Зміст

 

1. Формування вихідних даних до проектування колекції

1.1. Обґрунтування мети та об’єкту проектування, визначення типу колекції

1.2. Визначення творчого джерела до розробки ідеї колекція

1.3. Розробка творчої ідеї та художнього образу колекції

Висновки

2.         Розробка колекції моделей одягу

2.1. Визначення принципів композиційної будови системи «колекція»

2.2. Розробка ескізів моделей колекції. Формування блоку

3.         Конструювання моделей колекції

3.1. Обґрунтування виробу та характеристика матеріалів для моделей колекція

3.2. Розробка базової конструкції для моделей колекції

3.2.1. Морфологічний аналіз моделей колекції

3.2.2. Визначення базової конструкції для моделей колекції

3.2.3. Розробка креслення деталей базової конструкції

3.2.4. Оцінка якості первинного креслення деталей базової конструкції

3.3. Розробка конструкції моделей колекції

3.3.1. Розробка схем конструктивного моделювання

3.3.2. Розробка первинних креслень деталей моделей

3.3.3. Виготовлення однієї з моделей колекції або її макету

3.3.4. Розробка остаточних лекал на одну із моделей колекції

Загальні висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

Вступ

 

На сьогоднішній день мода є однією з найприбутковіших сфер бізнесу, яка постійно розвивається. Відповідно – зростає конкуренція в модному бізнесі і відбувається постійна активна боротьба за споживача. Тому важливим моментом в сучасному виробництві одягу є розробка нових колекцій.

Цілому створення колекції передбачає наступний порядок:

1.                формується концепція на основі тренду, яка втілюється в колекції тканин та інших матеріалів для створення колекції

2.                створюються перспективні колекції високої моди, які демонструються за півроку до сезону, хоча запропоновані в них стилі та тенденції в масовій моді реалізуються пізніше.

3.                створюються та розробляються промислові масові колекції на основі тенденцій, показаних в колекціях haute-couture і prêt-a-porter.

Актуальність вибору теми полягає естетичному та культурологічному вибору теми зумовлена особливостями образу життя сучасної жінки а також сучасними тенденціями в світі моди. Створення жіночого одягу для повсякденного використання. [1].

Тема втілює впевненість та стриманість. Вона навіяна міським життям, графікою та дизайном, культурною тусовкою, мінімалізмом та комфортністю. Щодо кольорової гами, то однією з найбільш актуальних є класична хроматична палітра – відтінки сірого від світлого до темного і чорнильна гама, відповідає прогнозу домінуючих кольорів та форм на 2008–2009 роки. Прогноз зроблено на основі досліджень сучасних та минулих тенденцій за останні 5 років та їх синтезі з актуальним напрямом моди ретро стиль 20‑х років. [3. с.23].

Матеріалознавча доцільність колекції полягає в актуальності бавовняних тканин.

Дизайнери для своїх моделей вибирають легкі тканини, наприклад, бавовна як у Зака Позена, льон, як у Карла Лагерфельда для будинку Chanel, пристрасть до натуральних природних матеріалів, їх фактур та гігроскопічності [2].

Об’єктом та предметом розробки даної роботи є промислова колекція жіночого одягу, що розробляється на основі усестороннього аналізу сукні жіночої літнього призначення 20-х років ХХ століття методом трансформації – вже існуючої форми задля створення нової.

Мета курсової роботи полягає в розвитку творчого підходу до розв’язання ряду художньо-конструкторських завдань в процесі розробки колекції моделей одягу, створенні промислової колекції в культурно-історичному контексті обраної теми, набутті навичок роботи з творчим джерелом та спеціальною літературою.

Поставлена мета курсової роботи досягається виконанням певних завдань.

Завдання розробки колекції:

1.                здійснити аналіз літератури за темою роботи;

2.                виконати:

-                      вихідні дані до розробки колекції;

-                      обґрунтування обраного творчого джерела;

-                      аналіз теоретичного матеріалу;

-                      основні структури – і формотворчі особливості сукні;

3.                розробка художнього образу колекції моделей одягу;

4.                створення системи «колекція» моделей одягу.

1. Формування вихідних даних до проектування колекції

 

1.1 Обґрунтування мети об’єкту проектування, визначення типу колекції

 

Дана проектно-композиційна робота являє собою авторську колекцію Pret – a – porte жіночого вбрання, розроблену на основі модних тенденцій 20‑х років з використанням новітніх трендів.

Колекція розрахована на сучасну, жінку, віком 16–25 років, яка завжди знаходиться у центрі усіх культурних та світських подій. Вона – яскравий приклад сучасності та жіночості, в поєднанні з модними тенденціями.

Її життя немов театр, і кожен день вона грає нову роль і тільки головну. Вона вже звикла до світського життя та пильної уваги до своєї персони. Жінка приділяє велику увагу зачісці й кольору волосся – вони обов'язково повинні бути модними. Волосся коротке або довге, пишної форми, не обов’язково ретельно покладене, колір яскравий натуральний, виразний. Основні деталі макіяжу – стриманість, натуральність, доповненням можуть бути більш виразними вуста. Гардероб великий, оскільки така жінка не має сил встояти перед спокусами моди. У неї багато різних убрань – засобів перевтілення, які можна назвати вишуканим, але консервативним, які підкреслюють всі принадності.

Яскрава жінка любить стиль 20‑х років і напрям в моді мінімалізм. мінімалізм – найяскравіший і найбільш суперечний стиль другої половини ХХ ст. Мінімалізм універсальний. Пронизлива чистота ліній і ясність простору, врівноважений, гармонійний – альтернатива божевільному темпу сучасного життя, коли так природно виникає бажання розширити межі власного світу. Ми проходимо крізь сезони настроїв – і простір, у якому живемо, адаптується, змінюється, відбиваючи наші бажання. Мобільність і здатність трансформуватися – відмітна риса мінімалізму. Все просто, чітко, і в той же час – це постійний пошук, можливість висловити своє ставлення до життя на даний момент.

Не прилеглий силует, виразні горловини, різноманітні декоративні накладки, яскраво виражена фурнітура та аксесуари. Вечірні сукні мінімалістичні, конструктивні, зручні та вишукані з глибоким декольте, дуже комфортні. Сексуальна привабливість, вишуканих туалетів підкреслюється стриманою гамою, які включають для цієї романтично-ділової натури характерні любов до ризику, непередбачуваність. Ця дама часто використовує моду для досяжності створення власного образу. Вона поважає неповторність, індивідуальність у будь-якому прояві. Всі відтінки сірого використовуються і півтони сірого, вугільні тони, які відтіняє чорний в монохромній варіації, вся гамма чорно білого кіно. (Додатки №7.) Поступові колірні переходи говорять про те, що кожен тон і відтінок кольору – від насиченого вугільного до сталевого блакитного кольору, від металевого до холодного сіро-білого відтінку. Мінімалістські непомітні тони сталевої сірої палітри – основа колірної гамми повсякденного плаття, як прояв прекрасного смаку. Цей стиль тісно пов'язаний з «багатством крадькома», непоказним багатством елегантних і стильних чоловічих костюмів 20‑х років. Доповненням її гардероба стануть металеві і срібні прикраси.

Жінка впевнена й цілеспрямована. Вона є лідер, але не втрачає жіночність. Натура емоційна й мінлива: моменти екзальтації змінюються депресією. Строгість і завзятість характеру повинно «підкріплюватися» лаконічною, але обов'язково «читано» дорогою наповненістю одягу – чітке прямолінійного силуету, зручність і комфортність будь то в одязі для першої половини дня або другої, взуття без підборів, взагалі можуть бути якісь туфлі чоловічого фасону. Оптимальний стиль – стримана класика або радикальний мінімалізм. Їй необхідна природа й більші простори, в яких вона черпає життєві сили. Зовнішність цієї дами нагадує сучасний автомобіль, комфортний, швидкісний, і зовні привабливий. Вона готова мучити себе будь-якими вправами й дієтами, аби підтримувати себе у формі.

Колекція призначена для сезону весна-літо 2008–2009, та розрахована на жінок 42–46 розміру, стиль колекції відповідає сучасним тенденціям, про це свідчать останні колекції провідних дизайнерів та домів мод.

Прикладом цього є колекція (Віктора Анісімова) виконана у стилі мінімалізму, (Вікторії Гресь) яка за основу своєї колекції взяла колірну гамму чорно-білого кіно. [2].

1.2 Визначення творчого джерела до розробки ідеї колекції

Настала ера жінок з андрогиннимі тілами 15-річних хлопчиків. Майже обов'язкова для того часу довга низка перлин (довжина доходила до 2 метрів) повинна була лежати на грудях абсолютно плоско, навіть натяк на груди вважався негожим. Завдяки активним заняттям спортом, масажу, дієтам жінки могли знайти нове тіло – з вузькими стегнами і абсолютно плоскими грудьми. [3]. Ті, хто не володів необхідними даними, наглухо перебинтовували груди, щоб вона не вгадувалася під одягом. Все було занадто – і загар до темна (навіть купалися у ваннах з розчином йоду, щоб стати червонувато-коричневими) – перли на темній шкірі виглядали шикарно. Макіяж того часу «компенсував» недолік жіночності (темні тіні, чорне підведення, темно-червона помада – любую жінку перетворювали на роковою красуню). (Додатки №6.) З'явилися кольорові лаки для нігтів, що ефектно поєднувалися з сигареткою в довгому мундштуку. Відкриті ноги, гола спина і руки стали майже обов'язковими для дійсної модниці. У Чикаго навіть ввели штрафи за зайву «оголеність». Пані масово коротко постриглися, стали водити автомобіль, палити в суспільстві, ходити в театри і ресторани без обов'язкового раніше супутника – чоловіка; носили одяг в чоловічому стилі: смокінги, костюми брюки, сорочки і галстуки, капелюхи і кашне, закриті туфлі типа чоловічих напівчеревик. Вже в кінці десятиліття відбулося перше весілля, на яке наречена (британська актриса) наділа брюки. Це були роки підйому, Європа облямувалася від військових тягот. Економічне зростання, розвиток промисловості – все формувало стиль «золотих двадцятих». «Втрачене покоління», що пережило війну, квапилося надолужити прогаяне в безконечних розвагах. [3.с.145].

У 1921 році відбувся перший в світовій історії конкурс краси. Алкоголь, нікотин і опіум супроводжували «золоту молодь», як і гонки на автомобілях і польоти на аеропланах. Культ авіа перельотів привів до появи в модному одязі функціональних елементів професійного костюма авіаторів, шоферів і тому подібне – шкіряні куртки, автомобільні краги, пані в повсякденному житті носили навіть льотні шлеми. Починаючи з 20‑х років найсильніший вплив на моду робили зірки кіно і танцівниці джазу – саме з легкої руки, точніше, ноги однієї з них – Луїзи Брукс – образом десятиліття стала стрижка паж. Електричні машинки і придумана Фордом потокова лінія зробили переворот в легкій промисловості. Стало можливо шити одяг масово, але це зажадало уніфікації крою. Щоб личило як можна більшій кількості людей, крій ставав вільно-прямим, а крій геометричним в основі – так спрощувався рух тканини під лапкою швацької машини. Вперше жіночі фігури розділили на розміри і стали шити усереднені плаття на всі розміри з простими деталями. Були популярні драпіровки і довгі шарфи, прямі спідниці, що часто мали плісировані складки, пояс підкреслював стегна. Спідниці нестримно піднімалися і до 1925 року були найкоротшими – вище за коліно. Саме цей образ у нас асоціюється з 20-мі роками по фільмах, хоча на ділі ця мода була швидкоплинна – близько трьох років. [15.с.56]. Спідниці були такі короткі, що підв'язки були видні практично офіційно. У їх виготовленні і прикрасі змагаються спеціальні майстерні. Природно, це вимагало панчоху абсолютно нового типа. Старі шерстяні чорні вже не годилися, в СРСР в моді були тілесні, а на Заході можна було замовити малюнок панчохи – узор з кросвордів і так далі аж до фото жениха. Шовкові були багатьом не по кишені, для панчохи почали активно використовувати штучні волокна. Дансингоманія захопила весь світ і змінила модний костюм. Короткі блискучі плаття з «хвостами», що летять, виглядали сліпуче, бахрома, що прикрашала їх, підкреслювала пластику і «рваний» ритм нових танців. Інколи чохол з прозорої тканини надівався поверх щільної ультракороткої для того часу спідниці. Основний силует тих років – труба, з бретелями або без рукавів, з низьким декольте спереду і ззаду. Декольте на спині частенько досягало талії. Популярні були банти на стегнах і нерівний Поділ. У моді бісерна вишивка від верху до низу, бахрома. Хитом десятиліття стали танцювальні туфлі на стійкому каблуці з перетинкою і трикотаж. Стався справжній бум і у взуттєвій моді – почалося масове виробництво на фабриках. Вперше в історії модниці дістали можливість підбирати моделі туфель до того або іншого плаття. Для прикраси їх використовували алмази, існувала величезна кількість спеціальних всіляких пряжок і ременів. З'явилися модні і зручні гумові боти. Вони не були самостійним взуттям, а, як і калоші, надівалися на хороше взуття, щоб захистити її від води і грязі. Широкий каблук у них був не суцільний, а з поглибленням по центру. Нарядна туфелька входила туди каблучком. [3. с. 127]. Для чоловіків нарядним костюмом став смокінг або м'який темний піджак (в основному двобортний) у поєднанні з дуже широкими брюками. Чепуруни в двадцятих загладжували на брюках стрілки спереду і ззаду, порядні консервативні джентльмени – з боків. Серед капелюшків наймоднішим став капелюшок – «дзвін», носили окрім неї струми, канотьє, берети. У 1921 році з'явилися духи «Шанель № 5», а услід за ними, в 1926-м-коді, – маленьке чорне плаття – найзнаменитіша модель ХХ століття. Воно відразу стало символом дійсної стильності і елегантності, не підвладній часу і що йде всім без виключення жінкам. Досить було одній деталі, щоб перетворити таке плаття в ділове або вечірнє вбрання Габрієль Шанель, її стрижка, духи, її плаття і біжутерія стали практично символами 20‑х років. Наступного року з'явилася інша знаменита модель, що поклала почало стилю сюрреалізму і іронії в моді, – Ельза Ськиапареллі створила чорний светр з білим, що вив'язав, «бантом-обманкою» на грудях – зараз завдяки «Moschino» і іншим маркам, що йдуть по стопах Ськиапареллі, такий дизайн нікого не дивує – але тоді він став справжньою сенсацією.

У ту декаду модниць Європи захлеснула мода на екзотику. Розкопки гробниці фараона Тутанхамона викликали справжнє божевілля – египтоманію. Малюнки лотоса, скарабеїв, Клеопатри були скрізь. Геометричні жіночі стрижки, що нагадували єгипетські парики, плаття подовженого силуету, орнаменти, знайдені в похоронних камерах гробниці, силуети костюмів і староєгипетські прикраси стали копіювати модні журнали, ювеліри і модельєри Єгипетські мотиви були особливо популярні в стилі «ар деко». Моделі більшості кутюр'є відрізнялися декоративністю, великою кількістю прикрас, вишивкою у дусі цього наймоднішого стилю, який називали «стиль зіг-заг», «джазовий модерн» і «стиль зірок». Сам термін «ар деко» виник від назви виставки 1925 років в Парижі – Exposition des Arts Decoratifs et Industriels Modernes (Виставка сучасного декоративного і промислового мистецтва). Це був стиль прикрашеної і прикрашаючої речі. Декор покривав поверхні меблів, декоративні тканини, жіночі плаття і посуд. Вишивали, розписували, обробляли аплікацією навіть взуття. «Ар деко» був еклектичним стилем, що змішує геометричні форми кубізму і абстракціонізму з африканською екзотикою, стилізовані форми в дусі «ар нуво» з мистецтвом Давнього Єгипту, найдорожчі традиційні матеріали з новацій ними. [9]. В рамках «ар деко» існувала безліч мікростилів: що зберігся ще з військових часів іспанський або латиноамериканський (туфлі з перетинками, високі гребені, мереживні мантильї і «манільські шалі»), африканський, геометричний. Останній був особливо популярний для прикрас, пудрениць і портсигарів, які перетворилися на модний дамський аксесуар. Китайський стиль був одним з таких екзотичних стилів 1920‑х рр. Китайські декоративні собачки, китайські кімоно будинку і парасольки на вулицях були неодмінним доповненням модного костюма. [4].

Інший не менш екзотичний для західної людини стиль – – російський – також став одним з символів моди 1920‑х рр. Раніше він надихався барвистими костюмами «Російських сезонів», а після війни його популярності сприяла еміграція з більшовицької Росії – емігранти шили і вишивали плаття і білизну, робили біжутерію і сумки, розписували шовкові шарфи і шалі. 1921г. – пік популярності «російських» вишивок. У Парижі, Берліні, Лондоні і інших центрах еміграції були відкриті росіяни будинку моди. Російський стиль – це плаття-сорочки з вишивкою, що нагадує узори селянських рушників і дорогоцінні прикраси візантійського одягу, пальто з хутряною обробкою. Російський кокошник був одним з наймодніших головних уборів. Цей стиль отримав визнання на Усесвітній виставці декоративного мистецтва в 1925 р. в Парижі – там експонувалися шалі, гобелени, сумки, пояси, обробки до платтів і пальта художниці-емігрантки Маревни, Золотою медаллю був нагороджений Будинок російських вишивок «Китмір», а Гран-прі була присуджений моделям Н.П. Ламанової в павільйоні СРСР. У 1919 р. в Росії створюються «Майстерні сучасного костюма» (які очолила Надія Ламанова), розробляючи уніфіковані форми костюма, – в них збиралися одягнути всю країну в світлому комуністичному майбутньому. Шили одяг з рушників, ковдр, домотканій тканині – звичайній тканині було не купити У 1921 році в СРСР був популярний рух «Геть сором», члени якого ходили по містах голяка або прикрившись лише вузьким шарфом на стегнах з написом «Геть сором!». Але спроба відмовитися від «буржуазної міщанки» (одяг) в холодній Росії не удалася. Навпаки, було остромодене хутро – ті, хто не міг його собі дозволити, використовували хутро кішки, під яке «для додачі йому пишноті» підшивали ватяні валики. На моду в СРСР в період непу великий вплив зробило авангардне мистецтво – від футуризму і кубізму до абстракціонізму. Це виявилося перш за все в популярності геометричного орнаменту. Плаття з абстрактним декором і тканини з безпредметними малюнками були наймоднішими. У 1920 р. супрематизм виразився в моді у вигляді орнаменту на поверхні предметів – стенів, посуду, тканин, одягу. Виготовлялися тканини по ескізах К. Мальовіча і інших художників з «супрематічеськимі узорами». Особлива тема – декор в костюмі конструктивістів. Намагалися встановити нові форми одягу – і чоловічі і жіночі – як правило, на основі верхньої російської сорочки. Якщо стиль, що панував на Заході, «ар деко» був орієнтований на прикрасу речі, то функціоналізм в СРСР декларував відмову від декору взагалі – в його традиційному розумінні. Головним напрямом в радянському дизайні 1920‑х стала розробка функционального рабочого одягу. р. [4. с.126].

Весь одяг конструктивісти поділили на дві групи: прозодежду, тобто одяг для роботи, що розрізняється залежно від вигляду роботи, і спецодяг, призначений для роботи в особливих умовах. Звичайний, накладний декор в т.з. прозоодежде замінили декором-конструкцією: декоративну роль стали грати підкреслені конструктивні лінії, шви, деталі контрастного кольору, канти, застібки, кишені. У побутовому одязі була взагалі скасована обробка – защипи складки, манжети – все те, що вимагало надлишку тканини. Мода початку десятиліття в Росії пов'язана з появою нового типа плаття – плаття-сорочки прямого силуету з низькою лінією талії на стегнах. Подібний силует крав все – жіночі округлості, вага, вік. Нова мода – фасони і декор – як і на Заході, заснована на чистій геометрії. У роки Непу в радянську моду проникає західний стиль «ар деко» і тенденція до унісексу – жінки активно використовували короткі стрижки, брюки, гімнастерки майже всі палили. Активно випускалися радянські журнали мод, вільно можна було купити західні – але вже в кінці десятиліття влада ввела інформаційну блокаду і СРСР на довгі роки виявився відрізаним від новинок світової моди. На Заході ж посеред всього шику двадцятих», що «ревуть, вихору модних танців в самому кінці 1929 років на Уолт – стріт вибухнула фінансова криза. По Європі прокотилася хвиля банкротств, безробіття і самогубств. Мильний міхур лопнув. [6].

 

 

1.3 Розробка творчої ідеї та художнього образу колекції

В результаті аналізу творчого джерела виявилися характерні ознаки такі як, сукні у вигляді труби з глибокими декольте, елементи одягу банти та аксесуари у вигляді шарфів, та бус, короткої стрижки і плоскою хлопчиковою фігурою. Використання геометричної форми прямокутний силует, прямолінійність, пропорції 2:1 занижена лінія талії, навантаження декоративне за допомогою накладок. Фактура щільна та гладка. Кольорова гамма чорно-біла, та всі відтінки сірого, джерело кольорової гамми чорно-біле кіно, та тренди на 2008–2009 років. Стильове рішення це російський стиль 20‑х років, характерний новим типом плаття – плаття-сорочки прямого силуету з низькою лінією талії на стегнах. Подібний силует ховав всі – жіночі округлості, вага, вік. Фасони і декор – як і на Заході, заснована на чистій геометрії. Тенденція до унісексу – жінки активно використовували короткі стрижки, брюки, гімнастерки майже всі палили. [7].