План

Вступ.

1. Суддя - носій судової влади. Гарантії незалежності суддів. Обрання суддів і припинення їх повноважень.

2. Атестація та дисциплінарна відповідальність суддів.

3. Правовий та соціальний захист суддів.

Висновок.

Додаток. Закон України «Про статус суддів»

Статус суддів — це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльності та відповідальності.

Статус суддів закріплено та гарантовано Конституцією України, законами України «Про статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України».

Згідно ст. 96 Закону України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.04р., за порушення законодавства у сфері цивільного захисту, створення перешкод у діяльності посадових осіб у цій сфері винні особи притягуються до дисциплінарної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності згідно з законом. Захист прав цих осіб відбувається також у судовому порядку.

1. Суддя – носій судової влади. Гарантії незалежності суддів. Обрання суддів і припинення їхніх повноважень

Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції (загальних, військових, господарських, адміністративних судах).

Судді в своїй діяльності є незалежними, підкоряються лише законові й нікому не підзвітні. Держава охороняє незалежність суддів і забезпечує це особливим порядком їхнього обрання (призначення), зупинення їхніх повноважень і звільнення з посади; характерною процедурою з присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою виключно законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення й забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручатися в здійснення правосуддя; встановленням відповідальності за неповагу до суду чи судді; правом на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їхнього статусу: особливим порядком фінансування судів; системою органів суддівського самоврядування, на відміну від загальнодержавного процесу управління (ст. 14 Закону України «Про статуссуддів»).

Конституцією України (ст. 127) визначено, що правосуддя здійснюють професійні судді та в установлених законом випадках — народні засідателі й присяжні.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь - якій політичній діяльності, мати оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Специфіка судової діяльності потребує, крім додержання засад судочинства, ще й позбавленого політичної пристрасті суддю, дотримання вимог несумісності. Належність судді до будь - якої партії небезпечна для правосуддя..

На посаду судді кваліфікаційна комісія суддів може рекомендувати громадян України, які досягли 25-річного віку, мають вищу юридичну освіту й стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживають в Україні не менш як десять років і володіють державною мовою (ст. 59 Закону України «Про судоустрій України»).

Не може бути рекомендовано на посаду судді осіб, визнаних судом обмежено дієздатними або недієздатними; які мають хронічні чи психічні захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді; щодо яких провадять дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їхнього професійного рівня встановлює закон, зокрема Закон України «Про статус суддів». Наприклад, відповідно до ст. 7 цього Закону суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п'ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як десять років, у тому числі не менш як п'ять років на посаді судді. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Відповідно до ст, 127 Конституції України ці судді відправляють правосуддя в складі колегій суддів.

На посаду судді спеціалізованого суду може бути рекомендовано відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянина України, не молодшого тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту в галузі знань, які охоплено межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менш як п'ять років.

Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого складу суду є складання кваліфікаційного екзамену. Цю умову не поширено на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді давність якого не перевищує одинадцяти років.

Звільнення судді або припинення його повноважень розглядають у контексті незалежності й недоторканності суддів. У Конституції (ст. 126) та Законі України «Про статус суддів» (ст. 15) дано вичерпний перелік випадків припинення повноважень або звільнення з посади. Зокрема, щодо припинення повноважень є підстави, які пов'язано з порядком проходження державної служби (закінчення строку повноважень, досягнення шістдесятип'ятирічного віку, переведення чи обрання судді на іншу посаду, письмова заява про відставку або звільнення з посади за власним бажанням), негативними життєвими ситуаціями (смерть судді або оголошення його рішенням суду, що набрало законної сили, померлим; набрання чинності рішення суду про визнання судді безвісно відсутнім тощо), професійною непридатністю (звільнення в порядку дисциплінарного провадження за професійною невідповідністю).

2. Атестація та дисциплінарна відповідальність суддів

Для забезпечення формування корпусу професійних суддів і визначення рівня їхньої фахової підготовленості, а також для розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів та щодо надання висновків про звільнення судді з посади в системі судоустрою України діють такі кваліфікаційні комісії:

- кваліфікаційні комісії суддів загальних судів;

- кваліфікаційна комісія суддів військових судів;

- кваліфікаційні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів;

- Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Строк повноважень кваліфікаційних комісій суддів становить три роки з дня їх утворення.

До складу кваліфікаційних комісій суддів входять 11 членів, які мають вищу юридичну освіту:

- шість суддів, обраних до складу кваліфікаційної комісії відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій України»;

- дві особи від Міністерства юстиції України;

- дві особи, вповноважені відповідною обласною (Київською, міською) радою за місцезнаходженням кваліфікаційної комісії суддів;

- одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє в складі 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. До її складу входять:

- сім суддів, обраних до Комісії відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій України»;

- дві особи, призначені Верховною Радою України;

- дві особи, призначені Президентом України;

- одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- одна особа від Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про судоустрій України» кваліфікаційна комісія суддів має перевіряти відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом, проводити їхнє кваліфікаційне атестування й давати висновок про підготовленість до судової роботи кожного кандидата, якого пропонують на посаду судді; а також давати висновки про звільнення з посади судді. Крім того, на кваліфікаційну комісію покладено обов'язки проводити атестацію суддів відповідних судів і присвоювати суддям кваліфікаційні класи (не вище другого); розглядати звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводити пов'язані з цим службові перевірки, за наявності підстав, порушувати дисциплінарні провадження тощо.

За результатами розгляду кваліфікаційна комісія суддів приймає рішення (висновок), який викладає в письмовій формі. В рішенні (висновку) зазначають дату й місце прийняття рішення, склад комісії, питання, які розглядали, мотиви прийнятого рішення. Рішення (висновок) підписують головуючий і члени комісії, які брали участь у засіданні. Особа, стосовно якої прийнято рішення кваліфікаційної комісії суддів, або особа, за поданням якої вирішувалися питання, в разі незгоди з цим рішенням має право оскаржити його.

Метою проведення атестації є оцінка та стимулювання росту професійної кваліфікації суддів. Залежно від посади, стажу та досвіду роботи, рівня професійних знань, суддям довічно встановлюють шість кваліфікаційних класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п'ятий.

Кваліфікаційні класи присвоюють: суддям Верховного Суду України - вищий і перший кваліфікаційні класи; суддям вищих спеціалізованих судів - виший, перший і другий кваліфікаційні класи; суддям апеляційних судів - перший, другий і третій кваліфікаційні класи; суддям місцевих судів - другий, третій, четвертий і п'ятий кваліфікаційні класи.

Мінімальний строк перебування в кваліфікаційному класі, який дає право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу, встановлено: в п'ятому й четвертому - три роки, в третьому й другому - п'ять років. Строк перебування в першому кваліфікаційному класі не обмежено.

За суддею, який вийшов у відставку чи на пенсію, зберігають присвоєний йому кваліфікаційний клас. Втрата громадянства тягне за собою позбавлення судді кваліфікаційного класу.

Особи, вперше обрані на посаду, проходять кваліфікаційну атестацію протягом шести місяців після обрання, якщо вони мають стаж роботи, й протягом двох років, якщо такого стажу не мають.

Атестацію проводять у присутності судді, якого атестують, у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту. Кваліфікаційна комісія, залежно від рівня професійних знань, стажу, досвіду роботи судді, приймає рішення про:

- присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу;

- присвоєння судді більш високого кваліфікаційного класу;

- залишення судді в раніше присвоєному кваліфікаційному класі;

- відкладення атестації до шести місяців.

За своїми повноваженнями кваліфікаційна комісія може дати висновок про невідповідність рівня професійних знань судді займаній посаді й звільнення його з посади судді. Крім того, за наявності підстав, кваліфікаційна комісія може присвоїти судді більш високий кваліфікаційний клас, ніж запропоновано в поданні, внести подання про заохочення судді.

Рішення кваліфікаційної комісії з питань кваліфікаційної атестації може бути оскаржено суддею, стосовно якого розглядали питання, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому рішення. Скаргу подають через комісію, яка проводила атестацію. Скаргу з матеріалами атестації надсилають до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протягом трьох днів. Її мають розглянути протягом місяця з дня надходження

Дисциплінарне провадження включає:

- перевірку даних про дисциплінарний проступок судді;

- порушення дисциплінарного провадження;

- розгляд дисциплінарної справи.

- Право ініціювати порушення дисциплінарного провадження відповідно до ст. 97 Закону України «Про судоустрій України» мають:

- Міністерства юстиції України;

- Голова Верховного Суду України (голова вищого спеціалізованого суду);

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

- члени Ради суддів України;

- голова відповідної ради суддів;

- народні депутати України.

3. Правовий і соціальний захист суддів

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності судців, їхнє матеріальне та соціальне забезпечення. Держава гарантує судді заробітну плату, яка складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Судді військових судів одержують грошове утримання, яке складається з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця.

Законом України «Про статус суддів» (ст. 44) передбачено, що не пізніше як через шість місяців після обрання, суддю Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечують благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку — Кабінет Міністрів України, а суддю іншого суду — відповідні місцеві органи державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду. Суддів військових судів забезпечують таким же житлом і в ті самі строки за рахунок Міністерства оборони України. В разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами й передати їх у користування судді.

Судді мають й інші пільги, передбачені законодавством. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей (ст. 126 Конституції). У разі надходження від судді заяви про вчинення в зв'язку з його службовою діяльністю посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погрозу вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образу чи наклеп на нього, а також про посягання на життя й здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погрозу їм вбивством, пошкодженням майна органи внутрішніх справ зобов'язані вжити необхідних заходів, щоб забезпечити безпеку судді, членів його сім'ї та збереження їхнього майна.

З метою створення умов для діяльності судів державою розроблено й поступово втілюються в життя відповідні заходи щодо забезпечення їх необхідним обладнанням, транспортом, засобами оргтехніки та іншими матеріально-технічними ресурсами, в тому числі виділяють валютні кошти для здійснення міжнародних зв'язків. Суддів і членів їхніх сімей прирівняно щодо медичного, побутового та транспортного обслуговування до відповідних посадових осіб Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій.

Життя й здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню. В разі загибелі (смерті) судді, що сталася в зв'язку з виконанням службових обов'язків, сім'ї загиблого виплачують одноразову допомогу в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Пенсію чи довічне грошове утримання судді виплачують йому повністю, незалежно від заробітку, одержуваного після виходу на пенсію.

Висновок

Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції.

Конституцією України визначено, що правосуддя здійснюють професійні судді та в установлених законом випадках - народні засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь - якій політичній діяльності, мати оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Для забезпечення формування корпусу професійних суддів і визначення рівня їхньої фахової підготовленості, а також для розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів та щодо надання висновків про звільнення судді з посади в системі судоустрою України діють кваліфікаційні комісії. Відповідно до ст. 77 Закону України «Про судоустрій України» кваліфікаційна комісія суддів має перевіряти відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом, проводити їхнє кваліфікаційне атестування й давати висновок про підготовленість до судової роботи кожного кандидата, якого пропонують на посаду судді; а також давати висновки про звільнення з посади судді.

У разі надходження від судді заяви про вчинення в зв'язку з його службовою діяльністю посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погрозу вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образу на нього, а також про посягання на життя й здоров'я близьких родичів судді, погрозу їм вбивством, пошкодженням майна органи внутрішніх справ зобов'язані вжити необхідних заходів, щоб забезпечити безпеку судді, членів його сім'ї та збереження їхнього майна.

Література

1. Конституція України.

2. Закон України „Про судоустрій України” від 07.02.2002р.

3. Закон України „Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996р.

4. Закон України „Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004р.

5. Закон України „Про вищу Раду юстиції” від 15.01.1998р..

6. Закон України „Про статус суддів” ВІД 15.12.1992Р..

7. Ковальський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.- Київ.- Юрінком Інтер.- 2002.

8. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.- Київ.- Юрінком Інтер.- 2004.

9. Стефаник В.С. Судова система України та судова реформа.- Київ.- Юрінком Інтер.- 2001.

Додаток

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про статус суддів

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 8, ст.56 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР N 2863-XII ( 2863-12 ) від 15.12.92, ВВР, 1993, N 8, ст.57 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3913-XII ( 3913-12 ) від 02.02.94, ВВР, 1994, N 22, ст.142 N 4015-XII ( 4015-12 ) від 24.02.94, ВВР, 1994, N 26, ст.203 }

{ Додатково див.Постанову ВР N 4016-XII ( 4016-12 ) від 24.02.94, ВВР, 1994, N 26, ст.214 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст. 268 N 1145-XIV ( 1145-14 ) від 08.10.99, ВВР, 1999, N 50, ст.434 N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79 N 1459-III ( 1459-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.102 N 1857-III ( 1857-14 ) від 06.07.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.322 N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.180 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2002 ( v005p710-02 ) від 20.03.2002 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1625-IV ( 1625-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 25, ст.354 }

{ Офіційне тлумачення див. в Рішеннях Конституційного Суду N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 N 8-рп/2005 ( v008p710-05 ) від 11.10.2005 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 }

{ Додатково див. Закон N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007 N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Глава I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Суддя - носій судової влади

1. Професійні судді (далі - судді) та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. ( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

2. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. ( Частина друга статті 1 в редакції Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Стаття 2. Повноваження суддів

Судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України.

Стаття 3. Незалежність суддів

1. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні.

2. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а також Конституцією України.

3. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.

Стаття 4. Законодавство про статус суддів

1. Статус суддів Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції визначається цим Законом. ( Частина перша статті 4 в редакції Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

2. Статус суддів Конституційного Суду України визначається Законом України "Про Конституційний Суд" ( 2400-12 ).

3. Особливості статусу суддів господарських судів визначаються Законом України "Про господарські суди" ( 1142-12 ). ( Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

4. Особливості статусу суддів військових судів визначаються спеціальним законом.

5. Трудові відносини суддів (крім суддів військових судів), не врегульовані цим Законом, визначаються законодавством України про працю.

Стаття 5. Вимоги, що ставляться до судді

Суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

( Стаття 5 в редакції Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Стаття 6. Обов'язки суддів

Судді зобов'язані:

- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

- додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

- не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Глава II

ОБРАННЯ СУДДІВ

Стаття 7. Право на зайняття судової посади

1. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. ( Частина перша статті 7 в редакції Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

2. Суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді. ( Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

3. Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як сім років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді. ( Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

4. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді. ( Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

5. Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду, вказаного у частині 1 цієї статті, є складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.

6. Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, господарських та військових судів, визначаються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), "Про господарські суди" ( 1142-12 ) та іншими законами України. ( Частина шоста статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

7. Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Стаття 8. Добір кандидатів у судді

1. Добір кандидатів у судді здійснюється за результатами складання кваліфікаційного екзамену.

2. При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин.

3. Кожен громадянин України, який відповідає вимогам, передбаченим статтею 7 цього Закону, має право скласти кваліфікаційний екзамен та звернутися до відповідної кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомендацію його на посаду судді.

4. Кваліфікаційні екзамени на посаду судді приймаються відповідними кваліфікаційними комісіями суддів. Якщо особа, яка претендує на посаду судді, не склала кваліфікаційного екзамену, повторне його складання допускається не раніш як через рік. Результати складеного кваліфікаційного екзамену дійсні протягом трьох років. Особи, не згодні з рішенням кваліфікаційної комісії, можуть оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. ( Частина четверта статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3913-12 від 02.02.94, N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

5. Кваліфікаційна комісія суддів проводить кваліфікаційний екзамен і, з урахуванням його результатів, дає висновок про рекомендацію на посаду судді.

6. Кваліфікаційна комісія рекомендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад.

7. Особи, які склали екзамен, але не рекомендовані на посаду судді за браком вакантних посад, мають бути враховані кваліфікаційною комісією як кандидати на нові вакантні посади суддів протягом трьох років, якщо за цей період вони не відкличуть свою заяву.

8. Після закінчення строку повноважень суддя, крім суддів Конституційного Суду України, за його заявою повинен бути рекомендований на цю ж посаду на черговий строк за відсутності обставин, передбачених статтями 37 та 41 цього Закону, які є підставами для звільнення судді з посади. ( Частина восьма статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Стаття 9. Обрання (призначення) суддів

1. Судді Конституційного Суду України призначаються Президентом України, Верховною Радою України та з'їздом суддів України відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).

2. Судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються на посаду судді строком на п'ять років Президентом України.

Порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України визначається Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" ( 1625-15 ). ( Частину другу статті 9 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1625-IV ( 1625-15 ) від 18.03.2004 )

( Стаття 9 в редакції Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Стаття 10. Присяга судді

Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу такого змісту: ( Абзац перший частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

"Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим".

Присяга судді складається перед Президентом України. ( Частина друга статті 10 в редакції Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Глава III

ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ

Стаття 11. Забезпечення незалежності суддів

1. Незалежність суддів забезпечується:

- встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади; ( Абзац другий частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

- особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів;

- передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

- таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення;

- забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя;

- відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

- правом судді на відставку;

- недоторканністю суддів;

- створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

- особливим порядком фінансування судів;

- системою органів судового самоврядування.

2. Всі державні органи, установи та організації, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судових органів і не посягати на неї. ( Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

3. Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим. ( Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

( Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 11 див. в Рішенні Конституційного Суду N 8-рп/2005 ( v008p710-05 ) від 11.10.2005 )

Стаття 12. Недопустимість втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя

1. Будь-яке не передбачене законом втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. ( Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

2. Суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення, інакше як у випадках і порядку, передбачених законом.

Стаття 13. Недоторканність суддів

1. Судді - недоторканні. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.

2. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. ( Частина друга статті 13 в редакції Закону N 1145-XIV ( 1145-14 ) від 08.10.99 )

3. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи.

4. Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді в разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки. ( Пункт 4 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

5. Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається у першій інстанції апеляційним судом. ( Частина п'ята статті 13 в редакції Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

6. Підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником. При цьому справа не може розглядатись тим судом, у якому обвинувачений працював суддею.

( Офіційне тлумачення положення статті 13 див. в Рішенні Конституційного Суду N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 )

Стаття 14. Відповідальність за неповагу до суду або судді

Прояв неповаги до суду або судді з боку осіб, які беруть участь у справі або присутні у судовому засіданні, а так само вчинення поза судовим засіданням будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду чи судді у зв'язку з їх службовою діяльністю, тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 15. Припинення повноважень судді

1. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

( Частина перша статті 15 в редакції Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

2. Про наявність підстав для припинення повноважень судді та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, в строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді. ( Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3913-12 від 02.02.94, N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

3. Суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім'я голови суду чи голови вищестоящого суду, органу, який призначив або обрав суддю. В разі неподання у встановлений термін особистої заяви повноваження судді припиняються через місяць з дня досягнення відповідного віку без права на відставку. ( Статтю 15 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3913-12 від 02.02.94; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Глава IV

КВАЛІФІКАЦІЙНІ КОМІСІЇ СУДДІВ

Стаття 16. Законодавство про кваліфікаційні комісії суддів

Формування суддівського корпусу здійснюється через кваліфікаційні комісії суддів.

Система кваліфікаційних комісій суддів, їх склад, порядок формування і повноваження, а також інші питання їх діяльності визначаються відповідним законом.

( Статті 16-24 замінено однією статтею 16 в редакції Закону N 3913-12 від 02.02.94 )

Глава V

СУДДІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

( Назва глави V в редакції Закону N 3913-12 від 02.02.94 )

Стаття 25. Органи суддівського самоврядування

Для вираження інтересів суддів як носіїв судової влади ними утворюються органи суддівського самоврядування. Суддівське самоврядування здійснюється через конференції суддів місцевих та апеляційних судів, збори суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України і з'їзд суддів України.

( Статті 25-30 замінено однією статтею 25 в редакції Закону N 3913-12 від 02.02.94; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Глава VI

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ

Стаття 31. Підстави дисциплінарної відповідальності суддів

1. Суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

- законодавства при розгляді судових справ;

- вимог, передбачених статтею 5 цього Закону;

- обов'язків, вказаних у статті 6 цього Закону.

2. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.

Стаття 32. Види дисциплінарних стягнень

1. До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

- догана;

- пониження кваліфікаційного класу.

( Абзац четвертий частини першої статті 32 виключено на підставі Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

2. За кожне з порушень, вказаних у статті 31 цього Закону, накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

3. За наслідками дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади. ( Статтю 32 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Стаття 33. Порушення дисциплінарного провадження

За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, Головою Верховного Суду України, головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів. ( Стаття 33 в редакції Закону N 3913-12 від 02.02.94; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Стаття 34. Підстави для порушення дисциплінарного провадження

1. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо судді можуть бути:

- подання Міністерства юстиції України та його органів на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

- подання голови відповідного суду, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування; ( Абзац третій частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

- повідомлення в засобах масової інформації.

2. Не можуть бути підставами для порушення дисциплінарного провадження заяви та повідомлення, що не містять відомостей про наявність підстав, передбачених статтею 31 цього Закону, а також анонімні заяви та повідомлення.

Стаття 35. Розгляд дисциплінарної справи

1. Голова кваліфікаційної комісії або за його дорученням чи за рішенням комісії члени комісії протягом місяця з дня надходження відомостей про дисциплінарний проступок судді проводять їх перевірку. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома членами комісії. ( Частина перша статті 35 в редакції Закону N 3913-12 від 02.02.94 )

2. Після закінчення перевірки матеріали справи передаються на розгляд комісії, яка розглядає їх в десятиденний строк і приймає рішення.

3. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова відповідної комісії або комісія припиняють дисциплінарне провадження та повідомляють про це заінтересованих осіб. Рішення про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою комісії, може бути переглянуто комісією на вимогу одного з членів комісії.

4. Під час розгляду справи комісія повинна заслухати пояснення судді, притягнутого до дисциплінарної відповідальності. Неявка цього судді на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає розгляду справи. Хід та результати засідання комісії фіксуються в протоколі, який підписується головуючим на засіданні та особою, що вела цей протокол.

( Частину п'яту статті 35 виключено на підставі Закону N 3913-12 від 02.02.94 )

5. Рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції протягом десяти днів з дня вручення копії рішення комісії. ( Частина п'ята статті 35 в редакції Законів N 3913-12 від 02.02.94, N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Стаття 36. Строки для застосування і зняття дисциплінарного стягнення

1. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не рахуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці.

2. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному порядку.

3. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято відповідною комісією за поданням голови суду, а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, - за поданням голови вищестоящого суду.

( Статтю 37 виключено на підставі Закону N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

( Статтю 38 виключено на підставі Закону N 1625-IV ( 1625-15 ) від 18.03.2004 )

Глава VII

АТЕСТАЦІЯ СУДДІВ

Стаття 39. Строки і порядок атестації суддів

1. Чергова кваліфікаційна атестація судді проводиться не пізніше одного місяця з дня закінчення строку його перебування у присвоєному йому кваліфікаційному класі. Дострокову кваліфікаційну атестацію судді може бути проведено не раніш як через два роки з часу останньої його атестації.

2. Особи, вперше обрані на посаду судді, проходять кваліфікаційну атестацію протягом першого року роботи, але не пізніше шести місяців після обрання, якщо вони мають стаж роботи, зазначений у частині 1 статті 7 цього Закону, і протягом другого року, якщо такого стажу немає.

3. За результатами проведеної атестації кваліфікаційна комісія суддів приймає рішення про:

- присвоєння судді кваліфікаційного класу;

- присвоєння судді більш високого кваліфікаційного класу;

- залишення судді у раніше присвоєному кваліфікаційному класі.

4. Атестація проводиться у присутності судді, який атестується.

5. Суддя, не згодний з рішенням кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційних судів щодо його атестації, може оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в десятиденний строк з дня вручення йому копії рішення. ( Частина п'ята статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3913-12 від 02.02.94 )

Стаття 40. Кваліфікаційні класи суддів

1. Залежно від посади, стажу, досвіду роботи і рівня професійних знань для суддів встановлюється шість кваліфікаційних класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий та п'ятий.

2. Суддям, які мають кваліфікаційні класи, встановлюються доплати до посадових окладів у розмірах, передбачених законодавством України.

3. Порядок присвоєння кваліфікаційних класів кваліфікаційними комісіями суддів визначається відповідним законом.

( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3913-12 від 02.02.94 )

Стаття 41. Невідповідність судді займаній посаді

1. Суддя може бути звільнений з посади за невідповідність рівня професійних знань. В разі виявлення невідповідного для здійснення правосуддя рівня професійних знань судді кваліфікаційна комісія суддів своїм рішенням відкладає атестацію і надає судді строк для підвищення професійної кваліфікації та набуття відповідних знань, але не більше шести місяців. ( Частина перша статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3913-12 від 02.02.94 )

2. Якщо після закінчення встановленого строку кваліфікаційна комісія знову зробить висновок про невідповідність рівня професійних знань судді займаній посаді, вона приймає рішення, яким повідомляє про це голову відповідного суду та орган, що призначив чи обрав суддю, для вирішення питання про звільнення судді з посади. ( Частина друга статті 41 в редакції Закону N 3913-12 від 02.02.94, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

3. Суддя має право оскаржити це рішення у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. ( Частина третя статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3913-12 від 02.02.94 )

Глава VIII

МАТЕРІАЛЬНЕ І СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ

{ Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), пункту "в" частини другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) та статті 21 Закону України ( 3721-12 ) "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; додатково див. Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 } ( Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не виплачується згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 )

Стаття 42. Державний захист суддів та їх сімей

1. Судді, члени їх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов'язані вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідна заява.

2. Вчинені у зв'язку з службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність згідно із законодавством. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаються органами внутрішніх справ.

Стаття 43. Право судді на відставку

1. Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

2. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. ( Частина друга статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

3. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку. ( Частина третя статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

4. Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". { Абзац перший частини четвертої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4015-12 від 24.02.94, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Щодо дії абзацу першого частини четвертої статті 43 додатково див. Закон N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007 }

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. ( Частину четверту статті 43 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку, виплату вихідної допомоги та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби без додержання умови наявності десятирічного стажу роботи на посаді судді. ( Частину четверту статті 43 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць. { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету. { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду України у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі у порядку, встановленому для виплати пенсій. { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

У разі смерті особи, яка одержувала щомісячне довічне грошове утримання, особам, які здійснили її поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячного щомісячного довічного грошового утримання, яке склалося на момент смерті. { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці припиняється у разі: { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

1) винесення кваліфікаційною комісією суддів рішення про припинення відставки судді; { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

2) визнання судді безвісно відсутнім або оголошення його померлим; { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

3) смерті судді; { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

4) подання ним заяви про припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання; { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

5) призначення пенсії; { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

6) настання підстав, передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). { Частину четверту статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Судді, звільненому з посади у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, пенсія призначається на загальних підставах. ( Пункт 4 статті 43 доповнено абзацом згідно із Законом N 358/95-ВР від 05.10.95 )

За суддями, що перебувають у відставці, зберігається право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку, право на безплатний проїзд у громадському транспорті (крім таксі).

5. Відставка судді припиняється рішенням кваліфікаційної комісії суддів за місцем проживання судді чи його попередньої роботи внаслідок:

- повторного обрання на посаду судді;

- вчинення проступку, несумісного із званням судді;

- винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, а також у разі закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав за згодою судді;

- втрати громадянства України.

6. В останніх трьох випадках, зазначених у частині 5, разом з припиненням відставки суддя втрачає гарантії недоторканності, передбачені частиною 2 цієї статті.

7. Суддя, відставку якого припинено, має право протягом місяця оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішення якої є остаточним.

8. Суддям, відставку яких припинено, виплачується пенсія на загальних підставах.

Стаття 44. Матеріальне і побутове забезпечення суддів

1. Заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. ( Частина перша статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

2. Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України. { Частина друга статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

3. Грошове утримання судді військового суду складається з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця. ( Частина третя статті 44 в редакції Закону N 4015-12 від 24.02.94 )

4. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах:

при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. { Абзац другий частини четвертої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

{ Частина четверта статті 44 в редакції Закону N 4015-12 від 24.02.94 } { Установити, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 }

5. Суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. ( Частина п'ята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12від 24.02.94 )

6. Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. ( Частина шоста статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

7. Не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду. Судді військових судів забезпечуються таким же житлом і в ті ж строки за рахунок Міністерства оборони України. { Абзац перший частини сьомої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94; в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України. ( Частину сьому статті 44 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 4015-12від 24.02.94 )

( Частина сьома статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

8. Суддя має право на додаткову жилу площу відповідно до вимог статті 49 Житлового кодексу України ( 5464-10 ). Суддя також має право на позачергове влаштування дітей у дошкільні заклади і позачергове встановлення квартирного телефону, безплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею за рахунок державного бюджету. ( Частина восьма статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

Безплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі) надаються: { Частину восьму статті 44 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

суддям за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом судді за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; { Частину восьму статті 44 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

суддям, які знаходяться у відставці або на пенсії за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Частину восьму статті 44 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

9. Судді мають право на придбання на пільгових умовах жилих приміщень комунального фонду та приміщень, наданих їм в користування в порядку, передбаченому частиною сьомою цієї статті, із знижкою на 50 відсотків їх вартості та на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво з погашенням наданої позики за рахунок відповідних бюджетів за умови тривалості роботи на посаді судді не менше десяти років. ( Абзац перший частини дев'ятої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

Суддям надається 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги зберігаються за ними і після виходу у відставку. ( Частину дев'яту статті 44 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

Пільги зазначені в абзаці другому цієї частини надаються: { Частину дев'яту статті 44 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

суддям за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом судді за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; { Частину дев'яту статті 44 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

суддям, які знаходяться у відставці або на пенсії, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Частину дев'яту статті 44 доповнено абзацом згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

10. Під час службового відрядження судді користуються правом бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, а також позачергового придбання проїзних документів.

11. Суддям, а також суддям, які перебувають у відставці, органом, що їх обирав, видаються посвідчення, зразки ( 65-2008-п ) яких встановлюються Кабінетом Міністрів України. Посвідчення судді дає право безперешкодного входу у приміщення державних органів влади і управління, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій. ( Частина одинадцята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4015-12 від 24.02.94, N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

12. При здійсненні правосуддя суддя повинен бути в мантії, опис і зразки якої затверджуються Кабінетом Міністрів України. ( Частина дванадцята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1459-III ( 1459-14 ) від 17.02.2000 - зміни до частини дванадцятої статті 44, внесені згідно із Законом N 1459-III ( 1459-14 ) від 17.02.2000 в частині виключення першого речення втратили чинність як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2002 ( v005p710-02 ) від 20.03.2002 )

( Частина дванадцята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III ( 2534-14 ) від 21.06.2001 )

13. Суддя і члени його сім'ї мають право на безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї судді обслуговуються в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Суддям за рахунок державного бюджету, а членам їх сімей за власний рахунок щорічно надається путівка на санаторно-курортне лікування. Ці права зберігаються за ними і після виходу судді у відставку або на пенсію. ( Частина тринадцята статті 44 в редакції Закону N 4015-12 від 24.02.94 )

Стаття 45. Соціальний захист суддів

1. Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

2. У разі загибелі (смерті) судді, що сталася у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків, сім'ї загиблого виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою. За сім'єю загиблого зберігається право на отримання і придбання жилого приміщення на умовах і підставах, які мали місце до загибелі судді, незалежно від стажу його роботи. ( Частина друга статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

3. У разі заподіяння судді у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі п'ятирічного заробітку. Крім того, йому щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між втраченим заробітком і призначеною пенсією без врахування одноразової страхової суми. За ним також зберігається право на отримання і придбання жилого приміщення відповідно до положень статті 44 цього Закону, незалежно від тривалості роботи на посаді судді. Коли заподіяне каліцтво чи інше пошкодження здоров'я не призвело до стійкої втрати працездатності, виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку. ( Частина третя статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

4. У разі загибелі (смерті) судді, в тому числі судді у відставці, внаслідок тілесного ушкодження чи іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням відповідно до закону службових обов'язків, непрацездатним членам сім'ї, що перебували на його утриманні, щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між частиною заробітку загиблого, що припадала на їх частку, і призначеною пенсією у зв'язку з втратою годувальника без урахування одноразової допомоги.

5. Збитки, заподіяні знищенням або пошкодженням майна судді чи членам його сім'ї і близьким родичам у зв'язку з виконанням відповідно до закону суддею службових обов'язків, відшкодовуються державою в повному розмірі. Виплата відповідних сум провадиться за рахунок державного бюджету.

6. Пенсія чи довічне грошове утримання судді виплачується йому повністю незалежно від заробітку, одержуваного після виходу у відставку, або на пенсію. ( Частина шоста статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

Різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до цього Закону, та розміром пенсії, призначеної в солідарній системі відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. ( Частину шосту статті 45 доповнено абзацом згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 15 грудня 1992 року N 2862-XII