Зміст

1. Соціальний аналіз інвестиційного проекту

1.1 Мета та зміст соціального аналізу

1.2 Соціальне середовище проекту

1.3 Характеристика населення проекту

1.4 Проектування соціокультурного середовища проекту

1.5 Залучення населення до роботи над проектом

1.6 Індикатори соціального розвитку

Список літератури

1. Соціальний аналіз інвестиційного проекту

1.1 Мета та зміст соціального аналізу

Відбір проектів та їх оцінка потребують проведення аналізу довколишнього середовища у широкому розумінні, не звужуючи його до рамок екологічного аналізу. Було б неправильно стверджувати, що проектування в соціалістичній системі ігнорувало соціальні ефекти від проектів. Результати проекту оцінювали з точки зору зміни таких соціальних показників: зміст, умови та організація праці; соціальна структура; культурно-технічний рівень працівників; позаробочий час та його використання; соціально-психологічний клімат; соціальна активність працівників.

При розрахунку соціально-економічної ефективності проектів основоположним принципом порівняння були соціальні результати та необхідні витрати ресурсів.

Вартісна оцінка соціального ефекту здійснювалася за формулою:

де З0 - припустимі витрати за умовами споживання без урахування реалізації проекту; З2 - необхідні витрати з урахуванням реалізації проекту.

Оцінка соціальних результатів проектів проводилась на основі співвідношення розрахункових показників з нормативними. Причому для позитивних соціальних ефектів використовувалось пряме співвідношення показника з нормативним значенням для негативних соціальних ефектів при фіксуванні ступеня гранично допустимої соціальної шкоди характеристика досягнутого стану проводилась за формулою:

Сучасна практика підготовки проекту не відстежує соціальні аспекти (за винятком цільових проектів соціального розвитку). У вітчизняному досвіді розробки проектів практично не розглядається людський фактор та ступінь його впливу на результати проекту, хоча всі проекти, що їх реалізують об'єднані в організацію люди, справляють значний вплив на соціальні перетворення та націю в цілому.

Метою соціального аналізу є визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект, розробка стратегії реалізації проекту, що дає змогу здобути підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціального середовища.

Підготовка соціальних аспектів проекту потребує розробки заходів стимулювання позитивних змін у соціальному середовищі проекту. Всебічний підхід до оцінки проекту передбачає визначення впливу проекту на людей, що беруть у ньому участь, користуються його результатами, одержують відповідні вигоди, на виробників, постачальників та інших учасників проекту. Доволі часто нехтування соціальних аспектів проекту призводить до невдач, оскільки він заходить у суперечність з традиційними цінностями, не бере до уваги соціальну організацію людей, їх мотивацію до реалізації проекту.

Проектуючи нову діяльність, слід дати відповіді на такі запитання:

Як впливатиме проект на соціальну систему?

Які зміни в соціальному середовищі спричинятиме реалізація проекту?

Яким може бути вплив соціальної системи на можливість реалізації проекту та одержання очікуваних результатів?

Проведення соціального аналізу ускладнюється неможливістю кількісної характеристики багатьох соціальних змін та результатів, що супроводять проект. Оцінка результатів проекту різними соціальними групами може бути діаметрально протилежною, оскільки йдеться про суб'єктивні інтереси. А через те, що в суспільстві часто доволі складно досягти балансу інтересів, аналітики стоять перед проблемою, чиїм інтересам, якій соціальній групі віддати перевагу.

Проблема суб'єктивності оцінок знаходить свій вияв і в збиранні, опрацюванні та аналізі інформації, яка лежить в основі прийняття проектних рішень. Тому рішення по оцінці соціальних аспектів проектування значною мірою залежать від соціальної і культурної орієнтації розробників проекту. Адже саме їм необхідно визначити наслідки й результати проекту, обрати критерії порівняння, виробити процедуру розробки рішення, визнати необхідність колегіальності прийняття рішень.

Соціальний аналіз не обмежується оцінкою можливості реалізації проекту в певному соціальному середовищі, його адаптації. Його рамки набагато ширші, оскільки соціологи проекту мають з'ясувати, чи зможе проект сприяти соціальному розвиткові суспільства.

Завдання соціологів у підготовці проекту:

забезпечення комунікації виконання всіх робіт по проектуванню, здійсненню та експлуатації проекту, сприяння у визначенні ефективних процедур групового прийняття рішень;

проведення експертизи соціальних аспектів проекту, які дають змогу порівняти існуючі та проектовані соціальні показники, визначити суб'єктивні реакції соціальних груп на здійснення проекту та його результати;

здійснення соціального проектування задля досягнення позитивних змін середовища, в якому реалізовуватиметься проект.

Безперечно, найголовнішим у роботі соціолога є оцінка обгрунтованості припущень розробників про соціальне середовище проекту, необхідність його корекції для успішного досягнення цілей проекту. Основними компонентами соціального аналізу є:

оцінка населення, що проживає в зоні реалізації проекту з погляду демографічних та соціокультурних особливостей, умов проживання, зайнятості, відпочинку та визначення ступеня впливу проекту на ці параметри;

визначення ступеня адекватності проекту культурі та організації населення в районі його реалізації;

розробка стратегії забезпечення підтримки проекту на всіх стадіях підготовки, реалізації та експлуатації з боку населення району.

Зміст робіт по проведенню соціального аналізу на стадіях реалізації проекту

Стадії	Зміст робіт
Попередня ідентифікація проекту (визначення цілей, завдань, пріоритетів)	Якщо проект прив'язаний до конкретного регіону, необхідно визначити розміри території, що перебуває у сфері впливу проекту, прийнятність проекту для місцевого населення, виявити людей, яких заторкує проект, виділити серед них зацікавлених у проекті та його противників. Визначення прийнятності проекту з погляду культурно-історичної, етно-демографічної та соціально-економічної ситуації. Якщо проект розробляється з метою розвитку конкретної території, слід ініціювати висунення ідей і спонукати активне населення до обговорення цих ідей.
Розробка концепції проекту	Визначення відповідності концепції проекту соціальної орієнтації та задоволенню потреб даного населення. Виявлення проблем, визначення їх адресності та можливості вирішення у ході розробки концепції проекту
Техніко-економічне обгрунтування проекту, його детальна розробка	Напрями діяльності соціологів: 1. Активний пошук і залучення до розробки проекту всіх зацікавлених осіб, створення умов для успішної їх діяльності та ефективної системи комунікації. Сприяння встановленню контактів між учасниками проекту задля забезпечення підтримки проекту, узгодженості дій та пошуку виконавців проекту. 2. Найбільш трудомістка й відповідальна робота по збиранню, опрацюванню інформації щодо демографічного, культурно-історичного та соціально-економічного стану території проекту. Метою проведення досліджень є встановлення цільових груп (етнічних, соціальних), з'ясування їх специфічних особливостей за різними параметрами і визначення можливості поліпшення соціального середовища завдяки проекту. Інструментарій цих соціологічних досліджень - інтерв'ю, опитні листи, анкети, аналіз результатів проведених досліджень.
Експертиза проекту	Метою експертизи соціальних аспектів проекту є встановлення взаємозв'язків прийнятих проектних рішень з можливими наслідками. Найважливіше завдання на цьому етапі - визначити можливу соціальну шкоду (порушення звичного способу життя, культурних традицій і систем життєзабезпечення), цільові етнічні та соціальні групи, на яких це позначиться. Проведення позиційного аналізу населення регіону стосовно проекту і виявлення можливості компенсаційних та превентивних заходів для нейтралізації шкоди. За неможливості запобігання соціальній шкоді необхідно змоде-лювати спосіб життя людей, заторкнутих проектом, у т. ч. можливі міграції, розселення, введення нової організації, вимір характеру й змісту праці, розвиток ділової активності, появу нових соціальних груп.
Реалізація проекту	Внесення всіх можливих корективів до проекту для нейтралізації негативних соціальних наслідків проекту. Інформування населення про всі очікувані соціальні зміни (як позитивні, так і негативні) в результаті реалізації проекту. Опитування громадської думки і вироблення стратегії підтримки населенням проекту. Проведення моніторингу змін у соціологічній сфері проекту. Активна робота соціолога на цій стадії спрямована на формування позитивної громадської думки серед усіх заторкнутих проектом осіб.
Заключна оцінка проекту	Вивчення наслідків проекту, які не було виявлено на стадії підготовки й реалізації проекту, а також новостворених громадських рухів, що виступають проти проекту, можливих форм їх нейтралізації. Порівняння реального результату зпрогнозованим варіантом розвитку подій, оцінка їх відповідності. Аналіз дій соціологів проекту, оцінка ефективності їх роботи, виявлення помилок та недоглядів, визначення можливих методичних підходів, що поліпшують роботу соціологів.

До основних соціальних результатів проекту, які необхідно відобразити в економічній оцінці, належать:

зміна кількості робочих місць у регіоні;

поліпшення житлових та культурно-побутових умов працівників;

зміна структури виробничого персоналу;

зміна надійності постачання споживачів;

зміна рівня здоров'я населення;

економія вільного часу.

1.2 Соціальне середовище проекту

Головна увага соціологів при підготовці проекту спрямована на дослідження соціального середовища за синтетичними соціологічними характеристиками, такими, як спосіб і рівень життя населення - результатами, які важко виміряти і кількісно спрогнозувати.

Спосіб життя, як правило, зумовлений рівнем розвитку суспільства і включає як релігійну й політичну орієнтацію, так і належність до певної професії, наявність освіти, мотивацію до праці, існуючий імідж, мораль. На нього справляють значний вплив національні традиції, інтереси, культура поведінки і система цінностей, рівень самореалізації особистості та задоволення досягнутим становищем у суспільстві. Завдання проектувальників полягає в тому, щоб визначити найважливіші потреби населення, яке проживає в районі реалізації проекту, й оцінити можли-вості задоволення деяких з них завдяки успішному здійсненню проекту.

Поняття рівня та якості життя визначити складніше, а ще важче виміряти. Сучасне трактування рівня життя пов'язане насамперед з доходами населення, рівнем і структурою споживання матеріальних благ, побутових і соціально-культурних послуг. До основних параметрів якості життя слід віднести умови та безпеку праці, житлові умови, можливість відпочинку, умови освіти, стан довколишнього середовища (екологічний аспект якості життя), соціально-психологічні фактори.

Сучасна соціологія практично не має шкали якості життя та її складових, яка б дала змогу створити статистичну звітність, аналізувати динаміку розвитку, виявляти міжрегіональні співвідношення і прогнозувати ці інтегральні показники, оцінюючи вклад тих чи інших проектів у зміни, що відбуваються.

Вітчизняний підхід до аналізу рівня життя заснований, здебільшого, на порівнянні таких показників:

величина ВВП і середньорічні темпи приросту;

частка домашніх господарств у використаному ВВП;

реальні середні грошові доходи на душу населення і середньорічний темп їх приросту;

реальна заробітна плата, середньорічні темпи її приросту, частка оплати праці найманих працівників у ВВП.

Аналіз динаміки доходів населення України дає змогу виявити такі тенденції:

значне падіння реальних доходів населення та його особистого майна внаслідок бурхливого підвищення споживчих цін, знецінення заощаджень, практичної відсутності програми соціальної підтримки державою;

погіршення структури доходів населення, зменшення частки оплати праці в доходах, що призвело до зниження стимулюючої функції зарплати та істотного падіння продуктивності праці;

різка поляризація особистих доходів, відсутність механізмів перерозподілу доходів і компенсаційних виплат, які б дозволили посилити соціальний фактор проведення трансформаційних економічних перетворень;

надмірна міжгалузева диференціація доходів, зумовлена знеціненням інтелектуальної та висококваліфікованої праці, у сферах освіти, охорони здоров'я і культури, та явний пріоритет у доходах працівників паливно-сировинної сфери, сфери обігу та управління.

Соціальна структура суспільства є інтегрованим результатом способу і рівня життя. Головними її складовими є соціально-економічні групи, серед яких можна виділити робітничий клас, інтелігенцію та службовців, бюрократію і менеджмент, дрібних підприємців і самостійних працівників. Усі ці групи відрізняються такими ознаками:

величина, питома вага у суспільстві;

порівняльні особливості у різних регіонах, у різний час;

специфіка соціально-економічного становища;

усталені риси способу життя;

взаємини з іншими групами, ставлення до влади;

освіта та культура, психологія.

Крім того, соціальна структура, тип та імідж будь-якого суспільства й економіки зумовлюються насамперед тим, хто конкретно представляє заможні верстви, як розподілені бідність і багатство, як співвідносяться трудові й нетрудові доходи соціальних груп з погляду праці, зокрема:

зайняті і безробітні;

представники різних видів праці, професій і занять, а також категорії працівників у тих самих видах праці;

власники і невласники;

такі, що мають освіту, і такі, що не мають;

наближені до влади та управління або віддалені від них;

жителі різних регіонів, а також села, міста, мегаполіса, представники місцевої, некорінної та іноземної робочої сили;

чоловіки і жінки, молодь і громадяни похилого віку і т.д.

Особливістю впливу соціальної структури суспільства на результати проекту є те, що саме вона визначає шкалу преференцій тієї чи іншої групи населення. Оскільки спершу проект усе-таки орієнтований на певне коло споживачів (хоча після його реалізації або під час її керуючі проектом намагаються залучити всіх можливих, потенційних клієнтів через систему реклами, пропаганди і т.д.), то він має відповідати їхнім найвищим вимогам, преференціям, які й ставлять в основу проекту.

Аналізуючи вплив соціального середовища на реалізацію проекту, слід зазначити, що розглянуті групи факторів (спосіб життя населення, рівень життя і соціальна структура) є об'єктивними умовами, до яких пристосовується проект. Змінити ж їх кардинально можливо лише при реалізації масштабних, комплексних програм (проектів) соціального розвитку.

Аналіз соціального середовища розробники починають з визначення кількісного та якісного складу проекти населення в районі проекту. Для цього соціолог визначає всі групи населення, безпосередньо або опосередковано заторкнуті проектом. До такого населення відносяться:

особи, що проживають у районі і залучаються до роботи на будівництві або експлуатації об'єкта, а також члени їх родин;

робоча сила, яку залучають для проектних робіт з інших місць;

люди, в способі життя яких відбуваються зміни внаслідок реалізації проекту;

споживачі продукції проекту.

Групи людей, чиї інтереси заторкнуті проектом, дістали назву населення проекту (від англ. project population). Завдання соціолога на цьому етапі - визначити ці цільові групи, виявити зміни, які можуть відбутися в соціальній організації та способі життя проектного населення в результаті реалізації проекту. Сегментування населення звичайно проводять за такими критеріями:

етнодемографічним;

соціально-культурним;

соціально-організаційним.

Метою такого сегментування є виявлення груп населення, які зазнають найбільшого впливу результатів проекту.

1.3 Характеристика населення проекту

Першим етапом соціального аналізу є характеристика населення, що проживає в даному районі, його розміру та складу. Населення є значною мірою різнорідним за етнічними ознаками, родом занять, освітою, сімейним станом та рухливістю. Під етнічністю розуміють сукупність об'єктивних атрибутів і характеристик індивіда, що відносять його до тієї чи іншої соціальної групи. Основним фактором етнічної належності є мова, територія проживання, релігійна належність тощо. В умовах індустріалізації та інтеграції життя надзвичайно складно визначити дійсні межі етнічних груп. Річ у тім, що етнічність являє собою суб'єктивне відчуття індивіда, його власне віднесення себе до певної етнічної групи, сприйняття себе представником конкретного народу, що засновано великою мірою на таких етнокультурних елементах, як мова, релігія, традиції. І хоча сучасна стадія розвитку етнічності свідчить про інтеграційні тенденції суспільного життя та домінування єднання людей і груп через громадянство, а не за етнічними характеристиками, розглянемо підходи до аналізу населення з погляду прийнятності проекту. Так, скажімо, саме належність до певної етнічної групи зумовлює склад сімейних господарств, залучення жінок до суспільного виробництва, кількість дітей у сім'ї т.п. Наявність багатодітних сімей, де жінка, як правило, не працює, збільшує частку утриманців у загальному населенні регіону. При проектуванні ці моменти мають бути по-різному враховані для проектів, що реалізуються в Запоріжжі, Донецьку, Харківському і Київському регіонах.

Особливої уваги заслуговує етнодемографічна характеристика при реалізації проектів, що передбачають переселення людей. В разі примусового переселення (проект переселення жителів Прип'яті та інших забруднених районів після аварії на Чорнобильській АЕС) виникають серйозні соціальні проблеми: відчуження, втрата соціальних зв'язків, почуття безпорадності, що значною мірою знижує потенціал цієї частини населення. Максимально знизити негативні наслідки соціологи можуть шляхом ретельного опрацювання всіх елементів проекту переселення, які б не дозволили погіршити умови життя переселенців, включаючи тип житла, компенсаційні виплати, створення робочих місць для забезпечення зайнятості. За часів радянської влади при переселенні у зв'язку з будівництвом великих промислових об'єктів (у недавньому минулому організовані набори робітників на будівництво Байкало-Амурської магістралі, промислових гігантів на зразок Волзького автомобільного заводу в м. Тольятті) практично не враховувалися ні етнічні, ні соціальні характеристики залучених до проекту людей. Прикладом відсутності належного опрацювання питань складу домогосподарств, орієнтації на "ядерні", ізольовані сім'ї, в яких відсутні тісні соціальні зв'язки, є проект повернення на постійне місце проживання кримських татар. Прогнози спирались на ізольовані, а не "рознесені" сім'ї, що спричинило напругу внаслідок перенаселення ння рівня споживання в даному регіоні.

Пильна увага до населення району, його належності до тієї чи іншої культури зумовила визначення його ціннісних орієнтацій, норм і поведінкових структур спільноти. Ігнорування питань соціально-етнічної належності населення, що залучалося до реалізації проекту і проживало в його районі, призводило в ті часи до значних негативних соціальних наслідків. Освоєння цілинних та перелогових земель Казахстану, що відбувалося з залученням українських і російських працівників, спричинялося іноді до руйнування усталених уявлень. Знайомство з іншим способом життя, засвоєння нових форм поведінки, як правило, відбувається в певних вікових групах у процесі спілкування або роботи в новому середовищі. Повернення до свого середовища призводить до зміщення уявлень, втрати колишніх авторитетів, що може стати причиною депресії працівників.

Культурні традиції та поведінкові мотиви зумовлені соціо-культурним і демографічним середовищем. Культурні традиції лишаються незмінними протягом життя багатьох поколінь унаслідок незмінності середовища, в якому перебуває спільнота, однак в умовах соціокультурних інновацій на зміну стабільним формам і соціальним структурам приходять нові. Це звичайно пов'язано з переходом до нових видів і способів діяльності, коли в суспільну діяльність включаються нові демографічні групи. Наприклад, сучасний розвиток підприємництва в Україні активно залучив підлітків у сферу суспільного виробництва (сімейний бізнес, розповсюдження газет, сфера обслуговування). Це дістало відображення в зниженні рівня освіченості, зміщенні етичних і моральних норм. Величезною проблемою стає зростання наркоманії, алкоголізму, проституції саме в дитячому середовищі.

Надзвичайно важливим аспектом вивчення регіону є характеристика демографічних процесів, які належать до числа найбільш стійких, оскільки формуються десятиліттями під впливом безлічі різноманітних факторів (природно-кліматичних, соціально-економічних, історико-релігійних). Глибина демографічних досліджень коливається від "статистичного вивчення населення" до "вивчення людських колективів". Етнографічну структуру населення звичайно подають за статтю, віком, належністю до певної етнографічної групи, станом здоров'я, рівнем освіти та територіальним розподілом населення. Ця структура може бути доповнена показниками демографічної поведінки: сімейним станом, кількістю дітей і типом сім'ї. При дослідженні демографічної ситуації розглядаються культурні традиції, структура зайнятості, рівень доходів, житлові умови. Демографічне дослідження може показати забезпеченість робочими місцями, рівень конкуренції поколінь, соціальної мобільності та міграційних потоків.

Завдання соціологів полягає у визначенні впливу найважливіших етнодемографічних характеристик на структуру і темпи економічного розвитку, структуру споживання, ставлення до праці, види діяльності, яким віддається перевага.

Індикаторами демографічних процесів є:

чисельність населення, в т. ч. частка міського і сільськ. населення;

природний рух населення;

кількість новонароджуваних;

кількість померлих;

природний приріст (зменшення);

очікувана тривалість життя при народженні;

все населення;

жінки;

чоловіки;

міграція населення;

кількість новоприбулих;

кількість вибулих.

1.4 Проектування соціокультурного середовища проекту

Проектування соціокультурного середовища значною мірою залежить від загальних економічних тенденцій розвитку. Сучасний стан України характеризується демографічною кризою, параметрами якої є:

скорочення чисельності населення;

призупинення зростання частки міського населення.

Ці тенденції пов'язані з різким падінням рівня життя, погіршенням здоров'я та економічних умов відтворення населення, більшою невпевненістю сімей в майбутньому, зростанням смертності, значним збільшенням кількості алкоголіків та наркоманів. Подібні тенденції характерні для всіх країн, що стали на шлях радикальних економічних перетворень.

У проектуванні етнодемографічного розвитку регіонів слід брати до уваги загальнодержавну і регіональну політику - чи буде вона пасивною, такою, що лише реєструє негативні тенденції, чи стане активно впливати на їх подолання, усуваючи причини, які породжують ці тенденції. Надзвичайно важливою складовою соціального аналізу проекту є характеристика культури і соціальної організації населення регіону, а також оцінка адекватності проекту цьому стану населення регіону, його соціуму.

Культура соціуму зумовлюється історичним минулим і досвідом єднання з іншими культурами. Соціологія культури вивчає систему норм і цінностей, що регулюють поведінку індивідів і соціальних груп. Для сучасної культури характерна поліструктурність, яка зберігає багатоманітні цінності давніх культур попри домінування, а то й витиснення їх новими цінностями.

Тому при розробці й реалізації проекту визначають:

систему цінностей населення;

традиції та вірування;

потреби населення.

Досить часто переоцінка розробниками ступеня позитивного впливу проекту на населення пов'язана з невиправданим дистанціюванням національних завдань від повсякденних інтересів місцевого населення. Соціальний аналіз спроможний посилити увагу розробників до наявності чи можливості виникнення відмінності між особистими та колективними завданнями.

У соціальному аналізі проекту розробники, оцінюючи соціальну структуру населення, приділяють пильну увагу питанням забезпечення ефективної зайнятості. Криза української економіки дзеркально відбилася на кількості безробітних, їх частці в активному населенні. Сьогодні практично кожен сьомий громадянин країни є повністю чи частково безробітним. Попри те, що чимала частина безробітних знаходить джерела доходів в особистих господарствах, тіньовій економіці, вторинній зайнятості, кількість уражених кризою регіонів стає загрозливою. Тому, визначаючи перспективну стратегію, пріоритетні напрями та критерії підтримки проектів, першочерговість реалізації має належати проектам, які створюють додаткові місця і спричиняють мультиплікаційний ефект у вигляді збільшення грошових доходів населення, розширення масштабів ринку споживчих товарів та послуг (продовольства, промтоварів, житла, медикаментів) і засобів виробництва для їх виготовлення.

Не менш складним є завдання аналітиків оцінити можливий вплив проекту на формування нової структури та якості робочої сили. Трансформація економіки, перехід до нових технологічних вирішень виробництва вимагає від працівників інших якостей. Нині опановані загальні та професійні знання, набутий виробничий досвід відносяться зовсім до іншої епохи, яка великою мірою відійшла в минуле, і практично не потрібні з огляду на нові умови та вимоги виробництва. Для забезпечення ефективної зайнятості сьогодні замало зберегти існуючі і створити нові робочі місця, необхідно, щоб працівники відповідали вимогам сучасного бізнесу. Ось чому проекти мають таке важливе завдання, як підготовка персоналу, навчання його інноватики та підприємницького мистецтва (для менеджерів середньої та вищої ланки).

Діагностика соціальної структури передбачає визначення фактичних показників, їх тенденцій, прогнозування змін структури зайнятості. До основних індикаторів зайнятості для регіонів належать:

чисельність трудових ресурсів;

кількість зайнятих (тис. чол. і в процентах від працездатного населення);

кількість безробітних (тис. чол. і в процентах від економічно активного населення);

чисельність зареєстрованих безробітних (тис. чол. і в процентах до загальної чисельності безробітних).

1.5 Залучення населення до роботи над проектом

Однією з умов досягнення успіху проекту є завоювання прихильності, підтримки активного населення та організацій по експлуатації та обслуговуванню проекту. Це стосується всіх стадій проектного циклу. їх участь може набувати різних форм: консультації щодо відбору й планування інвестицій, надання робочої сили, матеріалів або фінансових вкладень, моніторинг за реалізацією проекту. Залучення бенефіціаторів (одержувачів вигод від проекту) до підготовки й реалізації проекту дозволяє керівництву проекту підвищити ймовірність одержання вигід, послабити або усунути опір, домогтися підтримки і підвищити стабільність проектів. Без активної участі потенційних бенефіціаторів проекти, як правило, працюють непродуктивно. Більше того, незадовільні результати проекту призводять до втрати населенням довіри до дій державних органів, покликаних забезпечити їм вигоди. Помилкою розробників є недооцінка технічних можливостей місцевого населення, оскільки втрата вигід від їх участі є очевидною.

Для активізації залучення населення до роботи по проекту або подолання опору соціолог має виявити ступінь групової солідарності населення, визначити фактори цієї згуртованості, передбачити можливість протистояння економічній ідеології цих груп. Групова солідарність, тобто усвідомлення себе членами групи як, єдиного цілого, може мати як пасивні, так і активні форми. Пасивні форми генерують моральну згуртованість всередині групи завдяки усвідомлюваній подібності за соціально-економічними ознаками. Активні форми солідарності мають вияв у розвитку асоціативних зв'язків, характері взаємодії. Оскільки рівень самосвідомості є похідною від об'єктивного становища, найістотніший вплив на неї справляють соціальний простір, ідеологічна інформація, матеріальна та соціальна відповідальність.

Розробники проекту мають приділяти особливу увагу економічній ідеології груп, що виявляють активну солідарність, оскільки вони сприймають та оцінюють економічне життя з погляду власних інтересів та умов життєдіяльності соціально-економічних груп. Цільові установки цих груп досить різноманітні - від оголошення правомірності своїх домагань, відстоювання принципів економічних відносин, що відповідають власним можливостям, до пропагування себе та своєї ролі. Такі групи є активними пропагандистами. Часто-густо вони беруться переконувати себе та інших у цілковитій економічній неспроможності та непродуманості тих чи інших проектів. Тому соціологи проекту повинні на основі проведення позиційного аналізу з'ясувати інтереси всіх сторін і визначити можливість впливу на їх інтереси, що дасть змогу знизити негативне сприйняття проекту.

Без активної участі населення проект не досягає запланованих цілей, відбувається марна витрата ресурсів. Скромні результати знеохочують населення, воно втрачає інтерес і довіру до зусиль державних чи інших організацій. Якщо населення не залучено до проекту, він стає просто будівництвом, і природною реакцією на нього є відторгнення, а часом і протидія його реалізації.

Міра участі населення залежить від цілей проекту. Проектувальник має максимально використати місцеві ресурси - і людські, і природні. Перепідготовка місцевого населення виявляється ефективнішою, ніж запрошення нової робочої сили. Спільнота може виступити учасником переговорів щодо наявної та запланованої до витрат (за проектом) кількості ресурсів. Вона може виставити свої вимоги до умов експлуатації ресурсів, а також брати участь у виборі місця для будівництва, уточненні маршруту проходження дороги чи трубопроводу і т.п.

Як забезпечити таку участь? Насамперед залучають так звану активну меншість - керівників місцевих підприємств, депутатів, інтелігенцію, підприємців та інших. Вони мають розуміти й поділяти вихідні ідеї проекту і включитися в обговорення тих питань, які стосуються їх особисто як представників спільноти. Поступово коло учасників розширюється, аби всі верстви, що опиняються у сфері дії проекту, мали можливість висловити свої погляди. Тут у пригоді стають засоби масової інформації, які можуть надати місце для відповідних виступів на своїх сторінках, а також на радіо й телебаченні. Соціолог повинен дбати про висвітлення різних поглядів у пресі, в дискусіях, в тому числі публічних.

Участь має потрійний ефект - удосконалюється проект, активізуються люди, полегшується реалізація проекту. Утім, планувати участь значно легше, ніж її здійснювати, особливо в стратифікованому суспільстві. Головна проблема полягає в безініціативності населення. За багато десятків років люди відвикли вважати суспільні проблеми своїми. Треба дуже відчутно зачепити інтереси людей, щоб вони зважились на участь, але окремі приклади і в нашій країні, і за кордоном дають підстави стверджувати, що цей напрям роботи соціолога не безнадійний.

1.6 Індикатори соціального розвитку

Об'єктивна взаємозалежність технічних, економічних та соціальних факторів у розвитку регіонів потребує розробки оптимальної системи показників. Різноманітність визначень систем показників є наслідком різних підходів до соціальних досліджень.

Американські соціологи досліджують соціальні показники мети і результатів, французькі фахівці - соціальні показники ресурсів та результатів, залишаючи осторонь питання про цілі. Вітчизняні соціологи будують системи показників, включаючи в них показники цілей, ресурсів, соціальних механізмів та результатів. Формуючи систему показників, слід пам'ятати, що вона повинна мати такі характеристики:

інтегральний характер показників, що пов'язує різні сфери та рівні соціального розвитку;

фіксувати плановані й фактичні результати, а не проміжні стани суспільного розвитку;

мати внутрішню структурованість характеру показників, що пов'язують ступінь розвитку економічних і соціальних результатів;

здатність до фіксації не тільки кількісних змін, а й якісних станів.

Тож розробникам проекту важливо вибрати систему соціальних індикаторів, які дозволяють визначити нормативний стан проекту (соціальний аспект), а також мати змогу відстежувати динаміку розвитку та обслуговування проекту. Побудова системи індикаторів соціального розвитку має грунтуватися на принципі кількісної оцінки процесів розвитку нації та народностей. Пропонуємо систему показників, визначення котрих необхідне для соціального проектування.

Індикатори, що використовуються в соціальному аналізі

Соціальні індикатори	Показники
1. Демографія	Чисельність населення, динаміка зміни чисельності населення, густота (кількість жителів на 1 кв.км), урбані-зованість (питома вага населення, що проживає в містах), вікові й етнічні пропорції співвідношення статей по вікових групах, структура сімей
2. Зайнятість	Чисельність працездатного населення, рівень безробіття, структура робочої сили за віковою та статевою ознаками, плинність кадрів по професійних групах, наявність вакансій по різних професійних групах, по змісту праці, пропозиція робочої сили по тих самих групах
3. Соціальна структура	Освітня структура населення, кількість студентів на 1 тис. населення, кількість осіб з вищою освітою, чисельність науковців, професійна структура населення, кількість працівників, зайнятих у матеріальному та нематеріальному виробництві структура населення за майновим статусом
4. Житлові умови	Питома вага сімей, що проживають у власних оселях; частка населення, що проживає у власних квартирах; величина житлової площі, що припадає на одну особу
5. Громадське життя	Наявність громадських організацій (ділових, професійних, етнічних, релігійних, політичних); участь населення в цих організаціях; рівень суспільних проблем, що порушуються локальними засобами масової інформації; програми (кількість, масштаб), ініційовані громадськими організаціями
6. Охорона здоров я	Кількість лікарів у розрахунку на 1 тис. населення, кількість лікарняних ліжок на 1 тис. населення, величина дитячої смертності, величина коштів, що виділяються на охорону здоров'я з бюджету в розрахунку на одного жителя
7. Злочинність, алкоголізм, наркоманія	Кількість вчинених злочинів, у т. ч. за ступенем тяжкості кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів кількість осіб, що страждають на алкогольну залежність кількість наркоманів

Соціальний аналіз передбачає не лише фіксацію існуючого рівня, а й прогнозування зміни показників під впливом проекту. Однак слід обережно ставитись до проектування соціальних показників, оскільки багато з них мають тісний взаємозв'язок. Так, зміна вікової структури населення спричиниться і до трансформації суспільного й майнового статусу, змін у житлових потребах та соціальних послугах. Прогнози соціального середовища мають враховувати весь спектр можливих впливів, а не лише змін, зумовлених реалізацією проектів. Різнобічний аналіз цих показників дає можливість визначати зрушення, що відбуваються в соціальному розвитку при реалізації проекту.

Результати прогнозування майбутньої соціальної поведінки ще менш певні, ніж прогнозування економічної поведінки, а розробка ефективних організаційних структур і підходів, покликаних змінити соціальну поведінку, є ще складнішим завданням. Утім, соціальний аналіз здатен підвищити якість прогнозів проекту, користуючись даними порівнянних проектів і грунтуючись на підготовці й великому досвіді аналітиків.

Розробники проектів нерідко безпідставно вважають, що розвиток подій ітиме за оптимістичним сценарієм, виходячи із завищених оцінок зацікавленості місцевого населення в проекті, зумовлених розумінням потреби в ньому, наявних для реалізації проекту ресурсів, економічних і соціальних стимулів реалізації, а також прогнозів темпів змін соціальних умов.

Отже, соціальний аналіз може сприяти більш ефективній розробці та реалізації проекту завдяки обізнаності з інтересами населення регіонів.

Список літератури

Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник - К.: КНЕУ, 2000.

Волков ИМ., Грачева MB. Проектный анализ: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект: Методы подготовки и анализа: Учеб. –справ. пособие. - М.: БЕК, 1996.

Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций. - М.: ДИС, - 1997.

Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998.

Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р. №1560-ХІІ.

Проектний аналіз: Навч. посіб. / під ред. С.О. Москвіна. - К.: Лібра, 1998.

Савчук В.П., Прилипко СИ., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. - К.: Абсолют-В, Эльга, 1999.

Управление инвестициями: в 2-х т. / Под ред. В.В. Шеремета. - М.: Высшая школа, 1998.