Дипломна робота

на тему:

«Психологічні особливості спілкування у підлітковому віці»

Вступ

Проблема вивчення психологічних особливостей спілкування в підлітковому віці обумовлена рядом важливих обставин. Перш за все, вона визначається особливостями самого підліткового віку, який описується психологами як найскладніший етап розвитку організму та психіки дитини.

Інтенсифікація навчання в школі, великий обсяг домашніх завдань, телебачення, комп'ютер створюють дефіцит спілкування підлітка з ровесниками та дорослими. Підліток, входячи в ілюзорний світ, спілкується з машиною, реакцію якої можна передбачити завжди, відходить від реалій життя. Дуже часто спілкування з комп'ютером, який не образить і не образиться, замінює спочатку спілкування з ровесниками, а пізніше – з іншими людьми взагалі.

Важливою обставиною є те, що в умовах нестабільності суспільства виникає багато неблагополучних, конфліктних сімей, в яких підліток не може достатньо реалізувати свою потребу у спілкуванні, отримати відповіді на численні запитання, які його цікавлять. Внаслідок цього, він зневірюється у можливості існування дружніх і довірливих стосунків між людьми, передчасно розчаровується у людських взаєминах. Нереалізована потреба у спілкуванні спонукає підлітка до пошуку нових знайомих, які, як їм здається, у всьому зрозуміють, розрадять, допоможуть, але які, на жаль, не завжди є гідним зразком для наслідування.

Проблема психологічних особливостей спілкування в підлітковому віці знайшла своє відображення у роботах психологів Бодальова А.А., Васюри С.А., Волошиної М.П., Гнєздилової Г.В., Дубровіної І.В., Кона І.С., Масгутової С.К. та інших.

Необхідність обґрунтування важливості спілкування в підлітковому віці, зокрема з ровесниками і дорослими, обумовила обрання нами теми «Психологічні особливості спілкування у підлітковому віці».

Об'єктом дослідження є спілкування в підлітковому віці.

Предмет дослідження – психологічні особливості спілкування у підлітковому віці.

Мета дослідження: проаналізувати психологічні особливості спілкування в підлітковому віці, продіагностувати потребу у спілкуванні як однолітками так і з дорослими.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз психологічної літератури з проблем дослідження.

2. Визначити роль спілкування в житті підлітка.

3. Здійснити діагностичну процедуру на визначення особливостей спілкування у підлітковому віці, описати результати і зробити висновки.

Використані методи: Вивчення психологічної літератури; спостереження, бесіда, усні опитування й анонімне анкетування учнів.

Експериментальна база: дослідження здійснювалось з учнями 7–9 класів на базі ЗОШ с. Ладанці, Перемишлянського району, Львівської області. Загальна кількість обстежуваних становила 50 осіб.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатка.

1. Спілкування дітей підліткового віку як психолого-педагогічна проблема

1.1 Загальна характеристика дітей підліткового віку

Сучасні школярі примудряються витрачати на бесіди чимало часу як в школі, так і поза нею. Деякі батьки і, навіть вчителі, схильні називати це пустою тратою часу. Однак мислителі минулого і сучасні вчені називають це ніяк іншим як спілкуванням.

Значення спілкування в житті сучасної людини чимале і продовжує зростати. Від нього все в більшій мірі залежить успішність професійної діяльності, активність в суспільному житті і, нарешті, особисте щастя кожного. Це пов’язано із соціальною тенденцією, яку називають зростанням ролі людського фактору в житті суспільства.

Потреба в спілкуванні є у кожної нормальної людини. І вона виникає вже у немовляти і задовольняється тоді в першу чергу і головним чином у спілкуванні з матір`ю. З віком ця потреба диференціюється. Щоб її задовільнити, необхідні не лише близькі люди, але й інші, наприклад, ровесники. Чим дорослішою стає людина, тим в більшій мірі їй притаманна потреба в емоційному контакті з іншими людьми.

Польський психолог К. Обуховський визначає потребу в емоційному зв’язку як необхідність людини в двосторонніх і багатосторонніх відносинах з людьми. Людина повинна відчувати себе предметом зацікавлення і симпатії тих людей, до яких її притягує. Крім того, вона повинна відчувати своє співзвуччя з цими людьми, переживати їх горе і радості. Тобто, відносини один до одного повинні бути взаємними і емоційно позитивно забарвленими.

Спілкування стає тим, до чого всі так прагнуть, коли відбувається обмін знаннями, інформацією, емоціями, досвідом, вміннями, відношеннями до когось або чогось, які партнери, співбесідники сприймають як важливі, значимі, цінні, тобто обмін духовними і емоційними цінностями.

Але у психолого – педагогічній літературі особлива увага звертається на спілкування у підлітковий період.

Виявляється зовсім не просто налагодити належні стосунки із підлітком. Через так званий переворот у його віці він зазнає чимало змін у власному розвитку, як фізичному, так і психічному, тому він відчуває дискомфорт. Підліток – ще цілком несформована особистість і не може негайно адаптуватися до нових перемін у власному житті, тому стикається із перешкодами на шляху взаємовідносин з іншими людьми.

Підліток, вже не дитина, і ще не дорослий, займає іншу позицію у соціальному середовищі, і як новий його член бере активну участь у спілкуванні з іншими представниками. Тут він зустрічає людей різних вікових категорій з різними цінностями, з різним досвідом. І знайти тут гармонію – складна річ для підлітка. Це відзначається як у спілкуванні з дорослими, так і у спілкуванні з ровесниками.

Як відомо, підлітки непостійні у своїх інтересах, тому легко можуть змінити свій погляд на ту чи іншу справу. Це, зокрема, виявляється у стосунках з однолітками. В численних ситуаціях підліток поводиться відповідно до норм, прийнятих у певному середовищі.

Ровесники можуть дати поштовх до виникнення в нього цікавості в тій сфері, яка раніше не привертала його уваги. Проте спілкування з однолітками може нести за собою і руйнівний характер, тобто, гасити будь – який інтерес до того, що раніше приваблювало, захоплювало. Часом підліток може потрапити в колектив, в якому можуть не визнати його поглядів. В такому колективі підліток не здатний буде задовольняти свою потребу у спілкуванні, знайти друзів для обміну цінностями. Це можливо стане причиною його пасивності, замкнутості тощо.

Відповідно у спілкуванні з батьками у підлітків виникають труднощі. Здавалося б, батьки як найближчі, найрідніші люди, повинні насамперед задовільнити потребу у спілкуванні підлітка. Але в реальності їм важко домогтися прихильності своїх дітей, власне, через своє невміння або небажання зрозуміти ким стала їхня дитина і чого вона потребує. Підліток просто відвертається від рідних, не бажаючи мати відвертих стосунків з ними, і шукає собі «рідних» в середовищі, в якому він перебуває, і формує свою особистість.

Збільшену образливість, негативізм, агресивність дитини Л.І. Божович пов`язує із незадоволенням потреби в спілкуванні, в реалізації особистості значних вимог. Вивчаючи спілкування школярів, А.В. Мудрик прийшов до висновку, що в підлітковому віці воно спрямоване на задоволення потреби в новій інформації, емоційних зв’язках і соціально особистісному ствердженні.

Підлітковий вік – це період, коли дитина вчиться спілкуватися, і відповідно до того на скільки вона є комунікативною, залежать її стосунки з іншими людьми.

В зв’язку з цим розрізняють три різних індивідуальних стилі її комунікативної активності.

Підлітки з індивідуальним стилем комунікативної активності більше прагнуть до спілкування, легко знайомляться, для них немає труднощів виступати перед великою кількістю людей. Вони визначаються ініціативністю в знайомленні з людьми, коло їхніх зв’язків широке. Але їхнє спілкування не стійке, зв’язки короткочасні. Цей стиль характеризує людей, що прагнуть до напруженої розумової і фізичної праці, з високою працездатністю, яким легко переключатися з одного виду діяльності на інший. Вони не чутливі до поразок у спілкуванні, а впевнені в собі люди. Їм притаманні енергійність, домінантність, рішучість, жорсткість, безпечність, прямолінійність, нестриманість. У класі вони займають середньо статусну позицію. Цей стиль носить назву «жорстко – поверхневого».

Підлітки, яким притаманний другий стиль комунікативної активності, вирізняються високою потребую поділитися своїми думками і враженнями з іншими людьми, різноманіттям зовнішнього вираження емоцій у спілкуванні: швидкістю змін у міміці, пантоміміці, інтонації голосу. Вони прагнуть до глибоких взаємовідносин з партнерами у спілкуванні. Визначаються відвертістю, схильність до різноманіття у предметній діяльності і соціальному контакті. Їм властиві свобода і плавність мовлення, а також швидкість сприймання чужої мови. Ці підлітки зберігають спокій і впевненість в собі при виконанні будь – якої справи. У них в міру виражена потреба до довіри і визнання з боку інших, прагнення до тісної співпраці, мають високий навчальний статус у класі. Це «м’яко – довірливий стиль комунікативної активності».

Нарешті, третій стиль комунікативної активності притаманний підліткам, які визначаються нешироким колом зв’язків, емоційною зрілістю, здібністю контролювати свої емоції, врівноваженістю. Вони консервативні, не люблять перемін. В ході міжособистісної взаємодії проявляють скромність, схильність брати на себе чужі обов’язки, альтруїзм, стійкість і постійність зв’язків з одними і тими ж людьми. Це «вибірково – стійкий стиль».

Індивідуальний стиль комунікативної активності – це складне, багато комплексне утворення, що включає міжособистісну взаємодію і операційно – динамічні характеристики, спрямовані на встановлення соціальних зв’язків, побудову стійких взаємних відносин, тобто, активне пристосування до соціального середовища.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології та педагогіці немало вчених зробило свій внесок у розвиток даної проблеми. Вони показали свою точку зору на тему особливостей спілкування в підлітковому віці.

Для початку з`ясуємо, яку позицію у трактуванні особливостей підліткового віку займає зарубіжна психологія, висновки і положення якої прийнятні для вітчизняної психології і педагогіки. Зарубіжна психологія абсолютизує роль статевої зрілості, намагаючись із цього біологічного фактора вивести усі психологічні особливості розвитку підлітка.

Так, Б`юлер один із представників зарубіжної психології, вважає, що в підлітковому віці починають домінувати статеві інстинкти і пов’язані з ними потяги і прагнення, які і визначають поведінку підлітка, лежать в основі його вчинків, почуттів, інтересів, думок і бажань. Статева зрілість, як і всі інші сторони фізичного розвитку, визначають психічний розвиток підлітка, і відносяться до фактору, яким не можна ігнорувати.

Не прийнятними є спроби деяких психологів трактувати підлітковий вік, як вік важкої кризи, яка виникає внаслідок статевого дозрівання. На думку багатьох зарубіжних психологів, статева зрілість настільки сильно впливає на весь організм і психіку підлітка та є великим навантаженням на свідомість, що неминуче викликає різного роду загострення, «вибухи», бунтарство, трагічні колізії. Звідси «неминучими» особливостями підліткового віку, стверджують Штерн, Б`юлер і їх послідовники, є анархізм, впертість, егоїзм, індивідуалізм, замкнутість, прагнення до самотності, лінивство, грубість, роздратованість.

Зарубіжні психологи, вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в специфічних суспільних умовах неправомірно переносять одержані ними висновки на

підлітка взагалі, не відділяючи того, що притаманне підлітковому періоду розвитку, від того, що зумовлене середовищем, конкретними умовами життя. Наприклад, Адлер і його послідовники, вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в умовах суспільства, зробили висновок, що для нього характерними є прагнення до самоствердження, ціллю якого є зайняти домінуюче місце, досягти особистого успіху, виділятися серед ровесників і підкорити їх собі. Очевидно, таке уявлення в певній мірі відповідає дійсності, оскільки в суспільстві ідеалом є «сильна» особистість, здатна відстояти свої переконання, досягти успіху будь – якою ціною, здатна завоювати панівне ставлення в суспільстві. Але не існує жодних підстав вважати, що ці риси характеризують підлітковий вік взагалі.

Звісно, не всі зарубіжні психологи займають таку позицію. Наприклад, американський психолог Р. Кулен у своїй праці «Психологія розвитку підлітка» говорить про труднощі розвитку школяра, виділяючи біологічні і соціальні факкори

Він визначає підлітковий період як той, коли діти оволодівають вмінням вирішувати певні проблеми соціально – статевого характеру, вибору професії, звільнення від впливу батьків і т.д.

Вирішуючи такі проблеми людина переходить в «дорослість». Таким чином, Кулен ставить в основу періодизації соціально – етичні категорії, ігноруючи, по суті, вікові, фізичні і психічні особливості.

Також Кулен вважає, що інтелектуальний розвиток підлітка значно випереджує його досвід, підліток не в змозі реалізувати можливості, які йому

надає рівень його інтелектуального розвитку. Та вітчизняні психологи вважають, що інтелектуальний розвиток – це не «саморозвиток», а наслідок навчання і виховання. Виховання і навчання, досвід, відповідна діяльність стимулюють розвиток психіки, а не навпаки. Нормальний розвиток відповідає лише при правильному вихованні, і за відповідних умов.

Слід згадати і про теорії біологічної зумовленості особливостей підлітка і явищ критичного розвитку в цей віковий період. Головними представниками однієї з таких теорій є Стенлі Холл і Зігмунд Фрейд, які стали основоположниками напряму під назвою біогенетичного універсалізму.

У вітчизняній психолого-педагогічній літературі підлітковому віку приділяється чимало уваги. Це досить унікальний за своєю сутністю період розвитку, який відрізняється від дитинства та дорослості. Вік цей нестабільний і характеризується багатьма кількісними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Народжуються нові інтереси. Змінюються стосунки з дорослими і товаришами. Яскраво виявляється прагнення до самотності й властивих дорослим форм поведінки. Ці зміни проходять досить бурхливо.

Нові інтереси і прагнення підлітка бувають мінливими. Стосунки із старшими, зокрема батьками і педагогами, особливо коли дорослі не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитися до нього, як до дитини.

Важливим є те, що у підлітковому віці відбувається інтенсивне формування особистості, що набуває суперечливого характеру. У самосвідомості виникає нове почуття – почуття дорослості – ставлення підлітка до себе як до дорослої людини. Така суб`єктивна сторона дорослості вважається центральним новоутворенням середнього шкільного віку. Підліток прагне, щоб до нього ставилися як до дорослої людини, він претендує на рівноправ’я з дорослими і йде на конфлікти, відстоюючи власну позицію «дорослого». Почуття дорослості проявляється і в прагненні до самостійності, бажанні обмежити деякі сфери свого життя від контролю батьків. Це стосується питань зовнішності, відносин з ровесниками, навіть навчання. Але підліток – це ще дитина, хоч має деякі риси дорослого, і хоч намагається осмислювати свої прагнення і дії, як це робить дорослий, осмислює їх своєрідно, по-дитячому. Тож така суперечливість психічного розвитку підлітка потребує правильного пояснення і врахування у виховну керівництві становленням його особистості.

Підлітковий вік – період значних зрушень у розвитку самосвідомості особистості. Особливості самосвідомості підлітка формується у зв’язку з виникненням у нього нового становлення до себе. Прагнення пізнати себе, свої особливості, інтерес до самого себе, роздуми про свої достоїнства й недоліки – це характерне для підлітка. Хоча він і переоцінює власні можливості як дорослої людини, так чутливо ставиться до своїх невдач, що спонукає його до самовдосконалення.

Слід відмітити характерну для підліткового віку високу збудливість, бурхливу активність, ініціативність. Якщо всю цю енергію спрямувати у відповідне русло, то наслідки будуть очевидні.

Щодо діяльності то для підлітка основною діяльністю залишається навчання. Проте воно зазнає значних змін як в організації так і в змісті, так і в характері його перебігу. Учень тепер набуває систематичних знань з основ наук. Багатша і складніша змістова предметна сторона знань вимагає від нього і досконалих способів їх набування. Перед учнями відкривається ширші можливості застосування набутих знань у процесі навчальної діяльності. Змінюється і мотивація учіння. Їхні пізнавальні інтереси стають виразнішими, чіткішими і змістовнішими. Усвідомлення підлітками життєвої значущості знань є важливим мотивом їхньої учбової діяльності. Підлітки все частіше замислюються над тим, для чого вони вивчають той чи інший предмет, яке він матиме значення для їхньої підготовки до оволодіння професією, яка їм подобається.

Серед багатьох особливостей, притаманних підлітку, є також його місце в суспільстві.

1.2 Підліток як суб'єкт спілкування

В процесі свого розвитку людина стає суб'єктом спілкування, «це перетворення в суб'єкт є не що інше, як процес виховання, процес становлення особових якостей в даної людини, процес її залучення до інших людей і відособлення від інших, її соціалізації і самоутвердження». Основною сферою реалізації потреби в емоційному контакті є сфера міжособових відносин в які вступають підлітки з оточуючими їх людьми в сім`ї, в дворі в класі, в школі і т.д. Тут реалізація потреби має явний характер. В той же час типова є ситуація, коли реалізація потреби в емоційному контакті має прихований характер. Це відбувається тоді, коли вона реалізується підлітками в інших сферах життєдіяльності. Так, наприклад, прагнення до участі в різній спільній діяльності з однолітками нерідко є наслідком неусвідомлюваного прагнення до спілкування з ними. В той же час учбовий процес, спортивні захоплення і т.д., стають сферами реалізації підлітком і потреби в емоційних контактах. Можливості для реалізації потреби в емоційних контактах надає підліткам сумісна життєдіяльність з однолітками в класі, секції, літньому таборі.

Ці можливості бувають великими або малими залежно від різноманітності, насиченості, привабливості для хлопчиків життєдіяльності колективу.

На самоповагу підлітків впливають практично всі сфери спілкування. Так,

хлопчиків, що мають молодших братів або сестер, вище інших однолітків оцінюють себе за такими якостями, як сміливість, доброта, розум, самостійність, і чекають

високих оцінок по цих якостях від оточуючих. Особливо істотний вплив на самоповагу підлітка має спілкування з однолітками, бо особистісні якості найбільш цінуються ними в тих або інших умовах. На формування самоповаги впливає їх спілкування з дорослими: близькість відносин з батьками, вияв ними серйозного, поважного інтересу до всіх сфер життя підлітка, до його інтересів, захопленням, проблемам, їх уміння поважати думку підлітка з різних питань.

Близькі дружні відносини з батьками сприяють появі в підлітків відчуття упевненості в собі, в своїх силах.

Висока самоповага украй важлива для всього процесу розвитку особистості

підлітка. Рівень самоповаги підлітка самим безпосереднім чином впливає на те, як він реалізує себе як суб'єкт спілкування, визначає поведінку підлітка в процесі спілкування, вибір партнерів по спілкуванню, відношення до них.

Відношення до партнерів по спілкуванню багато в чому визначається

соціальними установками підлітка. Залежно від них він може виявляти цікавість до всіх оточуючих або тільки до тих партнерів, які володіють певними соціальними, віковими, статевими або особистісними характеристиками. Він може сприймати потенційних або реальних партнерів по спілкуванню як явно цінних для себе або як неприємних і навіть небезпечних. Він може відноситися до оточуючих з тією або іншою мірою зацікавленості, щирості, може чекати від партнерів альтруїстської або егоїстичної поведінки по відношенню до себе. Все це багато в чому залежить від ступеня сформованості в підлітка установки на товариськість.

Товариськість можна визначити як сильно розвинуте, стійке прагнення особи до контактів з оточуючими, яке поєднується з швидкістю їх встановлення.

Важливою соціальною установкою підлітка по відношенню до партнерів по спілкуванню є готовність до емпатії, тобто до співпереживання і співчуття. Високий рівень готовності до емпатії пов'язаний з щедрістю, оптимістичністю, щирістю, емоційністю, виявом інтересу до інших людей. Людина з низьким рівнем емпатії виявляє непохитність, егоїстичність, вимогливість, зосередженість на самому собі, схильність несподіваним спалахам, схилення до умоглядного підходу до оточуючого життя.

На кожному віковому етапі життєдіяльність людини складається з багатьох сфер. Серед них можна виділити домінуючі, тобто ті, в яких людина певного віку має потребу і можливість реалізувати свою активність. Для підлітка такими і життєдіяльності є пізнання, наочно-практична діяльність, гра, спілкування, спорт.

Спілкування підлітків – це обмін духовними цінностями, який відбувається у формі діалогу підлітка як з «іншими Я», так і в процесі взаємодії з оточуючими людьми. Цьому обміну властиві вікові особливості, і він надає як стихійний, так і до певної міри цілеспрямований вплив, що педагогічно спрямовується, на ставлення і життєдіяльність груп, колективів і особистості підлітка, Спілкування не тільки самостійна сфера життєдіяльності підлітків, воно охоплює всі інші сфери його життя. Цим визначається та сама найважливіша роль, яку спілкування відіграє у процесі становлення і життєдіяльності особистості. Цим пояснюється і інтерес педагогіки до цього феномена, прагнення виявити його роль у формування особистості, його виховні можливості. В основі розробленої педагогічної класифікації виховних функцій спілкування (вона враховує і психологічні класифікації) лежить уявлення про те, що вони, з одного боку, продовжуються спілкуванням як стихійним соціальним процесом, а з іншого відображають заданість спілкування соціальними умовами і певний ступінь регулювання через педагогічний процес.

Ми виділяємо наступні виховні функції спілкування підлітків: нормативну (відображає освоєння підлітків норм соціально-типової поведінки тобто спілкування як нормативний процес), пізнавальну (відображає придбаннями індивідуального соціального досвіду в процесі спілкування, тобто спілкування як пізнавальний процес), емоційну (відображає спілкування як ефектний процес), актуалізуючу (реалізацію, що відображає, в спілкуванні типових і індивідуальних сторін особи підлітка, тобто спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості).

Суть спілкування як нормативного процесу подвійна. З одного боку, спілкування підлітків регулюється певними нормами, з іншого – саме вміщує цілий спектр норм, регулюючих життєдіяльність особи в суспільстві, її поведінка в різних колективах і групах, її участь в пізнанні, діяльності, грі і т.д. Основним каналом, через який підлітки пізнають поліфонічність навколишнього світу, є їх суспільна практика. Визначальну роль в цьому кінець кінцем, безумовно, відіграють норми і цінності суспільства і їх реалізація в суспільному житті, але вони засвоюються кожною людиною через призму її безпосереднього оточення.

Спілкування робить великий вплив на сприйняття інформації і засвоєння її підлітком. Це пов'язано з тим, що найближче оточення спілкування впливає на вибірковість сприйняття і засвоєння інформації підлітком. Ті групи, в яких спілкується підліток, сприймають, оцінюють і відбирають всю інформацію в межах своєї компетенції, з точки зору найбільш значущих для них норм і цінностей. В результаті навіть інформація, джерелами якої є учбово-виховний процес і засоби масової інформації, сприймається і засвоюється не в чистому вигляді, а в більшій або меншій мірі трансформованому, тобто спілкування в процесі життєдіяльності в різних колективах і групах доповнює, розширює, заглиблює або, навпаки, звужує і обідняє цю інформацію,

«Спілкування – сама найважливіша детермінанта емоційних станів людини, Весь спектр людських емоцій виникає і розвивається в умовах спілкування людей. Цими умовами визначається рівень емоційної напруженості, в цих умовах здійснюється і емоційна розрядка». Емоційна функція реалізується як у сфері спілкування, так і в процесі спілкування підлітків в інших сферах життєдіяльності. Інтенсивність її реалізації обумовлена багатьма обставинами: змістом спілкування, емоційною близькістю партнерів, їх емоційною залученістю в спілкування і т.д. Актуалізуюча функція спілкування підлітків (спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості) відображає потребу в соціальному твердженні, яка з'являється в людини дуже рано і реалізується в різних формах і з різним ступенем усвідомленості і інтенсивності у різному віці.

Сфера спілкування займає в процесі соціального затвердження особистості підлітка самостійне і дуже важливе місце. Саме в ній виявляється його самостійність, заохочується прагнення до дорослості, приймаються або не приймаються погляди, знаходять підтримку настрою і переживання. В спілкуванні кожному підлітку хочеться обов'язково знайти свою індивідуальну позицію. Пошуки свого місця в навколишньому середовищі для нього репетиція і одночасно перший етап знаходження себе в житті взагалі. Прагнення знайти індивідуальність і зайняти адекватну їй позицію у жодному випадку не суперечить колективізму. Соціальний характер інтересів, цілей особистості не виключає індивідуальних шляхів їх задоволення і досягнення. Виховні функції спілкування відіграють саму найважливішу роль у формуванні, розвитку і вихованні особистості підлітка. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра є навчання, і істотні зміни в психічному розвитку були пов'язані з ним, то у підлітка основна роль належить системі взаємостосунків, що встановлюються з тими людьми, які оточують. Саме система взаємостосунків з соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Своєрідність розвитку підлітка полягає в тому, що він включається в нову систему відносин і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції.

І батьки, і вчителі, повинні будувати свої взаємостосунки виходячи з почуття дорослості підлітка, що розвивається. Якщо враховують його збільшені можливості, відносяться до нього з повагою і довірою, створюють умови, допомагають долати труднощі в навчанні і суспільно-корисній діяльності, допомагають у встановленні взаємостосунків з товаришами, то тим самим створюються сприятливі умови для психічного розвитку.

Підліток включається в різні види суспільно-корисної діяльності, що розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формуванню етичних якостей особистості.

Хоча навчання і залишається головною справою підлітка, але основні

новоутворення в його психіці обумовлені суспільно-корисною діяльністю. Це пов'язано з тим, що суспільно-корисна діяльність найбільшою мірою задовольняє домінуючі для цього віку потреби в спілкуванні з однолітками і потреба в самоствердженні. Задовольняючи ці потреби, підліток виробляє погляди на різні явища природи і суспільства, засвоює соціальні цінності, мораль, правила поведінки. Саме з суспільно-корисною діяльністю пов'язані резерви виховання підлітка як громадянина.

На психічний розвиток підлітка, його поведінку значний вплив має громадська думка товаришів. У всіх своїх діях і вчинках він орієнтується перш за все на цю думку. Вчитель для підлітка не є таким незаперечним авторитетом, як для молодших школярів. Підлітки ставлять високі вимоги до діяльності, поведінки, особистості вчителя. Встановлюючи відносини з багатьма вчителями, вони постійно їх оцінюють. На основі цих оцінних думок підліток і будує своє відношення до вчителів.

Відбувається зміна положення підлітка в сім'ї: із зростанням фізичних і розумових можливостей йому починають більше довіряти і доручати виконання складної домашньої роботи, включати в обговорення сімейних проблем.

Труднощі в роботі з підлітками обумовлені психологічними
особливостями віку: підвищеною збудливістю, відносною нестійкістю
нервової системи, швидкими змінами в організмі, завищеними
домаганнями, які часто переходять в нахабство, переоцінкою можливостей,
самовпевненістю і ін.

Підлітки самі просять, щоб написали про підлітковий період якомога страшніше, щоб всі зрозуміли, як жахливо себе відчуває підліток в період статевого дозрівання. Коли хочеш і не хочеш, коли можеш і не можеш, коли весь час зайнятий пошуком відповіді на безглузде питання: «Дорослий ти чи ні?».

Д.І. Фельдштейн встановив, що процес соціального розвитку особистості в підлітковий період проходить через три стадії які закономірно чергуються між собою.

1-а стадія характеризується появою нових тенденцій розвитку діяльності, коли раніше накопичені смислові навантаження вичленять нові можливості функціонування дитини, створюючи відповідне поле для її розгорненої діяльності.

2-а стадія відрізняється максимальною реалізацією, акумуляцією розвитку провідного типу діяльності.

3-а стадія – насиченням провідного типу діяльності при неможливості подальшої реалізації його потенціалів, що веде до актуалізації іншої сторони діяльності.

Соціальний розвиток йде від усвідомлення підлітком своїх соціальних можливостей, через становлення особистісних новоутворень, до прояву, зміцнення, якісної зміни соціальної позиції в результаті власної творчої • діяльності.

В міру дорослішання у підлітка змінюються характер і особливості виділення себе в суспільстві, розуміння суспільства, ієрархія суспільних зв'язків, змінюються його мотиви і міра їх адекватності суспільним потребам.

Підлітком розв'язується не просто завдання заняття певного місця в суспільстві, але і проблема взаємостосунків, визначення себе в суспільстві і через суспільство, тобто розв'язується завдання особистого самовизначення, ухвалення активної позиції щодо соціокультурних цінностей і тим самим визначення сенсу свого існування. За твердженням Д.І. Фельдштейна певний рівень соціальної зрілості випереджає інтелектуальний розвиток підлітка. Згідно концепції А.В. Петровського розвиток особистості людини можна уявити як процес входження в суспільно-історичне буття, представлене в житті людини, її участь в діяльності і спілкуванні різних груп, в яких вона освоюється і які активно засвоює тобто як процес входження в нове соціальне середовище і інтеграцію в ньому. Міра стабільності цього середовища різна, тому, необхідно побудувати 2 моделі розвитку особистості. 1-а розрахована на відносно стабільне соціальне середовище, 2-а – на становлення особистості в середовищі, яке змінюється. Етапи розвитку особистості у відносно стабільній спільності називається фазами розвитку особистості.

Наприклад, підліток, що потрапив в нову для нього компанію ровесників, спочатку прагне нічим не виділятися, засвоює прийняті в ній норми спілкування, лексики, стиль одягу, загальноприйняті інтереси і смаки – адаптується.

Справившись з труднощами адаптації, підліток починає усвідомлювати, що він як особистість втрачає себе, оскільки інші не можуть в ньому розгледіти індивідуальності. І підліток шукає засоби і способи для позначення своєї індивідуальності.

Ровесники придивляючись до особливостей підлітка, підтримують лише ті, які сприяють успіху спільної діяльності, що сприяє інтеграції особистості у спілкуванні. ,

Розвиток особистості підлітка відбувається в умовах розвитку групи статевого дозрівання, істотної перебудови організму, який змінюються

і нерівномірно протікає у хлопчиків і дівчаток тим самим створює усередині класу дві статевовікові групи.

Різноманіття завдань в різних видах діяльності веде до диференціації школярів, утворюючих в одному випадку просоціальні групи (як результат роботи в суспільних організаціях, турпоходах, спортивних секціях і т.д.), а в іншому – асоціальні групи, які гальмують, а іноді і спотворюють розвиток особистості підлітка.

Статистичні дані про конфлікти підлітків з батьками в різних країнах приблизно однакові: не дивлячись на те що близько 70% підлітків відзначають наявність яких-небудь проблем, які предметом суперечок і взаємних скарг, серйозні конфлікти підлітків з батьками зустрічаються приблизно в 15–20% сімей, приблизно 5–10% знаходяться в постійних гострих конфліктах, заявляють про нерозуміння з боку батьків і глибокі розбіжностям з багатьох питань. В цілому ж більше 60% підлітків вважають, що зустрічають розуміння з боку батьків і отримують задоволення від їх наявності. З цим узгоджуються і цілий ряд даних: більшість підлітків мають емоційно позитивне відношення до своєї сім'ї, упевнено себе відчувають в сім'ї і люблять спілкуватися з членами своєї сім'ї. Конфліктують з батьками постійно – 3%, часто – 10%, іноді – 26%, рідко – 38%, не мають конфліктів 22% опитаних.

Проблеми взаємостосунків з батьками починають турбувати підлітків вже з 11 років, але досягають найбільшої гостроти у віці 13 і 14 років.

2. Експериментальне вивчення особливостей спілкування упідлітковому віці

З метою вивчення особливостей спілкування у підлітковому віці ми провели серію досліджень. Експериментальною базою була ЗОШ с. Ладанці, Перемишлянського району, Львівської області. У дослідженні взяли участь 50 учнів, з них 16 осіб – учні 7-го класу (9 дівчаток і 7 хлопчиків), 14 осіб – учні 8-го класу (9 дівчаток і 5 хлопчиків), 20 осіб – учні 9 – го класу (12 дівчаток і 8 хлопчиків). Основними методами дослідження слугували спостереження, бесіда, усні опитування й анонімне анкетування учнів.

В ході дослідження ми вивчали, які особистісні якості можуть перешкоджати налагодженню спілкування в підлітковому віці; характер спілкування підлітків з батьками; значення школи і вчителя в житті підлітка; виникнення конфліктних ситуацій у спілкуванні з однокласниками; наявність друзів у підлітків; мотиви вибору друзів; ставлення до дружби як життєвої цінності; особливості взаємин з особами протилежної статті. Для дослідження цих аспектів комунікативної діяльності підлітків ми розробили анкету, яка включала 14 запитань (див. Додаток А). Анкетування проводилось анонімно, що дало можливість одержати більш об'єктивні дані.

Зупинимось детальніше на аналізі одержаних даних. Для зручності сприймання кількісних результатів подаємо їх у вигляді кругових діаграм.

Нами було виявлено, що однією з якостей, яка нерідко спричинює перешкоди у спілкуванні підлітків, є сором'язливість. Для перевірки цього припущення в анонімному анкетуванні досліджуваним пропонувалося відповісти на запитання: «Чи вважаєш ти себе сором'язливим?».

42% підлітків вважають себе сором'язливими, причому з рисунку видно, що показник сором'язливості з віком зменшується, а збільшується кількість тих, хто подолав у собі цю рису. Так, у 7-му класі сором'язливими вважають себе 56,25% підлітків, а в 9-му лише 25%.

7 клас 8 клас 9 клас загальне

Рис. 1. Кількісний показник сором’язливості підлітків

Сором'язливість має різні причини і тісно пов'язана з іншими рисами особистості, які не завжди піддаються корекції і самі по собі не можуть розглядатися як негативні. За допомогою спостереження зясувалось, що ті, які вважають себе сором'язливими, дійсно відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, менш здатні контролювати і спрямовувати свою соціальну поведінку, більш тривожні, схильні до невротизму (це стосується більше хлопчиків) і переживають більше труднощів комунікативного характеру. Також ми досліджували, як складається спілкування з батьком і матір'ю у підлітковому віці. Досліджуваній групі адресувалось запитання: «З ким би ти хотів проводити свій вільний час?». Відповіді підлітків засвідчують, що перевага надається друзям. А відповідаючи на запитання «З ким би ти порадився у складній життєвій ситуації?» – підлітки поставили на перше місце матір. Інакше кажучи, з друзями прийнято розважатись, але у важку хвилину краще звернутися до близької людини. Тобто з питань, пов'язаних з особистісними, соціальними, учбовими і навіть світоглядними проблемами, підлітки схильні частіше звертатися до матері, рідше до батька. Підліткам також пропонували проаналізувати і оцінити спілкування з батьком та матір'ю. З цією метою їм адресувались наступні запитання: «Чи задоволений ти спілкуванням з матір'ю (батьком)?»

Отже, спілкуванням з мамою задоволені в загальному 31% підлітків. На нашу думку, це досить низький показник, тому цей аспект спілкування потребує оптимізації.

Загалом, спілкуванням з батьком задоволені лише 9% підлітків. Це надзвичайно низький показник. Можна сказати – це глобальна проблема.

Батько має перевагу перед матір'ю в інформаційній сфері, обговорюванні політики, спорту. Можна припустити, що психологічні причини цього явища у підлітків полягає у жорсткості та інструментальності чоловічого характеру, що роблять більш складними розуміння, взаєморозуміння та компроміси, а також у тому, що батьки проводять з дітьми набагато менше часу, ніж матері.

Також, одним із завдань дослідження, було вивчення ставлення підлітків до школи і до вчителів. Досліджуваній групі пропонувалося «поставити оцінку» своїй школі. Встановлено, що 28% опитаних учнів дуже позитивно ставляться до школи, 57% зазначають, що в школі досить цікаво, але є і багато негативних моментів, і 15% визнали, що школа їм не подобається.

28% учнів, яким подобається школа, вважають, що у них є можливість отримати у школі хороші знання. 57% вважають, що вимоги до них низькі: контрольні роботи повинні бути складніші, предмети цікавіші. 15% вважають, що в школі до них висувають надто високі вимоги.

Досліджуваній групі пропонувалося також скласти образ ідеального вчителя. Для цього вони повинні були врахувати інтелектуальні та емоційні якості, які на їх думку, є найбільш значущими в особистості вчителя. Список якостей включав у себе наступні характеристики:

інтелектуальні: допомагає в навчанні, цікаво пояснює, оцінює самостійність і творчість, часто хвалить, має великий педагогічний досвід роботи;

емоційні: розуміє учнів, чесний, справедливий, щирий, тактовний, веселий (оптиміст).

На перше місце серед особистісних якостей учні поставили чесність, а наступні місця займають інтелектуальні якості в певному порядку: цікаве пояснення матеріалу, допомога в навчанні та оцінка самостійності і творчості. Досвід педагогічної діяльності для підлітків великого значення не має.

Нами було встановлено, що, оскільки підлітки проводять багато часу в школі, то спілкування з однокласниками і ставлення до них відіграє важливу роль в житті підлітка, а також впливає на розвиток його особистості. Групі досліджуваних нами учнів пропонувалось охарактеризувати своїх однокласників (Чи вважаєш ти своїх однокласників хорошими (поганими)?). Поганими своїх однокласників вважають 4 учні (6.5%), хорошими – 9 учнів (18%), а 37 учнів (75.5%) вважають, що однокласники є різні – і хороші, і погані.

Як бачимо, у 7-му класі 25% вважають своїх однокласників хорошими; 11 учнів (68.75%) вважають, що однокласники є різні і 1 учень (6.25%) вважає всіх поганими. У 8-му класі такі результати: хороші – 3 учні (21.4%), різні – 10 учнів (71.4%) і всі погані 1 учень (7.2%). 9 клас: 2 учні (10%) дали відповідь, що всі хороші, 16 (80%) вважають, що однокласники є і хороші і погані, і 2 учні (10%) кажуть, що всі однокласники погані.

В основному підлітки вважають своїх однокласників поганими через конфліктні ситуації. В групах однолітків у підлітків виробляється вміння вирішувати конфліктні ситуації. При чому, з анкетування видно, що часто конфліктують 7.5% учнів, рідко – 31% і не вступають у конфлікти 61.5% учнів.

Нам також цікаво було дослідити статусні ролі підлітків у шкільних колективах, їх прагнення займати лідерські позиції. Аналізуючи відповіді на запитання «Чи хотів би ти стати лідером у класі?», ми отримали наступні дані:

Також ми досліджували наявність друзів у підлітків. Виявилось, що друзів у підлітків є менше ніж товаришів, але більшість (98%) підлітків мають хоча б одного друга.

При спостережені за хлопчиком виявилось, що він дуже сором'язливий, замкнутий і майже не контактує з однокласниками.

Отже, у підлітка виникає потреба мати особистого друга, з яким можна усім поділитися і про все порадитися, знайти у ньому підтримку і допомогу. У зв'язку з цим висуваються особливі вимоги до дружніх взаємин – відвертість і розуміння, чуйність, співпереживання і вміння берегти таємницю. Спілкування, у якому кожен розкриває іншому найважливіше і найпотаємніше, збагачує обох, дозволяє краще зрозуміти і усвідомити те, що відбувається у власній душі.

Досліджуваній групі було задане питання, чи вважають вони дружбу життєвою цінністю. Знову ж таки 98% підлітків дали відповідь «так». І тільки учень з 7-го класу, який не має друзів, не погодився з однокласниками.

Нами було встановлено, що більшість підлітків при виборі друга звертають увагу на його соціальне становище. В анонімному анкетуванні досліджуваним пропонувалось відповісти на запитання: «Чи звертаєш Ти увагу при виборі друга на його соціальне становище?» Одержані такі дані:

Виявляється, що 84% підлітків звертають увагу на соціальне становище однолітків, яких вибирають в друзі. Цей показник зростає з віком. Так, у 7-му класі на це звертають увагу 67.75% опитаних учнів, у 8-му класі цей показник

піднімається до 85.25%, а у 9-му класі на соціальне становище друзів звертають увагу аж 95% опитаних учнів. Отже, при виборі друга підліток бере до уваги не тільки такі якості, як товариськість, сміливість, вміння берегти таємниці, а й соціальне становище.

Також, ми досліджували чи є у підлітків друзі протилежної статі, адже, як зазначалося у попередньому розділі, спілкування з ними відіграє значну роль в житті підлітка. Ми пропонували відповісти підліткам на запитання: «Чи є у тебе друзі протилежної статі?».

Легко спілкуються з протилежною статтю 33% учнів: 7-й клас – 37.5%, 8-й клас – 21.4% і 9-й клас – 40%. Певні труднощі виникають при спілкуванні з особами протилежної статті у 54.8% підлітків (7-й клас – 50%, 8-й клас – 64.3% і 9-й клас – 50%). І важко почувають себе в цьому плані 12.2% підлітків (7-й клас – 12.5%, 8-й клас – 14.3% і 9-й клас – 10%). Відрізняючись від хлопчиків, дівчата спілкуючись з юнаками, почувають себе невимушено (46.7%); відчувають певні труднощі (46.7%); дуже напружено почувають себе 6.6% дівчаток. Хлопчиків, в свою чергу, почувають себе легко – 20%, відчувають певні труднощі – 65% і напружено почувають себе 15%.

Також підліткам пропонували відповісти на запитання, чи вважають вони кохання життєвою цінністю. З рисунка 14 видно, що більшість підлітків (90%) вважають кохання життєвою цінністю. Це досить високий показник, хоча порівнюючи відповіді на дане запитання і на запитання «Чи вважаєш Ти дружбу життєвою цінністю?», видно, що підлітки цінують більше дружбу (98%). У 7-му класі 90% підлітків вважають кохання життєвою цінністю, у 8-му – 100%, а у 9-му, як це не дивно, всього 80%. Ці дані узгоджуються з результатами інших експериментальних досліджень особливостей спілкування у підлітків.

Адже, як відомо, у старшому підлітковому віці інтимно-особистісне спілкування є провідною діяльністю.

Одержані нами результати збігаються з даними інших дослідників про психологічні особливості спілкування у підлітковому віці. В ході нашого дослідження ми знайшли підтвердження того, що в межах зазначеного вікового періоду активно розвиваються усі аспекти спілкування. Підлітки не лише прагнуть до обміну інформації, який забезпечується комунікативною функцією спілкування, але й великого значення надають характеру взаємодії з батьками, вчителями, однолітками, особами протилежної статі, що засвідчує розвиток інтерактивного та перспективного аспектів спілкування.

Висновки

Підлітковий вік – це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, переосмислення цінностей. Поява почуття дорослості, як специфічного новоутворення самосвідомості, є структурним центром особистості підлітка, тією якістю, в якій відображається нова життєва позиція у ставленні до себе, людей і світу загалом. Саме воно визначає спрямованість і зміст активності підлітка, його основні прагнення, бажання, переживання й ефективні реакції. Підлітки відкриті для спілкування з людьми – однолітками й дорослими, а замкнутість зумовлена відчуттям, що їх не розуміють, переживанням несправедливості чи неповаги до себе.

У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від думки чи ставлення оточуючих. Підлітки намагаються демонструвати свої кращі риси, заслужити схвальні відгуки – особливо від тих, чия думка для них важлива.

Підлітки схильні вибирати друзів, цінності яких подібні на їх власні, тому цінності батьків та однолітків можуть значною мірою збігатися через спільність їх походження, соціально-економічних умов життя, релігії, освіти і навіть місцем проживання.

Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з ровесниками. Якщо основою для об'єднань раніше виступала спільна діяльність, то тепер: привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками. Таке спілкування дедалі більше виходить за межі шкільного життя, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяються в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя. Це пояснює, з одногу боку, підвищений конформізм підлітків щодо компаній однолітків, а, з іншого, їх недисциплінованість і навіть правопорушення через невміння досягати бажаного становища у таких компаніях.

Спілкування з товаришами в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко витісняє на задній план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Навчання привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можливостями спілкування з однолітками. Прийнято вважати, що потреба в спілкуванні у підлітковому віці знижується, поступаючись місцем потребі в спілкуванні з однолітками. Проте, як показують деякі дані, необхідно розрізняти спілкування формальне, регламентоване, присвячене питанням поведінки, навчання і т. п.

Якщо перше викликає у підлітків гостру незадоволеність, то потреба в другому не менше, ніж в спілкуванні з однолітками, але задовольняється менше ніж наполовину (29,2%). При цьому виявлено, що спілкуванням з матір'ю задоволені тільки 31,1% підлітків, а спілкуванням з батьком – і того менше – 9,1%. Причиною такого психологічного бар'єру, що виникає між підлітком і батьками, І. С. Кон називає «невміння і небажання вислухати, зрозуміти те, що відбувається в складному юнацькому світі», невміння прийняти підлітка як деяку автономну реальність, упевненість в непогрішності свого життєвого досвіду.

«Вони мене не слухають!» – найпоширеніша (і абсолютно справедлива) скарга хлопчиків і дівчаток на батьків. За оцінкою підлітків, рівень розуміння з боку батьків, легкість спілкування і власна відвертість з ними різко знижуються від 7-го до 9-му класу, і по всіх цих параметрах батьки значно поступаються друзям – одноліткам опитаних (Кон І. З, 1989. 3. 114).

Відношення до сім'ї в ході дорослішання змінюється. В процесі соціалізації група ровесників в значній мірі заміщає батьків («знецінення» батьків – по виразу X. Ремшмідта). Перенесення центру соціалізації з сім'ї в групу ровесників приводить до ослаблення емоційних зв'язків з батьками. Необхідно помітити, що зауваження щодо «знецінення» батьків в підлітковому і юнацькому віці є дуже поширеними і навіть, можна сказати, стали загальним місцем. Наприклад, для підліткового віку описана спеціальна поведінкова особливість – «реакція емансипації». Зроблені навіть спроби пояснити її з еволюційно-біологічної точки зору. Все це вірно як загальний напрям вікового розвитку особи. Проте глобалізація цих уявлень, гіперболізування ідеї про «заміщення батьків» групою однолітків мало відповідає реальній психологічній картині.

Є дані, що хоча батьки як центр орієнтації і ідентифікації відступають в цьому віці на другий план, це відноситься лише до серед областей життя. Для більшості молодих людей батьки, і особливо мати, залишаються головними емоційно близькими особами.

Так, в одному дослідженні німецьких психологів було показано, що в проблемних ситуаціях найемоційніше близькою, довіреною особою для підлітка перш за все служить мати, а потім залежно від ситуації в різній послідовності – батько, подруга або друг. У іншому дослідженні, виконаному на вітчизняній вибірці, старшокласники ранжирували, з ким вони вважали за краще б проводити свій вільний час – з батьками, з друзями, в компанії однолітків своєї статі, в змішаній компанії і т.д. Батьки опинилися у хлопчиків на останньому місці, у дівчаток – на четвертому місці. Проте, відповідаючи на питання: «З ким би ти став радитися в складній житейській ситуації?» – і ті та інші поставили на перше місце матір. На другому місці у хлопчиків опинився батько, у дівчаток – друг, подруга. Інакше кажучи, як помітив з приводу цих результатів І. 3. Кон, з друзями приємно розважатися, але в скрутну хвилину краще звернутися до мами. Останні дані, одержані на вибірках сучасних підлітків, хлопчиків і дівчаток, підтверджують цю тенденцію. Як показано в одному такому дослідженні, в системі відносин особи до соціального оточення, визначалося у тому числі і відношення до однолітків, саме відношення до матері виявилося найбільш позитивним. Було встановлено, що зниження позитивного відношення до матері, збільшення негативних дескрипторів (характеристик) при описі матері корелює із загальним зростанням негативізації всіх соціальних відносин особи.

Стосунки підлітка з товаришами, однолітками, однокласниками складні, е різноманітні і змістовні. Спілкування з дорослими для підлітка не вирішує всіх запитань, а їх втручання нерідко викликає образу і протест.

Спілкування з товаришами складає для підлітка більшу цінність, причому

рідко навчання відходить на другий план. З одного боку, у підлітка яскраво проявляється проблема спілкування, спільної діяльності, колективного життя, дружби, а з іншого – бажання бути прийнятним, визнаним, шанованим товаришами.

У змісті спілкування теж відбуваються зміни. Якщо молодшого підлітка цікавили питання учіння і поведінки, то старшого більше цікавлять проблеми особистого спілкування, розвитку індивідуальності.

Поведінка підлітка знаходиться в залежності від поведінки дорослого. На зауваження, образи, погрози підліток переважно відповідає грубістю. Для того, щоб не допускати таких проявів поведінки, дорослий повинен бути разом з ним, а не «над» ним, допомагати будувати власний шлях, а не вести за собою.

Якщо у спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідними випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослим підліток завжди перебуває у позиції молодшого, певною мірою підкореного. І лише у стосунках з ровесниками він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника, друга, що зберігає чиюсь таємницю і довіряє свою іншим.

Саме тому спілкування старших підлітків необхідно вважати важливою психологічною умовою їх особистісного розвитку. Невдачі у спілкуванні призводять до внутрішнього дискомфорту, компенсувати який не можуть ніякі об'єктивні високі показники в інших сферах їх життя та діяльності.