, у процесі розвитку творчих здібностей учнів
1. Погляди мовознавців на удосконалення принципів, змісту, форм і методики гурткових та інших позашкільних різновидів занять з української мови
Позашкільна робота з української мови - важлива складова частина навчально-виховного процесу. Вона тісно пов'язана з класними заняттями, але не підміняє їх, хоч і розв'язує ті самі навчальні й виховні завдання, і в цьому є продовженням тієї роботи, яка про водиться на уроці.
Під позашкільною роботою з мови переважна більшість методистів розуміє спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час і мають зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення й організовуються на принципі добровільної участі них учнів.
Завданням позашкільної роботи є: збагачення й розширення знань учнів з рідної мови, створення інтелектуального фону, що сприяє свідомому і глибокому засвоєнню програмового матеріалу; поглиблення набутих на уроках мови знань, розвиток умінь і навичок усного й писемного мовлення; виховання ініціативи, самостійності, творчих здібностей учнів, їх пізнавальних інтересів; забезпечення виховної спрямованості предмета, що вивчається, формування почуття патріотизму, дружби.
Уміло й цікаво проведені позашкільні заняття допомагають учням заглибитися в історію походження та значення слів, вивчити питання походження мови, письма, збагнути розвиток словникового багатства нашої мови, її фразеології; учні глибше пізнають закони мови, усвідомлюють розвиток української мови, повніше осмислюють художньо-зображальні засоби, привчаються працювати з доступною для них науково-популярною літературою з мовознавства, з різними типами словників, добирати потрібні матеріали рекомендованих учителем книг, вчаться виготовляти наочні посібники, редагувати матеріали до стінгазети, писати анотації, тези, реферати, працювати над удосконаленням свого усного і писемного мовлення.
Позашкільна робота з мови будується з урахуванням основних загальнодидактичних принципів: на кожному позаурочному занятті у нерозривній єдності реалізуються освітні й виховні завдання; усі відомості про мову розглядаються і з'ясовуються відповідно до положень сучасного мовознавства, чим забезпечується принцип науковості; явища і факти, що аналізуються в процесі позашкільної роботи, мають відповідати віковим можливостям учнів, принцип доступності тісно пов'язаний з принципом усвідомлення знань; позашкільна робота враховує вимоги розвиваючого навчання: формуються навички спостереження й аналізу мовних явищ і фактів, уміння самостійно працювати з доступною мовознавчою літературою, складати анотації, реферати. Особлива увага приділяється розвитку творчих здібностей учнів: на писання творів, випуск газет, журналів, оформлення альбомів тощо.
У позашкільній роботі важливим є принцип наступності й перспективності: плануючи позакласну роботу певного класу, вчитель враховує ті знання й навички, що їх одержали учні на уроках і в позаурочних заходах у попередніх класах. Одночасно позашкільні заходи можуть готувати основу для кращого засвоєння матеріалу на уроках, до участі у факультативних заняттях. У позашкільній роботі реалізується зв'язок теорії з практикою, учні збагачують свій словник, розвивають навички правильного висловлення думки, глибше оволодівають мовними нормами, вдосконалюють навички самоосвіти. У позашкільній роботі реалізується принцип індивідуального підходу до учнів, ураховуються їх здібності, нахили.
Проте одночасно позашкільна робота з мови має і свої специфічні принципи, а саме: врахування віку й ступеня підготовленості учнів до занять, взаємозв'язок позашкільний роботи і класних занять, добровільність, наявність інтересу до вивчення мови, вибірковість, що виявляється у відсутності єдиної програми для позашкільної роботи її дозволяє вчителю самому планувати її, виходячи з умов роботи школи, вікового складу учнів, їхньої зацікавленості, а також залежно від програмового матеріалу, що вивчається. Цей самий принцип діє й у виборі форм роботи. Принцип наукового підходу в проведенні позашкільної роботи дозволяє ширше розкривати програмові теми, вивчати теми, не передбачені обов'язковою програмою.
У зміст позашкільної роботи входять найрізноманітніші питання - загальні відомості про мову, питання лексики, фразеології; ознайомлення із словниками, довідниками; викликає інтерес питання походження прізвищ, імен, географічних назв, топоніміка селища, району, області, аналіз діалектних особливостей у мові жителів даної місцевості; цікавить учнів збирання матеріалів про мовні явища і факти, надруковані у газетах, журналах, книгах.
У старших класах позашкільна робота передбачає ознайомлення з питаннями історії розвитку літературної мови, стилістики, культури мовлення, дослідження мовностилістичних особливостей творчості письменників класиків і митців слова.
Сучасні завдання вивчення мови спонукають учителя в позашкільній роботі спиратися на обов'язкову навчальну програму. Треба встановити, як та чи інша програмова тема може бути втілена в позашкільній роботі, як вона розширить знання учнів, допоможе збагатити їх словник, удосконалити мовні навички, як сприятиме розвитку усного мовлення. Обсяг такого матеріалу регулює сам учитель. Добираючи тематику позашкільної роботи, він враховує, по-перше, інтереси її запити самих учнів, по-друге. їх знання, вікові особливості, підготовленість до проведення відповідної роботи, по-третє, важливість теми для навчання, удосконалення культури мовлення, виховання учнів.
Г. Р. Передрій, плануючи гурток лексики для 5-6 класів, словотворення та етимології - для 6-7, гурток граматики - для 8 класу.
Позашкільна робота з мови має дві основні форми: систематичну, яка постійно ведеться протягом року, та епізодичну - заходи, що проводяться один-два рази на рік.
До систематичних форм позашкільної роботи належать мовний гурток, стінна мовна преса, видання учнівського журналу, регулярне проведення лінгвістичних радіопередач. Тут постійний склад учнів. Форми епізодичної роботи дуже різноманітні: це проведення мовних вечорів, конференцій, конкурсів, виставок, екскурсій, тижнів чи днів , мови в школі, олімпіад тощо.
Мовний гурток - важлива й ефективна форма позашкільної роботи, перевага якої у тому, що заняття проводяться систематично, за певним планом, при постійному складі учнів.
Найкраще, коли із гуртку працюють учні одного класу, але, часто доводиться об'єднувати учнів 5-7 і 8-9 класів. Заняття гуртка проводять два рази на місяць. До роботи залучають тих учнів, які виявили бажання працювати в ньому. Плануючи роботу, треба пам'ятати, що зміст, види й форми її мають відповідати віковим особливостям учнів, рівневі їх загального розвитку. Гурток може бути тематичний і широкого профілю. Відмінність між ними в тому, що учасники тематичного гуртка поглиблено опрацьовують одну тему, наприклад "Синонімічні синтаксичні конструкції" (гурток 8-9 класів), де протягом року детально розглядають питання синоніміки односкладних речень, "функціонування в мові повних, неповних і еліптичних структур, співвідносність простих і складних конструкцій, різних типів складнопідрядних речень, співвідносність сполучникових і безсполучникових речень, конструкцій з прямою, непрямою і невласно прямою мовою тощо.
Ще більше зацікавити учнів мовним матеріалом можна тоді, коли тематика гуртка матиме так званий широкий профіль, тобто охоплюватиме кілька мовознавчих проблем: походження мови, виникнення і розвиток писемності, походження імен, географічних назв, розвиток значень слова, розвиток і збагачення словника в певну епоху.
У мовознавчому гуртку учні 5-7 класів найчастіше опрацьовують питання з лексики, фонетики, орфоепії, словотворення, у 8-9 класах вивчають питання синтаксису, стилістики, досліджують відповідні синтаксичні явища в мові письменників, наприклад, "Дієслівні словосполучення у творі Олеся Гончара "Модри Камень", "Іменникові словосполучення у новелі М. М. Коцюбинського "Intermezzo" тощо.
Гуртківців 10-11 класів опрацьовують мовностилістичні явища творів, що вивчаються за програмою. Це дозволяє їм глибше проникнути у творчу лабораторію письменника, збагнути особливості його творчості, усвідомити ідейно-тематичну й образну основи твору.
Однією із причин недостатнього інтересу учнів до уроків мови, лінгвістики в цілому, є саме те, що словесники показують мову в одній площині, як явище несуперечливе, в якому все доведено, систематизовано. Програма вимагає висвітлення явищ у тому аспекті, що відповідає усталеним лінгвістичним теоріям, висновкам. Інший підхід, безумовно, повинен бути на гурткових заняттях. Тільки ознайомлення учнів з різними гіпотезами, лінгвістичними парадоксами, мовними явищами, що суперечать даним сучасного мовознавства, може сформувати у них стійкий професійний інтерес, який, можливо, стане стимулом до вибору майбутнього фаху.
Важливо сформувати в гуртківців уміння шукати аналогії, систематизувати, класифікувати мовні явища, розвивати мислення, його гнучкість, здатність переходити від одного класу явищ до іншого, віддаленого за змістом. Треба навчити визначати специфічний аспект мовної проблеми, вчасно відмовитися від не правильної гіпотези, формувати критичність, образність мислення, пам'ять, навички самостійного здобуття знань.
Необхідно озброїти школярів логікою знань, що забезпечить ефективність навчання незалежно від конкретної основи і стане в пригоді кожному для по дальшої творчої діяльності.
В умовах реформи школи на перший план виступає і принцип посилення практичної спрямованості гурткових занять з мови. Він забезпечує більш ефективне формування практичних умінь і навичок, що виробляються на уроках мови. Керуючись ним, учитель повинен на заняттях приділяти увагу вдосконаленню орфографічних, пунктуаційних навичок, комунікативних умінь, роботі зі словниками, конспектуванню. Реалізація цього принципу виявляється і в тісному зв'язку поглибленого вивчення мови я жит тям. Він ставить також вимогу залучення гуртківців до суспільно корисної діяльності, проведення молодшими школярами бесід, вечорів, виготовлення наочних посібників для кабінету мови, випуск стіннівки, альманахів, підготовку матеріалів для преси. Можна вважати окремим, специфічним принцип професійної спрямованості гурткових занять. Враховуючи його, керівник гуртка покликаний знайомити учнів із професіями. Робота з фаховими журналами, додатковою літературою, самостійне складання гуртківцями лінгвістичних задач, творів різних типів, виготовлення роздаткового матеріалу, виступи із доповідями, рефератами, ознайомлення із творчістю видатних мовознавців, редагування текстів тощо - все це сприятиме профорієнтації школярів.
Ще одним принципом гурткової роботи в умовах реформи школи має бути використання, між предметних зв'язків (урок російської, іноземної мов та літератур, математики, історії, образотворчого мистецтва і т. ш.). Це, по-перше, зумовлено об'єктивною необхідністю, а саме: розвитком лінгвістики у тісному сою зі з психологією, інформатикою, логікою, кібернетикою, літературознавством. По-друге, міжпредметний матеріал сприяє активізації діяльності учнів, зацікавлює їх гуртковими заняттями, розширює кругозір, ерудицію, допомагає формуванню діалектико-матеріалістичного світогляду. Принцип емоційності навчання, зумовлений положеннями марксистсько-ленінської філософії про єдність мислення і чуттів, реалізований на практиці педагогами-новаторами, в останні роки набуває особливої актуальності. В умовах, коли треба підвищувати інтерес до навчання, активізувати пізнавальну діяльність школярів, цей принцип має вагоме значення.
Завдання словесника - проводити заняття на такому емоційному рівні, щоб запалити їх і не дати згаснути вогнику до пітливості. Тому керівник гуртка просто зобов'язаний дбати про високий емоційний тонус занять, добір мов них фактів і явищ, які б зацікавлювали дітей, методів, вправ, що пробуджували б думку.
Для гурткових занять особливо неприпустимі шаблон, трафаретність, жорстока регламентація. Принцип емоційності вимагає варіювання матеріалу, структури, методів, прийомів позашкільної роботи. Він виявляється і у виборі конкретних прийомів, завдань, лінгвістичних ігор, які дають можливість з більшою ефективністю домогтися поставленої мети.
Зацікавленість гуртковою роботою з мови здійснюється різними шляхами. Значною мірою це залежить від ерудиції, методичної майстерності керівника гуртка.
Не меншу роль відіграє усвідомлення учнями значення рідної мови для розвитку людини, зростаючої ролі лінгвістики. Використання елементів "цікавої граматики", відомостей з лексики, фразеології, етимології, граматики рідної мови, мов світу - все це також розвиває інтерес до позакласних заходів. Цьому ж сприяє використання міжпредметного матеріалу, урізноманітнення видів робіт (змагання, ігри, за гадки, шаради тощо).
Розвиток освіти в умовах реформи школи вимагає відповідно вдосконалення змісту й методики гурткових занять з мови. Слід уточнити, чому, як і для чого вчи ти школярів у позашкільній роботі. Зміст роботи гуртка також значною мірою обумовлюється принципами позашкільної роботи з мови. У методичній літературі питання, чому навчати школярів на гурткових заняттях, вирішується по-різному. Одні методисти, педагоги-практики відстоюють необхідність розглядати на за сіданнях різні теми відповідно до програми. Інші закликають до поглибленого вивчення якоїсь однієї проблеми протягом року. Однак при конкретизації змісту гурткової роботи слід враховувати кілька факторів: завдання позакласних занять, вікові особливості учнів тощо. У 6-8-х класах на початковому етапі необхідно розглянути різні питання, пов'язані з програмовим матеріалом. Молодші школярі люблять не одноплановість тем, форм, методів, а різноманітність. Крім того, це дасть можливість розширити лінгвістичний кругозір школярів. У 8-9-х класах, коли інтереси учнів більш-менш визначаться і гуртківці здобудуть елементарні навички дослідницької роботи, можна проводити і "вузьку спеціалізацію", зосередити їхню увагу на кількох важливих проблемах лінгвістики. Останнім часом добре зарекомендували себе наукові учнівські товариства, які створюються із учнів різного віку і працюють у тісній співдружності із вченими, зокрема, лінгвістами.
Удосконалення змісту роботи передбачає урізноманітнення, пошук ефективних форм, видів занять.
Особливо корисним і необхідним буде систематичне проведення індивідуальних консультацій. Адже, щоб створити на занятті ситуацію дискусії, необхідно добре підготувати опонента, доповідача, допомогти відібрати аргументи і контраргументи. Учитель має змогу в індивідуальній бесіді з'ясувати можливості, інтереси кожного члена гуртка, щоб повніше реалізувати його творчі здібності. Щоб заняття пройшло на високому рівні, треба забезпечити учнів окремими книга ми, запропонувати фахові журнали, довідники.
Потребують урізноманітнення форми гурткової роботи. Найефективнішими є короткі, захоплюючі розповіді вчителя про мову, повідомлення учнів реферативного характеру, інформації про наслідки збору матеріалу з живої розмовної або книжної мови, спостереження над спеціально підібраними й продемонстрованими мовними явищами з наступними висновками, цікаві бесіди, вправи, лабораторні роботи, мовні ігри. Корисними будуть також синонімічні переклади, твори на літературні, лінгвістичні теми, і складання, загадок, віршів, гумористичних творів, ігри для розвитку поетичних умінь, спостережливості, виголошення доповідей тощо.
З гуртківцями старших класів слід періодично проводити навчальні конференції, заняття-диспути. Диспут - цінна форма занять, тому що знання, здобуті в процесі зіткнення думок, відрізняються високою мірою стійкості, узагальнення. Тема диспуту має зацікавити учнів, а саме заняття потребує ретельної підготовки. Необхідно, щоб гуртківці були ознайомлені з фактичним матеріалом, різними точками зору, гіпотезами, інакше робота не дасть бажаного ефекту.
Життя вимагає також удосконалення, урізноманітнення видів гурткової, роботи, їх, профорієнтаційної спрямованості. Безперечно, корисними у цьому плані будуть екскурсії гуртківців, зустрічі з передовими письменниками, мовознавцями, педагогами-новаторами, і після цього практикувати написання різних видів робіт із наступним надсиланням їх до газет, журналів, на радіо, телебачення.
На заняттях з мови і засіданнях гуртка до останнього часу учням майже не давали елементарних відомостей про жанри гумору та сатири.
Гурткові заняття мають ознайомити учнів з особливостями сатири, гумору, саме мовною їх специфікою. Доцільне самостійне складання учнями гумористичних віршів, афоризмів, фраз, пародій, дописування творів за даним початком, придумування підписів до карикатур тощо.
Прикладом методу стимулювання є. зіставлення наукових і життєвих тлумачень мовних явищ. Наприклад, учням можна запропонувати порівняти зразки наукової і побутової етимології.
Метод-стимулюючого впливу змісту навчання це - створення ситуації новизни актуальності, наближення змісту навчання до найважливіших відкриттів у науці, до кращих надбань, культури, мистецтва, явищ су спільно-політичного життя. Необхідно ознайомлювати гуртківців з машинними мовами, психолінгвістикою, соціолінгвістикою, роллю мови в політичному, культурному житті країни. З цією ж метою доцільно на гурткових заняттях звертатися до матеріалів преси, теле- і радіопередач.
До методів стимулювання, мотивації навчання зараховують метод створення ситуації дискусії, який особливо цінний на гурткових заняттях. Серед прийомів, що ставлять учнів у активну позицію на гурткових заняттях, можна назвати такі, як: рецензування відповідей (доповідей) товаришів, вільний вибір завдань, створення ситуації обміну інформацією, само аналізу, ситуації, що стимулюють ставити запитання, захищати свою думку.
На гурткових заняттях необхідне широке застосування проблемного викладу матеріалу, частково-пошукового, дослідницького методів навчання.
Цінність проблемного викладу полягає в тому, що гуртківці усвідомлюють способи розв'язання проблеми, ознайомлюються з основами науки, евристичного мислення, способами творчої, пошукової роботи.
Частково-пошуковий метод, який вимагає від школярів більшої пізнавальної активності, доцільно використовувати на заняттях з учнями 7-8-х класів. Керівник гуртка сам створює ситуацію дискусії, формулює суперечність. Потім шляхом евристичної бесіди скеровує пошук учнів визначає його етапи. Проте він не показує самого розв'язання проблеми, учні повинні колективно знайти правильне рішення, зробити висновки, перевірити їх.
Дослідницький метод (8-9-м класи) готує учнів до виконання завдань на найвищому рівні самостійності. Учні самі відшукують суперечність у мовних явищах, формулюють гіпотезу, шукають шляхи розв'язання проблеми.
Важливе значення для вдосконалення змісту і методики гурткових занять має систематичне застосування логічних методів (прийомів) навчання: аналізу, виділення головного, порівняння, узагальнення, конкретизації, доведення, визначення і пояснення понять.
Метод аналізу передбачає осмислене сприйняття інформації, виділення суттєвих ознак, усвідомлення й пояснення зв'язків мовних одиниць, їх синтез.
Метод виділення головного має такі компоненти: вичленування предмета думки, поділ інформації на логічні частини, їх порівняння; знаходження вузлових слів, понять, групування матеріалу, формулювання висновку із головної думки. На заняттях гуртка це реалізується в доборі назв текстів, складанні планів, схем, алгоритмів тощо.
У методі порівняння поєднуються такі дії: виділення головних ознак зіставлення, співвіднесення їх, встановлення подібності і відмінності.
У методі узагальнення виділяють такі компоненти: відбір типових фактів, порівняння, переформулювання.
Метод конкретизації передбачає перехід від загальної теорії до конкретного її застосування, сходження від абстрактного до конкретного.
Метод доведення вимагає: визначення тези, вибір способів доказу, підбір аргументів, формулювання висновків, встановлення причинно-наслідкових зв'язків (роздуми, схеми, алгоритми).
Метод визначення і пояснення понять передбачає їх пояснення, опис, характеристику (логічні визначення, понятійні диктанти, ігри тощо).
Необхідно створити своєрідну "технологію думання". Навчання такій технології і є головним шляхом формування розумової активності.
Щоб пояснити школярам "технології думання" (окремі аспекти її ще активно досліджують, психологи), слід дати гуртківцям відомості про природу мислення, ознайомити з його основними формами (поняття, судження, висновки), розкрити на конкретних прикладах сутність аналогії, синтезу, зіставлення, причини, наслідку тощо.
Слід знайомити гуртківців, особливо учнів 8-9-х класів, з "технологією" творчого мислення, розв'язання проблем, колективною творчістю вчених, озброювати прийомами розвитку пам'яті, мнемоніки, спостережливості.
Успіх роботи мовного гуртка значною мірою залежить і від того, наскільки продумано і вдало організовує її керівник. Він детально планує й готує кожне засідання, добирає потрібну літературу, наочні посібники, консультує і гуртківців, навчає, як треба працювати над запропонованою літературою, як готувати реферат чи повідомлення, як добирати найбільш промовисті факти для ілюстрації теоретичних положень, де їх відшукати. Проте вчитель , ні в якому разі не повинен підміняти учнів, давати їм готовий виступ, інакше вони втрачають інтерес і потяг до роботи.
Виготовлення таблиць, мовних плакатів - один із видів роботи мовного гуртка. Це своєрідна популяризація норм літературної мови серед учнів школи. Гуртківці під керівництвом учителя розробляють зміст і виготовляють орфоепічні й орфографічні таблиці "Стеж за наголосом і вимовляй", "Говори правильно". Виготовляють словникі-мініатюри, в яких подають слова-терміни й звороти, які треба запам'ятати. Так само популяризується використання приказок і прислів'їв про працю, дружбу, мир. Такі таблиці вивішують на певний час у кабінеті мови або в спеціально організованому "Куточку мови" й після ознайомлення учнів з ними замінюють іншими.
Важливе значення має випуск гуртківцями стінгазет (регулярні і тематичні спеціальні випуски) "Слово про слово", "За культуру мовлення", "Вогонь в одежі слова" та ін. У таких газетах висвітлюються короткі, але виразні матеріали про суспільне значення мови, про культуру мовлення, тлумачаться значення й правильність вживання окремих слів і словосполучень, складні випадки слововживання, керування, узгодження, критикуються засміченість, стилістична невправність писемного й усного мовлення окремих учнів.
У стінгазеті гуртка висвітлюються факти його роботи, завдання й запитання мовних вікторин, умови конкурсів, що їх проводить мовний гурток.
Члени гуртка можуть видавати журнал, випуски якого найчастіше приурочуються до знаменних дат політичного, історичного й культурного значення. У журна лі вміщуються матеріали, що характеризують ці події, пов'язані з ними цікаві історичні довідки про походження назв, окремих слів, кращі твори учнів. Наприклад, цікавий пізнавальний матеріал збирають гуртківці для розділу "Місто розповідає" в якому даються роз'яснення топонімів часів Київської Русі (Хрещатик, Золоті ворота).
Підготовка й оформлення альбомів стимулює творчість учнів, розширює їх запити, збагачує новими фактами, має виразну виховну спрямованість.
Цікавою роботою для гуртківців (особливо сільських шкіл) є робота над діалектним матеріалом. Вона загострює увагу до норм літературної мови, сприяє піднесенню культури усного та писемного мовлення гуртківців.
Досить важливим у цьому плані є укладання словника місцевої говірки. Цим займаються насамперед члени мовного гуртка, відповідно підготовлені й проінструктовані. На одному із засідань, присвяченому питанню збирання діалектної лексики, керівник ознайомлює гуртківців з історією їх місцевості, вказує на основні відмінності між літературною мовою і місцевою говіркою, пояснює причини розходжень. Він же ставить перед гуртківцями завдання записати характерні для місцевої говірки слова й укласти словник.
Збирання діалектного матеріалу треба починати із запису лексики, найбільш доступної для гуртківців (діалектизми на означення виробничої діяльності людей, слова, що характеризують суспільні відносини тощо). Учні, записуючи слова, повинні стежити за тим, щоб бук ви відповідали звукам вимови інформаторів. Крім того. всі діалектизми слід подавати в реченнях і обов'язком'. ставити наголоси в них.
На одне заняття виділяється не більше двох-трьох тем, за кожною темою закріплюються три-п'ять гуртківців, то дозволяє уникнути помилок, неточностей у записі.
Коли матеріалу збереться багато, гуртківці приступають до написання словникових статей. У них слова записують у початковій формі за нормами українського правопису, в дужках діалектизм подають так, як він звучній у говірці (добре було б подавати фонетичною транскрипцією); обов'язковим є наголос, коли слово має два або більше складів; далі йде літературний відповідник чи пояснення значення слова, нарешті, приклад - речення, в якому виступає слово-діалектизм. Якщо слово має кілька значень, вони всі фіксуються з відповідним роз'ясненням, коли з діалектним словом виступає фразеологізм, фіксується також і він.
Робота над діалектним матеріалом вносить багато цікавого й цінного в заняття мовного гуртка, розвиває в гуртківців дослідницькі навички, поглиблює їхні знання з мови.
Один-два рази на рік керівник організовує для гуртківців екскурсію пізнавального характеру з метою збагатити їхній словник термінологічною чи професійно-виробничою лексикою. Екскурсію організовують на завод, польовий стан, де працюють учнівські бригади, до бібліотеки, друкарні, радіовузла.
Лексику, записану під час екскурсії, гуртківці аналізують на своїх засіданнях.
Екскурсії як вид позашкільної роботи недуже поширені, хоч вони потрібні для збагачення життєвих вражень гуртківців, розвитку вміння спостерігати, вивчати і точно називати побачене.
У позашкільній роботі практикують проведення мовних вечорів. Такий вечір може підводити підсумки роботи гуртка. Тоді основна роль в організації його на лежить гуртківцям, які виступають на вечорі з найцікавішими повідомленнями, підготовленими і прослуханими на гуртку, а тепер тематично об'єднаними і відповідно скомпонованими.
Найчастіше мовний вечір проводиться як самостійний вид позашкільної роботи, присвячується важливим мовним проблемам або приурочується до знаменних дат. Тоді його організовують широко, до участі в ньому за лучають учнів відповідних класів, учителів-словесників, зал святково оформляють, учні готують спеціальний номер стінгазети, виставку наочності, виготовленої гуртківцями, демонструють кращі учнівські зошити з творчими роботами, альбоми тощо.
Тематика мовних вечорів може бути найрізноманітніша: "Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!" (Д.Т.Рильський), "Ну що б, здавалося, слова..." (Т.Г.Шевченко.), "Слово, моя ти єдиная зброя..." (Леся Українка.).
Мовні конференції проводять один або два рази на рік, мета їх - популяризувати важливі матеріали з мови перед широкою учнівською аудиторією. Тематика мовних конференцій зумовлюється інтересами та запитами учнів - "Слово - гостра зброя", "Про що роз повідають фразеологізми", "Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'яні (М. Т. Рильський.).
Закінчується конференція читанням уривків кращих перекладів, зроблених учнями з творів видатних письменників. Учасники діляться досвідом використання словників, розповідають про їх значення для піднесення культури мовлення.
Проведення мовних вечорів, конференцій вимагає від учнів самостійності, пошуку, творчості, активізує їх інтелектуальні можливості, розвиває організаційні здібності.
До масових форм позашкільної роботи з мови належить також організація і проведення тижнів мови.
Тиждень мови краще проводити и третій або в четвертій чверті, а підготовку здійснювати протягом усього року. При цьому результати будуть кращими за умов, якщо готуватися будуть учні-члени мовного гуртка під керівництвом учителів мови школи. Учитель разом з учнями-активістами добирає потрібний матеріал, виготовляє таблиці, плакати, альбоми, макети, готує магнітофонні записи та ін. Комісія по проведенню тижня мови складає програму й затверджує її, визначає відповідальних за окремі заходи. Усю підготовчу роботу - затвердження складу комісії, програми тижня мови, обов'язки кожного члена комісії - треба розпочинати заздалегідь, ще на початку року, тоді ж складають оголошення й основні питання, вивчення яких буде своєрід ною перепусткою на це шкільне свято.
Під час проведення тижня мови можна провести такі конкурси: на кращого декламатора творів, на добір слів-синонімів; на кращий твір; на грамотність; на кращий зошит; вікторини: "Чи знаєш ти мову?", "Люби і знай свою мову". Серед інших завдань для мовних конкурсів можуть бути вправи на пояснення правопису слів, на вживання слова в прямому й переносному значеннях, добір тема пічних груп слів та ін.
Великий інтерес у школярів викликає участь у мовних олімпіадах, що проводяться в масштабах школи, міста, району, області й складаються з двох турів: першого - у межах школи й другого - загально міського чи обласного. Переможці першого туру одержують право на участь у другому турі.
Для кожного туру жюрі розробляє план проведення олімпіади і визначає її зміст. Зміст і складність завдань визначаються як програмовим матеріалом, що вивчався на уроках, так і тим матеріалом, який зорієнтований на загальний мовний розвиток учнів.
У завдання олімпіади включають творчі роботи (твори, перекази залежно від віку учасників), запитання з різних розділів шкільного курсу мови, виконання різних практичних завдань: поставити наголос у словах, утворити нові слова від поданих, визначити твірну основу, виділити слова з переносним значенням, дібрати синоніми, фразеологізми відповідної групи, замінити дані словосполучення синонімічними, виправити порядок слів у поданих реченнях, дібрати відповідні синонімічні варі анти синтаксичних конструкцій, відредагувати текст та ін.
Бажано, щоб запитання і завдання олімпіади не повторювали формулювань, поданих у шкільних підручниках.