Дипломная работа: Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання

ДИПЛОМНА РОБОТА

«Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання »

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ I. Теоретичні основи використання різнорівневих завдань в процесі трудового навчання.

1.1.Стан використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні………..6

1.2. Суть різнорівневих завдань у трудовому навчанні………………………10

1.3. Методичний аналіз програми трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі з метою розробки різнорівневих завдань для учнів…………………….16

Розділ II. Методичні основи використання різнорівневих завдань у 7 класі.

2.1. Методика використання різнорівневих завдань при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі……………………………………......................................20

2.2. Планування занять з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі…………….23

2.3. Експериментальна перевірка ефективності розробленої методики використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні у 7 класі……….30

Висновки………………………………………………………..………………..34

Література………………………………..………………………………………36

Додатки:

1 – Календарно – тематичний план………………………………...………… 38

2, 3 – План – конспекти…………………………………………………………50

4-12 – Різнорівневі завдання.

13 – Констатуюча тестова контрольна робота

Вступ

Перебудова всіх сфер нашого суспільства, активне залучення людського фактору як важливого чинника у діяльності усіх структур, призводить до нових підходів вирішення найрізноманітніших проблем, які постають перед нашою державою сьогодні. Національна система не стала винятком. Вона перебуває у постійному розвитку, що обумовлено багатьма чинниками: економічними, політичними, соціальними. Серед найбільш важливих загальних проблем сучасної освіти можна назвати невідповідність якості сучасним вимогам, прагматичну орієнтацію освіти, що не сприяє розвитку особистості, недостатню доступність якісної освіти для широких мас населення [23].

Сучасна школа перетворилась на «сходинку» до вступу у вищий навчальний заклад. Предмет «Трудове навчання», безперечно, є одним із тих, що готують учнів до дорослого життя. Під час вивчення трудового навчання учні отримують, як загальні, так і спеціальні знання та вміння, що будуть їм необхідні і під час вибору професії, і в домашньому господарстві.

Метою трудової підготовки школярів є формування у них готовності до праці в народному господарстві, тобто сукупності якостей, що дають змогу працювати успішно з користю для суспільства і із задоволенням для себе. Саме тому освітня галузь «Технологія» є однією з обов’язкових освітніх галузей , що утворюють інваріативну складову змісту шкільної освіти. Разом із іншими освітніми галузями вона визначає зміст загальнокультурної, загальнонаукової і технологічної підготовки учнів.[10, 3].

У Законі України «Про загальну середню освіту» зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості.

Реалізація цих завдань може здійснюватись лише за умови здійснення особистісно орієнтованого навчання, виховання і розвитку.

Індивідуалізація навчально-виховного процесу як складова особистісно орієнтованої моделі освіти привертала увагу видатних педагогів – Я.А. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Песталоцці, К. Ушинського, Б. Грінченка.

Активно досліджували питання індивідуалізації з середини ХХ століття, що знайшло своє відображення в працях Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сухомлинського, О.Я. Савченко, Н.М. Бібік.

Більше трьох століть тому Я.А. Коменський із властивою йому проникливістю писав, що той наставник досягне успіху, який викладатиметься відповідно до ступеня сприймання.

Великий внесок у творчу розробку внутрішнього диференціювання зробив український педагог К.Д.Ушинський, який вказував на необхідність працювати на уроці з учнями різного рівня знань. Він писав: «Такий поділ класу на групи, із яких одна сильніша другої, не тільки не шкідливий, а навіть корисний, якщо наставник вміє працювати з однією групою сам, даючи іншим самостійні вправи».

Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О.Сухомлинський: «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки призначене йому завдання» [9, 18].

«Педагогічний словник» під редакцією В.П.Зінченка, Б.Г.Мєщерякова трактує індивідуальний підхід як «важливий психолого-педагогічний принцип, згідно з яким у навчально-виховній роботі з дітьми враховуються індивідуальні особливості кожної дитини». Те ж визначення є і в «Сучасному словнику по психології», автором якого є Юрчук В.В.

Таким чином актуальність проблеми, недостатність її розробки в теорії і практиці трудового навчання у поєднанні х практичною значимістю визначили тему нашого дослідження: «Розробка і методика використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі».

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі.

Об’єкт дослідження: процес трудового навчання учнів 7 класу загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження: методика використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі.

Реалізація поставленої мети передбачає визначення таких завдань:

з’ясувати стан використання різнорівневих завдань для учнів у трудовому навчанні;

розкрити сутність різнорівневих завдань у трудовому навчанні;

провести аналіз програми трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі з метою розробки різнорівневих завдань для учнів;

розробити методику використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі;

провести планування занять трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі;

експериментально перевірити ефективність розроблених різнорівневих завдань для учнів та методику їх використання на заняттях у трудовому навчанні у 7 класі.

Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань будуть використовуватись такі методи як метод аналізу літератури, метод аналізу передового досвіду, аналізу програми, педагогічний експеримент, математично-статистичний метод, обробка результатів.

Експериментальна база роботи: ЗОШ №1, м. Рівне.

Отже, предмет, мета, об’єкт і завдання нашого дослідження визначені, переходимо до теоретичного розгляду проблеми.

Розділ I. Теоретичні основи використання різнорівневих завдань в процесі трудового навчання

1.1.Стан використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні

Реформування загальної середньої освіти, запровадження нової системи оцінювання навчальних досягнень учнів і державної підсумкової атестації учнів загальноосвітніх навчальних закладів потребують розробки різнорівневих завдань для визначення освітнього рівня учнів з навчального предмета «Трудове навчання».

Васенюк Тетяна та Ісаєва Ольга пропонують під час вивчення теми «Технологія пошиття швейних виробів», на уроках трудового навчання застосовувати різнорівневі картки повузлової обробки швейних виробів. Картки першого рівня складності містять найпростіший спосіб обробки вузлів виробу з перевагою ручних операцій. Їх призначено для дітей з невисоким рівнем знань, вмінь і навичок, зі слабо розвиненими сенсорними, моторними здібностями. Картки другого рівня передбачають спосіб обробки за уніфікованою технологією. Вони призначаються для тих у кого добре сформовані, розвинені загальні та спеціальні здібності і хто вправно володіє прийомами роботи за швейною машиною. Текст карток супроводжується поетапними малюнками обробки вузла виробу. Рівень складності учні вибирають самостійно (під контролем вчителя) після виконання практичної роботи «Технологія виконання швів» та ознайомлення з різними способами обробки вузла.

Васенюк Тетяна та Ісаєва Ольга пишуть, що після використання різнорівневих карток повузлової обробки виробу давало змогу учням краще засвоїти навчальний матеріал і оволодіти практичними навичками на доступному кожному рівні, виявляти свої творчі здібності, навчитися прийомам рішення та досягати мети. Школярі набували навичок працювати самостійно, закріплювати індивідуальний стиль діяльності щодо виготовлення швейних виробів [4, 16].

Використання різнорівневих завдань для самостійно-практичних робіт учнів мало практикується на уроках трудового навчання. Зустрічаємо ще лише застосування тестових різнорівневих завдань для вивчення нового матеріалу, узагальнення, систематизації та контролю знань. Такі завдання пропонує нам

Оксана Манько, учитель обслуговуючої праці ЗОШ № 91—III ст., м. Умань, Черкаська обл.

Тестові завдання охоплюють матеріал з обслуговуючих видів праці предмета «Трудове навчання» для 5—6 класів загальноосвітньої школи. Складені вони відповідно до діючої Програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Трудове навчання» 5—12(К.:Перун,2005).

Тестові завдання відрізняються за обсягом матеріалу і за формою. Матеріал відповідає віковим особливостям учнів. Текст відповідей окремих тестів супроводжується малюнками, що приносить елемент зацікавленості у вивчення курсу і активізує зорову пам'ять.

Вона пропонує тестові завдання, які складаються здебільшого з 13—14 запитань, поданих у формі 5 різних видів завдань.

1. Вибір однієї правильної відповіді. Варіанти відповідей позначаються друкованими літерами. Учні повинні вибрати одну правильну відповідь і відмітити її певним умовним позначенням. Такі завдання пропонуються переважно для визначення І і II рівнів навчальних досягнень учнів.

2. Вибір правильних та неправильних тверджень. Варіанти відповідей позначаються друкованими літерами. Учні повинні навпроти кожної літери записати знаки«+» або «-». Завдання використовуються для визначення І, II і III рівнів навчальних досягнень учнів.

3. Відповідність двох списків. Елементи першого списку позначаються цифрами, а другого — друкованими літерами. Учні повинні навпроти кожної цифри записати відповідну літеру. Такі завдання пропонуються для визначення II і III рівнів навчальних досягнень учнів.

4. Розташування об'єктів у необхідному порядку. Учні повинні розташувати об'єкти, позначені друкованими літерами, у зазначеному в завданні порядку. Такі завдання пропонуються для визначення II, III і IV рівнів навчальних досягнень учнів.

5. Завдання з вільною відповіддю. Учні самостійно формулюють відповідь. Завдання використовуються для визначення IV рівня навчальних досягнень учнів. Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, результати творчої діяльності учнів. Під час визначення навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

• характеристика відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

якість знань: правильність,повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

рівень оволодіння розумовими операціями, вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• самостійність оціночних суджень.

За правильне виконання І рівня виставляється максимальний бал 3, за допущені помилки під час виконання завдань кількість балів відповідно знижується до 2—1.

За завдання II рівня виставляється максимальний бал 6, за допущені помилки під час виконання завдань кількість балів відповідно знижується до 5—1.

Максимальною оцінкою правильно виконаних завдань III рівня є бал 9. При допущенні учнем помилок кількість балів відповідно знижується до 8—1.

За правильно виконане завдання IV рівня виставляється 12 балів, за допущені помилки під час виконання завдань кількість балів відповідно знижується до 11—1.

Загалом, І рівень складності містить 6 тестових завдань; II — 3 тестові завдання; III — 3 тестових завдання; IV — 1 завдання з відкритою відповіддю. Тобто правильне розв'язання кожного тестового завдання оцінюється: І рівень у 0,5 бала (0,5x6=3 бали); II та III рівні —1 балом (1x3=3 бали); IV рівень— 3 балами (3x1=3 бали).

Оцінювання завдань, у яких є запитання з декількома відповідями, має бути диференційованим. Загальний бал за такого оцінювання визначається на підставі суми балів, набраних учнем за виконання відповідної кількості завдань усіх рівнів [11, 40].

Отже, проаналізувавши стан використання різнорівневих завдань можна зробити висновок, що використання таких завдань на самостійно-практичних роботах зовсім мало практикується. Проте доцільним на уроках трудового навчання є індивідуальний підхід до учнів з урахуванням їхніх розумових можливостей, рівня знань та успіхів у засвоєнні дисциплін шкільної програми. Вони дають змогу активізувати пізнавальну діяльність учнів, допомагають краще засвоїти знання правил техніки безпеки.

1.2. Суть різнорівневих завдань у трудовому навчанні

Диференціація в перекладі з латинського «difference» означає розподіл, роз пластування цілого на різні частини, форми, ступені.

Диференціація навчання – форма організації навчального процесу, при якій учитель працює з групою учнів, що складається з врахуванням наявності в них будь-яких значущих для навчального процесу спільних якостей. Його орієнтація зводиться до навчання на рівні кожного на рівні його можливостей і здібностей та адаптації навчання до здібностей різних груп учнів [15, 81].

Загальні вікові особливості в кожного учня виявляються по різному. Це пов’язано, по-перше з тим, що дитина народжується з тільки їй властивими задатками, типологічними особливостями нервової системи, визначеними якостями органів чуття і мовлення; і по-друге, із своєрідними умовами соціального оточення, в якому відбувається її розвиток і виховання [18, 13].

Особистісно - орієнтована модель навчання, сутнісними ознаками якої є здійснення навчального процесу на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку і самонавчання учнів, осмислене визначення ними своїх потенційних можливостей і життєвих цілей вимагає глибокого осмислення і розуміння педагогами необхідності побудови нової педагогічної системи на основі принципів індивідуального та диференційованого підходів у навчанні.

Однак ці принципи не широко втілені в практику сучасної школи. Сьогодні можемо говорити тільки про елементи індивідуального і диференційованого навчання в умовах класно – урочної системи.

Індивідуалізація процесу навчання передбачає вибір такої стратегії, яка максимально сприяла б розвитку особистості. Педагог повинен шукати ті специфічні для кожного не схожі, неповторні умови, які вплинули б на формування визначальної риси характеру, на розвиток якостей особистості, життєвої активності.

Більшість авторів розглядають поняття «диференційований підхід» як дидактичне положення, що передбачає поділ класу на групи, наприклад, за інтересами та ін. Диференційований підхід — пристосування форм і методів роботи до індивідуальних особливостей учнів (Є.С. Рабунський); особливий підхід учителя до різних груп учнів, який полягає в організації навчальної роботи, різної за змістом, складністю, методами, прийомами (А. О. Кірсанов); спосіб оптимізації, який передбачає оптимальне поєднання загальнокласних, групових та індивідуальних форм навчання (Ю. К. Чабанський).

У дослідженнях В.А. Крутецького, М.В. Ляховицького, С.Ю. Ніколаєва індивідуалізація навчання трактується як максимальне наближення процесу навчання до оптимальної моделі, коли кожен учень працює у зручному для нього темпі, манері, що відповідають його загальній підготовці, здібностям, обсягу оперативної пам'яті, рисам характеру та емоційному стану.

Індивідуалізоване навчання слід розглядати як стратегію в навчанні: від мінімальної модифікації в груповому навчанні до повного незалежного навчання.

Отже, диференційований підхід справді є умовою реалізації індивідуального підходу до учнів, що є одним з основоположних принципів педагогіки. Саме дотримання цього принципу забезпечує процес індивідуалізації навчання.

У процесі трудового навчання індивідуальні відмінності учнів виявляються дуже широко. Вони відзначаються рівнем і динамікою розвитку теоретичного і практичного мислення, сенсомоторних (чуттєво-рухових) якостей, координацією рухів, точністю рухових дій і м'язових зусиль, окоміром тощо; творчою кмітливістю, здатністю до нестандартних дій і пошуку оригінальних технічних рішень, вибірковим ставленням до тих чи інших трудових завдань і технічних задач.

Зрозуміло, що в реальному навчальному процесі врахувати всі можливі варіанти індивідуальних особливостей учнів неможливо. З методичної точки зору для спрощення індивідуального підходу доцільно скористатися групуванням учнів за схожими параметрами їхніх здібностей [16, 23].

Необхідність диференційованого навчання вже ні в кого не викликає сумніву. А оскільки в структурі процесу навчання зміст навчання – один з основних елементів, то в диференційованому навчанні основним його компонентом також має бути зміст. Він повинен відрізнятися в роботі з різними групами учнів, а іноді й окремими учнями, обсягом, складністю навчального матеріалу, характером запропонованих дій з навчальним матеріалом тощо.

Різнорівневі завдання є одним найефективнішим найпоширенішим методом здійснення диференційованого завдання в школі [20, 68].

Проблема диференційованого підходу пов’язана з підвищенням якості навчання, переорієнтацією навчального процесу на особливість школяра. Особливо гостро стоїть питання про врахування індивідуальних відмінностей учнів при засвоєнні ними техніко-технологічних відмінностей, оскільки це відбувається в умовах обмеженого часу із орієнтацією як правило на можливості середнього учня . Індивідуального підходу вимагає і контроль засвоєних знань, а також вмінь застосовувати їх при розв’язуванні технічних задач і використанні трудових завдань. Індивідуальний різнорівневий добір спеціальних контрольних знань сприяє усуненню формалізму оцінці знань і вмінь учнів, дає змогу оптимально організувати їх самостійну роботу [3, 49].

Формою письмового контролю може бути тест. Для перевірки знань учнів доцільно використовувати тести 4 рівнів.

Аналіз досвіду ряду вчителів показали, що одним з ефективних засобів реалізації індивідуального підходу до учнів на уроках трудового навчання,так як ми вже згадували вище, можуть бути також різнорівневі завдання, тобто поділені на якісно різноманітні групи залежно від їх складності. Остання визначається сукупністю таких показників: обсягом завдання, типом розумової діяльності, необхідної для його виконання наявністю чи відсутністю програмованих відповідей, підказок [ 17, 7].

Різнорівневі завдання можна застосовувати для рівня засвоєння нового матеріалу, а також практичних робіт. В останньому випадку увагу слід приділяти питанням правильного добору таких завдань, від того значною мірою залежить не тільки інтерес учнів до запропонованого виду діяльності, а й темпу його розвитку. Виходячи з намічених завдань, специфіка пізнавальної діяльності, потреб оптимізації навчально-виховного процесу розглянемо далі.

Працюючи над поставленими завданнями, учні повинні відкривати для себе щось якісно нове, досі невідоме. Таке, що не зустрічається в їхній практиці. Навчальна новизна поставленого завдання є важливим і суттєвим стимулом діяльності [22, 12].

Без глибокого інтересу до об’єкта праці неможлива творча діяльність індивіда. Саме інтерес виступає важливим мотиваційним стимулом навчально-трудової діяльності учнів, особливо під час виконання ними різнорівневих завдань.

Варіативність завдань щодо створення умов для конструювання, відбору найбільш доцільних та оптимальних у даних умовах варіантів, ставить учнів перед необхідністю аналізувати, робити відповідні технічні розрахунки, оцінювати реальні умови з точки зору технологічності пропонованого варіанта, вибрати оптимальні значення параметрів. Такі завдання як правило належать до вищого рівня.

Завдання, відібрані для роботи учня на уроках трудового навчання, мають бути посильними та доступними. Ця вимога прямо впливає з загально дидактичного принципу доступності, який полягає в такому співвідношенні складності поставленого завдання з практичними можливостями учнів, яке б стимулювало активні розумові і трудові зусилля, спрямовані на його вирішення, давало б розвивальний ефект. Принцип посильності вимагає врахування індивідуальних особливостей учнів: віку, рівня розвитку, фактичного рівня знань, трудових умінь, навичок, особливостей сприйняття та уваги, наявності позитивних мотивів діяльності, сформованості інтересів, здібностей. Потрібна підготовка до сприйняття учнями як самого завдання,так і методики його вирішення. В іншому разі таке завдання негативно впливає на інтерес.

Розглянуті принципи беруться за основу під час складання різнорівневих завдань для вирішення навчально-дидактичних проблем трудового навчання. Завдання з технічним змістом, які найчастіше використовуються на уроках трудового навчання, поділяються на такі основні типи: графічні, технологічні, конструктивні, розрахункові, контрольно-тренувальні.

Такий перелік різноманітних за змістом, структурою, методами розв’язування задач створює ряд труднощів під час складання завдань, основою яких є вибір ступеня складності відповідних рівнів та віднесених відповідних конкретних задач до того чи іншого рівня.

Можна виявити 3 чи 4 основні рівні організації дидактичного матеріалу у форму конструктивно-технологічних задач.

Ми пропонуємо використання трирівневої організації дидактичного матеріалу, тобто трирівневі картки-завдання на уроках трудового навчання.

Рівень «А» — шаблонно-тренувальний — включає в себе: контрольно-тренувальні запитання і задачі, графічні — на читання зображення, на розмічання заготовки; технологічні — на пояснення технологічного процесу; задачі на пояснення конструкції вибору за готовими зразками.

Рівень «В» — розрахунково-технологічний — усі інші технологічні задачі, розрахункові задачі на знаходження параметрів технологічних процесів. У разі потреби можна диференціювати задачі цього рівня окремо на розрахункові та технологічні, складаючи дидактичний матеріал не за трьома, а за чотирма окремими рівнями.

Рівень «О — конструктивно-технічний (творчий рівень) — конструкторські задачі, графічні задачі на складання документації технологічного процесу виготовлення виробу пропонованої конструкції [22,12].

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про значимість задач різних рівнів для розвитку творчих здібностей особистості. Задачі рівня «А» дають змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на уроці програмового матеріалу, забезпечити можливість виникнення «ілюзії знання», а значить, пов'язаних з цим позитивних емоцій та стійких мотивів навчальної діяльності учнів з низьким рівнем загального розвитку та розвитку здібностей.

Рівень «В» створює умови для забезпечення переходу від простого споглядання навчального процесу до активної участі в ньому, а отже, і до активної пізнавально-пошукової діяльності. Якщо рівень «А» не забезпечує розвитку творчих здібностей (хіба що орієнтацію учнів у фактичному матеріалі), то рівень «В» створює передумови для творчого застосування набутих знань, умінь, навичок, ознайомлює з методологією їх практичного використання, дає необхідне розуміння суті технологічних процесів.

Рівень «С» дає можливість учням перейти від шаблонно-споглядального чи пошуково-пізнавального до творчого використання здобутих знань, тобто безпосередньо використати їх для вирішення конкретного технічного чи практичного завдання.

У процесі аналізу учнями бажаного результату розв'язку та пошуку структурно-компонентних елементів, які дали б змогу досягти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку, засвоюються методологічні підходи до вирішення конкретних технічних суперечностей. Навіть у тому разі, коли пропоновані учням на уроках завдання містять елемент новизни тільки для учнів і результати діяльності школярів не мають суспільного значення у вигляді готового продукту, затрати часу на організацію і проведення такої роботи повністю компенсуються значним зростанням інтересу учнів до технічних об'єктів і технологічних прийомів, розвитком їхнього творчого арсеналу, зміною ставлення до процесу та результатів праці. Тому можна зробити висновок про педагогічну доцільність саме такого підходу до складання відповідних різнорівневих завдань.

Трудове навчання - загальноосвітній предмет державного компонента змісту освіти, який знайомить учнів із виробництвом як складовою навколишнього середовища й на цій основі впливає на їхній світогляд.

Основна мета трудового навчання - виховання творчої особистості, якнайповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення й трудової діяльності в умовах ринкових відносин.

Трудове навчання має розв'язувати такі основні завдання: трудове виховання, політехнічна освіта, поєднання навчання з продуктивною працею, створення умов для формування творчого ставлення до праці та професійного самовизначення.

У процесі трудового навчання учні оволодівають загально-трудовими знаннями та вміннями, вчаться розв'язувати техніко-технологічні задачі, конструювати й виготовляти суспільно-корисні вироби, засвоюють обов'язковий мінімум (стандарт) знань про місце та роль виробництва в житті суспільства [13, 3].

Згідно програми трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів, на теоретичні і практичні заняття в 7 класі по розділу “Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів” відводиться 24 годин. Вивчаємим розділом учні опановують такі теми:

1.Види технологічних процесів. Розмічання. Різання.

2.Техніка.

3. Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів.

4. Оздоблення виробів.

5. Оцінка об'єктів і процесу технологічної діяльності.

6. Професійна діяльність людини та її вибір [21, 94].

Під час вивчення теми «Види технологічних процесів. Розмічання. Різання» учні повинні:

знати правила та послідовність виконання економної розкладки на тканині; особливості розкроювання шовкових і шерстяних тканин;

вміти економно розкладати лекала на тканині, розкроювати тканину з урахуванням її властивостей; здійснювати контроль якості крою, дотримуватись правил безпечної праці під час розкроювання [13, 101].

При вивченні теми «Техніка» учні повинні:

знати загальну будову та принцип роботи електричного приводу швейної машини, порівнювати машини з ручним, ножним та електричним приводами;

вміти працювати на швейній машині з електричним приводом; з пристроями до універсальної побутової швейної машини, дотримуватись правил безпечної праці під час роботи на швейній машині з електричним приводом, економного використання електроенергії в процесі обробки тканини [13, 101].

Під час вивчення теми «Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» учні повинні:

знати послідовність обробки та з’єднання деталей спідниці, розпізнавати запошивний шов та креслити його графічне зображення;

вміти виконувати запошивний шов, підготовляти деталі крою спідниці до обробки, виконувати ручну та машинну обробку (поопераційну й остаточну), проводити примірку й усувати дефекти; реставрувати шов і низ виробу.

При вивченні учнями даної теми доцільно використати рівневу диференціацію при пошитті виробу, тобто різнорівневі картки по вузлової обробки виробу [13, 103].

Вивчаючи тему «Оздоблення виробів» учні повинні:

мати уявлення про види оздоблень із різних конструкційних матеріалів (різьблення, випалювання, мереження, вишивання тощо); особливості технологічних процесів оздоблення; про оздоблення одягу, білизни, інших виробів із текстильних матеріалів прозорими техніка вишивання; композицію виробу, оздобленого мережками; розпізнавати мережки («одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик»);

вміти вишивати мережки «одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик»; обробляти краї виробу торочками, закріпленими мережкою«одинарний прутик». В кінці вивчення цієї теми можна на етапі повторення раніше вивченого матеріалу використати також різнорівневі завдання для оцінювання знань кожного з учнів[13, 105].

При вивченні теми «Оцінка об'єктів і процесу технологічної діяльності» учні повинні:

знати поняття про собівартість;

вміти здійснювати контроль якості готових виробів, аналізувати допущені помилки [13, 107].

Після вивчення теми «Професійна діяльність людини та її вибір» учні повинні:

знати класифікацію професій за п’ятьма типами залежно від предмета праці: «людина-техніка», «людина-людина», «людина-художній образ», «людина-природа», «людина-знаки інформації»; свої професійні інтереси;

вміти аналізувати предмет праці людей різних професій.

Проаналізувавши програму трудового навчання та дізнавшись, які знання і вміння отримають учні після вивчення кожної з вище перерахованих тем, вважаємо, що доцільно було б використати різнорівневі завдання на практичних роботах [13, 107].

При виконанні учнями практичної роботи на тему «Вибір послідовності обробки виробу. Обробка окремих деталей» ми пропонуємо різнорівневі завдання для вибору правильної послідовності обробки спідниці. Завдання наведені в додатках 4, 5, 6.

Під час практичної роботи на тему «Підготовка і проведення першої примірки» доцільно використати різнорівневі картки-завдання послідовності пошиття спідниць різних за складністю обробки (І рівень – пряма спідниця, ІІ рівень – спідниця з зустрічною складкою, ІІІ рівень – спідниця в клини). Завдання наведені в додатках 7, 8, 9.

При виконанні учнями практичної роботи на тему «Вишивання мережок та оздоблення ними виробів» пропонуємо різнорівневі завдання по оздобленню серветки, в залежності від різного рівня складності виконання мережки. Завдання наведені в додатках 10, 11, 12.

За допомогою цих завдань, знаючи і враховуючи індивідуальні відмінності у навчальних можливостях учнів, можна забезпечити для кожного з них оптимальний характер діяльності у процесі навчальної роботи, виявити і розвивати навчальні інтереси учнів, їхні нахили, здібності.

Розділ II. Методичні основи використання різнорівневих завдань у 7 класі

2.1. Методика використання різнорівневих завдань при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі

На уроках обслуговуючої праці до теми розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі доцільно використати різнорівневі завдання. Розробляючи дану методику ми брали до уваги педагогічний досвід застосування різнорівневих завдань, психофізіологічні особливості дітей, і завдання сучасної освіти в цілому та освітньої галузі «Технологія» взагалі.

Розглянемо методику використання різнорівневих завдань, які ми розробили та підібрали до різних тем нашого розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» в пункті 1.3.

Диференційовані завдання побудовано так, щоб дати змогу кожному учневі виконати те завдання на практичній роботі, яке посильне саме для нього і відповідає його здібностям. Це дає змогу навіть слабким учням практично засвоїти матеріал. Завдання охоплюють конструювання та розробку технології виготовлення чи пошиття якогось виробу, а також вирішення практичних завдань. Таким чином виховується в учнів творче ставлення до праці, вміння самостійно приймати те чи інше рішення, що потім допоможе легко адаптуватися в нових умовах.

Під час вивчення теми «Ручна та механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» на практичній роботі, тема якої «Вибір послідовності обробки виробу. Обробка окремих деталей» учні повинні проаналізувати кілька технологічних послідовностей пошиття поясного виробу та вибрати доцільну. Так як рівень знань в учнів різний, то ми пропонуємо різнорівневі завдання для вибору правильної послідовності обробки спідниці. Роздавши завдання учням, вчитель наголошує на тому, що кожен учень має право самостійно обрати той рівень складності, який він вважає посильним для себе і що кожен отримує оцінку відповідно тому рівню, який він обрав. Якщо у когось з учнів виникають питання або хтось не може визначитись який рівень складності йому обрати, вчитель підходить до кожного і дає відповіді на запитання та допомагає знайти рівень підготовленості учня, може порадити який рівень складності йому обрати. Вчитель також вказує час, який дається учням на розв’язання завдань. Завдання трьох рівнів складності. Перший рівень: учням пропонується послідовність обробки прямої спідниці (дод.4). Всі операції розміщені в хаотичному порядку. Учні повинні розмістити їх в належній, правильній послідовності. Завдання даного рівня є досить простими, тому їх призначено для дітей з невисоким рівнем знань, вмінь і навичок. Другий рівень трішки складніший: учням запропонована послідовність обробки спідниці із зустрічною складкою на передньому полотнищі (дод.5). Операції виготовлення також розміщені в хаотичному порядку, але наявні операції, які не потрібні при пошитті запропонованої спідниці. Учням необхідно розмістити їх у правильній послідовності і забрати зайві. Третій рівень найскладніший: запропонована теж в хаотичному порядку послідовність пошиття спідниці в клини (дод.6). Проте подана не вся послідовність пошиття і є зайві операції. Учні повинні усунути зайві та дописати ті, які потрібні. Вони пропонуються учням з найвищим рівнем знань.

Пропонуємо різнорівневі картки-завдання до цієї ж теми «Ручна та механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» на практичну роботу «Підготовка і проведення першої примірки».

Картки-завдання першого рівня: учням подана технологічна картка «Послідовністю пошиття прямої спідниці» (дод.7). Вони повинні за поданою послідовністю виконати пошиття виробу. Картки-завдання другого рівня: учням запропонована більш складніша технологічна картка «Послідовність пошиття спідиці з зустрічною складкою» (дод.8). Для третього рівня картки є найскладнішими. Необхідно виконати пошиття найскладнішої спідниці за способом обробки, запропонована технологічна картка «Послідовність пошиття спідниці в клини» (дод.9). В поданій послідовності відсутні також деякі операції виготовлення спідниці та технічні умови виконання. Учні повинні самі визначити, що саме пропущено і відповідно виконати ці завдання. Кожний учень, за поданою йому вчителем технологічною карткою, повинен пошити дану спідницю до кінця вивчення вищесказаної теми.

При вивченні теми «Оздоблення виробів» на практичній роботі «Вишивання мережок та оздоблення ними виробів» ми вважаємо, що доцільно використати різнорівневі завдання по оздобленню серветки, залежно від різного рівня складності виконання мережки. Для першого рівня пропонуємо вишивання серветки лише мережкою одинарний прутик (дод.10), для дітей з кращими здібностями - другий рівень – вишивання серветки мережками одинарний та подвійний прутик (дод.11), а третій рівень – серветка виконана мережками подвійний та роздільний прутик (дод.12) і також додатково самостійно придумати ще будь-яке оздоблення, так, щоб воно гармоніювало з вишитими мережками.

Проведення занять з трудового навчання за допомогою таких диференційованих завдань дає змогу стверджувати, що в учнів формуються навички самостійної роботи, у них концентрується увага, вони менше відволікаються, що поліпшує дисципліну на уроці. До того ж, виконуючи отримати завдання для різних рівнів розумових можливостей, кожен учень має змогу відчути моральне задоволення. Експериментальна база перевірки розробленої методики ЗОШ №1 м. Рівне.

2.2. Планування занять з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі

Великого значення при вивчення розділу«Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі надається підготовка, при якій, створюються передумови для своєчасного матеріального та методичного забезпечення навчального процесу; розкривається зв’язок між змістом занять у майстернях і змістом інших навчальних предметів. Від правильного планування навчального процесу залежить і ефективність занять із трудового навчання. Розділивши навчальний матеріал за часом, можна встановити, яких знань набувають учні на уроках з інших предметів.

У підготовці вчителя до занять у майстернях можна виділити такі етапи; а) підготовка до навчального року; б) підготовка до навчальної теми; в) підготовка до уроку.

Підготовка вчителя до наступного навчального року починається після закінчення поточного. Учитель праці перевіряє устаткування та інструменти і невеликі несправності усуває сам. Якщо потрібний середній або капітальний ремонт, то він складає заявку і звертається через дирекцію школи за допомогою до промислових підприємств, які є поблизу школи. Окремо складає заявку на придбання інструментів у магазинах.

Планування навчальної роботи починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки. У пояснювальній записці розкриваються завдання занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації навчального процесу, використання наочних посібників, перевірки й оцінки діяльності учнів та ін.

У програмі визначено обсяг знань, умінь і навичок, які повинні засвоїти учні на заняттях. Зміст навчального матеріалу розписано по класах. У кожному класі навчальний матеріал згруповано в теми і визначено кількість годин на кожну тему.

Зміст навчальної програми для хлопців і дівчат неоднаковий. Тому клас розділяють на дві групи: до однієї зараховують хлопців, а другої - дівчат.

Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об'єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільно корисними за своїм призначенням.

До вибору виробів ставлять такі вимоги:

1. Виготовлення виробу повинно складатися з операцій, передбачених навчальною програмою.

2. Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності обробки і запланованої норми часу.

3. За призначенням і конструкцією виріб повинен бути зрозумілим для учнів.

До початку заняття вчителеві пропонується самому виготовити об’єкт, який він запланував дати учням як трудове завдання. З методичної точки зору це важливо з кількох причин:

Підвищується авторитет вчителя, коли учні бачать, що він досконало володіє трудовими прийомами і може бути для них взірцем;

Зразки, виготовлені вчителем, є еталоном для учнів;

Виконуючи цю роботу, вчитель може чітко уявити собі, які можуть бути в учнів помилки, що дає матеріал для розробки методики заняття.

Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно-тематичного плану. Календарно-тематичний план складають для того, щоб передбачити, скільки потрібно матеріалів, коли їх слід придбати і яким додатковим устаткуванням та інструментами поповнити майстерні.

Залежно від умов календарно-тематичний план можна складати відразу на навчальний рік, на півріччя або розділ [21,67].

Увесь матеріал навчальної теми вже поділено в календарно-тематичному плані на двогодинні заняття так, щоб не було уроків, повністю присвячених викладанню теоретичного матеріалу. Теоретичний матеріал розподіляють при цьому по можливості між окремими уроками так, щоб він був пов'язаний з практичною роботою учнів і щоб вивчення його займало не більш як 20—25% навчального часу. Приклад календарно-тематичного планування з даного розділу наведено у додатку 1.

Дуже важливо для вчителя підготувати технічну документацію. Це насамперед рисунки, технологічні та інструкційні картки. Залежно від складності виробу, від підготовленості учнів вирішується питання про те, яку форму матимуть технологічні картки, які вказівки вони міститимуть.

У 7-му класі вчителі не обмежуються звичайно технологічними та інструкційними картами, і готують спеціальні стенди, на яких показано виріб на всіх етапах його обробки. Такі стенди допомагають учням навчитися читати креслення.

Вчитель також своєчасно дбає про виготовлення навчальних моделей.

Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований взаємозв'язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їх загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань. Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактичне обґрунтований взаємозв'язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань.

Система створює в учителя загальну дидактичну картину, що стосується навчальної теми, бо визнає типи уроків, зв'язки між ними, методи навчання, об'єкти роботи учнів та ін.

Аналіз роботи передових учителів показує, що, будуючи систему уроків з тієї або іншої теми, треба висвітлити такі питання:

1) місце теми в навчальному курсі, її ідею і коло знань, умінь і навичок, яких повинні набути учні;

2) зв'язок теорії з практикою, з навчально-виробничою практикою;

3) характеристика матеріалу теми відповідно до розвитку пізнавальних можливостей учнів;

4) готовність учнів до засвоєння нової теми (якими поняттями, фактами, вміннями і навичками, потрібними для засвоєння нового, володіють учні на час вивчення теми);

5) логічний шлях викладання матеріалу, який був би найефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних сил, розподілу навчального матеріалу на уроках;

6) творчі роботи учнів;

7) очікуваний результат вивчення теми;

8) зв'язок з позакласною роботою учнів.

Методична підготовка вчителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника і орієнтується на нього, коли подає новий матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин:

1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми;

2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів і їхнім знанням з основ наук.

Поряд з цим учитель ознайомлюється з навчальною літературою з суміжних предметів. Щоб зробити трудову діяльність учнів свідомою і використати їхні знання з основ наук у процесі виконання трудових завдань, треба мати уявлення, яких знань і вмінь вони набувають на уроках фізики, хімії, креслення, математики та ін.

Велике значення має ознайомлення вчителя з методичною літературою, в якій узагальнено досвід кращих шкіл. У методичній літературі є рекомендації, як будувати навчальний процес, вибирати об'єкти роботи, а також з інших питань, зв'язаних з виконанням навчальних завдань на заняттях у майстернях. Передові вчителі систематично стежать за новою методичною літературою, вивчають висвітлений у ній передовий досвід і застосовують його в своїй роботі. Не менш важливим є безпосереднє вивчення досвіду інших учителів. У кожному районі є вчителі праці, які досягали успіхів у виконанні певних завдань. Одні вміло формують в учнів навички, інші вдало використовують загальноосвітні знання в праці або раціонально поєднують різні форми організації занять. Методичні об'єднання організовують проведення відкритих уроків, заслуховують на своїх засіданнях окремих учителів з тим, щоб їхні досягнення могли запозичити інші вчителі праці. У деяких областях практикують проведення зразкових уроків, які трохи випереджають програму і завдяки цьому можуть бути творчо повторені всіма вчителями. Відвідування зразкових уроків є однією з форм методичної підготовки до уроку [21, 68].

На першому занятті маємо урок типу застосування практичних роботах. Решта занять — уроки формування вмінь і навичок. На першому занятті впроваджуються такі методи навчання, як інструктування, демонстрування, бесіда, застосування знань на практиці. Наступні заняття характеризуються переважним застосуванням методів вправ та інструктування. Заняття теми тісно зв'язані між собою за змістом, бо кожне з них пов’язане з одним з етапів технології виготовлення виробу.

Знаючи зміст кожного заняття, учитель має можливість визначити підготовленість учнів і поставити перед ними домашні завдання для повторення теоретичного матеріалу.

У підготовці вчителя до уроку можна виділити заходи для підвищення виробничої кваліфікації, організаційні і методичні заходи.

Цілком зрозуміло, що знання вчителя повинні бути значно ширші і глибші, ніж ті, яких повинні набути учні. Тому джерелами для підготовки вчителя повинні бути посібники розраховані на майстрів виробництва. Учитель повинен бути готовим до відповіді на запитання учнів, які виходять за рамки навчальної програми, а для цього треба добре знати теоретичні основи професій, які вивчаються на заняттях. Треба також добре володіти відповідними професійними навичками. Тому до початку занять учителеві рекомендується самостійно виконати той обсяг роботи, який заплановано для учнів. Це дуже важливо із методичної точки зору.

1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми;

2) навчальний матеріал викладено на рівні, який, відповідає загальному розвитку учнів.

Робота над помилками учнів займає важливе місце в підготовці вчителя до уроку. Пояснюється це тим, що на заняттях у майстернях можливість допущення учнями помилок не менша, ніж на уроках з інших предметів. Помилки можуть виникати з різних причин. Інколи – з провини учня, якщо він неуважно слухав пояснення вчителя, а інколи з провини вчителя, якщо він не зумів зрозуміло подати теоретичний матеріал, чітко продемонструвати виконання трудового прийому. Тому завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб не допустити їх.

При проведенні занять вчитель також повинен чітко продумати його організацію. Звернути увагу на стан плакатів та таблиць які будуть використовуватися на уроках, а також на стан верстатів.

Підготовка вчителя до заняття закінчується складанням плану – конспекту заняття. Чим повніший план заняття, тим легше вчителеві його вести. У ході підготовки до уроку вчитель продумує виховні задачі і шляхи їхнього рішення. На уроках праці в учнів виховуються багато якостей, але в кожнім з них виділяється головний виховний момент, якому і приділяється основна увага. Учителеві необхідно продумати методи і прийоми реалізації цього моменту (наприклад, виховання навичок культури праці, формування колективізму в роботі і т.п.).

У результаті цієї роботи вчитель складає план уроку. Структура його залежить від типу уроку. Ступінь подробиці висвітлення питань у плані залежить від досвіду вчителя, його підготовленості до заняття і багатьох інших факторів. Два план-конспекти занять наведено у додатках 2,3.

У процесі проведення заняття вчитель керується своїм планом. Однак можливі і відступу від нього по різних непередбачених причинах (непідготовленість учнів по якому-небудь питанню, відмовлення устаткування, перевитрата часу на одному з етапів уроку і т.п.). У такому випадку вчитель повинний на ходу перешикувати роботу і змінити план (виключити окремі етапи уроку, частина матеріалу перенести на інше заняття). Може бути більш швидке просування в роботі на уроці, і буде потрібно давати учням додаткові завдання. Тому вчитель повинний підготувати також резервні завдання.

У темі зазначається, який матеріал вивчається, чому присвячується заняття, а в меті уроку розкривають навчальні завдання. Об’єкт роботи зазначають у тих випадках, коли учні виготовляють вироби.

В урочному плані треба перелічити устаткування, інструмент і всі наочні посібники, що будуть використовуватись на уроці [12, 70]

Хід уроку визначається його типом, і розкриває його структуру, послідовність чергування елементів та час, відведений на їх проведення.

Експериментальна перевірка ефективності розробленої методики використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні у 7 класі

Під час проходження педагогічної практики в ЗОШ №1 м. Рівне я експериментально перевірила розроблену мною методику використання різнорівневих завдань під час вивчення розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі .

Для того, щоб перевірити ефективність розробленої методики було створено експериментальний та контрольний класи, з урахуванням приблизної однорідності учнівського складу.

На першому етапі з допомогою контрольної (тестової) роботи, яка складалась з 2 варіантів, ми перевірили рівень знань учнів з попереднього розділу «Проектування виробів» (дод.13). Завдання контрольної роботи ми підбирали виходячи з наступного:

запитання, передбачені контрольною роботою, повинні відповідати цілям перевірки, вони повинні відображати найбільш суттєво важливий матеріал, і охоплювати всі сторони явища;

вони повинні бути сформовані таким чином, щоб відповіді на них можна було б оцінити кількісно.

Знання оцінювались за 12- бальною шкалою (по два бали за кожну правильну відповідь). Виявилось, що середній бал у 7-А класі становив 8,2 бали, а в 7-Б - 9 балів (див. табл. №1). Таким чином за експериментальний було взято 7-А клас, а за контрольний - 7-Б. таблиця №1

Результати констатувальної контрольної роботи

№ класу Кількість учнів Середній умовний бал Оцінка в балах

5 4 3 2

12 11 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

7 - А 15 8,2
2 3 3 2 1 2 2

7 - Б 14 9
3 4 1 4
2

На другому етапі ми проводили навчання в контрольному класі за традиційною методикою, а в експериментальному за розробленою нами методикою, тобто використання різнорівневих завдань на практичних роботах. В кінці експериментальної роботи ми провели перевірочну практичну роботу, яка передбачала виготовлення серветки (оздобленої мережками), завдання були подані у вигляді інструкційних карток (дод.10,11,12). Про сформованість кращих вмінь судили за такими показниками: правильна організація робочого місця, виконання технологічної операції, дотримання правил техніки безпеки, навички самостійної роботи, загальна якість навчальної роботи. В експериментальному класі учні виявили більший інтерес до уроків трудового навчання, вони активніше працювали на практичних роботах, в учнів краще розвивались навички самостійної роботи і результати відповідно були кращими (див. табл. № 2,3). таблиця № 2

Успішність учнів в експериментальному класі

№ з/п	Прізвище та імя учня	Основні вміння, якими повинні оволодіти учні
		правильна організація робочого місця	виконання технологічної операції	дотримання правил техніки безпеки	навички самостійної роботи	загальна якість навчальної роботи	∑	_ Х
1	Біляк Т.В.	8	9	9	8	9	43	8,6
2	Белаш Т.Н.	9	10	11	9	10	49	9,8
3	Войтович Н.В.	11	11	10	9	11	52	10,4
4	Годун А.С.	10	8	10	9	9	50	10
5	Дорохо вич О.В.	11	10	11	10	10	52	10,4
6	Ковтуно вич О.В.	9	11	8	10	10	48	9,6
7	Колядюк С.В.	8	8	8	10	10	54	10,8
8	Корінь М.А.	8	9	10	10	10	47	9,4
9	Мазур Л.О.	7	8	9	9	8	41	8,2
10	Новак Н.І.	11	9	10	9	9	48	9,6
11	Прокоп чук Т.Г.	11	10	10	9	10	50	10
12	Павлюк Н.М.	10	9	9	11	10	48	9,8
13	ХаньЛ.В.	8	8	10	9	9	44	8,8
14	Якубовська О.В.	9	8	8	8	9	42	8,4
15	Яригіна А.П.	11	10	9	9	10	49	9,8

Середній бал

9,4

9,2

9,4

9,2

9,6

46,8

9,3

таблиця 3

Успішність учнів в контрольному класі

№ з/п	Прізвище та ім’я учня	Основні вміння, якими повинні оволодіти учні
		правильна організація робочого місця	викона ння технолог гічної операції	дотримання правил техніки безпеки	навички самостійної роботи	загальна якість навчаль ної роботи	∑	_ Х
1	Білоус Т.В.	8	7	9	8	8	40	8
2	Блищик Т.Н.	9	8	9	9	8	43	8,6
3	Войтко Н.В.	9	11	9	8	10	47	9,4
4	Грабар А.С.	8	8	8	9	9	42	8,4
5	Дякович О.В.	11	10	9	9	9	48	9,6
6	Климчук О.В.	9	10	9	9	8	45	9
7	КолядюкС.В.	7	8	8	9	9	41	8,2
8	Кравчак М.А.	8	9	8	10	9	44	8,8
9	Малинва Л.О.	9	8	9	9	8	43	8,6
10	Миронець Н.І.	10	7	9	7	9	42	8,4
11	Мирончук Т.Г.	10	9	8	9	9	45	9
12	Павленко Н.М.	8	8	9	8	8	41	8,2
13	Хрущова Л.В.	9	7	10	9	8	43	8,6
14	Якубовська А.В.	9	7	10	8	9	43	8,6

Середній бал

8,9

8,1

41,9

8,3

Проаналізувавши отримані результати після використання різнорівневих завдань, ми бачимо, що найкращі результати діти мають з такого показника,як загальна якість навчальної роботи – 9,6 балів та правильна організація робочого місця і виконання технологічної операції – 9,4 бали. Середній бал – 9,3.

Отже як ми бачимо, в експериментальному класі середній бал зріс на один бал, в той час як в контрольному середній бал успішності залишився майже незмінним. Проаналізувавши дослідження можна сказати, що на початку всі учні майже однаково виконували прийоми роботи. Наприкінці експерименту у експериментальних класах учні швидше почали виконувати прийоми роботи, ретельніше відноситись до організації своїх робочих місць, дотримувались правил техніки безпеки та результати праці були кращими. Здобуті результати досліджень свідчать про ефективність та доцільність застосування розробленої методики. Отже, мету, яку ми ставили перед курсовою роботою досягнуто, завдання виконано.

ВИСНОВКИ

В сучасних умовах розвитку школи особлива увага відводиться вдосконалення трудової підготовки учнів. Обумовлено це тим, що сучасне виробництво, науково-технічний прогрес потребують все більше кваліфікованих робітників, здатних до творчої діяльності.

Сьогоднішньою задачею підвищення трудової підготовки учнів є формування на політехнічній основі практичних вмінь і навичок, науково-технічних знань, необхідних для їх включення в суспільно-корисну працю.

Метою курсової роботи було теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі.

Особливістю даної методики є те, що формування трудових вмінь та навичок здійснюється внаслідок диференціації навчання, тобто під час виконання учнями спеціально розроблених різнорівневих завдань.

В ній також розкриваються психолого-педагогічні принципи формування в учнів трудових вмінь і навичок.

Запропонована методика передбачає широке застосування в ході практичних робіт різнорівневих завдань, пов’язаних з обўєктами праці і видами практичних робіт і спрямована на осмислення учнями трудової діяльності, технологічних знань і вмінь, а також конструкторських здібностей.

Під час розроблення методики використання різнорівневих завдань, та введення її в загальноосвітній школі стало зрозуміло, що трудове навчання – це органічна частина загального процесу виховання підростаючого покоління в сім’ї і школі. Виховання в учнів готовності до праці, любові до неї є основним завданням вчителів трудового навчання і для цього необхідно завжди залучати і самих учнів, заохочувати їх різними методами, зацікавлювати у самому технологічному процесі. Учні активніше включались в роботу, краще розвивались навички самостійної роботи.

Успішне досягнення цілей трудового навчання в значній мірі залежить від засвоєння учнями трудових дій і прийомів роботи, а також виготовлення практичних виробів. Вони повинні поступово ускладнюватись, розвивати самостійність учнів, готувати їх до вирішення творчих, технічних, конструкторських і технологічних задач.

Виконуючи практичні роботи з застосуванням рівневої диференціації, учні закріплюють і вдосконалюють трудові вміння, і дуже важливо до виконання роботи сформувати в них вірний образ цієї трудової дії або операції, особливо в молодших класах.

Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Коли дитина включається в трудовий процес, вона міняє своє уявлення про себе і про навколишній світ, у неї змінюється самооцінка. Коли вона робить успіхи в трудовій діяльності, то в свою чергу міняє свій авторитет в класі, тобто вона може відчути своє ”я”.

Література

Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 140с.

Богданова С.І. Трудове навчання (для груп дівчат). 7 клас: Розробки уроків. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008. – 208.

Братинич О. Реалізація диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку // Рідна школа. – 2000. – №11.- с. 49-52.

Васенюк Т., Ісаєва О. Рівнева диференціація навчання під час виготовлення швейних виробів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. – №3. – с.16-18.

Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. – Х.: Скорпіон, .-2000.- 120.

Денисенко Л.І. Трудове навчання: 7кл.: Підруч. для загальноосвіт. навч. залк. / Л.І. Денисенко, О.П. Гнеденко, Т.С. Мачача та ін. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 192с.: іл.

Курсова робота з теорії та методики трудового навчання: Методичні рекомендації/ Укл. Далюк Н.Я., Ковальов В.М., Янцур М.С.-Рівне, 1995.

Липова Л. Основні концепції диференціації змісту освіти у 12- річній школі // Рідна школа. – 2004. – №5.- с.5-8.

Логачевська С. Диференціація – одна з форм інтерактивного навчання молодших школярів // Початкова школа. – 2006. – №10.- с. 18-23.

Н. Виховувати трудівника // Сільська школа України. – 2007. – № 10.- с.3

Манько О. Тестові завдання // Трудове навчання. – 2008. - №1. – с. 40-43.

Педагогічна практика студентів ІV курсу (за вимогою кредитно-модульної системи). Методичний посібник. Спеціальність 6.010100 «Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання (технічна праця, обслуговуюча праця)». /Автори-укладачі: М.С. Янцур, А.І. Войтко, Г.І. Наумчук, О.Д. Літковець, О.М. Хоронжевський. – Рівне: РДГУ, 2008. – 84с.

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Трудове навчання 5 – 12 класи / Денисенко Л.І., Дятленко С.М., Федченко С.В. та ін. – К.: ВТФ «Перун», 2005. – 256с.

Прокопенко В. Застосування «Стоп-тестів» на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. – №4. – с. 18-20.

Рябченюк Г.С., Степанчук Н.В. Сучасний урок в інтерактивних технологіях навчання в 1-4 класах. – К.: Видавництво ТОВ фірма «Юлат», 2007.- 120с.

Сігула Т. Диференційовані завдання як засіб індивідуального підходу до учнів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – №4. – с. 23-24.

Терещук Г.В. Диференційовані завдання як засіб індивідуального підходу до учнів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1998. – №4(11). – с.7-12.

Ткаченко Л. Впровадження принципу індивідуалізації в навчально виховний процес у початковій школі // Початкова школа. – 2003. – №11.- с. 13-15.

Трудове навчання: Навч. посібник для 7 кл. серед. шк./В.М.Мадзігон та ін. – К.: Рад. шк.,1991.- 207.

Тхоржевський Д.О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загально технічних дисциплін.-3-є видання, перероб. і доп.-К.: Вища школа, 1992.-334с., іл.

Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. – К.: НПУ і МПП. Драгоманова 2000р.

Якубовський Т. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдань // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. – №3. – с. 11-12.

Додаток 2

План-конспект заняття з трудового навчання

Клас: 7

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ:

1. Теоретичні відомості:

Технологічна послідовність виготовлення спідниці. Термінологія ручних, машинних, волого-теплових робіт. Підготовка деталей крою до обробки (перевірка наявності деталей; перенесення ліній виточок, складок, надсічок на симетричні деталі; позначення лінії середини деталей і лінії стегон). Підготовка виробу до першої примірки (зметування виточок, складок, бокових швів; приметування пояса чи корсажної стрічки). Проведення першої примірки, виявлення дефектів та їх усунення.

2. Практична робота: Підготовка і проведення першої примірки.

Підготовка виробу до першої примірки. Проведення першої примірки, виявлення дефектів.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Навчальна:

Ознайомити з технологічною послідовністю виготовлення спідниці. Дати термінологію ручних, машинних, волого-теплових робіт. Ознайомити з підготовкою деталей крою до обробки(перевірка наявності деталей; перенесення ліній виточок, складок, надсічок на симетричні деталі; позначення лінії середини деталей і лінії стегон). Навчити учнів готувати виріб до першої примірки(зметування виточок, складок, бокових швів; приметування пояса чи корсажної стрічки); проводити першу примірку та усувати дефекти.

2. Виховна:

Виховувати в учнів уважність, працелюбність доброзичливість, взаємоповагу під час колективної роботи.

3. Розвивальна :

Сприяти розвитку в учнів наочно-образного мислення, зорової пам’яті, просторової уяви. Розвивати вміння з організації робочого місця, дотримання санітарно-гігієнічних вимог.

4. Профорієнтаційна:

Продовжити знайомити учнів з професією швачки.

ОБ’ЄКТИ ПРАЦІ: пряма спідниця, спідниця з зустрічною складкою, спідниця в клини.

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ:

підручник Денисенко Л.І. «Трудове навчання 7 клас», 2007р.

робочий зошит;

ілюстрації з журналів;

таблиця «Види дефектів при пошитті спідниці»;

навчально-технічна документація (НТД):

технологічні картки «Послідовність виготовлення прямої спідниці»; «Послідовність виготовлення спідниці з зустрічною складкою»; «Послідовність виготовлення спідниці в клини»;

зразки виробів різного способу пошиття;

матеріали для контролю знань учнів:

різнорівневі картки-завдання.

ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ :

кабінет трудового навчання;

швейні машини;

інструменти: голка (№ 80), кравецькі ножиці, кравецькі шпильки, праска, лінійка 30 см, олівець НВ, мило або крейда, швейна машина.

матеріали: нитки в тон тканини (№ 40), деталі спідниці (передня і задня половини, пояс, корсажна стрічка).

ТРУДОВІ ДІЇ, ПРИЙОМИ ТА ОПЕРАЦІЇ:

зметування, заметування, зшивання, різання, приметування, копіювання ліній прасування.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

розповідь, демонстрація, робота в групах, самостійна робота, різнорівневі завдання.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ:

фронтальна.

Тип ЗАНЯТТЯ: комбінований.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент. ________________________________2 хв.

II. Повторення раніше вивченого матеріалу. _________________5 хв.

III. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів. ___________2 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу. ___________________________15 хв.

V. Закріплення нового матеріалу. __________________________3 хв.

VI. Практична робота.

VI.1.Вступний інструктаж. ______________________________ 10 хв.

VI.2.Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя45 хв.

VI.3.Заключний інструктаж. _____________________________ 3 хв.

VII. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговим.

VIII. Підведення вчителем підсумків заняття. ________________ 5 хв

ХІД І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 2 хв.

введення учнів в майстерню після дзвоника; привітання;

перевірка присутності учнів за рапортом чергового; заповнення вчителем класного журналу;

перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, спецодяг, тканина, нитки, інструменти);

призначення чергових вчителем ;

на столі повинно бути: голка (№ 80), кравецькі ножиці, кравецькі шпильки, праска, лінійка 30 см, олівець НВ, мило або крейда, нитки, деталі спідниці;

ознайомлення учнів з планом заняття.

ІІ. ПОВТОРЕННЯ РАНІШЕ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ: 5 хв.

Для повторення раніше вивченого матеріалу я проводжу усне фронтальне опитування:

Чому існує багато варіантів послідовності виготовлення спідниці?

Які з перелічених факторів впливають на послідовність виготовлення спідниці: а) довжина виробу; б) наявність складок; в) колір тканини; г) кількість деталей; д) обсипальність тканини; е) силует тканини.

Чому основні деталі виробу до примірки зметують, і тільки після примірки зшивають?

Розкажіть узагальнену схему виготовлення спідниці?

Критерії оцінювання:

9 балів – учень добре орієнтується у питанні, вірно відповідає;

7 -8 балів – учень допускає незначні помилки у відповіді на питання;

4 -6 балів – учень мало, тобто погано розуміє зміст питання, відповідає невпевнено, з помилками.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ учнів: 2 хв.

На сьогоднішньому занятті, тема якого «Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» ви навчитесь здійснювати підготовку виробу до першої примірки (зметування виточок, складок, бокових швів; приметування пояса чи корсажної стрічки); проводити першу примірку та усувати виявлені дефекти. Набуті знання обов’язково знадобляться вам в майбутньому при пошитті одягу. Ви зможете не затрачаючи багато коштів одягатися вишукано і ваші речі будуть ексклюзивними та оригінальними.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ: 15 хв.

Повідомляю письмово нову тему уроку, її запис учнями.

Розповідь учителя

Для складання технологічної послідовності виготовлення тієї чи іншої моделі спідниці, слід спочатку проаналізувати модель за технічним малюнком та описом. Залежно від силуету спідниці, кількості деталей, їх форми, наявності виточок, складок, зборок, виду оздоблення, виду й місця розташування застібки, а також виду матеріалу і наявного обладнання необхідно вибрати певні способи обробки деталей і вузлів. Так, наприклад, якщо тканина має високу обсипальність, то бічні зрізи спідниці слід обметати до з'єднання її полотнищ. Низ спідниці зазвичай обробляють після з'єднання з поясом для уточнення довжини виробу. Однак низ спідниць з воланами, оборками, фестонами та іншими складними оздоблювальними елементами можна обробляти до з'єднання полотнищ з поясом.

Демонстрація

Демонструю готові спідниці різного способу пошиття.

Розповідь учителя

Технологічна послідовність пошиття спідниць є в основному однаковою для спідниць різних покроїв та фасонів:

підготовка деталей крою до обробки;

проведення першої примірки та усунення дефектів;

обробка виточок, складок;

обробка бічних швів;

обробка застібки;

обробка пояса;

обробка верхнього зрізу;

обробка нижнього зрізу;

кінцева обробка й оздоблення спідниці.

Перш ніж обробляти деталі спідниці, слід перевірити наявність усіх деталей крою. Обробку деталей починають з переведення крейдяних ліній. Існує кілька способів переведення ліній. Той чи інший спосіб обирають залежно від волокнистого складу тканини. На тканинах з дуже слизькою поверхнею (або світлих) лінії переводять за допомогою шпильок. Для цього деталі складають лицьовим боком всередину та сколюють шпильками по намічених лініях правої половини. На іншій половині в місцях проколювання шпильок роблять крейдяні штрихи. Потім ці штрихи з'єднують лініями.

Для проведення ліній на інших тканинах можна використати різець і картон. У місцях нанесення ліній картон попередньо натирають крейдою. На поверхню картону накладають деталі, складені лицьовим боком всередину. Ліву половину деталі розміщують до картону. За наміченими на правій половині деталі лініями проводять різцем.

Якщо тканина погано зберігає крейдяні лінії, то після проведення ліній по них виконують прокладні строчки. Прокладну строчку виконують по середній лінії переднього та заднього полотнищ, посередині пояса.

Перевести крейдяні лінії можна також за допомогою копіювальних стібків.

Демонстрація

Демонструю намальовану на дошці підготовку до обробки деталей крою.

Підготовка до обробки деталей спідниці: а, б, в, г – прямої, г - напівсонце, д - сонце, е - клинової

Розповідь учителя

Однією із операцій із пошиття спідниці є проведення примірки. Її роблять до виконання машинних робіт. Призначення примірки полягає в тому, щоб визначити, чи відповідає спідниця фігурі конкретної людини. Для цього необхідно правильно підготувати спідницю для примірки. Щоб підготувати спідницю до примірки, виконують початкову обробку деталей і тимчасове з'єднання основних деталей спідниці. На передньому та задньому полотнищах спідниці зметують виточки, складки (якщо такі передбачені моделлю). Зметують бічні зрізи спідниці, залишаючи не зметаним розріз для застібки. Обробляють пояс і приметують його до верхнього зрізу спідниці. Заметують припуск на підгин низу спідниці.

Для проведення примірки зметаний виріб надівають на фігуру людини. Пояс спідниці сколюють. Примірку виконують за допомогою шпильок. Звертають увагу на посадку спідниці на фігурі. Перевіряють об'єм спідниці по лінії талії, стегон, лінії низу. Перевіряють баланс спідниці — положення переднього та заднього полотнищ, бічних швів. Після цього перевіряють глибину, напрямок і довжину виточок та складок.

При внесенні незначних змін до конструкції спідниці її складають виворітним боком усередину, перегинаючи по середніх лініях переднього та заднього полотнищ, суміщують шви, виточки і складки. Потім уточнюють розмір і форму деталей спідниці.

Якщо спідниця після примірки підлягає значним змінам, нитки зметування зі швів слід витягнути і прокласти нитки по всіх уточнених швах, складках і виточках.

Демонстрація

Під час розповіді одночасно демонструю зразок спідниці, що підготовлена до примірки.

Розповідь учителя

Під час проведення примірки можуть бути виявлені дефекти. Найчастіше це: невідповідність об'єму спідниці по лінії талії чи стегон, прилягання переднього чи заднього полотнищ до ніг у нижній частині спідниці. Основні види дефектів,їх причини й методи усунення наведені в таблиці (дод. )

Раніше одяг шили вручну повністю від початку до кінця. Зараз на швейних підприємствах працюють на спеціалізованих машинах швеї – мотористки. В одному цеху зшивають період зі спинкою; в іншому – вшивають рукави;окремо виготовляють комірці, накладні деталі; потім проводиться остаточне оформлення виробу – робиться декоративна строчка, пришиваються ґудзики.

Від якості роботи швачки залежить зовнішній вигляд одягу.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ: 3 хв.

Для закріплення нового матеріалу я використовую роботу в групах. Роздаю кожній групі зразок спідниці і пропоную визначити послідовність її пошиття. Під час обговорення результатів задаю наступні питання:

Які операції з пошиття є загальними для всіх із запропонованих моделей?

Які додаткові операції застосовуються для оригінальних фасонів?

Чи порушують ці операції типову технологічну послідовність пошиття спідниці?

VІ. ПРАКТИЧНА РОБОТА 58 хв.

Тема : Підготовка і проведення першої примірки.

VІ.1. ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ: 10 хв.

Повідомляю тему практичної роботи;

Мета : навчитися готувати виріб до першої примірки (зметування виточок, складок, бокових швів; приметування пояса чи корсажної стрічки); проводити першу примірку та усувати дефекти.

Завдання: підготувати виріб до першої примірки (зметати виточки, складки, бокові шви; приметати пояс чи корсажну стрічку); провести першу примірку та усунути дефекти.

Повідомляю про вимоги до якості підготовки виробу до першої примірки та її проведення: дотримання правил техніки безпеки, правильна послідовність підготовки деталей крою до проведення першої примірки.

На столі під час практичної роботи повинно бути: голка (№ 80), кравецькі ножиці, кравецькі шпильки, праска, лінійка 30 см, олівець НВ, мило або крейда, нитки (№ 40), деталі спідниці. Повторюю з учнями правила техніки безпеки: шпильки та голки зберігати у спеціальній коробочці, ножиці на столі класти з зімкнутими лезами, не класти на тканину. Передавати кільцями від себе. Праску тримати на спеціальній підставці, прасувати дуже обережно.

Пропоную учням різнорівневі картки-завдання (дод.7,8,9). Це технологічні картки виготовлення спідниць трьох різних фасонів. Перший рівень найпростіший – пошиття прямої сідниці, другий – пошиття спідниці з зустрічною складкою, третій - спідниці в клини. Останній найскладніший. В технологічній картці послідовності пошиття спідниці відсутні також деякі операції виготовлення спідниці та технічні умови виконання. Ви повинні самі визначити, що саме пропущено і відповідно виконати ці завдання. На попередньому уроці ви вже обрали самі собі свій рівень складності, який є посильним для вас. Тому вашим завданням на сьогоднішньому занятті є пошиття спідниці різних рівнів складності обробки. Кожний з вас має виконати подане завдання, відповідно до обраного рівня і бали будуть різними. Завдання виконуєте керуючись технологічною карткою виготовлення спідниці. Узагальнена послідовність полягає в наступному:

Підготовка спідниці до примірки

Зметати виточки на передньому та задньому полотнищах;

Зметати складку, приметати кокетку (по моделі);

Зметати переднє і заднє полотнища спідниці (суміщаючи контрольні знаки). Розріз для застібки в лівому боці залишити не заметаним;

Продублювати деталь пришивного пояса клейовою прокладкою. Якщо пояс складається з двох деталей, треба попередньо зшити та розпрасувати деталі.

Приметати пояс до верхнього зрізу спідниці. Деталі складати лицьовим боком в середину. Приметування виконувати з боку пояса.

Заметати припуски на підгин низу спідниці.

Перша примірка спідниці

а) надягнути підготовлену до примірки спідницю;

б) сколоти пояс спідниці;

в) перевірити об’єм спідниці – прилягання її фігури, до талії, стегон;

г) перевірка положення бічного шва;

д) перевірка місця розташування, довжини та глибини складок, кокеток.

е) уточнити дожину та низу виробу.

Ще раз розповідаю, наголошую на найголовніших етапах підготовки та проведення першої примірки.

Наголошую про якість (чітке дотримання контурних ліній, довжина стібка не більше 0,5, примірка проведена правильно, з дотриманням вимог, усунені виявлені дефекти).

Наголошую, що брак може виникнути якщо передня половинка буде заходити на задню, не однакової довжини виточки, розміщені нерівномірно.

Демонструю зразки виробів, підготовлених до першої примірки

9. Роздаю технологічні картки «Послідовність виготовлення прямої спідниці», «Послідовність виготовлення спідниці клини»; «Послідовність виготовлення спідниці з зустрічною складкою»; «Послідовність виготовлення спідниці в клини»;

10. Затрати часу 45 хв. ;

Робота оцінюється за якістю підготовленої спідниці до проведення першої примірки спідниці: зовнішній вигляд, дотримання розмірів, вчасність виконання, усунення дефектів та врахуванням рівня який обрав учень;

Зараз кожний приступає до виконання завдання.

VІ.2.САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ ТА ІНСТРУКТАЖ ВЧИТЕЛЯ: 45 хв.

А. Самостійна робота учнів.

учні розбиваються по групам і кожна група відповідно обраному рівню виконує своє завдання, користуючись технологічними картками. Потім відповідно проводять першу примірку й усувають дефекти.

форми організації праці учнів групова.

Б. Інструктаж вчителя:

форма проведення фронтальна;

зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця і початку роботи;

2-й обхід: перевірка правильності виконання зметування, зшивання, прасування, тканини; інструктування учнів з виконання окремих операцій і завдання в цілому;

3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю; концентрація уваги учнів на найефективніших прийомах виконання операцій; надання допомоги слабо підготовленим до виконання завдання учням;

4-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних умов; контроль за бережливим ставленням учнів до засобів праці і навчання; перевірка раціонального використання навчального часу учнями;

Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці та виробничої санітарії;

прийняття і попередня оцінка робіт учнів.

VІ.3. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ: 3 хв.

підведення підсумків практичної роботи;

відзначення учнів, які найкраще виконали аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів; з’ясування причин, які призвели до помилок;

повторно пояснюю способи усунення дефектів.

VІІ. ПРИБИРАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ І ПРИМІЩЕННЯ МАЙСТЕРНІ ЧЕРГОВИМИ.

VІІІ. Підведення вчителем підсумків ЗАНЯТТЯ: 5 хв.

повідомляю про досягнення цілей заняття;

повідомляю домашнє завдання : параграф 16-18, закінчити пошиття спідниці.

Додаток 2.1

Дефекти при пошитті спідниці та способи їх усунення

Додаток 3

План-конспект заняття з трудового навчання

Клас: 7

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Оздоблення виробів

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ:

1. Теоретичні відомості: Оздоблення виробів мережками. Обробка країв виробу торочками, закріпленими мережкою «одинарний прутик».

2. Практична робота: Вишивання мережок та оздоблення ними виробів.

Оздоблення виробів мережками.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Навчальна:

Ознайомити учнів з різновидами оздоблення виробів мережками, обробкою країв виробу торочками, закріпленими мережкою «одинарний прутик». Навчити оздоблювати виріб мережками.

2. Виховна:

Виховувати в учнів дбайливість до вишитих виробів, працелюбність, акуратність при вишиванні виробів.

3. Розвивальна :

Сприяти розвивати в учнів координацію рухів, концентрації уваги, наочно-образного мислення.

4. Профорієнтаційна:

Продовжити знайомити учнів з професією вишивальниці.

ОБ’ЄКТИ ПРАЦІ: серветка з вишиванням одинарного прутика, серветка з поєднанням одинарного і подвійного прутика і серветка виконана подвійним та роздільним прутиком.

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ:

- підручник Денисенко Л.І. «Трудове навчання 7 клас», 2007р

- робочий зошит;

- плакат «Правила безпечної праці»

- навчально-технічна документація (НТД):

інструкційні картки «Одинарний прутик», «Подвійний прутик», «Роздільний прутик»;

- зразки мережок;

- різнорівневі завдання по оздобленню серветки (залежно від рівня складності виконання мережки).

ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ :

кабінет трудового навчання;

інструменти: голка (№ 80), ножиці середні та малі з загостреними кінцями, п’яльця, булавки, праска, сантиметрова стрічка, мило, наперсток;

матеріали: вишивальна тканина полотняного переплетення (30х30), вишивальні нитки (№ 60, 80).

ТРУДОВІ ДІЇ, ПРИЙОМИ ТА ОПЕРАЦІЇ:

заметування, зшивання, вишивання, різання, прасування.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація, самостійна робота, різнорівневі завдання.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ:

фронтальна.

Тип ЗАНЯТТЯ: комбінований.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент. ________________________________2 хв.

II. Повторення раніше вивченого матеріалу. _________________5 хв.

III. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів. ___________2 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу. ___________________________20 хв.

V. Закріплення нового матеріалу. __________________________3 хв.

VI. Практична робота.

VI.1.Вступний інструктаж. ______________________________ 5 хв.

VI.2.Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя45 хв.

VI.3.Заключний інструктаж. _____________________________ 3 хв.

VII. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговим.

VIII. Підведення вчителем підсумків заняття. ________________ 5 хв.

ХІД І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 2 хв.

1) введення учнів в майстерню після дзвоника; привітання;

2) перевірка присутності учнів за рапортом чергового; заповнення вчителем класного журналу;

3)перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, наявність спецодягу, матеріалів, обладнання);

призначення чергових вчителем ;

на столі повинно бути: вишивальна тканина полотняного переплетення (30х30), , ножиці середні та малі з загостреними кінцями, п’яльця, вишивальні нитки (№ 60,80), наперсток, голка (№ 80), лінійка 30 см, мило, булавки.

ознайомлення учнів з планом заняття.

ІІ. ПОВТОРЕННЯ РАНІШЕ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ: 3 хв.

При повторенні раніше вивченого матеріалу я проводжу гру «Блеф-клуб». Учні повинні визначити правильні і помилкові твердження, позначивши їх знаками «+» та «-». Гра проводиться письмово.

Мережки – це лічильні шви.

Мережка «одинарний прутик» - це глухий шов.

Мережки вишивають зліва направо.

Для виконання мережок підходить будь-яка тканина.

«Качалочка»- лічильний шов.

вишивати треба при достатньому освітленні.

Через 50 хвилин роботи треба зробити перерву на 30 хв.

Критерії оцінювання:

9 - 10 - балів – учень добре орієнтується у питанні, вірно відповідає;

7 -8 балів – учень вагається у вірності своєї відповіді.

4 -6 балів – учень мало, тобто погано розуміє зміст питання, відповідає невпевнено, з помилками.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ учнів: 1 хв.

На сьогоднішньому занятті, тема якого «Оздоблення виробу» ви ознайомитесь з методами обробки краю вишитого виробу та навчитесь обробляти краї вишитого виробу мережкою.

Усі вироби, які ви бачите, мають гарний естетичний вигляд. Чому? Тому що в цих виробів немає вузлів, кінців, петель з ниток, недовишитих елементів візерунків, деформації візерунку внаслідок затягування ниток, акуратно оброблені краї та кути. Також ці вироби без плям, накрохмалені, акуратно випрасувані. Для того щоб ваші вишиті серветки також милували око, ви повинні навчитися красиво вишивати та завершувати роботу. Це і буде завданням нашого заняття.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ: 7 хв.

Повідомляю письмово нову тему уроку, її запис учнями.

Розповідь учителя

Мережка, як ви вже знаєте з попереднього уроку, належить до лічильних швів.

Мережка - це прозора (ажурна) техніка вишивання. Виконується мережка на місці висмикнутих з тканини ниток. Ніщо так не підкреслює виріб, як мережка, підкреслює її чарівність.

Віддавна мережки були відомі у вишиванні багатьох народів. В Україні нею оздоблювали найрізноманітніші вироби: одяг, рушники, скатертини, узорні покривала на ліжка, занавіски тощо.

Демонстрація

Демонструю готові вироби оздоблені мережкою.

Розповідь учителя

Оздоблення виробів мережкою було завжди популярне. Орнаменти з використанням мережки надають вишивці витонченості та вишуканості. Гарний вигляд мають мережки на жіночих блузах, платтях, костюмах, чоловічих сорочках, дитячому одязі, білизні, косинках, серветках тощо.

Мережки можуть бути основною частиною узору або способом обробки країв вишитих виробів – скатертини, серветки, рушника, фіранки. В одязі за допомогою мережки можна з’єднувати полотнища, що називається змережуванням.

Суттєве значення для вишивки має кольорова гама. Потрібно враховувати ритмічне чергування кольору, виділення основного тону, який надає вишивці необхідну цільність і завершеність. Візерунки мережок виконують переважно нитками світлих тонів (білими, голубими, рожевими) на білій тканині. На тканинах інших кольорів мережки виконують нитками в тон тканини. Ажурність наскрізного шиття білим по білому особливо характерна на Полтавщині, Чернігівщині. У південних і західних областях України застосовують і кольорові нитки, за допомогою яких створюються яскраві візерунки на ажурному фоні.

Історія розвитку Українського вишивання нагромадила безліч різноманітних мережок. Серед усього розмаїття видів мережок простежуються основні, так звані прості мережки, на базі яких виконують усі інші. Залежно від місцевості той самий вид мережки може мати різні назви.

Кожна пошита або вишита річ потребує відповідного оформлення. Особливо це стосується обробки країв. Вона має бути гармонійним закінченням композиції вишивки.

Бесіда

Учитель :

Які ви знаєте методи обробки краю вишитого виробу?

Учень

До країв вишитого виробу можна пришити мереживо, стрічку, зробити китиці.

Розповідь учителя

Краї серветок, рушників, доріжок можна оформити по різному. Це можуть бути такі шви як: торочки, китички, рубцюванням, зубцюванням, облямівка. На сьогоднішньому занятті ми розглянемо один із способів: торочками, закріпленими мережкою «одинарний прутик».

Демонстрація та розповідь

Демонструю та одночасно розповідаю послідовність обробки краю вишитого виробу торочками.

Для підрублювання мережкою краю виробу використовують нитки, які були витягнуті з тканини або вишивальні нитки. Можна також використовувати котушкові нитки 40 чи 50 номеру. Нитки необхідно підбирати в тон тканини. Тканину беруть тільки з полотняним переплетенням , з якої легко висмикуються нитки.

Спочатку на певній відстані (2..5 см) від краю тканини висмикують 4-5 ниток для мережки. Внутрішній край прорідженої смужки обробляють «одинарним прутиком», а всі зовнішні нитки паралельно зрізу висмикують.

Краї можна обробити за допомогою торочок з іншої тканини, що дає можливість зробити густу двоколірну бахрому: один колір (верхній) — колір основної тканини, другий (нижній) — контрастний колір іншої тканини. Смужка тканини контрастного кольору має бути вдвоє ширшою, ніж майбутні торочки. Смужку складають по ширині навпіл і запрасовують. На основній тканині виробу на відстані від краю, що дорівнює ширині майбутніх торочок, висмикують кілька ниток для мережки. Упритул до нижнього краю прорідженої смужки з вивороту приметують тканину контрастного кольору. При цьому згин смужки накладають точно по висмикнутій нитці. Потім по цьому краю виконують мережку «прутик». Виконуючи стібки мережки по основній тканині, одночасно пришивають до згину і підкладену тканину.

Демонстрація

Демонструю готові вироби, краї яких оздоблені мережкою «одинарний прутик».

Розповідь учителя

Професія вишивальниці відноситься до професій перетворюючого класу, головною метою якої є вирішення завдань, щодо наповнення ринку художніми виробами. Вишивальниця вишиває малюнки на тканині, тюлі., оздоблює текстильні вироби узорами, різними типами вишивок.

Вишивальниця ручної вишивки повинна знати види, технологію виконання початкових швів, їх призначення, види і технологію виконання технік прозоро – рахункової, поверхнево нашивної не рахункової групи, види дефектів, робити зарисовки вишивок, виконувати нескладні композиції для різних видів технік вишивки

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ: 3 хв.

Опитування проводжу індивідуально. Опитую таких учнів: Чиркова Анастасія, Войтович Тетяна, Біляк Валентина.

1. Що таке мережка і яке її призначення?

Яким чином можна обробити край вишитого виробу?

Які види мережок ви знаєте? Які найкраще використовувати для підрублювання краю вишитого виробу і чому?

Яка послідовність обробки краю вишитого виробу мережкою «одинарний прутик»?

Який є ще спосіб обробки краю виробу торочками?

VІ. ПРАКТИЧНА РОБОТА .

Тема : Вишивання мережок та оздоблення ними виробів

VІ.1. ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ: 5 хв.

Повідомляю тему практичної роботи;

Мета : навчитися оздоблювати виріб мережками.

Завдання : оздобити виріб мережками.

Повідомляю про вимоги до якості виконання завдання : правильно, відповідно технології виконана мережка, гарно вишита мережка, краї виробу оброблені відповідно до поданої технології;

На столі під час практичної роботи повинно бути : вишивальна тканина полотняного переплетення (30х30), , ножиці середні та малі з загостреними кінцями, п’яльця, вишивальні нитки (№ 60,80), наперсток, голка (№ 80), лінійка 30 см, мило. Повторюю з учнями правила техніки безпеки:

Шити з наперстком;

Зберігати голки і булавки у спеціальній коробочці, не залишати голки і булавки на робочому столі. Забороняється брати голки і булавки в рот, користуватись іржавою голкою;

Зберігати ножиці у певному місці, класти їх із зімкнутими лезами від себе;

Нитку відрізати ножицями;

Передавати ножиці із зімкнутими лезами, кільцями вперед;

Після закінчення роботи вимикати усі електроприлади.

Розповідаю учням про зміст поданих різнорівневих завдань (дод.10,11,12). Завдання по оздобленню серветки, залежно від різного рівня складності виконання мережки. Кожен з вас має право самостійно обрати той рівень складності, який ви вважаєте посильним для себе і отримуєте ту оцінку відповідно тому рівню, який він обрав. Якщо у когось з учнів виникають питання або хтось не може визначитись який рівень складності йому обрати, то звертаєтесь до мене, я допомагаю з відповідями на запитання та допомагаю знайти рівень вашої підготовленості, раджу який рівень складності вам обрати. Завдання трьох рівнів складності.

Для першого рівня пропонуємо вишивання серветки лише мережкою одинарний прутик, для дітей з кращими здібностями - другий рівень – вишивання серветки мережками одинарний та подвійний прутик, а третій рівень – серветка виконана мережками подвійний та роздільний прутик і також додатково самостійно придумати ще будь яке оздоблення, так, щоб воно гармоніювало з вишитими мережками.

Демонструю та одночасно розповідаю послідовність обробки краю вишитого виробу торочками, закріпленими мережкою «одинарний прутик».

Послідовність виконання

Спочатку на відстані 2..5 см від краю тканини висмикуємо 4-5 ниток для мережки. Внутрішній край прорідженої смужки обробляємо «одинарним прутиком», а всі зовнішні нитки паралельно зрізу висмикуємо.

Наголошую про якість : однакова ширина, правильно виконана та мережка, рівномірність розміщення її на серветці.

Перевіряю правильність засвоєння прийомів та способів виконання операцій учнями. Викликаю одного учня і він розповідає технологію підрублювання краю виробу мережкою.

Демонструю готові вироби, оздоблені мережками, а також ті, в яких краї підрублені мережкою «одинарний прутик». Роздаю інструкційні картки «Одинарний прутик» (дод.10), «Подвійний прутик» (дод. Б), «Роздільний прутик»(дод. В).

Затрати часу 45 хв. ;

Робота оцінюється за якість виконаного завдання : зовнішній вигляд, дотримання розмірів, вчасність і правильність виконання і найголовніше за те якого рівня складності ви виконували завдання;

Зараз кожний приступає до виконання завдання.

VІ.2.САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ ТА ІНСТРУКТАЖ ВЧИТЕЛЯ: 45 хв.

А. Самостійна робота учнів.

учні розбиваються по групам і кожна група відповідно обраному рівню виконує своє завдання й користуючись інструкційними картками вишивають серветку.

форми організації праці учнів групова.

Б. Інструктаж вчителя:

форма проведення фронтальна;

зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця і початку роботи;

2-й обхід: перевірка правильності виконання мережок, прийомів підрублювання виробу нею; інструктування учнів з виконання окремих операцій і завдання в цілому;

4-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних умов;

Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці та виробничої санітарії;

прийняття і попередня оцінка робіт учнів.

VІ.3. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ: 3 хв.

підведення підсумків практичної роботи;

відзначення учнів, які найкраще виконали завдання;

аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів;

VІІ. ПРИБИРАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ І ПРИМІЩЕННЯ МАЙСТЕРНІ ЧЕРГОВИМИ.

VІІІ. Підведення вчителем підсумків ЗАНЯТТЯ: 5 хв.

повідомляю про досягнення цілей заняття;

повідомляю домашнє завдання : закінчити вишивання мережки

Додаток 4

Завдання для І – го рівня

Послідовність обробки прямої спідниці

1. Обробка виточок.

2. Обробка тасьми-блискавки.

3. Обробка пояса.

4. Обробка бічних швів.

5. Обробка низу.

6. Волого-теплова обробка виробу.

6. Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом.

Додаток 5

Завдання для ІІ – го рівня

Послідовність обробки спідниці із зустрічною складкою

Обробка бічних швів.

Обробка тасьми-блискавки.

Обробка складки.

Обробка однобічної складки.

Обробка пояса.

Обробка виточок.

Обробка кокетки.

Волого-теплова обробка виробу.

Обробка шлиці.

Обробка зборок.

Обробка зустрічної складки.

Обробка низу.

Додаток 6

Завдання для ІІІ – го рівня

Послідовність обробки спідниці в клини

Обробка переднього полотнища спідниці.

Обробка клинів.

Обробка виточок.

Обробка низу.

Обробка верхнього зрізу спідниці обшивкою.

Обробка пояса.

Обробка рюш.

Обробка кокетки.

Додаток7

І рівень

Технологічна картка виготовлення прямої спідниці

№ з/п	Назва неподільної операції	Графічне (умовне) зображення	Технічні умови виконання	Обладнанняінструменти, пристрої
1	Викроїти спідницю		Скласти тканину вдвоє і, до згинів прикріпити кравецькими шпильками викрійки спідниці. Обвести контури та викроїти деталі по наміченим лініям	ножиці, мило, кравецькі шпильки
2	Зшити виточки		Деталь спідниці скласти лицьовим боком всередину по середній лінії виточки. Зметати виточки побічних сторонах, починаючи від зрізів деталі (довжина змету вального стібка 1,5см).Зшити від зрізів, закінчуючи в кінці виточки. Запрасувати в бік деталі.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
3	Обробити бокові шви		Скласти деталі спідниці лицевими сторонами всередину, зметати на відстані 1,4 см і зшити на 1,5см від зрізів. Обметати зрізи, розпрасувати.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
4	Обробити застібку тасьмою-блискавкою		Приметати тасьму-блискавку до запрасованих зрізів спідниці. Пришити, використовуючи спеціальну лапку. Внутрішні краї тасьми настрочити на припуски для швів. Припрасувати пришиту тасьму блискавку.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, лапка для вшивання тасьми-блискавки, кравецькі шпильки
5	Обробка пояса		Обметати та обшити кути продубльовані деталі пояса. Підрізати на 0,2..0,5 см припуски на шви в кутах. Вивернути пояс та припрасувати. Приметати на 1см від краю та пришити внутрішню частину пояса до верхнього краю спідниці на 1,2см .Запрасувати припуск на шов у бік пояса. Приметати і пришити на відстані 1 см внутрішній зріз пояса до шва пришивання внутрішньої частини пояса. Припрасувати пояс у готовому вигляді	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
5	Обробка низу		Заметати низ виробу швом упідги з закритим зрізом на 1,5…2 см, надягнути спідницю та уточнити лінію низу. Заметати низ виробу по уточнених лініях. Обробити низ виробу.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
6	Волого-теплова обробка		Видалити тимчасові нитки змотування. Попрасувати виріб.	ножиці, праска, прасувальний стіл

Додаток 8

ІІ рівень

Технологічна картка виготовлення спідниці з зустрічною складкою

№ з/п	Назва неподільної операції	Графічне (умовне) зображення	Технічні умови виконання	Обладнання, інструменти, пристрої
1	Викроїти спідницю		Скласти тканину вдвоє і до згинів прикріпити кравецькими шпильками викрійки спідниці. Обвести контури та викроїти деталі по наміченим лініям.	ножиці, мило, кравецькі шпильки
2	Зшити виточки		Деталь спідниці скласти лицьовим боком всередину по середній лінії виточки. Зметати виточки побічних сторонах, починаючи від зрізів деталі (довжина змету вального стібка 1,5см).Зшити від зрізів, закінчуючи в кінці виточки. Запрасувати в бік деталі.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
3	Обробити складку		Намітити лінії. Зметати по намічених лініях. Зшити, витягнути пл. намічених лініях. Припуски на складку розкласти з обох боків строчки та заметати. Припрасувати складку і закріпити припуски на складку.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
3	Обробити бокові шви		Скласти деталі спідниці лицевими сторонами всередину, зметати на відстані 1,4 см і зшити на 1,5см від зрізів. Обметати зрізи, розпрасувати.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
4	Обробити застібку тасьмою-блискавкою		Приметати тасьму-блискавку до запрасованих зрізів спідниці. Пришити, використовуючи спеціальну лапку. Внутрішні краї тасьми настрочити на припуски для швів. Припрасувати пришиту тасьму блискавку.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, лапка для вшивання тасьми-блискавки, кравецькі шпильки
5	Обробка пояса		Обметати та обшити кути продубльовані деталі пояса. Підрізати на 0,2..0,5 см припуски на шви в кутах. Вивернути пояс та припрасувати. Приметати на 1см від краю та пришити внутрішню частину пояса до верхнього краю спідниці на 1,2 см. Запрасувати припуск на шов у бік пояса. Приметати і пришити на відстані 1 см внутрішній зріз пояса до шва пришивання внутрішньої частини пояса. Припрасувати пояс у готовому вигляді	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
5	Обробка низу		Заметати низ виробу на 1,5…2 см, надягнути спідницю та уточнити лінію низу. Заметати низ виробу по уточнених лініях. Обробити низ виробу.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
6	Волого-теплова обробка		Видалити тимчасові нитки змотування. Попрасувати виріб.	ножиці, праска, прасувальний стіл

Додаток 9

ІІІ рівень

Технологічна картка виготовлення спідниці в клини

№ з/п	Назва неподільної операції	Графічне (умовне) зображення	Технічні умови виконання	Обладнання, інструменти, пристрої
1	Викроїти спідницю		Скласти тканину вдвоє і до згинів прикріпити кравецькими шпильками викрійки спідниці. Обвести контури та викроїти деталі по наміченим лініям.	ножиці, мило, кравецькі шпильки
2			Скласти клини лицьовим боком всередину, зметати на відстані 1,4 см від зрізів. Зшити від зрізів на 1,5 см. Припуски обметати і запрасувати або розпрасувати.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
4	Обробити застібку тасьмою-блискавкою			голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, лапка для вшивання тасьми-блискавки, кравецькі шпильки
5			Продублювати та обметати деталі обшивки. Скласти лицьовим боком всередину і приметати обшивку на відстані 1см від зрізу до верхнього краю спідниці, прокласти машинну строчку. Вивернути на лицеву сторону, виметати та обшити в кант на 0,1-0,2 см від верхнього краю. Припрасувати обшивку у готовому вигляді	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
5	Обробка низу		Заметати низ виробу на 1,5…2 см, надягнути спідницю та уточнити лінію низу. Заметати низ виробу по уточнених лініях. Обробити низ виробу.	голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки
6	Волого-теплова обробка		Видалити тимчасові нитки змотування. Попрасувати виріб	ножиці, праска, прасувальний стіл

Додаток 10

Завдання І рівня

Інструкційна картка виконання мережки «одинарний прутик»

Тема: Вишивання мережок та оздоблення ними виробів.

Навчальна мета: навчитися виконувати мережку одинарний прутик.

Об’єкт роботи: зразок з вишитою мережкою.

Пристрої та матеріали: голка (№ 80), нитки вишивальні (№ 60,80), ножиці малі з загостреними кінцями та середні, тканина полотняного переплетення

№ п/п	Зміст і послідовність виконання операцій	Графічне зображення операцій
1.	Закріпити робочу нитку
2.	По краях мережки на чотирьох вертикальних нитках виконати дві закріпки по 9 стібків
3.	Залишити зверху і знизу по 2 нитки, підрізати 4 нитки, розміщені посередині закріпки і витягнути їх
4	Біля лівої закріпки закріплюємо робочу нитку і набираємо на голку 4 вертикальні нитки тканини.
5	Обкрутити ці нитки і вколоти голку за 2 нитки числиті. Зробити весь нижній ряд стібків
6	Закріпити нижній ряд і голку перемістити вгору, під нитками закріпити. Зразок повернути
7	Набрати на голку нитки, вже обкручені в нижньому ряду і сформувати з них другий ряд прутиків до лиця мережки. Закріпити нитку

Додаток 11

Завдання ІІ і ІІІ рівня

Інструкційна картка виконання мережки «подвійний прутик»

Тема: Вишивання мережок та оздоблення ними виробів.

Навчальна мета: навчитися виконувати мережку подвійний прутик.

Об’єкт роботи: зразок з вишитою мережкою.

№ п/п	Зміст і послідовність виконання операцій	Графічне зображення операцій
1.	Закріпити робочу нитку
2.	По краях мережки зробити закріпки по 15 стібків. Витягнути 2 нитки піткання і виконати нижній ряд прутика, закріпити нитку
3.	Відрізати і витягнути від крайніх числить по 4 нитки, залишається посередині 2 нитки числиці. Виконати вгорі звичайний одинарний прутик
4	Виконати прутик посередині числиті: вгорі – одинарний, звичайний, внизу – способом «у петлю». Закріпити нитку, перевірити правильність виконання шва

Додаток 12

Завдання ІІІ рівня

Технологічна картка виконання мережки «роздільний прутик»

Тема: Вишивання мережок та оздоблення ними виробів.

Навчальна мета: навчитися виконувати мережку роздільний прутик.

Об’єкт роботи: зразок з вишитою мережкою.

Пристрої та матеріали: голка (№ 80), нитки вишивальні (№ 60,80), ножиці малі з загостреними кінцями та середні, тканина полотняного переплетення.

№ п/п	Зміст і послідовність виконання операцій	Графічне зображення операцій
1.	Закріпити робочу нитку
2.	По краях мережки зробити закріпки з 9-ти стібків, витягнути зайві нитки і виконати ряд прутика, обкручуючи 4 нитки
3.	Закріпити нижній ряд, голку перемістити вгору під нитками качалочки. Зразок повернути
4	Вишивати прутиком іншу частину мережки, беручи на дві нитки з першого і другого прутика, та стягуючи їх в один
5.	Закріпити робочу нитку і перевірити правильність виконання шва

Додаток 13

Констатувальна тестова контрольна робота з розділу «Проектування виробів»

Варіант 1

Які з перерахованих швейних виробів належать до поясної групи?

а) сарафан; б) шорти; в) блуза.

2. Як знімають мірку Дв?

а) посередині тулуба спереду від лінії талії до бажаної довжини;

б) по вертикалі від лінії талії до бажаної довжини;

в) по середині спини від лінії талії до бажаної довжини.

3. Зі скількох клинів може складатись спідниця в клини?

а) 4; б) 6; в) 5.

4. Які є види складок?

а) однобічні; б) двобічні; в) багатошарові.

5. Шерсть яких тварин найчастіше використовують для виготовлення тканини?

а) кози; б) вівці; в) кроля.

6. Яка з зазначених умов стала вирішальною для появи моди на одяг?

а) ускладнення крою одягу;

б) машиновідкриття крупних виробництв;

в) винайдення швейної машини.

Варіант 2

1. Які з перерахованих швейних виробів належать до плечової групи?

а) сукня; б) брюки-капрі; в) комбінезон.

2. Які з перелічених чинників впливають на прибавку?

а) силует; б) довжина; в) облягання.

3. Які з перераховано назв спідниць належать до спідниці кльош?

а) півсонце; б) клинка; в) сонце.

4. На які види поділяються двобічні складки?

а) бантові; б) зустрічні; в) різносторонні.

5. Які бувають шерстяні тканини?

а) пальтові; б) костюмні; в) брючні.

6. Які з перелічених виробів належать до поясного вбрання українських жінок:

а) плахта; б) запаска; в) брючна.

Еталон відповідей за суттєві операції Р по кожному варіанту тестів

№ варіанта	№ завдан ня	Еталон відповідей	Число Р
І	1	а (-), б (+),в (-)	3
І	2	а (-), б (+),в (-)	3
І	3	а (-), б (+),в (-)	3
І	4	а (-), б (+),в (-)	3
І	5	а (-), б (+),в (-)	3
І	6	а (-), б (+),в (-)	3
Загальне сумарне число			18
ІІ	1	а (+), б (-),в (-)	3
ІІ	2	а (+), б (-),в (-)	3
ІІ	3	а (+), б (+),в (-)	3
ІІ	4	а (+), б (+),в (-)	3
ІІ	5	а (+), б (+),в (-)	3
ІІ	6	а (+), б (+),в (-)	3
Загальне сумарне число			18
Разом			36

Шкала оцінювання знань учнів з трудового навчання у 7 класі з з розділу «Проектування виробів»

№ класу	Кількість учнів	Середній умовний бал	Оцінка в балах
			5			4			3			2
			12	11	10	9	8	7	6	5	4	3	2	1
7 - А	15	8,2		2	3	3	2	1	2	2
7 - Б	14	9		3	4	1	4		2

Дипломная работа: Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання

Похожие работы: