Реферат: Особливості обслуговування представників церковних общин

Кінець другого - початок третього тисячоліття увійде в історію людства з нерозв'язаними і навіть подекуди вкрай загостреними етнорелігійними проблемами. Останнім часом світ дедалі глибше поглинається прірвою етнічних і релігійних конфліктів. Релігійний екстремізм, ісламський фундаменталізм загрожують не лише окремим країнам і народам, а стали реальною загрозою світовому миру і міжнародній безпеці.

Регіони етноконфесійних конфліктів закриваються для туризму, від чого страждає бюджет багатьох країн, зокрема тих, що входили до складу колишньої Югославії, а також зони Середземномор'я та Близького Сходу. Як тільки у 1988 р. ісламські фундаменталісти розстріляли 54 туристів з Європи біля єгипетських пірамід, цей регіон був закритим для міжнародного туризму.

Етнорелігійні конфлікти спалахують майже на всіх континентах. Криваві зіткнення відбуваються між християнами і мусульманами у ряді країн Азії та Африки (Філіппінах, Індонезії, Замбії, Судані, Сомалі та інших державах), між православними і мусульманами (в Боснії, Герцеговині, Косові, Македонії). Релігійний екстремізм спричиняє напруження і людські жертви в Індії та Пакистані (індуїстсько-ісламські зіткнення). Події у Середній та Центральній Азії (Узбекистан, Таджикистан, Киргизія, Афганістан) і на Кавказі дедалі більше асоціюються з релігійним екстремізмом, базою якого є ісламський фундаменталізм, який уже вписав криваві сторінки в новітню історію таких країн, як Алжир, Єгипет, Ліван та постійно підживлює палестино-ізраїльський конфлікт. Події 23 жовтня 2002 р. у Москві засвідчили, що ісламський фундаменталізм в його екстремістсько-терористичному вияві загрожує всім і в будь-якому місці.

Повалення тоталітарних режимів у Східній і Центральній Європі викликало розкріпачення пригнічених інстинктів, вихід на поверхню проблем, що не розв'язувалися десятиліттями і не могли вибухнути під "крижаною брилою" режимів. Агресивні націоналізм і нетерпимість, ксенофобія і конфесійний шовінізм вирвалися на поверхню суспільного життя регіону.

В Україні функціонує демократичне законодавство про свободу совісті та релігійні організації, яке убезпечує українське суспільство від міжконфесійних конфліктів. Поліконфесійність і поліетнічність України збалансовується низкою законодавчих актів, які відповідають стандартам міжнародного, зокрема європейського, законодавства. Це забезпечує міжконфесійну стабільність, гарантує українське суспільство від будь-яких небажаних етноконфесійних трансформацій. Україна може слугувати добрим взірцем країни безпечної і привабливої для міжнародного туризму, зокрема релігійного, паломницького туризму.

В Україні здавна приймали паломників в її святих місцях. І українські паломники відвідували святі місця в далеких від неї землях. Це не був туризм у сучасному розумінні цього поліфункціонального явища. Але в ньому вже були закладені комунікативні, інформативні, інтегративні, соціальні та інші функції туризму. Доказом цього є паломництво українців до Святої землі, одне з яких знайшло свого літописця в особі Данила Паломника у творі "Житье и хожденье Данила Руськия земли игумена" [1]. Данило Паломник не був першим паломником з Руси-України у Святій землі. У "Печерському Патерику" знаходимо інформацію про українських паломників ще в XI ст. Однак Данило Паломник першим описав своє паломництво, яке здійснив в 1106-1108 pp. Він був ігуменом заможного монастиря, "ішов з великою дружиною". Описи паломництва він збагачує не лише сакральною інформацією, а й надзвичайно цінним і цікавим матеріалом географічного, історичного, етнографічного змісту, моментами спілкування, які засвідчують повагу приймаючої сторони до "руських паломників", і гордість паломників за "свою Руську землю". Мабуть, за цей патріотизм та свіжий і різнобарвний паломницький колорит "Хождение Данила" було перекладене грецькою, німецькою, французькою мовами.

На українській землі, як засвідчують давні літописи і хроніки, побувало багато подорожуючих зі Сходу і Заходу. їх приваблювала краса української природи, шляхетність душі українського народу, духовна величність Києво-Печерської і Почаївської лавр, Київської Софії, культурних і сакральних пам'яток інших регіонів України.

Виступаючи 28 серпня 2001 р. на урочистому засіданні, присвяченому 950-річчю Святоуспенської Києво-Печерської лаври, Президент України Л. Кучма зазначив, що коли б всю історію України помістити на одну сторінку, то й тоді в ній вагомий рядок був би присвячений Києво-Печерській лаврі.

Питання основної частини реферату: інформаційне забезпечення паломницького туризму; пам’ятки сакрального мистецтва як об’єкт паломницького туризму; концепція проекту Патріарший паломницький центр. у Львові - розглянуто на прикладі Львівської області.

В додатку приведено приклад розробки маршруту: Центри духовного кільця Львівщини.

ІІ. Основна частина

2.1 Соціальний аспект паломницького туризму в Україні

Україна - багатонаціональна і багатоконфесійна країна, в якій налічується понад 70 різних релігійних течій. Міжконфесійні конфлікти в Україні, які, на жаль, подекуди існують, хоча їх географія і динаміка значно звузилася і впала за останні роки, не переростають (і, будемо сподіватися, не переростуть) в етнорелігійне протистояння. Запорукою цього є послідовна, цілеспрямована державно-церковна політика Української держави, яка ґрунтується на конституційних положеннях і державних правових актах, що відповідають міжнародному праву і захищають свободу совісті, релігійні свободи та права всіх національних меншин, всіх громадян України - як віруючих, так і невіруючих. Це створює сприятливі передумови та можливості для розвитку як вітчизняного, так і міжнародного паломницького туризму в Україні.

В Україні немає виявів релігійного екстремізму, який значно посилився в кінці другого тисячоліття і завдає шкоди міжнаціональним відносинам, співіснуванню різних народів, рас, культур, релігій, зокрема такому дієвому гуманітарному чиннику розвитку й утвердженню цього співіснування, як міжнародний туризм. Останнім часом терористичні акції релігійних екстремістів безпосередньо здійснюються проти туристів і туристських фірм та кампаній (Єгипет, Алжир, Ізраїль, Індія, Пакистан, Близький Схід). У результаті етнічно-релігійних конфліктів цілі країни і регіони закриваються для міжнародного туризму, індустрія туризму в них занепадає, знищується його інфраструктура, а відтак виснажується державний бюджет, знижується життєвий рівень населення (прикладом може слугувати нинішня Югославія).

У різних регіонах України збереглися історично-культурні пам'ятки християнства, ісламу, іудаїзму, караїзму та інших релігій і етносів. Вони притягальні, надто привабливі культурними і сакральними осередками для українців, євреїв, кримських татар, караїмів, кримчаків, інших вихідців з України та їхніх нащадків, які проживають нині за її межами. Останніми роками ці люди здійснюють приватні і неорганізовані паломницькі поїздки до місць, пов'язаних з пам'ятними датами, подіями, визначними особистостями їхнього етноконфесійного минулого.

Про можливу перспективу розвитку туризму, пов'язаного з хасидистським паломництвом необхідно сказати докладніше. Хасидизм як релігійно-містичний рух виник внаслідок розвитку єврейської містики і релігійної філософії у специфічній соціально-економічній, політичній і духовній ситуації України XVIII ст. Засновник цієї течії Бешт (1700-1760) підкреслював, що нерівність, яка існує в світі, не впливає на взаємини між Богом і людиною. Справжній праведник не той, хто хизується своєю вченістю, а той, хто піклується про ближнього. Слугувати Богові треба радісно і самовіддано, і навіть спокута має стати не скорботою за минулим, а радісним актом встановлення душевної гармонії. Хасидизм не послабив очікування Месії, не відкинув жодну із заповідей іудаїзму, але по-новому осмислив їх. Він швидко поширювався і охопив половину світового єврейства. На чолі громад хасидів стали цадики, багато з яких сформувалися як святі і діяли в Україні.

Брацлавські хасиди - послідовники цадика Нахмана Брацлавського (1772-1810), який вважав основою етики іудаїзму простий спосіб життя, самопожертву, відвертість, щирість, безпосередність у молитвах. Найчисленніші громади брацлавських хасидів зареєстровані у Нью-Йорку, Єрусалимі, Бней-Браці та Цфаті (Ізраїль). їхня діяльність координується Всесвітньою радою брацлавських хасидів. Святе місце брацлавських хасидів - могила Нахмана в Умані, яку, згідно з його заповітом, на Рош-Гашана (Новий рік за хасидським календарем) відвідують брацлавські хасиди з усього світу, а їх налічується до 100 тисяч.

ХаБаД, Любавіч - ХаБаД - течія в хасидизмі, біля витоків якої стояв рабин Шнеур Залман (1745-1813). Релігійно-філософська система ХаБаД (абревіатура івритських термінів "мудрість", "розум", "пізнання") побудована на синтезі екзальтованого ірраціоналізму в хасидизмі Бешта та традиційної талмудистичної вченості. Центр ХаБаД - у Нью-Йорку, який опікується 200 тисячами послідовників у США, Ізраїлі та Україні.

Таким чином, Україна безпосередньо пов'язана з хасидизмом, який генетично є духовним продуктом українського єврейства. Цей різновид паломницького туризму не обслуговується в Україні на належному рівні, спричиняє незручності як для тисяч щорічних прочан-хасидів, так і для місцевих жителів. А він може стати істотним каналом наповнення бюджету. Ще в 80-ті роки (за радянської влади) були пропозиції американських і ізраїльських послідовників хасидизму належним чином профінансувати влаштування інфраструктури паломницького туризму хасидів до святих місць в Україні (побудова відповідних аеропортів, шляхів сполучення, готелів тощо). Проте радянська влада проігнорувала цю пропозицію, надавши перевагу ідеологічним розрахункам антирелігійної політики.

Регіонами міжнародного паломницького туризму можуть і повинні стати Прикарпаття та Закарпаття, пов'язані з культурою, пам'ятними місцями народів, споріднених з католицизмом, іудаїзмом, вірменською церквою. Київ, Чернігів, Одеса, Полтава - ці та інші міста є носіями не лише християнської монокультури, а й поліконфесійної культури як у минулому, так і в наші дні. Тут збереглися пам'ятки давньої християнської і навіть дохристиянської - язичницької цивілізації. Низка українських міст обласного і навіть районного підпорядкування (згадаємо тут наше Поділля - Хмельниччину - Вінниччину) - якщо не діючі, то потенційні туристичні маршрути не лише для громадян України, а й для іноземців.

Для розвитку міжнародного прочанського туризму в Україні надзвичайно важливо досягти встановлення та збереження мирного співжиття, спокою, злагоди між усіма етносами і культурами, конфесіями та віруваннями багатонаціональної України. Міжнаціональний і міжконфесійний мир - підґрунтя та запорука успішного розвитку міжнародного туризму в Україні. А це вимагає від українських туристських організацій, спеціалістів туристської індустрії та туристської культури поряд з іншими філософськими та гуманістичними засадами туризмології засвоїти, сповідувати та пропагувати й релігієзнавчі засади, а саме:

На терені України зустрівся та зімкнувся не лише православний Схід і католицький Захід, а й Схід і Захід у масштабному, геополітичному вимірі. Починаючи з середини XVI ст., від часів Реформації, Україна стає батьківщиною різних протестантських течій - лютеранства, кальвінізму, социніанства, згодом - баптизму, адвентизму, п'ятидесятництва, свідків Єгови, а сьогодні - різних харизматичних течій, неорелігій. Ще раніше на українській землі прижилися іудаїзм та іслам. Отже, нині маємо досить різнобарвну конфесійну карту України [7]. Тут пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові християнські та нехристиянські течії, відгалуження, групи, іноді досить екзотичні, далекі від національної традиції та культури.

У правовій державі, демократичному суспільстві гарантується вільний світоглядний, віросповідний вибір, якщо він не виходить за межі загальнолюдської етики, не перешкоджає утвердженню сутнісних сил людини, інтелектуальному, моральному розвитку особи, цивілізованому співжиттю громадян.

Національні культури, конфесійні відмінності, світоглядний плюралізм не повинні (і не можуть) в Україні бути підґрунтям для релігійного екстремізму і етнорелігійної ворожнечі. Бо ж християнська культура, що Грунтується на Євангелії, має спільні корені з культурою іудейською, що грунтується на Торі, та ісламською, яка в Корані увібрала багато сакральних сюжетів Старого та Нового Заповітів Біблії. Всі вони доповнюють одна одну і в багатьох аспектах - не лише провіденціальному й есхатологічному, а й культурологічному й етичному - можуть гармоніювати між собою. Отже, Україна - перспективна, безпечна та приваблива країна для розвитку міжнародного паломницького туризму.

Регіонами активного міжнародного паломницького туризму в Україні можуть бути:

1. Крим (тут зосереджені пам'ятки християнства і дохристиянських релігій, іудаїзму, ісламу, караїзму);

2. Умань, Бердичів, Меджибіж, Тараща, інші міста, пов'язані з історією хасидизму, захороненням цадиків - святих, глав хасидистських громад, які відвідують щорічно десятки тисяч прочан-хасидів з США, Ізраїлю. Хасидизм-духовний феномен українського єврейства, що був своєрідною реакцією на трагічні для євреїв подій Хмельниччини і Коліївщини, може і повинен стати новою сторінкою толерантних християнсько-іудейських, україно-єврейських взаємовідносин;

3. Галичина, Буковина, Закарпаття - пограниччя латинської і візантійської культури, перехрестя західного і східного християнства; регіон, в якому збереглися "святі місця" католицизму, православ'я, іудаїзму, протестантизму, вірменської церкви, ознайомлення з якими матиме не лише туристсько-пізнавальне, а й насамперед екуменічно-гуманістичне значення;

4. Низка міст обласного і районного підпорядкування (Вінниччина, Житомирщина, Хмельниччина, Волинь) відтворюють національну і сакральну культуру княжої доби і середньовіччя (українського бароко), співжиття католицького і православного світу; відтворенням багатої героїчної, сакральної, культурної минувшини українського народу може стати кільцевий туристський маршрут Острог - Пересопниця - Берестечко - Володимир-Волинський;

5. Новим туристським прочитанням славнозвісного твору Олеся Гончара "Собор" може стати туристський маршрут у степову Україну до святинь Запорозької Січі;

6. Туристське відтворення шляху "від варяг у греки" поверне історичну пам'ять до витоків Київського християнства, до знакових постатей української християнської історії та доленосних подій, пов'язаних із запровадженням християнства, - першої княгині-християнки Ольги і рівноапостольного Володимира Великого; Київ, Чернігів, інші міста центральної України в перспективі розвитку міжнародного (та й внутрішнього, загальноукраїнського) туризму можуть і повинні стати, завдяки зосередженням у них історико-культурних і сакральних пам'яток, своєрідним туристським засвоєнням багатої української дохристиянської і християнської культури і духовності.

Туристські маршрути могли б мати орієнтовні привабливі назви:

Витоки християнської України

Монастирі України

Перехрестя східного і західного християнства

Сакральні пам'ятки Поділля

Звитяжний і духовний волинський край

Шляхами святинь Запорозької Січі

Культурно-релігійні пам'ятки Криму

Святі місця хасидизму в Україні

Організація міжнародного паломницького туризму в Україні істотно гальмується наявністю численних проблем, розв'язання яких - справа держави, всіх організацій та установ, причетних до туризму. Серед них зазначимо насамперед наступні невідкладні завдання:

Інвентаризація і реставрація історико-культурних, сакрально-духовних місць, пам'яток, які приваблюватимуть туристів. Більшість з цих пам'яток, на жаль, перебуває в занедбаному, непривабливому стані.

Створення сучасної цивілізаційної інфраструктури міжнародного паломницького туризму (шляхи сполучення, зв'язок, місця відпочинку).

Підготовка кваліфікованих кадрів (гідів, провідників туристських груп, організаторів туристських маршрутів) із знанням історії, культури, релігії, традицій, звичаїв, обрядів України і народів, які в ній проживали, а також іноземних мов.

З метою докладнішого вивчення перспектив розвитку міжнародного паломницького туризму, уточнення можливих потоків туристів з конкретних країн, їхніх інтересів і запитів, необхідно встановити контакти з культур-аташе посольств цих країн в Україні (США, Канади, Ізраїлю, Ватикану, Німеччини, Польщі, Швеції, Болгарії та ін), а також з товариствами, асоціаціями, національно-культурними фондами, конфесійними центрами національних меншин в Україні.

На базі Київського університету туризму, економіки і права та відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України організувати Науковий центр з досліджень проблем міжнародного паломницького туризму.

2.2 Інформаційне забезпечення паломницького туризму

Інформаційно-довідкове забезпечення паломницького туризму розглянемо на прикладі Львівської єпархії. Перші львівські церкви були збудовані понад 700 років тому. Нині у місті Львові близько 100 храмів, чимало монастирів і каплиць. Такої кількості сакральних об’єктів не має жодне місто в Україні. Усі, окрім трьох, діють. Інформація про львівські церкви, монастирі, молитовні будинки, святині іудеїв, благодійні установи різних конфесій, 15 чудотворних ікон і мощі Святих та Блаженних зібрана в одному атласі і на мапі. А це дасть можливість розвивати паломницький туризм. Загалом у Львові на 800 тисяч населення припадає 255 релігійних об’єктів. Найдавнішою є Церква Святого Миколая, датована кінцем ХІІІ століття. Поруч неї розташовані ще чотири давні храми. Найбільше будувалось церков у 14-18 століттях за польського панування та в міжвоєнний час у 1919-39 роках.

У місті з’явились отці-домініканці, бернардини, кармеліти босі та черевичкові, францисканці, капуцини, реформати, місіонери, пауліни, єзуїти, августинці і цей перелік ще не увесь. Усі вони мали монастирі і церкви, це свідчення багатства міста на сакральні споруди. Це було багатоконфесійне місто, де поруч жили вірні різних віросповідань. Великих руйнувань зазнали храми у часи австрійської імперії, радянського періоду, а більше десятка синагог були знищені в роки Другої світової війни. Напередодні проголошення незалежності України у місті діяли лише 20 православних і римо-католицьких церков, а більшість християнських святинь використовувались не за призначенням. Українська Греко-Католицька церква (УГКЦ) була ліквідована сталінським режимом у 1946 році на псевдособорі, а перед цим арештували увесь єпископат. Із проголошенням незалежності України і відновлення УГКЦ почалось відродження монастирів і церков.

2.3 Пам’ятки сакрального мистецтва, як об’єкт паломницького туризму

Кожна святиня має свою історію і чудотворні ікони. Усі релігійні об’єкти вказані в довіднику, вони нанесені на мапу міста. Адже мандрівка Львовом - неодмінно ще й пізнання сакральних пам’яток. Оскільки майже усі вони діють, то туристи доволі часто присутні на богослужіннях і для багатьох гостей міста це свого роду паломництво.

"Хтось приходить подивитись, як гарно, які ікони, а хтось - помолитись. Я думаю, що у Львові можна поєднати одне і друге. Є різні храми, десь мало вірних, але ця церква відома усім, десь навпаки", - зазначає укладач атласу Тарас Гринчишин.

У львівських храмах зберігаються оригінали і копії 15 чудотворних ікон, мощі понад 25 Святих і Блаженних. У Святоюрській крипті поховані видатні духовні особи УГКЦ кардинал Сембратович, митрополит Андрей Шептицький, кардинал Сліпий, а на Янівському цвинтарі спочиває святий римо-католицької церкви Юзеф Більчевський, на Личакові - святий Зигмунд Гораздовський. До місць поховань цих духовних осіб щодня приходять у молитві тисячі людей. В монастир згромадження Святого Йосифа приїжджають сотні паломників, щоб просити заступництва у Блаженних сестер Олімпії і Лаврентії. "Паломництво має релігійне призначення. Це для тих туристів, які хочуть молитись, знати релігійне значення", - каже вона.

За словами монахині, неприпустимо святі місця перетворювати на бізнесові туристичні об’єкти, адже це передусім місце молитви, духовних переживань. І сакральний Львів має перспективи паломницького туризму.

2.4 Концепція проекту Патріарший паломницький центр у Львові

29 травня 2009 року у конференц-залі Курії Львівської архиєпархії відбулася зустріч представників з кожної єпархії УГКЦ, відповідальних за паломницькі центри. Метою засідання була презентація концепції проекту "Патріарший паломницький центр".

На початку наради з вітальним словом звернувся Преосвященний Владика Гліб (Лончина), Єпископ Курії Верховного Архиєпископства Києво-Галицького. У зверненні зокрема йшлося про те, що УГКЦ вже давно бажала створити певну централізовану структуру для організації "релігійного туризму". Так з благословення Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ, від 8 травня 2009 року розпочав діяти "Патріарший паломницький центр".

Про концепцію проекту розповів п. Дмитро Мироненко, який є координатором робочої групи та радником Голови Державної служби туризму і курортів України з економічних питань. "Першочерговим завданням є зібрати та створити базу даних паломницьких місць УГКЦ", - сказав п. Дмитро. Спеціально для цього уже є розроблена анкета, яка дасть змогу скласти паспорт об’єкта і видати професійну карту відпустових місць, адже великою проблемою є відсутність офіційних туристичних маршрутів.

Як повідомила п. Олена Ганцяк-Каськів, яка є головою Патріаршого Товариства святого Рівноапостольного Великого київського князя Володимира та учасником робочої групи, паломницький центр буде тісно співпрацювати із місцевими центрами, які уже діють при єпархіях. Буде запропоновано різні програми для паломників, як з України так з-поза її меж. Також до розробки проекту долучені історики, які наповнятимуть кожну подорож цікавими фактами.

ІІІ. Висновок

Релігійний туризм - перспективний напрямок для України. За повідомленням голова Державної служби туризму і курортів Анатолій Пахля, в системі пріоритетів релігійний, паломницький туризм визнано одним із перспективних напрямків. Проте голова зазначив, що держслужба в цьому питанні знаходиться на початковому шляху: "Ми сьогодні працюємо зі створенням туристичних маршрутів, але ми поки що не дійшли до створення, з основними конфесіями України, - паломницьких. Я думаю, що це рішення одного-двох місяців". Згідно даних місцевих адміністрацій, серед святинь, що користуються найбільшим попитом серед паломників: Свято-Успенська Почаївська (Тернопільська обл.), Києво-Печерська (м. Київ) Святогорська Свято-Успенська (Донецька обл.) Лаври.

Серед усіх релігійних конфесій, більшість паломників і "споживачів" сакрального туризму від православної церкви Московського патріархату.

Зараз йде робота над створенням Реєстру туристичних ресурсів, до якого увійдуть всі історичні, культурні, пам’ятки сакрального туризму - все що зможе зацікавити туристів, повідомила перша заступниця голови Державної служби туризму і курортів Ольга Соколова. Реєстр матиме напрямки і суттєво допоможе у формуванні туристично-тематичних програм, маршрутів. На думку А. Пахлі, релігійних туризм повинен бути підтримуваний та врегульований з боку держави. "Є приклад Почаївської лаври, де організацією її відвідування займаються інші сусідні держави. Це не правильно", - підсумував держслужбовець.

Проте голова громадської ради з туризму і курортів Державної служби туризму і культури Євген Самарцев наголосив, що державі не треба лізти до організації паломницького туризму, вчити церкву як це робити. Завдання держави - забезпечити інфраструктурою місця паломництва. "Наприклад, в Почаїві збільшити кількість зупинок для туристичних автобусів, побудувати готелі", - підкреслив Є. Самарцев. Друге питання, рішення якого дозволить збільшити потоки паломників в Україну, на думку експерта, - прийняття відповідного законодавства, яке б не обкладало податками паломницький туризм.

Загалом, для подолання негативних явищ у туристичні сфері необхідне комплексне рішення, зазначили учасники прес-конференції. З точки зору пана Пахлі зараз варто зробити ставку на тематично-туристичні програми, програми вихідного дня і канікул. Також необхідно посилити інформаційну підтримку (відеореклама на іноземних ТБ, прес-тури закордонних журналістів, створення туристичних центрів при українських посольствах, випуск тематичних матеріалів, путівників тощо). "Її вартість складатиме, виходячи з досвіду аналогічних програм інших країн - $200 млн", - розповів голова держслужби. В умовах браку грошей у держави Є. Самарцев запропонував створити корпус туристичних послів. Сформувати коло із декілька сот іноземців, що пов’язані з туризмом та тих, хто має українське коріння, походження, вплив серед місцевих громад, щоб вони поширювали інформацію і сприяли створенню позитивного іміджу України.

За даними Держслужби туризму і культури, протягом 2008 року туристичними підприємствами обслуговано 3 млн. туристів (на 6% більше, ніж у 2007 році) та 2,4 млн. екскурсантів (на 1% більше). Збільшення на 6% загальної кількості туристів, обслугованих туроператорами протягом 2008 року, відбулось за рахунок зростання кількості обслугованих виїзних туристів.

Використана література

1. Палестинский Сборник. - Т.1. - СПб., 1885. - С.147.

2. Чубатий М. Історія Християнства на Русі-Україні. - Т.1. - Рим, Нью-Йорк, 1965. - С.443.

3. Карпачова Н. Право громадян на свободу світогляду та віросповідання // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник№5. - К., 2001. - С 16-21; Академічне релігієзнавство. - К., 2000. - С 859-861.

4. Релігія і соціокультурні зміни в Центрально-Східній Європі. Слухання в Комітеті Парламентської Асамблеї Ради Європи // Людина і світ. - 2001. - №2-3. - С 16-19.

5. Історія релігії в Україні. - К., 1999. - С.422-427.

6. Релігієзнавчий словник. - К., 1996. - С 363-364.

7. Про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-церковних відносин в Україні. Офіційний вісник Державного комітету України в справах релігії // Людина і світ. - 2001. - № 2-3. - С 31-41.

8. Яроцький П.Л. Паломницький (релігійний) туризм в Україні: перспективи розвитку. // Релігієзнавство. Навчальний посібник.2-ге вид. - К., 2004.

Додаток

Центри духовного кільця Тернопільщини

Один день

Тернопіль - Глиняни - Унів - Тернопіль

План мандрівки

зустрiч групи на залізничному вокзалі в Тернополі

Автобусна екскурсія Тернополем

Екскурсiйний переїзд в Глиняни. Дерев’яна церква Успiння Пресвятої Богородицi, 15ст. Чудотворна iкона "Розпяття" вiк - 350 рокiв. Єдине мiсце у християнському свiтi, де жiнка може навколішки зайти у вiвтарну частину храму прикладаючись до iкони "Розп'яття". Мурована церква Святого Миколая, 19ст. Церква відзначається самовідновлюючим кольоровим розписом по старих та нових фресках

Обiд

Переїзд в Унiв. Унiвська Святоуспенська Лавра Української Греко-Католицької Церкви, 13ст. Архітектурний ансамбль монастиря. Храм Успiння Пресвятої Богородицi, 15-16ст. Унівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Цiлющі джерела

Служба в Успенському храмi Унiвської Лаври

Вечірня. Акафіст (у Неділю). Повечір’я

Відправка групи на залізничний вокзал в Тернополі

1-й день: святкування пам’яті блаженного Климентія Шептицького, 111-ліття віднови Студійського монашества та надання Ставропігії Святоуспенській Унівській Лаврі

2-й день: святкування празника Унівської ікони Пресвятої Богородиці розпочинаються 17 травня Великою Вечірнею з Литією. В програмі нічних чувань Утреня, Акафіст до Богородиці, похід зі свічками на Чернечу Гору, Панахида, Молебень до Блаженного Климентія, Архимандрита Унівського.

3-й день: Божественна Літургія, водосвяття, читання молитов над хворими, Архиєрейська Божественна Літургія

Вартість мандрівки

Кількістьть чол.	Вартість туру	грн/чол.
8+1 отець	1960	245
15+1 отець	2850	190
19+1 отець	3220	170
25+1 отець	4135	165

У вартість мандрівки включається

Трансфер

Екскурсії. Екскурсійне обслуговування проводиться досвідченими духовно збагаченими екскурсоводами із благословення та дозволу вищого керівництва церкви

Обід

Страховка

Супровід групи

Квитки на поїзд

Поїзд (станом на друге півріччя 2009 року)

49К Київ - Трускавець (Київ 23: 52 - Тернопіль 7: 30)

7К Київ - Чоп (Київ 23: 58 - Тернопіль 7: 18)

50Л Трускавець - Київ (Тернопіль 22: 30 - Київ 6: 17)

Реферат: Особливості обслуговування представників церковних общин

Похожие работы: