РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Абсолютні і відносні величини

План

Вступ

1. Абсолютні величини

2. Відносні величини

3. Комплексне використання абсолютних і відносних статистичних величин

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На практиці використовуються три види узагальнюючих статистичних показників: абсолютні, відносні і середні. Узагальнення показників є важливим завданням, а також характерним і специфічним для статистики методом.

Початковим видом узагальнюючих статистичних показників виступають абсолютні величини, отримані в результаті зведення первинного матеріалу. А вже на основі абсолютних величин вираховують відносні і середні величини.

В більшості випадків, для характеристики якого-небудь явища часто використовують всі три види узагальнюючих показників. Комплексне використання всіх трьох узагальнюючих статистичних величин дозволяє різнобічно охарактеризувати досліджуване явище чи процес.

Я ж представляю вашій увазі два з цих статистичних показників – абсолютні і відносні величини.

1. Абсолютні величини

Абсолютними величинами в статистиці називаються первинні узагальнюючі показники, які характеризують суспільні явища і процеси в конкретних умовах місця і часу. Наприклад, чисельність населення Тернопільської області на 1 січня 1997 р. Становила 1172,4 тисячі чоловік, у тому числі: міського – 512,1 тисячі чоловік і сільського – 660,3 тисячі чоловік.

Абсолютні статистичні величини отримують в результаті зведення шляхом безпосереднього підрахунку первинного статистичного матеріалу, або розрахунків, на основі інших показників досліджуваної сукупності (наприклад, сума припливу грошей в каси ощадбанку визначається як різниця між поступленням грошей і їх видачею з кас).

Характерною особливістю абсолютних величин є те, що вони безпосередньо зв'язані із соціальною, економічною і природною основою або речовою формою явищ і процесів, які вони представляють. Абсолютні величини відображають кількісну сторону певної суті явища тієї чи іншої його властивості.

Абсолютні величини як узагальнюючі показники характеризують сукупність за її чисельністю (число працівників, кількість магазинів, бібліотек, лікарень) і об'ємом (валовий випуск продукції, фонд заробітної плати, обсяг роздрібного товарообороту і т.д.).

Об'ємні показники, в свою чергу, часто використовують для характеристики сукупності в цілому або її частини.

Статистика виділяє три види абсолютних величин: індивідуальні, групові і загальні.

Індивідуальними називаються такі абсолютні величини, які виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць досліджуваної сукупності. Індивідуальні абсолютні величини установлюються безпосередньо під час проведення статистичного спостереження і реєструються у формулярах спостереження.

На базі індивідуальних абсолютних величин утворюються загальні і групові абсолютні величини.

Групові і загальні абсолютні статистичні величини виражають величину ознаки у всіх одиниць даної сукупності, або окремих її груп.

Абсолютні статистичні величини виражають розміри явищ в таких одиницях міри як: вага, об’єм, площа, довжина, вартість і інше.

Абсолютні статистичні величини завжди числа іменовані. Вони мають певну розмірність і певні одиниці виміру.

Вибір одиниць виміру абсолютних величин залежить від фізичних і соціально-економічних властивостей явища, а також від суті і мети дослідження. В статистиці використовується велике число різноманітних одиниць виміру, які можна об’єднати в три групи: натуральні, вартісні і трудові.

Натуральними називаються одиниці виміру, які виражають розміри конкретних явищ у фізичних вимірниках (тоннах, кілограмах, метрах, гектарах, літрах, кубометрах і інше).

Натуральні одиниці виміру можуть бути простими, складними і умовно-натуральними.

Складні натуральні одиниці виміру отримують шляхом перемноження двох величин різних розмінностей. Наприклад, потужність електродвигунів вимірюється в кіловатах, а спожита ними енергія в складних одинцях - кіловат-годинах, об’єм перевезених вантажів вимірюється в тоннах, а вантажооборот – в тонно-кілометрах, верстатний парк цеху обчислюється в штуках, а робота верстатів у верстатоднях, верстатозмінах і т.д.

Як показують наведені приклади, складні одиниці вимірюють сукупності, які характеризують результати функціонування продуктивних сил, і відображають два фактори: в першому випадку – потужність електродвигунів і час їх роботи, в другому випадку – об’єм вантажів і віддаль перевезень, в третьому випадку – кількість верстатів і тривалість їх роботи.

В ряді випадків статистика використовує умовно-натуральні одиниці виміру. Такі одиниці виміру використовуються для зведення до купи декількох різновидностей однакової споживної вартості. Одну з них приймають за еталон, а всі інші перераховують за допомогою спеціальних перевідних коефіцієнтів в одиниці виміру взятого еталону. Перерахунок в умовно-натуральні одиниці здійснюється за формулою:

y = e +k * н,

де у – кількість умовно-натуральних одиниць;

е – кількість еталонних одиниць;

н – кількість одиниць сукупності, які відрізняються від еталонних;

k – коефіцієнт перерахунку не еталонних одиниць сукупності в еталонні.

Коефіцієнт перерахунку – це відношення величини якої-небудь властивості з різновидностей складових елементів явища до його величини, прийнятої за еталон. Наприклад, нехай маємо 150 т. мила із 40 % вмістом жирних кислот, 100 т. – із 50 % і 50 т. – із 60 % вмістом жирних кислот. Потрібно перерахувати все мило на 40 %-не. Спочатку визначимо коефіцієнти перерахунку: для 40 % мила k1 = 40/40 = 1, для 50 % - k2 = 50/40 = 1,25 і для 60 % - k3 = 60/40 = 1,5. перерахуємо все мило в умовно-натуральне ( на 40%-не, взяте за еталон ):

150 * 1 + 100 * 1,25 + 50 * 1,5 = 350 т.

Отже, ми маємо 350 умовно-натуральних тонн мила.

Перерахунок в умовно-натуральні одиниці виміру отримав велике розповсюдження в практичній роботі і наукових дослідженнях. використовуються найрізноманітніші перерахунки: паливо різних видів перераховують в еталонне кам’яне вугілля, теплотворна спроможність якого становить 29,309 Дж/кг ( 7000 ккал/кг ); консервну продукцію вимірюють в тубах ( тисячах умовних банок ), за умовну банку приймається банка вагою нетто 400 г. – для одних видів консервів і банка об’ємом 353,4 см3 – для інших; в сільському господарстві різні види робіт перераховують в умовну ріллю, різні види рогатої худоби – в умовні голови, різні види кормів – в кормові одиниці; деякі продукти харчування перераховують за засвоєністю частки білка, який вміщується в кожному продукті та інше.

Потрібно пам’ятати, що умовні абсолютні величини непридатні для обчислення різнорідної продукції.

Вартісними називаються одиниці виміру, які використовуються для характеристики в грошовому виразі багатьох різноманітних статистичних показників. Наприклад, собівартість і ціна одиниці продукції обліковується в гривнях і копійках, обсяг товарообороту продуктового магазину – в тисячах гривень, а національний дохід держави в мільйонах або мільярдах гривень. Вартісні вимірники дають можливість зіставляти найрізноманітніші види продукції. Недоліком цього виду одиниць виміру є те, що з плином часу ціни на окремі товари і послуги змінюються, а тому деякі сумарні величини стають не порівняльними. Цей недолік усувається шляхом переоцінки цих сум в ціни одного і того ж періоду ( порівняльні ціни ).

Трудовими називають одиниці виміру, які використовуються для обліку затрат робочого часу, для визначення рівня продуктивності праці, величини трудових ресурсів і раціонального їх використання, та для деяких інших розрахунків. Трудові вимірники виражаються в людино-годинах, людино-роках, машино-днях, верстато-днях, кон-днях.

Поряд з абсолютними показниками, отриманими шляхом зведення даних спостереження, статистика використовує абсолютні показники, отримані розрахунковим шляхом. Так, об’єм національного доходу обчислюють на базі даних про валову продукцію галузей матеріального виробництва і даних про матеріальне споживанні в цих галузях. Багато абсолютних величин розраховують балансовим методом. Розрахунок ґрунтується на тому, що в балансі всі показники зв’язані між собою так званою балансовою ув’язкою. Баланс складається з двох розділів: активу і пасиву. Баланс руху товарно-матеріальних цінностей в простій формі в активі має залишок на початок періоду і поступлення, а в пасиві – вибуття і залишок на кінець періоду. Сума активу завжди рівна сумі пасиву. А тому, якщо один з чотирьох показників невідомий, його легко визначити через балансову ув’язку. Якщо, наприклад, невідомий об’єм реалізації товарно-матеріальних цінностей за звітний період, то його розраховують як залишок на початок періоду плюс поступлення і мінус залишок на кінець періоду. Нехай залишок товарів на початок кварталу в одному з торгів становив 100 млн. грн., поступило за даний період товарів на суму 500 млн. грн., а залишок товарів на кінець цього кварталу склав 200 млн. грн.. Об’єм реалізації за даний період становитиме:

100 + 500 – 200 = 400 млн. грн.

Балансову ув’язку можна виразити рівністю:

a + b = c + d

де a – залишок на початок періоду;

b – поступлення за даний період;

c – вибуття за даний період;

d – залишок на кінець періоду.

Таким чином за балансовою ув’язкою:

100 + 500 = 400 + 200,

звідси

a = c + d – b = 400 + 200 – 500 = 100 млн. грн.;

b = c + d – a = 400 + 200 – 100 = 500 млн. грн.;

c = a + b – d = 100 + 500 – 200 = 400 млн. грн.;

d = a + b – c = 100 + 500 – 400 = 200 млн. грн..

Розраховують також об'єм ознаки за даними про його середнє значення і чисельність одиниць сукупності. Наприклад, якщо відома середня вага помідорів у ящику ( 25 кг. ) і кількість ящиків з помідорами, завезеними на продуктовий ринок ( 300 ящиків ), то, перемноживши середню вагу одного ящика з помідорами на кількість ящиків, визначимо вагу всіх помідорів ( 25 * 300 = 7500 кг., або 7,5 т. ). Аналогічно визначають обсяг реалізації і інших видів товарів на продуктових ринках.

Абсолютні статистичні величини мають велике практичне і наукове значення. Вони характеризують наявність всіх ресурсів – матеріальних, грошових, трудових; розміри виробництва різних видів продукції і національного багатства країни та інше. Абсолютні величини використовують для розробки народногосподарських планів і програм та контролю за ходом їх виконання. Вони є основою для обчислення різних видів відносних і середніх величин, індексів та інших узагальнюючих показників.

абсолютний відносний статистичний показник

2. Відносні величини

Відносними величинами називають статистичні показники, які виражають кількісні співвідношення між соціально-економічними явищами і процесами. Їх отримують шляхом порівняння ( ділення ) двох однойменних, або різнойменних величин.

Величина, з якою проводять порівняння, називається основою відносної величини, базою порівняння або базисною величиною. Величина, яку порівнюють, називається поточною, порівнюваною чи звітною величиною.

Відносні величини показують, у скільки разів порівнювана величина більша чи менша за базисну, або яку частку перша займає в другій, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю другої.

В залежності від бази порівняння відносні величини можуть виражатися у формі:

а) коефіцієнтів – якщо база порівняння приймається за одиницю;

б) процентів ( % ) – якщо база порівняння береться за 100;

в) проміле ( %0 ) – якщо за базу порівняння взято 1000;

г) продециміле ( %00 ) – якщо база порівняння становить 10000;

д) просантиміле ( %000 ) – якщо база порівняння прийнята за 100000;

Вибір форми вираження відносної величини визначається розмірністю порівнювальних величин з метою надання даній відносній величині найбільшої виразності. Якщо порівнювальна величина більша за базу порівняння то виникає проблема вибору між коефіцієнтом і процентом. Коефіцієнт показує в скільки разів порівнювана величина більша за базу порівняння. При процентному виразі, якщо від нього відняти 100, судять на скільки процентів порівнювана величина більша за базу порівняння.

Якщо порівнювана величина менша за базу порівняння, то доцільно застосувати проценти, а якщо вона значно менша – проміле, продециміле або просантиміле.

Проміле широко застосовується в статистиці населення, де народжуваність, смертність, природний приріст та інші демографічні показники вираховуються на 1000 душ населення. Таку форму відображення відносних величин використовують для зручності їх сприйняття і тлумачення.

При обчисленні відносних величин найчастіше порівнюють дві абсолютні величини. В деяких випадках порівнюють також відносні і середні величини.

Відносні величини мають велике значення при соціально-економічному аналізі, тому що абсолютна величина, взята сама по собі, не завжди дає правильну оцінку явища. В багатьох випадках тільки в порівнянні з іншою абсолютною величиною дана величина проявляє свою істинну значущість. Якщо, наприклад, відомо, що в одній області протягом року народилось 15000 дітей, а в другій 18000 дітей, то це ще нічого не говорить про рівень народжуваності в цих областях. Тільки зіставивши ці величини із загальною чисельністю населення даних областей, ми матимемо уявлення про рівні народжуваності. Нехай рівень народжуваності в першій області – 12,8 %0 [ ( 15000 : 117000 ) * 1000 ], в другій – 10,0 %0 [ ( 18000 : 1800000 ) * 1000 ], то це свідчить про те, що в першій області народжуваність в 1,28 рази вища, ніж в другій.

В залежності від змісту і пізнавального значення відносні величини, що використовуються в статистиці, поділяються на наступні основні види: відносні величини планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності і порівняння.

Відносні величини планового завдання характеризують відношення запланованого рівня показника до його фактично досягнутого рівня в минулому ( до планового ) періоді. Так, наприклад, якщо в 2007 р. завод виготовив продукції на 10 млн. грн., а на 2008 р. планується 10,5 млн. грн., то відносна величина планового завдання складе 10,5 : 10 = 1,05, або 105 %. В народногосподарських планах планові завдання доводяться як в абсолютних показниках, так і у формі відносних величин.

Планові завдання у формі відносних величин досить часто встановлюються, особливо за такими показниками, як продуктивність праці, собівартість продукції, рентабельність та інше.

Відносною величиною виконання плану називається статистичний показник, який характеризує ступінь виконання планового завдання, встановленого на даний період. Іншими словами, це процентне відношення фактично досягнутого рівня до запланованого за відповідний період часу (місяць, квартал і т.д.).

Відносні величини виконання плану мають велике народногосподарське значення, тому що вони є знаряддям розвитку статистикою одного з найбільш важливих її завдань – контролю за ходом виконання планів окремим підприємством, об’єднанням, галузями народного господарства і народним господарством в цілому.

Припустимо, що підприємство за планом повинно було випустити на протязі другого кварталу продукції на суму 300 тис. грн., а фактично випустило на 315 тис. грн., тоді процент виконання плану буде становити105 % ( 315 : 300 * 100 ). Отже, план було виконано на 105 %, або перевиконано на 5%.

У випадку, коли план доведений у формі відносної величини, для визначення ступеня його виконання замість абсолютних величин у чисельнику і знаменнику беруть відносні величини. Тому для визначення ступеня виконання плану спочатку визначають фактичні зміни цього показника за звітний період порівняно з базою, відносно якої обчислене планове завдання, а потім ділять фактичний показник на запланований і множать на 100.

Наприклад, за річним планом намічалось підвищити продуктивність праці робітників заводу на 6 %, фактично вона зросла, за цей самий період, на 7 %. Тобто, план підвищення продуктивності праці робітників заводу виконаний на 116,7 % [ ( 107 : 106 ) * 100], або перевиконаний на 16,7 %.

Якщо планом передбачалось зниження рівня показника, наприклад, собівартості випуску продукції за рік на 5 %, а фактично вона знизилась на 7 %, то процент виконання плану становитиме 97,9 % [ ( 100 – 7 ) : ( 100 – 5) * 100 ] = ( 93 : 95 * 100 ). Отже, фактична собівартість продукції нижча від планової на 2,1 % ( 100 – 97,9 ).

Відносні величини динаміки характеризують зміну рівня того чи іншого явища в часі. В залежності від характеру бази порівняння, розрізняють відносні величини динаміки із змінною базою порівняння, або ланцюгові, і відносні величини з постійною базою порівняння, або базисні.

Розраховані базисні і ланцюгові відносні величини динаміки показані в таблиці 1.

Таблиця 1. Валовий збір картоплі в області за 2002-2007 рр.

Рік	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Валовий збір картоплі, млн. т.	21	23	27	30	31	36
В процентах до 2002 р. (базисні)	100,0	109,5	128,6	142,8	147,6	171,4
В процентах до попереднього року (ланцюгові)	-	109,5	117,4	111,1	103,3	116,1

Відносні величини динаміки характеризують напрямок і швидкість зміни явищ в часі, тобто темп розвитку.

Якщо ланцюгові темпи розвитку показують, як змінюється величина показника від одного періоду до іншого, то базисні величини характеризують поступове віддалення від базисного періоду, тобто рух вперед від вихідної (початкової ) точки.

Вибір бази порівняння для базисних відносних величин має суттєве значення. В якості бази порівняння потрібно брати дані за ті роки, які мають важливе ( віхове ) значення в розвитку досліджуваного процесу.

Відносні величини планового завдання, виконання плану і динаміки взаємозв’язані між собою. Для розгляду цього зв’язку позначимо абсолютну величину базисного періоду через Уо, планового завдання – через Уп і виконання плану ( звітного періоду ) – через У1. Виразимо через прийняті символи досліджувані нами відносні величини:

планового завдання = Уп / Уо;

виконання плану = У1 / Уп;

динаміки = У1 / Уо;

Відносна величина динаміки дорівнює добутку відносних величин планового завдання і використання плану:

У1 / Уо = Уп / Уо * У1 / Уп.

Цей взаємозв’язок дозволяє визначити і дві інші відносні величини. Так, відносну величину планового завдання визначають шляхом ділення відносної величини динаміки на відносну величину виконання плану:

У1 / Уо : У1 / Уп = У1 * Уп / Уо * У1 = Уп / Уо

Відносна величина виконання плану – це частка від ділення відносної величини динаміки на відносну величину планового завдання:

У1 / Уо : Уп / Уо = У1* Уо : Уо * Уп = У1 / Уп

Таким чином,знаючи дві з трьох величин, завжди можна обчислити третю.

Відносні величини структури характеризують питому вагу окремих частин досліджуваної сукупності в загальному її об’ємі. Їх обчислюють відношенням частини до цілого. Дані відносні величини виражаються в частках одиниці або процентах. Наприклад, у взуттєвому магазині серед 1000 пар взуття чоловічих черевиків 400 пар, а жіночих – 600 пар. Отже, питома вага чоловічого взуття становить 40% (400/1000 * 100), жіночого – 60% (600/1000*100).

За допомогою відносних величин структури виявляють також структурні зрушення в досліджуваній сукупності, а саме зміну її складу, напрямок і тенденцію за різні періоди часу. Саме структурні зрушення дозволяють простежити і вивчити зміни, що відбуваються усередині складного явища.

Для прикладу структурних зрушень розглянемо зміни в розподілі дітей з багатодітних родин, які отримують безкоштовне харчування у школах (табл.2, дані умовні):

Таблиця 2 Розподіл учнів з багатодітних родин, які отримують безкоштовне харчування у школах (%)

Показники	Рік
	2006	2007	2008	2009	2010
Всього учнів з багатодітних родин, які отримують безкоштовне харчування. В тому числі у сім’ї: п’ятеро дітей четверо дітей троє дітей	100	100	100	100	100
	11.9	10.7	10.4	10.1	9.18
	12.3	11.5	11.1	10.0	9.6
	75,8	77,8	78,5	79,9	81.22

Дані табл. 2 показують суттєві зміни в структурі багатодітних родин, діти з яких отримують безкоштовне харчування у школах, а саме: за період з 2006 по 2010 роки суттєво зросла кількість родин з трьома дітьми у той час, як кількість сімей, у яких четверо та п’ятеро дітей зменшилась.

Відносні величини структури широко використовуються при статистичному дослідженні розвитку народного господарства, змін у складі населення, розміщення продуктивних сил і інше.

Вивчення структури і структурних зрушень суспільних явищ і процесів є одним з важливих завдань статистики.

Відносні величини координації характеризують співвідношення частин цілого між собою. Одну із складових частин цілого приймають за базу порівняння, а всі інші частини знаходять як відношення до неї. Ці відносні величини характеризують не структуру сукупності, а співвідношення частин між собою, і являються особливим видом відносних величин.

За допомогою відносних величин координації визначають, скільки одиниць даної частини цілого припадає на 1, на 100, на 1000, на 10000 одиниць іншої частини, взятої за базу порівняння. Наприклад, кількість інженерів, службовців на 100 робітників, число жінок що припадає на одного чоловіка і навпаки, співвідношення хлопчиків і дівчаток в сукупності народжених і таке інше.

За даними Статистичного щорічника України за 1995 р. ( К., Техніка, 1996) чисельність населення України на 1 січня 1996 р. становила 51,3 млн. чол., в тому числі: чоловіків – 23,9 млн. чол. (46,6 %) і жінок – 27,4 млн. чол. (53,4 %), тобто на 1000 жінок припадало 872 чоловіки (23,9/27,4 * 1000), або на 1000 чоловіків припадало 1146 жінок (27,4/23,9 *1000).

Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь поширення або розвитку даного явища в певному середовищі. Їх отримують шляхом зіставлення двох різнойменних абсолютних величин, пов’язаних між собою, але які не являються складовими цілого. Чисельник відносної величини інтенсивності виражає розмір досліджуваного явища, а знаменник – розмір середовища, в якому воно поширюється або розвивається. Відносні величини інтенсивності завжди числа іменовані і виражаються одиницями виміру тих абсолютних величин, на основі яких вони розраховуються.

До цього виду відносних величин належить показник густоти населення, який є результатом відношення чисельності населення певного регіону до відповідної території і характеризується числом жителів на 1 км2 площі. Наведемо для прикладу дані про густоту населення в Україні і деяких її регіонах станом на 1 січня 1996 р. : в Україні – 85 чол. / км2, ( 51334,1 тис. чол. / 603,7 тис. км2 = 85,0 ), в тому числі в областях: Дніпропетровській – 120,8 чол./ км2; Донецькій – 196,3 чол./ км2; Закарпатській – 100,6 чол./ км2; Івано-Франківській – 105,5 чол./ км2; Луганській – 104,4 чол./ км2; Львівській – 126,7 чол./ км2; Чернівецькій – 116,5 чол./ км2; Чернігівській – 42,8 чол./ км2; Херсонській – 44,4 чол./ км2; Житомирській – 49,5 чол./ км2; Кіровоградській – 49,8 чол./ км2.

Як показують приведені мною дані, розташування населення по території України дуже нерівномірне. Так, в Дніпропетровській області порівняно з Чернігівською густота населення щільніша більш ніж в 4,5 рази (196,2 / 42,8); Херсонською – в 4,4 рази (196,2 / 44,4); Житомирською – в 4 рази (196,2 / 49,5) і так далі.

Прикладами відносних величин інтенсивності можуть служити й інші статистичні показники, широко застосовувані в статистичному аналізі, як наприклад: виробництво продуктів на душу населення; вихід сільськогосподарської продукції на 100 га земельних угідь, фондовіддача, фондоємність, фондоозброєність, продуктивність праці і тому подібне.

Відносні величини порівняння характеризують співвідношення однойменних величин, що стосуються одного й того ж періоду або моменту часу, але різних об’єктів чи територій.

Їх виражають в процентах, або коефіцієнтах, які показують, у скільки разів одна порівняльна величина більша від іншої. Так, знаючи що в Києві на початок 1996 р. проживало 2638,7 тис. чол., а в Севастополі – 406,9 тис. чол., знайдемо, що чисельність населення Києва приблизно в 6,5 рази більша, ніж чисельність населення Севастополя.

Відносні величини порівняння знаходять широке використання в порівняльній оцінці розмірів території, величини посівних площ, об’ємів промислової продукції окремих областей, регіонів, міст і так далі.

Відносні величини порівняння застосовуються в міжнародних зіставленнях, таких як виробництво важливих видів продукції на душу населення і інше.

3. Комплексне використання абсолютних і відносних статистичних величин.

Явища суспільного життя надзвичайно складні і багатогранні. Будь-який узагальнюючий показник спроможний відтворити лише одну грань предмета пізнання. Розмір соціально-економічних явищ і їх кількісні співвідношення змінюються залежно від часу і місця з неоднаковою швидкістю і в різних напрямках. Це зумовлює необхідність комплексного підходу до вивчення конкретних суспільних явищ, а отже, і диференційованого використання в економічному аналізі абсолютних і відносних величин. Така умова випливає безпосередньо з характеру взаємозв’язку абсолютних і відносних величин. Взаємозв’язок між даними величинами заклечається в тому, що відносні величини є похідними від абсолютних величин, виражають співвідношення між ними, а тому змінюються в залежності від зміни абсолютних величин.

Кількісне вираження відносних величин залежить не тільки від числової відмінності між порівнюваними абсолютними величинами, але й від розміру бази порівняння, чим вона менша, тим більша відносна величина і навпаки. Тому одна і та ж абсолютна величина, в залежності від бази порівняння, може бути виражена різною відносною величиною. Або однаковому проценту можуть відповідати різні абсолютні значення ознак. Якщо брати у відриві абсолютні і відносні величини, то вони не дадуть ясного і чіткого уявлення про досліджувані явища і процеси.

Наприклад, в двох областях України «А» і «Б» із середньорічною чисельністю населення відповідно 943,6 і 3088,4 тис. чол. протягом року народилось однакове число дітей, по 12 тис. чол. в кожній. Але без застосування спеціальної відносної величини – коефіцієнта народжуваності, судити в якій області народжуваність вища неможливо. З цією метою обчислимо коефіцієнт народжуваності:

для області «А» Кн = 12 / 943,6 * 1000 = 12,7 %0;

для області «Б» Кн = 12 / 3088,4 * 1000 = 3,9 %0;

Отже, в області «А» народжуваність вища ніж в області «Б» в 3,2 рази (12,7 / 3,9).

Візьмемо інший приклад. Нехай дві торгових точки виконали план товарообороту на 112 % кожна, тобто обидві його перевиконали на 12 %. Але якщо взяти до уваги, що в першій з них при плані товарообороту 12 млн. грн. Фактичне виконання становить 13,44 млн. грн., тобто зверх плану виручено 1,44 млн. грн., а в другій – при плані 500 тис. грн., фактичне виконання склало 560 тис. грн., або перевиконане на 60 тис. грн., то різниця, як бачимо дуже суттєва.

Особливу увагу при розрахунку відносних величин потрібно приділяти питанню порівнянності порівнюваних абсолютних величин. Обов’язково потрібно, щоб при розрахунку відносних величин виконання плану, динаміки і порівняння, їх абсолютні величини були порівняні між собою по періодах або моментах часу, до яких вони відносяться за одиницею виміру їх обсягу, за колом охоплюваних об’єктів, за методикою їх обчислення, за територією і деякими іншими ознаками.

Точне дотримання вимоги порівнянності особливо потрібне при порівнянні народногосподарських показників між різними країнами світу в зв’язку з неоднаковою методологією їх розрахунків.

Таким чином, тільки в поєднанні і взаємному доповненню одних одними, абсолютні і відносні величини дають можливість повніше і глибше проаналізувати явища суспільного життя, їх особливості й закономірності.

Відносні величини у взаємозв’язку з абсолютними величинами виступають як важливий засіб інформації і аналізу різних сторін соціально-економічних явищ і процесів, що є найважливішим принципом їх використання.

Висновок

При написанні цієї роботи можна зробити такі висновки:

Абсолютні показники необхідні для планування правової діяльності і керування нею. Але їх потрібно доповнювати відносними величинами, що значно збагатить і поглибить аналіз явищ, які відбуваються у сфері правової діяльності.

Абсолютні статистичні величини ми завжди одержуємо в результаті проведеного статистичного спостереження і зведення. Вони обов'язково характеризують розміри сукупності або обсяг ознаки явища. Абсолютні величини завжди характеризують сукупність у певних просторах і конкретному місці та часі.

Для того щоб провести всебічний аналіз правових явищ, обов'язково необхідно обчислити узагальнюючі показники. В першу чергу це стосується обчислення відносних величин, які дають змогу проаналізувати і здійснити порівняння рівня злочинності в окремих країнах та в різних адміністративно-територіальних одиницях. Усі узагальнюючі показники обчислюються на основі абсолютних величин.

Список використаної літератури:

Бек В.Л. Теорія статистики: Курс лекцій. Навчальний посібник – К.: ЦУЛ, 2002.

Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. – Львів: «Світ», 1995.

Є. І. Ткач, В. П. Сторожук – Загальна теорія статистики. – Київ: «Центр учбової літератури», 2009.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Є. П. Качан, М. О. Ковтонюк, І.О. Петрига та ін.: за редакцією Є. П. Качана. К.: Вища школа, 1997.

Романюк О.П. Методи економіко-статистичного аналізу: Навчальний посібник. - К.: Видавництво УАДУ, 1997.

Статистика. Підручник / За ред. С.С.Герасименка. - К.: КНЕУ, 2000.

Тринько Р.І. Теорія статистики. – Львів: ЛДАУ, 1998.

Деякі таблиці з інтернету.