміють сторону, яка виконує за Дорученням комітента і за його рахунок зазначені в угоді операції.
За кореспондентськими рахунками “ностро” і “лоро” в аналітичному обліку відкриваються особові рахунки по кожному банку і виду валюти. В номер особового рахунку вводяться такі параметри, як характеристика банку (резидентність), його код. Особові рахунки, відкриті в українських банках, реєструються в книзі відкритих особових рахунків.
Нижче наведемо схему класифікації балансових рахунків, призначених для обліку міжбанківських розрахунків (усі розрахунки розміщені у 1 класі):
5.2. Організація та облік операцій за міжбанківськими розрахунками, які здійснюються через НСЕП при НБУ
Національна системи електронних платежів — це державна платіжна автоматизована комп'ютерна система, яка виконує розрахунки між банківськими установами, що розташовані на території України. Вона побудована на безпаперовому принципі передачі електронних повідомлень засобами електронної пошти НБУ. Ця система була розроблена і запроваджена в дію НБУ у 1994 р. Участь комерційних банків України в НСЕП є обов'язковою. Україна — перша держава, в якій створена електронна платіжна система, що об'єднує в якості учасників усі банківські установи, розташовані на її території. В інших державах існують локальні регіональні автоматизовані розрахункові палати, або клірингові банки. Функції цих установ дещо ширші, ніж НСЕП в Україні: їх учасниками, крім банків, можуть бути безпосередньо клієнти банків, але залучення комерційних банків у такі системи не є обов'язковим.
Основні переваги Національної електронної системи платежів:
а) прискорення розрахунків у господарському обігу України (розрахункові документи, прийняті банком від клієнтів протягом операційного робочого дня, новині бути відображені за його кореспондентським рахунком в той самий день. За затримку виконання платежів банк сплачує штрафні санкції. Система забезпечує проходження операцій за один день, тобто практично в режимі реального часу);
б) гарантованість платежу (платежі, що виконуються через НСЕП, є гарантованими для отримувача і не можуть бути повернені);
в) прозорість системи розрахунків (розрахунки між банками здійснюються під контролем НБУ, тому виключена присутність “приватного” інтересу. Ця система унеможливлює умисну затримку платежів комерційними банками з метою отримання додаткових банківських ресурсів).
Організація проведення розрахунків покладається на Центральну розрахункову палату (ЦРП) при НБУ. Для оперативного здійснення платежів при регіональних управліннях НБУ створені регіональні розрахункові палати, які є структурними підрозділами ЦРП.
До складу програмно-технічного забезпечення НСЕП входять такі компоненти:
— програмно-технічний комплекс НСЕП;
— електронна пошта НБУ;
— засоби захисту інформації.
У державній платіжній системі НСЕП реалізовано модель “брутто” рахунків. Згідно з цим механізмом розрахунки між банками здійснюються за кожним документом і лише в межах наявних коштів на коррахунку в момент виконання платежу, тобто при цьому механізмі овердрафт заборонений.
Національна система електронних платежів реалізує такі функції:
— забезпечує розрахунки між банками в національній валюті України;
— транзакції (операції з переказу коштів) відображаються на рахунках у режимі реального часу, що дозволяє учасникам розрахунків прогнозувати ліквідність;
— транзакції, що призводять до овердрафту, блокуються в системі;
— відсутні будь-які пріоритети обробки транзакцій, крім черговості надходження в систему;
— ініційована транзакція не може бути відмінена банком-відправником;
— ініціатива проведення транзакції належить банку, який дебетує свій рахунок. Можливість дебетувати рахунок іншого учасника НСЕП належить тільки НБУ для обмеженої кількості типів транзакцій. Про необхідність дебетувати рахунок іншого банку передається повідомлення через НСЕП, і рахунок дебетується за згодою цього банку;
— основним режимом НСЕП є передача пакетів електронних платіжних документів. Система виключає використання паперових технологій;
— організований обмін документами у вигляді технологічних циклів приймання-передачі, величина яких залежить від поточних потреб банку;
— у регіональних управліннях НБУ ведеться транзитний рахунок для відображення транзакцій, які не були завершені протягом одного банківського дня. Це дозволяє організувати роботу учасників НСЕП з урахуванням специфіки діяльності кожного з них (наприклад, при збоях у роботі каналів зв'язку);
— обмежень на суми транзакцій в НСЕП немає. Неявними обмеженнями є: мінімальна сума — собівартість однієї транзакції, максимальна сума — наявні кошти на рахунку НБУ;
— кількість платіжних документів в одному пакеті не повинна перевищувати однієї тисячі.
Комерційний банк входить до числа учасників НСЕП після підписання угоди з регіональним управлінням НБУ про відкриття кореспондентського рахунку. Установам комерційного банку за його згодою можуть відкриватись субкореспондентські рахунки.
Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку в регіональному управлінні НБУ за місцем знаходження банку (тобто його юридичною адресою). Для відкриття рахунку комерційний банк подає такі документи:
— копію банківської ліцензії;
— заяву на відкриття рахунку;
— примірник Статуту банку, посвідчений НБУ, із зазначеним реєстраційним номером;
— карточку із взірцями підписів (керівника банку та головного бухгалтера) та відбитком печатки, посвідчену нотаріально.
Про відкриття рахунку установа НБУ зобов'язана повідомити податкову адміністрацію в триденний строк. Відкриття коррахунку в НБУ є заключним етапом у процедурі реєстрації банку (або його установи). Для комерційного банку коррахунок виконує ту ж функцію, що й поточний рахунок для підприємства.
Облік міжбанківських розрахунків у системі НСЕП здійснюється за дворівневою системою обліку. Це означає, що облік операцій ведеться одночасно на двох окремих рахунках. Отже, комерційному банку відкривається два рахунки:
— кореспондентський рахунок — відкривається в обліково операційному відділі регіонального управління і виконує функцію реального статичного рахунку;
— технічний коррахунок — відкривається в регіональній розрахунковій палаті і виконує функцію технічного динамічного рахунку.
На технічному коррахунку відображаються операції по кожному документу. На реальному коррахунку облік ведеться реальними, агрегованими сумами підсумкових обігів за день.
На початку кожного дня операційний відділ регіонального управління НБУ передає в регіональну розрахункову палату інформацію щодо залишку коштів на реальному коррахунку. Протягом дня всі платіжні документи відображаються на технічному рахунку. Підведені в кінці операційного дня підсумки за технічним рахунком передаються в операційний відділ НБУ для виконання проводок за реальним коррахунком. Якщо протягом дня крім НСЕП не було інших джерел надходження коштів на коррахунок, то після виконання проводки залишок на технічному рахунку повинен дорівнювати залишку на коррахунку.
Комерційні банки отримують від регіональної розрахункової палати інформацію:
— про стан кореспондентського рахунку на початок кожного банківського дня:
— про стан технічного коррахунку протягом робочого дня.
Це дозволяє комерційному банку в разі потреби проводити розрахунки з урахуванням надходжень на коррахунок протягом дня.
Регіональне управління НБУ після відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунку комерційному банку повідомляє повну інформацію про нього в департамент інформації Національного банку України (адреса банку, найменування банку, номер кореспондентського рахунку та інші реквізити). На підставі цієї інформації департамент розраховує номер за міжбанківськими розрахунками, який присвоюється певному комерційному банку. Згідно традиції, що склалася, цей номер називають номером за МФО (міжфілійними обігами). Усі реквізити комерційного банку заносяться департаментом в електронний “Довідник комерційних банків України”.
Порядок обслуговування кореспондентського рахунку і режим його функціонування регламентується угодою, яку підписують керівник регіонального управління НБУ та голова правління комерційного банку. Плата за обслуговування складається з абонентної плати і фактично виконаного обсягу інформаційно-розрахункових послуг. Комерційний банк сплачує послуги щомісячно у визначені строки.
Кореспондентський рахунок комерційного банку може бути закритий:
— за рішенням НБУ щодо ліквідації комерційного банку;
— за рішенням арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку або визнання його банкрутом;
— за рішенням загальних зборів акціонерів (засновників) комерційного банку про реорганізацію або ліквідацію банку.
Техніку проведення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів та їх відображення в обліку комерційного банку спрощено можна проілюструвати наступною схемою:
Розрахунки через Національну електронну платіжну систему здійснюються автоматично, без застосування паперових документів, шляхом використання електронних розрахункових документів. Електронний розрахунковий документ — це банківське повідомлення визначеного формату, яке містить установлені реквізити та несе інформацію про перерахування коштів, набуває форми файлу при передачі електронною поштою і при збереженні на магнітних носіях.
Розглянемо послідовність проведення розрахунків (відповідно до наведеної вище схеми):
(1) — на початку робочого дня регіональна розрахункова палата (РРП) отримує від операційного відділу (ОПЕРВ) управління НБУ інформацію про стан коррахунку комерційного банку (або філії) і передає цю інформацію комерційному банку (філії) каналами електронного зв'язку (витяг з коррахунку);
(2) — комерційний банк приймає грошово-розрахункові документи від своїх клієнтів, в яких міститься доручення на перерахування грошових коштів з їх рахунків на адресу отримувача у формі паперових документів або через комп'ютерну систему клієнт-банк. За цими грошово-розрахунковими документами із застосуванням програми “Операційний день банку” оформляються пакети електронних розрахункових документів;
(3) — комерційний банк А здійснює передачу файлів електронних розрахункових документів у регіональну розрахункову палату;
після отримання підтвердження від РРП у комерційному банку А операція відображається за рахунками:
Д-т — поточний (або інший зазначений рахунок) № 2600;
К-т — коррахунок банку-платника А № 1200;
(4) — РРП здійснює обробку, відображає по технічному коррахунку електронних розрахункових документів у порядку черговості їх надходження і здійснює передачу в РРП, яка обслуговує комерційний банк отримувача грошових коштів;
(5) — РРП відображає отримані електронні розрахункові документи по технічному коррахунку банку-отримувача після підтвердження від банку В; по каналах зв'язку передає документи банку-отримувачу В;
(6) —у банку-отримувачі В електронні розрахункові документи оформляються для кожного клієнта у формі паперового документа, який іменується “Реєстр електронних розрахункових документів”. Реєстр посвідчується підписом і штампом банку та видається клієнту як додаток до витягу з рахунку. Реєстр використовується як підтвердження зарахування грошей на рахунок клієнта. Комерційний банк В зобов'язаний здійснювати обробку електронних документів у день їх надходження від РРП та в порядку їх надходження незалежно від змісту. В банку В надходження платежу відображається банківським записом:
Д-т — коррахунок банку-отримувача № 1200;
К-т — поточний (або інший) рахунок отримувача № 2600.
У кінці робочого дня результати розрахунків за поточний день відображаються на кореспондентському (субкореспондентському) рахунку комерційного банку в регіональному управлінні НБУ.
Враховуючи зростання кількості операцій і потреби банків у забезпеченні якомога більш оперативного управління своїми ресурсами, у НСЕП НБУ реалізовано декілька моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вибір моделі здійснює комерційний банк.
Нульова модель. Згідно з цією моделлю головний банк та його філії мають самостійний коррахунок у головному банку і кожній філії. Для кожного з цих рахунків відкривається технічний рахунок у РРП. Установи банків виконують операції з тими коштами, які є на цих рахунках, тобто головний банк у будь-який момент може отримати інформацію про наявність коштів на рахунках філій у тому випадку, якщо вони знаходяться в одному регіоні. Але керувати коштами філій головний банк за цією моделлю не може, що робить модель малоефективною.
Перша модель. Вона також підходить для роботи банків, філії яких знаходяться в одному регіоні. В регіональному управлінні НБУ відкривається один консолідований субрахунок для головного банку та всіх його філій. Облік на субрахунку ведеться загальними сумами, без вирізнення внеску кожної філії. Тобто філії не мають власних субрахунків, але для кожної з них відкривається технічний коррахунок і кожна філія є повноправним учасником НСЕП. Головний банк керує розміром коштів, у межах яких філії можуть виконувати платежі, шляхом виділення ліміту для кожної філії.
Друга модель. У певному регіоні обирається один банк, який виконує роль головного для регіону. За цією моделлю працює Ощадний банк. По кожному регіону відкривається єдиний регіональний коррахунок банку; філії не мають окремих рахунків, у тому числі й технічних. Облік ведеться без розбивки внеску окремих філій у зміну загальної суми коррахунку. Філії є окремими банківськими закладами, мають свої номери за МФО й занесені до списку учасників електронних платежів, але вони не вважаються самостійними учасниками НСЕП.
Головний банк повинен мати власну внутрішньобанківську платіжну систему для обслуговування розрахунків у середині групи філій.
Третямодель. За цією моделлю учасником НСЕП є тільки головний банк, який має єдиний загальноукраїнський кореспондентський рахунок без технічних рахунків філій. За цією моделлю працює Промінвестбанк. Він має свою розрахункову палату, де обробляються усі платежі філій. Філії є самостійними банківськими установами, мають свої номери за МФО й занесені до списку учасників електронних платежів, але вони не вважаються самостійними учасниками НСЕП.
Для роботи за цією моделлю банк повинен мати власну повноцінну внутрішню платіжну систему. Недоліками цієї моделі є можливі затримки із перерахуванням коштів. Однак її переваги полягають у забезпеченні повного контролю головного банку над філіями, що знижує банківські ризики.
Четверта модель. За цією моделлю у регіональному управлінні НБУ відкривається консолідований кореспондентський рахунок комерційному банку як юридичній особі. Установам (філіям) банку відкриваються лише технічні субкореспондентські рахунки у тій РРП, де відкрито технічний коррахунок їх головному банку. Філії можуть бути розташовані в різних регіонах України. За цією моделлю працює Ва-банк.
Головний банк та його установи мають електронні адреси, номери за МФО, обмінюються електронними розрахунковими документами з НСЕП незалежно один від одного.
Головний банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти початкових оборотів його установ і протягом дня отримує від НСЕП підсумкову технологічну інформацію про роботу своїх установ.
П'ята модель. Ця модель вигідна для великих банків, які мають власні платіжні системи в регіонах для обслуговування філій. За цією моделлю банку-юридичній особі відкривається консолідований коррахунок, а його регіональним управлінням — технічні коррахунки у тій же РРП. Головний банк і регіональні управління є учасниками НСЕП. Решта установ банку мають номери за МФО і електронні адреси, але не мають виходу в НСЕП через внутрішню платіжну систему регіонального управління.
Головний банк має змогу встановлювати ліміти початкових обігів своїх регіональних управлінь і отримує від НСЕП підсумкову технологічну інформацію про роботу цих установ.
Шоста модель. Цю модель використовують банки, які хочуть працювати через консолідований коррахунок головного банку, але не мають власної платіжної системи ні в цілому по банку, ні у регіонах. За цією моделлю регіональним управлінням і установам відкриваються технічні субкоррахунки у тій РРП, де відкрито технічний коррахунок їх головному банку. Установи банку мають електронні адреси і номери за МФО.
Розрахунки установи відображаються як на її технічному субкоррахунку, так і на технічному субкоррахунку її регіонального управління, а також на технічному рахунку головного банку. Розрахунки регіонального управління відображаються на його технічному субкоррахунку і на технічному коррахунку головного банку.
Головний банк має змогу встановлювати ліміти початкових обігів його регіональних управлінь, а регіональні управління —технічних субкоррахунків своїх установ і, таким чином, обмежує повноваження установ щодо виконання розрахункових та інших операцій.
Застосування зазначених моделей можливе лише при укладанні годи між комерційним банком та Національним банком України. Здійснення міжбанківських розрахунків за наведеними моделями дозволяє більш гнучко маневрувати банківськими ресурсами у межах одного комерційного банку.
У системі електронних платежів НБУ функціонує інформаційнопошукова система, яка дозволяє отримати відомості про причини затримки проходження будь-якого платежу за запитом комерційного банку. Відповідь на запит банку НБУ повинен надати протягом двох робочих днів, не враховуючи дня запиту.
5.3. Касове обслуговування установ комерційних банків та облік цих операцій
Касове обслуговування комерційних банків та їх установ здійснюється регіональними управліннями НБУ або комерційними банками згідно укладених угод.
Кожна установа комерційного банку при виникненні потреби підкріплення операційної каси подає заявку до регіонального управління НБУ. Регіональне управління уточнює суму та строки підкріплення, установу банку, з якого буде здійснюватись підкріплення, а також спосіб доставки готівки. Лише після узгодження усіх цих моментів управління НБУ відправляє електронною поштою письмове повідомлення банку-одержувачу і банку-відправнику готівки.
Підкріплення операційної каси установи комерційного банку здійснюється з обігової каси регіонального управління НБУ за грошовим чеком з одночасним списанням відповідної суми з коррахунку. У разі доставки підкріплень через інкасаторів НБУ комерційний банк надсилає в регіональне управління НБУ платіжне доручення для сплати готівки з коррахунку.
Для обліку операцій з касового обслуговування комерційних банків використовуються рахунки для обліку транзитних обігів. Наявність цих рахунків пов'язана з виконанням операцій при безпосередній кореспонденції із рахунками каси:
181 — Дебіторська заборгованість за операціями з банками;
1811 А — Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою;
191 — Кредиторська заборгованість за операціями з банками;
1911 П — Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою. Розглянемо облік цих операцій:
| Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. Отримання комерційним банком дозволу на підкріплення з обігової каси НБУ | №1811 | № 1200 |
| 2. Отримання готівки операційною касою установи комерційного банку | Банкноти та монети в касі банку №1001 | №1811 |
За погодженням із регіональним управлінням НБУ підкріплення операційної каси установи комерційного банку може здійснюватись за рахунок іншого комерційного банку, якщо у нього є надлишок готівки. Видача готівки банку-одержувачу установою банку, що передає гроші, виконується за видатковим касовим ордером за довіреністю або за грошовим чеком.
ОБЛІК МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ
Ці операції відображаються в обліку:
| Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| У банку, який купує готівку: 1) списання відповідної суми з коррахунку банку-одержувача | №1811 | № 1200 |
| 2) надходження грошей в операційну касу банку-одержувача | № 1001 | №1811 |
| У банку, який продає готівку: 3) зарахування суми у розмірі проданої готівки на коррахунок банку-продавця | № 1200 | №1911 |
| 4) видача грошей з каси | №1911 | № 1001 |
Передача готівки банку-покупцю здійснюється після списання відповідної суми з його коррахунку і зарахування її на коррахунок банку, який продає готівку.
Крім операцій з підкріплення операційної каси, комерційні банки виконують також операції зі здачі надлишків готівки або зношених грошей.
Установи банків, що мають надлишок готівки, а також зношені гроші, здають їх до обігів каси регіональних управлінь НБУ за оголошенням на внесення готівки або через інкасаторів НБУ із зарахуванням цих сум на коррахунок відповідної установи банку.
Ці операції відображаються в обліку:
| Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
|
1.
Відправлення
надлишків
готівки |
Банкноти
та |
Банкноти
та |
| 2. Одержання повідомлення регіонального управління НБУ комерційним банком | № 1200 | № 1007 |
5.4. Облік міжбанківських розрахунків, які здійснюються за прямими кореспондентськими угодами
Під прямими кореспондентськими угодами розуміють договірні відносини між комерційними банками, метою яких с прискорення платежів і розрахунків. Платежі й розрахунки здійснюються одним банком за дорученням іншого.
За своїм економічним змістом операції, що проводяться за прямими кореспондентськими рахунками між установами банків у межах України та між установами банків, які розташовані на території України та зарубіжними банками, мають однаковий характер. Однак існує різний порядок їх регулювання з боку Національного банку України та органів державного управління.
Виходячи з мультивалютного принципу роботи бухгалтерських рахунків, однакові за змістом операції, незалежно від того, чи виконуються вони в іноземній валюті, чи в гривнях, відображаються за однією групою рахунків. Коррахунки “лоро” і “ностро” можуть відкриватися як в іноземній, так і в національній валюті.
Схема бухгалтерських рахунків для відображення операцій за прямими кореспондентськими угодами
Прямі коррахунки між банками в межах України можуть бути відкриті лише з дозволу Національного банку. Ці рахунки використовуються для проведення банківських операцій, що мають постійний характер. Наприклад:
— при здійсненні операцій, пов'язаних з купівлею та продажем валютних коштів на Міжбанківській валютній біржі (МВБ);
— при розрахунках між клієнтами банків за операції, що мають постійний характер.
Для відкриття рахунку банк-кореспондент подає такі документи:
1) дозвіл регіонального управління НБУ на запровадження прямих кореспондентських відносин;
2) заяву на відкриття рахунку;
3) нотаріально завірені копії Статуту та банківської ліцензії;
4) картку зі зразками підписів та відбитком печатки;
5) баланс і довідку про дотримання економічних нормативів на 1 число звітного місяця.
Банки-кореспонденти зобов'язані здійснювати перевірки правильності відображення операцій за коррахунками щомісяця. Завдання перевірки-звіряння залишку кореспондентського рахунку, яке повинно оформлюватися відповідним актом не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця.
При наявності ліцензії НБУ на підставі перелічених вище документів банку-кореспонденту резиденту також може бути відкритий коррахунок в іноземній валюті.
Для запровадження комерційним банком кореспондентських відносин із зарубіжними банками потрібна ліцензія Національного банку України на виконання валютних операцій, зокрема, на відкриття кореспондентських рахунків.
Відкриття коррахунку і здійснення операцій потребує від банку витрат. Тому до початку роботи із запровадження кореспондентських відносин необхідно з'ясувати, який банк і в якій країні найбільше підходить для цього.
Схема відкритих коррахунків має бути ефективною, дозволяти якісно обслуговувати клієнтів банку. Крім того, треба враховувати, що виконанню операцій за коррахунками притаманні три види ризику:
— ризик країни;
— ризик фінансової надійності банку;
— ризик виду операції.
До запровадження кореспондентських відносин комерційний банк повинен виконати такі операції:
— визначити рейтинг банку за інформацією, що публікується незалежними міжнародними агенціями;
— визначити, чи достатній перелік послуг, що пропонується банком-кореспондентом; термін виконання операцій, умови та тарифи банку;
— порівняти з альтернативними банками відсоткові ставки за депозитами, можливість розміщення “коротких” коштів.
Для відкриття коррахунку зарубіжний банк-кореспондент повинен надати:
1) установчі та статутні документи;
2) копію банківської ліцензії, завірену нотаріально;
3) річний фінансовий звіт, підтверджений аудиторською фірмою;
4) баланс на останню дату (на 1 число місяця);
5) альбоми підписів, коди, шифри;
6) заяву про відкриття рахунку;
7) перелік банків-кореспондентів.
У кореспондентській угоді, що підписана банками, відображаються наступні питання:
— вид і валюта, в якій відкривається рахунок, умови зарахування та списання грошових коштів з рахунку;
— реквізити банку-кореспондента: свифт, телекс, телефонні контактні номери тощо;
— форми та порядок розрахунків, що можуть використовуватися за цим коррахунком, зокрема, порядок відкриття та авізування акредитивів, умови та порядок здійснення переказів, прийому на інкасо чеків, гарантій і т. ін.;
— порядок сплати комісійної винагороди, умови відшкодування видатків, порядок нарахування відсотків за залишками на рахунку.
У комерційному банку з метою зменшення ризиків може запроваджуватись максимальна сума залишку за коррахунком.
У вповноважених банках України банкам-кореспондентам нерезидентам можуть встановлюватися кореспондентські рахунки в гривнях. Перелік операцій, що здійснюються за цими рахунками, обмежений валютним законодавством України.
За коррахунками виконуються операції:
— здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями за дорученням клієнтів; платежі неторгового характеру, якщо вони не суперечать чинному законодавству;
— міжбанківські операції — купівля та продаж валюти, торгівля на грошовому ринку (надання один одному грошових коштів на певний термін), залучення та розміщення депозитів, купівля цінних паперів та ін.;
— облік витрат і отримання доходів, пов'язаних з обслуговуванням коррахунків.
Нижче відображено операції за коррахунками “лоро” і “ностро”:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | За дорученням зарубіжного банку з його рахунку перераховуються “лоро” грошові кошти українській фірмі | №1600 | № 2600 |
| 2. | а) списано з рахунку АТ “Роксолана” в оплату за імпортні поставки; бенефіціар обслуговується банком, в якому відкритий “ностро” рахунок; | № 2600 |
№ 1919 Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками |
| б) при отриманні виписки з банку-кореспондента; | № 1919 | № 1500 | |
| в) при сплаті за рахунок овердрафту | №1919 |
№ 1620 Позиція банку щодо іноземної валюти |
|
| 3. | 3 коррахунку “лоро” списані відсотки і комісійна винагорода за надані послуги |
№
1600 № 3800 |
№
3801 № 6114 |
| 4. | За дорученням банку-кореспондента перераховано з його рахунку “лоро” в покриття в повній сумі Акредитиву | № 1600 |
№ 2602 Кошти в розрахунках |
| 5. | За повідомленням банку-кореспондента зараховано платіж ТзОВ “Веда” за експортну поставку | № 1500 |
№ 2600 |
| 6. | За дорученням банку з його“ностро” рахунку кошти розміщені в депозит |
№ 1512 Інші короткострокові депозити |
№ 1500 |
За особовими рахунками, відкритими зарубіжним банкам, додатково ведеться оперативний облік (позасистемний). Для цього використовуються спеціальні картки у валюті рахунку. В оперативному обліку відображаються правильно оформлені та відповідні режиму рахунку документи, що підлягають проведенню по балансових рахунках за умови можливості виконання платежу. В обумовлені угодою строки банки кореспонденти за рахунками “лоро” та “ностро” в іноземній валюті надсилають один одному витяги. Суми, що зазначені у витязі, квотуються (звіряються) з даними обліку та документами комерційного банку. За результатами квитування щомісяця готуються таблиці звіряння розрахунків, які називаються “ракорд”. Необхідність складання таблиць-ракорд зумовлена тим, що обіг та залишки особових рахунків за витягами іноземних банків не завжди співпадають з даними обліку українських комерційних банків. Про виявлені розбіжності український банк сповіщає іноземний банк і вживає заходи щодо їх усунення.
5.5. Правила виконання та обліку НБУ операцій за кореспондентським рахунком комерційного банку при наявності ухвали судів України щодо арешту грошових коштів, а також безспірне списання коштів
За кореспондентським рахунком комерційного банку, як і за поточним рахунком підприємства, грошові кошти можуть бути списані тільки при наявності згоди посадових осіб, які мають право розпоряджатися коштами на рахунку. Списання грошей з рахунку без згоди цих осіб допускається тільки у випадках, передбачених чинним законодавством.
Одним з таких випадків є арешт грошових коштів банку для забезпечення громадянського позову загальним або арбітражним судом. Арешт коррахунку виконується регіональним управлінням НБУ, в якому відкрито рахунок комерційному банку, при отриманні рішення суду чи рішення та наказу арбітражного суду. Регіональне управління НБУ сповіщає комерційний банк про отримання зазначених документів у день їх надходження. При виконанні зазначених документів НБУ дотримується такої вимоги: на рахунку банку повинен бути залишок грошових коштів у розмірі 10 % від суми залишку для забезпечення платежів клієнтів банку плюс розмір встановленого НБУ обов'язкового резервування.
Якщо грошових коштів недостатньо для виконання рішення суду, комерційному банку відкривається рахунок на балансовому рахунку 1207 “Накопичувальний рахунок у НБУ”, на якому накопичуються кошти для виконання рішення суду. З цього рахунку гроші перераховуються на підставі виконавчого документа про списання коштів згідно з рішенням суду та платіжної вимоги від банку-отримувача.
Безспірне та безакцептне списання коштів з коррахунку комерційного банку виконується у випадках, передбачених законодавством України та нормативними актами НБУ.
Розрахункові документи на безспірне списання оформлюються отримувачами згідно з вимогами НБУ і передаються в обслуговуючий банк. Банк отримувача перевіряє правильність оформлення розрахункових документів та відповідність мотиву чинному законодавству. Правильно оформлені документи банк-отримувач надсилає регіональному управлінню НБУ, де відкрито коррахунок комерційного банку-боржника.
У комерційному банку розглянуті операції відображаються наступними бухгалтерськими проводками:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Виконання операцій щодо арешту рахунку: | № 1207 | № 1200 |
| а) перерахування коштів на накопичувальний рахунок; | |||
| б) при списанні коштів з накопичувального рахунку |
№ 7301 Штрафи, пені, сплачені з банківськими операціями, абоінший рахунок |
№ 1207 | |
| 2. | При безспірному списанні коштів |
№ 7301 або інший рахунок |
№ 1200 |
| 3. | При відсутності коштів на коррахунку: |
№ 9804 Розрахункові документи, не оплачені з вини банку |
№ 9910 Контррахунок |
| а) виконавчі документи розміщуються в картотеці та сплачуються в порядку черговості | |||
| в) при їх оплаті при надходженні коштів на коррахунок банку | № 9910 | № 7301 | |
|
№ 9804 або інший рахунок |
№ 1200 | ||
Контрольні запитання
1. Дайте визначення міжбанківських розрахунків.
2. Назвіть форми міжбанківських розрахунків. У чому полягають відмінності між ними?
3. Хто входить до складу учасників розрахунків через НСЕП?
4. Яке призначення реального і технічного коррахунків, що застосовуються в НСЕП?
5. Дайте визначення “лоро” і “ностро” рахунків.
6. Які документи потрібні для відкриття коррахунку зарубіжному банку? Їх призначення.
7. Яким чином повинна бути побудована сітка кореспондентських рахунків комерційного банку?
8. Розкрийте зміст кореспондентської угоди.
9. У чому полягає методика відображення операцій за коррахунками в обліку?
10. Який порядок виконання операцій за коррахунком у разі ухвал судів щодо арешту грошових коштів комерційного банку?
11. У чому полягає методика обліку операцій з підкріплення операційної каси комерційного банку?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Комерційний банк “Україна” у м. Львові 9 січня прийняв до сплати від АТ “Світоч” платіжне доручення № 16 на суму 5600 грн. за одержану сировину від міжміського постачальника. Постачальник має розрахунковий рахунок у КБ “Аркада” м. Києва. Розрахунки між банками здійснюються через платіжну систему при НБУ.
• Назвіть порядок відкриття комерційному банку кореспондентського рахунку в управлінні НБУ.
• Складіть бухгалтерські проводки в комерційних банках.
Вправа 2. Комерційний банк “Аркада” 5 березня зарахував на рахунок постачальника платіж у сумі 11 400 грн. з відкритого у нього непокритого акредитива. Банк одержав право прямого дебатування коррахунку від банку-кореспондента “Український кредит”.
• Охарактеризуйте порядок оформлення прямих кореспондентських відносин між банками.
• Складіть бухгалтерські проводки в комерційних банках. Поясніть, які документи будуть направлені КБ “Український кредит”.
Вправа 3. Комерційний банк “Електрон” одержав від РРП електронні розрахункові документи: платіжне доручення № 45 на суму 3600 грн., одержувачем за яким є ТзОВ “Роксолана” і платіжне доручення № 105 на суму 14 800 грн., одержувачем за яким є ЗАТ “Перлина”.
• Поясніть, на підставі яких документів КБ зараховує зазначені суми на рахунки своїх клієнтів.
• Складіть бухгалтерські проводки.
ГЛАВА 6
ПЛАТІЖНІ РАХУНКИ І ОБЛІК РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ
Мета вивчення
Після вивчення глави 6 Ви повинні знати:
1. Принципи побудови платіжних рахунків у балансі.
2. Ознаки платіжних рахунків.
3. Порядок відкриття і режим функціонування платіжних рахунків.
4. Порядок і облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями.
5. Порядок і методику обліку операцій при розрахунках вимогами-дорученнями.
6. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками.
7. Методику обліку операцій при розрахунках акредитивами.
8. Порядок і методику обліку операцій при розрахунках акцептованими (гарантованими) платіжними дорученнями.
9. Порядок і методику обліку операцій при розрахунках платіжними вимогами без акцепту платників та безспірне стягнення коштів.
6.1. Характеристика платіжних розрахунків клієнтів банку
Організація грошових розрахунків — це одна із функцій комерційних банків. Грошовий обіг— це сукупність платежів (розрахунків), які здійснюються безготівковими перерахунками або готівкою. Грошовий обіг за структурою поділяється на готівковий та безготівковий.
Готівковий обіг включає платежі, які здійснюються готівкою і переважно пов'язаний з доходами та витратами населення. Існують певні обмеження щодо застосування розрахунків готівкою між суб'єктами господарської діяльності (підприємствами).
Під безготівковим обігом розуміють систему грошових розрахунків, які провадять без участі готівки. У промислово розвинутих країнах безготівковий грошовий обіг складає 80—90 % усього грошового обігу. В Україні у зв'язку з кризовими явищами у сфері економіки і платежів його частка зменшилась. Станом на початок 1998 р. Частка готівкового обігу складала приблизно 40—50 %.
Грошовий обіг регулюється чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. В основу його організації покладені такі принципи:
1) усі підприємства, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, зобов'язані зберігати грошові кошти на рахунках у банку. В касі підприємства можуть знаходитись кошти готівкою в межах ліміту і терміну, які встановлені банком і погоджені з підприємством;
2) грошові розрахунки провадять переважно через банки шляхом безготівкових розрахунків;
3) платежі здійснюються банком зі згоди або за дорученням платника і відповідно з наданими підприємством грошово-розрахунковими документами, які не обертаються поза банками. Безспірне списання коштів з його рахунку здійснюється лише у випадках, передбачених законодавством.
Ці основні принципи визначають головну біль банків в організації грошового обігу і перш за все стосуються суб'єктів господарської діяльності, крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності без юридичного статусу, що мають право не відкривати рахунку в банку для зберігання коштів і здійснення розрахунків.
Клієнти мають право самостійно обирати банк для розрахунково-касового обслуговування і за усіма видами операцій можуть користуватись послугами одного або декількох комерційних банків. Наявність рахунку в банку — це основа контрактних взаємовідносин між банком і клієнтом. Види рахунків, які підприємства можуть відкривати в банку залежать від правового статусу і характеру діяльності цього підприємства. Це можуть бути поточні, бюджетні, депозитні (вкладні), позичкові та деякі інші рахунки.
Поточний рахунок — це основний рахунок суб'єкта господарської діяльності. Без відкриття поточного рахунку підприємство не має права займатися ніякими видами господарської діяльності. Новостворене підприємство для отримання свідоцтва про державну реєстрацію повинно відкрити тимчасовий поточний рахунок, на який засновники перераховують внески для формування статутного капіталу. Після перерахування засновниками ЗО % від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає підприємству довідку для подання в органи державної реєстрації у складі документів, необхідних для здійснення реєстрації.
Отже, поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підприємства. Види діяльності, якими може займатись підприємство перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.
Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунку клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, які пов'язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунку.
Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, функції поточного рахунку виконує бюджетний поточний рахунок. У випадку наявності у таких підприємств інших джерел фінансування, поряд із бюджетним поточним рахунком, їм відкривається поточний рахунок.
За своїм характером поточні рахунки належать до депозитів на вимогу або, інакше кажучи, до депозитів до запитання. Тобто, обслуговуючи такий депозит, банк зобов'язаний в будь-який момент забезпечити зняття коштів, що здійснюється безпосередньо клієнтом чи третьою особою за дорученням клієнта. У зарубіжній банківській практиці такі рахунки ще називають транзакційні (платіжні) депозити. Термін “платіжні рахунки” (депозити) досить чітко відображає суть поточних рахунків. За цими рахунками банки або зовсім не нараховують відсотків, або нараховують їх залежно від середнього залишку, або від дотриманого клієнтом встановленого компенсаційного залишку.
Банки ретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунку. Зміст процедури залежить від категорії клієнта — суб'єкт господарської діяльності або фізична особа.
Для відкриття рахунку підприємство надає банку такі документи:
1) заявку на відкриття поточного рахунку (додаток 3);
2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;
3) копію належним чином зареєстрованого Статуту (положення);
4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
5) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів надано право розпоряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у картку включається також зразок відбитку печатки підприємства);
6) копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду України.
Розглянемо призначення цих документів. Свідоцтво про державну реєстрацію свідчить про законність діяльності підприємства і підтверджує його право на відкриття поточного рахунку. Статут дозволяє банку отримати інформацію про засновників підприємства і відносини між ними, напрямки і види діяльності підприємства, його юридичну адресу. До Статуту банку додається протокол зборів засновників, де містяться дані щодо осіб, що призначені на посаду керівника і головного бухгалтера. Картка зі зразками підписів останніх підтверджує їх право на розпорядження коштами, що зберігаються в банку на рахунках. Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунку або відмову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунку разом з усіма необхідними документами.
Між банком і підприємством (власником рахунку) укладається угода (додаток 4) на здійснення розрахунково-касового обслуговування, в якій зазначається номер відкритого рахунку, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунку, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунку та ін. За окремою угодою банк надає список тарифів комісійної винагороди за свої операції і послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунку, закриття рахунку, вихідні перекази, за вилучення готівки тощо).
Законодавством та інструкціями Національного банку України передбачено, що кожне підприємство має право відкрити по одному поточному рахунку в національній та іноземній валюті удвох установах банку. У разі відкриття двох поточних рахунків у національній валюті один з них виступає в якості основного, другий —додаткового.
Таким чином, підприємство в заяві має зазначити, який саме поточний рахунок воно бажає відкрити в банку. Відмінності цих рахунків полягають у наступному: якщо на поточних рахунках не вистачає коштів для задоволення всіх претензій до підприємства, то заборгованість, що стягується у безспірному порядку, обліковується за основним поточним рахунком.
Бухгалтерія на підставі розпорядження керуючого реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунку (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити номер рахунку податковому органу, а у разі відкриття додаткового рахунку — також банк, в якому відкритий основний рахунок.
Документальне оформлення відкриття поточного рахунку господарським товариствам, договірним об'єднанням, товарним біржам, довірчим товариствам, друкованим засобам масової інформації, колективним сільськогосподарським підприємствам, товариствам споживчої кооперації, орендним підприємствам, профспілковим організаціям, політичним партіям, громадським та релігійним організаціям, а також відокремленим підрозділам підприємств має деякі особливості.
До підприємств, для яких законом не передбачена наявність статуту, належать повні товариства, командитні товариства, селянські (фермерські) господарства, підприємці (без створення юридичної особи).
Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного розпорядника бюджетних коштів. Фізичній особі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім'я.
Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо в статуті зазначено, що підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.
Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони носять платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає при надходженні доходів приватної особи та їх використанні. Для відкриття рахунку приватна особа подає:
1) заяву на відкриття рахунку;
2) картку зі зразком підпису;
3) паспорт або документ, що його замінює;
4) довідку про ідентифікаційний код платника податку.
Паспорт і довідка дозволяють банку ідентифікувати фізичну особу.
Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.
Платіжні рахунки клієнтів розміщені у другому класі балансу “Операції з клієнтами”. Аналітичні поточні рахунки суб'єктам господарської діяльності відкриваються до рахунку четвертого порядку № 2600 “Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності”. До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, в тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.
Номер рахунку, до якого бюджетним установам відкриваються аналітичні бюджетні поточні рахунки, залежить від рівня бюджету, з якого відбувається фінансування:
№ 2520 “Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України”;
№ 2540 “Кошти бюджету Автономної Республіки Крим”;
№ 2541 “Кошти обласних бюджетів”;
№ 2542 “Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів”.
Аналітичні поточні рахунки для обліку коштів із не бюджетних джерел бюджетним установам відкривають до наступних рахунків:
№ 2530 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України”;
№ 2551 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з бюджету Автономної Республіки Крим”;
№ 2553 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з обласних бюджетів”;
№ 2555 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з районних, міських, селищних та сільських бюджетів”.
Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунку № 2620 “Поточні рахунки фізичних осіб”.
При виконанні операцій за платіжними рахунками, що пов'язані з вилученням і наданням готівки, банк і підприємства повинні дотримуватись правил здійснення касових операцій.
Розрахунки без участі готівки здійснюються через використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які провадить банк перерахуванням грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача або заліком взаємних вимог підприємств. Для цього використовують такі платіжні інструменти, як форми безготівкових розрахунків, векселя і пластикові картки. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення запроваджує Національний банк України. Підприємства можуть застосовувати такі форми розрахунків:
— платіжні доручення;
— платіжні вимоги-доручення;
— чеки;
— акредитиви;
— платіжні вимоги.
Форма безготівкових розрахунків складається з двох основних елементів: вид розрахункового документа і схема документообігу.
При здійсненні розрахунків використовуються стандартні форми розрахункових документів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання при наявності підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами на поточному рахунку. Прийняття документів від підприємств здійснюється протягом робочого дня. Документи, прийняті в операційний час, відображаються банком у балансі в той самий день. Списання коштів з рахунку платника провадиться тільки за першим примірником розрахункового документа.
Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунку платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.
При здійсненні розрахунків гарантованими платіжними дорученнями, акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу у цих випадках банк вирішує через відокремлення частки грошових коштів клієнта з поточного рахунку і депонування їх на особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які відкриваються до балансового рахунку четвертого порядку “Кошти в розрахунках”. Кошти на цих рахунках мають цільове призначення: для оплати розрахункових документів за гарантованими банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються на наступних аналітичних рахунках:
“Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”;
“Розрахунки чеками”;
“Розрахунки акредитивами”.
При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними, депонуються на балансових рахунках:
№ 2605 “Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками”;
№ 2625 “Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками”.
Усі рахунки, що належать до групи рахунків “Кошти в розрахунках” — пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і залишки за цими рахунками використовуються як безкоштовні банківські ресурси. Схема платіжних рахунків наведена нижче:
Залишки на платіжних рахунках формують залучені банком ресурси. Ці рахунки пасивні і завжди мають кредитове сальдо. За поточними рахунками розрахункові операції виконуються банком тільки в межах наявності коштів, тобто в межах кредитового залишку.
За поточними рахунками виконуються операції, які виникають у процесі поточної (основної), інвестиційної, фінансової діяльності підприємства. Основні операції за поточним рахунком:
зарахування виручки за відвантажену продукцію, надані послуги і виконані роботи; платежі за одержані сировину, товарно-матеріальні цінності й послуги; отримання готівки на виплату заробітної плати та відрядження; податкові та обов'язкові платежі до бюджету;
зарахування сум отриманих кредитів і сплата відсотків за кредит;
розміщення коштів у депозити, вкладення в цінні папери та ін.
Претензії до поточного рахунку і доручення від платника приймаються банком тільки в межах наявності коштів на рахунку на початок робочого дня. Виняток становлять тільки доручення підприємства на перерахування до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством, документів на безспірне стягнення у випадках, визначених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів. Такі документи приймаються до виконання незалежно від наявності коштів на основному поточному рахунку. У разі недостатності коштів на рахунку вони поміщаються у картотеку документів, не сплачених у строк, і обліковуються за позабалансовим рахунком № 9803 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платника”.
При надходженні коштів на рахунок документи вилучаються із картотеки і сплачуються у календарній черговості їх надходження, якщо законодавством не визначено цільової черговості їх виконання. Допускається часткова оплата таких документів у разі неможливості їх повної сплати. Часткова оплата оформляється меморіальним ордером.
Можлива також ситуація, що кошти на рахунку платника є, але їх недостатньо на кореспондентському рахунку банку для сплати розрахункових документів клієнтів. У цьому випадку розрахункові документи поміщаються у картотеку до позабалансового рахунку № 9804 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку”.
В обліку ці операції відображаються наступними проводками:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Поміщення документів платника у картотеку через відсутність коштів на поточному рахунку | № 9803 | №9911 |
| 2 | Вилучення з картотеки документів та їх сплата і водночас |
№9911 |
№ 9803 |
| 3. | При частковій сплаті документів | №2600 | № 1200 |
У зазначені в угоді на розрахунково-касове обслуговування або в розпорядженні на відкриття рахунку строки банк надає підприємству витяг з поточного рахунку. До витягу долучаються відповідні документи, що підтверджують операції, проведені банком за рахунком.
У банківській практиці використовуються наступні умовні цифрові позначення (шифри) виду операцій, що проставляються в особовому рахунку підприємства:
| Умовні цифрові позначення виду операції | Документи, що додаються до витягу із особового рахунку за цим записом |
| 1 | Платіжне доручення |
| 2 | Платіжна вимога-доручення |
| 3 | Касовий чек |
| 4 | Акредитиви |
| 5 | Вексель |
| 6 | Меморіальний ордер |
| 7 | Платіжна вимога |
| 8 | Інкасове доручення |
| 9 | Платіжне гарантоване доручення |
| 12 | Чеки, видані фізичним особам |
| 13 | Розрахунковий чек |
| 14 | Рахунок до платіжної картки |
На підставі цих документів і записів за рахунком підприємство відображає банківські операції у своєму бухгалтерському обліку. Поточний рахунок може бути закритий за таких умов:
— заява власника рахунку;
— рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;
— відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;
— умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між банком та власником рахунку.
Тимчасове припинення операцій за поточним рахунком відбувається за розпорядженням органів податкової адміністрації у випадках, передбачених законом.
За умов закриття рахунку згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунку перераховується на рахунок № 2903 “Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками”. З цього рахунку здійснюється погашення кредиторської заборгованості клієнтам або сума перераховується за напрямками, скерованими чинним законодавством.
6.2. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями
Платіжне доручення — це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.
Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовується в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.
Платіжні доручення складаються за єдиною формою, встановленою Національним банком України, яка наведена у додатку 5.
Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються в один прийом; виправлення і підчистки заборонені.
Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, за винятком перерахування до бюджету сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. При їх відсутності такі доручення враховуються на позабюджетному рахунку № 9803 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платників”.
При недостатності коштів на рахунках здійснюється часткова оплата таких доручень, яка оформляється банком меморіальним ордером (додаток 6).
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств. Про це зазначається в рядку “Призначення платежу” з посиланням на назву, номер, дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).
Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта. При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає в своєму обліку:
1. Якщо клієнти в одному банку:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки” клієнта
або інші платіжні
рахунки;
К-т рахунку
№ 2600
“Поточні рахунки”
або інші платіжні
рахунки.
1.
Якщо клієнти
в різних банках:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки” та
дебет інших
рахунків клієнтів;
К-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України”.
Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче:
Де: 1 — укладення угоди-контракту; 2 — відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 — передача платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 — витяг із поточного (розрахункового) рахунку про списання грошових коштів; 5 — платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача: б —витяг із поточного рахунку про зарахування платежу.
6.3. Облік операцій при розрахунках гарантованими дорученнями
Розрахунки гарантованими дорученнями застосовуються тоді, коли одержувач не має рахунку в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі та їх можна перерахувати тільки через підприємства зв'язку.
При цьому до всіх примірників гарантованого доручення додається відповідно оформлений список одержувачів переказів із зазначенням мети переказу. Крім того, підприємство подає відділенню зв'язку заповнені бланки переказів.
Після перевірки правильності оформлення такого доручення його сума списується банком з рахунку платника і депонується на рахунку № 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”, бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки суб'єкта
господарської
діяльності”;
К-т рахунку
№
2602 “Кошти в
розрахунках
суб'єктів
господарської
діяльності”,
рахунок
“Розрахунки
гарантованими
платіжними
дорученнями”.
Установа банку передає підприємству зв'язку також зразки підписів своїх службових осіб і відбиток гербової печатки.
Підприємство зв'язку одержане гарантоване доручення здає в установу банку, що його обслуговує, а остання зараховує надходження коштів записом в обліку:
Д-т рахунку
№
2602 “Кошти в
розрахунках
суб'єктів
господарської
діяльності”,
рахунок
“Розрахунки
гарантованими
платіжними
дорученнями”;
К-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки суб'єкта господарської діяльності” (підприємства зв'язку).
Якщо підприємство зв'язку обслуговується іншим банком, то банк, що обслуговує підприємство зв'язку, надсилає банку платника дебетове повідомлення. Одержавши його, останній списує раніше Депоновані кошти у себе з рахунку № 2602 і перераховує банку підприємства зв'язку:
Д-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”.
рахунок
“Розрахунки
гарантованими
платіжними
дорученнями”;
К-т рахунку
№
1200 “Коррахуноку
Національному
банку України”.
Одержавши кошти, банк підприємства зв'язку зараховує їх на поточний рахунок підприємства зв'язку:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України”;
К-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки підприємства зв'язку”, і списує реєстр гарантованих доручень з позабалансового рахунку № 9831 “Документи і цінності, відіслані на інкассо”.
Невикористана сума гарантованого доручення при поданні платником його першого примірника установі банку, в якому за депоновані кошти платника на рахунку № 2602, відновлюється йому на поточний рахунок:
Д-т рахунку
№
2602 “Кошти в
розрахунках
суб'єктів
господарської
діяльності”,
рахунок
“Розрахунок
гарантованими
платіжними
дорученнями”;
К-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки суб'єкта
підприємницької
діяльності”.
6.4 Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами дорученнями
При цій формі в розрахунках беруть участь два суб'єкти:
— постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;
— платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.
Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми через банк (додаток 7).
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається, поза банком, платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати.
Можливий варіант передачі постачальником платіжних документів платнику через свій банк з пересилкою останнім у банк покупця.
В обліку, в обох випадках, здійснюються наступні записи.
Банком платника:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки”;
К-т рахунку
№0
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України”.
Банком постачальника:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахуноку
Національному
банку України”;
К-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки” (клієнта).
Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями наведена нижче:
Де: 1 — угода з зазначенням форми розрахунків — платіжними вимогами-дорученнями; 2 — відвантаження товару, продукції або передача робіт, послуг; 3 — документи на відвантаження або передачу і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцю; 4 — покупець до оформлює платіжні документи і здає в свій банк на оплату; 5 — банк покупця здійснює платіж з врученням виписки про це із його поточного рахунку і надсилає документи в банк постачальника; 6 — банк постачальника здійснює зарахування коштів на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунку.
6.5. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками
Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекоотримувачу зазначену в чеку суму коштів. Заповнена форма чека наведена у додатку 8.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.
Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.
Строк дії чекової книжки — один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі — три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.
Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.
Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекоутримувача протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).
Власнику заборонена передача чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі.
Відображення в обліку операцій з розрахунку чеками здійснюється таким чином.
1. Згідно заяви клієнта з його поточного рахунку банк депонує йому суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки”;
К-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”;
К-т рахунку
№
6110 “Комісійні
доходи від
розрахунково-касового
обслуговування
клієнтів (на
суму визначену
за послугу)”
і одночасно
списується
на видаток з
позабалансового
рахунку №
9821 “Бланки суворої
звітності”.
У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, що зазначена на зворотному боці чека) і передає його постачальнику-чекоотримувачу. Останній перевіряє обов'язкові реквізити і на зворотному боці чека завіряє його підписами посадової особи згідно з карткою зразків підписів, та відбитком печатки.
2. Після надходження розрахункових чеків від іногородніх чекоотримувачів у банк-емітент здійснюється їх оплата з аналітичного рахунку чекодавця депонованих сум:
Д-т рахунку
№
2602 “Кошти в
розрахунках
суб'єктів
господарської
діяльності”,
аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”;
К-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України”.
У випадку, якщо чекодавець і чекоотримувач обслуговуються в одній установі банку:
Д-т рахунку
№
2602 “Кошти в
розрахунках
суб'єктів
господарської
діяльності”
(відповідний аналітичний рахунок);
К-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки”.
3. При інкасовому варіанті розрахунків чеками банк чекоотримувача для контролю за оплатою чеків прибуткує їх надходження на позабалансовому рахунку № 9830 “Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо”, що чекають акцепту до сплати. При повідомленні банком-емітентом про відсутність коштів на спеціальному рахунку № 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” або при наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує задепоновану) банк чекоотримувача списує суму з зазначеного позабалансового рахунку № 9830 “Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо” і повертає чек чекоотримувачу із зазначенням причин його несплати.
4. Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, при наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа — за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:
Д-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”;
К-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки”.
Схема документообігу при розрахунках розрахунковими чеками наведена нижче:
Де: 1 — подача заяви на придбання чекової книжки; 2 — видача чекової книжки з депонуванням суми ліміту; 3 — відвантаження продукції, товару, послуг; 4 — передача чека на оплату продукції, товару, послуг; 5 — документи на оплату і реєстр чеків: б — зарахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника, передача документів банку покупця; 7 — надання витягу із рахунку депонованих сум.
6.6. Облік операцій при розрахунках акредитивами
Акредитив — це грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі (постачальнику, бенефіціару), безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві. Форма заяви на акредитив наведена в додатку 9.
Банк платника в цьому випадку називають банк-емітент, тобто виконуючим наказ платника, банк постачальника — банк-виконавець.
Необхідною умовою здійснення розрахунків за акредитивом є обумовленість цього в угоді, що регулює взаємовідносини, укладені між покупцем і постачальником. Акредитиви застосовують при міжміських розрахунках, а також якщо постачальник переводить покупця на цю форму розрахунків, щоб мати гарантію одержання оплати, або в порядку санкцій.
Залежно від того, де акумулюються грошові кошти або чиїми коштами спочатку здійснюється сплата постачальнику, застосовують такі види акредитивів:
покритий — за яким для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банкуемітенті, або виконуючому банку;
непокритий — оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту або гарантії.
Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві повинно бути зазначено, чи є він відзивним, чи безвідзивним. При відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідзивним.
Відзивний — акредитив, який банк-емітент має право змінити або відізвати без погодження з постачальником (бенефіціаром).
Безвідзивний — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Акредитив відкривається тільки для розрахунків з одним постачальником і не може переадресовуватися. Умови його використання зазначаються платником у заяві на відкриття акредитива, реквізитами якого є:
— номер угоди, за якою відкривається акредитив;
— строк дії (дата відкриття і закриття акредитива);
— назва постачальника;
— назва банку-виконавця акредитива;
— місце виконання акредитива;
— умови реалізації акредитива (документи, строки їх подання і порядок оформлення, вид товару, спосіб відвантаження);
— вид акредитива;
— сума акредитива.
Акредитив закривається у таких випадках:
— після закінчення строку акредитива, про що виконуючий банк повідомляє банк-емітент;
— згідно з заявою постачальника про відмову від подальшого використання акредитива, про що виконуючий банк також повідомляє банк-емітент; невикористана сума перераховується банку покупця за його вказівкою на рахунок, з якого депоновані кошти;
— за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково закривається або зменшується вдень одержання повідомлення від банку-емітента на суму, що не перевищує залишку на рахунку “Розрахунки акредитивами”.
Якщо претензії до постачальника виникли не з вини банку, вони залагоджуються сторонами без його участі.
Розглянемо особливості обліку відкриття акредитива:
— як покритого, з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті;
— як покритого, з депонуванням коштів у виконуючому банку (тобто банку, що обслуговує постачальника);
— як непокритого, тобто без депонування коштів в одному з банків, але під гарантію банка-емітента.
Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче:
Де: 1 — покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитива; 2 — банк депонує кошти на рахунку № 2602
“Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”, бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточний
рахунок суб'єкта
господарської
діяльності”;
К-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, рахунок “Розрахунки акредитивами” (на суму заявленого акредитива);
К-т рахунку
№ 6110 “Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів” (на суму, визначену за послугу);
З — банк покупця авізо повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива; 4 — банк постачальника (банк-виконавець), одержавши повідомлення, інформує постачальника і банк-емітент про відкриття акредитива, який виконавець обліковує на позабалансовому рахунку № 9802 “Акредитиви до сплати” (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли); 5 — постачальник відвантажує товар покупцю; 6 — постачальник передає товарно-транспортні накладні й грошово-розрахункові документи своєму банку для сплати; 7 — банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива; 8 — банк постачальника надсилає документи спецзв'язком до банку-емітента; 9 — банк-емітент після перевірки сплачує реєстр-документів:
Д-т рахунку № 2602;
К-т рахунку № 1200;
10 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:
Д-т рахунку № 1200;
К-т поточний рахунок № 2600;
11 — банк покупця звіряє одержані документи постачальника з умовами акредитива і перераховує гроші банку постачальника бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку № 2602;
К-т рахунку № 1200.
Нижче наводимо схему документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника:
У даному випадку сума депонованого акредитива підлягає перерахуванню із банку-емітента в банк виконавця. Послідовність операцій така.1. Покупець-платник подає заяву своєму банку на відкриття акредитива.2. Банк платника (емітент) прийняту до виконання заяву враховує на приході позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати” і перераховує гроші з поточного рахунку в банк постачальника бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточний
рахунок суб'єкта
господарської
діяльності”
(покупця);
К-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України”.
3. Авізо з доданою заявою на акредитив передається в банк постачальника, який одержані гроші зараховує на рахунок № 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” (рахунок “Розрахунки акредитивами”) бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України”:
К-т рахунку
№
2602 “Кошти в
розрахунках
суб'єктів
господарської
діяльності”,
рахунок “Розрахунки акредитивами”.
4. Постачальник відвантажує товар і передає реєстри рахунків та транспортні документи в свій (виконуючий) банк.
5. Банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченим акредитивом, і сплачує їх:
Д-т рахунку
№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, рахунок “Розрахунки акредитивами”;
К-т рахунку
№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності” (постачальника).
6. Банк постачальника повідомляє банк покупця про проведений платіж.
7. Банк покупця-платника, одержавши повідомлення, списує суму акредитива на зменшення позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати”.
У випадку відкриття непокритого акредитива (про це у заяві в рядку “вид акредитива” повинен бути додатковий запис “гарантований) банк-емітент (банк покупця) враховує це за дебетом позабалансового рахунку №9122 “Непокриті акредитиви”. Банк постачальника, одержавши про це повідомлення, враховує такий акредитив за дебетом позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати”, окремо від депонованих.
Надалі, після відвантаження постачальником продукції, товару, робіт, послуг і подання відвантажуваних документів своєму банку-виконавцю, здійснюються облікові операції оплати і перерахування коштів за методикою і послідовністю, як і при розрахунках покритими акредитивами, з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті, що було розглянуто вище.
При неподанні гарантованого доручення до сплати протягом одного місяця з дня його виписування сума цього доручення перераховується з кредиту рахунку № 2602 на дебет балансового рахунку № 2909 “Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами” і далі, після закінчення терміну позовної давності, банк вчинює з нею згідно з чинним законодавством України.
6.7. Розрахунки платіжними вимогами без акцепту платників та безспірне стягнення коштів
Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством України: за результатами розгляду претензій арбітражного суду, за штрафами і пенею митної служби, при порушеннях ціноутворення, несвоєчасному проведенні підприємствами розрахунків за енергоносії та, особливо, за санкціями податкової адміністрації.
Суми фінансових санкцій згідно з наказами, виданими Держкомрезвом України, та суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженнями) за формою, що наведена у додатку 10.
В усіх інших випадках безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги (додаток 11), яка із супровідним реєстром подається стягувачем у банк, де обслуговується платник.
Як в інкасових дорученнях, так і в платіжних вимогах у рядку “Призначення платежу” зазначається назва законодавчого акта, яким передбачено право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт) і документ, на підставі якого здійснюється стягнення.
Стягувач також подає до установи банку розрахункові та виконавчі документи (накази арбітражних судів, виконавчі листи, видані судами, та інші, визначені чинним законодавством). Ці документи на безспірне та безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від їх наявності на рахунках підприємств. При їх відсутності ці документи враховуються на позабалансовому рахунку № 9803 “Розрахункові документи, несплачені в строк через відсутність коштів у платників” з якого їх вартість списується в міру оплати.
Контрольні запитання
1. Назвіть принципи організації грошового обігу.
2. Розкрийте зміст та призначення угоди на здійснення розрахунково-касового обслуговування.
3. Назвіть документи, необхідні для відкриття платіжних рахунків, та їх призначення.
4. За допомогою яких інструментів банк надає платіжні послуги.
5. Характеристика платіжних рахунків і рахунків групи “Кошти в розрахунках”.
6. Форми безготівкових розрахунків у банках України.
7. Пригадайте порядок документального оформлення і відображення в обліку при застосуванні форми розрахунків платіжними дорученнями.
8. Розкрийте методику облікового відображення операцій при застосуванні форми розрахунків платіжними вимогами-дорученнями.
9. Що Вам відомо про облік операцій при розрахунках чеками?
10. Розкажіть про методику обліку операцій при розрахунках акредитивами.
11. У чому полягає суть методики обліку операцій при розрахунках гарантованими дорученнями?
12. Розкрийте особливості методики обліку операцій при розрахунках платіжними вимогами без акцепту платників при безспірному стягненні коштів.
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Від радгоспу “Березанський” до Баришівського відділення банку АПК “Україна” 10 вересня надійшло платіжне доручення № 83 від 8 вересня на суму 435 000 грош. од. за перерахунком з його розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок ремонтного заводу у тому ж відділенні за ремонт сівалки. Доручення прийнято до оплати. Того ж дня від “Заготзерно” (позичковий рахунок №414301) надійшло зведене платіжне доручення № 57 на суму 105 000 грош. од. про перерахування коштів за здане зерно тим радгоспам, які обслуговуються в цьому ж відділенні банку; радгоспу “Березанський” — 35 000 грош. од. за зерно, здане 4 вересня (квитанції № 945, 946); свинокомплексу — 20 000 грош. од. за продукцію, здану 9 вересня (квитанції № 967, 968); радгоспу “Баришівський” — 50 000 грош. од. за продукцію, здану 8 вересня (квитанції № 936, 937), МФО банку 322500.
• Складіть бухгалтерські проводки.
• Випишіть платіжне доручення за одним з перерахувань.
• Скільки примірників платіжного доручення виписує платник для розрахунків з одержувачами коштів, які обслуговуються у тому ж відділенні банку? Поясніть призначення кожного примірника.
Вправа 2. ВАТ завод “Верстатів-автоматів” (розрахунковий рахунок № 26118 у Жовтневому відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322605) відвантажив продукцію на суму 98 500 грош. од. Заводу “Газприлад” (розрахунковий рахунок № 26313 у міському відділенні Укрсоцбанку м. Вінниці, МФО 322713) (відправка залізницею, накладна № 33127 від 10 листопада) згідно з угодою № 81 від 3 травня. 13 листопада завод “Газприлад” подав вимогу-доручення до свого банку з погодженням на оплату.
• У скількох примірниках подається до банку платіжна вимога-доручення?
• Складіть платіжну вимогу-доручення від імені постачальника.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 3. Харківське відділення Укрсоцбанку м. Києва 3 жовтня акцептувало платіжне доручення № 46 Радіозаводу № 5 на суму 75 000 грош. од. для розрахунків з відділенням зв'язку № 13 за переказами коштів окремим громадянам. Відділення зв'язку подало 10 жовтня до Харківського відділення Укрсоцбанку реєстр акцептованих платіжних доручень, прийнятих для оплати переказів.
• Заповніть платіжне доручення.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 4. 4 квітня до відділення банку звернувся завод “Арсенал” з проханням про додаткове лімітування книжки на 500 грош. од. у зв'язку з наявністю невикористаних бланків у чековій книжці. 13 квітня заводом “Арсенал” використано останній чек із лімітованої чекової книжки. На рахунку № 722 залишилась невикористана сума — 43 грош. од. Завод подав платіжне доручення на закриття рахунку за обліком лімітованої чекової книжки.
• Яким документом і як оформлюється долімітування чекової книжки?
• Яким чином банк контролює залишок ліміту чекової книжки?
• Як оформлюється повернення невикористаного залишку ліміту за лімітованою чековою книжкою?
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 5. Від Шевченківського “Райплодоовочторгу” м. Києва 2 травня до Шевченківського відділення Промінвестбанку надійшла заява на виставлення з його рахунку поштового акредитива для розрахунків з заводом “Торгмаш” м. Вінниці, який обслуговується Проектним відділенням Промінвестбанку, за обладнання на суму 50 500 грош. од. Термін закриття акредитива у банку постачальника — 19 травня. Умови оплати акредитива проти реєстрахунків з акцептом уповноваженого В. С. Середи і транспортних документів, які підтверджують відвантаження обладнання. Акредитив не використано, сума акредитива повернена на розрахунковий рахунок Шевченківського “Райплодоовочторгу”. Акредитив відкрито у банку постачальника.
• Складіть бухгалтерські проводки у банку акредитиводавця та акредитивоотримувача.
• Визначіть строк закриття акредитива у банку покупця, якщо поштовий пробіг між відділеннями банків — 2 дні.
• Як ведеться аналітичний облік за балансовим рахунком № 720?
ГЛАВА 7
ОБЛІК КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Мета вивчення
Після вивчення глави 7 Ви повинні знати:
1. Види кредитних операцій і побудову синтетичних рахунків для їх обліку.
2. Функції бухгалтерських працівників при здійсненні кредитних операцій.
3. Суть методів кредитування і форми позичкових рахунків.
4. Перелік та призначення документів, що надаються позичальником для отримання кредиту.
5. Облік операцій з видачі, пролонгування та погашення кредиту.
6. Порядок списання з балансу сумнівних кредитів і сумнівних до погашення відсоткових платежів.
7. Облік операцій щодо формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитами.
8. Суть і облік операцій кредитного характеру.
9. Облік операцій щодо нарахування і справляння відсотків за кредитами.
7.1. Організація обліку кредитних операцій
Кредитні операції посідають ключове місце з-поміж активних операцій комерційних банків. У більшості банків позичкові рахунки складають не менше половини їх сукупних активів і забезпечують близько 70 % від отриманих ними доходів. До кредитних операцій належать: позичкові операції, операції кредитного характеру та послуги кредитного характеру:
Облік операцій кредитного характеру розглядається в окремому параграфі.
Суб'єктом кредитної операції є банк та його клієнти. Банк виступає як кредитор, тобто він є юридичною особою, яка надає або бере на себе зобов'язання надати в майбутньому певну суму грошових коштів у розпорядження позичальника на певний строк. Позичальниками виступають клієнти та партнери банку, які отримують кошти в позику (у користування) і зобов'язуються повернути їх у визначений строк. До них належать суб'єкти підприємницької діяльності, органи державного управління, населення, банки.
Чинне банківське законодавство надає клієнту право вибору банку для реалізації потреби в кредитних операціях, тобто клієнт має право відкривати позичкові рахунки не в одному, а в декількох банках. Це створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції і надає клієнту можливість обирати банк, який пропонує найбільш оптимальні умови кредитування.
При визначенні кредитної політики комерційні банки повинні враховувати рекомендації Національного банку України щодо організації та регулювання кредитного процесу, які викладені в положенні “Про кредитування”.
Банки, які орієнтуються на запроваджені в міжнародній банківській практиці принципи організації банківської справи розробляють спеціальний документ з кредитної політики — керівництво, або меморандум, з кредитної політики. Він визначає філософію та стратегію банку в галузі кредитування і містить детальний опис технології організації кредитного процесу. Це конфіденційний документ, оскільки він розкриває стратегію і методи кредитної політики конкретного банку.
До найважливіших елементів кредитної політики належать наступні:
1. Мета банку, що покладена в основу формування кредитного портфеля (сегмент економіки, куди скеровуються кредитні вкладення, регіон, що обслуговується, види кредитів, які надаються, обсяги і якість кредитів).
2. Формування структурних підрозділів банку (управлінь, департаментів, відділів, груп), які беруть участь у виконанні кредитних операцій; визначення їх функцій та повноважень.
3. Розробка посадових інструкцій для співробітників підрозділів банку, що виконують кредитні операції, які визначають їхні обов'язки та повноваження щодо видачі позик; запровадження стандартів, параметрів і процедур (дій), якими повинні керуватись службовці у своїй діяльності з надання, оформлення, обліку, контролю за використанням позик і управління ними.
4. Визначення напрямків проходження інформації щодо виконання кредитної операції в середині банку; затвердження форм документів, що використовуються на кожній стадії виконання кредитної операції чи підлягають обов'язковому зберіганню в кредитній справі (досьє) клієнта (фінансова звітність, угода застави, гарантії тощо).
5. Розробка класифікації позик, методів і форм кредитування; рейтингу якості позик.
6. Порядок і правила оцінки забезпечення кредитів та реалізації застави.
7. Визначення політики і практики запровадження відсоткових ставок і комісії за позиками.
8. Розробка стандартів оцінки позик та умов кредитних угод.
9. Правила і порядок контролю за клієнтом та погашенням позики.
10. Правила і порядок пролонгування позик, роботи з проблемними кредитами, покриття збитків за позиками.
Таким чином, кредитна політика дозволяє з'ясувати підходи конкретного комерційного банку щодо організації та регулювання кредитного процесу. Під організацією кредитного процесу розуміють техніку та технологію кредитування.
У складі підрозділів банку, які уповноважені здійснювати кредитні операції, чільне місце посідають обліково-операційний відділ та головна бухгалтерія. Їх функція полягає в нагромадженні, обробці, узагальненні та зберіганні інформації щодо проведених банком операцій, у тому числі кредитних. Якість синтетичного і аналітичного обліку позичкових операцій багато в чому зумовлена можливістю своєчасного отримання інформації про розподіл кредитних вкладень за секторами економіки, видами позик та їх забезпеченням щодо окремих позичальників, про рух і погашення кредитів та ін.
Повнота та своєчасність отримання інформації про кредитні вкладення визначають якість ухвали кредитних рішень і впливають на якість управління кредитним портфелем. Чітко налагоджене документальне оформлення операцій з видачі та погашення позик дозволяє запровадити чіткий контроль за виконанням кредитних операцій па усіх стадіях кредитного процесу.
На побудову обліку позичкових операцій суттєво впливають такі елементи кредитного процесу, як класифікація позик, форми і методи кредитування, методи хеджування кредитного ризику. Методи кредитування визначають низку технічних елементів кредитного процесу, а саме: форму позичкового рахунку, порядок регулювання кредитної заборгованості, способи контролю за цільовим використанням запозичених коштів і своєчасним їх поверненням.
Таким чином, метод кредитування визначає спосіб видачі та погашення кредиту.
В умовах радянської господарської практики організація кредитного процесу в банках жорстко регулювалась з боку органів державного управління. За галузями економіки централізовано визначалось співвідношення власних та залучених коштів. Таким чином, у плановому порядку регламентувалась міра участі кредиту в формуванні обігових коштів, що призводило до автоматизму в кредитуванні. Держбанк колишнього СРСР розробляв методи і форми кредитування підприємств та організацій, правила і порядок регулювання заборгованості за позиками, контролю за використанням кредитів. Завдання банків полягало в чіткому виконанні нормативних та інструктивних документів. У радянській банківській практиці застосовувались два методи кредитування: за залишком та за обігом. При обох цих методах кредитування видача кредитів здійснювалась під конкретні об'єкти, тобто визначені види товарно-матеріальних цінностей і витрат, наприклад, паливо, незавершене виробництво, готова продукція на складі тощо. Під час проведення банківської реформи 1987—1988 рр. у практику був запроваджений метод кредитування за укрупненим об'єктом згідно з уніфікованою схемою фактично для всіх галузей економіки.
При цьому методі кредитування видача позики (у межах заздалегідь визначеної планової величини) відбувалась безпосередньо па здійснення платежів шляхом сплати з позичкового рахунку грошово-кредитних документів за цінності, що кредитуються, в момент виникнення потреби в залучених коштах. Погашення кредиту відбувалось після завершення кругообігу коштів позичальника згідно з планом реалізації (товарообігу) з розрахункового рахунку. Кредит при цьому набував платіжного характеру. Використання такого методу кредитування дозволяло забезпечити безперервність платіжного обігу господарських органів, а також постійну участь кредиту в господарському обігу позичальника.
Перехід до ринкової економіки характеризує відсутність жорсткого диктату з боку держави щодо організації кредитного процесу в комерційних банках. Банки мають право самостійно обирати методи кредитування, виходячи, перш за все, з класності та рейтингу позичальника. Вони повинні також самостійно розробляти пакет документів, які використовуються для ухвали кредитного рішення, оформлення видачі позики і контролю за її рухом. При цьому повинні бути чітко визначені форма і зміст документа, вимоги до його заповнення і ведення документації в цілому. Добре організована система з чітким веденням реєстрації документів та операцій в бухгалтерії є визначальною умовою управління кредитними операціями.
Суб'єкти підприємницької діяльності в умовах формування ринкових відносин самі визначають співвідношення власного капіталу і залучених джерел, керуючись при цьому принципом економічної доцільності. У складі залучених джерел поряд із банківським кредитом широко використовується комерційний кредит.
При такій організації обігових коштів відбувається перехід від кредитування об'єкта до кредитування суб'єкта під загальний розрив платіжного обігу з метою його підтримання. При видачі позик комерційні банки послуговуються методами кредитування, що адекватні ринковій економіці та широко застосовуються в зарубіжній банківській практиці.
У зарубіжній банківській практиці можна виділити два основних методи кредитування. Суть першого методу полягає в тому, що питання про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку. Позика надається на певний термін у декілька тижнів, місяців чи років і пов'язана з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільової потреби. У загальному обсязі банківських кредитів частка таких позик суб'єктам підприємницької діяльності перевищує 50 %.
Другий метод кредитування полягає в наданні банком позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в короткострокових фондах фінансування. Такий метод кредитування називається кредитною лінією. Для банку відкрити кредитну лінію для позичальника означає взяти на себе певне забалансове зобов'язання про надання грошових коштів.
У банківській практиці розрізняють два види кредитних ліній: відновлювальну (револьверну) та невідновлювальну.
У випадку відкриття невідновлювальної кредитної лінії ліміт кредитування запроваджується у вигляді ліміту видачі, тобто банк бере на себе зобов'язання надати позику в певному розмірі. Після надання банком кредиту у встановленому розмірі та його погашення позичальником відносини між банком і позичальником припиняються.
При відкритті відновлювальної (револьверної) кредитної лінії ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту заборгованості з позики. Це дозволяє підприємству-позичальнику отримати позику в межах встановленого ліміту, погасити всю її суму (або частину суми) і автоматично отримати повторно кредит у межах терміну дії кредитної лінії. Відновлювальна кредитна лінія є більш гнучкою формою кредитування і нерідко надається без спеціального забезпечення. Кредитна лінія може бути як короткостроковою з періодом дії, що, як правило, не перевищує 180 днів, так і довгостроковою із терміном дії 3—5 років. За відкриття кредитної лінії банк отримує комісію.
Залежно від характеру зобов'язань банку розрізняють підтверджену та обов'язкову кредитні лінії.
Підтверджена кредитна лінія передбачає домовленість щодо наміру банку кредитувати. Вона не є офіційним зобов'язанням банку. Банк зобов'язується надати позику згідно з заявкою клієнта лише у невідкладному випадку, тому клієнт мало зацікавлений в такій кредитній лінії і використовує її лише як гарантію за позикою, яку надає інший кредитор. Відсоткова ставка за такою кредитною лінією може заздалегідь не визначатися. Такі зобов'язання не враховуються навіть за балансом. Вони підлягають лише позасистемному обліку.
Обов'язкова кредитна лінія являє собою контрактне зобов'язання, згідно з яким банк зобов'язується у письмовій формі кредитувати клієнта за його проханням згідно з термінами та умовами, які передбачені кредитною угодою. Отже, банк може відмовити в кредитуванні лише у випадку, якщо виявить реальне погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов кредитної угоди. Таке зобов'язання банку підлягає обліку за балансом на позабалансовому рахунку. При відкритті такої кредитної лінії банк отримує комісію або від суми зобов'язання, або від його частини, яка не використана позичальником.
У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальниками, які мають високий кредитний рейтинг.
Метод кредитування, який включає організаційні й технічні умови кредитування, обумовлює форму позичкового рахунку. Форма позичкового рахунку визначає режим функціонування рахунку, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в облікових реєстрах. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити позичальникам наступні позичкові рахунки: простий (окремий) позичковий рахунок, спеціальний позичковий рахунок і поточний рахунок з правом на овердрафт.
Простий позичковий рахунок використовується в банківській практиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунку позичальника за його власний кошт. Клієнту може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку.
Спеціальний позичковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в запозиченні коштів. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозвільного документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен.
Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом сплати грошово розрахункових документів (оплата сировини і матеріалів, робочої сили, платежів до бюджету і т. ін.) безпосередньо зі спец позичкового рахунку. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунку, або через використання строкового зобов'язання з умовними строками погашення. В даний час ця форма рахунку майже не використовується комерційними банками. Застосування спец позичкового рахунку можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.
Поточний рахунок з правом на овердрафт відкривається позичальникам, які укладають з банком спеціальну угоду для отримання такого виду позики, як овердрафт. Право використання овердрафта надається лише надійним клієнтам. В угоді банк визначає максимальну суму овердрафта, або, іншими словами, ліміт за овердрафтом, мету позики і її тривалість, умови надання кредиту і порядок його погашення.
Потреба в банківському овердрафті у прибуткових підприємств може виникнути з наступних причин.
1. Власники підприємства можуть ухвалити рішення про вилучення отриманого прибутку у вигляді дивідендів. У цьому випадку в підприємства виникає потреба в плановому джерелі фінансування, як і в момент початку діяльності. Така потреба може бути реалізована або за рахунок отримання цільової позики під забезпечення (під запаси товарно-матеріальних цінностей, готової продукції тощо), або через отримання права на овердрафт.
2. Підприємство може придбати нове обладнання або інші фіксовані активи. Це обумовлює зменшення обігових та збільшення фіксованих активів. Якщо сума прибутку і амортизації недостатня для покриття затрат на придбання, виникає розрив між надходженнями і виплатами у часі.
3. Підприємство реалізує програму збільшення товарообігу. В нього виникає потреба у джерелах фінансування додаткової потреби в товарних запасах.
Таким чином, овердрафт є додатковим джерелом фінансування, яке дозволяє забезпечити безперервність платіжного обігу.
Овердрафт надається автоматично при відсутності у клієнта коштів на поточному рахунку шляхом здійснення його платежів.
Видача позики виконується з окремого позичкового рахунку за овердрафтом шляхом сплати грошово-розрахункових документів. На погашення заборгованості за цим рахунком скеровуються всі суми, які зараховані на поточний рахунок клієнта. Таким чином, по суті цей рахунок функціонує у режимі спецпозичкового. Як правило, відсоткова ставка за овердрафтом фіксується відносно базової відсоткової ставки банку (наприклад, 5 пунктів понад базову ставку). У випадку перевищення встановленого максимального розміру за овердрафтом банк стягує з клієнта підвищений відсоток і комісійний збір, розмір якого обумовлюється в угоді.
Застосування контокорентного рахунку, який об'єднує в собі позичковий та поточний рахунки, не передбачено затвердженим планом рахунків для комерційних банків.
Суттєве значення для обліку кредитних операцій і організації звітності за позиками має такий елемент кредитної політики, як класифікація кредитів. У положенні “Про кредитування”, яке розроблене Національним банком України, наведена класифікація кредитів за такими ознаками: вид позики, категорія позичальника, вид забезпечення, строки надання, призначення.
Підхід НБУ до класифікації позик не за всіма критеріями співпадає з прийнятим у зарубіжній банківській практиці. Проте слід відзначити, що класифікація кредитів не є стабільною і з розвитком практики кредитування змінюється. В основу формування синтетичних рахунків для обліку кредитних операцій покладено класифікацію кредитів, запроваджену НБУ.
Балансові рахунки для обліку кредитних операцій розміщені в першому та другому класах плану рахунків. Розподіл рахунків за класами узгоджується з принципами побудови балансу, в даному випадку окремого відображення міжбанківських та клієнтських операцій.
У першому класі “Казначейські та міжбанківські операції” згруповані рахунки для обліку кредитних операцій, які, по-перше, виникають з приводу отримання комерційними банками запозичених коштів від Національного банку України і, по-друге, відображають відносини з отримання та надання позик іншим комерційним банкам.
Операції з отримання кредитів комерційними банками за своєю суттю є однією з форм залучення ресурсів в банк і належать до пасивних операцій.
У складі позабалансових рахунків передбачені рахунки для обліку забалансових зобов'язань банку кредитного характеру. Вони згруповані у наступні рахунки дев'ятого класу:
— гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банкам (рахунок № 900);
— гарантії, надані клієнтам (рахунок № 902);
— сумнівні гарантії та поручительства (рахунок № 909);
— зобов'язання з кредитування, які надані банкам (рахунок № 910);
— зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам (рахунок №912).
У випадку справдження умов, що зафіксовані в угоді про гарантії і контрактні зобов'язання, банк буде зобов'язаний видати позику або здійснити платіж третій особі, що спричинить зміну величини запозичених активів у балансі банку.
З-поміж позабалансових рахунків можна також виокремити рахунки, які носять допоміжний характер і використовуються як інструмент контролю при здійсненні кредитних операцій. Операції, що обліковуються на цих рахунках, можуть справити безпосередній вплив па зміну величини запозичених активів і відображаються за балансом на рахунках наступних груп:
— отримана застава (рахунок № 950);
— не сплачені в строк доходи (рахунок № 960);
— борги, списані у збиток (рахунок № 961);
— інші цінності та документи (рахунок № 9819). Класифікація рахунків у балансі для обліку кредитних операцій наведена нижче:
Розглянемо критерії, які покладено в основу поданої класифікації. Можна виділити наступні основні ознаки, за якими здійснюють групування рахунків для обліку кредитних операцій в балансі:
— інституційна;
— вид кредитної операції;
— цільове призначення і вид кредиту;
— строки користування кредитом;
— тип заборгованості за позикою;
— доходи,
що належать
банку за надані
кредитні
послуги.
Згідно
з інституційною
ознакою рахунки
в балансі перш
за все згруповані
щодо наступних
позичальників:
а) банки (перший клас, 152 група);
б) суб'єкти підприємницької діяльності (другий клас, 20 розділ);
в) органи загального державного управління (другий клас, 21 розділ);
г) фізичні особи (другий клас, 22 розділ).
У середині інституційних позичальників позичкові рахунки групуються (або виділяються окремі рахунки) за видами кредитних операцій:
а) пряме кредитування (позичкові операції);
б) непряме кредитування:
— кредити за операціями РЕПО (група 201, рахунок № 1522);
— кредити за врахованими векселями (група 202);
— кредити за факторинговими операціями (група 203);
— фінансовий лізинг (рахунки № 1525,2075).
Рахунки суб'єктів підприємницької діяльності для обліку позичкових операцій поділяються за цільовим направленням кредиту і окремими видами кредитів.
У синтетичному обліку окремо виділяються рахунки для обліку кредитів, які видаються для формування обігового капіталу і на фінансування інвестиційної діяльності.
Облік кредитів, призначених для фінансування обігового капіталу, ведеться за ознакою їх цільового призначення. Окремо враховуються кредити, видані на закупівлю сировини, матеріалів, формування товарних запасів, під готову продукцію на складі та відвантажені товари (рахунки групи 204), а окремо — кредити, видані на фінансування операцій з експорту та імпорту товарів і послуг і за форфейтинговими угодами (рахунки групи 205).
На фінансування обігового капіталу направляються також кредити для фінансування розрахунків за товари та послуги за допомогою платіжних карток, на поповнення обігових коштів, на виплату заробітної плати, у тому числі за розпорядженням органів влади, та деякі інші, що обліковуються у складі групи “Інші кредити в поточну діяльність” (рахунки групи 206). Кредити в інвестиційну діяльність, які направляються на покриття затрат по будівництву та освоєнню землі, на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі обліковуються на рахунках групи 207.
Така побудова синтетичного обліку кредитів, які надані суб'єктам підприємницької діяльності, не дозволяє отримати інформацію про кредитні вкладення банку за секторами економіки чи в галузевому аспекті. Це можливо лише за даними аналітичного обліку шляхом введення в номер особового позичкового рахунку коду галузі.
Принцип цільового призначення і виду кредиту чітко виявляється і при групуванні рахунків для обліку кредитів, які надані фізичним особам. Кредити, надані фізичним особам, називають споживчими кредитами. Споживчі кредити прийнято підрозділяти на дві групи:
— кредити, які надані на фінансування поточних потреб окремих осіб, у тому числі на придбання товарів тривалого використання, на оплату освіти, медичних послуг, під платіжні картки і т. ін.;
— кредити на покращення житлових умов та ведення господарства.
Стосовно такої класифікації виділені дві групи рахунків:
— кредити на поточні потреби, які надані фізичним особам (рахунки групи 220);
— кредити в інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам (рахунки групи 221).
В основу класифікації рахунків з обліку кредитів, які надані органам загального державного управління, покладено ознаку розподілу органів управління за рангами. Останні прийнято підрозділяти на дві групи:
— центральні органи державного управління;
— місцеві органи державного управління.
Відповідно у другому класі виділено дві групи рахунків для обліку таких кредитів — 210 і 211.
В основу побудови рахунків усіх груп покладено єдиний загальний принцип. Згідно з ознакою строковості окремо обліковуються короткострокові та довгострокові кредити. До короткострокових належать кредити, які видані на строк до одного року, до довгострокових — кредити, видані на строк понад один рік.
У кожній групі вирізняються рахунки за ознакою типу заборгованості:
— строкова заборгованість:
— пролонгована заборгованість;
— прострочена заборгованість.
До строкової належить заборгованість по кредиту в межах початкового строку погашення кредиту за кредитною угодою. На рахунку “Пролонгована заборгованість” враховується заборгованість за кредитами, строк погашення яких перенесено до настання початкового строку погашення. До простроченої належить заборгованість за кредити, не погашені у визначений термін. У кожній групі також окремо виділяються рахунки для обліку:
а) доходів, які нараховані банком за надану послугу, строк виплати яких не наступив (відстрочені доходи);
б) прострочених доходів, тобто доходів за кредитами, які у визначений термін не перераховані позичальником банку.
По кожному інституційному позичальнику на рахунках самостійної групи обліковується заборгованість за сумнівними кредитами загальними сумами у розрізі цільових позик.
Усі рахунки, як балансові, так і позабалансові, призначені для обліку активних кредитних операцій, за своїм характером активні, тобто можуть мати лише дебетове сальдо. Дебетове сальдо фіксує суму боргу клієнта перед банком або суму вимоги банку до клієнта. На забалансовому рахунку сальдо фіксує суму взятого банком на себе зобов'язання кредитного характеру.
На позабалансових рахунках, що мають допоміжний характер, облік ведеться в умовній грошовій оцінці. Наприклад, договір застави, або кредитний договір, оцінюється в умовній оцінці 1 грн. і обліковується за дебетом рахунку “Інші цінності та документи”. Дебетовий обіг за позичковими рахунками показує загальну суму виданих кредитів. Кредитовий обіг фіксує:
а) суму погашених кредитів;
б) суму заборгованості за кредитами, яка пролонгована і списана на рахунок з обліку пролонгованих позик;
в) заборгованість за непогашені в строк кредити, яка списана на рахунок з обліку прострочених кредитів.
Заключним елементом у системі балансових рахунків для обліку кредитних операцій є рахунки для обліку суми спеціального резерву, який використовується для покриття безнадійної заборгованості за нестандартними кредитами. В балансі сума спеціального резерву обліковується окремо за кредитами, наданими банкам, і загальною сумою за кредитами, наданими іншим інституційним суб'єктам:
— резерв під заборгованість інших банків (група 159, рахунок № 1590);
— резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам (розділ 24, група 240, рахунок № 2400).
За своїм характером ці рахунки пасивні, але належать до виду контрактивних балансових рахунків. У балансі і балансовому звіті залишки за цими рахунками відображаються за активом зі знаком мінус Такий порядок відображення суми резерву дозволяє за даними балансу розраховувати суму чистих кредитних активів, або, іншими словами, реально відображати вартість кредитних активів.
Чисті кредитні Кредитні активи Залишок під заборгованість
активи = (залишки на позичкових — за кредитами (залишки на
рахунках) рахунках обліку резерву)
Аналітичний облік кредитних операцій ведеться на бланках особових рахунків. Особові позичкові рахунки відкриваються кожному позичальнику окремо на кожен вид і термін кредиту. Для обліку споживчих позик використовуються спеціальні бланки особових рахунків у формі карточки.
Формування номера особового рахунку здійснюється комерційними банками самостійно у межах наданої їм компетенції. При цьому обов'язково враховують такі параметри:
— номер балансового рахунку (4 знаки);
— ключовий розряд (1 знак);
— характеристику контрагента (1 знак);
— номер за порядком особового позичкового рахунку (2 знаки);
— код контрагента (до 6 знаків).
При організації аналітичного обліку банками також повинні бути враховані спеціальні обов'язкові параметри:
— вид кредиту (револьверний, кредит у межах кредитної лінії, овердрафт, інші кредити);
— цільова спрямованість кредиту (позиція отримує шифр згідно номенклатури НБУ);
— вид забезпечення (забезпечений, незабезпечений);
— дата видачі кредиту;
— дата фактичного погашення кредиту;
— перший строк погашення згідно кредитної угоди;
— кількість пролонгувань;
— категорія ризику (згідно з класифікацією кредитів за якістю). Інші параметри можуть запроваджуватися на розсуд банку у випадку виникнення потреби в отриманні додаткової інформації, необхідної для управління кредитним портфелем. Обов'язкові загальні та спеціальні параметри дозволяють забезпечити звітність за кредитними операціями згідно з вимогами НБУ.
У загальному плані під кредитною операцією розуміють укладання кредитної угоди про надання позики або угоди про прийняте банком на себе зобов'язання щодо видачі кредиту, купівлі позики, яке супроводжується записами у банківських рахунках з відповідним відображенням операції в балансі кредитора і позичальника.
Перелік документів, що подаються позичальником в обов'язковому порядку:
1. Заявка на отримання кредиту за формою, визначеною банком.
2. Анкета позичальника (стислі відомості про позичальника) за формою, визначеною банком.
3. Копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта.
4. Копія Статуту.
5. Копія свідоцтва про реєстрацію (перереєстрацію).
6. Копії ліцензій, передбачених законодавством.
7. Техніко-економічне обгрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об'єкта кредитування із зазначенням:
— спрямування позичкових коштів;
— розрахунку затрат та надходжень на весь термін користування позикою.
8. Копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту: угоди на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг, виконання робіт та ін., накладні, митні декларації тощо.
9. Завірений податковою адміністрацією бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та їх використання на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності фірми, при необхідності — розшифровка окремих статей балансу.
10. Документи, що стосуються забезпечення кредиту:
— застава майна — опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених товарно-матеріальних цінностей, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони — у разі застави транспортних засобів);
— застава нерухомості —довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;
— гарантія (поручительство) — угода гарантії (поручительства), а також документи по гаранту, зазначені у пп. З—5, 9, 11—12;
— страхування — страховий поліс, угода страхування, умови страхування, а також документи по страховій компанії, перераховані у пп.9, 11, 12.
11. Довідка з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника, наявність/відсутність заборгованості за кредитами та картотекою № 2.
12. Відомості за кредитами, отриманими в інших банках.
До документів, перерахованих у пп. 3 — 5, 8, долучаються також оригінали для звіряння.
У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську та кредиторську заборгованість, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та ін.
Здійснення кредитних операцій супроводжується виконанням наступних облікових операцій:
— реєстрація і відкриття особового позичкового рахунку позичальнику;
— операції з видачі кредиту;
— операції з обліку документів, які супроводжують кредитну операцію;
— операції з погашення кредиту;
— операції з обліку поганих кредитів;
— операції з нарахування та використання резерву на покриття кредитних ризиків;
— операції зі списання з балансу сумнівних кредитів і забалансовий облік боргів по цих кредитах;
— забалансовий облік зобов'язань банку кредитного характеру;
— зберігання і ведення картотек документів;
— відображення кредитних операцій в балансі банку, складання звітності за кредитними операціями.
Облікові кредитні операції є технічним елементом, який логічно завершує виконання окремих етапів (або етапу) кредитного процесу.
7.2. Облік позичкових операцій і послуг кредитного характеру
Для отримання кредиту клієнт звертається в кредитний відділ з клопотанням, до якого додаються документи, які дозволяють прийняти рішення щодо доцільності такої кредитної операції. Пакет документів може відрізнятись залежно від комерційної операції, що кредитується, та категорії позичальника.
Документи передаються для вивчення та аналізу уповноваженим підрозділам банку. У випадку прийняття позитивного кредитного рішення укладається кредитна угода, де констатуються умови кредитної операції. Після цього кредитний інспектор оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Ці документи повинні містити дозвільні підписи керівника банку або уповноважених ним для виконання зазначених операцій посадових осіб.
Оформлені згідно банківських вимог документи передаються в обліково-операційний відділ для виконання. Приблизний перелік цих документів наступний:
— розпорядження кредитного відділу;
— примірник кредитної угоди;
— угода застави (або інша форма забезпечення);
— строкове зобов'язання; зведене зобов'язання;
— картка із взірцями підписів керівника і головного бухгалтера та відбитком печатки підприємства, посвідчена в установленому порядку.
Форми та зміст розпорядження кредитного відділу, строкового зобов'язання та зобов'язання-доручення розробляються банками самостійно. У додатках 12— 14 наведено орієнтовні зразки цих документів.
У розпорядженні кредитного відділу повинен зазначатись наданий особовому позичковому рахунку позичальника номер рахунку, а також загальні рекомендовані й додаткові параметри, що характеризують позичальника та кредитну угоду і які необхідні для виконання аналітичного обліку. На основі даних розпорядження здійснюється реєстрація позичкового особового рахунку в книзі відкритих рахунків.
Строкове зобов'язання являє собою юридичний документ, який служить основою для погашення кредиту. Кількість примірників строкового зобов'язання залежить від способу погашення кредиту:
водночас, по частинах або після закінчення обумовленого періоду.
Облік операцій з видачі кредиту. Схеми бухгалтерських проводок з видачі позики залежать від способу надання кредиту та його забезпечення:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. |
Позика видається із зарахуванням на поточний рахунок: а) якщо позичальник —
клієнт банку; |
Позичковий рахунок Позичковий рахунок |
Поточний
рахунок Коррахунок
у НБУ (або
в |
| 2 |
Позика
видається
готівкою: |
Позичковий рахунок Позичковий рахунок |
Банкноти і монети в касі банку Банкноти і монети в касі банку |
| 3, |
Кредит видається: б) на придбання розрахункової чекової книжки |
Позичковий рахунок Позичковий рахунок |
Кошти
в розрахунках
або поточний
рахунок |
| 4. | Одночасно із проводками з видачі позики обліковується строкове зобов'язання на позабалансовому рахунку | Інші цінності та документи |
Контррахунок |
Кредит надається позичальнику одноразово у повній сумі й зараховується на розрахунковий (поточний) рахунок або видається готівкою.
Якщо банк вважає за потрібне запровадити більш жорсткий контроль за цільовим використанням кредиту, позика видається частинами безпосередньо на сплату грошово-розрахункових документів за цінності та затрати, що кредитуються. Операції з видачі відображаються наступною бухгалтерською проводкою:
Д-т
рахунку
“Позичковий
рахунок”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України (або в іншому банку)” (рахунок № 1500).
Бухгалтерські проводки при відкритті банком обов'язкової кредитної лінії та її використанні клієнтом наведені нижче:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. |
Відкриття обов'язкової кредитної лінії (у повній сумі контрактного зобов'язання) Клієнту |
Інші
зобов'язання
з кредитування,
які надані |
Контррахунок |
| 2. | Перерахування комісії за відкриття кредитної лінії клієнтом |
Поточний рахунок № 2600 |
Комісійні
доходи за
кредитне
обслуговування |
| 3. | Видача клієнту позики у межах відкритої кредитної лінії і одночасно виконання банком позабалансового зобов'язання |
Позичковий рахунок
Контррахунок |
Поточний рахунок № 2600 Інші зобов'язання № 9129 |
| 4. | Відмова клієнта від подальшого використання кредитної лінії |
Контррахунок |
Інші зобов'язання №9129 |
Операції з відкриття банком клієнту підтвердженої кредитної лінії обліковуються позасистемно. Про проведення операції здійснюється запис у картці або журналі обліку відкритих підтверджених кредитних ліній.
При здійсненні операції з видачі позики одночасно проводиться операція з обліку строкового зобов'язання (або зведеного зобов'язання) по номіналу за балансом:
Д-т рахунку
№
9819 “Інші цінності
та документи”:
К-т рахунку
№
9910“ Контррахунок”.
Бухгалтер-операційник поміщає обліковане строкове зобов'язання в картотеку строкових зобов'язань. Картотека ведеться у розрізі позичальників, а серед позичальників — за строками погашення кредиту.
Кредитна угода передається в бухгалтерію для розміщення у сховищі та обліковується на позабалансовому рахунку “Інші цінності та документи” в умовній оцінці 1 грн.:
Д-т рахунку
№ 9819 “Інші цінності та документи”;
К-т рахунку
№
9910 “Контррахунок”.
Форми забезпечення кредиту різноманітні: це може бути застава майна (у вигляді товарно-матеріальних цінностей, нерухомості, цінних паперів), угоди гарантії або поручительства. Облік залежить від форми забезпечення та місця знаходження застави:
| Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
|
Отримання
банком гарантії
та поручительства
за кредитами
(за номіналом): |
Контррахунок № 9900 |
Прості гарантії, що отримані від банків №9010 |
| б) від клієнтів |
Контррахунок № 9900 |
Прості гарантії, що отримані від клієнтів №9031 |
Згідно з умовами угоди застави закладене майно може перебувати як у заставника, так і у заставоотримувача в експлуатації або на зберіганні. Операції з обліку застави відображаються наступними записами:
| Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
|
Цінності, прийняти в забезпечення (за номіналом згідно суми
оцінки в угоді): |
Контррахунок |
Застава, за якої предмет застави залишається у заставника № 9500 |
| б) предмет застави передається банку |
Контррахунок |
Застава, за якої предмет застави передається банку №9501 |
Облік операцій з погашення кредитів та їх пролонгування.
За способом погашення розрізняють кредити, які погашаються: 1) водночас загальною сумою і 2) в розстрочку, тобто частинами суми. Спосіб погашення визначається, як правило, при структуризації позики. Кредитний працівник на основі вивчення прогнозу руху грошових потоків, що поданий клієнтом, спільно з ним визначає найбільш прийнятний спосіб погашення. Якщо обрано спосіб погашення в розстрочку, кредитний працівник складає графік погашення кредиту і розраховує суми до погашення основного боргу та відсоткові платежі по кожному строку.
Строки і суми погашення основного боргу відображаються в строковому зобов'язанні, яке надає клієнт при отриманні кредиту і на основі якого бухгалтер-операційник контролює погашення кредиту з боку клієнта. Бухгалтер щоденно проглядає картотеку і добирає зобов'язання, за якими настав строк погашення. Джерелом погашення кредиту виступають власні кошти клієнта.
Розглянемо облік операцій з погашення кредиту:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Кредит погашається у встановлений строк у повній сумі: | ||
| а) за меморіальним ордером кошти списуються з розрахункового рахунку; | Поточний рахунок №2600 | Позичковий рахунок | |
| б) списується у витрати строкове зобов'язання; |
Контррахунок |
Інші цінності та документи №9819 | |
| в) вилучається зі сховища кредитна угода; |
Контррахунок №9910 |
Інші цінності та документи №9819 | |
| г) вилучається зі сховища угода застави; |
Контррахунок №9910 |
Інші цінності та документи №9819 | |
| д) заставлене майно повертається клієнту; | Застава, за якої предмет застави передається банку №9501 |
Контррахунок № 9900 |
|
| е) списується отримана гарантія за кредит | Прості гарантії, що отримані від клієнтів № 9031 |
Контррахунок № 9900 |
|
| 2 | Кредит погашається кредитом іншого банку (платіжним дорученням) |
Коррахунок у НБУ № 1200 або |
Позичковий рахунок |
| Коррахунокв іншому банку №1500 | |||
| 3. | Фізична особа погашає позику шляхом: | ||
|
а) внесення готівки в касу банку; б) перерахуванням з вкладу |
Банкноти та
монети в касі
банку №
1001 |
Позичковий рахунок Позичковий рахунок |
У випадку повного погашення кредиту, включаючи відсоткові платежі, банк повертає позичальнику цінності, цінні папери, які були прийняті у заставу. Такі операції виконуються з дозволу керівництва банку.
Кошти на погашення кредиту з інших банків перераховуються або з використанням платіжного доручення, оформленого позичальником, або вимогою-дорученням, яке оформляє банк-кредитор. Строкове зобов'язання або зведене зобов'язання вилучається у витрати лише при їх погашенні у повній сумі. Якщо погашення здійснюється частково, то на звороті робиться позначка про суму та дату платежу, а зобов'язання залишається у картотеці і не підлягає списанню на витрати.
При прийнятті рішення щодо пролонгування кредиту складається додаток до кредитної угоди, і клієнт замінює строкове зобов'язання на зобов'язання з новими строками погашення.
Облік операцій з пролонгування кредиту:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Пролонгована заборгованість за кредит згідно з доповненням до кредитної угоди | Пролонгована заборгованість за кредитами | Позичковий рахунок з обліку строкової заборгованості |
| 2 | Списання у витрати строкового зобов'язання з початковими строками | №9910 | №9819 |
| 3. | Оприбуткування в картотеку строкового зобов'язання з новим строком погашення | №9819 | №9910 |
При настанні строку погашення кредиту і відсутності у клієнта достатньої суми коштів для його погашення уповноважені підрозділи банку починають проводити роботу з проблемними кредитами.
У день визначеного строку погашення частина непогашеної або непогашена заборгованість за кредитом переноситься на рахунок прострочених позик. При цьому на основі меморіального ордеру здійснюється запис:
Д-т рахунку з обліку простроченої заборгованості;
К-т позичкового рахунку.
У випадку забезпечення кредиту заставою майна банк отримує право на заставлене майно. Якщо майно знаходиться у заставника, він •зобов'язаний передати його на відповідальне зберігання в банк. При цьому здійснюються наступні проводки за позабалансовими рахунками:
1) Д-т— 9500; 2) Д-т—9900:
К-т
— 9900; К-т
— 9501
і списується
з позабалансового
рахунку акт
передачі заставленого
майна:
Д-т— 9910;
К-т—9819.
В аналітичному обліку до позабалансових рахунків № 9819,9500, 9501 ведуться картки обліку застави, забезпечення. З метою звіряння наявності цінностей, документів, цінних паперів у сховищі та даних обліку щокварталу повинна здійснюватися інвентаризація за позабалансовими рахунками.
Після реалізації заставленого майна і надходження виручки банк складає наступні проводки:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Надходження виручки за реалізовану заставу на коррахунок банку | Коррахунок у НБУ№1200 | Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку № 2909 |
| 2 | Скерування виручки на погашення простроченої заборгованості за основний борг | № 2909 | Рахунок з обліку прострочених позик |
| 3. | Якщо сума виручки перевищує розмір основного боргу, різниця скеровується на погашення прострочених відсоткових платежів за кредит | № 2909 | Рахунок з обліку прострочених доходів за кредитами |
| 4. | Невикористана сума виручки повертається на поточний рахунок клієнта | № 2909 |
Розрахунковий рахунок № 2600 |
Періодично, один раз на місяць або квартал, банк повинен аналізувати якість кредитного портфеля. Підлягає інвентаризації та аналізу заборгованість за кредитами, яка обліковується на рахунках прострочених позик з метою виявлення сумнівної. Остання підлягає перенесенню на рахунок з обліку сумнівної заборгованості.
Трансформація заборгованості оформляється проводкою:
Д-т “Сумнівна заборгованість за кредитами”;
К-т “Прострочена заборгованість за кредитами”. Таким чином, на рахунках з обліку сумнівної заборгованості обліковується заборгованість за кредитами, повернення яких на сьогодні майже неможливо.
7.3. Облік операцій з формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитами. Порядок списання безнадійних кредитів
Для підтримання стабільності банківської системи з метою хеджування кредитного ризику в банках передбачене утворення резерву на покриття можливих втрат за кредитами. Залежно від джерел формування цей резерв розподіляється на:
— загальний;
— спеціальний.
Загальний резерв формується за рахунок прибутку банку після сплати податку на прибуток, тобто поточного і нерозподіленого прибутку. Спеціальний резерв е статею витрат банку.
Резерв для покриття можливих збитків належить до планових резервів; його формування повинно здійснюватись комерційними банками в обов'язковому порядку згідно з методикою, затвердженою Національним банком України. Призначення резерву — відшкодування можливих збитків за усіма видами наданих кредитів. Причому за рахунок резерву підлягають покриттю лише втрати за основним боргом. Покриття за рахунок резерву несплачених позичальником відсотків та комісій за кредитними операціями не дозволяється.
Резерв утворюється за усіма видами кредитів, які надані у національній та іноземній валютах. При розрахунку резерву враховується заборгованість за депозитами, які розміщені в інших банках, за кредитами, які надані іншим банкам, за всіма кредитами суб'єктам підприємницької діяльності, включаючи як прямі банківські кредити, так і непрямі, а також фізичним особам за наданими гарантіями та поручительствами.
Не враховується при розрахунку резерву заборгованість за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного комерційного банку. Сума сформованого планового резерву на покриття втрат за кредитами являє собою оцінковий показник, призначення якого — підтримати на певному рівні (наприклад, на середньому для одного класу банків) співвідношення між витратами на погашення збитків за кредитами і загальною сумою виданих кредитів.
В Україні створюється база статистичної інформації, яка дозволить визначати оптимальну усереднену величину резерву на покриття втрат за кредитами. Необхідність використання цього показника для управління кредитними ризиками безумовна. Комерційні банки нерідко опиняються в ситуації, коли втрачають контроль над кредитним портфелем. Це призводить до збільшення суми неповернення за виданими кредитами та гарантіями. Для їх покриття в першу чергу використовується спеціальний резерв, а потім — загальний резерв. Якщо суми резерву недостатньо, то на погашення безнадійних кредитів направляються кошти резервного фонду і поточний та нерозподілений прибуток. Однак якщо банку не вдається вишукати зовнішнє джерело збільшення власного капіталу, то це може призвести до його неплатоспроможності та банкрутства.
Розрахунок планової суми резерву на покриття можливих втрат за кредитами. Згідно з чинними правилами загальний резерв нараховується на стандартні кредити, а спеціальний — на нестандартні кредити. До нестандартних кредитів належать:
— кредити під контролем;
— субстандартні кредити;
— сумнівні кредити;
— безнадійні кредити.
Віднесення кредиту до тої чи іншої групи визначається рівнем ризику. Національним банком України розроблені критерії віднесення кредиту до тієї чи іншої групи ризику, які відповідають чинним у міжнародній банківській практиці:
— стандартні кредити — це кредити, основний борг і відсотки за якими погашаються своєчасно, згідно з графіком, і рівень ризику тут прийнятний. Коефіцієнт ризику за цими кредитами встановлений на рівні 2 %;
— кредити під контролем — це кредити, за якими основний борг і відсотки сплачуються своєчасно, але з цією категорією кредитів виникають незначні проблеми (наприклад, неповна документація). Коефіцієнт ризику за цими кредитами встановлено на рівні 5 %;
— субстандартні кредити — це кредити, прострочена заборгованість за основним боргом і відсотках яких не перевищує 90 днів, загальний строк пролонгування кредиту перевищує 90 днів. Кредити цієї групи відносять до кредитів невисокої якості; вони спроможні призвести до непогашення, але їх негативні властивості можна усунути. Коефіцієнт ризику встановлено на рівні 20 %;
— сумнівні кредити — це кредити, прострочена заборгованість за основним боргом та відсотками яких складає понад 90 днів. Тут уже мають місце суттєві недоліки, існує реальна можливість втрат за кредитами. Коефіцієнт ризику встановлено на рівні 50 %;
— безнадійні кредити — це кредити, втрати за якими майже неминучі, а заборгованість з цих позик, як правило, підлягає списанню з балансу. Коефіцієнт ризику встановлено на рівні 100 %.
Комерційні банки щоквартально, станом на останній робочий день кварталу, повинні аналізувати якість кредитного портфеля з метою групування кредитів за рівнем ризику.
Під час виконання такої роботи кредитний комітет (чи комісія) зобов'язаний оцінювати окремі аспекти діяльності кожного позичальника щодо можливості виконання ними зобов'язань згідно з угодою про надання кредиту, виходячи з таких критеріїв:
— оцінка фінансового стану позичальника;
— стан погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.
На підставі класифікації кредитів розраховується загальна планова сума резерву з розбивкою на суми за кожною групою кредитів на майбутній квартал. Розрахунок складається за формою, наведеною в додатку 15.
У графі 10 цього додатку відображаються планові суми нарахованого резерву, а за даними графи 13 визначається сума, яка підлягає донарахуванню в резерв або направляється на зменшення резерву.
Загальний резерв, нарахований на заборгованість за стандартними кредитами, розглядається як складова власного капіталу банку і обліковується на балансовому рахунку № 5020 “Загальні резерви” групи 502 “Загальні резерви банку”. За своїм характером це пасивний рахунок. У першу чергу загальний резерв формується за рахунок прибутку минулих років. При цьому здійснюється така проводка:
Д-т рахунку
№
5030 “Прибутки
минулих років”;
К-т рахунку
№
5020 “Загальні
резерви”.
У разі недостатності цього джерела для формування загального резерву протягом року, наприкінці року резерв має бути сформований за рахунок поточного прибутку. Ця операція відображається проводкою:
Д-т рахунку
№
5040 “Прибуток
минулого року,
що очікує
затвердження”:
К-т рахунку
№
5020 “Загальні
резерви”.
Спеціальний резерв формується за рахунок витрат банку. Акумульовані в ньому суми обліковуються:
— за міжбанківськими кредитами на рахунку № 1590 “Резерв під заборгованість інших банків”,
— за операціями з клієнтами на рахунку № 2400 “Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам”.
При акумулюванні коштів у спеціальний резерв складаються такі бухгалтерські проводки:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | За міжбанківськими кредитними операціями | Відрахування в резерв під заборгованість інших банків № 7701 | Резерв під заборгованість інших банків №1590 |
| 2. | За кредитними операціями з клієнтами | Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам № 7702 | Резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам № 2400 |
Як видно зі змісту операції, витрати на формування спеціального резерву відносять на валові витрати банку і тому вони безпосередньо впливають на розмір прибутку до оподаткування.
За своїм характером рахунки № 1590 і 2400, на яких обліковується сума спеціального резерву, є пасивними, однак належать до контрактивних балансових рахунків. У балансі залишки на рахунках № 1590 і 2400 відображаються у складі активів зі знаком мінус. Це пов'язано з тим, що сума спеціального резерву розглядається як прямі втрати банку і тому не враховується у складі його власного капіталу.
При формуванні спеціального резерву сума коштів, що можуть бути віднесені на валові витрати банку, регулюється податковим законодавством. Згідно з прийнятим у 1997 р. Законом України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” розмір коштів, що перераховуються протягом 1999—2000 рр., не можуть перевищувати 40 % від суми загальної заборгованості за кредитами, наданими гарантіями та дорученнями на останній день звітного податкового періоду; у 2001 р.— 30 % і починаючи з 1 січня 2002 р.— 20 %.
Діючою методикою передбачено, що у разі зменшення планової суми спеціального резерву в порівнянні з попередньою звітною датою комерційний банк надлишкову суму резерву скеровує:
— за загальним резервом — на збільшення прибутку;
— за спеціальним резервом — на збільшення валового доходу.
Ці операції відображаються в обліку такими проводками:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Зменшення загального резерву | Загальні резерви № 5020 | Прибутки минулих років № 5030 |
| 2. | Зменшення спеціального резерву: | ||
| а) за міжбанківськими кредитами; | Резерв під заборгованість інших банків №1590 | Зменшення резерву під заборгованість інших банків № 6701 | |
| б) за операціями з клієнтами | Резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам № 2400 | Зменшення резерву під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам № 6702 |
Згідно встановлених правил резерв на покриття можливих кредитних збитків формується головним банком та його філіями. Загальний резерв обліковується на балансі головного банку. Спеціальний резерв обліковується на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку. Це пов'язано з особливостями системи оподаткування.
Кошти резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями можуть використовуватись тільки на погашення безнадійних кредитів, заборгованість за якими обліковується на рахунках з обліку сумнівної заборгованості. Списання з балансу основної суми боргу за безнадійними кредитами провадиться згідно з рішенням Правління комерційного банку.
За рахунок спеціального резерву відшкодування безнадійних кредитів можливе у випадку, якщо причина для цього відповідає вимогам чинного законодавства України (Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 12). Рішення про списання заборгованості за рахунок загального резерву банк приймає самостійно. Однак така операція може бути проведена банком не пізніше останнього робочого дня поточного року, в якому кредит визнано безнадійним.
Розглянемо схему бухгалтерських проводок при списанні кредитної заборгованості за рахунок спеціального резерву:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Списання безнадійної кредитної заборгованості: | Резерв під заборгованість інших банків № 1590 |
Рахунки для обліку сумнівної заборгованості №1581,1582, 1589 |
| а) за міжбанківськими операціями; | |||
| б) за операціями з клієнтами | Резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам № 2400 | Рахунки для обліку сумнівної заборгованості № 2027, 2090— 2099, 2190— 2191,2290, 2291, 2199 | |
| 2 | Одночасно списується заборгованість товарність за нарахованими та несплаченими відсотками за списаними безнадійними кредитами | Рахунки шостого класу з обліку відсоткових та комісійних доходів за кредитами | Рахунки з обліку прострочених доходів за кредитними операціями |
| 3. | Одночасно суми списаного основного боргу і відсотків обліковуються позабалансово: | ||
| а) облік основного боргу; | Борги, які списані у збиток №9610,9611 | Контр рахунок №9910 | |
| Несплачені в строк доходи № 9600, 9601 | Контррахунок №9910 | ||
| б) облік несплачених доходів за кредитами |
Правилами Національного банку України передбачено, що у разі прийняття рішення про списання безнадійних кредитів за рахунок загального резерву комерційні банки повинні на цю суму додатково сформувати резерв, який обліковується на окремих аналітичних рахунках за балансовими рахунками № 1599 і 2400 “Резерв під заборгованість за кредитами”. При цьому здійснюються такі бухгалтерські проводки:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Погашення за рахунок загального резерву сумнівної заборгованості: | ||
|
а) за міжбанківськими
операціями |
№ 7701 |
№1590 |
|
|
— формування
резерву; Одночасно здійснюється проводка щодо зменшення загального резерву |
№ 7702 |
№ 2400 |
|
| 2 | Зменшення загального резерву на суму списаної сумнівної заборгованості |
Загальні
резерви |
Прибутки
минулих років |
| 3. | Облік списаної сумнівної заборгованості і відсотків за балансом: | ||
| а) облік списаної сумнівної заборгованості за кредитами; | №9610, 9601 | №9910 | |
| б) облік несплачених відсотків та комісії за кредитними операціями | №9600, 9601 | №9910 |
З метою повернення боргу за безнадійними кредитами, що обліковані за балансом, банки зобов'язані працювати з клієнтами протягом трьох років. Після списання безнадійних кредитів банк зобов'язаний продовжувати роботу з клієнтами з метою повернення боргу (не пізніше, ніж до закінчення строку позовної давності) протягом трьох років.
У випадку, якщо банку все ж не вдалося погасити борги за безнадійними кредитами, вони вважаються повністю безнадійними і не піддягають системному бухгалтерському обліку, тобто списуються з позабалансових рахунків.
1. Списання суми основного боргу за безнадійними кредитами:
Д-т рахунку № 9910;
К-т рахунку № 9610, 9611.
2. Списання суми неотриманих відсотків та комісій за кредитними операціями:
Д-т рахунку № 9910;
К-т рахунку № 9600, 9601.
Якщо позичальник повністю чи частково сплачує борг за безнадійними кредитами, який був попередньо списаний за рахунок резерву, банк повинен визнати цю суму як валовий дохід:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточний
рахунок клієнта”;
К-т рахунку
№
6800 “Непередбачені
доходи”.
Сплачені відсотки та комісії за безнадійними кредитами також обліковуються у складі непередбачених доходів:
Д-т рахунку № 2600;
К-т рахунку № 6800.
Якщо в момент погашення боргу за безнадійними кредитами його сума обліковувалась за балансом, то вона підлягає списанню з позабалансових рахунків №9600, 9601, 9610, 9611.
У банку безнадійні борги за кредитами можуть перевищувати суму сформованого резерву на покриття можливих витрат за кредитними операціями. Виникає питання: за рахунок яких джерел можуть бути покриті втрати від кредитної діяльності? Для покриття таких витрат банк повинен сформувати додатковий резерв за рахунок своїх фондів чи нерозподіленого прибутку минулого року.
Для зменшення ризику від кредитної діяльності банки на свій розсуд можуть передбачати ідентифіковані резерви за кредитами. Такі резерви утворюються проти конкретних кредитів, якщо банк має достатньо підстав вважати, що відповідний кредит не буде погашено. Джерелом ідентифікаційного резерву може бути перерозподілений прибуток. Віднесення суми резерву (або його частини) на валові витрати можливе у випадку, якщо це передбачено податковим законодавством.
У балансі зазначений резерв обліковується на рахунку № 3699 “Резерви по покриття інших ризиків та витрат”. Оскільки такі резерви є реальними втратами банку, то вони не обліковуються у складі додаткового капіталу в класі “капітал банку”.
Банки зобов'язані щоквартально подавати Національному банку України звітність про заборгованість за кредитами, списану з балансу і обліковану на позабалансовому рахунку; про класифікацію кредитів за групами ризику і про утворення резерву на покриття можливих втрат за кредитами; звіт про зміни резерву.
Для забезпечення повноти, своєчасності та ефективності контролю за використанням і погашенням кредиту велике значення має організація руху інформаційних потоків про кредитну угоду між підрозділами, які беруть участь у її виконанні. Особливе місце посідають відносини між бухгалтерією та кредитним відділом. У банку повинні бути розроблені схеми руху документів між цими підрозділами та визначена відповідальність працівників цих підрозділів за збереженість документів, на підставі яких здійснена кредитна операція.
Інформація про позичальника та стан кредиту може узагальнюватись кредитним працівником у спеціальній формі “Облікова (або особиста) картка позичальника”, орієнтовна форма якої наведена у додатку 16.
Перші примірники документів на видачу кредиту, а саме: кредитна угода, строкове зобов'язання, угода-доручення, угода застави підлягають обліку на позабалансових рахунках і зберігаються у сховищі. Це дозволяє забезпечити їх збереженість. Копії та другі примірники цих документів, а також інші документи з оформлення кредитної угоди зберігаються в кредитній справі клієнта і знаходяться у кредитного працівника. Кредитний працівник для обліку виданих кредитів веде журнал їх реєстрації. У журналі зазначається найменування позичальника, дата видачі кредиту, позначка про його погашення, пролонгування і виконання позичальником своїх зобов'язань.
Після отримання інформації про погашення позичальником основного боргу і відсоткових платежів за кредит, у функції кредитного працівника входить:
— звіряння цих даних з даними особових позичкових рахунків позичальника;
— оформлення меморіального ордера на вилучення зі сховища кредитної угоди, строкового зобов'язання і документів по заставі;
— повернення строкового зобов'язання і документів по заставі позичальнику;
— після оформлення запису на кредитній угоді “кредит погашено” угода разом з іншими документами за кредит піддягає здачі в архів, де вона зберігається п'ять років.
Загальна відповідальність за дотримання правил оформлення, видачі та своєчасного погашення кредитів покладається на керівника і головного бухгалтера банківської установи, а персональну відповідальність несуть члени кредитного комітету, які приймають рішення про видачу кредиту, а також уповноважена особа банку, яка за дорученням і з повноваженнями підписує кредитну угоду.
7.4. Облік операцій кредитного характеру
Найбільш поширеними є факторингові операції і операції з фінансового лізингу.
Облік факторингових операцій. Факторингові операції— це продаж рахунків фактору (від англ. factor — комісіонер, агент, посередник), в особі якого, як правило, виступають комерційні банки, фінансові компанії, а також спеціалізовані факторингові компанії. При цьому банки купують рахунки-фактури постачальників на відвантажену конкретним покупцям-дебіторам продукцію, виконані роботи, послуги. Внаслідок цього здійснюється передача постачальником банку права на вимогу боргу з покупця.
Отже, факторингові операції — це купівля банком права на утримання боргу. Це не просто одна з форм фінансування. Банк купує в свого клієнта дебіторські рахунки, завчасно оцінивши кредитоспроможність наявних і можливих дебіторів клієнтів, і наперед визначає максимальний розмір авансу, який звичайно складає 80—90 % суми рахунків-фактур за вирахуванням дисконту і комісійних. Після аналізу необхідної інформації, одержаної від постачальника банк укладає з ним угоду на факторингове обслуговування, в якій повинно бути обумовлено:
— перелік покупців, вимоги яких будуть переуступатися;
— контрольну суму переуступок;
— розмір аважу;
— відсоткову ставку за кредит;
— відсоткову ставку комісійних за обробку рахунків-фактур;
— право регресу зворотної вимоги до постачальника;
— граничний строк платежу для покупця-дебітора;
— відповідальність сторін за порушення угоди;
— умови розірвання угоди;
— строк дії угоди та ін.
Бухгалтерський облік розрахунків за факторинговими операціями здійснюється на активно-пасивному балансовому рахунку № 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” (субрахунок “Розрахунки банку за факторинговими операціями”), а одержаних доходів — на спеціальному окремому рахунку № 6023 “Відсоткові доходи за рахунками суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями”. Аналітичний облік до цього рахунку здійснюється за особовими рахунками постачальників.
Доходи банку від факторингових операцій становить різниця між ціною купівлі рахунків-фактур постачальника і сумою, яка надходить за них від дебітора-покупця.
Відображення факторингових операцій в системі рахунків бухгалтерського обліку розглянемо на прикладі викупу дебіторської заборгованості на суму 100 000 грн. із загальною сумою усіх скидок 10000 грн.
1. На викуп дебіторської заборгованості у постачальника за ціною нижче вартості рахунків-фактур:
Д-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” 90 000 грн.
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” 90 000 грн.
2. На одержання грошей від дебітора на повну суму рахунку-фактури — 100 000 грн.:
Д-т рахунку
№
120 “Коррахунок
у Національному
банку України” 100
000 грн.
К-т рахунку
№
3519 “Інша дебіторська
заборгованість
за господарською
діяльністю
банку” 90
000 грн.
К-т рахунку
№
6023 “Відсоткові
доходи за рахунками
суб'єктів
господарської
діяльності
за факторинговими
операціями” 10 000 грн.
Аналогічно відображаються на рахунках бухгалтерського обліку і операції форфейтинга— форми банківського кредиту, що передбачає придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийому на себе ризику виконання цих вимог та їх інкасування.
Облік фінансового лізингу. Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка пов'язана з передачею в користування обладнання, транспортних засобів, іншого рухомого і нерухомого майна, при збереженні права власності за орендодавцем на весь строк угоди оренди.
Після закінчення строку дії угоди лізингу орендатор може:
— завершити орендні платежі й повернути майно банку;
— скласти нову угоду лізингу;
— викупити майно за ціною, погодженою з орендодавцем: встановленою у момент укладання угоди або за залишковою вартістю.
Строк угоди, як правило, дорівнює строку амортизації або менший за нього.
Орендна плата включає в себе амортизацію, витрати банку щодо оформлення лізингу і комісійну винагороду у вигляді відсотків.
Бухгалтерський облік операцій за лізингом ведеться на активних рахунках:
№ 4400 “Операційні основні засоби” (які здані в оренду з оперативного лізингу);
№ 4500 “Неопераційні основні засоби” (які здані в оренду з оперативного лізингу).
За дебетом цих рахунків обліковується вартість заново придбаних машин, обладнання та інших об'єктів основних засобів, які потім передані згідно з лізинговою угодою. За кредитом цих рахунків відображаються їх вибуття при купівлі орендарем за залишковою вартістю, списанні з балансу або іншій реалізації за договірною ціною.
Аналітичний облік при цьому здійснюється аналогічно в межах рахунків № 4400 та 4500.
Розглянемо відображення в обліку операцій з фінансового лізингу як банком-лізингодавцем, так і банком-лізингоодержувачем.
1. Облік фінансового лізингу банком-лізингодавцем:
а) попередня сплата постачальникам машин і обладнання
Д-т рахунку
№ 3511 “Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”;
б) одержання машин і обладнання
Д-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби” (відповідний аналітичний рахунок);
№ 4500 “Неопераційні основні засоби” (відповідний аналітичний рахунок );
К-т рахунку
№ 3511 “Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів”;
в) передача в лізингову оренду об'єктів основних засобів
Д-т рахунків:
№ 1525 “Фінансовий лізинг, що наданий іншим банкам”;
№ 2075 “Фінансовий лізинг, що наданий суб'єктам господарської діяльності”;
К-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби”;
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”.
Погашення лізингоодержувачем дебіторської заборгованості, яка У лізингодавця числиться на рахунках № 1525 або 2075, відображається лізингодавцем бухгалтерською проводкою у такій кореспонденції рахунків:
Д-т рахунку
“Коррахунок у Національному банку України”:
К-т рахунків:
№ 1525 “Фінансовий лізинг, що наданий іншим банкам”;
№ 2075 “Фінансовий лізинг, що наданий суб'єктам господарської діяльності”.
Щомісячно лізингодавець нараховує собі також доходи у вигляді відсотків бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунків:
№ 1528 “Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам”
або
№
2078 “Нараховані
доходи за кредитами
в інвестиційну
діяльність,
які надані
суб'єктами
господарської
діяльності”;
К-т рахунків:
№ 6018 “Відсотковкі доходи за фінансовим лізингом, який наданий іншим банкам”
або
№
6027 “Відсоткові
доходи за кредитами
в інвестиційну
діяльність
суб'єктам
господарської
діяльності”.
Вартість фінансового лізингу за угодою може бути більшою або меншою за балансову (залишкову) вартість об'єкта, переданого в цей лізинг, що відповідно відображається за кредитом рахунку № 3600 “Доходи майбутніх періодів” або № 3500 “Витрати майбутніх періодів”.
Так, при більшій вартості за лізингом наведена вище бухгалтерська проводка відображається за такою кореспонденцією рахунків. Приклад. Передано в лізинг об'єкт балансовою вартістю 12 000 грн., за який згідно з угодою лізингоодержувач повинен сплатити 14 400 грн.:
а) на балансову (залишкову) вартість, передану в лізинг об'єкту основних засобів:
Д-т рахунку
№
2075 “Фінансовий
лізинг, що наданий
суб'єктам
господарської
діяльності” 12
000 гри.
К-т рахунку
№
4400 “Операційні
основні засоби” 12
000 грн.
б) на різницю більшої вартості лізингу від вартості об'єкта і основних засобів:
Д-т рахунку
№ 2075 “Фінансовий лізинг, що наданий суб'єктам господарської діяльності” 2400 грн.
К-т рахунку
№
3600 “Доходи
майбутніх
періодів” 2400
грн.
в) на щомісячне нарахування відсотків з балансової вартості об'єкта, переданого в лізинг на 10 років
(12000 грн.: 10 років: 12 місяців = 100 грн.):
Д-т рахунку
№ 2078 “Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності” 100 грн.
К-т рахунку
№ 6027 “Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності” 100 грн.
г) на щомісячне зарахування частини з доходів майбутніх періодів (2400: 10 років: 12 місяців = 20 грн.);
Д-т рахунку
№
3600 “Доходи
майбутніх
періодів” 20
грн.
К-т рахунку
№ 6027 “Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності” 20 грн.
Якщо вартість лізингу менша за балансову (залишкову) вартість об'єкта основних засобів, то різниця, яка спочатку обліковується на дебеті рахунку № 3500 “Витрати майбутніх періодів”, щомісяця списується на зменшення відсоткового доходу. Ці операції відображаються такими бухгалтерськими проводками:
а) на вартість, меншу від балансової вартості переданого в лізинг об'єкта основних засобів:
Д-т рахунку
№
2075 “Фінансовий
лізинг, що наданий
суб'єктам
господарської
діяльності” 9600
грн.
К-т рахунку
№
4400 “Операційні
основні засоби” 9600
грн.
б) на різницю в меншій вартості лізингу від вартості об'єкта основних засобів:
Д-т рахунку
№
3500 “Витрати
майбутніх
періодів” 400
грн.
К-т рахунку
№
4400 “Операційні
основні засоби” 2400
грн.
в) на щомісячне нарахування відсотків з суми, передбаченої угодою лізингу (9600 : 10 років : 12 місяців = 90 грн.):
Д-т рахунку
№ 2078 “Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності” 90 грн.
К-т рахунку
№ 6027 “Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності” 90 грн.
г) на щомісячне зарахування частини з витрат майбутніх періодів за рахунок зменшення відсоткових доходів (2400:10 років: 12 місяців =20 грн.):
Д-т рахунку
№ 6027 “Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності” 20 грн.
К-т рахунку
№ 3500 “Витрати майбутніх періодів” 20 грн.
2. Облік фінансового лізингу банком-лізингоодержувачем. Банки можуть одержувати у фінансовий лізинг основні засоби як від інших банків, так і від суб'єктів господарської діяльності. Одержані основні засоби прибуткуються на окремому субрахунку “Фінансовий лізинг” до рахунків № 4400 “Операційні основні засоби” та 4500 “Неопераційні основні засоби” бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби”, субрахунок “Фінансовий лізинг”
або
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”, субрахунок “Фінансовий лізинг”;
К-т рахунків:
№ 1625 “Фінансовий лізинг, який отриманий від банків”
або
№ 3615 “Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом”.
Погашення основного боргу кредитору-лізингодавцю, який числиться на рахунках № 1625 або 3615 відображається бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунків:
№ 1625 “Фінансовий лізинг, який отриманий від банків”
або
№ 3615 “Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом”;
К-т рахунків:
Кореспондентський рахунок, поточний рахунок, рахунок готівкових коштів.
Для банку-лізингоодержувача відсоткова плата за користування одержаними в лізинг основними засобами є витратами, які він відображає на рахунках № 7018 “Відсоткові витрати за фінансовим лізингом, який отриманий від інших банків” або № 7095 “Відсоткові витрати за фінансовим лізингом, який отриманий від клієнтів” та рахунках кредиторської заборгованості перед лізингодавцями такою бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунків:
№ 7018 “Відсоткові витрати за фінансовим лізингом, який отриманий від банків”
або
№
7095 “Відсоткові
витрати за
фінансовим
лізингом, який
отриманий
від клієнтів”;
К-т рахунків (кредиторів):
№ 1628 “Нараховані витрати за кредитами, які отримані від інших банків”
або
№
3679 “Інші нараховані
витрати”.
На сплату лізингодавцю складається бухгалтерська проводка:
Д-т рахунків:
№ 1628 “Нараховані витрати за кредитами, які отримані від інших банків”
або
№
3678 “Інші нараховані
витрати”;
К-т рахунків:
Кореспондентський рахунок, поточний рахунок, рахунок готівкових коштів.
Протягом періоду оренди лізингоодержувач нараховує амортизацію основних засобів з віднесенням її до складу своїх витрат бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№
7423 “Амортизація”,
субрахунок
“Фінансовий
лізинг”;
К-т рахунків:
№ 4409 “Знос операційних основних засобів”, субрахунок “Фінансовий лізинг”
або
№ 4509 “Знос неопераційних основних засобів”, субрахунок “Фінансовий лізинг”.
Якщо умовами угоди фінансового лізингу (довгострокової оренди) передбачена і здійснюється передача орендованих основних засобів у власність лізингоодержувача, то останній цю операцію в обліку відображає такою бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунків:
№ 4400
“Операційні
основні засоби”,
субрахунок
“Власні основні
засоби”
або
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”, субрахунок “Власні основні засоби”;
К-т рахунків:
№ 4400
“Операційні
основні засоби”,
субрахунок
“Фінансовий
лізинг”
або
№ 4500
“Неопераційні
основні засоби”,
субрахунок
“Фінансовий
лізинг”.
І в
той же час на
збільшення
знос власних
основних засобів:
Д-т рахунків:
№ 4409
“Знос операційних
основних засобів”,
субрахунок
“Фінансовий
лізинг”
або
№ 4509 “Знос неопераційних основних засобів”, субрахунок “Фінансовий лізинг”;
К-т рахунків:
№ 4409
“Знос операційних
основних засобів”,
субрахунок
“Власні основні
засоби”
або
№ 4509 “Знос неопераційних основних засобів”, субрахунок “Власні основні засоби”.
7.5. Облік операцій з нарахування і справляння відсотків за користування банківськими кредитами та комісійних за надання послуг кредитного характеру
За надання послуг кредитного характеру банки справляють з клієнтів комісійну винагороду. До таких послуг належать: видача гарантій і поручительств іншим банкам та клієнтам, акцептовані та авальовані векселі, підтверджені та покриті акредитиви тощо.
Надані банком гарантії та поручительства обліковуються на позабалансових рахунках за умови, що вони невідзивні та існує угода за будь-якою формою, яка має юридичну силу. Вони обліковуються на рахунках групи:
— гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком, рахунок № 900;
— гарантії, надані клієнтам, рахунок № 902;
— сумнівні гарантії та поручительства, рахунок № 909. Гарантії, надані банкам, обліковуються за номіналом. Комісійні справляються, як правило, одноразово у відсотках від суми гарантії за умовами угоди.
При цьому здійснюються такі проводки:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. |
Надання
банком гарантій
та поручительств: |
Гарантії,
що |
Контррахунок |
| 2 |
Справляння
комісії за
надання гарантії:
б) надходження
коштів від |
Коррахунок № 1200 №2600 або №1200 |
Комісійні доходи за кредитне обслуговування № 6101 №6111 |
| 3. | Після закінчення строку гарантії | № 9900 | № 9000 або № 9020 |
Як послуга кредитного характеру розглядається операція банку з акцептування перевідних векселів. Суть цієї операції полягає в тому, що банк акцептує виставлений на нього клієнтом (кореспондентом) переводний вексель за умови, що клієнт надасть банку грошове покриття до настання строку платежу за векселем. У цієї операції, на відміну від Урахування векселя, банк сам стає платником. Як правило, сума для сплати векселя банку надається клієнтом не пізніше, як за три дні до настання строку платежу за векселем. При виконанні цієї операції здійснюються такі проводки:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Акцепт банком переводного векселя клієнта | № 9020 | № 9900 |
| 2 | Надходження коштів від клієнта на погашення переводного векселя |
Коррахунок |
Кредиторська заборгованість за прийняті платежі № 2902 |
| 3. | Справляння комісії за акцепт | № 2600 | №6111 |
| 4. | Платіж за векселем | № 2902 | №1200 або №1500 |
| 5. | І водночас: Списується надана гарантія | № 9900 | № 9020 |
Послуги кредитного характеру виникають також при участі банку в розрахунках клієнта за експортно-імпортними операціями, коли формою розрахунків стає документарний акредитив. Відкриття банком на прохання клієнта-імпортера акредитива обліковується за дебетом за балансового рахунку “Непокриті акредитиви” і кредитом контррахунку:
Д-т рахунку № 9122;
К-т рахунку № 9900.
Якщо банк за дорученням іншого банку, який відкрив акредитив, підтверджує його, то ця операція обліковується:
Д-т рахунку № “Підтверджені акредитиви, видані банком”;
К-т рахунку № 9900.
За ці операції клієнт-імпортер сплачує банку комісійні. Ці доходи обліковуються в кредиті рахунку № 6111 “Комісійні доходи за кредитне обслуговування клієнтів”. При виконанні розглянутих операцій комісійні розраховуються від суми виданого банком зобов'язання.
За користування кредитами клієнти сплачують банку відсотки. Відсотки за кредит є вагомою складовою в загальній сумі доходів банку.
Синтетичний облік нарахованих відсотків за користування кредитами ведеться окремо за кожною групою позичкових рахунків згідно з їх класифікацією в балансі. Відсотки обліковуються за ознакою строковості: окремо нараховані до настання строку їх сплати і окремо — прострочені. Для цього в кожній групі позичкових рахунків передбачено по два рахунки четвертого порядку. Списані з балансу прострочені відсоткові платежі обліковуються за балансом на рахунках № 9600 і 9601 “Несплачені в строк доходи за кредитами” відповідно банків і клієнтів.
Аналітичний облік нарахованих відсотків ведеться в розрізі позичальників і окремо за кожним видом наданого кредиту. Відсотки нараховуються щомісяця. Позичальник перераховує відсоткові платежі в строки, передбачені кредитною угодою. Базою нарахування відсотків є сума залишку заборгованості за позичковим рахунком. У випадку нестачі суми коштів на рахунку позичальника для погашення боргів за позику і нараховані відсотки кошти скеровуються на Їх погашення у порядку, визначеному кредитною угодою.
Способи перерахування відсоткових платежів визначаються в кредитній угоді. Нарахування відсотків та їх відображення в обліку та фінансовій звітності банку здійснюється згідно з принципом нарощених доходів та витрат і відповідності. Визнання нарахованих, але несплачених у строк відсотків як безнадійних і прийняття рішення про їх списання з балансу є привілею правління комерційного банку в межах чинного законодавства.
Списані прострочені відсотки обліковуються на позабалансовому рахунку протягом строків позовної давності. Нормативними документами НБУ не допускається нарахування відсотків на суму прострочених відсоткових платежів.
Розглянемо відображення в обліку операцій з нарахування і справляння відсотків за кредит:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Нарахування відсотків за строковими кредитами, виданими клієнтам та банкам | Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредити (рахунки 2 класу) | Рахунки з обліку відсоткових доходів за кредитами (рахунки 6 класу) |
| 2. |
При настанні строку платежу відсотків: а) при наявності коштів на поточному рахунку клієнта банку; б) при перерахуванні коштів з рахунку в іншому банку; |
№ 2600 |
Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредитами Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредитами |
| в) при відсутності коштів для сплати відсотків Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредитами | Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредитами | Рахунки з обліку прострочених нарахованих відсотків за кредит (рахунки першого і другого класу) | |
| 3. | При списанні з балансу безнадійної простроченої заборгованості за відсотками | Рахунки з нарахованих відсоткових доходів за кредит (рахунки шостого класу) | Рахунки з обліку прострочених нарахованих відсотків за кредит (рахунки першого і другого класу) |
| І одночасно ця сума обліковується за балансом | Несплачені в строк відсотки за кредитами №9600, 9601 | № 9910 | |
| 4. | При неповерненні прострочених відсотків протягом трьох років | № 9910 |
№ 9600 № 9601 |
Нарахування відсоткових платежів здійснюється програмним шляхом у автоматичному режимі. Сума нарахованих відсотків відображається у відомості. Бухгалтер або кредитний працівник здійснюють вибірковий контроль за правильністю нарахування відсотків з метою попередження помилок.
За позичковими рахунками овердрафт нарахування відсотків повинно здійснюватись щоденно, оскільки залишок за рахунком має тимчасові обмеження.
Контрольні запитання
1. Наведіть класифікацію кредитних операцій і зміст окремих видів цих операцій.
2. Дайте визначення методу кредитування. Які методи кредитування використовуються?
3. Які Ви знаєте форми позичкових рахунків?
4. Розкрийте зміст кредитної лінії, назвіть її види.
5. У чому полягає суть овердрафта і особливості відображення операцій за овердрафтом в обліку?
6. Як побудовані рахунки для обліку кредитних операцій в балансі?
7. Яка інформація про кредитні операції має бути розкрита у фінансовій звітності? Як визначають чисті кредитні активи?
8. Схарактеризуйте методику обліку позичкових операцій.
9. У чому полягає суть резерву на покриття збитків за кредитами, облік операцій щодо його формування і використання? Відображення резерву в балансовому звіті.
10. Розкрийте суть і методику обліку факторингових операцій.
11. Розкрийте суть і методику обліку лізингових операцій.
12. Визначте доходи від проведення факторингових і лізингових операцій.
13. Схарактеризуйте методику обліку операцій з нарахування відсотків за користування кредитами.
14. Розкажіть про облік операцій за сплатою відсотків і комісійної винагороди.
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. ТзОВ “Родон” підписало з банком угоду на отримання права на овердрафт у розмірі 10 000 грн. з 01.08.98 р. по 01.11.98 р. 19 жовтня залишок на поточному рахунку фірми становить 26 000 грн. До рахунку підприємства висунуті наступніпретензії:
Сума, грн.
1. Платіжне доручення на перерахування податку на додану вартість в бюджет 3650
2. Грошовий чек на виплату заробітної плати 6500
3. Платіжне доручення на:
а) перерахування прибуткового податку з робітників і службовців до бюджету 960
б) інших обов'язкових платежів 4870
4. Платіжне доручення на перерахування постачальнику за отриману сировину згідно угоди 8700
5. Вимога-доручення за поставлені складові комплектуючі згідно угоди 5800
6. Платіжне доручення на оплату орендних платежів за використання складських приміщень 1400
• Складіть бухгалтерські проводки за наведеними вище операціями і вивести залишки за рахунками.
• Поясніть режим функціонування рахунку овердрафт.
• Виконайте нарахування відсотків за рахунком овердрафт і відобразіть їх в обліку. Базова відсоткова ставка за кредитами в банку складає 40 % річних. Надбавка за овердрафтом складає +3%.
Вправа 2. Станом на 01.07.98 р. згідно зі звітністю величина
розрахункового фонду на покриття можливих втрат за кредитами складає 98 000 грн., фактично перераховано в резерв 62 000 грн. 20 червня платіжним дорученням ТзОВ “Радуга” перераховано і в рахунок погашення кредиту, раніше списаного з балансу як безнадійного за рахунок резерву, суму 12 000 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки.
• Поясніть порядок формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитами.
Вправа 3. ЗАТ “Роксолана” має прострочену заборгованість за позиковим рахунком 2047 в сумі 15 000 грн. та прострочену заборгованість за відсотковими платежами за цим кредитом по рахунку 2049 в сумі 1200 грн. 20.07.98 р. на поточний рахунок фірми надійшла сума 10000 грн. на погашення дебіторської заборгованості за відвантажені товари. Цього ж дня фірма подала в банк платіжне доручення на перерахування в бюджет ПДВ у сумі 3020 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки за наведеними операціями.
• Який порядок погашення заборгованості за позиковими операціями?
Вправа 4. ЗАТ “Перлина” уклало кредитну угоду з комерційним банком на отримання інвестиційного кредиту на закупівлю торгового обладнання в сумі 45 000 грн. строком на два роки. Фірма надала банку угоду застави на суму 58 000 грн. Закладене майно знаходиться на фірмі. Погашення кредиту передбачено у два строки однаковими сумами. Кредит виданий під 40 % річних. Відсотки підлягають сплаті поквартальне. Кредит виданий 10.07.98 р. на основі розпорядження кредитного відділу. Підлягає погашенню 10.07.98 р. Фірма надала два термінових зобов'язання, кожне в сумі 29 000 грн. Фірма виконала зобов'язання щодо першого строку погашення та сплаті відсоткових платежів.
• Перелічіть документи, які використовуються в бухгалтерії для оформлення операції з видачі кредиту.
• Складіть бухгалтерські проводки щодо видачі кредиту, нарахування відсоткових платежів та їх сплати, погашення кредиту згідно першого строку.
Вправа 5. 20 березня комерційний банк надав КБ “Аркада” гарантійний лист на суму 100 000 грн. зі строком дії один рік від дня видачі. Цього ж дня була відкрита обов'язкова кредитна лінія в сумі 140 000 грн. та строком на три місяці фірмі “Атон”. У межах кредитної лінії фірмі наданий кредит на фінансування обігового капіталу, збільшення якого обумовлено розширенням діяльності. 26 березня “Атон” подав платіжне доручення в сумі 60 000 грн. За цінності, що кредитуються. Сплата доручення проведена за рахунок видачі кредиту в межах кредитної лінії.
• Поясніть режим функціонування позикового рахунку при кредитуванні за кредитною лінією.
• Поясніть, які операції вважаються операціями кредитного характеру?
• Складіть бухгалтерські проводки за цими операціями.
Вправа 6. За рішенням правління комерційного банку 20.01.98 р. за рахунок фонду покриття кредитного ризику списані з балансу сумнівні кредити, видані на фінансування внутрішніх торгових операцій в сумі 120 000 грн. і сумнівні до стягнення. За цими кредитами відсоткові платежі становлять 25 000 грн. У зв'язку з закінченням строку позовної давності зняті з обліку раніше списані з балансового обліку 40 000 грн. та відсотки за ними в сумі 16 000 грн.
• Який порядок списання з балансу і обліку сумнівних кредитів та безнадійних щодо стягнення відсоткових платежів?
• Відбийте в обліку зазначені операції.
Вправа 7. Банк задовольнив прохання фірми “Гарант” щодо акцепту виписаного ним векселя на суму 65 000 грн. За це банк отримав комісійну винагороду — 2 % від суми векселя.
• До якого виду кредитних операцій належить акцепт векселя?
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 8. Складіть бухгалтерські проводки і визначте суму доходу банку, якщо ним викуплено у постачальника дебіторську заборгованість покупця електроенергії на 200 000 грн. з відсотковою знижкою на користь банку в розмірі 10 %.
Вправа 9. Відобразіть в обліку процес нарахування і одержання банком від орендаря лізингової винагороди (зношення + частина прибутку) за основними засобами, переданими в оренду на 300 000 грн., з місячною сумою зношення 3000 грн. і прибутком 17 000 грн.
ГЛАВА
8
ОБЛІК КАСОВИХ
ОПЕРАЦІЙ
Мета вивчення
Після вивченя глави 8 Ви повинні знати:
1. Принципи організації касової роботи.
2. Документообіг і облік за операціями кас щодо приймання готівки.
3. Документообіг і облік операцій видаткових кас.
4. Порядок організації вечірніх кас та інкасацію грошової виручки.
5. Порядок зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах.
6. Методику і техніку ревізії цінностей та документів у грошових сховищах.
8.1. Організація касової роботи
Організація касової роботи комерційних банків регламентується Національним банком України за його “Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України” № 1 від 07.07.94 р.
Усі підприємства, організації та установи, які одержують готівку за реалізовану продукцію, товари, послуги і за іншими платежами, зобов'язані здавати її в касу банку для зарахування і зберігання на відкритих їм розрахункових або поточних рахунках. У той же час підприємства, організації та установи можуть мати в своїх касах готівку в межах лімітів, визначених банками, за погодженням з керівниками підприємств. У разі необхідності ліміти залишків кас переглядаються. Усі підприємства, організації та установи одержують від банків готівку на виплату заробітної плати, пенсій, допомог, на відрядження, господарські та інші витрати. В касі банку зберігається не тільки грошова готівка, але й цінні папери, бланки суворої звітності.
Обслуговування клієнтів банку здійснює операційна каса. До її складу можуть входити приходно-видаткові каси, приходні каси, видаткові каси, каси для розміну грошей, вечірні каси банків на підприємствах та організаціях. Кількість операційних кас залежить від обсягу і характеру діяльності установи банку. Кабіни кожної каси розміщуються таким чином, щоби можна було візуально стежити за роботою касирів. Відводиться спеціальне приміщення-сховище для зберігання готівки грошей та цінностей.
Матеріально відповідальними особами за зберігання грошей та цінностей є керівник банку, головний бухгалтер і завідувач каси (старший касир).
З кожним працівником каси укладається угода про повну матеріальну відповідальність (додаток 17). Касири операційних кас повинні мати зразки підписів керівників банку і бухгалтерських працівників, уповноважених підписувати приходні та видаткові касові документи, а бухгалтери — зразки підписів касирів.
8.2. Облік і документообіг за операціями кас з приймання готівки
Приймання готівки в касу банку здійснюється на основі приходних документів, які виписуються в одному або в двох примірниках:
а) від підприємств, об'єднань, організацій, установ у сплату будьяких платежів — за об'явами на внесення готівки (додаток 18) з видачею квитанції, а від громадян — також за об'явами або за приходними ордерами;
б) внески для зарахування на поточні рахунки різноманітних фондів — за об'явами на внесення готівки;
в) платежі від населення — за повідомленнями з видачею квитанції;
г) усі інші надходження грошей, в тому числі й від працівників банку,—за приходними касовими ордерами (додаток 19) з видачею підписаних касиром їх копій з відбитком печатки касира.
Одержавши приходні документи, касир зобов'язаний:
— перевірити наявність і тотожність підписів операційних працівників наявним у нього зразкам;
— звірити відповідність сум, зазначених у документі, цифрами і літерами;
— викликати особу, яка вносить гроші, і прийняти їх поаркушним перерахуванням.
Якщо клієнт здає гроші до каси банку за кількома приходними документами для зарахування на різні рахунки, то касир приймає гроші за кожним документом окремо.
При отриманні готівки на столі касира не повинно бути ніяких інших грошей, крім тих, що приймаються від особи.
Після одержання грошей касир звіряє суму, зазначену в приходному документі, зі сумою, фактично виявленою при рахуванні. При відповідності сум касир підписує об'яву, квитанцію і ордер до неї, ставить на квитанції печатку і видає її особі, яка внесла гроші. Ордер до об'яви касир надсилає відповідальному працівнику, який веде касовий журнал, а об'яву залишає в себе.
У випадку виявлення фальшивих грошей касир повинен терміново доповісти про це керівнику установи банку для вжиття необхідних заходів з обов'язковим повідомленням правоохоронних органів.
Касири ведуть щоденні записи прийнятих і зданих грошових сум в окремій “Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)” (додаток 20).
Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів касир складає довідку касира приходної каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, які надійшли до каси і звіряє суму за довідкою зі сумою прийнятих ним грошей. Довідка підписується касиром, а зазначені в ній касові обіги звіряються з записами в касових журналах операційних працівників.
Отримані протягом операційного дня гроші касир формує у визначеному порядку і разом з приходними документами та довідкою касира приходної каси здає завідувачу каси під розписку в “Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)”.
Завідувач каси звіряє суму прийнятих грошей і кількість приходних документів з довідкою касира і підписує довідку.
Гроші, що надійшли в приходні каси, можуть передаватися завідувачу протягом операційного дня декілька разів. Уся готівка, яка надійшла до закінчення операційного дня, повинна бути оприбуткована в касу і зарахована на відповідні рахунки балансу банку того ж робочого дня.
8.3. Облік операцій видаткових кас
Гроші з кас установ банку видаються:
а) підприємствам, організаціям, установам — виключно за грошовими чеками затвердженої форми;
б) індивідуальним позичальникам, які одержують позики в банку, вкладникам і пенсіонерам — за видатковими касовими ордерами (додаток 21) і видатковими ордерами, форма яких затверджена Національним банком України. В такому ж порядку оформляється видача грошей на витрати для утримання апарату управління та інші витрати — видача заробітної плати, премій та матеріальної допомоги, у підзвіт на відрядження і господарські витрати, погашення здійснених господарських, представницьких, канцелярських витрат без одержання авансу.
Видача пенсій або допомоги проводиться на підставі доручень пенсійного фонду без складання касового видаткового ордера.
Для здійснення видаткових операцій завідувач каси видає під звіт касирам необхідну суму. Касир розписується про це в “Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)”. Приймання повних і неповних пачок здійснюється за позначками на накладних з перевіркою за корінцями, а пачки з повними корінцями перераховуються поаркушно. Монета приймається за написами на ярликах, пакетах (тюбиках), а укладена на лотках — за кружками.
Завідувач каси зобов'язаний перевірити наявність грошей, що залишилися в обіговій (операційній) касі, та переконатися, що залишок з урахуванням виданих сум відповідає даним “Книги обліку готівки обігової (операційної) каси та інших цінностей банку” за рахунком № 100 “Банкноти та монети” та рахунок № 101 “Дорожні чеки” (у касі банку).
Представники підприємств подають операційним працівникам грошові чеки та інші документи на одержання готівки. Операційний працівник після їх перевірки видає особі, яка одержує гроші, для пред'явлення в касу контрольну марку від грошового чека або відривний талон від видаткового касового ордера.
Одержавши видатковий документ, касир зобов'язаний:
— перевірити підписи посадових осіб банку та їх тотожність зразкам;
— порівняти суму, проставлену цифрами, і суму, що зазначена прописом;
— перевірити наявність розписки про одержання грошей на документі;
— перевірити наявність паспортних даних або іншого документа, що засвідчує особу одержувача грошей;
— викликати одержувача грошей за номером видаткового документа і запитати про суму грошей, що одержується;
— звірити номер контрольної марки або талона в касу з номером на видатковому документі та наклеїти контрольну марку або талон відповідно до чека або ордера;
— підготувати суму грошей і видати її одержувачу та підписати видатковий документ.
У момент видачі клієнтам грошей касирам забороняється обмінювати гроші одного номіналу на інший за вимогою одержувача.
При видачі грошових білетів в упаковці окремими корінцями або окремими аркушами касир зобов'язаний їх перерахувати поаркушно. Це необхідно робити також у випадках вимоги одержувача на перерахування всіх виданих грошей. В цьому разі касир не знімає з виданих пачок і мішків пломби, печатки та гарантійні шви.
На виявлені недостачі або надлишки складається “Акт про недостачі (надлишки) грошових білетів у пачках” у двох примірниках затвердженої форми. Сума недостачі відшкодовується одержувачу грошей і зараховується на рахунок винних касирів для подальшого стягнення, а надлишки прибуткуються в касу і включаються до складу доходів банку на рахунок № 680 “Непередбачені доходи”. У кінці операційного дня касир видаткової каси:
— звіряє суми прийнятих під звіт грошей, видаткових документів і залишок грошей;
— складає звітну довідку і підписує її;
— наведені в довідці касові обіги звіряє з записами в касових журналах операційних працівників.
Касир розписується в касовому журналі, а операційні працівники — у довідці.
Залишок грошей і видаткові касові документи разом із звітною довідкою касир здає під розписку в “Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)” завідувачу каси, який, перевіривши довідку, підписує її і підшиває в документи дня.
8.4. Інкасація грошової виручки
Інкасацію здійснюють на підприємствах, організаціях, установах інкасатори-збирачі банків на основі “Доручень на інкасацію грошей”, посвідчення особи і спеціального посвідчення на автомашину. Механізм інкасації полягає в обміні сумок з грошовою виручкою на порожні і виписувані підприємствами (організаціями), що здають гроші, до кожної сумки супровідної відомості у трьох примірниках. При цьому інкасатор-збирач не перераховує готівку грошей, а лише перевіряє кількість сумок і загальну суму виторгу за записами в накладній та копії супровідної відомості на кожну сумку (додаток 22), яку він приймає і розписується в тій, що залишається на підприємстві.
Доставлені в банк сумки з готівкою інкасатор здає бухгалтеру-контролеру, який перевіряє відповідність записів у супровідних відомостях, реєструє належні до приймання від інкасаторів сумки (мішки) в “Журналі обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою і порожніх сумок” у двох примірниках і в міру реєстрації передає накладні (супровідні відомості) касирові.
Про загальну кількість прийнятих за всіма маршрутами сумок (мішків) з готівкою і порожніх сумок складається “Довідка про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою і порожні сумки”, яка разом з першими примірниками журналів обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх сумок зберігається в окремій папці.
Наступного дня зранку касир і бухгалтер-контролер вечірньої каси здають сумки (мішки) з проінкасованою грошовою виручкою і супровідними документами завідувачу операційної каси для звірки документів і попереднього зарахування виручки на розрахунковий рахунок підприємства, а останній — касирам для перерахування та в бухгалтерію банку для зарахування вже уточненої суми грошей на рахунок підприємства (організації). Супровідні відомості додаються до касових документів дня.
У бухгалтерії банку операції з інкасації готівки відображають на відповідних балансових рахунках.
1. На надходження готівки грошей до її перерахування:
Д-т рахунку
№
1005 “Банкноти
та монети, інкасовані
до перерахування”;
К-т рахунку
№
26 “Кошти клієнтів
банку”.
2. Зарахування готівки, якщо не виявлено відхилень фактичної наявності від документальної:
Д-т рахунку
№
1001 “Банкноти
та монети в
касі банку”;
К-т рахунку
№
1005 “Банкноти
та монети, інкасовані
до перерахування”.
3. У випадку недостачі, виявленої при перерахуванні (фактична наявність 2200 грн.; за супровідними відомостями і оприбутковано попередньо в касу 2300 грн.; недостача 100 грн.):
а) попереднє зарахування за документами без перерахування:
Д-т рахунку
№
1005 “Банкноти
та монети, інкасовані
до перерахування” 2300
грн.
К-т рахунку
№ 26 “Кошти клієнтів банку” 2300 грн.
б) на виявлену недостачу зменшується попередньо відображена сума інкасованої грошової готівки та її зарахування на розрахунковий рахунок підприємства:
Д-т рахунку
№
26 “Кошти до
запитання
клієнтів банку”
(розрахункові рахунки підприємств) 100 грн.
К-т рахунку
№
1005 “Банкноти
та монети, інкасовані
до перерахування” 100
грн.
в) після перерахування готівки її фактична сума 2200 грн. зараховується в касу банку:
Д-т рахунку
№
1001 “Банкноти
та монети в
касі банку” 2200
грн.
К-т рахунку
№
1005 “Банкноти
та монети, інкасовані
до перерахування” 2200
грн.
4. У
випадках, якщо
виявлено надлишок
готівки (сума
за супровідними
відомостями
— 5000 грн., фактична
— 5300 грн., надлишок
— 300 грн.):
а) попереднє, до перерахунку, зарахування готівки на розрахунковий рахунок підприємства:
Д-т рахунку
№
1005 “Банкноти
та монети, інкасовані
до перерахування” 5000
грн.
К-т рахунку
№
26 “Кошти до
запитання
клієнтів банку”
(розрахункові рахунки підприємств) 5000 грн.
б) після перерахування додатково зараховується сума виявленого надлишку готівки:
Д-т рахунку
№
1005 “Банкноти
та монети, інкасовані
до перерахування” 300
грн.
К-т рахунку
№
26 “Кошти до
запитання
клієнтів банку”
(розрахункові
рахунки клієнтів) 300
грн.
в) на фактичну суму готівка прибуткується в касу:
Д-т рахунку
№
1001 “Банкноти
та монети в
касі банку” 5300
грн.
К-т рахунку
№
1005 “Банкноти
та монети, інкасовані
до перерахування” 5300
грн.
8.5. Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах
Готівка обігової (операційної) каси та інші цінності повинні зберігатися в грошових сховищах — спеціально обладнаних охоронною сигналізацією коморах, а в них — у вогнетривких сейфах під відповідальність керівника, головного бухгалтера і завідувача каси банку.
Ключі відгрошових сховищ повинні знаходитися: перший ключ — у завідувача каси; другий — у керівника банку; третій — у головного бухгалтера.
При розміщенні у декількох сховищах, на стелажах (полицях) цінностей одного і того ж виду або грошових білетів чи монети одного і того ж номіналу по кожному такому сховищу, стелажу (полиці) складається “Опис цінностей” за встановленою формою із зазначенням у ньому дати і суми фактичного вкладення.
Усі бланки суворої звітності (чекові та вкладні книжки, трудові та вкладені у них квитанційні книжки, акції, облігації, сертифікати, векселі тощо) обліковуються на відповідних позабалансових рахунках як у книжках, так і в окремих аркушах.
Бланки суворої звітності, що знаходяться в грошовому сховищі, обліковуються за їх видами в “Книзі обліку залишків бланків суворої звітності” (додаток 23).
Видача цінностей із грошових сховищ здійснюється під розписку в “Книзі обліку видачі з комори та інших грошових сховищ грошових білетів та інших цінностей для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище” (додаток 24), записи в якій проводяться за видами цінностей, а грошових білетів з резервних фондів, крім того,— за номіналом.
Прийняті грошові білети, монети й інші цінності в грошових сховищах обліковуються в “Книзі обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей” та “Книзі обліку грошей у резервних фондах”. Ці книги заповнює завідувач каси. Стелажі (полиці), візки, сейфи і металеві шафи, незалежно від наявності в них цінностей, повинні бути замкнені на ключ.
8.6. Ревізія цінностей
Ревізія грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах і касах установ банків, а також перевірка стану їх зберігання виконується: не менше одного разу на півріччя;
станом на 1 січня; при зміні керівника, головного бухгалтера або завідувача каси; при зміні службових осіб, відповідальних за збереження цінностей; валютних цінностей — щомісяця; в усіх інших випадках — за розпорядженням загальних зборів акціонерів, Національного банку України тощо.
Ревізія проводиться раптово, з перевіркою всіх цінностей, за станом на одну й ту ж дату і в такій послідовності, яка б виключала можливість приховування розкрадання чи недостачі грошей і цінностей. Вона не повинна порушувати звичайного ходу операцій установ банку.
Грошові білети, монети та інші цінності перераховуються повністю; контрольне перераховування здійснюється особисто керівником ревізії.
Після перерахування грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах, ревізуючі звіряють виявлені цінності з даними книг обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей, обліку грошей у фондах та наявності іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті, щоденного балансу, аналітичного обліку і, крім того, перевіряють, чи всі вилучені для ревізії цінності повернені до грошового сховища.
Суми розписок та інших документів, не проведених через бухгалтерський облік, у виправдання залишку каси не приймаються і вважаються недостачею у касира. Виявлені надлишки каси повинні бути оприбутковані й поверненню не підлягають.
Про проведену ревізію цінностей складається акт за підписами всіх працівників, які брали участь у ревізії, і службових осіб, відповідальних за збереження цінностей.
У бухгалтерському обліку операції, пов'язані з ревізією, відображаються проводками.
1. На прибуткування надлишків:
Д-т рахунку
№
1001 “Банкноти
та монети в
касі банку”;
К-т рахунку
№
680 “Непередбачені
доходи”.
2. Недостачі списуються у видаток по касі на особовий рахунок працівника (касира), в якого виявлена недостача, до її погашення:
Д-т рахунку
№ 355 “Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку” (рахунок 4-го порядку № 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”);
К-т рахунку
№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку”.
8.7. Синтетичний облік касових операцій
Облік найважливіших прибутково-видаткових касових операцій на бухгалтерських рахунках відображається за рахунком № 100 “Банкноти та монети” таким чином:
| 3 кредиту рахунків | Дебет рахунку №100 | Кредит рахунку №100 | У дебет рахунків |
| № 25, 26 | Внесено клієнтами готівкою | Видано готівкою клієнтам | № 25, 26 |
| № 120 | Одержано з коррахунку на поповнення каси | Видано в підзвіт працівникам банку | №3550, 3551 |
| №3550, 3551 | Повернено невикористані підзвітні суми | Виплачена заробітна плата | № 3652 |
| № 220, 221, 229 | Погашена позичка готівкою | Видана матеріальна допомога працівнику банку | № 5020 |
| №262 | Здійснено вклади громадянами на депозит | Здано готівку на Коррахунок | №120 |
| №500 | Внесено засновниками в статутний фонд | Оплачено одержані послуги, роботи | № 740, 742, 743 |
| №680 | Прибуткуються надлишки каси за результатами ревізії | Видана позичка клієнту фізичній особі | №220, 221, 229 |
| № 1003 | Прибуткується готівка з обмінного пункту | Повернуто вклад (депозит) | №262 |
| Видано обмінному пункту | № 1003 | ||
| Списуються недостачі каси за результатами ревізії | №355 |
Контрольні запитання
1. Що належить до грошових коштів банку?
2. Як відображаються грошові кошти в балансі та в інших формах звітності?
3. Назвіть систему документів, на основі яких здійснюється приймання готівки грошей в касу банку та їх облік у касовій книзі.
4. Перерахуйте документи, за якими видаються гроші з кас банку. Як здійснюється облік цього процесу в касовій книзі?
5. Схарактеризуйте систему документів, методику і технікуінкасації грошової виручки.
6. Як зберігаються і обліковуються готівка, цінності та документи в грошових сховищах?
7. Розкрийте методику і техніку ревізії цінностей в касах і грошових сховищах та оформлення її результатів.
8. У чому полягає синтетичний облік операцій з надходження та видачі готівки грошей?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Протягом операційного дня в прибуткову касу надійшла готівка грошей:
— виручка з реалізації від юридичних осіб 5000 грн.
— з коррахунку на поповнення каси 1 30 000 грн.
— невикористаний залишок від підзвітної особи 50 грн.
— як погашення позички працівником банку 1000 грн.
— на вклади від громадян 1300 грн.
— як прибуткування надлишку каси за результатами ревізії 35 грн.
— Відобразіть в обліку (на бухгалтерських рахунках) операції щодо надходження готівки грошей в касу банку.
Вправа 2. Видано і списано готівку грошей з каси банку протягом операційного дня:
— юридичним особам на господарські потреби 4700 грн.
— у підзвіт працівникам банку 300 грн.
— на позичку фізичній особі 3500 грн.
— для здачі на Коррахунок 70 000 грн.
— обмінному валютному пункту 2000 грн.
— як повернення фізичній особі депозиту 4000 грн.
— списано недостачу каси за результатами ревізії 15 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки з видачі та списання грошей з каси банку.
ГЛАВА 9
КАСОВЕ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Мета вивчення
Після вивчення глави 9 Ви повинні знати:
1. Суть та призначення операцій з касового обслуговування бюджетних рахунків.
2. Суть та призначення єдиного казначейського рахунку.
3. Режим функціонування бюджетних рахунків різного призначення і облік операцій за цими рахунками.
4. Порядок касового обслуговування рахунків місцевих бюджетів.
9.1. Організація касового виконання Державного бюджету України
Державний бюджет України — це централізований фонд країни, який використовується для задоволення загальнодержавних потреб. Склад і структура прибутків і витрат Державного бюджету України обумовлені функціями держави в управлінні суспільством.
Державний бюджет України поєднує бюджет країни, бюджет державного соціального страхування і місцеві бюджети (Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, селищ, сіл). Бюджети певним чином пов'язані між собою і мають установлені законодавством взаємозв'язки. Сукупність бюджетів становить бюджетну систему України.
Організаційна побудова бюджетної системи зумовлена державним впорядкуванням. Україна—унітарна держава, і керівництво всією бюджетною системою здійснюється з єдиного центру з одночасним паданням широких прав місцевим органам самоврядування.
Державний бюджет на кожен рік затверджується Верховною Радою України. Прийнятий і опублікований в пресі Закон України про Державний бюджет є обов'язковим для виконання.
Загальне керівництво виконання Державного бюджету здійснює Кабінет Міністрів України, а місцевих бюджетів — місцеві ради народних депутатів.
Організація роботи з виконання Державного (республіканського) бюджету, у тому числі й касового, та контролю за його виконанням покладається на Державне казначейство, яке створене при Міністерстві фінансів. Касове виконання бюджету — це організація надходження грошових коштів до бюджету і видачі бюджетних коштів у процесі виконання бюджету.
Функції контролю за своєчасним наповненням доходної частини бюджетів покладені на Державну податкову адміністрацію. Й структурні підрозділи на місцях стежать за виконанням фінансових зобов'язань з перерахування податкових і неподаткових платежів підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами; вживають заходи щодо їх своєчасного справляння.
Виконанням місцевих бюджетів займаються місцеві фінансові органи, які є структурними підрозділами Міністерства фінансів України. Вони забезпечують безперервне фінансування передбачених заходів; здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів; складають звітність з виконання бюджетів.
Державне казначейство також має право одержувати в банках України впродовж бюджетного року кредити на договірних умовах на покриття тимчасового касового розриву. Касовий розрив виникає, якщо протягом певного періоду посеред року сума асигнувань із бюджету перевищує розмір прибутків, які надходять до бюджету. Сума кредиту не може перевищувати граничних показників, передбачених Законом про бюджет.
Державне казначейство, крім виконання Державного бюджету, здійснює роботу з управління зовнішнім і внутрішнім державним боргом, організує надходження і використання коштів державних позабюджетних фондів.
Функція щодо касового обслуговування коштів Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів (окрім пенсійного фонду) закріплена за Національним банком України. Між НБУ та Державним казначейством укладена генеральна угода, в якій визначені повноваження установ НБУ щодо касового виконання державного бюджету. Спільно з казначейством НБУ визначає перелік уповноважених комерційних банків, яким в місцях, де відсутні установи НБУ, надано право виконувати операції з касового обслуговування коштів Державного бюджету і державних позабюджетних фондів.
Касове обслуговування бюджетних коштів передбачає відкриття бюджетних рахунків у встановленому порядку; акумуляцію на доходні бюджетні рахунки податкових і неподаткових платежів і видачу коштів з рахунків казначейства, поточних бюджетних рахунків за дорученням бюджетних організацій; складання звітності щодо касового виконання Державного бюджету за формами, затвердженими НБУ.
Казначейська система касового виконання Державного бюджету України базується на принципі єдиного казначейського рахунку. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства. які відкриті в установах банків. До системи бюджетних рахунків належать банківські рахунки, на які зараховуються і на яких обліковуються податки, збори та інші обов'язкові платежі в державний (республіканський) бюджет і з яких установами Державного казначейства провадяться платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги, поставили товарно-матеріальні цінності розпорядникам бюджетних коштів.
До розпорядників бюджетних коштів належать керівники міністерств, відомств і установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, що виділені на відповідні заходи. Залежно від ступеня підпорядкування та обсягу наданих прав вони підрозділяються на головні й підпорядковані.
Головними розпорядниками коштів с:
а) міністри і керівники центральних органів виконавчої влади — щодо Державного (республіканського) бюджету;
б) керівники відділів обласних, місцевих, районних держадміністрацій; голови сільських рад — щодо місцевих бюджетів.
Головні розпорядники коштів підрозділяються на розпорядників бюджетних коштів другого і третього ступеня.
До розпорядників бюджетних коштів другого ступеня належать керівники, які одержують бюджетні кошти на фінансування витрат своєї установи і розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для перерахунку безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам і організаціям.
Розпорядники коштів третього ступеня — керівники установ, які одержують бюджетні кошти для безпосереднього використання.
Як розпорядника можна навести Міністерство культури, управління культури при міській адміністрації, театри: театр ляльок, драматичний театр, театр опери і балету.
Розпорядники коштів проводять розрахункові операції зі сплати витрат, які передбачені бюджетними кошторисами через органи Державного казначейства. Для відтворення цих операцій в органах казначейства розпорядниками коштів відкриваються реєстраційні рахунки. Органи Державного казначейства складаються із головного управління, територіальних управлінь (в Автономній Республіці Крим, областях, містах), відділень територіальних управлінь (у міських районах, районах).
Самостійно відкрити в банках бюджетні рахунки можуть тільки розпорядники бюджетних коштів, фінансування яких здійснюється згідно з відомчою структурою. Перелік таких розпорядників затверджує Кабінет Міністрів України; вони відкривають поточні бюджетні рахунки (для сплати їх витрат) і бюджетні рахунки цільового скерування (для фінансування капітальних вкладень та інших цільових витрат).
Органи Державного казначейства здійснюють операції з фінансування розпорядників коштів лише в межах асигнувань, передбачених у бюджетних кошторисах, і в залежності від фактичного надходження доходів на єдиний казначейський рахунок.
9.2. Облік операцій з касового обслуговування коштів Державного бюджету України
Синтетичні рахунки для обліку операцій з касового виконання Державного бюджету України і руху коштів позабюджетних фондів знаходяться в другому класі плану рахунків і згруповані в 25 розділі.
Облік операцій з касового обслуговування Державного бюджету України застосовується окремо за доходами і витратами. Операції щодо касового виконання місцевих бюджетів обліковуються на одному бюджетному рахунку.
Щодо економічного змісту державні доходи поділяються на надходження від суб'єктів підприємницької діяльності та некомерційних організацій та платежі населення. У відповідності з бюджетним законодавством усі види бюджетних доходів поділяються на закріплені та регулюючі. Закріплені доходи повністю надходять або в Державний бюджет, або в місцеві бюджети. Регулюючі, або загальнодержавні, доходи підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами за нормативами, які регламентуються Законом про Державний бюджет України. Так, рентна плата, плата за землю надходять в доходи Державного бюджету. Прибутковий податок з громадян належить до регулюючих доходів.
Синтетичний облік доходів Державного бюджету ведеться на двох балансових рахунках: на балансовому рахунку №2510 “Кошти Державного бюджету України”. На балансовому рахунку № 2500 “Кошти бюджетів України до розподілу” обліковуються загальнодержавні доходи. Розподіл загальнодержавних доходів повинен здійснюватися органами Державного казначейства. За платіжними дорученнями останніх установи банків перераховують кошти з рахунку “Кошти бюджетів України до розподілу” на рахунок “Кошти Державного бюджету України” і відповідні рахунки місцевих бюджетів.
В аналітичному обліку доходи відображаються за їх видами у підрозділах класифікації доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів України (розділами, параграфами, символами), тобто передбачений деталізований облік.
Комерційні фірми і некомерційні організації перераховують платежі до бюджету в безготівковій формі шляхом додержання правил здійснення безготівкових розрахунків у господарському обігу України, які затверджені НБУ.
Для перерахунку платежів підприємства використовують платіжні доручення, в яких зазначаються: вид платежу, підрозділ бюджетної класифікації, номер особового рахунку, на якому обліковуються доходи.
При відсутності на рахунку платника коштів для перерахування платежів до бюджету такі доручення вміщуються в картотеку несплачених у строк документів і обліковуються на позабалансовому рахунку № 9803 “Розрахункові документи, не сплачені в строк”. Аналогічно виконуються розпорядження органів податкової адміністрації щодо примусового справляння з підприємств недоїмок з платежів до бюджету.
Готівкові кошти від окремих громадян у сплату податків приймають установи комерційних банків, сільські Ради народних депутатів (на ринках, митницях) і підприємства Міністерства зв'язку. Прийняті готівкові кошти підлягають перерахунку через установи банків на доходні бюджетні рахунки. Усі кошти, які надійшли в доход Державного бюджету України, акумулюються на балансовому рахунку № 2510 “Кошти Державного бюджету України” в Національному банку України.
Фінансування витрат Державного бюджету здійснюється через єдиний казначейський рахунок. На практиці єдиний казначейський рахунок складається з рахунків, які відкриваються в банках на ім'я головного управління Державного казначейства і його територіальних органів на балансовому рахунку №2513 “Кошти Державного казначейства України”. Джерелом здійснення витрат з єдиного казначейського рахунку є надходження на балансовий рахунок № 2510 “Кошти Державного бюджету України”. Загальна сума залишків коштів на цьому рахунку щоденно (або в режимі реального часу) перераховується на балансовий рахунок №2513 “Кошти Державного казначейства України”. Всі установи банків, в яких відкриті особові рахунки на балансовому рахунку № 2510 “Кошти Державного бюджету України” зобов'язані щоденно перераховувати залишки за цими рахунками в установи НБУ, а установи НБУ — в операційне управління Правління НБУ.
Для обліку операцій щодо розподілу загальнодержавних доходів, які акумулюються на балансовому рахунку № 2500 “Кошти бюджетів України до розподілу” використовується активний балансовий рахунок № 2510 “Технічний рахунок для розподілу доходів бюджету України”. По суті це контрпасивний рахунок, призначений для технічних потреб. У балансі залишок на цьому рахунку показується в складі пасивних рахунків зі знаком мінус після залишку по рахунку № 2500 “Кошти бюджетів України до розподілу”. Дебетовий залишок по рахунку № 2510 не може перевищувати суму кредитового залишку по рахунку № 2500.
Функція щодо касового виконання витратної частини Державного бюджету покладена на органи Державного казначейства України. Для видачі коштів на покриття бюджетних витрат Головному управлінню Державного казначейства і його територіальним установам за місцем їх знаходження в установах банків відкриваються поточні бюджетні рахунки на балансовому рахунку № 2513 “Кошти Державного казначейства України”. Поточні бюджетні рахунки територіальним управлінням Державного казначейства України відкриваються за умови наявності:
— заяви про відкриття рахунку;
— довідки про внесення до державного реєстру звітних одиниць України;
— копії рішення про створення організації;
— картки зі зразками підписів осіб, що мають право розпоряджатися рахунком і відбитком печатки.
У межах суми, яка надійшла на рахунок, відкритий Головному управлінню Державного казначейства в НБУ, це управління перераховує платіжними дорученнями кошти своїм територіальним органам. Перерахунок грошових коштів зі зазначених рахунків здійснюється тільки в межах кредитового сальдо. Дебітове сальдо за бюджетними рахунками органів Державного казначейства недопустиме. По суті це пасивні рахунки. В сукупності всі бюджетні рахунки, що відкриті органами Державного казначейства, створюють бюджетний рахунок єдиного казначейського рахунку.
Видача банками грошових коштів з бюджетних рахунків органів казначейства здійснюється за грошово-розрахунковими документами (платіжні доручення, розрахункові чеки тощо), які повинні бути оформлені згідно з правилами проведення безготівкових розрахунків, затверджених Національним банком України. Установи казначейства оформляють свої грошово-розрахункові документи на підставі розрахункових документів, які їм надають розпорядники бюджетних коштів. Останні до розрахункових документів додають документи (рахунки, рахунки-фактури, накладні, акти тощо), що підтверджують виконання робіт або надання послуг згідно затверджених бюджетних кошторисів за витратами. Такий порядок дозволяє установам казначейства здійснювати попередній контроль за цільовим і раціональним використанням бюджетних асигнувань. Дозвіл на сплату оформляється у вигляді відбитку штампа казначейства на першому примірнику грошово-розрахункового документа розпорядника бюджетних асигнувань.
Видача з рахунків установ казначейства готівкових коштів на виплату заробітної платні, стипендій, витрат на відрядження здійснюється банками за грошовими чеками установ казначейства, які оформляються на довірену особу розпорядника бюджетних коштів. При цьому, якщо має місце неповне використання грошової готівки, остання підлягає поверненню на рахунок казначейства безпосередньо цією довіреною особою. При заповненні об'яв на внесення готівкових коштів довірена особа зобов'язана вказати номер реєстраційного рахунку, який відкритий бюджетній організації в територіальній установі казначейства.
Уповноважені установи комерційних банків виконують операції зі сплати пенсій та допомог пенсіонерам Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки. Джерелом сплати пенсій є кошти Державного бюджету, що надходять від органів казначейства. Вкладні рахунки пенсіонерів відкриваються після одержання установами банків пенсійних листів і разових доручень від органів, що призначають пенсію. У пенсійному листі зазначається термін його дії (звичайно безстроковий) і умови виплати пенсії (наприклад, з урахуванням виплати заробітку). Одержані пенсійні листи і разові доручення реєструються в спеціальному журналі. Пенсії сплачуються один раз на місяць.
Уповноважені банки також здійснюють виплату пенсій та допомог іншим категоріям громадян за рахунок коштів Державного бюджету. Кошти установам банку надходять з рахунків органів казначейства. Установи казначейства оформляють переказ коштів за дорученням відділів соціального забезпечення.
Кабінет Міністрів затверджує перелік бюджетних установ і організацій, яким дозволено відкривати в банках бюджетні поточні рахунки. Таким організаціям установи банків відкривають особові рахунки на балансовому рахунку № 2520 “Поточні бюджетні рахунки клієнтів, що фінансуються із Державного бюджету України”. Грошові кошти на зазначені рахунки перераховуються установами казначейства в межах визначених лімітів витрат. У межах кредитового сальдо банки видають кошти на фінансування витрат таких установ. Видача коштів з поточних бюджетних рахунків здійснюється з додержанням загальних правил виконання операцій за безготівковими розрахунками і касових операцій. Останнім часом такі рахунки відкриваються установам Міністерства внутрішніх справ, Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків, Адміністрації Президента України, управлінню справами Верховної Ради України, Держмитслужби, Генеральної прокуратури, судам і деяким іншим. Контроль за цільовим використанням бюджетних коштів до функцій банків не належить.
Для обліку позабюджетних коштів організаціями і установами, що фінансуються з Державного бюджету, відкриваються поточні рахунки на балансовому рахунку № 2530 “Інші кошти клієнтів, що фінансуються з Державного бюджету України”. До інших коштів державних установ належить виручка цих організацій від комерційної або іншої діяльності. Це плата за навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах освіти; сплата медичних послуг згідно з затвердженими тарифами; гроші за виконані за угодами науково-дослідні роботи; внески батьків за утримання і виховання дітей у дитячих садках і деякі інші.
Витрачання коштів із зазначених рахунків здійснюється в межах кредитового сальдо. При виконанні операцій вимагається додержання загальних правил оформлення розрахункових і касових операцій.
9.3. Касове виконання місцевих бюджетів
До місцевих бюджетів належать бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, областей, міст, районів, селищ і сіл. До місцевих бюджетів повністю надходять закріплені за ними доходи:
місцеві податки і збори (податок з власників транспортних засобів, земельний податок, комунальний податок тощо), податок на прибуток від підприємств, які розміщені на адміністративній території місцевої ради, та інші, що передбачені чинним законодавством. Іншим джерелом надходжень є відрахування від загальнодержавних податків і доходів.
Основна частина коштів місцевих бюджетів направляється на фінансування соціально-культурних потреб: утримання шкіл, лікарень, бібліотек, дитячих садків, на житлове будівництво, а також на утримання місцевих органів самоуправління та фінансування витрат з розвитку економіки регіону.
Касове обслуговування бюджетних рахунків, які відкриваються органам місцевого самоврядування, установам і організаціям, що перебувають на місцевому бюджеті, здійснюють установи Національного банку України і уповноважені банки.
Рахунки для обліку місцевих бюджетів відкриваються на балансовому рахунку третього порядку № 254 “Кошти місцевих бюджетів”. Виділення рахунків четвертого порядку за цим рахунком здійснюється з урахуванням виду місцевого бюджету:
— рахунок № 2540 “Кошти бюджету Автономної Республіки Крим”;
— рахунок № 2541 “Кошти обласних бюджетів”;
— рахунок № 2542 “Кошти районних, міських, сільських і селищних рахунків”.
На рахунках четвертого порядку відкривається основний поточный бюджетний рахунок фінансовому органу Міністерства фінансів по відповідному місцевому бюджету, на який зараховуються всі доходи даного місцевого бюджету. З цього рахунку кошти перераховуються на бюджетні рахунки розпорядників коштів місцевих бюджетів для фінансування бюджетних установ і організацій. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів відкриваються поточні бюджетні рахунки за відповідним балансовим рахунком четвертого порядку, який наданий певному бюджету.
В аналітичному обліку в номер особового рахунку вводиться шифр бюджету при відкритті основного бюджетного рахунку і шифр, що позначає відомчу підпорядкованість при відкритті поточних бюджетних рахунків розпорядникам коштів місцевих бюджетів.
Виписки із основних поточних рахунків місцевих бюджетів разом з додатками розрахунково-грошових документів банки щоденно видають фінансовим органам. На підставі банківських документів фінансові органи ведуть деталізований облік виконання місцевих бюджетів.
У кожній групі бюджетних рахунків, які належать до розділу 25 “Кошти бюджету і державних позабюджетних фондів” окремо виділяються рахунки для обліку коштів у розрахунках і депозитних вкладів бюджетних організацій і установ.
Облік позабюджетних коштів, які одержують організації, що фінансуються за рахунок місцевих бюджетів, здійснюється на рахунках:
— № 2551 “Інші кошти клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим”;
— № 2553 “Інші кошти клієнтів, які утримуються за рахунок обласних бюджетів”;
— № 2555 “Інші кошти клієнтів, які утримуються за рахунок районних, міських, селищних і сільських бюджетів”.
Надходження та використання коштів позабюджетних фондів, а саме: державні позабюджетні фонди, галузеві позабюджетні фонди, галузеві фонди приватизації, обліковуються на балансових рахунках четвертого порядку, які відкриваються в групі рахунків № 256 “Кошти позабюджетних фондів”.
Усі рахунки, що використовуються в процесі касового обслуговування місцевих бюджетів і для обліку позабюджетних фондів, за своїм характером пасивні.
Схема бюджетних рахунків наведена нижче:
| Нижче наведені основні бухгалтерські проводки щодо касового обслуговування бюджетних рахунків | ||
| Зміст операції | Дебет | Кредит |
| ВАТ “Київміськбуд” платіжними дорученнями перерахувало податок на прибуток в установу НБУ зі свого поточного рахунку | 2600 | 1200 |
| Установа комерційного банку зарахувала на бюджетний рахунок податок на додану вартість, який перерахований за платіжним дорученням його клієнта з поточного рахунку | 2600 | 2510 |
| На початок дня залишок на особовому рахунку з обліку податку на додану вартість складає 18 540 грн. КБ перераховує залишок в обласне управління НБУ | 2511 | 1200 |
| Відділення Ощадбанку протягом дня прийняло готівкою від громадян суми держмита, які підлягають перерахуванню на рахунок міського бюджету в іншому банку | 1001 |
Кредиторська заборгованість за прийняті 2902 |
| Платіжним дорученням районної установи Державного казначейства перераховані кошти за виконані роботи ПМК в інший банк | 2513 | 1200 |
| На рахунок Київського медичного університету зараховані кошти, отримані за навчання, готівкою від студентів | 1001 | 2530 |
|
За основним бюджетним поточним рахунком Золотниківської селищної ради станом на 16 вересня залишок коштів становив 1520 грн. Упродовж дня по рахунку проведені такі операції: — зараховані відрахування від державних податків і доходів; — зараховане держмито; — перераховані суми платежу за енергопостачання |
1200 1200 2542 |
2542 2542 1200 |
Контрольні запитання
1. Перерахуйте функції комерційних банків щодо касового обслуговування бюджетних рахунків.
2. Пригадайте принципи, які покладені в основу побудови бюджетних рахунків.
3. Назвіть рахунки для обліку доходів Державного бюджету України. Який режим їх функціонування?
4. Назвіть склад єдиного казначейського рахунку і порядок виконання по ньому операцій.
5. Пригадайте порядок касового обслуговування рахунків місцевих бюджетів.
6. У чому полягає порядок обліку позабюджетних коштів установ, які утримуються з бюджетів різних рівнів?
Вправи для самостійної роботи
Районне відділення Укрсоцбанку виконує операції щодо касового обслуговування бюджетних рахунків.
Вправа 1. ТзОВ “АТЕК” платіжними дорученнями перерахувало зі свого поточного рахунку в дохід Державного бюджету України податок на прибуток у сумі 1250 грн. Прибутковий податок з громадян становить 480 грн., внески до пенсійного фонду — 240 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 2. КСП “Вересень” платіжним дорученням перерахувало зі свого поточного рахунку в дохід Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 1800 грн.
• Складіть бухгалтерську проводку.
Вправа 3. У відділення Укрсоцбанку за період з 1 по 15 травня надійшло в дохід Державного бюджету України прибуткового податку з громадян у сумі 45 260 грн. Районна установа Державного казначейства визначила такі розміри розподілу податку:
у державний бюджет — 10 %;
у районний місцевий бюджет — 90 %.
• Складіть бухгалтерські проводки з розподілу податку.
Вправа 4. У відділенні Укрсоцбанку на кінець робочого дня 10 травня залишок коштів на особовому рахунку по рахунку 2510 “Кошти Державного бюджету України” становив 25610 грн.
• Назвіть режим функціонування рахунку № 2510.
• Складіть бухгалтерську проводку за станом рахунку на 11 травня.
ГЛАВА 10
ОБЛІК ДЕПОЗИТНИХ І ДОВІРЧИХ ОПЕРАЦІЙ
Мета вивчення
Після вивчення глави 10 Ви повинні знати:
1. Економічний зміст депозитних операцій.
2. Види строкових та ощадних депозитів.
3. Порядок відкриття та режим функціонування депозитного рахунку.
4. Облікові депозитні операції та методику їх здійснення.
5. Зміст довірчих операцій.
6. Порядок обліку довірчих операцій.
10.1.Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій
Депозити — це грошові кошти, які внесені у банк клієнтами, зберігаються на їх рахунках і використовуються відповідно з укладеною угодою і банківським законодавством.
Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, відрізняються в залежності від строку, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків, а також можливостей отримання пільг за активними операціями з банками та деяких інших характеристик.
При класифікації депозитів, як правило, беруть до уваги наступні ознаки: строк депозиту до вилучення; категорію вкладника.
З точки зору вилучення депозити поділяються на: депозити до запитання; строкові депозити.
Депозити до запитання, або платіжні депозити, — це кошти, що знаходяться на поточних рахунках і використовуються власниками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через використання готівки або розрахункових інструментів. За цими депозитами банки або зовсім не сплачують відсотки, або запроваджують за ними низькі відсоткові ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючи платіжні рахунки, за якими обліковуються ці депозити. Операції за поточними рахунками розглянуті у главі 6.
Строкові депозити, чи депозити па визначений строк, — це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власнику відсотковий дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений строк.
У складі строкових депозитів виділяють ощадні вклади (депозити) і власне строкові депозити. В сучасній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:
1) оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;
2) для виконання операцій щодо внесення чи вилучення коштів з вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;
3) вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання. Типи таких вкладів, що пропонуються населенню, досить різноманітні. Вони розробляються комерційними банками самостійно. Власне строкові депозити мають наступні особливості:
1) чітко фіксований строк зберігання;
2) оформляються депозитною угодою;
3) при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує штрафні санкції.
Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку:
суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, банкам і приватним особам.
Для обліку операцій за ощадними вкладами і власне строковими депозитами у банку відкриваються депозитні рахунки. Класифікація строкових і ощадних депозитних рахунків наведена нижче:
Отже, при
класифікації синтетичних рахунків важлива ще одна ознака: термін залучення депозитів. Згідно з цією ознакою депозити поділяються на короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік).
Депозитні рахунки — пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і носять мультівалютний характер. На наведених рахунках відображаються операції із залучення та використання ощадних вкладів та строкових депозитів як у національній, так і в іноземній валюті.
Сплата відсоткового доходу — важлива особливість депозитних рахунків. Діючими правилами передбачено щомісячне нарахування відсотків незалежно від дати їх фактичної виплати згідно угоди. Нараховані відсотки обліковуються на пасивному балансовому рахунку “Нараховані витрати за строковими депозитами”.
В аналітичному обліку клієнта до наведених синтетичних рахунків відкриваються особові рахунки окремо за кожним типом ощадного вкладу чи строкового депозиту. В номер рахунку вносять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, відсоткову ставку та ін.
Депозитна операція — це операція із залучення коштів на депозитні рахунки. Під час її здійснення виконуються наступні облікові операції:
— відкриття і реєстрація депозитного рахунку;
— облік операцій щодо залучення коштів на депозит;
— облік операцій з вилучення коштів з депозиту;
— нарахування відсотків за депозитом і операції щодо їх сплати клієнтам;
— облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунку.
10.2. Облік депозитних операцій
Банк відкриває клієнту строковий або ощадний депозитний - рахунок на підставі наступних документів:
— депозитної угоди (додаток 24);
— картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для підприємств);
— паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).
Депозитна угода укладається між банком і підприємством. Вона засвідчує право комерційного банку керувати залученими від юридичних і фізичних осіб грошовими коштами і право вкладників отримувати у чітко визначений строк суму депозиту та відсотків за користування ним. В угоді зазначається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодичність виплати відсотків, порядок повернення депозиту і відсотків після закінчення строку зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку.
Підписана депозитна угода передається у бухгалтерію. Всі особові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.
Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Підприємства мають право перерахувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунку. Фізичні особи можуть внести кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунку. Операції щодо залучення коштів відображаються наступними проводками:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | При внесенні коштів від фізичних осіб готівкою | № 1001 | № 2630 чи № 2635 |
| 2 |
При
перерахуванні
коштів підприємством
на депозит: |
№ 2600 № 1200 |
Депозитний рахунок Депозитний рахунок |
Згідно з угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки; їх облік відображається бухгалтерськими проводками, що розглянуті вище.
Часткове вилучення коштів з депозиту передбачено тільки для окремих типів ощадних вкладів, наприклад, пенсійних, для зарахування заробітної плати та ін. Для обліку цих операцій складаються бухгалтерські проводки.
При вилученні готівкою:
Д-т — “Депозитний рахунок”;
К-т — “Банкноти та монети в касі банку”.
При перерахуванні на поточний рахунок:
Д-т — “Депозитний рахунок”;
К-т — “Поточний рахунок”.
Відсотковий дохід може виплачуватися щомісяця, раз у квартал, за підсумками року, після закінчення строку дії депозиту. Відсотки підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше, ніж в останній робочий день місяця. Нараховані але не сплачені відсотки відносять до нарахованих витрат. Відсотки, нараховані за депозитами, відображаються у балансі на перше число наступного місяця як зобов'язання банку, а в звіті про прибутки і збитки — як понесені витрати.
Нарахування відсотків за депозитом відображається таким чином:
Д-т — “Відсоткові витрати за коштами клієнтів”;
К-т — “Нараховані витрати за строковими депозитами”.
При настанні дати виплати відсоткового доходу виконується бухгалтерська проводка.
При виплаті готівкою (для фізичних осіб):
Д-т — “Нараховані витрати за строковими депозитами”;
К-т — “Банкноти та монети в касі банку”.
При перерахуванні на поточний рахунок клієнта:
Д-т — “Нараховані витрати за строковими депозитами”;
К-т — “Поточний рахунок”.
Після закінчення депозитної угоди закриття депозиту здійснюється на основі оформлення меморіального ордеру і відображається бухгалтерською проводкою.
При поверненні коштів готівкою (для фізичних осіб):
Д-т — “Депозитний рахунок”;
К-т — “Банкноти та монети в касі банку”.
При перерахуванні на поточний рахунок:
Д-т — “Депозитний рахунок”;
К-т — “Поточний рахунок”.
Повернення депозиту і сплата відсоткового доходу підприємствам здійснюється тільки через перерахування на поточний рахунок. Дострокове закриття депозитного рахунку можливе на підставі заяви або клопотання клієнта.
У разі припинення операцій у зв'язку з визнанням депозитного рахунку нечинним сума залишку з рахунку перераховується на рахунок № 2903 “Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками”:
Д-т — “Депозитний рахунок”;
К-т— “Рахунок № 2903”.
З цього рахунку здійснюється погашення кредиторської заборгованості клієнтів за недіючими рахунками у передбаченому нормативними актами порядку.
10.3. Облік довірчих операцій
Довірчі, або трастові операції — це операції, які банк виконує за дорученням і в інтересах третьої особи. Вони можуть здійснюватись на користь приватних (фізичних) осіб і підприємств, органів державного управління. В Україні ринок трастових послуг тільки починає формуватись. Його розвиток гальмує недостатність фінансових активів, низький рівень доходів населення, відсутність необхідної правової бази для регулювання відносин, що виникають за операціями за дорученням. До таких операцій належать розпорядження майном після смерті власника, управління майном на довірчій основі, агентські функції та ін.
Сьогодні українські комерційні банки надають лише окремі види агентських послуг:
— зберігання цінностей у сейфі (банк отримує, зберігає і повертає цінності за дорученням клієнта);
— управління активами на правах представника (банк має право не тільки зберігати цінні папери і отримувати за ними дохід, але й виконувати інвестиційні та комерційні операції згідно з інструкціями довірителя);
— виконання функції депозитаря для ділових фірм (зберігання цінних паперів і облік їх руху).
Виконання довірчих операцій банк здійснює згідно з угодою на довірче управління. Особа, що надає повноваження, називається принципалом, а та, що виконує доручення, — агентом. Стосунки між ними згідно з угодою іменуються агентськими функціями.
Для обліку коштів, що надані принципалом банку у довірче управління, використовують наступні рахунки:
№ 2601 “Кошти за довірчими операціями суб'єктів господарської діяльності”;
№ 2621 “Кошти за довірчими операціями фізичних осіб”. Операція з перерахування коштів у довірче управління відображається бухгалтерською проводкою:
Д-т — “Поточний рахунок клієнта”;
К-т — “Кошти за довірчими операціями клієнтів”. У разі придбання цінних паперів за дорученням клієнтів (на суму, фактично сплачену):
Д-т — “Кошти за довірчими операціями клієнтів”;
К-т — “Коррахунок у Національному банку України”. Водночас придбані цінні папери обліковуються за позабалансовим рахунком за номінальною вартістю:
Д-т — “Інші цінності й документи”;
К-т — “Контррахунок”.
Справляння комісійної винагороди відображається проводкою:
Д-т — “Кошти за довірчими операціями клієнтів”;
К-т — “Інші банківські операційні доходи”.
Контрольні запитання
1. Схарактеризуйте зміст депозитної операції та види строкових депозитів.
2. Назвіть відмінності між платіжними та строковими депозитами.
3. Наведіть класифікацію рахунків для обліку строкових та ощадних депозитів; пригадайте їх основні ознаки.
4. Який порядок відкриття депозитного рахунку?
5. Наведіть методику обліку внесення коштів на депозит та їх вилучення з депозиту.
6. Який порядок закриття депозитного рахунку?
7. Пригадайте методику нарахування відсотків за користування депозитними коштами.
8. У чому полягає облік операцій зі сплати відсоткового доходу клієнтам?
9. У чому полягає зміст довірчих операцій та їх облік?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Банк 20 липня прийняв від Петренко Г. П. Готівкою на вклад строком 6 міс. 2000 грн. Відсотки нараховуються із розрахунку 24 % річних. Згідно угоди відсотковий дохід виплачується по закінченні строку.
• Складіть бухгалтерські проводки: із залучення депозиту, нарахування відсотків, повернення депозиту і виплати відсоткового доходу.
Вправа 2. Згідно з депозитною угодою банк перерахував 10 січня з поточного рахунку ТзОВ “Роксолана” 45 000 грн. на строковий депозитний рахунок. Строк депозиту — один місяць. Відсоткова ставка за депозитом — 12 % річних. Депозит повернуто разом зі сплатою відсотків у визначений строк.
• Складіть бухгалтерські проводки за виконаними операціями.
ГЛАВА
11
ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ
З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
Мета вивчення
Після вивчення глави 11 Ви повинні знати:
1. Економічний зміст цінних паперів.
2. Види цінних паперів.
3. Методику обліку операцій у портфельні короткострокові та довгострокові вкладення з цінних паперів.
4. Методику обліку вкладень банку в боргові цінні папери.
5. Методику обліку операцій з облігаціями власної емісії.
6. Нарахування та облік розрахунків за дивідендами.
7. Методику обліку векселів власної емісії.
8. Порядок обліку операцій з придбання векселів та обліку їх у портфелі банку.
9. Методику обліку опротестування векселів та їх переоблік.
11.1. Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними
Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння, визначають взаємовідносини між особою, яка їх емітувала, та їх власником і передбачають виплату доходу в формі дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінні папери можуть бути іменними і на пред'явника. Їх можна використовувати для розрахунків, а також як заставу для забезпечення платежів і кредитів.
Відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” в Україні можуть перебувати в обігу такі види цінних паперів:
— акції;
— облігації внутрішніх державних (республіканських) і місцевих позик;
— облігації підприємств;
— казначейські зобов'язання;
— ощадні сертифікати;
— векселі;
— приватизаційні цінні папери.
Цінні папери підрозділяють на два види:
— дольові (пайові) цінні папери — це акції, що відтворюють частку вкладу юридичної або фізичної особи в загальному обсязі створюваного капіталу;
— боргові цінні папери і облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі.
При роботі з цінними паперами у взаємовідносини вступають два учасники — інвестор-покупець (юридична або фізична особа); емітент-продавець (юридична особа).
Відновлення втрачених цінних паперів здійснюється державними органами, підприємствами, організаціями і установами, що їх випустили.
Передача нащадкам цінних паперів здійснюється у відповідності з громадянським законодавством України.
Схема основних операцій з цінними паперами наведена нижче:
Комерційні банки здійснюють різні операції з цінними паперами, випущеними як іншими емітентами, так і власне банками. Останні підрозділяються на активні та пасивні.
Пасивні операції включають у себе випуск банком цінних паперів (акцій, облігацій, векселів, ощадних сертифікатів) з метою залучення грошових коштів.
Активні операції передбачають придбання банком зазначених цінних паперів з метою їх перепродажу або участі в управлінні іншими підприємствами та одержання від цих операцій спекулятивного доходу або дивідендів.
Порядок обліку цінних паперів у комерційних банках регламентується інструкціями, листами та доповненнями до них Національного банку України. Розглянемо основні принципи цього обліку.
Банки здійснюють вкладення в придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком з метою одержання прибутку у вигляді дивідендів або дисконту, премії, відсотків від їх наступного перепродажу.
З цією ж метою цінні папери можуть бути прийняті на зберігання і виконання з ними дохідних операцій за дорученням клієнтів.
Вкладення банку в цінні папери класифікуються за терміном, портфельними видами і обліковуються на таких рахунках:
| № з/п | Групи (види) придбаних цінних паперів за цільовим призначенням | Рахунки, на яких вони обліковуються |
| 1. |
Портфельні короткострокові в Портфель цінних паперів на продаж |
кладення (до 1 року) Синтетичний рахунок № 310 “Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж четвертого порядку для банківських і небанківських установ” Аналітичні рахунки № 3102, 3103 (щодо емітентів та випуску цінних паперів) |
| 2. |
Портфельні довгострокові вкл Портфель цінних паперів на інвестиції |
адення (понад 1 рік) № 320 “Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції” з відповідними аналітичними рахунками |
| 3. | Портфель пайової участі (вкладень у асоційовані компанії) |
Синтетичний рахунок № 410 “Вкладення в асоційовані компанії” з відповідними аналітичними рахунками |
| 4. | Портфель вкладень у дочірні компанії | № 420 “Вкладення у дочірні компанії” |
5. |
Боргові цінні папери та інвестиції | |
|
Придбані: — за номіналом; — з дисконтом; — з премією; — між датами сплати відсотків (купонів); — реалізовані до строку їх погашення. |
Рахунки групи балансового рахунку № 321 “Боргові цінні папери в портфелі банку на інвестиції” (за видами емітентів — державні, недержавні тощо) | |
| Рахунок № 3216 “Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції” | ||
| Рахунок № 3217 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції” | ||
Належність вкладень до першої (на продаж) групи обмежена календарним роком, після чого їх автоматично переводять у другу групу цінних паперів — на інвестиції, а також навпаки. Це повинно здійснюватися дуже рідко і лише за відповідною постановою Правління банку або наказом керівництва.
11.2. Облік операцій банку з цінними паперами, придбаними з метою перепродажу.
Облік вкладень цінних паперів не власної емісії у певний портфель починається з відображення придбання в системі рахунків бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 310 “Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Придбані цінні папери обліковуються на позабалансових рахунках.
Вкладення банку в цінні папери відображається за первинною вартістю, тобто ціною придбання. Їх вартість на ринку цінних паперів може зростати або знижуватися. Виходячи з принципу обережності, запровадженого в Україні за міжнародними стандартами, необхідно наприкінці кожного місяця коригувати балансову вартість портфеля акцій на продаж за правилом нижчої вартості. Це означає, що вартість акцій відображається тільки за нижчою вартістю із двох — балансовою чи ринковою. При цьому ринкова вартість зменшується ще і на передбачені витрати від продажу — комісійні за брокерські, юридичні, консультаційні послуги, біржовий збір, держмито. На зниження (нереалізований збиток), що виникає, створюється резерв бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 7703 “Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж”;
К-т рахунку
№ 3190 “Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж”.
За рахунок цього резерву в кінці вже наступного місяця покривається різниця (збиток) від реалізації акцій за ціною, нижчою від їх придбання.
На перевищення ринкової вартості над балансовою бухгалтерська проводка не складається.
Дивіденди, якщо вони нараховуються в період знаходження акцій в портфелі банку на продаж, відображають на балансовому рахунку № 6300 “Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями”.
Механізм бухгалтерського обліку операцій з придбання та продажу акцій (або інших цінних паперів) не власної емісії розглянемо на цифрових прикладах послідовно за кожним з чотирьох видів портфельних вкладень: на продаж; на інвестиції; пайову участь і у дочірні компанії.
Облік короткострокових вкладень у акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж — за балансовим рахунком групи№ 310. Під час обліку цих операцій врахуємо і відобразимо такі особливості:
— зміну балансової вартості цінних паперів у кінці кожного місяця за правилом нижчої вартості, виходячи з принципу обережності;
— створення резерву під знецінення;
— можливе одержання дивідендів від стороннього емітента;
— зростання або зниження початкової ринкової вартості;
— необхідність
створення
спеціального
страхового
резерву.
Облік
акцій у портфелі
банку на продаж
виглядає таким
чином:
| № з/п | Зміст операцій | Бухгалтерські проводки | Сума, грн. | |||
| дебет | кредит | |||||
| 1. | Банк 01.10.97 р. купив акцій по 25 грн. за одиницю 500 | № 3102 “Акції в портфелі банку на продаж” | Коррахунок, каса (або поточний рахунок) | 12500 | ||
| 2. | 30.01.98 р. поточна ринкова вартість акції зросла до30 грн., що перевищує вартість придбання | В обліку не відображається | ||||
| 3. | 15.02.98 р. банк одержав повідомлення, що на акції, які він придбав 13 жовтня, йому нараховано дивіденди що він відобразив у своєму обліку | № 3108 “Нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж” | № 6300 “Дивідендний дохід за акціями” | 500 | ||
| 4. | 28.02.98 р. банк одержав грошове перерахування дивідендів | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | № 3108 “Нараховані доходи за акціями” | 500 | ||
| 5. |
13.03.98 р. банк реалізував100 акцій по 27 грн. за акцію: а) виручка від реалізації 100/27=2700; а) виручка від реалізації 100 х 27=2700; |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | № 3102 “Акції в портфелі банку на продаж” | 2700 | ||
|
б) їх вартість за ціною придбання 100 х 25=2500; в) прибуток (2700-2500)= 200 |
№ 3102 “Акції в портфелі банку на продаж” | № 6203 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж” | 500 | |||
| 6. | 20.03.98р. за 450 акціями, що залишилися, поточна ринкова вартість знизилася відповідно до ціни придбання з 25 до 23 грн. На різницю у 800 грн. (400 х (25-23) =800) створюється резерв під знецінення цінних паперів | № 7703 “Відрахування у резерв під знецінення цінних паперів на продаж” | № 3190 “Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж” | 800 | ||
| 7. | 8 квітня весь залишковий пакет акцій у кількості 400 шт. реалізовано, але вже за ціною 20 грн., на суму 8000 грн. (400 х 20), тоді як за ціною придбання їх вартість складає 10 000 грн. (400 х 25). Втрати (збиток) становить 2000 грн. (10000-8000) | №1200 “Коррахунок у Національному банку України” | №3102 “Акції в портфелі банку на продаж” | 8000 | ||
| 8. | Збиток від продажу даного пакета акцій на суму 8000 грн. перекривається спеціальним страховим резервом, який було створено 20.03.98 р. (див. операцію 6) | № 3190 “Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж” | №3102 “Акції в портфелі банку на продаж” | 800 | ||
| 9. | Визначається остаточний фінансовий результат (уданому випадку — збиток) від купівлі-продажу пакета акцій у кількості 400 шт. як різниця між вартістю придбання (10 000) та реалізації (8000) і відшкодуванням спеціальним страховим резервом 10000—8000 - 800 = 1200 | № 6203 “Результат від торгівлі цінними паперами на продаж” (збиток) | №3102 “Акції в портфелі банку на продаж” | 1200 | ||
11.3. Облік довгострокових вкладень банку в цінні папери
До довгострокових належать вкладення:
— на інвестиції;
— в асоційовані компанії;
— у дочірні компанії.
Розкриємо методику обліку кожного з зазначених видів вкладень.
При обліку вкладень у цінні папери на інвестиції необхідно враховувати і відображати такі особливості:
— формування ціни придбання;
— коригування один раз наприкінці року;
— оцінку їх за методом вартості, тобто за правилом нижчої вартості (балансової чи ринкової), зважаючи на принцип обережності, та створення спеціального резерву під знецінення цінних паперів на інвестиції.
Облік довгострокових вкладень банку в цінні папери виглядає аким чином:
| № з/п | Зміст операцій | Бухгалтерські проводки | Сума, грн. | |
| дебет | Кредит | |||
|
Комерційний банк здійснив інвестицію, купивши довгострокові акції у відкритих акціонерних товариствах (ВАТ) за номінальною вартістю: а) прості акції ВАТ-1 на суму 20 000 грн.; б) привілейовані акції ВАТ-2 на суму 46 000 грн.; |
||||
|
в) прості акції ВАТ-3 на
суму
15 000 грн. |
№ 3203 “Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком, випущені фінансовими (небанківськими) установами, в портфелі банку на інвестиції” |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
81000 |
|
| 2. | Наприкінці року (31 грудня) коригується балансова (ціна придбання) вартість акцій за правилом нижчої вартості, у зв'язку з нижчою ринковою ціною окремих їх пакетів (див. розрахунок); | |||
| Ринкові цінні папери | Вартість придбання (балансова) | Ринкова вартість | Вартість переоцінки за нижчою ціною | |
| Прості акції ВАТ-1 | 20000 | 19000 | 19000 | |
| Привілейовані акції ВАТ-2 | 46000 | 45000 | 45000 | |
| Прості акції ВАТ-3 | 15000 | 16000 | 15000 | |
| Підсумкова вартість портфеля | 81 000 | 80000 | 79000 | |
| 3. | Згідно з правилом нижчої вартості зниження вартості портфеля на інвестиції буде відображено бухгалтерською проводкою | № 7704 “Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів на інвестиції” | № 3290 “Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції” | 2000 |
| 4. | 31 грудня ВАТ-1, ВАТ-2 та ВАТ-3 звітували про чистий прибуток у сумі 10 000 грн., із якого банк 25 % зараховує як одноразове збільшення своїх вкладень на інвестиції | № 3203 “Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком, випущені фінансовими (небанківськими) установами, в портфелі банку па інвестиції” | № 6300 “Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями” | 2500 |
Облік довгострокових вкладень в асоційовані компанії за планом рахунків відображення цих операцій здійснюється на рахунках групи №410 “Вкладення в асоційовані компанії”. Вкладення оцінюються за пайовим методом.
Суть пайового методу — це частка (пропорційна прибутку, на який має право банк-інвестор, еквівалентна частці власності, вкладеної ним у певну компанію. У межах цієї частки банк нараховує собі одержаний компанією прибуток, а також таку ж частину дивідендів від загальної суми цих дивідендів, визначеної банку компанією.
Відображення цих операцій розглянемо на прикладі:
| № з/п | Зміст операцій | Бухгалтерські проводки | Сума, грн. | |||||
| дебет | кредит | |||||||
| 1. | 13.03.98 р. банк купив у компанії 10 000 простих акцій по 30 грн. за акцію на суму 30 000 грн., що складає 25 % усіх випущених компанією акцій | № 410 “Вкладання в асоційовані компанії” | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 30000 | ||||
| 2. | 31.12.98 р. компанія звітувала про чистий прибуток в сумі 40 000 грн., із якого банк 25% зараховує як одночасне збільшення своїх вкладень і в асоційовану компанію (реінвестинія) та дивідендного доходу | № 410 “Вкладення в асоційовані компанії” | № 630 "Дивідендний (і дохід” | 10000 | ||||
| 3. | сплатила дивіденди акціонерам у розмірі 3000 грн., з яких банку 25 %, — 750 грн. (3000 х 25 %) | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | № 410 “Вкладення в асоційовані компанії” | 750 | ||||
| У випадку, коли дивіденди оголошені в поточному році, а сплачуються в наступному, банк-інвестор визнає їх за датою оголошення. Бухгалтерські проводки на їх нарахування і одержання складаються в такій кореспонденції рахунків: | ||||||||
| 4. | 31.12.98 р. на зарахування збільшення своїх вкладень (див. операцію 2) у розмірі своєї частки | № 410 “Вкладення в асоційовані компанії” | № 630 “Дивідендний дохід” | 10000 | ||||
| 5. | 31.12.98 р. на нарахування своєї частки дивідендів із прибутку | № 3578 “Інші нараховані доходи” | № 410 “Вкладення в асоційовані компанії” | 750 | ||||
| 6. | 15.02.99 р. на отримання дивідендів | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | № 578 “Інші нараховані доходи” | 750 | ||||
Якщо ж банк здійснює довгострокове вкладення в дочірні компанії, то операції з ними відображаються за балансовими рахунками групи № 420 “Вкладення в дочірні компанії”.
При цьому можливі два випадки: банк володіє або ні контрольним пакетом акцій. Якщо володіє, то він, як головна компанія, складає зведену консолідовану фінансову звітність —метод консолідації.
Ця звітність складається за двох умов: 1) якщо наявна можливість контролю дочірнього підприємства; 2) коли довгострокові вкладення доповнюють діяльність банку.
Якщо зазначені вимоги не виконуються, то придбані акції відображаються в балансі банку тільки як довгострокові вкладення в асоційовані компанії на балансових рахунках групи № 41( “Вкладення в асоційовані компанії” за ціною, визначеною пайовим методом, і за методикою обліку, розглянутою нами вище. При цьому номінальна вартість придбаних банком акцій (свідоцтв або( сертифікатів акцій) обліковується на позабалансовому рахунку
№ 9819 “Інші цінності та документи” в розрізі емітентів.
11.4. Облік вкладень банку в боргові цінні папери
Боргові цінні папери випускають центральні та місцеві органи державного управління, банки та інші юридичні особи з метою залучити інвестиції, які можуть здійснюватися також і банками, що купують їх у вигляді акцій або облігацій.
Для їх обліку передбачено окремий балансовий рахунок № 321 “Боргові цінні папери в портфелі банку та інвестиції”. До нього відкриваються аналітичні рахунки за № 3210 — 3214 — за видами юридичних осіб, що випустили ці цінні папери, а саме:
рахунок № 3210 “Боргові цінні папери центральних органів державного управління в портфелі банку на інвестиції”;
рахунок № 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції”;
рахунок № 3212 “Боргові цінні папери, випущені банками, в портфелі банку на інвестиції”;
рахунок № 3213 “Боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами, в портфелі банку на інвестиції”;
рахунок № 3214 “Боргові цінні папери, випущені не фінансовими підприємствами, в портфелі банку на інвестиції”
Зазначені вище цінні папери можуть бути придбані:
— за номіналом;
— з дисконтом;
— з премією;
— між датами сплати відсотків (купонів);
— куплені та реалізовані до строку їх погашення.
У зв'язку з необхідністю виділяти дисконт як дохід і премію як втрати (збитки) планом рахунків передбачено також два окремі аналітичних рахунки, на яких в розрізі емітентів ведеться облік нарахування і сплати зазначених дисконту і премії:
рахунок № 3216 “Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції”;
рахунок № 3217 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції”.
Розглянемо на прикладах порядок відображення обліком вищезазначених боргових цінних паперів залежно від ціни (за номіналом, з дисконтом, премією та ін., придбаних на інвестиції.
Облік інвестиційних цінних паперів, придбаних за номінальною вартістю. Нарахування відсотків здійснюється згідно з “Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України”, затвердженою Правлінням Національного банку України, №466 від 30.12.97 р., кожних півроку, а фактично — для податкового обліку щомісячно. Сплата їх емітентом — один раз на рік — за купоном.
| № з/п | Зміст операцій | Бухгалтерські проводки | Сума, грн.. | |
| дебет | кредит | |||
| 1. | 30.06.98 р. комерційний банк придбав 10 % облігацій на суму100 000 грн. строком на 10 років за номінальною вартістю, які повинні бути погашені 30 червня 004 р. Відсотки емітентом виплачуються банку 30 вересня щорічно |
№ 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції” |
№ 1200 “Коррахунок у Національному раїни” | 100000 |
| 2. |
31.12.98 р. нараховані відсотки в кінці першого року придбання за 3 місяці — 90 днів (з 1 жовтня по 31 грудня 1998р.): 100 000 грн. х 10 % х (180: 360) = 5000 100 |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції | № 6053 “Відсоткові доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | 5000 |
| 3. |
30.06.99 р. Нараховані відсотки за наступні півроку: 100 000 грн. х 10 % х (180: 360) = 5000 100 |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції | № 6053 “Відсоткові доходи за іншими цінними перами в портфелі банку на інвестиції” | 5000 |
| 4. | 30.06.99 р. одержання відсотків за річним купоном |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції |
10000 |
| 5. | Подальші нарахування відсотків — кожних півроку, а їх отримання за купоном — один раз на рік | іт. ін. | іт. ін. | |
| 6. | 30 червня 2008 р. погашення придбаних 30 червня 1998 р. облігацій на суму номінальної вартості |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
№ 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції” |
100000 |
Облік інвестиційних цінних паперів, придбаних з дисконтом, здійснюється за таких умов:
1) кожних півроку за фінансовим обліком і щомісячно за податковим нараховуються до складу доходів відсотки; частка дисконту через амортизацію куплених цінних паперів; один раз на рік (від дати придбання) банку виплачуються суми нарахованих відсотків за купоном.
| № з/п | Зміст операцій | Бухгалтерські проводки | Сума, грн. | |
| дебет | кредит | |||
| 1. |
30.06.98 р. комерційний банк купив 10 шт. 10 % облігацій у місцевих органів влади номіналом 10000 грн. кожна на 100 000 грн. за 98 000 грн. з терміном погашення через 10 років: а) за сумою сплати; |
№ 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції” |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
98 000 |
| б) відображення суми неамортизованого дисконту | № 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції” | № 3216 “Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції” | 2000 | |
| 2 |
Кожних півроку послідовно (31 грудня 1998 р. і 31 червня 1999 р. іт. ін.) до кінця строку викупу облігацій емітентом: а) нараховуються відсотки 100 000 х 10% х 180 = 5000 грн., 100 360 які емітент перераховує за річним купоном тільки один раз на рік (30 червня); |
№ 3218 “На раховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
№ 6053 “Відсоткові доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” № 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” |
5000 (за 2 етапи 10000) 10000 (річна сума) |
|
б) здійснюється амортизація дисконту і зарахування його до складу доходів, виходячи з такого розрахунку: — сума дисконту за 10 років — 2000 грн. — сума дисконту за рік: 2000: 10 = 100 грн. — сума дисконту за півріччя 200х (180:360) = 100 грн, |
№ 3216 “Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | № 6053 “Відсоткові доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | 100 | |
|
3. |
30 червня 2008 р.: а) на суму дисконту бухгалтерська проводка не складається, бо він амортизувався за 10 років; |
|||
| б) на суму викупу (погашення) емітентом боргу | №1200 “Коррахунок у Національному банку України” | № 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції” | 100000 | |
Облік інвестиційних боргових цінних паперів, придбаних зпремією здійснюється за таких умов: банк, купуючи акції, сплачує їх вартість з надбавкою (премією) до ціни придбання на користь емітента Одержаний дохід у вигляді відсотків (які за фінансовим обліком нараховуються кожні півроку, а за податковим — щомісячно), буде зменшений на суму зазначеної премії.
| № з/п | Зміст операцій | Бухгалтерські проводки | Сума, грн | |
| дебет | кредит | |||
| 1. |
30.06.98 р. комерційний банк купив на 10 років 10 шт. 10 % облігацій місцевих органів влади номіналом на 100 000 грн., по 10 500 грн. кожна, на загальну суму 105 000 грн., де 5000 грн — неамортизована премія; а) окремо на суму за номіналом: |
№ 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
10000 |
|
державного управління в портфелі банку на інвестиції” |
№ 410 “Вкладення в асоційовані компанії” |
|||
| б) окремо на суму премії | № 3217 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції” |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
5000 | |
| 2. | Кожні півроку, починаючи від 31.12.98 р. і 31.06.99 р. до кінця строку викупу облігацій емітентом — 31 червня 2008 р.: |
|
а) нараховуються відсотки 100000 х 10% х 180 = 5000 грн 100 360 |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | № 6053 “Відсоткові доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | 5000 (за півріччя, за рік — 10000) |
| б) одержання сплати відсотків від емітента за річним купоном 30 червня кожного року, |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку Украйни” |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку наінвестиції” | 10000 | ||||
| № 6053 “Відсоткові доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | №3215 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції” | ||||||
| в) здійснюється амортизація премії на користь емітента, в якого куплені облігації (5000 грн. — премія за 10 років або 500 грн. за 1 рік або 250 грн. за півроку) | 250 | ||||||
| 3. |
30 червня 2008 року: а) на суму премії бухгалтерська проводка не складається, бо вона амортизувалась за 10 років; |
||||||
| б) на суму викупу (погашення) емітентом боргу | №1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
№ 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції” |
100000 | ||||
Облік інвестиційних цінних паперів, куплених у період між датами сплати відсотків (купонів). У цих випадках банк-покупець сплачує придбані ним цінні папери за номіналом разом з накопиченими відсотками, що йому будуть повернуті емітентом у наступний строк сплати відсотків (нараховуються щомісячно):
| № з/п | Зміст операцій | Бухгалтерські проводки | Сума, грн. | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1. | 01.07.98 р. комерційний банк купив облігації на суму 12 000 грн. за ставкою 10% річних з оплатою 5 % кожного разу 31 жовтня і 30 квітня | № 3211 | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 10000 |
| 2. |
При купівлі сплачено накопичені відсотки за період з 1 травня по 30 червня (60 днів): 12000 х 5% х 60 = 250 100 360 |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 250 |
| 3. |
30.
10.98 р. Нараховано
відсотки
за період
віддати придбання
за 120
днів (з 1
липня по 30
жовтня): 100 360 |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | № 6053 | 400 |
| 4. |
Банк одержав від імітента як нараховані відсотки, так і сплачені йому при купівлі накопичені відсотки: (200 + 400 = 600) |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції” | 600 |
Облік реалізації банком інвестиційних боргових цінних паперів до дати їх погашення виконується за умови:
1) 01.04.98 р. банк купив 10 шт. 15 % облігацій по 1000 грн. номіналом за штуку на 10 000 грн. заплативши з премією 11 000 грн.;
2) дата випуску облігацій — 01.02.98 р.;
3) дата погашення — 01.02.98 р.;
4) сплата відсотків 01.08.98 р. та 01.02.99 р.;
5) облігації раніше, до їх погашення, були продані 01.09.98 р.:
| № з/п | Зміст операцій | Бухгалтерські проводки | Сума, грн. | |||||||||
| дебет | кредит | |||||||||||
| 1. | 01.04.98 р. банк купив 10 % облігацій. Оприбуткування куплених облігацій: — за номіналом; | № 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного Управління в портфелі банку на інвестиції” | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 10000 | ||||||||
|
— премія
сплачені
відсотки за
2 міс. 100 360 |
№ 3217 “Неамортизована премія за борговими цінними папера ми у портфелі банку на інвестиції” | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 1000 |
|||||||||
| № 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними папера ми в портфелі банку на інвестиції” | ||||||||||||
| № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 250 |
|||||||||||
| 2. |
Комерційний
банк нарахував
собі відсотки
за 3 міс. 100 360 |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними папера ми в портфелі банку на інвестиції” | № 6053 “Відсоткові доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | 375 |
||||||||
| 3. | Отримані відсотки, накопичені за 2 міс., так і нараховані за 3 місяці (250 + 375 = 625) | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | №3218 “Нараховані доходи за борговими цінними папера ми в портфелі банку на інвестиції” | 625 |
||||||||
4. |
Відноситься за рахунок зменшення доходу амортизація премії. Її розрахунок: | |||||||||||
| а) облігації, куплені банком, знаходилися в нього 5 міс. (з 1 квітня по 31 серпня); | ||||||||||||
| б) сума неамортизованої премії при купівлі облігацій складала 1000 грн. (див. операцію 1); | ||||||||||||
| в) сума амортизації премії на період 10 міс. (квітень 1998р.— лютий 1999 р.) користування облігаціями банком, як це передбачається угодою купівлі, складала: 1000 грн.: 10 міс. = 100 грн. на місяць; | ||||||||||||
|
г) фактична сума амортизації премії склала за 5 місяців (квітень—серпень): 100х 5 = 500 грн. |
№ 6053 “Відсоткові доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | № 3217 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції” | 500 |
|||||||||
5. |
1 вересня облігації достроково продані до настання строку погашення за 11000 грн.: а) продаж за номіналом; |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | № 3211 “Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції” | 10000 |
||||||||
| б) неамортизована премія (1000—500); | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | №3217 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції” | 500 |
|||||||||
| в) теж на суму нарахованих відсотків за період з 1 по 31 серпня; |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
№ 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції” | 100 |
|||||||||
| г) прибуток від продажу | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | № 6394 “Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії” | ||||||||||
11.5. Облік пасивних операцій банку з цінними паперами за власними борговими зобов'язаннями
До пасивних належать операції з випуску банками таких цінних паперів, як акції, облігації, векселі та ощадні сертифікати з метою залучення грошових коштів. Останні три види є власними борговими зобов'язаннями банків перед їх покупцями.
Методику обліку операцій з акціями власної емісії розглянуто нами в главі 4, а з ощадними сертифікатами — у главі 10. Тут ми розкриємо методики обліку з векселями і облігаціями власної емісії.
Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримач).
Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодовувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого відсотка.
Для обліку операцій з цими борговими зобов'язаннями передбачено балансовий рахунок групи № 330 “Цінні папери власного боргу, емітовані банком”. Вексельні та облігаційні боргові зобов'язання можуть продаватися за номіналом, із знижкою (дисконтом) або з надбавкою (премією), тому і облік на рахунок № 370 необхідно вести за такими балансова ми рахунками щодо кожної із зазначеної складової цінного папера
№ 3300 “Прості векселі, емітовані банком” (номінал):
№ 3305 “Інші цінні папери власного боргу, емітовані банком” (номінал);
№ 3306 “Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком” (контрпасивний);
№ 3307 “Неамортизована премія за борговими цінними папера ми власного боргу, емітованими банком” (пасивний).
Техніка обліку операцій з борговими цінними паперами власної емісії банків детально викладена у відповідній інструкції Національного банку України. Тому ми на прикладах господарських операцій розкриємо лише економічний зміст та принципи відображення неамортизованих дисконту та премії в системі рахунків бухгалтерського обліку.
Приклад 1. Облік вексельних боргових зобов'язань, які продані із знижкою (з дисконтом).
| № з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | ||||||||
| Дебет | кредит | |||||||||
| номер і назва рахунку | сума, грн. | номер і назва рахунку | сума, грн. | |||||||
1. |
Від продажу банком на 10 років цінних паперів (векселів) номіналом 100 000 грн. з 10 %дисконтом надійшло на його Коррахунок 88 000 грн., а різниця (дисконт) у 12 000 грн. Відображена на пасивному рахунку № 3306 “Неамортизований дисконт” | №1200 “Коррахунок у Національному банку України” |
88000 |
№3300 “Прості векселі, емітовані банком” (номінал) |
100000 |
|||||
| № 3306 “Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком” | 12000 |
|||||||||
| 2. | Загальна сума дисконту поступово за 10 років щомісячно, амортизуючись, відноситься на витрати банку в розмірі 12000: 10 років: 12 міс. року = 100 грн. На місяць | № 7050 “Відсоткові витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів” | 100 | № 3306 “Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком” | 100 | |||||
| 3. | Щомісяця нараховуються відсотки в розмірі 10%: 100000 х 0,10 : 12 міс. = 833 грн. | № 7050 “Відсоткові витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів” | 833 | №3308 “Нараховані витрати цінними паперами власного боргу, емітованими банком” | 833 | |||||
| Щомісяця до кінця десятирічного строку, поки залишок неамортизованого дисконту на дату погашення цінного паперу буде (стане) нульовим, дисконт буде повністю замортизований. | ||||||||||
| 4. | При настанні дати погашення банк викупляє цінні папери (векселі) у розмірі їх вартості за зобов'язанням (тобто з дисконтом) у сумі 100 000 грн. | № 3300 “Прості векселі, емітовані банком” | 100000 | №1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 100000 | |||||
Отже, від продажу боргових цінних паперів з дисконтом, банк мав додаткові витрати, які рівномірно списувалися протягом 10 років на собівартість його послуг. В той же час, залучивши 88 000 грн. у свій обіг, банк міг використати їх як дешеві кредитні ресурси та на інші високодохідні операції.
Приклад2. Облік вексельних боргових зобов'язань, які продані з надбавкою (премією).
| № з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | |||
| дебет | кредит | ||||
| номер і назва рахунку | сума, грн. | номер і назва рахунку | сума, грн. | ||
| Від продажу банком на 10 років боргових цінних паперів власної емісії на суму 112000 грн, з 10 % премією надійшло на | № 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 112000 | № 3300 “Прості векселі, емітовані банком” (номінал) | 100000 | |
| його Коррахунок 100000 грн., а різниця (премія 12 000 грн.) відображена на пасивному рахунку № 3307 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами власного боргу, емітованими банком” | № 3307 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами власного боргу, емітованими банком” | 12000 |
|||
| 2 |
Щомісячно нараховуються відсотки по купцю цінних паперів у розмірі 15 % від номіналу 100000 грн., з відображенням їх у складі витрат банку: (100000 х 15%): 10 років : 12 міс.) = 125 грн. |
№ 7050 “Відсоткові витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів” | 125 |
№ 3308 “Нараховані витрати за цінними паперами власного боргу, емітованими банком” | 125 |
| 3 |
Щомісяця сума раніше сплаченої премії списується на зменшення витрат банку за нарахованими і сплачуваними щомісяця відсотками. Розмір щомісячного списання: (12 000:10 років): 12 міс. = 100 грн. |
№ 3307 “Неамортизована премія за борговими цінними паперами власного боргу, емітованими банком” | 100 |
№ 7050 “Відсоткові витрати за цінними паперами власного боргу, які емітовані банком, крім ощадних сертифікатів” | 100 |
| 4 |
Щомісяця банк перераховує відсотки покупцю цінних паперів як різницю між нарахованими відсотками і місячним розміром амортизованої премії (125-100) = 25 грн. |
№ 3308 “Нараховані витрати за цінними паперами власного боргу емітованими банком” | 25 |
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” | 25 |
Контрольні запитання
1. У чому полягає суть цінних паперів?
2. Перерахуйте види цінних паперів.
3. Наведіть методику обліку придбання облігацій державної внутрішньої короткострокової позики.
4. Пригадайте порядок обліку продажу державних облігацій з визначенням доходу.
5. Наведіть методику обліку придбання акцій не власної емісії.
6. Який порядок обліку продажу акцій не власної емісії за ціною, нижчою від придбання?
7. Наведіть методику відображення в обліку продажу акцій інших емітентів за ціною, вищою від придбання.
8. У чому полягає облік нарахування та одержання дивідендів за придбаними акціями?
9. Які особливості методики обліку придбання і продажу облігацій інших емітентів, крім держави?
10. Схарактеризуйте відображення в обліку дивідендів з придбаних облігацій.
11. Наведіть особливості обліку придбаних векселів у портфелі банку.
12. Наведіть особливості обліку перепродажу векселів.
13. У чому полягає методика обліку опротестування векселів?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Банківська установа придбала акції інших емітентів на 400 000 грн. Через б місяців їх курсова вартість зросла до 480 000 грн. і банк їх реалізував.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа2. Банк придбав облігації не власної емісії у свого клієнта на суму 35 000 грн. Через 3 місяці їх курсова різниця почала різко падати і банк спішно їх реалізував за 28 000 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа3. Банк випустив векселі за номіналом на 300 000 грн. І продав їх з дисконтом за 260 000 грн. Через місяць векселі були погашені за номіналом.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 4. Банк взяв на облік (придбав) вексель за 80 000 грн., виплативши векселедавцю 72 000 грн. Через місяць вексель був сплачений векселедавцем у сумі 80 000 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки.
ГЛАВА
12
ОБЛІК ВАЛЮТНИХ
ОПЕРАЦІЙ
Мета вивчення
Після вивчення глави 12 Ви повинні знати:
1. Основні валютні операції, які потребують ліцензування.
2. Правила відкриття поточних рахунків у іноземній валюті.
3. Банківські операції, які можуть здійснюватись за поточними валютними рахунками клієнтів.
4. Сутність неторгових операцій.
5. Порядок роботи обмінних пунктів.
6. Бухгалтерські записи з обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та дорожніх чеків, видачі готівки за міжнародними платіжними картками та проведення конверсійних операцій в обмінних пунктах банку.
7. Принципи організації кореспондентських відносин із зарубіжними банками.
8. Сутність експортно-імпортних операцій клієнтів.
9. Облік операцій при використанні банківського переказу.
10. Облік операцій при акредитивній формі розрахунків.
11. Облік операцій при документарному інкасо.
12. Порядок торгівлі іноземною валютою.
13. Особливості оформлення форвардних та ф'ючерсних контрактів.
14. Сутність активно-пасивних валютних операцій.
12.1. Сутність валютних операцій
З переходом України на ринкову економіку, інтернаціоналізацією товарного виробництва та обігу посилюється значення експортно-імпортних операцій, які є складовою валютних операцій, що здійснюються на підставі декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15 — 93 від 19.02.93 р. в якому визначаються окремі терміни, такі як:
Валюта України:
— грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та ін., що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, внески в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.
Іноземна валюта:
— іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та е законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або в монетарних металах;
— монетарні метали — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.
Резиденти:
— фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном);
— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;
— дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і Дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
Нерезиденти:
— фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України);
— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не
мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
— розташовані на території України іноземні, дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.
Обмінні операції — операції, які виконуються у двох різню валютах (причому одна з них може бути національною валютою і впливають на валютну позицію банку.
Валютна позиція банку — залишки коштів в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах Існують закрита та відкрита валютні позиції.
Закрита валютна позиція — валютна позиція у відповідній валюті, коли активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями) зберігаються.
Відкрита валютна позиція — різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви (з урахуванням в позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями), у відповідних валютах, внаслідок якої з'являється можливість отримання додаткових прибутків або ризик додаткових збитків у результаті зміни обмінних курсів валют.
Коротка відкрита валютна позиція — відкрита валютна позиція у відповідній валюті, колі пасиви та позабалансові вимоги перевищують пасиви та позабалансові зобов'язання.
Законодавством України передбачено отримання ліцензій на будь-які операції, пов'язані з рухом валютних коштів та цінностей.
Ліцензії на здійснення валютних операцій надаються банком на підставі положення № 181 від 06.05.98 р., затвердженого Постановою Правління НБУ, де обумовлені вимоги до банків для отримання права на здійснення операцій за певними пунктами ліцензії. Право на отримання ліцензії мають банки, які:
— є юридичними особами;
— працюють на Україні не менше одного року;
— протягом минулих років не мали серйозних зауважень з боку банківського нагляду та податкової адміністрації;
— мають розмір зареєстрованого Статутного фонду, що відповідає вимогам інструкції НБУ № 10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності, комерційних банків”, затвердженої Постановою правління НБУ № 141 від 14.04.98р. та обчислюється в ЕКЮ. Курс ЕКЮ запроваджується за підсумками торгів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ).
Банки, що отримали ліцензію на здійснення валютних операцій, називаються уповноваженими банками.
Ліцензії поділяються на генеральні та індивідуальні. Генеральні ліцензії надаються банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, які не потребують індивідуальної ліцензії на весь термін дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії надаються підприємствам та організаціям на здійснення разової валютної операції на термін, необхідний для здійснення такої операції.
У згаданому вище положенні № 181 “Про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банками операцій” наведені окремі пункти валютної діяльності, що підлягають ліцензуванню:
— ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) У іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України (п. 15);
— неторговельні операції з валютними цінностями (п. 16);
— ведення коррахунків банків (резидентів і нерезидентів) у іноземній валюті (п. 17);
— ведення коррахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України (п. 18);
— відкриття коррахунків в уповноважених банках України у іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 19);
— відкриття коррахунків у банках (нерезидентах) у іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 20);
— залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (п. 21);
— залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках (п.22);
— валютні операції на міжнародних ринках (п. 23);
— операції з банківськими металами на валютному ринку України (п. 24);
— операції з банківськими металами на міжнародних ринках (п. 25),
Для отримання дозволу на здійснення операцій за окремими пунктами ліцензії передбачено певний розмір капіталу підприємства та вимоги щодо їх технічного забезпечення. Крім того, існують загальні вимоги, до яких належать: наявність служби внутрішнього аудиту, наявність внутрішніх підрозділів, здатних проводити дозволені операції, наявність внутрішньої регламентації проведення подібних операцій — посадових інструкцій та положень. У разі порушень зазначених вимог НБУ має право відмовити у наданні ліцензії.
Відмова з боку НБУ в наданні ліцензії може бути оскаржена в арбітражному суді.
12.2. Ведення банками рахунків клієнтів у іноземній валюті
Банки відкривають рахунки у іноземній валюті юридичним та фізичним особам згідно з чинним законодавством України. Порядок відкриття рахунків клієнтам регламентовано інструкцією № 3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою НБУ 04.02.98 р.
Для відкриття поточних рахунків у іноземній валюті юридичні особи подають до банків такі ж документи, що і для відкриття поточних рахунків у національній валюті.
Якщо поточний рахунок у іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то в банк подається лише заява та картки із зразками підписів та відбитком печатки.
Види валютних рахунків клієнтів передбачені інструкцією НБУ № 3 у залежності від режиму їх функціонування.
1. Поточні валютні рахунки резидентів — юридичним особам для здійснення торговельних та неторговельних операцій з нерезидентами.
2. Поточні валютні рахунки іноземним інвесторам.
3. Поточні валютні рахунки фізичних осіб:
а) громадянам України без підтвердження джерел надходження коштів у іноземній валюті;
б) іноземцям-резидентам, що отримали право на проживання в Україні;
в) іноземцям-нерезидентам, що отримали право на проживання в Україні терміном до одного року (з підтвердженням джерел надходження коштів).
4. Позичкові рахунки юридичних осіб та їх представництв (резидентів та нерезидентів).
5. Депозитні рахунки юридичних осіб та їх представництв (резидентів та нерезидентів).
На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб — громадян України (додаток 25) зараховуються валюта:
— готівкова;
— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку згідно з чинним законодавством України;
— за іменними платіжними документами, які надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку;
— за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;
— переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;
— одержана з-за кордону як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари від юридичної особи-нерезидента;
— за платіжними документами, ввезеними з-за кордону власником рахунку і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну;
— перерахована власнику рахунку за дорученням юридичної особи-нерезидента через юридичну особу-резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод (контрактів, договорів), якими передбачено отримання резидентами України гонорарів, премій, призів та інших виплат від нерезидентів з-за кордону за використання їх творів, винаходів, відкриттів тощо згідно з чинним законодавством України;
— перерахована в межах України іншою фізичною особою (резидентом чи нерезидентом) з особового рахунку в іноземній валюті.
З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи — громадянина України чи за його дорученням — проводяться такі операції.
1. У іноземній валюті:
а) перерахування за межі України через коррахунки уповноважених банків України відповідно до “Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок власних коштів фізичних осіб резидентів і нерезидентів”;
б) виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України);
в) виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України);
г) перерахування у межах України на рахунок іншої фізичної особи — громадянина України;
д) перерахування на особовий поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на вкладений рахунок.
2. У грошовій одиниці України:
а) виплата готівкою в грошовій одиниці України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти уповноваженому банку України використовується курс НБУ);
б) перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс НБУ).
На поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи — іноземця (резидента чи нерезидента), особи без громадянства, а також громадянина України — нерезидента (додаток № 26) зараховується валюта:
— перерахована з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;
— готівкова, яка ввезена на територію України і зареєстрована митною службою в митній декларації при в'їзді в Україну (в митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування іноземної валюти на рахунок);
— за платіжними документами, ввезеними на територію України власником рахунку і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (в митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування іноземної валюти на рахунок);
— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, визначеному чинним законодавством України;
— за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;
— одержана як оплата праці, премії, призи чи авторські гонорари в Україні згідно з чинним законодавством України;
— перерахована у межах України іншою фізичною особою іноземцем з особового рахунку в іноземній валюті (перерахування іноземцем-резидентом валюти на рахунок нерезидента здійснюється тільки за наявності підтвердження джерел придбання цієї валюти).
З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції.
1. У іноземній валюті:
а) перерахування за межі України через коррахунки уповноважених банків України відповідно до “Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок власних коштів фізичних осіб резидентів і нерезидентів”;
б) виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з “Порядком переміщення валюти через митний кордон України”);
в) виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з “Порядком переміщення валюти через митний кордон України”);
г) перерахування на особовий поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на інший вкладений рахунок.
д) перерахування у межах України на поточний рахунок іншої фізичної особи — резидента чи нерезидента;
2. У грошовій одиниці України:
а) виплата готівкою в грошовій одиниці України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс НБУ);
б) перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України (при здійсненні операції продажу іноземної валюти використовується курс НБУ).
Операції за поточними рахунками в іноземній валюті представництв та установ здійснюються за таким порядком. На поточні рахунки в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю в Україні, установ (груп управління програмами або проектами міжнародної технічної допомоги) зараховуються кошти:
— у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи — нерезидента і зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну;
— невикористаний залишок готівкової іноземної валюти чи іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України для сплати витрат на відрядження, експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів закордоном, та представницькі витрати закордоном;
— перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки (у тому числі для виконання міжнародних програм або проектів технічної допомоги);
— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, передбаченому чинним законодавством України;
— за платіжними документами на ім'я власника рахунку, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);
— у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на особовому поточному рахунку;
— інших надходжень на користь власника рахунку, що не суперечать чинному законодавству України;
— перераховані в межах України власнику рахунку відповідно до чинного законодавства У країни.
З поточного рахунку в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю в Україні, установ (груп управління програмами або проектами міжнародної технічної допомоги) за розпорядженням власника проводяться такі операції:
— виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (угодою) згідно з чинним законодавством України;
— виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, та представницькі витрати за кордоном (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з “Порядком переміщення валюти через митний кордон України”);
— виплата готівкою для забезпечення статутної діяльності міжнародних організацій, що користуються привілеями та імунітетом спеціалізованих установ (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з “Порядком переміщення валюти через митний кордон України”);
— інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України.
На поточні рахунки в іноземній валюті постійних представництв іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність в Україні, зараховуються кошти:
— у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи-нерезидента і зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну;
— у сумі невикористаного залишку готівкової іноземної валюти та іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України, для сплати витрат на відрядження та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, та представницькі витрати за кордоном;
— перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;
— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, передбаченому чинним законодавством України;
— перераховані в межах України власнику рахунку відповідно До чинного законодавства України;
— у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на особовому поточному рахунку;
— перераховані
в межах України
з особового
поточного
рахунку
при
його закритті
в іншому банку;
— у сумі кредитів, отриманих від уповноважених банків за кредитними угодами;
— інших надходжень, що не суперечать чинному законодавству
України.
З поточного рахунку в іноземній валюті постійних представництв іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, через які повністю
або частково здійснюється підприємницька діяльність в Україні, за розпорядженням власника рахунку проводяться такі операції:
— виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (угодою) згідно з чинним законодавством України;
— виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з “Порядком переміщення валюти через митний кордон України”);
— перерахування за межі України на рахунки юридичних осіб нерезидентів, інтереси яких представляють в Україні ці постійні представництва (також при закритті цього рахунку);
— перерахування на користь юридичної особи-резидента, якщо у призначенні платежу коштів, що надійшли з-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з угодою (контрактом) належать цьому резиденту;
— перерахування на рахунок юридичної особи-резидента в уповноваженому банку як благочинний внесок;
— перерахування залишків коштів при закритті поточного рахунку в одному уповноваженому банку і відкритті поточного рахунку в іншому уповноваженому банку;
— перерахування з рахунок погашення кредиту та відсотків за ним;
— інші будь-які перерахування, що не суперечать законодавству України.
Операції за поточними рахунками в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів здійснюються за такими напрямками.
1. Зарахування коштів через власні розподільчі рахунки:
а) у готівковій формі — кошти, що надійшли від нерезидента до каси уповноваженого банку згідно з експортним контрактом (угодою) в порядку, передбаченому чинним законодавством України;
б) у готівковій формі — кошти, що ввезені у випадках, передбачених чинним законодавством України, уповноваженими особами на територію України на транспортних засобах, які надають послуги за межами України та зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);
в) у готівковій формі — кошти, одержані як сплата за державне мито, митні платежі та інші збори відповідно до чинного законодавства України;
г) невикористаний залишок готівкової іноземної валюти та іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України чи за кордоном для сплати витрат на відрядження та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном та представницькі витрати за кордоном;
д) за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, визначеному чинним законодавством України;
е) за платіжними документами на ім'я власника рахунку, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);
ж) перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (угодами);
з) повернуті з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;
і) перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам — суб'єктам господарської діяльності, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж товарів (робіт, послуг);
к) перераховані як благочинний внесок юридичними особами-президентами (у тому числі через їх представництва в Україні);
л) перераховані з-за кордону за видачу охоронних документів на використання об'єктів промислової власності та підтвердження їх чинності на території України (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України).
2. Зарахування коштів безпосередньо на поточні рахунки:
а) куплені за дорученням власника рахунку уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;
б) перераховані з кредитного рахунку як кредит згідно з кредитною угодою;
в) перераховані з власного депозитного рахунку в уповноваженому банку відповідно до депозитної угоди;
г) у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на особовому, поточному та депозитному рахунках.
З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку проводяться такі операції:
— виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (угодою);
— виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення за межі України здійснюється згідно з “Порядком переміщення валюти через митний кордон України”)
— виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обов'язків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом (угодою) на здійснення агентських послуг, укладених згідно з Кодексом торговельного мореплавства;
— перерахування на користь нерезидента за межі України за
зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);
— перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів за видачу охоронних документів на використання об'єктів промислової власності та підтвердження їх чинності (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України);
— перерахування за кордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів згідно з відповідними зобов'язаннями за використання творів зарубіжних авторів (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України);
— перерахування за кордон за навчання, участь у конференціях, виставках за наявності підтверджувальних документів (запрошення, рахунку-фактури тощо);
— перерахування закордон на рахунок юридичних осіб-нерезидентів, адвокату або нотаріусу для відшкодування витрат судовим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (на підставі рішень судових органів, рахунків та інших підтверджувальних документів);
— перерахування фізичними особами коштів, які отримані адвокатськими компаніями-резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю;
— перерахування на рахунок у іноземній валюті фізичним особам-резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України, за рахунок коштів, отриманих з-за кордону);
— перерахування на кредитний рахунок для погашення заборгованості з отриманим кредитом та відсотків за ним;
— перерахування на території України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України згідно з чинним законодавством України;
— продаж валюти уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;
— перерахування на особовий депозитний рахунок в іноземній валюті в обслуговуючому або в іншому уповноваженому банку;
— перерахування як благочинні внески на рахунок іншої юридичної особи-резидента за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ;
— перерахування за сплату державного мита згідно з чинним законодавством України;
— інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України.
12.3. Неторговельні операції з валютними цінностями
Неторговельні операції включають у себе наступні банківські операції:
— купівля та продаж готівкової іноземної валюти у фізичних осіб;
— оплата (купівля) платіжних документів (дорожних чеків) у іноземній валюті;
— продаж платіжних документів (дорожніх чеків) у іноземній валюті;
— інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;
— конверсійні операції з іноземною валютою;
— виплата переказів, що надходять із-за кордону, перекази фізичних осіб за кордон;
— зворотний обмін невикористаної громадянами-нерезидентами національної валюти на іноземну;
— операції з міжнародними пластиковими картками.
Неторговельні операції з іноземною валютою здійснюються на підставі декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15 — 93 від 19.02.93 р., вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками обмінних операцій в інвалюті та банківських металах”, затверджених постановою Правління НБУ № 238 від 01.07.97 р. та інших чинних нормативних актів.
Для здійснення касових операцій в іноземній валюті комерційні банки, що отримали ліцензію НБУ на право ведення операцій неторгового характеру, в залежності від умов, обсягів і режиму роботи в межах операцій, передбачених ліцензією, можуть облаштовувати:
валютне сховище — для зберігання запасу готівкової іноземної валюти, бланків суворої звітності, бланків платіжних документів, різних бланків за іноземними операціями, примірників іноземних грошових білетів, цінних паперів у іноземній валюті, цінностей і документів, прийнятих від організацій та громадян на зберігання, нерозібраних посилок з іноземною валютою та інших цінностей, що обліковуються на позабалансових рахунках;
касу перерахунку — для перерахунку, визначення платіжності, проведення експертизи, обробки, об'єднання і формування валютних та інших цінностей, контрольного перерахунку під час ревізій, перерахунку, формування та оформлення значних сум готівкової валюти, купленої банком або призначеної для продажу, а також прийому валютних цінностей, що надійшли в банк в інкасаторських сумках (від обмінних пунктів, територіально віддалених від приміщень банку);
операційні каси — для здійснення валютно-касового обслуговування клієнтів банку щодо прийому і видачі готівкової іноземної валюти та інших цінностей;
вечірні каси — для забезпечення валютно-касового обслуговування в другій половині операційного дня або у вечірній час;
обмінні пункти — для здійснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти і платіжних документів;
каси підготовки авансів обмінним пунктам.
Документальне оформлення касових операцій в іноземній валюті відбувається за допомогою приходних та видаткових валютних ордерів.
Слід зазначити, що приходні валютні операції дуже обмежені, оскільки готівкова іноземна валюта в розрахунку між фізичними і юридичними особами в Україні не використовується. Підставою для виписування документів і виконання операцій заяви клієнтів, платіжні документи та ін.
Послідовність виконання зобов'язань за касовими валютними операціями полягає у наступному:
1) клієнт звертається з заявою або іншими підставами на право отримання або здачі готівкової валюти;
2) операціоніст виписує касові документи, підписує їх у відповідальних осіб, що мають право контрольного підпису. В касу передаються всі примірники приходних валютних ордерів; за видатковими документами контрольний талон видається клієнту, а видатковий ордер (без контрольного талону) передається касиру;
3) касир перевіряє наявність підписів посадових осіб банку і відповідність їх зразкам, підписує всі примірники приходних Документів, приймає валюту (перший примірник приходного ордера залишає в себе, другий — з печаткою каси — видає клієнту; інші примірники передаються в обліково-операційний відділ). За видатковими Документами касир перевіряє наявність підпису про отримання цінностей, за номером контрольного талона викликає клієнта, звіряє номер контрольного талона з номером на касовому документі, наклеює його на касовий документ, видає гроші та підписує документи. Після закінчення операційного дня касир складає довідку про касові обіги за день і залишки цінностей в касі та передає її завідувачу каси;
4) завідувач каси складає зведену довідку про касові обіги і звіряє її з даними обліку операціоніста.
Для забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб — резидентів і нерезидентів — комерційні банки, за умови одержання ліцензії НБУ, організують пункти обміну іноземної валюти.
Обмінні пункти банків з одночасним (повним або частковим) виконанням функцій обмінної каси банку відкриваються при підприємствах торговельної мережі та підприємствах, що надають послуги населенню (далі — підприємства) за наказом уповноваженого банку на підставі угоди між уповноваженим банком та підприємством. Угода укладається відповідно до чинного законодавства України. Обмінна каса банку є структурним підрозділом уповноваженого банку і здійснює усі операції, які покладені на неї керівництвом банку відповідно до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.
Основні принципи роботи обмінної каси банку. Обмінна каса банку виконує операції з купівлі та продажу іноземної валюти у фізичних осіб — як резидентів, так і нерезидентів України — згідно з чинними нормами та правилами. Обмін валюти здійснюється з обов'язковим оформленням квитанцій суворої звітності за формою № 377, 377-А.
Обмінна каса банку протягом робочого дня на підставі пред'явленого покупцем уніфікованого розрахунково-товарного чека, виданого працівником цього підприємства, приймає готівку як розрахунок за товари або послуги у національній валюті України.
Обмінна каса банку купує іноземну валюту як розрахунок за товари або послуги. У цьому разі її касир здійснює обмін іноземної валюти у сумі, що еквівалентна зазначеній у товарно-розрахунковому чеку за курсом, визначеним уповноваженим банком. При цьому покупець замість грошової готівки отримує оформлену касиром обмінної каси банку квитанцію суворої звітності за формою № 377, 377-А із зазначенням номера розрахунково-товарного чека, за яким здійснена купівля.
Розрахунково-товарний чек виписується працівником підприємства у трьох примірниках і надається покупцю. Працівник підприємства зобов'язаний заповнити всі реквізити товарно-розрахункового чека за винятком тих, що заповнюються касиром обмінної каси банку. Покупець, отримавши ці розрахунково-товарні чеки, передає їх разом із готівкою у національній валюті України або в іноземній валюті касиру обмінної каси банку.
Перший примірник розрахунково-товарного чека залишається в обмінній касі банку, другий примірник повертається працівнику підприємства. На другому примірнику касир обмінної каси банку в обов'язковому порядку пробиває на контрольно-касовому апараті суму в гривнях, яка внесена покупцем як оплата за товари або послуги. На цьому ж примірнику касир проставляє штамп обмінної каси банку, який закріплений за ним, та свій підпис. Штамп повинен мати такі реквізити: назву уповноваженого банку, назву підприємства, де розташована обмінна каса, номер обмінної каси, прізвище та ініціали касира. Третій примірник чека надається покупцю.
Якщо розрахунково-товарний чек виписаний на декілька видів товару або послуг, то підставою банку для прийняття готівки є загальна сума цього чека. За неправильний підсумок несе відповідальність працівник, який виписав чек.
Касир обмінної каси банку обробляє, формує і пакує готівку в порядку, регламентованому в п. 96—104 інструкції Національного банку України “З організації емісійно-касової роботи в установах банків України” за № 1 від 07.07.94р. Уразі виявлення фальшивих банкнот касир обмінної каси банку повинен терміново повідомити про це керівників уповноваженого банку та підприємства для вжиття необхідних заходів з обов'язковим повідомленням правоохоронних органів.
Облік грошових надходжень протягом робочого дня, як у національній валюті України, так і в іноземній валюті, ведеться касиром обмінної каси банку з використанням комп'ютерної техніки або електронно-касового апарата. Касир обмінної каси банку зобов'язаний паралельно з касовим апаратом вести журнали-реєстри суворої звітності окремо за операціями купівлі та продажу іноземної валюти та окремо журнал-реєстр за касовими операціями у національній валюті України.
Касир обмінної каси банку щоденно у кінці робочого дня звіряє суму виручки з працівником підприємства та формує окремо двi інкасаторські сумки: одну — з національною валютою, іншу — з іноземною валютою. Інкасаторські сумки мають бути того ж дня доставлені через інкасаторів уповноваженому банку.
Не пізніше наступного дня, якщо інший термін не обумовлено угодою, готівкова виручка від реалізації товарів та надання послуг зараховується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок підприємства. Якщо розрахунковий рахунок підприємству відкрито в іншій установі банку, виручка уповноваженим банком у термін, зазначений в угоді, перераховується на його розрахунковий рахунок до банку, який обслуговує це підприємство.
Виходячи із технічних можливостей (наявності в обмінній касі банку електронного модемного зв'язку з уповноваженим банком) виручка на розрахунковий рахунок відповідного підприємства уповноваженим банком у безготівковому порядку може зараховуватись протягом робочого дня.
Облік операцій купівлі-продажу іноземної валюти та дорожніх чеків, видачі готівки за міжнародними платіжними картками та проведення конверсійних операцій в обмінних пунктах банку. Облік операцій з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюється згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Правилами бухгалтерського обліку уповноваженими банками обмінних операцій в інвалюті та банківських металах”, затвердженими постановою Правління НБУ № 238 від 01.07.97 р. Нарахування доходів та витрат у процесі виконання неторгових операцій в обмінних пунктах регламентується “Правилами бухгалтерського обліку відсоткових та комісійних доходів і витрат банків”, затвердженими постановою Правління НБУ № 316 від 25.09.97р.
При здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти, конверсії, операцій з дорожніми чеками та виплати готівки за міжнародними платіжними картками використовуються рахунки відповідно до “Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України”, затвердженого постановою Правління НБУ № 388 від 21.11.97 р. Рахунки, які використовуються за цими операціями, поділяються на балансові та позабалансові. До балансових рахунків належать:
1001 (А) “Банкноти та монети в касі банку” (відкриваються субрахунки за кожним видом валюти);
1003 (А) “Банкноти та монети в обмінних пунктах” (відкриваються субрахунки для кожного касира за кожним видом валюти);
1011 (А) “Дорожні чеки в касі банку” (відкриваються окремі субрахунки для дорожніх чеків, куплених у емітентів для продажу клієнтам та придбаних банком у клієнтів);
1013 (А) “Дорожні чеки в обмінних пунктах” (відкриваються субрахунки для кожного касира);
1017 (А) “Дорожні чеки в дорозі”;
1919 (П) “Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками” (відкривається транзитний субрахунок за розрахунками за дорожні чеки з емітентом);
2809 (А) “Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку” (відкривається транзитний субрахунок за операціями з платіжними картками);
2900 (П) “Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі, продажу іноземної валюти та дорогоцінних металів для клієнтів банку” (відкривається транзитний субрахунок за операціями з купівлі іноземної валюти);
2909 (П) “Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку” (відкриваються транзитні субрахунки за операціями з платіжними картками та дорожніми чеками “Відшкодування за платіжними картками” та “Компенсація за чеками”);
3540 (А) “Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку” (відкриваються транзитні субрахунки за операціями з продажу іноземної валюти, а також національної валюти за кожну іноземну валюту);
3578 (А) “Інші нараховані доходи” (відкриваються транзитні субрахунки за операціями з дорожніми чеками, пластиковими картками та з конверсії);
3640 (П) “Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку” (відкриваються транзитні субрахунки за операціями з купівлі іноземної валюти, а також національної валюти за кожну іноземну валюту);
3800 (АП) “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів” (відкриваються субрахунки за кожним видом валюти);
3801 (АП) “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”;
6119 (П) “Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами” (відкриваються субрахунки за операціями з дорожніми чеками та платіжними картками);
6204 (П) “Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти і банківських операцій”;
6399 (П) “Інші банківські операційні доходи” (відкривається субрахунок за доходами від операцій з конверсії). До позабалансових рахунків належать:
9819 (А) “Інші цінності і документи” (субрахунок “Дорожні чеки, отримані на консигнацію від емітентів”);
9898 (А) “Інші цінності в підзвіті” (відкриваються субрахунки “Підзвіт у дорожніх чеках”);
9911 Контррахунок.
Техніка оформлення операцій з видачі підзвіту касиру обмінного пункту. Бухгалтерія неторгових розрахунків на підставі авансової заявки на наступний банківський день виписує видаткові
касові ордери, згідно з якими валютна каса готує підзвіти касирам обмінних пунктів. У видаткових касових ордерах на дорожні чеки вказуються номінали, номери та суми чеків.
На початку дня операціоніст бухгалтерії неторгових розрахунків виконує проводки щодо надання касирам пунктів обміну в підзвіт коштів у національній та іноземних валютах, а також дорожніх чеків:
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
бачку”;
К-т рахунку
№ 1001 “Банкноти та монети в касі бачку” на суму авансу в усіх видах валют.
Д-т рахунку
№
1013 “Дорожні
чеки в обмінних
пунктах банку”;
К-т рахунку
№
1011 “Дорожчі
чеки в касі
бачку”
на суму авансової
заявки за дорожніми
чеками, купленим
в емітентів
для продажу
клієнтам.
Д-т рахунку
№
9911 Контррахунок;
К-т рахунку
№
9819 “Інші цінності
і документи”
(субрахунок
“Дорожні чеки,
отримані на
консигнацію
від емітентів”)
на суму авансової
заявки за дорожніми
чеками, отриманими
від емітентів
на консигнацію.
Д-т рахунку
№
9898 “Інші цінності
в підзвіті”
(субрахунок
“Підзвіт у
дорожніх чеках”);
К-т рахунку
№
9911 Контррахунок
на суму авансової заявки за дорожніми чеками, отриманими від емітентів на консигнацію.
Завідувач каси підтверджує видачу дорожніх чеків у підзвіт касиру обмінного пункту та вилучає їх номери з бази даних системи.
Списання з підзвіту касира залишків цінностей. Після розробки інкасаторської сумки касира операціоніст здійснює проводки згідно з отриманими документами. За звітною довідкою касира обмінного пункту списуються залишки цінностей з підзвіту касира в касу банку:
Д-т рахунку
№
1001 “Банкноти
та монети в
касі банку”;
К-т рахунку
№ 1003 “Банкноти та монети в обмінних пунктах банку” на суму залишку в усіх видах валют.
Д-т рахунку
№
1011 “Дорожні
чеки в касі
банку”;
К-т рахунку
№
1011 “Дорожні
чеки в обмінних
пунктах”
на суму придбаних
у клієнтів
дорожніх чеків,
а також нереалізованих
дорожніх чеків,
куплених у
емітентів для
продажу клієнтам.
Д-т рахунку
№
9911 Контррахунок;
К-т рахунку
№
9898 “Інші цінності
в підзвіті”
(субрахунок
“Підзвіт у
дорожніх чеках”)
на суму нереалізованих
дорожніх чеків,
отриманих за
авансовою
заявкою.
Д-т рахунку
№ 9819 “Інші цінності і документи” (субрахунок “Дорожні чеки, отримані на консигнацію від емітентів”);
К-т рахунку
№ 9911 Контррахунок
на суму нереалізованих дорожніх чеків, отриманих за авансовою заявкою.
Касир валютної каси, який перераховував цінності інкасаторської сумки обмінного пункту, підтверджує вищенаведені проводки. Операціоніст до закриття операційного дня передає в касу прибуткові касові ордери із зазначенням номіналів та номерів нереалізованих чеків. Номери нереалізованих дорожніх чеків згідно прибуткових касових ордерів вводяться завідувачем каси в базу даних системи.
Купівля та продаж готівкової іноземної валюти в обмінних пунктах банку. Результати роботи обмінних пунктів за операціями з купівлі та продажу іноземної валюти відображаються на транзитних рахунках. За обігами, що фіксуються на спеціальних транзитних рахунках, можна вести позасистемний облік прибутків обмінних пунктів, що необхідно для оцінки їх прибутковості у зв'язку з патентуванням.
За реєстрами купленої іноземної валюти здійснюються наступні проводки:
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”;
К-т рахунку
№ 3640 “Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку” (субрахунок за операціями з купівлі іноземної валюти)
на суму купленої іноземної валюти.
Д-т рахунку
№ 3540 “Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюта та банківських металів за рахунок банку” (субрахунок за операціями з продажу національної валюти);
К-т рахунку
№ 1003 “Банкноти та монети в обмінних пунктах банку” на суму виданих гривень.
За реєстрами проданої іноземної валюти здійснюються наступні” проводки:
Д-т рахунку
№ 3540 “Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку” (субрахунок за операціями з продажу іноземної валюти);
К-т рахунку
№ 1003 “Банкноти та монети в обмінних пунктах банку” на суму проданої валюти.
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”;
К-т рахунку
№ 3640 “Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку” (субрахунок за операціями з купівлі іноземної валюти) на суму отриманої національної валюти.
Продаж дорожніх чеків. Продаж дорожніх чеків за іноземну валюту відбувається на загальних підставах. При реалізації дорожніх чеків за національну валюту України спочатку виконується операція продажу іноземної валюти за гривню в сумі, необхідній для купівлі дорожніх чеків без урахування комісійної винагороди банку. При цьому комісійна винагорода банку розраховується в національній валюті, перерахованій за курсом НБУ на день проведення операції. Після цього за реєстрами проданих дорожніх чеків здійснюються наступні проводки:
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”;
К-т рахунку
№1013 “Дорожні чеки в обмінних пунктах” на суму реалізованих дорожніх чеків, куплених у емітентів для продажу клієнтам.
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”;
К-т рахунку
№
1919 “Інша кредиторська
заборгованість
за операціями
з банками”
(транзитний рахунок по розрахунках за дорожнi чеки з емітентом)
на суму отриманої іноземної валюти за реалізовані дорожні чеки, отримані від емітентів на консигнацію. І одночасно:
Д-т рахунку
№
9911 Контррахунок;
К-т
рахунку
№
9898 “Інші
цінності в
підзвіті”
(субрахунок
“Підзвіт у
дорожніх чеках”)
на суму реалізованих дорожніх чеків, отриманих від емітентів на консигнацію.
Крім того, на суму комісійної винагороди банку, отриманої в національній валюті, виконуються наступні проводки:
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”;
К-т рахунку
№ 3578 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками”) на суму комісійної винагороди банку в національній валюті.
Д-т рахунку
№ 3578 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками”);
К-т рахунку
№
6119 “Інші комісійні
доходи за операціями
з клієнтами”
(субрахунок
“Доходи за
операціями
з чеками”)
на суму комісійної винагороди банку в національній валюті. Якщо комісійна винагорода отримана в іноземній валюті, виконуються наступні проводки:
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”;
К-т рахунку
№ 35 78 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками”) на суму комісійної винагороди в іноземній валюті.
Д-т рахунку
№ 35 78 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками”);
К-т рахунку
№ 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”
на суму
комісійної
винагороди
в іноземній
валюті.
І одночасно:
Д-т рахунку
№ 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”;
К-т рахунку
№ 6119 “Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами” (субрахунок “Доходи за операціями з чеками”)
на суму гривневого еквівалента отриманої комісійної винагороди за курсом НБУ на дату здійснення проводки.
Виплата готівкової іноземної валюти за дорожніми чеками.
Ця операція виконується на загальних підставах. У разі виплати за дорожніми чеками національної валюти здійснюється купівля іноземної валюти у сумі, належній до виплати за чеком, за винятком комісійної винагороди банку. Після цього за реєстрами куплених дорожніх чеків здійснюються такі проводки:
Д-т рахунку
№
1013 “Дорожні
чеки в обмінних
пунктах”:
К-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”
на суму виданих
готівкових
коштів (за винятком
комісії банку).
Д-т рахунку
№
1013 “Дорожні
чєки в обмінних
пунктах”;
К-т рахунку
№ 3578 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками”) на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті.
Д-т рахунку
№ 3578 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками”);
К-т рахунку
№ 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”
на суму
комісійної
винагороди
банку в іноземній
валюті.
І одночасно:
Д-т рахунку
№ 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”;
К-т рахунку
№ 6119 “Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами” (субрахунок “Доходи за операціями з чеками”) на суму гривневого еквівалента отриманої комісійної винагороди за курсом НБУ на дату здійснення проводки.
Виплата готівкової іноземної валюти за пластиковими картками міжнародних платіжних систем. Ця операція виконується на загальних підставах. У разі виплати за пластиковими картками національної валюти здійснюється купівля іноземної валюти, належної до виплати, за винятком комісійної винагороди банку. Після цього згідно з реєстром виплат за платіжними картками здійснюються наступні проводки:
Д-т рахунку
№ 2809 “Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку” (субрахунок “Дебіторська заборгованість за платіжними картками”);
К-т рахунку
№ 1003 “Банкноти та монети в обмінних пунктах банку” на суму виданих готівкових коштів за платіжними картками.
Д-т рахунку
№ 2809 “Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку” (субрахунок “Дебіторська заборгованість за платіжними картками”);
К-т рахунку
№ 3578 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи вiд операцій з платіжними картками”) на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті.
Д-т рахунку
№
3578 “Інші нараховані
доходи” (субрахунок
“Нараховані
доходи вiд операцій
з платіжними
картками”);
К-т рахунку
№ 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів” на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті.
І одночасно:
Д-т рахунку
№
3801 “Еквівалент
позиції банку
щодо іноземної
валюти та банківських
металів”;
К-т
рахунку
№6119
“Інші комісійні
доходи за операціями
з клієнтами”
(субрахунок)
“Доходи за операціями з платіжними картками”) на суму гривневого еквівалента комісійної винагороди банку за курсом НБУ на дату здійснення проводки.
Конверсія іноземної валюти. Конверсія готівкової іноземної валюти проводиться тільки для вільноконвертованої валюти (ВКВ) з використанням крос-курсів, розрахованих через офіційний курс НБУ на підставі “Правил здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою”, затверджених постановою Правління НБУ № 68 від 25.03.96 р. При цьому спочатку утримується комісійна винагорода банку (згідно з затвердженими тарифами) у валюті, наданій для конверсії.
На суму отриманої комісійної винагороди здійснюються наступні проводки:
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”;
К-т рахунку
№ 3578 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи від операцій з конверсії”)
на суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті, яка надана для конверсії.
Д-т рахунку
№ 3578 “Інші нараховані доходи” (субрахунок “Нараховані доходи від операцій з конверсії”);
К-т рахунку
№ 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”
на суму
комісійної
винагороди
банку в іноземній
валюті, яка
надана для
конверсії.
І
одночасно:
Д-т рахунку
№ 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”;
К-т рахунку
№
6399 “Інші банківські
операційні
доходи” (субрахунок
за доходами
за операціями
з конверсії)
на суму гривневого еквівалента комісійної винагороди банку за курсом НБУ на дату здійснення проводки.
Решта валюти, що залишилась після стягнення комісійної винагороди банку, конвертується в іншу іноземну валюту за крос-курсом, Розрахованим на підставі офіційного курсу НБУ. При цьому, здійснюються наступні проводки:
Д-т рахунку
№
1003 “Банкноти
та монети в
обмінних пунктах
банку”;
К-т рахунку
№ 3640 “Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти за рахунок банку” (субрахунок за операціями з купівлі іноземної валюти)
на суму отриманої ВКВ для конверсії, за винятком винагороди банку.
Д-т рахунку
№ 3540
“Дебіторська
заборгованість
з придбання
іноземної
валюти за рахунок
банку” (субрахунок
за операціями
з продажу іноземної
валюти);
К-т
рахунку
№ 1003
“Банкноти та
монети в обмінних
пунктах банку”
на суму
проконвертованої
ВКВ.
А також:
Д-т рахунку
№ 3540 “Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти за рахунок банку” (субрахунок за операціями з продажу національної валюти по коду ВКВ, отриманої для конверсії);
К-т рахунку
№ 3640 “Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валют за рахунок банку” (субрахунок за операціями з купівлі національної валюти по коду ВКВ, що видана) на суму гривневого еквівалента проконвертованої ВКВ за курсом НБУ на дату здійснення проводки.
Нерозмінний залишок проконвертованої валюти купується за курсом купівлі уповноваженого банку і відображається в реєстр купленої валюти.
12.4.Організація та облік безготівкових міжнародних розрахунків
12.4.1. Запровадження кореспондентських відносин. Організація міжнародних розрахунків припускає вибір видів і способів платежу, валютної ціни, валюти платежу і форми розрахунків. У міжнародних торгових розрахунках переважно використовується валюта країни партнера-резидента України, або вільно конвертована валюта.
Операції комерційного банку з іноземною валютою можна розподілити на три групи:
1. Операції, що здійснюються за ініціативою банків-кореспондентів (“зовнішні” операції).
2. Операції, що здійснюються з ініціативи клієнта (клієнтські операції).
3. Операції, що здійснюються з ініціативи банку (внутрішньобанківські операції).
До першої групи належать:
а) операції, що відображають зміну стану коррахунків банку;
б) операції, пов'язані з надходженням коштів (у тому числі валютної виручки) на рахунки клієнтів банку через коррахунки в інших банках.
До другої групи належить велика кількість операцій, що ініціюються клієнтами. Найбільш розповсюдженими з них є:
а) відкриття і закриття валютних рахунків клієнтів;
б) переказ валюти в інші фінансові установи (банк);
в) переказ валюти клієнту того ж банку;
г) видача готівкової валюти клієнту;
д) прийом готівкової валюти від клієнта;
е) купівля-продаж валюти на біржі за дорученням клієнта. До третьої групи належать такі операції:
а) операції, пов'язані з одержанням і видачею міжбанківських кредитів;
б) купівля та продаж банком валюти на біржі;
в) безумовна конвертація фіксованої частини валютної виручки клієнта після закінчення строку переказу клієнтом цих грошей;
г) нарахування і відрахування відсотків за розрахунками, позичковими і депозитними рахунками клієнтів у іноземній валюті;
д) відкриття та закриття внутрішньобанківських (внутрішніх) особових рахунків для обліку операцій в іноземній валюті (рахунки конверсії, комісії, доходів і видатків банку і т. ін.);
е) внутрішньобанківський переказ валюти (з одного внутрішнього рахунку на інший);
ж) переоцінка залишку на валютних рахунках.
Особлива увага приділяється безготівковим міжнародним розрахункам як торговим операціям банку.
Для розрахунків між банками в іноземній валюті доцільно мати прямі кореспондентські відносини з банками-нерезидентами або (якщо нормативи не дозволяють чи немає іншої потреби) відкрити кореспондентський рахунок у іноземній валюті в уповноваженому українському банку.
Кореспондентські відносини — це договірні відносини між банками, мета яких — здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одному. Вони регламентуються угодою про кореспондентські відносини між банками, які знаходяться як усередині країни, так і за її межами.
Міжбанківські кореспондентські відносини включають у себе сукупність усіх можливих форм співробітництва між двома банками; Банки по-різному взаємодіють між собою; вони можуть бути конкурентами, змагаючись у зацікавленості клієнтів, або діловими партнерами, надаючи кредити один одному.
Нарешті, банки можуть бути кореспондентами, водночас міняючись ролями — почергово виступати в якості клієнтів один одного. Кореспондентські відносини між двома банками розвиваються в часі від порівняно простої вихідної бази до комплексного співробітництва.
Необхідність у кореспондентських відносинах виникає в тих випадках, коли банк не може надати будь-які послуги своїм клієнтам або коли інший банк зробить це краще, швидше і дешевше. З урахуванням цього і потрібно серйозно підходити до вибору банків-кореспондентів, щоб за характером діяльності вони доповнювали операції один одного, що виконуються банками для своїх клієнтів.
На початковому етапі комерційні банки запроваджують кореспондентські відносини з іноземними банками, виходячи з інтересів своєї клієнтури. Комерційні банки шукають контакти з банками тих країн де знаходяться партнери їх власних клієнтів, яким необхідно виконати розрахунки згідно з зовнішньоторговельними угодами.
Окрім угоди банки обмінюються стандартними документами, що свідчать про їх юридичний статус, фінансовий стан на час укладання угоди та про осіб, уповноважених підтверджувати фінансові документи. Отже, такий комплект документів містить:
1) заяву про відкриття коррахунку (форма № 0401025);
2) дві картки зі зразками підписів і відбитком печатки (форма №0401026);
3) копію Статуту банку;
4) копію засновницької угоди;
5) копію Генеральної ліцензії (свідоцтва про право відкриття коррахунків в Україні, розширеної ліцензії);
6) річний звіт банку;
7) баланс на останню звітну дату;
8) список банків-кореспондентів;
9) заключення аудиторської перевірки.
Питання про запровадження кореспондентських відносин з банками-партнерами виникає тоді, коли діяльність банку набуває перехідної національної межі, що залежить передусім від клієнтів або від географічної орієнтації їх бізнесу. Виходячи з цього слід визначати види операцій, а також відповідні географічні регіони. Тому, звичайно, банки мають один, максимум два, накопичуваних рахунки за кожним видом валюти, де концентруються основні валютні кошти.
У випадку не конкурентоспроможності умов, запропонованих банком-партнером, існує можливість співпраці без відкриття коррахунку, задовольняючи, таким чином, інтереси своїх клієнтів щодо проведення ділових операцій у певному регіоні, але не зазнаючи збитків від необхідності сплачувати значні комісійні за підтримання і ведення рахунків.
Кореспондентські відносини без рахунку — це відносини між кредитними установами за рахунками певної кредитної установи та її кореспондента в третій кредитній установі.
Сьогодні гривневі та валютні прямі коррахунки банків в Україні здійснюються таким чином (зазначені номери відповідних балансових рахунків):
— реально використовуються для розрахунків у іноземній валюті рахунки № 1500А як через уповноважені банки України, так і через іноземні банки;
— прямі гривневі рахунки між банками-резидентами відкриваються тільки з дозволу НБУ при достатньому обґрунтуванні потреб У прямих кореспондентських відносинах, оскільки всі гривневі платежі повинні проходити через систему електронних платежів;
— за відсутності рахунків можна проводити документальні операції, у тому числі акредитивні, операції інкасо і форексні операції. При укладанні угоди щодо кореспондентських відносин банки беруть до уваги низку факторів, що свідчать про надійність (кредито- і платоспроможність) майбутнього банку-партнера.
Вимоги до фінансових документів і рейтингової інформації банку передбачають наявність наступної інформації:
1) річний звіт банку (англійський варіант для зарубіжних банків-кореспондентів);
2) заключення міжнародних аудиторів (найбільш відомі аудиторські фірми: Coopers & Lybrand, Deloitte Touche, Arthur Andersen, Ernst & Young, Price Waterhouse, KPMGPeatMarwickH та ін.);
3) різноманітна рейтингова інформація. Вимоги до сучасних засобів телекомунікації передбачають наявність:
1) SWIFT;
2) телекса;
3) модема;
4) інформаційно-дилінгових систем:
а) Reuter Dealing System 2000 — укладання угод у режимі реального часу;
б) інформаційної і консультаційної підтримки через системи RELCOM, CC: Mail, SPRINT, REMART, MFD.
При всій різноманітності існуючих рахунків банки, встановлюючи один з одним кореспондентські відносини, використовують три термінологічні одиниці.
1. “Лоро” — рахунок, що відкривається банком своїм банкам-кореспондентам, на який вносяться всі суми, що одержані або видані за їхнім дорученням. За рахунком “лоро” звичайно нараховуються відсотки за кредитним залишком та комісійна винагорода з виконання доручень. По відношенню до балансу банку цей рахунок пасивний.
Активно використовуються гривневі рахунки “лоро” іноземних банків у банках України (рахунок № 1600П). Хоча вони відкриваються в національній валюті, але щоб мати право на відкриття, банк повинен отримати валютну ліцензію.
Використання рахунків “лоро” визначено в “Порядку бухгалтерського обліку та розрахунків за рахунками “лоро” банків-нерезидентів у валюті України”, який запроваджений 23.05.97 р., де йдеться про такі напрямки платежів з “лоро” рахунків:
— на гривневий депозит в уповноважених банках України;
— на рахунки “лоро” інших банків-нерезидентів;
— на користь резидентів України на рахунки у вітчизняних банках (при цьому повинен бути експортний контракт, за яким вітчизняний резидент отримує гроші від нерезидента);
— до фонду резервування валюти в ОПЕРУ НБУ;
— на купівлю іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі (на суму, яку отримує нерезидент від вітчизняного резидента згідно з імпортним контрактом, або на суму відсотків, отриманих за депозитом);
Інший рух за рахунком № 1600П забороняється.
2. “Ностро” — це рахунок певної кредитної установи у банках-кореспондентах, на якому відображаються взаємні платежі.
3. “Востро” — рахунок, що ведеться банком за кордоном у місцевій валюті. Банк, що розміщує на цей рахунок кошти, буде посилатися на нього, як на рахунок “ностро”.
Умови ведення рахунків регламентуються під час запровадження кореспондентських відносин між двома кредитними установами. При цьому передбачається, в якій валюті буде вестись рахунок, чи повинні платежі проводитися в межах на рахунку сум, що обліковуються на них, або в порядку овердрафта. При цьому, як правило, обумовлюється ліміт овердрафта, що надається, з урахуванням категорійності банку. Врешті, сума ліміту овердрафта може варіювати залежно від обігів за цим рахунком, рівня інфляції та підвищення нормативів надійності.
12.4.2. Облік експортно-імпортних операцій клієнтів Система безготівкових розрахунків уособлює сукупність принципів організації розрахунків, вимог до них, форм і способів розрахунків.
Порядок проведення та обліку платежів за експортно-імпортними контрактами викладено в інструкції НБУ № 139 від 16.06.94 р. “Порядок проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями за умови відстрочки платежів або постачань”. У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Це означає, що їх рух має відповідно самостійний характер, розрахунок може відбуватися раніше чи пізніше руху коштів у розрахунках, максимально достовірно відображаючи господарські процеси. Наступний принцип організації
безготівкових розрахунків свідчить про те, що платежі здійснюються, як правило, після відвантаження продукції, виконання робіт чи послуг. Отже, це не виключає авансових платежів та передплати, які допускаються за згодою платника та отримання коштів.
Платежі здійснюються при наявності коштів на рахунку платника чи його права на кредит. За відсутності власних коштів та права на кредит розрахункові документи розміщують у спеціальну картотеку та сплачують по мірі надходження коштів на рахунок у календарній черговості платежів. Така черговість визнає однакову важливість розрахунків за всіма зобов'язаннями, однак вона є примусовою, тобто відбувається під банківським контролем.
Подальше розширення самостійності підприємств щодо витрачання зароблених коштів сприятиме скасуванню будь-якої черговості платежів та вивільненню банків від контролю за ними. Усі розрахунки повинні здійснюватись згідно з розпорядженням підприємства-власника рахунку.
Одним з принципів безготівкових розрахунків є згода платника на списання коштів з його рахунку. Згода дається платником шляхом виписки платіжних документів або акцепта документів, виписаних отримувачем коштів. В окремих випадках розрахункові документи за товари та послуги сплачуються без згоди (акцепта) платника, що врівноважує стосунки з отримувачем коштів. При цьому визнається необгрунтованою наявність визначеної сфери списання коштів у безакцептному порядку.
Інше положення стосується стягнення податків та інших обов'язкових платежів у бюджет. Державні податкові адміністрації подають до беззаперечного стягнення, забезпечуючи тим самим загально-державні інтереси. Беззаперечне списання коштів з розрахункових рахунків виконується також на підставі виконавчих документів, які видані судами.
Крім того, законодавством можуть бути передбачені випадки беззаперечного списання коштів з рахунків, наприклад, деяких штрафів за розпорядженням стягувачів.
Вимоги до безготівкових розрахунків. Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати певним вимогам, а саме: сприяти нормальному обігу коштів, забезпечувати безперебійну реалізацію продукції. Це зумовлено тим, що завершальним етапом виробничо-збуткової діяльності підприємства, невід'ємною умовою здійснення повного господарського розрахунку та самофінансування є сплата споживачем продукції (робіт, послуг) згідно з вимогами угоди. В процесі безготівкових розрахунків відбувається визнання покупцем користі продукції, рівня затрат на її виробництво, додатковий продукт, перетворюючись на чистий прибуток.
Одна з умов, що висувається до безготівкових розрахунків, є їх своєчасність. Підприємство-покупець повинно своєчасно сплатити поставлену йому згідно з угодою продукцію (роботи, послуги). Платоспроможність платника пов'язана з результатами його господарсько-фінансової діяльності, отриманням відповідного прибутку. Важливим засобом забезпечення своєчасності розрахунків є банківський кредит. Він дозволяє підприємствам подолати тимчасові фінансові труднощі. Своєчасність розрахунків запобігає відволіканню коштів підприємств у прострочену дебіторську заборгованість. Безготівкові розрахунки повинні бути організовані таким чином, щоб існував мінімальний розрив у часі між отриманням продукції покупцем та її сплати. Чим більший цей інтервал, тим довше покупець користується коштами, які йому не належать. Таким чином, у постачальника зростає потреба у кредиті.
Платники несуть відповідальність за здійснення платежів у визначені терміни; за затримку в розрахунках вони сплачують штраф за кожний день прострочки платежу в відсотках. У більшості випадків ця сума значно менша, ніж підприємство платить банкам за кредит. Тому нерідко підприємства йдуть на менші витрати, вносячи штраф за прострочку платежів. У результаті опиняються у скрутному фінансовому стані постачальники; виникає ланцюг неплатежів. Існуюча прострочена дебіторська заборгованість за своєю суттю є нелегальним комерційним кредитом.
Необхідність контролю за безготівковими розрахунками зумовлена для кожної сторони різними факторами. Для постачальника це своєчасне отримання грошового еквівалента виробленої у відповідності з угодою та відвантаженої продукції, для покупця — виконання постачальником умов угоди.
Державні податкові адміністрації контролюють своєчасність та повноту платежів у бюджет, банки —повернення кредитів.
Банківські органи не мають права визначати і контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Одночасно банки самі несуть матеріальну відповідальність перед клієнтами. Якщо, наприклад, банк зарахує кошти на рахунок пізніше наступного дня після отримання платіжного документа, то він сплатить власникові рахунку штраф за кожен прострочений день. Такий же штраф передбачений за затримку списання банком коштів з рахунку платника за його вказівкою, а також якщо списання або зарахування було здійснено неправильно.
Банки можуть визнати неплатоспроможним позичальника, який не виконує зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту або за іншими рахунками. Про це основний постачальник товарноматеріальних цінностей повідомляє, вищестоящому органу господарського управління (при наявності такого) і виконавчому комітету Ради народних депутатів, де зареєстроване підприємство.
Розрахунок між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні та іноземними суб'єктами господарської діяльності за експортно-імпортними операціями в межах торговельного обігу в іноземній валюті здійснюється у безготівковій формі через уповноважені банки (банки, що мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій).
Основними формами міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньо-економічної діяльності є:
— банківський переказ;
— документарне інкасо;
— документарний акредитив;
— розрахунки за відкритим рахунком;
— розрахунки з використанням чеків, векселів.
Враховуючи специфіку конкретної операції та можливості банку щодо техніки розрахунку, контрагенти в контракті передбачають найбільш доцільну для них форму розрахунку з урахуванням чинного законодавства, що регламентує форми і терміни здійснення міжнародних розрахунків.
Облік операцій при використанні банківського переказу. Банківський переказ (bank transfer, remmitance) — це розрахункова операція, яка здійснюється між банками на підставі вказівок підприємства, що переводить грошові кошти, шляхом видачі одним банком іншому банку наказу про сплату (зарахування на рахунок) у визначеній кількості грошових коштів підприсмству-одержувачу (бенефіціару) за умови пред'явлення ним відповідних документів. Імпортер, що переводить грошові кошти, дає інструкції своєму банку щодо умов сплати переказу. В банківській практиці такий наказ називають платіжним дорученням.
Платіжне доручення — це наказ банку, що адресується своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей бенефіціару (тобто переказоодержувач), пред'явнику чека або інших платіжних документів. Платіжне доручення дається банком на підставі вказівок відправника переказу — клієнта банку. Останній інструктує банк про умови виплати бенефіціару суми переказу. Існує певна, прийнята в міжнародній практиці, форма платіжного доручення. Кожне платіжне доручення повинно містити наступні дані:
— найменування платника;
— найменування і номер рахунку бенефіціара (одержувача);
— банк бенефіціара;
— сума і валюта платежу;
— призначення платежу (на підставі яких документів і за що здійснюється оплата).
Для забезпечення своєчасності та швидкості перерахування додержання зазначених умов дуже важливе, бо навіть незначні розбіжності й неточності можуть призвести до затримки сплати або повернення платежу зарубіжним банком і спричинять додаткові витрати з боку клієнта.
Схему банківського переказу при наданні відповідних документів на відвантажену продукцію наведено нижче:
Отже, наведена схема передбачає певну послідовність операцій:
1 — передача документів у відповідності з умовами контракту;
2 — надання вказівки банку про переказ коштів;
3 — повідомлення (авізування) банку експортера про перерахування коштів;
4 — авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.
При розглянутій формі розрахунку здійснюються такі платежі:
— авансові (попередня оплата);
— за товарними документами (за товар, роботи, послуги після надходження або надання, а також на арбітраж);
— за штрафами, вимогами;
— погашення заборгованості за розрахунками;
— за перерахунком;
— за векселями, чеками та ін.
Недоліком банківського переказу (окрім авансових платежів) є те, що надходження валютної виручки експортеру затримується в часі. Як правило, експортери поєднують банківський переказ з гарантією на випадок несплати товару або відмови від його сплати імпортером.
Банк, який приймає від клієнта платіжне доручення, повинен перевірити, чи має резидент — одержувач валютних коштів — ліцензію НБУ, оскільки розрахунок між резидентами на території України здійснюється тільки в національній грошовій одиниці, тобто в гривнях. Використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється тільки для проведення платежів на підприємствах торгівлі, які мають індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення торгівлі товаром з оплатою в іноземній валюті.
Крім того, клієнт повинен надати в уповноважений банк контракт, на підставі якого буде проводитись платіж, для перевірки законності операції.
Банк-платник виплачує бенефіціару суму платіжного доручення за свій рахунок, але має право претендувати на відповідне відшкодування. Засобами такого відшкодування можуть бути: суми, зараховані на рахунок “ностро” або кліринговий рахунок банку-платника в третьому банку; надання банку-платнику права списати суму переказу з рахунку “лоро” банку-відправника — переказу, що знаходиться в банку-платника.
У бухгалтерському обліку комерційного банку клієнта-постачальника відбувається зарахування суми валюти:
Д-т рахунку
№ 1500А “Рахунок у банках-нерезидентах у ВКВ”;
К-т рахунку
№ 2603П “Рахунки за довірчими операціями суб'єктів господарської діяльності”.
У банку клієнта-платника:
Д-т рахунку
№
2600П “Поточні
рахунки суб'єктів
господарської
діяльності”;
К-т рахунку
№
І500А “Рахунок
у банках-нерезидентах
у ВКВ”.
Деякі банки для відображення міжнародних розрахунків використовують рахунок № 2900П “Дебітори і кредитори банку за операціями клієнтів у ВКВ”.
Д-т рахунку
№
2600П “Поточні
рахунки суб'єктів
господарської
діяльності”;
К-т рахунку
№
2909 “Рахунки
за довірчими
операціями
суб'єктів
господарської
діяльності”.
Д-т рахунку
№
2909 “Рахунки
за довірчими
операціями
суб'єктів
господарської
діяльності”;
К-т рахунку
№
1500 “Рахунок
у банках-нерезидентах
у ВКВ”.
У двох випадках комерційним банком стягується комісія залежно від умов договору з відображенням на рахунках:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки суб'єктів
господарської
діяльності”:
К-т рахунку
№
3800 “Позиція
банку щодо
іноземної
валюти та банківських
металів”.
У відповідності з “Правилами здійснення операцій з іноземною валютою на території України” валютна виручка об'єктів господарської діяльності — резидентів, тобто сума валютних надходжень від продажу товару і послуг за іноземну валюту (у тому числі й валюту країн колишнього СРСР), незалежно від джерел їхнього утворення, підлягає обов'язковому і повному зарахуванню сум на спеціальні розподільчі рахунки (балансовий рахунок № 2603 “Розподільчий рахунок у ВКВ і НКВ резидента України”). Вони відкриваються і ведуться в розрізі клієнтів та за видами валют. Після зарахування суми валюти, що надійшла на спеціальний розподільчий рахунок, банк не пізніше наступного дня повідомляє про це власника рахунку. Якщо клієнт протягом п'яти банківських днів з моменту зарахування суми валютних коштів на розподільчий рахунок не подав у банк доручення на їхнє перерахування на розрахунковий валютний рахунок, то на шостий день банк самостійно перераховує ці кошти на рахунок резидента.
Уповноважений банк самостійно протягом трьох банківських днів здійснює продаж тих валютних надходжень на адресу резидента, що згідно з нормативними документами НБУ підлягають продажу в повному обсязі на міжбанківському валютному ринку України, а саме:
— валюти, отриманої резидентом на території України без індивідуальної ліцензії НБУ згідно з “Тимчасовим порядком використання готівкової ВКВ як засобу платежу на території України” № 13—135/1556—5528 від 18.09.96 р.;
— валюти, отриманої резидентом при здійсненні розрахунку з використанням пластикових карток міжнародних платіжних систем;
— валюти, купленої на міжбанківському валютному ринку України для виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентом, у випадку їхнього повернення від нерезидента;
Гривні, отримані від продажу валюти, повинні бути зараховані на розрахунковий рахунок клієнта протягом двох робочих днів з моменту зарахування визначених сум на баланс банку.
Облік операцій при використанні документарного акредитива. Надійною формою платіжної гарантії для експортера є документарний акредитив. Більша частина зовнішньої торгівлі з року в рік здійснюється за допомогою цього випробуваного інструмента. Останнім часом значно зросла зацікавленість у акредитивах і в нашій країні.
Попередня сплата і постачання товару на кредитній основі є невід'ємною частиною зовнішньоторговельних операцій. Якщо договір купівлі-продажу або подібна угода передбачає платіж проти виставлення акредитива, то обов'язок покупця — надати інструкції своєму банку про відкриття акредитива на користь продавця. Документарний акредитив являє собою зобов'язання продавця, що бере на себе за проханням та розпорядженням наказодавця (імпортера) банк і включає в себе виплату певної суми бенефіціару (експортеру) за поданням передбаченого набору документів до встановленого терміну.
Для того щоб забезпечити однозначність тлумачення акредитива в світовій торгівлі, Міжнародна Торговельна Палата (МТП) в Парижі виробила Уніфіковані правила і умови застосування документарного акредитива (UCPDC), які застосовуються банками майже всіх країн. Лише формулювання документарного акредитива вважається для банку зобов'язанням.
Що стосується клієнтури, то це означає, що банки діють тільки на підставі тексту акредитива, виконуючи угоди, і не можуть брати до уваги жодні інші положення угоди, що відрізняються від формулювання документарного акредитива. Це стосується й угод, змінених на пізнішу дату, без відповідної зміни тексту документарного акредитива. У цьому випадку банки також будуть діяти винятково у відповідності з чинним формулюванням документарного акредитива, одержуючи і перевіряючи документи (UCPDC, ст. 3).
Усі банки здійснюють перевірку, послуговуючись наданими їм документами, стежать за виконанням усіх умов документарного акредитива. Вони не в стані перевірити, чи відповідають поставлені в даний момент товари зазначеним в документарному акредитиві. Банки не можуть нести відповідальність за розбіжності між товарами, виписаними за комерційними рахунками, і тими, що поставлені в даний момент. Врегулювання подібних проблем покладено на покупця і продавця. Скарги (позови) дозволяються безпосередньо між покупцем і продавцем (UCPDC, ст. 4).
Банки не несуть відповідальність за чинність, форму або за юридичне значення документів.
Банки з належною ретельністю приймають передбачені за акредитивом документи, контролюють, чи відповідають ці документи за зовнішніми ознаками зазначеним термінам і умовам. Банки не несуть відповідальність за вчинки третіх сторін, що беруть участь в угоді за документарним акредитивом (UCPDC, ст. 17).
Банки не несуть фінансової відповідальності за:
— затримки, що трапилися не за їхньої вини в передачі документів;
— наслідки стихійних лих;
— вчинки банків-кореспондентів або інших третіх сторін, яких вони проінструктували щодо виконання угоди.
Основними формами документарного акредитива є:
1. Відкличний акредитив, що може бути змінений або анульований в будь-який момент. Ця форма дуже рідко використовується, бо вона не забезпечує належної гарантії.
2. Безвідкличний акредитив, тобто зобов'язання банкуемітента (банку покупця) виконати умови за документарним акредитивом у тому випадку, якщо бенефіціар виконав усі умови. Таким чином, бенефіціар одержує тверду гарантію банку-емітента що надасть йому бажану забезпеченість. Якщо відповідне застереження не зроблене, то акредитив вважається відкличним.
Існують два типи безвідкличних акредитивів:
а) безвідкличний акредитив, не підтверджений банком, що авізує (fjiocable credit not confirined by the advising bank). Безвідкличні документарні акредитиви завжди передбачають зобов'язання оплати з боку банку-емітента. У цьому випадку банк, що авізує, не дає жодних зобов'язань щодо платежу. Він тільки діє від особи банку-емітента;
б) безвідкличний підтверджений акредитив (irrevocable firmed credit). Підтверджуючи акредитив, банк, що авізує, підключається до зобов'язань заплатити незалежно від і в доповнення до зобов'язань банку-емітента. Банк, що підтверджує, гарантує виконати свої зобов'язання незалежно від спроможності банку-емітента відшкодувати суму. Документарний акредитив дає експортеру найбільшу гарантію, якщо він емітований іноземним і підтверджений вітчизняним банком безвідклично.
Існують різноманітні форми одержання коштів за акредитивом:
1. Акредитив з оплатою тратт на пред'явника. Сума за даним акредитивом підлягає до виплати одразу ж після подання документів і перевірки їх банком. Тоді виручка негайно надходить у розпорядження бенефіціара. У деяких випадках може минути декілька днів від пред'явлення документів і до власне переказу коштів. Як правило, цей час необхідний банку для переказу суми акредитива. У випадку з непідтвердженими акредитивами можуть виникнути такі ситуації, коли банк, що авізує, затримує платіж бенефіціару до того часу, поки він не отримає від банку-емітента зазначену в документах суму.
2. Акредитив, дійсний проти виставлення негайних векселів, або акредитив з встановленим терміном сплати іноземних векселів. Додатково до подання документів від бенефіціара вимагається виписати негайний вексель на певний банк (емітент, що авізує, або третій банк). Після з'ясування, що документи в порядку, експортер одержує тратту зворотньо після того, як вона була акцептована банком-платником (трасатом), за його бажанням. Існує можливість дисконтувати акцепт цього банку. Тоді можна негайно отримати готівку за траттою продавцю, в той час як одержувач отримає суму тільки після закінчення строку платежу за векселем.
3. Акредитив з платежами в розстрочку. Платіж нараховується не одразу після подання документів, а лише після певного періоду часу, обумовленого акредитивом. Акредитив з платежем у розстрочку надає покупцю пільговий період і створює гарантію продавцю, що платіж буде здійснений на вказану дату.
Існують також спеціальні акредитиви.
1. Акредитив “стенд-бай”, або резервний акредитив, акредитив підтримки. По суті це заява про гарантію. Він використовується переважно в США, оскільки за правилами цієї країни американським банкам не дозволяється надавати гарантії. Згадані акредитиви можуть використовуватися, наприклад, для гарантування наступних типів платежів і дій:
— виплата позик;
— виконання субконтрактів;
— страхування сплати поставок товару третіми сторонами незалежно від реципієнта.
2. Револьверний, або відновлюваний, акредитив. Револьверний акредитив — це зобов'язання з боку банку-емітента відновити акредитив до первісної суми після того, як він був використаний. Число використання і період часу, протягом якого вони можуть мати місце, обумовлені в акредитиві. Револьверний акредитив може бути кумулятивний або некумулятивний. Перший означає, що невикористані суми можуть бути долучені до наступного внеску. У випадку не кумулятивних акредитивів додавання невикористаних вчасно сум за терміном не виконуються. Револьверний акредитив використовується тоді, коли покупець потребує одержання певної кількості замовлених товарів частинами, що відправляються через визначені інтервали (контракт неодноразової поставки).
3. Переказний акредитив може бути цілком або частково переданий первісним бенефіціаром одній або декільком особам (іншим бенефіціарам). Він звичайно використовується, коли перший бенефіціар сам не постачає товар, а діє як посередник між постачальником і покупцем. Він може бути також агентом, відповідальним за закупівельні контракти покупця. Перевага переказного акредитива полягає в тому, що він не зачіпає власних кредитних ресурсів посередника.
Це важливо, якщо банк посередника не зацікавлений надавати йому додатковий кредит.
4. “Бек-ту-Бек” — це новий акредитив, відкритий на базі вже існуючого переказного (базового акредитива) на користь іншого бенефіціара.
Документарні акредитиви є класичним інструментом фінансування купівлі іноземних товарів та іноземного обладнання. Вони є засобом надання короткострокового фінансування імпортеру його банком; забезпечують елемент безпеки і довіри у міжнародній торгівлі (особливо відтоді, як правила і звичаї стандартизовані у міжнародному масштабі). Вони практично безпечні з точки зору експортера; забезпечують гарантію платежу після відвантаження товарів (інколи до відвантаження) звичайним способом і допомагають урівноважити адміністративну діяльність експортера.
Угода за документарним акредитивом укладається таким чином
1. Експортер та імпортер укладають контракт, предметом якого є постачання деякого товару і в якому обумовлено, що розрахунки за угодою будуть проведені через акредитив (саме тут повинні бути обумовлені і найбільш суттєві умови акредитива).
2. Імпортер дає своєму банку доручення відкрити акредитив.
3. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), пересилає його своєму банку-кореспонденту в країні експортера.
4. Банк авізує акредитив бенефіціару (експортеру).
5. Експортер відправляє товар.
6. Експортер одержує відвантажувальні документи від фрахтівника.
7. Експортер подає передбачені акредитивом документи банку, що авізує.
8. Цей банк перевіряє документи щодо їхньої відповідності умовам акредитива і, якщо він уповноважений здійснити оплату, а умови акредитива виконані, виплачує еквівалент суми за документами бенефіціара.
9. Згаданий банк пересилає документи банку, що відкриває акредитив (банк-емітент).
10. Сума, сплачена бенефіціару, фігурує в розрахунку між банком платником і банком-емітентом. Якщо банк, що відкриває акредитив при одержанні документів виявить, що вони не відповідають умовам акредитива, він має право звернути на це увагу банку-платника і відмовити йому в так званому рамбурсі.
11. Банк-емітент передає документи імпортеру,
12. Одночасно він дебітує його на еквівалент суми за документами.
13. Імпортер використовує документи для одержання товару.
14. Імпортер одержує товар.
Таким чином, учасниками розрахунку за акредитивом є:
Отже, згідно з наведеною схемою:
Банк-емітент — це банк, що виставив акредитив від свого імені, але за рахунок клієнта.
Наказодавець — клієнт банку-емітента, що дав банку-емітенту наказ про виставлення акредитива.
Банк, що авізує,— банк-емітент зобов'язаний організувати розрахунки, але не проводити їх. У процесі розрахунку можуть виникнути різноманітні відношення банку-емітента з іншими банками. Тому до виконання акредитива в країні експортера залучається банк, що авізує. Авізування акредитива передбачає повідомлення бенефіціара, перевірку відповідності розрахунків умовам акредитива і передачу їх банку-емітенту.
Банк, що підтверджує,— у випадку підтвердження акредитива банком країни експортера або третьої країни, цей банк приймає на себе ті ж зобов'язання, що і банк-емітент.
Виконуючий банк — це може бути власне банк-емітент; банк, що підтверджує; банк, що авізує, або інший банк, уповноважений банком-емітентом. Він безпосередньо передбачає дії, які обумовлені акредитивом.
Бенефіціар — контрагент наказодавця, на користь якого виставлений акредитив.
Розрахунки за акредитивами відбуваються у звичайній послідовності, а саме:
— акредитив виставляє платник (покупець) на ім'я постачальника (країна, банк, сума тощо) до моменту відвантаження постачальником товару на його адресу і за його умовами;
— банк одержувача (постачальника-імпортера) — ремітент повідомляє останнього про суму і умови виставленого акредитива;
— постачальник відвантажує товар і подає в свій банк відповідно до умов контракту відвантажувальні документи (індосамент), завдяки чому на його розрахунковий рахунок зараховується платіж.
Нижче наведено схему розрахунку акредитивом по експорту:
Таким чином, наведена вище схема передбачає певну послідовність операцій:
1 — укладання угоди-контракту;
2 — заява на відкриття акредитива;
3 — повідомлення про відкриття акредитива;
4 — повідомлення постачальника про відкриття на його ім'я акредитива і умови відкриття;
5 — відвантаження товару і передача відвантажувальних документів у банк;
6 — пересилка документів у банк покупця;
7 — передача їхньому покупцю для одержання товару;
8 — виписки з розрахункового рахунку.
Отже, зобов'язань у банку постачальника не виникає. Бухгалтерський облік зводиться до відкриття на позабалансовому рахунку № 9802 особового рахунку одержувача “Акредитиви в іноземній валюті отримані” надходження з позначкою: країна, банк, номер акредитива, код валюти, сума, термін і т. ін. Акредитив подається у чотирьох примірниках: перший примірник пересилається бенефіціару; другий — інобанку платника; третій — використовується як прибутковий ордер у банку постачальника (прибуток — рахунок № 9802); четвертий —залишається в досьє.
В акредитиві зазначається розмір комісії та поштових витрат за тарифом міжнародного поштамту (всі суми обліковуються в інвалюті акредитива). Після перевірки банком транспортних та інших документів постачальника на відвантаження згідно з контрактом банк постачальника пересилає їх банку платника — користується як видатковий ордер за рахунком № 9802, а третій — як прибутковий ордер за позабалансовим рахунком № 9831 “Документи і цінності, відправлені на інкасо”. Четвертий примірник зберігається в досьє.
Після цього інобанку надсилається лист із вказівкою про місце перерахування платежу: “Кредитуйте наш рахунок у Вас (або наш рахунок у певному банку)”, або “Кредитуйте рахунок інкомбанку у Вас на користь нашого банку і нашого клієнта”.
Крім того, згідно з визначеним терміном платежу його пересилають поштою — одразу або впродовж 90 днів із дня передачі індосамента.
По мірі одержання кредитового авізо про зарахування коштів на рахунок клієнта банк постачальника списує з обліку акредитив за позабалансовим рахунком № 9831 — видаток. Водночас складається наступна кореспонденція рахунку:
| № з/п | Зміст операції | Дебет | Кредит |
| 1. | Зарахування суми платежу на транзитний рахунок клієнта | 1500 | 2603 |
|
2. 3. 4. |
Стягнення суми комісії за послуги банку в валюті платежу | 2600 | 3800 |
| Після закінчення строку платежу акредитив не використаний — банк виписує видатковий ордер за позабалансовим рахунком № 9831 | |||
|
Комісію за анульованим акредитивом сплачує: а) постачальник б) покупець |
Примітка. До моменту надходження платежу прихід обліковується на позабалансовому рахунку №9831; на час одержання платежу видаток обліковується на позабалансовому рахунку №9831.
Нижче наведено схему розрахунку акредитивом по імпорту
Таким чином, наведена вище схема передбачає певну послідовність операцій:
1 — укладання угоди-контракту;
2 — заява на відкриття акредитива;
3 — повідомлення про відкриття акредитива з повним текстом;
4 — повідомлення про відкриття акредитива;
5 — відвантаження товару з повним додержанням умов акредитива;
6 — передача відвантажувальних і платіжних документів;
7 — пересилка документів про відвантаження і авізо про запитання платежу;
8 — виписки банків про зарахування суми платежу (постачальнику) і про використання акредитива (платнику).
Якщо імпортером-покупцем є комерційний банк України, то він фактично бере на себе зобов'язання забезпечити платіж або за рахунок вільної решти коштів на поточному рахунку клієнта, або за рахунок виданої йому позички. При цьому виконується бухгалтерський запис:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки в іноземній
валюті”;
К-т рахунку
№
2602 “Кредитори
за акредитивами
з іноземних
операцій”.
Після цього виконуються всі умови контракту. По мірі одержання документів від банку постачальника про відвантаження товару оформлюється платіж. Інобанку надсилається авізо про дебетування нашого рахунку “ностро” в Інобанку (країна, банк):
Д-т рахунку
№
2602 “Кредитори
за акредитивами
з іноземних
операцій”;
К-т рахунку
№ 1500.
Інобанк повідомляє: “Я дебетував Ваш рахунок на суму акредитива і комісії”. Комерційний банк видає клієнту документи про відвантаження, отримані від банку постачальника; за ними платникодержувач отримує товар на митниці.
Із рахунку акредитива списується тільки вартість товару, а страховий поліс і комісію банк списує з рахунку клієнта:
Д-т
рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки в іноземній
валюті”:
К-т рахунку
№
1500.
Якщо комерційний банк не має виходу на інобанк, то він звертається з проханням до іншого банку виконати операції щодо розрахунку з його клієнтом, за що з клієнта береться комісія:
Д-т рахунку
№
2600 “Поточні
рахунки в іноземній
валюті”;
К-т рахунку
№
3800.
Фіксування видатків за послуги банку, що виконав розрахункові операції:
Д-т рахунку № 3800;
К-т рахунку № 1500.
Облік операцій при використанні документарного інкасо.
Інкасові операції регламентовані уніфікованими правилами на інкасо, опублікованими Міжнародною торговельною палатою у 1978 р. У відповідності з ними постачальник після відвантаження товару передає в обслуговуючий його банк товарні документи (дублікати залізничних накладних, коносаменти, страхові поліси, рахунки-фактури, специфікації, інкасові доручення та ін.). Банк перевіряє комерційні та фінансові документи і пересилає їх банку, що обслуговує імпортера.
Банк імпортера передає документи покупцю і знімає з його розрахункового рахунку суму, що потрібна, у випадку його згоди з оплатою.
Отримавши повідомлення від банку імпортера, банк експортера розраховується з постачальником. Розрахунки в формі документарного інкасо здійснюються за наведеною нижче схемою:
Отже, наведена вище схема передбачає певну послідовність операцій:
1 — відвантаження товарів;
2 — передача документів для інкасового доручення;
3 — доручення на інкасо;
4 — повідомлення імпортера про одержання документів;
5 — сплата документів;
6 — передача документів імпортеру;
7 — повідомлення банку про перерахування грошових засобів;
8 — повідомлення експортера про надходження і зарахування суми грошових засобів на його рахунок.
Бухгалтерські записи при оплаті інкасових документів та комісії за рахунок імпортера:
Д-т рахунку № 2600;
К-т рахунку № 1500.
На суму комісії:
Д-т рахунку № 2600;
К-т рахунку № 3800.
При сплаті інкасових документів та комісії за рахунок експортера сума комісії утримується з суми платежу:
Д-т рахунку № 2600;
К-т рахунку № 2909.
На суму комісії:
Д-т рахунку № 2909;
К-т рахунку № 3800.
В угоді за документарним інкасо беруть участь:
1. Довіритель (відправник, продавець, експортер) — звичайно продавець, що готує інкасові документи і передає їх з інкасовим дорученням у банк.
2. Банк-ремітент (remitting bank) — одержує документи від відправника (продавця) і надсилає їх у банк, що інкасує, у відповідності з отриманими інструкціями.
3. Покупець (платник, імпортер) — той, кому подаються документи за інкасо.
4. Банк, що інкасує, або банк, що подає,— інкасує готівковий платіж або одержує акцепт від платника у відповідності з отриманими під банку-ремітента інструкціями.
Для імпортера інкасова форма розрахунку вигідна тим, що він перебуває під захистом свого банку, а отримані ним для перевірки документи залишаються в розпорядженні його банку до моменту розрахунку. У разі несплати їх вертають банку-емітенту з зазначенням причин несплати або відмови від акцепту. Експортеру належить юридичне право розпоряджатися товаром до повної його сплати, якщо це передбачено контрактом.
Певним недоліком інкасової форми розрахунку є значний розрив у часі між відвантаженням товару і одержанням валютної виручки, особливо при тривалому транспортуванні вантажу. Існує два типи інкасо:
а) чисте інкасо — інкасування фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто при чистому інкасо банки обробляють переказний вексель, чек і т. ін.;
б) документарне інкасо — доручення своєму банку про інкасування певної суми, отриманої від одержувача, проти переказу відвантажувальних документів.
Документарне інкасо включає:
— фінансові та комерційні документи;
— тільки комерційні документи.
Це практичний підхід до виконання торговельних угод, коли сторони, які беруть у них участь, за контрактом можуть відмовитися від забезпеченості документарного акредитива, але не мають наміру здійснювати відставки за відкритим рахунком.
Документарне інкасо доречно, головним чином, у випадках, коли:
— платоспроможність покупця і його готовність до сплати не викликає сумнівів;
— політичні, економічні та правові умови країни-імпортера вважаються нормальними;
— в імпортуючій країні не існує імпортних обмежень, а саме валютного контролю, або якщо всі необхідні ліцензії вже отримані.
У випадку застосування документарного інкасо банки, як і у випадку з документарним акредитивом, відіграють роль довіреної особи, або фідуциара, бо вони погоджуються виконати інкасове доручення продавця. Намагаючись інкасувати платежі належним чином, вони не несуть жодної відповідальності щодо цього.
Банки діють тільки за інструкціями інкасового доручення. Отже, сторона, що дає доручення, повинна бути впевнена, що надає банку чіткі та достатні інструкції.
Банки перевіряють чи відповідають інкасовому дорученню отримані ними документи. Разом з тим банк не зобов'язаний виконувати будь-яку додаткову перевірку документів.
Банки не несуть фінансової відповідальності за акти третіх осіб (експедиторів, страхових компаній, митної служби або навіть інших банків), що беруть участь у інкасових операціях.
Банки не несуть відповідальність за:
— затримки у передачі документації, що виникли не з їхньої вини;
— наслідки стихійних лих (форсмажор);
— вчинки або недогляди третіх осіб.
Будь-які непорозуміння щодо якості або кількості поставлених товарів повинні бути врегульовані безпосередньо між платником і довірителем.
Існує три види інкасо.
1. Видача документів проти платежу. Банку, що інкасує, дозволено видавати документи одержувачу тільки проти платежу готівкою у зазначеній валюті. Документи можуть бути видані банком, що інкасує, у випадку, коли сплачена сума негайно використовується без обмежень (вільно), якщо тільки це не суперечить місцевому законодавству або правилам, яких не можна уникнути.
2. Видача документів проти акцепту. Банку, що інкасує, дозволено видавати документи одержувачу тільки проти акцепту переказного векселя. Продавець повинен усвідомлювати, що переказний вексель для нього являє собою лише гарантію після видачі документів. Він продає на такому забезпеченні тільки у тому випадку, якщо впевнений, що покупець оплатить вексель після закінчення строку платежу.
3. Інкасо з акцептом — видача документів тільки проти платежу. Банк, що інкасує, подає переказний вексель покупцю на акцепт. Вексель, що акцептувався, залишається у банку, що інкасує, разом з документами до закінчення строку платежу. Тільки тоді документи будуть видані покупцю. Продавець надає покупцю певний термін для платежу, але повинен бути впевнений, що покупець зможе отримати документи тільки після того, як здійснить платіж. Якщо покупець відмовляється акцептувати переказний вексель, то продавець має завчасне попередження для себе, що його чекають неприємності після завершення угоди. Це дасть йому можливість вжити достатніх запобіжних заходів, або, про всяк випадок, знайти іншого замовника для товару.
Банки надають також спеціальні послуги, пов'язані з документарним інкасо.
1. Відвантаження товарів на адресу банку, що інкасує. Якщо товар відправляють залізницею, поштою, авіа- або автошляховим фрахтом, покупцеві буде відмовлено у відвантаженні без попереднього акцепту інкасових документів, наданих йому банком. Якщо продавець бажає бути впевненим, що покупець не входив у володіння товаром, не сплативши, він може скерувати документи на адресу банку, що інкасує, або відрядити експедитора у місцезнаходження покупця з інструкціями тримати партію вантажу в розпорядженні банку. Зазначені послуги можна надавати лише з попередньої згоди банку, що інкасує.
2. Моніторинг (контроль). Банки стежать за належною обробкою інкасових доручень до повернення документів до них. Однак вони не можуть нести відповідальність, якщо відправник не одержує повідомлення про затримку платежу і несе внаслідок цього збитки. Без чітких інструкцій банк, що інкасує, не вживає заходів щодо збереження або страхування товару.
Таким чином, документарне інкасо — це засіб платежу, який, як і документарний акредитив, є компромісом між авансовим платежем і торгівлею за відкритим рахунком. Хоча це не ідеальний варіант ні для експортера, ні для імпортера, але у багатьох ситуаціях його можна пристосувати до їхніх основних вимог.
12.5. Інші валютні операції
Окрім суто експортно-імпортних та неторгових, до складу валютних операцій належать торгові операції з купівлі-продажу валюти, активно-пасивні операції, форвардні та ф'ючерсні операції.
Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку визначені постановою Правління НБУ № 150 від 15.04.98 р., яка повністю, враховуючи її важливість, наводиться у додатку 27.
З-поміж торгових операцій, що здійснюються банками, найбільшу питому вагу мають операції з купівлі-продажу валюти на міжбанківській біржі та активно-пасивні операції, до складу яких входять кредитні та депозитні операції, а також операції з придбання або продажу інших фінансових інструментів (цінних паперів, боргових зобов'язань, векселів тощо). Окрім звичайних способів здійснення зазначених операцій, можливе застосування форвардних та ф'ючерсних угод.
Операції форвард здійснюються передусім у межах міжбанківської торгівлі іноземною валютою, коли заздалегідь обумовлюється майбутня ціна, розмір та термін поставки.
Форвардний контракт — це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмету контракту, укладеного поза біржою. Форвардний контракт є твердою угодою, тобто угодою, обов'язковою до виконання, без припущення можливих змін, та використовується як метод страхування від можливих несприятливих змін у цінах. Як виняток предметом форвардного контракту, крім валюти, можуть бути інші активи, наприклад, акції, облігації, боргові зобов'язання тощо.
Економічним змістом форвардного контракту для продавця (відкриває коротку валютну позицію) є сподівання майбутнього зниження ціни активу, що продається; для покупця (відкриває довгу валютну позицію) — це очікуване зростання ціни.
Правила бухгалтерського обліку при здійсненні форвардних валютних операцій передбачає наступні види операцій:
— бухгалтерський облік на дату виконання операції;
— бухгалтерський облік на дату оцінки вартості (кінець місяця, якщо за угодою не сплачено);
— бухгалтерський облік на дату розрахунку.
Бухгалтерський облік па дату виконання операції означає, що всі форвардні контракти обліковуються за позабалансовими рахунками: для покупця — № 9202 “Валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами”; для продавця — № 9212 “Валюта та банківські метали, які продані за форвардами контрактами”.
Бухгалтерський облік на дату оцінки вартості (кінець місяця) означає, що форвардні угоди не виконані, але їх потрібно оцінити згідно з новими ринковими цінами, що відображається наступними бухгалтерськими проводками (при позитивній різниці):
Д-т рахунку
№ 3810 “Балансовий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів”;
К-т рахунку
№
6204 “Результати
від торгівлі
іноземною
валютою та
банківськими
металами”.
При від'ємній різниці робиться зворотна проводка. Переоцінку проводять також при зміні біржового курсу валюти.
При бухгалтерському обліку на дату розрахунку необхідно в першу чергу сторнувати позабалансові бухгалтерські проводки, виконані на дату операції у позабалансі. Другий крок — виконання операцій у балансі.
У разі купівлі валюти:
Д-т рахунку № 1500;
К-т рахунку № 3800 — сума купленої валюти.
Д-т рахунку № 3801;
К-т рахунку №1200 — сума валюти за курсом угоди.
Д-т рахунку № 3801;
К-т рахунку № 3810 (або навпаки, залежно від додаткової чи від'ємної різниці) — сума останньої переоцінки форвардного контракту.
Додатково робиться проводка:
Д-т рахунку № 3801;
К-т рахунку № 6204 — при позитивному значенні різниці між офіційним курсом та вартістю після останньої переоцінки.
Д-т рахунку № 6204:
К-т рахунку № 3801 — при від'ємному значенні різниці.
У разі продажу робляться зворотні проводки. Після здійснення згаданих операцій залишку за рахунком № 3810 не повинно бути.
Економічний зміст ф'ючерсних контрактів аналогічний економічному змісту форвардних контрактів, але існують певні обмеження, а саме: біржовий характер торгівлі, стандартні умови контракту (крім ціни), строки надання контракту (лише останній місяць кварталу), гарантія клірингової плати, можливість перепродажу контракту. Основним предметом ф'ючерсних контрактів є купівля (продаж) кредитів (депозитів) або інших фінансових інструментів (цінні папери, боргові зобов'язання, валюта).
Бухгалтерський облік валютних ф'ючерсів аналогічний порядку бухгалтерського обліку форвардних угод; замість рахунку № 1500 “Коррахунки в інших банках” додатково може використовуватися рахунок № 1511 “Гарантійні депозити в інших банках”.
У зв'язку з існуванням в Україні режиму валютного регулювання операції з розміщення коштів — надання позик та кредитів — мають певні обмеження, що коригуються залежно від ситуації, що склалася на фінансовому та валютному ринках України.
До активних операцій належить надання кредитів прямим позичальникам — юридичним і фізичним особам.
На поточний момент надання валютного кредиту фізичній особі можливе тільки як підприємцю на ведення зовнішньоекономічної діяльності (лист НБУ № 19013/1093 від 05.05.95 р.). Кредит може надаватись тільки в безготівковій формі, що унеможливлює надання споживчого кредиту.
Кредит може видаватися юридичним особам як для зовнішньоекономічної діяльності під сплату нерезиденту, так і під сплату контрактів у національній валюті України. При цьому допускається конвертація кредиту через УМВБ або міжбанківський ринок з наступним зарахуванням на розрахунковий рахунок клієнта і проведення поточних операцій (лист НБУ №13-126/486 від 20.03.96 р.). Допускається також конвертація валюти кредиту в іншу валюту.
Враховуючи відсутність у валютному розділі балансу рахунків обліку термінових зобов'язань у валюті, допускається не приймати від позичальника позики термінові зобов'язання (лист НБУ №13-126/2041 від 22.11.96р.).
Порядок розгляду банком заявок клієнтури на отримання кредиту визначений “Положенням про кредитування” НБУ, згідно з яким комерційний банк зобов'язаний реєструвати всі заявки клієнтури на отримання кредиту і розглядати їх (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Наявність журналу реєстрації надходжень заявок на кредит є обов'язковою. Клієнт, звергаючись у банк за кредитом, надає копії контрактів і угод, які обумовлюють мету кредитування, засоби отримання прибутку підприємством (якщо кредит короткостроковий) і фінансовий план оцінки окупності інвестицій (якщо кредит середньостроковий або довгостроковий — під придбання основних засобів, технологій і т. п., постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.).
Рішення про надання кредиту повинно прийматись колегіально фінансовим комітетом, кредитним комітетом або іншим уповноваженим органом банку (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Надання кредиту проводиться або на розрахунковий рахунок позичальника, або безпосередньо на сплату розрахункових документів, що є підставою для кредитної заявки. Незалежно від засобу оплати банком здійснюється наступний контроль за цільовим використанням кредиту за допомогою перевірки первинних документів позичальника. За наслідками перевірки складається акт, у якому констатується цільове використання позички або порушення щодо цього (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.).
У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Облік нарахованих відсотків ведеться в окремих відомостях (штафелях) з одночасним відображенням у балансі банку (за кредитом шостого класу). Відсотки, прострочені понад 30 днів, обліковуються на позабалансовому рахунку № 9601.
У сучасних умовах черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг.
Позичка нерезиденту — нефінансовій структурі — вимагає індивідуальної ліцензії НБУ.
Позичка на покриття поточних збитків або на формування статутних фондів регламентується постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.95р.
Згідно з Законом України “Про порядок розрахунків у іноземній валюті” до обов'язкового продажу будь-яка юридична особа може використати отриманий валютний виторг на погашення валютного кредиту, наданого уповноваженим банком. В інших випадках, за відсутності валютних засобів, підприємство може купувати кошти на УМВБ або на міжбанківському ринку. Проводки з надання погашення позички, а також щодо сплати відсотків за курсом НБУ наведені нижче:
Дебет Кредит Зміст операції
2050/001 1500/001 Надання позички
2600/001 2058/001 Сплата відсотків
2058/001 6025/001 Нарахування відсотків до сплати
2600/001 2050/001 Повернення позички
2057/001 2050/001 Винесення кредиту на прогаяння
2059/001 2058/001 Винесення відсотків на прогаяння
2095/001 2057/001 Визнання позички сумнівної
При цьому використовуються такі рахунки:
№ 2050 — короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);
№ 1500 — коррахунки, що відкриті в інших банках (активний)
№ 2600 — поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності (пасивний);
№ 2058 — нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);
№ 6025 — відсоткові доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (пасивний);
№ 2059 — прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);
№ 2095 — сумнівна заборгованість за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);
№ 2057 — прострочена заборгованість за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний).
Банком можуть проводитись пасивні операції щодо залучення ресурсів у іноземній валюті від юридичних і фізичних осіб. При цьому з власником депозиту укладається угода, в якій обумовлюються такі питання:
— відсоткова ставка;
— періодичність сплати відсотків за користування ресурсами;
— інші питання.
Організація на облік депозитних операцій ведеться, як і у національній валюті (див. главу 10).
Контрольні запитання
1. Назвіть умови отримання ліцензії.
2. Чим регламентується надання дозволів за окремими пунктами ліцензії та обгрунтування відмови у наданні ліцензії?
3. Пригадайте, які операції належать до валютних операцій та здійснення яких потребує ліцензії?
4. Яким документом регламентується відкриття банками рахунків клієнтів у іноземній валюті?
5. На підставі яких документів відкриваються поточні рахунки?
6. Які, операції можуть здійснюватись за поточним рахунком в іноземній валюті фізичних осіб?
7. Які операції здійснюються за поточним рахунком в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів?
8. Які операції проводяться за поточними рахунками в іноземній валюті представництв та установ?
9. Пригадайте особливості здійснення касових операцій в іноземній валюті.
10. У чому полягає порядок роботи обмінних пунктів банків?
11. Які бухгалтерські записи виконуються при купівлі та продажу готівкової іноземної валюти?
12. Як здійснюється продаж дорожніх чеків?
13. Наведіть визначення кореспондентських відносин та обгрунтуйте їх необхідність.
14. З чого складається комплект необхідних документів для укладання угоди про кореспондентські відносини?
15. Доведіть можливість кореспондентських відносин без рахунку.
16. Які типи кореспондентських рахунків Вам відомі? Наведіть їх коротку характеристику.
17. Назвіть форми міжнародних безготівкових розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
18. Дайте визначення банківського переказу.
19. У чому полягає контроль за валютними платежами з боку уповноважених банків?
20. Наведіть бухгалтерські проводки при списанні та зарахуванні валюти та стягненні комісії банками.
21. У чому полягають зобов'язання підприємства щодо контролю за обов'язковим продажем валютної виручки резидентами?
22. Який економічний зміст акредитива, його призначення та уніфікація?
23. Перерахуйте форми документарного акредитива.
24. Назвіть форми одержання коштів за акредитивом.
25. Пригадайте послідовність операцій та бухгалтерські проводки у розрахунках за допомогою акредитива при експорті товарів (послуг).
26. Назвіть послідовність операцій та бухгалтерські проводки у розрахунках за допомогою акредитива при імпорті товарів (послуг).
27. У чому полягає економічний зміст та порядок операцій інкасо?
28. Перерахуйте переваги та недоліки форми документарного інкасо.
29. Наведіть типи документарного інкасо.
30. Який порядок торгівлі іноземною валютою?
31. Як оформлюються операції з видачі кредитів у іноземній валюті?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. 10 вересня банк “Аваль” видав аванс касиру обмінного пункту при готелі “Дніпро” — 30 000 грн. та 3000 дол. США. Зі звіту касира, поданого 11 вересня, видно, що куплена наступна валюта:
долари США — 200; шведські крони — 140; німецькі марки — 80;
датські крони — 700. Одержана комісія. Куплена іноземна валюта та залишок авансу здані в касу.
• Визначте за діючим курсом еквівалент у гривнях.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 2. В АКБ “Інтер” 12 вересня здійснено виплату готівкової іноземної валюти за дорожніми чеками на суму 5000 дол. США. Одержана комісія.
• Складіть бухгалтерські записи.
• Визначте розмір комісії.
Вправа 3. Громадянин України 5 жовня звернувся до банку з заявою про продаж дорожнього чека “VISA” на суму 3000 нім. марок:
• Розкрийте техніку продажу дорожніх чеків.
• Складіть бухгалтерські проводки.
• Визначте комісію банку.
Вправа 4. Комерційною фірмою “Лада” в АКБ “Мрія” відкритий поточний валютний рахунок. 25 вересня фірма “Лада” здає виручку в іноземній валюті для зарахування на рахунок:
доларів США — 750; японських ієн — 2500.
• Назвіть документи, на підставі яких відкриваються поточні рахунки в іноземній валюті.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 5. Громадянину США 16 жовтня відкрито поточний рахунок у іноземній валюті. При відкритті був зроблений внесок готівкою—3000дол. США. Власнику рахунку видано 1500дол. США 20 жовтня; 22 жовтня на рахунок надійшло 1200дол. США; 24 жовтня видано 700 дол. США; 29 жовтня за заявою власника рахунок закрито. Невитрачений залишок на прохання громадянина США переведено до Нью-Йорка.
• Якими документами оформляються ці записи?
• Визначіть суму залишку, переведеного до Нью-Йорка.
Вправа 6. Спільному підприємству “Дана” у АКБ “Юнекс” відкрито поточні рахунки в національній та іноземній валютах. Підприємство звернулось 20 листопада до банку з заявою про купівлю 2000 марок для оплати контракту.
• Визначте порядок купівлі іноземної валюти.
• Назвіть документи, які необхідно подати до банку.
Вправа 7. ТзОВ “Оріон” звернулось 21 листопада до банку “Антарес” із заявою про продаж іноземної валюти з його валютного рахунку на суму 9000 дол. США. Виручку від продажу необхідно зарахувати на поточний рахунок ТзОВ “Оріон”.
• Назвіть документи, на підставі яких здійснюється продаж валюти.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 8. 26 листопада спільне підприємство “Арлес” подало в АКБ “Мрія” заяву та платіжне доручення про перерахування з його валютного рахунку суми в розмірі 4570 дол. США згідно з контрактом з постачальником з Польщі.
• Назвіть документи, які підприємство повинно подати банку. • Складіть бухгалтерські проводки за рахунком при імпортних операціях.
ГЛАВА 13
ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. НЕМАТЕРІАЛЬНИХ
АКТИВІВ ТА МАТЕРІАЛІВ
Мета вивчення
Після вивчення глави 13 Ви повинні знати:
1. Економічний зміст основних засобів, нематеріальних активів, малоцінних предметів та господарських матеріалів щодо передачі їх вартості та затрати банків.
2. Методику обліку надходження, вибуття, передачі в оренду та під заставу основних засобів і нематеріальних активів.
3. Порядок відображення в обліку малоцінних предметів та господарських матеріалів.
4. Порядок відображення в обліку результатів індексації та інвентаризації всіх видів матеріальних цінностей та нематеріальних активів.
5. Методику відображення всіх видів матеріальних цінностей та нематеріальних активів у звітності.
13.1. Документальне забезпечення обліку
Основні засоби — це матеріально-майнові цінності, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері, зберігають початковий зовнішній вигляд (форму) та поступово зношуються протягом тривалого періоду.
До основних засобів належать предмети зі строком служби понад один рік, вартість яких визначена урядом України. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може регламентуватися Міністерством фінансів України.
За функціональним призначенням розрізняють операційні основні засоби, що беруть безпосередньо участь у банківській діяльності або сприяють її здійсненню (будівлі, споруди, силові машини, обладнання, робочі машини і обладнання тощо, що діють у сфері матеріального виробництва) і неопераційні основні засоби, що не беруть безпосередньо або опосередковано участі у банківській діяльності та призначені в основному для обслуговування комунальних, культурно-побутових потреб працівників банку (будівлі, споруди, обладнання, машини і апарати тощо, що використовуються у невиробничій сфері).
Незалежно від вартості та строку служби до основних засобів належать бібліотечні фонди, а також зброя та засоби охоронно-пожежної сигналізації.
Основні засоби в процесі експлуатації зношуються, і погашення їх вартості здійснюється щомісяця шляхом нарахування амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів.
Амортизація не нараховується на бібліотечні фонди. Придбання бібліотечних фондів здійснюється за рахунок відповідних джерел фінансування.
Метою обліку основних засобів та нематеріальних активів є:
— правильне і своєчасне документування і відображення операцій за рухом основних засобів;
— контроль за збереженням основних засобів;
— правильне своєчасне нарахування амортизації (зношення).
На практиці наказом керівника установи банку призначається особа, відповідальна за збереження основних засобів, з якою укладається угода про матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Кожному інвентарному об'єкту, незалежно від того, знаходиться він в експлуатації чи в запасі, надається відповідний інвентарний номер, який проставляється на предметі та в інвентарній картці (додаток 28), або в книзі обліку основних засобів та нематеріальних активів (додаток 29), якщо кількість об'єктів незначна (декілька десятків найменувань).
Картки розміщуються в картотеці за групами однорідних предметів. Надані номери зберігаються за об'єктом на весь період його знаходження в певній установі. Інвентарні номери об'єктів, що вибули, не можуть бути передані іншим об'єктам.
Інвентарні номери основних засобів повинні бути відмінні від інвентарних номерів малоцінних та швидкозношуваних предметів. Рекомендується при наданні предмету інвентарного номера включати в нього номер балансового рахунку.
Облік основних засобів в інвентарних картках, а також в інвентарній книзі обліку основних засобів та нематеріальних активів називається аналітичним.
Записи в інвентарній книзі здійснюються на кожний об'єкт окремо. Допускається ведення інвентарних карток на групу однорідних об'єктів, одночасно придбаних та однакової вартості.
Картки об'єктів основних засобів, що не експлуатуються, групуються окремо.
Облік зброї ведеться в окремій інвентарній книзі. Ведення інвентарної книги та інвентарних карток може здійснюватися автоматизовано або вручну. При цьому будь-яка форма ведення даних регістрів повинна забезпечити наявність усіх необхідних реквізитів і звірку аналітичного обліку з синтетичним на будь-яку дату.
При веденні обліку в автоматизованому режимі здійснюється роздрук матеріалів звірки даних аналітичного обліку з синтетичним на перше число кожного місяця.
Зміна первісної вартості допускається лише у разі добудови, дообладнання, реконструкції, завершеного капітального ремонту, частково ліквідації об'єктів, а також індексації, проведеної за рішенням уряду України.
Проіндексовані об'єкти основних засобів згідно з “Відомістю індексації балансової вартості основних фондів та їх зношення” (додаток 30) записуються за відновною вартістю в розділ картки “Добудовування, доустаткування, модернізація, індексація”.
Інвентарна книга обліку основних засобів у кінці року не закривається, і записи в ній продовжуються в новому році.
Після завершення звітного року в книзі робиться відмітка про звірку аналітичного обліку з синтетичним станом на 1 січня року, яка підтверджується підписом головного бухгалтера чи іншою відповідальною особою.
Облік об'єктів основних засобів за місцем експлуатації (знаходження) здійснюється в інвентарному списку (додаток 31). Дані пооб'єктного обліку основних засобів за місцем знаходження повинні відповідати записам в інвентарних картках (книгах).
Для отримання аналітичних даних про наявність і рух основних засобів за їх класифікаційними ознаками за підсумковими даними записів у звітному місяці в інвентарних картках (книгах) заповнюється “Картка обліку руху основних засобів” визначеної форми (додаток 32). Ці картки ведуться окремо за кожною галузевою групою і ознакою використання основних засобів, а також за галузевою групою основної діяльності, крім цього, за видами основних засобів.
Придбані, змонтовані, заново побудовані та безкоштовно одержані об'єкти основних засобів оприбутковуються на підставі актів приймання-передачі основних засобів за формою, наведеною у додатку 33, які складаються на кожний об'єкт окремо.
Складання акта на кілька об'єктів основних засобів допускається у разі, якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість, приймаються одночасно і під відповідальність однієї особи.
Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом, в якому подається склад комісії, детальна характеристика об'єкта, джерело придбання (введення), рік побудови чи випуску заводом, дата введення в експлуатацію, коротка технічна характеристика, відповідність технічним умовам, підсумок комісії. Вказується також, хто прийняв, необхідні відомості для нарахування зношення. У разі, якщо в установу надходять основні засоби, що були в експлуатації, в акті приймання-передачі вказують суму зношення.
Акт затверджується керівником установи і зберігається разом з технічною документацією в бухгалтерських документах дня.
При введенні в дію деяких об'єктів, що потребують спеціальних актів державного приймання, вищевказаний акт не складається.
Приймання закінчених робіт з добудови і дообладнання об'єкта, що здійснюється шляхом капітальних вкладень, збільшує його балансову вартість, оформляється “Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів” довільної форми.
На підставі цих документів відкривається інвентарна картка об'єкта, присвоюється порядковий номер, який потім проставляється в акті приймання-передачі. Інвентарні картки є підставою для ведення аналітичного пооб'єктного обліку основних засобів.
Основні засоби можуть вибувати внаслідок безкоштовної передачі юридичній чи фізичній особі обладнання чи інвентаря, закінчення строку їх служби, повного зношення об'єкта обліку, реалізації через недоцільність подальшого використання, в результаті морального зношення, а також внаслідок крадіжки чи руйнування через аварії, стихійні лиха тощо. Записи в бухгалтерському обліку за вибуттям основних засобів здійснюються на підставі акта вибуття.
Для списання з балансу основних засобів створюється постійно діюча комісія в складі: заступника керівника (голова комісії), головного бухгалтера або його заступника, комірника та інших осіб.
Постійно діюча комісія:
— здійснює безпосередній огляд основних засобів, що підлягають списанню, використовуючи при цьому необхідну технічну документацію (паспорт) та інше, а також дані бухгалтерського обліку, і визначає можливість його подальшого використання;
— виявляє причини списання основних засобів (зношення, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварія тощо). Якщо втрата майна виявилася наслідком безгосподарності, безконтрольності, комісія вносить пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності згідно з законом;
— визначає можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, що списується, і здійснює їх оцінку;
— складає акт на списання. При огляді об'єктів, що списуються, і складанні актів на їх списання використовується необхідна технічна документація. Акти складаються за формами, які наведені у додатках 34, 35;
— здійснює контроль за вилученням з основних засобів, що списуються, придатних для використання вузлів, деталей, матеріалів, кольорових і дорогоцінних металів (за даними паспортів), визначає їх кількість, вагу і контролює завдання під матеріальну відповідальність певних осіб.
В актах на списання вказуються основні дані, що характеризують об'єкт: рік виготовлення чи побудови, дата його надходження в установу банку, період (час) введення в експлуатацію, первісна вартість об'єкта (для проіндексованих — відновлена), сума нарахованого зношення за даними бухгалтерського обліку, кількість капітальних ремонтів та інші дані. Докладно висвітлюються також причини вибуття об'єкта основних засобів, стан його основних частин, деталей, вузлів.
При списанні автотранспортних засобів, крім того, зазначається пробіг автомобіля і подається технічна характеристика основних агрегатів і деталей, можливість їх подальшого використання.
При списанні з балансу основних засобів, що вибули внаслідок аварій, до акта на списання додається копія акта про аварію, а також наводяться причини, що зумовили аварію, та заходи, вжиті щодо винних осіб.
Складені постійно діючою комісією акти на списання основних засобів затверджуються керівником установи чи його заступником протягом 10 днів.
Непридатні деталі машин, повністю непридатні машини та інші предмети, інвентар, отримані при розбиранні будівель, споруд, устаткування, обчислювальної техніки, списаних з балансу за не придатністю, якщо вони можуть бути використані як брухт, паливо тощо, враховуються позасистемно. При цьому в книзі позасистемного обліку вказується інвентарний номер, балансова вартість списаних предметів, вартість предметів за цінами можливого використання, сума, отримана від реалізації брухту. Особа, якій доручено зберігання майна, списаного з балансу (комірник чи механік), розписується в акті про його приймання. Після використання чи реалізації предметів, врахованих позасистемно, їх списують у встановленому порядку.
Списання з балансу автомобілів здійснюється після зняття їх з обліку в місцевому органі Державтоінспекції.
При знищенні списаних основних засобів складається акт про їх знищення довільної форми.
Для виявлення і приведення у відповідність даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю основних засобів у банках не менше одного разу на рік, перед складанням річного звіту, здійснюється інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів.
Інвентаризація також потрібна у разі зміни матеріально відповідальних осіб (на день прийняття-передачі справ); при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей; у разі пожежі або стихійного лиха; реорганізації чи ліквідації установи банку.
Для проведення інвентаризації основних засобів створюється інвентаризаційна комісія, персональний склад якої затверджується наказом керівника.
У разі неповного складу інвентаризаційних комісій та відсутності матеріально відповідальних осіб інвентаризація не проводиться.
Наявність основних засобів реєструється в інвентаризаційному описі, форма якого наведена у додатку 36. Після звіряння даних описів з даними обліку виявляються розбіжності, причиняких з'ясовуються.
Члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за внесення до опису неправильних даних про інвентаризовані об'єкти.
До опису забороняється вносити дані про залишки цінностей зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку, але без перевірки їх фактичної наявності.
Під час інвентаризації основних засобів встановлюється не лише їх наявність, але й фактичний стан (міра спрацювання), правильність зарахування до відповідної групи активів установи (основних засобів чи малоцінних і швидкозношуваних предметів). Якщо в процесі інвентаризації виявлено факти віднесення основних засобів до розряду малоцінних і швидкозношуваних предметів чи навпаки, а також наявність предметів, стосовно яких немає записів у облікових регістрах, то комісія з'ясовує, коли і за чиїм розпорядженням побудовано (придбано, оплачено) такі об'єкти (роботи), за рахунок яких джерел списано відповідні затрати, із відображенням цих даних у протоколі засідання комісії та пропозицією про внесення змін до облікових даних. Дооцінка об'єктів, виявлених інвентаризацією як не взятих на облік, здійснюється згідно із сучасною вартістю їх відтворення, а спрацювання відповідно визначається за технічним станом з оформленням акта оцінки їх спрацювання.
Основні засоби, що перебувають в оренді, у ремонті тощо, заносяться до інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання зазначеного майна ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами. На основні засоби, не придатні для використання, інвентаризаційні комісії складають акти на списання.
Основні засоби, що надходять під час інвентаризації, приймаються матеріально відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії та заносяться до окремого інвентаризаційного опису.
При тривалій інвентаризації, у виняткових випадках, матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності відносять до окремого інвентаризаційного опису.
При інвентаризації основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням прийняті невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списані затрати на їх придбання, з відображенням цих даних у протоколі засідання інвентаризаційної комісії.
Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у п'ятиденний термін розглянутий і затверджений керівником установи банку.
Результати інвентаризації мають бути відображені в обліку і звітності того місяця, в якому закінчено інвентаризацію.
13.2. Облік надходження, переоцінки та поточного ремонту основних засобів
Придбання об'єктів основних засобів за гроші. В їх вартість входить і податок на додану вартість (ПДВ), який згідно з чинним законодавством не відшкодовується банкам з бюджету, як це здійснюється для торгівлі та виробничих підприємств, а покривається за рахунок власного прибутку. Розглянемо ці операції на конкретному прикладі.
Банк придбав меблі для операційного залу. В рахунку-фактурі зазначено, що:
Відпускна ціна — 10 000 грн.
Витрати на доставку — 1000 грн.
Разом до оплати—11 000 грн.
На придбання в обліку відображають:
а) здійснення постачальнику попередньої оплати, згідно з угодою, наприклад, за меблі:
Д-т рахунку
№
3511 “Дебіторська
заборгованість
з придбання
нематеріальних
активів та
основних засобів” 11
000 грн.
К-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України” 11
000 грн.
б) при надходженні від постачальника комп'ютерного обладнання, згідно з рахунком-фактурою або накладною, вартість якого включає і податок на додану вартість:
Д-т рахунків:
№ 4430 “Капітальні вкладення за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами” 1 000 грн.
або
№
4530 “Капітальні
вкладення за
незавершеним
будівництвом
і за не введеними
в експлуатацію
неопераційнилш
основними
засобами” 11
000 грн.
К-т рахунку
№
3511 “Дебіторська
заборгованість
з придбання
нематеріальних
активів та
основних засобів”
11 000 грн.
в) обладнання вводиться в експлуатацію і зараховується до складу основних засобів:
Д-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби” 11 000 грн.
або
№ 1500 “Неопераційні основні засоби” І 000 грн.
К-т рахунків:
№ 4430 “Капітальні вкладення за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами” 11 000 грн.
або
№
4530 “Капітальні
вкладення за
незавершеним
будівництвом
і за не введеними
в експлуатацію
неопераційними
основними
засобами” 11
000 грн.
Виконання робіт з капітального будівництва, реконструкції, модернізації, добудови та капітального ремонту підрядним або господарським сопсобом відображається в тій же послідовності і на тих же бухгалтерських рахунках розділу 4 “Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи”, на яких ми вище відобразили придбання об'єкта, тільки з додатковим використанням рахунків на використані будівельні матеріали, оплату праці та нарахування на неї в різні бюджетні та позабюджетні фонди, які списуються з кредитів цих рахунків у дебет рахунку № 4430 “Капітальні вкладення за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами” або рахунку № 4530 “Капітальні вкладення за незавершеним будівництвом та за не введеними в експлуатацію неопераційними основними засобами”.
Облік поточного ремонту. Витрати на виконання поточного ремонту операційних основних засобів відносять на собівартість банківських послуг. Якщо з підрядником укладено угоду на виконання поточного ремонту основних засобів кошторисною вартістю 7000 грн., то банк складає такі проводки:
а) на передоплату:
Д-т рахунку
№
3519 “Інша дебіторська
заборгованість
за господарською
діяльністю
банку” 7000
грн.
К-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України” 7000
грн.
б) на виконані роботи згідно з актом приймання-передачі робіт:
Д-т рахунку
№ 7420 “Витрати на утримання власних основних засобів та нематеріальних активів” 7000 грн.
К-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” 7000 грн.
Якщо підрядно здійснено поточний ремонт не операційних основних засобів, то його вартість відноситься за рахунок власного прибутку (спецфондів) банку, що залишаються в його розпорядженні.
Безоплатне одержання основних засобів. Основні засоби можуть надходити безоплатно (як дарунок) від фізичних та юридичних осіб. Безоплатно отримані основні засоби враховуються за цінами, визначеними експертним шляхом, чи за документами прийманняпередачі.
На підставі акта приймання-передачі вартість безкоштовно отриманих основних засобів відображається проводкою:
Д-т рахунку
№
4400 “Операційні
основні засоби”
К-т рахунку
№ 6490 “Позитивний результат від продажу основних засобів”
або
Д-т рахунку
№
4500 “Неопераційні
основні засоби”;
К-т рахунку
№
6490 “Позитивний
результат від
продажу основних
засобів”.
При отриманні основних засобів за цінами, визначеними експертним шляхом, проводки щодо зношення не здійснюються.
Операції з безкоштовного отримання основних засобів оподатковуються згідно з чинним законодавством.
Відображення в обліку результатів переоцінки основних засобів. З метою приведення балансової вартості основних засобів у відповідність з ринковими цінами і умовами відтворення банки мають право здійснювати їх переоцінку.
Ринкова вартість основних засобів визначається експертним шляхом. При цьому балансова вартість об'єкта може збільшуватися (дооцінка) або зменшуватися (уцінка).
У випадку дооцінки складають бухгалтерську проводку:
Д-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби”;
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”.
К-т рахунку
№
5] 00 “Результати
переоцінки
основних засобів”.
У випадку уцінки вона здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а при недостачі останньої — за рахунок витрат банку з відображенням бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунків:
№ 5100 “Результати переоцінки основних засобів”;
№ 7499 “Інші небанківські операційні витрати”, субрахунок “Переоцінка основних засобів”.
К-т рахунків:
№ 1100 “Операційні основні засоби”;
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”.
Якщо ж під час наступної переоцінки вартість основних засобів зростає, то величина дооцінки враховується у складі доходів у розмірі раніше віднесеної на витрати суми оцінки конкретного об'єкта, а різниця — на кредит рахунку № 5100 “Результати переоцінки основних засобів”. У подальшому за об'єктами, які цілком замортизовані або реалізуються, зазначена різниця дооцінки зараховується до складу прибутків бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№
5100 “Результат
переоцінки
основних засобів”;
К-т рахунку
№
5030 “Прибутки
минулих років”.
13.3. Облік зношення основних засобів
Основні засоби в процесі експлуатації зношуються. Грошове вираження і втрати об'єктами своїх фізичних техніко-економічних якостей називається зношенням основних засобів. Тому їх вартість слід систематично і раціонально розподіляти протягом терміну корисного використання (його банк визначає самостійно) на витрати шляхом щомісячного нарахування амортизації.
Щомісячна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:
АВ = ЦП-Л В ,
N
де АВ — амортизаційні відрахування; ЦП — ціна придбання (або спорудження) об'єкта; ЛВ — ліквідаційна вартість (сума, яку банк планує отримати наприкінці строку використання, за мінусом очікуваних витрат на демонтаж, передачу чи продаж); N — визначений строк корисного використання в місяцях.
На нарахування амортизації за об'єктами виробничого призначення складається бухгалтерська проводка:
Д-т рахунку
№ 742 “Витрати па утримання власних основних засобів та нематеріальних активів”, рахунок четвертого порядку
№ 7423 “Амортизація”;
К-т рахунку
№ 4409 “Знос операційних основних засобів”.
Нарахування амортизації за об'єктами невиробничого призначення відноситься за рахунок власного прибутку, що залишається у розпорядженні банку:
Д-т рахунку
№ 5020 “Загальні резерви”;
К-т рахунку
№ 4509 “Знос неопераційних основних засобів”.
13.4. Облік вибуття об'єктів основних засобів: ліквідація, реалізація, безоплатна передача
Облік ліквідації основних засобів. На їх списання з балансу складають бухгалтерські проводки:
а) на суму зношення:
Д-т рахунку
№ 4409 “Знос операційних основних засобів”:
К-т рахунку
№ 4400 “Операційні основні засоби”,
або
Д-т рахунку
№
4509 “Знос неопераційних
основних засобів”;
К-т рахунку
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”.
б) на балансову вартість:
Д-т рахунків:
№ 7490 “Негативний результат від продажу основних засобів”
або
№ 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”;
К-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби”;
№ 4500 “Не операційні основні засоби”.
Одержані від ліквідації різні види матеріалів або запчастин обліковуються поза балансом, а при їх реалізації виручка зараховується до непередбачених доходів бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”;
К-т рахунку
№ 6800 “Непередбачені доходи”.
У процесі діяльності банку основні засоби можуть вибувати в результаті ліквідації через непридатність до подальшої експлуатації або реалізації чи безоплатної передачі.
Облік реалізації основних засобів. Під час реалізації може виникати різниця між балансовою вартістю і ціною реалізації основних засобів.
У випадку перевищення виручки над балансовою вартістю об'єкта сума перевищення зараховується на кредит рахунку № 6490 “Позитивний результат від продажу основних засобів”, а при перевищенні балансової вартості над виручкою різниця відноситься на дебет рахунку № 7490 “Негативний результат від продажу основних засобів”. Розглянемо це на прикладах.
1. Випадок перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю об'єктів. На реалізацію автомобіля за 15 000 грн. при його первісній вартості 10 000 грн. і зношенні 2 000 грн. складають бухгалтерські проводки:
а) на списання зношення автомобіля, що підлягає реалізації:
Д-т рахунку
№
4409 “Знос операційних
основних
засобів” 2000
грн.
К-т рахунку
№ 1100 “Операційні основні засоби” 2000 грн.
б) виходячи з залишкової (балансової) вартості об'єкта основних засобів (10 000 - 2000 = 8000 грн.) і ціни реалізації дебітора-покупця (15 000 грн.), визначається сума перевищення реалізації і відображається за кредитом рахунку № 6490 “Позитивний результат від продажу основних засобів”:
Д-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” 15 000 грн.
К-т рахунків:
№ 1100 “Операційні основні засоби” 8000 грн.
№ 6490 “Позитивний результат від продажу основних засобів” 7000 грн.
в) на надходження грошей від дебітора-покупця:
Д-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” 15 000 грн.
К-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” 15 000 грн.
При перевищенні балансової вартості над виручкою від реалізації об'єкта різниця відноситься на рахунок № 7490 такою бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунків:
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” 10 000 грн.
№ 4409 “Знос операційних основних засобів” (або
№ 4509 “Знос неопераційних основних засобів”) 1000 грн.
№ 7490 “Негативний результат від продажу основних засобів” 1000 грн.
К-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби” (або
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”) 15 000 грн.
Безоплатна передача основних засобів відображається такими ж бухгалтерськими проводками, як і їхня реалізація.
13.5.Облік оперативного лізингу
Оперативний лізинг передбачає передачу (без списання з балансу) в оренду за плату, що є доходом, об'єкта основних засобів на певний період часу з поверненням лізингодавцю, тоді як при фінансовому лізингу об'єкт передається з метою викупу лізингоодержувачем після закінчення строку користування, обумовленого угодою. Останній обліковує одержаний об'єкт на позабалансових рахунках і здійснює оплату за його користування, яка складається із суми амортизації, винагороди та податку на додану вартість, які включаються в склад
витрат.
Розглянемо облік зазначених операцій на прикладі передачі в оперативний лізинг об'єкта операційних основних засобів.
| № з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума,грн. | ||
| Дебет | Кредит | ||||
| 1. | Передача об'єкта в оренду | У лізингодавця | 5000 | ||
| №4400 “Операційні основні засоби”, субрахунок “Оперативний лізинг” | № 4400 “Операційні основні засоби”, субрахунок “Власні основні засоби” | ||||
| 2. | Щомісячне нарахування амортизації та віднесення й на витрати банку | № 7423 “Витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів”, субрахунок “Амортизація” | № 4409 “Знос операційних основних засобів”, субрахунок “Оперативний лізинг” | 100 | |
| 3. |
Отримання з орендаря: а) амортизація + винагорода б) ПДВ |
№ 3578 “Інші нараховані доходи” № 6395 “Доходи від оперативного лізингу” |
№6395 “Доходи від оперативного лізингу” №3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами” |
120 24 |
|
| 4. | Надходження орендної плати | № 1200 “Кореспондентський рахунок” | № 3578 “Інші нараховані доходи” | 144 | |
| 5. | Перерахування ПДВ бюджету з орендної плати | № 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами” | № 1200 “Кореспондентський рахунок” | 21 | |
| 6. | Повернення орендарем основних засобів після закінчення строку оренди | № 4400 “Операційні основні засоби”, субрахунок “Власні основні засоби” | № 4400 “Операційні основні засоби”, субрахунок “Оперативний лізинг” | 5000 | |
| У лізингоодержувача | |||||
| 1. | Зарахування на позабалансові рахунки прийнятих в оренду основних засобів | № 9840 “Орендовані основні засоби” | № 9910 “Контр-рахунки для рахунків розділів 96—98” | 5000 | |
| 2. | Відображення орендної плати згідно з угодою | № 7395 “Витрати на оперативний лізинг” | № 3679 “Інші нараховані витрати” | 144 | |
| 3. | Перерахування орендних платежів Одночасно на позабалансових рахунках |
№ 3678 “Інші нараховані витрати” № 9910 “Контррахунки для рахунків розділів 96—98” |
№1200 “Кореспондентський рахунок” №9819
“Інші цінності
і документи”,
субрахунок
“Зобов'язання
за основними
засобами,
що використовуються |
144 144 |
|
| 4. | Накопичення витрат на капітальний ремонт, добудову, реконструкцію об'єкта на рахунку № 1138 із нього через амортизацію списування на витрати | № 7423 (витрати) “Амортизація”, субрахунок “Капітальні вкладення за основними засобами, прийнятими в оперативний лізинг” | №4438 “Завершені капітальні вкладення за операційними основними засобами, прийнятими в оперативний лізинг” | 1000 | |
| 5. | Передача лізингодавцю об'єкта після закінчення строку лізингу | № 9910 “Контррахунки для рахунків розділів 96—98” |
№ 9840 “Орендовані основні засоби” |
5000 | |
13.6. Облік основних засобів, прийнятих банком під заставу наданого кредиту
Відповідно до Закону України “Про заставу” від 02.10.92 р. Банки можуть надавати кредити під заставу майна. Запровадження Закону повинно забезпечувати своєчасне повернення наданих банками кредитів.
Предметом застави можуть бути власні основні засоби та нематеріальні активи.
Незалежно від того, перебуває заставлене майно у заставодавця чи заставотримача, експлуатується чи зберігається, до моменту реалізації застави облік його та нарахування амортизації (зношення) здійснюється заставодавцем.
Розглянемо методику обліку одержаних і переданих під заставу основних засобів.
Одержане на зберігання майно під заставу банк-заставотримач обліковує на позабалансових рахунках бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 9900 “Контррахунки для рахунків розділів 90 — 95” 500 000 грн.
К-т рахунку
№ 9501 “Застава, за якої предмет застави передасться банку” 50 000 грн.
Видано короткостроковий кредит заставодавцю під заставлене ним майно:
Д-т рахунку
“Позичковий рахунок заставодавця” 50 000 грн.
К-т рахунку
“Кредиторський рахунок у Національному банку України”, поточний рахунок заставодавця 50 000 грн.
У випадку неплатоспроможності заставодавця погасити кредит, банк-заставотримач майна реалізує його, відображаючи операцію надходження грошей і погашення виданого кредиту бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
“Коррахунок у Національному банку України” 45 000 грн.
К-т рахунку
“Позичковий рахунок заставодавця” 45 000 грн.
Недостатньо виручена сума від продажу майна може бути компенсована реалізацією іншого майна боржника. Різниця може бути списана також за рахунок спеціальних резервів бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунків:
№ 1590 “Резерви під заборгованість інших банків” (або № 2400 “Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам”) 5 000 грн.
К-т рахунку
“Позичковий рахунок (клієнта)” 5 000 грн.
Після цього з позабалансового обліку списується вартість об'єкта, одержаного під заставу:
Д-т рахунку
№ 9501 “Застава, за якої предмет застави передасться банку” 50 000 грн.
К-т рахунку
№ 9900 “Контррахунки для рахунків розділів 90—95” 50 000 грн.
Якщо заставлене майно згідно з угодою переходить у власність банка-заставотримача за ринковою ціною, то в обліку цю операцію відображають таким чином:
Д-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби” (або № 1500 “Неопераційні основні засоби”).
К-т рахунків:
“Позичковий рахунок клієнта”;
“Відсоткові доходи банку”.
І одночасно:
Д-т рахунків
№ 9500 “Застава, за якої предмет застави залишається у заставника” (або № 9501 “Застава, за якої предмет застави передасться банку”).
К-т рахунку
№ 9900 “Контррахунки для рахунків розділів 90 — 95”.
Передача банком основних засобів під заставу відображається бухгалтерськими проводками:
1) на передачу під заставу:
Д-т рахунку
№ 4400 “Операційні основні засоби” (або № 4500 “Неопераційні основні засоби”), субрахунок “Надана застава”.
К-т рахунку
№ 4400 “Операційні основні засоби” (або № 4500 “Неопераціині основні засоби”);
2) одночасно сума застави відображається на позабалансових рахунках:
Д-т рахунку
№
9510 “Надана
застава”.
К-т рахунку
№
9900 “Контррахунки
для рахунків
розділів
90 — 95”.
Якщо заборгованість за одержаний кредит погашена банком, то вище наведені проводки складаються у зворотному напрямку.
Якщо операції застави здійснюються з нематеріальними активами, то в обліку вони відображаються на тих же методичних принципах, що і з основними засобами, які розглянуті вище.
Витрати, пов'язані зі збереженням, ремонтом, реалізацією заставленого майна, відносять на операційні витрати заставотримача.
13.7. Відображення в обліку результатів інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів
Під час інвентаризації можуть бути виявлені як надлишки, так і нестачі основних засобів.
Основні засоби, що виявлені як надлишок, підлягають оприбуткуванню за цінами, визначеними інвентаризаційною комісією банку. Для їхнього зарахування на баланс складається бухгалтерська проводка:
Д-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби”;
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”;
№ 4300 “Нематеріальні активи”.
К-т рахунку
№ 6800 “Непередбачені доходи”.
1. Для списання з балансу виявленої нестачі, її відносять, за мінусом зношення, на рахунок № 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку” з метою відшкодування збитків матеріально відповідальними особами бухгалтерськими проводками:
Д-т рахунків:
№ 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”;
№ 4309 “Знос нематеріальних активів”;
№ 1109 “Знос операційних основних засобів”;
№ 4509 “Знос неопераційних основних засобів”.
К-т рахунків:
№ 4300 “Нематеріальні активи”;
№ 4400 “Операційні основні засоби”;
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”.
На відшкодування нестачі:
Д-т рахунку
“Кореспондентський рахунок, рахунок готівкових коштів”;
К-т рахунку
№ 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”. За відсутності винних чи відмови судом:
Д-т рахунку
№ 7800 “Непередбачені витрати”;
К-т рахунку
№ 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”.
Д-т рахунку
№ 6499 “Інші небанківські операційні доходи”;
К-т рахунку
№ 4400 “Операційні основні засоби (відповідний субрахунок)”.
б) як зношення по вибутку:
Д-т рахунку
№ 4409 “Знос операційних основних засобів”;
К-т рахунку
№ 6499 “Інші небанківські операційні доходи”.
в) як віднесення на окремий рахунок залишкової вартості нестачі:
Д-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” (окремий аналітичний рахунок “Нестачі товарноматеріальних цінностей”);
К-т рахунку
№ 6499 “Інші небанківські операційні доходи”.
2. Суму нестачі основних засобів з окремого рахунку переносять на конкретні рахунки матеріально відповідальних осіб:
Д-т рахунку
№ 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”;
К-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” (окремий аналітичний рахунок “Нестачі товарноматеріальних цінностей”.
3. Додатково покладається на винного в нестачі різниця між обліковими і роздрібними цінами:
Д-т рахунку
№
3552 “Нестачі
та інші нарахування
на працівників
банку”;
К-т рахунку
№
6199 “Інші небанківські
операційні
доходи”.
4. Додатково на винних нараховується податок на додану вартість на різницю між обліковими і роздрібними цінами для відшкодування нестачі:
Д-т рахунку
№
3552 “Нестачі
та інші нарахування
на працівників
банку”;
К-т рахунку
№
3620 “Кредиторська
заборгованість
за податками
та обов'язковими
платежами”.
5. Утримана сума всіх видів нарахувань за виявленою нестачею з винних осіб:
Д-т рахунку
№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку” (або рахунок № 120 “Коррахунок у Національному банку України”);
К-т рахунку
№ 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”.
У випадках, якщо конкретні винні особи не встановлені або в утриманні з них відмовлено судом, виявлені нестачі основних засобів списуються за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку (його фонду розвитку або інших спецфондів):
Д-т рахунку
№ 502 “Загальні резерви банку” (відповідно за рахунок фонду розвитку або інших спецфондів);
К-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” (окремий аналітичний рахунок “Нестачі товарноматеріальних цінностей”).
13.8. Облік нематеріальних активів
Згідно з “Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів за № 250 від 3,04.93 р., у складі нематеріальних активів відображаються придбані банком права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, місцем на фондовій біржі, об'єктами інтелектуальної власності на інші подібні майнові права, програмне забезпечення ЕОМ тощо.
Характерною особливістю об'єктів нематеріальних активів є тривалий період їх використання і поступова передача вартості через нарахування зношування на витрати банку за нормами, визначеними банком експертним шляхом, враховуючи термін їх використання. Якщо цей термін визначити неможливо, то норми зношення запроваджуються з розрахунку на десять років (але не більше терміну діяльності установи банку). Для їх обліку передбачено активний рахунок № 4300 “Нематеріальні активи”.
Аналітичний облік ведеться в книзі пооб'єктного обліку нематеріальних активів стосовно показників: початкової вартості, строку корисного використання, суми щомісячно зараховуваного зношення і залишкової вартості об'єкта.
Нематеріальні активи можуть купуватися, отримуватися безкоштовно, а також безоплатно передаватися і реалізовуватися, що в обліку відображається відповідними бухгалтерськими проводками. Розглянемо їх.
Придбання об'єктів нематеріальних активів. В їх вартість входить і податок на додану вартість, який згідно з чинним законодавством не відшкодовується банкам, як це здійснюється для торговлі й виробничих підприємств, з бюджету, а покривається за рахунок власного прибутку. Тому:
— якщо це об'єкт виробничого призначення, то на його величину зменшується вартість об'єкта, що включається до складу основних засобів, щоб не завищувати в подальшому нарахування зношення, які відносять на собівартість банківських послуг;
— якщо це об'єкт невиробничого характеру, призначений для культурно-побутового і соціального обслуговування працівників банку, то ПДВ включається у вартість об'єкту цих основних засобів. При цьому нараховувана в подальшому амортизація буде віднесена за рахунок власного прибутку (ФЕС). Придбання в обліку відображають наступним чином:
а) наприклад, продавцю здійснено попередню оплату згідно з угодою за програмне забезпечення ЕОМ:
Д-т рахунку
№3511 “Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”;
б) при надходженні від продавця програмного забезпечення ЕОМ згідно з рахунком-фактурою або накладною, вартість якого включає в себе і податок на додану вартість:
Д-т рахунку
№ 4310 “Капітальні вкладення за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами”;
К-т рахунку
№ 3511 “Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів”;
в) програмне забезпечення вводиться в експлуатацію і зараховується до складу нематеріальних активів (оприбуткування в межах основних засобів):
Д-т рахунку
№
4300 “Нематеріальні
активи”;
К-т рахунку
№ 4310 “Капітальні вкладення за невведеними в експлуатацію нематеріальними активами”.
Безоплатне придбання нематеріальних активів. Нематеріальні активи можуть надходити у вигляді дарунка від фізичних та юридичних осіб. Безоплатне отримання їх враховується за цінами, визначеними експертним шляхом, чи за даними документів приймання-передачі.
На підставі акту приймання-передачі вартість безкоштовно отриманих нематеріальних активів відображається проводкою:
Д-т рахунку
№
4300 “Нематеріальні
активи” (відповідний
субрахунок);
К-т рахунку
№
6490 “Позитивний
результат від
продажу основних
засобів” (та
нематеріальних
активів).
Облік зношення нематеріальних активів у системі рахунків бухгалтерського обліку. Протягом терміну експлуатації об'єктів нематеріальних активів банк щомісяця розраховує суму їх амортизації (зношення) і відносить її на витрати банку. Нарахування зношення не припиняється, якщо об'єкти перебувають у запасі. Для розрахунку зношення повинна бути відома вартість об'єктів і визначена для неї норма у відсотках. Нарахування зношення припиняється при досягненні її рівня до балансової вартості об'єкта нематеріальних активів. Для нарахування зношення складають проводку:
Д-т рахунку
№ 742 “Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів”, субрахунок № 7423 “Амортизація”;
К-т рахунку
№ 4309 “Знос нематеріальних активів”.
Облік вибуття об'єктів нематеріальних активів. Вибуває повністю амортизований (зношений) об'єкт, розмір зношення якого досяг балансової вартості об'єкта:
К-т рахунку
№
4300 “Нематеріальні
активи” (відповідний
субрахунок).
Списання з балансу неповністю зношеного об'єкта нематеріальних активів (наприклад, будівлі виробничого призначення):
а) на суму зношення:
Д-т рахунку
№
4309 “Зношення
нематеріальних
активів”;
К-т рахунку
№
4300 “Нематеріальні
активи”;
б) на балансову вартість:
Д-т рахунку
№
7490 “Негативний
результат від
продажу основних
засобів” (та
нематеріальних
активів)
або
№ 3552 “Нестачі
та інші нарахування
на працівників
банку”;
К-т рахунку
№
4300 “Нематеріальні
активи”.
Реалізація нематеріальних активів. Тут може виникати різниця між балансовою вартістю і ціною реалізації на перевищення виручки (як доходу). Наприклад, реалізовано об'єкт за 1500 грн. при балансовій вартості 1000 грн. і зношенні 200 грн., складається бухгалтерська проводка:
а) на суму зношення:
Д-т рахунку
№ 4309 “Знос нематеріальних активів” 200 грн.
К-т рахунку
№
4300 “Нематеріальні
активи” 200
грн.
б) на суму перевищення:
Д-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” 1 500 грн.
К-т рахунків:
№ 4300 “Нематеріальні активи” 800 грн.
№ 6490 “Позитивний результат від продажу основних засобів” (та нематеріальних активів) 700 грн.
в) на надходження оплати:
Д-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
бачку України” 1
500 грн.
К-т рахунку
№ 3519 “Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” 1 500 грн.
Якщо ж виручка нижча балансової вартості, то вона відображається на рахунку № 7490 “Негативний результат від продажу основних засобів”. Наприклад, якщо балансова вартість об'єкта становить 1 500 грн., зношення — 400 грн., а виручка — 1 000 грн., то складається бухгалтерська проводка такого змісту:
Д-т рахунків:
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” 1 000 грн.,
№ 4309 “Зношення нематеріальних активів” 400 грн.,
№ 7490 “Негативний результат від продажу основних засобів” (та нематеріальних активів) 100 грн.
К-т рахунку:
№ 4300 “Нематеріальні активи” 1 500 грн.
Безоплатна передача нематеріальних активів відображається такими ж бухгалтерськими проводками, як і їхня реалізація.
При безкоштовній передачі нематеріальних активів операції відображаються через реалізацію з нарахуванням, згідно з чинним законодавством, податку на додану вартість із залишкової вартості.
При інвентаризації нематеріальних активів як таких, що не мають матеріально-фізичних ознак, їх наявність встановлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, а також за документами, якими підтверджуються майнові права. Програмне забезпечення обчислювальної техніки перевіряється за наявністю відповідних носіїв, пояснень та інструкцій щодо їх застосування, а також експлуатаційним випробуванням у роботі. За усіма нематеріальними активами інвентаризаційною комісією встановлюється наявність розпорядчого документа керівника установи про затвердження термінів використання нематеріальних активів і норми їх зношення (амортизації).
Принципи методичного відображення в обліку результатів інвентаризації нематеріальних активів аналогічні методиці з основними засобами (див. п. 13.7).
13.9. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів та господарських матеріалів
Малоцінними вважаються предмети, вартість яких за одиницю складає 15 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати (17 грн.), тобто 255 грн., незалежно від строку служби. До швидкозношуваних належать предмети, строк служби яких не перевищує одного року незалежно від вартості. Вони обліковуються на рахунку № 341 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (МШП), до якого рекомендуємо відкрити такі субрахунки:
“МШП на складі”;
“МШП в експлуатації”;
“МШП у підзвітних осіб та в переробці”;
“МШП в дорозі”;
“Результати переоцінки вартості МШП”;
“Знос МШП”.
Аналітичний облік здійснюється за наведеними субрахунками, по місцю їх знаходження і матеріально-відповідальних осіб, які входять до складу кожної групи МШП (відповідно за номенклатурними номерами).
Наказом Міністерства статистики України № 145 від 22.05.96 р. “Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів” передбачено такі форми:
МШ-1 “Відомість на поповнення (вилучення) сталого запасу інструментів (пристосувань)”;
МШ-2 “Картка обліку МШП”;
МШ-3 “Замовлення на ремонт або заточку інструментів (пристосувань)”;
МШ-4 “Акт вибуття МШП”;
МШ-5 “Акт на списання інструментів (пристосувань) і обмін їх на придатні”;
МШ-6 “Персональна картка № — обліку спецодягу, спецвзуття і захисних пристосувань”;
МШ-7 “Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних пристосувань”;
МШ-8 “Акт на списання МШП”.
В установі банку необхідно забезпечити контроль за збереженням малоцінних і швидкозношуваних предметів шляхом обліку їх наявності й руху за місцями збереження і використання — на складі, у коморах, у матеріально-відповідальних осіб.
Картка обліку МШП (форма № МШ-2) застосовується для обліку МШП (інструменту, спецодягу, спецвзуття), виданих під розписку працівнику або бригадиру із комори для тривалого користування. Вона заповнюється в одному примірнику на кожного працівника, який одержав ці предмети.
Облік переданого в експлуатацію інвентаря здійснюється в “Відомісті обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних пристосувань” (форма № МШ-7) шляхом опису цього інвентаря по кожній особі, яка відповідає за збереження малоцінного інвентаря.
Розглянемо методику відображення в бухгалтерському обліку основних господарських операцій щодо надходження від постачальників, безкоштовно, як лишків при інвентаризації, в експлуатації та вибуття (на реалізацію, безкоштовно і виявлених нестач при інвентаризації) МШП.
1. Надходження МШП відображається в регістрах бухгалтерського обліку за ціною придбання, до якої додаються витрати по доставці їх в установу банку.
У бухгалтерському обліку операції з оплатою, надходженням МШП та їх оприбуткуванням на склад відображаються таким чином.
Здійснено попередню оплату постачальнику за МШП:
Д-т рахунку
№3510 “Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів та МШП”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Аналогічною бухгалтерською проводкою відображається також оплата послуг за доставку закуплених у постачальника МШП.
Одержані МШП прибуткуються на склад (разом з витратами на доставку):
Д-т рахунку
№ 3410 “МШП на складі”;
К-т рахунку
№ 3510 “Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів та МШП”.
Оскільки згідно з чинним законодавством банки звільнені від сплати податку на додану вартість з виручки від реалізації своїх послуг, то з оплаченої постачальниками вартості МШП також не відшкодовується розмір цього податку, що входить у вартість оплачених матеріалів. Це означає, що банки оприбутковують і списують на свої витрати вартість придбаних МШП разом з податком на додану вартість.
2. На безкоштовне одержання МШП збільшуються фонди банку бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№
3410 “МШП па
складі”;
К-т рахунку
№ 6800 “Непередбачені доходи”.
3. На дооцінку МШП на складі, яка може здійснюватись у відповідності з чинними нормативними документами Кабінету Міністрів України, в обліку складають бухгалтерський запис:
Д-т рахунку
№
3410 “МШП на
складі”;
К-т рахунку
№
3408 “Результати
переоцінки
вартості
господарських
матеріалів”.
4. У банківській системі, за діючою методикою Мінфіну України, при передачі МШП в експлуатацію на їх вартість одразу нараховується зношення в розмірі 100 % їх облікової вартості з віднесенням на собівартість банківських послуг (якщо це пов'язано з основною діяльністю установи), або за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні установи, або коштів спецфондів, якщо МШП призначені для забезпечення культурних і соціально-побутових потреб працівників банку. Розглянемо це на прикладі бухгалтерських проводок.
Приклад 1. Передано в експлуатацію МШП для основної діяльності:
| № з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1. | Передано МШП зі складу в експлуатацію | 341 (в експлуатації) | 3410 (на складі) | 1000 |
| 2. | Нараховано зношення МШП в розмірі 100 % вартості й віднесено на господарські витрати | 7431 (господарські витрати) | 341 (знос МШП) | 1000 |
| 3. | Списано з балансу МШП через непридатність для експлуатації | 3419 (знос МШП) | 341 (в експлуатації) | 1000 |
| 4. | Оприбутковано господарські матеріали за ціною можливого використання (металобрухт, вторсировина тощо) | 3400 (господарські матеріали) | 341 (в експлуатації) | 150 |
| 5. | Одночасно методом “сторно” зменшено господарські витрати на вартість оприбуткованих матеріалів | 7431 (господарські витрати) | 341 (МШП в експлуатації) | 150 |
Приклад2. Передано в експлуатацію МШП для забезпечення соціально-побутових і культурних потреб працівників банку:
| № з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1. | Передано МШП зі складу в експлуатацію власній соцкультпобут-сфері | 341 (в експлуатації) | 3410 (на складі) | 500 |
| 2. | Нараховано зношення МШП при передачі в розмірі 100 % їх вартості (за рахунок спецфондів) | 7493 (витрати на неопераційні підрозділи банку) | 341 (знос МШП) | 500 |
| 3. | Списано МШП у зв'язку з непридатністю для подальшого використання | 3419 (знос МШП) | 341 (МШП вексплуатації) | 500 |
| 4. | Оприбутковано товарно-матеріальні цінності за ціною можливого використання (металобрухт, вторсировина тощо) | 3400 (господарські матеріали) | 341 (МШП в експлуатації) | 80 |
| 5. | Одночасно методом “сторно” зменшено витрати, віднесені раніше (див. операцію 2) за рахунок спецфондів банку | 7493 (витрати на неопераційні під розділи банку) | 341 (МШП в експлуатації) | 80 |
5. При поверненні МШП після експлуатації на склад вони прибутковуються за цінами можливого використання або реалізації, наприклад, на 400 грн., порівняно із переданими з початковою вартістю 1000 грн. При цьому на суму оприбуткування зменшуються витрати за відповідними рахунками, на які раніше була списана вартість МШП. Ця операція відображається в бухгалтерському обліку таким записом.
На оприбуткування на склад повернених МШП на суму 400 грн.:
Д-т рахунку
№ 3410 “МШП на складі” 400 грн.
К-т рахунку
№ 743 “Інші експлуатаційні витрати” субрахунок
№ 7431 “Господарські витрати” 400 грн.
На зменшення МШП, що обліковуються ще як в експлуатації, але вже повернутих на склад з початковою вартістю і нарахованим при цьому 100 % зношенням у сумі 1000 грн.:
Д-т рахунку
№ 341, субрахунок “Знос МШП” 1 000 грн.
К-т рахунку
№ 341, субрахунок “МШП в експлуатації” І 000 грн.
6. Безкоштовна передача МШП, що були в експлуатації, відображається такими бухгалтерськими проводками:
| № з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1. | Оприбуткування на склад МШП із експлуатації за ціною можливої реалізації або іншою (облікова ціна передачі в експлуатацію 800 грн, оцінкова — 600 грн. | 3410 (МШП на складі) | 7431 витрати | 600 |
| 2. | Зменшення облікової вартості МШП у складі експлуатаційних і нарахування зношення | 341 Субрахунок “Знос” | 341 субрахунок в експлуатації | 800 |
| 3. | Безкоштовна передача МШП, що були в експлуатації, за рахунок власного прибутку (спецфондів) | 5020 (загальні резерви) | 3410 на складі | 600 |
7. При реалізації надлишкових МШП для визначення фінансового результату від таких операцій використовують рахунок № 6499 “Інші небанківські операційні доходи”. Розглянемо це на прикладі реалізації покупцеві МШП за договірною ціною 5000 грн., якщо на балансі банку вони обліковувалися у 3000 грн.:
а) списано на реалізацію МШП за їх обліковою вартістю (фактичною собівартістю):
Д-т рахунку
№ 6499 “Інші небанківські операційні доходи” 3 000 грн.
К-т рахунку
№ 3410 “МШП па складі” 3 000 грн.;
б) нараховується для сплати покупцем за договірною ціною:
Д-т рахунку
№ 3510 “Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів і МШП”5 000 грн.
К-т рахунку
№ 6499 “Інші небанківські операційні доходи” 5 000 грн.;
в) надходження оплати від дебітора за МШП:
Д-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України” 5 000 грн.
К-т рахунку
№3510 “Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів і МШП”5 000 грн.
8. Інвентаризація МШП здійснюється за місцем їх надходження.
Виявлені надлишки прибуткуються бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 341 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, субрахунки:
“МШП на складі”;
“МШП в експлуатації”;
“МШП у підзвітних осіб”.
К-т рахунку
№ 6800 “Непередбачені доходи”, що підлягають оподаткуванню, згідно з чинним законодавством, податком на прибуток за ставкою 30 %.
Виявлені нестачі відносять на окремий рахунок нестач у складі дебіторської заборгованості та відшкодовуються (повністю чи частково) з винних або списуються згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. за рахунок власного прибутку (спецфондів), що залишається в розпорядженні банківської установи.
Під час інвентаризації товарно-матеріальних цінностей з'ясовують, що низка об'єктів основних засобів за своєю балансовою вартістю підлягають переведенню в склад малоцінних і швидкозношуваних предметів. Переведення відображають такими бухгалтерськими проводками:
а) на балансову вартість МШП, що вилучаються з розряду основних засобів:
Д-т рахунку
№ 341 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (відповідний субрахунок);
К-т рахунків:
№ 4400 “Операційні основні засоби” (відповідний субрахунок);
або
№ 4500 “Неопераційні основні засоби”;
б) переведення суми зношення, що була нарахована на МШП, які вилучаються із складу основних засобів:
Д-т рахунків:
№ 4409 “Зношення операційних основних засобів”;
№ 4509 “Зношення неопераційних основних засобів”.
К-т рахунку
№ 341 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, субрахунок “Знос малоцінних та швидкозношуваних предметів”;
в) на суму зношення, що донараховується за МШП (колишні основні засоби):
Д-т рахунку
№ 5020 “Загальні резерви” (за рахунок спецфондів банку);
К-т рахунку
№ 341 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, субрахунок “Зношення МШП”;
г) на суму зношення надлишково нарахованого за МШП (колишні основні засоби):
Д-т рахунку
№ 341 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, субрахунок “Знос МШП”;
К-т рахунку
№ 6800 “Непередбачені доходи”.
Облік господарських матеріалів. Необхідні для діяльності установ банку матеріали (пальне, мастильні матеріали, матеріали для поточного ремонту приміщень і інвентаря, запасні частини до автомобілів, спецодяг, канцелярське приладдя, інкасаторські сумки для збирання грошової виручки, пакувальний матеріал для грошей) обліковуються на рахунку третього порядку № 340 “Господарські матеріали” (на відповідних субрахунках — на складі, в підзвіті, в дорозі).
Будівельні та інші матеріали для капітальних вкладень і капітального ремонту також обліковуються на рахунку № 340. Аналітичний облік матеріалів здійснюється в бухгалтерії на ЕОМ в обіговій відомості кількісно-сумарного обліку за групами: на складі; у підзвітних осіб; в ремонті чи переробці; тимчасові пристосування і обладнання на будові; в дорозі.
На складі ведеться сортовий кількісний облік у картках або в книзі складського обліку.
Наказом керівника банку призначається матеріально відповідальна особа (завідувач складу, завідувач господарством, заступник керівника банку з господарської діяльності тощо), яка відповідає за збереження матеріалів.
Матеріали видаються зі складу за вимогами або накладними, що виписуються у трьох примірниках, за підписами осіб, уповноважених на це керівником банку. Перший примірник з відміткою завідувача складу про видачу і розпискою про отримання надходить у бухгалтерію, другий — залишається у завскладом, а третій — видається одержувачу. В бухгалтерії видані матеріали розцінюються, і вартість їх списується за кредитом рахунку № 340 “Господарські матеріали” (відповідний субрахунок) і дебетом відповідного рахунку (за напрямком використання матеріалів).
В установах банку, де запаси господарських матеріалів невеликі й передаються на збереження особам, які їх використовують, складський облік не ведеться і вимоги на видачу матеріалів не складаються. Замість цього відпуск матеріалів щомісячно обліковується оперативно за відомістю, на основі якої вартість витрачених матеріалів списують у дебет рахунків за напрямками їх використання і кредит рахунку № 340 “Господарські матеріали” (з відповідного субрахунку).
Збереження матеріалів періодично перевіряється на складі та в інших місцях зберігання, виходячи із фактичних їх залишків і даних обліку. Так, бухгалтер, який здійснює контроль за обліком матеріалів на складі, щокварталу звіряє їх кількісні залишки на складі по картонках з даними залишків за обіговою відомістю, що складається і ведеться в бухгалтерії банку. Фактичні залишки деяких найбільш дефіцитних матеріалів перевіряються щоквартально.
Періодично або в разі зміни матеріально відповідальних осіб, при крадіжках, пожежах і обов'язково станом на кінець звітного року на складі проводиться інвентаризація матеріалів.
У системі рахунків облік надходження і використання господарських матеріалів відображають таким чином:
На придбання господарських матеріалів:
а) на здійснення попередньої оплати постачальнику:
Д-т рахунку
№ 3510 “Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів та малоцінних і швидкозношуваних предметів”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”;
б) на оприбуткування матеріалів від постачальника (разом з податком на додану вартість):
Д-т рахунку
№ 340 “Господарські матеріали” (відповідний субрахунок);
К-т рахунку
№ 3510 “Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів та малоцінних і швидкозношуваних предметів”.
2. На безкоштовне одержання і оприбуткування надлишків, виявлених під час інвентаризації:
Д-т рахунку
№ 340 “Господарські матеріали” (відповідний субрахунок);
К-т рахунку
№ 6800 “Непередбачені доходи”.
3. Дооцінку матеріалів фіксують бухгалтерськими записами:
Д-т рахунку
№ 340 “Господарські матеріали” (відповідний субрахунок);
К-т рахунку
№ 3408 “Результати переоцінки вартості господарських матеріалів”.
4. На списання матеріалів, запасних частин, пального, на виконання робіт і різні господарські витрати (разом з податком на додану вартість) :
Д-т рахунків:
№ 742 “Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів” (відповідний субрахунок);
№ 743 “Інші експлуатаційні витрати” (відповідний субрахунок);
№ 350 “Витрати майбутніх періодів”;
К-т рахунку
№ 340 “Господарські матеріали” (відповідний субрахунок).
Методика відображення в бухгалтерському обліку операцій з реалізації господарських матеріалів, а також результатів їх інвентаризації подібна до методики з малоцінними і швидкозношуваними предметами розглянутій вище в цьому ж параграфі.
Контрольні запитання
1. У чому суть основних засобів як товарно-матеріальних цінностей дострокового користування?
2. У чому суть нематеріальних активів?
3. У чому суть малоцінних і швидкозношуваних предметів як товарно-матеріальних цінностей довгострокового користування?
4. У чому суть господарських матеріалів щодо передачі їхньої вартості на витрати банку?
5. За якою вартістю всі види товарно-матеріальних цінностей відображаються в балансі банку?
6. Що таке об'єкт витрат? Навести приклад.
7. Наведіть принцип складання бухгалтерських проводок на віднесення амортизації до витрат банку.
8. У чому методичні принципи облікового віднесення до витрат банку малоцінних та швидкозношуваних предметів?
9. Пригадайте методику облікового відображення використання різних господарських матеріалів.
10. За рахунок яких джерел списуються результати від реалізації або ліквідації основних засобів та нематеріальних активів?
11. Які бухгалтерські проводки складаються у випадку виявлення при інвентаризації надлишків як основних засобів, так і нематеріальних активів? Чи є це об'єктом оподаткування?
12. У чому полягають особливості відображення в обліку виявлених інвентаризацією надлишків малооцінки і господарських матеріалів?
13. Наведіть методику облікового відображення нестач усіх видів товарно-матеріальних цінностей.
Вправи для самостійної роботи
Загальні вимоги: Скласти бухгалтерські проводки за господарськими операціями банку.
| № з/п | Зміст операцій | Сума грош. од. |
|
Вправа 1. Облік придбання та безкоштовного одержання основних засобів 1 Сплачено постачальнику за комплект ЕОМ і 150,0 оргтехніки 2 Одержано комплект ЕОМ і оргтехніки 150,0 3 Нараховано підряднику за монтаж і установку 50,0 зазначеного обладнання 4 ЕОМ і оргтехніка вводяться в експлуатацію і зараховуються до основних засобів 5 3 метою фінансування відображається джерело 200,0 придбання основних засобів 6 На основі акта приймання-передачі основних 100,0 засобів (або на основі акта експертної оцінки) одержано безкоштовно комп'ютери на суму |
||
Вправа 2. Облік результатів переоцінки основних засобів
7 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України здійснено:
7.1 Дооцінку:
а) основних засобів 420,0
б) незакінчених капвкладень 60,0
7.2 Уцінку:
а) основних засобів 80,0
б) незакінчених капвкладень 10,0
Вправа3. Облік зношення та вибуття
8 Нараховано амортизацію за об'єктами основних засобів 5000,0
9 Відображається в обліку зношення основних засобів 5000,0
10 Вибувають повністю амортизовані основні засоби 3000,0
11 Вибувають неповністю амортизовані основні засоби з балансовою вартістю
100,0 грош. од. І зношенням на 90 грош. од.:
а) на суму зношення 90,0
б) на недоамортизовану частину 10,0
12 Реалізовані непотрібні основні засоби балансовою вартістю 200 грош. од.
плюс 20 % ПДВ, із зношенням 150 грош. од.:
а) на суму виручки від реалізації 240,0
б) на ПДВ 40,0
в) на списання з балансу в межах зношення 150,0
г) на залишкову вартість 50,0
Вправа 4. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів
13 Здійснено попередню оплату постачальнику за МШП 320,0
14 Одержано від постачальника і оприбутковано на склад МШП 320,0
15 Передано в експлуатацію МШП понад встановлену нормою вартості за одиницю:
а) передача на суму 140,0
б) нараховано зношення в розмірі 50 % 70,0
в) списується через рік на витрати по акту вибуття ще 50 % з урахуванням оприбуткування придатних матеріалів:
— оприбутковано матеріали, одержані при ліквідації 10,0
— донараховано зношення 60,0
— списано з балансу МШП, які ще обліковані на 130,0
рахунку № 942
Вправа 5. Облік матеріалів
16 Здійснено попередню оплату постачальнику 250,0
Оприбутковано одержані від постачальника матеріали
Витрачено і списано на поточні ремонти приміщень 250,0
банку різні види матеріалів 170,0
Вправа 6. Відображення в обліку результатів інвентаризації
19 Оприбутковуються виявлені лишки: 80,0
а) основних засобів 30,0
б) матеріалів 40,0
в) МШП 50,0
20 Виявлені недостачі матеріалів відображаються в системі рахунків обліку всього на у т. ч.
а) у межах природних норм витрат 10,0
б) з вини матеріально відповідальних осіб 40,0
ГЛАВА 14
ОБЛІК ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Мета вивчення
Після вивчення глави 14 Ви повинні знати:
1. Види доходів та витрат.
2. Принципи класифікації рахунків для обліку доходів і витрат банків.
3. Правила обліку доходів і витрат.
4. Різницю між поняттями “капітальні витрати” і “поточні витрати”.
5. Методику обліку доходів і витрат банку.
6. Методику розрахунку фінансового результату від діяльності банку.
7. Облік операцій з розподілу чистого прибутку банку.
14.1. Об'єкти обліку в складі доходів і витрат банку
Основна відмінність між фінансовим обліком у банках та в інших об'єктах господарської діяльності полягає в джерелі доходів і структурі витрат. Склад доходів і витрат обумовлений фінансовою природою банківської справи, яка і визначає об'єкти обліку.
При класифікації доходів і витрат банку виходять із загальноприйнятих критеріїв:
— доходи групують за джерелами отримання і впливом на фінансовий результат;
— витрати за елементами і характером затрат. У складі доходів і витрат перш за все виділяють групу доходів і витрат від виконання банками своїх функцій як посередників на фінансових ринках. У нормативних документах Національного банку України для позначення таких доходів і витрат використовується термін операційні доходи і витрати. Інакше кажучи, це доходи і витрати. одержані банками від операцій, на виконання яких видані ліцензії Національним банком України і які передбачені законодавством з банківської справи.
Згадані доходи і витрати підрозділяються на наступні підгрупи:
— відсоткові доходи і витрати;
— комісійні доходи і витрати;
— результат від торгових операцій банку;
— інші операційні доходи і витрати від надання банківських послуг.
До відсоткових доходів належать: відсотки, одержані від розміщення депозитів у інших банках і небанківських фінансових інститутах; від надання кредитів за державними цінними паперами та іншими інвестиціями.
До відсоткових витрат належать відсотки, що виплачені за депозитами, залученими кредитами, субординованому боргу, облігаціями, емітованими банком.
При визначенні суми відсоткових платежів у банківській практиці можуть використовуватись три методи визначення кількості днів, які приймаються в розрахунок при нарахуванні відсотків:
1) метод “факт/факт” — при нарахуванні відсотків виходять з фактичної кількості днів у році та місяці;
2) метод “факт/360” — при розрахунку виходять з фактичної кількості днів у місяці, а кількість днів у році приймають умовно за 360;
3) метод “30/360” — при розрахунку суми відсотків умовно приймають кількість днів у місяці за 30, а в році — за 360.
Незалежно від методу розрахунку суми відсотків при розрахунку кількості днів ураховують перший день і не зараховують останній день за контрактом. Дата початку і закінчення комерційної угоди за контрактом при цьому визначається як дата валютування.
Розглянемо на прикладі визначення кількості днів при використанні різних методів і суми відсотків до виплати.
Приклад. Визначити суму відсоткових платежів за терміновим депозитом у сумі 200 грн., який розміщений на строк з 21 серпня до 10 жовтня під відсоткову ставку 12 % річних.
Розрахунок суми відсоткових платежів (доходів) за різними методами наведемо нижче:
| № з/п | Методи розрахунків | Кількість днів розміщення депозит | Кількість днів у році | Розрахунок суми платежу за відсотками. грн. |
| 1. | Факт/факт | 11 + 30 + 9 = 50 | 365 |
200 х 12 х 50 100 х 365 -3,287 |
| 2. | Факт/360 | 11 + 30 + 9 = 50 | 360 |
200 х 12 50
-3,333 |
| 3. | 30/360 | 10 + 30 + 9 = 49 | 360 |
200 х 12 х 49 - 3,266 100 х 360 |
Під відсотковими доходами і витратами розуміють такі доходи і витрати, які розраховуються пропорційно часу і сумі активу або зобов'язання. До відсоткового доходу за борговими цінними паперами в портфелі банку належать тільки відсотки, що нараховані за цими паперами після їх придбання.
Чистий відсотковий дохід розраховується як різниця між відсотковими доходами і відсотковими витратами.
Комісійні доходи і витрати — це такі грошові кошти, що встановлюються фіксовано у вигляді тарифів за падання банківських послуг або розраховуються пропорційно сумі активу або зобов'язань незалежно від часу.
До комісійних доходів і витрат належать: суми грошових коштів, які одержані у виплачені банками за розрахунково-касове обслуговування; за послуги кредитного характеру, а саме: видача і одержання гарантій, поручительств, відкриття кредитних ліній, акцептні операції;
комісії, одержані і сплачені за операції з конвертації — обслуговування валютних рахунків, купівлі-продажу інвалюти, виконання трастових операцій і деякі інші.
До торгових операцій комерційного банку належать: операції з купівлі-продажу цінних паперів, придбаних на строк до одного календарного року з метою перепродажу; операції з купівлі-продажу іноземної валюти, яка є власністю банку, а також торгові операції з іншими фінансовими інструментами.
Так, наприклад, при продажу облігацій за ціною, що перевищує їх балансову вартість, банк одержує прибуток. І навпаки, якщо ціна продажу нижче балансової вартості, у банку утворюється збиток. Сума збитку зменшується на суму резерву під знецінення цінних паперів, якщо такий резерв нарахований за конкретним видом цінних паперів. Одержаний результат від торгової операції у вигляді прибутку збільшує суму доходів банку, а у вигляді збитку — зараховується на зменшення доходів від торговельних операцій. Аналогічно визначається результат від інших торгових операцій банку.
При купівлі-продажу цінних паперів об'єктом обліку є дохід, одержаний у вигляді дисконту. Дисконт — це різниця між номінальною вартістю цінного паперу та її ринковою вартістю (вартістю придбання) без обчислення нарахованих на момент купівлі відсотків.
До витрат відносять також премію. Премія — це перевищення ринкової вартості (вартості придбання) цінного паперу над його номінальною вартістю без обчислення нарахованих на момент придбання відсотків (купона).
До інших операційних доходів і витрат відносять: доходи від діяльності інкасаторської служби, проданих платіжних засобів, консультаційних послуг, а також витрати на утримання служби інкасації, на аудит, витрати на службові відрядження тощо.
Особливе місце у складі операційних витрат належить адміністративним витратам. Адміністративні витрати — це витрати, що пов'язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них відносять: витрати на утримання персоналу; на утримання основних засобів та нематеріальних активів; на обслуговування телекомунікацій; амортизаційні відрахування; експлуатаційні та господарські витрати; витрати на маркетинг та рекламу, орендні платежі та деякі інші.
Сума чистого операційного прибутку розраховується як різниця між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.
До особливої групи витрат належать витрати на формування резервів на покриття збитків від активних операцій. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття кредитних ризиків, покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю. Особливість цієї групи витрат полягає в тому, що це не грошові витрати. Максимальна межа таких витрат регламентується податковим законодавством. Суми резервів відображають оцінку якості активів з боку керівництва банку.
До цієї групи відносять також прямі відрахування на покриття збитків від сумнівних активів, наприклад: списання з балансу сумнівної заборгованості за кредитами.
Оцінка чистого операційного прибутку повинна проводитись із урахуванням витрат за сумнівними активами.
До наступної групи відносять непередбачені доходи і витрати. Вони носять випадковий, разовий характер і тому мають особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є результатом подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не мають відношення до звичайної його діяльності. До непередбачених належать, наприклад, доходи, одержані від разового продажу приміщень філіалів банку, або доходи, поява яких пов'язана зі змінами правил бухгалтерського обліку.
Сума чистого прибутку комерційного банку до оподаткування розраховується як:
Сума чистого Чистий відрахування доходи або
прибутку до сплати = операційний - за сумнівними + витрати від
податків прибуток активами - непередбачених
обставин
З чистого прибутку сплачується податок на прибуток. Чистий прибуток після сплати податку на прибуток розподіляється на виплату дивідендів власниками і на капіталізацію банку. Суму чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називають нерозподіленим прибутком.
14.2. Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком
При обліку доходів і витрат послуговуються наступними правилами.
Правило перше. При класифікації витрат за елементами затрат і цільовим призначенням виділяють капітальні затрати і поточні витрати.
Капітальні затрати використовуються на придбання і покращення основних засобів (фіксованих активів) і, таким чином, розраховані на тривалий час. Капітальні затрати проводяться по капітальному ремонту, модернізації і реконструкції існуючих власних основних засобів або взятих в оренду; скеровуються на будівництво нових приміщень, придбання комп'ютерної техніки тощо, виходячи з потреб розширення банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних затрат служить накопичений нерозподілений прибуток минулих років і одержаний в поточному році. Капітальні затрати при відображенні їх у балансі сприяють збільшенню активів.
Поточні витрати виникають при здійсненні банківських операцій, а також використовуються для виплати заробітної плати і премій співробітникам банку, на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансової точки зору). Джерелом покриття поточних витрат є валовий операційний дохід. Поточні витрати списуються одразу або розглядаються як витрати майбутнього, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.
Якщо капітальні затрати помилково заносяться до розряду поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить також до заниження вартості активів у балансі.
Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги нерідко не збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.
Для об'єктивного визначення фінансового результату, виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.
Відповідно до принципу нарахування дохід визнається одержаним у момент, коли він зароблений, а не коли поступили відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг. Витрати визначаються в момент, коли вони понесені, а не коли сплачені гроші. Нарахованим є дохід, який одержаний, але ще не набув грошової форми. Нараховані витрати — це витрати (від яких одержана певна вигода), але ще не сплачені в грошовій формі.
Зіставлення доходів і витрат відбувається на підставі принципу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов'язано з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському обліку в один і той же звітний період.
Базуючись на цих принципах, можна класифікувати доходи і витрати за такими групами:
1) доходи, зароблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачені водночас;
2) доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід майбутніх періодів, або відкладений дохід); витрати сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкладені витрати);
3) доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід);
витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).
Однак реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов'язань і витрат банку. Таким чином, керуючись принципом обережності, банк повинен:
— враховувати доходи від наданих послуг, тільки якщо є впевненість в одержанні цих доходів; — якщо немає впевненості в одержанні доходів, ураховуються тільки витрати. Доходи за такими операціями відображаються в бухгалтерському обліку тільки після їх фактичного одержання.
Одержання доходів уважається сумнівним, якщо існують документи, які підтверджують наявність у клієнта прострочених платежів більше, ніж на 30 днів.
Після визнання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк зменшує свої доходи на суму такої заборгованості. У бухгалтерському обліку це відображається записом:
Д-т — “Доходи”; К-т — “Нарощені доходи”. Наступний облік сумнівної заборгованості виконується за балансом на рахунку “Несплачені в строк доходи” до закінчення терміну давності позову.
Правило третє. З другого правила випливає, що наслідки операції можуть поширюватись на два або більше облікових періоди. Наприклад, депозит в сумі 1000 грн. внесений до банку Івченком П. С. 1 лютого строком на шість місяців. Відсотковий дохід виплачується зі ставки 12 % річних один раз у три місяці.
Згідно з діючими правилами відсотки піддягають нарахуванню щомісяця (28 лютого, 30 березня, 30 квітня, 30 травня, 30 червня, 30 липня), а виплати клієнту — 30 квітня та 30 липня. У звіті про прибутки та збитки витрати відображаються як понесені щоквартально, тобто у другому та третьому кварталах.
Згідно з принципами нарахування і відповідності доходи і витрати повинні бути правильно оцінені в кожному звітному періоді.
З цією метою наприкінці кожного облікового періоду (у банку — щомісяця) мають бути зроблені бухгалтерські проводки для тих операцій, наслідки яких поширюються за межі облікового періоду, в якому здійснилася початкова операція. Такі проводки називаються регулюючими. Вони стосуються доходів і витрат другої та третьої груп.
Так, у нашому прикладі щомісячно понесені і нараховані відсоткові витрати складають 10 грн.
Вони відображаються бухгалтерською регулюючою проводкою наприкінці кожного місяця:
Д-т “Відсоткові витрати за строковими депозитами”;
К-т “Нараховані відсотки за строковими депозитами”.
А 30 квітня і 30 липня виплачується відсотковий дохід у сумі 30 грн. клієнту:
Д-т “Нараховані відсотки за строковими депозитами”;
К-т “Банкноти та монети в касі банку”.
Це вже тільки реєструюча проводка, оскільки з її допомогою відображається операція з виплати відсотків, що фактично мала місце.
Правило четверте. Облік доходів і витрат здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками доходів і витрат закриваються після закінчення календарного року.
Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані у шостому класі балансу, а для обліку витрат — у сьомому класі. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті ж ознаки, з урахуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат і виділені об'єкти обліку. Це дозволяє забезпечити деталізований облік доходів і витрат у балансі, що дає можливість накопичувати і одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку і ефективності окремих напрямків його діяльності.
Рахунки з обліку прострочених доходів включені в групи з обліку пасивів, що приносять доходи, як парні до рахунків з обліку нарахованих доходів. Рахунки другого порядку (розділу) дозволяють одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, які пов'язані з їх здійсненням. Так, склавши відсоткові доходи з відсотковими витратами, можна розрахувати чистий відсотковий дохід.
Рахунки третього порядку (групи) дають інформацію про доходи і витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, бюджетний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовуються банком. Наприклад, окремо враховуються відсоткові доходи за кредитами, векселями, цінними паперами, факторинговими операціями тощо. Рахунки з обліку доходів засвоїм характером пасивні, витрат — активні.
Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат розташовані в першому, другому і третьому класах балансу. Вони розміщені в групах активів, які приносять доходи, і платних пасивів, які застосовуються банками як фінансові інструменти. Наприклад, термінові депозити фізичних осіб враховуються в 2 класі, 6 розділі, 3 групі. Ця група включає рахунок № 2630 “Короткострокові депозити фізичних осіб”, рахунок № 2635 “Довгострокові депозити фізичних осіб”. Об'єктом обліку тут є грошові кошти, які залучені від фізичних осіб на певний період і на платній основі. На рахунку № 2638 “Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб” ведеться облік відсотків, які банк зобов'язаний нараховувати щомісячно, але виплата яких власникам Депозитів провадиться в терміни, зазначені в угоді.
У класі 3, розділі 3, у групі 1 враховуються придбані банком боргові цінні папери з метою їх подальшого перепродажу. За рахунками четвертого порядку цієї групи ведеться облік придбаних боргових цінних паперів (наприклад, облігацій) за контрагентами. Окремо на рахунках четвертого порядку враховуються облігації, випущені державою, місцевими органами державного управління, банками тощо. В складі групи передбачений рахунок № 3108 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж”. На цьому рахунку обліковуються нараховані відсотки за цінними паперами до моменту їх продажу чи погашення. Рахунок “Нараховані відсотки за борговими цінними паперами” до моменту їх продажу чи погашення закривається при зарахуванні відсотків на кореспондентський рахунок банку. В разі неперерахування відсотків сума переноситься на рахунок “Прострочені нараховані відсотки за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж”. При непогашенні заборгованості протягом 30 календарних днів сума прострочених відсотків списується з балансу.
За своїм характером рахунки для обліку нарахованих доходів — активні (нараховані, але ще не одержані на рахунок грошові кошти можна вважати дебіторською заборгованістю), а нарахованих витрат — пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю).
Доходи і витрати майбутніх періодів враховуються в третьому класі, в складі інших пасивів та інших активів. Класифікація рахунків для обліку доходів і витрат наведена нижче:
14.3. Облік доходів і витрат банку
Облік відсоткових доходів. До відсоткових доходів відносять відсотки за користування банківськими позиками, відсотки за придбаними цінними паперами і прирівнені до відсотків комісії (які обраховуються аналогічно відсоткам, тобто пропорційно часу і сумі активу). Відсотки комісії підлягають щомісячному відображенню в банківському обліку, незалежно від періодичності розрахунків за ними, які зазначені в угоді з контрагентом.
Розглянемо на прикладі облік операцій з нарахування і стягнення відсотків за користування банківською позикою.
Банк надав кредит на закупівлю сировини ТзОВ “Фотон” 20.03.98 р. з обумовленим в угоді строком погашення 20.04.98 р. у сумі 100 000 грн. під відсоткову ставку 24 % річних. В угоді строк сплати відсотків визначений після закінчення строку користування позикою, тобто 20 квітня. Банком використовується метод нарахування відсотків “факт/360 днів”.
| № Зміст і з/п дата | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Сума, грн. |
| 1. 20 березня Видача кредиту | №2040 “Позичковий рахунок” | №2600 “Поточний рахунок” | 100000 |
|
2. 31 березня Нарахування відсотків за період з 20.03 по 31.03 (кількість днів — 12) Сума відсотків 100 000 х 24 х 12 100 360 = 800 грн |
№2048 “Нараховані доходи за кредитами” | №6024 “Відсоткові доходи за кредитами” | 800 |
| 3. 20 квітня Нарахування відсотків за період з 1.04 по 20.04 (кількість днів — 19; останній день не враховується) Сума відсотків — 1266,6 грн. | №2048 | № 6024 | 1266,6 |
| 4. 20 квітня (1 варіант) Погашення кредиту | №2600 | №2040 | 100000 |
| 5. Перерахування відсотків 20 квітня (2 варіант) |
№ 2600 № 2600 |
№2048 №2040 |
2066,6 70000 |
| 6. Погашення кредиту здійснено частково— 70000 грн. (через відсутність кошті в на розрахунковому рахунку) | №2047 “Прострочена заборгованість за основним боргом” | №2040 | 30000 |
| 7. | Відсотки не перераховані через відсутність грошових коштів |
№ 2049 “Прострочені нараховані доходи” |
№ 2048 | 2066,6 |
| 8. | Відсотки, не перераховані протягом 30 днів (одночасно операція обліковується за балансом протягом строку давності позову) |
№ 6024 № 9601 “Не сплачені клієнтом борги” |
№ 2049 № 9910 |
2066,6 2066,6 |
Банк “Аркада” розмістив 20 січня депозит у сумі 120 000 грн. у банку “Надра” строком на 15 днів під відсоткову ставку 12 % річних. Строк повернення депозиту і сплати відсотків — 4 лютого:
| № з/п | Зміст і дата | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Сума, грн. |
| 1. |
20 січня Розміщення депозиту |
№ 1512 “Інші короткотермінові депозити” |
№ 1200 “Коррахунок” |
120000 |
| 2. |
31 січня Нарахування відсотків |
№ 1518 “Нараховані доходи” |
№ 6012 “Відсотковий дохід” |
480 |
| 3. |
3 січня Нарахування відсотків |
№ 1518 | № 6012 | 120 |
| 4. |
4 січня Оприбуткування поверненого депозиту |
№ 1200 | № 1512 | 120000 |
| 5. | Зарахування одержаних доходів від банку “Надра” (480 + 120 = 600 грн.) | № 1200 | № 1518 | 600 |
До відсоткового доходу за цінними паперами належать власне відсотки (за фіксованою або плаваючою відсотковою ставкою) і дисконт (за борговими цінними паперами).
Дисконт — це різниця між номінальною ціною цінних паперів і ціною придбання, якщо остання нижче номінальної. Сума дисконту при покупці цінних паперів враховується як елемент ціни придбання на рахунку “Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами”. Фактично банк одержує суму дисконту при погашенні облігацій. Реалізація принципу нарощення нарахування і відповідності потребує відображення в обліку рівномірної амортизації дисконту аналогічно обліку нарахованих відсотків. Як і нарахування відсотків, амортизація дисконту відображається в обліку щомісячно і збільшує відсотковий дохід банку. Для розрахунку амортизації дисконту використовується два методи: метод ефективної ставки відсотка і метод прямої амортизації.
Облігація номіналом 100 грн. придбана банком 1 березня 1998 р. з дисконтом за 82 грн. Сума дисконту 20 грн.; виплаченого відсоткового доходу — 2 грн. річних. Дата випуску облігації 1 січня. Відсоткова ставка 12 % річних. Строк погашення 31 грудня. Дата сплати відсотків 1 січня 1999 р. Метод нарахування відсотків “30/360”.
Розглянемо відображення операцій в обліку при придбанні цінних паперів, з нарахування і одержання відсотків, за обліком амортизації дисконту:
| № з/п | Змісті дата | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Сума, грн. |
| 1. | 1 березня Купівля облігацій | № 3214 |
№ 1200 “Коррахунок” |
80 |
|
Облік придбаних облігацій: — купівля облігацій враховується за номіналом на рахунку № 3214 “Боргові цінні папери, випущені нефінансовими інститутами, в портфелі банку на інвестиції” — облік нарахованого відсоткового доходу до покупки |
№ 3214 № 3218 |
№3216 “Неамортизований дисконт” № 1200 |
20 2 |
|
| 2. |
Розрахунок суми амортизації дисконту прямим методом: — від дати купівлі до дати погашення 10 місяців; — сума дисконту 100—80=20 грн.; — щомісячна сума амортизації 20 грн.: 10 міс. = 2 грн. |
|||
| 3. |
Розрахунок суми відсотків, що нараховуються щомісячно 100 х 12% х 30 = 1грн. 100х 360 |
|||
| 4. |
31 березня Відображаємо в обліку суму: — нарахованої амортизації дисконту; — нарахованих відсотків після купівлі облігації |
№ 3216 № 3218 |
№ 6053 № 6053 |
2 1 |
| 5. |
Аналогічні проводки на 30 квітня, 31 травня... 31 грудня |
|||
| 6. |
Надходять грошові кошти: — у погашення облігацій; — відсотковий дохід 1 грн. х 12 міс. = 12 грн. |
№ 1200 № 1200 |
№ 3214 № 3218 |
100 12 |
При купівлі боргових цінних паперів за ціною не вище номіналу виникає такий об'єкт обліку, як неамортизована премія, яка обчислюється як різниця між ціною придбання і номінальною вартістю цінного паперу. Сума амортизації премії відноситься на зменшення відсоткового доходу за цим цінним папером.
Банк 1 липня 1998 р. купив облігацію номіналом 100 грн. за ціною 118 грн., яка випущена з відсотковою ставкою 12 % річних і підлягає погашенню 1 січня 1999 року:
| № з/п | Зміст і дата | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Сума, грн. |
| 1. |
1 липня Купівля облігацій: — за номіналом; — сума премії |
№ 3210 № 3217 |
№ 1200 № 1200 |
100 18 |
| 2. |
Розрахунок щомісячної суми амортизації премії 18 грн. : 6 міс. = 3 грн. |
|||
| 3. |
31 липня Сума щомісячної амортизації премії аналогічно 31 сепрня, 31 вересня... |
№ 6053 | № 3217 | 3 |
| 4. | Щомісячно нараховані відсотки | № 3218 | № 6053 | 1 |
Облік результатів від торгових операцій. Результат від торгових операцій відображається на активно-пасивних рахунках.
Розглянемо відображення в обліку результатів від торгових операцій на прикладі торгівлі цінними паперами. Результат від торгівлі цінними паперами відображається на рахунку № 6203.
1 серпня 1998 р. банком придбані облігації державної внутрішньої позики за номінальною вартістю 24 000 грн. з фіксованим відсотком 8 і зі строком погашення через 12 місяців. Сплата відсотків провадиться в день погашення. Облігації продані банком 1 листопада за ціною 23 200 грн. з відшкодуванням нарахованих до 1 листопада відсотків, тобто загальна сума, отримана банком, складає 23 600 грн.:
| № з/п | Зміст і дата | Дебет рахунку | Кредит рахунку | Сума, грн. |
| 1. |
1 серпня Купівля облігації за номінальною вартістю |
№ 3110 | № 1200 | 24000 |
| 2. |
31 серпня Розрахунок суми нарахованих відсотків (24000 х 8 х 30)/(100х360) = 160 грн. |
|||
| 3. | Облік нарахованих відсотків (щомісячно) аналогічні проводки 30 вересня, 31 жовтня. Всього сума нарахованих відсотків за три місяці 160 х 3 = 480 грн. | № 3118 | № 6052 | 160 |
| 4. |
1 листопада Надходження на рахунок грошових коштів за продані облігації: — ціна проданих облігацій 23 200 грн. — збитки від продажу 23 200 — 24 000 = - 800 грн.; — сума нарахованих відсотків |
№ 1200 № 6203 № 1200 |
№ 3110 № 3110 № 3118 |
23 200 800 400 |
Таким чином, у результаті продажу облігацій за ціною, нижчою ціни придбання, збиток від операції склав 800 грн.
Облік комісійних доходів. У складі комісій, які банк одержує за надані послуги, виділяють:
— комісії за одноразові послуги;
— комісії за послуги, які надаються протягом періоду, що обумовлений в угоді;
— комісії за послуги з обов'язковим результатом. Комісії за одноразові послуги. До комісії за одноразову послугу відносять комісії за послуги з обміну валют, за видачу готівкових коштів, за видачу поручительства тощо.
Одержання комісії враховується:
Д-т “Розрахунковий рахунок клієнту або каса”;
К-т “Комісійні доходи”.
Облік комісії за послуги постійного характеру. До них належать комісії за розрахунково-касове обслуговування, інкасаторські послуги, орендні платежі тощо.
Розглянемо бухгалтерські проводки:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
|
1. 2. 3. |
Якщо послуги надаються в поточному місяці, а їх сплата передбачається на початку місяця, наступного за звітним, то операція відображається: — при нарахуванні комісії за надані послуги; — при надходженні коштів від клієнтів для сплати послуг в установлені строки |
“Нараховані доходи за комісіями” “Поточний рахунок” |
“Комісійні доходи” “Нараховані доходи” |
| При одержанні комісії авансом (до надання послуг) | “Поточний рахунок” | “Доходи майбутніх періодів” | |
| Після закінчення облікового періоду, в якому передбачено надання послуг | “Доходи майбутніх періодів” | “Комісійні доходи” |
Облік дивідендного доходу. Дивіденди, які підлягають одержанню банком за інвестиціями, відображаються в банківському обліку після їх оголошення на загальних зборах акціонерів:
Д-т “Нараховані дивіденди”;
К-т “Дивідендний доход за акціялш і іншіши вкладеннями”.
Надходження дивідендів на кореспондентський рахунок у банку:
Д-т “Кореспондентський рахунок”;
К-т “Нараховані дивіденди”.
Облік відсоткових витрат. Більша частина відсотків до виплати припадає на депозитні операції і за борговими цінними паперами, випущеними банком (векселі, заощаджувальні і депозитні сертифікати).
Нарахування відсоткових витрат провадиться щомісячно:
Д-т “Відсоткові витрати”;
К-т “Нараховані витрати”.
При перерахуванні відсотків на користь клієнтів:
Д-т “Нараховані витрати”;
К-т “Поточний рахунок клієнта або Коррахунок банку”.
Облік комісійний витрат. При сплаті комісій в момент отримання послуги банком:
Д-т “Комісійні витрати”;
К-т “Коррахунок банку”.
При сплаті послуг авансом:
Д-т “Витрати майбутніх періодів”;
К-т “Коррахунок банку”.
При отриманні послуги банком:
Д-т “Комісійні витрати”;
К-т “Витрати майбутніх періодів”.
Облік негрошових витрат. Негрошові витрати пов'язані з нарахуванням резервів (провізій) під знецінення активів з метою хеджування ризиків за операціями з цінними паперами, кредитними та валютними.
При нарахуванні резерву під знецінення цінних паперів:
Д-т “Відрахунки в резерв”;
К-т “Резерв під знецінення цінних паперів”.
При зменшенні розрахункової суми резерву:
Д-т “Резерв під знецінення цінних паперів”:
К-т “Зменшення резерву під знецінення цінних паперів”.
Облік оплати праці й розрахунків на соціальне страхування.
Виходячи зі спеціалізації банку, структури його підрозділів, обсягів робіт і технічного облаштування визначають кількість працюючих, штатний розпис і на його основі, залежно від рівня кваліфікації та складності робіт, формується фонд основної й додаткової заробітної плати.
Прийом на роботу здійснюється на основі поданих заяв шляхом укладання контрактів і наказу керівника банку про призначення на посаду і розмір посадового окладу.
На кожного працівника відділ кадрів відкриває особову картку, яка містить довідкові дані, і призначена для відображення всіх службових переміщень під час роботи її власника в банку.
У бухгалтерії банку на кожного співробітника відкриваються особові рахунки для щомісячної реєстрації всіх видів нарахувань оплати праці і утримань з неї. Оплата нараховується на основі даних табеля обліку використаного часу про відпрацьований час, про чергову і адміністративну відпустки, хворобу, виконання суспільних обов'язків і т. п.
Нарахована оплата праці включається до складу адміністративно-управлінських витрат (дебет рахунку № 740 “Витрати на утримання персоналу”, відповідний субрахунок), премії за виробничі досягнення — також до складу зазначених витрат, а інші — за рахунок фондів економічного стимулювання і кредиту рахунку № 3652 “Нарахування працівникам банку за заробітною платою”. За рахунок фондів стимулювання надається матеріальна допомога, видаються подарунки, сплачуються медичні послуги і харчування. Їх обліковують на особових рахунках окремо, з метою надання інформації податковим органам про сукупний дохід кожного працівника.
Щомісячно бухгалтерія здійснює всі розрахунки щодо нарахування оплати праці та утримання як податків, так і аліментів, погашення виданих кредитів, недостач, різних штрафів, відрахувань у пенсійний фонд тощо. Одночасно з нарахуванням оплати праці бухгалтерія здійснює також нарахування обов'язкових платежів у різні державні фонди: соціального страхування — 37,5 %, фонд зайнятості — 1%, фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи — 5 %. Усі обов'язкові нарахування до зазначених фондів, поряд з заробітною платою, включаються у витрати основної діяльності банку (собівартість банківських послуг), рахунок № 740 “Витрати на утримання персоналу”, бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 740 “Витрати на утримання персоналу” (відповідний субрахунок);
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами”.
Нарахування оплати за лікарняними листками, довідками про виконання суспільних обов'язків здійснюються згідно з інструктивними вказівками Міністерства праці та Мінстату України, які періодично змінюються, виходячи з рівня інфляції.
На всі утримання із заробітної плати складаються бухгалтерські проводки:
Д-т рахунку
№ 3652 “Нарахування працівникам банку за заробітною платою”;
К-т рахунків:
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
№ 355 “Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку” (субрахунки: авансів на відрядження, на господарські витрати, нестач).
Нарахування заробітної плати здійснюється в розрахунково-платіжній або платіжній відомості.
Відображені бухгалтерськими проводками операції з нарахування заробітної плати, утримань із неї, відрахувань в обов'язкові державні фонди оформляється меморіальними ордерами.
14.4. Облік фінансового результату і розподілу прибутку
Доходи та видатки обліковуються наростаючим підсумком з початку року. В останній робочий день року рахунки доходів і витрат закриваються. Залишки за цими рахунками відносять на рахунок № 5900 “Результат поточного року” і, таким чином, досягається відображення фінансового результату в балансі банку.
Розглянемо на схемі методику визначення фінансового результату:
У фінансовому обліку здійснюються такі бухгалтерські проводки:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Закриття рахунків з обліку доходів | Рахунки зобліку доходів | № 5900 |
| 2. | Закриття рахунків з обліку витрат | № 5900 | Рахунки з обліку витрат |
| 3. | В останній робочий день року залишок з рахунку № 5900 відноситься на рахунок № 5040, де обліковується до оприлюднення результатів зборів акціонерів після затвердження суми чистого прибутку та його розподілу | № 5900 | № 5040 Прибуток минулого року, що очікує затвердження |
На проміжні звітні дати (місяць, квартал) фінансовий результат визначається шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами; при цьому закриття рахунків доходів і витрат не передбачено (згадайте методику складання щомісячного і квартального балансів).
Чистий прибуток (збиток), який отримано банком у поточному році, обліковується в п'ятому класі на рахунку № 5900 “Результат поточного року”. За своїм характером рахунок № 5900 активно-пасивний. Якщо рахунок має кредитове сальдо, то комерційний банк реєструє прибуток, якщо дебетове сальдо,— це означає збиток. У цьому випадку рахунок № 5900 розглядається як контрпасивний.
Передбачено, що в останній робочий день залишок за рахунком № 5900 перераховується:
— якщо кредитовий — на рахунок № 5040 “Прибуток минулого року, що очікує затвердження”;
— якщо дебетовий — на рахунок № 5041 “Збитки минулого року, що очікують затвердження”.
За своїм характером рахунок № 5040 — пасивний. Рахунок № 5041 активний і належить до виду контрпасивних рахунків.
Ці рахунки діють до дати проведення річних зборів акціонерів (засновників). На річних зборах зареєстрований фінансовий результат має бути затверджений. Водночас приймається рішення про розподіл чистого прибутку після оподаткування.
Після закінчення кожного фінансового року Правління комерційного банку подає звіт про свою діяльність для затвердження на загальних зборах акціонерів, а також свої пропозиції щодо розподілу отриманого прибутку, включаючи пропозиції про збільшення капіталу банку.
Порядок розподілу прибутку повинен відповідати чинному законодавству України та засновницьким і статутним документам банку.
Прибуток, що підлягає розподілу, розраховується таким чином: чистий прибуток після оподаткування за звітний рік збільшується на розмір нерозподіленого і невикористаного прибутку за результатами попереднього фінансового року і зменшується на розмір відрахувань у офіційні резерви, які формуються згідно з чинним законодавством. До офіційних резервів належать: резервний фонд; загальний резерв.
Резервний фонд створюється згідно з чинним законодавством у розмірі не менше 25 % від суми сплаченого акціонерного (уставного) капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду становить не менше, ніж 5 % від суми чистого прибутку після оподаткування. Після досягнення запровадженого розміру резервного фонду, відрахування можуть здійснюватися на підставі відповідного рішення акціонерів (засновників). Кошти резервного фонду призначені для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також як спосіб реалізації зобов'язань банку при неможливості забезпечити їх виконання за рахунок інших джерел. Кошти резервного фонду обліковуються на рахунку № 5021 “Резервні фонди”.
Загальні резерви під певні ризики банку створюються згідно з чинним законодавством і відповідно до нормативних документів Національного банку України, а також якщо це передбачено Статутом банку або ж регламентоване спеціальними постановами загальних зборів акціонерів. Ці резерви обліковуються на рахунку № 5020 “Загальні резерви”.
Якщо засновницькими документами передбачено створення спеціальних фондів за рахунок нерозподіленого прибутку (фонди матеріального заохочення, соціального розвитку та ін.), то облік операцій щодо їх формування та використання може здійснюватись у системі рахунків управлінського обліку.
На рівні аналітичного обліку в системі фінансового обліку банк на свій розсуд може відкривати окремі рахунки за видами активів, які забезпечуються повністю або частково власними коштами. Наприклад, це може бути фонд основних засобів, фонд надання позик своїм працівникам тощо.
Розмір прибутку, який скеровується на виплату дивідендів, оголошується на зборах акціонерів.
Дивіденди — це частина чистого прибутку після оподаткування, Що розподіляється між акціонерами банку відповідно до акцій. Дивіденди можуть виплачуватись у формі грошей або додаткових акцій. Таким чином, джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток після сплати податку і тому розмір оголошених дивідендів не може перевищувати суми чистого прибутку комерційного банку. Дивіденди можуть виплачуватись наприкінці кварталу, півріччя або за рік.
При обліку операцій з дивідендами беруть до уваги дві дати:
Дату оголошення дивідендів; дату виплати дивідендів.
Розглянемо бухгалтерські проводки, які використовуються Для відображення операцій з розподілу прибутку:
| № з/п | Зміст операції | Дебет рахунку | Кредит рахунку |
| 1. | Відрахування до резервного фонду | № 5040 | № 5021 |
| 2. | Відрахування в загальний резерв | № 5040 | № 5020 |
| 3. | Нарахування дивідендів акціонерам | № 5040 |
№ 3631 “Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за дивідендами” |
| 4. | Виплата дивідендів акціонерам грошима |
№ 3631 № 3631 |
№ 1001 № 1200 |
| 5. | Облік підтвердженого прибутку, який призначено на капіталізацію, тобто на розширення, банківського бізнесу | № 5040 |
№ 5030 “Результати минулих років” |
У законі України “Про внесення змін і доповнень до закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який введено в дію 01.07.97 р., закладено нову концепцію визначення прибутків суб'єктів господарювання. Згідно з цією концепцією сума прибутку визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами. Однак інтерпретація доходу та видатків у межах цієї концепції має суттєві відмінності від методики визначення доходів і витрат з позицій міжнародних принципів і стандартів обліку.
Таким чином, виникають відмінності в сумі прибутку (збитку), який визначається в системі фінансового обліку і який розраховується відповідно до вимог зазначеного закону і є базою для оподаткування. У зв'язку з цим у банках виникла необхідність організації окремого податкового обліку.
Податковий облік у банку може здійснюватись:
— позасистемно;
— на позабалансових рахунках;
— на балансових рахунках в аналітичному обліку;
— на рахунках восьмого класу.
Порядок ведення податкового обліку визначається банком самостійно.
Контрольні запитання
1. Назвіть ознаки, що визначають класифікацію рахунків для обліку доходів і витрат.
2. Назвіть і схарактеризуйте види доходів банку.
3. Які види витрат банку Вам відомі?
4. У чому полягає суть і призначення правил обліку доходів і витрат?
5. Дайте визначення поняттю “нараховані доходи і витрати”.
6. Дайте визначення поняттю “доходи і витрати майбутніх періодів”.
7. У чому полягає порядок закриття рахунків для обліку доходів і витрат?
8. Схарактеризуйте суть та методику визначення фінансового результату від діяльності банку.
9. Перелічіть напрямки використання чистого прибутку після оподаткування.
10. Пригадайте методику обліку розподілу прибутку та створення резервів.
11. Чому виникає необхідність ведення податкового обліку?
Вправи для самостійної роботи
Комерційний банк “Аркада” приступив до банківської діяльності 02.03.97р. За період діяльності до 31 березня включно банком проведені такі операції:
1. Банком під час первісної емісії розміщено 200 000 акцій номіналом 10 грн. по ціні 15 грн. Статутний капітал банку зареєстрований в сумі 6 000 000 грн.
2. Згідно з угодою оренди сума орендної плати перераховується за календарний рік разовим платежем. З березня перерахований орендний платіж у сумі 100 000 грн. 30 березня — платіж місяць.
3. Банк придбав в обласному управлінні НБУ 120 000 грн. готівкою для проведення операцій з касового обслуговування.
4. На розрахункові рахунки клієнтів банку надійшли з інших банків грошові кошти в сумі 9 000 000 грн.
5. У термінові депозити інших банків розміщені грошові кошти в сумі 3 000 000 грн.
6. За дорученням клієнтів (банку з розрахункових рахунків перераховані грошові кошти в термінові депозити в сумі 1 000 000 грн.
7. На ощадні депозити від населення акумульовані кошти в сумі 350 000 грн., у т. ч. в іноземній валюті 50 000 доларів США (офіц. курс НБУ 2 грн. = 1 дол.).
8. Банк придбав на аукціоні 20 березня 100 шт. Облігацій номіналом 10 000 грн. по ціні 9 200 грн. Термін погашення облігацій — 20 червня; відсоткова ставка — 30 % річних. 30 березня нарахована сума амортизації дисконту і відсотки.
9. Банком видані короткострокові кредити своїм клієнтам у сумі 1 500 000 грн. і клієнтам інших банків у сумі 450000 грн.
10. Банком придбані комп'ютери в кількості 15 шт. на суму 80 000 грн.
11. За обладнанням, що знаходиться в експлуатації, нарахована амортизація в сумі 8000 грн.
12. На коррахунки банку в зарубіжних банках зарахована валютна виручка в сумі 60 000 дол. США, що надійшла клієнтам банку за експортними операціями (офіц. курс НБУ 2 грн. = 1 дол. США).
13. Банком видані валютні кредити в сумі 60 000дол. США (офіц. курс НБУ 2 грн. = 1 дол. США).
14. Банком нарахований резерв на покриття кредитних ризиків у сумі 4000 грн., з них за стандартними кредитами — 200 грн.
15. Банком проведені обмінні операції з купівлі-продажу іноземної валюти:
— куплено 5000 дол. США (за курсом 1,9 грн. = 1дол. США);
— продано 4900 дол. США (за курсом 2,05 грн. = 1 дол. США);
офіційний курс НБУ: 2 грн. = 1 дол. США.
16. Нараховані відсотки за користування кредитами, виходячи з відсоткової ставки 48 % річних за кредитами в національній валюті, 20 % річних за кредитами в іноземній валюті.
17. Нараховані відсотки за терміновими депозитами: у національній валюті — за відсотковою ставкою 30 % річних; за ощадними депозитами: в іноземній валюті — по ставці 12 % річних, у гривнях — за ставкою 24 % річних.
18. Банк продав право на користування програмним продуктом за 40 000 грн. іншому банку.
19. Банк видав гарантії клієнтам у сумі 80 000 грн. Банком одержані комісії за виданими кредитами в сумі 4000 грн.
20. Банком нараховані суми за обслуговування коррахунку в НБУ в сумі 3500 грн. 30 березня.
21. Банк стягнув з клієнтів за розрахунково-касове обслуговування 5000 грн.
22. Банк нарахував заробітну плату співробітникам банку в сумі 8000 грн., податкові і обов'язкові нарахування на зарплату склали 3600 грн.
23. Поточні витрати банку склали 4300 грн. за березень місяць.
• Складіть бухгалтерські проводки за наведеними вище операціями і відобразіть їх в особових рахунках, виведіть залишки.
• Виведіть залишки за рахунками доходів і витрат і визначить фінансовий результат за 1 квартал.
• Який запроваджено порядок ведення рахунків за доходами і витратами?
ГЛАВА 15
ОБЛІК ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ І ВНЕСКІВ ДО ДЕРЖАВНИХ ТА НЕДЕРЖАВНИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ
Мета вивчення
Після вивчення глави 15 Ви повинні знати:
1. Суть системи оподаткування в Україні.
2. Склад податків, зборів і внесків до державних та недержавних фондів.
3. Законодавчу і методичну базу нарахування всіх видів податків, зборів і внесків.
4. Методику обліку нарахувань і сплати всіх видів податків, зборів і внесків.
5. Склад та зміст звітності про податки, збори та внески.
6. Методику контролю та санкції за порушення в обліку.
15.1. Види податків, які сплачують комерційні банки
Існуюча система оподаткування сформована на підставі Закону України “Про систему оподаткування”, змін і доповнень до нього та інших законодавчих актів, що видаються згідно з цим законом. Система оподаткування грунтується на принципах стабільності, обов'язковості, соціальної справедливості при визначенні та утриманні податків, зборів і внесків.
Податки — це обов’язкові платежі, утримувані державою з фізичних та юридичних осіб в державний та місцевий бюджети і позабюджетні фонди. В Україні запроваджені такі податки, як податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і організацій, податок з власників транспортних засобів, податок з реклами, комунальний податок тощо.
Зборами називають обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб за надані їм послуги або на високорентабельні та монопольні товари (продукцію). До зборів відносять акцизний збір, ринковий збір, збір за ордер на квартиру, курортний збір та ін.
Внески до державних цільових фондів — це обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб на формування державних Цільових фондів. Внески сплачують до пенсійного фонду; фонду сприяння зайнятості населення; фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг; на формування державного іноваційного фонду тощо.
Контроль за дотриманням підприємствами і громадянами податкового законодавства здійснює державна податкова служба, створена при Кабінеті Міністрів України у складі Головної державної податкової адміністрації України та державних податкових адміністрацій в областях, районах, містах і районах у містах. Головним завданням державної податкової адміністрації є забезпечення дотримання законодавства про податки, повний облік усіх платників та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і досягнення правильності обчислення та сплати цих платежів.
Важливого значення у формуванні інформації про податки та їх сплату набуває бухгалтерський облік.
Бухгалтерський облік податків, зборів та внесків банки ведуть на рахунках № 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами” та № 3619 “Інша кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку”.
На рахунку № 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами” відкривають такі аналітичні рахунки за видами податків:
1) податок на прибуток;
2) податок на додану вартість;
3) акцизний збір;
4) прибутковий податок;
5) податок на майно;
6) податок із власників транспортних засобів;
7) фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
8) фонд сприяння зайнятості населення;
9) розрахунки з пенсійним фондом за обов'язкові внески на соціальне страхування та за обов'язкові внески з доходів громадян;
10) іноваційний фонд;
11) відрахування на ремонт і будівництво автомобільних шляхів;
12) місцеві податки та збори (деталізовано);
13) інші податки, збори і внески до державних цільових фондів (деталізовано).
До рахунку № 3619 “Інша кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку” відкривають такі субрахунки для обліку розрахунків за необов'язковими, добровільними відрахуваннями до різних фондів:
1) розрахунки із соціального страхування:
2) розрахунки із страхування майна;
3) розрахунки із індивідуального страхування;
4) розрахунки з фондом захисту інвалідів;
5) інші не обов'язкові місцеві податки, збори і внески. Аналітичний облік податків, зборів та внесків до державних
цільових фондів ведуть у “Відомості аналітичного обліку розрахунків”.
Головним завданням Такого обліку є:
1) точне визначення видів обов'язкових платежів і термінів їх сплати юридичними та фізичними особами (юридичні та фізичні особи сплачують обов'язкові платежі, виходячи зі специфіки та обсягів своєї підприємницької діяльності);
2) правильне та своєчасне визначення бази для оподаткування і проведення розрахунків обов'язкових платежів. Приступаючи до визначення бази для оподаткування, необхідно грунтовно вивчити методику розрахунку податку і, перш за все, які суми підлягають оподаткуванню, а які не підлягають. Суму обов'язкового платежу визначають на основі бази оподаткування, ставки податку та встановлених пільг;
3) забезпечення у визначені терміни перерахувань грошових коштів, пов'язаних з обов'язковими платежами, на рахунки Державного і місцевих бюджетів, фондів та позабюджетні рахунки. Важливо, щоб не було запізнень при перерахуванні грошових сум, бо за кожен день прострочки платежів передбачені фінансові санкції;
4) дотримання термінів подачі звітності в державну податкову інспекцію та представництва державних фондів на місцях. Найчастіше звітність подають із запізненням або взагалі не подають підприємства, які офіційно зареєстровані, але з тих чи інших причин не виконують статутних функцій.
Таким чином, кожне із визначених вище завдань обліку актуальне і за його дотриманням має стежити безпосередньо головний (старший) бухгалтер з обліку податків.
15.2. Облік прямих податків: з прибутку, за користування землею, з власників транспортних засобів, з громадян
До прямих податків банків відносять податок на прибуток підприємств і організацій, плату за землю, податок із власників транспортних засобів, прибутковий податок з громадян.
Облік податку на прибуток банків. Об'єктом оподаткування банківської діяльності є прибуток, який визначається шляхом зниження суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суми амортизаційних відрахувань, передбачених Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 р.
Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській), економічній зоні та за її межами. Структура і перелік видів валових доходів регламентується згаданим вище законом.
Валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що можуть бути придбані цим платником податку для їх подальшого використання. Види витрат регламентуються зазначеним вище законом.
Прибуток від банківської діяльності оподатковується за ставкою 30 % до об'єкта оподаткування.
Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, з поданням не пізніше 25 числа місяця до податкового органу декларації про прибуток за звітний квартал з розрахунками наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.
Протягом кварталу банки сплачують авансові внески до бюджету за підсумками першого та другого місяців кварталу до 20 числа другого і третього місяців кварталу відповідно, без податкової декларації, виходячи з окремого розрахунку, який подається податковому органу в зазначений термін.
На суму нарахованих авансових внесків здійснюється бухгалтерський запис:
Д-т рахунку
№ 790 “Податок на прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
Сума податку, яку треба сплатити, визначається із урахуванням раніше нарахованих платежів.
При сплаті податку складається така кореспонденція рахунків:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”:
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Після завершення року суми податку на прибуток, відображені на дебеті рахунку № 790 “Сплата податку на прибуток”, списуються на рахунок № 590 “Результат поточного року” бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 590 “Результат поточного року”;
К-т рахунку
№ 790 “Податок на прибуток”.
Внесені до бюджету зайві суми податку зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику згідно одержаної від нього письмової заяви.
У бухгалтерському обліку повернення платнику податків суми відображаються записом:
Д-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”;
К-т рахунку
№ 790 “Податок на прибуток”.
Суми податку на прибуток можуть, згідно діючих положень, зараховуватися у певних співвідношеннях до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Облік плати за землю. Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки за даними Державного земельного кодексу.
Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі, а орендну плату — орендарі. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік.
Середні ставки земельного податку затверджуються Верховною Радою України і можуть уточнюватися при зміні кадастрової оцінки землі.
Середні ставки земельного податку доводяться окремо за 1 га ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ і окремо за 1 м2 земельних ділянок несільськогосподарського призначення в населених пунктах.
Суму земельного податку юридичні особи обчислюють самостійно за формою, встановленою Головною державною податковою адміністрацією, і щорічно (на 15 липня) подають її районній (міській) державній інспекції.
Реєстрація платників та нарахування земельного податку здійснюється раз на рік станом на 1 травня. Податок сплачується рівними частинами до 15 серпня і 15 листопада.
Нарахована сума податку відображується в обліку:
Д-т рахунку
№ 741 “Сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток”, субрахунок № 7411 “Податок на землю”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
При сплаті земельного податку:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Розмір, умови і термін внесення орендної плати за землю визначаються за домовленістю сторін в угоді оренди. Розмір орендної плати не може бути меншим від розміру податку за земельну ділянку, яка орендується, а за оренду земель сільськогосподарського призначення не може перевищувати цього податку.
На суму нарахованої орендної плати:
Д-т рахунку
№ 7422 “Орендні платежі”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
При сплаті орендної плати за землю:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Для забезпечення економічного регулювання земельних відносин при передачі землі у приватну власність, у спадщину, даруванні та одержанні банківського кредиту під заставу застосовується нормативна ціна землі. Вона визначається у сторазовому розмірі земельного податку на неї.
Облік податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів є вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи й особи без громадянства, які мають власні транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, моторолери) та інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу. Платниками є також власники моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней.
Ставки та порядок сплати податку регламентуються місцевими Радами народних депутатів базового рівня.
| № з/п | Об'єкти оподаткування | Ставки податку на рік, у мінімальних заробітних платах |
| 1. |
Автомобілі легкові залежно від потужності двигуна: а) з кожної кінської сили; б) з кожного кіловата потужності: |
0,01 0,015 |
| 2. |
Автомобілі вантажні вантажопідйомністю до 7 т залежно від потужності двигуна: а) з кожної кінської сили; б) з кожного кіловата потужності |
0,015 0,02 |
|
3. 4. |
Автомобілі вантажні вантажопідйомністю понад 7 т та інші самохідні машини і механізми, автобуси залежно від потужності двигуна: а) з кожної кінської сили; б) з кожного кіловата потужності; |
0,02 0,03 |
|
Мотоцикли, моторолери та мотоблоки залежно від потужності двигуна: а) з кожної кінської сили; б) з кожного кіловата потужності |
0,005 0,01 |
Податок не утримується з власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних та спеціальних комбайнів з двигунами.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується за відповідними ставками на одиницю потужності.
Транспортні засоби іноземного виробництва, в тому числі й країн СНД, куплені за ВКВ, обкладаються податком за ставкою 2,4 мінімальної заробітної плати з кожної кінської сили потужності двигуна або в розмірі 3,5 мінімальної заробітної плати з кожного кіловата потужності двигуна. Транспортні засоби виробництва СНД, куплені за російські рублі, обкладаються податком за звичайними ставками.
Від сплати податку за підвищеними ставками звільняються:
а) підприємства автомобільного транспорту загального користування, зайняті перевезенням пасажирів;
б) інші підприємства, які мають транспортні засоби для перевезення пасажирів, автомобілі спеціального призначення, технологічні транспортні засоби, що придбані за ВКВ;
в) транспортні засоби іноземного виробництва, придбані за бартерними операціями (у випадках, коли передбачається обмін продукції на транспортні засоби);
г) внесені іноземними інвесторами до статутного фонду підприємства з участю іноземного капіталу або подаровані.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється банками на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин й механізмів за станом на 1 січня поточного року.
Розрахунок податку здійснюється зі сумарної потужності кожного виду та марки транспортних засобів за ставками, визначеними вище. Розмір податку у зв'язку із вибуттям з експлуатації або придбанням транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів протягом року не перераховується.
На суму нарахованого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів складають таку кореспонденцію:
Д-т рахунку
№ 7419 “Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
При сплаті бюджету податку з власників транспортних засобів:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Розрахунки суми податку банки подають до державних податкових адміністрацій за місцем свого знаходження, на підставі даних бухгалтерського обліку, за порядком і термінами, визначеними податковими органами, але не пізніше 15 березня року, наступного за звітним.
Громадяни — власники транспортних засобів сплачують податок за тими ж ставками, що й підприємства. Однак варто зазначити, що у випадку придбання транспортних засобів у другому півріччі громадяни зобов'язані сплатити податок за придбаний транспортний засіб у половинному розмірі від визначеної суми.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів сплачується:
а) громадянами — власниками транспортних засобів — один раз перед щорічним технічним оглядом, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд;
б) банками — щорічно (перед реєстрацією, перереєстрацією або щорічним технічним оглядом транспортних засобів), але не пізніше першого півріччя.
Облік прибуткового податку з громадян. Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства — як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні не Менше 183 днів у календарному році.
Об'єктом оподаткування громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний дохід за календарний рік (що складається з місцевих сукупних оподатковуваних доходів), одержаних з різних джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.
До сукупного оподатковуваного доходу відносять доходи, отримані як у грошовій, так і в натуральній формі (національній або іноземній валюті). Доходи, отримані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за ринковими цінами.
Податок з доходів, одержаних в іноземній валюті, сплачується в українській національній валюті. Перерахунок доходів здійснюється за курсом валют, що запроваджується Національним банком України на дату одержання доходу.
До сукупного оподатковуваного доходу не належить допомога за державним соціальним страхуванням і державним соціальним забезпеченням (крім допомоги за тимчасового непрацездатністю); суми одержуваних аліментів; державні пенсії та додаткові пенсії, що виплачуються за умовами добровільного страхування пенсій; компенсаційні виплати; доходи громадян від продажу продукції сільськогосподарського господарства та продуктів її первинної переробки (за умови вироблення продукції власними силами); суми, одержані громадянами, за обов'язковим і добровільним страхуванням та інші виплати.
Сукупний оподатковуваний дохід зменшується на суму мінімальної заробітної плати (неоподатковуваного мінімуму). Оподатковуваний дохід зменшується також у таких випадках:
а) на одну мінімальну заробітну плату на кожну дитину віком до 16 років; пільга надається одному з батьків за місцем основної праці за умови, що його (її) сукупний місячний оподатковуваний дохід не перевищує 10 мінімальних заробітних плат;
б) для громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до першої та другої категорій, а також для інвалідів війни першої групи — 10 мінімальних заробітних плат (включаючи пільги пункту “а” та неоподатковуваний мінімум). Пільга надається за місцем основної праці;
в) для учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойових операцій із захисту колишнього СРСР; для військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, які проходили службу в Афганістані та інших країнах, де велись бойові дії; для інвалідів з дитинства, інвалідів першої та другої груп (крім інвалідів війни першої групи); для громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до третьої та четвертої категорій — до 5 мінімальних заробітних плат (включаючи пільги пункту “а” та неоподатковуваний мінімум).
Прибутковий податок зі сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної праці (служби, навчання) обчислюється залежно від місячного сукупного доходу, що виражений в неоподатковуваних мінімумах (н. о. м.).
Ставки прибуткового податку з доходів громадян в Україні наведені у таблиці.
| № з/п | Місячний сукупний оподатковуваний дохід (у неоподатковуваних мінімумах) | Ставки та розміри податку |
|
1. 2. |
3 доходу в розмірі 1 н. о. м. до 17 грн. 3 доходу в розмірі 1 н. о. м. + 1 грн. до 10 н. о. м. |
Не оподатковується 10 % від суми доходу, що перевищує розмір 1 н. о. м. |
| 3. | 3 доходу в розмірі від 5 н. о. м. + 1 грн. до 10 н. о. м. | Податок з доходу в розмірі 5 н. о. м. + 15 % від суми, що перевищує дохід у розмірі 5 н. о. м. |
| 4. | 3 доходу в розмірі від 10 н. о. м. + 1 грн. до 15 н. о. м. | Податок з доходу в розмірі 10 н. о. м. + 20 % від суми, що перевищує дохід у розмірі 10 н. о. м. |
| 5. | 3 доходу в розмірі від 15 н. о. м. + 1 грн. до 25 н. о. м. | Податок з доходу в розмірі 15 н. о. м. + 30 % від суми, що перевищує дохід у розмірі 15 н. о. м. |
| 6. | 3 доходу в розмірі понад 25 н. о. м. | Податок з доходу в розмірі 25 н. о. м. + 40 % від суми, що перевищує дохід у розмірі 25 н. о. м. |
Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної Роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 %. Нарахування, утримання і перерахування бюджету прибуткового податку юридичні та фізичні особи здійснюють самостійно. На суму нарахованого прибуткового податку складається така кореспонденція рахунків:
Д-т рахунку
№ 3652 “Нарахування працівникам банку за заробітною платою”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
При перерахуванні коштів у бюджет:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної праці, зобов'язані до 1 березня наступного за звітним періодом року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним, так і за неосновним місцем праці.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять виплати зазначених доходів, зобов'язані не пізніше як через 30 днів після виплати надіслати в податкові органи відомості про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку за формою № 2 “Довідка про суму виплаченого доходу і утриманого податку не за місцем основної праці, в тому числі за сумісництвом та цивільно-правовими угодами”.
15.3. Облік непрямих податків: податку на додану вартість, акцизного та митних зборів
До непрямих податків відносять податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито.
Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості і сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.
Платниками ПДВ є суб'єкти підприємницької діяльності, що перебувають на території України, а також об'єднання та іноземні юридичні особи і громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України.
Об'єктами оподаткування є обіг з реалізації товарів (робіт, послуг).
Банки України не є платниками ПДВ за основними видами суто банківських операцій згідно Закону України “Про податок на додану вартість”, затвердженого Верховною Радою 03.04.97 р. за № 168/97-ВР. Звільненню підлягають:
— операції з залучення і розміщення грошових коштів за угодами позики, депозиту, вкладу, страхуванню і дорученню;
— операції з надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особам, які надали такі кредити, гарантії або поручительства;
— операції, пов'язані з обігом валюти, грошей і банкнот, що є законними засобами платежу (за винятком використовуваних з нумізматичною метою), а також цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, векселів тощо).
Послуги банків, не зв'язані з переліченими вище операціями, підлягають оподаткуванню. Об'єктом оподаткування при реалізації послуг є виручка, одержана від надання:
— форфейтингових, факторингових, трастових операцій;
— послуг щодо здачі в оренду майна;
— послуг щодо зберігання документів і цінностей;
— послуг щодо транспортування готівки, грошей, інкасації;
— послуг щодо автоматизованої обробки даних і інформаційного забезпечення (крім послуг, пов'язаних з операціями за рахунками клієнтів);
— послуг щодо поручительства, надання гарантій і видач інших зобов'язань за третіх осіб;
— послуг зв'язку, крім послуг, пов'язаних з операціями за рахунками клієнтів;
— послуг з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації;
— консультаційних, правових, аудиторських, експертних, посередницьких, брокерських послуг;
— послуг з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставотримачу при невиконанні передбаченого заставою зобов'язання;
— послуг населенню з надання в індивідуальне користування сейфів, прийому на збереження цінних паперів тощо;
— послуг на сторону позавідомчої охорони. В оподаткований обіг включаються суми, одержані від реалізації господарських матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів та основних засобів і нематеріальних активів, а також грошові кошти та інше майно, що одержують банки у вигляді фінансової допомоги, поповнення фондів спеціального призначення або скеровані на рахунок збільшення прибутку, а також одержані безкоштовно.
Ставка податку складає 20 % від суми об'єкта оподаткування.
У бухгалтерському обліку нарахування бюджету ПДВ відображається бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 741 “Сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток”, субрахунок № 7410 “Податок на додану вартість”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
При сплаті в бюджет нарахованого ПДВ кореспондують рахунки:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Щомісячну сплату ПДВ здійснюють за встановленими законодавством строками.
За ПДВ передбачено низку пільг, але у зв'язку з тим, що їх перелік постійно переглядається Кабінетом Міністрів України та Головною державною податковою адміністрацією України, вони не подані у підручнику.
Облік акцизного збору. Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір та його ставки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники підакцизних товарів (продукції), а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари (продукцію).
Об'єктами оподаткування акцизним збором є:
а) обіги з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну та інші товари (продукцію), роботи (послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх сплатою;
б) обіги з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім обігів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;
в) митна вартість імпортних товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту, крім тих, з яких відповідно до митного тарифу утримується мито.
Акцизний збір визначається за ставками у відсотках до обігу з продажу товарів, виходячи з їхньої вартості за ринковими (регульованими) цінами, що встановлені з урахуванням акцизного збору (без ПДВ). Вільна відпускна ціна з включенням акцизного збору визначається підприємствами за формулою:
ВЦ = (С + П): (100 - СА) х 100,
де ВЦ — вільна відпускна ціна; С — собівартість виробництва; СА — ставка акцизного збору у відсотках.
При закупівлі імпортних товарів (продукції) оподатковуваний обіг визначається, виходячи з їхньої митної вартості. Варто пам'ятати, Що для розрахунку даної вартості іноземна валюта перераховується у національну валюту України за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.
Обчислення акцизного збору на імпортні товари здійснюється за такими формулами:
а) за товари, що підлягають оподаткуванню митом і митними зборами:
А = (В + М) х СА : 100;
б) за інші товари:
А = (В х СА) : 100,
де А — акцизний збір; В — митна вартість імпортних товарів у національній валюті України; М — мито та митні збори; СА — ставка акцизного збору.
Акцизний збір не проводиться при реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту.
Не підлягає оподаткуванню обіг з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, вартість яких сплачують органи соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.
Нарахування акцизного збору відображають бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 7419 “Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
На сплату бюджету акцизного збору складають бухгалтерську проводку:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Облік митних зборів. Митний збір — це обов'язковий грошовий збір, що утримується з фізичних та юридичних осіб за перевезення товарів (продукції) через державний кордон. Митні збори утримуються в іноземній валюті або валюті України до або в момент подання вантажної митної декларації (ВМД) і нараховуються у відсотках до митної вартості товарів або за фінансовими ставками.
При визначенні митної вартості й сплати зборів іноземна валюта перераховується в національну валюту України за курсом, який діє на день подання ВМД.
Сума митних зборів, що підлягає сплаті, зараховується на депозитний та валютний рахунки митниці.
За заявою підприємства і при наявності гарантій банку митниця має право відтермінувати або кредитувати сплату митних зборів на термін, який не перевищує одного місяця.
Запровадження пільг та зміна ставок зборів здійснюються Кабінетом Міністрів України.
Товари та інші предмети, за оформлення яких не були сплачені митні збори або на сплату зборів не було надано відстрочки пропусканню митними закладами не підлягають.
Мито на митні збори за імпортні товари відносять на збільшення вартості одержаних товарів (продукції) бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 3400 “Господарські матеріали на складі”,
або
Д-т рахунку
№ 3410 “Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі”,
або
Д-т рахунку
№ 443 “Капітальні вкладення в операційні основні засоби” (наприклад, в обладнання, що потребує монтажу),
або
Д-т рахунку
№ 453 “Капітальні вкладення в неопераційні основні засоби” (наприклад, в обладнання, що потребує монтажу);
К-т рахунку
№ 361 “Кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку” (відповідний субрахунок).
Сума мита та митних зборів, що перерахована Державному митному комітету України, відображається бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 361 “Кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку” (відповідний субрахунок);
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
15.4. Облік внесків до державних цільових фондів
До державних цільових фондів відносять: пенсійний фонд; фонд соціального страхування; фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; фонд сприяння зайнятості населення; на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг; державний іноваційний фонд.
Облік внесків до пенсійного фонду і фонду соціального страхування. Внески до пенсійного фонду зобов'язані сплачувати усі підприємства, які використовують найману працю (у тому числі з іноземними інвестиціями), громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, та адвокати.
Для підприємств, закладів і організацій усіх форм власності запроваджено тариф обов'язкових внесків до пенсійного фонду в розмірі 32 %, а на соціальне страхування — 4 % фонду оплати праці та інших виплат, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком (за невеликим винятком). Громадські організації пенсіонерів та інвалідів; підприємства і заклади, створені за рахунок коштів цих організацій з метою розв'язання статутних завдань; підприємства, де інваліди складають більше половини від загальної чисельності працюючих, сплачують 5 % фонду оплати праці.
До пенсійного фонду працюючі громадяни вносять 1 % нарахованої їм суми оплати праці; громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці, а також адвокати — 9 % суми доходу; підприємства. незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності й галузевої належності, об'єднання громадян-підприємців, які використовують найману працю — у розмірі 33,3 % суми винагород, які виплачуються громадянам за угодами цивільно-правового характеру: громадяни, які бажають зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію, періоди трудової діяльності, коли вони не підлягали державному соціальному страхуванню,— у розмірі 33,3 % суми усіх видів отриманого і скоригованого заробітку (доходу).
Внески до пенсійного фонду обчислюються щомісячно. Вони сплачуються одночасно зі сплатою прибуткового податку з громадян після закінчення календарного місяця, але не пізніше терміну одержання в закладах банку коштів на виплату належних громадянам сум.
На певні види оплати праці та інші виплати страхові внески не нараховуються. Зокрема, це компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні; компенсаційні виплати (добові за відрядженнями і виплати замість добових); вартість безкоштовно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків або сума коштів для їх відшкодування; вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, мийних та знешкоджувальних засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування; суми відшкодування затрат та інших компенсацій у зв'язку з переведенням, зарахуванням або скеруванням робітників і службовців на роботу в іншу місцевість; доплати і надбавки до заробітної плати замість добових у випадках, коли постійна робота проходить у дорозі чи має роз'їзний характер або у зв'язку зі службовими поїздками в межах обслуговуючих дільниць; заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю (суботники, недільники тощо), яка перераховується до відповідного бюджету або з доброчинною метою; суми відшкодувань заподіяної працівникові шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків; стипендії, що виплачуються підприємствами і організаціями слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, скерованим на навчання з відривом від виробництва; допомога, яка виплачується за рахунок підприємства, закладу, організації молодим спеціалістам під час відпустки після закінчення вищого або середнього спеціального закладу; на неоподатковану суму матеріальної допомоги; на компенсаційні витрати, які виплачуються громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (на оздоровлення, при звільненні, на харчування, винагорода за вислугу років, різні види допомоги на Дітей); на допомогу сім'ям з дітьми, що виплачується з Державного та місцевих бюджетів; на виплати з коштів фонду соціального страхування України і пенсійного фонду України (крім коштів, спрямованих на оплату праці).
Підприємства, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці;
адвокати; громадяни-підприємці, які використовують найману працю зобов'язані вести облік розрахунків внесків до пенсійного фонду та витрачання його коштів.
На суму утримань обов'язкових страхових внесків із оплати праці працюючих громадян (1,9 або 33,3 %) здійснюється запис:
Д-т рахунку
№ 3652 “Нарахування працівникам банку по заробітній платі”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
Суми, які відраховують до пенсійного фонду (32 %) та фонду соціального страхування (4 %) відображаються:
Д-т рахунку
№ 7401 “Внески на державне соціальне страхування” (як витрати на утримання персоналу);
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язкоеими платежами” (відповідні аналітичні рахунки за розрахунками з пенсійним фондом і фондом соціального страхування). При перерахуванні коштів до зазначених фондів операції в обліку відображають як:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Облік внесків до фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Фонд утворюється за рахунок внесків підприємств і господарських організацій, незалежно від їх підпорядкованості та форм власності, у розмірі 5 % від фактичних сум витрат на оплату праці з віднесенням сплачених сум на собівартість продукції (робіт, послуг):
Д-т затратних рахунків (№ 740 та ін.);
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”. При перерахуванні коштів фонду здійснюють запис:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Сплата внесків здійснюється щомісячно, не пізніше дати виплати заробітної плати.
Облік внесків до фонду сприяння зайнятості населення. Госпрозрахункові підприємства, об'єднання, організації, які є юридичними особами і перебувають на самостійному балансі, негоспрозрахункові кооперативи, заклади й організації, що отримують доходи від виробничо-господарської чи фінансово-комерційної діяльності, а також особи, які використовують працю окремих громадян за угодами зобов'язані щомісяця сплачувати внески до фонду зайнятості населення у розмірі 1,5% від фактичних сум витрат на оплату праці з віднесенням сплачених сум на собівартість продукції (робіт, послуг):
Д-т затратних рахунків (№ 740 та ін.);
К-т рахунку
№ 3620 (окремий субрахунок фонду зайнятості населення).
Нараховані суми коштів до фонду сприяння зайнятості населення перераховують міським та районним центрам зайнятості:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Сплата внесків здійснюється щомісячно, не пізніше дати виплати оплати праці.
Облік внесків на будівництво, ремонт і утримання автомобільних шляхів та збору на дорожні роботи. Внески здійснюються для реалізації програм розвитку шляхового господарства. Банківські установи відраховують з цією метою 1,2 % від суми реалізації. Відрахування банківських установ на будівництво та ремонт автомобільних шляхів включають до складу їх витрат:
Д-т рахунку
№ 7419 “Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
Підприємства, об'єднання, організації, а також підприємці незалежно від форм власності, що реалізують споживачам автомобільний бензин, дизельне пальне, мастила, зріджений та стиснений газ для заправки автотранспорту, сплачують збір на дорожні роботи в розмірі 7 % від обсягів їх реалізації. Реалізація зазначених матеріалів підприємствам і населенню здійснюється за цінами, збільшеними на суму збору від продажу паливно-мастильних матеріалів.
На суму збору дебетують рахунок № 340 “Господарські матеріали” (щодо палива) і кредитують рахунок № 361 “Кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку”. Зарахування коштів на спеціальний рахунок облшляхобуду проводять такими кореспонденціями:
Д-т рахунку № 361;
К-т рахунку № 1200.
Збір на дорожні роботи сплачується щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним. Внески на будівництво, ремонт і утримання автомобільних шляхів перераховуються щоквартально, до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Облік внесків до державного іноваціного фонду. Державний іноваційний фонд створений для фінансування та матеріально-технічної підтримки заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки та техніки в Україні.
Установи банків відраховують до фонду кошти у розмірі 1 % обсягу реалізації робіт, послуг, за винятком суми ПДВ і акцизного збору, з віднесенням цих коштів на собівартість своїх послуг бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№7419 “Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку па прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
Термін сплати до державного іноваційного фонду — щоквартально, до 15 числа місяця, наступного за звітним.
15.5. Облік місцевих податків і зборів
До основних місцевих податків і зборів, які можуть сплачувати банки, належать: 1) готельний збір; 2) збір за паркування автомобілів; 3) ринковий збір; 4) податок з реклами; 5) збір за право використання місцевої символіки; 6) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 7) збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; 8) комунальний податок; 9) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 10) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
Готельний збір нараховується в розмірі, що не перевищує 20 % добової вартості найманого житла (без додаткових послуг) і утримується з осіб, що поселяються в готель. Готельний збір, внесений за рахунок коштів банків, відноситься на собівартість їх робіт, послуг:
Д-т рахунку
№ 7419 “Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
Збір з паркування автотранспорту в спеціально обладнаних місцях встановлюється в межах 3 % мінімальної заробітної плати за кожну годину паркування. Збір на паркування автотранспорту, Що належить юридичним особам, відноситься на собівартість банківських послуг.
Ринковий збір утримується з фізичних осіб у розмірі до 20 % мінімальної заробітної плати, а з юридичних осіб — до 3 % мінімальних заробітних плат. Порядок віднесення затрат і кореспонденція рахунків не відрізняються від двох попередніх зборів.
Податок з реклами сплачується фізичними та юридичними особами за встановлення та розміщення реклами. Граничний розмір податку не може перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час. Юридичні особи покривають витрати на податок з реклами за рахунок собівартості банківських послуг:
Д-т рахунку
№ 7419 “Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
Збір за право використання місцевої символіки утримується з фізичних та юридичних осіб, які використовують місцеву символіку з комерційною метою. Граничний розмір збору з юридичних осіб не може перевищувати 0,1 % вартості виробленої продукції (робіт, послуг) з використанням місцевої символіки, а з фізичних осіб — 5 мінімальних заробітних плат. Витрати на збір юридичні особи відносять на собівартість банківських послуг.
Збір за право кіно- і телезйомок не може перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів. Витрати на збір покриваються за рахунок податку, що залишається у розпорядженні банків після сплати обов'язкових платежів.
Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей утримується з фізичних та юридичних осіб, які мають дозвіл:
— на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей (збір не може перевищувати 0,1 % вартості виявлених товарів або суми, на яку випускається лотерея);
— на проведення лотерей (збір з кожного учасника не може перевищувати трьох мінімальних розмірів заробітних плат).
Витрати на збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей відшкодовуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні банків після сплати обов'язкових платежів.
Комунальний податок стягується з юридичних осіб, крім бюджетних закладів, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не може перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Витрати на сплату комунального податку відносять до інших небанківських операційних витрат бухгалтерською проводкою:
Д-т рахунку
№ 7119 “Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, утримують:
— з фізичних та юридичних осіб України (суму в розмірі 0,5 мінімальних заробітних плат);
— з фізичних та юридичних осіб інших держав (суму в розмірі від 5 до 50 доларів США залежно від марки і потужності автотранспорту).
Відшкодування збору юридичним особам України здійснюється за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні банків після сплати обов'язкових платежів.
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі утримують у розмірі до 20 мінімальних заробітних плат для суб'єктів, які постійно займаються торгівлею, та до однієї мінімальної заробітної плати — за одноразову торгівлю. Збір відносять на витрати банку.
— До інших податків, зборів, внесків згідно з чинним законодавством України відносять відрахування на геологорозвідувальні роботи, плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів (плату за воду), плату за забруднення навколишнього середовища, державне мито. З усіх наведених, банки сплачують тільки останній податок. Розглянемо його облік.
Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи. Розміри ставок залежать від документів і дій, за які справляється мито.
Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до місцевого бюджету (за винятком деяких випадків).
Державне мито сплачується готівкою, митними марками або шляхом перерахувань з рахунку платника.
При сплаті:
Д-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”;
К-т рахунку
№ 1001 “Банкноти та монета в касі банку” або
К-т рахунку
№
1200 “Коррахунок
у Національному
банку України”.
Суми сплаченого державного мита відносять на інші небанківські операційні витрати, як:
Д-т рахунку
№ 7419 “Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток”;
К-т рахунку
№ 3620 “Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами”.
15.6.Фінансові санкції та їх облік
За несвоєчасно сплачені суб'єктами оподаткування суми податків і неоподатковуваних платежів передбачені фінансові санкції. Після закінчення встановлених термінів сплати відповідних платежів не внесена сума вважається недоїмкою і утримується з нарахуванням пені (за невеликим винятком). Пеня нараховується із сум недоїмок за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірі, визначеному законодавством за окремими видами платежів, від 0,1 до 0,3 %. Виняток складає тільки прибутковий податок — 5 %.
Якщо законодавством щодо окремих видів платежів розмір пені не встановлено, нарахування пені на суму недоїмки здійснюється в розмірі 0,3 % суми недоїмки.
При надходженні сум для сплати недоїмки в першу чергу погашається недоїмка, а потім — пеня. При утриманні недоїмки на підставі рішення суду першочергово покриваються затрати, що пов'язані з утриманням.
Недоїмка за податками і неоподатковуваними платежами та нарахування пені можуть визначатись на підставі актів перевірок державних податкових інспекторів та працівників відповідних державних цільових фондів.
На суму дорахувань за результатами перевірки сум податків та інших платежів до бюджету передбачено дворазовий штраф, а при повторному порушенні протягом року п'ятиразовий. За неподання або несвоєчасне подання декларацій, розрахунків та інших документів для обчислення податків, а також неподання або несвоєчасне подання закладам банків платежів доручень на сплату податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів утримується штраф у розмірі 10 % належних до сплати сум податків та інших платежів до бюджету, внесків до державних цільових фондів.
Якщо банк у наступних балансах і звітах, а також розрахунках податків, до перевірки податковою інспекцією, усунув раніше допущені заниження прибутку (доходу) або іншого об'єкта оподаткування і письмово повідомив про це в державну податкову адміністрацію, то фінансові санкції у цьому випадку не застосовуються.
На виправлення помилок доцільно оформляти бухгалтерські довідки, де потрібно обгрунтовувати причини та необхідність змін у бухгалтерських записах. Такий підхід до організації обліку сприяє підвищенню його якості та зростанню авторитету бухгалтера як з боку державних податкових інспекторів, так і з боку колег-бухгалтерів.
Державні податкові адміністрації мають право накладання адміністративних штрафів у розмірі 5—10 мінімальних заробітних плат на службових осіб банків, винних у приховуванні (заниженні) прибутку (доходу) або приховуванні (необчисленні) інших об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку і перекрученні бухгалтерських звітів, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших платежів у бюджет.
Зважаючи на велику відповідальність за правильність та своєчасність сплати податків, зборів і внесків до державних цільових фондів, головні бухгалтери банків розробляють “Календарні сплати основних податків, зборів та внесків до державних цільових фондів” на місяць, квартал, півріччя, рік. У міру сплати податків, зборів та внесків дати сплати можна зафарбовувати різними кольорами (наприклад, синім кольором — якщо сплата проведена своєчасно, чорним — якщо сплата проведена із запізненням).
В окремих банках головні бухгалтери складають аналогічні календарі для звітності. За формою календарі звітності мало чим відрізняються від календарів сплати податків, зборів та внесків до державних цільових фондів.
15.7. Звітність з основних видів податків, зборів та внесків
Звітність з основних податків, зборів та внесків до державних цільових фондів подається кожного місяця кварталу чи півріччя.
Щомісячно банки подають у державну податкову інспекцію за місцем знаходження декларацію з ПДВ (до 15 числа місяця, наступного за звітним), акцизного збору (до 23 числа місяця, наступного за звітним).
Щоквартально подається звітність до пенсійного фонду (до 15 квітня, 15 липня, 15 жовтня, 15 січня) за формою 4-ПФ “Звіт про нарахування страхових внесків, інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду”.
У терміни квартальної та річної звітності подають декларацію про прибутки, розрахунок внесків до фонду здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальному захисту населення (15 квітня, 15 липня, 15 жовтня та 5 лютого).
Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, банки подають розрахунок внесків до фонду сприяння зайнятості населення, про валютні цінності та інше майно і доходи, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; розрахунок комунального податку; розрахунок за податком з продажу імпортних товарів.
Раз у півроку подається “Розрахункова відомість за коштами фонду соціального страхування” (форма № 4-ФСС). Термін її подачі до профспілкового органу за підпорядкуванням або до органу фонду соціального страхування за місцем реєстрації — 15 липня (за першу половину року) та 15 січня (за другу половину року).
За місцеві податки і збори декларації (розрахунки) подаються у терміни, що визначені місцевими органами влади, крім комунального податку.
Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів подається щорічно, не пізніше 15 березня, а розрахунок сплати за землю — щорічно, не пізніше 15 липня.
Контрольні запитання
1. Чим зумовлена економічна необхідність податків у державі?
2. Що таке податки, збори та внески до державних цільових фондів?
3. Що входить до складу прямих податків?
4. Що входить до складу непрямих податків?
5. Як визначається прибуток для оподаткування?
6. Наведіть порядок облікового нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток банку.
7. У чому полягає принцип обчислення податку на землю і облікове відображення нарахування і сплати його до бюджету?
8. У чому полягає принцип обчислення податку з власників транспортних засобів та облікове відображення нарахування і сплати його до бюджету?
9. Як обліковується нарахування податку з працівників банку?
10. З яких видів операцій банки сплачують ПДВ?
11. У чому полягає принцип облікового нарахування ПДВ?
12. Схарактеризуйте облік нарахування бюджету акцизного збору.
13. Розкрийте суть облікового відображення нарахування внесків до пенсійного фонду.
14. Розкрийте суть облікового відображення нарахування внесків до фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
15. Розкрийте суть облікового відображення нарахування цільових внесків на будівництво, ремонт і утримання автомобільних шляхів.
16. Пригадайте методичні принципи облікового відображення нарахування основних місцевих податків і зборів.
17. Перерахуйте основні принципи фінансових санкцій до банків за порушення податкового законодавства.
18. Які види звітності з основних податків, зборів та внесків?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Валові доходи банку за 1 квартал звітного року склали 700 000 грн.; валові витрати — 400 000 грн.; сума нарахованої амортизації на основні засоби — 50 000 грн.
• Визначте розмір прибутку.
• Нарахуйте платежі з нього до бюджету за ставкою 30 %.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 2. Складіть бухгалтерські проводки за щомісячне нарахування і сплату бюджету податку за користування земельною ділянкою в сумі 1500 грн.
Вправа 3. Складіть бухгалтерські проводки на нарахування і сплату бюджету податку банком як власником транспортних засобів у сумі 5000 грн.
Вправа 4. За травень місяць працівникам банку нараховано заробітну плату в сумі 35 000 грн. Із неї, згідно з чинним законодавством, утримано і перераховано бюджету прибутковий податок у сумі 7300 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки.
Вправа5. Виручка від реалізації автомобіля (основні фонди) складає 5400 грн. при його балансовій вартості 10 700 грн. і нарахованому зношенні 6000 грн.
• Визначте суму, з якої нараховується ПДВ за ставкою 20 % та складіть бухгалтерські проводки.
Вправа 6. На суму нарахованої заробітної плати в розмірі 35 000 грн. (див. вправу 4) здійснено відрахування до пенсійного фонду в розмірі 32 %, до фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи — 5 % і до фонду сприяння зайнятості населення —1,5 %.
• Зробіть розрахунки щодо відрахування в перелічені фонди.
• Складіть бухгалтерські проводки як на перерахування в ці фонди, так і на перерахування коштів з рахунку банку.
Вправа 7. Обсяг виручки від реалізації банківських послуг складає 700 000 грн.
• Нарахуйте платежі до цільового фонду будівництва, ремонту та утримання автомобільних шляхів за встановленою ставкою 1,2 % від суми виручки.
• Складіть бухгалтерські проводки на нарахування і сплату зазначених коштів.
Вправа8. Від обсягу виручки від реалізації в сумі 700 000 грн. банк здійснив відрахування в розмірі 0,1 % як податок для сплати в місцевий бюджет за право користування місцевою символікою (зображення герба міста на діловій кореспонденції та рекламі).
• Складіть бухгалтерські проводки на нарахування (за рахунок відповідних фондів) і сплату цього податку.
Вправа 9. За порушення банком податкового законодавства (заниження оподатковуваного прибутку, несвоєчасну сплату податків) державною податковою адміністрацією нараховані штрафи в розмірі 3750 грн.
• Складіть бухгалтерські проводки на перерахування штрафів та віднесення цих витрат на відповідні рахунки банку.
ГЛАВА 16
ЗВІТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Мета вивчення
Після вивчення глави 16 Ви повинні знати:
1. Якісні характеристики звітності.
2. Основних користувачів звітності та їх вимоги.
3. Класифікаційні ознаки звітності.
4. Призначення форм звітності та їх економічну сутність.
5. Порядок та терміни подання звітності.
6. Спосіб використання звітності.
16.1. Необхідність звітності комерційних банків та її користувачів
Одним із основних принципів підприємництва є свобода прийняття рішень суб'єктом економічних відносин. Будь-яке економічне рішення грунтується на обробці інформації, що міститься у звітності.
Звітність — це процес надання комерційним банком інформації про свою діяльність тим, хто її потребує для прийняття відповідних рішень.
Метою звітності є забезпечення інформацією про фінансовий стан банку, його діяльність на валютному ринку та участь у виконанні окремих доручень уряду та Національного банку України.
З одного боку, звітність є основним джерелом отримання інформації для суб'єктів господарювання, з іншого — каналом зв'язку, через який суб'єкт передає відомості про свою діяльність у ринкове середовище. Необхідність звітності зумовлена відкритістю економіки.
Підготовка звітів грунтується на принципах, які покладені в основу організації бухгалтерського обліку в банках. Відповідно до міжнародних стандартів фінансова звітність комерційного банку повинна мати якісні характеристики, тобто містити інформацію, корисну для користувачів. Розрізняють чотири основні якісні характеристики звітності: зрозумілість; значущість; достовірність; зіставлюваність.
Головною якістю інформації, що подається у звітах, є швидке розуміння її користувачами. Для розуміння звітності користувачі повинні володіти достатніми знаннями про бізнес, економічну діяльність, бухгалтерський облік та мати бажання вивчати інформацію.
Для того щоб бути необхідною для користувачів, інформація повинна бути значущою в процесі прийняття ними відповідних рішень. Інформації властива якість значущості тоді, коли вона впливає на вибір економічного рішення, допомагає оцінити минулі, теперішні чи майбутні події, підтвердити або скоригувати попередні оцінки.
Якщо виникає невмотивована затримка звітної інформації, вона може втратити свою значущість. Тому цінність інформації полягає в своєчасності її подання.
Наприклад, інформація про фінансовий стан та минулу діяльність часто використовується як основа для передбачення майбутнього фінансового стану та результатів різного роду діяльності, в чому безпосередньо зацікавлені користувачі. До такої інформації належить: розмір дивідендів і заробітної плати, рух ціни на цінні папери тощо. Інформація не обов'язково повинна бути надана в формі детального прогнозу для того, щоб мати цінність для передбачення подій. Здатність Прогнозування на основі звітів може бути підвищена за допомогою вибору способу відображення інформації за минулими фактами господарської діяльності. Наприклад, цінність передбачення звіту про прибутки та збитки зростає, якщо непередбачені та рідкісні статті доходів та витрат роз'яснюються окремо.
Значущість інформації визначається її природою та істотністю. У деяких випадках достатньо визначити природу інформації, щоб визначити чи істотна вона.
Інформація є істотною, якщо її пропуск або невірний розрахунок у звітності можуть вплинути на економічні рішення користувачів.
Інформація буде корисною у тому випадку, якщо вона є достовірною. Інформація має властивість достовірності тоді, коли вона вільна від суттєвих помилок та суб'єктивності. Користувачі можуть покладатися на неї у тій мірі, наскільки повно та неупереджено вона може відображати або очікується, що буде відображати, дійсний стан справ.
З метою забезпечення достовірності інформація має максимально повно відтворити факти господарської діяльності. Наприклад, у балансовому звіті повинні бути відображені всі операції, які призводять до виникнення активів, зобов'язань та власного капіталу банку на дату складання звіту.
Інформація повинна використовуватися у відповідності з її сутністю та економічною реальністю. Сутність угод чи інших подій не завжди відповідає тому, що очевидно випливає з їх юридичної чи розробленої банком форми. Наприклад, банк може оформляти продаж активу із зобов'язанням зворотного викупу, що за юридичною формою є операцією купівлі-продажу. За економічною сутністю це є кредитна операція, оскільки вона відповідає принципам кредитування. За цих обставин звіт про продаж не буде певним чином представляти зареєстровану угоду.
З метою забезпечення надійності інформація, що міститься у звітах, має бути нейтральною, тобто об'єктивною. Звіти не є нейтральними, якщо за допомогою вибору інформації або форми її надання вони впливають на прийняття рішення або оцінку, що зумовлює досягнення заздалегідь визначених результатів або вибору.
Обачність — це додержання певної міри застережності у процесі прийняття певних рішень. Обачність не дозволяє, наприклад, створювати приховані резерви, або надлишкові запаси, або навмисний недооблік активів чи доходів, навмисне перевищення зобов'язань чи витрат, оскільки в цих випадках фінансові звіти не будуть нейтральними, а відтак не володітимуть ознакою надійності.
З метою забезпечення достовірності інформація у фінансових звітах має бути повною. Недогляд може призвести до того, що інформація буде невірною і, таким чином, недостовірною та недостатньою з огляду значущості.
Споживачі повинні мати можливість:
— відстежувати фінансову звітність банків за різні періоди часу, щоб аналізувати тенденції щодо їх фінансового стану та результатів діяльності;
— порівнювати діяльність банків на основі фінансової звітності.
Важливою передумовою якісної характеристики можливості зіставлення є те, що користувачі мають бути поінформовані про політику бухгалтерського обліку, яка здійснюється під час підготовки фінансових звітів, а також щодо будь-яких змін у грошово-кредитній політиці та наслідків таких змін.
Для того щоб користувачі могли порівняти фінансовий стан, результати та зміни під впливом часу, важливо, щоб фінансові звіти давали відповідну інформацію за попередні звітні періоди.
Якісною характеристикою звітності є підтримка балансу між вигодою та витратами на її підготовку. Вигода, одержана від інформації, повинна перевищувати вартість її забезпечення, тобто витрати на отримання та обробку інформації. Більш того, витрати не обов'язково несуть ті користувачі, які отримують вигоду. Вигоду також можуть отримувати не ті користувачі, для яких готувалась інформація. Наприклад, подальше забезпечення інформацією кредиторів може скоротити витрати за міжбанківськими позиками.
На практиці часто необхідно знайти оптимальне сполучення якісних характеристик. Головною метою при цьому є досягнення такого співвідношення характеристик, яке б відповідало меті та завданням звітів.
Користувачами звітності комерційних банків України є: інвестори, кредитори, клієнти, контрагенти, органи влади (у тому числі податкова адміністрація), громадськість, керівництво та працівники банку, Національний банк України, міжнародні фінансово-кредитні установи. Вони використовують звітність для того, щоб задовольнити свої різноманітні потреби в інформації.
| Користувачі звітності | Вимоги |
| Інвестори | Цікавить інформація про ризик, що супроводжує інвестиції, та дохід від них; вартість акцій, отже, надійність та прибутковість емітента. Джерелом інформації є балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки |
| Акціонери | Зацікавлені в інформації, яка дозволила б оцінити здатність банку виплачувати дивіденди, а саме, перелік та обгрунтованість витрат, загальна дохідність банку, обсяг отриманого прибутку. Джерелом інформації є балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух акціонерного капіталу |
| Керівництво | Зацікавлене в аналізі всієї звітності на основі розробленої системи показників. Це дозволяє прогнозувати грошові надходження в банк та приймати рішення про ефективність, з якою банк міг би використовувати додаткові ресурси, визначати свою позицію щодо інших банків тощо. |
| Співробітники | Зацікавлені в інформації про стабільність та рентабельність свого банку, його здатність забезпечувати їх заробітною платою, можливість подальшої роботи |
| Кредитори | Цікавляться інформацією про ліквідність та платоспроможність банку з метою прогнозування його можливостей вчасно сплатити за фінансовими зобов'язаннями. Джерелом інформації є основна фінансова звітність |
| Контрагенти | Зацікавлені в оптимальному виборі партнера і оптимізації обсягу, характеру та рівня ризикованості операцій із банком-контрагентом. Джерелом інформації виступає балансовий звіт |
| Органи влади | Цікавить інформація про розподіл ресурсів і результати діяльності банків. Джерелом інформації переважно є нефінансова звітність |
| Громадськість | Отримує інформацію щодо діяльності окремих банків та стабільності банківської системи. Джерелом інформації є публічна фінансова звітність банків |
| Міжнародні фінансово-кредитні установи | Цікавить інформація для збірника “Міжнародна фінансова статистика” (дані про валютні курси, міжнародну ліквідність, гроші та банківські операції, відсоткові ставки, міжнародні трансакції, рахунки державного сектора, державні рахунки тощо). Джерелом інформації може бути нефінансова звітність |
| Національний банк: департамент бухгалтерського обліку; департамент безвиїзного нагляду | Здійснює контроль за достовірністю інформації і бухгалтерського обліку. Джерелом інформації є баланси банків з різною періодичністю та рівнями розшифровок Збирає інформацію, яка дозволяє дати загальну оцінку ризиків кожного банку, а також визначити ступінь виконання банком економічних нормативів. Джерелом інформації є фінансова звітність |
| емісійно-кредитний департамент | Використовує інформацію, яка дозволяє розрахувати низку показників, які є індикаторами стану грошово-кредитного ринку (грошова маса та грошова база, заборгованість економіки перед банками тощо). Джерелом інформації є 13 звітних форм, які можна згрупувати в такі блоки: звіти про кредитну, депозитну діяльність банку, портфель цінних паперів тощо. |
| Департамент готівково-грошового обігу | Збирає інформацію, що характеризує стан готівково-грошового обігу. Джерелом інформації є звітність про касові обіги банку та стан заборгованості виплат за заробітною платою |
| Економічний департамент | Використовує інформацію, яка конче необхідна для складання платіжного балансу країни, підготовки звіту для Міжнародного валютного фонду (МВФ) та щомісячного бюлетеня Національного банку України. Джерелом інформації є фінансова та не фінансова звітність банків |
| Департамент валютного регулювання |
Здійснює комплексний аналіз операцій уповноважених банків з валютними цінностями. Джерелом інформації є такі форми звітності: — “Дані про рух коштів у гривнях на кореспондентських рахунках іноземних банків в українських банках”; — “Розшифровка валютних рахунків за видами валют”; — “Звіт про окремий зовнішній державний борг та про приватний борг, гарантований державою”; — “Звіт про стан окремого зовнішнього державного боргу та приватного боргу, гарантованого державою”; — “Звіт про прогнозовані платежі з обслуговування зовнішнього боргу за одержаним довгостроковим негарантованим кредитом”; — “Звіт про залучення та обслуговування іноземного довгострокового гарантованого/негарантованого кредиту”; — “Прогнозовані операції з одержання і погашення іноземних довгострокових гарантованих/негарантованих кредитів”; — “Інформація про курс та обсяги операцій з іноземною валютою”; — “Інформація про курс та обсяги операцій з готівковою іноземною валютою”; — “Інформація про обсяги операцій з безготівковою іноземною валютою”; — “Дані про кількість пунктів обміну іноземної валюти”; — “Звіт про оборот готівкової валюти в обмінних пунктах” |
| Управління платіжних систем та касового виконання держбюджету |
Збирає інформацію про рух бюджетних коштів на рахунках, відкритих в установах банків. Джерелом інформації є форми: — “Доходи державного бюджету з розшифровкою за символами”; — “Дані про сплату комерційними банками пені за перевищення нормативного терміну проходження платежів”. |
16.2. Класифікація звітності комерційних банків
Комерційні банки складають звітність, різноманітну за формою та змістом. Звітність, що надається комерційними банками, можна класифікувати за наступними ознаками:
— формою;
— способом представлення;
— терміном надання;
— рівнем консолідації;
— категорією користувачів;
— видом.
За формою розрізняють фінансову та нефінансову звітність.
Фінансова звітність — це звітність комерційних банків, що відображає результати його фінансової діяльності. До неї належать форми (наприклад, 1-КБ, 2-КБ), які узагальнено характеризують результати фінансової діяльності банку, а також додаткові форми, які деталізують окремі статті балансового звіту та звіту про прибутки і збитки.
Нефінансова звітність — це звітність, що подасться банками для задоволення потреб органів влади, податкових органів, на вимогу Антимонопольного комітету, організацій статистики. В залежності від вимог користувачів звітність можна згрупувати наступним чином:
— податкова;
— управлінська;
— нормативна (статистична).
Інформація про фінансовий стан переважно наводиться в балансовому звіті, а також у звіті про прибутки та збитки. Інформація про зміни фінансового стану міститься у фінансових звітах у відокремленому вигляді. Складові частини фінансових звітів взаємопов'язані, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же фактів господарської діяльності. Хоча кожен звіт надає інформацію, яка відрізняється від інших звітів, жоден з них не слугує лише для одної мети і не містить усієї інформації, необхідної для задоволення особливих потреб користувачів.
За способом надання виділяють звітність, що направляється:
— електронною поштою (в електронному вигляді);
— поштою (на паперових носіях).
У сучасних умовах інформатизації банківської справи звітність комерційними банками надається переважно електронною поштою у вигляді файлів. Це зручний та надійний спосіб передавання
інформації в межах банківської системи. Він дозволяє:
— заощаджувати час на підготовку та передачу інформації;
— зменшити обсяг паперових носіїв;
— виключити дублювання наданої інформації департаментам НБУ;
— впровадити систему показників комплексного аналізу та аналізу окремих напрямків діяльності банків.
Звітність у файловому режимі передається комерційним банком на головний сервер у НБУ, де вона відповідним чином групується і надається департаментам згідно з їх вимогами. Впровадження автоматичного сортування інформації дає змогу:
— кодувати її на рівні операцій вже у момент введення;
— зменшувати кількість помилок;
— створювати умови для здійснення логічного та арифметичного зіставлення інформації, що міститься в різних формах.
Поштою надається звітність, що вимагає НБУ за запитом, філіями комерційних банків України, що знаходяться за кордоном, а також уповноваженими банками для визначення розміру зовнішнього боргу та складання платіжного балансу країни.
Класифікація за терміном передбачає надання комерційними банками звітності: щоденної; тижневої; двотижневої; місячної; квартальної; піврічної; річної; за запитом.
За запитом надається інформація НБУ комерційними банками, що знаходяться в режимі фінансового оздоровлення, а також у разі виникнення потреби у додатковій інформації, не передбаченій у періодичній звітності.
Кожній категорії користувачів необхідна певна звітність:
— керівництву, НБУ та його установам—усі форми, передбачені чинним законодавством;
— міжнародним фінансово-кредитним установам — нефінансова;
— зарубіжним та вітчизняним банкам при запровадженні кореспондентських відносин — балансовий звіт, розрахунок нормативів (для банків-кореспондентів у межах СНД);
— акціонерам та клієнтам банку — балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки.
За видами звітності виділяють:
— основну звітність — балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки;
— допоміжну звітність — про стан активів, депозитів, кредитів, цінних паперів, економічних нормативів тощо.
За рівнем консолідації розрізняють звітність, що надається:
— юридичними особами;
— філіями комерційних банків;
— обласними дирекціями банку.
Найважливішою складовою звітності комерційних банків є фінансова звітність, яка дає можливість одержати достатньо повний обсяг інформації, на підставі якої оцінюється реальний фінансовий стан банку, якість управління та рівень ризику. Характеристика фінансової звітності комерційних банків України відображена на схемі (див. с. 421).
Основною формою звітності є балансовий звіт, який має власну структуру, відмінну від простої копії залишків на рахунках, але побудовану відповідно до принципів і групувань, зазначених у плані рахунків. Нова форма балансового звіту передбачає групування операцій за економічною сутністю, дає чітке уявлення про їх вартість, рівень ліквідності.
Другою основною формою звітності є звіт про прибутки та збитки, також розроблений на основі вимог міжнародних стандартів з урахуванням національних особливостей. Основні форми звітності доповнюються набором додаткових форм, пристосованих до потреб конкретних користувачів.
Усі категорії користувачів зацікавлені в наявності звітності, яка б передбачала:
— вігорідність та зіставлюваність інформації, що може використовуватись для оцінки ефективності роботи банку та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо подальшого розвитку тієї чи іншої фінансової установи;
— сприйнятність для широкого кола споживачів інформації;
— наявність чітких коментарів та фінансової звітності;
— оптимальність подачі інформації, що забезпечить збереження банком комерційної таємниці.
16.3. Характеристика звітності комерційних банків
Фінансова звітність — це звітність, в якій міститься інформація саме про операційну діяльність банку. Фінансова звітність є більш уніфікованою за нефінансову, оскільки остання пристосована безпосередньо до певної категорії користувачів. Фінансова звітність цікавить широке коло користувачів і задовольняє їх потреби в інформації як загальній, так і специфічній. У зв'язку з цим фінансова звітність банку поділяється на основну та допоміжну.
16.3.1. Основна фінансова звітність
Основна фінансова звітність — це звітність, що використовується більшістю користувачів для отримання інформації про фінансовий стан і діяльність банку, яка необхідна при прийнятті економічних рішень. До фінансової звітності належать звіти: балансовий, про прибутки та збитки, примітки та інші звіти, що розшифровують окремі статті основних форм, а також пояснювальні матеріали.
Форми основної фінансової звітності мають відповідати:
— загальновизнаним моделям, які використовуються в міжнародній банківській практиці, що пов'язано з розширенням економічних зв'язків країни за кордоном;
— специфічним вимогам національних користувачів. На міжнародному рівні зміст та принципи формування основних форм фінансової звітності комерційних банків визначають:
— схема підготовки та надання фінансових звітів (що є першою частиною Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку);
— стандарт 1 “Розкриття політики бухгалтерського обліку”;
— стандарт 5 “Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах”;
— стандарт 30 “Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ”;
— директива Ради Європейського Союзу “Про річну та консолідовану звітність банків та інших фінансових установ” № 86/635/ЕЕС від 08.12.86р.
Фінансові звіти відображають вплив операцій та інших подій на фінансовий стан банку, групуючи їх в широкі класи у відповідності до їх економічних характеристик. Ці класи називаються елементами фінансових звітів. Активи, зобов'язання та власний капітал є елементами, які безпосередньо пов'язані з виміром фінансового стану, відображеним у балансовому звіті, а доходи і витрати — у звіті про прибутки та збитки.
Відображення всіх елементів у балансовому звіті та у звіті про прибутки та збитки передбачає процес підкласифікації. Наприклад, активи і зобов'язання класифікуються згідно зі своєю природою або функцією в діяльності банку для того, щоб подати інформацію способом, найзручнішим для користувача при прийнятті економічного рішення.
На сьогоднішній день велике значення має валюта, в якій здійснюються банківські операції, що зумовлено багатьма факторами. Існують об'єктивні причини того, що національна грошова одиниця України не може використовуватися у міжнародних розрахунках. З іншого боку, згідно з політикою, що спрямована на зміцнення гривні, запроваджені певні обмеження щодо застосування на території України іноземних валют як засобів платежу та розрахунків. У той же час українські банки активно працюють з банками-кореспондентами і суб'єктами господарської діяльності сусідніх держав, валюта яких також не є вільно конвертованою. Отже, для правильної оцінки фінансових показників комерційного банку України в усіх фінансових формах звітності інформація подається у розрізі трьох груп валют: національної, вільно конвертованої та неконвертованої. При цьому для зручності порівняння суми завжди наводяться у гривневому еквіваленті.
Як правило, дані у фінансовій звітності, окрім поділу на групи валют, наводяться окремо за резидентами і нерезидентами України.
Розглянемо основні елементи балансового звіту комерційних банків.
Актив — це ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди.
Зобов'язання — це теперішнє зобов'язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відтоком із бачку ресурсів, які уособлюють економічні вигоди.
Власний капітал — це залишкова частка в активах банку після вирахування зобов'язань. Капітал забезпечує банку резерви, достатні для адекватних дій у будь-яких непередбачених обставинах, і допомагає уникнути неплатоспроможності в процесі адаптації до змінних умов.
Таке розширене розуміння елементів фінансових звітів дає змогу групувати активи та зобов'язання в першу чергу згідно з їх економічною суттю, а не юридичною формою. Наприклад, фінансовий лізинг є юридичне довгостроковою орендою, а фактично — це форма довгострокового кредитування і представлена у звітності у одному групуванні з кредитами, оскільки має всі їх атрибути (відсоткова ставка, строк, забезпечення, резервування).
Баланс. Баланс є основною формою звітності комерційного банку, що показує стан активів, зобов'язань та капіталу банку на певну дату. Його економічний зміст та принципи побудови розкрито в главі 2.
Призначення балансу — дати повну картину обліку операцій комерційного банку. Ця форма звітності відповідає діючому плану рахунків для комерційних банків.
Балансовий звіт (місячний) надається електронною поштою комерційними банками — юридичними особами на рівні області регіональним управлінням НБУ. Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься в синтетичних рахунках (додаток 1) і є дзеркальним відображенням фінансового стану банку, включає активи, зобов'язання та акціонерний капітал на конкретну дату. Балансовий звіт банку можна представити у вигляді рівняння:
Активи = Зобов'язання + Капітал.
Активи та пасиви балансового звіту згруповані у статті за економічним змістом та в порядку зменшення ліквідності. До основних статей активу балансового звіту належать:
1. Валюта, монети і банківські метали. У цю статтю включається готівка в касі та сховищі банку, в обмінних пунктах, банкоматах, у дорозі, в процесі інкасації, банківські метали.
2. Дорожні та інші чеки (в касі банку та його без балансових установ, обмінних пунктах, у дорозі).
3. Коррахунок у НБУ (кореспондентський та накопичу вальний рахунки в НБУ, нараховані доходи за коштами до запитання в НБУ).
4. Інші кошти в НБУ.
Статті 1 — 4 можна об'єднати в одну групу і охарактеризувати під загальною назвою “Готівка”. У зарубіжній банківській практиці Цю групу визначають як “початкові резерви”. Даний актив є першою “пінією оборони” банку на випадок вилучення депозитів та першим джерелом коштів для задоволення нагальних потреб клієнтів. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових грошей не приносить доходу або забезпечує невеликий відсотковий дохід. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених та термінових зобов'язань.
5. Коррахунки в інших банках (у т. ч. України, країн ОЕСР, СНД та Балтії, інших країн).
6. Депозити та кредити в інших банках (у т. ч. України, країн ОЕСР, СНД та Балтії, інших країн).
7. Цінні папери в портфелі банку на продаж.
8. Цінні папери в портфелі банку на інвестиції.
9. Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам.
Статті 5 — 9 можна об'єднати у другу групу, яку умовно назвати “Основні активи”. По всіх статтях (крім ст. 5) за активами наводять дві цифри: брутто депозитів та наданих кредитів, включаючи пролонговані, прострочені та безнадійні кредити. Із суми брутто необхідно вилучити резерви, що створюються під заборгованість інших банків;
для отримання суми нетто — депозитів, кредитів у інших банках. Резерви створюються для покриття збитків, які виникають у результаті появи безнадійних боргів за кредитами.
У статті “Цінні папери в портфелі банку на продаж” відображаються обіги банку, який виступає ділером, за операціями з цінними паперами. Банки формують резерв під знецінення цінних паперів на продаж, яке може виникнути в результаті зниження курсу цінних паперів та падіння купівельної вартості.
У статті “Цінні папери в портфелі банку на інвестиції” відображається брутто-сума вкладень у цінні папери, які приносять банку дохід. У зв'язку зі зміною ринкової вартості цінних паперів банки формують відповідні резерви, що вилучаються з брутто-суми.
Стаття “Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам” формується в розрізі сум брутто та нетто. Нетто-кредити та фінансовий лізинг розраховуються як різниця між брутто-сумою та сумою недіючих кредитів, тобто таких, що не приносять банку відсоткового доходу. Позика переводиться в розряд недіючих, якщо виплати за нею затримуються більше, ніж на 90 днів порівняно з терміном, зазначеним у кредитній угоді.
Статті 9 — 12 представляють третю групу активів, які можна назвати “Вторинними активами”. До цієї групи належать такі статті:
9. Інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії.
10. Нематеріальні активи. Ця стаття включає вартість придбаних банком прав користування землею, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, а також інших майнових прав, що визнаються об'єктом права власності банку і приносять дохід.
11. Матеріальні активи. Складають незначну частку активів банку і належать до групи фіксованих активів (будинки, споруди тощо).
12. Інші активи. Включають витрати майбутніх періодів, дебіторську заборгованість, нараховані доходи за активними операціями банку тощо.
Пасиви банку — це зобов'язання та капітал. Зобов'язання мають дві основні складові: депозити від різних економічних агентів та недепозитні запозичення на ринках грошей та капіталу. До зобов'язань банку належать такі статті:
1. Коррахунки банків. Це кошти, що знаходяться на рахунках “ностро” банків-кореспондентів.
2. Депозити та кредити банків. Сюди відносять кошти, що зберігаються на рахунках у вигляді депозитів інших банків, а також кредити, отримані банком від НБУ та інших банків.
3. Кошти до запитання клієнтів. Строкові депозити клієнтів. За цими статтями відображають суми залучених банком депозитів від фізичних та юридичних осіб.
4. Цінні папери власного боргу. За цією статтею відображаються векселі, депозитні сертифікати та інші боргові цінні папери, емітовані банком.
5. Кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій. Відображаються суми кредитів, отриманих банком від МВФ, ЄБРР, Світового банку тощо.
6. Субординована заборгованість. Це довгострокові боргові зобов'язання, вимоги за якими настають відразу після задоволення вимог інших кредиторів (у цьому розумінні вони є субординованими).
7. Інші зобов'язання. Включають доходи майбутніх періодів, кредиторську заборгованість, нараховані витрати тощо.
До власного капіталу належать статті, що свідчать про розмір статутного сплаченого і несплаченого капіталу, прибутки і резерви, прибуток-збиток поточного року. Резерви банк створює на випадок непередбачених обставин як дієвий засіб покриття збитків.
Простежується зв'язок між балансовим звітом та звітом про прибутки та збитки. Активи балансового звіту забезпечують основну частину операційних доходів, а пасиви — операційних витрат.
Звіт про прибутки та збитки. Форма 2-КБ “Звіт про прибутки та збитки” є найважливішою після балансу формою звітності, за якою оцінюється фінансовий стан банку та рентабельність його діяльності. Форма 2-КБ ілюструє розмір доходів та витрат за визначений період часу (як правило, за рік). Звіт про прибутки та збитки банку готується на основі інформації, що відображена на синтетичних та аналітичних рахунках. У формі вміщено доходи та витрати банку. Кожен вид доходу (витрат) розкривається окремо для того, щоб користувачі могли оцінити ступінь ефективності функціонування банку:
Усі види доходів та витрат характеризують за наступними критеріями: строковістю; групами клієнтів; типами операцій (депозити, кредити або цінні папери). При цьому доходи та витрати подаються у тому ж розрізі, що і власне активи і пасиви у балансовому звіті. Ця відповідність полегшує аналіз рентабельності окремих доходів та витрат банку.
У звіті про прибутки та збитки доходи і витрати структуруються в певному порядку.
Банківські доходи і витрати поділяються на: відсоткові; комісійні; торгові; інші банківські та небанківські операційні доходи і витрати.
До відсоткових належать доходи і витрати, які обчислюються пропорційно в часі, впливають на фінансовий результат діяльності банку та компенсують банку взятий на себе ризик. До них належать:
— доходи (витрати) за кредитами і депозитами та за іншими відсотковими фінансовими інструментами і т. ін., за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком. Цінні папери з фіксованим прибутком — це папери з постійною відсотковою ставкою або відсотковими ставками, які змінюються у відповідності з особливими коефіцієнтами, наприклад, відсоткова ставка на міжбанківському ринку;
— доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за акціями;
— інші доходи, подібні за природою до відсотків. Наприклад, доходи (витрати) від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати і визначені пропорційно (підраховані на часовій основі) або за оцінкою відповідно до суми вимоги (зобов'язання).
Комісійні — це доходи (витрати) за у сіма послугами, наданими (отриманими) від третіх сторін. Розрізняють наступні види комісійних:
— комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;
— комісійні доходи (витрати) від операцій за платежами, обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами;
— комісійні за операції з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і дорогоцінних металів для третіх сторін;
— інші комісійні доходи (витрати) за операціями, що визначаються Законом України “Про банки і банківську діяльність”.
Торгові прибутки (втрати) — це чисті прибутки (втрати) від операцій з фінансовими інструментами. До них належать:
— чисті прибутки (втрати) від діяльності на валютному ринку і ринку дорогоцінних металів;
— чисті прибутки (втрати) від операцій з цінними паперами, переданими для продажу;
— чисті прибутки (втрати) від інших операцій з купівлі та продажу, що стосуються фінансових інструментів.
Усі операційні доходи і витрати поділяються на банківські та небанківські.
До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю і визначені Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не належать до основної діяльності банку.
Небанківські операційні доходи і витрати поділяються на такі групи: адміністративні витрати; інші небанківські операційні доходи і витрати.
Адміністративні витрати — це витрати, пов'язані з забезпеченням діяльності банківської установи. Вони включають витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії); сплату податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток; витрати на утримання і експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів;
інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, які використовуються банком у процесі комерційної діяльності, SWIFT, винагорода посередникам, охорона, тощо).
Інші небанківські операційні доходи (витрати) виникають у процесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку. Вони включають доходи (витрати) від продажу основних засобів;
від орендних операцій; доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації нефінансового характеру, тощо) та інших операцій.
До складу доходів і витрат входять непередбачені статті. Доходи і витрати вважаються непередбаченими, якщо вони відповідають таким ознакам:
— виникають у разі надзвичайних подій і носять одноразовий характер — прибуток (збиток) буде визначений тільки за фактом подій;
— не повторюються по суті;
— не підлягають контролю і не беруться до уваги для фінансової оцінки банку.
Різниця між вхідними фінансовими потоками та вихідними фінансовими потоками дає прибуток до сплати податку. Від останнього віднімають податок на прибуток і отримують чистий прибуток банку.
16.3.2. Допоміжна фінансова звітність
До допоміжної звітності банків належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами.
Звітність про кредитну діяльність комерційного банку. Кредитна діяльність комерційного банку охоплює операції з надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку і надання кредитів клієнтам — юридичним та фізичним особам. Звітність про кредитну діяльність банку можна поділити на дві групи: узагальнюючу та деталізовану:
Узагальнююча звітність — характеризує результати кредитної діяльності банку. До цієї звітності належать:
1. Звіт про кредитний портфель. Кредитний портфель — це сукупність наданих та отриманих комерційним банком кредитів, включаючи міжбанківські кредити. Ця звітність містить зведену інформацію про зміст кредитного портфеля банку. Основне призначення форми — дати загальну картину кредитної діяльності банку з метою подальшої оцінки відсоткового ризику та ризику ліквідності.
Кредитний портфель поділяється за типом ринку — на міжбанківські кредити і кредити, надані на небанківському ринку. Міжбанківський ринок характеризується високою ліквідністю і швидкими коливаннями відсоткових ставок, які в свою чергу залежать від строку кредиту. Тому міжбанківські кредити наводяться з деталізацією за строком дії кредитної угоди: овернайт * від 1 до 7; від 8 до 21; від 22 до 31; від 32 до 92; від 93 до 183; понад 184 днів.
Таким чином, у звіті вирізняються як отримані від банків, так і надані банкам кредити, що дає змогу порівняти структуру активних та пасивних міжбанківських операцій.
Небанківський ринок, представлений лише активними банківськими операціями, що по суті є кредитними. За типами позичальника ці операції поділяються на кредити, надані:
— органам загального державного управління, які охоплюють центральні і місцеві органи державного управління;
— фізичним особам;
— суб'єктам господарської діяльності.
Кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності, відображуються у звіті окремо за кожним видом операції. Кожен з видів кредитних операцій з суб'єктами господарської діяльності має бути представлений у формі 301 з огляду форми власності:
— державним підприємствам;
— недержавним підприємствам.
Звіт про кредитний портфель надається щомісячно комерційними банками — юридичними особами у Департамент безвиїзного нагляду через регіональні управління Національного банку України.
— Овернайт — надані та отримані кредити і депозити строком не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банку.
2. Звіт про класифіковані активи. Якщо звіт про кредитний портфель робить акцент на обсягах кредитів, наданих тим чи іншим позичальникам, то ця звітність призначена для визначення якості наданих кредитів, тобто ймовірності своєчасного погашення основної суми боргу та відсотків за нею. Інформація цього звіту використовується для визначення заборгованості за кредитами, на які нараховується резерв на можливі втрати за позиками комерційних банків.
На відміну від інших фінансових форм звітності, у звіті про класифіковані активи не здійснюється розподіл сум за ознаками групи валюти та резидентності позичальника. Усі кредити згідно з “Положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків” класифікуються за такими групами: стандартні; під контролем; субстандартні; сумнівні;
безнадійні.
Щоб визначити, до якої групи належить кредит, необхідно здійснити оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:
— оцінки фінансового стану позичальника;
— погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.
Критерії оцінки фінансового стану позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог Національного банку України.
На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв за кожною групою позик. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановлених норм відрахувань.
Розподіл кредитів за видом операції та за особою позичальника дещо більш деталізований порівняно зі звітом про кредитний портфель, але він не включає строкову диференціацію кредитів.
Надані міжбанківські кредити наводяться у розрізі країн банків позичальників. За цією ознакою кредити формуються у три групи: надані банкам України; надані банкам країн СНД та Балтії; надані іншим нерезидентам.
Кредити, надані фізичним особам, розподіляються на кредити в поточну діяльність і кредити в інвестиційну діяльність.
Звіт надається філіями комерційних банків щоквартально у регіональні управління НБУ.
Деталізована звітність характеризує окремі аспекти кредитної діяльності банку. До деталізованої звітності належить звітність про обсяги та відсоткові ставки. Вона призначена для щоденного аналізу обсягів і відсоткових ставок за міжбанківськими наданими та отриманими кредитами; кредитами, наданими на небанківському ринку, а також для оцінки рівня відсоткових ставок за кредити в залежності від особи позичальника та мети використання кредиту.
1. Звітність про заборгованість за простроченими кредитами. Вона містить інформацію щодо кредитів, повернення яких викликає сумнів; заборгованість за простроченими кредитами, виданими на міжбанківському та небанківському ринках, за якими не нараховуються відсотки, а також за якими ще нараховуються відсотки, у т. ч. щодо державних, недержавних підприємств, і за строками кредитів. Керівництво банку ухвалює рішення про віднесення їх до сумнівних та припинення нарахування відсотків.
2. Звітність про заборгованість за пролонгованими кредитами. Призначена для здійснення контролю з боку НБУ за станом пролонгованих кредитів.
Пролонгація — продовження строку чинності угоди, векселя тощо.
Вимоги цієї звітності зумовлені необхідністю контролю за випадками безпідставної пролонгації кредитів.
Інформація подається у тому ж розрізі, що і в формі про класифіковані активи. При цьому пролонговані кредити розподіляються за строками їх пролонгації. Хоча строки пролонгації кредиту враховуються при їх класифікації, тимчасово, до відпрацювання механізму оцінки якості кредитів, доцільно окремо розглядати інформацію за пролонгованою заборгованістю.
3. Звітність про залишки заборгованості за наданими кредитами. Для аналізу динаміки кредитування різних сфер економіки Національний банк України вимагає звітність, яка містить інформацію про обсяги кредитування у певному розрізі: за галузями економіки; за видами економічної діяльності; за формами власності; за секторами економіки; за цільовим спрямуванням позичальника.
Ця інформація використовується для створення національної статистики, що публікується у щомісячному бюлетені НБУ. Дані звітності використовуються для формування звіту, що надається Національним банком Міжнародному валютному фонду.
16.3.3. Звітність про депозитну діяльність банку
Комерційні банки та їх установи відображають депозитні операції у формі звітності, що наведена нижче:
Кожна форма містить суми залишків на депозитних рахунках у таких розрізах: за галузями економіки; за видами економічної діяльності; за формами власності; за секторами економіки.
Ці форми застосовуються для створення національної статистики, що публікується у щомісячному бюлетені Національного банку України, а також для формування звіту, що надається Національним банком Міжнародному валютному фонду.
Усі депозити подаються з розбивкою за початковим строком розміщення на короткострокові (до 1 року) і довгострокові (понад 1 рік).
1. Звітність щодо формування резервів під активні операції комерційних банків та дотримання економічних нормативів. Для дотримання принципу обачності банкам створюються резерви під активи, повернення яких викликає сумнів. Порядок створення резервів регулюється відповідними нормативними актами Національного банку України.
Створення резервів — це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку із урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості його операцій. Для контролю за створенням і використанням резервів під активні операції Департаментом безвиїзного нагляду запроваджуються наступні форми.
2. Розрахунок резерву на можливі втрати за позичками комерційних банків. Ця форма містить інформацію щодо сформованого резерву на початок звітного періоду, а також дані про необхідне збільшення або зменшення суми розрахункового резерву; фактично сформований резерв, а також відхилення фактичного резерву від розрахункового.
3. Звіт про зміни в резервах. Резерви поділяються на специфічні та загальні. Специфічними називаються резерви, які створюються щодо можливих втрат кредитів та іншої дебіторської заборгованості, які визначаються у звітному періоді, у разі, якщо ці втрати чітко передбачені керівництвом банку. До специфічних належать також резерви, які створюються щодо втрат, які керівництво банку, керуючись минулим досвідом, вважає присутніми у кредитному портфелі. Специфічні резерви формуються за рахунок витрат банку. Вони забезпечують створення банкам більш стабільних умов фінансової діяльності і дозволяють уникати різкого коливання величини поточного прибутку банків у зв'язку із списанням кредитних збитків.
Резерви, які створюються понад суму визначених специфічних резервів називаються загальними резервами. Загальні резерви утворюються за рахунок розподілу прибутку банку і обліковуються у капіталі банку.
У фінансовій звітності сформовані специфічні резерви банку відображуються як контрактиви, тобто зменшують загальну суму активів. Загальні резерви залишаються у капіталі.
4. Звіт про списану безнадійну заборгованість. Містить інформацію про аналіз обсягів втрат за кредитами згідно з типами ринків та осіб позичальників. Дані цієї форми звітності доповнюють попередню форму про зміни у резервах.
Безнадійна заборгованість може бути списана за рахунок загальних або специфічних резервів. Списання заборгованості за міжбанківськими кредитами наводиться у розрізі країн позичальників.
5. Звіт про достатність капіталу. Згідно з Базельською угодою Національний банк України здійснює контроль за достатністю капіталу комерційних банків. Цей звіт представляє собою розрахунок капіталу банку, що здійснюється у відповідності з алгоритмом, встановленим інструкцією “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”. У звіті наводяться суми елементів капіталу та подається їх розшифровка за окремими статтями.
6. Звіт про дотримання економічних нормативів. Одним із основних засобів дистанційного контролю за діяльністю комерційного банку є аналіз економічних нормативів. Мета цієї звітності — звести повну інформацію щодо дотримання банком нормативів протягом звітного періоду і визначити комплексну рейтингову оцінку. У звітності також зазначається інформація щодо кількості порушень комерційним банком кожного економічного нормативу.
7. Звіт про стан портфеля цінних паперів. Ця форма передбачена для оцінки цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку, з метою продажу та інвестицій. Цінні папери в портфелі банку класифікуються за типами емітентів, а також видами цінних паперів (боргові та ін.).
Форми подаються комерційними банками — юридичними особами, а також їх філіями та дирекціями до установ Національного банку України у визначений ними термін.
Контрольні запитання
1. З якою метою складається звітність та які її якісні характеристики?
2. Назвіть користувачів звітності комерційних банків України.
3. Які вимоги користувачів до звітності банків?
4. За якими ознаками можна класифікувати звітність банків?
5. Перерахуйте види фінансової звітності банків.
6. Чому звітність банків поділяється на основну та допоміжну?
7. Яке призначення основної звітності комерційних банків?
8. Які критерії класифікації звітності, що характеризує депозитну та кредитну діяльність банку?
9. У чому полягає зв'язок звітності та бухгалтерського обліку в комерційних банках?
ГЛАВА 17
ВНУТРІШНІЙ АУДИТ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Мета вивчення
Після вивчення глави 17 Ви повинні знати:
1. Що таке внутрішній аудит комерційного банку.
2. Його місце і роль в системі внутрішнього контролю фінансово-господарської діяльності банку.
3. Основні види внутрішнього аудиту в банку.
4. Методику внутрішнього аудиту касових операцій.
5. Методику внутрішньо-банківського аудиту розрахункових операцій.
6. Принципи методики внутрішньо-банківського аудиту кредитних операцій.
7. Методику аудиту валютних операцій.
8. Основні принципи методики внутрішньо-банківського аудиту операцій з цінними паперами.
9. Методику внутрішньо-банківського аудиту доходів і витрат.
10. Методику внутрішньо-банківського аудиту оподаткування.
17.1. Внутрішньо-банківський аудит у системі внутрішнього контролю
У сфері банківської діяльності точиться постійна конкурентна боротьба не стільки і не лише за кількість клієнтів, а й за подальше нарощування видів і обсягів послуг для задоволення попиту користувачів цих послуг. У конкурентній боротьбі важливим засобом е внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. В банках з цією метою створюються відділи, що формують і координують виконання планів внутрішнього аудиту.
Отже, необхідно чітко усвідомити суть понять “зовнішній аудит банку” і “внутрішній аудит банку”.
Зовнішній аудит банку — це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків Для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.
Внутрішній аудит банку — це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які застосовуються банком для здійснення внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит є однією з форм внутрішнього фінансово-господарського контролю діяльності банку.
Якщо внутрішньогосподарський контроль безперервний, здійснюється всіма організаційними, економічними і технічними службами і при цьому охоплює всі підрозділи фінансово-господарської діяльності банківської установи, то внутрішній аудит здійснюється періодично і тільки спеціалістами-аудиторами з конкретної теми (об'єкта).
Разом з тим об'єктом дослідження аудиторів є не внутрішній адміністративний контроль, а лише його підфункція — внутрішній бухгалтерський контроль, яка зумовлює ефективне інформаційне забезпечення процесу управління.
Завданням внутрішнього аудиту є функції запобіжного, оперативного, післяопераційного і стратегічного видів фінансово-господарського контролю, що особливо важливо в умовах недосконалості законодавчої бази з оподаткування.
Обов'язком внутрішніх аудиторів є перевірка системи контролю, яка скерована на розробку політики банку в межах чинного законодавства для досягнення його програмних цілей, а також оцінки економічності й ефективності операцій банку. Для цього внутрішній аудит вивчає систему контролю за активами і пасивами банку, аналізує ситуації ризику і заходи щодо запобігання банкрутства, варіанти інвестиційної політики банку, форми впровадження найбільш економічно доцільних нетрадиційних послуг (лізингових, факторингових і трастових).
Отже, тут внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, в процесі її проходження і після завершення дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, що не є функцією внутрішньогосподарського контролю або ревізійної комісії Правління банку.
Враховуючи запобіжну і стратегічну роль внутрішньо-банківського аудиту, а також його загально визначені принципи, що грунтуються на практиці, можна виділити такі найважливіші функції:
— перевірка достовірності обліку надходження, використання, вибуття та нарахування зношення (з віднесенням його за напрямками цільового призначення) основних засобів та нематеріальних активів; достовірність розмежування за вартістю таких засобів праці, як малоцінні та швидкозношувані предмети та основні засоби;
— перевірка достовірності й правильності відображення в обліку різних видів господарських матеріалів і малоцінних предметів;
— правильність і законність касових операцій;
— дотримання правил виконання валютних операцій;
— законність і достовірність відображення в обліку і звітності кредитних та розрахункових операцій;
— правильність відображення в обліку і звітності цінних паперів, у тому числі боргових, для перепродажу, інвестиційних;
— достовірність і правильність відображення в обліку і звітності грошових коштів на розрахункових, поточних, депозитних, вкладних, кредитних та інших рахунках;
— достовірність віднесення витрат за рахунок собівартості чи власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку;
— правильність нарахування та використання коштів на рекламні та представницькі витрати;
— перевірка повноти, правильності й достовірності відображення в обліку доходів та фінансових результатів;
— правильність відрахувань у різні бюджетні та позабюджетні фонди;
— правильність нарахування і сплати всіх видів податків;
— всебічний аналіз фінансових операцій; активів (доходних і недоходних), пасивів (власних і залучених), доходів і витрат, прибутків (збитків), рентабельності та дотримання відповідних нормативів.
За наслідками внутрішнього аудиту кожного об'єкта здійснюються як запобіжні заходи щодо виправлення обліку “невірно”, з порушенням чинних державних законодавчих і нормативних актів, відображення операцій, так і орієнтування цих операцій на стратегічно більш економічно ефективні.
17.2. Внутрішній аудит касових операцій
Під розрахунково-касовим обслуговуванням банку розуміємо прийом, видачу і збереження грошових знаків. Його здійснюють через операційну касу банку, до складу якої (залежно від кількості клієнтів і обсягів операцій) можуть входити прибуткові й видаткові каси, прибутково-видаткові каси, каси розміну грошей, вечірні каси та каси перерахунку грошової виручки.
Облік касових операцій в банках України регламентується:
1. Інструкцією Національного банку України щодо організації емісійно-касової роботи в установах банків України за № 1 від 07.07.94 р.
2. Інструкцією Національного банку України щодо організації роботи з готівкового обігу установами банків України за № 4 від 20.06.95 р.
Перелічені нормативні документи передбачають:
— загальний порядок ведення касових операцій;
— правила зберігання грошових знаків;
— правила перевезення грошових знаків;
— порядок заміни і знищення пошкоджених банкнот і монет;
— порядок складання і подання звітності по касі. Документальними джерелами для здійснення внутрішнього аудиторського контролю касових операцій є:
— первинні касові документи;
— касові журнали на приход і видаток;
— касові книги;
— довідки касирів приходних і видаткових кас;
— виписки з особистих рахунків клієнтів, журнал реєстрації приходних і видаткових касових документів.
Деякі фахівці з банківського аудиту, зокрема, доцент кафедри банківської справи Фінансової академії при уряді Російської Федерації С. О. Горіна (див. список літератури в кінці підручника), радить планувати і проводити аудит касових операцій на основі програмно-контрольної оцінкової таблиці. За своєю побудовою вона є не тільки переліком питань, які необхідно з'ясувати під час перевірки, не лише розкриває технологію аудиторського процесу касових операцій, але й дає можливість здійснювати їх оцінку щодо законності, доцільності й правильності документального оформлення.
Нижче наводимо цю оцінкову таблицю, сформувавши її зміст відповідно до вимог Закону “Про банки і банківську діяльність в Україні” та вимог інструкцій і методичних вказівок НБУ з ведення касових операцій.
| № з/п | Аудитором перевіряється | Повинно бути встановлено |
| 1. | Стан угод про повну матеріальну відповідальність осіб, що працюють з готівкою та іншими цінностями | Наявність угод з матеріально відповідальними особами і юридична правильність їх оформлення |
| 2. | Дотримання порядку здійснення операцій в приходних касах |
1. Правильність оформлення первинних документів, заповнення і ведення журналів їх реєстрації 2. Ідентичність даних первинних документів з даними касових журналів і книг, довідок, виписок з особистих рахунків клієнтів |
| 3. | Дотримання порядку здійснення операцій у вечірніх касах та касах перерахування | Правильність заповнення супровідних відомостей до сумки з грошовою виручкою та документального оформлення інкасованої грошової виручки |
| 4. | Дотримання порядку здійснення операцій видатковими касами |
1. Правильність заповнення реквізитів видаткових первинних касових документів 2. Ідентичність даних останнім даним касових книг і журналів, а також випискам з особових рахунків клієнтів 3. Правильність ведення книги реєстрації сум, виданих під звіт касиру грошового сховища |
| 5. | Дотримання порядку звірки і заключення операційної каси; організація контролю за видачею грошей |
1. Ідентичність даних касових обігів і даних касових книг та журналів 2. Наявність підписів касирів і операційних працівників |
| 6. | Дотримання повноти і вірності обміну цінностей у сховищах |
1. Правильність комплектації та розфасування грошей і цінностей 2. Правильність ведення книги обліку цінностей, що знаходяться в сховищах |
| 7. | Дотримання касового планування і ліміту залишків каси банку |
1. Наявність касових планів клієнтів 2. Наявність встановлених банком лімітів клієнтам за залишком готівки грошей в їх касах 3. Дотримання клієнтами ліміту |
| 8. | Дотримання ліміту розрахунків готівкою | Наявність ліміту для банку та його дотримання |
| 9. | Дотримання правил касових операцій з валютною готівкою |
1. Правильність заповнення первинних касових документів на надходження та видачу готівкової валюти 2. Ідентичність даних первинних документів і даних касових книг та журналів |
| 10. | Стан звітності про касові обіги банку |
1. Правильність обліку касових операцій в цілому (висновок) 2. Достовірність звітності про касові обіги в банку 3. Дотримання строків звітності |
З урахуванням спеціалізації банку, обсягів тих чи інших операцій, замовлень керівництва тощо, у наведену таблицю можуть бути внесені зміни щодо кількості питань, які необхідно з'ясувати.
По закінченні перевірки касових операцій здійснюється оцінка стану їх організації та ведення обліку і розробляються управлінські або адміністративні заходи щодо ліквідації порушень і недоліків та облікові заходи щодо вдосконалення облікового контролю.
Досвід свідчить, що найбільш типовими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:
— порушення ліміту каси;
— порушення граничних норм розрахунку готівкою грошей;
— неправильне документування і ведення касових операцій;
— виправлення в приходних і видаткових касових документах;
— несвоєчасне проведення інвентаризації каси і т. п.
17.3. Внутрішньобанківський аудит розрахункових операцій
Аудит розрахункових операцій виявляє правомірність розрахункових операцій і дотримання розрахункової дисципліни згідно з інструкціями та іншими нормативними документами НБУ.
У процесі перевірки з'ясовується дотримання:
— визначеного порядку відкриття і закриття рахунків клієнтів у банку;
— встановлених лімітів залишку грошей в касі клієнтами;
— запровадженого порядку розрахункового обслуговування згідно з укладеною з клієнтом угодою;
— розрахункової дисципліни за рахунками (розрахунковими, поточними, бюджетними, валютними, кореспондентському);
— законодавства щодо здійснення безготівкових розрахунків. Як робоча програма рекомендується, як і для аудиту касових операцій, наведена нижче оцінкова таблиця розрахункових операцій.
| № з/п | Аудитором перевіряється | Повинно бути встановлено |
| 1 | Обгрунтованість відкриття і правильність ведення розрахункових, поточних бюджетних рахунків і валютних рахунків резидентів і нерезидентів |
1. Достовірність і повнота документів, необхідних для відкриття розрахункових поточних, бюджетних і валютних рахунків 2. Правильність реєстрації рахунків, що відкриваються 3. Задовільні умови зберігання юридичних справ клієнтів 4. Відповідність порядку відкриття і ведення розрахункових, поточних, бюджетних рахунків згідно плану рахунків бухгалтерського обліку і вказівок щодо його застосування. 5. Дотримання вимог законодавства щодо відкриття і закриття розрахункових, поточних, бюджетних і валютних рахунків |
| 2. |
Дотримання правил здійснення безготівкових розрахунків: — платіжними дорученнями; — платіжними вимогами-дорученнями; — гарантійними дорученнями; — чеками; — векселями |
1. Дотримання правил, передбачених нормативними документами НБУ: — оформлення документів; — умов; — строків розрахунків; — наявності грошей на рахунках платників; — розв'язання суперечок і конфліктних ситуацій |
| 3. | Стан дебіторської і кредиторської заборгованості банку |
1.Строки виникнення 2. Причини непогашення або відшкодування 3. Своєчасність нарахування податку в бюджет з простроченої кредиторської заборгованості 4. Наявність сумнівної заборгованості |
| 4. | Оцінка обліку розрахункових операцій |
1. Правильність відображення в обліку розрахункових операцій 2. Черговість платежів 3. Дотримання цільового призначення 4. Законність розрахунків |
Досвід свідчить, що найбільш типовими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є:
— неповна комплектація юридичних справ клієнтів (відсутність довідок про взяття на облік у державній податковій адміністрації, відсутність нотаріально завіреного свідоцтва про реєстрацію тощо);
— порушення черговості платежів;
— порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів;
— виправлення в розрахункових документах;
— несвоєчасність розрахунків за поданими клієнтами платіжних дорученнях та інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.
17.4. Внутрішньобанківський аудит кредитних операцій
Кредитні операції банків підрозділяють на активні та пасивні.
Активні кредитні операції — це операції з кредитування клієнтів і надання кредитів іншим банкам (міжбанківський кредит).
Пасивні кредитні операції— це операції з одержання міжбанківського кредиту в НБУ і в інших банках.
Аудит активних операцій здійснюється з метою:
— перевірки законності здійснюваних банком операцій;
— аналізу й оцінки ризику кредитних операцій;
— оцінки якості управління активними операціями.
Інформаційними джерелами для перевірки кредитних операцій є:
— нормативні документи Національного банку України;
— угоди про надання кредиту;
— угоди і документи про забезпечення зобов'язань з кредитування;
— угоди про заставу майна;
— кредитні справи клієнтів;
— регістри бухгалтерського обліку (меморіальні ордери, особисті рахунки, обігово-сальдові відомості);
— баланси клієнтів і банку.
Як механізм (програма) здійснення внутрішньобанківського аудиту кредитних операцій рекомендується використовувати оцінкову таблицю такої структури і змісту:
| № з/п | Аудитором перевіряється | Повинно бути встановлено | |
| 1. | Повнота поданих клієнт-одержання кредиту | Наявність необхідних документів згідно вимог | |
| 2. |
Обгрунтованість відачі кредитів (забезпеченість): — бланкових; банків; — під гарантії страхових компаній; — під заставу Рівні (ступені) ризику |
1. Наявність протоколу засідання кредитної комісії з надання позички 2. Наявність розрахунків ступенів ризику 3. Юридична відповідність кредитних угод або документів, що забезпечують виконання зобов'язань з кредитування |
|
| 3. | Дотримання визначеного нормативними документами НБУ порядку відкриття, ведення і закриття позичкових рахунків |
1. Наявність необхідних документів на відкриття позичкових рахунків 2. Наявність розпорядження керівника банку |
|
| 4. | Правильність нарахування, оформлення і утримання відсотків за позичками | Відповідність нормативним (рекомендаційним) документам і листам НБУ | |
| 5. | Наявність простроченої заборгованості з кредитів; правильність її обліку |
1. Дотримання строків пролонгування 2. Своєчасне віднесення до простроченої заборгованості 3. Нарахування відсотків за заборгованістю; чи віднесені вони за рахунок власного прибутку |
|
| 6. | Оцінка стану і реальності простроченої заборгованості |
Правильність віднесення простроченої заборгованості ДО: — сумнівної; — небезпечної; — безнадійної |
|
| 7. | Наявність і своєчасність створення і використання резерву витрат за позичками |
1. Можливість 2. Своєчасність 3. Достатність розмірів |
|
| 8. | Оцінка виданих кредитів за ступенем ризику |
1. Проведення розрахунків за 2. Оцінка ризику видачі кредиту |
|
| 9. | Своєчасність і правильність списання на результати діяльності безнадійно виданих кредитів |
1. За рахунок резерву втрат за позичками 2. За рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку (спецфондів) |
|
Найбільш типовими порушеннями, що можуть бути виявлені при перевірці кредитних операцій, є:
— недостатнє обгрунтування виданих позичок;
— невірне нарахування відсотків;
— несвоєчасне віднесення прострочених позичок на призначений для цього рахунок;
— відсутність або недостатній розмір резерву на можливі збитки за позичками;
— юридична неправомірність кредитних і заставних угод і відносин і т. ін.
17.5. Внутрішньобанківський аудит валютних операцій
Мета внутрішньобанківського аудиту валютних операцій — з'ясувати:
— чи дотримуються банком норми валютного регулювання;
— наскільки правомірно здійснюються валютні операції;
— достовірність відображення в обліку;
— постійний контроль за розрахунково-грошовими операціями з метою запобігання порушень, фінансових санкцій податкових органів та вишукання резервів зростання прибутковості валютних операцій. Основні законодавчі та нормативні документи, якими необхідно послуговуватися при внутрішньобанківському аудиті валютних операцій:
1. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютний контроль” № 15-93 від 19.02.93 р.
2. Інструкція НБУ “Про порядок застосування статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютний контроль” № 15-93 від 19.02.93 р.
3. Телеграма НБУ “Про комісійні збори в інвалюті” № 19009/ 1035 від 31.05.93р.
4. Указ президента України “Про невідкладні заходи щодо посилення валютного контролю” № 195/193 від 08.06.93 р.
5. Інструкція НБУ “Про порядок здійснення розрахунків з експортно-імпортних операцій за умови відтермінування платежів або поставок” № 139 від 16.06.94 р. з доповненнями № 19011/649 від 24.02.95 р.
6. Телеграма НБУ “Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України” № 1 від 03.01.96 р.
7. Телеграма НБУ “Операції з міжнародних розрахунків у національних валютах країн СНД” № 13-112/383-1265 від 11.03.96 р.
8. Телеграма НБУ “Роз'яснення з питань придбання валюти на УМВБ і міжбанківському ринку” № 13-312/198-2106 від 17.04.96 р.
Документами, які підлягають перевірці та систематичному контролю за валютними операціями, е:
— первинні документи (митні декларації, рахунки-фактури і валютні документи при акредитивній формі розрахунків);
— облікова первинна документація;
— міжнародні контракти, угоди;
— кредитні угоди;
— регістри бухгалтерського обліку (машинограми, обіговосальдові відомості);
— бланки на дату перевірки.
Відповідно до мети аудиту валютних операцій питання, що перевіряються, і одержані результати доцільно відображати в окремій оцінковій таблиці-програмі для висновків і вжиття заходів з метою усунення виявлених порушень.
| № з/п | Що перевіряється | Повинно бути з'ясовано | |
| 1. | Валютна ліцензія |
1. Наявність відкритих рахунків (наприклад, позичкових і вкладних), які не вказані в ліцензії 2. Операції здійснюються в філіях за умови дозволу на їх проведення тільки в Головній конторі. 3. Наявність в установі банку внутрішніх нормативних документів, що регламентують ті або інші операції |
|
| 2. | Правомірність використання рахунків |
1. Наявність журналу і самої реєстрації валютних рахунків 2. Однаковість системи валютних рахунків у Головній конторі та філіях 3. Реальність дебіторської заборгованості (за строками давності, за банкрутами, що перебувають у розшуку) |
|
| 3. | Перевірка правильності й повноти обліку використання бланків суворої звітності |
1. Несистемний облік бланків без обліку їх на відповідних позабалансових рахунках 2. Нецільове використання позабалансових рахунків 3. Недотримання визначеної форми бланків |
|
| 4. | Переоцінка валютного балансу |
1. Своєчасність 2. Правильність розрахунків. У зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти 3. Правильність віднесення результатів переоцінки на окремий рахунок |
|
| 5. | Ведення кореспондентських відносин через рахунок “ностро” |
1. Наявність і повнота матеріалів, зібраних для запровадження корвідносин 2. Наявність альбомів підписів банків-кореспондентів, а також архівація замінених альбомів |
|
| 6. | Ведення позицій за кореспондентськими рахунками | Розбіжність між даними обліку за балансом і виписками з коррахунку, що виявляється шляхом звірки: валютного балансу, виписок за транзитними рахунками і коррахунках із банків кореспондентів (за рахунками “ностро”) | |
| 7. | Кредити в інвалюті |
1. Наявність заборгованості видачі кредитів у готівковій валюті фізичним особам, не зареєстрованим як підприємці. 2. Відповідність вимогам щодо нарахування відсотків і ведення відомостей для цього 3. Використання валюти як предмета застави лише за наявності індивідуальної ліцензії НБУ |
|
|
8. 8.1 8.2 8.3 |
Ведення рахунків клієнтів Юридичне оформлення рахунків Підтвердження залишків на рахунках клієнтів Приходні операції |
Законність відкриття рахунків: наявність підтвердження податкового органу про реєстрацію 1. Шляхом звірки даних за балансом з залишками на рахунках клієнтів 2. Шляхом запитів на підтвердження від окремих клієнтів Наявність розходжень шляхом звірки даних за блок-рахунками клієнтів з виписками за коррахунками банку |
|
| 8.4 | Видаткові операції |
1. Законність здійснення імпортних операцій клієнтури за наявністю первинних документів, які обґрунтовують переведення коштів 2. Правильність ведення журналу обліку попередньої сплати клієнтів 3. Правильність закриття попередніх сплат на основі митних декларацій або інших документів |
|
| 8.5 | Готівково-грошові операції | Законність видачі валютної готівки із каси банку клієнтам (на відрядження і з іншою метою) | |
| 9. | Операції обмінних пунктів |
1. Законність відкриття обмінного пункту 2. Правильність бухгалтерського обліку 3. Періодичність і якість контролю з боку банку 4. Можливі зловживання 5. Шляхом аналізу рівень доходності й економічна доцільність конкретного обмінного пункту на предмет |
|
| 10. | Валютна позиція |
1. Правильність визначення ліміту установі банку згідно нормативів НБУ 2. Наявність контролю за перевищенням суми визначеного ліміту |
|
| 11. | Операції за рахунком “лоро” |
1. Обгрунтованість перерахувань клієнтами банку на рахунки “лоро” відповідно до вимог НБУ 2. Наявність кореспондентських угод 3. Розбіжність між даними обліку залишків за балансом банку і виписками з рахунку “лоро” клієнтів |
|
| 12. | Біржові операції |
1. Законність придбання валюти на міжбанківському ринку 2. Правильність обліку відповідно до вимог НБУ |
|
| 13. | Доходи і витрати |
1. Законність одержаних доходів від валютних операцій 2. Правильність формування обліком витрат за валютними операціями. 3. Винні в штрафних санкціях за порушення валютного законодавства |
|
| 14. | Стан обліку валютних операцій в цілому | Відображення в обліку валютних операцій відповідно з планом рахунків, вказівками щодо його застосування та інструкціями НБУ | |
До найбільш поширених типових порушень, що виявляються при внутрішньобанківському аудиті валютних операцій, належать:
— невірність проведення переоцінки статей балансу в іноземній валюті на окремі звітні дати;
— порушення вимог валютного законодавства;
— недотримання умов, що передбачають зарахування виручки в банку на рахунок експортера;
— несвоєчасне зарахування на валютний рахунок клієнтів надходжень в іноземній валюті в повному обсязі;
— недотримання вимог щодо обгрунтування переказів за кордон.
17.6. Внутрішньобанківський аудит операцій з цінними паперами
Операції банків з цінними паперами поділяються на активні та пасивні.
Пасивні операції — це випуск (емісія) банками власних цінних паперів з метою залучення коштів та кредитних ресурсів.
Активні операції — це придбання банками цінних паперів з метою участі в управлінні і одержання дивідендів або з метою одержання спекулятивного доходу.
Розглянемо основні принципи внутрішньобанківського аудиту найважливіших видів цінних паперів, що обертаються на фінансовому ринку України:
— акцій власної емісії:
— облігацій внутрішньої державної позики;
— придбаних акцій не власної емісії;
— векселів.
Метою внутрішнього аудиту цінних паперів є:
1) перевірка дотримання встановлених вимог при операціях з цінними паперами;
2) перевірка стану обліку цінних паперів. Основними нормативними документами, що регулюють діяльність банків на ринку цінних паперів в Україні, є:
1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” № 872-ХІІ від 20.03.91р.
2. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” (Цінні папери в Україні.— К.: УФБ, 1993).
3. Положення про переказний і простий вексель (Фінансовий Київ, 1992, №30).
4. Постанова Кабінету Міністрів і НБУ “Про застосування векселів у господарському обороті України” № 528 від 10.09.92 р.
5. Лист НБУ “Про порядок обліку і видачі простих і переказних векселів” № 22001/279 від 01.12.94 р.
6. Про порядок проведення банками операцій з векселями. Національний банк України, 1993 р.
7. Постанова Правління НБУ “Про порядок ліцензування банків в Україні” № 77 від 27.03.96 р.
8. Телеграма НБУ “Про джерела придбання комерційними банками облігацій державних внутрішніх позичок” № 15010/124-1747 від 25.04.95 р.
9. Телеграма НБУ “Положення про порядок проведення операцій з облігаціями внутрішньої державної позики в установах банків України” № 347 від 23.02.96 р.
10. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” № 448/96-ВР від ЗО. 10.96 р.
Документальними джерелами інформації для аудиторської перевірки є:
— бланки цінних паперів;
— проспекти емісії;
— дані аналітичного обліку (балансового і позабалансового) цінних паперів;
— первинні документи, що підтверджують рух цінних паперів;
обігово-сальдові відомості;
— журнали реєстрації акціонерів;
— різні журнали для реєстрації, обліку, руху окремих видів цінних паперів;
— баланси банку на звітні дати.
Перевірку та її узагальнення рекомендуємо здійснювати на основі детальної програми у вигляді контрольних запитань, які нами деталізовані й систематизовані за максимально ймовірною кількістю операцій і ситуацій, що можуть бути здійснені з цінними паперами. Ця контрольна програма має вигляд оцінкової таблиці.
| № з/п | Що перевіряється | Повинно бути з'ясовано |
| І. Загальні положення | ||
| 1. | Наявність документів, що узаконюють право банку на операції з цінними паперами | 1. Наявність ліцензії НБУ. Виконання вимог. |
| 2. Наявність зареєстрованого і оплаченого статутного фонду в розмірі не менше 1 млн ЕКЮ. | ||
| 3. Наявність затверджених НБУ Голови Правління і головного бухгалтера | ||
| 4. Наявність служби внутрішнього аудиту | ||
| 5. Достатність спорядження банку технічними засобами | ||
| 6. Достатність формування резервного фонду | ||
| 7. Достатність формування страхового фонду | ||
| 8. Відповідність економічних показників упродовж року | ||
| 9. Беззбиткова діяльність протягом року | ||
| 10. Безпека кредитного портфелю — сума проблемних кредитів не повинна перевищувати суми сформованих резервного і страхового фондів | ||
| 11. Наявність позитивного аудиторського висновку. | ||
| 12. Відсутність порушень банком чинного банківського законодавства протягом року. | ||
| 13. Відповідність практично здійснюваних операцій проліцензованим | ||
| II. Види цінних паперів: акції, облігації, векселі | ||
| 2. | Перевірка правильності проведення операцій з акціями власної емісії |
1. Наявність юридично-нормативних і облікових документів: а) засновницької угоди банку; б) статуту банку; в) рішення про випуск акцій банку; г) реєстру акціонерів; д) виписок за операціями обліку акціонерних внесків 2. Відображення обліком операцій за статутним фондом 3. Правильність ведення реєстру акціонерів і достатність даних про акціонерів 4. Правильність оформлення первинної підписки 5. Правильність оформлення операцій з обліку курсової різниці від реалізації акцій 6. Правильність реєстрації випуску цінних паперів 7. Відповідність нормативу розподілу статутного фонду між учасниками згідно з чинним законодавством 8. Щодо випуску акцій власної емісії перевіряється, чи не перевищено річний термін утримання викуплених, не перепроданих акцій 9. Куди відносять витрати з придбання, виготовлення акцій. 10. Правильність ведення реєстру (журналу) акціонерів 11. Правильність позабалансового обліку |
| 3. | Операції купівлі-продажу акцій інших суб'єктів господарювання |
1. Ведення журналу обліку руху акцій 2. Правильність обліку операцій з придбання акцій 3. Відповідність бухгалтерських проводок укладеним угодам 4. Правильність обліку доходів віл операцій з акціями |
| 4. | Операції з державними облігаціями |
1. Відповідність методики обліку чинним нормативним документам 2. Повнота відображення здійснюваних операцій в облікових реєстрах 3. Правильність обліку: а) брокерських операцій; б) інвестиційних операцій 4. Дотримання строків переоцінки і правильність обчислення сум переоцінки (якщо вона здійснюється) 5. Правильність ведення журналу операцій з державними цінними паперами (за випусками) |
| 5. | Операції з купівлі-продажу векселів |
1. Правомірність здійснення операцій 2. Дотримання порядку прийому векселів до обліку 3. Правильність оформлення векселів, реквізитів і підписів на векселі та їхньої звірки з реквізитами кожного індосаменту за строками і сумами 4. Правильність ведення книги реєстрації всіх векселів, що надійшли в банк, з присвоєнням кожному порядкового номера 5. Забезпеченість векселів товарними і грошовими цінностями 6. Правильність оформлення векселів 7. Правильність зарахування на рахунки придбаних векселів залежно від їх номінальної вартості 8. Правильність обліку на позабалансовому рахунку 9. Обгрунтованість встановлення дисконту на куплені векселі 10. Доцільність окремих операцій щодо придбання векселів через труднощі погашення їх боржниками 11. Своєчасність опротестування і рівень втрат при цьому 12. Порядок прийому векселів на інкасо для одержання платежів та оплати векселя у строк (наявність перепоручительського підпису на векселі, своєчасність письмового повідомлення банку-платника, правильність ведення журналу, дотримання порядку зберігання) |
До найбільш поширених типових порушень, що виявляються при внутрішньобанківському аудиті операцій з цінними паперами, належать:
— недотримання запровадженого порядку зберігання цінних паперів;
— неправильне ведення реєстраційних журналів;
— невірні розрахунки відсотків за доходами від цінних паперів;
— відсутність резервів під знецінення цінних паперів;
— несвоєчасність опротестування векселів.
17.7. Внутрішньобанківський аудит доходів і витрат
Достовірність фінансового результату діяльності комерційного банку визначають за реально одержаними доходами та правильно сформованими витратами. Адже від правильності віднесення останніх на собівартість банківських послуг чи за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку, залежить як достовірність одержаного прибутку, так і рівень податків, яких найчастіше намагаються сплачувати менше. Але свідоме ігнорування чи несвідоме порушення законодавства щодо наведеного вище порядку розмежування витрат, у кінцевому результаті, при перевірках органами державної податкової адміністрації призводить до фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів (що в декілька разів перевищують суму заниженого податку) і нарахування пені.
Отже, завдання внутрішньобанківського аудиту полягає в тому, щоб упередити податкові органи своєю перевіркою щодо достовірності формування бухгалтерією доходів і витрат та своєчасно виправити власні помилки і порушення.
Нагальна необхідність у такій упереджувальній перевірці внутрішнім аудитом особливо актуальна ще і тому, що зовнішній аудит, як правило, здійснює її після річного звіту, який може бути складений з помилками і порушеннями, а, отже, і недостовірне.
Внутрішній аудит при перевірці правильності й достовірності формування доходів і витрат банку керується такими основними законодавчими і нормативними актами:
1. Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.94 р. та Правилами його застосування (що діяли до 01.07.97 р.).
2. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 р.
3. Законом України “Про податок на додану вартість” № 168/ 97-ВР від 03.04.97 р.
Програмою проведення внутрішньобанківського аудиту доходів і витрат можна вважати оцінкову таблицю, в якій систематизовано найбільш типові порушення, що виникають в обліку і спричинюють недостовірність формування фінансового результату та пов'язаного з ним оподаткування прибутку. Її структура і зміст такі.
| № з/п | Що перевіряється | Повинно бути з'ясовано |
| 1. | Достовірність собівартості послуг основної діяльності |
Необгрунтоване завищення через невірне (свідоме або несвідоме) віднесення витрат на собівартість, замість власного прибутку (спецфондів), що залишається у розпорядженні банку — рахунок № 5020 “Фонд банку”: 1) амортизація невиробничих основних фондів, що призначені для задоволення соціальних і культурно-побутових потреб працівників банку (холодильники, телевізори, магнітофони, медичне та стоматологічне обладнання); 2) витрати на придбання новорічних та інших подарунків, святкування; 3) витрати на допомогу та утримання спортивних, медичних, благочинних та інших сторонніх організацій (міліції, КРУ, прокуратури), фонду захисту інвалідів, поховання тощо; 4) усі види капітальних ремонтів власних, але не орендованих основних засобів як виробничого, так і невиробничого призначення; 5) монтаж і облаштування пожежної сигналізації; 6) монтаж і облаштування охоронної сигналізації; 7) монтаж і облаштування телефонної мережі; 8) віднесення на собівартість зношення малоцінного інвентаря невиробничого призначення (посуд, постільна білизна, кавоварки, міксери, електро-чайники тощо); 9) списання витрат при здійсненні попередньої оплати (кредит рахунку № 120 “Коррахунок у НБУ” без виправ-довуючих документів; 10) списання безнадійної та простроченої дебіторської заборгованості з господарських операцій банку; 11) списання сумнівної і безнадійної заборгованості клієнтів за виданими їм позичкам; 12) списання на собівартість різного виду заплачених пені та штрафів; 13) придбання програмного забезпечення (ЕОМ); 14) передчасне або в завищених розмірах віднесення на собівартість витрат майбутніх періодів; відсотків і комісійних клієнтам-власникам грошей на депозитні та інші рахунки, а також за користування їхніми коштами на розрахункових, поточних та валютних рахунках |
| 2. | Достовірність списання на збитки різних витрат |
Необгрунтоване списання на збитки замість власного прибутку (спецфондів), що залишається в розпорядженні банку; 1) пені та штрафів усіх видів; 2) збитків від ліквідації та реалізації основних фондів; 3) нестачі різних матеріалів понад норму природного збутку; 4) нестачі всіх видів матеріалів і основних засобів при невстановленні винуватців або у випадках відмови судом на відшкодування з них; 5) різних видів витрат без будь-яких документів; 6) незакінчених капітальних ремонтів власних основ 7) витрат на допомогу і утримання спортивних, медичних, культурних організацій і благодійних фондів, міліції, КРУ, прокуратури, фонду захисту інвалідів, поховання тощо |
| 3. | Достовірність зарахування до складу доходів різних їх видів |
1. Повнота зарахування до складу доходів, а не кредиторської заборгованості або фондів банку різних видів надходжень від наданих банком послуг з метою зменшення розміру оподатковуваного прибутку згідно з Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 289/97ВР від 22.05.97р.; 2. Те ж різних видів безкоштовно одержаних товарно-матеріальних цінностей; товарно-матеріальних цінностей; 4. Віднесення доходів поточного періоду до складу доходів майбутніх періодів з метою зменшення поточного прибутку до оподаткування |
Найбільш типовими порушеннями, які виявляються при перевірці доходів, витрат і збитків, що необгрунтовано занижують прибуток до оподаткування бюджету, можна вважати наступні:
1. Щодо заниження доходів:
а) зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподаткування;
б) віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його оподаткування.
2. Щодо завищення собівартості банківських послуг:
а) віднесення амортизації невиробничих основних фондів;
б) монтаж нових пожежної та охоронної сигналізації та телефонізації;
в) списання сплачених штрафів і пені;
г) усі види капітальних ремонтів власних, а не орендованих, основних засобів;
д) програмне забезпечення (замість включення його до складу нематеріальних активів);
є) пряме списання без виправдовуючих документів.
3. Щодо завищення збитків:
а) списання пені та штрафів усіх видів;
б) списання нестач;
в) списання витрат за відсутності виправдовуючих документів;
г) списання безнадійної дебіторської заборгованості.
17.8. Внутрішній аудит оподаткування банку
3 метою виявлення помилок і порушень у бухгалтерському обліку розрахунків з оподаткування, своєчасного їх виправлення і, таким чином, упередження штрафних санкцій та пені, що можуть бути нараховані податковими органами, здійснюється внутрішній аудит достовірності оподаткування комерційного банку.
При проведенні внутрішньобанківського аудиту необхідно керуватися такими основними законодавчими документами з оподаткування, що регламентують як базу, так і ставки різних видів податків та методику їх нарахування:
1. Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.94 р. та Правилами його застосування (що діяли Ідо 01.07.97р.).
2. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 р.
3. Законом України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 р. та ін.
Розглянемо основні принципи методичного спрямування Внутрішньобанківського аудиту провідних видів оподаткування:
— внутрішньобанківського аудиту податку на прибуток;
— внутрішньобанківського аудиту податку на додану вартість;
— внутрішньобанківського аудиту податку з власників транспортних засобів і в дорожні фонди;
— внутрішньобанківського аудиту податку на землю;
— внутрішньобанківського аудиту місцевих податків. Матеріали перевірки: регістри аналітичного і синтетичного обліку, податкові декларації та інша фінансова звітність, баланси та звіти про фінансові результати банку та їх розподіл тощо.
Для проведення аудиту різних видів податків пропонуємо скористатися оцінковою таблицею, яка є одночасно і програмою перевірки дотримання нормативів документів та правильності виконання провідних фінансово-господарських операцій.
| № з/п | Що перевіряється | Повинно бути з'ясовано |
| 1 | Оподаткування прибутку |
1. Відповідність розрахунку податку чинній законодавчій базі 2. Методична і технічна перевірка правильності визначення прибутку до оподаткування за даними обліку щодо достовірності складання звіту про прибутки і збитки |
| 2. | Податок на додану вартість |
1. Правильність визначення об'єкта оподаткування 2. Правильність нарахувань податку і складання декларації 3. Дотримання банком строків перерахування податків у бюджет 4. Неправильність відображення в обліку і недонарахування при реалізації основних засобів, малоцінних, господарських матеріалів |
| 3. | Податки з власників транспортних засобів і в дорожні фонди |
1. Відповідність порядку і строків сплати податків чинному законодавству 2. Заниження нарахувань через приховування окремих видів транспорту або заниження обсягів виручки від реалізації як розрахункової бази 3. Відсутність аналітичного розділеного обліку даних обох видів податків |
| 4. | Податок на землю |
1. Наявність юридичних документів щодо закріплення за банками земельних ділянок у користування, або як придбану власність, або взятих в оренду 2. Правильність проведення нарахувань, складання звітності, дотримання строків і повноти сплати |
| 5. | Місцеві податки |
1. Дотримання бази оподаткування і визначених ставок 2. Правильність відображення в бухгалтерському обліку, оскільки частина місцевих податків відноситься на результати діяльності банку |
Контрольні запитання
1. У чому полягає суть внутрішнього аудиту банку?
2. Визначіть місце і роль внутрішньобанківського аудиту в системі внутрішнього фінансово-господарського контролю.
3. Доведіть необхідність внутрішньобанківського аудиту касових операцій.
4. Назвіть найбільш типові порушення і можливі зловживання при оприбуткуванні готівки в касі.
5. Наведіть основні типові порушення і можливі зловживання при видачі готівки з каси.
6. У чому полягає мета аудиту розрахункових операцій?
7. Схарактеризуйте обгрунтованість і законність розрахункових операцій.
8. У чому полягає особливість аудиту розрахунків платіжними вимогами?
9. У чому полягає особливість аудиту розрахунків акредитивами?
10. Перерахуйте найбільш типові помилки, що трапляються при внутрішньобанківському аудиті розрахункових операцій.
11. Назвіть угоди і документи під забезпечення зобов'язань з кредитування.
12. Схарактеризуйте аудит цільового спрямування кредитів.
13. Розкрийте методику аудиту прострочених, сумнівних і безнадійних кредитів.
14. Розкрийте методику аудиту кредитних ризиків.
15. Схарактеризуйте аудит порядку зберігання бланків цінних паперів.
16. У чому полягають мета і методика аудиту акцій власної емісії?
17. У чому полягають мета і методика аудиту операцій з облігаціями державної внутрішньої позики?
18. У чому полягають мета і методика аудиту операцій з векселями?
19. Перерахуйте найбільш типові помилки, що виявляються аудитом цінних паперів.
20. У чому полягають мета і важливість внутрішньобанківського аудиту витрат і доходів банку?
21. Перерахуйте найбільш типові порушення і помилки при віднесенні витрат на собівартість банківських послуг замість власного прибутку (спецфондів), що залишається в розпорядженні банку.
22. Перерахуйте найбільш типові порушення і помилки при віднесенні витрат на збитки замість власного прибутку (спецфондів).
23. Перерахуйте найбільш типові порушення і помилки при аудиті валютних операцій.
24. У чому полягає мета внутрішньобанківського аудиту оподаткування прибутку банку?
25. Перерахуйте найбільш типові порушення при оподаткуванні прибутку банку.
26. У чому полягають мета і методика внутрішньобанківського аудиту податку на додану вартість? Типові помилки.
27. У чому полягають мета і методика внутрішньобанківського аудиту податку на транспортні засоби і в дорожні фонди? Типові порушення.
28. У чому полягають мета і методика внутрішньобанківського аудиту місцевих податків? Типові порушення.
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Комерційний банк придбав програмне забезпечення ЕОМ на суму 900 грн. На доведення його до використання витрачено ще 150 грн. Куди необхідно віднести витрати: на собівартість, чи за рахунок власних спецфондів, чи оприбуткувати?
• Складіть необхідні бухгалтерські проводки.
Вправа 2. Комерційний банк протягом кварталу продав акції власної емісії та зарахував надходження коштів до статутного фонду в сумі 200 000 грн.; купив акції у інших підприємств на 30 000 грн. і облігацій державної внутрішньої позики на 50 000 грн.
• Визначіть суму податків на операції з цінними паперами, які повинен нарахувати і сплатити банк.
• Складіть необхідні бухгалтерські проводки.
Вправа3. Комерційному банку подано до виплати чотири перевідних векселі та один простий. Строк сплати: за першим — 05.08.97 р., за другим — після подання, за третім — протягом 5 днів від дня подання, за четвертим — строк не вказано. На всіх векселях передбачено нарахування відсотків за ставкою 30 %.
• За яким векселем банку необхідно списати відсотки на вексельну суму?
• Складіть необхідні бухгалтерські проводки з нарахування і виплати відсотків за векселем і на вексельну суму.
Вправа 4. Що є вексельним поручительством?
Варіанти відповідей:
1) акцепт;
2) акцепт і аваль;
3) аваль;
4) індосамент.
Вправа 5. Визначити, які з перелічених операцій комерційний банк може здійснювати без одержання ліцензії:
1) купувати і продавати дорогоцінні метали;
2) виготовляти товари і торгувати ними;
3) страхувати свої кредитні та валютні ризики;
4) надавати брокерські послуги;
5) купувати і продавати валюту;
6) здійснювати лізинг;
7) фінансувати капітальні вкладення за дорученням власників інвесторів;
8) здійснювати трастові операції;
9) випускати, продавати, купувати свої цінні папери;
10) здійснювати факторингові операції.
Вправа 6. Яка різниця між депозитом і ощадним сертифікатом банку?
Варіанти відповідей:
1) у часі обігу;
2) у правах власників;
3) нараховуваних відсотках;
4) в умовах забезпечення;
5) у категоріях власників.
ДОДАТКИ Додаток 1
Баланс комерційного банку
за ____________199__ р.
______________________________ ___________________________
(назва банку) (адреса)
(копійки)
| РАХУНКИ | Усього | Резиденти | Не резиденти | ||||
| НВ | ВКВ | НКВ | НВ | ВКВ | НКВ | ||
|
БАЛАНСОВІ РАХУНКИ КЛАСИ І—IV АКТИВИ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу УСЬОГО АКТИВІВ ПО КЛАСУ АКТИВИ УСЬОГО: ПАСИВИ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Номери рахунків IV порядку У сього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу УСЬОГО ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПО КЛАСУ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ УСЬОГО КЛАС V КАПІТАЛ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу КАПІТАЛ УСЬОГО: ПАСИВИ УСЬОГО: (зобов'язання + капітал) |
|||||||
|
РАХУНКИ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ КЛАС VI ДОХОДИ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу ДОХОДИ УСЬОГО: КЛАС VII ВИТРАТИ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу ВИТРАТИ УСЬОГО: |
|||||||
|
РЕЗУЛЬТАТ діяльності: (ДОХОДИ мінус ВИТРАТИ) |
|||||||
|
ПОЗАБАЛАНСОВІ РАХУНКИ КЛАС IХ Активні Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу ЗА ПОЗАБАЛАНСОВИМИ АКТИВНИМИ РАХУНКАМИ УСЬОГО: |
|||||||
|
Пасивні
Номери рахунків
IV порядку |
|||||||
“_____”_________________199_____ р. Керівник __________________
_________________________________ Головний бухгалтер_________
(прізвище виконавця, телефон)
Додаток 2
Обігово-сальдовий баланс комерційного банку
за _____________199____ р.
(назва банку) (адреса)
(копійки)
| Обіги за місяць Сальдо | |||||||||||||||||||||
РАХУНКИ |
Дебет | кредит | |||||||||||||||||||
| резиденти | нерезиденти | Усього | резиденти | нерезиденти | усього | резиденти | нерезиденти | Усього | |||||||||||||
|
Н В |
В К В |
Н К В |
Н В |
В К В |
Н К В |
Н В |
В К В |
Н К В |
Н В |
В К В |
Н К В |
Н В |
В К В |
Н К В |
Н В |
В К В |
Н К В |
||||
|
БАЛАНСОВІ РАХУНКИ КЛАСИ І—IV АКТИВИ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу УСЬОГО АКТИВІВ ПО КЛАСУ |
|||||||||||||||||||||
| АКТИВИ — УСЬОГО: | |||||||||||||||||||||
|
ПАСИВИ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу УСЬОГО ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПО КЛАСУ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ — УСЬОГО: КЛАС V КАПІТАЛ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу КАПІТАЛ — УСЬОГО: |
|||||||||||||||||||||
|
ПАСИВИ — УСЬОГО: (зобов'язання + капітал) |
|||||||||||||||||||||
|
РАХУНКИ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ КЛАС VI ДОХОДИ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу ДОХОДИ УСЬОГО: КЛАС VII ВИТРАТИ Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу |
|
|
Усього у кожному розділі класу ВИТРАТИ — УСЬОГО: |
|
|
РЕЗУЛЬТАТ діяльності: ДОХОДИ мінус ВИТРАТИ) ПОЗАБАЛАНСОВІ РАХУНКИ КЛАС IX Активні Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу ЗА ПОЗАБАЛАНСОВИМИ АКТИВНИМИ РАХУНКАМИ — УСЬОГО: Пасивні Номери рахунків IV порядку Усього у кожній групі класу Усього у кожному розділі класу ЗА ПОЗАБАЛАНСОВИМИ ПАСИВНИМИ РАХУНКАМИ — УСЬОГО: |
“____”___________199___ р. Керівник______________________
_________________________________ Головний бухгалтер_____________
(прізвище виконавця, телефон)
Додаток 3
|
Заява на відкриття рахунків Найменування установи банку |
Ідентифікаційний код (номер) |
| Найменування підприємства | |
| (повна і точна назва) | |
Просимо відкрити
(поточний (основний, додатковий), бюджетний та ін. рахунки)
рахунок на підставі Інструкції № 3 Національного банку України, нам відомої та такої, що має обов'язкову для нас силу. В інших установах банків рахунків не маємо, маємо_______________________________________________
(вказати номери рахунків та в яких установах банків вони відкриті;
Керівник (посада) (Підпис)
Головний бухгалтер (Підпис)
М.П.
ВІДМІТКИ БАНКУ
Відкрити рахунок Документи на оформлення
(поточний, бюджетний відкриття рахунку та
та ін. рахунки) здійснення операцій за
рахунком перевірив
Дозволяю
Керівник (Підпис)
“____”____________ 199____р.
Рахунок відкрито
М.П.
| № бал. рахунку | № особов. рахунку |
Головний бухгалтер (Підпис)
Додаток 4
Угода на здійснення розрахунково-касового обслуговування
м. ______________________ “____”_____________________199__р.
Акціонерний банк, названий у подальшому “Банк” в особі Голови Правління, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та названий у подальшому “Клієнт”, в особі, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цю угоду про слідуюче:
1. ПРЕДМЕТ УГОДИ
1.1. Клієнт доручає, а Банк приймає на себе обов'язки щодо відкриття розрахункового рахунку і здійснення розрахункового і касового обслуговування статутної діяльності Клієнта відповідно до чинного законодавства України.
2. БАНК ЗОБОВ'ЯЗУЄТЬСЯ:
2.1. Відкрити Клієнту розрахунковий рахунок № після надання Клієнтом необхідних документів та їх перевірки Банком.
2.2. Надати Клієнту комплекс послуг з розрахунково-касового обслуговування.
Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає в веденні рахунку Клієнта і здійсненні Банком за дорученням Клієнта всіх розрахункових і касових операцій, передбачених законодавством, у тому числі: виконання доручень Клієнта про перерахування грошових сум з одного належного йому рахунку на інший і рахунки третіх осіб, виконання доручень Клієнта про отримання належних йому грошових сум від інших осіб і про зарахування їх на рахунок Клієнта (інкасо), приймання і надання готівки у випадках, передбачених законодавством.
Надання інших послуг, що безпосередньо не стосуються розрахунково-касового обслуговування (наприклад, надання кредитів, факторинг, форфейтинг, лізинг, депозитні операції), здійснюється Банком на підставі окремих угод.
2.3. Своєчасно і правильно виконувати розрахункові операції за дорученням Клієнта у відповідності з Положенням про безготівкові операції в господарському обігу України та іншими нормативними актами НБУ.
Списання коштів з рахунку Клієнта виконується тільки за його дорученням або з його згоди. Безакцептне списання коштів з його рахунку здійснюється лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Списання коштів з рахунку Клієнта виконується в поточний день, якщо розрахунковий документ надано Банку до 16 год. за київським часом; наступним робочим днем — якщо розрахунковий документ надано Банку після 16 год. За київським часом (у тому числі каналами “Клієнт-Банк”).
2.4. Здійснювати приймання касової виручки відповідно з правилами касової роботи в установах банків.
Видавати Клієнту готівку на виплату заробітної плати в строки і в сумах, що передбачені в касовій заявці:
за першу половину місяця _____________ числа;
за другу половину місяця _____________ числа
та інші потреби, передбачені чинним законодавством.
Банк має право відмовити в наданні готівки, якщо сума, що потребує Клієнт, перевищує суму, що зазначена в касовій заявці.
Касові заявки з сумою, що перевищує залишок на розрахунковому рахунку Клієнта, не приймаються.
Претензії Клієнта щодо нестачі готівки Банк не розглядає; не несе відповідальності, якщо нестача виявлена при перерахунку готівки поза приміщенням Банку і без участі його представників.
2.5. Забезпечувати Клієнта бланками таких розрахунково-касових документів: чековими книжками, заявами на внесення готівки.
Надання Клієнту бланків цих розрахунково-касових документів здійснюється Банком протягом трьох робочих днів з дня звернення Клієнта з відповідним проханням.
Надання Клієнту оформленої чекової книжки здійснюється Банком протягом трьох робочих днів з дня звернення Клієнта з відповідним проханням.
Надання Клієнту оформленої чекової книжки здійснюється Банком протягом трьох робочих днів з дня підписання цієї угоди.
2.6. При наявності руху за рахунком видавати Клієнту виписки з розрахункового рахунку з прикладенням відповідних документів головному бухгалтеру, керівнику підприємства, іншому співробітнику підприємства при наявності належним чином оформленої довіреності протягом двох днів з дня здійснення операцій.
2.7. Банк гарантує таємницю операцій за рахунком. Без згоди Клієнта довідки, зазначені у п. 2.6, можуть бути надані третім особам тільки у випадках, спеціально передбачених законодавством.
2.8. Консультувати Клієнта з питань законодавства щодо розрахунків, банківської техніки, правил документообігу та інших питань, що мають безпосереднє відношення до розрахункового і касового обслуговування.
2.9. Забезпечити збереження довірених Банку грошових коштів. При наявності очевидної фальсифікації розрахунково-касових операцій Банк зобов'язаний відмовити в здійсненні операцій.
2.10. Виплачувати Клієнту відсотки за залишками на розрахункових рахунках у розмірі, згідно з тарифами Банку.
Виплата відсотків здійснюється один раз на квартал шляхом зарахування відповідної суми на рахунок Клієнта не пізніше 5 числа місяця, що слідує за кварталом.
3. БАНК МАЄ ПРАВО
3.1. Відмовити в здійсненні розрахункових і касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення Клієнтом чинного законодавства, в тому числі банківських правил, техніки оформлення розрахункових документів і строків їх подання Банку.
3.2. Відмовити Клієнту в наданні готівки у випадку несвоєчасного пред'явлення (або непред'явлення) Клієнтом касової заявки, а також перевищення її ліміту.
3.3. Здійснювати перевірки дотримання Клієнтом касової дисципліни.
3.4. Щоквартально проводити коригування розміру відсоткової ставки за середньомісячні залишки на розрахунковому рахунку Клієнта пропорційно зміні відсоткової ставки рефінансування НБУ.
3.5. При відсутності руху за рахунком Клієнта протягом трьох місяців, а також якщо середньомісячний залишок за рахунком складає менше 500 грн., Банк має право в односторонньому порядку розірвати угоду, повідомивши Клієнта про це за 30 (тридцять) банківських днів.
4. КЛІЄНТ ЗОБОВ'ЯЗУЄТЬСЯ
4.1. Зберігати всі наявні в нього гривні на рахунках Банку.
4.2. Розраховуватися за своїми зобов'язаннями у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунки, за винятком випадків, що передбачені законодавством.
4.3. Здавати готівку на рахунок за винятком перехідних залишків коштів у касі (ліміту каси).
4.4. Щоквартально надавати Банку касову заявку за встановленою формою для визначення потреб Клієнта в готівці не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним.
4.5. Надавати Банку, за добу до отримання готівки, чек за встановленою формою.
4.6. Виконувати чинні інструкції, правила та інші нормативні акти з питань здійснення розрахунково-касових операцій.
4.7. Сплачувати вартість послуг Банку за розрахунково-касовим обслуговуванням згідно тарифів, що затверджуються Правлінням Банку.
4.8. Оплата послуг Банку здійснюється платіжним дорученням, яке надається в Банк одночасно з документами, необхідними для здійснення операцій, за проведення яких сплачується винагорода Банку.
4.9. Про зміну юридичної адреси в тижневий строк повідомити Банк в письмовій формі.
4.10. Готівка з каси Банку до каси Клієнта перевозиться транспортом Клієнта. Відповідальність за безпеку перевезення готівки із Банку до каси Клієнта несе Клієнт.
5. КЛІЄНТ МАЄ ПРАВО
5.1. Самостійно розпоряджатися грошовими засобами, що знаходяться на його рахунку, в порядку і в межах чинного законодавства.
5.2. Надавати Банку доручення за розрахунково-касовим обслуговуванням, чинити запити, вимагати звіти про виконання доручень.
5.3. Вимагати і отримувати готівку в межах касового плану в випадках, що передбачені законодавством.
6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
6.1. За несвоєчасне або неправильне списання грошових коштів з рахунку Клієнта, а також за несвоєчасне або неправильне зарахування Банком сум, що належать власнику рахунку. Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі подвійної ставки НБУ несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочки.
6.2. За ухилення від сплати послуг Банку або несвоєчасну сплату послуг Банку Клієнт сплачує Банку за кожний день прострочки пеню в розмірі подвійної ставки НБУ. У випадку ненадання в Банк платіжного доручення на сплату послуг Банку Банк має право відмовити Клієнту в здійсненні операцій за рахунком до повної сплати послуг Банку.
6.3. За не інформування Банку протягом 5 днів після отримання виписки з рахунку про помилково зараховані на рахунок Клієнта суми останній сплачує Банку за кожний день прострочки пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, неправильно зарахованої на рахунок і не належної йому суми.
7. ІНШЕ
7.1. Ця угода укладена в двох примірниках українською мовою.
7.2. Строк дії угоди.
7.3. Будь-яка із сторін має право розірвати угоду в односторонньому порядку до дати припинення строку дії, попередньо повідомивши іншу сторону за 30 (тридцять) днів.
7.4. Обслуговування Клієнта за системою “Банк-Клієнт” здійснюється на підставі окремої угоди.
7.5. Банк залишає право в односторонньому порядку вносити зміни до цієї угоди у випадку зміни законодавства з обов'язковим повідомленням Клієнта у тижневий строк.
8. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ 1 РЕКВІЗИТИ СТОРІН
БАНК КЛІЄНТ
Додаток 5
0401002
ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ №______
від “___”__________199___р. Одержано банком
Платник “____”___________ 199___р.
Код ДЕБЕТ СУМА
код банку
Банк платника
ум. рах. №
Одержувач
Код КРЕДИТ
код банку рах.№
Банк одержувача
ум. рах. №
Сума літерами
Призначення платежу
Проведено банком
“____”_____________ 199____р.
Підпис банку
Підписи платника
Додаток 6
0481008
МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № _____
від “____”____________ 199___р.
Платник
Код ДЕБЕТ СУМА
код банку
Банк платника
ум. рах. №
Одержувач
Код КРЕДИТ
код банку рах. №
Банк одержувача
ум. рах. №
Сума літерами
Призначення платежу Проведено банком
“____” __________ 199___р.
Підпис банку
Додаток 7
ПЛАТІЖНА ВИМОГА-ДОРУЧЕННЯ №____
від “____”_____________ 199___ р.
Одержано банком
Платник “___”______________199____р.
Код ДЕБЕТ СУМА
код банку
Банк платника
ум. рах. №
Одержувач
Код КРЕДИТ
код банку рах. №
Банк одержувача
ум. рах. №
Призначення платежу _
__________Підписи одержувача СУМА ДО
Сума до оплати літерами ДЕБЕТ ОПЛАТИ
рах. №
КРЕДИТ
рах. №
рах. №
проведено банком
“____”_____________ 199____ р.
Підпис банку
Підписи платника
Додаток 9
ЗАЯВА НА АКРЕДИТИВ
від “___”___________ 199___ р.
Одержано банком
“___”__________ 199___р.
Заявник акредитива Бенефіціар
Код Код
Банк-емітент Банк бенефіціара
ум. МФО № ум. МФО №
Відкрийте нам акредитив Строк дії акредитива
(вид акредитива) “___”____________199__ р.
Сума
Акредитив у іншому (виконуючому)
банку виконати:
(цифрами і літерами) а) за рахунок коштів платника,
депонованих у виконуючому банку:
Умови акредитива до виконуючого б) інкасацією документів до банку –
банку скерувати: емітента;
а) спецзв'язком; в) через кореспондентський рахунок
б) коротким повідомленням: банку-емітента
— електронною поштою; (зайве закреслити).
— телетайпом.
(Інші лінії зв'язку, вказати які.
Зайве закреслити). З акцептом (чиїм), без акцепту.
Угода №___ “___”_________199____р. Платіж (чи акцепт) здійснити
Назва товарів, виконаних робіт, проти:
наданих послуг _________________________________
_________________________________________________________________________________________________
(кількість, ціна, сума) _________________________________
Додаткові умови: (перелік документів, які додаються до
реєстру документів за акредитивом)
_________________________________________________________________________________________________
Підписи заявника
акредитива
Додаток 10
ІНКАСОВЕ ДОРУЧЕННЯ № Одержано банком
(РОЗПОРЯДЖЕННЯ) “___”_________ 199___ р.
від “___”___________ 199__р.
Платник
Код код банку ДЕБЕТ СУМА
Банк платника
ум. рах. №
Одержувач
Код код банку КРЕДИТ
Банк одержувача
ум. рах. №
Сума літерами
_____________________________________________________________________________________________
Призначення платежу Сума
Вид оп.
Приз.пл.
Строк пл.
Черг. пл.
№ банку
Проведено банком
“____”_________ 199___ р.
Підпис одержувача Підпис банку
Додаток 11
ПЛАТІЖНА ВИМОГА №
від “___”__________199___ р. Одержано банком
“___”_________199__ р.
Платник
Код код банку ДЕБЕТ СУМА
Банк платника
ум. рах. №
Одержувач
Код КРЕДИТ
код банку рах. №
Банк одержувача
ум. рах. №
Сума літерами
___________________________
Призначення платежу
Проведено банком
“____”___________ 199___ р.
Підпис одержувача Підпис банку
Додаток 12
Розпорядження кредитного відділу
“____”_____________ 199___р.
Видати позику за кредитною угодою № _________________________________________________
від_________________________________________________________________________________________
(найменування позичальника)
у розмірі ___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________
позичковий рахунок №______________________ (позичальника)
Голова Документ (меморіальний ордер)
Правління _______________________________ № _________________________
Кредитний працівник ——————————— Бухгалтер ___________________
478
Додаток 13
(лицева сторона)
Строкове зобов'язання №
“___”_____________ 199___ р.
| Позичальник | ДЕБЕТ Сума | |||
| Код | рах. № | |||
| Банк позичальника ум. | ||||
| Код | ||||
| Строк платежу тисяча | КРЕДИТ | |||
|
(число, місяць, рік прописом) дев'ятсот дев'яносто року |
рах. № рах. № |
|||
| За отриману нами позику зобов'язуємось сплатити | ||||
| банку |
Вид. опер. |
|||
| Призи. плат. | ||||
| гривень |
Строк плат. |
|||
|
(прописом) При настанні строку суму зобов'язання спишіть |
||||
| з нашого у Вас рахунку № Меморіальний ордер | № | |||
Проведено банком “____”_____________ 199___р.
М. П. Підписи клієнта
Підписи банку
(зворотний бік)
Відмітки про сплату
| Дата | Сума | Залишок | Підпис |
Додаток 14
ОПЕРАЦІЙНОМУ ВІДДІЛУ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Згідно з угодою №______________ від “____” _________________199____ р.
Видайте позику організації________________________________________________________________________
(найменування позичальника)
позичковий рахунок № _______________________________________
| Сума | Строк погашення | % ставка | Продовж. строк | Нова % ставка | % ставка за прострочку |
“____” ______________199___ р. Голова правління ________________________
Начальник відділу ________________________
Додаток 15
Розрахунок резерву на можливі втрати за кредитними операціями комерційних банків
на ___ квартал 199___ р.
__________________________ _________________________
(назва банку) (адреса банку)
| Групи кредитів за категоріями ризику | Заборгованість за кредитами на початок поточного кварталу | Заборгованість зменшується на: | Заборгованість, що приймається для розрахунку | Рівень резервування, % | Розрахунковий резерв (гр.7 гр. 9) | Рівень резервування на квартал | ||||||
| Гарантії Уряду України і банків країн категорії А | Грошові вклади і депозити позичальника в банку, що надає позику | Вартість майна, оформленого під заставу, і майнових прав позичальника | Усього (гр. 3 + гр.4 + гр. 5) | |||||||||
| Сума резерву, що має бути сформована на поточний квартал | Фактично сформований резерв на початок кварталу | Відхилення (+). (-)(гр. 11 гр. 12) | ||||||||||
|
усього |
Утому числі заборгованість за кредитами, наданими до 01.07.97 в гр. 7 | |||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| Стандартні | ||||||||||||
|
Під контролем Субстандартні Сумнівні Безнадійні Усього |
||||||||||||
Додаток 16
Особиста картка позичальника
Позичальник _________________________________________________________________________
(повна назва позичальника, його юридична адреса та місцезнаходження, номер телефону)
_____________________________________________________________________________________
(підпорядкованість позичальника, повна назва та адреса керівної установи, номер телефону)
_____________________________________________________________________________________
(форма власності)
_____________________________________________________________________________________
(галузь економіки)
_____________________________________________________________________________________
(код та шифр галузі економіки)
_____________________________________________________________________________________
(повна назва та адреса обслуговуючого банку клієнта, номер розрахункового рахунку)
____________________________________________________________________________________
(вид кредиту)
____________________________________________________________________________________
(шифр кредиту)
Керівник ____________________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові, номер телефону)
Головний бухгалтер___________________________________________________________________
(прізвище, ім'я та по батькові, № телефону)
№ кредитної у годи _______________________ № позичкового рахунку _______________________
Форма забезпечення кредиту___________________________________________________________
Сума кредиту ________________________________________________________________________
Відсоткова ставка ____________________________________________________________________
Термін надання кредиту: з_________________________ по _________________________
Графік надходження відсотків за користування кредитом
____________________________________________________________________________________
Перелік документів, що надані позичальником:
____________________________________________________________________________________
Пролонгація
1. З_____________по______________відсоткова ставка _____________________________________
Графік надходження відсотків за користування кредитом
____________________________________________________________________________________
Графік погашення основної заборгованості
____________________________________________________________________________________
2. З_____________по______________відсоткова ставка _____________________________________
Графік надходження відсотків за користування кредитом
____________________________________________________________________________________
Графік погашення основної заборгованості
____________________________________________________________________________________ Прострочка
Дата винесення на прострочку_________________________________________________________
№ позичкового рахунку за прострочкою_________________________________________________
Загальна сума заборгованості за простроченим кредитом ___________________________________
____________________________________________________________________________________
У тому числі:
відсотки___________________________ основна заборгованість____________________________
дата погашення кредиту_____________________________________
Додаток 17
Затверджено
Постановою
Правління
Національного
банку України
№
129 від 7 липня
1994р.
Типова
угода
про повну
індивідуальну
матеріальну
відповідальність
З метою забезпечення зберігання матеріальних цінностей ________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________
(найменування установи банків)
в особі_________________________________________________________________________________________
(керівник установи банку або його заступник, прізвище, ім'я по батькові)
який іменується надалі “Адміністрація”, з одного боку, і працівник __________________________
____________________________________________________________________________________
(найменування установи банку, прізвище, ім'я, по батькові)
який іменується надалі “Працівник”, з іншого боку, уклали цю угоду про таке:
1. Працівник, що займає посаду
____________________________________________________________________________________
(найменування посади)
або виконує роботу,
_____________________________________________________________________________________
безпосередньо пов'язану зі зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням цінностей (непотрібне закреслити), бере на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених йому установою банку цінностей і у зв'язку з викладеним зобов'язується:
а) обережно поводитися з переданими йому цінностями і вживати заходи щодо запобігання шкоди;
б) своєчасно повідомляти адміністрацію установи банку про усі обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених йому цінностей;
в) суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій з цінностями та їх зберігання;
г) не розголошувати ніде, ніколи і ні за яких обставин відомі йому операції щодо зберігання цінностей, їх відправки, перевезення, охорони, сигналізації, а також службові доручення щодо каси.
2. Адміністрація зобов'язується:
а) створювати працівнику умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довірених йому матеріальних цінностей;
б) знайомити працівника з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за заподіяну підприємству, установі, організації шкоду, а також з інструкціями і правилами зберігання, приймання, видачі, обробки, перерахування і перевезення цінностей, діючих у банківській системі країни;
в) проводити у встановленому порядку ревізії цінностей.
3. У разі незабезпечення з вини працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей визначення розміру, заподіяної підприємству, установі, організації шкоди і його відшкодування проводиться відповідно до чинного законодавства.
4. Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода заподіяна не за його вини.
5. Дія цієї угоди поширюється на весь час роботи з довіреними працівнику матеріальними цінностями підприємства, установи, організації.
6. Ця угода укладена у двох примірниках, перший з яких має бути у адміністрації, а другий — у працівника.
Адреса учасників угоди Підписи сторін договору
підпис Адміністрація
підпис Працівник
“___”___________ 199__ р.
Додаток 18
Затверджено
Постановою
Правління
Національного
банку
України №
129 від 7 липня
1994 р.
(дата) Об'ява №
на внесення готівки
|
Від кого_________________________________________________________________ Для зарахув. Банк одержувача на рахунок |
|||||||
| Сума цифрами | |||||||
|
Одержувач Сума літерами |
|||||||
|
Призначення платежу____________________________________________________________________________________ Підпис клієнта Бухгалтер Гроші прийняв касир |
|||||||
|
(дата) КВИТАНЦІЯ Від кого_______________________________________________ |
|||||||
|
Для зарахув. Банк одержувача на рахунок |
|||||||
|
Одержувач Сума літерами |
Сума цифрами | ||||||
|
Призначення платежу___________________________________________________________________________________ М.П. Бухгалтер Гроші прийняв касир |
|||||||
____________________________ ОРДЕР (дата) |
|||||||
|
Від кого_________________________________________________________ Банк одержувач |
рах № | Сума загальна | |||||
| КРЕДИТ Суми часткові Код | |||||||
| Код | Рах .№№ | ||||||
Одержувач Бухгалтер |
|||||||
| Касир | вид.опер. | ||||||
| Приз. плат. | |||||||
| № гр. банку | |||||||
Додаток 19
Затверджено Постановою Правління
Національного банку України
№ 129 від 7 липня 1994 р.
ПРИХОДНИЙ
КАСОВИЙ ОРДЕР №
___________________________________
(дата заповнення)
| Від кого | |||||
| рах № | Сума загальна | ||||
| Банк одержувача | |||||
| КРЕДИТ Суми часткові Код | |||||
| Код | рах. №№ | ||||
| Одержувач | |||||
| Код | |||||
| Сума літерами | |||||
| Вид. | |||||
|
Приз. |
|||||
| Призначення платежу |
№ гр. |
||||
| Підпис платника Контролер Бухгалтер | |||||
| Касир | |||||
Додаток 20
Затверджено
Постановою
Правління
Національного
банку України
№ 129 від 7 липня 1994 р.
Титульна сторінка
|
Найменування установи банку: ___________________________ КНИГА обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей) (прізвище та ініціали) Розпочата________________________ Закінчена________________________ Записи в цій книзі проводяться до повного її використання |
(розгорнутий аркуш)
(ліва сторінка) (права сторінка)
| ПРИХОД | ВИ ДАТОК | |||||||
| Дата | Від кого прийнято (прізвище касира) | Кількість приходних документів | Сума цифрами | Кому видано (прізвище касира) | Кількість приходних документів | Сума цифрами | Суми літерами | Розписка про одержання |
|
Усього за день |
||||||||
Додаток 21
Затверджено Постановою Правління
Національного банку України
№ 129 від 7 липня 1994р.
|
ВИДАТКОВИЙ КАСОВИЙ ОРДЕР №_______________________ |
місце для наклеювання талона ДЕБЕТ |
Т № | ||||
| талон до каси | ||||||
|
(дата заповнення) ВИДАТИ Найменування банку |
||||||
| рах. № |
Сума Загальна |
|||||
| Вид витрат банку | КРЕДИТ | |||||
| рах. № | ||||||
| Сума літерами | ||||||
|
Показ. Касплана Сума Код |
||||||
| Призначення платежу_____________________________________________ | ||||||
|
Пред'явлений_______________________№_________________________________ Виданий____________________________________ _____________________ (дата) Зазначену в ордері суму одержав Контролер Бухгалтер |
||||||
|
Вид опер. |
||||||
|
Приз. плат. |
||||||
|
№ гр. банку |
||||||
| Касир | ||||||
Додаток 22
Копія супровідної відомості
__________________________до сумки з грошовою виручкою №
(дата заповнення)
Від (кого)
Одержувач Дебет талон до каси
рах. №
Сума
готівкою Кредит
Для зарахування на рахунок рах. №
_______________________________________
Банк одержувача_________________________ Загальна
Сума літерами, грн.___________________________________________________________________
______________________________________________________________________ Сума Код
Керівник підприємства (організації) Касир _______________________
Розписка ______________________________
Опломбовану сумку №____без перерахування вкладених
у неї грошей прийняв інкасатор банку Вид. опер.
Інкасатор ________________________________
___________________________________
(чіткий підпис інкасатора) Приз. плат
___________________________________ № гр. банку
Печатка банку ______________________
(дата заповнення)
_______________________зворотний бік
3-го примірника ______________________
(Цей примірник залишається в госпорганах як квитанція про приймання сумки)
До уваги клієнта
1. У сумку вкладається для здавання в установи банків уся грошова виручка понад встановлений банком ліміт залишку готівки. Гроші підбираються за купюрами. Відбиток пломбіра має бути чітким.
2. При здаванні сумки з грошима інкасатору вимагайте від нього:
1) пред'явлення посвідчення особи і доручення на одержання сумки та явочної картки, завіреної печаткою;
2) видачі порожньої сумки, закріпленої за підприємством, на заміну сумки з грошима;
3) розписку інкасатора на копії супровідної відомості та накладання на неї чіткої печатки про одержання опломбованої сумки.
3. Обережно поводьтеся із сумкою.
Національний банк України
Додаток
23
Затверджено
Постановою
Правління
Національного
банку України
№
129 від 7 липня
1994 р.
Титульна сторінка
|
Найменування установи банку: КНИГА обліку залишків бланків суворої звітності з_____________ по___________ 19__р. Розпочата__________________________ Закінчена__________________________ Записи в цій книзі проводяться до повного її використання__________________ |
| Залишки на | Чекові книжки | Вкладні книжки | Ф.377 | Трудові книжки | Вкладиші до трудових книжок | Усього | |||||||
| Грошові | Розрахункові | ||||||||||||
Остання сторінка
|
Найменування установи банку: ЗАВІРЯЮЧИЙ НАДПИС У цій книзі пронумеровано, прошнуровано та скріплено печаткою банку____________ __________________________________________аркушів (літерами) з_______________по_______________включно Керівник установи____________________(підпис) Головний бухгалтер___________________(підпис) Завідуючий касою_____________________(підпис) _______________________________________(дата) |
Додаток 24
Затверджено
Постановою
Правління
Національного
банку України
№
129 від 7 липня
1994р.
Титульна сторінка
|
Найменування установи банку: _____________ КНИГА обліку видачі з комори та інших грошових сховищ грошових білетів та інших цінностей для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище Розпочата__________________________________ Закінчена __________________________________ Записи в цій книзі проводяться до повного її використання |
| Дата | Найменування цінностей | Сума чи кількість (цифрами та літерами) | Для якої цілі видані цінності | Прізвище та розписка касира що одержав цінності | Розписка, трьох осіб, відповідальних за схоронність цінностей, про прийняття цінностей назад у комору |
Додаток 25
Угода №
про депозитний вклад
м. __________________ “____”_________________199____ р.
________________в особі _________________, що діє на підставі Статуту і надалі йменується “Вкладник”, з одного боку, і акціонерний банк_________________________________
в особі _____________________________, що діє на підставі Статуту й надалі йменується “Банк”,
з іншого боку, уклали угоду про таке:
1. Предмет угоди
1.1. Вкладник перераховує банку грошові кошти в сумі _______________________________
_______________________________ грн. для зарахування
(цифрами і прописом)
на депозитний рахунок № ________ на строк від _____________ до ______________ 199 р.
2. Умови угоди
2.1. Відсоткова ставка, що нараховується на першочергову суму вкладу, становить ____% річних і переглядається з урахуванням грошово-кредитної політики Національного банку України та кон'юнктури ринку ресурсів.
2.2. Вкладник має право поповнення залишків на депозитному рахунку впродовж усього терміну дії цієї угоди.
2.3. У разі поповнення вкладу строк повернення внесеної суми і відсоткова ставка за нею затверджуються додатковою угодою.
2.4. Вкладник має право достроково вимагати всю суму вкладу або його частину, повідомивши про це Банк письмово за п'ять банківських днів наперед. У випадку дострокового запиту вкладу відсоткова ставка на суму, що погашується, визначається в розмірі 8 від чинної за угодою депозитної ставки. Відсотки за достроково погашеною сумою нараховуються і сплачуються на розрахункову дату згідно з п. 2.6. цієї угоди.
2.5. При розрахунку сплати за депозитний вклад кількість днів у році та кількість днів у місяці приймається фактична.
2.6. Після закінчення строку, обумовленого в п. 1.1 Банк повертає суму внеску і протягом трьох банківських днів перераховує відсотки.
2.7. Строк дії угоди може бути пролонгований за домовленістю сторін на підставі чинних або змінених умов.
3. Строк дії угоди
3.1. Угода набирає чинності від дня зарахування засобів Вкладника на депозитний рахунок у Банку.
3.2. Строк дії угоди обмежений днем зняття депозитного внеску з рахунку Банку і погашення нарахованих відсотків.
4. Додаткові умови
4.1. Умови цієї угоди можуть бути змінені й доповнені за обопільною згодою сторін. Зміни оформляються додатковим погодженням сторін у письмовій формі.
4.2. Усі суперечки, що виникають під час виконання цієї угоди, розглядаються сторонами в п'ятиденний строк. У випадку, якщо сторони не дійшли згоди, суперечка зацікавленою стороною передається до арбітражного суду.
Цю угоду складено у двох примірниках, по одному примірнику в кожної зі сторін.
5. Юридичні адреси і реквізити сторін
Банк:_______________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________
Вкладник: ___________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________
Підписи сторін:
Банк Вкладник
голова Правління Генеральний директор
М. П. М. П.
Додаток 26
Поточний рахунок в іноземній валюті громадянина України
Відкрити поточний рахунок
№___________________________________
У ___________________________________
(найменування валюти)
_____________________________________
(підписи службових осіб банку)
“___”____________________199___ р.
Заява
Від________________________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
паспорт, серія________ №_________________ , виданий__________________________________
(інший документ, що засвідчує особу) (ким і коли)
_____________________________________________________________________________________
Ідентифікаційний код________________________________________________________________
Прошу відкрити поточний рахунок у___________________________________________________
(найменування валюти)
на моє ім'я.
Письмові розпорядження будуть підписуватись мною або уповноваженою мною особою за довіреністю.
У разі зміни повноважень особи на право розпорядження рахунком зобов'язуюсь негайно повідомити про це в письмовій формі.
Правила банку щодо ведення поточних рахунків мені відомі і я вважаю їх для себе обов'язковими.
Усе листування щодо цього рахунку прошу надсилати за адресою _________________________________
____________________________________________________________________________________________
Про зміну адреси повідомлятиму банк письмово
“_____”_______________199_____р. _________________________
(підпис власника рахунку)
Додаток 27
Поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи — іноземця (резидента чи нерезидента), особи без громадянства та громадянина України — нерезидента*
Відкрити поточний рахунок
№____________________________ ________________________________
(назва установи уповноваженого банку)
У ___________________________________
(найменування валюти)
_____________________________________________ _______________________________________
(підписи службових осіб банку)
“___”_____________ 199____ р.
Заява
Від_________________________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
паспорт, серія_______ №_______________ , громадянство_________________________________
(інший документ, що засвідчує особу)
Ідентифікаційний код (для іноземців-резидентів)________________________________________
та осіб без громадянства — резидентів_________________________________________________
Прошу відкрити поточний рахунок у___________________________________________________
на моє ім'я. (найменування валюти)
Письмові розпорядження будуть підписуватись мною або уповноваженою мною особою за довіреністю.
Уразі зміни повноважень особи на право розпорядження рахунком зобов'язуюсь негайно повідомити про це в письмовій формі.
*У разі необхідності комерційний банк може виготовляти та використовувати запропоновану форму заяви двома мовами — українською та іноземною.
Правила банку щодо ведення поточних рахунків мені відомі і я вважаю їх для себе обов'язковими.
Усе листування щодо цього рахунку прошу надсилати за адресою
____________________________________________________________________________________
Про зміну адреси повідомлятиму банк письмово
“____”______________199___р. ________________________________
(підпис власника рахунку)
Додаток 28
Постанова Правління НБУ № 150 від 15.04.98 р.
1. Структура міжбанківського валютного ринку України
1.1. Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:
— Національний банк України;
— уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);
— уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);
— інші резиденти та нерезиденти, які здійснюють у встановленому Національним банком України порядку операції через уповноважені банки.
1.2. Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України, крім перерахованих вище, можуть бути також валютні або товарні та фондові біржі, які отримали ліцензію Національного банку України на право організації торгівлі іноземною валютою.
1.3. Порядок та умови отримання ліцензії на право здійснення та організації валютних операцій біржами визначаються Національним банком України окремим рішенням.
2. Порядок торгівлі іноземною валютою
2.1. Валютні надходження на адресу резидента підлягають попередньому зарахуванню на власний розподільчий валютний рахунок.
Уповноважений банк не пізніше наступного банківського дня зобов'язаний повідомити власника рахунку про надходження коштів на розподільчий рахунок.
Кошти з розподільчого валютного рахунку резидента розподіляються за призначенням згідно з дорученнями резидента і з урахуванням режиму функціонування цього рахунку.
Якщо власник рахунку — резидент протягом п'яти банківських днів не надасть уповноваженому банку доручення на перерахування валютних коштів з розподільчого рахунку, банк зобов'язаний на шостий банківський день самостійно перерахувати ці кошти на поточний валютний рахунок резидента.
2.1.1. На розподільчий рахунок зараховуються також валютні надходження при здійсненні резидентами розрахунків з використанням пластикових карток міжнародних платіжних систем відповідно до “Положення про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки” (далі — Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України № 37 від 24.02.97 р. (із змінами та доповненнями), а також у разі повернення від нерезидента іноземної валюти, яка була куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України для виконання зобов'язань перед нерезидентами.
Уповноважений банк в цих випадках самостійно без доручення клієнта протягом трьох банківських днів здійснює продаж зазначених валютних надходжень на міжбанківському валютному ринку України з розподільчого рахунку.
При отриманні резидентами готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території України відповідно до встановлених Національним банком України “Правил використання готівкової іноземної валюти на території України” ця валюта не пізніше наступного робочого банківського дня інкасується до уповноваженого банку, який в той же день після відображення цих коштів на розподільчому рахунку клієнта та їх продажу зараховує відповідний еквівалент в грошовій одиниці України на поточний рахунок резидента.
2.1.2. Гривневий еквівалент проданої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в усіх випадках має бути зарахований на поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження гривні на кореспондентський рахунок банку.
2.1.3. Відсотки за залишками на розподільчому рахунку не нараховуються. Комісійна винагорода за операціями за цим рахунком уповноваженими банками не стягується.
2.2. Юридичні особи-резиденти можуть купувати іноземну валюту через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України:
—для забезпечення їх зобов'язань перед нерезидентами щодо оплати товарів (робіт, послуг), прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;
—для забезпечення витрат на службові відрядження за кордон (видача готівкою або перерахування на власний корпоративний картрахунок) у межах норм відповідно до чинного законодавства України;
— для забезпечення переказів за кордон, пенсій, стипендій та аліментів й інших платежів відповідно до чинного законодавства України;
—для сплати за межі України кредитів, отриманих від нерезидентів та зареєстрованих Національним банком України, та погашення кредитів, отриманих від уповноважених банків, а також відсотків за цими кредитами;
— для репатріації належного іноземному інвестору капіталу, який попередньо було інвестовано на території України, або прибутків, доходів, дивідендів на цей капітал (за наявності документального підтвердження про здійснення інвестицій та про розмір фактично отриманих у результаті цього прибутків, доходів, дивідендів іноземного інвестора).
2.3. Іноземна валюта, яка придбана у встановленому порядку через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України, повинна бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів з часу зарахування її на його поточний рахунок на цілі, вказані в заяві на купівлю іноземної валюти, відповідно до вимог статті 3 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.
2.4. Уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи мають право купувати іноземну валюту за власні кошти і використовувати її на цілі, передбачені чинним законодавством України.
2.5. Нерезиденти можуть купувати іноземну валюту через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України відповідно до нормативних актів Національного банку України.
2.6. Уповноважені банки здійснюють операції купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України відповідно до правил та нормативних документів, які регламентують проведення зазначених операцій через Українську міжбанківську валютну біржу.
2.7. При проведенні уповноваженими банками безготівкових операцій купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України комісійна винагорода банку стягується з клієнтів лише в гривнях. При цьому її розмір визначається в межах 1,5 % від обсягу операції, але в усіх випадках не повинен перевищувати 10 000 гривень.
У разі якщо операції, які виконує уповноважений банк за дорученням свого клієнта, пов'язані із сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту та із сплатою коштів за користування міжнародними системами розрахунків і міжнародними системами зв'язку, уповноваженому банку дозволяється стягнення цієї частини комісійної винагороди в іноземній валюті за рахунок коштів клієнта в обсязі, необхідному для здійснення розрахунків з нерезидентами за зазначені послуги та операції.
2.8. Уповноважені банки здійснюють на міжбанківському валютному ринку України безготівкові операції з купівлі та продажу валют (як міжбанківські операції, так і операції з клієнтами), за якими проводяться торги на Українській міжбанківській валютній біржі, за курсом покупця та продавця з граничним відхиленням (маржею) від офіційного обмінного курсу не більше ніж 0,3 % без врахування комісійної винагороди.
За операціями з іншими валютами зазначений розмір маржі між курсом покупця та продавця не повинен перевищувати 0,6 %.
Ці обмеження не поширюються на операції, пов'язані із строковими (ф'ючерсними) угодами.
2.9. Проведення торгів на Міжбанківській валютній біржі України призупиняється у разі зміни курсу гривні до долара США більше ніж на 5 % від стартового курсу.
Додаток 29
“___”_____________ 199___ р.
____________________________ Типова форма 03-2
підприємство, організація Затверджена наказом
Ідентифікаційний код Мінстату України
ДРПОУ від 29.12.95 352
| Бухгалтерський запис (акт, накладна) | Первісна вартість усіх об'єктів | |
| дата | номер | 18 |
| 16 | 17 | |
обліку основних засобів
________________________________________________________________________________
повне найменування і призначення об'єкта
________________________________________________________________________________
найменування заводу-виготовлювача
________________________________________________________________________________
модель, тип, марка
| Цех, відділ, дільниця, лінія | Рахунок, субрахунок | Код аналітичного обліку | Первісна (балансова) вартість | Код | |||||
| Рахунку об'єкта аналітичного обліку об'єкта (для віднесення амортизаційних відрахувань) | Норми амортизаційних від рахувань | ||||||||
| Повну відбудову | капітальний ремонт | ||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |||
| Норма амортизаційних відрахувань | Поправочний коефіцієнт | Устаткування | |||||||
| на повну відбудову | на капітальний ремонт | вид | код | ||||||
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | |||||
| Акт про введення в експлуатацію | Первісна (балансова) вартість | ||||||||
| дата | номер | ||||||||
| 13 | 14 | 15 | |||||||
Додаток 30
Інвентарна книга
| № з/п | Дата запису | Документ | Звідки отримано | Інвентарний номер | Найменування | Одиниця виміру | К-сть | Дебет (надходження) | ||
| дата | сума | дата | ||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
Додаток 31
ВІДОМІСТЬ
індексації балансової вартості основних фондів та їх зношення
___________________________________________________________________________________
(назва підприємства)
(За станом на 1 квітня 1996 р.)
| № з/п | Найменування основних фонді | Дата введення в експлуатацію, здійснення будівництва | Шифр за класифікатором, єдині норми аморт. відрахувань на повне відновлення основних фондів | Балансова вартість (до індек сації), грн. | Індекси ЦІН ДО попереднього періоду | Балансова вартість (після індексації), грн. | Зношення за балансом на 199_р., грн. | Сума зношення після індексації, грн. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 = 5 х 6 | 8 | 9 = 8 х 6 |
Голова комісії ____________________________
(підпис)
Члени комісії _____________________________
(підпис)
___________________________________
(підпис)
Додаток 32
Типова форма 03-9
——————————————————— Затверджена наказом
(підприємство, організація) Мінстату України
Ідентифікаційний код від 29 129 5 352
ДРПОУ
Код за УКУД
ІНВЕНТАРНИЙ СПИСОК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
(за місцем їх знаходження, експлуатації)
____________________________________________________________________________________
відділ, цех, дільниця, лінія
____________________________________________________________________________________
найменування класифікаційної групи
| Інвентарна картка або запис в інвентарній книзі | Інвентарний номер | Повне найменування об'єкта | Первісна (балансова) вартість | Вибуття (переміщення) | |||
| документ | Причина вибуття/ переміщення | ||||||
| дата | дата | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
Додаток 33
Типова форма 03-8
___________________________________ Затверджена наказом
(підприємство, організація) Мінстату України
Ідентифікаційний код від 29.12.95 352
ДРПОУ
Код за УКУД
КАРТКА ОБЛІКУ РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
| Звітні періоди | Наявність основних засобів на 1 число звітної дати | Надійшло всього (індексовано) | Вибуло | Амортизація за січень - повністю, згодом змінена | Затрати на капітальний ремонт | |||||
| всього | у т. ч. | |||||||||
| внаслідок старіння та зношення | Внаслідок стихійного лиха | |||||||||
| повне відновлення | капітальний ремонт | |||||||||
|
+, - |
су- |
+, - |
су- |
|||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| Січень | ||||||||||
| Лютий | ||||||||||
| Березень | ||||||||||
|
Разом за I квартал |
||||||||||
| Квітень | ||||||||||
| Травень | ||||||||||
| Червень | ||||||||||
|
Разом за II квартал |
||||||||||
| Липень | ||||||||||
| Серпень | ||||||||||
| Вересень | ||||||||||
|
Разом за III квартал |
||||||||||
| Жовтень | ||||||||||
| Листопад | ||||||||||
| Грудень | ||||||||||
|
Разом за IV квартал |
||||||||||
| Усього оборот за рік | ||||||||||
| На кінець року | ||||||||||
Додаток 34
Типова форма 03-1
_______________________________ Затверджена наказом
(підприємство, організація) Мінстату України
Ідентифікаційний код від 29.12.95 352
ДРПОУ Код за УКУД
ЗАТВЕРДЖУЮ
__________________
“___”___________199___р.
| Номер документа | Дата складання | Код особи, що відповідальна за зберігання основних засобів | Код виду операції |
Акт
приймання-передачі
(внутрішнього
переміщення основних
засобів)
| Здавач | Одержувач | Дебет | Кредит | Первісна (балансова) вартість |
Номер |
|||
| цех. відділ. лінія, дільниця | рахунок. субрахунок | код аналітичного обліку | рахунок, субрахунок | код аналітичного обліку | інвентарний | заводський | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
| Код | Норми амортизаційних відрахувань | Поправочний коефіцієнт | ||
| рахунку та об'єкта аналітичного обліку (для віднесення амортизаційних відрахувань) | Норми амортизаційних відрахувань | на повне відновлення | на капітальний ремонт | |
| 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
На підставі наказу, розпорядження_____________________________________________________
від “___”_____________ 199__ р. ______________________________________________________
Проведений огляд ___________________________________________________________________
(найменування об'єкта)
що приймається (передається) в експлуатацію від ________________________________________
На момент приймання (передачі) об'єкт знаходиться в ____________________________________
___________________________________________________________________________________
(місцезнаходження об'єкта)
| Устаткування | Сума амортизації (зношення) за даними переоцінки на________199_р. або за документами придбання | Рік випуску (побудови) | Дата введення в експлуатацію (місяць, рік) | Номер паспорта | |
| вид | код | ||||
| 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
Коротка характеристика об'єкта _______________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Об'єкт технічним умовам відповідає ___________________________________________________
не відповідає ____________________________________________________
___________________________________________________________________________________
(вказати, що саме не відповідає)
Доробка не потрібна _____________________________ потрібна ____________________________
___________________________________________________________________________________
(вказати, що саме потрібно)
Підсумки випробування об'єкта ________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Висновок комісії_____________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Додаток. Перелік технічної документації ________________________________________________
Голова комісії _______________________ __________________ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я. по батькові)
Члени комісії ________________________ __________________ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові)
_______________________ __________________ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я. по батькові)
Об'єкт основних
засобів прийняв ______________________ __________________ ________________________
(посада) (підпис) (ім'я, по батькові, прізвище)
Відмітка бухгалтера про відкриття
картки або переміщення об'єкта ___________________________ Головний бухгалтер (бухгалтер)
“___”__________ 199__ р.
Додаток 35
Типова форма 03-3
_____________________________________ Затверджена наказом
(підприємство, організація) Мінстату України
Ідентифікаційний код від 29.12.95 352
ДРПОУ Код за УКУД
ЗАТВЕРДЖУЮ
Керівник підприємства
____________________
Акт “__”________199__ р.
| Номер документа | Дата складання | Код виду операції |
основних засобів
| Цех, відділ дільниця, лінія | Дебет | Кредит | Сума | Сума зношення за даними переоцінки на_________19 __ р. За документами придбання | ||
| рахунок, субрахунок | код аналітичного обліку | рахунок субрахунок | код аналітичного обліку | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Номер | Код | Норма амортизаційних відрахувань | |||
| Інвентарний | Заводський | рахунку аналітичного обліку (для віднесення амортизаційних відрахувань) | норми амортизаційних відрахувань | на повне відновлення (зношення) | на капітальний ремонт |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
Комісія призначена наказом (розпорядженням)____________________________________ від
“___” ___________ 19___ р.
на підставі __________________________________________________________________________
здійснила огляд _____________________________________________________________________
найменування об'єкта
За наслідками огляду комісія з'ясувала:
1. Надійшов на підприємство “___” _____________ 19__ р.
2. Кількість ремонтів _____________________________ на суму ________________________ грн.
| Код |
4 Наявність дорогоцінних металів_____________________________________
5 Технічний стан та причина списання _________________________________
| Устаткування | Рік випуску (побудови) |
Дата введення в експлуатацію (місяць, рік) |
Номер паспорта | |
| вид | код | |||
| 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |
Висновок комісії_____________________________________________________________________
Додаток: перелік документів, що додаються _____________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Голова комісії________________________ _____________ ____ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові)
Члени комісії ________________________ _________________ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові)
_________________________ _________________ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові)
Розрахунок результатів списання об'єкта
| Витрати на списання | Надійшло від списання | ||||||
| найменування документа | статті витрат | сума | найменування документа | цінностей | кількість | сума | |
| вид | номенклатурний номер | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
Результати списання _________________________________________________________________
У картці _________________________________ вибуття основних засобів відмічено
“___”______________ 19__ р.
Додаток 36
Типова форма 03-4
_____________________________________ Затверджена наказом
(підприємство, організація) Мінстату України
Ідентифікаційний код від 29.12.95 352
ДРПОУ Код за УКУД
ЗАТВЕРДЖУЮ
____________________
| Номер документа | Дата складання | Код виду операції |
на списання
основних засобів
| Цех, відділ дільниця, лінія | Дебет | Кредит | Сума |
Сума зношення за даними переоцінки на _________19__ р. чи за документами придбання |
||
| рахунок, субрахунок | код аналітичного обліку | рахунок субрахунок | код аналітичного обліку | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Номер | Код | Норма амортизаційних відрахувань | |||
| інвентарний | заводський | рахунку об'єкта аналітичного обліку (для віднесення амортизаційних відрахувань) | норми амортизаційних відрахувань | на повне відновлення (зношення) | на капітальний ремонт |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
Комісія призначена наказом (розпорядженням)______________________________ від
“___”____________ 19__ р.
здійснила огляд автомобіля (причепа, напівпричепа) ____________ марка ____________________
модель_________ тип __________ вантажопідйомність ____________________________________
двигун _________ шасі __________ державний номер _____________________________________
технічний паспорт___________________________________________________________________
наявність дорогоцінних металів________________________________________________________
що належать________________________________________________________________________
(найменування автогосподарства, підприємства)
Адреса автогосподарства (підприємства)________________________________________________
За наслідками огляду_________________________________________________________________
автомобіля, причепа, напівпричепа
його агрегатів, вузлів і механізмів та ознайомлення з документами (паспорт, формуляр) комісія з'ясувала:
1. На балансі автогосподарства (підприємства) з “___”____________ 19___ р.
2. Кількість ремонтів________________________ на суму ______________________________ грн.
| Транспортні засоби | Рік випуску | Дата введення в експлуатацію (рік, місяць) | Пробіг, км | ||
| вид автомобіля, причепа, напівпричепа | код | з початку експлуатації | після останнього капітального ремонту | ||
| 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |
Зовнішній стан автомобіля (причепа, напівпричепа)_______________________________________
На автомобілі (причепі, напівпричепі) відсутні такі вузли та деталі: _________________________
Технічна характеристикаагрегатів та деталей автомобіля (причепа, напівпричепа)
| № з/п | Найменування агрегатів | Придатні для використання | Відсоток придатності | Підлягають відновленню | Непридатні | Виявлені дефекти | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |||
| 1. | Рама | ||||||||
| 2. | Кузов | ||||||||
| 3. | Кабіна | ||||||||
| 4. |
Двигун карбюратор стартер генератор компресор пневмогальма |
||||||||
| 5. | Коробка передач | ||||||||
| 6. |
Задній міст карданний вал картер заднього мосту картер диски колес ресори |
||||||||
| 7 |
Передній міст рульове управління передня вісь диски колес ресори механізми рульового управління |
||||||||
| 8 |
Інші прибори радіатор крила підніжки капот фари скло акумулятори амортизатори головний гальмовий циліндр |
||||||||
У графах 3,5.6 зазначається: “так”, “ні”.
Висновки комісії: ____________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Додаток: перелік документів, що додається ______________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Голова комісії _______________________ _________________ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові)
Члени комісії ________________________ _________________ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові)
_________________________ _________________ ________________________
(посада) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові)
Підлягають оприбуткуванню деталі та вузли
| Номер | Найменування | Одиниця виміру | Кількість | Ціна | Сума | ||
| за порядком | за каталогом | номенклатурний | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
Розрахунок результату списання автомобіля (причепа, напівпричепа)
| Витрати на списання | Надійшло від списання | ||||||
| найменування документа | статті витрат | сума | найменування документа | цінностей | кількість | сума | |
| вид | номенклатурний номер | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
Результати списання__________________________________________________________________
У картці вибуття основних засобів відмічено_____________________________________________
“___” _________________19___ р. Головний бухгалтер
Додаток 37
ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНИЙ ОПИС ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
“___”_______________ 19___ р.
Ми, що нижче підписалися, у складі: голова_________________________________________
члени ______________________________________________________________________________
на підставі наказу по_________________________________________________________________
від “___”________________ 19___ р. провели зняття фактичної наявності
основних засобів, які перебувають______________________________________________________
_____________________________________за станом на “___”_______________ 19__ р.
РОЗПИСКА
Я,_____________________________________________________________________________ (ми)
(прізвище, ім'я, по батькові)
Даю (даємо) цю розписку про те, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові і прибуткові документи здані в бухгалтерію, і всі предмети основних засобів, що надійшли на мою (нашу) відповідальність, оприбутковані.
Матеріально відповідальні особи: ______________ _______________________ ___________
(посада) (прізвище, ім'я, по батькові) (підпис)
______________ _______________________ ___________
(посада) (прізвище, ім'я. по батькові) (підпис)
Інвентаризація: розпочата “___”________________ 19___ р.
закінчена “___”________________ 19___ р.
| № | Інвентарний номер | Найменування | Коротка характеристика |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Рік побудови. виготовлення | Залишок | Результат | Відмітка | ||||||
| фактично | за обліком | надлишки | недостачі | ||||||
| кількість | сума | кількість | сума | кількість | сума | кількість | сума | ||
| 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
Інвентаризація проведена на “___” ________________ 19___ р.
Разом за описом порядкових номерів____________________________________________________
(літерами)
на суму_____________________________________________________________________________
(літерами)
Голова комісії: Члени комісії:
__________________________________ _____________________________________
Усі цінності, перелічені в цьому описі, комісією перевірені в натурі в моїй (нашій) присутності і внесені в опис, у зв'язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маємо. Цінності, що перераховано в описі, перебувають на моєму (нашому) відповідальному зберіганні. Матеріально відповідальна особа __________________________________________________________________
Зазначені в цьому інвентаризаційному описі дані й підрахунки перевірив:____________________
___________________________________________________________________________________
(посада, підпис)
“____”___________________ 19___ р.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Аудит: Практ. пособ. / Под ред. А. Н. Кузьминского. — Киев: Учетинформ, 1996.
2. Андросов А. М. Бухгалтерский учет и отчетность в банке. — Москва: АО “Менатеп-информ”, 1994.
3. Барлтроп Крис Дж., Нотон Диана Мак. Банки на развивающихся рынках. Интерпретирование финансовой отчетности. — Москва: Финансы и статистика, 1994.
4. Березина М. П., Крупнов Ю. С. Межбанковские расчеты. — М.: Финансы и статистика, 1994.
5. Голов С. Ф., Єфіменко В. І. Фінансовий та управлінський облік. — Київ: ТзОВ Автоінтерсервіс, 1996.
6. Горина С. А. Учет в банке. Проверка правильности отражения банковских операций. — Москва: Приор., 1995.
7. Демківський А. В. Сучасний вексельний обіг. — Київ: Знання, 1996.
8. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 р — Київ: Компас, 1997.
9. Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 р. — Київ: Компас, 1997.
10. Закон України “Про банки та банківську діяльність від 20.02.91 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. 1996. Вип.1.
11. Заруба О. Д. Банківський менеджмент та аудит. — Київ: Лібра, 1996.
12. Зубілевич С. Я., Голов. С. Ф. Основи аудиту. — Київ: Ділова Україна, 1996.
13. Козлова Ж. П., Галанина О. М. Бухгалтерский облик в коммерческих банках. — Москва: Финансы и статистика, 1996.
14. Кох Тимоти У. Управление банком: Пер. с англ.— Уфа: Спектр,1993.
15. Лысенков Ю. М., Совгира Я. В. Операции с ценными бумагами. Бухгалтерский учет, налогообложение. — Киев: Прес-центр, 1994.
16. Международные стандарти бухгалтерского учета. — Price Water house LLP, 1994.
17. Ниднз Б., Андерсон X., Колдуэлл. Принципы бухгалтерського учета. — Москва: Финансы и статистика, 1993.
18. Прилуцкий Л. Лизинг. Виды и сущность. Бухгалтерський учет. — Москва: Ось-89, 1996.
19. Рид Э. Коммерческие банки: Пер. с англ. — Москва: Прогресе, 1983.
20. Роуз С. Банковский менеджмент. Предоставление финансовых услуг: Пер. с англ. — Москва: Дело Лтд, 1995.
21. Синки Дж. Ф. Управление финансами в коммерческих банках. Пер. с англ.—М.: 1994.
22. Соколинская Н. Э. Банковский аудит. — Москва: Перспектива. 1994.
23. Тараканова Л. А., Горина С. А. Бухгалтерский учет в банке: Практич. пособ. — Москва: Приор., 1994.
24. Ткач В. И., Ткач М. В. Международная система учета и отчетности. — Москва: Финансы и статистика, 1992.
Облік та аудиту комерційних банках/А. М.Герасимович, Т.В. Кривов'яз, О. А. Мазур та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Герасимовича.—Львів: Видавництво “Фенікс”, 1999. — 512с.