Вступ

Професійно-технічна освіта є складовою частиною системи освіти України, головною метою її функціонування є підготовка кваліфікованих робітників для народного господарства країни. Професійно-технічне навчання – складова частина професійно-технічної освіти. Педагогічною діяльністю в професійно-технічних учбових закладах можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту.

Педагогічне проектування полягає в тому, щоб створювати варіанти майбутньої діяльності і прогнозувати її результат. Головна увага педагога при цьому приковується до механізму народження і протікання тих або інших дій, процесів, систем.

Метою даної курсової роботи є: на основі аналізу початкових умов (учбових документів, матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення дисципліни) розробити порядок організації і методики вибраної теми.

Об'єкт дослідження: професійне навчання вчиться ПТНЗ.

Для досягнення заданої мети необхідно виконати наступні задачі:

– виявити роль і місце учбової дисципліни «Охорона праці» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

– визначити міжпредметні зв'язки (виявити, які дисципліни і теми забезпечують вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»; виявити, вивчення яких дисциплін і тем забезпечує дана тема);

– скласти поурочно-тематичний план вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»;

– розробити комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

– виконати аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»;

– розробити порядок організації і методику теми: «Складання плану ліквідації аварій»;

– дати рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

АНАЛІЗ УЧБОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Загальна характеристика професії

Зміст освіти визначається наступними нормативними документами:

кваліфікаційна характеристика;

учбовий план;

учбова програма по предметах;

зведено-тематичний план.

Кваліфікаційна характеристика – це державний документ, на основі якого складаються учбові плани і програми професійних учбових закладів. В ній відображені вимоги виробництва до змісту праці працівників даної професії і даного рівня кваліфікації.

Структура кваліфікаційної характеристики складається з трьох розділів.

Розділ I. Характеристика робіт, які повинен виконувати працівник.

Розділ II. Перелік знань працівника.

Розділ III. Перелік умінь працівника.

Всі кваліфікаційні характеристики робочих професій зібрані в «Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику» (ЕТКД) [1].

Початкові дані:

Спеціальність – електрослюсар підземний.

Кваліфікація: 3-й розряд.

Термін навчання – 6 міс.

Далі розглянемо основні характеристики професії:

елементи предмету діяльності;

види діяльності;

сфера діяльності.

Елементи предмету діяльності:

гірничошахтне обладнання;

паспорт БВР, укріплення та управління кровлею лав, проведення та укріплення підготовчих гірничих виробок;

вентиляційні системи;

гірничі роботи.

2. Види діяльності:

Призначення конструкції, принципи роботи, норми та обсяги технічного обслуговування;

Вимоги до монтажу, регулювання, приймання та випробовування машин, механізмів та пристроїв, правила і способи проведення цих робіт;

Будова і призначення контрольно вимірювальних приладів, інструментів та правила користування ними;

Будова і правила технічної експлуатації низьковольтних електроустановок;

Основи електротехніки.

3. Сфера діяльності:

очисний забій;

підготовчий забій.

1.2 Аналіз учбового плану

Учбовий план – це державний документ, в якому встановлюється час навчання, тривалість учбового процесу і його структура, повний перелік предметів розподілений по роках навчання, час на вивчення кожного предмету, перелік предметів на заліки і іспити, режим учбової роботи (теоретичні та практичні заняття, практика, факультативне заняття і консультації).

Існує два розділи учбового плану:

типовий (однаковий для даної професії);

експериментальний (створюється для нових спеціальностей) [1; 2].

Наступним етапом є аналіз основних розділів учбового плану стосовно початкових даних.

Термін навчання робочого: 6 міс.

Тривалість учбового року, його структура: учбовий рік триває 11 місяців.

В таблиці 1.1 представлені зведені дані по бюджету часу

№ п/п	Розділ, дисципліна, курс	Тижні											Всього
		1–2	3–4	5	6–8	9	10	11	12–14	15–19	20–25	26
		Кількість годин на тиждень
1	Професійно-теоретична підготовка	30	22	28	24	24	24	12	6	6			312
1.1	Спеціальні дисципліни (предмети)	20	12	18	20	22	24	12	6	6			248
1.1.1	Слюсарна справа	4	2										12
1.1.2	Електромонтажні та електрогазозварювальні роботи		2	4	4								20
1.1.3	Спец технологія	16	8	14	16	22	24	12	6	6			216
1.2	Загально технічні дисципліни (предмети)	4	4	4	4	2							34
1.2.1	Технічне креслення	3	3										12
1.2.2	Гірнича електротехніка	1	1	4	4	2							22
1.3	Охорона праці	6	6	6									30
2	Основи ринкової економіки		4	2									10
3	Основи трудового законодавства		4										8
4	Професійно-практична підготовка	6	6	6	12	12	12	24	30	30	40	8	602
4.1	Виробниче навчання	6	6	6	12	12	12	24	30	30			354
4.2	Виробнича практика										40	8	248
5	Консультації											12	12
6	Кваліфікаційна атестація											8	8
	Всього годин на тиждень	36	36	36	36	36	36	36	36	36	40	28	–
	Разом:	72	72	36	108	36	36	36	108	180	240	28	952

В професійно-технічних учбових закладах виділяють три цикли дисциплін:

1-й цикл – загальноосвітній;

2-й цикл – цикл гуманітарної і соціально-економічної підготовки;

3-й цикл – природничо-наукової підготовки;

В учбовому плані підготовки молодшого фахівця по профессії «Електрослюсар підземний». Розрізняють наступні цикли дисциплін та час на їх вивчення:

загальноосвітній цикл – 1394 години.

цикл гуманітарних і соціально-економічних підготовки – 1620 годин;

цикл природничо-наукової підготовки – 1998 годин;

цикл професійної і практичною підготовки – 914 годин;

Учбова програма – складається на основі учбового плану, та розкриває основний зміст предмету, послідовність і логіку його викладу.

Містить:

1) пояснювальну записку про мету вивчення предмету; тематичний план, перелік розділів тим, орієнтовна кількість тем.

2) перелік лабораторно – практичних занять; навчаючого обладнання і наочного матеріалу; рекомендовану літературу.

Існує два види учбових програм:

Типові

Рекомендовані

Зведений – тематичний план – об'єднує два або декілька основних предметів спеціальності з метою встановлення між предметних зв'язків між ними.

Основною характеристикою для оцінювання рівня професійної підготовки в ПТЗО є відношення часу, який відводиться на теоретичне навчання, до часу, який відводиться на виробниче навчання. Даний показник має назву показник інте-летуалоємкості професійної підготовки.

- час, що відводиться на теоретичне навчання.

– час, що відводиться на практичне навчання.

Показник загальноосвітньої бази професійної підготовки визначається по формулі:

где

- час, що відводиться на вивчення загальноосвітнього циклу;

- час, що відводиться на вивчення професійно-технічного циклу;

1.3 Аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовці фахівця

Дисципліна: Охорона праці.

Час на вивчення: 54 години

Для подальшого дослідження вибираємо тему «Складання плану ліквідації аварій»

Кількість годин на вивчення даної теми – 4 години.

Ця тема має важливе значення для молодшого фахівця по професії «Електрослюсар підземний». Зокрема для формування наступних умінь:

При підготовці гірників до безпечної праці;

Дотримуватися правил і норм техніки безпеки з виробничої санітарії;

Організовувати охорону праці та використовувати методи керування нею на шахті;

Дотримуватися стандартів безпеки праці у виробничому приміщенні;

Забезпечувати нормальні кліматичні умови праці у шахті;

Забезпечення безпеки при обслуговуванні різних типів гірничих виробок;

Проводити профілактику само загоряння електрошляхів та проводок у гірничих виробках та на виробничому місці.

1.4 Міжпредметні зв'язки

Міжпредметні зв'язки мають особливе значення для здійснення органічного зв'язку професійної і загальноосвітньої підготовки, тобто забезпечення єдності в навчанні.

Таблиця 1.2 – Типи і види міжпредметних зв'язків

Тип зв'язку	Вид зв'язку
1. Учбового матеріалу, що за змістом вивчається	1. По використовуванню знань вчаться з інших предметів. 2. По законах і теоріях для пояснення явищ і процесів, що вивчаються в різних предметах. 3. По єдності трактування понять, явищ, процесів, що вивчаються в різних предметах. 4. По відбору матеріалу, що вивчається. 5. По комплексному застосуванню знань і умінь, отриманих в різних предметах.
2. По формованих уміннях	По уміннях планування. По інтелектуальних уміннях. По практичних уміннях. По уміннях працювати з книгою. По організаційних уміннях.
3. По методах і засобах навчання.	По методах і методичних прийомах. По засобах навчання.

Методичними прийомами при встановленні конкретних міжпредметних зв'язків можуть бути: нагадування, єдині вимоги, абстрагування, конкретизація, узагальнення, постановка пізнавальних питань.

Далі розглянемо дисципліни і питання, які забезпечують вивчення даної теми (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 – Перелік основних дисциплін і питань, які забезпечують вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»

Дисципліна	Питання
1. Спецтехнологія	1. Основні поняття спецтехнології.
2. Електромонтажні та електрогазозварювальні роботи	1. Основні правила ведення електромонтажних та електрогазозварювальних робіт
3. Охорона праці.	1. Основи психофізіології людини. 2. Основні правила ведення гірничорятувальних робіт. 3. Складання плану ліквідації аварій

В таблиці 1.4 представлені дисципліни і питання, вивчення яких забезпечує дана тема.

Таблиця 1.4 – Перелік дисциплін і питань, вивчення яких забезпечує дана тема

Дисципліна	Тема дисципліни
1. Технологія гірничого виробництва	1. Забеспечення виходу людей з виробничого приміщення при пожежі.
2. Охорона праці.	1. Електробезпека на шахті. Загальні вимоги.
3. Спорудження гірничих виробок	1. Протиаварійні засоби в гірничих виробках. 2. Протиаварійний захист на шахті. 3. Попередження та гасіння пожеж на шахті. 4. Основні правила ведення гірничорятувальних робіт

1.5 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану

Основним плануючим документом для вивчення теми служить поурочно-тематичний план. Урочно-тематичне планування занять застосовується у всіх училищах. В поурочно-тематичному плані система уроків фіксується так: указуються номери уроків по темі, кількість годинника на їх проведення, теми уроків і короткий їх зміст, мета уроку.

Тема уроку – це його головна думка; зміст – основні питання, що виражають єство учбового матеріалу.

Мета уроків при підготовці до теми намічається орієнтовно.

В поурочно-тематичному плані фіксуються основні об'єкти матеріально-технічного оснащення по кожному уроку. Він є, як правило, довготривалим документом, розрахованим на 4–5 років.

Іноді в поурочно-тематичному плані фіксуються і інші підготовчі елементи організації:

позакласні заходи;

види кружків роботи по предмету;

завдання що вчаться по виготовленню учбово-наочних посібників.

Досвід показує, що застосування поурочно-тематичного планування забезпечує більш високу якість учбово-виховного процесу [1; 4].

В таблиці 1.5 представлен поурочно-тематичний план вивчення дисципліни «Охорона праці»

Тема: «Складання плану ліквідації аварій».

Кількість годин на дисципліну – 8 години.

Таблиця 1.5 «Поурочно-тематичний план вивчення дисципліни «Охорона праці»

№ урока	Тема і короткий зміст матеріалу	Мета уроку	Методична характеристика і особливості проведення уроку	Види контролю	Учбово-матеріальне оснащення
Урок №1	Гірничорятувальна справа, її основи: 1. Підземні аварії та гірничорятувальна справа 2. Основні правила проведення гірничорятувальних робіт.	Вивчити основні поняття, що характеризують гірничорятувальну справу, виділити основні правила проведення гірничорятувальних робіт. Розвинути пам'ять, мислення, активність, посидючість.	Урок повідомлення нових знань: 1. Організаційний момент (5 хв.). 2. Мотивація. (5 хв.). 3. Актуалізація (10 хв.). 4. Повід.лекційного матеріалу. (20 хв.) 5. Видача д/з. (5 хв.).	Вхідний контроль	Стенди, плакати, дошка, активний роздавальний матеріал.
Урок №2	Складання оперативної частини плану ліквідації аварій: 1. Призначення та зміст плану ліквідації аварій. 2. Оперативна частина плану. 3..Основні правила проведення гірничорятувальних робіт	Вивчити правила проведення гірничорятувальних робіт, визначити призначення плану ліквідації аварій. Виховати дисципліну, дбайливе відношення до майбутньої професії. Розвинути уважність, мислення, зосередженість.	Комбінований урок 1. Організаційний момент (3 хв.) 2. Мотивація (5 хв) 3. Актуалізація знань (7 хв). 4. Повідомлення нових знань (40 хв.). 5. Закріплення матеріалу шляхом виконання практ. дій (25–30 хв.) 6. Видача д\з (5 хв.).	Вхідний контроль, фронтальне опитування, індивідуальне опитування	Дошка, індивідуальні завдання.

Урок №3

Контрольне заняття

Перевірити знання в учнів по минулій темі: «Забезпечення безпечних умов праці у виробничому приміщені». Виховати уважність, сумлінність, відповідальність. Розвинути професійні і пізнавальні інтереси, пам'ять, послідовне та логічне мислення.

Урок контролю знань: 1. Організаційний момент (3 хв.). 2. Вхідний інструктаж (10 хв.). 3. Контрольна робота (45 хв.). 4. Завершальний інструктаж (10 хв.).

Програмований контроль

Картки по варіантах

Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

Перелік комплексно-методичного забезпечення для вивчення теми «Складання плану ліквідації аварій»

Підручники:

а) Охорона праці у вугільній промисловості. К.З. Ушаков, Б.Ф. Кирі і ін. Під. ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 з.

Викладені положення законодавства по охороні праці у вугільній промисловості, її медично-біологічні і санітарно-гігієнічні основи, система заходів щодо оздоровлення умов праці в шахтах. Розглянуті основні джерела травматизму в шахтах, освітлені вимоги техніки безпеки при проведенні виробок в шахтах та ін. гірничих робіт. Приведені відомості по аналізу і прогнозуванню безпечних умов праці в шахтах, соціально – економічним аспектам охорони праці.

В даному підручнику тема розглянута в частині 4 «Попередження і ліквідація аварій на шахтах», розділ 24 «Гірничорятувальна справа», підрозділ 24.4 «План ліквідації аварій».

б) Хейфіц С.Я., Балтайтіс В.Я. Охорона праці і гірничо-рятувальна справа. 2-д изд., М., «Надра», 1978, 423 с.

Висловлені організаційно-правові основи, питання виробничої санітарії при підземній розробці родовищ, питання техніки безпеки при підземній розробці родовищ, додаткові заходи в шахтах небезпечних по газу і пилу.

Тема розглянута у третьому розділі «Гірничорятувальна справа», глава 57 «План ліквідації аварій основні правила ведення гірничорятувальних робіт»

Навчальний посібник.

Методичні рекомендації до виконання лабораторних (практичних) робіт.

План-конспект уроку по темі «План ліквідації аварій».

Поурочно-тематичний план по темі «План ліквідації аварій».

1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернутийдля вивчення вибраної теми

Учбово-виробничі бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професійно-практичного навчання.

Як учбово-виробничі бази можуть виступати:

учбово-виробничі майстерні;

учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;

учбові полігони;

учбові господарства і ін.

Найпоширенішими є учбово-виробничі майстерні.

В таблиці 1.6 представлений перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій, які необхідні для вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»

Таблиця 1.6 – Перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій по предметах професійно-технічного циклу.

Кабінети	Лабораторії
1. Технології і устаткування гірничих робіт. 2. Охорона праці. 3. Основи гірничої справи. 4. Охорона праці в галузі	Гірничої механіки. Компьютерної техніки та програмування.

В першому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:

аналіз учбового плану;

аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовки молодшого фахівця;

розробка фрагмента поурочно-тематичного плану.

На основі аналізу перспективно-тематичного плану, для подальшої розробки вибираємо тему уроку: «Ліквідація аварій».

2. Організація і методика уроку вибраної теми

Тема: «Складання оперативної частини плану ліквідації аварій».

Цілі:

Освітня: вивчення основних вимог щодо складання Плану ліквідації аварій (ПЛА) і його оперативної частини; закріплення раніше вивченого матеріалу по темі: «Гірничорятувальна справа».

Виховна: виховати у учнів відчуття пошани до викладача, одногрупників, майбутньої професії; виробити дбайливе відношення до учбового устаткування, матеріалу і літератури; виховати пізнавальну самостійність, сумлінність, відповідальність, дисципліну, уважність при роботі.

Розвиваюча: розвинути і формувати творче і образне мислення, пам'ять, увагу, зосередженість, посидючість, спостережливість, уміння слухати; розвинути професійні і пізнавальні інтереси, самостійність.

Тип уроку: комбінований

Методи навчання:

наочні: демонстрація плакатів;

словесні: розповідь, пояснення, бесіда, роз'яснення;

фронтальне опитування;

методи контролю.

Дидактичне забезпечення:

Плакати: «ОПЕРАТИВНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙ»

Конспект повідомлення нових знань по темі: «План ліквідації аварій»

Структура уроку:

1. Організаційний момент (2–3 хв.): вітання, перекличка, повідомлення теми і цілі уроку.

2. Мотивація (3–5 хв.): повідомлення значущості вивчення даної теми.

3. Актуалізація знань (7–10 хв.): опит учнів по попередньому матеріалу.

4. Повідомлення нових знань (25 – 40 хв.).

5. Закріплення матеріалу (25–30 хв.)

6. Видача домашнього завдання (5 хв.): вказати літературу і необхідний об єм завдання.

Література

Охорона праці: Підручник для технікумів/ К.З. Ушаков, Б.Ф.Кірін, Н.В. Ножкін і др. Под ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 с.

Хейфіц С.Я., балтайтіс В.Я. Охорона праці. 2-е видання., переправ та доп. М., «Нєдра», 1978, 423 с.

План повідомлення нового матеріалу:

Призначення і зміст плану ліквідації аварій.

Оперативна частина плану ліквідації аварій.

Питання для актуалізації знань.

Основні положення гірсько-рятувальної справи.

Структура воєнізованого гірсько-рятувальній частини (ВГСЧ).

Організація служби і бойової підготовки ВГСЧ.

Оснащення ВГСЧ.

Фрагмент мотивації по темі

Вивчення даної теми є важливим з декількох причин: по-перше тому, що наступні теми, що будуть вивчатися з цієї дисципліни мають прямий взаємозв’язок з нею; а по-друге ця тема відповідає на багато питань пов’язаних з безпекою людини на виробництві та охороною праці.

Загальні положення

План ліквідації аварій (ПЛА) – це документ, що передбачає всі заходи порятунку людей, захоплених аварією в шахті, по ліквідації аварій в початковий період їх розвитку, а також визначаючий дії інженерно-технічних працівників, робочих і ВГСЧ при виникненні аварії.

Згідно Правилам безпеки ПЛА складається для кожної шахти, що знаходиться в експлуатації, будівництві або реконструкції.

Необхідність складання ПЛА визначається особливою важливістю чітких злагоджених дій всіх працівників шахти і ВГСЧ в початковий період розвитку аварії, коли час для ухвалення рішень украй обмежено, коли можливий прояв розгубленості і паніки, відсутність на місці керівників шахти і т. п. ПЛА, що готується завчасно на основі все стороннього аналізу можливих аварійних ситуацій, з урахуванням сучасних методів і засобів боротьби з аваріями, інженерного досвіду і особливостей шахти, дозволяє уникнути помилок при порятунку людей і ліквідації аварій.

ПЛА розробляється головним інженером шахти і командиром обслуговуючого шахту ВГСВ на кожні 6 міс., узгоджується з командиром ВГСО і затверджується технічним директором виробничого об еднания, головним інженером комбінату, тресту, радіо управління за 15 днів до введення плану в дію. ПЛА вивчається особами інженерно-технічного нагляду до його введення в дію. Робітники знайомляться з тією частиною плану, котра відноситься до їх місць роботи, і з правилами поведінки при аварії. Відповідальність за правильне складання ПЛА несуть головний інженер шахти і команди ВГСВ.

Регулярний (через 6 міс.) перегляд ПЛА диктується мінливістю умов роботи в шахті. Зміни і доповнення в ПЛА вносяться протягом доби, якщо введений новий, або ліквідована відпрацьована ділянка, змінена схеми вентиляції або шляхів виходу людей.

ПЛА знаходиться у головного інженера шахти, гірський диспетчера (чергового по шахті) і командира обслуговуючого шахту ВГСВ.

Відповідальним керівником робіт по ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття – гірський диспетчер (відповідальний черговий по шахті). Керівником гірсько-рятувальних робіт є командир взводу, обслуговуючого шахту, або у разі потреби командир загону, якщо він прибув на шахту.

ПЛА складається для всіх можливих місць аварій в шахті. Для зручності кожному місцю аварії привласнюється номер (позиція), який наноситься на схему вентиляції шахти, починаючи з поверхнею по руху свіжого струменя (надшахтна будівля, стовбур, околоствольний двір і т.д.).

Оперативна частина плану

ПЛА складається з оперативної частини, розподіли обов'язків між особами, що беруть участь в ліквідації аварії, і порядку їх дій, списку посадовців, установ, які повинні бути негайно сповіщений про аварію. Оперативна частина ПЛА приведена в ДОДАТКУ 1. Заповнення форми відповідає ДОДАТКУ 2.

Оперативна частина ПЛА складається із заходів, по порятунку людей і ліквідації аварій і описания маршрутів руху і завдань відділенням ВГСЧ кожної позиції аварії. При цьому в одну позицію південно об'єднувати декілька вироблень, якщо шляхи і ероприятия по безпечному висновку людей з них оди– ! аковы, а також можливі випадки пожежі і вибуху

До оперативної частини плану додається схема вентиляції шахти; схема гірських вироблень з вказівкою місць розташування всіх протипожежних засобів, установки телефонів і засобів порятунку працюючих при аваріях, план поверхні шахти з вказівкою всіх виходів її, водоймищ і інших засобів пожежегасінні, складів аварійних матеріалів і устаткування, під'їзних шляхів; схема електропостачання шахти, плани околоствольних дворів діючих горизонтів з вказівкою місця розташування вентиляційних пристроїв і трубопроводів.

При складанні ПЛА повинні бути ретельно продуманні шляхи виходу людей. В уникнення непорозумінні шляхи виходу людей повинні вказуватися для кожного місця роботи і кожного випадку аварії. Слід мати на увазі, що при вибухах газу і пилу повинен передбачатися вихід людей на поверхню, При порятунку людей дуже важливе, а у ряді випадків вирішальне значення має правильний вибір вентиляційних режимів при аваріях. Як приклад можна привести випадок пожежі в стовбурі бельгійської шахти «Буадю-Казье», коли через неможливість реверсувати вентиляційний струмінь загинули всі 263 люди, працюючі у шахті. В ПЛА приводяться основні рекомендації для найбільш характерних позицій аварій. При виборі вентиляцііонних режимів у разі аварії необхідно керуватися наступними вимогами:

максимальне обмеження області розповсюдження образних отруйних продуктів пожежі або вибуху;

забеспечення виходу людей по виробленнях з свіжим струменем

недопущення скупчення небезпечних концентрацій вибухових газів, щоб уникнути їх вибухів (особливо при пожежах).

скорочення притоки свіжого повітря у пожежі з метою недопущення його розвитку;

забеспечення колективного захисту рятувальників;

стійкість і керованість режимом вентиляції.

План ліквідації аварії складається на початковий період її і передбачає в основному першочергові заходи щодо порятунку людей (шляхи виходу захоплених аварією людей, вентиляційні режими, шляхи проходження ВГСЧ) і ліквідації аварії, а також загальний напрям подальших робіт.

Проте при всякій аварії звичайно виникають такі обставини, які вимагають уточнення і конкретизації плану ліквідації аварії. З цією метою відповідальним керівником робіт по ліквідації аварії та керівником гірничо-рятувальних робіт на основі діючого на шахті плану ліквідації аварії складається оперативний план ліквідації аварії, який враховує конкретну обстановку і додаткові відомості об аварії, що поступили від робітників і технагляду шахти.

Оперативний план ліквідації аварії складається після видачі завдань першим прибулим на шахту відділенням ВГСЧ. Він має наступну форму, представлену у ДОДАТКУ 3 форма 1.

Оперативний план твердженню не підлягає. При його складанні можуть бути врахований рекомендації фахівців і експертів.

При складанні оперативного плану в першу чергу розв'язується питання про виклик сусідніх гірсько-рятувальних частин. Останні викликаються негайно, якщо на шахті відбулася крупна аварія (вибух Метану, пилу, пожежа і т. п.).

В оперативному плані знаходять віддзеркалення наступні питання:

– роботи по порятунку захоплених аварією в шахті людей;

– вентіляційний режим для шахти в цілому і для окремих ділянок на різних етапах ліквідації аварії;

– спосіб і заходи щодо ліквідації аварії;

– забеспечення робіт по ліквідації аварії матеріалами;

– мероприятия по забезпеченню безперебійної роботи на не захоплених аварією ділянках.

Одним з призначень оперативного плану є координація дій адміністрації шахти і ВГСЧ.

В оперативному плані ліквідації аварії указуються відповідні заходи, терміни їх виконання і відповідальні за їх виконання особи з числа технічного персоналу шахти і працівників ВГСЧ. В процесі роботи по ліквідації аварії оперативний план звичайно доповнюється, уточнюється і коректується.

Оперативний журнал по ліквідації аварії ведеться для реєстрації всіх дій, зроблених адміністрацією шахти і ВГСЧ для ліквідації аварії. В оперативному журналі указуються аварійна обстановка на шахті і її подальші зміни, час прибуття на шахту ВГСЧ, їх чисельність, зміст і час видачі оперативних завдань, отриманих ВГСЧ від відповідального керівника робіт по ліквідації аварії і керівника гірсько-рятувальних робіт; час спуску в шахту відділень з переліком їх основного оснащення; завдання працівника шахти і результати їх виконання; аналізи проб шахтного повітря; час прибуття відділень на підземну базу, час їх відходу з бази на виконанні завдань, інформація про хід виконання завдань, час повернення на базу, час виходу відділень з шахти; час відправлення ВГСЧ з шахти по ліквідації аварії.

Форма оперативного журналу представлена у ДОДАТКУ 3 форма 2.

До оперативного журналу додаються схеми і ескізи, складені при ліквідації аварії, а також всі оперативні плани ліквідації аварії. Ніяких стирань в оперативному журналі не допускається. Всі виправлення повинні вноситися шляхом закреслення неправильного запису і внесення правильного запису на вільному незаповненому місці.

Окрім оперативного журналу на командному пункті ведуться журнал обліку роботи відділень ВГСЧ на ліквідації аварії і добовий графік черговості робіт ВГСЧ.

Домашнє завдання:

1. Хєфіц С.Я, Балтайтіс В.Я. Охорона праці.М., «Нєдра», 1978, 423 с. Глава 57 § 209–210.

2. Охорона праці: Підручник для технікумів/ К.З. Ушаков, Б.Ф.Кірін, Н.В. Ножкін і др. Под ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 с. Частина 4 § 24.4

3. Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Аналіз основних законодавчих документівпро освіту в Україні

3.1 Основні поняття та їх визначення

Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Викладання – процес передачі навчальної інформації педагогом у ході навчання

Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і дії відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади – встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю.

Діяльність – взаємодія людини з навколишнім середовищем, якій характерні наявність мети, мотивації та в результаті якої створюється матеріальний або інтелектуальний продукт.

Закон – нормативно-правовий акт, який приймається в особливому порядку органом законодавчої власті (Верховна Рада України), та обладає найвищою юридичною силою, та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Зміст навчання – структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.

Кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізації чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.

Кваліфікація – це рівень підготовленості людини до виконання того чи іншого виду професійно-трудової діяльності.

Кваліфікаційна характеристика випускника ПТНЗ – ці сукупність вимог, які визначають його професійні знання, вміння, навички, що розроблюються спеціальним органом виконавчої влади в галузі ПТО.

Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

Навчання – спільна діяльність педагога та учня по засвоєнню учнем систематизованих знань, умінь і навичок. Результатом навчання є навченість.

Нормативно – правовий акт – це прийнятий суб’єктом правотворчості письмовий акт – документ, який містить норми права.

Нормативний термін навчання – термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти.

Освіта – процес та результат засвоєння систематизованих знань, вмінь та навичок, а також соціально – історичного досвіду попередніх поколінь, виражених у нормах та правилах поведінки.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Освітня діяльність – діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Педагог в ПТНЗ – це інженерно – педагогічний працівник, який володіє знаннями, вміннями, та навичками в предметній галузі, тобто в області професії по якій він здійснює підготовку, а також в області теорії та практики професійного навчання та професійного виховання.

Професія – це обумовлений суспільним розподілом праці рід постійної діяльності, який узгоджується з нормами загальнолюдської моралі, базується на екоцентричній екологічній свідомості і є джерелом матеріального забезпечення людини.

Професійна освіта – це процес, продукт та результат засвоєння систематизованих знань, вмінь та навичок, необхідних для кваліфікованої діяльності в межах тієї чи іншої професії, а також правил та норм поведінки, прийнятих у визначеній галузі.

Професійно-технічне навчання – складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Професійно-технічний навчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Рівень професійної діяльності – характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець.

Рівень акредитації – рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Спеціальність – це різновид професійної діяльності, охоплюючий вузьке коло робіт в професійній праці.

Стаття – це норма права, формально визначає загальнообов’язкові правила поведінки, які встановлені або санкціоновані, а також гарантоване державою, направлено на упорядкування суспільних відносин.

Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.

Студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об’єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.

Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні є матеріальні потреби, так і потреби суспільства.

Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені є передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

3.2 Головні нормативно-правові акти про професійно-технічну та вищу освіту в Україні

Система освіти в нашій державі, що склалася в останні роки, пройшла великий і складний шлях розвитку, не припиняючись розвиватися і удосконалюватися. Система професіонально – технічної освіти бере свій початок від багатоманітних професійних шкіл, учбових майстерень, ремісничих, залізничних училищ і шкіл фабрично-заводського навчання. Сьогодні професійно-технічна освіта одна з провідних ланок освітнього комплексу країни, взаємозв'язане з виробництвом. Основні вимоги по підготовки кваліфікованих робітників пред'являє бурхливий розвиток науки, техніки і інформаційних технологій. Корені зміни, що відбуваються в нині суверенній Україні, пов'язані з відмовою від старого напряму і курсу розвитку в політиці і економіці і інтенсивними спробами вийти на рівень розвитку передових країн світової спільноти.В цих умовах реформування системи освіти і її інститутів стає насущною потребою.

Законодавчою базою, яка визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної та вищої освіти України; спрямована на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України; створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках є Закони України про «Професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998, №103/98-ВР, та Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року, №2984 – ІІІ.

3.3 Аналіз Закону «Про професійно-технічну освіту в Україні»

Закон України про «Професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998 визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Закон складається з 12 розділів та 54 статей.

Розділ 1. Загальні положення. Цей розділ містить статті: про Законодавство України про професійно-технічну освіту; завдання Закону України «Про професійно-технічну освіту»; основні визначення у галузі та системі профтехнічної освіти; право на здобуття профтехнічної освіти.

Розділ 2. Управління та організація професійно-технічної освіти. Даний розділ представлений такими статями: органи державного управління професійно-технічною освітою; повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері профтехнічної освіти; повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані ПТНЗ; повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі управління профтехнічною освітою; міжгалузева рада з професійно-технічної освіти; нормативно-правові акти в галузі професійно-технічної освіти; форми профтехнічної освіти; ступеневість профтехнічної освіти; прийом громадян до ПТНЗ; освітньо-кваліфікаційні рівні професійно-технічної освіти; документи про професійно-технічну освіту.

Розділ 3. Професійно-технічні навчальні заклади. В цьому розділі містяться статі про існуючі в Україні типи профтехнічних навчальних закладів та їх визначеннями; умови та порядок створення профтехнічного навчального закладу; засновники ПТНЗ; статус ПТНЗ; основні повноваження та напрями діяльності ПТНЗ; органи громадського самоврядування ПТНЗ; керівник ПТНЗ.

Розділ 4. Організація навчального процесу в професійно-технічних навчальних закладах. Цей розділ містить статті: про форми організації навчального процесу; контроль знань, умінь та навичок учнів, слухачів, їх кваліфікаційна атестація; навчальний та канікулярний час учня, слухача; робочий час педагогічного працівника; участь підприємств, установ, організацій у здійсненні профтехнічної освіти; науково-методичне забезпечення ПТНЗ.

Розділ 5. Зміст професійно-технічної освіти. Даний розділ представлений такими статями: загальні положення; перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ; державні стандарти профтехнічних освітньо-кваліфікаційних характеристик випускника ПТНЗ; навчальний план та програма, їх визначення та зміст; оновлення змісту профтехнічної освіти.

Розділ 6. Суб’єкти професійно-технічної освіти. В цьому розділі містяться статі про учнів, слухачів ПТНЗ; права, обов’язки, заохочення, гарантії соціального захисту учня, слухача та випускників ПТНЗ.

Розділ 7. Особливості соціального захисту учнів, слухачів ПТНЗ. Цей розділ містить статті про учнів та слухачів ПТНЗ, яким забезпечується особливий соціальний захист, а саме соціальний захист інвалідів, дітей сиріт без піклування батьків та дітей, родини яких постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС.

Розділ 8. Педагогічні працівники. В даному розділі містяться статі з основними поняттями та положеннями про педагогічних працівників ПТНЗ; підготовка педагогічних працівників ПТНЗ та установ профтехнічної освіти; права, обов’язки, відповідальність та соціальні гарантії педагогічних працівників ПТНЗ.

Розділ 9. Фінансово-економічні відносини у галузі професійно-технічної освіти. Цей розділ регламентує правила та норми відносин стосовно власності в галузі профтехнічної освіти; фінансування ПТНЗ та установ профтехнічної освіти; додаткові джерела фінансування ПТНЗ.

Розділ 10. Міжнародне співробітництво та діяльність у галузі професійно-технічної освіти. У цьому розділі закріплені норми та правила стосовно міжнародного співробітництва та зовнішньо економічної діяльності галузі професійно-технічної освіти.

Розділ 11. Відповідальність за порушення Закону України про «Професійно-технічну освіту». Розділ складає статтю з аналогічною назвою, регламентує відповідальність осіб за їх діяльність у галузі профтехнічної освіти у разі порушення норм Закону України про «Професійно-технічну освіту».

Розділ 12. Прикінцеві положення. В ньому указано з якого моменту набуває в чинності закон, та внесені зміни до нього, а саме з дня його опублікування, вiд 10.02.1998.

Завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійно-технічної освіти з метою:

Забезпечення громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації;

Задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках;

Сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення;

Забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійно-технічної освіти та професійно-технічних навчальних закладів різних форм власності та підпорядкування.

3.4 Аналіз Закону «Про вищу освіту в Україні»

Закон «Про вищу освіту в Україні» від 17 січня 2002 року, №2984 – ІІІ спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Закон складається з 14 розділів та 69 статей.

Розділ 1. Загальні положення. В цьому розділі наведені основні терміни та визначення, що вживаються у законі; законодавство України про вищу освіту; державна політика у галузі вищої освіти; право громадян на вищу освіту; мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах.

Розділ 2. Структура вищої освіти. Документи про вищу освіту. Розділ представлений статями про структуру вищої освіти; освітні рівні вищої освіти; освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти; документи про вищу освіту, післядипломну освіту.

Розділ 3. Стандарти вищої освіти. Цей розділ містить статті про систему стандартів вищої освіти; державний стандарт вищої освіти; галузеві стандарти вищої освіти; стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів; науково-методичне забезпечення вищої освіти.

Розділ 4. Управління в галузі вищої освіти. Тут регламентуються управління у галузі вищої освіти; повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; повноваження Вищої атестаційної комісії України; повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; повноваження власника (власників) вищого навчального закладу.

Розділ 5. Вищі навчальні заклади. У розділі визначені мета і головні завдання діяльності вищого навчального закладу; правовий статус вищого навчального закладу; рівні акредитації вищих навчальних закладів; типи вищих навчальних закладів; національний вищий навчальний заклад; створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу; ліцензування освітньої діяльності, акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів; принципи управління вищим навчальним закладом; структурні підрозділи вищого навчального закладу; забезпечення державою діяльності вищих навчальних закладів.

Розділ 6. Управління вищим навчальним закладом. Розділ містить статі про керівництво вищого навчального закладу; керівника факультету, відділення; вчені ради; наглядову раду; робочі та дорадчі органи; органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах; студентське самоврядування; обрання, затвердження та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу; обрання на посаду та звільнення з посади керівника факультету.

Розділ 7. Організація навчально-виховного процесу. Представлений статями навчально-виховний процес; форми навчання у вищих навчальних закладах; форми організації навчального процесу; умови прийому на навчання до вищого навчального закладу; відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.

Розділ 8. Учасники навчально-виховного процесу. Містяться такі статі: учасники навчально-виховного процесу; основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників; педагогічні є науково-педагогічні працівники; робочий час педагогічних та науково-педагогічних працівників; права педагогічних та науково-педагогічних працівників; обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників; підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників; особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах; обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах; працевлаштування випускників вищих навчальних закладів; гарантії педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів.

Розділ 9. Підготовка наукових та науково-педагогічних працівників. Аспірантура (ад'юнктура), асистент ура – стажування та докторантура; наукові ступені є вчені звання; спеціалізовані вчені ради.

Розділ 10. Наукова та науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах. Розділ визначає мету та завдання наукової і науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах; організацію і управління науковою і науково-технічною діяльністю.

Розділ 11. Фінансово економічні відносини в системі вищої освіти. Регламентує фінансування вищих навчальних закладів; правовий режим майна вищих навчальних закладів; платні послуги у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності.

Розділ 12. Міжнародне співробітництво. Представлений статями про державну політику міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти; основні напрями міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти; зовнішньоекономічна діяльність у галузі вищої освіти.

Розділ 13. Відповідальність за порушення законодавства про вищу освіту. Розділ складає стаття з аналогічною назвою та регламентує відповідальність осіб за їх діяльність у галузі вищої освіти у разі порушення норм Закону про «Вищу освіту».

Розділ 14. Прикінцеві положення. В ньому указано з якого моменту набуває в чинності закон та внесені зміни до нього, а саме з дня його опублікування 17 січня 2002 року №2984-III.

Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України та ґрунтується на принципах:

Збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;

Підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освіти;

Створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти; громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти. Конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

Надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством; належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій;

Забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад.

3.5 Реалізація Болонського процесу в системі вищої освіти і науки України

З метою реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України (вищі навчальні заклади ІІІ-IV рівнів акредитації) 23.01.2004 р. Міністерством освіти та науки України було прийнято наказ Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки. Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України містить:

1) Мета та основні завдання. Головною метою Програми дій є вжиття заходів для входження національної системи освіти і науки в європейський простір з реалізацією таких вимог, критеріїв і стандартів:

постійне навчання впродовж усього життя;

мотивоване залучення студентів до навчання;

сприяння привабливості та конкурентоспроможності Європейського простору вищої освіти і науки для інших регіонів світу.

Для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні необхідно:

удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;

використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома;

врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;

підтримувати і розвивати європейські стандарти якості;

ліквідувати перепони для розширення мобільності студентів, викладачів і дослідників;

запровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки у справі підготовки магістрів та аспірантів;

забезпечити подальший розвиток автономності та самоврядування у системі вищої освіти та науки.

2) Очікувані результати виконання заходів. Реалізація Програми дій надасть можливість:

провести системну модернізацію системи освіти в цілому;

наблизити якість освіти до вимог стандартів, що напрацьовані європейською спільнотою для впровадження до 2010 р.;

запровадити в Україні загальноєвропейську систему наукових ступенів;

запровадити систему кредитів сумісну із Європейською кредитно-трансферною системою навчання;

сприяти мобільності громадян України, які здобувають освіту або надають освітні послуги.

Організація виконання Програми дій покладається на Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, кадрової роботи, науково-технологічного розвитку, інноваційного розвитку, економіки та фінансування, управління ліцензування, акредитації та нострифікації, Науково-методичний центр вищої освіти, Центр міжнародної освіти.

3.6 Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації

З метою організації проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, 23.01.2004 р Міністерством освіти та науки України було прийнято наказ Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесуу вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. Мета та завдання:

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;

унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

Термін проведення експерименту:

Перший етап (2003–2004 роки) передбачає розроблення навчально-методичних матеріалів, змісту освіти, форм організації навчального процесу тощо, їх апробація в експериментальних групах, визначених напрямів підготовки, спеціальностей.

Другий етап (2005–2008 роки) передбачає внесення коректив до експериментальних матеріалів та їх апробація на більшому масиві учасників експерименту.

Тема експерименту – кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Актуальність експерименту – створення передумов для входження освіти України до єдиного європейського та світового освітнього і наукового простору шляхом впровадження в систему вищої освіти України основних ідей, сформульованих Болонською декларацією 1999 року та іншими документами Болонського процесу:

– побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

– формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу України як складової Європи;

– посилення міжнародної конкурентоспроможності як національної, так і Європейської систем вищої освіти, підвищення їх престижності у світі;

– конкуренція з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив та престиж;

– підвищення визначальної ролі вищих навчальних закладів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей (вищі навчальні заклади як носії національної та Європейської свідомості).

Об’єкт експерименту – система вищої освіти України.

Предмет експерименту – кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі – КМСОНП) у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Мета експерименту – розробити та експериментально перевірити технологію застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (далі – ECTS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб’єктів навчального процесу.

Робоча гіпотеза полягає у тому, що існуюча в Україні система вищої освіти забезпечує якісну підготовку студентів, їх конкурентоспроможність на національному і міжнародному ринках праці, але потребує адаптації до вимог, які передбачені ECTS.

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, що визначаються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS. Оцінки виставляються згідно зі шкалою:

За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою навчального закладу (як приклад)
А	Відмінно	90–100
ВС	Добре	75–89
DE	Задовільно	60–74
FX	незадовільно з можливістю повторного складання	35–59
F	незадовільно з обов’язковим повторним курсом	1–34

FX означає: «незадовільно» – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання; F означає: «незадовільно» – необхідна значна подальша робота. Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази.

Очікувані результати експерименту:

– підвищення якості вищої освіти, конкурентоспроможності випускників та престижу національної вищої освіти;

– введення в дію системи стандартів вищої освіти з урахуванням специфіки кредитно-модульної системи;

– створення системи оцінювання якості освіти студентів, яка найбільш адаптована до вимог Болонської декларації;

– нормативно-методичне забезпечення академічної мобільності студентів у вітчизняному та європейському освітянському просторі й створення передумов взаємного визнання дипломів державного зразка про вищу освіту на принципах, передбачених ECTS;

– відпрацювання робочого варіанту КМСОНП та необхідної науково-методичної документації з експериментальних напрямів.

Висновки. Рекомендації по практичному застосуванню основних аспектів питання, розглянутого в теоретичному розділі при розробці і проведенні уроку:

Організація навчального процесу в професійно – технічних та вищих навчальних закладах здійснюється відповідно державним стандартам встановлених Законами України «Про професійно-технічну освіту» та «Про вищу освіту» Міністерством освіти та науки України. Сьогодні політика України в галузі освіти та науки визначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу здобуття освіти будь-якого рівня та інше, що є невід’ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства. Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків в ЄС. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.

У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного простору. Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни та поширення інформації. Основними цілями реформ в Україні є підвищення життєвого рівня населення, передусім завдяки переходу до ринкової економіки, забезпечення захисту громадянських прав і розширення індивідуальних свобод особи. Ринок праці і соціальна політика є найважливішими компонентами досягнення цих цілей, тому що вони необхідні для забезпечення продуктивності сучасної економіки.

Рекомендації щодо удосконалення процесу реформування системи освіти і науки України і передбачає:

– перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці;

– формування мережі навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б потреби кожної людини і держави в цілому;

– підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання впродовж усього життя;

– запровадження в системі освіти і науки України передового досвіду розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство;

– пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, з одного боку, та вузькою спеціалізацією і професіональною досконалістю, з іншого.

Висновок

В процесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:

– виявлені роль і місце учбової дисципліни «Охорона праці» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

– визначені міжпредметні зв'язки (виявили які дисципліни і теми з них є забезпечуючими для вивчення теми: «План ліквідації аварій»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечує дана тема);

– склали поурочно-тематичний план вивчення теми: «План ліквідації аварій»;

– розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

– виконаний аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «План ліквідації аварій»;

– розроблений порядок організації і методику теми: «План ліквідації аварій»;

– розглянули форми організації педагогічного процесу;

– визначили основні види і характеристики форм організації педагогічного процесу;

– розглянули характеристику класно-урочної системи, урок як основну форму організації педагогічного процесу та додаткові форми.

Список використаних джерел

1. Безрукова В.С. Педагогіка. Проектувальна педагогіка: Навч. посіб. Для інж. – пед. інститутів та індустр. – пед. технікумів.-Єкатеринбург: Ділова книга, 1996. – 342 с.

2. Васильєв І.Б. Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно – педагогічних спеціальностей. 3- є вид., перепрац. – Харків, 2003. – 151 с.

3. «Дидактичні основи професійної освіти». Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська, Т.Є. Фіногєєва. – Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. – 40 с.

4. Основи охорони праці. Підручник 2-ге видання./ К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний. К.:Основа 2006–448 с.

5. Основи професійної педагогіки: Профпедагогіка/ під ред. С.Я. Батишева та С.А. Шапоринського. 2-ге вид., перероб. Та доп.-М.; Вища школа, 1997.-С. 51–79.

6. Охорона праці у вугільній промисловості. К.З. Ушаков, Б.Ф. Кирі і ін. Під. ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 з.

7. Подласий І.П. Педагогіка. Кн. 2: Теория и технологии обучения: Учебник для вузов Изд. 2-е, доп.. – М.: 1999 р.

8. Скакун В.А. Введення в професію майстра виробничого навчання: Метод. допомога. – 2-е вид., перепрац. і доп. – М.: Висш.шк., 1988. – з. 239.

5. Коваленко О.Е. Методичні основи технології навчання, Х.: Основи, 1996 – 184 з.

9. Харламов І.Ф. Педагогіка: Навч. посіб. – 4-е вид., переправ. Та допов. – М.: Гардарики, 2000. – 519 с.

10. Хейфіц С.Я., Балтайтіс В.Я. Охорона праці і гірничо-рятувальна справа. 2-д изд., М., «Надра», 1978, 423 с.