Дипломная работа: Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Актуальність дослідження проблеми образотворчого розвитку молодших школярів зумовлена такими факторами: специфіка культурно-інформаційного простору сьогодення з глобальним поширенням мас-медіа активізує широкий спектр естетичних факторів впливу на особистість (звук, відео, анімація, комп'ютерна графіка тощо), тому сучасні школярі частіше сприймають не просто окремо музичні або візуальні образи, а різноманітні форми їх взаємодії.

Ці об'єктивні соціокультурні реалії стимулюють виникнення в учнів психологічного феномену синестезії - міжсенсорних асоціацій, зокрема звуковізуальних. Інтеграція естетичної інформації тією чи іншою мірою спонтанно відбувається на рівні свідомості, а частіше - підсвідомості дитини, незалежно від зусиль учителів, але застосування інтегративних навчально-виховних засобів і технології спрямовувало б цей процес, перетворюючи його із стихійного на керований.

Державний стандарт початкової загальної освіти в галузі "Образотворче мистецтво" [5] включає систему художніх знань, опанування яких сприяє розширенню асоціативних уявлень учнів, формуванню цілісного художнього світогляду. В основі побудови програми [56] покладено принцип поліцентричності знань: в єдиному тематичному блоці поєднуються зміст базових мистецьких дисциплін, а також елементи синтетичних видів мистецтв (хореографії, театру, кіно). Такий підхід має на меті забезпечення системності художніх знань учнів, розвитку художньо-образного мислення.

Спільним для всіх видів мистецтв, які виділені в державному освітньому стандарті як змістові лінії, є естетичне відображення в художніх образах явищ навколишнього світу - природи, людини, культури. Важливою теоретичною і практичною проблемою, що пронизує усі галузі мистецтва, є композиція. Відомий живописець Є. Кибрик писав, що "узагальнення та виділення композиційних законів, правил, прийомів і засобів виразно виявилось потрібним лише її останні десятиліття" [38, 32]. Потреба в теоретичній розробці проблем композиції та методичному обґрунтуванню її викладання в школі настільки назріла, що все частіше стали з'являтися висловлювання науковців на цю тему.

Як стверджує Ю.В. Величко, "найвищим ступенем оволодіння основами композиції є тематична картина художника" [15, 9]. Майстри образотворчого мистецтва - І. Рєпін, В. Суриков, В. Маковський, П. Федотов, В. Перов, І. Шишкін, Т. Шевченко, С. Васильківський, М. Пимоненко, О. Мурашко та А. Пластов, Б. Йогансон, О. Герасимов, Т. Голембієвська, С. Григор'єв, К. Трохименко, В. Пузирков, О. Лопухов, А. Чебикін, В. Шаталін, Т. Яблонська - створили багато класичних полотен, на яких навчається і виховується молодь навчальних закладів. Аналіз картин художників, знання їхніх творчих біографій допомагає педагогам пояснити не лише творчий процес роботи над картиною, а й найважливіші закони, правила, прийоми та засоби композиції.

Ознайомлення школярів з основами проблеми композиційної діяльності передбачено програмою з образотворчого мистецтва [56], згідно з якою розглядаються теоретичні питання композиції, пояснюється процес роботи художника над картиною, розкривається послідовність роботи над сюжетним малюнком на основі спостережень навколишньої дійсності та з уяви, а також над ілюстраціями до літературних творів. Основи композиції розглядаються, щоб усвідомити створення художнього образу, виявити ідейний задум і передати змістові зв'язки у сюжетному малюнку.

В основі занять із сюжетної композиції лежить "виховання у школярів уміння передавати в малюнку з пам'яті та з уяви спостереження реальної дійсності, що сприяє більш глибокому вивченню методики викладання цього розділу образотворчого мистецтва в школі" [29, 62]. Під час виконання ескізів сюжетної композиції на основі спостережень учні вчаться бачити і зображувати природу, життя людей, їхні творіння, закріплюють набуті уміння передавати форму, пропорції, будову та колір натури. У процесі малювання на теми з пам'яті (на основі попередніх спостережень) і з уяви слід змоделювати певну ситуацію, персонажів малюнка, знайти його композицію, використовуючи в творчому процесі замальовки з натури пейзажу, різних предметів, людей.

Оскільки, як зазначають провідні вітчизняні вчені (Г. Костюк, Л. Леонтьєв, В. Моляко, Я. Пономарьов та ін.), "особистість найінтенсивніше формується у період молодшого шкільного віку" [21, 32], то саме початкова школа покликана відіграти провідну роль у творчому розвитку молодших школярів. Проте, в сучасній педагогіці мистецтва початкової ланки загальної освіти існують певні прогалини. Вони зумовлені репродуктивно-виконавчими видами робіт, недосконалою практикою образотворчої діяльності учнів. Внаслідок цього у переважної більшості молодших школярів виявляються несформованими навички композиційно-творчої діяльності, спостерігається невміння розмістити предмети на площині, забезпечити гармонійність наповнення малюнка.

Отже, виникає необхідність у глибшому вивченні молодшими школярами основ композиційної діяльності на уроках образотворчого мистецтва. З цього випливає, що проблема розвитку образотворчої діяльності молодших школярів у плані формування навичок композиційної діяльності має комплексний характер і недостатньо ґрунтовно вивчена, а тому не знайшла повного відображення у педагогічній теорії і практиці.

Такий аспект останньої, як функціональний вплив засобів образотворчого мистецтва на розвиток умінь учнів використовувати прийоми композиції у процесі малювання, залишається поза увагою вчених. Це зумовило вибір теми дослідження: "Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва".

Об’єкт дослідження - процес образотворчої діяльності учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування навичок композиційної діяльності учнів 1-4 класів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування навичок композиційної діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва.

Гіпотеза дослідження - рівень розвитку зображувальних навичок молодших школярів зростатиме, якщо максимально урізноманітнювати способи реалізації художнього образу на основі засвоєння засобів композиційної діяльності.

Завдання дослідження:

З’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії та сучасній освітній практиці, визначити зміст поняття “композиція".

Виявити механізми, вікові особливості і функціональні компоненти композиційної діяльності молодших школярів

Охарактеризувати творчо-розвивальні можливості засобів композиції у початковій школі.

Визначити критерії та рівні розвитку у молодших школярів зображувальних навичок засобами тематичної композиції.

Експериментально перевірити ефективність виявлених педагогічних умов розвитку у молодших школярів навичок композиційної діяльності на уроках образотворчого мистецтва.

Теоретико-методологічну основу становлять дослідження з питань використання засобів образотворчого мистецтва з метою впливу на розвиток особистості школяра (В. Аронов, М. Волков, М. Кириченко, Є. Маймін та ін.), положення дидактики про взаємозв’язок умінь образотворчої діяльності та композиційних умінь (О. Алісійчук, О. Гайдамака, І. Демченко, О. Конопко, П. Парнах, В. Томашевський та ін.), а також “Національна доктрина розвитку освіти”, концепція національного виховання, Державний стандарт початкової загальної освіти (галузь “Образотворче мистецтво”).

Методи дослідження. Для досягнення мети та завдань застосовано комплекс різноманітних наукових методів дослідження: теоретичні - аналіз, порівняння й узагальнення педагогічної та методичної літератури, статей у періодичних виданнях, матеріалів наукових досліджень з цієї проблеми; емпіричні - педагогічне спостереження, педагогічний аналіз, анкетування, методики психологічної і педагогічної діагностики, констатуючий і формуючий експерименти, кількісна і якісна інтерпретація експериментальних даних.

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи композиції творів образотворчого мистецтва

1.1 Поняття і види композиції в образотворчому мистецтві

Композиція в образотворчому мистецтві пов'язана з необхідністю передати основний задум, ідею твору найясніше і переконливо. Головне в композиції - створення художнього образу. Картини, написані в різні епохи, в абсолютно різних стилях, вражають нашу уяву і надовго запам'ятовуються багато в чому завдяки чіткій композиційній побудові.

Дійсно, якщо спробувати в класичних картинах що-небудь змінити, наприклад розмір полотна, співвідношення темних і світлих плям, кількість фігур, висоту лінії горизонту, цілісність композиції відразу руйнується, рівновага частин втрачається. Неможливість внести зміни до завершеної картини підтверджує силу впливу законів і правил композиції.

Композиція (від лат. compositio) означає "складання, з'єднання, поєднання різних частин в єдине ціле відповідно до якої-небудь ідеї" [49, 11]. В образотворчому мистецтві композиція - це "побудова художнього твору, обумовлена його змістом, характером і призначенням" [61, 121].

Сприйняття твору багато в чому залежить від його композиції. У художній діяльності процес створення твору можна назвати твором композиції. "Композиційний початок, подібно до стовбура дерева, органічно зв'язує коріння і гілки образотворчої форми, підпорядковує її елементи один одному і цілому" [38, 32]. Зображати - означає встановлювати поєднання між частинами, пов'язувати їх в єдине ціле і узагальнювати.

Інколи словом "композиція" називають картину як таку - як органічне ціле з вираженою смисловою єдністю, маючи на увазі, що малюнок, колір і сюжет поєднуються. У такому разі неважливо, до якого жанру відноситься картина і в якій манері виконана, її називають терміном "композиція" як завершений витвір мистецтва. В іншому випадку термін "композиція" означає "один з основних елементів образотворчої грамоти, по якому будується і оцінюється твір мистецтва" [69, 62].

Свобода творчості і справжня майстерність приходять на основі точного знання. Століттями художники шукали найбільш виразні композиційні схеми, і в результаті ми можемо говорити про те, що найбільш важливі в сюжеті елементи зображення розміщуються не хаотично, а утворюють прості геометричні фігури (трикутник, піраміду, круг, овал, квадрат, прямокутник).

Для передачі образу чогось нерухомого, стійкого підійде замкнута, закрита, статична композиція [53, 49]. Основні напрями ліній стягуються до центру. Побудова її за формою круга, квадрата, прямокутника з урахуванням симетрії дає необхідне рішення. Якщо ж необхідно намалювати панорамний пейзаж, показати великий простір, то не слід його перегороджувати по боках, обмежувати якими-небудь деревами або будівлями, а краще зробити таким, що виходить за межі рами. Це тип відкритої композиції, коли основні направлення ліній - з центру.

Припущення і здогадки розширюють фантазію глядача. Якщо далекий горизонт частково загородити деревами або іншими предметами першого плану, то можна досягти великої образної виразності композиції.

Звичайно, не варто перебільшувати значення композиційних схем. Художник, утілюючи задум, спирається перш за все на своє образно-зорове уявлення про майбутню картину. Але в період навчання основам композиції дуже корисно використовувати такі схеми, оскільки вони допомагають знайти співвідношення різних частин картини або малюнка, з'ясувати загальну структуру композиції [16, 57]. Ці схеми мають допоміжне значення. Поступово, набуваючи досвіду, можна навчитися будувати композиційні схеми тільки в думках.

Твір мистецтва є "записом деякого ритму образів, і в самому записі даються ключі до його читання" [52, 112]. Композиції підвладно багато. За допомогою композиційних засобів можна передати на картині події, що мають протяжність в часі, тобто, що відбуваються не одночасно, а одна за іншою. Цими прийомами добре володіли староруські іконописці.

Ще один поширений прийом побудови композиції для передачі подій, що відбуваються в різний час і в різних місцях, - об'єднання в одне ціле декількох сюжетів [27, 51]. Як правило, це велике за розміром зображення в центрі полотна і невеликі малюнки навколо нього. Приклади такої побудови композиції можна зустріти в іконописі, народному мистецтві, книжковій графіці і інших видах мистецтва.

Композиційні прийоми повною мірою залежать від видів мистецтва. Разом із загальними закономірностями композиції кожен вид мистецтва має свою специфіку, і навіть один і той самий композиційний засіб може використовуватися по-різному.

У живописному творі композиція повинна здаватися природною і органічною, не нав'язувати глядачеві ідею картини, а "ніби непомітно підводити його до неї з тим, щоб він проникнувся її змістом і задумом художника" [57, 62]. Якщо в живописі композиція допомагає передати ілюзію простору, його глибину, то в народному і декоративно-прикладному мистецтві художник композиційними прийомами, навпаки, прагне підкреслити об'єм або площину зображуваного об'єкта.

У декоративній композиції тема може бути виражена способами, що принципово відрізняють її від композиції картини. Зображення пейзажу може розгортатися не в глибину, а вгору, у такому разі дальні плани розміщують над ближніми, як в староруській іконі. В іконописі і народному мистецтві привертають увагу ясність образу, незвичайна цілісність, плавність і текучість ліній.

Тематичну декоративну композицію можна порівняти не тільки з орнаментом, де є мотив, але й з узором, що вільно заповнює площину. При всій своєрідності декоративного зображення воно абсолютно не виключає послідовності, не позбавлено можливості вести сюжетну цікаву розповідь, навіть ілюстрації до книги можуть бути виконані декоративно.

Декоративна тематична композиція - "особливий художній світ зі своїм умовним порядком, а іноді й конкретними, легко пізнаваними персонажами, які співвідносяться один з одним зовсім не так, як в реальній дійсності" [44, 26]. Основна відмінність декоративного зображення від реалістичного полягає в тому, що колір предмету може бути даний без урахування світла і тіні, можлива навіть повна відмова від реального кольору. Важливо, щоб з допомогою кольору створювався художній образ.

Властивість декоративної композиції - "декоративне перетворення будь-якої натури, виділення урочистості, барвистості, орнаментальності навколишнього світу, дотримання певної міри умовності зображення" [12, 67]. Уміле узагальнення форми аніскільки не шкодить виразності. Відмова від другорядних подробиць робить помітнішим головне. До позитивних результатів веде не тільки строгий відбір головного, але й деяка недомовленість, асоціативність емоційно-образного вирішення теми.

Композиція кожного разу ставить перед художником складні питання, відповіді на які повинні бути точними, оригінальними, неповторними.

У композиції важливо все - маса предметів, їх зорова "вага", розміщення на площині, виразність силуетів, ритмічні чергування ліній і плям, способи передачі простору і точка зору на те, що зображається, розподіл світлотіні, колір і колорит картини, пози і жести героїв, формат і розмір твору та багато іншого [24, 52].

Художники використовують композицію як універсальний засіб, щоб створити живописне полотно, скульптуру або витвір декоративно-прикладного мистецтва, добитися їх образної та емоційної виразності. "Композиція - це не тільки думка, ідея твору, заради вираження якої художник береться за пензель і олівець, це й безумовно співзвучна душі художника і вимогам часу пластична форма виразу".

Побудову картини можна розрахувати наперед. Постійні вправляння в композиційному мистецтві розвивають композиційні навики, тобто можна навчитися прийомам побудови композиції.

З чого ж починається робота над композицією? Навіть якщо спробувати розмістити на листі всього одну точку, то вже постає проблема, як її розташувати найкращим чином. Враження змінюється залежно від переміщення точки на площині. Замість точки може бути будь-який об'єкт, наприклад одна людина або навіть натовп людей, якщо поглянути на неї з великої висоти [42, 61].

Нові проблеми в композиції з'являються, коли до точки додається лінія, яка по суті складається з багатьох точок. Можна спробувати уявити ланцюжок з великої кількості людей і поглянути на нього з висоти - побачимо лінію.

У різних видах і жанрах образотворчого мистецтва (ужиткового, декораційно-театрального, дизайнерського й архітектурного) композиції ґрунтуються на загальних законах творчості, але мають і свої специфіку, особливості, що характерні тільки для відповідного виду мистецтва. У композиціях різних видів і жанрів образотворчого мистецтва передача простору значно відрізняється одна від одної, внаслідок чого виділяють три види композиції: фронтальну, об'ємну і глибинно-просторову [38, 41-42].

Фронтальна композиція характеризується двовимірністю (висотою і шириною), а інколи і невеликою глибиною. Ця композиція поширена в декоративно-прикладному мистецтві (розвиток композиції щодо вертикальних і горизонтальних координат), живопису, графіці (на плоскій картинній площині глибина передається ілюзорно), рельєфі (на плоскій формі з барельєфом чи горельєфом), якщо третя координата - глибина - має підлегле значення.

Об'ємна композиція відповідає побудові форми в трьох вимірах, трьох основних просторових координатах (висоті, ширині і глибині). Вона передбачає огляд об'ємної форми з усіх боків і використовується в скульптурі.

Глибинно-просторова композиція використовується при створенні з різних матеріальних предметів (скульптур, меблів, стендів) обладнаного й оформленого інтер'єру, екстер'єру чи іншого відкритого простору (виставочного залу, сцени театру, жилої кімнати, архітектурного ансамблю).

Узагальнено характеристика видів композиції наведена у таблиці.

Таблиця. Характеристика видів композиції

Вид композиції	Характеристика виду
Фронтальна	відповідає побудові форми в трьох вимірах, трьох основних просторових координатах (висоті, ширині і глибині). Вона передбачає огляд об'ємної форми з усіх боків і використовується в скульптурі
Об'ємна	характеризується двовимірністю (висотою і шириною), а інколи і невеликою глибиною. Ця композиція поширена в декоративно-прикладному мистецтві (розвиток композиції щодо вертикальних і горизонтальних координат), живопису, графіці (на плоскій картинній площині глибина передається ілюзорно), рельєфі (на плоскій формі з барельєфом чи горельєфом), якщо третя координата - глибина - має підлегле значення
Глибинно-просторова	використовується при створенні з різних матеріальних предметів (скульптур, меблів, стендів) обладнаного й оформленого інтер'єру, екстер'єру чи іншого відкритого простору (виставочного залу, сцени театру, жилої кімнати, архітектурного ансамблю)

Розглянемо основні закони композиції (закони цілісності, контрастів, новизни і підпорядкування всіх засобів композиції ідейному задуму) та закони, що діють у деяких видах і жанрах образотворчого мистецтва, відображаючи суттєві ознаки і специфіку побудови їх (закони життєвості та впливу "рами" на композицію зображення на площині) [42, 52-54].

Закон цілісності вимагає, щоб композиція сприймалась єдиним і неподільним твором мистецтва, в якому кожна зображена деталь доповнює зміст, його цілісність. Є. Кибрик писав, що "цілісність композиції залежить від здібностей художника підпорядкувати другорядне головному, злити все в один неподільний організм твору; кожна деталь його має сприйматися як необхідне, доповнювати щось важливе до розвитку задуму автора". Основні ознаки цілісності - неподільність, взаємозв'язок і узгодженість усіх елементів композиції; неповторність образів композиції та її елементів. Неподільність композиції - перша і головна ознака закону цілісності створюється в композиції художником так званою конструктивно-художньою ідеєю твору, яка об'єднує всі образи твору в одне ціле.

Необхідність зв'язку та взаємної узгодженості всіх елементів композиції - друга ознака цілісності. Закон цілісності, що диктується закономірностями зорового сприймання дійсності, вимагає виявлення в композиції головного, сюжетно-композиційного центру, якому підпорядковані другорядні образи (деталі). Так, картина І. Рєпіна "Іван Грозний і син його Іван" є однією з найдосконаліших композицій, в якій все настільки геніально створено, що неможливо ні забрати, ні додати жодної деталі, щоб не порушити її цілісності.

Згідно з конструктивно-художньою ідеєю твору художник виділяє центр композиції яскравим освітленням і детальною виразністю зображення грізного батьківського обличчя царя-убивці та смертельно пораненого його сина. Все в картині підпорядковане головному: бачимо передусім виразно освітлені обличчя двох людей, які розкривають зміст трагедії; лише потім розглядаємо одяг персонажів картини та багатий інтер'єр, які взаємозв'язані й допомагають сприйняттю місця дії та задуму художника. Третьою ознакою закону цілісності є неповторність образів композиції (за винятком орнаментальної композиції) та розмірів, інтервалів її елементів [55, 96].

Прикладом неповторності елементів композиції є картина І. Рєпіна "Хресний хід у Курській губернії", де зображено надзвичайно багатолюдний натовп, в якому геніальний художник втілив усі класи і верстви російського суспільства 80-х років XIX ст. з усіма їх зв'язками і суперечностями. В глибині ліворуч вирізняється пані з іконою під охороною сотників - композиційний центр картини, - а навколо рухається людська маса, в якій кожна постать - не лише характер, а й соціальний тип. Неповторність образів композиції передано великим майстром пензля і в різноманітності рухів кожної фігури людського потоку, в якому зображені дорослі й діти, багаті та бідні, жебраки і каліки з різними позами, жестами, мімікою. Художник знайшов таку конструктивно-художню ідею картини, яка сприяла збереженню цілісності композиції з її ознаками.

Закон контрастів - один з основних законів композиції. Дія контрастів виявляється в законах як природи, так і суспільства. В образотворчому мистецтві як одній із форм суспільної свідомості також знаходить своє підбиття дія контрастів. Активно виражені відмінність, нерівність і їх протиставлення в структурі твору називається контрастом композиції [54]. В образотворчому мистецтві основними контрастами є тоновий і кольоровий.

На тонових контрастах (світлий і темний) художники будували композиції з давніх часів (Рембрандт "Повернення блудного сина", О. Івасів "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ" і сучасні (А. Чебикін "Мрія здійснилась", Т. Яблонська "Над Дніпром"), зображуючи світлі фігури чи інші деталі твору на темному фоні або навпаки.

Контрасти й зіставлення в композиції підсилюють її виразність. Будуючи композиції на зіставленні великого і малого, старого і молодого, сильного і слабкого, гарного і невродливого, доброго і злого, багатого і бідного, великі майстри пензля добивалися незвичайної гостроти в передачі характеру образів у художніх творах. З метою виявити свій задум у композиції художники використовують різні контрасти [43, 81].

Закон підпорядкування всіх засобів композиції ідейному задуму вимагає від художника "цілісності, виразності, ідейності художнього твору. Цей закон зобов'язує художника, щоб його композиція в усіх деталях підпорядковувалась ідейному змісту, розкривала його ставлення до зображуваного, його захоплення". Всі вимоги, які ставить цей закон у зв'язку з ідейним задумом, художники прагнуть вирішувати у своїх композиціях.

Вдале вирішення всіх вимог закону можна побачити у багатьох визначних творах зарубіжних і вітчизняних художників: Е. Делакруа "Свобода, що веде народ", В. Сурикова "Бояриня Морозова", І. Рєпіна "Арешт пропагандиста", Г. Меліхова "Молодий Т. Шевченко у К. Брюллова". Вся група вдало скомпонована і тісно взаємозв'язана німим діалогом. Фігури гармонійно пов'язані з форматом картини та її образами на ледь прописаному полотні К. Брюллова "Облога Пскова". Картина розповідає про світ мистецтва, життя, нелегкі, але осяяні творчістю долі.

Закон новизни пов'язаний з тим, що творчі пошуки новизни в мистецтві художники ведуть на основі аналізу досягнень минулого [48, 124]. Пошуки новизни не повинні бути у творчості самоціллю, яка спричинює псевдоновизну, спустошення змісту мистецтва. Вони мають виходити з естетичного сприймання і відчуття художником реальної дійсності, бути пов'язаними з ідейним задумом художника, його прогресивним світоглядом.

Т. Шевченко створив полотно "Катерина" на чотири роки пізніше від однойменної власної поеми, у якій відтворив епізод розставання селянської дівчини Катерини з офіцером, що спокусив і покинув її. Художник з великою делікатністю розкриває цю драму соціальної нерівності людей, через яку гине найсвітліше - краса кохання. Вчорашній кріпак не засуджує "падіння" Катерини, подає босу селянку в красивому дівочому вбранні, яка ступає величаво, гідна подиву та захоплення.

Художніми засобами композиції Т. Шевченко ввів у мистецтво образи з повсякденного сільського життя рідного народу, зламавши умовні канони тодішньої Академії мистецтв, заклав основи критичного реалізму. Майстерно володіючи живописом, малюнком і, зокрема, гармонійною, вишуканою композицією, в ідейно-образному змісті Т. Шевченко виступає новатором. Усі атрибути побуту і пейзажу спрямовані на розкриття змісту полотна. Яскраво виявлена поетизація образів є виразною ознакою національного характеру, народності, новизни.

Крім розглянутих основних законів, існують ще закони життєвості та впливу "рами" на композицію зображення на полотні, які належать не до всіх видів образотворчого мистецтва. Закон життєвості діє у творах образотворчого мистецтва, в яких зображуються типові характери і обставини, передається рух у часі [57, 107]. Це належить здебільшого до творів станкової та книжкової графіки, живопису, скульптури, мініатюрного живопису, що мають сюжетні зв'язки.

Щоб передати рух в образотворчому мистецтві, треба виділити в сюжетній композиції кульмінаційний момент із ознаками минулого, сучасного та відчуття майбутнього [37, 28]. Важливими є відчуття художником ознак закону життєвості, здатність бачити життя в його розвитку, в процесі зародження нового, якому належить майбутнє, тобто здатність передавати відчуття, події в часі, а отже, і в русі, оскільки без руху немає життя.

Вдало вирішив ці завдання І. Рєпін у картині "Не чекали", в якій не тільки передав момент несподіваної зустрічі (кульмінаційний момент події) з сім'єю (матір'ю, дружиною, дітьми), а й розкрив минуле образів, заняття персонажів картини до зустрічі (стара мати сиділа в кріслі, дружина грала на роялі, діти працювали за столом). Геніальний майстер передав через суттєві вузлові зв'язки в розвитку сюжету відчуття руху події в часі, надавши життєвості художньому твору.

Образно і правдиво відтворюють сучасну дійсність в її життєвому русі народні художниці України Т. Голембієвська в картині "Безсмертя" і Т. Яблонська в картині "Весілля". Життєва сцена, побачена нею на Київщині, з типовими характерами селян і в типових обставинах блискуче передана в багатоколірній композиції. Художницю захопила особлива атмосфера емоційного піднесення, веселощів, властивих радісній події, якою є весілля. Народне весілля вона відтворює як сучасне, життєве, художньою технікою, близькою до народного образотворчого мистецтва.

Закон впливу "рами" на композицію зображення на площині є загальним лигне відносно плоскої композиції, в основному картини [69, 135]. "Рама" - це композиційне явище, визначене всією конструкцією зображення як межа картини, на якій завершується композиційна цілісність; характеризується низкою ознак, які об'єктивно діють у взаємозв'язках "рами" і зображення на картинній площині.

Так, у картині О. Куриласа "На Гуцульщині" центральна за тоном і кольором фігура молодої, у святковому вбранні гуцулки, яка, підперши голову рукою, з цікавістю дивиться перед собою, виходить уперед, немовби покидаючи картинну площину з групами гуцулів, що стоять на сільській вулиці з дерев'яними хатами та зарослими лісом горами, у верхів'ях яких заплуталися пасма хмар. Композиція сприймається як символічний образ Гуцульщини.

Особливістю закону впливу "рами" на композицію зображення на площині й органічного взаємозв'язку їх є дія "рами" щодо її типу (прямокутна, кругла й овальна). Кожен формат рами має свої особливості, по-різному впливає на будову композиції, сприймання її [60, 62].

Таким чином, основні закони композиції, що діють у деяких видах і жанрах образотворчого мистецтва, відображають суттєві ознаки і специфіку побудови тематичної композиції. Їх знання дає змогу як об’єктивніше аналізувати композиційні твори, так і створювати адекватні дійсності власні мистецькі твори.

1.2 Особливості композиційної побудови малюнків учнями 1-4 класів

Для успішного навчання дітей тематичного малювання в школі, правильного розвитку в них образного мислення і творчих здібностей вчителеві образотворчого мистецтва потрібно розуміти особливості дитячого малюнка, починаючи з малюнків дітей дошкільного віку, знати обсяг умінь і навичок учнів 1-4 класів у цій галузі. Вивчення робіт дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, правильне розуміння розвитку просторової уяви і просторового зображення в них допоможе вчителеві активніше розвивати у дітей спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і зображувати бачене в малюнках, допоможе кращому розумінню дитячих прагнень.

Діти починають малювати вже в 1-2 роки. В цьому віці майже всі багато малюють, і, звичайно, за уявленням, а не з натури. Отже, до перших примітивних просторових зображень дитина приходить ще в дошкільному віці. Вчителеві корисно знати характер і особливості малюнків дошкільнят. Вперше дитина малює тому, що захоплюється процесом появи ліній від олівця [28, 19]. Таке малювання має характер гри, коли дитина захоплюється намальованими нею рисочками (рис.2).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис.2. Початкові навички малювання ("рисочки")

Далі дитина переходить до малювання замкнутих кривих, кружечків (рис.3). Дитина тлумачить свої зображення по-різному, даючи які завгодно назви своїм кружечкам (наприклад, "Це - мама").

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис.3. Початкові навички малювання ("кружечки")

Згодом дитина намагається надати змісту своєму малюнкові, прагне передати характерні ознаки предмета. Улюбленою темою дітей є зображення людини, відомих їй тварин (рис.4).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис.4. Зображення людини і тварин

До зображення людини дитина підходить по-своєму: частини тіла вона малює, якщо вона знає їхні функції (за допомогою ніг людина ходить, руками бере предмети, очима бачить, ротом їсть, носом дихає). Усе це дитині стає відомо не зразу. Спочатку дитина малює тільки голову і ноги, потім - голову, ноги й руки, а ще згодом - і тулуб, до якого кріпляться руки й ноги.

Часто на малюнку дитина виділяє як основу зовсім другорядні елементи (прикраси - бант, ґудзики, брошка), яким вона, захоплюючись, надає більше уваги. Щоб підкреслити значущість їх, ці другорядні елементи дитина зображує занадто великими [24, 102].

Від зображення окремих предметів діти дуже швидко переходять до складних просторових зображень групи предметів. Цей перехід відбувається незалежно від досягнутого успіху в зображенні окремих, предметів.

Спершу діти розміщують усі предмети на одній лінії, а решту місця залишають вільним (рис.5).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис.5. Розміщення предметів на одній лінії

У малюнках (Рис.6) дитина виявляє характерні ознаки зображуваних предметів і логічно поєднує їх, допускаючи для повнішої передачі своєї думки певну умовність (прозорі стіни будинку, розріз зображуваного предмета і т. ін). Тут вже бачимо елементи простору. Так, малюючи будинок, дитина зображує людей у хаті, меблі, тобто передає все це ніби через прозору стінку.

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис.6. Виявлення характерних ознак предметів

Матеріалом для малювання є весь навколишній світ: люди, будинки, природа, тварини, птахи - все, що справило на дитину найбільше враження, запам'яталося їй. Дошкільники малюють в основному за уявленням, а не з натури [55]. При цьому їх не турбує мала подібність до зображуваного предмета і якість виконання. Вони прагнуть передати в малюнку свої знання і уявлення про предмети й навколишню дійсність.

Діти 3-4 років малюють те, що вони знають про речі, а не малюють річ такою, якою бачать її. Малюючи стіл, діти показують його кришку в плані і домальовують знайомі їм чотири ніжки стола (рис.7).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис.7. Аналітичні зображення предметів

Діти 5-7 років предмети розміщують у два, три, чотири ряди, один над одним (рис.8), вони не сприймають предметів, загороджених іншими.

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис.8. Розміщення предметів у кілька рядів.

З роками дитина прагне передати свої просторові враження від баченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщує все, що бачить (рис. 9).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис.9. Розміщення предметів на земній на поверхні

Тут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення будівель, дерев, посилаючись при цьому на натуру (рис.10).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис. 10. Вертикальне положення предметів

Діти 6-8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі (рис.11).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Рис. 11. Передача реалістичності зображень

У цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша [43, 135].

Особливе значення в розвитку просторової уяви учнів має правильне розуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма, величина та розташування предметів сприймаються у певних межах константно: предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці дитини. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у-перспективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.

Константність сприймання форми, величини і взаємне розміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має це враховувати і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях [26, 54].

Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань, мало розвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають у міру нагромадження свідомих спостережень і зображень, а також загального і розумового розвитку дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі дітьми правильних пропорцій зображуваних предметів у просторі.

Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного виду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, мета яких - навчити дітей графічно передавати свою думку. Слід навчати дітей правильно бачити форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити їх характерні особливості.

Діти 7-8 років добре сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс, многокутник), вчаться визначати пропорції. У цей віковий період років дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як "вгорі - знизу", "справа - зліва", "ближче - далі" та ін.

На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційно правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він вчить учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним [55, 84].

Для спостереження і зображення слід вибирати прості, знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід давати методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступового підвищення вимог до завершення й точності зображення.

Паралельно з малюванням умовно-плоских тіл у фронтальному положенні з натури в 1-2 класах треба привчати учнів спостерігати й визначати різницю у розмірах предметів, а також розташування їх у просторі ("ближче" і "далі"), правильно сприймати навколишнє життя, розуміти його і вміти зображувати бачене, а також передавати в малюнках нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження від побаченого під час відпочинку влітку, екскурсії.

За програмою з тематичного малювання на розвиток цих умінь відводиться значна кількість годин, і їх треба вміло використати [41, 47].

Тематичне малювання є важливим розділом малювання і потребує вміння передати на малюнку те, що учень може розповісти на задану тему.

Основою тематичного малювання є спостереження та уява. Вчитель на уроці з тематичного малювання повинен "скеровувати увагу учнів на навколишню дійсність, вчити їх аналізувати бачене, відбирати з нього характерне, запам'ятовувати його". Слід пам'ятати, що учні перших класів не мають ще цілком правильного уявлення про навколишні предмети і реальну дійсність. Тому завдання вчителя - допомогти їм правильно сприймати і зображувати бачене.

У дітей молодшого шкільного віку ще не розвинуте критичне ставлення до своїх малюнків, тому вони з великим бажанням беруться за виконання дуже складних завдань з тематичного малювання [59, 50].

У малюнках на задані теми учні 1-4 класів довірливо розкривають свій внутрішній світ, передають графічними засобами те, що прагнуть сказати на цю тему відповідно до свого розуміння і образотворчих здібностей.

Малювання на теми з навколишнього життя, що ґрунтується на цілеспрямованих спостереженнях ("Мій рідний дім", "Пори року"), допомагає учням правильно спостерігати і зображувати дійсність, розвиває творчі здібності, пам'ять. Після виконання одного-двох таких малюнків перед першокласниками доцільно поставити завдання проілюструвати народні казки ("Колобок", "Півник і Курочка", "Рукавичка") або вірші про пори року, прочитані учителем, в яких образами ілюстрацій є птахи, тварини, предмети пейзажу (дерева, річка, будинки).

У 2-4 класах, малюючи за спостереженням і за пам'яттю такі теми, як "Спогади про літо", "Фруктовий сад", "Святкова вулиця", "Зимові розваги", "Новорічне свято", "Льодохід", діти вчаться зображувати людину в русі в зв'язку з образами тематичного малюнка. Тому учням з метою удосконалення малювання птахів, тварин і людини в єдності з пейзажем доцільно давати для ілюстрування такі літературні твори, як "Заєць та їжак" І. Франка, "Тече вода з-під явора", "Садок вишневий коло хати" Т. Шевченка, "Казка про рибака і рибку" О. Пушкіна.

Щоб успішно навчати тематичного малювання майбутній вчитель повинен знати, який саме обсяг умінь і навичок учнів 1-4 класу у цій галузі. Малюнки на теми в початкових класах учні виконують, як правило, за пам'яттю та за уявленням, на основі попередніх спостережень (учні 3-4 класів використовують зарисовки з натури).

У бесіді з тематичного малювання вчитель пояснює учням, що про свої враження вони можуть не лише розповісти усно або письмово, а й зобразити їх на малюнку. Для цього треба обрати один з найцікавіших епізодів, уявити собі свій майбутній малюнок. Потім легенькими тонкими лініями позначити основні предмети. Головне (композиційний центр) виділити розміром, відповідним розміщенням, кольором. Закінчується робота детальним промальовуванням предметів і передачею кольору. Теми малюнків дає вчитель або їх вибирають самі учні.

Виконуючи програмні завдання на уроках з тематичного малювання, учні вчаться реалістично передавати на малюнку свої враження від спостережуваної дійсності чи прочитаного літературного твору. Вчитель повинен подбати про творче, виразне і грамотне виконання малюнка на тему чи ілюстрації [70, 64].

Чуйно підходячи до графічного вирішення учнями теми, вчитель повинен виховувати в них віру в свої сили і намагатися зберегти їхню індивідуальність у творчій роботі. Підтримуючи творче начало у виборі змісту теми, його розкритті, сміливості задуму і виконання, в разі потреби учням початкових класів треба підказувати посильні сюжети для вирішення певної теми і не вимагати об'ємних вирішень компонентів композиції (будівель, транспорту, птахів, тварин тощо), які діти найчастіше зображують у фронтальному положенні без передачі перспективних змін їхньої форми. Збереження виразності дитячого малюнка полягає в яскравій передачі характеристики образів персонажів, їхнього зв'язку з усіма елементами композиції, зорової гармонії різноманітних форм і кольорового вирішення.

Отже, дбати про грамотне виконання тематичного малюнка - означає вчити учнів початкових класів компонувати його (ознайомлювати з основними правилами композиції), правильно зображувати форму, пропорції та колір образів композиції та передавати елементарні просторові явища.

Розділ 2. Формування у молодших школярів навичок виконання тематичної композиції

2.1 Шляхи формування композиційних навичок в учнів 1-4 класів

Тематичне малювання проводиться після ряду підготовчих уроків, без яких не можна давати завдання на тему. При цьому уроки малювання з натури збагачують запас знань і дають навички графічно грамотного зображення. Проте, як би добре учень не малював з натури, без вміння малювати за пам'яттю йому буде важко виконувати тематичні завдання.

Розвиваючи в дітей вміння будувати композицію, приносимо на урок репродукції з картин, пояснюємо, як по-різному розв'язують художники одну і ту саму тему. Спинятись треба не лише на змісті картини, але й на засобах художнього вираження теми: як розв'язує художник питання про простір, чому береться високий або низький горизонт, як заповнюється аркуш, як виділене головне і передано другорядне, як передана повітряна перспектива, як використовується колір для виявлення теми [69, 132].

Одночасно звертаємо увагу учнів на різноманітність кольорів у природі і на те, як художники передають цю різноманітність, зауважуємо, що не можна, взявши одну зелену фарбу, намалювати нею всю зелень, що на світлі і в тіні вона різна за кольором, що небо, вода також дуже різноманітні за кольором. Під час бесіди часто даємо запитання всьому класу.

Добре ознайомити дітей з тим, як працювали великі художники над картинами від перших ескізів і багаторазових композиційних вирішень до остаточного варіанту, щоб учні зрозуміли, як багато, серйозно й уважно треба працювати спостерігати життя і природу [52, 167].

Рекомендуємо учням прочитати книги про художників, відвідати виставки, зібрати листівки, репродукції з картин. Багато дітей дуже захоплюється колекціонуванням і дізнається про багато "цікавого з життя і творчості великих художників. Враховуючи вік, особливості класу, підготовку і розвиток учнів, учитель творчо шукає шляхи навчання, прагнучи дати дітям якомога більше знань, навчити учнів активно спостерігати навколишній світ і самостійно працювати.

Перед малюванням на теми вчитель проводить бесіду, пояснює учням: для того щоб намалювати за пам'яттю будь-що, не досить просто бачити, треба особливо пильно і уважно дивитись, свідомо запам'ятовувати і вивчати бачене, але навіть і таке спостереження дає дише приблизну подібність. Без добре розвиненої зорової пам'яті дуже важко малювати за уявленням. Якщо зорова пам'ять слаба, треба більше спостерігати і працювати якомога частіше за пам'яттю [68, 162].

Малювання на тему тісно пов'язане з розвитком зорової пам'яті. Чим краще запам'ятається нам образ, тим легше уявити його собі на малюнку. Щоб запам'ятати предмет, малюємо його з натури. Дуже корисно після виконання ескізів з натури малювати ті самі предмети за пам'яттю і, навпаки, роботу, виконану за пам'яттю, перевіряти ескізами з натури. Малювати за уявленням найважче, бо нема змоги побачити те, що ми хочемо малювати. У художника під час створення картини велике значення має запас образних уявлень, що ґрунтуються на його творчому досвіді і підготовчій роботі [68, 461]. Фактично всі види малювання (з натури, за пам'яттю, за спостереженням, за уявленням) тісно пов'язані між собою і ніби підлягають одне одному. Зробивши ескіз за пам'яттю, перевіряємо правильність зображення на натурі і навпаки: спочатку малюємо зображення з натури, а потім за пам'яттю.

Враховуючи, що учні малюватимуть на ту чи іншу тему, вчитель будує всю підготовчу роботу так, щоб урок тематичного малювання був завершальним моментом цих попередніх уроків. Наприклад, в молодших класах вивчаємо зображення дерев (послідовним методом):

з чого складається дерево (стовбур, гілки);

яка форма стовбура вгорі, внизу;

як малюють стовбур дерева і гілки [58, 61-62].

На наступному уроці дається тема "Сад восени". В попередній бесіді на цьому уроці пояснюємо, як малюють дерева близькі і далекі. Для порівняння показуємо два великі малюнки: на одному зображені поруч два однакові за розміром дерева; на другому і одне дерево більше, а друге і вдалині - менше; пояснюємо різницю в передаванні і звертаємо увагу на те, що на першому малюнку дерева знаходяться на однаковій відстані від нас, на другому - одне дерево далі.

Підносимо указку до малюнка і, приклавши її в горизонтальному напрямі трохи нижче малюнка (щоб його було видно учням), говоримо: "Вони стоять поруч на одному рівні, однаково близько до нас"; переносимо указку до дерева, віддаленого від нас, і звертаємо увагу, що воно зображено на аркуші паперу вище і меншим за розміром, ми бачимо його далеко від себе. Це перше пояснення підводить учнів до розуміння засобів передавання простору [9, 184].

Опрацювання структури дерева дає той мінімум знань, без яких неможливо передати зображення осіннього саду або будь-якої іншої теми, де зображаються дерева. Учні вже знають зовнішню будову дерева, і ми ставимо перед ними більш складні завдання - передати на малюнку характерні особливості хвойних і листяних порід. На класній дошці малюємо і пояснюємо, чим відрізняється стовбур берези від стовбура дуба або як передається на малюнку стовбур ялини і сосни, яка різниця в розташуванні гілок хвойних і листяних дерев і які характерні обриси їх крони. На урок приносимо таблиці із зображенням цих дерев, після пояснення залишаємо їх перед учнями на весь урок.

Малюючи, учні передають характер структури дерев, але індивідуальне трактування у них завжди зберігається, особливо якщо уроку передувало спостереження дерев у природі.

Перед уроком корисно провести екскурсію в сад. Якщо з вікон школи добре видно дерева, підводимо учнів до вікна і спостерігаємо їх в натурі. Після спостереження показуємо на дошці послідовність побудови малюнка дерева [50, 42].

Малюючи на тему "Сад восени", "Дерева в саду", "Парк" і т.д., учні припускають такі помилки: часто між небом і землею діти залишають білу смугу або, домалювавши дерево до лінії горизонту, зупиняються і не малюють його крону. Це неправильне розуміння значення горизонту. Вчитель повинен пояснити, де і як треба малювати крону дерев. Тривалий час діти малюють дерева далеко одне від одного. Пояснення на класній дошці, спостереження натури, показ репродукції, робіт учнів допомагають запобігти помилкам на малюнках.

Малюванню на тему "Гілка ялини, оздоблена іграшками" передує малювання з натури іграшок і гілки ялини. Малюючи з натури блискучі іграшки (кулі і намистини), звертаємо увагу на блік і показуємо учням, як він передається. Блік створює деяке враження об'єму. Таке зображення дуже подобається дітям, особливо при малюванні блискучих іграшок [61, 101].

Урок з малювання гілки ялини проводиться послідовним методом. Вслід за вчителем діти малюють центральну гілку, потім бокові. Перш ніж приступити до зображення на малюнку голок ялини, роздаємо на парти маленькі гілочки і проводимо спостереження. Звертаємо увагу дітей на те, що бокові гілочки розходяться в боки одна навпроти іншої, а голки розташовані похило. На класній дошці порівнюванням правильного і неправильного зображення пояснюємо, як треба малювати голки ялини. Пропонуємо учням легко намітити простим олівцем голки на гілці. На наступному уроці за уявленням оздоблюємо гілку ялини Іграшками (для спостереження їх можна виставити). Пропонуємо учням намалювати іграшки такі, щоб одні були розташовані за гілкою, інші перед гілкою.

Затуляння одного предмета іншим також пояснюємо на класній дошці. На наступному уроці розфарбовуємо малюнок кольоровими олівцями. Затуляння одного предмета іншим можна передати малюванням на тему "Риби в акваріумі з водоростями".

В тематичному малюванні ми спостерігали такі помилки:

1) невміння виділити головне, розкрити тему;

2) невміння перебороти пласкість аркуша при передаванні предметів - ближчих і дальших від глядача;

3) порушення пропорцій, невідповідність розмірів, наприклад: людина або квітка більші за будинок [27, 62].

Пояснюємо учням, що насамперед треба знайти головне (предмет чи група предметів), яке розташовується так, щоб воно перше привертало увагу глядача. Це і буде та вихідна точка, від якої будується все дальше розроблення композиції. Головне не обов'язково повинно бути найбільшим або розташовуватись в центрі аркуша.

Щоб навчити дітей виділяти на малюнку головне, беремо спочатку найпростіші сюжети, наприклад, на тему "В лісі", малюємо пень, який заріс мохом і травою, і кілька грибів або стовбур дерева, біля його основи трава, квіти, ягоди тощо [63, 75].

При ілюструванні казок у молодших класах беремо найпростіші для зображення моменти. Наприклад, в казці "Колобок" пропонуємо намалювати вікно з колобком. Ілюстрування в казці "Колобок" інших моментів, як зустріч колобка із зайцем, лисицею, ведмедем, важкі для дітей, через те пропонуємо їх лише 4-му класі. Щоб полегшити учням виконання цього завдання, для спостереження виставляємо в класі опудала тварин.

Проте труднощі зображення залишаються, бо звичайно тварин діти бачать не в тому положенні, яке їм потрібне для зображення на малюнку. Часто як навчальними посібниками вчитель користується іграшками. Особливо зручні і виразні м'які іграшки. Їх застосування можна рекомендувати для зображення таких тварин, як ведмідь, тигр, слон та ін.

Нечітко дані завдання завжди призводять до помилок. Наприклад, дається тема "Свято на вулиці", "Зимові розваги". Діти нагромаджують стільки дійових осіб і предметів, що не спроможні привести все це до єдиного задуму. Та сама тема розв'язується легше, якщо даємо конкретне завдання: "Ліплення снігової баби", "Катання на лижах", "Продавець повітряних куль" тощо.

Різні теми вимагають передачі низького або високого горизонту. Показуємо репродукції пейзажів і пояснюємо, як визначити лінію горизонту на готовому малюнку і чому іноді потрібний високий, іноді низький горизонт, що таке перший і другий план на картині [55, 84].

При тематичному малюванні такі поняття, як "ближче", "далі" не можна було пояснити не врахувавши точки зору. Пояснення "те, що до нас ближче, малюємо внизу аркуша, а далекі предмети малюємо уверху - вони далі від нас" не можна вважати вичерпними. Такі теми, як "Летять журавлі" або "Приліт птахів" та інші можна розв'язати по-різному. Якщо птахи злітають із землі, то вони перебувають нижче горизонту, тоді таке пояснення буде правильне, але якщо вони перебуватимуть вище горизонту, то найближчі до нас птахи будуть зображені в самому верху аркуша (в небі), а далекі птахи опускатимуться вниз до горизонту.

Ось чому не можна казати: "те, що близько, малюємо внизу". В міру приближення до горизонту предмети, віддаляючись від нас, стають меншими незалежно від точки зору. Спочатку на тематичних малюнках учнів зображається один план - перший, пізніше розробляється тема вже з двома і з трьома планами [44, 35].

Дуже корисно показати учням ескіз пейзажу, на якому зображення побудоване на двох планах, увага акцентується на першому і останньому планах, а проміжний виключається. Такий прийом вчить учнів передавати на малюнку глибину, розвиває відчування простору.

Помилки в передаванні розмірів предметів на різних планах порушують композицію малюнка. Виразність теми, однак, не завжди залежить від передачі глибини простору на малюнку, можна і при одному плані досягти максимальної виразності сюжету.

Підготовча робота до тематичного малювання проводиться як при тривалому малюванні з натури, так і при короткочасному малюванні з натури і за пам'яттю [17, 67].

Найважчим в малюванні є зображення постаті людини. Не можна навчатись правильно малювати людину без начерків з натури, без вивчення основних пропорцій тіла людини, без знання скелета, який є основою постаті і допомагає уникнути помилок під час побудови. Найчастіше помилки в малюнках учнів полягають в неправильному передаванні пропорцій тіла: ноги короткі, а руки надто довгі, майже завжди дуже велика голова [30, 245].

У вступній бесіді, використовуючи таблицю, розповідаємо учням про будову постаті людини, про пропорції тіла. Розглядаємо, з яких частин складається постать людини, як вони називаються. Спочатку малюємо з натури людину, що вільно стоїть. Пояснюємо, що зображення повинно бути великого розміру і добре скомпоноване на аркуші. Взявши аркуш меншою стороною вниз, проводимо посередині лінію і обмежуємо її з обох кінців, відступивши на деяку відстань від країв аркуша. Так визначаємо загальну висоту постаті. Далі намічаємо розташування голови, плечей, торса, ніг, рук.

Перевіряємо пропорції тіла методом візування [55, 51]. Пояснюємо, що довжина голови береться за одиницю виміру. Висота постаті людини становить приблизно 7-8 довжин голови, довжина тулуба дорівнює довжині ніг, у людей високого росту ноги довші (перевіряємо на натурі). Ширина плечей приблизно дорівнює двом довжинам голови. Опущені руки разом з пальцями досягають середини стегна. Довжина рук на 1/3 більша за довжину тулуба. Плече до ліктя довше передпліччя, кисть з пальцями найкоротша в руці. Стегно довше за гомілку, гомілка довша за ступню.

Намітивши пропорції і розташування всіх частин тіла, пропонуємо ще раз порівняти малюнок з натурою і даємо такі запитання: чи не надто висока, чи не широка постать на малюнку? Чи на своєму місці намальовані плечі, стегна, руки" ноги, коліна, ступні. Чи не падає постать?

Малюючи з натури постать людини в русі, перевіряємо правильність передачі його, роблячи начерк скелета. У характеристиці рухів неабияку роль відіграють складки на одязі. Треба передавати на малюнку тільки ті з них, які підкреслюють рух або позу людини.

Для начерків постаті людини з натури вибираємо найбільш легкі пози. В постаті людини, що стоїть, найкраще виявляються будова тіла і його пропорції. Вага тіла натурщика рівномірно розподіляється на обидві ноги [43, 79]. Наступними завданнями може бути малювання людини зі спини, збоку, з поворотом "три чверті", потім малювання людини, що сидить.

Малювати людину, що сидить, важче. Звертаємо увагу учнів на те, що на малюнку треба передати два напрями: вертикальний і горизонтальний. Наприклад ноги до колін перебувають у вертикальному положенні, від колін до попереку в горизонтальному, залежно від пози людини. Запобігаючи помилкам при передаванні рухів, звертаємо увагу учнів на те; що рух постаті визначається насамперед положенням хребта, його нахилом; показуємо, як змінюють своє положення плечі, таз, кінцівки при різних рухах.

Насамперед учні повинні навчитись відшукувати помилки, порівнюючи малюнок з постаттю людини, що позує, знати, які частини постаті визначають її рух і положення. Нагадуємо, що від змінювання положення постаті в русі змінюється взаємне розташування частин тіла. Бувають рухи, коли одна частина тіла перебуває в спокійному стані, а інша в русі. Найбільша динамічність передається тоді, коли вся постать швидко рухається (катання на ковзанах, на лижах, гра в м'яч та інші).

Дуже корисно робити короткочасні начерки з натури. Начерки розвивають вміння швидко схоплювати основні пропорції, вміння не спинятись на дрібницях, бо треба брати найхарактерніше, найголовніше і опускати всі подробиці. Протягом кількох хвилин треба побачити основне: позу людини, пропорції та інші характерні особливості. Цей вид основний в підготовці до тематичного малювання [69, 152].

Розробка теми завжди починається з пошуків композиційного центра. Все інше підкоряється головному на малюнку. Фігури і предмети повинні розташовуватись так, щоб другорядні розкривали і доповнювали собою головне, мали б з ним тісний взаємозв'язок. На малюнку не може бути двох композиційних центрів, бо вони неминуче заважатимуть один одному. Діти найчастіше головне розташовують в центрі, пересування головного вправо або вліво уникають - їх лякає пустота аркуша, яку треба заповнити. Визначивши композиційний розмір головного (предмета, людини), порівнюємо з ним розміри інших об'єктів. Якщо вводиться людина як головна дійова особа, композицію треба починати з постатей людей, показуючи, що робить, чим зайнята людина: йде, біжить, нахилилась, впала.

Для підсилення виразності можна вводити фігури і предмети, які контрастували б з головними, але вони повинні бути менші за головні, бо інакше "сперечатимуться" з ними. Тематичне малювання майже завжди проводиться за пам'яттю і за уявленням. Спершу даємо учням завдання придивитись до тих чи інших рухів людини або тварин, запам'ятати рух.

Можна провести ряд вправ з метою формування в учнів навичок передачі схематично рухи людини. Вправи проводяться з натури; кожному завданню передує пояснювальний малюнок вчителя на дошці. Вчитель малює на дошці схематичні фігури в різних рухах. Учні бачать, що за схемами можна легко визначити рух фігури: сидять, біжать, нахилились. Такі уроки проходять дуже активно, цікаво. Потім можна дати завдання додому: намалювати з натури людину в різних позах, передаючи її схематично [42, 95].

Під час виконання тематичних малюнків в кольорі треба ознайомити учнів з явищами повітряної перспективи, оскільки погане виконання малюнка в кольорі псує хороше композиційне втілення. Пояснюємо, що спочатку треба добре продумати кольорове вирішення: як передати кольором головне, що повинно бути світлим і що темним, як добитись глибини. Глибина простору передається не тільки лінійним малюнком (зменшенням величини предметів), але й кольором. Колір предметів на передньому плані завжди повинен бути більш насиченим, ніж на далекому. Це не означає, що на першому плані треба давати найяскравіші кольори, можна і світлою гамою передати простір, досягти враження близькості і далекості від нас предметів.

Починаємо роботу кольором з легкого прокладання основних тонів, потім поступово посилюємо передній план. Закінчуємо малюнок детальним пророблянням кольору предметів на передньому плані, передаванням об'єму. Якщо тематичне завдання виконується графічно, можна рекомендувати дітям обвести кінчиком пензля контур малюнка і деталі предметів. Можна дозволити обвести пером - тушшю. Це легше, цікавіше і захоплює учнів, але треба їх попередити, що після роботи тушшю не можна виправляти колір аквареллю, бо туш розпливається [60, 71].

Щоб запобігти плутанині в кольорі під час роботи фарбами над малюнком, пояснюємо і показуємо послідовність роботи: що розфарбо-вується спочатку, що пізніше. Часто учні починають розфарбовувати з предметів, а земля і небо залишаються на малюнку незафарбованими. Розфарбовуючи небо останнім, вони роблять нові помилки, далеко обминають уже передані кольором предмети, залишаючи білий папір.

Привчаючи дітей знаходити і виправляти помилки в своїй роботі, під час аналізу малюнків даємо їм запитання:

Чи видно на малюнку основне і чи правильно воно виділено кольором і тоном?

Що роблять, чим зайняті люди?

Чи видно, що одні предмети розташовані близько до нас, інші далі від нас - у глибині?

Чисті вийшли тони чи глухі і через що? Чи можна визначити, якого вони кольору?

Чи видно, з якого боку падає світло?

Чи правильно передано об'єм предметів, чи не здаються вони пласкими?

Щоб підвищити інтерес учнів до малювання, урізноманітнюємо техніку виконання малюнків: акварель, гуаш, туш, кольорові олівці; можна змінювати іноді і формат робіт, особливо при роботі фарбами. Наприклад, тему "Зима" можна виконувати аквареллю багатоколірно, одним кольором, гуашшю по кольоровому фону або гуашшю з добавлянням акварелі. Вільний вибір техніки дозволяється тоді, коли учні засвоїли прийоми роботи фарбами, тушшю, пером [57, 62].

Важливим методичним положенням є наступне: не слід нав'язувати дітям своє вирішення, нехай вони самі виберуть, що краще на їх думку. Своєрідність дитячого малюнка доцільно підкорити грамотній побудові, залишивши композиційне вирішення таким, яким його уявляє учень. Треба постійно заохочувати оригінальність і безпосередність дитячого малюнка.

2.2 Організація і зміст експериментального дослідження

Дослідно-експериментальна робота проводилася протягом 2008-2009 років на базі Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Підволочиського району Тернопільської області.

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за уроками образотворчого мистецтва у початковій школі нами виявлено, що загальний недолік педагогічної теорії і практики - недостатня спрямованість на використання формування у молодших школярів навичок виконання тематичної композиції. Для усунення цих недоліків ми удосконалили методику роботи над тематичною композицією, організували і провели експериментальне дослідження, де реалізували основні положення цієї методики.

Дослідження здійснювалося у два взаємопов’язані етапи.

На першому етапі - (І семестр 2008-2009 рр.) - проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об’єкт, предмет мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання дипломної роботи. Проведено констатуючий експеримент на основі розроблених критеріїв та проведеної педагогічної діагностики рівнів сформованості у молодших школярів навичок композиційно-тематичного малювання; розроблено та обґрунтовано педагогічні умови виконання тематичної композиції на уроках малювання у початкових класах.

На другому етапі - (ІІ семестр 2008-2009 рр.) - проведено формуючий експеримент, опрацьовано його результати експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації, які втілено у практику образотворчої діяльності молодших школярів.

У процесі реалізації основних положень експериментальної методики ми враховували, що успішне виконання ескізів сюжетних композицій також залежить від відповідної підготовчої роботи, а саме:

1. Розуміння завдань у роботі над ескізом сюжетної композиції та розкриття теми засобами композиції.

Підготовча робота, спрямована на розуміння завдань у роботі над сюжетною композицією, проводилася у вигляді бесіди про значення малювання на теми на основі спостережень навколишнього життя, а також бесіди про роботу художника над реалістичною картиною. Під час бесіди учні дізнавалися, що майстри живопису створювали свої картини на основі глибокого вивчення і зображення натури.

Для розуміння специфіки роботи над композицією і засвоєння правильних прийомів тематичного малювання велике значення мав показ етапів роботи над композицією та аналіз внесених художником (автором) зміни з метою більш виразного виявлення ідейного задуму твору.

Розуміння творчої думки художника над картиною від перших ескізів і багатьох композиційних вирішень до останнього варіанта, а також величезної роботи над етюдами до неї давало можливість молодшим школярам зрозуміти, як багато треба працювати, спостерігати природу і вивчати життя.

2. Збагачення учнів необхідними спостереженнями і замальовками реальної дійсності.

Для виконання ескізу сюжетної композиції ми організовували спеціальні групові екскурсії, а також виконували індивідуальні завдання, мета яких - здійснювати цілеспрямоване спостереження натури (її форм, пропорцій, конструктивної будови, кольору).

Спостереження натури і замальовка її проводилися за таким методично обґрунтованим планом:

а) аналіз і естетична оцінка спостережуваної натури;

б) знаходження найвигіднішої точки зору для виявлення характерної форми спостережуваних предметів та розміщення їх у просторі з можливим використанням при цьому видошукача;

в) визначення висоти горизонту, від чого залежить перспективне сприймання форми і кольору предметів у просторі (особливу увагу звертають на постаті людей переднього плану);

г) визначення та замальовування головних образів для композиційного центру малюнка, другорядних - для його другого та третього планів, пейзажу чи інтер'єра - для фону композиції.

3. Активізація творчої уяви у молодших школярів проводилася наступними формами роботи:

а) аналіз теми, цікавих зарисовок до неї, композиційних схем вчителя;

б) показ репродукцій картин та ескізів сюжетних композицій на відповідну тему:

в) використання в бесіді літературних і музичних творів.

Виконання ескізів сюжетної композиції на основі спостережень навколишнього життя розвивало у молодших школярів спостережливість і вдумливість, уміння не тільки бачити серед навколишнього життя головне, типове, а й передавати його художніми засобами на картинній площині, втіливши в зміст твору відповідний творчий задум.

Молодші школярі дізнавалися, що правильна побудова сюжетної композиції залежить не лише від творчої уяви, а й від глибини знань у тих, хто малює, та уміння застосовувати їх у творчій роботі. Для цього у доступній учням формі пропонувалися основні положення:

1) основних законів лінійної та повітряної перспективи;

2) необхідних даних з кольорознавства;

3) основних пропорцій, конструктивної будови людини та інших знань з пластичної анатомії;

4) найважливіших правил та елементів композиції.

Сюжетні композиції, виконані після цілеспрямованих спостережень і зарисовувань, як правило, були значно багатші за змістом. Виявилося, що учні розуміють сюжетні зв'язки предметів і персонажів, характеристику їх подають повніше і вірогідніше, а також більш свідомо і грамотно передають розміщення предметів у просторі.

У процесі експерименту ми використовували таку послідовність виконання ескізу сюжетної композиції:

Вибір сюжету.

Попереднє компонування сюжету.

Цілеспрямоване спостереження навколишнього життя в зв'язку з темою та замальовування потрібних образів до неї (дерев, будівель, транспорту, тварин, птахів, людей).

Доробка кількох ескізів теми з використанням попередніх замальовок з натури та вибір кращого варіанта композиції.

Побудова основного ескізу композиції на великому форматі олівцем.

Виконання ескізу сюжетної композиції в кольорі.

Аналіз виконання сюжетної композиції.

Вибравши тему і сюжет, відповідну ідею літературного твору, учні втілювали їх у наочних зорових формах. Головну роль у цьому процесі відігравала композиція, виразність її змісту і форми.

Виконання ескізу сюжетної композиції ми будували на вивченні конкретних даних навколишньої дійсності шляхом спостережень, замальовувань. Такими темами були: "Пори року", "На вулицях міста", "У спортзалі", "У кабінеті образотворчого мистецтва" та ін. Так, під час роботи над ескізом сюжетної композиції на тему "Зима" основною метою були розвиток уміння спостерігати навколишню дійсність, відкривати в ній красиве та образно відображати його в своїх замальовках і композиціях; удосконалювати вміння зображувати об'ємні предмети в просторі.

Щоб успішно провести підготовчу роботу до сюжетної композиції, з'ясувати тему, мету та послідовність її виконання, ми переглядали слайди картин відомих художників, наприклад І. Шишкіна ("Ліс взимку"), учнівські малюнки на тему "Зима", таблиці послідовності зображення пейзажу та його елементів (дерев, тварин, людини).

Розглянемо послідовність виконання ескізу сюжетної композиції.

Розкриваючи тему та мету сюжетної композиції, потрібно було усвідомити послідовність у творчій роботі над композицією і націлитись на вибір сюжету за цією темою. Цьому сприяли цілеспрямовані спостереження і замальовки конкретних об'єктів, які можна було використати для сюжетної композиції.

Плануючи компонування сюжету, насамперед слід було виконати кілька ескізів різних за змістом та розміщенням головних образів. Ескізи виконувалися на окремому аркуші паперу, на якому визначають формат, малюють невеликого розміру прямокутник. Його зображували на деякій відстані від країв аркуша, щоб була можливість змінювати формат (наприклад, розширювати), компонуючи ескіз. На визначеному форматі спочатку узагальнено намічалися тонкими лініями основні предмети, але так, щоб виділити композиційний центр. Потім розміщувалися деталі малюнка відносно лінії горизонту, уточнювалася форма і пропорції всіх елементів композиції, здійснювалося просторове і тонове вирішення їх.

Вибрані сюжети, наприклад теми "Зима", що втілені в попередніх ескізах, потребували цілеспрямованого спостереження і замальовок конкретних образів (пейзажу, транспорту, людей та ін.). Щоб успішно спостерігати і робити замальовки образів, учням потрібно було вміти вибирати найвигіднішу точку зору для зображення, знати лінійну та повітряну перспективи, а також пластичну анатомію (при зображенні людини).

Цілеспрямовані спостереження і замальовки з натури предметів і персонажів до попередніх ескізів давали змогу детальніше розробити кілька ескізів і вибрати з них найкращий за композицією, змістом, а також найцікавіший для художнього виконання.

Добудова основного ескізу сюжетної композиції починалася із перенесення композиції, що знайдена в маленькому ескізі, на великий формат за допомогою клітинок. Під час зображення основного ескізу сюжетної композиції на великому форматі насамперед слід було подбати про правильне композиційне розміщення предметів і персонажів, правильно передані композиційний центр, рівновагу і ритм, єдину точку зору та інші закономірності композиції.

У творчій роботі над композицією і перспективним розміщенням на предметній площині предметів та персонажів допомагав аналіз картин художників. Особливо зверталася увага на виявлення композиційного центру картини, розміщення предметів і персонажів на предметній площині і вираховування законів лінійної і повітряної перспектив. Аналіз картин учні робили самостійно: визначали і пояснювали елементи композиції, розміщення і розміри предметів і персонажів на предметній площині, взявши за одиницю виміру зріст людини, висоту будинку або розмір інших об'єктів.

Учні усвідомлювали, що для подальшої роботи фарбами малюнок олівцем сюжетної композиції має бути чітким і виразним, з визначеними межами світла і тіні, але без передачі світлотіні.

Наступним етапом роботи було виконання ескізу сюжетної композиції в кольорі. Перевіривши промальовані обриси всіх предметів, персонажів, намітивши межі основних кольорових відтінків, учні визначали план роботи фарбами. З'ясувавши кольорове вирішення ескізу, приступали до роботи над композицією. Насамперед покривали відповідним кольором небо, сніг, дерева, будинки, потім розфарбовували постаті людей та інших персонажів, якщо вони були в ескізі. При цьому враховувалося що колір предметів переднього плану яскравіший, насиченіший, ніж тих, що зображені на задньому плані.

Аналізуючи ескізи сюжетних композицій, виконаних на основі спостережень і замальовок з життя, учні глибше розуміли творчий процес над сюжетною композицією, бачили недоліки в роботі своїй і товаришів, привчалися самі робити аналіз.

Учні усвідомлювали, що працюючи над основним ескізом сюжетної композиції, насамперед слід подбати про правильне композиційне розміщення предметів і персонажів, щоб добре були передані композиційний центр, рівновага і ритм, єдина точка зору та інші елементи композиції.

Для успішного виконання теми виявилося доцільним, щоб деякі компоненти композиції (дерева, хату, тин тощо) вчитель малював на класній дошці, даючи відповідні пояснення. Це дуже зацікавлювало учнів, особливо коли це була казкова тема. Ми намагалися, щоб учні сміливо, з захопленням і вільно приступали до виконання композиції. Тому вчитель давав можливість учням організувати свої дитячі враження від побаченого, прочитаного чи почутого, намагався, щоб діти повністю віддалися творчій праці.

Стежачи за самостійним виконанням роботи учнів над тематичним завданням, учитель своєчасними порадами запобігав помилкам тих, хто швидко "усе вже намалював". Типові помилки учнів учитель узагальнював й пояснював всьому класові. Такими загальними помилками у композиції переважно були неправильні перспективні зображення дерев, дороги, будинків тощо. Деяким учням учитель допомагав знайти глибше вирішення теми, іншим вказував на неправильне в малюнку, радив намалювати нові деталі, щоб розкрити тему, тощо.

Після закінчення роботи олівцем учні з дозволу вчителя починали малювати фарбами. Вчитель нагадував, як користуватись кольоровими олівцями, фарбами і пензлем, пояснював, як закінчити роботу в кольорі. Учні, які не встигли домалювати у класі, закінчували малюнок вдома.

Покажемо на прикладі теми "Малювання композиції "Серед поля мак розцвів" особливості методики роботи над тематичною композицією.

До уроку ставилися такі завдання: розвивати в дітей уміння правильно підбирати для роботи кольори, заповнювати зображенням усю площину аркуша паперу (виконання великого зображення), розмішувати предмети на аркуші з урахуванням взаєморозташування за принципом ближче-нижче, далі-вище, далі-менше; формувати естетичні почуття, виховувати акуратність під час роботи з фарбами, активізувати творчу ініціативу учнів.

В якості обладнання використовувалися таблиці, малюнки (зразки дитячих робіт), репродукції картин (за вибором учителя), ілюстрації із зображенням маку.

Спочатку відбувалося повторення вивченого матеріалу і проводилося актуалізація опорних знань про кольори.

Назвіть основні і похідні кольори. (Основні - червоний, жовтий, синій; похідні - зелений, фіолетовий, оранжевий)

Як одержати похідні кольори з основних? (Шляхом змішування основних кольорів)

Назвіть кольори райдуги. (Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий)

Як ще можна назвати кольори райдуги? (Хроматичні)

Назвіть ахроматичні кольори. Що означає префікс "а" у цьому слові? (Білий, чорний, сірий; префікс "а" означає заперечення, тобто ці кольори не мають кольору)

Як одержати сірий колір? Як зробити його світлішим або темнішим? (Білий + чорний = сірий; сірий колір робиться світлішим, або темнішим шляхом додавання до нього білого або чорного кольорів)

Далі відбувався перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Нам радісно, коли дивимося на такі картини. Вони створюють красу і затишок у наших оселях; у кожної людини, яка дивиться на них, з'являється хороший настрій. Я вважаю, що такі картини принесуть більше радості, ніж зірвані маки, які за декілька годин зів'януть. Думаю, що й ви теж такої думки.

Діти, чи доводилось вам бачити, як цвіте у полі мак? (Учні діляться своїми враженнями)

Усім подобаються прекрасні червоні квіти маку. Його торочкуваті пелюстки у два або декілька кіл часто дають прихисток жукам і мухам, які ховаються у квітці від холоду. Дрібних жучків, джмелів і особливо мух приваблює величезна кількість пилку, який висипається просто на пелюстки.

Дрібне насіння маку дозріває у коробочках. (Демонструється коробочка маку) Восени при сильному вітрі достиглі коробочки розкриваються і торохтять, як брязкальця. Чорні насінинки висипаються на землю. Червоний мак, як символ, має таке ж давнє походження, що й калина. Квіти маку символізують і дівочу красу, і здоров'я, але часто є символом трауру. Збереглись перекази, що дівчата-полонянки поїли маковим настоєм татар, а самі рятувалися втечею.

З давніх-давен мак наділяли чудодійною силою, яка захищає від усілякого зла. Його освячували в церкві двічі на рік - на Маковія і на Спаса. Такий мак - найкращий оберіг від нечистої сили. Дівчата з любов'ю вишивали квітки маку на сорочках, вплітали їх у віночки.

Далі вчитель поетапно виконував композицію на дошці. Наступним етапом була практична діяльність учнів.

Покажемо методику роботи над тематичною композицією під час малювання ілюстрації до української народної казки "Івасик-Телесик".

До уроку ставилися такі завдання: вчити учнів виконувати ілюстрації до української народної казки "Івасик-Телесик"; удосконалювати навички узагальнення окремих елементів, передачі характерних рис казкових героїв, їхнього вбрання, оточення тощо; навчити учнів самостійно покращувати технічні навички зображувальної діяльності, вибирати способи зображення відповідно до характеру образу, користуватися акварельними фарбами; розвивати естетичні почуття, творчу уяву; прищеплювати любов до усної народної творчості.

В якості обладнання використовувалися таблиці, малюнки, ілюстрації (зразки дитячих робіт) до української народної казки "Івасик-Телесик".

Під час актуалізації опорних знань учні відгадували загадку.

Діти, спробуйте відгадати загадку, і дізнаєтеся, про якого персонажа з української народної казки йтиметься на нашому уроці.

Виріс цей хлопчина

З малої деревини.

У печі зміючку спік,

Сам на дерево утік.

Його гуска врятувала,

На крилечка свої взяла.

Принесла до тата й мами

Частуватись пирогами. ("Івасик-Телесик ")

Далі проводилася інсценізація української народної казки "Івасик-Телесик" (автор тексту В. Гвоздій).

Чи сподобалась нам, дітки, ця казка?

Яким ви уявляєте Івасика-Телесика? Опишіть його зовнішній вигляд.

Якою ви уявляєте Бабу-Ягу, її дочку - Оленку?

Які кольори ви використали б для зображення одягу цих персонажів? Чому?

На якому тлі відбуваються події?

Далі відбувається перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя) і поетапне виконання вчителем сюжету ілюстрації.

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Далі відбувається практична діяльність учнів і в підсумку - перегляд і демонстрування дитячих малюнків.

Закінчені малюнки вчитель аналізував разом з учнями, допомагав їм помітити свої помилки, ставлячи відповідні запитання. Таке обговорення привчало дітей уважніше виконувати тематичні завдання і не повторювати помилок. Кращі учнівські роботи експонувалися на класній та шкільній виставці, це стимулювало учнів до творчості. Такі виставки давали змогу учням порівнювати свої малюнки з малюнками товаришів, сміливіше і більш творчо працювати над тематичними малюнками й ілюстраціями до літературних творів.

2.3 Результативність експериментального дослідження

З метою перевірки ефективності запропонованої методики виконання тематичної композиції на уроках малювання нами здійснено педагогічну діагностику сформованості в учнів початкової школи відповідних навичок; розроблено, впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти, а також перевірено ефективність удосконаленої методики виконання тематичної композиції.

Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалася за допомогою таких критеріїв:

1. Мотиваційний критерій характеризується наявністю інтересу дитини до сприймання і виконання тематичної композиції, потребою у самовираженні композиційними засобами, прагненням до виконання тематичних композицій.

2. Пізнавальний критерій показує активність пізнання молодшого школяра у теорії виконання тематичної композиції.

3. До діяльнісного критерію належать такі показники:

здатність розмістити малюнок на площині;

уміння відобразити особливості пропорцій та кольорів у власній композиції;

реалістичне відтворення характерних ознак натури;

здатність творчо реалізовувати художньо-образне рішення;

ступінь самостійної діяльності учня (шляхом копіювання; за часткової допомоги вчителя; абсолютно самостійно).

На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні сформованості у молодших школярів навичок виконання тематичної композиції: низький середній і високий.

Низький рівень відображає байдужість учнів до виконання тематичної композиції, пасивність у малюванні. Бажання отримати гарні оцінки та похвалу визначає репродуктивний характер діяльності. Активні участь у творчій діяльності можлива лише за сприяння вчителя.

Середній рівень характеризується зацікавленістю учнями деякими тематичними композиціями, намаганням імітувати художні образи, стереотипним висловлюванням естетичних суджень з приводу побаченого. Домінантою мотивації до практичної діяльності цих дітей є бажання більше знати про композиційну діяльність. У цих дітей за часткової стимуляції вчителя спостерігається уявно-фантазійні прояви у виконанні тематичної композиції. Учні у своїх роботах з помилками відтворюють кольорові і конструктивні відношення.

Високий рівень виконання тематичної композиції характеризується такими особистісними якостями учня, як відчуття захоплення, милування побаченим. Для цих школярів властивий стійкий інтерес до композиційної діяльності. У своїх роботах добре відображають основні особливості форми об’єкта, адекватно відтворюють зовнішні контури натури та пропорційні відношення цілого і частин, вдало знаходять гармонійні співвідношення кольору і тону відтворюваного об’єкта, у роботі самостійні.

Порівняння даних констатуючого етапу в експериментальному і контрольному класах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв виконання тематичної композиції на уроках малювання. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий потенціал до творчо-композиційної діяльності.

Результати констатуючого експериментального зрізу показують, що понад 35% учнів, які брали участь в експерименті, має низький рівень розвитку навичок виконання тематичної композиції. До середнього рівня відноситься найбільша кількість учнів - майже 55%. Високого рівня досягає 10% досліджуваних молодших школярів.

Оскільки найбільша кількість учнів відноситься до низького і середнього рівня розвитку навичок виконання тематичної композиції, то можна стверджувати про малу ефективність традиційної методики образотворчого мистецтва.

На всіх етапах, забезпечуючи емоційно-позитивний настрій уроків образотворчого мистецтва, екскурсій, ігор, використано такі методи: словесні (бесіда, дискусія та ін.), наочні - ілюстрація (показ зразків малюнків, ілюстрацій, таблиць і т. ін.) та демонстрація (поетапного виконання композиції, роботи з матеріалами), практичні - відтворювальні (з метою закріплення відомого) та тренувальні (з метою формування образотворчих умінь та навичок).

Організацію занять з образотворчого мистецтва ми будували на принципах: реалістичності, структурної різноманітності; залучення учнів до співпереживання, створення відповідно до теми уроку емоційного настрою (включення ігрових, казкових моментів, інших видів мистецтв); наявності трьох основних структурних компонентів уроку (відповідно до законів будь-якої творчості) - сприймання, формування творчого задуму, посильна творча реалізація.

Моделювання змісту уроків ми здійснювали на основі врахування індивідуальних особливостей дітей, їх здібностей, інтересів, тому з підвищенням ролі диференціації художньо-творчої діяльності дітей, на формуючому етапі експерименту надано переваги художньо-ігровим формам практичної роботи.

Підводячи підсумки формуючого експерименту, ми враховували, що учні повинні знати та вміти:

зміст термінів “композиція", “формат", ”статика”, “динаміка" у композиції, “ескіз” та набути початкових навичок виконувати попередній ескіз творчої роботи (у першу чергу - декоративної композиції);

втілювати в практичній роботі такі принципи, прийоми та засоби організації композиції: вибір формату, елементів композиції, рівня, точки зору та освітленості (на початковому рівні) відповідно до творчого змісту роботи; засоби визначення композиційного центру (розміром, кольором, тоном, фактурою, контуром тощо);

особливості асиметричної організації композиції та вміння на початковому рівні досягти рівноваги зображення в композиції при асиметричному заповненні площини;

вимоги щодо доцільного розміщення на площині одиничного предмета або групи предметів (у тому числі натюрморту);

виразні засоби створення певного емоційного стану природи (спокій, радість, сум, тривога, спека тощо);

зміст динамічної і статичної, відкритої і закритої композиції;

особливості реалістичної і декоративної манери зображення та початковому рівні вміти втілити своє розуміння у творчій роботі (у тому числі у пейзажі та натюрморті);

взаємозв’язок шрифту і зображення та набути перших вмінь уведення шрифту (слова, цифри) в декоративно-графічну композицію.

Експериментальне дослідження ефективності методики виконання тематичної композиції засобами образотворчого мистецтва показало, що внаслідок поетапного включення дітей до пошуково-візуально-пізнаваль-ного, евристичного та зображувального процесів вектор їхнього розвитку мав напрям від елементарних проявів композиційної діяльності до самостійного виконання тематичних композицій у процесі образотворчої діяльності (таблиця).

Зіставивши дані експериментального і контрольного класів, наведені у таблиці, слід відмітити значну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв сформованості у молодших школярів умінь і навичок виконання тематичної композиції.

Таблиця. Сформованість знань та умінь композиційної діяльності

наприкінці експериментального дослідження

№ п/п	УМІННЯ	Контрольний клас (%)	Експериментальний клас (%)
1	знати зміст термінів “композиція", “формат", ”статика”, “динаміка" у композиції, “ескіз” та набути початкових навичок виконувати попередній ескіз творчої роботи	68	79
2	втілювати в практичній роботі такі принципи, прийоми та засоби організації композиції: вибір формату, елементів композиції, рівня, точки зору та освітленості відповідно до творчого змісту роботи; засоби визначення композиційного центру	65	74
3	знати особливості асиметричної організації композиції та вміння на початковому рівні досягти рівноваги зображення в композиції при асиметричному заповненні площини	67	80
4	знати вимоги щодо доцільного розміщення на площині одиничного предмета або групи предметів	73	85
5	володіти виразними засобами створення певного емоційного стану природи	71	82
6	відтворювати зміст динамічної і статичної, відкритої і закритої композиції	66	74
7	знати особливості реалістичної і декоративної манери зображення та початковому рівні вміти втілити своє розуміння у творчій роботі	67	78
8	знати взаємозв’язок шрифту і зображення та набути перших вмінь уведення шрифту в декоративно-графічну композицію	69	76

Дані, наведені у таблиці, показують, що кількість учнів експериментального класу, які підвищили рівень сформованості відповідних умінь і навичок внаслідок експериментального навчання, зросла порівняно з даними констатуючого етапу дослідження, а кількість учнів контрольного класу, які підвищили рівень сформованості цих умінь внаслідок традиційного навчання, хоча й зросла, однак несуттєво.

Так, за підсумками формуючого експерименту виявилося, що 15% учнів експериментального класу (ЕК) і 24% учнів контрольного класу (КК) має низький рівень сформованості умінь виконання тематичної композиції. До середнього рівня відноситься 49% - ЕК і 56% - КК. Високого рівня сформованості даних умінь досягли 36% учнів експериментального класу і 22% учнів контрольного класу (див. діаграму).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва Діаграма. Загальний рівень сформованості умінь і навичок виконання тематичної композиції наприкінці експерименту

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої нами експериментальної методики формування умінь і навичок виконання тематичної композиції в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку відповідних умінь і навичок. Це свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи.

Результати проведеного аналізу підтверджують ефективність удоско-наленої методики у формуванні в молодших школярів умінь і навичок виконання тематичної композиції. Нами доведено, що впровадження основних її положень у практику образотворчої діяльності учнів початкових сприяє не лише формуванню відповідних практичних навичок, а й збагаченню емоційної, мотиваційної, когнітивної сфер, що стимулює самовираження в образотворчій діяльності молодших школярів.

Висновки

1. Композиція - це побудова художнього твору, обумовлена його змістом, характером і призначенням. Художники використовують композицію як універсальний засіб, щоб створити живописне полотно, скульптуру або витвір декоративно-прикладного мистецтва, добитися їх образної та емоційної виразності. У різних видах і жанрах образотворчого мистецтва (ужиткового, декораційно-театрального, дизайнерського й архітектурного) композиції ґрунтуються на загальних законах творчості, але мають і свої специфіку, особливості, що характерні тільки для відповідного виду мистецтва. У композиціях різних видів і жанрів образотворчого мистецтва передача простору відрізняється одна від одної, внаслідок чого виділяють три види композиції: фронтальну, об'ємну і глибинно-просторову.

2. Основними законами композиції є закон цілісності, контрастів, новизни і підпорядкування всіх засобів композиції ідейному задуму, та закони композиції, що діють у деяких видах і жанрах образотворчого мистецтва, відображаючи суттєві ознаки і специфіку побудови їх (закони життєвості та впливу "рами" на композицію зображення на площині). Закони композиції відображають суттєві ознаки і специфіку побудови тематичної композиції. Їх знання дає змогу як об’єктивніше аналізувати композиційні твори, так і створювати адекватні дійсності власні мистецькі твори.

3. Правила, прийоми і засоби композиції допомагають художнику будувати її і належать до менш постійних категорій, ніж закони, що діють тривалий час в історії розвитку образотворчого мистецтва. Правила, прийоми і засоби є лише композиційною технікою, хоча в основі своїй випливають із закономірностей природи. Вони розвиваються і збагачуються творчою діяльністю нових поколінь художників різних країн. На зміну віджилим правилам і закономірностям приходять інші, які породжуються новими завданнями, що постають перед мистецтвом.

4. Можна виділити наступні композиційні правила: передачі руху (динаміки), спокою (статики), золотого перетину (одна третина). До прийомів композиції можна віднести: передачу ритму, симетрії і асиметрії, рівноваги частин композиції і виділення сюжетно-композиційного центру. Засоби композиції включають формат, простір, композиційний центр, рівновагу, ритм, контраст, світлотінь, колір, декоративність, динаміку і статику, симетрію і асиметрію, відкритість і замкнутість, цілісність. Знання прийомів, правил і закономірностей композиції допоможе зробити малюнки виразнішими, але це знання зовсім не самоціль, а лише засіб, що допомагає досягти успіху.

5. На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за уроками образотворчого мистецтва у початковій школі нами виявлено, що загальний недолік педагогічної теорії і практики - недостатня спрямованість на використання формування у молодших школярів навичок виконання тематичної композиції. Для усунення цих недоліків ми удосконалили методику роботи над тематичною композицією, організували і провели експериментальне дослідження, де реалізували основні положення цієї методики.

6. В основу експериментальної методики були покладені положення: розуміння завдань у роботі над ескізом сюжетної композиції та розкриття теми засобами композиції; збагачення учнів необхідними спостереженнями і замальовками реальної дійсності; активізація творчої уяви у молодших школярів. Виконання ескізів сюжетної композиції на основі спостережень навколишнього життя розвивало у молодших школярів спостережливість, уміння не тільки бачити серед навколишнього життя головне, типове, а й передавати його художніми засобами на картинній площині, втіливши в зміст твору відповідний творчий задум.

7. З метою перевірки ефективності запропонованої методики виконання тематичної композиції на уроках малювання нами здійснено педагогічну діагностику сформованості в учнів початкової школи відповідних навичок; розроблено, впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти, а також перевірено ефективність удосконаленої методики виконання тематичної композиції. Сюжетні композиції, виконані після цілеспрямованих спостережень і зарисовувань, як правило, були значно багатші за змістом. Виявилося, що учні розуміють сюжетні зв'язки предметів і персонажів, характеристику їх подають повніше і вірогідніше, а також більш свідомо і грамотно передають розміщення предметів у просторі.

8. За результатами контрольного етапу експерименту, кількість учнів експериментального класу, які підвищили рівень сформованості відповідних умінь і навичок внаслідок експериментального навчання, зросла порівняно з даними констатуючого етапу дослідження, а кількість учнів контрольного класу, які підвищили рівень сформованості цих умінь внаслідок традиційного навчання, хоча й зросла, однак несуттєво. У процесі використання розробленої нами експериментальної методики формування умінь виконання тематичної композиції в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку відповідних умінь і навичок. Це свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи та загальну ефективність удосконаленої методики формування умінь композиційно-тематичного малювання у початковій школі.

Список використаних джерел

Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 1994. - 112 с.

Национальная доктрина развития образования // Освіта. - 2002. - №26 (4984). - 96 с.

Закон України про освіту / 23 травня 1991 р. - №1060-ХІІ.

Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. - 2002. - Січень. - №1. - С.4-7.

Базовий компонент початкової освіти // Початкова школа. - 1999. - №1. - С.6-19.

Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.

Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. - М.: Педагогика, 1968. - 184 с.

Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. - М.: Педагогика, 1984. - 254 с.

Антонович Є.А., Проців В.І., Сенд С П. Художні техніки в школі. - К.: ІЗМН, 1997. - 312 с.

Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1992. - 271 с.

Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М., 1981. - 240 с.

Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.

Васильєва О., Поклад І. Розвиток творчої особистості дитини в образотворчій діяльності // Мистецтво та освіта. - 2002. - №2. - С.42-43.

Васильковська К.М. Формування художнього світогляду майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. - К.: НПУ, 2006. - 234 с.

Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.

Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. - Л.: Наука, 1977. - 116 с.

Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: Рад. школа, 1976. - 118 с.

Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво.1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.

Волков Н.Н. Цвет в живописи. - М.: Искусство, 1984. - 320 с.

Волошина Н.Й. З теоретичних засад естетичного виховання учнів засобами мистецтва // Педагогіка і психологія. - 1996. - №3. - С.9-18.

Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573 с.

Гайдамака О. Календарне планування до програми “Мистецтво” // Поч. школа. - 2003. - №6. - С.28-31.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Вища школа, 1995. - 237 с.

Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. - К.: Рад. школа, 1975. - 224 с.

Гіптерс З. Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання // Рідна шк. - 2001. - №9. - С.60.

Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. - К.: Педагогика, 1978. - 186 с.

Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.

Дейнека А.А. Учитесь рисовать. - М.: Искусство, 1981. - 224 с.

Демченко І. Творчий розвиток школярів засобами образотворчого мистецтва // Рідна школа. - 2002. - №6. - С.62-64.

Демченко І.І. Використання інтерактивних технологій навчання при викладанні образотворчого мистецтва у початковій школі // Мистецька освіта у контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади розвитку / Тези Міжнародної наукової конференції. - К. - Суми: СумДПУ ім.А. Макаренка, 2004. - С.244-246

Демченко І.І. Діагностування творчого розвитку молодших школярів засобами образотворчого мистецтва // Дизайн-освіта 2003: досвід, проблеми, перспективи. матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції. Зб. матеріалів - Харків: ХДАДМ, 2003. - С.251-260.

Демченко І.І. До проблеми новітніх технологій в мистецтві // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Збірник наукових праць. - Харків: ХДАДМ, 2002. - С.64 - 71.

Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 6 до 10 років. - К.: Богдана, 2003.

Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. - 1993. - №2. - С.39-43.

Єрьоміна О., Сердюк І. Формування навичок сприйняття творів мис-тецьтва: З досвіду роботи // Мистецтво та освіта. - 2000. - №1. - С.39-41.

Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва.1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.

Кардовский Д.И. Пособие по рисованию. - М.: Стройиздат, 1978. - 126 с.

Кибрик Е.А. К вопросу о композиции // Вопросы изобразительного искусства. - М.: Сов. художник, 1954. - С.31-45.

Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.

Кириченко М.А. Альбом з образотворчого мистецтва для 1-3 класів. К.: Рад. шк., 1990. - 80 с.

Кириченко М.А. Образотворче мистецтво.3 клас. - К.: Освіта, 1996. - 128 с.

Кузин B. C. Основы обучения изобразительному искусству в школе. - М.: Просвещение, 1977. - 207 с.

Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. - М.: Искусство, 1977. - 264 с.

Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. - М.: Искусство, 1983. - 96 с.

Лепикаш В.А. Живопись акварелью. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.

Лунячек Й. Основы изображения с натуры. - К.: Изд-во АН УССР, 1961. - 127 с.

Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - 354с.

Малышов С.Д. Искусство видеть. - М.: Просвещение, 1986. - 178с.

Милюков А.А. Организация натурных постановок на уроках изо-бразительного искусства в школе. - М.: Просвещение, 1978. - 112 с.

Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. - М.: Педагогика, 1975. - 136 с.

Огурцова С.В. Дитина в світі скульптури. - Донецьк: Лебідь, 2002. - 68 с.

Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. - Л.: Наука, 196. - 268 с.

Павлинов П.Я. Каждый может научиться рисовать. - М.: Педагогика, 1966. - 216 с.

Парнах М. Уроки изобразительного искусства // Искусство в школе. - 2001. - №3. - С.57-60.

Пилипенко Д.Г. Малювання з методикою викладання. - К.: НДПІ, 1971. - 135 с.

Програма для загальноосвітніх закладів: Образотворче мистецтво: 1-4 кл. - К.: Шкільний світ, 2001. - 84 с.

Проців В.I., Кириченко М.А. Уроки образотворчого мистецтва в 1-3 класах. - К.: Рад. шк., 1984. - 188 с.

Проців В.I., Кириченко М.А. Образотворче мистецтво.1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1982. - 158 с.

Рагозіна В. Особистісно зорієнтований підхід до діагностики розвитку учнів у процесі художньо-естетичного виховання // Рід. шк. - 2001. - №1. - С.50.

Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. - М.: Просвещение, 1976. - 222 с.

Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. - М.: Агар, 1998. - 251 с.

Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 2002. - 368с.

Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителя изобра-зительного искусства. - М.: Просвещение, 1981. - 175 с.

Навчальна книга - Богдан, 2007. - 112 с.

Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва.2 клас. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007. - 96 с.

Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва.3 клас. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007. - 104 с.

Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва.4 клас. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 120 с.

Шевнюк О.Л. Теорія і практика мистецької освіти майбутніх учителів у вищій школі. - К.: НПУ, 2004. - 555 с.

Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. - М.: Просвещение, 1974. - 235 с.

Щолокова О. Концепція художньо-естетичного розвитку школярів в системі освітньої галузі “Мистецтво” // Мистецтво і освіта. - 1999. - №8. - С.62-63.

Додаток

Тема. Малювання ілюстрації до української народної казки "Колобок"

Мета. Розвивати уміння створювати ілюстрації на основі творчої уяви і фантазії, навички малювання тварин і людей; формувати навички роботи з фарбами; вчити учнів глибоко відчувати казку, її добрих героїв, засуджувати жадібність, зло, боротися з ними у повсякденному житті.

Обладнання. Ілюстрації до українських народних казок, таблиця з послідовністю зображення тварин, репродукції картин "Альонушка" В. Васнєцова, "Пан", "Царівна-Лебідь" М. Врубеля.

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Актуалізація опорних знань.

Чи любите ви казки?

Пригадайте, який народний твір називається казкою? (Оповідання про незвичайні, часом фантастичні події)

Як називаються казки, створені народом? (Народними)

Які народні казки ви знаєте?

Як називаються казки, складені письменниками? (Літературними, або авторськими)

Ш. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

Мудрість народу - у дотепних приказках, загадках, піснях, думах, легендах, переказах і, звичайно ж, у казках. Казка - це глибока мудра книга життя.

Подумати тільки! Скільки оповідачів переказували, здавалося б, один і той самий твір упродовж віків! І кожен з них додавав щось нове, вигадував героям нові пригоди, випробування, давав нові імена. У казках прославляються мудрі, працьовиті, кмітливі, хоробрі, добрі персонажі і засуджуються підступні, злі, зрадливі, ледачі. У кожній казці виражено довічну мрію людей - перемогу добра над злом.

2. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

3. Сприймання учнями творів мистецтва.

А тепер розгляньте репродукції картин Михайла Врубеля. Вони відкривають глядачам незвичайний, неіснуючий світ, створений уявою художника. Сюжети та образи для своїх полотен Врубель вибирає не з життя, а з легенд, казок, літературних творів. Образ Царівни-Лебідь навіяла музика М. Римського-Корсакова до "Казки про царя Салтана" О. Пушкіна. А Пан, хазяїн лісів, прийшов із міфів стародавньої Греції.

Багато художників малюють ілюстрації до казок. Таких художників називають художниками-ілюстраторами.

(Учні переглядають ілюстровані видання казок)

Сьогодні ми спробуємо виконати ілюстрацію до української народної казки "Колобок", яку ви усі добре знаєте. Переглянувши лялькову виставу, ми ще раз пригадаємо її.

4. Перегляд лялькової вистави "Колобок".

Ведуча. Жили собі дід та баба. Жили та жили, та дожилися до того, що й хліба нема.

Дід. Бабусю! Піди у хижку, назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок.

Баба. Гаразд, зроблю я те.

Хоч діло не таке й легке -

Вчинити тісто біле-біле,

Солодке, пишне та м'яке.

Насиплю зараз борошенця,

Кориці трохи натрушу,

Ось цукор, сіль, вода з відерця,

Та й гарне тісто замішу.

Ведуча. Спекла баба колобка і поставила на вікні, щоб простиг. А він з вікна - та на призьбу, а з призьби - та на землю, та й побіг дорогою.

Колобок. Біжить стежинка до лісочка,

Ростуть тут клени та дубочки.

На листячку блищить роса...

Куди не глянь - така краса!

Зайчик. Колобок, Колобок, я тебе з'їм!

Колобок. Не їж мене. Зайчику,

Не їж. Побігайчику.

Послухай краще пісеньку.

Я по коробу метений,

На яйцях спечений, -

Як од баби та од діда втік,

Так і од тебе втечу!

Вовк, В животі аж бурчить:

Їстоньки мені кортить.

З'їв би я сто поросят,

А до них ще й сто курчат.

Ой який голодний я!

Доленька гірка моя!

Ось дивись - Колобок,

Рум'яненький бочок!

їсти так мені кортить,

Проковтну тебе я вмить!

Колобок. Не їж мене, Вовче, не їж мене, сірий,

Послухай краще пісеньку.

Я по коробу метений,

На яйцях спечений. -

Як од баби та од діда втік,

Так і од тебе втечу!

Ведмідь. У ліску собі гуляю,

З бджолами дупло шукаю.

Медок солоденький,

А я ще маленький.

З бджілками я дружу,

Бо смачний медок люблю.

Бджоли, меду дайте,

Мене пригощайте!

Колобок, Колобок, я тебе з'їм!

Колобок. Не їж мене, Ведмедику-Братику.

Я тобі пісеньку заспіваю.

Я по коробу метений,

На яйцях спечений, -

Як од баби та од діда втік,

Так і од тебе втечу!

Ведуча. По лісу Лисонька іде

І пісеньку співає.

Як бідна Лисонька живе.

Ніхто того не знає.

Лисичка. Єдина мрієчка моя -

Як пташницею стати.

Хто б доручив мені щодня

Курей охороняти?

Колобок, Колобок, я тебе з'їм.

Колобок. Не їж мене, Лисичко-Сестричко, я тобі пісню заспіваю.

Я по коробу метений,

На яйцях спечений, -

Як од баби і од діда втік,

Так і од тебе втечу!

Лисичка. Гарна твоя пісенька,

Шкода лише - слів не розберу.

Бо у тому вся біда,

Що старенька я й глуха.

Тож не чую нічого,

Ось така я убога.

Ти на носик мій сідай -

Ще раз, прошу, заспівай!

Ведуча. От сів Колобок та й давай співати.

Колобок. Я по коробу метений...

Ведуча. А Лисичка його - гам! Та й проковтнула!

5. Продовження бесіди.

Чи сподобалась вам, дітки, ця вистава?

Якими ви уявляєте персонажів казки? Опишіть їх зовнішній вигляд.

У які костюми одягнені казкові герої? Чому вони в українських національних костюмах?

З яких деталей вони складаються?

(Вишита сорочка, пояс, широкі штани-шаровари, спідниця, фартушок, хустка, віночок тощо)

Подивіться ще раз на казкових звірів. (Діти переглядають іграшкових звірів)

Поетапне виконання композиції вчителем.

Практична діяльність учнів.

Словникова робота.

Ілюстрація - зображення, що пояснює або доповнює текст у книжці.

VI. Підсумок уроку.

Чого навчає нас ця казка?

Перегляд малюнків.

Демонстрування дитячих робіт.

Оформлення виставки "В гостях у казки".

Дипломная работа: Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Похожие работы: