Реферат

Спеціальність: економіка та підприємництво

Дисципліна: державне регулювання зайнятості

Тема: державна служба зайнятості як централізований орган виконавчої влади

Харків 2009

Зміст

Вступ

Структура державної служби зайнятості

Принципи діяльності служби зайнятості та її завдання

Права служби зайнятості

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Минуло вісімнадцять років з того часу, як у міських і районних центрах зайнятості було офіційно розпочато реєстрацію безробітних в Україні, тобто в державі почав формуватися і діяти ринок праці. Регулювання ринку праці, соціальний захист громадян у разі вимушеного безробіття – один із важливих обов’язків держави, яка будує керовану, соціально орієнтовану ринкову економіку. Саме тому наприкінці 1990 року уряд України визнав за доцільне перетворити службу працевлаштування, що існувала в системі Міністерства праці України, на державну службу зайнятості, тобто централізовану систему спеціальних державних органів, які б комплексно вирішували питання, пов’язані з регулюванням зайнятості населення професійною орієнтацією, перенавчанням, працевлаштуванням, соціальною підтримкою громадян, які тимчасово не працюють.

Закон України “Про зайнятість населення”, прийнятий Верховною Радою України 1 березня 1991 р., низка положень щодо практичної реалізації цього закону, а також спеціальні постанови Кабінету Міністрів України створили правове поле діяльності державної служби зайнятості. На виконання зазначених законодавчих документів державною службою зайнятості, було виконано велику роботу, пов’язану зі створенням і зміцненням матеріально-технічної бази, оснащенням центрів зайнятості обчислювальною технікою, підготовка кадрів для всіх ланок служби зайнятості, нагромадженням досвіду організації різних форм роботи з незайнятим населенням, вивченням досвіду діяльності аналогічних служб інших країн.

Відносини у сфері зайнятості тісно пов’язані з загальним станом економічного розвитку країни. У зв’язку зі складною ситуацією на ринку праці України діяльність державної служби зайнятості продовжує вдосконалюватися.

2. Структура державної служби зайнятості

Державна служба зайнятості – це централізована структура спеціальних органів, утворена для комплексного вирішення питання регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.

Державна служба зайнятості має трирівневу структуру. Перший (базовий) рівень – це районні (405), міські (93), міськрайонні (55), районні в містах (59) центри зайнятості, які безпосередньо приймають громадян і надають їм послуги згідно з чинним законодавством про зайнятість.

Другий рівень – це центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні (24), Київський і Севастопольський міські центри зайнятості зі статусом обласних, що здійснюють територіальний розподіл трудових ресурсів і беруть участь у розробці регіональних програм зайнятості відповідно до місцевих особливостей і потреб.

Третій (верхній) рівень – це Державний центр зайнятості, який підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики. Він відповідає за реалізацію єдиної політики зайнятості на всій території України, заходів соціального захисту та сприяння зайнятості незайнятого населення, організаційно-методичне, правове та нормативне забезпечення, створення єдиної інформаційно-довідкової системи, розвиток матеріально-технічної бази служби зайнятості, підготовку кадрів усіх рівнів, міжнародні зв’язки, раціональне використання коштів фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи, організації, підпорядковані службі зайнятості. Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно.

Діяльність Державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених для цих цілей.

У складі Державної служби зайнятості діє інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

3. Принципи діяльності служби зайнятості та її завдання

Принципи діяльності служби зайнятості:

пріоритетність інтересів і потреб клієнтів;

співробітництво клієнта і служби зайнятості – найефективніший і

найкоротший шлях до працевлаштування;

пріоритетність послуг центру зайнятості, пов’язаних із пошуком роботи.

Державна служба зайнятості є основним органом державної влади, який здійснює адміністративне регулювання зайнятості населення в Україні. До основних завдань служби зайнятості належать:

аналіз і прогноз попиту та пропозиції на робочу силу;

інформування населення та державних органів управління про стан ринку праці;

консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, щодо можливості одержання роботи силою, вимог до професії та з інших питань, що є корисним для сприяння зайнятості населення;

введення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування у порядку, встановленому законодавством збирання та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище у сфері зайнятості населення;

надання допомоги громадян у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;

організовування при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників;

сприяння підприємствам у розвиткові та визначені змісту курсів навчання й перенавчання;

надання послуг щодо працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв’язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режи-му праці), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;

реєстрування безробітних і надання їм у межах своєї компетенції допомоги, у тому числі і грошової;

участь у підготовці перспективних і поточних державної та територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття;

внесення до місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів відповідних рад народних депутатів пропозицій про бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5% загальної кількості робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

бере участь в організації оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в установах, організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях;

реєстрування безробітних, їх працевлаштування, виплата допомоги по безробіттю, надання матеріальної допомоги безробітному та членам сім’ї, які перебувають на його утриманні, видання безвідсоткових позик для зайняття підприємницькою діяльністю;

виплата стипендій громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та пере підготовку;

підготовка пропозицій щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;

видання сертифікатів комерційним організаціям, які надають послуги, пов’язані з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовкою до роботи громадян за новою професією;

здійснення контролю за дотриманням державними і громадськими органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про зайнятість. Вживання заходів щодо запобігання незаконному використанню робочої сили;

здійснення обліку та складання звітів про витрачання коштів Державного фонду.

4. Права державної служби зайнятості

Державна служба зайнятості має право:

одержувати від усіх форм господарств, установ статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, характер і умови праці на них, про всіх вивільнених, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва;

розробляти і вносити на розгляд місцевих рад пропозиції щодо встановлення квоти прийняття на роботу осіб, не конкурентоспроможних на ринку праці;

направляти робітників для працевлаштування на підприємства всіх форм власності при наявності вакантних місць;

розпоряджатися у встановленому законодавством порядку коштами фонду сприяння зайнятості;

сплачувати вартість профпідготовки осіб, працевлаштування яких вимагає набуття професії, а також платити стипендію на період навчання;

надавати безробітним громадянам допомогу та припиняти чи скасовувати її;

укладати за дорученням підприємств, установ договори з громадянами при їх працевлаштуванні з попереднім навчанням, сплачувати вартість проїзду, надавати допомогу в разі переїзду за рахунок коштів підприємства.

Державний центр зайнятості несе відповідальність:

за проведення на території держави єдиної політики зайнятості, організаційно-методичне забезпечення діяльності місцевих ланок державної служби зайнятості;

за створення і розвиток матеріально-технічної, виробничої, поліграфічної бази державної служби зайнятості всіх рівнів;

за створення на основі автоматизації та комп’ютеризації єдиної республіканської інформаційно-довідкової системи державної служби зайнятості;

за формування системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки незайнятих громадян;

за організацію підготовки кадрів для державної служби зайнятості та створення ефективної системи підвищення кваліфікації її працівників;

за раціональне використання коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення;

за визначення оптимальної структури і чисельності працівників місцевих органів державної служби зайнятості, економне витрачання коштів на її утримання.

Висновки

Державна служба зайнятості створена для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Діяльність державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Основні завдання Державної служби зайнятості – це розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості із забезпечення зайнятості працездатного населення, систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, і розробка на цій основі необхідних прогнозів.

Служба зайнятості зобов’язана вживати заходи для запобігання масового безробіття, сприяти громадському усвідомленню змін у державній політиці зайнятості, підвищувати рівень професійної мобільності тих, хто прагне працювати.

На сьогоднішній день діяльність служби зайнятості ще не дістала глибокого теоретичного узагальнення. Тому необхідно постійно стежити за змінами, щ відбуваються у трудовому законодавстві і регламентації діяльності служби зайнятості.

Список використаної літератури

Г.В.Осовська, О.В.Крушельницька. Управління трудовими ресурсами. – К.: Кондор, 2007.

А.В.Калина. Державне регулювання зайнятості. – К.: МАУП, 2006.

А.Т.Чемерис. Організація діяльності служби зайнятості. – К.: МАУП, 2003.

Н.В.Ушенко. Зайнятість населення та удосконалення економічного механізму її державного регулювання в ринкових умовах. – К., 2003.