КУРСОВА РОБОТА

Використання Internet

у маркетингових дослідженнях

План

Вступ 3 ст.

1. Суть та значення первинної інформації. 5 ст.

2. Методи збору первинної інформації. 9 ст.

3. Internet як сучасний метод збору первинної інформації. 32 ст.

4. Ефективність використання Internet при зборі первинної інформації. 35 ст.

Висновок 39 ст.

Використана література 40 ст.

Вступ

Зовнішньою основою для будь-яких маркетингових дій і тим паче дос-лідження є інформація. Як стверджуює більшість маркетологів, інформаційна робота складає від однієї третьої до половини всього об’єму маркетингової діяльності. По оцінкам деяких західних спеціалістів, відсутність відповідної системи інформаційних зв’язків в нашій країні обходиться суспільству щоріч-но у колосальну суму-80-90 млрд. грн. втрат.

Інформація у маркетингу буває первинною та вторинною. Первинну інфор-мацію частіше всього отримують у результаті спеціальних польових (ринко-вих) досліджень і моделювання, що здійснюються у будь-якому випадку із спе-ціальною ціллю вирішити дану конкретну маркетингову проблему. [8.56]

Вторинна інформація-це або дані, отримані із інших (зазвичай зовнішніх) джерел, або особиста інформація, раніше отримана з іншого приводу, з іншими цілями. Така дослідницька інформація взагалом оперативна, обходиться недо-рого та її легко отримати. Також дослідники, які зневажливо відносяться до вторинних даних є недалекоглядними. Однак, такі дані мають свої визначені недоліки і рідко забезпечують повне рішення проблеми дослідження. Одиниці вимірювання чи категорії представлених даних можуть бути невірними, дані можуть майже зістаритись до моменту опублікування, можуть бути неповними і т.д. Коли зустрічаються такі умови, досліджувач, зрозуміло, звертається за допомогою до первинних даних. [4.236].

Первинна інформація є нібито замінником вторинній. Тому маркетологам важливо оперувати як вторинною так і первинною інформацією.

В даній курсовій роботі я ставлю за мету розглянути суть та значення пер-винної інформації, порівняти її головні переваги та недоліки із вторинною, виявити обставини та методи її використання. Також я вважаю за необхідне

більш детально розглянути один із методів збору первинної інформації як Internet, виявити його недоліки та переваги застосування при маркетингових дослідженнях.

Тему для написання моєї курсової роботи я вибрав, виходячи із її актуаль-ності та необхідності у діяльності підприємств, а також суспільства вцілому.

1. Суть та значення первинної інформації.

У менеджерів не завжди є можливість очікувати, доки із системи маркетин-гової розвідки дійде оброблена інформація. Часто їм потрібні фактичні дані про конкретну ситуацію. Наприклад, компанії Apple Computer необхідно знати кількість і категорії людей чи компаній, які будуть купувати її нові персо-нальні комп’ютери. Голландська фірма по виробництву корму для домашніх тварин цікавиться об’ємом потенційного ринку ліків для схуднення для собак. Яка доля собак, що мають лишню вагу? Наскільки занепокоєні цим їх влас-ники? Чи дадуть вони ці ліки своїм звіркам? В таких випадках маркетингова розвідка невзмозі буде забезпечити маркетологів потрібною інформацією. Оскільки у менеджерів часто немає часу і навиків, щоб самостійно зібрати пот-рібну інформацію, вони потребують проведення маркетингових досліджень.

Маркетингові дослідження-це вид діяльності, який за допомогою інфор-мації пов’язує маркетолога з споживачами, покупцями і суспільством. Інфор-мація в даному випадку використовується для виявлення і встановлення маркетингових можливостей та проблем; для виробітку, вдосконалення і оцінки маркетологових дій; для відслідковування результатів маркетингової діяльності; а також для покращення розуміння процесу управління маркетин-гом. Маркетингові дослідники класифікують інформацію, необхідну для дослідження, визначають метод її зібрання, розробляють і здійснюють його, аналізують результати і передають отримані дані замовнику. [7.354].

Щоб приймати хороші рішення, потрібні хороші дані. Так як і досліджувачі повинні уважно оцінювати якість отриманих вторинних даних (це інформація, яка була попередньо зібрана для інших цілей), вони повинні бути уважними при збиранні первинних даних (це інформація, що збирається уперше для

даної конкретної цілі), тобто слідкувати за їх релевантністю, точністю, аку-ратністю та об’єктивністю. Це може бути якісним чи кількісним досліджуван-ням. [7.362].

Кількісні дослідження зазвичай ототожнюють з проведенням різних опитувань, основаних на використанні структуризованих питань закритого ти-пу, на яке відповідає велика кількість респондентів. Характерними особли-востями таких досліджень є: чітко визначений формат збираючих даних та джерела їх отримання, аналіз зібраних даних здійснюється за допомогою упорядкованих процедур, в основному кількісних за своєю природою.

Якісні дослідження включають збирання, аналіз та інтерпретацію даних шляхом спостерігання за тим, що люди роблять та про що розмовляють. Спостерігання та висновки мають якісний характер і здійснюються в нестан-дартизованій формі. [6.124 та 5.153].

Для того щоб представити менеджеру необхідну йому інформацію, досліджувач може зібрати первинну інформацію, вторинну інформацію чи і те, і інше. Первинна інформація отримується в результаті спеціально проведених для рішення конкретної маркетингової проблеми так званих польових марке-тингових досліджень; їх збирання здійснюється шляхом спостерігання, опитування, експериментальних досліджувань, виконуваних над частиною загальної сукупності досліджуваних-вибіркою.

Під вторинною інформацією, що застосовується при проведенні так зва-них кабінетних маркетингових досліджуваннях, розуміють інформацію, заран-ня зібрані із внутрішніх та зовнішніх джерел для цілей, що відрізняються від цілей маркетингових досліджувань. Іншими словами, вторинна інформація не є результатом проведення спеціальних маркетингових досліджень. [5.135].

Дослідники зазвичай починають зі збирання вторинної інформації. Вторин-ні дані, як правило, можна отримати швидше та дешевше, чим первинні. Наприклад, відвідування бібліотеки може повністю задовольнити потреби ком-панії Bolswessanen в інформації по використанні вівсяних каш, причому прак-тично за безцін. Праця із збиранням первинної інформації може тривати тижні і навіть місяці та коштувати дорого. Крім того, джерела вторинної інформації можуть отримувати дані, які компанія не взмозі зібрати самостійно-наприк-лад, інформацію, доступ до якої обмежений, чи інформацію, збір якої обійшовся надто дорого. Наприклад, для компанії Bolswessanen було б надто дорого проводити довготривалу аудиторську перевірку всіх роздрібних мага-зинів, щоб отримати інформацію про долю, ціни та наявний асортимент роздрібних торгових марок товарів. Проте вона взмозі скористатися послугами Neilsen Scantrack.

Проте при збиранні вторинних даних можуть виникнути проблеми. По-перше, необхідної інформації може просто не виявитися-дослідники рідко отримують всю необхідну їм інформацію із вторинних джерел. Наприклад, фірма Bolswssanen не знайде готових даних щодо реакції споживачів на новий продукт, якого ще немає в наявності на ринку. Але навіть, якщо потрібні дані і існують, вони можуть виявитися зовсім непригодними. [7.360].

Ще постає така велика проблема як те, що у морі інформації про Україну поки що дуже мало професійних маркетингових даних, а офіційна, в тому чис-лі відомча і регіональна статистика до цих пір не заслужила поваги серйозних спеціалістів. До того ж вторинна інформація, на превеликий жаль, розріджена, рідко представлена системно, а найголовніше, далеко не завжди показує цілі назріваючих маркетингових дій, їх конкретні об’єкти та умови існування і розвитку.

Вторинні дані є хорошою точкою відліку для дослідження і часто допомага-ють виявити проблему та проаналізувати цілі дослідження. Проте в більшості випадків вторинні дані не можуть представити всієї необхідної інформації, і компанії повинні збирати первинні дані. Тим більше, що трапляються випадки, коли у вторинній інформації одиниці виміру чи категорії представлених даних можуть бути невірними, дані можуть бути застарілими чи неповними. Тоді і приходить на виручку наявність первинних даних. Тому у серйозній мар-кетинговій діяльності приходиться оперувати як вторинною, так і первинною маркетинговою інформацією. [8.56-57].

2. Методи збору первинної інформації.

Первинна інформація в сучасних умовах є основним джерелом маркетин-гових даних. Незважаючи на складність і тривалість її збирання, потребу у підготовці та використанні висококваліфікованих кадрів, досить великі витрати, первинна інформація має значні переваги над вторинною: конкретну спрямованість на вирішення потрібних маркетингових проблем, доступність і надійність, оскільки методологія їх збирання відома і контрольована. [1.44].

Основними методами збирання первинної інформації є опитування, спостереження, експеримент та імітація (моделювання).

Найважливішим з них є опитування. Незважаючи на те, що воно останнім часом дещо втрачає імідж, цей метод в інтерпретованому вигляді (за рахунок розвитку довготривалих відносин і співробітництва зі споживачем, їх консультування, обслуговування, проведення конференцій тощо), як і раніше, відіграє основну роль у забезпеченні фірми відповідною маркетинговою інформацією.

Опитування можна проводити особисто, телефоном чи поштою. Перваги та недоліки таких способів опитування наведені в табл.1.

Таблиця 1

Таблиця №1--Переваги та недоліки опитування [1.44].

Спосіб опитування	Перевага	Недолік
Особисте інтерв’ю	Безпосередній кон-такт, гнучкість, мож-ливість впливу на респондента, глибина і комплексність от-риманої інформації	Великі витрати часу і гро-шей. Необхідна підготовка і використання кваліфікова-них інтерв’юерів.
Телефоном	Швидкість, широке коло респондентів, низька вартість	Розмову легко перервати. Обмежена кількість інфор-мації. Можлива відмова у відповіді.
Поштою	Низька вартість	Низька ефективність (імо-вірність відповіді-5%). Не-відомо, хто і як відповідає. Потрібне ретельне поперед-нє тестування анкети. Від-сутність безпосереднього впливу на респондента.

Передовсім, необхідно визначити предмет (демографічні, соціально-економічні характеристики, знання, мотиви, орієнтації, поведінка, наміри тощо), тему (кількість предметів) і мету опитування, сформулювати його завдання.

Після цього потрібно ознайомитися із вторинною інформацією, яка є у наявності. Це дозволить негайно здобути відповіді на деякі запитання, спростивши наступні дії і зменшивши витрати на безпосереднє опитування.

Опитування респондентів проводиться за допомогою спеціальної анкети таку анкету готують окремо для кожного опитування. Форми запитань можуть бути найрізноманітніші:

1. альтернативні, що потребують відповіді “так” або “ні”;

2. з вибірковою відповіддю, яка пропонує вибір із трьох і більше відповідей;

2. за шкалою Лайкерта,--коли необхідно визначити міру згоди або незгоди з суттю якогось твердження, наприклад, “Згоден”----^х-----“Не згоден”;

3. за симетричним диференціалом-шкалою розрядів між двома полярними поняттями.

Сучасні ® старомодні

позиції Винятково Дуже Почасти Дуже Винятково позиції

фірми ® фірми

4. за шкалою важливості-шкалою розрядів з ранжируванням характеристик за ступенем важливості;

зовнішній Винятково Дуже Почасти Зовсім не

вигляд важливо важливо важливо важливо

5. за оціночною шкалою-шкалою з ранжируванням характеристик від “відмінно” до “задовільно”;

6. питання без заданої структури, що потребує текстової відповіді в довільному стилі;

7. підбір словесних асоціацій-коли необхідно назвати слово, асоціативне заданому;

8. прохання завершити речення, оповідання або рисунок;

9. використання тематичного аперцепційного тексту, коли необхідно склас-ти оповідання за рисунком.

Складаючи анкету, доцільно дотримуватися певних вимог. Так, форма анкети має бути простою і легко читатися, а кількість запитань не перевищувати 10. Анкета з більшою кількістю запитань втомлює респондента, зменшує його зацікавленість і активність. Важливим є дотримання послі-довності запитань: спочатку базова інформація, потім класифікаційні дані, а насамкінець-ідентифікація респондента.

Великі проблеми в ході опитування спричиняє неправильне формування запитань, зокрема:

10. “підштовхування” респондента до певної відповіді, наприклад: “Чому Вам подобається більше товар Б” (А якщо він мені не подобається?);

11. двозначність запитання, наприклад:”Чи регулярно Ви споживаєте товар Б” (Що означає “Регулярно”? Раз на рік, на місяць, щодня...);

12. запитання, яке може залишитися без відповіді, наприклад: “Як Вам вперше спало на думку використати товар Б” (хто пам’ятає?);

13. два запитання в одному, наприклад: “Чи користуєтесь Ви послугами метро з 8 по 10 години ранку?” (А якщо опитуваний не користується ним взагалі або користується тільки ввечері?);

14. неповне запитання, наприклад: “Де Ви мешкаєте, вдома чи на квартирі?” (А якщо у гуртожитку?).

Запитання мають викладати довіру, зацікавленість респондентів, мати чітку спрямованість, інтерпретуватись однаково всіма, не привертати спеціальної уваги до недоліків. Необхідно також враховувати зворотній зв’язок.

Складена анкета потребує попереднього тестування, коли перевіряється якість питань, конкретність відповідей, можливість обробки отриманої інфор-мації. Якщо виявлено недоліки, до анкети вносять відповідні корективи.

Всіх споживачів опитати неможливо, оскільки їх надто багато. Тому влаш-товують вибіркову пробу (збирання даних від якоїсь частини споживачів). Обов’язково умовою при цьому є репрезентативність вибіркової спроби. Тільки тоді отримані дані можна безпомилково переносити на весь загал споживачів.

Вибіркову пробу (N) можна вирахувати на підставі математико-статистичної закономірності:

(1)

де t-коефіцієнт ймовірності (наприклад, t=2 за 95,5% ймовірності і 4,5%--помилки); s-варіанти ознаки загалу (наприклад, попередні дослідження показали, що 50% опитуваних кажуть “так”, 50%--“ні”, отже, s=0,5, e-допустима похибка (наприклад, ⁺_-4%).

У такому разі

(2)

якщо задано бюджет (В), постійні витрати (П) і змінні витрати на отримання даних (З),то

(3)

вибіркову пробу відбирають випадковими або невипадковими методами.

Методи випадкового вибору:

15. проста випадкова вибірка-всі особи загалу мають однакові шанси бути відібраними;

16. багатоступенева галузева вибірка-загал спочатку розбивають на одно-рідні групи, з яких потім окремих осіб відбирають методом простої випадкової вибірки;

17. кластерна вибірка-загал спочатку поділяють на групи одиниць обліку (підприємства, будинки, райони тощо), а потім з них беруть вибіркові проби.

Методи невипадкового відбору мають на увазі використання суб’єктивних критеріїв. З них відомі:

18. довільна вибірка-за власним бажанням того, хто проводить опитування;

19. типова вибірка-перевага надається деяким конкретним особам загалу;

20. концентрована вибірка-суб’єктивно визначається її необхідний обсяг;

21. метод квот-вибірка з окремих груп загалу здійснюється у пропорціях, які відповідають питомій вазі цих груп.[1.44-48]. Даний метод перед-бачає, що відомі деякі важливі пропорції генеральної сукупності, наприклад, розподіл за віковими, професійними групами, чисельність населення міст, де проводиться опитування та ін. За цими даними розраховують квоти, які розпо-діляються серед інтерв’юерів. Ті у свою чергу, здійснюють вибір респондентів згідно з наданими квотами.

Враховуючи те, що правильно зменшена модель генеральної сукупності по-винна бути ідентичною для кожного інтерв’юера, розробляється квота: скільки чоловік та жінок, скільки представників різних професійних груп треба опита-ти. Коли квоти сформовані, то всі ці статистичні пропорції відтворюють у міні-атюрі картину генеральної сукупності. “Квотна інструкція” може зобов’язати інтерв’юера, приміром, провести 5 опитувань, об’єктами яких мають стати:

 одна особа, що проживає у гуртожитку;

 одна сім’я з двох осіб, що проживає у приватному будинку;

 дві сім’ї з трьох осіб. Що проживають у державній квартирі;

 одна багатодітна сім’я (з 6 або більше осіб), що проживає у приватній квартирі.

Головне призначення квот-допомогти інтерв’юеру у проведенні випад-кового відбору, при якому кожний член вихідної сукупності має практично од-накову з іншими можливість потрапити до вибірки. За допомогою квот можна примусити інтерв’юера вийти за межі свого соціального прошарку і опи-тувати навіть тих, кого важко застати вдома. [3.87-88].

Найбільш поширеним методом опитування в теперішній час є особисте інтерв’ю. З точки зору формалізації його проведення розрізняють:

22. структуризоване інтев’ю, яке проводиться у строгій відповідності із попередньо сформульованими питаннями;

23. напівструктуризоване інтерв’ю. Тут, як і в попередному випадку, питан-ня готовлять зарання. Проте інтерв’юер має право змінювати їх форму та порядок;

24. неструктуризоване інтерв’ю, коли спілкування відбувається у вільній формі і оперативно управляється інтерв’юером;

25. сфокусоване інтерв’ю, що має за мету отримати від респондента абсолютно непередбачений набір думок та поглядів. [2.54-55].

Поширеним методом опитування експкртів є формування так званих фокус-груп. Цей метод широко використовується всіма організаціями в проведенні маркетингових досліджень. Можна виділити чотири головні цілі даного методу:

1. Генерація ідей-наприклад, відносно напрямків удосконалення випущених продуктів, їх дизайну, упаковки чи розробки нових продуктів.

2. Вивчення розмовного словника споживачів, що може виявитися корис-ним, скажімо, при проведенні рекламної кампанії, складанні опитувальників і т.д.

3. Ознайомлення із запитаннями споживачів, їх сприйняттям, мотивами і з їх відношенням до вивчаючого продукту, його марки, методам його просування, що є надто важливим при визначенні цілей маркетингового дослідження.

4. Краще розуміння даних, зібраних чи преведених кількісних досліджень. Інколи члени фокус-групи допомагають краще розібратися в результатах проведеного обстеження.

5. Вивчення емоційної та поведінської реакції на окремі види реклами.

Зазвичай роботу групи фіксують за допомогою аудіо- та відіотехнічних засобів, а її результати можуть бути основою для проведення кількісних досліджень, наприклад, шляхом опитування. Оптимальний розмір фокус-групи дорівнює 8-12 чоловік. При меншій чисельності учасників не складається необхідна динаміка для продуктивної роботи групи, а при її перебільшенні тяжко зав’язати продуктивні дискусії. [6.128-129].

Метод «Делфі» є одним із найбільш результативних методів опитування. Він відноситься до типу групових експертних оцінок, що здійснюється в де-кілька етапів і побудований на принципі зворотного зв’язку. Суть методу «Делфі» полягає в тому, що експертні оцінки передбачають взаємний аналіз поглядів різних експертів при відсутності безпосередніх контактів між ними і збереженні анонімності. [9.109].

Інтерв’ю може бути індивідуальним та груповим. Останнє може тривати декілька годин і потребує великої підготовки інтерв’юера. Багато що залежить також від підбору учасників групи і наявності умов для вільного, невимуше-ного обміну думками. На відміну від індивідуального інтерв’ю групове, як правило, завжди передбачає матеріальне стимулювання опитуваних. Особисте інтерв’ю дозволяє реалізувати глибоку тактику опитування, доповнювати відповіді спестеріганнями інтерв’юера. Достовірність інформації, отри-

муваної цим методом, достатньо велика. До недоліків можна віднести велику вартість і тривалість, ймовірність впливу опитуваного на думки респондентів, необхідність спеціальної підготовки дослідників. Якщо потрібно у найкоротші строки отримати відповіді не на дуже велику кількість та не дуже складні пи-тання, то застосовують телефонне інтерв’ю. Цей метод часто використовується при проведенні попередніх досліджувань, що дають інформацію для майбутніх особистих опитувань. [2.55]. У США однією із найпоширених пасток є саме опитування службовця конкуруючої фірми по телефону. Судячи зі слів

Джонатана Лакса, засновника компанії ТМА, «важливо привернути службовців нижчого ранга, так як вони знають не менше своїх начальників, однак їх рідко про що запитують». Секретарі, організатори чи оператори інколи не навмисне видають всю інформацію. [7.358].

Перевагами телефонного інтерв’ю є швидкість та висока результативність (на питання погоджуються відповідати 80-90% респондентів), а також менші в порівнянні з особистим опитуванням витрати. В той же час відсутність візу-ального контакту із опитуваним ускладнює роботу інтерв’юера. Крім того, при опитуваннях окремих громадян є ймовірність розходження інформації, отри-маної роглянутим методом, із тією, що що могла б бути дана людьми, що не мають телефону. [2.55].В умовах України через низький рівень телефо-нізації застосування телефонного опитування обмежене. Особливо це сто-сується товарів широкого вжитку. Так, на початок 1997 року, на 100 жителів в середньому припадало 18,3 телефона, при середньоєвропейському показнику 50 телефонів на 100 жителів заплановано до 2015 року, для чого знадобиться введення по одному мільйону номерів на рік і інвестицій в розмірі $1 млрд. щорічно. Частіше за все телефонний метод опитування застосовується при дослідженні промислового ринку. Останнім часом з’являється все більше до-відників з адресами і телефонами промислових підприємств, банків, фірм і ор-ганізацій, які можуть використовуватись при складанні списків респондентів для телефонного опитування. [9.114].

Точність результатів опитування, що проводиться у будь-якій формі, незалежно від середньої квадратичної помилки виборки, залежить від:

1. нерозуміння респондентом питання;

2. незнання ним відповіді;

2. небажання правдиво відповідати.

Крім того, питання може бути поставлене не в нейтральній формі, а під-штовхувати до однозначної відповіді. В кінці кінців, думки тих, хто дав відпо-віді, можуть відрізнятися від думок, відмовившихся відповідати.[2.54-55].

Важливим еталоном у проведенні опитувань є підготовка інтер’юерів. Особливо ретельно до цього ставляться, організовуючи усні опитування. Інтер’юер має бути професіоналом щодо предмета опитування, володіти вмінням блискавично орієнтуватись в ситуаціях, які виникають несподівано і вимагають гнучкості, дипломатичності, він мусить знати психологію людей, викликати довіру тощо.

Кінцевим етапом є безпосереднє опитування, отримання і обробка даних,їх аналіз і формування звіту. [1.48].

У маркетингових дослідженнях широко використовується такий метод збору первинної інформації, як спостереження. Це є метод отримання інформації про неусвідомлену поведінку споживачів, наприклад: «Де саме на полицях магазину лежить товар, на який покупець звертає увагу у першу чергу?», «Яка послідовність читання сторінок газети?» (коли йдеться про вибір найбільш вдалого місця реклами у газеті.) Додамо, що у названих випадках, як і у багатьох інших, спостереження проводиться з використанням спеціального обладнання. [3.86].

Основною його перевагою є те, що дослідник спостерігає за поведінкою респондентів і не залежить від їх здібностей давати оцінку своїй поведінці. Це

запобігає помилкам, пов’язаним з нерозумінням запитань, факторами відмов. Таким чином з’являється можливість збирати більш неупереджену, достовірну інформацію.

Проте метод спостереження має і слабкі сторони, що обмежують його вико-ристання. За допомогою спостереження, наприклад, неможливо дістати інфор-мацію відносно поглядів, мотивів і намірів споживачів, що часто є об’єктом

дослідження. Це пов’язано з тим, що мотивації споживачів не завжди безпосе-редньо відображаються у поведінці, яку можливо спостерігати.

При використанні методу спостереження часто виникає проблема, яка по-в’язана з фактором часу. Виникають ситуації, пов’язані з необхідністю спосте-рігати за поведінкою споживачів тривалий період часу. Що призводить до мар-них витрат часу. Наприклад, спостерігач має очікувати, коли споживач запи-туватиме ту марку товару, що є об’єктом дослідження. В деяких випадках спостереження практично неможливе. Наприклад, збір інформації щодо того, як сім’я проводить своє дозвілля або частоти відвідування магазину окремими споживачами, способу чищення зубів тощо. Таку інформацію можливо отримати лише методом опитування.

Достовірність інформації, отриманої в ході спостереження, залежить від об’єктивності інтерв’юера, від того, наскільки він, з одного боку, особисто не є зацікавленим в результатах збору інформації і, з іншого боку, від того, чи знає респондент про те, що він є об’єктом спостереження. Наслідком цих недоліків спостереження є його висока ціна, яка частіше дорожче опитування, значні непродуктивні витрати часу.

В практиці спостереження використовуються різноманітні методи. Одним з найпоширеніших методів є безпосереднє, анонімне спостереження, тобто спос-тереження у реальній ситуації. Найбільш прийнятим об’єктом спостереження за таким методом є збір інформації про асортимент товарів, ціни, методи обслуговування покупців тощо. Частіше застосовується структуризоване безпосереднє спостереження. [9.109-110].

Різні способи проведення спостережень визначається чотирма підходами до їх здійснення: пряме чи непряме спостереження, відкрите чи приховане, структоризоване чи неструктуризоване, діюче за допомогою людини чи механічних засобів.

Пряме спостереження пропонує безпосереднє спостереження за поведін-кою, скажімо, покупців у магазині (наприклад, в якій послідовності вони вив-чають товари, виставлені на вітрині). При застосуванні непрямого спосте-реженні вивчають результати конкретної поведінки а не саму поведінку. В да-ному випадку часто використовують архівні дані, фізичні докази деяких осіб.

Відкрите спостереження передбачає, що люди знають про те, що за ними спостерігають, наприклад, під наглядом деяких експертів. Проте присутність спостерігачів впливає на поведінку споживачів. Тому потрібно намагатися звести його до мінімуму. Ці потреби задовольняє приховане спостереження, коли досліджуючий не передбачає, що за ним слідкують. Наприклад, в магазинах можуть приховано спостерігати за тим, наскільки продавець чемно поводиться з покупцями і допомагає їм зробити покупку.

Структуризоване спостереження застосовується для перевірки результатів, отриманих іншими методами, уточнення їх. Воно може також використо-вуватися як основний метод збору інформації для точного опису поведінки об’єкта дослідження і перевірки конкретних гіпотез. Коли проводиться некон-структуризоване спостереження, дослідник фіксує у вивчаючому епізоді всі види поведінки. Такий тип поведінки часто використовується при проведенні розвідувального дослідження. Наприклад, компанія, що випускає будівельний інструмент, може послати своїх службовців для вивчення напрямків і частоти застосування даного інструменту при будівництві будинків. Результати вико-ристовують для удосконалення даного інструменту. [5.154-155].

У випадку, коли у дослідника відсутня чітка гіпотеза для відповідей на пошукові запитання, що робить неможливим структуроване спостереження, проводиться неструктуроване спостереження. Наприклад, дослідник вивчає шляхи покращення обслуговування покупців, реакцію споживачів і фіксує ситуації, які породжують проблеми в обслуговуванні. За таких обставин метод

спостереження дає більш плідні результати, ніж опитування, але може мати елементи суб’єктивізму, пов’язані з особистістю спостерігача.

При прямому спостереженні, як було зазначено вище, є проблема зайвих витрат часу. Для вирішення цієї проблеми можна запланувати ситуацію, яку дослідник хоче вивчити. Спостерігач в цьому випадку видає себе за покупця і моделює ситуацію.

В світовій практиці спостереження широко використовуються механічні засоби спостереження. Найбільш відомим є рудимент, за допомогою якого фіксується час просування чи споглядання тієї чи іншої радіо- або телестанції.

Наступним, досить поширеним механічним засобом спостереження є психогальванометр. Він дозволяє фіксувати емоційну реакцію респондентів на рекламу тих чи інших товарів. З такою ж метою використовується і камера для очей, пристрій для замірів зміни тону голосу тощо. [9.110].

Експеримент є одним із потужних методів збору маркетингової інформа-ції, що використовується в ході проведення маркетингових досліджень при-чинно-наслідкового типу. Це є дослідження впливу одного фактору на інший. Наприклад, вивчають, як упаковка впливає на збут (”червоні хвостики” цуке-рок кондитерського концерну А.В.К., трикутна упаковка шоколадних цукерок “Успіх” цієї ж фірми або назва цукерок “Сало в шоколаді”). [3.86]. Широке розповсюдження експерименти отримали у практиці вивчення реакції споживачів на новий товар, ефективності рекламних оголошень, стратегії стимулювання збуту.

При проведенні експериментів слід враховувати і по можливості застерігати вплив зовнішніх факторів, здатних зібсувати уяву про вивчаюче явище. Так, події, що мають місце між замірами в процесі експерименту, наприклад, інфор-мація в пресі чи зміна складу учасників, можуть суттєво вплинути на результати. Сама процедура часто також змінює думку досліджуваних. Вони

можуть отримати нові знання про об’єкт дослідження, накінець, просто втомитися. Результати експеримента є недостовірними і у випадку, якщо учасники експериментальної і контрольної груп помітно відрізняються по їх відношенню до досліджуваного фактора. Взагалі, коректність експерименту у вирішальній степені визначається підбором його учасників. В даному випадку не повинно бути суб’єктивного підходу.[2.59].

Виділяють два типа експериментів: лабораторні та польові. До перших відносяться експерименти, при проведенні яких дотримуються конкретні штучні умови з ціллю виключити вплив побічних факторів. Наприклад, при оцінці реакції покупців на різні види реклами можна запросити таких покупців, щоб вони були репрезинтативними з точки зору статі, віку, социального становища і т.д. За виключенням контролю над побічними факторами, лабораторні ексиперименти є також більш дешевими і потребують менше часу для своєї реалізації.

За останні роки при проведенні лабораторних експериментів все більше використовується комп’ютерна техніка. Існують комп’ютиризовані програми-опитувальники, які дозволяють споживачам “бродити” по супермаркету і вибирати товари для купівлі. Комп’ютер регіструє їх покупки і змінює їх реакцію на застосування конкретних елементів комплексу маркетингу (ціну, колір і форму упаковки, внутрішньомагазинні методи просування товару).

До недоліків лабораторних експериментів перш за все необхідно віднести:

1. небезпека створення надто штучної і абстрактної експериментальної ситуації;

2. безпосередня присутність експерементатора може в суттєвій мірі збільшити чи загальмувати експериментальний ефект;

3. розміщення досліджуваних у лабораторні умови може створити великий вплив на результати дослідження;

4. перенесення результатів дослідження на поведінку людей в реальних умовах може представляти деяку проблему.

Польові експерименти проводяться в реальних умовах: в магазинах, в домах у споживачів і т.д. Хоча результати таких експериментів можуть заслуговувати більшої довіри, чим лабораторних, при їх проведені тяжко точно врахувати вплив побічних факторів, вони потребують більше часу для своєї реакції і пов’язані з великими витратами.

Більшість видів експериментування в маркетингу, що носять характер польових експериментів, відомі під назвою «пробний маркетинг» (test marketing). Компанії можуть проводити такі експерименти в одному чи декількох містах. Проведення експериментів зазвичай переслідує дві цілі: визначити потенційний об’єм продаж нового продукту та визначити ефективність застосування окремих елементів комплекса маркетингу при реалізації нового продукта (як по відношенню споживачів, так і посередників). Об’ктом вивчення при проведенні пробного маркетингу є різні ринки, тому таку експериментальну діяльність часто називають тестуванням ринку.

Тестування ринку класифікується на стандартне, контролююче, електронне і імітаційне.

При застосуванні стандартного тестування ринку фірма випробує продукти та інші змінні комплексу маркетингу через звичайні канали збуту товарів, що використовуються конкретною фірмою. Даний метод є достатньо дорогим і потребує для своєї реалізації массу часу. Крім того, він не є конфіденційним.

Контролююче тестування ринку проводиться специалізованими дослід-ницькими фірмами, які здійснюють реалізацію товарів через конкретних дис-трибюторів, винагороджуючих за участь в проведенні експерименту. Недолі-ком даного методу є те, що збутові канали дистрибюторів можуть не відпо-відати вимогам каналів, що використовуються фірмою в практичній роботі.

Якщо вести розмову про контролюючі експерименти вцілому, тобто експерименти, при проведенні яких намагаються отримати відносно чистий ефект впливу експериментальної змінної шляхом зрівняння інших умов проведення експеримента, то можна виділити наступні два найпростіших варіанта експериментування. [5.125-128].

1. Експеримент типу “тільки після”. Він прогнозує спостереження чи зміни тільки після експериментального впливу (зміни вивчаючих факторів) і описується схемою ХО, де Х-експериментальний вплив, О-наслідкове спостереження чи зміна. Це проста і недоступна процедура. Головним недоліком таких експериментів є відсутність даних, що відносяться до періоду часу до експериментального впливу. Наприклад, в кінотеатрі перед початком демонстрації художнього фільму був показаний ролік, рекламуючий нову продукцію парфюмерної фірми. Після сеансу представники фірми організува-ли у фойє продаж цієї продукції. Із п’ятисот кінозірок триста зробили покуп-ки. Однак це не є мірою ефективності реклами, оскільки незрозуміло, яким була б кількість покупців, якщо б попередня реклама була відсутня.

2. Експеримент типу “до-після”. Він виражається схемою О₁ХО₂, де О₁, О₂-спостереження чи переміна параметрів, відповідно, до експериментального впливу і після нього. Ефект експериментального впливу визначається різницею параметрів, зарегестрірованих в процедурах О₁, О₂. Так як даний метод не передбачає формування контрольної групи, вплив побічних факторів залишається за кадром. Наприклад, після проведення рекламної кампанії парфюмерної фірми об’єми продажу її продукції виросли. Проте, не зважаючи на це, пояснити цей результат лише якістю реклами не є можливим, беручи до

уваги відсутність інформації про вплив інших факторів, зокрема, співпавшого за часом скорочення імпорту парфюмерних виробів.

3. Експеримент типу “тільки після” із контрольною групою. Схематично цей метод може бути виражений наступним чином:

3. експериментна група: ХО₁

------

4. контрольна група: О₂,

де О₁ ,О ₂-зміни параметрів по завершенню експерименту, відповідно, в експериментній і контрольній групі; знак “------“ означає, що група формується не по принципу статистичної випадковості.

При розробці експериментів такого типу найбільші складнощі визиває формування контрольної групи. Так, проводячи експеримент по визначенню впливу музикальних програм, що прослуховуються водіями, на розвиваючу ними швидкість і кількість порушень правил дорожнього руху, в контрольну групу потрібно підібрати людей із тим же типом особистості, що і в учасників основної групи. [2.60-61].

Електронне тестування ринку заключається в тому, що учасники споживацької панелі отримують спеціальні ідентифікаційні карточки, які вони пред’являють при покупці товару. При покупці тестируючих товарів чи її відсутності автоматично фіксуються демографічні характеристики покупця. Такі випробовування проводяться тільки в таких містах, в яких підприємства роздрібної торгівлі погодилися прийняти участь в експерименті.

Електронне тестування ринку забезпечує швидкість і низьку вартість проведення експериментів, конфіденційність отриманих результатів. Однак тестируючий ринок може не відповідати реальному ринку. Новим направленням маркетингових досліджень є використання електронного тестування ринку разом із кабельним телебаченням.

До кількості недоліків даного етоду слід віднести наступне.

По-перше, він є відносно дорогим. Вартість проведення самого тестування складає не менше 100 000$, а із урахуванням всього спектру витрат (платня послуг рекламного агенства, забезпечення функціонування технічних засобів і т.д.) ця цифра може бути в декілька разів вищою.

5. По-друге, довготривалість проведення експериментів-від півроку до декількох років. Тому завжди існує небезпека, що зміняться умови проведення експерименту.

6. По-третє, можливе сильне зарегулювання експерименту. Так ефективна реклама, яку також можуть спостерігати співробітники магазину, може вплинути на асортимент товарів, що представлені у магазині; на їх дії також може вплинути поведінка споживачів, що беруть участь в експерименті.

Імітаційне тестування ринку передбачає використання обмеженої кількості даних про реакцію споживачів на новий продукт, які вводяться у модель, вмі-щаючи деякі пропозиції щодо плануючої маркетингової діяльності. Виходом моделі є найбільш ймовірний об’єм продажу досліджуючого продукту.

Переваги даного методу тестування ринку в порівнянні із стандартним заключається в тому, що для його реалізації портібно лише 18-24 тижнів, в той час як для іншого-від 12 ло 18 місяців. Вартість імітаційного тестування рин-ку складає лише 5-10% від вартості стандартного тестування ринку. Перший метод є конфіденційним, з його допомогою можуть бути випробувані різні інструменти комплексу маркетингу. Проте даний метод не є надто повним, як метод повномасштабних випробувань ринків. Крім того, отримані результати в суттєвій мірі залежать від передбачень, заложених в моделі.

Тестування ринку здійснюється як для споживчих товарів, так і для продукції виробничо-технічного призначення. Крім того, для отримання вис-новків про напрямки маркетингової діяльності на конкретному контингенті

використовується тестування ринку «провідної країни», яка є найбільш типовим представником контингенту.

Один із головних недоліків методів тестування ринків заключається в їх великій вартості, що перевищує іноді декілька сотень тисяч доларів при проведенні тестування всього в декількох містах при надто обмеженій дослідницькій програмі. Крім того, тестуючий продукт стає відомим конкурентам. Останні можуть швидко виробити подібний продукт і опинитися першими на ринку. Далі слід відмітити, що має зміст тимчасова затримка між проведенням експериментів і прийняттям маркетингових рішень, а фактор часу найчастіше є вирішуючим. Експериментатори зіштовхуються з дилемою: з одного боку, отримання достовірних результатів потребує проведення достатньо довготривалих експериментів. Проте в цьому випадку ростуть затрати, збільшується тимчасовий лаг між початком експерименту та прийняттям маркетингових рішень, можуть змінитися умови проведення експерименту. Ринкові експерименти інколи так добре не контролюються, як лабораторні. Наприклад, дистрибютори та роздрібні торговці в експериментальному регіоні, в якому виробник проводить межу на низькі витрати на рекламу, можуть самостійно розпочати проведення інтенсивної рекламної кампанії. Конкуренти можуть свідомо викривити результати експерименту. Змінивши свою рекламну і цінову політику, організувавши кампанію по закупівлі у великих кількостях експериментального товару, щоб викривити результати експерименту і т.д.

Найбільший позитивний ефект отримується, коли в рамках загальної дос-ліджуваної концепції лабораторні і польові експерименти повязані один з од-ним, концептуально і методично узгоджені і доповнюють один одного. [5.130-134].

Досить поширеним методом збору первинної маркетингової інформації є метод моделювання. Особливої популярності він набув з розвитком прог-рамного забезпечення і комп’ютерної техніки. В моделі вводяться різноманітні параметри, які відображають зміни маркетингової системи, стосуються комплексу маркетингу або зовнішніх факторів маркетингового середовища. Під час моделювання вивчається дія незадежних факторів на залежні. Причому моделюються і порівнюються різні варіанти можливого впливу факторів.

Основною вимогою для моделювання є якомога більша відповідність моделі до реальної ринкової ситуації, тобто повинна бути проведена складна аналітична робота по розробці концепції моделі. Формою поведінки одиниць, що досліджуються під впливом змінних факторів маркетингової системи є підрахунок кількісних показників,--частки ринку, обсягів продажу, прибутку тощо. Розробка моделі передбачає залучення до цього процесу спеціалістів по моделюванні і менеджерів-маркетологів.

Моделювання-це досить складний процес, в ході якого потрібно забезпе-чити відповідність моделі реальній ситуації. Основними вимогами до ефектив-но працюючої моделі є простота розуміння і використання для користувача.

Модель повинна:

1. Відтворювати ситуцію, яка реально існує в маркетинговій системі;

2. Включати достатню кількість факторів, що відтворюють ситуацію.

Моделі в маркетингових дослідженнях частіше класифікуються за критерієм управлінських цілей, котрі мають бути досягнуті. За цим критерієм моделі поділяються на дискрептивні, прогнозні та інструктивні.

Дискрептивні моделі використовують для опису існуючої маркетингової системи. Ці моделі легше конструювати, але важче використовувати. Вони дають картину ситуації, але їх не можна використовувати для інших випадків.

Дискрептивні моделі використовуються для того. Щоб відчути ситуацію і для подальшої розробки інших моделей.

Прогнозні моделі використовуються для прогнозування стану маркетингової системи при зміні факторів. Так, наприклад, при моделюванні системи розподілу для продукту треба передбачити можливі зниження обсягів збуту і торгових місць у випадку перебоїв з постачанням тощо. Цей тип корисний при досліджені ситуації тоді, коли змінні фактори маркетингового середовища можуть набувати різних рівнів. Але за його допомогою не можливо розробити альтернативні варіанти управлінських рішень.

Інстуктивні моделі створюються для того, щоб проаналізувати зміни в маркетинговій системі і наслідки різних маркетингових стратегій.

Специфіка моделювання, як методу збору маркетингової інформації, полягає в тому, що в результаті вдається отримати конкретні цифрові показники розмірів збуту, рівня прибутку тощо. Цей тип дослідження менш вартісний, ніж збір маркетингової інформації шляхом опитування, а також потребує значно меншого часу. Крім того цей медот повністю забезпечує конфеденційність інформації.

Моделювання дає можливість перевірити різні маркетингові стратегії і про-аналізувати їх переваги і недоліки. Моделювання можна ефективно вико-ристовувати і як метод тренування персоналу підприємства чи організації. Ос-новним, але суттєвим, недоліком цього методу є складність розробки життєз-датної моделі і внесення постійних змін в умовах маркетингового середовища. [9.110-112].

У маркетинговій практиці західних підприємств усе частіше викорис-товують маркетингові інформаційні системи-сукупність планових і систе-матизованих методів і процесів збирання, аналізу і обробки маркетингової інформації, необхідної для прийняття відповідних рішень.

Її основні завдання:

7. постійний пошук, збирання і збереження маркетингової інформації;

8. обробка, інтерпритація і аналіз даних, вироблення відповідних гіпотез;

9. вирішення математичних задач (обрахування процентів, співвідношень тощо);

10. створення, збереження, обробка і пред’явлення рядів динаміки;

11. стиснення інформації, її фільтрація, виявлення корисних даних;

12. самооцінка.

Маркетингова інформаційна система має чотири ключових елемента:

26. бланки даних: інформація щодо збуту товарів у асортиментному розрізі, ринків, споживачів, цін, результатів рекламних заходів, господарської діяльності фірми та ін.;

27. підсистема досліджень: засоби зв’язку з ринком і внутрішнім середовищем підприємства, які дозволяють маркетинговим менеджерам оперативно ставити запитаняння і отримувати на них відповіді;

28. інтелектуальна підсистема і набір процедур для аналізу ситуації на ринку, моделей і методик досліджень, які дозволяють визначити зв’язок між окремими факторами, колективами відповідних фахівців;

29. підсистема зв’язку: засіб об’єднання банку даних, підсистем досліджень та інтелектуальної підсистеми в одне ціле.[1. 49-50].

Крім того, також були розроблені такі глобальні комп’ютерні телекомунікаційні сітки, як Релком, Сітек, SEDAB, REMAPT, що влючали ба-зи даних, які можливо використовувати у цілях маркетингових досліджень. Проте в останні роки частина таких телекомунікаційних комп’ютерних систем припенило існувати, а інші були інтегровані у всесвітньо відому сітку «Internet”.

3. Internet як сучасний метод збору первинної інформації.

Internet-новий і поки що не надто поширений метод. Однак із роз-ширенням послуг Всесвітньої комп’ютерної сітки (World Wide Web) і інте-рактивного зв’язку дослідження в діалоговому режимі стають більш доступ-ними та дешевими. Специалісти, які використовують цей метод, вияснили, що основна частина населення не користується послугами Web. Користувачі комп’ютерних сіток-освідчініші, багатші і молодші середньостатистичного споживача. Прочому більшість з них-чоловіки. Вони є основними клієнтами фірм, що пропонують товари та послуги по сітці. Проте при проведенні дослідження це є найбільш важкодоступна група споживачів. Опитування в діалоговому режимі і в кімнатах бля бесід (чи інтерактивних фокус-групах) часто є успішними при пошуку підходу до “невловимих” людей: підлітків, холостяків, багатої та високоосвідченої аудиторії.[7.367].

Ресурси Internet при проведенні маркетингових досліджень можуть засто-совуватися в наступних напрямках: використання пошукових засобів і ката-логів Internet, проведення опитувань відвідувачів особистого сервера, дослід-ження результатів телеконференцій, використання даних опитувань, що прово-дяться на інших серверах. Також вивчення конкурентів може здійснюватися шляхом відвідування їх серверів, отримання інформації про зв’язки з їх партнерами.

При проведенні маркетингових досліжень через Internet слід мати на увазі, що користувачами є організації, а не окремі приватні особи, що потенційні по-купці, перш за все, відносяться до новаторів з доходом вище середнього, що мають високий рівень освіти; що товар неможливо оглянути і примірити. [5.137-138].

На практиці дослідження в діалоговому режимі вмають дві суттєвих переваги перед звичайними дослідженнями та фокус-групами: швидкість і

рентабельність. Дослідникам, використовуючим цей метод, на проведення кількісного аналізу і запису відповідей потрібні лічені дні. Організація фокус-груп в діалоговому режимі потребує попереднього планування, проте результати отримуються практично відразу. Дослідження за допомогою Internet-відносно є дешевим методом збору інформації. Учасники можуть приєднатися до фокус-групи із будь-якої точки земної кулі, не витрачаючи коштів та часу на поїздку і мешкання в готелі, знижуючи тим самим витрати на проведення досліджень в кімнатах для дискусій. Цей метод також дозволяє застерегтися від витрат на поштові переводи, телефонні розмови, оплату праці службовців і друк матеріалів. До того ж розмір виборки незначно впливає на витрати. Різниця між 10 і 10 000 вибірок на Web невелика. Немає також різ-ниць у швидкості та вартості проведення досліджень в середині і зовні країни.

Разом з тим, використання Internet в маркетингових дослідженнях має свої недоліки. Для цього методу характерна проблема, що має місце і при збиранні інформації по телефону-незнання опитуваного. Не варто намагатися зробити висновки на основі виборки, “самовизначившихся” із користувачів, які випадково наштовхнулися на анкету в комп’ютері чи потрапили у аудиторію, де проводиться інтерв’ю. Результати дослідження в діалоговому режимі не характерні для всіх фірм і товарів. Наприклад, для маркетологів, працюючих на масовому ринку і вивчаючих взаємопов’язані групи людей, цей метод не ефективний, так як більшість споживачів цього ринку-люди з низькими доходами і не маючі доступу до діалогового режиму.

Візуальний контакт та невербальне спілкування, маюче місце при звичайному груповому інтерв’ю, неможливі при зв’язку по комп’ютерній сітці. Суха інформація, що передається по Internet-безперервні друковані коментарі і пунктуація, виражаюча емоції (наприклад, «» --усмішка, «:-0» -здивуван-ня),--значно обмежує передачу реакції опитуючих. Подібним чином і

технологія обмежує можливості демонструвати зразки і служить значною вадою для їх оцінки. Дослідження за допогою Internet гарантує учасникам анонімність, необхідну для відвертих відповідей на запитання.

Щоб обхватити сегмент і побороти названі проблеми, фірма NPD, як і багато інших компаній, пропонуючі послуги по сітці, створюють групи із кваліфікаційних користувачів сітки для участі в дослідженнях і фокус-групах в діалоговому режимі. Така група компанії NPD складається із 1500 споживачів, підібраних на основі інтерактивного зв’язку і перепровірених по телефону; компанія Greenfield Online вибирає користувачів із особистих баз даних, потім періодично дзвонить їм, щоб переконатися в тому, що вони дійсно ті, за кого себе видають. Дослідницька фірма Research Connections попередньо підбирає учасників по телефону у випадку необхідності допомагає їм у підлюченні до Internet.[7.367-368].

4. Ефективність використання Internet при зборі первинної інформації.

До сих пір ми торкалися лише імпортних продуктів в Internet. А як же складаються справи з нашими? Чесно кажучи, поки що туговато. Напрочуд необмежені можливості Internet в Україні обмежуються трьома на сьогодні факторами: неякісними телефонними лініями, високою вартістю Internet-зв’язку та незаннням англійської мови, яка використовується переважною кількістю перенощиків інформації в Internet.

Технічна відсталість телекомунікацій (перший фактор) України від цивілізованого світу значно припиняє швидкість зв’язку з Internet (в десятки разів!), і, як результат, різко спадає швидкість “перекачування” інформації. Покупка оптиковолоконного каналу для Internet доступна далеко не кожній організації в Україні. Більшість користувачів зв’язується з Internet через фірму-провайдера. Причому якщо провайдер і користувач підключені до різних АТС, то шанси останнього додзвонитися до першого прямують до нуля. Проте за прогнозами виконуючого директора Міжнародного центру “За громадське суспільство” Холта Раффіна, через 4-5 років швидкість роботи Internet в Україні буде задовольняти навіть найфанатичнішого користувача.

Другий фактор-дороговизна Internet-зв’язку-існує у зв’язку з тим, що ри-нок Internet-послуг, пропонуючих фірмами-провайдерами, має форму олігопо-лії: більшість користувачів заключають договори з 6-8 основними провайдера-ми. Тому лише розвиток конкуренції на даному ринку дозволить суттєво пони-зити ціну Internet-послуг. Сюди ж можна віднести ще одну проблему по корис-туванню Internet в економічних цілях: більшість економічної інформації в ком-п’ютерній сітці-задоволення платне. Прочому платня здійснюється завжди за допомогою кредитної картки (VISA? MasterCard чи American Express). Зрозуміло, що для України такий вид платівок поки що масово не доступний.

Третій фактор-англійська мова,-як і два попередніх, суттєво обмежує аудиторію, бажаючу використовувати чудо-джерело інформації. Однак як тіль-ки наші економісти зрозуміють, що значення англійської мови суттєво розши-рить їх можливості (читання літератури в оригіналі, спілкування з іноземними колегами і участь у міжнародних конференціях), так і Internet відкриється перед ними світом невичерпаних можливостей. Для таких економістів також є місце в Internet-“павутині”. Це, як правило, російські сервери. Як не прикро це осознавати, але поки що ми відстаємо від нашого східного сусіда у розвитку і користуванні Internet. Проте і цей вихід є малесенькою крихтою в порівнянні з океаном економічної інформації англійською мовою. [13.26-28].

Проте на мою думку, це є не надто жахливі проблеми при використанні Internet. Оскільки я дійсно вважаю його перспектиним у швидкому пошуку та досліджені необхідної інформації для суспільства вцілому. Для цього в Internet є так звані “пошукові системи”, найбільш відомі з них-Yahoo, Lycos, AitaVista, MSN, які нагадують бібліотекарів по наданню інформації. Також маркетологи розробляють анкети в Internet, які є також ефективними при дослідженні особливо поведінки економістів, зайнятих та посадових осіб. [11.12]. Тим більше, що, за словами першого заступника голови Держкомзв’язку та інформатизації України Олександра Баранова, кількість провайдерів в Україні зросла з початку 2000 року майже на 30%. За останніми даними, зазначив він, в Україні нараховується понад 260 провайдерів. Він та-кож наголосив на тому, що в Україні нараховується понад 230-250 тис. актив-них користувачів Internet, і за прогнозами, до кінця поточного року їх кількість сягне 350 тис. чоловік. На його думку, найбільша кількість провайдерів та інформаційних ресурсів зосереджена у Києві та київському регіоні-це “понад чверть провайдерів і до 46-48% інформаційних ресурсів”. Від 8 до 12% інфор-

маційних ресурсів і така ж кількість провайдерів припадає на найбільші міста-Дніпропертровськ, Харків, Донецьк, Одесу та Львів. [10.5].

Що ж до майбутніх перспектив використання Internet в маркетингових дослідженнях, то одні дослідники надто настроєні оптимістично, інші ж більш оглядливо. По думці одного із експертів, через декілька років 50% всіх досліджувань буде проводитися за допомогою Internet. Проте не всі специалісти поділяють його точку зору.

Не один із контактних методів не вважається оптимальним. Вибір залежить від вимагаючої інформації, витрат, терміновості та інших змінних. Так роблячи аналіз трьох традиційних методів збору інформації, що приміняються в Європі, можна зазначити наступне. Індивідуальне інтерв’ю складає 50% всіх методів. На заході Європи і у Великобританії ця цифра навіть вища. На це може впливати невелике поширення телефонів у деяких країнах, а також те, що наскільки часто спілкуються представники тієї чи іншої нації. В Ірландії високий процент групових інтерв’ю свідчить про комунікабельність нації. У країнах Скандінавії для проведення інтерв’ю переважно користуються телефоном. Це можна пояснити низькою густотою населення на невеликій території. Кількість власників мобільних телефонів в цих країнах показує популярність цього засобу зв’язку. Вона складає 10% всього населення в порівнянні з 6% у США, біля 3% в Германії і Японії. У деяких країнах зв’язок поштою не використовується через низький рівень освіти. Іншою причиною є небажання людей відповідати на листи. На вибір методу також впливає думка агенств та менеджерів, що займаються дослідженням. Відносно низький рівень використовування Internet в Європі свілчить про її відсталість від США по степені користування цього засобу для збору інформації. До того ж велика різниця в поширенні Internet в різних країнах Європи означає, що його використовування не буде рівномірним.

Збільшуюче незадоволення споживачів стало основною проблемою для дослідників. За останні роки різко понизився рівень реакції на дослідження. Сьогодні відмовляються відповідати на будь-які запитання 38% опитуваних, що значно більше, ніж 10 років тому; а 59% (у порівнянні з 42% п’ять років тому) увертаються від досліджень, продячих компаніями, зсилаючись при цьому на безкорисність цієї інформації чи надто особистий її характер. Щоб вирішити ці проблеми дослідницьким компаніям необхідно, по-перше, переконати споживачів в користі маркетингових досліджень і в тому, що не матимуть нічого спільного із продажом по телефону чи складанням баз даних. По-друге, проінформувати про безкоштовний телефонний номер, за яким люди можуть дізнатися про офіційні рішення на дослідження. Розроблені також загальні стандарти, як наприклад, Європейський міжнародний кодекс маркетнгової і соціальної дослідницької практики (Europe’s International Code of Marketing and Social Research Practice). Цей кодекс виявляє обов’язки дослідників перед опитуваними і суспульством вцілому. Так, в ньому, доречі, зазначається, що дослідники повинні безперешкод предоставляти учасникам інформацію про свої імена та адресу. Фірмам заборонено займатися продажом чи стимулюванням збуту товарів під виглядом досліджень. [7.368].

Висновок

Отже, роблячи висновок даної курсової роботи, можна запевнити про значну необхідність та ефективність використання первинної інформації при маркетингових дослідженнях. Про це свідчать і значні її переваги над вторинною, проте, як уже зазначалося, кожне становище та сфера дослідження має свій підхід. Тому маркетологам доводиться однаково оперувати на практиці як первинною так і вторинною інформацією.

Що ж до ефективності використання сітки Інтернет при пошуку та дослідженні інформації, то тут можуть думки значно розходитися і носити надто протилежний характер. І їх можна зрозуміти, оскільки дійсно ця система є ще порівняно новою для суспільства і, як наслідок, ще не зовсім досконалою. Також для користування нею потрібні немалі кошти, які, на мою думку, всі за виключенням не будуть мати ніколи. Для більшості людей, особливо зайнятих, відповідати на запитання анкети, що знаходиться в Інтернет, просто немає часу. Тому на мою думку, потрібно ще й до того всього заохочувати користувачів даної сітки відповідати на запитання анкет, надаючи взамін їм певні пільги чи якусь необхідну інформацію і т.д. Тобто аналізуючи дані факти, можна лише засвідчити про наявність ще великої недосконалості у використанні Інтернет при маркетингових дослідженнях, необхідність виправлення і запобігання його проблем, пристосування його в більшій степені до користувачів.

Використана література

1. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник-К.:КНЕУ, 1998.-268с.

2. В.Н. Парсяк, Г.К.Рогов. Маркетинговые исследования. 2-е доработанное издание.-К.: «Наукова думка».2000г.-172с.

3. Гаркавенко С.С. Маркетинг.-К.: Лібра, 1998 р., 384с.

4. Гилберт А. Черчиль. Маркетинговые исследования.-Спб.: Издательство «Питер»,2000.-752с.

5. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика.-2-е издание, переработанное и дополненое.-М.: Издательство «Финпресс», 2000.-464с.

6. Голубков Е.П. Основы маркетинга.-М.:Издательство «Финпресс», 1999.-656с.

7. Котлер, Филип, Армстронг. Основы маркетинга: Пер. с англ.-2-е европ. изд.-К.;М.;Спб.:»Вильямс»,1998- 1056с.-Парал. тит. англ.

8. Панкрухин А.П. Маркетинг.-М.: Институт международного права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1999.-398с.

9. Старостіна А.О. Маркетингові дослідження.-К.;М.;Спб.: Видавничий дім “Вільямс”, 1998.-262 стор., іл.

Періодичні видання

10. Геннадій Нєвєров. Інтернет в Україні: step-by-step. Україна-Business/№34 (483), 16-23 серпня 2000 р.-5ст.

11. Михайлов Ю. Інтернет-не просто сучасно, а й надзвичайно інформативно. Пропозиція 11/2000.-12-14с.

12. Н.Нагапетьянц, С.Гуреев. Internet-маркетинг/маркетинг,1998р.,№5,ст. 128.

13. Сахно А. Проблеми Інтернету в Україні. Компаньон/№20 (68) Май1998.-26-28 ст.