ЗМІСТ
1. ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
1.2. Складові частини статистики
1.3. Основні поняття в статистиці
2. Метод соціальної статистики
3. ЗАДАЧІ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
ВСТУП
Статистика — багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою. До цього часу виділились чотири складові частини статистики:
1) загальна теорія статистики, де розглядаються категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засоби аналізу;
2) економічна статистика, яка вивчає явища і процеси, що мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і методи вивчення народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого;
3) галузеві статистики (промисловості, капітального будівництва, сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та iн.), які розробляють зміст і методи обчислення показників, що відображують особливості кожної окремої галузі;
4) соціальна статистика, предметом якої с вивчення соціальних умов і характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.
1 ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
1.1 Джерела статистики
Слово «статистика» означає суму знань про державу. В сучасному розумінні статистика обіймає:
1) статистичні дані, отримані шляхом масових спостережень;
2) статистичну практику, тобто діяльність статистичних установ, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища і процеси;
3) статистичну науку.
3а образним висловлюванням Н. К. Дружиніна, статистика постає як дволикий Янус: вона — наука і в той же час один із засобів управління державою. Протягом тривалого і складного шляху формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли, і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної науки.
Первинною формою статистики був господарський облік, поява якого відноситься до глибокої давнини і пов'язана з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність населення, склад земель, поголів'я худоби, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склались розвинуті системи державного та адміністративного обліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так, Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепису населення Китаю в 2238 р. до н. е. В Біблії, у Четвертій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю.
Античний світ змінив характер господарського обліку. Окрім державного обліку з'являється облік з ініціативи банкірів, торговців, власників майстерень, де працювали раби, і латифундій. З розширенням зв'язків і уявлень про світ виникли описи держав. Арістотель описав 157 міст і держав свого часу.
У стародавньому Римі був утворений перший статистичний орган — ценз для проведення переписів вільних громадян. Значний імпульс до розвитку дістав облік приватних господарств.
З Середньовіччя до наших часів збереглося унікальне зведення даних загального земельного перепису Англії «Книга страшного суду». Розвиток міст привів до появи муніципального обліку.
Точність і вірогідність господарського обліку були невисокі. В повсякденному житті люди користувались порівняльними схемами «більше — менше» і лише в крайньому випадку—кількісними вимірниками. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі, який у своїй фундаментальній енциклопедичній праці «Сума арифметики, геометрії, учення про пропорції і відношення» (1494) заклав основи бухгалтерського обліку.
Розвиток бухгалтерського обліку і первинної реєстрації фактів, накопичування масових даних про суспільні явища і необхідність їх узагальнення, підвищення попиту щодо кількісного вимірювання явищ і закономірностей суспільного життя, розвиток таких фундаментальних наук, як філософія і математика, які допомогли усвідомити значення статистики як засобу соціального пізнання, - ось неповний перелік умов, завдяки яким в XVII ст. стало неминучим формування статистики. На початку цього процесу виділилось два напрями: державознавство і політична арифметика.
Державознавство часто називають описовою школою статистики, її представники основними завданнями статистики вважали систематизоване описування тих фактів, які визначають велич та могутність держави. Однак через обмеженість цифрових даних переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооцінювались. Незважаючи на все це, безперечним досягненням державознавства слід вважати сукупність розроблених показників і створення спеціальної системи збору статистичних даних про масові явища.
Школа політичних арифметиків при вивченні соціальних явищ перевагу віддавала кількісним характеристикам. Основоположник її В. Петті використав новий спосіб доведення. Замість словесних порівнянь, похвали і абстрактних аргументів він виражав свої думки мовою чисел, ваги, мір.
Політичні арифметики в цілому вірно визначили суть статистики, її завдання і значення як методу соціального пізнання, їх успіхам сприяв нерозривний зв'язок з практичною, політичною і економічною діяльністю.
1.2 Складові частини статистики
Розглядаючи суспільні явища як масові і спираючись на облік усієї сукупності фактів, що відносяться до цих явищ, статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, тісноту взаємозв'язків і взаємозалежностей. Все це дає підставу твердити, що статистика — один із засобів пізнання суспільного життя.
Статистика — багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою. До цього часу виділились чотири складові частини статистики:
1) загальна теорія статистики, де розглядаються категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засоби аналізу;
2) економічна статистика, яка вивчає явища і процеси, що мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і методи вивчення народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого;
3) галузеві статистики (промисловості, капітального будівництва, сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та iн.), які розробляють зміст і методи обчислення показників, що відображують особливості кожної окремої галузі;
4) соціальна статистика, предметом якої с вивчення соціальних умов і характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.
1.3 Основні поняття в статистиці
З поняттям про предмет статистики тісно пов'язані поняття статистичної закономірності і статистичної сукупності.
Статистична закономірність — це повторюваність, послідовність і порядок в явищах. Закономірності масових соціально-економічних явиш властиві лише сукупностям і за своєю природою статистичні. Об'єктивною основою існування їх є складне переплетення причин, які формують масовий процес:
- основних;
- загальних для всіх подій масового пронесу;
- індивідуальних для кожної з них окремо, але випадкових для маси.
Якщо числа подій великі, вплив випадкових причин взаємно урівноважується.
Статистичні закономірності масових соціально-економічних явищ відображають характер дії об'єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу. При цьому вони проявляються по-різному.
Це можуть бути закономірності:
1) розвитку (динаміки) явищ (статистика свідчить про збільшення чисельності населення, зростання тривалості життя, зменшення середнього віку обрання шлюбу);
2) структурних зрушень (збільшення частки міського населення в загальній його чисельності, а також частки населення похилого віку в сільській місцевості);
3) розподілу елементів сукупності (розподіл населення за віком, сімей за числом дітей, середньодушовим доходом);
4) зв'язку між явищами (залежність продуктивності праці від фондоозброєності, собівартості продукції від продуктивності праці, врожайності від родючості ґрунту, плинності робітників від умов праці).
Закономірності масового процесу властиві лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою реального світу, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.
Статистична сукупність — це певна множина елементів, поєднаних умовами існування і розвитку. Так, при вивченні кваліфікаційного рівня робітників підприємства елементом сукупності виступає окремий робітник, межі сукупності визначені рамками підприємства. Елемент сукупності — робітник — є носієм кваліфікаційного рівня. У реальному житті існує складне переплетення різних сукупностей і елементів їх. Наприклад, вивчаючи промисловість, статистика розглядає її як сукупність підприємств, але кожне підприємство, в свою чергу, це сукупність робітників, верстатів тощо. Специфічна риса статистики — узагальнення даних по сукупності в цілому. Передумовою і початком такого узагальнення має бути вимірювання, тобто приписування явищу числових значень.
Статистичним еквівалентом притаманних елементам сукупності властивостей є ознака. Кожний елемент сукупності характеризується низкою ознак, значення яких змінюються від елемента до елемента або від одного періоду до іншого. Ознака, яка приймає в межах сукупності різні значення, називається варіюючою, а відмінність, коливання значень ознаки — варіацією. Склад елементів і спосіб об'єднання їх визначають структуру сукупності.
Отже, поняття статистичної сукупності включає в себе співіснування елементів чи їх повторюваність у часі, коливання значень ознаки від елемента до елемента, наявність певної якісної спільності між елементами і ознаками.
Ознаки поділяють на кількісні і атрибутивні (словесні). Якщо кількісна ознака представлена числом (стаж роботи, заробітна плата), то застосовують загально визнані еталони і одиниці виміру. Для атрибутивних ознак вимірювання означає реєстрацію наявності чи відсутності властивості, що вивчається (категорійні підрахунки).
Набір властивостей явища і відповідних їм чисел називають шкалою вимірювання. Теоретично існує багато типів шкал. За рівнем вимірювання і допустимими арифметичними діями виділяють метричну, номінальну, порядкову (рангову) шкали.
Метрична — це звичайна числова шкала обчислення, яку використовують для вимірювання фізичних величин (ваги, довжини, часу) або результатів обчислення {прибуток, середня заробітна плата). Ознаки метричної шкали поділяють на дискретні і неперервні. Дискретні мають лише окремі, ізольовані значення. Найчастіше це результати лічби: кількість тракторів, число відпрацьованих днів. Неперервні ознаки мають будь-які значення в певних межах — вік, врожайність. Така визначеність неперервної ознаки дещо умовна, її завжди можна представити дискретною (вік — число виповнених літ та ін.).
Номінальна — не шкала найменувань. «Оцифровка» ознак цієї шкали проводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а неподібним — різні числа. Найчастіше використовують штучні вимірники, які приймають значення «1» або «0» залежно від наявності чи відсутності властивості, що вивчається.
Порядкова (рангова) шкала встановлює не тільки відношення подібності елементів, а й послідовності — порядку. Це відношення типу «більше, ніж», «краще, ніж» тощо. Кожному пункту шкали приписується число — ранг, число балів або будь-яка монотонно зростаюча функція (—2, —1, 0, 1, 2), що відбиває послідовність значень, але не відстань між ними.
Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризуються практично необмеженим числом різних ознак, проте відносно мети дослідження вони мають загальні властивості, що дає підставу розглядати їх як якісно однорідні.
Сукупність — не механічне об'єднання елементів, а упорядкована система, кожний елемент якої являє собою єдність загального і одиничного, необхідного і випадкового. Необхідність виступає як атрибут загального і проявляється сталими властивостями елементів. Ці властивості зумовлені впливом об'єктивно необхідних умов існування та розвитку масового явища, тоді як поодинокі, неповторні властивості є наслідком дії випадкових причин.
2 Метод соціальної статистики
Статистична методологія — це комплекс спеціальних, властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується на загально філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов'язані:
по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ;
по-друге, з аналізом диференціації їх;
по-третє, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.
Основні принципи статистичного дослідження ґрунтуються на принципах матеріалізму. Так, статистика вивчає суспільні явища не ізольовано одне від одною, а виходячи з їх взаємозв'язку і взаємозалежності; виділяє різні типи і форми суспільних явищ, вивчає особливості їх та оцінює вплив факторів, які формують варіацію та динаміку явиш. Суспільні явища розглядаються в їх розвитку, випиляються напрями та тенденції розвитку, перехід незначних кількісних змін у корінні якісні.
Метод статистики ґрунтується на поєднанні аналізу і синтезу. З одного боку, статистика виділяє і окремо вивчає деякі частини явища, які відрізняються умовами і стадіями розвитку, а з іншого, за допомогою притаманних лише їй способів узагальнює дані по всіх частинах, дає відображення явища в цілому, в усій сукупності його сторін, тенденцій і форм розвитку.
Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті явища, що вивчається, його властивостей і якісної своєрідності. Теоретичний аналіз дає всебічну уяву щодо природи і логіки предмета пізнання, що є об'єктивного ослоною методологічних рішень.
Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить чотири етапи.
Перший етан — збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів.
На другому етані зібрані дані підлягають систематизації і групуванню.
На третьому — хід характеристики окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин.
Четвертий передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей.
За результатами аналізу висновки можуть бути описані в тексті, подані у формі таблиць і графіків.
Етапи об'єднуються метою дослідження. На кожному з них використовують ті методи, які спроможні дати глибоку і всебічну характеристику явищ, що вивчаються. В арсеналі статистики наявні методи вивчення варіації, диференціації і сталості, швидкості й інтенсивності розвитку, узагальнюючі індекси, регресійні моделі та iн. Статистичні методи пов'язані з математикою. У них спільні методи обробки й оцінки даних, але різні предмети пізнання. Математична статистика вивчає закономірності явищ в абстрактній формі, статистика як суспільна наука характеризує розміри і співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах існування і розвитку їх.
3. ЗАДАЧІ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
Як суспільна наука статистика не може розвиватись поза розвитком теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії і соціології.
Спираючись на суть, якісну природу явищ, шляхом узагальнення масових даних статистика вивчає:
- характер;
- дію основних законів у реальному житті.
Допускаючи, що комплекс умов і чинників, які формують закономірності, в майбутньому залишаться незмінними, статистика проводить прогнозні розрахунки, які конче необхідні при обґрунтування напрямів соціально-економічної політики.
ВИСНОВОК
Отже, можна зробити такий висновок:
1) Статистика — багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою.
2) Слово «статистика» означає суму знань про державу. В сучасному розумінні статистика обіймає:
- статистичні дані, отримані шляхом масових спостережень;
- статистичну практику, тобто діяльність статистичних установ, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища і процеси;
- статистичну науку.
3) Специфічна риса статистики — узагальнення даних по сукупності в цілому.
4) Статистична методологія — це комплекс спеціальних, властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується на загально філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов'язані:
по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ;
по-друге, з аналізом диференціації їх;
по-третє, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Соціально-економічна статистика: Підручник / А.В. Головач.- К. : Вища школа..., 1991 р.
Кинг. У., Клиланд Д. Стратегичесое планирование и хозяйственная политика .- М.: Прогресс, 1982 г.