МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.М.ОСТРОГРАДСЬКОГО

Кафедра „Фінанси і кредит”

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств”

Виконала студентка

Групи Ф-10-1з сп

Максимова Ольга Геннадіївна

Перевірив викладач

Волошина Оксана Василівна

Кременчук 2010

План

Антикризовий фінансовий менеджмент

Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство

Практичне завдання

Список використаної літератури

1. Антикризовий фінансовий менеджмент

Антикризове фінансове управління підприємством слід розглядати в двох аспектах:

- по-перше, - це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінка ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінка та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів;

- по-друге, - це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання.

Під антикризовим управлінням фінансами слід розуміти особливий режим виконання функцій фінансового менеджменту, який полягає в організації фінансової роботи на підприємстві із врахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінансової кризи. Головне завдання антикризового фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутства та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства.

Функціональні аспекти антикризового фінансового управління

Фази антикризового управління фінансами:

діагностика наявних проблем;

загальне формулювання цілей та розробка антикризової стратегії;

оперативне планування;

прийняття рішення та реалізація планів;

внутрішній та зовнішній контроль;

рапортування (рекомендації щодо корекції планів та діяльності).

Логічні взаємозв'язки між цими фазами наведені на рис. 1.1.

Рис.1.1.Структурно-логічна схема антикризового фінансового менеджменту.

фінансове управління антикризове банкрутство

Інституційні аспекти антикризового фінансового управління

З інституційної точки зору, до антикризового менеджменту відносять всіх фізичних (чи юридичних) осіб, які уповноважені власниками суб'єкта господарювання чи силою закону здійснювати планування, реалізацію та контроль цілей, стратегії та заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи, тобто здійснювати фактичне управління підприємством на період його оздоровлення.

На відміну від звичайного фінансового менеджменту, функції антикризового фінансового менеджменту можуть виконувати як штатні працівники підприємства, так і фахівці, залучені ззовні, на тимчасовій основі.

Штатні фінансові менеджери, як правило, належать до топ-менеджменту.

До інституцій та осіб, які, для виконання функцій антикризового менеджменту, залучаються (чи призначатися) ззовні належать:

керуючі санацією, які призначаються відповідно до рішення господарського суду;

представники банківських установ чи інших кредиторів у рамках заходів щодо супроводження проблемних кредитів, у томі числі консорціумних;

контролюючі органи, наприклад, податкові;

тимчасова адміністрація, яка призначається НБУ з метою фінансового оздоровлення банку у разі істотної загрози його платоспроможності;

аудитори, незалежні експерти, консультанти.

Вибір інституцій, які здійснюватимуть антикризові функції залежить від конкретних умов прийняття рішення щодо переведення підприємства на режим антикризового управління. Перш за все це залежить від того, в судовому чи в досудовому порядку реалізовуватимуться антикризові заходи, від виду діяльності суб'єкта господарювання, а також від ініціаторів фінансового оздоровлення.

Професійною діяльністю в галузі антикризового менеджменту займаються арбітражні керуючі при здійсненні ними функцій керуючого санацією. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має вищу юридичну чи економічну освіту та ліцензію, видану в установленому законодавством порядку. Як керуючий санацією, арбітражний керуючий реалізує комплекс заходів, спрямованих на виведення підприємства з фінансової кризи, здебільшого, за рішенням господарського суду.

Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство

Іноді підприємства, які фактично є фінансово неспроможними, з певних мотивів приховують це. У такому разі можна говорити про приховане банкрутство. Проте окремі суб'єкти господарювання, маючи певну мету, можуть навмисне оголосити себе банкрутами, не будучи такими. Ідеться про фіктивне банкрутство. Щоб запобігти зазначеним негативним проявам, Кримінальний кодекс України встановив покарання підприємцям, які вдаються до зазначених зловживань.

Приховане банкрутство - це навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних. Якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається позбавленням волі на строк до двох років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права здійснювати певну діяльність протягом п'яти років. Факт приховання банкрутства визначається ознаками:

- надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;

- причинний зв'язок між поданням таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.

Мотиви та цілі приховання банкрутства:

- надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових обов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи;

- спроба отримати банківський кредит для покриття фінансової заборгованості або для привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства;

- прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів.

Суб'єкти прихованого банкрутства:

- засновники підприємства;

- власники;

- посадові особи.

Мінімальне стягнення в разі виявлення факту прихованого банкрутства застосовується:

- якщо банкрутство є наслідком банкрутства іншої юридичної особи або воно настало внаслідок порушення іншими підприємствами законодавства (монополізація ринку цін, недобросовісна конкуренція, махінації з фінансовими ресурсами);

- якщо воно є наслідком дії форс-мажорних обставин.

Максимальні санкції застосовуються, якщо банкрутство сталося через невміння вести ефективну фінансово-господарську діяльність, брак належної кваліфікації керівництва, халатності, крадіжок, різного роду зловживань, прорахунків в оцінюванні ринків збуту і т.д.

Фіктивне банкрутство - полягає в явно неправдивій заяві громадянина - засновника або власника підприємства, а також посадової особи певного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом. Карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбавленням права здійснювати відповідну діяльність до 5 років. Ті самі дії, якщо вони завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі до трьох років з конфіскацією майна. Великий матеріальний збиток — це збиток, який в 50 і більше разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму. Збиток виникає через неповернення боргів, несплату відсотків та податків.

Цілі повідомлення неправдивої інформації :

- порушення справи про банкрутство чи санація підприємства в рамках провадження справи про банкрутство;

- приховання незаконного витрачання коштів;

- ліквідація, реорганізація чи приватизація підприємства з метою зміни форми власності;

- уведення в оману незалежного аудитора з метою одержання необ'єктивного висновку про фінансовий стан підприємства.

Доведення до банкрутства. Новим законодавством про банкрутство введено положення про відповідальність за умисне банкрутство. Умисне банкрутство - це свідоме доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежна виконує свої службові обов'язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.

Умисне доведення до банкрутства, коли це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або таким, що їх захищає закон, правам та інтересам кредиторів, — карається штрафом від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до 5 років. Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.

Практичне завдання

Задача 1.

У структурі позикового капіталу фірми „Метіда” банківський кредит складає х1% коштів, залучених за рахунок емісії облігацій х2%, комерційний кредит у формі короткострокової відстрочки платежу – х3%, у формі довгострокової відстрочки з оформленням векселя – х4%. Ставка відсотка за банківський кредит – ПКб%, витрати на залучення банківського кредиту по відношенню до його суми – ЗПб. Ставка купонного відсотка по облігаціях складає СК%, рівень емісійних витрат по відношенню до обсягу емісії – Езо. Цінова знижка при готівковій оплаті за продукцію складає ЦС%, період надання короткострокової відстрочки – ПО днів. Ставка відсотка за вексельний кредит – ПКв%. Визначте середньозважену вартість позикового капіталу.

Х1	30
Х2	40
Х3	30
Х4	0
ПКб	12
ЗПб	0,07
СК	13
Езо	0,14
ЦС	9
ПО	130
ПКв	14

Задача 2.

Статутний капітал акціонерного товариства становить 1000000у.о. (20000 акцій номінальною вартістю 50 у.о.). Прийнять рішення про збільшення статутного капіталу на 70%. Біржовий курс акцій (Кб) до збільшення статутного фонду – 100 у.о Курс емісії(Ке) нових акцій – 70у.о. за акцію.

	Номінальна вартість	Кількість акцій	Біржовий курс	Загальна курсова вартість
Розмір статутного фонду до збільшення	1 000 000	20 000	100	2 000 000
Розмір збільшеного статутного фонду	500 000	10 000	70	700 000

Визначте загальний біржовий курс акції після збільшення капіталу.

Курсовий прибуток та збиток.

Після збільшення капіталу загальний ринковий курс акцій становив 2 700 000 грн. Йому відповідає статутний капітал у розмірі 1 500 000 грн (30 000 акцій номінальною вартістю 50 у.о.). У результаті збільшення статутного капіталу формується новий ринковий курс акцій:

Кр (новий) = Кб+Ке/загальна кількість акцій=2000000+700000/20000+10000= = 90 у.о за одну акцію.

Курсовий прибуток на кожну нову акцію становить 20 у.о, курсовий збиток на кожну стару акцію — 10 у.о. За допомогою купівлі-продажу переважних прав компенсуються курсові збитки старих акціонерів за рахунок курсового прибутку держателів нових акцій:

Акції	Кількість	Старий курс	Курс емісії	Середній курс	Курсова вартість 1(1Ч2(3))	Курсова вартість 2(1 Ч 4)	Курсовий збиток (прибуток)
Старі Нові	2 1	100 —	— 70	90 90	200 70	180 90	–20 +20
Разом					270	270	0

При збільшенні капіталу у співвідношенні 2 : 1 покупець нових акцій повинен придбати два переважні права для купівлі однієї акції за курсом емісії. В нашому прикладі для купівлі однієї нової акції інвестор повинен заплатити 90 грн (70 + 2 · 10), що відповідає середньому курсу після емісії. Фінансово-майновий стан акціонерів у результаті операції збільшення статутного капіталу залишається незмінним.

Список використаної літератури

1. Бланк И.А. «Стратегия й тактика управлення фінансами», - Киев: МП "ИТЕМ лтд", СП "АДЕФ-Украина", 1996.

2.Джей К .Шим, Джозл Г. Сигел. «Финансовьій менеджмент», - Москва: Инф.-изд. дом "Филинь", 1996.

3. Нікбахт Е., Гропнелі А. «Фінанси.», - К.: Основи, 1993.

4. Пересада А.А.: «Управління інвестиційним процесом», - Київ, 2002;

5. Данилов, Івашина, Чумаченько: «Інвестування», - Київ, 2001;

6. Черняк В.З.: «Бизнес-планирование», - КноРус, 2005;

7. Бланк І.О.: «Основы инвестиционного менеджмента», - Київ, 2001.