План лекції:

Сутність і завдання планування, його місце в керуванні підприємством

Методологічні основи планування

Технологія процесу планування

1. Сутність і завдання планування, його місце в керуванні підприємством

У сучасних ринкових відносинах планування економічної діяльності всіх підприємств і фірм є важливою передумовою ефективного виробництва й підприємництва. Практично вся система господарського керування й регулювання виробництва будується на методах планування. Завершення одного етапу роботи служить початком наступного етапу. Зв'язати всі етапи виробничого процесу іншим методом без допомоги планування неможливо.

Планування займає центральне місце в механізмі господарського керування як спосіб досягнення мети на основі збалансованості й послідовності виконання всіх виробничих операцій. Це необхідна умова своєчасної підготовки сировини, матеріалів, комплектуючих, інструментів, устаткування для виготовлення кінцевої продукції й створення запасів.

Припущення, що ринкові відносини виключають планування, нічим не обґрунтовано. Досвід вітчизняних і закордонних підприємств показує, що недооцінка планування підприємницької діяльності в ринкових умовах приводить до значних економічних втрат.

В умовах конкурентної боротьби за споживачів постачальники товарів змушені ретельно планувати свою діяльність, враховуючи вплив факторів зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства. Несвоєчасність поставок продукції або надання послуг відштовхує споживачів, що загрожує руйнуванням виробничих зв’язків. Таким чином, ринковий механізм діє більш жорстко, ніж централізований розподіл ресурсів, де більшу роль грає суб'єктивний фактор. Для підприємства не має принципового значення, який орган планує його роботу - власний плановий відділ або відділ міністерства. Важлива якість планування й критерії, по яких оцінюється робота підприємства.

Наука планування - це система впорядкованих знань про сутність, методології, методики й організацію планування. Ціль науки планування як складової економічної науки укладається в описі, обґрунтуванні й передбаченні процесів й явищ дійсності.

Спланувати діяльність підприємства - це значить сформувати і впровадити план його функціонування й розвитку. Тобто планування - це процес розробки й реалізації плану, а також його коректування відповідно до умов середовища, що змінюється. Планування включає встановлення цілей підприємства на визначену перспективу, аналіз способів їхньої реалізації й ресурсного забезпечення. Плануванням на підприємстві поетапно охоплюється робота людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), націлених на одержання заданого кінцевого результату.

До основних завдань внутрішньовиробничого планування відносяться:

розробка програми дій для одержання підприємством максимально можливого прибутку;

забезпечення умов для виконання перспективних і поточних завдань підприємства на основі ефективного й раціонального використання ресурсів;

забезпечення постійної пропорційності й погодженості в роботі всіх його підрозділів, подолання виникаючих диспропорцій;

вплив на фактори зовнішнього й внутрішнього середовища, що негативно впливають на діяльність підприємства.

Рішення основних завдань планування дозволяє підприємству ефективно функціонувати й розвиватися в умовах підвищеної мінливості зовнішнього середовища.

Результатом процесу планування є план як конкретний документ, що включає систему заходів. План - це заздалегідь розроблена, розгорнута науково обґрунтована програма всієї виробничо-господарської і соціальної діяльності підприємства, що визначає головні напрямки його розвитку, кількісні і якісні показники підприємства при найбільш повному й раціональному використанні трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Затверджений керівником план підприємства має чинність наказа для зазначених у ньому осіб і структурних одиниць. У ньому чітко й докладно вказуються:

ціль діяльності підприємства на плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників (із вказівкою конкретних видів продукції, що випускається, і характеру робіт);

засоби досягнення мети (фінансові, матеріальні й трудові);

правила й строки вв'язування цілей і засобів по етапах на весь період дії плану;

етапи й строки виконання робіт;

виконавці плану по строках і видам робіт;

методи, етапи й кошти контролю виконання плану.

В існуючій раніше системі директивного планування плани розроблялися при особистій участі державних органів і не завжди враховували інтереси самого підприємства. У цей час підприємство розробляє свої плани самостійно, виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи, послуги, і з необхідності забезпечення виробничого й соціального розвитку підприємства, підвищення доходів, найчастіше керуючись при цьому власними методичними розробками.

2. Методологічні основи планування

Методологічна сторона планування являє собою сукупність принципів і методів планування, систему планів, їхній взаємозв'язок, систему показників планування й методики визначення показників плану.

Планування діяльності підприємства повинне здійснюватися відповідно до наступних основних принципів:

конкретність і вимірність планів - підприємство в цілому і його підрозділи повинні мати чіткі орієнтири для своєї господарської діяльності, що дозволяє контролювати хід виконання поставлених завдань і ступінь досягнення цілей;

гнучкість - передбачається можливість корегування планів у зв'язку з виникненням змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі підприємства шляхом розробки альтернативних планів;

безперервність планування - надається можливість забезпечити безперебійність процесу виробництва в результаті не-безперервного надходження матеріальних, паливно-енергетичних, трудових й інших ресурсів;

оптимальність - мається на увазі необхідність вибору найкращего варіанта на всіх етапах планування з декількох можливих, при цьому критерії оптимальності можуть бути різні (мінімальна трудомісткість або собівартість продукції, максимальний прибуток й ін.);

комплексність і погодженість - планування повинне охоплювати всі сторони діяльності підприємства, а також забезпечувати взаємозв'язок планів структурних підрозділів і плану підприємства в цілому й погодженість планів усередині кожної ланки;

6) ефективність – потрібна розробка такого варіанта виробництва товарів і послуг, що при існуючих обмеженнях використання ресурсів забезпечує одержання найбільшого економічного ефекту.

Таким чином, основні принципи планування орієнтують підприємство на досягнення найкращих економічних показників. На основі принципів розвиваються й формуються в процесі практичної діяльності й всі діючі загальнонаукові методи планування, які представляють процес пошуку, обґрунтування й вибору необхідних планових показників і результатів. Залежно від головних цілей або основних підходів, інформації що використовується, нормативної бази розрізняють:

науковий метод - базується на широкому використанні глибоких знань про предмет планування;

експериментальний - заснований на аналізі й узагальненні дослідних даних;

нормативний - заснований на застосуванні вихідних нормативів (норматив витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції);

балансовий (основний) - метод координації й взаємного вв'язування всіх завдань плану між собою й з показниками розвитку інших виробництв і сфер діяльності;

економіко-математичні методи;

статистичні;

методи різноманітних розрахунків і т.д.

У процесі планування жоден з розглянутих методів не застосовується в чистому виді. В основі внутрішньофірмового планування повинен лежати системний науковий підхід, заснований на всебічному і послідовному вивченні стану підприємства й його зовнішнього середовища.

Різноманітну по характері й строкам виконання діяльність виробничих структур і персоналу неможливо виміряти, урахувати й проконтролювати за допомогою однакових схем, методів і показників. В умовах ринкових відносин на підприємствах діє ціла система взаємозалежних техніко-економічних показників, що визначають кінцевий результат виробничо-господарської й соціально - трудовий діяльності. Від змісту, обгрунтованості й ступеня взаємного вв'язування конкретних планових показників залежить не тільки рівень самого процесу планування, але й досягають при цьому як проміжні, так і кінцеві результати.

У цей час поточні плани включають наступні основні показники:

номенклатуру й обсяг продукції у натуральному і вартісному вираженні;

обсяг реалізації (продажів) продукції (послуг);

собівартість одиниці продукції й витрати на весь випуск;

прибуток і рентабельність;

чисельність персоналу по категоріям;

фонд оплати праці й середній рівень заробітної плати;

розмір оборотних коштів по групах;

запаси матеріалів, незавершеного виробництва й готової продукції на складі;

обсяг капвкладення по напрямках; окремі заходи щодо нової техніки й технології; інші показники.

Для розрахунку планових показників використовуються різні методи, які можна об'єднати в три основні групи: екстраполяції, факторні й нормативні.

Метод екстраполяції, що на практиці називають плануванням від досягнутого рівня, полягає в тому, що величина планових показників розраховується на основі їхньої динаміки, що зложилася в попередні періоди. У цьому випадку планові показники вираховуються шляхом коректування фактичних величин, отриманих у базовому періоді, на середній відсоток їхньої зміни. При цьому темпи змін показника або приймаються такими ж, які зложилися в минулому, або уточнюються працівниками планового відділу на підставі власного досвіду й інтуїції.

Метод екстраполяції є простим і зручним в використанні, однак, він допускає збереження сформованих тенденцій у майбутньому, тобто не враховує наслідків можливих змін. У зв'язку із цим, використання даного методу доцільно при попередніх розрахунках альтернативних варіантів планів.

Більше обґрунтованим є факторний метод, що передбачає коректування фактичних показників базисного периода шляхом розрахунку їхньої зміни під впливом різних факторів. У практиці традиційного техніко-економічного планування на вітчизняних підприємствах факторні розрахунки здійснювалися в процесі розробки планів по підвищенню продуктивності праці й зниженню собівартості продукції.

Найбільш точним, у порівнянні з попередніми методами, є нормативний метод, відповідно до якого планові показники розраховуються на основі встановлених норм і нормативів. Нормативний метод планування доцільно використати в процесах з нормованим залученням ресурсів (сировини й матеріалів, палива й енергії, устаткування й т.д.). Для використання нормативного методу необхідна налагоджена нормативна база, інтегрована із системою бухгалтерського обліку.

Багатоваріантні планові розрахунки часто містять визначення очікуваних наслідків впливу великої кількості різноманітних факторів. Це викликає необхідність застосування математичних моделей (описових, аналітичних, імітаційних, а також моделей прийняття рішень).

3. Технологія процесу планування

Процес планування включає кілька стадій (етапів):

визначення мети - визначення й обґрунтування загальних цілей підприємства і його підрозділів;

постановку завдань - визначення конкретних, деталізованих цілей і завдань на заданий період і встановлення приблизних строків їхнього виконання;

складання плану - вибір основних шляхів і засобів досягнення поставлених цілей і завдань. Складання плану відбувається в цифровому вираженні, а баланси прибутків і видатків, - як у грошовому, так й у натуральному вираженні;

коректування й конкретизацію плану - конкретизацію строків виконання планів, ув'язування між окремими стадіями програми, деталізацію завдання по видах й обсягам робіт, конкретним робочим місцям і строкам виконання, детальні розрахунки витрат й одержуваних результатів на весь період планування;

контроль за досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників з фактичними.

Для розробки плану фахівцям із планування потрібна відповідна інформація, що включає в себе прогнозні й маркетингові дані й внутрішню інформацію. Планування завжди опирається на дані минулих періодів діяльності підприємства, тому надійність плану залежить від точності фактичних показників минулого й достовірної інформації про дійсну ситуацію.

Вихідними даними для складання плану є:

державні замовлення й контракти;

господарські договори підприємства на виготовлення продукції;

господарські договори на поставки сировини, матеріалів й інших ресурсів;

виявлений попит споживачів і можливий обсяг реалізації продукції;

виявлені можливості й резерви виробництва;

основні напрямки організаційно-технічного розвитку підприємства;

наявність і структура виробничих потужностей;

чисельність і склад кадрів;

наявність і потреби в оборотних коштах;

економічні нормативи;

прогресивні норми використання всіх видів ресурсів.

Складання плану підприємства починається з підготовки проекту окремих його частин:

плану виробництва й реалізації продукції;

плану матеріально-технічного забезпечення;

плану по кадрам і заробітній платі;

плану організаційно-технічного розвитку підприємства;

плану собівартості продукції;

фінансового плану.

План виробництва й реалізації продукції є основою, на якій розробляються всі інші частини загального плану підприємства й підрозділів.

Після розробки частин плану провадиться їх взаємна корекція до повного вв'язування й збалансованості як по матеріально-фінансових ресурсах, так і за часом виконання. Таким чином, досягається збалансованість плану діяльності підприємства. Складається динамічна система взаємозв'язку виробничих, технічних, економічних, організаційно-адміністративних і соціальних заходів, спрямованих на досягнення кінцевої мети.

Питання для самоконтролю

1.Сутність і завдання планування.

2.Характеристика принципів планування.

3.Характеристика методів планування.

4. Визначення етапів планування.

Рекомендована література

Семенов Г.А., Станчевский В.К., Панкова М.О.: Організація і планування на підприємстві, ЦНЛ, 2006 р.

З.О. Манів, І.М. Луцький: Економіка підприємства, «Знання», 2006р.

Швайка Л.А.: Планування діяльності підприємства, «Новий світ»,2004 р.

І.М. Брюховецький, В.І. Мищенко : Планування агропромислового комплексу, «Вища школа», 1989 р.

П.С. Березовський, Н.І. Михалюк : Організація, прогнозування та планування агропромислового комплексу, «Магнолія плюс», 2006 р.

Орлов О,О. Планування діяльності промислового підприємства.Підручник.: « Скарби», 2002.