Контрольная работа: Планування діяльності підприємства

Економічні реформи, які проходять в Україні, передбачають перехід від адміністративно-командного управління економікою до принципів самостійності та самоуправління підприємств, які основані на формуванні нових економічних відносин та розвитку ринку.

Основними економічними перетвореннями є реалізація на практиці принципів самопланування, самозабезпечення, самоуправління. При цьому, принципи самофінансування та матеріальної відповідальності за кінцеві результати господарської діяльності підприємств можуть бути в певній мірі реалізовані при умові надання трудовим колективам широкої самостійності.

Виконання даної умови можна досягнути за рахунок гармонійного об’єднання всіх напрямків діяльності підприємства в єдиний збалансований механізм. Створити такий механізм можна на основі центральної функції управління — планування, тому що планування є важливою частиною комерційної, економічної та соціальної діяльності.

За допомогою планування керівники підприємств встановлюють напрямки діяльності, виконання яких забезпечує єдність мети і завдань для всіх його виробничих підрозділів та працівників. Управління підприємством є процесом планування, організації, мотивації та контролю, необхідних для того, щоб сформулювати мету діяльності підприємства та шляхи її досягнення.

В управлінні господарською діяльністю підприємства планування займає основне місце, вбираючи в себе організаційний початок всього процесу реалізації обґрунтованих напрямів подальшого розвитку підприємства.

Все це свідчить про актуальність вивчення питань, пов’язаних з планування діяльності підприємства, чому й присвячена ця контрольна робота.

1 Шляхи удосконалення матеріального забезпечення підприємства

Необхідною умовою успішної реалізації поточних планів с забезпечення виробництва необхідними ресурсами, в тому числі матеріально-технічними та енергетичними.

Матеріальне забезпечення (МЗ) підприємства — це визначення потреби а ресурсах, їх розподіл за видами робіт і а часі.

МЗ виробництва планується її річному, квартальному та місячному розрізах.

Процес МЗ виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або безпосередньо на робочі місця матеріально-технічних ресурсів (МТР), забезпечення їх ефективного використання, застосування вторинних ресурсів, сировини і матеріалів місцевого виробництва.

За умов загострення конкуренції головними факторами виживання підприємств стає підвищення економії від масштабів виробництва та зниження загальновиробничих та адміністративних витрат. У результаті цього в кінці XX століття МЗ перетворилося на один з важливих факторів конкурентоспроможності підприємства. Якщо раніше під МЗ розуміли лише операції, пов’язані з переміщенням фізичних. об’єктів, то тепер — способи і методи координації відносин підприємства з його постачальниками і споживачами в конкурентному середовищі. МЗ вирішує завдання пошуку найкращого реагування підприємства на потреби ринку і забезпечення найбільш економічного варіанту їхнього співіснування.

Для здійснення МЗ необхідний відповідний інструментарій, який допомагає управляти рівнем матеріально-енергетичних витрат. У зв’язку з цим першочерговий інтерес вимикають системи планування та інформації. В процесі стратегічного планування приймаються рішення, які мають підношення до структури мережі товаропросування. Оперативне і поточне планування МЗ — засіб регулювання і контролю використовуваних у виробництві сировини, матеріалів, готових виробів. Його завдання полягає в розвитку контактів, діалогів між різними службами підприємства, посиленні координації їх діяльності та підпишення мотивації по відношенню до завдань МЗ.

Для досягнення поставленої мети щодо організації МЗ на підприємстві необхідно постійно виконувати такі роботи:

проведення маркетингових досліджень ринку постачальників окремих видів ресурсів. Вибір постачальників рекомендується здійснювати за системою таких критеріїв: наявність ліцензії і достатнього досвіду роботи в даній галузі; високий організаційно-технічний рівень виробництва; надійність і прибутковість діяльності; забезпечення конкурентоспроможності продукції; оптимальна ціна продукції; проста схема і стабільність поставок;

нормування потреби а конкретних видах ресурсів;

розробка організаційно-технічних заходів по зниженню норм і нормативів витрачання ресурсів;

пошук нових каналів та ефективних форм МЗ виробництва;

планування МЗ виробництва;

організація доставки, зберігання і підготовки ресурсні до виробництва;

організація забезпечення ресурсами робочих місць;

облік і контроль використання ресурсів;

організація збору і переробки відходів виробництва;

аналіз ефективності використання ресурсів;

стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Конкретну форму забезпечення МЗ підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, прості, ціни та інших факторій.

Одним з шляхів удосконалення матеріального забезпечення підприємства є планування потреби в матеріалах на утворення виробничих запасів

Запаси — будь-які ресурси підприємства, які призначені для використання, але тимчасово не використовуються. Запасами можуть бути сировина, паливо, обладнання, машини, товари, електроенергія тощо. Виробничий процес не може забезпечуватися без наявності запасів матеріально-технічних ресурсів, без їх поступового використання. Основна причина, що обумовлює необхідність створювати запаси, є та, що в реальних умовах неможливо забезпечити сумісність моменту створення певного ресурсу з моментом його використання. Таким чином, створений ресурс до моменту його використання знаходиться у вигляді запасу.

Планування процесу формування виробничих запасів є елементом системи управління виробничо-господарською діяльністю, складовою частиною плану матеріально-технічного забезпечення, полягає в розробці і впровадженні системи планування економічно обгрунтованої величини виробничих запасів і організації їх ефективного використання. Запаси сировини і матеріалів повинні бути мінімальними, однак їх розміри мають забезпечити безперебійну роботу підприємства.

Обсяг виробничого запасу (3) в натуральних показниках, призначений для забезпечення неперервності виробничого процесу на підприємстві протягом певного періоду, визначається за формулою1

З = Зпот + Зтр + Зт + Зп + Зс,

де Зпот — поточний запас; Зтр — транспортний запас; Зт — технологічний запас; Зп — підготовчий запас; Зс — страховий запас.

Запас матеріальних ресурсів (певна кількість матеріалів) постійно знаходиться в системі матеріально-технічного постачання, що охоплює етапи замовлення, придбання, транспортування, зберігання та інші.

Встановлюючи обсяг виробничого запасу, враховують величину потреби підприємств у різних видах матеріалів, періодичність запуску їх у виробництво, періодичність виготовлення продукції підприємствами-постачальниками, розміри транзитних і замовних норм постачання відповідних матеріалів, віддаленість підприємств-споживачів від підприємств-постачальників і постачально-збутових баз та інші фактори, що впливають па рівень виробничих запасів.

Поточний запас — основна частина виробничого запасу матеріалів, що створюється па підприємстві для забезпечення щоденних поточних потреб виробництва, ритмічності виробництва в період між двома черговими надходженнями па підприємство матеріалів в умовах рівномірності поставок за періодичністю та величиною відвантажувальних партій.

Норму поточного запасу встановлюють так, щоб вона могла забезпечити ритмічність роботи підприємства протягом часу, що дорівнює половині планового інтервалу між поставками матеріалу.

Транспортний запас — кількість матеріалів, що постійно знаходиться на транспорті протягом певного часу, що визначається тривалістю транспортування матеріалів від постачальника до підприємства.

Технологічний запас утворюється для того, щоб здійснити організаційно-технічну підготовку матеріалу до початку його використання у виробництві.

Підготовчий запас призначений для забезпечення виробництва матеріалами протягом певного часу, необхідного для розвантажування транспортних засобів, що надійшли до складів підприємства, сортування та складування матеріалів, перевірки їх якості.

Норму підготовчого запасу встановлюють так, щоб вона могла забезпечити ритмічність виробництва протягом кількості днів, необхідних для підготовки нових матеріалів, що надійшли, до їх використання на виробництві.

Нормування сезонних запасів грунтується па визначенні тривалості сезонної перерви в постачанні матеріалів. Максимальну тривалість сезонної перерви встановлюють з таким розрахунком, щоб вона дорівнювала кількості днів від найбільш ранньої дати останньої поставки матеріалу перед сезонною перервою до найпізнішої дати постачання матеріалу після закінчення сезонної перерви. Такий підхід засовують, наприклад, при визначенні норми сезонного запасу матеріалів при забезпеченні його постачання водним транспортом.

Страховий запас призначений для забезпечення виробництва при повному використанні поточного запасу і можливих порушень в періодичності надходження матеріалів на підприємство із-за несвоєчасності відправки матеріалів, затримки при транспортуванні, інших непередбачених причин.

Страховий запас створюється з метою забезпечення безперервного процесу виробництва у випадку недостачі або порушення режиму постачання матеріалів. Страховий запас обумовлений випадковими відхиленнями від середнього інтервалу постачання матеріалів. Створення страхового запасу планують, головним чином, при транзитних формах поставки матеріалів. При формуванні страхового запасу необхідно враховувати характер, спеціалізацію виробництва. Не є необхідним створення страхового запасу на підприємствах, де виробництво продукції здійснюється одиничним або дрібносерійним способом.

В ринкових умовах планування на підприємстві виробничих запасів грунтується на нових вимогах до організації постачань, формуванні та використанні запасів па всіх стадіях виробничого процесу з метою мінімізації загальних витрат підприємства. Система організації постачань повинна забезпечити оперативність, мобільність, необхідну ефективність роботи підприємства. Ця система призначена враховувати ризики при нестійкому попиті на продукцію, коли неминуче виникають невизначеності, пов’язані з ймовірністю існування додаткових матеріальних витрат і неможливістю достатньо точної оперативної оцінки більшості витрат. Оцінка можливого ризику підприємств и умовах невизначеності умов організації матеріального постачання відноситься до однієї із найбільш складних і мало досліджених проблем. В загальному вигляді можна стверджувати, що підприємство має відмовитися від прийнятого способу постачання матеріальних ресурсів, якщо ризик перевищує припустимий рівень.

2 Освоєння виробництва нової продукції: поняття, види, закономірності управління процесом

Концепція життєвого циклу товару свідчить про те, що ринок і споживач постійно очікують нової продукції. Підприємство зацікавлене в постійному освоєнні продукції, оскільки це дозволяє:

розширити сферу збуту;

збільшити прибуток;

зменшити залежність під реалізації традиційної продукції;

підвищити рівень використання виробничих ресурсів, зменшити відходи виробництва;

ефективно використовувати існуючі системи товаропросування.

Процес планування освоєння нової продукції (послуг) включає декілька взаємопов’язаних етапів: генерація ідей; добір (фільтрація) ідей; розробка концепції; перевірка концепції; економічний аналіз; розробка товару; пробний маркетинг; комерційна реалізація.

Отже, створення нової продукції — процес складний, який вимагає і істотних витрат, але без нього неможливе успішне функціонування підприємства.

Задум і випуск нової продукції характеризуються певним ризиком, вимагають певною часу. В середньому лише одна з п’ятдесяти ідей забезпечує комерційний успіх.

Нова продукція може мати різні форми — нове застосування традиційних виробів; новий дизайн, технічне вдосконалення виробів; принципово нові товари. У всіх випадках вдосконалення, розробка і впровадження нової продукції пов’язані зі значними, витратами підприємства. Саме тому новаторська ідея попередньо докладно вивчається, обґрунтовується, прогнозується майбутній продаж продукції.

Про випуск нової та вдосконалення традиційної продукції необхідно постійно думати з метою забезпечення стабільного розвитку підприємництва. Практика господарювання свідчить про те, що нову продукцію слід впроваджувати тоді, коли попередня перебуває в фазі зрілості. На думку спеціалістів з управління вдалим асортимент вважається, коли: 30—40 % продукції перебуває в стадії росту; 30—40 % — у стадії зрілості; 10— 20 % — у стадії впровадження; решта може перебувати у стадії народження або спаду.

Проблема планування освоєння нового продукту включає не тільки технічну розробку виробу, але і комплекс організаційно-економічних заходів, що направлені на задоволення запитів споживачів і збільшення рентабельності підприємства. В основі планування оновлення продукції лежить концепція життєвого циклу продукції.

Протягом свого життя продукція на ринку переживає декілька етапів. Перший етап — впровадження, коли товар є новинкою і потрібен певний час та значні грошові витрати (особливо на рекламу), щоб довести споживачеві його комерційні переваги. На другому етапі, зазвичай, виникають досить великі витрати виробництва і прибуток при цьому малий чи, навіть, від’ємний. Другий етап — етап росту, коли становлення товару на ринку супроводжується стрімким зростанням попиту на нього. На даному етапі здійснюється модифікація базової моделі продукту, формується плановий діапазон цін. Третій етап — етап зрілості, коли обсяг продажу товару, досягнувши його максимального значення, починає поступово скорочуватися. Подальше просування товару на ринку ускладнюється і набуває надзвичайно жорсткого конкурентного характеру. І, нарешті, четвертий етап — етап старіння, коли попит на товар на ринку неухильно падає. Скорочується обсяг виробництва даного товару, а потім зовсім припиняється випуск цієї продукції.

Більшість проблем, що виникають у зв’язку з розробкою нових продуктів, за своїм характером є організаційними. Дослідження сотень американських компаній показало, що в 84 % з них найбільш важливими проблемами були проблеми планування й організації виробництва нових продуктів, а не техніко-технологічні проблеми, пов’язані з особливостями продуктів2.

Тому при плануванні підприємством розробки нових товарів необхідно з’ясувати, на якому етапі життєвого циклу знаходяться їх аналоги, взаємозамінні товари, що вже представлені на ринку.

При плануванні асортименту звичайно вважають, що розробка нової моделі продукту є заходом, пов’язаним із малим ризиком, особливо якщо вона розробляється на основі вже добре відомого продукту, на готовій виробничій лінії, і зовсім ясно, що дана зміна необхідна та прийнятна для покупців. Ризик буде збільшуватися в прямій залежності від ступеня новизни продукту і від того, наскільки технологія його виробництва та розподілу відрізняється від досвіду підприємства в цій сфері.

Основним фактором успіху нового продукту є наявність на підприємстві ефективної системи планування, що охоплює всі етапи розробки продукту.

За складом і завданнями планових робіт, які виконуються у процесі створення, підготовки виробництва та освоєння нової продукції виділяються такі їх види: науково-дослідні, конструкторські та технологічні, організаційно-планові, роботи матеріально-технічного, економічного та соціально-психологічного характеру.

План оновлення продукції складається на основі завдань стратегічного плану, розширеному варіанті план оновлення продукції може містити такі розділи: якісні та структурні зміни „портфеля” продукції підприємства; економічна ефективність виробництва нової (оновленої) продукції; норми і нормативи; виробництво та реалізація продукції; матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції; персонал і оплата праці; витрати виробництва нової продукції, прибуток, рентабельність.

Випуск нової продукції містить великий комплекс робіт, що отримав назву „Підготовка виробництва”.

В залежності від послідовності виконання робіт виділяють наступні стадії підготовки виробництва нового виробу:

а) науково-дослідні роботи по створенню продукції, тобто комплекс досліджень, що проводиться з метою отримання обгрунтованих вихідних даних, принципів та шляхів створення нової або модернізації продукції, що випускається;

б) дослідно-конструкторські розробки — комплекс робіт по створенню конструкторської і технологічної документації, виготовлення і використання дослідних зразків виробів;

в) технічна підготовка виробництва — сукупність робіт, що забезпечує конструкторську і технологічну готовність підприємств до випуску нового виробу заданого рівня якості при встановлених строках, обсягах випуску та витратах. У свою чергу, технічна підготовка містить конструкторську та технологічну підготовку. Конструкторська підготовка передбачає процес створення комплекту конструкторської документації, необхідної для виготовлення, її принципів експлуатації. Технологічна підготовка містить роботи по створенню та удосконаленню технологічних процесів, оформленню необхідної документації, проектуванню та виготовленню технологічної оснастки;

г) освоєння виробництва — складова частина постачання продукції на виробництво, що включає обробку і перевірку підготовленого технологічного процесу та оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції. Освоєння виробництва є кінцевою стадією всієї підготовки виробництва, після чого починається серійний або масовий випуск продукції.

У процесі розробки та впровадження продукції у виробництво вирішуються наступні основні завдання:

забезпечення потреб у новій продукції внутрішніх споживачів та експорт даної продукції;

створення і виробництво продукції високого технічного рівня та якості, конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках;

скорочення термінів розробки та освоєння виробництва нової продукції;

забезпечення стабільності та покращення (відповідно до умов ринку) показників якості продукції та ефективної її експлуатації;

забезпечення та підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства;

завоювання прихильності споживачів до продукції підприємства та створення її позитивного іміджу.

Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва є: планові завдання розробки й освоєння виробництва нової продукції; планові нормативи для визначення обсягу і трудомісткості робіт кожного етапу технічної підготовки.

Планові нормативи технічної підготовки виробництва поділяються на об’ємні і трудові. За допомогою об’ємних нормативів встановлюється обсяг робіт у натуральному вимірі, а за допомогою трудових — у нормо-годинах. До об’ємних нормативів належать: кількість оригінальних деталей, які припадають на виріб відповідної групи складності; кількість технологічних карт на одну деталь за видом обробки; коефіцієнт технологічної оснащеності за видами процесів і оснащення за групами складності.

До трудових нормативів входять: трудомісткість конструкторських, креслярських, копіювальних та інших робіт із проектування оригінальної деталі, трудомісткість проектування технологічного процесу й оснащення на одну оригінальну деталь тощо.

Обсяг робіт по конструкторській підготовці визначається в залежності від кількості оригінальних деталей, а по технологічній — від кількості оригінальних деталей і технологічних назв на одну деталь за видами обробки.

Обсяг робіт по проектуванню і виготовленню технічної оснащеності залежить від кількості оригінальних деталей і коефіцієнтів технологічної оснащеності їх виробництва.

Коефіцієнт технологічної оснащеності показує скільки одиниць спеціальної оснащеності приходиться в середньому на одну оригінальну деталь.

Розрізняють коефіцієнти оснащеності за окремими видами оснастки та сумарний коефіцієнт, який характеризує загальну оснащеність технологічного процесу. Величі на цих коефіцієнтів залежить, насамперед, від типу виробництва. Чим вища серійність виробництва, тим більший коефіцієнт технологічної оснащеності. За цими коефіцієнтами для певного типу виробництва можна орієнтовно визначити кількість технологічні оснащеності кожного виду шляхом множення даного коефіцієнта на кількість оригінальних деталей та виробів, що проектуються.

Після визначення обсягу конструкторських і технологічних робіт розраховується і трудомісткість. Для цього необхідні нормативи трудомісткості за групами складності: на проектування однієї оригінальної деталі; на розробку одного технологічного процесу за видами обробки; на проектування та виготовлення однієї одиниці технологічного оснащення за видами; на наладку одного технологічного процесу за видами обробки. Ці нормативи носять галузевий характер і встановлюються різними методами на основі аналізу й узагальнення фактичних даних проектних організацій і підприємств галузі. При відсутності відповідних нормативів обсягів робіт їх трудомісткість визначаються шляхом експертної оцінки.

На основі встановлених нормативів трудомісткості робіт може бути розрахований цикл (тривалість) кожного етапу технічної підготовки виробництва у календарних днях (Тц) за формулою:

Планування діяльності підприємства ,

де — трудомісткість стадії (етапу), людино-годин; Чі — чисельність робітників, які одночасно виконують дану стадію (етап) робіт, осіб; Тзм — тривалість зміни, годин; — коефіцієнт виконання норм; k2 — коефіцієнт, який враховує додатковий час на узгодження, затвердження, внесення змін у технічну документацію та ін., що не передбачені нормативами (k2 = 1,1 ± 1,5); k3 — коефіцієнт переведення робочих днів у календарні.

k3 = Дк / Др,

де Дк — число календарних днів у плановому році; Др — число робочих днів у плановому році.

Після цього розробляється основний плановий документ-генеральний план-графік технічної підготовки виробництва нового виробу, який визначає послідовність робіт та загальну тривалість циклу технічної підготовки виробництва.

Задача № 1

У кондитерському цеху хлібопекарного підприємства у зв’язку з переходом на новий технологічний процес змінні виграти зменшились із 1,2 грн до 0,90 грн, а умовно-постійні збільшилися з 1000 грн до 1900 грн.

Упровадження технологічного процесу потребує однакових капітальних витрат порівняно з попереднім технологічним процесом.

Необхідно розрахувати:

а) критичну величину річного випуску продукції;

б) технологічну собівартість річного випуску продукції.

Відповідь.

Змінними (перемінними) називаються витрати, величина яких зміняться разом зі зміною обсягу виробництва. До них відносять витрати сировини і матеріалів, палива й енергії на технологічні цілі, заробітну плату виробничих робітників та ін.

До постійних відносять витрати, величина яких чи не змінюється слабко змінюється при зміні обсягу виробництва. До них можна віднести загальногосподарські витрати та ін.

Розподіл витрат на постійні і змінні трохи умовний. Багато витрат можуть бути умовно-постійними (умовно-змінними), наприклад: витрати на зміст і експлуатацію устаткування можуть містити в собі витрати на плановий ремонт, вироблений поза залежністю від обсягів виробництва; заробітна плата деяких категорій робітників, що може містити в собі гарантований мінімум.

Критична величина річного випуску продукції (К) розраховується за формулою

К = П / З,

де П — сумарні умовно-постійні витрати на річний обсяг випуску продукції, грн.; З — умовно-постійні витрати на одиницю продукції, грн.

К = (1900 — 1000) / (1,2 — 0,9) = 3000 од.

Технологічна собівартість річного випуску продукції (Стех) визначається за формулою:

Стех = Зп * К + Пп

де Зп — умовно-постійні витрати на одиницю продукції за новим технологічним процесом, грн.; Пп — умовно-постійні витрати за новим технологічним процесом, грн.

Отже, Стех = 0,9 * 3000 + 1900 = 4600 грн.

Задача № 2

На момент укладання угоди ціна одиниці продукції нараховувала 180 тис. грн (Цо): 60% в ціні становила вартість матеріальних ресурсів (Пм), 20% — заробітна плата (Пз), 20% інші елементи ціни (І). На кінець кварталу вартість матеріалу збільшилась на 10%, а середня заробітна плата — на 12%. Визначити ціну одиниці продукції на кінець кварталу.

Відповідь.

Розрахуємо початкову вартість матеріальних ресурсів в одиниці продукції. Вона складе Пм = Цо * 0,6 = 108 тис. грн.; початкову заробітну плату Пз = Цо * 0,2 = 36 тис. грн..; інші елементи ціни І = Цо * 0,2 = 36 тис. грн.

Нова вартість матеріальних ресурсів П’м збільшилася на 10 відсотків та становить П’м = Пм * 1,1 = 118,8 тис. грн.

Нова середня заробітна плата збільшилася на 12 відсотків та становить П’з = Пз * 1,12 = 40,32 тис. грн.

Інші елементи ціни не змінилися.

Отже, ціна одиниці продукції на кінець кварталу становитиме

Ц’о = П’м + П’з + І = 118,8 + 40,32 + 36,0 = 195,12 тис. грн.

Тест

Планування — це...

1) функція управління;

2) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за

певний період;

3) процес визначення засобів, шляхів та умов досягнення поставлених

цілей;

4) усі відповіді правильні.

Відповідь.

В економічній літературі зустрічається чи мило визначень планування і плану:

„Під плануванням слід розуміти продумане визначення і систематизацію факторів, які забезпечують успішну діяльність підприємства. Планування пов’язане з визначенням і постановкою цілей організації, виробленням політики, методів, стратегії і тактики, необхідних для їх досягнення” (І. Дж. Болт).

„Планування — складна високоорганізована форма суспільного впливу на соціально-економічні системи, якими с підприємницькі структури. Воно полягає у визначенні на базі прогнозних наукових розробок цілей, потреб і параметрів розвитку системи, які розглядаються як орієнтири для суб’єктів господарювання” (В.М. Хода чек).

„У широкому розумінні планування — процес прийняття на основі систематичної підготовки управлінських рішень, пов’язаних з майбутніми подіями. Йдеться про систематичне поставлення цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів.

Планування у вузькому розумінні можна визначити як систематизовану підготовку рішень. Головний сенс планування полягає у підвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявленні ризиків, підчищення гнучкості ти адаптованості до змін” (П.М. Євдокимова).

„Планування — це процес формування мети діяльності підприємства, визначення пріоритетів, засобів і методів її досягнення, на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також впровадження ефективних методів, способів, ресурсів, необхідних для виконання конкретних завдань у встановлені терміни” (Е.А. Зінь та М.О. Турчанок).

„Однією з найважливіших функцій виробничого менеджменту підприємства є планування його діяльності. Планування — вид, сфера діяльності органів управління підприємства по передбаченню майбутнього стану його економіки на основі врахування дії законів розвитку природи і суспільства, а також тенденцій розвитку підприємства, галузі і національної економіки. Процес планування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягнути за певний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення” 3.

Все це свідчить, що в понятті планування є як функція управління, так і процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період та процес визначення засобів, шляхів та умов досягнення поставлених цілей.

Тому правильна відповідь на тестове запитання — 4) усі відповіді правильні.

Загальні висновки

Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.

Практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб’єктів господарювання важливі переваги:

забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

попереджує про можливі проблеми;

стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Необхідною умовою успішної реалізації поточних планів с забезпечення виробництва необхідними ресурсами, в тому числі матеріально-технічними та енергетичними, та вирішення питань шляхів удосконалення матеріального забезпечення підприємства.

Використана література

Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: Курс лекцій. — Житомир, ПП ”Рута”, 2000.

Зінь В.А., Турчанок М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. — К., Професіонал, 2004.

Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. — Львів, Новий світ, 2004.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. — К., 2000.

Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. — К., Каравела, 2003.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. — М., 1997.

1 Зінь В.А., Турчанок М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. — К., Професіонал, 2004. С. 148.

2 Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. — К., Каравела, 2003. С. 260.

3 Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. — Львів, Новий світ, 2004. С. 9.

Контрольная работа: Планування діяльності підприємства

Похожие работы: