Курсовая работа: Діагностика діяльності підприємств готельного господарства (на прикладі ГК "Русь")

Важливою складовою туристичної діяльності є готельне господарство. Розвиток вітчизняного та міжнародного туризму значною мірою пов’язується з рівнем матеріально-технічної бази, розгалуженістю та різноманітністю мережі, якістю обслуговування в готельному господарстві. Саме готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами.

Економічна сутність готельної діяльності полягає, насамперед, у тому що вона носить нематеріальний характер. Результатом виробничо-експлуатаційної діяльності готелів є не готовий продукт, а пропозиція особливого виду послуг. При цьому послуги не можуть вироблятися окремо від існуючого матеріального продукту, тобто експлуатація матеріально-технічної бази (будівель, споруд, устаткування, інвентарю) є основою виробництва та реалізації послуг. З точки зору особливостей процесу обслуговування в готельному господарстві, де поєднується виробництво та споживання послуг, досить часто цей процес називають "надання послуг". Але це не вірно тому, що надання послуг здійснюється як платно, так і безплатно. Тому слід підкреслити, що ця діяльність здійснює продаж і надання послуг [9].

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств готельного господарства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється діагностиці господарської діяльності підприємств. З її допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Під діагностикою діяльності ПГГ варто розуміти комплексну аналітичну оцінку всіх сфер діяльності підприємства з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимального й ефективного використання обмежених економічних ресурсів.

Тривалий комерційний успіх підприємства визначається ефективним розподілом та використанням економічних ресурсів, тобто ефективність функціонування підприємства залежить від того, наскільки відповідають управлінські рішення стану ринкового середовища, власного потенціалу і успішності його використання. Базою для обгрунтування управлінських рішень виступає економічна діагностика.

Діагностика озброює фахівця методичними підходами до оцінки результативності господарської діяльності й визначенню рівню і якості реального економіко-фінансового та управлінського стану підприємства в цілому або окремих його аспектах.

Виконання економічної діагностики стану ПГГ базується на обробці інформації бухгалтерської й поточної звітності. Первинна інформація агрегується й спрощується, будуються аналітичні таблиці.

У підсумку, на базі результатів діагностики, розробляються рекомендації з удосконалення господарського механізму підприємства, стабілізації або поліпшенні його фінансового стану.

Мета даної роботи дослідження особливостей діагностики діяльності ПГГ.

Для досягнення поставленої мети, потрібно поставити такі завдання:

визначити сутність діагностики діяльності ПГГ;

дослідити місце діагностики в управлінській діяльності ПГГ;

проведення діагностики діяльності ГК "Русь";

запропонувати шляхи удосконалення діагностики діяльності ГК "Русь".

Предметом дослідження виступають особливості та специфіка проведення діагностики діяльності підприємств у готельному господарстві.

Об’єктом діагностики виступає готельний комплекс "Русь".

Структурно робота складається з вступу, основної частини, висновків, використаної літератури та додатків.

Розділ І. Теоретичні підходи до здійснення діагностики діяльності підприємств готельного господарств

1.1 Сутність та зміст діагностики діяльності підприємств готельного господарства

Діагностичний підхід, перш за все, передбачає визначення характеру порушень сфери господарської діяльності, в якій відбуваються відхилення від нормальної відносної динаміки різних процесів, які виражаються через темпи змін відповідних показників.

Діагностика (від грецької diagnosis - розпізнавання) передбачає визначення суті й особливостей проблеми на основі всеохоплюючого аналізу із застосуванням певного набору принципів і методів його проведення. У процесі діагностики визначаються стратегічні проблеми підприємства і причини їх виникнення. Також, діагностику розглядають як етап дослідження проблемної ситуації функціонування будь-якого об’єкта на основі проведеного моніторингу.

Предмет діагностики - дослідний, пошуковий чи пізнавальний процеси. Мета діагностики - установити стан об’єкта за допомогою реалізації комплексу дослідницьких аналітичних процедур.

Розрізняють такі методи діагностики:

аналітичні, засновані на безконтактних дослідженнях за допомогою статистичної інформації, використанні комплексного економічного аналізу;

експертні, засновані на узагальненні оцінок та інформації, наданих експертами на основі контактних досліджень;

динамічне програмування - обчислювальний метод розв’язання задач за допомогою використання математичних моделей;

лінійне програмування - математичний метод, заснований на оптимізації досягнення кількісно визначеної мети.

Сучасний етап розвитку нашої держави зумовлює високі вимоги до оцінки ефективності функціонування економічних систем різних рівнів. Але основна увага приділяється саме підприємству як первинній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні економічні блага, а отже, є першоосновою національного багатства України [15].

Вивчення досвіду трансформаційних процесів у нашій державі свідчить передовсім про надто велику кількість економічно недоцільних бізнес-проектів. Звичайно, не останню роль у невдачах вітчизняних і зарубіжних бізнесменів відіграє постійна нестабільність зовнішнього середовища господарювання, але внутрішні чинники також не слід ігнорувати. Якнайповніше уявлення про ситуацію на підприємстві можна отримати лише за допомогою комплексної діагностики його виробничо-господарської діяльності. Для подолання хоча б частини дестабілізуючих факторів доцільно підняти економічну діагностику підприємств на якісно новий рівень.

Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення реальному стану ринкового середовища господарювання (з урахуванням власного потенціалу підприємства). Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень має бути глибока комплексна економічна діагностика підприємства. У ході такої діагностики всі сфери діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного (у тому числі і з погляду ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, передовсім фінансових.

Процес діагностики - це не одноразова дія, а постійна систематична діяльність, ефективність якої значною мірою обумовлюється нагромадженим досвідом. Основним завданням економічної діагностики є системна оцінка результативності господарської діяльності за кілька періодів, виявляння факторів, які позитивно чи негативно вплинули на неї, а також визначення реальної фінансової стійкості підприємства в цілому чи окремих аспектів його плато - , кредитоспроможності, інвестиційної привабливості тощо.

Залежно від явищ, що підлягають фіксації, виділяють внутрішню та зовнішню діагностику.

Зовнішня діагностика - це моніторинг фінансового становища підприємства контролюючими й управляючими органами. Такий вид діагностики зазвичай виконується на основі офіційних даних, тобто вихідною інформацією у цьому випадку є Форма 1 і 2 фінансової звітності, яка надається у податкові служби. Для внутрішньої діагностики в якості джерела інформації підприємству корисно використовувати не тільки баланс і звіт про прибутки і збитки, які дозволяють провести експрес-аналіз фінансового становища (це прямий аналог зовнішньої діагностики, але він виконується на основі більш реальних даних), а й звіти про рух грошових коштів і капіталу, дані дебіторської і кредиторської заборгованості, розшифрування прибутків і збитків.

Залежно від характеру дослідження дослідники виділяють етіологічну та симптоматичну діагностику.

Так, під етіологічною діагностикою слід розуміти систему аналізу економічної діяльності підприємства, що побудована за принципом "від причини до симптому", тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями внутрішнього та зовнішнього середовища господарювання. Така система діагностики дає змогу передбачати розвиток позитивних чи, навпаки, деструктивних процесів на підприємстві.

Симптоматична діагностика - це система аналізу, що передовсім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чинників, а потім досліджує їхні причинно-наслідкові зв'язки. За створення такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють достовірності та повноті фіксації змін внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто система працює за принципом "від симптому до причини". Таким чином, процес діагностики економічної діяльності підприємства передбачає побудову системи аналізу, що уможливлює задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

Система економічної діагностики підприємства базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, побудованих на інформаційній базі господарського обліку. З огляду на це, доцільно розглянути певні методологічні основи фінансово-економічного аналізу та господарського обліку, а потім сформувати комплексну систему діагностики діяльності підприємства. У даному разі під системою діагностики слід розуміти єдність концепції, підходів, принципів, механізмів, технологій та конкретних алгоритмів постійного простежування цільових точок соціально-економічної системи підприємства [10].

У процесі дослідження фінансово-економічної діяльності підприємства основним слід уважати спроможність аналітика логічно відновити господарські операції, відображені у бухгалтерській звітності, та здатність відтворити у зворотному порядку процеси нагромадження (обліку) інформації.

Основне завдання аналітика - реконструювати реальність, котра міститься у звітності. Для цього необхідне знання методики бухгалтерського обліку, що використовується для фіксації господарських фактів.

Таким чином, можна стверджувати, що економічна діагностика в сучасних умовах повинна стати головним інструментом в управлінні витратами підприємства, в управлінні ефективністю виробництва. З цією метою економічна діагностика повинна чітко та об’єктивно визначати:

по-перше, ступень відхилення фактичних показників від заданих, планових, середніх, еталонних, нормативних і т.д.;

по-друге, визначення причин, що обумовили ці відхилення як в позитивну сторону (для подальшого їх розвитку), так і в негативну (для усунення їх дії у майбутньому);

по-третє, визначення загального „ діагнозу ” і встановлення осіб, відповідальних за відхилення з метою розробки заходів для подолання негативних явищ і тенденцій.

1.2 Місце діагностики в управлінській діяльності підприємств готельного господарства.

Для успішного функціонування підприємства готельного господарства на ринку необхідно дослідити його управлінську діяльність. Управлінська діяльність ПГГ включає в себе трудові ресурси, маркетингову діяльність, антикризову та фінансову діяльність.

У сфері обслуговування дуже важливо правильно добирати працівників, які відповідали б вимогам клієнтів. В сучасній готельній справі зростає значення якості роботи служби менеджменту персоналу для забезпечення готельного бізнесу висококваліфікованими працівниками. Ця служба повинна бути професійно підготовлена, структурована та укомплектована так, щоб могла діяти у правовому середовищі, яке з часом ускладнюється. Кадровий склад або персонал ПГГ має певні, якісні й структурні характеристики.

Кількісна характеристика трудових ресурсів в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова, явочна й середньосписочна чисельність працівників.

Якісна характеристика трудових ресурсів підприємства визначається ступенем професійної й кваліфікаційної придатності його працівників для виконання цілей підприємства й вироблених ними робіт.

Структурна характеристика трудових ресурсів підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників підприємства.

У процесі діагностики трудових ресурсів вирішуються наступні завдання:

1. Діагностика наявності й складу працюючих на підприємстві.

2. Діагностика структури персоналу.

3. Діагностика кваліфікаційного рівня кадрів.

4. Діагностика руху робочої сили.

5. Оцінка використання робочого часу.

6. Установлення факторів і причин непродуктивного використання робочого часу.

7. Вимір і вивчення динаміки продуктивності праці, її факторний аналіз.

8. Діагностика фонду заробітної плати.

Інформація для діагностики трудових ресурсів береться з наступним джерел:

"Звіт про працю";

"Звіт про використання робочого часу";

"Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання";

дані табельного обліку й відділу кадрів.

Щодо маркетингової діяльності, то вона в готельному бізнесі є складною багато компетентною системою, яка повинна забезпечити і задовольнити потреби і бажання клієнтів. Маркетингові служби готелів на основі маркетингових досліджень можуть виділити періоди зростання й падіння попиту під впливом різноманітних факторів (сезону, дня тижня, календаря подій, часу відпусток і канікул тощо), можуть формувати широку дисконтну програму ти систему стимулів для проживання у періоди спаду попиту.

Створення маркетингових служб у готельній справі - складне як в організаційному, так і в технічному плані завдання. Ефективна робота готелів залежить від того, який з підходів до взаємозв’язків основних виробничо-економічних функцій домінує в генеральній концепції: традиційний, орієнтований на надання традиційних послуг, або новий, орієнтований на споживача й ринок.

Маркетингова діяльність у сучасній готельній справі організовується, в цілому, по-різному. Найпоширенішою формою є функціональна організація, при якій на чолі різних напрямків маркетингу стоять фахівці з конкретних відділів діяльності - фахівці з продажів, реклами, маркетингових досліджень та ін.

У процесі діагностики маркетингової діяльності ПГГ вирішуються такі питання:

1. Діагностика проведення ділових переговорів з тур фірмами;

2. Діагностика підготовки та участі у готельних виставках і ярмарках;

3. Діагностика динаміки кон’юнктури ринку;

4. Діагностика роботи зі створення та підтримки електронного сайту, електронної реклами та засобів бронювання;

5. Діагностика планування маркетингової діяльності, складання рекламних програм.

Антикризове управління можна визначити як систему управлінських заходів і рішень з діагностики, попередження, нейтралізації і здолання кризових явищ та їх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинно охоплювати всі стадії розвитку кризового процесу, у тому числі і його профілактику, тобто попередження.

Однією з істотних особливостей кризи і, відповідно, суб’єктивної реакції є фактор часу. Час, як відомо, завжди має економічну ціну, особливо значну в період кризи. Наприклад, оцінка вартості бізнесу, здійснювана за допомогою дисконтування грошового потоку на базі стохастичних моделей для діагностики кризи, її етапів, і оцінка ринкової вартості діючого підприємства включають фактор часу.

Для підприємств готельного господарства, які досягли стадії розвитку і підйому у своєму життєвому циклі, економічна сторона кризи, а відтак і необхідність діагностики полягає в оцінці дефіциту коштів, необхідних для здійснення виробництва і розрахунків з кредиторами.

Перша стадія кризи, здебільшого прихована, - це падіння ефективності капіталу, показників ділової активності підприємства, зниження його рентабельності й розміру отриманого прибутку. Антикризове рішення цих проблем може знаходитись як в області перегляду стратегії і реструктуризації підприємства, так і його тактики, що веде до зменшення витрат, скорочення штатів управлінського апарату і робочих місць, підвищення продуктивності праці тощо.

Друга стадія кризи - збитковість виробництва. Ця проблема зважується засобами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної реструктуризації підприємства.

Третю стадію кризи ототожнюють з практичною відсутністю власних засобів і резервних фондів у підприємства. Особливість діагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, що характеризують кризу, і рівня ризику при прийнятті управлінських рішень для екстреного варіанта застосування оборотних коштів.

Четверта стадія кризи - стан гострої неплатоспроможності. Виникає реальна загроза повної зупинки чи призупинення виробництв і, як наслідок, - банкрутства. У цій стадії діагностика з використанням коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами, платоспроможності дає можливість установити наявність факту фінансової неспроможності і способи нейтралізації її через процедуру банкрутства [14].

Дослідження причин, що обумовлюють процес антикризового управління, дає можливість класифікувати фактори виникнення кризової ситуації на підприємстві:

зовнішні фактори: тип економічної системи; незбалансована кредитна політика чи її повна відсутність; структура потреб населення; рівень доходів і заощаджень населення; величина платоспроможного попиту клієнтів; темп і розміри інфляції; рівень культури суспільства; міжнародна конкуренція.

внутрішні фактори: помилкова ринкова філософія підприємства; відсутність чи неправильні принципи його дії; нераціональне використання ресурсів і низька якість продукції; невисокий рівень менеджменту і маркетингу.

Діагностика в антикризовому управлінні містить:

дослідження базових показників господарської діяльності підприємства;

всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-економічний і техніко-технологічний стан підприємства;

експертну оцінку розроблених заходів і перспектив фінансового оздоровлення та превентивної санації, а також оцінку досягнення цілей прогнозування.

Криза готельної діяльності виникає через невідповідність його фінансово-господарських параметрів параметрам навколишнього середовища, зумовлену неправильною стратегією, неадекватною організацією бізнесу і, як наслідок, слабкою адаптацією до вимог ринку.

Для вирішення таких проблем чи для усунення самої можливості їх виникнення є реструктуризація фірми, що здійснюється на основі ретельно розробленої стратегії. Проте, реструктуризацію в повному обсязі необхідно і можливо здійснювати лише при перших ознаках кризи (на першій, найпізніше - другій фазах), що насувається, тоді як в зоні "ближнього" банкрутства ні часу, ні засобів для цього вже немає.

Отже, перед готельною структурою, що намагається подолати кризу, стоять два послідовні завдання:

усунути наслідки кризи - відновити платоспроможність і стабілізувати фінансове становище готельного підприємства;

усунути причини кризи - розробити стратегію розвитку і провести на її основі реструктуризацію готельного підприємства, щоб не допустити повторення кризових явищ в майбутньому. Сама реструктуризація - інструмент "нормального" управління, вона спирається на його принципи і майже не пов’язана з антикризовою специфікою. Інструментом антикризового менеджменту є стабілізаційна програма.

Критерії ухвалення рішень в умовах антикризового менеджменту. Для звичайного управління таким критерієм є досягнення стратегічних цілей розвитку в довгостроковому аспекті і максимізація прибутку в короткостроковому. Під час входження готельного підприємства в кризовий стан довгостроковий аспект втрачає свою актуальність, а в короткостроковому аспекті критерієм стає максимізація або економія грошових коштів. При цьому максимізація грошових коштів може і повинна здійснюватися завдяки заходам, неприйнятним з погляду звичайного управління. Антикризовий менеджмент допускає будь-які втрати (в тому числі й майбутні), що допоможуть відновити платоспроможність підприємства сьогодні [11].

Суть стабілізаційної програми полягає в маневруванні коштами для заповнення розриву між їх витратами і надходженням. Маневрування здійснюється як отриманими вже матеріалізованими в активах підприємства коштами, так і тими, що можуть бути отримані, якщо підприємство подолає кризу.

Збільшення грошових коштів здійснюється шляхом переведення активів фірми в грошову форму. Це вимагає рішучих кроків, шокують звичайного керівника підприємства, оскільки це пов’язано із значними втратами.

Продаж короткострокових фінансових вкладів - найбільш простий і необхідний для мобілізації грошових коштів. Як правило, в кризових господарських структурах він уже здійснений. Крім того, в умовах фактичної стагнації фондового ринку дисконт під час продажу цінних паперів не слід розраховувати на високі ціни - вони йдуть за тією ціною, за якою їх готові купити.

Продаж запасів готової продукції складніший, оскільки, по-перше, припускає продаж із збитками, а по-друге, проблематичний з погляду оподаткування. Проте, сутність стабілізаційної програми полягає в маневруванні грошовими коштами. Збитки в даному випадку є пожертвуванням частиною отриманих раніше грошових коштів, а проблеми сплати податків при такій реалізації вирішується шляхом зменшення можливих майбутніх надходжень.

Ліквідація об’єктів основного виробництва в жорстких умовах антикризового менеджменту дуже небажана і допустима тільки як вимушений крок. Оптимальним було б вирішення їх долі шляхом реструктуризації, а не стабілізаційної програми. Продавати основні фонди доведеться за ціною нижчою за їх балансову вартість, а це призведе до проблем з оподаткуванням в майбутньому.

Зменшення поточної господарської потреби має за мету максимально швидко і радикально знизити неефективні витрати. Зупинка нерентабельних виробництв - перший крок, необхідний при цьому. Якщо збиткове виробництво недоцільне або його неможливо продати, то його потрібно зупинити, щоб негайно уникнути подальших збитків. Виняток становлять об’єкти, зупинка яких призведе до зупинки всієї організації.

На даному етапі, як правило, допускають дві помилки: перша полягає в тому, що виробництво продовжують експлуатувати, оскільки його продукція має збут, хоч й за ціною нижчою за фактичну собівартість. Це досить поширена практика на підприємствах, де є можливість створити калькуляцію собівартості окремих продуктів; друга помилка полягає в тому, що виробництво продовжують експлуатувати, оскільки немає засобів на його консервацію. Консервація - це захід, природний для нормальних умов господарювання, але неприйнятний для кризових, оскільки це теж турбота про майбутнє. Якщо виробництво потрібно зупинити, але немає можливості здійснити консервацію, то воно має бути зупинене без неї. При цьому непридатність устаткування або витрати на його ремонт надалі є ще одним прикладом маневру відповідно минулими і майбутніми грошовими коштами. До того ж, відновлювати устаткування доведеться лише за умови, якщо повторний пуск виробництва буде стратегічно й економічно виправданий.

Для виведення підприємства готельного господарства з кризової ситуації необхідно обрати таку оптимальну організаційну структуру, яка найкраще відповідатиме цілям і завданням підприємства, а також впливатиме на внутрішні й зовнішні чинники функціонування підприємства.

Зовнішні умови визначають цілі менеджменту ресурсами організаційної структури, зумовлені зміною суспільних потреб і необхідністю взаємодіяти з іншими системами зовнішнього середовища: вищими організаціями, регіональними органами, банками, постачальниками і споживачами.

Внутрішні умови функціонування виробничої системи визначають цілі менеджменту ресурсами організаційної структури, зумовлені необхідністю забезпечити ефективне управління всіма ресурсами виробничої системи: технічними, технологічними, кадровими та ін. [12].

Економічний стан ПГГ є комплексним поняттям, що залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні можливості.

Економічна діагностика - це багатоступінчаста оцінка результатів діяльності підприємства на основі системи економічних показників, взаємозалежних і доповнюючи один одного.

У загальному виді показників, які використовуються в економічній діагностиці, підрозділяють залежно від:

1) особливостей оцінюваних явищ, операцій, процесів:

якісні;

кількісні.

2) широти використання:

узагальнюючі;

спеціальні (часткові).

3) технології освіти:

похідні;

аналітичні;

синтетичні.

4) способу розрахунку:

абсолютні;

відносні.

Характерними для діагностики ПГГ за економічними показниками є те, що вони інформують про:

джерела формування капіталу;

розміри й структуру основного й оборотного капіталу;

ефективність використання коштів підприємства;

фінансову стійкість і фактори її зміни;

симптоми нестабільності фінансового стану підприємства й ключових індикаторів кризових явищ в економіці підприємства.

Причинно-наслідкові зв’язки, на яких заснована економічна діагностика, вивчаються на базі результуючих (узагальнюючих) і факторних (часткових) показників.

Результуючим або узагальнюючим вважається показник, якщо він є об’єктом аналізу й побудови факторної діагностичної моделі. Відповідно, показники, що характеризують і формує показник, називається факторними показниками або факторами-аргументами.

Сукупність правил і прийомів виконання окремої роботи називають її методикою. Будь-яка методика містить спеціальні прийоми обробки й напрямки використання показників, тобто інструментарій.

В економічній діагностиці широко використовуються такі методи й прийоми роботи з економічними показниками як:

економіко-логічні (порівняння, деталізація, угруповання, метод середніх і відносних величин балансовий метод, елімінування й т.д.);

економіко-математичні (інтегральний, кореляційно-регресійний, аналітико-графічний і т.п.);

евристичні й спеціальні.

Існує широке коло користувачів результатів економічної діагностики, тому цілі її проведення для кожної із цих груп будуть відрізнятися. Виділяють внутрішніх і зовнішніх користувачів фінансової інформації.

До внутрішніх користувачів належать керівництво підприємства, що за даними звітності оцінює ефективність діяльності підприємства й рівень стабільності його фінансового стану у звітному періоді, розробляє прогнозні форми фінансової звітності й здійснює на їхній основі попередні розрахунки економіко-фінансових показників для планових періодів.

Зовнішніх користувачів можна розділити на дві групи. До першої групи належать суб’єкти, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства: існуючі й потенційні інвестори, кредитори, постачальники, клієнти, державні установи, працівники підприємства. Другу групу становлять аудиторську фірми, фінансові консультанти, законодавчі органи, юристи, преса, профспілки, органи статистики [5].

Основними інформаційними джерелами для оцінки економічного стану ПГГ є форми фінансової звітності, і, насамперед, "Баланс", "Звіт про фінансові результати" й "Звіт про рух грошових коштів".

Розділ ІІ. Діагностика діяльності підприємств готельного господарства на прикладі ГК "Русь"

2.1 Діагностика управлінської діяльності готельного комплексу "Русь"

Об’єкт Дослідження - ТОВ ГК "Русь".

Назва готелю "Русь" походить від назви Київської Русі - могутньої древньої Європейської держави, в якій зародилася слов'янська культура і писемність.

Готель був побудований в 1979 році до Олімпіади-80, в якій Київ брав активну участь. Знаходячись в безпосередній близькості від Республіканського стадіону, на якому проводилися змагання, "Русь" відразу стала найпопулярнішим готелем, що користується попитом серед спортсменів і вболівальників.

Після проголошення Україною незалежності в 1991 році, саме готель "Русь" був обраний тимчасовим місцем резиденції для ряду іноземних посольств, таких, як посольство Республіки Китай, посольство Індії, Швейцарії, Норвегії, Фінляндії, Італії, США та Данії.

За майже 30 років роботи готель "Русь" став другим домом для багатьох відомих гостей, серед яких і міністр оборони США Уїльям Коен, і рок-група "Scorpions", співаки Хуліо Іглесіас і Патрісія Каас, видатні радянські актори Євген Євстігнєєв, В'ячеслав Тіхонов, Олег Янковський, Сергій Жигунов і багато інших. Готель неодноразово приймав делегації конгресменів США, у тому числі Мадлен Олбрайт, високопоставлених представників НАТО та інших міжнародних організацій.

Готель "Русь" є членом Торговельно-промислової палати міста Києва, а також членом Європейської Бізнес Асоціації і Американської Торгівельної Палати.

Готель "Русь" розташований в самому центрі Києва та ідеально підходить як для ділової поїздки, так і для відпочинку. Готель знаходиться на вул. Госпітальна, 4, всього в кількох кроках від відомої вулиці столиці - Хрещатика, поблизу від багатьох визначних місць та торговельних галерей міста (Додаток А).

В ГК "Русь" організаційна структура відображає взаємозв’язок ланок управління підприємством (рис.2.1). Досліджуючи дану структуру можна зробити висновок, що вона - лінійно-функціональна, керівником даного підприємства є директор, оскільки ГК "Русь" є товариством з обмеженою відповідальністю. На підприємстві існує демократичний стиль управління, оскільки всі рішення обговорюються колективом, але приймає їх та несе відповідальність лише керівник.