МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського
Економіко-гуманітарний факультет в м.Мелітополі
Кафедра менеджменту ЗЕД
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ
ПО КУРСУ ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ
викладача В’юник Н.К.
Мелітополь, 2006
ЗМІСТ
№
п/п ТЕМА
1 Політична економія як наука
2 Економічні системи: поняття, структура, типи.
3 Виробнича система, її структура, типи виробничих систем 9
4 Виробнича система: трансформація постійних ресурсів в продукти. Крива виробничих можливостей
5 Конкурентна ринкова система
6 Попит, фактори його формування, закон попиту
7 Пропозиція, фактори її формування, закон пропозиції
8 Ринкова рівновага попиту і пропозиції
9 Монополістична ринкова система
10 Змішана ринкова система
11 Державний сектор
12 Приватний сектор
13 Інвестиції та капіталоутворення.
14 Грошова система країни
15 Інтеграційні процеси і формування світової економічної системи 43
Тема 1. “Політична економія як наука”
1.Виникнення і розвиток ПЕ.
2.Предмет та об’єкт ПЕ.
3.Функції ПЕ.
4.Методи економічного дослідження.
Методичні поради
Ця тема є першою у вивченні курсу, тому вона потребує відповідної конкретної підготовчої бази, яку повинні мати студенти. Крім того, вказана тема характеризується певними складнощами, оскільки вона дає установку на вивчення всього курсу і охоплює такі проблеми, які будуть конкретизуватися і детально вивчатися у майбутньому. Тому виникає необхідність виділити найосновніші проблеми, які дали би можливість студентам зрозуміти суть цієї науки і познайомитися з тими завданнями, що потрібно буде вирішувати уже при вивченні самого курсу. Отже, виділяємо такі проблеми, як: історичні етапи розвитку політичної економії; предмет та об'єкт політичної економії; структура і функції політичної економії; методи економічного дослідження.
Кожна наука характеризується своїм історичним шляхом розвитку, має свій предмет дослідження, свою структуру, виконує певні функції. Це стосується і політичної економії, однак вона є базовою наукою і використовує у своїх економічних дослідженнях систему методів, за допомогою яких стають зрозумілими економічні процеси, що відбуваються у суспільстві.
Політична економія пройшла тривалий шлях свого становлення і
сформувалася як самостійна наука у ХУІІ-ХУШ ст., подаючи цілісне пояснення суті економічного життя. Вона допомагає зрозуміти розвиток суспільства, допомагає описати, пояснити і спрогнозувати економічну поведінку.
Сформувавшись як наука, політична економія постійно розвивається
разом з економічними системами суспільства. При цьому вона пройшла ряд етапів, що пов'язано із зміною існуючих економічних систем на нові, більш прогресивніші.
Сучасна політична економія не протиставляє себе ідеям економістів
попередніх поколінь, а продовжує, розвиває, доповняє їх по різних напрямках, спектр яких значно розширився і суперництво між якими значно загострилось.
Політична економія, як і кожна наука, має свій предмет. Це суспільна наука,
вона досліджує виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг у світі обмежених ресурсів. Політична економія вивчає економічні закони, що діють в економічній системі, допомагає їх пізнати і використати ці знання в практичній діяльності людей.
Об'єктом дослідження в політичній економії є економічна система, яка
функціонує на основі певних виробничих відносин. В цій якості економічні системи мають свої особливості, слід розглядати їх історичний, практичний і суспільний характер. їм властива певна внутрішня структура. Прийнято
структурувати економічні системи з позицій: фаз руху виготовленого продукту; функціонування рівнів економіки; характеру регулювання економіки, характеру власності на ресурси.
Політична економія виконує ряд функцій, через які відображається її роль в розвитку суспільства і в розвитку людського пізнання. З'ясовуючи внутрішні зв'язки економічних явищ, досліджуючи дію економічних законів, політична економія розробляє рекомендації щодо формування економічної політики, яку повинна проводити держава з метою підвищення ефективності суспільного виробництва і забезпечення більш високого рівня життя людей.
Кожна наука використовує певні методи дослідження Політичній економії
Важливою є самостійна робота студентів над засвоєнням теми "Політична економія як наука". Рекомендовано такі проблеми для самостійного вивчення:
1. Основні теоретичні напрями на сучасному етапі розвитку політичної економії.
2. Економічні системи як об'єкт політичної економії.
3. Теорія перехідних економічних систем.
4. Внесок вітчизняних вчених у розвиток політичної економії.
5. Альтернативна вартість в системі категорій політичної економії.
6. Обмеженість ресурсів як фактор впливу на теорії господарювання в ринковій економіці.
Словник нових термінів і понять
Економічний аналіз - виведення економічних принципів і закономірностей із відповідних фактів економічної дійсності.
Економічні ресурси - земля, праця, капітал та підприємницькі здібності, що використовуються у виробництві товарів та послуг.
Економічна система - сукупність механізмів чи інститутів функціонування і розвитку національної економіки.
Ефективний розподіл ресурсів - розподіл ресурсів в економіці між вироб¬ництвом різних товарів і послуг, який максимізує задоволення потреб споживачів.
Економічна модель - спрощена картина реальної дійсності, абстрактне узагальнення.
Кейнсіанська аналітична економія - макроекономічні концепції, які ведуть до висновку, що в ринковій економіці ресурси не завжди використовуються повністю і що за допомогою відповідної фіскальної і монетарної політики можна досягти повної зайнятості.
Макрорівень - рівень агрегативного розгляду економічної системи в масштабах світового господарства, національного господарства країни, секторів економіки.
Мікрорівень - рівень розгляду економічної системи в масштабах її окремої ланки, сегмента.
Неокласична аналітична економія - теорія, згідно з якою непередбачені зміни рівня цін можуть спричиняти макроекономічну нестабільність в короткостроковому періоді, однак в довгостроковому періоді за повного обсягу виробництва економіка стабільна внаслідок гнучкості цін і зарплати.
Підприємницькі здібності - здатність людини організовувати певне поєднання інших ресурсів для виробництва продукту, ухвалювати послідовні неординарні рішення, здійснювати інновації та йти на ризик.
Ринкова економіка - економіка, в якій рішення самих споживачів, постачальників ресурсів і фірм визначають розподіл ресурсів.
Ринкова система - усі ринки продуктів і ресурсів та зв'язки між: ними; механізм, що дозволяє цінам, які складаються на цих ринках, розподіляти обмежені економічні ресурси та узгоджувати і координувати рішення, які ухвалюють споживачі, фірми та постачальники ресурсів.
Рідкісність (обмеженість) ресурсів - нестача (обмеженість) землі, капіталу, праці і підприємницького таланту для задоволення безмежних матеріальних потреб людей.
Основна література: № 6, 9, 10, 13.
Додаткова література: № 2.
Тема 2 “Економічні системи: поняття, структура, типи ”
1. Поняття економічної системи та її структура
1.1. Поняття економічної системи
1.2. Виробничі економічні системи
1.3. Ринкові економічні системи
1.4. Цінові економічні системи
1.5. Грошові економічні системи
1.6. Фінансові економічні системи
1.7. Фіскальні економічні системи
2. Функціонально-історичні типи економічних систем
2.1. Конкурентна ринкова система
2.2. Монополістична ринкова економічна система
2.3. Адміністративна економічна система
2.4. Змішана економічна система
2.5. Традиційна економічна система
3. Перехідні економічні системи
3.1. Поняття перехідної економічної систем
3.2. Типологізація перехідних економічних систем
3.3. Особливості функціонування перехідної економічної системи України
Методичні поради
Економічна теорія вивчає мотиви, поведінку та діяльність індивідів та інституцій, що зводяться до найраціональнішого комбінування обме-женими, рідкісними факторами виробництва з метою отримання якнай-більшої, максимальної кількості споживчих благ і послуг. Економічна теорія вивчає ще відносини між індивідами, інституціями, у певних ви-падках і державою, з приводу виробництва, обміну, розподілу і спожи-вання матеріальних і духовних благ. Уся організована сукупність зв'язків у відносинах між суб'єктами економіки з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання в економічній науці визначається як економічна система.
Економічна система є ключовим поняттям, об 'єктом економічної теорії, вона охоплює усі аспекти господарського життя країни: від діяльності окремої маленької фірми до функціонування потужних галузей. Економічна система включає в себе всі рівні мікро- та макроекономіки.
У запропонованій лекції ми ставимо перед собою завдання розкрити поняття економічної системи, розглянути її внутрішню структуру, про-стежити, як протягом історії національні господарства змінювали фор¬ми свого функціонування.
Економічна система як єдність елементів підсистем, що у своїй взаємодії наповнюють змістом це поняття, має свою структуру, куди входять: виробнича підсистема економічної системи, ринкова, цінова, грошова, фінансова, фіскальна (податкова) підсистеми, підсистеми роз-поділу та регулювання. Далі ми розглянемо принципи функціонування кожної з підсистем. Економічні системи різняться між собою специфі-кою регулювання економіки: у цих системах має місце механізм ринко-вого регулювання, в інших - адміністративне державне планування і розподіл. У запропонованій темі буде здійснено типологізацію національних економічних систем за способом організації регулювання на: адміністративні, монополістичні, змішані, перехідні та традиційні еко¬номічні системи з короткою характеристикою їх основних властивос¬тей. Ми також розглянемо види економічних систем з позицій історич¬ного розвитку. В основу історичної класифікації економічних систем нами покладено визначальний у певний історичний період інститут власності на ресурси та механізм організації економіки. Нами буде проаналізова¬но докапіталістичні, капіталістичні, соціалістичні, посткапіталістичні та постсоціалістичні типи економічних систем.
Дослідження економічної систем, в першу чергу їх порівняльний аналіз - це відносно новий напрям економічної науки, започаткований на За¬ході у 60-х роках XX ст. Вагомий вклад у цій царині економічних знань належить українським вченим, зокрема, економістам з діаспори Всево¬лоду Голубничому і Богдану Гаврилишину. Теорія економічних си¬стем, проблеми їх типологізації та структуризації, порівняльний аналіз національних економік висвітлено у наукових монографіях, навчальних посібниках, публікаціях матеріалів наукових конференцій тощо. Так, аме¬риканські вчені Кемпбелл Макконнелл і Стенлі Брю здійснюють класи¬фікацію і аналіз економічних систем за домінуючим механізмом регу¬лювання економічних процесів та за формою власності на економічні ресурси, виділяючи при цьому: чистий капіталізм командну економіку, змішані системи та традиційну економіку. Німецький економіст Вальтер Оукен, в свою чергу, виділяє два чистих різновиди економічних систем, які існують швидше теоретично, ніж реально - адміністра¬тивні та конкурентні. Ці два типи економічних систем співвідносять¬ся між собою так, як дві протилежні точки на відрізку, а всі економічні системи між цими крайніми точками характеризуються Оукеном як змішані і відрізняються між собою переважанням або ринкового, або адміністративного механізму регулювання економічних процесів. До речі, Оукен не бере до уваги форму власності на ресурси у своїй теорії класифікації економічних систем. Французький економіст Раймон Барр виділяє такі основні типи економічних систем в їх історичному розрізі: систему замкнутого докапіталістичного господарства, систему реміс¬ничого простого капіталістичного господарства, систему капіталістич¬ної економіки, систему колективної економіки, систему корпоративної економіки і змішані економічні системи.
Кожна національна економічна система являє собою складний конг-ломерат людських відносин у сфері господарського життя. Кількісний та якісний стан цих відносин постійно змінюється, економічна система, наче живий організм, завжди перебуває в русі. Якщо в національній еко-номіці кардинально змінюється природа економічних відносин, відбу-вається посилений рух від малоефективних до прогресивніших форм господарювання - то такі економічні системи в економічній науці виз-начаються як перехідні. До перехідних економік належить і економічна система України. У запропонованій лекції ми визначимо особливості перехідної економічної системи України, напрями еволюції її інституцій, функціонування підсистем виробництва, обміну, регулювання у струк¬турі національної економіки України.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
1. Інтеграція економічних систем в різних школах економічної теорії.
2. Сучасна еволюція форм власності у соціоекономічних системах.
3. Інформація як важливий ресурс розвитку у сучасних постіндустріальних системах.
4. Негативне значення функціонування кримінального сектора в перехідній економічній системі України.
Під економічною системою розуміють спосіб організації господарювання,
або сукупність механізмів та інститутів становлення та регулювання практики господарювання.
Кожна національна економічна система має свою внутрішню функціональну
структуру як організовану єдність підсистем: виробничої, ринкової, цінової, грошової, фінансової, фіскального регулювання, розподілу та споживання.
За способом організації господарювання виділяють такі історичні типи
економічних систем: адміністративні, конкурентні, монополістичні, змішані, традиційні, перехідні тощо.
Перехідною вважають таку економічну систему, яка перебуває у стадії
трансформації з одного якісного стану в інший. Має місце реорганізація кооперативів діяльності та інститутів власності, розподілу та регулювання ресурсів, продуктів та доходу.
Національну економічну систему України можна визначити як перехідну,
постсоціалістичну, індустріальну, постадміністративну, квазіринкову.
Словник нових термінів і понять
Адміністративна економічна система базується на державній, або так званій суспільній власності на засоби і результати виробництва, для неї притаманні виключно державні методи регулювання економіки.
Грошова економічна система - це конгломерат органів, установ, інституцій формування, руху і використання грошей і грошових потоків.
Фінансова економічна система - це сукупність механізмів, інститутів, установ по формуванню, руху і використанню грошових фондів суб'єктів економіки: держави, корпорацій, домогосподарств.
Економічна система - це сукупність організованих елементів, підсистем виробництва, обміну, споживання і регулювання та зв'язків між ними, об 'єднаних спільною метою.
Laissez faire - так званий чистий капіталізм епохи вільної конкуренції (в перекладі означає "хай тече як тече"). Ця економічна система характеризується приватною власністю на ресурси та використанням
системи ринків та цін для координації економічної діяльності та управління нею.
Змішана економічна система (ринково-державна або державно-ринкова) базується на поєднанні державної і приватної власності, та державні та ринкові механізми регулювання.
Традиційна економічна система характерна для слаборозвинених країн (Афганістан, Нікарагуа, Іран, Заїр та ін.) заснована на звичаях. Тут техніка виробництва, обмін, розподіл доходів ґрунтується на давніх звичаях; спадковість і касти диктують економічні ролі індивідам, що зумовлює чітко виражений соціально-економічний застій; технічний прогрес і впровадження інновацій різко обмежені оскільки вони суперечать традиціям і загрожують стабільності суспільного ладу.
Перехідна економічна система - це різновид змішаної в період трансформації економічної системи з одного в інший функціональний чи функціонально-історичний тип.
Фіскальна економічна система - це сукупність механізмів стягування державою податків у населення і приватного бізнесу, а також: іноземних агентів національної економіки.
Цінова економічна система - це сукупність механізмів формування цін, основний вимірювальний економічний інструмент, основна форма функціонування національних мікро- та макроекономічпих систем.
Основна література: № 6, 9, 10, 13.
Додаткова література: № 2.
Тема 3. “Виробнича система, її структура, типи виробничих систем”
1. Поняття і структура виробничої системи
2. Економічні потреби та економічні блага
3. Економічні ресурси
4. Типи виробничих систем
Методичні поради
В цій темі ми розглядаємо одну з найважливіших складових націо-нальної економіки - виробничої системи (ВС).
З одного боку, ВС є цілісною системою з властивою їй специфічною природою, оригінальною структурою, особливими закономірностями функціонування і розвитку, а з іншого, є функціональною підсистемою єдиної національної економіки.
ВС визначається як сукупність певних механізмів, способів і методів трансформації економічних ресурсів в економічні блага.
Вагоме місце у дослідженні ВС посідає вивчення її структури або внутрішньої організації. Структуру ВС можна розглядати у різних ас-пектах-компонентному, функціональному і територіальному. Відповід¬но розрізняють компонентну, функціональну і територіальну структури. Також поділяють ВС на мікро-, мезо- і макрорівнях.
Виробничі системи змінюються в процесі історичного розвитку сус-пільства. Це пов'язано з еволюцією трудової діяльності, вдосконалення знарядь праці і форм суспільної організації виробництва, змінами систе-ми соціально-економічних відносин. Залежно від розвитку технічної і технологічної основи ВС поділяються на три типи: доіндустріальні, індустріальні і постіндустріальні. Ці типи ВС описуються за тех¬нічною, трудовою, матеріальною, енергетичною, капітальною і людсь¬кою основою.
Основою ВС є процес виробництва, в ході якого створюються еко-номічні блага. Економічне благо - це річ, яка здатна задовольнити будь-яку людську потребу і може знаходитися у розпорядженні людини для цієї цілі. Необхідно визначити умови виникнення економічних благ, а та¬кож пояснити різницю між економічними і вільними благами.
Спонукальним мотивом виробничої діяльності людей є потреби. У реальному житті існує безліч людських потреб. Вони постійно зміню-ються і зростають. В курсі політичної економії ми досліджуємо економічні потреби, які задовольняють за допомогою товарів і послуг. Далі наводиться класифікація товарів і послуг. За способом використання вони поділяються на товари індивідуального вжитку і суспільні блага, або товари громадського вжитку; за напрямом використання - на споживчі товари і капітальні блага; за ступенем нагальності потреб - на товари першої необхідності і предмети розкоші; за терміном вико¬ристання - на товари короткострокового і довгострокового викорис¬тання.
Необхідно розглянути різницю між послугами (нематеріальними бла-гами) і товарами (матеріальними благами). Послуги відрізняються від товарів тим, що їх виробництво і споживання відбувається одночасно, і їх не можна отримати у спадок і не можна накопичувати. Незважаючи на цю різницю, послуги відносяться до сфери виробництва, оскільки по¬слуги задовольняють наші потреби так, само, як і матеріальні блага.
В своїй сукупності економічні потреби є безмежні, тобто повністю задовольнити їх неможливо. Однак, щодо цього положення може ви-никнути логічна помилка у міркуваннях. Потреби в деякому конкрет-ному товарі або послузі протягом короткого періоду задовольнити не можна. В цьому випадку економічний аналіз потреб ґрунтується на І законі Х.Х.Госсена - законі насичення потреб, згідно з яким величина корисності при споживанні кожної додаткової одиниці товару зменшуєть¬ся, доки не досягне нуля в точці певного насичення, і за точкою наси¬чення бажання спожити будь-що перетворюється у відразу. Стосовно товарів і послуг загалом ми не отримуємо їх у достатній кількості. Не встигаємо ми задовольнити одну потребу, як виникає інша.
Основою виробничої системи є процес виробництва, кінцевою метою якого є створення товарів і послуг для задоволення економічних потреб. Економічні потреби людей безмежні, тобто повністю задовольнити їх неможливо.
Товари і послуги класифікують за способом використання, за напрямом
використання, за ступенем нагальності потреб, за строком використання.
Економічні ресурси поділяються на матеріальні (земля, капітал) і людські
(праця, підприємницькі здібності). їх спільною рисою є те, що вони рідкісні.
Виробничі системи змінюються в процесі історичного розвитку суспільства.
Основні типи виробничих систем пов'язані з еволюцією трудової діяльності, вдосконаленням знарядь праці і форм суспільної організації виробництва, змінами системи соціально-економічних відносин і цілей розвитку суспільства.
Виробничі системи поділяються на доіндустріальні, індустріальні,
постіндустріальні.
Словник нових термінів і понять
Виробнича система - це сукупність певних механізмів і методів трансформації економічних ресурсів в економічні блага.
Виробництво - це людська діяльність, спрямована на створення економічних благ.
Економічне благо - це річ, яка здатна задовольнити будь-яку людську потребу і яка може бути у розпорядженні людини для цих цілей.
Економічні потреби - це бажання споживачів придбати і використати різні товари і послуги, які приносять їм корисність
Економічні ресурси - це усі природні, людські і виготовлені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.
Земля - це усі дарові природні ресурси, які застосовуються у процесі виробництва у натуральному вигляді, без обробки.
Капітал - це усі створені людиною виробничі знаряддя, які використовуються у виробництві товарів і послуг та доставленій їх до кінцевого споживача.
Корисність - це суб'єктивна (індивідуальна) цінність, яку споживач надає певному товару або послузі.
Перший закон Х.Х. Госсена (закон насичення потреб): величина корисності при споживанні кожної додаткової одиниці товару зменшується, доки не досягне нуля в точці певного насичення. За точкою насичення бажання спожити будь-що перетворюється у відразу.
Праця - це свідома діяльність людини, за допомогою якої вона веде боротьбу з обмеженістю і прагне збільшити кількість товарів, необхідних для задоволення власних потреб.
Основна література: № 14.
Додаткова література: № 2.
Тема 4. “Виробнича система: трансформація постійних ресурсів в продукти. Крива виробничих можливостей.”
1. Повна зайнятість і повний обсяг виробництва
2. Крива виробничих можливостей
3. Закон зростання альтернативної вартості
Методичні поради
Головне завдання цієї теми полягає у тому, щоб розкрити суть про-блеми рідкісності економічних ресурсів, з яких виробляють економічні блага.
Оскільки обсяг ресурсів є обмеженим, суспільство не здатне вироб-ляти і споживати той обсяг товарів і послуг, який воно хотіло б отрима-ти. Тому суспільство прагне ефективно використовувати обмежені ре-сурси для максимального задоволення потреб. Ефективне вико¬ристання ресурсів досягається в умовах зайнятості і повного обсягу виробництва. Повний обсяг виробництва передбачає наявність двох видів ефективності - розподільної і виробничої. Необхідно дати визначення таких понять як ефективність, розподільна і виробнича ефективність, повна зайнятість, повний обсяг виробництва.
В умовах обмеженості ресурсів виникає проблема вибору, які товари і послуги виробляти, а від яких відмовлятися. Зазначена проблема роз-глядається за допомогою таблиці і кривої виробничих можливостей (КВМ). Для їх розгляду робимо декілька припущень:
• економіка функціонує в умовах повної зайнятості і досягає виробничої ефективності;
• кількість і якість економічних ресурсів є незмінною;
• технологія виробничого процесу є постійна;
Для спрощення припустимо, що наша економіка виробляє всього два продукти - промислові роботи і булочки. Перші відносяться до капі-тальних благ, інші - до споживчих благ. Для кращого уявлення цього матеріалу наводимо таблицю альтернативних можливостей виробницт-ва булочок і роботів. Дані з таблиці зображуємо графічно у вигляді кри-вої виробничих можливостей. На одній осі відкладаємо кількість було-чок, а на іншій - кількість роботів. КВМ відображає різноманітні ком-бінації двох товарів або послуг, які можуть бути вироблені в умовах повної зайнятості і повного обсягу обсягом ресурсів і незмінною технологією.
Розглядаючи різні альтернативні комбінації виробництва булочок і роботів помічаємо, що економіка повної зайнятості і повного обсягу ви-робництва повинна жертвувати частиною одного виду продукту, щоб отримати більше іншого продукту. З цим пов'язане важливе поняття альтернативної вартості виробництва певного продукту. Альтернатив¬на вартість певного продукту - це кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, щоб отримати деяку кількість цього продук¬ту.
КВМ має опуклу форму. Це пояснюється дією закону зростання альтернативної вартості: щоб отримати кожну додаткову одиницю потрібного продукту, ми повинні відмовлятися від дедалі більшої кількості іншого продукту.
Економічний сенс закону полягає у тому, що економічні ресурси не-придатні для повного використання у виробництві альтернативних про-дуктів. Між різноманітними ресурсами не існує повної взаємозамінності.
Засвоєння суті визначеної теми стає більш досконалим при глибоко¬му розумінні таких економічних категорій і понять: Сповна зайнятість, повний обсяг виробництва, розподільна ефективність, дефек¬тивність у виробництві, крива виробничих можливостей, аль¬тернативна вартість, закон зростання альтернативної вар¬тості.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
1. Ефективність: поняття, види, показники виміру.
2. Проблеми ефективного використання економічних ресурсів в пе-рехідній економіці України.
3. Закон спадної віддачі.
Внаслідок рідкісності економічних ресурсів суспільство намагається використати їх ефективно, що передбачає повну зайнятість і повний обсяг
виробництва.
В економіці повної зайнятості і повного обсягу виробництва завжди існує проблема, які товари та послуги виробляти, а від яких відмовлятися. Ця проблема представлена кривою виробничих можливостей.
Збільшення виробництва одних продуктів вимагає зменшення виробництва інших. Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, щоб отримати деяку кількість певного продукту, називається альтернативною вартістю цього продукту.
Внаслідок відсутності повної взаємозамінності економічних ресурсів для виробництва кожної додаткової одиниці потрібного продукту ми відмовляємося від дедалі більшої кількості іншого продукту. У цьому проявляється закон зростання альтернативної вартості.
Словник нових термінів і понять
Повна зайнятість - це використання всіх наявних для виробництва ресурсів.
Повний обсяг виробництва означає, що ресурси слід використовувати найефективніше, розподіляти їх таким чином, щоб вони приносили найбільшу користь.
Розподільна ефективність означає, що ресурси скеровуються на виробництво тих товарів та послуг і в такому їх співвідношенні, яке найбажаніше для суспільства.
Ефективність у виробництві - це така ситуація, у якій за існуючого обсягу економічних ресурсів неможливо виробити більшу кількість одного товару, не зменшуючи кількість іншого товару.
Крива виробничих можливостей відображає різноманітні комбінації двох товарів або послуг, які можуть бути вироблені в умовах повної зайнятості і повного обсягу виробництва в економіці з постійним обсягом ресурсів і незмінною технологією.
Альтернативна вартість певного продукту - це кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, щоб отримати деяку кількість певного продукту.
Закон зростання альтернативної вартості: щоб отримати кожну
додаткову одиницю потрібного продукту, ми повинні відмовлятися від дедалі більшої кількості іншого продукту.
Основна література: № 10,12.
Додаткова література: № 1,3.
Тема 5. “Конкурентна ринкова система: поняття, принципи, функції, ефективність”
1. Поняття та принципи функціонування конкурентної ринкової системи
2. Функції конкурентної ринкової системи
3. Економічні функції
4. Організаційні функції
5. Схема кругообігу ресурсів, продуктів і доходу в конкурентній економічній ринковій системі
6. Ефективність функціонування ринку чистої конкуренції
7. Ознаки ринку чистої конкуренції
8. Ефективність чистої конкуренції
Методичні поради
Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить про необхідність вивчення та запровадження в практику перехідних систем і в Україні одного з найважливіших елементів ринкового механізму -конкуренції.
Завдання цієї теми полягає в тому, щоби подати загальну характе-ристику сучасної конкурентної ринкової системи, яка, за визначенням П. Самуельсона, є змішаною системою державного і приватного підпри-ємництва, монополії та конкуренції, розглянути питання ефективності її функціонування як в цілому, так і окремих її ринкових структур.
Основною проблемою теми є визначення поняття та принципів функціонування конкурентних ринкових систем. Конкурентний ринок, як механізм взаємодії продавців і покупців економічних благ та послуг, повинен знайти відповідь на ключові питання економіки: які блага та в якій кількості виробляти; з яких ресурсів і за допомогою яких техно-логій; для кого? Для вирішення цих питань ринок виконує ряд функцій, які визначаються завданнями, що поставлені перед ними. Класифікація і визначення цих функцій дає можливість відповісти на поставлені питання.
Загальну уяву про функціонування конкурентної ринкової системи, де діє безліч фірм, домогосподарств на різноманітних ринкових структурах дає абсолютна схема кругообігу ресурсів, продукту і доходу, яка демонструє два важливих потоки "доходи-витрати" та "ресурси-продукція".
У наступних темах нашого посібника питання ефективності функціонування конкретних ринкових систем будуть розглянуті детальніше, а деякі будуть присвячені їм цілком, адже визначення теоретичних питань ефективності конкуренції у країнах з розвиненою ринковою економікою буде сприяти практиці реформування вітчизняного ринку.
В системі основних категорій ринкової економіки важливі місця зай-мають "конкуренція"! "ефективність". Ці категорії є центральними, взаємозалежними та взаємообумовленими не тільки у цій темі, але й в економічний теорії взагалі, тому на визначення їх суті треба звернути особливу увагу.
Оскільки цією темою розпочинається вивчення конкурентної ринкової системи, доцільно додатково самостійно вивчити проблеми, пов'язані з економічними системами та їх суттю, ринковими відносинами і механізмом функціонування ринкової економіки, ефективністю виробництва та проблемами ринкового реформування економіки України.
Засвоєнню суті даної теми сприяє глибоке розуміння таких еконо-мічних категорій та понять: граничний доход, граничні витрати, економічна ефективність, еластичність попиту, анормальний прибуток.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають проблеми, пов'язані з типами конкуренції, етапами історичної еволюції конкурентної ринкової системи, економічною та соціальною ефективністю, ефектами та дефектами функціонування конкурентної ринкової системи.
Вивчення особливостей функціонування конкурентної ринкової системи
дозволяє виявити слабкі та сильні сторони виробників, які діють на різних ринках товарів: конкурентному, монопольному, монополістичної конкуренції та олігополістичному.
Перевага конкурентної ринкової системи полягає в тому, що вона розподіляє
обмежені ресурси залежно від економічних аргументів конкурентів, коли перемогу забезпечувати можна, пропонуючи матеріальні ресурси та товари більш високої якості або за нижчими цінами.
Роль конкуренції полягає в забезпеченні на ринку визначеного порядку,
гарантує виробництво достатньої кількості якісних благ, які реалізуються за рівноважними цінами.
Таким чином, створення ефективно функціонуючого конкурентного
ринкового середовища є одним з першочергових завдань реформування в перехідних економіках і, зокрема, в Україні.
Словник нових термінів і понять
Валовий дохід - загальна виручка від реалізації продукції.
Граничний дохід - приріст валового доходу від реалізації кожної додаткової одиниці продукції.
Граничні витрати - додаткові витрати, пов'язані з виробництвом
додаткової продукції.
Економічна ефективність - отримання максимуму благ при повному використанні обмежених ресурсів.
Економічний кругообіг - різниця між: валовою виручкою і усіма витратами фірми.
Економічний прибуток - модель взаємопов'язаного руху ресурсів, продуктів і доходу в масштабі країни як єдиного народногосподарського циклу.
Еластичність попиту - показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1% ціни товару.
Конкуренція - суперництво між: учасниками ринку за кращі умови виробництва і реалізації продукції.
Нормальний прибуток — прибуток, рівний зобов'язаним витратам, які покладені у виробництво власником фірми.
Перехідна економіка - економіка, в якій взаємодія елементів старої та нової систем призводить до витискування перших і утвердження останніх в якості пануючих.
Середні валові витрати - витрати виробництва одиниці продукції.
Середній дохід - дохід у розрахунку на одиницю продукції.
Цінова дискримінація - практика встановлення різних груп покупців.
Чиста (досконала) конкуренція - тип ринку, який характеризується наявністю безлічі продавців, товар стандартизований, впливу на ціну якого індивідуальний продавець не має; вступ на ринок вільний.
Основна література: № 10,12,14.
Додаткова література: № 1,3.
Тема 6. “Попит, фактори його формування, закон попиту”
1. Попит, фактори формування попиту, закон попиту
2. Індивідуальний та ринковий попит
3. Нецінові фактори зміни попиту
Методичні поради
Ця тема присвячена теорії попиту. Ми з'ясуємо що таке попит і які фактори впливають на нього, в чому полягає суть закону попиту.
Перш за все почнемо з визначення попиту і факторів, які його визна-чають. Попит показує кількість продукту, які споживачі бажають і спро-можні купити за кожну ціну із низки можливих цін за деякий проміжок часу.
Необхідно звернути увагу на те, що ми говоримо "бажає і спро-можний", оскільки одного бажання на ринку не достатньо.
Для кращого розуміння теорії попиту у таблиці наводимо гіпотетичну шкалу попиту одного споживача на яловичину. Ця таблиця відображає залежність між ціною яловичини та її кількістю, яку споживач бажає і спроможний купити за кожну з цих цін. Зазначимо, що величина попиту повинна відноситися до певного відрізку часу - дня, місяця, року.
Графічне зображення шкали попиту називають кривою попиту. За даними таблиці будує цю криву. По вертикальній осі відкладаємо ціну, а по горизонтальній - величину попиту. Негативний нахил кривої попиту відображає закон попиту: на будь-якому ринку за незмінних всіх інших чинників зниження ціни збільшує величину попиту, і навпаки.
Чому існує зворотня залежність між ціною і величиною попиту? Таку залежність можна пояснити дією таких факторів:
1) ціна - це бар'єр, який утримує споживачів від купівлі. Чим вищий
цей бар'єр, тим менше продукту вони купують";
2) споживач потрапляє під дію принципу спадної граничної корисності, за яким споживання наступних одиниць певного продукту приносить щораз менше задоволення. Тому споживачі купуватимуть додаткові оди¬ниці продукту лише тоді, коли його ціна знижується;
3) при нижчій ціні у споживача виникає стимул придбати дешевший
товар замість аналогічних дорожчих товарів, тобто діє ефект заміщення;
4) зниження ціни на продукт збільшує купівельну спроможність гро-шового доходу споживача, що дає йому змогу купувати більше певно¬го продукту, ніж раніше, і навпаки. В цьому випадку діє ефект доходу.
Вище ми проаналізували попит з пропозиції окремого споживача. Якщо підсумувати величини попиту кожного споживача за різних мож-ливих цін, ми отримаємо ринковий попит. Для ілюстрації процесу підра¬хунку ринкового попиту використовуємо таблицю з цифровими матеріа¬лами і графіками.
Отже, найважливішим фактором, який визначає величину попиту є ціна.
При побудові кривої попиту ми зробили припущення, що інші фактори (нецінові), які визначають величину попиту, є незмінними. Тепер важли¬во розглянути, що відбудеться з кривою попиту, коли будь-який з цих факторів змінюється. Крива попиту зміщується праворуч (якщо попит зростає) і ліворуч (якщо попит зменшується).
Основними національними факторами зміни ринкового попиту є:
1) смаки і уподобання споживачів;
2) кількість споживачів на ринку;
3) грошові доходи споживачів;
4) ціни на суміжні товари;
5) сподівання споживачів щодо майбутніх цін і доходів.
Важливо розглянути вплив кожного з цих факторів на попит.
Важливо пам'ятати про те, що "зміна попиту" відрізняється від "зміни
величини попиту". Зміна величини попиту означає переміщення з однієї точки до іншої точки на постійній кривій попиту внаслідок зміни ціни продукту.
Зміна попиту виражається у переміщені всієї кривої попиту ліворуч або праворуч внаслідок зміни нецінових чинників попиту.
Засвоєння суті визначеної теми стає кращим при глибокому розумінні таких економічних категорій і понять: попит, крива попиту, за¬кон попиту, дефект доходу, дефект заміщення, товари вищого ґатунку, товари нижчої споживчої цінності, замінник, взає¬модоповнюваний товар.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
1. Корисність як фактор формування ринкового попиту.
2. Вплив ефектів доходу і заміщення на криву попиту.
Попит - це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити
за кожну ціну із низки можливих цін за деякий проміжок часу.
Між величиною попиту і ціною існує зворотна залежність. На будь-якому
ринку за незмінних всіх інших чинників зниження ціни збільшує величину попиту.
Таку зворотну залежність економісти називають законом попиту. В основі закону попиту лежать психологічний фактор, принципи спадної граничної корисності, ефект доходу та ефект заміщення.
Графічне зображення зворотної залежності між величиною попиту і ціною
називають кривою попиту. Для її зображення по горизонталі відкладаємо величину попиту, а по вертикалі - ціну. Крива попиту має спадний характер.
На купівлю будь-якого продукту впливають нецінові фактори: смаки і
уподобання споживачів, кількість споживачів на ринку, грошові доходи споживачів, ціни на сумісні товари, сподівання споживачів щодо майбутніх цін і доходів. Зміна одного або декількох нецінових факторів спричиняє зсув кривої попиту. її переміщення праворуч означає збільшення попиту, а переміщення ліворуч - зменшення попиту.
"Зміну попиту" необхідно відрізняти від "зміни величини попиту". "Зміна попиту" виражається у переміщенні кривої попиту внаслідок зміни нецінових факторів. "Зміна величини попиту" означає переміщення з однієї точки до іншої: на постійній кривій попиту внаслідок зміни ціни продукту.
Словник нових термінів і понять
Взаємодоповнюваний товар (або комплімент) - це товар, що використо¬вується у поєднанні з іншим товаром.
Ефект доходу вказує на те, що за нижчу ціну можна дозволити собі купити більше деякого продукту, не відмовляючись від інших товарів Ефект заміщення виражається у тому, що при нижчій ціпі у споживача виникає стимул придбати дешевший товар замість аналогічних товарів, які дорожчі.
Закон попиту - зворотна залежність між: ціною і величиною попиту на товар протягом певного періоду.
Замінник (або субститут) - це товар, який можна використовувати замість іншого товару.
Крива попиту - крива, яка показує кількість товару або послуги, яку хочуть придбати покупці за різними цінами протягом певного проміжку часу.
Товари вищого ґатунку, або нормальні товари, - це товари, попит на які перебуває у прямій залежності від зміни грошового доходу.
Товари нижчої споживної цінності - це товари, попит на які змінюється у протилежному напрямі від зміни грошового доходу, тобто попит
збільшується при зниженні грошового доходу.
Попит - бажання і здатність людей купувати товари або послуги.
Основна література: № 13,15
Додаткова література: 1.
Тема 7. “Пропозиція, фактори її формування, закон пропозиції”
1. Пропозиція, фактори формування пропозиції, закон пропозиції
2. Нецінові фактори зміни пропозиції
Методичні поради
Для подальшого дослідження ринку необхідно звернути увагу на про-позиції. В цій темі ми з'ясуємо, що таке пропозиція, які фактори вплива-ють на її формування, а які на зміну.
В таблиці наводимо гіпотетичну шкалу пропозиції яловичини для інди¬відуального виробництва. Аналізуючи дані таблиці, можна зробити вис¬новок, що між ціною і кількістю пропонованого продукту існує пряма залежність. Тому залежність називають законом пропозиції.
Що лежить в основі закону пропозиції? По-перше, вища ціна на про-дукт означає більший прибуток, і відповідно, є стимулом для збільшен¬ня величини пропозиції. По-друге, при розширені виробництва витрати виробництва кожної наступної одиниці продукції зростають. Для ком-пенсації зростаючих витрат виробник повинен отримувати вищу ціну.
Як і у випадку з попитом, ми розраховуємо ринкову пропозицію і бу-дуємо її графік. На відміну від кривої попиту, крива пропозиції має висх¬ідний характер.
Аналізуючи вище пропозицію, ми зробили припущення, що інші (нецінові) чинники, які визначають величину пропозиції, не міняються. Те¬пер важливо розглянути, що буде з кривою пропозиції, якщо хоча б один цих чинників зміниться. Зміна одного або декількох нецінових чинників призводить до зміни пропозиції, внаслідок крива пропозиції зсуваєть¬ся ліворуч або праворуч. До нецінових чинників зміни пропозиції про¬дукту належать: ціни на ресурси; технологія виробництва; податки і субсидії; ціни інших товарів; сподівання зміни цін; кількість продавців на ринку. Докладно розглядаємо вплив, зміни кожного з факторів на пропозицію. Важливо пам'ятати про відмінність між "зміною пропозиції" і "зміною величини пропозиції". Зміна вели¬чини пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по кривій пропозиції внаслідок зміни ціни. Зміна пропозиції вира¬жається у переміщенні кривої пропозиції внаслідок зміни неціно¬вих факторів.
Засвоєння суті визначеної теми стає більш досконалим при глибоко-му розумінні таких економічних категорій і понять: пропозиція, кри¬ва пропозиції, закон пропозиції, закон спадної віддачі.
Самостійного поглибленого вивчення вимагає наступна проблема: закон спадної віддачі та його вплив на формування пропозиції.
Пропозиція - це кількість продукту, яку виробник бажає виробляти і
постачати для продажу на ринку за кожну ціну із низки можливих цін за деякий проміжок часу.
Між величиною пропозиції і ціною існує пряма залежність. Виробники
вироблятимуть і пропонуватимуть для продажу більшу кількість свого продукту за високу ціну, ніж за низьку. Таку залежність називають законом пропозиції.
Графічне зображення прямої залежності між величиною пропозиції і ціною називають кривою пропозиції. По вертикалі відкладаємо ціну, а по горизонталі - величину пропозиції. Крива пропозиції має висхідний характер.
Пропозиція будь-якого продукту залежить від нецінових факторів, до яких належать ціна на ресурси, технологія виробництва, податки і субсидії, ціни інших товарів, сподівання змін цін, кількість продавців на ринку. Зміна будь-якого з цих факторів спричиняє зсув кривої пропозиції, її переміщення праворуч означає збільшення пропозиції, а переміщення ліворуч - зменшення пропозиції.
"Зміни пропозиції" не можна плутати із "зміною величини пропозиції".
"Зміна пропозиції" відбувається внаслідок зміни нецінових факторів і виражається у переміщенні кривої пропозиції. "Зміна величини пропозиції" означає переміщення з однієї точки до іншої на постійній кривій пропозиції внаслідок зміни ціни на продукт.
Словник нових термінів і понять
Закон пропозиції - пряма залежність між: ціною і величиною пропозиції товару протягом певного періоду.
Закон спадної віддачі - передбачає, що додатковий обсяг виробництва від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються без змін.
Крива пропозиції - крива, яка показує кількість товару або послуги, яку продавці пропонують за різними цінами протягом певного проміжку часу.
Пропозиція - бажання і здатність продавців постачати на ринок товари
або послуги для продажу.
Основна література: № 13.
Додаткова література: № 5 .
Тема 8. “Ринкова рівновага попиту і пропозиції”
1. Попит і пропозиція: ринкова рівновага.
2. Зміна попиту і пропозиції та їх вплив на ціну і кількість продукції.
Методичні поради
У цій темі ми з'ясуємо, яким чином взаємодія попиту і пропозиції встановлює ринкову ціну товару або послуги. Щоб визначити конкурен¬тну ринкову ціну, необхідно поєднати аналіз попиту з аналізом пропо¬зиції. Поєднуємо разом таблиці, в яких наведено гіпотетичні шкали рин¬кових попиту і пропозиції. Яка ж з п'яти можливих цін на яловичину буде ринковою?
Аналізуючи різні ціни ми бачимо, що рівноважна ринкова ціна має місце там, де кількість товару, яку бажають подати виробники, співпа-дає з кількістю товару, яку хочуть купити споживачі. За будь-якої ціни, вищої від рівноважної, виникає перевага пропозиції над попитом. За ціни, нижчої від рівноважної, виникає дефіцит продукту. Графічний аналіз по¬питу і пропозиції призводить до аналогічних висновків.
Точка перетину кривої попиту з кривою пропозиції є рівноважною.
Вище ми визначили, що попит і пропозиція можуть змінюватись. Тому важливо розглянути, яким чином такі зміни впливають на рівноважну ціну і рівноважну кількість продукту. Аналіз починаємо з простіших ви¬падків. Зростання попиту за незмінної пропозиції приводять до зростан¬ня рівноважних ціни і кількості. Зменшення попиту за незмінної пропо¬зиції має протилежні наслідки.
Зростання пропозиції за незмінного попиту призводить до змен¬шення рівноважної ціни і збільшення рівноважної кількості. Зменшення пропозиції за незмінного попиту приводить до протилежних результатів.
Однак, на ринку можуть виникнути багато складних випадків, коли одночасно змінюються і попит, і пропозиція. Наслідки впливу таких змін на точку рівноваги ми вводимо у таблицю.
Засвоєння суті визначеної теми стає досконалішим при глибокому ро-зумінні таких економічних категорій і понять: рівноважна ціна, рівноважна кількість, надлишок, дефіцит.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
1. Приклади практичного застосування аналізу попиту і пропозиції
1. Втручання держави в дію ринкового механізму
2. Миттєва, короткострокова і тривала рівновага.
На конкурентному ринку сили попиту і пропозиції вступають у взаємодію
для встановлення рівноважної ціни, або ринкової рівноваги. Рівноважною є ціна, за якою величина попиту і величина пропозиції зрівноважуються.
За ціни, вищої від рівноважної, на ринку виникає надлишок товарів,
оскільки виробники бажають постачати більшу кількість товарів, ніж покупці купувати. Це спричиняє падіння ціни до рівноважної.
Ціна, що нижча від рівноважної, призводить до дефіциту товарів. Ціна
підвищується, доки не досягне рівноважної.
Зміна будь-якого нецінового фактора, що викликає зсув кривої попиту
або пропозиції, призводить до зміни рівноважної ціни і рівноважної кількості на ринку.
Словник нових термінів і понять
Дефіцит (або нестача) - кількість, на яку величина попиту продукту перевищує величину пропозиції за певної ціни, що є нижчою від рівноважної.
Надлишок - кількість, на яку величина пропозиції продукту перевищує величину попиту за певної ціни, що є вищою від рівноважної.
Рівноважна кількість - обсяг попиту і пропозиції за рівноважної ціни на ринку товарів або послуг.
Рівноважна ціна - ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і величина пропозиції зрівноважується. За такої ціни на ринку немає ні надлишку, ні дефіциту товарів або послуг.
Основна література: № 2,5,9.
Додаткова література: 2.
Тема 9. “Монополістична ринкова система”
1. Поняття монополістичної ринкової системи та причини її виникнення.
2. Основні типи монополістичної системи
3. Господарський монополізм та причини його виникнення
4. Основні форми монопольних утворень
5. Ринкові монопольні утворення
6. Ефективність функціонування монопольних ринкових систем
7. Негативні соціально-економічні наслідки монополізації
8. економіки
9. Антимонопольне законодавство та антимонопольна практика.
Обмеження монополізму в У країні
10. Світове антимонопольне законодавство
11. Антимонопольна діяльність в Україні
Методичні поради
Тема присвячена розгляду монополістичних тенденцій та монополь¬ної практики, що мають місце в ринковій економіці. Монопольні утво¬рення стали органічною складовою сучасної змішаної економічної системи. Без з'ясування їх сутності та дії неможливо зрозуміти функ¬ціонування сучасного господарського механізму. Проблема монополіз¬му є однією із найскладніших соціально-економічних проблем. Відомий німецький економіст В. Ойкен вважає, що "напруженість, яка існує між зростаючою конкуренцією та активним супротивом їй, є основополож¬ним фактом новітньої історії економічних відносин". Аналіз монополі¬стичної ринкової економічної системи доцільно проводити в такій логічній послідовності:
• історія виникнення монополізму;
• причини виникнення монополізму;
• сутність монополізму;
• основні прояви монополізму;
• соціально-економічні наслідки монополізації господарства;
• форми державного регулювання монопольних утворень;
• монополізм в Україні;
• демонополізація української економіки.
Центральною проблемою теми є з'ясування причин та обставин виникнення монопольних утворень і їх вплив на соціально-економічний розвиток країни. Слід звернути особливу увагу на сучасні процеси мо¬нополізації господарства, оцінку ролі монополій з огляду на посилення господарської глобалізації. Адже позиції країни на світовій економічній арені в значній, якщо не сказати у вирішальній степені визначаються силою ТНК. Та й всередині країни протистояти іноземним монополіям здатні лише потужні національні підприємства.
Під кутом зору цієї центральної проблеми слід розглядати основні форми монопольних утворень, а також політику держави щодо них. Слід звернути увагу на те, що ця політика спрямована не проти моно-полій, а на недопущення зловживання ними своїм монопольним становищем всередині країни. На "вазі доцільності" зважуються позитив діяль¬ності монопольного підприємства, зокрема на міжнародних ринках, і збитки, заподіяні такою діяльністю країні. І лише після цього приймається рішення щодо монополіста.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
• Співвідношення конкуренції та монополій в ринковій економіці;
• Практика монопольного ціноутворення;
• Політика уряду щодо природних монополій;
Процес демонополізації економіки та конкурентна політика в Ук¬раїні;
1. Монополізм є об'єктивним явищем господарського життя і притаманний майже усім економічним системам. Особливо швидкого розвитку він набуває в ринковій економічній системі, починаючи з кінця XIX ст. Сучасна ринкова економіка є по суті є сумішшю і переплетенням конкурентного і монопольного начал. Економічний розвиток відбувається таким чином, що сама конкуренція породжує монопольні тенденції, провокує появу монопольних утворень. Прагнення позбутися "незручностей" (небезпек) конкуренції штовхає підприємців до завоювання (захоплення) домінуючих позицій ринку. Останні, хоча і не гарантують "тихого життя", все ж суттєво зменшують ризики підприємництва та забезпечують значне зростання прибутковості.
2. Монополізм має численні та різноманітні прояви, починаючи від "скромної" за вигодою монополістичної конкуренції закінчуючи абсолютною (чистою) монополією, коли на ринку панує одна-єдина фірма. Він несе значну загрозу конкуренції та суспільному добробуту. Монопольні процеси обумовили модифікацію господарського механізму, посиливши в ньому свідоме регулювання. Завдяки спеціальній антимонопольній діяльності та антимонопольному законодавству державі вдалося поставити під контроль процеси монополізації та посилити конкуренцію. Дослідження проведені в СІЛА показали, що головним чином завдяки застосуванню антимонопольних заходів частка ефективних конкурентних ринків у країні зросла з 56 до 75%.
Словник нових термінів і понять
Адміністративна монополія - монополія, що створена державою, або виникла з державного дозволу.
Антимонопольна політика - політика, спрямована на обмеження та регулювання монопольних утворень.
Антимонопольне законодавство - юридичні закони, що визначають поведінку монопольних утворень, норми їх державного регулювання, санкції щодо порушників.
Домінуюче становище на ринку - можливість підприємця самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.
Монополізм - наявність монопольних утворень, використання ними монопольної влади.
Монополістична конкуренція - ринкова ситуація, коли в галузі існують багато фірм, що виробляють диференційовану продукцію, внаслідок чого володіють певною монопольною владою.
Монопольні утворення - великі підприємства, об'єднання підприємств, які посідають домінуюче становище на ринку.
Монополія - окремі великі підприємства або об'єднання кількох підприємств, які виробляють абсолютну кількість продукції певного виду і тому впливають на процес ціноутворення, привласнюють монопольні прибутки.
Природна монополія — монополія, що існує в галузях, які найкраще функціонують за умови існування одного підприємства.
Основна література: № 2,5,9.
Додаткова література: 2.
Тема 10. “Змішана ринкова система”
1. Соціально-економічна основа змішаної економічної системи
2. Ринково-державні змішані економічні системи
3. Державно-ринкові змішані економічні системи
4. Проблема формування змішаної економічної системи України
5. Державний і приватний сектори змішаної економічної системи
6. Формування структури змішаної економічної системи України
7. Змішана економічна система і соціально-політична система суспільства
Методичні поради
У цій темі ми розглянемо поняття змішаної економічної системи, виз-начимо основні типи змішаних систем, структуру кожного типу, просте¬жимо співвідношення змішаної економічної системи та соціально-пол¬ітичної систем суспільства.
У розгляді структури державно-ринкової та ринково-державної зміша-ної економічної системи ми акцентуємо увагу на взаємодії державного та приватного секторів кожного типу даних систем. Детальніший аналіз особливостей функціонування державного та приватного секторів зміша¬ної економічної системи ми висвітлимо у наступній темі.
Змішана економічна система визначає характер соціально-політич¬ної системи суспільства, оскільки лежить в основі останньої. Якщо уза-гальнити, то змішані економічні системи можна звести до двох комп-лексних видів: капіталізм з елементами соціалізації чи соціалізм з еле-ментами капіталізації. Нами буде подано характеристику кожного виду, а також наголосимо на тенденціях трансформації змішаних економіч¬них систем у монополістичні, адміністративні, конкурентні та кримінальні економічні системи. Визначимо етапи становлення і напрями подаль¬шої еволюції змішаної економічної системи в Україні та інших постсоціалістичних країн Східної Європи.
Інформаційною базою для нас слугуватимуть навчальні посібники, наукові монографії, публікації відомих вчених у наукових журналах, тощо. Проблеми функціонування змішаних економічних систем, особливо пе¬рехідних економік, необхідність та особливості державного регулюван¬ня економіки на сучасному етапі активно досліджують як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Це, зокрема, американські вчені Макконнелл К, Брю С, Шніцер М., Фішер О., Стігліц Дж. Є., Аткінсон Є. Б., ук¬раїнські вчені ЧухноА., Башнянин Г., Злупко С, Грабинський І. та ін.
Засвоєння суті визначеної теми стає більш досконалим при глибоко¬му розумінні таких економічних категорій і понять: змішана економ¬ічна система, державний сектор змішаної економічної систе¬ми, приватний сектор змішаної економічної системи, підпри¬ємства, домогосподарства, постсоціалістичні змішані еконо¬мічні системи, посткапіталістичні змішані економічні системи.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
1. Світовий досвід регулювання економічних процесів у сучасних
постіндустріальних змішаних економічних системах;
2. Місце і роль державного сектора у структурі національної змішаної
перехідної економічної системи України;
3. Інституційні зрушення в економіці України за час переходу до
ринкових відносин.
1. Змішаною вважається функціональний тип економічних систем, у якому приватні та державні рішення впливають на структуру виробництва, обміну та розподілу ресурсів, продуктів та доходів між суб'єктами економіки. Домінування адміністративного чи ринкового механізму регулювання зумовлює типологізацію змішаних економічних систем на ринково-державні та державно-ринкові.
Визначальною рисою ринково-державних змішаних економічних систем є активне державне регулювання ринкових відносин, а для державно-ринкових властиве становлення ринкових відносин та поступове усунення централізованих.
2. Структура змішаної економічної системи охоплює державний та приватний сектори. У державному секторі здійснюється виробництво суспільних і квазісуспільних благ і послуг, держава закуповує товари та послуги та проводить трансфертні платежі. Приватний сектор змішаної економічної системи складається з домогосподарств та підприємстві Домогосподарства забезпечують приватні фірми необхідними для виробництва економічними ресурсами, а підприємства, в свою чергу, пропонують домогосподарствам споживчі блага і послуги індивідуального порядку. Актом обміну у першому випадку виступає ринок ресурсів, а в другому ринок продуктів.
3. Змішана економічна система є основою соціально-політичної системи.
Поєднання існуючих інститутів власності на ресурси та механізмів регулювання дає можливості по-різному класифікувати такі соціально-політичні системи: змішаний капіталізм, соціальна ринкова економіка, ринковий соціалізм тощо. Загалом виділяють два типи змішаних економічних систем: капіталізм з
елементами соціалізації та соціалізм з елементами капіталізації. До другого типу можна віднести і перехідну економічну систему України.
4. Національну економічну систему України на сучасному етапі трансформації можна визначити як перехідну від адміністративної до змішаної державно-ринкової з послабленням імперативного планування і становлення натомість децентралізованих елементів індикативного планування, а також як перехідну від соціалістичної до так званої соціально орієнтованої і ринкової капіталістичної економічної системи, заснованої на системі державного регулювання, яка приносить у ринкові стихійні сили спонукання до економічної активності, якості, системності, цілеспрямованості та гуманності.
Словник нових термінів і понять
Державно-ринкова змішана економічна система - це змішана економічна система, яка формується внаслідок певної трансформації адміністративних економічних систем.
Змішана ринково-державна економічна система - це сукупність інститутів механізмів функціонування, розвитку та регулювання практики госпо¬дарювання, що характеризується поєднанням різних форм власності та державними і ринковими механізмами регулювання економічних процесів в національній економіці.
Змішаний капіталізм: переважає приватна власність, ринковий механізм виробництва і розподілу модифікований втручанням держави. Приклади охоплюють США, Японію, Канаду, а також більшість країн Західної Європи.
Ринковий та позаринковий сектори економіки. У ринковому секторі економіки виробляються ті продукти, реалізація яких приносить дохід, що покриває всі видатки, включно з нормальним прибутком. Продукція ж, виробництво якої не приносить нормального прибутку, не виробляється. Позаринковий сектор економіки представлений державним сектором, що складається з суспільного та квазісуспільного підсекторів, де виготовля¬ються, реалізуються і споживаються суспільні та квазісуспільні блага і послуги, та може здійснюватися державна підприємницька діяльність.
Ринкове, цінове регулювання економічних процесів - це цінова координація економічної діяльності та управління, а саме: формування економічних пропорцій відбувається під впливом динаміки цін та конкуренції, а ціноутворення - під впливом попиту і пропозиції.
Ринково-державна змішана економічна система - це змішана економічна система, яка виникає на основі трансформації конкурентного ринку у напрямку його одержавлення.
Ринковий соціалізм - це форма організації господарювання, де засоби виробництва належать державі або трудовим колективам, а виробництво і розподіл регулюються ринковим механізмом. Прикладами слугують колишня Югославія та Угорщина другої половини 80-х рр.
Соціальна ринкова економіка - це метод соціальної політики, який поєднує у собі принцип свободи на ринку з принципом соціального урівнювання.
Перехідні економічні системи - це такі національні економічні системи, які перебувають на перехідному етапі від одного якісного стану до іншого. За своїй характером, ці економічні системи слід трактувати як змішані, оскільки вони у своїй внутрішній структурі ще зберігають значний вміст механізмів та інституцій старої економічної системи, але поступово набирають рис та ознак тієї нової системи, до повної трансформації у яку просувається перехідна економічна система. Перехідними на сьогодні можна вважати економіки країн СНД та Східної Європи, в тому числі Україну.
Централізований (адміністративний, державно-монополістичний) механізм регулювання економічних процесів - це наказова економіка, де втручання держави пряме і детальне, а її приписи - імперативні. Держава діє тоталітарно: визначає завдання економіки, засоби і строки їх виконання. Ринки існують номінально, розподіл регулюється державою.
Основна література: № 9, 12.
Додаткова література: № 1, 2.
Тема 11. “Державний сектор”
1. Роль держави у змішаних економічних системах
2. Захисна функція держави
3. Модифікуюча і стимулююча функція держави
4. Стабілізуюча функція держави
5. Методи демонополізації економіки
6. Державний перерозподіл доходів у змішаних економічних системах.
7. Проблеми державного перерозподілу ресурсів у змішаній
економічній системі України
Методичні поради
З попередньої теми нам вже відомо, що змішана економічна система - це такий спосіб організації національного господарювання, коли при-ватні економічні рішення доповнюються коригуванням з боку держави, а поруч з інститутом приватної власності може існувати також суспіль¬на чи державна форми. Якщо у конкурентній ринковій економіці роль держави зводиться лише до правового захисту приватної власності та присікання тенденцій монопольного переродження конкурентного рин-ку, то у змішаній економічній системі держава виступає активним суб'єктом економіки, вступаючи у відносини з приватним сектором з приводу виробництва, обміну, розподілу та споживання результатів ви-робництва. Держава здійснює перерозподіл доходів між різними сусп-ільними групами з метою ліквідації надто разючої майнової нерівності. Через податкову систему, через регулювання цін і трансфертні платежі держава вирівнює доходи, забезпечуючи матеріальне існування тих верств суспільства, які в силу певних обставин не в змозі себе забезпе-чити. У змішаній економіці держава також здійснює перерозподіл ре-сурсів із галузей з їх надлишковим використанням у галузі з їх недо-статнім використанням. Це такі галузі народного господарства, які не приносять доходи приватному бізнесу, але є вкрай необхідні для сусп-ільства загалом. Держава стабілізує функціонування конкурентного рин-ку через податки та закупівлю товарів і послуг. У деяких змішаних еко-номіках держава має свою частку власності на ресурси і державні підприємства вступають у конкурентні відносини з приватним бізнесом.
У цій темі буде висвітлено принципи функціонування державного сек¬тора змішаної економічної системи: буде класифіковано функції держа¬ви, обґрунтовано необхідність державного перерозподілу ресурсів та доходів, окреслено методи державної стабілізації конкурентного ринку, методи демонополізації економіки тощо.
Ми закцентуємо увагу на основних проблемах державного перероз-поділу ресурсів у змішаній економічній системі України, котра на сьо-годні кваліфікується як змішана і перехідна.
Засвоєння суті визначеної теми стає кращим при глибокому розумінні таких економічних категорій та понять: змішана ринкова система, державний сектор змішаної економічної системи, економічні
функції держави, монополія, перерозподіл доходів, перерозподіл ресурсів, приватний сектор економіки, вигоди переливу, витрати переливу.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
1. Досвід високорозвинених країн у регулюванні економіки.
2. Роль і значення суспільного сектора економіки у змішаній перехідній економічній системі України.
Державна політика перерозподілу ресурсів для підвищення зайнятості в Україні.
Структура змішаної економічної системи містить державний і приватний сектори. Держава активно втручається в економічне життя, зокрема, здійснює захисну, модифікуючи, стимулюючу та стабілізуючу функції. Державі належить провідна роль у процесах демонополізації економіки.
У змішаних економічних системах держава здійснює перерозподіл ресурсів та доходів. Перерозподіл доходів відбувається через податкову систему, цінову систему та через трансфертні платежі. Завданням української держави є перерозподіл доходів із кримінального у суспільний та приватний сектори економіки.
Держава регулює перерозподіл ресурсів між галузями приватного сектора
економіки з позицій загальнонаціональних інтересів. Уряд перерозподіляє уряд потоки ресурсів між приватним та суспільним секторами національної економічної системи, а також слідкує за переливанням ресурсів із галузей з їх надлишковим використанням у галузі з їх недостатнім використанням.
У змішаній економічній системі України для рівномірних потоків ресурсів
у різні галузі національного господарства життєво важливим є становлення сфери дрібного і середнього підприємництва, реформування фінансової та податкової системи та декриміналізація і дебюрократизація економіки, а також наявність інвестицій.
Словник нових термінів та понять
Державне регулювання економіки - це система державних заходів, спрямованих на забезпечення нормального процесу суспільного відтворення, сприятливих умов для функціонування народного господарства.
Інструменти державного регулювання - регулювання податкових ставок, процентних ставок по кредитах комерційних банків, інвестицій у виробничу і соціальну інфраструктуру, держав)іі закупівлі, регулювання грошової маси, державне програмування економіки, державне регулювання інтеграційних процесів.
Захисна функція держави - сукупність правових та адміністративних заходів держави з метою недопущення переродження конкурентного ринку в монополістичний.
Модифікуюча і стимулююча функції держави - фіксація урядом верхньої межі ринкових цін з метою підвищити доходи окремих груп населення.
Стабілізуюча функція держави - діяльність з метою забезпечення повної зайнятості та стабільного рівня цін.
Трансфертні платежі - передача державою грошових сум з одних рук в інші з метою вирівнювання грошових доходів тих груп громадян, що суттєво відрізняються за майновим статусом та рівнем доходів.
Витрати переливання - частина економічних витрат виробництва, яку виробники певної галузі не самі здійснюють, а перекладають на третіх осіб - інших виробників, або на суспільство загалом.
Вигоди переливання - вигода, яка не відображається грошовим попитом споживачів і не акумулюється в грошовому доході виробника.
Основна література: № 1, 5.
Додаткова література: № 1.
Тема 12. “Приватний сектор”
1. Поняття і структура приватного сектора змішаної економічної системи
2. Економічні функції домогосподарств
3. Формування грошових доходів домогосподарств
4. Формування грошових витрат домогосподарств
5. Проблеми формування грошових доходів і витрат домогосподарств в Україні
6. Фірми як підсистема приватного сектора змішаної економічної системи
7. Види ділових підприємств
8. Особливості формування фінансових ресурсів підприємств
9. Проблеми розвитку і функціонування фірм та галузей в Україні
Методичні поради
Із попередньої теми нам вже відомо, що змішана економічна систе¬ма за своєю структурою є двосекторною, вміщуючи державний та при¬ватний сектори, котрі перебувають у тісній функціональній взаємоза¬лежності. Ми розглянули роль та функції держави з метою захисту, ста¬білізації та стимулювання розвитку галузей національного господарства.
У цій темі нами буде висвітлено природу тих економічних інституцій, з якими активно взаємодіє держава. Сукупність тих інституцій та ме-ханізмів має назву приватний сектор змішаної ринкової економічної си-стеми.
Отже, приватний сектор у змішаній економіці представлений двома інституціями: домогосподарствами та приватними підприємствами. Механізмом взаємодії цих інституцій виступає на-ціональний ринок (ринок ресурсів і ринок продуктів). На ринку ресурсів підприємства закупляють у домогосподарств фактори виробництва, а на ринку продуктів, відповідно, домогосподарства купують у фірм пред-мети споживання.
Окрім цього, розглянемо функціональну структуру змішаної економі-чної системи. Ми простежимо, як у змішаній економіці відбувається круговорот ресурсів, продуктів і доходів між домогосподарствами, підприємствами і державою. Нами буде розглянуто економічну роль домогосподарств і фірм як підсистем приватного сектора змішаної економічної системи. Визначимо принципи формування грошових до-ходів і витрат домогосподарств. Здійснимо класифікацію ділових підприємств, дамо характеристику поняттю галузі. В абстрактній схемі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу в змішаній економічній системі визначимо місце і роль держави у формуванні доходно-витратного по-току. Ми також будемо постійно акцентувати увагу на особливостях функціонування структурних компонентів національної економічної сис¬теми України, котра на сьогодні кваліфікується як змішана і перехідна.
Засвоєння суті визначеної теми стає кращим при глибокому розумінні таких економічних категорій і понять: домогосподарство, доходи домогосподарств, витрати домогосподарств, підприємство, види ділових підприємств, фінансові ресурси, модель круго¬обігу ресурсів, продукти і доходи у змішаних економічних систе¬мах.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
1. Роль домогосподарств в інвестиційних процесах в умовах змішаної перехідної економічної системи України.
2. Проблеми становлення підприємництва в Україні.
3. Роль корпорацій у функціонуванні приватного сектора змішаної економічної системи.
4. Вплив держави на формування ресурсно-продуктових та доходно-витратних потоків у національній економічній системі України.
Підсумовуючи вищесказане, зазначимо ще раз, що домогосподарства і
підприємства становлять собою структуру приватного сектора змішаної економічної системи. Економічна роль домогосподарств полягає в тому, що вони виступають джерелом економічних ресурсів для фірм і держави з одного боку, а також основним споживачем результатів національного виробництва - з іншого. Заробітна плата, процент, рента і прибуток корпорацій є основними
формами грошового доходу домогосподарств, а особисті податки, витрати на особисте споживання і особисті заощадження - це основні форми грошових витрат домогосподарств.
Словник нових термінів та понять
Заробітна плата, процент, рента і прибуток корпорації - основні форми грошового доходу домогосподарств.
Особисті податки, витрати на особисте споживання і заощадження - основні форми грошових витрат домогосподарств.
Одноосібне підприємство - правова форма підприємства, у якій власник капіталу, власник робочої сили і менеджер - одна особа.
Корпорація - правова форма організації підприємства, у якій власність на фактори виробництва будуються на акціонерній основі, де власники відмежовані від управління бізнесом.
Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходу в змішаних економічних системах - абстрактна схема, що ілюструє, як державні витрати, податки і трансфертні платежі впливають на розподіл доходу, перерозподіл ресурсів та на рівень економічної активності у національній економічній системі.
Партнерство - правова форма підприємства, у якій декілька власників узгоджують рішення про володіння та управління бізнесом.
Підприємство - самостійна, ініціативна, системна діяльність по випуску продукції, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку.
Приватне підприємство - форма підприємницької діяльності, де суб'єктом виступає одна фізична особа, яка несе повну відповідальність перед кредиторами і самостійно управляє всіма стадіями виробничої та комерційної діяльності.
Основна література: № 10, 11,13.
Додаткова література: № 1, 4.
Тема 13. “Інвестиції та капіталоутворення”
1. Поняття капіталу та його форми
2. Структура капіталу та його оборот
3. Круговорот капіталу
4. Структура капітал
5. Продуктивність капіталу. Дисконтування його вартості
6. Інвестиції та капіталоутворення
Методичні поради
Ця тема присвячена одному з найскладніших розділів політичної еко-номії. В одній з попередніх тем ми розглянули капітал як один з еле-ментів базової класифікації економічних ресурсів. Тепер ми розглянемо поняття капіталу глибше.
Протягом розвитку економічної думки погляди вчених на сутність капіталу мінялися. Сьогодні під капіталом розуміють будь-який еле¬мент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається з а принципом дискон-тування.
Таке визначення є загальною основою для різноманітних видів капі-талу: технічного продуктивного капіталу, юридичного капіталу, грошо-вого капіталу, людського (інтелектуального) капіталу. Необхідно звер-нути увагу на те, що поняття грошового і юридичного капіталу на пер-ше місце висувають відповідність із власником прав. Якщо технічний капітал існує в будь-якій економічній системі, то юридичний капітал лише в економіках, в яких існує приватна власність на засоби виробництва.
Необхідно чітко уявляти, що капітал постійно знаходиться в русі. Він здійснює кругові рухи. Круговорот капіталу ~ це один цикл цього руху, який охоплює процес виробництва і обігу створених товарів і за-вершується поверненням капіталу у його початкову грошову форму.
Слід звернути увагу на поняття обороту капіталу. Безперервний круговий рух капіталу утворює його оборот. Тривалість цього обороту визначається як проміжок між початком руху авансованої капітальної вартості і моментом її повернення у грошовій формі, але збільшеної на величину прибутку. Чим швидше гроші вкладені в бізнес, повертаються з прибутком, тим швидше зростає власність підприємця.
Поняття технічного капіталу дає можливість глибше зрозуміти суть категорії "капітал". Технічний капітал поділяється на основний і обо-ротний. Критерієм поділу є технічна і економічна трансформація това¬ру; основний капітал приймає участь у декількох циклах виробництва, не трансформуючи при цьому свою технічну структуру, і оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі. Виходячи з цього у витрати виробництва входить уся вартість оборотного капіта¬лу, але від основного капіталу лише частина його вартості, яка розрахо-вується за терміном служби цього капіталу.
Оскільки основний капітал служить протягом багатьох років, він зно-шується, тому проблема зношування капіталу набуває важливого зна-чення. Знос поділяється на фізичний і моральний. Доцільно з'ясувати, у чому полягає різниця між цими процесами.
Підприємець постійно повинен відтворювати основний капітал. Тому важливо розглянути такі поняття, як амортизація, амортизаційні відра-хування, норма амортизації.
Процес поступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зносу, називається амортизацією. А відрахування називаються амортизаційними.
Основний і оборотний капітал можна охарактеризувати за допомо¬гою показників мобільності і ліквідності.
Чому люди перетворюють такі фактори виробництва, як праця і зем¬ля у капітальні блага?
Для відповіді на це питання можна використати приклад про дві еко-номіки, одна з яких надає перевагу виробництву споживчих благ, а інша - виробництву капітальних благ.
Використання капіталу в процесі виробництва дозволяє отримати додаткову кількість продукції, яка залишається після всіх відрахувань в амортизаційний фонд. Капіталу властива чиста продуктивність. Вона виражається в формі процента, обчисленого за рік і називається нормою чистого прибутку.
Ціна на капітальні блага встановлюється на ринку за їх капіта-лізованою (дисконтованою) вартістю.
Розгляд цього питання починається з найпростішого випадку - роз-рахунку капітальної вартості активів, які надають безперервно сплачу-ваний дохід. Необхідно зазначити, що чим пізніше у майбутньому буде отримана сума грошового доходу, тим менше вона коштуватиме сьо-годні. Потім ми додаємо разом всі окремі значення поточних дисконтованих вартостей і отримуємо капіталізовану вартість певного активу. Щоб краще засвоїти поняття норм чистого прибутку і дисконтованої вартості доцільно розглянути їх підрахування на цифрових прикладах.
Значну роль в економічному житті відіграють інвестиції, оскільки вони є одним із основних факторів економічного зростання.
Приймаючи інвестиційні рішення підприємець співставляє вигоди від інвестицій і втрати. Вище було визначено, що вигодою від інвестицій є норма чистого прибутку, яку сподівається отримати підприємець. Витратами є процентна ставка, яку підприємець сплачує за взятий у позику грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу. Процентна ставка поділяється на номінальну і реальну. Різницю між ними визначаємо на цифровому прикладі.
Від інвестиційних рішень окремих фірм ми переходимо до аналізу сукупного попиту на інвестиції всього підприємницького сектора. Крива сукупного попиту будується шляхом розташування усіх інвестиційних проектів за низхідною залежністю від очікуваної норми чистого при¬бутку. Інвестиції здійснюються до того моменту, коли ставка проценту зрівноважується з очікуваною нормою чистого прибутку.
Існують різноманітні види інвестицій: валові і чисті; державні і приватні; стимульовані і автономні, зовнішні і внутрішні.
В кінці теми ми розглядаємо особливості розвитку інвестиційних про-цесів в Україні, оскільки для успішного здійснення економічних реформ в країні потрібні значні капіталовкладення.
Засвоєння суті визначеної теми стає більш удосконаленим при глибо-кому розумінні таких економічних категорій і понять: капітал, ос¬новний і оборотний капітал, круговорот капіталу, норма чи¬стого прибутку, процентна ставка, інвестиції.
Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:
1. Інвестиції в людський капітал.
2. Інвестиційні процеси в перехідній економіці України.
3. Процентна ставка: поняття, структура, функції.
4. Джерела фінансування інвестицій.
Капітал - це будь-який елемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування. Капітал поділяється на технічний, грошовий, юридичний, людський.
Капітал здійснює кругові рухи. Круговорот капіталу - це один цикл цього руху, який охоплює процес виробництва і обігу створення товарів і завершується поверненням капіталу в його початкову грошову форму.
Технічний капітал - поділяється на основний і оборотний. Основний капітал приймає участь у декількох виробничих циклах, не трансформуючи при цьому своєї технічної структури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово і повертається до підприємця у грошовій формі по частинах.
Оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі. Його вартість переноситься на створений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного виробничого циклу.
Люди перетворюють такі фактори виробництва як праця і земля у капітал,
оскільки йому властива чиста продуктивність. Це виражений у процентах річний дохід, який можна отримати, якщо вкласти у певний проект гроші.
Інвестиції - збільшення обсягу функціонуючого в економіці капіталу.
Інвестиції поділяються на валові і чисті, зовнішні і внутрішні, державні і приватні.
Безпосередніми факторами, які визначають обсяг інвестицій, є сподівана норма чистого прибутку і реальна процентна ставка. Інвестиції будуть вигідні тоді, коли сподівана норма чистого прибутку перевищує реальну процентну ставку.
Реальна процентна ставка - це скоригована з врахуванням інфляції ціна, яку фірма сплачує за використання грошей.
Словник нових термінів і понять
Амортизація ~ процес поступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зносу.
Капітал - це будь-який елемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування.
Технічний капітал являє собою сукупність матеріальних засобів, які використовуються у різних фазах виробництва і збільшують продуктивність людської праці: верстат, комбайн, машина тощо.
Грошовий капітал - це сукупність грошових засобів призначених для виробничих вкладень. Грошовий капітал виникає внаслідок відмови мільйонів осіб від споживання.
Юридичний капітал - це сума прав розпорядження деякими цінностями, причому ці права надають їх власникам дохід не докладаючи відповідної праці.
Людський капітал - це міра втіленої в людині здатності приносити дохід.
Основний капітал приймає участь у декількох виробничих циклах, не тансформуючи при цьому своєї технічної структури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово і повертається до підприємця у грошовій формі по частинах. Це фабричні будівлі, машини, устаткування тощо.
Оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі, або круговороті. Його вартість повністю переноситься на створений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного круговороту. У витрати виробництва входить уся вартість оборотного капіталу.
Норма чистого прибутку - відношення прибутку на капітал до обсягу вкладеного капіталу, виражена у процентах.
Реальна процентна ставка - це номінальна процента ставка за вирахуванням темпу інфляції.
Номінальна процентна ставка - це процента ставка не скоригована на інфляцію.
Інвестиції (капіталовкладення) - затрати на виробництво і накопичення обсягу капітальних благ в економіці.
Процентна ставка - це ціна, яку фірма сплачує за взятий у позику грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу.
Круговорот капіталу - це один цикл руху капіталу, який охоплює процес виробництва і обігу створених товарів і завершується поверненням капіталу у його початкову грошову форму.
Основна література: № 10, 11.
Додаткова література: № 1.
Тема 14. “Грошова система”
1. Гроші, природа грошей
2. Функції грошей
3. Грошова система, типи грошових систем
4. Номінальна та реальна вартість грошей
Методичні поради
Сучасні ринкові відносини базуються на принципах функціонування сучасних грошей, тому проблема грошей знаходиться на одному з ос-новних місць в політичній економії. Детальний розгляд цієї теми потре-бує вияснення таких питань, які стосуються самої природи грошей, їхніх функцій з тим, щоб логічно перейти до характеристики самої грошової системи. Важливою є також в теперішніх умовах проблема виділення номінальної та реальної вартості грошей, що пов'язано із відносною ста-більністю грошової одиниці.
При виясненні суті грошей слід врахувати наявність багатьох виз-начень грошей. Однак їх можна систематизувати, якщо звернутися до позиції представників трудової теорії вартості і позиції представників інших теорій. Зауважимо, що в процесі розвитку економічних систем, їх змін економічні категорії приймають нові характеристики, це стосуєть¬ся і категорії грошей. Відбулася модифікація грошей, що спричинило виникнення принципово різних підходів до пояснення їх суті. Разом з тим відмітимо, що як би не змінювалися поверхневі форми, глибинна сутність може залишатися тією ж.
Логічно після пояснення того, що означає категорія "гроші", необхід¬но зупинитися на функціях грошей, показати, що конкретно гроші вико-нують, будучи в такій своїй якості. Оскільки існують різні точки зору щодо визначення суті грошей, то зрозуміло, що є розходження і у виділенні функцій грошей та їх характеристиці. На це слід звернути відпо¬відну увагу.
Логічним продовженням викладу матеріалу є розгляд грошової сис-теми, оскільки в кожній державі існує національна грошова система і потрібно розуміти її структуру та окремі особливості. У цьому пи¬танні слід знову ж таки зберегти історичний підхід і простежити еволю¬цію цієї категорії; особливо що стосовно XX ст. Гроші, що характеризу¬ють сучасні національні системи, прийняли нові риси, вони модифікувалися і стали кредитними. В цілому грошова система під впливом змін у грошовому обігу теж змінилася, їй властивим є ряд особливос¬тей.
Дуже важливо при аналізі економічних процесів виділяти питання но¬мінальної і реальної вартості грошей, тим більше, що інфляція, як явище, в ринковій економіці не зникає. Вона може тільки зменшитись, якщо задіяти систему методів державного регулювання. Для держави є суттєвим наскільки її грошова одиниця може характеризуватись як відносно стабільна. При швидкому знеціненні грошей грошова одиниця може припинити своє функціонування як засіб обміну.
В результаті вивчення теми стає зрозумілою ціла система економіч-них категорій, які взаємопов'язані з іншими категоріями економічної теорії. Тема пояснює такі категорії: вартість, форми вартості (проста або випадкова, розгорнута, загальна, грошова), віднос¬на форма вартості, еквівалентна форма вартості, гроші, функції грошей, грошова система, кредитні гроші, номі¬нальна вартість грошей, реальна вартість грошей, товар, товарне виробництво.
Частина проблем по темі "Природа та функції грошей, грошова си-стема" виносяться на самостійне вивчення, що сприятиме поглиблено¬му засвоєнню матеріалу. Для самостійного вивчення пропонуються такі проблеми:
1. Товарне виробництво і гроші.
2. Історія розвитку грошового еквівалента.
3. Функціонування грошей в сучасній ринковій економіці.
4. Гроші в перехідній економічній системі.
5. Інфляція та антиінфляційна політика.
Існують різні підходи до визначення суті і функцій грошей, тому є багато
визначень грошей. Значна різниця у трактуванні суті грошей є між представниками трудової теорії вартості і представниками інших теорій.
Згідно із трудовою теорією вартості, гроші виникли як результат
товарного обміну, тобто гроші мають товарну природу і є загальною формою, в якій виражаються вартості всіх товарів. Представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей. Причому існує декілька принципово різних підходів, наприклад, гроші визначаються як будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження.
Оскільки в сучасній економічній теорії є різні підходи до визначення суті грошей, то і функції грошей трактуються по-різному. Так, представники трудової теорії вартості виділяють п'ять функцій грошей (гроші як міра вартості, гроші як засіб обігу, гроші як засіб нагромадження, гроші як засіб платежу, гроші як світові гроші), представники інших теорій зупиняються на характеристиці лише трьох функцій грошей (гроші як засіб обігу, гроші як міра вартості, гроші як засіб збереження).
Кожна економічна система, що властива тій чи іншій країні, характеризується відповідною грошовою системою, яка включає ряд основних елементів. Грошові системи змінювались, відбувалась їх еволюція. Сучасна грошова система має свої особливості, що пов'язано з особливостями функціональних сучасних грошей, а також із змінами в характеристиці самої економічної системи.
Для ефективного функціонування національної економічної системи важливо наскільки стабільною є її грошова одиниця. Економіка може ефективно використовувати грошову одиницю як міру вартості тоді, колі її купівельна спроможність відносно стабільна. Прийнято виділяти два поняття вартості грошей: номінальну і реальну. Якщо номінальна вартість грошей відповідає номіналу, вказаному на грошових знаках, то реальна - це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Якщо реальна вартість грошей падає, то гроші швидко втрачають свої функції.
Словник нових термінів і понять
Банківські гроші - гроші, що створені банками, зокрема поточними рахунками (частина 1). Ці гроші генеруються багаторазовим розширенням банківських резервів.
Білонні гроші - гроші з малою власною внутрішньою вартістю. Тривалий час як гроші використовували монети з благородних металів, що мали високу власну вартість. У другій половині XX ст. в усіх країнах використовувались виключно білонні гроші - паперові гроші і монети з неблагородних металів. Номінальна вартість монет вища за внутрішню реальну вартість металу.
Вартість грошей - кількість товарів і послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей; величина, що зворотно пропорційна до рівня цін.
Внутрішня вартість (грошей) - вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова ціна міді, яка вміщена в мідній монеті) Гроші - особливий товар, який є загальним еквівалентом (рівноцінністю) при обміні товарів, їхньою формою вартості.
Гроші кредитні - форма грошей, які є знаком (символом) вартості й виникають з розвитком кредитних відносин. Історично кредитні гроші з'являються на базі металевого обігу і виступають спочатку як знак золота і знак кредиту.
Грошовий капітал - гроші, що наявні для купівлі капітальних благ.
Грошові "голоси" - "голоси", які споживачі та підприємці фактично віддають за виробництво різних споживчих благ та інвестиційних товарів, купуючи їх на ринку.
Готівка, валюта - монети і паперові гроші.
Девальвація - зменшення офіційної ціни грошової одиниці країни у грошових одиницях інших країн.
Законний платіжний засіб - всі засоби, які, згідно з постановою уряду, повинні прийматися в оплату за борг.
Засіб обміну або обігу - функція грошей; гроші як зручний засіб обміну товарами і послугами, що виключає бартер; те, що продавці звичайно приймають, а покупці звичайно віддають в оплату за товар або послугу.
Нерозмінні паперові гроші - гроші, які не мають своєї внутрішньої вартості, але декретуються державою, як законний платіжний засіб. Нерозмінні паперові гроші приймаються як платіжний засіб, доки люди мають довіру, що ці гроші будуть прийматися.
Паперові гроші - паперові знаки, що використовуються як засіб обміну.
Швидкість обігу грошей - кількість разів у рік, за які грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.
Основна література: № 10, 12.
Додаткова література: №1.
Тема 15. “Інтеграційні процеси і формування світової економічної системи”
1. Зовнішньоекономічні зв’язки та їх форми
2. Сутність інтеграції, її види
3. Процеси інтеграції у Європі
4. Перспективи реформування економіки України і її інтеграція у світову економічну систему
Методичні поради
Сучасне світове господарство характеризується різними видами зв'язків, здійснюється об'єктивний процес його інтернаціоналізації. Виникає необхідність дослідження такого явища, як формування світо-вої економічної системи, актуальною стає проблема вивчення зовнішньоекономічних зв'язків, оскільки перед кожною державою стоїть зав¬дання прагнути до максимальної їх вигоди. Тому досліджувана тема логічно вписується в курс дисципліни і потребує приділення їй глибокої уваги.
Вивчення самої суті зовнішньо-господарських зв'язків, їх форм при-водить до розуміння того, що вони є результатами розвитку і вдоскона-лення національних економічних систем, виходом їх на новий рівень, коли став утверджуватися міжнародний поділ праці, а вигода від нього стала досить зримою у практичній діяльності. Щоб усвідомити різноманітність форм зовнішньоекономічних зв'язків, слід проаналізувати фактори, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність.
В результаті здійснення такої діяльності відбувається економія суспільної праці, оскільки виробництво і обмін між країнами результатами виробництва стає більш раціональним. Слід також визнати, що націо¬нальні економічні системи все більшою мірою приймають характерис¬тики ринкових економічних систем, особливо це стосується країн середньо - чи малорозвинених, для яких цей процес є позитивним в цілому, хоч і суперечливим, тому що обов'язково потрібно враховувати націо¬нальні особливості і діяти у відповідності з національними інтереса¬ми.
Логічним продовженням висвітлення суті теми є розгляд інтеграц¬ійних процесів, які характеризують сучасну світову економічну систе¬му. Взаємозалежність економік різних країн стала зростати на мікро - і на макрорівнях, розвивається інтернаціоналізація господарського життя, відбувається формування світової економічної системи. Міжна¬родна економічна інтеграція приймає практичне втілення і визначає при цьому1 перспективи подальшого господарського прогресу. Тому важли-вим є глибоке розуміння суті самого цього явища, що міжнародна еко-номічна інтеграція визначається як об'єктивний процес і метою її є нарощування об'єму товарів та послуг в результаті забезпечення ефек-тивної господарської діяльності у міжнародних масштабах.
Зауважимо, що при вивченні зазначеної проблеми, необхідно виділити таку її рису, як регіональність, тобто, інтеграційні об'єднання мають регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що відбу¬ваються. Заслуговує уваги аналіз економічної інтеграції у Європі, де в групі промислово розвинених країн вона досягла найвищого ступеня зрілості. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз, який по¬ступово набуває рис єдиної державності, що спостерігається в економіці, політиці і соціальній сфері.
При розгляді зазначеної теми слід також проаналізувати можливості входження і нашої країни, України, у світову економічну систему. Це є здійсненним лише за умов глибокого реформування національної еконо¬міки, перехідної економічної системи з метою поступового її транс¬формування в ринкову економічну систему. Важливим пріоритетом еко¬номічних перетворень має стати значне поглиблення демократизації усіх сфер суспільного життя, у т.ч. економічної діяльності. Знайомлячись із реаліями сучасного стану української економіки, розуміємо, що інтегра¬ція України у світову економічну систему є досить складною, однак шлях цей, хоч і непростий, зате перспективний і заслуговує того, щоб ним прямувати і далі.
При вивченні теми слід зосередити свою увагу на засвоєнні таких категорій та понять: зовнішньоекономічні зв'язки, спеціалізація, інтернаціоналізація, співробітництво, спільне підприємниц¬тво, світове господарство, глобалізація світової економіки, економічна інтеграція, міжнародний бізнес, міжнародна еко¬номічна система, міжнародні економічні відносини, Європейсь¬кий Союз, економічна взаємозалежність країн.
Наголошуємо, що при вивченні зазначеної теми ряд проблем може бути винесений на самостійне дослідження. Це такі теми:
1. Міжнародна торгівля як форма зовнішньоекономічних зв'язків.
2. Спільне підприємництво, його вплив на зростання ефективності
національної економіки.
3. Вільний рух капіталів в межах Європейського Союзу.
4. Валюта та валютні відносини в Європейському Союзі.
Сучасні зовнішньо економічні зв'язки характеризуються новим рівнем
розвитку. Вони охоплюють міжнародні господарські, торговельні, науково-технічні та інші відносини. Це різноманітні господарські зв'язки між економічними системами різних країн, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці.
Світові економічні відносини виникають і розвиваються за відповідних
умов, вони знаходять своє вираження в різноманітних конкретних формах, значення і співвідношеннях яких неоднакове для різних країн і різних регіонів світу.
Виділяють такі основні фактори розвитку зовнішньо економічних зв'язків: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу, різниця у трудових, сировинних та фінансових ресурсах; відповідний характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; особливості географічного розміщення, природних і кліматичних умов.
Основними формами зовнішньо економічних зв'язків є: міжнародна торгівля,
причому міжнародний обмін товарами вигідний з економічної точки зору тоді, коли завдяки ввозу товарів вдається зекономити на їх виробництві і отримати прибуток; спільне підприємництво, що ґрунтується на спільній формі власності; надання послуг з широким використанням комп'ютерних мереж; наукове, технічне, економічне співробітництво.
Зростання інтернаціоналізації господарського життя сприяло виникненню
міжнародної економічної інтеграції, яка визначає зараз перспективи подальшого господарського прогресу і знаходиться в основі формування світової економічної системи. Інтеграційні об'єднання мають регіональний характер, в теперішніх умовах виникає необхідність налагоджування ефективної і масштабної міжрегіональної взаємодії.
Прийнято виділяти такі основні види інтеграційних об'єднань: зона вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний союз; валютно-економічний союз.
Найвищого ступеня зрілості міжнародна економічна інтеграція досягла в країнах Західної Європи, де функціонує Європейський Союз. Він є єдиним поки що об'єднанням країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), вступив у нову фазу - створення валютного союзу, що свідчить про міжнародну економічну інтеграцію найвищого ступеня.
Україна, ставши незалежною державою, проводить курс на поступове зближення з Європейським та світовим співтовариством, на входження у світову економічну систему ринкового типу. Однак українська економіка недостатньо готова до високоефективних форм зовнішньо економічного співробітництва, існує необхідність глибоких змін в діючій економічній системі, що сприятиме ефективному її співробітництву з іншими державами.
Словник нових термінів і понять
Глобалізація світової економіки - процес посилення взаємозалежності економічних агентів до такого ступеня, коли дії одного з них впливають на інтереси всіх інших, тобто приймають глобальний характер і одночасно впливають на процеси і явища в інших сферах. Логічне продовження інтернаціоналізму.
Економічна взаємозалежність країн - стійкий господарський взаємозв'язок країн на основі міжнародних економічних відносин і взаємодії національних економік.
Економічна інтеграція - процес зближення і поступового об'єднання національних економічних систем, сучасна найрозвиненіша форма інтернаціоналізації господарського життя.
Інтеграція — поступове зближення та об'єднання економічних суб'єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозбагачення та ін.).
Інтелектуалізація світогосподарського обміну — зростання в міжнародному обміні долі об'єктів інтелектуальної власності (НДДКР, ліцензій, ноу-хау, інжиніринга та ін.).
Інтернаціоналізація господарського життя - розвиток стійких економічних зв'язків між: країнами і народами, вихід відтворювального процесу за рамки національних кордонів. Зумовлена розвитком продуктивних сил, поглибленням міжнародного поділу праці. Знаходиться в основі посилення економічної взаємозалежності країн, яка виражається у міжнародному усуспільненні самого процесу виробництва і розширенні ринку.
Міжнародний бізнес (МБ) - бізнес, підприємницька діяльність, переважною сферою якої є - "міжнародні економічні відносини, світове господарство, економіка. В якості сегментів МБ виділяють: глобальний бізнес, сумісне підприємництво, бізнес за кордоном, іноземний бізнес.
Міжнародна економічна система — сукупність основних підсистем (мегасистем) та елементів світової економіки з властивими їм рисами і особливостями, у процесі взаємодії яких виникають інтегративні властивості та якості, закони й закономірності розвитку і функціонування цієї системи.
Міжнародні економічні відносини - одна із сфер системи міжнародних відносин, виникли як результат поступової економічної інтернаціоналізації й транснаціопалізації виробництва, формування єдиної економічної основи цивілізації. Водночас на них відчутно впливає становлення й розвиток націй і суверенних держав. Господарське життя є складною сукупністю національних, міжнаціональних і міжнародних процесів.
Міжнародні економічні організації - сукупність міжнародних, міжурядових та неурядових установ та організацій, створених для налагодження і розвитку економічного і політичного співробітництва, регулювання світогосподарських зв'язків, стабільного розвитку світової економіки на основі руху капіталів та дотримання принципів міжнародного права (00Н, МВФ, МБРР, СОТ та ін.).
Світове господарство (світова економіка) - сукупність державно-оформлених національних господарств і недержавних утворень, що економічно взаємодіють в різних формах на мікро- і мікрорівнях.
Основна література: № 10,13.
Додаткова література: № 1.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Основна
1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отнощения. – М.: Юрист, 2001.
2. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведев В.С. Політична економія (підручник) – Киів, 2005
3. Богатин В.Ю. Производство прибыли: Учебное пособие длч вузов. – Москва, 1998.
4. Богомолов О.Т. Реформв в зеркале международных сравнений. – Москва, 1998.
5. Экономическая история зарубежных стран (Под ред.проф. В.И.Голубовича) – Минск, 2000.
6. Економічна історія України і світу. Підручник (за ред.Б.Д.Лановика) – Київ 2002.
7. Экономическая история: исследования, историография, полемика. – Москва., 1992.
8. Экономическая история: проблемы и исследования. - Москва, 1987.
9. Экономика: Учебник, 2-е изд. (под ред. А.С.Булатова. – Москва «БЕКМ» 1999.
10. Экономическая статистика: Учебник. – Москва, ИНФРА-М, 1998.
11. Юданов А.Ю. Конкуренция: Теория и практи: Учебно-практическое пособие. – Москва, 1998.
Додаткова література
1.Истоки. Вопросы истории народного хозяйства и экономической мыслы. Вып. 1-2. – Москва 1989-1990.
2.Крупнейшие промышленно-торговые монополии: Экон.стат.справ. – Москва, 1986.
3.Экономическая история. Проблемы,исследования, дискусии. Москва, 1993.
4.Экономическая история зарубежных стран: Капиталтстические и развивающиеся страны. М., 1990.