Реферат

з дисципліни «Загальна бібліографія»

На тему:

«Бібліографічна продукція»

Київ – 2009

Що таке бібліографічна продукція?

Бібліографічна продукція – це зафіксована бібліографічна інформація, що одночасно є результатом процесів її підготовки, і засобом обслуговування споживачів. Тобто бібліографічна продукція є кінцевим результатом процесу первинної бібліографічної обробки документів, результатом і засобом процесу первинної бібліографічної обробки вихідної бібліографічної інформації відповідно з конкретними потребами або засобами і, нарешті, основним засобом доведення бібліографічної інформації до споживачів.

Бібліографічна продукція – це передусім сукупність різноманітних бібліографічних посібників. Поняття «бібліографічний посібник» охоплює дуже широкий діапазон документально фіксованих способів існування бібліографічної інформації. По суті будь-яка бібліографічна інформація, зафіксована в певній завершеній документальній формі (нехай це письмова довідка, виконана на запит споживача, або друкований покажчик літератури, бібліографічний плакат, що містить один бібліографічний запис, чи каталог бібліотеки), є бібліографічним посібником (БП).

Розрізняють наступні основні форми бібліографічної продукції:

- бібліографічні видання – окремі (листівки, плакати, закладки включно), серійні, періодичні і продовжувані;

- несамостійні видавничі форми (внутрішньокнижкові, внутрішньо журнальні, внутрішньо газетні, прикнижні, пристатейні бібліографічні матеріали);

- карткові форми (каталоги і картотеки);

- механізовані і автоматизовані бібліографічні (документографічні) видавничо-поліграфчні системи;

Бібліографічний посібник як основний вид бібліографічної продукції

Найбільш поширеним способом існування бібліографічної інформації є бібліографічний посібник, що являє собою впорядковану множину бібліографічних записів. Сукупність бібліографічних посібників, що видані за певний період або якщо вони формують певний масив, називаються бібліографічною продукцією. Бібліографічна продукція не тільки відображає в скороченому вигляді документопотік з тієї чи іншої галузі чи теми, але й в певним чином слугує показником міри дослідження проблеми, характеризує її тематичні межі.

На підставі аналізу бібліографічного посібника можуть бути виявлені автори чи колективи авторів, що вивчають певну проблему. Бібліографічні посібники можуть надати інформацію про діяльність тих чи інших організацій, виявити підходи і напрями у вивченні теми, схарактеризувати ступінь розробки даної проблематики в конкретних країнах і в результаті – бути джерелом даних при формуванні книговидавничої політики зацікавлених у цьому видавництв.

Складання бібліографічних посібників – один з найважливіших напрямів діяльності бібліотек з бібліографування документів. При цьому об’єм роботи зі створення бібліографічних посібників прямо залежить від типологічних особливостей бібліотеки та її розміру: чим більша бібліотека, тим різноманітніша її діяльність у цьому напрямі.

В основу складання будь-якого бібліографічного посібника покладені загальні методи бібліографування, що створюють певну модель, яка розкриває і забезпечує практичну реалізацію найбільш суттєвих і типових рис створюваного посібника. Для «доведення» посібника до потрібного рівня, забезпечення його відповідності всім висунутим до нього вимогам необхідні специфічні прийоми бібліографування, вибір яких зумовлюється темою посібника, його видом, цільовим і читацьким призначенням. З цією метою застосовують авторські методи бібліографування. Опанування загальних і приватних методик є обов’язковою складовою професійної підготовки бібліографа.

Складання бібліографічних посібників відбувається в три етапи:

1. підготовчий;

2. основний (аналітичний та синтетичний;)

3. кінцевий.

При створенні бібліографічних посібників з простою структурою окремі етапи або їх складові можуть зникати або значно спрощуватися.

Підготовчий етап створення бібліографічного посібника складається з:

1. Вибору і вивчення теми.

2. Розробки плану-проспекту.

3. Вияву документів по темі посібника.

Вибір і вивчення теми зумовлюється насамперед актуальністю і соціально-суспільною значимістю майбутнього посібника, потребами читачів в літературі конкретної тематики, можливостями бібліографічної організації, відсутністю готової бібліографічної продукції з обраної теми. Суттєву користь в упорядкуванні діяльності по підготовці бібліографічних посібників приносять плани-проспекти видавничої діяльності установ, що займаються бібліографуванням або пошук такої інформації на їх електронних інтернет-сторінках.

Обрана тема потребує докладного вивчення, тривалість якого зумовлюється об’єктивними факторами (складністю, новизною, мірою опрацювання,документальним забезпеченням) і суб’єктивними (професійним рівнем бібліографів, досвідом створення посібників, матеріальними і технічними можливостями бібліографічної установи). В ході вивчення теми відбувається детальне знайомство з понятійним і термінологічним апаратом, суттю самої проблеми, основними працями провідних вчених певної галузі, матеріалами дискусій і наукових конференцій. В найбільш складних ситуаціях на цьому етапі необхідно звертатися до спеціалістів певної галузі задля консультаційної і методичної допомоги.

Розробка плану-проспекту необхідна перш за все при підготовці крупних по об’єму і складних за структурою бібліографічних посібників. План-проспект містить обґрунтування актуальності і новизни теми, виявлення цільового і читацького призначення майбутнього посібника. Тематичні рамки посібника зумовлюються його основною ідеєю, яку повинна розкрити сукупність відібраних документів. При розробці плану-проспекту до цього процесу важливо залучити найбільшу кількість зацікавлених сторін: укладачів, користувачів, спеціалістів-консультантів. Виявлені на цьому етапі зауваження значною мірою є гарантією успіху майбутнього готового продукту.

Виявлення документів з теми посібника, з однієї сторони є завершальною операцією підготовчого етапу, а з іншого, - по суті відноситься до основного етапу створення посібника, оскільки на цій стадії вже відбувається початковий відбір, тобто присутні елементи оцінки документів, що бібліографуються. Основна задача на цьому етапі полягає в максимально повному виявленні документів, а оцінка та відбір мають попередній характер. Результатом цієї діяльності є створення масиву бібліографічних записів по темі посібника – це початкова «синтезуюча» операція, що передує глибокому змістовому аналізу документів.

Основний етап створення бібліографічного посібника складається з двох підетапів: аналітичного та синтетичного.

До аналітичного підетапу відносять:

1. Загальний бібліографічний аналіз документів.

2. Уточнення бібліографічних описів

3. Анотування та реферування.

4. Індексування, предметизацію.

5. Остаточне оформлення бібліографічного запису.

Загальний бібліографічний аналіз документів передбачає ознайомлення бібліографа зі змістом і формою документів, оцінку їхньої наукової новизни та значимості, типологічних, стильових і жанрових особливостей, цільового та читацького призначення, рівня художнього оформлення, поліграфічних та видавничих особливостей. При оцінці всіх вказаних моментів бібліографу необхідно співвіднести їх з цільовим і читацьким призначенням майбутнього посібника, виявити відповідність іншим критеріям, закладеним у плані-проспекті.

При аналізу документа вивчається титульний лист, анотація, видавнича інформація, зміст, вступна стаття, примітки та коментарі. За необхідністю бібліограф знайомиться з частиною або повним обсягом тексту.

Уточнення бібліографічних описів – це процес, початок якому фактично покладений на етапі виявлення документів з головних та додаткових джерел. На цьому етапі відбувається перевірка правильності складання бібліографічних описів в традиційній формі і їхня звірка з оригіналом, якщо відомості були запозичені з вторинних джерел інформації.

Анотування чи реферування – процеси, спрямовані на розширення та поглиблення змістової характеристики документа, що знаходиться в бібліографічному описі.

Остаточне оформлення бібліографічного запису являється завершальною операцією, що об’єднує в собі всі попередні цього підетапу. Це фактично перехідний процес від аналітичного до синтетичного етапу бібліографування. Структура бібліографічного запису залежить у кінцевому результаті від цільового читацького призначення, жанрових, видових та інших особливостей створюваного посібника.

До синтетичного підетапу відносять:

1. Відбір документів.

2. Групування бібліографічних записів.

Відбір документів – один з найважливіших процесів бібліографування. В цьому випадку під відбором слід розуміти обмеження масиву інформації, яку вміщують в посібник у відповідності до визначених критеріїв. Але слід зауважити, що існує цілий ряд посібників, що складаються без використання процедури відбору. До їхнього числа зараховують бібліографічні вказівники місцевого друку, вказівники творів певного автора, вказівники видань певних видавництв чи типографій.

Групування бібліографічних записів завершує синтетичний під етап бібліографування. Групування дозволяє орієнтуватися у поміщеному в посібник матеріалі, встановлює взаємозв’язки між бібліографічними записами. Основними способами групування є формальний, змістовий та рекомендаційний. Як правило, в більшості посібників використовується складне групування матеріалів, засноване на поєднанні кількох варіантів.

Заключний етап створення бібліографічних посібників складається з:

1. Підготовки довідкового апарату.

2. Редагування бібліографічного посібника.

3. Оформлення бібліографічного посібника.

Під підготовкою довідкового апарату розуміють написання передмови вступної частини, складання допоміжних вказівників, змісту.

Останнім часом при складанні бібліографічних посібників все ширше використовуються інформаційні технології, адже більшість операцій можуть здійснюватися за допомогою комп’ютера. Наприклад, відбір літератури з електронних баз даних, складання анотацій та рефератів, вказівників тощо.

Види і типи бібліографічних посібників

БП поділяються на типи і види, що має велике значення для бібліотечно-бібліографічної науки і практики. За структурними та методичними особливостями ГОСТ 7.0–84 «Бібліографічна діяльність» виділяє три основні типи БП – бібліографічний покажчик, бібліографічний список і бібліографічний огляд, хоча відомі й інші типи посібників, які можна розглядати варіантами згаданих.

Бібліографічний покажчик відображає книги, статті та інші матеріали, що розкривають вузьку, конкретну тему (проблему), або широку, багатоаспектну – навіть галузь знання. Це й зумовлює складність його структури (наявність розділів і підрозділів), впливає на порядок розміщення бібліографічних записів у межах кожного видання. Бібліографічні покажчики у своїй більшості мають науково-довідковий апарат (передмова, різноманітні допоміжні покажчики). Допоміжний покажчик відображає відомості про твори друку в іншому аспекті, ніж основний текст посібника, з відсиланнями до відповідних бібліографічних записів.

Варіантами бібліографічного покажчика є бібліографічні довідники, типові каталоги, плани і каталоги видавництв, бібліографічні бюлетені, літописи книжкових палат.

Бібліографічний список містить відомості про твори, як правило, з вузької, конкретної теми чи питанню. Він зазвичай невеликий за обсягом, простий за структурою, не має довідкового апарату. Одним з різновидів бібліографічного списку є пам′ятки читачеві, створювані переважно регіональними бібліографічними центрами.

Бібліографічний огляд – це бібліографічний посібник, що являє собою зв′язну розповідь про документи (твори друку). У бібліографічному огляді характеристика літератури доповнюється необхідними роз′ясненнями і фактичними відомостями. Цільове і читацьке призначення, характер теми визначають кількість творів, про які йде мова в огляді, його структуру, що може бути як простою, так і складною. Так, наприклад, найбільші бібліотеки й інформаційні центри країни готують на допомогу вченим і спеціалістами огляди, що знайомлять з результатами і перспективами розвитку окремих галузей науки і техніки. Для читачів-неспеціалістів складаються рекомендаційні огляди.

Варіантами бібліографічного огляду є бесіди і розповіді про книги.

Бесіда або розповіді про книги нагадують за формою ті усні бесіди, які проводить бібліотекар на абонементі. Їхня мета – зацікавити читачів певної групи актуальними питаннями, допомогти у вивченні найбільш доступної і цікавої літератури з якої-небудь теми, творів того чи іншого письменника. При цьому характеризується тема, значення творчості письменника, а потім рекомендуються книги і статті на кожне питання. Переходячи від простого до складного, від конкретних питань до більш загальних, читач отримує з книг певний обсяг знань.

Побудова бібліографічного огляду, бесіди та розповіді про книги не відрізняється складністю, і у додатку зазвичай наводяться алфавітні списки названих у них творів.

У деяких бібліографічних посібниках присутні елементи різних типів. Такими є «коло читання», методичні рекомендації. «Коло читання» знайомить читачів з творами відразу за кількома темами із різних галузей знань. Його мета – сприяти формуванню і розвитку у читачів інтересу до якої-небудь теми, а також розширенню кругозору. Відбір і зміст творів визначають структуру видання, способи і прийоми характеристики книг, статей та інших рекомендованих матеріалів. У «колі читання» можна виділити елементи, наявні у бібліографічному списку, бесіді про книги, бібліографічному огляді, покажчику літератури. Методичні рекомендації адресовані у першу чергу працівника бібліотек. Їхня мета – допомогти бібліотекарям та бібліографам у популяризації літератури з найактуальніших тем і т. д. методичні рекомендації містять зазвичай бібліографічні матеріали (бібліографічні списки, бібліографічні огляди і т. п.), розробки з організації виставок, вечорів, усних журналів, а також матеріали, що висвітлюють найцікавіший досвід роботи бібліотек з читачами.

Різновидом бібліографічних посібників, які можуть слугувати прикладом творчого підходу укладачів, є популярний бібліографічний довідник, путівник з книг, популярна бібліографічна енциклопедія (вони – переважно рекомендаційні).

Бібліографічні посібники різних типів супроводжуються довідковим апаратом – передмовами, ввідними зауваженнями до розділів, допоміжними покажчиками («ключами»). Покажчики до видань та допоміжні покажчики є особливими типами бібліографічних матеріалів. Найбільше поширення отримали такі види допоміжних покажчиків, як: авторський (у ньому перераховані прізвища авторів творів друку, відображених у бібліографічному посібнику); іменний (це перелік авторів, художників, композиторів, постатей, згадуваних у книгах і статтях, укладачів, редакторів та ін.); предметний (перелік предметних рубрик, що відображають зміст творів друку); тематичний (перелік тем, розкритих у творах); географічний (перелік географічних об′єктів, про які наявний матеріал у творах). Допоміжні покажчики містять відсилання до певних бібліографічних записів в головній частині посібника.

Покажчики до видань являють собою бібліографічний пошуковий апарат, побудований на базі документального масиву, в якості якого виступає склад та інформаційний зміст документів певного видання (книги, збірника, зібрання творів). При цьому об′єктом бібліографування в покажчиках, що розкривають зміст видання, є не твори повністю, а логічно завершені частини, фрагменти тексту, окремі положення, думки, висловлювання (субдокументальний рівень бібліографії).саме тому покажчики до видань є незамінним засобом поглибленої бібліографічної орієнтації у змісті документів, розміщених у тому виданні, що до нього ці покажчики укладені.

Використана література

1. Буран, В. А., Довгопола, О. П., Пупченко В. В. Бібліографія. Загальний курс / В. А. Буран, О. П. Довгопола, В. В. Пупченко. – К. : Вища школа, 1984. – 216 с.

2. Бриксман М. А. Составление библиографических пособий / М. А. Бриксман, М. П. Бронштейн. – М., 1964. – 299 с.

3. Швецова-Водка, Г. М. Вступ до бібліографії. Навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – К. : Кондор, 2004. – 216 с.