План
Теоретичні основи проблеми міграції, визначення соціологічного об’єкту та предмету соціологічного дослідження
Мета та завдання соціологічного дослідження
Операціоналізація понять та попередній системний аналіз об’єкту соціологічного дослідження
Гіпотези
Збір та аналіз документів
Висновки
Теоретичні основи проблеми міграції, визначення соціологічного об’єкту та предмету соціологічного дослідження
Міграція населення - переміщення населення, зв'язані зі зміною місця проживання. Міграція є однієї з найважливіших проблем народонаселення і розглядаються не тільки як просте механічне пересування людей, а як складний суспільний процес, що торкається багато сторін соціально-економічного життя. Міграції зіграли видатну роль в історії людства, з ними зв'язані процеси заселення, господарського освоєння землі, розвитку продуктивних сил, утворення і змішання рас, мов і народів. Міграції мають різноманітні аспекти; їхній характер і структуру, наслідки, що вони викликають, досліджують ряд наук - демографія, економіка, географія, соціологія, статистика, етнографія й ін. Зокрема, соціальному працівникові приходиться орієнтуватися в соціологічних питаннях міграції.
Сучасний розгляд проблеми міграції на Україні та інших країнах СНД є актуальним за наступних обставинах. Суспільні зміни останнього десятиліття кардинально змінили політичну і соціальну ситуацію на пострадянському просторі, і мільйони людей стали змушеними мігрантами. На відміну від розвитих країн, що пережили міграційний бум і не зв'язаних з постійною імміграцією, Україна зіштовхнулася з інтенсивними міграційними потоками в умовах, коли її економічна база виявилася в кризовому стані. Здобуваючи в останні роки яскраво виражений етносоціальний і етнополітичний характер, міграція вносить корективи в життя місцевих соціумів, впливає на проведену суверенними державами політику, а головне - змінює особистісні характеристики тих, хто змушений переміщатися
Міграція населення — складний соціальний процес, тісно зв'язаний зі зміною економічної структури і розміщенням продуктивних сил, з ростом соціальної і трудової мобільності населення.
При аналізі міграції населення її класифікують по ряду ознак. Зупинимося на найважливіших з таких класифікацій.
1. У залежності від характеру пересічних границь розрізняють зовнішню і внутрішню міграцію населення.
Зовнішньої називається міграція, при якій перетинаються державні кордони. Вона у свою чергу поділяється на міжконтинентальну (наприклад, масове переселення європейців за океан у XIX-XX ст.) і внутрішньоконтинентальну (наприклад, сучасна міграція з одних європейських країн — Італії, Іспанії, в інші — ФРН, Францію і т.д.).
До внутрішньої міграції відносяться переміщення в межах однієї країни між адміністративними або економіко-географічними районами, населеними пунктами і т.п. Основними типами сучасної внутрішньої міграції є міграції із сільської місцевості в міста і міжрайонну міграцію.
2. По тимчасових ознаках міграцію поділяють на постійну (безповоротну), тимчасову, сезонну і маятникову.
Безповоротна міграція зв'язана з остаточною зміною постійного місця проживання. Прикладом такої міграції може служити міграція із села в місто.
Тимчасова міграція припускає переселення на якийсь досить тривалий, але обмежений, часто заздалегідь обумовлений термін, що звичайно зв'язано з роботою в місці вселення. Тимчасовими є багато переселень робітників з одних країн в інші, внутрішня міграція у вилучені і малообжиті райони (наприклад, для роботи з контракту на кілька років) і т.п.
Сезонна міграція включає щорічні переміщення людей у визначені періоди року, наприклад у сільськогосподарські трудонедостатні райони в період збирання врожаю, влітку — у курортні райони і т.п.
Маятникова міграція — це регулярні поїздки до місця роботи або навчання за межі свого населеного пункту.
3. Важливе значення має класифікація міграції з причин. Серед головних причин міграції населення варто згадати економічні і соціальні, котрі часто важко розділити (переселення в пошуках вільних сільськогосподарських земель, роботи, більш високих доходів, переселення з метою зміни способу життя — сільського на міський, придбання більш високого соціального статусу і т.п.). Чималу роль грають також політичні (утеча від політичних переслідувань, расових, релігійних утисків, репатріація в зв'язку зі зміною політичних умов або державних кордонів), військові (евакуація і реевакуація, депортація) та інші причини.
4. По формах реалізації міграція поділяється на суспільно-організовану, здійснювану за участю державних або суспільних органів і з їхньою економічною допомогою, і неорганізовану, котра виробляється силами і засобами самих мігрантів без матеріальної або організаційної допомоги з боку яких-небудь установ.
5. У залежності від того, починається переміщення людей по їхньому власному рішенню або незалежно від нього, міграція поділяється на добровільну і примусову (змушену).
Проблема міграцій має велику кількість аспектів, насамперед психологічних, соціологічних, етнографічних, релігійних тощо. Звичайно, в межах такої держави як Україна проблеми внутрішньої міграції не є дуже серйозною, по відношенню до проблем зовнішньої міграції. Так, згідно різних статистичних даних за кордоном (звичайно не рахуючи діаспори) перебуває від чотирьох до шести мільйонів громадян України, які частіше всього, виїжджають на заробітки в такі країни як Іспанія, Португалія, Німеччина, Італія та ін. Зазвичай ці люди перебувають за кордоном один-два роки, після чого повертаються на Україну, тобто це тимчасова міграція. Набагато складніша ситуація складається, коли людина виїжджає на ПМЖ, так як інжекція в нове етнокультурне середовище найчастіше приводить до так званого культурного шоку. Дотримання колишнім нормам і цінностям, прийнятим у тому середовищі, звідки людина змушена була виїхати, тільки збільшує ситуацію. Чим більш жорстко людина дотримується звичних для неї культурних моделей поведінки, соціально схвалюваних у колишній культурі, тим важче їй пристосуватися в новому середовищі. До того ж істотну роль грають не тільки етнічні, але і культурні розходження. У той же час є й інша крайність - наприклад, погіршується відношення до свого народу, наростають тенденції заперечення власної культури, стає байдужної етнічна приналежність, що також не сприяє успішної адаптації. Це означає, що людина не повинна утрачати своєї особи, цілком відмовляючись від звичних способів поводження, стилю життя. Для вже сформувалася особистості такі перебудови чреваті важкими психологічними наслідками. Подібні трансформації самосвідомості в біженців і змушених переселенців знижують рівень толерантності (терпимості) до інших груп, перешкоджаючи адаптації в нових умовах. У таких ситуаціях необхідний досить тривалий процес культурної адаптації, у ході якого консультації психологів і психотерапевтів можуть зробити неоціненну практичну допомогу.
Частіше всього приводом для міграції як зовнішньої, так і внутрішньої є об’єктивні причини: заробіток грошей, отримання освіти, етнічна, расова релігійна дискримінація тощо. Проте іноді міграція деяких людей або груп людей зумовлена суто суб’єктивними поглядами даних людей (тобто їх бажанням).
Предметом даного дослідження є відносини між емігрантами та новим для неї етнічним, культурним, релігійним середовищем.
Мета та завдання соціологічного дослідження
Метою даного соціального дослідження є визначення домінуючих, найважливіших проблем, з якими стикаються російськомовні (росіяни, українці, білоруси) емігранти.
Основне завдання – з’ясування та аналіз об’єктивних та суб’єктивних причин тих проблем, з якими стикаються емігранти при проживанні за кордоном.
Неосновне завдання – виявлення та аналіз мотивацій, якими користуються емігранти при виїзді за кордон.
Операціоналізація понять та попередній системний аналіз об’єкту соціологічного дослідження
Розберемо, які ж істотні чинники впливають на відносини між емігрантом та новим середовищем, в яке він потрапив.
Перший чинник це, безумовно, вік людини. Відомо, що процес адаптації до нового культурного середовища у дітей відбувається значно скоріше, ніж у дорослих. Це пов’язано з тим, що свідомість дитини не затьмарена якимись стійкими принципами, догмами та установками – всім тим, що у майбутньому сформує менталітет людини, його систему цінностей (культурних, релігійних), морально-етичні принципи і т.д.
Другий важливий чинник – мотивації людей, що виїжджають за кордон (часто, ці мотивації виражають соціальний статус людини, її належність до того чи іншого прошарку). Наприклад, люди, що виїжджають за кордон для навчання та люди, що виїжджають на заробіток або на постійне місце проживання мають зовсім різні мотивації. Людина, що рік чи два заробляє гроші за кордоном, мабуть зовсім не звертає уваги на проблеми адаптації із новим середовищем, так як вона знає, що через скінчений строк вона повернеться до батьківщини. З іншої сторони людина, що виїхала на ПМЖ, більше піклується такими проблемами, наприклад: як влаштувати дитину в дитячий садок (школу), як знайти спільну мову із колегами по роботі, с ким можна поспілкуватися в неробочий час тощо. Нажаль часто буває, що люди просто не усвідомлюють всієї складності тих проблем, з якими вони стикнуться за кордоном.
Третій чинник – інтелектуально-освітній рівень людини. Зрозуміло, що людині, яка знає всі тонкощі життя, побуту, культури тієї чи іншої держави, значно легше орієнтуватися в цій державі, простіше адаптуватися до нового оточення, легше спілкуватися з людьми цієї держави.
До інших чинників можна віднести: знання іноземних мов (цей чинник випливає із попереднього але він не завжди гарантує адаптацію), темперамент та характер людини (інтроверти та екстраверти), менталітет тощо.
Гіпотези
З огляду на вищерозглянуті чинники, можна стверджувати, що проблематика відношень має як внутрішні (психологічні) так і зовнішні причини.
На мою думку найважливіші причини – психологічні. При потраплянні в нове культурне оточення, людина підсвідомо намагається «підігнати» це оточення під свої цінності та принципи. А коли це не вдається, людина може попасти в «культурний шок», що може негативно вплинути на її психіку. Таким чином можна порадити тим людям, які схильні до стресу, які мають інтровертний характер перед еміграцією звертатися до психолога за порадами, щоб в майбутньому уникнути складних психічних ситуацій. Але останнє слово лишається все одно за людиною, так як тільки сама людина може змінити себе, переконати себе, побороти в собі всі страхи, невпевненість в своїх силах. Тільки тоді, я думаю, проблема адаптації в новому середовищі має згаснути.
Збір та аналіз документів
Для виконання основного завдання та перевірки висунутої гіпотези звернемося до всесвітньої мережі Internet, де можна знайти безліч соціологічної інформації, думок експертів, інтерв’ю на соціологічну тему тощо.
Спочатку звернемося на форум для російськомовних емігрантів (http://www.7ya.ru/conf/conf-foreign.htm). Вже сама наявність таких форумів може свідчити про бажання емігрантів спілкуватися на рідній мові. Наведемо кілька цитат з даного форуму:
«А я тоже из Германии. Живем недалеко от Берлина. Мне 20, мужу 26 сынишке 5 мес. Буду рада пообщаться. Номер аськи 335147708 24.10.2003 10:44:9, Dead_Soul»
«Привет всем живущим в Швейцарии рекомендую заходить на активный форум «Русские в Швейцарии»
«Живу в Стамбуле, правда недавно. Девочка очень любит с маленькими общаться. Может есть какая душа русская с ребеночком? пишите 26.6.2003 23:22:35, кукушк»
«В июле приезжаем в Лос-Анджелес. У меня два мальчика- 4 и 5 лет. Очень хотим познакомиться с русскими детками. 17.6.2003 16:20:27, July».
Як бачимо, всіх цих людей займає проблема спілкування на рідній мові, до того ж спілкування не тільки їх самих, але і їхніх дітей. Тут можна зробити висновок, що дані люди поки що не асимілювалися в новому етнічному та культурному середовищі чи не хочуть асимілюватися, а хочуть зберегти частку своєї національності. Як правило це характерно для діаспори. Але, як бачимо з останньої цитати, людина ще приїхала в Лос-Анджелес але вже хвилюється проблемами адаптації як щодо себе, так і щодо своїх дітей.
А ось ще одна цікава цитата з того ж форуму:
«Здравствуйте заграничные мамы посоветуйте куда лучше всего эмигрировать из нашей любимой родины. нет больше сил ни моральных ни других каких-нибудь жить в этом идиотизме, хочу что бы мои дети имели возможность спокойно жить 1.4.2003 11:14:31, Литисия»
Хоча дана цитата характеризується, можливо, занадто надмірною експресивністю але вона так чи інакше характеризує наше сучасне життя, мотивації емігрантів і т.д.
Тепер звернемося до деяких газетних статей (Інтернет-газети).
Перша стаття: «Из жизни эмигранта: в трудностях человек закаляется». Тут автор спілкується з психологом. Предмет розмови – психологічні проблеми російськомовних мігрантів, що живуть у Чехії. Психолог Наталія Циган каже, що саме головне – це цілеспрямованість людини, яка повинна твердо іти до поставленої мети, незважаючи на всі перешкоди. Тоді і тільки тоді ти можеш дійсно чогось досягти.
Друга стаття: «Иван Савицкий: Детям сегодняшних эмигрантов негде учиться на русском языке...» .Тут іде мова про відсутність в Празі установ, де навчають російській мові (за виключенням платних ВУЗів). Так що ті мігранти, що проживають тут фактично не мають можливості навчити своїх дітей.
Третя стаття: «Европа – YES. В даній статті описана програма культурного обміну для школярів старшого віку «Youth for Understanding» («Молодь за взаєморозуміння»). Ціллю даної програми є надання молодим людям 15 - 18-річного віку пізнати, зрозуміти культуру іншої держави зсередини.
Четверта стаття: «Русский студент на експорт». Дана стаття основується на соціологічному дослідженні на предмет еміграційного настрою у молоді. Респонденти – студенти московських ВУЗів. Згідно даних опитування лише чверть респондентів після закінчення університету бажає працювати в Росії, а майже сімдесят відсотків в тій чи іншій формі бажають працювати за кордоном. Як показало дослідження, виїзд за кордон планують 35% опитаних випускників: саме цю частину студентства можна розглядати як потенційних мігрантів. Тверді наміри виїхати за кордон відразу після завершення навчання виразили 9,9% "реальних мігрантів". Виїзні настрої найбільш популярні на біологічному факультеті МГУ, де планує виїзд 50% опитаних студентів; далі випливають хімічний (38,6%) і фізичний (34,6%) факультети. Якщо ж розглядати "реальних мігрантів", то картина трохи міняється: тут лідирує хімічний факультет (21,4%), за ним випливають біологічний (12%) і економічний (10%) факультети. Очевидно, у студентів цих факультетів більше шансів реалізувати свої плани. Це може бути зв'язане як з вибором приймаючих країн, так і з можливостями самих випускників. Цікаво, що з числа тих, хто після закінчення університету планують виїхати за рубіж, 70% вибрали як життєву стратегію постійне проживання за кордоном, серед них і ті, хто їде для продовження навчання. Надій на їхнє повернення небагато.
Інші документи, що аналізувалися:
- стаття «В экзотичнейшем государстве Европы» (Авторизованный перевод с литовского Петра ШУТОВА и Марии ЧЕПАЙТИТЕ (№7 от 04.03.2003),
- «Плохая жизнь хуже чужбины» (Юрий МАРЬЯМОВ (N48 от 24.12.2002),
- стаття «Вид на жительство лучше политического убежища»
Проаналізувавши наведені документи, можна побачити велику кількість цікавих деталей і зробити багато важливих висновків.
В підтвердження висунутої раніше гіпотези, можна стверджувати, що психологічні проблеми дійсно домінують (але існують і виключення) серед емігрантів. Особливо це стосується тих людей, які намагаються чогось досягти за кордоном, а в них це не виходить, і вони повинні психологічно налаштувати себе на успіх, інакше вони не зможуть подолати цей психологічний бар’єр. Таким людям обов’язково необхідно спілкування на рідній мові, можливість контактувати з елементами своєї культури (книжки, фільми, пісні), тільки тоді вони відчувають себе в повній мірі задоволеними.
Зауважимо, що психологічні проблеми характерні для людей старшого віку (35 років і більше). В той же час молодь (студенти 18-20 років) менш чуттєві до таких проблем (про це свідчить наведена вище статистика щодо студентів МГУ). І якщо старші люди не бажають виїжджати кудись, то молодь навпаки рветься за кордон для реалізації своїх можливостей. Як бачимо тут має місце майже протилежна мотивація різних поколінь людей. Крім того на основі цієї мотивації можна сказати про стан речей в такій державі: соціальний, політичний, економічний, релігійний тощо.
Зараз в світі сучасних інтеграційних процесів відбувається якщо не об’єднання, то значне зближення культур держав Європи. Це теж відіграє значну роль на проблематику емігрантів. Тому що за рахунок інтеграційних процесів людина буде легше сприймати культуру і етнос інших держав. Крім цього зараз існують потужні зовнішні «двигуни» адаптації: це ЗМІ, телебачення, Інтернет. За рахунок цих засобів можна глибше ніж ніколи пізнавати світ.
В майбутньому, я думаю, якщо темп сучасних космополітичних тенденцій буде таким саме як і зараз, проблема адаптації емігрантів відпаде, а сама категорія «мігранти» може зовсім зникнути.
Висновки
Основна проблема емігрантів – це їхня адаптація, їхнє налаштування, їх зближення з новим середовищем (етнічним, культурним, релігійним, політичним). Ця проблема має психологічні основи, які полягають в тому, що людина не може миттєво зламати свої стереотипи, погляди, принципи. Тому вона має чітко вирішити для себе хоче вона їх ламати чи ні. Якщо так, то людина досить швидко пройде стадію «психологічної ломки», якщо ж ні, то краще такій людині залишатися на батьківщині. Дана проблема характерна в більшій мірі для старшого покоління, так як воно більш консервативне в своїх поглядах. Молодь же ж навпаки має дуже гнучку психіку, гнучкі погляди, і для них дана проблема стоїть у меншій степені.
Джерела
- http://www.7ya.ru/conf/conf-foreign.htm
- http://www.7ya.ru/club/subclub.asp?id=7
- http://www.radio.cz/ru/statja/40889
- http://www.radio.cz/ru/statja/47032
- http://www.radio.cz/ru/statja/45804
- http://www.yfu.ru/about_yfu/article2.htm
- http://www.inostranets.ru/cgi-bin/materials.cgi?id=12631&chapter=10
- http://www.inostranets.ru/cgi-bin/materials.cgi?id=12603&chapter=44
- http://www.inostranets.ru/cgi-bin/materials.cgi?id=12314&chapter=10
Література
- Горбунов Н. Миграция: плюсы и минусы // Человек и труд. - Москва, 1995. - № 11. - с. 36-37.
- Костин Р.А., Лухнов А.Ю. Современные миграционные процессы и их тенденции в современном обществе // Регион: Политика. Экономика. Социология. - 1999. - № 3. - с. 29-33.
- Пергаменщик Л.А. Психологические механизмы адаптации мигрантов. - Минск, 1996. - 152 с.
- Филиппова Е.И. Роль культурных различий в процессе культурных адаптации русских переселенцев. Москва: Озон, 1997.