КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Організація та методика проведення аудиту»
на тему: «Аудит аудиту готівково-розрахункових операцій»
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ГОТІВКОВО-РОЗРАХУНКОВИЇ ОПЕРАЦІЙ
1.1.Економічна сутність готівково-розрахунковиї операцій підприємства
1.2.Нормативно-правове регулювання готівково-розрахунковиї операцій підприємства
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗЩАЦЯ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ НА ВАТ «ВЕНТИЛЯТОРНИЙ ЗАВОД «ГОРИЗОНТ»
2.1.Методика організації аудиту готівково-розрахункових операцій
2.2.Аудиторська перевірка ЗАТ «Вентиляторний завод «Горизонт»
ВСТУП
В процесі діяльності підприємство невід’ємною складовою його господарської діяльності є проведення операцій з контрагентами та видача готівки з каси на господарські та виробничі потреби, а також проведення розрахункових операцій. Ймовірність зловживань при проведенні готівково-розрахункових операцій є найвищою, тому актуальність даної теми зумовлюється необхідністю попередити будь-які зловживання щодо готівково-розрахункових операцій.
Об’єктом дослідження є готівково-розрахункові господарські операції, які здійснюються на підприємстві. Предметом дослідження є відповідність проведення готівково-розрахункових операцій встановленим вимогам законодавства, правильність заповнення касових документів.
Метою дослідження є висловлення висновку аудитора про достовірність, об’єктивність інформації, яка відображена в фінансовому обліку, звітності з готівково-розрахункових операцій і відповідає чинному законодавству.
Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
дослідити економічну сутність готівково-розрахункових операцій;
вивчити вимоги до проведення готівково-розрахункових операцій;
проаналізувати стан проведення готівково-розрахункових операцій на підприємстві з вимогами чинного законодавства;
розглянути аудит готівково-розрахункових операцій на підприємстві;
визначити шляхи вдосконалення готівково-розрахункових операцій на підприємстві.
Дане дослідження проводилось із застосуванням діалектичного підходу до вивчення сучасного стану аудиту готівково-розрахункових операцій. В процесі дослідження організації і методики аудиту готівково-розрахункових операцій підприємствах були використані загальнонаукові методи пізнання: поєднання абстрактного й конкретного, індукція, дедукція, аналіз і синтез, групування й порівняння, конкретизація. Для обробки даних, наведених у дослідженні застосовувались такі методичні прийоми: огляд, документальна перевірка, техніко-економічні розрахунки, аналітичні групування, структурний аналіз, узагальнення, підрахунок.
Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії, організації та методики аудиту готівково-розрахункових операцій, економічного аналізу, законодавчі акти, нормативні документи, довідкові, інструктивні, методичні матеріали та рекомендації міністерств і відомств, періодичні видання.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ГОТІВКОВО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ
1.1. Економічна сутність готівково-розрахункових операцій підприємства
Зберігання готівки та інших цінностей на підприємстві відбувається в касі. Каса — це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Готівка (готівкові кошти) — грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети, у тому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами. В касі реєструються касові операції зі співробітникаим та контагентами підприємства. Касові операції — операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
Підтврджуючими документами проведення касових операцій є розрахунковий документ, тобто документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Касові документи — документи (касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
Реєстратор розрахункових операцій — пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).
Для обмеження готівкових залишків в касі встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Ліміт залишку готівки в касі — граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час; небанківська фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” надає одну чи кілька фінансових послуг та яка внесена до Державного реєстру фінансових установ в установленому законодавством України порядку. До небанківських фінансових установ належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг [9, 78].
Основними касовими документами є:
журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів — документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів;
касова книга — документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;
касовий ордер — первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси;
книга обліку — касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;
книга обліку доходів і витрат — документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки;
розрахункова книжка — належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.
1.2. Нормативно-правове регулювання готівково-розрахункових операцій підприємства
Нормативно-правове регулювання готівково-розрахункових операцій підприємства здійснюється наступними нормативно-правовими документами:
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996;
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 07.06.1995 р. № 265/95;
Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 11.03.96 р. № 173/96;
Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. № 637;
Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» від 15.02.96 р. № 51;
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 05.06.1995 р. № 168/704;
Наказ Міністерства фінансів України «Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» від 26.08.1994 року № 202/412;
Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі» від 22.05.1996 р. № 144.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні [1].
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг [2].
Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами постановив Установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами — громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу [3].
Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою [4].
Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» затвердив типові форми по обліку касових операцій:
КО-1 “Прибутковий касовий ордер";
КО-2 “Видатковий касовий ордер";
КО-3 “Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів";
КО-3а “Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів";
КО-4 “Касова книга"; КО-5 “Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей” [4].
Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі» затвердив типові форми з обліку розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі:
П-49 “Розрахунково-платіжна відомість";
П-50 “Розрахункова відомість";
П-51 “Розрахункова відомість";
П-52 “Розрахунок заробітної плати";
П-53 “Платіжна відомість";
П-54 “Особовий рахунок";
П-54а “Особовий рахунок";
П-55 “Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати";
П-56 “Накопичувальна картка обліку заробітної плати” [5].
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету [6].
Наказ Міністерства фінансів України «Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» [7].
Наказ Міністерства фінансів України «Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» визначив, що для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов’язань [8].
РОЗДІЛ 2.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ НА ВАТ «ВЕНТИЛЯТОРНИЙ ЗАВОД «ГОРИЗОНТ»
2.1. Методика організації аудиту готівково-розрахункових операцій
Мета аудиту готівково-розрахункових операцій – висловлення висновку аудитора про достовірність, об’єктивність інформації, яка відображена в фінансовому обліку, звітності з готівково-розрахункових операцій і відповідає чинному законодавству.
Завданнями аудиту готівково-розрахункових операцій є:
необхідно дати оцінку стану внутрішнього контролю щодо руху і збереження грошових коштів та інших цінностей в касі підприємства;
залежно від стану внутрішнього контролю встановити методи організації аудиту готівково-розрахункових операцій:
суцільний;
вибірковий;
комбінований;
виявити необхідне проведення фактичного контролю;
перевірити за обраним методом:
забезпечення умов зберігання готівки і інших цінностей в касі підприємства, при надходженні її з банку та здаванні до банку;
забезпечити умови зберігання чекових книжок;
забезпечити порядок контролю за випискою чеків і отриманням за чеками грошей у банку;
забезпечити порядок оформлення документації щодо надходження готівки в касу і щодо її витрачання;
перевірити своєчасність оприбуткування готівки в касу;
дотримання ліміту каси;
стану обліку касових операцій;
забезпечення оформлення документів з використанням реєстраторів розрахункових операцій.
Методика проведення аудиту готівково-розрахункових операцій:
організація збереження готівки (наявність реєстратора розрахункових операцій, договору про повну матеріальну відповідальність);
раптова інвентаризація каси;
перевірка правильності і достовірності заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів, касової книги до реквізитам: дата, номер запису, одержано, від кого, підтверджуючі документи, підстава; наявність однієї касової книги;
перевірка повноти оприбуткування готівки по корівням чеків, виписках банку, прибуткових касових ордерах, касовій книзі;
перевірок правильності видачі готівки з каси по звітам про використання готівки, відомості на видачу заробітної плати;
визначення цільового характеру використання готівки;
порядок встановлення ліміту каси і його дотримання;
перевірка достовірності обліку касових операцій зіставленням первинних документів зі зведеними, дані синтетичного та аналітичного обліку.
Тест системи внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій є:
чи розподілені несумісні обов’язків;
чи здійснені касові операції у відповідності до законодавства;
чи відповідають умови зберігання готівки вимогам чинного законодавства;
чи контролюються операції належним чином;
чи існує наказ керівника, яким встановлено періодичність проведення перевірок каси;
чи проводяться на підприємстві раптові перевірки;
чи існують ознаки формального проведення інвентаризації в касі;
чи змінюється члени інвентаризаційної комісії;
чи перераховуються грошові кошти під час інвентаризації;
чи проводяться інвентаризації на звітні дати;
надання права підпису прибуткових та видаткових касових ордерів іншим особам, що не відображені у відповідних наказах;
відсутність наказу про проведення інвентаризації під час зміни касира, формальне проведення інвентаризацій;
чи застосовується на підприємстві реєстратор розрахункових операцій.
В ході аудиторської перевірки аудитор встановлює відповідність проведених готівково-розрахункових операцій вимогам чинного законодавства.
Згідно Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку [10, 45].
Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад 10000 грн. проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками [13, 96].
Матеріально-відповідльна особа підписує договір про повну матеріальну відповідальність збереження цінностей в касі [дод. А]. Призначенн на посаду касира має бути завірене наказом керівника [дод. Б].
Готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги.
Ліміти залишку готівки в касі встановлюються усім підприємствам, що мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції готівкою. Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюють комерційні банки за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму роботи підприємства, віддаленості його від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.
Всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку й у строки, встановлені установою банку для зарахування на їхні рахунки. Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджено наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51.
Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошей видають квитанцію за підписом головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і касира, завірену печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.
Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.
Крім Положення про ведення касових операцій аудитор використовує нормативні документи, затверджені відповідними міністерствами і відомствами, первинні документи щодо приймання і видачі готівки, касові книги і звіти касира, книги аналітичного обліку цінностей, що зберігаються в касі, облікові регістри за рахунком 30 "Каса" і для зустрічної перевірки за рахунки 31 "Рахунки в банках", субрахунками до нього 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті", 33 "Інші кошти", субрахунки 331 "Грошові документи в національній валюті", 332 "Грошові документи в іноземній валюті", 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті", 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті" [14, 33].
Аудит
каси проводять
у такій послідовності:
інвентаризація
каси, перевірка
дотримання
Положення про
ведення касових
операцій,
документальна
перевірка
прибуткових
і видаткових
касових операцій.
Однак
при аудиторській
перевірці
проведення
інвентаризації
не належить
до числа обов'язкових
процедур, які
використовує
аудитор для
підтвердження
достовірності
даних, що числяться
за статтею
"Каса" активу
балансу [1дод.
В]. Аудитор
у даному випадку
може скористатися
результатами
внутрішнього
контролю [11,
54].
Слід також врахувати, що готівку в іноземній валюті записують до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми в перерахунку на українські гривні за курсом Національного банку України. Під час документальної перевірки касових операцій аудитор використовує такі документи:
№ КО-1 "Прибутковий касовий ордер";
№ КО-2 "Видатковий касовий ордер";
№ КО-3 і КО-За "Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів";
№ КО-4 "Касова книга";
№ КО-5 "Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей", документи безордерного оформлення приймання і видачі грошей, облікові регістри, Головну книгу і баланси на відповідні дати за рахунком 30 "Каса" тощо.
Особлива увага аудитора має бути зосереджена на правильності оформлення касових документів: чи є на кожному документі розписки одержувачів грошей, чи погашаються касові документи (прибуткові — штампом "Одержано", видаткові — "Оплачено") із зазначенням дати, чи немає підчисток і виправлень.
Під час перевірки звіту касира і прикладених до нього документів аудитор зіставляє номери останніх прибуткових і видаткових касових ордерів, прикладених до звіту, із записами в журналі реєстрації, щоб переконатися у повноті обліку останніх касових операцій [дод. Г]. Якщо буде виявлено розбіжності у сумі або нумерації ордерів, з'ясовують причини. Щоб перевірити, як дотримано встановлений ліміт залишку грошей у касі, необхідно зіставити фактичні залишки грошей на окремі дати й у середньому за місяць із лімітом залишку. При підрахунку фактичних залишків грошей у касі вилучається готівка, призначена для виплати заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пенсій і премій.
Як правило,
перевірка каси
проводиться
не рідше одного
разу на квартал.
Оперативний
контроль за
залишком грошей
у касі здійснюється
на підставі
звітів касира.
Використання
готівки за
цільовим призначенням
перевіряють
зіставленням
даних про одержання
в банку грошей
з даними про
їх витрачання
(балансовим
методом, тобто
залишок на
початок з рахунка
30 "Каса" плюс
оборот за дебетом
за цим же рахунком
і мінус оборот
за кредитом).
Для цього
використовують
дані звітів
касира з доданими
документами,
дані облікових
регістрів з
дебету і кредиту
рахунка 30 "Каса"
і журналу реєстрації
прибуткових
і видаткових
касових
документів.
Своєчасність
і повноту внесення
в банк невикористаних
грошових сум
перевіряють
шляхом зіставлення
дати і суми
зарахування
грошей на рахунок
відповідно
до виписки
банку з датою
закінчення
масової виплати
грошей, зазначеною
у дозвільному
написі на платіжних
відомостях,
і депонування
заробітної
плати та інших
невиплачених
сум, а також із
датою і сумою
оприбуткування
грошей у касу
за іншими
надходженнями.
Перевіряючи
касові операції,
необхідно
встановити
їх законність,
достовірність
і господарську
доцільність
[15, 85].
Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.
Чекові книжки, корінці використаних чеків і невикористані чеки мають зберігатися у головного бухгалтера в умовах, що виключають можливість їх втрати. Зіпсовані чеки з написом "Анульовано" слід зберігати підклеєними до корінців чеків. Забороняється: довіряти зберігання чекових книжок іншій особі, зокрема касиру, який одержує за чеками готівку в банку, а також підписувати незаповнені чеки; виписувати чеки на пред'явника (мають використовуватися тільки іменні чеки).
Для того, щоб впевнитись у повноті оприбуткування грошей за реалізовані товарно-матеріальні цінності, слід перевірити звіти про їх рух і записи за рахунками обліку їх реалізації. При цьому кредитові записи за рахунком реалізації (за готівку) зіставляють із дебетовими записами з рахунка каси. У разі розбіжностей слід перевірити сутність зазначених операцій й встановити причини відхилень. На кожному підприємстві матеріальні цінності мають видаватися тільки за наявності на накладній поставленого касою штампа "Оплачено". Готівка за продані товари чи надані послуги має здаватися в касу підприємства. Квитанція видається за підписами головного бухгалтера і касира.
Під час аудиту правильності виплати грошей за платіжними відомостями слід вибірково встановити, чи всі записані в розрахунково-платіжні відомості особи практично працювали на підприємстві й чи немає серед них підставних осіб, на яких виписується заробітна плата з метою її привласнення [16, 45-46]. Такі факти виявляють шляхом звіряння даних відомості на виплату заробітної плати з показниками обліку особового складу і табелів, із наказами про зарахування на роботу і звільнення, з даними первинних документів про нарахування заробітної плати. Слід також перевірити підсумки в платіжних відомостях, тому що нерідко допускаються факти навмисного завищення підсумків у графі "До видачі на руки" на передбачувану суму привласнення. Тут необхідно звернути увагу на величину виплачених сум окремим особам із наступною перевіркою їх реальності, на справжність підписів осіб, що одержали гроші, на дописані суми, підчищення, необумовлені виправлення, неякісне оформлені доручення тощо.
У всіх відомостях слід перевірити справжність (автентичність) підписів одержувачів грошей. Для цього підписи в одних відомостях зіставляють із підписами в інших, особливу увагу звертають на виправлення і підчищення. В окремих випадках слід опитати одержувачів грошей, що дає змогу виявити підроблені підписи, а деколи і підставних та вигаданих осіб.
Окремо перевіряють правильність уплати і повноти оприбуткування квартирної плати й оплати комунальних послуг та інших надходжень, для чого користуються способам зустрічної перевірки і взаємного звіряння операцій, беруть письмові й усні пояснення у посадових і матеріально відповідальних осіб. Здійснюючи аудит касових операцій, слід перевірити правильність підрахунку оборотів за прибутком і видатком у касових звітах, визначення залишків на кінець звітного періоду і перенесення їх з однієї сторінки на іншу та відповідність залишку з рахунка 30 "Каса" за звітом касира на кінець місяця залишку за рахунком 30 "Каса" у Головній книзі.
Контролюючи касові операції, слід встановити відповідність кореспонденції рахунків чинним положенням і правилам ведення бухгалтерського фінансового обліку. Для цього звіти касира і прикладені до них документи зіставляють із даними регістрів бухгалтерського обліку.
Вивчаючи факти надходження грошей на поточні рахунки в банках, слід перевірити правильність і повноту гарантування їх за виписками банку, бухгалтерськими регістрами і звітами касира [19, 103].
Під час перевірки правильності списання коштів з рахунка у банку особливу увагу доцільно звернути на своєчасність і повноту оприбуткування і цільового використання готівки, одержаної в банку. На підставі даних акта інвентаризації каси і групувальних відомостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ аудиторського звіту (висновку), де відображаються встановлені факти недоліків у організації і веденні касових операцій з посиланням на додані до аудиторського звіту (висновку) групувальні відомості порушень і аналітичні таблиці [дод. Д].
Операції на рахунках у банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку [18, 65].
Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентичними) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента з операції. Одночасно з'ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.
Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Тут за прибутковими документами перевіряють повноту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.
Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.
Перевіркою сутності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється. Під час перевірки операцій за акредитивами слід звірити залишки сум і обороти за виписками банку із записами в регістрах бухгалтерського обліку. Одноразово з'ясовують причини, які зумовили розрахунки за акредитивною формою, чи передбачена ця форма розрахунків договором або чи може вона застосовується як санкція з боку постачальників за несвоєчасні платежі. Потім перевіряють повноту і своєчасність використання і повернення невикористаних акредитивів, а також повноту оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли від постачальників [17, 142].
Операції
з лімітованими
і не лімітованими
чековими книжками
аналізуються
з погляду їх
правильності,
характеру і
повноти оплати.
З'ясовують, чи
не проводилась
оплата лімітованими
чеками видатків,
які не включаються
в авансові
звіти підзвітних
осіб як здійснені
готівкою.
Після
встановлення
подібних фактів
слід визначити
розмір завданого
підприємству
збитку і винних
осіб. Слід також
перевірити,
чи збігається
залишок за
книжкою лімітованих
чеків, відображений
на корінці
останнього
використаного
чека, із залишком
на дату перевірки
за рахунком
313 "Інші рахунки
в банку в національній
валюті", а також
із залишком
за випискою
банку. Залишок
грошей на кінець
місяця за випискою
банну деколи
не збігається
із залишком
ліміту за лімітованою
книжкою. Це
пояснюється
тим, що видані
з лімітованих
книжок чеки
не були до кінця
місяця пред'явлені
одержувачами
в банк до оплати.
Об'єктом
контролю аудитора
можуть бути
операції з
переказами
грошей з рахунка
в банку на рахунки
в Ощадбанк,
тому що вони
можуть бути
пов'язані з
передачею
грошей підставним
особам, з крадіжками
коштів.
Здійснюючи
перевірку
операцій на
рахунку 312 "Поточні
рахунки в іноземній
валюті", слід
встановити,
чи відповідають
залишки коштів,
відображені
у виписці банку,
залишку коштів,
який значиться
за обліком;
повноту і
достовірність
банківських
виписок і прикладених
до них документів;
правильність
операцій і
справжність
банківських
виписок і первинних
документів,
правильність
кореспонденції
рахунків за
операціями
на поточних
рахунках в
іноземній
валюті й записів
у облікових
регістрах.
Особливу увагу звертають на повноту зарахування на транзитні валютні рахунки валютної виручки, що надійшла на адресу підприємства.
Ретельно вивчають обґрунтованість списання грошей з рахунків підприємства в банках у дебет рахунків витрат, прибутків і збитків тощо.
Кожний випадок порушення кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами для того, щоб з'ясувати, чи не призвело це до навмисного перекручення облікових і звітних даних.
Під час перевірки операцій за поточним рахунком в іноземній валюті слід врахувати, що суб'єкти господарювання можуть здійснювати скупку, обмін, продаж валюти за ліцензією Національного банку України в установленому законом порядку.
Грошовими документами, які знаходяться в касі, є поштові марки, марки державного мита, векселі, оплачені путівки в санаторії, будинки відпочинку тощо. Перевірка грошових документів починається з повної їх інвентаризації і складання відповідного акта. Насамперед, слід встановити відповідність залишків даних аналітичного і синтетичного обліку з рахунка 33 "Інші кошти". За даними аналітичного обліку необхідно встановити своєчасність і правильність оприбуткування грошових документів у кількісному і сумовому вираженні на рахунок 33 "Інші кошти".
Перевіркою операцій щодо придбання і видачі путівок у санаторії, будинки відпочинку тощо слід з'ясувати, за рахунок яких джерел вони були придбані, яку частину їхньої вартості не оплачують одержувачі, чи своєчасно й у повному обсязі надходять у касу гроші від одержувачів путівок, чи видають путівки працівникам за узгодженням з профспілковим комітетом, чи немає випадків видачі путівок особам, які не працюють на даному підприємстві. Крім того, слід встановити розмір недоплачених сум у касу підприємства, причини та осіб, винних у порушенні встановленого порядку видачі путівок та їх оплати. Аудитом грошових коштів у дорозі слід встановити законність і обґрунтованість кожного запису за рахунком 33 "Інші кошти". Своєчасність і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в банках встановлюють звіркою записів за кредитом рахунка 33 "Інші кошти" (субрахунок 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті") і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому з'ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів привласнення цих сум окремими посадовими особами.
Встановлюють
тривалість
перебування
окремих сум
коштів у дорозі,
оприбуткування
їх на початку
наступного
місяця на рахунок
у банку.
На
рахунку 333 "Грошові
кошти в дорозі
в національній
валюті" враховується
грошовий виторг
від реалізації
товарів, переведений
у банк через
інкасаторів,
пошту або Ощадбанк.
Кошти, здані
безпосередньо
в банк, на вищезгаданому
рахунку враховують
тільки в тому
випадку, коли
вони здані у
вечірню касу
наприкінці
останнього
робочого дня,
а зараховані
на рахунок
підприємства
у перший день
наступного
місяця. Основою
записів зазначених
операцій у
дебет рахунка
333 "Грошові кошти
в дорозі в
національній
валюті" є квитанції
установ банку,
поштового
відділення,
копії супровідних
відомостей
про здавання
виторгу інкасаторам
банку, а у кредит
- виписки банку.
Завдання аудитора — перевірити повноту і своєчасність зарахування на рахунки в банках кожної суми виторгу. Для встановлення можливих зловживань за кожною сумою на рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" (з минулим терміном перерахування) дебет рахунка зіставляють з документами, що підтверджують відправлення грошей, а кредит — із випискою банку або прибутковим касовим ордером. У разі несвоєчасності чи неповноти зарахування грошей на рахунок у банку негайно повідомляють начальнику контори зв'язку, адміністрації Ощадбанку і разом з ними встановлюють причини та винних осіб. Якщо у інкасаторських сумках виявляють нестачу чи надлишки грошей, перевіряють їх у звітах каси або роздрібних торговельних підприємств. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, результати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці розходжень сум виторгу; якщо виторг здано магазином, у якому немає касира, то виправлення вносять у товарно-грошові звіти.
Однак дебетові
чи кредитові
залишки на
рахунку 333 "Грошові
кошти в дорозі
в національній
валюті" щодо
кожної суми,
зданої через
інкасаторів,
свідчать про
те, що виправлення
не зроблені
й аудитор повинен
такий факт
врахувати при
виведенні
результатів
інвентаризації
каси або товарів.
У
висновку аудитори
зазначають
виправлені
записи за відповідний
період і встановлюють
результат.
Особливу увагу
слід звернути
на перевірку
сальдо рахунка
333 на перше число
кожного місяця.
Необхідно
з'ясувати, чи
немає фактів
віднесення
на цей рахунок
виторгу, який
належить до
перших чисел
наступного
за звітним
місяця з метою
дописування
товарообороту.
Основними завданнями аудиту розрахунків із підзвітними особами є:
перевірка дотримання правил видання авансів;
контроль за своєчасністю здавання авансових звітів;
перевірка правильності використання підзвітних сум і оформлення документів, доданих до авансових звітів, а також своєчасності повернення невитрачених сум;
виявлення незаконних і недоцільних з господарського погляду витрат.
Джерелами аудиту є накази і розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними до них виправдувальними документами про використання підзвітних сум, звіти касира з прикладеними прибутковими і видатковими касовими документами, Головна книга, баланс підприємства, дані аналітичного і синтетичного обліку з рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами". Сальдо цього рахунка може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відображаються розгорнено: дебетове сальдо - у складі оборотних активів, кредитове сальдо - у складі зобов'язань балансу підприємства. Аудитор перевіряє:
чи підзвітна особа протягом трьох днів після повернення з відрядження або після виконання доручення подала авансовий звіт про використання підзвітних сум;
чи до авансового звіту додані: посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку (з відмітками про вибуття і прибуття), залізничний та інші квитки, копії товарних чеків, приймальні акти або розписки осіб, що прийняли від підзвітної особи придбані цінності тощо.
Авансовий звіт бухгалтерія перевіряє як з погляду правильності його оформлення й арифметичних підрахунків, так і за суттю, тобто правильність і законність витрати кожної суми, зазначеної у звіті. Про перевірку робиться запис на бланку авансового звіту, після чого останній затверджує керівник підприємства. Залишок невикористаних сум підзвітна особа повертає до каси підприємства. На дебеті рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами" групують суми, що видаються у підзвіт, і відображають заборгованість осіб. На кредиті рахунка 372 обліковують суми виконаних витрат (на основі авансових звітів і прикладених до них виправдувальний документів).
Аудитору слід встановити, чи визначено коло осіб, що мають право одержувати підзвітні суми. Далі аудитор вимагає здавання у бухгалтерію авансових звітів. До осіб, які не звітували за одержані гроші у підзвіт, застосовують заходи щодо погашення заборгованості з нарахованої заробітної плати або через суд чи прокуратуру. Крім того, аудитор з'ясовує, чи не було випадків видачі авансів за наявності заборгованості за попередньо одержані суми або видачі грошей особам, які не числяться у штаті. Також слід перевірити, чи не видавався аванс у розмірі, що значно перевищує потребу. З виторгу видавати аванс у підзвіт не дозволяється. Аудитор звіряє аналітичний і синтетичний облік з рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами", потім розпочинає суцільну перевірку документів.
Термін відрядження визначається керівником, але має становити не більше 30 календарних днів в Україні, 60 днів — за кордон. Крім того, за наявності підтверджувальних документів відшкодовуються витрати на проїзд туди і звідти (у тому числі багаж); на побутові послуги (прання, чистка, ремонт одягу, білизни, взуття), але не більше 10 % добових за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях до 50 % вартості місця; на службові телефонні переговори — за узгодженням із керівником. Витрати на проїзд у м'якому вагоні, у каютах 1-4 групи тарифних ставок на суднах морського флоту, у каютах 1-2 категорії на суднах річкового флоту і літаком І класу відшкодовуються з дозволу керівника підприємства згідно з наданими проїзними документами. В інших випадках відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі).
Працівникам,
що перебувають
у відрядженні
понад встановлені
норми компенсації
витрат при
відрядженнях
відшкодовуються
також витрати
на оплату ПДВ
за придбані
проїзні документи,
користування
у поїздах постільною
білизною та
найм житлового
приміщення.
За період тимчасової
непрацездатності
особі, що була
у відрядженні,
виплачується
допомога за
лікарняними
листками, дні
яких не включаються
до строку
відрядження.
Керівникам
підприємств
надано право
у випадках,
коли розмір
витрат на службові
відрядження
відомий заздалегідь,
проводити
оплату вказаних
витрат за згодою
осіб, що їдуть
у відрядження,
без подання
виправдувальних
документів.
Розрахунок
виданої суми,
підписаний
керівником
підприємства,
зберігається
у бухгалтерії
підприємства.
Посвідчення
на відрядження
подається у
бухгалтерію
без звіту.
На практиці трапляються порушення операцій, пов'язаних із закупівлями сільськогосподарських продуктів і сировини. Тому аудитору слід ретельно перевірити авансові звіти заготівельників і прикладені до них закупівельні квитанції, приймальні акти, відомості закупок тощо. Аудитори зіставляють копії квитанцій відносно номерів, дат, ціни і суми. Якщо є сумнівні документи, виїжджають на місце або надсилають письмовий запит.
2.2. Аудиторська перевірка ЗАТ «Вентиляторний завод «Горизонт»
Аудиторською фірмою «Капіталъ» була проведена перевірка фінансової звітності за 2005 рік ЗАТ «Вентиляторний завод «Горизонт» на основі Угоди № 111 від 01.09.2006 р. [дод. Ж].
Аудиторською фірмою «Капіталъ» провела аудиторську перевірку наступних фінансових звітів:
«Баланс станом на 31 грудня 2005 року;
«Звіт про фінансові результати за 2005 рік;
«Звіт про рух грошових коштів за 2005 рік»;
«Звіт про власний капітал за 2005 рік»;
«Примітки до фінансової звітності за 2005 рік у довільній формі».
Відповідальність за ці фінансові звіти несе управлінський персонал підприємства. Аудиторською фірмою «Капіталъ» несе відповідальність за висловлення думки щодо фінансових звітів на підставі аудиторської перевірки. Аудиторською фірмою «Капіталъ» провела аудиторську перевірку згідно з« Стандартами аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів, які використовуються в якості Національних стандартів аудиту в Україні. Ці стандарти зобов'язують Аудиторською фірмою «Капіталъ» планувати і здійснювати аудиторську перевірку з метою одержання обґрунтованої впевненості в тому, що фінансових звіти не містять суттєвих заправлень.
Аудит включав перевірку шляхом тестування доказів, які підтверджують суми й розкриття інформації у фінансових звітах. Аудиторська перевірка ЗАТ «Вентиляторний завод «Горизонт» включала також оцінку застосованих принципів бухгалтерського обліку й суттєвих попередніх оцінок, здійснюваних управлінським персоналом, а також оцінку загального подання фінансових звітів. Застосовуючи тестування аудитори перевірили інформацію, що підтверджує цифровий матеріал, на якому базується звітність. Під час перевірки було досліджено бухгалтерські принципи оцінки основних засобів, запасів та інших статей Балансу, використані керівництвом підприємства. Аудиторською фірмою «Капіталъ» вважає, що проведена аудиторська перевірка забезпечує обґрунтовану підставу для висловлення думки аудиторської фірми «Капіталъ».
Аудиторською фірмою «Капіталъ» не спостерігали за інвентаризацією наявних основних засобів станом на 01.12.05р., запасів та розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами (Наказ №90 від 26.10.05), оскільки дата інвентаризації передувала призначенню аудиторську фірму «Капіталъ» аудиторами підприємства, але аудиторська фірма «Капіталъ» покладається на професійне судження комісії підприємства, що виконувала функції внутрішнього аудиту. Як зазначено в Примітці 5 до фінансових звітів, у фінансових звітах не враховано резерв сумнівних боргів, що на думку аудиторів, не відповідає Національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та є результатом рішення, прийнятого управлінським персоналом, це змусило нас висловити умовно-позитивну думку щодо фінансових звітів за цей рік.
На думку аудиторів, за винятком впливу відхилень, що вказані вище, фінансові звіти достовірно відображають інформацію згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності ЗАТ «Вентиляторний завод «Горизонт» станом на 31 грудня 2005 року, а також результати діяльності за 2005 рік згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні.
Не вносячи до аудиторського висновку застережень, в наступних пояснювальних параграфах аудиторська фірма «Капіталъ» звертає увагу на додаткову інформацію, висновок щодо якої надається згідно Вимог до аудиторського висновку, який подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Міністерством юстиції України № 1664/10263 від 29 грудня 2004 року.
При веденні бухгалтерського обліку підприємство керується Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та Наказом про облікову політику.
Активи підприємства на дату Балансу складають нематеріальні активи, основні засоби, відстрочені податкові активи, запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість та витрати майбутніх періодів. На думку аудиторів, інформація за видами активів розкрита підприємством, в основному, відповідно до вимог Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Зобов'язання підприємства складають інші поточні зобов'язання; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. На аудиторську думку інформація про зобов'язання розкрита підприємством в основному відповідно до вимог Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Власний капітал підприємства складає статутний капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал та нерозподілені прибутки. Сутністю корпоративного управління є система відносин між власниками акцій, управлінським персоналом, а також зацікавленими особами задля забезпечення (ефективної діяльності підприємства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.
З метою захисту прав та законних інтересів акціонерів підприємство забезпечує комплексний, незалежний, об'єктивний та професійний контроль за фінансово-господарською діяльністю шляхом залучення незалежного зовнішнього аудитора та створення внутрішніх механізмів контролю. Вартість чистих активів підприємства на дату Балансу становить 1579,7 тис., що перевищує розмір статутного капіталу.
На думку аудитора, інформація про власний капітал розкрита підприємством відповідно до вимог Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Концептуальною основою для складання фінансових звітів підприємства є Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зміст та форма Балансу станом на 31.12.2005 року, загальні вимоги до розкриття його статей, відповідають Положенню (Стандарту) бухгалтерського обліку
№ 2. Зміст та форма Звіту про фінансові результати за 2005 рік, загальні вимоги до розкриття його статей відповідають Положенню (Стандарту) бухгалтерського обліку
№ 3. Зміст та форма Звіту про рух грошових коштів за 2005 рік, загальні вимоги до розкриття його статей відповідають Положенню (Стандарту) бухгалтерського обліку
№ 4. Зміст та форма Звіту про власний капітал за 2005 рік, загальні вимоги до розкриття його статей відповідають Положенню (Стандарту) бухгалтерського обліку.
РОЗДІЛ 3.
СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ЯК ШЛЯХ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Однією з головних цілей будь-якого підприємства є отримання максимального прибутку та збільшення його вартості. Для вирішення цих задач необхідно отримати інформацію про джерела доходів, а також про те, які клієнти його забезпечують і чому, виявити ті ключові бізнес-процеси, на удосконаленні яких повинно сконцентруватися підприємство, щоб забезпечити приріст доходу та реалізацію корпоративної стратегії. У відповідності з цим у подальшому підприємство направляє інвестиції і організовує свою управлінську роботу.
У загальному вигляді проблема розвитку системи внутрішнього контролю на рівні будь-якого промислового підприємства полягає у вироблені комплексного, системного підходу і пов'язаних з ним методичних рішень, які б були здатні створити практичні умови для її впровадження та функціонування.
У ринковому конкурентному середовищі дана проблема набуває особливої актуальності, оскільки на злагоджене та ефективне ведення господарської діяльності визначальний вплив здійснює діюча система внутрішнього контролю. На ефективність роботи підприємства суттєво впливає наявність контролю та контрольних процедур, що описують основні бізнес-процеси. Важливою складовою загальної проблеми розвитку системи внутрішнього контролю є отримання уявлення про її фактичний стан, що сформує передумови для її вирішення, дозволить визначити «вузькі» місця в методиці та організації внутрішнього контролю на підприємстві та стане основою для подальших прикладних досліджень з цього питання.
Побудова та організація системи внутрішнього контролю на підприємстві має залежити від:
галузевої особливості суб'єкта господарювання, що організовує внутрішній контроль;
впливу специфіки діяльності на побудову системи обліку на підприємстві;
сезонних коливань в діяльності об'єкта;
зовнішнього впливу на розвиток даної галузі;
виробничих факторів;
номенклатури продукції, що виробляється.
Для того, щоб правильно розробити план аудиту, необхідно отримати інформацію і уявлення про існуючі заходи внутрішнього контролю підприємства. При цьому аудитору необхідно врахувати дані, отримані ним під час вивчення середовища контролю і систем бухгалтерського обліку для визначення обсягу подальшого вивчення процедур внутрішнього контролю [21, 67].
Внаслідок того, що процедури контролю тісно взаємопов'язані з середовищем контролю і системою обліку, під час отримання аудитором уявлення про середовище контролю і систему обліку він отримує також певний рівень інформації щодо процедури контролю. Наприклад, при дослідженні системи бухгалтерського обліку грошових коштів, аудитору, як правило, стає відомо про здійснену перевірку по банківських рахунках. За звичайних обставин під час розробки загального аудиторського плану не вимагається розуміння аудитором абсолютно всіх внутрішніх процедур контролю підприємства, які використовуються для кожного затвердження фінансової звітності чи для кожної її позиції або кожної категорії операцій.
Тести на відповідність внутрішнього контролю здійснюються з метою отримання аудиторських доказів його ефективності: структури систем обліку і внутрішнього контролю, що означає наскільки ця структура попереджає, виявляє і своєчасно виправляє істотні помилки; функціонування внутрішнього контролю протягом всього періоду перевірки. Деякі процедури аудиту можна не планувати окремо як тести на відповідність внутрішнього контролю, але вони можуть дати аудиторські докази ефективності як структури внутрішнього контролю, так і її функціонування. Таким чином, ці процедури перевірки можуть служити для аудиту тестами відповідності внутрішнього контролю. Наприклад, під час вивчення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю грошових коштів аудитор може отримати аудиторські докази ефективності контрольної перевірки рахунків банку шляхом опитування і спостереження
Відповідно до світових тенденцій все більша кількість підприємств переходять на систему внутрішнього контролю, орієнтованого на ризик, відомого як модель COSO. При цьому «ризик» визначають як можливість негативно вплинути на основні бізнес-процеси на підприємстві. Згідно з концепцією внутрішнього контролю, орієнтованого на ризик, з кожним видом діяльності початкове пов'язані специфічні ризики і повністю їх уникнути практично не можливо [20, 52]. Проте потрібна своєчасна ідентифікація цих ризиків і створення таких управлінських механізмів, які при реалізації ризику пом'якшують наслідки його впливу до допустимого рівня. Таким чином, внутрішній контроль – це та частина бізнес-процеса, яка забезпечує прийнятний для бізнесу рівень контрольованого ризику.
Необхідно виділити важливі характеристики внутрішнього контролю:
внутрішній контроль являє собою процес досягнення цілі, а не самоціль;
важливі не лише правила, процедура і регулюючі документи, але і люди, які здійснюють внутрішній контроль на всіх рівнях;
від внутрішнього контролю власники і керівництво компанії можуть очікувати лише обґрунтування рівня досягнення поставленої цілі, але аж ніяк не абсолютної гарантії безпомилкової роботи;
внутрішній контроль забезпечує досягнення поставленої цілі або декількох цілей у суміжних сферах діяльності підприємства.
Таким чином, внутрішній контроль – це процес, контрольований вищим органом підприємства, який визначає його політику (наприклад, радою директорів, яка представляє інтереси власників компанії), і здійснюється управлінським персоналом вищого рівня (менеджментом) і всіма іншими співробітниками в достатньому та обґрунтованому обсязі, що забезпечує досягнення підприємством наступних цілей:
підприємство працює фінансово ефективно у відповідності із затвердженою стратегією;
фінансова звітність повністю достовірна;
бізнес-процедури організовані з максимальною ефективністю;
необхідний рівень якості продукції, товарів, робіт, послуг досягнений;
діяльність підприємства повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.
Процес організації внутрішнього контролю на підприємстві починається з етапу встановлення стандартів, тобто конкретних цілей, які підлягають змінам та мають часові границі. Для управління необхідні стандарти у формі показників результативності об'єкта управління для всіх його ключових областей. Всі стандарти, які використовуються для контролю, повинні бути обрані із багаточислених цілей та стратегій підприємства. На другому етапів організації внутрішнього контролю на підприємстві співставляються реально досягнуті результати із установленими стандартами, а керівництво підприємства визначає величину відхилення, в рамках якого відхилення від встановлених стандартів вважається нормальним [22, 101]. При цьому оцінка відхилень від стандартів має бути об'єктивною і здійснюватися висококваліфікованими експертами, які мають бути повністю незалежними від процесу та керівництва. Третій етап внутрішнього контролю – прийняття відповідних корекційних заходів. При цьому керівництво має змогу обрати самостійно одну з трьох ліній поведінки:
нічого не змінювати (основна ціль чого полягає у тому, щоб досягти такого положення, при якому процес управління підприємством дійсно заставив би його функціонувати у відповідності із планом);
ліквідувати відхилення (коректування, що проводиться, має бути напрямлене на ліквідацію дійсної причини відхилення, її смисл – зрозуміти дійсну причину відхилення та досягти повернення підприємства до правильної стратегії діяльності);
переглянути стандарт (не всі відхилення від стандарту слід ліквідовувати, інколи самі стандарти можуть виявитися нереальними, тоді необхідні об'єктивні зміни стандартів).
Висновки, зроблені контролерами (аудиторами), повинні бути затверджені керівництвом підприємства. При цьому необхідно мати достатню обґрунтованість необхідних корегуюючих заходів.
Одним з методів перевірки ефективності здійснення контролю і бізнесу в цілому є внутрішній операційний аудит. При здійсненні внутрішнього контролю аудитор має перевірити ефективність процедур внутрішнього контролю, правильність виконання контрольних процедур протягом звітного періоду, ефективно виявляти та ліквідовувати зловживання. У результаті наукових досліджень було виявлено необхідність реструктуризації системи внутрішнього контролю на підприємстві з метою організації нової ефективної системи контролю, вигоди від якої значно перевищували б витрати на її створення та організацію. Тому для організації ефективного внутрішнього контролю на підприємстві пропонується методика внутрішнього контролю за первинними показниками діяльності підприємства, яку можна називати стратегією пошуку об'єкта в інформаційному середовищі. Визначено необхідність організації самоконтролю на підприємстві, що підвищить ефективність і надійність системи внутрішнього фінансового контролю на підприємстві [23, 56].
Використання системи внутрішнього контролю на підприємстві дозволить вирішити завдання, поставлені перед внутрішнім контролем як перед системним процесом комплексної перевірки всієї господарської діяльності підприємства та окремих її елементів та учасників, а також виявити проблемні ділянки і на основі цього вжити термінових заходів щодо їх усунення.
ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження методики та організації аудиту можна зробити наступні висновки:
Згідно Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.
Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою.
Всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку й у строки, встановлені установою банку для зарахування на їхні рахунки.
Готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги.
Аудит каси
проводять у
такій послідовності:
інвентаризація
каси, перевірка
дотримання
Положення про
ведення касових
операцій,
документальна
перевірка
прибуткових
і видаткових
касових операцій.
Однак
при аудиторській
перевірці
проведення
інвентаризації
не належить
до числа обов'язкових
процедур, які
використовує
аудитор для
підтвердження
достовірності
даних, що числяться
за статтею
"Каса" активу
балансу.
На ефективність роботи підприємства суттєво впливає наявність контролю та контрольних процедур, що описують основні бізнес-процеси. Важливою складовою загальної проблеми розвитку системи внутрішнього контролю є отримання уявлення про її фактичний стан, що сформує передумови для її вирішення, дозволить визначити «вузькі» місця в методиці та організації внутрішнього контролю на підприємстві та стане основою для подальших прикладних досліджень з цього питання.
Згідно з концепцією внутрішнього контролю, орієнтованого на ризик, з кожним видом діяльності початкове пов'язані специфічні ризики і повністю їх уникнути практично не можливо. Проте потрібна своєчасна ідентифікація цих ризиків і створення таких управлінських механізмів, які при реалізації ризику пом'якшують наслідки його впливу до допустимого рівня. Таким чином, внутрішній контроль – це та частина бізнес-процеса, яка забезпечує прийнятний для бізнесу рівень контрольованого ризику.
Тому для організації ефективного внутрішнього контролю на підприємстві пропонується методика внутрішнього контролю за первинними показниками діяльності підприємства, яку можна називати стратегією пошуку об'єкта в інформаційному середовищі. Визначено необхідність організації самоконтролю на підприємстві, що підвищить ефективність і надійність системи внутрішнього фінансового контролю на підприємстві.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 07.06.1995 р. № 265/95.
Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 11.03.96 р. № 173/96.
Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. № 637.
Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» від 15.02.96 р. № 51.
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 05.06.1995 р. № 168/704.
Наказ Міністерства фінансів України «Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» від 26.08.1994 року № 202/412.
Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі» від 22.05.1996 р. № 144.
Аудит та аудиторська діяльність/ Л.С. Шатковська, В.М. Жук, В.К. Савчук та ін.; за ред. Л.С. Шатковської. – К.: Урожай, 1996. – 256 с.
Аудит и ревизия: Справочное пособие /А. Бавдей, И. Белый, Н. Дробышевский и др. Ред. И. Бельїй. — Минск: ООО "Мисанта", 1994. — 220 с.
Аудит: Конспект лекцій / О.А. Петрик (укл.): Міжнар. наук.-техн. ун-т.-К., 1995.-164 с.
Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельний, Е. Петрик, В. Савченко и др.; Под ред. А. Кузьминского. — К.: Учетинформ, 1996. — 283 с.
Аудит: Практ. пособие для подготовки аудиторов / Е.А. Петрик, А.Н. Кузьминский, Н.А. Кужельний и др.; А.Н. Кузьминский (ред.) — К.: Учетинформ, 1996. — 283 с.
Аудит. Учеб. пособие / Данилевский Ю.А., Шапигузов С.М., Ремизов Н.А., Старовойтова Е.В. - М.: ИД ФБК- ПРЕСС, 1999. - 544с.
Аудит: Учебник для вузов / В.И. Подольский, Г.Б Поляк, А.А. Савин и др.; Под ред. проф. В.И. Подольского. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ: ДАНА, 2000. - 655 с.
Аудит в Україні: Збірник нормативних документів//Бюлетень законодавства і юридичної практики України (укр.).- 2006.- № 4.
Барышников Н.П. Организация и методика проведения общего аудита. — М.: Информ.-изд. дом "Филинь", 1995. — 448 с.
Богомолов А.М. Внутренний аудит: Словарь-справочник: Навчальне видання.- М.: Приор, 2002.- 336 c.
Давидов Г.М. Аудит: Підручник.- К.: Знання, 2004.- 511 c.
Івашко Л.Ю. Внутрішній аудит в умовах запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади // Фінансовий контроль (укр.).- 2006.- № 5.- C.50-56.
Савченко В.Я. Аудит: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: КНЕУ, 2005.- 322 c.
Ситнов А.А. Современный взгляд на сущность и предметную область внутреннего аудита // Финансовый менеджмент (рус.).- 2005.- № 2.- C.99-113.
Сухарева Л.О. Внутренний аудит в системе финансового контроля // Бухгалтерский учет и аудит (рус.).- 2003.- № 3.- C.54-59.