Зміст

Вступ

Опис моделі

Характеристика тканини і фурнітури

Вихідні дані

Конструювання основи виробу

Моделювання деталей виробу відповідно до фасону

Розробка лекала

Технологічна послідовність виготовлення виробу

Виріб обладнання для виготовлення виробу

Поузлова обробка виробу

Використана література

Вступ

Перед легкою промисловістю стоять задачі більш повного задоволення попиту населення на промислові товари, насичення ринку потрібною продукцією, поліпшення якості і розширення асортименту міжсезонного одягу з приміненням легких утеплюючих прокладок, модних і практичних виробів і комплектів. А одним із найпоширених завдань в роботі по розширенню асортименту швейних виробів являється : розвиток і зміцнення співробітництва між будинками моделей і підприємствами суміжних галузей промисловості, які виготовляють тканини, фурнітуру, види оздоблення, прикладні матеріали.

При виповненні поставленої мети значна роль належить правильній організації художнього проектування виробів, предназначених для промислового виробництва. Художнє проектування визначає подальше життя виробів.

Результатом правильно організованого процесу художнього проектування (дизайну) являється його продукт – вибір, оптимально рішено з точки зору технології, економіки і естетики.

Найбільшої сили естетичне виховання досягає лиш тоді, коли увесь предметний світ, окружаючий людину, буде пронизаний красотою, гармонією, коли культура в поведінці і одягу стане нормою. Постійне поповнення асортименту і підвищення естетичного рівня швейних виробів – це єдина мета, яка згуртовує колективи будинків моделей одягу і суміжних підприємств.

В результаті нової проведеної правлінням структурної перебудови народного господарства в країні складається принципово нові економічні відносини.

Програма технічного процесу переоснащення галузі заторкнула взагалі великі об’єднання і підприємства і це стало причиною відставання технічної інформаційної бази будинків моделей, адже розвиток моди і асортименту конкурентна здібність продукції, яку не можна уявити без нових тканин і матеріалів, висококваліфікованих спеціалістів. Зараз, безпосередньо на підприємствах легкої промисловості повинні вирішуватися всі питання зв’язані з виробництвом товарів, матеріально-технічним забезпеченням, збутом, експортом. Тому, діяльність правління і галузевих органів правління водночас направляється на покращення матеріального положення підприємств, з метою підвищення ефективності виробництва і реалізації товарів, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Ріст об’єму швейних виробів і покращення якості виготовленого одягу знаходяться в прямій залежності від подальшої вдосконаленості технологічних процесів, обладнання підприємств новою високоефективною технікою вдосконаленості структури і управління виробництвом, організація праці, раціонального використання матеріальних і енергетичних ресурсів, впровадження досягнень науки і техніки, покращення якості роботи в усіх ланках виробництва.

При виконанні поставлених завдань значне місце належить правильній організації художнього проектування виробів призначених для промислового виробництва. Художнє проектування в більшості випадків визначає майбутнє “життя виробів” .

В поняття “якості виробів” входить і модна новизна їх, і сучасність матеріалів, і рівень промислового виготовлення.

В останні роки швейна промисловість стала все більше перетворювалися в високоефективну галузь.

1. Опис моделі

Мода – явище довільно вадке, воно залежить від цілого ряду факторів життя людей і розповсюджується на багато областей діяльності людини. Під модою слід розуміти недовгий час деяких смаків в якій-небудь сфері життя і культури. Вона характеризує обов’язкову зміну стиля, пов’язане з системою регулювання загальної поведінки людей.

Система загальної поведінки відрізняється коротким строком своїх змін, і зв’язана з цілою серією другим серед яких можна назвати етикет, мораль, право і т. д.

Мода – дуже чутливий “інструмент» всіх соціальних перемін, і разом із тим, це явище психологічного клану. Мода не може бути віднесена до однієї категорії визначення (соціальної, економічної, психічної): щоб правильно оцінити явище моди і дати йому визначення потрібно роздивитися його на різних етапах і із всіх точок зору. Моду слідує розглядати на відмінно великому, відносно історичному відрізку часу, тоді її зміна здається регулярною; на протязі ж короткого часу зміна моди здається анархічною.

У відносно великих відрізках часу можна виділити два періоди: один чисто для нього характерна можлива пам’ять про моду.

Моду завжди зв’язували з костюмом, як найбільш яскравим її проявом, а причини, народжуючи її, - з соціальними явищами життя, класовістю.

Різні моди по-своєму по різному регулюють моду. В деяких групах є підвищена чутливість до моди, вони швидше всіх отримують найбільш гострі новинки. Є ж люди, які дуже обережно відносяться до нової моди й проходить деякий час, поки вони сприймають і підкоряться її законам, так як мода пропонує і навіть диктує норму соціальної поведінки.

Центром моди довгий час був і залишається Париж. Одною із причин пріоритету французької моди є та обставина, що вона завжди грає важливу роль у французькій економіці.

Наряд з авторитетними, затвердившими себе на міжнародній арені моди фірмами такими, як “Шанель”, “Ніна Річчі”, “Ів Сен Лоран”, “П’єр Карден”, “Андре Купперс”, “Мадлен Вьоне”, з’явився цілий ряд нових фірм, які придбали популярність в останні роки. Це фірми “Жан Поль Галатьє”, “Каралін Мілбані”, “Лагерфельд”, “Клод”, “Мастана”, “Ямалота”.

Старішою французькою фірмою є “Шанель» засновник фірми Габріель Шанель зуміла зрозуміти, щоб передати в своїх моделях образ і стиль ділової жінки ХХ ст. Вона розробила моделі демісезонних полу пальто, костюмів, спідниць та блузок, плаття – костюмів. Не дивлячись на часті зміни моди, її вироби відрізнялися стабільною довжиною – нижче колін. Кольори для тканин вона знаходила в колориті живої природи – кольору пшеничного поля, ржаного хліба, смородини, рози, бузку, і в доповнення до них чорне й біле. Фактури тканин – рихлі, з малюнками в полоску чи клітинку, частіше всього моделі доповнювалися блузками з бантами і фурнітурою із блискучого металу (пряжка, цепи, кліпси), Шанель належить і винахід маленького чорного плаття для вечора.

Одним із видатних сучасних модельєрів являється П’єр Карден. По освіті він архітектор і своє уміння будувати, бачити ціле із простих, гармонійно складених об’ємів, переніс в одяг. Він заявляє, що “будувати” одяг так легко як будинок чи меблі. П’єр Карден один із небагатьох модельєрів миру котрі займаються конструюванням і моделюванням не тільки одягу, але і меблів, дитячих іграшок, обладнання інтер’єрів, проектуванням посуду і інше. Він зробив свій стиль, який добре відображає сучасність.

Основним принципом в моделюванні він рахує надходження співвідношення плечей і стегон, і відображає його в нових пропорціях. В його моделях дуже часто можна бачити співвідношення темних і білих тонів, скромний грим, асиметричне рішення костюму, знімні деталі.

Мода має певні закономірності в своєму розвитку. Існують періоди повтореності деяких елементів, на котрі можна спиратися при прогнозуванні розвитку костюму.

Ідея моди по – різному сприймається різними категоріями населення, самі гострі пропорції підхоплює і розвиває молодь. Молоде покоління вступає в пору свого життя починає активну діяльність в загальній, професійній і культурній сферах життя. Тому в цей час для молоді характерна цілеспрямованість, рішучість перебороти труднощі в досягненні поставленої мети, бажання бути на рівні ідеалів свого часу, утвердити себе в колективі, в співвідношенні з цілями і задачами цього колективу.

Але самоутвердження починається з пристальної уваги до себе, до свого зовнішнього вигляду. Тому, щоб бути виділеним, потрібно бути рідким, але щоб стати предметом загальної уваги, потрібно бути доступним.

Проектування одягу для молоді придається особлива увага в швейній промисловості. Не рідко молодь в прагненні за підкресленою виразністю в одязі і виражає почуття міри. На основі досліджень тенденцій моди в костюмі для молоді було встановлено, що вона віддає перевагу спортивному стилю. Цей стиль в останній час значно збагатився розвитком ліній, ритмічним строєм, кольоровою гамою.

Визначну роль в формуванні сучасного одягу молоді зіграли хіпі. Вони узаконили “незаконну” до цих пір одяг – джинси, полатаний одяг, розфарбовані куртки, спідниці.

Зручність в експлуатації, простота конструкцій, новизна форми, яскравий колорит – такі основні риси сучасної моди. Але можна сказати, що 2001 – 2002 роки відповідають формі трапеції по графіку формоутворення професора Карлової Т. В. Закономірно, що очікується спад розвитку трапецієподібної структури, до нового перспективного овального силуету. При цьому потрібно пам’ятати, що в цей же час існує і прямий силует, який знаходиться на прогресивному проміжку свого розвитку з відповідальними теоретичними прогнозами в моді 2002 – 2003 році будуть співіснувати всі силуетні форми, отже, в 2002 році силуети “трапеція” стали другорядними, а в 2003 році і зовсім вийдуть з моди.

Літня мода тяжіє до простоти і класичності. Довжина – це відмінна особливість нової моди. Іншим стає силует, виникають нові пропорції. Фігура “закрита” акцент переноситься з ніг на інші частини фігури, зокрема на підчеркнуту талію. Талія на звичайному місці, лінія стегон підкреслюється довжиною блузи чи доповнюючи ми деталями.

В моді плаття – халати з великою кількістю ґудзиків, виріз горловини – лотка або прямокутний. Яскраві цвітасті брюки – спідниці чи плаття з великою кількістю розрізів від низу до лінії колін і вище. До короткого одягу проектують довгі чобітки чи кольорові колготки масивної фурнітурної в’язки. Широко розповсюджені плащі. Найдена в формі плаща необхідна воля рухів, зручний об’єм, можливість носити в любу погоду і по – різному (із поясом чи без нього, закривати комір наглухо і розкривати) ці вироби відрізняються спрощеною спортивною стрункістю, чіткістю композиційного строю, активністю кольорового рішення і виразністю фурнітури. Основу сучасного повсякденного одягу складають вироби масового виробництва. Це в основному швейні, трикотажні вироби не важкі по своїй конструкції, фактурі матеріалу, спокійних кольорів, прямі чи розширені спідниці, строгі брюки, невеликі жилети. У своїй роботі я пропоную модель представлену на малюнку 1.

Фантастична стильна сукня з с високим боковим розрізом стане вашим приданим союзником в боротьбі за чоловічі погляди на любій вечірці. Його магічний секрет криється не тільки в підкреслено вузьким силуетом, притягуючими поглядами до жіночих прилягань вашої фігури, але і в красивій кокетці яка , і не залишає погляду ніякого зайвого, але зате подарить багато хвилюючих фантазій!

Мал. 1. Сукня-коктель

Сукня жіноча, молодіжна, святкова, із креп – сатинової тканини, із знімними рукавами, без коміра.

Перед та спинка сукні з асиметричною горловиною.

Перед і нагрудною та плечовою виточкою, яка переходить у талеву виточку.

У лівому боковому шві знаходиться застібка тасьмою – “блискавка”.

Спинка складається з двох частин, із швом посередині та розрізом, з двома талевими виточками та однією плечовою з правої сторони.

Рукава окремо від сукні, з ліктьовою виточкою, верх рукавів оброблений швом відгин з закритим зрізом та вставленою в шов резинкою.

Низ рукава без манжетів.

2. Характеристика тканини і фурнітури

Тканина – це одна з великих людських потреб. Як би не намагалася її потіснити швидко і просто виготовлені нові неткані матеріали, вона приречена на довге життя.

Тканина володіє властивостями, за які її завжди будуть цінити люди – вона пластична, прилягаюча до любої фігури, драпірується, здійснює відчуття цілісності силуету із багатим ритмічним життям, грою різних відтінків та кольорів.

Кожна епоха пропонує свої тканини, свої манери її використання в костюмі та сукні. Мовою пластики, самої драпіровки, складок одяг виражає дуже багато. В тому, як накинута на фігуру тканина читається образ часу, характер людей.

На початку носили одяг, складки якої розташовувалися вільно.

Потім навчилися ними керувати, підкоряти відповідній системі, створювати пластичний образ.

Тканина поступово видавала людям свої таємниці, властивості, її пластична сутність розкривалася поступово, і ставала предметом мистецтва.

Звернув увагу на сукню, можемо побачити її відношення об’ємів і ліній.

В пошитті виробів приймають участь різноманітні тканини так і ювелірні прикраси, шкіра, хутро, трикотаж, але тканина остається першоосновою.

Атлас — в минулому шовкова тканина. Тепер — тканина з різної сировини так званого атласного переплетення, права сторона гладка, із сильним полиском, ліва - матова. Вживається на підшивку та як декоративна тканина. Різновидом атласу є сатин.

Кожен із природних матеріалів володіє своїми властивостями, які характерні по своїй структурі. Вовна – м’якістю, шовк – блиском, шкіра – пластичністю.

В даній роботі описано сукню із синтетичного шовку. Ця тканина має блиск, на дотик тканина жорстка, в результаті чого виріб із них не зминається, добре зберігає надану форму.

Після прання інколи не вимагає прасування.

Ці тканини переважно із капронових ниток. Характеризується незначною масою і щільністю. Виробляється переважно креповим переплетенням. По фарбуванню така тканина гладко фарбована.

Тканина володіє зносостійкістю, не зсідається після замочування і прання, не псується від сирості і поту.

Виробляють тканини простими дрібно візерунчастими переплетеннями, двохшаровими.

Синтетичні тканини складні в швейній обробці. Вони стягуються у швах при прокладанні строчки і утворюють безпосадкового шва. При великій швидкості утворення строчки тканини можуть оплавлятися голкою. Це призводить до зменшення швидкості утворення строчки.

Голки рекомендують застосовувати хромірувані або застосовувати спеціальні пристосування для охолодження голки.

Обсипання тканини призводить до необхідності застосовувати шви із подвійним підшивом. Зрізи деталей після розкроювання обметують або обпалюють.

Ковзання тканин та великий опір різанню ускладнює процес розкроювання. Для шиття виробів рекомендують застосовувати такі голки № 85, 90, 100., бавовняні нитки № 50, 60, 80., капронові і шовкові нитки.

Особливої уваги ці тканини вимагають при волого - тепловій обробці.

Артикул тканини 62003.

3. Вихідні дані

Розрахунок та побудова плаття невідрізного по лінії талії

	Ширина (см)	Прибавка (%)	Прибавка (см)	Ширина (розрахункова)
Спинка	17,5	20 %	0,5	18,0
Пройма	10,6	73 %	1,8	12,4
Перед	18,3	7 %	0,2	18,5
Всього	46,4	100 %	2,5	48,9

Прибавки на вільне облягання

Пг = 3 см

Пт = 4 см

Пст = 2 см

Побудова базисної сітки

АТ = Дтс + 0,5 = 40 + 0,5 = 45 см

АГ = 1/3 Сг ІІІ + 5 = 1/3 х 44 + 5 = 19,7 см

ГГ1 = = 18,0 см (ширина розрахункова спинки)

Г1Г2 = 12,4 см (ширина розрахункова пройми)

Г2Г3 = 18,5 см (ширина розрахункова переду)

Г1Г4 = Ѕ Г1Г2 = 6,2 см

Г3в = Ѕ СгІІІ + 1= 23 см

ТС = Ѕ Дтс = 20 см

АН = Д виробу = 130 см

Ш спинки по лінії стегон = СС1 = (Сст + Пст /2) – 1 = (48 + 2 /2) – 1 = 24 см

Побудова спинки плаття

ев (розхил виточки) = (СгІІ + Пг) – (Ст. + Пт) = (46,4 + 3) – (35 + 4) = 10,4 см

боковий зріз = 0,5 х 10,4 = 5,2 см

виточка спинки = 0,35 х 10,4 = 3,64 см

виточка переду = 0,15 х 10,4 = 1,56 см

АА1 = 1/3 Сш + 0,8 = 1/3 х 18.5 + 0.8 = 6,9 см

А1А2 = Ѕ АА1 = 2,3 см

А1А3 = Ѕ А1А2 = 1,5 см

аП = 2 см

А2П1 = Шпл + 2 = 15 см

А2В = 1/3 А2П1 = 5 см

ВВ1 = 0,5 см

В1В2 = 7 см

В1В3 = 2 см

Г1П2 = 1/3 Г1а = 7 см

Г1Г5 = Ѕ Г1Г4 = Ѕ Г1Г4 = 6,2 / 2 = 3,1 см

Т1Т2 = 5,2 / 2 = 2,6 см

ТТ3 = Ѕ ТТ2

Т3Т4 = Т3Т5 = 3,64 / 2 = 1,82 см

Г6О = 4 См

С2О1 = 2 см

Т2О2 = Ѕ Т2С1

О2О3 = 1 см

Побудова переду плаття

Будуємо базисну сітку переду плаття

С3С4 = (Сст + Пст) – СС1 = (48 + 2) – 24 = 26 см

вА4 = АА1 = 6,9 см

вА5 = 6,9 + 1 = 7,9 см

О2О3 = 2 см

А4А6 = А2В = 5 см

Г3Г7 = Цг + 0,1 = 10 + 0,1 = 10,1 см

А4Г8 = Вг = 26,5 см

А6А7 = 1 см

А7В4 = 1/8 СгІІІ + 1,5 = 7 см

В4П3 = Шпл – 5 = 13 –5 = 8 см

Г2П4 = Г1П2

Г2Г9 = 1/8 Г1Г2 = 1/8 х 12,4 = 1,55 см

О4О5 = 1 см

Т1Т7 = Ѕ х 5,2 = 2,6 см

Т8Т9 = Т8Т10 = 1,56 х 2 = 0,78 см

Г8О6 = 1см

С5 О7 = 5 см

Т7О8 = Ѕ Т7С4

О8О9 = 1 см

4. Конструювання основи виробу

№ п\п	Назва операції	Технологічні умови на виконання	Графічне зображення
1 2 3 4	Викроювання обшивки Обробка горловини Пришивання обшивки до горловини Заключна ВТО	Викроїти деталь обшивки по формі горловини плаття з двох або більше деталей Зшити деталі обшивки Обметати зрізи обшивки Перевірити відповідність внутрішнього зрізу обшивки довжині горловини Скласти обшивки лицевою частиною до лицевої частини виробу, сумістити шви зшивання обшивки з відповідними точками на горловині Пришити обшивку шириною шва 0,5 – 0,7 см з боку горловини виробу. Підрізати припуски на шви, зробити надсічки відігнути обшивку на виворітну сторону Припрасувати, повертаючи припуски на шви в бік обшивки, випускаючи кант з виворотнього боку на 0,1-0,2 см Закріпити припуск на шов до обшивки оздоблюючою строчкою. Закріпити відлітний край обшивки ручними стібками до припусків на шов основної деталі. Припрасувати обшивку до горловини.

Обробка горловини

В деяких випадках застосовують застібку у шві у сукні.

Так застібка може оброблятися у плечовому чи рельєфному швах, а при обробці спідниці цю застібку можна застосувати в бічному, рельєфному чи середньому шві.

У сукні застосовується застібка у лівому бічному шві.

Застібка тасьмою – блискавкою дуже широко застосовується при обробці спідниці та брюк, іноді використовується у платті щоб підкреслити форму фігури.

Розглянемо обробку застібки в лівому бічному шві сукні.

№ п\п	Назва операції	Технологічні умови на виконання
1	Обробка застібки	Намітити місце розташування застібки 1. на вивороті сукні. Обметати бічні зрізи сукні Зметати перед та спинку плаття по бічним зрізам – скласти перед та спинку лицевим частинами всередину, урівняти зрізи відповідні та зметати прямими змету вальними стібками. Зшити перед та спинку по бічних зрізах – шириною шва 1,5 – 3 см так, щоб строчка закінчувалась на рівні вметування застібки в бічний шов. Видалити нитки зметування бокових зрізів. Розпрасувати припуски бічного шва – із зволоженням, одночасно запрасовуючи припуски на ділянці застібки. Наметати тасьму – блискавку – підкласти тасьму з вивороту деталей на ділянці застібки так, щоб запрасовані краї деталі розташовувалися у стик над серединою тасьми, і наметати прямими змету вальними стібками, щоб перші ланки тасьми не доходили до зрізів деталей 1- 1,5 см. Настрочити тасьму – з обох боків від запрасованих країв на відстані від них на 0,4 – 0,7 см, прокладаючи строчку до бічного шва Видалити нитки наметування Припрасувати застібку в готовому вигляді – із зволоженням з обох боків.

5. Моделювання деталей виробу відповідно до фасону

Моделювання одягу полягає в створенні всіляких зразків виробів і в розробці по ним креслень конструкцій. Процес моделювання розрізняють на творчий і технічний.

Творче моделювання - це створення нових моделей, що відображають напрям моди з врахуванням пред'явлених вимог до одягу (ескізи і зразки одягу створюються художниками-модельєрами). Технічне моделювання - це розробка конструкції по готовому зразку або ескізу з журналу мод.

У даній главі описується конструктивна розробка різних моделей платтів. Аби уміти використовувати основне креслення виробу для конструювання складніших моделей, треба добре засвоїти порядок зміни ліній креслення.

У одязі розрізняють лінії: силуетні, конструктивні і декоративні. Силуетні лінії визначають пропорції, виражають напрям моди, але вони не повністю розкривають форму виробу. Конструктивні лінії створюють форму одягу, це лінії з'єднання деталей одягу (плечові, бічні шви, шви ушивання рукавів і ін.). Деякі конструктивні лінії є одночасно декоративними (бічний шов із складкою, обробною строчкою та інші). Декоративні лінії використовуються при розробці фасону. Вони бувають вертикальні, горизонтальні і похилі і сприяють композиційній розробці виробів. Наприклад: вертикальні лінії підкреслюють стрункість, строгість; овальні - м'якість, плавність; похилі - динаміку, рух; горизонтальні лінії статичні, оглядово збільшують ширину виробу, Їх добре використовувати для фігур з вузькими плечима і грудною кліткою і широкими стегнами.

При індивідуальній розробці фасону слід звернути увагу на пропорцію фігури. Фігуру слід як би розділити на дві частини: від темряви голови до талії і від талії до стоп. Від того, як розташована лінія талії, різко міняються пропорції фігури і, отже, зовнішній вигляд людини в одязі. Природне розташування лінії талії відповідає співвідношенню верхньої і нижньої частин фігури як 1:2. Штучно знижуючи і підвищуючи лінію талії, можна регулювати пропорції в одязі, доводячи фігуру в ній до бажаних природних форм. Досягається це шляхом розчленовування одягу конструктивними і декоративними лініями.

Розробка моделі складається з декількох послідовних операцій:

1) вивчення ескіза моделі або зразка;

2) побудова креслення основи з врахуванням надбавок на вільне облягання і силует;

3) нанесення конструктивних ліній фасону;

4) підготовка викрійки до розкрою.

Перш ніж приступити до розробки нової моделі, треба уважно розібрати фасон плаття, блузи або іншого виробу, виявляючи силует моделі, крій, вигляд застібки, розташування рельєфів і інших конструктивних ліній фасону. Розробку викрійки виробу виконують послідовно. Спочатку конструктивні лінії фасону наносять на креслення основи, виконане в масштабі (зіставляючи масштаб малюнка з масштабом креслення), а вже після цього на креслення, виконане у натуральну величину. При розробці складних фасонів рекомендується перевірити конструктивні лінії фасону на фігурі людини або зшити виріб з тонкої недорогої тканини. Інколи, наприклад при індивідуальній розробці фасону плаття, сполучають в одній моделі деталі різних моделей. При цьому треба пам'ятати, що в платті необхідно зберігати гармонію ліній, деталі повинні поєднуватися формою (закруглені куточки коміра можуть повторюватися на манжетах, клапанах, кишенях і т. п.). Готові викрійки можна переробити відповідно до особливостей фігури і на суміжні розміри. Для цього знімають мірки з фігури і порівнюють їх з вимірами на кресленні викрійки. Визначивши різницю в розмірах, розширюють або зменшують викрійку.

Для перенесення ліній фасону плаття або іншого виробу на креслення основи необхідно спочатку на кресленні виробу нанести горизонтальні лінії шиї, грудей, талії, стегон, низу, провести вертикальну лінію через середину переду і спинки на кресленні, які умовно називають сіткою і потім визначити силует моделі, крій, розташування виточок, кокеток, рельєфів, оформлення лінії горловини, коміра, лацканів, розташування кишень і інших конструктивних ліній. Нанесення на малюнок горизонтальних і вертикальних ліній дає можливість визначити форму виробу, пропорції, положення лінії талії в моделі по відношенню до пропорцій фігури. За допомогою сітки відтворюється і уточнюється положення деталей фасону. Наприклад, глибину вирізу горловини плаття або іншого виробу визначають шляхом ділення на частини відстані між лініями підстави шиї і грудей, а також безпосереднім виміром на фігурі. Ширину вирізу визначають відстанню між підставою шиї і кінцем плеча шляхом ділення його на частини. Визначають положення ліній фасону відносно основних ліній. Якщо лінії фасону проходять між основними лініями, то відстані між ними ділять ще на частини як на самій моделі, так і на кресленні викрійки, зіставляючи масштаб моделі з масштабом креслення.

Основною конструктивною особливістю переду ліфа є верхні вытачки, необхідні для оформлення опуклості на груди. Класичною є вытачка, направлена від плечового зрізу. Цю вытачку можна переводити в різні напрями, причому кінець її з будь-якого положення має бути направлений до центру грудної залози.

6. Розробка лекала

Питання градації лекал стоїть дуже гостро на більшості швацьких підприємств. Процес цей досить трудомісткий і тривалий, а результат не завжди відповідає вимогам, що пред'являються, основним з яких є збереження якості посадки виробу на фігурі у всіх розмірах. У літературі розглядається питання про відмову від градації, і пропонується проводити моделювання на кожен розмір окремо. Такі крайні заходи, мабуть, передчасні, тим паче, що спочатку, градація була створена для полегшення і прискорення процесу розробки лекал інших розмірів і ростов. З іншого боку, недоліки очевидні, і потрібно з'ясувати їх причини і способи усунення.

Спочатку нагадаємо основні терміни і визначення: градацією лекал називають процес побудови лекал, подібних початковим; єство процесу градації полягає в збільшенні або зменшенні лінійних розмірів вихідних лекал по певних правилах; градація здійснюється з використанням схем градації; схеми градації - це запис величин міжрозмірних (міжростових) переходів від контурів вихідної деталі до контурів деталей суміжних розмірів; міжрозмірні і міжростові прирости в схемах градації встановлені відповідно до розмірної типології фігур; схеми, призначені для градації одягу типового крою, називають типовими.

Розробка типових схем градації зазвичай відбувається на основі методик конструювання. Такі схеми приведені в багатьох підручниках і довідниках по конструюванню, проте незрідка вони не владнують конструкторів, оскільки містять неточності. Аби уникнути помилок, на багатьох підприємствах розроблені і використовуються свої схеми градації. Проте, конструктори часто не задоволені результатом. Також відомо, що не рекомендується робити градацію більше, ніж на три розміри в кожну сторону від базового. Але і в цьому випадку, в крайніх розмірах виникають великі погрішності.

Причин може бути декілька: дефекти є у вихідному розмірі, а в процесі градації, вони посилюються; використовувана схема градації, дійсно, складена невірно.

Зокрема, в приведеній схемі (мал. 2), міжрозмірні переходи від вихідних лекал деталей встановлені відповідно до мінливості антропометричних розмірних ознак фігури. Надбавка в розрахунках відсутня, оскільки у всіх розмірах і ростах надбавки і технологічні припуски приймаються постійними.

Мал.2. Схема градації по розмірам спинки і полочки сукні

Наприклад, надбавка до напівобхвату грудей в 44 і в 54 розмірах буде однакова. В процесі градації рукава ми прагнемо до збереження норми посадки, а не надбавки до ширини рукава, а в деталях спинки і полички просто нехтуємо такими величинами.

Як відомо, довжина оката рукава розраховується по формулі:

Док=Дпр + Ппос, де Ппос = Дпр*Н.

Таким чином, Док=Дпр*(1+Н).

Якщо застосувати дану формулу до розрахунку ширини виробу (Ши), узявши за вихідні параметри напівобхват грудей 3 (Сг3) і норму посадки (Н), то для 44 розміру отримуємо:

Ши = Сг3*(1+Н)= 44*1.1 = 48.4, Псг3 = 4.4 див.

А для 54 розміру отримуємо:

Ши = Сг3*(1+Н)= 54*1.1=59.4, Псг3 = 5.4 див.

З розрахунків бачимо, що надбавка збільшилася на 1 см за 5 міжрозмірних інтервалів, тобто в кожному інтервалі не хапає 2мм. Таким чином, якщо використовувати для градації запропоновану схему, то до певного розміру виріб перестане відповідати фігурі, а, простіше кажучи, буде мало. Додавши бракуючу величину, отримуємо схему (мал. 3).

Мал.. 3. Змінена схема

Купуючи САПР або збираючись його купити, дуже багато хто думає, що вирішать питання градації раз і назавжди. Але сам по собі САПР не може нічого вирішити, оскільки програмне забезпечення не містить готових схем, воно лише є інструментом для швидшої і точнішої роботи. Інша справа, якщо за допомогою програми можна скласти схеми градації. Для цього необхідно мати можливість розрахувати в автоматичному режимі правила градації по двох лекалах різних розмірів. Одного разу отримавши типову схему, що відповідає всім вимогам, що пред'являються, можна використовувати її для подальшої роботи.

Розробка схем градації нетипових конструкцій отримують на основі типових схем методом угрупування: 1) перетворення вихідних лекал нетипової конструкції до типового вигляду; 2) виконання контурів деталей крайнього розміру з використанням типових схем: 3) пропорційний розрахунок величин переміщень конструктивних точок нетипових ліній розчленовування; 4) повернення деталей вихідного і крайнього розмірів до первинного вигляду; 5) перегрупування деталей нетипової конструкції з метою раціонального положення осей градації.

Іншими словами, для побудови градації нетипової конструкції, потрібно виконати процес, зворотний моделюванню. Переводили виточку - переведіть назад, будували відрізний бочок - об'єднаєте, об'єднували рукав - розрізайте. Потім, побудуйте крайній розмір, і проведіть для нього весь процес моделювання, як для вихідного розміру. Так ви отримаєте схему градації нетипової конструкції.

Тут виникає питання: було б добре, якби можна було зробити градацію на базову конструкцію вихідного розміру, а потім, моделювання проводити відразу у всіх розмірах.

7. Технологічна послідовність виготовлення виробу

Рельєфні шви на деталях з загальної та підкладної тканини сколоти та зметати, натягуючи тканину під лапкою. Глибину виточок запрасувати по лінії середин.

Перед та спинку (із основної і підкладкової тканини ) зложити лицьовими сторонами,зметати бокові шви. Припуски на шви обметати і розпрасувати. Обметати середні шви спинки, вшити потайну застібку -блискавку. Середній шов спинки нижче блискавки ( на деталях основної і підкладкової тканини)зшити і розутюжити. Застібку-блискавку припасувати з лицьової сторони через пропрасовував.

Нижній зріз плаття обметати. Припуски на підкладці вздовж середньої лінії спинки запрасувати на виворотню сторону. Нижні кути бічного зрізу обробити «конвертом». Припуски на підгін низу і вздовж розрізу повернути на виворітню сторону, зметати і зшити потайним швом на відстані 1 см. Від зрізу . на мітку видалити, нижній край плаття при прасувати.

Аналогічно обробити низ і бічний розріз на платті із підкладки,зробивши його на 2 см коротше сукні із основної тканини. Замість потайного шва припуски відстрочують на машинці. Припуски на кружив ній кокетці спинки вздовж середньої лінії запрасувати на зворотню сторону і настрочити вузькою зигзаго-подібною строчкою на відстані 0,75 см від згину. Залишки припуски зрізів з виворотної сторони близько до строчки.

Деталі кокетки зложити лицьовими сторонами з сукні основної тканини,зрівнюючи зрізи.

Сукня із підкладочної тканини накласти поверх кокетки, лицьовими сторонами вниз. Деталі зшити, починавши і закінчивши по середньому шву спинки. Припуски обметати,сукню з підкладки відвернути вверх і настрочити на припуски,близько до шва пристрочування кокетки.

Сукня із підкладки завернути в середину сукню з основної тканини, кокетки відвернути верх. Шов пристрочовування від відпрасувати. Підкладку пришити потайним швом і тасьмі застібки - блискавки. Мереживні кокетки зложити виворотними сторонами і прокласти строчку по плечовим швам,відступити в сторону припуск на 0,5 см. Припуски швів зрізати до ширини 0,4 см і розпрасувати.

Сукню вивернути на виворіть,кокетки зложити лицьовими сторонами і зшити бічні шви по мітці. Сховані всередині попередні шви припуски запрасовують в сторону спинки. Косу бейку зложити вздовж пополам. Зрізати припуски вздовж зрізів пройм і горловини викласти зрізи між сторонами бейки,пересуваючи зріз до згину бейки. Приколоти і відстрочити з лицьової сторони по краю бейки. На лівій частині кокетки спинки зробити воздушню петлю, на праву частину пришити маленького ґудзика.

8. Вибір обладнання для виготовлення виробу

Для виготовлення даного виробу застосовують обладнання JANOME VS 52 (EL-532)

Характеристики:

- Регулювання довжини стібка: від 0 до 4 мм

- Регулювання ширини стібка: від 0 до 5 мм

- Вертикальний човник

- Додатковий підйом лапки

Вільний рукав полегшує роботу на важких місцях, таких як рукави і брючини. Від'єднуваний відсік для зберігання аксесуарів, він також служить швацьким столиком і збільшує робочу поверхню для шиття.

- Швидка зміна лапки

- Вбудована ручка для перенесення машини

- Механізм зупинки шпульки при повному намотуванні

- Два що висуваються металеві котушкових стержня

- Кнопка реверсу для швидкого закріплення строчки

- Обрезатель нитки

- Освітлення - однією штырьковой лампочкою

Приладдя:

- Прозорі шпульки: 3 шт.

- Велика викрутка

- Масельничка з маслом

- Направник тканини

- Розпорювач/щітка для пилу

- Набор голок

- Рамка для петлі

- Лапка оверложуюча

- М'який чохол

9. Поузлова обробка виробу

Викройка сукні.

Молнія довжиною 45 см.; одна маленька.

Деталі з основного і підкладочної тканини:

1. перед – 1 деталь із сагибом;

3. спинка – 2 деталі;

Деталі з мереживного полотна:

2. кокетка переду – 1 деталь із сагибом;

4. кокетка спини – 2 деталі.

Нам знадобиться:

Креп сатин і підкладочна тканина шириною 140 см і довжиною 80 см для всіх розмірів;

Мереживого полотна шириною 140 см і довжиною 25 см. Для всіх розмірів;

Потайної застібки замок довжиною 45 см.; один маленький ґудзик для воздушної застібки;

Коса байки для окантовки зрізів і пройми і горловини.

Використана література

Бузов А.Д. “Матеріалознавство швейного виробництва” М. Легпромбутіздат, 1986 р.

Гущина К.Г., Бєляєва С.А. “Асортимент, свойства и технические требования к материалам для одежды” М. Легкая индустрия, 1978 г.

Зак І.С., Горохов І.К. “Довідник по швейному обладнанню” Легка індустрія, 1981 р.

Мальцева Є.П. “Матеріалознавство швейного виробництва” М. “легка і харчова промисловість” 1983 р.

Міщенко Г.І. Базюк Г.П. “Технологія ремонту швейних виробів” К.: Техніка 1991 р.

Михайловська Л.М. “Текстильные товары, товароведение” М. Изд. Экономика, 1990 г.

Козлова, Т.В., Ритвінська Л.П., З.Н. Тимашова “Моделювання і художнє оформлення жіночого і дитячого одягу”, М. Легкопромбитіздат, 1990 р.

’’Оборудование швейного производства‘‘ М.: Лёгкая индустрия, 1997 г.

Першина Л.Ф., Петрова С.В. “технологія швейного виробництва” Легпромбутіздат, М. 1991 р.

Порецька Є.Я. “Технологія виготовлення легкого жіночого та дитячого одягу”, К. “Вища школа” 1992 р.

Пожидаєв Н.Н. і др.. “Матеріали для одягу” М. Легка індустрія, 1975 р.

Рейбарг Л.Б. “Обладнання швейного виробництва” М. “легка промисловість і побутове обслуговування” 1988р.

Ромашкина І.І і др.. “Я шию сама”

Рукоделие (сост. )

Савостицький А.В., Маликов Є.Х. “Технологія швейних виробів” М. Легка промисловість, 1982 р.

Сулла М.Б. Охрана труда: учебное пособие для студентов пед.. институтов. М.: Просвещение, 1989 г.

Труханова А.Т. “Технологія жіночого і дитячого легкого одягу”, М. “легка і харчова промисловість” 1983р.

Тру ханова А.Т. “Иллюстрированное пособие по технологии лёгкой одеждой” М.: Лёгкая промышленность, 1984 г.

Шершнева А.П. “Основи конструювання жіночого і дитячого одягу” М. “легка промисловість і побудова обслуговування”

Шийте самі – Сімферополь: МП “Век” 1994 р.

Юдіна Є.Н. і ін. Шейте сами (Юдина Е.Н., Евтушенко М.А., Черусалимская О.А.) 1992 г.

30