Реферат на тему:

„Методичні аспекти роботи художньо-прикладного гуртка”

Організація занять певним видом декоративно-ужиткового мистецтва ставить на меті як навчання, так і виховання дітей, індивідуальна діяльність розширює і поглиблює знання учнів, розвиває їх ініціативу, сприяє не тільки зміцненню набутих умінь навичок, але й формуванню нових. Навчальна результативність може бути визначена за наслідком оцінювання кінцевого продукту одержаного виробу. У кожному виробі декоративно-ужиткового мистецтва відображається рівень опанування учнями технічною і мистецькою складовими художньої обробки матеріалів

До технічної сторони процесу створення предметів відносять; визначення функціональних параметрів виробу, що накладає вимоги на форму, розміри, перелік деталей і способи їх з"єднання; знання властивостей матеріалів, що використовуються при виготовленні виробів-та майстерність виконавців.

Мистецька сторона предметної діяльності учнів полягає, насамперед, «визначенні художньої ідеї твору - того образу, що викликав в уяві дитини думки і почуття, які вона хоче передати оточуючим. Носієм художнього образу є зображувальні засоби: матеріал, форма, пропорції, текстура і кольори. Поєднання цих елементів композиція забезпечує сприйняття твору декоративно-ужиткового мистецтва, тобто художню довершеність задуманого виробу.

Важливо те, що технічна і мистецька сторони в процесі декорування виробів тісно переплітаються.

Виховним наслідком занять декоративно-ужитковим мистецтвом є його вплив на почуття, емоції і морально-етичну сферу особистості. Для того, щоб індивід був здатний відчувати насолоду від своєї чи чужої творчості, реалізованої у художньому виробі, йому необхідно мати певну інформаційну підготовку, достатній рівень розвитку уяви і чуттєвої сфери.

Вирішення поставленої мети може реалізовуватися на уроках трудового навчання обслуговуючої праці і в позаурочний час.

Позарурочна робота за цілями, змістом і методами наближена до навчального процесу і є його продовженням у позаурочний час. Вона не завжди носить добровільний і самодіяльний характер. Визначальна роль в її організації і плануванні належить педагогам наприклад, робота предметних гуртків, факультативів, які ведуть вчителі-предметники для поширення та поглиблення у школярів знань, умінь та навичок програмного матеріалу з окремих предметів.

Позанавчальна робота - це ті позакласні заняття, які ведуться головним чином в дитячих колективах на основі самоуправління, активності і самодіяльності дітей при допомозі педагогів та громадських організацій.

Позакласною роботою називають різноманітні навчально-виховні заходи, які виходять за межі обов'язкових навчальних програм державного, регіонального чи шкільного компонента змісту загальної середньої освіти і проводяться школою у позаурочний час.

Навчально-виховні заняття, які організовуються спеціально призначеним для цього позашкільними навчально-виховними та культурно-просвітницькими закладами, називаються позашкільною робото.

Позакласна і позашкільна робота - поняття близькі але не тотожні У них однакові завдання, їм характерні загальні особливості. Але якщо позакласну роботу школа організовує в основному своїми силами, то позашкільні навчально-виховні заклади мають спеціально створену для цього матеріальну базу та штат педагогів і методистів, а характер їх діяльності визначається відповідними нормативними документами.

Позакласна робота - широке та неоднозначне поняття, яке включає в себе різні, неоднорідні за змістом, призначенням, методикою проведення, формами і способами керівництва заняття. Наприклад, робота гуртка, організація шкільних конкурсів та олімпіад, проведення шкільних свят і вечорів - все це сфера позакласної роботи. Однак, в одних випадках гурток поза-класною роботою керує вчитель-предметник, а в інших організація відпочинку, розваг - вона приймає характер добровільної діяльності самих учнів на основі дитячого самоуправління при активній допомозі педагогів.

Цінність позакласної та позашкільної роботи полягає в тому, що:

- забезпечується значна гнучкість всієї системи навчально-виховної діяльності в цілому;

- знімається проблема організації дозвілля учнів;

- формуються і задовільняються різноманітні інтереси учнів;

- реалізується підготовка учнів до майбутньої трудової діяльності, свідомого вибору професії;

- формуються колективні відносини» досвід колективного життя.

Позакласна та позашкільна робота проводиться на основі загальних виховних і дидактичних принципів, які визначають їх напрямок, зміст, форми і методи.

Зупинимось детальніше на організації гуртків декоративно-ужиткового мистецтва. Такі гуртки працюють в школах, Палацах школярів, Будинках творчості дітей та юнацтва тощо.

Для успішного і якісного функціонування художньо-трудової діяльності школярів основним фактором в особистість педагога- керівника. Творча активність учнів знаходиться в прямій залежності від психсяого-педагогічної, методичної і спеціальної підготовки керівника гуртка, його особистих якостей. Якщо керівник гуртка ініціативний, грамотний педагог, який здатний прищепити вихованцям любов до народного мистцетва, до творчої художньої праці, виступає захисником і проповідником народних традицій, має розвинуті художньо-творчі здібності, є добрим спеціалістом - майстром золоті руки, то під його керівництвом учні із захопленням займаються художньо-прикладною творчістю.

До керівника гуртка поряд з відомими і достатньо розробленими анатомофізіологічними, загальнопедагогічними та іншими вимогами ставляться і спеціальні. В якості критеріїв практичної підготовленості до розв"язання проблем трудового та естетичного виховання учнів в прсщесі занять декоративно-ужитковим мистецтвом виступають наступні вимоги:

- вміння формулювати цілі трудового і естетичного виховання і навчання учнів відповідно до вікових закономірностей розвитку ;

- творчо застосовувати зміст, форми, методи та інші педагогічні засоби, забезпечуючи їх наступність і цілеспрямованість;

- видозмінювати форми, методи і прийоми по степені художньо-трудового розвитку учнів, при переході до розв"язання нових навчально-виховних завдань ;

- прищеплювати вихованцям розуміння прекрасного в навколишній дійсності» любов до національної культури і народних традицій;

- формувати в гуртківців відповідні знання, вміння і навички, а також розвивати художньо-творчі здібності;

- правильно оцінювати результати художньо-трудової діяльності учнів;

- створювати атмосферу творчості в дитячому колективі;

- цілеспрямовано проводити профорієнтаційну роботу;

- встановлювати правильні взаємини з колективом гуртка і з кожним вихованцем окремо;

- правильно розподіляти обов'язки з урахуванням здібностей, побажань, можливостей учнів;

- займатися педагогічною самоосвітою, підвищенням своєї педагогічної майстерності.

Необхідно пам’ятати, що від захопленості керівника гуртка, його фантазії, творчого пошуку, пристрасті, натхнення, незгасної працездатності залежить творча робота усього колективу гуртка. Щоб здійснення навчальних і виховних цілей підвищувало інтерес до творчої діяльності, керівнику гуртка необхідно знати:

- зміст типових програм гуртків декоративно-ужиткового мистецтва;

- вимоги до удосконалення навчальних програм;

- вимоги до планування занять гуртка;

- вимоги до оцінки якості занять та художніх виробів;

- вимоги до матеріально-технічної бази гуртка;

- правила безпечної праці при проведенні гурткових занять;

- форми і метода організації навчально-виховної роботи в школі;

- вимоги до організації та проведення масових заходів виставок, конкурсів, олімпіад, змагань, екскурсій тощо;

- передовий педагогічний досвід з питань організації гурткової роботи з декоративно-ужиткового мистецтва;

- форми і методи розвитку творчих здібностей учнів;

- способи стимулювання діяльності учнів на заняттях;

- форми організації профорієнтаційної роботи;

- психолого-педагогічні основи дитячої творчості ;

- правиш виконання ескізів, макетів;

- закономірність і послідовність побудови орнаментальних композицій;

- властивості і особливості обробки різних матеріалів;

- технологічну послідовність виготовлення виробів. Керівник художньо-прикладного гуртка повинен вміти:

- проводити аналіз діючих та розробляти авторські програми з декоративно-ужиткового мистецтва;

- планувати роботу гуртка;

- складати календарно-тематичні плани, плани-конспекти занять, план профорієнтаційної роботи тощо;

- вести документацію гуртка;

- проводити педагогічні дослідження й аналіз роботи гуртка;

- творчо працювати з науково-методичною, мистецтвознавчою, довідковою літературою, здійснювати архівний пошук;

- застосовувати системний підхід до планування роботи над виробом;

- визначати технологічну послідовність виготовлення виробу;

- розробляти і виготовляти необхідні для проведення занять наочні посібники малюнки, ескізи, плакати тощо;

- застосовувати різноманітні форми організації роботи учнів;

- організовувати виставки виробів декоративно-ужиткового мистецтва, творчі конкурси, змагання, олімпіади тощо;

- організовувати і проводити екскурсії до краєзнавчих музеїв, музеїв народного мистецтва, в майстерні народних художників і майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, на художньо-промислові підприємства, організовувати зустрічі з відомими митцями;

- створювати творчий мікроклімат в колективі.

Важливе місце на заняттях відводиться врахуванню впливу різноманітних зовнішніх факторів, а саме: як учень реагує на увагу зі сторони педагога, заохочення, глузування товаришів тощо. Педагогу необхідно знати які відносини учня з колективом, впевнений чи не впевнений він у собі, уважний чи розсіяний, спокійний чи збуджений, працює енергійно чи мляво, проявляє допитливість чи байдужість до роботи.

Отже, для того щоб успішно навчати і виховувати дітей, необхідно добре знати їх вікові та індивідуальні особливості. З цією метою використовуються спеціальні анкети, проводяться індивідуальні та групові бесіди тощо.

Педагогічна діяльність керівника гуртка художньо-прикладного профілю є плідною лише тоді» коли вона формує самостійну активну і творчу навчально-трудову діяльність учнів. Тому, педагог повинен постійно слідкувати за навиками методичної і спеціальної літератури» вивчати їх і вносити зміни у свою роботу.

Гурткове заняття є формою організації навчання і виховання у позаурочний час. Чим повніше і детальніше воно продумано й раз роблене, тим ефективніший результат.

Способи взаємодії педагога та учнів називають методами навчання. З їх допомогою досягається засвоєння гуртківцями знань, умінь та навичок» розвиток здібностей, реалізуються освітні, виховні та розвиваючі функції навчання.

Методів навчання в педагогіці дуже багато. Ось одна з поширених класифікацій методів навчання:

- по переважаючому джерелу знань словесні, наочні, практичні ;

по ведучих дидактичних завданнях викладення нових знань ; закріплення і вдосконалення знань, умінь та навичок; застосування знань, умінь та навичок; перевірка знань, умінь, навичок:

- по формах діяльності вчителя методи викладання: лекція, бесіда, пояснення тощо;

- по формах діяльності учня методи учіння: самостійна робота, вправи тощо;

- по характеру розумової діяльності і ступеню пізнавальної активності учнів репродуктивні, пояснювально-ілюстративні, проблемно-пошукові, дослідницькі, творчі;

- по видах умовиводів індуктивні, дедуктивні. Основними групами методів навчальновиховної роботи у художньо-прикладних гуртках в наступні:

І. Методи формування понять пояснення, розповідь, бесіда, інструктаж, доповідь, лекція, демонстрування, екскурсія, зустріч, огляд.

2. Методи організації діяльності привчання, вправи, доручення.

З. Методи спонукання заохочення, покарання, особистого прикладу, обліку і контролю.

4. Методи практичної діяльності художнього проектування і розробки орнаментальної композиції за зразком або власним задумом, втілення проекту в матеріалі.

В умовах комп’ютеризації навчання широкого розповсюдження набуває практика впровадження у процес вивчення декоративно-ужиткового мистецтва програмованого забезпечення. Комп’ютерні програми допомагають гуртківцям в розробці композиційних побудов, підборі кольорової гами та матеріалів для виробу.

Розробка змісту програми гуртка

Зміст роботи творчого обладнання гуртка, студії, секції тощо визначається навчальними програмами як авторськими, так і рекомендованими Міністерством освіти і науки України або ішими центральними органами державної виконавчої влади.

Авторські програми затверджуються педагогічними радами навчальних закладів та узгоджуються з державними органами управи ін-освітою. Програма може бути однопрофільною, комплексною»иаскрізною і передбачати навчання учнів індивідуально, в групах, об'єднаннях.

Формуючи зміст роботи гуртка необхідно виходити з його основного завдання - давати учням знання, практичні вміння та навички, необхідні для оволодіння конкретними видами народної творчості.

Під змістом роботи художньо-прикладного гуртка розуміють соціальне і педагогічне обгрунтовану, логічно структурно впорядковану й зафіксовану у навчальних програмах і дидактичних посібниках інформацію, на основі якої учні засвоюють знання і трудові вміння, необхідні для творчої роботи в галузі декоративно-ужиткового мистецтва.

Аналіз існуючих програм з різних видів декоративно-ужиткового мистецтва виявив ряд недоліків:

- програми побудовані так, що в їх змісті не врахована специфіка традиційного, регіонального декоративно-ужиткового мистецтва певної місцевості;

- в деяких програмах немає конкретної послідовності і систематизації окремих тем;

- поверхнево враховуються міжпредметні звязки, особливо з уроками трудового навчання, креслення, образотворчого мистецтва;

- в програмах не передбачена варіативність технік декорування.

У зв’язку з тим, що не в кожній школі є наявними програми гуртків декоративно-ужиткоаого мистецтва, вважаємо за доцільне розглянути методику розробки навчальної програми. Вона полягає в наступному:

І. Необхідно визначити обсяг часу, який відводиться на теоретичне і практичне навчання. Провідні вчені-методисти та вчителі-практики погоджуються з тим, що більшу частину бюджету часу повинна займати практична робота. Це пояснюється перш за все тим, що основним завданням художньо-прикладних гуртків є вдосконалення вмінь та навичок, сформованих під час уроків трудового навчання, а також оволодіння спеціальними вміннями та навичками виготовлення і декорування художніх виробів. Крім цього, необхідно враховувати, що більшість учнів приходить на заняття гуртка, щоб виготовити своїми руками гарну річ. Все це грунт дія того, щоб основну частину часу -до 80% відводити практичній роботі.

2. Заняття гуртка в освітніх закладах проводиться один раз в тиждень протягом двох годин. Тому при створенні макету програми необхідно виходити з того, що заняття повинні проходити регулярно протягом 35 тижнів навчального року. Заняття у гуртку необхідно починати не пізніше другого тижня після початку навчального року і не перериватися в період осінніх, зимових і весняних канікул. Завершують роботу гуртка за тиждень до закінчення занять у школі. Виходячи з цього програму розробляють на певну кількість годин (70 год.).

3. Будь-яка програма повинна складатися з 3-х частин:

І нормативної до якої входять: мета і завдання гурткових занять» вимоги до знань і вмінь учнів, час на вивчення окремих тем і час, який відводиться на гурткові заняття протягом року, тобто тематичний план;

2 інформаційно-мвтодичної в неї входять: методична частина пояснювальної записки, міжлредметні зв’язки, література;

З констатуючої в ній розкривається зміст програми гуртка, тобто висвітлюються теоретичні відомості і практичні роботи.

Отже, макет програми гуртка декоративно-ужиткового мистецтва повинен складатися з пояснювальної записки, тематичного плану, змісту програми, списку літератури.

4. Після підготовки макету програми необхідно провести її експертну оцінку і рецензування висококваліфікованими спеціалістами.

5. Розроблена програма затверджується на педагогічній раді навчального закладу і візується у місцевому відділі народної освіти.

6. Будь-яка новостворена програма повинна пройти апробацію у навчальному процесі і відкорегована має право на тиражування навіть в окремому регіоні.

Інструментом формування змісту діяльності гуртка, починаючи з добору системи знань та вмінь, інструктування у вигляді програми, є такі критерії:

1. Відповідність змісту основнюі функціям у діяльності висококваліфікованих: творчих працівників: народних майстрів, художників, прикладників тощо.

2. Виховна і профорієнтаційна спрямованість змісту. Виховні цілі худодаьо-прикладних гуртків повинні відповідати завданням формування всебічно розвинутої творчої особистості.

З Відповідність змісту політехнічному принципу навчання.

4 Практична спрямованість змісту для організації постійної художньо-трудової діяльності учнів у процесі навчання.

5. Відповідність змісту віковим можливостям розумового і фізичного розвитку дітей.

6. Міжпредметна і внутрішньопредметна скоординованість змісту.

7 Структурна взаемообумовленість в змісті пізнавальних відомостей і практичних дій.

8. Відповідність обсягу змісту часові, який відводиться на його вивчення.

9. Доступність змісту на всіх стадіях навчання.

10. Врахування історико-культурних та художньо-техналогічних традицій місцевих народних художніх промислів.

11. Відповідність змісту матеріально-технічній базі з врахуванням перспектив її розвитку.

12. Спрямованість змісту на створення естетичного навчально-предметного середовища.

Для підвищення ефективності занять у гуртках одне з головних місць відводяться відбору об’єктів праці. Вченими, науковцями-методистами запропоновані наступні узагальнені критерії відбору об’єктів праці: тематична доцільність, раціональність технології, доступність виготовлення, політехнічна спрямованість народна традиційність естетичність, економічність, товарність

Будь-яка програма гуртків художньої обробки деревини не може мати остаточної і закінченої форми. Програма може бути лише канвою, схемою, за якою, виходячи з місцевих умов і залежно від наявності відповідних матеріалів та інструментів (або можливостей їх придбати), від ступеня підготовленості гуртківців та інших умов, керівники на свій розсуд можуть вибирати відповідні розділи даної програми і на основі свого власного досвіду продумувати методику викладання навчального матеріалу. При цьому не слід нехтували порадами, що дають досвідчені майстри різьблення, або тими, які подано у цій програмі. При розподілі навчального часу по основних розділах програми першого і другого років навчання слід виходити також з місцевих умов, враховуючи обов'язково вікові особливості гуртківців та кількісний склад гуртків.

Виходячи із загального положення про розподіл навчального часу, заняття проводять двічі на тиждень, по 2 години кожне, що становить 16 годин на місяць і 144 години на навчальний рік (з 1 вересня до 30 травня).

Ці 144 години треба розподілити так, щоб було забезпечене ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу. Крім 16 годин на місяць, є ще резервні години, коли, приміром, заняття проводяться по вівторках і п'ятницях, а їх може бути не чотири, а п'ять на місяць Отже, у керівника гуртка е ще резервні 2 години За дев'ять місяців навчання їх може бути близько 10—12. Ці години можна використати як допоміжні при вивченні важких для засвоєння розділів програми.

Що ж до навчання в літній період, то час на вивчення матеріалу, передбаченого програмою, слід скоротити так, щоб встигнути опрацювати його у скороченому вигляді. Гуртківцям першого року навчання треба давати короткі завдання, які в основному нагадують консультації, а також короткі вправи (по одній дві) на кожний новий вид різьблення (залежно від складності кожного окремого розділу програми).

Гуртківців другого року навчання, особливо тих, які добре володіють технікою різьблення, не слід стримувати, а навпаки заохочувати до виконання складних завдань. Програмою гуртка передбачене проведення занять у формі подання теоретичного матеріалу і виконання практичних робіт.

Теоретичною щетиною програми передбачено ознайомлення школярів із загальними відомостями про різьблення деревини, як різновидом декоративно-ужиткового мистецтва; особливостями організації робочого місця для його виконання; матеріалами, інструментами, пристосуваннями, різновидами і техніками виконання.

Метою навчання школярів у гуртку художньої обробки деревини за даною програмою є надбання ними спеціальних знань, умінь та навичок нанесення композиції на заготовку та різьблення деревини, розвиток творчих здібностей, виховання хорошого естетичного смаку та бережливого ставлення до народних мистецьких традицій, до рідної природи.

Завдання програми:

-розкривати перед учнями роль декоративно-прикладного мистецтва українського народу;

- виховувати загальну естетичну культуру, художній смак;

-розвивати художньо-творчі здібності, уміння самостійно створювати орнаментальні Ігомпозиції в традиціях місцевого художнього промислу;

- навчати практичних традиційних навичок та прийомів художньої обробки деревини;

- розвивати стійкий інтерес до професій народних промислів. Враховуючи місцеві традиції народного мистецтва, особливості художнього промислу, конкретні можливості, умови та потреби школи позашкільної установи, можна скорочувати або дещо збільшувати час на опрацювання окремих тем, а також переставляти теми, змінювати запропоновані об'єкти праці.

Знання та вміння, які повинні отримати учні у процесі гурткових занять.

Гуртківці повинні знати:

- основні відомості про традиційні центри народних промислів країни, та їх характерні особливості;

- особливості місцевого промислу художньої обробки деревини, історію його виникнення та розвитку;

- загальні основи малюнка та композиції в декоративно-прикладному мистецтві;

- матеріал та його властивості;

технологічний процес виготовлення та декорування художніх виробів;

- норми та правила охорони праці.

Гуртківці повинні уміти:

- розрізняти за характерними особливостями вироби різних видів художньої обробки деревини традиційних центрів художніх промислів України;

- самостійно, творчо підходити до розробки орнаментальної композиції;

- переносити композицію на поверхню виробу;

дотримуватись вимог безпеки праці та пожежної безпеки

Тематичний план

Перший рік навчання

№ пп	Теми занять	Кількість годин		Примітка
		теоретичні	практичні
1	2	3	4	5
1	Вступ .Правила внутрішнього розпорядку, санітарної гігієни, безпеки праці, пожежної безпеки. Ознайомлення з планом роботи гуртка.	2
2	Ознайомлення з видами різьблення деревини: плоско-виїмчасте, плоско-рельєфне, рельєфне, об’ємне.	4
3	Обладнання, інструменти та приспосіблення для різьблення деревини.	6
4	Техніка виконання елементів “Крапки” (“цятки”). “Штрихи”. “Лінії”		10
5	Техніка виконання елементів “Підківки”. “Півмісяць”		4
6	Техніка виконання елементів “Кривульки” “Арчасті лінії”		4
7	Техніка виконання елементів. “Пшеничка”“Листочки“		4
8	Техніка виконання елементів. “Кущик” “Травичка” “Квіти”(		4
9	Техніка виконання елементів Качечки” “Вазонки” .“віночки” “вазочки”		10
10	Техніка виконання елементів “Квітка п’ятипелюсткова”		8
11	Техніка виконання елементів		10
12	.		8
	Всього	14	58	72
Другий рік навчання
1	Основи композиції. Підбір композицій для виготовлення виробів.	4	2
2	Високорельєфне різьблення з переходом в об’ємне.	12	2
3	Удосконалення техніки різьблення пейзажних композицій при оздобленні виробів побутового та декоративного призначення.	34	2
4	Заключний процес обробки різьбленого виробу.	6	2
5	Підсумкове заняття.		2
6	Організація та проведення виставки учнівських робіт.	4
	Всього	62	10	72