ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ

Передумови виникнення держави і права

1.2 Причини виникнення держави та права

1.3 Форми виникнення держави та права

1.4 Теорії походження держави

РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

2.1 Теологічна теорія – вчення про бога

2.2 Історико-матеріалістична теорія

2.3 Органічна теорія

2.4 Психологічна теорія

2.5 Теорія насильства

2.6 Теорія договірного походження держави (природно-правова теорія)

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

Актуальність: основні теорії походження держави є відмінною темою для дослідження в сучасний час. Нові матеріали, відкритий доступ до літературних ресурсів дозволяють у повному обсязі і всесторонньо дослідити погляди мислителів, вчених, юристів та науковців на виникнення такого феномену як держава. Також необхідно осмислити всі концепції походження держави, щоб розуміти проблеми сьогодення.

Об’єкт: теорії походження держави.

Предмет: дослідити основні теорії походження держави.

Мета: дослідити час переходу первообщиного суспільства на державу; довести, що виникнення держави не відокремлене явище, а залежить від багатьох факторів; довести, що держава не є відокремленим від суспільства явищем; показати, що держава є вінцем розвитку суспільства.

Завдання: з’ясувати причини і передумови виникнення держави: дослідити основні теорії виникнення держави.

Методологія теорії держави і права (наука про способи дослідження):

Загально філософські методи – метод діалектики, метафізики, принципи історизму і об’єктивності.

метод діалектики – об’єднує 3 основні закони:

закон єдності і боротьби протилежностей(всі явища взаємопов’язані);

закон переходу кількісних змін у якісні;

закон заперечення заперечення (прийом спростування заперечення).

метод метафізики полягає у вивченні державно – правових явищ поза їх зв’язками з іншими суспільними явищами і процесами (вчення про ідеальну державу, права людини і ін.).

метод історизму – треба поставити себе на місце людини того чи іншого часу.

Об’єктивності – урахування всіх чинників, що впливають на свідомість.

Загально наукові методи – методи, які використовуються всіма науками.

Логічний метод та його прийоми: аналіз, дедукція, індукція, синтез.

Системний метод – всі державно – правові явища включені в систему і самі є системою.

Структурно – функціональний метод –досліджує структуру державно – правових явищ і напрямки впливу на суспільні відносини.

Аксіоматичний метод – метод форм і понять, які не потребують доказів.

Спеціально юридичні методи. Метод юридичної догматики (запозичений аксіоматичний метод).

Методи порівняльного правознавства (метод компаративістики) – порівняння правових систем, юридичних процесів.

Метод формування юридичної логіки.

Метод правової статистики (запозичений із методів науки соціології) – вивчення державно - правових явищ вивченням статистики.

Метод юридичного моделювання – побудова ідеальної картини, схеми державного або правового явища.

Огляд літературних джерел: під час виконання курсової роботи я використовувала праці таких авторів, як: Авер'янов В.Б., Цвєтков В.В., Зайчук О. В., Заєць А. П., Журавський В. С., Копиленко О. Л., Оніщенко Н. М. Котюк І., Котюк Ю. Скакун О.Ф., Тимченко С. М., Калюжний Р. А., Пархоменко Н. М., Легуша С. М. Цвік М. В., Гумплович Л., Каутський К., Бутейко А. та Спенсер Г.

Структура: робота складається з плану, вступу, 2 – х розділів, підрозділів, висновку та літератури.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ

Передумови виникнення держави і права

З розвитком суспільства у ньому відбулись істотні зміни, які зумовили значні зміни в організації суспільного життя. Зокрема, відбувався кількісний приріст людей, що призводило до ускладнення взаємовідносин між ними.

Крім того, так званий перший суспільний поділ праці та зростання її продуктивності зумовили поділ суспільства на соціальні групи та майнове розшарування людей, що ще більше ускладнило взаємовідносини між ними, загострило суперечності в їхніх інтересах та породжувало "війну всіх проти всіх", а тому й зумовило необхідність розв'язання цих суперечностей. А оскільки існуючі неофіційні способи організації суспільних відносин виявились непридатними для розв'язання проблем, що постали перед суспільством у нових умовах, то, таким чином, з'явилась потреба в ефективнішому соціальному інституті, який би взяв на себе функції керівництва суспільством і розв'язання суперечностей, що в ньому виникали. Таким інститутом згодом і стала держава [5 : 15].

Саме тому основними причинами виникнення держави, як правило, визнають необхідність: удосконалення управління суспільством та підтримання суспільного порядку; придушення опору експлуатованих мас; захисту території та ведення війн; організації значних суспільних робіт.

Слід зазначити, що держава - це не єдиний засіб упорядкування суспільних відносин. Ними є також сім'я, релігія й церква, політичні партії, громадські організації. Про важливість цих соціальних інститутів свідчить те, що окремі з них тривалий час ефективно конкурували з державою. Наприклад, в епоху Середньовіччя конкуренцію державі створювали релігійні організації [ 20 : 14 ]. А в радянський період така громадська організація, як Комуністична партія підкорила собі державу, і всі суспільне важливі рішення фактично приймалися її Центральним комітетом або на її з'їздах, а держава в особі Верховної Ради або її Президії лише згодом надавала цим рішенням формально-юридичного статусу.

Та, незважаючи на тимчасові успіхи цих соціальних інститутів у протистоянні з державою, вона все ж виявилась найефективнішим і найвпливовішим з-поміж них [20 : 15].

1.2 Причини виникнення держави та права

Виникнення держави та права закономірний етап розвитку первісного суспільства, що характеризував перехід від природного до цивільного стану суспільства, його становлення і прогрес [ 24 : 25].

Виникнення держави та права - це складний і тривалий процес, який відбувається під впливом низки причин.

1. Економічні - три поділи праці (від землеробства відділяється скотарство; від скотарства та землеробства - ремесло: розвивається обмін і дрібна торгівля, виникає приватна власність).

2. Політичні - виникнення груп з протилежними інтересами (багаті та бідні), а також потреба в сильній владі, здатній урегулювати суспільні відносини.

3. Соціальні - виникнення сім'ї та впорядкування взаємин між людьми.

4. Психологічні - схильність психіки людини до покори кому-небудь. розподіл свідомості па права й обов'язки.

5. Культурні - духовний розвиток суспільства, поява релігії, письма тощо.

1.3 Форми виникнення держави та права

З огляду на названі причини й історичні обставини, виокремлюють такі форми виникнення держави та права:

1) афінська - чиста, класична форма виникнення держави і права оскільки вони виникають унаслідок названих вище причин;

2) римська - виникнення держави та права прискорювалося в результаті боротьби плебеїв (прийшле населення Риму-безправне) й патриціїв (корінне населення - римляни, зокрема, аристократія, знать) [14 : 9];

3) германська - держава та право виникають у результаті завоювання великих територій як необхідні засоби утримання і здійснення влади.

1.4 Теорії походження держави

На сьогоднішній день існує достатньо багато теорій, так або інакше пояснюючих виникнення держави.

Теологічна теорія (від грец theos - бог, logos - вчення) – вчення про бога. Основними представниками були: Фома Аквінський, Ж.Марітен, Ф.Лебюфф, Д.Ейве, Кост – Флоре [ 16: 52 ]. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найбільш реакційні держави, підкреслює думку проте, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх. Ця теорія отримала широку підтримку в період середньовіччя, коли церква була домінуючою в усіх сферах суспільного життя [ 43 : 55].

Патріархальна теорія походження держави (Платон, Аристотель, Фільмер) представляє її продуктом природного розвитку, результатом поступового розростання сім'ї. В основі виникнення держави вбачає природний потяг людей до взаємного спілкування. Для цього вони об'єднуються в сім'ї, кілька сімей складають рід (селища), а з селищ утворюється держава. Державна влада є продовженням батьківської влади в сім'ї, влади домогосподаря. Держава — це найвища форма політичного спілкування людей [ 50 : 21 ]. Так само як і теологічна, патріархальна теорія була спрямована на обґрунтування необмеженої влади царя, але витоки її вона вбачала в тих формах сім'ї, де існувала необмежена влада глави сім'ї, патріарха.

У XVII — XVIII століттях формується договірна теорія походження держави (Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Лок, Ж.-Ж. Руссо, X. Гольбах, О. Радищев та ін.) [ 38 : 34 ]. Державі передує «природний стан» людей («природний стан» уявляють як царство необмеженої особистої свободи, загального благоденства або «війни всіх проти всіх»). Кожна людина мала природні, невід'ємні права, але в процесі розвитку людства права одних людей вступають у суперечність з правами інших і порядок у суспільстві порушується, виникає насильство. Тому люди домовилися встановити над собою інституцію — державу, яка відповідала б за дотримання порядку, всезагальні інтереси і вимогам якої вони б підкорялися. Держава виникає внаслідок укладення людьми угоди між собою про свідоме самообмеження своєї свободи на користь загальних інтересів, спільного співіснування. Суспільний договір — це згода людей на об'єднання, утворення держави, він має конститутивний характер, оформляє встановлення державно-організованого суспільства. В договірній теорії розрізняють первинний договір (договір-об'єднання) і вторинний договір (договір-підпорядкування народу і державних органів правителям). Таким чином, держава народилася внаслідок розумної волі народу. Мається на увазі не формальне підписання письмового договору, а стан суспільства, коли люди свідомо і добровільно об'єдналися в державу шляхом мовчазного визнання єдиного об'єднуючого всіх центру [ 21 : 46 ]. Договірна теорія мала демократичний зміст; прихильники цієї теорії використовували її для обґрунтування ідеї народного суверенітету (Ж.-Ж. Руссо, О. Радищев), конституційної монархії (Дж. Локк), природно-правової концепції прав людини і громадянина, права народів на насильницьку зміну державного устрою, який порушує природні права. Основні положення договірної теорії дістали закріплення в Декларації незалежності США і конституціях ряду західних країн.

Наприкінці XIX століття для пояснення причин виникнення держави була висунута теорія насильства, в рамках якої розрізняють теорію внутрішнього насильства (Є. Дюрінг): власність, класи і держава виникли внаслідок насильства однієї частини суспільства над іншою. Прихильники теорії зовнішнього насильства (К. Каутський, Л. Гумилович) виокремлювали серед найважливіших чинників державотворення війни і територіальні завоювання. Головна причина виникнення держави — завоювання, насильство, поневолення одних племен іншими. Для закріплення влади переможця над завойованими народами, для насильства над ними і утворюється держава. Насильство розглядається як глобальне, а не локальне явище, яке не тільки породжує правлячих і тих, якими правлять, а й має соціально-економічні наслідки [ 8 : 47 ].

Марксистське розуміння природи держави (класова теорія) було викладене Ф. Енгельсом у роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (1884 р.). У ній відстоювалася теза, згідно з якою держава виникла через те, що первіснообщинний лад був підірваний поділом праці та його наслідками — розколом суспільства на класи, тобто обґрунтовувалася ідея про класову природу держави, про боротьбу класів між собою як головну причину її виникнення, рушійну силу її існування [ 26 : 50 ]. Держава виникла із необхідності стримувати пригнічений клас; вона зробилася знаряддям економічно панівного класу, який за допомогою держави став ще й політичне домінуючим у суспільстві.

Технократична теорія. Держава траво виникають як необхідний результат спілкування людини з технікою. Спільним для представників техніко-економічних теорій походження держави с переконання в тому, що розкладання первісного суспільства було пов'язане передусім із виникненням виробничих (замість збиральних) видів господарювання і їх розвитком. Автор теорії "неолітичної революції" Г. В. Чайлд вважав, що саме перехід до землеробства і тваринництва автоматично спричинив зростання виробництва, яке привело до збільшення населення, поглиблення спеціалізації праці, соціальної та майнової нерівності і, зрештою, до виникнення Французький етнограф і соціолог Клод Леві-Стросс розробив і обґрунтував ідею, держави [55 : 43].

Згідно з «гідравлічною» («іригаційною») теорією К. Віттфогеля передумовою ранньої державності був перехід до іригаційного землеробства. Його впровадження не тільки сприяло зростанню обсягу сільськогосподарської продукції, а ще й створювало необхідні організаційні умови розгалуженого державного апарату. Віттфогель пов'язував деспотичні форми держав азіатського способу виробництва з будівництвом іригаційних споруд, для чого необхідно було жорстке централізоване управління і підпорядкування. Деспотизм він називав «гідравлічною» цивілізацією. Ця теорія має локальний характер: пояснює виникнення держави в регіонах з жарким кліматом і не пояснює особливості процесу державотворення в інших регіонах.

Автор органічної теорії походження держави Г. Спенсер (XIX ст.) порівнював суспільство з біологічним організмом. У розвитку суспільства проглядаються загальні закономірності, притаманні всім живим організмам (зростання і ускладнення функцій організму, взаємозв'язок їх окремих частин, їх диференціація). Об'єднання людей (племена, союзи племен, імперії, міста-держави) Спенсер називає «агрегатами», які змінюються під впливом соціально-класового розшарування суспільства, спеціалізації праці, утворення органів політичної влади [42 : 105].У державі всі її частини виконують певні функції: уряд — функції мозку; нижчі класи реалізують внутрішні функції, займаються землеробством, скотарством, забезпечують життєдіяльність суспільства; існує спеціальна розподільча система — торгівля, транспорт, засоби зв'язку; панівні класи відповідають за зовнішні функції (забезпечення оборони). Держава виникає внаслідок наступальних і оборонних війн одних суспільств проти інших. Спочатку обов'язком держави стає захист суспільства від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Потім основне своє завдання влада починає вбачати у забезпеченні благополуччя всього суспільства.

Космічна теорія. Держава і право завезені до нас іншими цивілізаціями.

Учення про державу Г.-В.-Ф. Гегеля. Він стверджував, що в основі всіх явищ природи і суспільства, а отже, держави і права, лежить абсолютний духовний і розумний початок — "абсолютна ідея" ("світовий розум", "світовий дух").У своєму творі "Філософія права" Гегель із позицій об'єктивного ідеалізму критикує теорію договірного походження держави [ 55 : 52 ]. Він визнає заслугу Руссо у тому, що той бачив основу держави в спільній волі, але помилка Руссо, на думку Гегеля, полягає втому, що він виводить спільну волю з волі окремих особистостей, в той час, як воля держави є щось об'єктивне, сам по собі розумний початок, незалежний у своїй основі від визнання волі окремих осіб. Будучи об'єктивним ідеалістом, Гегель виводив державу і право з абсолютної ідеї, з вимог розуму. Він оспорював тезу прихильників договірної теорії про те, що держана створена людьми для забезпечення й охорони свободи особистості і власності. На думку Гегеля, держава не страхова установа, вона не служить окремим особам і не може бути їх творінням. Держава є вищою формою реалізації моралі. Вона не служить чиїмось інтересам, а є абсолютною самоціллю. Інакше кажучи, держава не служить, а панує, вона не засіб, а ціль, ціль у собі, вища за усі цілі. Держава має вище право по відношенню до особистості, а вищий обов'язок останньої - бути гідним членом держави [ 51 : 12 ]. Гегель відкидає народний університет як підставу держави й ідею, демократії, що випливає з нього. Верховна влада, на думку Гегеля, не може виражати інтереси народу, тому що народ не тільки не знає, чого хоче "розумна воля", але не знає навіть того, чого він самий хоче. Таким чином, вчення Гегеля про державу було спрямоване проти теорії договірного походження держави, природних і невідчужуваних прав людини, а в кінцевому підсумку проти ідей і цілей буржуазно-демократичної революції. По суті, гегелівська формула "Усе дійсне розумно" виправдовувала феодально-абсолютистський лад Прусської держави. Якщо ідеологи революційної буржуазії (Локк, Руссо та ін.) розвивали вільні від релігії погляди на державу, то Гегель у витончено-містичній формі відроджував релігійно-теологічне вчення про неї. У його вченні держава зображується як втілення вищих моральних цінностей, він створює справжній культ держави, повністю підпорядковуючи їй людину [48 : 31].

Психологічна теорія. Один із її основоположників професор Л.І. Петражицький (1867—1931) пояснював появу держави особливими властивостями людської психіки, зокрема прагненням людей до пошуку авторитету, якому можна було б підкорятися і вказівки якого виконувати в повсякденному житті. Таким чином, держава і право породжені не матеріальними умовами життя, як у марксистській доктрині, а особливими психічними властивостями людей, їхніми емоціями, переживаннями. Л. Петражицький, наприклад, стверджував, що без правових переживань людей неможливе існування стійких соціальних груп, а також суспільства і держави [ 33 : 169]. Причиною виникнення держави є певний стан психіки людей. Постійна залежність людей первісного суспільства від авторитету вождів, служителів язичництва і чаклунів, страх перед їхньою магічною силою привели до виникнення державної влади, якій люди підкоряються добровільно. Психологічної теорії дотримувалися також учені Г. Тард (США), англійський етнограф Д. Фрезер (кінець XIX — початок XX ст.), російські юристи Н.М. Коркунов, М.М. Ковалевський.

Расова теорія. Одним із представників расової антропологічної школи в соціології був французький письменник Жозеф Артур де Гобіно (1816 - 1882). Згідно з його теорією в світі існують «вищі» раси, які народжені правити, та «нижчі» раси, яким за своєю природою призначено знаходитися в під шефстві у «вищих» [ 28 : 13]. Цю ідею активно пропагував Адольф Гітлер під час його правління, вважаючи «вищою» расою німців – арійців, а «нижчою» євреїв та слов’ян.

XX ст. дало низку наукових концепцій сучасної держави, що обумовлено політичними процесами, які відбуваються в ній. Так, специфічний шлях розвитку державності деяких країн Азії та Африки (державна влада тут була узурпована партійною верхівкою) породив наукову концепцію так званої перехідної державності [ 39 : 55].Перехідна держава не вписується в рамки марксистсько-ленінської формаційної типології (рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична). Не підпадає вона й під критерій цивілізаційного підходу. Відповідно до даної концепції перехідною є державність, що виникає в ході національно – визвольної боротьби незалежних народів і спирається на різнотипні виробничі відносини. У подальшому, в міру переважаючого розвитку пануючої форми власності, подібні держави повинні приєднатися оперного історичного типу держави – капіталістичної або соціалістичної. Перехідні держави були в усі історичні періоди.

Концепція держави «загального благодення» (Дж. Мюрдаль, Дж. Стречи та ін.) висунута в середині ХХ ст. у відношенні розвинутих капіталістичних держав. Ця теорія є противагою, антиподом концепції держави «нічного сторожа», що відстоювала невтручання держави в економічну сферу, у відносини робітника і підприємця, у соціальні питання [ 47 : 24 ]. Ця концепція є одним із варіантів теорії соціальної держави.

Теорія еліт. Сутність цієї теорії полягає в боротьбі панівної меншості, яка керує державою, та підпорядкованої більшості до якої належить усе інше населення. Представники: Г. Москва та В. Парето [14 : 21].

Теорія «глобалізації» виникла на рубежі ХХ і ХХІ. Родоначальник Р. Робертсон. Ця теорія іде далі теорії «конвергенції», оскільки стверджує не тільки про збільшення держав, але і про стирання державних кордонів у результаті уніфікації всіх сфер життєдіяльності різних суспільств світу. При цьому еталоном для всіх держав світу є західний світ, його цінності, ринкова економіка, технологічний прогрес.

Держави соціально – демократичної орієнтації. Це перехідний тип держави, який існує в період переходу від буржуазного типу до соціальної демократії; це організація політичної влади більшості населення, яка забезпечує необхідний консенсус усіх його частин та перехід до створення умов, потрібних для повного і безперешкодного здійснення основних прав людини і прав нації й прогресу суспільства на засадах соціальної демократії [ 1: 38 ].

РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

Прагнення зрозуміти природу держави і права, усвідомити їхні місце та значення в житті людини й суспільства змушувало дослідників з'ясовувати причини та умови виникнення цих інститутів.

В юридичній науці існує багато різноманітних теорій, що по-різному пояснюють виникнення держави та права. Різноманітність вчень про державу та право зумовлюються, з одного боку, різними історичними умовами, в яких вони формувались, а з іншого - впливом на зміст теорій суб'єктивного чинника (поглядів мислителів на виникнення держави і права).

У сучасній літературі з теорії держави та права існують два основних підходи до з'ясування цієї проблеми. Одні науковці (М. Марченко) розглядають теорії походження держави та права разом, інші вчені (О. Скакун) [30 : 28]. більш поглиблено з'ясовують особливості державних і правових явищ.

Докладніше розглянемо традиційні теорії походження держави та права.

2.1 Теологічна теорія – вчення про бога

Основними представниками були: Фома Аквінський, Аврелій Августин, Ж. Марітен, Ф. Лебюфф, Д. Ейве, Кост – Флоре.

Одним з її представників був Хома Аквінський (1225 - 1274). Його вчення побудоване на ієрархії форм: від Бога — чистого розуму— до духовного й матеріального світу. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найбільш реакційні держави, підкреслює думку проте, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх . «Правитель в державі – писав він, - займає таке місце, як і Бог у Всесвіті» [11 : 85].

Зазначена теорія доволі багатоаспектна, що, безперечно, пояснюється особливими історичними і матеріальними умовами існування різних держав як Стародавнього Сходу, так і Стародавнього Заходу (Греція, Рим).

У стародавніх народів політико-правова думка має міфологічні витоки і розвиває уявлення про те, що земні проблеми є частиною загальносвітових, космічних, мають божественне походження. У руслі такого розуміння і висвітлюються в міфах теми суспільного і державного ладу, земного життя людей, їх взаємовідносин між собою, прав і обов'язків.

Як зазначалося, основна ідея теологічної теорії - божественне першоджерело походження і сутності держави: вся влада від Бога. Це надавало їй безумовної святості.

У законах Хаммурапі записано «Бог Мардух створив чорноголових й поставив мене, Хаммурапі, правити чорноголовими» [11 : 86].

Так, за древньокитайським міфом про походження і характер земної влади, саме персона правителя Піднебесної (тобто імператора Китаю) має єдиний зв'язок із вищими сферами. Вся влада символізує особу правителя у вигляді внутрішньої сили, а інші посадові особи і державний апарат у цілому є лише проводирями вищої влади.

У Єгипті, Вавилоні, Індії існувала інша версія. Боги як джерело влади правителя продовжують залишатися вершителями земних та інших справ. Згідно з міфами єгиптян, а потім і греків, Боги виступають також як першопочаткові безпосередні правителі і законодавці заснованих ними суспільств і держав.

А ось якої думки дотримувались древні євреї. За їх версією, єдиний, істинний Бог є покровителем усього єврейського народу, його царем (верховним законодавцем, правителем і суддею). Закони єврейського народу отримані від Бога (законодавство Мойсея) [12 : 29].

Закони, правосуддя, справедливість по-єгипетськи уособлює богиня МААТ (МА-АТ). Судді носили її зображення і вважали себе її жерцями. Божественний характер земної влади фараонів, жерців і урядовців, а також офіційно схвалених правил поведінки — основних джерел тодішнього права (звичаїв, законів, рішень суддів) — означав, що всі вони відповідають або повинні відповідати МААТ — природно-божественному порядку справедливості. Подібне розуміння знаходить своє вираження в Рігведі (священних гімнах індоаріїв), дао (давньокитайській міфології), дикі (у древніх греків). У кожному з цих джерел йдеться про правду-справедливість, яка в подальших природно правових концепціях праворозуміння визначається як природне (чи природно-божественне) право.

Г.Ф. Шершеневич розмірковуючи про причини множинності теорій виникнення держави і прав відмітив, що для окремих вчених «не то важливо, яке була в дійсності держава, а як знайти таке походження, яке було б в змозі оправдати раніше створений висновок» [ 56 : 212].

2.2 Історико-матеріалістична теорія

Її основні постулати викладені в працях К.Маркса і Ф.Енгельса «Німецька ідеологія», «Маніфест Комуністичної партії», у книзі Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності і держави». Сутність її полягає в тому, що держава виникає як результат розвитку і занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві [26 : 94]. Теорія включає в себе два підходи: а) підхід радянської науки, пов'язаний із виникненням класів і класових антагонізмів (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ульянов); б) підхід, пов'язаний з ускладненням структури суспільства і суспільних відносин, виникненням "загальних справ" і необхідності удосконалення управління суспільством (Л. Морган). Як вважають учені, саме ця теорія має наукове обґрунтування, і обидва підходи рівною мірою мали місце при виникненні держави і права.

2.3 Органічна теорія

Її представник англійський соціолог Г. Спенсер.

На основі подібності, що існує між явищами органічного й громадського життя, прихильники органічного погляду почали спробу біологізації суспільства, держави й права, перенесення законів розвитку тварин на суспільні явища. Точно так само, як організм тварини складається із клітинок, держава являє собою громадський організм, що складається з окремих людей, вважав Герберт Спенсер. На його думку, держава виникає одночасно із виникненням людей і зовсім так само, як й організм, зростає, диференціюється, спеціалізується, розмножується й вмирає. Державна влада являє собою засіб для досягнення людських цілей [42 : 105].

Незважаючи на дійсно існуючі подібності між органічним і громадським життям, дане теорія не може бути визнана наукової. Солідний російський правознавець Е.Н. Трубецькой відзначав, що тваринна клітинка, з якої соціологи люблять порівнювати людину, сама по собі не становить самостійного цілого, може бути членом тільки одного організму, виконує одну строго певну функцію, тоді як людина може відокремитися від суспільства (наприклад, за допомогою еміграції, зміни підданства), бути членом декількох соціальних організмів і виконувати одночасно або по черзі безліч найрізноманітніших функцій (наприклад, бути одночасно професором й адвокатом, бути спочатку студентом, а потім уже - адвокатом, прокурором, суддею й т.п.) [53 : 212 - 226]. Біологічні закони необхідно враховувати при вивченні суспільства, держави й права, але їх не можна абсолютизувати.

Органічної теорії походження держави притримувалися також швейцарський юрист І.Блунчлі (1808 - 1881) та французький соціолог Р.Вормс (1869 - 1926).

2.4 Психологічна теорія

Представники цієї теорії (Цицерон, Н.М. Коркунов, Л.И. Петражицький, 3. Фрейд, Дж.Ф. Мейт-ленд-Джонс) обґрунтовують походження держави й права особливими властивостями людської психіки: уродженою потребою жити разом, усвідомлення масою своєї залежності від влади, біопсихологічними, сексуальними інстинктами, діяльністю тої або іншої «сильної особистості».

Так, Цицерон думав, що держава є надбання народу. Народ - не будь-яке об'єднання людей, зібраних разом яким би то не було способом, а об'єднання багатьох людей, пов'язаних між собою в питаннях права й спільності інтересів. Першою причиною для такого єднання людей є не стільки їхня слабість, скільки вроджена потреба жити разом [9 : 86].

Видатний російський державознавець Н.М. Коркунов зв'язував виникнення держави з потребою до «психологічного єднання людей», «колективній свідомості», до необхідності розмежування інтересів. Держава виникає, на думку Н.М. Коркунова, у результаті усвідомлення масою своєї залежності від влади. Із існуючої раніше патріархальної орди, керівник якої був вбитий своїми розлюченими синами, якими керували біопсихічні інстинкти («Едипів комплекс»), виникає держава придушення (предмет такого придушення в майбутньому — агресивні нахили людини) [21 : 65].

Е. Дюркгейм на противагу індивідуально-психологічній теорії розвинув погляд на людину, як перш за все, суспільну, а не біопсихологічну істоту. Суспільство реалізується як продукт колективної, а не індивідуальної свідомості людей, у якому формується ідея суспільної солідарності. Для її забезпечення створюються відповідні державно-правові інститути.

З. Фрейд — засновник психоаналітичного напрямку в буржуазній соціології — виводив необхідність створення держави від психіки людини.

Один з основних представників психологічної школи права Л.И. Петражицький допускав, що в основі виникнення держави й права лежать правові переживання людей, психологічні закономірності розвитку людини [33 : 164-188]. Засновник впливового психоаналітичного напрямку в західній соціології й вченнях про державу й право З. Фрейд виходив з того, що для придушення агресивних потягів людини й знадобилося створити державу, право, всю систему соціальних норм і взагалі цивілізацію.

Сучасний західний політолог Дж.Ф. Мейтленд-Джонс думає, що незалежні держави в Африці виникли внаслідок вольової діяльності тієї або іншої «сильної особистості».

Кажучи про науковість розглянутої теорії, варто погодитися з Г.Ф. Шершеневичем, що відзначав, що звести все громадське життя до психологічного взаємодій людей, пояснити життя суспільства й держави загальними законами психології - таке ж перебільшення, як і всі інші подання про суспільство й державу [56 : 212-213]. Ті або інші властивості психіки людини, безумовно, впливають на виникнення, розвиток і функціонування держави й права, але вони не є вирішальними в питанні походження держави й права.

2.5 Теорія насильства

Основні представники: Л. Гумплович, К. Каутський, Е. Дюринг.

Відповідно до цієї теорії держава завжди утвориться в результаті насильства. Л. Гумплович в 1910 р. випустив книгу російською мовою «Загальне вчення про державу», у якій писала: «Історія не пред'являє нам жодного приклада, де б держава виникла не за допомогою акту насильства, а якось інакше. Крім того, це завжди було насильством одного племені над іншим, воно виражалося в завоюванні й поневоленні більше сильним чужим плем'ям більше слабкого, уже осілого населення» [ 8 : 47 ].

К. Каутський у книзі «Матеріалістичне розуміння історії», виданої в 1931 р., писав: «Державу й класи починають своє існування одночасно. Плем'я переможців підкоряє собі плем'я переможених, привласнює собі всю їхню землю й потім примушує переможене плем'я систематично працювати на переможців, платити їм данину або податі. Перші класи й держави утворяться із племен, спаяних один з одним актом завоювання» [ 15 : 86 ].

Розглянута теорія підтверджується конкретними історичними фактами. Так, німецькі племена завоювали частину римської імперії й внаслідок цього виникла німецька держава. У той же час цю теорію не можна вважати універсальної. Далеко не всі держави виникли в результаті акту насильства. Крім того, не на будь-якому етапі розвитку суспільства акт насильства приводив до виникнення держави. Перемога однією первісною чередою іншого не приводила й не могла привести в той період часу до виникнення держави. Для цього повинні сформуватися відповідні умови.

Таким чином, згідно-з цією концепцією, держава — це організація панування одного племені над іншим, яка виникла шляхом насильства. А це насильство і підпорядкування володарюючи підвладних є основою виникнення економічного панування. В результаті воєн племена перетворюються в касти, стани і класи. Завойовники перетворювали підкорених на рабів — на "живе знаряддя". Але прихильники теорії насильства не можуть пояснити, чому тільки на певній стадії завоювання з'являються приватна власність, класи і держава. Відомо, що насильство лише впливає па процес утворення держави (древні германці), але без відповідних економічних чинників воно не може бути причиною їх виникнення [ 48 : 25 ].

2.6 Теорія договірного походження держави (природно-правова теорія)

Епікур і деякі інші філософи-софісти в Давній Греції вважали, що держава створюється людьми на основі добровільної угоди для забезпечення загального добра.

Однак більш глибока й детальна розробка цієї теорії відноситься до XVIII ст. Основними її представниками є англійці - Т. Гоббс і Д. Локк, голландці - Г. Гроцій і Б. Спіноза, французи - Ж.Ж. Руссо й Д. Дідро, росіяни - А.Н. Радищев і П.И. Пестель [39: 96].

Дана теорія ґрунтується на двох постулатах. Перший полягає в тому, що до виникнення держави й права люди жили в умовах так називаного природного стану. Цей факт визнається усіма представниками теорії, однак сам природний стан трактується ними по-різному. Гоббс думав, що люди перебували в стані «війни всіх проти всіх» й, для того щоб не винищити один одного, домовилися й утворили державу. Руссо, навпроти, допускав, що до утворення держави люди жили добре, але для того щоб жити ще краще, вони домовилися й утворили державу, а частина своїх прав передали монархові.

Другий постулат полягає в тому, що держава виникає в результаті висновку суспільного договору. Разом з тим представники цієї теорії не розглядають наявність суспільного договору як необхідний для виникнення держави історичний факт. Останній виступає як логічна передумова, без якої неможливо пояснити відмінність держави від первісного суспільства. Проте практично всі дореволюційні й більшість сучасних теоретиків права договірну теорію походження держави й права не вважають наукової. Відомий росіянин учений, юрист Н.М. Коркунов у лекціях по загальній теорії права в 1894 писав, що ця теорія в чистому її виді є тепер уже повністю спростованою, тому що вона виявилася прямо суперечною й історичним, і психологічним даним [ 21 : 45 ] Але разом з тим необхідно визнати й те, що дана теорія має чимале теоретичне й практичне значення стосовно до можливості людей впливати на становлення державно-правових інститутів. Визнання природних прав людини й громадянина, народного суверенітету, поступове підпорядкування державного устрою людським ідеалам свідчать про її науково-практичну цінність.

ВИСНОВОК

Особливістю розглянутих теорій є те, що їхні представники ставили перед собою завдання створити універсальну теорію походження держави й права, здатну пояснити причини й процес виникнення будь-якої держави. Історія свідчить про те, що подібні спроби є безперспективними. Різні держави виникали в силу самих різних причин, і уніфікувати їх у рамках однієї універсальної теорії неможливо. Проте це аж ніяк не означає, що не можна виділити найбільш загальні закономірності їхнього виникнення.

1. Виникнення держави являє собою досить тривалий історичний процес, якому не можна розглядати як миттєвий акт: учора не було, а сьогодні вже є. Навіть якщо виходити з фактично підтвердженої теорії насильства, те варто мати на увазі, що: по-перше, акту насильства передує тривалий період, у надрах якого зароджуються основи держави; по-друге, сам факт акту насильства є лише умовним моментом виникнення держави, оскільки, по-третє, його становлення до такого соціального інституту, як власне держава, охоплює досить тривалий історичний період.

2. Держава виникає відносно об'єктивно. Об'єктивно тому, що не виникнути воно просто не може. Історія не пред'являє жодного факту, де на певному етапі розвитку суспільства останньому не знадобився такий орган керування, як держава. Відносно тому, що держава є продукт суспільства, а, отже, результат і свідомої діяльності людей.

3. Держава виникає там, тоді й остільки, де, коли й оскільки виникаючі усередині суспільства або між суспільством і природою протиріччя не можуть бути приміряні в рамках додержавної організації життєдіяльності людей. Це можуть бути й протиріччя між антагоністичними класами, і війна всіх проти всіх, і завоювання одного племені іншим, і потреба забезпечити реалізацію заборони інцесту, і життєва необхідність організувати величезні маси людей для будівництва іригаційних споруджень, і т.д. Наука може відкрити нові факти, що зіграли вирішальну роль у виникненні тієї або іншої держави, але в кожному разі вони будуть укладатися в розглянуту закономірність, оскільки держава є універсальною організацією для дозволу виникаючих протиріч.

4. Виникнувши на певному етапі розвитку суспільства, у доступному для огляду майбутньому держава буде незмінним його супутником.

Закінчуючи розгляд цього питання, варто звернути увагу на особливості виникнення сучасних держав. Справа в тому, що були і є нації, які компактно живуть на своїй історичній території, але внаслідок конкретних історичних причин перебували або перебувають у складі багатонаціональних держав. Звідси відносно самостійним фактором утворення нових держав стало здійснення такими націями (народами) їхнього права на політичне самовизначення. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, розпаду федерацій, суверенізації подібних до держави утворень.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1.Авер'янов Вадим Борисович, Цвєтков Віктор Васильович, Шаповал В. М., Кисіль С. П. Кривенко Л. Т. Державне управління: теорія і практика / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / В.Б. Авер'янов (ред.). — К. : Юрінком Інтер, 1998.— 431с.

2. Андрусяк Тарас Григорович. Теорія держави і права / Фонд сприяння розвитку укр. правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". — Львів, 1997. —200с.

3. Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / Ю.С, Шемшученко (заг.ред.), В.Д. Бабкін (упоряд.), І. Б. Усенко (відп.ред.) — К. : Видавничий Дім "Юридична книга", 2002.

Т. 1 : Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. — 568с.

4. Бабкіна Ольга Володимирівна, Волинка Катерина Григорівна. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2004. — 144с.

5. Бутейко А.П. Государство: его вчерашние й сегодняшние трактовки // Государство и право. 1993. №7. – 654 с .

6. Ведєрніков Юрій Анатолійович, Грекул Володимир Семенович. Теорія держави і права: Навч. посіб. для підгот. до держ. іспиту / МВС України; Юридична академія — Д„ 2002. – 201 с.

7. Великанова Марина Миколаївна, Великанов Олександр Юрійович, Половко Ірина Віталіївна. Теорія держави та права: Навч.-метод. посібник / Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. — Ніжин : Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2006. — 164с.

8. Гумплович Л. Общее учение о государстве. СПб., 1910. – 302 с.

9. История политических и правовых учений. Домарксисткий период / Под ред. О.З. Лейста. М.,1991. - С. 230.

10. Н.Зайчук О. В., Заєць А. П., Журавський В. С., Копиленко О. Л., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / О.В. Зайчук (відп.ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 685с.

12. Калюжний Ростислав Андрійович, Тимченко Сергій Михайлович, Пархоменко Наталія Миколаївна, Легуша Сергій Михайлович. Загальна теорія держави і права: навч. посіб.. — К.: Видавець Паливода А.В., 2007. — 296с.

13. Карпунов В'ячеслав Миколайович. Теорія держави і права: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Луганська академія внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. — 2.вид. — Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. — 208с.

14. Карпунов В'ячеслав Миколайович. Теорія держави та права: Навч. посіб. для слухачів 1 курсу ф-ту заоч. та дистанц. навч. / Луганська академія внутрішніх справ їм. 10-річчя незалежності України. Кафедра теорії та історії держави та права. — Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. — 212с.

15. Каутский К. Материалистическое понимание истории. Т. 2. Государство й развитие общества. М.; Л., 1931. – 402 с.

16. Кельман М. С. Теорія держави: Навч. посібник / Львівський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. — Тернопіль, 1997. — 330с.

17. Кельман Михайло Степанович, Мурашин Олександр Геннадійович, Хома Наталія Михайлівна. Загальна теорія держави та права: Підручник для студ. вищ. навч. закл. освіти. — Л.: Новий Світ-2000,2003. — 583с.

18. Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С. Л., Пастухов В. П., Тихомиров О. Д. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова / В.В. Копейчиков (ред.). — Стер, вид. — К. : Юрінком Інтер, 1999. —317с.

19. Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С. Л., Пастухов В. П., Тихомиров О. Д. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / Національний педагогічний ун-т ім, М.П.Драгоманова / В.В. Копєйчиков (ред.). — Стер. вид. — К. : Юрінком Інтер, 2000. —318с.

20. Котюк І., Котюк Ю. Курс правознавства. Частина І: Основи теорії держави і права: Навч. Посібник . - К.: Версія, Видавець Іван Котюк. - 2003. - 225с.

21. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. СПб, 1894. – 325 с.

22. Кравчук Микола Володимирович. Теорія держави і права: Навч. посібник для підготовки до держ. іспиту / Юридичний ін-т ТАНГ. — Тернопіль : Економічна думка, 1999. —113с.

23. Красноокий Олександр Андронович, Ластовський Валерій Васильович. Теорія держави та права: Метод, посіб. Для студ. денної та заоч. форм навч. спец. 5.060101 "Правознавство" / Черкаська академія менеджменту. Коледж економіки і управління. — Черкаси, 2003. — 27с.

24. Лемак Василь Васильович. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / Ужгородський національний ун-т. Юридичний факультет. — Ужгород: ПП "Медіум", 2003. — 251с.

25. Лисенков С. Л., Колодій А. М., Тихомиров О. Д., Ковальський В. С. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков (ред.). — К.: Юрінком Інтер, 2005, — 448с.

26. Маркс К., Енгельс Ф. Соч. Т. 21. – 605 с.

27 Нікітін Антон Володимирович. Теорія держави та права: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Університет "України", 2004. —158с.

28. Нікітін Антон Володимирович. Теорія держави та права: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Університет "України", 2004. — 272с.

29. Нікітін Антон Володимирович. Теорія держави та права: Навч. посіб. для дистанційного навчання / Відкритий Міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К.: Університет "Україна", 2004. — 164с.

30. Новик Микола Кузьмич, Новик Валерій Анатолійович. Теорія держави і права: Практикум / Житомирський держ. педагогічний ун-т ім. Івана Франка. Кафедра всесвітньої історії. —Житомир : Полісся, 2004. — 213с.

31. Олійник Анатолій Юхимович, Гусарєв Станіслав Дмитрович, Слюсаренко Олена Леонідівна. Теорія держави і права України: Навч. посіб. / Національна академія внутрішніх справ України. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 176с.

32. Петражицкий Л. Теорія права й государства в связи с теорией нравственности. Т.1. СПб., 1907. С. 164 -188.

33. Робоча програма з курсу "Теорія держави і права" для студентів спеціальності "Правознавство" / Київський національний торговельно-економічний ун- т / Валентин Мефодійович Марчук (уклад.). — К.: КНТЕУ, 2003. — 46с.

34. Самофалов Леонід Прохорович, Старостюк Алла Вікторівна, Чернецька Олена Василівна, Шилінгов Володимир Сергійович. Теорія держави і права: для підготовки до державного іспиту / Державна податкова адміністрація України; Національний ун-т держ. податкової служби України. — Ірпінь, 2007. — 198с.

35. Самофалов Леонід Прохорович, Оленченко Тетяна Леонідівна. Теорія держави і права: Навч. посіб. у схемах / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. — Ірпінь : Академія ДПС України, 2002. — 74с.

36. Сидоренко Микола Йосипович. Теорія держави і права. Курс лекцій: Навч. посібник для студ. ВНЗ / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Університет "Україна", 2006. — 197с.

37. Скакун О. Ф., Подберезський М. К. Теорія держави і права: Експериментальний підручник для студ. юрид. фак. пед. навч, закладів / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. — X., 1996. — 326с.

38. Скакун Ольга Федорівна. Теорія держави і права: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / Національний ун-т внутрішніх справ. — 2-ге вид. — X. : Консум, 2005. — 656с.

39. Скалозуб Олександр Миколайович, Скалозуб Юрій Олександрович. Теорія держави та права: Навч.-метод, посіб. для студ. - заочників І курсу / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Є.М. Страшко (відп.ред.). -— Ніжин : Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2003. — 58с.

40. Скірський Іван Васильович. Теорія держави і права: Навч. посіб.. — Вінниця, 2006. — 292с.

41. Спенсер Г. Основание социологии. СПб., 1908. – 500 с.

42. Субботін Владислав Миколайович, Філонов Олександр Васильович, Князькова Любов Михайлівна, Тодоров Ігор Ярославович. Теорія держави і права: Навч. посібник. — К.: Знання, 2005. — 328с.

43. Сурілов Олексій Васильович. Теорія держави і права: Учбовий посібник. — О. : Астропринт, 1998. — 223с.

44. Сухонос Володимир Вікторович. Теорія держави і права: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — Суми : Університетська книга, 2005. — 536с.

45. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. / Тернопільська академія народного господарства / Микола Володимирович Кравчук (авт. -упоряд.). — К. : Атіка, 2003. — 288с.

46. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч. посіб. / Юридичний ін-т Тернопільської академії народного господарства / Микола Володимирович Кравчук (авт. - упоряд.). — 3. вид., змінене й доп. — Т.: Карт-бланш, 2002. — 247с.

47. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Людмила Миколаївна Шестопалова (упоряд.). — К.: Прецедент, 2004. — 224с.

48. Теорія держави і права: Навч. - метод, матеріали для студ. юрид. ін-ту спец. 7.060101 "Правознавство" / Тернопільська академія народного господарства. Юридичний ін-т. Кафедра теорії держави і права / Микола Володимирович Кравчук (авт. - упоряд.). — Т.:ТАНГ, 1999. —58с.

49. Теорія держави і права: Навч. - метод, матеріали для студ. юрид, ін-ту / Тернопільська академія народного господарства. Юридичний ін-т. Кафедра теорії держави і права / Микола Володимирович Кравчук (авт. -упоряд.). — Т., 2003. — 102с.

50. Тимченко С. М., Калюжний Р. А., Пархоменко Н. М., Легуша С. М. Теорія держави та права: посібник для підготовки до іспитів. — 3-тє вид., стер. — К. : Видавець Паливода А.В., 2007. — 176с.

51. Трофимова Зоя Василівна. Теорія держави і права: Навч. посіб. для студ. та учнів. — Донецьк : ТОВ ВКФ "БАО", 2004. — 173с.

52. Трубецькой Е.Н, Лекции по энциклопедии права, М., 1917. С. 212 - 226.

53. Федоренко Галина Олександрівна. Теорія держави і права: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана — К.: КНЕУ, 2006. — 232с.

54. Цвік М. В., Ткаченко В. Д., Богачова Л. Л., Петришин О. В., Олейников С. М. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.В. Цвік (ред.). — X.: Право, 2002. — 432с.

55. Шершневич Г. Ф. Общая теория права / учебное пособие (по изданию 1910 - 912 гг.) Т. І.М., 1995. – 607 с.

56. Юхимюк Ольга Михайлівна. Навчальна програма з курсу "Теорія держави і права" / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Юридичний факультет. Кафедра теорії, історії держави і права та конституційного права. — Луцьк : РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. — 206 с.