Реферат

на тему:

"Вихідні умови для управління інтелектуальною власністю"

1. Дослідницька угода

Важливо мати на увазі деякі проблеми перед початком проекту, особливо якщо залучені треті сторони як партнери, або ж як спонсори. Більшість університетів мають адміністративний або юридичний персонал, який займається дослідницькими контрактами й угодами співпраці. Проте часто проблеми, що впливають на ефективне управління результатами досліджень і їх використання, залишаються невизначеними. Якщо їх не враховувати заздалегідь, вони можуть призвести до конфлікту пізніше. Наприклад, якщо потенційний власник ліцензії виявляє свій інтерес (і залучаються гроші), тоді це не кращий час, щоб вести переговори про власність, вартість і розподіл прибутку. До початку партнерського дослідницького проекту, який може генерувати IB, необхідно укласти договір про співпрацю. Цей договір має визначати контекст співпраці та структури й процеси управління проектом, а також повинен містити угоду щодо використання результатів дослідження — тобто прав на IB. Наприклад, потрібно розглядати такі проблеми:

правила володіння пріоритетними об'єктами IB. Вони будуть розділені між усіма партнерами чи належить тільки тим, хто сприяв створенню винаходу?

Використання та права доступу. Всі партнери проекту мають право використовувати результати проекту (пріоритетні об'єкти IB) для цілей проекту, навіть якщо вони не є творцями цього об'єкта безпосередньо, але чи мають вони права на їх комерціалізацію? Чи можуть вони використовувати її в своїх власних комерційних продуктах, і, якщо так, то за якою вартістю? Чи можуть вони видавати субліцензії?

Правління та використання IB. Найкраще мати одного учасника, відповідального за управління та використання IB. Якщо їх більше ніж один, то можлива плутанина на ринку й неефективність системи прийняття рішень серед співвласників. Якщо це можливо, угода щодо співпраці має прояснити, хто буде відповідальним за управління IB (або щонайменше необхідно вирішити це питання на ранній стадії проекту). Управління IB включає не лише формальні дії, наприклад, реєстрацію патентів, але й має забезпечувати безпечне зберігання дослідних зразків продукції, конфіденційні повідомлення, наприклад, лабораторні блокноти тощо.

Розгляд результатів досліджень. Угода щодо співпраці має гарантувати наявність узгодженої структури управління. Має бути визначена група осіб, що управляє IB, а також узгоджені політика та процедура її використання. Наприклад, згадана група повинна регулярно переглядати результати досліджень і приймати рішення щодо їх захисту та використання.

Розподіл прибутку і витрат. Зазвичай погодити це наперед неможливо, оскільки внески учасників ще не відомі, проте це має бути зроблено за першої ж змоги й бажано в той час, коли «група управління ІВ» вирішить формально захищати та використовувати IB. Якщо це можна зробити заздалегідь, то, звичайно, в подальшому цих переговорів можна буде уникнути.

Зберігання записів. Тягар доведення прав власності на IB передовсім лежить на творцях, тому дуже важливо, щоб дослідники вели якісні записи — особливо в спільних проектах. Партнери мають узгодити процедури ведення записів (наприклад, лабораторні блокноти та внутрішні звіти) і комунікації (наприклад, використання та зберігання поштових повідомлень, листів і факсів).

Треті сторони.

На додачу до гарантій власності має бути угода між партнерськими дослідницькими установами. Також важливо, щоб адміністративні системи та процедури гарантували згоду з правилами поводження з IB будь-яких третіх сторін, що можуть долучитися на пізніших стадіях. Це можуть бути студенти або професори, які не є працівниками установи. Наприклад, професорові, що працює за сумісництвом, або студентові останнього курсу, який працює над дослідницьким проектом, перед тим як вони почнуть свою роботу, можуть відправити листа такого змісту:

«Стосується дослідного проекту (XX) Умови участі

Шановний....

Я маю честь запросити Вас до участі в згаданому вище дослідницькому проекті. Ваша участь і Ваш доступ до необхідних засобів інституту обумовлені вимогами, вказаними в цьому листі. Умовами Вашої участі та доступу є:

Дотримання політики та правил стосовно інтелектуальної власності установи:

а) утримання в безпеці та конфіденційності всієї інформації та майна, що стосується або отримана через проект;

б) визначення будь-якої інтелектуальної власності, що Ви
використовуєте у проекті і яка Вам не належить.

Передача установі прав на інтелектуальну власність, яку Ви створюєте протягом реалізації проекту.

Зважаючи на Вашу згоду з цими умовами, на додаток до вигід від участі, Ви одержите частку інших прибутків, які може отримати установа від результатів проекту при їх комерціалізації».

2. Політика та правила щодо інтелектуальної власності

У попередньому типовому листі зроблено посилання на «політику і правила щодо ІВ» установи. Це є ключовим складником успішної комерціалізації й управління IB. Вони мають значення, коли необхідно прояснити права власності щодо різних об'єктів права IB, які створює установа, хто відповідальний за управління нею і якими є обов'язки творців та установи. В подальшому керуватимемось тим, що власником прав на об'єкти права інтелектуальної власності є установа, а не індивідуальний дослідник чи держава.

Як преамбулу до будь-якого документа, що визначає політику IB, потрібно чітко зазначити, що інтелектуальна власність — це актив, який може мати комерційну цінність і що установа зобов'язана гарантувати ефективне управління ним.

Далі політика має визначати, що:

Результат інтелектуальної діяльності, що вироблений за допомогою елементів середовища інституту — засобів, ресурсів, зокрема й інтелектуальної власності, повинен належати, захищатися і використовуватися інститутом для загального добра всієї інститутської спільноти.

Інститут повинен вчасно виявляти й нагороджувати людей, які:

а) в межах інституту створюють інтелектуальну власність, яка має комерційне значення;

б) приносять в інститут, на його користь, власну вже створену інтелектуальну власність.

Інститут не повинен порушувати права інших, хто володіє та використовує інтелектуальну власність.

Інститут повинен відповідати за своїми зобов'язаннями перед усіма учасниками дослідження, зокрема й тими, що вимагають управління та використання результатів досліджень.

Ці основні чотири положення є основою політики інтелектуальної власності.

Політика IB не є ефективною сама по собі. її слід підтримувати правилами, які розроблені для здійснення цієї політики й дозволяють інститутові захищати та використовувати вироблену інтелектуальну власність, визнавати й винагороджувати творців IB та уникати порушення прав IB третьою стороною. Ці правила можуть становити частину контракту про працевлаштування або виступати як умови залучення студента чи відвідувача до участі в дослідницькому проекті. Далі вказано головні компоненти правил IB:

Відповідальність. Необхідно прояснити, хто відповідає за розвиток і виконання стратегії установи щодо управління інтелектуальною власністю та за спрямування управління й експлуатації IB. Зазвичай цим займається офіс передання технологій.

Поширення правил. Ця вимога повинна визначати так звані активи та людей, на яких поширюються правила. Наприклад, можна визначити, що правила поширюються на всі результати, що стосуються будь-якої діяльності установи — досліджень, консультування, академічної, професійної або іншої, яка передбачає створення IB з використанням університетських засобів і ресурсів. Це також охоплювало б IB, створену індивідуумом, який працює на університет, за тих обставин, коли закон припускає наявність прав власності у роботодавця, якщо власник IB передав свої права установі.

Ці правила можуть поширюватися й на інших людей, які працюють за контрактом (як, наприклад, контракт про надання послуг або студентський контракт), в якому вони погодились дотримуватися правил.

Винятки з правил. Звичайно, можуть бути й винятки з правил. Зазвичай це стосується людей, які безпосередньо не зв'язані роботою або контрактом, наприклад, студенти, які сплатили гроші за своє навчання. Винятки можуть стосуватись і IB, створеної студентами останнього курсу й аспірантами, окрім випадків, де університет вів спеціальні переговори й узгодив це питання інакше (наприклад, стосовно завершальних щорічних проектів; проектів, до яких залучена третя сторона; відносно роботи, яка вимагає використання наявної IB, що належить університетові, як зазначено вище). Звичайно, також не враховуються академічні роботи, проведені тільки заради просування академічної кар'єри, як, наприклад, статті в журналах, матеріали для конференцій, навчальні записи не для викладання та книги, не замовлені установою.

Відповідальність за виявлення та охорону IB (зокрема й обов'язок дотримуватись конфіденційності). Як уже згадувалось раніше, важливо заохочувати дослідників виявляти й належно та своєчасно постачати інформацію ОПТ, а також залишати відповідну інформацію конфіденційною. В подальшому буде розглянуто зміст понять «усвідомлення» та «мотивація» дослідників, адже без їхньої готовності розкривати інформацію не буде нічого. Тут допомагають правила, якщо вони можуть накласти зобов'язання на дослідників, щоб зробити це. Наприклад, правила можуть встановлювати, що, здійснюючи в установі роботу, в результаті якої може бути створено об'єкт IB, дослідники повинні:

(а) тримати природу та сутність об'єкта IB у таємниці, доки метод оприлюднення не буде узгоджений з ОПТ;

(б) сприяти охороні прав па IB, зберігаючи відповідні записи створення всюди, де це можливо. (Використання лабораторних блокнотів і «найкраща практика», пов'язана зі зберіганням «записів створення» пізніше обговорюватимуться детальніше).

Розкриття інформації. Тоді як попереднє правило стосується ведення записів, також може бути обов'язок розкривати будь-які доречні питання IB, щойно вони будуть виявлені. Наприклад:

(а) будь-яка потенційно придатна для використання IB, що може виникнути в результаті їхньої роботи;

(б) використання в роботі будь-якої IB, що належить третій стороні;

(в) використання в роботі установи наявної IB;

(г) будь-яка IB, що належить дослідникові і яку пропонують для використання в установі.

Інформація про нову придатну для використання IB може бути розкрити шляхом заповнення «Форми розкриття винаходу». Пізніше це питання буде розглянуто детальніше.

Винагорода за створення. Мотивація, звичайно, є важливою, отже, гроші, як і «медалі», виступають для дослідників мотива-торами. Має бути вироблена система нагороди для творців — індивідуумів чи команд, якщо створена ними IB представляє цінність для установи. Коли IB створюється спільними зусиллями колективу, до якого можуть входити студенти останнього курсу або аспіранти, вони повинні узгодити між собою власні індивідуальні внески в розробку, щоб визначити розподіл винагород. Якщо вони не можуть погодити це питання між собою, то має бути механізм його вирішення — наприклад, якщо немає ніякої угоди, то директор ОПТ (або якась інша незалежна людина) повинен визначити відносні внески.

Залишання університету. Звичайно, дослідники часто переходять в інші установи на постійну роботу або на роботу за сумісництвом. Тому правила мають враховувати таку ситуацію. Вони мають гарантувати, що пов'язані правилами особи продовжують визнавати й дотримуватись прав IB установи на об'єкти права IB, які були створені протягом періоду їх роботи (або інших договірних зобов'язань в установі), аби не ввести в оману майбутніх роботодавців, співробітників або інших третіх сторін щодо питань, які стосуються IB.

Далі наведено форму розкриття винаходу:

«■Для того, щоб захистити права всіх залучених учасників організації, важливо цілковито визначити всю інформацію щодо винаходу (зокрема й ноу-хау, проекти, авторське право, програмне забезпечення тощо). Ця форма розкриття винаходу передбачає запис суті винаходу та сприяє якомога швидшому його впровадженню. Інформація, що забезпечена цією формою, має бути конфіденційною та використовуватися тільки з метою оцінки та охорони винаходу. 1) Учасники розробок (штатні) — повністю для кожного учасника

Посада:

Науково-дослідний інститут/департамент:

Домашня адреса:

Національність:

(необхідна д.'ілреєстрації питенту)

Відповідна частка внеску (у відсотках)

(необхідна для розподілу прибутку І

Учасники іншої 3-ї сторони (позаштатні) — повністю для кожного учасника (Включаючи студентів та запрошених дослідників, субпідрядників та ін.)

їм 'я:

Посада:

Науково-дослідний інститут/департамент:

Домашня адреса:

Національність:

(Іші6хіі)пи ІІляреєстрації патишіц))

Відповідна частка внеску (у відсотках)

(ш'лібхіїіна при рпшоііілц чривцтщі)

Зовнішнє фінансування. Будь ласка, дайте детальний перелік УСЬОГО зовнішнього фінансування, використаного у зв'язку з прове деноюроботою, враховуючи гранти, контракти, стипендії:

Короткий опис винаходу (приблизно 150 слів). Будь ласка, дайте загальний опис винаходу:

Попередні витвори. Будь ласка, повідомте про будь-яку попередню подібну роботу, про яку ви знаєте (попередні витвори). Будь ласка, додайте копії та дати відповідних публікацій, зокрема й деталі:

Публікації/розкриття (обнародування). Будь ласка, надайте інформацію про будь-які публікації, що стосуються винаходу, який ви зробили чи маєте намір зробити, чи будь-які інші формирозкрит-тя (зокрема й усну) із зазначенням дати та форми розкриття:

Винахідницький крок.

Вудь ласка, надайте інформацію про специфіку зробленого винахідницького кроку. Будь ласка, додайте 2-3 друковані сторінки формату А4 з наданням повного технічного опису винаходу/проекту (це знадобиться для можливого інструктажу патентного повіреного) та додайте ескіз, чи ескізи, винаходу/проекту.

Інша інформація. Будь ласка, забезпечте будь-яку іншу інформацію, наприклад, потенційні маршрути до введення в експлуатацію; компанії, які можуть бути зацікавлені; альтернативні ринки, на яких винахід може використовуватися.

Підписи та заяви.

Усі співробітники штату ОПТмають підписатися тут.

Я заявляю, що інформація, забезпечена мною в цій формі, наскільки мені відомо, є повною та правильною. Я також згоден співпрацювати з Організацією в пошуку патентного чи іншого юридичного захисту та у використанні цього винаходу/проекту.

Підпис їм 'я Дата

Література

Економіка і маркетинг виробничо-підприємницькій діяльності. Гаврись О.М. – Харків. – 2004 – 640 с.

Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. – 2004 – 296 с.