Курсовая работа: Шляхи формування пізнавальних інтересів учнів

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Шляхи формування пізнавальних інтересів учнів»

2009

Зміст

Вступ

1. Теоретичне обґрунтування проблеми формування пізнавальних інтересів учнів

1.1 Трактування поняття пізнавальних інтересів у науковій літературі

1.2 Критерії та показники пізнавального процесу

1.3 Дидактичні умови формування пізнавальних інтересів учнів на уроках вивчення біології

2. Дослідно-експериментальна перевірка дидактичних умов формування пізнавальних інтересів учнів на уроках вивчення біології

2.1 Вивчення стану проблеми формування пізнавальних інтересів учнів у практиці школи

2.2 Програма дослідно-експериментальної роботи по формуванню пізнавальних інтересів учнів на уроках біології

2.3 Результати досліджень

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Головна мета сучасної школи полягає в ефективній передачі найціннішого і актуального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. Але школа як і раніше ще залишається орієнтованою на простий розвиток знань умінь і навичок, методи навчання багато в чому репродуктивні.

Навчання в школі задовольняє державне (соціальний) замовлення на певний рівень знань і певний тип особи громадян, тому воно зобов'язано орієнтуватися на досягнення освітніх стандартів навченої. З цієї причини пізнавальний інтерес, властивий дітям від природи, достатньо часто успішно загальмовується і навіть знищується саме через обов'язковість і стандартизованість програми, методів і критеріїв навчання.

В умовах же додаткової освіти діти навчаються головним чином «по інтересах». Відсутність обов'язкового освітнього стандарту дає можливість педагогу не ставити акцент на результативній стороні учбового процесу, а будувати навчання за принципом – процес заради процесу, навчання заради навчання, тобто наслідувати природі пізнавального розвитку дитини. Тому акцент в навчанні природно зміщується у бік задоволення і активізації пізнавального інтересу у вихованців.

Не можна говорити про повну взаємозамінність понять «навчання» і «пізнавальна діяльність».

В період розвитку науки і техніки, посилення взаємодії людини і природи однієї з головних задач навчання стає формування пізнавального інтересу у учнів до екології в процесі вивчення ряду природничо-наукових дисциплін. Викладання біології, географії, фізики, хімії в основній школі відкриває величезні можливості для вчителя в процесі формування у школярів сучасних поглядів, завдяки змісту природничо-наукових дисциплін і їх глибокого зв'язку з сучасною наукою і технікою, вивченню природного середовища людини.

Розвиток пізнавального інтересу є однією з актуальних проблем сучасної освітньої школи. Педагогічною наукою доведена необхідність теоретичної розробки цієї проблеми і здійснення її практикою навчання.

Розвиток сучасного суспільства і рівень виробничих сил настійно вимагають особливої уваги до проблем навчання і виховання. Втілення наукових ідей в шкільну практику успішно здійснюється при умові, якщо педагог володіє умінням переводити учня з менш діяльного стану в більш діяльний, конструювати інформацію, щоб вона була доступною для слабих школярів і достатньої для більш сильних; включати всіх учнів в активну пізнавальну діяльність; забезпечувати стрічне бажання вчитися і пізнавати; створювати здоровий мікроклімат на кожному уроці, здійснювати зворотний зв'язок.

Актуальність цієї проблеми можна пояснити тим, що методика і практика навчання почали все більше звертатися до особи учня. Теорія навчання і освіти стала все більш глибоко розробляти питання як готувати людину, як формувати в ній суспільну особу творця, будівника нового суспільства. В що ж полягає те особливо важлива і цінна для формування особи, що об'єктивно містить в собі пізнавальний інтерес?

Пізнавальний інтерес – це особлива виборча спрямованість особи на пізнання і виборчий характер, виражений в тій або іншій наочній області знань. В умовах навчання пізнавальний інтерес виражений розташованою школяра до навчання; до педагогічного пізнання діяльності в області одного або ряду учбових предметів. Проблема формування пізнавальних інтересів молодших школярів – одна з найважливіших задач сучасної школи. Як відомо, стійкий пізнавальний інтерес формується при поєднанні емоційного і раціонального в навчанні.

Формування і розвиток пізнавальних інтересів частина широкої проблеми виховання всесторонньо розвинутої особи.

1. Теоретичне обґрунтування проблеми формування пізнавальних інтересів учнів

1.1 Трактування поняття пізнавальних інтересів у науковій літературі

Сьогодні стало очевидним, що суспільство повинно звернути увагу на справжній і майбутній стан природи, переходячи від епізодичної взаємодії з нею до свідомо направленому. У випускників шкіл, як у всього населення в цілому, переважає споживацький підхід до природи; низький рівень сприйняття біологічних і екологічних проблем як особливо значущих для кожного; не розвинута потреба практичної участі в роботі по вивченню і поліпшенню навколишнього середовища. Можливість змінити дану ситуацію надається в умовах реалізації задач екологічної освіти.

Теоретичні основи біологічної освіти розкриті в працях Н.М. Чорнової, В.М. Галушиної, К.Н. Благосклонова, Н.В. Тихомірової, І.Д. Лаптєва, І.Т. Суравегиної, А.І. Захлібного, І.Д. Звєрєва, Т.В. Кучер, Д.Н. Кавтарадзе, С.Д. Дерябо, В.А. Льовіна.

Необхідність цілеспрямованого педагогічного процесу, що реалізовує задачі біологічної освіти, відображена в роботах Е.М. Алексахіної, А.Н. Захлібного, І.Д. Зверева, Г.Н. Коропа, Н.М. Михайлової, Т.Б. Невзорової, Л.В. Романенко, Е.С. Сластьоніної, А.В. Тихонової, Е.В. Яковлевої.

Знання біологічних проблем ще не є гарантом їх успішного вирішення. Необхідний особовий підхід до даного питання, що виражається в проявах інтересу до природних явищ і процесів. В практиці сучасної школи продовжує домінувати установка на нарощування знань, умінь і навичок у учнів, слідством чого є несформованість пізнавальних інтересів. У зв'язку з цим особливу актуальність придбавають питання, пов'язані з вдосконаленням процесу навчання.

Необхідність формування пізнавальних інтересів обумовлена не тільки об'єктивними вимогами суспільного розвитку, але і самою природою біологічної освіти як творчого процесу.

Особливості пізнавального інтересу і проблеми його розвитку отримали достатньо широке освітлення в педагогічній і психологічній літературі, де визначають його як первинну, фундаментальну умову успішного виконання будь-якої діяльності (С.Т. Шацький, В.Н. М’ясищев, В.Г. Іванов, Н.Г. Морозова). Деякі дослідники вивчають його в аспекті двостороннього характеру (С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, А.Л. Леонтьєв, Н.Ф. Тализіна). В дослідженнях П.Ф. Каптерева, Е.Г. Юдіна, B.C. Швирева, Л.П. Буєвої, А.Н. Леонтьева, В.П. Зинченко пізнавальний інтерес логічно взаємозв'язаний з конкретною діяльністю.

Проблема формування пізнавального інтересу і організація цього процесу відображена в роботах М.Н. Скаткіна, Г.І. Щукіної, A.M. Матюшкіна, Л.А. Аристової, B.C. Біблера, А.В. Брушлинського, Г.А. Давидової.

Аналіз вивчення проблеми формування пізнавального інтересу показує, що, не дивлячись на певний рівень теоретичної і практичної розробленості, недостатньо розглянуті такі аспекти, як формування його в процесі біологічної освіти, шляхи і засоби, форми і методи стимулювання потреби у учнів до пізнання складного миру взаємодії людини і природи, в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу. Бо саме природничо-наукові дисципліни володіють найбільшим екологічним потенціалом і грають найважливішу роль у формуванні екологічної свідомості у школярів. В цій ситуації від вчителів географії, біології, фізики, хімії потрібна безперервна самоосвіта і самовдосконалення.

Біологічна освіта повинна бути побудована так, щоб кожний її етап був пронизаний ідеєю формування пізнавального інтересу у учнів до біології, взаємозалежності і взаємодії людини і природи.

В умовах глобального підвищення біологічної свідомості сучасного суспільства, склалася суперечність між потребою в розвитку пізнавального інтересу у школярів до біології і існуючим рівнем вивчення цієї складної і багатогранної дисципліни.

Актуальність і практична значущість даної проблеми полягає в теоретичному і практичному обґрунтовуванні педагогічних умов формування пізнавального інтересу учнів, до біології в процесі викладання шкільних предметів природничо-наукового циклу.

Формування пізнавального інтересу учнів до біології в процесі викладання природничо-наукових дисциплін протікатиме успішно, якщо сукупність педагогічних умов буде включати:

забезпечення в процесі викладання, біологічної спрямованості змісту предметів природничо-наукового циклу;

процес навчання, заснований на проблемному, дослідницькому підході носитиме поетапний характер, що включає діагностику рівня підготовленості школярів, мотивацію, цілеспрямовану організацію учбової діяльності, контроль за якістю знань;

диференційований підхід до вибору методів навчання залежно від етапу і якості засвоєння біологічних знань, а також підбір різнорівневих завдань орієнтованих на формування пізнавального інтересу, відповідно до здібностей учнів;

організація позакласної діяльності, що дає можливість учням включатися в творчий, дослідницький пошук, направлений на практичне застосування знань;

цілеспрямований розвиток особових якостей учнів, сприяння формуванню біологічно грамотної особи, прагнучої до постійного, самостійного підвищення своєї біологічної освіти, яка свідомо включається в активну природоохоронну діяльність.

1.2. Критерії та показники пізнавального процесу

Формування пізнавального інтересу обумовлено змістом біологічної освіти, в якій мета навчання учнів направлена на формування екологічної культури особи; формування пізнавального інтересу здійснюється цілеспрямованою організацією учбової діяльності школярів, в процесі постановки і рішення творчих і проблемних задач; шляхом створення певних педагогічних умов, що включають цілісний, діяльний підходи; теоретичні підходи визначення критерій пізнавального інтересу і умови визначення їх рівня.

Одним з основних питань дослідження, пов'язаного з вивченням пізнавального інтересу, є питання про трактування понять «пізнання», «інтерес», «діяльність», «пізнавальна діяльність», «пізнавальний інтерес». У зв'язку з цим, доцільно розглянути дані поняття.

В діяльності людини завжди була присутня тяга до пізнання світу. Процес пізнання проходив через процес навчання, який завжди грав виключно важливу роль. З кожним витком розвитку суспільства відкривалися всі нові горизонти пізнання, що спричиняло за собою накопичення багатющого теоретичного матеріалу і досвіду, що робило саме життя і практику основами пізнання. Одна з головних особливостей людини, що виділила його з тваринного світу, – тяга до пізнання.

В західноєвропейській філософії проблема пізнання більш повно висвітлюється з 17 століття. Питанню пізнання надавали увагу Р. Декарт, Дж. Локк, До. Маркс, Ф. Енгельс: вся жива природа вміщується в теорію пізнання, даючи критерії істини – поки ми не знаємо закону природи, він, існуючи і діючи, окрім нас і зовні нашої свідомості, робить нас рабами «сліпої необхідності». Після пізнання закону наша діяльність носить цілеспрямований характер.

Розглядаючи пізнання з філософської точки зору, відзначимо, що пізнання є особливим видом людської діяльності, що полягає у формі активного відношення до навколишнього світу. Пізнання не може отримати остаточного завершення, тобто пізнання нескінченне і безграничне.

Завдання вчителя полягає в активній дії на учня так, щоб учень був налаштований не на активне «приймання» знань, а на активне їх засвоєння. Засобом здатним активізувати діяльність школяра є спонука інтересу.

Складність поняття «інтерес» доводить наявність різних думок про його природу.

К.А. Гельвецій: «На землі інтерес є великий чарівник, що змінює в очах всіх істот вид всякого предмету».

С.Л. Рубінштейн: «Інтерес завжди приймає характер двосторонніх відносин. Якщо мене цікавить який-небудь предмет, це значить, що цей предмет для мене цікавий».

С.Т. Шацький: «Інтерес – такий спосіб роботи, який надалі дає йому можливість розділити круг своїх інтересів».

Л.С. Виготський: «Інтерес – це розташований і готовність організму до відомої діяльності, супроводжувана підвищенням життєдіяльності і відчуття задоволення».

В різних підходах його розуміння, з яких виділяється приналежність до властивостей особи: відношення, потреба, спрямованість, діяльність:

– прояв розумової і емоційної активності людини;

– активне пізнавальне відношення до світу;

– специфічне відношення до об'єкту, викликане свідомістю його життєвого значення і емоційною привабливістю;

Не вивчивши природи інтересу, неможливо розглядати процес розвитку і взаємовідношення особи і суспільства, спільність соціальних груп. Інтерес – не продукт волі і свідомості, він обумовлений суспільними взаємостосунками. Цей прояв внутрішнього єства суб'єкта і віддзеркалення об'єктивного світу. Ця особова якість людини, породжена суспільством.
Таким чином, інтерес, будучи властивістю особи, є стимулом діяльності людини.

Особливе положення інтерес займає в шкільному віці. Тому в даній роботі ми розглядаємо одну з головних сторін поняття «інтерес» – пізнавальний інтерес.

В той же час пізнавальний інтерес, будучи включеним в комплекс пізнавальної діяльності, найтіснішим чином зв'язаний з формуванням багатоманітних особових відносин: виборче відношення до тієї або іншої науки, пізнавальної діяльності, спілкування із співучасниками пізнання. Саме на цій основі – пізнання і відношення до навколишнього світу – формуються світобачення, світогляд, світовідчування.

Якщо філософія розглядає сутність пізнавального інтересу, то психологія розглядає це явище як психологічний процес. Особлива роль в психології додається відчуттю, відчуттям і сприйняттю.

Зміст перцептивних дій характеризується переходом від сприйманих властивостей об'єкту до усвідомленого відношення, тому сенсорно-перцептивна система характеризується залежністю від емоційного стану особи школяра, певних цільових установок. У зв'язку з цим виникає питання: які функціональні особливості органів зору, слуху, дотику, нюх в процесі формування пізнавального інтересу?

Органом механічної безпосередньо-контактної взаємодії організму з навколишнім середовищем є шкіра. Тому шкірний покрив, будучи органом механічної взаємодії з середовищем, служить свого роду бар'єром, який першим приймає на себе будь-які зовнішні дії.

Зір стає своєрідною «точкою відліку» в початковому процесі формування пізнавального інтересу, з того моменту, коли учень задається питанням «Що за предмет?».

Так по перцептивному каналу формується первинний потяг до природних об’єктів.

Повідомлення школярам біологічної інформації (про поведінку і організацію живих істот) набуває емоційне забарвлення. Тому пропонований дітям матеріал припускає задану орієнтацію на формування відношення до тих або інших живих істот. Тобто відбуваються формування і розвиток інтересу до світу природи по так званому когнітивному каналу.

Н.А. Менчинська відзначала, що пізнавальний інтерес виявляється і формується тоді, коли «…у школяра прокинулася потреба у використовуванні тієї або іншої операції як засіб рішення поставленої задачі». Крім того, пізнавальний інтерес це не тільки інтерес до знань, але і до засобів їх добування і застосування. Отже, позиція Н.А. Менчинської відносно пізнавального інтересу в тому, що пізнавальний інтерес формується в проблемному навчанні.

В педагогічній психології пізнавальний інтерес розглядається як засіб учбової діяльності. Якщо з навколишнього світу людина відбирає тільки те, що є для нього більш значущим, то слід задуматися над тим, щоб особливо важливе і значне в навчанні учнів, – представити в цікавій для них формі.

Безсумнівно, що працювати легше і приємніше з активним, допитливим учнем. Активність, допитливість – все це різні аспекти вираження якостей особи, в основі яких лежить пізнавальний інтерес. Тому пізнавальний інтерес вивчається з погляду наявності характерних якостей індивідуума.

Не дивлячись на те, що в другій половині XIX в. практика навчання, школа з її сухістю і формалізмом відставали від вимог життя, педагоги-методисти все частіше, звертаючись до дидактичних основ викладання предметів, зачіпали проблему інтересу.

Методична думка була одностайна в тому, що викликати інтерес до навчання бути особливо важливо на первинному його етапі.

Н.А. Корф, видний діяч початкової школи цього періоду, ідентифікував інтерес з відчуттям задоволення і звертав увагу на методичні прийоми, які доставляють дітям це відчуття задоволення від відчуття просування і власної сили (новизна, схожість вивчається з тим, що вже знайомо, і т. п.). Приємні відчуття викликають у свою чергу волю і увагу.

Але прогресивні ідеї було важко застосувати на практиці. Причин було багато: незадовільна підготовка вчителів, особливо початкової школи, консерватизм вчителів, перевантаженість програм, важке матеріальне положення народного вчителя.

Практичне застосування прогресивні ідеї по проблемі інтересу в навчанні знайшли в досвіді педагогів А.С. Макаренко і С.Т. Шацького.

Шацький С.Т. надавав найсерйознішу увагу проблемі інтересу в навчанні. Але він не уникнув суперечностей: з одного боку, як він вважав, інтерес – важливий чинник активного засвоєння дитиною соціального досвіду, з іншою – роль інтересу він бачив в пристосуванні дитини до навколишнього середовища.

І, проте, С.Т. Шацький вважав, що школа повинна спиратися на прагнення дітей вчитися. Це він називав життєвим імпульсом, який необхідно укріплювати і продовжувати.

А.С. Макаренко розкриває деякі методичні прийоми підтримки і розвитку інтересу: підказка, що викликає здогадку, постановка цікавого питання, введення нового матеріалу, розгляд ілюстрацій, що наштовхують на питання, і т.д.

Макаренко вважав, що життя і працю дитини повинні бути пронизано інтересом, що зміст освітньої роботи визначається дитячим інтересом.

В діалектиці виховного процесу А.С. Макаренко показав єдність змісту, засобів і методів виховання, розкрив логіку виховного процесу, виходячи з поєднання вимог суспільного життя з інтересами дитячого колективу і інтересами окремої особи.

Подальша розробка проблеми інтересу була пов'язана з переходом на класно-урочну систему навчання.

Амонашвілі Ш.А. розробляв проблему інтересу в навчанні шестирічок. Інтерес до навчання злиться зі всією життєдіяльністю молодшого школяра: необережний поворот методу, одноманітність прийому може розхитати інтерес, який ще дуже крихкий. Лабораторією експериментальної діалектики НДІ педагогіки Грузії під керівництвом Ш.А. Амонашвілі розроблені психолого-педагогічні основи, закладені в експерименті по навчанню шестирічок, накопичені прийоми стимулювання пізнавальних інтересів дітей (навмисні «помилки» вчителя, задачі на увагу, письменництво казок, задачі на порівняння і т.д.).

Сьогодні проблема інтересу все ширше досліджується в контексті різноманітної діяльності учнів, що дозволяє творчо працюючим вчителям, вихователям успішно формувати і розвивати інтереси учнів, збагативши особу, виховувати активне відношення до життя.

Багато учених розглядали пізнавальний інтерес через «призму діяльності». Указуючи на зв'язок інтересу з діяльністю, П.Ф. Каптерев відзначив в своїх працях: «Інтерес є прагнення до певної діяльності». Далі, пізнавальний інтерес все більш глибоко досліджується як активізатор діяльності, що впливає на свідомість, відношення учнів до навчання, учбового процесу, вчителя, співучасникам пізнавальної діяльності. Таким чином, роль пізнавального інтересу в процесі організації учбової діяльності в тому, що він і в навчанні, і в навчанні є носієм зовнішніх і внутрішніх ресурсів об'єктивних і суб'єктивних чинників ефективної спільної діяльності вчителя і учнів. Будучи глибоко особовою якістю і для вчителя, і для учнів, пізнавальний інтерес з особливою ясністю оголяє об’єктивні цінності знань, умінь і в цілому процесу навчання і освіти.

1.3. Дидактичні умови формування пізнавальних інтересів учнів на уроках вивчення біології

Аналіз літератури по вищеназваній проблемі показав певний дефіцит досліджень, пов'язаних з розвитком пізнавального інтересу молодших школярів. Біля витоків цих досліджень стояли М.Н. Волокитіна, М.Ф. Морозов, Г.І. Щукіна, І.В. Дубровіна. Суперечність між бажанням дитини вчитися в школі, і через деякий час реальним небажанням йти в школу через відсутність мотивації, була досліджена в працях Ю.К. Бабанського, Л.М. Фрідмана, Кулагіної І.Ю., Р.В. Овчарової та ін. Ці дослідження заклали основу для подальшого вивчення даної проблеми. Через велику соціальну і пізнавальну важливість і складність ця проблема продовжує залишатися однією з центральних в сучасній дидактиці і практиці навчання.

Пошуки шляхів оптимізації пізнавального навчання ведуться з різних теоретичних позицій. Не дивлячись на різноманітність підходів до рішення цієї проблеми, мета цих пошуків єдина. Вона пов'язана з розробкою шляхів активізації пізнавальних можливостей учнів.

Якщо визначити цю проблему більш конкретно, то її можна сформулювати так: повинен бути шлях, за допомогою якого можна, добиваючись повноцінного засвоєння учнями шкільної програми, забезпечувати розвиток їх пізнавальних можливостей, не допускаючи при цьому перевантаження. Саме ця задача найбільш гостро стоїть перед школою, тобто школа повинна знайти оптимальні шляхи її рішення.

Найважливіша область загального феномена інтересу – пізнавальний інтерес. Його предметом є найзначніша властивість людини: пізнавати навколишній світ не тільки з метою біологічного і соціального орієнтування насправді, але в найістотнішому відношенні людини до світу – в прагненні проникати в його різноманіття, відображати в свідомості сутнісні сторони, причинно-слідчі зв'язки, закономірності, суперечність.

Особливістю пізнавального інтересу є його здатність збагатити і активізувати процес не тільки пізнавальної, але і будь-якої діяльності людини, оскільки пізнавальний початок є в кожній із них. В праці людина, використовуючи предмети, матеріали, інструменти, способи, потребує пізнання їх властивостей, у вивченні наукових основ сучасного виробництва, в осмисленні раціоналізаторських процесів, в знанні технології того або іншого виробництва. Будь-який вид людської діяльності містить в собі пізнавальний початок, пошукові творчі процеси, сприяючі перетворенню дійсності. Будь-яку діяльність людина, натхненна пізнавальним інтересом, скоює з великою пристрастю, більш ефективно.

Пізнавальний інтерес – найважливіша якість особи, яка складається в процесі життєдіяльності людини, формується в соціальних умовах його існування і жодним чином не є властивим людині від народження.

Значення пізнавального інтересу в житті конкретних осіб важко переоцінити. Інтерес виступає як найенергійніший активатор, стимулятор діяльності, реальних наочних, учбових, творчих дій і життєдіяльності в цілому.

Особливу значущість пізнавальної інтерес має шкільні роки, коли навчання стає фундаментальною основою життя, коли до системи утворення пізнання дитини, підлітка, привернуті спеціальні установи і педагогічно підготовлені кадри.

Інтерес формується і розвивається в діяльності, і вплив на нього надають не окремі компоненти діяльності, а все її об'єктивно-суб'єктивне єство (характер, процес, результат). Інтерес – це «сплав» багатьох психічних процесів, що створюють особливий тонус діяльності, особливі стани особи (радість від процесу навчання, прагнення заглиблюватися в пізнання предмету, що цікавить, в пізнавальну діяльність, переживання невдач і вольові прагнення до їх подолання).

Пізнавальний інтерес виражений в своєму розвитку різними станами. Умовно розрізняють послідовні стадії його розвитку: цікавість, допитливість, пізнавальний інтерес, теоретичний інтерес. І хоча ці стадії виділяються чисто умовно, найхарактерніші їх ознаки є загальновизнаними.

На стадії цікавості учень задовольняється лише орієнтуванням, пов'язаним з цікавістю того або іншого предмету, тієї або іншої ситуації. Ця стадія ще не знаходить справжнє прагнення до пізнання. І, проте, цікавість як чинник виявлення пізнавального інтересу може служити його початковим поштовхом.

Допитливість характеризується прагненням людини проникнути за межі побаченого. На цій стадії інтересу виявляються достатньо сильні вирази емоцій здивування, радості пізнання, задоволеністю діяльністю. У виникненні загадок і їх розшифровці і полягає єство допитливості, як активного бачення світу, яке розвивається не тільки на уроках, але і в праці, коли людина відчужена від простого виконання і пасивного запам'ятовування. Пізнавальний інтерес характеризується пізнавальною активністю, явною виборчою спрямованістю учбових предметів, цінною мотивацією, в якій головне місце займають пізнавальні мотиви. Пізнавальний інтерес сприяє проникненню особи в істотні зв'язки, відносини, закономірності пізнання. Ця стадія характеризується поступальним рухом пізнавальної діяльності школяра, пошуком що цікавить його інформації.

Теоретичний інтерес пов'язаний як з прагненням до пізнання складних теоретичних питань і проблем конкретної науки, так і з використанням них як інструменту пізнання.

В реальному процесі всі вказані ступені пізнавального інтересу є найскладнішими поєднаннями і взаємозв'язками. Але буває, що стан зацікавленості, який знайде учень на уроці під впливом різних ситуацій і обставин (цікавість, прихильність до вчителя, вдала відповідь, що підняла його престиж в колективі), може пройти, не вплинувши на розвиток особи.

Як показують педагогічні дослідження, інтереси школярів характеризуються сильно вираженим емоційним відношенням до того, що особливо яскраво, ефективно розкрито в змісті знань. Інтерес до вражаючих фактів, до опису явищ природи, подій життя, історії, спостереження за допомогою вчителя – народжують інтерес до предмета. Все це дозволяє говорити про широту інтересів школярів, значною мірою залежних від обставин навчання, від вчителя.

В той же час практичні дії з рослинами, тваринами в позаурочний час в ще більшій мірі розширюють інтереси, що розвивають кругозір, спонукають вдивлятися в причини явищ навколишнього світу. Збагачення кругозору дітей вносить в їх пізнавальні інтереси зміни.

Школа не в змозі озброїти молоду людину всіма досягненнями сучасної науки. Масштаб їх грандіозний, а темпи розвитку наукових знань – великі. Тому головна соціальна задача сучасного навчання не тільки дати широку освіту, але і розташувати особу підростаючої людини до самостійного придбання знань, до постійного прагнення заглиблюватися в область пізнання, формувати стійкі пізнавальні мотиви навчання, основним з яких є пізнавальний інтерес.

Спираючись на величезний досвід минулого, на спеціальні дослідження і практику сучасного досвіду, можна говорити про умови, дотримання яких сприяє формуванню, розвитку і зміцненню пізнавального інтересу школярів:

Максимальна опора на активну розумову діяльність учнів. Головним ґрунтом для розвитку пізнавальних сил і можливостей школярів, як і для розвитку, достовірно пізнавального інтересу, є ситуації рішення пізнавальних задач, ситуації активного пошуку, припущень, роздуму, ситуації розумової напруги, ситуації суперечності думок, зіткнень різних позицій, в яких необхідно розібратися самому, ухвалити рішення, встати на певну точку зору.

Друга умова, що забезпечує формування пізнавальних інтересів полягає в тому, щоб вести учбовий процес на оптимальному рівні розвитку учнів.

Емоційна атмосфера навчання, позитивний емоційний тонус учбового процесу – це третя важлива умова.

Благополучна емоційна атмосфера навчання і навчання зв'язана з двома головними джерелами розвитку школяра: з діяльністю і спілкуванням, які народжують багатозначні відносини і створюють тонус особистого настрою учня.

Ці джерела не ізольовані одне від одного, вони весь час переплітаються в учбовому процесі, і разом з тим стимули, що поступають від них, різні, і різний вплив їх на пізнавальну діяльність і інтерес до знань, інші – опосередковано.

Благополучна атмосфера навчання приносить учню ті переживання, про які в своє Д.І. Писарєв говорив, що кожній людині властиво бажання бути розумніше, краще і кмітливіше. Саме це прагнення учня піднятися над тим, що вже досягнуто, затверджує відчуття власної гідності, приносить йому при успішній діяльності якнайглибше задоволення, гарний настрій, при якому працюється швидше і продуктивніше.

Створення сприятливої емоційної атмосфери пізнавальної діяльності учнів – найважливіша умова формування пізнавального інтересу і розвитку особи учня в учбовому процесі. Ця умова зв'язує весь комплекс функцій навчання – освітньої, розвиваючої, яка виховує і має безпосередній і опосередкований вплив на інтерес.

З нього витікає і четверта важлива умова, що забезпечує благотворний вплив на інтерес і на особу в цілому – сприятливе спілкування в учбовому процесі.

Навчання є складним процесом спілкування вчителя з учнями, учнів між собою. Вплив спілкування важко зміряти, але можна бачити в реальній дійсності.

В реальному процесі навчання вчителю доводиться мати справу з тим, щоб постійно навчати учнів множині умінь і навиків, в постійному ускладненні учбової праці, в оволодінні все більш складними і досконалішими уміннями, що дозволяють вирішувати більш важкі задачі пізнання, полягає суть розвиваючого навчання, яке неухильно зміцнює пізнавальні сили, інтерес і прагнення школяра.

Спілкування учнів один з одним і з вчителем створює багатоманітну гамму відносин, опосередкований вплив яких дуже великий.

Прагнення до спілкування з товаришами, з вчителем саме по собі може бути сильним мотивом навчання і в той же час сприяти зміцненню пізнавального інтересу.

Саме завдяки відносинам, які складаються в учбовому процесі і в спілкуванні, і може бути створена сприятлива атмосфера навчання, формування пізнавальних інтересів і особи учня.

2. Дослідно-експериментальна перевірка дидактичних умов формування пізнавальних інтересів учнів на уроках вивчення біології.

2.1. Вивчення стану проблеми формування пізнавальних інтересів учнів у практиці школи

В методиці організації навчання школярів велике значення має проблемне навчання. Ушинський К.Д. вважав, що в навчанні серйозну увагу треба звертати на збудження самостійної думки дитини, на спонуку його до пошуків істини. «Самостійність голови учня, – підкреслював великий педагог, – єдина міцна підстава всякого плідного навчання». Найістотнішими елементами його є:

– створення проблемної ситуації і визначення пізнавальної задачі;

– збудження самостійної розумової діяльності учнів, направленої на пошук рішення пізнавальної задачі і оволодіння новими знаннями;

– розширення, поглиблення і уточнення нових знань в процесі тренувально-творчих вправ;

– усвідомлення і оволодіння прийомами розумової діяльності учнями, по придбанню нових знань, як в процесі рішення пошукової задачі, так і в системі тренувально-творчих вправ.

Виникаючі проблеми, що спонукають до пізнавальної діяльності, служать не тільки засобом активізації мислення, але нерідко визначають розвиток схильностей і здібностей людини.

Проте проблемну ситуацію створює не всяке питання, задача або суперечність. Якщо на те або інше питання або задачу у учня є готова відповідь, тут не потрібен по суті ніяких розумових зусиль, окрім пригадування і відтворення вже відомих знань. Пізнавальна ж проблема характеризується тим, що виводить учня за межі є у нього знань. При цьому в ній є щось невідоме, що вимагає пошуку, розумової діяльності.

Наявність пізнавальної задачі є лише однією з рис проблемної ситуації. Річ у тому, що учнів не важко вивести за межі їхніх знань і поставити перед ними пізнавальні питання, проте їх мислення може залишитися «невключеним». Щоб «включити» пізнавальну діяльність учнів і направити її на рішення виниклої проблеми, в ній повинне бути щось відомо, задані якісь відправні дані для роздуму, для творчого пошуку. Важливо, щоб проблемна ситуація містила в собі деякий психологічний елемент, що полягає в новизні і яскравості фактів, в незвичності пізнавальної задачі і т.д. з тим, щоб порушувати у школярів інтерес і прагнення до пізнавального пошуку.

Залежно від змісту учбового матеріалу, психологічно-вікових особливостей учнів – виділяють різні способи створення проблемної ситуації:

1. Спосіб аналогій.

В цьому випадку ми спираємося на є у учнів житейський досвід або ж актуалізуємо раніше отримані знання для вирішення нових задач

2. Індуктивний, аналітико-синтетичний спосіб.

Учні самостійно досліджують явища і факти і роблять необхідні наукові висновки. Так, при вивченні теми «Лишайники» – учні з розповіді вчителя взнають, що довгий час вчені приймали лишайники за звичайну рослину і відносили їх до мохів. Лише в 1867 року російським вченим А.С. Фамінцину і О.В. Баронецькому вдалося виділити зелені клітини з лишайника ксанорії і встановити, що вони не тільки можуть жити зовні тіла лишайника, але і розмножуватися розподілом і пагонами. Отже, зелені клітини лишайника – самостійні рослини, водорості. Формулюється проблемна задача: що ж таке лишайники? До якої групи рослин їх потрібно було віднести?

3. Відшукання причин, що обумовлюють те або інше явище, що вивчається, на основі виконаних дослідів, аналізу матеріалу, що вивчається.

Наведемо приклади таких завдань:

Більше трьохсот років тому вчений Ван Гельмонт поставив досвід: помістив в горщик 80 кг землі і посадив в неї вітку верби, заздалегідь зваживши її. Верба росла 5 років, не одержуючи ніякого живлення, а тільки поливалася водою, що не містить солей. Зваживши вербу через 5 років, учений знайшов, що вага верби збільшилася на 65 кг, а вага землі в горщику зменшилася всього на 50 г. Чому відбулося таке явище?

Амеб помістили в дві колби: одну з джерельною водою, а іншу з кип'яченою. В одній з колб через деякий час амеби загинули. Як ви поясните, чому в одній з колб загинули амеби?

4. Висунення проблемного питання.

Цей прийом використовується тоді, коли для вирішення проблеми і оволодіння новими знаннями потрібно творчо застосувати якийсь раніше вивчений принцип або закономірність.

Приклади завдань:

• Чому у зародка птаха закладаються зяброві щілини, якщо газообмін йде через шкаралупу яйця, а не через них?

• Чому при пранні білизни найбільше працюють руки, а втомлюється спина?

• Чому лікарю важливо знати, ким є людина – правшею або лівшею?

5. Повідомлення парадоксального факту, висунення гіпотез, припущень.

Факт перший. В минулому столітті на одному з островів Атлантичного океану спалахнула епідемія кору, який завезла людина, що заразилася в Європі. З 7 тисяч населення залишилися здоровими тільки 98 найстаріших людей, які перехворіли на кір 65 років тому.

Факт другий. В 1967 році молодий хірург з Кейптауна Крістіан Барнард вперше зробив пересадку серця від однієї людини іншому. Операція була виконана стерильно, з високою майстерністю. Проте надійного приживлення не відбулося, врятувати життя хворого не вдалося.

Як не парадоксально, але ці два факти пов'язані між собою. Як?

• Знищення в лісі хижих птахів спочатку привело до збільшення чисельності інших птахів, а потім їх число різко скоротилося. Поясніть причини даного явища.

6. Створення проблемної ситуації на основі вислову вченого.

• Відомий географ і мандрівник А. Гумбольдт затверджував, що «людині передують ліси, а супроводжують пустелі». Чому так вважає учений?

7. Повідомлення протилежних точок зору на один і той же факт.

Проблемне навчання може бути пов'язано з підкресленням суперечливих положень, укладених в змісті учбового матеріалу, і їх поясненні учнями:

• Розсудіть суперечку:

Відомо, що навіть при невеликій м'язовій роботі артеріальний тиск зростає.

1-й учень: «Це відбувається тому що працюючі м'язи виділяють в кров речовини, впливаючі на просвіт судин».

2-й учень: «Коли мозок посилає до м'язів сигнали, що примушують їх працювати, він одночасно посилає сигнали до судин, що міняють кров'яний тиск».

Хто має рацію в суперечці?

8. У міру розвитку учнів може застосовуватися і такий спосіб проблемного навчання, коли учням пропонується самим знайти у висловлюваному вчителем матеріалі пізнавальну проблему, чітко сформулювати її і аргументувати її рішення.

Проблемне навчання – це особливий тип організації учбової роботи на уроці, що дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів і добиватися від них більш осмисленого і міцного оволодіння знаннями.

Проте застосування проблемного навчання має свої межі і обмеження. Непридатний проблемне навчання на уроках, на яких вивчається матеріал описового характеру. Стримує його застосування і трудомісткість процесу.

Іноді методом повідомлень можна висловити матеріал набагато швидше, ніж проблемним способом. До чинників, що обмежують застосування проблемного навчання, відноситься також те, що в більшості шкільних підручників не враховується необхідність використовування проблемного навчання. Виклад матеріалу в них орієнтований на репродуктивну діяльність учнів. Те ж саме відноситься до більшості поурочних методичних розробок. В них більше висловлюється фактичний матеріал і слабо розкриваються ті різноманітні способи, якими повинен користуватися вчитель при його викладі.

Прийомами, що сприяють розвитку пізнавального інтересу на етапі сприйняття знань і активізують діяльність учнів, є:

1) Прийом новизни, що припускає включення в зміст учбового матеріалу цікавих фактів, відомостей і ін. При цьому вчитель повинен постійно піклуватися про те, щоб не зводити свій виклад до простого переказу підручника, а робити його живим, захоплюючим і глибоким за змістом, що збагачує і розширює знання школярів.

Наведемо приклади таких завдань:

В 1560 році французький посланник при лісабонському дворі Жан Нико придбав насіння тютюну у прибулого з Америки купця і подарував їх королівському палацу в Португалії і французькій королеві Катерині Медічи.

К. Лінней, описуючи пізніше рослину тютюну, дав йому ім'я «нікотино табакум». Родова частина назви на честь Ніки, а видова «табакум» – від острова Тобаго в Карибському морі, де був поширений цей вид. В Росії була введена сувора заборона на куріння, порушників його били батогами і засилали. Тільки Петро I зняв обмеження і покарання.

Один гектар лісу протягом року очищає 18 мільйонів кубометрів повітря! Скільки квіток відвідують бджоли? Бджола відвідує в середньому 12 квіток в хвилину, 720 квіток в годину, 7200 квіток за 10 годин свого робочого дня. Навіть порівняно слабка сім'я бджіл може відправити в поле до 10 тисяч робочих бджіл. Якщо прийняти умову, що всі вони збиратимуть тільки нектар, то відвідають вони не менше 72 мільйонів квіток в день.

Показником емоційного інтересу в цьому випадку є особлива емоційна дія, тиша, яка свідчить про сприймання почутого. Відомості про кількість відвіданих бджолами кольорів викликає не тільки здивування, але і захоплення.

2) Прийом семантизації в снові якого лежить збудження інтересу завдяки розкриттю смислового значення слова, назви.

• Мати і мачуха. Російський народ дав цій квітці влучну назву. Візьміть в руки листок рослини. Ніжний пушок, яким покрите листя з нижньої сторони, ласкаво торкається до вашої руки, немов мати приголубила. А доторкнешся до верхньої сторони листа – холодо, мачуха.

• Більше 250 років тому голландський учений Аврам Трамбле дав назву побаченому їм маленькому поліпу – Гідра. Цю назву отримав за схожість з жахливою Лірнейською гідрою, з якою бився Геракл. Як ви думаєте, чому тварина отримала таку назву?

Розкриття смислового значення слова, назви допомагає учням зрозуміти значення, закладене в нього, сприяє встановленню між наочних зв'язків, розвитку уяви, кмітливості, фантазії. Здивування, бажання взнати більше про об'єкт за допомогою додаткової літератури, що вивчається, – характерні показники пізнавального інтересу в даному випадку.

3) Прийом значущості матеріалу, при якому створюється установка на необхідність вивчення матеріалу у зв'язку з його біологічною, господарською цінністю, практичною значущістю для учнів.

Ліси називають «зеленими легенями» планети. Учені підрахували, що при нинішніх темпах вирубки до 2001 року ліси будуть знищені на 40%, а через 100 років буде вирубаний повністю. Вирубка лісів спричиняє за собою зникнення сотень тисяч тварин і рослин, зміну клімату і багато інших біди. Але не рубати ліс не можна, він потрібен для багатьох мети. Який вихід пропонуєте ви з ситуації, що склалася?

Чому лікарі рекомендують споживати великі дози вітамінів для профілактики і лікування простудних захворювань?

Чому важливо знати зміст білків, жирів і вуглеводів в різних харчових продуктах і кількість енергії, що утворюється в організмі при їх використовуванні?

Даний прийом примушує учнів відчути не тільки значущість матеріалу, але і причетність до явища.

Основними прийомами розвитку пізнавального інтересу, що використовуються на етапі осмислення матеріалу, що вивчається, є:

1) Постановка проблемного питання, створення проблемної ситуації та ін.:

На уроках в IX класах ми використовуємо наступні питання:

• У фантастичному романі «Людина-амфібія» хлопцеві Іхтіандру пересаджені зябра, якими він дихає у воді. Яку фізіологічну проблему, що виникла після цієї пересадки і не дозволяла вижити людині-амфібії у воді, не врахував автор роману?

• Щеня годували тільки молоком. Чи буде у нього виділятися слина, якщо йому покажуть шматок м’яса? Відповідь поясните.

В результаті використання проблемних питань в ході вивчення учбового матеріалу ми встановили, що вони сприяють появі у школярів здивування, спантеличеного, інтелектуальної активності, емоційної підведеної, прагнення до пізнавання, більш глибокому ознайомленню з предметом – станів, властивих пізнавальному інтересу.

2) Дослідницький прийом.

На основі проведених учнями дослідів, спостережень і аналізів літературних даних що вчиться пропонується самостійно вирішити пізнавальну задачу, сформулювати висновок:

• Недалеко від водоймища, населеного багатьма видами тварин, у тому числі і земноводними, знаходиться завод, що не має на трубах очисних фільтрів. У водоймищі стала спостерігатися масова загибель земноводних. Аналіз проб води не показав наявності яких-небудь шкідливих речовин для живих організмів. Чому загинули земноводні?

3). Евристичний прийом.

Вчитель, спираючись в своєму питанні на знання учнів, допомагає їм за допомогою навідних питань знайти правильну відповідь.

• Припустимо, що ви з’їли бутерброд з шинкою. В яких відділах травної системи і за допомогою яких речовин перетравлюватимуться його складові частини?

• Назвіть основні відмінні риси кільчастих черв'яків в порівнянні з іншими типами черв'яків.

• Чому їх поява на Землі стала ще одним еволюційним кроком до прогресу.

4) Прийом наукової суперечки.

На уроці вчитель створює ситуацію суперечки, особливу увагу надаючи умінням учнів доводити і обґрунтовувати свої думки.

• Будьте суддею в суперечці:

1-й учень: «Раковина є добрим захисним пристосуванням для молюска, а тому, не дивлячись на старовину свого походження, вони є одним з найчисленніших типів безхребетних тварин».

2-й учень: «Не дивлячись на наявність раковин, як захисних пристосувань, чисельність молюсків у водоймищах помітно знижується.» 19 видів цих тварин занесено в «Червону книгу».

3-й учень: «Я вважаю, що причиною скорочення числа молюсків є вживання в їжу багатьма тваринами і людиною».

4-й учень: «Я думаю, що таке захисне пристосування як міцна раковина виявляється недосконалим перед отруйними хімічними речовинами, що потрапляють у водоймище».

– Хто має рацію в суперечці?

Зіткнення різних точок зору, в яких потрібно розібратися, щоб потім зайняти власну позицію, стимулює активний пошук доказів, аргументів для відстоювання своєї точки зору. Це – стимул для подолання труднощів, для інтенсивної розумової діяльності, для напруги розуму, для дослідницької активності.

2.3. Результати досліджень

Постановка задач в процесі навчання підвищує активність школярів. Учні досліджують явище, шукають шляху його рішення, висувають різні припущення, приводять докази, а це, поза сумнівом, сприяє активізації розумової діяльності школярів, розвитку логічного мислення, пізнавальній самостійності і у результаті формуванню і розвитку пізнавального інтересу до біології. В практиці роботи школи використовуються наступні типи задач:

а) Задачі на відтворення наявних знань.

Задача 1. Клітини шкірки листа прозорі, безбарвні. Яке значення в житті рослини має така особливість їх будови?

Задача 2. Чому слимаки в спекотні дні ховаються під камінням, листям, а в сиру погоду їх можна побачити повзучими по землі або на рослинах.

б) Задачі, сприяючі розвитку логічного мислення.

Задача 1. Весною на учбово-досвідченій ділянці посіяли насіння спаржі. З них виросла тільки одна рослина, решта насіння не зійшла. На наступний рік спаржа розрослася, на кожній її втечі утворилися квітки, але плодів не було. В подальші роки спостерігалося таке ж явище. Яке припущення ви можете зробити по описаному випадку?

в) Задачі на розпізнавання натуральних об'єктів.

Задача 1. Розглянемо під мікроскопом препарат рослинної тканини. Визначте, яка це тканина. Вкажіть ознаки, по яких ви визначили вид тканини, вкажіть місцеположення цієї тканини в рослині.

г) Задачі на формування умінь висувати і доводити гіпотези.

Задача 1. Помічено, що містяться в акваріумі п'явки перед грозою або снігопадом виповзають з води і присмоктують до скла над її поверхнею. В ясну сонячну погоду вони звичайно знаходяться на дні водоймища або плавають в товщі води.

– Запропонуйте максимальне число гіпотез, що пояснюють це явище.

– Які з них здаються най вірогіднішими?

Задача 2. Лишайники на стовбурах дерев не рідкість. Вони використовують дерево просто як місце поселення, тобто це «квартиранти». А ось на деревах у великих містах лишайників не зустрінеш. Запропонуйте свої гіпотези, що пояснюють дане явище.

д) Задачі, які сприяють розвитку дослідницьких навиків.

Задача 1. Земноводні можуть розрізняти забарвлення предметів, кольорів. Особливо вони чутливі до фіолетової частини спектру.

– Якими дослідами можна підтвердити цю реакцію амфібій?

– Які досліди ви могли б запропонувати по вивченню цього явища?

е) Задачі, що допомагають встановлювати зв'язок теоретичних знань з практичними.

Задача 1. Коли беруть кров з вен передпліччя, лікар накладає джгут на плече. Пацієнт стискає і розтискав гроно руки, при цьому вени набухають і стають чітко позначеними. Як це можна пояснити?

ж) Задачі, пов'язані з самоспостереженням.

Задача 1. Зміряйте своє зростання вранці, як тільки встанете, і увечері, перед сном. Порівняйте ці величини. Поясніть причини зміни зростання протягом дня.

Задача 2. Доведіть, що видимі судини на тильній стороні руки – це вени.

з) Задачі, що містять нову для учнів інформацію.

Задача 1. Кажани чемпіони по непостійності температури тіла. Амплітуда зміни температури – 56°! Коли звір летить, температура буває біля 40°, а взимку вона знижується до 7,5°. Влітку серце скорочується у них 420 разів на хвилину, а в сплячці – всього 8 разів. Яке значення мають ці біологічні явища в житті кажанів?

Використовуючи проблемні ситуації, створюється усвідомлене утруднення учнів, подолання якого вимагає творчого пошуку, примушує учня мислити, шукати вихід, міркувати, переживати радість від правильно знайденого рішення, що сприяє розвитку активних пізнавальних інтересів до предмету.

Все це показує, що практичні працівники шкіл потребують не тільки більш глибокого осмислення теоретичного єства і методики проблемного навчання, але і дієвої методичній допомоги, яка пов'язана з його застосуванням в процесі учбових занять. Цікавість і яскравість викладу повинні бути не самоціллю, а цілком підлеглими збудженню розумової активності учнів.

Стимуляція пізнавальних інтересів з використанням прийому значущості матеріалу актуальна як для молодших підлітків, так і для старших школярів.

Постановка на уроці перед учнями проблемних питань, самостійне рішення пізнавальних задач, формування у школярів уміння доводити і обґрунтовувати свої думки все це сприяє активізації розумової, дослідницької діяльності, що обумовлює розвиток пізнавального інтересу до біології.

Подібний підхід до викладання нового матеріалу укріплює у учнів інтерес до навчання, підвищує допитливість і допитливість в осмисленні питань, що вивчаються. На уроці створюється своєрідна психологічна «ситуація очікування» (установка), коли учні позитивно настроюють себе на сприйняття нових знань і прагнуть глибокого засвоєння матеріалу, що вивчається.

Біологічні задачі різного характеру викликають у школярів живий інтерес, створюють сприятливий емоційний фон. Вони сприяють активізації розумової діяльності учнів, розвитку логічного мислення, пізнавальній самостійності і у результаті формуванню і розвитку пізнавального інтересу до біології. Вірним є твердження, що коли немає пізнавальної задачі, немає і роботи думки, є задача – є пошук її рішення. У учнів в ході їх вирішення виникають питання, які свідчать про розумову активність, про прагнення взнати більше, що є показником пізнавального інтересу, що розвивається, до біології.

Висновки

Теорія навчання і освіти стала все більш глибоко розробляти питання як готувати людину, як формувати в ній суспільну особу творця, будівника нового суспільства. В що ж полягає те особливо важлива і цінна для формування особи, що об'єктивно містить в собі пізнавальний інтерес?

Манера вчителя деталізувати і конкретизувати матеріал підручника спонукає школярів глибше вдумуватися в засвоювані знання, народжує безліч питань.

1. Тільки стимулюючи пізнавальну діяльність самих учнів і підвищуючи їх власні зусилля в оволодінні знаннями на всіх етапах навчання, можна добитися розвитку пізнавального інтересу до біології;

2. В навчанні треба активно працювати над розвитком всіх школярів, як сильних по успішності, так і слабких;

3. Використовування розглянутих прийомів в учбовому процесі сприяє розвитку пізнавального інтересу, поглибленню знань учнів по курсу біологія;

4. Педагогічна теорія набуває дієву силу тільки тоді, коли вона утілюється в методичну майстерність вчителя і стимулює цю майстерність. Тому система методичних засобів і прийомів активізації пізнавальної активності школярів потребує практичному освоєнні кожним вчителем, у виробленні відповідних умінь і навичок.

Список використаних джерел

Алексеєв Ю.Е., Вахрамеєва М.Г., Денисова Л.В., Микитина С.В.; «Лісові трав’янисті рослини. Біологія и охорона: Довідник»; М., 1988 р.;

Беркібліт М.Б., Глаголев С.М., Голубева М.В. та ін.; «Біологія в питаннях і відповідях: 6–11 клас: Учбове видання.»; М. – Харків, 2004 р.;

Білецька Л.І.; «Біологія 6–7 клас», Київ «Радянська школа»; 1990 р.;

Крюї П.; «Мисливці за мікробами»; М., 1987 р.;

«Легенды и были о лекарственных растениях»; – М.: Наука, 1988 р.;

Макаренко А.С.; «Педагогічні твори»; М., 1986 р.;

Рейвен П., Ерверт Р., Айкхорн С.; «Сучасна біологія»; М., 1990 р.;

Рохлов В., Петросова Р.; «Занимательная ботаника»; М., 1998 р.;

Сало Т.О., Деревінська Л.В.; «Біологія 6 клас»; Харків, 2003 р.;

Шлегель Г.; «Общая микробиология: Пер. с англ.»; М., 1987 р.;

«Шкільний світ», «Конкурсні запитання з біології»; №62, 2003.

«Шкільний світ, Біологія, хімія»/ «Можливості особистісно-орієнтованого підходу до учнів у процесі навчання біології»; №60, 2003 р.;

«Шкільний світ, Біологія, хімія»/ «Гра як засіб розвитку творчого мислення учнів»; №60, 2003 р.;

«Шкільний світ, Біологія, хімія»/ №30; 2003 р.;

Ельконін Д.Б.; «Психологія гри»; М., 1978 р.

Курсовая работа: Шляхи формування пізнавальних інтересів учнів

Похожие работы: