Зміст

1. Статистика охорони здоров’я і фізичної культури в Україні

2. Статистика національного багатства України

3. Завдання 1

4. Завдання 2

5. Завдання 3

6. Завдання 4

7. Список використаної літератури

8. Додатки

Статистика охорони здоров’я і фізичної культури в Україні

Міністерство охорони здоров’я України виконує одну з найважливіших функцій у нашій країні − дбає про здоров’я нашої нації.

Очолює дане міністерство Митник Зіновій Миколайович.

МОЗ України складна багатофункціональна система, яка складається з багатьох підрозділів:

Департамент розвитку медичної допомоги;

Департамент материнства, дитинства, та санаторного забезпечення;

Департамент організації санітарно-епідеміологічного нагляду;

Департамент управління та контролю якості медичних послуг;

Департамент регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров’я;

Департамент економіки, фінансів і бухгалтерської звітності;

Департамент кадрової політики та запобігання корупції;

Управління справами;

Юридичне управління;

Управління освіти та науки;

Управління економіки медичного страхування та соціальних програм;

Управління стратегічного планування та аналітичного забезпечення;

Управління моніторингу та супроводу державних програм;

Відділ тендерних процедур;

Відділ медико-соціальної експертизи;

Відділ міжнародної діяльності та євроінтеграції;

Відділ організації медичного забезпечення ЄВРО-2012;

Контрольно-ревізійний відділ;

Відділ інвестицій, будівництва та майнових відносин;

Відділ із забезпечення діяльності Міністра;

Сектор протирадіаційного захисту та медичних проблем наслідків аварії на ЧАЕС;

Сектор контролю апарату;

Мобілізаційний центр;

Сектор режимно-секретної роботи.

Стан охорони здоров’я у регіонах України характеризується багатьма показниками.

Основними проблемами розвитку галузі є: захворюваність, інвалідність і смертність населення від хвороб системи кровообігу, новоутворень і соціально небезпечних інфекційних хвороб (СНІД, туберкульоз).

Основні напрямки реформування:

фінансування галузі на достатньому рівні;

зміцнення матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних установ;

підвищення престижу професії медичних працівників за рахунок підвищення середньої заробітної плати до рівня середньої заробітної плати працівників промисловості;

надання житла і представлення соціальних гарантій і пільг медичним працівникам в сільській місцевості.

Кількість медичних закладів станом на березень 2009 року:

Міністерству охорони здоров’я України (МОЗ) підпорядковано 2537 медичних закладів (майже 91% від загальної їх кількості в Україні);

Департамент з питань виконання покарань має 82 заклади (майже 3%);

Академія медичних наук має 29 медичних установ (1%).

Потужність лікарняних закладів по всіх міністерствах і відомствах сьогодні становить 436,4 тис. ліжок.

Заклади МОЗ мають 403 тис. ліжок, Департамент з питань виконання покарань, має 11 тис. ліжок, Академії медичних наук підпорядковано 7,5 тис. ліжок.

Амбулаторно-поліклінічні заклади розраховані на 957,1 тис. відвідувань за зміну(див. дод.1,2.) .МОЗ має мережу амбулаторно-поліклінічних закладів, які розраховані на 890,7 тис. відвідувань за зміну. В закладах Академії медичних наук можуть проконсультуватися близько 5 тис. пацієнтів за зміну.

Всього в охороні здоров’я у 2008 працювало 207,9 тис. лікарів, із них 82% у системі МОЗ, решта — у відомчій медицині. Дефіцит лікарських кадрів сягнув 48 тисяч осіб. Забезпеченість лікарями по галузі — 45,2 на 10 тис. населення. З них безпосередньо надають медичну допомогу 26,7 лікарів (на 10 тис. населення), що значно нижче від середньоєвропейського рівня.

В 2008 зведений бюджет системи охорони здоров’я України становив 23,8 мільярда гривень (9% цієї суми було спрямовано на фінансування відомчої медицини).

Щорічне фінансування закладів охорони здоров’я інших міністерств та відомств (не МОЗ) сягає 2,2 млрд. грн. За ці кошти медичну допомогу отримують 4,4 млн. населення, або 9% населення України, тут задіяно 27 тис. лікарів та 57,5 тис. середнього медичного персоналу.

Загальні видатки на охорону здоров’я у структурі ВВП України сягнули 6,5% (3,5% — за рахунок держбюджету, решта — з місцевих бюджетів.) Для порівняння - в Європейському регіоні - 7,7% ВВП, а в Євросоюзі — 8,7% ВВП. Однак у розрахунку на душу населення за паритетом купівельної спроможності у доларах США загальні витрати на національну систему охорони здоров’я в Україні у 5,5 разу нижчі, ніж у Європейському регіоні. Польща виділяє удвічі більше, ніж ми.

Смертність у 2007 і 2008 роках сягнула 16,4 випадків на 1000 чоловік ( при цьому ряд областей має набагато вищі коефіцієнти смертності: Чернігівська — 21,1%, Сумська і Кіровоградська — 18,6, Донецька — 18,1, Луганська — 17,9%).

Від’ємний природний приріст в 2008 спостерігався в усіх областях України, окрім Закарпатської і Рівненської областей та Києва.

Структура причин смерті в 2008:

хвороби системи кровообігу - 63,7% у структурі всіх причин смертності

новоутворення — 12,0%;

зовнішні причини смерті — 8,0%.

Рівень дитячої і материнської смертності в 2008:10,3 на 1000 народжених живими, що на 6,3% менше, ніж у 2007 році.

76 випадків дитячої смерті, що становить 14,9 на 100 тис. народжених живими.

Рівень материнських втрат у Сумській області - 36,9, у Чернівецькій — 36, у Миколаївській — 29,9, у Кіровоградській — 28,4, у Київській — 24,7 та в АР Крим — 25,8.

Протягом 2008 зареєстровано25,3 мільйона відвідувань з приводу серцево-судинних і судинно-мозкових хвороб;

виявлено 152,9 тис. нових випадків злоякісних новоутворень — 329,1 на 100 тисяч;

всього онкохворих зареєстровано понад 934 тисячі, за останніх п’ять років цей показник зріс майже на 23%

;офіційно зареєстровано понад 141 тис. випадків ВІЛ/СНІД, у тому числі 15,2 тис. випадків смерті від захворювань на СНІД.

Кількість закладів первинної меддопомоги на 10 тис. населення в нас учетверо менша, ніж у країнах ЄС: у нас — 1,2, у них — 4,9.Чисельність лікарів первинної ланки у півтора разу менша, ніж у країнах Євросоюзу. Число лікарень — 0,63 на 10 тис. населення, а в ЄС — 0,31.Загальна кількість ліжок більша у півтора разу, тоді як кількість ліжок інтенсивної терапії в нас удесятеро менша, ніж у країнах ЄС. Середня тривалість перебування в лікарні — 12,8 дні.

До занять фізичною культурою і спортом залучено лише 13% населення.

За інтегральним показником здоров'я населення, яким є середня очікувана тривалість життя людини, Україна посідає одне з останніх місць в Європі.

Рівень забезпечення населення в Україні фізкультурно-спортивними залами (з розрахунку на 10 тис. осіб) у 2-3 рази нижчий, ніж у провідних державах, плавальними басейнами - у 30 разів.

Понад 80 % спортивних майданчиків не відповідають сучасним вимогам.

З державного бюджету виділяється у середньому 0,5 з місцевих бюджетів - 2 відсотки їх видаткової частини. Держава виділяє менш як 0,5 % видатків державного бюджету на сферу фізичної культури і спорту.

Отож, маючи такі статистичні дані, можна сміливо говорити про недосконалість системи органів охорони здоров’я та фізичної культури. Для їх кращого функціонування потрібно провести низку реформ, збільшити фінансування галузей та проводити активну агітацію населення, щодо здорового способу життя.

Статистика національного багатства України

Національне багатство розглядається як сукупність усіх природних та людських можливостей, засобів, запасів, джерел, що використовуються (або можуть використовуватись) при даному рівні розвитку продуктивних сил для досягнення певної мети.

Наявність природних ресурсів є головною умовою розміщення продуктивних сил на даній території. Кількість, якість і поєднання ресурсів визначають природно-ресурсний потенціал території, який є важливим фактором розміщення населення і господарської діяльності. За особливостями використання природні ресурси поділяються на невичерпні та вичерпні.

За запасами природних ресурсів Україна займає провідне місце в Європі, зокрема, перше місце – за кількістю орних земель, запасами залізної та марганцевої руд, сірки; у числі перших – за запасами кам’яного вугілля, природного газу, калійної та кам’яної солей.

Усього в Україні на кінець ХХ століття виявлено і розвідано більше 80 видів корисних копалин. У цілому значні запаси паливних ресурсів в Україні характеризуються різким переважанням у їх структурі твердих видів палива: кам’яного вугілля, горючих сланців і торфу та дефіцитом рідких і газоподібних вуглеводнів. Відсутність достатньої кількості нафти і природного газу створює значні труднощі для розвитку економіки.

Провідне місце серед паливних ресурсів займає кам’яне вугілля, 98% якого добувають у Донбасі, решту – в Львівсько-Волинському басейні. Донецьке вугілля залягає на глибині 500-700 метрів (максимальна – 1200 метрів), товщина шарів – 0,5-2,0 м, 25% його коксується. Львівсько-Волинський басейн зосередив 2% вугілля, яке залягає на глибині 300-700 м, товщина шарів – 0,5-1 м. Найбільші поклади бурого вугілля – у Дніпровському басейні (2,4 млрд. т, глибина залягання – 5-140 м, відкритий видобуток).

Найбільші запаси нафти і газу – у Дніпровсько-Донецькій, Карпатській, Причорноморсько-Азовській нафтогазоносних провінціях. Уже понад 100 років ведеться видобуток нафти (Борислав) і 80 років – природного газу в Передкарпатті. Це призвело до сильної вичерпаності родовищ. Майже 80% видобутку нафтогазової сировини країни в даний час припадає на родовища Східної України.

Як ресурси низькосортного палива або сировини для виробництва нафтопродуктів можуть розглядатися величезні запаси менелітових горючих сланців, розташовані у Карпатах, а також горючі сланці Болтиського родовища на межі Черкаської та Кіровоградської областей.

В Україні відомо понад 2500 родовищ торфу, що зосереджені переважно в Поліссі. Цей ресурс є сировиною для паливної промисловості.

Найбагатша Україна на рудні металеві корисні копалини, насамперед, руди чорних металів. На її території сконцентровано до 20% світових ресурсів марганцевих руд, найбільше яких видобувається в Нікопольському родовищі. У майбутньому зросте роль найбільшого у світі Велико - Токмацького родовища (Запорізька обл.). Запаси залізних руд становлять 12% від світових і зосереджені у більш ніж 80 родовищах, 60 з яких розташовано в Криворізькому басейні.

Україна має певні запаси руд кольорових металів. До найважливіших належать: поклади титану, алюмінієвої сировини, нікелю, ртуті. Знайдено і золото (Дніпропетровська, Житомирська, Черкаська, Луганська, Донецька, Закарпатська, Одеська області), мідь.

Територія держави в цілому багата на нерудні корисні копалини, представлені гірничохімічною, металургійною сировиною та будівельними матеріалами.

Гірнича хімія займається видобутком: самородної сірки , калійних солей, кухонної солі, фосфоритів.

Великі запаси флюсових вапняків розміщені в Донецькій області та Криму, а доломітів – у Донецькій, Дніпропетровській та Закарпатській областях. Основні запаси вогнетривких глин зосереджені у Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській та Черкаській областях, кварцитів – у Житомирській, Кіровоградській, Сумській та Донецькій областях.

Багато в Україні високоякісного каоліну. Значні запаси будівельних матеріалів: вапняків, цементної сировини, крейди, облицювального каменю: гранітів, мармуру, базальту, лабрадоритів.

У Волинській і Рівненській областях, Приазов’ї та Кривому Розі є запаси кольорового каміння: берилу, топазу, бурштину, аметисту, агату, яшми, гірського кришталю.

Земля – один з найбільш універсальних природних ресурсів, необхідний для всіх галузей господарства, і одночасно – предмет та засіб праці. Загальний земельний фонд України становить близько 603,6 тис. км2, з яких 71,2% становлять сільськогосподарські землі, головним чином сільськогосподарські угіддя, якими зайнято майже 70% території України (у тому числі: рілля – 55,1%, багаторічні насадження – 1,7%, сіножаті і пасовища – 12,5%). Лісами вкрито 17,2% загальної площі держави, під забудовами знаходяться 3,8%. Майже 4% території України вкрито водою, 1,5% зайнято болотами. Інші землі (яри, піски, зсуви, радіоактивно забруднені території тощо) займають 4,1% загальної площі України.(Див. дод.5,6.).

Структура сільськогосподарських угідь значно впливає на регіональні особливості розміщення сировинної бази агропромислового комплексу. Саме тому вони викликають особливий інтерес. Показник забезпеченості населення сільськогосподарськими угіддями вважають найбільш об’єктивним при економічних оцінках земельних ресурсів. В Україні він складає 0,8 га на одного жителя, з них 0,65 га становить рілля.

Сільськогосподарські угіддя сконцентровані на території нерівномірно. Їх площа зростає від 37% у гірсько-лісовому регіоні Карпат до 90% у степах.

На ріллю у структурі сільськогосподарських угідь припадає близько 76%, що свідчить про високу розораність території України. За цим показником Україна займає перше місце в Європі. Проте особливе значення має продуктивність земель, яка залежить від природної родючості ґрунтів.

У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площ орних земель. 10% орних земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9% – каштанові, 7% – підзолисті, 6,7% – сірі лісові, 2,5% – солонцюваті, 2% – лужні та ін. В Україні зосереджено 25% покритих чорноземом площ світу.

Кліматичні умови оцінюються як природні ресурси, насамперед, – агрокліматичні. Температурний режим повітря і ґрунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи в ґрунті формують агрокліматичні ресурси. Річні суми температур рівнинної частини країни з середньодобовими понад 10°С становлять 2100-3600°С і достатні для визрівання основних сільськогосподарських культур.

Зволоження території зменшується з північного заходу на південний схід. На півночі в природній зоні Полісся в багатьох місцях ґрунти заболочені і потребують осушення. У зоні лісостепу коефіцієнт зволоження дорівнює 1, але у результаті неоднорідності рельєфу тут посилено розвивається водна ерозія ґрунтів, з якою теж необхідно боротися, щоб зберегти їх родючість. У зоні степу зволоження недостатнє, важливим є правильне зрошення ґрунтів, яке б не призводило до їх засолення.

Різко зменшують ефективність використання агрокліматичних ресурсів заморозки, ураганні вітри з грозами, суховії, град.

Водні ресурси − усі води даної території (поверхневі – річки, озера, водосховища, ставки і підземні), придатні для господарського використання.

Забезпечення одного жителя країни водою місцевого стоку становить 1000 м3, що у 18 разів менше, ніж у Росії.

На території України нараховується більше 70 тис. річок. З 210 км3 річкового стоку найбільше (в середньому) припадає на Дунай – 123 км3, Дніпро – 53 км3, Дністер – 9 км3, Тису – 6 км3, Сіверський Донець – 5 км3 і Південний Буг – 3 км3.

Три тисячі озер України акумулюють у собі 11 км3 води. Найбільше з прісних – Світязь, солоних – Сасик, Ялпуг. Ресурси прісних озерних вод становлять 2,3 км3, солоних – 8,6 км3.

В Україні збудовано більше тисячі водосховищ, загальним об’ємом понад 55 км3. Найбільший каскад водосховищ створений на Дніпрі.

Ставки становлять найчисленнішу групу (близько 28 тис., об’ємом більше 3 км3) штучних водойм, які здавна споруджувалися на малих річках, у балках та ярах.

Запаси підземних вод перевищують 20 км3 і знаходяться, в основному, на півночі і заході. Глибина залягання їх коливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні України. Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, які зосереджені у 84 родовищах, з них 35 експлуатуються.

У гірських регіонах України є термальні води, які залягають на глибині понад 500 м і ще недостатньо вивчені.

У цілому за запасами водних ресурсів Україна займає одне з останніх місць у Європі. Найбільшими споживачами води є промисловість, сільське і комунальне господарство.

Альтернативним джерелом водних ресурсів є моря, бо їх води вимагають опріснення. Найбільше господарське значення Чорного і Азовського морів, довжина берегової смуги яких становить майже 2 тис. км, полягає в тому, що вони є основою для розвитку морського транспорту, рибальства, відпочинку і лікування людей.

Біологічні ресурси розглядаються як сукупність рослинних ресурсів і тваринного світу. Ліси становлять основу рослинних ресурсів. Лісових ресурсів в Україні недостатньо. Середня лісистість її території становить 14% (8,6 млн. га). Лісонадлишковими районами є Карпати (лісистість – 40%) і Полісся (26%). 75% лісових площ мають високопродуктивний деревостан. На хвойні ліси припадає 54% запасів деревини, у тому числі на сосну – 35%, вона, в основному, поширена на Поліссі. Майже 40% запасів деревини – твердолистяні породи: дуб – 22%, бук – 13%, граб – 2%. Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя. За рахунок власних лісів Україна задовольняє 25% своїх потреб у деревині. Неабияка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав. З лісом пов’язують великий спектр народногосподарської діяльності (лісова і деревообробна, меблева та паперово-целюлозна промисловість, лісохімія, фармакологія, харчова промисловість, побутове паливо тощо).

Рекреаційні ресурси − сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, які використовуються для прямого і непрямого споживання та виробництва курортних і туристичних послуг з метою відновлення та розвитку фізичних і духовних сил людини.

Серед них домінують санаторно-курортні, до складу яких входять мінеральні води, лікувальні грязі, ропа, кліматологічні ресурси лісів, морів, гір. В Україні відомо понад 100 джерел мінеральних вод: "Нафтуся" – у Львівській, "Куяльник" – в Одеській, "Миргородська" – у Полтавській, зразка "Боржомі" – у Рахівському районі Закарпатської, "Великодолинський нарзан" – в Одеській областях тощо.

У складній системі використання рекреаційних ресурсів помітне місце посідає туризм (поєднує пізнавальні й оздоровчі функції), організований (через будинки й бази відпочинку, пансіонати, дитячі табори) і неорганізований відпочинок (самодіяльні короткочасні або тривалі виїзди "на природу", збирання грибів та ягід, купання тощо).

Людські ресурси - специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси - це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Вивчення людських ресурсів має велике значення для оцінки ринку праці й розробки відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та його зайнятості.

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного розвитку полягає в тому, що, люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності; багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Однією з передумов успішного економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні є врахування інтересів людей в будь-яких діях, спрямованих на підвищення ефективності функціонування господарського механізму. Без такого врахування не можна досягти підвищення ефективності в широкому (тобто соціально-економічному) розумінні.

Підвищення рівня підготовки кадрів вигідно як підприємству, так і самому працівнику. За оцінками експертів, підвищення кваліфікації робітників на 1% забезпечує приріст продуктивності праці на 0,2-0,4%. В розвинутих країнах 40% економічного зростання забезпечується за рахунок підвищення кваліфікації кадрів.

На території України проживає 46.8 млн. осіб (0.8% населення світу, на 1.01.2006 р.). За чисельністю населення Україна займає п’яте місце серед європейських держав (після Німеччини, Італії, Великобританії і Франції) та 44 місце серед країн світу.

У 1991 р. чисельність смертей вперше перевищила чисельність народжень в Україні (на 39.1 тис. осіб). В наступні роки ця тенденція все більше посилювалась - в 1992 р. - на 100.3 тис. осіб, в 1993 р. - на 184.2 тис. осіб, а вже у 1998 р. - на 300.7 тис. осіб, а у 2004 р. – на 33.4 тис. осіб. Тільки за останні дев’ять років внаслідок природного скорочення населення України зменшилось майже на 4 млн. осіб. Процеси депопуляції особливо інтенсивно відбуваються у сільській місцевості. Чисельність сільського населення у 2004 р. становила 15.3 млн. осіб (в 1940 р. - 27.3 млн. осіб, 1950 р. - 23.8 млн. осіб, 1989 р. - 17.1 млн. осіб, 2001 р. – 15.8 млн. осіб) (див. дод. 3,4).

У 1998 р. сумарний коефіцієнт народжуваності (середня кількість дітей, народжених жінкою за все життя) становив 1.2, а ще у 1985-1990 р.р. - 2.1 дитини Показники смертності людей залежать безпосередньо від їхнього матеріального стану, рівня охорони здоров’я, умов праці і побуту, стану забрудненості довкілля, рівня старіння населення та ін. В Україні на кожні 100000 жителів у 2004 р. померло 1626 осіб (в 1995 р. - 1212 осіб). Більшість смертей - від хвороб системи кровообігу, злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм. Збільшились показники смертності серед всіх вікових груп. Україна має значний об’єм національного багатства, проте, через нераціональне його використання вона посідає останні місця за рівнем життя та розвитку.

3. Завдання 1

Маємо дані про розподіл пасажирів за розміром витрат часу на дорогу до присадибних ділянок. За результатами даних представлених у (таблиці 1.) розрахувати:

1. Середній рівень витрат часу;

2. Моду і медіану за допомогою формул і графічно;

3. Показники варіації чисельності пасажирів: розмах варіації, квадратичний коефіцієнт варіації;

4. Середнє лінійне та квадратичне відхилення;

5. Загальну дисперсію трьома методами;

6. Коефіцієнт осциляції;

7. Коефіцієнт детермінації;

8. Емпіричне кореляційне відношення.

Зробити висновки.

Таблиця 2.

№ п/п	Витрати Часу,хв.	Чисельність Пасажирів,чол.	- х	S
1	До 20	45	15	45
2	20-30	45	25	90
3	30-40	45	35	135
4	40-50	41	45	176
5	50-60	43	55	219
6	60-70	10	65	229
7	70-80	65	75	294
8	80-90	91	85	385
9	90-100	45	95	430
10	Більше 100	43	105	473
разом	-	473	-	-

Таблиця 3. Вихідні дані.

№ п/п	x*f
1	675	2160	2304	103680
2	1125	1710	1444	64980
3	1575	1260	784	35280
4	1845	738	324	13284
5	2365	344	64	2752
6	650	20	4	40
7	4875	780	144	9360
8	7735	2002	484	44044
9	4275	1440	1024	46080
10	4515	1806	1764	75852
Разом, ∑	29635	12260	8340	395352

Середній рівень витрат часу.

Середній рівень витрат часу обраховується за формулою:

, хв.

Тобто, в середньому кожен пасажир витрачає на дорогу до присадибних ділянок 62 хв..

2. Моду і медіану за допомогою формул і графічно.

Мода для інтервального ряду обчислюється за формулою:

,

Де:

Медіана для інтервального ряду обчислюється за формулою:

Отже, половина пасажирів витрачає на дорогу до присадибних ділянок до 42,11 хв., інша – більше.

Оскільки ,то асиметрія є правосторонньою.

3. Показники варіації:розмах варіації,квадратичний коефіцієнт варіації.

Розмах варіації обраховується за формулою:

хв.,

4. Середнє лінійне та квадратичне відхилення.

Середнє лінійне відхилення:

Середнє квадратичне відхилення:

Квадратичний коефіцієнт варіації:

5. Загальна дисперсія.

№	x	f	x*f	X^2	X^2*f
1	15	45	675	225	10125
2	25	45	1125	625	28125
3	35	45	1575	1225	55125
4	45	41	1845	2025	83025
5	55	43	2365	3025	130075
6	65	10	650	4225	42250
7	75	65	4875	5625	365625
8	85	91	7735	7225	657475
9	95	45	4275	9025	406125
10	105	43	4515	11025	474075
Разом		473	29635		2252025

,

Також загальну дисперсію можна обрахувати за формулою:

Тобто якщо усіх пасажирів представити як 1, то їх можна розділити на тих хто йде більше 63 хв. і менше 63 хв..

Також дисперсію можна обрахувати за формулою:

Таблиця 4.

6. Коефіцієнт осциляції:

Оскільки коефіцієнт осциляції перевищує 33%, це свідчить про неоднорідність сукупності.

7. Коефіцієнт детермінації.

У даному випадку загальна дисперсія рівна міжвидовій,тобто.

Тоді

8. Емпіричне кореляційне відношення:

Тоді виходить що зв’язок між групами дуже тісний.

Висновок.

Провівши обчислення у даній сукупності я виявила, в середньому пасажири витрачають на дорогу 63 хв., найчастіше витрачають на дорогу 64,07 хв.,за лінійним і квадратичним відхилення; різницю у часі між окремими пасажирами(25,92 і 28,91),виявила, що найбільша різниця у часі 90хв., з’ясувала,що асиметрія є правосторонньою, виявила тісний зв’язок між групами всередині вибірки.

3. Завдання 2

Обсяги платних послуг філії "Кодак" за рік характеризується наступними даними (Таблиця 3.).

Таблиця 5.

Номер філії	Обсяг послуг, тис. грн.
	I кв.	II кв.	III кв.	IУ кв.
156	1090	1200	1010	1110

Необхідно розрахувати для ряду динаміки:

Середній рівень ряду;

За ланцюговою і базисною схемами аналітичні показники ряду динаміки: абсолютні прирости, коефіцієнт росту, темп росту, темп приросту, абсолютні значення 1% приросту.

Середні узагальнюючі показники ряду динаміки:середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт і темп зростання, середній темп приросту, середнє абсолютне значення 1% приросту.

Середній рівень інтервального ряду обраховується за формулою:

,

тис. грн.

Абсолютний приріст за ланцюговою схемою:

За II кв.: тис. грн.

За III кв.: тис. грн.

За IУ кв.: тис. грн.

Абсолютний приріст за базисною схемою:

За II кв.: тис. грн.

За III кв.: тис. грн.

За IУ кв.: тис. грн..

Коефіцієнт росту за ланцюговою схемою:

За II кв.:

За III кв.:

За IУ кв.:

Коефіцієнт росту за базисною схемою:

За II кв.:

За III кв.:

За IУ кв.:

Якщо коефіцієнт зростання виражається у відсотках, його називають темпом зростання.

За ланцюговою схемою:

За ІІ кв.:

За ІІІ кв.:

За ІУ кв.:

За базисною схемою:

За ІІ кв.:

За ІІІ кв.:

За ІУ кв.:

Темп приросту можна обчислити відніманням 100% від відповідного темпу зростання.

За ланцюговою схемою:

За ІІ кв.:

За ІІІ кв.:

За ІУ кв.:

За базисною системою:

За ІІ кв.:

За ІІІ кв.:

За ІУ кв.:

Абсолютне значення 1% приросту:

За ланцюговою схемою:

За ІІ кв.: тис. грн.

За ІІІ кв.: тис. грн.

За ІУ кв.: тис. грн.

За базисною схемою:

За ІІ кв.: тис. грн.

За ІІІ кв.: тис. грн.

За ІУ кв.: - приросту немає.

Узагальнюючі показники.

Середній абсолютний приріст:

Середній коефіцієнт зростання.

Середній темп зростання:

Середній темп приросту:

Середнє значення 1% приросту:

За ланцюговою схемою:

тис. грн.

За базисною схемою:

тис. грн..

Висновок.

Проаналізувавши,за формулами, дані про обсяги послуг я дійшла висновку, що дана філія в середньому має незначні темпи зростання, коефіцієнти зростання також відносно стабільні. У ІІ та ІУ кварталах спостерігається незначний ріст показників, проте через І та ІІІ квартали загальне зростання невелике.

4. Завдання 3

Маємо наступні дані про продаж товарів за два роки ( Таблиця 6.).

Таблиця 6.

Назва товару	Кількість реалізованого товару (кг)		Середньорічна ціна за кг., тис. грн.		Товарооборот, тис. грн.
	базовий	звітний	базовий	звітний	базовий	звітний
цибуля	2098	1987	6789	71234	14243322	141541958

Необхідно визначити:

Індивідуальні індекси цін, кількості товарів та товарообороту;

Загальні індекси цін,фізичного обсягу та товарообороту;

Загальну суму економії або перевитрати за рахунок зміни цін чи фізичного обсягу;

Приріст товарообороту.

Зробити висновки. Показати взаємозв’язок між обчисленими індексами.

1. Індивідуальні індекси цін, кількості товарів та товарообороту обраховуються за формулами:

Індекс ціни: ; ;

Індекс кількості: ; ;

Індекс товарообороту: ;

2. Загальні індекси цін, фізичного обсягу та товарообороту обраховуються за формулами:

Загальний індекс ціни:

; ;

Загальний індекс обсягу:

; ;

Загальний індекс товарообороту:

;

3. Загальна сума перевитрат за рахунок зміни цін та фізичного обсягу обраховується за формулою:

, тис. грн.

4. Приріст товарообороту обраховується за формулою:

Висновок.

Обрахувавши індивідуальні та загальні індекси на цибулю я дійшла висновку, що існує тісна залежність між індексами за базовий та звітний періоди.

5. Завдання 4

На основі даних підприємства про витрати на виробництво продукції за три роки (базовий, минулий, звітний) поквартально (див. таблицю 7) проведіть аналіз сезонних коливань витрат на виробництво продукції, застосовуючи метод середньої арифметичної простої і зваженої,метод плинної середньої і метод аналітичного вирівнювання.

Розрахуйте показники сезонної хвилі та відобразіть це графічно.

Таблиця 7.

Період	Базов.	Минул.	Звітн.
1 кварт.	340	350	320
2 кварт.	412	435	468
3 кварт.	327	390	342
4 кварт.	290	280	276

Середня арифметична обраховується за формулою:

Проста:

за квартал.

Зважена.

Щоб обрахувати середню арифметичну зважену складемо табличку з вихідними даними.

Таблиця 8. Вихідні дані.

Період	Квартали	Витр. За 4 кв.
Базов.	4	1369
Минул.	4	1455
Звітн.	4	1406

за рік

Метод плинної середньої.

Метод плинної середньої полягає в знаходженні середнього арифметичного за певний проміжок часу з поступовим заміщенням першого даного на наступне.

Зробимо таблицю з розрахунками і зобразимо результати графічно.

Таблиця 9. Метод середньої плинної.

квартали	витрати	Середнє плинне
Базовий рік
І квартал	340	340
ІІ квартал	412	376
ІІІ квартал	327	353
ІУ квартал	290	342,25
Минулий рік
І квартал	350	344,75
ІІ квартал	435	350,5
ІІІ квартал	390	366,25
ІУ квартал	280	363,75
Звітний рік
І квартал	320	356,25
ІІ квартал	468	468,5
ІІІ квартал	342	352,5
ІУ квартал	276	351,5

Метод аналітичного вирівнювання.

Метод аналітичного вирівнювання полягає в залежності ряду динаміки від часу.

Загальне рівняння має вигляд:

Вихідні дані знаходимо з системи рівнянь:

;

Де: ;

Складемо таблицю з вихідними даними.

Таблиця 10. Вихідні дані.

квартали	y	t	t^2	y*t	f(t)
1	340	6	36	2040	343.76
2	412	5	25	2060	345.22
3	327	4	16	1308	346.68
4	290	3	9	870	348.13
5	350	2	4	700	349.59
6	435	1	1	435	351.04
7	390	-1	1	-390	353.96
8	280	-2	4	-560	355.41
9	320	-3	9	-960	356.87
10	468	-4	16	-1872	358.32
11	342	-5	25	-1710	359.78
12	276	-6	36	-1656	361.24
разом	4230	0	182	265	4230.00

Складемо графік для порівняння.

Показники сезонної хвилі – це індекси сезонності. Індекс сезонності обраховується за формулою:

Підставивши значення у формулу заповнимо таблицю.

Таблиця 11. Вихідні дані.

квартали	Витрати	Iсез %
базовий
І	340	96
ІІ	412	117
ІІІ	327	93
ІУ	290	82
Минулий
І	350	99
ІІ	435	123
ІІІ	390	111
ІУ	280	79
Звітний
І	320	91
ІІ	468	133
ІІІ	342	97
ІУ	276	78

Висновок.

Проаналізувавши діяльність підприємства я дійшла висновку ,що існує чітка тенденція зниження витрат у кінці кожного року. Амплітуда коливань індексів сезонності змінюється в межах 55%.

Список використаної літератури:

1. Міністерство освіти і науки України;

2. Міністерство охорони здоров’я України;

3. Державний комітет України із земельних ресурсів;

4. Державний комітет України із природних ресурсів;

5. Моторин Р. М. Економічна статистика.-К.:КНЕУ,2005;

6. Статистика:підручник/ С.С Герасименко, А.В.Головач, А.М. Єріна та ін.:За наук. ред. д-ра. екон. наук С.С Герасименка – ге вид. перероб. і доп.:-К.КНЕУ,2000.

7. Теорія статистики: підруч./О.І.Кулинич ,Р.О.Кулинич.-5-те вид. перероб. і доп.-К:Знання,2010.

Додаток 1. Щеплення для профілактики

Вік	Щеплення проти						Примітка
1день		Гепатиту В2
3-7 день	Туберкульозу1
1 міс.		Гепатиту В2
3 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця3	Поліоієліту4 ІПВ	Гемофільної інфекції5		Дітям з високим ризиком розвитку післявакцина-льних ускладнень вакциною АаКДП
4 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця3	Поліомієліту4 ІПВ	Гемофільної інфекції5		Дітям з високим ризиком розвитку післявакцина-льних ускладнень вакциною АаКДП
5міс.			Дифтерії, кашлюку, правця3	Поліомієліту4 ОПВ	Гемофільної інфекції5		Дітям з високим ризиком розвитку післявакцина-льних ускладнень вакциною АаКДП
6 міс.		Гепатиту В2
12 міс.						Кору, краснухи, паротиту6
18 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця3 вакциною АаКДП	Поліомієліту4 ОПВ	Гемофільної інфекції5
6 років			Дифтерії, правця3	Поліомієліту4 ОПВ		Кору, краснухи, паротиту6
7 років	Туберкульозу
14 років	Туберкульозу		Дифтерії, правцю3	Поліомієліту4 ОПВ
15 років						Краснухи (дівчата), паротиту (хлопці)6
18 років			Дифтерії, правця3
Дорослі			Дифтерії, правця3

Додаток 2. Щеплення дітей з порушенням календаря

Для дітей віком від 4 місяців до 6 років 11 міс. 29 днів
Вакцини	Мінімальний інтервал між дозами
	1-2-га дози	2-3-тя дози	3-4-та дози
АКДП, АаКДП	1 місяць	1 місяць	12 місяців
АДП	1 місяць	9 місяців
Вакцина проти поліомієліту	1 місяць	1 місяць	12 місяців
Вакцина проти гепатиту В	1 місяць	1 місяць
КПК	1 рік
Hib - вакцина	4 тижні: якщо першу дозу введено до 12 міс. 8 тижнів (як остання доза): якщо першу дозу введено у віці 12-14 міс. Не вводиться: якщо першу дозу введено у 15 міс. або старшому віці	4 тижні: якщо другу дозу введено до 12 міс. 8 тижнів (як остання доза): якщо вік дитини 12 міс. або більше та другу дозу введено у віці до 15 міс. Не вводиться: якщо першу дозу введено у 15 міс. або старшому віці
Для дітей віком від 7 до 18 років
Мінімальний інтервал між дозами
	1-2-га доза	2-3-тя доза	3-4-та доза
АДП-м	1 місяць	6-9 місяців
КПК	1 рік
Вакцина проти гепатиту В	1 місяць	1 місяць
Вакцина проти поліомієліту	1 місяць	1 місяць	12 місяців

Додаток 3. Дані про чисельність населення з 1913 року

	Кількість населення			Із загальної кількості населення
	всього	У тому числі
		міське	сільське	чоловіки	жінки
1913	35.2	6.8	28.4	...	...
1939	40.5	13.6	26.9	19.4	21.1
1959	41.9	19.2	22.7	18.6	23.3
1975	48.9	28.6	20.3	22.3	26.6
1985	50.8	32.9	17.9	23.4	27.4
1989	51.7	34.6	17.1	23.9	27.8
1991	51.9	35.1	16.8	24.1	27.8
1993	52.2	35.4	16.8	24.2	28.0
1995	51.7	35.1	16.6	24.1	27.6
1997	50.9	34.5	16.4	23.7	27.2
1999	50.1	34.0	16.1	23.3	26.8
2001	49.3	33.5	15.8	22.9	26.4

Додаток 4. Віковий склад населення

	Кількість населення, тис.			Відсотків до всього населення
	всього	міське	сільське	всього	міське	сільське
Все населення	49036.5	33246.6	15789.9	100.0	100.0	100.0
У віці, років
До 1	381.2	235.6	145.6	0.8	0.7	0.9
1 – 4	1687.3	1045.3	642.0	3.5	3.1	4.1
5 – 9	2743.9	1748.7	995.2	5.6	5.3	6.3
10 – 14	3617.5	2426.0	1191.5	7.4	7.3	7.5
15 – 19	3787.5	2663.9	1123.6	7.7	8.0	7.1
20 – 24	3593.2	2565.6	1027.6	7.3	7.7	6.5
25 – 29	3610.5	2564.6	1045.9	7.4	7.7	6.6
30 – 34	3245.6	2258.2	987.4	6.6	6.8	6.3
35 – 39	3591.9	2560.0	1031.9	7.3	7.7	6.5
40 – 44	3846.0	2797.9	1048.1	7.9	8.4	6.6
45 – 49	3491.9	2581.0	910.9	7.1	7.8	5.8
50 – 54	3061.9	2257.8	804.1	6.2	6.8	5.1
55 – 59	2173.5	1433.3	740.2	4.4	4.3	4.7
60 – 64	3357.2	2189.7	1167.5	6.8	6.6	7.4
65 – 69	2047.8	1221.9	825.9	4.2	3.7	5.2
70 і старшому	4799.6	2697.1	2102.5	9.8	8.1	13.4
Із загальної кількості населення у віці
молодшому за працездатний	9192.4	5972.9	3219.5	18.7	18.0	20.4
працездатному	28408.5	20357.9	8050.6	57.9	61.2	51.0
старшому за працездатний	11435.6	6915.8	4519.8	23.4	20.8	28.6

Додаток 5. Стан землі

Природні зони	Загальна площа, тис. га	Орні землі		Багаторічні насадження		Сіножаті		Пасовища		Ліси		Інші угіддя
		тис. га	% від загальної площі	тис. га	% від загальної площі	тис. га	% від загальної площі	тис. га	% від загальної площі	тис. га	% від загальної площі	тис. га	% від загальної площі
Зона мішаних лісів	11 231.3	4 042.0	36.0	88.5	0.8	1 044.8	9.3	779.6	6.9	3 455.0	30.8	1 821.4	16.2
Лісостепова зона	20 643.6	13 668.4	66.4	350.0	1.6	766.8	3.7	939.9	4.5	2 980.0	14.9	1 938.5	9.3
Степова зона	24 386.3	15 837.3	64.9	577.6	2.4	185.5	0.8	2632.4	10.8	1 029.3	4.2	4 124.4	16.9
Карпати і Закарпатська низовина	3 314.2	641.5	19.4	73.6	2.2	230.3	6.9	335.5	10.1	1 871.7	56.5	161.6	1.9
Гірський Крим	779.6	167.8	21.6	68.1	8.7	—	—	121.9	15.6	309.0	39.6	112.8	14.5

Додаток 6. Структура земельних ресурсів

Земельні ресурси та їх структура
Види земельних ресурсів	млн. га	% до загальної площі
Орні землі	34.3	57
Сади, виноградники та інші багаторічні насадежння	1.1	1.9
Сіножаті, пасовища й перелоги	7	11.7
Разом сільськогосподарських угідь	42.4	70.5
Ліси, захисні лісонасадження і чагарники	10.2	16.6
Болота	0.8	1.3
Водойми	2.4	3.9
Піски і яри	0.5	0.8
Шляхи	1	1.6
Инші землі	3.3	5.3
Усього	60.4	100