Реферат на тему:
«СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКА ЕКСПЕРТИЗА»
Поняття експертиза означає дослідження і вирішення досвідченими спеціалістами питань, що потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, економіки, медицини, мистецтва та ін. її проведення доручають експертам на стадіях попереднього розслідування та судового розгляду справ.
Експертизи поділяються на криміналістичні, економічні, товарознавчі, технологічні, бухгалтерські, медичні та ін. Судово-бухгалтерська експертиза досліджує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств, які допустили збитки, втрати, крадіжки товарно-матеріальних-цінностей, безгосподарність, що стали об'єктом правоохоронних органів, Вона обґрунтовує висновки на підставі документально достовірних даних, відображених у бухгалтерському обліку, конкретизує матеріальну відповідальність за збитки, заподіяні матеріально відповідальними і службовими особами, встановлює розмір збитку, за який вони повинні нести відповідальність, дозволяє встановити, на скільки обґрунтована нестача матеріальних цінностей, визначити, хто несе відповідальність за вчинені протиправні дії, пов'язані з відсутністю контролю за використанням доручень на одержання матеріальних цінностей.
Судово-бухгалтерська експертиза є економічним дослідженням конфліктних ситуацій у господарській діяльності, що стали об'єктами розслідування правоохоронними органами, з метою усунення та запобігання їм у майбутньому. Вона сприяє зміцненню державної законності, активно впливає на виявлення причин безгосподарності, відшкодування заподіяних збитків, допомагає вдосконалювати госпрозрахункові відносини підприємств при ринкових відносинах. Такі експертизи проводять фахівці спеціально створеного органу – Лабораторії судово-бухгалтерських досліджень, підпорядкованої Інституту судових експертиз Мінюсту України.
Між судово-бухгалтерською експертизою і ревізією багато спільного. Обидві сприяють зміцненню законності, досліджують господарську діяльність підприємств переважно на підставі документальних джерел, виявляють негативні явища з метою їх ліквідації та неприпустимості в наступні періоди, активно впливають на виявлення причин безгосподарності і вживають необхідних заходів для відшкодування заподіяних збитків конкретними особами.
Однак вони мають і відмінності. Судово-бухгалтерську експертизу проводять за правилами, встановленими законодавчими актами про порядок призначення і проведення експертиз. Вона призначається слідством або судом, як правило, після проведення ревізії, яка виявила конфліктні ситуації і встановила суму збитків, що стали предметом судового розгляду, тобто експертиза дає правову оцінку проведеної ревізії.
Ревізія комплексно досліджує виробничо-фінансову діяльність, судово-бухгалтерська експертиза – окремі недоліки, виявлені ревізією для документального обґрунтування позовних вимог, поданих у слідчі або судові органи до конкретних матеріально відповідальних і службових осіб.
Судово-бухгалтерську експертизу проводять не за планом, як ревізії, а в міру виникнення в ній потреби і лише після прийняття спеціальної постанови органом, який призначає експертизу (слідчі органи, народний та арбітражний суди).
Проведення експертизи доручають експерту-бухгалтеру, який є штатним або позаштатним працівником державної експертної установи і має спеціальну ліцензію на проведення експертизи. Останнє регулюється законодавчими актами й інструкцією проведення судово-бухгалтерської експертизи у народному господарстві, затвердженої Мінюстом України.
Судово-бухгалтерську експертизу призначають у випадках: коли результати проведеної ревізії суперечать матеріалам розслідуваної справи; якщо ревізором не прийнято для відображення у обліку виявленої нестачі цінностей у підзвіті матеріально відповідальних осіб документи (акти на псування товарів, розписки на відпуск товарів, позичкові накладні на внутрішньогосподарське переміщення товарів за домовленістю між матеріально відповідальними особами без оформлення через бухгалтерію); у разі обґрунтованого клопотання звинуваченого про призначення судово-бухгалтерської експертизи; при суперечностях первинної і повторної ревізії; у випадках застосування ревізором сумнівної методики при визначенні матеріальних збитків.
Слідчий, який дійшов висновку про необхідність судово-бухгалтерської експертизи, готує постанову, де зазначає, які матеріали подаються у розпорядження експерта для дослідження (інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, пояснювальні записки матеріально відповідальних осіб, розрахунки природних втрат, рішення центральної інвентаризаційної комісії та ін.). Результати такої експертизи оформляють висновком експерта.
Відомчий контроль здійснюють органи контролю в складі галузевих міністерств і відомств. Зокрема, Управління організації ревізійної роботи, яке є самостійним підрозділом Мінсільгосппроду України, забезпечує організацію ревізійної роботи та проводить ревізії і перевірки згідно з чинним законодавством. Його завдання і функції визначені в спеціальному Положенні. Головним завданням Управління є: організація і проведення ревізій і перевірок господарської та фінансової діяльності об'єднань, підприємств й організацій; здійснення методологічного забезпечення ревізійної роботи та надання допомоги з цих питань об'єднанням, обласним і районним управлінням сільського господарства та продовольства, іншим формуванням, що входять до складу Мінсільгосппроду України.
Відповідно до поставлених завдань Управління вивчає, узагальнює і сприяє впровадженню найефективніших методів ревізійної роботи, розробляє з цих питань пропозиції, методичні посібники та рекомендації; разом з іншими підрозділами міністерства розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення контролю за ефективним використанням та збереженням державної і колективної власності, запобігання крадіжкам, безгосподарності і непродуктивним витратам; здійснює методологічне керівництво ревізійними службами концернів, агропромислових формувань, об'єднань, організацій, а також роботою ревізійних комісій асоціацій, спілок, орендних та колективних сільськогосподарських підприємств; надає практичну допомогу працівникам ревізійних служб і членам ревізійних комісій в підвищенні їх професійної кваліфікації, періодично організовує наради і ^семінари з удосконалення методів ревізійної роботи і забезпечення її ефективності; здійснює облік, складає та подає у відповідні державні установи звітність про контрольно-ревізійну роботу, необхідні пропозиції і довідки про стан ревізійної роботи.
Управління організації ревізійної роботи взаємодіє з іншими підрозділами Мінсільгосппроду, іншими міністерствами та відомствами (Мінфіном, Державною контрольно-ревізійною службою, Мінекономіки, правоохоронними органами та ін.), місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування. Воно здійснює контроль за виконанням прийнятих рішень за матеріалами проведених ревізій і перевірок.
Крім того, має право проводити ревізії і перевірки в концернах, об'єднаннях, підприємствах, організаціях, які
підпорядковуються насамперед Мінсільгосппроду, а також в інших формуваннях; залучати в установленому порядку необхідних ' спеціалістів інших підрозділів центрального апарату та працівників об'єднань, підприємств і організацій для участі в проведенні ревізій і перевірок.
Управління наділено правом одержувати від міністерств, відомств, установ та організацій України, а також від інших підрозділів і посадових осіб Мінсільгосппроду необхідні документи, довідки та іншу інформацію, потрібну для виконання поставлених завдань. Воно має право вимагати від керівників агропромислових формувань (об'єднань, підприємств, організацій тощо) проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, розрахунків; одержувати від керівників та інших посадових осіб письмові пояснення по виявлених порушеннях законодавства з питань виробничо-фінансової. діяльності; вживати заходів щодо їх усунення та забезпечення відшкодування винними заподіяних збитків; передавати в правоохоронні органи матеріали для притягнення до відповідальності винних осіб та відшкодування матеріального збитку.
У концернах, об'єднаннях, комбінатах, обласних і районних управліннях сільгосппроду створені нечисленні контрольно-ревізійні служби (відділи, групи), які проводять ревізії і перевірки на підприємствах, в установах і організаціях згідно з їх підпорядкованістю, реалізують матеріали ревізій, контролюють виконання рішень за результатами ревізій і перевірок.
Слід зазначити, що відомчий контроль тривалий час піддається гострій критиці через його недостатню ефективність, залежність відомчих контролерів від місцевого керівництва, небажання розголошувати інформацію про виявлені недоліки, низький рівень відшкодування матеріальних збитків та ін. У зв'язку з цим висловлюється думка про доцільність ліквідації контрольно-ревізійної служби відомчого контролю і передачі її функцій іншим службам міністерств і відомств, тобто здійснення контролю силами економістів, фінансистів, юристів, технологів, агрономів, зооінженерів та ін. Крім того, окремі дослідники вважають, що в умовах ринку потреба в спеціальних контрольно-ревізійних органах відпадає, контролером стає сам ринок. Однак, як свідчить практика та зарубіжний досвід країн з ринковою економікою, цей погляд помилковий, а дії по скороченню штатів відомчого контролю передчасні.
Скорочення штатів і послаблення відомчого контролю останні роки призвело до значного погіршення стану збереження і використання державної і колективної власності тому здійснюються заходи щодо зміцнення відомчого контролю, який захищає інтереси сільськогосподарських підприємств та інших агропромислових формувань, сприяє значною мірою поліпшенню фінансового стану і використанню виробничого потенціалу.
Водночас система внутрішньовідомчого контролю потребує значного вдосконалення. Насамперед необхідно зміцнити контрольно-ревізійну службу висококваліфікованими кадрами, поліпшити методичне забезпечення ревізійної роботи, підвищити відповідальність функціональних служб за виконання контрольних функцій, чіткіше визначити їх у посадових інструкціях, передбачити матеріальне стимулювання за цю роботу, добиватись повного відшкодування матеріального збитку, виявленого під час ревізій і перевірок, підвищити рівень гласності контролю, ширше поєднувати його з різними формами і видами контролю та ін. У зв'язку з активізацією приватизації майна і роздержавлення власності необхідно розвивати аудиторство – незалежний фінансовий контроль, а в перспективі реформувати відомчий контроль у галузевий аудиторський. здійснюють економічний контроль (контролерів, ревізорів, інспекторів тощо), визначають у законах, положеннях про відповідні контрольно-ревізійні служби (Державну контрольно-ревізійну службу, Державну податкову інспекцію, Управління організації ревізійної роботи в складі Мінсільгосппроду та ін.), а також у відомчих інструкціях.
Згідно з діючим порядком усі посадові особи, які виконують контрольні функції, зобов'язані добре знати чинне законодавство, стежити за змінами і новими положеннями законодавчих актів, відомчими та міжвідомчими інструкціями і правилами. Вони також повинні добре знати бухгалтерський, статистичний, оперативний облік, основи планування, фінансів, юриспруденції, методику аналізу, комп'ютеризації економічної інформації та інші питання економіки. Крім того, спеціалісти контрольно-ревізійних служб мають досконально володіти методикою і технікою контролю, раціональної його організації, щоб забезпечити найповніше виявлення порушень, зловживань, недоліків і резервів. Вони зобов'язані захищати інтереси держави, трудових колективів, проявляти непримиримість до порушників трудової, фінансової та технологічної дисципліни, боротися з безгосподарністю, розкраденням і привласненням державної, колективної і приватної власності, вживати необхідних заходів по ліквідації виявлених недоліків і порушень, відшкодуванню заподіяного матеріального збитку і притягненню винних до адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності. Важливими завданнями є попередження порушень і зловживань, надання консультацій з різних питань податкового, трудового та іншого законодавства, проведення компетентної експертної оцінки правильності й ефективності прийнятих рішень з господарських питань. Інспектор, ревізор повинен бути принциповим і об'єктивним при відображенні виявлених при перевірках фактів порушень та недоліків, оскільки від цього залежить правильність та ефективність рішень по результатах ревізій і перевірок.
Одним з обов'язків контролерів-ревізорів є дотримання комерційної таємниці щодо відомств, підприємств, організацій та установ, діяльність яких перевіряється. Контролери зобов'язані дотримуватися професіональної етики в ділових взаємовідносинах з керівниками, фахівцями та іншими посадовими особами під час перевірок і ревізій, не відволікати їх від виконання виробничих обов'язків, не заважати нормальному ритму виробничого процесу, уникати конфліктних ситуацій.
Для забезпечення виконання завдань і обов'язків контролерам надають відповідні права. Зокрема, вони мають право перевіряти на підприємствах первинні документи, бухгалтерські реєстри, машинограми, звіти, плани, кошториси, господарські і трудові договори, особові справи, накази, розпорядження та інші документи, які характеризують виробничо-фінансову діяльність. Контролерам надано також право проводити інвентаризацію коштів, товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, розрахунків, оглядати склади, сховища, цехи, ферми, поля та інші робочі місця. Якщо при перевірках виявлені порушення і зловживання, фіктивні документи та їх підробки, контролер має право вилучати документи на період ревізії або на інший строк за розпорядженням правоохоронних органів, знімати копії, виписки з документів з дотриманням установленого порядку. Він має право одержувати пояснювальні записки від матеріально відповідальних та службових осіб, довідки, оформляти протоколом одержану усну інформацію при співбесідах й опитуваннях працівників підприємства.
Для вирішення і перевірки спеціальних питань контролерам надається право залучати спеціалістів, експертів як зі сторони, так і фахівців та різних посадових осіб підприємства, яке ревізується, за погодженням з керівництвом цього підприємства.
Контролери мають право одержувати в установах банку, в інших підприємствах, організаціях копії документів, довідки, робити запити про іншу інформацію по взаємозв'язаних операціях з підприємством, що перевіряється, проводити зустрічні перевірки, зіставляти документи підприємства з документами інших організацій, від яких одержані або яким видані матеріальні цінності, кошти.
Контролерам надано право вимагати від керівників, матеріально відповідальних осіб усунення виявлених недоліків, відшкодування матеріального збитку, а також самим вносити пропозиції щодо ліквідації порушень. У цьому проявляється принцип дієвості й оперативності контролю і безпосередній вплив на підвищення ефективності виробництва.
Контролери несуть відповідальність за навмисне викривлення і приховування фактів зловживань, крадіжок, повноту і об'єктивність інформації, відображеної в актах і довідках перевірок, своєчасність оформлення та подання матеріалів про їх результати.