Вступ

1. Загальна характеристика сфери послуг

1.1 Поняття, характеристика, класифікація послуг

1.2 Світова торгівля послугами і її значення

1.3 Особливості ринку послуг

2. Аналіз функціонування ринку послуг

2.1 Ринок інформаційних технологій і послуг

2.2 Глобалізація ринків послуг: динаміка і основні тенденції

3. Проблеми функціонування ринку сфери послуг в сучасних умовах

Висновок

Використана література

Вступ

В даний час роль ринку послуг, як одного з найважливіших секторів економіки, дуже велика і актуальна. Це пов'язано з ускладненням виробництва, насиченням ринку новими товарами, з швидким зростанням НТП. Все це неможливо без існування інформаційних, фінансових, страховок і інших ринків послуг.

Відбувається розширення основ відтворювання ринкових і неринкових послуг, причому ринкові відвойовують все більш значну для себе частку в загальному об'ємі послуг. Це пов'язано з торгівлею товарами (особливо технічно складними), оскільки Збут товару вимагає все більш розвиненої мережі, яка складається в основному з послуг, що надаються під час реалізації, і, послуг післяпродажного обслуговування.

Однією з найважливіших закономірностей розвитку економіки у всьому світі є взаємозв'язок економічного зростання і підвищення ролі послуг в національній економіки. Це знаходить вираз в збільшенні частки трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, що використовуються у сфері послуг.

У міру розвитку суспільства, зростання продуктивних сил відбувається певний розвиток ринку сфери послуг. Спостерігається збільшення зайнятості в цій сфері, зростання технічної оснащеності праці, упровадження все більш досконалих технологій. В даний час роль послуг, як одного з найважливіших секторів економіки, дуже велика і актуальна. Це пов'язано з ускладненням виробництва, насиченням ринку товарами як повсякденного, так і індивідуального попиту, з швидким зростанням науково-технічного прогресу, який веде до нововведень в житті суспільства. Все це неможливо без існування інформаційних, фінансових, транспортних, страховок і інших ринків послуг.

За міжнародними даними статистики зверху 40% іноземних інвестицій вкладаються в розвиток ринку сфери послуг, що підтверджує актуальність, інтерес і бачення перспективи розвитку даного сектора економіки.

1. Загальна характеристика сфери послуг

1.1 Поняття, характеристика, класифікація послуг

Послуги як вид економічної діяльності існують давно. Поняття «послуги» включає декілька десятків видів діяльності, продукція яких може бути визначена як послуга.

Проте дати визначення послузі виявилося нелегкою задачею. Нижче приведені найтиповіші:

По-перше, послугами іноді називають діяльність, що не створює самостійного продукту, матеріального об'єкту або матеріальних цінностей. Воно буде невірним в тому випадку, якщо послуга полягає в пошитті одягу або виготовленні взуття з матеріалів, наданих замовником.

По-друге, послуга визначається як корисна дія, справи, вчинки або ж дії взагалі. Очевидно, що це визначення занадто у загальних рисах.

По-третє, за визначенням Р. Малері: «послуги — нематеріальні активи, вироблювані для цілей збуту». За визначенням, нематеріальні активи (або невідчутні цінності) — це цінності, що не є фізичними, речовинними об'єктами, але мають вартісну, грошову оцінку.

По-четверте, послуга - це процес, ряд дій. Ці дії можуть бути інструментом для виробництва цінності, вони можуть створити цінність, але самі не є самостійною цінністю. Якщо якісь дії корисні тільки для того, хто їх проводить (наприклад, зарядка вранці), то навряд чи вони можуть вважатися послугою.

По-п'яте, на думку До. Гренроса, послуга — процес, що включає серію (або дещо) невідчутних дій, які з потреби відбуваються при взаємодії між покупцями і обслуговуючим персоналом, фізичними ресурсами, системами підприємства — постачальника послуг. Цей процес направлений на рішення проблем покупця послуги. Дане визначення достатньо точно описує послугу, проте деякі послуги (косметичні, перукарські і т.п.) можуть бути відчутними.

Отже, можна підвести деякі підсумки. На сьогодні у визначеннях послуги і її властивостей відсутня єдність, і причин тому можна назвати дещо:

1. Дії, які можна назвати послугами, численні і різноманітні, так само як і об'єкти, на які направлені ці дії. Часто придбання товарів супроводжується супутніми послугами, і майже кожне придбання послуг супроводжується супутніми товарами.

2. Офіційна статистика об'єднує ці дії в один клас послуг. Дослідники ж шукають загальне в тих явищах, які реєструє офіційна статистика.

3. Складність пошуку визначення «послуги» полягає в тому, що дослідник послуг має справу з гнучким об'єктом, межі якої міняються залежно від бажань постачальника або споживача послуги. Матеріальний товар достатньо легко може стати послугою.

Однією з найважливіших закономірностей розвитку економіки у всьому світі є взаємозв'язок економічного зростання і підвищення ролі послуг в національній економіці. Це знаходить вираз в збільшенні частки трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, що використовуються у сфері послуг.

У міру розвитку суспільства, зростання продуктивних сил відбувається певний розвиток сфери послуг. Спостерігається збільшення зайнятості в цій сфері, зростання технічної оснащеності праці, упровадження все більш досконалих технологій. В даний час роль послуг, як одного з найважливіших секторів економіки, дуже велика і актуальна. Це пов'язано з ускладненням виробництва, насиченням ринку товарами як повсякденного, так і індивідуального попиту, з швидким зростанням науково-технічного прогресу, який веде до нововведень в житті суспільства. Все це неможливо без існування інформаційних, фінансових, транспортних, страховок і інших видів послуг. Також послуги є невід'ємним складовим торгівлі товарами (особливо технічно складними), оскільки збут товару вимагає все більш розвиненої мережі, яка складається в основному з послуг, що надаються під час реалізації і послуг післяпродажного обслуговування.

В умовах розвитку ринкових відносин, а також економічних і політичних катаклізмів, що відбуваються в нашій країні, спостерігаються і істотні зміни у сфері послуг. При кризових обставинах, що склалися, в Україні значно зростає об'єм послуг, специфічно властивих ринковій економіці (банківських, фінансових, страховок, ріелторських, юридичних). Збільшився спектр послуг, пов'язаних з управлінням і змістом органів державної влади, а також правоохоронних органів.

У міру інтеграції економіки країни в світовий економічний простір відбувається розвиток імпорту і експорту послуг, поява принципова нових технологічних основ функціонування цілого ряду послуг, у тому числі інформаційних.

Відбувається все більше розширення основ відтворювання ринкових і неринкових послуг. При цьому ринкові послуги відвойовують все більш значну для себе частку в загальному об'ємі послуг.

За міжнародними даними статистики зверху 40% іноземних інвестицій вкладаються в розвиток ринку сфери послуг, що підтверджує актуальність, інтерес і бачення перспективи розвитку даного сектора економіки.

Сфера послуг - зведена узагальнююча категорія, що включає відтворювання різноманітних видів послуг, що надаються підприємствами, організаціями, а також фізичними особами.

Зростання ролі і впливи сфери послуг на економіку викликало необхідність проведення досліджень з метою класифікації послуг і виявлення рівнів регулювання сфери послуг.

В даний час сфера послуг є однією з найперспективніших, швидко розвиваються галузей економіки. Вона охоплює широке поле діяльності: від торгівлі і транспорту до фінансування, страхування і посередництва самого різного роду. Готелі і ресторани, пральні і перукарські, учбові і спортивні заклади, туристичні фірми, радіо- і телестанції-, консультаційні фірми, медичні установи, музеї, театри і кінотеатри відносяться до сфери послуг. Практично всі організації надають в тому або іншому ступені послуги.

Протягом двох останніх десятиріч сфера послуг є одним з секторів економіки, що динамічно розвиваються. За деякими оцінками, при середньорічних темпах приросту загальносвітового об'єму виробництва ВВП (валового внутрішнього продукту) за період з 1990 по 1996 роки в 2,2% значення даного показника для сфери послуг за цей період склало більш 3%. При цьому найвищою динамікою характеризувалися відповідні показники для групи економічно розвинених країн, для яких середньорічні темпи приросту ВВП у сфері послуг за цей період дорівнювали 5,7% і істотно випереджали по значенню темпи приросту ВВП у сфері виробництва товарів (2,3%). Прискорена динаміка виробництва послуг в більшості країн світу визначалася, перш за все, збільшенням об'ємів їх проміжного і кінцевого споживання. В результаті в світовій економіці спостерігалося постійне зростання частки сфери послуг в сукупному ВВП, яка в даний час складає більш 70% від його загального об'єму і значно перевищує частку сфери виробництва товарів. Таке співвідношення є характерним як для економічно розвинених, так і країн, що розвиваються, де значення даного показника складають відповідно 73 і 65%.

Послуги класифікують по різних ознаках. Розглянемо деякі з найпоширеніших класифікацій.

Основні висновки, які можна зробити з цієї таблиці, — це те, що, по-перше, послуги численні, по-друге, що вони дуже різноманітні.

До числа послуг входять (по класифікатору ООН) 160 видів послуг, розділених на 12 основних розділів:

1. Ділові послуги — 46 галузевих видів послуг.

2. Послуги зв'язку — 25 видів.

3. Будівельні і інжинірингові послуги — 5 видів.

4. Дистриб'юторські послуги — 5 видів.

5. Загальноосвітні послуги — 5 видів.

6. Послуги із захисту навколишнього середовища — 4 вигляд.

7. Фінансові послуги, включаючи страхування, — 17 видів.

8. Послуги з охорони здоров'я і соціальні послуги — 4 вигляд.

9. Туризм і подорожі — 4 вигляд.

10. Послуги в області організації дозвілля, культури і спорту — 5 видів.

11. Транспортні послуги — 33 вигляд.

12. Інші послуги.

До числа перших спроб класифікації послуг в маркетингу, ідеї яких одержали свій подальший розвиток, слід віднести роботи Стентона і Джадда, опубліковані в 1964 році.

Стентон диференціює послуги, що надаються на комерційній основі, на 10 груп, що включають:

1. послуги за поданням житла;

2. обслуговування сімей, ремонт житла, догляд за ландшафтом, прибирання

житлових приміщень і др.);

3. відпочинок і розваги;

4. індивідуальне санітарно-гігієнічне обслуговування (прання

сухе чищення, косметичні послуги і др.);

5. медичні і інші послуги охорони здоров'я;

6. приватна освіта;

7. послуги в області бізнесу і інші професійні послуги (правові, бухгалтерські, консультаційні і ін.);

8. і фінансових послуги страховок;

9. транспортні послуги;

10. послуги в області комунікацій.

Джадд запропонував свою схему класифікації послуг, виділивши три принципові групи:

• послуги, пов'язані з фізичними товарами, якими клієнт володіє і які використовує, але не на правах власника;

• послуги, пов'язані з фізичними товарами, що є власністю клієнта.

• послуги, не пов'язані з фізичними товарами.

Лавлок проводить відмінність послуг з:

• базовим характеристикам попиту;

• змісту і благам;

• процедурам поставки.

Не дивлячись на вже наявну в даний час достатньо ґрунтовну розробку фундаменту класифікації послуг в маркетингу, цей процес не можна вважати повністю завершеним. Навпаки, вступивши, на думку багатьох фахівців, в пору революційних перетворень, сфера послуг вимагає все нових і нових маркетингових ідей. Зокрема, серйозним каталізатором тут виступає розвиток інформаційних і біотехнологій, а також засобів телекомунікацій.

1.2 Світова торгівля послугами і її значення

Протягом багатьох років послуги практично не вивчалися теорією міжнародної економіки. Частково це було пов'язано з складністю визначення самого поняття послуг, яких існує велика кількість.

Торгівля послугами також широко розвинена, як і міжнародна торгівля товарами (в речовинному розумінні цього слова). Міжнародна торгівля послугами має свою специфіку:

невідчутність

невидимість

нерозривність виробництва і споживання

неоднорідність і мінливість якості

нездатність послуг до зберігання

Саме через невідчутність і невидимість більшості послуг торгівлю ними іноді називають невидимим експортом або імпортом. Проте і в цьому випадку існує багато виключень. Звичайно послуги не мають упредметненої форми, хоча ряд послуг придбаває її у вигляді комп'ютерних програм на магнітних носіях, кінострічок, різної документації.

На відміну від товарів послуги проводяться і споживаються в основному одночасно і не підлягають зберіганню. У зв'язку з цим потрібна присутність за рубежем безпосередніх виробників послуг або іноземних споживачів в країні виробництва послуг. На відміну від операцій з товарами вони не підлягають митному контролю. Послуги можуть бути капіталомісткими і наукоємними, мати промисловий характер або задовольняти особисті потреби, можуть бути некваліфікованими або вимагати дуже високого рівня кваліфікації виконавців. Не всі види послуг на відміну від товарів придатні для широкого залучення в міжнародний оборот, наприклад комунальні послуги. Сфера послуг, як правило, більшою мірою захищена державою від іноземної конкуренції, ніж сфера матеріального виробництва.

Все різноманіття послуг в сучасній розвиненій економіці можна згрупувати в декілька крупних, функціонально більш менш однорідних підрозділів загальної вельми різнорідної структури:

Транспорт:

пасажирський (міжнародне перевезення пасажирів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг)

вантажний (міжнародне перевезення вантажів)

Поїздки:

ділові (товари і послуги, що придбавалися нерезидентами, мандрівними по справі: відрядження)

особисті (наприклад, туризм)

Зв'язок (послуги поштової, кур'єрської, телефонної і іншого зв'язку між резидентами і нерезидентами)

Будівництво

Страхування

Фінансові послуги

Комп'ютерні і інформаційні послуги (наприклад, консультації в області комп'ютерних програм, обслуговування комп'ютерів і т.д.)

Роялті і ліцензійні платежі

Інші бізнес – послуги:

посередницькі послуги

лізинг

інші ділові, професійні і технічні послуги (правові, управлінські, бухгалтерські, рекламні і інші послуги, послуги з проектування, картографії і т.д.)

10. Особисті, культурні, рекреаційні послуги:

аудіовізуальні (виробництво фільмів, програм, дисків і т.д.)

інші (показ виставок, проведення заходів)

11. Урядові послуги (поставка товарів в посольство, консульство, послуги, що надаються міжнародними організаціями по збереженню миру)

В рамках сфери послуг об'єднується широкий круг видів господарської діяльності, направленої на задоволення особистих потреб населення і потреб виробництва, а також споживання суспільства в цілому. Все більше значення придбаває виробництво послуг на зарубіжних філіалах ТНК, враховуючи, що зверху 40% розміщених в світі прямих зарубіжних інвестицій вкладене в сферу послуг. Серед галузей, куди найбільш активно прямують інвестиції, виділяються фінансова сфера і торгівля.

Одна з головних закономірностей суспільного розвитку – випереджаючий зростання сфери послуг порівняно з матеріальним виробництвом і розширення її господарських позицій. В послугах формуються такі ключові чинники економічного зростання, як наукове знання, нематеріальні форми накопичення, інформаційні технології, а також глобалізація господарської діяльності і т.п. Відповідно найважливіше значення мають глибокі науково-технічні, якісні і структурні зміни в самих галузях послуг, які підвищують їх внесок у розвиток суспільства і створюють необхідні передумови для його подальшого прогресу.

20% всієї світової торгівлі доводиться на торгівлю послугами. За даними ВТО, в 1998 р. світовий експорт послуг склав 1,2 трлн. доларів, що на 2% менше ніж в попередньому році.

Участь провідних країн в світовому експорті послуг в 1998 р. була наступна (в %): США – 18,1, Великобританія – 7,7, Франція – 6,1, Німеччина – 5,9, Італія – 5,4, Японія - 4,7, Нідерланди і Іспанія – по 3,7, Бельгія і Люксембург – по 2,7, Гонконг – 2,6, Австралія – 2,4, Канада – 2,2, Швейцарія – 2,0, Республіка Корея і Китай – по 1,8, Туреччина – 1,7, Сінгапур – 1,4, Швеція – 1,4, Тайвань – 1,3.

Протягом двох останніх десятиріч сфера послуг є одним з секторів світової економіки, що динамічно розвиваються. В світовій економіці спостерігається постійне зростання частки сфери послуг в сукупному ВВП, яка складає в даний час більш 70% від його загального об'єму і значно перевищує частку сфери виробництва товарів. Таке співвідношення є характерним як для економічно розвинених, так і для країн, що розвиваються, де значення даного показника складає відповідно 73 і 65%. Приблизно аналогічні тенденції були характерні в цей період і для інших структурних показників багатьох країн, які і визначили в результаті структурні зміни в світовій економіці. Наприклад, в найрозвиненіших країнах світу частка зайнятих у сфері послуг в даний час складає більш 70% від загальної чисельності зайнятих в економіці, а частка виробничих фундацій основних галузей даної сфери перевищує 60-ти процентний рівень. Одночасно, як показує аналіз, в цей період в світовій торгівлі спостерігається постійне збільшення об'ємів експортно-імпортних операцій у сфері послуг.

В самому загальному вигляді оцінити участь країни в світовій торгівлі послугами можна за допомогою показника її частки в світовій торгівлі, яка, як правило, має максимальне значення у провідних промислово розвинених країн.

Залежність економіки країни від торгівлі послугами показує питому вагу торгівлі послугами у ВВП країни. Наприклад, його величина в середині 90-х років коливалася в межах 10 – 15% для Великобританії, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Швеції і в межах 5 – 10% для США, Канади, Німеччини, ЮАР, Австралії, Японії.

Роль послуг в економіці країн оцінюється також за допомогою індексу, розрахованого як відношення частки експорту товарів до частки експорту послуг у ВВП країн. Чим менше індекс, тим більше значення мають послуги.

Визначення частки експорту послуг в торгівлі послугами наочно вкаже на країни нетто-експортери і імпортери послуг.

Зовнішньоторговельна квота (відношення торгівлі послугами до частки сфери послуг у ВВП), а також показник торгівлі послугами країни з розрахунку на душу населення показують ступінь відвертості економіки в зовнішньоекономічних зв'язках країни у сфері послуг.

Проте сфері послуг, міжнародній торгівлі послугами виявлялася недостатня увага ученими, особливо останніми роками. У зв'язку з масштабами світового обміну, що ростуть, послугами виникає необхідність створення міжнародних механізмів регулювання. Найважливішим напрямом є робота по виконанню умов Генеральної угоди по торгівлі послугами (ГАТС).

В даний час Всесвітня торгова організація веде список галузей послуг, по яких країни виражають згоду з ліберальним режимом доступу на національний ринок для зарубіжних партнерів. З 12 галузей, згідно класифікації ВТО, до самих «відкритих» в світі відноситься туризм. Крім того, багато країн вважають, що позитивний ефект може принести лібералізація ринку ділових і фінансових послуг. В лібералізації ринків послуг зацікавлені розвинені країни, прагнучі до подальшого розширення експорту.

Тому у сфері регулювання торгівлі послугами слід проводити поетапну, злагоджену політику, щоб не порушити економічного балансу.

За період 1980 – 1997 рр. торгівля послугами зросла в 3 рази, досягнувши в 1997 р. 2605 млрд. доларів. В цілому за останні два десятиріччя темпи зростання експорту товарів і послуг випереджали зростання світового валового продукту.

1.3 Особливості ринку послуг

Ринок заснований на системі економічних стимулів і санкцій, які виходять не від деякого його керівного органу, а від самого споживача. Споживач «голосує» своїм рублем за і проти даного товару, тим самим визнаючи або заперечуючи суспільну значущість укладеної в ньому праці. Ринок, як свідчить світова практика, виявився найгнучкішою і ефективною економічною системою, здатною перебудовуватися, пристосовуватися до внутрішніх і зовнішніх умов, що змінюються. Він є способом взаємодії виробників і споживачів, заснованим на децентралізованому, позбавленому індивідуальності механізмі цінових сигналів.

Слід розрізняти:

1. Ринок епохи вільної конкуренції;

2. Сучасні ринкові системи.

Ринок має переваги, які полягають в наступному:

— ринок грає найважливішу позитивну роль в структурі економіки, а також забезпечує своїм суб'єктам реальну свободу;

— ринок формує «економічну людину», а не «адміністративну», позбавлену всякої ініціативи людину АКС;

— ринок створює постійно діючі стимули для підвищення ефективності виробництва;

— ринок встановлює строгу залежність між реальним внеском в створення продукту праці і розміром одержуваного доходу;

— ринок — це саморегульована система, здатна задовольняти потреби в благах і послугах на більш високому рівні;

— ринок базується на принципі економічної доцільності, виробництва (досягненні максимальних результатів при мінімальних витратах);

— ринок гарантує суспільну оцінку результатів праці відособлених виробників. Недоліки ринку:

— не забезпечені правові і суспільні інститути;

— відсутність гарантій права на працю і дохід;

— незацікавленість в створенні і розвитку суспільних товарів (всі види транспорту, освіта);

— не сприяє збереженню невідтворних ресурсів, що належать суспільству;

— не в змозі забезпечити стратегічні задачі в області науки і техніки;

— відсутність механізму захисту навколишнього середовища.

Структура ринку по територіальній ознаці підрозділяється на :

- регіональні ринки

- міжрегіональні

- міжнародні

- світовий ринок

До групи ринків товарів і послуг входять наступні види ринків:

- споживацьких товарів виробничого і невиробничого призначення;

- послуг (транспортних, комунальних, побутових);

- житла і будівель невиробничого призначення

Перш ніж перейти безпосередньо до ринку послуг, слід сказати декілька слів про ринок товарів і послуг. На цьому ринку підприємства реалізують проведену продукцію (товари і послуги) і одержують за неї доходи. Продукцію купують домогосподарства. Витрачаючи при цьому грошові кошти, які вони заробили від продажу своїх власних ресурсів. Таким чином, витрати домогосподарств на ринку товарів і послуг рівні доходам підприємств від продажу.

Ринок послуг - це економічні відносини між продавцями і покупцями послуг.

В порівнянні з ринком товарів, ринок послуг характеризується наступними рисами:

Наявністю істотних галузевих відмінностей у виконанні ринкових відношенні (наприклад, у сфері матеріального виробництва: підприємство закупляє продукцію і розвиває виробництво, тут на 100 відсотків використовуються ринкові відносини, тоді як у сфері послуг, наприклад, галузь освіти, існують платні і безкоштовні основи навчання).

На ринку послуг збільшення об'єму платних послуг здійснюється як за рахунок власне збільшення виробництва послуг, так і за рахунок трансформації безкоштовних послуг в платні.

Високий ступінь диференціації виробництва послуг, викликаний індивідуалізацією попиту.

Пропозиція і попит більш еластичні, унаслідок неможливості зберігання і транспортування послуг.

Послуга не існує до її надання. Це робить неможливим порівняння і оцінку послуг до їх отримання. Порівнювати можна тільки очікувані вигоди і одержані.

Послугам властивий високий ступінь невизначеності, що ставить клієнта в невигідне положення, а продавцям утрудняє просування послуг на ринок.

На відміну від товарів, послуги проводяться і споживаються в основному одночасно, не підлягають зберіганню. Це породжує проблему регулювання попиту і пропозиції послуг.

Послуги часто протиставляються продукції, хоча і в промисловості збільшується роль обслуговування, яке може включати ремонт устаткування, післяпродажне обслуговування і інші послуги, пов'язані з продажем товарів. Можна сказати, що у багатьох випадках в послузі присутній елемент продукції, точно так, як і при продажу продукції присутній елемент послуги. Тісне переплетення продажу товарів і надання послуг утрудняє виділення і облік послуг.

Сфера послуг звичайно більше захищається державою від іноземної конкуренції, ніж сфера матеріального виробництва. Більш того в багатьох країнах транспорт і зв'язок, фінансові і страховки послуги, наука, освіта, охорона здоров'я, комунальні послуги традиційно знаходяться в повній або частковій власності держави або ж строго контролюються і регламентуються державою. Імпорт послуг на думку урядів багатьох країн, може представляти загрозу національної безпеки і суверенітету, тому він регламентується більш жорстко в порівнянні з торгівлею товарами.

Часто дослідники сфери послуг порівнюють її властивості з властивостями матеріально-речовинного товару. При цьому учені приходять до однієї думки частіше, ніж при спробах дати визначення, проте і тут виникають розбіжності і всілякі допущення. Частіше за інші серед специфічних властивостей послуг називають те, що вони є дією або процесом, вони нематеріальні, їх неможливо берегти, їх якість більш мінлива в порівнянні з матеріально-речовинним товаром, а також те, що виробництво і споживання послуги одночасні. Наприклад, так описуються властивості послуги в книзі «Стандартизація і сертифікація у сфері послуг»:

послуги є поєднанням процесу надання послуги і споживання результату послуги;

послуги, залежно від об'єкту і результату, діляться на матеріальні і нематеріальні;

у багатьох випадках суб'єктом (виконавцем) послуги виступає індивідуальний підприємець або мале підприємство;

у багатьох випадках споживач (людина) є об'єктом надання послуги і (або) безпосередньо бере участь в процес її надання;

надання і споживання послуги може бути одночасним (як правило, послуга має індивідуальний характер надання і споживання ) у сфері послуг висока частка ручної праці, якість якого залежить від майстерності персоналу;

виконавець послуги, як правило, не є власником результату послуги;

послуги локальні, нетранспортабельні, можуть мати регіональний характер;

послуги можуть бути незбережені.

Цей список не беззастережний і далекий від вичерпного, проте він добре демонструє необхідність обмовок при описі властивостей послуги. Можна помітити, що в даному випадку деякі властивості супроводжуються зауваженнями «як правило», «у багатьох випадках», «можуть бути» і т.п.

Функції ринку послуг аналогічні функціям будь-якого ринку. До них відносяться:

- посередницька

- ціноутворююча

- регулююча

- стимулююча

- інформаційна

- очисна

Таким чином, ринок сфери послуг має свої певні особливості в порівнянні з ринків товарів, але при цьому його функції аналогічні функціям будь-якого ринку.

2. Аналіз функціонування ринку послуг

2.1 Ринок інформаційних технологій і послуг

Ринок інформаційних технологій є самими динамічно тим, що розвиваються. Розвиток інформаційних технологій дозволить Росії вийти на лідируючі позиції в світі як по галузі ІТ, так і по економіці в цілому.

В ринковому господарстві прийнято виділяти чотири макросектори: споживацьких благ, засобів виробництва, праці, грошей і цінних паперів. Сучасне виробництво немислиме без функціонування п'ятого сектора - ринку інформації. Ринок інформації включає такі сектори, як комунікації, освіта, науково-технічні дослідження, друк, кіно, реклама, управлінська діяльність і т.д.

Багато років і десятиріччя в нашій країні вважалося, що саме головне - це виробництво продуктів, матеріальних благ і куди нижче по суспільній значущості - виробництво послуг.

Так ми і жили, реалізовуючи саму Передову теорію, проводячи найважчі верстати і найкрупніші транзистори, маючи найвищу зайнятість у сфері матеріального виробництва і одну з найнижчих зарплат в області культури, утворення і охорону здоров'я, з високих принципових позицій обговорюючи проблему: чи продуктивна праця в невиробничій сфері? Все, здається, йшло добре - і темпи були, і теорія здійснювалася на практиці, як «раптом» очевидним стало твердження, що країна зсовується до узбіччя світової цивілізації.

У свою чергу ринок інформаційних товарів і послуг є сьогодні самим динамічно тим, що розвиваються. Інформаційний бізнес, що став одним з самих прибуткових і перспективних, привертає все більше і більше фірм. Інформаційні потреби різних рівнів ростуть швидкими темпами, що розширює можливості інформаційного обміну, веде до появи все нових інформаційних продуктів, стимулює розвиток всіх видів інформаційної діяльності.

Що ж до російської економіки, то ринок інформації ще тільки формується. Перспективи розвитку інформаційного ринку в нашій країні багато в чому залежать від продуманої і зваженої державної політики в цій області. Крім того, саме держава повинна забезпечувати виробництво тих інформаційних продуктів, які залишаються зовні сфери ринку.

Досвід багатьох країн, що розвиваються, показує, що пріоритетний розвиток інформаційного виробництва через стратегічний характер інформаційних ресурсів в розвитку сучасного суспільства дозволив багатьом державам подолати величезний розрив в рівні економічного і соціального розвитку в порівнянні з розвиненими країнами.

Посилення конкуренції на інформаційному ринку спричинило за собою як зниження витрат на виробництво багатьох інформаційних товарів, так і зниження цін на ринку інформації.

Разом із зростанням числа виробників на інформаційному ринку розширяється круг пропонованих товарів і послуг, підвищується якість продукції і обслуговування, тобто виробництво стає мобільнішим і гнучким, що відповідає самому характеру інформаційних товарів.

Таким чином, на ринку інформації чітко виявилися основні тенденції структурних змін і зміни пріоритетів регулювання, що відбувалися останнім часом в розвинених країнах. В зв'язку з цим зупинимося на такій межі, характерній для країн з високим рівнем економічного і соціального розвитку, як формування так званого неприбуткового сектора економіки. некомерційні інформаційні служби складають значну частину цього сектора (бібліотеки, науково-дослідні установи, видавничі фірми, професійні суспільства, правові служби і т. д.). Серед економічних концепцій, що пояснюють причини виникнення і розвитку цього сектора, виділяються, наприклад, теорії колективних благ і послуг, неефективності ринкового механізму, споживацького контролю.

В першу п'ятірку найбільших постачальників ПК в світі [36], ввійшли, крім Dell і НР, компанії IBM з 5,9% ринку, Fujitsu Siemens з 4,3% і NEC з 3,3%. В Gartner окремо враховували частки ринку Fujitsu і Fujitsu Siemens, що дозволило включити в п'ятірку лідерів NEC і Toshiba. Проте в цьому рейтингу враховувалися об'єми поставок в одиницях продукції, а не в грошовому численні, що не гарантує виробникам ПК великого прибутку. Фахівці відзначають, що останнім часом компанії скорочували інвестиції у високі технології через неясні перспективи економіки і погіршення корпоративних показників, і поки вони не збираються збільшувати вкладення в ИТ-сектор.

В 2003-2004 рр. динаміка поставок на світовий ринок комп'ютерної техніки виглядає таким чином, практично вся п'ятірка лідерів продемонструвала зростання поставок (таблиця 1). Особливо велике зростання поставок наголошується у компанії Acer — 30,7%, Dell — 22,5%, Fujitsu Siemens — 19,3%. Компанія Dell потіснила з першого місця компанію HP в 2003 р. з ринкової частки 17,2% проти 16,1% у HP в 2002 р. Всього ж об'єм поставок виріс в середньому на 15,5%.

Ринок ІТ-устаткування Росії демонструє зростання в всіх сегментах; при цьому основні особливості його розвитку полягають в наступному:

зростання російського ринку ІТ відбувається на фоні уповільнення загальносвітового споживання;

основний попит формують корпоративні клієнти, проте в майбутньому ростимуть потреби з боку адміністрацій регіонів і роздрібної торгівлі;

зростання споживання може сповільнитися у міру збільшення цінового тиску.

Проаналізувавши сегменти ІТ-ринку в Росії можна побачити, що всі сегменти ринку демонструють упевнене зростання в порівнянні з 2002 р. Найбільше зростання спостерігається в сфері інтернет-торгівлі — 53,4%, розробці програмного забезпечення (ПО) —51,9%, консультування в ІТ 50,4% найкрупніші сегменти ринку Інтеграція — близько 4,3 млрд. крб., зростання —35,7%, змішаний бізнес — близько 3,5 млрд. крб., зростання — 34,4%, дистрибуція комп'ютерної техніки — близько 3,5 млрд. крб., зростання — 32,6%.

Аналіз часток ринку ІТ по регіонах Росії показує, що лідируючі позиції займає центральний регіон — 46%, північно-західний — 19%, сибірський 11% і уральський 10%.

Аналізуючи тенденції світового ринку ІТ можна підвести наступні підсумки:

Аналіз світового ринку комп'ютерної техніки показує, зростання ринку відбувається в основному в азіатських країнах. Зв'язано це з тим, що ринки комп'ютерної техніки в країнах Європи, і США вже перенасичені. в Азії країн, яким потрібне для розвитку економіки все більше і більше комп'ютерної техніки, що багато розвиваються. Лідером по споживанню комп'ютерної техніки є Китай - 43%, Південна Корея – 16%, Індія - 9%.

Основні постачальники комп'ютерної техніки за підсумками 2004 р. є компанії Dell – 18,3%, HP – 15,7%, IBM – 6,5%, Fujitsu Siemens – 3,8%, Acer – 3,2%

Не дивлячись на те, що ринок інформаційних технологій в Росії розвивається в даний час достатньо високими темпами, його частка в структурі ВВП не висока (не багато чим більш 1%). Тоді як в США і Канаді вона рівна 4%, в Західній Європі — 2,5% ВВП. Якщо поточні тенденції розвитку галузі інформаційних технологій і макроекономічних показників розвитку російської економіки в цілому (біля 7% зростання ВВП в рік) збережуться, то Росія зможе наблизитися до показників Західної Європи не раніше, ніж до 2009 року. Тоді частка інформаційних технологій в ВВП РФ зможе досягти 2%.

Тоді як абсолютні цифри розвитку сектора Росії говорять про потенційне зростання більш ніж на 200% з 2003 по 2010 рр., відносні цифри говорять про відставання розвитку сектора в порівнянні з поточною ситуацією в розвинених країнах. Для досягнення до 2010 р. аналогічного з сьогоднішніми показниками Західної Європи рівня в 2,5% від ВВП темпи зростання вітчизняного ІТ-сектора протягом 2004–2010 рр. повинні складати в середньому 20–22% в рік.

2.2 Глобалізація ринків послуг: динаміка і основні тенденції

Динамічний прорив послуг на світові ринки протягом останні 25 років є одним з найзначущіших нових явищ в сучасній економіці. Це багатоплановий процес, обумовлений структурною складністю ринків послуг, який має яскраво виражену галузеву специфіку. По класифікації ВТО, на світовому ринку налічується більше 155 видів послуг і серед них такі різнорідні, як транспортні, комунікаційні, торгові, побутові, інформаційні, послуги охорони здоров'я, утворення і т.д. Розглянемо загальні для багатьох послуг напрями, форми і проблеми глобалізації в контексті основних світових тенденцій.

Широкі перспективи для глобалізації послуг відкриваються з розвитком Інтернету. Світова мережа спочатку має трансграничний характер, знімає просторові і тимчасові бар'єри в міжнародних контактах виробників і споживачів послуг. На її основі формується радикально нова модель їх масового споживання. Об'єм операцій неухильно росте у міру збільшення доступу користувачів до послуг Інтернету, підвищення комп'ютерної письменності населення, розробки принципів і норм правового регулювання операцій в специфічному ринковому середовищі, вживання заходів по захисту інтелектуальної власності і прав особи і т.п.

В нових умовах стрімко прогресували мобільні види зв'язку, ряд галузей транспорту (перш за все авіаційний), фінансовий сектор (збільшувалося число компаній, у тому числі за рахунок входження на ринок дрібних і середніх фірм, розширявся набір послуг, істотно знижувалися ціни на них). Технологічні і інституційні зсуви в даних галузях не тільки стимулювали трансграничну і інші форми торгівлі послугами, але і служили каталізатором загального процесу глобалізації, підводячи під нього більш технологічно просунуту і економічно ефективну інфраструктуру.

Ефект розглянутих і деяких інших чинників не обмежується відривом цілого ряду послуг від національного ґрунту, появою великої кількості нових сервісів високого класу, значним зниженням витрат і цін, підвищенням якості послуг. На багатьох ринках по суті складається нове торгове середовище, формуються нові моделі і механізми реалізації. Як і на ринках товарів, ефективні ланцюжки і мережі зв'язують виробників, що працюють в різних точках миру. Наприклад, штаб-квартира інженерно-будівельної фірми «Бектел» розташовується в Каліфорнії, проект будівництва або реконструкції для Латинської Америки може розроблятися в Індії, менеджмент — знаходитися у Фінляндії, компанія страховки — в Лондоні і т.п.

Нові тенденції на світових ринках послуг обумовлені, кінець кінцем, крупними масштабами і глибокою багатобічною трансформацією цього сектора в останні 25-30 років. Виробництво послуг складає домінуючу або крупну частину сучасного господарства — в розвинених країнах його частка у ВВП і чисельності зайнятих досягла на початку століття 70-80%, а в світовому ВВП -65%. Ще більший вплив на параметри глобалізації надають структурні і якісні зсуви в даній сфері. На основі інформаційно-комунікаційних технологій, змін в системі потреб населення, посилення соціально-гуманітарної спрямованості розвитку, підвищення ролі наукового знання і людського капіталу у складі джерел економічного зростання в останні 20-25 років в галузях сфери послуг відбулася «тиха» революція, радикально що перетворила її традиційний вигляд.

Якщо у минулому що ведуть позиції в структурі даного сектора в розвинених країнах займали торгові, побутові, рекреаційні і ряд інших послуг, то сьогодні на центральне місце висувалася група наукоємких видів ділових і професійних послуг, телекомунікації, а також освіта, охорона здоров'я, культура. В поєднанні з наукоємкими галузями індустрії вони утворюють разом з модернізованими традиційними галузями (торгівля і транспорт) ядро сучасної економіки, що активно розвивається, і багато в чому визначають динаміку, якісні параметри, конкурентоспроможності як сфери послуг, так і всього господарства.

Примітно, що ривок послуг на зовнішні ринки останніми роками в значній мірі пов'язаний з експансією «просунутих» послуг — телекомунікацій, фінансового сектора, інформаційних, комп'ютерних, консалтингу, менеджменту, маркетингу, інженерно-будівельних, аудиторських, освітніх і ряду інших. Ця група галузей надає те, що росте, а часте вирішальне дію на динаміку, структурні і якісні характеристики інтернаціоналізації послуг і додають могутнє прискорення загальному процесу глобалізації.

Для сфери послуг, крім того, характерні істотні междержавні відмінності в принципах і практиці організації господарської діяльності. На ринку послуг зберігаються численні перегородки і бар'єри, і на відміну від ринку товарів він далекий від повної лібералізації. Хоча останнім часом в послугах активно вводяться загальноєвропейські норми і стандарти, реалізація відповідних директив і інших документів йде, за свідченням експертів, достатньо важко і повільно.

Високі вхідні бар'єри для виробників, слабка конкуренція і більш сильні монопольні тенденції стримують розвиток галузей послуг і їх інтеграцію в світовий господарський простір. В зв'язку з цим лібералізація ринків послуг висувалася в багатьох країнах і їх об'єднання в число першочергових цілей економічної політики. Дана проблематика займає центральне місце в діяльності ГАТС- пріоритети незмінно віддаються зниженню бар'єрів в торгівлі послугами і встановленню загальних правил гри на різнорідних ринках. Сукупний ефект від усунення цих бар'єрів в торгівлі товарами і послугами оцінюється в 260 млрд. дол. В рік, у тому числі за рахунок лібералізації аграрного ринку - 50 млрд., ринку промислових товарів — 80 млрд. ринку послуг - 130 млрд. дол.

3. Проблеми функціонування ринку сфери послуг в сучасних умовах

На сьогоднішній день, ринок сфери послуг достатньо багатоманітний і розвинений, але при цьому він має ряд проблем функціонування, які можуть бути вирішені за допомогою дії економічних механізмів, грамотній економічній політиці держави, створенні нормативно-правової господарської бази.

На даному етапі розвитку, основними проблемами функціонування ринку сфери послуг є:

Відсутність фінансової підтримки і малі асигнування з боку державних органів на більш динамічний і ефективний розвиток сфери послуг.

незначна роль держави в розвитку даного сектора економіки. Тоді як державне втручання просто необхідне.

Низький рівень досліджень в області вивчення ринку послуг, тоді як маркетингові дослідження допомагають удосконалити дану сферу як на вітчизняному, так і на зарубіжному ринках.

Якість послуг (особливо нових видів) - одна з найважливіших проблем розвитку сфери послуг. Оскільки послуга носить невідчутний характер, ту якість її ми можемо оцінити тільки після її надання, але заздалегідь замовивши і сплативши її отримання. Отже корисним було б встановити систему сертифікації послуг - систему надійності і гарантії для задоволення суспільних потреб.

Мала конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг.

Відсутність необхідного вкладення іноземних інвестицій. Поліпшення ситуації у сфері послуг багато в чому залежить від іноземних вкладень.

Відсутність балансу між інтересами по захисту свого внутрішнього ринку і потребою в інноваціях для створення інфраструктури. Маломасштабна сфера послуг із слаборозвиненим транспортом, зв'язком, торгівлею, фінансово-кредитним і страховкою секторами, комплексом ділових послуг, сферами освіти і охорони здоров'я, відповідаючим сучасним вимогам, не дає вітчизняним країнам створити ефективне ринкове господарство і гідне увійти до світової економіки. Тому нашою головною задачею на сучасному етапі переходу на ринкові основи і інтеграції в світове господарство винне стати прискорення розвитку сфери послуг.

Порівняльно низька частка послуг в міжнародній торгівлі в порівнянні з їх величезним значенням на внутрішніх ринках.

Багато послуг, особливо послуги державних організацій, надаються на національному рівні

Реалізація послуг на міжнародному рівні вимагає високого технічного рівня в області телекомунікацій зв'язку, туризму, політичної стабільності на світовій арені;

Торгівля послугами поки відстає від торгівлі товарами області лібералізації і відвертості ринків. Досягнутий в рамках ГАТТ/ВТО прогрес в лібералізації торгівлі обмежується в основному товарними ринками. Послуги, за винятком транспортних і туристичних, залишалися в національній компетенції.

Таким чином, проблеми в розвитку ринку сфери послуг залишаються на порядку денному, їх рішення обіцяє великий прибуток і підйом в розвитку економіки. Але, на сьогоднішній день, число проблем не скільки зменшилося, а скільки зросло, це вимагає вживання певних заходів. До чинників розвитку сфери послуг в сучасних умовах відносяться:

- Зростання продуктивності праці, підвищення фондовіддачі у сфері матеріального виробництва;

- Поява нових видів послуг в області охорони навколишнього середовища і переробці відходів;

- Зростання розмірів домашнього майна відповідає зростанню потреб в його ремонті і обслуговуванні;

- Розвиток конкуренції наукоємних товарів;

- Урбанізація і постаріння населення (94%- міського, 6%- сільського). Структура потреб жителя міста в послугах набагато більш ніж жителів села.

Віддзеркаленням проблеми вибору, що полягає в альтернативності використовування обмежених чинників і пошуку найраціональнішого варіанту їх поєднання, виступають три основні задачі, які повинні бути вирішені в будь-якому суспільстві.

Проблема «що проводити» — припускає ухвалення рішень про те, які конкретно блага і послуги, в якому асортименті, якості і кількості повинні бути проведені.

Цю проблему вирішують споживачі, висловлюючи свою думку під час голосування грошима в процесі ухвалення рішення про покупки. Зрештою гроші споживачів використовуються на оплату праці, ренту і дивіденди, які споживачі ж і одержують у вигляді доходу.

Підприємства у свою чергу прагнуть одержати максимальний прибуток.

Проблема «як проводити» — припускає рішення про те, за допомогою яких обмежених ресурсів і технологій, а також в якій комбінації будуть створені блага і послуги.

Ця проблема розв'язується за допомогою конкуренції між різними виробниками.

Мінімалізация витрат виробництва за рахунок вживання найефективніших технологій є якнайкращим для виробників способом досягнення перемоги в ціновій конкуренції і отримання максимального прибутку. Це можна організувати шляхом незначної модернізації устаткування, зміни поєднання ресурсів і ін. В деяких випадках використовуються кардинальні зміни в технологіях. В даний час здійснюються радикальні перетворення, пов'язані з переходом до комп'ютерної технології.

В цілому дана проблема дозволяється шляхом рішення наступних питань:

— як розподілити ресурси між галузями;

— які фірми повинні здійснювати виробництво в кожній галузі;

— яку технологію застосовувати?

Проблема «для кого проводити» — визначає споживача, на якого орієнтовано дане виробництво і кількість благ і послуг, яким споживач може розташовувати.

Внаслідок того, що основними суб'єктами в економіці виступають споживачі, виробники і суспільство, то проблема вибору полягає в забезпеченні оптимального економічного результату для кожного з них: для споживача — зростання кількості і якості задоволених потреб, для продавців — приріст прибутку, для уряду — ступінь задоволення суспільних потреб.

Іншими словами, дозвіл даної проблеми дозволяє визначити, хто і скільки споживає. Воно залежить від співвідношення пропозиції і попиту на ринках.

Висновок

Протягом двох останніх десятиріч спостерігається тенденція підвищення ролі послуг в економіці країн світу.

Що ж до України, то її позиція на світовому ринку послуг в даний час не дуже стійка: вона входить в тридцятку крупних країн – учасниць міжнародної торгівлі послугами, але продовжує залишатися нетто-імпортер послуг.

Але все таки не варто говорити, що стан ринку сфери послуг в Україні «безнадійний». Ринок цей дійсно молодий і одержав розвиток в основному в останнє десятиріччя. Але на чолі компаній цієї галузі на відміну від промисловості і сільського господарства стоять, як правило, динамічні, ініціативні фахівці з широкими зарубіжними зв'язками, легко засвоюючі все нове, розуміючі рівень конкурентоспроможності своєї фірми на вітчизняному і світовому ринках, потреба в протекціоністському захисті. Інша справа – готовність і здатність відповідних урядових структур зібрати воєдино, узагальнити і оцінити всю цю обширну інформацію, виробити на її основі більш досконалу систему правового регулювання сфери послуг, використовуючи досвід зарубіжних країн.

Поліпшення ситуації на ринку сфери послуг сильно залежить від іноземних інвестицій, але в той же час, лібералізуючи цей ринок, необхідно підтримувати баланс між інтересами по захисту свого внутрішнього ринку і потребою в інноваціях для створення сучасної інфраструктури. Адже без великомасштабної сфери послуг з розвиненим транспортом, зв'язком, торгівлею, фінансово-кредитним і страховкою секторами, комплексом ділових послуг, сферами освіти і охорони здоров'я, відповідаючим сучасним вимогам, Україна не зуміє створити ефективне ринкове господарство і гідно увійти до світової економіки. Тому нашою головною задачею на сучасному етапі переходу на ринкові основи і інтеграції в світове господарство винне стати прискорення розвитку сфери послуг.

Використана література

Аброськін А. Сфера послуг і економічний розвиток// Питання статистики.1998. №10

Алдакушина Е.С. Сучасна міжнародна торгівля послугами// Зовнішня торгівля. 1999. №3

Демідова Л. Сфера послуг в постіндустріальній економіці// Світова економіка і міжнародні відносини. 1999. №2

Демідова Л. Глобализация економіки послуг: динаміка і основні тенденції// Проблеми теорії і практики управління.- 2005. №5

Зайнашева З.Г. Регіональна політика у сфері послуг// Вестн. Моськ. Ун-та. Сірий. 6.- Економіка.- 2005. №3

Закони України, Укази Президента України, Ухвали Кабінети Міністрів України, методичні вказівки, накази і інструкції міністерств і відомств за поданням послуг.

Ковалів Е.А., Економіка// навчальний посібник.- Одіссей. 2003.

Максимова М. ВТО і інтереси Росії// Економіст. 1998. №9

Пісочна Л. Маркетинг послуг.- М. 2000.

Статистичний матеріал “За поданням послуг”.- 2004 .

Челенков А. Маркетинг послуг// Маркетинг.- 2004. №1

http://www.vechirka.com.ua/ekonomy/ukraine/2907140803.php

http://www.mobile-review.com/articles/2004/retail2003.shtml

http://www.radiomayak.ru/schedules/6852/17831.html