Як відомо, ціль освіти - всебічний розвиток людини, як особистості і найвищої цінності суспільства. У той же час освіта є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави. Тому формування правової свідомості громадян за допомогою правової освіти і виховання є головним напрямом державної політики, а юридична освіта, як складова частина освіти громадян, - справа державного значення. Правове виховання здійснюється через педагогічну і соціально-правову допомогу молоді в розвитку її правової культури, розумінні ролі права в суспільстві, формуванні навичок правомірної поведінки.
Становлення демократичної правової державності потребує значного підвищення правосвідомості громадян, їхньої правової культури, неухильного дотримання ними вимог законодавства, кваліфікованого його застосування. Головним у досягненні цій цілі є знання права, як однієї з форм і засобів реалізації конституційних положень. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, повинні бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законодавством.
Найважливішим напрямком у виконанні цієї задачі стала правова освіта, ціль якої виховання громадян у дусі поваги до закону і прав людини, а також небайдуже відношення до порушень законності і правопорядку.
Правові знання - це необхідний елемент загальної культури людини, а правознавство - обов'язкова дисципліна у вищих навчальних закладах. Сьогодні необхідний якісно новий підхід до питань вибору змісту правової підготовки, методів і методики навчання не тільки кваліфікованих спеціалістів-юристів, але і спеціалістів інших областей знань. Випускники ВУЗа, незалежно від того, яку кваліфікацію вони одержали після його закінчення, разом із засвоєнням спеціальних дисциплін і юридичних знань повинні глибоко усвідомити і навчитися жити відповідно з властивим демократичному суспільству правовим, моральним, соціальним і політичним цінностям. Якщо ж правові знання не переходять у ціннісні установки, не стають внутрішніми переконаннями людини, то це може бути свідченням недосконалості правосвідомості суспільства, у цілому, і правової освіти, зокрема.
Правові знання - це система визначеного обсягу знань людини про право і правові явища, відомостей про конкретні правові норми, їхнє розуміння, усвідомлення сутності правових принципів, їх вимог, цілей, призначення. Ці знання набуваються за допомогою правового навчання і виховання, соціального і правового досвіду. Але щоб передавати правові знання викладач повинен володіти і знати правову ідеологію, що охоплює систематизоване виявлення правових поглядів, ідей, вимог різноманітних соціальних груп, і яка ґрунтується на відповідних соціальних і наукових знаннях. Формування правової ідеології відбувається як процес теоретичного усвідомлення реальних процесів і явищ навколишньої дійсності.
Коли суспільство не бачить підвищеної потреби у вихованні, з одного боку, законослухняних, а з іншого, інформованих про свої права й обов'язки й поважаючих ці права осіб, і не забезпечує це вже з дитячого саду, то майбутнє стає небезпечним. Сьогодні назріла необхідність у більш повному й об'єктивному інформуванні громадськості про права і їх захист.
У правовому вихованні й освіті можна умовно виділити два напрямки: по-перше, навчання основам правознавства студентів неюридичних ВУЗів; а по-друге, вивчення спеціальних юридичних дисциплін студентами-юристами. До другої категорії що навчаються, здається, можна віднести і студентів, які по закінченні вищого навчального закладу одержать кваліфікацію викладача права.
1. Обсяг і зміст курсу правознавства в неюридичних ВУЗах визначається високими вимогами і до кваліфікації випускників вищих навчальних закладів, і до їх особистих якостей. Головна мета курсу правознавства у вищій школі - підготувати студентів до життя, навчити їх приймати вірні рішення в реальних повсякденних ситуаціях, виховати з них свідомих, активних громадян правової держави. Для цього необхідно використовувати ділові ігри, диспути і дискусії, вивчати правові документи, уміти працювати з таблицями і схемами. Крім того, дуже важливим є уміння вирішувати різноманітні юридичні задачі й аналізувати знайомі студентам із повсякденного життя ситуації.
У наш час, коли в Україні закладається правова основа глибоких соціально-економічних перетворень, проблема підготування спеціалістів, що знають правові норми, що вміють їх застосовувати, що розуміють значення права в суспільстві, набуває особливого значення. Від цього буде залежати - будє або ні наша держава правовою.
2. Поширення юридичних знань у суспільстві безпосередньо покладено на спеціалістів-юристів і викладачів правових дисциплін. І від того, наскільки якісно ми будемо готувати цих спеціалістів, наскільки правильно визначимо педагогічні методи навчання і виховання і здійснимо підбір змісту навчального курсу, настільки глибоко виховаємо розуміння значення цінності права і сутності правової ідеології, настільки кваліфіковано випускники юридичних ВУЗів будуть виконувати свої фахові функції, усвідомлено розповсюджувати правові знання серед населення, пропагандувати роль права в побудові демократичного суспільства.
Навчальний процес повинен базуватися на принципах науковості, гуманізму, спадкоємства і безперервності, незалежності від утручання будь-яких політичних партій, інших суспільних і релігійних організацій.
Навчальний процес у юридичних ВУЗах повинен організовуватися з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання й орієнтуватися на формування досвідченої, гармонійно розвитої особистості, спроможної до постійного відновлення наукових знань, фахової мобільності і швидкої адаптації до змін і розвитку соціально-культурної сфери, системах управління й організації праці в умовах ринкової економіки.
Фахові правові знання спеціаліста-юриста, викладача правових дисциплін ґрунтується на всебічних і глибоких знаннях системи права в цілому і його галузях зокрема, основних принципів і тенденцій розвитку, розуміння процесів його реалізації і методики викладання, а також впевненості в необхідності всебічного нарощення цих знань у процесі здійснення своєї фахової діяльності, успішного володіння навичками користування арсеналом юридичних засобів, методами і формами при розгляді будь-якої юридичної ситуації. Рівень професійно-правової культури випускників юридичних факультетів вищих навчальних закладів повинний мати тенденцію на своє постійне удосконалення.
Випускник юридичного факультету по його закінченні повинен мати: відповідний рівень правової, політичної, економічної, етичної і психолого-педагогічної культури; чітко сформовані принципи основ світогляду, загальних уявлень про навколишній світ і своє місце в ньому, про шляхи реалізації в умовах реальної дійсності своїх життєвих і фахових програм; орієнтуватися в проблемах ринкової економіки, соціальних, національних, історичних і демографічних процесах розвитку суспільства; розбиратися в закономірностях виникнення, функціонування і розвитку держави і права, уміти визначати суть цих явищ, виходячи не тільки з їх задач та функцій, а і з їхнього соціального призначення; уявлення про призначення гілок державної влади, спираючись на її суверенні якості; докази необхідності права в суспільстві; активно брати участь у громадському житті, формуванні правової свідомості і цивілізованих взаємовідносин усіх членів суспільства.
Ці цілі лежать в основі вивчення спеціальних юридичних дисциплін. Але для того, щоб виконати ці задачі буде недостатнім вивчити зі студентами норми чинного законодавства або роздивитися конкретні прецеденти судової практики - необхідний глибокий науковий аналіз досліджуваних правових явищ. Тільки комплексний системний підхід, що буде містити в собі і вивчення норми права, і її трактування, і особливості її застосування, і її наукове обґрунтування, може дати очікуваний нами результат - розвити спроможність студента логічно мислити, міркувати, виробляти свою точку зору, уміння самостійно приймати рішення в складній юридичній ситуації.
Сьогодні недостатньо зробити кожного випускника носієм визначеної суми знань. Для того, щоб говорити про високий професіоналізм необхідно навчити випускника вузу застосовувати знання, уміння і навички. І ця спроможність використовувати випускником вивчений матеріал прищеплюється такими навчальними дисциплінами, як педагогіка, психологія, методика викладання права та інші. Причому, ці дисципліни повинні бути, як мені здається, обов'язковими для вивчення не тільки для викладачів права, але і для спеціалістів-юристів, тому що саме ці дисципліни покликані сформувати в студента цілісну картину про особливості психічного і психологічного розвитку людини, засобах позитивного впливу на нього, закономірностях і особливостях розвитку людини на різних етапах його життя, взаємодії між людьми, впливу на нього колективу і суспільства, методах і засобах передачі знань, умінь і навичок і т.п., а в кінцевому рахунку - уміння спілкуватися.
Отже, ціль навчального закладу, здійснюючи підготовку спеціаліста-юриста, викладача правових дисциплін, - сформувати у випускника органічну систему основних якостей юриста, педагога, оскільки вони, з одного боку, характеризують індивідуальність особистості, а з інший, розкривають потенціал професіоналізму, спрямованого на служіння справі законності і добробути людей. А від рівня правової підготовки випускників неюридичних фахів, як справедливо вказував президент України Л.Д.Кучма, залежить повага громадян до закону, державі, влади, дотримання законності і правової культури, морально-психологічний клімат у суспільстві.
Канд. юридичних наук, доцент Гаврилюк О.В.
Харківських державний педагогічний
університет ім. Г.С.Сковороди