Контрольна робота на тему :
„Організація і методика податкового контролю”
Студентки : 5курсу
Заочної форми навчання
Зі спеціальності 7.051061
Кривошапка Я.С.
Керівник к.е.н.
доцент Войнова Т.С.
Полтава 2004г.
Варіант 5.
1.Основні принципи відбору платників для проведення податкової перевірки.
2.Організація і методика перевірки правильності оподаткування доходів фізичних осібсуб”єктів підприємницької діяльності.
3.Адміністративний арешт активів платника податку.
4.Використана література.
1.На жаль, чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків. Як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій. Зрозуміло, що такі рекомендації є відомчими нормативними актами і необов’язкові до виконання суб’єктами підприємницької діяльності. На сьогодні на більш високому законодавчому рівні деяке врегулювання знайшли лише виїзні перевірки.
Так, процесуальну частину планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, що проводяться контролюючими органами, регулює Указ Президента України „Про деякі заходи з дерегулюваня підприємницької діяльності” від 23.07.98 р., №817/98.
Згідно з цим Указом плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, яка передбачена в плані роботи контролюючого органу і здійснюється за місцезнаходженням такого суб’єкта чи за місцем розташування об’єкта власності, стосовно якого вона проводиться. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.
Право на проведення виїзної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки, надіслано повідомлення із зазначенням дати її проведення. У разі неможливості проведення одночасної перевірки всіма контролюючими органами (відсутність умов праці для всіх перевіряючи, неможливість співпраці працівників суб’єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, одночасно з усіма перевіряючими) перевірки проводяться у різні терміни, погодженні контролюючими органами із суб’єктом підприємницької діяльності.
Формування щорічних проектів планів-графіків проведення планових виїзних перевірок здійснюється державними податковими адміністраціями (інспекціями) в районах та містах та узгоджується за строками з місцевими контролюючими органами в термін до 15 жовтня поточного року. Під час узгодження терміну проведення пріоритетним визначається встановлений державними податковими інспекціями термін, який не повинен перевищувати 30 робочих днів, крім суб’єктів підприємницької діяльності з річним сукупним валовим доходом 20 млн.грн. і більше, термін перевірки яких може перевищувати 30 робочих днів. Продовження терміну проведення перевірки здійснюється за рішенням керівника державної податкової адміністрації, якій підпорядкована відповідна податкова інспекція.
Проекти планів-графіків державних податкових адміністрацій складаються на підставі індивідуальних планів-графіків документальних перевірок юридичних осіб, на основі яких виконується робота податкового органу по проведенню перевірок платників податків. Індивідуальний план-графік повинен містити такі реквізити:
найменування підприємства, запланованого до проведення документальної перевірки;
присвоєння підприємству ідентифікаційний номер платника податків;
номер і дату акта останньої документальної перевірки;
категорію документальної перевірки (комплексна, тематична, зустрічна, інформативна);
дані про участь у майбутній перевірці співробітників інших контролюючих органів;
період фінансово-господарської діяльності платника податків, що підлягає перевірці;
строки проведення документальної перевірки (дату початку/дату закінчення);
прізвище, ім’я, по батькові працівника (працівників), відповідального (відповідальних) за проведення перевірки.
Затверджені плани-графіки носять обов’язковий характер для виконання всіма під розділами державної податкової служби. Заміна об’єктів у планах та зміни терміну перевірок забороняються, крім випадків наявності об’єктивних обставин (ліквідація, банкрутство, припинення діяльності на тривалий час та інше), які визначає тільки податкового органу, компетенції якого належать також контроль за виконанням планів-графіків.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб’єктом підприємницької діяльності норм законодавства;
б) суб’єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документів обов’язкової звітності;
в) виявлено недостовірних даних, заявлених у документах обов’язкової звітності;
г) суб’єкт підприємницької діяльності подав в установленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час прове дення планової чи позапланової виїзної перевірки;
д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб’єктом підприємницької діяльності не надасть пояснень та їх документальних підтверджень на обов’язковий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;
е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
Оперативна перевірка передбачає контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності встановленого порядку розрахунків зі споживачами за готівку з використанням електронно-касових апаратів і товарно-касових книг, грошових доку ментів, лімітів готівки в касах та її використання при розрахунках за товари, роботи, послуг, наявності відомостей про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій, торгових патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності й марок акцизного збору, а також обстеження будь-яких виробничих, складських, торгових та інших приміщень, що використовуються в якості юридичної адреси таких платників або для одержання доходів.
Оперативна перевірка повинна проводитися за окремими планами органів державної податкової служби в складі не менше двох посадових осіб. Проведення оперативної перевірки починається, як правило, з фіксації службовою особою податкової служби факту закупівлі споживачем товару (замовлення, одержання послуги) або з негласної контрольної закупівлі товару. Оперативні перевірки можуть також здійснюватися підрозділами податкової міліції у зв’язку з надходженням інформації щодо протиправних дій посадових осіб платника податків, правопорушень у сфері оподаткування, ухилення від сплати платежів до бюджету тощо.
Рівночасна перевірка, як правило, проводиться за спеціальними рішеннями податкових органів. Наприклад, якщо проводиться перевірка платників цілої галузі або крупних підприємств, які мають структурні підрозділи в різних областях України, рішення про таку перевірку приймається ДПА України. Якщо перевіряється підприємство, що має філії чи структурні підрозділи переважно в одній області, рішення приймається податковою адміністрацією відповідної області.
Рівночасній перевірці, зокрема підлягають:
підприємства, які відносяться до складу однієї системи підпорядкування або за галузевим призначенням;
підприємства, які займаються аналогічними видами діяльності;
структурні підрозділи головного підприємства (філії, відділення, представництва, дочірні підприємства тощо);
підприємства-партнери в господарських стосунках тощо.
Зустрічна перевірка проводиться на підприємствах, що є господарським партнером раніше перевіреного (або того, що перевіряється одночасно) суб’єкта підприємницької діяльності з метою з’ясування реальних обставин здійснення певної операції,
повноти оприбуткування отриманої за нею продукції (товарів) або виручки від її реалізації за допомогою зіставлення відповідних даних обліку в обох підприємствах.
Зустрічні перевірки проводяться державними податковими органами в міру виникнення необхідності в їх здійсненні, тобто в основній своїй масі є позаплановими. Зустрічна перевірка проводиться на підставі: письмового звернення керівництва податкового органу, що здійснює перевірку підприємства, до органу податкової служби за місцем його партнера (тобто місця взяття його на податковий облік) щодо господарських стосунків між ними протягом не більше 10 робочих днів з моменту отримання завдання;
письмового розпорядження керівництва державного податкового органу на проведення перевірки партнерів підприємства із залученням фахівців з питань, які підлягають перевірці.
Комплексна документальна перевірка охоплює питання правильності обчислення й сплати всіх видів податків, зборів та обов’язкових платежів на підставі вивчення діяльності платників податків щодо дотримання ними основ податкового та валютного законодавства, правильності розрахунків з бюджетами всіх рівнів, достовірності ведення бухгалтерського обліку, складення звітності.
Суттєва роль при проведенні комплексної документальної перевірки належить визначенню достовірності даних податкової звітності суб’єкта підприємницької діяльності.Вона встановлюється шляхом формальної чи арифметичної перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку або за допомогою спеціальних прийомів фактичного й документального контролю. Крім того, здійснення комплексної перевірки обов’язково передбачає проведення на підставі даних бухгалтерського обліку та звітності, поглибленого аналізу діяльності платника податків, його фінансового стану тощо.
Кабінетну (камеральну) перевірку можна віднести до виду попередніх перевірок з більш широким спектром проведення перевірочних процедур та залученням до перевірки додаткових документів. Камеральна перевірка здійснюється уповноваженими посадовими особами податкового органу згідно з їх службовими обов’язками без спеціального рішення керівника.
Основними етапами камеральної перевірки є:
перевірка повноти подання платником податків документів податкової звітності;
візуальна перевірка правильності оформлення документів податкової звітності (повноти та чіткості заповнення всіх необхідних реквізитів тощо);
перевірка своєчасності представлення податкової звітності;
перевірка правильності арифметичного підрахунку підсумкових сум податків, що підлягають сплаті до бюджету;
перевірка обґрунтованості застосування платником податків ставок податку й пільг, їх відповідності чинному законодавству;
перевірка правильності обчислення бази оподаткування. На цьому етапі здійснюється камеральний аналіз, що включає перевірку логічного зв’язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, необхідними для обчислення бази оподаткування, взаємозв’язок показників фінансової звітності і податкових декларацій (розрахунків), оцінку фінансової і податкової звітності з погляду їх відповідності наявним у податковому органі даним про діяльність платника податків тощо.
2.Державна реєстрація фізичних осіб-латників податків та інших обов’язкових платежів введена в Україні з 1996 року. Реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного місця проживання в Україні, за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування.
Фізичні особи-платники податків та інших обов’язкових платежів зобов’язані:
зареєструватися у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків з моменту виникнення об’єкта оподаткування або сплати податків та інших обов’язкових платежів;
подавати до відповідних податкових органів відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” протягом місяця з дня виникнення таких змін.
Працівники державних податкових інспекцій, які ведуть державний реєстр фізичних осіб, за розголошення інформації про фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України. Фізичні особи-платники податків та інших обов’язкових платежів, які не подають інформації для занесення до державного реєстру фізичних осіб або подають її у перекрученому вигляді, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України. Ця норма не застосовується до осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи.
Керівники і посадові особи підприємств, установ, організацій всіх форм власності, зокрема Національного Банку України та його установ, комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ та фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності за неподання або несвоєчасне подання до державно-податкових інспекцій відомостей відповідно до частини другої статті 9 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.
Керівники і посадові особи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, зокрема Національного банку України та його установ, комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ, фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством зобов’язанні подавати до державних податкових інспекцій відомості про суми виплачених фізичними особами доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів. Порядок складення довідки про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб обумовлюється „Порядком заповнення та подання юридичними особами всіх форм власності й фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності довідки ф.№8ДР”, затвердженим наказом ДПА України 30.12.1997 р., № 473.
Метою створення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків є забезпечення:
повного обліку фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов’язкові платежі, одночасною їх ідентифікацією;
організації автоматизованої обробки інформації про сплату податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами в режимі комп’ютерної мережі;
взаємодія державних податкових інспекцій з метою забезпечення контролю за правильністю та своєчасністю сплати податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами;
організації нормативно-довідкової інформації для взаємодії державних податкових інспекцій з іншими органами;
розвитку вітчизняного математичного забезпечення, засобів зв’язку та обчислювальної техніки.
Джерелами формування інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб є:
дані державних податкових інспекцій про фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів;
інформація підприємств, установ, організацій усіх форм власності , зокрема Національного банку України та його установ, комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності про суми виплачених фізичним особам доходів і утриманих із них податків та інших обов’язкових платежів;
інформація виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб-суб’єктів підприємницької та іншої діяльності;
відомості міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ про громадян, які прибули на проживання в даний район або місто чи вибули з них ;
відомості відділів реєстрації актів громадянського стану виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів про громадян, які померли.
3.Адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Цей захід полягає у забороні вчиняти платником будь-якої дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дії з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Він може бути накладений на будь-які активи платника з урахуванням обмежень, викладених у попередньому підрозділі.
Арешт активів може бути повним або умовним. Повний полягає у виключній забороні платнику на реалізацію прав розпорядження або користування його активами (з їх тимчасовим вилученням або без такого). При вилученні активів ризик, пов’язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних (споживчих) якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення. Умовним арештом активів визначається обстеження платника щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий у разі, коли за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Арешт активів платника може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:
а) платник податків порушує правила відчуження активів, що перебувають у податковій заставі стосовно захисту прав кредиторів.
При виникненні такої обставини потрібно встановити (п.5.1.Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом ДПАУ від 25.09.2001 р., № 386, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 р. за № 865/6056):
чи є юридична і фізична особа платником податків у порядку, передбаченому законом;
чи має платник непогашену суму податкового боргу, що зафіксований в податковому обліку такого платника;
чи знаходяться активи такого платника у податковій заставі;
чи, платник активи якого знаходяться у податковій заставі. письмово повідомив наступних кредиторів про її існування та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов’язань, а також відшкодував збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення;
б)фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон.
У разі виникнення зазначеної обставини слід установити (п.5.2.Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом ДПАУ від 25.09.2001 р., № 386, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 р. за № 865/6056):
чи є фізична особа платником податків у порядку, передбаченому законом;
чи має фізична особа непогашену суму податкового боргу, що зафіксований у податковому обліку такого платника;
чи має місце оформлення таким платником виїзду за кордон (оформлення закордонного паспорта та відкриття візи, придбання квитків на транспорт, який іде за кордон, та інше) незалежно від мотивів такого виїзду;
в)платника, який тримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями, іншими, ніж податкові, крім випадків, коли стосовно нього запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство.
д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем.
е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби (якщо вона є обов’язковою) або, коли платник, що отримав податкове повідомлення (має податковий борг),здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передавання іншим особам.
Слід звернути увагу на те, що згідно з за законодавством, арешт може бути накладено активи строком до 96 години підписання відповідного рішення керівником податкового органу. Зазначений термін не може бути продовжено в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено .У цьому разі такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визначення їх безхазяйними, а у випадку, коли ці активи є такими, що швидко псуються, протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу.
Керівник відповідного податкового органу має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненню або знищенню. При цьому суд зобов’язаний прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.
Рішення керівника податкового органу щодо арешту активів може бути оскарженням сум податкових зобов’язань (боргу), нарахованих податковим органом. В усіх випадках, коли податковий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт, проводиться службове розслідування щодо мотивів його видання, а винні особи притягуються до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності.
Список використаної літератури:
1.Оніщенко В.А. „Податковий контроль (основи організації) :К.: Ред.журн. ”Вісник податкової служби України”,2002 р.